ЗАСІДАННЯ ТРИДЦЯТЬ ДЕВ'ЯТЕ

Сесійний зал Верховної Ради України, 4 листопада 1991 року, 16 година.

Головує Перший заступник Голови Верховної Ради України ПЛЮЩ І.С.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Народні депутати просять привітати з днем народження Воєводу Миколу Трохимовича. /Оплески/.

Бачите, які у нас прізвища є, - Воєвода. А ми гвардії не можемо створити, посварилися через патрони та кожухи. Хто буде ділити кожухи й патрони - от головне.

Прохання зареєструватися. Прошу, включайте табло. Прошу реєструватися.

У залі 360 народних депутатів. Вечірнє засідання оголошується відкритим. Продовжуємо нашу роботу. Ми заслухали доповідь про проект Закону про державне мито, відповіді на запитання. Слово для співдоповіді надається секретарю Комісії з питань існування, бюджету, фінансів і цін народному депутату України Захаруку Дмитру Васильовичу,

Скільки хвилин? До 10.

ЗАХАРУК Д.В. секретар Комісії Верховної Ради України з питань планування бюджету, фінансів і цін /Снятинський виборчий округ, Івано-Франківська область/. Вельмишановний Іване Степановичу! Високоповажні панове депутати! Постійні контакти Комісії з питань планування, бюджету, фінансів і цін, яку я маю честь представляти на цій високій трибуні, з Міністерством фінансів, наша спільна робота над представленим вам проектом закону, а також змістовна доповідь та вичерпні відповіді на ваші запитання пана Ільїна дають мені змогу заощадити дорогий сесійний час і замість тривалої співдоповіді обмежитися кількома зауваженнями.

Насамперед хотів би висловити вдячність нашим виборцям, трудовим колективам, громадським організаціям і народним депутатам за подані зауваження і пропозиції. Відразу скажу, що майже всі вони враховані. Найбільше листів надійшло з приводу мита на видачу документів на право переїзду державного кордону. Їх можна розділити на три групи. У листах першої групи є вимога ускладнити перетин кордону, зробити його дорожчим, аби покласти край спустошенню нашого ринку товарів народного споживання.

Автори другої частини листів вважають, що не можна встановлювати велике мито на видачу таких документів, бо тоді не зможе поїхати сестра до брата, син на могилу батька.

Щодо цих проблем ми розсудили так: на право переїзду людини через кордон має обкладатися високим митом, мають відповідно обкладатися митом товари. Це буде регулювання Митним кодексом і митними тарифами, а не Законом про державне мито.

А взагалі маймо усвідомлювати: спустошення наших крамниць припиниться лише тоді, коли ми піднімемо ціни до рівня світових, відповідно підвищивши, звичайно, і прибутки людей.

Третя частина листів - а приводу документів на переїзд кордонів з державами, що входили до колишнього СРСР. Щодо висловлених побоювань ми повинні однозначно сказати, що будемо будувати, стосунки з цими сусідами таким чином, аби людині не треба було закордонного паспорта, щоб поїхати до родича у Мінськ, Тамбов чи Бендери. Отже, ми пропонуємо здешевити закордонний паспорт.

Як ви звернули увагу, розширено коло пільг.

Однак робота над проектом закону тривав. Уже після того, як він су в видру коша ний у такому вигляді, У якому ви його маєте, виникли ще деякі поправки і зауваження. Так, до пункту 4 статі 8. підпункт "в", де йдеться про оплату за реєстрацію зміни прізвища. варто внести доповнення - "крім ... при реєстрації шлюбу". Комісія пропонує також доповнити цей пункт підпунктом "е": "За реєстрацію повторної зміни прізвища, ім'я та по батькові, по пов'язану із реєстрацією шлюбу, встановити митний збір 500 карбованців?

Додаткового вивчення вимагав оплата за нотаріальні та інші дії, вчинювані зо межами нотаріальної контори за місцем надання послуги. У проекті, який ви маєте, вказано, що крім відшкодування витрат, пов'язаних з виїздом для вчинення дій, збільшується мито у два рази. Але якщо взяти операції, які проводяться нотаріусами, і уявити собі, що, скажімо, оплата за оформлення спадщини може теж подвоюватися, то це питання потребує вивчення. До речі, якщо взяти минулий досвід, то це питання регулювалося. Я думаю, що при доопрацюванні під час другого читання ми внесемо відповідні

поправки - або не більше, або у відповідності з конкретними діями, які виконуються.

Очевидно, треба уточнити також і щодо розміру ставки мита на пенсію, яку одержують наші громадяни від міжнародних організацій.

У законопроекті вказано, що пенсія до 185 карбованців виплачується безоплатно, а понад 185 карбованців - збір 30 процентів. Очевидно, і в цьому законі треба закласти норму про відповідну індексацію, хоча вона буде і в іншому акті, але це не зашкодить.

Так само потребує деякого уточнення і обкладання митом деяких торгів. Щойно ми мали розмову з паном Ільїним з цього приводу.

Ще раз повторюю, що ті зауваження, які були подані народними депутатами під час першого обговорення законопроекту, враховані.

Наша комісія вважав, що законопроект можна приймати в першому читанні, і запрошує подати зауваження і пропозиції, які також будуть враховані.

Дякую за увагу.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую. Є запитання? Другий мікрофон.

ШАПОВАЛ В.Н., член Комісії Верховної Ради України з питань агропромислового комплексу /Чигиринський виборчий округ, Черкаська область/.

Дмитре Васильовичу! На сторінці 12 пояснювальної записки до проекту Закону України про державне мито написано, що "за видачу дозволів на право полювання і рибальства" встановлене лише 3 карбованці. Складається враження, що цю пропозицію вносили або мисливці, або рибалки.

Чи не вважаєте ви, що при існуючих цінах це просто символічна сума? Очевидно, треба переглянути її.

ЗАХАРУК Д.В. Ви знаєте, коли ми почали обговорювати у комісіях, відразу ж виникло таке запитаний. Я хочу вам сказати, що це збір за видачу відповідного документа, а не за право рибальства.

Коли ви одержуєте право рибалити, ви оплачуєте відповідну суму, яка встановлена користувачем тієї водойми, - 100 карбованців чи 50. А держава за те, що видала вам документ, взяла ось таку суму.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Не врахована інфляція, так?

ЗАХАРУК Д.В. Я повторюю, що це не за право рибалити, а за видачу документа.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Поки ми пришлемо, то вже нові гроші су дуть, і 3 карбованці ще й багато буде. Перший мікрофон.

МАРЧЕНКО І.Д., директор Артемівського машинобудівного заводу "Победа труда" /Артемівський виборчий округ, Донецька область/. Уважаемый докладчик! Этот законопроект прорабатывался комиссиями, соответствующими правительственными органами. Скажите, рассматривался ли такой вопрос: закон упорядочивает существующие сборы ила же его принятие пополнит казну местных Советов и республиканскую казну? Как вы оцениваете его с этих двух точек зрения?

ЗАХАРУК Д.В. Я повинен сказати, що одним із мотивів внесення цього законопроекту був само той, про якій ви говорите. Для того, щоб упорядкувати цю справу. Так що він значною мірою упорядковує цю справу.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Третій мікрофон.

ПУШИК С.Г., письменник /Коломийський виборчий округ, Івано-Франківська область/. Шановний доповідачу! Я думаю, що там треба внести доповнення: якщо прізвище перекручене чи сталася помилка внаслідок якихось бюрократичних заповнень, то мито не платиться, тому що будуть пізніше непорозуміння. Скажімо, йде в армію солдат служити. У військкоматі його записали Георгійовичем, а він Григорович, то йому пізніше доведеться платити 500 карбованців.

ЗАХАРУК Д. Н. Я думаю, що не тільки цього пункту має стосуватися, а взагалі всіх повторних дій на виправлення помилок.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Тобто погоджуєтесь. Другий мікрофон.

МАТІЙКО А.С., лікар хірургічного відділення Алуштинської центральної міської лікарні /Алуштинськмий виборчий округ, Кримська АРСР/. Уважаемый Дмитрий Васильевич! Вы говорили о том, что на заседании комиссии стоял вопрос о переходе на международные расценки, но, естественно, с соответствующим отпуском заработной платы. Не будет ли данный закон противоречить международным расценкам и тарифам?

ЗАХАРУК Д.В. Ви знаєте, що стосується самих розцінок, самого мита, ми виходимо із сучасного рівня. Коли ми приймемо закон, введемо свою валюту ! так далі, то, можливо, нам доведеться переглядати. Зараз ми не можемо передбачити це на всі випадки життя.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Зрозуміло. Третій мікрофон і завершуємо.

СТЕПЕНКО В.І., член Комісії Верховної Ради України з питань агропромислового комплексу /Полтавський виборчий округ, Полтавська область/. Шановний Дмитре Васильовичу! Багатьох людей хвилює таке питання. Оголосили Акт незалежності Україна, інші республіки колишнього Союзу. Чи не стоятиме сьогодні на митниці солдат і чи не братиме гроші за те, що їздитимуть до родичів, до знайомих в інші республіки? Я знаю, що позиція нашого парламенту однозначна: буде вільний переїзд з однієї республіки в іншу, чи не було у вас консультацій з іншими комісіями держав колишнього Союзу щодо їхньої позиції з цього питання?

ЗАХАРУК Д.В. Дякую вам. Це цікаве запитання, відповім на нього. Я саме цьому питанню приділив найбільше уваги.

Наша комісія останнім часом контактів не мала, але у нас були консультації з відповідною комісією Російської Федерації. Знаємо також про те, що в інших республіках немає наміру,

поки що в усякому випадку, закривати кордон і встановлювати паспортний режим як для виїзду в інші країни. Я вважаю, що ми маємо домовитися з нашими сусідами про сприятливий паспортний режим.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую, Дмитре Васильовичу.

Шановні депутати! Ми прослухали доповідь і співдоповідь, задали запитання, одержали відповіді. Депутати, які записалися на виступ, не наполягають. Вноситься пропозиція прийняти в першому читанні проект цього Закону, На ваш розгляд вноситься проект постанови Верховної Ради України. Вносить Кабінет Міністрів разом з Комісією з питань шанування, бюджету, фінансів і цін.

"Про проект Закону України про державне мито. Розглянувши доопрацьований Кабінетом Міністрів разом з комісією проект Закону про державне мито, Верховна Рада постановляє:

- схвалити в першому читанні проект Закону;

- комісіям Верховної Ради свої пропозиції, зауваження до проекту подати Комісії з питань планування, бюджету, фінансів і цін у п'ятиденний термін;

- доручити Кабінету Міністрів разом з комісіями доопрацювати проект з урахуванням зауважень та пропозицій і внести на розгляд Верховної Ради".

Можна такий проект прийняти? Хто за такий проект, прошу проголосувати.

"За" - 280. Приймається.

