ЗАСІДАННЯ СІМДЕСЯТ П'ЯТЕ

Сесійний зал Верховної Ради Української РСР. 23 липня 1990 року. 10 година ранку.

Головує Перший заступник Голови Верховної Ради Української РСР депутат Плющ І.С.

Головуючий. Добрий день, шановні народні депутати, виборці, радіослухачі і телеглядачі! Дозвольте засідання сесії Верховної Ради Української РСР оголосити відкритим.

Перед тим, як приступити до розгляду питання про обрання Голови Верховної Ради Української РСР, дозвольте оголосити декілька записок і надати слово депутатам для внесення пропозицій щодо подальшої нашої роботи. Такі записки, які я зараз зачитаю з "гарячих телефонів", надходили на протязі останніх трьох днів.

Запитання від доктора технічних наук Григоренка, місто Київ: “Сколько стоит один день работы Верховного Совета? Зачем и кому нужна эта комедия с выдвижением 27 кандидатов? Когда Верховный Совет начнет решать важные вопросы жизни республики?"

Безліч таких записок було. Були й такі, що немає чаю, немає шкарпеток, немає інших товарів першої необхідності, а ви займаєтесь такими питаннями. Я оголошую все це тому, що багато надходить таких записок і дзвінків, і звинувачують головуючого в тому, що він не оголошує їх у залі.

Тому давайте ми визначимося так.

Ми вирішуємо надзвичайно важливе питання — обрання Голови Верховної Ради Української РСР, але вирішувати його будемо організованіше, а це залежить від нас з вами. Слово для пропозицій з цього приводу надається депутату Сметаніну Володимиру Іллічу.

Сметанін В.І., начальник тунельного загону N38 проектно-будівельного об'єднання "Дніпрометробуд" (Кіровський виборчий округ, Дніпропетровська область). Товарищи депутаты, президиум, председатель! Я третий раз вношу предложение уплотнить наш рабочий день. Начало работы с завтрашнего дня объявить с 9 часов утра. На обед, как мы уже с вами убедились, нам хватает всего одного часа, т.е. с 14.00 до 15.00. И после этого работать до 19 часов. Таким образом, мы с вами сэкономим 10 часов сессионного времени.

В результате этого второе предложение: рассмотреть то, что есть у нас в повестке дня - изменение 6-ой и 7-ой статей Конституции и принятие по этому вопросу постановления.

И третье. Я прошу Президиум Верховного Совета размножить сегодня проект Декрета о власти, чтобы за счет сэкономленного времени депутаты в конце недели могли рассмотреть возможность принятия этого проекта. Спасибо за внимание.

Головуючий. Які ще будуть пропозиції щодо внесеної вже пропозиції, зауваження, доповнення? Голосувати, обговорювати не потрібно? Ставиться ця пропозиція на голосування. Хто за таку пропозицію-я її ще раз сформулюю так, як я розумію, перше - з завтрашнього дня ми працюємо з 9 до 19 години з обідньою перервою на 1 годину у всі наступні дні, так?

Друге. Після питання про обрання Голови ми паралельно з питанням утворення Уряду розглядаємо питання (воно ще не зняте ніким) 6-ої і 7-ої статей Конституції. А якщо Президія розгляне варіанти проектів Декрету про владу, ми їх розмножимо і дамо депутатам з тим, щоб по мірі підготовки, якщо проголосуємо, включити до порядку денного.

Немає заперечень? Ставиться на голосування. Будь ласка, третій мікрофон.

Бондарєв В.П., голова Овруцької районної Ради народних депутатів, перший секретар Овруцького райкому Компартії України (Овруцький виборчий округ, Житомирська область). Я не возражаю против первого предложения и уплотнения нашей работы, но в дальнейшем надо по повестке дня работать по регламенту. После избрания Правительства идет чернобыльский вопрос. Я бы просил не смешивать, поставить один вопрос на голосование об уплотнении работы.

Головуючий. Другий мікрофон.

Колісниченко М.П., голова Білогірської районної Ради народних депутатів, перший секретар Білогірського райкому Компартії України (Білогірський виборчий округ, Кримська область). Иван Степанович, есть предложение рассмотреть первый вопрос, поставить его на голосование и решать вопрос о Председателе Верховного Совета, а дальше - о нашем Правительстве. Действительно, Григоренко правильно подымает вопрос - идет очень большая затяжка времени, надо работать.

Головуючий. Перший мікрофон.

Шеховцов О.Д., провідний інженер-економіст спеціалізованого проектно-конструкторського і технологічного бюро по модернізації і технології ремонту обладнання "Важмашремонт" (Новокраматорський виборчий округ, Донецька область). Я выступаю решительно против предложения Сметанина об увеличении времени работы. Я хочу напомнить Верховному Совету, что мы три дня потеряли на определение названий 23 комиссий, хотя можно было это решить за полдня. Мы четыре дня избирали премьер-министра, назначали, хотя можно было за один день. Просто не хватило депутатов, они - не съехались.

Мы выдвинули 27 кандидатов, действительно, насмешив не только всю Украину и весь Советский Союз, а возможно, весь мир. Проблема не в том, что мы мало работаем. Проблема в том, что работа очень плохо организована. И то, что мы увеличиваем время, мы только будем более усталыми к концу дня. Ничего это не даст.

Головуючий. Дякую. Ставиться на голосування пропозиція перша

- змінити розпорядок роботи нашої сесії з завтрашнього дня - з 9 години ранку до 19 вечора з обідньою перервою на 1 годину. Прошу голосувати за цю пропозицію.

Головуючий. "За" - 172, "проти" - 174. Рішення не приймається.

(Шум у залі).

Головуючий. Товариші, у зв'язку з тим, що цю пропозицію не прийнято, наступні пропозиції ми будемо голосувати тоді, коли будемо підходити до цього питання.

Слово надається народному депутату Танюку Лесю Степановичу від Комісії з питань культури і духовного відродження - голова цієї комісії. Будь ласка.

Танюк Л.С. (Ватутінський виборчий округ, м. Київ). Я хочу зробити сумне повідомлення. На шістдесят сьомому році життя в Єревані помер відомий у світовому масштабі кінорежисер Сергій Йосипович Параджанов - дуже талановита людина, доля якої була пов'язана з Україною, режисер, який у роки гонінь на українську інтелігенцію був репресований, безпідставно опинився у в'язниці, режисер, який останні роки не працював на Україні. Він помер, повертаючись з Парижа. Хвороба його застала в Парижі. Його здоров'ям цікавився президент Міттеран. Було запрошено найкращих лікарів, але не можна було вже нічого зробити. Я прошу вшанувати пам'ять Сергія Параджанова хвилиною мовчання. Дякую.

Головуючий. Товариші, продовжуємо обговорювати питання про обрання Голови Верховної Ради Української РСР.

Слово надається народному депутату Ємельянову Олександру Сергійовичу, Черкаська область, 417 округ.

Ємельянов О.С., заступник Голови Державного планового комітету Української РСР (Соснівський виборчий округ, Черкаська область). Многоуважаемые депутаты суверенной Украины! Прежде всего хочу сказать, что меня не мучили сомнения, которые не давали спать моим колегам-претендентам: снимать или не снимать свою кандидатуру, снимать до или после - эти вопросы я для себя решил однозначно, и о них я вам доложу сегодня.

Меня мучил другой вопрос: на каком языке, русском или украинском, докладывать вам свои взгляды, тезисы своей программы. И эту проблему я решил для себя с помощью глубоко и искренне уважаемого мною великолепного языковеда и златоуста украинского народа Владимира Александровича Яворивского, после его блестящего выступления в конце пятницы, на прошлой неделе. Я, друзі, так не вмію, та й близько до цього - теж. Поэтому я решил говорить на том языке, на котором я думаю.

Я понимаю, что все вы уже устали от нашей беспрецедентной ситуации с 27 кандидатами от нашей беспрецедентной сессии. Но я считаю, что недопустимо из этого делать комедию, а тем более - трагедию. Ведь это - не что иное, товарищи дорогие, как следствие первого опьянения сладким словом "свобода", полной раскрепощенностью, истинной демократией. И только. Думаю, что именно так опишут эти события журналисты и летописцы будущего.

Краткая информация о себе. Я родился в Харькове в 1932 году в семье военнослужащего, в связи с чем поменял в детстве много мест жительства. В Харькове в 1955 году окончил инженерно-экономический институт. По распределению работал на Урале в угольной промышленности. В 1958 году возвратился в Харьков. С тех пор работаю в экономике, в экономической науке.

В КПСС вступил в 33 года, будучи уже руководителем крупного коллектива экономистов и математиков, имея уже научные степени.

С 1971 года был директором Экономического института Госплана, а последние два с половиной года работал директором Экономического института материальных ресурсов в Москве. Полгода назад вернулся в Киев, где работаю заместителем у товарища Фокина по вопросам экономической реформы.

Я - доктор экономики, профессор, член-корреспондент. Мои научные интересы - в области математической экономики, прогнозирования, экономического механизма рынка. По этим проблемам имею свыше 220 работ, 20 книжек, 30 работ переведено за рубежом, в том числе в Штатах, Англии, ФРГ и других странах мира. Я - автор системы эконометрических моделей, которым я дал название "Украина", и они так и зарегистрированы под именем моделей семейства "Укр" (“Украина") - "Укр - 1", "Укр-2", "Укр

-3" и так далее.

Что еще могу сказать о себе? Дважды выдвигался на Государственную премию. Неудачно. Оба раза мне при блестящих, так сказать, рецензиях было сказано письменно, что мои обоснования в части нереальности Продовольственной программы, неправильности аграрной политики и в части темповых оценок развития народного хозяйства не соответствовали в то время линии директивных органов. Вот, собственно, все о себе. Я женат, имею дочь, двух внуков: Сашу и Дашу Соколенко. Будут вопросы - я отвечу вам.

Нет, наверное, сегодня среди нас человека, уважаемые коллеги, который независимо от профессии и взглядов не понимал бы, что важнейшим условием претворения в жизнь нашей Декларации, ее материальной основы является новая экономика, новый экономический механизм, новые экономические отношения с ориентацией на человека с его потребностями. Я, прежде всего, хочу сказать, что я считаю нашу Декларацию своей личной программой деятельности и жизни. Поэтому разрешите мне не

останавливаться подробно на комментировании своей, нашей программы.

Я думаю, что наш будущий Председатель экономический аспект своей деятельности должен считать главным. Самым сложным вопросом в его работе будет то, чтобы поставить и решить две главные проблемы, которые по своей сути являются антагонистическими. Это

- проблема свободы предпринимательства и проблема воздействия на нее. Ограждение от этой свободы населения Украины. Это очень сложная проблема, и решение ее является, я считаю, главным. И как это ни парадоксально, я вижу решение этих проблем исключительно в быстром развитии рыночных отношений и, естественно, регулируемых, уважаемая Лариса Павловна.

Я бы решал эту задачу в два этапа. На первом мы должны немедленно приостановить процесс усиления так называемой галлопирующей инфляции и тем самым стабилизировать положение в экономике, стабилизировать положение нашего народа.

Для этого необходимо. Первое. Законодательно регламентировать невозможность поступления на потребительский рынок денежных средств, превышающих объем товарной массы. Для нас это проблема, для нашей перекошенной великострадальной утяжеленной грубой структуры народного хозяйства особенно важна. Ибо я хотел бы, чтобы все понимали, что по сути дела эта группа промышленности ничего на потребительский рынок, кроме денег, не дает. Деньги и только деньги.

Поэтому такое производство и такие деньги обязательно должны быть сбалансированы с товаром, поступающим на рынок. Эта задача реальна, и для ее решения было бы целесообразно использовать опыт квотирования производства. То есть любое производство средств производства должно производиться в рамках стоимости квоты. При этом должна быть обеспечена полная свобода предпринимательства как внутри квоты, так и за ее пределами. Сверхквотное производство должно реализоваться исключительно на потребительский рынок без всяких на то ограничений.

Второе. Одним из основных условий преодоления инфляции должны явиться меры по защите нашего внутреннего украинского потребительского рынка. От поступления на него, не только вывоза с него товаров, но и от поступления на него дополнительных несбалансированных денег.

Я думаю, что для этого можно было бы ввести незамедлительно либо свои деньги, как делает Москва, либо визитки, как делает Ленинград, либо какой-либо другой инструмент - это дело техники. Опыт такой в мире есть. Комплекс этих мер должен быть проведен в самое короткое время. И это реально. Думаю, что Ельцинские 500 дней реальны и для нас, для начала отсчета экономического движения вверх.

Необходимо незамедлительно начать разгосударствление собственности. Я думаю, что было бы целесообразно незамедлительно принять закон о возвращении в собственность народа Украины Союзом того, что предусмотрено Декларацией, ибо без разгосударствления все разговоры о самостоятельности, о горизонтальных связях останутся только и только разговорами.

Мы должны, четвертое, не оттягивать законодательное решение о максимально возможной передаче власти и прав на местах самоуправляемым Советам и самостоятельным предприятиям, объединениям, концернам, ассоциациям. Будущее за ними. Нельзя допустить, чтобы новые органы управления переходного периода упрочили свои вертикальные связи и тем самым сохранили свой диктат. Я думаю, все понимают, что не бывает структур самых что ни есть переходных, которые будут работать на свое самоуничтожение. Это - иллюзия. Любая структура работает на свое само... (не розбірливо). Это - известные законы. Поэтому, я думаю, что структурные проблемы, управленческие проблемы должны быть одной из серьезных, важных забот будущего нашего председателя.

Пятое. Проблема приоритета для нашей державы. Существует сама держава, вы об этом хорошо знаете. Не буду останавливаться, не буду развивать эту мысль. Нет времени. Хочу сказать, что выбор приоритетов должен быть исключением нашего Верховного Совета. И определиться с ними, дорогие друзья, необходимо быстро, незамедлительно для того, чтобы объявить нашему народу, что же мы с вами собираемся конкретно сделать за свои пять лет.

Несколько слов об аграрных делах. Шестой пункт. Мы должны отдавать себе отчет, что терпение не только горняков, но и селян может вот-вот кончиться. Бастуют шахтеры. Это - беда большая. Забастуют селяне - это уже катастрофа. Я реально считаю необходимым незамедлительно решить два вопроса. Первое. Обеспечить сельскохозяйственным предприятиям, колхозам, фермам возможность за свою проданную продукцию и

заработанные деньги купить для своего хозяйства ресурсы, технику и все необходимое, вплоть до приобретения за рубежом. Это необходимо сделать. Любые другие меры и постановления к коренному решению не приведут.

И второе. Нужно коренным образом изменить инвестиционную политику в агрокомплексе. Сегодня на один рубль, вкладываемый непосредственно в сельское хозяйство, во всю его огромную инфраструктуру, мы вкладываем 60 копеек. Такова экономическая аграрная политика, в то время как в Штатах на единицу вкладывается 3, в ФРГ - 4, в Японии - 10.

Я думаю, что это один из важных вопросов, залог решения основных проблем села. Считаю, товарищи, что решение этого комплекса проблем должно составлять основу экономической стратегии нового Председателя и нашего парламента. Я не останавливался на многих других вопросах исключительно из-за недостатка времени. Хочу, уважаемые, предваряя обязательный дежурный вопрос о моем русскоязычии, сказать следующее. Вся моя жизнь связана с моей Родиной, моей Украиной. Но так уже сложилось, что я как сын своего украинского народа выражал свою любовь, верность и преданность так же, как и все многомиллионное русское русскоязычное население республики, в основном на русском языке. Я старался высоко нести знамя Украины, представляя ее на различных форумах в мире. И я не приемлю, уважаемые, когда меня хотят сделать ущербным, неполноценным пасынком моей неньки по языковому признаку. Это негуманно, неблагородно, нечестно и неконституционно. От языкового признака до любых других - один шаг. Его допустить нельзя. У нас в парламенте нет языковых препятствий ни в работе, ни в кулуарных общениях, ни в дружеских встречах. Наш гуманный украинский закон предусмотрел, что все должностные лица со временем должны владеть украинским языком. И закон этот должен быть обязателен как для депутатов, задающих подобные вопросы, так и для депутатов, отвечающих на них.

И последнее. Здесь в пятницу был задан вопрос о языковых прецедентах в мире. Я відповім вам, шановний депутате Колінець. В Бельгии, например, работа парламента ведется на трех языках: на основном - бельгийском, фламандском, на французском и немецком; в Швейцарии - на французском и немецком, итальянском; в Канаде - на английском и французском. И каждый депутат, каждый гражданин может претендовать не только

на роль члена парламента, но и на президента, умея разговаривать на одном из этих языков.

Более того, руководители государства в Канаде выступают с трибуны и в парламенте, и перед народом, как правило, на двух языках. Половину речи он произносит на английском языке, а половину - на французском. Если вы помните, совсем недавно у нас был премьер-министр Канады Малруни, который выступал у нас по телевидению и, объяснив тем, что он не хочет обидеть ни одну группу своих сограждан и поскольку его речь транслировалась на Канаду, он половину речи произносил на английском языке, а половину - на французском. Кстати, французов там гораздо меньше, чем у нас россиян. И поэтому кто бы ни пришел в это высокое кресло, я думаю, что наш будущий Председатель должен обязательно провести линию, чтобы подобная тема в нашем парламенте больше не звучала. Благодарю вас за внимание. С удовольствием отвечу на любые ваши вопросы.

Головуючий. Перший мікрофон.

Родигін В.М., голова Амвросіївської районної Ради народних депутатів, перший секретар Амвросіївського райкому Компартії України (Амвросіївський виборчий округ, Донецька область). Уважаемый Александр Сергеевич, всех волнуют вопросы повышения заработной платы работникам социальной сферы, имеется в виду медицины, культуры. Кроме того, такой же вопрос стоит и в деле повышения обеспечения малообеспеченных семей, студентов, инвалидов. Как бы вы могли решить эту проблему или, по крайней мере, какие бы наметили пути?

И второй вопрос. Если я вас правильно понял, нужно сейчас уже форсировать выход на мировой рынок. Не значит ли это, что мы должны уже сейчас выйти из состава Союза?

Ємельянов О.С. Первый вопрос - один из острейших, и нас уже упрекали по "горячему телефону", что мы его не касались. Спасибо, что вы его задали.

Я лично считаю, что мы должны отдавать себе отчет, что эту проблему из центра не решить. Точно так же, как ее невозможно было решить из Москвы, так точно не решить ее здесь, в нашем прекрасном здании, в этом прекрасном составе и с нашей великолепной исполнительной властью. Решение этой проблемы надо отдать на места, уважаемые товарищи. Нужно, чтобы местные Советы, местные органы имели право решать проблему доплат, повышения зарплаты в рамках своего бюджета, который они сами

должны формировать. Но нельзя допустить, чтобы эта проблема решалась так, как, скажем, решалась проблема повышения пенсий. Вы все знаете о прекрасных законах о повышении пенсий, все мы бурно им аплодировали.

Но что произошло? Один большой начальник залез в один карман, говорит: "Нате миллиарды". Второй залез в другой: "Нате еще миллиарды”. Партия, профсоюз, культурные фонды еще подкинули. Но это ж не те миллиарды, это - миллиарды, работающие на инфляцию, они не обеспечены товаром. Это только был жест на том этапе.

И вот мы до сих пор с огромным трудом вычихиваем, извините меня за непарламентское выражение, вот это мероприятие, пытаясь отоварить его товарной массой, иначе эти деньги будут инфляционными. Поэтому решать эту проблему нужно на местах, чтобы местные органы обратились к своим "предприятиям и сказали: "Вот ты, дорогой, хочешь, чтоб наши люди лучше жили, дай на рынок такой-то объем продукции". Я думаю, никто не посмеет не дать дополнительной продукции на потребительский рынок для повышения зарплаты низкооплачиваемым, инвалидам, студентам и так далее. Это - путь реальный, и идти нужно только по нему, иначе эта проблема - не решаемая.

Вопрос, так сказать, отделения от СССР. Ну, давайте порассуждаем. Что значит отделение из СССР? Наше хозяйство сегодня доведено до такого ужасного состояния из-за того, что им хищнически командовали из центра, что на каждый рубль товаров, на каждую единицу мы получаем дохода, прибыли всего 10 копеек. Из этих 10 копеек мы решаем все свои проблемы, в том числе и доплату к заработной плате.

Капиталист или мировой рынок имеет 30 копеек и 40 копеек на рубль. Сможем ли мы выйти на мировой рынок с такой ситуацией? Никогда не сможем. Именно в этом случае нас он мгновенно проглотит. Мы пока конкурентоспособны только на внутреннем рынке. И поэтому надо стремиться выходить на внешний рынок и стремиться быстрее завоевывать в нем позиции. А сегодня это, давайте на вещи смотреть реально, трезво, экономически профессионально, это для нас пагубно.

