ЗАСІДАННЯ ШІСТНАДЦЯТЕ

Сесійний зал Верховної Ради Української РСР. 26 лютого 1991 року. 16 година.

Головує Голова Верховної Ради Української РСР КРАВЧУК Л. М.

ГОЛОВА. Прошу зайняти місця. Буде поіменна реєстрація перед початком вечірнього засідання.

Прошу підготувати систему "Рада" до поіменної реєстрації.

Прошу реєструватися.

В залі 370 народних депутатів. Це за останній час рекордна цифра. Можемо розпочинати роботу.

У нас на порядку денному... Голову Комісії Верховної Ради з питань гласності та засобів масової інформації ми не обрали. У мене є така пропозиція: ще раз обговорити це питання в комісіях. Тут правильне говорили деякі народні депутати, зокрема народний депутат Осадчук, що це комісія дуже широкого масштабу. Гласність стосується всіх проблем нашого життя, тому в комісіях слід ще раз обговорити, висловити своє ставлення, Повернемося де цього питання пізніше. Згода?

Перший мікрофон.

БОЙКО І.В., член Комісії Верховної Ради Української РСР у питаннях діяльності Рад народних депутатів, розвитку місцевого самоврядування /Першотравневий виборчий округ, Чернівецька область/. Леоніде Макаровичу! Коли до перерви ми за вашою пропозицією проголосували, то вийшло, що навіть не звільнили Правденка від обов'язків голо ви постійної комісії.

Я думаю, правильніше буде, якщо цю постанову розділити. Не можна голосувати одночасно, щоб одного звільнити, а другого призначити. У мене є пропозиція зараз без обговорення в комісіях окремо проголосувати за звільнення депутата Правденка, а потім - за обрання нового голови постійної комісії.

ГОЛОВА. Давайте повернемося до цього питання пізніше, щоб зараз не гарячкувати. За Регламентом я маю право вносити або не вносити пропозицію. Якщо ви хочете мене примусити, то з цього нічого не вийде.

Відкладаємо це питання на пізніше, а після того як "відпочинемо" в округах з виборцями /може, вони нам додадуть якоїсь наснаги/, зберемося і проголосуємо за голову Комісії з питань гласності та засобів масової інформації.

А тепер у нас питання про порядок введення в дію Закону УРСР "Про власність" та внесення змін до окремих його статей.

Хто в нас з цього питання виступатиме? Товариш Бойко. Прошу.

БОЙКО В.Ф., Міністр юстиції УРСР. Шановні народні депутати! Відповідно до вашого доручення після прийняття вами Закону "Про

власність" в цілому окремі статті його були проаналізовані у Комісії з питань економічної реформи з участю фахівців, вчених, пред ставників Уряду, щоб встановити, чи немає якихось суперечностей. На ваш розгляд вносяться зміни, які викладені на трьох аркушах. Зокрема, пропонується в статті 2 "Право власності" виключити пункти 3 і 4. Чому?

У пункті 3 говориться: "Кожен громадянин Української РСР має право володіти, користуватися і розпоряджатися майном особисто або спільно з іншим."

І пункт 4: "Власність в Українській РСР виступає в таких фор мах: індивідуальна, особиста і приватна-трудова, колективна, дер жавна. Всі форми власності рівноправні".

Пункт 3 дублює статтю 4. У статті 4, пункт 1, також записано, що "власник на свій розсуд володіє, користується і розпоряджається належним йому майном".

Пункт 4: "Всі форми власності рівноправні". Це записано і в пункті 5 цієї ж статті: "Українська РСР створює рівні умови для розвитку всіх форм власності та їх захисту".

І стосовно того, що власність в Українській РСР виступає в таких формах як індивідуальна, особиста і приватна-трудова, колективна і державна. У нас є розділ IІІ "Право індивідуальної власності", де не було визначено поняття "особиста" і "приватнатрудова", а тільки залишилося "індивідуальна власність".

Отже, для того, щоб Закон мав якусь структуру, пропонується в правій половині аркуша залишити статтю 2 з трьох пунктів. Вони у вас є.

ГОЛОВА. Запитання є? Немає. Прошу сідати. Є бажаючі виступити? Депутат Мороз.

То давайте ми зразу, може, все пройдемо? Ні? Вносьте тоді про позиції.

Перший мікрофон.

МОРОЗ О.О., секретар Комісії Верховної Ради Української РСР з питань агропромислового комплексу /Таращанський виборчийокруг, Київська область/. Минулого разу ми найбільше часу витратили на узгодження оцієї другої статті. І аргументація, яка тут наводиться відносно того, що стаття не сто сується власності окремих індивідів, не зовсім коректна, тому що власність є тоді, коли вона стосується конкретної людини. Щодо посилання на те, що не передбачена форма всенародної власності, то можна додати одне слово "всенародна" і залишити статтю у попередньому варіанті. Тобто статтю 2 залишити так, як вона тут сформульована. Решту статей, я гадаю, можна голосувати в цілому без обговорення.

ГОЛОВА. Треба постатейно голосувати. Отже, стаття 2 - "Право власності". С зауваження до статті 2? Можна ставити на голосування? Прошу голосувати. Зараз проголосуємо пропозицію депутата Мороза, доповнення до статті.

"За" - 250. Прийнято.

Ви до якої статті доповнення давали? До цієї статті? Підійдіть будь ласка, до мікрофона.

БОЙКО В.Ф. Була пропозиція - виключити пункт 2.

ГОЛОВА. Який пункт, це ж підпункти?

МОРОЗ О.О. Леоніде Макаровичу! Мова йде про те, що в пункті 4 ни додали після слова "державна" слово "всенародна" і проголосували. Я гадаю, що правильно зробили.

ГОЛОВА. Отже, немає потреби голосувати? Так залишається?

МОРОЗ О.О. Ще раз повторюю: залишили в старій редакції, тільки після слова "державна" дописали - "всенародна".

БОЙКО В.Ф. Шановні народні депутати! Комісія і Уряд вносять пропозицію, виключити з статті 2 пункти 3 і 4.

ГОЛОВА. Ми ж проголосували за це. Чого ж ви хочете? Наступна стаття.

БОЙКО В.Ф. Стаття 20 "Суб'єкти права колективної власності". Прийнята редакція: "Суб'єктами права колективної власності є трудові колективи державних підприємств, колективи орендарів, колективні підприємства, кооперативи, акціонерні товариства, господарські товариства, господарські об'єднання, професійні спілки... "й інші, згідно з переліком, який поданий у статті.

Ми вважаємо, що треба виключити слова "трудові колективи державних підприємств", тому що суб'єктами власності є державне під приємство, завод, а не трудовий колектив. Тому редакція статті 20 повинна бути така /дивіться праву частину/ "Суб'єктами права колективної власності є орендні підприємства, колективні підприємства, кооперативи, акціонерні товариства" та інші, згідно з текстом. А щодо права трудового колективу на той прибуток, який одержує

підприємство, дивіться в статті 38, яка подається в новій редакції.

ГОЛОВА. Бачите всі, бачите, про що йде мова? Є запитання? Третій мікрофон.

БАРАБАШ О.Л., секретар Комісії Верховної Ради Української РСР з питань економічної реформи і управління народним господарством /Жовтоводський виборчий округ, Дніпропетровська область/. Шановні депутати! Ми домовлялися, що в нас буде юридично-технічна корекція закону, усунення якихось неузгоджень, поправки і так далі. Зараз мова йде вже не про технічну, а про принципову зміну статті, суті статті 20 Закону "Про власність". Це настільки важливе і принципове питання, що, можливо, я зараз буду говорити довго, але прошу надати можливість...