Шановні депутати! У нас, як я вже говорив, у порядку денному двічі стояло питання про проект Закону про основи державної науково-технічної політики. Фахівці стверджують, що без науково-технічної політики буде надзвичайно важко розбудовувати суверенну Україну. Є пропозиція розглянути проект у першому читанні, Не буде заперечень?

Третій мікрофон.

ЧЕРВОНІЙ В.М., апаратник Рівненського виробничого об'єднання "Азот" /Ленінський виборчий округ, Рівненська область/. Шановний головуючий, шановні депутати! У перерві Комісія з питань оборони і державної безпеки опрацювала документи які стосуються Національної гвардії. Я просив би, щоб сьогодні ми обов'язково прийняли ці документи.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Я прошу не вклинюватися в питання. Слово для доповіді надається Голові Комітету по науково-технічному прогресу при Кабінеті Міністрів України Рябченку Сергію Михайловичу.

РЯБЧЕНКО С.М., Голова Комітету по науково-технічному прогресу при Кабінеті Міністрів України, народний депутат СРСР. Шановний головуючий, шановні колеги! Закон про основи державної науково-технічної політики - один із тих, що продиктовані як Актом проголошення незалежності України, так і необхідністю знайдення шляхів суспільства із кризи.

Дійсно, якщо ми задамо запитання, на чому зламалися адміністративно-командна система, то побачимо, що посилання тільки на її нелюдяність хоч і є глибоко вірне і становить корінь проблеми, але конкретною причиною кризи адміністративнокомандної системи стала її нездатність, невміння тоталітарного режиму забезпечити найвищу продуктивність праці. І забезпечити її саме з використанням науково-технічних досягнень.

Суспільство, що виходить з кризи, повинно розуміти: конкретна вимога до ринкової системи, яку ми будуємо - це забезпечення швидкого обігу капіталу та його використання на науково-технічне переозброєння економіки, залучення розуму громадян до інноваційного процесу. Пропонований законопроект відкривав шлях до цього. З точки зору незалежності України даний документ абсолютно необхідний, бо науково-технічна політика центру була побудована на збиранні в центрі всіх найкращих фахівців, найкращого обладнання. Наприклад, з державних науково-технічних програм, що фінансувалися ДКНТ Союзу, 91 відсоток фінансування випадав на Російську Федерацію /в тощ числі більше 30 відсотків на Москву й Московську область/ і тільки б відсотків - на Україну, а 7 відсотки - на інші республіки.

Україна вносила до валового національного продукту Союзу близько 18 відсотків, але за обсягом фінансування науковотехнічної сфери використовувала тільки 6-7 відсотків. Така ж ситуація і в оборонній промисловості, де обсяг виробництва на Україні становив близько 20 відсотків, а обсяг науково-технічних досліджень - усього близько 7.

Отже, якщо навіть рівняти на середньосоюзний рівень, то недоозброєння економіки України було в середньому в два-три рази нижче, ніж наукоозброєння Союзу Радянського в цілому. А ця цифра ще нижча, якщо порівнювати її з аналогічними даними тих країн, які динамічно розвиваються. І якщо за умов незалежності України ми не забезпечимо певного співвідношення обсягів витрат на науково-технічний розвиток де валового національного продукту, то не зможемо підняти Україну до рівня сучасних розвинених держав світу. Таким чином, ми повинні розглядати Закон про основи державної науково-технічної політики України як цілком необхідний і своєчасний.

Тепер конкретно про законопроект. Я сподіваюсь, що депутати з ним ознайомились, документ двічі розглядався Комісією з питань народної освіти і науки й за винятком зауважень неконцептуального характеру нею схвалений.

У чому полягав концепція закону? Державна науково-технічна політика України спрямовується не забезпечення найважливіших соціальних та економічних проблем держави. При цьому ми відкидаємо спроби централізованого керівництва розвитком науки, а ставимо завдання створити законодавчі податкові та інші умови для розвитку наукової сфері, для фінансування науки промисловістю. Це так звані непрямі канал,, підтримки науки. Дня фундаментальної науки та розробки і впровадження найважливіших перспективних технологій передбачається пряме бюджетне фінансування.

Передбачається поєднання базового та програмно-цільового

конкурсного використання цих коштів. Визначатимуться пріоритетні напрями наукового розвитку, які за поданням Уряду затверджуватимуться Верховною Радою і реалізовуватимуться через державні наукові програми. Це викликане тим, що держава не зможе розвивати наукові дослідження рівномірно по всіх можливих напрямах науки та техніки.

Тут пропонується поєднання конкурсного на підставі незалежної експертизи залучення науковців до виконання проектів по програмах з плановим визначенням коштів на виконання програми на весь період її реалізації. І обсяг цих коштів повинна затверджувати Верховна Рада.

Передбачається, що Україна в своєму бюджеті матиме також кошти на виконання міждержавних наукових програм, що ведуться відповідно до рішень Уряду. Чи не найважливішим положенням законопроекту є ідея створення інноваційного фонду, який частково матиме бюджетне джерело, а основна його частина формуватиметься з відрахувань підприємств, що перекладаються на собівартість продукції.

Ним створюється позабюджетний фонд розвитку, який реально зможе забезпечити фінансування прикладних розробок, фінансування галузевої науки. Законопроект передбачає створення фонду фундаментальних досліджень як позапрограмної підтримки найбільш актуальних та перспективних досліджень, з яких виростуть нові пріоритети.

Важливою рисою проекту закону е визначення саме науковця як головної особи у науці і побудова прав наукових організацій як наслідку прав науковців на об'єднання у колективи. В той же час законопроект передбачає посилити відповідальність науковців

та учасників інноваційного процесу за результати використання виділених коштів, проголошуючи вимогу переважного ведення конкретних науково-технічних розробок на жорсткій контрактній основі. Законопроект передбачає децентралізацію та багатоцентровість системи організації та підтримки розвитку науки, широке залучення наукової громадськості, стимулювання створення ринкової інфраструктури в науковій сфері.

І нарешті, законопроект визначає, що Україна бере широку участь у міжнародному науковому співробітництві, здійснюючи його як на державному рівні, так і на рів. , підтримки зусиль наукових організацій та окремих науковців.

Шановні колеги! У розданому вам тексті є варіант Уряду і варіант комісії. Різниця є у певних редакціях статей, на яких я не буду зараз зупинятися, бо це перше читання, 3 багатьма з них я згоден, а з приводу деяких ще повинна відбутися дискусія, З принципових, але не концептуальних змін є пропозиція комісії внести в текст законопроекту конкретні норми з цифрами щодо податкових пільг. Ми від Уряду, коли вносили цей законопроект, вважали, що ці конкретні цифри повинні міститися в Законі про державну податкову службу. І пропозиція до цього проекту закону була така; записати у тому вигляді, як пропонує комісія. Якщо парламент вирішить, що цю конкретику треба містити саме в Законі про основи державної науково-технічної політики, то ми не будемо заперечувати.

Отже, у концептуальних питаннях у нас з парламентською комісією протиріч немає. Тому я прошу Верховну Раду ухвалити

зараз проект закону у першому читанні, визначити термін подання зауважень та пропозицій щодо конкретної редакції статей і доручити Комісії з питань народної освіти і науки та Комісії у питаннях законодавства і законності якомога швидше підготувати дай законопроект для другого читання.

Я вважаю, що цей закон буде важливим внеском у створення підвалин справжньої незалежності України, проведення у ній демократичних реформ та структурних перетворень, а саме: дозволить сконцентрувати досягнення науково-технічного прогресу на створенні умов для найвищої продуктивності праці, без чого наша економічна і політична реформа не буде вдалою.

Дякую за увагу.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Є бажаючі задати запитання? Десять хвилин відводимо для цього Перший мікрофон.

ШУЛЬГА И.О., член Комісії Верховної Ради України а питань державного суверенітету, міжреспубліканських і міжнаціональних відносин /Лутугинський виборчий округ, Луганська область/. Шановний Сергію Михайловичу! У статті 6 і в статті 12 говориться про те, що пріоритетні напрями затверджуються Верховною Радою. Це для Верховної Ради, звичайне4, комплімент, оскільки мова йде про пріоритетні напрями. Але чи не здається вам, що ми занадто переобтяжуємо Верховну Раду і, так би мовити, пропонуємо їй невластиві функції?

РЯБЧЕНКО С.М. Справа в тому, що розвиток наукових програм і їх виконання не можуть обмежуватися тільки роком. Зараз, коли ми відмовилися від п'ятирічних планів, єдиний закон, який гарантує виконання тих чи інших робіт, це є Закон про бюджетну систему. І якщо найважливіші програми, довгострокові та пріоритетні напрямки не будуть затверджені Верховною Радою, то ми не можемо гарантувати, що це є закон. Тому є необхідність, щоб саме Верховна Рада затверджувала ці пріоритетні напрямки і найважливіші програми на весь строк їх виконання, надаючи цьому силу закону. Тільки тоді ми можемо гарантувати, що та чи інша програма в усьому обсязі буде виконана, бо Верховна Рада затверджує тільки щорічний бюджет. Це - факт поєднання планового начала і конкретного режиму фінансування, до якого ми зараз пере переходимо. Тому в цьому є необхідність.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Перший мікрофон.

ШУЛЬГА М.О. Ви сказали, що левова частка усього нашого наукового потенціалу бума зосереджена в Академії наук СРСР. Тепер Росія "перебирає" на себе весь цей потенціал. Чи не ведуться переговори вашим комітетом про те, щоб тут все ж таки по-справедливому розподілити?

РЯБЧЕНКО С.М. Місяць тому з ініціативи нашого комітету тут, у Києві, була проведена міждержавна нарада а участю 14 республік, якою був підписаний протокол відносно принципів міждержавного науково-технічного співробітництва. І потім знову ж таки тут, у Києві, з ініціативи нашого комітету було проведено два

засідання експертів представників держав і підготовлений договір відносно науково-технічного співробітництва. Як на мою думку, цей договір захищає інтереси України в науково-технічній сфері так само, як і всіх інших держав, що утворилися замість Союзу РСР. Документ цей передано і в комісії Верховної Ради, і до Уряду України. І зараз ідеться про підписання цієї угоди. Відбиток цієї угоди у законопроекті полягав в тому, що Україна зосереджує певну частину коштів на виконання міждержавних програм, за якими наш український Уряд і українські структури будуть виробляти рішення відносно їхньої доцільності і фінансування. Завдяки цій угоді ми матимемо доступ до тих унікальних установок, які зараз зосереджені за межами України. Я хотів би просити Верховну Раду сприяти підписанню цього договору.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Другий мікрофон.

ЯЦЕНКО В.М., заступник голови Комісії Верховної Ради України з питань Чорнобильської катастрофи /Коростенський виборчий округ, Житомирська область/. Шановний Сергію Михайловичу! Відразу попереджаю, що я вважаю за необхідне прийняти даний закон. Не можна державі жити без такої зрозумілої людям науково-технічної політики.

