ЗАСІДАННЯ П'ЯТДЕСЯТ ТРЕТЄ

Сесійний зал Верховної Ради Української РСР. 28 червня 1990 року. 16 година.

Головує Голова Верховної Ради Української РСР депутат Івашко В.А.

Голова. Шановні народні депутати!

Прошу сідати, зареєструватися. Хто не зареєструвався, шановні депутати? В залі явно більше народу.

Продовжуємо роботу сесії. Вечірнє засідання оголошую відкритим. Президія Верховної Ради розглядала, як нам краще працювати надалі. І тому вирішили вже сьогодні розпочати, я б сказав, обговорення, скоріше представлення документів щодо Декларації про державний суверенітет Української РСР.

Нагадаю спочатку, що напередодні сесії група народних депутатів України із залученням вчених працювала над цим документом, проект був вам розданий три тижні тому. Після цього до Комісії з питань державного суверенітету надійшло ще 6 варіантів документів. Здається, всі вони є у вас на руках. Тому вирішили зробити так; виступить з інформацією по законопроекту, який був розданий, першим - Сергій Іванович Дорогунцов, а потім з виступами, з обґрунтуванням тих документів, які були роздані як додаткові варіанти, інші представники депутатів, які брали участь у цій роботі.

Мається на увазі, що після цього пройде обговорення і будуть подані додаткові пропозиції, які надійдуть сьогодні і завтра в постійну Комісію з питань державного суверенітету, яка займеться їх опрацюванням. І ми висловлювали таку надію і таке доручення давали, щоб до майбутньої середи вже можна було вийти з проектом з урахуванням усіх точок зору. І вже далі йти постатейно з урахуванням усього, що надійде від депутатів, крім того,

що вже надійшло. Тому я зараз надаю слово депутату Дорогунцову Сергію Івановичу.

Дорогунцов С.І., голова ради по вивченню продуктивних сил Української РСР АН УРСР (Суворовський виборчий округ, Одеська область). Шановний голово! Шановні народні депутати! Дозвольте мені за дорученням Голови Верховної Ради Української РСР представити вам проект Декларації про державний суверенітет Української РСР.

Проект є результатом копіткої колективної праці провідних вчених і фахівців-юристів нашої республіки, які увійшли до складу робочої групи, утвореної із цією метою Президією Верховної Ради Української РСР попереднього скликання. Активну участь у розробці проекту брали народні депутати, причому велика група народних депутатів.

Положення, що викладені в Декларації, народжувалися в процесі творчого осмислення сучасного етапу розвитку нашої республіки, завдань, що виникають на шляху утвердження її справжнього суверенітету.

Ми стояли на ґрунті реалій сьогодення, зверталися за порадою до історії і з надією та оптимізмом дивились у майбутнє. Це дістало свій вияв насамперед у вступній частині проекту Декларації, а далі пролягло крізь усі розділи.

При розробці проекту Декларації група виходила з того, що підготовка та прийняття Декларації є об'єктивно необхідним і виключно важливим історичним актом на шляху утвердження державного суверенітету України, її державно-правового статусу.

Необхідність прийняття Декларації про державний суверенітет України викликана тим, що республіка, формально проголошувана суверенною, фактично була позбавлена можливості реалізувати цілий ряд прав, притаманних суверенній державі.

Сьогодні ті чи інші правові акти про державний суверенітет мають кілька союзних республік. Нещодавно, як ви знаєте, на з'їзді народних депутатів Російської Федерації прийнята Декларація про державний суверенітет Росії.

При складанні проекту Декларації про державний суверенітет УРСР робоча група спиралася на ряд концептуальних підходів і настанов, про найважливіші з яких я хочу вам нагадати.

Насамперед ідеться про те, що державний суверенітет - це не право або дарунок, наданий республіці ззовні, а внутрішньопритаманна

невід'ємна властивість її влади, її народу. Державний суверенітет або є, або його немає.

Суб'єктом суверенітету є народ, в ролі офіційного представника якого виступає держава. Державний суверенітет Української РСР визначається Декларацією (і я просив би звернути вашу увагу на це) як верховенство, самостійність, повнота і неподільність влади республіки в межах її території та незалежність і рівноправність республіки у зовнішніх зносинах.

По-друге, Декларація не тільки проголошує суверенітет, а й визначає гарантії (економічні, політичні, національні, правові, організаційні) його забезпечення та здійснення. У сфері політичній - це верховенство влади народу України на своїй території. У сфері економічній - це виключне право власності народу України на національне багатство республіки. У сфері культури - це виключна власність народу республіки на національні, духовні та історичні цінності. В галузі правовій - це принцип пріоритетності верховенства законів республіки.

По-третє, Україна розглядається як суверенна держава у складі Союзу з іншими республіками. Нічим і ніким не обмежений державний суверенітет України виступає як первісна, висхідна основа можливості її добровільного входження у принципово новий союз суверенних держав.

Хочу підкреслити, що не всі принципи, закладені в проект Декларації, повною мірою узгоджуються з діючою Конституцією України і Союзу та іншими законодавчими актами. Робоча група виходила з того, що в проекті Декларації про державний суверенітет Української РСР формулюється принципова позиція республіки при розробці нової Конституції УРСР та нового союзного договору.

Проект Декларації, крім вступу, включає 11 розділів. Хочу привернути вашу увагу до деяких правових норм, що складають основну суть цього справді історичного документа, що об'єктивно започатковує новий етап розвитку України.

Всебічно розкриваючи зміст державного суверенітету України, Декларація (мається на увазі її проекти) констатує, що УРСР склалась і розвивається як суверенна держава на основі здійснення українською нацією й невід'ємного права на самовизначення. Статус Української Радянської Соціалістичної Республіку визначається тим, що вона є неподільною демократичною суверенною республікою в існуючих кордонах. У проекті засуджуються будь-які дії проти державності України.

У проекті Декларації утверджується народовладдя як політичний фундамент суверенності, підкреслюється, що єдиним джерелом і носієм державної влади в республіці є народ України. Його повновладдя реалізується або через участь громадян у всенародних голосуваннях, або через вибори своїх представників до Рад народних депутатів. Тільки Верховна Рада Української РСР може виступати від імені всього народу України.

Я привертаю до цього вашу увагу, шановні товариші. Тільки Верховна Рада Української РСР має право виступати від імені всього народу України. До проекту Декларації включено ряд принципових положень, пов'язаних з громадянством Української РСР. Передбачається, що підстави набуття і втрати статусу громадянина Української РСР визначатимуться Законом Української РСР про громадянство. В проекті підкреслено, що верховенство державної влади УРСР поширюється на всіх осіб, які перебувають на території республіки. І це є важливою ознакою суверенності Української Радянської держави.

У майбутній Декларації уточнюється конституційна норма про захист і про покровительство громадянам УРСР за кордоном з боку Радянської держави і тепер формулюється так: Українська РСР проявляє турботу і здійснює захист громадян УРСР, які перебувають за межами республіки. Не за кордоном, а за межами. Зрозуміло, що мова тут йде вже конкретно про захист з боку Української держави і, як я уже сказав, не лише за кордоном, але й на території інших республік. Це важлива властивість суверенності.

Проект Декларації проголошує територію УРСР недоторканною і закріплює в й межах територіальне верховенство органів державної влади республіки, утверджує принцип, за яким територію республіки не може бути змінено або використано без згоди.

Треба сказати й про те, що в проекті Декларації наголос робиться на тому, що всі, хто знаходяться на території УРСР, зобов'язані додержуватись законодавства України. Думаю, що в Декларації про державний суверенітет слід було б наголосити на гарантуванні всім прав і свобод, передбачених Конституцією Української РСР, Конституцією СРСР та загальновизнаними нормами міжнародного права.

Значне місце в проекті Декларації відводиться екологічній безпеці. В сучасних умовах ці питання, як ви розумієте, надзвичайно актуальні. Саме тому, виходячи із суверенітету

республіки, Декларація проголошує, що Українська РСР самостійно встановлює порядок організації охорони природи на території республіки та порядок використання природних ресурсів. Забезпечує екологічну безпеку народу, гарантуючи екологічні права громадян, зокрема (що особливо важливо) право на екологічно чисте і безпечне навколишнє середовище, право на екологічно чисті продукти харчування і екологічно безпечні предмети повсякденного вжитку та інші.

З цією метою проект Декларації передбачає право органів державної влади і управління Української РСР здійснювати екологічний контроль за функціонуванням усіх підприємств, установ і організацій та інших об'єктів, розташованих на території Української РСР, а також право забороняти будівництво і припиняти функціонування тих з них, які створюють загрозу екологічній безпеці або порушують природоохоронне законодавство республіки.

Хочу підкреслити, що проголошені тут екологічні права народу і громадян України мають виключно важливе значення для нинішнього і майбутніх поколінь і уособлюють державний суверенітет республіки.

Найповніше своє втілення суверенітет знаходить в економічній самостійності держави. Бо не може бути й мови про державний суверенітет, якщо він не спирається на власну, незалежну могутню економічну базу. Інакше суверенітет не що інше, як фікція, марево. Тому у проекті Декларації зазначено (я прошу на це звернути увагу), що земля, її надра, інші природні ресурси, які знаходяться в межах території Української РСР, природні ресурси її континентального шельфу та морської економічної зони, а також увесь нагромаджений економічний, науково-технічний та інтелектуальний потенціал є виключною власністю народу республіки і використовується з метою забезпечення матеріальних та духовних потреб громадян республіки.

Власність народу Української РСР на землю, її надра та інші природні ресурси, а також основні засоби виробництва у будь-якій сфері народного господарства є матеріальною основою державного суверенітету республіки та самостійної організації її економічного життя.