Головуючий. Другий мікрофон.

Сергійовичу! Поважаю Вас як фахівця і представника Ради Міністрів. У мене до вас два запитання. Одне - економічне, одне - політичне. Місяць тому ми прийняли постанову про перехід на київський час. В мене таке враження, що Рада Міністрів палець об палець не вдарила для того, щоб реалізувати цю постанову. Тим самим вона, як кажуть, дискредитує нас з вами як депутатів, тому що постанова не виконується по всій Україні, особливо в східних областях. До мене з цього приводу дуже багато листів від виборців східної України.

Це перше питання. Я маю на увазі узгодження графіків руху транспорту і так далі. Друге запитання чисто політичне. В п'ятницю до мене підійшла велика група молодих людей біля Верховної Ради. Вони сказали, що в четвер на цьому тижні з 8 години ранку буде пікетування Ради Міністрів. З якого питання? Ми дуже багато говоримо про багатопартійність у пресі, на телебаченні і в цьому залі теж.

У Раду Міністрів уже давно, в травні, в червні, були подані документи на реєстрацію від соціал-демократів, від республіканської й інших партій, але до цього часу відповіді вони не отримали.

Будь ласка, два питання.

Ємельянов О.С. Во-первых, вы слишком много навешиваете, я не могу себя считать представителем Совета Министров. Это не мое, извините. Но что касается киевского времени, то я не думаю, что кто-то его саботирует, а вся Рада Министров сидит здесь. Надо скорее, чтобы она заработала. Я на этот вопрос не могу ответить. Считаю, что это безобразие. Раз вы приняли решение, значит давайте найдем, как у нас принято непарламентское выражение, одного какого-нибудь козла отпущения, крепко ему всыпем, и все станет на места. Старая традиция.

Что касается ожидаемого пикетирования Совета Министров, я считаю, что многопартийность - это сегодня единственный путь прогресса, нашего общества. И если кто-то этому мешает, давайте поступим так же, как я рекомендовал поступить по первому вопросу.

Головуючий. Третій мікрофон.

Козярський Б.І., вчитель середньої школи N11 м. Червонограда (Червоноградський виборчий округ, Львівська область). Вельмишановний претендент, ви маєте найвищі наукові звання і ступені. Ви говорили дуже мудро, але на жаль, у вашій програмі я не відчув вболівання за освіту і науку, які в нас у стані занедбаному

і вимагають кращого, так би мовити, вираження. Невже ви вважаєте, що це справа другорядна? А якщо ні, то який ви вбачаєте вихід з цього страшного становища, в якому опинилася освіта і наука у нас? Дякую.

Ємельянов О.С. Я считаю эту проблему не только не второстепенной, а одной из самых-самых главных. Мне казалось, когда я говорил об экономическом механизме, о самоуправлении, что я ответил и на ваш вопрос, не поставив точек. Я это сделаю в рамках одной минуты сегодня.

Я думаю, что не нужно нам, непрофессионалам, так ратовать за все беды на остаточный принцип. Причем тут принцип? Принцип этот существует давно. Лет 10 мы его все время ругаем. Но что-нибудь разве изменилось в этом деле? Если у вас в кармане есть определенный массив денег, то кто-то обязательно будет остаточный. Дело не в этом. Дело в том, что смотреть на вещи надо трезво. И я тоже считаю, что проблемы просвещения прежде всего должны решаться на местах. Это не исключает решения государственным образом, государственным путем главных вопросов, а остальные вопросы - повышения зарплаты, обеспечения техникой, улучшения обучения и так далее - все эти вопросы должны решаться на местах путем формирования собственного бюджета. И с народом поговорите путем референдума. Например, у нас есть сто миллионов рублей, и есть проблемы медицины, просвещения, культуры и так далее. Давайте посоветуемся, куда вложить их, чтобы один раз что-то решить до конца. Я думаю, что в этом выход. До тех пор, пока будем ждать решения отсюда, ничего не изменится с тем, как это мы ждали решения из Москвы. Я считаю, что мы должны отдать большинство решений управления местным Советам.

Головуючий. Перший мікрофон.

Ємельянов О.С. Я удовлетворил вас?

Головуючий. Перший мікрофон.

Ляшко В.І., заступник міністра житлово-комунального господарства Української РСР (Єнакіївський виборчий округ, Донецька область). Скажите, пожалуйста, уважаемый претендент, не считали бы вы целесообразным и полезным вот сейчас прямо с этой трибуны внести предложение Демократическому блоку и группе "За социалистическую суверенную Украину", чтобы они собрались, обсудили окончательно своих кандидатов на этот пост,

прекратить на этом все дальнейшие дискуссии, вынести две кандидатуры. И второй вопрос. Как вы считаете как претендент, кто сегодня должен активно работать в отношении подготовки к зиме жилищно-коммунального хозяйства нашей республики? Фактически не сформирован еще комитет по жилищно-коммунальному хозяйству, не получили права местные Советы, поскольку в наших с вами папках пока что только проекты о местных Советах.

Ємельянов О.С. Первый вопрос. Считаю ли я? Считаю. То есть считаю ли я, что нужно собраться, вытащить два человека, и пусть по ним решается судьба? Я так считаю.

Второй вопрос. Кто должен работать по подготовке к зиме? Скажите, пожалуйста, а кто работает по подготовке к зиме в вашем личном доме, в вашей личной квартире? Вы! Поэтому я считаю, что эти вопросы нужно от министерств отнять. Нужно, чтобы этим занимались те, кто болеет и живет в данном регионе, те, кто за это отвечает. И с них должен быть спрос, и на них ответственность.

Головуючий. Другий мікрофон. (Шум у залі).

Ємельянов О.С. Это немедленно. Я об этом сказал, кстати.

Косів М.В., науковий співробітник Інституту суспільних наук АН УРСР (Пустомитівський виборчий округ, Львівська область). Шановний Олександре Сергійовичу! У мене до вас одне загальне питання, яке складається з кількох конкретних. Чи не здається вам як претенденту, що багато ваших колег-претендентів викладають тут нам скоріше свої, так би мовити, політичні переконання і якісь загальні уявлення, аніж конкретну програму дій. Ми прийняли Декларацію про державний суверенітет України. Ви ж не сказали жодного слова про те, як би ви, будучи Головою Верховної Ради, перевели цю Декларацію в конкретну форму дій? Як би ви зробили з нашою економікою - перевели її з всесоюзного у республіканське підпорядкування? Як би ви приступили до формування Збройних Сил України? І так далі, і так далі. Ви навіть у культурному розвитку наводите приклад Бельгії. Але ж там, дорогий Олександре Сергійовичу, живуть дві нації - повноцінні, корінні, які мають свої національні мови. А ви закликаєте нас до багатонаціональності, коли на Україні живе один народ. Дякую.

Ємельянов О.С. Первое. Я в своей практике, в своей жизни всегда ищу вину. Если кто-то чего-то не понял или кто-то что-то извращает, я ищу вину в себе. Значит, я дал повод. Наверное, я

виноват, что не смог до вас лично донести, что я говорил именно о том, как мою родную и нашу общую Декларацию реализовать в жизнь. Я считаю, что основой ее реализации (я это говорил) является экономический механизм. Я достаточно подробно об этом сказал. Я сказал и о механизмах реализации этих процессов. Я сказал и о своем отношении. Но если я не смог до вас донести, я готов вступить в любую дискуссию - то ли в рамках Регламента, то ли вне Регламента в любой аудитории по этому поводу.

Головуючий. Третій мікрофон.

Гопей І.О., голова виконкому Полтавської обласної Ради народних депутатів (Карлівський виборчий округ, Полтавська область). Шановний Олександре Сергійовичу, ви житель міста Києва, я житель міста Полтави. Планові органи в минулому році на одного жителя міста Киева виділили 88 кілограмів м'ясних ресурсів з ринкових фондів і по державних цінах. На одного міського жителя Полтавської області було виділено тільки 34 кілограми. В той же час Полтавщина знаходиться на другому місці в республіці по поставках м'яса в союзний і республіканський фонди на душу населення. Ставши Головою Верховної Ради, як би ви вирішили цю соціальну несправедливість?

Ємельянов О.С. Во-первых, я начну с конца. Я не планирую стать Председателем Верховного Совета Украины. Во-вторых, зачем я вышел, я вам скажу...

Головуючий. Олександре Сергійовичу, ваш час закінчився, ми вам дякуємо.

Слово надається народному, депутату Правденку Сергію Макаровичу, голові постійної Комісії Верховної Ради УРСР з питань гласності і засобів масової інформації (Самарський виборчий, Дніпропетровська область).

Правденко С.М. Шановні народні депутати, шановна президіє! З цієї високої трибуни мені вже доводилось розповідати про себе. 1949 року народження, Дніпропетровськ. Далі можна одним рядком - вчився, працював, їздив, писав статті, книжки. Одружений, двоє дітей. Член партії комуністів. Почну з того, що з цієї трибуни з перших днів нашої роботи не раз звучало, що Україна - колонія. Думаю, це - занадто м'яке визначення. Я бачив колонії. Наприклад, Таїті. За статусом - заморське володіння Франції. Але нашим людям ні зараз, ні 30 років тому, коли вони засинали під казочки "дідуся Микити" про комунізм, і в солодких снах не

уявлялося, що взагалі можуть існувати такі вишукані товари, якими забиті магазини Таїті і так гарно можуть бути побудовані звичайні оселі. Україна - не колонія. Вона разом з усім Союзом - гіркий плід економіки абсурду, затратної економіки, плід відомчого феодалізму, який ми чомусь назвали соціалізмом. Ми щось таке, чому цивілізоване людство ще не придумало точної назви.

Що нам належить робити? Для перехідного періоду часу немає. Скільки б ми тут не створили законів найближчим часом, та головна проблема - союзний договір. Підписувати чи ні?

Отже, моя позиція. Союзний договір мене не насторожує, якщо це - договір дійсно суверенних держав. Але, щоб ми були переконані, що це дійсно договір суверенних держав, а не якась нова облуда, то маю до його підписання, зокрема, такі попередні умови.

Перша. Союз визнає нерозповсюдження на Україну Закону про вихід з СРСР.

Друга. Союз зобов'язується не втручатись у будь-які внутрішні справи України як суверенної держави.

Третя. Союз визнає борги по ліквідації чорнобильської аварії, по вирішенню кримськотатарської проблеми і ряду інших.

Четверта. Союз не втручається в договори між республіками, до укладання яких нам слід негайно приступити.

П'ята. Не Союз, а сама Україна вирішує, яким чином вона приймає рішення про вихід із Союзу - референдумом чи іншим шляхом. Звичайно, референдумом. Але то має бути питання самої суверенної України, а не кимось нав'язане.

Шоста. Союзний договір, навіть за умови його підписання Україною, буквально по кількох позиціях може бути нею скасований в односторонньому порядку, і це означатиме фактичний вихід із Союзу. Я вважаю, що ставлення до цих умов і виявить усіх прихильників Союзу - вони за суверенність республіки чи ні. Тільки якщо Союз гарантує такі передумови підписання, можна сідати за стіл переговорів. І вже потім, з'ясувавши економічну доцільність для України того чи іншого пункту договору, донести цю інформацію до народу і поставити питання на загальнонародний референдум: будемо підписувати, чи ні, вигідно це нам, чи ні?

За таких умов весь народ України зрозуміє, що Верховна Рада дбає саме про нього, про те, щоб жодна йоге копійка не пропадала. Сподіваюсь, таку позицію зрозуміють і українці, й інші народи,

які проживають на Україні. Нам взагалі у найважливіших питаннях слід спиратися на референдум. Тоді точно знатимемо, чого прагне народ, і виконуватимемо його волю.

Важливе питання консенсусу в парламенті. Якщо претендент на посаду Голови не знає, як досягати консенсусу, то йому нічого й підніматися на цю трибуну. Думаю, найкращий шлях - не загравати з лівими, правими, центром, групами, блоками.

Думаю, що Голова і Президія повинні мати найкращих у республіці радників, теоретиків і практиків з економічних, соціальних, юридичних і інших питань. Щоб на розгляд комісій вносилися добре відпрацьовані проекти законів і щоб вони як слід шліфувались у комісіях. Тоді у сесійному залі після обговорення і поправок виникає момент істини, коли ні в кого немає істотних заперечень. Так було, коли ми всі як слід відпрацювали Декларацію. Шлях ретельної підготовки проектів - найкращий шлях, на мою думку, до консенсусу.

Я за підтримку Декларації законодавчими актами. Я

- за динамічно і якісно працюючий парламент, а в перспективі - за постійно діючий.

Паралельно з наповненням Декларації положеннями нової Конституції, Декретом про владу, законами про власність, оренду, роздержавлення, оподаткування селянського господарства, треба негайно створювати механізм передачі всієї, так званої союзної, власності республіці. Всіх галузей без винятку.

Хто розраховує, що Союз допоможе нам оновити нові фонди, помиляється. Де ж він візьме кошти зараз, якщо раніше вони в нього як крізь пальці текли?

Допоможуть хіба що республіки, яких цікавить та чи інша продукція. Вони можуть вкласти певні кошти в ту ж металургію, якщо, скажімо, потрібен наш прокат.

Нам потрібна негайна конкретна робота над переходом на національну валюту і впровадження ринку. Ринковим відносинам має відповідати рівень зарплати, точніше, прибутки населення і пенсія. Як підвищити ці прибутки? Через роздержавлення власності.

Потрібна невідкладна повна законодавча підтримка сільським фермерам - із суворою відповідальністю за найменші їм перепони, з економічними стимулами випуску чистої продукції, чистого харчування, з економічним сприянням фермерству. Охочих мало, але паростки є, охочих збільшиться. На підтвердження

міг би розповісти про китайський досвід з корективами на нашу ситуацію. Але бракує часу.

Так само негайно колгоспи, радгоспи (нерозбірливо) для співвласників. Щоб привчати до власності і відповідальності за свою долю, а з часом, можливо, й до фермерства, яке налагодить свою кооперацію - вільну.

Паралельно - пильну увагу розвиткові акціонерних підприємств по переробці сільськогосподарської продукції і глибоке, широке розслідування того, де, на яких етапах, з чиєї вини зараз гине сільгосппродукція. Думаю, в нас у парламенті досить досвідчених депутатів-аграріїв, що (нерозбірливо) парламенті сподівання народу.

Негайно - сприятливі умови і розумне оподаткування, щоб закласти основи процвітання підприємств, які перейшли на оренду, з наступним переходом основних фондів у власність працюючих через іменні акції. Саме через іменні. Бо ринок акцій - знахідка для мафії, яка купить, і декларації про те, що її прибутки цілком легальні. А для нас головне, щоб не хтось, а рядовий робітник, інженер були співвласниками.

Тут багато проблем, багато законодавчої роботи. Спеціалісти Мінфіну, наскільки я знаю, зараз сперечаються: по залишковій вартості чи по нинішній, ринковій вартості продавати колективам основні фонди? Звичайно - по залишковій. Але це має сказати законодавець, бо не в тому полягають інтереси народу і держави, щоб обідрати колектив, як липку, а потім сказати - розвивайся. Бо в цьому разі ми довго чекатимемо припливу товарів на ринок. Одним словом, у сфері роздержавлення - непочатий край законодавчої роботи.

Далі. Нам треба негайно законодавче створити економічні стимули для виробництва валютозберігаючої продукції, яка дозволяє державі не закуповувати її за кордоном, а відтак, наступним (нерозбірливо) спроможним на міжнародному ринку. Разом з тим, а точніше насамперед - чіткий аналіз усього, що виробляє, продає і купує Україна в сфері Європейського і світового ринку.

Негайне припинення всіх відрахувань союзним відомствам і в союзний бюджет. Абсолютно ясно, що (нерозбірливо) викачує наші кошти, а зі своїми тяжкими проблемами Україна залишиться сам на сам, навіть за умови підписання союзного договору.

Негайно треба вирішувати трудовим колективам самим, які

органи управління і з якими функціями їм потрібні - у масштабах галузей чи міжгалузеві, і чи потрібні взагалі. З цієї точки зору мене дивують пропозиції тих депутатів, які, обговорюючи структуру Ради Міністрів, пропонують: давайте ми оце і оце міністерство об'єднаємо або скоротимо чи створимо ще п'ять. Сперечаємося, хто буде керувати вільною промисловістю - комітет чи міністерство? То ми ж самі у полоні стереотипів адміністративної системи. Чи не краще у даному випадку зробити так: зібрати голів шахтарських страйкових комітетів (нерозбірливо) та генеральних директорів об'єднань, депутатів Донбасу разом з керівниками заводів вугільного машинобудування та інститутів, які розробляють тематику, і запропонувати: шахти, заводи, інститути - ваші. Роздати їх на іменні акції, не забуваючи тих шахтарів, які дожили до пенсії. Ціни на вугілля Україна підніме, дайте строк, або компенсує зараз різницю між нинішніми кабінетними і розрахунковими цінами, як я вже пропонував з цієї трибуни, а ви тепер самі вирішуйте, яка структура управління вам потрібна, кого і за що ви згодні годувати над собою. Все це - ваша справа.

Нам також треба, не гаючи часу, ввести мораторій на будівництво АЕС і атомних блоків, у цьому році повернути мільярд карбованців в інвалюті, який іде центру за продаж вироблюваної на Україні електроенергії (і не лише той мільярд, а все, що нині ні за що ні про що йде у центр, а нас обсіли злидні). Нам треба також, не відкладаючи, доручити Раді Міністрів взятися за створення екологічних центрів, - на основі конверсії, а також за рахунок скорочення промислового будівництва, - з своєю науково-конструкторскою та виробничою базою для виконання замовлень на очисні, фільтруючі та інші споруди. А з іншого боку

- запровадити систему неухильного підвищення штрафних санкцій, підштовхувати колективи, тобто орендарів та акціонерів підприємств, щоб вони замовляли отакі очисні споруди.

Мій ідеал - підприємство - колектив акціонерів, Рада якого запрошує менеджера директором на контрактній основі для організації втілення інтересів колективу у життя. Я знаю підприємство, яке успішно наближається до цього ідеалу, а також випускає чимало валютозберігаючої продукції, успішно виконує житлову і продовольчу програми, розвиває шляхом створення асоціацій горизонтальні зв'язки. Так що модель є. Нею не зацікавилась лише наша Рада Міністрів.

Нам треба також негайно створити сприятливі законодавчі умови для організації спільних підприємств з провідними фірмами Заходу в першу чергу - для виробництва товарів народного споживання, для запровадження передових технологій. Без цього нам не вийти на пристойні позиції. Але разом з тим використати у цивільній промисловості унікальні технології нашого оборонного комплексу. Це якоюсь мірою поверне народові мільярди, витрачені на гонку озброєнь.

Тепер саме час сказати про моє ставлення до створення Міністерства оборони України й української армії. Ці структури вкрай необхідні суверенній державі, але разом з тим абсолютно ясно, що нам потрібна не просто армія, а гуманізована, демократична армія з демократичними стосунками між солдатами і командирами у вільний від військових справ час. Завданням цієї армії має бути не лише військова підготовка, охорона кордонів України (для тієї частини, яка буде підпорядкована республіканському КДБ), а й зміцнення фізичного та духовного здоров'я юнаків, поглиблення їх знань. Міністерство оборони України має, на мій погляд, очолити цивільна людина. В цій ідеї нічого нового немає, це - стандартне рішення для цивілізованих країн. Але становище у нинішній армії таке, що ми, засновуючи українську армію, повинні шукати і нестандартних рішень. Одне з них пропоную: міністром оборони України має бути не просто цивільна людина, а обов'язково жінка - мати не менш як двох синів. І в штаті Міністерства, скажімо у ранзі інспекторів, повинно бути чимало жінок-матерів. Так можна забезпечити материнську турботу про солдатів, так можна досягти того стану, коли матері спокійно проводжатимуть своїх синів до армії. Подумайте про це. Але паралельно і поступово створювати професійну армію.

У нас багато турбот. Серед них далеко не другорядне значення має необхідність підвищення зарплати міліції і КДБ і спрямовування їх зусиль на боротьбу із злочинністю, з економічними злочинами, мафією в усіх ешелонах. Працівники цих органів повинні знати, що на кожного, хто сприяв поверненню державі вкрадених коштів, чекає солідна премія. А така безплідна організація, як КНК УРСР, має бути ліквідована. Це безперечно.

