ЗАСІДАННЯ СІМДЕСЯТ ДЕВ'ЯТЕ

Сесійний зал Верховної Ради Української РСР. 27 червня 1991 року. 9 година.

Головує Голова Верховної Ради Української РСР КРАВЧУК Д.М.

ГОЛОВА. Доброго ранку, шановні народні депутати! Прошу займати місця, будемо реєструватися.

Прошу підготувати нашу систему "Рада" до реєстрації.

У залі 388 народних депутатів. Можемо розпочинати роботу. Будемо виконувати орієнтовний графік чи у вас є якісь запитання?

Перший мікрофон.

БАНДУРКА О.М., начальник управління внутрішніх справ виконавчого комітету Харківської обласної Ради народних депутатів /Дергачівський виборчий округ, Харківська область/. Шановні депутати! Я маю оголосити звернення депутатської більшості у Верховній Раді УРСР. До Києва прибувають посланці з окремих

областей республіки, насамперед західних, для участі в маніфестації проти укладання Союзного договору, який ми маємо сьогодні розглядати. Організаторами цієї акції виступають відомі вам народні депутати від Народної ради. Прикриваючись гучними фразами про відстоювання суверенітету республіки, вони намагаються за допомогою певної частини населення блокувати Верховну Раду і зірвати обговорення проекту нового Союзного договору. Загострення ситуації навколо роботи Верховної Ради УРСР і проблеми Союзного договору не виправдано ні політично, ні морально, ні в правовому відношенні. На те є воля народу, висловлена 17 березня цього року. Ясно, що опозиція прагне до задоволення своїх політичних амбіцій, не гребуючи тиском на Верховну Раду, ідеологічним насильством над громадськістю, погрозами організації громадянської непокори. Прикро, що народні обранці, спекулюючи на довір'ї виборців, обрали саме такий шлях, що веде до зростання напруги в суспільстві, поглиблення економічної кризи, зниження життєвого рівня народу України.

Ми неодноразово звертали увагу Верховної Ради на деструктивну діяльність певної групи депутатів УРСР. Однак дійових заходів щодо припинення їх антизаконних дій не вжито.

Вимагаємо, щоб Верховна Рада нарешті дала принципову оцінку діяльності народних депутатів, пов'язаної з порушенням Конституції УРСР і чинного законодавства. Ми звертаємося також до вас, шановні виборці, з проханим дати належну оцінку роботі своїх обранців по виконанню депутатських обов'язків. Закликаємо киян і гостей столиці республіки не піддаватись на провокаційні акції, проявити мудрість, зваженість і не брати участі в протизаконних діях.

Дякую.

ГОЛОВА. Другий мікрофон.

ПАВЛИЧКО Д.В., голова Комісії Верховної Ради Української РСР у закордонних справах /Збаразький виборчий округ, Тернопільська область/. Я вважаю, що заява, яву щойно ми почули, не відповідав дійсності. /Шум у залі/. Дайте мені договорити. Багатотисячні мітинги, які відбулися у всіх містах і селищах України 23 числа цього місяця /а не заклики депутатів/ є причиною того, що сьогодні у Києві на центральній площі зібралися тисячі людей... /Шум у залі/. В мене таке враження, що я не в парламенті... Я все одно закінчу свою думку. Я ставлю питання про те, щоб Верховна Рада дала дозвіл пройти цим людям до Верховної Ради. Народ вимагає зустрічі з Головою Верховної Ради, народ вимагає зустрічі з вами. І давайте ми вийдемо. Ми боїмося свого народу. Давайте скажемо йому, що ми сьогодні тут будемо робити. Це нормально, це зніме напруження, це покаже нас як народних обранців, а не людей, які замкнулися від свого народу у парламенті.

ГОЛОВА. Шановні народні депутати! Нам належить обговорювати надзвичайно принциповий документ, а ви вже з самого початку загострюєте ситуацію, щоб це обговорення ускладнити. Для чого це робити? Ви зрозумійте, що вже записано на виступ десятки депутатів, там ще записуються. Ми ж, не розпочавши обговорення, зразу ж загострюємо ситуацію, щоб не дати можливості обговорювати. Яка мета ставиться?

Давайте діяти згідно порядку денного. Заяву зробила більшість, тепер просить зробити заяву меншість. Будь ласка.

ЛУК'ЯНЕНКО Л.Г., член Комісії Верховної Ради Української РСР у питаннях законодавства і законності /Залізничний виборчий округ, Івано-Франківська область/. "Ухвала всеукраїнського мітингу в столиці України місті Києві 23 червня 1991 року.

Ми, учасники мітингу в столиці України - місті Києві, обурені подіями, які розгорнули консервативні, реакційні сили довкола питань, пов'язаних з оновленням антинародної тоталітарної великодержавної системи під назвою Союз РСР, і безпардонним, зверхнім нав'язуванням так званого Договору про Союз Суверенних Держав.

336 років Україна була колонією Російської і Радянської імперій. За цей час вона доведена до економічної, екологічної і духовної руїни. Отруєні грунти, воді і повітря, тотальна русифікація, занепад української культури і культур інших національних груп. Чорнобиль, знівечені Криворіжжя і Донбас, Подніпров'я і Прикарпаття, підірваний генофонд народу. Це наслідки нашого спільного існування в Союзі РСР в умовах безглуздого марксистсько-ленінського експерименту.

Одна з найбагатших на природні ресурси країна світу є однією з найубогіших, голодних і безправних. Важку кризу переживають усі країни, які належали до так званого "табору соціалізму".

Найновіший ново-огарьовський проект договору за своїм змістом не є Договором про Союз Суверенних Держав. Він переслідує єдину мету - збереження неподільної радянської імперії, є лицемірно, недбало закамуфльованою обіцянкою суверенітету республікам, запозиченої зі сталінсько-брежневської Конституції. Цей Договір складений на фальшивій концепції: існування держави в державі, суверенітету в суверенітеті, конституції в конституції. Він не лише передбачає збереження Союзу РСР як тоталітарної наддержави, захищеної успадкованими від попередньої автократичної системи армією, КДБ, МВС і КПРС, гіпертрофованим військово-промисловим комплексом, а також Конституцією, президентською владою, Кабінетом Міністрів, судами та прокуратурою Союзу РСР. На утримання цієї величезної тоталітарної машини будуть і надалі витрачатися колосальні кошти, що прирікав народи "оновленого" Союзу на подальше злиденне животіння.

Цей Договір передбачає повний параліч суверенітету республік, а саме: позбавлення їх права на власну транспорту систему, зв'язок, зовнішньополітичну і зовнішньоекономічну діяльність, на свою незалежну фінансово-кредитну систему, власні гроші, власну податкову, страхову і цінову політики. Всі види діяльності, що визначають суверенітет держави, сковані міцними "кремлівськими кліщами". Навіть права президента суверенної республіки в меншими від прав союзного міністра. Ново-огарьовський проект договору - це згусток цинізму, лицемірства і політичного безглуздя. Він однозначно гарантує Україні права колонії, сировинного придатка до імперського центру, малоросійської губернії із запланованою нашим землячком

офіційною російською мовою спілкування. Подібного цинізму не знала історія. Народ на мітингах однозначно заявляє, що наша мета

- незалежна демократична Україна з повною і виключно народною власністю на весь економічний і науково-технічний потенціал, який створений на її території, зі своею національною грошовою та фінансово-кредитною системою, українською митною службою, національними збройними силами і власними повнокровними політичними, економічними і культурними зв'язками з іншими державами світу. Люди вимагать від Верховної Ради України категорично відхилити ново-огарьовський проект Союзного договору, запропонований центром як кабальний, цинічний і безперспективний. Це - перше.

Друге. Прийняти Конституцію Україні як незалежної державі. Лише після цього ми зможемо реалізувати своє право на укладення вигідних для нас союзів. Ми звертаємося до народу України, до всіх демократичних, політичних партій, громадських організацій створити вданий демократичний блок і виступити єдиним фронтом проти чергового великодержавного окозамилювання, за мирний незворотній процес відродження незалежної демократичної Української держави. Закликаємо всі трудові колективи, керівників підприємств, інженерну, наукову, трудову інтелігенцію бути готовими до загального політичного страйку як єдиного доступного мирного засобу протидії наступу реакції на випадок застосування проти України будь-яких форм політичного, економічного та військового тиску.

Ми звертаємося до свідомих членів КПУ із закликом відмежуватися від великодержавної, заплямованої невинною кров'ю українського народу політики КПРС і сприяти відродженню суверенної Української держави. Не відступимо від вимог студентів, що голодували, шахтарів і страйкових комітетів і надалі вимагатимемо ефективних заходів соціального захисту народу від павловської економічної сваволі, безглуздого зростання цін і безправного зазіхання на мізерний бюджет ваших сімей.

Наполягаємо на департизації підприємств, правоохоронних і "зуботичних" органів, на вільному доступові до засобів масової інформації, на створенні демократичних каналів на радіо і телебаченні. Готуймося до прямих виборів Президента, голів місцевих Рад народних депутатів, до дострокових виборів Верховної Ради України!

Ново-огарьовський проект Союзного договору - це спроба сповити старе імперське ярмо на шиї багатостраждального народу України. Не допустимо чергової наруги над нашими найсвятішими домаганнями! Ново-огарьовський проект - це смерть Декларації про державний суверенітет України і сподівань народу на гідний людини добробут.

Народе України, настав вирішальний час! Прояви найвищу пильність до роботи Верховної Ради України та її Уряду, контролюй їхню діяльність, не допусти, щоб вони схибили в цей відповідальний час!

Українці, росіяни, євреї, білоруси, поляки, татари, молдавани, греки, словаки, гагаузи, болгари, угорці, люди інших національностей, станьте єдиною лавою на захист своєї незалежності, демократичної Української держави! І хай допоможе вам у цьому Господь!"

Дякую м увагу. /Оплески/.

ГОЛОВА. Я ще не оголосив порядок денний. Що ви пропонуєте? Ви ж не дали мені змоги нічого сказати. Я не промовив жодного слова, а тільки відкрив сесію. Слова не мовив про те, як пропонує обговорити Президія, а ви вже одразу приступили до обговорення порядку данного. Хіба я його оголосив? Я ще раз закликаю вас до спокійного обговорення документа. Чи є у вас проект Договору про Союз Суверенних Держав, рішення Президії та рішення, яке подала група депутатів? То давайте будемо обговорювати ці три документи. Хочу сказати, що Президія три з половиною години обговорювала цей проект і дійшла такого висновку: ми маємо його обговорити на сесії, щоб весь народ нас бачив. Ми повинні дати можливість виступити всім, хто виявить таке бажання: членам Президії, від груп і партій, а також депутатам, які будуть наполягати на цьому. Люди повинні виступати і обговорити цей документ, і тільки після цього ми можемо приймати рішення і давати оцінки, а не робити цього вже зараз.

Ось такий порядок пропонує Президія Верховної Ради і закликає всіх проявити розум, здоровий глузд, щоб ми спокійно, аргументовано аналізували проекти документів, які вам роздані.

Ви мали змогу висловити свої оцінки, коли працювали в комісіях. А зараз давайте будемо працювати і не загострювати одразу ситуацію, кому це вигідно. Інакше ніякого обговорення не вийде, а будуть лише взаємні звинувачення.

Тому я просив би вас у виступах враховувати гостроту цього питання, дискусії, які точаться у засобах масової інформації, у колективах. Не забувайте про це.

Ми маємо уважно проаналізувати всі документи. Це головне. Давайте почнемо роботу.

Третій мікрофон, будь ласка.

СКОРИК Л.П., доцент кафедри архітектури Київського державного художнього інституту /Артемівський виборчий округ, м. Київ/. Шановний Леоніде Макаровичу! Оскільки зараз почалися різні інсинуації, то я думаю, якщо вже внесли питання про Союзний договір, хоч моє глибоке переконання - не треба було цього робити, доки Україна не стане суверенною державою, - але оскільки питання внесли на обговорення, то треба дати можливість висловитися кожному, хто цього забажає.

Це вже зайшло занадто далеко, як кажуть. І якщо депутати від більшості дуже часто зараз покладаються на практику іноземних парламентів, то і мені дозвольте ввернутися до тієї самої практики. Коли вирішується питання набагато меншої ваги для держави - немає ніяких обмежень в обговоренні, навіть у часі, для жодного виступаючого. І тому у мене така ж пропозиція.

І ще хочу висловити свою думку як депутат щодо виступу генерала Бандурка. У найкращих традиціях генералітету він зневажливо висловився і стосовно депутатів, і стосовно народу. Треба пам'ятати, що народ представляють різні групи депутатів, а не тільки більшість у комуністичному парламенті. До речі, її всього 3 мільйони на Україні.

ГОЛОВА. Я ще раз прошу депутатів вносити якісь пропозиції.

Першій мікрофон.

МАРЧЕНКО В.Р., член Комісії Верховної Ради Української РСР у закордонних справах /Роменський виборчій округ, Сумська область/. Леонид Макарович! Я поддерживаю ваше предложение и отчасти предложение Ларисы Павловны о том, чтобы побольше выступило депутатов, и поэтому предлагаю 5 минут для выступающих, а от комиссии - по 10 минут, как у вас записано в Регламенте.

И в проекте, и в предложении Президиума записано, что будут выступать председатели комиссий. Поэтому у меня предложение по процедуре и мы должны его выполнить. Дмитрий Васильевич Павлычко пусть записывается и выступает как обыкновенный депутат, а представители комиссий пользуются преимущественным правом - 10 минут. Но только в том случае, если это поручение комиссии.

ГОЛОВА. Шановні депутати! Нагадую, що за Регламентом для виступу надається 10 хвилин для всіх. Ми голосувати не можемо, бо є Регламент, який дає 10 хвилин, ми за нього проголосували.

Питання, дійсно, важливе, я не хочу, щоб це стало предметом якихось суперечок: мовляв, одному дали 5 хвилин, іншому - 7. Але я дуже прошу вас давати конкретні, короткі пропозиції, без загальних ідей, формул, які вже виголошені сто разів.

Другий мікрофон.

ПАНАСЮК Ф.Т., голова Чуднівської районної Ради народних депутатів, перший секретар Чуднівського райкому Компартії України /Любарський виборчий округ, Житомирська область/. Шановний Леоніде

Макаровичу! Я звертався до вас і до всіх депутатів, присутніх у залі, з таким проханням. Судячи з заяви депутата Левка Лук'яненка, серед народних депутатів є такі, хто надто не зацікавлений у підписанні Союзного договору.

Це - реальність. І тут будь-яке компромісне рішення з приводу чи якоїсь позиції, чи окремого питання щодо Договору для них неприйнятне. Вони все блокуватимуть.

Я просив би всіх депутатів просто узагальнити свої думки щодо документа, з приводу якого виступив Левко Лук'яненко, і не брати участі в постатейному обговоренні проекту Союзного договору, заздалегідь знаючи, що будете проти нього.

І наступне. Для нас всіх відомо, що Договір - це воля 70 процентів населення Україні. Договір передбачено в Декларації. Там записано, що принципи Декларації про державний суверенітет Україні використовуються доя укладення Союзного договору. Я пропоную працювати за такою схемою. Щодо кожної конкретної глави Договору, позиції, статті висловлювати конкретні пропозиції. Якщо я з чимось не погоджусь, то маю внести свою пропозицію. Після цього варто дати можливість групі, яка опрацьовуватиме матеріал, узагальнити всі розходження у виступах депутатів і внести на повторне читання. А з приводу того - підписувати Договір чи не підписувати - нам не дано право судити сьогодні з урахуванням і Декларації, і думки, висловленої народом під час його опитування.

Дякую.

ГОЛОВА. Почнемо працювати? Тоді третій мікрофон.

ВОЛКОВЕЦЬКИЙ С.В., член Комісії Верховної Ради Української РСР мандатної і з питань депутатської етики /Долинський виборчий округ, Івано-Франківська область/. Шановні депутати, шановний Леоніде Макаровичу! Очевидно, сьогодні буде дуже напружений день, і від того, як ми його сплануємо, залежатиме результат. Тому давайте його сплануємо таким чином, щоб слово отримали спочатку представники комісій, представники від усіх депутатських груп /маються на увазі групи територіальні і групи, які складені за іншими ознаками/, а вже потім всі бажаючі. Я думаю, що це буде абсолютно правильно. Це - перше.

Друге. Абсолютно не згоден з тим, що пропонував мій колега, попередній виступаючий. Якщо не давати можливості брати участь в обговоренні меншості, бо у них є своя точка зору, то так само можна поставити питання, щоб більшість, у всякому разі її частина, не обговорювала, оскільки у них теж сформована думка. Але це к абсурд. Тому гадаю, що не можна ні так, ні так ставити питання.

І, нарешті, я підтримую пропозицію мого колеги Дмитра Павличка відносно того, що ми не можемо ігнорувати те, що є мітинг і що той мітинг має свої вимоги. Люди вимагають дозволу пройти до стін Верховної Ради, і ту вимогу ми можемо задовольнити і працювати.

Дякую.

ГОЛОВА. Я хочу зараз нагадати вам, шановні народні депутати, що в минулому році, коли у нас виникла така ситуація, ми домовилися тут, на сесії Верховної Ради, після узгоджувальних рішень, і Президія прийняла таку угоду, що тут, біля фонтана, виділяється місце, де люди можуть зібратись.

Ось і все. Отже, є така домовленість. Людей проводять до цього фонтана, і якщо депутати матимуть бажання вийти до людей, будь ласка. Ніхто не заперечує проти цього. Так що це питання ми вирішили, Дмитре Васильовичу, минулого разу.

Перший мікрофон.

СТЕПЕНКО В.І., перший секретар Полтавського райкому Компартії України /Полтавський виборчий округ, Полтавська область/. Леоніде Макаровичу! Якщо в когось є пропозиції, хай вносять їх у письмовій формі до Президії, і потім Президія розгляне і внесе на обговорення. А оця інтелектуальна розминка /як ви помітили, розминаються в основному одні й ті ж "спортсмени"/ забирає в нас дуже багато часу.

Я прошу вас поставити це питання на голосування. Ви по відношенню до мене поставилися, як ви говорите, не зовсім толерантно.

І ще одне прохання до вас. Я категорично проти того, щоб виступали голови комісій і представники від груп. Є Регламент, записались люди. Якщо комісія готувала це питання, хай її представник виступить, але згідно з нашим Регламентом. І прошу вас оголосити список виступаючих.

ГОЛОВА. Давайте по порядку. Я пропоную проголосувати за

дану пропозицію - припинити ці "розминочні" процеси і розпочинати роботу. Хто за це, прошу проголосувати.

"За" - 322.

Прошу всіх зайняти свої місця. Вже затвердили порядок ведення. Люди ще продовжують записуватися. Президія не приймала рішення, а ухвалила такий порядок, щоб виступили, враховуючи важливість теми, члени Президії. Більшість, мабуть, обговорила все в своїх комісіях. Голови комісій мали б виступити і висловити думку комісії, щоб було зразу ясно.

Проте це не виключає виступів і депутатів, і представників від груп тощо. У мене ще немає повного списку.

Я надаю слово товаришу Білоблоцькому. Прошу. Після нього виступатиме депутат Віцяк.

БІЛОБЛОЦЬКИЙ М.П., голова Комісії Верховної Ради Української РСР у питаннях соціальної політики та праці /Жашківський виборчий округ, Черкаська область/. Шановні народні депутати! Після обміну думками більшість членів Комісії у питаннях соціальної політики та праці висловилася за те, що запропонований проект Договору про Союз Суверенних Держав в основному можна схвалити. Були, правда, окремі, повторюю, окремі висловлювання негативного ставлення до нього і пропозиції, щоб обговорення цього документа перенести на осінню сесію. Маю доповісти, що абсолютна більшість народних депутатів у комісії, як і в попередніх дебатах, так і зараз, виступав за Союзний договір, за те, що Союз сьогодні необхідний і з політичної, і з економічної точок зору.

Водночас наголошувалося на тому, що підписання такого документа повинно бути не заради самого Договору як такого, а заради союзу народів, заради стійкої та стабільної федерації, заради ліквідації тих порядків, які тривалий час визначали наше життя і буття.

Ми повністю поділяємо ту точку зору, що сама постановка питання - бути чи не бути Союзному договору - не викликає сумніву. Не "ні", а саме "так" сказав народ України під час проведення всесоюзного референдуму і республіканського опитування. Вся суть у тому, яким бути Союзу...

Якщо виходити з історичної точки зору, то ситуація невпинно вела народи до об'єднання, нерідко, щоправда, не вибираючи способи цього об'єднання. В результаті на даному етапі не до кінця вдалося розумно поєднати особисте і загальне, національне й інтернаціональне, місцеве і центральне. І все це отримало справедливу критичну оцінку. Тому новий Договір і покликаний зняти існуючі протиріччя.

Тепер відносно економічних засад об'єднання. У цьому зв'язку задаєшся питанням: заради чого ламати списи, обривати встановлені зв'язки, демонтувати багаторічні економічні стосунки? Якщо заради політичних амбіцій, то це не тільки жорстоко по відношенню до власного народу, але й не раціонально з економічної точки зору. Ціна може видатися надто високою, і ніхто її не може сьогодні передбачити і підрахувати. Життя з усією очевидністю доводить, що без збереження союзного ринку неможливо забезпечити навіть більш-менш нормальну роботу народного господарства і розвиток соціальної сфери. Свідченням тому є кризове становище і параліч, в якому опинилася вся наша економіка.

На превеликий жаль, до голосу розуму поки що прислуховуються не всі. І замість того, щоб злагоджено, конструктивно працювати над удосконаленням кожної тези, ми вимушені вести мітингові баталії. Питається: чого ми хочемо? Якщо незалежної соборної України, то це одне, якщо суверенної України, то це зовсім інше.

Країни Західної Європи, на досвід яких так полюбляють посилатися наші радикали, швидким кроком поспішають до подальшої інтеграції. За даними преси, вже у наступному році вони перейдуть

- до формування єдиного ринку, створення економічного і валютного союзу. Сам реалізм життя підвів їх до необхідності утворення європейського співтовариства. Ряд опонентів на обгрунтування того, що наш Союз не повинен бути державою, стверджує, що, мовляв, не може бути двох суверенних держав, з яких одна входить до складу іншої.

Однак у світовій практиці достатньо прикладів, коли федеративною конституцією суверенної союзної держави суб'єктам федерації юридичне гарантується їх територіальний суверенітет.

Ні в одній, наскільки мені відомо, буржуазній конституції за суб'єктами федерації не визнається право виходу з неї, право дипломатичних відносин. У проекті ж нашого Договору усі ці норми є.

Повинен відзначити, що в запропонованому варіанті права республік стали значно ширшими, ніж це було раніше. Зокрема, внесене чітке положення про те, що Рада Національностей перетворюється у Раду Республік, яка буде складатися виключно з представників усіх суверенних держав, і союзні закони вступатимуть в силу лише після затвердження Радою Республік.

Зафіксовано, що жодні союзні органи, не передбачені Договором, не створюються. Ліквідується Рада федерації, учасники Договору відмовляються від створення союзних формувань внутрішніх військ. Розширено право союзних республік у розділі "Сфера спільного ведення Союзу і республік".

Разом з тим, проект Договору, на наш погляд, вимагає доопрацювання, відповідних уточнень і конкретизації. Тому комісія пропонує: по-перше, заявити, що Україна згідно з Декларацією залишає за собою право мати внутрішні війська; подруге, оскільки Договір передбачає додатки до нього, то необхідно створити робочу групу і розробити, виходячи з Декларації про державний суверенітет України, ряд конкретних пропозицій з питань реалізації механізмів щодо, скажімо, формування, використання золотого запасу, алмазного і валютного фондів, передачі в розпорядження республік союзної власності і таке інше.

