ЗАСІДАННЯ ТРИНАДЦЯТЕ

Сесійний зал Верховної Ради Української РСР. 15 жовтня 1990 року. 10 година.

Головує Голова Верховної Ради Української РСР КРАВЧУК Л.М.

ГОЛОВА. Шановні товариші!

Перш ніж відкрити сесію - ми де вже можемо - і почати працювати, я попросив би вас разом подумати і вирішити деякі питання організації нашої роботи на сьогодні.

У вас є орієнтовний графік роботи сесії Верховної Ради на 15- 19 жовтня, зокрема на 15 і на 16, 17 і так далі.

Уранці зібралася Президія Верховної Ради і вносить на наш розгляд пропозиції - дещо змінити з урахуванням поточного політичного моменту порядок роботи на сьогодні. Це викликане загостренням ситуації навколо голодуючих студентів і задоволення їхніх вимог. Ви знаєте, що ця проблема уже двічі порушувалась у цьому залі на сесії, відбулася зустріч зі студентами, у тому числі й Голови Верховної Ради, голів комісій, депутатів. Відбувся на їхнє прохання "круглий стіл", який транслювався по телебаченню, хоч? як сьогодні з'ясувалося, є до цього відповідні претензії, до цієї трансляції. Але студенти ставлять питання про те, щоб мати відповідь на їхні вимоги не Президії Верховної Ради, не

окремих, скажімо, депутатів, а щоб це була відповідь сесії Верховної Ради, тобто, щоб це було висловлено саме на сесії. Ось ми й вносимо пропозицію - поставити це питання про вимоги студентів сьогодні на сесії і обговорити, давши відповідь на ті питання, які на сесії ще не обговорювались.

Правда, тут ми на засіданні Президії потрапили в дещо скрутне становище. У тій заяві, яку проголошував голова комісії народний депутат Юхновський, мова йшла про три вимоги, а студенти, як я це розумію, на сьогодні висувають ще дві вимоги - про розпуск Верховної Ради і про націоналізацію майна КПРС та ВЛКСМ. Щодо тих трьох, які тут проголошував голова комісії Юхновський. я думаю, що ми зробили правильно, коли з тих питань, які ще не обговорювали на сесії, ми все ж таки висловили своє ставлення і дали відповідь на них. Думаю, ця позиція Верховної Ради була правильною. Єдине, про що я хотів би попросити, якщо сесія погодиться з таким порядком, - підтримати пропозицію Президії і поставити зараз питання про проблеми, які стосуються голодовки студентів. А після того перейти до затвердження тих постанов, які ми ще не затвердили й які вже обговорювали - про заходи по стабілізації економічного становища в республіці, про порядок денний, організацію та висвітлення засобами масової інформації роботи другої сесії Верховної Ради Української РСР, оскільки ми також це питання вже обговорювали. А потім перейти до інших питань /якщо у нас час є/, які тут означені. Я їх проголошувати не буду.

Давайте зразу ж вирішимо питання про те, чи приймається така пропозиція. Якщо приймається, то давайте за цю зміну проголосуємо. Проголосуємо спочатку пропозицію, а потім будемо надавати слово. Давайте якийсь порядок будемо витримувати. Я прошу вас. Хто за те, щоб змінити на сьогодні порядок денний і розпочати роботу з обговорення проблем, що виникли і загострилися навколо голодуючих

студентів, прошу проголосувати.

"За" - 349. Рішення приймається.

Таким чином, ми зараз розпочнемо обговорення цього питання. Ще є одне прохання. Перше. Я просив би всіх депутатів, враховуючи гостроту цієї проблеми, не загострювати її сьогодні тут, бути батьками, дідусями і політиками. Оце я просив би всіх депутатів саме так зробити, спокійно і виважено обговорити питання, Є якісь зауваження?

Перший мікрофон.

ДЕПУТАТ /не представився/. Шановний Леоніде Макаровичу, є така пропозиція. Шановні народні депутати, якщо ми затвердимо сьогодні порядок денний роботи нашої сесії, які б ми питання сьогодні не розглядали, в тому чи іншому ракурсі, є така пропозиція: до того часу, поки ми їх не розглянемо, роботу сесії не припиняти - до години ночі, до двох, але щоб усі питання, які включені до порядку денного кожного дня, розглянути.

ГОЛОВА. Я думаю, пропозиція правильна. Давайте за неї проголосуємо. Треба ставити на голосування, щоб цю пропозицію голосувати поіменно? Прошу проголосувати. Хто за те, щоб прийняти цю пропозицію поіменним голосуванням?

"За" - 317. Будемо голосувати поіменно.

Таким чином, пропозиція - формулюю її - щоб сьогодні працювати до того часу, поки не вирішимо запланований порядок денний. Прошу за це проголосувати... Кожен день. Будь ласка. Так і надалі.

Прошу голосувати.

Другий мікрофон.

ШЕВЧЕНКО О.Є., член комісії Верховної Ради Української РСР з питань державного суверенітету, міжреспубліканських і міжнаціональних відносин /Голосіївський виборчий округ, м. Київ/. Я пропоную, щоб вимоги студентів розглядати в повному комплексі, а не виділяти якісь два питання, про які ви тут тількино говорили. Ставити на розгляд вимоги студентів у повному комплексі, почергово, як вони висувають ці вимоги, кожну вимогу окремо проголосувати.

І ще тут на тридцять слів лист до нас, Леоніде Макаровичу, від співробітників Інституту біохімії імені Палладіна: "Ми, співробітники Інституту біохімії імені Палладіна АН УРСР, заявляємо про солідарність з голодуючими студентами і підтримуємо їхні вимоги. Позицію "групи 239" парламенту оцінюємо як глибоке помилкову, а вашу - як непослідовну і як таку, що не відповідає вимогам часу".

ГОЛОВА. Виключіть другий мікрофон. Будь ласка.

ШУМ У ЗАЛІ.

ГОЛОВА. Третій мікрофон... Перший мікрофон.

ГРАБІН В.В., другий секретар Сумського обкому Компартії України /Глухівський виборчий округ, Сумська область/. Леоніде Макаровичу, я зустрічався зі своїми виборцями. Виборці обурені поведінкою депутатів у залі. Тому я пропоную навести порядок у залі. Оці ходіння по залу, стояння біля мікрофонів, спізнювання тощо - все це викликає величезне обурення виборців. Люди нас не розуміють. Я зустрівся з

однією працівницею, котра запізнилася на працю на 5 хвилин, і їй винесли догану. Те, що робиться в нашому залі, не вкладається ні в які рамки поведінки. Тому я пропоную навести порядок у залі.

ГОЛОВА. Товариші, я ще раз хочу сказати, що слово для оголошення заяв буде надано. Сьогодні будемо обговорювати це питання, і така можливість вам буде надана. Я це гарантую. Я таке слово надам. Тому я просив би спочатку обговорити питання регламенту. Є пропозиції щодо голосування інших питань. Потім надам слово для заяви. Люди ж стоять біля мікрофонів, вносять пропозиції щодо порядку, процедури голосування.

ГОЛОС ІЗ ЗАЛУ. Надати слово!..

ГОЛОВА. Обов'язково надам. Зараз виступлять біля мікрофонів

- біля другого, третього мікрофонів, і годі надам вам слово. Але я прошу вас сісти.

Я сказав: після виступу біля другого, третього мікрофонів надам слово.

ГОЛОС ІЗ ЗАЛУ. Надати слово!.. Надам. Люди мають пропозиції щодо процедури голосування.

КОЗАРЕНКО В.І., секретар Комісії Верховної Ради Української РСР з питань державного суверенітету, міжреспубліканських і міжнаціональних відносин /Антрацитівський виборчий округ, Луганська область/. Я пропоную, Леоніде Макаровичу, оскільки влада ваша в цьому залі дуже делікатна, а більшість має таке ж право, як і наша галаслива меншість, я підкреслюю - галаслива меншість, я пропоную поставити на голосування таку пропозицію: якщо в залі події розвиваються таким чином, як ми зараз бачимо, починаються такі деструктивні дії, припиняти трансляцію по телебаченню. Прошу поставити на голосування. /Оплески/. Я народний депутат, я вимагаю.

ГОЛОВА. Товариші, я прошу вас заспокоїтись.

Ми зараз з вашого дозволу винесли на обговорення сесії питання про голодуючих студентів.

ГОЛОС ІЗ ЗАЛУ. Розглянути...

Одну хвилинку. Якщо обговорення, то обговорення. В ньому мають право взяти участь усі. В іншому випадку, якщо після того, коли ми проголосували за порядок денний, хтось буде вносити якусь іншу пропозицію і бойкотувати чи щось інше робити на сесії, я, звичайно, буду застосовувати той метод, який правильно сьогодні запропонували.

Але зараз ідеться про голодуючих студентів. Ми поставили його на голосування. Третій мікрофон.

КЕНДЗЬОР Я.-П.М. , заступник голови Комісії Верховної Ради Української РСР з питань культури та духовного відродження / Сокальський виборчий округ, Львівська область/.

Шановні народні депутати, шановний Леоніде Макаровичу!

ГОЛОВА. Ви щодо процедури голосування?

КЕНДЗЬОР Я.-П.М. Ні, я з приводу питання про студентів.

ГОЛОВА. У вас щодо процедури голосування чи про що?

КЕНДЗЬОР Я.-П.М. Не з процедури голосування...

ГОЛОВА. Тоді, будь ласка, виключіть третій мікрофон. Ми домовилися, і я обіцяв вашим товаришам, що надам слово тільки з

процедури голосування, щоб вони тут не стояли. Все. Щодо обговорення - це вже інша ситуація. Будемо обговорювати біля мікрофонів, як домовились. Вирішимо, як будемо обговорювати кокне питання. Давайте вирішимо його зараз. Є така пропозиція. Після внесення кожного питання надавати слово біля мікрофонів по два кола. Два кола: біля мікрофонів - і припиняється, тому що ми так не закінчимо його до завтрашнього дня. І правильно на засіданні Президії всі говорили, що нам треба приймати якісь рішення. Народ чекає від нас рішень.

Я прошу за це проголосувати. Два кола" по кожному питанню - і припинити. Прошу, хто за цю пропозицію?

"За" - 285, рішення прийняте.

Будь ласка.

Я прошу уваги, товариші.

ДЕПУТАТ /не представився/. Співвітчизники, кияни! Доля України і життя її народу в небезпеці. Останній тиждень роботи сесії Верховної Ради остаточно підтвердив повну неспроможність і небажання комуністичної Верховної Ради виводити республіку з тотальної кризи, до якої довели її комуністи.

Комуністична більшість поховала Декларацію про державний суверенітет України, відмовилась визнати її конституційним законом, відмовилась захистити юнаків України, санкціонувала проходження військової служби за межами республіки в імперських інтересах.

Сформований ЦК КПУ уряд і надалі продовжує політику, спрямовану на пограбування України імперським центром, що черговий раз підтверджено, словами Гуренка на останньому Пленумі ЦК КПРС та у висловлюваннях Кравчука.

Стурбовані долею України студенти вдалися до крайньої форми протесту - голодовки, яка триває вже чотирнадцятий день, і життя їхнє в небезпеці.

Комуністичні Верховна Рада та Уряд виявляють відвертий цинізм та глум над чистими і благородними діями молодих патріотів. Якщо сьогодні загине цвіт нашого народу - молодь, загине Україна. Ваше життя і доля ваших дітей залежать від вашої громадянської позиції.

Дорогі співвітчизники! Закликаємо вас сьогодні - 15 жовтня зранку підтримати студентську маніфестацію і вийти до будинку Верховної Ради, щоб разом з ними сказати "ні" бездіяльному Уряду та Верховній Раді УРСР.

Підписались народні депутати Україна: Степан Хмара, Богдан Ребрик, Федір Свідорський, Левко Горохівський, Яків Зайко, Володимир Колінець, Віктор Бедь, Леопольд Табурянський, Лариса Скорик і рада представників акції "Наметовий табір". Дякуємо.

ГОЛОВА. Прошу. Всім по одному слову, чи як? Ми домовлялись - одна заява. Товариші, це вже я не розумію.

Надаю слово для заяви. Ви сідаєте? Що далі? Я прошу сісти на свої місця, як ви обіцяли. Давайте к будемо лицарями.

СКАЛЬСЬКИЙ В.В., голова Городоцької районної Ради народних депутатів, перший секретар Городоцького райкому Компартії України /Городоцький виборчий округ, Хмельницька область/. Ми, група народних депутатів Української РСР, вважаємо своїм обов'язком висловити глибоку стурбованість розвитком подій у республіці і рішучий протест проти дій тих сил, які ці події інспірують. Маємо на увазі, насамперед,

неконструктивну, а часто і відверто обструкціоністську позицію частини депутатів, які іменують себе "Народною радою". Перебуваючи у меншості і спекулюючи цим, вони звинувачують Верховну Раду у недемократичності і методами силового тиску намагаються нав'язати їй свою волю.

Від самого початку першої сесії лідери опозиції не приховують свого тяжіння до конфронтації, розколу і розпуску парламенту. Звідси йде все: від нескінченних і непродуктивних дебатів з процедурних питань до бурхливих випадів проти інших депутатів, у тому числі і Голови Верховної Ради.

Все це істотно утруднює роботу, розгляд і розв'язання життєво важливих для народу проблем. Тим часом у нашій практиці були й такі факти, коли досягнення згоди, розумних компромісів дозволяло приймати важливі і добре підготовлені документи. Проте це швидше вийняток, ніж правило. Частішають випадки, коли депутати Народної ради починають відразу торпедувати і піддавати нападкам прийняті рішення. Це стосується, зокрема, термінових заходів щодо стабілізації становища в республіці. Останнім часом дії окремих сил опозиції набули відверто екстремістських нецивілізованих форм. Не маючи змоги добитися задоволення своїх амбіцій парламентським шляхом, вона вдається до акцій, що мають на меті небезпечно розхитування суспільнополітичної обстановки, розпалювання пристрастей.

Саме такими були заклики організувати республіканський страйк, масові маніфестації. Не зустрівши в цьому підтримку у більшості народу, окремі провокатори від політики не вгамовуються.

Безпідставною акцією стало звернення групи депутатів 10 жовтня в прямому телеефірі до трудящих з провокаційною заявою, з закликами до громадянської непокори, створення страйкових комітетів. Активну роль у цій акції відіграв член Президії Верховної Ради УРСР Ємець. Небезпечним вогнищем напруженості є зараз голодування групи студентів у центрі Києва. Вже сама схожість їх політичних

вимог з гаслами парламентської опозиції не залишає сумнівів У тому, які сили стоять за ними і хто намагається маніпулювати політичною активністю молодих людей, ставити під загрозу їх життя та здоров'я заради своїх інтересів і цілей. Ми робили і будемо робити все, щоб схилити студентів до відмови від голодування, застерегти від дальших згубних кроків. Водночас вважаємо за потрібне поставити перед Президією Верховної Ради питання про відповідальність окремих депутатів, зокрема народного депутата Хмари, які провокують навколо цієї акції інциденти, що ставлять на небезпечну грань ситуацію в Києві, паралізують рух і нормальне життя в місті. Незрозуміла нам і позиція Київської міської Ради народних депутатів, яка вже тривалий час мириться з цим.

Виходячи з сказаного, вносимо на розгляд сесії такі пропозиції. Відповідно до пункту третього Тимчасового регламенту засідань Верховної Ради Української РСР включити до порядку денного терміновий розгляд ситуації, що склалася на сесії Верховної Ради і навколо неї. Заслухати звіт Президії Верховної Ради УРСР, Ради Міністрів і правоохоронних органів республіки про заходи, які вживаються ними для нормалізації становища, забезпечення законності і правопорядку в місті Києві та республіці. Дати принципову оцінку діям народних депутатів, які допускають протиправні, екстремістські дії, порушують нормальну роботу сесії. Проекти постанови Верховної Ради УРСР з цих: питань можна додати. Підписи: 123 народні депутати.

ГОЛОВА. Значить, товариші, я пропоную заяву з прізвищами розмножити, щоб не читати все і роздати депутатам. Все. Далі давайте радитися... Таким чином, як я зрозумів, виголошено дві заяви. Ми зараз що будемо обговорювати - заяви чи вимоги студентів? Вимоги

студентів. Тому, як ми домовились, ці заяви не входять в те, що називається "два кола" Це заяви, це різні речі. Так як ми проголосували - два кола біля мікрофонів, включаючи і цей мікрофон. Значить, тепер треба порадитись, яким чином ми будемо ці питання обговорювати. Було дві пропозиції, одна пропозиція - дати відповідь студентам на ті питання, на які ще відповіді не дано, і їх обговорити. Ну, скажімо, питання про те, щоб відмовитися від підписання Союзного договору до прийняття Конституції - раз. Про націоналізацію майна КПРС, ВЛКСМ - два. Про розпуск Верховної Ради УРСР - три. Питання про відставку Голови Ради Міністрів Масола ми вже голосували, а з приводу питання про проходження служби громадянами Української РСР на території республіки - ми прийняли постанову, і зараз делегація, яку очолює заступник Голови Верховної Ради УРСР Гриньов, знаходиться в Москві і веде переговори. Таким чином, з цих питань, оскільки вони голосувалися, прийняті постанови. Вдруге їх обговорювати не має потреби. Так? Ставиться перша пропозиція. Друга пропозиція, щоб все к таки знову обговорити всі питання. Значить, я ставлю питання на голосування... Хто за те, щоб дати відповідь студентам на три питання, які не голосувалися, які не ставилися в Верховній Раді, прошу проголосувати. За - 266, рішення прийняте. Є потреба голосувати за другу пропозицію?

