ЗАСІДАННЯ ТРИДЦЯТЬ ДРУГЕ

Сесійний зал Верховної Ради Української РСР. 27 березня 1991 року. 16 година.

Головує Голова Верховної Ради Української РСР КРАВЧУК Л.М.

ГОЛОВА. Прошу займати місця і приготуватися до реєстрації.

Запрошую всіх народних депутатів до залу. Прошу підготувати нашу систему "Рада" до реєстрації. Прошу всіх зареєструватися. 358.

Шановні народні депутати! У нас сьогодні якийсь важкий день

- мабуть, позначається і на депутатах те, що так часто змінюється атмосферний тиск. Це відчувається, я й сам це відчуваю. Може, ми трошки стомились, але тут мова йде ось про що. Вчора, коли ми вели розмову про утворення позабюджетного фонду стабілізації економіки УРСР, то говорили про те, що кожного дня втрачаємо на тому, що кошти, які мали піти до нашого фонду, могли б використати в процесі нашого нелегкого життя /яке нам ще потрібно буде зустріти після 2 квітня/, для народу України. І тоді ми домовилися, щоб сьогодні якомога швидше прийняти таку постанову, а вже всі інші питання вирішити пізніше. Бо спочатку

потрібно мати паляницю, а потім уже її ділити. Зараз знову розпочинається така розмова, щоб довести все майже до двору, зробити інструкцію, а ще не вирішили принципово питання про те, щоб був такий фонд. Виносяться важливі слушні питання, але їх не можна сьогодні розглядати, тому що для цього у нас немає ніяких підстав: ми не прийняли ніяких законів, які б засвідчили можливість і право таке зараз приймати, а ми забов'язані стояти на грунті закону.

Я прошу вас, давайте приймемо цю постанову, яка внесена Урядом для того, щоб перевести стрілку грошей на Україну. У чому проблема, я хотів би знати? Що, ще будемо обговорювати це? Ви вже внесли пропозицію, ми за це проголосували.

Давайте тільки вже одне це доповнення проголосуємо, ми ж не завершимо сьогодні розгляду порядку денного. Там у нас проект важливого закону.

БАЙРАКА М.М., заступник генерального директора Криворізького металургійного комбінату "Криворіжсталь" імені В.Л.Леніна /Дзержинський виборчий округ, Дніпропетровська область/. Шановні народні депутати! Ми разом з Радою Міністрів в перерві передивилися ще раз цю постанову і пропонуємо такі уточнення.

Пункт 2 на сторінці 1 проекту залишається так, як ми проголосували. На сторінці 2 пропонується до першого абзаца, який ми теж проголосували, додати ще такі два пункти.

ГОЛОВА. Пункти чи абзаци?

БАЙРАКА М.М. Два абзаци. У 2 пункті на 2 сторінці до першого абзаца ще додати два абзаци такого змісту: "Кошти від викупу трудовими колективами майна державних підприємств і організацій... 20 процентів коштів, які надходять від викупу майна державних підприємств і організацій за рахунок інших джерел". Тобто та частина коштів, на яку вже ми викупили майно, повинна піти в стабілізаційний фонд, і 20 процентів, якщо будемо за рахунок інших коштів викуповувати державне майно, теж повинні йти у стабілізаційний фонд.

Тобто другий пункт буде тепер повністю викладатися на першій сторінці - ви бачите. А на сторінці 2 буде так: "Прибуток підприємств і організацій, одержаний від підвищення договірних цін на продукцію /роботи, послуги/ понад встановлені граничні рівні рентабельності; кошти від викупу трудовими колективами майна державних підприємств і організацій; 20 процентів коштів, які надходять від викупу майна державних підприємств і організацій за рахунок інших джерел". Так буде викладено пункт 2. Прошу за це проголосувати.

ГОЛОВА. Це правильний пункт. Прошу за це проголосувати. Це хороший пункт, він точно сформульований. "За" - 280. Приймається. Все?

БАЙРАКА М.М. Тепер пункт 3. Прошу ще раз уважно переглянути. Тут є зауваження про те, що у постанові неправильно названі терміни, але я хочу вам сказати, шановні депутати: до 1 січня 1991 року були фонди економічного стимулювання, після 1 січня це є фонд споживання й інші фонди. Тому в

документі іде мова про стан фондів економічного стимулювання, які були до 1 січня 1991 року. Пункт 3 пропонується викласти в такій редакції: "Окремо провести зарахування на спеціальні рахунки підприємств у банках /без права вилучення коштів для викупу трудовими колективами майна державних підприємств і організацій/, спрямувавши на цю мету до 50 процентів залишків фондів економічного стимулювання за станом на 1 січня 1991 року /без шкоди для виплати винагород за підсумками роботи за рік/". Це так має звучати пункт 3. Прошу за це проголосувати.

ГОЛОВА. Ще раз, будь ласка, прочитайте.

БАЙРАКА М.М. Ще раз - що таке шкода? Тобто перш за все ми перед тим, як провести зарахування на спеціальні рахунки, повинні визначити суму винагороди за підсумками роботи за рік, а решту, 50 процентів, зарахувати на ці спеціальні квоти - ось що таке без шкоди. Я запропонував і прошу висловити свою думку голосуванням.

ГОЛОВА. Другий мікрофон.

ІОФФЕ Ю.Я., генеральний директор виробничого об'єднання "Стахановвугілля" /Брянківський виборчий округ, Луганська область/. Уважаемые коллеги! Мне непонятно, как уважаемый депутат Байрака, будучи экономистом, не знает элементарных вещей. Конкретнее, как может он сегодня говорить об изъятии наличных денег с предприятия?

Что касается фонда потребления. Сегодня не существует такого понятия "фонд материального поощрения". И что вы имеете в виду, говоря с 1 января?

Это же наличные деньги, которые сегодня можно взять только с зарплаты трудящихся. Это грабеж предприятия. Как же вы работаете главным экономистом?

БАЙРАКА М.М. Шановний депутате Іоффе! Ще раз пояснюю вам цей пункт проекту постанови.

Мова йде про те, що на 1 січня 1991 року на підприємствах у фондах економічного стимулювання... Депутате Іоффе, саме це мається на увазі: фонд матеріального забезпечення, що був, фонд соціального розвитку і фонд розвитку виробництва. Так ось, у нас на Україні на підприємствах є 20 мільярдів карбованців, які не отоварені на нашому ринку. Тому пропонується 10 мільярдів "заморозити" для трудівників під майбутній викуп майна. Ось про що йде мова.

ГОЛОВА. Прошу тихіше. Народний депутат Байрака запропонував формулювання. Ми його слухаємо.

БАЙРАКА М.М. Це погоджено з Мінфіном.

ГОЛОВА. Мінфін підтримує. Давайте ми за це проголосуємо. Хтось проголосує "за", а хтось - "проти" та й усе. Ставлю на голосування пропозицію народного депутата Байраки.

"За" - 172. Не проходить. Наступне положення.

БАЙРАКА М.М. Шановні депутати! Пункт 3.

ГОЛОВА. Що ви ще пропонуєте? Може, вже досить?

БАЙРАКА М.М. Не прийняте це рішення, переходимо далі. Тепер пункт 3. Ми вилучаємо з цієї постанови пункт, який я щойно пропонував для голосування.

ГОЛОВА. Ми не проголосували.

БАЙРАКА М.М. Тепер пункт 3. "Раді Міністрів Української РСР визначити напрями і порядок використання коштів республіканського позабюджетного фонду стабілізації економіки". Народний депутат Білоусенко пропонує доповнити такім реченням: "При цьому першочергово повинні бути враховані інтереси Рад базового рівня". Пункт 3 пропонується проголосувати в такій ось редакції.

ГОЛОВА. Одну хвилиночку, шановні товариші, пункт 3.

БАЙРАКА М.М. Ще раз читаю пункт 3, за який пропонується проголосувати: "Раді Міністрів Української РСР визначити напрями і порядок використання коштів республіканського позабюджетного фонду стабілізації економіки. При цьому першочергово повинні бути враховані інтереси Рад базового рівня".

ГОЛОВА. Отже, додаємо:"...При цьому першочергово повинні бути враховані інтереси Рад базового рівня".

БАЙРАКА М.М. За це пропонується проголосувати.

ГОЛОВА. Зрозуміло. Третій мікрофон.

ПАНАСЮК Ф.Т., голова Чуднівської районної Ради народних депутатів, перший секретар Чуднівського райкому Компартії України /Любарський виборчий округ, Житомирська область/. Я прошу вас, товариші, звернути увагу ось на що. Згідно пункту 1 нашої постанови передбачається використання фонду для стимулювання і забезпечення нормальних умов роботи, фінансування інвестиційних та інших програм. Учора ми розглядали це питання по аграрному сектору економіки - про те, як забезпечити фінансами необхідні статті Закону про пріоритетність соціального розвитку села.

Я пропоную в переліку заходів, які викладені в додатку /а в нас сума в додатку складає 12,2 мільярда карбованців/ доповнити, або й першим поставити - "для покриття дефіциту асигнувань державного бюджету, призначених на фінансування витрат, пов'язаних з реалізацією Закону про пріоритетність соціального розвитку села". Далі за списком об'єкти залишаються.

БАЙРАКА М.М. Є відповідь на ваше запитання. Всі ці питання стабілізації, якщо ми вважатимемо за потрібне, Рада Міністрів вирішить у робочому порядку. І не треба включати ці питання сюди, в постанову.

ПАНАСЮК Ф.Т. Тоді в мене закономірне запитання. Я до вас звертаюся, депутате Байрака. Чому у нас перелік по напрямках

програм у додатку до цієї постанови розписаний на 12 мільярдів, якщо Рада Міністрів повинна на свій розсуд приймати рішення?

БАЙРАКА М.М. Коли буде потрібно, будемо самі і все це контролювати. І не треба зв'язувати путами Раду Міністрів, на те вона й виконавчий орган, щоб вирішувати питання. Пропоную проголосувати за ту пропозицію, яку я щойно вніс по пункту 3.

Ще раз читаю: "Раді Міністрів Української РСР визначити напрями і порядок використання коштів республіканського позабюджетного фонду стабілізації економіки. При цьому першочергово повинні бути враховані інтереси Рад базового рівня".

ГОЛОВА. Ставлю на голосування цей пункт у такій редакції. Ви вже займайте будь ласка, своє місце.

"За" - 195. Не пройшло. Все. Вистачить з цього питання вести розмову.

Шановні депутати! Одну хвилинку... Займіть, будь ласка, свої місця. Бачу, я зніму це питання з обговорення, до того йде. Тому що у нас є майстри "базару". Я ще раз прошу зайняти свої місця. Звертаюся до всіх без винятку.

Таким чином, ми прийняли пункт 1, 2, доповнення прийняли, яке вніс народний депутат Байрака. У нас залишився пункт 3, тому що пункт 4 - тільки "взяти до відома, що розмір участі Української РСР у формуванні загальносоюзного позабюджетного фонду" такий, "який буде визначено в Угоді на 1991 рік по стабілізації соціально - економічного становища". Це просто беремо до відома. Отже, залишився пункт 3.

Я думаю, що нам не потрібно вводити слова "першочергово повинні бути враховані". Я пропоную проголосувати за пункт так, як він поданий у початковій редакції: "Раді Міністрів визначити напрями і порядок використання коштів республіканського позабюджетного фонду стабілізації економіки". І все. Прошу за це проголосувати.

"За" - 268. Приймається.

Тепер ставлю на голосування пункт 4 постанови у запропонованій редакції.