Але чи знайдуть люди, які безпосередньо займаються наукою, технікою, раціоналізацією і так далі, відповіді на всі питання, які виникають у них у житті? Я не знайшов. Закон спрямований скоріше не на те, щоб розправити творчі крила цим людям, а на створення якоїсь державної структури. Може, доцільніше було б

прийняти його як концепцію державної науково-технічної політики, а потім на її основі розробляти детальні закони. Чи не вважаєте ви так?

РЯБЧЕНКО С.М. Я гадаю, що закони повинні обмежувати тільки права Уряду по відношенню до людей. Люди мають всі права - само така основна вимога до законодавства. Цей закон ставить за мету відмовитися від детального регулювання, створити тільки прямі та непрямі канали підтримки науково-технічної діяльності, перейти від керування наукою до регулювання науки. Він надає можливість будь-якому науковцю подати свої пропозиції до державних наукових програм, до фонду фундаментальних досліджень, інноваційного фонду і користуватися ними на конкурсних засадах.

Усі інші дрібні стосунки повинні здійснюватися на ринкових принципах, на принципах демократичних відносин між наукою, виробництвом і не повинні підлягати детальному регулюванню. У цьому основний принцип даного законопроекту.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Третій мікрофон.

ШИНКАРУК В.М., головний агроном колгоспу "Заповіт Ілліча" Кривоозерського району /Доманівський виборчий округ, Миколаївська область/. у статті 13, пункт 2, йдеться про те, що "по кожній з державних науково-технічних програм Уряд України визначав орган управління, відповідальний за розробку і реалізацію програми, призначає керівників програми, надає їм необхідні повноваження, в тому числі..." і так далі. У мене виникло запитання: який захист передбачено в ньому законопроекті від тих програм, зокрема

космічних, які у нас створювалися, здійснювалися десятки років і ніякої користі для суспільства не дали?

РЯБЧЕНКО С.М. Я б, мабуть, не взявся судити про користь усіх програм, які приймалися. Що стосується, скажімо, космічних програм, то, я думаю, Україна і надалі буде в них брати участь, орієнтуючись на свої власні інтереси. Це конкретно.

А щодо кожної з наукових програм наша мета полягає в тому, щоб керували наукою самі вчені під наглядом Уряду. Не можуть чиновники керувати науковими програмами. Уряд повинен затверджувати наукову раду тієї чи іншої програми, надавати їй повноваження, щоб саме наукова рада, компетентні люди відбирали ті проекти, які дійсно потрібні Україні. Іншого шляху тут немає. Саме це і передбачається даною статтею.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Перший мікрофон.

ЧЕРЕП В.І., голова Комісії Верховної Ради України з питань будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства /Білопільський виборчий округ, Сумська область/. Шановний Сергію Михайловичу! Стаття 9, пункт 1 "Державні органи здійснюють науково-технічну політику з участю громадських наукових та науково-технічних об'єднань". І в цій же статті пункт 4: "Втручання державних органів і організацій у діяльність громадських наукових та науково-технічних об'єднань... не допускається". Як ви трактуєте це .-" здійснюють" і одночасно "не допускається?" Як це можна здійснювати і одночасно не брати участі?

Дякую.

РЯБЧЕНКО С.М. Давайте дивитися. Пункт 4 цієї статті передбачає: "Втручання державних органів і організацій у діяльність громадських наукових та науково-технічних об'єднань в межах виконання ними статутних завдань не допускається". Але ці громадські об'єднання залучаються до формування і здійснення державної наукової політики. Тобто воші мають право входити зі своєю ініціативою до всіх державних органів, пропонувати свої нові напрями, свої розробки. А держава може у відповідь на їхнє клопотання надавати їм кошти, покладати на них відповідальність за їхньою згодою. Це і є демократична взаємодія між громадськими об'єднаннями та Урядом. Але Уряд не повинен допускати дріб'язкових втручань у справи тієї чи іншої організації.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Другий мікрофон.

ШАПОВАЛ В.Н. У законопроекті передбачаються можливі джерела фінансування, а також комплекс економічних стимулів. Чи не вважаєте ви, що в законопроекті недостатньо висвітлена компенсація науці за рахунок виробництва при впровадженні комплексних наукових досягнень? Адже їли зараз виплачуємо значні компенсації інофірмам; "Піонер" - зерно віддаємо. кошти віддаємо англійським фірмам. Як ви вважаєте: достатньо в проекті закону це висвітлено чи ні?

РЯБЧЕНКО С.М. У законопроекті передбачається, що більша частина прикладних розробок, у яких зацікавлена промисловість,

формується на госпрозрахункових засадах, на договірних началах. Та чи інша наукова установа укладає договір а промисловістю, в якому визначаються умови. Тобто науковотехнічна продукція цим законопроектом стверджується як товар. І ми не вважаємо за доцільне, щоб держава диктувала умови того договору. Це є договірне право, яке повинно визначитися законодавством.

РЯБЧЕНКО С.М. Ну, якщо комплексне впровадження, то повинен бути комплексний план, у якому визначаються обов'язки сторін.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Третій мікрофон.

СУХОРУКОВ А.О., член Комісії Верховної Ради України з питань народної освіти і науки /Дзержинський виборчий округ, Харківська область/. Сергію Михайловичу! Скажіть, будь ласка, хто і за яким механізмом буде розподіляти так званий базовий фонд фінансування, який не є конкурсним?

РЯБЧЕНКО С.М. У нас існують наукові організації в Академії наук, в Академії аграрних наук, у вузах, у Міністерстві охорони здоров'я та інших. Ми повинні мати певну частину коштів, які необхідні для того, щоб ці організації існували. Це позаконкурсна базова частина, розподіл тих коштів будуть здійснювати саме ті установи, що зараз ними керують. Тобто певну частину базового фінансування буде розподіляти Академія, Мінвуз, Міністерство охорони здоров'я і так далі. Але це тільки певна частина.

Друга частина - це конкурсні кошти, у розподілі яких матиме право брати участь науковці як з цих установ, так і інших і отримувати кошти з програм, фондів на виконання конкретних проектів.

Я хотів би додати: якщо ми залишимо тільки програмне фінансування, то це - як дерева в лісі. Ці програми колись себе вичерпають. Якщо ми не матимемо базового фінансування, щоб живити нові непередбачувані зараз напрями, то ми ніколи не виростимо тих нових дерев, які повинні вирости замість гнилих.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Депутати наполягають ще по одному запитанню біля мікрофонів. Перший мікрофон.

ПЕЧЕРОВ А.В., голова Комісії Верховної Ради України з питань планування, бюджету, фінансів і цін /Великомихайлівський виборчий округ, Одеська область/. Скажіть, будь ласка, чим викликана необхідність в чотирнадцяти статтях законопроекту з двадцяти восьми вирішувати питання фінансування науки, в той час як не знайшли свого відображення перший, другий, четвертий і п'ятий принципи державної

науково-технічної політики. Чим це викликано?

РЯБЧЕНКО С.М. Ви знаєте, я не можу погодитися з тим, що не знайшли відображення принципи державної наукової політики, які викладені у статтях 2 і 3. Вони всі є, і тут ми можемо з вами конкретно говорити. Але найголовніша частина - прямі та непрямі засоби впливу держави на науково-технічній розвиток реалізуються через прямі та непрямі джерела фінансування.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Другий мікрофон.

СВІДЕРСЬКИЙ Ф.Ф. член Комісії Верховної Ради України у питаннях соціальної політики та праці /Нововолинський виборчий округ, Волинська область/. Сергію Михайловичу! Коли у нас на Україні буде своя патентна служба, і чи потрібна нам при Верховній Раді комісія з питань науково-технічного прогресу та інновацій?

ГЯБЧЕНКО С.М. Що стосується останнього, то це компетенція Верховної Ради та Комісії з питань народної освіти і науки. Вона може поширити свою діяльність і на ці питання.

Що стосується власної патентної служби на Україні, то не дуже важливе питання. Зараз ми переживаємо такий стан, коли загальносоюзна патентна служба майже зруйнована і винахідники у нас не знають, куди звертатися.

Протягом останнього місяця я брав участь у міждержавній нараді з питань організації патентної справи. Зараз підготовлено тимчасову угоду з питань організації патентної справи, яка передбачає створення у суверенних державах власної незалежної патентної служби. Але на той період, поки власні патентні служби наберуть сили і зможуть реалізувати свої функції, використовувати всі ті спільні патентні служби, що були на господарських засадах, з виплатами певних коштів за проведення всього того, на що ми зараз здатні. Це дуже складне питання, найближчим часом ми будемо ставити питання перед Урядом про створення власної патентної служби.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую, Сергію Михайловичу. Слово для співдоповіді надається голові підкомісії Комісії з питань народної освіти і науки Головенку Миколі Яковичу.

ГОЛОВЕНКО М.Я., завідуючий відділом Фізико-хімічного інституту імені О.В.Богатського АН України, м. Одеса /Київський виборчий округ, Одеська область/. Уважаемый председательствующий, уважаемые народные депутаты! Принципы государственной научно-технической политики, предложенные в проекте Закона, представленного Кабинетом Министров Украины, в основном поддержаны Комиссией Верховного Совета по вопросам образования и науки. Этот Закон является основополагающим в научно-технической сфере. В соответствии с ним разрабатывается весь пакет законов, регламентирующих научно-техническую деятельность в республике.

Наша комиссия надеется, что наконец на Украине все институты власти повернутся лицом к проблемам науки, а она в свою очередь поможет решить сложные социальные и экономические вопросы.

С принятием Акта и провозглашения независимости Украины мы сейчас сами должны решать все вопросы научно-технического развития. Тем не менее, исходя из принадлежности научного потенциала как интеллектуального богатства, всему мировому сообществу, государство должно поддерживать интеграцию наших ученых с коллегами бывших союзных республик и других стран. Ведь основа науки - это научные школы, а они, как правило, интернациональны.

Разрешите остановиться на некоторых замечаниях но проекту. Раздел 2. В нем указаны органы управления, обеспечивающие проведение государственной научно-технической политики. Механизмы формирования отличаются здесь большим количеством связей между государственными, общественными и частными организациями /последнее, естественно, в будущем/, которые участвуют в формировании и осуществлении научной политики. Этот механизм состоит в основном из двух уровней.

Первый - это высший государственный. На этом уровне определяется стратегия развития науки и техники, формирование приоритетов и финансирование научных программ. Вырабатываются законодательные меры по стимулированию и поддержке научно-технического прогресса. Данный уровень представлен нами, то есть Верховным Советом Украины. Однако в странах с президентским правлением такими полномочиями наделен и глава государства. Поэтому следует включить

в проект статью, определяющую Президента. Украины как субъекта государственной научно-технической политики, отразить роль администрации Президента в этом вопросе и взаимодействие с Верховным Советом.

Второй - средний государственный уровень. Это уровень, на котором обеспечивается руководство наукой и техникой по отраслям экономики, по типам исследований, по регионам и другое. Он заключается в выбора научных направлений, формировании долгосрочных программ, выборе головных исполнителей. Сюда мы относим Правительство Украины, министерства и ведомства.

