ТЕКСТИ НЕВИГОЛОШЕНИХ ВИСТУПІВ

при розгляді питання "Про проект Договору

про Союз Суверенних Держав"

БІЛИЙ Л.С., член Комісії Верховної Ради Української РСР а питань економічної реформи і управління народним господарством /Мелітопольський виборчий округ Запорізька область/.

Уважаемые народные депутаты! Уважаемый президиум! Уважаемый Председатель! Думаю, что любому из нас не составит труда на конкретных примерах убедиться в том, что чем больше наши выступления обращены к избирателям, тем меньше они лежаться на душу сидящим в этом зале. Но решения принимаются здесь. И поэтому я, жертвуя популярностью, попробую обратиться именно к вам.

Мы были бы никчемными политиками, если бы играли роль просто рупора своих избирателей. Политик - это человек, который знает, чего захотят сограждане через год. Согласитесь в разумности этого представления американцев о политиках. Поэтому, к слову сказать, мне кажутся странными и опасными попытки ортодоксальных представителей парламентского большинства по всякому поводу "советоваться" с народом. Я думаю, коллеге Тарасенко и его единомышленникам следовало бы не забывать о таком явлении, как плебисцитарная диктатура. Хотя, я думаю, они об этом и не забывают. Слушая виртуозные выступления своих предшественников с этой трибуны, я вспомнил слова, принадлежащие одному из гениальных представителей рода человеческого: "Древние искали факт, мы - аффект. Древние описывали ужасное, а мы ужасно описываем...

Мы живем, чтобы делать из своей жизни журнальные статейки...

Словом, мы слишком авторы, чтобы быть людьми". И я задаю себе и всем нам вопрос: что вынуждает нас принимать участие в этом театре абсурда? Что вынуждает нас, демонстрируя блестящую технику и глубокие специальные знания, препарировать этот муляж, называемый проектом Договора о Союзе Суверенных Государств? Что вынуждает нас уподобляться схоластам средневековья, на полном серьезе и с жаром споривших о том, сколько ангелов может уместиться на острие иглы? Что вынуждает нас так нерационально растрачивать интеллектуальную и духовную потенцию народа /а все мы, сидящие в этом зале, отнюдь не худшие носители этой потенции/? И, наконец, каковы наши внутренние побуждения и установки? Что стоит за словами? Как мы влияем друг на друга, создавая необходимую для принятия решения атмосферу? Если согласиться с тем, что слова - это валюта, через посредство которой происходит обмен мыслями, то следует признать и то, что эта валюта так же подвержена инфляции, как и валюта, обращающаяся в материальной сфере.

За годы господства тоталитарного режима, замешанного не только на крови, но и на невиданном фарисействе и изощреннейшей демагогии, слова девальвировались настолько, что за них, с помощью их невозможно что-нибудь приобрести, чего-нибудь достичь. Мы, по сути, давно уже перешли к простому "бартеру", то есть обмениваемся не мыслями, а непосредственно чувствами. Пусть каждый из вас, уважаемые коллеги, вспомнит, что влияет на наш выбор решения больше - образ того, кто вносит предложение, или содержание предложения, и вы поймете, о чем я говорю.

Каждый раз я с надеждой ждал, что элита парламентского большинства начнет, наконец, признавать очевидные вещи. Но, к сожалению, сегодня еще раз убедился, что в эту, фигурально

выражаясь, Галатею при всем ее внешнем жизнеподобии уже ни один Пигмалион не сможет вдохнуть жизнь, и будет она остаток своей политической жизни двигаться, как механическая кукла, пока не остановится окончательно механизм, встроенный в нее ее творцом.

Но я вышел на трибуну не для того, чтобы восстановить против себя названных товарищей. Для этого не нужно брать в свидетели - 300 человек. Я имел целью обратиться к той части нашего депутатского корпуса, которая потенциально может стать настоящим парламентским центром. Дорогие товарищи! Не левое и не правое, крыло, а именно вы решаете сегодня - запустим ли мы сейчас своими кнопками механизм, который перемелет в муку неокрепшие ростки нашей государственной независимости, или Верховный Совет, как и положено ему, встанет на защиту суверенитета.

Дорогие товарищи центристы! Сегодня вы выбираете свое место в памяти и писанной истории Украины. Прошу вас подняться над сиюминутными страстями и проголосовать за интересы народа, а не за интересы союзной номенклатуры и союзных структур.

БОЙКО І.Г., заступник голови Комісії Верховної Ради Української РСР у справах ветеранів, пенсіонерів, інвалідів, репресованих, малозабезпечених і воїнів-інтернаціоналістів /Кам'янсько-Дніпровський виборчий округ, Запорізька область/, Шановні депутати! Те, про що я буду говорити, хотів також сказати й мій колега, народний депутат від Токмацького виборчого округу N 188 Запорізької області Білоусенко Олександр Федорович, який сьогодні відсутній у зв'язку із сесією Запорізької обласної Ради народних депутатів.

Думаю, що не помилюсь, якщо окажу, що за весь час роботи Верховної Ради нинішнього скликання нам ще не доводилось вирішувати більш складного і відповідального питання, як питання про Союзний договір.

На нас покладено величезну відповідальність - вирішувати долю 52-мільйонного народу. Слава Богу, сьогодні кожен з нас мав можливість висловити свою думку, особисту позицію. Щоб не помилитись, ми повинні, на мій погляд, опиратись на загальновизнані домінанти, які не можна ігнорувати. Головна серед них: думка народу України - про входження його держави в Союз на засадах Декларації про державний суверенітет республіки. Правда, теоретики так і не дали пояснень: що це за нове державне утворення "багато суверенних держав у складі однієї суверенної держави з генетичним кодом і всіма родовими ознаками унітарної"? В усякому разі світова практика такого не знає, крім, хіба що, США, Канади та деяких інших, де штати, провінції, землі мають поряд з федеральним урядом конституції, інші атрибути державності. Але це ж штати, провінції, землі, а не держави.

Звичайно, було б набагато чесніше сказати відверто народу України, що в проекті Союзного договору їх держава матиме дуже обмежений або не дуже обмежений суверенітет. І тут саме нам, а не комусь іншому, належить вирішити питання: до якої межі слід піти на обмеження? Тобто, де та межа, за якою суверенність перетворюється у васальну залежність? Адже не секрет, що союзний Уряд і ті структури, що стоять за ним, зацікавлені саме

в цьому. У шановних Горбачева і Павлова інша домінанта - чим більше влади, тим легше правити. Таким чином, Союзний договір, як і всякий інший, то перш за все компроміс.

Нам особисто імпонує формула, висунута в одному з виступів Леоніда Макаровича Кравчука, де було сказано, що суверенна Україна делегує майбутньому Союзу тільки ті питання, в яких вона має свій інтерес. Так, інтерес є, але поки що немає можливості. Замкнуте коло? Нам навіюють терміново Союз, потім суверенітет, але ж без суверенності неможливий демократичний Союз.

Чи сумісні правові норми, що випливають з проекту Договору, з законами, прийнятими нашою Верховною Радою? Складається враження, що автори проекту Договору навіть і не знайомі з ними. Практично кожен виступаючий акцентує свій виступ на прийнятій нами Декларації. А тому, ми думаємо, що проект Договору, який ми обговорюємо, буде прийнятий за основу тільки трьома голосами /тими, хто голосував проти Декларації про державний суверенітет України/. Усі інші повинні одностайно передати даний проект на доопрацювання, щоб він виглядав якісно новим. Тільки такими діями ми не захоронемо власну Декларацію про державний суверенітет.

Звичайно, виникає також і запитання до представників Верховної Ради Української республіки: яка функція була відведена їм у Ново-Огарьово? Невже тільки спостерігачів?

У зв'язку в цим у нас є, м'яко кажучи, чимало серйозних зауважень до проекту. Наприклад, велике занепокоєння викликав стаття 6 проекту. Хто і як поділить питання спільного відання між центром і республіками? Чи можна лишатись суверенними, коли питання війни і миру вирішуються десь за межами твоєї держави? І що ж лишиться від суверенітету, коли податкова, фінансова політика і навіть розміри пенсій будуть визначатись союзним Урядом? Знову зрівнялівка і знеосібка?

Це лише невелика частина з того, що викликає потребу даний проект дуже серйозно доопрацювати і ні в якому разі не розглядати його як єдиний. Ті декілька проектів, які народились Під цим дахом, повинні мати однакове право на вивчення їх у комісіях.

Президія повинна запропонувати Верховній Раді склад групи з числа депутатів різної політичної орієнтації, яка б, опираючись на кваліфікованих спеціалістів різних сфер економіки і права, на основі всебічної експертизи проекту Союзного договору могла б доповісти народним депутатам - який рівень суверенності залишав Україні та чи інша стаття?

І тільки після цього можна було б розпочати обговорення проекту в комісіях, а потім постатейно - на сесії Верховної Ради.

Вважаємо за доцільне не відкладати, не дочитавши до кінця проект Договору про Співдружність Суверенних Держав, розроблений групою "Демократичне відродження України", та інших проектів.

Чому ми повинні нехтувати проектом Договору про Співдружність Суверенних Держав, який уже рік чекає на його уважне вивчення? Група науковців Києва не менше компетентна, ніж таємні радники /бо ми не знаємо авторів/ нашого Президента. Чому не розглядаються наші проекти, а вірніше, їх не бажають вносити на обговорення, а тим більше для прийняття? Вони ж дуже перегукуються з проектом центру, в якійсь мірі - концептуально. Тому, що це обов'язкова зміна структури влади: законодавчої, виконавчої, судової.