"За" - 264. Пункт 4 приймається. Ставлю на голосування постанову в цілому.

"За" - 279. Постанову прийнято.

Переходимо до питання про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні. Слово надається народному депутату Науменку Миколі Вікторовичу.

НАУМЕНКО М.В., голова Комісії Верховної Ради Української РСР у справах ветеранів, пенсіонерів, репресованих, малозабезпечених і воїнів - інтернаціоналістів /Центральний виборчий округ, Хмельницька область/. Уважаемые народные депутаты! Сегодня на ваше рассмотрение вносится проект Закона о реабилитации жертв политических репрессий на Украине.

Тяжелым наследием прошлого явились массовые репрессии, произвол и беззаконие. Сотни тысяч людей на Украине подверглись моральным и физическим истязаниям, очень многие из них были истреблены...

ГОЛОВА. Вибачте, будь ласка. Скільки вам часу потрібно для доповіді, Миколо Вікторовичу? 10 хвилин? Добре.

НАУМЕНКО М.В. Массовые репрессии проводились в большинстве случаев путем несудебных расправ...

ГОЛОВА. Миколо Вікторовичу, я прошу вибачити мене. Працювати неможливо. Важко працювати в таких умовах.

Я звертаюсь до депутатів. Наша система "Рада" зараз працює в такому режимі, що ви можете записуватися на виступ прямо на своєму робочому місці.

Продовжуйте, будь ласка, Миколо Вікторовичу.

НАУМЕНКО М.В. Массовые репрессии проводились в большинстве случаев путем несудебных расправ через так называемые особые совещания, коллегии, "тройки" и "двойки". Следует отметить, что и в судах также нередко попирались элементарные нормы судопроизводства.

Как известно, процесс реабилитации на Украине начался в середине 50-х годов, но еще не завершен до сих пор. Всего в республике за период с 1953 года, в том числе и в соответствии с Указом Президиума Верховного Совета СССР от 16 января 1989 года

"О дополнительных мерах по восстановлению справедливости в отношении жертв репрессий, имевших место в период 30-40-х и начале 50-х годов", реабилитировано 485 тысяч 457 человек.

Но сегодня еще не подняты из архивов и не пересмотрены десятки тысяч судебных дел. Пятно несправедливости до настоящего времени еще не снято с тысяч и тысяч советских людей, невинно пострадавших во время насильственной коллективизации, подвергшихся заключению, выселенных с семьями в отдаленные районы без средств к существованию, без права голоса, даже без объявления срока лишения свободы.

В адрес Верховного Совета Украинской ССР, непосредственно в нашу комиссию поступают сотни писем от незаконно репрессированных граждан с просьбой восстановить справедливость в отношении их самих или их родственников и близких, возвратить имущество, выплатить компенсацию за время отбытия наказания. Отдельные письма - это настоящие исповеди о выпавших на долю людей страданиях в связи с необоснованным осуждением, об искалеченных судьбах.

Справедливость требует, чтобы честные имена были возвращены всем невинно пострадавшим. Они должны быть восстановлены во всех правах, им необходимо возместить материальный ущерб.

Как известно, до настоящего времени эта реабилитация проводилась на основании партийно-политических решений и некоторых нормативных актов Союза СОР, которыми, в частности: отменены незаконные акты против народов и лиц, подвергшихся принудительному переселению и ограничению в правах по национальному признаку; признаны незаконными репрессии внесудебных органов ОГПУ-НКВД-МГБ в 30-50-е годы по политическим делам /Указ Президиума Верховного Совета СССР от 16 января 1989 года/; признаны незаконными репрессии, проводившиеся в отношении крестьян в период коллективизации, а также в отношении всех других граждан по политическим, социальным, национальным, религиозным и иным мотивам в 20- 50-х годах /Указ Президента СССР от 13 августа 1990 года/.

После принятия известного Указа Верховного Совета СССР от 16 января 1989 года "О дополнительных мерах в отношении жертв репрессий, имевших место в период 30-40-х и начале 50-х годов" и Указа Президента СССР от 13 августа 1990 года "О восстановлении прав всех жертв политических репрессий 20-50-х годов" деятельность правоохранительных органов по реабилитации была возобновлена. Независимо от наличия обращений заинтересованных лиц пересматриваются все дела, решения по которым остались неотмененными.

К примеру, только в 1989-1990 годах в Житомирской области органами прокуратуры, Комитета государственной безопасности и облсудом пересмотрено 1349 уголовных дел и реабилитировано 14329 тысяч человек, из них 13517 тысяч - это люди, репрессированные внесудебными органами.

Необходимо отметить, что названные решения и акты неоправданно сужают как круг лиц, подлежащих реабилитации, так и сам период, в котором репрессии признаются незаконными и несправедливыми. Не решены вопросы возмещения имущественного ущерба реабилитированным лицам.

По действующему и ныне постановлению Совета Министров СССР от 8 сентября 1955 года реабилитированным лицам предусмотрена денежная компенсация только в размере двухмесячной заработной платы по прежнему месту работы, установлены некоторые незначительные льготы. А в соответствии с Указом Президиума Верховного Совета СССР от 18 мая 1981 года ущерб, причиненный гражданам после 1 июня того же года в силу незаконного осуждения, привлечения к уголовной ответственности, заключения под стражу, ареста или исправительных работ, государство компенсирует в полном объеме.

Это положение, на наш взгляд, несправедливо, так как не распространяется на лиц, незаконно репрессированных до 1981 года.

Следует также отметить, что Указом Президента СССР от 13 августа 1990 года реабилитированы лица, необоснованно репрессированные в период коллективизации, однако до настоящего времени Союзное Правительство не приняло нормативных актов о порядке восстановления имущественных прав граждан, хотя в Указе был установлен срок - 1 октября 1990 года. С этим предложением в Совет Министров СССР дважды обращался /в марте 1989 года и январе 1990 года/ Председатель Президиума Верховного Совета Украины. Однако решение по столь важному вопросу так и не было принято.

Поэтому принятие обсуждаемого законопроекта разрешит эту проблему и даст возможность возместить причиненный материальный ущерб многим необоснованно репрессированным лицам.

Уважаемые народные депутаты! Прилагаемая к законопроекту пояснительная записка свидетельствует, что в разработке проекта Закона о реабилитации жертв политических репрессий на Украине принимали участие опытные специалисты органов прокуратуры и Комитета государственной безопасности, видные ученые - правоведы.

При обсуждении законопроекта в комиссии учтены замечания и предложения, высказанные при его подготовке Комиссией Верховного Совета Украинской ССР по вопросам законодательства и законности, Комиссией по правам человека, Советом Министров УССР, Верховным судом Украинской ССР, Министерством юстиции. Прокуратурой, Комитетом государственной безопасности, Всеукраинским обществом репрессированных, Киевским и Тернопольским городскими, Ивано-Франковским областным Советами народных депутатов, а также многочисленными гражданами, необоснованно репрессированными в прошлом.

Цель этого закона - реабилитировать в особом порядке лиц, подвергшихся необоснованным репрессиям на Украине по мотивам политического, социального, классового, национального, религиозного и иного характера.

В преамбуле дана политическая оценка репрессий, признан антигуманный и антидемократический характер законодательства, на основании которого в период после 1917 года на территории республики осуществлялись необоснованные массовые репрессии.

Действие закона распространяется на весь период с 1917 года до момента его вступления в силу.

Политические репрессии признаются несправедливыми и незаконными, поскольку они применялись в целях устрашения ко многим абсолютно безвинным жертвам по идейно - политическим мотивам, что противоречит идеям законности и справедливости, международным пактам о правах человека.

Закон выделяет три группы реабилитируемых. Это лица, репрессированные во внесудебном порядке, что само по себе уже в силу грубейшего нарушения процедуры привлечения к ответственности и конституционных прав граждан делает очевидной их реабилитацию. То есть это статья 1.

Лица, осужденные за политическую или религиозную деятельность по определенным статьям уголовного законодательства Украинской ССР /за антисоветскую агитацию и пропаганду; религиозную деятельность, квалифицированную как нарушение законов об отделении церкви от государства и школы от церкви; за распространение заведомо ложных измышлений, порочащих государственный или общественный строй; посягательство на личность и права граждан под видом исполнения религиозных обрядов/, что также очевидно предполагает эту деятельность неправомерной.

Лица, подвергнутые по политическим, социальным, национальным, религиозным или иным мотивам ссылке и высылке в административном порядке на основании решений органов власти и управления, ввиду их незаконности и противоречия основным гражданским и социально-экономическим правам человека. Это статья 3.

В обосновании части второй статьи 1 следует отметить, что статья 62 /головного кодекса Украинской ССР в своей прежней редакции "Антисоветская агитация и пропаганда" также, как аналогичная ей статья 54-10 Уголовного кодекса Украинской ССР 1927 года и статья 187 Уголовного кодекса Украинской ССР на практике преследовали политическое инакомыслие, существенно ограничивали конституционные права и свободы граждан, признанием чего явилось изъятие Законом Украинской ССР от 28 октября 1989 года указанных формулировок из ныне действующего законодательства.

Статьи 138 и 209 Уголовного кодекса Украинской ССР на практике были также направлены против свободы совести, религиозных убеждений, необоснованно ограничивали или запрещали деятельность, связанную с отправлением религиозных культов.

Учитывая изложенное, статью 138 предлагается вообще исключить из действующего Уголовного кодекса Украинской ССР /статья 1 Закона/, а в статью 209 внести необходимые изменения. В проекте Закона о внесении изменений в Уголовный кодекс Украинской ССР статья 209 изложена в новой редакции /она есть в приложении уже к нашему проекту закона/.

В соответствии со статьей 2 проекта закона не подлежат реабилитации лица, обоснованно осужденные за совершение преступлений против Родины и советских людей во время Великой Отечественной войны, а также в предвоенные и послевоенные годы.

Приведенный в этой статье перечень изъятий из статьи 1 проекта Закона представляется достаточно определенным и конкретным для решения органами прокуратуры и суда вопроса об отказе в безусловной реабилитации при незаконных репрессиях. Такой отказ может быть обжалован в судебном порядке, предусмотренном в статье 9.

До настоящего времени практически остаются нереабилитированными лица, необоснованно подвергнутые ссылке и высылке в административном порядке на основании решений органов власти и управления, так как не решен вопрос о возврате имущества этим лицам.

В статье 7 установлен порядок рассмотрения материалов о реабилитации. В соответствии с настоящим Законом реабилитация лиц, раскулаченных и выселенных в разное время с территории Украины, возлагается на областные, городские и районные Советы народных депутатов, так как уголовных дел на них нет, а имеется только списочный учет в органах Министерства внутренних дел, их имущество переходило в колхозы или местные Советы. В этих целях предусматривается образовать в исполкомах штатные комиссии, которые должны осуществлять свою работу во взаимодействии с органами Министерства внутренних дел и другими правоохранительными органами согласно их компетенции. Положение об этих комиссиях в соответствии со статьей 7 проекта закона следует разработать Совету Министров Украинской ССР.

Реабилитация, как сказано в статье 4 проекта закона, влечет

за собой восстановление во всех гражданских правах, возвращение государственных наград, ученых степеней, званий, пенсий и связанных с ними прав, которых граждане были лишены в связи с репрессиями.

Особо оговаривается право реабилитированных проживать в тех местностях и населенных пунктах, где они проживали до применения к ним репрессий. Признано справедливым распространить это право на членов их семей, если они лишились этого вследствие репрессий.