Можно согласиться с предложением Министерства здравоохранении, что в статье 7 к компетенции Правительства Украины /об этом здесь сегодня говорилось/ следует отнести и функции формирования приоритетного направления в области науки и техники.

В статье 7 /пункт первый/ указывается, что для осуществления государственной научно-технической политики Правительство Украины образует соответствующие организационные структуры. Некоторые народные депутаты не разделяют такой точки зрения, видя в этом увеличение административного аппарата. Мы поддерживаем данное положение, так как здесь имеются г виду несколько иные структуры.

Приведу примеры из своей научной деятельности. В настоящее время для того, чтобы провести научные работы и внедрить в медицинскую практику лекарственные вещества, необходимо разрешение специальных государственных структур, которые регистрируют и внедряют эти лекарственные средства. Все эти структуры находились в Москве и в настоящее время прекратили свое существование.

Следовательно, на Украине мы должны создать следующие комитеты: фармакологический, фармакопейный, комитет вакцин и сывороток, а также комитет по регистрации химических веществ, которые выпускаются у нас. Без всего этого химическая и медицинская промышленность будут парализованы.

Сегодня в газете было написано, что прекратила существование и Высшая аттестационная комиссия. Поэтому и об этом сейчас необходимо нам думать.

Из статьи 9 мы предлагаем изъять пункт пятый, образовав из него отдельную статью. Это обусловлено тем, что Академия наук Украины и Украинская академия аграрных наук относятся к самоуправляемым организациям, имею, им государственную поддержку и действующим на основании постановлений Президиума Верховного Совета Украины.

Следует поддержать замечание Министерства народного образования о том, что в статье 10 неправильно определено основное звено в научно-технической сфере, то есть коллектив, а не сам научный работник. Человек, творческая индивидуальность, ученый, инженер - вот основное звено, я коллектив - производное от него.

Общепринятым в мировой практике при ежегодном утверждении бюджета страны является определение отдельным параграфом затрат на науку. Как правило, многие страны ежегодно увеличивают ассигнования на проведение фундаментальных, поисковых и прикладных научных исследований.

Имея значительный научно-технический потенциал и ставя перед собой задачу войти в Европейское содружество, мы не можем допустить распада научных школ на Украине, а должны обеспечить их эффективное развитие. При отсутствии значительных сырьевых запасов фактически все, что мы имеем и можем предложить мировому рынку - это квалификационная рабочая сила и наши научно-технические разработки, которые по многим направлениям не уступают мировым.

В проекте закона /статья 11/ предусмотрена тенденция ежегодного увеличения бюджетных ассигнований на науку. Однако нужно все же зафиксировать нижнюю черту, от которой следует вести отсчет. С учетом тяжелого экономического положения республики эта цифра могла бы составить полтора-два процента от бюджета республики.

Следует обратить внимание и на то, что при формировании рыночных отношений постепенно будут исчезать отраслевые структуры управления. Вместе с тем во многих отраслях республиканского и особенно бывшего союзного подчинения находились на бюджетном содержании многие научноисследовательские институты. В настоящее время они остались без средств к существованию. К сожалению, эта проблема не отражена в проекте. При его доработке она должна быть соответствующим образом учтена.

Значительной доработки требуют статьи проекта, в которых речь идет о льготах и благоприятных условиях для внедрения научно-технических разработок в производство, в частности статья 21. Комиссия считает, что основные налоговые льгот Должны

быть отражены в этом законе, а затем перенесены в закон о налогах, который будет приниматься в будущем. Отсюда в пункт первый нужно включить перечень научных организаций и заведений, а также наукоемкую продукцию, которая не облагается налогом на экспорт и импорт и устанавливается Правительством.

Внести дополнительно к этой статье пункты 2 и 3 в следующей редакции. Пункт 2 "Государство устанавливает налоговые льготы для таких субъектов научно-технической деятельности: государственные учебные заведения, научные заведения отраслей, заведения и организации Академии наук Украины и Украинской академии аграрных наук. Деятельность их полностью или частично финансируется из бюджета или же они освобождаются от налогов без ограничения уровня рентабельности за счет отрасли. Прибыль конструкторско-технологических и исследовательско-конструкторских организаций, а также исследовательских предприятий при этих заведениях облагается в размере 25 процентов от ставки налога, предусмотренного для предприятий Украины. Прибыль исследовательских заводов, часть исследовательской продукции которых составляет не менее 80 процентов, облагается в размере 50 процентов от ставки налогов для предприятий Украины. Республиканский государственный фонд Фундаментальных исследований, республиканский и другие инновационные фонды освобождаются от уплаты налогов. Налоговая прибыть предприятий и объединений уменьшается на сумму добровольных взносов в зарегистрированные в установленном порядке инновационные фонды и фонды фундаментальных исследований. Не облагается налогом прибыль организаций и предприятий, полученная при

выполнении работ по программам Республиканского государственного фонда фундаментальных исследований и Республиканского инновационного фонда".

А пункт 3 я подам, с вашего позволения письменно, А в заключение скажу вот о чем. Исходя из вышеизложенного, комиссия считает возможным принять проект в первом чтении. Следует поручить Кабинету Министров и соответствующим комиссиям доработать законопроект и внести его на окончательное рассмотрение и утверждение Верховным Советом с учетом замечаний и предложений.

Благодарю за внимание.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Перший мікрофон. Депутат Марченко стояв, не встиг задати запитання. Перший мікрофон.

МАРЧЕНКО В.Р., член Комісії Верховної Ради України у закордонних справах /Роменський виборчий округ, Сумська область/. Спасибо! Уважаемый Николай Яковлевич! Действительно, эффективность научно-технической политики определяется системой, которая начинается от научной разработки и заканчивается внедрением конкретных технологий и разработок на конкретных производствах. И в этой связи у меня к вам такой вопрос, Статьей 22 определены качественные изменении в отношении к инженерно-техническим работникам, которые трудятся на Украине. И написано о том, что будет совершенствоваться

и моральное стимулирование. И действительно, я считаю, пока инженер не прекратит подметать каждую неделю улицу, ни о какой эффективности научно-технической политики разговора быть не может. Поя тому я хотел бы у вас конкретно спросить, будет ли в системе рыночных отношений производство само определять оценку инженерно-техническим работникам? И что подразумевается под тем, что государство будет стимулировать работу инженерных кадров?

ГОЛОВЕНКО М.Я. У нас длительные дебаты шли по поводу этой статьи, и мы согласились на ее существование, исходя из просьб наших коллег-инженеров, которые говорят, что престиж инженера действительно в настоящее время сведен к нулю. И, естественно, только записав все это в статью, мы не добьемся, что престиж этой профессии поднимется. Поэтому, я думаю, этот проект, который мы сейчас отрабатываем, является основой того, что инженерные специальности будут наконец-то престижны. А вот этим пунктом мы только подчеркиваем, что мы стоим за то, чтобы инженерные специальности наконец-то были такими же, как в старые добрые времена.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Другий мікрофон.

ЧЕРЕН В.І. Николай Михайлович! Хотелось бы знать ваше мнение, мнение комиссии по такому вопросу. Есть статья 11 - "Источники и каналы финансирования научно-технической деятельности" Вы знаете, "то многие годы многие темы финансировали за счет крупных промышленных предприятий, в том числе оборонного назначения, среди них и Фундаментальные разработки. Я не пойму,

почему в этом проекте закона упущено это очень важное направление? Финансирование разработок, таким образом, ложится на плечи государства и бюджета. Как вы считаете, правильно ли это? Или все-таки в новом проекте закона это надо учесть?

ГОЛОВЕНКО М.Я. Я с вами абсолютно согласен, что в новом законопроекте, который мы разрабатываем, это необходимо учесть. У нас в комиссии рассматривалась отдельная статья, которая в какой-то степени должна была регламентировать взаимодействие науки гражданской и науки военной. Это произошло в силу того, что нам было с кем регламентировать эти вопросы, так как к тому времени не было еще у нас Министерства обороны, да и, собственно, сейчас Министерство обороны еще не знает, какие ассигнования у него будет. И заявлять о каких-то претензиях по поводу их денеж-ных знаков мы просто не можем. более того, я скажу, что мы все работаем с Министерством обороны СССР, и там сокращены многие программы. Но тем не менее, важные программы все еще остаются, и до сих пор по договорным темам мы получаем эти деньги.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Третій мікрофон.

СУХОРУКОВ А.О. Миколо Яковичу! Багатьох фахівців турбує питання про формування науково-технічної експертизи. Якій їй бути? Чи це будуть вчені клерки, які вирішуватимуть питання досить суттєво і грунтовно, чи це будуть провідні вчені, які тягтимуть на себе ковдру відповідно до тієї галузі, яку вони представляють?

ГОЛОВЕНКО М.Я. Я вважаю, що будуть і ті, і інші. З одного боку, повинні бути фахівці, які добре розуміють проблему, а з іншого боку - якщо це професор, або академік, або як ви, колега, доцент, то він не матиме часу на вирішення питань, пов'язаних з паперами тощо. Тому обов'язково повинні бути і фахівці, і повинні бути, в хорошому розумінні, бюрократи, які займатимуться цією справою.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую.

ГОЛОВЕНКО М.Я. У мене є ще записка.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Зачитайте, будь ласка.

ГОЛОВЕНКО М.Я, Она, очевидно, от коллег-медиков. Как мы смотрим на то, чтобы создать Академию медицинских наук?

Вы знаете, у нас на Украине сейчас есть две "самоврядні", как мы называем их, академии наук - это Академия наук Украины и Украинская аграрная академия наук. В других республиках существует еще третья академия наук - это Академия медицинских наук.

Что касается меня, то я считаю, что Украина должна иметь Академию медицинских наук по той причине, что Министерству здравоохранения, очевидно, при таком небольшом штате /это мое мнение/ очень сложно руководить той большой медицинской наукой, которая имеется на Украине, Более того, я должен отметить следующее. В наше подчинение переходят институты,

которые ранее находились в подчинении Академии медицинских наук СССР. А сейчас и этой структуры не будет. Поэтому еще больше увеличится число таких учреждений, очевидно, необходима Академия медицинских наук, которая должна руководить всем этим, Но я еще раз хочу подчеркнуть, что такая академия наук не должна быть министерством науки, а должна приблизиться к западноевропейским традициям, на которых сформированы академии наук.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую. Шановні депутати! Для обговорення цього питання записалося 12 народних депутатів. Якщо виступи по п'ять хвилин - то це займе годину, У нас залишилася годиш. Я прошу вашого дозволу на такий порядок. Ми сьогодні розглянули перших два питання, але не прийняли відповідних постанов. Якщо ми будемо розглядати це питання, ми їх так і не приймемо, Може /нам роздано доопрацьований проект/, ми приймемо щодо перших двох питань постанови, а потім будемо розглядати трете питання? Я прошу вибачення, ми можемо не встигнути, і тоді у нас буде борг. Є згода?