ГОЛОСИ ІЗ ЗАЛУ. /Нерозбірливо/.

ГОЛОВА. Є. Давайте проголосуємо за пропозицію, щоб дати відповідь на всі питання, які ставлять студенти. Поіменно, будь ласка.

Давайте проголосуємо, щоб за це голосувати поіменно...

"За" - 151. В залі 374, приймається рішення голосувати поіменно. Перша пропозиція прийнята більшістю, друга пропозиція голосується поіменно, щоб дати відповідь на всі запитання. Прошу голосувати.

"За" - 184, рішення не прийняте. Таким чином, обговорюємо три питання.

Перше - про відмову від підписання Союзного договору до прийняття Конституції.

Друге - про націоналізацію майна КПРС та ВЛКСМ.

І трете - про розпуск Верховної Ради УРСР. В такому порядку як вони поставлені.

ШУМ У ЗАЛІ.

ГОЛОВА. Одну хвилиночку, я прошу вас зайняти своє місце, я обов'язково надам вам слово. Не збивайте з тої пропозиції. От тут почитайте бюлетень N 8.

ШУМ У ЗАЛІ.

ГОЛОВА. Ларисо Павлівно, я прошу вас не заважати мені працювати. Те, що студенти передали нам... документ є документ. Іншого документа я у Верховній Раді не бачив. Не бачив, нема його...

Усе, закінчилась перепалка, Ларисо Павлівно, все. Закінчилась.

Закінчилась перепалка з вами. Все.

Отже, починаємо обговорювати вимоги так, як вони були поставлені студентами. Я нічого не змінюю.

Отож, перше питання. Воно ще не ставилося на Верховній Раді: "Відмовитися від підписання Союзного договору до прийняття Конституції України".

Я чихаю заяву, з якою виступив голова комісії народний депутат Юхновський...

Не заважайте мені працювати, кінець кінцем! Коли це закінчиться?! Навіть кінці совість треба мати, я вибачаюсь, якусь толерантність.

Читаю. Читаю протокол. Послухайте його, щоб тут не було... Це питання надзвичайно серйозне, я прочитаю...

"Ми студенти.../" Дозвольте вам зачитати їхню офіційну заяву",- так каже народний депутат Юхновський/.

"Ми, студенти, що оголосили з 2 жовтня 1990 року голодування на площі Жовтневої революції в Києві, звертаємось до Верховної Ради УРСР з такою заявою:

Враховуючи стан здоров'я учасників голодування та напругу, що склалася навколо акції, і прагнучи до якнайшвидшого вирішення поставлених нами вимог, ми звертаємось до депутатів Верховної Ради з такими пропозиціями:

1. Прийняти рішення про відставку Голови Ради Міністрів УРСР т. Масола.

2. Вирішити питання про проходження служби громадянами України тільки на території республіки без будь-яких винятків. Вирішити питання про створення Міністерства оборони України.

3. Відмовитися від підписання Союзного договору до прийняття Конституції України...

Окрім того, для висвітлення нашої позиції щодо вимог націоналізації майна КПРС та ВЛКСМ у межах України та розпуску Верховної Ради УРСР і призначення нових багатопартійних виборів ми пропонуємо в п'ятиденний термін організувати спільний "круглий стіл" за участю

представників голодуючого студенства, Голови Верховної Ради та лідерів Народної ради, забезпечивши при цьому трансляцію по телебаченню та радіо.

Сподіваємось, що Верховна Рада УРСР врахує всю складність ситуації, що склалася, та піде назустріч нашим пропозиціям..."

Як бачите, все так, як є. Ми тільки що домовилися з вами, що питання, які вже ставилися, повторно на обговорення не ставимо. Трете питання, яке тут іде, - відмовитися від підписання Союзного договору до прийняття Конституції України. Це документ. Я нічого не придумую. Одну хвилиночку... Я нікому не дозволю... Ми домовилися, що будемо йти по мікрофонах. Ви виступите, коли підійде ваша черга. Перший мікрофон.

БОЙКО І.В., голова Чернівецької міської Ради народних депутатів /Першотравневий виборчий округ, Чернівецька область/. Шановні товариші депутати!

ГОЛОВА. Питання ставиться про Союз, про відмову від підписання Союзного договору до прийняття Конституції. Це ми обговорюємо...

БОЙКО І.В. Я зрозумів. У мене ще й з процедури пропозиції. Ми щойно проголосували поіменно за нашу продуктивну роботу. Щоб проводити засідання, вирішувати питання, поки не вирішимо. На жаль, деякі депутати дозволяють собі вигуки з місця і таке інше, чим заважають нормально працювати, Я звертаюся до вас, Леоніде Макаровичу, з проханням. Ви пам'ятаєте, другого числа біля цього мікрофона я вносив пропозицію проводити поіменну реєстрацію депутатів у залі. З другого

числа минуло майже два тижні, але ви жодного разу не скористалися моєю пропозицією про поіменну реєстрацію, аби вияснити, хто в залі, хто вийшов, хто під час роботи за кордоном якісь питання вирішує, не зрозуміло які. Я прошу цю пропозицію обов'язково враховувати.

ГОЛОВА. Я робив це вже раз.

БОЙКО І.В. Тепер інше. Стосується це Комісії мандатної і з питань депутатської етики. Напевно, головуючому потрібно не соромитись і називати прізвища тих депутатів, які заважають вам працювати. А Комісія мандатна і з питань депутатської етики повинна вести облік, щоб можна було в кінці робочого дня сказати, що депутат Бойко отримав десять зауважень, а такий-то депутат, наприклад, п'ять зауважень. Це дасть нам змогу продуктивно працювати... Тільки таким чином ми можемо навести порядок у себе в залі, на нашому засіданні. А вже потім вирішувати інші питання. Дякую.

ГОЛОВА. Значить, ви... виступ ваш не вважається як пропозиція? Я так розумію? Мені важливо враховувати біля мікрофона. Другий мікрофон.

АЛТУНЯН Г.О., слюсар підприємства "Кінотехпром" м. Харків /Київський виборчий округ, Харківська область/. Я обращаюсь к руководству Комитета государственной безопасности и Министерства внутренних дел. Сегодня ситуация в республике настолько чрезвычайная, что от того, насколько правдивую, честную и объективную информацию даете вы руководству,

зависит очень многое. Судя по печати, судя по выступлениям руководителей республики, руководителей Коммунистической партии Украины, не видно, что информация эта до них доходит. Значит, одно из двух... Это по теме, это все по обсуждению сегодняшнего первого вопроса... Я убедительно прошу вас, руководителей соответствующих ведомств... Потому что до сих пор нам кажется, что кто-то подстрекает студентов, что студенты сами не созрели, что их требования являются результатом того, что кто-то за деньги или не за деньги науськивает. От этого нужно отказаться.

Я обращаюсь к трезвомыслящим депутатам - партийным и беспартийным. Я не склонен и не готов подписываться под всем, что здесь говорят даже представители Народной рады, но это вовсе не значит, что сегодня мышление осталось таким же, каким оно было у нас, когда нас избирали. И народ стал другой, и ситуация изменилась.

Поэтому я убедительно прошу всех вас еще раз оценить ситуацию. И когда сегодня студенты... надо к ним серьезно относиться. Это не дети уже, хотя они многим из нас годятся и в сыновья, и во внуки. Я снова обращаюсь к вам и говорю, что руководители средств массовой информации сознательно или несознательно создают такое впечатление, что студентами кто-то руководит, что кто-то организует все это, начиная как называют, от вандализма с памятниками и кончая выступлениями студентов на нашей площади.

Что я конкретно предлагаю? Уважаемый Леонид Макарович! Да, действительно, сегодня надо четко и ясно студентам сказать по всем трем вопросам, в частности, по первому, о заключении Союзного договора, который вы сейчас вынесли на обсуждение. Да, действительно, есть такая боязнь, потому что с одной стороны, мы здесь принимаем решения, а с другой стороны - Москва и руководство Союза совершенно наплевательски относится к нашей Декларации о суверенитете. Это касается и

набора в армию. Помните, я к вам подходил и опрашивал, что вам известно о ситуации? Может быть, добровольцев, которые пойдут служить в престижные войска, больше, и мы зря здесь ломаем...То же самое относится... Мы не знаем, что такое Союзный договор, поэтому и такая отчаянная боязнь. 73 года мы знали, что такое Союзный договор - в результате очутились в том положении, в котором находимся.

Поэтому, прежде чем ставить вопрос, заключать или не заключать Союзный договор /а я против его заключения/, ну хотя бы в общих чертах давайте охарактеризуем, что же это будет за договор. Если это будет тот договор, о котором все время говорит Президент Горбачев, то он, конечно, нам не нужен. Если это будет совершенно другой договор... что мы все должны бороться о результатами такой страшной беды, как Чернобыль, то наверное, это дело не только одной Украины, а всего конгломерата республик. Или скажем, если это будет руководство атомной энергетикой - то же самое.

Так я что хочу сказать? Надо действительно /у меня есть предложение/ четко и ясно Верховному Совету до этому поводу заявить, что мы против Союзного договора в том виде, в каком он когда-то обсуждался. Пока мы не примем Декларацию полностью и она не станет Законом, а также Конституция не станет Законом, мы не будем вести разговора о Союзном договоре.

ГОЛОВА. Я хочу з вами домовитися, щоб ми встановили регламент для виступаючих. Які є пропозиції?

ГОЛОСИ ІЗ ЗАЛУ. Три хвилини!

ГОЛОВА. Три хвилини?

ГОЛОСИ ІЗ ЗАЛУ. Так!

ГОЛОВА. Три хвилини. Я вибачаюся, голосуемо за те, щоб встановити регламент - три хвилини, прошу проголосувати. Прошу дотримуватися регламенту.

"За" - 294. Рішення прийняте. Третій мікрофон.

КЕНДЗЬОР Я.-П.М. Шановний Леоніде Макаровичу! Я гадаю, перш ніж сьогодні розпочати таку розмову, ви, як Голова Верховної Ради, повинні були б висловитися з приводу однієї обставини. йдеться про "Круглий стіл" студентів, який відбувся минулого вівторка і у якому ви брали участь.

"Круглий стіл" почався, а студенти тільки після того розпочали розмову, коли отримали від вас гарантію, вірніше, запевнення, що розмова буде повністю, без будь-яких купюр, передана по республіканському телебаченню. Таку гарантію ви дали, є відповідні свідчення. В четвер, коли по республіканському телебаченню пустили цей відеосюжет про "круглий стіл", я жахнувся. Якщо Леонід Макарович Кравчук, який тут сказав про депутатів, котрі стоять перед трибуною, що вони не лицарі свого слова, то і він теж не лицар свого слова. Або ж просто його підвели працівники Держтелерадіо, зробивши відповідні купюри. Ця трансляція, цей відеозапис абсолютно спотворює всю розмову, яка відбулася під час "круглого столу".

Окрім того, що кожний виступ буквально препарований, кілька виступів взагалі не потрапило до цього відеозапису. Таким чином, простежується, так би мовити, цілий логічний ряд ставлення до студентів і студентських вимог. Це той цинізм, який панував у нашому сесійному залі, це хіхікання, це тупотіння, це невдоволення при одній лише згадці про студентський страйк. Це і просто обдурювання, так би мовити, недотримання свого слова з боку найвищої посадової особи республіки Леоніда Макаровича Кравчука. Я гадаю, що Леонід Макарович сьогодні з самого ранку висловиться з цього приводу, якщо він вважає, що це аморально - дати слово і не дотримати його. Отже, вибачиться перед голодуючими студентами. Якщо ж він не в курсі справи, якщо це поза його спиною було зроблено, він повинен покарати працівників телебачення, котрі причетні до цього вилучення.

Зараз, я гадаю, всі депутати Народної ради повинні об'єднатися і розвідати, яка ситуація у наметовому містечку, тому що туди стікаються колони студентів з усього Києва із цілого ряду міст України. Тож давайте ми зараз вирішимо, що будемо робити.

ГОЛОВА. Оскільки народний депутат Кендзьор свій виступ присвятив тому, що я наобіцяв, хочу сказати народним депутатам, сесії, всім, хто мене слухає, що я не мав ніякої причетності до того, що зробило Держтелерадіо. Я не бачив цієї передачі, оскільки був зайнятий. Але, якщо це вже зроблено, то я хочу вибачитись перед студентами за голову Держтелерадіо. Він тут зараз присутній, і ми йому наприкінці надамо слово, нехай він дасть пояснення. Прошу вас.

ЗАЙКО Я.Я., голова Житомирського журналістського кооперативу "Посередник" /Богунський виборчий округ, Житомирська область/. Заява. "Ситуація в Києві і на Україні в цілому загострилася. Це закономірний суспільно-політичний процес демонтажу адміністративної системи. Він відбувається на фоні стрімкого падіння життєвого рівня народу. Мафіозні плани можновладців, пов'язані з тіньовою економікою, в останній спробі утримати своє панівне становище ідуть на все. Приховують товари найпершої необхідності і продукти, штучно створюють суцільний дефіцит, блокують прояв будь-якої ініціативи знизу. Ускладнення ситуації на Україні викликається проімперською позицією уряду Віталія Масола, його небажанням укладати міжреспубліканські економічні договори. Комуністична пропаганда всі кризові прояви приписує демократам. Навколо Києва концентруються військові формування, у постійній бойовій готовності перебувають численні загони спеціального призначення, ОМОНу, міліцейські підрозділи стягнуті сюди з усієї України. МВС чинить шалений тиск на УВС Києва і міську Раду народних депутатів з тим, щоб застосувати фізичну силу і технічні засоби проти демонстрантів і учасників мітингів, різних акцій громадянської непокори. Робиться все, щоб врятувати масолівський уряд безглуздих обіцянок, який тримається на волі ЦК КПУ та комуністичної більшості у Верховній Раді УРСР. У зв'язку з ситуацією, що склалася, вносимо на розгляд сесії Верховної Ради УРСР ці питання, які входять до основних вимог народу демократичних Рад України, патріотичного студентського братства. Перше: надання Декларації про суверенітет України чинності конституційного закону. Друге: перегляд антинародної постанови від 10 жовтня 1990 року " Про стан виконання постанови Верховної Ради Української РСР

від 30 липня 1990 року в питанні проходження військової служби громадянами республіки". Трете: прийняття сесією Верховної Ради УРСР документа, в якому чітко було б сказано народу України, що Верховна Рада УРСР не зробить жодного кроку до підписання нового Союзного договору. Вимагаємо також згідно з Тимчасовим регламентом включити до порядку денного сесії такі питання.

Перше: прийняття нового демократичного Закону про вибори на багатопартійній основі.

Друге: прийняття Закону про всенародний референдум.

Трете: прийняття Закону про обов'язкову ратифікацію всіх указів союзного Уряду і Президента СРСР Верховною Радою України.

Четверте: прийняття Закону про департизацію органів державного управління та правоохоронних органів.

Підтримуючи вимоги студентів, які в нашими вимогами ... вибачте, тут тридцять вимог. Їх підписали люди, які можуть тут же продовжити читання цього документа.

...Підтримуючи вимоги студентів, які є нашими вимогами, вимогами свідомої частини українського народу, ми ставимо питання про відставку Голови Ради Міністрів Віталія Масола як такого, котрий в угоду імперським колам Москви намагається відправляти Союзові 39 відсотків прибутків від реалізації основних видів продукції, гальмує укладання міжреспубліканських договорів, що призведе до неминучого голоду, всіляко зберігає і зміцнює імперські зв'язки, лінію Рижкова-Горбачева на нове уярмлення України. Вимагаємо покарання винних за розправу з учасниками мирної маніфестації 2 жовтня біля Верховної Ради Країни. Вимагаємо відставки посадових осіб, які вдаються до дезинформації про голодуючих студентів, про Народну раду, в першу чергу, голови

Комісії Верховної Ради Олександра Коцюби. Вимагаємо також надати слово студентам. Вимагаємо з боку Народної ради як опозиції у Верховній Раді щотижневого тригодинного ефірного часу на Українському телебаченні для аналізу політичної ситуації на Україні.

Невиконання вимог студентів, що голодують... /Не чути/.