Це, мабуть, головне!

Чому своїми руками ми повинні закріплювати роздуті і малоефективні органи Союзу? Ось чому всі проекти мають бути вивчені і з кожного мають бути взяті раціональні зерна. Нам сьогодні потрібні мудрість, витримка і велике почуття відповідальності перед народом Української РСР.

Минає рік з того часу, коли ми наближались до прийняття Декларації про державний суверенітет нашої республіки. Потрібні час і спокійна, виважена робота Верховної Ради. Ми не маємо права на помилку.

ЄВТУХОВ В.Л., голова Комісії Верховної Ради Української РСР з питань розвитку базових галузей народного господарства /Центрально-Міський виборчий округ, Дніпропетровська область/. Шановні депутати! Київська Русь свого часу вже пережила наслідки "свідомості князьків" - розподілу територій те міжусобиць. Мудрість нашого народу виявилася в результатах референдуму.

Складність питання полягає насамперед у тому, що, з одного боку, народ України висловився за збереження Союзу РСР як оновленої федерації, а з іншого - за те, щоб Україна ввійшла до складу Союзу на засадах Декларації про державний суверенітет. Тобто ми зобов'язані, виконуючи волю народу, підписати Договір, але тільки той, що відповідає принципам Декларації. І я хотів би сказати тим політикам, які, нехтуючи результатами референдуму, знімають галас під єдиним девізом: "Ні - Союзному договору!", що це не турбота про долю України, а зовсім інше. Турбуючись про долю України, ми повинні без галасу та емоцій свідомо уяснити всі економічні та політичні аспекти входу до Союзу на запропонованих засадах і прийняти рішення, обгрунтовані не емоціями та амбіціями, а розрахунками. Потрібна виваженість без крайнощів /згоден з колегою Ходоровським/. Висловлюючи думку комісії, що займається питаннями промисловості, я як голова цієї комісії зупинюся на економічних аспектах, викладених у статтях 5 і 6 запропонованого проекту Договору.

Обговоривши в комісії положення статей 5 та 6, ми дійшли одностайно висновку, що деякі з них не мають економічного рейсу ні для республіки, ні для Союзу, оскільки в дещо зміненою системою адміністративного методу управління економікою, яка, м'яко кажучи, не виправдала себе в минулому.

Основні принципові розбіжності щодо тексту названих статей сформульовані нашою комісією:

1. Згідно з проектом /стаття 5, абзац 5/ до сфери відання Союзу передається затвердження та виконання союзного бюджету.

Вважаємо, що система оподаткування повинна бути тільки одноканальною. Тобто підприємства, розташовані на території України, сплачують податки лише до республіканського бюджету, а республіка сама виділяє певні суш Союзу під конкретні повноваження або програми.

2. Стаття 6 /абзац 5/ передбачає збереження за центром проведення єдиної податкової та цінової політики та контролю за емісією грошей.

Наше комісія не може з цим погодитись. Стосовно емісії грошей я вже виступав. Повторю, що виконуючи вимоги центру, який контролює емісію, Україна в 1990 році не допустила емісії /зменшила/ близько 1,5 мільярда карбованців. Результат - ми обібрали своїх громадян на цю ж суму, тому що громадяни інших республік, які допустили емісію, маючи набиті гаманці, вивезли товари з України, населення якої не мало змоги ці товари купити.

Щодо єдиної податкової системи - то це просто фантазія, оскільки у різних регіонах Союзу різні умови виробництва, різна собівартість, різні ціни та й різні види виробництва.

3. Проект передбачає збереження за Союзом організації, керівництва розробкою та виробництвом озброєння. Виходячи з того, що функції оборони слід передати Союзу, у комісії не виникло заперечень щодо організації та керівництва розробкою озброєння. Щодо його виробництва - то це функція управління

республікою підприємствами, що є на її території. Озброєння може виготовлятися за держзамовленням Союзу з відповідним фінансуванням із союзного бюджету, і це положення Декларації. Питання захисту державних інтересів і таємниць - це вже не виробництво, і вони можуть бути вирішені на належному рівні окремо.

При такій організації виробництва озброєння Україна буде мати хоча б якісь кошти від використання економічного потенціалу оборонних підприємств республіки.

4. І останнє. Мені здається, що текст 5 і 6 статей Договору підготовлено так, щоб зіткнути інтереси виборців, які проголосували по союзному та республіканському бюлетенях. Це я підтверджу однією фразою: "Наділити Союз повноваженнями по керівництву загальносоюзними системами метрології та стандартизації".

Не буду говорити про метрологію - це, мабуть, можливо. Розумію глибину цього питання в техніці. Але чи не краше виготовляти масло і ковбасу на Україні за своїми власними стандартами? А якщо брати глибше, то наші діди це робили якнайкраще взагалі без них.

Це дріб'язкове питання, яке внесене у перелік повноважень Союзу і яке повинне на такому рівні обговорюватися, якраз і свідчить про справедливість моєї фрази.

За браком часу не можу перерахувати усі зауваження нашої комісії, вони викладені на десяти сторінках. Я їх передам окремо.

Хочу сказати лише одне. Незважаючи на критику окремих пунктів, Союзний договір нам потрібен хоч би тому, що ми

зобов'язані виконати волю народу, висловлену на референдумі. Але ми повинні підписувати його свідомо, з розрахунками та обгрунтуваннями, з експертизою економічною та правовою, чого поки що немає. Зробити це, і зробити якнайшвидше, слід доручити Кабінету Міністрів та Академії наук УРСР.

Наш парламент повинен врешті-решт зрозуміти, що слід не робити вигляд, буцім-то проблеми немає, не вигадувати і не відтягувати створення повноважної групи чи комісії, яка б працювала над Договором, а слід або обрати нову, або підтвердити повноваження тієї групи, яка вже створена, і з її допомогою працювати над кожним рядком Договору.

Якщо цього не буде, то не можна виключати, що, наприклад, Росія і інші республіки підпишуть Договір, а ми після цього опинимося у скрутному становищі тільки через те, що нам будуть продавати ту ж нафту не по 120 карбованців за тонну, а по 150-200 доларів, а ліс чи бавовну за світовими цінами або за валюту.

До чого я веду? Над Договором слід працювати окремій повноважній групі парламенту, не відкидати все з порогу, не вигадувати і бути готовими до розмови без елюцій, з розрахунками, виважено і без крайнощів. Це не тільки виконання волі виборців, висловленої на референдумі, це й економічно обгрунтовано, щоб на хвилі боротьби за суверенітет не потрапити в халепу загострення економічної ситуації в самій республіці.

ЖУК В.В., перший секретар Сторожинецького райкому Компартії України /Сторожинецький виборчий округ, Чернівецька область/. Шановні

народні депутати! Питання, яке ми сьогодні обговорюємо, в, мабуть, одним із найголовніших серед тих, котрі розглядалися за час роботи Верховної Ради дванадцятого скликання. Тому Цілком зрозумілою і виправданою в та гострота і напруга, з якою триває обговорення. Вони передаються і за межі нашого залу.

Останній варіант проекту не був своєчасно опублікований, що, на мою думку, спрацювало явно не на його. користь. Бо все це викликав різні чутки, а в багатьох випадках і певні політичні спекуляції. Дехто, переслідуючи певні політичні цілі, намагається подати справу тек: Україна може бути або суверенною, самостійною державою, або, увійшовши до нового Союзу, повністю втратити свою державну самостійність, свій суверенітет. У зв'язку з цим упереджено і тенденційно ділять депутатів /і не питаючи їх/ на прихильників суверенітету та його ворогів. Якщо за Союз - значить, проти української державності. Ці ярлики навішуються в першу чергу на депутатів-комуністів.

Але як же бути з тією переважною більшістю населення України, яка висловилася на референдумі за Союз? Це більше 70 відсотків. На всіх же ярликів не начепиш. До речі, в преамбулі проекту Договору правильно записано, що республіки укладають Договір, спираючись на волю народу, виявлену на референдумі 17 березня. Хотів би нагадати, що ще в березні 1990 року на Пленумі ЦК Компартії України було прийнято резолюцію "Про політичний і економічний суверенітет України", де однозначно записано про повновладдя народу України не своїй території, пріоритет законів республіки над союзними, про створення правової основи і механізму захисту економічних інтересів республіки, її виключне право визначати, які питання

передавати в компетенцію союзних органів тощо. Більшість цих положень у своїй основі, за своєю суттю співпадають або співзвучні положенням Декларації про державний суверенітет України. Такі факти. Тому огульно визначати противників суверенітету-заняття. безперспективне і невдячне. Інша справа, що до проекту Договору потрібно підходити уважно, з реальних позицій, в позицій здорового глузду, економічної і політичної доцільності цього в даний період для народу України.

Противники нового Союзного Договору настирливо нав'язують думку, що з його підписанням Україна поступиться своїм суверенітетом. Але давайте глянемо, навіщо республіка делегує Союзу таких же рівноправних держав певні сфери суверенності? Для того, щоб об'єднати зусилля для досягнення більшої економічно? чи політичної вигода.