В цьому розгорнутому і водночас лаконічному формулюванні закладено найглибші і найсуттєвіші гарантії державного суверенітету Української РСР. Тут йдеться про власність не лише на територію, землю та природні ресурси, а й (що не менш важливо)

про власність на нагромаджений всіма поколіннями народу України економічний, науково-технічний та інтелектуальний потенціал.

У проекті Декларації проголошується принцип, за яким підприємства, установи, організації та інші об'єкти, що належать Союзу РСР, іншим союзним республікам, іноземним державам та їхнім громадянам, міжнародним організаціям, можуть розміщуватись на території Української РСР та використовувати її природні ресурси лише за згодою відповідних органів державної влади Української РСР і в межах умов такої згоди. Не набуває виключної ваги у протидії експансії союзних міністерств і відомств.

Проект Декларації проголошує загальну настанову, за якою Українська РСР самостійно формує свій бюджет, визначає порядок і джерела надходжень коштів. Вказується, зокрема, на надходження від усіх підприємств плати за використання землі, інших природних і трудових ресурсів, а також відповідних податків. До бюджету мають спрямовуватись валютні ресурси підприємств у частині, що відповідно до закону відраховується державі. У проекті передбачено, що Українська РСР бере участь у формуванні бюджету Союзу на засадах, визначених союзним договором. На таких загальних підвалинах має ґрунтуватись правовий механізм захисту економічних інтересів республіки, організації господарських зв'язків з іншими союзними республіками та зарубіжними країнами. Цей механізм повинен знайти своє втілення в пакеті законів про економічну самостійність Української РСР. Зокрема, в тому проекті закону, до обговорення якого ми маємо приступити уже на цій сесії.

Важко переоцінити доленосне значення, що його мають проголошені в проекті Декларації про державний суверенітет основоположні засади суверенності України в сфері культурного і духовного розвитку української нації.

Мені уявляється необхідним привернути вашу увагу до проголошеного в проекті принципу національно-культурного відродження українського народу, збереження його історичної свідомості і традицій, національно-етнографічних особливостей, функціонування української мови в усіх сферах суспільного життя, вільного національно-культурного розвитку всіх національностей, що гарантується Українською РСР. Не менш важливе значення має положення про те, що республіка виявляє піклування про задоволення національно-культурних, духовних і мовних потреб українців, що проживають за її межами.

Декларація, проект якої ви маєте, включає тезу про виключну власність народу України на національні, культурні та історичні цінності, що є на території республіки, а її органи влади вживають заходів щодо повернення українському народу національних, культурних та історичних цінностей, що знаходяться за межами території УРСР.

Важливе значення має розділ проекту Декларації, в якому сформульовані принципи суверенності України в галузі міжнародних відносин, що охоплюють національний інтерес республіки в сфері політики, економіки, екології, науки, техніки, культури і спорту.

Проголошується, що УРСР виступає рівноправним учасником міжнародного спілкування, бере безпосередню участь у загальноєвропейському процесі та європейський структурах.

У проекті підкреслено, що УРСР визнає переваги загальнолюдських цінностей над класовими і груповими, пріоритет загальновизнаних норм міжнародного права над нормами внутрідержавного права.

Треба сказати, що в цих положеннях знайшли відображення нові концептуальні підходи, нове мислення, започатковане перебудовою, і в цій частині підготовлений документ цілком узгоджується з діючим законодавством.

Велике місце в Декларації відведено, і це цілком закономірно, невід'ємним суверенним правам Української РСР. Власне, в розділі дев'ятому проекту Декларації зміст державного суверенітету України, принципи суверенітету розглядаються через призму суверенних прав, серед яких виділяється право на вибір свого суспільного, державного і правового ладу, право на встановлення свого громадянства, право на визначення форм організації держави, право на визначення національної самобутності українського народу, право на визначення свого міжнародноправового статусу тощо.

Хочу привернути увагу і підкреслити важливість пункту 8 цього розділу, в якому проголошується право на самостійне здійснення на всій території законодавчої, виконавчої і судової влади, на пріоритетність законів республіки над усіма іншими законами. Згадані настанови мають принципове значення як вияв державної суверенності.

Разом з тим треба зауважити, що тут лише посередньо визначається розподіл законодавчої, виконавчої і судової влади. А в деяких інших проектах, які надійшли пізніше, це положення

розгорнуто ширше. І я думаю, що нам потрібно спеціальним пунктом включити в Декларацію принцип про розподіл влади.

У проекті Декларації особлива роль відведена формулюванню принципів, на яких має укладатися новий союзний договір. Звичайно, тут дістали відображення лише найважливіші засади, на яких повинен будуватися договір.

У цьому контексті в проекті Декларації пропонується: тільки народ Української РСР та обрана ним Верховна Рада можуть визначати державний статус України в Союзі. Тільки вони можуть делегувати Союзу повноваження, що належать Українській РСР як суверенній державі, або повернути собі ті чи інші повноваження. Українська РСР бере участь у здійсненні повноважень Союзу РСР.

Для забезпечення суверенних прав України, як і інших членів Союзу, пропонується правило, за яким Конституція Союзу та закони, що вносять до неї зміни, набувають чинності на території республіки тільки після ратифікації Верховною Радою Украйни.

В проекті Декларації зафіксовано, що будь-який нормальний акт союзного органу державної влади чи управління, який виходить за межі повноважень Союзу (зверніть увагу-визначених союзним договором) і порушує суверенітет УРСР, оголошується у встановленому порядку недійсним.

Пропонується певний порядок розв'язання спірних питань, що виникають між органами державної влади і управління Союзу і відповідними органами України, а також між союзними республіками.

Принципове значення має правова формула, у відповідності з якою УРСР зберігає за собою право вільного виходу із Союзу відповідно до порядку, встановленого в союзному договорі.

Такі, власне, основні положення проекту Декларації про державний суверенітет Української РСР. Ми проголошуємо їх як нашу державну позицію в роботі над новим союзним договором, який має бути вироблений на основі консенсусу всіх союзних республік.

З метою реалізації Декларації про державний суверенітет робоча група підготувала проект Звернення Верховної Ради Української РСР до найвищих органів державної влади усіх союзних республік з пропозицією скликати конференцію повноважних делегацій для вироблення і укладення нового союзного договору.

У цьому Зверненні, проект якого у вас є, йдеться про основні процесуальні принципи, на яких має ґрунтуватись робота такої конференції, а саме: одна республіка - один голос, почергове головування на конференції глав делегацій республік і ухвалення рішень конференції лише на основі спільної згоди, консенсусу.

Пропонуючи такі принципи, ми виходили з того, що тільки спільна згода всіх республік, що укладають новий союзний договір, підведе надійну правову базу під функціонування нового Союзу РСР.

Вважаю необхідним підкреслити, що, працюючи над цими документами, ми виходили з того, що утвердження справжнього, реального суверенітету кожної з союзних республік є об'єктивною передумовою, фундаментом повноцінного політичного, економічного, соціального і культурного розвитку їх народів, забезпечення прав і свобод громадян, підвищення добробуту людей, створення їм гідних умов життя.

Третій документ, що я подав на ваш розгляд - це проект постанови Верховної Ради Української РСР "Про порядок здійснення Декларації про державний суверенітет Української РСР".

Виходячи з того, що Декларація про державний суверенітет Української РСР має стати основою для вироблення нової Конституції Української РСР, проект постанови передбачає утворення Конституційної комісії, а також визначає порядок її формування і роботи.

Проект постанови містить положення, за яким Голові Верховної Ради Української РСР доручається внести на розгляд Верховної Ради пропозиції про склад повноважної делегації Української РСР на конференцію по укладенню нового союзного договору після того, як буде визначено дату проведення такої конференції.

У згаданому проекті міститься доручення постійним комісіям Верховної Ради Української РСР розпочати розробку проектів законодавчих актів, що забезпечуватимуть суверенітет Української РСР.

Сподіваюсь, що ви будете проінформовані про зустріч в Москві представників Верховних Рад або Президій Верховних Рад республік, що відбулася кілька днів тому.

Шановні народні депутати!

На закінчення хочу коротко зупинитися на питанні про юридичну силу Декларації. Це дуже важливе питання, оскільки нерідко можна почути, що Декларація - це ні для кого не обов'язкове проголошення, яке має характер заяви, в кращому випадку, заяви про наміри.

Однак все залежить не тільки і не стільки від назви документа, скільки від статусу суб'єкта, який ухвалює Декларацію, та цілей, які при цьому переслідуються. В даному випадку Декларація має бути ухвалена Верховною Радою Української РСР, яка є найвищим органом державної влади республіки. Декларація має бути оформлена її постановою, яка є юридично обов'язковим нормативним актом. Це означає, що всі положення Декларації мають юридичну обов'язкову силу і повинні беззастережно виконуватись Головою Верховної Ради Української РСР, його заступниками, Президією, постійними комісіями та будь-якими іншими органами Верховної Ради Української РСР, а також органами державного управління республіки. Дякую за увагу.

Голова. Дякую. Сідайте, будь ласка.

Слово надається депутату Гнаткевичу Юрію Васильовичу. Юрій Васильович вносив такий документ. Він називається "Ухвала про державну незалежність Української Радянської Соціалістичної Республіки". Це він - автор, тому знайдіть цей документ. Будь ласка. Хвилин десять досить? До десяти хвилин.

Гнаткевич Ю.В., завідуючий кафедрою іноземних мов Київського політехнічного інституту (Індустріальний виборчий округ, м. Київ). Шановні депутати! Я просив звернути увагу, що над заголовком стоїть не проект Декларації, а варіант проекту Декларації про суверенітет УРСР. Як це слід розуміти?

