ЗАСІДАННЯ ШІСТДЕСЯТ ТРЕТЄ

Сесійний зал Верховної Ради Української РСР. 24 грудня 1990 року. 10 година.

Головує Голова Верховної Ради Української РСР КРАВЧУК Л.М.

ГОЛОВА. Шановні народні депутати, доброго ранку! У нас є одна пропозиція, я прошу її послухати.

Ми працювали у п'ятницю, суботу над проектами плану та бюджету. І виник цілий ряд проблем, які ще потрібно доузгодити і доопрацювати з врахуванням того, що сьогодні з'їхалось уже значно більше членів комісій і народних депутатів.

Тощ ми пропонуємо погодитися з нами, щоб ми ще дві години попрацювали в комісіях і в групах, обговорили на Президії, Ще в нас є тут деякі моменти, щоб ми все ж таки вийшли на сесію уже з більш-менш, я підкреслюю це слово, більш-менш узгодженими принциповими позиціями щодо цих двох документів. Не буде заперечень? Немає. Тоді попрацюємо відповідно в групах і комісіях. Членів Президії прошу піднятися в зал засідань Президії. Зареєструємося тоді, коли зберемося о 12 годині і почнемо працювати. Немає запе-

речень? Тоді приступаємо до роботи за таким порядком. Членів Президії прошу піднятися в зал засідань Президії Верховної Ради.

/Після перерви/.

ГОЛОВА. Прошу включити систему "Рада", будемо реєструватися. Прошу реєструватися. В залі 341 зареєстрований народний депутат, можна розпочинати роботу.

Шановні товариші, ми тільки що провели засідання. Президії і вносимо на ваш розгляд такий порядок обговорення важливих, або найбільш важливих проблем для України. Зараз заслухати співдоповідь голови комісії депутата Печерова, потім, з урахуванням того, що два дні тривала конструктивна робота в комісіях за участю представників Уряду і що завдяки цьому досягнуті певні принципові зміни у підході до деяких /навіть і концептуальних/ положень щодо плану і бюджету з виходом на конкретні цифри і на конкретні пропозиції, -після співдоповіді надати можливість виступити Голові Уряду Вітольду Павловичу Фокіну. Нехай він дасть аналіз цієї роботи, а потім розпочати і вести обговорення сьогодні цілий день. Завтра піти по комісіях і зробити спробу внести в документи ті зміни й доповнення, які будуть результатом сьогоднішнього обговорення і аналізу в комісіях. Після того повернутися до цих документів післязавтра і прийняти Основні положення, враховуючи те, що це документи перехідного періоду, документи, які мають забезпечити нам роботу у 1991 році, без яких ми не можемо працювати, й відстоювати, свої позиції, і забезпечити виконання тих договорів, які з нами укладені. Приймається?

Будь ласка, другий мікрофон.

ЄЛІАШЕВИЧ I.В., генеральний директор Закарпатського виробничо-торгового взуттєвого об'єднання /Ужгородський виборчий округ, Закарпатська область/.

Леонид Макарович. Это все хорошо, и, наверное, правильно будет, но в Законе о налогообложении Министерство финансов подготовило такие сюрпризы, которые, мне кажется, не пройдут. И тогда все, что мы наметили в части бюджета на 1991 год, может поломаться. Поэтому" сейчас нужно подумать, когда рассмотреть проект Закона о налогообложении перед продолжением рассмотрения Государственного плана и бюджета 1991 года.

ГОЛОВА. Вітольд Павлович у своему виступі скаже про позицію з цього питання. Значить, можемо розпочинати роботу?

Слово надається народному депутату Печерову. Регламент -до 15 хвилин.

ПЕЧЕРОВ А.В., голова Комісії Верховної Ради Української РСР з питань планування, бюджету, фінансів і цін /Великомихайлівський виборчий округ, Одеська область/. Шановні народні депутати! Складність формування у перехідний період проектів Основних напрямів економічного і. соціального розвитку УРСР та Державного бюджету Української РСР на 1991 рік була достатньо обгрунтована в доповідях товаришів Антонова і Коваленка, тому немає необхідності додатково на цьому зупинятися, Потрібно тільки наголосити, що доповідачі вдало використали окремі конкретні показники, аби створити уявлення про представлені документи як такі, що стануть

- цитую: "головним організаційно-економічним важелем реалізації в 1991 році урядової програми виходу республіки з кризи, забезпечення поетапного,

обгрунтованого переходу народного господарства до ринкових відносин, посилення соціального захисту населення". А товариш Антонов дещо простіше сказав: що "стане одним із найважливіших важелів переходу народного господарства на роботу в умовах ринкових відносин" - однозначно.

Справді, проведена значна робота по підготовці цих документів. Проте, на думку більшості членів комісії, як з об'єктивних причин, так і внаслідок небажання багатьох розробників рішуче відмовитися від уставних положень та інструкцій, бажаного кінцевого результату досягти не вдалося.

Як показує аналіз, а також інформація начальників відділів Держкомекономіки на засіданні постійних покомісій товаришів Сузого І.М., Каскевича М.Г., Хромих М.Г., Мамерова В.В. та інших, план сформовано на основі концепції, яка розроблялася ще до переорієнтації на перехід до ринкових відносин. І як наслідок - не забезпечує стабілізацію економічного становища, не створює навіть передумов для виявлення ринкових відносин.

Чим це підтверджується? По-перше, конкретними показниками в представлених проектах. Уже в загальноекономічних показниках /на сторінці 5/ проглядається зовсім небажана за нинішніх умов тенденція до відновлення випереджаючого випуску продукції промисловості групи "А" відносно продукції групи "Б". Передбачається зменшення виробництва порівняно з рівнем цього року електроенергії, бензину, дизельного палива, вугілля, тобто усіх видів продукції, нестача яких уже не перший рік негативно позначається на роботі всіх без винятку галузей економіки.

Не планується також суттєвих змін на краще і у забезпеченні товарами першої необхідності. Наведу лише два приклади: одна додаткова пара шкарпеток на сім жителів республіки або одна

додаткова пара взуття на 20 чоловік. Це, як ви розумієте, проблем не вирішить, а може навіть і ускладнити в зв'язку з ажіотажним попитом.

По-друге. Якщо в основу роботи економіки буде покладено запропонований проект Основних напрямів, то немає надії на припинення інсоляційних процесів, покращення життєвого рівня населення. Тому збільшення фондів оповивання лише на 2,7 відсотка при зростанні грошових доходів /це не тільки заробітна плата/ на 16,1 відсотка викликає особливу тривогу.

По-третє. Немає ніяких підстав для схвалення структурної перебудови на підприємствах оборонного комплексу, де приріст виробництва продукції групи "А" передбачається на 3,2 відсотка, проте він не дозволяє суттєво збільшити виробництво предметів споювання, оскільки використовує основні додаткові ресурси. І хоч передбачається збільшення виробництва товарів народного споживання на 9,2 відсотка, проте це занадто мало для дуже низької бази в загальному обсязі виробництва продукції в цій галузі.

По-четверте. Обсяги закупок сільськогосподарської продукції передбачені без урахування прийнятих Верховною Радою законів про пріоритетний розвиток села та про місцеве самоврядування.

Не змінено принципи формування обсягів поставок продовольчої продукції до союзно-республіканського фонду, внаслідок чого, як і раніше, у кращому становищі залишаються ті області, що споживають продовольство, ніж ті, що його виробляють.

По-п'яте. На сторінці 34 представленого проекту викладено бачення авторами розвитку економічної реформи.

Проте ні тут, ні в інших частинах цього документа, ні з пояснень запрошених на комісію керівників ведучих відділів Держкомекономіки не вдалося з'ясувати зміст наведених в Основних напрямках /на сторінці 4 в третьою абзаці/ основних пріоритетів- цитую,"...формування ринкових відносин..., рівних можливостей для розвитку різних форм власності, здійснення активної антимонопольної політики..., проведення заходів по роздержавленню та приватизації, оздоровлення Фінансів і грошового обігу, впровадження в життя дійової системи соціальних гарантій".

А наведена тут же теза прискореного розвитку будівельної індустрії, на жаль, насправді спростована тим, що в 1991 році передбачається на ці цілі використати лише близько 362 мільйона карбованців. Порівняно з 680 у нинішньому - зменшення майже наполовину. Такі ж показники щодо будівельно-монтажних робіт у цій галузі.

На жаль, не взятий до уваги й залишився непоміченім в цих варіантах проектів Основних напрямів економічного і соціального розвитку та Державного бюджету, які ми розглядали, цілий ряд пропозицій та слушних думок, що неодноразово висловлювалися з цієї трибуни, вносилися письмово. І не тільки народними депутатами. Перше і головне -це питання створення углов для збільшення виробництва продукції. А воно включає в себе і рівні можливості для всіх форм організації виробництва, і зняття обмежень на заробітну плату, і рівні права у встановленні цін, однакові можливості кредитування і матеріально-технічного забезпечення. А на споживчому ринку це лібералізація цін, без чого важко, навіть неможливо /про це треба прямо сказати/ розпочати перехід до ринку, покінчити зі спекуляцією і боротися з тіньовою економікою, захистити споживача. Можна було б згадати ще й

інші пропозиції, які також не враховані.

Тепер ще про одне. Досягнення зазначених у представлених документах показників викликає сумнів, оскільки вони не підкріплені відповідними матеріально-технічними ресурсами. Тут потрібно відзначити, що Урядом за останній місяць проведена надзвичайно важлива і плідна робота по налагодженню горизонтальних зв'язків з іншими республіками. За умови такої ж наполегливої роботи трудових колективів, виконкомів місцевих Рад де може створити умови навіть для помітного поліпшення показників Основних напрямів, особливо по забезпеченню капітального будівництва, легкої промисловості та інших галузей сировиною, матеріалами, всіма видами ресурсів. Що стосується Державного бюджету Української РСР, то, як ви знаєте, в ньому вже закладений дефіцит у сумі 11,9 мільярда карбованців. При ньому передбачається в союзний бюджет передати лиши 13,5 мільярда карбованців, а отримати 32,3 мільярда, що в разі неприйняття Верховною Радою Союзу РСР може привести до збільшення дефіциту, я вже не кажу про борги, які має наша держана перед банками, їх також потрібно якось перекривати.

По республіканському бюджету дефіцит передбачено в розмірі 47 відсотків. Тобто, давайте говорити прямо, на кожних 100 карбованців, які ми намічаємо витратити, сьогодні маємо тільки 53 карбованці реальних надходжень. Де взяти ще 47 карбованців - поки що невідомо. З таким дефіцитом, звісно, ми затверджувати бюджет не можемо.

Запропоновані надзвичайні економічні заходи не забезпечують повного покриття дефіциту, а реалізація окремих з них буде дуже ускладнена, оскільки це позначиться на зниженні життєвого рівня нашого народу як безпосередньо, так і через трудові колективи, може привести до банкрутства підприємств. Тому що, крім 45 відсотків, які будуть відраховуватися від прибутку в бюджет, передбачається ще 5 відсотків відраховувати на ліквідацію наслідків чорнобильської катастрофи.

Заплановано також стягувати за рішеннями місцевих Рад податок з власників транспортних засобів, вилучати 20 відсотків амортизаційних відрахувань, брати плату з підприємств і організацій за надпланове невстановлене устаткування, за нове будівництво.

Підвищення плати за проїзд, житло, введення акцизів також призведуть до погіршення життя людей без відповідного захисту малозабезпечених верств населення.

Закладені відрахування в Союзний бюджет від податку з обороту й від прибутку підприємств не пов'язані з функціями, які будуть делегуватися республікою.

Проектом бюджету зовсім не передбачено скорочення чисельності громіздкого апарату органів державного управління.