Ми часто посилаємося на практику інших країн. Так, як з цього приводу відомий австрійський бізнесмен Вольфган Хоєр у недавно випущеній видавництвом "Прогрес" книзі "Як робити бізнес в Європі" пише: "Європейські співтовариства або так званий "Спільний ринок" в об'єднанням держав, які прагнуть до політичної і економічної єдності при частковій відмові від своїх національних суверенітетів". І далі: "Національний характер організації Європейських співтовариств вбачається якраз у тому, що постанови мають силу закону і стоять вище національних законів країн-членів "Спільного ринку". Думаю, що коментувати ці слова потреби немає.

Запропонований варіант проекту, на мою думку, повніше відображав взаємостосунки між республіками як суб'єктами Договору, ніж центру з республіками.

Новий Союз у ньому більше проглядається як добровільне об'єднання суверенних держав, результат компромісу їх інтересів. Я переконаний, що республіки самі повинні погоджувати між собою, які сфери вони передають у відання Союзу, які для цього створюються союзні органи і якими повноваженнями їх наділяють.

Союзу повинні делегуватися лише ті функції, які в інтересах самих же республік ефективніше здійснюватимуть центральні органи, використовуючи потенційні можливості всього Союзу.

Хочу наголосити, що однією з найважливіших умов утвердження державності союзних республік і відповідно передумовою утворення нового Союзу є наповнення суверенітету економічним змістом.

Нині республіки навіть за наявності Декларацій про державний суверенітет, законів про свою економічну самостійність, Конституцій не зможуть вирішувати питання свого розвитку, як - що не стануть реальними повновласниками всіх своїх національних багатств.

У зв'язку з цим хочу висловити деякі зауваження до статті 8 проекту, у якій закріплюється союзна власність на державне майно. В першому проекті за Союзом на договірних умовах закріплювалося держание майно республік. Іншими словами, вони втрачали на нього право. У новому проекті вже сказано, що державна власність, яка знаходиться в розпорядженні Союзу, є спільною власністю держав, які його утворюють, і використовується в їх спільних інтересах. Це ніби добре. Але чи не буде так, що власність однієї держави використовуватиметься для

потреб іншої, і не раз, не два, а постійно? Думаю, ці положення повинні бути чітко обумовлені.

На створення союзної власності спрямовані і положення статті 9 проекту про союзні податки і збори. Це, на мою думку, спірний момент. За логікою, таких податків не повинно бути, бо фінансувати потреби Союзу для здійснення його повноважень доцільніше самим державам - учасницям.

Думаю, що проект Договору можна в основному схвалити. Разом з тим, враховуючи особливу важливість цього документа, який визначатиме як долю України, так і інших народів, думаю, він повинен бути настільки виваженим, щоб відповідав надіям як сьогоднішнього, так і майбутніх поколінь. Повинні бути враховані всі. думки і позиції. Гадаю, правильно говорили депутати, що свої слова повинні сказати і вчені, і Уряд. Лише з урахуванням усього цього він відповідатиме своєму призначенню.

ЗІНЧЕНКО А.Л., голова підкомісії Комісії Верховної Ради Української РСР з питань народної освіти і науки /Замостянський виборчий округ, Вінницька область /. Шановні депутати! Шановні виборці! Перед наш проект документа, який названо Договір про Союз Суверенних Держав. Це договір про федерацію. Про державу над Україною. Про чужий суверенітет над Україною.

У виступі народного депутата Білоблоцького сьогодні відверто було визнано, що суверенітет не тотожний державності. Що таке сталінський суверенітет - Україна повною мірою спізнала. Обманута й окрадена, вона потребує повної незалежності...

Заявою від 24 квітня 1991 року Народна рада запропонувала Верховній Раді взяти курс на незалежність України. Ця вимога усвідомлюється значною частиною громадян України, особливо її майбутнім - молоддю.

Відрадно бачити, що Україна йде до незалежності. Повільно, але все-таки йде. Це видно на прикладі Закону про митну справу, який суттєво реалізує принципи Декларації про державний суверенітет України.

На жаль, нинішня Верховна Рада України робить дуже повільні кроки в цьому напрямку, що виявилося в паліативному рішенні про передачу під юрисдикцию замість взяття у власність національного багатства. Отже, в такому ваганні між суттєвими державними кроками і паліативами коливається діапазон політики нинішньої Верховної Ради і Кабінету Міністрів.

Цією нерішучістю користується і на неї розраховує центр. Саме через вашу непослідовність він наважується вести з екранів Центрального телебачення одверту антиукраїнську кампанію, саме

тому він запропонував одверто плантаторській варіант Союзного договору. Скажімо прямо: іншого варіанта договору не може вийти а Москві. Без широкого соціального руху імперські сили не поступляться.

На жаль, Україна відстає в часі у своєму соціально-політичному розвитку. Причину цього заваді треба мати на увазі. Коли читаєш архівні документи 20-х років, впадає у вічі, що там жили начебто зовсім інші люди. Селяни, які кажуть: "Хай живе вільна Україна", "Хай живе вільне українство"; селяни, які борються а розбійницькими продзагонами, обстоюють рідну церкву; учителі, які очолюють визвольний рух і підтримують селян у їхньому опорі насильникам. А загалом видно, що суспільство добре усвідомлювало, звідки іде поневолення й пограбування Україні.

Але нищення селянства й національної інтелігенції, знищення церкви й моралі, засилля ДПУ й НКВС забезпечили тотальне руйнування суспільної свідомості. Українському суспільству відбили пам'ять, підрізали корені, воно стало хворим: почало засвоювати підсунуту іззовні отруту ненависті до власної незалежності.

Проте ми з вами переживаємо щасливий час одужання: Україна дедалі більш - від міністра до школяра - усвідомлює необхідність незалежності. Підкреслюю: не суверенітету, а незалежності. Це питання в на сьогодні головним і вузловим ужитті Україні. Ставленням до нього визначається і постава політичного діяча, і суспільна перспектива, і рівень мислення промисловця банкіра, тверезий розум кожного громадянина.

Ті, хто всупереч очевидним фактам і власному інтересу продовжують перебувати в полоні васального мислення, мають все-таки

хоч трохи рахуватися з фактами. Декілька десятиріч СРСР робить позички на мільярди доларів для закупівлі хліба. Так буде і в цьому році. Це робиться з союзного бюджету. Борг лягає й на Україну. Але хіба на Україні не росте вдосталь хліба й до хліба?

А кредитні ресурси, привласнені Москвою! А грабіжницька цінова політика! А нижчий від Росії показник числа студентів і бюджетних відрахувань на одного студента! А пограбування України у валютних надходженнях! А ліки, які недоодержує Україна з волі центру! Хочу запитати: коли, нарешті, кожен з цих фактів заволає у свідомості й душі кожного громадянина і спонукає кожного парламентарія обстоювати інтереси України?

Уся та система приниження й пограбування України і називається Союзним договором. Ті "союзники" з'явилися ще в 1654 році і досі роблять нас "щасливими", а ми не можемо того "щастя" здихатися. Але хіба новий Союзний договір, який іде не з Тбілісі й Сиктивкара, а з Москви, і передбачає, що столиця того "щастя" буде не в Єревані, а таки в Москві, де знаходитиметься і Генштаб, і "міністерство миру" і "міністерство любові", - хіба він не є продовженням давнього імперіалізму?

Чи є пропонований з Москви проект Союзного договору власне союзним? Давайте поглянемо. Україна має ввійти до складу федеративної держави, а не Союзу, її представництво у верховному органі влади цієї держави буде меншим, ніж представництво Росії /стаття 13/. Президент обиратиметься населенням усього Союзу, відтак Україна яв матиме і тут рівноправного шансу /стаття 14/.

Тому позаукраїнському Президенту буде підпорядкований Кабінет Міністрів, який формує, знову ж таки, Президент Союзу. Вирішальний голос Голови республіканського Уряду губитиметься в сонмі

московських міністрів. Тобто варіант Уряду Павлова програмується і на майбутнє.

Погляньмо на повноваження центральних і республіканських органів влади. До речі, для приманювання республіки спочатку навиваються державами, а потім Договір про це якось забуває. Зовнішня політика, зовнішньоекономічна діяльність, міжнародне представництво, грошова емісія, системи зв'язку й інформації, оборона і вищий конституційний контроль відносяться до сфери повноважень Союзу. Відтак від нашої Декларації про державний суверенітет лишається тільки палітурка і добрі побажання зухвалих провінціалів. Тобто в оновленій обгортці народу України подається стара імперська пілюля.

Чи означає це, що Україна має відкинути будь-який договір з сусідніми державами? Зовсім ні, якщо такий договір відповідатиме її інтересам і якщо забезпечуватиметься рівноправне партнерство. Пропонований проект таких рис не має. Тому його треба відхилити. Настав час будувати незалежну державу. Учора ми обговорювали питання про вибори Президента. Новообраній Президент має міцно стояти на грунті суверенітету. Задля цього необхідно в день виборів провести референдум з тим ключовим питанням, яке навіть не було поставлене перед народом, а саме: "Чи бажаєте Ви, щоб Україна стала незалежною демократичною державою?" Лише тоді, коли матимемо результати такого волевиявлення, ми матимемо підстави говорити про волю народу.

Нарешті, апелюючи до політичної думки українського народу, хочу запропонувати Верховній Раді покласти в основу міждержавних відносин України з сусідами принципи, закладені Кирило-Мефодіївським братством, за якими Україна жила б у колі вільних

націй як рівна і суверенна держава. Підсумовуючи, пропоную:

1. Відхилити пропонований проект Договору як такий, що не відповідав Декларації і комплексу інших законів, ухвалених Верховною Радою.