Я ознайомився з офіційним проектом Декларації, який був запропонований Президією, минулою Президією Верховної Ради Української РСР, і в мене він не викликав принципових зауважень, хіба що крім одного, про яке я скажу. Я сам філолог і на кожний текст дивлюся як людина, що має певний досвід редакторської роботи, як людина, інтереси якої наукові і лежать також у колі інформатики і прийому, переробки інформації. І мені здалося, більше того, я переконаний, що текст, якщо він претендує на велику і хорошу інформативність, має бути не дуже довгим. Він має бути коротким. Він, як тепер кажуть, має бути читабельним. Людина не може читати і не хоче читати, особливо зараз, великих текстів. Це перше.

Мені здалося, що в цьому тексті є надто багато повторів. Тобто є речення, які практично тією чи іншою формою дублюють речення із попереднього пункту. А кожну думку, як кажуть психолінгвісти, можна викласти буквально тисячами варіантів. Нам потрібен один варіант. Мені здається, що окремі розділи цього проекту є просто зайвими. Скажімо, будь ласка, якщо ми проголошуємо верховенство, незалежність, самостійність, то це, очевидно, і має

означати, що свої екологічні проблеми ми маємо повне право вирішувати на своїй території. Мені у зв'язку з цим здавалося б, що, скажімо, проблема екології могла б бути викладена у якійсь спеціальній окремій заяві, а ще краще, у нашому спеціальному екологічному законі.

Крім того, мені цей варіант нагадав наш Закон про мови, де в кожному абзаці все дуже добре і гарно сказано. І в той же час зроблено один невеличкий реверанс, колінце зроблено, скажімо, на догоду якоїсь частини населення. Частина перша цього абзаца трішки лякає. Ось і мені тут здається, що надто багато є вживань слова "СРСР". Тобто ми констатуємо і продовжуємо констатувати залежність від союзних міністерств і відомств. Я хотів би сказати: попередній доповідач зауважив, що ми маємо тут записане в цьому, наприклад, офіційному варіанті: Україна має право будувати свій власний, самостійний бюджет. Само собою зрозуміло, якщо вона проголошує себе самостійною. І в той же час реверанс, що вона вкладає, бере участь у розробці і всесоюзного бюджету, що, як кажуть німці, є теж (не зрозуміло), якщо такий договір союзний буде заключено.

Окрім того, шановні товариші депутати, ви, очевидно, звернули увагу на назву мого варіанта проекту. Відверто кажучи, я депутат народний, живу біля Володимирського ринку, часто туди ходжу. І ось на мене одна жіночка накинулась і каже: "Що ви там так довго робите і що ви родите, і що ви там засідаєте?" Я кажу: "Не переживайте, ми скоро приймемо серйозний документ, називається Декларація про суверенітет України". А вона каже: "Дитино моя, а що ж то таке? Що таке облігація, я пам'ятаю, а от що таке декларація - не знаю". Я говорю: "Ну, то така заява про суверенітет". А що то таке суверенітет?

Мені здається, шановні депутати, що наша українська мова така багата, а наш український народ ще буває місцями такий недосвідчений і може неграмотний, що є старе покоління людей, що воно воліло б мати у назві такого серйозного документа прості і зрозумілі всьому народові слова. Не біймося цього. Я вважаю, що слово декларація, що означає на міжнародній мові - заява, можна було б так і назвати - заява. Або, скажімо, ухвала, або навіть наше слово - постанова. Не слід цього боятися, і люди б це зрозуміли.

Крім того, слово суверенітет. Ви знаєте, я прочитав у словнику, і що ж там написано? Що слово суверенітет походить від німецького, від французького слова і означає - державна незалежність. Отже, видуманий, як мені здалося чи хтось сказав, Борисом Єльциним термін про суверенітет людини є юридично некоректним.

Він коректним може бути лише до держави, до нації. А означає він - державна незалежність. А в нас вийшло б, якби ми сказали державний суверенітет, державна незалежність, тобто масло масляне. Я розумію, що якщо ми скажемо державна незалежність, то для України це було б дуже таке, ну, інформативне, я б сказав, слово, а особливо ще, якщо б його перекласти російською мовою, то було б, скажімо, "Постановление о государственной независимости Украинской ССР". Я побачив в одному із варіантів проектів з представлених шести такий: "Декларація про незалежність (суверенітет) Української РСР". На такий варіант я міг би погодитись.

Є принципове зауваження, яке хочу вам викласти. Про що йдеться? Я вже сказав, що тут є ряд зайвих положень, і ви звернете увагу, які я викинув.

Мені здавалось би, що слід нам нагадати про новоутворення -"Українська Радянська Соціалістична Республіка". Але все-таки треба народові сказати, що пізніше Союзний договір, на який українські більшовики йшли щиро і з надією, був порушений сталінською клікою. Мені здається (і це в першому варіанті, який я бачив ще раніше, таке було), треба сказати, що права України були знехтувані, суверенні права. Крім того, шановні депутати, кожна людина, приймаючи для себе якесь важливе рішення, керується двома феноменами. Перший - це її власний життєвий досвід. І другий - це ті реальності, з якими вона має справу. Кожна нація і кожна держава, приймаючи якесь своє рішення, керуються своїм історичним досвідом, а також обов'язково тими реальностями.

На жаль, досвід нашої України сумний. Ми двічі укладали договір з Росією, але правлячі, панівні кола Росії, її правителі двічі обманювали український народ. Багато-багато (350) років назад ми заключили з ними військовий союзний договір - вони загнали український народ у кріпацтво. Ми в 1922 році, Комуністична партія України, українські більшовики, уклали договір, але сталінська кліка знову нас зрадила і загнала в нове безправ'я як національне, так і інше. І тому, безумовно, нам слід дуже обережно підходити до укладання союзного договору, дуже обережно. Ми повинні мати чіткі і надійні гарантії того, що те, що ми підпишемо на папері, буде дотримане будь-ким, хто б не стояв на чолі Росії.

І тому мені здається, що ми повинні враховувати ті реальності, які маємо. Ви їх добре знаєте. Тому мені здається, що останній пункт - "Новий союзний договір" - слід звідси усунути. Я думаю, що спочатку нам потрібно проголосити незалежність, самостійність Української держави. А так, як ця держава - самостійна, то

вона може мати права укладати договори, в тому часі й з Радянським Союзом. Тому я в кінці написав, що ми готові вступити в такі переговори і такий документ - союзний договір міг би бути окремим і увійти в наше звернення. Дякую за увагу (Оплески).

Головуючий. Слово надається депутату Головатому Сергію Петровичу.

Головатий С.П., старший науковий співробітник Інституту соціальних та економічних проблем зарубіжних країн АН УРСР (Сирецький виборчий округ, м. Київ). Шановні народні депутати! Через Секретаріат ви отримали розмножений варіант нової редакції проекту Декларації про державний суверенітет Української РСР, який носить назву - "Декларація про суверенітет і самоврядування народу України". Проект цієї редакції підготовлений старшим науковим співробітником Інституту держави і права Академії наук Української РСР, кандидатом юридичних наук Іваном Артемовичем Тимченком і мною. І Іван Артемович Тимченко, і я брали участь у роботі робочої групи, утвореної Президією Верховної Ради Української РСР по укладанню проекту: Тимченко - як член робочої групи, я - як народний депутат.

На засіданнях робочої групи виникало кілька підходів, кілька концепцій майбутнього нашого документа. Але в завдання робочої групи входило одне - підготувати один. Тому, що це є офіційний проект, робоча група не могла винести на розгляд Верховної Ради кілька проектів. Отже, був підготовлений один - офіційний проект, який був внесений Президією Верховної Ради.

Плюралізм думок можна перевірити через практику. І тому на ваш розгляд виноситься нова редакція проекту Декларації, яка виходить з офіційного проекту і десь наполовину збігається поки що з редакцією тією, яка представлена робочою групою. Що є принципово новим і чому виникла потреба в укладенні нової редакції?

По-перше, нас підганяв, нас на це спрямував час, тому що робоча група Президії працювала місяць. Питання те виникло влітку чи весною десь несподівано, і вона працювала місяць. Ми вже працюємо у Верховній Раді два місяці. Два місяці дещо змінили в житті нашої держави, України. Два місяці змінили життя і в Союзі РСР, а тому виникають нові ідеї.

В основі концепції, з якою виступають ці співавтори, лежить концепція суверенітету народу України. Сьогодні Сергій Іванович - офіційний доповідач - дуже часто посилався на те, що народ є суб'єктом суверенітету, що від народу походить влада, що все визначає і має визначати народ.

Отже, ми виходимо у своєму проекті з концепції суверенітету народу, тому що суверенітет народу означає: тільки народ є джерелом усієї влади, яка має бути репрезентована у відповідній конструкції держави. Саме суверенітет народу - це основа і джерело державного суверенітету, ідея якого закладена у концепції офіційного проекту.

Суверенітет же правової держави (а ми з вами розпочали будівництво правової держави) - це форма виявлення теж суверенітету народу. Тому ми вважаємо, що концепція державного суверенітету Української РСР є, на наш погляд, фрагментарною, оскільки не покриває всієї повноти суверенітету народу. Отже, ми пропонуємо все-таки проголосити суверенітет народу України і його самоврядування на своїй землі.

Суверенітет - це всього лише якість, властивість верховної влади, тієї чи іншої організаційної структури. Тобто, це є статика. А в такого роду документі як Декларація слід сказати і про динаміку суспільства, його надбудовних категорій. Це й можна впровадити через інститут самоврядування народу. Для нас - самоврядування народу України, тобто, його самостійну діяльність по впорядкуванню суспільних відносин на основі демократії.