ГОЛОСИ ІЗ ЗАЛУ. Є.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Вам роздано доопрацьований проект постанови Верховної Ради "Про порядок введення в дію Закону України про Національну гвардію України". Ви бачите, яка суттєва між ними рівниця. Тобто всі питання, які ми дискутували, узгоджені, є "добро" комісії, в "добро" Міністерства внутрішніх справ і є "добро" командуючого Національною гвардією. Хто за внесений

проект у такій редакції, прошу голосувати.

"За" - 294. Приймається.

Є проект постанови Верховної Ради України "Про порядок комплектування, військового, матеріально-технічного і фінансового забезпечення Національної гвардії України". Тому можна проголосувати і цей проект. Хто за те, щоб прийняти постанову Верховної Ради України "Про порядок комплектування..." і так далі, прошу голосувати.

"За" - 284. Приймається.

І останнє. У нас була одна незавершеність. Це стосується розділу І, статті 1. Чи за територіальним принципом, чи все-таки це буде республіканська гвардія? Республіканська... Національна... Тому є пропозиція проголосувати за "Положення про порядок комплектування..." і так далі. Прошу голосувати.

"За" - 253, Приймається. Дякуємо.

Запрошені можуть бути вільні. Ми вам вдячні за підготовку документів, займайтесь наповненням їх реальним змістом.

Переходимо до обговорення питання порядку денного - про проект Закону про основи державної науково-технічної політики.

Слово надається народному депутату Голубцю Михайлу Андрійовичу, 198 виборчий округ, Івано-Франківська область. За ним виступатиме депутат Сухоруков.

ГОЛУБЕЦЬ М.А., керівник львівського відділення Інституту ботаніки імені М.Г.Холодного АН України /Калуський виборчий округ, Івано-Франківська область/. Шановний Іване Степановичу! Шановні

народні депутати! Я простудіював детально цей законопроект. Вважаю, що закон вкрай необхідний, своєчасний. Врешті-решт, він дає можливість ввести в нормальні рамки наукову діяльність, науково-технічну діяльність, визначити стосунки між науковими колективами, між науковцями, між науковими установами і Верховною Радою та Кабінетом Міністрів, захистити науку від диктату і покласти на неї відповідальність за наслідки її діяльності.

Я маю декілька суттєвих зауважень до проекту. Мені здається, що закон повинен мати назву не просто "Про основи державної науково-технічної політики". Я вважаю, що це має бути Закон України про державну політику України у сфері науки і науковотехнічної діяльності, У преамбулі, в статтях і постановах мова має йти не про науково-технічну діяльність, не про науково-технічну політику, а в усіх випадках - про науково-технічну і наукову діяльність, це зумовлено ще й тим, що поняття "науково-технічна діяльність" переважно сформульоване технарями. Не включається сюди така складова частина, як гуманітарна, екологічна, соціальна. Переважає тільки справжній голий науково-технічний прогрес.

Я маю інші суттєві зауваження до цього проекту. В преамбулі йде мова про те, що в законі Визначаються напрями державної політики. Але жодного слова про ці напрями немає у проекті. Я вважаю, що в статті 2 ці напрями мають бути висвітлені. І, власне, він може складатися з трьох частин.

По-перше, про мету державної політики.

По-друге, про напрями державної політики.

По-третє, про завдання державної політики в сфері науки і науково-технічної діяльності,

Є і такий недолік, що в законопроекті немає жодного слова про наукове устаткування, лабораторне обладнання, препарати, реактиви. Адже в науково-дослідних інститутах, вузах, навіть в Академії наук вони злиденні. Простоюють хімічні лабораторії, молекулярно-біологічні лабораторії, не мають можливості працю вати наші фахівці в галузі генної інженерії.

Я вважаю, що це питання має бути відображено як у статті 2 про завдання в галузі, науки і науково-технічної діяльності, так і а окремій статті 17, де буде йти мова про матеріальне забезпечення, перш за все про будівництво, формування заводів, Фабрик, які випускатимуть прилади, створюватимуть вимірювальну та аналітичну апаратуру, хімреактиви, препарати і таке інше.

У статті 3 повинна йти мова не лише про залучення наукової і науково-технічної громадськості до формування і реалізації державної і науково-технічної політики. Тут має йти мова про залучення її до цієї політики в сфері науки, культури, економіки, охорони навколишнього середовища і науково-технічного прогресу та державного будівництва. З поля зору авторів проекту в значній мірі випали проблеми екології та охорони навколишнього середовища. Вони мають бути відображені в статті 12. Має бути визначений також пріоритет у галузі екології, Вважаю, що потребують уточнення статті 14 і 15 де йдеться про державні замовлення і державні експертизу, особливо

в частині 4, де йдеться про наукову експертизу і науковотехнічну експертизу, бо науково-технічна експертиза не вичерпує всієї сфери діяльності.

Є чимало дрібних недоробок і помилок, які я помітив і передав у комісію для того, щоб було враховано. Я вважаю, що закон дає можливість, врешті-решт, створити з часом нормальні стосунки між виробництвом і наукою, а також вирішити окремі питання про впровадження досягнень науки у виробництво.

Дякую.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Слово надається народному депутату Сухорукову, 367 виборчий округ, Харківська область. За ним виступатиме депутат Калинець.

СУХОРУКОВ А.О. Шановні депутати! Я представляю Дзержинський район міста Харкова, в якому поряд з Київським сконцентровані майже всі наукові та навчальні заклади. Тобто більшість моїх виборців саме ті, яких безпосередньо стосується цей закон.

Під час роботи над законопроектом я побував у трьох великих інститутах: у Інституті органічної хімії в Києві, в своєму рідному Інституті фізичної хімії, а також в Харківському інституті монокристалів, що кажуть практики? Вони в цілому схвалюють цей законопроект, але роблять таке зауваження,

що в ньому немає конкретних цифр, про що вже казав шановний колега Микола Якович, а тому немає про що, як кажуть, сперечатися, бо вчені звикли до розмови на конкретному матеріалі.

Що вони пропонують? Статтю 18 доповнити реченням про забезпечення наукових закладів науково-технічною літературою, зокрема валютною, як частиною науково-технічної інформації, Хто з цим стикався, той знає, що вже багато часу валютні журнали не надходять до багатьох бібліотек, а надходять лише у вигляді мікрофіш, які дуже важко читати.

Практики кажуть: треба, щоб Україна, науковці України увійшли в європейську і світову системи інформації. Хто з цим має справу, той знає, що існують чудові системи пошуку інформації. Достатньо набрати код і вам буде видана інформація про певну речовину, певний синтез, певну технологію. Досі ж на цей пошук наші вчені, аспіранти і не аспіранти затрачували декілька місяців.

Це теж, вважають вони, треба конкретно відзначити в даному законопроекті.

Пропонується статтю 4, де йдеться про держзамовлення, вилучити як зайву. Вважається, що контракт і конкурсне фінансування вичерпує всі можливі види відносин між державою як замовляючою стороною і науковою організацією.

Пропоную більш конкретно і швидше /може, вже й цим законом/ вирішувати питання при присвоєння вчених ступенів. Це теж складне питання. От, скажімо, що робити науковцю, який підготував докторську дисертацію? Кому її нині здавати, коли союзна ВАК перестане існувати, а української ще нема? А то взагалі пропонують не створювати атестаційної комісії, щоб учена рада вузу мала право присвоювати її вчені ступені.

Тут колега-депутат підкреслював, що Верховна Рада не може критично підходити де визначення переліку пріоритетних напрямів розвитку науки і техніки /стаття 12/ і не повинна йоги формувати

оскільки не має достатньої кількості спеціалістів у галузі науки і техніки. Сказано було також, що потрібно зміцнити роль Академії наук України. З цим можна й погодитися, і не погодитися. А всі інші більш-менш суттєві пропозиції будуть обговорені на засіданні нашої комісії. Вдячний вам дуже.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Слово надається народному депутату Калинець Ірині Онуфріївні, Львівська область, 274 виборчий округ. За нею виступатиме депутат Романов.

КАЛИНЕЦЬ І.О., начальник управління народної освіти виконавчого комітету Львівської обласної Ради народних депутатів /Миколаївський виборчий округ, Львівська область/. Шановні депутати! Необхідність прийняття Закону про основи державної науково-технічної політики очевидна. Не можна не визнати, що законопроект підготовлений кваліфіковано. Однак варто обговорити декілька пунктів, а саме статтю 8(1) у редакції постійної комісії /відповідно пункт п'ятий статті 9 в редакції міністерства/, а також статтю 21 /пункт другий/ у редакції комісії. Йдеться про виділення Академії наук України і Української академії аграрних наук у самоврядні наукові організації з повним фінансуванням з державного бюджету та визначеними додатковими пільгами. Таке вирізнення саме цих двох організацій не може не викликати спротиву. У статті 8(1) комісії і відповідних пунктах та статті міністерства читаємо: "Академія наук УРСР і Українська аграрна академія беруть участь .у виробленні та втіленні в життя науково-технічної -політики за рахунок коштів, виділених на їхню діяльність, залучаються до експертизи важливих наукових та народногосподарських проектів, їх висновки по найважливіших проектах є обов'язковими".

Згідно з статтею 6 формування або, інакше кажучи, вироблення державної науково-технічної політики належить до компетенції Верховної Ради на основі щорічного звіту Уряду України. Втілення ж науково-технічної політики - презумпція міністерств, відомсти та інших центральних органів державного управління.

Організації, які здійснюють науково-технічну політику, визначені в статті в. То навіщо наділяти всіма цими функціями дві академії, створювати державу в державі?

За навіть перебільшеними даними Академія наук лише на 25 відсотків займалася дійсно наукою. Практично ж науку робили і роблять вищі навчальні заклади та їхні структури /40 процентів/, наукові школи.

Нині, як ми знаємо, вже фактично не діють галузеві інститути, і масі прекрасних спеціалістів загрожує безробіття. Тому фінансова політика відносно всіх наукових організацій та установ мусить бути однакова. Донедавна Академія наук була установою, що підтримувала командно-адміністративну систему, покликана була вигрібати природні, технічні та інтелектуальні ресурси на службу імперії. Поставлена у винятково тепличні умови за виконання химерних замовлень вождів, вона породила ганебний тип маститого вченого, що не гребував навіть плагіатом з чужих досягнень. Не потішить нас історичною славою і Академія аграрних наук, яка щедро продукувала когорту лисенківців.

Немає сумніву, що в обох академіях були і є поважні та чесні вчені, гордість української науки, але ж вони були і є

і в інших наукових закладах та установах. Тому не бачу жодних підстав для особливого вирізнення згаданих академій, тим більше, що на часі створення таких окремих структур, як Українська медична академія, Українська педагогічна академія, а особливо - Українська військова та Військово-технічна академії, до чого мусить бути прикута наша пильна увага. Розвиток нових умов господарювання сприятиме появі ряду вільних академій. Вже на сьогодні ми маємо такі академії. Наприклад, гірнича в Кривому Розі. А окрім перелічених виросте і Українська академія мистецтв. На титул академії претендуватиме з часом і Наукове товариство імені Шевченка. І, мабуть, достатньо розглядати згадані дві академії як суб'єкти науково-технічної діяльності, не більше.