У республіці, не відкладаючи, треба створити фонд для підтримки дітей-сиріт, які вступають у самостійне життя, фонд для підтримки пенсіонерів та інших малозахищених категорій, почати створення фонду для безробітних. Підтримуючи ці категорії, ми

повинні не забути тих, хто міг би, працюючи надзвичайно ефективно, відповідно і жити заможно. Маю на увазі необхідність закону про інтелектуальну власність, який би захищав інтереси людини, чиї ідеї дають ефект у практиці.

Нам треба також не забувати наповнювати наш суверенітет не лише законами, а й такими елементами, як своя дипломатична і зовнішня торговельна школи, своя вища школа підготовки кадрів для державної безпеки. Є й іншого характеру проблеми. Існує і кримська проблема в цілому, де більшість населення - росіяни. Ми повинні надати Криму статус республіканського курорту, відкрити шлюзи для заробітку на індустрії відпочинку. Не будувати там жодного промислового підприємства. Залишати більшу частину коштів у Криму на вирішення проблем його розвитку і для вирішення кримськотатарської проблеми, зрозуміло, з державною і матеріальною підтримкою всієї України і з вимогою відповідних зусиль від Союзу, незалежно від того, підпишемо ми чи ні союзний договір.

Детонатором вибуху може стати релігійна проблема у Західній Україні. Церква у нас відділена від держави, і наче до такої проблеми не причетна держава. Це не так, бо саме держава винна у виникненні складної ситуації. Отже, треба шукати консенсусу - з державною підтримкою будувати храми там, де розподіл неможливий: в одному разі - православний, в іншому – греко-католицький чи для (нерозбірливо) церкви, бо релігійна непримиренність - річ надто небезпечна.

Пильної уваги держави вимагають культура й охорона здоров'я. Значення обох їх важко переоцінити. Гляньте на наших дітей. На їхніх обличчях - печать спадкового авітамінозу, спадкового неякісного харчування, і це найбільше звинувачення прагненням тих, хто за будь-яку ціну хотів вирощувати на землі звульгаризований соціалізм, а не хліб і до хліба. Починати поліпшувати охорону здоров'я треба із здорового харчування, чистих продуктів, умов праці і життя, широкого розвитку фізичної культури. Бо самими лише аптеками і ліками тут не зарадити. Без глобального вирішення всіх цих проблем не дадуть ефекту найсучасніші лікувальні заклади, про які теж треба дбати не за залишковим принципом.

Тепер про культуру. Вона у нас за всі роки Радянської влади недооцінювалася. На мій погляд, на культурі спіткнувся навіть Ленін. Я не можу збагнути, чому він вважав, що можна спочатку

здійснити пролетарську революцію, а потім уже культурну. І це вдарило по нас. В некультурності, відсутності демократичної культури - коріння дальших перекручень благородних за своєю суттю ідеалів. В цьому - коріння того, що недовчений семінарист Сталін не міг збагнути геніального ленінського непу і зламав його, випхнувся в диктатори. Тільки низькою культурою мас і вождів можна пояснити нищення храмів - тисячолітню працю своїх предків. Отже, значення розвитку культури важко переоцінити. За бездуховність розплачуємося на кожному кроці. І будемо тяжко платити доти, доки не подолаємо її. Хто економить на культурі - економить на душі народу.

Далеко не все, про що я сказав, і те, про що не встиг сказати, можна динамічно вирішувати, маючи владу Голови Верховної Ради УРСР. Нам вкрай необхідний і всенародно обраний Президент. Я не боюсь бути обраним Головою і не зніматиму свою кандидатуру. Дякую за увагу.

Головуючий. Перший мікрофон.

Гнаткевич Ю.В., завідуючий кафедрою іноземних мов Київського політехнічного інституту (Індустріальний виборчий округ, м. Київ). Шановний Сергію Макаровичу! Я звертаю увагу всіх нас, можливо, не всі це зрозуміли, що ваше прізвище - Правденко якнайкраще відповідне назві тієї Комісії, за яку ви відповідаєте

- з питань гласності та засобів масової інформації. І ми сподіваємося, що правда із заголовків наших газет поллється повним ходом і на всі їхні шпальти. А тепер запитання.

Наш парламент, як і наші виборці, починає ділитися на дві частини. Ті, що за повну трансляцію висвітлення нашої сесії, і ті, що за неповну. Я - за повну, але, мабуть, багато хто звернув увагу на те, що бувають періоди, коли включиш першу програму

- сидить Горбачев, включиш другу - сидить Плющ, включиш третю - сидить Єльцин. Звичайно, що люди на цьому теж втрачають. Я бачив у Канаді, коли виділився спеціальний канал, який транслює лише засідання парламенту. Ви наполягали б і не пошкодували б коштів на створення такого каналу, чи пошкодували б?

Правденко С.М. Я зрозумів вас, дякую за питання. В нас Держтелерадіо - державна сфера, тобто ми, Верховна Рада маємо тоді оплачувати такий канал, і, мабуть, це було б найкраще, щоб не втомлювати тих, хто не хоче дивитись, і дати можливість дивитись, хто цього бажає. Мабуть, це був би найкращий вихід з ситуації.

Бо дійсно, ми на цю сесію прийняли таке рішення, але мабуть, я так думаю, що у людей буде згодом і інша реакція, і ми рано чи пізно відчуємо, що треба скорочуватись. Це буде через тиждень чи через місяць, я не знаю, але ми змушені будемо ставити це питання знову на порядок денний сесії і проголосувати так чи інакше.

Головуючий. Другий мікрофон.

Гудима О.В., викладач Луцького педагогічного училища імені Ярослава Галана (Луцький-Центральний виборчий округ, Волинська область). Шановний претенденте! Шановні депутати! На мою думку, 20 липня сталася неординарна подія. І я хочу про це дізнатися думку претендента, на яку ми всі повинні звернути особливу увагу. Один із претендентів на посаду Голови Верховної Ради, всупереч Регламенту, за який ми голосували (30 хвилин ефірного часу), вийшов додатково в ефір у програмі "Актуальна камера", чим порушив рішення, прийняте нашою Верховною Радою. І моє питання таке: чи може цей вихід вплинути на результати голосування? І ще. Моя пропозиція - створити парламентську комісію для розслідування цього факту. Я вважаю, що не зловживання, службовим становищем. Дякую.

Правденко С.М. Я не знаю кого ви маєте на увазі, бо програми не дивився, але до мене приходили в п'ятницю з студії “Гарт”, щоб я виступив у цій програмі в неділю як Голова постійної комісії, я відмовився саме тому, що я кандидат. Бо це могли б, розцінити як зловживання становищем Голови комісії, хоча я там виступав би тільки виключно як голова комісії. Тобто це так - як я сам вирішив цю проблему.

Чи вплине це на результати виборів? Я не думаю. У нас у кожного є своя голова, і я думаю, що кожний вже визначився, за кого голосуватиме, і тому я не думаю що, це велика проблема, але, як я її вирішив для себе, я відповім.

Головуючий. Третій мікрофон.

Кінах А.К., начальник виробничо-диспетчерського відділу суднобудівного заводу "Океан", м. Миколаїв (Корабельний виборчий округ, Миколаївська область). Уважаемый Сергей Макарович! В отчете правительства, которой мы все недавно обсуждали, дана впечатляющая цифра роста заработной платы рабочих и служащих за 4 года пятилетки - 26 процентов. В то же время, к сожалению, ни слова не сказано о таких важнейших аналитических показателях, как минимальный жизненный уровень и темпы

роста инфляции за эти же 4 года. Официальная статистика по этому вопросу, на мой взгляд, заниженная, показывает, что темпы роста инфляции за 4 года пятилетки по Союзу - более 30 процентов. То есть можно сделать вывод, что жизненный уровень населения резко снижается. Отсюда первый вопрос - кто, на ваш взгляд, несет ответственность за отсутствие аналитических показателей, которые могли бы дать возможность реально оценивать динамику изменения жизненного уровня народа?

И второе, что бы вы предложили как Председатель Комиссии по гласности и претендент на должность Председателя сделать, чтобы эта информация была, и в первую очередь, для нас, депутатов Верховного Совета. Спасибо.

Правденко С.М. Я думаю, что мы настолько верили в административную систему, в ее кабинетные цены и так далее, что у нас даже нет механизма определения темпов роста инфляции, научно обоснованного механизма. Конечно же, они гораздо больше, чем 8 процентов в год. Мы это сами видим. Мы видим, за сколько рублей мы покупаем ту или иную вещь, и так далее. И, конечно же, рост зарплаты отстает от роста темпов инфляции - это безусловно, это каждый из нас видит даже на бытовом уровне. Кто отвечает? Отвечает в таких случаях Совет Министров. Он должен организовать соответствующие экономические службы, чтобы информация для населения была точной и чтобы она публиковалась точно. Мы доходим в этом до абсурдных вещей. Скажем, у меня в избирательном округе есть дом престарелых. Так вот, мы оставляем этому старику, которого все бросили и оставили, который живет в этом доме, 10 процентов пенсии, а остальное - это его еда, его содержание. 10 рублей на все надобности жизни в месяц у пожилого, никому по сути не нужного человека, - на апельсины, мандарины, сигареты и так далее. То есть мы дошли до такого уровня морали и всего остального, что нам дальше уже ехать некуда.

Головуючий. Перший мікрофон.

Мороз О.О., завідуючий аграрним відділом Київського обкому Компартії України (Таращанський виборчий округ, Київська область). Шановний Сергій Макарович, чи не вважаєте ви, що претенденту на вищу державну посаду на Україні, журналісту, тим більше, що журналіст повинен обачніше користуватися словами, не слід називати облудою існуючий, а тим більше наступний договір. Я хотів би, щоб ви на це запитання не відповідали. І друге

питання таке: чи прибутки централізуються тепер і використовуються потім за спільним планом, чи вони будуть розподілятися по горизонталі, в тому числі і через підприємства? Їхня маса швидко не зросте, і тому і зміни швидко не відбудуться. У чому ж ви бачите вихід у такому разі, щоб ви відчули зміни, щоб їх відчули всі люди, населення? І ще одне маленьке питання: ви людей любите чи ні?

Правденко С.М. Як можна бути людиною, вважати себе людиною і не любити людей?

Що стосується облуди, то я хотів би, щоб Союзний уряд, погоджуючись з цими моментами, про які я сказав, довів нам, що це не чергова облуда. Бо це спірне питання - була вона раніше, чи не була та облуда.

І що стосується підвищення нашого добробуту. У нас вихід один: усі можливості, всі резерви кинути на розвиток групи "Б" - товарів масового попиту. Про це я говорив, коли говорив і про необхідність спільних підприємств і так далі. Тут нескінченна низка речей, які треба запровадити, якщо не дамо товарів, то наш карбованець і далі просто нічого не вартий, і добробут народу від того, що він буде одержувати більшу зарплату, ніяк не зміниться.

Головуючий. Другий мікрофон.

Деркач І.С., старший інженер фізико-механічного інституту АН УРСР (Самбірський виборчий округ, Львівська область). Шановний претенденте! В цьому залі неодноразово лунали заклики до консолідації усіх сил до конструктивної законотворчої діяльності. У мене в руках газета "Правда Прилуччини", в якій опубліковано інтерв'ю з народним депутатом Української РСР Портним. Я коротко зацитую тільки два речення, де він дає оцінку роботі нашої Верховної Ради: "Але так званий демократичний блок уже освоїв методи блокування прийняття документів, які його не задовольняють, а сюди в демблок входить кілька партій і рухів - від конституційної до відверто фашистської орієнтації, тому і виникають гострі дискусії". І так далі. Я хотів би, щоб ви дали оцінку такому виступу депутата Портного, чи дійсно в цьому залі зі сторони демократичного блоку звучали фашистські гасла, якщо вони звучали, то як же тут в даному випадку бути? Чи необхідно цю справу передати в Комісію мандатну і з питань депутатської етики, і як взагалі діяти у цьому конкретному випадку? Ви як Голова Комісії з питань гласності повинні дати нам, очевидно, якусь рекомендацію.

Правденко С.М. Я вважаю, що ми все-таки повинні поважати право на плюралізм представника будь-якої партії. Але епітет "фашистська", звичайно ж, потребує розгляду включно до судового розгляду. На це є відповідні статті закону і так далі. З усім іншим можна, скажімо, погодитися - це його право, це його думка. Але ярлик "фашистська" потребує принципово судового розгляду.

Я взагалі за те, щоб преса була четверта влада, щоб ніхто нею не командував. Але якщо вона щось перекручує або нав'язує ярлики, то щоб це розглядалося судом.

Головуючий. Третій мікрофон.

Черненко В.Г., головний лікар медсанчастини Микитівського ртутного комбінату (Горлівський-Микитівський виборчий округ, Донецька область). Уважаемый претендент! Я, быть может, и не задавал бы свой вопрос, но так как вы так настойчиво вступили в борьбу за пост Председателя Верховного Совета, я бы хотел вас испытать вот в каком плане. 27 претендентов было, ну давайте так образно скажем, используя спортивный термин "рейтинг", максимально будет 26 баллов, минимально - 0. Сколько бы вы себе поставили в этой борьбе? Это первый вопрос. И второй.

Как бы вы отнеслись к моему предложению, если бы я вам порекомендовал на пост Министра обороны назначить кого-нибудь из пацифистов. Спасибо.

Правденко С.М. Я думаю, что из пацифистов не следует, а вот женщину следовало бы, чтобы была над генералами, которые, не хочу их обидеть, смотрела бы: там дачи строятся для генералов руками сыновей или там делом занимаются в армии. Женщина бы для гуманизации не помешала бы. Мужчины уже показали, как они управляют армией. Это первое.

Мой рейтинг, наверное, оцените все-таки вы, а не я. Что касается меня, то я помню слова Черчилля, который говорил о том, "что я бы любого своего министра поменял на среднего журналиста", а он начинал журналистом и знал, что говорил.

Головуючий. Перший мікрофон.

Під'яблонський М.І., заступник голови профкому металургійного комбінату імені Ілліча, м. Маріуполь (Маріупольський-Іллічівський виборчий округ, Донецька область). Уважаемый Сергей Макарович, мы, депутаты, и наши избиратели в течение двух месяцев наблюдаем весьма любопытное явление. Как правило, к

концу каждой недели, а именно в пятницу, количество депутатов, находящихся здесь в зале, становится таким, что ставится под сомнение проведение пленарных заседаний. Как будущий Председатель Верховного Совета, какие бы вы приняли меры по укреплению парламентской дисциплины? Спасибо.

Правденко С.М. Зрозумів. Дякую. Я сказав, що в перспективі - за постійно діючий парламент. Але, якщо говорите зараз про нашу дисципліну, то, мабуть, треба подумати, як її піднімати - чи економічними санкціями, чи позбавляти права виступу тих на кілька днів, хто пропустив хоча б один день з неповажних причин.

Головуючий. Другий мікрофон.

Горинь М.М., голова Секретаріату Народного руху України за перебудову (Залізничний виборчий округ, Львівська область). Шановний претенденте! Ми у своїй Декларації про суверенітет України маємо розділ про громадянство Української республіки, де говориться про те, що ми є громадянами Української республіки, водночас з цим ми гарантуємо громадянство СРСР. Я отримав листа з Миколаївської області від Ільченка Анатолія, який довго, протягом 1987-1989 років, переслідувався. За допомогою групи іноземних психіатрів, зокрема США, був звільнений із психіатричної лікарні і визнаний здоровим. Проте, у зв'язку з тим, що його не прописували, не давали йому можливості відновитися на роботі, і він вирішив відмовитися від громадянства СРСР.

Зараз його обмежили в пересуванні, визнали людиною без громадянства, хоча громадянства Української РСР він не позбавлявся і не відмовлявся від громадянства Української республіки. Як ви розцінюєте цей факт у зв'язку з прийнятою нами Декларацією?

Друге питання. Ми весь час згадуємо про те, що сотні тисяч людей, які за політичні переконання відбували покарання в концтаборах і тюрмах, по сьогоднішній день не реабілітовані, є десятки тисяч дітей, які були засуджені в 1942-1945 роках і по сьогоднішній день не реабілітовані, відсидівши по п'ять - десять років. У тому числі я маю лист від Кондратьєва із Харкова, який був засуджений у 1942 році за антирадянську пропаганду, маючи всього 14 років. Як ви думаєте, як майбутній Голова Верховної Ради, оперативно вирішити питання реабілітації, в першу чергу реабілітації засуджених дітей? Дякую.

Правденко С.М. Дякую. Що стосується першого питання, то тут цілком зрозуміло. Командно-адміністративна система в один

день не відступає, її інерція спрацьовує. Я сподіваюсь, що вже не довго з цим боротися. Що стосується другого, то я вважаю, що людей, які не закликали до повалення існуючого ладу і так далі, за якими б політичними мотивами їх не переслідували, треба не тільки негайно реабілітувати, але й, як у нормальній, цивілізованій державі, поставити питання хоча б про відшкодування нанесених матеріальних збитків. Дякую за увагу.

Головуючий. Слово надається народному депутату Грицаю Івану Трохимовичу, голові Миколаївської обласної Ради народних депутатів (Миколаївський виборчий округ, Миколаївська область).

Грицай І.Т. Шановні народні депутати, шановна президіє! Коротко про себе. Я 1938 року народження, маю 30 років трудового стажу, одружений, у сім'ї двоє дітей: син Максим та дочка Оксана. Ріс без батька, який загинув на війні, а мати з чотирма дітьми, працюючи прибиральницею в школі, виводила нас у люди.

Розпочинав агрономом-економістом у колгоспі. Дальше життя пов'язане з комсомольською, партійною і радянською роботою в Миколаївській області.

В моїй біографії був і Афганістан, де довелося працювати півтора року. В цей час в Афганістані з нашою допомогою розпочиналась і активно велась політика національного миру, йшла підготовка та вивід радянських військ. І мені, як і моїм товаришам, партійним радникам, нічого соромитись цієї драматичної сторінки в моєму житті. Я кожному можу сміливо дивитися в очі. Свою благородну справу заради наших людей і афганського народу ми робили чесно.

На останніх виборах обраний головою Миколаївської обласної Ради народних депутатів. До цього був головою облвиконкому, ще раніше працював секретарем обкому партії. Вже перебуваючи на посаді голови Ради, обласною партійною конференцією на альтернативній основі обраний першим секретарем обкому. Разом з тим вважаю, що сумісництво таких постів - справа тимчасова і з урахуванням конкретних умов без будь-якого тиску з боку груп чи блоків будемо розглядати ці питання. Врешті-решт вирішить усе воля людей.

Шановні народні депутати! Перед вами виступило 25 претендентів. Я - 26. Різними тут були виступи кандидатів, бо ж різні вони самі. Багато було цікавого, корисного в їх позиціях. Але, на мою думку, дехто й перебирав через край. Один розповідав вигадки про об'єднання зусиль партапаратників, російської православної

церкви та генералітету. Господи, хіба ж знаєш, де міра цинізму? Другий безсоромно стверджував, що діяльність партії направлена проти суверенітету республіки. То почитав би хоча програмні документи Компартії України. Третьому, бачте, не до вподоби існування партійних комітетів на підприємствах. А чи запитав він трудові колективи цих підприємств? Ні. "Геть" - і все. (Шум у залі).

Четвертий має намір зробити з комуністів ворогів демократії, звинуватити їх у всіх людських гріхах. Той же парламентський жах серед депутатів появився. Взяв слово один депутат з питань екології, говорив, що ліси повирубували, болота висушили, немає де комуністів повішати чи втопити. Надто вже жорстокий жарт. Мушу сказати, що деякі особи швидко оволоділи мистецтвом паплюжити всіх і вся. Я так міркую. Якщо час пошуку ворогів пройшов, то він пройшов для всіх. Чи замало нам історії? А вона переконливо свідчить, що архітектори, котрі формують образ ворога, на певному етапі самі його дістають. У нашому конструктивному реальному ділі все - задля інтересів людей. І все ж при всіх крайностях я знайшов у кожного претендента спільне: біль за сьогоднішній день і бажання найти шляхи виходу з кризи. Може, це й головна надія того, що наш парламент виправдає довір'я народу. Сьогодні чи завтра ми оберемо Голову Верховної Ради. Обрати найгіднішого - наш депутатський обов'язок, хто б це не був: партійний функціонер чи хтось інший, хіба в цьому річ? Головне, щоб Головою стала людина бездоганно чесна, високопорядна, вболіваюча за долю народу України, наділена організаторськими здібностями, спроможна об'єднати всіх депутатів.