ГОЛОВА. А довго - не маєте можливості, вам три хвилини дається.

БАРАБАШ О.Л. Я прошу не обмежувати мене в регламенті, оскільки це положення має принципове значення і для Закону про роздержавлення, і для Закону про підприємства. Тут є така логіка, яка пішла від статті 23, що об"ектом права власності колективу державного підприємства не може бути прибуток. А логіка ця формальна тому, що трудовий колектив не є суб'єктом власності, а суб'єктом власності він не може бути тому, що він не є юридичною особою. У мене викликає велике заперечення саме формальний бік цієї справи.

По-перше, чому не може бути трудовий колектив державного підприємства юридичною особою? Його частина, наприклад, профспілковий комітет може бути юридичною особою, партійний комітет може бути

юридичною особою, а сам трудовий колектив не може бути юридичною особою. Тим більше, що ми, наприклад, у Законі про підприємства записали, що трудовий колектив укладає колективний договір з власником. А раз він укладає якийсь договір, то він вже виступає як юридична особа.

По-друге, в статті 38 у варіанті, який пропонує Міністерство юстиції, записано, що частина прибутку надходить у розпорядження трудового колективу підприємства. Розпорядження - це є цивільна функція, яку може виконувати тільки юридична особа. Навіть вже ця логіка не дотримується. Трудовий колектив на мій погляд не тільки може бути, а й зобов'язаний бути юридичною особою. А тепер сам фактичний бік справи. Якщо ми зараз не надамо права трудовому колективу державного підприємства навіть у потенції бути суб'єктом власності, ми фактично заперечимо можливість для еволюційного роздержавлення.

Трудовий колектив, наприклад, не може викупити частку - 5, 10, 20 процентів від державної власності.

Я звертаюся до господарських керівників: коли підприємство знаходиться на оренді, і всі ми кажемо, що оренда - то є один із шляхів до роздержавлення власності, бо частину свого прибутку орендний колектив витрачає на викуплення майна і стає його власником -це приваблює. А якщо завтра буде розірваний договір про оренду, чия тоді буде власність? Адже трудовий колектив, який працює на цьому підприємстві, згідно з нашим законом не матиме права бути суб'єктом власності.

І третє заперечення у мене проти цієї статті. Я наполягаю, щоб формулювання було таким, що суб'єктом власності має бути саме колектив орендарів, а не підприємство. Бо підприємтво - це є представник власника, або сам власник, це є засоби виробництва, це є трудовий колектив, які утворили юридичну особу. Тобто треба записати

так, як було в статті 20 у попередній редакції: "Суб'єктами права колективної власності є трудові колективи, колективи орендарів".

Але я так розумію, що зараз, як і тоді, така ж буде редакція і статті 23.

І останнє. Оскільки тут виникають деякі сумніви, та й на комісії не дійшли згоди з приводу того, що не можна зараз визнавати суб'єктами права власності трудові колективи державних підприємств, бо вони набувають статусу співвласника, то давайте, можливо, запишемо обережно, що суб'єктами права власності є трудові колективи орендарів і так далі. А стосовно трудового колективу державного підприємства напишемо в кінці статті, що суб'єктами права власності можуть бути трудові колективи. Тобто потенції, коли викуплять це майно.

ГОЛОВА. Я ще раз закликаю народних депутатів не читати нам лекцій на сесії Верховної Ради.

БАРАБАШ О.Л. Я ще хотів би звернути увагу народних депутатів, що таке формулювання статті 20 суперечить статті 3, прийнятої нами, де записано: "Суб'єктами права власності в Українській РСР визнаються: громадяни, юридичні особи та держава".

І далі йде перелік: інші держави, інші радянські республіки, юридичні особи і таке інше. Отже, якщо взяти окремо будь-яке підприємство, то ми кажемо, що підприємство є юридична особа, а не трудовий колектив. Трудовий колектив, кожний член трудового колективу дійсно має право на частину прибутку, який залишається після розподілу і на податки, і на суди, і таке інше. І тому ми пропонуємо замінити і статтю 20, і статтю 22. Тоді все буде правильно стикуватися. Це поправки.

ГОЛОВА. Це поправки до статей?

БОЙКО В.Ф. Це правки, щоб статті не суперечили одна одній.

ГОЛОВА. Там же були суперечності в першому читанні. Все ж таки ми давайте дійдемо згоди, адже народний депутат Барабаш наполягає на тому, щоб визнати суб'єктами права власності і трудові колективи державних підприємств. Я так зрозумів?

БОЙКО Б.Ф. Так.

ГОЛОВА. А ви кажете, що немає в цьому потреби. Я ж кажу про державні підприємства. А народний депутат Барабаш, так я розумію, наполягає на голосуванні. Так?

Значить, Міністерство юстиції вносить на розгляд такий варіант статті 20 - "Суб'єктами права колективної власності є орендні підприємства... "Слухайте уважно, будь ласка,"... колективні підприємства, кооперативи, акціонерні товариства, господарські об'єднання, професійні спілки, політичні партії ті інші громадські об'єднання, релігійні та інші організації, що є юридичними особами". Таку пропозицію вносить Міністерство юстиції, і Віталій Федорович мені дав інформацію, що це погоджено з комісіями, ставлю цей текст на голосування. Прошу проголосувати,

"За" - 207. Пропозиція не прийнята.

БОЙКО В.Ф. Залишається у попередній редакції. В такому разі немає потреби голосувати і статтю 22.

ГОЛОВА. Давайте пояснення щодо статті 22. Будь ласка.

БОЙКО В.Ф. Немає необхідності голосувати статтю 22, оскільки вона випливає із статті 20.

ГОЛОВА. Вона залишається у тій же редакції?

БОЙКО В.Ф. Так.

ГОЛОВА. Товариші депутати! Займіть, будь ласка, місця. Проголосували тільки що.

БОЙКО В.Ф. Ще раз звертаю увагу на статтю 22, де записано: "Об'єктом права власності трудового колективу державного підприємства є частина прибутку, що залишається після сплати податків та інших платежів у бюджеті. Розмір цієї частини прибутку визначається законодавчими актами Української РСР". Пропонується:"... прибуток, що залишається у державного підприємства після сплати податків та інших платежів у бюджет. Чистий прибуток надходить у розпорядження трудового колективу підприємства, частина цього прибутку передається у власність членів трудового колективу. Порядок і розмір визначається законодавчими актами Української РСР". Ось така редакція.

ГОЛОВА. Які є зауваження? Будь ласка, третій мікрофон.

БАРАБАНІ О.Л. Незважаючи на таку редакцію прийнятої статті 20, це зовсім незалежні два поняття. Трудовий колектив може бути суб'єктом власності, але це не означає, що він обов'язково є власником прибутку, тому що прибуток в загальному випадку то є власність власника. І якщо ми визнаємо рівність форм власності на приватному підприємстві, ми визнаємо, що прибуток - то є власність власника. То так само прибуток на державному підприємстві є, насамперед, власністю держави, власника. Але я повністю погоджуюся з формулюванням, яке є в Законі про підприємство союзу РСР про те, що прибуток надходить у розпорядження, але я б дав більш точне формулювання - у розпорядження не трудового колективу, а підприємства,

бо підприємство є і трудовий колектив, і представник власника згідно з статутом підприємства. Тому я пропоную все ж таки проголосувати за статтю 22 у редакції Міністерства юстиції.