Крім того, окремі депутати запропонували конкретні зміни і доповнення до проекту. Зокрема, на засіданні неоднозначною була думка відносно спільних повноважень. Дехто схиляється до того, що питання ведення соціальної політики - умов праці та її охорони, соціального забезпечення, страхування - мають бути сферою ведення республік. На наш погляд, неправомірною є постановка питання про єдиний порядок індексації доходів і гарантованого прожиткового мінімуму. Виходить, законодавство - союзне, а карбованець - наш.

Інше принципове питання стосується статті 9 "Союзні податки і збори". Депутати сходяться на думці про доцільність запровадження одноканальної системи надходження податків. Вважаємо, що повинні надходити в республіканську казну, а вже потім

виділяти фінансову долю Союзу під виконання тих функцій, які йому делеговані.

Є пропозиції також до статті 16. Необхідно запровадити норму, щоб до складу Кабінету Міністрів Союзу РСР входили уповноважені представники союзних республік на постійній основі.

У протиріччя з Законом про зовнішньоекономічну діяльність входить і положення статті б проекту Договору стосовно цього питання, де записано про встановлення основ такої діяльності. Тому депутати пропонують виключити із спільного ведення цю тезу.

Висловлено також міркування щодо збереження права вільного виходу із Союзу на основі референдуму свого народу. У комісії зафіксовано ще ряд умов і побажань народних депутатів до проекту, які ми передамо для узагальнення до відповідної комісії чи робочої групи.

На закінчення хотів би сказати: очевидно, нам доцільно утворити повноважну комісію Верховної Ради, яка б на підставі внесених пропозицій і зауважень зайнялася подальшим узгодженням окремих положень проекту. Сподіваюся, що схвалення і згода підписати Союзний договір буде сприяти створенню умов для нормального розвитку соціальноекономічних, культурних, людських відносин.

ГОЛОВА. Замість депутата Віцяка виступає депутат Мотик.

За ним виступатиме депутат Мармазов від депутатської групи Кіровоградської області.

МОТЮК М.П., секретар Комісії Верховної Ради Української

РСР з питань здоров'я людини /Чортківський виборчий округ, Тернопільська область/. Шановні народні депутати! Комісія з питань здоров'я людини доручила мені виступити при обговоренні запропонованого проекту Договору про Союз Суверенних Деркав і сказати, що з даним проектом погодитися не можна. Для того, щоб Верховна Рада України доручила Голові Верховної Ради або Президентові України підписати такий Договір, то вона в першу чергу мала б відмінити Декларацію про державний суверенітет України та Закон про економічну самостійність республіки.

На сьогоднішній день це неможливо, як неможливо погодитися не тільки з окремими статтями Договору, а й з концептуальними принципами, на яких він побудований. Основний концептуальний принцип полягає в тому, щоб, прикрившись назвою Договору, документально зафіксувати, що ця величезна держава була, в і повинна бути федерацією, але на цей раз оновленою.

І немає сьогодні на Україні такої трудящої людини, яка б боляче не відчула результати цього оновлення. Вже "Основні принципи" в проекті викладені в некоректній формі. Там в основному продиктовані права республік у союзній державі. Але визначати права суверенних держав - це компетенція самих республік і аж ніяк не є невід'ємною частиною Договору про Союз Суверенних Держав. При такому викладі складається враження, що порушена святая святих - центр складає Договір, делегуючи республікам певні повноваження. А має бути навпаки. Намагання приховати це на протязі усього тексту проекту Договору виглядає примітивно і непрофесійно.

Про те, що в центрі проект Договору складався з повним ігноруванням суверенітету республік і в ньому передбачено зберегти всі структури супердержави, вже неодноразово сказано в цьому залі і не менше ще буде сказано. Я хотів би зупинитися на тих моментах, які в дискусіях, аналізах мають менше відображення і часто стають непомітними.

Декілька вибіркових прикладів. - Стаття 13. "Палати Верховної Ради Союзу, - цитую, - затверджують зміни кордонів Союзу". Що це означає? Якщо одна з союзних республік розриває Союзний договір, виходить із складу Союзу, а значить, змінюються кордони, то рішення про зміни цих кордонів приймав Верховна Рада Союзу і ніхто інший.

В цій же фатальній статті 13 передбачено: якщо Рада Республік не схвалила закон, прийнятий Радою Союзу, то Рада Союзу може двома третинами голосів прийняти цей закон без згоди Ради Республік.

Слід відмітити, що в Раді Республік кожна республіка мав один голос, а Раду Союзу складають депутати від виборчих округів з усієї території Союзу. Отже, перевагу має та республіка, яка найбільша за чисельністю населення. У такому випадку так звана суверенна держава, яка входить в державу-Союз, захистити себе не зможе.

Стаття 23. З неї випливає, що республіки, котрі не підписали Союзного договору, аж ніяк не поривають з Союзом-державою. Договір 1922 року про утворення Союзу для них не втрачав сили, а всі відносини підлягають урегулюванню на основі діючого законодавства, тобто на основі Закону Верховної Ради СРСР про порядок виходу із Союзу РСР, який давно вже названо законом про невихід.

Стаття 25, Окремі положення Договору змінюються тільки за згодою всіх учасників. Це означає, що коли союзна республіка захоче повернути у свое відання деякі повноваження, передані нею у відання Союзу, або додати ще якісь повноваження, то для цього необхідна згода всіх суб'єктів Договору. Це також ставить учасників Договору у велику залежність. І таких прикладів можна наводити безліч.

Більшості народу України не дали висловитися під час опитування чи референдуму за можливість жити в незалежній Українській державі, і він голосував за Союз. Але за Союз народів, а не за Союз держав, які відчули на своїх плечах весь тягар цього Союзу.

Ми сьогодні відкриємо всю правду, яка закладена в проекті цього Договору. А чи сказав усю правду Прем'єр-міністр, який підписав заяву "9+1"? Чи сказав усю правду Голова Верховної Ради Леонід Кравчук в Ново-Огарьово? Коли розглядати ті зауваження, які надрукував Леонід Макарович в "Голосі України" і роздав народним депутатам до попереднього проекту Договору про Союз Суверенних Держав /а він концептуально і текстуально майже не змінився/, то переконуєшся, що в них немає чіткої позиції Голови Верховної Ради України, яка б ішла всупереч настирливому нав'язуванню республікам "оновленої" федерації. З приводу цього можна висловити тільки великий жаль.

Запропонованій проект договору У сфері відання Союзу і сфері спільного відання зумів охопити все - від збройних сил до охорони здоров'я і освіти. Але ми, медики, повинні людям сказати, що як в медицині, так і в суспільстві найбільш надійною, найбільш живучою, саморегулюючою в автономна система організму. При надмірній взаємозалежності найменша поломка дає збій і непередбачені наслідки, які важко лікувати. Та й, зрештою, ми переконалися в цьому на власному досвіді співіснування в такому Союзі.

Пропоную даний проект відхилити.

ГОЛОВА. Слово надається народному депутату Мармазову. Потім виступатиме депутат Павличко.

МАРМАЗОВ Є.В., перший секретар Кіровоградського обкому Компартії України /Олександрійський виборчій округ, Кіровоградська область/. Уважаемые народные депутаты! Быть Союзу или нет - народ свое мнение по этому вопросу высказал. И сегодня просто некорректно навязывать личное мнение, противоположное результатам всесоюзного референдума и республиканского опроса или просто делать вид, что референдума не было вообще и большинство избирателей, а их свыше 80 процентов, не высказалось за Союз в духе нашей Декларации.

Нужно сказать, сама Декларация четко определяет, что она является основой для подписания Союзного договора. Поэтому не нужно, я считаю, вокруг этого вопроса создавать психоз. Надо спокойно обсудить проект Союзного договора, а не отметать его с порога. Прежде всего внимательно изучить, внести

замечания на предмет его совершенствования. Собственно, этого и ждут от нас избиратели.

Если говорить о Союзном договоре в целом, то он значительно лучше первоначального варианта. Многие его разделы, статьи, пункты соответствуют Декларации, в частности положение о гражданстве Союза полностью вытекает из Декларации /чего, кстати, нельзя сказать о проекте закона о гражданстве Украинской ССР, который нам раздали/. На мой взгляд, он носит дискриминационный характер и нарушает права человека. В тех республиках, где такие законы приняты, уже льется кровь.

Полностью соответствуют Декларации положения о верховенстве законов на территории УССР, о государственной власти, культурном развитии и других.

Вместе с тем есть ряд спорных статей, спорных с позиции основных направлений Декларации. Именно на этом должна быть сосредоточена наша практическая работа на сегодняшней сессии.

Что я имею в виду? В проекте Союзного договора появился ряд положений, защищающих интересы слаборазвитых регионов, причем за счет интересов нашей республики. Это необходимо исключить. Такие моменты, в частности, отражены в статьях 8 и 9. Вот хотя бы такой пример. В статье 8 говорится: государственная собственность, находящаяся в ведении Союза, является совместной собственностью образующих его государств и используется в их общих интересах. Здесь я предлагаю поставить точку. А мысль о том, что она используется для ускорения развития отстающих регионов - опустить.

Хочу также обратить ваше внимание на последнее предложение статьи 9: "Объем и назначение последних /имеется в виду - налогов/ регулируются соглашениями между Союзом и республиками..." Здесь и предлагаю поставить точку, а дальнейший текст исключить.

Один из центральных вопросов - вопрос о собственности. В статье 8 перечислено, что является собственностью республика. Однако в Декларации, помимо этого, отмечается, что собственностью народа является весь экономический, научнотехнический потенциал, созданный на территории Украины. Исходя из этого, в Союзном договоре или, может быть, в приложения к нему необходимо определять правовой статус нынешних объектов общесоюзной собственности.

Противоречит Декларации и должно быть исключено та проекта Сошного договора положение статьи 11 о возможности опротестовывания республикой законов Союза в случае, если они противоречат настоящему Договору, Конституция ж законам республіки.

Республика вправе приостанавливать такие союзные законы, а Союз, в свою очередь, вправе только опротестовывать, но не приостанавливать закони республики, если они нарушают настоящий Договор, поскольку именно республики являются суверенными государствами, образующими Союз, а не наоборот.

На мой взгляд, в статье 5 /страница 7, первый абзац/ из полномочий Союза следует исключить право на установление основ законодательства по вопросам, согласованным с республиками.

В новом Союзе должна действовать двухуровневая система законов. Первый уровень - союзный закон в пределах его полномочий, обладающий свойством прямого действия на всей территории

Союза. Второй уровень - все остальное правовое пространство, законы республики.

В статье 13 проекта Союзного договора /пятый абзац/ нечетко изложены положения о палатах Верховного Совета. Видимо, не палаты Верховного Совета вносят изменения и принимают новых членов, а Верховный Совет на совместном заседании палат.

И далее. Не определяют основы внутренней и внешней политики Союза, а принимают законы, определяющие основы /дальше - по тексту/.

В статье 16 говорится, что в работе Кабинета Министров могут участвовать с правом решающего голоса главы правительств республик. Очевидно, более правильным будет следующий вариант: в работе Кабинета министров принимают участие постоянные представители республик. Может участвовать и глава правительства. Решающий голос имеет каждая республика.

В статье 19 следует предусмотреть, что генеральные прокуроры республик подотчетны генеральному прокурору Союза только по вопросам, входящим в компетенцию Союза.

И последнее. Прямо противоречит Декларации содержание статьи 6 в части полномочий республик в реализации своей экономической политики. Следует исключить из совместных полномочий проведение единой финансовой, страховой, ценовой, налоговой политики, поскольку это уже ущемляет интересы республики.

В заключение я предлагаю одобрить в основном проект Сошного договора, поручить комиссиям Верховного Совета вместе с Кабинетом министров, а может быть, и с Академий наук доработать внесенные замечания и предложения с тем, чтобы внести

доработанный вариант на очередное заседание, а также утвердять делегацию для подписания Союзного договора во главе с Председателем Верховного Совета.

ГОЛОВА. Тепер у мене в список, і я керуватимуся списком: Яворівський, Павличко, Федоров, Мотюк, Спис, Білоблоцький, Головатий, Лук'яненко, Мармазов, Шульга, Бедь, Карпенко, Грабів, Скальський, Ходоровський, Горохівський, Дмитришин, Танюк, Чучук, Волковецький, Валеня, Воробйов О.М., Павлюк, Ємець, Матвієнко, Залудяк, Юхновський, Баландюк, Дурдинець, Печеров, Ковінько, Чобіт, Матвєєв. Поки що всі, далі йде запис. Майте претензії до Секретаріату. Я читаю те, що мені подають. Покажіть на табло, будь ласка, хто записаний. Може, там є вже й інші? Давіться на табло, будь ласка.

ПАВЛИЧКО Д.В. Шановні народні депутаті, шановний Леоніде Макаровичу! Комісія у закордонних справах не встигла ще опрацювати цей документ, і мій виступ буде не від комісії, а від демократичної фракції і від мене особисто.

Надсилаючи на наш розгляд проект Договору, Михайло Горбачов пише, що цей документ укладався, змінювався, уточнювався...

ГОЛОВА. Дмитре Васильовичу, почекайте, нехай розберуться. Ви ж бачите, що робиться.

Шановні депутати! По черзі розбирайтеся з Секретаріатом, вже почалася сесія. Я звертаюся до Секретаріату: наведіть порядок - записався депутат, то ви скажіть його порядковий номер, щоб він знав.

Дмитре Васильовичу, прошу вас, продовжуйте.

ПАВЛИЧКО Д.В. Я прошу слухати всіх, навіть тих, які стоять до мене боком. Так от, Михайло Горбачов пише, що цей документ укладався, змінювався, уточнювався повноважними представниками республік. Одначе, як відомо, Микола Шульга, який брав участь у виробленні проекту Договору, не мав жодних повноважень Української республіки для цього. На фоні огрому неправди, фальшивості, політичного єзуїтства, з яких складається проект Договору, ця маленька брехня майже непомітна. Але вона свідчить про те, що в самому зародку цього документа панує зневага до точності мислення, злочинна довільність і безвідповідальність.

Проект Договору складався не з ініціативи українського парламенту чи якогось форуму іншої республіки. Він складався на вимогу центру та з допомогою людей, котрі виражали волю Центру, а не волю свого народу. І це промовистий факт, за яким стоїть сталінська традиція не рахуватися з думкою республік, з баханнями і помислами народів.

Проект Договору починається преамбулою, в якій що не слово - то неправда, що не позиція - то лицемірство і брехлива фразеологія. "Держави - учасники цього Договору" - перше його речення і перша брехня. Які держави, де вони, чи має хоч одна із них валюту, армію, контроль над власною територією, "амбасади", консульства? Хіба ці держави - не паперові кубики в руках кремлівського магістра, який забавляється тим, що то складає, то валяє слухняні побудови з пап'є-маше.

Михайло Горбачов, обіцяючи створили Союз суверенних деркав, дурячи наївних націоналів показною пошаною до декларацій про державні суверенітети, як з'ясувалося, плекав зовсім іншу надію, а саме: піднести з руїни сталінську структуру, про яку він сам висловився, живу, реальну федерацію, а не якусь спілку, не якусь асоціацію і не якусь конфедерацію. У проекті Договору говориться, що, з дозволу сказати, держави визнають право націй на самовизначення. Виходячи з цього, власне, вступають в союз. Хіба це не блюзнірство, не насміх над здоровім глуздом?

Я визнаю право, яке мені не потрібне, від якого відмовляюся. Але саме через те, що я те право визнаю, я відмовляюся від нього. Логіка безумця проступав тут в кожному повороті думки.

Далі. В преамбулі мова йде про те, що держави, які підписують Договір, виконують волю своїх народів, виражену на референдумі 17 березня. Як це виглядає стосовно України? Тут неможливо не згадати про Галичину, яка одностайно висловилася за незалежну Україну; про Київ, який так само, більшістю, підтримав ідею самостійної української держави. Зрештою, ця ж ідея підтримана і більшістю народу України, який чітко висловився за Союз, але не за Союз на федеративній основі, не за унітарну державу, а за Союз незалежних держав. І тут нашому парламенту доведеться зайняти позицію: або ми справді виконаємо волю народу і вступимо на шлях, що веде до створення самостійної держави /тобто в основу своєї діяльності візьмемо договір з Росією, який ми вже підписали 27 листопада минулого року, договори з іншими республіками/, або ми зрадимо народ, відкинемо

на сміття згадані угоди і знову станемо колоніальною провінцією імперії, підписавши смертний вирок і собі, і всім націям, у тому числі і російській нації, бо тільки до загибелі веде й вестиме центр - маленька, аде владолюбна група бюрократів і авантюристів, сконцентрована в 58 міністерствах і ЦК КПРС.

Тупикова ситуація, в якій ми опинилися, полягає в тому, що центр хитрує, пішовши на термінологічну уступку, змінивши У назві слово "соціалістичний" на слово "суверенний". А ми, організовуючи опитування громадян України 17 березня, зраділи і виставила поняття Союзу суверенних деркав як найближчу нашу мету, за якою бачиться повна незалежність.

Народ України повірив, що суверенні держави, а серед них і наша Українська, - це те, за що варто віддати голос. Та знову назву шукала кремлівська олігархія. Вона, бачите, вважає, що Сота суверенних держав - це і в федеративна система. Союзна держава, що користується єдиною повною міжнародною правосуб'єктністю, має все, що належить мати державі, а республіки за назвою - держави, а за реальністю - губернії.

В преамбулі говориться, що метою цієї держави є: дбати про духовний розвиток та добробут народів. Про духовний розвиток - це ми вміємо турбуватися. Досить пригадати, скільки мов знищила радянська імперія за 73 роки. Якщо одразу після революції весь СРСР нараховував 93 мови, на яких йшлося навчання в школах, то в 1988 році цих мов залишилося 39. Результати духовного розквіту нашого народу ми з особливою виразністю бачимо в обласних центрах України, де майже зовсім немає українських шкіл, а в деяких українських університетах лише тепер деякі викладачі згадують про українську мову.

А про добробут - це треба віртуозного вміння і геніального

дару, щоб народ, який живе на найбагатших землях Європи, обернути в жебрака, щоб обдирати його щорічно принаймні на 50 мільярдів карбованців, щоб забирати у нього мільярди доларів, котрі він заробляв, отруюючи себе димами з хімічних комбінатів, убиваючи себе і свої наступні генерації радіацією, працюючи порабськи і живучи по-рабськи. Навіщо нам ця наддержава, ця Лапутія - фантастична країна Джонатана Свіфта, яка заступає сонце і придушує своєю вагою непокірних? Яка мета збереження федерації? Якому з народів це вигідно в добі, коли людство зненавиділо зброю, бо з'явилися інші причини його смерті - екологічні.

У проекті Договору, з типовим для шахраїв лицедійством Ждеться про те, що творці Союзу враховують уроки минувшини і політичні зміни в світі. Але хіба передача Союзові усіх найголовніших державних функції, а також атомної енергетики, оборонної промисловості, зв'язку, транспорту, грошової емісії - це не те саме, чим характеризувалися структурний обрис і образ сталінської держави? А щодо змін у світі, то ми знаємо, що найглибші переміни - у сусідніх з нами країнах. Ось учора Словенія і Хорватія оголосили про свою незалежність, і ми вітаємо їх. Але де ж врахування змін політичного життя Європи в проекті Договору? Висувається аргумент на користь збереження Союзу як унітарної держави та прихильності до не? деяких політиків Заходу. Але, звичайно, політики Заходу не проти того, щоб тримати під дверима європейського співробітництва Президента Горбачова в роді постійного прохача. Та в цьому, власне, і вся їхня прихильність. Вони жадають бачити СРСР таким, яким він є, бо це обіцяв вигоди від інвестицій, від дешевої робочої сили, від сировинної бази, якої промислова потуга Заходу потребує для свого процвітання. Це повинно бути для нас особливою пересторогою перед збереженням союзу держав. Великі західні добродії готові навіть заплатити за це збереження.

Певна річ, ми повинні бути реалістами. Але саме реалістичний погляд показує: спочатку зведення Конституції, вибори Президента, організація своєї валюти, своєї митної служби, розвиток економічних контактів а республіками, побудова держави, а вже потім сама необхідність нашого державного буття скаже, як і з ким запроваджувати союзи. Не може бути суверенітету часткового, не може бути двох суверенітетів, двох Конституцій на одній і тій же території.

Проект Договору побудований не за нормами міжнародного права, а за алогічними, химородними правилами та крутійськими правами унітарної держави. Природа цього Договору фактично не потребує і нашої згоди, нічиєї згоди. Тут згода республік є такою ж ілюзією, як наша суверенність, як суверенність частин федерації. Цей Договір відкривав можливість для Центру свавільно поводитися з республіками, встановлювати свої права на їхніх землях. А ми як держава не зможемо навіть просити захисту своїх інтересів в Міжнародному суді, Організації Об'єднаних Націй і в світової громадськості. Отже, тільки а незалежними, рівноправними західними чи східніші республіками як із суб'єктами міжнародного права може Україна укладати договори, будучи так само суб'єктом такого ж права.

І найголовніше, дорогі мої комуністичні братове! Оскільки ситуація в центрі розвивається в напрямі реставрації великодержавного шовіністичного режиму, уже не прихованого комуністичними ідеалами, я не втрачаю надії на те, що комуністична більшість парламенту України все ж таки об'єднає свої зусилля з демократами і поведе боротьбу за незалежну Україну. Іде загроза центру, всім політичним силам і партіям незалежно від того, чи вони виступають за державність, чи за федеративну колонію. Хто цього не зрозумів, опиниться в стані відрубаного хвоста. Сигнали з центру згаснуть, а він буде ще сіпатися в конвульсіях.

понад усе ми повинні цінувати єдність нашого народу, ми повинні зберігати і зміцнювати її, подаючи приклад своєю далекоглядністю і згуртованістю. Договір, який не просто перекреслює нашу Декларацію, а намагається обернути її в мішуру для покори і рабства. Цей документ не для вільних людей і не для вільних народів.

ГОЛОВА. Слово надається народному депутату Федорову. За ним виступатиме депутат Яворівський. Я за списком подаю. Для мене список-закон. Я не хочу, щоб мене потім звинувачували, що я когось кудись переставляв.

ФЁДОРОВ В.Г., голова Житомирської обласної Ради народних депутатів, перший секретар Житомирського обкому Компартії України /Новоград-Волинський виборчий округ, Житомирська область/. Уважаемые депутаты! В жизни нашей многострадальной Родины наступил критический момент. Общественнополитический, экономический кризис достиг опасной черты. Война законов, митинги и забастовки, нарушение хозяйственных связей, падение производства привели страну на край гибели. Всему свету демонстрируется какое-то заседательское упоение, а в то же время практически незащищенным от социальных бед людям живется все хуже. В этих условиях пышным светом распускается местничество, ведомственная неразбериха, безответственность, нежелание делать дело.

Многие и у нас и Верховном Совете кричат о самостоятельности, а спасения ждут от центра. Но теперь люди уже понимают, что распад Союза лишь усугубит кризис, будет губительным ударом

по складывающемуся столетиями экономическому организму страны. Видно, многие из нас, идущие на референдум, задумывались над тем, какую страшную цену неизбежно придется заплатить всем народам страны, сломав общественные социальные устои великого государства. Наконец, распад Союза обернется совершенно непредсказуемыми последствиями не только для страны, но и для всего мира. Неизбежно возникают кровавые пограничные конфликты. И это на шестой части суши, буквально нашпигованной ядерными боеголовками и опасными производствами.

Об этом можно было бы и не говорить, если бы не попытки расчленения экономическо-оборонного потенциала страны, проявления преступного равнодушия к судьбам миллионов людей.

Но здравый смысл народа победил. На всесоюзном референдуме 17 марта сторонники левонизации страны получили мощный отпор. И так Союзу быть! Но каким?

Вынесенный на обсуждение проект Договора идеализировать не стоит. Ряд пунктов, как видите, вызывает неприятие, резкую критику. Но это все нормальний фон рабочего процесса. Ведь хороший договор для всех сразу просто не возможен.

