ЗАСІДАННЯ ДВАДЦЯТЬ ТРЕТЄ

Сесійний зал Верховної Ради Української РСР. 19 березня 1991 року. 16 година.

Головує Голова Верховної Ради Української РСР КРАВЧУК Л.М.

ГОЛОВА. Шановні народні депутати! Я прошу вас займати свої місця і підготуватись до реєстрації. У нас буде реєстрація перед початком вечірнього засідання. Запрошую всіх народних депутатів до залу. Можна включати нашу систему. У залі присутній 341 народний депутат, але ще підходять депутати. Я бачив, що дехто тисне на кнопку після того, як цей стовпчик на табло давно впав. То, може, ще раз зареєструємось? майте на увазі, що деякі пом'якшення робляться просто через те, що сьогодні - першій день після перерви. І я розумію, що не всі ще увійшли в ритм нашої роботи. Але я це раз підкреслюю, що немає значення, яку кнопку - "за" чи "проти" - ви тиснете, реєстрація поіменна. Я нагадую вам. Ще раз, будь ласка, прошу зареєструватися. 349 народних депутатів у залі.

Розпочинаємо роботу. Слово надається народному депутату Зайцю.

За ним виступатиме Воробйов. Мені завжди приємно надавати слово Івану Олександровичу, тому що це викликає хвилю піднесення в залі.

ЗАЄЦЬ І.О., голова підкомісії Комісії Верховної Ради Української РСР з питань економічної реформи і управління народним господарством /Святошинський виборчий округ, м. Київ/. Повага, повага, Леоніде Макаровичу. Шановний Голово, шановні депутати!..

ГОЛОВА. Депутат Заєць виступає 10 хвилин від комісії.

ЗАЄЦЬ І.О. Про продуктивну національну економіку можна говорити лише тоді, коли вона функціонує на засадах вільного підприємництва і має відкритий для світового економічного простору характер. Ні жаль, Україна не має ні першого, ні другого. І значною мірою це обумовлено відсутністю власної послідовної, справді державної політики щодо зовнішньоекономічної діяльності. І в першу чергу - з доку Ради Міністрів.

Минуло вже більше півроку після прийняття нами Декларації про державний суверенітет, Закону про економічну самостійність Української РСР, а віз, як кажуть, і нині там. Як керував нашою зовнішньоекономічною діяльністю уповноважений з Москви, так і керує. Як регулювалася зовнішньоекономічна діяльність системою підзаконних актів, так і продовжує регулюватися. Тому без створення власної правової системи економіка України не буде ефективною, не буде захищена і не зможе інтегруватися в іншому економічному просторі. В той же час саме в цьому напрямку спостерігається досить активна робота в інших республіках, зокрема в Росії, Казахстані, Прибалтиці,

Узбекистані. Таким чином, стартові умови цих республік у сфері зовнішньоекономічної діяльності значно кращі, ніж має їх Україна, і це тривожить. Тривожить подальшою колонізацією республіки і отриманням підприємництва. Верховна Рада має активізувати законодавчу діяльність у цьому напрямку, вимагаючи одночасно конструктивної діяльності від Ради Міністрів. Адже без пропозиції з боку Ради Міністрів, без чіткого оформлення нею потреб республіки Верховна Рада не зможе створити ефективну правову систему. І з огляду на такий невтішний стан маємо вітати появу законопроекту про зовнішньоекономічну діяльність.

Цей закон в комплексним нормативним актом і створює базу для подальшої законотворчої діяльності в зовнішньоекономічній сфері. В цьому легко переконатися, якщо проаналізувати структуру і зміст законопроекту.

На перший погляд, поява такого закону може видатись комусь не доцільною, бо вже сьогодні є очевидною потреба в цілому комплексі законів щодо врегулювання зовнішньоекономічних відносин. Нам доводиться фактично починати з нуля у створенні власної правової системи, і цілком закономірно розпочати таку роботу із закладення основ, з окреслення обрисів цієї системи, щоб створити її цілісною, збалансованою. Оскільки засади, покладені в основу закону, визначатимуть природу цілої системи законів, на них варто зупинитися докладніше.

По-перше, необхідно зазначити, що з появою цього закону, планка адміністративно-правового регулювання має понизитись. Замість цього перевага має перейти цивільно-правовим нормам регулювання зовнішньоекономічної діяльності, які грунтуються на принципах добровільності і рівноправності суб'єктів господарювання.

По-друге, в законопроекті реалізовано принцип: дозволяється все, що не заборонено законом. А донині послідовно реалізується принцип: можна все, що дозволено. Лише один приклад. Відповідно до тимчасового положення про порядок реєстрації спільних підприємств, затвердженого Міністерством юстиції республіки, уже цього року реєстрація спільних підприємств можлива лише після визначення доцільності їх створення державною зовнішньоекономічною комісією Ради Міністрів УРСР. У якій іншій країні є такий рівень бюрократичної сваволі?

По-третє, законопроект спрямований на підвищення рівня самостійності суб'єктів господарювання. Всі вони мають право вільно вступати в зовнішньоекономічні зв'язки і здійснювати зовнішньоекономічну діяльність у будь-яких формах, які прямо не заборонені законом УРСР.

Це зазначено, зокрема, у статті 2, пунктах 2 і 3. Вільний вихід підприємств на світовий ринок - це ще один крок позбавлення держави невластивої для неї виробничої функції, і це також треба вітати.

По-четверте, більшість статей внесеного на розгляд законопроекту мають характер закону прямої дії, і це позитивно, адже цей законопроект, фактично, являє собою основи правового регулювання зовнішньоекономічної діяльності. Організація такого підходу вимагає більш рішучого звільнення від системи підзаконних актів.

По-п'яте, цінним у проекті є й те, що термінологічно він спирається на загальновизнані в міжнародній практиці поняття. Це забезпечує сумісність його з міжнародним правом. Використання незвичної термінології не повинно нас лякати. Термін "фізична особа" застосовувався у нас і в 20-ті роки, і зараз починає вводитися. З

першого лютого цього року на Україні вступила в силу Віденська конвенція про права міжнародних договорів, і там ця термінологія присутня.

По-шосте, законопроект визнав право суб'єктів господарювання на результати своєї діяльності. Стаття 2, пункт 2.

По-сьоме, в актив розробникам треба зарахувати те, що держава в багатьох випадках прирівнюється у правах до інших суб'єктів господарювання.

Нарешті, привертаю вашу увагу і до того, що вперше в нашій законотворчій практиці так широко подано регулювання відповідальності держави перед суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності, а їх - перед державою. Держава несе відповідальність в такій мірі, як і інші суб'єкти. У цьому розділі поєднуються елементи цивільно-правової й адміністративно-правової відповідальності.

Можна ще наводити приклади того, що даний закон орієнтований на розвиток вільного підприємництва і ринкових відносин. Однак назвати його таким, що відповідає ринковим відносинам, не можна. Це закон перехідного періоду. Це лише крок до ринку. Дозвольте, шановні депутати, звернути вашу увагу саме на ті місця в законопроекті, які, на нашу думку, мають бути доопрацьовані в результаті обговорення.

У законопроекті є норми, що обмежують свободу підприємців і надають можливість адміністрування з боку держави. Нам не вдалося зовсім позбутися цих обмежень. Тому ми розраховуємо на обговорення і на вашу позицію.

Перше. Недосконалою в система оподаткування. Викликав сумнів запровадження податків з експорту й імпорту. Ця норма запозичена з союзного законодавства без осмислення її доцільності. На нашу думку, такі відносини краще регулювати за допомогою митних зборів, що відповідав світовій практиці.

Друге. Такі результати зовнішньоекономічної діяльності, як ліцензування і квотування, мають застосовуватись у вужчих рамках, ніж це передбачено в законопроекті.

Трете. Досить зважено треба підійти до обов'язкового продажу державі валюти суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності. На перший погляд може здатися, що такий захід спрямовано не на націоналізацію результатів господарювання, а лише на перетворення їх в іншу форму. Насправді це специфічна форма націоналізації або конфіскації. Продаж завжди в справою добровільною.

Я розумію, що концентрація валютних ресурсів у наших умовах має відбуватися. Тому варто подумати над іншими можливостями такої централізації валютних ресурсів. Наприклад, шляхом запровадження позики держави у підприємців.

Четверте. Не до кінця витримано принцип єдиного підходу до реєстрації суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності. Важко погодитися з тим, що контракти фізичних осіб мають реєструватися. Контроль за діяльністю цих суб'єктів можна і треба вести іншими методами. Є митниця, є податкові інспекції. Крім цього, державна реєстрація суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності не дає змоги до кінця реалізувати право вільного і безпосереднього здійснення експортно-імпортних операцій на зовнішньому ринку.

П'яте. Є пропозиції деталізувати повноваження державного комітету зовнішньоекономічних зв'язків УРСР, який негайно треба

створити, реалізуючи цей закон.

Шосте. Не визначено місце і роль власної грошової одиниці в системі регулювання зовнішньоекономічної діяльності.

Висновок. Наша комісія пропонує прийняти запропонований проект Закону про зовнішньоекономічну діяльність у першому читанні, протягом 7-8 днів доопрацювати і внести його на друге читання.

Я дякую всім, хто брав участь у розробці цього законопроекту, і думаю, що закон стане важливим кроком на шляху створення власної правової системи, яка забезпечуватиме вільне підприємство і нормальні умови, не дискримінаційні щодо зовнішньоекономічної діяльності.

Дякую.

ГОЛОВА. Слово надається народному депутату Воробйову, Запорізька область. За ним виступатиме депутат Валеня.

ВОРОБЙОВ О.К., голова ревізійної комісії Запорізької обласної парторганізації /Пологівський виборчий округ, Запорізька область/. Уважаемый Председатель! Уважаемые народные депутаты! Если оценить в целом проект Закона о внешнеэкономической деятельности, то его можно принимать за основу концепции внешнеэкономической деятельности суверенной республики. В нем учтены международные договоры, практика, опыт, наработанный человечеством. Надо сказать, что Комиссии по иностранным делам удалось сформировать плодотворную творческую группу, куда вошли ученые, юристы, экономисты,

международники. Она, действительно, поработала ответственно. Проработала массу документов, вообщем-то, на общественных началах, чего, к сожалению, нельзя сказать о представителях нашего Правительства, которые не проявили ни должной активности, ни усердия.

Проект закона можно было бы принимать за основу, но в нем есть и слабые стороны. Например, статья 13, пункт 2, где заложены грабительские, по моему мнению, нормативы отчисления, продажи валюты предприятиями и государству, и местным Советам. Ведь ее практически нецелесообразно зарабатывать. Я думаю, такие предложения уже внесены, надо будет данную статью исправить. Но можно было бы этот закон и принимать, если учесть реальности нашего времени, обстановку в стране, республике, результаты референдума.

Какие же эти реальности?

Первое. В представленном проекте закона в основу уже заложено как реальность, что Украина самостоятельное и независимое государство, что Союза как-будто не существует. Неоднократно подчеркивается в проекте, что во внешнеэкономической деятельности мы должны руководствоваться только законами Украины, что у нас уже не действуют законы Союза, мы не республика в составе Союза. Это опять попытка дать ускорение "войне законов".

Второе. Не учитывается то, что сегодня республика, как и вся страна, в одиночку не пробьется на западный рынок.

Выступать изолированно, не согласовав действия - означает еще в большей мере идти и на риск, и на поклон и проиграть в этом сотрудничестве.

Полагаю, что сепаратистские силы умиленно заводят в заблуждение народы Украины, что Украина якобы может самостоятельно и быстро найти место на мировом рынке. Давайте посмотрим на наших недавних друзей по содружеству. Несколько лет Венгрия, Чехословакия готовились выйти на рынок Запада, из этого ничего не вышло, и они в этом сами признаются. Поэтому ситуация в стране такова, что ни одна республика не может выйти на внешний рынок развитых стран. Для этого потребуется революция в производственной сфере. И здесь я разделяю позицию нашего украинского Правительства, что сейчас производство, экономический потенциал республики не позволяют полноценно конкурировать на международном рынке, особенно из-за высокой себестоимости изделий, низкого технологического уровня производства, низкого качества товаров, узкого их ассортимента.

Далее. Расчет на то, что Запад окажет нам помощь, нереальный. Я позволю себе сослаться на статью небезызвестного банкира Георга Крупна /видимо, с этой статьей все знакомы/. Он писая /"Правда", 14 марта /, что финансирование нашей экономики за счет кредитов нереально. И приводит пример. Что далее?

Попытки некоторых республик, в том числе... Пять минут? Я заканчиваю, Я еще раз хочу сказать, товарищи, если только мы, эти реалии не учтем и если мы сегодня, когда уже состоялся референдум, не учтем волеизъявление народа и снова станем на путь противостояния, то этим мы еще больше толкнем нашу экономику к краху. Поэтому, чтобы наш закон стал и стабилизирующим, и консолидирующим, то следует учесть именно эти факторы, эти реальности.

ГОЛОВА. Слово надається народному депутату Валені. За ним виступатиме депутат Бутенко.

ВАЛЕНЯ І.Ю., заступник голови Комісії Верховної Ради Української РСР з питань Чорнобильської катастрофи /Комсомольський виборчий округ, Харківська область/. Шановний Леоніде Макаровичу! Шановні депутати і Шановні виборці України! Шановний товаришу Воробйов! Ви на першій сесії Верховної Ради України говорили, що прийде час і я вас цитуватиму. Так, дійсно: "противостояние", "сепаратистские силы", "революция"... Не набридай вам ці терміни? Літера "р" у мене тут, аж у горлі, деренчить. "Только бархатная революция"... Яка ще революція?

Як відомо, зовнішньоекономічна діяльність є важливим засобом освоєння передового зарубіжного досвіду, каналом отримання додаткових коштів для капітальних вкладень за рахунок іноземних кредитів...