БОЙКО В.Ф. На що ж тоді має власність трудовий колектив, якщо прибуток - це власність підприємства, як ви кажете?

БАРАБАШ О.Л. Прибуток - це не єдиний об'єкт власності. Трудовий колектив може викупити частину підприємства чи через оренду, чи через якесь поєднання майна, чи ще якимось чином.

ГОЛОВА. Шановні депутати! Це той випадок, коли ми не можемо зараз щось приймати. Якщо у нас є якісь непорозуміння, то треба їх викласти - що враховано, що не враховано. А зараз з голосу... Знаєте, коли запитали одного філософа, що таке філософія, він сказав - трансцендентальний емпіріокритицизм. І після цього всі замовкли. Такими юридичними категоріями ми зараз оперуємо біля мікрофонів, але ніхто не знає, за що к голосувати. Тому питання знімається. Все, закінчили.

Перший мікрофон.

МАРЧЕНКО В. Р., начальник відділу Роменського заводуу автоматичних телефонних станцій /Роменський виборчий округ, Сумська область/. Я согласен с тем, что его нужно снять и подчерчиваю это предложение. Но хотел бы уточнить: в первых статьях по вашему предложению снимаются

все поправки или все-таки первые статьи, за которые проголосовали, остаются? Группа депутатов, и я в том числе, не поняли, как проголосовали по статье 2. Приняли предложение, которое справа, или которое слева. Я хотел бы это уточнить и...

ГОЛОВА. Не проголосували за те, що справа, лишилось те, що зліва.

Питання з порядку денного зняли і більше до цього не повертаємося. Підготують, внесуть - будемо обговорювати і голосувати як належить, а з голосу приймати рішення не будемо. Ніколи не було цього й не буде. Повернемося до цього після доопрацювання. У нас уже є досвід: проголосуємо за внесені пропозиції, доповнення і все стане зрозуміло. Таким чином, сьогодні у нас сталась несподіванка. Ми вичерпали швидко всю нашу програму. Тому не готові щось вносити далі. Одну хвилинку. Ми можемо скористатись деяким часом для "Різного". Ми планували розглянути його 1 березня, у п'ятницю, але раз сталося так, що ми маємо час... "Чорнобиль" не готовий, він готується на завтра. Давайте не поспішати. Даємо час для "Різного".

Отже, відводимо годину на "Різне".

Давайте від мікрофонів. Регламент 3 хвилини.

Перший мікрофон.

ВОРОБЙОВ О.М., заступник голови Сумської міської Ради народних депутатів /Ковпаківський виборчий округ, Сумська область/.

Леонид Макарович! Я хочу уточнить результаты своего обращения по поводу неправильного напечатания статьи 12 Закона о бюджетной

системе. Я написал на ваше имя официальный запрос и хотел бы получить ответ. Уже прошло более месяца.

ГОЛОВА. Дякую за нагадування. Я доручав нашому Секретаріату узгодити з вами цю справу, але, наскільки розумію, вона неузгоджена. Таке пояснення ми вам дамо.

Черга біля мікрофонів. Як будемо? По черзі? Раз ми маємо час, давайте так: я надаватиму слово по черзі з трибуни, а потім

- від мікрофона. Черга - мікрофон, черга - мікрофон.

Перший мікрофон.

ЧЕРНЕНКО В.Г., головний лікар медсанчастини Микитівського ртутного комбінату /Горлівський-Микитівський виборчий округ, Донецька область/. Леонид Макарович! В какойто степени я получил это слово вне очереди. Тем паче, спасибо, потому что я хотел к вам записаться на прием. Теперь я могу в общем-то сказать то, что хотел.

Я представляю медиков Донецкой области и избирателеймедиков. Ситуация в Донецкой области складывается чрезвычайная. Впервые на Украине медики для решения своих экономических проблем должны прибегнуть к столь крайнему методу как временная забастовка. Причем провести ее намечена 1 марта этого года с 12 до 14 часов. До этого они пытались встретиться с руководством Совета Министров, с Министром финансов и договориться о решении экономических проблем медиков. Они связаны не только с повышением заработной платы, но и с улучшением здравоохранения. Не удалось. Сегодня мы в комиссии пытались решить этот вопрос, но нам сказали, что в общем все просчитано. Ждут Министра финансов,

который, к сожалению, болен.

Я прошу Вас, Леонид Макарович, дать поручение Совету Министров решать эту проблему, чтобы мы могли проинформировать медиков, в частности Донецкой области. Я сегодня разговаривал с депутатом от Харьковской области. Нас и в Харькове уже поддерживают. Но они думают, что другие области не поддержат, ибо все медики не намерены решать свои проблемы таким крайним и нежелательным методом. Я прошу убедительно рассмотреть этот вопрос и проинформировать. Спасибо.

ГОЛОВА. Другий мікрофон.

ЄЛІАШЕВИЧ І. В., генеральний директор Закарпатського виробничо-торгового взуттєвого об'єднання /Ужгородський виборчий округ, Закарпатська область/. Леоніде Макаровичу! Ще в січні я надіслав вам телеграму, в якій просив питання про "славнозвісні" президентські 5 процентів поставити на обговорення Верховної Ради. Уряд прийняв рішення до 1 березня /і така телеграма надійшла на підприємство/ не вводити ці 5 процентів, і я думав, що хтось рішення таке прийме. Тепер постає питання: хто ж прийняв рішення? Верховна Рада це питання не розглядала, 5 процентів - це фактично підвищення цін, і не тільки роздрібних.

І хто це прийняв у нас на Україні? Адже у нас є закони про суверенітет політичний і економічний.

ГОЛОВА. Я вас зрозумів. Де питання не раз тут виникало. Ви пам'ятаєте, в доповіді Ради Міністрів це прозвучало. Ми тут заслухали і прийняли, до відома. Верховною Радою це питання було позначено і йшла мова про те, ще Указом Президента 5 процентів від продажу включається у всі наші структури, в тому числі у наш державний бюджет, за який ми з вами проголосували. Тобто про це вже йшлося. Але якщо ви ставите питання про те, щоб поставити на голосування Указ Президента, то це інша справа.

Якщо питання ставиться так, то давайте ми доручимо нашому Уряду прямо сьогодні, щоб він разом з комісією вніс на розгляд Верховної Ради проект постанови, тому що питання про затвердження або відхилення Указу Президента у нас не ставилося.

Тоді питання ставилося про те, як діють ці 5 процентів. А діють вони для всієї країни без винятку. І всі республіки з пропозицією Президента погодилися, а товариш Фокін Вітольд Павлович навіть назвав цифру, я не пам'ятаю - близько 18 мільярдів карбованців цих 5 процентів від продажу. З них 7 мільярдів - ще союзного бюджету, а 12 мільярдів наших, ми знаємо з вами ці цифри. Якщо ми відміняємо це все, то це вже зовсім інша ситуація, це треба просто зважувати.

Третій мікрофон.

ЧЕРВОНІЙ В.М., апаратник Ровенського виробничого об'єднання "Азот" /Ленінський виборчий округ, Ровенська область/. Шановний Леоніде Макаровичу! Сьогодні вранці я вже говорив про те, що всупереч Указу Президента підприємства торгівлі підвищили ціни на 5 процентів замість того, щоб 5 процентів податку з продажу сплачувати державі. Постраждали наші виборці, наші покупці. З їхньої кишені незаконно виймаються мільйони карбованців. І я просив вас, щоб у кінці засідання Перший заступник Голови Ради Міністрів УРСР Статинов поінформував наших виборців і нас, депутатів, про те, чому робиться таке беззаконня. І користуючись нагодою, слава Богу, що випав такий момент, я хотів би про своє прохання нагадати вам.