Но главное в нем есть - он отвечает духу нашей Декларации, Особо хотел бы подчеркнуть важность второй статьи проекта Договора о гражданстве Союза. Я цитирую текст статьи: "Гражданин государства, входящего в Союз, является одновременно гражданином Союза. Граждане Союза ССР имеют равные права, свободы и обязанности, закрепленные Конституцией, законами и международными договорами Союза". К сожалению, в навязываемом авторами проекте закона о гражданстве нет даже и мысли о едином союзном гражданстве.

Думаю, что из основных проблем, вокруг которых ломаются

копья, нам прежде всего нужно решить две: кому подписывать Договор и таким образом представлять себя в союзных органах власти и кому распоряжаться общенародной собственностью. Сейчас уже не оспаривается политическое равенство всех республик. Однако, чтобы избежать привилегий в новом Союзе, республики должны быть представлены равноправно, независимо от того, есть ли у них автономия или нет. Каждая должна иметь право голоса. То есть те члены Союза, которые не входят в федерацию, могут иметь своих представителей в союзных органах.

Вопрос о собственности также требует более четкого решения в Союзном договоре. Думается, что ее субъектами должны стать трудовой коллектив и личность. А какая она будет - то ли союзная, то ли республиканская - решится само по себе. И мы уже создали для этого неплохой прецедент, взяв под юрисдикцию республики все предприятия, независимо от подчиненности.

Украинский народ референдумом уже сказал свое твердое "да" Союзу Суверенных Государств. Об этом свидетельствует и соглашение "девять плюс один" как основа создания Союза. И теперь нам не следует угождать всем, оттягивая подписание этого важного документа. Давайте подумаем, есть ли в этом смысл. Допустим, мы затянем еще с подписанием Договора и его подпишут без нас.

Но ведь люди проголосовали за Союз, и нам нужно будет уже подписывать то, что сформировали другие.

Украина была одним из инициаторов создания Союза ССР. Это был единственный в то время путь спасения от империалистической кабалы и национального гнета, для воссоединение всех украинских земель. Сейчас история повторяется. И если мы действительно хотим, чтобы наши люди жили и работали без страха за свое будущее, за своих родных и близких, то не можем и не имеем права допустить, развала Союза.

Поддерживаю предложение одобрить в основном текст Договора и утвердить представительскую делегацию. Спасибо за внимание.

ГОЛОВА. Слово надається народному депутату Яворівському. За ним виступатиме депутат Спис.

ЯВОРІВСЬКИЙ В.О., голова Комісії Верховної Ради Української РСР з питань Чорнобильської катастрофи /Світловодський виборчий округ, Кіровоградська область/. Шановний парламент, шановні наші виборці! "Чорнобильська" комісія, мабуть, є прообразом, уособленням розстановки сил нашого парламенту. Крила "чорнобильської" комісії від правого краю до лівого, мабуть, найширші. Від Івана Валені і Павла Мовчана до Станіслава Гуренка і Анатолія Савченка. Все це є в нашій комісії. То все ж я хотів би сказати, що кілька місяців тому, обговорюючи той перший варіант Союзного договору, ми зійшлися, як це не дивно і не парадоксально /а може, і закономірно?/, на головних принципових позиціях. Хто був тоді на засіданні комісії, підтвердить, що ми, добре обміркувавши, залишили центру: космічні дослідження, ліквідацію екологічних катастроф, прикордонні війська, залізничні війська і координацію паливно-енергетичного комплексу. Наша комісія поставила знак питання, бо ми не зійшлися у цьому, чи потрібний всесоюзний парламент. Може його функції виконуватиме, скажімо, Рада федерації і таке інше.

Скажу кілька слів від комісії. Якби люди, котрі працюють в Комісії з питань Чорнобильської катастрофи, не знали нічого

іншого, а лише чорнобильську ситуацію, я переконаний, що більшість із них стояла б до останнього за повний державний суверенітет України.

На превеликий жаль, у нас не вистачає часу заслухати доповідь, яка вже готова, і проміжну доповідь тимчасової комісії по розслідуванню причин і наслідків чорнобильської катастрофи. Як голова комісії я її зроблю відразу десь на податку наступної нашої сесії. Але вже сьогодні можу сказати, що фактичний матеріал створює справді зловісний /і тут немає ніякого перетягування/ образ держави, цього центру, який ми з вами створили.

Я хочу навести приклад. Навіть події останніх днів мій постійний опонент у чорнобильських питаннях - директор Чорнобильської АЕС Уманець, з яким ми вже кілька років дискутуємо, так би мовити, до найгарячіших градусів, - говорить сьогодні про те, що цю атомну станцію потрібно обов'язково віддавати під політичний, економічний, адміністративний протекторат українського Уряду.

І я переконаний, що ми просте забули, скільки доброго зробили за рік на цьому шляху, адже проголосували в чорнобильських законах за те, що зона повинна відійти під юрисдикцію українського Уряду. Але у цьому напрямку майже нічого не зроблено. Я впевнений, що коли так буде далі, може це гірка правда, і знову комусь захочеться сказати: "Яворівський лякає", але це не так - ви бачили вчора ці знімки, ми як народ простонапросто загинемо.

Чотири роки тотального мовчання, тільки-но прорвалися на світову арену, тільки-но світова преса заговорила про все це, відразу, нате вам, все зробив центр, підписано це Рижковим, для того щоб

нас відкинути, обізвати, якщо хочете, брехунами, котрі в чотири рази перебільшують наслідки чорнобильської катастрофи! І завтра від нас світ може відвернутися.

Наші і урядова, і парламентська депутації нещодавно були в Японії. Японці прямо кажуть, що готові позичити гроші на ліквідацію наслідків чорнобильської трагедії без процентів. Вони готові надати допомогу, але не хочуть цього робити через центр, через Москву, і показують цифри: скільки було нам переказано на. Чорнобиль. А де воно все? Україна не отримала ані жодної копійки. Як ставиться центр до чорнобильської катастрофи? Наведу кілька фактів. 28 квітня надходить перша телеграма по високочастотному зв'язку до нашого Міністерства охорони здоров'я від заступника міністра охорони здоров'я Союзу Щитіна. Коротенька лаконічна. телеграмка: "Обов'язково обслідуйте всіх іноземних громадян і зробіть їм йодну профілактику"." Все! Про свій народ немає жодного слова. Через кілька днів знову дуже чітка і дуже точна його телеграма: "Всім, хто не має променевої хвороби, але має опромінення нижче, ніж променева хвороба, записувати серцевосудинну дистонію". Все. Ось звідки почався той діагноз, а ми не можемо сьогодні знайти кінця-краю цим даним.

Всесоюзний КДБ приймає жорстке рішення засекретити все, що стосується Чорнобиля - від доз опромінення до інших фактів. Після цього КДБ України повторює ще в більш жорсткому варіанті, навіть не КДБ, а ті люди - тайняки, як їх називають, що засекречують виключно все. Ми чотири роки знаходимось у цій ямі мовчання. І сьогодні ми питаємо, що з нашим народом відбувається? Це щодо нашої загальної позиції - я дивлюся в очі своїм колегам-депутатам. На мою думку, ніхто тут не заперечить про основні принципи, про які я казав.

Я використав п'ять хвилин, і у мене є ще п'ять хвилин. Тепер скажу від себе особисто, бо цю позицію розділяють не всі члени нашої комісії.

Шановне товариство! Ми йшли з вами цілій рік до цього моменту. Йшли дуже важко, наробивши багато помилок, але зробили багато доброго.

Я міркую собі так: ми не Грузія, не Литва. Грузія все-таки мала нормальних керівників, таких як Шеварднадзе, яким вдалося зберегти і національну свідомість, і національну культуру. Вони вміли якось захистити своїх людей.

Ми ж давно не мали своєї державності. Якщо у прибалтів ще не стерлась із нам'яті їхня суверенна Литва чи Латвія, то ми - народ бездержавний, і це потрібно нам як політикам враховувати.

Отже, нам необхідний інший варіант. Я думаю, потрібній якийсь перехідний момент для України, бо не готове наше суспільство. І я справді за те, щоб ви зараз підписали варіант Союзного договору, але ми з вами маємо ось той варіант, який поступив. Наша комісія передала зауваження в наш парламент. У Договорі мають відбитися вимоги щодо Чорнобиля, який у цьому варіанті Договору залишається під повним протекторатом центру. Тобто ми знову будемо лише глядачами, знову будемо наскакувати на наш Уряд, а Уряд - на нас. А народ буде гинути на наших очах. І це абсолютна реальність.

Читаючи договір, у якому нам, власне кажучи, пропонують все те, що ми з вами і мали, давайте скажемо правду:

у мене таке відчуття, що цей Договір писав Жириновський, але хтось із інтелігентів надав йому більш делікатну форму, закамуфлював сучасною лексикою і таке інше.

Давайте подивимося трохи вперед, як буде складатись ситуація. Михайло Сергійович поспішає, нервує. Йому хочеться підписати угоду і поїхати на нараду "семірки", в Якій він мені здається "шестіркою". Поїхати туди для того, щоб узяти допомогу. А ми вже знаємо про те, що Америка дає півтора мільярда, ще щось "семірка" кине зі свого столу. І, скажімо, рік - півтора ми будемо мати більш-менш нормальне життя. Але те суспільство, яке є зараз, все проїсть, прожере ці мільярди за два-три місяці і буде ще гірше, ніж було.

Я нікого не хочу ні в чому звинувачувати, але, люди добрі, нам сьогодні доля дає можливість стати суверенною Українською державою, зробити це мирно, красиво і розумно. Доля нам це дає, а ми не хочемо, а ми один одного тягнемо за полу і в чомусь звинувачуємо. Я прекрасно розумію ситуацію, в якій сьогодні перебуває і наш парламент, і Україна. Нас же народ обрав, за кожним депутатом стоїть 80-90 тисяч людей, то давайте хоч від імені цих людей образимося, що нас ніхто не запитав, не врахував нашої думки, позиції у цьому Договорі.

Парламент прийняв рішення щодо створення нашої Конституції, до створення суверенної держави ми не будемо підписувати Договір. Що ж з нами сталося? Чого поміняли свое рішення? Чому ми так боїмося, що Михайло Сергійович вдарить кулаком? Дайте нам можливість подумати, дайте нам можливість створити державу. Не хочемо. Хочемо одягнути вишиті сорочки, взяти коровай і на чолі з шановним нашим Леонідом Макаровичем, ще 15-20 чоловік і - навприсядки до Москви. І стати на коліна, а Михайло Сергійович скаже: "Встаньте!" А ми Кажемо: "Ні, ми принципові. Не встанемо". /Оплески/.

ГОЛОВА. Слово надається народному депутату Спису. За ним виступатиме депутат Головатий. СПИС М.М., голова Комісії Верховної Ради Української РСР з питань гласності та засобів масової інформації /Ялтинський виборчий округ, Кримська АРСР/. Уважаемый Председатель! Уважаемые народные депутаты!

Как и в ряде других комиссий, обсуждение проекта Договора о Союзе Суверенних. Государств в нашей комиссии проходило весьма активно, виявив довольно широкий спектр мнений, неоднозначность отношения к его содержанию.

Обобщая результаты состоявшейся на заседании комиссии дискуссии, я могу сказать следующее. Члены комиссии отметили тот положительный факт, что предлагаемый Президентом для обсуждения проект представляет собой качественно более высокий уровень Союзного договора по сравнению с предыдущими проектами. В нем значительно полнев учтены интересы республик, И в связи с этим отдельными депутатами высказывалось мнение, что это создает необходимые предпосылка для подписания его в ближайшее время.

Вместе с тем, подчеркивая свою приверженность Союзному договору, большинство считает, что данный проект имеет целый ряд существенных недостатков. А многие депутаты выразили неприятие его в целом. Так, было высказано неудовлетворение четвертым абзацем статьи 8, в которой говорится, что государственная собственность, находящаяся в ведении Союза, является совместной собственностью образующих его государств и используется в их общих интересах, в том числе ускоренного развития отстающих регионов.

Возникает опасение, что использование Союзом по своему усмотрению собственности в интересах ускоренного развития отстающих регионов практически означает использование ее в ближайшие десятилетия для развития таких регионов, как Сибирь, Дальний Восток, Крайний Север. То есть эта собственность будет использована в большей мере и даже полностью для развития одной-двух республик.

В связи с этим, по-видимому, разумно рассмотреть и такой вопрос. Для развития отстающих регионов надо создавать специальные

союзные или межреспубликанские фонды. И Союзная государственная собственность должна использоваться через эти фонды для ускоренного развития не только отсталых регионов, но и регионов, которые пострадали от стихийных бедствий, катастроф или переживают чрезвычайные, кризисные экономические, экологические, социальные ситуации.

Также было высказано неудовлетворение содержанием статьи 9, точнее, последним предложением этой статьи, где говорится о том, что долевые отчисления на общесоюзные программы регулируются соглашениями между Союзом и республиками с учетом, я подчеркиваю, с учетом показателей их социальноэкономического развития. Вот эти отчисления с учетом показателей социально-экономического развития республик нельзя считать наиболее удачной, наиболее приемлемой формулой, ибо на деле для республик, которые будут быстро развиваться, это станет сдерживающим фактором. Получится так, что чем больше развита экономика, тем больше надо перечислять. Другими словами, мы можем явиться свидетелями эксплуатации сравнительно развитых республик, которым мы относим и Украину.

Реальность того, что так оно и может быть, достаточно велика, если учесть, что в статье 16 проекта обозначено лишь то, что в работе Кабинета Министров Союза могут участвовать с правом решающего голоса главы правительств республик. То есть могут брать, а могут - и нет. И поскольку это люди чрезмерно перегруженные, то, по всей видимости, так оно и будет. Полномочных же постоянных представителей республик, представителей, которые бы ежедневно участвовали с правом решающего голоса в процедуре принятия решений проектом, не предусмотрено. А они нужны.

Неудовлетворенность вызывает и то, что в проекте Договора четко не определяются и не закрепляются принципы взаимоотношений между Союзом и государствами-республиками, которые его образуют, хотя вопрос взаимоотношений между Центром и республиками является ключевым, поскольку создается федеративное государство. Было бы разумно содержащиеся в проекте принципы горизонтальных отношений между республиками распространить и на вертикальные, то есть на отношения между Союзом и республиками.

Разумеется, у членов комиссии были и иные замечания. В целом же мы пришли к выводу, что надо дать возможность Кабинету Министров республики изучить, как следует, этот проект и высказать свое отношение. Необходимо предоставить такую возможность и ученым, прежде всего Академий наук. Комиссиям Верховного Совета целесообразно внимательно рассмотреть проект на предмет его соответствия положениям и принципам Декларации. К только после этого можно принимать окончательное решение.

Таким образом, комиссия поддержала проект постановления, внесенный на это заседание Президиума. Вместе с тем мы считаем, что проект Договора, его обсуждение необходимо широко обнародовать. Пусть каждый сам сделает выводы, потому что Договор

- неординарный правовой акт, затрагивающий интересы всех. Немаловажно и то, что при этом сформируется более-менее объективное понимание его основных положений, что уменьшит возможность различного рода политических спекуляций. Это то, что касается мнения комиссии.

Теперь, пользуясь возможностью /время еще есть/, я хотел бы высказать свои личные суждения.

Для меня совершенно ясно /желает кто этого или нет/, что все, мы теперь должны придерживаться одной линии, которая продиктована волей народа, зафиксирована в результатах референдума и юридически обязательна для нас.

И я бы не хотел, чтобы в случае принятия предлагаемого порядка работы о проектом одна часть депутатов использовала время для конструктивной работы с текстом Договора, следуя установке все-таки реализовать волю народа в как можно лучше, поскольку мы за Договор, но не за любой, а за отвечающий интересам народа; а другая часть использовала это время для компроментации этого процесса.

Я понимаю, что до тех пор, пока народ не высказал свое мнение, этим еще можно было заниматься. Но сейчас, после голосования на референдуме, надо отстаивать интересы республики, не блокируя Договор, а работая над ним.

Убежден, любой неконструктивизм обернется для нас миллиардными потерями. Поэтому я призываю вас отбросить все надуманное, что связано с Союзным договором. На мой взгляд, идея переходного договора, по сути, - лжеидея. Ее надо понимать как инструмент развала Союза. Как и то, что Договор может иметь какой-то срок, что совершенно абсурдно, ибо создается государство. И как можно определять сроки его существования. Это и сетования на отсутствие собственных вооруженных сил, и многое другое, что, в конечном счете, преследует отрицание любого договора, независимо от его содержания.

Нужно все это отбросить и сосредоточить внимание и усилия на пристальном рассмотрении таких существенных вопросов, как принципы взаимоотношений, разделения полномочий, использования совместной собственности и финансовых средств. Взвесить все, провести необходимую работу по уточнению, внесению изменений. Ведь это только проект. И нужно принять решение, позволявшее перевести этот вопрос в практическую плоскость - плоскость подписания. А основа для этого есть.

Спасибо за внимание.

ГОЛОВА. Слово надається народному депутату Головатому. Після нього виступатиме депутат Лук'яненко.

ГОЛОВАТИЙ С.П., член Комісії Верховної Ради Української РСР у закордонних справах /Сирецький виборчий округ, м. Київ/. Шановний Голово, шановні депутати! Я хочу почати свій виступ з однієї притчі. Якось одного добродія запитали:

- Скажи, будь ласка, чому гармата не вистрілила?

- На те є десять причин.

- Яка ж перша?

- Перша - не було пороху.

- А друга?

- А навіщо друга і решта дев'ять, коли не було основної?

Мені здається, що ця притча має безпосереднє відношення до проекту того документа, який надісланий нам Президентом на розгляд нашого парламенту.

Почну з назви. Це є Договір про Союз Суверенних Держав, Загальноприйнято в усьому світі, у юридичній літературі і практиці будь-якої країни поняття "союз держав" - це "конфедерація". Цитую юридичний словник: "Конфедерація - це форма державного устрою, якою є постійний союз двох або кількох суверенних держав, утворений для здійснення певних цілей, наприклад, взаємної оборони, зовнішніх зносин тощо.

Конфедерація утворюється на основі договору між заінтересованими сторонами. В центральні органи конфедерації входять представники усіх держав-членів. Фінанси конфедерації складаються із внесків держав, що входять до неї. Єдиної податкової, а також правової системи в конфедерації немає". Кінець цитати.

Отже, за назвою проект Союзного договору від 17 червня 1991 року - це проект Договору про союз держав, про утворення

власних конфедерацій. І саме вісімдесят процентів виборців України, які брали участь у республіканському опитуванні, проголосували за участь України у Союзі Суверенних Держав. Отже, проголосували за те, що висловлено у назві проекту, надісланому Горбачовим.

А за змістом? Давайте порівняємо тепер назву проекту із змістом. Зміст цього Договору такий. Читаємо друге речення: Союз Радянських Суверенних Республік - суверенна федеративна демократична держава. Що ж таке федерація? За загальноприйнятим тлумаченням юридичного словника "Федерація - це форма державного устрою, за якої кілька державних утворень / а не суверенних держав/, що володіють певною політичною самостійністю. /певною політичною, підкреслюю, а не державним суверенітетом/, утворюють одну союзну державу". Так от, далі в тексті проекту Договору маємо всі положення, що є характерними ознаками федерації. У статті 3 йдеться про те, що територія федерації складається із територій республік. Стаття 10 - про наявність Конституції єдиної союзної федеративної держави. Стаття 11 - про наявність правової системи Федеративної держави. Статті 18 і 19 - про наявність єдиної судової і прокурорської системи федеративної держави. У статтях 12, 13, 14, 15, 16, 17 - про наявність органів державної влади і управління єдиної федеративної держави. Стаття 5 - про наявність загальнофедерального бюджету, грошової емісії, про виключну компетенцію органів федеративної держави у питаннях збройних сил, державної безпеки.

Маючи повний комплект елементів федеративної держави у проекті Союзного договору, постає питання: що нам, депутатам Верховної Ради українського парламенту, тепер робити з іншим документом, прийнятим нами ж майже рік тому? 13 липня ми

підемо в Палац культури "Україна" святкувати День незалежності України згідно з Декларацією про державний суверенітет України. Адже в Декларації про державний суверенітет мова йде про Україну не як про державне утворення, що має певну політичну самостійність, а як державу, яка здійснює верховенство, самостійність, повноту і неподільність влади республіки в межах своєї території.

Таким чином, порівнюючи текст проекту Договору Горбачова з його супровідним папером і текст Декларації про державний суверенітет, за який ми проголосували конституційною більшістю /було тільки 4 "проти"/, я хочу сказати, що цей проект Горбачова, проект Підготовчого комітету - це обман не тільки народу України, не тільки парламенту України, парламентів інших союзних республік. Це обман і тієї "семірки", зустріч якої заплановано в Лондоні, тому що це проект не Союзу держав, а проект федеративної єдиної держави.

Я хотів би ще, крім того, звернути вашу увагу /можете відкрити той проект, який нам передали/ на супровідний папір Президента Горбачова, де він пише, що цей проект "детально и неоднократно рассмотренный, измененный и уточненный полномочными представителями республик, Советом федерации и Подготовительным комитетом, образованным четвертым Съездом народных депутатов СССР".

Стосовно цього супроводу щодо повноважень представників республік. Згідно з існуючим порядком для того, щоб мати право на ведення переговорів, на підписання міждержавного договору, на участь у конференції /а наради у Морозівці і в Ново-Огарьово - це міжнародні конференції/, необхідно, щоб особа, яка бере участь у цих нарадах і переговорах, мала спеціальний документ, повноваження.

У тексті повноважень, звичайно, вказується, хто надав повноваження цій особі, прізвище і посада уповноваженої особи, назва договору і предмет, мета переговорів. Виходячи з того, що учасник переговорів і нарад в Морозівці, член Комісії з питань державного суверенітету, міжреспубліканських і міжнаціональних відносин Микола Шульга не отримав таких повноважень від Верховної Ради, то участь його в опрацюванні проекту Союзного договору була не більше, ніж участь приватної особи, а не повноважного представника України. Така участь ніяких юридичних наслідків для України не мав.

Щодо Підготовчого комітету, утвореного четвертим з'їздом народних депутатів СРСР, то участь у ньому Голови Верховної Ради Леоніда Кравчука теж не має юридичних наслідків для України, оскільки сам Підготовчий комітет був сформований поза волею Верховної Рада України як носія державного суверенітету України. Коли держави мають намір утворити союз, вони самі утворюють свій власний Підготовчий комітет і направляють туда своїх повноважних представників. Отже, і за цим критерієм проект До говору. надісланий нам Президентом Горбачовим, слід визнати таким, що не може мати юридичних наслідків для України.

Я уповноважений виступити від фракції безпартійних і на підставі вищезазначеного хочу сказати, що фракція безпартійних дійшла такого висновку:

виходячи з того, що кожна стаття проекту Союзного договору - це пряме заперечення відповідних положень Декларації про державний суверенітет України, також виходячи з того, що Декларація про державний суверенітет України - це документ, який дозволяв Україні утворити союз з іншими державами тільки на засадах конфедерації,

а також враховуючи те, що переважна більшість виборців України під час республіканського опитування висловилась за можливість входження України в Союз держав тільки на засадах Декларації про державний суверенітет, фракція безпартійних вважає, що:

1/ парламент України повинен відхилити проект Союзного договору від 17 червня 1991 року;

2/ якщо парламент України визнає за необхідне участь України в переговорах по входженню її в союз держав на засадах Декларації про суверенітет, він повинен двома третинами свого склада прийняти рішення про надання повноважень делегації від України з чітко визначеним змістом таких повноважень;

3/ усі рішення, що стосуються Союзного договору, Верховна Рада повинна приймати тільки двома третинами голосів, оскільки сам зміст проекту Договору суперечить не тільки Декларації про державний суверенітет, а й багатьом положенням нині діючої Конституції України.