Отже, якщо суверенітет - це властивість влади народу, то самоврядування - це можливість, механізм реалізації даної якості суверенітету у практиці суспільних відносин. З огляду на це у відповідні розділи офіційного проекту Декларації і закладено динаміку самоврядування у найважливіші сфери суспільного життя республіки.

Ще один мотив, який змусив нас притримуватись концепції суверенітету і самоврядування народу України. Справа в тому, що українська правова школа завжди мала свій почерк, свій стиль, свою самобутність. Навіть у радянські часи, у 20-і роки, галузеві кодекси, зокрема кодекс адміністративного права, були укладені українськими правниками, і вони запозичувались іншими республіками. Навіть можна привести приклад вам, хоч і недосконалого, Закону про мови, прийнятого Верховною Радою Української РСР. Все-таки його концепція була запозичена і використана у Верховній Раді Союзу РСР.

Отже, постає питання: чи варто нам сьогодні компілювати те, що є вже в інших республіках? Мова йде про декларації про державний суверенітет і Азербайджанської РСР, і Росії тощо. І компілювати те, що не видається досить досконалим з точки зору

юридичної техніки та й у концептуальному відношенні... Гадаємо, що саме в цьому випадку наш український законодавець, тобто ми всі разом - український парламент - міг би мати своє оригінальне слово, підтвердивши тим самим оригінальність української юридичної школи, українського законодавства.

Отже, в основі концепції, закладеної в проект Декларації про суверенітет і самоврядування народу України, лежить триєдність: національного, народного і державного суверенітетів. Національний суверенітет - це повновладдя нації, її політична свобода, володіння реальною можливістю цілковито розпоряджатися своєю землею, у першу чергу здатність політично самовизначатися, тобто утворювати самостійну національну державу. Повновладдя нації виявляється саме в реальній можливості вирішувати питання стосовно її національної свободи, тобто стосовно національної державно-правової організації.

Національний суверенітет набуває реального значення тільки тоді, коли реалізується право нації на самовизначення. Отже, право нації на самовизначення це - юридична форма виразу національного суверенітету. В залежності від конкретних історичних умов нація може бути суверенною чи не суверенною. Незалежно від етану своєї суверенності нація все одно лишається носієм прав, пов'язаних з її суверенітетом, з її суверенним існуванням, розвитком, лишається суб'єктом усіх національних стосунків. Що стосується національного суверенітету, то ним нація може володіти, а може і не володіти. Коли нація володіє національним суверенітетом, то вона є суверенною. Коли нація не володіє національним суверенітетом, то вона й не є суверенною. Отже, виходячи з того, що до цього часу українська нація не є суверенною, пропонується проголосити в Декларації національний суверенітет Української нації.

Якщо у вас є на руках проект Декларації, зверніть увагу на розділ перший Декларації. Народний суверенітет - це суверенітет народу, тобто його повновладдя. Повновладдя народу виявляється через діяльність державних органів. повновладдя в динаміці є таким розвитком суспільних стосунків, коли усіма справами суспільства і держави управляє тільки народ суверенний. Суб'єктом державної влади, єдино суверенною може бути тільки держава. Державна влада є головний виразником повновладдя народу. Тому ми пропонуємо відповідно до цього проголосити і народний суверенітет, тобто суверенітет українського народу, який здійснює

своє повновладдя через державну владу, через органи державної влади.

Національний суверенітет і народний суверенітет складають основи суверенітету державного. Триєдність трьох видів суверенітетів - національного, народного і державного - являє собою своєрідний трикутник. В основі його лежить національний і народний суверенітет. Вершину цього трикутника складає держава, утворена нацією в результаті реалізації права нації на самовизначення.

Суверенні властивості державної влади знаходять практично реалізацію в діяльності органів держави: законодавчих, виконавчих, судових тощо. Відповідно до цього ми пропонуємо (відповідно до розділу другого, де розкривається народовладдя народу України, відповідно до розділів п'ятого, шостого, сьомого і восьмого нашого проекту): у відповідних державних органах втілюються законодавча, виконавча, прокурорська і судова влади народу України, які мають бути, на наш погляд, незалежними одна від одної.

На жаль, офіційний проект - той, що внесений робочою групою, не розкриває і зовсім обходить зміст народовладдя. Ми вважаємо, що без законодавчого закріплення, розподілу законодавчої, виконавчої, прокурорської і судової влад народу України, без законодавчого закріплення незалежного статусу як по відношенню одна до одної, так і по відношенню до інших влад інших держав, ми не зможемо досягти того стану, який ми називаємо державним суверенітетом Української РСР. Виходячи з внутрішнього і зовнішнього верховенства державної влади в республіці, ми пропонуємо закріпити в Декларації принцип верховенства Конституції і законів республіки на території України. На відміну...

Головуючий. Сергію Петровичу, вибачте, ми оговоримо регламент.

Шановні товариші депутати! У пункті 25 нашого Тимчасового регламенту для співдоповідей і доповідей надається до 20 хвилин.

Головатий С.П. У мене менше...

Головуючий. Я закінчу. Але, так як ми домовились, що у нас немає ні доповідей, ні співдоповідей, то ми просимо доповідачів все-таки зберегти час до 15 хвилин.

Так, Сергію Петровичу. Будь ласка.

Головатий С.П. У мене менше було. Я розраховував на співдоповідь.

Головуючий. Будь ласка, давайте наберемося терпіння, вислухаємо.

Головатий С.П. Ми пропонуємо закріпити верховенство Конституції і законів Української РСР на своїй території, а не пріоритет. Принциповим є положення нашого проекту, за яким система і принципи діяльності органів законодавчої, виконавчої, прокурорської і судової влади визначаються лише Конституцією і законами Української РСР. А також ті положення нашого проекту, які передбачають призначення Верховною Радою УРСР прокурора і утворення Конституційного суду УРСР, рішення якого є остаточним.

Я не буду зупинятися на тих розділах, по яких ми згодні з проектом робочої групи. Єдине тільки - пройду по тих розділах, які є новими.

Я хочу сказати, що ми пропонуємо структурно розділ про громадянство перенести після територіального верховенства тому, що воно випливає з нього. Єдине, що хотілося б тут зауважити стосовно територіального верховенства, то саме територіальне верховенство держави передбачає, зокрема, її суверенне право вільно розпоряджатися своїми природними ресурсами. Відповідно до загальновизнаних принципів міжнародного права націоналізація природних ресурсів і багатств, рівно як і націоналізація землі, водних і морських частин державної території, є безумовним правом кожного народу. А порядок встановлення користування цим усім - це є винятковою компетенцією нашої держави. Із суверенітету нашої держави випливає її право націоналізувати розміщене на її території майно, виробничі та інші об'єкти іноземних держав.

Цілком новими, крім розділів п'ятого, шостого, сьомого і восьмого, є розділ дев'ятий, який стосується однієї з визначальних ознак державності - наявності власних збройних сил республіки. Свого часу це питання мало своє юридичне підґрунтя. Ви знаєте, що 1 лютого 1944 року сесія Верховної Ради СРСР створила відповідний Закон, згідно з яким надала право республікам мати свої національно-територіальні військові формування і мати свої республіканські наркомати із цього питання.

Саме виходячи із суверенного права будь-якої держави на оборону, у дев'ятому розділі проекту Декларації пропонується зафіксувати право Української РСР мати національні військові

формування, підпорядковані Верховній Раді, у яких би громадяни України відбували дійсну військову службу. Цим самим аж ніяк не заперечується можливість створення збройних сил стратегічного призначення на засадах, які визначать Українська РСР та інші республіки шляхом переговорів і укладуть із цього приводу спеціальні угоди. Тим самим не заперечується можливість перебування на дійсній військовій службі громадян України у збройних силах стратегічного призначення, утворених шляхом переговорів і укладання спеціальної угоди.

Стосовно розділу дев'ятого "Невід'ємні суверенні права". Ми пропонуємо цей розділ вилучити з проекту Декларації, аж ніяк не ототожнюючи поняття державного суверенітету з суверенними правами. Ми говоримо, що суверенні права реалізуються і виявляються при реалізації державою її суверенітету, але ми не можемо укласти вичерпний перелік усіх суверенних прав держави. І тому ми не можемо себе заганяти у глухий кут, роблячи якийсь перелік. Все, що буде робити держава, маючи суверенітет, тобто маючи верховенство своєї влади всередині і маючи верховенство, незалежність своєї влади ззовні, то і буде складати суверенні права. Ми пропонуємо вилучити з проекту Декларації і розділ, що стосується нового союзного договору. І ось чому. Ми вважаємо, що предмет союзного договору, питання союзного договору не може бути предметом Декларації. Декларація має стосуватися тільки проблеми суверенітету України. А що стосується союзного договору, то це окреме питання і воно має входити предметом до іншого документа.

І ще кілька заключних положень. Декларація - це програмний, а точніше програмно-нормативний документ. Тому ті його положення, які розходяться з чинним законодавством (а вони є такі в нашому проекті, вони є такі в інших проектах), це річ закономірна. Йдеться, зокрема, про прокуратуру, судову владу, національні збройні сили тощо. Але це, я закінчую, не слід розцінювати як підставу до відхилення таких положень. Навпаки, враховуючи наш перехідний період, враховуючи саме перехідний період нинішнього етапу розвитку Української держави і суспільства як період такий, що значить собою перехід від обмеженого суверенітету до повноцінного, від монопольних суб'єктів влади до розподілу влад, від тотального режиму до демократії і самоврядування, слід покласти закріплені Декларацією норми, принципи в основу не тільки опрацювання нової Конституції республіки, як-то пропонується

і в офіційному проекті, а й в основу всієї законодавчої, законотворчої роботи нашого парламенту.

