ЗАСІДАННЯ ВІСІМДЕСЯТ ШОСТЕ

Сесійний зал Верховної Ради Української РСР. 31 липня 1990 року. 16 година.

Головує Голова Верховної Ради Української РСР депутат Кравчук Л.М.

Голова. Товариші народні депутати, прошу реєструватись.

Спочатку я хочу з вами порадитись. Виступив у нас 21 депутат. Той список, що я зараз маю, - 64 депутати. Надходять ще пропозиції, щоб надати слово. Є такі, що благають, є такі, що вимагають, але ясно одне, що депутати хочуть виступити, і хоче виступити якомога більше депутатів.

Що можна було б зробити. Скажімо, враховуючи важливість цього питання і таку потребу, щоб висловилося якомога більше народних депутатів, щоб всебічно обговорити, можна було б сьогодні вечірнє засідання присвятити виступам. Спочатку, з трибуни, а десь 20 або 30 хвилин в кінці все ж таки від мікрофонів по 3 хвилини, щоб швидше пішла справа.

Голоси із залу. (Не чути).

Голова. Зараз я завершу і дам вам слово.

Тоді ми могли б попросити комісію разом з заступником Голови Ради Міністрів доповідачем товаришем Масиком Костянтином Івановичем попрацювати, щоб врахувати ті зауваження, а вони були в багатьох виступах, і у більшості, я б так сказав, абсолютно конкретні, цікаві. Вранці завтра приступити до обговорення вже опрацьованого проекту і прийняти його десь за півтори-дві години. А потім вже приступити до другого важливого питання, яке у нас на порядку денному. Проблеми села, соціальні пріоритети.

Як ви подивитесь на таке? Треба голосувати?

Будь ласка, по процедурі прошу вас. Перший мікрофон.

Чернявський О.П., голова ради агропромислових формувань Сумської області (Сумський виборчий округ, Сумська область). Шановний Леонід Макарович! Шановні депутати! Я вважаю, що ми сьогодні і завтра будемо обговорювати надзвичайно важливі питання. Я просив би, щоб ви своєю владою скористалися. Ви бачите

- голів комітетів, міністрів сьогодні майже немає. Я вважаю, що при розгляді таких питань повинна бути більша частина Уряду. Я розумію, що, можливо, в силу обставин не всі можуть бути, та основна частина повинна бути. Тому що ці питання, так сказати, судьбоносні для нашого народу. Дякую.

Голова. Я з вами згоден, і попрошу зараз керівника нашого Секретаріату передзвонити до Уряду, щоб ті люди, які, а тут, власне кажучи, всі причетні до цієї великої проблеми, щоб вони були тут і при можливості відповідали на запитання і брали участь в роботі. Так я зрозумів?

Другий мікрофон. У вас що? Пропозиція якась?

Голос із залу. У мене до того, що я з вами погоджував.

Голова. Я хочу вам сказати, що ви будете першим виступати біля другого мікрофона, коли залишиться 30 хвилин для виступів біля мікрофонів. Будь ласка, другий мікрофон.

Алтунян Г.О., голова Харківського міського КНК (Київський виборчий округ, Харківська область). Шановний Леонід Макарович! Вчора ви мені в коридорі повідомили, що сьогодні серед іншого ми будемо розглядати питання про народний контроль. Чи ви не забули про це? Чи ви маєте перенести цю справу?

Голова. Ні. Я не забув. Завтра ми на Президії Верховної Ради приймемо відповідну думку з цього питання. І я винесу вже думку Президії Верховної Ради з цього приводу.

Алтунян Г.О. Тобто, завтра будемо розглядати?

Голова. Будемо післязавтра. Завтра ввечері буде Президія. Другий мікрофон.

Чорновіл В.М., голова Львівської обласної Ради народних депутатів (Шевченківський виборчий округ, Львівська область). Все-таки, як ми визначились із питанням про надання нашій Декларації чинності конституційної? Це не довга процедура, і щоб не було якоїсь напруженості, треба розв'язати її якимось чином.

Голова. Я знову повторюю те, що говорив. Я просив дві комісії, які працювали над Декларацією. Вони сьогодні мають

зібратись або окремо, або спільно. Я тільки мав розмову з головами цих двох комісій - товаришами Шульгою і Коцюбою, дуже важко мені зараз щось сказати. І вони прийдуть до якогось висновку, внесуть відповідний проект, щоб це була думка комісій, а не думка тільки Голови або окремих депутатів. Я думаю, що це слушно, тому що вони працювали над Декларацією, вони мають довести цю справу до кінця.

Товариші! Ми знову заходимо не в ті питання, над якими ми з вами домовились працювати. Я надаю слово депутату Пирогу Любомиру Анатолійовичу, якого я оголосив. За ним буде виступати депутат Івасюк Валерій Петрович.

Пиріг Л.А., заступник директора Київського науково-дослідного інституту урології та нефрології (Рогатинський виборчий округ, Івано-Франківська область). Шановні народні депутати! Шановний головуючий! Проблема Чорнобиля надзвичайно різнопланова. Це поєднання питань медичних, соціальних, морально-етичних, юридичних, економічних, політичних і технічних. Майже всі ці аспекти відображені в проекті постанови, яка роздана нам. Єдине, що політичну і морально-етичну оцінку Чорнобильської катастрофи дає народ.

Деякі з обговорюваних нами на сесії справ були невідкладними сьогодні, інші - спрямовані в майбутнє. Чорнобиль - це сучасність і невідомо яка, дуже непевна майбутність. Нарешті на 5-му році після чорнобильської катастрофи ми попросили на допомогу весь світ. Я отримав чимало листів від виборців, рішень мітингів з вимогою організації, дієвішої допомоги чорнобильцям, мешканцям зони, евакуйованим, ліквідаторам аварії, притягнення до відповідальності осіб, винних у приховуванні даних про наслідки катастрофи.

Щодо медичних аспектів катастрофи, то вони остаточно так і не з'ясовані. Спочатку було вжито дуже зручне поняття - радіофобія. Не виключаю й можливості і на сьогодні. Але найголовніша причина так званої радіофобії - дезінформація населення. Та й зрештою радіофобія, навіть справжня, може призводити до небажаних наслідків, її необхідно усувати.

Заступник Голови Ради Міністрів Масик згадав, що перед чорнобильцями у великому боргу медики. Так. Але де корені цього боргу? Чому медики не могли себе реалізувати, і хто з медиків винен, зрештою? Чи маємо ми сьогодні переконливі дані про шкідливий вплив на здоров'я людини наслідків аварії? Якщо не

брати до уваги випадків гострої променевої хвороби, хронічної її форми, яку нарешті після тривалої заборони почали діагностувати, то наявні дані настільки суперечливі, що скласти собі об'єктивну картину майже неможливо. І не тому, що хтось сьогодні навмисне її фальсифікує, ні. В уражених районах такий рівень медичної допомоги, що неможливо отримати дані, що відповідають дійсності. Здавалось би, можна порівняти показники захворюваності у відповідних районах за 1985 рік, до катастрофи, і за 1989 рік і зробити певні висновки.

Мені були представлені в Міністерстві охорони здоров'я дані з восьми класів хвороб, в 3 районах Житомирської, 3 районах Чернігівської і в 2 районах Київської областей. У 1989 році порівняно з 1985 роком відмічена дещо більша захворюваність все-таки на злоякісні пухлини. Якщо можна подумати, що в минулому не настільки прискіпливо діагностували, як сьогодні, то заперечити цьому можна показниками смертності від злоякісних пухлин, які за останні 4 роки збільшилися в Київській, Ровенській та Чернігівській областях. Але ж цей показник збільшується в цілому світі. Отже, необхідно порівняти цей показник забруднених районів з іншими областями України.

Що виявлено незаперечно, це збільшення частоти недокрів'я у дітей. Більше в Житомирській, Київській областях порівняно з Україною в цілому. Спостерігається явна схильність до збільшення природжених аномалій серця і судин, злоякісних хвороб дихального апарату у дітей, особливо у Поліському районі, і значно - мозково-судинних порушень у дітей, і знову ж особливо у Поліському районі.

В Народицькому та Поліському районах значно збільшилася загальна захворюваність дітей. Викладені вище дані далеко не завжди переконливі, можуть залежати від рівня медичної допомоги в окремих регіонах. Надій на Всесоюзний центр радіаційної медицини мало. Некомпетентні в галузі радіології особи, що очолили центр з 1986 року, може, дечого і навчилися, але все одно користь може бути з нього лише тоді, коли він перейде в підпорядкування України.

Окремо варто було б спинитись на проблемі оздоровлення дітей, чи варто їх перевозити на південний берег Криму і, особливо, на Кубу. Медики не готові дати відповідь на це питання. Взагалі я схвалюю запропонований нам проект постанови, але пропоную пункт 5, третій абзац доповнити словами "та окреслити

географічні межі ураженої території" і ввести до проекту постанови такий пункт: "Прокуратурі Української РСР порушити справу про виявлення та покарання осіб, винних у приховуванні даних про наслідки чорнобильської катастрофи та несвоєчасному застосуванні профілактичних заходів". Дякую за увагу.

Голова. Слово надається Івасюку Валерію Петровичу. За ним буде виступати депутат Яковишин.

Івасюк В.П., аспірант Київського державного медичного інституту імені О.О. Богомольця (Ленінградський виборчий округ, м. Київ). Глибокошановні депутати, глибокошановні виборці! Знедолена Україно, дивишся на тебе, на твою історію і проймає страх, а чи є в тебе ще майбутнє?

У 1986 році намагались знищити Україну атомною трагедією. Тут говорили і про тих, хто винен у цьому. Дійсно, чи доцільно зараз на налигачі тягнути до криміналу Романенка, Валентину Семенівну, Чазова, Щербицького, вже покійного? Справа не в них, справа в механізмах і в системі, а винних треба шукати серед її творців, серед творців цієї системи.

Я хотів би спинитися на міністерствах охорони здоров'я України і Союзу, їх реакції на чорнобильські події.

Дійсно, позиції Міністерства охорони здоров'я України з приводу Чорнобиля вкінець зневірили український народ у порядності, чесності і кваліфікованості медичних служб на Україні.

Реабілітація медичного відомства УРСР відбудеться при багатьох умовах, серед яких центрове місце займе принципова оцінка високих посадових осіб, медичного олімпу в допомогу цьому процесу.

Кілька цитат з документів. Заявление группы ученых, работающих в области радиационной безопасности, из журнала "Медицинская радиология": "К сожалению, не полностью удалось своевременно и повсеместно предотвратить поступление радиоактивного йода в щитовидную железу путем приема стабильных соединений йода".

Реакция на эту статью профессора Кинзельского, заместителя директора Научно-исследовательского института проблем онкологии в Киеве. Ему задают вопрос, почему в Киеве сразу же после аварии не была проведена йодистая профилактика. Ответ профессора: "Это запрещал делать член правительственной комиссии Председатель национальной комиссии по радиационной защите академик Ильин".

Следующая цитата: "Мы считаем своим долгом обратить внимание на ряд моментов, которые возникают в связи с предложением о введении очень малых доз 7-10 бэр (не чути) значений пределов дозы за жизнь. Рассмотрено также предложение о принятии дозы 7-10 бэр с точки зрения того тяжелого психосоциального стресса, каким является увеличение процесса отселения сотен тысяч людей, и тот неизбежный урон их здоровью, который принесет нарушение уже сложившегося уклада жизни.