2. Підтримую пропозиції депутата Л.С. Матвієнка про здійснення для Верховної Ради експертної оцінки трьох варіантів ситуації:

а/ Україна виходить з Союзу;

б/ Україна залишається в Союзі на умовах цього кабального Договору;

в/ розрахувати варіант перехідного періоду до незалежності.

3. Оскільки головним питанням життя України є здобуття незалежності, а сусіди України - Угорщина, Польща, ЧехоСловаччина

- нещодавно вийшли з-під силового політичного поля Кремля, то має бути розглянутий і підданий зваженій політичній і економічній експертизі проект створення центральноєвропейської конфедерації, яка згодом отворила б умови для повноправного входження України, Польщі, Чехо-Словаччнни, Угорщини в Європейський дім.

4. Нарешті, ми повинні мати переконливий економічний баланс господарства України: про обсяг і вартість виробленого, спожитого і вивезеного з України. Без цього не можна приймати рішення.

5. У постанові передбачити, що без відома Верховної Ради України надалі не можуть вестися переговори про долю Союзного договору.

ІЗМАЛКОВ В.М., секретар Комісії Верховної Ради Української РСР у справах ветеранів, пенсіонерів, інвалідів, репресованих, малозабезпечених і воїнів-інтернаціоналістів /Шевченківський виборчій округ, Запорізька область/. Товарищи депутаты! Сегодня моя задача совсем простая. Можно было бы просто-напросто выйти на трибуну и назвать число избирателей, проголосовавши 17 марта за сохранение Союза в Шевченковском районе города Запорожья. Но начну я не с этого, а, как учили в застойные годы, начну свое выступление с обращения к видным политический деятелям. Год назад ряд депутатов предлагал установить в этом зале бюст Михаилу Грушевскому. На прошлой неделе я записался в Центральную научную библиотеку в Киева и поработал с трудами первого и на сегодня единственного Президента в история Украины - Михаила Грушевского и почерпнул для себя много интересного. В ряде работ, а именно: "Хто такі Українці і чого вони хочуть", "На порозі нової України", "Звідки пішло українство і до чого воно іде". Якої ми хочемо автономії федерації", "Українська Центральна Рада і її Універсали" и других он раскрывает суть автономии республики в рамках России /по нынешнему - Союза/. Мне очень понравилось его заключение"... Спільна мета - широка національно-територіальна автономія України в Федеративній демократичній Російській республіці, інакшими словами - поки Українському народові разом а представниками інших народів України не буде забезпечено рішати, всі справи свого краю на місці... Тільки деякі справи віддаючи на рішення і під управу думі і Правітельства Російської республіки". Его слова как раз описывают тот проект Договора, что мы сегодня держим в руках.

Таким образом, опираясь на решение избирателей и на мнение одного из руководителей национально-освободительного движения, я одобряю в целом проект Договора.

Теперь остается рассмотреть два вопроса:

1. Может быть, мы думаем что-то из ряда вон выходящее? Нет. Интернационализация экономики приводит к интернационализации политики.

Жизнь толкает страны Западной Европы в объятия друг другу. В Европейском сообществе все четче просматриваются структуры государственности, в том числе и в таких сферах, как валюта, совместное управление экономикой, совместное решение вопросов обороны и борьбы с преступностью. Кстати, приведу пример из области оборонного строительства. Такая мощная в индустриальном отношении страна, как Великобритания, содержит на вооружении боевые машины пехоты производства ФРГ, а в ФРГ стоят на вооружении английские танки. Все европейские страны привяли на вооружение американскую винтовку. Другой пример - вся военная політика строится на основании выводов и решений командования блока НАТО, где развиваются все стратегические и оперативные вопросы, а государства у себя развивают вопросы оперативно-тактические.

Часто можно услышать: "Чтобы отдать что-то, нужно это теть? Но в таком случае хочу напомнить историю Гобсека, который так и умер нищим на золоте.

2. Нам в соответствии с результатами республиканского опроса необходимо провести экспертизу проекта Договора на соответствие Декларации. В основном проект Договора нормам Декларации соответствует.

Хочу поддержать пункти 6 в 7 статьи 5. Живя в условиях единого экономического пространства, надо дать право или даже обязать центр к выработке основ законодательства. Только механизм должен быть иным в отличие от сегодняшнего. Сегодня союзный и республиканские высшие органы власти работают несогласованно, а надо, наверное, союзному парламенту по вопросам, отнесенным к совместному ведению, дождаться, когда республики рассмотрят их и примут решение, а тогда и принимать основы законодательства.

Координации требует и работа правоохранительных органов. республики. Приступный мир давно объединился. К пока мы будем делить имущество, его просто растащат.

Хочу поддержать и пункт 8 статьи 6. В ней. говорится о совместном ведении Союза и республик в сфере борьбы о преступностью, организации режима исправительных учреждений, контроля за соблюдением Конституции и Закона о Союзе.

Не могу согласиться с формулировкой статьи 9 проекта "Союзные налоги и сборы". На мой нагляд, союзных налогов и сборов быть не должно. Все налоги остаются здесь. А бюджет и программы Союза должны финансироваться за счет отчислений из республик. Тем более не могу согласиться с дележкой бюджета о учетом показателей социально-экономического развития республик. Деньги должны идти на союзные программы, а не на "поддержку штанов" кавказских и среднеазиатских республик.

Точно так же не могу категорически согласиться о формулировкой пункта 4 статьи 8, где речь идет о совместном использовании совместной собственности, в том числе для ускоренного развития отстающих регионов. Это положение из проекта Договора надо исключить и внести в отдельный протокол несогласие с такой формулировкой.

Кроме этого, подлежит серьезной реконструкции статья 16 "Кабинет Министров Союза ССР". Если он будет себя вести так, как ведет сейчас /а его действия я не могу назвать никак, кроме: "Ведет себя, как пират на завоеванном корабле"/, то такие полномочия ему давать нельзя, он не умеет с ними обращаться. Думаю, что в проекте Договора надо заложить право объявлять мораторий на отдельные решения Кабинета Министров Союза со стороны Верховных Советов республик.

Закончить хотелось бы на такой ноте. Владимир Мефодиевич Пилипчук вел речь о последствиях подписания Договора и выделил одним из вопросов: "Что теряет Украина, если подпишет Договор?" Я оценю последствия с другой стороны: что теряет Украина, если не подпишет Договор? В экономическом плане - уже сказано достаточно. А в политическом это значит, что уйдем от Горбачева, придем к Щухевичу, возрождающемуся фундаментальному национализму, к встающим из мрака эсэсовцам. Хочу привести слова одного из теоретиков украинского национально-освободительного движения Могилянского, который, эмигрировав в Германию в 1923 году, писал: "Кровью и слезами залили всю Украину Петлюра, Винниченко и прочие украинские патриоты". Спи спокойно, "дорогой" Петлюра, твое дело

- в надежных руках.

КОРОБКО М.І., секретар Комісії Верховної Рада Української РСР у питаннях екології та раціонального природокористування /Тернівський виборчий округ, Дніпропетровська область/. Суверенітет кожної держави - річ не така, щоб нею можна було легковажно гратися навіть державним політикам. Історія свідчить, що для більшості народів суверенітет давався і дається ціною важкої боротьби і неймовірних жертв іноді кількох поколінь. Задарма ніхто його нікому не дарує. Та сама історія свідчить, що позбутися незалежності, втратити суверенітет значно простіше. І цьому завжди сприяють як зовнішні, так і внутрішні "друзі".

Проголошуючи неробочим днем 16 липня, ми не змогли одностайно оцінити, чого ж досягли: незалежності чи тільки її проголошення. І це безпомилково визначав наше місце у колі суверенних держав. Жодної години не проживши в умовах дійсної незалежності, до цього часу поголовно не володіючи питанням, що в нас є і що в нас відбирається, ми змушені роботи вигляд, ніби добровільно віддаватимемо майже все, що забезпечує суверенітет будь-якої країни.

Було б логічно, коли б республіки одна за одною домагалися створення спільного Союзу. Можна було б якось зрозуміти й те, коли б вони зверталися з таким проханням до пришитого до них центру. Але коли центр виходить із себе, щоб "надоумити" республіки скористатись його послугами, то в цьому щось є... Певно, саме такі моменти засвідчують досягнення апогею у процесі розвитку вільних націй.

Оскільки наша свідомість формувалася в тоталітарній державі, ми звикли до підміни понять, до вкладання у зміст певного поняття протилежного йому значення. Невмирущим прикладом такого вільного поводження із загальноприйнятою термінологією є намагання надати поняттю "союз" державної значимості. Погляньмо на карту світу. Є різні назви суверенних держав, але серед них не побачимо іншого союзу, крім теперішнього соцрадянського /в майбутньому - Суверенних Республік/. Якийсь час існував ще Південно-Африканський Союз, але його складові частини - бантустани - стали синонімічними іменами для маріонеткових утворень.

Федералістськи настроєні представники групи більшості /народні депутати Шульга, Білоблоцький, Мармазов та інші/, переконують нас, що на референдумі народ висловився тільки за те, щоб підписувати Договір. Але чи справді ми зобов'язані народом підписувати будь-який Союзний договір лише за обіцянку оновлення Союзу? Чи можна вважати за оновлення проголошення федеративної держави за рахунок суверенних держав? Тільки відміна державності Союзу /на те він Союз, а не держава!/ і тільки визнання державності республік, що створюють Союз, дають оновлення того, від чого нам пообіцяли відійти ініціатори Союзного договору.