Отже, для того, щоб по приймати антиконституційних рішень, усі рішення стосовно цього проекту мають прийматися більшістю в дві третини голосів. Дякую за увагу.

ГОЛОВА. Слово надається народному депутату Лук'яненку. За ним виступатиме депутат Шульга.

ЛУК'ЯНЕНКО Л.Г. Шановні депутати! Шановний пане Голово! Колись, трохи раніше, у Комісії у питаннях законодавства і законності розглядала не цей, а попередній проект. Тоді 8 членів нашої комісії висловилися за те, щоб запропонований проект відхилити як такий, що суперечить Декларації про державний суверенітет і наслідкам референдуму на Україні. Суперечить він Декларації про

державний суверенітет тому, що Декларація наш має на меті створити незалежну Українську республіку. Договір же пропонує нам унітарну державу під виглядом федерації. Він суперечить також опитуванню українського народу, бо народ висловився за можливість входження на основі конфедерації, тобто на основі нашої Декларації про державний суверенітет. Таке було рішення нашої комісії.

Справді, не можна говорити, щоб цей проект, який нам запропонували, був витриманий у науковому дусі чи витримував критику загалом. Він припускав на одній і тій же території дві держави - суверенний Союз Радянських Республік і суверенну республіку. Це абсурд бо суверенітет означає незалежність, а незалежні дві держави на одній і тій же території існувати не можуть. Отже, тут в повна нелогічність, і така нелогічність робить сам проект лицемірним, таким, який мав намір тільки замаскувати під що фразеологію реальне повернення до старої системи, яка існувала у нас ще в часи Сталіна.

Цей самки проект пропонує також, щоб була Конституція Союзу і Конституція республіки. Це знову означає, що на одній і тій же території будуть дві держави. Цього бути не може, тому що суперечить самому поняттю держави. Отже, це знову призначено для того, щоб словами приспати нашу пильність і нав'язати нам старі порядки.

Справді, погляньмо, які функції проект Договору передав від республік до Союзу, сфера повноважень, куди віднесено захист території і режиму, кордон.

Далі. Керівництво армією, виробництво зброї, керівництво прикордонними, внутрішніми, залізничними військами. Емісія грошей, керівництво економікою і зовнішньою політикою, укладання міжнародних договорів і угод. Керівництво прокуратурою, міністерством внутрішніх справ і судами.

Таким чином, з усіх основних показників незалежності Україна не матиме нічого. Вона не керуватиме своєю економікою, своєю зовнішньоекономічною діяльністю, не матиме своєї внутрішньої політики, своєї фінансової системи, своєї грошової одиниці. Вона не матиме своїх збройних сил і не керуватиме своїми незалежними правоохоронними органами. А це ті ознаки, без яких нація і держава не можуть бути самостійними.

Отже, проект Договору запланував повернути нас до старих порядків, які існували раніше, до перебудови, до 1985 року.

У статті 1 цього проекту зазначається: "Государства, образующие Союз, сохраняют право свободного выхода из него в порядке, установленном участниками Договора и закрепленном в Конституции и законах Союза".

Без своєї армії, без незалежної економіки, без незалежних правоохоронних органів - у який спосіб, я вас питаю, можна забезпечити свою незалежність і можна забезпечити право виходу?

Це право виходу було колись записано в старій Конституції, яку прийняла Верховна Рада Союзу РСР у 1936 році. При обговоренні статті 17, яка проголошувала, що за кожною союзною республікою зберігається право вільного виходу із складу Союзу РСР, Сталіна запитати: а якщо якась республіка тепер захоче скористатися цим правом і вийти із складу Союзу? Сталін на це відповів: для того щоб вони не захотіли вийти, в кожній республіці у нас є Комуністична партія.

Отже, проголошене право - то одне, а реальна можливість скористатися цим правом - це зовсім інше. Проголошуючи таке право зараз, але позбавляючи Україну і своїх збройних сил, і своєї економіки, і своїх грошей, і своїх правоохоронних органів, і всього свого, нас роблять абсолютно залежними. І ні про яке право

виходу говорити не можна. Усе це в лицемірна фраза, яка призначена для того, щоб приспати нашу щільність і знову повернути у старий порядок.

Республіка як була колонією, так і до сьогоднішнього дня залишається колонією. За 6 років перебудови ми дістали нагоду розширити свої права і цю ідею виразили у Декларації про державний суверенітет. Народ почав вірити і надіятися на те, що нарешті Україна вийде із складу Союзу, нарешті вона стане незалежною державою, і ми заживемо так, як живуть інші незалежні держави в Європі. Ми почала порівнювати нашу економіку і наші розміри з такими країнами як Франція, інші держави, сподіваючись, що, може, й ми колись станемо врівень з ними.

А тепер горбачовська команда, той імперський центр знову хоче повернути нас назад.

Я звертаюся до вас, шановні представники українського народу! Та невже ж ми не бажаємо стати самі собою? Невже ж нам не набридло те, щоб нас вели знову на налигачі, як тих покірних телят, за собою?!

Так є ж нагода, історія дає нам шанс. В історії нашій, довгій колоніальній історії, рідко так бувало. І тепер ми маємо можливість стати незалежною державою. Нам не вистачає одного - нашої національної волі.

Ця воля формується тут, у цій Верховній Раді, і ми маємо можливість тепер її сформувати таким способом, щоб, поступово розширюючи свої національні права, перетворитися в незалежну державу.

Дув би гріх і злочин перед нашою історією, перед пам'яттю десятків і десятків поколінь, які боролися за самостійність, якби ми не скористалася цією нагодою.

Якщо ми підпишемо той Договір, який запропонував нам центр, то це означав, що ми почнемо знову боротися підпільно, і знову нас Москва буде вивозити в Сибір і в тюрми, куди тільки під час і після другої світової війни було вивезено два мільйони людей - мирних родичів тих, хто боровся. А скільки загинуло в боротьбі! А скільки згинуло від 1917 року!

Невже пам'ять цих борців за волю України зовсім нічого не каже нашим серцям? Невже ми не захочемо продовжити славну традицію боротьби за національну волю?

Та всюди кожний народ, який потрапляв у результаті якогось нещастя в колоніальну залежність, боровся проти тої колоніальної залежності, проти рабства і хотів незалежності.

Невже ми зроблені не з тієї глини, з якої склеєні інші народи?

Чому зараз у Югославії хочуть незалежності? Чому словаки хочуть незалежності? Чому в Індії борються за незалежність? Чому хочуть незалежності курди? Та тому, що тільки в умовах незалежності народ може незалежно розвивати і свою економіку, і культуру, і науку, і освіту, і всі свої традиції продовжувати.

Ми тепер уже знаємо з тих багатьох цифр, котрі опубліковано в газетах, інших джерелах, як багато віддали своїх національних багатств для того центру, який завжди брав, бере і хоче й далі брати і ніколи навіть не подякував Україні. За ті кошти, які брав постійно з України, він розширював величезні військовопромислові комплекси, зазіхав на свободу інших народів.

Якби не підтримка України, не було б за що озброїти величезну армію, душити свободу десь там в Афганістані, не можна було б розгорнути терор в Угорщині в 1956 році, не можна

було б роздавити весну Чехословаччини у 1968 році.

Це наша з вами підтримка зміцнювала імперію, це ми, даючи їй свої багатства і свої кошти, зміцнюємо ярмо на власній шиї. І тепер, сини України, до вас звертаюся: пора припинити це рабське існування.

Ми можемо розв'язати це питання, то від нас залежить. Опам'ятаймося!

Я, як і наша комісія, пропоную відхилити цей проект як такий, що суперечить Декларації про державний суверенітет, бо ідея Декларації - то ідея виходу із Союзу і побудови незалежної держави.

Я пропоную відхилити пей проект Союзного договору, тому що він суперечить опитуванню 17 березня, бо тоді наш народ висловився за побудову такого Союзу, який був би збудований на принципах Декларації про державний суверенітет.

Нам потрібна національна незалежність. Прошу, подумаймо і станьмо людьми, станьмо вільною незалежною Українською державою! Дякую вам. /Оплески/.

ГОЛОВА. Олово надається народному депутату Шульзі.

ШУЛЬГА М.О., голова Комісії Верховної Ради Української РСР з питань державного суверенітету, міжреспубліканських і міжнаціональних відносин /Лутугинський виборчий округ, Луганська область/. Шановні народні депутати! Я виступаю від імені Комісії з питань державного суверенітету, міжреспубліканських і міжнаціональних відносин. І я хотів би посягнути на оригінальність комісії Яворівського, який сказав, що розбіг думок у них - від одного

полюсу до іншого. Не меншим був він і в нашій комісії.

В обговоренні взяли участь п'ятнадцять чоловік, думки яких розійшлися. Узагальнено їх можна звести до двох позицій і до трьох пропозицій.

Перша позиція. Питання про Союзний договір не розглядати зовсім і зняти його з порядку денного.

Які тут були аргументи. Про Договір говорити передчасно, оскільки Україна не є суверенною. Проведений референдум не дає підстав для підписання Договору. Це - спекуляція, оскільки там буди неконкретні питання. Не - спекуляція, оскільки політична культура населення дуже низька і населення на знає, за що голосує. Договір нав'язаний зверху. Він не відповідає Декларації про державний суверенітет, тому підписання його - це злочин. На такій позиції стоять п'ять депутатів.

Друга позиція. Договір розглядати, уважно вивчати. За це стоїть десять членів комісії. Проте воин вважають, що, крім надісланого Президентом країни проекту, треба розглядати і проекти, які запропоновані окремими депутатами, окремими групами, науковими консультантами. Вважається, що треба створити робочу групу Верховної Ради для узагальнення цих проектів - узагальнити і подати на розгляд Верховної Ради узагальнений варіант.

Пропонується в цілому погодитися з проектом постанови Президії Верховної Ради /це друга позиція/ і взяти його за основу. За це висловились 8 депутатів, 6 - висловилися проти. Але в цій позиції є розбіжності щодо термінів. Є пропозиція, щоб строки, які визначені у першому і другому пунктах /тобто щоб підготувати пропозиції і від комісій, і від Ради Міністрів/, були перенесені з 1 серпня на 1 вересня. А у третьому пункті є пропозиція, щоб до 15 вересня внести такі

пропозиції. Вважають, що цей проект, який розданий від Президії Верховної Ради, треба обов'язково доповнити четвертим пунктом, оскільки немає завершеності, тобто незрозуміле, коли ми повернемося до розгляду цього питання, і пропонують внести це питання на четверту сесію. Крім того, ті, хто стоїть на цій позиції, ще пропонували, щоб утворювався Союз Суверенних Держав як федеративна держава, а Україна потім на особливих, на специфічних умовах окремо входитиме до цієї федерації. Також пропонувалося, щоб разом з розробкою Союзного договору розробити зараз специфічні, особливі принципи для відносин з тими республіками, які не входять до Союзу.

І третя пропозиція, яка витікає з. другої позиції, щоб розглядати сьогодні цей Договір. Але не тільки розглядати, а й схвалити його в цілому, оскільки не можна ігнорувати результати референдуму. Більшість громадян республіки виявили волю жити в Радянському Союзі. Досягнення суверенітету - це довготривалий процес, а підписання Договору - це практичний крок до реалізації Декларації про державний суверенітет України.

Далі. Свою економічну самостійність Україна не зможе реалізувати без підписання Союзного договору, інакше - розрив економічних зв'язків, погіршення і без того підірваної економіки.

Підписання Союзного договору в гарантом виконання двосторонніх міжреспубліканських договорів, в яких, крім усього іншого, записано про те, що вони, тобто ці республіки, які підписують ці договори, бажають створити Союз Суверенних Держав.

І ще одне. Треба включитися в останню стадію процесу узгодження тексту Договору, щоб можна було активно вплинути на нього, відстоювати свої інтереси.

І тому пропонується:

1. Схвалити основні положення проекту Договору про Союз Суверенних Держав.

2. Утворити Верховною Радою УРСР делегацію повноважних представників для узагальнення пропозицій і доопрацювання Договору з повноважними представниками інших республік.

3. Доручити Голові Верховної Ради УРСР підписати Союзний, договір. При цьому вносилися пропозиції уточнити ті повноваження, як! ми передаємо, щоб вони були для нас вигідні. Переглянути деякі спільні повноваження, а також інші пропозиції, що стосуються 5, 6, 8, 9 статей Договору. За цей підхід проголосувало 6 депутатів, проти - 8.

Я хотів би ще додати, що мені доручено комісією внести ще одне зауваження. Переді мною виступав народний депутат Головатий, який сказав, що Голова Верховної Рада не мав права брати участь у веденні переговорів у Ново-Огарьово. Це не зовсім так. Ми подивимося, як за протоколом.

У статті 108 Конституції записано, що Голова Верховної Ради Української РСР веде переговори і підписує міжнародні договори Української РСР, а також видає розпорядження. Таке його розпорядження було і щодо моєї участі в переговорах у Морозівці. Правда, мені обіцяв Олександр Ємець ще свою точку зору на це висловити, та, я гадаю, в нього ще буде така можливість. Спасибі за увагу.

ГОЛОВА. Оголошується перерва на 30 хвилин.

/Після перерви/

ГОЛОВА. Слово надається народному депутату Бедю. За ним виступатиме депутат Карпенко.

БЕДЬ В.В., адвокат Тячівської юридичної консультації /Тячівський виборчий округ, Закарпатська область/. Шановні народні депутати, шановний Голово! 16 липня 1990 року Верховна Рада України прийняла і проголосила Декларацію про державний суверенітет України. Весною цього року відбувся ще союзний референдум, згідно з результатами якого народ України висловився за те, що він підтримує ідею створення Союзу, але тільки на засадах входження в даний Союз як Союз Суверенних Держав і на основі Декларації про державний суверенітет України.

І хоч особисто я належу до тієї категорії народних депутатів, яка і до референдуму не визнавала, і зараз не визнає чинність його результатів, однак для всіх нас є базовим рівнем ці два поняття. Це - Декларація про державний суверенітет і результати референдуму, які свідчать про реальну волю і волевиявлення українського народу.

Якщо ми візьмемо і подавимося уважно з юридичної точки зору на проект Договору, який нам задрапований так званою робочою комісією, яку від України ніхто не уповноважував, і досилання навіть шановного депутата Шульги на те, що він мав розпорядження про свою місію, для України, для парламенту України він жодних юридичних наслідків не має, оскільки у відповідності з міжнародними нормами і діючим законодавством Верховна Рада України такими повноваженнями Шульгу не наділяла.

Сам проект уже з перших своїх рядків входить у

суперечність з Декларацією про державний суверенітет України і з волевиявленням народу, на яке тут дуже часто хочуть посилатися ті, хто фактично відкидає саму Декларацію.

Нам пропонується, що Україна має стати членом Союзного договору, який буде, по суті, суверенною федеративною державою. Але якщо Україна проголошує сабо як держава, то вона не може входити в юрисдикцію або під юрисдикцію ще якоїсь держави, вона може тільки укладати міждержавні договори для виконання тих чи інших спільних функцій.

Тому сама да формулювання - Союз Радянських Суверенних Республік, яке навіть не свідчить про те, що Україна в державою по відношенню до союзу, є неприйнятним з суто юридичної точки зору. Не може існувати одна суверенна держава в рамках іншої суверенної держави, оскільки одне виключає інше.

Давлячись далі на проект Договору, запропонований нам, ми бачимо, що тут є ряд суто юридично-технічних вивертів, які розраховані на те, щоб будь-якою ціною заманити в рамки союзу всі суб'єкти, які можна визнати. Я маю на увазі та, що коди центральні відомства і шановний Президент Горбачов побачили, що ряд республік не підпите Союзного договору, тоді й була розроблена концепція про те, що автономні республіки можуть стати суб'єктом Союзного договору. Це було розраховано на те, щоб шляхом, може, навіть створення ексцесів, міжнаціональних конфліктів змусити ті союзні республіки, які цього не хочуть, піти на підписання Союзного договору.

І ми буквально в статті 1 даного проекту вже бачимо, що передбачається вступ, в Союз держав, які входять ще до складу якоїсь держави, тобто автономії.

Але якби автономія не захотіла ввійти до складу Союзу, то на цей випадок передбачено, що /хоче вона того чи не хоче/ вона ввійде до Союзу, бо входить до складу республіки. А якщо республіка прийняла своє рішення, то вже чомусь думку автономії питати ніхто не хоче.

Чому у декого викликає настороженість, що тут чітко відображено питання громадянства? На мою думку, якраз вони відображені неправильно. Є і має бути тільки громадянство України як держави. Якщо ж держави між собою уклали договори, то вони повинні прийняти відповідні міжнародні або міждержавні угоди про те, що на їх громадян на території іншої держави поширюються ті чи інші політичні, економічні, соціальні права. Але не нав'язувати мені як громадянину суверенної, незалежної Української держави, наприклад, те ж саме громадянство Узбекистану або іншої республіки, яка входить до Союзу. Так що ця концепція неприйнятна з позиції проголошення державного суверенітету.

В останньому абзаці статті 4 записано, що не допускається використання військ на території держави, крім тих випадків, коли введеться надзвичайний стан. А за цим положенням оголошувати надзвичайний стан надається право союзним відомствам. Тоді виникає запитання: де ж той суверенітет держави, якщо керівний центр, який знаходиться в Москві /чи в Ташкент і, це не має значення/, буде приймати рішення про введення на території суверенної держави України військового стану? Такі позиції повинні бути відведені до виключної компетенції республіки без втручання навіть міждержавних угод або інших спілок.

Не можна погодитись і а тим, що до сфери виключного відання Союзу слід віддати таке питання, як керівництво прикордонними і внутрішніми військами. Прикордонні війська повинна мати будьяка суверенна держава. Вони створюються не для того, щоб відбивати якість напади чи наступати, а для того, щоб стояти на сторожі своїх кордонів. Щодо внутрішніх військ. У нашій Декларації вже проголошено, що внутрішні війська повинні підпорядковуватися тільки Верховній Раді України.

Не можу погодитися і з тим, що до відання Союзу повинно відходити питання врегулювання режиму і охорони державного кордону. Ми можемо укласти гарні міжнародні договори з тією ж самою Чехо-Словаччиною, але для того, щоб знати, як нам пересікати той кордон, треба буде їхати до Москви і вирішувати там питання.

Ми проголошуємо економічну незалежність. Ми проголошуємо, що ми є держава. Україна самостійно вирішує питання своєї зовнішньоекономічної і зовнішньополітичної діяльності. І посилання в Договорі на те, що Союз координує цю діяльність, є юридичне неправильними і прийнятими бути не можуть.

Хочу відзначити і те, що не може бути відведено до компетенції Союзу і питання управління атомною енергетикою. Не може бути віднесено до їхньої компетенції вирішення питання, де розміщувати і захоронювати радіоактивні відходи і так далі. Це є суверенна територія. Держава сама повинна знати, хто і що робить на її землі, де відкладаються радіоактивні, хімічні або отрутні речовини, які можуть вплинути

на екологію, а відповідно, і на громадян, на їх здоров'я і життя.

Звертаю увагу, що стаття б даного проекту фактично повністю протирічить Декларації про державний суверенітет і прийнята не може бути. Тут фіксуються основні принципи в галузі економічної самостійності: митниця, охорона і використання природних ресурсів, ведення фінансової і грошової системи /емісії грошей, банківських та зовнішньоекономічних кредитів/. Якщо ми це передаємо центру, то повинні чесно сказати народу, що ми відмовилися від Декларації, яку проголосили. Суверенітету і державності України без цього просто-напросто не буде. Вона не зможе впливати на основні важелі як у своїй економіці, так і в зовнішньоекономічній діяльності.

Звертає увагу на себе і те, що Союз хоче знову-таки вводити двоканальну систему податків. Знову з наших громадян будуть брати і до місцевих, і до республіканських, і до союзного бюджетів. Ми ще й будемо фінансувати додатковою квотою загальносоюзні заходи.

Якщо ми створюємо Союз Суверенних Держав, то нам потрібен тільки Договір. Нам не потрібна Конституція Союзу, яка діє і давить на Конституцію республіки. Необхідні політичні, економічні, соціальні права і гарантії. Функціонування державних інститутів ми можемо передбачити в нашій державній Конституції України і підкорятися тільки їй. Підтримую промовців, які виступили раніше, що Україна саме без усякої апеляції до Верховного Конституційного Суду СРСР має і повинна мати право призупиняти чинність будь-якого акту,

якщо він порушує суверенні права республіки і наше внутрішнє законодавство.

І не витримує, звичайно, критики те питання, що в Договорі навіть практично не обумовлено порядку виходу з Союзу. Говорять, що він такий дуже добровільний, що треба тільки підписати, і Союз буде виконувати волю народу. Але це не відповідає; практиці.

Неприйнятна концепція і про введення сфери спільної компетенції. При наявності вищих органів влади СРСР вони будуть тиснути на республіку.

Я особисте буду голосувати проти проекту. Я сподіваюсь на те, що Господь Бог допоможе народу України здобути незалежність і волю. Дякую. / Оплески/.

ГОЛОВА. Слово надається народному депутату Карпенку. За ним виступатиме депутат Багров.

КАРПЕНКО В.О., редактор газети "Вечірній Київ" / Прирічний виборчий округ, м. Київ/. Шановні колеги, шановний Леоніде Макаровичу! Ні в кого не викликає сумніву, що ми сьогодні обговорюємо один з найважливіших документів за всю роботу Ради нинішнього складу. Документ, який може круто повернути долю України на перехрестах світової історії. Тому я хочу, скориставшись своїм регламентом, внести пропозицію надати сьогодні можливість виступити всім народним депутатам, які захочуть висловитися, оскільки питання дуже важливе. Люди ці представляють тисячі своїх виборців. Навіть якщо треба, то за рахунок

регламенту до 3-5 хвилин, тим більше, що це багатоаспектне питання досить широко вже висвітлювалося. Це - перше. І друге. Я підтримую вас, Леоніде Макаровичу, щоб по можливості обійтися без емоцій, бути спокійними і розважливими. Хай переконують не голосові зв'язки, а факти і аргументи.

Розглядаючи проект Союзного договору, який надійшов Із центру, мені здається, слід виходити, принаймні, із двох принципових позицій. Перша - із результатів республіканського опитування, друга - із відповідності проекту Союзного договору Декларації про державний суверенітет України. Я взяв для виступу тільки один цей аспект. Використав для цього просту методу - з одного боку поклав нашу Декларацію, а з другого - Союзний договір. Що стосується опитування. Всі знають: і ми в Верховній Раді, і весь народ /що народ України - все населення/ переважною більшістю висловилися за, _ Союз Суверенних Держав. Що ж до відповідності цих, двох документів, про які я сказав, дозвольте зупинитися конкретніше.

Безумовно ж, новий проект Договору відрізняється від попередніх, але тільки за фразеологією, а не за суттю. За суттю він повністю відповідає задуму "сохранение и обновление Союза". "Сохранение" полягає в збереженні Союзу як централізованої, унітарної держави з єдиним центром, єдиною Конституцією, єдиними збройними силами, єдиною фінансово-грошовою системою і так далі. "Обновление" бачиться тільки за формою. Деякі поступки зроблено проголошеним суверенітетам, але тільки на словах. А тому порівняємо основні принципи цих двох документів: Декларації про державний суверенітет України і проекту нового Союзного договору.

Декларація проголошує незалежність і рівноправність республіки у зовнішніх зносинах. Проект передбачає, що"...в качестве суверенного государства, субъекта международного права..." виступає Союз і йому належить"...осуществление внешней политики".

Декларацією проголошується, що Українська Радянська Соціалістична Республіка забезпечує верховенство Конституції та законів республіки на своїй території. Проект же передбачає: "Законы Союза по вопросам его ведения обладают верховенством и обязательны для исполнения на территории республики".

Декларація проголошує: "Народ України має виключне право на володіння, користування і розпорядження національним багатством України". Проект Договору в статті 8 передбачає загальносоюзну державну власність.