Цим самим уже наперед уникнемо можливих розбіжностей між новою Конституцією і тими законами, які ми будемо найближчим часом приймати. Отже, внесений на ваш розгляд, шановні народні депутати, проект Декларації про суверенітет і самоврядування народу слід сприймати як програмнонормативну основу для майбутнього законодавства і організаційних структур суспільства і держави на Україні.

Що стосується укладання союзного нового договору, то можна його розпочати і треба розпочати тільки після того, як ми приймемо нову Конституцію, положення якої повною мірою закріплять, зафіксують і розкриють повноцінний державний суверенітет України. До того часу, поки Україна не набуде суверенного статусу, не набудуть її органи влади верховенства на своїй території і незалежності стосовно інших суб'єктів міждержавних стосунків, новий договір укладати не можна, тому що його може укладати повноцінний суверенний суб'єкт міждержавних стосунків.

Дякую за увагу.

Головуючий. Слово надається депутату Косіву Михайлу Васильовичу, за ним буде виступати депутат Семенець.

Косів М.В., науковий співробітник Інституту суспільних наук АН УРСР (Пустомитівський виборчий округ, Львівська область). Вельмишановні народні депутати! Я запропонував свій варіант Декларації про державний суверенітет Української РСР тому, що та Декларація і ті документи, які запропонувала робоча комісія, видаються мені морально застарілими. Події розвиваються так, що кожний день приносить нам якісь нові і нові перспективи у постановці таких важливих державних документів.

У найважливіших розділах запропонованої робочою групою Декларації, як мені здається, закладена концепція дуалізму. З одного боку, проголошується державний суверенітет, а з іншого боку, все передбачається і робиться для того, аби Союз Радянських Соціалістичних Республік залишився просто в оновленому варіанті, але щоб він залишився незмінним.

Гадаю, що історична преамбула, яку дають автори Декларації, зокрема про те, що в 1922 році Українська Радянська Республіка разом з іншими радянськими республіками об'єдналася у Союз РСР на основі Союзного договору, а тільки потім цей Союзний договір був порушений за часів сталінізму, не відповідає дійсності.

Цей договір з самого початку був нерівноправним, цей договір був нам нав'язаний зверху.

Гадаю також, що якщо ми залишимо в такому вигляді, як нам пропонується, найважливіший розділ шостий про економічний розвиток, тобто про економічний суверенітет, то двоїстість такої постановки питання також від нашого суверенітету абсолютно нічого не залишить тому, що якщо у пункті 1 проголошується теза, з якою цілком можна погодитися, нормальна теза про те, що земля, її надра, інші природні ресурси, які знаходяться в межах нашої республіки, належать народові українському і що український народ є повноправним господарем цих багатств, то далі у пунктах 2, 3 і 4 допускається наявність на нашій території підприємств, установ, організацій та інших об'єктів, які належать Союзу РСР.

Якщо ми розуміємо, що весь пакет основного капіталу, оборотного капіталу, увесь пакет матеріально-технічних засобів належить центрові, то коли ми допустимо хоча б якусь найменшу можливість існування на нашій території всесоюзних міністерств і відомств, їхньої власності чи власності економічних промислових концернів, про суверенність знову ж таки мови бути не може.

В пункті 3 також говориться про те, що ми маємо право на частку загальносоюзного багатства. Отже, допускається існування і надалі такого багатства на нашій території. Говориться також, що підприємства будь-якої належності, розташовані на території нашої республіки, які використовують наші природні багатства, мають платити нам за використання тих природних багатств і за використання трудових ресурсів. Отже, знову ж таки ми допускаємо існування всесоюзної власності на нашій території. Те ж саме і про формування бюджету, у якому наша республіка буцімто має право брати участь. Але знову ж таки при збереженні нинішньої ситуації ця наша суверенність мені нагадуватиме відому байку Крилова "Вовк та Ягня". Ми їм будемо говорити про свою суверенність, а вони будуть мати і здійснювати свою мораль.

Я не знаю, як при такій ситуації, при такій заформованості і при такій моделі майбутньої суверенності ми зможемо здійснювати своє право на визначення суспільного, державного і правового ладу України. Тим паче, що в запропонованому проекті нічого не Говориться про утворення збройних сил Української РСР, про що вже говорив Сергій Головатий. Нічого не говориться про суверенність прокурорської влади і про структуру самої прокурорської

влади, яка буде на нашій території. Навіть нічого не говориться про таку дрібницю, яка, як ми оце щойно, в обід, переконались, для багатьох людей обертається трагедією. Де мають відбувати покарання ті люди, які порушили закон? Поки що вони перебувають дуже часто поза територією нашої республіки.

Отже, виходячи із цього, я пропоную, щоб, затвердивши пріоритет нашої влади на природні багатства, які знаходяться на території Української РСР (про що вже тут була мова), ми пішли далі і доручили Комісії із законодавчих передбачень нашої Верховної Ради розробити і подати на затвердження наступної сесії Верховної Ради УРСР проект Основного закону Української РСР, тобто нової Конституції.

Тільки тоді, коли ми будемо мати нову Конституцію нашої республіки і коли в ній будуть реалізовані всі засади нашої суверенності, ми можемо виробляти механізм входжень у договірні стосунки з іншими республіками так само, як і з іншими іноземними державами.

Вважаю, що без такої попередньої роботи говорити так, як це робиться у запропонованому нам документі, і стверджувати про невідкладне скликання конференції, яка мала б укласти новий союзний договір, суверенітету Української РСР ми не досягнемо.

Наступне. Дві конституції в одній державі діяти не можуть. Навіть визнання пріоритету республіканських законів над всесоюзним є нонсенс. Конституція має бути одна. Конституція нашої республіки. Союзний договір, який ми укладаємо після створення Конституції, якраз і буде тим регулюючим документом, який буде заміняти нам Конституцію.

Я не буду повторювати того, що говорив Сергій Головатий. Скажу лише, що ми мали б доручити Раді Міністрів Української РСР протягом нинішнього року розробити і подати Верховній Раді на затвердження проект про господарювання в умовах ринкової економіки. І в цьому законі про господарювання в умовах нової ринкової економіки ми мали б передбачати і показати механізм переходу загальносоюзних підприємств у власність нашої республіки.

Разом з тим ми б мали розробити закон про громадянство Української республіки, закон про владу і вказати там про розмежування влади законодавчої, виконавчої і влади прокурорського нагляду. Ми мали б розробити закон про формування республіканських військових формувань. І тільки після того ми могли б приступити

до створення комісії, яка б могла піти і працювати над Проектами нового союзного договору.

Я не претендую на те, аби саме якісь авторські проекти були розглянуті і схвалені. Але мені здається, що цей варіант Декларації міг би розглядатися просто як перший, стартовий варіант. Наступний варіант - це є варіант той, який запропонував Сергій Головатий. Частково його пункти містяться і у моєму варіанті, і у варіанті інших авторів. Я нагадую, що всі ці варіанти треба звести докупи, сісти нам у Комісії у справах суверенітету Української РСР і десь через кілька днів дати один з'єднаний. Йдеться, знову кажу, не про чиїсь амбіції. Йдеться тільки про те, щоб жоден з важливих пунктів і важливих думок, які пропонують автори, не був обійдений увагою. Дякую вам за увагу.

Головуючий. Дякую. Шановні товариші депутати! У нас залишилось два такі проекти. Я оголосив депутата Семенця, але він не наполягає на коментуванні у зв'язку з тим, що проект розданий, і він завтра буде у виступі коментувати. Є проект депутата Хмари. Наполягає депутат Хмара на виступі? Ні. Тому переходимо до обговорення проектів.

Слово надається народному депутату Гуренку Станіславу Івановичу, першому секретарю ЦК Компартії України.

За ним буде виступати депутат Бедь.

Гуренко С.І., перший секретар ЦК Компартії України (Іванківський виборчий округ, Київська область). Шановні народні депутати! Повністю поділяю думку, яка вже не раз висловлювалася в цьому залі. Подолати кризові явища у соціально-економічній та політичній сфері сьогодні можна лише на шляхах ствердження справжнього державного суверенітету республіки.

Запропонований на розгляд Верховної Ради УРСР проект Декларації про державний суверенітет республіки, який доповів народний депутат Дорогунцов, на мій погляд, враховує різноманітні позиції, узгоджує різнопланові підходи.

Проте ті проекти і пропозиції, які ми вислухали у наступних виступах тих народних депутатів, що тільки що були на цій трибуні, на мій погляд, сьогодні вселяє у всіх нас надію, що поєднання слушних, я б сказав, навіть дуже слушних думок і пропозицій, які були в кожному, на мій погляд, проекті сьогодні, може мати плідні наслідки.

Якщо так, як тут пропонувалося, створити узгоджувальну комісію і створити спільний документ з тим, щоб жодна думка не

була обійдена увагою, я думаю, що це буде, можливо, перший приклад у роботі нашої сесії, коли спільна праця дасть плідний результат.

Хотів би звернути вашу увагу на деякі принципові моменти, які, на мій погляд, є визначальними не тільки у виробленні, а й, головне, у практичній реалізації Декларації про державний суверенітет. Насамперед хотілось би відзначити, що в проекті Декларації відображена позиція Комуністичної партії України щодо державного суверенітету. Товаришам хотів би нагадати, що наша позиція сформульована в резолюції березневого (цього року) Пленуму ЦК, а також у Резолюції ХХVІІІ з'їзду Компартії України, перший етап якого щойно закінчився. Перш ніж ми приймемо останнє рішення, перш ніж ми узгодимо ті пропозиції, які надійдуть до нас від комісії, я думаю, що треба кожному чесно визначитися: про суверенітет якої держави йде мова. Чи про ту республіку, яка існує за межами будь-якої співдружності народів, чи про ту республіку, яка буде повноправним членом вільного союзу суверенних соціалістичних держав.

