ЗАСІДАННЯ СОРОК ЧЕТВЕРТЕ

Сесійний зал Верховної Раді України. 10 грудня -1991 року. 11 година.

Головує Голова Верховної Раді Україні ПЛЮЩ І.С.

ГОЛОВА. Прошу включити табло. Прошу реєструватись. У залі присутні 315 народних депутатів. Засідання Верховної Раді Україні оголошується відкритим. На розгляд вносяться такі питання:

Про ратифікацію Угоді про утворення Співдружності Незалежних Держав.

Про ратифікацію Договору про основи міждержавних відносин Україні і Республіки Узбекистан.

Про проект Закону про дію міжнародних договорів на території України.

Про Концепцію і проект Закону про Конституційним Суд України.

Про проект Закону про іноземні інвестиції.

Про внесення змін до Закону про інвестиційну діяльність.

Про проект Закону про товарну біржу /друге читання/.

Про проект постанови про вилучення і надання земельних ділянок для несільськогосподарських потреб.

Є у вас ці документи? Є. Тепер про порядок роботи. Ми планували розпочати розгляд питань у такому порядку, в якому вони запропоновані, тобто із проекту про ратифікацію Угоди про утворення Співдружності Незалежних Держав. Над цим проектом, який розданий депутатам, працювали комісії, депутатські групи, є цілий ряд зауважень і пропозицій. Але ці зауваження і пропозиції , зрозуміло треба узгодити з сторонами, які підписали Угоду про утворення Співдружності. Тому зараз Президент України Леонід Макарович Кравчук узгоджує всі зауваження і пропозиції, внесені депутатами від комісій.

Давайте так: ці зауваження і пропозиції будуть викладені окремим протоколом, яким ми роздамо вам, щоб можна було а ними ознайомитись.

Коли ми виконаємо цеп обсяг роботи, тоді буяємо готові приступити до цього питання. А зараз пропоную розпочати із питання про проект Закону про дію міжнародних договорів на території Україні. Не буде заперечень? Немає.

Слово з цього питання надається народному депутату України Ємцю Олександру Івановичу, голові Комісії у правах людини.

ЄМЕЦЬ О.І., голова Комісії Верховної Рада України

у правах людини /Центральний виборчий округ, м. Київ/. Шановний Голово, шановні депутати! Ви пам'ятаєте, що Верховна Рада доручила Комісії у правах людини розробити Декларацію прав людини. Такій документ був розроблений, підготовлений комісією, групою експертів. Але, аналізуючи можливості застосування цього документа, можливості мого впливу на внутрішнє життя держави, на формування правової держави, надійної правової системи, яка б захищала права людини, і експерти, і Президія /і комісія а цим погодилась/ дійшли висновку, що недоцільно розробляти власну Декларацію прав людини. Це було доцільно 150 років тому, колі перші буржуазно-демократичні революції заявили вперше про необхідні гарантії публічних прав людини. І в той час це був революційним прорив свідомості суспільства.

Сьогодні, коли ці документі вже детально розроблені, прийняті світовім співтовариством, творити власній документ і надіятись, що він буде кращий, ніж ті міжнародні стандарти, які розроблені, було б трошки нескромно і наївно.

Тому ми дійшли висновку: піти іншим шляхом і підготували той коротенький закон, проект якого вам сьогодні розданий, - Закон України про дію міжнародних договорів на території України.

Але перш ніж я скажу кілька слів про цей закон, я хотів би всетаки сказати кілька слів про те, що на сьогодні зроблено нашим парламентом і чому ми вибрали саме такий варіант подальшої роботи над проблемою законодавчого захисту прав людини.

Незважаючи на різні оцінки діяльності нашого парламенту, на досить критичний та самокритичний підхід, все-таки повинен зауважити, що, коли ми аналізуємо суто формальний бік

роботі парламенту за минулий рік, то слід сказати, що парламент зробив досить багато у галузі створення законодавчих механізмів, забезпечення прав людини.