Розгляд сфер ведення Союзу РСР виявляє катастрофічну для суверенних республік тенденцію "роз'їдання" їх центром. І цікава деталь; депутати, які керуються політичними доктринами, що виробляються в Москві, виступаючи по черзі, закликали якнайшвидше підписати Договір, між Іншим знаходячи в його проекті ті чи інші вади. Якщо ж за стенограмою вибрати

сумарно всі зауваження представників парламентської більшості, то матимемо, переповнений недоліками документ, який, парадоксально, але, за словами промовців, - заслуговує найвищої або високої оцінки.

Оцінка всього змісту наскрізь центристського за ідеологією проекту Союзного договору на може бути позитивною. Його не можна удосконалити без зміни підходів, переорієнтації концепції. Саме з цього і треба починати.

НАУМЕНКО М.В., голова Комісії Верховної Ради Української РСР у справах ветеранів, пенсіонерів, інвалідів, репресованих, малозабезпечених і воїнів-інтернаціоналістів /Центральний виборчий округ, Хмельницька область/. Уважаемые народные депутаты! Уважаемые избиратели! Наша комиссия на своем заседании обсудила предложенный проект Договора о Союзе Суверенных Государств. Я не открою секрета в том, что проблема "Договора стояла еще несколько месяцев назад и на заседании комиссии обсуждалась неоднократно. Так, 28-29 марта члены комиссии, руководствуясь положениями Декларации о государственном суверенитете Украины и Закона об экономической самостоятельности Украинской ССР, подготовили окончательный вариант проекта Договора о Союзе Суверенных Государств и направили в рабочую группу. Однако о судьбе наших предложений мы ничего не знаем. И теперь, анализируя свой проект договора и предложенный проект, мы пришли к выводу, что многие положения соответствуют нашим идеям, но по отдельным позициям предложенный проект не отвечает нашим предложениям и, по мнению членов комиссии, не отвечает интересам народа Украины.

Комиссия считает, что необходимо четко определять полномочия, которые республика делегирует Союзу. Никаких совместных

полномочий Союза и республик быть не может. Конкретные предложения комиссия внесет рабочей группе.

Комиссия также считает, что необходимо определиться по статье 8 "Собственность"и привести ее в соответствие о Декларацией. Вызывает сомнение и статья 9 "Союзные налоги и оборы". Комиссия предлагала свой вариант этой статьи: "Республики самостоятельно устанавливают налоги и оборы, определяет свой бюджет. Для осуществления полномочий Союза ССР республиками устанавливаются долевые отчисления на общесоюзные программы, объем и назначение которых регулируется ежегодным соглашением между Союзом и республиками". То есть мы предлагали предусмотреть одноканальную систему налогообложения. Но это только логические заключения. Необходимо еще экономически обосновать такой вариант. Выгодно это Украине или нет? Нужно взвесить все плюсы и минусы и только после этого сформулировать статью.

Следующее, что вызывает сомнение, - это статья 13 "Верховный Совет Союза ССР". Члены комиссии высказались за то, что законодательную власть должен осуществлять Верховный Совет Союза, состоящий из представителей, входящих в Союз по определенной, равной квоте мест от каждой республики. По этому вопросу тоже хотелось бы иметь обоснование и заключение ученых.

Комиссия считает необходимым поручить Кабинету Министров, Академии наук УССР в ближайший месяц подготовить экономические обоснования и правовые заключения по статьям 5, б, 8, 9, 13. На основании этих заключений постоянным комиссиям нужно будет рассмотреть предложенный проект, высказать уже конкретное мнение, а замечания и предложения направить в рабочую группу. Рабочая группа, обобщив все замечания и предложения комиссий, внесла бы их на рассмотрение Президиума Верховного Совета УССР. По мере готовности Президиум соберет депутатов на пленарное заседание, где мы окончательно определимся в своем отношении к Договору.

ОСАДЧУК П.І., голова підкомісії Комісії Верховної Ради Української РСР з питань культури та духовного відродження /Тлумацький виборчий округ, Івано-Франківська область/. Шановні народні депутати! Шановний Леоніде Макаровичу! Уявіть собі таке диво, . що Народна рада навіть у сні бачить оновлений Союз і страшенно хоче Союзу. Але ж нам пропонують не Союз, а централізовану, унітарну державу. Нам пропонують не Союз, а фальшиво оновлену федерацію, що по суті своїй рівнозначне втіленню в життя сумнозвісної сталінської ідеї автономізації. На словах суверенна держава-республіка, а на ділі - повна відмова від Декларації про державний суверенітет України.

Союз - це те, що маємо в Європі на рівні інтеграції Франції, Німеччини, Англії, Бельгії і т. д. - незалежних держав, що мають свою валюту, армію, суверенітет економічний і суверенітет духовний.

Вони - в союзі, вони, ці незалежні держави, по суті без кордонів, без імперського диктаторського центру, з єдиним, неподільним ринковим простором в розподільній бюрократичній системі, єдиною, неподільною офіційною мовою. Якби такий союз яку Європі, - то будь ласка!

З цієї трибуни депутати - від Головатого до Багрова, Гуренка і Печерова - говорять про захист інтересів народу, але кожному, хто не втратив вдатності. думати, зрозуміло, що йдеться про різні інтереси. Не треба плутати інтереси народу з інтересами керівної верхівки. І не треба надмірно педалювати на підсумки референдуму 17 березня. Хитрий референдум і облудний проект Договору при всій спільності казуїстики - це різні

речі. Якщо вже на те пішло, то чому референдум не провели після 2 квітня, а напередодні?

Договір ще не підписаний, а в центрі поспішно створюють ультрацентралізовані державні структури.

Договір ще не підписаний, а Прем'єр Павлов вимагає надзвичайних повноважень, малює нові гроші вже без написів національними мовами.

Все, що тут було оказано про суверенітет України в оновленій федерації, - це в словесному вираженні красномовно і... загадково.

Сьогодні суверенітет України, тим паче - завтра, в разі підписання Договору, - не що інше, як НЛО, тобто неопізнаний літаючий об'єкт над Новоросійською губернією, де /уявіть собі/ щойно начебто від товариства "Пам'ять" губернатором став Жириновський, відомий патріот імперії на давно омріяних такими патріотами руїнах України.

Ми розглядаємо нині не стільки доленосне, скільки "Зеленооке" питання. Дивно, що перед обговоренням цього питання не було доповіді з обгрунтуванням перспектив Україна, яка з волі Москви мусить відмовитись від самої себе.

В пологовому будинку оновленої імперії - селищі НовоОгарьово під Москвою - народилося дитя на ім'я "Проект" Дитя наївне і зовні симпатичне. Але коли уважно до нього придивитися, то не важко помітити, що під рожевим дитячим носом агресивно пробиваються сталінські вусики.

Видно неозброєним оком: за лицемірною понадсімдесятирічною традицією більшовизму говориться й пишеться в нашій країні одне, а мається на увазі й робиться інше.

Уже в першій статті "Основних принципів" проекту читаемо: "Каждая республика - участник Договора - является суверенным государством". Але тут же, поряд сказано: "Союз Советских Суверенных Республик - суверенное федеративное государство/.. " Маємо те саме, що було в минулорічному варіанті проекту, закладене за хитрим принципом російської матрьошки, про що я вже писав перед референдумом 17 березня, - мала лялька входить в більшу ляльку, більша - у ще більшу, і скільки б тих ляльок не було, всі вони поглинаються найбільшою лялькою, суперлялькою, єдиною, неділимою матрьошкою.

В багатьох виступах депутатів аргументовано доведено: не може бути суверенної республіки-держави, повноправного суб'єкта міжнародного права, якщо вона входить складовою частиною в суверенну федеративну державу, яка представляє на міжнародній арені всі республіки, всі свої складові -отже, є неподільним для цивілізованого світу сувереном і суб'єктом міжнародного права.

Це вже в нашій трагічній історії було і призвело до економічних, екологічних і духовних "чорнобилів? до повного розгрому національно-культурного життя на Україні. Це те саме, що крилато сформульовано в оновленому сталінському Гімні, що й досі жив-здоров: "Союз нерушимый республик свободных навеки сплотила великая Русь". До речі, основа цього матрьошкоімперського абсолюту закладена була ще в 1905 році в передвиборній програмі "Русского Собрания" -предтечі погромницького, антисемітського "Союза Русского Народа". У параграфі 8 цієї програми читаємо: "Племенные вопросы в России должны разрешаться сообразно готовности отдельной народности служить России и русскому народу в

достижении общегосударственных задач... Все попытки к расчленению России под каким бы то ни было видом не должны быть допускаемы".

Ця священна для чорносотенців лінія, на жаль, не обірвалася на крутих дорогах історії.

До вашого відома, шановна громадо, зацитований постулат взятий мною з брошури "Черная сотня и красная сотня", яку видав "Воениздат" в нинішньому, 1991 році тиражем один мільйон примірників з метою, щоб, як сказано в анотації, "вперше за весь советский период правдиво рассказать о Союзе Русского Народа". Про ту саму чорносотенську організацію, що вчиняла криваві єврейські погроми в імперії, запекло боролася проти "инородцев" в ім'я збереження "единой, неделимой". Все це нині пропагується видавництвом Міністерства оборони СРСР, тим самим міністерством, яке Статут внутрішньої і гарнізонної служби ставить вище, ніж право людини шити вільно на своїй землі, - у Грузії, Вірменії, Азербайджані, Прибалтиці.