У Декларації записано, що Україна самостійно створює банкову, цінову, фінансову системи, а при необхідності - свою грошову одиницю. Проект Договору передбачає віднести у сферу відання Союзу"...хранение золотого запаса, алмазного і валютного фондов...", а також"...осуществление денежной эмиссии." До чого призвело все це, ми бачимо по тій гіперінфляції і зубожінню населення, що охопило всю країну і нашу республіку зокрема після павловських реформ.

Декларація стверджує, що Україна має право на власні Збройні Сили. Проект Договору відносить у відання Союзу "обеспечение обороны и руководство Вооруженными Силами, пограничными, внутренними, железнодорожными войсками Союза". Про те, як забезпечувалася оборона впродовж існування

імперії, свідчать цифри, нещодавно опубліковані в пресі: чисельність армії в 1920 році становила 3,5 мільйона чоловік, у 1924 році - 560 тисяч чоловік, у 1941 році, напередодні війни, - 5,3 мільйона чоловік, у 1945 році, на кінець війни, - 12 мільйонів, у 1989 році - 4,5 мільйона чоловік. Ще деякі цифри, наведені в журналі "Огонек": всього нині налічується військовослужбовців у Радянському Союзі, працівників КДБ, Міністерства внутрішніх справ - 9 мільйонів 660 тисяч чоловік. З цієї кількості чисельність армії - 4,5 мільйона, отже, на долю КДБ та МВС припадає 4,2 мільйона чоловік. Не дивно, що зарубіжні фахівці розцінюють наші військові витрати у 18-20 відсотків національного доходу. Для порівняння скажу, що військові видатки США становлять 6-7 процентів і ФРН - лише 2 проценти їхнього національного доходу. Коментарі, як кажуть, зайві.

Завершуючи виступ, хочу наголосити на назві проекту "Договор о Союзе Суверенных Государств". Елементарна логіка вимагає, що такий Договір мають підписувати суверенні держави. Чи стала Україна такою? Як ви всі розумієте, питання не риторичне. З цієї трибуни лунали про це переконливі аргументи.

Отже, я дійшов таких висновків:

Перше. Запропонований проект Союзного договору суперечить основним положенням Декларації про державний суверенітет України, а отже, інтересам нашого народу.

Друге. Вступати в будь-який союз Україна може лише як суверенна держава зі своєю Конституцією, з усіма іншими необхідними ознаками і атрибутами суверенності, на

рівноправних і взаємовигідних умовах. Дякую за увагу.

ГОЛОВА. Слово надається народному депутату Багрову. За ним виступатиме депутат Залудяк.

БАГРОВ М.В., Голова Верховної Ради Кримської АРСР /Нижньогірський виборчий округ, Кримська АРСР/. Уважаемые депутаты! В этом зале, с этой трибуны, особенно в экстремальных ситуациях, очень часто звучит тезис, что мы призваны отстаивать, защищать интересы своего народа и, принимая то или иное решение, должны постоянно думать о судьбах нынешнего и грядущих поколений.

Я полностью с этим согласен. Действительно, высшим принципом, которым мы должны руководствоваться в своей депутатской деятельности, является воля народа. Волеизъявление народа Украины по вопросу быть или не быть Союзу и на каких принципах Украина должна входить в состав Союза, высказано на референдуме и в опросе, который мы провели.

Народ Украины высказался за то, чтобы Союз был и Украина входила в состав Союза на правах суверенного государства на принципах Декларации о суверенитете. И мне сегодня, честно говоря, странно было слышать, как кое-кто, пытаясь продемонстрировать свои юридические познания, утверждал о том, что во время проведения референдума народ высказывался не за единый союз, а за союз государств.

Дорогие товарищи! Не надо желаемое выдавать за

действительное. На самом деле это не так. Я хочу сказать, что другой вопрос - какой нам нужен Союзный договор? Я не идеализирую этот документ, который мы сегодня с вами обсуждаем. Думаю, что в нем, действительно, есть целый ряд вопросов, которые требуют уточнений. Хотя не могу согласиться и с тем, что, как уже прозвучало с этой трибуны, он не годится даже в концептуальном отношении.

Мне кажется, что главная цель нашего сегодняшнего обсуждения состоит в том, чтобы мы взвешенно, спокойно посмотрели, как с точки зрения права этот документ гарантирует наш политический, экономический суверенитет; насколько верно там распределены полномочия между республикой и центром; не ущемляются ли наши интересы, все ли делается для того, чтобы Украина и Союз могли полноправно развиваться. В этом плане, конечно, есть целый ряд вопросов, которые требуют доработки. Причем буквально с самого начала. Например, вопрос субъектности федерации, кто может быть участниками и членами этого союза.

Я хочу заявить о том, что во время работы Подготовительного комитета было совершенно четко сказано о том, что членами будущего Союза являются и автономные образования.

Поэтому мы сказали и на Подготовительном комитете, и это же я повторяю в этом зале, что Крым как автономная республика будет подписывать Союзный договор в составе делегации Украины. И мы на этом стоим. Вместе с тем есть вопросы, которые тоже требуют дальнейшей доработки. Например, вопросы формирования союзного бюджета, структуры союзных органов вплоть до структуры будущего Верховного Совета.

Лично мне, и я об этом уже говорил, непонятно предложение о Совете Республик. Считаю это не очень удачной формой, ибо Совет Национальностей значительно лучше отражает сегодняшние реалии.

Нужно сделать все для того, чтобы максимально большее число народов и национальностей было представлено в Верховном Совете. Это будет и демократично, и правильно с точки зрения права.

Я считай, что документ, который мы сейчас рассматриваем, в целом можно было бы одобрить с учетом предложений, которые будут высказаны депутатами при его обсуждении. После его доработки и образования полномочной делегации от республики можно этот Договор подписывать. Спасибо за внимание.

ГОЛОВА. Слово надається народному депутату Залудяку. За ним виступатиме депутат Пилипчук.

ЗАЛУДЯК М.І., голова Комісії Верховної Ради Української РСР у питаннях екології та раціонального природокористування /Кременчуцький-Крюківський виборчий округ, Полтавська область/. Шановний Голово! Шановні народні депутати! Всі ми розуміємо, що питання, яке зараз обговорюється Верховною Радою, має доленосне значення для народу України. Тому я сподіваюсь, що до його вирішення ми підійдемо виважено, з розумом і вірою в добре майбутнє нашої республіки, пам'ятаючи результати народного референдуму 17 березня 1991 року.

Я хотів би поділитися з вами своїми думками як голова комісії, як народний депутат від Полтавщини - одного з визнаних історико-культурних центрів України, а також висловити думки народних депутатів - членів нашої комісії, а вони різні.

Без сумніву, найбільш принципові позиції проекту Договору - повноваження, які передаються республіками Союзу, порядок їхнього здійснення, механізм участі республік у виконанні функцій Союзу. Частина народних депутатів - членів нашої комісії - вважає, ще саме з цих питань проект особливо недосконалий. Виходячи з проголошених у преамбулі. принципів, вони вважають, що у Договорі можуть бути лише дві форми повноважень: основна республіканська та союзка, яка формується на добровільних засадах, на основі спільних інтересів державучасниць Договору.

Україна має самостійно вирішувати всі питання державного життя, свого розвитку, за винятком лише тих, що передаються, по спільного відання. У запропонованому проекті всі функції держанного управління розподілені між союзною та союзнореслубліканською компетенцією. З таким підходом погодитися не можна. І це думка частини наших народних депутатів.

З питань, віднесених до союзного вирішення, у Договорі має бути зафіксований чіткий механізм участі республіки в підготовці та прийнятті рішень, забезпеченні їх виконання. Це могло б бути забезпечено за рахунок обов'язкової участі представників республіки у підготовці та прийнятті законодавчих актів з питань, віднесених до компетенції Союзу, у

формуванні виконавчих та судових органів, у їх роботі.

При цьому частина народних депутатів зовсім не розумів, про яку самостійність союзних органів у вирішенні питань може іти мова, коли вони створюються для реалізації спільних інтересів республіки.

Незрозуміле, як буде виконуватися те, про що йдеться у статті 7 /абзац 5, останнє речення/.

Членами нашої комісії вносилися пропозиції про те, щоб замість повноважень Союзу визначити сфери співробітництва держав, що входять до Союзу. До їх числа пропонувалося віднести координацію зовнішньої політики, стратегічну оборону, координацію розвитку спільного економічного простору, охорону навколишнього природного середовища та ряд інших. Розмірковуючи далі над цим питанням, можна підійти зважено як до визначення повноважень, які делегуються Союзу, так і до пріоритетних сфер співробітництва.

Про екологічну частину Союзного договору. В цих питаннях запропонований проект значною мірою непослідовний. З одного боку, визначається право республік на встановлення порядку використання, володіння та розпорядження природними ресурсами. А з другого боку, до спільного відання Союзу та республік відноситься встановлення основ природокористування і охорони навколишнього середовища, загальних принципів та нормативів у галузі екологічної безпеки, встановлення порядку одержання, зберігання та використання радіоактивних матеріалів, вирішення питань охорони та використання природних ресурсів, економічної зони та континентального шельфу. Таким чином, нанівець зводиться право власності республіки

на природні ресурси як основи її економічного суверенітету. Тому в проекті Договору має бути чітко визначено збереження функцій влади в галузі охорони навколишнього природного середовища, використання природних ресурсів за республіками. Враховуючи, що природні процеси не визнають державних кордонів, охорона природи разом з тим вимагає широкого міждержавного співробітництва, об'єднання чималих зусиль та коштів. У проекті можна передбачити наділення Союзу певними повноваженнями щодо створення єдиної системи спостереження за станом навколишнього середовища, екологічної та інформаційної системи розвитку наукових досліджень природних ресурсів з космосу, вивчення світового океану та інших, які визначила разом з фахівцями наша комісія. Ми вважаємо, що екологічне співробітництво республік має стати предметом спеціальної угоди між республіками. Проект такої угоди підготовлений екологічними комісіями Верховних Рад більшості республік.

Ще декілька зауважень з урахуванням думки народних депутатів-членів нашої комісії.

1. Пропонується додатково вивчити /сьогодні вже про це говорили/ питання щодо форми участі автономних республік, які проголосили свій державний суверенітет і залишилися в складі інших республік-держав і які ставлять питання про участь у підписанні Союзного договору.

2. Деякі депутати наполягають на тому, щоб передбачити громадянство лише держав - учасниць Договору. А в межах Союзу статус громадян та інші правові відносини на території інших учасників Договору регулювати на основі спеціальної угоди. І вони гадають, що це питання потребує ретельного вивчення з урахуванням результатів обговорення малого проекту Закону про громадянство.

3. Щодо міжнародної правосуб'єктності Союзу. Це питання необхідно вивчити не тільки так, як нам хочеться записати, а й з позиції, як це буде сприйматися міжнародним співтовариством, як це пов'язується з міжнародним правом. Деякими фахівцями висловлюється точка зору, що Союз може виступати як міжнародний правовий суб'єкт з тих питань, які віднесені до його повноважень. Це доцільно ще раз глибоко вивчити і сформулювати в проекті.

Шановні депутати! Є думка іншої групи народних депутатівчленів нашої комісії - до якої приєднуюсь і я. В чому вона полягає? При всій економічній самостійності України та інших республік Союзу в питаннях фінансової, кредитно-грошової, цінової, соціальної і екологічної політики необхідно мати узгодженість дій. Тож керувати і регулювати ці процеси можливо з одного центру. Ділком закономірно, що це управління не повинно перетворюватися в обмеження права суверенних республік. Саме Союзним договором повинна бути передбачена безпосередня і рівноправна участь кожної із суверенних держав в організації управлінських функцій. А це означає, що повинні бути спільні дії Союзу в єдиному економічному просторі із системою інфраструктури, яка складалася в республіках, тобто: академічна, галузева, вузівська науки; проектно-конструкторські організації, система загальносоюзних технічних стандартів тощо. Тим більше, що створення єдиного економічного простору Союзу і перехід до ринкових відносин - це і буде один із основних факторів подолання економічної кризи як в республіці, так і в Союзі.

Крім цього, є ще такі моменти, які важко віднести до чисто економічних. Мова йде про те, що в результаті розпалу будуть великі, широкомасштабні міграційні процеси не тільки

а великими збитками, а й зламаними людськими долями і навіть життям. Це треба зрозуміти всім.

Отже, враховуючи сказане, пропоную комісіям ще раз детально опрацювати проект Договору, а Комісії, з питань державного суверенітету узагальнити всі зауваження і разом з проектом рішення Верховної Ради подати на наш розгляд.

Дякую за увагу.

ГОЛОВА. Слово надається народному депутату Пилипчуку. За ним виступатиме депутат Грабін, Сумська область.

ПИЛИПЧУК Б.М., голова Комісії Верховної Ради Української РСР з питань економічної реформи і управління народним господарством /Жовтневий виборчий округ, Рівненська область/. Шановні колеги, шановні депутати! У нашого народу вже виробилася тверда думка, що ті, хто зібрався в цьому залі, думають про те, щоб стало ліпше Україні. Тож давайте ми проведемо аналіз цього Договору і відповімо, чи стане ліпше Україні після підписання його в такому вигляді. І в зв'язку з цим ми повинні скапати ось що. Чи стає Україна суб'єктом міжнародного права, підписавши Договір? Чи відповідає проект Договору Декларації про суверенітет України? Чи відповідають положення Договору принципам, що закладені вже в його першому розділі? Чи економічно вигідно не мати власної економічної політики? Які будуть наслідки підписання Договору? Які ми висновки повинні зробити щодо проекту Договору і які пропозиції повинні внести, обговоривши ці питання? Ось із таких семи розділів і складається

моя доповідь.

Перший розділ. Чи стає Україна суб'єктом міжнародного права, підписавши Договір? За принципами функціонування федеративної держави в тих питаннях, які віднесені в Договорі до відання Союзу, Україна не може вступати в зносини з іноземними державами, укладати з ними міжнародні договори, ставати членом міжнародних організацій. Це перше.

Друге. Не визначено в Договорі, що відносити в рамках спільної компетенції до повноважень Союзу, а що - до повноважень України.

Практика ж показує, що в сферах спільної компетенції центр не лишає республікам більш-менш реальних прерогатив. Законом обумовлюється єдина політика, а закон - це є обмеження прав. Той має право на обмеження прав, хто приймає закон.

Третє. Україна не зможе стати суб'єктом міжнародного права, так як не зможе забезпечити політичний, економічний і військовий контроль за власною територією власними засобами, і не буде визнане державами. Так говорить міжнародна практика.

Четверте. Навіть якщо іноземні держави погодяться обмінятися з Україною дипломатичними представництвами і визнають її, то це буде символічна акція.

П'яте. Практично за таких умов ніхто не погодиться на встановлення таких зв'язків з Україною.

Шосте. Зміст цього Договору прирікає Україну на міжнародну ізоляцію.

Сьоме. Відомо, що жодна держави не може вільно розвиватися, не інтегруючись у міжнародний розподіл праці.

Восьме. Україна позбавляється можливості брати міжнародні кредити і користуватися міжнародною допомогою та інше. А в борги Україну без її відома, згоди і користі для неї може втягувати Союз.

Тож чи вигідно це? Чи буде ліпше Україні, якщо вона не стане суб'єктом міжнародного права?

Розділ другий. Чи відповідає проект Договору Декларації про державний суверенітет України?

Перше. У статтях 5, 6, 8, 9 Договору йдеться, що в компетенції СРСР лишається те, що було записано також і в статті 73 Конституції Радянського Союзу, яка була прийнята в 1977 році.

Друге. Територія Союзу включає в себе і території союзних республік. Так хто ж із них є господарем території? В нашій Декларації записано, що територія не може бути змінена або використана без згоди України. А в Договорі записано, що зміни території затверджуються союзним центром.

Третє. В Декларації записано, що весь економічний і науковотехнічний потенціал на території України є власністю її народу. В Договорі ж - протилежне: більша частина власності лишається за Союзом.

Четверте. В Декларації записано, що Україна сама визначає зовнішню і внутрішню політику. В Договорі зазначено, що це є повноваженнями Союзу.

П'яте. В Декларації і статті 71 нашої Конституції записано про верховенство законів України, а в Договорі - повноваженням центру в те, які діють закони, і в тому числі щодо спільних повноважень. Отже, йдеться про верховенство законів Союзу.

Шосте. В Декларації записано про Збройні Сили України, але в Договорі цього не передбачається.

Сьоме. В Декларації йде мова про власні податкові, фінансові системи, про грошову одиницю. Договір передбачав єдину систему, тобто не нашу.

Чи відповідають положення Договору принципам, що містяться в його ж першому розділі"? В основу Договору закладено принцип федерації, а в основних принципах відзначається, що це Союз Суверенних Держав. Це - антиподи.

Кожна республіка - це є держава, а їх Союз - теж держава. Це

- юридичний нонсенс. Бо Пилипчук є Пилипчук, і його печінка - це теж Пилипчук.

Записано, що держави мають всю повноту політичної влади, але в тексті це послідовно вимивається. Єдиний принцип, який відповідає в розділі 1 дійсності і розкриває суть Договору, - це принцип сьомий, що Союз Радянських Суверенних Держав - це є суб'єкт міжнародного права і спадкоємець Союзу Радянських Соціалістичних Республік. Оцей принцип абсолютно вірний.

Чи економічно вигідно не мати власної економічної політики? В результаті того, що фінансовий баланс викінчений лише на рівні Союзу, з України мобілізується 40,3 мільярда карбованців.

У зв'язку а тим, що кредитна політика мае баланс, викінчений на рівні Союзу, від нас мобілізується 83 мільярди карбованців, внаслідок того, що існує єдина грошова політика і на емісію ми вплинути не можемо. В цьому році така емісія, я прогнозую, становитиме десь близько 400 мільярдів, або півтрильйона, це розрушить нашу економіку.

Податковою політикою союзний Уряд передбачає 10 процентів обсягу реалізації зібрати з України. Там, між іншим, працювала академіки, іноземні фахівці. Павлов погодився, бо зрозумів, що це є потужний компенсатор.

Цінова політика. Тут ми не можемо вплинути. Ця "апрельская шутка" союзного Уряду досі гикається нам.

Валюта, ми заробляємо 6 мільярдів карбованців валюти. Якби ми її самі реалізували, то продавали б по 28 карбованців за іноземний карбованець. Це більше 100 мільярдів.

Єдина статистика. Ніхто не знає, що ми виробляємо, що збираємо.

Які ж наслідки укладення Договору?

Перше. За проектом Договору Україна не забезпечується статутом суб'єкта міжнародного права, що може призвести до втрати нею і членства в Організації Об'єднаних Націй.

Друге. Україна не зможе не тільки проводити, але й мати власну зовнішньоекономічну та зовнішньополітичну лінію. Не здатна буде запровадити власний господарський механізм і формувати внутрішню політику у заробітній платі. Ми не зможемо вирішувати питання пенсій, цін, податків тощо. Україна не зможе розпоряджатися власністю і мати від цього вигоду. Україні лишається обов'язок регулярних поставок продукції і гасіння політичними методами соціальних збурень, вирішення питань екології.

Третє. Більшість положень Договору суперечить і не відповідає Декларації.

Четверте. Після підписання Договору ми не зможемо стати членом Міжнародного валютного фонду світового банку, Міжнародного банку реконструкції і розвитку, бо ми не маємо власної валюти, права контролю за емісією, за валютною виручкою.

Ми не зможемо стати членом Генеральної угоди по торгівлі, тарифах, бо не маємо митниці.

Ми не зможемо стати членом МАГАТЕ, бо не маємо своєї атомної енергетики, права контролю над нею.

Ми не зможемо стати членом Міжнародної організації цивільної авіації.

Я вибачаюсь, дозвольте ще одну хвилину, будь ласка.

ГОЛОВА. Ми працюємо тільки за регламентом.

ПИЛИПЧУК В.М. Внесу тільки пропозицію - треба зробити експертизу: чи стане Україна суб'єктом міжнародного, права, підписавши Договір? Де - плюс до тих пропозицій, що були.

ГОЛОВА. Слово надається народному депутату Грабіну. За ним виступатиме депутат Скальський, Хмельницька область.

ГРАБІН В.В., голова підкомісії Комісії Верховної Ради Української РСР з питань розвитку базових галузей народного господарстві /Глухівський виборчий округ, Сумська область/. Шановні депутати!

Шановний Леоніде Макаровичу! Я свій виступ хочу розпочати із

запитання: чи правомірно сьогодні говорити нам, депутатам, про те, бути чи не бути Союзові? Адже на це запитання відповіли "так" понад 22 мільйони, або більше 77 відсотків громадян України, які взяли участь у референдумі. Тому я не розумію деяких демократів та їх вождів, котрі підбурюють людей сказати Союзному договору "ні". Якщо це демократія, то це, на мій погляд, жахливо. Думаю, що не можна так нехтувати волевиявленням і бажанням тих, хто нас обрав.

Тому відповідь на запитання може бути тільки одна: Союзові - бути! А коли це так, то повинен бути Договір, що стосується побудови Союзу.

І друге запитання: запропонований проект Договору відповідає цілям і умовам Союзу Суверенних Держав чи ні? На мій погляд, в основному він відповідає. Так, він не ідеальний, над ним треба працювати, і він став би набагато кращим, і він би більшою мірою відповідав потребам нашого українського народу. І коли я порівняв цей проект Договору з основними принципами міжнародного права, то повинен сказати, що він в основному їм відповідає, а також відповідає нашій Декларації про державний суверенітет України, за який ми майже одностайно проголосували.

І тому сьогодні відмовлятися від цього, перекручувати, - на мій погляд, негарно. Тому пропоную, в основному схвалити Договір, обрати повноважних представників нашого парламенту, котрі візьмуть участь у доопрацюванні цього проекту з урахуванням наших пропозицій і зауважень та його підписанні.

Зробити це, на мою думку, треба під час роботи нашої сесії, що залишився, тобто на наступному тижні. Ми не можемо гаяти час.

Вивчаючи цей документ, я дійшов висновку, що ми, Верховна Рада, зробили велику помилку тому, що зайняли позицію спостерігачів, а не активних працівників по доробці цього документа.

Я наведу лише один приклад. У статті 9, де йдеться про податки, їх регулювання і призначення, сказано, що вони розподіляються за згодою між Союзом і республіками з урахуванням їх показників у соціально-економічному розвитку. Гадаю, якби ми працювали над цим документом, то цього б не було записано. Це ж стосується й питань валюти, фонду на валюту, каналу оподаткування, спільного керівництва тощо. Таким чином, на мій погляд, ми повинні не спостерігати, а активно працювати, тому що Договір буде, за це висловився наш народ. Краще його доробити, щоб він, дійсно, працював.

І ще одне. Сказано, що державам-учасницям Договору будуть надані найсприятливіші умови. Тож давайте не гаяти марно часу, а якомога більше і краще думати над тим, яким повинен бути цей Договір.

І останнє, що я хотів би сказати. Товариші, багато сьогодні в залі з цього питання перекручень, дуже багато таких прикладів, коли дехто хоче ввести народ України в оману стосовно питання про самостійне життя українського народу. Давайте будемо поміркованими людьми. Давайте зважимо на дійсність, яка є, в якій ми живемо. Хіба може сьогодні наша Україна /якщо ми будемо самостійні, так, як дехто цього хоче/ вижити самостійно?

Мені здається, товариші /я не знаю, чому це такі бурхливі аплодисменти/, я впевнений, що співставляючи економічні, соціальні, політичні наші можливості, можна дійти висновку, що в наш час цього бути не може. І той, хто це відстоює сьогодні, той відстоює свої політичні амбіції. Я хочу сказати людям України: люди добрі, будьте пильні в цей час!

ГОЛОВА. Заспокойтесь, кожен може говорити, що він хоче. Це право депутата.

Слово надається народному депутату Скальському. За ним виступатиме депутат Ходоровський.