Забезпечена свобода діяльності партій, були зареєстровані перші опозиційні партії. В якійсь мірі забезпечена свобода преси, свобода релігійних об'єднань, свобода совісті. Зроблені перші кроки до незалежності судової системи, перші кроки в реалізації принципу розподілу влади, перші кроки у гуманізації пенітенціарної системи. Розроблено перші закони, які дасть гласну регламентацію діяльності правоохоронних органів. Звичайно, все це зроблено поки що лише на законодавчому рівні. Це означав тільки одне - ми маємо правові норми. Самі ж механізми їх впровадження, реалізації, матеріально-технічне забезпечення реалізації цих правових норм - це досить великій обсяг роботи, розрахований на десятиріччя, а, може, як показує досвід, наприклад, Англії, -і на сторіччя, йдеться про формування правової державі, в якій би були надійно захищені крім людини. Тому досить-таки сильним потенціалом в міжнародні правові угоди, учасником яких є Україна і які нею ратифіковані.

Технологія роботи законодавчого органу така, що ми ще довго не зможемо взятися за прийняття багатьох законів через брак часу. Адже перед нами стоїть блок законопроектів, зв'язаних з економічною реформою, який займатиме найбільшу частину нашого часу.

Тому ми і вирішили піти іншим шляхом. Міжнародні договори, які ратифіковані Україною, становлять невід'ємну частину національного законодавства України і мають застосовуватися так само, як і норми національного законодавства.

Я хочу вас поінформувати, що на сьогодні Україна ратифікувала понад 170 міжнародних угод, переважна більшість яких стосується проблем забезпечення прав людини. Найважливіші серед них: Статут ООН, Міжнародний пакт про економічні, соціальні та культурні права. Міжнародний пакт про громадянські та політичні права, цілий ряд конвенції Міжнародної організації праці.

Ці документи вимагають від країн-учасниць забезпечення широкого переліку громадянських, політичних, економічних, соціальних та культурних прав людини: права на життя; права т свободу і особисту недоторканність; права на свободу пересування і свободу вибору місця проживання; права на юридичний захист і на правосуб'єктність; права на свободу слова, думки, совісті і релігії; права на мирні збори; права на вільне створення громадських об'єднань; права на соціальне забезпечення; права на участь у культурному житті. Це лише незначна частина переліку прав і свобод, які зобов'язалася гарантувати Україна, ратифікувавши ці угоди.

Одну частину цих правових документів прямо можна застосовувати. Інша потребує розробки відповідних правових механізмів, додаткових законів, постанов, указів. Така робота вже велася, але вона повинна здійснюватися більш інтенсивно від моменту прийняття цього закону, який сьогодні вам пропонується.

Оскільки обсяг закону в принципі невеликий, щодо тексту, я думаю, багато зауважень не буде /хоча одне зауваження вже надійшло/. Сподіваюсь, що ми зуміємо прийняти цей закон протягом одного читання, якщо буде згода парламенту. Якщо ж ні, -тоді доведеться розглядати його додатково.

Я хотів би на закінчення сказати, що ми повинні зрозуміти, що ці та інші права людини, які щойно були перелічені, - це не подарунок держави, Уряду, політичної партії чи її лідера. Це - суверенне право кожної людини, незалежно від раси, кольору шкіри, статі, мови, релігії, політичних поглядів і переконань, соціального походження чи майнового стану. Не народ існує для держави і Уряду, а держава і Уряд - для народу. Не народ - для Конституції, а Конституція - для народу.

Така свідомість формується не за день, не за два, а роками і сторіччями. Рік тому ми почали формування саме такої свідомості нашого народу. Гадав, що прийняття цього закону, звичайно, відразу великою мірою не поліпшить ситуацій з правами людини, але це ще одів крок до формування свідомості, пріоритету загальновизнаних людських норм і цінностей, що стосуються прав людини.

Дякую.

ГОЛОВА. Запитання будуть? Скільки ми відведімо часу на запитання? Давайте надамо можливість поставити запитання і тоді ми визначимося у часі.

Перший мікрофон. Будь ласка.