Викликає подив категоричність про проведення експертизи академіями. Їх висновки, написано в законопроекті, по найважливіших проектах є обов'язковими. Думаю, що досить статті 15 "Державна науково-технічна експертиза", в якій визначено, за чиєю участю така експертиза провадиться, туди ж входять і академії.

Спеціальний наголос На обов'язковості академічної експертизи, зроблений в окремому пункті, висуває думку при право на остаточність висновку, а це недопустимо. На пам'яті кожного з нас, що проти злочинного проекту перекидання північних рік запротестували не академіки-фахівці, а літератори. І подібних фактів безліч.

Ніхто не мав права на жодні суб'єктивні переваги в проведенні державної експертизи. Інакше не буде покладено край корупції і практиці задоволення власних амбіцій.

У результат пропоную вилучити з проекту закону статтю 8(1) - редакція комісії, відповідно пункт 5 статті 9 -редакція Кабінету Міністрів. У пункті 2 статті 21 пропоную друге речення записати так: "Державні навчально-виховні заклади, всі наукові організації та установи звільняються Від оплати податків без обмеження рівня рентабельності".

Необхідно також уважніше відредагувати проект закону, зокрема, замінити слова Українська республіка," "республіканський", на слова "держава", "державний".

Дякую.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Слово надається народному депутату Романову Юрію Сергійовичу, Одеська область. За ним виступатиме депутат Влох.

РОМАНОВ Ю.С., завідуючий відділом астрономічної обсерваторії Одеського державного університету імені І.І. Мечникова /Жовтневий виборчий округ, Одеська область/. Уважаемые народные депутаты! Этот законопроект имеет очень важное значение для достижения независимости Украины. Собственно, он будет основополагающим в развитии и наших производственных отношений, и нашего образования, и нашей культуры, и так далее. В целом, безусловно, этот проект закона следует принимать в первом чтении. Однако здесь есть

очень много конкретных и общих замечаний. Поэтому я начну из замечаний общего порядка. Прежде всего в этом законопроекте слабо отражена необходимость взаимодействия науки с органами образования. А, естественно, науки не могут развиваться без соответствующей базы развития образования. Это касается статей 2, 3, 5, 8, 9, 12, 15, 17, 22. Безусловно, нужно, чтобы выполнялись статьи 38 и 57 Закона об образовании, который мы с вами уже приняли.

К сожалению, по-видимому, влияние оказывают старые стереотипы в подходе к вопросам, связанным с обеспечением Фундаментальных исследований. Все-таки мы должны в первую очередь обеспечивать Фундаментальные исследования и на их базе прикладные. Здесь имеются некоторые противоречия в этом подходе. Их, естественно, нужно устранить. Это касается тех статей, в которых говорится о фундаментальных и прикладных исследованиях.

Относительно субъектов в науке и относительно тех, кто должен Формировать науку. Здесь, мне кажется, тоже не совсем все четко сказано. На сегодняшний день мы должны четко отдавать отчет в том, что у нес имеются Академия наук, Академия наук аграрная, Министерство высшего образования, Министерство просвещения, Академия технических наук. И, как я понял, мы все-таки вынуждены будем с вами решать вопрос о создании Академии медицинских наук. Очевидно, вот эти органы и должны определять развитие науки на Украине.

Есть еще один очень существенный пробел. Это касается последних статей - 27 и 28 - относительно международного сотрудничества. Многие организации у нас являются членами международных сообществ. И это членство оплачивалось до последнего времени из центра. Выполнялись соответствующие поручения международных организаций. Можно привести, к примеру, международный астрономический союз. У нас на Украине всего лишь несколько десятков членов Международного астрономического союза, и естественно, если мы выпадем из этой организации, то те поручения, которые мы выполняем, с удовольствием заберут другие страны, в том числе, может быть, и Россия, и Венгрия, и Австрия, и так далее. Поэтому, мне кажется, надо четко сформулировать, чтобы за наїли остались все научные направления, где мы являемся ведущими по осуществлению различных программ. Относительно правового статуса научнотехнических работников. Очевидно, уже сейчас нужно совершенно четко сказать об этом, а не оставлять на потом. Наверное, нужно все таки, чтобы правовые основные положения научно-технических работников были уже изложены в этом законопроекте.

Если остановиться на конкретных Формулировках, то можно вспомнить статью 2, пункт 2, на странице четвертой, где речь идет об экспертизе. Естественно, сюда нужно включить взаимодействие наук І и образования. То же касается статьи 3. Нужно дополнить ее положением о сочетании научно-исследовательских работ с образованием. То же и относительно поддержки Фундаментальных исследований. На пятой странице второй абзац. Здесь надо четко сформулировать, что фундаментальные исследования должны развиваться при первоочередной прямой государственной поддержке.

Относительно организаций, которые выполняют научные исследования. Это относится к статье 5. Относительно Формулировок по международному сотрудничеству. В статье 27, мне кажется, это следовало бы сформулировать таким образом: "Держава підтримує міжнародне науково-технічне співробітництво та створює необхідні правові та економічні умови", а в статье 28:

"Міжнародне науково-технічне співробітництво здійснюється шляхом спілкування з міжнародними організаціями з відповідним фінансуванням та забезпеченням".

Все эти вопросы, конечно, трудно осветить в таком коротком выступлении. Я надеюсь, что замечания, которые будут поданы в письменном виде, комиссия учтет в дальнейшей работе.

Благодарю за внимание.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Слово надається народному депутату Блоху, 258 виборчий округ, Львівська область. За ним виступатиме депутат Шинкарук.

МОХ О.Г., завідуючий кафедрою Львівського державного університету імені І.Франка /Ленінський виборчий округ. Львівська область/. Шановні народні депутати! Вельмишановний Іване Степановичу! Всі ми усвідомлюємо, що сила нації і її державність, міжнародний авторитет визначаються рівнем інтелекту, освіченістю населення, рівнем науки. Народ приречений, якщо він не дбає про Інтелект, про науку, про культуру в цілому, Політика держави у цій галузі в Фактично запорукою самої державності. І те, що ми обговорюємо такий важливий документ, цілком природно. Гадаю, що сьогодні ми приймемо його в першому читанні.

Разом з тим хотів би акцентувати увагу на тому, що, приймаючи такий важливий документ, ми. мабуть, повинні звернути увагу не тільки на принципи побудови науки, а й на певні реформи, яких чекають наша освіта і наша наука.

У першу чергу хотів би наголосити на взаємозв'язку науки і освіти. Ми усвідомлюємо, що наукові кадри Формуються у вищих учбових закладах, перш за все в університетах. І не можна собі уявити нормальної підготовки наукових кадрів без наявності відповідної наукової бази.

На жаль, розрив між наукою і освітою, я маю на увазі між академічною наукою і вузівською освітою, у нас існував. І тому, приймаючи цей закон, ми повинні подбати про те, щоб центрами Фундаментальних досліджень стали все ж. таки університети. При університетах доцільно організувати відповідні інститути, засновниками яких були б як Мінвуз, так і Академія наук. У проекті, який ми розглядаємо /про це вже говорила депутат Калинець/, Академія наук виділена як особлива наукова структура. Разом з тим у вузах, і особливо в університетах, зосереджений значний науковий потенціал. Це - перше.

Друге. Якщо говорити про ступені наукових кадрів, то у нас вони виглядають приблизно так: диплом про вищу освіту, кандидат наук, доктор наук, а хто працював у сфері Академії наук - член-кореспондент Академії наук чи академік.

На Заході існує інша система - це бакалавр, магістр і доктор. Система освіти у вузах: два ступені і остаточний ступінь

- це доктор наук.

Гадаю, нам варто було б перейти до західної структури. Ми могли б подумати про те, як тих кандидатів наук, які вже є сформованими, мають дипломи, перевести в стан докторів наук.

У зв'язку з тим, що ВАК перестане існувати, кваліфікацію доктора наук повинна присвоювати кваліфікована наукова рада. БАК при ситуації переходу до ринку є непотрібна надструктура.

З іншого боку, якщо говорити про інтелектуальне багатство, то воно закладене не тільки в науковій продукції - в статтях, монографіях, а й, особливо, в патентах. Саме патенти визначають технічний, технологічний прогрес. Тому-то, як підкреслювалося у відповідях Сергія Михайловича на запитання, утворення патентної служби - це є першочергове завдання нашого Уряду. Таку інституцію, таку структуру треба обов'язково утворювати.

Наступне, йшла мова про те, що ми мусимо здійснювати міжнародні наукові контакти, мусимо забезпечити їх фінансування, У цьому відношенні у нас невпорядковане питання про участь тих чи інших учених в міжнародних наукових товариствах, і тільки тому, що вступ у міжнародне наукове товариство вимагає певного валютного внеску. Таких внесків учені не можуть здійснити. Я вважаю, що держава повинна також втрутитися у вирішення цих питань.

Нарешті про кадри. Спостерігається значний відплив кадрів, розпаюються наукові школи. Завдання полягає в тому, щоб зберегти їх. У цьому законі ми повинні передбачити неї механізми, не тільки ті, які там сформульовані, а й більш конкретизовані для забезпечення цієї справи.

Дякую.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Слово надається народному депутату Шинкаруку, 289 виборчий округ, Миколаївська область. За ним виступатиме депутат Волковецький.

ШИНКАРУК В.М. Шановні народні депутати! Я не являюсь науковим Фахівцем, але все-таки вирішив вийти на трибуну, бо розумію, що наука існує не для науки, а для народу, у тому числі і для селян. З цієї позиції я й виступатиму. За своїм фахом я добре усвідомив, яку величезну роль може відігравати наука у сільськогосподарському виробництві. Можна сказати, я був на передньому краї впровадження досягнень науки за своїм фахом, бачив результати своїми очима і, як кажуть, зробив витвір своїми руками. Це високоврожайні сорти рослин, високопродуктивні породи тварин, це і комбікорми, це і економіка, все інше.

Таке ж величезне значення має наука для всіх: сфер нашого життя. І ми найбільше втрачаймо від того, що не використовуємо повною мірою науку і її досягнення.

На що я звернув увагу при ознайомленні з проектом закону? Відомо, що за умов адміністративної системи головнокомандуючим у науці був ЦК. До чого це призводило - свідчить і те, як поставилися свого часу до генетики і кібернетики, як адмініструванням підтримували вчення Лисенка. Всі це значмо. То чи не вийде так з прийняттям цього закону, що замість ЦК тепер наукою буде командувати держава, вірніше чиновник від держави?