Щодо моєї програми, позицій, то вони виходять з Декларації про суверенітет, за яку я голосував, розглядаючи цей політичний документ як свого роду компас. Тепер належить прийняти відповідні законодавчі акти, забезпечити їх реалізацію, виробити нову Конституцію Радянської України. Рішуче підтримуючи Декларацію, я проти спроб використати процес утвердження суверенітету республіки у вузьконаціональних, сепаратистських цілях, проти національної винятковості та егоїзму, вирішення проблем одних народів за рахунок інших. Вважаю, кожному зрозуміло, що Україна має право існувати як повністю самостійна держава. Із історичних і з іншій позицій такий підхід достатньо правомірний. Але існують ще такі поняття, як реалії та доцільність. Я за Україну в складі оновленого Союзу суверенних

республік. Не можна не рахуватися з історичними, економічними, культурними і всіма іншими зв'язками, які сторіччями складалися між нашими народами.

Сьогодні республіка мусить мати такі стосунки з Союзом, з іншими республіками, які дозволили б на договірній основі, але в сприятливому режимі отримувати те, що їй конче необхідно, і водночас за таким принципом обмінювати вироблене. Об'єктивно такі зв'язки вимагають делегувати центру частину повноважень республіки, причому саме таку частину, яку визначить сама республіка, що повинно бути відображено в новому союзному договорі. Такий підхід зможе остаточно ліквідувати підстави для дискусій на теми екології і метрополії або хто кого годує. Вважаю за необхідне конструктивно підійти до прийняття закону про економічну самостійність Української РСР. Тут слід керуватися одним принципом - закон повинен працювати на розкріпачення республіки від диктату центру, працювати на підвищення добробуту людини на основі зростання ефективності праці. Законом слід чітко визначити пріоритет республіки в самоуправлінні народним господарством на своїй території, віднесення власності, фінансово-бюджетну, кредитну, грошову системи, вирішити питання ціноутворення, інвестиційної політики, охорони навколишнього середовища, самоврядування, міжреспубліканських і зовнішніх відносин та інших.

Я за радикальні зміни в економіці, ринкові відносини, але проти невиправданих дій, проти ринку без підготовчого періоду, за механізм захисту населення, особливо малозабезпечених, пенсіонерів, інвалідів, одиноких, молоді. Я за різні форми власності, рівні умови для них. Я за те, щоб переглянути структуру народного господарства, його соціальну переорієнтацію, демонополізацію економіки. На мій погляд, треба різко зменшити обсяги капіталовкладень у промислове, особливо нове будівництво. Далі дозволяти собі розкіш бездумно споруджувати нові потужності для продукції виробничого призначення, коли й так діють завантаження в одну зміну, ми не можемо. Більше того, слід негайно законсервувати більшість розпочатих об'єктів і взагалі подивитись на будівництво. Там справи складні. Вважаю, що крім усього іншого, необхідно розробити заходи щодо створення пільгових умов для працівників цієї важливої галузі. У себе в області ми зараз це й робимо. Я маю сільську професію, ще й тому обома руками за пріоритет селу. Слів про це сказано багато

і на нашій сесії, а справи кепські. Зараз людям на жнивах важко пояснити, чому не вистачає пального, чому механізатори не мають змоги купити вкрай необхідне. Я не буду деталізувати цю проблему, але коли ми не розв'яжемо багатогранну проблему села, вирішення продовольчої програми - то ж мариво. У всякому разі, товстих людей стане менше. А, як кажуть, поки товстий схудне, то худий здохне.

Декілька слів про мій підхід до екологічної проблеми. Пріоритет загальнолюдських цінностей, норми моралі, християнські заповіді, просто здоровий глузд з поєднанням з науковою обгрунтованістю, глибоким аналізом спеціалістів повинні бути в основі кожного кроку у цих питаннях. Велике значення у цьому відношенні має належати нашій Академії наук. Ми мусимо більше рахуватися з рекомендаціями вчених. Скажу, що будівництво Очаківського гідровузла, який би перекрив, Дніпровсько-Бузький лиман з непередбаченими наслідками для людей і природи, зупинено за вимогою партійних, радянських органів, екологічної асоціації, громадськості завдяки вченим, особисто Бориса Євгеновича Патона.

Першими висловились за припинення подальшого будівництва Південноукраїнського енергокомплексу наші вчені.

До речі, не дивлячись на прийняту урядову постанову по обмеженню потужностей цього комплексу, деякі невирішені питання хвилюють і сьогодні людей. В першу чергу, гідроакумулююча станція, яка ніколи не повинна бути технологічно зв'язана з річкою Південний Буг, на берегах якого живе дві третини населення області.

Тому вважаю за необхідне зробити ревізію експертних висновків, щоб потім даремно не витрачати кошти на консервацію.

І взагалі, повинні на протязі найближчого часу бути прийняті чіткі рішення по всіх атомних станціях, їх граничних потужностях, режимах експлуатації. Потрібно, щоб люди про все це знали. Чорнобиль на цілий вік склав громадську думку про ядерну енергетику, і з цим не можна не рахуватись.

Не можу не сказати про духовне відродження. П'ять років я працював заступником голови виконкому, знаю ці питання. Треба вирішувати проблеми школи, вузів, бібліотек, музеїв, театрів, пам'яток культури, національної мови і знайти для цього і час, і кошти. Мабуть, сьогодні це - найбільш занедбана сфера і це дорого обходиться суспільству.

Колись, десяток років тому, міністр культури мені сказав, що церковна миша на першому місці по бідності, а його Міністерство - на другому. То воно, мабуть, і сьогодні не краще. І ми повинні все зробити так, щоб докорінно змінити цю ситуацію. Це - наш моральний обов'язок перед сьогоднішніми і прийдешніми поколіннями.

Як бачите, куди не кинь, скрізь клин. Де взяти ресурси, кошти, що ж робити? Вважаю, що з урахуванням можливостей, які дає нам Декларація, більш розумним господарюванням багато що вдасться зробити.

Основою життя повинен бути закон. Я - за його верховенство. Потрібно виробити механізми реалізації законів. Знаю, що треба розробити державну програму боротьби із злочинністю, включаючи і законотворчий напрямок.

І на закінчення - про незадоволення роботою Верховної Ради. Дуже багато часу втрачається на процедурні питання, заяви, суперечки. Соромно перед виборцями, бо вони кажуть, що наша сесія нагадує Сорочинський ярмарок. Виборці чекають конкретних результатів, рішень, що привели б до покращення їх життя.

Сьогодні місцеві Ради знаходяться в стані правової кризи, яка в значній мірі стимулює і соціально-економічну кризу; економічні і соціальні, політичні реформи стримуються відсутністю правових актів. Ми ждемо на місцях, але це терпіння уже кінчається. Парламент республіки несе за це пряму відповідальність.

На закінчення хотів би ще раз підкреслити, що саме конструктивний, зважений і діловий підхід, випливаючи з реалій, забезпечить прийняття рішень, що сприяють подоланню кризового стану в республіці. Саме в такому напрямі мають докладати своїх зусиль новий Голова, всі депутати вищого державного органу України.

Шановні народні депутати, я знімаю свою кандидатуру. Перед цим зобов'язаний завдячити депутатові Хмельнюку за те, що стою на цій найвищій трибуні. До цього рішення мене спонукало те, що на місцях виборцям, всім миколаївцям, ми, і я - особисто, багато пообіцяли, та ще дуже мало зробили. Люди мають надію, тому я не маю морального права зрадити своїх земляків. Дякую за увагу. (Оплески)

Головуючий. Шановні товариші депутати, з 27 претендентів

- кандидатів на найвищу посаду - виступило 26. Лук'яненко Левко Григорович - хворий, знаходиться в стаціонарі.

Після всіх претендентів, які виступили, просить слова по закінченню виступів претендентів Андрій Васильович Печеров, голова постійної Комісії Верховної Ради УРСР (Великомихайлівський виборчий округ, Одеська область).

Печеров А.В. Шановні товариші народні депутати! Враховуючи реальний розклад сил у нашому парламенті, ставлення народних депутатів до претендентів, ставлення до моєї програми і реальність її підтримки, побажання скоротити час та бажаючи дати змогу зосередитись на більш реальних кандидатурах, я заявляю про самовідвід. Дякую.

Головуючий. Так, немає більше бажаючих? Будь ласка.

Слово надається депутату Лобачу.

Лобач В.І., голова Лисичанської міської Ради народних депутатів, перший секретар Лисичанського міськкому Компартії України (Лисичанський виборчий округ, Луганська область). Уважаемые депутаты, уважаемый Президиум, уважаемый председательствующий! Буквально в выходные дни я побывал дома, встретился на предприятиях со своими избирателями, посоветовался. Я, вместе с тем, осознаю, как и каждый здесь депутат, свою ответственность за судьбу суверенной Украины. И, как вы помните, последние слова, которые были сказаны в моем выступлении, о том, что Председатель должен обладать большим чувством ответственности за судьбу народа и суверенной Украины.

Я также осознаю и свою ответственность за судьбу своих избирателей, свою заботу о моих избирателях, которым также были даны обещания. Поэтому я принял также решение не продолжать борьбу и снять свою кандидатуру на пост Председателя Верховного Совета. Благодарю за внимание.

Головуючий. Дякую. Немає більше бажаючих? Слово надається народному депутату Хоменку Миколі Григоровичу.

Хоменко М.Г., керівник Секретаріату Верховної Ради Української РСР (Конотопський виборчий округ, Сумська область). Шановні народні депутати! В прийнятті рішення кожним політиком, а я в якійсь мірі до такої категорії себе відношу, потрібно зважено й розсудливо віднестись до думки своїх колег - народних депутатів. В окремих груп народних депутатів, оскільки показало дослідження і вивчення думок, я не знайшов підтримки.

Тобто, мій рейтинг недостатній для того, щоб увійти у бюлетень. Але моя програма, що була проголошена з цієї трибуни, залишається програмою подальшої депутатської діяльності.

Я прошу народних депутатів, які вносили мою кандидатуру, як претендента, зрозуміти мене вірно. Я дякую вам за увагу.

Головуючий. Немає більше бажаючих? Я вам надам слово, тільки не зараз. Ми - за рівні можливості претендентів. Ви - не претендент...

Бажаючих немає? Товариші, тоді нам потрібно визначитися. Будь ласка.

Бойко Б.Ф., старший викладач кафедри філософії і політичної економії Тернопільського педагогічного інституту імені Я. Галана (Підволочиський виборчий округ, Тернопільська область). Шановні депутати, шановні виборці! Я вже говорив, що я, напевне, наймолодший претендент на цю високу посаду. І, зважуючи всі моменти, зважуючи те, що мій час ще не прийшов, я також знімаю свою кандидатуру. Дякую вам за все.

Головуючий. Так. Немає більше бажаючих? Немає. Тоді, товариші, давайте ми визначимося з приводу обговорення цих кандидатур. Коли ми з вами розпочинали цю роботу, була пропозиція (тоді ми за неї не голосували, але вона була) відвести до 2 годин на обговорення всіх претендентів. У кого з депутатів з цього приводу є пропозиції і зауваження? Будь ласка, перший мікрофон.

Задорожний В.В., доцент кафедри охорони праці і навколишнього середовища Маріупольського металургійного інституту (Маріупольський-Центральний виборчий округ, Донецька область). Пропоную, щоб кожен з претендентів взяв довірених осіб, які б за нього виступали. Не більше двох. Їм, приміром, виділяється до п'яти хвилин часу. А бажаючі - вже проти - в такій же кількості.

Головуючий. Дякую. Другий мікрофон.

Гудима О.В., викладач Луцького педагогічного училища імені Я. Галана (Луцький-Центральний виборчий округ, Волинська область). Іване Степановичу, шановні депутати! Ситуація неоднозначна. Один з кандидатів не виступав, а ми обговорюємо. Чи є згода Левка Лук'яненка зняти свою кандидатуру? Чи текст виступу, можливо, є? Дайте оцінку.

Головуючий. Я зрозумів, даю відповідь. Ми поки створювали

рівні можливості для вся претендентів. Коли ми визначимося по обговоренню, ми надамо слово довіреній особі Левка Григоровича Лук'яненка - депутату Шевченку (ми про це з ним сьогодні домовились). Але ми поки за претендентів мову ведемо. Левко Григорович, на жаль, не може брати участі. Третій мікрофон, будь ласка.

Пушик С.Г., письменник, голова Івано-Франківського обласного товариства української мови імені Т. Шевченка (Коломийський виборчий округ, Івано-Франківська область). Іване Степановичу! Мені виборці і моя мати сказали висловити вам подяку за те, що ви маєте залізні нерви і ведете сесію. І все більше робитесь прогресивним. Я мушу це сказати. Це перше. Я виконую чесно доручення, я нічого тут від себе не додаю.

Друге. Я вважаю, що якщо ми будемо ще тут довірених осіб по два слухати, то це затягнеться страшно надовго, тим більше що у нас у бюлетень включається дуже багато претендентів. Давайте ми перший тур цей проведемо швидко, без обговорення, а тим, хто відпаде, дамо змогу сказати те, що вони хочуть.

Головуючий. Товариші, достатньо з цього приводу. Отже, у нас дві пропозиції. Перша була: обговорення всіх кандидатур провести до двох годин. Час на це виділити і тоді вже, незалежно - довірена чи недовірена особа, припинити обговорення. І друга пропозиція була тільки що внесена: про те, щоб зараз кандидатури не обговорювати, а провести голосування, а потім по двох кандидатурах, які набрали найбільше голосів, провести обговорення і повторне голосування.

Ставиться в порядку надходження. Перша пропозиція була про те, щоб виділити на обговорення всіх кандидатур дві години. Прошу за це голосувати.

"За" - 86, "проти" - 277.

Ставиться друга. Другий мікрофон, будь ласка.

Депутат не представився. Я третье предложение хотел внести. И после того, как две кандидатуры останутся, тоже не обсуждать. Ну что мы будем толочь воду в ступе.

Головуючий. То вже давайте потім.

Депутат. Извините, но я прошу, чтобы вы проголосовали за третье предложение.

Головуючий. Дякую, дякую. Другий мікрофон, будь ласка.

Мостиський А.Б., геолог Ковельської геолого-розвідувальної парти (Ковельський виборчий округ, Волинська область). Я думаю, що без обговорення ми не можемо ставити кандидатури на голосування. Тому я пропоную провести до 12-ої години обговорення. Залишилося (скільки там?) 20 хвилин.

Головуючий. Так, дякую, дякую. Шановні товариші! Це деякі уточнення. Давайте ми визначимося по основному.

Друга пропозиція ставиться на голосування. По другій пропозиції є в кого зауваження?

Перший мікрофон.

Депутат не представився. Іван Степанович! Давайте уточнимо: хіба у нас є в Регламенті написано, що залишається дві кандидатури, ті, що набрали?..

Головуючий. Ні, не написано. Це так прийнято. Немає більше зауважень? (Шум у залі).

Головуючий. Так, у вас з цього приводу? Перший мікрофон.

Мороз О.О., завідуючий аграрним відділом Київського обкому Компартії України (Таращанський виборчий округ, Київська область). У мене є пропозиція, щоб ми підійшли до цього питання, але все одно треба у перерві, хоч півгодини треба, щоб...

Головуючий. Дякую, дякую.

Мороз О.О. Одну хвилиночку...

Головуючий. Ставиться на голосування друга пропозиція.

Хто за те, щоб зараз включити всі кандидатури в бюлетень для таємного голосування і провести голосування? Після цього ми визначимося по результатах голосування з наступним обговоренням. (Шум у залі).

Так, прошу. Будь ласка.

Зінченко А.Л., доцент кафедри загальної історії Вінницького державного педагогічного інституту імені М. Островського (Замостянський виборчий округ, Вінницька область). Я хочу зауважити, що це тільки у Вінницькій обласній Раді голову обласної Ради обирали без обговорення. Я хотів би, щоб парламент республіки не обирав Голову без обговорення. (Шум у залі).

Головуючий. Товариші, до уваги. Третя пропозиція, прошу вас прослухати: провести обговорення до 12-ї години.

Але це - дуже мало. Ставлю на голосування: хто за те, щоб провести зараз усі кандидатури, прошу голосувати. Уточнюю: всі

не зняті кандидатури вносяться в бюлетень, проводиться голосування. Після цього ми залежно від результатів голосування повернемося до цього питання. Прошу голосувати.

"За" - 291, "проти" - 74. Рішення приймається. Будь ласка, другий мікрофон.

Чорновіл В.М., голова Львівської обласної Ради народних депутатів (Шевченківський виборчий округ, Львівська область). По результатах голосування, Іване Степановичу, над нами знову буде сміятись світ і шановні депутати. Не виключено, що саме в першому турі голосування ми вже виберемо Голову. Це буде унікальний випадок, коли Голова держави обраний без обговорення.

Головуючий. Шановні товариші депутати, слушне зауваження. Але час все рухається. От Лариса Павлівна просить слова зараз. Вона передумала, я так зрозумів. Будь ласка, Ларисо Павлівно.

Слово надається народному депутату Скорик Ларисі Павлівні.

Скорик Л.П., доцент кафедри архітектури Київського державного художнього інституту (Артемівський виборчий округ, м. Київ). Шановне товариство, справа не в тому, чи я передумала, чи не передумала. Я зараз була на телефоні і не була присутня, коли тут усе відбувалося.

Що я хотіла заявити? Ці останні два дні пройшли в мене в роздумах. І мушу сказати, в роздумах невеселих. Яка була причина цієї невеселості? Причина - ознайомлення з проектом союзного договору, який прийшов до нас сюди і був присланий на ім'я Володимира Івашка Рафіком Нішановичем ще 22 червня.

На мене цей проект справив надзвичайно гнітюче враження. Я можу сказати свою думку, цей проект у мене лежить тут, я можу його показати. Я не буду говорити про ці проекти, у нас обговорення буде, і, сподіваюсь, весь народ України буде ознайомлений з цими текстами. Але я хочу сказати, що це мене навело на роздуми такого порядку. Співставляючи платформу Комуністичної партії України, яка висловилась у цій заяві про необхідність невідкладного підписання і укладення нового союзного договору вже в той час, коли ці проекти були готові і розіслані, більше того, - наполягання великої більшості членів нашого парламенту, коли ми обговорювали Декларацію про державний суверенітет України, саме на необхідності підписання цього союзного договору, як і запропонована нам структура Уряду, в якій немає механізму, який би зараз поставив питання про невідкладну передачу

Україні підприємств союзного підпорядкування і так далі, - все це наводить і навело мене на ті роздуми, що в такій ситуації, коли надто близько територіальне і по духу знаходиться ЦК КПУ України і наша сучасна Верховна Рада цього скликання, проводити в дію, в реальність ту Декларацію про державний суверенітет, яку ми прийняли, буде надзвичайно складно. І не тільки складно, а практично проведення це буде весь час розходитися з думкою більшості в нашому парламенті.

Я вважаю, що в такій ситуації обіймати керівництво Верховною Радою України - це йти або на постійний компроміс, або на постійну конфронтацію. В зв'язку з цим я знімаю свою кандидатуру і бажаю тим, хто буде обирати Голову Верховної Ради, бути дуже уважними.

І ще. Я хочу подякувати всім тим виборцям, всім тим теле- і радіослухачам і глядачам, які прислали мені телеграми і листи на підтримку і які наполягали на тому, щоб я не знімала свою кандидатуру. Я хочу вибачитись перед ними і сказати: я проти безглуздих компромісів. Я за розумну співпрацю, але в цій ситуації я не бачу перспектив для такої співпраці. Дякую за увагу.

Головуючий. Дякую. Товариші, я прошу вибачення. Вже всі претенденти виступили. Ще є?

Будь ласка, Олександр Іванович уже не претендент, він своєчасно це зробив.

Будь ласка. Слово надається депутату Білоблоцькому Миколі Петровичу.

Білоблоцький М.П., другий секретар Черкаського обкому Компартії України (Жашківський виборчий округ, Черкаська область). Шановні депутати! Я вельми вдячний товаришам, які висунули мою кандидатуру. Уважно ще раз розглянувши свої можливості, враховуючи і життєвий, і практичний досвід, а також твердо оцінюючи обстановку, в якій ми працюємо, я свою кандидатуру знімаю. Хотів би звернутися до своїх товаришів, які висували мене (я надіявся, що вони, мабуть, підтримали б мене, частина, я маю на увазі), свої голоси віддати за Леоніда Макаровича Кравчука.

І хотів би використати ще одну хвилинку, сказати, що його досвід, його практика роботи, його розум сам говорить про те, що він міг би зробити все те, про що ми сьогодні говорили з цієї трибуни. Дякую за увагу.