Дякую за увагу.

ГОЛОВА. Я звернувся до товаришів з Ради Міністрів. Але я хочу, щоб ви всі знали просту річ: закони економічного розвитку такі, що якщо десь ціни підвищуються, то вона має реалізуватись. Такого не буває, щоб у чомусь підвищилась ціна, а в остаточному проекті її не було - це вже міф, "фата моргана". Це маємо знати, інакше не може бути розвитку економіки. Якщо ви хочете все-таки повернутися до цього питання, то нам потрібно на засідання Верховної Ради винести питання про те, чи погоджуємося ми загалом з 5 процентами. Тоді все треба переглядати і голосувати. Ви розумієте, що це таке? Я не хочу вам нав'язувати свою думку.Уряд нехай розгляне і доповість тут, якщо ви хочете, користуючись цифрами.

Будь ласка, перший мікрофон.

МАРЧЕНКО В.Р. Уважаемый Леонид Макарович! Я хочу передать просьбу наших избирателей и

обратиться к министерству нашему с депутатским запросом.

Правительство приняло постановление, которым разрешается привлекать средства населения для газификации городов и сел. Это дало положительный эффект. Но люди говорят: деньги они заплатили государству, трассу газовую провели за их счет, а плату с них берут по государственным расценкам. Справедливо было бы компенсировать им затраты, установив льготную плату за пользование газом. Постановление о привлечении средств для газификации есть, а вот этот вопрос - финансовый - между населением и государством не урегулирован.

Я обращаюсь к министерству с просьбой решить этот вопрос.

ГОЛОВА. Добре. Другий мікрофон.

ЛУБКІВСЬКИЙ Р. М., член Комісії Верховної Ради Української РСР у закордонних справах /Яворівський виборчий округ, Львівська область/. Шановний Леоніде Макаровичу! Я хочу звернути вашу увагу, що зараз видавнича справа на Україні під величезною загрозою. З цього приводу до вас звернувся від імені Спілки письменників України Юрій Мушкетик. Цього листа підтримав ряд народних депутатів, зокрема, наших два академіки - Юхновський і Голубець. Я знаю, що ви до культури не байдужі. І ваша поїздка до Швейцарії, яка мала однозначно хороший резонанс щодо постановки економічних питань, мені здається, дає підстави сподіватися, що ви приймете на Президії Верховної Ради таке рішення, яке засвідчить, що наша Президія до культури ставиться з великим розумінням. Прошу вас, зверніть увагу на цей

документ, на цього листа.

В порядку законодавчої ініціативи я прошу, щоб цей лист був розглянутий на Президії. Видавці України чекають допомоги. Немає паперу, закриваються видання, ріжуться тиражі. Катастрофічна ситуація в нашій культурі. Дякую.

ГОЛОВА. Давайте доручимо Лесю Степановичу, щоб він підготував проект постанови і вніс на Президію. Тільки я його тут не бачу, але він, мабуть, нас почує.

Третій мікрофон.

КЕНДЗЬОР Я.-П.М., заступник голови Комісії Верховної Ради Української РСР з питань культури та духовного відродження /Сокальський виборчий округ, Львівська область/. Шановний Леоніде Макаровичу! Я хотів би торкнутися однієї теми, яка вже зрештою всім і набридла, бо часто ми її піднімаємо. Маю на увазі роботу Держтелерадіо України.

У зв'язку з реорганізацією Держтелерадіо СРСР після відомого президентського Указу відповідно буде реформуватися, мабуть, і наше республіканське радіо і телебачення. Воно - наше республіканське радіо і телебачення - до сьогоднішнього дня, на превеликий жаль, особливо не відзначалося своєю демократичністю. Я вже сьогодні наводив приклад, що закрився ряд дуже цікавих телевізій них програм. Я навіть був свідком, коли з програми "Плеяда" в останню мять були вилучені якісь фрагменти про події у Вільнюсі. Тільки через те, що були включені фрагменти подій у Прибалтиці, студія "Гарт" не вийшла в ефір.

Хотілося б, щоб керівництво республіканського радіо і телебачення десь у найближчий час поінформувало Верховну Раду, щоб керівництво республіканського радіо і телебачення не діяло з такої позиції, яку проголосив керівник союзного відомства Кравченко, сказавши, що він прийшов виконати волю Президента. Нам би не хотілося, щоб Охмакевич у нас на Україні також виконував волю Президента. Слід, мабуть, більш благородну роль виконувати.

Я хотів би ще сказати про те, наскільки цинічно йде дезінформація навіть по сьогоднішній день про події в західних областях України. От яскрава ілюстрація цього. Недавно було проведене спільне засідання трьох обласних Рад, на якому були присутні і Перший заступник Голови Верховної Ради Іван Степанович Плющ, і ціла низка депутатів Верховної Ради, членів Президії Верховної Ради України. На другий день увечері ТСН, передаючи інформацію про цю нерядову подію /не знаю, звідкіль узяли таку інформацію/, повідомила, що спільне засідання трьох обласних Рад висловилося за збереження Союзу Радянських Соціалістичних Республік і за суверенну Україну. Там близько такого не було. На другий день керівники трьох обласних Рад звернулися до ТСН з протестом і з проханням спростувати цю дезінформацію. Та і по сьогоднішній день цього не зроблено.

Нам би хотілося, щоб засоби масової інформації, незважаючи на свою партійну приналежність і спрямованість, давали інформацію у чистому вигляді, якою вона є, щоб не створювати незрозумілої ситуації, ажіотажу, який після цього твориться. Дякую.

ГОЛОВА. Перший мікрофон.

КИСЛИЙ П. С., заступник голови Комісії Верховної Ради Української РСР з питань народної освіти і науки /Промисловий виборчий округ, м. Київ /. Шановні депутати! Верховна Рада в 1990 році прийняла ряд постанов про захист споживача. Крім того, Президія Верховної Ради прийняла ряд постанов, які стосувалися захисту прав споживачів, а саме постанови, що стосується відповідальності за порушення правил торгівлі, спекуляцію і таке інше. Все це було спрямоване на те, щоб товари і продукти залишилися на території України. В той же час усі постанови діють дуже погано, як ви знаєте. У Борисполі не так давно працівники аеропорту навіть намагалися страйкувати через те, що товари /а саме, масло/ вивозяться за межі України.

Тому я пропоную прийняти у нас тут, на Верховній Раді, або порекомендувати Президії Верховної Ради розглянути це питання і прийняти постанову про заборону вивезення товарів за межі України в інші республіки. Аналогічну тій постанові, яка була про відповідальність за порушення порядку вивезення, за кордон товарів /це постанова від 3 серпня 1990 року/.

ГОЛОВА. Для інформації: Рада Міністрів має доручення з цього питання і готує відповідний проект. Якщо виникне потреба, вона винесе його на Верховну Раду, а якщо не буде такої потреби, прийме рішення, яке входить до компетенції Ради Міністрів.

Другий мікрофон.

АЛТУНЯН Г.О., голова Харківського міського комітету народного контролю /Київський виборчий округ,

Харківська область/. Я звертаюсь спочатку до вас, шановний Леоніде Макаровичу. Я, і не тільки я, отримали багато листів від виборців, і не тільки своїх - з усієї України з пропозицією як можна швидше розглянути законопроект про репресованих.