У законопроекті є ряд положень, які наводять на таку думку, бо ж відомо, що окремі науково-дослідні Інститути протягом десятиріч нічого не давали корисного, а держава їх Фінансувала й утримувала. І якщо сьогодні ми багато говоримо про суверенітет і незалежність, то вважаю, що нам треба підтримувати і говорити про суверенітет і незалежність науки. Над нею ніхто не повинен стояти, нею ніхто не повинен і не може командувати. І пріоритетні напрями розвитку повинна в першу чергу подавати нам наука. Науці можна лише допомагати, дати більше свободи і творчості. Науково-технічна політика держави повинна бути спрямована на створення всіх необхідних умов для розвитку науки.

До речі, наскільки мені відомо, у Сполучених штатах Америки в сільськогосподарському виробництві є державні наукові установи, наукові .установи фірм, компаній, корпорацій. Але пропагандою наукових досягнень займається держава. В той же час не можна не погодитись із зауваженням депутата Калинець про монополію академій, комітетів /стаття 9, стаття 13/ на наукову істину. Цього, звичайно, ми не можемо зараз допустити.

Це вже, як кажуть, було. Ознайомившись з проектом закону, я звернув також увагу, ще на таке. Б ньому в визначення /стаття 1/ науково-технічної сфери. Вона коротша і не охоплює всього, як сказав депутат Голубець. Вона визначається як "суспільні відносини, що формуються в процесі здійснення науковотехнічної діяльності". Розумію, що, може, я не повністю це визначу, але не згоден з таким трактуванням.

Науково-технічну діяльність уявляю собі набагато ширше. це сукупність всіх наук, науково-технологічних розробок, зайнятих у науці кадрів та матеріально-технічної бази науки.

У проекті відзначаються і цілі науково-технічної політики. Погоджуюся із зазначеними там цілями, але вважаю, що наука повинна ставити цілі і для себе, бути на рівні світових досягнень.

І, нарешті, я думаю, що потрібно було б звернути увагу на престиж праці вчених, науковців, тому що, як кажуть, мозок вченого працює навіть під час сну. Він працює цілодобово, а тому він має бути забезпечений всім на найвищому рівні. Гадаю, що наука - це та галузь, для якої держава нічого не повинна шкодувати. Пропоную проект закону з усіма поправками і доповненнями прийняти в пертиму читанні.

Дякую за увагу.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Слово надається народному депутату Волковецькому, 200 виборчий округ, Івано-Франківська область. За ним виступатиме депутат Пиріг.

ВОЛКОВЕЦЬКИЙ С.В., член Комісії Верховної Ради України мандатної і з питань депутатської етики /Долинський виборчий округ, Івано-Франківська область/. Шановні депутати! Шановний Іване Степановичу! Я хотів би звернутися до того питання, якого торкнувся депутат Свідерський і мій колега професор Влох, до речі, чи не єдиний із нас автор серйозного відкриття і багатьох винаходів.

Я буду говорити про винахідницьку роботу у нас і про ту проблему, яка в зв'язку з тим створилася на Україні, Тим більше, що я уповноважений регіональною конференцією раціоналізаторів, новаторів виробництва, громадських організацій Івано-Франківської, Вінницької, Житомирської, Рівненської, Львівської і Тернопільської областей. Така конференція відбулася 4 жовтня 1991 року, Я хотів би зачитати дещо із звернення цієї конференції.

"Ми, представники науково-технічної інтелігенції, винахідників, раціоналізаторів, новаторів виробництва областей /які я вже назвав/, учасники регіональної науково-практичної конференції, глибоко стурбовані станом охорони інтелектуальної власності на України, що загрожує подальшому спаду творчої активності трудящих, робить неможливою патентно-ліцензійну діяльність України на міжнародній арені, посилює нездатність забезпечити конкурентоспроможність промислової продукції, може примножити проблеми становлення незалежної економіки України".

Вказується ось на що. Остання реорганізація Держкомвинаходів у Держпатент СРСР навмисне залишила поза увагою найбільш масовий вид технічної творчості -раціоналізацію, а це посилило апатію і подальшу втрату зацікавленості до творчої праці новаторів, трудових колективів.

Відсутність державних інституцій з цих питань на Україні викликає необхідність невідкладного їх формування. В активі новаторів України-майже третина всіх науково-технічних досягнень.

Я прошу звернути увагу: третина всіх науково-технічних досягнень. Мається на увазі відносно СРСР. Затримка зі створенням власних державних інституцій з цих питань збільшить у геометричній прогресії втрати, зробить неможливою патентноліцензійну діяльність України на міжнародній арені, посилить нездатність забезпечити конкурентоспроможність промислової продукції, примножить проблеми становлення незалежної економіки.

Виходячи з цього, конференція товариства винахідників і раціоналізаторів вважає за необхідне Верховній Раді та Уряду України невідкладно приступити до створення власної патентної системи, в тому числі Держпатенту України з органами державної патентної експертизи, власного патентного фонду, прийняття закону про інтелектуальну власність, винаходи, раціоналізаторські пропозиції, промислові зразки, товарні знаки та визнання професійного статусу винахідника і раціоналізатора України.

До прийняття законів потрібно, не зволікаючи, прийняти Тимчасове положення про організацію винахідницької та раціоналізаторської діяльності на Україні з індексацією авторської винагороди, враховуючи інфляційні процеси. Розуміючи, що ця робота вимагатиме відповідних капіталовкладень, ІваноФранківська та інші ради товариства винахідників і раціоналізаторів України за рахунок заощаджень згодні

зробити свій внесок у прискорення даної роботи і виділити для цього кошти в сумі 100 тисяч карбованців тільки по одній області.

Я не буду більше затримувати вашу увагу, але проблема існує, шановні колеги. Я вважаю, перше, що нам треба зробити - це перевести цю проблему в практичне русло. Тут цілком правильно говорили, що поки буде створений Держпатент України, до прийняття законів, не зволікаючи, нам треба прийняти Тимчасове положення про організацію винахідницької і раціоналізаторської діяльності. Тому що вже практично рік робота винахідників і раціоналізаторів у нас паралізована.

Я безумовно приєднуюся до цих вимог і вважаю, що Україна повинна увійти до міжнародної патентної системи, а винахідницька діяльність повинна регламентуватися так, як це робиться в цивілізованих країнах.

Декілька слів хотів би сказати також про роль громадських організацій. Мені здається, дуже розумна пропозиція прозвучала на конференції товариства "Просвіта" про об'єднання/ товариства "Просвіта" і товариства "Знання", Вважаю, що товариство "Знання" повинно реорганізуватися, оновити свої структури. Напевно, корисно було б їм дійсно об'єднатися, щоб вони працювали на науково-технічний прогрес. Те ж стосується й товариства українських інженерів. Може, не всі знають, що є така світова організація. Вона вже почала працювати у Львівській, деяких інших областях. Думаю, що досвід її треба поширити. Бона мала б замінити ось це науково-технічне товариство, той абсурд, який існує досі.

Дякую.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Виступав народний депутат Пиріг. За ним виступатиме депутат Гайовій.

ПИРІГ Л.А., голова підкомісії Комісії Верховної Ради України з питань здоров'я людини /Рогатинський виборчий округ, ІваноФранківська область/. Шановні народні депутати! Шановний Іване Степановичу! Двадцяте сторіччя довело, що суспільний прогрес можливий за умови невпинного розвитку науки. А наука поки успішно розвиватися тільки за відповідної державної політики, за сприяння її розвиткові з боку держави.

Друга половина двадцятого сторіччя переконала нас ще й у тому, що наукові досягнення повинні бути спрямовані на благо людини. Неконтрольований з боку суспільства розвиток науки призводить до регресу, до знецінення гуманістичних ідей, до вторгнення руйнівних сил, агресивних сил, породжених людським розумом у ноосферу. Хибно спрямований, дегуманізований прогрес науки призвів до парадоксів нашого сторіччя, до проникнення людської думки у мікро- і макрокосмос. Виникла загроза біологічному існуванню людини на планеті Земля.

Світ, здається, схаменувся. Ми отямилися пізніше, але, може, ще не занадто пізно. Пора поміняти пріоритетність науки, яка годувала військово-промислового монстра, надати їй напрямок, що забезпечує людині добробут, здоров'я, довголіття і культуру.

Відомо, що фінансування сфери охорони здоров'я базувалося

на принципах залишковості. Ще мізернішим було фінансування медичної науки, яке становило два-три відсотки від усіх асигнувань на наукові дослідження загалом. Порівняймо: з колишніх соціалістичних країнах ця стаття в науково-фінансовому бюджеті становила 20-25 відсотків, а в нас - усього 2-3. Як наслідок - низький технічний рівень забезпечення діагностики захворювань, на ембріональному рівні фармацевтична промисловість, поширення захворювань, скорочення середньої тривалості життя людей /особливо чоловіків працездатного віку/, зменшення народжуваності і збільшення вроджених вад, високий ступінь постаріння населення.

Звичайно, основною причиною дах явиш, є соціальноекономічна криза, складна екологічна ситуація, але не можна скидати з рахунку й значення системи охорони здоров'я і стану медичної науки. Та не забуваймо при цьому про значення здоров'я виробників і всього населення для повної реалізації економічного потенціалу держави.

З усіх прірв, над якими спинився народ України чи не найнебезпечнішою є прірва демографічна. Уже певно народжуваність в Україні є найнижчою серед усіх республік колишнього

Союзу. Цього року кількість померлих перевищила число народжених, чисельність населення України починає зменшуватися.

Отже, науково-технічний прогрес повинен бути спрямованим насамперед на збереження та захист людини. І тому частину другу статті 1 вважаю за необхідне подати так "Створення умов для досягнення високого рівня життя кожного громадянина, його фізичного, духовного та інтелектуального

розвитку..." і далі за текстом.

З тих же мотивів третій абзац першої частини статті 12 пропоную викласти так: "Основою для визначення пріоритетних напрямів розвитку науки і техніки є комплексний прогноз демографічного, соціально-економічного та наукового розвитку України..." і далі за текстом.

Хотілося б сподіватися, що в статті 16, де йдеться про бюджетне фінансування науково-технічної діяльності, в поняття "підвищення рівня життя громадян" вкладається і їх здоров'я, життя і здоров'я майбутніх поколінь.

Мене збентежила четверта частина статті 22, де підкреслюється особлива роль інженер із, технологів, визнається престижність цих професій, необхідність морального і матеріального стимулювання їх представників. Заперечити цьому, звичайно, не можна, адже професія медиків, у тому числі й медиків-науковців продовжує залишатися непрестижною, а її представники - працівниками так званих непродуктивних галузей виробництва.

Звичайно, стимулювання певних категорій працівників на відповідних етапах розвитку народного господарства виправдано. Але чому ми сьогодні не можемо стимулювати тих же медиків, не можемо стимулювати вчителів та працівників культури? Мені здається, що такому положенню про стимулювання певної категорії працівників народного господарства не місце в законопроекті. На певному етапі розвитку народного господарства це повинно бути політикою Уряду.

У проекті закину підкреслюється важливість створення комплексних наукових програм, які дають можливість інтегрувати

зусилля вчених для досягнення мети національно-державної ваги. Це повністю виправдано.