З іншого боку - в джерелах надходжень проектом не передбачається можливість залучення значних вільних коштів підприємств /від 24 до 27 мільярдів карбованців вони зараз складають/ та громадян /майже 50 мільярдів/, які можна залучити за рахунок роздержавлення і приватизації власності. За рахунок передачі житла у власність населення можна також зекономити близько мільярда карбованців. Ще одне джерело - упорядкування цін, особливо у зв'язку з необхідністю направляти на дотацію виробництва продуктів харчування приблизно 20 мільярдів карбованців. Є й інші.

Враховуючи це все, комісія, розглянувши представлені раніше проекти Основних напрямів економічного і соціального розвитку та Державного бюджету, вносить таку пропозицію. Проекти цих документів подати Уряду на доопрацювання /проте, я повинен зразу попередити, що частина показників буде гіршою ніж там представлена, і ми про це маємо людям прямо сказати/. Звіт про виконання Державного бюджету за 1989 рік затвердити. Прискорити розробку і прийняття законів, від яких повністю залежить розробка плану і бюджету на 1991 рік.

Виникає питання - чому при таких висновках ми все ж розглядаємо проекти?

Перше. Нам потрібно /у комісії думка майже одностайна/ усім увійти в проблему, відчути всю складність ситуації, в якій ми опинилися, і відповідно перебудувати свою роботу у Верховній Раді, шукати виходу з надзвичайно скрутного становища, а не займатися тільки заявами та розглядом "Різного".

Друге. Припинити приймати закони, виконання яких під сумнівом у зв'язку з надзвичайно важким фінансовим становищем, щоб не обманювати далі людей. Занадто легко роздаємо ми пільги - і "безоплатно", і "безкоштовно", і "звільнити від оподаткування". Поняття ж "ринок" і поняття "безкоштовно" несумісні. Це спроба згори все-таки нав'язати свої рішення. А врешті-решт усе йде до погіршення. Якщо ми визнаємо ринок, якщо передбачається плата за землю і вирішуватиме це місцева Рада, то скажіть: віддасть вона її безкоштовно під спортивні споруди чи за великі гроші для кооперативу? Безумовно, землю одержить той, хто платитиме.

На черзі у нас - проблеми малих підприємств. І тут ми хочемо зробити все, щоб звільнити їх від оподаткування, тільки ж не знаємо, де будемо брати кошти.

Отже, в зв'язку, з що усі пропозиції, що надходять до комісії та за іншими адресами, потрібно якось обгрунтовувати. Ми узагальнили прохання, які надійшли за п'ятницю й суботу. Додатково вноситься пропозиція вишукати 18 мільярдів карбованців, проте жодна комісія не вказує, де знайти додаткові кошти для бюджету або що скоротити. Дайте - і все. А де знайти - нічого не знаємо.

І тому я на завершення хочу сказати: якщо ми, народні депутати України, будемо керуватися своїми попередніми посадами або тими, що зараз займаємо, і не зуміємо знайти розумний підхід для прийняття

цих законів, ми зовсім не зможемо їх прийняти. А що краще - приймати чи не проплати - давайте подумаємо, особливо у зв'язку з тим, що за суботу й неділю Урядом підготовлено ряд пропозицій, про які поінформовано членів Президії і які заслуговують надзвичайно великої уваги. Дякую.

Головує Перший заступник Голови Верховної Ради Української РСР ПЛЮЩ І.С.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Слово надається народному депутату СРСР Фокіну Вітольду Павловичу - Голові Ради Міністрів України.

ФОКІН В.П., Голова Ради Міністрів Української РСР. Шановні народні депутати!

Обговорення представленого Урядом проекту бюджету республіки на наступний рік проходить, як я цього й чекав, у дуже напруженій, дещо навіть нервозній обстановці. Відомо, що гарячковість ніколи не буває добрим порадником, а надмірна збудженість і роздратованість - це просто небезпечний ворог. У такій обстановці зробити тверезий, обміркований висновок дуже важко. А сьогодні нам, як ніколи, треба діяти разом незалежно від того, хто як до кого ставиться. Над особистим гору повинно взяти громадське. Треба відкинути професійні, регіональні та інші інтереси і спільно подумати, що саме зараз треба робити для того, аби життя на нашій Україні в наступному році було кращим, щоб відродити в душах людей впевненість у завтрашній день.

Я не хотів би зводити небезпечну барикаду між Урядом і парламентом. Коли ви покладали на мене обов'язки Голови Ради Міністрів, то, сподіваюся, тим самим підтримали і мої наміри створити Уряд національної єдності, національної згоди, Уряд, розкутий у своїх діях, впевнений у підтримці і парламентської більшості, і народу взагалі...

На мій погляд, було дуже розумним відкладення обговорення цих найважливіших документів на наступний рік на три дні. За цей час дуже напружено попрацювали всі без винятку комісії, трохи полаялись між собою наші урядовці. Хтось когось переконав, хтось комусь щось довів або ні, але взагалі була проведена дуже важлива і дуже, на мій погляд, корисна робота. Щойно в співдоповіді голови комісії Печерова Андрія Васильовича проекти плану і бюджету республіки на наступний рік були піддані нищівній критиці. Можна погоджуватися або не погоджуватися з окремими висновками, але я не хочу ні відкидати, ні спростовувати факти, які там були наведені. Бо план і бюджет справді дуже і дуже напружені, дуже важкі. Але, шановні колеги, план і бюджет - це не картина, це не пейзаж, який можна намалювати більш або менш талановито. І план, і бюджет - це дзеркало, яке відображує стан справ, це дзеркало, яке відображує ситуацію, яка реально склалася, а з якої причини - це вже інша справа. Тому підфарбувати його, прикрасити мені просто не дозволів моя професійна гідність. Якщо це зробити, то це буде не бюджет, а просто лялькова вистава, яка не потрібка нікому з присутніх у залі. Тому я хотів би просити вас, шановні колеги, послухати, які зміни відбулися за останніх два-три дні, і що я, власне, як голова Уряду, вам зараз пропоную.

Насамперед про відносини республіканського бюджету із союзним бюджетом. Оскільки Мінфін СРСР не виконав своєї обіцянки і не дав згоди на повну дотацію вугільної промисловості /ви знаєте, вона становила 13,6 мільярда карбованців, а виділяє Мінфін лише 6 мільярдів карбованців/, я пропоную зробити такий рішучий крок: залишити в республіканському бюджеті всі сто відсотків відрахувань податку з обороту всіх підприємств

незалежно від їх підпорядкування. /Оплески/. Дякую, товариші, за підтримку. Я хочу сказати, що це нам дасть можливість збільшити доходи бюджету республіки на 6,3 мільярда карбованців.

Друге. Пропоную поширити республіканське підпорядкування на металургійну і вугільну промисловості. /Оплески/. Досить, товариші, вагань і сумнівів. Шахтарі вже другий рік добиваються цього, ми їм це обіцяли і треба дотримувати свого слова.

Треба мати на увазі таку деталь. Повернувши в республіканське підпорядкування вугільну і металургійну промисловості, ми зрушені будемо змінити і ціни на вугілля з урахуванням навантаження на бюджет. При цьому існуючі пільги /до речі, про них говорив щойно і депутат Печеров/ будуть збережені для певних категорій населення. Зараз же, товариші, за собівартості тонни вугілля 40 або майже 40 карбованців тонна його продається населенню, як вам відомо, за 16 карбованців, тобто рівно за стільки, скільки зараз на Бесарабському ринку Києва коштує курка або кілограм м'яса. За рахунок відшкодування різниці ціни на вугілля, яке реалізується тільки населенню, до республіканського бюджету надійде майже 900 мільйонів карбованців.

Якщо врахувати, що металургійна промисловість хоч і низькорентабельна, але все-таки не збиткова, то я вважаю, що наш республіканський бюджет витримає таке навантаження.

Тепер щодо агропромислового комплексу. Ви знаєте, коли надходили запитання доповідачам - Антонову і Коваленку, - то найбільше були стурбовані представники агропромислового комплексу. Я вважаю, що їхня тривога була правильною і справедливою.

Зараз Уряд республіки зробив максимально можливе, щоб у нинішніх умовах реалізувати всі вимоги Закону про пріоритетність соціального розвитку села. На розвиток агропромислового комплексу направляється 3 мільярди карбованців централізованих капіталовкладень, що перевищує 71 процент від їх обсягу по народному господарству республіки в цілому. До речі, нагадаю, що законом передбачалося 68 процентів.

Ліміти будівельно-монтажних робіт /я підкреслюю, Анатолію Григоровичу, щоб це чули всі/ без індивідуального будівництва обраховані матеріально-технічними ресурсами і визначені в обсязі 4,7 мільярда карбованців, що майже на мільярд карбованців більше, ніж передбачалося планом поточного року.

Зробити такий крок було дуже нелегко. Адже буквально від живого треба було відривати, і я певен, що зможу переконати всіх представників інших галузей промисловості і соціальної сфери у виключній необхідності таких жорстких заходів.

Шановні народні депутати! Уряд вважає за необхідне в наступному році підвищити заробітну плату вчителям, працівникам охорони здоров'я, довести її до рівня середньомісячної заробітної плати робітників і службовців, що склалася в нинішньому році. /Оплески/.

Дякую. На це потрібно буде витрати з бюджету збільшити на 1,6 мільярда карбованців. Я дуже сподіваюсь, що ви підтримуєте і цей захід Уряду. Таким чином, загальні видатки бюджету республіки на 1991 рік становитимуть 57,9 мільярда карбованців. Тобто дефіцит бюджету становить 7,1 мільярда карбованців, або 12,3 відсотка. Хочу сказати, шановні депутати, що такий дефіцит бюджету - це ще не підстава для переляку або паніки. Як мені стало відомо, буквально три дні тому Білорусія затвердила свій

план і бюджет з дефіцитом в 3,5 мільярді карбованців, що становить 20 відсотків до загальної суми бюджету. Для нашої республіки 12 відсотків - це не така вже й велика небезпека, щоб відновитися від намірів виконати цілий ряд обіцянок, які давалися Урядом. Вважаю, що ми теж повинні піти таким шліхом.

Шановні народні депутати! Уряд республіки підійшов до формування проектів плану і бюджету винятково об'єктивно. За цих умов ми розробили план і бюджет цілком оптимальний. Вимагати неможливого від нас просто не можна. І це я просив би вас усвідомити. Певен, ми знаємо, що треба зробити, знаємо, як стабілізувати становище. Реалізація Програми переходу до ринкових відносин вже почалася. Сам по собі той факт, що наша республіка чи не єдина, що не допустила емісії в цьому році, бо навіть вилучила з обігу певну частку асигнувань. Скажімо, в ІV кварталі вилучено з обігу 377 мільйонів карбованців. І це результат нашої з вами політики. Зокрема, і політики з купонами, яку ви тут дуже гаряче обговорювали. Прошу вашої підтримки при остаточному вирішенні долі плану і бюджету. Давайте на хвилинку задумаємося і уявимо собі, що буде, якщо бюджет і план не будуть прийняті. Немає ж ні плану, ні бюджету у країні в цілому. І не зовсім невідомо, коли вони будуть. Якщо так буде і з нами, то, перш за все, ми, принаймні першу половину року повинні будемо працювати, чекаючи вказівок центру, вказівок Мінфіну СРСР і Держплану СРСР. Будемо просто плестися у хвості подій, працювати без керма і вітрил. Зрозуміло ж, ні про яку самостійну економічну політику за цих обставин не може бути й мови.

Допомога селу не буде надана, забезпечити його матеріальними ресурсами буде неможливо, бо ми не зможемо давати гарантію, як буде розподіляти Держпостач СРСР і Держплан РСР матеріальні ресурси для села.