Я дуже прошу вас, шановним /не знаю вашого прізвища, на жаль/, не перебивати.

Я дуже прошу вас, щоб ви розглянули на Президії і розповсюдили серед депутатів проект закону, щоб ми могли його прийняти в першому читанні. Це перше.

Друге, Я звертаюсь до голів місцевих Рад. Я звертаюсь тому, що багато міст України /наприклад, Харків, Київ/ вже прийняли свої невеличкі рішення, щоб якось підтримати цих людей. Це треба робити, бо ці місцеві рішення якось будуть полегшувати їх життя.

І третє., Я дуже прошу... Закони, які зараз діють на Україні, зовсім не заперечують... Якщо є можливість, то повертати вилучене колись майно, маєтки, оселі тим людям, які реабілітовані. Не треба чекати того закону, бо є можливість прийняти рішення на рівні селищної, міської й інших Рад. Якщо немає заперечень, то треба це робити, бо люди вже вмирають, а ми досі ніяк не приймемо цих законів.

ГОЛОВА. Третій мікрофон.

БАТАЛОВ В.Г., редактор Острозької районної газети "Зоря комунізму" /3долбунівський виборчий округ, Ровенська область/. Леоніде Макаровичу!

Я привертаю увагу до того, щоб при розгляді питання "Різне" /у нас сьогодні стихійно це вийшло/ були присутні члени Уряду, щоб наші пропозиції, запити не пішли в пісок. Я хочу привернути увагу до становища наших залізничників. Зокрема, я отримав низку телеграм, побував у колективах залізничного депо Здолбуново. Але така ж ситуація в західному регіоні в цілому - і в Стрию, і в Бродах.

Це дуже нужденна маса людей, нужденний народ. Тарифи не переглядалися довгі роки, їх навіть позбавлено права заявляти про свої права страйкому або іншими формами волевиявлення. Залізничники із Здолбунова зверталися до Конарєва, до керівників Львівської залізниці, але відповідей не отримали.

Я направив листа за підписами чотирьох депутацій - Львівської, Тернопільської, Ровенської, Волинської - і також не знаю, який буде результат. Я б хотів, щоб сьогодні був хтось з членів Уряду, який відповідає за галузь, щоб мій голос почув начальник Львівської залізниці і цей вузол розрубав, бо це питання над звичайно гостре.

Порушують питання про пенсійне забезпечення, аби ми прискорили його розв'язання. Є робітничі колективи Могилянівського заводу дренажних будівельних матеріалів, медичні працівники, інші. Є також кілька телеграм, їх зачитувати я не буду,

Вже вкотре ми звертаємося до Комісії з питань культури та духовного відродження /де Міністерство культури, це - інше питання/, аби надати полю Берестецької битви статусу історикокультурного заповідника. Нам поки пропонують тільки обласний статус, а це майже нічого. Я б просив, аби Комісія з питань культури спільно з Міністерством культури, все-таки позитивно вирішила це питання, щоб до 340-річчя цієї знаменної дати

полю був наданий статус історико-культурного заповідника.

Далі. Мені не зрозуміло, чому в пресі повідомлено, що в Центральній республіканській комісії референдуму СРСР на території України розглядалось тільки одне питання, тільки один бюлетень. Про пропозиції Верховної Ради нічого не говорилося. Я хотів би, щоб товариш Бойко дав з цього приводу пояснення. Якщо не сьогодні, то згодом.

Дякую.

ГОЛОВА. Перший мікрофон.

МАРТИНЧУК В.Й., голова колгоспу імені П. М. Буйка Фастівського району /Фастівський виборчий округ, Київська область/. Шановний Леоніде Макаровичу, шановні народні депутати! Я дуже вдячний, що все-таки за 3 місяці я маю нагоду сказати декілька слів у "Різному". Зверталися до мене трудові колективи заводу "Червоний Жовтень" з міста Фастова, деревообробного комбінату Мотовилівки, колгоспів Фастівщини, зокрема "Заповіт Ілліча", окремі товариші з ремонтнотранспортного підприємства з тим, щоб ми плідно працювали. Дивлячись на роботу нашої сесії, сьогоднішнє пленарне засідання, зрозумів, що, дійсно, ми починаємо навіть достроково завершувати розгляд питань порядку денного. Якщо і далі робота нашої Ради буде проходити так плідно, організовано, то ми будемо приймати закони на рівні сучасних вимог.

І таке. Залізничники Фастівщини звернулася по мене з проханням з'ясувати таке питання. Гадаю, що це повинні почути начальники служб залізничного транспорту республіки. Ми на Сесії Верховної

Ради 26 грудня 1990 року прийняли рішення день 7 січня - Різдво Христове вважати неробочим святковим днем. Але начальник залізничного вузла норму виробітку за січень для змінних працівників визначив без урахування цього дня - 171 робочу годину. Але ж оплату праці за 7 січня в сумарному помісячному обліку робочого часу проводить в однаковому розмірі!

Тому я просив би з'ясувати це питання. Цей залізничний вузол підпорядкований Козятинському відділенню дороги. Треба доручити товаришам, щоб все-таки владнати це питання, щоб було воно вирішене так, як записано в нас у постанові Верховної Ради.

Дякую.

ГОЛОВА. Ви передайте це звернення в Комітет по праці, нехай вона розгляне і зробить відповідний висновок.

Другий мікрофон.

ТАРАСЕНКО О.Г., голова Знам'янської районної Ради народних депутатів, перший секретар Знам'янського міськкому Компартії України /Знам'янський виборчий округ, Кіровоградська область/. Шановний Леоніде Макаровичу! У нас на Кіровоградщині чимало підприємств, які видобувають щебінь. Це розробка покладів граніту. Радою Міністрів затверджений перелік шкідливих професій, які дають право людям при виході на пенсію користуватися певними пільгами. У нас на Знаменщині теж є чотири таких підприємства,. але один називається щебзавод, інший називається - кар'єр. У зв'язку з цим одним дають пільги при виході на пенсію, іншим не дають. А вони знаходяться на відстані двісті-триста метрів. Куди тільки не зверталися люди - не можна цю перешкоду ліквідувати. Тому я прошу, щоб ви дали доручення Раді Міністрів, аби це питання вирішити.

І друге питання. Вчора до мене звернулося декілька працівників колишнього республіканського Комітету народного контролю. Відомо, що ми прийняли постанову про ліквідацію цього органу. Доручено Раді Міністрів працевлаштувати працівників. Близько 50 працівників сьогодні не трудовлаштовано. Прохання до Ради Міністрів - вжити відповідних заходів.

ГОЛОВА. Третій мікрофон.

БІЛИЙ В.П., голова Дубнівської міської Ради народних депутатів, другий секретар Дубнівського міськкому Компартії України /Дубнівський виборчий округ, Ровенська область/. Шановний Леоніде Макаровичу! Шановні депутати! У мене склалося таке враження, що сьогодні, щоб добитися тій чи інші групі людей чи спеціалістів свого соціального захисту, - найкращий метод - страйки.