Леоніде Макаровичу, попросіть депутатів з Вінницької і Луганської областей, нехай не заважають.

ГОЛОВА. Не заважайте виступати депутату Валені, я вас благаю.

ВАЛЕНЯ І.Ю. Послухайте, будь ласка. /Шум у залі/.

ГОЛОВА. Я хочу ще раз нагадати, що всі виступають в екстремальних умовах. Нікому немає ніяких послаблень, так що треба пристосовуватись. Ви рідко виступаєте, і вам це здається таким складним. А така обстановка є нормальною.

ВАЛЕНЯ І.Ю. Зовнішньоекономічна діяльність в також важливим фактором зростання науково-технічного прогресу, поліпшення постачання населення продовольством. У проекті Закону про зовнішньоекономічну діяльність зроблено спробу юридичного підходу і регулювання зовнішньоекономічної діяльності саме з цього боку.

Зауваження щодо проекту закону.

Перше. У статті першій, сторінки з другої до сьомої, наведено ряд термінів, дається їхня характеристика. Але ж тут відсутні ключові терміни, наприклад, "нееквівалентний обмін", "норма прибутку від зовнішньоекономічної діяльності, деякі інші, що складають квінтесенцію політико-економічного, а не суто юридичного підходу до цього закону і до цих норм.

Що особливо нового вносить включення таких термінів, як "експорт" - пункт шостий, "імпорт" - пункт тринадцятий, "господарська діяльність" - пункт четвертий, порівняно з їх загальноприйнятим застосуванням? Нічого! В той же час автори проекту, напевно, добре розуміючи термін "нееквівалентний обмін", постарались замінити його сурогатами типу "втрачена вигода" - пункт три, "моральна шкода" і так далі, хоча достатніх підстав для цього, як я думаю, немає.

У чому тут справа? Україна, як і весь Радянський Союз, у сфері зовнішньоекономічної діяльності виступав сьогодні і виступатиме ще найближчим часом, на жаль, як країна, м'яко кажучи, не дуже розвинута. Я маю на увазі Україну. Вона є суб'єктом нееквівалентного обміну, що витікає не тільки з розбіжностей у національному і світовому рівнях продуктивності праці. Причина нееквівалентного обміну не тільки в різних рівнях продуктивності

праці, а й у характері, особливостях усього механізму міжнародних економічних відносин, у яких, на жаль, лідируючі позиції займають капіталістичні монополії.

В умовах, коли світові ціни на деякі товарі, особливо нові технології "ноу-хау", стійко підтримуються на рівні значно вищому, ніж інтернаціональна вартість, а реалізація такої продукції на Україну не витримуватиме конкуренції з боку української промисловості. Така продукція буде продаватись по цінах більш високих, ніж ціни світового ринку. Тобто нееквівалентний обмін під виглядом розширення зовнішньоекономічної діяльності може набути характеру технологічної експлуатації, залежності України від Заходу.

Наївно думати, що позики, кредити дадуть можливість купувати високі сучасні технології у капіталістів по цінах нижчих, ніж ціни світового ринку. Одержання таких товарів та послуг за рахунок кредитно-фінансової допомоги капіталістичних країн, без найменшого сумніву, буде обумовлено цілим рядом факторів, які своєю суттю будуть спрямовані на створення штучних бар'єрів на шляху України до поінформованого суспільства, і перетворення нашої України та її виробництва в економічно брудне, фондомістке, матеріаломістке, екологічно небезпечне і таке інше, тобто периферійне з точки зору світової цивілізації.

Отже, виходячи з цього, до проекту закону необхідно включити: перше - положення про необхідність проведення Урядом

України диверсифікації експорту; друге - положення про обов'язкове розширення кола торгових партнерів, включаючи всі країни з різною соціально-політичною орієнтацією. Ці цілі необхідно чіткіше відобразити в проекті закону,

так само як і положення про нееквівалентний обмін.

У пункті "о" статті 4 "Види зовнішньоекономічної діяльності", це йдеться про інші її види, пропоную включити слова: "нові види зовнішньоекономічної діяльності, ще невідомі практиці міжнародних економічних зв'язків".

Вважаю, що в проекті закону не знайшли достатнього відображення стимули, що спонукають підприємства, організації та об'єднання до зовнішньоекономічної діяльності.

ГОЛОВА. На півхвилини я вам продовжую виступ.

ВАЛЕНЯ І.Ю. Стаття 9 /пункт "в", сторінка 24/ недостатньо визначав стимулювання цієї діяльності. Слід сказати, в яких формах, методах і рівнях винагороди, як стимулюється конкуренція, ліквідація монополізму в сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Практично випала із зовнішньоекономічної діяльності така форма її існування, як світовий ринок робочої сили, що включав регулювання міжнародної імміграції робочої сили та використання іноземної робочої сили на Україні. Напередодні прийняття Закону СРСР про виїзд і в'їзд громадян необхідно визначити, в яких формах цей процес може розглядатись для зовнішньоекономічної діяльності.

Всі інші свої зауваження щодо цього законопроекту я передав авторам проекту.

Дякую вам дуже за увагу, особлива луганчанам, яким було весело.

Дякую.

ГОЛОВА. Слово надається народному депутату Бутенку. За ним виступатиме депутат Чернявський, Сумська область.

БУТЕНКО А.І., перший заступник голови виконкому Одеської областної Ради народних депутатів /Іванівський виборчий округ, Одеська область/. Уважаемые депутаты, уважаемый Председатель! Обсуждаемый проект закона, как мне представляется, может служить правовой основой для развития внешнеэкономических связей в республике, так как дает ответы на принципиальные вопросы по разграничению полномочий, действий нормативных актов союзной республики, на разночтения и противоречия, которые создают неразбериху в области внешнеэкономической деятельности. С этой точки зрения, по моему мнению, разработчикам проекта нужно отдать должное - они поработали активно, и ясно, что закон нужно принимать.

Но содержит ли данный проект закона все необходимые правовые, организационные и финансовые предпосылки для резкого повышения внешнеэкономической деятельности? Будет ли он стимулировать внешнеэкономическую деятельность? Вряд ли.

Имения хозяйственников, специалистов, имеющих определенный опыт в этой сфере, и разработчиков расходятся. Остановлюсь на двух моментах.

Вызывает принципиальное несогласие с пунктом 3 статьи 13 раздела ІІ, где говорится об обязательной продаже части от общей суммы выручки в иностранной валюте в размере, устанавливаемом соответствующим законом Украинской ССР ежегодно. При этом максимальный размер не может превышать 75 процентов.

При таком раскладе, я думаю, всем понятно, что заниматься повышением конкурентоспособности своей продукции и выходить с ней на внешний рынок становится невыгодно. Предприятие, не успев рассчитаться с контрагентами, пополнить свои фонды, заказать, наконец, комплектацию на будущий год в обязательном порядке должно продать до 70 процентов заработанной валюты. Другими словами, проект закона наделяет безраздельными полномочиями по внешнеэкономическим связям центр и тем самым создает фактически законодательные основы валютной монополии. В этой связи все содержащиеся в новом законопроекте прогрессивные моменты, способные демонополизировать внешнеэкономическую деятельность, в любой момент могут быть сведены на нет.

С этим трудно согласиться. Нами внесены соответствующие предложения. Мы настаиваем на том, чтобы обязательная продажа валюты государству и местным Советам осуществлялась в размере, не превышающем 40%, и только после расчета с контрагентами.

Любой объект или субъект внешнеэкономической деятельности должен быть уверен, что размер валюты, подлежащей обязательной продаже, будет невысоким, а главное, это должно происходить не длительный период, предположим, два года. Иначе он не сможет планировать свою прибыль и свернет свою внешнеэкономическую деятельность. Это с одной стороны.

С другой стороны, для того, чтобы оставить у себя заработанную валюту, субъекты внешнеэкономической деятельности пойдут по пути, подсказанному самим законом: они будут экспортировать не станки, машины, то есть не готовую продукцию, а узлы и детали, так как они уже не подпадают под обязательную продажу валюты. Тем самым мы создаем неодинаковые условия для производителей и, естественно, не можем ожидать высоких результатов.

И ще один момент, на котором хотелось бы остановиться, - это управление внешнеэкономической деятельностью. Буквально все статьи проекта пронизаны одной и той же мыслью - все согласования, утверждения, получение лицензий, регистрации производятся в центре. Если раньше каждый шаг нужно было согласовать в Москве, то сегодня - в Киеве, исходя из этого законопроекта. Хотя в проекте закона есть и соответствующая статья - "Органы местного управления внешнеэкономической деятельностью", они из общей системы управления практически выпадают, так как на них нет объектов управления. Из центра областям практически ничего не делегируется. В нашем понимании областной уровень управления обязан обладать необходимым минимумом полномочий, который он получает из центра. В дальнейшем он сам, исходя из складывающейся обстановки на своей территории, создает необходимые условия для развития внешнеэкономической деятельности. Каждая область Украины как минимум производит традиционно сложившийся вид продукции / то ли станки, то ли автомобили/ или имеет сырьевые запасы, которые не в праве будет использовать самостоятельно. Правильно ли это? На наш взгляд, нет. Ведь именно это является главным интересом зарубежных фирм, предлагающих нам сотрудничество на уровне областей. Правильнее было бы каждой области довести соответствующие квоты, в рамках которых она могла бы действовать уже самостоятельно, не нарушая установленной нормы, и закрепить это законодательно.

И последнее. Затягивать с принятием закона нельзя. Закон нужен, его ждут, люди не знают, какими нормативными актами пользоваться, потому что в любом случае какие-то нарушаются.

Определившись, надо учесть те вопросы, на которых я остановился. Считаем, что закон можно принять в первом чтении. Спасибо за внимание.

ГОЛОВА. Слово надається народному депутату Чернявскому, Сумська область. За ним виступатиме Костенко, місто Київ.

ЧЕРНЯВСЬКИЙ О.П., голова ради агропромислових формувань Сумської області /Сумський виборчий округ, Сумська область/. Шановні депутати! Шановний Голово! Якщо вже стало традицією представлятися, то я представляю сільське господарство і партію комуністів, 352 виборчий округ.

Здається, яке відношення до села мають законопроекти, які ми сьогодні обговорюємо? Але я вважаю, що вони мають для села надзвичайно важливе значення. Я маю на увазі і попередній законопроект - про захист прав споживача і тим більше проект Закону про зовнішньоекономічну діяльність.

Що стосується проекту закону, що обговорюється. На мою думку, його положення глибоко аргументовано, а подекуди навіть викладено у вигляді інструкції. Це, можливо, є і недоліком законопроекту, бо призводить до його надзвичайної громіздкості.

Вважаю, що дискусійним у статті 2, пункт 6, є вираз: "все, що прямо не заборонено законом, дозволяється".

Ми знаємо, звідки цей крилатий вираз. Але водночас навчені гірким досвідом, до чого в окремих випадках це призвело.

Підтримую також думку про те, що в проекті закону немає посилань на узгодження дій у зовнішньоекономічній діяльності з іншими суверенними республіками. Це я вважаю недоліком даного проекту закону.

Досвід співробітництва з фірмою "Монсанта" у галузі технології вирощування сільськогосподарських культур, які є в нашій області, показує, що винні не наші трудівники села у тому, що сьогодні подекуди порожні полиці продовольчих магазинів. Причина цього - недосконалі технології, незабезпеченість матеріальними ресурсами. У фірмі "Монсанта" /це американська фірма/ працюють наші механізатори, наші спеціалісти. За оцінками керівників даної фірми, наші люди працюють не гірше, а навіть краще. І технологію американську інколи покращують наші спеціалісти.

Тому вважаю, що проект, який ми сьогодні обговорюємо, в статті 19 треба доповнити двома суттєвими пунктами. Перший: заборонити експорт товарів широкого вжитку, що є дефіцитними в нашій країні. Я думаю, що ви всі ознайомилися із статтею в суботньому номері газети "Известия", де йдеться про те, чим і як ми торгуємо за рубежем. А це стосується зовнішньоекономічної діяльності. Так от, якщо ми і далі будемо продовжувати це, то, я вже говорив, вийде так, як у батька з сином, - кінчай торгувати, бо здачі нічим давати. Зовнішньоекономічний борг, який у нас склався, - це також результат зовнішньоекономічної діяльності нашої країни.

Другий пункт, яким, я вважаю, треба доповнити статтю, - в імпорті віддати пріоритет технологіям, які забезпечують високопродуктивну працю сільського трудівника. Адже не секрет, що ми знайшли дев'ять з половиною мільярдів карбованців для того, щоб закупити продукти харчування. Але, як зараз мені стало відомо, не знайшли вісімсот мільйонів карбованців для того, щоб закупити найбільш необхідні препарати для прогресивних технологій вирощування зернових культур, цукрових буряків та соняшнику. А відомо з нашого співробітництва з фірмою "Монсанта", що кожен карбованець,

затрачений на технологію, дає 20, а то і 30 карбованців чистого прибутку. То як же нам далі хазяйнувати? Я вважаю, що необхідно не цукор закупляти, не олію, не інші продукти чи товари, а закупляти в першу чергу технології. Тоді ми перестанемо бути нахлібниками, як адресовано всьому народові в тій же статті, про яку я вже говорив. Доки ж ми будемо нахлібниками? За такого керівництва у питанні зовнішньоекономічної діяльності, я вважаю, нас, селян, будуть звинувачувати і надалі в тому, що ми - нахлібники, закуповуємо хліб і так далі, не можемо забезпечити не лише вирощування сільськогосподарських культур за прогресивними технологіями, а й навіть збирання, як це сталося минулого року.

Вважаю, що статтю 35 теж необхідно доповнити. Збитки, завдані суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності, відшкодовуються у повному обсязі - так пропонується в проекті закону. Це слід розширити і доповнити: суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності, що порушували закон, несуть матеріальну, а при необхідності - і кримінальну відповідальність. Усе це, на мою думку, створить перешкоду для торгівлі найбільш необхідними для нашої країни товарами. Про такі випадки ми знаємо, але за це ніхто не відповідав. Я думаю, якби відповідали, то не торгували б.