Головуючий. Дякую. Немає більше претендентів? Є. Я бачу - Степан Ілліч Хмара. Будь ласка.

Слово надається депутату Хмарі Степану Іллічу.

Хмара С.І., лікар-стоматолог Червоноградської міської стоматологічної поліклініки (Індустріальний виборчий округ, Львівська область). Шановні депутати! Дозвольте мені звернутися в першу чергу до шановних колег-претендентів.

Як я вже зазначив у своєму виступі, зараз найважливіше питання для нас - бути чи не бути союзному договору. І мало того, що ці проекти, які надійшли з центру, я б сказав, просто блюзнірські за своїм характером, образливі для нас. Але я не їх боюся, я боюся доброго союзного договору. Бо колись Богдан Хмельницький в цілому уклав досить непоганий, добрий договір, і ви знаєте, до якої драми цей договір привів український народ.

Я стояв і стою на тому, що ми навіть не повинні ставити і допускати питання про можливість укладення союзного договору. Ми повинні домагатися здійснення процесу свого виходу з так званого Союзу, побудувати суверенну, демократичну, підкреслюю, Українську державу. І в цьому контексті ми можемо вести переговори тільки про технічні питання, про перехід, скажімо, підприємств союзного підпорядкування в розпорядження України, а також інших державних структур, таких як безпека, армія і так далі.

Виходячи з того і враховуючи, що КП України однозначно виступала і виступає за так звану суверенну Радянську Україну в складі оновленої федерації, зрозуміло, що коли на посаді Голови Верховної Ради буде член КПРС, він буде все-таки робити все, щоб союзний договір був. І другий аргумент. Ми розуміємо, що демократизація неможлива без деполітизації, а точніше - без усунення КПРС з державних структур, з економіки. Наявність парткомів на виробництві та їх втручання...

Головуючий. Так, Степан Ілліч...

Хмара С.І. Я маю на це право. Ще півхвилини вашої уваги, шановні депутати! Отже, при існуванні парткомів на виробництві, при їх втручанні у виробничі процеси неможливий перехід до ринкової економіки. Тому я закликаю шановних депутатів проголосувати за Голову Верховної Ради - не комуніста, не члена КПРС. А поки що я прошу не включати моє прізвище у виборчі бюлетені. Це означає, що я тільки знімаю свою кандидатуру на

даному етапі, але залишаю на майбутнє за собою право висувати свою кандидатуру на відповідну посаду. Дякую за увагу.

Головуючий. Слово надається народному депутату Швайці Михайлу Андрійовичу.

Швайка М.А., старший науковий співробітник Львівського відділення Інституту економіки АН УРСР (Золочівський виборчий округ, Львівська область). Шановні народні депутати! Шановний Іване Степановичу! Прослухавши програми інших претендентів, особливо Ігоря Рафаїловича Юхновського, Сергія Головатого (на жаль, він зняв свою кандидатуру), обміркувавши добре всі питання, я прийшов до висновку, що людиною, яка може нас усіх консолідувати і повести на реалізацію прийнятої нашої Декларації, є Ігор Рафаїлович Юхновський. І тому я всіх вас закликаю віддати свої голоси за цього претендента. Свою кандидатуру я знімаю. Дякую. (Оплески).

Головуючий. Дякую. Чи є ще бажання у претендентів? Будь ласка. Слово надається народному депутату Хмельнюку Валерію Яковичу.

Хмельнюк В.Я., перший секретар Одеського міськкому Компартії України (Таїровський виборчий округ, Одеська область). Уважаемые товарищи депутаты! Я понимаю, что эту трибуну можно использовать по-разному, в том числе и говорить о невозможности баллотироваться в связи с тем, чтобы не подписывать договоры, и все остальное. Должны мы быть перед собой чисты и откровенны. Наверное, не каждому дана такая "шапка Мономаха". У меня в субботу было много встреч с партийным активом, с трудящимися города-героя Одессы, и я пришел к простому заключению: как представитель партии я не имею права ее оставлять в этот сложный период. Я снимаю свою кандидатуру. Спасибо за внимание.

Головуючий. Дякую. Немає більше бажаючих? Немає. Так, я так розумію.

Є? Будь ласка, вибачте.

Слово надається народному депутату Голубцю Михайлу Андрійовичу. (Шум у залі).

Голубець М.А., керівник Львівського відділення Інституту ботаніки імені М.Г. Холодного АН УРСР (Калуський виборчий округ, Івано-Франківська область). Шановний Іване Степановичу, дорогі друзі! Новий цикл виборів показав, що серед депутатів

нашої Верховної Ради ще мало розумних діячів, які чітко бачать майбутнє суверенної України і могли б вести її цим шляхом.

Що мене турбує в програмах претендентів від групи 239? По-перше, те, що вони не можуть збагнути того, що так само, як з біографії людини не можна викреслити вчинених нею злочинів, так само з біографії партії не можна викинути її сталінського людожерства, кагановичського, постишевського вандалізму. Не можна викинути Катині, Куропатів, Биковні, Дем'янового Яру, Селіфонтова та й багато інших речей. Я маю право на ці слова, бо 23 роки був членом партії і сплатив їй понад 5 тисяч карбованців членських внесків. Ці чорні плями в історії КПРС неможливо вивести, як би її не оновлювали. В її біографії вони залишаться назавжди. Тому тих людей, які не знаходять сміливості відмежуватися від цього жахливого минулого, я не можу підтримати. Мені здається, що вони готові погодитися навіть на повтор того, що пережив наш багатостраждальний народ.

Я хочу ще одну річ наголосити. Наголосити на тому, що цілковито неприйнятною після всього того, що пережили в сталінському Союзі республіки, для мене є позиція тих претендентів, які допускають підписання союзного договору до прийняття нової Конституції України. Поспішне підписання такого договору може призвести до важких суспільно-політичних наслідків. Це треба робити не під великодержавні літаври КПРС, Президентської Ради і РПЦ, а розважливо, за законами суверенної держави. Попереднього договору ми ще не розірвали, жили за ним майже 70 років, витримаємо ще рік.

Мені дуже жаль, що зняли свої кандидатури такі розумні молоді енергійні принципові люди, як Головатий, Ємець, Заєць, але перед ними майбутнє. Я вважаю, що, певно, найбільш достойним претендентом є Ігор Юхновський, депутат нашої Ради. Я щиро дякую депутату Степану Волковецькому за те, що висунув мою кандидатуру, а моїм друзям івано-франківчанам за те, що його підтримали. Нехай мені вибачать, але я знімаю свою кандидатуру на користь депутата Юхновського. І тільки прошу його, якщо буде обраний, щоб особливу увагу звернув на неприйнятність структури Уряду, запропонованої Віталієм Андрійовичем Масолом, і врахував основні положення, висловлені мною у програмі. Дякую.

Головуючий. Чи є ще бажаючі з претендентів? Я не бачу. Слово надається депутату Шевченку.

Шевченко О.Є. Я вчора провідав у лікарні Левка Григоровича

Лук'яненка (він лежить у відділенні кардіології), ми з ним говорили про цей документ, який розданий членам Президії Верховної Ради. І як Левко Григорович, так і я поділяємо думку, що розповсюджений для членів Президії Верховної Ради України проект нового союзного договору є образою всьому українському народу, образою нашому парламенту.

Сьогодні вранці Левко Григорович передав цю заяву і попросив мене прочитати її.

"Сесії Верховної Ради УРСР від депутата Левка Григоровича Лук'яненка, 196 виборчий округ. Заява.

Теперішній склад Верховної Ради УРСР у своїй більшості виступає за укладення Україною нового союзного договору з РСФСР та іншими союзними республіками, ще не звільнившись від диктату московських імперських міністерств. Комуністична більшість у Верховній Раді уже поспішає зв'язати Україну обов'язками за новим договором. Досвід попередніх двох договорів з Росією мав би утримувати відповідальних представників народу від такого ризикованого кроку. Слід би спочатку стати незалежною державою і набути статусу суб'єкта міжнародного права, а вже потім заходжуватися укладати міжнародні договори.

Позаяк я вважаю вкрай небезпечним для майбутнього України укладення з Росією нового, так званого союзного договору і буду протидіяти укладенню його всіма своїми силами, то обрання мене на посаду Голови Верховної Ради означало б початок постійної боротьби з парламентською більшістю, що не сприяло б законотворчості Верховної Ради і в інших сферах її діяльності.

З огляду на вищезазначене я знімаю свою кандидатуру з числа претендентів на посаду Голови Верховної Ради УРСР. Лук'яненко".

Головуючий. Дякую. Так, немає більше?

Слово надається Володимиру Олександровичу Яворівському, голові постійної Комісії з питань чорнобильської катастрофи.

Яворівський В.О., письменник, секретар правління Спілки письменників України (Світловодський виборчий округ, Кіровоградська область). Шановні мої колеги! Де в кого вже почали здавати нерви і кивають мені, то я мусив уже...

Я справді не хочу колоти вашого серця і через те зніму свою кандидатуру. Багато догадливих людей зрозуміли це ще в п'ятницю.

Я хочу вам зачитати один маленький фрагмент із листа, який щойно прийшов із Народич. "Та найбільше жалю, що сили наші і терпіння з кожним днем вичерпуються. П'ятий рік фізичних і моральних страждань зробили свою чорну справу. Ми свідомі того, що наші діти, наші старі батьки і ми самі волею атомного відомства і злочинним замовчуванням сановних осіб приречені стати атомними заложниками. Іде п'ятий рік народної трагедії, а змін ніяких. Жодна з прийнятих постанов практично не виконується. Вкрай повільно проходить відселення людей, не вистачає ліків, у продовольчих магазинах немає овочів, фруктів, соків, через відсутність путівок не всі школярі виїхали в піонерські табори (це з Народичів самих, не забудьте). Ще більше труднощів з оздоровленням дітей дошкільного віку. Та чи не найбільше всіх нас турбує невизначеність, неясність. Спливає літо, а впевненості, що вчасно буде збудоване житло в Брусилові та в інших місцях, так і немає. А тим часом у розпалі жнива. Механізатори, водії, колгоспники, зайняті на збиранні врожаю, доведені плани ніхто й не думає переглядати, ковтають радіоактивний пил на забруднених цезієм, стронцієм, плутонієм полях". Ось лист звідти.

Я голова Чорнобильської комісії. І повірте мені, щиро вам скажу, що вважаю цю посаду можливо навіть вищою від посади Президента. Я залишаюся там, я вважаю своїм святим обов'язком переламати ситуацію з вашою допомогою. Але знімаючи свою кандидатуру і залишаючи вам більше часу для обговорення інших кандидатур, я хотів би все-таки, тут просковзнула і вилетіла, як пташка, з цього залу одна прекрасна, я вважаю, геніальна пропозиція, на яку ми, Верховна Рада, повинні пристати. І прошу поставити це на голосування. Я вважаю, що ми повинні сьогодні обрати Голову Верховної Ради, хай він урядує, хай сідає в це крісло. Але сьогодні нам потрібка рука, нам потрібен Президент, але не обраний нами на нашому депутатському міссобойчику, а давайте приймемо статус про Президента. Я думаю, він має бути набагато демократичнішим, ніж той, який прийняв Горбачов, коли нам поставлять танки під вікнами, а через 3 дні у Москві будуть вирішувати, справедливо це зроблено чи не справедливо. я вважаю, що ми повинні виробити статус нашого Президента і десь можливо на початку року провести загальнонародні вибори Президента. Розслабиться народ, обравши ту людину, яку він вважає, що вона повинна ним керувати.

Дякую вам за увагу. Коли будете викреслювати, не дуже натискайте, щоб не проривати бюлетені. Спасибі велике.

Головуючий. Так, будь ласка, слово надається народному депутату Ємельянову Олександру Сергійовичу.

Це право претендента знімати свою кандидатуру тоді, коли він вважає за потрібне. І ми надаємо рівні можливості. Ви показуєте мені на депутата Лобача, але він уже не претендент. Тому, будь ласка...

Ємельянов О.С. Уважаемые депутаты! Я действительно вышел на эту трибуну для того, чтобы снять свою кандидатуру, но я хотел высказать два тезиса, прежде чем это сделать. Вчера и сегодня была высказана мысль о том, что нам нужен Президент, избранный народом прямым голосованием. Я бы эту мысль и этот тезис, прошу вашего внимания, разделил бы на две части.

Первая часть. Нужен ли нам Президент? И вторая, нужны ли нам прямые выборы? Так вот, на первую часть я ответил бы отрицательно, а на вторую - положительно. Давайте подумаем, друзья, нужен ли нам тот путь, который избрал Горбачев в Москве, нужен ли нам Президент? Ведь надо понимать, что президентская власть и Советская власть - в принципе несовместимы. Это надо четко понимать. Президентская власть - это пойдет снизу до верху, до губернаторов и так далее. Это другая власть. Завтра это будет реальностью. Сегодня мы скажем "президент", а завтра мы пойдем дальше. Поэтому я противник президентской власти, и я обещал своим избирателям бороться против этого. Что же касается прямых выборов главы нашего государства Председателя Верховного Совета, то в этом есть рация. И я думаю, что это вопрос реальный и что он не за горами. Ну а если представится возможность еще раз предстать перед вами в этой роли, я эту возможность не упущу.

Головуючий. Дякую. Немає більше? Товариші правильно роблять зауваження: надійшов час перерви, тому оголошується перерва на 30 хвилин.

Головуючий. Шановні депутати! Прохання реєструватися.

У списках кандидатур є ще бажаючі. Слово надається депутату Маякіну Валентину Андрійовичу, директору Костянтинівського металургійного заводу імені М.В. Фрунзе (Костянтинівський виборчий округ, Донецька область). Будь ласка.

Маякін В.А. Уважаемые депутаты, уважаемый председательствующий! Взвесив все "за" и "против", послушав моих коллег, которые здесь выступали и которые в таких черных красках нарисовали

картину не только в республике, но и в этом зале, я понял, что ноша эта сегодня очень ответственна. Она требует взвешенного подхода к решению, и поэтому благодарю депутатов, которые меня выдвинули на этот пост. Я снимаю свою кандидатуру.

Головуючий. Дякую. Немає більше? Немає.

Зачитую, товариші. В списку кандидатур, висунутих на посаду Голови Верховної Ради Української РСР, залишились такі депутати: Юхновський Ігор Рафаїлович, Кравчук Леонід Макарович, Артеменко Микола Михайлович, Мокін Борис Іванович і Правденко Сергій Макарович. Правильно я зачитав?

Голоси із залу. Правильно.

Головуючий. П'ять. Товариші, в зв'язку з тим, що ситуація різко змінилася, що не все можна передбачити навіть у Верховній Раді, тому вноситься третя пропозиція, подана депутатом Задорожним. Будь ласка, сформулюйте її. Справа, товариші, в тому, що депутат Задорожний підійшов в обідню перерву і сказав: "Чому ви не поставили мою пропозицію на голосування?" Я відповів йому, що була така ситуація: подамо 291 голос. Зараз ситуація змінилася. Депутат Чорновіл спростовував після голосування цю позицію. Будь ласка, назвіться.

Задорожний Б.В. Шановні депутати, саме маючи на увазі таку перспективу, я вніс на ваш розгляд пропозицію, а саме: щоб кожен з претендентів на посаду Голови Верховної Ради обрав двох довірених осіб, які б виступили за нього і виступили на протязі встановленого часу, скажімо, до п'яти хвилин. Після цього може виступити опонентами така ж кількість депутатів. Таким чином, процедура обговорення не займе багато часу, і всі претенденти будуть в однаковому становищі. Така моя пропозиція. Дякую за увагу.

Головуючий. Дякую. Шановні товариші депутати, я доводжу до вашого відома й інші зауваження депутатів, які були передані головуючому під час перерви. Вони зводяться до того, що ми не повинні порушувати Регламент. Ми порозумілися з цими депутатами, що не порушуємо Тимчасового регламента. Але деякі зауваження слід прийняти до відома і реагування. Наприклад, ця пропозиція вноситься з такими доповненнями:

перше - по цих п'яти кандидатурах обговорення провести до 14-ї години сьогодні;

друге - під час обговорення встановити регламент до п'яти хвилин;

третє - дотримуватися принципу, запропонованого депутатом Задорожним.

Вже не будемо визначати довірених осіб, але таку можливість і депутати враховують, і головуючий при наданні слова, тому що в списках, переданих від секретаріату, - 58 осіб. Крім того, з різних причин не враховано декілька записок, які лежать протягом трьох днів - з того часу, як ми відкрили обговорення цього питання.

Прошу проголосувати.

"За" - 281, "проти" - 60. Рішення приймається. Переходимо до обговорення кандидатур, які є в списку висунутих на посаду Голови Верховної Ради Української РСР. Прізвища їх я зачитував.

Слово надається народному депутату Барабашу Олександру Леонідовичу, начальнику технологічного бюро цеху N6 заводу "Електрон" (Жовтоводський виборчий округ, Дніпропетровська область).

Барабаш О.Л. Шановні депутати, шановні виборці, шановні претенденти! Нинішній виборчий марафон претендентів, на мій погляд, - невдала копія попередніх виборів Голови. Тоді були яскраві відкриття, зворушення. Цього разу здавалося, що ми без кінця перечитуємо вчорашні газети. Президентський рівень був, по-моєму, тільки у Юхновського і Мокіна.

Відверто розчарував мене депутат Кравчук, насамперед політичною, я б сказав, нещирістю у двох принципових моментах: заява ЦК КПУ по Західній Україні і Декларація. Впертий захист заяви всупереч об'єктивній дійсності стає вже незрозумілим. І Декларація про суверенітет - така, як вона є, була прийнята скоріше всупереч позиції ЦК КПУ, ніж завдяки їй. Згадаймо проект "групи 239", що несподівано з'явився напередодні голосування та який заперечував усі найважливіші тези Декларації. І це наша спільна вдача, що більшість депутатів дослухалися голосу своєї совісті, виборців, а не цієї (нерозбірливо) для голосування.

Вражаючим відкриттям нинішніх дебатів претендентів я б назвав депутата Мокіна: радикальність поглядів, глибина мислення, незалежність позиції. Я б із задоволенням проголосував за Бориса Івановича, якби не дві обставини.

По-перше, я, на жаль, крім цього виступу, ще мало знаю претендента.

По-друге, у нас є така кандидатура, як депутат Юхновський. З

часу минулих виборів авторитет академіка Юхновського як мудрого і виваженого політика і мислителя, як глибоко інтелігентної людини, безперечно, виріс і серед депутатів, і серед виборців.

Ось одна з телеграм з мого округу: "Работники приборного завода "Электрон" города Желтые Воды поддерживают конструктивную работу демократических сил "Народної Ради" - совести народов Украины. Глубоко признательны академику Юхновскому, всем единомышленникам, положившим начало возрождению государства Украинского, цивилизации в нем. Призываем большинство не повторять горькие уроки истории и помнить, что всех ждет суд совести - как современников, так и потомков. Бондаренко и 480 подписей".

Досвід роботи з Ігорем Рафаїловичем у Народній Раді переконує мене, що він - ідеальний парламентський лідер, який поєднує в собі незалежність мислення з відкритістю до дискусії, твердість позиції з делікатністю і доброзичливістю до всіх і, нарешті, глибокі роздуми з тонким добрим гумором. Принциповим вважаю відношення до тези, що Юхновський - це лідер лише меншості. Переконаний, це вже застарілий стереотип. Зараз у нашому парламенті немає однозначної більшості, адже організаційно розкол на більшість і меншість - це результат голосування за Івашка. Хіба за цією ознакою у нас є зараз розходження? І навпаки, при голосуванні за Декларацію Народна Рада була завжди серед більшості. Багато ідей у Декларацію пішло від депутатів Народної Ради. А група 239 - це на сьогодні певний міф. Міф відносно цифри 239. Немає такої одностайності. Є тільки 115: ті "тверді марксисти", що голосували проти Декрета про владу.