МОСТИСЬКИЙ А.Б., секретар Комісії Верховної Ради України у закордонних справах /Ковельський виборчий округ, Волинська область/. Шановний

доповідачу! Тут написано, що "укладені і належним чином ратифіковані Україною міжнародні договори становлять невід'ємну частину національного законодавства України..."

Прошу відповісти: чи сьогодні Україна, зокрема її Уряд, готові до того, щоб належним чином виконувати ті договори, які підписано?

ЄМЕЦЬ О.І. Бую б дивно, якби Уряд підписував договори, які він не готовий виконувати.

ГОЛОВА. Другий мікрофон.

ШУЛЬГА М.О., член Комісії Верховної Ради України з питань державного суверенітету, міжреспубліканських і міжнаціональних відносин /Лутугинський виборчий округ, Луганська область/. У мене два невеличкі запитання. Шановний Олександре Івановичу! Чи в у нас такі договори про права людині, які були б підписані Радянськім Союзом, але не підписані Україною? Це - перше запитання.

І друге запитання. Чи багато ще договорів, що стосуються прав людини, не підписаних нами, які прийняті в Організації Об'єднаних Націй?

ЄМЕЦЬ О.І. Не все, що прийнято Організацією Об'єднаних Націй, ратифікується. Наприклад, Декларація прав людині не

ратифікується. Вона не входить у перелік тих документів, які ратифіковані Україною. Але є два пакті - про громадянські та політичні права і про процесуально-економічні та культурні права, які ще більш детально, ніж Декларація прав людини, розкривають основні механізми захисту прав ліщини. І до них Україна приєдналася. Я скажу так: до основних документів Україна приєдналася.

Немає таких документів, до яких би Союз приєднався, а Україна - ні. Є документи, які стосуються СБСЄ. Україна не була учасником СБСЄ, але зараз проробляється механізм при. єднання до Цієї організації. І від того моменту, як ми приєднаємося, думаю, що відразу ж приєднаємося до всіх тих документів, пера за все до Паризької хартії.

Є документи регіональні, європейські, наприклад Європейська конвенція прав людини. Але ми до неї не можемо приєднатися, поки не станемо членами Європейської комісії, бо при всьому нашому бажанні нас сьогодні тужи не приймуть. Але є те, в чому ми випередили Сова, а саме: ми приєдналися де факультативного протоколу /це дуже важливий документ/ до міжнародного пакту про громадянські та політичні права, який включив Україну в механізм міжнародного контролю за додержанням прав людині на Україні. Союз до своєї кончини так і не встиг до нього приєднатися.

ГОЛОВА. Третій мікрофон.

КОРОБКО М.І., секретар Комісії Верховної Ради Україні у питаннях екології та раціонального природокористування /Тернівський виборчий округ, Дніпропетровська область/. Олександре Івановичу! ми надіємося на те, що Уряд, підписуючи закон, згоден його виконувати. Але коли ми маємо закон, то потрібно мати якісь установі, певні виконавчі органи, які його втілюватимуть у життя. Мабуть, для нас уже не секрет, що беззаконня в республіці, незважаючи на те, що вона робіть подальші кроки в бік демократизації, мав великі масштаби. Тому значна кількість громадян потребує захисту в міжнародному плані.

Скажіть, будь ласка, як передбачено здійснювати захист прав громадянина? Ми приймемо закон, і, очевидно, відразу з'явиться лавина звернень. То куди громадяни повинні звертатися? Прошу відповісти.

ЄМЕЦЬ О.І. До тих державних інститутів, які існують сьогодні,

-суду, прокуратури. Мається на увазі тільки одне: що ці норми стають дія суду обов'язковими, і він, приймаючи своє рішення, повинен керуватися цими правовими нормами.

Отже, поки що діятимуть ті ж самі інститути. Ніяких нових ми не придумаємо. В усьому світі права людини захищає судова влада, то основна її функція. Але крім цього в проекті нової Конституції розробляється ще один механізм, який

показав свою досить високу ефективність в інших країнах. Це уповноважений парламенту в прав людини. З того моменту, як ми приживемо нову Конституцію, і буде створено що структуру.