Дякую.

ГОЛОВА. Слово надається народному депутату Костенку, місто Київ. За ним виступатиме депутат Качура.

КОСТЕНКО Ю.І., заступник голови Комісії Верховної Ради Української РСР у питаннях екології та раціонального

природокористування /Червоноармійський виборчий округ, м.Київ/. Шановні депутати! Шановний Голово! Враховуючи виступ депутата Воробйова і його звинувачення в сепаратизмі, яке закладене в цьому законопроекті, я хотів би спочатку кілька слів сказати про загальні принципи зовнішньоекономічної діяльності.

Сьогодні, в умовах науково-технічного прогресу, без широкого міжнародного співробітництва не може існувати жодна країна світу. Замкнуті суспільства і відсутність міжнародних зв'язків веде до технологічного відставання і, як наслідок, до погіршення умов життя людей. Саме тут відгородженість од світу сприяє тоталітаризму і, між іншим, як наслідок, може призвести до повної руйнації держави, як це ми всі бачимо сьогодні на прикладі подій, пов'язаних проблемою, що виникла в Перській затоці.

Виходячи з цього, проект Закону про зовнішньоекономічну діяльність

Української Радянської Соціалістичної Республіки, який ми винесли сьогодні на обговорення, має для нас, для нашої держави величезне значення. Згідно зі статтею 80 Конституції Союзу РСР передбачається, що Українська РСР має право вступати у відносини з іноземними державами, укладати з ними договори і обмінюватися дипломатичними і консульськими представництвами.

Не наголошуючи на відсутності дипломатичних представництв України за кордоном, проаналізуємо стан зовнішньоекономічної діяльності нашої держави. Я думаю, що найкращою характеристикою цього стану може бути розповідь Голови нашої держави Леоніда Кравчука про візит до Швейцарії.

Цитую з його виступу: "Коли я сказав, скільки ми виробляємо і скільки ми маємо /ніхто майже цих цифр і не знав, ніхто точно не знав, і що то таке Україна/, мене один з високих представників, коли я сказав, що у нас 52 мільйони населення, тричі перепитував, чи я не помилився". Ось так добре сьогодні знають наші сусіди в Європі про економічні можливості Української держави у складі уже оновленого Союзу.

А ще на початку 20-х років Україна мала повноцінні дипломатичні стосунки і з цілим рядом європейських держав підписала понад 60 угод, а конвенцій - з 15 країнами світу.

Таким чином, досвід минулого і сьогодення свідчать про необхідність законодавчого закріплення прав Української держави на свою зовнішньоекономічну діяльність.

Хотілося б звернути увагу депутатів на деякі потенційні можливості України за умов самостійного проведення своєї економічної політики, в тому числі і зовнішньоекономічної. Відомо, що із 64 видів продукції, яку експортує Радянський Союз, більше 40 виробляється на Україні. Однак, внаслідок існуючої структури нової політики, яку проводить московський центр, часто Україна в загальному валютному надходженні країни дає всього 12,5 відсотка, або десь більше одного мільярда інвалютних карбованців, як це сьогодні нам доповів заступник Голови Ради Міністрів Урчукін. Водночас розрахунки показують, якщо Україна буде самостійно проводити свою зовнішньоекономічну політику, то обсяги експортних поставок можуть бути суттєво збільшені. Так, наприклад, лише за рахунок зміни обсягів експортних поставок марганцевої і залізної руд, сірки, сталі, електроенергії, цукру та рослинної олії республіка, причому без негативного впливу на стан народного господарства України, може мати щорічно більше 30 мільярдів доларів валютних надходжень. Таким чином,

проведення самостійної зовнішньої діяльності може забезпечити Україні необхідні обсяги валютних надходжень, які, в першу чергу, можуть бути направлені на модернізацію економічного потенціалу і створення нових інфраструктур. У кінцевому результаті це допоможе нам здійснити свою технологічну революцію і ввійти як рівним до Європейського співтовариства.

Тепер кілька суттєвих зауважень до проекту закону. Окрім забезпечення суто юридичних засад, закон повинен стимулювати діяльність усіх суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності. Проте, як тут уже висловлювалося ряд депутатів, і я з цим згоден, стаття 13, що регламентує ці відносини шляхом оподаткування, фактично направлена на блокування, а не на стимулювання зовнішньоекономічної діяльності. Отже, лише впровадивши систему пільгового оподаткування, можна добитися швидких і позитивних результатів у сфері міжнародних економічних відносин. І виходячи саме з цього, я пропоную статтю 13 принципово переробити.

Решту зауважень, враховуючи брак часу, я направлю у комісію, вони не мають принципового значення. Вважаю, що з урахуванням висловлених зауважень цей законопроект можна прийняти за основу і наступного разу розглянути повністю.

Дякую за увагу.

ГОЛОВА. Слово надається народному депутату Качурі. Наступним виступатиме депутат Ребрик, Івано-Франківська область.

КАЧУРА Б.В., заступник голови Комісії Верховної Ради Української РСР з питань розвитку базових галузей народного господарства /Чугуївський виборчий округ,

Харківська область/. Шановні народні депутати! Проект Закону про зовнішньоекономічну діяльність був уважно розглянутий і обговорений на засіданні Комісії з питань розвитку базових галузей народного господарства. Незважаючи на те, що в проекті закону чимало недоліків, що деякі статті потребують доопрацювання або навіть вилучення, члени комісії, віддаючи належне плідній праці, тих, хто його розробляв, оцінили його позитивно і практично одностайно прийшли до висновку - підтримати цей проект і рекомендувати народним депутатам прийняти його сьогодні в першому читанні. Цей висновок грунтується не тільки на практичному досвіді керівників підприємств, членів нашої комісії, ради спільних підприємств, які вже певний час працюють на Україні, але й вчених Інституту економіки Академії наук України, центру політичних досліджень Київського державного університету та інших науковців. Підтримуючи законопроект, ми виходили з того, що сьогодні, в період майже вибухового росту економічних зв'язків із закордоном, він в цілому забезпечує правовий механізм здійснення зовнішньоекономічної діяльності на новому рівні. А це, як відомо, одна з важливих умов виходу нашої економіки з кризи.

Зауваження та пропозиції до конкретних статей ми передамо в комісії, які розробляли проект. А зараз дозвольте висловити кілька, на наш погляд, принципових зауважень загального характеру.

Перше. Ми, на жаль, продовжуємо практику роботи, коли закони, які торкаються одного напрямку діяльності суспільства, розроблюються, приймаються чи вводяться в дію по одному, а не разом. Це - одна з причин, чого вони в нас так погано працюють. Концептуальне, правове, структурне, термінологічне узгодження таких проектів законів - про валютне регулювання, про зони вільного підприємництва, про спільні підприємства, про митний кодекс і тарифи в Українській

РСР та інших законопроектів, які торкаються зовнішньоекономічних відносин,-дозволило б уникнути надмірної деталізації багатьох положень, значно зменшити обсяг тексту.

Крім того, одночасне введення в дію законів, безумовно, сприяло б тому, щоб вони почали ефективно працювати.

Друге. В закон потрібно ввести значно більше пільг для тих, хто експортує продукцію, зокрема, в статті 12 принципово проголосити про повну відміну податку на експорт. Народним депутатам, безумовно, відомо, що сьогодні імпорт товарів в республіку вдвічі перевищує експорт, і без серйозної підтримки держави це співвідношення не змінити. В плані стимулу розвитку зовнішньоекономічної діяльності нелогічним є зміст статті 13, де мова йде про обов'язковий продаж 75 відсотків валютної виручки. За таких умов ніхто не буде зацікавлений заробляти валюту. Комісія вважав, що було б доцільно продавати державі валюту на конкурсній основі, добровільно, але в будь-якому разі обсяг обов'язкового продажу валюти не повинен перевищувати 35 відсотків. При чому ця міра повинна бути тимчасовою. Щоб створити кращі умови для розвитку спільних підприємств, їх потрібно повністю звільнити від продажу валюти.

І останнє. На думку комісії, необхідно ще раз зважити, що повноваження щодо регулювання зовнішньоекономічної діяльності потрібно делегувати місцевим Радам, бо децентралізація в умовах жорсткої кризи може призвести до негативних наслідків. Закінчуючи, я хотів би підкреслити, що організації, які сьогодні займаються зовнішньоекономічною діяльністю на території України, дуже слабкі. Система взаємовідносин тільки започатковується. Прийнявши цей закон ми допоможемо становленню ринкових відносин у республіці, підтримаємо підприємництва, будемо

стимулювати включення України в міжнародний розподіл праці. Закон повинен стати каталізатором цих процесів. Дякую.

ГОЛОВА. Слово надається народному депутату Ребрику. За ним виступатиме депутат Мельник.

РЕБРИК Б.В., голова підкомісії Комісії Верховної Ради Української РСР у справах ветеранів, пенсіонерів, інвалідів, репресованих, малозабезпечених і воїнів-інтернаціоналістів /Тисменицький виборчий округ, Івано-Франківська область/. Шановні народні депутати! Я з групи "Незалежність" Української республіканської партії.

Закон про зовнішньоекономічну діяльність - це один з наріжних каменів фундаменту будівлі, яку ми з вами зібралися будувати. Називається вона - Українська незалежна суверенна держава, мандат на будівництво якої минулої неділі нам дав наш народ.

Щодо проекту Закону про зовнішньоекономічну діяльність, який внесено на наш розгляд комісіями Верховної Ради з питань економічної реформи і у закордонних справах. Слів немає, зроблено багато. Підключено високопрофесійні кадри і праці докладено немало.

Широке коло питань, які охоплює цей проект закону, дав можливість розглядати його як основу Зовнішньоекономічного кодексу Української РСР. Це дало б змогу не лише законодавчо визначити загальні засади зовнішньоекономічної діяльності Української Соціалістичної Республіки - проект Ради Міністрів республіки, а й конкретизувати основні положення їх реалізації. У цьому зв'язку доцільно було б обговорити обидва документи, розглядаючи їх у комплексі.

Проект Ради Міністрів після доопрацювання міг би бути поданий як Закон про зовнішньоекономічну діяльність України, який включав би в себе Зовнішньоекономічний кодекс Української РСР, вироблений на основі проекту комісії Верховної Ради республіки.

Щодо проекту. Преамбула проекту Ради Міністрів більш вдала, і в разі обговорення проекту комісією могла б бути використана для його доопрацювання.

Стаття 1. Доцільності визначення термінів не бачу з тих причин, що зміст їх в основному розкривається в подальшому тексті проекту і здебільшого загальновідомий. Окрім того, є й деякі неточності . Зокрема, під лізінгом розуміють оренду основних засобів виробництва, машин, обладнання, заводів, транспортних засобів і засобів зв'язку, складських приміщень, а також інших товарів для їх використання з виробничою метою орендарем. Водночас орендар зберігає право власності на них до кінця лізінгової угоди. В більшості випадків лізінг являє собою специфічну форму фінансування, придбання обладнання, нерухомого майна та інших елементів основного капіталу при посередництві спеціалізованої лізінгової кампанії, яка забезпечує для третьої особи право власності на майно і віддає його їй в оренду на договірний строк. По завершенні дії лізінгового контракту незалежно від його виду /оперативний чи фінансовий лізінг/ орендар може повернути об'єкт оренди орендарю, продовжити угоду, або ж придбати об'єкт лізінгу по його

залишкової вартості.

Цю далеко не вичерпану характеристику поняття лізингу я навів, щоб підтвердити недоцільність визначення термінів у самому тексті проекту закону. Основний зміст варто було б розкривати у тих статтях, де цими термінами оперують. Це, до речі, і має місце в самому проекті. Або дати в додатку до зовнішньоекономічного кодексу з посиланням на відповідні статті.

Стаття 2, перший абзац.

Слова "на території Української РСР підлягають вилученню як такі, що не лише переобтяжують речення, а й не зовсім правильно відтворюють сам зміст. Не варто також саме тут наголошувати на тому очевидному положенні, що закони Української РСР приймаються її Верховною Радою. В зв'язку з цим початок даної статті міг би бути таким: "Зовнішньоекономічна діяльність Української РСР базується на таких принципах: принцип суверенітету народу України у здійсненні зовнішньоекономічної діяльності, який включає виняткове право народу України самостійно та незалежно здійснювати зовнішньоекономічну діяльність , керуючись законами тільки Української РСР". За аналогією підлягають виключенню слова "на території Української

РСР" і в підпункті "б" цієї статті. Інші зауваження і пропозиції.

Стаття 3. Пункт 2 цієї статті унеможливлює укладання зовнішньоекономічних угод місцевими органами влади і управління безпосередньо, спонукаючи їх виконувати цю роботу виключно через спеціально утворені зовнішньоекономічні організації.

В той же час є цілий ряд випадків, коли таке обмеження прав місцевих органів влади і управління може призвести до істотних

втрат і невикористаних можливостей. Мова йде про зовнішньоекономічні угоди міх конкретною областю і відповідною територією іншої держави. Це ж зауваження стосується останнього абзаца пункту 2 статті 11 проекту, де повторюється вимога про те, що місцеві Ради діють як суб'єкти у зовнішньоекономічній діяльності лише через відповідні комерційні організації. Тому доцільніше було б визначити необхідність пред'явлення такого сертифікату безпосередньо митній службі в кожному конкретному випадку експорту і не переобтяжувати процедуру реєстрації суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності як її учасників, зважаючи ще й на те, що така реєстрація не визнається за доцільну у переважній більшості країн.

До статті 7. Зауваження до пункту 5 та інших пунктів цієї статті. Варто було б встановити, що право на підписання зовнішньоекономічного договору, контракту мають не всі суб'єкти цієї діяльності, а лише ті з них, які зареєструвалися як учасники зовнішньоекономічних зв'язків, якщо необхідність такої реалізації все ж таки обумовлена.