І хотів би тут наголосити, що позиція більшості комуністів-депутатів (а вона нам відома, і я скажу пізніше чому) в цьому питанні сьогодні така: ми за державний суверенітет України. Але, хотів би підкреслити, в оновленій федерації. Я поділяю думку, що це не може бути та незмінна федерація, в якій ми сьогодні знаходимося, це повинна бути оновлена федерація.

Хотів би висловити свою думку. Думаю, що це може співпадати з корінними інтересами багатьох верств українського народу. Чому? Я думаю, що тут знайшли б своє відображення і особливості нашого історичного розвитку, і рівень та характер діючих економічних, науково-технічних та культурних зв'язків, що склалися з іншими союзними республіками. Саме такий підхід (на мою думку, це особливо важливо) буде запорукою того, що на шляху до державного повного суверенітету ми зможемо уникнути небезпечних соціальних зрушень і утримаємо стабільним політичний процес.

Шановні депутати! Декларація про державний суверенітет має, відображати позицію республіки і при розробці та укладенні нового союзного договору. Я думаю, на відміну від деяких товаришів, які виступали до мене, що цю роботу слід прискорити. Отже, зволікання в цій справі може негативно відбитися на перебудовних процесах і викличе посилення небажаних відцентрових тенденцій.

На наш погляд, договір - це єдиний надійний конструктивний

спосіб досягти загальної згоди з таких кардинальних питань, як розподіл компетенції між центром та республіками, створення механізму розв'язання суперечностей між ними, розмежування союзної і республіканської власності, порядок виходу з Союзу РСР. Тільки договір відкриває можливості для прийняття республіками рішень на основі компромісів, рівності сторін, дозволить подолати всевладність діючої ще адміністративно-командної системи. І ми самі, самі народні депутати України, повинні визначити, які ж саме владні функції ми віднесемо до компетенції республіки, а які знайдемо за можливе передати центру.

Прийняття Декларації буде надзвичайно важливим політичним моментом і водночас це буде початком великої роботи по створенню дійового механізму забезпечення державного суверенітету України. Під цим кутом зору належить обновити і (тут я згоден з товаришами) республіканське законодавство. І в першу чергу, дійсно, Конституцію УРСР.

Невідкладним є також і досягнення справжньої економічної самостійності республіки. Тому вважаю, що одним із першочергових наших завдань буде розробка і прийняття такого закону, який би чітко визначив виняткове право республіки самостійно розпоряджатися всіма своїми багатствами та результатами праці, визначив шляхи децентралізації та демонополізації економіки, забезпечення самостійності трудових колективів, бо без цього не буде суверенітету. Проекти такого документа, як відомо вам, уже були в пресі і могли б бути взяті за основу.

Думаю, що нам належить також прийняти законодавчі акти про місцеве самоврядування, закони, які б активізували участь громадян у політичному житті республіки, закони про пресу, про свободу совісті, про громадські організації, об'єднання та інше.

Створення механізму реалізації суверенітету включає в себе докорінне оновлення принципів діяльності нашої виконавчої влади, тобто Уряду республіки. Я закликаю всіх вас провести його формування оперативно, але сумлінно, прискіпливо, принципово розглянути всі пропозиції вже обраного голови Уряду - Голови Ради Міністрів УРСР.

Важливо підкреслити, що утвердження державного суверенітету Компартія України пов'язує з удосконаленням національно-державного устрою республіки, забезпеченням політичних прав усіх національних груп, які тут проживають. На нас лягає повна відповідальність за відстоювання інтересів і прав росіян, білорусів, євреїв, молдаванів, болгар, поляків, угорців, румунів, греків і, хай пробачать мене, інших національних груп, які я не

називаю за малим регламентом. Повага і доброзичливість до представників усіх націй і народностей (я думаю, що всі погодяться зі мною) - це добра традиція українського народу.

Шановні народні депутати! Шлях до утворення державного суверенітету України вимагає налагодження відкритого і широкого діалогу, конструктивного співробітництва всіх здорових сил, які ставлять загальнонаціональні інтереси вище особистих амбіцій, групових намагань. У цій роботі є місце, і це ми бачимо сьогодні, всім політичним партіям, всім рухам, кожному громадянину. Ми повинні об'єднуватися в ім'я збереження самобутності української нації, всіх народів, для яких Україна стала Батьківщиною. Час робити вибір: або національна згода, а значить, демократія, соціальна справедливість, рівність або - конфронтація і, отже, втрата історичної перспективи, політична нестабільність, економічний і духовний занепад.

Із цього приводу я хотів би вам сказати, що велика група депутатів має намір об'єднати свої зусилля саме під девізом "За Радянську суверенну Україну". Сьогодні таких депутатів - уже 239 чоловік. Я хотів би сказати, що ці народні депутати доручили сказати мені, що ми будемо виступати за консолідацію депутатського корпусу на здоровій і взаємоприйнятній основі, яка б найповніше враховувала інтереси виборців, потреби і запити народу. За прийняття законів, які сприяли б утвердженню державного суверенітету України, будівництву правової держави, розв'язанню гострих політичних, соціальноекономічних, екологічних та інших проблем. За верховенство законів, за розподіл влади, за гарантію прав і свобод, за повагу до думки меншості. Ми виступаємо проти всього того, що заважає конструктивній роботі нашої сесії, нашої Верховної Ради.

Для реалізації цієї програми ми використаємо весь свій політичний, життєвий, професійний досвід. Ми прагнемо згуртувати навколо цієї ідеї всіх, кому не байдужа доля республіки, хто бажає щастя і добра її народу. Ми розраховуємо на підтримку, добру волю і відповідальність усіх народних депутатів УРСР перед майбутнім і закликаємо їх приєднатися при бажанні до цієї групи. Повний текст заяви я передам до президії. Дякую за увагу.

Головуючий. Слово надається депутату Хмарі Степану Іллічу. За ним буде виступати депутат Бедь. Я прошу вибачення, Хмара підійшов по проекту.

Хмара С.І., лікар-стоматолог Червоноградської міської стоматологічної поліклініки (Індустріальний виборчий округ, Львівська область). Шановні депутати! Приймаючи Декрет про суверенітет,

ми повинні визначитися насамперед концептуально: в якій ситуації ми знаходимося і чого ми хочемо?

Власне, виходячи із цього, я вважав би за потрібне свій проект запропонувати, тому що перший проект, про який тут мовилося, я вважаю, закладає якийсь комплекс неповновартості, бо в ньому вже як даність, як аксіома мовиться про обов'язковість союзного договору. А це означає, що тут ми вступаємо в суперечність.

Якщо ми незалежні, вільні, то ми не можемо говорити про те, що буде, чого ми ще не маємо зараз. Чи будемо ми укладати договір, чи ні, це - справа пізнішого часу. І поки ми не стали повним суб'єктом міжнародного права, ми не можемо виступати рівноправним партнером для того, щоб вступати в якісь політичні союзи з ким би то не було.

Власне, цього не сказано в першому проекті. І ми крім того повинні сказати всю правду про те, в якому стані знаходяться Україна і її народ і вказати на причини, які до цього привели: чи це якесь стихійне лихо, чи це - наслідки тих чи інших політичних подій і реалій.

Так ось-у першому проекті сказано таке: нагадуючи, що в 1922 році Українська республіка разом з радянськими республіками (Росія, Білорусія та Закавказзя) об'єдналася у Союз РСР на основі Союзного договору... Якщо ми хочемо творити щось добре для свого народу, то ми повинні пам'ятати, що насамперед повинні відштовхуватись від історичної правди. Насправді в 1922 році ми не об'єдналися, бо вже в той час ми входили в ту політичну структуру, в той державний організм, який лише юридично був зафіксований Договором 1922 року. Бо ми опинилися, як колонія, яка на недовгий час визволилася і проголосила свою незалежність, намагалася її реалізувати в рамках Української Народної Республіки. І ми повинні сказати, що проти тої республіки був вчинений акт агресії сусідньої держави, тобто більшовицької Росії, який закінчився у 1920 році, і ми де-факто опинилися знову в колоніальному становищі. І, не маючи повних прав, нам був нав'язаний Договір 1922 року, несправедливий ні з моральної, ні з політичної точки зору. Бо, якщо ви пригадуєте, то співвідношення було таке: 11 мандатів закріплювалося за РРФСР, 4 - за Україною, 3 - за Закавказькою Федерацією і один - за Білорусією. Тобто вже навіть тут можна було говорити про те, що той, хто розв'язав попередню агресію проти Української Народної Республіки, повністю мав змогу продиктувати свою волю, що і сталося. І навіть той уряд,

який, звичайно, не був виявом суверенної волі українського народу (бо він був сформований за межами України і потім в обозі окупаційних військ прийшов на Україну), був поставлений в нерівні умови. І треба сказати на їх честь і захист, що ці люди, яких тоді репрезентували, досить різко виступали проти того договору, який їм нав'язувався.

Враховуючи це, я вважав за потрібне власне дати саме таку оцінку договору 1922 року. Я буду цитувати дослівно.

Виходячи з того, що Союзний договір в липні 1922 року, який де-факто став наслідком військової анексії Української Народної Республіки більшовицькою РРФСР, закріпив колоніальне становище України; що договір, нав'язаний Україні в умовах окупації і стану війни РРФСР з УНР, уряд якої усунуто від влади військовою силою; що договір підписував маріонетковий уряд УРСР, який не мав уповноваження від народу України, а був створений окупаційною владою; що навіть маріонетковий уряд УРСР при укладанні договору був поставлений перед... (не чути) фактом і знаходився в нерівних умовах. Договір 1922 року звужував права Української Радянської Соціалістичної Республіки, бо так вона тоді називалася, як державного суб'єкта і перетворював її фактично в об'єкт центрального імперського уряду СРСР. Тобто був несправедливим і невигідним для народу України.