Ми не зможемо, звичайно, поширити республіканське

підпорядкування на металургів і шахтарів. І найголовніше те, що всі договори, які ми зараз уклали з союзними республіками, треба буде анулювати, тому що їх реалізація вийде з-під контролю, Без плану не можна контролювати, як будуть виконуватися ці договори, і ніякі економічні зв'язки, які вже встановлені між нашими республіками, не будуть реалізовані.

Шановні народні депутати! Я прошу вас зробити свій вибір, я сподіваюся на вашу державну мудрість, на вашу підтримку Уряду.

Дякую за увагу.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Товариші, для обговорення цього питання записалися 96 депутатів. Якщо ми почнемо із запитань до доповідачів, то взагалі нічого не обговоримо. Вітольд Павлович не робив доповіді, він робив повідомлення від Уряду до внесених законопроектів і в зв'язку з виступом Андрія Васильовича Печерова від комісії, який зупинився на тому, що змінилося за три дні.

Приступаємо до обговорення. Але я вас попереджаю, що на виступи записалися 96 депутатів. В Президії ми цей список розглядали і дійшли висновку перевагу надавати тим, хто виступатиме від постійних комісій Верховної Ради, адже там це питання обговорювалося, і таким чином буде більше узагальнених думок. Але це не означає, що не буде надано можливості виступити будь-кому з народних депутатів.

Регламент який буде? Десять, п'ять? Товариші, у нашому Тимчасовому регламенті записано, що тривалість виступу -до десяти хвилин, але всі показують - п'ять.

ШУМ У ЗАЛІ.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Он, дивіться на руки, ніде десять немає. Тому ставимо на голосування питання про регламент. Ви бачите, більше рук за п'ять хвилин. Вноситься пропозиція змінити тривалість виступу з десяти до п'яти хвилин. Хто за таку пропозицію, прошу проголосувати.

"За" - 215. Рішення прийнято. Рішення прийнято /це вже процедурне питання - від загальної кількості/

Слово надається народному депутату Курашику від Комісії з питань розвитку базових галузей народного господарства і від територіальної групи Криму. За ним виступатиме депутат Стецьків.

КУРАШИК В.В., голова виконкому Кримської обласної Ради народних депутатів /Євпаторійський виборчий округ, Кримська область/. Уважаемые товарищи! В трудное положение мы поставили наши области, города, районы, наши низовые бюджетные организации тем, что рассматриваем бюджет так поздно. Поэтому я предлагаю поработать так, чтобы бюджет мы все же приняли, как это сделали Верховные Советы Белоруссии и других республик, и дали возможность нашему Правительству работать. Ничего нет хуже в жизни, чем неопределенность.

А теперь конкретно по плану и бюджету. Прошло достаточно времени после принятия Верховным Советом СССР Декларации по переселению крымско-татарского народа. Декларация, товарищи, это

-лозунг. Нельзя было принимать Декларацию без программы, без обеспечения этого процесса финансовыми, материальными ресурсами, без механизма переселения. Но это уже на совести народных депутатов СССР. За короткий срок в Крым прибыло более 120 тысяч крымских татар. Процесс продолжается стихийно. И никого из высокого Верховного Совета не волнует то, что эти люди без жилья, без работы. Остро ощущается дефицит продовольствия, школьных мест, объектов здравоохранения.

Усложнилась и жизнь людей, которые проживали до этого в Крыму. Более 13 тысяч детей крымских татар надо было определить 1 сентября в школу. Посчитайте, сколько дополнительно нужно было школ. И пока Крымской области не выделено ни рубля, товарищи, на эти затраты. Люди наши с участием Совета Министров республики, Госплана оббивают пороги в Москве, выпрашивая, как милостыню, средства на этот сложный процесс. Постоянно обращаемся мы к товарищам Рыжкову, Лукьянову, Горбачеву. Это яркий пример того, что даже на таком высоком уровне принимаются решения непродуманные, не обеспеченные финансовыми ресурсами, и последствия их легко прогнозируются. Получается так, что, создав искусственно условия для дестабилизации обстановки, Крым оставили один на один с этой бедой. Я хочу, товарищи, напомнить, что только на отдых и лечение Крыму приходится принимать 8 миллионов человек. 56 народных депутатов в этом году под крымским солнцем тоже отдыхали и набирались здоровья. И в то же время никто не интересуется этой важной, большой проблемой. Я предлагаю, чтобы в плане и бюджете на 1991 год крымскотатарская проблема была выделена отдельным разделом.

Во избежание нежелательных последствий надо сократить вывоз из Крыма -продовольствия, особенно мяса, надо окончательно прекратить вывоз строительных материалов. Ведь добыча материалов идет в ущерб экологии. Нам даже планируют вывоз картофеля.

Товарищи дорогие! Крым картофеля не выращивает, Крым картофель завозит. Мы не можем согласиться, когда затрачиваем ручной труд и получаем... /нерозбірливо/. Мы за копейки с налогооборота вывозим виноматериалы с Крыма, хотя все знают, что

у нас есть современные заводы, которые не загружены. У нас есть прекрасные кадры виноделов, и Крым должен выпускать эту продукцию у себя. Мы просим поддержать нас в этом.

Несколько слов об органах управления. Что мы с вами натворили здесь? Разве люди смогут нам простить то, что затраты на содержание органов государственной власти и управления в 1990 году составили 351 миллион рублей, а в 1991 мы планируем уже 836 миллионов рублей, на полмиллиарда больше. Что, люди от того разве жить станут лучше, если мы так увеличим затраты, или в народном хозяйстве порядка станет больше? Конечно, нет. Аппарат Секретариата, я считаю, вырос излишне. Он больше аппарат, чем... /нерозбірливо/... Совета Министров республики. Созданы комитеты в республике. Нам предлагают создавать комитеты в городах, в районах, в областях. Но мы, конечно, это не позволим делать.

Еще несколько слов. Во время экономических реформ важную роль играют органы статистики. По статистике Крыма и состоянию этих органов его я вижу, как разрушается эта служба. Вы все сами не знали, что органы статистики были на союзном бюджете. Сейчас, когда не предусмотрено финансирование, эти органы разрушаются. А надо их не только сохранить, но и перестроить с учетом современных требований.

В заключение я хочу внести такие предложения. /Нерозбірливо/... не говоря о том, что надо больше производить, надо больше зарабатывать. Но для преодоления дефицита в республике нужны новые нетрадиционные источники поступлений. Старые источники мы все с вами взяли. Я имею в виду земельный налог, экологический налог, налоги на коммерческую деятельность в

портовых, курортных городах. В Крыму более 1000 различных санаториев, но ни один санаторий бюджета еще не создает. Надо санатории перевести на бюджет, ввести налог на прибыль от использования природных ресурсов. Права надо давать, смотря какие. Надо дать право изменять платежи в бюджет тем, кто наращивает производство новых товаров народного потребления. А относительно непопулярных мер, я считаю, что это право должно оставить себе Правительство.

Люди не поймут, если каждая область будет устанавливать свою цену на пользование городским транспортом, коммунальными услугами. Этим мы сделаем области еще более разрозненными. Такой подход можно назвать так: подставить местные власти под гнев народа.

Считаю, этого делать нельзя.

Спасибо за внимание.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Слово надається народному депутату Стецьківу від Комісії у питаннях законодавства і законності. За ним виступатиме народний депутат Віцяк.

СТЕЦЬКІВ Т.О., член Комісії Верховної Ради Української РСР у питаннях законодавства і законності /Мостиський виборчий округ, Львівська область/.

Шановні депутати! Комісія з питань законодавства і законності проаналізувала підсумки розвитку нашої економіки за 1989 рік, план та бюджет на 1991 рік і дійшла таких висновків: ситуацію, в якій ми приймаємо план і бюджет на наступний рік, важко назвати навіть кризовою. Ситуація... /нерозбірливо/... лише два приклади. Якщо

середньорічні темпи приросту національного доходу у 1966 - 1988 роках в економіці становили 3,9 процента, то за 1990 рік - 0,9 процента. Проте світова практика доводить, що для нормального економічного розвитку будь-якої країни, тим більше такої, як Україна, потрібний щорічний приріст не менше як 2,3 процента. Загальний темп промислового виробництва за 1990 рік знизився на 0,2 процента, якщо брати важку індустрію, - то на 2 проценти. І таке ж саме зниження ми спостерігаємо в основних галузях виробництва. Якщо Голова Ради Міністрів зараз говорить про те, що дефіцит бюджету у нас невисокий, то він був би правий лише в одному випадку, якби розвиток нашої економіки характеризувався тенденцією до підйому, а не до спаду.

Проте я далекий від думки, що Уряд не бачить зараз складності і трагізму ситуації, в якій опинилася Україна. Очевидно, бачить і прагне: щось зробити. Це "щось" виливається у проектах плану та бюджету на 1991 рік, у відчайдушній спробі стримати наростаючий, як снігове лавина, спад виробництва, втриматись хоча б на позиціях 1990 року. Через те переважна більшість загальноекономічних показників ледь перевищує фактично досягнутий рівень цього року і, як правило, є нижчими за 1989 рік. Проект плану передбачає ріст національного доходу в 1991 році не 1,7 процента, а товариш Антонов, виступаючи тут у четвер, говорив: якщо стимулювати підприємства, то ріст міг би скласти 3,2 процента. Я думаю, що Держплан і сам не вірить у те. що він написав і що він нам тут сказав.

За рахунок чого Уряд збирається здійснити такі високі темпи росту промисловості? Можливо, за рахунок того, що з підприємств стягується податок у розмірі 45 процентів від прибутку і ще плюс 5 процентів податку на Чорнобиль? може, за рахунок 11 процентів, якими збирається оподаткувати фонд оплати праці? Можливо, Уряд збирається досягти росту національного доходу за рахунок не державного сектора, а акціонерних, колективних, приватних господарств? Нічого подібного. Він збирається робити пряно протилежне - обмежити пільги по оподаткуванню прибутку. А ці пільги переважно застосовуються для малих і кооперативних підприємств.

Фактично не видно, який вплив економічної реформи, зокрема роздержавлення, на економіку. Скажімо, цифри щодо торгівлі. Державний сектор зараз там складає 70 процентів, пропонується зменшити його на 2 проценти, до 68. Ми повинні усвідомити зараз для себе кілька очевидних істин. Держсектор промисловості, особливо група "А", у тому вигляді, в якому він існує сьогодні, суттєвого приросту дати не може. Навпаки, треба думати, як врятувати від краху санкцій і державний сектор. Виробничі капвкладення нарощувати також не можна. Не призведе до краху спочатку бюджету, а потім і господарства" Але без додаткових капвкладень неможлива реконструкція. Таким чином, виникає замкнуте коло. Але вихід з цього замкнутого кола є. Ключовим моментом у цьому плані є роздержавлення власника і власності, створення максимально сприятливих умов для розвитку недержавного сектора в економіці, в першу чергу сфери виробництва товарів народного споживання, яка також себе вичерпала. От якраз у цьому напрямі проект плану практично нічого нам не говорить.

Щодо бюджету. Важко зрозуміти, як мочена було складати бюджет всупереч основоположним документам, прийнятим Верховною Радою: Декларації про державний суверенітет України, Закону про економічну самостійність Української РСР і Закону про фінансово-бюджетну систему. Планувати відрахування ІЗ мільярдів в союзний бюджет але тепер менше, майже 12 мільярдів бюджетний дефіцит, і збиратись покрити цей дефіцит за рахунок обдирання населення. Якщо Мінфін має досить сміливості пропонувати залатати бюджетну дірку збільшенням квартплати і плати за проїзд у транспорті, підвищенням тарифів на користування теплою водою, зв'язком та каналізацією, то чому її не вистачає, коли постає питання про чергову сплату данини в союзний бюджет?