У зв'язку з цим доцільно було б оформити проект закону з цілому таким чином, щоб чітко розмежувати права, якими наділені всі без винятку суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності, і права, якими вони можуть користуватися після державної реєстрації.

Як член Комісії у справах ветеранів, пенсіонерів, інвалідів, військовослужбовців , репресованих і воїнів-інтернаціоналістів вважаю, що треба доповнити, проект закону ось таким пунктом. У митних правилах передбачити пільгові збори для підприємств , які займаються виготовленням протезних напівфабрикатів та інших

специфічних товарів для інвалідів. Шановні депутати! Це дуже важливо. І я хочу, щоб ви це підтримали. Дякую за увагу.

ГОЛОВА. Слово надається народному депутату Мельнику. За ним виступатиме депутат Головатий. Надходять пропозиції припинити обговорення.

МЕЛЬНИК Б.П., заступник голови Комісії Верховної Ради Української РСР з питань планування, бюджету, фінансів і цін /Тарутинський виборчий округ, Одеська область/.

Уважаемые депутаты! Если бы мне пришлось анализировать положение в экономике, то одной из причин ее нынешнего состояния я назвал бы недостатки в организации и осуществлении внешнеэкономической деятельности предприятий и организаций республики. И это не случайно.

Главным и, пожалуй, единственным достижением демократии во внешнеэкономической деятельности является возможность беспрепятственного, непосредственного выхода на внешний рынок товаропроизводителя со своей продукцией, работами, услугами.

если в 1988 году во внешнеэкономических связях участвовало примерно 1200 предприятий Украины, то на сегодняшний день количество желающих их осуществлять превысило 5 000. Однако и здесь количество в качество не переросло. Валютных средств ни на счетах предприятий, ни на счетах Совмина практически не прибавилось, скорее уменьшилось. И сейчас, по некоторым данным, наш Совмин не имеет ни одного инвалютного рубля.

Причин такой ситуации достаточно много, но я назову лишь некоторые.

Первой и главной причиной, на наш взгляд, является то, что до сих пор центром проводятся различные запретные меры, в то время как, очевидно, более эффективными являются меры стимулирующие. Применяются очень жесткие, практически дискриминационные нормативы отчислений из Союза в республиканский валютный фонд. Именно в связи с этим далеко не все предприятия, заявившие о своем желании участвовать во внешнеэкономической деятельности, эту деятельность осуществляют.

Второе. Практически не изменилась структура товарооборота, экспортные операции продолжают тяготеть к сырьевым.

Третье. Существенно на объем валютных средств повлияла подмена экспортно-импортных операций бартерными, особенно тех, которые не направлены на развитие кооперации между участниками внешнеэкономической деятельности.

Четвертое. Усилились тенденции не производства продукции, реализуемой за валюту, а участие в прямом бестоварном посредничестве.

Пятое. Низка, по-прежнему, внешнеэкономическая подготовка кадров, занятых во внешнеэкономических связях. Многие из них представляют демократизацию внешней деятельности как вседозволенность, которая проявляется в том, что товары за границей реализуются по низким контрактным ценам, а затем разница между мировыми и контрактными ценами переводится на счета зарубежных банков, участникам внешнеэкономических связей, что граничит, мне кажется, с преступлением.

Шестое. Практически не используются возможности привлечения иностранного капитала совместными предприятиями, не создаются и не реализуются выгоды свободных экономических зон. Хотя именно здесь следует подчеркнуть, что сохраняющееся нынешнее состояние экономики, отсутствие реальных шагов направления рынка не стимулирует западных бизнесменов. А их помощь, как это ни печально, сводится к позороной гуманитарной, консультационной, ограниченной денежной помощи. Да к тому же с нами хотят иметь дело не самые респектабельные партнеры.

Седьмое. В республике нет органа, обеспечивающего планирование, координацию и анализ осуществления внешнеэкономических связей. Надежды на то, что решение, этих задач обеспечит "Укримпекс", не оправдываются, так как они не входят в его функции.

И, наконец, восьмое. Все перечисленные причины усугубляются отсутствием в республике механизма контроля за соблюдением участниками экономических связей государственных интересов на внешнем рынке.

По мнению нашей комиссии, все причины, препятствующие наращиванию эффективных внешних экономических связей, находят разрешение в проекте закона, представленного Комиссией по иностранным делай, и потому наша комиссия предлагает принять данный проект в первом чтении.

Однако это не означает, что проект не лишен существенных недостатков На наш взгляд, проект закона местами очень поход на учебник по внешнеэкономической деятельности. Чтобы избавиться от этого, мы предлагаем исключить статью 1 полностью, как и отдельные части других статей, где заложен инструктивный материал. Мы предлагаем также исключить статьи 12 и 14, так как регулирование внешнеэкономической деятельности будет обеспечиваться отдельными законами о налогообложении, о таможенном деле в республике. В то же время мы считаем, что такой вид регулирования, как лицензии и квоты /статья 18/ Совет Министров должен обеспечивать вместе с местными Советами. Совет Министров должен доводить лицензии и квоты местным Советам, а те

- уже конкретным участникам внешнеэкономической деятельности. Одновременно мы считаем необходимым исключить из этой же статьи пункт 13, ибо находим его идею грубой ошибкой, допущенной авторами проекта, так как остатки квот и лицензий являются коммерческой тайной и не подлежат публикации в средствах массовой информации.

Проект закона содержит много ссылок на принятые законы и те, которые будут приняты в ближайшее время. Авторам предстоит увязать те законы с Законом о внешнеэкономической деятельности. Ум также

предстоит серьезная редакционная доработка с целью обеспечить однозначность при чтении, а тем более при исполнении законов. Если это будет сделано, то мы получим закон нужный и нам в республике, и за рубежом.

ГОЛОВА. Слово надається народному депутату Головатому. За ним виступатиме Толстоухов.

ГОЛОВАТИЙ С.П., член Комісії Верховної Ради Української РСР у закордонних справах /Сирецький виборчий округ, м. Київ/. Шановний Леоніде Макаровичу! У зв'язку з тим, що розгорнулася міжпартійна боротьба, я хочу сказати, що виступаю від фракції безпартійних.

Шановні народні депутати! В той час, коли робоча група Комісії у закордонних справах дуже плідно працювала над, проектом цього закону, наш Голова Верховної Ради Леонід Макарович Кравчук був на міжнародній конференції у Швейцарії, де, зокрема, виступав перед бізнесменами і підприємцями Заходу і сказав, що наш парламент найближчим часом прийме цілу низку законів, які радикально змінять режим зовнішньоекономічної діяльності республіки. Саме з огляду на таку позицію нашої республіки на цій конференції я хотів би проаналізувати той проект, який нам сьогодні подано.

Проведено дуже велику роботу. Проект закону дуже прогресивний. В цілому треба оцінити цю роботу робочої групи як позитивну. Але разом з тим в кілька елементів, які трохи надають йому негативного звучання. Я хотів би звернути вашу увагу на те, що в ньому все-таки є положення, які закладають принцип фіксації вже існуючих положень союзного

законодавства. Є деякі місця, що калькують деякі положення із союзного законодавства. Коли б союзне законодавство було про пасивним, не було б мови. Воно таким не є.

Друге. У цьому проекті все-таки є елементи, які свідчать про те, що в ньому закладено і принцип домінування інтересів держави над інтересами юридичних та фізичних осіб, тобто підприємств, установ, організацій і громадян. Це свого роду, м'яко кажучи, полегшений варіант концепції державної монополії на зовнішню торгівлю.

Ми знаємо, що правові та економічні системи ... /нерозбірливо/... характерною рисою є пріоритет інтересів держави над інтересами особи. Але весь світ розвивається за іншим принципом, де є пріоритет інтересів особи над інтересами держави.

І третє. Ряд положень проекту має обмежувальний характер. Зокрема, передбачається реєстраційна дозвольча система відносно суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, а не реєстраційноповідомча. Зокрема, у проекті практично немає форм державного стимулювання експортно-імпортної діяльності, але в практиці західних держав стимулювання - це є найпотужніший важіль зовнішньоекономічної діяльності. Зупинімося на прикладі окремих статей.

Стаття 4, пункт 2. Вводиться заборона на посередницькі операції. Що це означає? Це означає, що ми прийдемо до дилетантизму у зовнішньоекономічній діяльності, тому що саме посередницькі операції ведуть до спеціалізації і до високого професійного рівня у цій діяльності. Це є приклад занесення, знову ж таки, штампа союзного законодавства у наш республіканський. Тому я хочу сказати, що на посередництві закладена вся система торгівлі, це є опосередкована ланка між виробництвом і реалізацією товару. Треба

пункт 2 статті 4 переглянути.

Приклад інший. Стаття 7, пункт 4. Хто може пояснити, чому треба два підписи при укладанні зовнішньоекономічної угоди, а не один? Чому в усіх країнах треба один підпис, а у нас - два? Тому, що є союзна норма. Це постанова Ради Міністрів Союзу РСР 1978 року про порядок підписання зовнішньоторговельних угод. Я думаю, що треба перейти до більш прогресивної норми.

Тут уже звучали сьогодні зауваження і пропозиції особливо щодо статті 13. Я ще б наголосив на статті 12, пункті 1, підпунктах "б" і "в". Це є ілюстрація знову ж таки калькування режиму оподаткування, введеного союзним законодавством. Що ж ми маємо? Сорок процентів підприємства віддають Президенту. Лишається 60. Половина з них - 30 процентів іде у союзнореспубліканський і місцевий фонди. Для підприємства від експортної виручки залишається максимум 30 процентів. Але ж положення статті 12 вводять. ще й податок на експорт і імпорт, А це що означає? Це означає, що практично буде менше. То навіщо нам це? Скажіть, будь ласка, кого ця система може зацікавити у виробництві якісної продукції, яка може конкурувати?

Я думаю, Леоніде Макаровичу, що і цю союзну кальку нам треба скасувати і забезпечити зовсім інший режим для вільного підприємництва і свободи зовнішньоекономічної діяльності підприємствам у першу чергу.

Стаття 18, пункт 7, який вводить 150 товарних позицій на номенклатуру експорту України. Я думаю, що досить для держави 10, решта може ще бути 10-15, але виключно з дозволу Верховної Ради.

Далі стаття 22, пункт 3. Вводиться 50-процентний критерій, за якого починав діяти антимонопольне законодавство. Так це ще? Наприклад, асоціація "Торговельний дім", яка створена при активному сприянні і яку найближчим часом може очолювати Урчукін Віктор Григорович, буде монополістом усієї інвалютної торгівлі на України, і на неї не поширюватиметься /згідно з пунктом 3/ антимонопольне законодавство. Висновок. Система цього слабе полегшеного варіанту концепції державної монополії і зараз грунтується на активній безпосередній участі державних органів у зовнішньоекономічній діяльності. Оскільки уже на сьогодні створено багато асоціацій за участю виконкомів, те, я вважаю, цей пункт треба змінити.

Таким чином, я хотів би, щоб ми усвідомили, що цей проект закону - це є перший крок України де іншого режиму зовнішньоекономічної діяльності. Але перший крок. Я думав, що Україна повинна зробити не один крок, а мінімум два кроки. Тому робоча група може за тиждень доопрацювати законопроект, і таким чином Україна зробить другий крок. У першому читанні ми можемо проект закону прийняти сьогодні.

Дякую за увагу.

ГОЛОВА. Слово надається народному депутату Толстоухову. За ним виступатиме депутат Баландюк.

ТОЛСТОУХОВ А.В., секретар Комісії Верховної Ради Української РСР у справах молоді /Волноваський виборчий округ, Донецька область/. Шановний Голово!

Шановні народні депутати! Обговорюючи законопроект, треба сказати, ще Верховна Рада республіки правильно оцінила ситуацію в країні, недоліки, протиріччя союзного законодавства, потреби республіки, пішла шляхом розробки нормативного акту, котрий мав врегулювати весь комплекс загальних питань здійснення зовнішньоекономічної діяльності в республіці.

На думку Комісії у справах молоді, законопроект може стати стабільним нормативним документом, фундаментом усієї системи зовнішньоекономічної діяльності в республіці. Проект закону є вдалим за структурою і внутрішньою логікою. Важливо, що в ньому в фіксація принципів зовнішньоекономічної діяльності, перелік суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, розкриття змісту права щодо складання і виконання контрактів. У проекті досить повно закріплені основні засоби та інструменти регулювання зовнішньоекономічної діяльності, основні механізми їх використання. Не можна не погодитися з доцільністю включення до законопроекту добре розроблених норм, що регламентують захист прав і законних інтересів держави. Перелік позитивного можна продовжити, але доцільніше зупинитися на недоліках, які мають, на наш погляд, принциповий і суттєвий характер.

У Другому розділі "Регулювання зовнішньоекономічної діяльності", вважаємо, занадто детально викладене конкретні засоби такого регулювання, ще не є функцією цього закону. Наприклад, стаття 13 встановлює не тільки принцип обов'язкового продажу частини інвалютної виручки від зовнішньоекономічної діяльності, а й порядок цього продажу, фіксацію розмірів та лімітів на продаж.

По-перше, конкретні питання, пов'язані із здійсненням цього продажу, мають бути закріплені Законом про валютне регулювання в Українській РСР.

По-друге, в будь-якому акті вищого органу державної влади не доцільно детально вирішувати такі процедурні питання. Занадто вичерпне викладення окремих засобів регулювання зовнішньоекономічної діяльності у випадку, коли інші засоби фіксуються лише в загальних рисах, погіршує сприйняття закону. Принципові положення губляться серед другорядних, які до того ж незабаром можуть втратити актуальність.