Составной частью реабилитации является также возмещение реабилитированным причиненного материального ущерба. Этого ждут тысячи реабилитированных и их семьи.

Следует отметить, что ввиду тяжелого экономического положения в республике не представляется возможным полностью удовлетворить право репрессированных и их наследников на компенсацию за причиненный им моральный и материальный ущерб. Такая компенсация может быть предоставлена лишь частично.

Денежная компенсация устанавливается только для лиц, непосредственно отбывавших наказание в виде лишения свободы. В статье 5 проекта Закона закреплены основные положения, устанавливающие предельную фиксируемую сумму денежной компенсации реабилитированным - 140 рублей за каждый отбытый месяц наказания, но не более 12 тысяч рублей. Расчет этой суммы основан на примерном учете Комитетом государственной безопасности УССР, по данным общества "Мемориал", Украинского общества репрессированных, поскольку нигде такой статистики на данный момент не существует.

Эти расчеты приведены в пояснительной записке народным депутатам, они известны, и из-за экономии времени нет

необходимости их повторять.

Указанную сумму предлагается выплачивать с рассрочкой в течении 5 лет в порядке, установленном Советом Министров Украинской ССР. Изъятые строения и другое имущество, как правило, возвращаются в натуре, а в случае невозможности такого возврата заявителю возвращается их стоимость. Всего для возмещения ущерба и выплат компенсаций реабилитированным гражданам в течении 5 лет необходимо изыскать около 1,4 миллиарда рублей.

Учитывая, что массовые репрессии и беззакония проводились на территории Украины решениями союзных органов, необходимо затраты по компенсации лицам, отбывшим наказания в виде лишения свободы и после реабилитированным, осуществлять, по мнению Министерства финансов Украинской ССР, за счет союзного бюджета, а выселенным в принудительном порядке - за счет средств бюджета соответствующих Советов народных депутатов.

Статья 6 проекта Закона устанавливает целый ряд прав и льгот необоснованно репрессированным лицам. В соответствии со статьей 6 действие Закона распространяется на жертвы политических репрессий на территории Украинской ССР, реабилитированных ранее.

Уважаемые народные депутаты! От имени комиссии предлагаю проект закона принять в первом чтении и с учетом высказанных народными депутатами мнений и предложений доработать и вынести его уже на заключительное рассмотрение.

ГОЛОВА. 10 хвилин на запитання. 15 хвилин? Перший мікрофон.

ДУБЕНКОВ Г.О., секретар Комісії Верховної Ради Української РСР з питань відродження та соціального розвитку села

/Козятинський виборчий округ, Вінницька область/. Миколо Вікторовичу! Статтею 7 проекту Закону передбачено створення штатних обласних, районних і міських комісій, завдання яким - вирішувати проблеми реабілітованих. Виникає питання про доцільність штатних комісій. Чи проведено розрахунки - скільки коштів потрібно для цього? Враховуючи те, що сьогодні при Радах уже створено комітети по соціальному відродженню села, з проблем молоді, тепер буде комітет по землеустрою, чи не будемо ми знову створювати апарати на чужому горі і біді? Чи не доцільно було б виконувати ці функції тим самим позаштатним комісіям, які є і при Верховній Раді, і при обласних Радах? Отже, не буде зайвих бюрократів. Яка ваша думка в цього приводу?

НАУМЕНКО М.В. Мы считаем, что нужна комиссия, которая на месте будет принимать решение по этим людям. Мы не говорим о тех, чьи дела решаться будут в судебном порядке, это будут рассматривать суды, где находятся дела, вплоть до Верховного Суда. А здесь комиссия посчитала целесообразным на местах решать эти вопросы, иначе будет очень много жалоб.

ГОЛОВА. Другий мікрофон.

РОМАНШ В.С., член Комісії Верховної Ради Української РСР з питань культури та духовного відродження /Стрийський виборчий округ, Львівська область/. Шановний Миколо Вікторовичу! Як відомо, 6 червня 1923 року відкрився СЛОН на Соловецькому острові

- "Соловецкий лагерь особого назначения" який був потім, у 1936 році,

переіменований у СТОН -"Соловецкая тюрьма особого назначения". Починаючи від Петра Калнишевського - останнього кошового Запорізької Січі, - і до наших часів туди засилалися найнебезпечніші злочинці, якими, на думку влади, були діячі української культури. Саме тут було знищено найвидатніших представників української радянської культури, таких як режисер Лесь Курбас, письменники Микола Зеров, Мирослав Ірчан, Григорій Епік, Олекса Слісаренко, Валер'ян Підмогильний, Валер'ян Поліщук і багато-багато інших. Звичайно, нашим сьогоднішнім законом ми не можемо повернути інтелектуальні, духовні і моральні втрати нашої нації. Але зараз у нашій офіційній пресі з'являється інформація, що колишній ГУЛАГ провітрює і ремонтує колишні в'язниці, камери смерті. Як ви думаєте, для кого це все зараз готується?

НАУМЕНКО М.В. Я думаю, что это лучше сказать тому, кто это делает.

ГОЛОВА. Третій мікрофон.

ЧУЧУК М.Є., голова підкомісії Комісії Верховної Ради Української РСР у правах людини /Центральний виборчий округ, Івано-Франківська область/. Шановний Миколо Вікторовичу! У вашому виступі сказано і в пояснювальній записці до проекту закону написано, що у преамбулі дається політична оцінка репресій. У зв'язку з цим я хочу запитати: чому ця, так звана політична оцінка в преамбулі нічого не говорить про відповідальність тих осіб і організацій, котрі чинили репресії на нашій землі? Адже фашистських злочинців ми переслідуємо до цього часу. Чи може бути термін

давності для тих, хто чинив геноцид на нашій землі?

НАУМЕНКО М.В. Вопрос рассматривается. Дело в том, что те лица, которые нарушали закон - это и суды, и комитет безопасности

- они сами в свое время пострадали. А были лица, которые статьями закона не руководствовались. Поэтому давать политические оценки нет необходимости. Сейчас суды выполняют то, что мы с вами принимаем, они принимают решения на основании закона. Те, кто поступал противозаконно, привлечены к ответственности.

ГОЛОВА. Перший мікрофон.

ЧАРОДЄЄВ О.В., член Комісії Верховної Ради Української РСР у закордонних справах /Пролетарський виборчий округ, Донецька область/. Николай Викторович! Вот вы сказали, что денежная компенсация распространяется только на самих реабилитированных. А если жена ждала мужа, пока он был 10 лет в тюрьме, потом 5 лет в ссылке? Все-таки на эту категорию населения, которая претерпела весь этот позор, весь стыд, все ущемления, все лишения, можно было хоть небольшую помощь предусмотреть. И прокомментируйте, что означают слова "заяви про компенсацію та повернення майна розглядаються протягом трьох років"? Это что, в течении трех лет можно подавать заявление или ждать три года? Если человек был репрессирован в 20-ом году, то уже три года может не дождаться, что-то срок слишком растянут.

НАУМЕНКО М.В. Вопрос этот определен, почему три года.

Органами суда восстановлено в правах много людей. Они имеют справки на руках, но никакой компенсации не получали. Поэтому надо учитывать, что люди будут обращаться. Сразу в один год этот вопрос нельзя решить, это будет решаться в течение трех лет, людей будет обращаться много, и работы будет больше, но в течение трех лет эти вопросы должны решаться. Трехлетний срок дает возможность судам обработать материалы - ведь надо поднять все дела, пересмотреть - это очень большой объем работы. Поэтому мы предусмотрели такой срок - обращаться в течение трех лет.

ГОЛОВА. Другий мікрофон.

ГОРИНЬ М.М., голова підкомісії Комісії Верховної Ради Української РСР з питань державного суверенітету, міжреспубліканських і міжнаціональних відносин /Залізничний виборчий округ, Львівська область/. Миколо Вікторовичу! Скажіть, будь ласка, як ви розцінюєте трактування позасудових організацій

- "двійок", "трійок", коли у пункті 1 цього проекту закону ви говорите, що всі засуджені тими позасудовими організаціями реабілітуються, але це не торкається таких пунктів Кримінального кодексу як пункт щодо зради Батьківщині і так далі. Такий двоїстий підхід до цих репресивних позасудових організацій викликає здивування. Чому таке подвійне трактування цього питання? Прошу дати відповідь. І я ще маю одне запитання.

НАУМЕНКО М.В. Имеется в виду, что существовали "тройки", кроме того, были осужденные решением местных органов власти,

например, были раскулаченные, высланные. Вот это все и предусматривается в проекте, чтобы вопросы решались.

Я думаю, что вы можете внести в первую статью свои предложения, а мы будем рассматривать.

ГОЛОВА. Третій мікрофон.

ОСАДЧУК П.І., голова підкомісії Комісії Верховної Ради Української РСР з питань культури та духовного відродження /Тлумацький виборчий округ, Івано - Франківська область/. У проекті закону закладено дуже справедливе положення про відшкодування майна, про компенсацію за сплюндровану долю, і тут є, на мій погляд, дуже важливий момент. Реабілітованим громадянам, які потребують поліпшення житлових умов, надається право на першочергове отримання житла.

Це дуже добре для тих, хто живе в місті. А як бути людям, які живуть у селі, які не одержують ні почергово, ні позачергово цього житла? Як ви дивитеся на пропозицію ввести у закон положення про те, що жителі села, які реабілітовані, одержують житло, збудоване за рахунок держави?

НАУМЕНКО М.В. Такого предложения не было у нас. Мы никому не запрещали работать в нашей комиссии. Мы считаем, что те, кому уже нельзя вернуть их дома, получают компенсацию для строительства нового дома или по решению Совета Министров дом будет построен и передан реабилитированному или он получит деньги как компенсацию, чтобы он сам мог построить дом.

ГОЛОВА. Перший мікрофон.

ЧЕРНЕНКО В.Г., головний лікар медсанчастини Микитівського ртутного комбінату /Горлівський - Микитівський виборчий округ, Донецька область/ . Вот люди, которые были репрессированы, обращаются и настаивают не только на материальной компенсации, но и на юридической ответственности лиц, которые были повинны в происходившем произволе. Ваша точка зрения, Николай Викторович, по этому поводу?

НАУМЕНКО М.В. Я уже говорил, что лица, которые нарушали закон, действовали против закона, понесли ответственность. А были лица, например, председатели судов, которые руководствовались в работе статьями Уголовного кодекса. Они судили по тем материалам, которые были представлены в суд. Поэтому предусмотрен пересмотр дел - если был нарушен закон, то тогда виновный привлекается к ответственности.

ГОЛОВА. Другий мікрофон.

БОНДАРЧУК А.І., власний кореспондент газети "Голос України" по Волинській області /Горохівський виборчий округ, Волинська область/. Як, на вашу думку, чи правильне з точки зору закону і гуманності таке положення - кошти, які треба виділити для компенсації реабілітованим і невинно засудженим, знову беруться з кишені народу? Адже терор був розв'язаний проти народу, репресії велися проти народу, і знову ж народ повинен компенсувати. Чому так,

коли відомі організатори цих злочинів?

НАУМЕНКО М.В. А откуда же еще брать? Подскажите другой источник.

ГОЛОВА. Третій мікрофон.

НАУМЕНКО М.В. Вот будем обсуждать проект закона, и давайте свои предложения, за счет чего.

ГОЛОВА. Третій мікрофон.