Сьогоднішній виступ Голови Ради Міністрів показав, що такої сміливості нашому Уряду вистачає лише наполовину. Податок з обороту буде зараховуватись до республіканського бюджету. А як бути з податком на прибуток? Адже якщо ми залишимо податок на прибуток і податок з обороту в республіканському бюджеті, ми таким чином з лихвою можемо перекрити бюджетний дефіциті забезпечити одноканальний зв'язок, коли республіка на забезпечення загальносоюзних програм буде здійснювати лише цільові відрахування. Якщо ж Раді Міністрів не вистачає якихось повноважень чи якихось нових законодавчих актів, то що їй завадило запропонувати на розгляд Верховної Ради ті законодавчі акти?

Абсолютно незрозумілим залишається і той факт, як можна було розраховувати бюджет, не прийнявши Закон про оподаткування та про ставки податку з підприємств, організацій та громадян, а взявши один до одного аналогічні закони СРСР? Невже вона вважає, що стаття 71 Конституції України про пріоритет законів республіки звільняє її від обов'язку подавати на затвердження Верховної Ради такі важливі питання, як ставки податку?

І два слова про надзвичайні заходи. Ми, звичайно, розуміємо

- надзвичайні заходи потрібні. Наша економіка в такому стані, що без них не обійтися. Але я пропоную ті надзвичайні заходи суттєво переглянути, залишивши лише найбільш необхідні.

Що стосується бюджету. Пропозиція комісії - відправити проект його на доопрацювання. Якщо ж складеться така ситуація, що бюджет не буде прийнятий, то у всіх конституціях європейських країн

існують спеціальні статті і норми, в яких чітко вказується, що в разі неприйняття бюджету до 1 січня наступного року автоматично продовжується дія старого бюджету. І якщо нам не вдасться цього зробити, ми повинні вчинити саме так. Приймати цей бюджет неможливо.

Дякую за увагу.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Слово від Комісії з питань здоров'я людини надається її голові депутату Віцяку Павлу Івановичу. За ним виступатиме депутат Салій.

ВІЦЯК П.І., голова Комісії Верховної Ради Української РСР з питань здоров'я людини /Камінь-Каширський виборчий округ, Волинська область/. Шановні народні депутати, шановний головуючий! Майже вся попередня діяльність парламенту нинішнього скликання була пов'язана з прийняттям тих законів, що мають довгострокову дію і виявлять свою ефективність з часом. Наші виборці неоднозначно ставляться до них.

І от сьогодні чи не вперше ми приймаємо документи, за якими Україна має жити вже в наступному році і які значною мірою засвідчать соціальну спроможність парламенту. Саме сьогодні ми повинні довести, що пам'ятаємо про необхідність виконання наших передвиборних програм. Я маю на увазі, що кожен або майже кожен із нас обіцяв зробити все можливе для покращення здоров'я народу. Хочу привернути вашу увагу? шановні народні депутати, до цього питання тому, що без здоров'я нації не можна осилити найгеніальнішу економічну програму.

Очевидно, вам відомо, що демографічна ситуація на Україні знаходиться у критичному стані. Вперше за нашу історію коефіцієнт відтворення населення як основний показник демографічного стану з 1989 року впав нижче 1. Український народ переступає ту межу, за якою для недалекого майбутнього будуть непотрібні вже прийняті і задумані закони. Не буде народу - не треба держави, законів. Сьогодні можна затримати загрозливі демографічні явища засобами, серед яких важливе місце займає охорона здоров'я, поліпшення медичного обслуговування. Але для цього ми мусимо відповідно матеріально забезпечити цю важливу галузь. Ми, лікарі, ви, наші пацієнти - усі ми в переважній більшості відчуваємо на собі постійний гіркий досвід деформації у державному бюджеті у вигляді залишкового фінансування злиденної охорони здоров'я. На такому підході ми знову намагаємося лікувати не хворобу, а її зовнішню ознаку.

Представлений бюджет - це вчорашній метод завуальовування істини. Не будемо обманювати себе в тому, що стан медицини, здоров'я народу покращаться. Медики вже фактично стали заложниками суспільства, через те що несуть перед ним моральну і навіть кримінальну відповідальність, через те, що суспільство не створює для цього відповідних умов.

Виступаючи з проектом бюджету, Міністр фінансів, шановний Коваленко Олександр Миколайович, повідомив як про велике досягнення, що видатки на охорону здоров'я збільшено на 2,5 мільярда карбованців, тобто на 58 процентів. Але з цієї суми необхідно вилучити витрати, пов'язані з підвищеними цінами й тарифами... /нерозбірливо/.. а також нарахуванням на заробітну плату по соціальному страхуванню, які, за підрахунками, становитимуть 1,7 мільярда карбованців, тобто реальний приріст коштів, які підуть на розвиток медицини, становитиме 800 мільйонів карбованців.

Запланований бюджет не забезпечить переоснащення найнеобхіднішою лікувально-діагностичною апаратурою існуючі медичні заклади, ми і далі будемо злиденними, ми і далі будемо дивитися на Захід і розводити руками.

За умов дефіциту бюджету Міністерство охорони здоров'я не може розв'язати ще одну назрілу, надзвичайно велику, важливу для нас проблему. Мова іде про збільшення заробітної плати медичним працівникам. Адже нині вона становить всього 152 карбованці. В той час середній рівень по народному господарству - 236 карбованців. За оплатою праці медичні працівники України стоять на 13 місці серед союзних республік. Чому так сталося? Та тому, що постанови Уряду про підвищення заробітної плати медикам виконувалися в республіці надто повільно порівняно з іншими регіонами. Лише тепер в бюджеті передбачено 200 мільйонів карбованців на підвищення заробітної плати відповідно до постанови, прийнятої 1966 року.

До комісії надійшли вимоги від імені сотень тисяч медичних працівників. Соціальне напруження в галузі досягло межі страйку. Майже в усіх лікарнях існують страйкові комітети. До Верховної Ради України звернулися медичні працівники-делегати з'їзду профспілок республіки. Одна з основних вимог - досить спекулювати високоморальною і благородною клятвою Гіпократа перед лікарем - людиною з вищою освітою, яка за матеріальним становищем стоїть за межею бідності. Тому комісія просить вишукати можливість передбачити у бюджеті додатково 1,8 мільярда карбованців у 1991 році на підвищення заробітної плати медичним працівникам, довівши її до середнього рівня у народному господарстві. Де їх знайти? Я надіюся, що Уряд знає. Я взагалі пропоную передбачити в бюджеті республіки в першу чергу заходи щодо поліпшення матеріального становища низькооплачуваних верств населення, їх соціальної захищеності на порозі

нестримного зростання Фінансових труднощів.

Світовий досвід засвідчує, що коли держава і суспільство знаходяться в кризовому стані /а саме його ми переживаємо/, вихід із кризи одночасно з нарощуванням соціальних програм майже нереальний. Але я веду сьогодні мову про медицину не як про одну з галузей соціального розвитку, а як про галузь, від діяльності якої залежить виживання народу. Зараз вона нагадує собою хворого, що вже вибивається із сил. А хіба хвора медицина може зберегти суспільство? Тому сьогодні, шановні народні депутати, ви повинні допомогти фінансовими ін'єкціями медикам, а медицина допоможе нам усім.

Враховуючи сьогоднішній виступ Вітольда Павловича, я думаю, є така можливість і пропоную план та бюджет на 1991 рік затвердити.

Дякую за увагу.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Слово надається народному депутату Салію. За ним буде виступати депутат Панченко.

САЛІЙ І.М., голова Подільської районної Ради народних депутатів м. Києва /Подільський виборчий округ, м. Київ/. Шановні депутати! Пращурам і богам слава, їхніми ділами ще не вмерла Україна, та, на мій погляд, наша робота поки що розквіту Україні не обіцяє.

Дійсно, стан економіки просто жахливий, і врешті-решт необхідно втомленим і знервованим нашим людям біля телебачення і в чергах сказати всю правду. А правда полягає в тому, що коли нас обирали, то на Житньому ринку ціна м'яса за кілограм була 5 карбованців, а сьогодні вже поки ми тут з вами засідаємо - 15.

Тому я вважаю, що цей перший том, де написано, що все знижується в цьому році, треба надрукувати! Немає тут ніяких секретів, поки що результати, наслідки роботи в цьому році просто жахливі.

По-друге, якщо ми візьмемо інший том - проект Основних напрямів, тут евристичних або якихось надійливих рішень ми теж не знаходимо, тому що тут написано: валовий суспільний продукт досягне 384 мільярдів, з яких 95 мільярдів /25 відсотків/ - це всетаки за рахунок підвищення цін, і треба, щоб ми всі це знали. Якщо життєвий рівень підвищиться на 2 з чимось там відсотки, то грошові доходи збільшаться на 16, а це означає, що і наступного року шокова терапія буде продовжуватися.

Я абсолютно підтримую позицію Вітольда Павловича про те, що необхідно збільшити заробітну плату і підтримати вчителів, чи підтримати освітян, підтримати лікарів і селян. Дійсно так, тільки я хочу спитати - звідки? Чому ми не обговорюємо, звідки візьмуться ці гроші?

Я хотів би, щоб ви звернули увагу, що головні надходження в бюджет йдуть з державних підприємств. Що ми зробили для того, щоб державні підприємства могли в новому році функціонувати краще? Та нічого такого ми не зробили, тим більше, що, як ви знаєте, ціни на енергію збільшуються, сама продукція наших підприємств починає бути збитковою. Підприємства будуть скорочувати випуск товарів народного споживання. Таким чином, якщо ми в районі мали навіть доход, прибуток на підприємствах 190 мільйонів карбованців, то ми його на наступний рік прогнозуємо втричі меншим. Чому тоді ми передбачаємо в нашому прогнозі, що він буде збільшуватись?

До речі, такі ж програми на житлове господарство, на енергію, на транспорт ми теж хочемо покласти на державні підприємства. То, напевно, це не зовсім вірно, тому що всі форми власності рівні, всі підприємці, напевно, теж повинні внести хоча б якусь частку. Немає ніяких надій на те, що прибуток бюджету збільшиться від кооперативів. По-перше, кооператорам купонна система не дуже підходить. По-друге, вони теж не ликом шиті - вони переходять собі спокійно в малі підприємства, а малі підприємства на два роки звільнені від будь-яких податків.

А тепер щодо малих підприємств, їх близько 200 тільки в нашому районі. На цих підприємствах торгівлею займаються, тільки не виробництвом. Тому я думаю, що ми повинні сюди додати ще пакет законів.

Тепер відносно Києва. Я повинен вам сказати, що столиця України працює звитяжно, має непогані наслідки в промисловості. Тільки який підхід? Якщо Мінфін планує нам один розмір доходів, то саме місто їх розраховує на 15-16,5 процента. Тобто оптимізм Мінфіну і оптимізм Уряду різні. І так по всіх статтях. Тому доводиться завищувати бюджет.

Сьогодні головне питання для киян, та, мабуть, і для всіх,

-про дотацію. На цей рік дотація по м'ясу і по молоку 62 проценти видатків бюджету міста, тобто практично 2 мільярди. По-перше, не всі кияни його поїдають. По-друге, звідки ми їх отримаємо? Вноситься офіційна пропозиція за дорученням делегації від Києва: переглянути розмір дотації і брати її на союзному рівні.

А головне, ми вносимо пропозицію сказати все чесно людям, помісячне чи поквартально виплатити їм дотацію на оце все м'ясо, і таким чином привести у відповідність ціни. Поки ми будемо тільки видавати, не регулювати ціни, економіка функціонувати практично не зможе. І після цього нам не треба 55 відсотків із надходження з обороту, Київ просить 45,6 відсотка, а від республіканського й союзного підпорядкування - всього-навсього Київ просить надати 13 відсотків всіх надходжень. Дякую.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Слово від Комісії з питань культури та духовного відродження надається депутату Панченку. За ним виступатиме депутат Сухий.