Так, із проекту закону випливав, що основним засобом поповнення Державного валютного фонду в обов'язковий продаж частини виручки в інвалюті. Але на практиці це найбільше буде обмежувати можливості експерту наукоємкої продукції, для виготовлення котрої треба закуповувати обладнання, сировину, комплектуючі по імпорту, бо розмір продажу валюти залежить від витрат на виробництво продукції в інвалюті. Напевно, в деяких випадках доцільніше залучати валюту суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності не з валютної виручки, а з доходу, у тому числі і в формі податку.

Взагалі, якщо ми дійсно розробляємо пакет законів, ще сприятимуть розвитку ринкової економіки, ми маємо надавати пріоритет суто економічним, а не адміністративним інструментом регулювання. Щодо проблеми залучення валюти в Державний фонд. Для цього може бути використана система митних зборів, різні види податків, у тому числі і вказані в статті 12 законопроекту.

На наш погляд, треба розширити функції Національного банку України щодо регулювання зовнішньоекономічної діяльності і внести додатково такі пункти в частину 3 статті 10: укладає міжнародні угоди, у тому числі з центральними банками інших держав; здійснює валютний контроль в Українській РСР.

Не можна погодитися з пунктом 10 статті 5 про те, що іноземні суб'єкти мають право на зовнішньоекономічну діяльність після відкриття своїх представництв на території України. З одного

боку, виходить, що інофірма не може укласти угоду на експерт товарів з України, не відкривши представництва. Але багато фірм не погодяться на витрати, пов'язані з утриманням представництва, не маючи відповідних угод, не знавши, чи взагалі налагодять бізнес на Україні.

З іншого боку, запланована процедура реєстрації представництв проста і має суто формальний характер. І якщо, виконуючи положення про необхідність реєстрації, сотні і тисячі фірм, що вже мають або хочуть мати бізнес на Україні, почнуть давати заявки на відкриття представництв у Києві та інших великих містах України, то всі номери готелів доведеться віддати під офіси інофірмам.

У цілому, я ще раз хочу сказати, комісія позитивне оцінила цей законопроект і сподівається, що його автори врахують усі висловлені пропозиції і зауваження.

ГОЛОВА. Слово надається народному депутату Баландюку. Поки він іде, я висловлю свою думку: давайте протягом чотирьох хвилин після цього виступу послухаємо Міністра закордонних справ і закінчимо засідання.

Прошу.

БАЛАНДЮК М.С., начальник цеху виробничого об'єднання "Придніпровський хімічний завод", м. Дніпродзержинськ /Баглійський виборчий округ, Дніпропетровська область/. Шановні депутати! Поданий на наш розгляд проект Закону про зовнішньоекономічну діяльність виглядає солідним як за обсягом, так і за змістом. Він покликаний

регламентувати сферу ще зовсім не опанованої нами діяльності. Проект розкривав і стверджує принцип суверенітету народу України у здійсненні зовнішньоекономічної діяльності. Невід'ємним у концепції цього закону в свідомий дрейф від адміністративних методів у цій сфері до суто економічних. Вія захищав інтереси суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності і проголошує принцип заборони незаконного обмеження прав, який полягає в тому, що все, що не заборонено законом, дозволяється. Проект закону містить деякі положення, які, на перший погляд, сприймаються як зайва деталізація. Але ці деталі, мені здається, спрямовані на те, щоб уникнути можливого, так би мовити, вільного тлумачення. З цією метою у тексті проекту забороняється пряме втручання державних органів у зовнішньоекономічну діяльність.

Звичайно, проект, з моєї точки зору, не претендує на ідеальний. Люди, які брали участь у створенні цього документу, не тільки прагнули запозичити все краще, що мають аналогічні закони цивілізованих держав. Вони пам'ятали, що цей закон мав діяти в дуже складних, суперечливих умовах сьогодення. Тему він не в ідеальним, а в реальним. Тому він несе на собі родимі плями перебудовчого періоду. Тому він викликав ряд запитань, на які дуже важко однозначне відповісти. І це в його недоліком. Серед таких питань, або недоліків я хочу назвати, зокрема, неодноразові посилання на деякі державні структури, закони, акти, яких ще немає. Мова йде про Державний комітет зовнішньоекономічних зв'язків, якого ще немає. Проект посилається на закони про валютне регулювання, про вільне підприємництво, про порядок здійснення іноземними особами господарської діяльності, про іноземні інвестиції та інші, тобто мова йде про закони, які ще не прийняті. Для законотворчої діяльності це явище пікантне.

І останнє. Я маю на увазі ліцензування і квотування. Було б ідеально, якби тут можна було замінити адміністративну ідею на економічний важіль за допомогою податкової системи, тобто те, що не можна вивозити, обкласти таким податком, що вивозити буде недоцільно. Тому, що найбільшого удару ринковій системі може завдати якраз система ліцензування і квотування експорту й імпорту. Вона теоретично спроможна призвести до того, що не ринок буде вирішувати, що завозити чи вивозити, а апарат.

Ми поставили перед собою завдання: обов'язково визначати, скільки коштує закон. Мова тут іде про витрати, пов'язані з організацією нової державної структури - Державного комітету із зовнішньоекономічних зв'язків. А оскільки у нас уже є така комісія, то, мабуть, вона і складе основу комітету. Іншими словами, цей закон не потребує особливих витрат.

З пакету законів, які ми приймаємо і будемо ще приймати, цей закон - найважливіший, без нього ніякого поліпшення в сфері міжнародної діяльності бути не може. Якщо взяти до уваги, що цей закон вписується в діючі Конституції і Союзу, і України, логічно випливає з Декларації про державний суверенітет, вписується у концепцію нашого підходу до нового Союзного договору, то альтернативної пропозиції щодо прийняття цього закону в першому читанні бути не повинно. Я підтримую цей проект.

ГОЛОВА. Слово надається Міністрові закордонних справ товаришу Зленку.

ЗЛЕНКО А.М., Міністр закордонних справ УРСР. Шановний Голово, шановні депутати! Я повинен сказати, що проект Закону про

зовнішньоекономічну діяльність, який зараз розглядається на сесії Верховної Ради, є своєчасним документом. І чому? Щойно я дискутував з міністром закордонних справ Великобританії. Головним у нашій бесіді було питання про можливість, пре спроможність нашої республіки здійснювати зовнішньоекономічну діяльність. Чи вона має таке право, чи вона не має такого права - всі ці питання, звичайне, ставили мене в дуже складне становище. Думаю, коли такий закон у нас з'явиться, те з нашими партнерами чи контрпартнерами, звичайно, буде набагато легше вести розмову. Тему я хотів би сказати, що Міністерство закордонних справ надав дуже великого значення прийняттю Верховною Радою республіки Закону УРСР про зовнішньоекономічну діяльність.

Представлений на ваш розгляд проект в, на нашу думку, непоганим прикладом того, як консолідуючі ідеї Декларації пре державний суверенітет і Закону УРСР про економічну самостійність Української РСР поступово конкретизуються і набувають практичного змісту в тій їх частині, що стосується зовнішньоекономічної діяльності.

Ми уважно стежили за процесом роботи над проектом, яку координувала підкомісія із зовнішньоекономічних питань Комісії у закордонних справах, залучивши висококваліфікованих експертів. І задоволені тим, що у цій відповідальній справі брали участь і спеціалісти нашого Міністерства.

Зацікавленість Міністерства закордонних справ у тому, щоб Верховна Рада своєчасно прийняла ефективно функціонуючий Закон УРСР про зовнішньоекономічну діяльність, цілком зрозуміла. Протягом багатьох років наше Міністерство практично сприяв встановленню зовнішньоекономічних зв'язків підприємств і організацій республіки, надає їм дипломатичну й політичну підтримку,

допомагає у штуку зарубіжних партнерів. При цьому широко використовуються можливості наших зарубіжних представництв, досвід міжнародних організацій. Але водночас ми завжди відчували і продовжуємо відчувати надмірну розбіжність між дійсно могутнім економічним і науково-технічним потенціалом України і вкрай малою мережею торговельно-економічних зв'язків із зарубіжними країнами, її мізерними можливостями здійснювати незалежну зовнішньоекономічну політику. Відсутність відповідного правового механізму на республіканському рівні, відсутність ефективної координації і належних управлінських структур, аморфна і надцентралізована система керівництва союзним зовнішньоекономічним комплексом - усе це, говорячи нашою дипломатичною мовою, довгий час не сприяло тому, щоб Україна посіла належне їй місце у світовому економічному співтоваристві.

Нагадаю, що саме світове співтовариство влітку минулого року в Декларації про міжнародне економічне співробітництво, прийнятій консенсусом на XVІІІ сесії Генеральної Асамблеї ООН, висловилося на підтримку зусиль східноєвропейських країн щодо їх інтеграції з системою світового господарства, включаючи приєднання до міжнародних економічних організацій. Особливо підкреслено, що це відповідав інтересам народів східноєвропейських держав і всього світу.

Такій підхід повною мірою стосується і нашої республіки. Вбачаючи своє завдання в тому, щоб ефективно сприяти якнайшвидшій інтеграції української економіки із світовим, і в першу чергу, європейським економічним простором, її пристосування до світових господарських ринкових структур, Міністерство закордонних справ покладав великі надії саме на розробку і прийняття Верховною Радою низки відповідних законів, серед яких центральне місце посідатиме Закон про зовнішньоекономічну діяльність. Тому я закликаю вас, шановні депутати, підтримати внесений на ваш розгляд проект закону, звичайно, маючи на увазі інтеграцію усіх доповнень, зауважень і поправок.

Дякую за увагу.

ГОЛОВА. Шановні народні депутати! Це той випадок, коли майже всі або ж усі депутати, які виступали, схвально в цілому оцінювали проект документа і пропонували прийняти його в першому читанні. Проект постанови у вас в.

Я думаю, може не потрібно нам вказувати такий термін: не пізніше 10 квітня розглянути в другому читанні, а просто написати, якщо буде готовий, то ми відразу можемо його розглянути. Так?

Хто за цю пропозицію, за проект такої постанови, прошу проголосувати.

"За" - 306. Рішення прийнято.

Тепер ось яка ситуація, шановні депутати. У нас тут в Закон про митну службу. Але мене буквально засипали записками, в яких депутати, котрі побували в своїх округах, зіткнулися з рядом різних

проблем, просять відвести час на "Різне". 36 народних депутатів вже звернулися, є прохання від селян, від аграрників - вони хочуть якусь зробити заяви. То, може, ми використаємо цей час, що залишився? Тим більше, що стомилися після обговорення двох законопроектів.

Хто там від селян? Хто просив слово? Від третього мікрофона.

У мене записані на "Різне". Отже, надаватиму слово тим, від кого надійшли записки. Ще зранку записалися Зінченко, Нечипоренко, Кендзьор, Алтунян, Павличко, Заєць.

Третій мікрофон.

ШИНКАРУК В.М., головний агроном колгоспу "Заповіт Ілліча" Кривоозерського району /Доманівськнй виборчий округ, Миколавська область/. Шановні народні депутати! Шановний Леоніде Макаровичу! Група депутатів-аграрників Верховної Ради і постійні комісії з питань відродження та соціального розвитку села, з питань агропромислового комплексу дуже занепокоєні станом справ у колгоспах, радгоспах, підприємствах агропромислового комплексу. В зв'язку з введенням нових оптових цін, тарифів, відсутністю фондів на матеріально-технічні ресурси, різким підвищенням цін на послуги - з одного боку, та нееквівалентними, насправді фіксованими цінами на сільськогосподарську продукцію - з другого, значна частина господарств у республіці цього року навіть при рівні виробництва не нижче високоврожайного 1990 року стануть банкротами.

Враховуючи складність становища, просимо протягом найближчих

2-3 днів зустрітися з Головою Уряду республіки для вирішення невідкладних питань.

ГОЛОВА. Якщо треба через Верховну Раду, то я думаю, керівник Уряду прислухається до цього. Там є кому у нас зустрітися. Так? Другий мікрофон.

АЛТУНЯН Г.О., голова Харківського міського комітету народного контролю /Київський виборчий округ, Харківська область/. Шановний Леоніде Макаровичу! Я дуже прошу вас уже ж таки звернути увагу на те, що нас досі ніхто не повідомив про те, що діється з так званою справою Хмари. В мене в такі дані, що справу повернули на дорозслідування. Я дуже прошу знову повернутися до того, що немає ніяких підстав, щоб депутат Хмара перебував під арештом. Треба негайно його звільнити, і для цього в всі підстави. Бо слідство закінчилося, чи майже закінчилося. Не більше ніж за три хвилини, що мені відводяться, я розповім про такий випадок. В Харкові вчинили злочин. Я звернувся до шановного Прокурора республіки Потебенька. За його дорученням приїхав спеціалісту в справі розібрався. Тих хлопців звільнили зпід арешту, але взяли підпис про невиїзд. Потім був суд, їх засудили. То я не розумію, чому зараз ми знову ніяк до цього не можемо повернутися? Степан Хмара мав бути звільнений з-під арешту. Будь ласка, дайте відповідь. Мене виборці в Харкові на кожній зустрічі про це запитували.

ГОЛОВА. Перший мікрофон.

ШЕВЧЕНКО О.Є., член Комісії Верховної Ради Української РСР з питань державного суверенітету, міжреспубліканських і міжнаціональних відносин /Голосіївський виборчий округ, м. Київ/. По-перше, на вимогу депутата від ЦК КПУ у Верховній Раді я наведу таки деякі цифри. Директор програм Республіканського радіо Меркулов і його заступник Бетьков

у період перед проведенням референдуму встановили на Республіканському радіо сувору цензуру і знімали ті матеріали, які йшли на підтримку республіканського опитування. Так, наприклад, було знято саме цими двома товаришами інформацію про прес-конференцію в Спілці письменників, куди були запрошені також представники від керівництва КПУ і від комсомолу. Від комсомолу прийшли, а від КПУ не прийшли.