Ось воно що! А ми, наївні, слухаємо інтерв'ю Горбачева по ЦТ після підсумкових посиденьок у Ново-Огарьово і недооцінюємо його одкровень про неприпустимість руйнування держави, що формувалася тисячу років, і чомусь не поспішаємо радіти його благодійним словам: "Центр делегирует республикам большие права". Ще Договір не підписаний, а вже центр привласнює собі права верховенствувати, царственно дарувати окраїнам якісь там куценькі вільності і свободи.

Ось воно що! А ми, невдячні, восени минулого року недооцінили виступ на сесії Верховної Ради України начальника Генерального штабу Радянської Армії, генерала Моїсеєва, коли він

чистосердечно заявив: "Когда я говорю о матушке-России, я имею в виду все ее республики".

Отак! Ні більше, ні менше! Нам світить доля пасинків, прийомних дітей лейтенанта Шмідта. Нас примушують добровільно увійти в Союз суверенних колоній.

А будеш пручатися, то все передбачено. Читаємо в новоогарьовському проекті; "Не допускается использование Вооруженных Сил Союза внутри страны... "Ой, як чудесно і демократично! Читаємо далі, після коми:"... кроме их участия в ликвидации последствий стихийных бедствий и экологических катастроф... "Гуманно і зворушливо! Читаємо після наступної коми:"...а также случаев, предусмотренных законодательством о режиме чрезвычайного положения". Оце інша справа, так би й сказали. з самого початку, криваво обмалювавши нашу перспективу після "чрезвычайного положения" в Тбілісі, Баку, Нагірному Карабасі, Вільнюсі, Ризі. Хто наступний? Адже імперія, що створена силою зброї, завоюваннями, імперія, що трималася на силі, на страху і насильстві, певна річ, може бути збережена тільки силою зброї і насильством. Україна проголосувала на референдумі за Союз Суверенних Держав на основі Декларації про державний суверенітет України. На жаль, такі передумови погано проглядаються в ново-огарьовському проекті, а за принциповими позиціями реальної державної незалежності майбутньої України проект нам нічого доброго не обіцяє. Наші сіють, ваші жнуть, Ще й здирають десять шкір. Тому ваші нас женуть В той Союзний договір.

Що робити? Треба йти своєю дорогою до незалежної України, відкинувши кайдани, які нам пропонують добровільно надіти. Якщо ново-огарьовський проект, не дай Боже, стане реальністю, то Україна буде незалежною тільки один раз на рік - 16 липня, один день щороку і вовіки віків. Амінь!

ПИРІГ Л.А., голова підкомісії Комісії Верховної Ради Української РСР з питань здоров'я людини /Рогатинський виборчий округ, Івано-Франківська область/. Шановні народні депутати! Шановний Голово! Нікого сьогодні не дивує велика кількість депутатів, які бажають виступити, суперечливість висловлених думок. Адже обговорюється питання чи не важливіше, ніж Декларація про державний суверенітет України, ніж Закон про економічну самостійність Української РСР. Смію так висловитися, тому що на сьогодні реалізація нав'язуваного нам Договору про Союз Суверенних Держав знецінить не тільки Декларацію, а й усі закони, які ми прийняли.

Щодо самого тексту Договору. Спекулятивність і облудність його проглядаються уже з преамбули. Що мається на увазі під "близостью исторических судеб" народів? Очевидно, спільність долі численних народів, землі яких, як досліджено, завойовувалися а кінця ХV до кінця XІX сторіччя Московською державою і Російською імперією по 130 км на день. Хіба що цю імперію мав на увазі М.С. Горбачев, проголошуючи тисячоліття традицій СРСР і таким чином прирівнюючи Союз до тюрми народів, як у Європі називали Російську імперію. Хіба можна вважати, що референдум 17 березня підтверджує волю народів "к сохранению и обновлению Союза"? З цієї трибуни неодноразово доводилися неправомочність проведення цього референдуму, некоректність винесеного на нього питання.

Проголошена в проекті Договору суверенність держав, належність їм усієї повноти політичної влади зводяться нанівець наступними статтями. Добровільність надання повноважень суверенними державами суверенній наддержаві в особі СРСР дуже сумнівна.

По-перше, Україна /буду говорити лише про неї/ не реалізувала свого суверенітету. По-друге, український парламент після нашого повного усамостійнення повинен вирішити, які функції можуть бути передані якомусь центральному урядові, якщо це виявиться потрібним і корисним для України.

При ознайомленні із статтями 5 "Сфера ведения Союза ССР" та 6 "Сфера совместного ведения Союза и республик" /а з досвіду знаємо, що означає "совместное ведение"/ виникає запитання -що ж залишається Україні? "Определение единой политики и стратегии" в усіх сферах нашого буття - До цього зведеться наш суверенітет. Проект Договору диктує створення Конституції України обов'язково відповідно до його статей. Ні, спочатку повинна бути у нас Конституція. Наш "суверенітет" підтверджують зведенням ролі нашого Прем'єр-міністра до рівня союзного міністра /стаття 16/. Визнання російської мови офіційною /навіть не мовою міжреспубліканського спілкування/ поглибить процеси русифікації. Про прагнення зберегти монолітно-унітарну державу свідчить навіть недоторканість абревіатури її назви. Не зазначено, на який термін укладається Договір. Невже знову - навіки разом?! Мене можуть звинуватити в критиканстві, тому що не даю конструктивних пропозицій. Не даю, тому що як би ми не удосконалювали проект Договору, я не вірю в послідовність його реалізації. Можуть закинути мені, що відчуття віри - недовіри - суб'єктивне. Так, але це відчуття підкріплене 70-річним історичним і моїм 60-річним життєвим досвідом.

Складається враження, що автори проекту Договору витають в абсолютно абстрактних часових і просторових вимірах, виявляти повне нерозуміння перебігу подій, прагнень народів, загальносвітової тенденції ходу історії.

Мені зрозуміла позиція депутатів, які виступають за повній суверенітет України, коли вона встановлюватиме свої зв'язки з ближчими і дальшими сусідами відповідно до статусу незалежної держави і норм міжнародного права. Які мотиви і психологічні корені думок і дій протилежного напрямку?

Переважна більшість з нас народилася, живе й працює в умовах Союзу, який "навеки сплотила великая Русь". Відповідна ідеологічна підготовка, починаюча з раннього дитячого віку, без можливості вільного формування та вибору переконану і світогляду, необхідність оповідування та визнання єдиної віри і політичної моралі, проповідуваних армією ідеологів, яка продиктована пересічному громадянинові інстинктом самозахисту і самозбереження, прагненням чогось добитися і ви" битися в люди, виховали відповідні погляди, стереотип думки і поведінки. На словах сповідувалася діалектика, а насправді в переконаннях і діях допускалося беззастережно щось одні, із заздалегідь запрограмованою непогрішимістю, безпомилковістю і святістю. Однією з таких догм, яка не піддягала ревізії, була ідея несхибності та вічності існування СРСР. Сімдесятирічний соціальний експеримент Довів ірраціональність і утопічність побудови та існування СРСР як демократичної і правової держави

насамперед тому, що сама ідея в своєму зародку і особливо методи втілення її в життя всупереч декларованій вірності діалектичному матеріалізмові та реаліям буття абсолютно не відповідали біологічній, соціальній та національній суті ліщини XX сторіччя. Частина депутатів, я впевнений, переконалася в цьому за останні роки і навіть за час своєї депутатської діяльності. Без політичної незалежності ми ніколи не станемо господарями своєї земні і своїх багатств, не станемо рівними партнерами в економічній співдружності народів світу. Досить лише згадати, скільки статей у Конституції УРСР довелося міняти при затвердженні Закону про економічну самостійність, доводиться міняти при затвердженні інших законів.

Ми нарешті перестали доводити переваги існування СРСР як федеративної держави на прикладах Швейцарії, ФРН тощо. Стає зрозумілою неправомочність прирівняння Союзу під владою московського центру до Європейської співдружності політичне, економічно і культурно незалежних держав. Аргументи прихильників збереження СРСР - із сфері емоцій та утопічних ідей, не підтверджених практикою десятиліть. А ми ж засвоїли, що практика є критерієм істини.

Отже, станьмо нарешті на реальний грунт, гляньмо правді у вічі. Признаймося у своїх помилках і давайте поводитися відповідно до загальнолюдської та громадянської моралі. Хочеться вірити, що серед депутатів-комуністів не залишилося народних обранців, які основну марксистську тезу - "первинність буття, вторинність свідомості" - приміряють лише до себе, забуваючи про отупінь відповідності її реальному існуванню загалу. Так, у багатьох соціальне несправедливе, я б сказав, злочинне матеріальне забезпечення буття сформувало відповідну свідомість, відповідні погляди. Розлучімося з такими поглядами. Розлучімося з поглядами, укоріненими і вкарбованими у свідомість частини а нас елітарним буттям, якщо навіть спочатку це буде схожим на зраду ідеалів, ідеалів молодості. Погодьмося, що це були не ідеали, а помилка молодості. Це хірургічне втручання у нашу духовність необхідно здійснити, після нього настане очищення душі і здоров'я духу.