С медицинской точки зрения, по нашему глубокому убеждению, неизмеримо больший эффект даст направление даже доли ресурсов, необходимых для массовых переселений, на нужды здравоохранения пострадавших регионов". Я должен сказать, что эту статью в "Медицинской радиологии" подписала целая когорта деятелей от медицины. Среди них академик Ильин, профессор Рамзеев, академик Шандала и академик Гончарук. В связи с этим я хотел бы обратить ваше внимание на то обращение к сессии Верховного Совета Украины, которое сделала конференция по чернобыльской аварии, прошедшая в апреле 1990 года в конференц-зале КПИ. "Конференція відмічає аморальну, антигуманну поведінку академіка Ільїна, колишнього працівника ЦК Компартії України Середюка та колишнього міністра охорони здоров'я УРСР Романенка, академіка Лук'янової та академіка Шандали, які приховували об'єктивні дані про ступінь радіації на Україні в перші дні, місяці, роки чорнобильської катастрофи.

Отак, а наш міністр Спіженко - ані пари з уст. І я думаю, що шановний міністр відведе чільне місце цій команді.

І останнє. Моя пропозиція, яка стосується того документа, вірніше, того проекту, про який тут говорив депутат Яворівський. Україна-жебрачка, схиливши голову і простягнувши руку до московських престолів. Яворівський сказав, що ми з нашим Чорнобилем нікому не потрібні. Отже, пропоную внести пункт в постанову нашої Ради: "Всі підприємства України і республіка в цілому повинна припинити всілякі відрахування в союзний бюджет".

І останнє. Звертаюсь поки що апріорі до групи - 239. З ким ви хочете укласти Союзний договір, чи не з тими, хто кинув Україну напризволяще? Дякую за увагу.

Головуючий. Слово надається народному депутату Яковишину Леоніду Григоровичу. За ним буде виступати депутат Ходоровський.

Яковишин Л.Г., директор Бобровицького радгоспу-технікуму (Козелецький виборчий округ, Чернігівська область). Шановні депутати, шановні виборці нашої бідної ураженої зони! Нестримний плин часу незабаром нас сповістить про п'ятиріччя чорнобильського ядерного ураження. Я хотів би привернути увагу депутатів, що в своїй статті Любов Ковалевська в березні 1986 року блискуче виклала матеріали, тобто пророкувала чорнобильську трагедію. Якщо ви читали, а більшість читали, ви знаєте цей матеріал, які були допущені проріхи в технології, будівельних, конструктивних матеріалах.

І сьогодні ми маємо те, що ми сьогодні маємо. Я хотів би в декількох словах спинитися на доповіді шановного Костянтина Івановича Масика. І Чорнобильська комісія, ми, члени комісії, покладали великі надії на товариша Масика, що все-таки він зробить таку об'єктивну доповідь по всіх проблемах Чорнобиля з конкретними викладками. З тими викладками, яких ми чекали.

На жаль, наприклад, в першій частині взагалі, Костянтин Іванович, ви обійшли, досить гарно обійшли, нічого не назвавши, - ні прізвищ, ні хто винен в цьому питанні. Ваша доповідь вийшла по суті літературна, безфамільна. Так що на це питання я звертаю увагу і Голови комісії, шановного нашого Володимира Олександровича, який пропонував, і комісія підтримала, щоб товариша Масика висунути на посаду Першого заступника Голови Ради Міністрів. І я підписував цю заяву. Сьогодні я свій підпис з цієї заяви знімаю.

Я хотів би, товариші, підтримати виступи товариша Крижанівського, товариша Костенка, товариша Яворівського, що дійсно повинна бути створена парламентська комісія, яка б доручила відповідним органам, і більшість, наприклад, наших виборчих округів по нашій зоні чекають, коли ж будуть все-таки названі відповідальні прізвища і за це люди понесуть покарання.

Ну, декілька питань я хотів би підняти конкретних. По-перше, сьогодні п'ять років пройшло, і для нашої ураженої зони абсолютно нічого не зроблено. Я маю на увазі, по-перше, що комісія повинна, комітет, який буде у нас створений, повинен чітко викласти програму з цього питання. Я маю на увазі, що ми повинні ліквідувати у всіх домівках, всіх селищах нашого району маленькі атомні реактори, які сьогодні є. Що я маю на увазі? В тій зоні, в якій знаходяться села за 40-50 кілометрів від Чорнобиля, люди продовжують палити відходами лісу. Чому, наприклад, за 5

років в цих селах не можна провести газифікацію? Хто на це запитання дасть відповідь? П'ять років, і п'ять років продовжуємо, наприклад, використовувати таке паливо. Я думаю, наприклад, що буде в програмі чітко відображено: в 1991-1992 рр. буде проведено газифікацію, центральне водопостачання, будівництво доріг в цій зоні, і кожне село повинне знати ці цифри, преса повинна інформувати не менше одного разу в півріччя про виконання цих планів.

До того ж, у розмові депутат Бойко просив мене, каже, я не маю змоги виступити на цій трибуні, то внесіть пропозицію, що обладнання, яке використовували телекореспонденти на Чорнобилі, вже стало непридатним. На сьогоднішній день немає, каже, коштів, немає валюти (у них обладнання було імпортне). Як це питання вирішувати?

Головне питання, де брати кошти. Якщо подивитися, кошти, товариші, можна знайти, величезні мільярди заощаджень зберігаються в касі нашого профсоюзу. Є кошти у партійних касах, є кошти у підприємств, є кошти в Атоменерго. Кошти можна знайти. Ці питання вимагають негайного вирішення, не протягом п'ятирічки, а буквально протягом двох років. Я думаю, товариші, що це програма нашого життя. І не дай Бог, не хочеться бути пророком, але, знаючи сьогодні з тих інформацій, що нам подавали, то ви знаєте, ми сьогодні абсолютну стоїмо перед другим Чорнобилем, якщо так буде все йти, як воно йде на сьогоднішній день.

Дякую вам за увагу.

Голова. Слово надається депутату Ходоровському Георгію Івановичу, Голові Комісії у справах жінок, охорони сім'ї, материнства і дитинства. За ним буде виступати депутат Яценко.

Ходоровський Г.І. (Ленінський виборчий округ, Чернігівська область). Шановні депутати, по мірі плину часу ми все більше усвідомлюємо всю цю трагедію, яка наступила після чорнобильської катастрофи. І я хотів би зараз спинитися на трьох питаннях, які, з моєї точки зору, не були відображені ще ніким з цієї трибуни.

Перше. Це є те, що ми зараз якось упускаємо з наших розмов, я не кажу вже дій, ті регіони, ті території України, які вважаються малозабрудненими або низькорадіоактивними. Ми говоримо про ті, що 20 і вище кюрі на один квадратний кілометр по цезію, і не говоримо про ті, що нижче 15 кюрі. Хочу вам сказати як медик і біолог, що низька радіоактивність опромінення веде до досить значних змін у всіх живих істотах як рослинного, так і тваринного

походження. І хочу вас запевнити в тому, щоб ми пройнялися вірою, що така низька радіоактивність веде до стимуляції, до подразнення кліткового поділу, веде до зміни функцій різних органів і систем організму, і нехтувати цим, не приймати це до уваги, ми не можемо. Ми не можемо, тому що в моїй Чернівецькій області рядом з Івано-Франківською областю низький фон, як нам доповідають, від 1 до 5 кюрі на квадратний кілометр, були такі в 1986 урожаї, і така кукурудза вимахала, як кажуть, до трьох метрів висотою, що це було явно свідченням того, що дія радіації відбулася. І якщо зараз ми не створимо таку структуру в межах, скажімо, тих чорнобильських структур, які існують на рівні і парламенту, і нашого Міністерства відповідної, або якогось іншого наукового чи громадського характеру, які б вели контроль за тими територіями постійний, що там відбувається з живими Істотами, рослинами і тваринами, і людиною, то ми дуже багато можемо втратити. Тому що може статися так, що через декілька років ми виявимо досить погані наслідки, в тому числі і в здоров'ї, функціях і так далі. Тому я пропонував би, щоб у нашому рішенні було відображено: вести постійний контроль, медичний та інший за тими територіями, які належать до низькорадіоактивних територій України.

Друге питання. Ми чомусь майже не говоримо про те, що світова практика набула зараз досить хорошого досвіду з приводу того, як знешкоджувати радіоактивність, як нейтралізувати радіонукліди. Передовий досвід є зараз - фізичні і хімічні засоби, ми про них чуємо, ми про них читаємо навіть, але чомусь це не профігурувало в жодному з виступів! Щоб цей досвід, який уже є у світовій практиці, запозичити, запросити сюди цих спеціалістів, ці технології, може, впровадити і таким чином проводити знешкодження з урахуванням сучасних досягнень науки.

І третє питання. Це щодо персоналу, щодо кадрів, які працюють на територіях, що є високозабрудненими, що відносяться до зон жорсткого контролю. Тут в одному з виступів йшлося про те, що, от скажімо, медиками досить важко забезпечити ці території. Я думаю, що і для інших напрямів діяльності людини так само проблема є велика.

Я б хотів запропонувати, щоб ми не йшли по стандарту, так, як оце ми поступаємо, скажімо, з медичними кадрами, коли молоду сім'ю чи одиноких дівчат, чи хлопців медиків-лікарів направляємо туди для роботи. Я розумію, що тут є і гуманний аспект,

є аспект і державний, але є і чисто людський аспект, бо якщо ми говоримо про права людини, якщо ми зараз так багато про правову демократичну державу говоримо, то ми не маємо права когось насильно туди посилати. Я хотів би як альтернативу, залишаючи цей принцип, що зараз існує, направлення туди на роботу, щоб контрактні умови найняття на роботу були б введені, щоб були там певні ставки високі, і щоб люди мали можливість на контрактних умовах укладати такі договори і влаштовуватися туди на роботу, скажімо, ті ж самі медики, середні медичні працівники, лікарі.

Я впевнений в тому, знаю лікарське, як кажуть, середовище, що дуже багато людей, скажімо, середнього і старшого покоління, погодилися б туди на контрактних умовах поїхати працювати на рік, на два, перед пенсійним віком і так далі. Тоді б ми зберегли молоді лікарські кадри. Дякую за увагу.

Голова. Слово надається депутату Яценку Володимиру Михайловичу, за ним буде виступати депутат Баталов.

Яценко В.М., голова Коростенської міської Ради народних депутатів, перший секретар Коростенського міськкому Компартії України (Коростенський виборчий округ, Житомирська область). Шановні товариші, дорогі друзі! Сьогодні можна було б і необхідно було б сказати багато жахливих слів, висказати прокляття на адресу винуватців чорнобильської катастрофи, але не стану цього робити, тому що мене більше хвилює сьогодні доля тих людей, що живуть на забруднених радіацією територіях, хвилює життя і здоров'я їх дітей.

Останнім часом Радою Міністрів під тиском місцевих радянських і партійних органів прийнято ряд рішень, котрі в якійсь мірі захищають людей, компенсують нанесені людям збитки. Мається на уразі і вільний виїзд, позачергове забезпечення житлом, безкоштовне забезпечення ліками, введення диференційованої оплати праці тощо. І все це не дурниця, як дехто вважає. Це все потрібно нашим людям. Але рішення ці половинчасті. Залишається відкритим головне питання: де ж все ж таки можна жити, а де не можна? П'ятий рік над нашими людьми триває експеримент, зростає невпевненість людей у майбутнє, розгубленість їх, втрачається інтерес до життя. Ось що саме страшне.

За час роботи нашої постійної комісії ми, дійсно, зустрічались з багатьма вченими і спеціалістами, цікаві були розмови, надзвичайно цікаві. Але не для нас, представників забруднених районів.

Складається враження, що сьогодні це становище невизначеності вигідно науці. Ми для неї чудовий полігон, невичерпне джерело наукового пошуку. Це жахливо, але це дійсно так.