Тому в своєму проекті я пропоную із цього приводу прийняти окрему постанову, якою надати оцінку тому договору, яка повинна звучати так: "Верховна Рада України денонсує союзний договір 1922 року і заявляє, що УРСР більше не зв'язана умовами цього договору. Економічні стосунки з іншими республіками СРСР Україна здійснює шляхом укладання прямих взаємовигідних торговельних угод із цими республіками, а також через прямі стосунки між економічними суб'єктами УРСР і цих республік без посередництва союзних структур".

Я вважав за потрібне сказати про ту державну систему, яку ми хочемо побудувати. Тобто якщо ми хочемо будувати Українську демократичну державу, то ми повинні намагатися наші закони творити, виходячи з принципів, проголошених в загальній Декларації прав людини.

Верховна Рада УРСР проголошує республіканську форму правління, яка здійснюється органами влади на різних рівнях, що обираються на загальних, прямих, таємних виборах.

Друге. Виконавчі державні органи республіки формуються виборним

демократичним шляхом Радами і підзвітні тільки їм. Сюди входять: Уряд, армія, прокуратура, міліція, КДБ.

На території України діють закони, тільки створені і ухвалені Верховною Радою республіки. Про верховенство я не вважав за потрібне говорити тому, що якщо говорити про верховенство, то значить вже в контексті закладено, що є ще якийсь закон і тут, власне, звужуюче поняття незалежності або по-французьки - суверенітету.

На території України республіканські закони узгоджуються з відповідними міжнародними правовими актами, з метою якнайкращого гарантування своїм громадянам основних прав людини. Всі громадяни республіки незалежно від їх національної належності, політичних поглядів, релігійних переконань є рівними в правах.

Громадяни України мають право об'єднуватись у політичні, громадські, культурні організації. Жодна політична чи громадська організація не може посідати привілейоване становище у суспільстві. Організації, що проповідують людиноненависницькі ідеї, у своїй діяльності застосовують насильство, посягають на територіальну цілісність республіки, забороняються законом. Я вважав за потрібне теж вказати, яку ми хочемо мати економічну систему. Я не буду перераховувати окремі пункти, але скажу лише про те, що Українська республіка вибирає шлях, який веде до ринкової економіки. Також повинні проголошуватись повні суверенні права власника, тобто народу України, на землю, надра, повітряний простір над територією Украйни та прибережні води і морський шельф.

Новостворені закони повинні забезпечити право юридичної гарантії різним формам власності, створювати пріоритетні умови для приватної і кооперативної власності, демонополізувати економіку, тобто роздержавити її. Державний сектор повинен залишатися в розумних межах, враховуючи загальнореспубліканські інтереси. Вивести економіку з-під контролю відомств СРСР, забезпечити трудовим колективам господарську самостійність і право розпоряджатись плодами своєї праці. Створити незалежну республіканську фінансову і банкову систему. Перетворити колгоспи, радгоспи у сільськогосподарські кооперативи і передати основний виробничий фонд - землю - у власність цих кооперативів, гарантуючи права членам цих кооперативів на вільний вихід з них і право отримання землі при умові, якщо вони готові закладати індивідуальні господарства.

Головуючий. Степане Іллічу, ми домовились так, щоб за 10 хвилин...

Хмара С.І. Я вважав за необхідне теж наголосити на тому, що необхідно сказати про зміну назви республіки, тому що в назві залишається "соціалістична". То, по-перше, ми прив'язуємо республіку до якоїсь чіткої, однієї системи, а системи можуть змінюватися. Ми повинні дивитися ширше. І, по-друге, слово "соціалістична" асоціюється з тим соціалізмом, який 70 років у нас будувався, і всі ви добре знаєте, до чого він призвів. Тому я пропоную змінити саму назву республіки. Просто - Українська Республіка.

Для того щоб Україна стала суверенною, необхідно три умови. У Декларації, тільки я називаю свою не декларація, а маніфест незалежності, ми повинні проголосити свої бажання і наміри: якою ми хочемо бачити, що ми хочемо створити і в якій державі ми хочемо жити.

Я вважаю, що відновлення незалежної Української держави - це є процес, який передбачає створення нової Конституції республіки, найважливіших законів як необхідної правової основи для перетворення України в повний суб'єкт міжнародного права та створення виконавчих структур і механізмів, підпорядкованих республіканським органам влади для реалізації державної незалежності. Себто: республіканські збройні сили, органи держбезпеки, прокуратура, митна служба, незалежна фінансова система, республіканське громадянство, дипломатичні та економічні стосунки з іншими державами. До завершення цього процесу ми не можемо навіть ставити питання про заключення будь-яких політичних союзів з будь-ким, про що я вже говорив на початку. Бо тоді знову ми можемо собі поставити юридичну пастку, за яку будемо розплачуватись. Не лише ми, а й наші нащадки. І будуть згадувати нас недобрим словом.

Я вважаю також, що, як кожна держава, вона повинна мати свої символи, оскільки ви знаєте, що ті державні символи, які поки що в нас є і ми їх поважаємо, але ми повинні пам'ятати, в яких умовах ці символи були нав'язані в 1949 році, коли український народ конав під сталінським режимом. Отже, цю символіку, яка нині є державною, можна вважати фіктивною. Але це ми повинні закріпити відповідним законодавчим актом. Крім того, ті, хто в 1949 році творив нам нові символи, навіть забули про те, що Українська Народна Республіка в 1918 році відповідним законодавчим актом закріпила державну символіку. Це жовто-блакитний

стяг-прапор, герб-тризуб, гімн "Ще не вмерла Україна". В 1949 році ці атрибути державних символів були скасовані. І я вважаю, що ми лише повинні підтвердити їх наявність і признати їх.

Головуючий. Дякую.

Хмара С.І. Я бачу, що аудиторія неоднозначно сприймає ці мої думки, але хочу сказати, що ми не повинні жити сьогоднішнім днем, а набратися терпіння, заглянути вперед, подивитися, що ми хочемо. Ми всі повинні бажати Україні добра і, якщо ми не будемо керуватись лише цими поняттями, а виходити з тих нерівноправних реалій, в яких ми знаходимось, і дивитись на сусідів - чи дозволять нам чи ні, то ми нічого доброго не зуміємо створити.

Дякую за увагу.

Головуючий. Слово надається депутату Бедю Віктору Васильовичу.

Бедь В.В., адвокат Тячівської юридичної консультації (Тячівський виборчий округ, Закарпатська область). Шановні депутати! Дорогі виборці! Сьогодні наш парламент приступає до розгляду одного з найважливіших документів, які ми маємо прийняти у цих стінах. Від того, яким ми його приймемо, буде залежати доля цілої України, цілого народу, доля нашої економіки, політики, держави.

Тому мені б здавалося, що, підходячи до цього питання, в першу чергу ми повинні відійти від нашої партійності і в першу чергу думати про інтереси народу і про ті його споконвічні прагнення до незалежності, волі і могутності України.

Сьогоднішнє становище СРСР є настільки важким, що навіть те, про що ми говоримо сьогодні, може не відповідати дійсності, що нас чекає завтра. Союз є надзвичайно динамічний. Ми маємо приклад республік Прибалтики, ми маємо Закавказзя, ми маємо РРФСР. Дещо незакінчені засідання Верховних Рад, дещо незрозуміло, який статус дані республіки займуть і яке їхнє відношення буде до укладення тих чи Інших договорів? Тому, не забігаючи вперед, про те, чи ми маємо укладати союзні договори чи ні, роздумуючи над тим, що ми сьогодні називаємо "оновлена федерація", хоч, по суті, мова йде про конфедерацію. Тому що коли ми говоримо, що союз суверенних держав - це не є федерація, це (за юридичними термінами) є конфедерація, то давайте виходити з тих реалій, які нас сьогодні чекають.

Від того, який суверенітет ми приймемо, буде залежати і наша

економічна ситуація. Тому що ми всі, наша Україна надзвичайно глибоко зв'язані з економікою СРСР в цілому, тобто з диктатом союзних відомств.

Зупиняючись на деяких проектах, я хотів би звернути увагу на те, що, звичайно, банально говорити про ті суверенні права, які ми будемо вимолювати. Тому що суверенність, державність вже включає все, що робиться на території держави. Це є виключне право цієї держави, і вона не повинна кожний раз декларувати, що вона просить суверенність на політику, економіку, культуру тощо.

Але ми змушені сьогодні про це говорити тому, що Україна реального суверенітету поки що не має. Тому я хотів би звернути увагу на те, що Україні звичайно має належати повний незалежний державний суверенітет. Це має бути незалежна, самостійна держава, яка розпоряджається всім тим, що знаходиться на її території, і вирішує всі питання, які вона вважає за потрібне і які входять до її компетенції.

При цьому я хотів би звернути вашу увагу на пункт 2 розділу шостого основного проекту, який був внесений першим, де передбачено, що розміщення установ, підприємств, організацій і т.д. Союзу чи інших республік дозволяється, так би мовити, з дозволу окремих відомств державного підпорядкування. Мені здається, що це має відбуватися тільки за згодою Верховної Ради або відповідних Рад народних депутатів. Хотів би також звернути увагу на те, що в галузі економіки Україна повинна мати свої національні банки, свою грошову одиницю, яка є незалежною. Зокрема, насторожує мене в проекті і те положення, де передбачено верховенство українського Закону. З одного боку, це позитивна тенденція, так і має бути. Але поряд з тим у пункті 7-му десятого розділу вказується, що не визнаються Україною тільки ті закони, прийняті Союзом, які вийшли за межі його компетенції.