Почали вчителі, потім шахтарі, потім медики. Я не звинувачую, звичайно, нікого, це їхнє право. Але ж мені здається, що це не найкращий сьогодні шлях. А Раді Міністрів цей метод, я так розумію, подобається. Мені зовсім незрозуміле, невже нам, працівникам сільського господарства /через день - два розпочнуть весняну сівбу/ також слід відстоювати свої права таким же методом. У 1990 році ми вперше за роки Радянської влади на Україні прийняли не постанову, а закон, який визначив пріоритетний розвиток села в агропромисловому комплексі. Але Радою Міністрів України вже прийнято ряд підзаконних актів, я також вийшли укази нашого Президента, які повністю дискредитують цей Закон. Повірте, що селянину до цього Закону жилося навіть краще, ніж сьогодні. Я прошу вибачення за порівняння, але цими актами і указами нашого селянина обклали, як вовка в загоні прапорцями

З таким настроєм гріх виходити в поле і засівати ниву зерном. Тому я просив би, Леоніде Макаровичу, оскільки ми працюємо з випередженням графіка, послухати звіт Ради Міністрів стосовно цього питання все-таки на цьому тижні, а не відтягувати десь на кінець березня.

Я просив би це вважати моїм депутатським запитом.

ГОЛОВА. Потрібно сказати, що справді питання це вже не вперше ставиться. Я вчора виступав перед заступниками голів районних і міських Рад. І дуже велика кількість запитань була саме з цього приводу, що не працює наш закон про пріоритетний розвиток села. І якось так виходить, що рішення, які прийняті на республіканському рівні, зовсім не дійшли до обласних і районних ланок. Це проблема, яку потрібно негайно вирішувати. Я. думаю, що правильно порушено це питання. Ми просимо Першого заступника Голови Ради Міністрів УРСР товариша Ткаченка, щоб він підготував інформацію з цього питання і доповів народним депутатам. Зараз Іван Степанович спробує з'єднатися з ним, і якщо він готовий, то можна це завтра зробити.

Перший мікрофон.

ГУДИМА О В., викладач Луцького педагогічного училища імені Ярослава Галана /Луцький - Центральний виборчий округ, Волинська область/. Шановний Леоніде Макаровичу! Шановні депутати! 25 лютого святий день для України, тому що 120 років тому народилася славна дочка українського народу Леся Українка. У неділю, 24 лютого, в місті Луцьку відбулися мітинг і урочисте засідання, присвячені дню народження Лесі Українки.

25 лютого в місті Ковелі, де пройшли кращі роки /в творчому розумінні/ Лесі Українки, був відкритий з цієї нагоди пам'ятник. Дуже важко до нас повертається Леся своею творчістю. Виникають труднощі з відкриттям музею Лесі Українки в місті Ялті.

Процес відродження України триває. 24 лютого, як ви знаєте, в місті Києві відбулася панахида по Івану Богуну, полковнику війська Богдана Хмельницького. 16 березня в місті Брацлаві, в селі Червоному теж будуть проведені панахиди по Данилу Нечаю, його соратнику по боротьбі за визволення України. І мені дуже хотіло ся, щоб ось такі дати в якійсь мірі, може, виступами певних депутатів, відзначалися і в нашій Верховній Раді, а також були відзначені червоними літерами в нашому календарі. Дякую.

ГОЛОВА. Другий мікрофон.

МИСНИК П.О., член Комісії Верховної Ради Української РСР з питань Чорнобильської катастрофи /Новгород-Сіверський виборчий округ, Чернігівська область/. Леоніде Макаровичу! Виборці мого округу, особливо Семенінського району, який розташований на півночі нашої республіки і який межує із Стародубським, Климовським районами Брянське; області і теж постраждав від чорнобильської біди, просили мене звернутися і до вас, і до Уряду з цієї трибуни Верховної Ради. Минуло вже досить багато часу, майже 5 років, але з'являються все нові і нові дані про те, що повне обстеження діти і населення району не пройшли тільки тому, що немає кому обстежити людей і немає апаратури. Тому прохання, щоб Уряд, Верховна Рада і ви як Голова Верховної Ради

звернули на цю справу увагу, допомогли нам обладнати районні лікарні необхідною апаратурою, щоб можна було провести кваліфіковане медичне обстеження хоча б дітей.

Щоправда, зараз кооператори з Москви, Києва пропонують свої послуги, але огляд кожної людини коштує 180-200 карбованців, а це дуже дорого і немає таких коштів ні в кого.

І ще таке питання. Вже минув рік, почався новий, проте чистими продуктами харчування, на превеликий жаль, ми забезпечити людей не можемо, бо все виробляється на тій супіщаній землі, яка якраз має великий коефіцієнт переходу радіонуклідів до продуктів харчування.

Тому прохання, щоб до оцих питань і Агропром, і Уряд поставилися дуже уважно і в міру наших можливостей забезпечили чистими продуктами харчування.

Я хотів би звернути увагу всіх депутатів, у тому числі і вашу, Леоніде Макаровичу, ще на таке. Тут виступав депутат Кислий про те, щоб ми прийняли закон про заборону вивезення продуктів і товарів із України. Але мені здається, що пора вже вам, керівникам республік, врешті-решт домовитися щодо цих питань, щоб не надходили до нас ось такі скарги від виборців, як від Ярмоленка Василя Григоровича. Перебуваючи в Білорусії, він купив сантехніку на 47 карбованців. Рішенням Гомельського суду він сплатив штраф 5 тисяч карбованців за цю покупку. Мабуть, і ми таким чином воюватимемо? Пора вже нам закінчувати оцю "війну законів", щось робити для того, щоб врешті-решт можна було жити у нас на Батьківщині.

ГОЛОВА. Третій мікрофон.

СМЕТАНІН ВЛ., заступник голови Комісії Верховної Ради Української РСР у правах людини /Кіровський виборчий округ, Дніпропетровська область/.

Уважаемый Леонид Макарович, уважаемые депутаты! Я получил письмо из села Звановка Донецкой области за многими подписями, где жители сообщают о том, что райком партии распространил среди жителей анкету из 12 вопросов относительно Союзного договора и проведения референдума. В их числе есть и такой вопрос: желаете ли вы, чтобы была организована Приднепровско-Донецкая Автономная Республика, и отношения к ней.

У меня вопрос к тем уважаемым товарищам, кто распространяет эту анкету: что это - специально народ перед референдумом вводят в заблуждение, или это вбивается клин, о котором даже говорить не хочется?

Я эту анкету и письмо передал в Президиум и газету "Голос Украйни" и прошу уважаемый Президиум разобрать, почему без органов Советской власти идет распространение среди жителей таких документов.

Спасибо.

ГОЛОВА. Я думаю, що нам потрібно скористатися цією трибуною і ще раз від імені Президії Верховної Ради, і Верховної Ради звернутися до всіх людей, які живуть на нашій благословенній землі, щоб вони несли повну відповідальність за те, що вони роблять. Тому що час надзвичайно складний, і кожен крок або кожна анкета, яка підштовхує людей до сепаратистських настроїв, неприйнятні. Я б сказав більше - ця анкета, ці дії є підбурювальними, і незалежно від кого вони виходять, їм треба дати оцінку, щоб люди

відповідно поставились до тих, хто провокує подібні дії і діє таким чином.

Перший мікрофон.

БОЙКО І.Г., заступник голови Комісії Верховної Ради Української РСР у справах ветеранів, пенсіонерів, інвалідів, репресованих, малозабезпечених і воїнів-інтернаціоналістів /Кам'янсько-Дніпровський виборчий округ, Запорізька область/. Шановний Леоніде Макаровичу, шановні колеги! У мене в руках звернення двох колективів. Шостий - колектив Ради народних депутатів міста Енергодара Запорізької області. Я не буду його зачитувати за браком часу. Скажу лише, що це звернення до вас, і попросив би обов'язково їх розглянути, оскільки питання - щодо розподілу бюджетних коштів - дуже важливе.