Крім того, сьогодні чи завтра мі розглядатимемо Закон яро Конституційний Суд. Конституційній Суд діятиме у межах своїх повноважень, зокрема, він визначатиме ті нормативні документі, які приймаються рівними органами, на відповідність їх Конституції і всім міжнародним документам, що стосуються прав людини. Ще раз підкреслюю: нічого нового тут не з'явиться. Новій орган зовсім не означає поліпшення захисту прав людини. Треба, щоб ці органи, які існують, були справді незалежними. То буде набагато краще, ніж творити нову бюрократичну структуру.

ГОЛОВА. Третій мікрофон.

КОРОБКО М.І. Олександре Івановичу! Я правильно зрозумів, що наші установи захищатимуть права громадян, виходячи з міжнародних норм? Коли це так, то як діяти громадянину, якщо він вважає, що права його не захищені, -звертатися якихось міжнародних комісій, міжнародних судів чи тільки до наших внутрішніх установ? Дякую.

ЄМЕЦЬ О.І. Згідно з загальновизнаними принципами міжнародних відносин права ліщини не є суверенною проблемою кожної національної держави, вони в предметом розгляду міжнародного співтовариства. Однак міжнародні механізми захисту надто слабкі, щоб сподіватися, ніби вони захистять наших громадян від тих багатьох порушень прав людини, які є ще в нашому суспільстві. Треба надіятися тільки на себе, на свою роботу і на створення системи розподілу влад, утворення незалежної судової влади та інших механізмів у країні. Розумієте, міжнародні органи - дуже слабкий захист, їхня методика надто конфіденційна. Вони можуть зробити свій висновок, повідомити уряд, а змінити якісь рішення органів влади не можуть.

ГОЛОВА. Перший мікрофон.

КОВАЛЕНКО М.М., заступник голови комісії Верховної Ради України з питань відродження та соціального розвитку села /Баришівський виборчий округ, Київська область/. Це, власне, не запитання, а пропозиція. Назва закону не відображає його суті. Це, до речі, не зазначено і в постановчій частині. Я пропоную якось підкреслити, що маються на увазі міжнародні договори, які стосуються прав і свобод людини.

ЄМЕЦЬ О.І. Зрозумів. Гадаю, ми домовимося.

КОВАЛЕНКО М.М. Це ж закон міжнародного характеру, а договорів у нас багато.

ЄМЕЦЬ О.І. Все правильно, хочу тільки пояснити, що це стосується всіх міжнародних договорів. Але, оскільки ми виходили із назрілих зараз пройдемо, пов'язаних з правами людини, то я акцентував увагу саме на цьому. А в принципі ви абсолютно праві - це норма, яку буде внесено до Конституції.

Хотів би ще такий момент підкреслити. Дуже важко відділити ті договори, які стосуються прав людини, від тих, які їх не стосуються. Наприклад, у нас є Договір між Україною і Росією. Він стосується багатьох речей, у тому числі взаємних зобов'язань щодо забезпечення прав людини.

Отже, цей закон стосується всіх договорів, але я робив акцент на тих аспектах, що будуть використовуватися нашою правовою системою. Усі інші моменти - прерогатива Уряду і щодо них він несе якісь зобов'язання. Те ж, що стосується конкретно прав людині, повинно цікавити не лише Уряд, а і усі інституції держави, які так чи інакше стикаються із захистом пряв людини.

ГОЛОВА. Другий мікрофон.

ХОДОРОВСЬКИЙ Г.І., голова Комісії Верховної Ради Україні у справах жінок, охорони сім'ї, материнства і дитинства /Ленінський виборчий округ. Чернівецька область/. Олександре Івановичу! Скажіть, будь ласка, якщо міжнародні угоди стають невід'ємною частиною наці опального законодавства, то чи значить це, що, скажімо, Конвенція про ліквідацію всіх форм дискримінації жінок або Конвенція прав дитини стають невід'ємною частиною нашого національного законодавства?

ЄМЕЦЬ О.І. Безумовно. Всі ці конвенції /а вони ратифіковані Україною/ включаються в систему внутрішнього законодавства. Вирішуючи ті чи інші проблеми, ви можете на них посилатися. Вони стають законом.