ШУМ У ЗАЛІ.

ГОЛОВА. Перший мікрофон, будь ласка.

БИЧКОВ В.В., перший заступник голови виконкому Херсонської обласної Ради народних депутатів, голова ради Херсонського обласного агропромислового комітету /Новотроїцький виборчий округ, Херсонська область/. Уважаемые депутаты, уважаемый Леонид Макарович! Я хочу к вам обратиться, и вы должны понять меня правильно. Голодовка студентов нам не безразлична, это наша боль, ибо это - наши дети, и мы все беспокоимся за их здоровье. Сегодня поднят вопрос: быть Союзному договору или нет? У меня ... Вот с собой я захватил два документа. И прошу вас, обратите на это внимание. Если, сегодня Верховный Совет, Совет Министров в срочном порядке не начнет работать с нашими союзными республиками...

ГОЛОВАТИЙ С.П., член Комісії Верховної Ради Української РСР у закордонних справах /Сирецький виборчий округ, м. Київ/. Леоніде Макаровичу, скільки можна знущатися над людьми?!

ГОЛОСИ ІЗ ЗАЛУ. Ми домовились чи не домовились? Голосували... Чтобы сегодня можно было на Украине стабилизировать продовольственные ... Мы договорились решать другие вопросы.

БИЧКОВ В.В. Я хочу обратиться от имени большого количества, миллионов производственников, приведя вот Таких два фактора. А дети, которые сегодня голодают, - это наши дети. И сегодня все мы живем в зависимости от того, как люди трудятся у станка, на поле, на ферме. Если сегодня... Приведу один такой пример. Белорусской республике мы платили за агрегат КСК-100 б тысяч 800 рублей, в этом году заплатили 25 тысяч 900, на следующий год -36 тысяч рублей. КамАЗ просит ту же самую цену и плюс 10 тысяч инвалютных рублей.

Так давайте же сегодня мы будем амбиции развивать, а производство будет стоять. Рынок не добавится, и жизнь наша не улучшится. Так что нам сегодня ближе? Явно. Я вношу конкретное предложение...

ГОЛОС ІЗ ЗАЛУ. Леонид, Макарович!

БИЧКОВ В.В. ... проголосовать за то заявление большинства и взять его за основу, и чтобы мы все думали о том, как сегодня накормить наш народ, и о том , чтобы он жил благополучно, в мире.

И второе предложение вношу. Уважаемые депутаты, Леонид Макарович! Не трудно нам сегодня сделать и ответить на второй вопрос студентов, опубликовав бюллетень одиннадцатого заседания Верховного Совета: кто голосовал за службу в армии, кто не

голосовал. И назвать фамилии тех, кто за службу в армии голосовал, и назвать фамилии тех, кто не голосовал. Здесь: Горынь, Хмара, Бойко, Куземко и т. д. Зачем же нас обвиняют в этом? Мы все голосовали "за", чтобы наши дети служили на Украине. Спасибо за внимание.

ГОЛОВА. Другий мікрофон.

ГОЛОБОРОДЬКО О.М., директор Харківського виробничого кооперативу "Інструмент" / Червонозаводський виборчий округ, Харківська область/. Товарищи депутаты! Я думаю, что сегодня и в этом зале, и в целом на Украине, и, наверное, даже в Советском Союзе все очень взволнованы тем положением, которое у нас сложилось, Я имею в виду в связи с голодовкой студентов, И каждый из нас, я в том числе лично, очень этим обеспокоен. Голодуют молодые люди, состояние здоровья которых может очень сильно ухудшиться.

Поэтому конкретно по вопросу требования о заключении Союзного договора после принятия изменений в Конституции или перед. Я считаю, давайте разумно подойдем к вопросу, Пусть мне кто-нибудь скажет: в какой стране мира Конституция, принятая однажды, не изменялась впоследствии? Так что, если мы будем вносить все изменения, эти изменения можно вносить бесконечно, И мы тогда вообще никогда не подойдем к решению этого вопроса.

О Союзном договоре. Здесь говорят, что вот Масол, - я извиняюсь Виталий Андреевич, что так фамильярно обращаюсь, - подпишет договор. Я считаю, те, кто об этом говорит, просто не понимают значения этого документа.

Я уверен, что этот документ ни Виталий Андреевич, ни мы с вами самостоятельно, без референдума подписать не сможем. Я, например, лично не возьму на себя такую ответственность. Это нужно сделать всему народу Украины. То есть опубликовать этот проект, когда он будет разработан, обсудить путем референдума, и только после этого его принимать или поручить кому-нибудь подписать. Поэтому я не вижу возможности сегодня удовлетворить вот это требование студентов. Поэтому нужно разговаривать со студентами, объяснить им значение этого документа. В связи с этим я предлагаю рассмотреть в первую очередь на одном из наших заседаний проект Закона о референдуме. Это первое.

И второе. Очень много различной информации о том положении, которое сложилось в студенческом городке. Есть правдивая информация, есть информация неправдивая и так далее. Я предлагаю; нужно нашему Гостелерадио разрешить съемки того, что есть у нас на площади, и чтобы ежедневно эта реальная картина могла транслироваться. Чтобы не было на Украине слухов, домыслов и различного другого неправдивого освещения того положения, которое у нас сегодня сложилось на площади, где голодуют студенты.

ГОЛОВА. Третій мікрофон.

ОСТРОУЩЕНКО С.В., голова підкомісії з питань охорони сім'ї і материнства Комісії Верховної Ради Української РСР у справах жінок, охорони сім'ї, материнства і дитинства /Приморський виборчий округ, Одеська область/. Шановні товариші, я хочу внести пропозицію. Прошу вас вислухати її уважно, вона надто серйозна, і я буду просити голосувати її, але, мабуть, не зараз, а завтра вранці. Буду завтра вранці наполягати на голосуванні цієї пропозиції. Чому завтра? Тому, щоб ми мали змогу і порадитись, і обдумати, і таке інше. Яка саме пропозиція? Всі ми бачимо, ще наш парламент не може далі працювати у цій обстановці шаленого шантажу і тиску на парламент. Обстановка утворилася неймовірна, неробоча. Ми не зможемо з неї вийти. Тому я пропоную негайне, протягом місяця, мабуть, найближчого, чи як там ми вирішимо детально, винести на всенародний референдум перше - вотум довіри парламенту. Це перша вимога студентів.

Друге. Вони нам кажуть:" Союзний договір". Я пропоную сформулювати: "Вихід чи не вихід України з СРСР". Товариші, давайте не будемо підміняти поняття. Давайте з'ясуємо людям і самі це зрозуміємо, що не підписання Союзного договору будьякого, не підписання Союзного договору - це вихід з СРСР. Бо не можна перебувати в якійсь державі і ніяк не визначити наші стосунки о іншими республіками.

Третє питання - щодо націоналізації майна - теж треба включити до переліку питань, які виносяться на референдум.

І я пропонувала б ще четверте питання, яке взагалі потім стане теж дуже гострим. Це про національну символіку.

Ось чотири ці питання, щодо них має висловитесь народ. Бо ніхто не має права говорити від імені народу - ні студенти, що голодують,

ні сотні, ні навіть десятки тисяч людей, що виходять на маніфестацію. Це ще не народ. Ось референдум - хай весь народ висловиться щодо цих питань. І тоді ми будемо мати ясну картину.

Про вотум довір'я парламенту. Який тут може бути, так би мовити, прогноз? Якщо народ висловиться за вотум довіри парламенту, то парламент відразу стане міцним, і ніхто не буде мати приводу чи права якось виступати за розпуск цього парламенту чи влаштовувати таку деструктивну, я б сказала, навіть хуліганську поведінку. Дякую.

ГОЛОВА. Закінчуємо. Останній виступ. Я прошу всіх сісти на місця. Нікому ніякого слова не буду надавати. Сесія вирішила. Я керуюсь рішенням сесії.

КАРПЕНКО В.О., редактор газети "Вечірній Київ" /Прирічний виборчий округ, м. Київ/. Шановні народні депутати! Шановний Голове! Я виступаю тільки від свого імені, нікого не представляю на цій трибуні.

Криза у суспільстві загострюється, і голодовка студентів знаходите широке співчуття і підтримку. Київ зараз нуртує. Немає сумніву, що акція студентів є акцією політичною, є формою тиску на парламент. До речі, така форма політичної боротьби досить поширена у світі. Так до цього треба й ставитись відповідно, а не робити вигляд, ніби бавляться.

На жаль, дії нашого парламенту не сприяли політичній стабілізації взагалі, і розв'язанню студентської проблеми зокрема. Відмова включити до порядку денного питання про вотум довір'я прем'єру

товаришу Масолу та відмова записати у відому постанову про військову службу положення про те, що за межами України наші юнаки мають служити виключно на добровільних засадах, - це тільки напружило обстановку і загострило боротьбу у парламенті.

Більше того, робляться спроби, і небезуспішні, перенести парламентські дискусії у маси. У середу по телебаченню, перервавши передачі, виступили із заявами група народних депутатів і Голова Верховної Ради. Учора в пресі опублікована заява ще однієї групи депутатів. Сьогодні прозвучало ще кілька заяв з цієї трибуни.

Глибоко переконаний, нам треба вирішувати всі питання тут, у цьому залі, не треба зайвий раз хвилювати народ. В основній масі народ не хоче дестабілізації, його страшить невпевненість у завтрашньому дні. Не треба бути пророком, щоб передбачити, що подальша дестабілізація суспільства призведе до повного розвалу і розрухи, до деградації або ж до надзвичайного стану. Тільки той, хто хоче, щоб демократія перетворилася в свою протилежність, жорстоку диктатуру, тільки той продовжуватиме нагнітати політичну атмосферу.

Верховна Рада повинна показати приклад консолідації, зробити до цього перші кроки і цим розрядити суспільну напругу. Тому я пропоную те, що, на мій погляд, треба зараз зробити.

Перше. Парламентським фракціям - Народній раді і групі "За суверенну Радянську Україну", принаймні до першого січня, утриматись від будь-яких заяв у цьому залі, а надто - поза ним, які можуть збільшити напругу.

Друге. Створити парламентську комісію порівну від кожної фракції з нейтральним депутатом на чолі, і це зробити негайно, для переговорів із студентами, наділивши її певними повноваженнями, щоб ми

мали чітку і ясну інформацію, що студенти хочуть зараз.

Студентське голодування слід припинити негайно. Це аморально.

Третє. Закликати товариша Масола Віталія Андрійовича доброхіть скласти свої повноваження, оскільки Уряд під його керівництвом неспроможний оволодіти ситуацією, і становище погіршується щодня.

Ми могли б, враховуючи обстановку, відмовитися від обрання нового прем'єра, а доручити виконання його обов'язків комусь із заступників, скажімо, товаришу Фокіну чи Масику, наділивши їх особливими повноваженнями.

Четверте. Прийняти рішення про те, що Голова Верховної Ради не може належати до будь-якої політичної партії, і закликати товариша Кравчука Леоніда Макаровича припинити на час виконання обов'язків Голови членство в КПРС.

П'яте. Створити парламентську фракцію - центр чи блок політичних течій - з тим, щоб справді консолідувати наші зусилля на загальнодемократичних засадах. З цього приводу є пропозиції у Демплатформи, і я просив би вислухати товариша Філенка. Я прошу розглянути ці пропозиції і обговорити їх. Дякую за увагу.

ГОЛОВА. Шановні товариші! Два кола ми пройшли. Тепер нам потрібно прийняти рішення. Я прошу всіх зайняти свої місця. Я керуюсь рішенням сесії і тільки. Я нікому віл себе, поза рішенням сесії, ніяких винятків робити не буду ні зараз, ні будь-коли, чи то є голова комісії, чи депутат, чи то є чоловік, чи жінка. Є рішення сесії. Я ним буду керуватись. Я ще раз хочу сказати, що є рішення сесії. Два кола відбулися. Внесено дві пропозиції. Перша пропозиція стосовно третього пункту: відмовитись вія підписання Союзного договору до прийняття Конституції України. Власне кажучи, це навіть не пропозиція. Першим виступав і вніс цю пропозицію народний депутат Алтунян. Від говорив, що загалом

важко це питання ставити до тих пір, поки ми не знаємо, що являє собою Союзний договір, який він має бути. І чи можна навколо нього зараз говорити, не бачивши його. Ну, немає його, він не надрукований. Те, що хтось виступає і висловлює якусь свою позицію, то це ще не значить, що це - Союзний договір. Але я думав, думав і не міг сформулювати. Може, мені допоможе народний депутат Алтунян? Одну хвилинку, Другий мікрофон.

АЛТУНЯН Г.О. Я кажу, що ми зараз розглядаємо студентські вимоги. Тому сьогодні ми маємо сказати: ми "за" ці вимоги чи "проти". Я пропонуй проголосувати, що ми за те, щоб підтримати вимоги студентів. Сьогодні ми маємо підтримати, бо ми не знаємо, що це таке, підтримати вимоги студентів. От коли ви нам скажете, тоді ми знову можемо звернутися...

ГОЛОВА. Почекайте, я прошу заспокоїтись. По мотивах? Перший мікрофон.

ГУРЕНКО С.І., перший секретар ЦК Компартії України /Іванківський виборчий округ, Київська область/. Леоніде Макаровичу, а чого б нам не повернутись до заяви Президії? Є ж формулювання, була заява Президії Верховної Ради, де було визнано, що до прийняття Конституції є недоцільним підписання Союзного договору. Чому ж не повернутися до цього? Для чого ми створюємо для себе ускладнення? А потім якась двозначність якраз у цьому напрямку. Вона, по-моєму, тільки утруднює наші зносини зі студентами. І якщо йдеться про те, що Президія Верховної Ради стоїть на такій позиції, то попрохати депутатів підтримати і все.

ГОЛОВА. Я вважаю, що в цьому є сенс. В чому саме? В тому, що інша пропозиція стосувалась того, що нам зараз на сесії вирішити в широкому такому плані - підписувати чи не підписувати договір, не можна. Це може вирішити тільки народ шляхом референдуму. Отже, якщо питання поставити так, то тоді треба/ а в нас у порядку денному сесії є питання щодо прийняття Закону про референдум, про народне голосування/ негайно доручити комісіям з питань законодавства і законності, мандатній і з питань депутатської етики, з питань гласності та засобів масової інформації, щоб вони приступили до розробки цих положень, а потім виносити на референдум. Тепер про наслідки референдуму. Я так думаю: це займе дуже багато часу, і відповіді студенти так і не одержать. Але Президія Верховної Ради дійсно /і це надруковано/ висловила своє ставлення до Союзного договору, Про це чітко записано, щоб утриматись, вважати передчасним підписання Союзного договору до прийняття Конституції Української РСР. Отака думка Президії. А оскільки Президія перша винесла це питання і перша його, так би мовити, оприлюднила, вона має право також запропонувати, щоб сесія або підтвердила, або не підтвердила цю її позицію. Так я розумію? З мотивів голосування? Будь ласка, другий мікрофон.

ЛУБКІВСЬКИЙ Р.М., член Комісії Верховної Ради Української РСР у закордонних справах /Яворівський виборчий округ, Львівська область/. Я пропоную постанову Президії Верховної Ради поставити на голосування, щоб Верховна Рада затвердила її. Це одна пропозиція. І друга. Леоніде Макаровичу, я таки закликаю звернутися тільки до одного питання, яка б зняло напруження в суспільстві, повернутися до питання про надання конституційного статусу нашій Декларації. І цим ми вирішимо дуже багато питань.

ГОЛОВА. Ну, це вже зовсім інша пропозиція. З мотивів

голосування? Третій мікрофон.

ТАБУРЯНСЬКИЙ Л.І., голова виробничого кооперативу "Олімп", м. Дніпропетровськ /Петровський виборчий округ, Дніпропетровська область/. Уважаемые товарищи депутаты, Леонид Макарович! Вы предоставили слово вне очереди моему коллеге, руководителю Компартии тов. Гуренко. У вас лежит моя записка, она раньше к вам поступила. И вы мне слова не предоставляете.

Я прошу, пожалуйста, не надо дискриминации. Мы руководители двух партий, и зачем это... /Оплески/.

ГОЛОВА. Ви розумієте, ми з вами домовлялись, що ніхто нікому слова, шановні товариші...

ШУМ У ЗАЛІ.

Я прошу вас, послухайте мене уважно, це дуже важливо. Я хочу зняти всі питання, які можуть бути й надалі. Я з першого дня сесії сказав, що всі виступи, всі записки йдуть тільки через Секретаріат, Якщо ви мені будете їх подавати, я їх навіть читати не буду. Це я вам заявляю офіційно. Раз.

Друге. Ми домовились надати у два кола слово біля мікрофонів. Чому ви, товаришу Табурянський, не зайняли своєї черги?

Третє. З мотивів голосування я надаю всім, не тільки товаришу Гуренку, і вам надав. Що ж ви від мене хочете? З мотивів голосування є ще хтось? Будь ласка.