ПАНЧЕНКО В.Є., відповідальний секретар Кіровоградської обласної організації Спілки письменників України, доцент Кіровоградського державного педагогічного інституту імені О.С. Пушкіна /Ленінський виборчий округ, Кіровоградська область/. Шановні депутати! Говорячи з тривогою про хліб насущний, залишмо частку тривоги і для роздумів про хліб духовний, для того є всі підстави. Адже в ситуації, коли насуваються загадкові для нашого суспільства ринкові відносини, культура, м'яко кажучи, почувається дуже й дуже незатишно. Духовну сферу ще дужче захоплює в свої зовсім не солодкі обійми комерція, і це дає право сказати з усією ясністю: культура в небезпеці. Вона потребує державного захисту.

Комісія з питань культури та духовного відродження разом з Міністерством культури, Держкомпреси, Мінфіном, Держекономіки проаналізувала показники проекту Державного бюджету та Основних напрямів економічного і соціального розвитку республіки на наступний рік у галузі культури і прийшла до висновку: вони не тільки

не забезпечують виходу з критичного стану, в якому опинилась національна культура і мистецтво, а й не створюють умов для його стабілізації. Проектом державного бюджету, як ми вже чули, передбачено збільшити витрати на культуру і мистецтво у 1,7 раза. Здавалося б, усе нормально, але справа в тому, що життя наше вельми хитре, отож і цифри воно робить теж хитрими. Оте 1,7 раза, на жаль, не можна сприймати як факт реального поліпшення фінансово-економічного стану культурно-освітніх та мистецьких закладів, як реальну можливість зміцнити їхню базу, розширити сферу діяльності, піднести її на якісно новий і віщий рівень. Чому? А тому, що кошти головним чином спрямовуються на те, аби підвищити заробітну плату працівникам культури, а також на покриття витрат у зв'язку з підвищенням оптових та введенням договірних пін. Це як у Степана Руданського -що вгорі я відірву, те внизу доточу. Більше того, як свідчать розрахунки місцевих Рад, передбачене збільшення асигнувань не дозволить профінансувати ці заходи в повному обсязі. Тому комісія, підтримавши клопотання Міністерства культури, вважає, що в Державному бюджеті слід переглянути позиції щодо виділення асигнувань на придбання інвентаря, проведення капітального ремонту культурно-освітніх установ і закладів мистецтва та Фінансування іншої їх поточної діяльності. Ці пропозиції передано в Комісію з питань планування, бюджету, фінансів і цін.

Зокрема, ось що ми пропонуємо в обов'язковому порядку.

По-перше. Задовольнити клопотання Міністерства культури УРСР і виділити 3 мільйони карбованців на виплату надбавок до заробітної плати працівникам провідних національних мистецьких колективів - народного хору імені Г. Верьовки, ансамблю танцю імені П. Вірського, капели бандуристів та інших. Багато хто в пошуках кращої долі вже подався звідси у кооперативи. Погодьтеся, шановні народні депутати, що без їхнього мистецтва Україна вже не зовсім

Україна.

По-друге. Підтримати Спілку народних майстрів України, надавши їй установчий фонд у сумі 50000 карбованців. Украй необхідно це новонародженій організації для того, щоб виборсатися з пелюшок і стати на ноги. Але це лише мінімум, необхідний для того, аби продовжити культурно-мистецьке життя республіки.

Настав час розв'язувати ні проблеми через інші концептуальні підходи. Зверніть увагу - видатки на культуру в національному доході нашої республіки складали до останнього року 0,5 процента, в бюджеті - 1,4 процента. А тепер порівняймо - в Азербайджані, Грузії, Литві показники вдвічі вищі. Отже, відступати нікуди, позаду лише братня Середня Азія.

Сучасний стан нашого суспільного розвитку вимагає іншого ставлення до фінансування культури. Шкода, що проект Державного бюджету концептуально не враховує принципової актуальності потреб духовного відродження культури.

Далі я хотів би сказати кілька тривожних слів про те, без чого ніхто із нас не став би депутатом. Про книжку, точніше, про книговидання. Питання "бути чи не бути?" для цієї сфери нашої культури стало вже суворою реальністю. Найголовніша біда - відсутність паперу. Я не називатиму цифри, скажу тільки, що з тим папером, який зараз має Держкомпреси у своему розпорядженні, республіка зможе одержати наступного року лише 105 мільйонів примірників книжок, це половина від нинішньої норми. Ми можемо загнати себе в трагічну, парадоксальну ситуацію: говоримо про відродження, а насправді справляємо тризну. На думку комісії, Рада Міністрів республіки повинна шити рішучих заходів по забезпеченню папером видавництв Держкомпреси в не менших обсягах, ніж виділялися 1990 року. З цього приводу місяць

тому ми підготували листа Вітольду Павловичу Фокіну, в якому є 13 конкретних пропозицій щодо поліпшення ситуації з папером. Ми розраховуємо на те, що це наше послання буде підтримане, і сподіваємося, що любов Уряду до книжки як до першоелементу культури не буде платонічною.

Слід подбати і про нашу Книжкову палату, де зібрано унікальні пам'ятки національної поліграфії. Цілий ряд конкретних пропозицій я опускаю у зв'язку із скороченням регламенту, і хотів би на закінчення сказати: культура наша потребує, як відомо, благородного напруження духу, але все одно вона не зможе обійтися без грошей. Держава, яка не байдужа до власного достоїнства, мусить бути постійно уважною до культури. Інакше станеться те, про що в одному із віршів саркастично писала Ліна Костенко: "Неначе й люди, все у них людське, але душа ще з дерева не злізла". Ці пропозиції ми передаємо нашому Урядові. Дякую за увагу.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Слово від Комісії з питань відродження та соціального розвитку села надається її голові депутату Сухому. За ним виступатиме депутат Швейка.

СУХИЙ В.В., голова Комісії Верховної Ради Української РСР запитань відродження та соціального розвитку села /Павлоградський виборчий округ, Дніпропетровська область/. Шановні народні депутати! Я хочу, щоб мене всі розуміли, тому говоритиму російською мовою.

Когда вырабатывался Закон о приоритетности социального развития села, я вас сверлю, никто из его авторов не рассчитывал тогда урвать что-то для села за счет других отраслей. Мы ставили одну цель - через закон организовывать работу по социальному возрождению села с тем, чтобы создать хотя бы элементарные человеческие условия для сельского жителя на производстве и в быту, благодаря этому, закрепить там людей, особенно молодежь, и затем, применив новые формы организации труда, получить необходимое количество продуктов питания - и таким образом сласти и город, и село от сложностей, которые уже сейчас негативно проявляются в продовольственном обеспечении республики.

Как показал ход обсуждения и голосования за этот закон, все мы - и депутата, и члены Правительства, и горожане, и селяне - были в этом вопросе едины. Ведь мы прекрасно понимали, что более важной задачи на сегодняшнем этапе, чем обеспечить людей продуктами питания, быть не может. Сельскохозяйственном пришагали самое активное участие в подготовке проектов бюджета и плана, несколько раз рассматривали проекты и поодиночке, и все три строительные комиссии, и обе сельскохозяйственные. Это было и в пятницу, и в субботу, да и сегодня. Должен сказать следующее: мы прекрасно понимаем, что сегодня надо соразмерять наши желания с возможностями. Понимаем, что нам надо обеспечить в первую очередь также работы по Чернобылю. Мы полностью поддерживаем повышение заработной платы и учителям, и медикам -дальше оттягивать там просто нельзя, это ясно. Но все мы -и депутаты, и члены Правительства, - должны хорошо понимать и то, что если первый закон, на который мы с вами столько потратили времени и выдали его, как говорят, "на-гора", не будет выполняться, то, естественно, тут же рождается вопрос: зачем нам такие законы

и зачем мы тратим время?

Лично я не буду настаивать на повышении всего денежного вклада. Я понимаю, и сегодня встреча с Витольдом Павловичем еще раз убедила, что, наверное, в первый год реализации этого закона больше пока невозможно сделать. И, видимо, мы обойдемся названными 13 миллиардами рублей, хотя эта сумма не намного выше базы 1989 года, и нас люди, наверное, во многом не поймут. Ибо в чем же тут приоритет, если пока не очень-то мы увеличиваем расходы на эти цели?

Хочу сказать о следующем. Мы не можем допустить того, что было раньше - когда посмотришь в план, как будто бы есть и деньги, есть и ресурсы, а лишь доходит дело до их получения, то цифры есть, а материалов нет. Как это было и раньше, и как, кстати, произошло в уходящем году.

Я лично верю Витольду Павловичу, знаю его отношение к селу. Он сегодня заверил на заседании Президиума, что каждый рубль капитальных вложений /а это 4,6 миллиарда рублей/ будет закрыт реальными ресурсами, а не теми, которыми закрывали село раньше.

И просто просил бы Госплан поручить подготовить для депутатов-аграрников согласно расчета потребностей /а расчет такой у нас есть, и вы его получили/ документ, за счет каких источников будут направлены ресурсы на село. Чтобы каждый депутат его получил. Мы еще раз обсудим и, думаю, найдем общий язык. И если мы направим - не столько важны деньги, сколько ресурсы - на село, думаю, люди нас поймут. По крайней мере, в следующем году. Если не направим -мы сами создадим ситуацию, о которой я говорил, что люди обязаны будут разобраться, кто же из нас не прав, кто не нужен. Тот, кто пишет плохие законы или тот, кто с первых дней их не выполняет?

ГОЛОВУЮЧИЙ. Слово від Комісії з питань економічної реформи

і управління народним господарством надається депутату Швайці. Після нього виступатиме депутат Білоусенко.

ШВАЙКА М.А., заступник голови Комісії Верховної Ради Української РСР з питань економічної реформи і управління народним господарством /Золочівський виборчий округ, Львівська область/. Шановні народні депутати! Шановний Іване Степановичу! Мені образливо за Уряд, який бездарно, непрофесійно, некомпетентно, аполітичне підійшов до підготовки проектів документів, які ми розглядаємо. Уряд не подав чіткої картини стану справ у республіці, тобто не показав, що ми маємо, куди йдемо і що треба робити. Три чверті з того, що створюють робітники і селяни, вилучається. Це понад 100 мільярдів карбованців. Заробітна плата на Україні найнижча. Ціни на продукцію встановлені занижені. Ми глибоко шануємо Вітольда Павловича за те, що він уболіває за інтереси республіки, але, на жаль, його помічники - і в першу чергу Урчукін, Гладуш та інші - стоять зовсім на інших позиціях. Тобто в Уряді немає єдності в цих питаннях. Якщо Вітольд Павлович домагається реалізації принципів суверенності, то помічники, скажемо відверто, протидіють йому.

Зішлюся для прикладу на сьогоднішню статтю Урчукіна "Казак думкою богатеет". Тобто дурень тішиться надією. Хто ж цією думкою багатіє? Виявляється, Верховна Рада України, яка збирається випустити гроші, збирається створити свою фінансовокредитну систему. Чи показав цей заступник голови Уряду наші фінансові можливості? Тобто хто розумний, а хто дурень? Відомого в усіх країнах світу бюджети поповнюються значною мірою за рахунок емісійного доходу. За рахунок створення банками кредитних ресурсів. Англія від цієї справи має більше доходів, ніж від економіки. В той же час Урчукін не хоче, щоб ми оволоділи цією справою.

Для прикладу. Україна має кредитних ресурсів понад 100 мільярдів карбованців. Центр ці кредитні ресурси забирає, дозволяє користуватися нам половиною і за це бера з нас данину в обсязі 1 мільярда 300 мільйонів карбованців. Хіба цього Урчукін не бачить? Коли б другу частину кредиту ми віддали з розрахунку 20 відсотків річних, то отримали б на комерційних засадах ще 10 мільярдів карбованців, тобто могли б повністю покрити дефіцит бюджету. Але, на жаль, Уряд цього не бачить.