Другий матеріал - репортаж з жіночого мітингу теж знято. Знято й репортаж з мітингу Української республіканської партії.

Така сама доля й четвертого матеріалу про спільну заяву десяти партій щодо проведення референдуму. Після цього редакція радіомовлення на Київ на знак протесту вирішила зовсім не давати ніяких матеріалів про референдум в останні дні перед його проведенням. Цілком можливо, що товариші Меркулов і Бетьков одержували це вказівку з ЦК, а, можливо, і не одержували. А якщо не одержували, то антирадянську діяльність, себто діяльність, спрямовану проти рішення Верховної Ради України, вони проводили з власної ініціативи.

І друге питання. Сьогодні в обідню перерву мені подзвонили з Нью-Йорка і повідомили про те, що завтра до Києва прибуде літак, який сьогодні вирушає з військового аеродрому штату Коннектікут, США. Сьогодні ж літак прибуде до Москви, а завтра - до Києва. На борту літака допомога від української діаспори та від американських благодійників для чорнобильських дітей на сумму чотири мільйони карбованців ...

ГОЛОВА. Доларів чи карбованців?

ШЕВЧЕНКО О.Є. Доларів. Чотири мільйони доларів, вибачте. На борту літака також дуже дороге устаткування для лікарні, яка відкриватиметься у Львові. Організатори цього рейсу / а рейс здійснюватиме літак "Мрія" - найбільший радянський літак, наш український, до речі, який у Львові може сісти тільки на військовий аеродром/ висловили велике прохання до нашого керівництва, щоб посприяло взяти дозвіл на те, аби літак міг сісти на військовий аеродром.

ГОЛОВА. Четвертий мікрофон.

ЗАЄЦЬ І.О. Відбулися союзний референдум і республіканське опитування. Їм треба дати дуже чітку і однозначну оцінку. Я хочу вам нагадати, що умови проведення референдуму уже на перших порах були, можна сказати, нестерпні.

Насамперед скажу, що юридична комісія Верховної Ради України визнала рішення Верховної Ради СРСР про проведення референдуму таким, що суперечить Декларації про державний суверенітет, Конституції УРСР і Конституції СРСР, Закону про розмежування повноважень між Союзом і республіками. Ви пам'ятаєте, що спростувати це рішення комісії ми так і не змогли. До того ж, текст бюлетеня був дуже суперечливим, і його результати не можуть трактуватися однозначно.

Проведення всеукраїнського опитування відбулося відповідно до законного рішення Верховної Ради України. Тому тільки результати всеукраїнського опитування мають враховуватися Верховною Радою України і всіма Радами республік. Цей висновок є правомірним і з огляду на те, як велася пропаганда і відбувався сам

референдум. Тут уже депутати казали про ті порушення, які чинили засоби масової інформації щодо агітації по оцих двох референдумах. Ми знаємо, що апарат Центрального Комітету Комуністичної партії України фактично прийняв точку зору Союзного уряду і лише захотів приєднатися до всеукраїнського опитування. Ми знаємо також, як перший секретар КПУ Гуренко сказав у своєму виступі перед народом України, що саме такий Союз нам потрібен, який продекларований у проекті Союзного договору. Одначе народ України заявив, що він хоче іншого Союзу, тобто такого Союзу, який називається співдружністю держав.

Народ України показав це результатом опитування. 66,9 відсотка від загальної кількості виборців проголосувало саме за Декларацію про державний суверенітет України і проголосувало саме за Союз як співдружність, і не рахуватися з цим не можна. Тому ми обов'язково маємо оформити результати всеукраїнського опитування так, щоб ця воля народу була засвідчена раз і назавжди.

Чи ми маємо надати нашій Декларації сили конституційного закону, чи ми маємо прийняти інший закон, але воля народу України саме така, щоб Україна входила у Союз як у співдружність незалежних Держав на засадах, а не на принципах Декларації про державний суверенітет України.

А це означає, що те, що записано в Декларації, має бути перш за все реалізовано, і тільки тоді ми зможемо говорити про те, що можемо виступити як рівноправний суб'єкт у підписанні Союзного договору. Варто лише відзначити ту роль Держтелерадіо України, яка відводилася йому у цій діяльності.

Ви, шановні депутати, пам'ятаєте, що вже за три місяці до 8 Березня Українське радіо розпочинало свою роботу Державним гімном України і новинами з України. Сьогодні ми ж чуємо, що Державний гімн України фактично замінено Державним гімном Радянського Союзу. Ідуть новини з Москви.

Я інакше, як антидержавною, позицію комітету Охмакевича не розцінюю. Так само, як не розцінюю тих вищих чиновників Комуністичної партії України, які фактично не вели пропаганду за республіканське опитування.

Дякую.

ГОЛОВА. Перший мікрофон.

МАРЧЕНКО В.Р., начальник відділу Роменського заводу автоматичних телефонних станцій /Роменський виборчий округ, Сумська область/. Уважаемый Леонид Макарович! Во время встреч с избирателями задаются вопросы, на которые, как мне представляется, Правительство должно дать ответ. Например, по пятипроцентному налогу, особенно в сфере услуг - по телефону и другие. Народ возмущается.

Теперь о договорных ценах и принципах их формирования. Одни ссылаются на центральное правительство, другие - на местные власти, а избиратели говорят: цены - договорные, зарплата - государственная.

Я писал вам, Леонид Макарович, что руководители предприятий и местных органов власти не знают, из каких источников финансировать компенсацию, которую обещали выплачивать с 20 марта. Поэтому просил бы, чтобы все это объяснили, чтобы на местах эти вопросы

можно было решить и начать выплату компенсации. Спасибо.

ГОЛОВА. Другий мікрофон.

ВАЛЕНЯ І.Ю. Шановні депутати, шановний Леоніде Макаровичу! Я хотів сказати ось про що. Мої виборці з Харківщини сказали /вони мені телефонували вчора і сьогодні/, що у зв'язку з тим, що наш бюлетень народ України підтримав,-це є своєрідний вотум довір'я Верховній Раді. Як ви пам'ятаєте, питання про референдум було у вимогах студентів. Ми можемо на основі цього референдуму і результатів опитування громадян звернутися до населення України з тим, щоб студенти і все населення республіки зрозуміли нас правильно, щоб не проводити новий референдум, який заплановано. Де перше.

І друге. Леоніде Макаровичу, шановні депутати! Наступне питання теж дуже важливе, і я прошу хвилинку уваги.

14 березня я виступав на Харківському електромеханічному заводі перед робітниками, іншими працівниками цього заводу. Зустріч організував партком Комуністичної партії України. Зауважень до організації немає. Незважаючи на те, що я - член опозиційної партії, мені в парткомі дали цілу низку різних листівок. Серед них була і така /за змістом вона не має нічого поганого/. Таку листівку було кинуто у поштову скриньку кожного харків'янина. Я вам прочитаю текст:

"Уважаемые товарищи! Если вам дорога судьба нашего общего дома, нашего Отечества, если вы думаете о будущем своих детей и внуков, примите участие в референдуме 17 марта 1991 года и сделайте свой выбор в пользу сохранения единого Союза ССР как

обновленной федерации полноправных суверенных республик". Подписи: Харьковский обком Компартии Украины, областной совет профсоюзов, облженсовет, обком комсомола, областной совет воинов-интернационалистов, областной совет ветеранов войны и труда и Харьковское объединение Союза "Чернобыль". Так вот чернобыльцы, а на Харьковщине их живет 67 тысяч, собирались на свое совещание, на свой совет и решили перед этим в вопросах референдума не присоединяться ни к каким движениям, ни к каким рухам, ни к каким политическим партиям. Поэтому я проверил после этого еще раз и утверждаю, что здесь есть предмет для возбуждения уголовного дела. Здесь подпись "Харьковское объединение Союза "Чернобыль" стоит неправомерно.

Спасибо за внимание;

ГОЛОВА. Третій мікрофон.

ФІЛЕНКО В.П., секретар Комісії Верховної Ради Української РСР у правах людини /Зміївський виборчий округ, Харківська область/. Питання перше. Шановні колеги, приймаючи Закон про місцеве самоврядування, на мій погляд, ми припустилися однієї серйозної помилки. І я думаю, що нам цю помилку необхідно виправити. Ми забули в цей закон /найкраще це було б зробити у статті 13/ включити положення про те, щоб податки філіалів підприємств, які знаходяться в сільських районах, перераховувались до бюджетів місцевих Рад.

Я вам наведу один приклад. Зміївська ДРЕС на території мого округу успішно отруює моїх виборців, викидає щорічно в повітря 240 тисяч тонн шкідливих речовин. Це 54 відсотки усіх шкідливих речовин, які викидаються на території Харківської області. А податки з цієї станції надходять у місто Харків. Я думаю, що можна навести багато прикладів, де ось такі філіали отруюють повітря в сільській місцевості, а податки ідуть до центру.

Я думаю, що можна було б записати аналогічно союзному закону, що платежі підприємств надходять до місцевих бюджетів, як це записано у статті 17, пункт 4, абзац 2, союзного закону. Прошу цей виступ вважати як мою законодавчу ініціативу, це поперше.

По-друге, я просив би Голову Верховної Ради визначитися разом з Радою Міністрів, щоб ми більш детально послухали чи Вітольда Павловича Фокіна, чи інших працівників Ради Міністрів про те, як виконується Закон про пріоритетний розвиток села. На кожній зустрічі виборці - працівники сільського господарства, керівники підприємств говорили мені про те, що закон прийнято, а для його виконання немає ні грошей, ні матеріалів, закон не працює. Я думаю, що з приводу цього закону нам необхідно послухати Уряд.

І закінчуючи тему, точніше продовжуючи тему референдуму, я хотів би додати, що монополія, яка існує на засоби масової інформації, в тому числі на телебачення і радіо, успішно спрацювала під час референдуму. Було надано слово і шановному депутатові Гуренку і вам, Леоніде Макаровичу, і Вітольду Павловичу Фокіну. Але все це представники однієї партії, хоча й дуже шановані люди. Нашу офіційну заявку від Партії демократичного відродження України про надання прямого ефіру на республіканському телебаченні

було відхилено. Я хочу нагадати, що телебачення оплачується не Компартією України, воно оплачується грошима наших громадян, які платять податки. Воно повинно працювати не тільки на одну партію, а на всі інші партії, на весь народ.

Дякую.

ГОЛОВА. Четвертий мікрофон.

КЕНДЗЬОР Я.-П.М., заступник голови Комісії Верховної Ради Української РСР з питань культури та духовного відродження /Сокальський виборчий округ, Львівська область/. Шановний Леоніде Макаровичу, шановні колеги - народні депутати! Сьогоднішній день роботи сесії Верховної Ради цілком закономірно розпочався з обговорення питання про минулий референдум. І логічно, що він ним і закінчується, тому що для України ця подія, звичайно, дуже важлива, і підсумки цього референдуму повинні мати якийсь серйозний вплив на подальшу долю України і його народу. З цієї інформації, що прозвучала із уст голови Центральної республіканської комісії Віталія Федоровича Бойка, мабуть, багатьом народним депутатам України і всій Україні не зовсім було зрозуміло, чому ж так неактивно Львівщина і в цілому Галичина /тобто і Тернопільщина, і Франківщина/ підтримали бюлетень, який започаткувала Верховна Рада України.

Тож я для інформації вам, депутатам Української РСР і для інформації всій Україні повинен сказати, що згідно із спільним рішенням трьох обласних Рад - Львівської, Івано-Франківської і Тернопільської, окрім двох бюлетенів, які були у кожній області

на Україні, на Галичині, у цих трьох областях, був ще й третій бюлетень, у якому значилося питання: "Чи хочете ви, щоб Україна стала незалежною державою, яка самостійно вирішує всі питання внутрішньої та зовнішньої політики, забезпечує рівні права громадянам незалежно від національної та релігійної приналежності.

І ось саме за третій бюлетень Львівщина проголосувала при надзвичайно великій активності. За третій бюлетень проголосувало на Львівщині вісімдесят дев'ять і шість десятих відсотка громадян, на Івано-Франківщині - вісімдесят дев'ять і п'ять десятих відсотка і на Тернопільщині - вісімдесят п'ять і шість десятих відсотка.

Я гадаю, що ці результати по третьому бюлетеню можна з коефіцієнтом 2 приєднати до підсумків опитування всеукраїнського по другому бюлетеню і відповідно брати їх до уваги при формуванні подальшої долі України як держави.

Дякую вам за увагу.

ГОЛОВА. Перший мікрофон.

БОНДАРЧУК А.І., власний кореспондент газети "Голос України" по Волинській області /Горохівський виборчий округ, Волинська область/. Шановний Леоніде Макаровичу! Питання, яке я хочу порушити, вимагає особистого вашого втручення. Справа в тому, що до мене особисто і, мабуть, до інших депутатів звертаються багато людей 1927 року народження.

Це люди, які були призвані в 1944 році і забезпечували фронтові частини, тобто безпосередньо в боях участі не брали. Але вони потрапили в такі екстремальні умови, що гірше утримувалися, ніж полонені німці у нас. Багато їх померло, багато захворіло, багато було поранено. Зараз ця категорія залишилася ні з чим. Вони не мають ніяких пільг, хоч фактично є учасниками війни. Тому вони просять, щоб Президія Верховної Ради звернулася до Міністерства оборони з проханням визнати їх учасниками війни і надати їм пільги. Дуже просили, щоб я передав це вам особисто.

Інші питання у мене є. Теж багато в прохань. Зараз повсюдно відкриваються так звані недільні школи. Багато людей звертаються за дозволом на оренду в школах класів, приміщень. Однак роз'яснення Міністра освіти СРСР таке, що воно фактично забороняє таку оренду. Йдеться лише про оренду шкіл, класних кімнат. І люди просять, щоб їм дозволили використовувати ці кімнати для навчання дітей. Тут потрібно, щоб Міністерство освіти дало відповідне пояснення.