ІБАСЮК В.П., член Комісії Верховної Ради Української РСР з питань здоров'я людини /Ленінградський виборчий округ, м. Київ/. Шановний Голово, шановний парламент! Якщо ми поставимо на голосування це питання в редакції про неукладання Союзного договору до прийняття нової Конституції, то всіляка наша міжнародна діяльність як парламенту втрачає акцент. Справа в тому, що ми по Декларації суверенна нібито держава, а насправді - декларативно-суверенна і не повинні, отже, укладати жодного міжнародного договору й угоди.

Тут студенти, її політична свідомість вища за нашу політичну свідомість, правильно поставили питання: вони не хочуть укладати договір з Центром. Це принципово. Буде Конституція чи не буде Конституції, але вони не проти, аби Україна виступала як суверенна держава. Тут абсолютно правильно говорив депутат Лубківський, що треба надати Декларації статусу конституційного закону. Укладати угоди ми повинні зі всіма державами світу - і з Росією, і з Прибалтикою, і з Францією, і з Сполученими Штатами. Але Союзному договору, а вірніше договору з Центром, Москвою - ніколи. Дякую за увагу.

ГОЛОВА. Ну, тут же точно сказано - відмовитися від підписання Союзного договору. Для чого ви на міжнародну арену перенесли, на договори з іншими республіками? Для чого це робиться, я не розумію.

Я думаю, що ми вже тут все визначили, давайте проголосуємо

за пропозицію Президії. По мотивах? Перший мікрофон.

ПАВЛИЧКО Д.В., голова Комісії Верховної Ради Української РСР у закордонних справах /Збаразький виборчий округ, Тернопільська область/. Шановний Леоніде Макаровичу! Я думаю, що Президія перед початком нашої сесії прийняла документ, який ми сьогодні повинні всією Верховною Радою підтвердити. Цей документ розумний, він викладає всі наші консенсуальні намагання утриматися у такому стані, щоб і наш парламент працював, і ми могли поступово іти вперед. Мова там чітко і ясно іде про те, що Союзний договір може бути підписаний, не лише після укладення Конституції. Потекстово нагадую: "Після побудови правової демократичної Української держави та укладення Конституції". Тому я пропоную підтримати цей текст і ми зробили б певний крок до студентів, і до вирішення справи, і до злагоди в нашому залі.

ГОЛОВА. Все, завершили. Я ще зачитаю його голосно: "Президія всі свої зусилля спрямовує на стабілізацію політичне: і економічної ситуації в республіці, на побудову правової суверенної української держави, прийняття нової Конституції республіки, і поки цього не досягнуто, укладення Союзного договору вважає передчасним".

Тобто тут не ставиться питання загалом,-чи укладати, чи не укладати, - а Президія заявляє, що воно сьогодні передчасне. Про це говорили народні депутати Гуренко і Павличко, і всі, хто виступав. Президія прийняла таке рішення. Я вам його зачитав, воно надруковане в газетах.

Я ставлю це питання на голосування, щоб підтвердити від імені Верховної Ради. Голосування поіменне.

Хто за те, щоб голосувати поіменно?

"За" - 313. Голосування поіменне. Повторювати не треба. Всі знають, за що голосуємо. Ставлю на голосування поіменно.

ШУМ У ЗАЛІ.

ГОЛОВА. "За" - 312. Рішення прийняте.

ШУМ У ЗАЛІ.

ГОЛОВА. Я прошу вас, товариші, не треба тиснути на Верховну Раду. Не треба тиснути, в кого сильніший голос, той старший. Я сформулював точно, за що ми голосуємо. І ця позиція стверджена сесією Верховної Ради.

ШУМ У ЗАЛІ.

ГОЛОВА. Так, переходимо до другого питання. Сядьте на місце. Я повторюю: не треба навіть юристам, або які вважають себе найбільш кваліфікованими, вносити на сесію відповідні уточнення... Сесія може приймати, я підкреслюю, закон, постанову і рішення. Це є рішення сесії.

Рішення, я повторюю, Дмитре Васильовичу. Сесія прийняла рішення про те, що вона підтвердила, А ми з вами, до речі, приймали вже багато рішень. Вона погодилась з цим. Все.

Друге питання, будь ласка.

Ставиться на обговорення позиція про вимоги студентів щодо націоналізації майна КПРС та ВЛКСМ у межах України. Знову ж таки повторюю й нагадую, два кола. Перший мікрофон. Другий мікрофон. Третій мікрофон.

НОСОВ В.В., член Комісії Верховної Ради Української РСР у питаннях законодавства і законності /Октябрський виборчий округ, Полтавська область/. По этому вопросу я могу сказать так: существуют цивилизованные способы конфискации этого имущества. Надо принять закон о партиях. В законах о партиях в большинстве стран принимают два решения - или запретить производственную деятельность, несущую прибыль партии /и тогда из госбюджета делаются дотации на проведение предвыборной борьбы/, или разрешить, но только для осуществления партийных уставных задач.

В этом случае партия должна публиковать отчеты о прибылях и расходах. Кстати, сейчас в Уставе КПСС, принятом на 28 съезде, записано поощрение любой прибыльной деятельности. Это немножко не так. Тогда получится монополизм не государственный, а политический, партийный... И тогда вот эти излишки собственности перейдут в собственность государства. Поскольку народ и партия едины, это большая честь для партии - передать свое имущество народу.

У меня есть еще одна минутка. По роспуску парламента, потому что я больше не проберусь сюда. По роспуску парламента - по-моему, деструктивное требование. Мне понятно, чего хотят студенты. Студенты хотят, чтобы парламент был работоспособным. Чтобы он был работоспособным, мы должны быть постоянно действующими. Поэтому конкретное конструктивное решение - это ввиду сложившейся ситуации, ввиду необходимости принятия срочно большего пакета

законов, - надо принять решение о том, что парламент будет постоянно действующий. Кто из депутатов не может, ну не может, он не единственный и не незаменимый, придет другой и будет работать. Поэтому вопрос надо рассматривать так. Спасибо за внимание.

ГОЛОВА. Будь ласка.

ГОЛОВАТИЙ С.П., член Комісії Верховної Ради Української РСР у закордонних справах /Сирецький виборчий округ, м. Київ/. Шановні депутати! Відкинувши дві вимоги студентів сьогодні від обговорення, ми наперед уже не задовольнили їхніх вимог і наперед склали ситуацію, яка буде, незалежно від того, як ми вирішимо три останні вимоги, все одно складною.

Стосовно питання про націоналізацію майна КПРС. Студенти вимагають її, я приєднуюсь, пропоную механізм вирішення. Якщо ви дійсні демократи, якщо ви можете засвідчити /і комуністична фракція і фракція Народної ради/ те, що більшість питань у республіці має вирішувати народ, то питання про майно, про націоналізацію майна КПРС має вирішити народ. Отже, я пропоную. Леоніде Макаровичу, аби наша сесія прийняла сьогодні рішення, що з будь-якого питання, винесеного на обговорення, приймається постанова. І з цього питання, про вимоги студентів, ми мали б прийняти постанову, в якій буде кілька пунктів. У ній я пропоную записати таке:

"Винести на республіканський референдум питання про націоналізацію майна КПРС на території України. Відповідним постійним комісіям Верховної Ради підготувати г внести на розгляд сесії проект Закону про референдум. І прийняти його сесією до 1 листопада".

Таким чином, ми можемо задовольнити ще одну вимогу студентів всенародним голосуванням чи референдумом - питання довіри парламенту. Отже, прийнявши в найстисліші строки Закон про референдум, ми можемо відразу розв'язати багато питань, і багато проблем, які в сьогодні в республіці. Це, зокрема, питання про подальше функціонування парламенту, інші вимоги, які висувають студенти. Дякую за увагу.

ГОЛОВА. Перший мікрофон.

ДЕПУТАТ /не представився/. Уважаемые депутаты! Насколько вы помните, в начале июля перед политической забастовкой шахтеров Комиссия по правам человека вносила предложение создать комиссию по изучению собственности КПСС. Как видите, мы оказались правы. Это первое. Второе. Не забывайте, что 11 числа забастовка состоялась, она была только приостановлена. Это два. И сейчас мы находимся в преддверии съезда шахтеров, который /я в этом уверен/ опять вынесет такие же требования.

ГОЛОВА. Другий мікрофон.

ПЕТРЕНКО В.О., голова Приазовської районної Ради народних депутатів, перший секретар Приазовського райкому Компартії України /Приазовський виборчий округ, Запорізька область/. Оскільки від цього мікрофону говорили на різні теми /і по темі, і не по темі/, я хочу виступити на захист Компартії України.

Якось у репліці я вже підкреслював, що коли на сесії Верховної Ради надається перевага політичним амбіціям різних груп,

партій, то для розгляду проблем народу немає вже ні часу, ні уваги, до них просто не доходять руки. Я, як комуніст, у групі "За суверенну Радянську Україну" за те, щоб швидше наступали радикальні зміни, за демонтаж адміністративної системи, за те, щоб народу України жилося краще, за те, щоб ми всі служили не ідеї, а людям. Був час, коли більшість і меншість працювали плідно на цій сесії... Я був декілька разів на зборах у Центральному Комітеті і хочу сказати, що там було не 239, а 400 думок. І Центральний Комітет тої сили, що в минулому, та й того впливу уже не має. І якби в "групі 239" була згода /там механічна більшість/, то Народній раді не вдалося б верховодити, галасувати, ходити під час сесії, створювати дезорганізацію.

Дивіться, як зробила більшість у прибалтійських парламентах... Там внесли поправки до закону і тепер поправки до Конституції приймаються не двома третинами, а більшістю. Таким чином, право меншості ігнорується. Цього, на щастя, в нашому парламенті немає. Звинувачення комуністів у деструктивності, в порушеннях демократії безпідставні. Три хвилини, в мене ще є час...

ГОЛОВА. Не заважайте, я слідкую за регламентом.

ПЕТРЕНКО В.О. Товариші! З самого початку і до цього часу триває відвертий тиск на депутатів. Спочатку це були люди біля будинку Верховної Ради, потім загроза страйку, заклик до громадянської непокори, студентська голодовка, захоплення телебачення. Все це сплеск політичних амбіцій деяких депутатів з Народної ради. Я пропоную об'єднати всі конструктивні сили і приступити до плідної роботи, засудити деструктивну діяльність Народної ради.

Закликаю припинити спекуляцію на голодовці, тому що за наш стоять не сотні студентів, а мільйони виборців. Поставити питання про відкликання депутата Ємця з Верховної Ради за захоплення телебачення. А що стосується права на власність КПРС і Компартії України, то є указ Президента.

ГОЛОВА. Третій мікрофон.

ХОМЕНКО М.Г., керівник Секретаріату Верховної Ради Української РСР /Конотопський виборчий округ, Сумська область/. Шановні народні депутати! Питання власності партійних та комсомольських організацій набуло і правового, і політичного значення й гостроти. Але оскільки чинне законодавство /та й проект Закону про власність, який нам належить найближчим часом розглянути/ дає право кожній громадській організації, зокрема і будь-якій політичній партії, мати своз майно, і оскільки ми в своїй Декларації проголосили, що ми - суверенна правова держава, то, минуть, і такі питання повинні вирішуватися в правовому порядку. Я вношу конкретну пропозицію. Оскільки ці питання відповідно до законодавства належить розглядати правовим органам, це прерогатива Державного арбітражу. Тому я пропоную доручити Державному арбітражу України, Міністерству юстиції Української РСР, залучивши також Державний комітет з економіки, розглянути питання про власність партійних і комсомольських органів. Маються на увазі приміщення, поліграфічна база тощо, А свої висновки винести на розгляд Верховної Ради Української РСР. І оскільки... Я маю ще одну хвилину часу, тепер уже виступаю як посадова особа

- керівник Секретаріату. Хотів би поінформувати народних депутатів, що дві третини виборців, які приходить

до нас, надсилають телеграми і листи, вимагають закінчити пустопорожні балачки й приступити до розгляду конструктивних питань. Перш за все - питань економіки. Я особисто, як депутат від Конотопа, вчора одержав такі вимоги за підписом сімдесяти депутатів місцевої Ради. І ще я б хотів зробити таке зауваження. Вчора в Дарницькому виборчому окрузі Києва проходили вибори. Люди стомилися, вони не прийшли на голосування. Тільки сорок відсотків узяли в ньому участь. Вибори не відбулися. Тому, шановні народні депутати, нам потрібно взятися за конструктивну роботу, відкинути амбіції і зрозуміти, що виборці від нас вимагають саме цього. Дякую.

ЗАЄЦЬ І.О., голова підкомісії Комісії Верховної Ради Української РСР з питань економічної реформи і управління народним господарством /Святошинський виборчий округ, місто Київ/. Що стосується вимог студентів по націоналізації майна КПРС, то вони справедливі. Ми знаємо, що КПРС це майно накопичила, як структура державна. Це ви можете знайти і у висловлюваннях Горбачева, інших політичних діячів. Отже, частина, яка нажита партією, як складовою нашої політикодержавної структури, повинна бути забрана і передана народові. Тут, певно, не може бути інших думок. Ми знаємо, що Президент прийняв Указ про недоторканість власності. Власне, пей Указ і направлений якраз на те, щоб закріпити за КПРС незаконно нажите майно. Я думаю, що протиставити цьому Указу свою волю ми зобов'язані. І не тільки свою волю, а й волю народу. І тому пропозиція: буквально протягом місяця зробити референдум /оскільки ні питання обговорювався уже тривалий час на Україні/- дуже слушна, і ми маємо

її підтримати. Ми не повинні також забути, що є ще один Указ Горбачева. Там говориться, що державну власність, режим її використання також визначав Президент. Отже, якщо ми не протиставимо Президенту свою волю, то власність, яка є вині на Україні, і та постанова, яка нам винесена Радою Міністрів /щоб здійснення функцій управління державним майном Української РСР закріпити за Радою Міністрів/... це означає, що ми повинні передати це майно фактично /нерозбірливо/. Це взаємопов'язані речі.

Я думаю, що дане питання назріле. Назріле хоча б і тому, шановні депутати, що ми до сьогоднішнього дня не маємо постійного приміщення для роботи постійних комісій.

Ми до сьогоднішнього дня не можемо організувати нормальну роботу нашої Комісії з питань розробки законопроектів. І далі зволікати з тим, щоб принаймні один будинок на Орджонікідзе, 2 чи інший, були передані Верховній Раді, не можна. Ми добре знаємо, що 16 друкарень, газети, які забрали, фактично, незаконним шляхом у державних органів, зараз перебувають у власності КПРС. Ми також повинні їх забрати. Отже, я хочу підсумувати: це питання - дуже негайне, це питання законне, і вимоги студентів повинні бути нами підтримані, якщо ми хочемо встановити справедливість, якщо ми йдемо до правової держави. Багатопартійність передбачав рівність стартових умов. Якби КПРС стартувала разом з УРП чи з Народною партією, тоді ми могли б говорити, що те,

що нажите на внески КПРС, нехай буде власністю КПРС. Але ж те, що нажите з допомогою використання держави, те повинно бути негайно повернуто.

Дякую.

ГОЛОВА. Перший мікрофон. Потім другий, і все. Другим завершуємо, адже розпочинали з третього мікрофона.

ВОРОБЙОВ О.М., заступник голови Сумської міської Ради народних депутатів /Ковпаківський виборчий округ, Сумська область/. Что касается национализации собственности КПСС или КПУ на территории Украины. Я полностью поддерживаю требования студентов. К считаю, что мы должны принять соответствующее постановление, в котором будет сказано следующее: "Документами, на основании которых можно признать собственность КПУ, как отдельный вид собственности, являются соответствующие документы Советов народных депутатов, в том числе местных Советов, принятые после 1975 года? Я поясняю почему. Потому что до 1975 года у нас, согласно нашим Конституциям, было только два вида собственности: государственная и колхозно-кооперативная.

В общественных организаций собственности не было, поэтому когда здания, сооружения типографий находились в пользование КПУ, комсомола либо других общественных организаций, они не стояли на балансе.

Значит, не было и нет юридического обоснования, что они являются владельцами собственности.

Я мог бы рассказать по Сумам, что происходит у нас, что сейчас выясняем мы. Например, то, что в здании бывшего пединститута размещается с 1950 года университет марксизмаленинизма и с тех пор там никто не находился, кроме этого университета, деньги за содержание никто не платил. Можно много рассказывать, но дать правовое обоснование можно при наличии документов, датированных позже 1975 года, тогда будет основание пускать это дело в суд.

До 1975 года не было никаких документов, подтверждающих наличие еще одной собственности. Но право подтвердить это должно быть передало местным Советам народных депутатов.