А що робити нам, місцевим радянським і партійним органам, які взяли на себе всю відповідальність за долю і життя людей? Що робити нашим людям, поки вчені "упражняются в изложении своего независимого мнения", до речі, за рахунок тих же людей і протягом більше чотирьох років?

Тому я від імені тих людей, що постраждали від чорнобильської катастрофи, маю право сьогодні наполягати на тому, щоб найближчим часом вчені дали вичерпну відповідь, як нам жити, як розвивати міста і села. Ми вправі вимагати зрозумілої людям республіканської концепції безпечного проживання. Не чекати союзного, не чекати міжнародною рівня. Самим розробити і затвердити таку концепцію.

Тому я звертаюсь до вас, шановні кандидати наук, доктора і академіки, ви повинні дати чітку концепцію не пізніше жовтня цього року. Це ваш великий борг перед людьми. Чи знаєте ви, шановні товариші депутати, що згідно з існуючими нормами, дезактивація проводиться тільки там, де рівень гамма-фону не перевищує 200 мікрорентген на годину? І що жити можна там, де менше 15 кюрі щільного забруднення грунту. А чи відомо депутатам, що чистими вважаються продукти харчування, де вміст радіонуклідів не перевищує так званих тимчасових допустимих рівнів, і що сьогодні введення міжнародних рівнів викликає у вчених і господарників паніку? Не знають, куди дівати 250 тисяч тонн м'яса, і тому вже тричі відтягують строки введення міжнародних нормативів. Вводять людей в оману. Втрачене м'ясо дорожче втраченого здоров'я і життя людей. Ось так. Може, хто і хоче відтягнути це питання, ми не хочемо і не можемо і наполягаємо на тому, щоб протягом найближчих двох місяців здійснити такий перехід. Досить знущатися над людьми.

Хотів би ще раз нагадати депутатам, що чорнобильська катастрофа - це катастрофа планетарна, тому ми наполягаємо на тому, щоб за два місяці був створений Державний комітет з питань чорнобильської катастрофи. Досить з цим зволікати.

Академія наук, спецпідрозділ Держкомітету, а не Укргідромет повинні давати людям чіткі, зрозумілі і кваліфіковані рекомендації, де і що робити. Ми також наполягаємо на тому, щоб затвердити товариша Масика Першим заступником Голови Ради

Міністрів. Зрозумійте, шановні товариші, що обстановка дійсно надзвичайна у всіх цих регіонах.

І наприкінці. Ми надзвичайно розкішно ставились до свого робочого часу, порозтринькували його хтозна на що. Красувались на телевізійних екранах, робили нескінченні заяви. І вчора, і позавчора, і сьогодні деякі депутати домагались цього. Без деяких документів ми проживемо ще декілька днів, проживемо хоча тому, що ми найвища влада, і ніхто у нас її не забере, мається на увазі Верховна Рада.

А ось там, у зоні, люди чекати не можуть. На жаль, ми не зможемо дати за цей день вичерпні відповіді на всі питання, що турбують і тривожать наших людей. І тому я прошу у них пробачення, прошу зрозуміти, що це не наша вина. Я прошу депутатів підтримати той мінімум, що пропонується в проекті постанови, ми над ним працювали досить тривалий час. Я прошу депутатів також повернутися до цього питання восени і розпочати другу половину сесії з чорнобильського питання, затвердження як концепції статусу потерпілого, статусу забрудненої зони. Без нього і жити не можна.

Голова. Слово надасться депутату Баталову Валерію Гаязовичу. За ним буде виступати депутат Бойко.

Баталов В.І., редактор острозької районної газети "Зоря комунізму" (Здолбунівський виборчий округ, Ровенська область). Шановний голово, шановні депутати! Не хотілось би зайвий раз драматизувати ситуацію, але дотепер не можу прийти до себе від недавньої поїздки з групою депутатів в Чорнобиль, Прип'ять, Славутич, Поліське і в довколишні села. Бачив наших згорьованих матерів, які були за колючим дротом, які не хотіли залишати цієї згорьованої землі. І пам'ятають ті, хто тоді були з нами, як одна жінка, прямо таки за рукави нас брала і казала: "Розгородіть нас, зніміть цей колючий дріт, ми звідси ніколи не поїдемо".

І справді, такої трагедії Україна та й весь світ дотепер ще не знав. Це була репетиція апокаліпсису. Це крок до того, що нашу Україну незабаром можуть всеціло обгородити колючим дротом, як резервацію, як ядерний лепрозорій. А поки що вона - тільки ядерно-хімічний полігон. У нас на Рівенщині фактично дві АЕС, бо Хмельницька врізалась своїми лапами в зону Рівенщини, а також в околиці міста Острога, за 3 км від якого його золотоверхі собори, замки, фортеці. І уявіть собі, шановний депутат Баландюк, який виступав з Дніпропетровщини, як через місто, виючи

сиренами, мчать червоні авто на чергову пожежу на Хмельницьку АЕС, а таких було вже кілька тільки минулого року. А ви рівняєте Японію, Францію, той рівень, який є в Японії.

Понад 3 роки тому ми розпочали нерівне змагання з Мінатоменерго, бо навіть зі своїми партійними, радянськими органами щодо закриття Хмельницької атомної електростанції. Нам твердили, що це - благо, і во благо вони працюють. А ядерники до чого додумались.

Води ж бо в Горині не вистачає, то вирішили згідно з проектом тягнути водогін з Дністра або ж стічні води Львова. Чи є глузд у цих людей, чи можна вірити їм, цим проектам, та й цим людям? Врешті-решт, чи можна вірити в надійність роботи першого реактора, в проект якого було внесено більше тисячі змін та пропозицій?

Державний технічний інспектор Держатоменергонагляду товариш Коба так сказав, цитую: "беруть документацію Запорізької, Південно-Украінської, Ровенської станцій і починають змінювати креслення і застосовувати на нашій станції, внаслідок чого змінюються трасировки трубопроводів, а згодом і з'являються прорахунки в цій системі". Про ненадійність роботи свідчать навіть документи самих атомників, секретні. Вони є в мене, я їх передам позавідомчій комісії, яка там працює.

Та врешті-решт осередки "Зеленого світу" організували блокаду, пікетування, і нам за це, звичайно, дуже дістається. Є навіть указ колишнього президента України, так званого президента Валентини Шевченко, про притягнення мене, товаришів Червонія, Пінчука, Нагулка, Поровського до адміністративної відповідальності. Але чи прислухались би до нашого голосу нині, до сотень тисяч підписів? Адже з Москви мені немає жодного звуку, ні від Президента, ні від Прем'єрміністра. Тому наші люди із Здолбунова, Острога, Славути, Шепетівки і з Рівного, Кременця, Луцька, Тернополя, Львова пішли на цей крайній захід - пікетування і блокаду. І треба їх не притягувати до адміністративної відповідальності, а тільки подякувати їм, що вони розбудили цей народ врешті-решт, а не ганьбити їх.

Мене також дивує та аморальність керівництва Мінатоменергопрому, яке влаштувало торги за нашою спиною: дайте нам чотири майданчики і ми вам дамо десятки мільйонів карбованців на соцкультпобут. Я хотів би ще таке сказати, якщо ми суверенна держава, якщо ми суб'єкти міжнародного права, то слід поставити настійну вимогу до Мінатоменергу або ж передати міжнародний

суд, аби всеціло компенсувати ці витрати, які ми несемо за рахунок нашого народу. Вважаю взагалі, поки не буде цього зроблено, про підписання Союзного договору, вважаю, не може бути і мови. Я звертаюсь до вас, шановні колеги, в ім'я нашої України, в ім'я дітей наших і грядущого давайте проголосуємо за мораторій на будівництво АЕС і доручимо Уряду розробити систему заходів, у тому числі соціального захисту тих людей, які працювали на атомних станціях. Дякую за увагу.

Голова. Слово надається депутату Бойку Івану Григоровичу. За ним буде виступати депутат Кінах.

Бойко І.Г., голова Кам'янсько-Дніпровського райкому профспілки працівників агропромислового комплексу (Кам'янсько-Дніпровський виборчий округ, Запорізька область).

Шановні депутати! Страшна трагедія скоїлася на нашій землі, дуже тяжко її вирішувати, але найстрашніше те, що ми не дуже хочемо й вирішувати або не можемо. Мабуть, все-таки перше. Ми не зовсім хочемо вирішувати, бо є люди, які вбивають, як Чорнобиль, своєю нещирістю та повною байдужістю, і біда наша, що вони займають державні посади.

Чорнобиль навис над Україною не тільки у вигляді мертвої зони, Чорнобиль навис над Україною своїми метастазами у вигляді ядерних реакторів. Скільки ще ждати, де, у якому регіоні трапиться наступна трагедія. Кому на роду написано бути біженцем чи ліквідатором.

Ніхто не відповість на це запитання. Коли формували ми з вами порядок денний, я кілька разів виступав про те, щоб біля кожної атомної станції були створені соціальні зони, але, на жаль, ця моя пропозиція не проходила і, на жаль, не в цьому залі, а за дверима цього залу, тому питання дуже важливе. Це питання створення соціальної зони навкруги усіх АЕС України. Питання це зніме напругу у людських серцях щодо роботи інших атомних станцій. Скажу на прикладі Запорізької атомної станції: де є така величезна концентрація ядерних блоків - 6 млн. поряд з тепловою станцією? Немає ніде, я вас запевняю. Гине край унікальний, гине не тільки від того, що страждає природа, а й від того, що люди покидають землі, на яких працювали все своє життя.

Чому я акцентую на створенні таких зон? Та тому, що досить гостро стоїть питання в багатьох регіонах про закриття атомних станцій. Ви це чули і сьогодні. Ми самі вже прийняли постанову, щоб уникнути тих зіткнень між населенням і персоналом. Люди

розуміють, що закрити станцію - це серйозний крок, та й не бажаний. Але не розуміють, що створення зон та надання пільг - це набагато дешевше. І коли ми не вирішимо цих питань, закриття станцій, як неминуче, буде набагато жахливіше для економіки республіки.

Чому для республіки? Тому, що АЕС ніхто віддавати нашій республіці не хоче, а проблеми, пов'язані з Чорнобилем та діяльністю інших станцій, будь ласка, вирішуйте. Ні, союзні відомства повинні нести відповідальність. Чи запитували у людей, коли будували станції, та давайте компенсувати ті варварські методи щодо корінного населення, може, якоюсь незначною, але допомогою, щоб люди зрозуміли, що від станції вони мають не тільки збитки та постійну потенціальну загрозу, але й турботу держави.

Приклад. Ми з вами знаємо про те, що за кордоном (ми звикли тільки до якихось негативних прикладів) спочатку, ніж побудувати якусь атомну станцію або шкідливе виробництво, перш за все визначають суспільну думку населення та створюється інфраструктура, тільки потім починається будівництво того чи іншого об'єкта. Я ще акцентую: біля кожної АЕС на Україні треба якнайскоріше створити такі зони. Група вчених, починаючи з найпотужніших АЕС, могла б з вашою допомогою почати працювали вже в цьому році.

Ще одне важливе питання. Закінчують будівельники останній блок, а ми з вами приймемо мораторій - і тисячі спеціалістів залишаються без роботи, але наше відомство не дрімає. Зараз вони будуть працювати вахтовими методами з усіх станцій і в інших республіках. Але чому не можна працювати якраз у цих самих зонах і якраз на селі? Можна, і, я думаю, це буде якнайкраще.