СУХОРУКОВ А.О., член Комісії Верховної Ради Української РСР з питань народної освіти і науки /Дзержинський виборчий округ, Харківська область/. Простите мне мою юридическую некомпетентность, но мне кое-что непонятно. В статьях 1, 8 и других проекта закона сказано об осужденных на территории Украины или о судах, действующих на территории Украины. А как быть с массой граждан, которые живут на Украине, но репрессированы судами за пределами Украины? И особый подвопрос - как быть с территорией Прикарпатской Украины, где происходили очень неоднозначные исторические события и кого там считать бандитом, а кого нет и в какие периоды - это очень проблематично.

НАУМЕНКО М.В. Действительно, мы говорим о тех, кто был осужден судами на Украине. Сейчас по этому вопросу готовится проект закона Союза. Мы свои предложения направили в Верховный. Совет СССР по этому проекту закона. В отношении граждан, которые были

осуждены судами других республик, а сейчас проживают на Украине, мы будем руководствоваться союзным законом, проект которого уже разрабатывается.

ГОЛОВА. Перший мікрофон.

ШЕВЧЕНКО О. Є., член Комісії Верховної Ради Української РСР з питань державного суверенітету, міжреспубліканських і міжнаціональних відносин /Голосіївський виборчий округ, м. Київ/. З цілим рядом положень законопроекту я категорично не згоден, але то потребує окремого виступу. Зараз хочу тільки звернути вашу увагу і запитати: чому пояснювальна записка комісії містить такі неприйнятні, на мій погляд, терміни? Наприклад, на сторінці 5 говориться - там, де у 1928-1952 роках із території України було виселено понад 500 тисяч чоловік, - серед них "куркулі і члени їх сімей". Коли це вигідно так званому "новому мышлению", то не пишуть "членів їх сімей", а пишуть "старики, женщины и дети". Тут же - іносказання "члени їх сімей". Куркулі - що таке куркулі на сучасний погляд? Варто було хоча б тут написати "так звані куркулі". А далі вже взагалі широко розкриваються очі, коли бачиш термінологію, якою сьогодні користується комісія Верховної Ради: "банди ОУН, бандопосібники та їх сім'ї", і цифри вражаючі наводяться. Чи не тому ця термінологія потрапила в пояснювальну записку, що у підготовці цього законопроекту брали участь ті установи, які несуть відповідальність за криваві злочини проти нашого народу?

В'язні, політв'язні 80-х років не приймуть реабілітації із тих рук, які по лікті у крові.

НАУМЕНКО М.В. Я народному депутату Шевченко хотел бы тоже задать вопрос: а почему, когда в течение трех суток на табло горело, что все желающие могут принять участие в обсуждении проекта Закона по репрессированным, его не было? Что касается пояснительной записки - она написана так, как было в документах на определенный момент. Поэтому мы говорим не о том, что есть сейчас, а когда было указано в документах. То есть "раскулачены", "банда" и так далее. Мы взяли из тех документов, о которых говорилось в пояснительной записке. Поэтому мы не из реалий сегодняшнего дня ее писали.

ГОЛОВА. Все, дякую. Займіть своє місце. Слово надається Міністрові юстиції Бойку Віталію Федоровичу.

БОЙКО В.Ф., Міністр юстиції Української РСР. Шановні народні депутати!

Питання реабілітації жертв необгрунтованих репресій мають велике соціально-політичне значення. Вони, безумовно, потребують свого вирішення, тому що без поновлення законних прав сотень тисяч громадян, необгрунтовано засуджених судами або репресованих іншими державними органами в будь-якій формі, побудова дійсно демократичної, правової держави є неможливою.

Слід відзначити, що спроби вирішити проблеми, пов'язані з реабілітацією, здійснювалися з середини 50-х років /мається на увазі постанова Ради Міністрів СРСР від 8 вересня 1955 року N 1655 "Про трудовий стаж, працевлаштування та пенсійне забезпечення громадян, необгрунтовано притягнутих до кримінальної відповідальності і згодом реабілітованих"/. Певну роль у подоланні наслідків беззаконня відіграють також Указ Президії Верховної Ради

СРСР від 16 січня 1989 року, Указ Президента Союзу РСР від 13 серпня 1990 року "Про поновлення прав усіх жертв політичних репресій 20-30-х років" та Постанова Верховної Ради СРСР від 7 березня 1991 року "Про скасування законодавчих актів у зв'язку з Декларацією Верховної Ради СРСР від 14 листопада 1989 року "Про визнання незаконними і злочинними репресивних актів проти народів, що були піддані насильницькому переселенню, та забезпечення їх прав".

На жаль, зазначені акти не встановлюють, на наш погляд, як вичерпного переліку осіб, що підлягають реабілітації, так і періоду, протягом якого визначаються незаконними самі репресії. Все це й обумовлює нагальну необхідність прийняття республіканського Закону про реабілітацію жертв політичних репресій. Про це також свідчать численні звернення як самих репресованих, так і їх родичів, що надходять, зокрема, до державних установ республіки.

Крім того, цей крок логічно пов'язаний з положеннями Декларації про державний суверенітет України, оскільки до цього часу подібні законодавчі акти в республіці не приймалися /відповідні закони вже прийняті Верховними Радами деяких союзних республік/.

У проекті закону, що нині розглядається Верховною Радою УРСР, на нашу думку, десягнуто основної мети цього акту - поновлення справедливості стосовно осіб, підданих необгрунтованим репресіям на Україні з мотивів політичного, соціального, релігійного, національного та іншого характеру. Особливої уваги заслуговують положення статті 1 проекту закону, в якій встановлюється чіткий перелік осіб, що визначаються реабілітованими, а також діянь, за які їх було піддано необгрунтованим репресіям як кримінальних злочинців.

Важливою умовою послідовного та справедливого здійснення процесу реабілітації є визначення кола осіб, щодо яких у матеріалах кримінальних справ є сукупність доказів, які підтверджують обгрунтованість притягнення їх до відповідальності як судами, так і несудовими органами за найбільш тяжкі та небезпечні злочини.

Стаття 2 проекту. Як відомо, величезну кількість громадян було обмежено у правах шляхом необгрунтованого заслання і вислання в адміністративному порядку, а також вилучення у них майна на підставі антигуманних рішень союзних, республіканських та місцевих органів державної влади і управління. Оскільки досі ці особи практично не реабілітовано та не вирішено питання про повернення їм вилученого майна, статті 3-6 проекту закону вигідно відрізняють його від аналогічних законодавчих актів Союзу РСР.

У проекті запропоновано встановити порядок розгляду матеріалів про реабілітацію. Такий підхід виключає можливість будь-яких непорозумінь або перекручень з боку державних органів, на які покладено обов'язок по підготовці й відповідних матеріалів щодо реабілітації громадян.

Останньою ланкою в прийнятті рішення про визнання особи обгрунтовано чи необгрунтоване засудженою або підданою покаранню несудовими органами, як і належить у правовій демократичній державі, є судові органи. Це зводить до мінімуму можливі помилки при застосуванні цього закону, а також дає, відповідно, можливість перевірити законність прийнятого рішення й на рівні Верховного Суду нашої республіки. Разом з тим деякі положення законопроекту потребують доопрацювання та уточнення.

Стаття 1, зокрема. У ній зазначається: "Визнати повністю реабілітованими осіб, які були необгрунтовано засуджені судами... /я пропускаю ці назви/... за вчинення на території України діянь, кваліфікованих як контрреволюційні злочини за кримінальним законодавством Української РСР", а у статті 2 перелічено осіб, які не підлягають реабілітації. На наш погляд, цей перелік слід дещо уточнити, оскільки відповідна глава Кримінального кодексу нашої республіки зразка 1927 року включає близько 20 статей, як і передбачають злочини, котрих немає у статті 2. Це потрібно уточнити.

Слід вирішити також питання про скасування рішень органів державної влади і управління, про які йдеться в статті З. У ній зазначається: Визнати антиконституційними і скасувати рішення органів державної влади і управління, на яких політичних, соціальних, національних, релігійних та інших мотивів на території республіки обмежувались права і свободи громадян, проводилось виселення з постійного місця проживання та вилучалось

Виходячи з цього тексту, можна дійти висновку, що скасуванню підлягає також і постанова Робітничо-селянського уряду України від 5 квітня 1919 року про вилучання лишків одягу і білизни у буржуазії, а також постанови про націоналізацію всіх винокурних, спиртових та інших заводів й іншого майна. Статтю слід відредагувати.

Тепер відносно статті б, у другому абзаці якої йдеться про надання реабілітованим громадянам права на першочергове одержання житла. Не зовсім зрозуміло, чи мається на увазі збереження права подальшого перебування на квартирному обліку одного з подружжя та батьків померлого реабілітованого, чи мова йде про надання вказаним особам такого права в разі потреба.

Крім того, зважаємо за необхідне вирішити у законопроекті питання про пільгове забезпечення житлом дітей померлого реабілітованого, які проживали спільно з ним до арешту і з зв'язку з його засудженням втратили право на житлове приміщення.

Додаткового обговорення потребує перелік пільг, що надаються реабілітован /це також стаття 6/. Треба, щоб ці пільги узгоджувалися з пільгами інших громадян, яким вони встановлені діючим законодавством, наприклад, за участь у Великій Вітчизнянії війні і таке інше.

Вважаємо також за доцільне доповнити у статті 7 положення про те, що органи МВС встановлюють факти безпідставного застосування заслання і вислання, направлення на спецпоселення, виселення за межі України, а також конфіскації і вилучення майна у зв'язку з необгрунтованими репресіями такими словами:"... за заявами будь-яких заінтересованих осіб та організацій".

Таке доповнення, на нашу думку, логічно відповідатиме суті і змісту всього закону.

Враховуючи усі ці зауваження, а також нагальну потребу відновлення історичної справедливості щодо жертв політичних репресій на Україні, а також захисту їх прав та законних інтересів, вважаємо за можливе прийняти запропонований проект закону за основу й доопрацювати його з урахуванням усіх пропозицій і зауважень.

Дякую за увагу.

ГОЛОВА. На запитання відводимо 10 хвилин. Перший мікрофон.

0СТРОУЩЕНКО С. В., голова підкомісії Комісії Верховної Ради Української РСР у справах жінок, охорони сім'ї, материнства і дитинства /Приморський виборчий округ, Одеська область/. Уважаемый товарищ Министр! Мы все тут понимаем, что это чрезвычайно важный высоконравственный закон, прежде всего потому, что нашему поколению выпало совершить акт покаяния за злодеяния прошлого. Поэтому очень важно, чтобы каждая статья этого закона работала. Скажите, пожалуйста, как будет действовать та статья закона, которая предусматривает возможность возвращения семей репрессированных в те города, из которых их выселили в свое время? Вернутся тысячи людей, предъявят свои права. Как будет решаться квартирный вопрос в таких, к примеру, городах как Ленинград,

Москва, Одесса? Ведь их квартиры заняты другими людьми, которые ни в чем не виновны, выселять их невозможно.

Какая может здесь возникнуть юридическая коллизия? Очень бы также хотелось, чтобы Министр финансов ответил на вопрос, который всех волнует: а где вообще возьмутся сейчас миллиарды рублей, необходимые для выполнения этого закона?

БОЙКО В.Ф. Уважаемый народный депутат! Относительно необходимых затрат высказался депутат Науменко в своем докладе. Что же касается возврата на прежнее место жительства, то это право каждого человека. Конечно, мы понимаем, есть трудности и с бюджетом, и с жильем. Но если мы ведем речь о необходимости восстановить справедливость, о том, чтобы люди, которые ранее проживали, к примеру, в городе Одессе и хотят жить в своем городе на старости лет, то необходимо сделать все для защиты их прав.