СКАЛЬСЬКИЙ В.В., голова Городоцької районної Ради народних депутатів, голова виконавчого комітету /Городоцький виборчий округ, Хмельницька область/. Шановні депутати, шановні виборці! Сьогодні ми обговорюємо одне з найважливіших питань нашого життя

- яким бути оновленому Союзу, за який, як відомо, на референдумі 17 березня 1991 року, я нагадаю, проголосувало 22 мільйони 110 тисяч 899 жителів України, що становить 70,6 відсотка від кількості громадян, що взяли участь у голосуванні.

На мою думку, відповідь треба шукати і в результатах опитування населення України, яке проходило одночасно із загальносоюзним референдумом, де народ України відповів "так" на запитання "Чи згодні ви з тим, що Україна має бути у складі Союзу Радянських Суверенних Держав на засадах Декларації про державний суверенітет України?" Позитивну відповідь переважною кількістю голосів дали жителі всіх областей України, за винятком трьох - Львівської, Тернопільської й ІваноФранківської.

На сьогодні це воля народу, і саме з цього ми повинні виходити, шукаючи відповідь на питання, яким бути Союзу? А не ставити питання про те, що будь-якому Союзу - "Ні"! Бо з таким зверненням до Верховної Ради, наприклад, звернулась координаційна рада обласних Рад народних депутатів ІваноФранківської,

Львівської, Тернопільської областей - про те, що вона рішуче виступає проти розгляду питання про Союзний договір на цій сесії. А коли ж тоді розглядати це питання?

На наш розгляд представлений проект Договору про Союз Суверенних Держав, який розроблявся Радою федерації і створеним четвертим з'їздом народних депутатів Союзу Підготовчим комітетом"

Влаштовує чи не влаштовує нас цей проект? Ось предмет сьогоднішнього обговорення. Зрозуміло, в такому вигляді, як він є зараз - ні. А з відповідними змінами і суттєвими доповненнями, які, до речі, внесли і ще внесуть депутати /такі доповнення сьогодні з цієї трибуни ідуть, і непогані доповнення/, - так. Тому можна було б зробити окрему таблицю, де б проголосувати ту концепцію, на яку ми з вами будемо виходити відносно цього Договору.

Чому я так думаю? А тому, що база в проекті Договору є і нікуди ми від цього не подінемося. У багатьох концептуальних підходах він не суперечить Декларації про державний суверенітет України. Хоча є такі положення, які слід було б змінити і привести у відповідність з Декларацією про державний суверенітет України. Наприклад, стаття 6 /уже про неї говорили/, де йде мова про сфери спільного ведення Союзу і республік. Тут, на мою думку, варто було б підійти більш виважено, особливо в тій частині, де йде мова про проведення єдиної фінансової, кредитної, грошової, податкової, страхової і цінової політики, створеної на базі загальної валюти.

Думаю, що мене підтримають депутати в тому, що ці стосунки могли б здійснюватися лише на загальних принципах, а не організовуватися з центру.

І в тій статті одночасно можна було б погодитися з тим, що деякі сфери спільної діяльності треба мати обов'язково. А саме: в галузі паливно-енергетичних ресурсів керівництво енергетичною системою країни, залізничним, повітряним і морським транспортом і таке інше.

У Договорі варто було б чітко визначити і систему утворення союзного бюджету і його використання. Більш сприйнятною може бути і національна система. Є питання і до двопалатної системи парламенту - бути федерації чи конфедерації. Одним словом, над Договором ще треба працювати і працювати, а не відхиляти його взагалі.

Але при цьому обов'язково нам треба сьогодні доручити комісіям з участю Кабінету Міністрів грунтовно проаналізувати політичні, економічні наслідки підписання або непідписання такого Договору.

Що ми втратили від того, що не брали, як слід, участі в його розробці? Що ми втратимо, якщо будемо затягувати цю справу? Думаю, що, маючи протокол доповнень до Союзного договору після сьогоднішнього засідання, нам слід врешті-решт створити повноважну комісію для його доопрацювання разом з іншими республіками. Не зрозуміло, чого вичікувати. Від цього ж ми тільки виграємо, Вважаю, що на сьогодні ми не знаємо думку Уряду стосовно Договору, а це можна було б зробити у доповіді Уряду, і думку Президії. Думку нашого Голови Верховної Ради щодо Договору ми знаємо, але стосовно Договору, який представлено, ще не знаємо. Ці думки варто було б сьогодні почути використати для доповнень.

Вважаю, що аналіз треба зробити. І зробити обов'язково так, щоб у залі не було емоційних висновків і закликів, а були представлені депутатам думки спеціалістів з цього приводу. А спочатку хотілося б почути їхні думки про механізм реалізації цього Договору. Дякую.

ГОЛОВА. Слово надається народному депутату Ходоровському. За ним виступатиме депутат Гуренко.

ХОДОРОВСЬКИЙ Г.І., голова Комісії Верховної Ради Української РСР у справах жінок, охорони сім'ї, материнства і дитинства /Ленінський виборчий округ, Чернівецька область/. Шановний Леоніде Макаровичу, шановні народні депутати! Мені, як, напевно, і всім вам, нелегко стояти на цій трибуні і зараз брати участь в обговоренні такого важливого питання. Хочу сказати тільки те, що жінки, які збиралися минулого тижня тут, у Києві, на республіканську установчу нараду, а також для проведення науково-практичної конференції "Жінка і суспільство", якоюсь мірою у мене перед очима, і я чую їхні голоси, я чую біль і страждання, які вони висловлювали, бачу їхні очі. Це трошки надає мені спокою і, може, навіть хоробрості, щоб наважитися виступити сьогодні.

Чому я так говорю? Тому, що мені хочеться відверто й чесно і собі, і вам, і всьому народові України сказати: ми протягом цілого року зволікали з цим питанням. Ми протягом цілого року не хотіли чесно, відверто, в деталях, скрупульозно обговорити питання нашого ставлення до Союзу. І коли ми

сьогодні відверто обговорюємо його, керуючись не лозунгами, не якимись закликами, а конкретними обрахунками, аналітичними підходами до Союзного договору, то це вже схоже на ту нормальну роботу, якою ми мали займатися протягом року. Ми ж могли мати вже свій варіант і свої науково обгрунтовані підходи до Союзу. Чому ми цього не зробили? Кого ми маємо звинувачувати зараз? І чому ми дивуєшся, що центр прислав нам. А що ж тому центру було робити, коли ми сидимо і мовчимо, не займаємо активної, наступальної позиції - громадянської, української. Не було ж її висловлено. І немає чого дивуватися, що мають місце різні підходи. Я це нормально сприймаю. Більше того, чому було б протягом останніх якщо не місяців, то хоча б тижнів не вступити у взаємні контакти з іншими республіками, з якими в нас уже є договори, і вирішувати питання про союз з ними, досягти якихось узгоджень і зараз виступати спільно з цими республіками. Хіба це було б погано? І тому я кажу, що ми не маємо права когось звинувачувати, ми можемо звинувачувати тільки самі себе.

Комісія в справах жінок, яку я представляю, така ж приблизно за своїм складом, як і вся Верховна Рада. Я маю на увазі, що там в полярні люди за своїми ідеологіями, і є якась середина, котра становить більшість і яка більш виважено і нормально, без крайніх висловлювань ставиться до обговорюваного питання.

Відверто хочу сказати ось що. Горбачов підписав цей важливий документ 18 червня. Всім зрозуміло, що він до нас потрапить не 18, а пізніше. Сьогодні, 27 червня, пройшло менше -10 днів з дня підписання. Хіба можна за 10 днів вивчити документ такою мірою, щоб співставити хоча б з Декларацією - по кожному пункту, по кожному положенню. Не можна було цього зробити. Крім того, чомусь це не прозвучало, але я, по-моєму, правильно вловив учора таку деталь в програмі "Час": сказали, що цей документ буде опублікований. Як виявилося, він ухе надрукований.

Звичайно, було б абсолютно правильно, якби ми, як сказав наш шановний Голова на Президії Верховної Ради, поклали зліва чи справа /як кому подобається/ Договір, з іншого боку - Декларацію, а посередині - розрахунки, котрі дали нам Академія наук і Кабінет Міністрів, і уже на основі аналізу висловили своє ставлення до цього Договору. Та переважна більшість цих виступів просто фразеологічні вправи, я не кажу, що вони погані, у більшості випадків якраз хороші, але це не є виважено науковий підхід до такої серйозної справи.

Зважаючи на це, ми на комісії дійшли такої думки: повернутися до обговорення ще раз, оскільки працюватимемо до 15 числа, і внести усі пропозиції, які з'являться і сьогодні, і завтра, і через тиждень.

Тобто ми повинні провести це суттєве обговорення на більш високому, науковому рівні.

Якщо аналізувати цей документ в цілому, то мене, медика і простого громадянина своєї держави, здивували дві речі, про які я хочу сказати, бо не мах часу, аби обговорити кожну деталь.

Скажімо, в сфера повноважень союзу, є сфера спільних повноважень союзу і держав-учасниць, але немає сфери повноважень держави зокрема. Як це можна розуміти? Тому вважаю, що якби ми обумовили цей момент, відпав би ціляй ряд питань, які тут сьогодні обговорювались.

Я не розумію, чому в статтях 8 і 9, де йде мова про власність і податки, знову проходить ідея підтримки відстаючих, слабких в економічному відношенні. Чому не розумію? Тому, що всі повинні бути сильними, всі повинні триматися на ногах міцно, а якщо йдеться про те, щоб допомогти одне одному, то ми маємо цілий ряд інших можливостей і не обов'язково це робити таким перевалочним шляхом, як пропонується в Союзному договорі.

І ще одну пропозицію висловлю. Хотілося раніше це зробити, та не було такої нагоди. Вона стосується тієї повноважної групи депутатів, чи як ми їх поіменуємо, котрих будемо направляти для того, щоб вони взяли участь у підписанні Договору. Я дуже прошу, аби ми знову, як у переважній більшості випадків, не формували цю групу з людей, які висловлюють протилежні точки зору.

Проаналізуймо склад наших робочих органів. Як правило, до них входять люди, які з трибуни виступають з полярними точками зору. Переважна ж більшість у залі не відноситься ні до крайніх лівих, ні до крайніх правих.

Я дуже просев би врахувати мою думку при формуванні групи, б у нас багато розумних, компетентних людей, які, можливо, менше з'являються на трибуні і висловлюються, але вони депутати - і мають рівні права з своїми більш активними колегами. У цій групі повинні переважати ті сили, які переважають і тут.

Від нашої комісії я вношу пропозицію, яка була проголосована переважною більшістю, підтримати рішення Президії і доручили комісіям доопрацювати цей Союзний договір. Академія наук, Кабінет Міністрів повинні зробити економічне і політичне обгрунтування наслідків вступу чи не вступу до Союзу. Ми зберемося ще раз і висловимо наше ставлення до обговорюваного документа.

Дякую за увагу.

ГОЛОВА. Слово надається неродному депутату Гуренку. Потім виступатиме депутат Горохівський.

ГУРЕНКО С.І., перший секретар ЦК Компартії України /Іванківський виборчий округ, Київська область/.

Шановні народні депутати! Питання про те, бути та не бути Україні в Союзі Суверенних Держав, сьогодні перед нами не стоїть.

Переконливу і однозначну відповідь на нього дав народ України під час всесоюзного референдуму та республіканського опитування. І кожен, хто зараз на мітингах, в засобах масової інформації та в цьому залі виступав проти участі республіки в Союзі, хто просторікує про колоніальний статус Україні, про

"збереження імперії" і тому інше, той, на мою думку, не просто ігнорує волю народу, а прагне нав'язати йому рішення, яке не має нічого спільного з його життєвими інтересами.

Велику відповідальність беруть на себе ті, хто, керуючись політичними амбіціями, провокує трудящих, передусім молодь, до страйків акцій громадянської непокори та інших заходів, які ні до чого, крім дестабілізації, загострення політичної ситуації в республіці, не призведуть.

Щодо питання, яке ми сьогодні обговорюємо, то воно стоїть так: чи забезпечує доданий проект Союзного договору утвердженню справжньої самостійності республіки і чи відповідав він, врешті-решт, положенням Декларації про державний суверенітет України?

Неупереджений аналіз дає, на нашу думку, підстави в цілому ствердно відповісти на ці запитання. Адже фактом є те, що весь зміст проекту Договору пройнятий основоположною ідеєю: Союз утворюють суверенні держави, які зберігають за собою право на самостійне вирішення всіх питань свого розвитку, які володіють усією повнотою політичної влади, самостійно визначають свій національно-державний і адміністративно-територіальний устрій, систему органів влади і управління.

Водночас вони є повноправними членами світового співтовариства і як такі мають право встановлювати безпосередні Дипломатичні, консульські, торговельні та інші зв'язки з іноземними державами, обмінюватись повноважними представниками укладати міжнародні договори і брати участь у діяльності міжнародних організацій.

Учасники Договору об'єднуються в Союзі на добровільній, рівноправній основі і зберігають за собою право вільного виходу з Союзу. Це повністю відповідає току розумінню суверенності республіки, яка міститься і в Декларації про суверенітет України. До речі, хотів би нагадати, що багато принципових положень до проекту Договору внесено за пропозиціями, які були висловлені Центральним Комітетом Компартії України після опублікування першого, так званого президентського, проекту.

Важливо, що в процесі роботи над проектом Договору в ньому знайшли позитивне, прийнятне вирішення ряд принципових питань, з приводу яких відбувалися гострі дискусії.

Хочу визначити їх. Про територію Союзу, яка складається з територій усіх держав, що утворюють його, і про те, зо кордони між суверенними державами - членами Союзу можуть змінюватися лише за угодою між ними; про власність суверенних держав та їх спільну власність, яка закріплюється за Союзом і використовується у спільних інтересах республік /раніше, хто, може, пам'ятає, передбачалася союзка власність - зараз поняття такого в проекті Договору вже немає/; про структуру союзних органів влада і управління, обмеження їх повноважень виключно питаннями, які учасники Договору, підкреслюю, добровільно передають у відання Союзу; про право суверенних держав не лише опротестовувати, а й зупиняти дію союзних законів, які порушують Союзний договір, суперечать Конституції та законам республік, прийнятим у межах їх повноважень.

Підтримуючи в цілому відповідні положення проекту, вважав би за необхідне доповнити їх посиланнями на те, що територія суверенної держави - учасника Союзу може бути використана союзними

органами виключно за згодою цієї республіки, а також про неприпустимість створення будь-яких органів влади і управління Союзом, не передбачених Договором /маю на увазі утворення типу Президентської Ради, Ради федерації і таке інше/

Чи не найскладнішим питанням союзного державного будівництва у будь-якій союзній державі, як яро це свідчить світовий досвід, є питання про розподіл повноважень. Тут немає і не може бути однозначних рішень, придатних, як кажуть, "для всіх часів і народів". Все визначає конкретними історичними умовами, реальними обставинами в тій чи іншій країні. Приваблива, звичайно, ідея обмежитися визнанням у Договорі лише сфери відання Союзу, зазначивши, що всі інші повноваження належать суверенним державам

- членам Союзу. Але скажіть, будь ласка, як бути, наприклад, із створенням умов для формування і функціонування загальносоюзного ринку, як бути з питанням про політику і баланси в галузі паливно-енергетичних ресурсів? як бути з управлінням енергетичною системою країни, а також магістральним газонафтопровідним, загальносоюзним залі значним, повітряним і морським транспортом?

Врешті-решт, як вирішити, питання координації дій в галузі управління водним господарством, ресурсами міжреспубліканського значення, а також іншими питаннями, яких так багато в нашій союзній країні, чия економіка за багато років склалася і розвивається як єдиний народногосподарський комплекс, де все переплелося і пов'язане тисячами ниток? Чи можна це все розрізати по живому? Хіба можна віднести зазначені повноваження тільки до відання республік або тільки Союзу? Тому обійтися зараз без визначення сфер спільного відання Союзу і республік, на най погляд,

неможливо, бо це, за нашим глибоким переконанням, завдало б величезної шкоди інтересам республік, як і країни в цілому. Інша річ, що деякі питання слід уточнити. Так, було б доцільно в наших пропозиціях до проекту, мабуть, зазначити, що для підтримання порядку в республіці Українська РСР створює республіканські внутрішні війська. Можливі, й інші пропозиції.

Принципового значення ми надаємо тому, що проект Договору однозначно декларує глибоко демократичний характер нашого суспільства - поєднання загальнолюдських і національних цінностей; пріоритет прав людини; збереження і розвиток національних традицій; демократію, засновану на народному представництві і в прямому виявленні волі народу як загальний фундаментальний принцип нашого суспільства; прагнення до створення правової держави як гаранта проти будь-яких тенденцій до тоталітаризму і свавілля. До речі, це повністю відповідає концептуальним засадам нової Конституції нашої республіки, які ми нещодавно погодили у Верховній Раді.

У проекті Договору чітко визначається /і це, на наш погляд, дуже важливо/, що реформований Союз є суверенною федеративною демократичною державою усіма атрибутами держави.

На ваш погляд, тільки за таких умов Союз може бути надійним гарантом суверенітету держав, які входять до нього, ефективно здійснювати в інтересах усіх держав - членів Союзу повноваження, якими добровільно наділяють його суб'єкти федерації.

У проекті зазначено також, що в міжнародних відносинах Союз Радянських Суверенних Республік виступав як суверенна

держава, суб'єкт міжнародного права - наступник Союзу Радянських Соціалістичних Республік.

Це дуже важливо. Але не менш важливо, на наш погляд, сказати і про те, що у внутрішній сфері новий Союз є правонаступником нинішнього Союзу. Інакше буде підірвана вся правова система, створена в країні. А це може призвести до правового хаосу, ще страшнішого, ніж "війна законів", яка зараз мав місце. Нині діючі закони мають зберігати свою правову силу, аж поки в новому Союзі з відповідних питань не будуть прийняті нові закони.

І ще одне. З укладенням Союзного договору реформування Союзу не завершується. Це, якщо хочете, тільки початок. Важливе значення матиме створення відповідної нормативної бази, відпрацювання конкретних механізмів дії тих чи інших статей Договору. До речі, це передбачається статтею 25 проекту, де йдеться про можливість прийняття, в разі необхідності, додатків до Договору. До роботи над цими документами слід підключитися вже зараз, щоб не зробити тієї помилки, якої ми припустилися під час роботи над проектом Союзного договору.

За інтереси суверенної України треба боротися, відстоювати їх, особливо на етапі вироблення основоположній документів. Ніхто за нас цього не робитиме.

Шановні народні депутати! Ми розглядаємо сьогодні, справді, доленосне питання. Кожен, кому дорогі інтереси суверенної України, не може не враховувати того, що тільки завдяки братерському Союзу народ України був врятований від знищення в роки другої світової війни, територія республіки визволена від фашистських загарбників, а в повоєнні роки народне

господарство України відроджено в небачене короткі строки. Тільки в Союзі РСР народ України зміг об'єднати свої споконвічні землі.

Ми, комуністи, залишаємося вірними Союзу Радянських народів, розбудовою суверенної України будемо зміцнювати Союз, братню дружбу народів - наше величезне надбання.

ГОЛОВА. Слово надається народному депутату Горохівському. За ним виступатиме депутат Дмитришин.

ГОРОХІВСЬКИЙ Л.Т., член Комісії Верховної Ради Української РСР з питань державного суверенітету, міжреспубліканських і міжнаціональних відносин /Бережанський виборчий округ, Тернопільська область/. Шановні депутати! Бездержавність України завжди була джерелом нестабільності у Східній Європі. Тому для обговорення і підписання Союзного договору одного референдуму недостатньо, оскільки Україна повинна бути незалежною державою, мати статус держави, тобто бути рівноправним партнером. Інакше це буде юридичне невмотивовано і вона не буде мати ніякого морального права підписувати і обговорювати цей Договір.

Якщо говорити про сучасну державність, то Україна є колонією, тому що 95 процентів залежить від Москви і нереалізована Декларація про державний суверенітет. Немає власних грошей, немає громадянства, немає армії, немає приватної власності. Якщо конкретно зупинитися на референдумі, то цей референдум також був проведений тенденційно і односторонньо, тому що у бюлетені повинні бути написані й інші питання, наприклад, питання про те, чи хоче

український народ побудувати незалежну державу. Крім цього, референдум проведений на основі спекуляції, на спекуляції політичної незрілості українського народу. Ми знаємо, що ми виховувалися на бездуховності і на ідеях "єдиної неділимої", тобто на ідеї злиття націй. І звичайно інших результатів не можна було й очікувати. Крім цього, якщо зупинитися окремо на варіанті Горбачова Союзного договору, то він суперечить Декларації про державний суверенітет. Він, крім того, науково необгрунтований. Це ініціатива зверху. І коли Комісія з питань державного суверенітету нав'язувала обговорення цього варіанту Союзного договору, то це просто ініціатива зверху, ініціатива нав'язування вірнопідданого виконання волі Москви. Але найголовніше в цій справі - це не визначена мета. Яку мету переслідує Союзний договір: чи підвищення життєвого рівня українського народу, чи збереження імперії? Якщо врахувати сьогоднішню ситуацію, то економіка знаходиться в катастрофічному стані, і до цього якраз призвела централізація влади у Москві і тоталітаризм. Єдиний вихід з цієї ситуації - побудова незалежної держави, коли врахувати, що кожного року понад 120 мільярдів карбованців перераховуються на створення союзної власності. А це також аргумент на користь того, що Україна є якраз колонією. Ці гроші допомогли б вирішити, наприклад, соціальні проблеми. Вся економіка України побудована на імперських принципах, а не на принципах доцільності. Хіба вигідно українському народу мати на своїй території більше як 1000 хімічних заводів і лише 7 процентів використовувати для своїх потреб? Ці заводи отруюють і людей, і землю.

Про імперський характер економіки говорить також і те, що транспортні перевезення в цілому по Союзу в кілька разів перевищують

усі транспортні перевезення в цілому світі. Екологічну катастрофу на Україні можливо було б вирішити, націоналізувавши всю союзну власність.

Імперія принесла народу бездуховність. Ми виховувалися на засадах марксизму-ленінізму, на ненависті до класового ворога. Нас вчили забувати свою рідну мову, проводячи тотальну русифікацію. Але Союз існує, виникає реальна потреба його демонтажу мирним і безболісним шляхом. Гарантом підписання і реалізації горизонтальних міжреспубліканських угод і буїв демонтаж Союзу як імперії. Адже такі центральні органи як пост Президента, Верховна Рада СССР заважають реалізації цих міжреспубліканських угод.

Відмова від Союзного договору веде до демілітаризації. Якщо ми підпишемо цей Договір, то ніколи не матимемо своєї державності. Може статися соціальний вибух через невирішення багатьох соціально-економічних проблем.

З усього цього можна зробити єдиний висновок, що метою підписання Союзного договору є збереження імперії. І можна, з певністю сказати, щи хочуть підписати цей Договір у Верховній Раді члени КПРС, які обіймають відповідальні посади, і великодержавні шовіністи.

Підписання Союзного договору буде злочином проти українського народу. І за це доведеться відповідати перед Україною.

Дякую за увагу.

ГОЛОВА. Слово надається народному депутату Дмитришину. За ним виступатиме депутат Танюк.

ДМИТРИШИН Я.І., член Комісії Верховної Ради Української РСР з питань культури та духовного відродження /Луцький виборчий округ, Волинська область/.

На думку більшості депутатів волинської групи при визначенні підходів до проекту Союзного договору ми неодмінно повинні врахувати наступні важливі обставини.

По-перше, те, що наш народ уже має гіркий досвід укладання подібних договорів. Зокрема з Росією у 1654 році, коли напередодні його підписання Україна мала всі атрибути суверенності, а після підписання втратила їх. А Союзний договір 1922 року /знову те саме/ позбавив Україну суверенності, здобутої у нелегкій борні, і перетворив її на звичайну колонію.