ГОЛОВА. Другий мікрофон.

ПАВЛИЧКО Д.В., голова Комісії Верховної Ради Української РСР у закордонних справах /Збаразький виборчий округ, Тернопільська область/. Народ, багатонаціональне громадянство України висловилися за Декларацію про суверенітет України. Це головний висновок референдуму і опитування. Цей висновок ми повинні глибоко сприйняти серцем, запам'ятати, бо це є нова віха в демократизації у нас на Україні в цілому і зокрема, я сказав би, у нашому парламенті. Ми змогли досягнути

цього, шановні, дорогі мої колеги, саме тому, що /ну давайте відверто скажемо/ частина комуністів проголосувала за те, що було запропоновано Президією Верховної Ради разом з Демократичним блоком. Це була та єдність, що нам дала силу вийти перед народом з бюлетенем, який покликав народ, підняв народ і дав нам той результат, який ми сьогодні маємо.

Михайло Сергійович Горбачев у суботу, напередодні референдуму, агітуючи за референдум, сказав, що ми повинні проголосувати за державу, яку ми тисячу років будуємо. Це сказав Генсек Комуністичної партії, який, начебто, забув, що була революція 17-го року і що наша держава - Радянський Союз - нічого спільного із тою державою не могла мати, якщо виходити із комуністичної ідеології.

І так само, як Михайло Сергійович відмовився від своїх лозунгів про Союз Радянських суверенних держав, які він проголошував в Одесі, відмовилися від своїх таких же лозунгів лідери Комуністичної партії України, які проголосували на ІV З'їзді у Москві проти визнання Декларації про суверенітет України і які тут у Верховній Раді дозволили собі /не всі правда, але у нас є результати поіменного голосування/ проголосувати "проти" тоді, коли треба було голосувати "за".

Тому я кажу /я завжди стояв на цій позиції/: комуністи, давайте разом працювати для України. Перемогли ні ви, ні ми. Перемогла ідея незалежності України. Але я хочу, щоб рядові комуністи, які голосували на Галичині, на Луганщині - всюди за український бюлетень, щоб вони знали, що на верху нашої комуністичної ієрархії сидять люди, політика, лінія яких може бути названа флюгерством.

ГОЛОВА. Третій мікрофон.

ПУШИК С.Г., письменник /Коломийський виборчий округ, Івано-Франківська область/. Леоніде Макаровичу! Ви знаєте, що у нас було. У нас було три бюлетені. І Івано-Франківщина, як і вся Україна, висловилася за подальші демократичні перетворення, за те, аби Україна справді була суверенною державою.

Цьому передував ваш приїзд, Декларація про суверенітет України. І подія ця, референдум, показала, що нам треба рухатися далі. Ваш приїзд до Львова вам дав багато хороших балів. Іванофранківці сподівалися, що ви приїдете і до них. А приїхати треба хоч би для того, аби подивитися, яке у нас зараз катастрофічне становище з окремими господарствами. Ось, наприклад, директор заводу, секретар, голова ради трудового колективу і голова профкому з Коломиї, з "Коломийсільмашу" криком кричать про те, що Дрогобицький долотний завод но постачав шестерні для "Карпатців," без чого неможливо продовольчу програму виконувати. Мелітопольський завод тракторних гідроагрегатів теж не постачає деталей. Шеститисячний колектив фактично на грані страйку. Багато у нас заводів теж простоюють. Пора вже наших міністрів трохи брати, як у нас кажуть галичани, "до гальопу".

Нам багато обіцяють. Водночас, хоч наш край виробляє величезну масу м'ясної продукції, нам ніяких дотацій не дають. Вартість ковбаси досягла вже 21 карбованця, коли у Києві така сама по 7 карбованців. Я прошу вас при нагоді завітати на Прикарпаття. Там, думаю, вас зустрінуть хлібом - сіллю. Вас гарно приймали у Львові. Але є закон життя, який каже: "то до высот тебя поднимет, то кинет в бездну без стыда".

Давайте ми будемо так робити, або ми надіялися, трималися, йшли до суверенітету, аби ми мали трохи ліпше становище у господарстві, ніж маємо тепер. Це треба конче зробити. Я вважаю, що, попри закони, ця конкретна господарська діяльність зараз потрібна. Треба все зробити, бо люди чекають.

ГОЛОВА. Налякали, налякали, кажете, що все дорого, ковбаси нема, а запрошуєте до себе. Це цікаво.

Хто виступає від мікрофона? Будь ласка.

ЗІНЧЕНКО А.Л., голова підкомісії Комісії Верховної Ради Української РСР з питань народної освіти і науки /3амостянський виборчий округ, Вінницька область/. Шановні депутати! Шановний Голово! Я хочу звернутися також до представників преси. Справа в тому, що кілька місяців тому, ми пам'ятаємо, як зчинявся в органах тенденційної партійної преси галас про нібито переслідування комуністів на Галичині. У зв'язку з тим я хотів би вам сказати, що протягом більш ніж півроку я намагаюся відстояти трьох директорів з Літинського району Вінницької області, членів Демократичної партії, яких було звільнено з роботи. Причому звільнено дуже брутально тими людьми, які ніколи в школі і не бували. Хотів би зауважити, що спостерігачі від демократичних організацій сповіщають також про численні зловживання в цьому районі під час референдуму.

Минулої осені до мене надійшло 500 підписів від мешканців села Івчі цього ж району. Не тільки до мене вони надходили, а й до інших народних депутатів. Повідомлялося про те, що в цьому селі внаслідок махінацій було відібрано понад 800 гектарів цінної землі. Я сподівався, що секретар ЦК Компартії України Гуренко

Станіслав Іванович буде зацікавлений в тому, щоб поставити на місце районних фараонів, і спрямує цю справу в законне русло. Однак ні про підписи, які я йому передав, ні про ті законно організовані збори досі ні слуху, ні духу.

Хотів би додати також, що 1 грудня, як ви знаєте, інший район Вінницької області сумно уславився тим, що там було побито народного депутата Олександра Гудиму і кількох осіб, які були разом з ним. Це сталося в селі Лука-Барська. На відміну від партапарату, керівництва Барського району, яке організувало це побоїще, селяни Луки-Барської дуже переживають через те, що на їхнє село лягла відповідальність за цю організовану подію. Весь час надходять листи з вимогою прискорити розслідування. Проте органи слідства явно затягують цю справу, намагаючись звести її до якогось дріб'язкового епізоду, хоча очевидно, що це є протидержавним актом.

Мені дуже дивно, що народний депутат Василь Петрович Рябоконь до цього часу ніде прилюдно не висловився відносно цієї акції і фактично не сприяв розслідуванню даної справи, хоча, кому-кому, а йому як голові Комісії мандатної і з питань депутатської етики про це слід було б знати.

Зрозуміло, ми всі прагнемо правової держави, і мені дивно, як за таких умов правляча партія збирається будувати правову державу, хоча на прикладі цих двох районів Вінницької області видно, що вони фактично перетворені на зону політичного розбою.

ГОЛОВА. Перший мікрофон.

ЧЕРНЕНКО В.Г., головний лікар медсанчастини Микитівського ртутного комбінату /Горлівський-Микитівський виборчий округ, Донецька область/. Уважаемые депутаты! Уважаемый Председатель! Я думаю, сегодня мы несколько уже постфактум увлеклись проблемами референдума. Он состоялся. Народ Украины свою точку зрения высказал. Сегодня нам не нужно заострять эту ситуацию. Нам всем нужно начинать работать. Люди уже высказали, чего они хотят, как хотят жить и что именно они ждут от нас. Давайте же, действительно, не будем терять доверие людей.

И вторая проблема, которую я хочу поднять. Она, может, вызовет какое-то оживление, но, тем не менее, скажу.

Я имею в виду вот тот знаменитый Указ о борьбе с пьянством, вышедший в мае 1985 года. Боролись мы с ним, не боролись, вот уже шесть лет боремся, загнали пьянство в подвалы, погреба, превратили Украину в республику, которая занимается самогоноварением. А где наша украинская сливянка, вишневка, где наш знаменитые ликеры?

Уважаемые товарищи! Я как раз не отношусь к большим почитателям Бахуса. Я эту проблему рассматриваю с медицинской точки зрения. Где наши сухие вина?

У нас же по-прежнему существуют подпольные винокурни, мы травим людей, люди покупают это зелье, и у нас возникает проблема с сахаром. Мы являемся основными поставщиками сахара на внутреннем рынке, а сами его не имеем. Давайте сегодня примем решение, которое разрешит нашим аграриям возродить то, что у нас было. Пускай даже придется в известной степени чем-то поступиться, но не моралью, не нравственностью. Эту проблему нужно решать, ведь у нас на Украине в этом смысле было не так уж плохо. И давайте эту проблему поднимать серьезно, ведь мы просто загнали ее в тупик и об этом умалчиваем.

Спасибо за внимание.

ГОЛОВА. Другий мікрофон, і закінчуємо.

СВІДЕРСЬКИЙ Ф.Ф., начальник технологічного бюро Нововолинського виробничого об'єднання "Оснастка" /Нововолинський виборчий округ, Волинська область/. Шановні депутати, шановний Голово! Від імені своїх виборців я хочу передати вдячність Леоніду Макаровичу за те, що народ України має можливість проголосувати за суверенність України і за можливість входити до складу такого Союзу, який складається саме з незалежних республік. Зараз у місті Ново-Волинську стоять на площі шахтарі і страйк продовжується. І я хочу сказати, що отримав накази виборців, щоб була гарантія, що їхні вимоги задовольнять і що будуть визначені строки, тільки тоді цей страйк буде припинено. На зустрічі з представниками страйкарів у складі 30 чоловік, які є тут, пролунала думка, що урядова комісія, яка працює з шахтарями, затягує справу. У них є велике прохання, щоб особисто Леонід Макарович і Вітольд Павлович зустрілися з представниками цієї комісії.

Під час зустрічей у своєму окрузі виборці, особливо селяни, просили розглянути питання і про підвищення зарплати для всіх категорій працівників села, щоб Закон про пріоритетність розвитку села став реальністю, а не словами, і щоб реальний результат від його дії ми могли отримувати вже в цьому році.

Також робітники цукрового заводу, з якими я зустрічався, просили розглянути питання про підвищення зарплати саме робітникам цукрових заводів. Бо хоч і було прийняте рішення про 25-процентне оподаткування, самі заводи на місцях не мають права вирішувати цю проблему про оплату праці. Було також побажання від робітників швейної промисловості. Робітники Володимир-Волинської швейної фабрики вже двічі зверталися до Верховної Ради та Ради Міністрів з проханням допомогти у вирішенні проблем, пов'язаних з роботою в легкій промисловості, але відповіді й досі не одержали.

У зв'язку з тим, що Україна переходить до ринкової економіки, ціни на товари різко зростають, а це зачіпає інтереси трудящих, робітники Володимир-Волинської швейної фабрики засуджують дії парламенту та Уряду республіки, які не реагують на запити населення, в тому числі й їхні, і вимагають від депутатів вирішення своїх гострих проблем. Уже сьогодні за рахунок наших же коштів вирішується питання про підвищення зарплати працівникам культури, науки, охорони здоров'я, освіти, держустанов, а про працівників легкої промисловості забувають. Тобто нам, маючи на увазі, що наближається друге квітня, коли ціни буде піднято, не треба забувати, що зріє соціальне незадоволення тих верств населення, які ще мають досить низьку зарплату.

Дякую за увагу.

ГОЛОВА. Думаю, будемо завершувати. Я буквально кілька слів окажу, якщо ви мені дозволите, відносно референдуму. Сьогодні вранці з інформацією щодо референдуму виступив голова навої Центральної виборчої комісії і в "Різному" це питання порушувалося. З усього цього можна зробити, принаймні, кілька висновків. Один з них про те, що Верховна Рада України зробила все ж таки мудро, коли дала народові два бюлетені. Народ зміг не тільки проголосувати за Союз, а й за те, яким він хоче бачити цей Союз. І це засвідчило голосування майже у всіх областях. Це - перше.

Друге. Народ України дав доручення Верховній Раді, і, я думаю, немає потреби зараз приймати ще якийсь документ Верховної Ради. Тому що голосування, яке засвідчило, що ми хочемо будувати Союз суверенних держав, жити в Союзі, але в Союзі іншому, на нових засадах, на нових принципах, на засадах нашої Декларації рівноправних, повноправних, вільних людей, які були б господарями на своїй землі, це і с воля народу. А наше завдання - не плодити більше документів, а виковувати цю волю. І найліпшу можливість ми використаємо для того, щоб приступити найближчим часом до розробки і прийняття Договору. До речі, на засіданні Президії Верховної Ради це питання розглянуто, завтра вам буде подано пропозиції щодо складу комісії. Комісія працюватиме, керуючись результатами референдуму і Декларацією про державний суверенітет. Тобто це - два явища історичного масштабу, і ми маємо втілити їх у життя. Це, мабуть, найвище завдання і Верховної Ради, і кожного депутата зокрема. Я думаю, цього досить, щоб приймати ще щось.

Що стосується практичних питань, то все у нас протоколюється, йде стенограма, все друкується і пересилається у відповідні органи та інстанції, які мають реагувати. Відносно шахтарів, то і я, і Вітольд Павлович, і в Раді Міністрів їх приймали, мали з ними

розмову. Ми домовилися з ними, що ті питання, які поставлені додатково, поступово вирішуватимуться. А Уряд одержав доручення розпочати роботу щодо вдосконалення оплаті праці, в тому числі ставок і тарифів. Таке рішення прийнято Президією Верховної Ради в понеділок.