А що це значить? Зверніть увагу на Закон про розмежування повноважень між Союзом РСР і суб'єктами федерації і ви побачите, що вже на сьогоднішній день Союз узяв до своєї компетенції режим кордонів, систему державних банків, єдину грошову одиницю, загальносоюзні податки і збори, управління, транспорт, інформацію і так далі.

Може вийти таке, що Союз буде так і далі пов'язувати нам свої основні стратегічні плани, а ми навіть не будемо мати права їх скасувати або нератифікувати тільки за тієї умови, що вони вже віднесені до компетенції Союзу.

Де ж тоді, питається, суверенність нашої держави, якщо вона не зможе подолати ці перепони? Тому я виступаю за те, що до тих пір, доки не буде проголошений повний суверенітет держави, поки не буде нова Конституція, доки ми не визначимося як суб'єкт міжнародних, міждержавних відносин, мова про якісь союзні договори не може йти. І тому питання про союзний договір має бути виключено з Декларації, тому що ми приймаємо спочатку Декларацію про суверенітет. От як ми її приймемо, тоді лише ми можемо ставити питання про укладення тих чи інших союзних договорів. На закінчення я б хотів звернути увагу і прошу замислитись над тим, що якщо ми говоримо і хочемо забезпечити внутрішню і зовнішню недоторканність України, то Україна, звичайно, має мати і свою армію. Вона має мати свої незалежні Комітет державної безпеки, Міністерство внутрішніх справ, свою незалежну Прокуратуру і свої судові органи, які б не підпадали під диктат новоутвореної федерації або так званої конфедерації.

Стосовно мене, я, звичайно, враховую ті реалії, що сьогодні ми будемо йти до укладення союзного договору так чи інакше. Я б хотів, усім би серцем хотів, щоб Україна була вільна, незалежна, поза всякими державними блоками для того, щоб спочатку стати на ноги. Але враховуючи ті реалії, сьогодні цього не станеться. Я тільки сподіваюсь, що за свого життя я ще доживу до того часу, я вірю, що народ знайде в собі ті сили, щоб відновити свою незалежність, і з допомогою Господа-Бога Україна стане незалежною, могутньою і вільною. Дякую.

Головуючий. Слово надається депутату Васильєвій Галині Іванівні.

Васильєва Г.І., заступник голови виконкому Білоцерківської міської Ради народних депутатів (Білоцерківський виборчий округ, Київська область). Шановні народні депутати! Наша сесія приступила до розгляду дуже важливого питання державного суверенітету України. Це - центр наших турбот, наша біль і наша надія. Україна сьогодні може успішно розвиватися тільки як суверенна держава, і в цьому я вбачаю державне самовизначення українського народу. Саме державне, якщо дійсно дбаємо про повноцінний політичний, економічний, соціальний і культурний розвиток народу України.

У нас сьогодні повинні бути всі реальні атрибути незалежності, свої політичні, економічні, культурні структури. Не тільки свої

прапор, герб та гімн, але й своя тверда самостійна політика. Суверенітет України - це володіння всіма формами і реальними правами і можливостями для того, щоб самостійно розпоряджатися своїми матеріальними та духовними надбаннями в інтересах народу України. При цьому форми володіння повинні бути вибрані такі, які б у найбільшій мірі відповідали потребам і побажанням народу. Крім того, вважаю, що чим ефективніша система народовладдя, тим міцніший суверенітет України.

Неможливо суверенно і разом з тим результативно вирішувати питання державного і громадського життя суспільства, якщо у нас не мають необхідних прав і матеріальних коштів органи народовладдя, починаючи від сільських Рад і закінчуючи Верховною Радою. Ми можемо без кінця говорити "вся влада Радам", але толку не прибавиться, якщо Ради не одержать кошти і реальну власність. Саме в цих питаннях особливо боляче проявляється розрив між правами і можливостями України при вирішенні економічних і соціальних питань. Займаючись соціальними проблемами, місцеві Ради практично позбавлені можливості впливати на розміщення на їх території підприємств і організацій.

Багаторазово проголошений принцип комплексного підходу до соціальної, економічної сфери існував тільки на папері. Ні для кого не таємниця, що міністерства, відомства, особливо союзні, по своїй суті екстериторіальні, мета яких - побільше галузевого ефекту при мінімальних затратах.

Прикладів багато. Так, місто Біла Церква - значний промисловий центр з 200 тисячним населенням, з обсягом промислової продукції 1 млрд. карбованців на рік, 80 відсотків цього обсягу виробляють підприємства союзного підпорядкування. Річний прибуток - 900 мільйонів карбованців. Але що залишається місту? Місту залишається 30 мільйонів, що складає 7 відсотків. До цих відсотків додається щорічно 50 тис. тонн викидів шкідливих речовин в атмосферу, 360 тис. кубічних метрів забрудненої води у нашу, колись оспівану Нечуєм-Левицьким красуню Рось. До цього слід додати обезлюднені прилеглі села і перенаселене місто з 14-тисячною чергою на квартири.

Складається враження, що свідомо планувалося погіршення життя людей, накопичення соціальних проблем. Так, за попередніми підрахунками, створення одного робочого місця для міста повинно коштувати 14 тисяч карбованців. Фактично міністерства вкладалися у 5-6 тисяч. Це тільки вистачало на будівництво

"малосімейок". І це тоді, коли ми постійно говорили про сильну соціальну політику. А за всі ці життєві незгоди відповідають місцеві органи влади - такі як Ради, які безправні практично. Тому в фінансовобюджетній системі України головне місце повинні зайняти місцеві бюджети, які будуть формуватися знизу, зосередивши у собі фінансові ресурси, достатні для здійснення місцевими Радами основних функцій.

Шановні депутати! Приймаючи сьогодні Декларацію про державний суверенітет України, Верховна Рада як законодавча влада не має права на помилки, бо це основа нової Конституції України, основа нових проектів законів республіки, а також позиції України при укладенні нового Союзного договору. Я уважно вислухала всі проекти і підтримую депутата Косіва. За основу треба взяти проект робочої групи, зібратись всім авторам і представити Верховній Раді через декілька днів новий проект. Дякую за увагу.

Головуючий. Дякую.

Шановні товариші депутати! У нас залишилось декілька хвилин. Я хочу просити вашої уваги з тим, щоб зараз бути уважними до табло. Там будуть висвітлені об'яви. Ми надамо слово депутату Зінченку Арсену Леонідовичу, після цього буде проведено закрите засідання Верховної Ради. Без перерви.

Зінченко А.Л., доцент кафедри загальної історії Вінницького державного педагогічного інституту імені М. Островського (Замостянський виборчий округ, Вінницька область). Шановні депутати! Шановний Головуючий! Сьогодні у всьому Союзі РСР і в Україні діячі культури проводять вимушений обставинами захід, пов'язаний з катастрофічним станом, у якому перебуває культура. Якщо литовці кажуть, ідо вони ходять в руїнах культури, то що вже говорити нам. У полемічному запалі в сьогоднішній публіцистиці ставиться навіть проблема, чи є українці європейською нацією, прогляньте журнал "Київ", №5.

По суті, сьогоднішня школа поставлена поза рамками культури. Україна обмежена у своїх контактах зі світовою культурою. Я люблю цитувати слова поета авличка: "На мене віє іскрами здалека, пергаментів згорілих чую дим. Людей питаю з голосом сідим: де Ярославова бібліотека?" А справді, де все те, що ми загубили, всі ті набутки, які ми загубили протягом століть, де знищене свідомо і напівсвідомо?

Я хочу звернути вашу увагу і на дійсно занедбаний стан наших бібліотек, на злиденну заробітну плату і пенсії працівників бібліотек і музейних працівників. Хочу звернути увагу на те, що в нашій великій республіці немає заводу грамплатівок, на кризовий стан українського кіно, українського театру, на мізерну оплату загалом працівникам культури, на злиденне фінансування культури. Це теж все наші проблеми. А відтак, у всіх наших питаннях ми (хоча на цій сесії не маємо можливості прямо поставити безпосередньо це питання) мусимо звертати увагу на цю проблематику.

Скажімо, розглядаємо проблему відродження села - подбаймо і про культуру села (і про традиційну, народну і професійну, пов'язану зі сферою релігії, церкви). Розглядаємо проблему формування Уряду - подбаймо і про забезпечення незалежності цієї сфери як від втручання центру, так і від надмірного втручання контролю чиновництва. Розглядаємо бюджет - підійдімо з увагою і до питань культури, як це вимагає сьогоднішній день. У Комісії з питань державного суверенітету, міжреспубліканських і міжнаціональних відносин подбаймо про відродження культури всіх народів.

Нарешті, пам'ятаймо про те, що працівники культури мають бути звільнені і від застарілих ідеологічних кліше. Лише за умови нашої з вами щонайсильнішої уваги до проблем культури ми зможемо вирішувати всі інші проблеми і рушити вперед наше суспільство (Оплески).

Головуючий. Шановні товариші депутати! Я уже оголосив, що відбулось засідання Президії Верховної Ради УРСР. Сьогодні розглянуто декілька питань, які ми вважаємо за необхідне погодити з Верховною Радою. Тому вечірнє засідання Верховної Ради Української РСР оголошується закритим. Прохання всіх запрошених залишити зал засідань Верховної Ради. Ми проведемо закрите засідання Верховної Ради. Прохання до кореспондентів, а також робітників, які обслуговують технічні засоби, інших товаришів залишити зал.