И раз уж у меня есть время, скажу относительно третьего пункта. Это - роспуск парламента. Сегодня мы должны еще раз обсудить то, что предложил депутат Носов. И в качестве компромиссного ответа сказать: принять и проголосовать за постоянно действующий парламент - раз. Принять Закон об отзыве депутатов, который был в повестке дня первой сессии. Это два. И третье: к концу сессии принять принципиально новый Закон о выборах, в котором оговорить многопартийность основы. Таким образом, я думаю, мы сможем путем компромисса достойно ответить студентам, так как их политический процесс будет иметь основание прерваться.

Поэтому я прошу эти предложения учесть, создать депутатскую Комиссию по собственности, но с принятием соответствующих документов, а также постановления о постоянно действующем парламенте.

ГОЛОВА. Другий мікрофон.

ПУШИК С.Г., письменник, голова Івано-Франківського обласного Товариства української мови імені Т.Шевченка /Коломийський виборчий округ, Івано-Франківська область/. Шановний Голово, молодість броду не питає. Так і з нашими студентами. Всі ми були молодими. І знали, що молодість, як метелик, летить на вогонь і обпалює собі крила, впаде, а хтось радіє з того. Мене дивує те, мої колеги, що ми досі не задовольнили вимог студентів. Ви бачили, в перші дні, коли регіт стояв у залі, там були одиниці. Зараз студентів уже сотні. І ця лавина наростає і наростає. Якщо ми негайно не проголосуємо за вимоги студентів, через місяць-другий усе це обернеться великою бідою. Ми даремно витрачаємо час. Мене дивують деякі комуністи, які живуть за принципом: писар пише, писар маже і танцює, як пан скаже. Розумієте? Ніхто з окремих груп не має власної думки. А піддаються...

ШУМ У ЗАЛІ.

ПУШИК С.Г. Товариші, не кричіть! Я не кричав, коли ви виступали. І мене ви слухайте. Я нікого не хочу образити, але ми повинні не галасувати, а приймати рішення. Поки що ми тільки сперечаємося, тягаємо за барки один одного. Літо просиділи тут, нічого майже не зроблено, зараз знову це триває. Я вважаю так. Якщо треба передати майно, давайте передамо. Якщо Масол відчуває, що він не вписується в цей час, хай іде у відставку, бо завтра вже його весь народ закричать. А якщо мені треба піти у відставку, я негайно теж піду з парламенту у відставку.

ШУМ У ЗАЛІ.

ГОЛОВА. Все товариші. Я підсумую пропозиції, які надійшли. Перша пропозиція. Поставити питання про націоналізацію майна партії і комсомолу на референдум і зробити...

ШУМ У ЗАЛІ.

ГОЛОВА. Одну хвилинку, не заважайте. Звідки ця нетерпимість у нас? Голосуйте, як хто хоче. Повторюю, щоб потім не говорили, що хтось чогось не почув. У якому порядку надходили пропозиції, в такому я їх і називаю.

Отже, вирішити шляхом референдуму питання про націоналізацію майна партії і комсомолу і зробити це якомога швидше, бажано до 1 листопада.

Я ще ж не закликав голосувати, я тільки формулюю питання, а ви мені не даєте слова сказати. Ви знаєте, я нікому не хочу читати моралі, але, товариші, на нас же дивляться люди. І раптом, як тільки щось комусь захотілося сказати, забувають про це. Так, я хочу назвати всі три пропозиції.

Друга пропозиція була така: створити комісію Верховної Ради, доручити їй, щоб вона вивчила це питання і винесла його на сесію Верховної Ради.

І третя пропозиція, яку вніс народний депутат Хоменко. Доручити Державному арбітражу і Міністерству юстиції разом з Державним комітетом з економіки вивчити це питання, зробити відповідні висновки і винести їх на сесію Верховної Ради.

Народний депутат Заєць, який виступав, це питання розширив. Він правильно сказав, що є майно партії, придбане на внески, а є інше. Ви ж добре знаєте, що бюджет внесків складає 70 процентів.

Якщо з мотивів голосування, будь ласка. Але пропозиції вже не приймаються, ми закінчили обговорення. Три пропозиції внесено, я їх назвав. Якщо у кого є питання відносно мотивів голосування, будь ласка.

Є відносно мотивів голосування?

Є одна пропозиція: за всі ті три пропозиції голосувати поіменно. Ставлю на голосування. Хто за те, щоб голосувати поіменно, прошу проголосувати. Голосується поіменно.

У вас відносно мотивів голосування?

Перший мікрофон.

ЯВОРІВСЬКИЙ В.О., голова Комісії Верховної Ради Української РСР з питань Чорнобильської катастрофи /Світловодський виборчий округ, Кіровоградська область/. Леоніде Макаровичу! Ситуація складна. Я півхвилини хочу. Є ще одна пропозиція. Щоб Верховна Рада, враховуючи складну ситуацію сьогодні - Чорнобиль тощо, звернулася до керівництва Компартії з проханням добровільно передати частину майна. Сьогодні це могло б вирішити дуже багато питань.

ГОЛОВА. Наскільки мені відомо, якась частина майна вже передана, але я не знаю, скільки. Перший мікрофон.

ГУРЕНКО С.І., перший секретар ЦК Компартії України /Іванківський виборчий округ, Київська область/.

100 мільйонів карбованців передано Компартією України на будівництво лікувальних закладів для дітей і матерів Чорнобиля. /Оплески/.

ГОЛОВА. Щодо мотивів голосування? Немає більше? Щодо мотивів голосування немає більше? Є. Будь ласка.

ГОЛОВАТИЙ С.П. Леоніде Макаровичу! Ви назвали мою першу пропозицію, але вона була не такою, не в такому...

ГОЛОВА. Будь ласка, уточніть.

ГОЛОВАТИЙ С.П. ... не так, як я пропонував. Ви сказали, що мова йде про проведення референдуму до першого листопада. Я наголошую, що моя пропозиція складається із трьох частин. Перша частина. Вона містить саме вирішення питання: чи націоналізовувати майно КПРС на території України, чи ні. І щоб його вирішив народ, а не Верховна Рада. Тому перше питання - це винести на всенародний референдум питання про націоналізацію майна КПРС.

ГОЛОВА. Я так і казав.

ГОЛОВАТИЙ С.П. Це перше. Друге. Далі йде механізм його вирішення, щоб відповідним комісіям Верховної Ради /а йдеться про Комісію, передусім, у питаннях законодавства і законності/ розробити і внести на розгляд сесії проект Закону про референдум. Це друга частина. І третя частина, що стосується самої Верховної Ради. Закон про референдум розглянути і прийняти сесією до першого листопада. Тільки Закон, а не референдум. Оце такі уточнення. Дякую.

ГОЛОВА. Ясно. Товариші, я уточнюю. Це важливо, щоб не було потім ніяких непорозумінь. Закон про референдум є в порядку денному нашої сесії. Тому мова може йти тільки про те, щоб поміняти

черговість розгляду цього питання. А вносити його немає потреби, воно вже внесене.

Друге. Про строк до першого листопада. Доручимо комісії, хай вона працює. Але я не знаю, я не можу її примусити - ми можемо її примусити, щоб вона до першого листопада змогла це зробити. Отже, ставимо питання так: що винести? Оскільки Закон вже включений, винести на всенародний референдум, звичайно, його можна після того, як він буде прийнятий, тому що ми ж до цього не можемо винести питання про націоналізацію майна КПРС і комсомолу. Це - перше, повторюю. Друге. Створити комісію Верховної Ради для того, щоб розглянути майнове питання. І третє питання. Передати, доручити Державному арбітражу, Міністерству юстиції, Державному комітету з економіки вивчити все це, зробити висновки і винести на Верховну Раду. Повторювати не буду, голосуємо по порядку. Всі чули? А скільки вже можна цих мотивів?

ГРИШКО М.В., голова Комісії Верховної Ради Української РСР у питаннях діяльності Рад народних депутатів, розвитку місцевого самоврядування /Бахмацький виборчий округ, Чернігівська область/. Питання дуже складні, і щодо мотивів голосування я хочу сказати: ви подивіться, скільки немає депутатів у залі. Виступали і Скорик, і інші, і львівська делегація. Я пропоную перереєстрацію зробити, а потім голосувати. Перереєструватися, а потім голосувати.

ГОЛОВА. Розумна пропозиція. Ставлю на поіменну реєстрацію народних депутатів, які перебувають в залі і які зареєструвалися вранці. Поіменно, всі натискають кнопку "за".

Третій мікрофон.

Керівник системи "Рада". Товарищи депутаты! Я очень вас прошу, будьте внимательны при голосовании, очень внимательны. Кто-то нажимает раньше, кто-то - позже, а потом все списывается на систему. Я вас прошу, когда будут посредине столбы, тогда нажимайте кнопку. И будьте, пожалуйста, внимательны, потому что некоторых депутатов нет и стоят мандаты. Они уходят, они в списке "не голосовали". И потом ссылаются на нас. Мы все проверяем, все видно.

ГОЛОВА. Отже, шановні товариші, повторюю: ставиться на поіменне голосування реєстрація депутатів у залі. Прошу зареєструватись. Кнопка "за" - 371. Отже, у залі 371, зареєструвались 365, "проти" 2, не реєструвались 4. Ось така ситуація.

Тепер, не повторюючи три пропозиції, вони тут чітко сформульовані, проводимо поіменне голосування першої, другої, третьої. Поіменне голосування. Хто за першу пропозицію? Та ну що ви, це вже вшосте читатиму. Хай зачитає...

ГОЛОВАТИЙ С.П. Перша пропозиція, моя пропозиція: винести на всенародний референдум питання про націоналізацію майна КПРС на території України, відповідним постійним комісіям Верховної Ради опрацювати Закон про референдум, винести його на розгляд сесії і прийняти сесією до 1 листопада цього року.

ГОЛОВА. Зрозуміло? Сідайте. Голосуємо. Хто за цю пропозицію, прошу голосувати.

"За" - 130. Рішення не прийняте.

Друга пропозиція. Утворити комісію Верховної Ради, яка б розглянула всі ці майнові питання, зробила свої висновки і винесла їх на сесію. Голосуємо.

"За" - 84. Рішення не прийняте.

Третя пропозиція. Доручити Державному арбітражу, Міністерству юстиції і Державному комітетові з економіки вивчити це питання, зробити висновки і винести їх на розгляд Верховної Ради. Прошу голосувати.

Строк? Давайте дамо їм строк до 1 листопада. До 1 грудня. Голосуємо.

"За" - 284. Рішення прийняте.

Оскільки у нас уже залишилося 5 хвилин, оголошую перерву до дванадцятої години тридцяти хвилин.

/Після перерви/

ГОЛОВА. Давайте зареєструємося. Скільки тут присутніх у залі?

ШУМ У ЗАЛІ.

ГОЛОВА. Прошу реєструватись, треба знати, скільки в залі людей. Кворум уже є.

Я повинен вас поінформувати, що на вулиці проти будинку Верховної Ради склалася ситуація критична, надзвичайна, я навіть не знаю, як її можна назвати.

Ми вранці збиралися на Президії і мали попередню інформацію, що, можливо, прийдуть студенти до Верховної Ради і що тоді до них вийдуть голови комісій, керівники Верховної Ради, партій, Ради Міністрів і проведуть відповідну розмову. Якщо, звичайно, можлива розмова при такій кількості людей, якщо хтось когось почує в тій ситуації, яка зараз відбувається. Важко прогнозувати, що хтось когось буде слухати. Але така домовленість була. Ми також домовились: якщо вони прийдуть, ми запросимо керівників голодуючих студентів на сесію Верховної Ради, щоб вони почули, як йде обговорення. Зараз три особи знаходяться серед нас. Я ще не знаю, де вони.

ХОМЕНКО М.Г. Зараз будуть.

ГОЛОВА. Прийдуть у Верховну Раду на сесію. Я не знаю, як будуть розвиватися події далі, тому що у мене тільки що відбувалася розмова з представниками Народної ради. Вони ставлять питання уже дещо по-іншому. Не просто вийти для розмови до людей, які знаходяться на вулиці, Можливості для цього створені, вся вулиця Кірова, як сказав міністр зв'язку, радіофікована. Тобто не вся, а від Верховної Ради до Ради Міністрів. Але ставиться зараз питання, вже трошки по-іншому. Щоб зараз ми припинили роботу сесії в зв'язку з цим і взяли участь у мітингу. Одну хвилинку. Участь у мітингу на площі перед Верховною Радою. Тобто, щоб якусь частину, я не знаю, чи всіх цих людей, чи тільки голодуючих студентів, запросити. Ну так, як я зрозумів, то мова йде про те, щоб запросити тільки голодуючих студентів на площу і провести з ними розмову для того, щоб від перших керівників, підкреслюю, від перших керівників, Голови Ради Міністрів, Голови Верховної

Ради, Першого секретаря ЦК Компартії України і ще від інших вони почули і позицію нашу, і як ми працюємо, і що ми хочемо зробити.

Хто ще хоче, скажімо, взяти участь у розмові а голодуючими студентами... Я підкреслюю, це не означає, що з усіма людьми, які стоять на вулиці, тільки з голодуючими студентами. Я так зрозумів?

Тихенько, товариші, не треба зараз емоцій. Ну питання ж, ви всі бачили, як загострилося. Зараз не треба, ми можемо зараз шукати причини, тому що, скажімо, з представниками Народної ради ми вели мову конструктивну, але все ж таки абсолютна більшість часу була переведена в площину "хто винуватий?" Зараз нам непотрібно шукати винуватого. Склалася надзвичайна ситуація. Міська Рада прийняла рішення сьогодні вранці дозволити пройти по вулиці Кірова голодуючим студентам і тим, хто з ними. Вони прийшли і зупинилися. Це вже ситуація, яка склалася. Є реальна ситуація, а вона полягає в тому, що перед Верховною Радою на площі, на вулиці Кірова є велика кількість людей.

Вулиця закрита, транспорт не працює. Ставиться питання так, щоб голодуючих студентів, скажімо, проти Маріїнського палацу, у нас є радіофікована частина, туди їх допустити і з ними провести бея натовпу розмову, тому що ця величезна кількість людей не дасть нам можливість там говорити і слухати один одного. Одну хвилинку, які гарантії? А де гарантія, що він зараз не піде на площу? Не треба так ставити питання. Хто сьогодні кому може дати гарантії? Я вам дам гарантію? Не дам. І ви мені не дасте. Є реальна ситуація. Так вимагають від нас люди, які стоять там. Вони не хочуть йти сюди, як я розумію, як сказали представники Народної ради. Вимагають, щоб тільки з голодуючими студентами і з

ними провести переговори разом з депутатами на площі. Всі інші будуть там знаходитися.

Я прошу вас, товариші. Я навіть не хочу ставити це питання на голосування. Немає чого тут голосувати. Михайле Горимо, я вас благаю, посидьте, будь ласка, я вам слово поки що не надавав. Я інформую сесію про надзвичайну ситуацію. Це моє право.

Я хочу, щоб ми тут не перекинулись у площину емоцій, пошуків відьм, пошуків винуватих, аналізу причин. Ми могли б сидіти тут на сесії не тільки до кінця сьогоднішнього дня, а й до кінця місяця, тому що аналізувати у нас, слава Господу Богу, є що, йдеться про надзвичайну ситуацію. Вона полягає ось у чому. Якщо зараз поставити питання у площину - хто гарантує, що хтось кудись не прийде, я такої гарантії дати не можу. Такої гарантії вам ніхто сьогодні не дасть. І, може, й не треба, щоб хтось давав цю гарантію, тому що така постановка питання є нереалістичною. Є реалістичними виваженість, розум, спокій, бажання до конструктивної роботи, бажання працювати спільно, бажання слухати один одного і приймати рішення за парламентськими законами, як ми робили сьогодні зрачку.

Ми нічого не порушували. Ми кожному дали можливість висловитись, за кожну пропозицію голосували і прийняли так, як цього бажає Верховна Рада. Це - наше право. Але є ситуація така, коли депутати, на мою думку, мають зважити: чи сидіти тут і займатися далі роботою, слухати, а там хай робиться будь-що, чи все ж таки зробити перерву і провести переговори із студентами. Тільки із студентами. Ось я хочу, щоб це питання на голосування не ставити, а просто по кілька слів біля мікрофонів - і на цьому припинити.

Перший мікрофон.

МОРОЗ О.О., секретар Комісії Верховної Ради Української РСР з питань агропромислового комплексу /Таращанський виборчий округ, Київська область/. Я прекрасно розумію, що це все ланки одного ланцюга, і це розуміють всі, хто тут є в залі. І не тільки, хто є в цьому залі. Але ви правильно кажете, Леоніде Макаровичу, що ситуація така. Тому я пропоную, по-перше, узгодити дві оці обставини. Яким чином? Сесія повинна працювати, тому що ми з цього приводу прийняли сьогодні вранці рішення і цього вимагають наші виборці. А до студентів повинні піти представники від нашої сесії. Тобто ви, Леоніде Макаровичу /а Іван Степанович нехай веде засідання/, кілька представників від Президії і кілька представників від тих чи інших партій - чоловік сім, не більше. А сесія повинна працювати, тому що є дуже великі сумніви в тому, що ви прийдете там до конструктивного якогось рішення. Треба працювати.