У нас сьогодні є історичний шанс закріпити організаційно консолідацію навколо Декларації про суверенітет, якщо ми дійсно всерйоз прагнемо втілення цього в життя, обранням академіка Юхновського Головою Верховної Ради. Для цього треба небагато: відмовитися від корпоративної дисципліни і керуватися здоровим політичним глуздом. Я цілком підтримую шановного екс-претендента Маякіна про те, що нам потрібно "не единодушие стада, а единодушие нормально мыслящих людей". До цього ж закликає вчинок Івашка. Я категорично заперечую, що це щось несподіване, надзвичайний, винятковий випадок. Ні, скоріше - типовий. До того ж у Політбюро, наприклад, обраний голова ВЦРПС Янаєв, який поставився до ВЦРПС абсолютно аналогічно Володимиру Антоновичу. Більше того, я стверджую, що корені, витоки зневажливого

відношення вождів до своїх соратників, як і багато інших "досягнень" нашого суспільства, - у спадщині класиків безсмертного вчення. Ось, наприклад, що писав Енгельс Марксу в особистому листі: "...разве мы в продолжение стольких лет не делали вид, будто всякий сброд - это наша партия, между тем как у нас не было никакой партии, и люди, которых мы, по крайней мере официально, считали принадлежащими к нашей партии, сохраняя за собой право называть их между нами неисправными болванами, не понимали даже елементарних начал наших теорий? (...). Какое значение имеет "партия", то есть банда ослов, слепо верящих нам, потому что они считают нас равными себе, для нас, плюющих на популярность, для нас, перестающих узнавать себя, когда мы начинаем становиться популярными? Воистину мы ничего не потеряем от того, что нас перестанут считать "истинным и адекватным выражением" тех жалких глупцов, с которыми нас свели вместе последние годы" (Маркс К. и Энгельс Ф. Соч.Т. 27, С. 177).

Я не хотів би нікого образити чи (нерозбірливо) цією цитатою. Просто (нерозбірливо) знати про її існування, щоб не бути обманутими вдруге. Адже обманути можна тільки того, хто хоче бути обманутим і починає з обману самого себе. Історичний шанс, який у нас сьогодні з'явився, ми не упустимо тоді, коли прислухаємося до закликів видатного російського письменника Олександра Солженіцина: “Жить не по лжи". Дякую.

Головуючий. Слово народному депутату Крижанівському Володимиру Петровичу, місто Київ, 10 округ. За ним буде виступати депутат Романюк, 415 округ.

Крижанівський В.П., начальник відділу Українського науково-дослідного інституту "Проектстальконструкція" (Лівобережний виборчий округ, м. Київ). Нам, хто сидить у Секретаріаті, дуже добре видно зал під час обговорення, під час виступів. Я вам скажу відверто, я спеціально дивився на зал і порівнював різних депутатів при виступі різних претендентів. І що я вам хочу сказати. Першим виступав депутат Юхновський. Я вам скажу, тиша була надзвичайна, просто гробова тиша. І було видно, що всі з надзвичайною увагою вислуховують його програму - програму, побудовану надзвичайно гарно і надзвичайно розумно, надзвичайно точно. Програма, яка побудована виходячи з того, що основне, що було прийнято і що буде настановою в діяльності нашої Верховної Ради, - це Декларація про суверенітет нашої України.

І ще я вам хочу сказати. Більше, краще, гірше слухали інших, але не так, як Юхновського. Але що вражає. Практично весь зал слухав його з повною увагою і, мені здається, з адекватним розумінням. Але потім, коли підходиш: "Вам сподобався виступ Юхновського?" - "Сподобався, але... "Ви знаєте, таке враження, що ото як тих гоголівських героїв, пам'ятаєте, як вони казали: цур мене, пек, сатанінськоє наважденіє. Розумієте, розумом чудово розуміють виступ Юхновського і навіть згодні з ним. Розуміють, що це потрібно, що це те, що потрібно нашій Верховній Раді. Але оте корпоративне почуття, про яке говорив депутат Барабаш, починає зразу відпрацьовувати, коли деякі з депутатів оговтуються від того, я б сказав, зачарування виступом Юхновського. Коли вони оговтуються, вони починають згадувати, що ні, чекай-но, чекай-но, це все омана, облуда і це щось не те. Розумієте?

Я закликаю вас до одного: проголосувати саме за депутата Юхновського. Чому? Тому що це єдина людина, яка зараз, у цей перехідний складний час може об'єднати нас. Хтось з депутатів висловився про те, що не може бути такого, щоб представник опозиції керував Верховною Радою. Чекайте, люди добрі, ми ж всі дивилися на Верховну Раду Росії. Хто керує Верховною Радою Росії? Депутат Єльцин. Кого він представляв: більшість? Ні. Він представляв меншість, він входив у блок "Демократическая Россия". І, дивіться, товариші, я відверто вам кажу, я був присутнім на зборах блоку "Демократическая Россия" і привітав його від нашого демократичного блоку України. І там було обрання, вірніше - висування за принципом: кого буде блок "Демократическая Россия" підтримувати, і ним був Єльцин. Так що Єльцин - це все ж таки був представник меншості - відвертий, і це всі знають чудово. Так що не треба якимось чином дезавульовувати мою заяву.

Зрозумійте, що нормально і чудово працює парламент Росії, добився великих успіхів, багато зробив. І я вважаю, що це саме та цементуюча фігура, яка дасть можливість нам згуртуватись, я вважаю, всі інші фігури призведуть до того, що знову будуть оці розходження, оця конфронтація. І саме Юхновський консолідує нас. Я не нав'язую свою думку, але думаю, якщо ви так поступите, то це буде один з самих кращих вчинків нашої Верховної Ради - підтримка депутата Юхновського на посаду Голови Верховної Ради. І виходити треба при цьому, що він є людиною, яка абсолютно толерантна до чужої думки. Деякі закидають, що він може

встати, сісти... Він може встати, якщо не чути того, що хтось скаже, що відбувалось, що було в цей час, але він не може ні в якому разі зробити так: подумає депутат Юхновський - думайте так. Ні. Оцього він не зробить ніколи! Що б йому не сказала Народна Рада, що б йому не сказала більшість, він буде поступати так, як каже йому його розум, його совість - це моя особиста думка. Можливо ви думаєте по-іншому, але згадайте це, виважте свою думку, подумайте і зробіть, ну я не знаю, чи мужній вчинок, чи розумний вчинок, але ваше голосування на підтримку депутата Юхновського допоможе нам у подальшій роботі. Оце до чого я вас закликаю. Спасибі за увагу.

Головуючий. Слово надається народному депутату Романюку Василю Сергійовичу, 415 округ. За ним буде виступати депутат Дмитришин.

Романюк В.С., голова Ярмолинецької районної Ради народних депутатів, перший секретар Ярмолинецького райкому Компартії України (Ярмолинецький виборчий округ, Хмельницька область). Шановні товариші депутати! Ми заслухали платформи депутатів, претендентів на високу посаду Голови Верховної Ради Української РСР. Більшість їх відповідає духові часу, Декларації про державний суверенітет України, яка є програмою економічного відродження республіки. Такі платформи заслуговують на серйозну увагу. Разом з тим програми окремих претендентів носили екстремістський характер, трибуна сесії використовується для пропаганди різноманітних ідей, образ, зведення рахунків. Замість того, щоб прискорити час, подбати про якнайшвидше прийняття нової Конституції України, пакету законів держави, спрямованих на піднесення добробуту її народів, вони вдаються до шельмування Комуністичної партії.

Давайте оцінимо все те, що зроблено і сказано в цьому залі. Високе слово "народ" ми не раз глаголили своїми вустами, щоб знову закликати його до політичної непокори, до суду над комуністами.

Ніяк не погоджусь з твердженням того, що вина всіх наших бід

- партія. Як можна сьогодні міряти на один аршин комуністів, які разом з усім народом своєю кров'ю, своїм потом і мозолями врятували країну від гніту фашизму, за одне десятиріччя відбудували на дві третини зруйноване у війні народне господарство, сьогодні забезпечують перебудовні процеси, і верхівку, яка на чолі з Сталіним, Брежнєвим і їм подібними вела народ до економічного

і духовного занепаду, які сьогодні вийшли з КПРС і зразу стали демократами, борцями за народ. Питається, а за кого вони раніше боролися? Чому вину групи людей ми перекладаємо на плечі мільйонів?

Давайте задумаємось, а хто відкрив дорогу демократії Україні? Зважимо, хто розкрив усю ганебність масових репресій сталінізму? Хто не боявся відверто визнати свої помилки та й нарешті той, хто сьогодні виступає за консолідацію всіх верств суспільства, ті, які підтримують ідею соціалізму? Звичайно, партія. Більшої демократичної сили, ніж партія, сьогодні немає. Екстремісти, бойовики, мафіозі, націоналісти - хто вони сьогодні, якщо говорити іменем народу? Але багато розуміють, що тут можна поплатитися навіть головою, якщо зачепити конкретно за живе. А комуністів можна обливати брудом, озвірілою злобою, навіть лайкою

- все витримають. І це стало модним. Для політичного хизування і кар'єри.

Антикомунізм, який звучить з ваших вуст, антикомунізм, який сьогодні процвітає в окремих групах, викликає тривогу не лише у комуністів і безпартійних, а навіть у зарубіжних діячів.

Ось нещодавно американський публіцист Майкл (нерозбірливо) в "Правде" з гіркотою писав, що його здивували прояви антикомунізму в нашій країні. Висловлюю сумнів щодо окремих претендентів, які були і деякі залишились, - чи зможете ви правильно вести народи України?

Немає в ваших програмах елементів консолідації, доброти, милосердя, а це сьогодні головне для країни, в якій народжуються нові партії та рухи. І одне з головних завдань - потрібно чим скоріше прийняти Закон про партії Української держави, щоб член кожної з них мав захист з боку нього.

Не в усіх програмах чітко визначено, якою повинна бути структура управління нашої республіки. Та, яку запропонував депутат Масол, як Голова Ради Міністрів, носить відтінок колишнього адміністративно-бюрократичного характеру. Нам потрібно до структури віднестися реально, по-новому, від цього залежатиме економіка Української суверенної держави, рівність в новому союзі республік країни, в цілому світі.

Хочу зробити критичне зауваження депутату Гуренку: не схвалюю його самовідвід з пропозицією про обрання Головою Верховної Ради, який він зробив двічі. Лідер будь-якої партії не знімає своєї кандидатури, коли йому пропонують очолити державу, притому в кризовий період для неї.

Я засуджую вчинки і дії Івашка, відмежовуюся від них, думаю, що мене підтримують не тільки комуністи депутати, а й члени демократичного блоку нашого парламенту.

Ви сьогодні повинні вибрати такого Голову нашого парламенту, який би консолідував всіх нас і повів так парламент, щоб якнайскоріше вивести Україну з кризи, яка сьогодні в нас є. Дякую за увагу.

Головуючий. Слово надається народному депутату Дмитришину Ярославу Івановичу, 40 округ. За ним буде виступати депутат Білий.

Дмитришин Я.І., заступник начальника відділу технічного контролю 28 державного підшипникового заводу, м. Луцьк (Луцький виборчий округ, Волинська область). Шановні народні депутати? Ми усі в цьому залі стали учасниками, а наші виборці свідками небувало довгого в історії українського парламенту передвиборного марафону на посаду Голови нашої держави, недооцінити який просто неможливо. Він дає відповідь усій Україні на запитання, хто є хто в цьому залі, а також став грандіозним політичним університетом і для нас, депутатів, і для усіх громадян України.

Як ви напевне звернули увагу, усі претенденти без винятку в основу своїх програм поставили суверенітет України, і в цьому ми єдині. Проте з тих же програм стало зрозуміло, ще існують серйозні розбіжності в розумінні суті суверенітету і шляхів його досягнення.

З огляду на це хочу зупинити вашу увагу на декотрих із претендентів. Програму депутата Юхновського ми уже чули в розгорнутому вигляді ще в період перших виборів Голови. І не знаю жодного з депутатів, хто б не відгукнувся про неї схвально. І громадська думка теж на стороні Юхновського. Його програма з останніми доповненнями, без сумніву, виглядає найбільш виваженого, цілеспрямованою і обгрунтованою. Вона не може не імпонувати, як і сама особа депутата Юхновського, високоінтелігентного, компетентного вченого і громадського діяча, для якого досягнення реального суверенітету України стало головною ціллю подальшого життя за будь-якими партійними чи будь-якими іншими інтересами.

В програмі депутата Кравчука привертає, на мою думку, увагу, насамперед те, що на чільне місце було поставлено проголошення першочерговості оновлення партії комуністів, а державні інтереси

- після нього. І це, мабуть, закономірно, бо випливає з високої

партійної особи претендента. І по-друге, не можу погодитись з оцінкою, даною депутатом Кравчуком відомому вчинкові Івашка. На мою думку, несміливим, нещирим і невідвертим був депутат Кравчук у цій оцінці і перед комуністами, і перед усією громадськістю України, бо всі чесні і свідомі люди обурені, сприймають вчинок Івашка як неповагу і образу, як зраду народу України.

І декілька слів на завершення. Програми всіх претендентів заслуговують великої уваги. Бо, по-перше, доповнюють одна одну і таким чином мають бути враховані новим Головою Верховної Ради. Але я твердо переконаний, як і більшість моїх колег депутатів з Волині і тисячі моїх виборців, що всіх нас у парламенті нині може об'єднати лише одна особа - депутат Юхновський. А тому задля об'єднання наших зусиль у парламенті, задля реального здійснення суверенітету України я закликаю голосувати за претендента на посаду Голови Верховної Ради - депутата Юхновського. Дякую.

Головуючий. Слово надається народному депутату Білому Леоніду Савелійовичу. За ним буде виступати депутат Дубенков.

Білий Л.С., бригадир ремонтної бригади Мелітопольського заводу "Автоцветлит" (Мелітопольський виборчий округ, Запорізька область). Шановний головуючий, шановні народні депутати! Два месяца сидя на одном из самых заметных мест в этом зале, я оставался незаметным.

Я уже заработал массу шишек от своих избирателей за свою пассивность. Но я думаю, что время это провел я не зря, и опыт, который я приобрел за время великого этого сидения, пойдет мне на пользу в будущей моей работе. Я слушал, наблюдал, анализировал то, что происходит в этом зале. Регламент не позволяет поделиться всеми впечатлениями, но хотя бы некоторые я хочу упомянуть.

Такое впечатление, что даже сейчас, когда мы вступили в третий месяц работы нашей сессии нашего Верховного Совета, некоторые, к сожалению, так и не поняли разницу между парламентской дискуссией и дискуссией на партийно-хозяйственном, скажем, активе.

Я начал работать в 1960 году и за 30 лет не пошел и не стремился выше должности бригадира. Поэтому и образование в университете по специальности историка, я получил также, фигурально выражаясь, без отрыва от кувалды. Поэтому я с полным правом могу сказать, что я представлю рабочий класс. Я говорю

это не для того, чтобы выговорить для себя какой-то особый режим благоприятствования на этой трибуне, поскольку большинство из вас является членами Коммунистической партии, которая декларировала, что она осуществляет чаяния и идеалы рабочего класса. Я говорю об этом для того, чтобы все мы вспомнили простую истину, что в общественной жизни или в жизни общества действуют несколько иные законы, чем в математике. Это в математике "дважды два - четыре" и на Чукотке, и в Африке. В социологии или в обществоведении все происходит несколько иначе, а именно так, как сказано в одной из марксистских формул - бытие определяет сознание. Видение проблем зависит от того, какое социальное положение человек занимает в обществе. А у меня такое впечатление, что мы, додумавшись до приоритета общечеловеческих ценностей над классовыми, сразу впали в другую крайность и ведем себя так, будто не существует больше ни классов, ни, говоря в общем, социальных групп. Это мне напоминает ситуацию, которая была лет 20 назад, когда на волне увлечения семантикой выдвигались теории о том, что если бы убрать из наших словарей такие слова, как классовая борьба, революция, эксплуатация, то сразу наступит благоденство в обществе.

Я думаю, что это иллюзия. Это понятно. Я думаю применительно к нашей работе вот о чем. Два месяца мы занимаемся перетягиванием каната как раз по той простой причине, что мы не хотим себе отдать отчет в той простой истине, что жизнь консерватора так же самоценна, как и жизнь реформатора, что не может стабильно существовать общество, в котором преобладают крайние тенденции будь то правого, будь то левого толка. Два месяца у нас ушло на то, чтобы перетянуть, перековать друг друга в свою веру, тогда когда усилия наши, признав самоценность взглядов систем одной к другой стороны, должны быть направлены на то, чтобы искать третий путь, который стал бы равнодействующим.

Исходя из этого и из тех наблюдений, о которых уже я говорил, я пришел к глубокому убеждению, что фигурой, которая может нас сегодня объединить и открыть путь для поступательного продвижения вперед, может сегодня быть только народный депутат Украины Юхновский. И поскольку регламент окончился, благодарю за внимание.

Головуючий. Слово надається народному депутату Дубенкову Геннадію Олексійовичу. За ним буде виступати депутат Ребрик, 76 округ.

Дубенков Г.О., голова Козятинської районної Ради народних депутатів, перший секретар Козятинського райкому Компартії України (Козятинський виборчий округ, Вінницька область). Шановні депутати! За останніх три дні ми разом з мільйонами теле- і радіослухачів вислухали цілий букет програм і поглядів кандидатів на Голову Президії Верховної Ради. У цьому букеті, як і в сьогоднішньому житті, відображені всі проблеми і труднощі, розмаїття думок і позицій кандидатів. Було б дуже добре, якби новообраний Голова врахував у своїй діяльності всі цінні пропозиції.

Насторожує лише один факт, що багато кандидатів уміло використовували трибуну Верховної Ради для критики минулого і сьогоднішнього життя, мало вносили конкретних, конструктивних пропозицій виходу нашої економіки, соціальної і духовної сфери з того становища, яке склалося. Таким методом, я маю на увазі лише критику, ми можемо скористатися ще максимум на одній сесії. А потім потрібно вже буде відповідати, причому всім, без винятку, незважаючи, хто в якій партії, хто в якій групі. І тут уже не буде на кого перекладати вину.

Не сприймаються мною (не знаю, як іншими депутатами) ті програми кандидатів, які замість спроб до консолідації жителів республіки і всіх сил парламенту закликають до конфронтації і навіть страйків. Це - крайність, яка не має права бути у нашому парламенті. Цим самим ми, як говорять у народі, підрубуємо сучок, на якому самі сидимо.

Я як член партії у своїй передвиборній програмі, мабуть, як і більшість із нас, депутатів, обіцяв виборцям робити все від мене залежне для покращання життя людей усіх категорій. Для цього потрібна не тільки сильна і правильна економічна політика, перехід до ринку, але і зважена зовнішня і внутрішня політика нашого ще не сформованого Уряду, Президії і Верховної Ради в цілому. Тому так непросто зробити вибір нового Голови. Потрібно було зіставити свою думку із думкою виборців. І така нагода в нас була у минулу суботу і неділю. Ця думка теж не однозначна. І це закономірно. Отже, в такому вирі не просто заглянути в майбутнє, щоб не помилитися знову. Серед 27 претендентів, які були висунуті кандидатами, три - представники Вінницької області. Це депутати Мокін, Яворівський, Кравчук. У людей склалося хороше враження від знайомства з депутатом Яворівський. Покорив він нас не тільки в залі в п'ятницю, але і виборців своїм відкритим виступом і такими ж відвертими відповідями.

Імпонує мені програма Бориса Івановича Мокіна. За дні роботи сесії його можна було охарактеризувати як людину мислячу, незалежну, скромну, яка має свою власну думку, свою позицію. Але все-таки для мене, як і для багатьох моїх однодумців, ближча програма Леоніда Макаровича Кравчука, яка відображає вдумливий підхід до всіх проблем республіки. Знаю Леоніда Макаровича протягом десятка років, працюючи на комсомольській і партійній роботі. Він - один з небагатьох партійних лідерів, який уміло використовує демократичність і гласність у роботі, вміє знайти підхід до всіх верств населення, а тому і користується авторитетом серед комуністів, безпартійних і представників інших партій. Не маємо ми права те, що зробив товариш Івашко, перенести механічно на всіх комуністів-депутатів, у тому числі і на комуніста Кравчука. Розумію, що не всі ще депутати, в тому числі і депутати - члени КПРС, визначилися вже повністю у виборі, за кого будуть голосувати. Тому закликаю всіх добре все зважити, перш ніж голосувати. Сьогодні гра на емоціях і різка зміна своїх позицій до добра нікого не приведе. Дякую.

Головуючий. Слово надається депутату Ребрику Богдану Васильовичу. За ним буде виступати депутат Матвєєв.

Ребрик Б.В., член кооперативу "Виробничник" при обласному об'єднанні "Івано-Франківськводоканал" (Тисменицький виборчий округ, Івано-Франківська область). Шановні депутати, за ці два місяці ми вдруге обираємо Голову. Першого разу, коли ми 355 голосами прийняли Декларацію, це об'єднало нас.