І ще на заключення я скажу. У мене в руках велике звернення від працівників, від робітників нашого району. Звернення Кам'янсько-Дніпровського району і міста Енергодару. Його обговорили десятки тисяч людей, і тому я прошу, буду просити, щоб його розмножити і вам кожному вручити. І ще остання пропозиція. Я хочу зачитати ось що. У вас на руках другий проект нашої постанови щодо мораторію. Так, я пропоную перший абзац так і залишити, він там єдиний, і додати такі слова: "Раді Міністрів Української РСР, Академії наук Української РСР до 1 листопада 1990 року сформувати групу вчених та спеціалістів для обстеження та вивчання впливу діючих АЕС на навколишнє середовище з подальшим визначенням їм кордонів майбутніх соціальних зон. Раді

Міністрів ввести по 1 січня 1991 року пільги для населення, що проживає у визначених соціальних зонах біля усіх АЕС України.

Верховна Рада України вимагає від Ради Міністрів СРСР, Союзу РСР, Міненерго Союзу РСР та Мінатоменергопрому Союзу РСР виділення коштів для забезпечення утворення соціальних зон навколо усіх АЕС України". Тому прошу, якщо ви отримаєте з цими добавками, тільки потім голосувати за другу постанову. Дякую за увагу.

Головуючий. Слово надається депутату Кінаху Анатолію Кириловичу. За ним буде виступати депутат Будько.

Кінах А.К., начальник виробничо-диспетчерського відділу суднобудівного заводу "Океан", м. Миколаїв (Корабельний виборчий округ, Миколаївська область). Уважаемые депутаты, уважаемые избиратели!

Грубейшее нарушение регламента эксплуатации, несовершенство реактора РБМК, ненадежность приборов контроля и оборудования привели к невиданной в истории человечества трагедии - чернобыльской катастрофе. И все это помножено на ведомственный диктат. К сожалению, не выдержала испытания не только техника, не выдержала испытания наша партийно-государственная система в целом. Чернобыльская катастрофа, как лакмусовая бумажка, показала бесчеловечность и порочность партийно-государственной системы. И сотни тысяч людей в зараженных зонах сегодня являются, к сожалению, заложниками существующей на сегодня системы.

Я хочу акцентировать ваше внимание на том, что последствия катастрофы будут сказываться в будущем не только в виде болезней, в виде смерти зараженных людей, но также будут проявляться в виде непредвиденных генетических изменений. Не признавать этот факт сегодня, я считаю, было бы преступным по отношению к своему же народу.

И поэтому, когда мы затрагиваем вопросы мер по ликвидации последствий чернобыльской катастрофы, то должны везде применять термин "чрезвычайный". Комиссия по ликвидации последствий чернобыльской катастрофы должна быть у нас Чрезвычайной комиссией, заместитель Председателя Совета Министров Масик должен быть Первым заместителем Председателя Совета Министров, и все смежные министерства, ведомства, организации, должностные лица, которые будут иметь отношение к этим вопросам, должны работать именно по чрезвычайному графику, в

чрезвычайном режиме и с аналогичной чрезвычайной ответственностью за те необходимые действия, которые они будут производить с целью ликвидации последствий этой страшной аварии.

Я считаю необходимым также, и надеюсь большинство моих коллег поддержат принятие постановления о моратории. Возьмем за основу 5 лет. Пока не будет наведен порядок в технологии, в качестве приборов, особенно в приборах контроля, никакой речи о дальнейшем строительстве на территории Украины атомных станций и быть не может.

Один вопрос стоит отдельно, уважаемые коллеги. Здесь уже неоднократно поднимали его, я также хочу поддержать товарищей потому, что считаю этот вопрос архиважным. Я его расцениваю как нашу моральную ответственность перед людьми. Что имеется в виду? Народ ждет ответов на вопросы. Кто дал санкцию на сокрытие информации в третьем Главном управлении Минздрава, вследствие чего и диагнозы, и дозы облучения не были известны, и многие те люди, которых можно было спасти, умерли? Кто дал санкцию на то, что через зону и реактор прогоняли десятки тысяч солдат и курсантов, которые сегодня болеют и не могут доказать причину заболевания? Кто, в конце концов, обвел циркулем круг радиусом 30 километров и сказал, что за пределами этого круга все нормально, можно жить? На все эти вопросы мы обязаны дать ответ. И поэтому я настаиваю на включении в постановление пункта о создании парламентской комиссии по определению ответственности должностных лиц за сокрытие реальной информации в зараженных зонах.

Еще раз повторяю - это наш моральный долг перед народом. Спасибо за внимание. (Оплески).

Головуючий. Дякуємо. Слово надасться депутату Валентину Семеновичу Будьку. За ним буде виступати депутат Панасовський.

Будько В.С., голова Народицької районної Ради народних депутатів, перший секретар Народицького райкому Компартії України (Малинський виборчий округ, Житомирська область). Шановні товариші! Сидів і думав, з чого розпочати мені сьогодні на трибуні. Розпочну з того, по попрошу вас добавити мені понад норми 4 хвилини. За кожний рік, прожитий в Народичах з моїми співгромадянами, - одну хвилину.

Скажу, товариші, що ніколи так серйозно не ставилося

питання захисту громадян України від наслідків чорнобильської аварії в найвищому органі державної влади республіки. Але я в своєму виступі хочу сказати про той злочин і ту відповідальність, яку ми несемо, приймаючи сьогодні постанову. Поверну вашу увагу на одну хвилину до квітня 1986 року.

27 квітня 1986 року, неділя, сонячний день, на кордоні з Поліським районом Київської області скупчуються сотні порожніх автобусів, ніхто нічого не знає. О 16-й годині цього дня начальник штабу цивільної оборони полковник запасу Іван Макаренко фіксує: над районом проходить радіоактивна хмара в напрямку на північний захід в сторону Коростеня, Лугин, Новоград-Волинського. Фіксуються дані - три рентгени на годину, заміри проводяться через кожні дві години, і на ранок вони становлять кілька десятків мілірентген. 1 травня в райцентрі місцями 7-10 мілірентген, колони демонстрантів, дітей, всі роздіті; місцями фіксується 30-40 мілірентген; діти купаються, загоряють. І ось хто відповість за цей злочин, що через непродумане перебування людей, особливо дітей, на свіжому повітрі у ті часи ми маємо тисячі дітей, вражених по більш як 700 рентген на щитовидну залозу.

Далі. Ми продовжували відселення в себе в районі і продовжували будувати дошкільні заклади, квартири для переселенців на площах, де 100 і більше кюрі. І все це тягнулося до половини 1988 року, коли перший прорвав зону мовчання кореспондент "Московских новостей" Володимир Калінько у статті "Радиоактивное эхо", який першим сказав, що робиться поза 30-кілометровою зоною. Після того Валентина Старопацька в газеті "Радянська Україна", Ігор Шкляревський з інституту ядерних досліджень, Кордецький, Чорноусенко, наші товариші з "Зеленого світу", інші товариші народні депутати. І ось приймається 315 постанова. Постановою вводяться цілі сотні населених пунктів у зону радіоактивного контролю, але цією постановою "не вводиться в зону те, через що захворіли діти, а тільки по забрудненому молоку. І відповідаючи вам, я просив за кожний рік... Товариші народні депутати, прошу вас.

І ось є такі містечка, які мають хворих дітей, вражених дітей, але вони не входять в зону. Зокрема місто Малин, в якому немає корів, а раз немає корів, значить немає брудного молока, а раз немає його, значить не можна ввести в зону, не дивлячись на те, що там люди постраждали.

35-берна концепція. Я, товариш Івасюк, не згодний з вами, що

ви сказали про міністра Спіженка: "Ні парі з уст". Це перша людина, яка офіційно заперечила цю концепцію. Аргументовано цю концепцію можна заперечити тільки через 70 років. Москва так каже: "Чого ви хвилюєтесь, ми вам даємо 35 бер на 70 років". Але вони забули, що середня тривалість життя у нас всього 65 років. Значить, нам ще 5 років надбавляють для нашого життя.

Чорнобильська трагедія, її неможливо ліквідувати, бо її наслідки вічні. І ось приймається програма, державна програма ліквідації.

У цьому документі не опрацьовано головне питання - про людей. Замість спасіння людей, їх здоров'я і життя програма передбачає лише поліпшення умов їх вимирання. Нам же потрібна своя українська, довгострокова програма, яка б увібрала в себе весь гіркий досвід, біль і сльози людей, рахунок втрат, весь тягар майбутньої роботи.

Питання відповідальності. 19 грудня колишня Президія Верховної Ради приймає, накінець, Указ в 1989 році про кримінальну відповідальність за приховання фактів радіоактивного забруднення. Немає тут прокурора Потебенька. Сім місяців діяв Указ. Хотів би я спитати, скільки людей притягнуто до цієї відповідальності? І я сьогодні звертаюсь до наших літераторів, до вас, Дмитро Павличко, до вас, Іван Драч, до друзів-кореспондентів: давайте зафіксуємо ці факти історичного злочину у якійсь книзі, в якійсь повісті про життя людей за 30- кілометровою зоною.

Конкретно. Від Академії наук ми вимагаємо, але немає постанови про відселення 36 населених пунктів Народицького району, в тому числі і Народичів. Дано право виїзду молодим сім'ям, але скажіть, кому там можна у цьому залишатись.

Що стосується концепції проживання. У нас працюють більше сотні найманців, куплених за півтора мільйона карбованців, для яких важлива інформація, а не спасіння наших людей. Переселення. З 940 квартир, виділених для Народичів, на сьогоднішній день одержано тільки 8. З подякою ми відносимося до Львівської обласної Ради, Полтавської, Запорізької, багатьох інших, чого не можемо сказати про Харків, чого не можемо сказати про Чернівці і Закарпаття. Це, товариші, просто не по-братськи.

І остання постанова. Я прошу виділити 3 пункти. Нам не треба, нам потрібно, що і люди від нас чекають, закону України про...

Головуючий. Валентнин Семенович, закінчуйте.

Будько В.С. ...про право громадян України, які постраждали внаслідок аварії на Чорнобильській атомній станції. Нам потрібна відповідальність тих людей, які несуть персональну відповідальність за все те, що вони повинні вирішувати. І Президії Верховної Ради, постійній комісії по чорнобильській катастрофі, Раді Міністрів потрібно уважно проаналізувати кожну постанову, які прийнято досі і, накінець, шановні депутати, прошу пройміться тим болем і тим жахом, який мають матері, живучи там. Всі ми смертні, і кожний, боячись її холодного торкання, в душі надіється, що смерть прийде раптово, без мук. Але коли на твоїх очах згасає життя твоє дитини - такого бачити я не бажаю нікому. Прошу підтримки. Спасибі.

Головуючий. Шановні товариші депутати! Будько попросив до регламенту 4 хвилини, він їх використав.

Деякі робили зауваження, що ми порушили регламент, тому я спростовую це для вас. Слово надається народному депутату Панасовському Олегу Григоровичу. За ним буде виступати депутат Яхеєва.

Панасовський О.Г., директор Вуглегірської ДРЕС (Дебальцівський виборчий округ, Донецька область). Товарищи депутаты! Мое твердое убеждение, что работа комиссии по вопросам чернобыльской катастрофы не должна носить декларативный, митинговый характер. Здесь требуются исключительно действия. Так уж сложилось, что значительная часть моей производственной деятельности была связана с выполнением многоцелевых долгосрочных комплексных программ, связанных с реконструкциями и модернизациями технологического оборудования. По опыту знаю, чем грандиознее и масштабнее задачи, тем меньше вероятность реализовать эти многообещающие программы на практике. Здесь названы цифры. По 30-бэрной шкале переселению подлежит 60 тысяч человек, освоить капвложений за два года порядка 3,6 миллиарда рублей - это по скромным подсчетам. Уверен, сумма занижена, как минимум, в полтора-два раза.