Я шахтарям про це сказав, і вони схвально сприйняли таке рішення. І сказали, якщо ми приймемо рішення, які задовольнять їхні вимоги, то й вони також підуть нам назустріч. Але, на жаль, поки такого кроку назустріч не відбулося, і шахтарі поставили в надзвичайно скрутне становище металургів, залізничників, інших. І я ще раз хочу, скориставшись можливістю, звернутися до них, як до людей, які брали участь у референдумі /а за моїми даними шахтарі Донбасу, Луганщини проголосували надзвичайно активно і за перший, і за другий бюлетені/. Висловившись про те, що ви в господарями своєї долі, господарями України, ви взяли на себе високу відповідальність - брати участь у розбудові тієї України і такої України, яку ми всі хочемо бачити.

І якщо це голосування в відповідна дія, думаю, треба цю дію продовжувати, тому що ніколи ще у шахтарів та й інших представників робітничого класу дії не розходилися зі словами. У них завжди слово і діло були єдині. Я хочу сподіватися, що після нього референдуму вони дадуть відповідь ділом. Якщо цього не станеться, то, я думаю, що і людям інших професій, якщо не зробити висновок, це слово не досить вдале, мають відповідно проаналізувати, чи дія це, і наскільки єдині слою і справа.

Я хотів би звернутися до шахтарів і до всіх інших. Ми, шановні народні депутати, розпочали, справді, історичну справу. Розпочали історичну дію. З сьогоднішнього дня починається розбудова держави Української і Союзу на нових засадах. І ми всі причетні до цієї

історичної дії. Не тільки депутати, а й усі люди, кожен, мають для себе зробити висновок. Це надзвичайно великої ваги відповідальність.

На цьому я завершу. Завтрашній день ми розпочнемо з проекту Закону про митну справу в Український РСР. А надалі у нас можуть відбутися деякі зміни, але вони не виходитимуть за межі нашого орієнтовного графіку роботи на цей період.

Оголошується перерва до завтра.

ТЕКСТИ НЕВИГОЛОШЕНИХ ВИСТУПІВ

МОРОЗ О.В., начальник юридичного бюро дослідного заводу "Кристалл", м.Миколаїв /Заводський виборчий округ, Миколаївська область/. Запропонований проект "Про зовнішньоекономічну діяльність" - це реальний, практичний крок на шляху до суверенітету, який обрала Україна.

Але, на мій погляд, проект має суттєві недоліки, на яких я хочу зупинитися.

1. Проектом передбачається надати майже необмежені права недержавним організаціям і фізичним особам. На мій погляд, це може призвести до тяжких наслідків для республіки. І всієї країни.

Загальна концепція проекту грунтується переважно на економічних категоріях. Але досвід останніх років перебудови показав, що запровадження в життя суто економічних моделей без урахування соціальних, психологічних, політичних та інших факторів дає негативні результати. Треба обов'язково зважувати на те, у якій ситуації ми намагаємося реалізувати ту чи іншу економічну реформу.

Ігнорування зазначених факторів призвело до того, що деякі наші добрі наміри стали для трудящих справжньою бідою. Так сталося з кооперативним рухом, який приніс не стільки користі, скільки шкоди. Все більше виявляється негативних тенденцій у діяльності всіляких науково-виробничих об'єднань, асоціацій, комерційних та молодіжних центрів тощо. Непоодинокі випадки, коли внаслідок зловживань, що поширились у цих структурах / часто за

змовою із службовими особами органів управління/ за копійки вивозяться за кордон сировина, культурно-національні цінності, промислові та продуктові товари. На цих "копійках" окремі особи наживають баснословні бариші. Одночасно державна казна спустошується, валютні фонди доходять до критичного стану, зростають зовнішні борги, народні маси бідніють.

Такі наслідки в закономірними. Вони зумовлені різними факторами, в тому числі економічними, психологічними та соціальними. Десятиріччями існувала у нашій країні, і досі існує, монополія держави на засоби виробництва. В результаті різних збочень у народі вкоренилося правило: "Наше - це нічиє". Оскільки це так, то немає ніяких стимулів до збереження державного майна, а при нагоді його можна й привласнити. Особливо посилилася мотивація такої "експропріації" власності тепер, на порозі ринку. Крім того, в останні роки спостерігається безпрецедентне послаблення обліку державного майна, контролю за його розподілом. Боротьба з економічною злочинністю, службовими злочинами вкрай неефективна, по суті - це швидше потурання злочинності, ніж боротьба з нею.

У такій ситуації надавати майже необмежені права фізичним особам та недержавним структурам у сфері зовнішньоекономічної діяльності - помилка. Вона призведе до наслідків, які навіть важко уявити.

Неминуче виникне небезпечний симбіоз - з одного боку деякі недобросовісні підприємці, з другого - деякі корумповані службові особи з державних підприємств, організацій, апарату управління. Об'єктивна можливість /безконтрольність/ і суб'єктивна готовність /"нашого" чиновникові з апарату не жалко/ дозволять розбазарювати з вигодою для власної кишені та збитками для держави багатство українського

народу та країни в цілому.

Не стане панацеєю від цього зла і приватизація підприємств, бо майбутній власник придбав ці підприємства "малою кров'ю" /в будь-яких варіантах - од безкоштовно, чи за символічну плату/, а то навіть і за солідну суму. Адже таку змогу матимуть люди, які збагатилися не завдяки зарплаті, а на легкій наживі. Чи буде такий новий власник зацікавлений у рентабельному виробництві? Далеко не всі. Адже простіше те, що задарма дісталося, продати за кордон,- отримавши будь-яку валюту /за принципом: хоч день - та мій/.

Більше того, передбачається, що у приватній власності будуть і магазини. Наївно думати, що їх власники не знайдуть каналів для скуповування товарів, на які встановлено державні роздрібні ціни /це будуть переважно товари першої необхідності з низькою ціною за рахунок державних дотацій/ та їх масового перепродажу за кордон або у "вільні зони" за валюту.

Розширити коло суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності та їх права може дозволити собі лише суспільство, яке має стабілізований ринок. У такому суспільстві, якщо людина здобула певні блага не як подарунок долі, а всім своїм життів, вона не продасть їх без перспективної вигоди для себе /а в кінцевому результаті - і для суспільства/ за кордон, бо банкрутство для неї

- життєва катастрофа.

У нашій країні ринок ще навіть не створено.

2. Вважаю за потрібне в розрізі викладених вище зауважень доопрацювання статей 2 /пункти 2 і 3/, 3, 4, 5, 8, 9, 34.

3. Проект закону не узгоджений з Указом Президії Верховної Ради СРСР від 25 лютого 1988 року "Про внесення змін до Указу Президії Верховної Ради СРСР" "Про угоди з валютними цінностями на території СРСР". Це ускладнює застосування статті 80 Карного

кодексу УРСР, яка має бланкетну диспозицію. Стаття 35 проекту суперечить також статті 25 Закону СРСР "Про кримінальну відповідальність за державні злочини".

Певною мірою проект суперечить навіть Закону УРСР про підприємництво. Згідно з текстом статті 5 цього закону право на зовнішньоекономічну діяльність мають лише юридичні особи.

4. Проект закону не забезпечує захист природних багатств України /статті 19 і 22/.

5. Норми щодо контролю за зовнішньоекономічною діяльністю практично відсутні, за винятком того, що такий контроль здійснює Державний комітет зовнішньоекономічних відносин /стаття 19/. Хіба він зможе це реально здійснювати? Крім того, йому надані згідно з проектом занадто великі повноваження.

6. Оскільки проект містить багато спеціальних питань, доцільна його експертиза фахівцями з фінансового, господарського та цивільного права, а також відповідними правоохоронними установами.

СЛЄДНЄВ В.П., директор Донецького металургійного заводу імені В. І. Леніна /Ленінський виборчий округ, Донецька область/. Ознакомившись с проектами Закона об общих принципах внешнеэкономической деятельности Украинской ССР от 18 октября 1990 года /1-й вариант/ и от 18 января 1991 года /2-й вариант/, представленных Советом Министров УССР, и с проектом Закона о внешнеэкономической деятельности, разработанным комиссиями Верховного Совета УССР совместно с Советом Министров и специалистами, можно сделать вывод: если мы примем первоначальный вариант Совмина, то обе проблемы решены не будут. Дело в том, что проект закона носит декларативный, концептуальный характер, лозунгове провозглашая закрепление прав на участие во

внешнеэкономической деятельности всех юридических лиц, расположенных на територии Украины, но только с момента их регистрации Совмином УССР как участника внешнеэкономической деятельности, который определяется самим Совмином УССР /статья 3, вариант 2 от 18.01. 1991 года/.

Меня интересует один вопрос: когда мы будем все договаривать до конца и говорить правду?

Не зная положение цел после ознакомления с проектом Совмина, можно подумать, что с принятием этого закона Украина действительно получает возможность самостоятельно осуществлять свою внешнеэкономическую деятельность под руководством Совета Министров республики /разрешение на такую деятельность, регулирование товарооборота путем выдачи лицензий и квот, установление таможенных тарифов, заключение договоров, создание валютного фонда, его расходование и так далее.

Это одна сторона медали. А другая? Дело в том, что вся эта деятельность осуществлялась только в определенных пределах "керівництва зовнішньоекономічною діяльністю міністерств і відомств Української РСР. Інших підвідомчих їй /Раді Міністрів Української РСР/ органів і організацій" /стаття б, пункт 1/. Вот здесь и возникает вопрос - а торговать-то чем, на чем зарабатывать валюту? Ведь Совету Министров республики подведомствен только Агропром и министерства и ведомства, осуществляющие в большинстве своем деятельность, направленную на выполнение социальных программ.

Так что мы будем продавать за валюту на внешний рынок продовольствие, строительные материалы, товары народного потребления, опустошая и без того пустые прилавки, создавая валютный фонд республики?

А где же вклад того промышленного потенциала республики, который находится на ее территории и подчинен союзным министерствам и ведомствам? Ведь он сегодня осуществляет львиную долю поставок на экспорт своей продукции, но не имеет возможности распоряжаться валютными поступлениями, так как они все идут через союзные внешнеторговые организации во Внешэкономбанк СССР. И здесь я хотел бы ответить, что производитель по-прежнему совершенно не знает конъюнктуру рынка, стоимость продукции, получая по-прежнему выручку в "деревянных" рублях и имея лишь право на незначительную часть денежного покрытия полученных валютных средств. И действительно, совершенно несправедливо то, что используя сырье, энергетические и трудовые ресурсы, значительно ухудшая экологическое состояние, республика и местные Советы не имеют никаких отчислений от экспортных операций. Но ведь эти затраты вошли в расходную часть бюджета, который мы с вами утвердили, с дефицитом 13 миллиардов рублей.

Поэтому не может быть и речи о выполнении социальноэкономических программ развития республики как суверенного государства, повышения жизненного уровня народа Украины, удовлетворения его материальных и духовных потребностей без учета влияния внешнеэкономической деятельности на формирование бюджета республики.

На основании сказанного поддерживаю совместный проект Закона "О внешнеэкономической деятельности", разработанный на основе 6 принципов: суверенитет, свобода внешнеэкономического предпринимательства, юридическое равноправие и недискриминация, верховенство закона, защита интересов субъектов внешнеэкономической деятельности и запрет незаконного ограничения прав. Данный закон - это документ, который даст возможность решить все вопросы внешнеэкономической деятельности. Важность этого закона состоит

в том, что мы становимся полноправный членом мирового общества. Для того, чтобы этот закон заработал /если мы его примем/, необходимо:

1. Создать на Украине самостоятельный Внешэкономбанк, который должен производить все валютные и финансовые операции.

2. Совмину Украины иметь полное право на лицензирование экспортных и импортных операций.

3. Иметь самостоятельный таможенный контроль, который бы подчинялся Верховному Совету Украины.

По проекту закона необходимо учесть следующие замечания.

Статья 7, пункт 4, абзац 3. Исключить подпись главного бухгалтера, так как такой порядок существует только у нас в стране. Для зарубежных же контрактов в этом нет необходимости, достаточно подписи первого руководителя.

Статья 13, пункт 3. Максимальный размер части выручки в иностранной валюте, который подлежит обязательной продаже государству и местным Советам народных депутатов, не должен превышать 50 процентов /а не 75 процентов/ от общей суммы выручки.

Сегодня мы отправляем на экспорт 264 тысячи тонн чугуна и 15 тысяч тонн листа. В итоге на заводе остается всего 3,0 миллиона долларов из 30,0 миллионов, то есть всего 10 процентов.

При этом 40 процентов идет на покрытие внешних долгов Союза, 42 - в союзно-республиканский фонд и местные Советы, 3 процента от конкретной стоимости - внешнеэкономическим организациям, 5 процентов - на создание централизованного фонда объединения. Кроме этого, 25 процентов прибыли от экспортных операций в рублях отчисляется таможне в качестве налога на экспорт. Спрашивается,

выгодно ли предприятию заниматься внешнеэкономической деятельностью с целью получения средств для технического перевооружения завода, если при таком порядке необходимые 100 миллионов долларов он будет иметь через 33,3 года?

Статья 13, пункт 6. Следует его доработать, так как неясно, как можно осуществлять продажу государству части валютной выручки при товарообменных /бартерных/ сделках, если валюта существует только на бумаге?

Статья 22, пункт 1. Уровень монополии субъекта или субъектов внешнеэкономической деятельности в общем объеме производства данного товара в Украинской ССР необходимо установить до 30 процентов, исходя из условий конкурентной борьбы за рынок, что будет стабилизировать качественные показатели и внедрение научно-технического прогресса.

Статья 22, пункт 3. Уровень монополии добровольных объединений, которые образованы на договорных основах /ассоциации, концерны, торговые дома и так далее/ при проведении внешнеэкономической деятельности не должен превышать 50 процентов по тем же причинам, которые изложены выше.

Кроме этого, если не ограничить эти объединения монопольным законом, то они как раз и создадут свой диктат над предприятиями, захватив внешнеэкономический рынок сбыта.

В заключение считаю, что законопроект с учетом поправок можно принять в первом чтении.