ГОЛОВА. Третій мікрофон.

СВІДЕРСЬКИЙ Ф.Ф., член Комісії Верховної Ради України у питаннях соціальної політики та праці /Нововолинський виборчий округ, Волинська область/. Шановний Олександре Івановичу! Звичайно, народові України дуже приємно, що і на Україні діятимуть усі міжнародні закони щодо захисту прав людини і що Україна приєднується до всіх міжнародній конвенцій. Але кожен з нас, депутатів, знає, скільки порушень прав людини є на сьогоднішній день. А вам, мабуть, як голові комісії це відомо краще за всіх, оскільки до вас ці всі питання сходяться, і ви знаєте, скільки їх сьогодні не вирішено і по прокурорському нагляду, і по судовому. Отже, як ви гадаєте, скільки ще часу буде потрібно незалежній Україні, щоб мати реальний захист прав людини в нашій державі?

ЄМЕЦЬ О.І. З приводу преамбули вашого запитання. Я не хотів би, щоб склалося враження, що досі в Україні наші державні органі не були зобов'язані виконувати ці правові норми. Були зобов'язані. Але вся проблема в тому, що ми жили в суспільстві двох стандартів. Одні стандарти й одна інформація - за кордон, інші стандарти й інформація - для внутрішнього вжитку. Тому цей закон

має навіть не стільки юридичне, скільки виховне значення. Бо ніяк не можна було пояснити нашим судам, що міжнародні правові угоди в галузі прав людини мають для них таке саме значення, як і кримінальне законодавство. Тому ми змушені приймати цей закон. А норми діяли й раніше.

Тепер щодо власне запитання. Я відповім словами Тетчер під час її інтерв'ю нашим кореспондентам. Вона тоді їх сама запитала:

"За скільки часу ви збираєтеся здійснити вашу перебудову?" Це запитання мало на увазі й побудову правової держави, таким був перший лозунг перебудови у 1985 році. Наші, щоб не впасти лицем у болото, передбачили найбільший на їхню думку строк: мовляв, років за двадцять. Вона посміхнулася й каже: "Ну, дай вам Боже. Англія це зробила за двісті".

ГОЛОВА. Перший мікрофон.

МАРТИНЧУК В.Й., голова колгоспу імені П.М. Буйка фастівського району /Фастівський виборчий округ, Київська область/. Олександре Івановичу! Дайте роз'яснення щодо постанови.

Враховуючі факт проголошення незалежної України, як Ви ставитесь до того, щоб записати пункт постанови тек: "встановити, що укладені і належним чином ратифіковані Україною міжнародні договори становлять невід'ємну частину законодавства України /без слова "національного"/ і застосовуються в порядку, передбаченому для норм національного законодавства"?

ЄМЕЦЬ О.І. Це традиційний термін, якій використовується в юридичній практиці якраз в усіх незалежних державах. "Національне" не стосується слова "національність", воно стосується поняття "загальнодержавне". Це синонім слова "загальнодержавне": "державні інтереси", "національні інтересі". Ми ще тільки до цього звикаємо, але це розробляли дуже кваліфіковані експерти, які працюють над нашою Конституцією. Я боюся, що, коди ми технічний бік тексту будемо міняти, то ми його навряд чи поліпшимо. Над цим сиділи чотири доктори наук, найкращі спеціалісти в галузі конституційного права. Єдина поправка - я забув про неї сказати - це поправка Корнєєва. Він запропонував після слів"...забезпечити непорушність права і свободи..." додати"...та національних меншин", якщо немає заперечень. Єдина тільки проблема полягає в тому, що права національних меншин включаються в перелік основних прав і свобод. У цих актах вови всі є. Тому я не знаю - можливо, якщо ви не заперечуєте, ми будемо трактувати, що це включається в поняття прав і свобод людяні. Бо в тих актах іде перелік прав національних меншин і їх прав на самовизначення.

ГОЛОВА. Другий мікрофон.