ГОЛОВА. Другий мікрофон.

ПАНАСЮК Ф.Т. Шановний Віталію Федоровичу! У мене два запитання. У своїй інформації ви сказали, що потрібно звернути увагу на пільги з тим, щоб вони узгоджувались з тими пільгами, які, наприклад, поширюються на інвалідів або учасників Великої Вітчизняної війни.

Скажіть, будь ласка, з цього приводу: що заважало Раді Міністрів, вам особисто, оскільки ви брали участь у підготовці даного законопроекту, врахувати реалії життя? Я не за те, щоб зменшити обсяг пільг репресованим. Але ж треба брати до уваги, як живе сьогодні наше населення, зокрема на селі. Хоча б ті люди, які пережили 33-й рік. Елементарні питання щодо житла, харчування не вирішуються.

У нашому районі половина інвалідів не має телефонів. Я хочу запитати: чи є можливість переглянути це питання з врахуванням даних обставин, чи може рада міністрів дасть пропозицію, виходячи із ситуації, яка складається?

БОЙКО В.Ф. Я зрозумів запитання, дякую. Цей законопроект направляється для розгляду в Раду Міністрів, і з ним ознайомилися різні міністерства, зокрема Міністерство фінансів, Міністерство юстиції.

Ми бачили усі ці неузгодження, з приводу яких було зроблені висновки.

Однак не всі вони були прийняті до уваги. Я вважаю, що зараз усе залежатиме від вас. Яке рішення приймуть депутати стосовно кожного пункту, кожної пільги, зокрема і стосовно зауважень, так і буде. Все залежить від вас.

РУДЕНКО В.М., заступник голови виконкому Гощанської районної ради народних депутатів /Гошанський виборчий округ, Ровенська область/.

Віталію Федоровичу? У мене таке запитання: у нас проект закону чи проект постанови? Якщо взяти преамбулу, то вона більше підходить до постанови. Так, на сторінці 2 записано, що Верховна Рада

Рада УРСР постановляє. Замість статей - пункти, що також характерно для постанови.

БОЙКО В.Ф. Згідно з назвою, то це проект закону.

ГОЛОВА. Очевидно, треба привести у відповідність з тими вимогами, які пред'являються до законопроекту.

БОЙКО В.Ф. У процесі доопрацювання справді можна поправити так, щоб не було сумнівів.

Депутат /не представився/. Уважаемый Виталий Федорович! Хотелось бы узнать ваше мнение относительно статьи 3. Вы сказали, что она допускает свободное толкование. В частности, собственность, национализированная в первые годы Советской власти, также может попасть под эту статью? Это первое. Второй вопрос. В отношении возвращения крымских татар. Всем хорошо известно, что Украина не выселяла татар из Крыма. Мы не против положений о льготах. На мой взгляд, здесь тоже нужны уточнения, о чем очень верно говорила депутат Остроущенко. Сегодня не выделено даже строительного материала на застройку домов для семей, потомков лиц не репрессированных, а высланных. И сейчас ставить в такое положение Крым будет очень и очень тяжело.

Как вы смотрите на эту проблему?

БОЙКО В.Ф. Свое отношение к содержанию статьи 3 я высказал. Действительно, есть возможность толковать ее таким образом, что по существу отменяются законы о национализации и другие, которые были связаны с изъятием имущества. И поэтому, я считаю, необходимо весьма и весьма серьезно поработать над этой статьей. Тем более, тут есть еще одна деталь. Я просто не стал обращать на нее ваше внимание, чтобы не отнимать у вас времени. Ведь по целому ряду позиций существуют законодательные акты Союза ССР. И репрессии осуществлялись на территории Украины по законодательным актам Союза ССР. Поэтому и в этой части на территории Украины законом Верховного Совета нельзя отменить Союзный акт. Можно признать его антигуманным, антиконституционным и решить вопросы о реабилитации или возмещении ущерба. Но вместе с тем я согласен, что возмещение ущерба в связи с переселением на основании союзных актов, действительно, не должно лечь тяжким бременем только на плечи союзной республики. И не случайно в обосновании необходимости этого закона подчеркивается, что по целому ряду выплат, которые надо произвести вследствие репрессий по союзным законам, предъявить претензии к союзному Правительству.

ГОЛОВА. Другий мікрофон.

КОСІВ М.В., заступник голови виконкому Львівської обласної Ради народних депутатів /Пустомитівський виборчий округ, Львівська область/. У проекті закону передбачено, що перегляд справ репресованих будуть проводити ті судові інстанції, які виносили вироки. Але репресії минулих років стосуються не тільки окремих осіб, а й політичних партій, організацій, у тому числі і церковних. Чи не доцільно було б у цей законопроект ввести такі уточнення, що разом із юристами, яким все-таки важко розібратися в тих історичних процесах, залучаються і спеціалісти відповідних галузей, у тому числі й політологи, й історики, і знавці конкретних справ?

БОЙКО В.Ф. Я зрозумів ваше запитання і вважаю, що потрібно залучати політологів, юристів на етапі підготовки відповідного законопроекту. Адже коли ви приймете закон, то його треба виконувати згідно з його формулюваннями. Отже, я думаю, якраз після першого читання, до того, як ви будете розглядати остаточний варіант, на цьому етапі варто залучити тих фахівців, які дали б можливість правильно оцінити ті чи інші явища, які мали місце в нашій історії. І відповідно до цього вирішувати.

ГОЛОВА. Третій мікрофон.

ТАБУРЯНСЪКИЙ Л.І., голова виробничого кооперативу "Олімп", м. Дніпропетровськ /Петровський виборчий округ, Дніпропетровська область/. Уважаемые депутаты! Уважаемый Леонид Макарович! Уважаемый Министр! Скажите, пожалуйста, как вы считаете, проект Закона о реабилитации жертв политических репрессий на Украине и то, что сегодня происходит с шахтерами и что было показано в телепрограмме ТСН, имеют с Москвой что-то общее? И не начнется ли у нас после этих забастовок то, что творилось во время репрессий на Украине? И будет ли правильным, если, например, Народная партия Украины окажет материальную помощь бастующим шахтерам Павлограда, Донбасса? Не окажемся ли мы потом политическими преступниками? Ваше мнение? Спасибо.

БОЙКО В.Ф. Я сейчас отвечаю на вопросы, касающиеся проекта вот этого закона, а о том, что делается в так называемой Народной партии Украины, я не могу сейчас сказать, поскольку она будет сама нести ответственность за то или иное свое действие.

ГОЛОВА. Дякую. Час закінчився.

У мене вже записалося 46 народних депутатів. Це я просто хочу вам нагадати. Якщо сказати про вас, то ви сорок шостий.

ГОЛОС ІЗ ЗАЛУ. /Не чути/.

ГОЛОВА. Ми приступаємо... /Шум у залі/. Преступаємо до обговорення. Слово надається народному депутату Голубцю. Після нього виступатиме депутат Поровський.

ГОЛУБЕЦЬ М.А., керівник Львівського відділення Інституту ботаніки імені М. Г. Холодного АН УРСР /Калуський виборчий округ, Івано-Франківська область/. Шановні народні депутати! Безумовно, потреба в такому законі давно була, аби Бог допоміг його сьогодні прийняти в першому читанні, щоб якнайшвидше допомогти цим нещасним людям, які постраждали від жахливих сталінських, хрущовських, брежнєвських репресій, про які треба згадати в преамбулі, бо там йдеться лише про сталінські, а про решту немає й згадки.

У першому абзаці преамбули треба було б сказати, що на підставі антигуманных, антидемократичних законів зазнали переслідувань особи за свої політичні, національні й релігійні погляди і переконання, на основі людиноненависницької сталінської соціальної і національної політики, брехні і доносів. Особливо тяжкими злочинами є масові репресії й переселення кримських татар, населення західних областей України. І Комуністична партія Західної України також постраждала від рук сталінських бузувірів.

Тут також треба визначити "заслугу" ідеологів сталінської політики та її провідників у республіці щодо різних національних, релігійних та інших формувань. Я вважаю, що цей закон треба розбити на розділи. Безумовно, на сторінці другій виключити "Верховна Рада Української Радянської Соціалістичної Республіки постановляє", а дати заголовок "Сфера реабілітації". І після того писати: стаття 1 і так далі.

У статті 2, на мою думку, треба зняти такі слова, які підтверджують обгрунтованість притягнення осіб до відповідальності судами чи несудовими органами, або "несудовими органами" зняти.

І не за участь у зраді і так далі, а за зраду, за саботаж і інше. Тут же треба зняти такі слова, як "каральні акції" бо каральні акції здійснювали тільки державні органи. Якщо це робили політичні і військові формування, це не могло бути каральними акціями. Безумовно зняти такі поняття, як "бандитські формування", або уточнити їх. Тому що були і політичні, і військові формування, які воювали і з німцями, і з Радянською Армією, воюючи за свободу українського народу.

Після статті 4 треба дати заголовок "Компенсація збитків жертвам репресій".

У статті 5 треба на сторінці 5 у другому абзаці записати "за можливістю реабілітованій особі або її родичам у разі смерті реабілітованої особи повертаються вилучені будівлі та інше майно".

На сторінці 6 перед статтею 7 заголовок має називатися "Компетенція і порядок розгляду матеріалів про реабілітацію".

Хочу звернути вашу увагу на статтю 8 на сторінці 9, де у першому абзаці записано: "При розгляді справи суд може також внести зміни до раніше винесених вироку, ухвали і постанови судів чи до рішення несудових органів і в залежності від цього прийняти рішення, передбачене частиною 1 цієї статті".

Тобто якщо "двійки" і "трійки" колись прийняли рішення, тепер ще додатково може наш суд їх рішення підтвердити. І врештірешт, якщо навіть, скажімо, в попередніх судових органах не було визнано дану особу винною, то тут тепер наші суди на підставі цих попередніх висновків будуть стверджувати, що особа обгрунтовано засуджена і покарана.

Думаю, що треба в кінці закону поставити і статтю 10: "Особи,

які зумисно зволікають розгляд справ про реабілітацію або припускають порушення цього закону, притягаються до відповідальності на підставі Кримінально - процесуального кодексу УРСР. "Дякую.

ГОЛОВА. Слово надається народному депутату Поровському. За ним буде виступати депутат Кендзьор.

ПОРОВСЬКИЙ М.І., заступник Голови Народного руху України, голова координаційної ради /Ровенський виборчий округ, Ровенська область/. Шановні депутати! Закон, який ми розглядаємо, покликаний встановити історичну справедливість. Але це можливо тільки при умові відходу від сталінсько - брежнєвських стереотипів у оцінках тих чи інших історичних подій, неупередженості, зваженості, безсторонньої і неідеологізованої оцінки історичних подій і явищ минулого. Цим законом ми повинні здійснити акт гуманізму і політичного примирення суспільства і дати право реабілітації тим людям, які сьогодні не підлягають реабілітації згідно Указу Президії Верховної Ради СРСР від 16 січня 1989 року.

З цього приводу я хочу зачитати один документ, а саме: "Маршрутний лист. Вагон - ЗАКу, 18 октября 1950 года. Станция отправления - Львов, станция назначения - Иркутская область, Восточно - Сибирская железная дорога. Социальный контингент - бандеровцы. Возрастной состав: престарелых - 10 человек, взрослых

- 34, детей моложе 7 лет - 18 человек. Состояние вагона, нормы питания. Жалобы конвоя: спецконтингент стучал в дверь вагона, просили молока для детей, требовали врача, бросали письма через решетку люков. Пели бандеровскую песню "Заповит". Як бачите,

Шевченківський "Заповіт" - вже "бандерівська" пісня.