По-друге, маємо усвідомлювати, що підписання нового Договору у запропонованій редакції матиме надзвичайно негативні наслідки для майбутнього розвитку української держави та життя її народу. Підтвердженням цього в повна невідповідність суті цього документа його назві. Мається на увазі Договір про Союз Суверенних Деркав. Але в першому абзаці сказано про те, що "кожна республіка - учасник Договору в - знову ж таки - суверенною державою". Бо суверенітет - це незалежність держави, що полягав в її праві самостійно розв'язувати всі внутрішні і зовнішні проблеми, без втручання іншої держави, Суверенітет виникає одночасно з державою. Він в її необхідною політичною та юридичною ознакою. А що має віддати Україна у відання союзного центру із своїх атрибутів суверенності?

З огляду на те, що проект Союзного договору опублікований із запізненням, я хотів би звернути увагу громадян України, зокрема громадян Волині, на основні моменти. Виявляється,

100

що всі свої найважливіші державні функції Україна мав віддати центру.

За союзним центром: питання оборони, оголошення війни, укладення миру, керівництво всіма Збройними Силами, єдиний порядок призову. Але, за даними економістів, нині Україна витрачає на Збройні Сили Союзу близько 15 мільярдів карбованців, а витрати на власні Збройні Сили /хоча б такі, як у Німеччині/ були б у 10 разів меншими. За центром залишається організація керівництва розробкою і виготовленням зброї та військової техніки. Це весь військово-промисловий комплекс, що нині існує і, безсумнівно, буде збільшуватися. Він, до речі, непідконтрольний Україні, але знищує нашу землю, воду, ліси, поглинаючи матеріальні ресурси: нафту, газ, метал. До речі, близько 50-70 процентів саме цих ресурсів іде на військові потреби. За союзним центром - державна безпека і координація діяльності КДБ України. Вважаємо під словом "координація" повний диктат центру.

За союзним центром - уся зовнішня політика, зовнішньоекономічна діяльність та й знову ж таки координація цієї діяльності України - аби валюта надходила до Москви, а Україна й надалі просила б кошти на проживання. Водночас зазначу, що від зовнішньоекономічної діяльності Україна має /за даними економістів/ близько 3 мільярдів доларів щорічно. Але ці кошти осідають у Москві. У сфері відання Союзу РСР - єдина валюта, єдині фінанси, кредити, золотий, алмазний фонди в Москві. Це повна економічна залежність України від центру.

101

За союзним центром залишається дослідження космосу /за даними економістів у 1967 році ці витрати становили близько ЗО мільярдів доларів - сума більша за всі витрати усіх країн, що займаються космосом/, системи зв'язку, інформації, єдина союзна енергосистема, транспорт усіх видів і газонафтопровідний. На нашу думку, це для того, щоб у будь-який час мати змогу перекрити Україні крани, якщо вона дозволить собі якісь "вольності" щодо союзного центру. Так уже було, зокрема, в Прибалтиці.

Єдина митниця теж залишається за Союзом - щоб не мала Україна захисту свого внутрішнього ринку, економічного простору, а валютні надходження осідали тільки в Москві.

Таким чином, у результаті має бути створена "суверенна наддержава - СРСР" над суверенною державою Україна.

Конституція СРСР повинна була б стати панівною, над Конституцією України, закони СРСР у межах цих перелічених велетенських повноважень будуть чільними над законами України. Верховна Рада СРСР - над Верховною Радою України, Кабінет Міністрів - над Кабінетом Міністрів України, і нарешті Президент СРСР - над Президентом України.

А ще й про власність СРСР. Вона теж повинна бути на території України: в усіх цих велетенських сферах повноважень союзного центру.

Ось такий пропонується нам Союз, який інакше як імперським назвати неможливо, а Україні в ньому гарантована участь суверенної колонії.

Справжня далекоглядна мета запропонованого Горбачовим Союзного договору цілком очевидна - будь-що зберегти від

102

розпаду останню в світі імперію.

Не потрібен ні Україні, ні її народу, на наш погляд, такий кабальний Договір. Натомість Україні: потрібна незалежність повна і ніким не обмежена, як це визначено в її Декларації.

Цілком не обгрунтованими є твердження, що здійснення справжнього суверенітету України призведе до розриву економічних, політичних, культурних чи інших життєво важливих зв'язків.

Україна вже уклала договори з більшістю республік і продовжує укладати, і буде поперед інших держав світу. Але. важливо одне - без диктату і без участі центру. І не варто, на мою думку, марнувати час на обговорення цього Договору.

ГОЛОВА. Слово надається народному депутату Танюку. Після нього виступатиме депутат Чепурний.

ТАНЮК Л.С., голова Комісії Верховної Ради Української РСР з питань культури та духовного відродження /Ватутінський виборчий округ, м. Київ/. Глибокошановні депутати! Проаналізувавши ново-огарьовський проект Союзної угоди, Комісія з питань культури та духовного відродження одностайно дійшла висновку, що він значно консервативніший за всі попередні варіанти.

Найгірше те, що цей проект демонстративно не враховує різні рівні економіки, ресурсів, ринкові ситуації в республіках: навіть попередні фінансові викладки свідчать про те, що рівень життя в одних республіках піде вгору, в інших - так само різко впаде.

Зокрема. Україна /і тут немає сумнівів/ втратить і на

103

рівні зарплатні, і на ціні товарів, і на пенсіях /як ми бачили вчора відносно села/, і на добробуті, і на культурі. На нас чекають злидні, розруха, фінансовий колапс, залиття нашого ринку і без того здерев'янілим союзним карбованцем: ціни вже до Нового року підскочать на 150-200 процентів.

Виграв чиновник, програв народ. Як і всі нормальна люди, ми, діячі культури і мистецтва, теж прагнемо спільного, тобто ширшого ринкового простору. Але спроби економічного шантажу в боку центру і політичного тиску з боку нашої славної партократії свідчать про неякісність пропонованої нам угоди.

До хорошої справи на налигачі не ведуть. І не треба підміняти поняття /підписувати чи ні/, бо народ, мовляв, висловився за Союз. Важливо, що підписувати - угоду чи кабалу. Парадокс, але в разі підписання наша доля залежатиме не від 53-мільйонного народу, а від позиції, скажімо, Північної Осетії чи іншого новоутворення. Адже суб'єктом нового Союзу можуть стати не лише республіки союзного статусу, а й їхні складові частини. Нонсенс! Для себе Союз взяв за правило не садовити за європейський стіл Україну, оскільки, мовляв, вона складова частина. Щодо тиску на 9 /прошу, посуньтеся/ складова частина республіки має такий же один голос при голосуванні, як і вся республіка. Це крутійство нагадує староримську ідею "розділяй і владарюй!" і створює небезпеку навколо Договору. Проект суперечливий юридично. Початкова теза "про новые начала" суперечить ідеї "сохранения Союза" у невизначеному історичному майбутньому. І вже зовсім неприпустима ідея безстроковості угоди. Навіть Аляску запродала Росія на 99 років, а не назавжди. І що з того вийшло? Чи, ми вже на віки-вічні відмовимось від утворення в

104

центрі Європи Української незалежної держави?

Визнання перехідного і неостаточного характеру союзної угода в найважливіший урок, що його винесли народи СРСР зі свого страшного минулого. Неодмінний процес досягнення народами Союзу повного самовизначення наділяє угоду виключно тимчасовим сенсом. До речі, остаточність угоди обумовлює необхідність врахувати це і в статті 14 про строїш обрання Президента Союзу, якщо такий Президент взагалі потрібен.

Відповідно до тексту угода її учасниками можуть бути лише суверенні держави. Тому існуючий Союз аж ніяк не може бути суб'єктом угоди. Тобто вона мала б реалізуватись за принципом 9 + 0, а не 9 + 1. Я не знаю суверенної республіки в мехах Кремля і Садового кільця. Навіть місто Москва має сьогодні свій уряд.

На сторінці 7 відсутній текст про контроль за продажем військової техніки, за виробництвом і збереженням ядерної зброї: це категорично суперечить проголошеному Україною намірові "стати в майбутньому постійно нейтральною державою, яка... дотримується... неядерних принципів".

Нічого не сказано про можливість відміна республіками указів Президента СРСР, які порушують їх суверенітет і завдають збитків їхнім народам. Відповідальність центру за це не передбачена.

Ще приклад: "Кабінет Міністрів, - цитую, - несе відповідальність перед Верховною Радою СРСР". І все. Знову - сумнівна політична гра; діяльність Кабінету розгортається на територіях суверенних деркав, отже, він мав би нести відповідальність і перед їхніми Верховними Радам, перед народами цих республік. Оскільки це стало б юридичним нонсенсом, то з цього випливає,

105

що Кабінет Міністрів у своїй тотальній надбудові над суверенними урядами республік - зовсім непотрібний, його функції можуть бути звужені до координаційних. У сьогоднішньому ж варіанті Угода перетворюється на договір не між суверенними державами, а між провінціями "единой и неделимой" держави. Проект передбачав єдину судову систему, єдиний прокурорський нагляд, єдину кредитно-фінансову систему, - отже, здрастуйте, наші старі українські залатані штани з сімдесятьма соціалістичними дірками! Прощай, відродження, прощай, культуро! Культура знову поділиться на дві частини: "культ" і "ура" Дому? Новій "єдності" - "советскому народу?" / Який же це Союз держав? Це - відновлена суперцентралізована держава, в якій суверенітетові України немає місця. Передбачено все, навіть єдину офіційну мову /звичайно, російську!/, - що суперечить Законові про мови в Українській РСР. Це - новий виток денаціоналізації, русифікації, занедбання прав національних меншин, культурне самознищення. Але не сподівайтеся, панове опоненти, самовизначення; українська культура, українські культурні діячі не пустять собі кулю в скроню, як це зробили 1933 року Микола Хвильовий, Микола Скрипник та інші націоналкомуністи. Ми не допустимо нового голодомору! Не допустимо повернення до нових "сталінських артеків"! Ми не станемо українською зоною оновленого соціалістичного суверенного ГУЛАГу, де Пуго і Язов ллють кров у Прибалтиці та Вірменії, а "справедливий" Президент досі не може посадити на лаву підсудних антиконституційні комітети національного порятунку. І при цьому шеф КПУ добродій Гуренко заявляє: "Розбудовою суверенної України ми будемо зміцнювати Союз!" Заздрю еквілібристам, які вміють танцювати на дроті, вони в будь-якій ситуації вміють тримати рівновагу, але, повірте мені, я не хотів би стояти в цей час під тим дротом...

106

Адже ще Ленін, на вірність якому ви, шановні апостоли КПРС, день і ніч присягаєте, писав: "Образование национальных государств правило в опыте всемирной истории, и другое толкование демократического принципа в национальном вопросе есть измена и забвение всей истории!" /Ленинский сборник, том XXX, сторінка 65/.

То кого ж ви так нещадно зраджуєте у цій залі, тут, перед оком телекамер, - свого бога, демократію чи український народ?

Абсурдним є впровадження поряд з Договором - Конституції Союзу: навіть дитині зрозуміло, що будь-яке розшифрування і розжовування Договору у Конституції СРСР може стати спробою його "корекції", а такий гіркий досвід ми вже маємо.

Неприпустимою є двоканальна система податків. Це, безумовно, знизить економічний потенціал республіки і створить можливість економічного шантажу відразу, тільки-но ми спробуємо реалізувати наш Закон про економічну самостійність. Крім того, це суперечить Законові, який ми прийняли позавчора, де чітко сказано, що податкова політика є винятковим правом УРСР на її території.

Нонсенсом в юридичному сенсі є поняття "союзна власність". Хто буде власником? Адже йдеться не про юрисдикцію в межах Договору, а саме про власність! Отже, на території союзних республік знову плануються невизначені зони не нашої власності? Де гарантія, що вони згодом силоміць не розширяться: не поглинуть так звану "республіканську власність", а заразом і республіку з її суверенітетом?

Теза: кожна республіка - суверенна держава, а Союз - теж суверенна держава - несумісна з юридичною логікою, тут її вже не раз було піддано критиці, я не хочу повторюватися.

107

Тільки скажу про один аспект. Цитую: "Державі, які утворюють Союз - повноправні члени міжнародної спільності... Мають право укладати міжнародні угода, не порушуючи міжнародного зобов'язання Союзу". Але ж це - і є обмеження наших прав у міжнародній політиці! Ми вже напівфікційно були членом ООН, якого не допускали до участі в переговорах. Ганебна позиція, за якою в гостях у нас може перебувати делегація в незалежної Республіки Кабо-Верде /вчора ми вітали цих симпатичних африканців/ з населенням у кількасот тисяч чоловік, а ми, 53- мільйонний народ, не маємо права сісти біля Горбачова за "круглий стіл" у Парижі чи Відні, і навіть просто повноважне приїхати до тієї ж Кабо-Верде чи мати там українську амбасаду!

А питання про вихід із Союзу? Перепон для входу - немає жодних. Але тоді не мусить бути і жодних перепон для виходу. Єдина умова - виключна добровільність республік. Проте вивчіть Договір, і ви побачите, якими застереженнями обставлено такий вихід. Отут він, цей Договір, увесь, як на долоні: туди - на налигачі, навіть на інвалідній економічній колясці, навіть із позбавленням прав. Звідти можна повернутися лише мертвим, як із зони...

А стаття 2 угоди? Всупереч Декларації, котра ляше гарантує громадянинові УРСР право на союзне громадянство, вона зобов'язує всіх в Україні на подвійне громадянство. Примусове громадянство СРСР призведене до масового виходу громадян із Союзного підданства, зокрема - в Галичині, де чітко проголосували за невходження до унітарного Союзу Пуго-ЯзоваПавлова. Не розумію, навіщо пхати моїм славним галичанам зелену жабу в рота, вони ж не французи, жаб не їдять... Висновок: представлений проект Договору навіть при попередньому аналізові не відповідав Декларації про державний суверенітет і Закону про економічну самостійність України. Годі й сумніватись, що мусимо також прорахувати всі економічні вигоди і невигоди від того, що ми "вступило туди, не знаю, куди", і "одержимо те, не знаю, що".

108

Автори проекту мусять надати республіці економічнофінансове обгрунтування угоди. Викладки Павлова мають бути доповнені викладками Фокіна, щоб члени парламенту і народ України могли зважити обидві позиції. Нарешті, народ при опитуванні висловив свою думку - він хоче незалежної України на засадах Декларації. І це для нього - єдина умова входження до спілок з іншими державами. А те, що нам пропонують вробити зараз, миттю, на бігу

- є політична гра, фікція, спроба примусити нас на догоду чиновному центрові відмовитись від розбудови суверенної Україні. Тому ми підтримуємо рішення Президії Верховної Рада про те, що слід віддати Договір у комісії, доручити АН УРСР опрацювати його, внести у вересні на обговорення і вважати чинним тільки в тому разі, якщо за нього проголосує конституційна більшість парламенту.

Там же, хто аж надто поспішає, і, як от, приміром, пані Остроущенко наполягає на швидкому, негайному вирішенні, хочу сказати, що мені дуже шкода мудрих кроликів з вашого парламенту, які, закривши вуха й очі, умовляють нас якнайшвидше, "задравши штани", бігти за Президентом СРСР, бігти, як той Тарелкін, попереду прогресу з лакейським підносом, на якому написано "Чего изволите-с?"

Повірте, ми - все-таки величезна країна в центрі Європі, і не мусимо цього робити.

Не треба обдурювати наш народ, обіцяти йому золоті горі. Гадаєте, "обіцянка - цяцянка, а дурневі - радість"? Ні! Україна ніколи більше не ходитиме ані в дурнях, ані в прохачах милості. Ми для цього надто велика держава. І нехай наші мудрагелі, які поспішають до Москві на поклін, частіше згадують той дитячий віршик про мудрого Кролика, який дуже хотів дружити з Удавом: "Він контакту з Удавом нарешті добився! Та не знає ніхто, де той Кролик подівся".

ГОЛОВА. Слово надається народному депутату Чепурному. За ним наступатиме депутат Матвієнко.

ЧЕПУРНИЙ А.Г., голова Комісії Верховної Ради Української РСР з питань агропромислового комплексу /Куп'янський виборчий округ, Харківська область/. Уважаемый Леонид Макарович,

109

уважаемые депутаты! Вчера состоялось заседание Комиссии по вопросам агропромышленного комплекса, правда, не в полном составе /половина депутатов была на заседании депутатского клуба/. Но те депутаты, что были на заседании комиссии, обсудили проект постановления, который предложил Президиум Верховного Совета сегодня. Проголосовали единогласно за этот проект постановления и поручили мне сегодня от этого состава комиссии изложить, как мы видим дальнейшую реализацию Договора. Нет никаких сомнений в том, что Комиссия по вопросам агропромышленного комплекса видит дальнейшее развитие нашей истории в подписании Союзного договора, в этом сомнений нет никаких. Но о путях подписания я постараюсь сегодня сказать.

Уважаемые депутаты! Я считаю, что вера людей в счастье в принципе безгранична. Особенно, если это счастье обещанное и вот-вот его можно ухватить за хвості Я хочу провести маленький исторический экскурс в нашу историю. Как получилось, что мы провели революцию, ради чего? Ради того, чтобы наш народ жил лучше. И люди верили в это счастье. И гражданская война, которая пролила море крови, только ради этого велась, чтобы мы, рабочие и крестьяне, стали хозяевами своей страны и наш труд был на 100 процентов отдан нам. И мы верили в то, что это счастье придет.

Сталинские обещания счастья провели в величайшей стране мира индустриализацию. Эти обещания замешаны на огромном количестве крови неугодных Сталину людей, замешаны на

110

жесточайшей эксплуатации крестьянина, за счет которого он проводил индустриализацию страны. Вера и обещания товарища Хрущева, которого мы называем "черно-белым человеком", состояли в том, что нынешнее поколение будет жить при коммунизме, Брежневские обещания заключались в пятилетке качества; после выполнения этой пятилетки страна пойдет семимильными шагами вперед, лучше начнем жить. После этого экономика должна была стать экономной. Следующая пятилетка - тоже обещания, что завершится эта пятилетка. И люди все верили, верили и верили.

И мы с вами, когда сражались или боролись за свое представительство в этом парламенте, тоже в своей программе использовали огромное количество обещаний. И это были обещания счастья народу, что наш народ в результате нашей деятельности в этом парламенте будет жить лучше.

Так вот я анализирую. Почему же все обещали, а сегодня мы обливаем всех грязью? Сталина, Хрущева смешали с дерьмом, Брежнева тоже обливаем. Сегодня провалилась перестройка, мы ухе Горбачева обливаем, как хотим, и если бы человек ушел в небытие, мы бы на этом кончили. Кто-то другой повернул бы уже перестройку в другую сторону, в рыночные отношения.

И опять обещаем перестроить жизнь, обеспечить счастье народа. Все время обещаем счастье, и мы обещали. Но все почемуто, извините, облитые грязью. Так вот, мы сегодня должны поступить, мне кажется, так, чтобы нас потом народ не облил грязью.

Мы так должны сегодня сработать. Поэтому я хочу сказать, что этот Договор мы должны подписать

111

с чистой совестью, с уверенностью, что он нашим людям, народу Украины принесет счастье, благополучие, мир. Мы должны так подписать. Имеем ли мы право сегодня голосовать за этот Договор, проект которого нам предложен? Мы уверены в том, что после подписания станет лучше жить украинский народ? Я лично не уверен.

Все это политически... Не надо, не надо, я не настолько политик, чтобы интуитивно проанализировать этот Договор. /Оплески/.

Поэтому я считаю, что проект постановления Президиума Верховного Совета нам нужно сегодня принять. Народ нас избрал как своих политиков. Следует проанализировать политическую сторону этого Договора на соответствие с Декларацией и Законом об экономической самостоятельности, поручить Правительству привлечь грамотнейших экспертов, ученых Академии наук, которые рассмотрят этот Договор постатейно, чтобы он принес украинцам выгоду, то есть, чтобы они стали лучше жить, чем мы сегодня живем, чтобы этот Договор гарантировал украинскому народу использование его труда на его пользу и развитие Украины.

И если мы настолько богато заживем, что сможем кому-то после этого помогать, так пусть украинский народ проявит милосердие в результате своего могущественного труда и пусть за нас это не делает кто-то другой.

112

Поэтому я, выражал волю своей комиссии, хочу сказать: давайте сегодня меньше обсуждать это дело и перейдем к более важным делам. А проект Договора передадим для тщательного анализа и с политической и с экономической точек зрения. Спасибо.

ГОЛОВА. Слово надається народному депутатові Матвієнку. За ним виступатиме депутат Чучук.

МАТВІЄНКО А.С., голова Комісії Верховної Ради Української РСР у справах молоді /Бершадський виборчий округ, Вінницька область/. Шановний Голово, шановні депутати, шановні виборці! За дорученням Комісії у справах молоці дозвольте передати думку більшості членів комісії, з якою співпадав і моя власна.

Перш за все, комісія підтримує висловлені міркування, що Верховна Рада не має морального права не підкорятися волевиявленню переважної більшості народу України щодо побудови нового Союзу на засадах Декларації про державний суверенітет. А тому тупцювання, а тим більше задкування на шляху вирішення цього питання нами не підтримуються.

Виходячи з цього, ми вважали б за доцільне вести дискусії на сьогоднішньому засіданні лише з питань змісту Договору і термінів його підписання, а не з питання бути Союзу чи ні.

113

Що стосується змісту. На думку комісії, це історичне і визначальне для долі народу України рішення з об'єктивних і суб'єктивних причин сьогодні ми не можемо і не маємо права прийняти. Аргументуючи таке рішення, торкнуся того, про що менше йшлося з цієї трибуни.

Фактично рік певні сили, грунтуючись на політичних переконаннях, нас водять по колу, і ми не просунулися в жодному напрямку. Політична корида нас занадто захопила і відірвала від необхідності глибокого аналізу і зважених рішень. Все це схиляє до переконання в тому, що ведеться велика і не зовсім чесна політична гра на всіх рівнях, починаючи з самого верхнього, ім'я якому - "+1". А основній масі депутатів разом з народом - нам з вами - відведена роль мобільної так званої декорації. Даруйте, але до сьогоднішнього дня наші зусилля щодо визначення майбутнього України відверто більше базуються на інтуїції, ніж на аргументах.

Про серйозний підхід до цього питання можна було б говорити й сьогодні, якби створені нами комісії з цього питання, парламентські політичні угруповання представили науково обгрунтовані серйозними економічними, політичними, соціальними розрахунками моделі розвитку України в Союзі чи в умовах, скажімо, практичної реалізації самостійності, у вигляді повного державного відокремлення. Ні одного, ні другого ми не маємо. Сьогодні ми агітуємо один одного вигідними політичними позиціями, однобокими фактами, що не личить державі, яка претендує на рівень європейської цивілізації.

114

Тим самим ми дуже некоректно поводимо себе по відношенню до нашого народу, ім'ям якого так звикли прикриватися, тому що він також не мав можливості знати реальні наслідки нашого кроку в той чи інший бік. Його симпатії чи антипатії до Союзу визначаються минулим або сьогоднішнім днем. Визначальними, на наш погляд, повинні бути гарантії перспективи. Такі гарантії сьогодні ніхто не проголошує.

Щодо строків підписання Договору. Кожен день зволікання, на нашу думку, продовжує той стан невизначеності, який посилює економічний занепад і політичну стагнацію. Ми змушені якнайшвидше відважитися на рішучий, але, ще раз підкреслюю, глибоко поміркований крок.

Що пропонує наша комісія? Нам розданий проект постанови і хотілося, щоб сьогодні ми висловили свою точку зору стосовно цього проекту. Ми вважаємо за необхідне підтримати в цілому за змістом, але не за визначеними термінами проект постанови, запропонований Президією.

Крім того, ми вносимо до проекту постанови доповнення - доручити Кабінету Міністрів підготувати принаймні три моделі можливого розвитку України.

Перше. Що нас чекає у випадку фактичного виходу України з економічної, політичної, державної системи Союзу РСР.