КОСІВ М.В., заступник голови виконавчого комітету Львівської обласної Ради народних депутатів /Пустомитівський виборчий округ, Львівська область/. Олександре Івановичу! Навіть у цьому найвищому в Україні залі виникають питання: які саме міжнародні правові документи вводяться в орбіту закону, що ми його сьогодні приймаємо? Ви, очевидно,

знаєте, це б наслідком того, що ці міжнародні правові документі дуже часто були відомі тільки тім, хто їх підписував. А широкій загал нашого народу є в даному випадку абсолютно юридичне неосвічений. То чи не варто було б, приймаючи цей закон, -це в мене і запитання, і пропозиція, -взяти та й опублікувати, принаймні, перелік цих законів, якщо уже не самий їх текст. Таким чином, приймаючи цей закон, ми сприяли б ще й підвищенню правового рівня, правових знань наших виборців.

ЄМЕЦЬ О.І. Дякую вам за цю пропозицію, і ми зродимо все, щоб найближчим часом у нас був виданий збірник. Не всіх, бо це 170 угод, і багато з них не зачіпають прав людини, а саме найосновніших документів, які стосуються прав людини. Вони вже видавалися в Україні. Вперше, між іншим, українською мовою збірничок відати рік тому, але тиражем усього тисяча чи дві тисячі екземплярів. Проте мі, враховуючи, що буде прийнятій цей закон, робитимемо все, аби найближчим часом масовим тиражем буяй видані ці документи.

ГОЛОВА. Третій мікрофон.

ХМАРА С.І., член Комісії Верховної Рада України а питель державного суверенітету, міжреспубліканських і міжнаціональних відносин /Індустріальний виборчий округ, Львівська область/. Шановний Олександре Івановичу! Моє запитання не прямо стосується закону, який сьогодні обговорюється, але все ж хотів вас запитати. Як

ви вважаєте, чи, прийнявши цей закон з існуючим механізмом контролю за його виконанням /я нас на увазі - без структур-віх і кадрових змін в правоохоронних органах/, можна забезпечити гарантування прав? Навіть не тих фундаментальних, а елементарних, людських? Бо практика останнім часом свідчить, і ви це самі добре знаєте з пошти, що численні скарги, сваволя й беззаконні дії чиновників на місцях залишаються, їх кількість не зменшується, а зростав. І виходять трохи ніби парадоксальна ситуація: ми приймаємо хороші закони, а наші громадяни не відчувають від них поліпшення. Як ви вважаєте, чи можливо буде вирішувати це питання тими старими структурами й старими кадрами?

ЄМЕЦЬ О.І. Я з вами повністю погоджуюсь і, користуючись цим запитанням, хочу звернутися до депутатів. Те, що ми робимо з обранням суддів, -це абсолютно неприпустимо. І кожен з нас про це згадує, колі, не дай Боже, або він, або хтось з його близьких потрапляє до суду. Оскільки ми обираємо суддів фактично списком, без детального вивчення, довіряючи тільки Мінюсту /я не хочу образити Мінюст, але знаю, що і там це робиться чисто апаратним шляхом, без вивчення/, - це недопустимо.

Ми вивчали досвід інших країн - як це робиться, як це повинно все вивчатися, як повинна враховуватись точка зору всіх юристів усього району, якщо це обирається районний суддя. Але, на жаль, поки що ми це робимо дуже швидко, дуже великим потоком і, повірте, згадуємо про це тільки тоді, коли нас особисто зачепить якесь горе і ми зіткнемося з нашою системою правосуддя.

Я вважаю, що ми дуже і дуже недооцінюємо цю сферу життя нашого суспільства, і вважаю: якщо ми зараз не проведемо досить -

такі кардинальної реформи не просто суду, а принципу формування судового корпусу, то ми будемо блоковані в значній мірі як законодавчій орган у виконанні всіх законів, які стосуються валюту прав людини.

ГОЛОВА. Дякую, Олександре Івановичу. Запитань більше немає. Шановні народні депутати! На обговорення проекту цього закону депутати не записалися. Вносилася одна пропозиція - законопроект прийняті як закон і передати на доопрацювання, не вдаючись до прийняття у першому читанні, тому що конкретних пропозицій не було, а ті зауваження, які вносили депутати, були з'ясовані під час обговорення.