Я б хотів звернутися до вас - до всіх як одного: і до тих, хто голосував проти суверенітету України (їх було, на щастя, дуже мало), і до всіх нас. Ми всі, як один, є депутатами України. Я хочу звернутися до вас і сказати, щоб ми ними були. Історія нам дає шанс. І ви знаєте, що центральне керівництво в Москві в 1985 році, слава богу, мужнє, не дурне, прийшло до висновку, що система, в якій ми існували до 1985 року, на більше не здатна. Ми мусимо всі разом, незважаючи на політичні погляди, національність і на те, чи ти в окулярах, чи без окулярів, служити українському народу.

Депутати України! Хто не є українцем, я закликаю вас, будьте синами України. На Україні ви знайдете другу батьківщину, і вона віддячить вам за це, віддячить вам і віддячить вашим батьківщинам.

Я хочу звернути увагу, що тут дуже багато - 27 кандидатів - претендували на Голову Верховної Ради. Я хочу також звернути вашу увагу на те, що проти Комуністичної партії Радянського Союзу і тим більше проти КПУ сьогодні вже досить наговорено і не варто, мабуть, говорити. Але я хочу сказати, що такий лідер, як Івашко, якому ви довірили, вибравши його Топовою, фактично дезертирував, і ось ми опинилися в такому стані.

Тому сьогодні ми мали 27 кандидатів. Зараз маємо п'ять. Я прошу вас, згадайте ще раз, поверніть, прокрутіть, як магнітофон, у своїй свідомості програмний виступ наших претендентів. Я думаю, що академік Юхновський, як і більшість виступаючих ось тут, буде тією інтегруючою, об'єднуючою всіх нас особистістю, яка здатна буде, консолідувавши всі наші сили, вивести Україну з тієї катастрофічної кризи, в якій ми знаходимось, - екологічної, політичної, соціальної і всіх інших. Ви це прекрасно знаєте.

Я прошу вас, я закликаю вас віддати свій голос за академіка Юхновського. Це значить - проголосувати за завтрашній день наших людей, за незалежність України і за незалежність кожної нашої особи. Слава вам, слава нашій Україні! Дякую за увагу.

Головуючий. Слово надається депутату Матвееву Володимиру Йосиповичу. За ним буде виступати депутат Колінець.

Матвєєв В.Й., другий секретар Миколаївського обкому Компартії України (Центральний виборчий округ, Миколаївська область). Уважаемый Верховный Совет! Каждая мать, зачиная свое дитя, думает о созидательной миссии своего ребенка. Никто из нас никогда не думает, не представляет своего ребенка или его будущее с топором, с дымящимся обрезом, с удавкой в окровавленных руках.

Но далеко не так рождаются политические идеи. Многие из них в своем зачатии несут страдание людям, потому что, преследуя какие-то узкие, временные цели, отстаивают интересы отдельных групп.

История знает не имеющие права на существование человеконенавистнические теории: фашизм, расизм, национализм, шовинизм. Кое-кто из депутатов, в том числе и претендентов, пытается в этот ряд впихнуть и коммунизм, сознательно подменив идею парижских коммунаров всеобщего равенства и братства сталинскими ошибками и преступлениями в методах реализации этой идеи. Эти претенденты на пост Председателя Верховного Совета Украинской ССР настойчиво вбивают в наше

сознание, сознание украинского народа ненависть к коммунизму и коммунистам. Становится страшно: под сомнение ставится самое святое из общечеловеческих ценностей - право каждого человека на жизнь. Потому что как бы ни открещивались от звучащих на митингах сегодня во Львове лозунгов: "Украина - для украинцев!", от призыва к возрождению военных формирований и перехода к вооруженной борьбе с коммунистами, - за всем этим стоит идеология национализма и антикоммунизма, проповедниками которой является ряд депутатов.

Совсем не шуткой, а холодящим душу предостережением о прямой угрозе каждому являются организованные 18 июля похороны живого человека, кем бы он ни был. Какими общечеловеческими ценностями можно объяснить эту организованную акцию? К какой морали, кроме человеконенавистнической, можно отнести этот шабаш? К какой диктатуре или демократии можно отнести лозунги здесь, перед зданием Президиума Верховного Совета, призывающие к уничтожению коммунистов, предупреждающие, что списки поименного голосования являются списками привлеченных к ответственности коммунистов?

Мы будем бороться за право коммунизма на жизнь, мы будем отстаивать наши идеи. Депутаты (незрозуміло), Хмара, Голубец, Головатый и другие прекрасно знают, что идею убитъ нельзя. Поэтому используют для вытравливания из сознания людей коммунизма патологическую особенность человека - страх перед возможным будущим.

Явственно ощущая смертельную опасность национализма, люди боятся противостоять ему. В сессионном зале есть множество депутатов, которые не поддерживают эти идеи, но боятся повторить судьбу Ярослава Галана. Хочу напомнить выработанную человеческую мудрость: бойтесь равнодушных - это с их молчаливого согласия совершаются все преступления.

Страшная и другая часть этих выступлений - они притупляют, снижают притягательность и взвешенность позиций серьезного претендента на Председателя - депутата от той же Львовской области, члена Президиума Юхновского. Когда представишь, что за этим в общем-то разумным и по-человечески симпатичным возрастным человеком стоят темные силы, олицетворенные Хмарой, Бойко и подобными им, от которых веет ненавистью и непримиримостью, невольно под сомнение ставится гуманность предстоящего отрезка истории украинского народа.

Не сможет Игорь Рафаилович противостоять напористости и бесцеремонности тех сил, которые вывели его на политическую арену, будет послушным орудием достижения их неперспективных целей.

В работе парламента сегодня наступил решающий момент. Мы должны определиться, как будет развиваться дальше наша республика: или путем мирового сообщества, в общем потоке мирового сообщества, или поперек. Большинство народа, я думаю, выберет путь мирового сообщества. Поэтому нам нужен человек, который смог бы вывести украинский народ из рамок национальной ограниченности или национальной исключительности и повести к развитию всех наций. Нам нужно уйти от наименования - "страна с непредсказуемым прошлым". И в этом виноваты мы сами.

Кто-то пытался в 39-50 годах втиснуть историю Западной Украины в историю развития всей Украины. Получили отпор. Но кто-то и сегодня пытается втиснуть восточную Украину, южные области Украины в ведение истории, созданной сегодня в западных областях. Точно такой же отпор может получиться, как был в 1939 году. Нам этого нужно избежать. И нам нужен Председатель, который сможет превратить грозящие разразиться испепеляющей молнией "хмары", прошу прощения, тучи национализма в благодатный дождь национального развития народов Украины. Таким, по моему представлению, из оставшихся претендентов является депутат Кравчук Леонид Макарович.

Головуючий. Слово надається народному депутату Колінцю Володимиру Володимировичу, викладачу кафедри російської і зарубіжної літератури Тернопільського державного педагогічного інституту імені Я. Галана (Тернопільський міський виборчий округ, Тернопільська область). За ним буде виступати депутат Гопей.

Колінець В.В. Шановні депутати, користуючись нагодою висловитись з цієї трибуни, я хотів би поліпитись буквально декількома думками з приводу обрання Голови Верховної Ради України. Я вчора виступав із звинуваченням Івашка у зраді українському народу. А що тут дивного? Його поступок логічно випливає з усій політики діяльності Компартії України. Компартія України завжди вела по відношенню до України, до українського народу політику зрадницьку, тому поступок Івашка тут є цілком логічним. Я дуже сумніваюсь, шановні товариші, що Івашко

сам здійснив цей поступок, із своєї волі, а не за наказом з Москви. Думається мені, що Москва хоче мати в особі Івашка прокуратора від Москви на Україні, який би допомагав Україну утримувати у складі московської імперії.

Шановні товариші! Недавно прийнято Закон про державність української мови, але цей закон практично не діє. Чому не діє? Вся справа в тому, що Комуністична партія України на протязі 70 років будувала Українську Радянську Соціалістичну Республіку, яку уявляла собі не по-іншому як придаток Москви, як малу Росію, як Україну з російським обличчям. На протязі 70 років виховався ряд партійних і державних кадрів, які саме цю політику в життя проводили. Ото ж, якщо один з партійних керівників буде Головою Верховної Ради, ця маса не зможе бути переорієнтована на будівництво Української суверенної держави, і про реалізацію Декларації про суверенітет не може бути мови.

Шановні товариші! У час роботи нашої сесії товариш Кравчук, наш депутат, чомусь відсиджувався на з'їзді комсомолу України. Думається, що йому інтереси комсомолу чомусь дорожчі від інтересів життя нашого народу і тих проблем, які ми тут вирішуємо. Немає у мене жодної гарантії, що товариш Кравчук не повторить ганебний поступок Івашка. Цей його поступок дає підстави так думати.

Шановні товариші! Сьогодні ми діємо, вірніше, наш парламент діє під ковпаком таких імперських структур, як московське КДБ, як московська Прокуратура, яка уважно за нами стежить. Я впевнений, що цей процес стеження за нами не буде припинений, якщо Україною буде керувати партійний керівник. І лише тоді, лише за тих умов можна боротися з діяльністю цих імперських структур, коли Голова Верховної Ради буде обраний від демократичного блоку.

Шановні товариші! Аналіз останніх подій показує, що з боку Компартії України ставлення до цих перебудовчих процесів, до національного відродження у західних областях України не двозначні. Ці процеси їй не по душі, вони їй ворожі. Керівництво Компартії України вдається до фальсифікації фактів, до брудних вигадок, щоб зіткнути народ Західної і Східної України. Бо як по-іншому можна оцінити заяву товариша Кравчука, що нібито у Тернополі збираються руйнувати пам'ятник Шевченку і Галану? Депутат Бойко це спростував. Але я, наприклад, цю заяву по-іншому не розцінюю, як спробу ввести громадськість України в оману, як протиставити західний народ народу Східної України.

Шановні товариші. На закінчення я скажу, що належу до радикальної опозиції в Народній Раді, і платформа депутата Юхновського мене особисто не влаштовує. Вона, як для мене, замало радикальна, як для мене, вона дуже половинчата, але я буду голосувати за Юхновського, керуючись здоровою логікою, тому що немає серед нас людини іншої, яка б могла тут нас об'єднати - всіх таких різних. Дякую за увагу.

Головуючий. Слово надається народному депутату Гопею Івану Олександровичу, Полтавська область, 326 округ. За ним буде виступати депутат Костенко.

Гопей І.О., голова виконкому Полтавської обласної Ради народних депутатів (Карлівський виборчий округ, Полтавська область). Шановні колеги, шановні народні депутати! Зразком доброго взаєморозуміння стала наша робота над прийняттям Декларації про державний суверенітет України. В ті дні ми зуміли знайти все те, що нас об'єднує. Хотілося б, щоб ми не забули про це і в подальшій нашій роботі. Говорю про це тому, що дехто з нас, шановні колеги, в останні дні знову став на шлях своєрідної конфронтації, шукання серед нас не спільників по нелегкій спільній праці, а супротивників. Безумовно, в нашій історії були і гіркі, тяжкі часи розгулу диктату, і самоуправство сталінщини, деформації наступних років, але невірно думають ті, хто хоче перекласти відповідальність за це на всю нашу партію, на все наше покоління комуністів. Адже найбільших втрат від репресій зазнала саме партія комуністів. І я хотів би ще раз нагадати, що за опір культу особи Сталіна чисельність КП(б)У до 1936 року скоротилася більш як наполовину, а в 1938 році із 102 членів ЦК Компартії України живими залишились тільки двоє, а з членів Ревкомісії - жодного. І ніхто не має права забути, що в боротьбі з фашизмом загинув кожний восьмий із десяти членів Комуністичної партії України довоєнного складу. Понад 30 тисяч комуністів - політпрацівників, активістів України загинуло від рук бандерівців при наданні допомоги в тяжкі повоєнні роки братньому народу Західної України в його нелегкій боротьбі за свою незалежність.

Ми, комуністи - депутати, повинні займати більш чітку позицію щодо тих звинувачень, які лунають у цьому залі на адресу партії, Леніна і навіть Радянської влади. Будь-які, навіть найболючіші, але справедливі зауваження сприймаємо по- партійному, як і належить комуністам. І в той же час брудні, вигадані наклепи

на партію слід аргументовано розвіювати, не соромитися сказати людям, хто їх автор і кому вони вигідні - для цього в нас є і трибуна парламенту, і преса, й особисті зустрічі з виборцями. Люди мусять знати правду, якою б гіркою вона не була. Народ України повинен врешті розібратися, хто є хто, побачити, що стоїть за галасливими, інколи провокаційними фразами, до чого вони закликають і чого хочуть? Не можу не висловити свою незадоволеність і програмою члена КПРС депутата Правденка. І ще про одне хочу сказати. Я, як і багато виборців, про що сьогодні вже йшла мова з цієї трибуни, не одержав задоволення від великої кількості пропозицій на посаду Голови Верховної Ради УРСР. Окрім марної витрати часу, коли дорога кожна хвилина, бо йде сьогодні збирання хорошого врожаю зернових культур, овочів, ягід, фруктів при нестачі пального, робочих рук, технічних засобів, запасних частин, від багатослівних, а часом і недоречних виступів ні ми, ні Україна нічого не виграємо.

Я уважно слухав усіх претендентів на цей високий пост - Голови Верховної Ради України. Не просто зробити вибір, тому що заява товариша Івашка, прямо скажемо, негативно вплинула на ситуацію в парламенті, та й, будемо відвертими, вона негативно вплинула і на ситуацію на Україні. Але дії товариша Івашка не повинні перекладатися на всю партію і на всіх тих, хто непричетний до цього. І зараз Народною Радою робиться все для того, щоб негативно показати претендентів з числа членів КПРС, особливо секретаря ЦК Компартії України товариша Кравчука Леоніда Макаровича. Товариш Дмитришин, наприклад, договорився до того, що звинувачував товариша Кравчука в нещирості. Це, я просто скажу, чистий наклеп, тому що такі риси йому не притаманні.

Товаришу Кравчуку характерні чесність, конструктивність, вміння слухати і поважати думку кожного. Він здатний консолідувати всі парламентські сили. Тому я, як і майже всі народні депутати від Полтавської області, голосувати буду за товариша Кравчука Леоніда Макаровича і запрошую до цього всіх депутатів. Дякую за увагу.

Головуючий. Слово надається депутату Костенку Юрію Івановичу, 22 округ. За ним буде виступати депутат Валеня.

Костенко Ю.І., науковий співробітник Інституту електрозварювання імені Є.О. Патона АН УРСР (Червоноармійський

виборчий округ, м. Київ). Шановні депутати! Перш ніж перейти до конкретних кандидатур, я хотів би ще раз привернути вашу увагу до політичної ситуації, яка склалася сьогодні. Вона характеризується глибокою кризою всіх сфер життя, мабуть, найбільшим після 1917 року розчаруванням суспільства щодо відсутності людської моралі, духовним та матеріальним ожебраченням, що може призвести до соціального вибуху.

Поряд з тим непослідовність, діалектична розірваність дій та заходів політичного керівництва країни ще більше напружують становище. Розвал економіки і розгул реакції як політичної, так і кримінальної спровокували загострення міжнаціональних стосунків і фактично призвели суспільство до стану громадянської війни. Ллється кров невинних людей у Вірменії та Азербайджані, Киргизії й Узбекистані. Для упередженої людини зараз, мабуть, стало цілком ясним і зрозумілим, що великий соціальний експеримент, розпочатий у 1917 році, скінчився. І для того, щоб вийти з кризи, необхідно змінити систему. Це фактично стверджувалося і в більшості програм претендентів. Я думаю, багато хто зі мною погодяться і в тому, що на відміну від 1917 року зараз уже не стоїть питання, куди йти і що створювати, бо людство вже давно вийшло із пітьми пошуків і має великий досвід у створенні такої суспільності, на підвалинах якої базуються людська гідність і права людини. Давно вже опрацьовані основні державні та громадські засади такої суспільності. Виходячи з цього, основні розбіжності прослуханих програм претендентів на посаду Голови Верховної Ради саме і відрізняються пошуком шляхів переходу до демократичного суспільства, шляхів, які не призвели б до соціальних потрясінь.

На Україні політична ситуація сьогодні склалася таким чином, що уникнення конфронтацій і забезпечення громадянського миру великою мірою стане можливим лише за умови конструктивної і плідної роботи нашого парламенту, про що засвідчив акт прийняття нами Декларації про незалежність України.

На мій погляд, таку подальшу роботу парламенту можна забезпечити лише за умови пошуку компромісів між усіма політичними силами та угрупованнями. І це зможе забезпечити людина, в особистості якої повинні бути воєдино злиті великий інтелект, гуманізм, життєва мудрість і, що особливо важливо, особиста відданість ідеї побудови суверенної держави.

Я думаю, що доля подарувала такий шанс. Ми маємо в парламенті

таку людину. Про це вже багато разів говорилося з цієї трибуни. Мені здається, що це наш український Сахаров - академік Ігор Рафаїлович Юхновський. Тому, якщо нам вистачить політичної мудрості і ми не будемо припускатися тих трагічних помилок, яких припустився Перший з'їзд, відкинувши всі гуманні ідеї Сахарова, а також своїх особистих помилок, коли певна частина нашого депутатського загалу, виходячи із суто егоїстичних міркувань, вже раз привела на найвищу посаду нашої держави людину, яка через два тижні зреклася ще посади, а фактично народу, що викликало кризу в нашому парламенті, то зараз ми маємо ще один шанс самим вийти із кризового стану і, що головне, - вивести з цього стану наш багатостраждальний народ. Тому я ще раз звертаюся до вас, шановні депутати із закликом - зважити все і зробити правильний вибір, а наш народ по достоїнству оцінить нашу мудрість, так, як це вже раз було, коли ми прийняли Декларацію про незалежність. Дякую вам за увагу.

Головуючий. Слово надається народному депутату Валені Івану Юрійовичу, 372 округ. За ним буде виступати депутат Кінах.

Валеня І.Ю., завідуючий науково-дослідним відділом Харківського авіаційного інституту імені М.Є. Жуковського (Комсомольський виборчий округ, Харківська область). Шановні депутати, шановний головуючі, шановна Президія. Знову, як і на початку червня, ми вирішуємо дуже важливе питання: вибори Голови Верховної Ради Української РСР. І знову, як тоді, серед претендентів на цю високу посаду Ігор Рафаїловіч Юхновський і один з лідерів Компартії України. Різниця лише в тому, що депутата Івашка змінив депутат Кравчук. До особистих якостей Івашка і Кравчука я не маю нічого. Але я хотів і думаю, що буде корисно дещо нагадати вам з того часу, коли обирали депутата Івашка. Тоді перед обранням депутат Івашко на пропозицію відмовитись від посади Першого секретаря ЦК КПУ заявив: "Як же я можу як людина, яка відпрацювала в партії півтора десятка років, людина, яка четвертий десяток там, як же можу, не порадившись із своїми товаришами по партії, просто зректися тієї посади? Ви хочете сюди, мабуть, людину, яка має хоч елементарну честь та совість. Так навіщо ж мене примушувати тут продемонструвати всій республіці, що в мене немає ні честі, ні совісті перед моїми товаришами по партії". "Оплески". Сторінка 23, бюлетень 28. Що можна до цього добавити після того, що сталося? Може, ось це: "Я убежден, что если мы окажем доверие

Владимиру Антоновичу, он будет достойным Председателем Верховного Совета нашей республики" - Мармазов, перший секретар Кіровоградського обкому партії. Або ось це.

"Я хочу сказать, почему я голосую за Владимира Антоновича Ивашка, потому что он человек совести" - депутат Саввін, митрополит Вінницький” (Оплески).

І ще один "історичний" в лапках висновок: "... одним словом, я на вопрос, поставленный депутатом Сухоруковым, как поведет себя товарищ Ивашко, если он будет связан с Политбюро, с Москвой, если он будет, я выражаю мнение всех промышленников, мы уверены, что он поведет себя так, как надо для украинского народа" - депутат Шевченко, генеральним директор Макіївського металургійного комбінату.

Я не брав участі в голосуванні по кандидатурі Івашка і сказав чому. Тому що я проти сумісництва, але мені боляче, що він поставив вище інтересів народу свої вузькі партійні інтереси. А як же себе почувають після цього, що сталося, ці 272 депутати, які проголосували за нього? Але Івашка рекомендувала на цю посаду не якась окрема людина і не якась група депутатів. Його рекомендував на цю посаду, як ми знаємо, керівний партійний орган на своєму пленумі. До речі, ніхто від імені Центрального Комітету Компартії України навіть не вибачився перед депутатами і перед народом України за весь цей вчинений скандал. І депутат Івашко своїм вчинком, я думаю, скомпрометував цей центральний орган і не тільки його, а й своїх колег, секретарів по Центральному Комітету. І тому мені зрозуміло, чому наступного разу пленум уже не приймав рішення - висувати свою кандидатуру, тому мені зрозуміло, чому нинішній перший секретар Гуренко зняв свою кандидатуру.