Главная задача - спасти людей, спасти поколение, переселить людей из зараженных зон. Для этого требуются материальные, трудовые ресурсы, финансирование, время. Их нет.

На мой взгляд, проблема может быть решена быстро, гарантировано в течение полутора-двух лет, а не в течение последних лет этого столетия. Для этого нужно сконцентрировать ресурсы

предприятий Украины. 60 тысяч человек, это 20 тысяч семей, это 200 домов, в 90- и 120-квартирном исполнении. Стоимость такого дома 800 тысяч - 1200. Потребность финансирования на жилье

- 240 миллионов рублей. Крупные предприятия, в том числе и то, которое я представляю, их нужно 200 по Украине, могут принять на себя обязательства - построить каждый у себя по одному дому, специально для переселения семей из зараженных зон. Поскольку жилье и соцкультбыт строится за счет фондов экономического стимулирования предприятий, мы готовы часть фонда развития производства и фонда социального развития затратить на эти цели. Правительству республики и соответствующим министерствам достаточно предусмотреть в течение двух лет корректировку нормативов отчислений в фонд социального развития и фонд развития производства от прибыли или автоматизации на полном становлении, уменьшив отчисления в госбюджет, и включить эти объекты в приоритет по ресурсному обеспечению.

При таком варианте отпадает необходимость в строительстве источников теплоснабжения, котельных, теплосетей, очистных сооружений, фильтровально-питьевых комплексов, насосных, подстанций электрических сетей, торговых точек, школ, дошкольных учреждений, дорог, газификации и целого ряда других объектов, включая больницы, профилактории и предприятия для использования рабочей силы.

Даже если предусмотреть в таком случае строительство при больничных комплексах предприятий, изъявивших желание помочь чернобыльцам, центров диагностики и прогнозирования заболеваний, а это не исключено, то на это может потребоваться еще дополнительно 180-200 миллионов рублей.

Общие затраты на решение вопросов по переселению из зараженной зоны составят 500 миллионов рублей, но не 3,6 миллиарда, как здесь было указано.

Правительство обязано решить вопрос о выделении 70 миллионов рублей фондов заработной платы для трудоустройства трудоспособного населения после переселения. Но это решается простым перераспределением. Прошу мое предложение изучить и, если оно представляет ценность, принять его к исполнению.

Здесь я вижу только одно препятствие - это вопрос, связанный с покиданием земли предков, других препятствий не вижу. Спасибо за внимание.

Голова. Слово надається депутату Тетяні Михайлівні Яхеєвій, доценту Чернігівського філіалу Київського політехнічного інституту. За нею буде виступати депутат Павлюк.

Яхеєва Т.М. (Деснянський виборчий округ, Чернігівська область). Уважаемые депутаты, уважаемые граждане Украины! Я - депутат от Чернигова, города, который находится в 65 километрах от Чернобыльской атомной электростанции, то есть на таком расстоянии, на котором находятся Народичи. В городе, который 4,5 года живет в зоне либо полного молчания, либо недомолвок. И это наша беда только потому, я считаю, что это единственный крупный самый ближний к ЧАЭС город. И здесь уже прозвучала эта сакраментальная фраза: "Только мощи Святого Феодосия хранят нас эти четыре года".

Я хочу обратить ваше внимание, как хранят нас эти мощи. 28 процентов детей дошкольного возраста, а по некоторым данным - и до 65 процентов, это по некоторым детским учреждениям, 56 процентов детей школьного возраста имеют увеличение щитовидной железы 2-й степени. Две тысячи детей уже имеют увеличение щитовидной железы 3-й степени уплотнения. Их в Чернигове лечить не могут. На учете в детских поликлиниках есть дети, получившие до 1000 бэр на щитовидную железу. Уже зарегистрирован случай рака щитовидной железы у ребенка 6 лет. В 2,5 раза увеличилась рождаемость детей с врожденными пороками развития. На 17 процентов увеличилась детская смертность, в 2,5 раза возросло число детей, страдающих анемией.

Состояние взрослых также резко ухудшилось, появилась вялость, усталость, постоянные головные боли, носовые кровотечения. Участились жалобы на боли в сердце, у большинства при обследовании обнаружено увеличение щитовидной железы. На 48 процентов возросло число случаев онкозаболеваний, злокачественных заболеваний крови.

В первом квартале 1990 года смертность по сравнению с первым кварталом 1989 года увеличилась на 24 процента. При этом снабжение продуктами плохое. Высококалорийные продукты - редкость. Обеспечение лекарствами, даже самыми элементарными, хотя бы анальгином, сердечными каплями, витаминами, - плохое, их просто нет. Особенно во время тяжких зимних эпидемий гриппа не было даже капель от насморка. Фрукты можно купить практически только на рынке. Соков для детского питания в продаже нет. В райцентрах и в селах области положение

еще хуже. В городе нет городской детской больницы. Нет современной диагностической аппаратуры. Нет ни одного детского санатория. В городе не хватает 50 педиатров. В городе и практически на всю область 4 врача - гематолога. Практически никакие профилактические лечебные средства не предпринимаются.

К вам, депутатам Верховного Совета, обращаются, а у нашего уважаемого правительства жители города Чернигова требуют, - есть решение общегородского митинга от 26 апреля, есть решение сессии городского Совета от 11 мая 1990 года, есть 10 тысяч подписей наших избирателей, наших с Лысенко Анатолием Александровичем, это второй депутат наш от Чернигова, 10 тысяч подписей избирателей, которые требуют немедленно остановить все действующие реакторы Чернобыльской атомной электростанции, не допустить превращения чернобыльской зоны в зону захоронения радиоактивных отходов, обеспечить жителей города, и в первую очередь всех детей дошкольного возраста чистыми продуктами, произвести тщательное радиологическое обследование всей территории области, срочно наладить серийный выпуск приборов радиационного контроля и бесплатно обеспечить ими жителей пораженных районов, в т.ч. и приборов, которые улавливают не только гамма-, но и альфа- и бетаизлучения. А также признать город Чернигов и Черниговскую область зоной, пострадавшей от аварии на Чернобыльской атомной электростанции.

Я хочу зачитать, уважаемые товарищи, отвлекающиеся на посторонние дела, мы перед вами не просто депутаты и не просто такие же граждане, как вы, мы практически живущие в этой зоне кролики во вселенском эксперименте.

Я хочу зачитать еще...

Голова. Слово надається народному депутату Павлюку Степану Петровичу, старшому науковому співробітнику Львівського відділення Інституту мистецтвознавства, фольклору та етнографії АН УРСР. За ним буде виступати депутат Збітнєв.

Павлюк С.П. (Турківський виборчий округ, Львівська область). Шановний головуючий, шановні колеги депутати! Дбаючи про генофонд нації, не слід забувати про етнокультурний фонд. І власне з цього огляду я хотів би висвітлити ось такий аспект.

Прип'ятське Полісся є одним з найбільших унікальних історико-етнографічних регіонів слов'янського світу. Саме на цих землях формувалася батьківщина слов'ян, де пізніше проживали

давньоруські племена древлян, дроговичів. В матеріальній і духовній культурі цього регіону, народній архітектурі, традиційному побуті, фольклорі, народних говірках збереглися реліктові риси, що сягають у глибоку древність. Що і було підтверджено результатами планових досліджень, проведених протягом останніх десятиліть у галузі етнолінгвістики, етнографії, словесно-музичному фольклорі, зафіксованих атласом української мови, описами говірок чорнобильщини, монографічними виданнями з матеріальної та духовної культури.

Однак зростаючий науковий інтерес до цього регіону був перерваний аварією на Чорнобильській АЕС, що призвела до деструкції всього комплексу традиційної народної культури, яка протягом багатьох століть визначала неповторне етнокультурне, споконвічне обличчя древлянської землі. Вимушене переселення та розселення корінних жителів, потерпілих від радіонуклідного ураження, неминуче веде до руйнування культурного мікрокосмосу компактної колись етнографічної групи та її асиміляції в новому нетрадиційному середовищі, де розчиняються і характерні поліські говірки, і самобутня народна пісенність.

З іншого боку, засвідчила чорнобильська експедиція, організована редакцією журналу "Пам'ятки України" та музеєм народної архітектури та побуту УРСР, у покинутій 30-кілометровій зоні залишилися напризволяще неоціненного значення матеріальні і історико-культурні цінності, старовинні храми, традиційні господарські та житлові будівлі, знаряддя праці, предмети домашнього побуту з традиційних ремесел та народного мистецтва. Орієнтовно, кілька тисяч пам'яток народної культурі.

Однак згідно з прийнятим раніше курсом, який спостерігається і в діяльності теперішнього науково-виробничого об'єднання "Прип'ять", обезлюдніли села підлягають повному захоронению, внаслідок чого змітаються з лиця землі недосліджені і навіть не зареєстровані етнографічні цінні пам'ятки народної архітектури і побуту.

Так, у селах Копачі, Новосипеличі, Косарівка та інші спеціальною військовою технікою руйнуються всі будівлі, їх ущільнюють та обваловують. Замість сіл залишаються довгі ряди курганів, які планують згодом розгорнути.

Тому доцільно, по-перше, негайно припинити руйнування населених пунктів у 30-кілометровій зоні до повного реєстру історико-культурних цінностей та її всебічного етнографічного дослідження.

По-друге. У зв'язку з катастрофічною ситуацією та з огляду на величезний обсяг науково-практичної роботи по здійсненню комплексного вивчення і збереження матеріальної та духовної культури населення потерпілого регіону виникла гостра необхідність в організації спеціального наукового підрозділу - тимчасового центру фольклорно-етнографічних досліджень, який повинен об'єднати і координувати роботу досвідчених фахівців, етнографів, фольклористів, мовознавців, музикознавців, антропологів. Такий центр міг би функціонувати на базі Київського університету при оптимальній кількості наукового та інженерно-технічного персоналу в 40-50 чоловік. Для проведення комплексу досліджень на п'ятирічку потрібно 2 мільйони карбованців.

По-третє. Зібраний фондовий матеріал, окрім публікації у серії спеціальних монографій, має стати основою створення у місті Києві історико-етнографічного музею "Чорнобиль" як наукового і культурно-історичного осередку, який увіковічнить і збереже для нащадків неповторний образ втраченого Поліського краю.

Зараз ініціативною групою розробляється програма такого наукового центру та конкретний план науково-дослідних робіт, формується кадровий потенціал щодо престижного вирішення цієї проблеми, зокрема питань фінансового та матеріально-технічного забезпечення. То, на наш погляд, воно повинно здійснюватись на загальнодержавному рівні, як складова частина комплексної програми по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

Шановні депутати! Я би хотів зачитати Звернення учасників Європейського симпозіуму "Фольклор і сучасний світ".

"Ми, учасники Європейського симпозіуму, звертаємося до депутатів підтримати вимоги населення районів Рівенської, Житомирської та Київської областей, що забруднені внаслідок чорнобильської катастрофи, про компактне відселення в екологічно безпечні райони України з обов'язковим збереженням назв втрачених населених пунктів у нових поселеннях. Підтримати клопотання Рівенського державного інституту культури про створення на базі цього вузу народознавчої секції по вивченню Полісся". Дякую за увагу.

Головуючий. Слово надається депутату Збітнєву Юрію Івановичу від Комісії у справах молоді. За ним буде виступати депутат Поличко.