ГОЛОВА. Другий мікрофон.

ВОЛОЩУК М.Ю., голова Закарпатської обласної Ради народних депутатів, перший секретар Закарпатського обкому Компартії України /Свалявський виборчий округ, Закарпатська область/. Шановні депутати! Я вважаю, що треба нам бути сьогодні дуже зваженими, але й не драматизувати ситуацію. Мені здається, треба Леоніде Макаровичу, просто вийти на площу і від імені Верховної Ради розказати про те рішення, яке ми сьогодні прийняли, спокійно, зважено, об'єктивно розказати про наші плани, що ми вирішуємо. І я знаю, що більшість студентів зрозуміє позицію Верховної Ради. Якщо робити зараз на площі мітинг, то врахуйте, що вся ця маса, яка є на

вулиці Кірова, прийде на площу, і там буде не мітинг, а буде те, що може бути непередбаченим.

ГОЛОВА. Отже, я хочу уточнити позицію. Йдеться про зустріч з голодуючими студентами Голови Верховної Ради. Я вношу пропозицію

- і Голови Ради Міністрів. Я не хочу весь час сам ходити. Що стосується партій, то це вже їх справа. Я їм диктувати не можу. Третій мікрофон.

ФІЛЕНКО В.П., секретар Комісії Верховної Ради Української РСР у правах людини /Готвальдівський виборчий округ, Харківська область/. Шановні депутати, нашою групою "Демократична платформа" були роздані пропозиції щодо організації роботи Верховної Ради. Якби ми прислухались до тих пропозицій і реалізували їх на практиці, то я впевнений, що наш парламент сьогодні у таку б кризу не попав. І ми мали б механізм, як отакі кризисні ситуації попереджувати. Пропозиція конкретна. Я пропоную два варіанти. Варіант перший. На переговори із студентами повинні ми піти після того, як збереться узгоджувальна комісія від усіх наявних у парламенті політичних сил. Вона опрацює якусь єдину лінію і з цієї лінією ми виходимо до студентів. Варіант другий. Ми виходимо до студентів відразу, робимо спробу злагодити ці вимоги, які ставляться, але після цього все ж таки зібратися на узгоджувальну комісію і вирішити, як нам бути далі.

Якщо ми з цієї кризи вийдемо, не створивши в парламенті ценру, про що я постійно тут говорю /тому що є розкол і в Народній раді, і в групі "239"/, то ми постійно будемо так працювати і попадати з кризи в кризу. Я прошу звернути увагу на пропозицію "Демократична платформа".

ГОЛОВА. У мене до вас запитання: що є вищим, Верховна Рада чи узгоджувальна комісія?

ФІЛЕНКО В.П. Звичайно, Верховна Рада. Але узгоджувальна комісія могла б винести своє рішення на затвердження Верховною Радою.

ГОЛОВА. Тоді треба нам зробити це завтра. Йдеться про дуже прості речі. На площу, де буде дозволено, приходять голодуючі студенти. Але не ті люди, які стоять на вулиці Кірова, тому що при такому натовпі ніхто туди не піде. Я туди не піду, тому що там говорити неможливо. Це тільки самообманом займатися. Приходимо? Кому доручите? Доручите мені, скажімо, Голові Ради Міністрів, ще хтось піде? П'ять чоловік підуть і будуть вести з ними розмову, узнають у них, що вони хочуть, і зроблять інформацію сесії.

ФІЛЕНКО В.П. Шановний Леоніде Макаровичу! Я з вами цілком згоден. Але ми переконалися в тому, що на такому "загаді", який є у нас, ми ведемо безплідний мітинг. Потрібно покінчити з цим мітингом у залі засідань. Серйозні питання можна вирішувати на невеликому "загалі". Давайте зберемо якусь групу лідерів, яким тут довіряють депутати, спокійно порозмовляємо, зважимо все, потім винесемо на "загал". Запросимо туди студентів.

СМЕТАНІН В.І., заступник Голови Комісії Верховної Ради Української РСР у правах людини /Кіровський виборчий округ, Дніпропетровська область/. Уважаемые депутаты, уважаемый Председатель, уважаемое Правительство! Действительно, и у нас, в парламенте, и в Киеве, и в народе сложилась очень сложная ситуация. Поэтому не зря многие депутаты, я повторяю, и левого, и правого крыла, и центристы ставили вопрос о том, чтобы товарищ Масол отчитался, и оказывали ему недоверие. Я уважаю большинство, которое проголосовало за то, чтобы не давать такой отставки. И этому большинству, вероятно, мы должны подчиниться. Но есть один единственный выход из этого кризиса, и решить его может только один человек - товарищ Масол. И я призываю его как гражданина, как человека снять это напряжение. Хватит мучить людей и себя тоже. Неужели вы без этой должности пропадете? А то, что касается предложения, то надо идти туда не всем депутатам. Что мы, 450 человек, будем там делать? Между собой митинг устроим, который устраиваем здесь? А идти к голодающим студентам надо товарищу Гуренко, товарищу Кравчуку и товарищу Масолу и действительно решать вопрос. Эти три человека сегодня решают судьбу республики. Спасибо.

ГОЛОВА. Перший мікрофон.

МАРЧЕНКО В.Р., начальник відділу Роменського заводу автоматичних телефонних станцій /Роменський виборчий округ, Сумська область/. Я поддерживаю необходимость встречи со студентами именно сейчас. И предлагаю выйти на встречу руководителям Верховного Совета и Правительства, руководителям политических партий, а также представителям от региональных депутаций.

ГОЛОВА. Другий мікрофон, будем зараз закінчувати.

ГОРИНЬ М.М., член Комісії Верховної Ради Української РСР з питань державного суверенітету, міжреспубліканських і міжнаціональних відносин /Залізничний виборчий округ, Львівська область/. Леоніде Макаровичу, шановні депутати! Там зібралося кілька десятків тисяч людей, вони хочуть почути остаточну думку про те, що ми вирішили з приводу чотирьох висунутих питань. І тому йдеться не тільки про переговори із групою голодуючих студентів, а й про одногодинний мітинг, на якому б виступили із своїми міркуваннями керівники Верховної Ради і Уряду. І я закликаю до цього, і щоб люди це почули, і щоб чітко кожен визначив свою позицію.

Дякую за увагу.

ГОЛОВА. Третій мікрофон.

ПАНАСЮК Ф.Т., голова Чуднівської районної Ради народних депутатів, перший секретар Чуднівського райкому Компартії України /Любарський виборчий округ, Житомирська область/. Шановний Леоніде Макаровичу, я вношу таку пропозицію. Ми залишили відкритим питання відносно того, чи залишається працювати Верховна Рада, чи розпускається. Я думаю, якщо ми до кінця не завершимо розгляд цілого пакету конкретних пропозицій, які поставили студенти, нам, по суті справи, не буде можливості вийти до людей і конкретно вести мову з цього приводу.

Надійшло з десяток телеграм. Ось одна з них - із колгоспу "Перемога" Любарського району. Люди вимагають конструктивної роботи Верховної Ради. Я прошу і переконую всіх депутатів у залі: буде не

правильно, якщо ми оголосимо перерву в роботі парламенту, підемо на мітинг, залишивши розгляд питань. Давайте ми пройдемо по конкретних позиціях, по тих, які вимагають студенти, сформуємо остаточно думку Верховної Ради і видамо на розгляд студентам і на мітинг, який сьогодні організувався. Чого гріха таїти, ви подивіться: далеко не ті вимоги поставили сьогодні демонстранти, які перебувають біля Верховної Ради: "Геть Масола!"," Геть Кравчука!", "Голодомор 1990 року". Це виходить за рамки вимог голодуючих студентів, і зараз повним складом Верховної Ради виходити туди і робити спробу стабілізувати обстановку - я вважаю, що немає реальної можливості. Тому пропоную: давайте стабільно розглянемо ці питання, сформулюємо конкретний пакет пропозицій, з яким виступлять керівники республіки. Тоді можна буде оголосити всьому народу про прийняте рішення Верховної Ради з цього питання. Дякую.

ГОЛОВА. Другий мікрофон.

ВАНЄЄВ Г.І., професор Чорноморського вищого військовоморського училища імені П.С.Нахімова /Гагарінський виборчий округ, м. Севастополь/. Уважаемый товарищ председатель, уважаемые народные депутаты! Я внимательно слежу все эти дни за этой проблемой. Могу высказать мое личное мнение: ни на какие митинги ни к кому сейчас выходить нет смысла. Это - только сорвать работу парламента. Другое дело, здесь было высказано предложение, чтоб нам хорошо оформить материал, как ответить по тому или иному вопросу, все это обсудить здесь и поручить определенной группе людей. С этим я согласен.

И второе предложение. Надо уже ставить вопрос перед Советом Министров, перед Киевским горсоветом: нужно обеспечить нормальную

работу высшего органа власти республики. По-моему, другого выхода в данном положении нет.

МОКІН Б.І., ректор Вінницького політехнічного інституту /Ленінський виборчий округ, Вінницька область/. Шановні депутати! Наш парламент в історію України вніс три визначні моменти. Прийняв Декларацію про суверенітет, прийняв Закон про економічну самостійність і вивів з політичної сплячки наш народ. Я пропоную прийняти четверте історичне рішення - про саморозпуск нашого парламенту. Тому що на сьогодні ми, депутатський корпус, не віддзеркалюємо уже думки наших виборців і тому ми навіть не маємо морального права приймати нову Конституцію. Треба, щоб прийшли виборці на виборчі дільниці і проголосували за тих депутатів, які будуть віддзеркалювати їх думку. Це така пропозиція.

І ще. Якщо ми приймемо це рішення, то ми фактично задовольнимо майже всі вимоги студентів, і вони, мабуть, розійдуться з цієї площі.

ШУМ У ЗАЛІ.

ГОЛОВА. Перший мікрофон.

ТОЛСТОУХОВ А.В., секретар Комісії Верховної Ради Української РСР у справах молоді /Волноваський виборчий округ, Донецька область/. Нам уже говорили сегодня о тех выборах, которые состоялись вчера в Дарнице. И я боюсь, что во всей республике мы станем свидетелями полного выражения недоверия любой власти. Нас ждет анархия. Люди, стоящие на улице, кричат: "Геть Масола". Телеграммы, которые приходят с мест /я

сегодня впервые получил пять телеграмм/, говорят о том, что хватит борьбы за власть. Люди уже насытились этим видовищем, которое мы здесь демонстрируем несколько месяцев. Я думаю, что парламент должен сейчас работать, поставить вопрос на голосование о том, чтобы лидеры парламента, правительства и партии вышли на улицу, после их возвращения решим, что делать дальше. Спасибо за внимание.

ГОЛОВА. Думаю, що тут уже абсолютно все зрозуміло. Слово прокурору? Будь ласка, нехай прокурор скаже. Третій мікрофон.

ПОТЕБЕНЬКО М.О., Прокурор Української РСР /Новобузький виборчий округ, Миколаївська область/. Товарищ председатель, товарищи народные депутаты! Я думаю, что каждый из нас уже устал от тех ситуаций, которые возникают постоянно и оказывают давление на нашу работу. Исходя из этого, надо находить выход. Если мы сегодня говорим, что мы работаем в законодательном парламенте, то находить выход в принятии соответствующих норм й надо, чтобы пригашались разумные решения по этим вопросам и действиям.

Я предлагаю: прежде, чем выходить на улицу, и, безусловно, встретиться с голодающими студентами, следует найти форму общения, чтобы снова там не организовать толпу, которая будет неуправляемой. Исходить надо из того, что мы сегодня должны руководствоваться не законами толпы, а законом Советской власти.

Поэтому прежде всего принять закон /поручить сейчас комиссии по законодательству/, который бы обязал Совет Министров, Министерство внутренних дел обеспечить нормальный режим работы сессии

Верховного Совета, давал бы нормально работать этому органу. Это раз.

Второй вопрос. Я думаю, что, товарищи, как бы мы ни хотели - давайте уважать один другого - и депутатов, и председателя, и его заместителей. Президиум Верховного Совета сегодня располагает проектом закона, который направлен на защиту чести и достоинства Председателя Верховного Совета, заместителей и депутатов. Сегодня мы вновь видим оскорбления, мы снова ожидаем, что придется дело возбуждать, их уже достаточно возбуждено, 7 уголовных дел.

Мы являемся свидетелями того, что окна уже побили в Президиуме Верховного Совета.

У нас сегодня в республике есть такие факты, что в Советы летят гранаты и, как говорится, слава богу, что люди не пострадали. Поэтому я прошу вас принять соответствующие два закона. Давайте работать во имя решения тех социальноэкономических задач, для которых нас избрали наши избиратели, и нам пора уже оправдывать их ожидания. Мы получаем пачками телеграммы, звонков масса. Я думаю, что мы идем не по тому пути.

Я, например, не знаю, что будет завтра. Поэтому все-таки работу парламента надо продолжить, а надо ли определенным людям выйти туда, это уже вопрос другой. Или за пределы здания, или в здании организовать эти встречи - это уже вопрос, сколько сегодня голодающих, кто сегодня ответит. Сколько из этой толпы пойдет, тоже никто не ответит, поэтому надо с рассудком эти вопросы решать. Спасибо за внимание.

ГОЛОВА. Другий мікрофон.

БАТІГ М.І., редактор Львівської обласної газети "Молода Галичина" /Буський виборчий округ, Львівська область/. Шановний Леоніде Макаровичу! Мені здається, питання полягає сьогодні не в тому, де проводити мітинг - перед Верховною Радою чи на вулиці Кірова, кого пускати на мітинг, кого не пускати. Питання полягає в тому, що ми скажемо студентам і людям, які сьогодні прийшли на вулицю Кірова. Як відповімо на ті вимоги?

Мені здається, ми сьогодні не звернули увагу на дві пропозиції, які висловлювали депутати Головатий і Остроущенко: про прийняття Закону про референдум і винесення питань, які ставлять студенти, на загальнореспубліканський референдум. Студенти порушили питання корінного плану, питання, які стосуються життя всього народу України. І очевидно, що вирішувати його не може наш парламент, розколотий ідеологічними протиріччями, не здатний знайти консенсус.

У зв'язку з цим треба якомога швидше прийняти Закон про референдум і питання про націоналізацію майна КПРС, про Союзний договір, про службу в армії поставити на загальнонародний референдум. Я думаю, така відповідь цілком задовольнить студентів, і вони припинять голодовку.

ГОЛОВА. У нас же в порядку денному Закон про референдум позначений. Ми його переставимо на ближчий час, щоб як тільки буде готовий, одразу приймати. Так що це в нас у порядку денному є. Будь ласка.

КОЦЮБА О.П., голова Комісії Верховної Ради Української РСР у питаннях законодавства і законності /Радянський виборчий округ, місто Київ/.

Шановні народні депутати! Нас 450, вірніше, 449 зараз повинно бути в парламенті. Нас обрали 33 мільйони виборців. І ми маємо працювати і творим ту законодавчу політику, яка повинна вивести Україну з кризи.

Я, як депутат, як голова комісії хотів би себе запитати: що і хто нам пропонує? Я поважаю студентів як поважаю кожну людину, яка хоче законними шляхами викласти свої вимоги і має право на захист. Я готовий захищати тих, чиї законні права порушуються.

Але я хотів би запитати таке: хто хоче перетворити парламент у мітинг? Я вчора бачив на Подолі, як гарно одягнені люди спокійно, виважено прогулювалися на день Покрови з дітьми. Це нормальне явище. А як це розуміти, коли ми зараз, у робочий час, зробимо перерву? Студенти, а тут, мабуть, в й ректори /повніші бути на всякий випадок запрошені/ прийшли сюди, пообіцявши, що воша лише пройдуть колоною. Проте зупинились і запрошують нас. Україна давно сказала, народ мудрий, що силою не будеш милою. Як це нам ставить вимоги частина людей, скільки б їх не було тисяч? Як я без своїх виборців, вії без своїх виборців будемо вирішувати зі студентами питання про долю Верховної Ради? Адже саме так ставилося питання: розпустити Верховну Раду. Я хотів би нагадати ще раз, що стаття друга Конституції прямо проголошує: народ здійснює державну владу через Ради. Ми обрані з ваш через виборчу систему і створили Раду. Ми можемо говорити про статтю 98 Конституції, де чітко оказано, що Верховна Рада Української РСР складається з 450 депутатів. Це і є Верховна Рада, яка представляє інтереси народу. Всі практично одностайно закріпили це положення в Декларації. У статті 100

сказано, що повноваження наші визнає Мандатна комісія. Саме через те, що частина сил /і про це кожен знає. Я думаю, що це не треба приховувати/... меншість, яка існує, а більшість, яка дуже пасивна... Ми вже стільки разів дебатували, а більшість поки що спостерігає, не заявляє і не робить офіційної більшості в парламенті, як це прийнято в усіх парламентах. Допускає до такої ситуації і меншість, і більшість. Меншість - агресивно, більшість

- пасивно. Чомусь ми вичікуємо. Невже думаємо, що хтось за нас буде цю роботу робити? Не будуть за нас її робити.