"Жалобы спецконтингента: требовали молока для детей, требовали врача - ребенок три дня не сосет мать, требовали сменить дырявую парашу, в вагоне холодно.

Меры приняты по жалобам конвоя: сделано предупреждение спецконтингенту вагона - в случае нарушений правил поведения в спецвагонах конвой применит оружие. За пение бандеровской песни вагону урезать хлебный паек.

Меры, принятые по жалобам спецконтингента: молока нет, конвой корову с собой не везет, за брошенные через люки письма вагону не будет выдаваться вода, парашу сменить не имеется возможности, печек в вагонах не предусмотрено. Старший лейтенант НКВД Дмитрук, лейтенант НКВД Москальцов. Ознакомился староста вагона Голько".

Тож від нас залежить, тепер буде тих десятків тисяч людей, які ще в грудному віці наречені "бандерівцями" і пройшли за що пекло комуністичних концтаборів. У законі ніде прямо не сказано, що підлягають реабілітації.

Пропоную так доповнити закон: "Громадяни, репресовані як члени сімей керівників та учасників формувань ОУН-УПА, підлягають реабілітації".

Ще одна проблема, на яку закон не дає відповіді, але вона є, і ми повинні її вирізувати, - це доля реабілітації учасників збройної боротьби проти німецького Фашизму у формуваннях Української повстанчої армії.

Сьогодні відомі тисячі фактів боїв УПА проти гітлерівців. Найвідоміші - це бої у Новому Загорові на Волині, де чоти УПА "Берези" за три дні знищили 540 гітлерівців і до 1 тисячі фашистів було поранено. Це неподалік Горохова у засідці Української повстанчої армії було вбито командира 45 дивізії Вермахту фон - Лютцова. Біля села Гуменники /на моєму виборчому окрузі/

сотнею "Орла" було знищено 18 німецьких офіцерів, які поверталися в Рівне із будинку відпочинку. І таких фактів є тисячі.

То що ж відповість цей закон учаснику збройної боротьби проти німецького фашизму в рядах Української повстанчої армії, якщо він перебував в УПА до 1944 року /до приходу Радянської Армії/ і був, скажімо, поранений і не брав участі у боротьбі проти радянських військ?

Знаю, що знайдуться люди, які звинуватять мене в обілюванні УПА, нагадуватимуть про злочин ОУН. Таким я одразу заявляю, що я проти огульного підходу до будь-якої проблеми. Так само, як і проти огульного очорнювання Української повстанчої армії, як це мало і має місце до сьогодні у засобах масової інформації.

В цьому законі є намагання кваліфікувати Українську повстанчу армію "бандами ОУН" і під формулювання "банди" підвести всіх учасників збройної боротьби проти сталінізму і проти німецького фашизму.

Вибачте, але півмільйонна армія УПА, а саме стільки налічували загони Української повстанчої армії навіть за оцінками радянських істориків, не вкладається у відведені офіціозом рамки цього явища. 220 тисяч було збройного підпілля ОУН і 200-220 тисяч регулярних формувань Української повстанчої армії. Тільки щоб прогодувати, одягти цю величезну армію потрібні були зусилля ледве не всього населення Західної України. В численних документах історіографії названа цифра полеглих від дій ОУНУПА. Це 30 тисяч громадян, переважна більшість яких - партійно - комсомольський і радянський актив, який проводив боротьбу з УПА. Це - страшний наслідок братовбивчої війни, розв'язаної ще в 1939-1941 роках сталінським, комуністичним терором, яким знищено 15 мільйонів українців.

Я відстоював і відстоюю принцип: кожен, хто вчинив злочин проти українського народу, повинен стати перед судом, в яких би

Формуваннях він не перебував - комуністичних чи націоналістичних. Але ж в число 30 тисяч жертв ОУН входять і ті люди, які полягли від рук співробітників НКВД, котрі переодягнувшись у форму УПА, знищували ночами населення хуторів, жителі яких допомагали повстанцям, а зранку приїздили фіксувати факти бандерівського терору. Ми знайшли в Рівному свідків і очевидців всіх цих діянь НКВД під маскою УПА. Я хочу на закінчення сказати, що пропоную проект закону доповнити такими словами: "Особи, засуджені за участь у формуваннях ОУН - УПА, які не вчинили злочинів проти людства, підлягають реабілітації".

Вважаю, ще буде факт гуманізму, бо коли народ розділений на тоталітарно правих і безправних, - побудувати демократичне суспільство неможливо. Юридична реабілітація людей, долі яких пов'язані з репресіями, та відмежування від тоталітарного сталінського минулого - це визнання людських прав широких верств населення. Дякую за увагу.

ГОЛОВА. Народний депутат Кендзьор відмовився від виступу, він каже, що депутат Поровський перебрав у нього тему. Тому я надаю слово народному депутату Ребрику. За ним виступатиме депутат Лук'яненко.

РЕБРИК Б.В., голова підкомісії Комісії Верховної Ради Української РСР у справах ветеранів, пенсіонерів, інвалідів, репресованих, малозабезпечених і воїнів-інтернаціоналістів /Тисменицький виборчий округ, Івано-Франківська область/. Шановні депутати! Крім того, що я народний депутат Ребрик, я перед вами - особливо небезпечний

державний злочинець - рецидивіст. До сьогодні не реабілітований, не оправданий, незважаючи на те, що стаття 62, за якою мене судили, вже давно відмінена.

Крім цього, я є головою підкомісії у справах репресованих, тому мені трохи складно буде говорити на цю тему, але я хотів би, щоб ви мене вислухали і постаралися зрозуміти. Мені довелося за своє життя досить довго побродити по островах архипелагу ГУЛАГ і зустріти багато людей такої категорії, як я. Я можу сказати, що 59 процентів - це є безвинні люди. Це є жертви режиму, який існував у нас до 1985 року, і злочину абсолютно ніякого у них не було. Для короткої ілюстрації: Петраченко Микола - людина, з якогось села Полтавської області у 40-х роках після війни водив по селах Івано - Франківської області одногорбого верблюда і казав: "От що більшовики в колгоспі з коня зробили". За це він дістав 15 років концтаборів. Як показує сьогоднішній день, він мав рацію. Я зустрічав людину, яка була засуджена за те, що вкрала 200 метрів посилочного матеріалу, а насправді це була котушка ниток, взята з фабрики. За це людина дістала 25 років. А скільки народу посаджено за те, що вони перед тракторним плугом збирали колоски, щоб прогодувати дітей. Як правило, це мама, дідусь або бабуся - справа не в цім. Після всього того, що натворено у нас в країні, ви маєте рацію /я маю на увазі всіх вас, тут присутніх/, запитуючи: на кому із нас не лежить вина? Вина за все скоєне, персональна, незважаючи на те, що Лазар Мойсейович сьогодні ходить по Москві й показує дулі хлопцям з програми "Взгляд" просто в телекамеру.

Але я хотів би сказати, що не всі так само гуманно й толерантно поставились до тих процесів, які мали місце на Західній

Україні. Ви, мабуть, усі зі мною погодитеся в тому, що два людоїди - один з рейхстагу, другий з Кремля - хотіли розділити Європу, і ось Україна потрапила між їхні зуби. Створення Української повстанської армії на початку 40-х років - це була вимушена реакція українського народу, намагання захистити себе як від людоїда західного, так і від східного. Бо ж Західна Україна добре пам'ятала, що таке 30-і роки на Східній Україні, і пам'ятала, вже маючи досвід з 1939 по 1941 роки, коли первою жертвою сталінізму стала Комуністична партія Західної України.

Я хочу звернутися до вас. Я працював над проектом закону про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні, який ми сьогодні обговорюємо. Я знаю цих людей, які нам допомагали. Вони намагалися зробити все, що могли, доклали багато зусиль. Тож я звертаюсь до вас усіх - це є другий гуманітарний закон на нашій сесії. Перший був про свободу совісті / в першому читанні/ і зараз цей. Величезній кількості людей ми зробимо добро, коли виправимо помилки, які були допущені керівництвом Комуністичної партії Радянського Союзу. Я не прошу, щоб мене особисто реабілітували і не писатиму заяви про це. Це моя принципова позиція. Але ось що хочу сказати: ці 12 тисяч карбованців, які передбачається законопроектом виплатити як моральну компенсацію жертвам репресій,- то є дуже маленька сума, тим більше при теперішніх підвищеннях цін. Я особисто за всі тринадцять років, протягом яких був у концтаборах, жодного дня не провів, не працюючи. І грубо так прикинув, що я у в'язниці заробив більш як 20 тисяч карбованців, бо половину заробітку з в'язня вираховують. Всі ці гроші за працю багатьох

репресованих політв'язнів у Мордовії, Пермській області, Колимі, Воркуті - вони залишилися там, і, мабуть, пішли на рахунок тієї політичної сили, яка багато цих грошей витратила на підтримку прогресивних революційних рухів у цілому світі, від Кампучії і до Куби. Куба й досі 22 мільйони в день тягне з нашого народу. Ми повинні знайти засоби для того, щоб якось компенсувати всі ті витрати, не тільки моральні, а й суто фізичні.

ГОЛОВА. Шановні депутати, я прошу дотримуватись регламенту. Мені ж просто незручно кожного зупиняти.

Слово надається народному депутату Лук'яненку. За ним виступатиме депутат Алтунян.

ЛУК'ЯНЕНКО Л.Г., член Комісії Верховної Ради Української РСР у питаннях законодавства і законності /Залізничний виборчий округ, Івано - Франківська область/. Шановні депутати, шановний Голово! Я зараз виступаю з матеріалами, над якими в Комісії по законодавству працювали особливо ретельно Демидов і я. В період роботи над цим проектом я представив свій проект і підготувався від Комісії по законодавству зробити співдоповідь. Отже, я прошу дати мені десять хвилин, а не п'ять.

ГОЛОВА. Ви від комісії? Будь ласка, 10 хвилин. Поставте регламент.

ЛУК'ЯНЕНКО Л.Г. Ось яка концепція цього законопроекту. Влада, що існувала в Україні - позитивна влада. Боротьба супроти влади -негативне явище. Влада мала законне право розстрілювати, опір же владі зі зброєю вважався незаконним. Тепер влада визнає, що серед розстріляних у минулому були й такі, що розстріляні незаконно. Теперішня влада вважає себе продовжувачкою тодішньої репресивної влади і актом реабілітації визнає помилковість тодішніх розстрілів.

Проект закону поширює реабілітацію на пасивний опір владі і не поширює - на активний опір. Хто підняв зброю проти безвинних людей - правий, хто взяв зброю на свій захист - неправий.

На чому проводиться в законопроекті розмежування правих і неправих дій? Батьківщина - ось показник, що поділяє людей зі зброєю на правих і неправих. Батьківщина, як видно зі статті 56 Кримінального кодексу Української РСР - це Радянська влада. Не наша споконвічна Україна, а Радянська влада.