Ніхто не наполягає на правках, які вносилися? Ні. Можна законопроект поставити на голосування? Можна. Тоді вноситься пропозиція прийняти Закон України про дію міжнародних договорів на території України у тій редакції, яку вам роздано. Прошу проголосувати.

Перед тим, як вмикати табло, я хочу зачитати одну записку: "В Запорожье мощные снежные завалы, самолеты не летают, поезда приходят с опозданием". Ми це відчуваємо - я сказав, скільки в залі народних депутатів. Сьогодні багато південних областей повідомляють, що тем дійсно складна погодна ситуація. Тому я звертав увагу депутатів на цю обставину і прошу уважно поставитися до голосування.

Прошу проголосувати за внесений проект закону України.

"За" - 290. Закон приймається. Це питання порядку денного вирішено.

Переходимо до розгляду наступного питання - про Концепцію і проект Закону про Конституційний Суд України. Доповідач - голова Комісії Верховної Ради України у питаннях законодавства і законності Коцюба Олександр Павлович. Надасться 15 хвилин.

КОЦЮБА О.П., голова Комісії Верховної Ради України у питаннях законності і законодавства /Радянський виборчий округ, м. Київ/. Шановний Голово, шановні народні депутати! Вам на розгляд роздано проект Закону про Конституційний Суд. Потім комісія, щоб врахувати зауваження, які надійшли від окремих комісій, збиралася кілька разів і відпрацювала остаточний проект Закону про Конституційний Суд.

Я хотів би звернути увагу на те, що цей проект закону, по суті справи, становить основу нового судово-конституційного права України.

Я думаю, що одним з найкращих досягнень світової цивілізації є право громадян вимагати від органів влади створення таких законів, які б захищали їх права і свободи, а також інтереси всього суспільства. Можна коротко сказати: це право громадянина і суспільства на створення таких законів, які гарантували б гідні умови для їх існування. Норми цього права в цілому є основою конституційного права.

У країнах, де захист конституційних прав поставлено на високий цивілізований рівень, давно існує інститут конституційних судів або конституційного нагляду, які становлять базис судової влади. В колишньому Союзі РСР, і на Україні зокрема, такий правовий інститут був відсутній через відомі всім причини. Зараз суверенні держави почали створювати конституційні суди, і, зокрема, такий уже існує в Росії, яка разом з Україною і Білорусією утворила новий вид європейської і світової діяльності держав - Співдружність Незалежних Держав.

Сьогодні на ваш розгляд, шановні народні депутати Україну подано концептуальні положення, що коротко викладені окремою

довідкою, і законопроект, який не мав аналогів у законодавчій практиці України, але в переконливим свідченням того, що Верховна Рада України йде парламентським шляхом до поступового закріплення демократичних засад у розвитку державної незалежності.

Законодавчий рівень розробки положень проекту Закону України про Конституційний Суд вказує на два головні напрямки реалізації основних положень Декларації про державний суверенітет України. Перший - це реалізація принципу розподілу влади на законодавчу, виконавчу і судову. Другий - це утворення дійового конституційного механізму створення нової судової влади в республіці.

При розробці концепції, покладеної в основу цього проекту, робоча група і комісія ретельно ознайомилися з усією юридичною літературою і досвідом законодавства Сполучених штатів Америки, Франції, Німеччини, Польці, Італії, Іспанії, Австрії та інших держав, де існують конституційні суди або конституційний нагляд, та з новим Законом про Конституційний Суд Росії.

Все це дозволило розробити концептуальний підхід і найбільш оптимальне рішення, що треба взяте конституційній досвід не окремої держави, де існує незалежний конституційний вуж як першооснова і складова частина судової владі, а взяте до уваги все, на наш погляд, найкраще, що є в рівних країнах світу.

Разом з тим, ми, в міру можливості, використали досвід процесуальної діяльності загальних судових органів України.