Збітнєв Ю.І. (Гагарінський виборчий округ, м. Київ). Шановні депутати! Шановна Президіє! Як заступник голови Комісії з проблем молоді, як єдиний лікар з Київської депутації, практичний лікар, я хочу просити у вас 10 хвилин. Але я хотів просити це для тих, хто зараз проходить службу на території зони, для тих молодих лікарів, яких посилають працювати на територію зони. Як одне і друге, і третє сьогодні неможливо, так неможливо нам сьогодні приймати цю постанову.

Просніться, нарешті, зверніть увагу, що ця постанова недороблена, обскубана. В ній же нічого немає. Це знову вона нам нагадує ті самі застійні часи, і цю постанову нам запропонувала наша радіаційна Рада Міністрів, як сказав Яворівський, сам цей радіаційний Голова. До речі, його немає, незважаючи на важливість цього питання.

До комісії з проблем молоді було надіслано сотні листів, звернення сотень молодих людей. Комісія в повному складі виїздила в зону чорнобильської аварії. У нас були конкретні пропозиції, але ми не можемо приймати цю постанову тому, що в ній нічого немає.

Знову ми читаємо: "розробити", "переглянути", "вишукати", "забезпечити". А кому, для кого, за які кошти, що для цього виділяє Уряд? Що означає "здійснити докорінну перебудову діючої охорони здоров'я"? Я особисто чую вже все своє свідоме життя від Хрущова до Горбачева - "докорінно змінюється", а нічого немає. Що означає в постанові "ревізія діяльності НВО "Прип'ять"? Ви задавали собі це питання? Що воно такого натворило, що воно є в цій постанові? Є порушення, немає порушень? Ми нічого не знаємо, нічого не прораховано.

Є, правда, конкретні пропозиції про створення нової структури. Які будуть нові міністерства? Ось пропонує Яворівський створити державний комітет, комісії. Для міністерства уже підшукав депутата Єршова, приготував собі місце. Заступника Голови Ради Міністрів товариша Масика уже пропонує на Першого заступника. Що ж, можливо, це й треба. Але чи потрібно? Чи буде користь від цього нашим людям? Напевно, не буде.

Товариш Масик (добре, що хоч він є) забув сказати про те, що вже зроблено з цієї програми, яка була запропонована попередньою Верховною Радою. Чому ви, розповідаючи нам про оці страшні цифри, і забули сказати, що нам потрібна власна українська державна програма ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС?

Як це зробила Білорусія, і не вмовляти нас, як вмовляє нас Яворівський, покластися на власні сили, на самих себе. А сказати як письменник, що фарисейське, московське начальство продало Україну, залишило на її грудях чорнобильську пляму, і ми як суверенна Українська держава вимагаємо для України 17 мільярдів карбованців, як це пропонувалось Білорусією.

Невже ми гірші? Невже нам потрібно менше? Невже ви, шановні депутати, кияни, забули за ті багатотисячні мітинги, де кияни вимагали віддати до суду, вимагали включити Київ до зони чорнобильської аварії? Цього немає сьогодні. Мало хто за це говорив, але це питання потрібно піднімати. І, до речі, товариш Яворівський, Масик мовчали про це. Зрозумійте, я не прагну когось віддати до суду або якоїсь крові. Я хочу, щоб люди знали правду. І Комісія повинна бути парламентська, яка б це розслідувала, і запросила всіх тих людей, за яких говорив Івасюк. Запросити товариша Романенка, запросити послухати свідчення товаришки Шевченко, і я думаю, що нашого Президента, все-таки закон вищий від нього, слід запросити, хай він розповість, що відбулося тоді 26 квітня в Кремлі, хто дав дозвіл на демонстрацію, і чому в кінці-кінців перша людина в державі виступила перед народом лише через два тижні. Я думаю, що парламентська комісія може це попросити. А якщо депутат Гуренко дбає, до речі, його теж немає, дбає про авторитет партії, то слід не стільки відсахуватися від радикалів, скільки відмежовуватись від консерваторів, які, до речі, ще зараз посідають теплі місця і які свого часу прикривали достовірну інформацію.

Що я ще хочу сказати. Про Київ. У мене лишилося мало часу. Я хочу сказати, що в Києві помічається ріст патологічних родів, злоякісних пухлин, у 80 процентів киян - здорових донорів - відмічається порушення з боку імунної системи крові. І поки ми ще не маємо достовірних ознак цієї радіоактивності, не маємо карт, найстрашнішим дозиметром сьогодні виступає здоров'я тримільйонного міста, здоров'я киян, наших дітей.

А зона чомусь стидливо закінчується біля його кордонів. І тому на закінчення я хочу сказати, що мені Україна нагадує Ісуса, який несе на Голгофу історію - цей Чорнобильський центр.

І я все-таки надіюсь, що Україна вийде з цієї радіаційної ями, і першим кроком буде все-таки надання Києву статусу внаслідок чорнобильської аварії.

Головуючий. Дякую.

Слово надається депутату Поличку Андрію Васильовичу, начальнику Виноградівської пересувної механізованої колони N78 об'єднання "Закарпаттямеліоводгосп".

Поличко А.В. (Виноградівський виборчий округ, Закарпатська область). Шановні депутати! Трагедія на Чорнобильській АЕС боляче зачепила всю Україну, схвилювала міжнародну громадськість. Вона стала 152-ю по рахунку аварією на атомних електростанціях світу і найбільшою трагедією, якої ще не знала атомна енергетика. І ми не повинні применшувати надзвичайний і небезпечний характер того, що сталося. На мою думку, кожна країна, її народ вільний по-своєму вирішувати стратегію розвитку національної енергетики, зокрема, долю атомних станцій. І я впевнений, що зараз прихильників спорудження їх залишилося небагато, я думаю, що їх майже немає.

На початку чорнобильської трагедії в світі нараховувалось уже більше 370 атомних реакторів, у тому числі - 40 радянських, і майже половина розміщена на території нашої республіки. Сьогодні Чорнобиль вимагає багато чого переосмислити, переглянути, знову і знову критично проаналізувати концепції надійності і безпечності ядерних джерел енергії.

Щодо існуючих АЕС, то потрібно ще і ще раз перевірити надійність технічних рішень, якість обладнання і будівельних робіт. Для забезпечення повної безпеки роботи існуючих атомних станцій потрібно ще дуже багато зробити, і поки немає гарантії, злочинно перетворювати густонаселений регіони у випробувальні полігони. Виходячи з позицій психологічних, емоційних, які склалися Б нашій республіці щодо відношення до атомних електростанцій, іншого виходу, як оголошення мораторію на їх дальше будівництво, немає, і, я думаю, бути не може.

Без сумніву, індустріальний і соціальний прогрес, розвиток економіки неможливий без нарощування енергії. Але наскільки ми неефективно використовуємо енергетичні ресурси! Якщо підрахувати втрати електроенергії в народному господарстві, то виходить, що атомні електростанції працюють даремно. Аналіз показує, що витрати паливно-енергетичних ресурсів на одиницю національного доходу на Україні перевищують приблизно в 2,5 і навіть більше аналогічний показник, досягнутий в розвинутих країнах. Така ж картина і в інших союзних республіках.

Оголосивши мораторій на дальше спорудження атомних електростанцій, нам слід подолати затратний механізм в

економіці, потрібно зробити більш економним наше електроспоживання. Адже якби ми використовували навіть в своїх будинках більш сучасні джерела світла, менш енергоємні побутові машини і прилади, то можна було б щорічно зберігати до 30 мільярдів кіловатт-годин.

Шановні депутати, для всіх депутатів Верховної Ради України від Закарпатської області однією із найважливіших проблем є питання, пов'язане з будівництвом в Мукачівському районі нашої області поблизу села Пістрялове центру спостереження за космічними об'єктами, або простіше РЛС. Надзвичайна таємничість навколо об'єкту, прояви відомчості, непроінформованість населення, неузгодженість з місцевими органами, неоднозначність прийняття різноманітними комісіями рішення з екологічної придатності будівлі, нереагування на звернення трудящих краю. До речі, 800 тисяч взяли участь, у нас практично все доросле населення Закарпаття підписалося проти будівництва такої РЛС. Крім того, ви знаєте, ми приймали рішення і давали телеграму на ім'я Президента та Ради Міністрів СРСР. До сих пір відповіді немає. У зв'язку з цим у місті Мукачеві і Мукачівському районі, в інших районах області відбулося багато несанкціонованих мітингів. Протягом травня - липня місяців тут страйкувало багато підприємств і організацій. Відбулося блокування залізничних і автомобільних шляхів. Завдано великої шкоди народному господарству області. Дестабілізується обстановка, поляризуються політичні сили.

Позачергова сесія Закарпатської обласної Ради народних депутатів двадцять першого скликання прийняла рішення про остаточне і безповоротне припинення будівництва Пістрялівської РЛС і об'єктів навколо неї. Від імені трудящих Закарпаття закликаю всіх депутатів Верховної Ради України підтримати нас і рішення обласної Ради, в якому зажадано від Міністерства оборони СРСР в місячний строк провести відповідні роботи по рекультивації порушених в зоні радіолокаційної станції земель і евакуювати військові підрозділи з її території. А також Радам Міністрів СРСР та УРСР передати об'єкти РЛС Закарпатському облвиконкому для використання в народному господарстві області.

Шановні народні депутати, ще раз закликаю вас до прийняття мораторію на дальше спорудження атомних електростанцій та радіолокаційних станцій на території України. І постанову прошу доповнити після слів "атомними реакторами" і словом

"РЛС", тобто радіолокаційні станції, і - "оголошує мораторій на будівництво нових атомних електростанцій та надпотужних РЛС на території Української РСР та збільшення потужностей АЕС і РЛС, які встановлено 1 серпня 1990 року на п'ять років".

Головуючий. Слово надається депутату Саніну Василю Никифоровичу.

Санін В.Н., начальник Політвідділу внутрішніх військ МВС СРСР по Українській РСР і РСР Молдова (Жовтневий виборчий округ, Харківська область). Уважаемые депутаты, уважаемый Председатель, уважаемые избиратели! На мой взгляд, наше обсуждение проблем трагедии Чернобыльской атомной электростанции нередко, в том числе и сегодня, сводится, особенно в докладах, к тоннам, километрам, гектарам, квадратным метрам или подобным измерениям, и мало сказано и в докладах, товарищи, и в выступлениях по принятым на сегодня мерам в области сохранения здоровья явно зараженных лиц непосредственно через Чернобыльскую АЭС. Мне думается, пора четко доложить народу Украины и Верховному Совету, сколько же граждан Украины и ликвидаторов из других регионов являются зараженными. Притом, сколько человек заболело острой лучевой болезнью, какова система сохранения их здоровья, какими они пользуются льготами не на бумаге, а на самом деле на сегодняшний день. Сколько человек проживало, участвовало в ликвидации последствий в 1986-1987 годах, и начали ли они получать льготы, предусмотренные постановлением Совета Министров СССР и ВЦСПС N325 с 1 июля текущего года. Сколько человек, получающих льготы, выявлено из тех, которые участвовали в ликвидации последствий и непосредственно проживали в загрязненной зоне в 1988 году. И, наконец, постановлением Совета Министров СССР не предусмотрены льготы для тех, кто участвовал непосредственно в ликвидации в 1989 и 1990 годах.

А как думает наш Совет Министров предусмотреть этим участникам ликвидации последствий, скажем, льготы? Нужно было бы сегодня доложить Верховному Совету, сколько имеется койко-мест в наших специализированных клиниках для названных лиц, какое количество этих мест необходимо в самое ближайшее время и какие на это предусматриваются средства?