І тому я вважаю, що проект закону являє собою, справді, виклад основ державної науково-технічної політики і його можна затвердити сьогодні в першому читанні.

Дякую за увагу.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Слово надається народному депутату Гайовому, 166 виборчий округ, Житомирська область. За ним виступатиме депутат Дорогунцов.

ГАЙОВИЙ В.М., член Комісії Верховної Ради України з питань розвитку базових галузей народного господарства /Червоноармійський виборчий округ, Житомирська область/. Шановний головуючий! Шановні колеги народні депутати! Комісія з питань розвитку базових галузей народного господарства розглянула проект даного закону і вважає можливим у цілому підтримати його. Основні принципи і положення проекту відповідають міжнародним нормам у сфері науково-технічної діяльності.

Але слід відзначити, що до його розробки не були залучені представники галузевої науки. В результаті в проекті закону залишились невизначеними роль та місце її потенціалу при реалізації державної науково-технічної політики. А це - великий клас науки. Досить сказати, що в Україні діє 520 науководослідних, проектних, конструкторських та технологічних організацій, в який зайнято близько 250 тисяч

учених і конструкторів. Серед них одна тисяча докторів і більше десяти тисяч кандидатів наук. У нас зосереджено цілий ряд всесоюзних та республіканських організацій, які за технічкою оснащеністю, кваліфікацією наукових та інженерних кадрі в, науковими набутками не поступаються економічним інститутам, а в деяких випадках навіть переважають їх і по ряду напрямків науки є єдиними в країні /в рамках колишнього Союзу/.

Тому при становленні України як суверенної держави та визначенні основних принципів її науково-технічної політики ці наукові організації повинні на рівні з академічною наукою відігравати згідно з їх можливостями відповідну роль, а також користуватися державною підтримкою. У зв'язку а цим комісія пропонує внести до проекту закону зміни до ряду статей, що стосуються розробки та здійснення науково-технічної політики, експертизи важливих наукових та народногосподарських проектів, фінансування діяльності наукових організацій. Відповідні доповнення пропонуються і до проекту постанови Верховної Ради про порядок введення в дію цього закону.

Є серйозні зауваження у комісії до статті 6. Ми вважаємо, що не слід покладати на Верховну Раду функції, які належить здійснювати виконавчій владі - Кабінету Міністрів України. Перш за все, це формування науково-технічної політики, встановлення фінансування наукових досліджень, затвердження пріоритетних напрямів розвитку науки і техніки та формування переліку науково-технічних програм, створення системи кредитнофінансових, податкових та митних регуляторів, питання підготовки кадрів. Все це слід покласти на Кабінет

Міністрів та Академію наук, а не на Верховну Раду, як це зараз пропонується.

І Сергій Михайлович, доповідаючи тут, відповідаючи на запитання депутатів, з цього приводу підкреслив: якщо законопроект не буде прийнято Верховною Радою і не Верховна Рада буде керувати, то, мовляв, він не буде виконуватися тоді. Кабінет Міністрів для того й існує, щоб на основі своїх розпоряджень і організаторської роботи забезпечити виконання цих питань. У зв'язку з цим статті 6 і 7 пропонується об'єднати. Конкретні формулювання до відповідних статей ми передали до Комісії з питань народної освіти і науки.

Слід також звернути увагу депутатів на те, що галузева наука зараз опинилася в скрутному становищі. Раніше ці організації в переважити своїй більшості майже на 70-95 відсотків фінансувалися за рахунок союзних міністерств. Тепер, коли вони перейшли в підпорядкування республіки, слід було б терміново створити республіканський фонд науки, скоординувати роботу названих організацій для вирішення першочергових завдань і фундаментальних досліджень. І це треба знобити негайно, бо через два місяці, вже з нового року, ці організацій залишаться без коштів. Крім того, треба сказати, що і сама Верховна Рада ускладнила .життя галузевим науковим і конструкторськотехнологічним організаціям. Постановою Верховної Ради України від 4 липня 1991 року, де йдеться про Програму надзвичайних заходів щодо стабілізації економіки України, відмінено абзац 2 пункту 1 статті 18, а також пункт 1 статті 19 Закону про підприємства в Українській РСР щодо використання прибутку на оплату виробничих, науково-дослідних, проектноконструкторських, інших робіт, що не входять де державного замовлення. Заборонено також відповідним організаціям, що проводять ці роботи, підвищувати

заробітну плату своїм працівникам. Щоправда, в самій програмі пунктом 62 вводиться лише обмеження через фіксований норматив на рівні першого півріччя 1991 року. Проте постанова Верховної Ради надрукована, доведена до всіх виконавців, але програма далеко не всім відома. Це завдає величезної шкоди трудовим науковим колективам. Верховній Раді слід було б виправити цю розбіжність. Спасибі за увагу.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Слово надається народному депутату Дорогунцову, 299 виборчий округ, Одеська область.

ДОРОГУНЦОВ С.І., голова Ради по вивченню продуктивних сил України АН України /Суворовський виборчий округ, Одеська область/. Шановні народні депутати! Шановний Іване Степановичу! На наш розгляд внесено грунтовно розроблений законопроект, який, на мою .думку, сприятиме значною мірою прискоренню науково-технічного прогресу на Україні. Це знайшло своє підтвердження і в доповіді Сергія Михайловича Рябченка, і у співдоповіді Школи Яковича Головенка. По-перше, проект фіксує важливу роль держави нашої у визначенні науковотехнічної політики, у визначенні науково-технічної діяльності, у підвищенні її результативності. По-друге, проект відкриває широкі можливості, значний простір для творчості наукових та інженерно-технічних співробітників. Тому я пропоную, як і інші товариші, що тут виступали, прийняти цей законопроект у першому читанні.

Але разом з тим хочу, щоб ви мали на увазі, шановні колеги, що науково-технічний прогрес залежить не тільки від закону, який ми приймемо. На мою думку, головним гальмом науково-технічного прогресу є низька нарт їсть робочої сили в

народному господарстві або вкрай низька заробітна плата. Ну, скажіть, будь ласка, навіщо заміняти робочу силу, ручну працю машинами або автоматами, коли вона нічогісінько не коштує. Майже задарма працюють люди. Хтось із депутатів тут говорив, як студент похвалявся, що він на дорогу зі Львова до Києва витратив "аж один доляр". При такій ситуації, безумовно, законопроекти буксуватимуть. Тому нам потрібно постійно і щоденно дбати про підвищення вартості робочої сили і підвищення заробітної плати людей.

Хочу особливо відзначити, що в проекті відводиться важлива роль Академії наук України і Академії аграрних наук. Я не поділяю думку тих депутатів, які говорили, що виділяти ці академії не потрібно. Всі інші академії - галузеві. А комплексними є тільки згадані дві академії. І в законопроекті їх треба виділити обов'язково, тим більше, що вони мають величезні заслуги перед нашим народом.

Тут згадувався проект перекидання північних річок на південь. Але я хочу вам нагадати: мало хто знав, що у нас був проект перекидання дунайських вод у Дніпро і створення антиріки на Дніпрі. Головну роль у відхиленні цього проекту відіграла Академія наук. Це факт, їй допомагали всі, але головний бій цьому проекту на чолі з Мінводгоспом Союзу Ридала саме Академія наук України.

Водночас я думаю, шановний Сергію Михайловичу, що нам треба було б у законопроекті визначити /хоч як перспективу/ ті рубежі, на які ми повинні вийти стосовно національного продукту, щоб забезпечити розквіт української науки.

Тепер дуже коротко про пріоритети в науковій діяльності. Я - "за", але треба, щоб ці пріоритети не заглушити ті напрями, які можуть виникнути поза ними.

Далі, Про науково-технічну інформацію. Шановні колеги, з переходом до ринку нам доводиться платити за кожну цифру. Я прошу вирішити питання про надання нам інформації державними установами безплатно. Бо Держстат України каже: ми вам дамо цю інформацію, але ви платіть нам, бо нам ні за що жити.

І нарешті останнє. Може, ми знайшли б можливість сказати в цьому законопроекті про соціальні гарантії для тих, хто займається науковою діяльністю. Я вам хочу сказати, що після студентів і пенсіонерів наукові співробітники і академій, і вузів

- найзнедоленіші люди. Доцент одержує 500 карбованців, а студент

-250.

Дякую за увагу.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую, Сергію Івановичу.

Шановні депутати! Виступили 10 народних депутатів та три - з доповідями і співдоповідями. Усі вносили пропозиції, щоб прийняти в першому читанні внесений законопроект і доручити комісіям у питань народної освіти і науки, у питаннях законодавства і законності, з питань розвитку базових галузей народного господарства, з питань агропромислового комплексу, а питань здоров'я людини, у питаннях екології та раціонального природокористування, у питаннях соціальної політики та праці разом з Кабінетом Міністрів доопрацювати і знову внести на наш розгляд. Другий мікрофон.

ЯЦЕНКО В.М. Іване Степановичу! Виступили не всі депутати.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Виключіть мікрофон. Я сказав, що виступили 10 депутатів, а не всі. Депутат Яценко не виступав цього разу. Але відведений час ми використали. Я прошу, не заважайте вести засідання.

Шановні депутати! Я зачитав проект рішення. Можна ставити на голосування? Прошу проголосувати.

"За" - 270. Рішення приймається.

Шановні депутати! Я вже раз звертався до вас: якщо ми хочемо всі головувати, тоді давайте приймати таке рішення.

Я зачитаю вам одну телеграму і дам відносно неї довідку. Вона якраз доречна. "Семитысячный коллектив трудящихся НПО "Этал" крайне возмущен поведением председательствующего на заседаниях Верховного Совета товарища Плюща, вырешившемся в том, что он не дол выступить депутату Павленко согласно утвержденному регламенту. Призываем председательствующего вести себя корректно по отношению к выступающим депутатам. Коллектив требует зачитать данную телеграмму. По поручению коллектива председатель профкома Выходец".

Це доречно. А тепер даю довідку і для колективу, і для голови профкому, і для всіх, хто нас слухає.

Депутат Павленко виступав, записаний на виступ він був двадцять першим. Але оскільки з Кіровоградської області депутат Павленко записався один, то йому була надана можливість виступити шістнадцятим. Коли Павленко виступав, у залі стояв шум. Це було десь після двох хвилин його виступу. Ось стенограма.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Я прошу депутатів не заважати виступати". Закликав депутатів не заважати виступати. Після цього закінчився регламент. Павленко каже: "Следующее". Головуючий його зупиняв Павленко продовжує: "Следующее. Ввести свободные цены на предприятиях"і так далі." Головуючий його зупиняє. Павленко продовжує: "Ликвидировать госзаказ как приказ..." і так далі, "Головуючий. Я перепрошую, було б розпочинати з цих пропозицій". Це вже було після закінчення регламенту. Так що я прошу депутата Павленка сказати про це все семитисячному трудовому колективу.

Оголошується перерва до завтра, до 10-ї години.