Що таке Радянська влада? Це петроградські більшовики Муравйова, що 29 січня 1918 року розбили під Крутами загін Центральної Ради і 7 лютого 1918 року загарбали Київ. Радянська влада - це не влада Рад, що були обрані народом, а "совітська" влада, що прийшла до нас на багнетах Муравйова. 17-19 грудая 1917 року Всеукраїнський з'їзд Рад робітничих, солдатських і селянських депутатів у Києві висловив довір'я Центральній Раді. Із 2500 делегатів 60 делегатів - більшовиків на знак протесту проти самостійницької позиції 3'їзду Рад покинули 3'їзд і виїхали до Харкова. У Харкові вони створили 25 грудня 1917 року "Уряд", що активно сприяв наступові "совітських" військ з Росії. В результаті кількарічної війни між українською Радянською владою і більшовичкою російською армією на Україні встановилася "совітська" окупаційна влада. 1922 року вона оформила включення України до складу нової комуністичної імперії.

Я кажу: позаяк "совітська" влада нав'язана Україні силою, то збройна боротьба проти неї законна. І так говорить міжнародне право. Позаяк "совітська" влада - окупаційна влада, що ніколи не проводила демократичних виборів, то боротьба проти неї всякими іншими методами - законна.

Тому перед Верховною Радою, перед верховним органом народної влади в Україні стоять завдання:

а/ визнати окупаційний характер попередньої влади в Україні;

б/ визнати антинародний, фашистський характер попередньої влади;

в/ визнати патріотичною збройну боротьбу на Східній Україні до другої світової війни і боротьбу ОУН і УПА в Західній Україні;

г/ визнати патріотичною боротьбу всякими іншими способами проти чужої, деспотичної влади.

На основі такої переоцінки боротьби за минулі 70 років маємо скласти шану борцям супроти тиранії й віддячити їм матеріально. Натомість морально засудити діяльність ЧК, продзагонів, ДПУ, ОДПУ, НКВС та всіх інших загонів жорстокої репресивної машини. Чи може це зробити наша Верховна Рада? Не може. Теперішня Верховна Рада як перехідний орган від несвободи до свободи відновити справедливість може лише частково.

Такою є концепція проекту закону, який розробила комісія.

Щодо його змісту.

Перше. Преамбула політизована, написана мовою публіцистики, а не юридичною мовою, її треба скоротити. Я підготував цей скорочений текст, але через брак часу, очевидно, утримаюсь.

Друге. Закон не реабілітує: а/ ідейних борців за волю; б/ покараних за збирання колосків; в/ засуджених за статтею 56 Кримінального кодексу Української РСР після 25 грудня 1956 року /стаття 56 - це зрада Батьківщини/. Це справи 60-х років. Таких справ було багато, і я - є одним з тих людей. Ми ставили своїм завданням вивести Україну зі складу Радянського Союзу на підставі статті 17

Конституції Союзу РСР. І в програмі вашій було записано - мирними конституційними методами. Наша вина була в тому, що ми хотіли поставити на референдум українського народу питання про вихід України на основі Конституції. Діяльність нашої організації, яка називалась Українська робітничо - селянська спілка, кваліфікували за статтею 56 як зраду Батьківщини і присудили мене до розстрілу, а інших людей - до 15-12 років і до 10 років. Ці засуджені не підпадають під категорію реабілітованих за цим проектом. Отже, необхідно поширити закон і на ці категорії людей.

Третє. Розмови про розміри компенсації впливають на визначення категорії осіб, які мають бути реабілітовані, що експлуатуванням двох речей. По-перше, справедливості, і подруге, можливості суспільства у справі матеріальної компенсації. Для нас, суспільства справді вкрай бідного, зараз важливі не стільки розміри компенсації, скільки відновлення справедливості. Треба сказати, що всякий, хто боровся за свободу і демократію, робив правильно, і ми повинні віддати належне як тим, хто, не схиливши голови, терпів всі страждання, так і тим, хто взяв зброю або став боротися словом за свободу й демократію.

Ще раз підкреслюю: головне - відновити справедливість. Компенсація - то є другорядне, і на тому я ніколи не буду наполягати, якщо нам взагалі заплатять дуже мало.

А тепер відносно того, що справа реабілітації віднесена до повноважень тих людей, які є спадкоємцями катів. Римляни казали: "Кеmо іndех іn саusa suа", тобто - ніхто не суддя у своїй власній справі. А тим часом наша влада поки не відгородилася від тих, хто репресував народ, і Комуністична партія не перейменувалася, вона й далі називається Комуністичною. І тому Комісії по

реабілітації схід створювати на позапартійній основі.

Процес реабілітації необхідно розширити, і комісії мають діяти при обласних і районних Радах.

До них повинні увійти представники прокуратури, міліції, а також громадських організацій. Проблема реабілітації має бути проблемою всього народу, і процес мусить проводитися відкрито, а не келійно, як запропоновано в цьому проекті,

Стосовно структури закону. Він був би набагато стрункішим, якби побудувати його за таким планом:

1. Визначити, кого необхідно реабілітувати.

2. Хто має здійснювати реабілітацію.

3. Яким способом реабілітувати.

4. Як відшкодовувати постраждалим збитки.

І ще я хотів би запропонувати іншу преамбулу.

На закінчення хочу сказати, що, незважаючи на великі недоліки проекту закону, про які тут говорилося, його треба прийняти. Цим Верховна Рада може відновити справедливість хоч частково, і це вона повинна зробити. Тому я, критикуючи зміст закону, все-таки виступаю за те, щоб ми його зараз схвалили в першому читанні, доручили комісіям підготувати удосконалений текст і у квітні винести на розгляд вашої сесії.

Дякую за увагу.

ГОЛОВА. Слово надається народному депутату Алтуняну. Потім виступатиме депутат Івасюк.

АЛТУНЯН Г.О., голова Харківського міського комітету народного контролю /Київський виборчий округ, Харківська область/. Сегодня действительно исторический день - наш парламент, наш Верховний Совет дошел до такого уровня, когда мы можем наконец сказать тем гражданам, тем многомиллионным массам живых и погибших слова извинения, слова раскаяния. Я никогда не смогу согласиться с выступлением Станислава Ивановича Гуренко, который сказал, что нам все время подбрасывает идею раскаяния за чьи-то грехи - Сталина, Берии и так далее.

На самом деле это не так. Мы действительно должны покаяться, потому что мы все - и присутствующие здесь, и за пределами этого зала, -все мы виноваты. Одни виноваты в том, что были палачами, другие - в том, что молчали, третьи - в том, что способствовали.

Я это говорю не для того, чтобы сегодня судить и устраивать суд. Я говорю совсем о другом: пока мы не остановимся, не посмотрим на себя, в свою душу, не покаемся, не попросим прощения, до тех пор мы не сможем идти дальше. До тех пор будет опасность возвращения к прошлому. Вот в этом смысле закон имеет действительно историческое значение.

Я не могу согласиться с глубокоуважаемым моим другом, старшим братом Левком Григорьевичем. Вопрос о материальной компенсации -это сегодня совсем не второстепенный вопрос. Это компенсация тем, кто шел, как и сам он, за решетку за идею, за лучшее, светлое будущее. Это очень небольшая материальная компенсация, но я уже здесь слышал возражения уважаемых народных депутатов, которые ссылались на нехватку денег. Да, это колоссальная проблема: где взять деньги. Но давайте сначала, как очень правильно сказал Левко Григорьевич,

отделим грешное от праведного. Я хочу сказать, что этот закон должен содействовать нашему сближению. Да, это трудно, могут найтись люди, которые скажут: мы ни в чем не виноваты, виноваты те, кто кого-то когда-то расстреливал.

Я снова обращаюсь к вам, представители всех партий, беспартийные. Вопрос чрезвычайно важен. Наша подкомиссия получает огромное количество писем. Действительно, до сих пор те небольшие льготы, которые смогли ввести местные Советы, не решают всех проблем. Вот, например, в городе Киеве льготы есть, а в Киевской области - нет. Такая же ситуация в Луганской области.

Этот закон, я думаю, объединит всех пострадавших в годы сталинщины и в последующие годы.

И еще одно, на мой взгляд, очень важное замечание. Я полностью согласен с тем, что пункт 2 этого закона требует серьезной доработки. Из-за отсутствия времени не буду детально на этом останавливаться. Призываю всех, здесь присутствующих, представителей всех общественных организаций за тот срок, который нам отведет уважаемый президиум - неделя, две, - подготовиться ко второму чтению закона. А сегодня давайте обсудим его концепцию. Я целиком и полностью согласен с концептуальными выводами, которые предложил Левко Григорьевич.

И последнее. Мы должны четко определиться, кто воевал за идею, за какую идею воевал с оружием в руках против вооруженного противника. Но надо помнить, что и те, и другие были украинцами. Мы должны, наконец, примириться, должна восторжествовать злагода. Но от тех

людей, которые с оружием в руках воевали против безоружных, надо отмежеваться. Я согласен с тем, как этот вопрос решен в законе.

От имени нашей подкомиссии в делах репрессированных призываю вас принять закон в первом чтении, хотя я вижу в нем большое число недостатков, их можно будет устранить в ходе дальнейшей работы. Спасибо.

ГОЛОВА. Слово надається народному депутату Івасюку.

ІВАСЮК В.П., член Комісії Верховної Ради Української РСР з патань здоров'я людини /Ленінградський виборчий округ, м. Київ/. Глибокошановний Леоніде Макаровичу, глибокошановні депутати! Ви знаете, мені є що сказати, але я хотів би просити високе зібрання і Голову надати слово тій людині, яка безпосередньо причетна до обговорюваної проблеми. Я маю на увазі свого колегу - депутата з міста Києва Юрія Гнаткевича, який постраждав від тієї тоталітарної страшної машини, котра знівечила багато життів людей. Якщо можна, Леоніде Макаровичу, то...

ГОЛОВА.. У мене немає заперечень.

ІВАСЮК В.П. Я вам дуже вдячний.

ГНАТКЕВИЧ Ю.В., голова підкомісії Комісії Верховної Ради Української РСР з питань народної освіти і науки /Індустріальний виборчий округ, м. Київ/. Я записаний взагалі-то двадцять першим, але якщо так... Сьогодні, шановні депутати, бачу навколо себе багато розгублених людей, які у розпачі щось шукають, дістають, які нікому і нічому не вірять. Особливо мене тривожить соціально

- психологічний стан нашої молоді. Часом складається таке враження, що наше суспільство не має перспективи, бо воно не має ідеї, яка попри все єднала б нас сьогодні і піднімала б наш дух. Такою ідеєю сьогодні може стати ідея нашої державності і демократії, обов'язково демократії. Хоча б тому, щоб політичні репресії назавжди залишилися в історії і ніколи не повторились. Однією з найскладніших сторінок нашої української історії в аспекті закону, проект якого ми розглядаємо, є так звана бандерівщина.

Готуючись до цього виступу, я тиждень тому їздив на Рівенщину, розмовляв з десятками людей, що як так звані бандерівці чи їх пособники відсиділи в таборах. Я побував у Рівенській обласній прокуратурі, її керівники розповіли мені, що справи переглядаються, тисячі людей вже реабілітовано. Виявляється, що й тут караючий меч революції гуляв, як хотів, незважаючи на приказку, що я не раз чув з раннього дитинства: "У нас напрасно не сажают". Саджали, саджали без елементарного слідства, без доказів. Моя сусідка, наприклад, сиділа 10 років тільки за те, що пограбували магазин у Джезказгані. Доказів жодних. Арештовують велику групу молодих хлопців. Звинувачення - зрада Батьківщині, спроба створити підпільну організацію. Доказів жодних, крім зізнання декого з арештованих, - знайомий з тридцятих років почерк.