С первых дней, мгновений чернобыльской трагедии на станции, вокруг станции, а затем непосредственно и в ликвидации последствий, в охране Всех зараженных зон принимали активное

участив военнослужащие внутренних войск. Через чернобыльский ад прошло около 20 тысяч человек. Притом, основной состав войск составляли 18-20-летние юноши. Увольняясь, они разъезжаются по всем уголкам нашего Союза. Можно себе представить, что, разъехавшись по кишлакам, деревням и поселкам, где нет не только квалифицированной медицинской помощи, но и элементарной медицинской диагностики, при всей бедности нашей медицины, теперь ясно, какую они получают там на местах медицинскую помощь.

Если здесь у нас на Родине трагедия, не так просто получить возможность специализированного квалифицированного лечения, тем более, я повторяю, там им, по месту жительства.

В текущем году в Управление внутренних войск пошел поток писем с требованием принять их в Киеве для получения специализированного лечения и глубокого обследования. Однако мы не имеем сегодня права на получение мест в специализированных медицинских учреждениях. А если предоставляется 5-6 мест в год, то это на товарищеских началах с министром здравоохранения товарищем Спиженко.

Мы считаем, что это не только несправедливо, негуманно, но и бесчеловечно. Просим и настаиваем: наших больных принимать как больных, получивших заболевания при ликвидации последствий, в республиканских специализированных учреждениях.

Второе. Со второй половины 1977 года по настоящее время единственными представителями военнослужащих в возрасте до 30 лет являются солдаты и сержанты войск. Сегодня воинская часть, находящаяся в загрязненной зоне, расформирована. Для охраны станции в соответствии с постановлением Совмина СССР создана воинская часть, комплектуемая по контракту. Однако она не может быть выведена только потому, что директор станции всячески уходит от расквартирования военнослужащих, нанятых по контракту.

А посему до сегодняшнего времени наши юнцы 18-20-летние находятся на станции. Мы считаем, что это беззаконие не должно дальше продолжаться. Верховный Совет должен потребовать от дирекции разместить новую часть, тем самым мы спасем молодых людей, их жизнь и здоровье. Спасибо.

Голова. Шановні товариші депутати! Записалося на виступи 64 народних депутати. Виступило 34. Я прошу вашого дозволу

зачитати одну записку. "Настійливо прошу надати слово і мені. Інакше у "Гарта" і у мене особисто поваги до вас не буде. Вадим Леонідович Бойко". Я зачитую, але таких, як ви, ще 30 залишилося. Ви записані під номером 63.

Товариші! Як ми домовилися, спочатку надаємо слово для виступів біля мікрофонів. Регламент - до 3 хвилин. Будь ласка, перший мікрофон.

Дурдинець В.В., перший заступник міністра внутрішніх справ Української РСР (Бобринецький виборчий округ, Кіровоградська область). Шановні народні депутати! Всесвітньо відомим є героїзм і мужність пожежників на чолі з лейтенантами Правиком, Кіпенком, майором Телятниковим. Завдяки безстрашності і самовідданості пожежників нинішній парламент нашої республіки має можливість сьогодні засідати у цьому залі.

Хочу привернути вашу увагу до того, що подвиг героїв і досі не увічнено. Для увічнення пам'яті пожежників, які ціною власного життя і втрати здоров'я дарували життя народам не лише України, а й усієї Європи, вношу пропозицію доручити Раді Міністрів Української РСР вирішити питання про спорудження на їх честь Монумента пам'яті, скорботи, суму і вдячності. Розраховую на вашу підтримку, дорогі шановні народні депутати! Це перше.

По-друге. З тим, щоб жоден працівник (тільки по лінії Міністерства внутрішніх справ України їх було більше 33 тисяч, які брали участь у ліквідації наслідків аварії) не залишився поза увагою. В системі міністерства створено єдиний реєстр обліку одержаної кожним працівником дози радіоактивного опромінення. Проводиться робота по їх уточненню і перегляду, виплаті у зв'язку з цим додаткової винагороди. Однак не вважаємо, що існуючий механізм надання пільг не є справедливим. Тому я підтримую пропозиції тих народних депутатів, які виступали і вносили пропозиції про додаткові пільги цим людям. Але якнайскоріше слід було б вирішити питання їх житлових проблем, поліпшення соціально побутового, медичного обслуговування. І слід було б подумати про розробку єдиного нормативного документа про пільги і переваги учасників ліквідації аварії, запровадження для них відповідного статусу посвідчення та паспорта здоров'я.

І на кінець ще одне. Законодавчо визначити статус 30- кілометрової зони відселення, що гарантує позавідомчий і

компетентний розгляд і вирішення питання про єдиного й господаря. Сподіваюсь, що народні депутати...

Головуючий. Другий мікрофон.

Гудима О.В., викладач Луцького педагогічного училища імені Ярослава Галана (Луцький-Центральний виборчий округ, Волинська область). Шановні депутати! Волинську область в постанові не зазначено, вона проходить під словом "інші". І тому я вношу пропозицію, щоб вона була там присутня. Показником, що постраждала область чи населений пункт, служить цвинтар. В наступний рік після Чорнобиля в Луцьку з'явилося на тисячу могил більше. Зараз вже зареєстровано точно з підвищеним рівнем радіації в Волинській області 69 населених пунктів.

Тут щойно говорилося про пожежників - людей, які своїм життям врятували і зменшили катастрофу, яка могла бути від Чорнобиля. Але треба знати, що вони поховані у Москві, і батьки вимагають від нас допомоги, щоб повернути їхні тіла сюда, на цю землю, де вони вчинили героїчний подвиг. І вони не повинні щороку їздити, прохати, клянчити квитки, щоб поклонитися своїм рідним у Москві. У мене є тут підписи, які передали, коли я їхав сюди, працівники Луцького заводу виробів з пластмас. З 1700 працівників підписали це звернення 1203 працюючих. Тут також є підписи працівників Волинського філіалу Укрндіземпроекту - 101 підпис.

У мене є резолюція мітингу жалоби, пам'яті жертв чорнобильської трагедії в місті Луцьку, на якому було присутньо понад 30 тисяч чоловік. Вони спільно вимагають покарання злочинців, назвати їх поіменно. Та і в мене є пропозиція Валентну Семенівну об'явити персоною нон грата для України. (Оплески).

І ще. Коли у нас був мітинг жалоби у місті Луцьку, ми звернулися до архієпископа Варфоломія провести громадянську панахиду, але він з якоїсь причини не вийшов з храму. І ще в мене є листи від матерів, які пишуть з Білорусії - з Гомеля, Брянська, щоб їхніх дітей не слали туди, в забруднену зону. Дякую.

Головуючий. Третій мікрофон.

Червоній В.М., апаратник Ровенського виробничого об'єднання "Азот" (Ленінський виборчий округ, Ровенська область). Шановні депутати! Десятки, якщо не сотні тисяч громадян України з уражених чорнобильською аварією зон ще потребують відселення і працевлаштування в усіх областях України. І, напевно,

депутати знають, як важко вирішуються ці справи на місцях. І тому святотацтвом виглядає зараз те, що окремі Ради народних депутатів і голови колгоспів сприяють організованому переселенню з інших союзних республік громадян цих республік.

До нас надходить маса листів і скарг майже з усіх областей республіки про таке організоване переселення. Продають величезні ділянки землі, в окремих місцях десятки, до сотні тисяч доходить, мікрорайони будують. В нашій області, я проїхав деякими колгоспами, лише в 4 колгоспах Костопільського району планують переселення 800 сімей. І це в той час, коли у нас сотні тисяч людей з чорнобильської зони не влаштовані. Я колись пропонував вважати аморальним, коли ми приймали постанову про невідкладні заходи, зараз, в цей час брати путівки і відпочивати на півдні. Багато депутатів все-таки путівки беруть. Так от, я вважаю, що аморальним так само для нас зараз є сприяти переселенню громадян інших республік в Україну в той час, коли у нас сотні тисяч людей вмирають повільною смертю в чорнобильській зоні. І тому я пропоную доповнення в цю постанову, яку ми збираємось прийняти. В

7-му розділі, де зобов'язують Раду Міністрів покласти на місцеві Ради народних депутатів відповідальність щодо забезпечення прописки, працевлаштування, надання житла і надання допомоги всім сім'ям, які організовано чи добровільно переселяються з забруднених територій згідно з рішеннями Ради Міністрів УРСР, таке доповнення: "До остаточного вирішення питання переселення і працевлаштування людей з уражених радіацією районів припинити продаж землі організаціях іншим республік і будівництво на них житла для організованого переселення в УРСР громадян інших республік. Заборонити прописку громадян інших республік, що організовано переселяються в УРСР".

І я хотів би також сказати вам, що в тих районах, де проводиться організоване переселення, місцеве населення або взагалі не знає про ці плани, або, якщо знає, виступає проти цього організованого переселення.

Також я прошу головуючого, я закінчую... питання моє не забути поставити на голосування. Я дуже прошу це зробити, не дивлячись на те, що, можливо, комусь не подобається моя приналежність до Народної ради і таке інше. Тут не повинно це братися до уваги. Це дуже важливе питання, і воно вирішить проблему переселення людей з ураженої зони. Дякую за увагу.

Голова. Трибуна, будь ласка.

Бойко І.В., голова Чернівецької міської Ради народних депутатів, другий секретар Чернівецького міськкому Компартії України (Першотравневий виборчий округ, Чернівецька область). Шановні товариші! Жителі Буковини з розумінням і відповідальністю поставились до надання допомоги у ліквідації наслідків чорнобильської аварії. Це безпосередньо і праця спеціалістів, побудова двох сіл, надання квартири і таке інше. Тому я не погоджуюсь з народним депутатом товаришем Будьком, який висловив критику на адресу області, і, напевно, в нього не зовсім достовірна інформація.

Але сьогодні сказати про те, що Урядом зроблено багато щодо ліквідації наслідків, я не можу. І не можу тому, що тільки цього року почалося детальне дослідження території Чернівецької області, яка має забруднення.

Нам, депутатам, довелося зустрічатися в минулу неділю в селі Киселів Кіцманського району і люди вимагають, чому ж тільки скільки років пройшло і ми ще не закінчили обстеження.

Тому я вважаю за необхідне в нашому рішенні на сторінці 4, де написано: "Обстеження радіаційної обстановки детально завершити до кінця 1991 року" треба замінити "до кінця цього року", розтягувати на такий строк звичайно не потрібно і неможливо.

Крім того, я хотів би привернути вашу увагу до того, коли ми обговорювали порядок денний і вносилася пропозиція розглянути питання про хворобу чернівецьких дітей. Ви пам'ятаєте, що ми домовились це питання розглянути разом з ліквідацією чорнобильської катастрофи.

Я б хотів сказати, це тому, що причина хвороби до цих пір не виявлена і не виключена взаємодія, взаємопов'язання цих двох бід, чорнобильської катастрофи і хвороби чернівецьких дітей. Хвороба чернівецьких дітей з'явилась у липні 1988 року, тобто пізніше на два роки, ніж аварія на ЧАЕС. Але практика замовчування, відсутність конкретних дій повторилась і на цей раз в роботі надзвичайної комісії, яка працювала в нашій області, в той час її очолював заступник Голови Ради Міністрів товариш Качаловський. Ця комісія підключала до роботи різних спеціалістів як України, так і Союзу. Приїжджали ці фахівці, висловлювали свою версію хвороби, будоражили людей і не доказавши ту чи іншу версію, виїжджали, покидали область. І сьогодні теж, неспокійно в області, ті маніфестації, мітинги, які провели трудящі минулої

неділі, свідчать про це. І тому я від імені депутатів Чернівецької області вношу пропозицію - в рішення в пункті 5 добавити такий пункт: зобов'язати Раду Міністрів УРСР активізувати роботу по встановленню захворювання причин дітей в Чернівецькій області і до кінця 1990 року завершити виконання намічених заходів з цього питання. Чому ми вносимо цю пропозицію? Я надіюсь, ви розумієте, що якщо немає причини захворювання, ніхто не може гарантувати, що ця хвороба може з'явитись і в якійсь іншій області, регіоні. І вважаю, що треба обов'язково зробити, прошу депутатів підтримати цю пропозицію в рішенні.