Друге звернення від колективу Кам'янсько-Дніпровської лікарні

- майже 300 підписів. Ті ж проблеми, Леоніде Макаровичу, про які говорили депутати Черненко та Мисник. Я б дуже просив і Міністерство охорони здоров'я, і, можливо, нашу комісію, щоб цьому питанню приділили велику увагу.

І ще одна моя особиста пропозиція, яка звучить удруге. Але я хочу повернутися до неї ще раз.

Леоніде Макаровичу! Ми і наш народ уже звикли до купонів, до цієї системи. Звикла більшість. Я дуже прошу Раду Міністрів і комітет, який створений при ній, прийняти рішення - надати мінімальну кількість купонів на кожну дитину в кожній сім'ї. Це дуже важливо, це - постійні, постійні запитання. Коли купони відмінять, ми цього не знаємо, але прийняти це рішення треба, думаю, що від цього ми не постраждаємо. Дякую.

ГОЛОВА. Другий мікрофон.

БОНДАРЧУК А.І., власний кореспондент газети "Голос України" по Волинській області /Горохівський виборчий округ, Волинська область/. Шановний Леоніде Макаровичу! Шановні депутати! Ми прийняли чимало постанов. Уряд прийняв також про пільги тим, хто живе на селі. Та наче забули зовсім невеличку категорію, яка там живе. Це викладачі дитячих музичних шкіл, які пишуть в усі кінці, добиваються, щоб їх прирівняли хоча б до викладачів середніх шкіл.

Є така постанова від 21 вересня 1988 року, прийнята міні стерствами фінансів, освіти, охорони здоров'я, культури і Агропромом, в якій визначені пільги освітянам, медикам, ветеринарним та культосвітнім працівникам. Але нічого не говориться про ту невеличку категорію, про яку я згадав. Ось у мене свіжий лист з однієї зі шкіл Зеленечівського району. Люди пишуть: "Якщо вже Міністерство культури так ігнорує вчителів шкіл, то просимо сесію /це адресується сесії і мені теж/ перевести нас у підпорядкування Міністерства освіти... Ми працюємо під одним дахом, в нас і робота і оплата тотожні. І учні ті самі... "

Отже, шановний Леоніде Макаровичу, прошу вас дати таке доручення, щоб вирішити цю невеличку проблему.

ГОЛОВА. Я хочу зразу всім пояснити. У нас ведеться стенограма наших виступів. Ця стенограма /протокол/ передається Урядові відразу ж. І виступи депутатів, і їхні прохання, і їхні пропозиції. Вони ідуть як для аналізу, так і для відповідних дій. Щоб ви знали про це. А комісії наші і депутати присутні тут мають

цю справу контролювати за умови відповідних можливостей і реалій. Тому що інколи ми читаємо тут запити виборців та інше. При більш точному розгляді воно стає чомусь іншим. Але це зовсім не означає, що воно нехтується загалом. Третій мікрофон.

БЕДЬ В.В., адвокат Тячівської юридичної консультації /Тячівський виборчий округ, Закарпатська область/. Шановний Голово! Шановні народні депутати! Через об'єктивні причини у Закарпатській області створені умови, за яких не вистачає робочих місць. В зв'язку з цим щорічно близько 200 тисяч чоловік області виїжджає за її межі у пошуках роботи, тобто на сезонні роботи. Працюють в народному, зокрема з сільському господарстві. Але оскільки їхня робота має сезонний характер, то цей період не зараховується їм у трудовий стаж, що віддаляє строк для призначення державної пенсії. Люди працюють тривалий час на таких сезонних роботах, а з настанням пенсійного віку значна частина закарпатців не може отримувати нормальну пенсію по старості. Є прохання: до тих пір, поки ми приймемо свій закон про пенсії, щоб чи Рада Міністрів, чи Міністерство з соціальних питань прирівняло своєю постановою цю категорію працівників до тієї, в якої трудовий стаж враховується для надання пенсії.

І друге питання. Фактично після 1944-го та в 50-х роках на Закарпатті в результаті державних актів було проведено конфіскацію житлових будинків, які належали громадянам. Це - українці, угорці, німці, словаки, чехи та інші. При чому часто під цю категорію попадали люди, які не були ні поміщиками, ні великими капіталістами. Це були звичайні люди, власники своїх будинків, але з тих чи інших політичних мотивів у них ці будинки конфіскували. На сьогоднішній день вони живі, є їхні спадкоємці. Можливо, треба також дати доручення Раді Міністрів, щоб вона переглянула ті акти, які були прийняті раніше, і частину людей таким чином можна було б реабілітувати.

І останнє прохання до Президії Верховної Ради. Шановні члени Президії Верховної Ради Української РСР! До вас велике прохання - прискорити обговорення Закону Української РСР про систему оподаткування на Україні як державних підприємств, так і кооперативів тощо. Адже існуюча система, впроваджена законом СРСР, до нинішнього дня є, по суті, грабіжницькою системою. Вона не дає можливості нормально стати на ноги економічним одиницям. Дякую за увагу.

ГОЛОВА. Перший мікрофон.

АНАНЬЕВ В.І., заступник голови Державного комітету Української РСР по економіці /Ямпільський виборчий округ, Сумська область/. Уважаемый Председатель! Уважаемые народные депутаты! На предыдущей и на этой сессиях принят целый пакет законов, в том числе акты о защите различных категорий населения. Речь идет о защите. Но

от кого, я, чесно говоря, так и не пойму. Мы должны разобраться с этим делом, от кого защищать: от администрации, от местных Советов или от Верховного Совета нас, депутатов? Может быть, легче убрать тех, от кого защищать надо? Но это философский вопрос.

Следующее. Мы, как разумная хозяйка, должны посчитать, сколько стоит каждый из этих способов защиты. Ведь вы слышите, все больше и больше раздается голосов, что законы не работают. И я вам скажу, что с каждым новым законом они еще больше не будут работать. Ведь ни по одному закону практически не подсчитано, сколько он стоит. А это сотни миллионов рублей, а то и миллиарды /миллиарды!/, товарищи. А у нас дыра в бюджете.

Что я предлагаю? Во-первых, по всем ранее принятым законам надо подсчитать, надо сделать накопительный какой-то объем. Новые законы, которые будем приниматься, должны обязательно иметь экономическое обоснование. Почему мы обещаем людям, почему мы делим, не зная, что мы заработали? Это, безусловно, нужно сделать. Поэтому я предлагаю: каждый новый закон обязательно должен иметь раздел, в котором указывается сумма затрат, которые понадобятся на его осуществление. Это - первое.

Второе. Обязательно должен выступить Министр финансов и сказать, где он возьмет средства на эти цели. Без этого мы будем сами удивляться, сами смеяться над собой, так как законы не будут действовать.

ГОЛОВА. Другий мікрофон.

ВЛОХ О.Г., завідуючий кафедрою Львівського державного

університету імені І.Франка Ленінський виборчий округ, Львівська область/. Шановні депутати, шановний Леоніда Макаровичу! У Львові 23 і 24 лютого відбулася перша всеукраїнська науково-практична конференція профспілок на тему "Проблеми радикального оновлення профспілок України".

Серед деяких документів, які були прийняті цією конференцією, є і звернення до нас, до Верховної Ради. Воно стосується курортів і здравниць України. В ньому говориться, зокрема, що на території України функціонують курорти і здравниці союзного під порядкування, в тому числі значна кількість профспілкових. Вони використовують природні та інші ресурси суверенної Української держави, і фактично їх існування кабальне для України. Виступаючи на захист інтересів народу України, з метою організації належної охорони здоров'я людей, перша всеукраїнська науково-практична конференція з проблем радикального оновлення профспілок України звертається до Верховної Ряди України з вимогою прийня ти закон про націоналізацію курортів і здравниць союзного підпорядкування, які знаходяться на території республіки.