Доходить до того, що нам починають з вулиці диктувати, як себе поводити. А воля наша повинна відображати волю виборців, волю народу. Через те я просив би вчинити такі дії ... насильно ми не повинні йти... Тим більше, якщо брати згідно з законом, то ті, хто хоче проводити демонстрації, мітинги і таке інше, повинні за десять днів поставити до відома Раду. Рада повинна в п'ятиденний строк вирішити це питання. Повинні бути вказані мета заходу, строки і таке інше. Це передбачено законом. Існує такой Указ Президії Верховної Ради Української РСР. Хочемо ми цього чи не хочемо, такі закони існують, і якщо ми привчимо, щоб з нагли незаконно чинили, тим більше /якщо дали правильну інформацію, Леоніде Макаровичу/, що сказали - що пройдуть, однак зупинилися і вимагають, то через те просив би... і думаю, що це було б правильно зроблено. Якщо студенти і ті, хто їх організував /а вони знають хто, і ці люди самі повинні вийти/ прийшли сюди і вимагають всупереч тому, що вони обіцяли і всупереч рішенню міської Ради, я хотів би заслухати інформацію голови міської Ради. Про це рішення ми нічого не знаємо, а там повинно бути все сказано... Якщо ми вислухаємо інформацію, і нас хочуть силоміць поставити перед фактом, щоб ми до них вийшли, то так не повинно робитися.

Я просив би заслухати першою інформацію голови міської Ради. Яка мета, цілі і таке інше?.. Вони це питання повинні були поставити письмово, як і передбачено Указом Президії Верховної Ради Української РСР і відповідним законодавством. Друге питання. Дати можливість ректорам зустрітися зі студентами. Сьогодні робочий день у них такий, як і в нас, але вони сьогодні тут. Третє. Щоб студенти виділили своїх представників /я не знаю, які голодують, чи не голодують - це справа їхня/, і щоб їхня представницька комісія могла зустрітися... /не чути/. Регламентом це ніхто не установлював. Я хочу думку завершити. Третє. Щоб з тією комісією могла зустрітися Президія Верховної Ради, яка нами обрана, і відпрацювати всі питання, які потрібно.

І четверте. Якщо студенти і ті, хто за ними стоїть, не йдуть на те, щоб мирним, нормальним правовим шляхом ці питання вирішити, нам потрібно зробити перерву в роботі парламенту, поки не буде наведено відповідний порядок. Щоб парламент міг нормально працювати. Дякую вам за увагу.

ГОЛОВА. Шановні товариші! Я думаю, нам уже потрібно прийняти рішення. Я прошу всіх зайняти свої місця. Вже ми обговорювати не будемо, нічого обговорювати, все зрозуміло. Є в нас тут представник - народний депутат міської Ради, як сказали, заступник голови. Є? Може, ми його послухаємо? Я прошу всіх зайняти свої місця. Розумієте, нам потрібно спокійно прийняти правильне рішення. Не треба... Хто в нас є з міської Радії? Я прошу. Немає? Тут був. Разом із студентами, я бачив, заступник голови міської Ради товариш Мосіюк. Він є в залі чи ні? Кажуть, спускається вниз. Миколо Григоровичу, подивіться, може, він не знає, куди спускатись?

Ну, голови немає, є поки що заступник. Що ж ми будемо... Пропустіть, будь ласка. Товаришу Мосіюк, Верховна Рада просить вас дати інформацію про цей мітинг, про людей, які стоять перед Верховною Радою. Як це питання вирішувалося, як до цього дійшло? Будь ласка.

МОСІЮК О.М., заступник голови Київської міської Ради народних депутатів.

Шановні депутати Українського парламенту! Вчора на ім'я голови Київської міської Ради Арнольда Григоровича Назарчука надійшла заява від імені студентів про проведення маніфестації біля будинку Верховної Ради. Заява надійшла невчасно, не витримано десятиденний термін, тому міськвиконком наш це питання не розглянув. Але сьогодні відбулося засідання сесії Київської міської Ради і сесія, зваживши на надзвичайно складну політичну ситуацію в місті, зваживши на те, що участь у цій акції бере наша молодь, студенти і школярі, учні професійно-технічних училищ, і виходячи з того, що ми ні за яких умов не маємо права допустити зіткнення, кровопролиття, сесія міської Ради ухвалила рішення дозволити цю маніфестацію. Я зараз зачитаю рішення Київської міської Ради народних депутатів "Про забезпечення дотримання громадського порядку в місті 15 жовтня 1990 року під час проведення студентської маніфестації". Ось текст; "І5 жовтня 1990 року у місті Києві планується проведення несанкціонованої української студентської маніфестації протесту

на підтримку вимог голодуючих студентів за маршрутом від площі Жовтневої революції вулицею Кірова до будинку Верховної Ради Української РСР.

Не підтримуючи позиції організаторів студентської маніфестації про проведення несанкціонованого масового громадського політичного заходу, що призведе до паралізування руху громадського транспорту в центрі міста, але ж, враховуючи кризовий стан здоров'я окремих голодуючих, непередбачений розвиток подій та можливі їх негативні наслідки в цей день, Київська міська Рада народних депутатів вирішила:

Перше - управлінню внутрішніх справ міста Києва, тов. Недригайлу забезпечити прохід колон маніфестантів містомвулицею Хрещатик та вулицею Кірова через площі Жовтневої революції та Ленінського комсомолу.

Друге - міськвиконкому, особисто тов. Лаврухіну внести необхідні зміни у маршрутах та графіках руху громадського транспорту в центрі міста відповідно до даного рішення.

Третє - обов'язок щодо забезпечення громадського порядку під час проведення вказаної маніфестації покласти на управління внутрішніх справ міста Києва та співголів організаційного комітету маніфестації тов. Баркова, Куцурубу та Занія. Голова Ради Назарчук".

За це рішення проголосували 186 депутатів, проти - 2, утрималося 14. Крім того, сесія Київської міської Ради прийняла рішення про те, що всі депутати Київської міської Ради, яким дозволяє здоров'я, прийдуть до будинку Верховної Ради і зроблять усе можливе, аби не допустити ніяких інцидентів.

ГОЛОВА. Як бачите, ми можемо працювати спокійно. Я не знаю, чого тут нас залякують. О6ов'язки щодо забезпечення громадського порядку покладено на міськвиконком, на управління внутрішніх справ. Міська Рада прийняла рішення, що вона, не схвалюючи позицій маніфестантів, все-таки зробить усе можливе, аби був спокій, щоб ми могли працювати, а студенти могли висловити свої думки. Будь ласка.

МОСІЮК О.М. Я особисто від себе хочу сказати. Як людина, яка була щойно на площі, я закликаю депутатів Верховної Ради виявити політичну мудрість, зваженість, розуміння ситуації і пропоную, щоб на площу вийшла група представників Верховної Ради і вступила з голодуючими студентами в переговори.

ШУМ У ЗАЛІ.

ГОЛОВА. Товариші!

ШУМ У ЗАЛІ.

ГОЛОВА. Досить, дякую. Ви розумієте, що в нас тут відбувається. Щоразу ми чомусь не можемо прийняти якогось розумного рішення. Щоразу хтось щось доповнює. Ну, скажімо, тільки що йшлося про те, щоб провести переговори зі студентами, які голодують. Далі вноситься пропозиція, щоб провести мітинг з усіма, хто прийшов до Верховної Ради. То це ж різні речі! Переговори з голодуючими студентами можна провести, не перериваючи роботи нашої сесії. Сесія працює, хтось виходить, веде переговори.

Ще є інформація. Ви мені вибачте, шановні народні депутати, я перебуваю в такій ситуації, що я не можу керуватися лише Регламентом, лише тим, за що ми проголосувати. Я думаю, що всі ми повинні керуватися також і ситуацією, яка склалася. Я мушу вас про це поінформувати. Це ваше право, яке рішення ви приймете, але я спробую висловити і свою позицію, адже кінець кінцем, ви обрали мене Головою Верховної Ради. Можете мене звільнити, це ваше право. До речі, ось про що. Ті студенти, що знаходяться на вулиці, мають інформацію, що у нашому залі знаходяться представники студентської молоді. Ось тут в три представники. Я з усіма ними, вірніше з усіма їхніми частинами зустрічався і мав розмову. Ці студенти знаходяться в нашому залі і просять, щоб один з них виступив. Одну хвилинку! Ну, знову ж таки... Це не виступи. Це Верховна Рада проводить відповідні консультації з представником голодуючих студентів. І це ж не означає, що коли хтось з них виступить, то ми негайно приймемо рішення відносно цього виступу, Якщо ви не заперечуєте і якщо хтось із студентів хотів би виступити, ми могли б надати йому можливість висловити свою позицію. Не буде заперечень?

Хто виступатиме?

Прошу. Я знаю про це. Ми за роки Радянської влади стільки постанов приймали, що я міг би завалити ними цей будинок. Але жодна з тих постанов не виконувалася або виконувалася не повністю, Давайте будемо керуватися ситуацією. /Оплески/.

Не треба, я прошу, це не мітинг. Давайте будемо слухати один одного.

ДУНІЙ О., голова Київської філії Української студентської спілки, співголова ради представників голодуючих студентів. Я перепрошую, якщо буду говорити тихо, або вигляд не зовсім такий. Я голодую п'яту добу, щоб зважили на це.

Зараз за нашою інформацією страйкують 17 вузів, 14 училищ, 11 технікумів, кілька шкіл Киева, приєднуються робітники, кілька СМУ оголосили 3-годинний страйк, зокрема 1, і кілька науководослідних інститутів, кілька підприємств.

Які вимоги цієї маніфестації?

Ну, по-перше, для того, щоб розмовляти про щось, треба спочатку подбати про трансляцію. Трансляцію на вулиці. Бо люди, що там зібралися, щойно я отримав записку, настроєні рішуче, люди вимагають...

ГОЛОВА. Трансляція йде по телебаченню і по радіо на всю Україну.

ДУНІЙ О. мова йде про трансляцію на площі.

Я думаю, це неважко зробити Верховній Раді - прийняти рішення і про трансляцію на площі.

ГОЛОВА. Біля Марийського палацу йде повна трансляція.

ДУНІЙ О. Там, де йде трансляція, немає людей. Я повторюю наші вимоги, з якими мене сюди направили.

1. Виступ на Верховній Раді - це зараз здійснюється.

2. Трансляція на площу.

3. Надання нам увечері прямого ефіру.

Справа в тому... Я попрошу, навряд чи вдасться знову вести про це мову, якщо ви зараз не приймете рішення про трансляцію на площі.

"ГОЛОВА. Я підкреслюю, трансляція на площу йде. Ви, може, не знаєте.

ДУНІЙ О. Одна з вимог - це допуск людей на площу біля Верховної Ради. Зараз сюди народ не допускається. Туди, де йде трансляція, студентів не допускають.

ГОЛОВА. Ви вибачте, будь ласка, але давайте ми уточнимо. Для цього ви тут постійте. Не тому, що я вас перебиваю, я вас поважаю, ми з вами вже спілкувалися, я вважаю це спілкування було корисним і для мене, і для вас. У всякому разі я так вважаю. Але я хочу уточнити. Враховуючи те, що були, як тут сказали, якісь купюри в тому "круглому столі", ми готові знову організувати "круглий стіл", і на Президії це обумовлено. Отже, ми готові організувати "круглий стіл" з прямою трансляцією. Хочете - сьогодні, хочете - завтра. Для цього не треба рішення Верховної Ради, це є рішення телекомітету - і все, і той, хто хоче, той піде. Не питання, вважайте, вирішене. І перше вирішене. Трете, Ви ставите питання про трансляцію на площі. Я кажу, трансляція на площу йде, на площу там проти Марийського палацу.

Одну хвилинку.

ДУНІЙ О. ...допуск людей на цю площу, де йде трансляція.

ГОЛОВА. Я вибачаюсь. Давайте так. Є тут, нам неважко озвучити й вулицю Кірова. Це не страшно, якщо йде на Україну, вона може йти й на вулицю. Я отдало запитання: на кожний день вулицю Кірова озвучити, щоб тут стояли, чи тільки на сьогодні?

ДУНІЙ О. Шановний пане Леоніде! Ви прекрасно знаєте, що студентська маніфестація буває не кожного дня. Сьогодні сюди приїхали студенти усіх київських вузів, і йде зараз мова саме про конкретне, про те, що, по-перше, людей не пустили на Радянську площу, до Верховної Ради, по-друге, щоб ввімкнули пряму трансляцію і на цю площу.

ГОЛОВА. Яку пряму трансляцію?

ДУНІЙ О. Трансляцію сесії Верховної Ради!

ГОЛОВА. Ну, так я так і говорю. Я говорю, оскільки люди зібрались на вулиці Кірова, ми можемо, зробивши деяку перерву, дати повністю радіотрансляцію на вулицю Кірова. Звичайно, якщо сьогодні маніфестація, на сьогодні її зробити.

ДУНІЙ О. Йде мова про пакет вимог. Одна з вимог - це допуск людей, принаймні голодуючих. Люди голодують 13 діб, величезний натовп зараз на вулиці. Хоча б голодуючих допустити на цей майдан, де йде трансляція.

ГОЛОВА. Це вже точніше. Мова йде про групу голодуючих студентів. Давайте не будемо рахувати, скільки їх. Мова йде про те, щоб допустити групу голодуючих студентів.

Дві умови ми виконали. Третя умова - допустити групу голодуючих студентів до того місця, де йде трансляція. Там, проти Маріїнського палацу поставлені і відповідні засоби, і є можливість голодуючим

студентам там слухати цю трасляцію. Про це йдеться?

ДУНІЙ О. Ні. Справа в тому, що йде мова, по-перше, про трансляцію для всіх студентів і про допуск студентів, хоча б голодуючих, на майдан до Верховної Ради.

ГОЛОВА. Одну хвилинку. Давайте уточнимо.

Не перебивайте. Треба ж зрозуміти спочатку студентів, що вони хочуть. Перший раз людина виступає на сесії.

Отже, я уточнюю, мова йде про трансляцію сесії на вулицю Кірова і біля Маріїнського палацу для голодуючих студентів. Ну, там же поставлені всі ці засоби. Вони там стоять. Розумієте?

ДУНІЙ О. ...допуск студентів до Верховної Ради. Я перепрошую. Виникає таке запитання. Ви виставили там апаратуру, біля Верховної Ради. Отже, в принципі ви передбачили, що там має відбутись мітинг. Я не розумію, з ким ви хочете спілкуватись? З міліцією, що там стоїть і не пускає студентів, чи з ким?

ГОЛОВА. Я не розумію. Ми ставимо питання про те, щоб задовольнити ваті вимоги, а ви мені задаєте якесь інше запитання. Я не розумію.

Отже, ми можемо дати. Одну хвилинку, хто у нас тут б з представників...

Я прошу сісти.

Хто у нас спеціалісти, зв'язківці є тут? Делікатний є? Будь ласка, до третього мікрофона підійдіть.

До кого? Зараз виступить. Одну хвилинку.

Будь ласка, третій мікрофон.

ДЕЛІКАТНИЙ В.І., Міністр зв'язку УРСР. Товариші депутати, вулиця Кірова, яка прилягав до будинку Верховної Ради, зараз радіофікована, тільки вона радіофікована від мікрофона, який встановлений на центральному вході. На жаль, ця система не підключена до сесійного залу. Але якщо питання буде так стояти, то ми могли б через деякий час це зробити. Треба, мабуть, хвилин 15-20 поки протягнемо кабель, зробимо пробу.

ГОЛОВА. Мова йде - тільки на сьогодні. Нема заперечень, щоб ввімкнули? Немає. Вирішили це питання.

Я вас прошу; вся трансляція нашої сесії передається по телебаченню, іде по "Променю", Миколо Федоровичу? Іде чи не йде?

ГОЛОСИ ІЗ ЗАЛУ.

ГОЛОВА. Не перегукуйтесь, відповідає голова.

Отже, підкреслюю, якщо йде по радіо, йде по телебаченню, то ще зміниться від того, що вона буде йти на вулицю Кірова? Хто може відповісти на це питання? Ми тоді продовжуємо працювати. Міністр через 15-20 хвилин вмикав свою систему, і вона працює на вулицю Кірова, Так? Студенти можуть бути спокійними. А що стосується "круглого столу", давайте призначимо час. Доручимо голові комісії Правденку, нехай він разом з головою Держтелерадіо вирішить це питання - коли. А хто піде, це вже окреме ситуація, не тут вирішувати. Все? Прошу зайняти свої місця. Вже вирішили всі питання. Він же ставив питання трансляції на вулицю Кірова, Я повторюю, ми виконали без винятку все те, про що нам говорив представник студентства, без винятку. І я прошу

вже, ви - не студенти. Якщо вже це ваша ситуація, то ми її розглянемо окремо, не зараз. Зараз про студентів. Так. Продовжуємо.