Голова. Перший мікрофон.

Піскун О.І., старший викладач кафедри політичної історії Сумського філіалу Харківського політехнічного інституту імені В.І. Леніна (Зарічний виборчий округ, Сумська область). Шановний Голово, шановні депутати!

Вийти до цього мікрофона мене змусила тривога жителів Сумщини. Сумщина вважається чистою територією, радіаційно чистою, але, на жаль, останнім часом ми маємо багато захворювань дитячої особливо патології, які лікарі пов'язують з радіаційним забрудненням. Шановний Костянтин Іванович Масик у своїй доповіді намалював широку програму боротьби з наслідками чорнобильської трагедії і, дай боже, щоб ця програма була виконана, але, на жаль, у нас такої впевненості немає, бо ще півтора-два місяці тому наша Сумська делегація робила офіційний запит щодо стану території Сумщини в радіаційному забрудненні і відповіді ми на нього не отримали.

Чому це хвилює нас? Сусідні області - Чернігівська, Брянська визнані радіаційно забрудненими. Нещодавно з'їзд народних депутатів Росії визнав і сусідню Курську область забрудненою. і виборців Сумщини хвилює, яким чином радіонукліди перестрибнули через Сумську область. Тому ми робили цей запит і сьогодні я цей запит на вимогу своїх виборців хочу повторити.

Чи проводилось обслідування території Сумщини на радіаційне забруднення в попередні роки? Якщо проводилось, то дайте відповідь, це я звертаюсь до Костянтина Івановича Масика, хто проводив, яка комісія, які результати по роках і просимо їх надати. Чому ці дані не публікувались? Чи надходять продукт харчування з забруднених зон в інші, в тому числі Сумську область?

Так як територія сусідніх областей визнана забрудненою, у

людей Сумщини є підстави для хвилювань щодо забрудненості і нашої області. Вимагаємо урядової комісії провести обслідування території Сумської області на предмет радіаційного забруднення і результати обслідування довести до нас.

На закінчення хочу зачитати одну з багатьох десятків телеграм, які є...

Голова. Ваш час вийшов.

Піскун О.І., Ні, я дивився на час, 48 хвилин було,... які є конкретною пропозицією до нашої постанови:

"Підтримуємо негайний мораторій на будівництво і введення в експлуатацію нових блоків АЕС на Україні, в тому числі на Ровенській, Хмельницькій, Запорізькій АЕС і надпотужних РЛС. Вважаємо доцільним термінове створення наукової і виробничої бази для розробки та впровадження екологічно чистих відновлюваних джерел енергії (цього немає в постанові), виділення коштів, якщо буде потрібно, рівноцінних витратам на атомну енергетику. Співробітники Сумського відділення інституту металофізики".

Прошу, щоб Костянтин Іванович Масик дав відповідь на цей депутатський запит.

Головуючий. Другий мікрофон.

Осадчук П.І., письменник (Тлумацький виборчий округ, Івано-Франківська область). Шановний Голово! Шановні народні депутати! Я думаю, ми повинні в отій постанові, яку будемо завтра приймати, передбачити пункт, який би гарантував захист прав людини, у зв'язку з практикою примусового залучення людей до робіт по наслідках чорнобильської катастрофи. Ми знаємо, що в перші дні, місяці, і в наступні роки туди залучалися і солдати, і резервісти, не захищені практично від можливого зараження і знаємо, як з ними потім повелися. Коли вони хворіли, їм навіть не ставили відповідні діагнози.

Тому я пропоную на майбутнє заборонити військкоматам займатися під виглядом скликання військових зборів мобілізацією резервістів для роботи в чорнобильській зоні. Це - порушення прав людини. Беруть на кілька місяців, чого не буває при військовій перепідготовці. Беруть часто хворих мужчин, таких людей, яким за станом здоров'я категорично не можна працювати в радіоактивній зоні. Я знаю такі випадки, коли люди потім тяжко хворіли, я знаю в селі Калинівка Тлумацького району помер

відносно молодий чоловік, залишив дрібних дітей, саме після того, як він працював у Чорнобильській зоні. Його туди посилати не можна було. Звичайно, людей туди будуть посилати і треба відповідно сплачувати. А не використовувати примусовий, я б сказав, рабський труд резервістів.

І ще одне. Чорнобиль це не тільки зона, не лише Київська, Житомирська, Чернігівська та інші найближчі області. Це вся Європа, це майже вся Україна. І тому я пропоную також записати в нашій постанові пункт про те, щоб у кожній області були створені радіологічні лабораторії або направлялись туди відповідні лабораторії для обстеження. Це дуже потрібно. Спасибі.

Голова. Третій мікрофон.

Кендзьор Я.-П.М., голова ради об'єднаного колективу фізкультури виробничого енергетичного об'єднання "Львівенерго" (Сокальський виборчий округ, Львівська область). Шановний Голово! Шановні народні депутати! Я хотів би зосередити вашу увагу на одній проблемі, котрої сьогодні, на жаль, ніхто не торкався. Вона безпосередньо із проблемою, яку ми розглядаємо зараз, не пов'язана, але вона дуже стосується теми, яку ми сьогодні розглядаємо.

Йдеться про те, що 14 вересня 1954 року на полігоні Південно-Уральського військового округу в присутності живих солдат, живої військової сили був проведений ядерний вибух. Тобто, була зірвана атомна бомба, і ці поодинокі люди, учасники тодішніх атомних навчань, зараз живуть у різних районах України, і, зокрема, в моєму виборчому окрузі на Львівщині, на Сокальщині.

Вони звернулися до Верховної Ради з листом - проханням, підписали цей лист Козловський Михайло Петрович, Варчук Антон Федорович, Кухарик Антон Євгенович, Козеляк Микола Дмитрович і Микулин Михайло Дмитрович. Вони учасники тих військових навчань, зараз вони звертаються в усякі інстанції, починаючи від Міністерства оборони до міністра Язова і в інші інстанції, ніхто їх знати не хоче, ніхто їм допомогти не хоче. Я просив би і нашу постійну комісію з питань чорнобильської аварії, і Костянтина Івановича, і Уряд України, щоб цю категорію людей, можливо після сьогоднішнього розгляду, щоб отака категорія людей, пов'язана із цими подіями, щоб вони були також державою взяті на відповідний облік, щоб вони були забезпечені тими пільгами, якими будуть користуватись і люди, котрі були у

зоні чорнобильської катастрофи, і щоб відповідну увагу цій категорії було приділено. Дякую.

Головуючий. Шановні товариші народні депутати! Мені потрібно три хвилини, щоб організаційно завершити сьогоднішню роботу і домовитись на завтра. Тому я прошу всіх, хто стоїть біля мікрофонів, зайняти свої місця.

Значить, перше.

Було висловлено, як я говорив раніше, дуже багато цінних пропозицій і їх звичайно потрібно осмислити, організувати, як кажуть, і сформулювати для постанови. Для цього пропонується список комісії, склад комісії, якій можна було б доручити цю роботу.

Я вам назву прізвища: Баталов Валерій Гаязович, Будько Валентин Семенович, Валеня Іван Юрійович, Гавриленко Микола Мефодійович, Єршов Аркадій Віталійович, Костенко Юрій Іванович, Мисник Павло Олексійович, Мороз Олександр Олександрович, Пиріг Любомир Антонович, Протасов Валентин Іванович, Рєзнік Борис Якович, Шаповал Володимир Никифорович, Шовкошитний Володимир Федорович, Яворівський Володимир Олександрович, Яценко Володимир Михайлович.

Можна було б цій комісії разом з Урядом в особі заступника Голови Ради Міністрів товариша Масика Костянтина Івановича доопрацювати проект, який у вас є, і завтра вже почати його обговорювати і прийняти. Але вранці можна було б надати слово Костянтину Івановичу Масику, якщо потрібно, і Володимиру Олександровичу Яворівському для того, щоб вони відповіли на письмові і, можливо, усні запитання.

Справа в тому, що у нас завтра (ми вже трошки, як бачите, перейшли на завтрашній день з цією великою проблемою), у нас завтра буде питання про пріоритет села, і було б добре, щоб ми за 2 години вирішили це питання, тому що час плине швидко, а у нас питань, як ви бачите, дуже і дуже багато. Це перше.

Друге. Тут дві об'яви є. Прошу зробити об'яву про те, щоб виступаючі та інші депутати здали свої пропозиції до постанови письмово. Бачте, це б було дуже добре, коли б це зробили сьогодні і ми могли б зразу ж урахувати і сформулювати їх. І друга. Прошу зробити об'яву про зібрання чорнобильської комісії, всіх зацікавлених у цьому, в 49 кімнаті. Там відбудеться засідання і аналіз пропозицій і формулювань щодо нашої постанови. Сьогодні зібратись, зразу ж після засідання.

Я прошу завтра вранці зібратись більш активно. Тому що завтра будемо приймати постанову. Щоб у нас не вийшло, як сьогодні, що ми працюємо годину без необхідної кількості депутатів. То якщо так буде завтра, то ми ніякої постанови не приймемо, і вже дійсно тоді, як нагадували нам деякі депутати про те, що ми можемо саморозпуститись. Я просив би, щоб до цього не дійшло на цій сесії. Оголошується перерва до завтра, до 10-ї години.

ТЕКСТ НЕВИГОЛОШЕНОГО ВИСТУПУ

Романов Ю.С., завідуючий відділом астрономічної обсерваторії Одеського державного університету імені І.І. Мечникова (Жовтневий виборчий округ, Одеська область).

В течение субботы и воскресенья (21-22 июля 1990 г.) ко мне обращались избиратели и просили довести до сведения депутатов Верховного Совета УССР их мнения по поводу поддержки кандидатов на пост председателя Верховного Совета УССР.

Прежде всего, значительная часть избирателей просила поддержать кандидатуры: Юхновского И.Р., Кравчука Л.М. и Хоменко Н.Г. Очень многие высказывались в пользу: В.А. Яворивского, Л.П. Скорик, Б.Ф. Бойко и С.П. Головатого.

Решать придется каждому депутату с точки зрения здравого смысла.

В любом случае, кого бы не избрали, - председатель Верховного Совета УССР должен руководствоваться в будущем утвержденной "Декларацией о государственном суверенитете Украины". Это, пожалуй, главное! Несмотря на то что, по моему мнению, в ее тексте остались некоторые противоречия.

Хотелось бы несколько слов сказать по поводу организации работы Верховного Совета УССР. Для конструктивной работы необходимо перейти к тщательной подготовке документов по постоянным комиссиям и только потом к поступающим обсуждениям: выступления депутатов следовало бы привести к максимальной краткости и четкости формулировок, а не к чтению пространных текстов по бумажкам.

Кроме того, мы должны помнить о недопустимости и

различных давлений на депутатов, ибо каждый имеет право на свободу волеизъявления.

Только в результате тщательного обсуждения и рассмотрения различных мнений и предложений допустимо принятие коллективного решения. К сожалению, эти принципы пока у нас не всегда соблюдались.

Надеюсь, что вновь избранный председатель Верховного Совета УССР сумеет консолидировать и организовать его работу на самом высоком уровне.