Адже ж ніхто з нас, крім чотирьох, не виступив проти Декларації про державний суверенітет України, кожний з нас клянеться на вірність їй. Поставмося ж до неї як до державного, вагомого документа, вистражданого нашим народом і нами, а не як до папірця, яким можна знехтувати і про який можна забути. А така небезпека є. Багато хто акцентує зараз на неповазі до законів і потребі "твердої руки". А хіба ця повага до законів була? Був страх перед ними. Страх зник, а повагу необхідно виховати.

Вважаю, що до того часу, поки Україна не зазнала смаку і розкоші повної незалежності, поки її народ не самовиявився як політична, економічна і культурна сила, ми не маємо права зв'язувати себе таким Союзним договором, піддаватися диктату і нав'язаній нам опіці.

САНІН В.Н., заступник начальника внутрішніх військ МВС СРСР по Українській РСР і Молдові /Жовтневий виборчий округ, Харківська область /. Многоуважаемые граждане Украины! Уважаемые депутаты! Обсуждаемый сегодня вопрос не может оставить равнодушным ни одного жителя Украины, ибо он касается всех и каждого. К сожалению, в ходе обсуждения определились две противоположные тенденции. Одна сторона категорически высказалась против любого договора -для нее любой текст будет отвергнут. Для этой группы депутатов любой союз ассорциируется с империей, колонией, узурпацией и тому подобными терминами. Другая сторона предлагает, на мой взгляд, разумный подход: Союз нужен, подписывать Договор следует, однако Украина должна приобрести самостоятельность и независимость.

Конечно, проект Договора, обсуждаемый сегодня, должен пройти доработку в комиссиях, в группах и обязательно его надо опубликовать в газетах. Поступившие при обсуждении предложения и рекомендации, замечания населения должны быть учтены й включены для рассмотрения проекта Договора во втором чтении. Я за такой подход.

Лично мое мнение: мы обязаны учесть итоги референдума и всенародного опроса, который проводился в текущем году на Украине.

Итоги голосования свидетельствуют, что за Союз проголосовало 22 110 899 человек из 31 514 244 принявших участие в референдуме. Красноречиво говорит и другой показатель. Из 27 округов республики в 24-х участники референдума высказались за. И только по таким избирательным округам, как Киевский

городской N1, Ивано-Франковский N 10, Львовский N 16, Тернопольский N 21 люди проголосовали против Союза.

Хотим мы или не хотим., но должны прислушиваться к мнению народа и быть последовательными в своей позиции - демократией не играются, а руководствуются.

Что касается внутренних войск, то я хочу подчеркнуть следующее. Конечно же, Украина как государство может иметь не только свои внутренние войска, но и армию. Однако настало ли время уже сегодня развертывать украинскую армию или внутренние войска? Мне думается, что для кризисного времени эта задача не самая злободневная.

В силу своего предназначения внутренние войска, несмотря на вывод из состава Вооруженных Сил СССР, в соответствии с действующим законодательством СССР, сохранены в качестве военной организации, функционирующей исключительно на принципах деятельности войсковых формирований Вооруженных Сил. В войсках отлажена стройная система комплектования, подготовки офицерских кадров, прапорщиков, младших командиров и специалистов, организации боевой подготовки, материально-технического обеспечения и управления в структуре единого военного организма.

История войск убедительно показала, что в случае разрушения их единой структуры и разделения по республиканским МВД воинские части и подразделения в течение короткого времени практически утрачивали свои боевую готовность и мобильность,

превращались в обычные подразделения военизированной охраны, тогда как на восстановление войск требовались десятилетия.

Для функционирования собственных внутренних войск на Украине правовая основа не подготовлена. Нет законов о статусе военнослужащих, о внутренних войсках, о порядке прохождения военной службы, о социальной защите военнослужащих, о пенсионном обеспечении...

При нынешнем отлаженном механизме существующих структур снабжения й обеспечения на содержание войск затрачиваются сотни миллионов рублей, а то и более. Однако эти затраты в несколько крат ниже, нежели при переводе их в юрисдикцию Украины. В условиях рынка, дефицита республиканского бюджета содержание войск ляжет тяжелым бременем на народ Украины.

Ныне дислоцированные на Украине внутренние войска решают задачи в интересах республики в тесном взаимодействии с органами внутренних дел на местах и ни в коем случае не идут вразрез с республиканским законодательством.

В заключение вношу предложение: принять за основу проект постановления, подготовленный Президиумом Верховного Совета Украины.

СЕВАСТЬЯНОВ В.Л., заступник начальника учбового відділу Сімферопольського військового об'єднаного училища /Київський виборчий округ, Кримська АРСР/. Уважаемый Председатель! Уважаемые народные депутаты! Учитывая то, что 17 марта сего года народ Украины высказался за Союз /на вопрос в редакции центра положительно ответили 70,16 процента от общего числа принявших участие в референдуме, а на вопрос, предложенный для республиканского опроса, - соответственно 80,17 процента/, следует:

народ Украины высказался принципиально за Союз, но он же подтвердил решение Верховного Совета УССР от 16 июля 1990 года о принятии Декларации о государственном суверенитете Украины;

де-юре и де-факто признан экономический, политический и культурный суверенитет республики.

Поэтому наш Верховный Совет не имеет права игнорировать волю избирателей. В связи с этим вношу свои предложения по редакции статей предложенного Президентом СССР М.С. Горбачевым проекта договора о Союзе Суверенных Государств.

В пункте 1 "Основных принципов" после слов "Союз Советских Суверенных Республик /СССР/ - суверенное. "вместо слова "федеративное" вставить слово "конфедеративное" В случае принятия термина "федерация" не может идти речь о суверенитете республики, ибо куклы-матрешки отличаются только размерами и количеством матрешек, наполняющих их.

В пункте 4 после слов"... развития общесоюзного..." добавить слова"... и международного рынка", ибо не исключена

возможность экономического давления группы членов Союза на одного или нескольких партнеров с целью извлечения экономических и политических выгод /смотрите в заявлении "девять плюс один" об экономическом благоприятствовании республикам, подписавшим Союзный договор/.

В заключении пункта 7 "Основных принципов" Договоре необходимо указать о преемственности Союза в отношении к своим гражданам и суверенным республикам, а также взаимной ответственности республик за невыполнение взятых на себя обязательств.

В статье 4 из последнего абзаца исключить слова"... а также случаев, предусмотренных законодательством о режиме чрезвычайного положения", ибо это есть внутреннее дело суверенной республики.

В статье 5 из пятого абзаца снять слова " и координация внешнеэкономической деятельности республик", ибо это относится к прерогативе суверенных республик.

Статью 6 "Сфера совместного ведения Союза и республик" необходимо исключить, так как все функции, не переданные в Союз, решаются самими республиками на основе договоров между отдельными республиками.

В статье 7 первый абзац дополнить словами "под контролем суверенных республик".

Третий абзац статьи 8 исключить, так как собственность может быть только республиканской или коллективно-долевой. А Союз свои программы будет реализовывать путем размещения заказов и заключения отдельных договоров на конкурсной основе.

Статью 9 "Союзные налоги и сборы" изложить, руководствуясь принципом одноканальной системи налогообложения, оставив налоги в республиках а делегируя финансовые средства на содержание сошного аппарата и реализацию сошных програш согласно договорам.

Статью 10 "Конституция Союза" исключить, ибо это юридический нонсенс, который может привести к упразднению самого Союзного договора.

Считаю, что в Договоре не может идти речь о Конституции Союза. Все вопросы организации Союза должны быть оговорены в самом Договоре и в сопутствующих ему документах.

Статью 13 исключить, так как законодательную власть Союза будут реализовывать полномочные представители республик в лице Совета конфедерации.

Статью 16 исключить, ибо формирование исполнительных органов Союза будет прерогативой Совета конфедерации.

Статью 17 исключить, поместив взамен статью об Арбитражном суде Союза, не который возлагаются функции по разрешению споров, связанных с соблюдением Союзного договора и других сопутствующих ему нормативных актов.

В заключение предлагаю всем депутатам поддержать проект постановления Верховного Совета УССР "О проекте Договора о Союзе Суверенных Государств, представленного Президентом СССР" в редакции, предложенной нашим Президиумом.

ЧОБІТ Д.В., член Комісії Верховної Ради Української РСР з питань культури та духовного відродження /Бродівський виборчий округ, Львівська область/. Шановні народні депутати! Шановний Голово! Після Декларації про суверенітет України ми прийняли постанову Верховної Ради про те, щоб вважати 16 липня Днем проголошення незалежності України і щорічно його відзначати як державне, загальнонародне свято України. Ця постанова починається словами: "3важаючи на волю українського народу та його одвічне прагнення до незалежності... "Прагнення до свободи і незалежності є природним і священним у кожного народу.

Представлений М. Горбачовим проект Договору про Союз Суверенних Держав, якщо він буде в такому вигляді реалізований, не залишить і сліду від прийнятої нами Декларації про суверенітет України, а 16 липня стане днем глуму і насмішки над священним прагненням українського народу до незалежності.