Ми не завершили, я вибачаюсь, тут перебили. У нас залишилось питання чи, може, тут треба так - остання вимога студентів про розпуск Верховної Ради УРСР. Повертаємось до цього знову ж таки по схемі "два кола".

Перший мікрофон.

ХОТЛУБЄЙ Ю.Ю., голова Маріупольської міської Ради народних депутатів, перший секретар Маріупольського міськкому Компартії України /Маріупольський - Жовтневий виборчий округ, Донецька область/. Если подходить реально и быть политиками, я считаю, что не пришло время роспуска парламента. Правильно говорил депутат, который передо мной выступал, что в Дарнице выборы не состоялись, На избирательные участки пришли только около 40 процентов избирателей. Я считаю, что такая ситуация будет повсеместно по республике. Если просто распускать парламент, мы можем республику обречь еще на большие бедствия, чем те, которые сейчас происходят. Поэтому было предложение о проведении референдума, который мог бы расставить все точки в этом вопросе и дать ответ, по существу, от имени всего народа. Если же мы имеем определенную группу людей, пускай это будет и 20 тысяч человек, - это еще не весь украинский народ. И я думаю, что никто не имеет права выступать от имени народа, кроме Верховного Совета, либо высшего органа - референдума, который можно было бы определить по этому вопросу.

Если подходить более практически к той ситуации, в которой мы находимся, то я считаю, что наша политическая жизнь очень динамичная, и, по всей видимости, все те пять лет, которые определены для работы нашего парламента, не будут проходить стабильно. Это уже очевидно. Может встать вопрос о выборах нового парламента с появлением на арене новых политических партий. Они сейчас появляются. Мы заявили о том, что мы будем работать в условиях многопартийности. Это процесс вполне закономерный, и я считаю, что где-то в течение полутора - двух лет сформируются эти партии, в них появятся свои поклонники, и может возникнуть вопрос о том, чтобы провести новые выборы в парламент.

Тогда может возникнуть вопрос и о внесении всех тех предложений, которые здесь высказывались.

Постоянно действующий парламент - он нам не нужен такой многочисленный, в количестве 450 человек. Вполне достаточно, чтобы работало 100 - 150 депутатов, и этот постоянно действующий парламент мог бы быть избран вот в тех новых условиях. Поэтому я предлагаю провести референдум...

ГОЛОВА. Я вибачаюсь, трасляція іде на вулицю Кірова.

ХОТЛУБЕЙ Ю.Ю. ...издать перед этим соответствующий Закон о референдуме. У меня все.

ГОЛОВА. Другий мікрофон.

БАТІГ М.І. Я вважаю, що питання розпуску парламенту стосується не тільки студентів. Очевидно, його теж треба ставити на загальний

республіканський референдум. Якщо ми поставимо це питання, тоді парламент отримає відповідь від народу України на той комплекс питань, який сьогодні в нашому парламенті є нерозрішимим. І з приводу Союзного договору, і з приводу військової служби, і з приводу довір'я Уряду тощо. Треба включити це питання до переліку питань, винесених на референдум.

ГОЛОВА. Третій мікрофон.

ГРИНІВ Є.А., голова Львівського обласного комітету народного контролю /Дрогобицький виборчий округ, Львівська область/. Шановні і нешановні депутати! Я не розумію, чому ми заходимо в глухий кут, який абсолютно може не існувати? Ми сперечаємося про те, чи допустити студентів на площу. Ми, депутати Верховної Ради, маємо право зустрічатися будь-де, і ніякий регламент не обмежує нашу зустріч будь з ким. І тому ми, члени Народної ради /я не знаю, чи всі, але частина членів Народної ради -напевно/, хочемо зустрітися з голодуючими студентами на площі. Це наше право нічим не регламентоване, і така зустріч відбудеться. От вирішується вся проблема. Ви собі голосуйте - не голосуйте, як хочете, а ми підемо і зустрінемося, бо це наше право. Це вирішує всю проблему. Через 20 чи 30 хвилин, як почнеться перерва, ми підемо на зустріч із студентами на площу. Нам не обумовлено, де ми маємо зустрічатися, а де не маємо зустрічатися. А представники іншої групи, якщо вважають за необхідність зустрітися з голодуючими студентами, підуть з нами.

ГОЛОВА. Будь ласка.

РЯБЧЕНКО М.А., директор Криворізького цементно-гірничого комбінату /Довгинцівський виборчий округ, Дніпропетровська область/. Прежде всего, товарищ, по вопросу о том, быть или не быть нашему Верховному Совету. Я считаю, что, прежде всего, мы должны разобраться в самих себе.

Первое, что сразу бросается сегодня нашим избирателям в глаза, - это некорректность, нетерпимость друг к другу, к взглядам даже своих единомышленников. Сегодня используется феномен микрофонов, телекамер, причем это очень умело используется политическими течениями. Я могу сказать это о людях, которые прибегают сегодня к провокациям. Отдельные предложения народных депутатов о роспуске парламента сыграли свою роль, естественно посеяв такое отношение в нашем обществе. Нагнетается обстановка, подогреваются страсти. Люди призываются к неповиновение. Это не парламентская работа, уважаемые народные депутаты. Нам всем следует задуматься над тем, что мы собой представляем. Прежде всего, мы, создавая законы, должны сами уважать их. Положение сегодня в республике очень сложное. Предложения, которые вносило нам Правительство, и концепция перехода к рыночным отношениям, конечно, очень слабые, будем так говорить. К этому добавить желание Совмина сохранить те структуры, которые есть на сегодняшний день. И мы согласились с тем, что посреднические обязанности эти структуры не будут сегодня исполнять. Поэтому и создается вот такая серьезная обстановка. Однако ответственность за то, что сегодня делается здесь, на площади, должны взять те политические течения, которые призвели людей на эти митинги. Сегодня нашей республике нужна сильная исполнительская власть. Наше дело, уважаемые народные депутаты,- заниматься законами, которые позволили бы нашему обществу выйти из тупикового состояния, обеспечить правовую защищенность каждого

гражданина, построить нормальное общество. Мы с вами сегодня рассматриваем те вопросы, которые перед нами поставлены студенчеством и народом. Кстати, нужно подумать, для чего мы здесь собрались и чем мы должны заниматься. Политические амбиции нужно все-таки отложить в сторону и думать о людях. Я предлагаю одно - единственное: тот, кто не способен сегодня решать вопросы парламентским путем и собирается давить на парламент, должен освободить парламент. Это первое.

И второе. Если мы собрались здесь решать вопросы, нужно эти вещи делать правовыми методами и всем без исключения научиться друг друга уважать. Благодарю за внимание.

ГОЛОВА. Перший мікрофон.

ЧАРОДЄЄВ О.В., член Комісії Верховної Ради Української РСР у закордонних справах /Пролетарський виборчий округ, Донецька область/. Выступая на сессии Донецкого горсовета, я сказал, что в первые дни от того, что большинство подавляло меньшинство, я испытывал ощущение, какое было в сцене изнасилования в фильме "Беспредел". Но такое же неприятное ощущение я испытываю, когда начинается с обратной стороны давление на парламент, на отдельных депутатов.

Моя семья была бы рада, если б сейчас парламент разогнали, хотя она мне очень помогала в выборную кампанию. Так же говорят многие депутаты, которых я уважаю. Но вспомните, что нам сказали деятели парламентов зарубежных стран на встрече - даже Закона об отзыве депутата у нас нет. Я долго изучал эту проблему. Почему мы пытаемся идти другим путем, чем весь мир? Мало того, что мы собираемся принять Закон об отзыве депутата, который, кроме нервотрепки, ничего не

даст, мы пытаемся еще и развалить парламент. Нет не малейшего шанса на улучшение состава парламента. В этом мы твердо уверены. Придут еще более конфронтирующие группировки. Толстоухов показал 5 телеграмм из Донецкой области, была сегодня пачка телеграмм и на моем столе. Я все просмотрел. И во всех было одно и то же - прекратить вот эту болтовню, пресечь шум. То есть, если будет референдум, запад будет голосовать за то, чтобы парламент был левее, восток будет за то, чтобы парламент имел более деловой настрой. Ничего из этого не получится. И студенты должны знать, что митинги могут только обострить вопрос. Никогда митинги к конструктивным решениям не приводили. Поставили вопрос - это высокий нравственный подвиг со стороны студентов. Хотя, если меньше бы его, так оказать, афишировали, было бы еще лучше. Но дальше ситуацию разжигать просто опасно. Если примем положение о роспуске парламента, то давайте быть честными по отношению к простым рабочим. Сразу давайте вместе с талонами на сахар раздадим оружие и патроны. Иначе гражданская война, которая последует потом, их оставит без оружия, беззащитными против использования армии, против использования оружия уголовным миром. Неужели мы не можем понять, что подошли к той черте, за которой последуют действительно длительные массовые беспорядки?!

Мы не Чехословакия с ее демократическими традициями, с ее размерами, ее народом, мы даже не румыны, мы гораздо нечто худшее будем, если втянем народ в эту ситуацию.

Я вообще требую, чтобы поставить на голосование вопрос о моратории в течение года на все предложения по поводу роспуска парламента. Я уже говорил на Народной раде: наш созыв - это работа для будущего парламента, и мы должны успеть в этот срок принять те законодательные акты, которые послужат для того, чтобы следующий созыв был

более работоспособным, более демократичным. Сейчас втягиваться в хаос просто преступно. Тогда следует принимать решение и об отмене Декларации, она будет не нужна, потому что будет военное положение и все остальное.

ГОЛОВА. Другий мікрофон.

ТАРАСЕНКО О.Г., голова Знам'янської районної Ради народних депутатів, перший секретар Знам'янського міськкому Компартії України /3нам'янський виборчий округ, Кіровоградська область/. У мене, шановні народні депутати, в руках порядок денний, в основному затверджений нами, але не зовсім. Із цього порядку донного ми вирішили в основному тільки два питання і то не зовсім.

Так чому ставиться питання про розпуск парламенту? І звідки це взялося? У мене є виборці. У кожного із 449 депутатів вони є, там люди не ставлять цього питання, Хто цього вимагає? Якщо ставиться питання про розпуск, то тому, що ми неефективно працюємо.

І я думаю, що народ України повинен розібратися, що у нас в порядку денному записано, і що ми, більшість, хочемо все зробити для народу. І ці питання, які є у порядку денному, треба негайно опублікувати в нашій пресі, щоб народ міг з нами спілкуватися, зо кожному питанню міг направити нам свою чи згоду, чи незгоду, чи поправки і так далі.

Я вважаю, що це потрібно негайно зробити. Далі.

Народ України повинен розібратися, хто заважає вирішувати ці питання, які вкрай необхідні самому народові. І якщо це виросло з меншості, то народ це теж повинен знати, хто бойкотує роботу парламенту. Тому я в зв'язку з цим заклинаю всіх: давайте будемо /я

приєднуюсь до попередніх виступаючих/ працювати дружно й злагоджено і вирішувати саме те, що закладено в порядку денному. Я думаю, що нам потрібно навести порядок у самому парламенті.

Потрібні і умови для роботи. Треба, щоб кожного дня сесія знала, хто відсутній і з яких причин. Тому що хтось десь їздить, хтось десь буває. Займається чим попало, а основна маса тут трудиться. І народ повинен знати, де його депутат знаходиться, чи він працює в парламенті, чи займається іншими справами.

І кілька слів до вимог студентів і їх позицій. Безумовно, позиція їх громадянська, це високий поклик і так далі, але ж давайте ми попросимо батьків, треба прийти до розуму. Багато питань наша Верховна Рада вже вирішила, ті, що студенти ставлять, треба вирішувати. От сьогодні ми і трете питання вирішимо. Уже час припинити це все, давайте вирішувати питання, які ми намітили, і люди відчують, що ми потрібні. В противному разі треба робити референдум, і нехай по кожному депутату визначать конкретні виборці, а не лозунгами і мітингами вирішувати це питання.

ГОЛОВА. Третій мікрофон.

ШКАРБАН М.І., член Комісії Верховної Ради Української РСР з питань державного суверенітету, міжреспубліканських і міжнаціональних відносин /Кобеляцький виборчий округ. Полтавська область/. На мою думку, розпуск парламенту - це на десятки років відкинути демократію і віддати владу групам, які можуть прийти в момент розпуску парламенту.

Друге питання. Сьогодні йде обговорення з усіх питань, дуже швидко ми обговорюємо і голосуємо. Для обговорення одного питання

може не вистачити одного дня. А ми вже проголосували всі. Ось так ми весь час працюємо.

Я вважаю, що за вимогами студентів стоїть реальна обстановка, яка складається в народі, в магазині, на виробництві. І нам є про що говорити. Моя думка, як можна покращити роботу парламенту. Тільки погана робота парламенту вимагає розпуску. На мою думку, першій шлях - це конституційний. З прийняттям нової Конституції буде передбачено запровадження професійного парламенту, і коли проголосується за нову Конституцію, вже само собою буде зрозуміло, що будуть нові вибори. Інакше бути не може. Тому що за новою Конституцією прийдуть нові депутати.

Друге питання. Тут була пропозиція Носова, ми могли б зробити і поправку, і проголосувати за професійний парламент, реальні вимоги існують. Їх треба вивчати і думати, як з них вийти. І останнє питання. Ситуація, яка склалась з цими питаннями, - основна вина нашого Уряду, тому що не дає Уряд відповіді на ті питання, які життя вже поставило. Маючи 120 кілограмів цукру на людину, маючи досить олії, маючи тонну хліба, сьогодні можуть бути 10 видів круп, а їх у магазинах немає. Україна досить виробляє, щоб годувати свій народ. І, товарищу Масол, якщо ви цього не зробите, то все одно знайдуться люди, які вас зсадять.

ГОЛОВА. Будь ласка.

ДУБЕНКОВ Г.О., секретар Комісії Верховної Ради Української РСР з питань відродження та соціального розвитку села /Козятинський виборчий округ, Вінницька область/.

ГОЛОВА. Вибачте, ви будете мати слово після обіду, а ви виступайте. Він стояв другим у черзі.

ГОЛОВАТИЙ С.П., член Комісії Верховної Ради Української РСР у закордонних справах /Сирецький виборчий округ, м. Київ/. Зараз обговорюється питання про розпуск парламенту. Я з цього питання участі в обговоренні не брав, це до відома депутата Козаренка. Справа в тому, що студенти в своїх вимогах ставлять питання не просто про розпуск парламенту, а про проведення у республіці виборів до Верховної Ради на інших засадах, ніж були попередні, - на багатопартійній основі. Потреба в тому виникла передусім внаслідок тієї ситуації, яка є в республіці. Кажуть, що нам потрібно працювати. Особливо це звучить з уст прокомуністичної групи. Я хотів би вас запитати, шановні депутати комуністи: що заважало нам донині прийняти хоч один законодавчий акт, який би виводив республіку з кризи? Що заважало Уряду Масола до сьогодні прийняти хоч якісь заходи для того, щоб вивести республіку з кризи? Замість цього Уряд Масола підсовує нам різні програми заходів, першочергових заходів, що випливають із відповідних статей Конституції Української РСР і повністю належать до компетенції Уряду. Уряд і Масол особисте хочуть перетворити парламент не ще один уряд. Я не розумію, навіщо нам це, навіщо парламент замість уряду? Тому я вважаю, що у такій ситуації, коли парламент не є гарантоспроможний і не захищає інтереси народу, бо не прийняв ще, крім Закону про економічну самостійність, жодного законодавчого акту, у тій ситуації, коли Уряд не виконує своїх зобов'язань, своїх повноважень відповідно до Конституції намагається

перекласти їх на плечі парламенту і прикрити цим свою бездіяльність, свою непродуктивну діяльність, - у цих умовах республіка дійсно потребує нових парламентських виборів. Для того, щоб дізнатися, чи вони республіці потрібні, чи ні, я вважаю, що цей парламент не вирішить питання. Його має вирішити народ. Хай народ скаже, чи він має довіру до нашого парламенту, та ні. А щоб йому вказати, йому треба дати знову інструмент. У Єгипті на тижні: був проведений референдум про довіру до парламенту. Внаслідок референдуму парламент розпущено. То я думаю, давайте не принижувати український народ, він не є гіршим від єгипетського і можу сказати своє безпосереднє слово. А до того, поки народ це вирішите, цей парламент буде працювати. А для того, щоб вирішив народ, йому треба знову-таки дати в руки інструмент - Закон про референдум і якомога швидше. Дякую.

ГОЛОВА. Оголошується перерва до 16-ї години.