Друге. Що нас чекає, якщо і далі в Радянському Союзі відбуватиметься стихійний розпад усіх зв'язків.

Третє. Які можуть бути оптимальні варіанти розвитку України в умовах нового Союзу.

Головний критерій оцінки можливих шляхів лише один - вигода, яку отримає народ України.

115

Зазначені моделі та аналіз повинні бути підготовлені в письмовому вигляді, містити конкретні цифри і факти, обгрунтовані прогнози. І лише після цього проблему Союзного договору можна було б ще раз розглянути в комісіях. Інакше ми і надалі товктимемо воду в ступі, що ми практично і робимо на нашому пленарному засіданні.

До речі, крім Уряду такі розрахунки могли б представити парламентські фракції. Для проведення роботи слід було б виділити 15-20 днів, а для вирішення цього надзвичайно актуального питання можна було б іти на те, щоб зібрати спеціальне засідання Ради. Інакше нам буде соромно за рівень прийнятого парламентом історичного рішення.

Доцільним вважали б у постанові звернутися до Президента Союзу з проханням передати в розпорядження Верховної Ради та Кабінету Міністрів республіки економічні й політичні обгрунтування запропонованих нам документів і надати можливість представникам Уряду республіки ознайомитися з повною інформацією, необхідною для нашого вибору.

Якщо такого обгрунтування не існує /але певен, воно є /, або ми отримаємо відмову, у нас буде повне моральне право розглядати проект Союзного договору у терміни, які проситиме республіканський Уряд з урахуванням необхідності підготовки відповідного аналізу власними силами.

І ще одне. Строки підписання залежать не лише від України. Теоретично не виключена можливість, що вісім республік укладуть Договір без нашої участі і ми будемо змушені або приєднуватися до вже укладеної угоди, або йти якимось іншим шляхом, на який ми не отримали згоди громадян України.

116

А тому вважаємо за доцільне звернутися до інших республік з проханням зважити на наші пропозиції щодо термінів підписання і підготовчої роботи над Союзним договором.

Я просив би підтримати проект постанови з цими доповненнями. Що ж до схвалення тексту, внесеного на розгляд нашої сесії Договору, то вважаю такий крок сьогодні передчасним.

І останнє. Комісія має і готова внести ряд конкретних поправок до запропонованого варіанту Союзного договору. Я не хочу займати час їх перерахуванням, ми подамо пропозиції до комісії. Але якщо ми матимемо інші документи, іншу фактичну базу, можливо, у нас з'являться додаткові пропозиції. Тому сьогодні обговорювати конкретні питання завчасно.

Разом з тим ми не розуміємо, чому відхилено значну частину зауважень комісії, які вносилися попередньо, ще в квітні. Через те просимо робочу групу, яку ми сьогодні повинні, очевидно, обрати, повернутися до тих пропозицій, зробити традиційну порівняльну таблицю і обговорити документи у традиційній для нас формі.

Дякую за увагу.

ГОЛОВА. Слово надається народному депутату Чучуку. Потім виступатиме депутат Дурдинець.

ЧУЧУК М.Є., голова підкомісії Комісії Верховної Ради Української РСР у правах людини /Центральний виборчий округ, Івано-Франківська область/. Шановні народні депутати! На превелике нещастя, привид, який довго бродив по Європі, волею долі

117

поселився у нас на досить тривалий час. Результатом цього стало тільки те, що капіталізм по сьогоднішній день стоїть на краю прірви і з німим подивом дивиться, що ж ми там внизу робимо. Звичайно, є багато інших причин того жалюгідного стану, в якому перебуває Україна.

Але чи не найважливіша з них - відсутність власної держави. Я не кажу суверенної держави, бо поняття "держава" уже містить в собі суверенітет і неподільність влади.

Сьогодні немає сумнівів, що Україна не володіє ні внутрішнім, ні зовнішнім суверенітетом, а отже, не є повноцінною державою. Про це, до речі, нам люб'язно повідомила в цьому ж залі леді Тетчер, пояснивши, що Великобританія не може укладати угоду з Україною, так само, як і з штатом США. Про це свідчить і ганебна історія того, як державна, з дозволу сказати, делегація Української РСР не змогла добитись участі в паризькій нараді... /нерозбірливо/.

Про це не забувають нагадувати і союзні вожді - Горбачов та Павлов. Перший своїм зорепадом доленосних указів, які доводять до істерики навіть загартованих розвинутим соціалізмом господарників, а другий - широкомасштабною вівісекцією населення в галузі фінансів, цін та митних тарифів. Я вже не кажу про те, наскільки ми всі з вами. "запугані", "закрючковані", "з'язвлені" і "затрублені".

Статус Української РСР на міжнародній арені сьогодні можна визначити як похідна та підлегла держава, формація на зразок колишнього Західного Берліна.

Верховна Рада Української РСР, прийнявши Декларацію про державний суверенітет, взяла курс або, у всякому випадку, заявила, що взяла курс на побудову справді незалежної

118

держави.

Давайте ж проаналізуємо, чи буде Україна державою в разі підписання сьогоднішнього варіанту Союзного договору.

Федерація і суверенітет її суб'єктів так само, як і суверенна держава у складі іншої суверенної держави, - речі несумісні. Або федерація, або суверенітет. Для маскування міфу про незалежність республік у складі СРСР спочатку винайшли термін "соціалістична федерація", тобто якесь небувале в історії людства утворення, яке буцімто забезпечує суверенітет суб'єктів федерації. Надалі це утворення виявилося унітарною державою, "государством Российским", інтереси якого по сьогоднішній день захищають московські генерали та деякі депутати від України.

У теперішньому проекті Договору хитромудрі вчені уми видумали інший варіант колеса. Суб'єкти федерації незалежні, але частину своїх суверенних прав добровільно і з піснею делегують центру. Тобто мова йде знову ж таки про класичну федерацію, у якій республіки будуть мати стільки ж незалежності, як, скажімо, землі у Німеччині.

Таким чином, як би вони не припудрювали маску оновленого Союзу суверенних республік, з-під неї явно проступає до болю знайома імперська пика.

Виходячи із сказаного, абсолютно абсурдною є також ідея про можливість існування однієї суверенної держави в складі іншої держави. Вождь світового пролетаріату Володимир Ленін

119

свого часу писав, що двох влад у державі бути не може - або існує держава з єдиною суверенною владою, або держави просто не існує. А казки про якесь делегування повноважень давайте залишимо тим, хто вірить, що можна делегувати своє право дихати іншій особі.

Щодо розмежування повноважень між центром і республіками.

Оголосивши себе шістнадцятою республікою, союзні органи влади внесли остаточну ясність в питання, де знаходиться метрополія, яка довгі роки гнітила союзні республіки.

Справді, розглядаючи традиційне поняття неоколоніалізму з цієї точки зору, ми побачимо, що Союз завжди ставився до республік як до колоній. Ось як трактується поняття неоколоніалізму.

Неоколоніалізм спрямований на забезпечення експлуатації людських і природних ресурсів шляхом розвитку переважно добувної і обробної промисловості, розміщенням в республіках трудомістких, матеріаломістких, екологічно шкідливих виробництв.

Неоколоніалізм вдається до використання таких методів, як нееквівалентний обмін, мілітаризація, укладення нерівноправних договорів, розпалювання міжнаціональної, міжрелігійної, міжреспубліканської ворожнечі, провокування прикордонних конфліктів, дестабілізація прогресивних режимів аж до підтримки внутрішньої контрреволюції або агресії ззовні.

Ідеологічною платформою неоколоніалізму є проповідь взаємозалежності, взаємної вигоди і партнерства. Основа неоколоніалізму - це економічна експансія в поєднанні з методами політичного,

120

ідеологічного та військового тиску. Я ще раз підкреслюю, що все тільки-но сказане, не є антикомуністичними лозунгами, а є викладом енциклопедичних роз'яснень поняття неоколоніалізму. Пригадавши події в Тбілісі, Баку, Прибалтиці, зваживши структуру нашої промисловості, в якій група "А" домінує, ступінь мілітаризації економіки суспільства, занижені закупівельні ціни на сільськогосподарську продукцію, страхітливі масштаби забруднення середовища, Чорнобиль та багато іншого, неможливо не дійти висновку, що наша республіка - одна з колоній СРСР, яка служить для задоволення глобалістичних амбіцій та корпораційного благополуччя порівняно малочисельної касти союзного, державного та комуністичного чиновництва.

Підписавши пропонований варіант Союзного договору, ми ніколи не зможемо створити національну економіку. Де ви бачили державу, яка не контролює фінансово-кредитну політику, на території якої якась інша держава збирає податки? Де ви бачили державу, яка не здійснює грошової емісії, не має золотого та валютного фондів, не керує об'єктами енергетики на своїй території? А, що таке координація зовнішньоекономічної діяльності республік, то ми бачимо з опублікованого вчора Цивільного кодексу, де чорним по білому надруковано, що порядок "заключения и исполнения внешнеэкономических сделок, обращения валютных ценностей" регулюються Цивільним законодавством Союзу РСР. Ось вам і координація, і справжня самостійність республіки.

На мій погляд, головна хиба нашого підходу до розгляду Договору полягає в намаганні виробити уніфікований, універсальний варіант для всіх республік. Об'єктивна реальність свідчить,

121

що це неможливо. Договір можливий тільки асиметричний. Якщо таджики чи узбеки хочуть, щоб по їхніх кишлаках ходили союзні збирачі податків і витрушували з кишень халатів останні мідяки, це їхня справа. Ми ж повинні домогтися реального суверенітету України, а стосунки з іншими державами будувати на основі конкретних дво- чи багатосторонніх угод.

Можемо сказати і про те, що теперішній проект не передбачав ніяких реальних гарантій суверенітету республік. Хочу ще раз нагадати шановним депутатам-комуністам слова Леніна: "Право есть ничто без аппарата, способного принуждать к соблюдению норм права". Саме цей апарат і віднімає у республік проект Союзного договору, перетворюючи права республік у порожню декларацію.

Верховна Рада України перед лицем свого народу не може писати чолобитну до Москви, а повинна урочисто проголосити слова правди і справедливості. Віднині і довіку Україна стає самостійною, ні від кого не залежною, вільною, суверенною державою українського народу.

Так, референдум засвідчив бажання людей жити в Союзі Суверенних Держав. Але проект Договору свідчить про те, що нам пропонують зовсім не Союз, і ні про які держави, крім московської, мова не йде.

Тому пропоную:

По-перше. Проект Союзного договору відхилити.

По-друге. До прийняття Конституції України і досягнення реальної незалежності утримати це втягування республіки в будьякі блоки Союзу.

І по-третє. Визнати Союзний договір 1922 року таким, що втратив силу для Української РСР, таким, що суперечить Декларації

122

про державний суверенітет і законодавству України.

Шановні народні депутати! В мене залишилася хвилина, і я хочу за цю хвилину зачитати вам резолюцію мітингу-протесту, який відбувся тільки-що на площі, недалеко від нас.

"Ми, учасники мітингу "Ні - Союзному договору!", що зібралися на майдані біля будинку Верховної Ради, обурені намаганнями імперського центру у силовий спосіб нав'язати Україні новий кабальний договір. Висловлюємо свій протест проти дії міліції, ЗМОПу, котрі вдалися до насильства проти учасників мітингу, застосувавши до них кийки і "черемху". Серед побитих є народні депутати, зокрема Дарницької райради міста Києва - Чунаєв Олександр Едуардович, Радянської райради - Захарук Ганна Петрівна.

Закликаємо народних депутатів України не забувати про результати опитування українського народу та його волю до незалежності. Вимагаємо відхилити запропонований новоогарьовський варіант Союзного договору, відстоювати волю нашого народу до незалежності і побудови власної держави".

Дякую.

ГОЛОВА. Слово надається народному депутату Дурдинцю. За ним виступатиме депутат Волковецький.

ДУРДИНЕЦЬ В.В., голова Комісії Верховної Ради Української РСР з питань оборони і державної безпеки /Бобринецький виборчий округ, Кіровоградська область/. Шановні народні депутати! Шановний Леоніде Макаровичу! Настав той історичний момент, коли кожен народний депутат повинен зробити свій вибір, чітко визначити свого позицію так, як це було зроблено виборцями під час всесоюзного референдуму і республіканського опитування 17 березня,

123

щоб було ясно, хто за який Союз, а хто взагалі проти Союзу.

Якщо неупереджено проаналізувати всі виступи на сесії Верховної Ради, засіданнях її Президії, в засобах масової інформації, на мітингах і різного роду публікаціях, то можна прямо сказати, що тема Союзного договору, долі України в складі Союзу РСР була в центі уваги. І це зрозуміло, адже вирішується доленосне питання для народу України. Логічним продовженням цього є і сьогоднішня гостра дискусія.

Комісія з питань оборони і державної безпеки обговорила проект Союзного договору, внесені депутатами конкретні пропозиції, спрямовані на чітке формулювання статей, які відносяться, в першу чергу, до розмежування сфери віддання, а правильніше, повноваження Союзу і суверенних держав з оборони і державної безпеки.

Залишаючи за Союзом принципи повноважень у сфері оборони, безпосереднє управління збройними силами, можна було б записати про право суверенних деркав на власні військові формування, зокрема внутрішні війська, як це і визначено в нашій Декларації. За цих умов не буде потреби направляти підрозділи внутрішніх військ для виконання завдань за межами республіки, а вони будуть виконувати обов'язки на своїй території по підтриманню громадського порядку, громадянського миру. Але це не означав, що ми проти внутрішніх військ МВС СРСР - єдиних збройних сил Союзу РСР, тому що в сучасних умовах тільки єдині збройні сили, тільки Союз Суверенних Держав, об'єднавши свої зусилля, спроможні протидіяти будь-якій зовнішній воєнній небезпеці відповідно до військової доктрини розумної оборонної достатності.

124

Аналогічна потреба і в об'єднанні зусиль при вирішенні питань забезпечення державної безпеки, боротьби з організованою злочинністю, міжнародним тероризмом, наркомафією, і саме при цьому союзні органи виступатимуть у цих сферах як координатори. Важливо також підкреслити, що ми за спільну діяльність у визначенні єдиної військової політики Союзу, у здійсненні заходів організації і забезпечення оборони, у вирішенні питань, пов'язаних з діяльністю військ і дислокації військових об'єктів на території республіки, а також виробництва озброєнь.

Щодо визначення єдиного порядку призову і проходження військової служби, як це записано в статті 6, то, керуючись Декларацією і постановою Верховної Ради Української РСР /тобто мова йде про добровільний принцип служби за межами України, це перевірено вже на практиці/, слід записати: "Погоджено з суверенними державами щодо напрямку призову і проходження військової служби". Тим більше, що це положення можна буде включити у відповідні закони про оборону, загальновійськовий обов'язок та порядок проходження служби. Від нашої республіки такі конкретні пропозиції уже внесено.

Дуже важливо записати в Договорі і гарантування на ділі соціальної та правової захищеності військовослужбовців і членів їх сімей, в якій би республіці вони не проходили військову службу. Ми готуємо спеціальний проект закону з цього питання.

Як і передбачено статтею 7 про порядок здійснення повноважень як органами Союзу, так і спільних, треба підготувати і підписати спеціальні угоди з питань оборони і державної безпеки, оборонного комплексу і митної справи. Ми зацікавлені в тому, щоб у цих особливої державної ваги питаннях мати чітке розмежування

125

компетенції і сфери відповідальності. У нас на Україні вже маємо відповідні державні і урядові структури, У Верховній Раді - постійну Комісію з питань оборони і державної безпеки, в Уряді - Державного міністра з питань оборони і національної безпеки, надзвичайних ситуацій, Державний комітет Української РСР з військових справ, а також готові внести пропозиції про Раду оборони України і Раду національної безпеки, які діятимуть при Президенті Української РСР.

Кабінету Міністрів слід прискорити створення республіканського військового комісаріату, вирішення з союзними органами питання про підпорядкування внутрішніх військ, які дислокуються на території України, Верховній Раді і Кабінету Міністрів Української РСР. Всі державні і урядові структури існують для того, щоб на ділі забезпечувати захист суверенітету і територіальну цілісність, державну безпеку України.

Водночас на засіданні комісії висловлювались окремими депутатами прямо протилежні думки щодо принципових положень проекту Договору, зокрема щодо розподілу сфери компетенції між Союзом і державами - учасницями Договору, союзної Конституції, єдиної столиці та російської мови як офіційної мови Союзу Радянських Суверенних Держав та інше. Всі ті зауваження і пропозиції будуть включені в документ комісії і передані в робочу групу для опрацювання.

Який же висновок зробила комісія відносно обговорюваного проекту Договору? Опрацювати пропозиції і зауваження народних депутатів, постійних комісій, Кабінету Міністрів та Академії наук України і підготувати узгоджений текст, який би відповідав повною мірою Декларації про державний суверенітет України, а також підготувати відповідні додатки до проекту Союзного договору.

126

При голосуванні за внесені проекти постанов Верховної Ради, за проект Президії Верховної Ради проголосувало 6 членів комісії, за альтернативний проект - 8 членів комісії, тобто за схвалення в основному змісту проекту Договору з урахуванням сьогоднішнього обговорення на засіданні Верховної Ради і внесення змін, доповнень, які витікають з положень Декларації про державний суверенітет, і тих принципових законів, котрі вже прийняті Верховною Радою. Комісія також підтримала пропозицію про створення повноважної делегації Української РСР, яку б очолив Голова Верховної Ради Леонід Макарович Кравчук, для участі в підписанні нового Союзного договору. Дякую за увагу.

ГОЛОВА. Слово надається народному депутату Волковецькому.

ВОЛКОВЕЦЬКИЙ С.В. Шановні депутати, шановний Голово! Декілька слів по процедурі розгляду проекту Союзного договору. Михайло Горбачов направив цей проект на розгляд Верховної Ради України і просив розглянути його в червні, що ми і робимо. Але сьогоднішній розгляд може бути лише попереднім. Щоб кваліфіковано і обгрунтовано прийняти остаточні рішення щодо такого серйозного документа, на мій погляд, треба зробити ось що.

Шановні депутати, я завжди вислуховував всі виступи дуже уважно, в тому числі і ті, з якими був незгодний чи наполовину згодний, тому я маю моральне право просити вас слухати і мене.

127

Отак, на мій погляд, для прийнята остаточних рішень потрібна насамперед наукова, юридична, історична, економічна експертизи цього проекту на предмет його відповідності Декларації про державний суверенітет України а урахуванням усіх можливих наслідків. Для цієї роботи слід залучити наукові сили України, зокрема Академію наук, відомих вчених. Це - перше.

Друге. Відкрити всенародне обговорення цього проекту, дати можливість висловитися народу, всім його політичним силам. При цьому я повторюю свою пропозицію про доцільність опублікування в пресі паралельно з даним проектом Договір 1922 року. Треба дати можливість зробити порівняльну оцінку в пресі всім основним політичним партіям і організаціям, надати також можливість регулярного виходу на телебачення, в тому числі і опозиції по депутатському каналу телебачення.

Третє. Обговорити проект у комісіях Верховної Ради детально по статтях з участю наукових консультантів. Лише після цього на наступній сесії восени ми могли б приступити до остаточного вирішення питання про схвалення цього проекту або несхвалення. При об'єктивній науковій експертизі до уваги прийметься історичний досвід нашого народу, бо ми ж не з неба впали і не сьогодні народилися. Україна мала договір з Московщиною у 1654 році, результатом якого було знищення козацтва і кабала на століття. Мали й договір 1922 року, результати якого - голодомор, моральний і фізичний терор, Чорнобиль, п'ятирічна перебудова, кризовий стан суспільства і тому подібне. При цьому, як слід не розібравшись, іти на підписання такого Договору може лише або політичний дилетант, або свідомий ворог інтересів України.

128

При підготовці Союзного договору в мене особисто виник ряд питань. Якщо народний депутат Шульга мав відповідні повноваження від Голови Верховної Ради, як він стверджує, то в чому вони полягали, як були вони використані? Чому не було його звіту? Де стенограми засідань Підготовчого комітету і Рада федерації? Але поданий проект Договору є настільки реакційний, що /тому, мабуть/ навіть народний депутат Шульга не став його повністю підтримувати.

Демократична партія України, її фракція у Верховній Раді, від імені якої я виступаю, вважає, що проект Договору передбачає створення не Союзу Суверенних Держав, а союзної держави унітарного типу. Дійсно, Президент Союзу, його Верховна Рада, Уряд Союзу, союзна валюта, союзна митниця, союзні оборонні сили, кордони, верховенство союзних законів над республіканськими - хіба це не є союзна держава? При цьому багатоканальна система оподаткування, яка тепер передбачена проектом Договору, і далі забезпечить визиск і пограбування наших ресурсів, нашої праці, отже, забезпечить вбоге існування народу.

Союзні і республіканські повноваження фактично б повноваженнями союзних органів, бо вони не є розмежованими. Що ж залишається Україні згідно з цим проектом? Очевидно, папери у вигляді Декларації про державний суверенітет, інших законів, які ніколи не будуть втілені в життя.

Поставимо собі таке питання: якби прийшли, не дай Господи, з того світу Сталін чи Брежнєв, як би вони поставилися до цього проекту? Я думаю, що вони могли б спокійно підписати цей Договір. Керівництво КПУ виявилося вірним традиціям

129

Сталіна і Брежнєва. Воно також пропонує схвалити цей сталінсько-брежневський проект.

І глибоко помиляється той, хто думає, що проект можна схвалити в основному, підписати Договір, а потім висловлені зауваження будуть враховані. Ні. Не треба обману. Якщо ми його схвалимо в основному, то такий він в основному і залишиться.

Така пропозиція керівного ядра КПУ /не всіх комуністів / є черговим обманом народу. Даруйте мені, але я в цьому переконаний, я це просто не можу не сказати. В цьому мене переконують не тільки виступ народного депутата Станіслава Гуренка, який признався у співавторстві проекту. Шановний Станіслав Іванович сказав, що це тільки початок.

Я хочу сказати, що у 1922 році також був початок, після якого були 1933, 1937 роки і решта. Де гарантія, що історія не повториться? Переконує мене в цьому також і поданий проект постанови щодо схвалення проекту, де є підписи компартійних керівників: Тарасенка, Грабіна, Федорова, Савченка, Марченка, Новицького, Причкіна й інших. Це ж все факт.

Враховуючи всю штучність постановки питання минулого референдуму, пропоную поставити на майбутній референдум України питання: "Чи хочете ви, щоб Україна була незалежною державою, в якій гарантовані всі права її громадян незалежно від національної і релігійної приналежності?" Я думаю, що після явного поглиблення кризової ситуації, найперше в економіці, після підвищення цін, що вже відбулося, і того, що чекає на нас, для народу стане абсолютно ясно, що тільки державна незалежність України може забезпечити йому майбутнє на рівні цивілізованих країн.

130

Якщо б ми погодилися на такий Договір, проект якого розглядаємо, я думаю, що не потрібно ні нашої Верховної Ради, ні наших законів, та й нам з вами тут нема чого робити. Це означало б, що немає ніякої суверенної України, а є провінція, яка для замилювання очей називається республікою та ще й суверенною. А живе в провінції, як відомо, населення, а не народ.

Але ж ні, ми тут маємо говорити іменем народу, який вийшов на дорогу державності, від імені своїх виборців, які, як і 90 відсотків галичан, висловилися за державну незалежність України. Хочу заявити, що такий проект бути схваленим не може. Такий проект може бути схвалений не вільним народом, а лише рабом.

Державна незалежність України - єдиний порятунок і надія нашого народу. І я хотів би всім нагадати слова нашого українського генія Шевченка: "В своїй хаті своя правда, і сила, і воля".

Дякую вам.

ГОЛОВА. Шановні товариші! Наше засідання триває дві з половиною години, це довге засідання. Оскільки робота почалася о 9 годині, я з вашого дозволу оголошую перерву до 16 години.

131