Такі висновки напрошуються після ознайомлення із текстом проекту нового Союзного договору. На відміну від Договору 1922 року у ньому не зазначена мета, заради чого він укладається. Я нагадаю, що в Договорі 1922 року говорилося, що СРСР створюється для забезпечення зовнішньої і внутрішньої безпеки, відбудови зруйнованого у роки громадянської війни господарства і ставить ціллю всенародне процвітання і перемогу світової пролетарської революції. Як бачать сучасники, жодна з цих цілей не була досягнута. Тому автори проекту нового Союзного договору про його мету і цілі вирішили не писати. Це підтверджує, що цей документ глибоко не продуманий, він не має стратегічних цілей,

а лиш спонуканий поточним моментом і має обмежене тактичне завдання - будь-що врятувати від розвалу останню на землі імперію. Такий висновок засвідчує і гарячкова поспішність, з якою розробляється Союзний договір.

Проте нам слід згадати народну мудрість: хто спішить - той людей смішить. І щоб нашим нащадкам за нас не було соромно, а чужі люди з нас не сміялись, нам потрібно добре подумати і сім разів відміряти, щоб раз відрізати.

Хоча проект Договору проголошує створення Союзу Суверенних Республік, проте самі республіки залишаються в ролі простих спостерігачів і виконавців волі центру. Сумна традиція паперових суверенітетів і маріонеткових Верховних Рад та урядів республік дається взнаки.

Дивує, що Союз створюють не республіки між собою, а центр з республіками, які делегують йому найважливіші державні функції. Саме центр і є творцем та режисером нової фарисейської комедії про демократію і суверенітет.

Про який суверенітет України ми можемо говорити, коли Союз Радянських Суверенних Республік передбачається проголосити суверенною федеративною державою? Не може бути в одній країні двох державних суверенітетів. Саме слово "федерація" вже виключає таке поняття, як суверенітет республік. Проста істина доводить: суверенітет є або його нема. Про це потрібно чітко і ясно сказати народу і не зазватись за словесними викрутасами.

Зміст проекту Договору свідчить про те, що його безіменні московські автори намагаються зберегти СРСР як унітарну державу, прагнуть забезпечити монополію на міжнародну діяльність, хочуть і надалі втримати в своїх руках усі важелі внутрішньої і зовнішньоекономічної діяльності і тим самим продовжити економічний диктат по відношенню до рівноправних у своєму безправії республік.

Принципам Декларації про суверенітет України і законам, вже прийнятим Верховною Радою УРСР, суперечать положення про підпорядкованість центру зовнішніх зносин, зовнішньоекономічної діяльності, податкової політики, внутрішніх військ, митної справи.

У проекті Договору нічого не сказано про те, на який термін він укладається. То хто в час нестабільності і невизначеності може взяти на себе історичну відповідальність вирішувати долю прийдешніх поколінь?

Про нестабільність і невизначеність теперішньої ситуації свідчить назва самого проекту Договору, в якому республіки незвані не соціалістичними, а суверенними. Хоча всім добре відомо, як ще кілька місяців тому Верховна Рада Союзу РСР більшістю відстояла милішу їй стару назву. Виборці також добре пам'ятають, як ще місяць тому у нашій Верховній Раді при обговоренні Концепції нової Конституції депутати-комуністи палко боронили так звані соціалістичні цінності і соціалістичний вибір. Проте саме життя руками Президента СРСР вносить зміни і корективи.

Ми не маємо точного прогнозу, що буде ще через місяць, рік, а тим більше 10 років. То чи можемо розпоряджатися не своїм часом? Яке ми маємо право приймати на себе відповідальність за тягар обов'язку для наших дітей, внуків і правнуків? Договір

повинен укладатись на конкретний термін, а не на віки вічні.

Вся невиваженість, поспішність та метушня довкола нового Союзного договору викликав закономірне питання: чи не підсовують нам вкотре троянського коня, який принесе нову біду для нашого знедоленого та зневіреного найжорстокішою тоталітарною системою народу? Чи не заведе цей Договір Україну у ще глибшу прірву?

Наш народ на роздоріжжі: куди йому йти далі? Це значною мірою залежить від нас. Але чи ж спрямуємо його на дорогу добра, миру, справедливості і процвітання? Чи не піде він ще раз манівцями брехні, облуди і нових страждань?

Тож чи маємо моральне право приймати доленосні рішення, коли виборці під час страйків, мітингів і демонстрацій вимагають розпуску Верховної Ради, коли непоодинокими є спроби відкликати окремих народних депутатів, коли ми самі прийняли постанову про проведення референдуму з питань довір'я Верховній Раді, яку, до речі, не спішимо виконувати?

Щоб делегувати будь-які функції центру, треба їх передусім мати, неодноразово заявляв шановний Леонід Макарович Кравчук. Президія Верховної Ради прийняла постанову, що поки не приймемо власну Конституцію на засадах Декларації про суверенітет України, підписувати Союзний договір не можемо.

Я підтримую Л.М. Кравчука і Президію і вношу конкретні пропозиції:

1. До прийняття Конституції України не укладати жодних союзних договорів з іншими державами.

2. Проект нового Союзного договору, запропонованого М. Горбачовим, відхилити як такий, що суперечить Декларації про суверенітет України і не відповідає інтересам її народу.

3. Створити тимчасову депутатську комісію із залученням академічних, урядових установ і позаурядових організацій з метою проведення відповідних підрахунків і одержання наукової експертизи про можливі наслідки для України від реалізації запропонованих проектів союзних договорів.

4. Переговори щодо нового Союзного договору проводити не з центром, а безпосередньо з республіками.

5. Передбачити у Договорі конкретний термін, на який він укладається.

6. Виконати постанову Верховної Ради УРСР від 17 жовтня 1990 року і провести республіканський референдум з питання довірся Верховній Раді УРСР.

Шановні депутати! Не даймо зруйнувати фундамент суверенності України, закладений 16 липня 1990 року! Не йдімо всупереч споконвічному і священному прагненню українського народу до свободи і незалежності!

Хай живе вільна і незалежна Україна! Слава Україні!

КОНДРАТЬЄВ Я.Ю., голова Комісії Верховної Раді Української РСР в питань правопорядку та боротьби із злочинністю /Печерський виборчій округ, м. Київ/. Шановні народні депутати! Ми з вами і народ України розуміємо, що необхідність укладення Договору випливав із реального економічного, політичного, соціального та ідеологічного стану в республіці.

Комісія вважає, що, незважаючи на протилежні думки і погляди, які висловлюються у сесійному залі, історія доручила вам примирити їх і з багатьох питань піти на компроміси.

Дійти згоди, на наш погляд, ми зможемо лише тоді, коли перед собою поставимо за мету:

- зупинити подальший розвиток соціально-політичної напруженості;

- прискорити створення суверенної правової держави;

- надійно гарантувати права громадян республіки;

- зберегти цілісність республіки.

Виконати ці завдання буде нелегко. І не тому, що в парламенті є більшість і опозиція, а тому, що стосовно проекту Договору в суттєві зауваження. У зв'язку з тим дозвольте зупинитися на деяких принципових проблемах, які виникли під час розгляду проекту Договору про Союз Суверенних Держав.

По-перше, немає відповіді на запитання: хто підписуватиме Договір? Перші особи від 9 республік плюс Президент? Чи ще автономії і делегація Верховної Ради СРСР, яка не є суб'єктом цього Договору?

В такому випадку Україна має всього один голос, а це, враховуючи роль України, несправедливо.

Крім того, в проекті немає чіткого механізм? входу до Союзу і виходу з нього.

Недосконалим в механізм вирішення конфліктів між центром і республіками, а також між республіками.

Поки що у нас немає відповіді на те, як співвідноситиметься Союзний договір із економічною програмою виходу із кризи.

У нас в своя програма, запропонована Кабінетом Міністрів, у той час, як у Москві їх аж дві: одна - Явлінського, розрахована на кредиті /що нам не підходить/, і друга - Павлова, яка також не популярна в народі.

Що стосується діяльності правоохоронних органів, то запропонована формула проекту Союзного договору залишав нам мало шансів для реалізації Декларації про державний суверенітет України в цій сфері.

Ми з вами виступаємо за сильну президентську владу, яка необхідна для вирішення назрілих соціально-політичних і економічних проблем, що роздирають нашу республіку.

Поважаючи позиції інших депутатів, я особисто впевнений, що тільки сильна президентська влада спроможна забезпечити права громадян і захистити їх від розгулу злочинності. Вона дасть можливість мати і республіканські внутрішні війська, учбові заклади.

Але в запропонованому проекті центр планує і надалі керувати всіма сторонами правоохоронної діяльності. Наша позиція така: центр повинен стати координатором діяльності правоохоронних органів держав, що підписали Договір.

Що стосується спільних повноважень у правоохоронній діяльності, то я вважаю, що такі повноваження повинні бути між республіками. Тому я пропоную в статтях Договору стосовно діяльності правоохоронних органів виключити вживання спільного управління.

Закінчуючи виступ, я прошу вас звернути увагу на супроводжуючий лист, підписаний Михайлом Сергійовичем Горбачевим. Там сказано, що по деяких статтях висловлені зауваження, які потрібно узгодити.

Я впевнений, що Договір підписувати треба, але він повинен відповідати інтересам України. Тому я пропоную доручити робочій групі узагальнити пропозиції, які надійшли від депутатів і ще надійдуть від комісій.

Кабінету Міністрів разом з Академією наук підготувати і подати на розгляд депутатів висновки по економічних сторонах Договору, на наступному засіданні створити делегацію Української РСР і надати їй повноваження на підписання нового Союзного договору в разі урахування наших відпрацьованих пропозицій.