Я не почув також інформації про наше ставлення до зовнішньоекономічної діяльності. Згідно з інформацією, яка надходить від Уряду, ця зовнішньоекономічна діяльність дає нагл щороку понад 6 мільярдів карбованців збитків. Але це зовсім не так. Ми маємо іншу інформацію - Україна виручає від зовнішньоекономічних операцій 2,5 мільярда доларів і вся ця сума надходить у розпорядження центру. Нам залишають мізер. Чому Уряд не намагається опанувати цими величезними сумами?

Я ще хотів би торкнутися проблеми, яку зачепив і Вітольд Павлович, а саме: проблеми інфляції. В той час, коли повсюдно випускаються зайві гроші, не треба багато розуму і зусиль, щоб припинити збільшення готівки в республіці, бо немає товарів. Отже, коли всі - здійснюють емісії, то, очевидно, й ми це ж повинні робити. Ми повинні збільшувати кількість грошей, підвищувати заробітну плату, підвищувати ціни і за безцінь не віддавати нашої продукції за межі. Ми від цього могли б виграти близько 5-6 мільярдів карбованців і за рахунок цього підвищити оплату праці, підвищити пенсії наших громадян.

Є й інші джерела, на які Уряд просто не звернув уваги. Тому я закликаю всіх вас серйозно підійти до цієї справи, можливо, допомогти Вітольду Павловичу в тому, щоб все-таки, виправивши проекти бюджету

і плану, ми змогли б дані документи прийняти. Дякую за увагу.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Слово надається депутату Білоусенку - голові підкомісії Комісії з питань планування, бюджету, фінансів і цін. Після нього буде виступати депутат Руденко.

БІЛОУСЕНКО О.Ф., перший заступник голови виконкому Запорізької обласної Ради народних депутатів - начальник головного планово-економічного управління /Токмацький виборчий округ, Запорізька область/. Шановні колеги! Шановні товариші! Економічна ситуація, яка склалася в республіці, потребує вирішення таких складнях і суперечливих за своїм змістом завдань, що план і бюджет на наступний рік набувають надзвичайного характеру. Державний комітет по економіці сформулював цілі, вирішенню яких, на його думку, підпорядковуються планові розробки, матеріальні та людські ресурси, фінанси. Серед них - створення умов для забезпечення в найближчі роки оздоровлення економіки, усунення соціальної напруженості, створення основи для динамічного соціальноекономічного розвитку в перспективі.

На жаль, ці завдання в дуже складних економічних умовах і за обмежених фінансових ресурсів вступають у значні протиріччя. Як відомо, оздоровлення економіки і насамперед фінансів вимагає максимального зменшення витрат в усіх сферах у виробництві, споживанні, отримання зростання грошового обігу. І навпаки, усунення соціальної напруженості - це передусім вирішення проблем, тісно пов'язаних з добробутом, серед яких підвищення заробітної плати, пенсій, стипендій, насичення споживчого ринку товарами широкого вжитку тощо.

На жаль, аналіз розробок до плану та бюджету стверджує, що основні напрямки, пріоритети і пропорції соціально-економічного

розвитку на 1991 рік не підкріплені відповідними заходами, розвитком окремих галузей і економіки в цілому, фінансами, розподіл яких в основному випливає з відомого принципу: "всем сестрам по серьгам"... Складається враження, що розділи державного плану розроблялися автономно, за старим, роками відпрацьованим трафаретом. Вони відірвані від життя, а тому більше схожі на декларації.

У доповіді Державного комітету по економіці не з'ясована ситуація про збалансованість виробничих програм сировинними ресурсами, відсутня ясність у формуванні цін.

Декларація про державний суверенітет України, Закон про економічну самостійність так і не звільнили державні установи республіки від всевладдя союзних відомств, котрі, як це було завжди, диктують, кому і скільки повинні віддати підприємства та організації республіки, як використати матеріальні й фінансові ресурси. Для таких умов закладені явно ідеалізовані пропорції розвитку галузей, і не будуть виконані в повному обсязі. Це стосується і промисловості, і сільського господарств, і будівництва. Видавати бажане за дійсне нині немає ніякої потреби. Народні депутати і населення України повинні знати істинний стан справ у економіці та фінансах, можливості вирішувати накопичені проблеми. На це вони мають право.

Кому не зрозуміло, що в умовах скорочення потенційних можливостей сільського господарства у зв'язку з Чорнобильською катастрофою, значного скорочення поголів'я великої рогатої худоби, свиней, птиці, зменшення кількості корів та погіршення їх якісної структури, відсутності економічного механізму стимулювання високоефективної роботи селянина збільшити виробництво продукції сільського господарства, особливо м'яса та молока, просто неможливо. І як би ми не ділили фонди, покращити стан справ з продуктами харчування в цілому по республіці в 1991 році буде дуже важко. Ніякі показники плану, держзамовлення, запропонований Держагропромом республіки зустрічний план-продаж мізерної кількості ресурсів цієї проблеми не вирішать. Як же бути? Відповіді в цих проектах поки що нема. Але шукати її потрібно якнайшвидше і не кулуарно, а радячись з фахівцями, працівниками АПК.

Не знайшов відповідного віддзеркалення в показниках Держплану і Закон про пріоритетність соціального розвитку села. Мені відомо, до Вітольд Павлович доручив доопрацювати цей розділ до кінця року. Але якщо сьогодні не вирішена проблема передачі на газифікацію села... /не чути/... труб, коли в нашій республіці їх виготовляється більше б мільйонів тонн, то про більш серйозні проблеми і говорити нічого. Зрозуміло, що нова назва плану, плану-прогнозу, який орієнтує на індикативне планування, більше відповідає перехідному до нових економічних відносин періоду, але ж не звільняє колективи Держплану, Мінфіну та інші від напруженої роботи над показниками проектів Державного плану розвитку народного господарства. Бюджету республіки, своєчасного подання їх на розгляд Верховної Ради Української РСР. На жаль, декому нова назва планування дала можливість зняти з себе відповідальність за показники та їх відпрацювання. Справді,

це ж не план, а "план-прогноз", та й не бюджет, а "бюджетпрогноз". Далеко ми підемо при такому відношенні до цих питань!

Шановні колеги! Закінчився період розробки п'ятирічних планів економічного розвитку територій. По-різному можна оцінювати їх значення, вплив на економічний і соціальний розвиток народного господарства, поліпшення нашого життя. Сьогодні ще не час для такого аналізу та й не в цьому справа. Турбує в зв'язку з цим інше. Розробляючи пожежно-аварійні проекти плану і бюджету на наступний рік, автори не звернули уваги, що 1991 рік відкриває новий етап у розвитку республіки. Незважаючи на складність ситуації, автори повинні були подивитися далі сьогоднішніх проблем і запропонувати пріоритетне фінансування тих галузей, розвиток яких буде фундаментом для побудови процвітаючої в майбутньому Української РСР як держави. На мій погляд, навіть при найскрутнішому становищі, в якому опинилася економіка України, ми не повинні шкодувати коштів на розвиток освіти, науки, культури та сільського господарства, на реалізацію розроблених у цих галузях програм. Звичайно, це не тільки підвищення заробітної плати. Впевнений, що немає необхідності переконувати вас і жителів України в необхідності цих пріоритетів. Час закінчився, я вибачаюсь.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Так, закінчуйте, будь ласка. Від Комісії з питань культури та духовного відродження ці пропозиції вже надходили. Ви слідкуйте, будь ласка.

БІЛОУСЕНКО О.Ф. Я хотів би, закінчуючи, сказати таке. Я підтримую все-таки Вітольда Павловича. Ми повинні прийняти ці документи, адже входимо в новий рік без плану і бюджету. Але ж і план, і бюджет мають великі недоробки. Тож я все-таки схиляюся

до думки, що потрібно доопрацювати в найближчі дні і план, і бюджет, щоб затвердити їх на наступний рік. Дякую.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Слово від Комісії з питань діяльності Рад народних депутатів, розвитку місцевого самоврядування надасться депутату Руденку. За ним виступатиме депутат Карасик.

РУДЕНКО В.М., заступник голови виконкому Гощанської районної Ради народних депутатів /Гощанський виборчий округ, Ровенська область/. Шановні народні депутати! Шановний Іване Степановичу! Зразу ж хочу висловити свою незгоду із запропонованими нам проектами плану економічного і соціального розвитку Української РСР і Державного бюджету Української РСР на 1991 рік.

По-перше. План економічного і соціального розвитку не відтворює реального стану справ в економіці та соціальній сфері Е республіці і не дає відповіді на питання, чи будуть якісь зрушення у поліпшенні життєвого рівня людей, забезпеченні населення промисловими і продовольчими, товарами у 1991 році. А це - найважливіші питання нашого життя.

По-друге. Республіканський бюджет викладений по-старому і практично не відтворює суті прийнятих нами Закону про місцеві Ради народних депутатів та розвиток місцевого самоврядування і Закону про бюджетну систему. І, на мою думку, саме... / нерозбірливо/, основною причиною дефіциту бюджету у великій сумі

- 11,9 мільярда карбованців. Який господар буде планувати видатки, знаючи про те, що в нього не буде доходів. А нам пропонують саме це. Це ж парадокс! Я вважаю, що приймати бюджет із дефіцитом ми просто не маємо морального права. І інший бік справи, відносно аналізу виконання бюджетів за 1989- 1990 роки. Вони свідчать про те, що й тоді дефіцит був запланований. Але доходи успішно вишукувалися.

Чи не свідчить це про те, що наше Міністерство фінансів просто легковажно підходить до процесу формування бюджету, сподіваючись на те, що якось-то воно буде, але це "якось буде" не завжди проходить. При розробці Закону про бюджетну систему в Міністерстві фінансів було сказано, що прийнята бюджетна система і нова система оподаткування дадуть змогу не передбачати дефіцит бюджету. Насправді, вийшло навпаки.

Наша комісія пропонує внести такі зміни у проект Закону про республіканський бюджет. Статтю 6 із проекту закону вилучити як таку, що суперечить прийнятим законам про бюджетну систему і про місцеві Ради народних депутатів та розвиток місцевого самоврядування і не дає змоги повною мірою формувати бюджети Рад народних депутатів базового рівня.

Статтю 7 викласти в редакції: "Установити, що фінансування видатків на відшкодування різниці в цінах на м'ясо і молоко, які споживаються в областях, місті Києві та Севастополі, провадиться в 1991 році за рахунок бюджетів шляхом виплати компенсаційних сум виконкомами Рад народних депутатів базового рівня кожному жителю республіки при встановленні дійсних реалізаційних цін на ці види продукції". І це, ми вважаємо, все-таки потрібно прийняти. Бо якщо ми 22 мільярди карбованців, які виділяються для дотації на продовольчі товари просто пустимо на компенсацію, не даючи їх людям, ці гроші просто потонуть. А якщо ми кожному жителю республіки, починаючи від маленького і закінчуючи старими людьми, дамо в середньому по 400 карбованців в рік на продукти, то, мабуть, кожен з них відчує, що Верховна Рада про них все-таки дбає.

На сторінці 4 у статті 8 вилучити абзац 3, так як його введення означає підвищення роздрібних цін на вказані види товарів,

що суперечить прийнятій нами Концепції переходу до ринкової економіки.

Абзац 10 на сторінці 5 викласти в такій редакції: "Запровадити оплату житла в будинках державного і громадського житлового фонду в розмірі 13,2 копійки за один квадратний метр загальної площі приміщення, передбачивши пільги для малозабезпечених громадян". І це треба обов'язково ввести.