Від себе я хотів би додати, що ми, виходячи з Декларації про суверенітет, виходячи із Закону про економічну незалежність, маємо всі підстави для того, щоб такий закон прийняти. Більше того, відповідні закони про націоналізацію повинні бути поширені на інші галузі господарства. Адже досі ми тільки прийняли документ про вилучення металургійної, кам'яновугільної промисловості, тобто в тій галузі, яка і так на дотації. Отже, я хотів би внести цю пропозицію в протокольному порядку.

Далі. Зараз дуже активно йде обговорення питання про те, що дипломи про вищу освіту, які одержують спеціалісти у нас в країні, не визнаються на Заході, інакше кажучи, вони є неконвертованими. В Європі недавно відбулася конференція, в якій брали участь представники різних республік, у тому числі й України. І ось в журналі "Економіка і життя" за 1991 рік опублікована стаття, в якій говориться про те, що ряд міністерств вищої освіти, в тому числі міністерство нашої республіки - України, внесли пропозицію від дати Центру, тобто Комітету з освіти, повноваження щодо тих конвертованих дипломів. Думаю, що це неправильно, це входять у протиріччя, по-перше, з нашою Декларацією і, по-друге, з тим законом, який готується в Комісії з питань народної освіти і науки, який ми будемо розглядати у Верховній Раді. Прошу це врахувати і вважати це екзаменом для Міністра вищої і середньої спеціальної освіти.

Дякую.

ГОЛОВА. Третій мікрофон.

ЄРШОВ А.В., секретар Комісії Верховної Ради Української РСР з питань Чорнобильської катастрофи /Сарненський виборчий округ, Ровенська область/. Шановний Леоніде Макаровичу, шановні товариші депутати! 4 березня виповнюється річниця з дня обрання більшої частини нас народними депутатами Української РСР. Пройшов рік, але скажіть, будь ласка, хоч на один депутатський запит з цієї трибуни хтось дав відповідь? Ми подаємо групами запити, жодної відповіді на жодний запит за рік ми не чули. До речі, і на індивідуальні запити отримуємо відповіді так само.

Друге питання. Хто подає проекти законів? В останній час я бачу, що в основному виступають голови постійних комісій або їх заступники з проектами законів.

Давайте глянемо в свій Регламент. Подавати повинен Уряд або зацікавлені відомства. Наша справа - працювати з ними, наша справа - робити зауваження по проектах законів. Я вам хочу сказати, що ми у Чорнобильській комісії мало того, що нашкребли ці закони, то тепер ще ходимо по 10 разів і шукаємо тих, хто повинен ці закони писати.

Третє. Ми вирішили газифікувати чорнобильську зону. Скільки про це було сказано слів, коли приймали ще народногосподарський план... А сьогодні товариш Мацялко, мій товариш і друг, народний депутат, давав інтерв'ю по радіо. Сьогодні Мацялку дали фондів стільки, що він і 10 процентів того зробити не може, що ми тут з трибуни наговорили. Як стояти перед цим, і так бідним народом, забитим і цією аварією, і всім життям сьогоднішнім? Що ж цим людям можна сказати?

І ще одне. Є тут хтось з Уряду? По телебаченню показують кожен раз, що літак привіз з-за кордону таку або іншу допомогу чорнобильцям. Я б хотів, щоб товариш Охмакевич хоч раз показав, як що допомогу вручають безпосередньо дітям, отам у чорнобильській зоні. Бо ці люди, як надивляться цих літаків, надивляться на це, а потім бачать, що ніхто нічого в село не везе, одне питання задають: чи ви, депутати, між собою ділите, чи куди ви розбираєте всі ці літаки, які йдуть з-за кордону?

До речі, одне важливе питання. От подивіться, зараз Федеративна Республіка Німеччина в західні області України везе в основному форму бундесвера. У мене вже кожен другий земляк в радіаційній зоні в формі Штірліца ходить сьогодні. Невже ми не можемо подумати,

як одягти у цій радіаційній зоні, нещасній зоні, дітей, 14 тисяч сімей, матерів - героїнь.

Я, до речі, звертаюся до колег-депутатів. Івано-Франківська область постійно, щомісяця везе дітям постраждалих районів допомогу. Я сам родом із Миколаївської області, хоч майже тридцять років працею на Західній Україні. Невже ми не можемо з усіх областей допомогти цим нещасним дітям хоч чимось?

Це була б велика допомога, і кожна область може щось зробити.

І останнє. Ми підняли заробітну плату працівникам культури і працівникам кінофікації. Про це з трибуни говорили. А вийшло так, що ця кінофікація нічого не отримує: завклубам підняли до 160-170 карбованців, кіномеханікам - до 80. І виходить сьогодні, що кіно в селі крутити немає кому. Я б просив Міністерство фінансів і Міністерство культури повернутися до питання про підвищення заробітної плати.

Дякую за увагу.

ГОЛОВА. Загалом, шановні депутати, я не хочу коментувати, але те, що порушив депутат Єршов, надзвичайно важливе. Зараз скрізь важко, але якщо справді одна Івано-Франківська область чимось допомагає чорнобильській зоні, а всі інші нічого не можуть, то я просив би все ж таки подивитись, які є можливості. Щоб Україна і всі її області, - як це було в той час, коли будувалися цілі містечка, і зараз ще будуються, - більш активно в цьому плані попрацювали. Адже йдетеся про надзвичайно тяжкі речі для життя тих людей.

Так, година у нас вийшла, давайте дотримуватися регламенту, тому що так можемо довго працювати. Займіть, будь ласка, свої місця. Я просив би народних депутатів, які перебувають за межами нашого залу, зайти. Потрібно прийняти дві коротенькі постанови.

Роздано проект постанови, внесений Президією Верховної Ради,

- про перейменування міста Білокам'янська Севастопольської міськради на місто Інкерман.

Ставлю його на голосування. Не голосувало 48 чоловік - не встигли зареєструватись.

ГОЛОС ІЗ ЗАЛУ. Не знають, за що.

ГОЛОВА. Ось проект постанови про перейменування...

Коли б ви слухали, що я прагну вам донести... Ми ж маємо ситуацію і коли не слухають головуючого, тому я вимушений весь час закликати до порядку. Навіть коли я зараз про це говорю, народні депутати не звертають уваги на ці заклики і прохання.

Мова йде про проект постанови: "Про перейменування міста Білокам'янська Севастопольської міськради на місто Інкерман".

Президія розглянула, довідка є. І ми вносимо цей проект на розгляд Верховної Ради. Я прошу за нього проголосувати. "За" - 243. Приймається.

Ще одна постанова. Слухайте, будь ласка, уважно. "Про включення до складу Центральної виборчої комісії по виборах народних депутатів Української РСР представника від української екологічної асоціації "Зелений світ". Проект постанови у вас є. Мова йде про Тімоніна Володимира Миколайовича, інженера відділу організації праці і заробітної плати виробничого об'єднання "Укрнафта", м. Київ. Отже, пропонуємо включити його до складу Центральної виборчої комісії по виборах народних депутатів Української РСР. Додатково. Якщо є запитання, депутат Гришко може відповісти. Ставлю на голосування...

Оголошується перерва до 10 години завтрашнього дня.