Більшу частину заарештованих потім було розстріляно. Бандерівщина - це не проста і далеко не однозначна річ. Я запитував у колишніх в'язнів, які повернулися з таборів: "Як могло трапитися, що ви взяли зброю і пішли проти Радянської народної влади?" Ось як здебільшого маліють мені картину.

За часів Польщі людям жилося важко, сформувалася активна українська опозиція проти шляхти. Мій дід Іван Гнаткевич мріяв, що прийде зі сходу нове життя, щоранку слухав радіо. Квітами зустрічали люди Радянську владу, не було меж радощам членів Комуністичної партії Західної України.

Не минуло багато часу, як стали зникати найбільш активні за Польщі люди, зокрема священики. Було відстріляно всю Компартію Західної України. Невдовзі у людей відібрали коней, землю, організували колгоспи. Утискувалася церква.

Мій дід Маркса, Енгельса, Леніна, Сталіна не читав, марксистської діалектики не знав, переваг колгоспного ладу не розумів. Мій дід зброї не взяв. Але знайшлися люди, які її взяли, адже не всі сприймали владу як народну, як Радянську. Та ми й самі тепер знаємо, що то була не народна, а диктатурна влада кримінально - лівацьких елементів, що взяли верх у комуністичному русі. Нам сьогодні бракує, шановні депутати, наукового аналізу соціальних витоків антирадянських виступів на Західній Україні. Це не означає, що все і всіх треба виправдати. Є речі, які виправдані бути не можуть. Як можна виправдати вбивство неозброєних мирних людей, прибулих, скажімо, зі Сходу спеціалістів, навіть вчителів? Ні один терор не може бути виправданий - ні червоний, ні жовто - блакитний.

Але не всі були терористами. Десятки тисяч людей стали жертвами хитромудрих політиків, революціонерів. Жертвами часу. Я підтримую ідею, закладену в проекті закону, що кожна справа без винятку має бути переглянута, і в першу чергу тих людей, які звинувачувались у зраді Батьківщини.

Моя мати відсиділа 10 років у Норильську в концтаборах, повернулася калікою, а звинувачувалася вона саме в зраді Батьківщини, лише трибунал повернув справу на те, що це було звичайне пособництво.

Мене особливо цікавить феномен пособництва бандитам. Не лише тому, що моя мати за це відсиділа, а й тому, що, як колись сказав Солженіцин, 10 років давали ні за що, за те, що нагодував бандерівців чи дав їм чоботи або гроші.

До речі, у статті 2, де йдеться про осіб, що не підлягають реабілітації, говориться про пособництво лише окупантам та про злочини, пов'язані з організацією бандитських формувань та участь у них. Думаю, що це вірно, бо тих "пособників" у лапках, які дали їсти, дали одяг, нічліг тощо, треба реабілітувати, тим більше, що все це часом робилося під погрозою.

Варто піти ще далі. І помилувати тих, хто був у складі озброєних загонів, але безпосередньої участі в терористичних актах не брав, їм варто зарахувати перебування у концтаборах до виробничого стажу. Адже сьогодні тисячі з них не мають через брак стажу пенсії. І ми повинні це записати у законі. Треба йти до громадянського миру.

Я вибачаюся за те, що ще раз говорю про свою матір, але вона, відсидівши 10 років, народивши трьох дітей, повернувшись із в'язниці, ще й копійки пенсії від держави не отримала. Та хіба не

може бути за це кара божа? А нам сьогодні треба прагнути до громадянського миру.

Нарешті, повністю підтримую те положення, де йдеться про необхідність наявності - цитую: "сукупності доказів у кримінальній справі, які підтверджують обгрунтованість притягнення до відповідальності людей". Така сукупність доказів вкрай необхідна, бо, як мені сказали в прокуратурі деякі справи дуже тонкі, там нічого, крім зізнань, немає.

І останнє. В рівенській прокуратурі мені показали купи справ. Над ними працюють люди, їм дуже важко. Вони просять виділити якісь кошти на те, щоб дорозглянути ці справи більш досконало. Гадаю, що люди вимагають не тільки матеріальних відшкодувань, а перш за все моральних. Необхідно у пресі написати

- кого реабілітовано і за що. Ці люди зараз чекають, щоб їм назвали прізвища конкретних винуватців тих, хто винуватий у їхній біді. Дякую за увагу.

ГОЛОВА. Шановні народні депутати! У нас час вийшов. Хочу з вами порадитися. Ми не завершили обговорення цього питання. Виступило тільки 7 народних депутатів. Але все ж таки врахуємо те, що ми починаємо працювати в комісіях. І хочу сказати, що в комісіях працюватимемо тривалий час, аж до 16 квітня. Тому я дуже вас прошу зосередитися...

Може, ви мені дасте можливість завершити? Чи я не маю такого права, з вашого дозволу?..

Я хочу попросити, щоб ми зосередили всю свою увагу на роботі в комісіях. У нас дуже багато матеріалів для такої роботи. Прошу всіх, хто має пропозиції або зауваження до проекту Закону про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні,

який ми почали обговорювати, чи до інших законопроектів, здати їх до комісій. Аби не робити великої перерви для того, щоб чекати продовження обговорення.

Я думаю, після доопрацювання цих документів у комісіях ми зможемо продовжити обговорення, вносити конкретні пропозиції. Це перше.

Друге. На Президії Верховної Ради ми утворили групу з трьох голів комісій, яка визначить людей, що працюватимуть над проектом, Я прошу вас зосередитися на цьому документі, тому що він надзвичайно важливий, складний. Я ще раз повторюю, що він має відповідати інтересам народу України, згідно з тією Декларацією про державний суверенітет України, яку ми з вами тут, у цьому залі,

І третє. Час надзвичайно складний, дійсно, більш ніж динамічний. І може виникнути потреба зібратися для пленарного засідання в будь-який день. Тому я не хочу зараз когось тут залякувати чи, може, якісь натяки роботи. Але це може статися без будь-якого попередження, тому що ми, керівництво Верховної Ради, розраховуємо на те, що всі депутаті знаходяться в Києві і працюють над документами. А якщо комусь треба поїхати кудись з якихось причин, то це робиться так, як робиться під час пленарного засідання, з дозволу Президії, Голови, його заступників. Це я прошу вас мати на увазі. І ніяких канікул, нічого іншого у нашій роботі не існує, є робота Верховної Ради.

Оголошується перерва.

Вибачте, будь ласка. Прошу всіх залишатися в залі, я ще не закінчив. Ми маємо одну хвилину.

Шановні депутати, усі, хто виступав, пропонували прийняти проект у першому читанні і продовжити над ним роботу. Я прошу проголосувати.

"За" - 220. Мабуть, у нас просто не вистачає народних депутатів. Я прошу зосередитися. Ще раз голосуємо за прийняття проекту в першому читанні.

"За" - 240. Приймається. Дякую.

Отже, прийняли в першому читанні. Все. Є якісь оголошення? Другий мікрофон.

ЯКОВИШИН Л.Г., директор Бобровицького радгоспу - технікуму /Козелецький виборчий округ, Чернігівська область/. Леоніде Макаровичу! Другого квітня відбудеться підвищення цін. Роздано проект постанови про реформу цін, а ми роз'їжджаємося, не прийнявши постанови Верховної Ради... Пленарного засідання немає...

ГОЛОВА. Ми можемо зібратися, якщо в цьому виникне потреба. Ми ж не можемо приймати без обговорення.

Пленарне засідання оголошується закритим.

ТЕКСТИ НЕВИГОЛОШЕНИХ ВИСТУПІВ

СКАЛЬСЬКИЙ В.В., голова Городоцької районної Ради народних депутатів, перший секретар Городоцького райкому Компартії України /Городоцький виборчий округ, Хмельницька область/.

Шановні депутати! Думаю, що висловлюю загальну думку про те, що слід визнати правильною і гуманною саму концепцію про реабілітацію всіх категорій необгрунтовано репресованих громадян, починаючи з 1917 року, цим самим закон забезпечує відновлення справедливості щодо жертв репресій і є свідченням того, що український парламент переходить до реальних дій по становленню правової держави на основі Декларації про державний суверенітет України, а також міжнародного права.

Дуже важливою складовою частиною закону є нерозповсюдження реабілітації на тих осіб, які були обгрунтовано засуджені за зраду Батьківщини, шпигунство, диверсії, терористичні акти, злочини проти миру і людяності, пособництво окупантам та їх опричникам, політичний бандитизм, участь у збройних повстаннях проти Радянської влади та злочинах проти правосуддя.

Стаття 2 закону відповідає нормам внутрішнього і міжнародного права, принципам демократії, моралі і традиціям нашого народу. Ці положення перекривають шлях спробам окремих осіб відбілити своє безславне, погане, злочинне минуле під гаслом реабілітації. Одночасно стаття 2 служить пересторогою і для тих, хто в сьогоднішній неоднозначний і напружений час захотів би вчинити насильницькі дії проти нашого конституційного ладу, проти нашої молодої демократії.

На нашу думку дуже правильно, що у проекті закону введені статті провідновлення політичних, юридичних та майнових прав жертв репресій. На сьогоднішній день у цьому питанні склалася досить дивна і близька до юридичного казусу ситуація. Наші виборці справедливо нарікають, що після прийнятих раніше на союзному рівні указів та постанов відбувся поділ реабілітованих на свого роду касти з різними правами на компенсацію. Найбільше прав мають ті громадяни або їх спадкоємці, котрі реабілітовані ухвалами судових інстанцій. Їм повертаються збитки згідно з постановою Ради Міністрів N 1655 за 1955 рік.

А от громадяни, яким повернуто чесне ім'я згідно з Указом Президії Верховної Ради СРСР від 16 січня 1989 року та з Указом Президента від 13 серпня 1990 року, одержують практично тільки довідку про реабілітацію.

Абсолютно ніяких прав не мають так звані розкуркулені та вислані в одиночному порядку або разом з сім'ями. Проект закону пропонує в цілому досить демократичний механізм вирішення проблеми компенсації. Але у ньому є і свої недоліки. Недоцільно і несправедливо буде для громадян похилого віку /у нас в окрузі, наприклад, живуть реабілітовані 1909, 1907, 1905 років народження/, багато з яких є інвалідами, розтягувати до п'яти років час виплати компенсацій за період перебування в місцях позбавлення волі. викликає сумнів також сума першої одноразової виплати. доцільніше її визначити половиною від загальної суми компенсації. У законі варто зберегти право близьких родичів загиблого репресованого на одержання його двомісячного посадового окладу за останнім місцем роботи, оскільки таким правом уже скористалося багато родичів тих, хто був реабілітований в іншому порядку, згідно з постановою Уряду N 1655 1955 року.

Зауваження та пропозиції щодо порядку розгляду матеріалів до статті 7, сторінка 7, третій абзац: уточнити, що органи МВС проводять перевірки тільки за матеріалами адміністративних рішень про розкуркулювання, заслання, вислання і зв'язані з цими діями конфіскації майна; по всіх інших судових і несудових рішеннях, по яких порушувалися і збереглися в архівах КДБУКДБ кримінальні справи, перевірку здійснюють органи державної безпеки, які мають вже певний досвід і досить ефективно ведуть цю роботу сьогодні.

Із пропозиціями щодо змін у Кримінальному кодексі /статті 138, 209/ слід погодитися.

І останнє: статті 7, 8, 9, по суті, розкривають порядок розгляду матеріалів про реабілітацію. У зв'язку з цим можна було б запропонувати об'єднати ці статті в одну.

Загалом пропоную проект закову прийняти у першому читанні.