І останнє. Ми пропонуємо проект закону доповнити статтею її у такій редакції: "Запровадити в 1991 році плату за землю і орендну плату за землю. Раді Міністрів Української РСР до 1 червня 1991 року подати на затвердження Верховній Раді Української РСР порядок і ставки плати за землю та граничні розміри орендної плати за землю". Люди в селах і люди в містах уже роками сплачують сільськогосподарський податок і земельну ренту. В той же час є й інші землекористувачі, а серед них і великі підприємства, які, зокрема, порушують екологію, порушують наше ставлення до землі. Вони просто експлуатують землю, нічого не даючи, і ми вважаємо, що це треба зробити.

До речі, коли наша комісія почала це питання з'ясовувати, то професор Новаковський, директор інституту "Укрземпроект" сказав, що він входив з пропозиціями з цього приводу до Міністерства фінансів і що їх інститут готовий подати розрахунки відносно плати за землю і орендної плати вже у цьому році, але Мінфін відмовив.

Коли ми звернулися до Мінфіну, він заперечив. Тож ми вважаємо, що серед цих двох сосен вони повинні знайти спільні корені і погодитися із зміною цієї статті. Дякую за увагу.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Слово від Комісії з питань агропромислового комплекс? надається депутату Карасик?. За ним виступатиме депутат Костенко.

КАРАСИК В.М., генеральний директор Харківського виробничого об'єднання по виробництву, заготівлі та переробці цукрових буряків /Богодухівський виборчий округ, Харківська область/. Уважаемые народные депутаты! Разрешите остановиться на отдельных вопросах, которые, с моей точки зрения, позволят улучшить продовольственное снабжение населення республики. От состояния дел в перерабатывающих отраслях, отраслях пищевой промышленности... во многом зависит от того, сколько и чего будет на прилавках наших магазинов, а у людей - на столе продуктов питания. К сожалению, сегодня дела в перерабатывающих отраслях плачевные.

До 1986 года по структуре управления Минпищепром отвечал за производство продуктов питания - для населения и снабжение пищевых отраслей материально-техническими ресурсами и оборудованием. При таком порядке удавалось поддерживать износ основного оборудования на уровне 50 процентов. Централизация материально-технического снабжения в Госагропроме, где функции обеспечения пищевых отраслей сведены к механическом? распределению по принципу: "что дали, то и поделили" без учета спроса и анализа состояния производства, привела к тому, что обеспечение технологическим оборудованием пищевых отраслей, например на 1991 год, находится всего лишь на уровне 18-30 процентов, или почти в два раза меньше, чем выделялось его в 1986 году.

За последние пять лет износ основного оборудования доведен до уровня 60-70 процентов. При таких темпах износа оборудования достаточно трех лет и в перерабатывающих отраслях наступит катастрофа, и как следствие - при наличии сырья будут пустые прилавки и голодные люди.

На сегодня... /нерозбірливо/... по вопросу выделения материально-технических ресурсов на 1991 год. Поэтому в который раз я вношу предложение: хотят или не хотят этого отдельные руководители республики, но нужно срочно создать орган, отвечающий за производство продуктов питания для людей. Иначе мы потеряем то, что имеем на сегодня.

Хотелось отдельно сказать о вводе пищевых отраслей. Приведу только один пример. В республике сегодня строятся три сахарных завода. Строятся они уже на протяжении 7-8 лет. Сроки переносятся из года в год. Если бы мы только в этом году ввели эти мощности, было бы дополнительно переработано 1 миллион тонн сахарной свеклы. Только за счет этого было бы получено дополнительно 250 тысяч тонн сахара и можно было бы снять проблему его талонного распределения.

Несколько слов о снабжении населения сахаром. Сахарники Украины выполнят в текущем году государственный заказ по производству сахара. Сверх госзаказа будет произведено 300 тысяч тонн сахара. Совет Министров республики принял решение создать на 1991 год резерв республики по сахару-песку, выработанному из сахарной свеклы, для обеспечения им населения до нового сезона. Сахарные заводы выработали необходимую продукцию и заложили ее в свои склады. Казалось бы, все хорошо. Но не решен вопрос, кто оплатит сахарным заводам эту продукцию, переходящие остатки резерва республики по сахару, составляющие 1 миллион 800 тысяч тонн на сумму 1,5 миллиарда рублей.

Минторг республики отказывается от оплаты сахарным заводам стоимости заложенного сахара в резерв. Минфин не решил вопрос об источниках финансирования затрат по хранению, оплаты процентов за банковский кредит. Агропромбанк республики не располагает лимитами кредитования остатков сахара. Такая волокита сегодня привела к тому, что коллективы сахарных заводов остались без заработной платы. Поэтому я просил бы Совет Министров республики, Минторг принять решение об оплате стоимости сахара, заложенного в резерв, а Минфину Украины изыскать источники финансирования затрат по его хранению, оплаты процентов за банковский кредит. Считаю целесообразным функции сбыта готовой продукции передать от органов Укроптбакалеи республики сахарной промышленности, переведя их на прямые связи между сахарными заводами и торгующими организациями.

И несколько слов, товарищи, о выделении инвалюты. Большое количество упаковочных и других материалов у нас в стране просто не производится. На эти цели выделялось ежегодно более 1 миллиарда инвалютных рублей. Выделение их на сегодняшний день не предусмотрено. Чтобы не остаться в первом полугодии 1991 года без мыла, сигарет, кондитерских изделий и других пищевых продуктов, есть просьба к Правительству республики - срочно решить эти вопросы.

Благодарю за внимание.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Слово надається депутату Костенку від Комісії у питаннях екології та раціонального природокористування. За ним виступатиме депутат Ходоровський.

КОСТЕНКО Ю.І., заступник голови Комісії Верховної Ради Української РСР у питаннях екології та раціонального природокористування /Червоноармійський виборчий округ, м. Київ/. Шановні депутати, шановний головуючий! На одинадцятій сесії Верховної Ради минулого скликання оголошено Україну зоною екологічної катастрофи. Проте у розглянутих нами проектах плану та бюджету не пропонуються радикальні заходи щодо виходу з екологічної кризи. І це зрозуміло. Бо враховуючи той дефіцит бюджету, який склався в республіці, це зробити неможливо.

Чи є у нас бюджетні резерви, які можна направити на природоохоронні заходи? Ось що показує наш аналіз. У проекті вказується, що загальна сума відрахувань до союзного бюджету становить 13,4 мільярда карбованців. Одночасно із союзного бюджету на території республіки будуть здійснені витрати у сумі 32,3 мільярда. Постає закономірне питання: невже, дійсно, центр Дає нам більше, ніж бере? Спроби з'ясувати цю ситуацію у Міністра фінансів, як ми всі бачили, результатів не дали. Проте, якщо виходити з того, що на території України виробляється продукції на 107 мільярдів карбованців, а республіканський бюджет становить відповідно 38 мільярдів, то прості арифметичні дії показують, що близько 69 мільярдів потрапляє до союзного бюджету і з них 32 повертається на Україну, а майже 37 мільярдів залишається там.

Але це ще не все. Фінансові доходи від зовнішньоторговельної діяльності підприємств, розташованих на території республіки, становлять 4,5 мільярда інвалютних карбованців. Після відрахувань до центру згідно з Указом Президента у нас повинно залишитися 2,6 мільярда. Але, як пояснює Уряд, виходячи з того, що всі зовнішньоекономічні операції здійснюються через союзні відомства, то і ці кошти

будуть зараховані до союзного бюджету. Таким чином, майже 10 мільярдів карбованців, з них більше 4 - у валюті, коштує нам зараз участь в існуючому Союзі. З урахуванням повідомлення Вітольда Павловича ці цифри дещо змінені, але суть від цього істотно не змінюється.

Отже, на наш погляд, - це і є резерв, за рахунок якого Уряд повинен ліквідувати свій бюджетний дефіцит. Проте він і тут пропонує зовсім інші заходи, з якими не можна погодитися, бо більшість із них здійснюється за рахунок нашого народу. Так, наприклад, пропонується ввести на підприємствах, об'єднаннях та в організаціях стабілізаційний податок у розмірі 11 відсотків до фонду оплати праці, що фактично рівноцінно зменшує можливості підприємств у підвищенні заробітної плати та розвитку соціальної сфери.

Далі пропонується ввести акцизи, себто підвищення роздрібних цін на автомобілі, телевізори, марочні вина, шампанське, пиво і тютюн, приблизно на 2,2 мільярда карбованців. Таке підвищення безпосередньо торкнеться бюджету кожної сім'ї.

Пропонується також обмежити застосування пільг щодо оподаткування прибутку, що в першу чергу призведе до ще більшого зубожіння таких сфер суспільства, як освіта, охорона здоров'я, фізкультура і спорт. Вельми вдарять по кишені кожного громадянина і особливо низькооплачувані верстви збільшення витрат на оплату житла, нова оплата за проїзд, нові тарифи на комунальні послуги та інше.

Ще одне зовсім не зрозуміле. Незважаючи на те, що Україна зазнала -найбільш жахливої ядерної катастрофи в історії людства і потребує допомоги всього світу, Уряд пропонує витрати по її ліквідації фактично перенести не на винуватих - Мінатоменергопром та центральні відомства, а на плечі нашого ж таки народу, встановивши так званий надзвичайний чорнобильський податок на прибуток підприємств.

Вибачте, а де ж Союз, де центр, який завжди простягує руку допомоги? Врешті-решт, де к ці наші 40 мільярдів, які ми щороку відраховуємо до Союзу? Таким чином, замість пошуку таких форм виходу із кризового стану, які прискорили б економічну реформу та захистили інтереси трудівника у цей складний період, Уряд перекладає весь тягар перехідного періоду на плечі народу, засвідчуючи цим свою неспроможність. Але тут винен не лише Уряд, тому що без вирішення нами одного принципового питання /це питання про власність підприємств/, Уряд і надалі буде неспроможним зробити щось суттєве у проекті нового бюджету. Виходячи із цього, пропонується:

Перше. Визначити представлений варіант проекту бюджету як такий, що зовсім не відповідає положенням Декларації про державний суверенітет України та Закону про економічну самостійність, його необхідно з урахуванням цього суттєво переробити.

Друге. У Верховній Раді прийняти постанову про націоналізацію всього економічного потенціалу, розташованого на території України.

Третє. Враховуючи екологічну катастрофу на Україні, яка ставить український народ за межі виживання, Уряду при розробці бюджету надати пріоритет екологічним питанням над економічними.

Дякую за увагу.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Слово від Комісії у справах жінок, охорони сім'ї, материнства й дитинства надається голові цієї комісії депутату Ходоровському. За ним виступатиме депутат Шевченко.

ХОДОРОВСЬКИЙ Г.І., голова Комісії Верховної Ради Української РСР у справах жінок, охорони сім'ї, материнства і дитинства /Ленінський виборчий округ, Чернівецька область/. Шановні народні депутати! Хочу сказати, що в

нашій комісії проекти бюджету і плану розвитку України на наступний рік викликали дуже велике занепокоєння і турботу. Не буду зупинятися на тих усіх питаннях складних, які нас турбують, бо обмеженість часу не дозволяє мені це зробити. Зупинюся лише на одній з проблем, яка ще сьогодні зовсім не прозвучала з цієї трибуни. Це - проблема дітей.

Хочу почати з того, щоб поінформувати Верховну Раду і весь народ України про те, що падає з кожним роком приріст народонаселення, що кількість населення віком до 15 років за останні 10 років впала значною мірою. Тобто іде виродження нації. Якщо подивитися, як у бюджеті відображені питання соціального захисту цієї соціальної категорії, а саме дітей, то, як я уже сказав, дуже важке враження складається. Чому? Тому що в одному з розділів проекту бюджету вказано, що на наступний рік планується тільки близько півтора мільярда карбованців на соціальне забезпечення в той час, як майже 7 мільярдів карбованців відраховуються до пенсійного фонду СРСР. А далі говориться, що із цього пенсійного фонду СРСР будуть іти відрахування на забезпечення дітей. Для мене незрозуміле, як і для членів нашої комісії, нащо ці кошти з України перераховувати чи переводити до пенсійного фонду СРСР з тим, щоб потім отримати для дітей України ці гроші з центру? Не якесь непорозуміння, яке не має, як кажуть, з точки зору здорового глузду, чіткого пояснення. Не хотілося, щоб це було.