Я думаю, що і Леонід Макарович Кравчук, у якого є честь совість перед своїм товаришами по партії, зніме свою кандидатуру з голосування. (Оплески).

Леонід Макарович, коли виступав, сказав що він не поступить так, як Єльцин, тобто для нього інтереси народу стоять нижче від партійних інтересів. Це не ваша вина, Леоніде Макаровичу, - це ваша біда, це наша загальна біда, що у нас до цього часу існує партійна державна система, яка себе повністю скомпрометувала, яка продовжує політичні ігри, ігри, небезпечні для народу.

Я думаю, що ви, Леонід Макарович, не бажаєте, щоб про вас у ЦК на засіданні групи 239 було сказано так, як про Володимира

Антоновича Івашка після того, як проголосували за нього: “Ивашко не лидер, и мы проголосовали за него только потому, что так сложились обстоятельства".

Товариші! Чи маємо ми право сьогодні обирати представника Центрального Комітету Комуністичної партії України на посаду Голови Верховної Ради? Я думаю, що ні, тому що цей центральний орган взагалі, а особливо за останні 5 років весь час відставав від життя на Україні.

Це і чорнобильське питання, яке не вирішено до сьогодні, нерозголошення питання про будівництво і засекречення інформації. Сюди ж можна віднести і питання про суверенітет. Ні, не Центральний Комітет підняв це питання, це питання підняв Лук'яненко в 50-60 роки, його товариші. Це питання підняв Рух рік назад.

Головуючий. Закінчуйте.

Валеня І.Ю. Виходячи із сказаного, у мене два прохання.

Головуючий. Слово надається Кінаху Анатолію Кириловичу, Миколаївська область, 284 округ. За ним буде виступати депутат Швець.

Кінах А.К., начальник виробничо-диспетчерського відділу суднобудівного заводу "Океан", м. Миколаїв (Корабельний виборчий округ, Миколаївська область). Уважаемые депутаты, уважаемые избиратели! Более чем двухмесячная работа Верховного Совета показала, что когда мы руководствуемся в своих действиях групповыми или узкопартийными интересами, отдаемся во власть эмоций, мы очень часто оказываемся в тупиковых ситуациях. Сегодня как раз день, когда нам надо принять мудрое и взвешенное решение, а именно - избрать Председателя Верховного Совета.

Требования к личности, которая может быть избрана на этот высокий пост, также крайне высоки. Тем более, учитывая нашу ситуацию, когда резко политизируется общество, нарастает социально-экономический кризис государственной системы в целом. Но главным качеством будущего Председателя я считаю умение консолидировать наш парламент на конструктивную работу по реализации Декларации о суверенитете Украины и реальному улучшению жизни народа Украины.

При всем уважении ко всем кандидатам, учитывая те требования, о которых я сказал выше, считаю, что самой реальной

фигурой кандидата на пост Председателя является депутат Юхновский. Я не буду останавливаться на человеческих качествах Игоря Рафаиловича. Думаю, что за время совместной работы вы оценили их сами. Единственное напомню сомневающимся - это фронтовик, который познал законы фронтового братства, и, я думаю, это уже кое о чем говорит.

Программа депутата Юхновского от программ других кандидатов отличается конкретикой и профессионализмом. В частности, поднят очень важный вопрос об информационном обеспечении Верховного Совета, в первую очередь о реальном социально-экономическом положении Украины в разрезе мирового разделения труда. Я думаю, что вы согласитесь: если мы не будем обладать в своей работе объективной, точной и реальной информацией, очень трудно надеяться, что мы здесь, в этом зале будем принимать точные оптимальные решения.

Взвешен подход к союзному договору, к его перспективе; в основе подхода - однозначный факт, что без межреспубликанских связей, в первую очередь экономических, нам сегодня не обойтись. Главное в чем? Главное в том, чтобы союзный договор между суверенными республиками заключался на условиях равноправия, горизонтальности и взаимной выгоды, но отнюдь не по команде из центра.

Такой же реалистический подход демонстрирует программа депутата Юхновского в таких очень важных вопросах (особо подчеркиваю, не в ущерб Декларации о суверенитете Украины), как Вооруженные Силы, вопрос о региональном суверенитете, в центре которого - принцип формирования бюджета снизу вверх, о нашей боли

- чернобыльской катастрофе, на ликвидацию последствий которой надо сейчас поднимать мировое сообщество, так как это - катастрофа мирового масштаба.

И в заключение, уважаемые коллеги, тот факт, что мы сегодня наблюдаем очевидные признаки парламентского кризиса, я думаю, бесспорен. Лимит доверия, который нам дан народом, также иссякает. Нам надо двигаться вперед. Уверен, что избрание депутата Юхновского будет сегодня оптимальным решением в сложившейся ситуации. Спасибо за внимание. (Оплески).

Головуючий. Слово надається народному депутату Швецю Валентину Родіоновичу, Київська область, 223 округ. За ним буде виступати депутат Осадчук.

Швець В.Р., голова Кагарлицької районної Ради народних

депутатів, перший секретар Кагарлицького райкому Компартії України (Обухівський виборчий округ, Київська область). Шановні товариші депутати, шановний головуючий! Я з великою зацікавленістю й увагою вислухав претендентів, своїх колег, на посаду Голови Верховної Ради України. Відверто кажучи, думки і враження різні. Якщо п'ять днів тому всі ми одержали моральне задоволення від одностайності, з якою ми проголосували за суверенітет, то сьогодні, повірте, враження значно гірше. І на превеликий жаль, виникає саме таке питання: чому окремі молоді претенденти (були серед них і члени партії), ще молоді за віком люди, досягши, можна сказати, всього від нашого суспільства і від партії, з такою жовчю, з такою ненавистю за все те в своїх оцінках і навішуванні ярликів виступають перед усією Україною і перед парламентом республіки?

Мені боляче. Повірте, я з прожитих 50 років не міняв у своєму житті посад. Працював головою колгоспу і першим секретарем райкому партії в двох районах, працював коло землі. А ці молоді люди, виступаючи так і опльовуючи і партію, і тих людей, які зараз працюють на полях нашої України, заробляють хліб і продукти тваринництва для того, щоб наших людей годувати, так знецінюють їх. Я вважаю, що такі люди не приносили і не принесуть людям добра; вони і не мріють про те. Та побійтеся, люди добрі, як кажуть у народі, Бога.

Надзвичайно складна зараз ситуація, і, повернувшись учора від виборців, хочу відверто сказати: надзвичайно негативна оцінка всієї робота нашого парламенту за цей період. І дуже прикро, що ми з самого початку роботи нашої сесії підняли дуже болючі питання про Чорнобиль, а наступне питання - про це становище, яке склалося в сільському господарстві: що зріють високі врожаї на полях колгоспів і радгоспів, а на сьогоднішній день знову немає того пального, немає бензину й особливо мастил. Люди з величезним незадоволенням дають оцінку і роботі нашого парламенту, і виконанню тих рішень, які ми вже прийняли. До того всього додалися, товариші, злополучні цигарки. Це надзвичайно негативно впливає на ту атмосферу, яка склалася в цілому у людей. Вносились слушні пропозиції.

Шановні колеги! Потрібно ущільнити роботу нашої сесії в такому плані, щоб на цьому тижні розв'язати всі ці питання, попрацювати навіть до суботи і зробити відповідні канікули для того, щоб комісії доопрацьовували проекти цих постанов і виїхати

до людей, ясі зараз збирають врожай і закладають основу для майбутнього врожаю, тому що ми і так багато критикуємо, що та продовольча проблема - у надзвичайному загоні. А тому цим питанням потрібно приділити значну увагу.

Як бачите, і в парламенті, і в суспільстві надзвичайно складна ситуація. Тут багато виступаючих оцінювали програми і таке інше. Я хочу сказати, що в даній ситуації, яка склалася в цілому - і в парламенті, і в нашій республіці, мені не соромно зараз сказати про те, що товариш Івашко дійсно допустив ганебний поступок. І я в цьому залі, як ви пам'ятаєте, коли відбувалися вибори Голови Ради Міністрів, дуже критично і гостро оцінював поведінку товариша Івашка. І тому я вважаю, що в такій ситуації може повести справи і в парламенті, нашому суспільстві Леонід Макарович. Я вважаю, що цей претендент має хорошу теоретичну підготовку, великий життєвий досвід, і я вважаю, що ця людина гідна для висунення на посаду Голови Верховної Ради України. Дякую за увагу.

Головуючий. Слово надається народному депутату Осадчуку Петру Іллічу від групи "Відродження", 207 округ. За ним буде виступати народний депутат Лисенко.

Осадчук П.І., письменник, секретар правління Київської організації Спілки письменників України (Тлумацький виборчий округ, Івано-Франківська область). Шановні народні депутати! Вельмишановний головуючий! Кожен з нас, депутатів, кожна неупереджена людина на Україні мали нагоду переконатися: перед народом з цієї трибуни засвітилося гроно талантів по-новому і сміливо мислячих людей. Від Юхновського до Головатого, від Лариси Скорик до Яворівського. Добре, що Верховна Рада дала їм змогу висловитись привсенародно. Це - надзвичайно важливо в час, коли утверджується нова політика і народжуються нові політики. Хтось як не сьогодні, то завтра займе свої місця в системі народовладдя і держави. Погано, що тоталітарна система не пускала сюди таких людей раніше, коли тут сиділи політичні манекени.

Цілком поділяю думку академіка Юхновського про те, що основні зусилля Голови Верховної Ради мають бути спрямовані на забезпечення реального державного суверенітету в усіх сферах - економічній, політичній, духовній, екологічній і так далі. Не випадково про це говорилося і в програмах Правденка, Мокіна та інших претендентів,

Особливо, на мій погляд, виділяється серед усіх програма претендента Юхновського - своєю науковою обгрунтованістю, перспективним поглядом на економічні, соціально-політичні процеси. Мені імпонує конструктивна мудрість, консолідуючі зусилля Юхновського — гідного претендента на пост Голови Верховної Ради Української республіки.

Підтримую його позицію і позиції інших претендентів у питаннях відродження та розвитку української культури на історичній території нашого народу. До речі, в цьому залі неодноразово лунали голоси депутатів, зокрема з Криму, з Луганської, Миколаївської областей, чомусь налякані природним і законним процесом українського національного відродження. Аби притишити безпідставні перестрахи таких депутатів, зацитую рядки листа, який надійшов з міста Краснодона. Пише Антоніна Листопад, лікар і поетеса, про те, в якому культурному, духовному оточенні вона живе.

Послухайте уважно, прошу вас: "Недавно мене покликали до хворої жінки, яка помирала від інсульту. Дочка мені сказала, що мама заговорила незрозумілою мовою. Вона прожила 35 років у Краснодоні, приїхала сюди юнкою з Полтавщини. Які все-таки живуть у нас гени. Не вбити їх нічим, ніколи. В смертний час лише вони заговорили рідною мовою. Я плакала поруч з тією жінкою, бо вона запитувала про свій город, про вишню під вікном, давала якісь розпорядження".

Яка трагедія! Мати прощалась зі своїми дітьми, а вони її не розуміли. Ось таке вражаюче свідчення про долю української мови на українській землі. Ось вам той страшний глухий кут, у який загнала наш народ фальшива концепція єдиномислення, однопартійності, одномовності, одної історичної спільноти. І саме тому я гаряче підтримую позицію Лариси Скорик. Вона вже не претендент, але позиція затинається. Вона сповідує примат духовного над матеріальним.

Стою за консолідацію всіх національностей і національних груп на цивілізованих засадах пошани до культури кожного народу, створення Україні необхідних умов для задоволення культурно-національних потреб кожної людини незалежно від національного походження. Отже, як писав поет, "любити свій край

- то не злочин, коли це для всіх".

І на закінчення. Крім багатьох важливих соціально-економічних параметрів у програмі Юхновського є животворне, консолідуюче

начало, спрямоване на порозуміння, об'єднання всіх регіонів України. Насамперед - Сходу і Заходу, які колись поділила історія, а тепер продовжують ділити сучасні дезинформатори від політики. Після чорносотенського політично-провокаційного виступу депутата з Миколаєва Матвеева - це ще більш мені стало очевидним. І не треба ставити Юхновського на одну дошку з тими, хто розуміє ці речі зовсім неконструктивно. Я пропоную голосувати за Юхновського, який є об'єднуючим началом для нас для всіх. Спасибі за увагу.

Головуючий. Слово надається народному депутату Лисенку Анатолію Олександровичу. За ним буде виступати депутат Воробйов.

Лисенко А.О., директор Чернігівського виробничого об'єднання "Хімволокно" імені 50-річчя Великої Жовтневої соціалістичної революції (Новозаводський виборчий округ, Чернігівська область). Шановні товариші депутати, шановний Іване Степановичу! В оголошенні платформи Миколи Михайловича Артеменка є прецедент. Знання, кругозір, характер, стремління до консолідації, злагоди, стійкості в боротьбі за інтереси народу, єдність слова і діла - ось головний принцип всього його життя. Не боїться Микола Михайлович Артеменко присягнути людям у вічній вірності Україні, її народу, що засвідчує його пропозиція про введення нового порядку утвердження Голови: присягати народу. Виріс же Микола Михайлович Артеменко в селі, у багатодітній родині. Отже, йому дорогі інтереси села, трудової людини.

Родина Миколи Михайловича Артеменка втратила у війну трьох братів і батька, а сам Микола Михайлович у 19 років повернувся з відміткою того лихоліття. Отже, йому не байдуже збереження миру, недопущення будь-якого кровопролиття. Добитися утвердження і покращення життя народу мирним шляхом, без голодомору, війн і репресій - ось платформа Миколи Михайловича.

Сьогодні нас повинно цікавити не лише пройдене, нас турбує і завтрашній день. І насамперед - чи зуміє претендент здійснити на ділі свою платформу. Думаю, так. Якщо товариш Артеменко представив широку програму Голови Верховної Ради - то це перший крок його уміння здійснити оголошену платформу. Головною метою він бачить впровадження в життя Декларації про суверенітет України.

Звертаю вашу увагу, шановні товариші депутати, і на той факт,

що товариш Артеменко Микола Михайлович є єдиним претендентом, програма якого була сприйнята майже одностайними оплесками, а від мікрофонів не було жодного запитання. В цьому я вбачаю чудову консолідуючу силу особи Миколи Михайловича і тому закликаю депутатів проголосувати за доктора економічних наук, професора, генерального директора науково-виробничого об'єднання "Сад", заслуженого агронома республіки, щиру, талановиту, відкриту, з чисто національним гумором, авторитетну людину - Миколу Михайловича Артеменка. Дякую за увагу. (Оплески).

Головуючий. Слово надається народному депутату Воробйову Олександру Костянтиновичу.

Воробйов О.К., секретар Запорізького обкому Компартії України (Пологівський виборчий округ, Запорізька область). Уважаемые товарищи депутаты! Все мы признаем, что обстановка у нас крайне напряженная, близка к критической массе. И тем не менее, даже в нашем парламенте есть силы, которые наращивают эту критическую массу. Нас пытались сегодня убедить, что только лидер оппозиции способен консолидировать, способен объединить. Само по себе появление оппозиции я, например, считаю явлением прогрессивным. Но это нужно для сегодняшнего дня, чтобы, извлекая уроки из прошлого, вырабатывая долгий курс социально-экономической, социальной и духовной сферы, в споре вырабатывать этот курс. А сегодня же роль оппозиции это - шельмование, это — обличение, это - разоблачение. Пытаются прошлым у нас убить и настоящее, и будущее.

Я с уважением и симпатией отношусь к Игорю Рафаиловичу. Но мы знаем, что не он будет определять, кнопки не у него, рычаги не у него будут - это мы чувствуем по парламенту. И потом мы убедились, если только оппозиция за конструктивность, сколько сегодня и вообще в эти дни вылито грязи на партию, на прошлое.

Поэтому я считаю, что мы уже не имеем права делать ошибку. Мы должны отдать предпочтение человеку с глубоким и высоким интеллектуальным потенциалом, совестью, честью, доступному. Я не боюсь, что меня, может быть, товарищ Валеня процитирует через какие-то год или два или, может быть, раньше. (Оплески).

Я считаю, товарищи, и предлагаю поддержать кандидатуру Леонида Макаровича. Я много лет его знаю. Этот человек очень

честен, добросовестен, трудолюбив, с творческим потенциалом. Да и, собственно, оппозиция убедилась в его умении вести тот диалог, который ведется уже длительное время. Я убежден, что именно этот человек не только конструктивен, но и может объединить все здоровые силы. Потому что, действительно, сегодня нас в этом убедила наша практика. Без здорового компромисса нам продвигаться вперед будет сложно. У Леонида Макаровича есть это качество. Это ему позволяет и интеллект, и аналитический ум, и критический ум.

И я считаю, что сегодня использовать то, что, конечно, и Ивашко добавил, внеся свой вклад в эту критическую массу, и играть на чувствах только лишь потому, что это секретарь Центрального Комитета, и поэтому выражать ему недоверие - это неправильно. Надо ценить и видеть человека, видеть в нем эти качества.

Я поэтому призываю поддержать кандидатуру Леонида Макаровича Кравчука.

Головуючий. Дякую. Шановні товариші депутати!

Я нагадую, що протягом двох днів до Президії надходили записки, в яких пропонувалось у зв'язку з тим, що після перерви ми розпочинаємо роботу на 6-8 хвилин пізніше, вводити штрафні санкції.

Давайте не будемо зловживати. Обговорення, так як ми й домовились, закінчилось. У нас п'ять кандидатур. Нічого не змінилося. Лічильна комісія на ваш розгляд може внести пропозицію.

Дозвольте мені надати слово голові Лічильної комісії депутату Дем'янову Володимиру Васильовичу. Будь ласка. Хвилину уваги. Так, Володимире Васильовичу, я прошу вас одну хвилину. Товариші, за ці п'ять кандидатур, які ми повинні внести в списки для таємного голосування, ми повний проголосувати. Тому я ставлю на голосування таку пропозицію. Хто за те, щоб внести до списків по таємному голосуванню на посаду Голови Верховної Ради Української РСР, прошу проголосувати. Кандидатури: Юхновський Ігор Рафаілович, Кравчук Леонід Макарович, Артеменко Микола Михайлович, Мокін Борис Іванович, Правденко Серпи Макарович. Прошу голосувати.

Головуючий. "За" - 370, "проти" - 4. Будь ласка. Володимире Васильовичу.

Дем'янов В.В., голова виконкому Запорізької обласної Ради народних депутатів (Бердянський виборчий округ, Запорізька область). Почну з оголошення. Дуже прошу членів Лічильної комісії зібратися зразу ж і без всякої перерви в кінозалі. Домовимося, як будемо з вами далі працювати. Прошу бути дисциплінованими.

Друге. Товариші, у зв'язку з тим, що у нас була можливість попрацювати трошки, ми вже зорієнтувалися в тому, що нас чекає. Нам потрібно всього 15 хвилин для того, щоб підготувати бюлетені і те, що у нас є. І через 15 хвилин ми можемо вже сидіти там, біля столиків. Якщо Верховна Рада нас підтримає, то голосування почнеться рівно о 14 годині 15 хвилин, і 30 хвилин буде потрібно на голосування. Тоді ми підрахуємо, а ви прийдете після обіду і будете знати результати.

Головуючий. Приймається такий порядок?

Дем'янов В.В. Товариші ще не закінчили...

Головуючий. Шановні товариші, на табло було: 391 депутат, коли ми голосували. Ви пам'ятаєте цю цифру. Тому прохання до уваги.

Дем'янов В.В. Товариші, ви пам'ятаєте, що було з нами, і не знаємо, що ще з нами буде. З членами Лічильної комісії, я маю на увазі. Тому дуже прошу: голосувати знову будемо з вами тільки за посвідченнями. В кого немає посвідчення, тільки голова Лічильної комісії там за столиком буде вирішувати це питання. Це перше.

Друге. Я дуже вас прошу в бюлетені викреслювати не спішіть. Якщо ви залишаєте одне тільки прізвище, то так як почали, так до кінця і доведіть цю рисочку. Тому, що трошки почав викреслювати, а потім невідомо, чим це все закінчується. Тому це друге. І третє. При одержанні бюлетеня ви обов'язково повинні розписатися в тому списку, який є. Ось такий порядок.

Головуючий. Згодні з таким порядком? Оголошується перерва на голосування.