Далі. Я хотів би, щоб навіть за ці години /бо Вітольд Павлович дуже багато цінного розказав і дещо змінив моє власне ставлення до бюджету і плану/, але я хотів би, щоб все-таки уряд врахував те, що цілий ряд заходів соціального порядку, спрямованих на дітей, абсолютно не відображений, і я не знаю, як вони будуть вирішуватися.

Я маю на увазі дитяче харчування. Можна було б розвинути цю тему... Значить, два мільярда, підказує Вітольд Павлович, Добре...

Тепер інше питання. Санаторно-курортне лікування дітей. Ми знаємо, що за останні п'ять років, а саме - з 1986 по 1989 рік - збільшилася кількість дітей-хроніків, що потребують кожного року лікування в санаторно-курортних закладах. Ця кількість за останні п'ять років збільшилася на півмільйона, з 2,7 мільйона, які в на даний час на обліку у Міністерстві охорони здоров'я. Я думаю, що це так само дуже тривожна цифра і з кожним роком ростиме необхідність розвитку мережі закладів санаторнокурортного плану. Як виходити з тих коштів, асигнувань, які будуть вкладатися в охорону здоров'я, то так само не видно, де ці гроші братимуться, щоб ці лікувальні заклади організувати і мати на Україні. Питання, пов'язані з дітьми, є дуже болючими і вони повинні мати якесь певне фінансове забезпечення і якісь соціальні гарантії повинні бути дані народу і цій категорії населення.

Хотів би так само сказати про те, що в дуже скрутному і важкому стані знаходяться не тільки лікарі, Вітольде Павловичу, як ви сказали тут, а й середня ланка - медсестри. Тому що, якщо говорити пре середньомісячну заробітку плату - 152 карбованці, то... це знімається, я дуже радий буду, якщо це якоюсь мірою зрушить з місця, набуде позитивного вирішення. Є так само прохання, щоб все-таки якось медична наука була відображена в проекті. Бо якщо взяти оці збільшені кошти в 1,9 раза, то це взагалі на науку, але левова частина іде на агропромислову науку, а от решта наукових досліджень дуже погано відображена у бюджеті. Дякую за увагу.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Слово надається народному депутату Шевченку. За ним буде виступатиме депутат Звягільський.

ШЕВЧЕНКО О.Т., економічний радник Міністерства промисловості будівельних матеріалів /Заліщицький виборчий округ, Тернопільська область/. Уважаемые народные депутаты! Уважаемый председательствующий! Уважаемые члены Правительства! Из тех вопросов, которые рассмотрела сессия Верховного Совета Украины по которым приняты законы, пожалуй, самым главным является сегодняшний. Поскольку от того, какое решение мы по нему примем, будет зависеть жизнь народа. Дело в том, что ряд принятых законов направлен на перспективу, а творческие задачи сегодняшнего дня /я имею в виду план, бюджет, материально-техническое обеспечение/ практически выпали из нашего поля зрения или рассматриваются слишком поздно. Исходя из этого, я хочу остановиться именно на них. Но прежде чем перейти к предложениям по плану и бюджету, хотел бы напомнить, что я являюсь старшим по возрасту среди депутатов этого созыва и, опираясь на свой жизненный опыт, могу сказать, что если мы не займемся конкретно жизненно важным делом, то это может привести к тяжелым последствиям. В Настоящее время в республиках, по всей стране сложилась критическая ситуация по всем направлениям жизни нашего общества. Данный факт общеизвестен и не требует доказательств. Поэтому в наших действиях мы должны исходить из нынешней обстановки и не позволить себе утонуть в критике Правительства и во взаимных обвинениях, как это было ранее на наших заседаниях.

По докладам, сделанным руководителями Госкомэкономики, Минфина и Госснаба, положение с бюджетом вырисовывается настолько плохим, что даже думать страшно. Залатать все пробоины в этом, пока еще не

затонувшем, корабле без принятия нестандартных кардинальных мер нам не удастся. К сожалению, в выступлениях депутатов и в выступлениях указанных руководителей не сделаны акценты на росте общественного производства, производительности труда, росте продукции в натуральных показателях, дабы закрыть этим ту дыру в бюджете, которую мы будем иметь в результате малопроизводительной работы в 1990 году. Я не буду перечислять, чего и сколько мы не додали в намеченных планах. Слишком много потребуется на это времени. Против обычного в застойные времена, когда мы рассматривали бюджет как зеркало работы народного хозяйства, сегодня вопрос стоит однозначно. Нам всем надо выжить, а раз так, то из этого всего комплекса вопросов следует выбирать главный. Таковым, по моему твердому убеждению, является вопрос -как накормить людей. Важнее задачи у нас нет. Народ нас простит, если мы его социально защитим и накормит/, по несколько повышенным ценам, но он нам не простит, если мы будем "кормить" пустыми прилавками. Социальная защищенность прежде всего должна касаться малообеспеченной части населения, поэтому, коль скоро речь идет о приоритете, то этим приоритетом должны быть село и все, что связано с ним. И если этого хотят все /думаю, что противников в данном случае быть не должно/, то надо нашим плановым, финансовым, снабженческим органам сбалансировать все направления по агропромышленному комплексу, и сделать это не только... /нерозбірливо/... и планах бюджета, а приложив большие усилия в практической работе.

Драматизировать события, как нам это преподнесли руководители Госэкономики, Минфина, Госснаба, Агроснаба, не следует, делу этим не поможешь, а решить главную проблему, которая связана с повседневной жизнью нашего народа, необходимо. На этом направлении

все должно быть сосредоточено и, повторяю, сбалансировано. Ссылаться же на Москву не стоит, так как она слезам давно не верит, а тем более - когда сама живет далеко не сытно. Обеспечить продовольствием наших людей мы в состоянии сами, а другие вопросы, связанные с сельскохозяйственным производством, надо решать и в центре, и путем горизонтальных связей с другими республиками. Поэтому убежден: всем, чем можно поступиться за счет других отраслей в пользу приоритетного развития села, надо поступиться, и народ нас поймет правильно. Необходимо полностью отдать все, что положено агропромышленному комплексу, а уж остальным - по остаточному принципу. Мой долголетний опыт работы в народном хозяйстве позволяет утверждать, что проблема, о которой я говорю, разрешима, но для этого всем нам необходимо плодотворно над ней работать, а не впадать в сплошную критику, как я уже говорил.

Закончить хочу следующим предостережением тем, кто планирует, и тем, кто утверждает законы. Не сделаем так, как предлагают многие народные депутаты, в том числе и я, - всех нас сможет снести волна народного гнева. Поэтому давайте отдадим селу то, что мы наметили, с учетом поправок, а главное - с учетом изменения оптовых и розничных цен. Чтобы сбалансировать при этом план. Другого пути у нас нет. И у парламента, и у большинства, и у меньшинства. Если отступим от этого принципа, то некого и некому будет отгонять, как принято было говорить на митингах, "от корыта". "Корыта" просто не будет или же оно будет пустым.

Заканчивая, я прошу депутатов дать свое "добро" на утверждение плена и бюджета с учетом внесенных поправок. Благодарю за внимание.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Слово надається народному депутату Звягільському, Донецька область, 112 округ.

ЗВЯГІЛЬСЬКИЙ Ю.Л., директор шахти імені О.Ф. Засядька виробничого об'єднання "Донецьквугілля" /Київський виборчий округ, Донецька область/. Уважаемый Иван Степанович, уважаемый Витольд Павлович, уважаемые народные депутаты! Каждый из нас, знакомясь с проектом бюджета на 1991 год, видит напряженность его формирования.

Отдавая должное приоритету села, нашему общему горю - Чернобылю, социальной сфере, хотелось бы, однако, сказать, что и сиротское положение базовой отрасли -угольной промышленности - требует от нас и Правительства республики более пристального внимания. Слов нет, отрасль тяжелая. Но без нее нам не обеспечить должного выполнения социальных программ. Уже сегодня идет срыв работы коксохимиков и металлургов, на очереди энергетики.

Для стабилизации работы отрасли надо получить поддержку в бюджете республики. Хочу высказать замечания и предложения.

Первое, В мерах по сокращению бюджетного дефицита /пункт 7, страница 22/ предлагается 20 процентов начисленных амортизационных отчислений направить на создание инвестиционного фонда. А для угольщиков это 380-400 миллионов рублей, что опять вызовет разговоры. Отдать нашу... /нерозбірливо/... дотации, увеличив ее на эту сумму. В чем смысл такого решения?

Второе. Налог на прибыль промышленных предприятий составляет 45 процентов: 22 - Союзу, 23 - республике. Кроме того, будет налог на фонд потребления. Зарплата плюс социальная выплата из прибыли. Установленный норматив 0,9 процента регулирования фонда оплаты труда и 0,98 процента удельного веса фонда потребления в хозрасчетном доходе предприятия ставит угольщиков в трудное, очень трудное положение. Так как он не учитывает многие факторы. Во-первых, прирост средств на оплату при увеличении объемов проведения горных выработок.

Во-вторых, покрытие затрат, обеспечивающих непредвиденные расходы по охране труда и экологии.

Товарищи депутаты! Шахта - это предприятие повышенной опасности из-за подвижности рабочего места. Мы имеем на этот счет более подробные предложения. Постановлением Совета Министров Украины от 15 декабря 1990 года N 367 предусмотрена плата по 600 рублей в год за человека, проживающего в сельской местности и работающего на промышленных предприятиях. В объединении "Донецкуголь" это касается горвахт "Южнодонбасская-1", "Южнодонбасская-3" полностью в сельском районе шахт Петровского района, и не это мероприятие шахтеры должны отдать республике примерно 60 миллионов рублей.

Пункт 12 /страница 23/ проекта предусматривает налог на предприятия в размере 5 процентов о прибыли на ликвидацию последствий чернобыльской беды. Я за предложенные меры, но, учитывая тяжелейшие условия в тахтах, уважаемый Витольд Павлович, шахтеры просят как исключение все дополнительные налоги включить в общий размер 45 процентов отчислений от прибыли. И довольно губительным, ощутимым для экономики шахт будет выполнение пункта 1 /страница 21/ проекта бюджета - налог на фонд оплаты труда в размере II процентов. Думаю, что выполнение мер по постановлению N 717 должно в значительной степени осуществляться за счет централизованных источников центра. Одним словом, долги шахтерам Украины нужно возвращать, понимая, что успешное выполнение бюджета во многом зависит от качества нашей работы, хороших конечных результатов. В угольной отрасли накопилось много вопросов. Нам надо быстрее задействовать организационное начало, не надеясь на центр. И в становлении Госкомитета по углю нужна действенная помощь правительства.

И последнее. Уважаемый Виктор Иванович, Госплан Украины. Вы в прошлый четверг на всю Украину огласили, что шахтеры и металлурги, рабочие ведущих профессий получают по 1000 рублей. К вашему сведению, средняя зарплата по Украине рабочих ведущих професий - рабочих очистного забоя, проходчиков, работающих в среднем на глубине 1000 метров, - 450-460 рублей. А у рабочих по добыче и того меньше. Если бы Бог услышал и довел до нужных людей ваши слова и шахтеры стали бы получать по 1000 рублей, то вам, уважаемый Виктор Иванович, нужно было бы поставить памятник от имени шахтеров. Благодарю за внимание.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Оголошується перерва до 16 години.