Одне з концептуальних положень, яке знайшло чітке відображення в законопроекті, -визначення статусу Конституційного Суду України як органу судової влади. Цей статус викладено в положеннях статей 1, 2 та інших. Практично це означає, що Конституційний Суд розглядає і вирішує спір між органом чи окремою

особою, які заперечують відповідність правового акту Конституції України з органом, що його видав. При цьому рішення Конституційного Суду мають обов'язкову силу /дивіться статтю 23 проекту Закону про Конституційний Суд/.

Концептуальне значення має питання про порядок формування Конституційного Суду України. Виходячи із складності питання, було проведено аналіз міжнародної практики, і в результаті цього на ваш розгляд подано два варіанти його вирішення.

Перший варіант передбачав додержання вимог нині діючої Конституції, де передбачено обрання всього складу Суду Верховною Радою України. Такого порядку дотримується більшість країн світу.

Другий варіант передбачав формування складу Конституційного Суду України на основі пропорційної системи. Тобто склад членів Конституційного Суду України представляє різні види влади в республіці. До речі, такий порядок передбачений в Іспанії, Італії та деяких інших країнах. Цей концептуальний варіант дав можливість створити склад Суду, члени якого зобов'язані відображати інтереси всіх видів влади в Україні.

Досить активно проводилися дискусії в комісії і з такого концептуального питання, як строки повноваження Конституційного Суду. А саме: чи залишити норму Конституції України, де передбачається десятирічний строк повноважень, чи встановити безстроковий термін повноважень до досягнення суддею певного віку, як це зроблено в новому законі Росії, що, на нашу думку, забезпечує більш реальну незалежність суддів.

Принципові концептуальні проблеми відображені і в статті 12, де мова йде про компетенцію Конституційного Суду. Ми вважаємо, що його компетенція мав бути досить широка, щоб забезпечувати можливість через цей Суд усувати порушення Конституції України будь-якою службовою особою, органом влади чи організацією.

Визначаючи коло посадових осіб та органів, заяви яких Конституційний Суд приймає до розгляду, комісія і автори проекту дійшли висновку, що і окремий громадянин мав право звернутися до Конституційного Суду із заявою про порушення його конституційних прав та особистих свобод, але лише в тому разі, коли загальні суди відмовили йому в прийнятті заяви на підставі непідсудності справ цим судам.

Просимо звернути увагу і на концептуальний варіант доповнення до статті 15, де передбачено право Конституційного Суду розглядати справи про відповідність законів України Конституції за його власною ініціативою.

Окремі члени комісії та деякі автори проекту вважають, що при здійсненні конституційного правосуддя не може бути мови про початок справи без заяви зацікавленої сторони. Інші вважають, що справи можуть розглядатися і з ініціативи Конституційного Суду України. Слід зауважити, що в Німеччині та деяких інших країнах справи за ініціативою конституційних судів не розглядаються. Вважаю, що друге читання дасть відповідь на цю концептуальну проблему.

Ми переконані, що проект, який підготовлений комісією за участь провідних вчених Інституту держави і права імені Б.М. Корецького Академії наук України та Української юридичної

Академії, відповідає сучасним вимогам побудови України, і його можна прийняти в першому читанні, а потім обговорити в Уряді, комісіях. Всі зауваження та пропозиції будуть уважно вивчені при остаточному доопрацюванні проекту Закону України про Конституційний Суд.

Хотів би подякувати депутатам, авторам і тим установам, які взяли участь у розробці цього законопроекту.

ГОЛОВА. Чи є запитання в народних депутатів? Третій мікрофон.

БАТАЛОВ В.Г., редактор острозької районної газети "Життя і слово" /Здолбунівський виборчий округ, Рівненська область/. Шановний доповідачу! У статті 5, у варіації 1, визначається строк повноважень Голови, заступника Голови та членів Конституційного Суду - 10 років. У варіанті 2 цей строк не обмежується. Чи ви враховували те, що ми знаходимося на перехідному етапі? І невідомо, яка у нас буде Конституція - чи перехідна, чи постійна. Чи враховано це вами? Це - перше запитання.

Друге запитання. Граничний вік для перебування на неладі судді встановлюється 70 років. У нас же тривалість життя в середньому 63 роки. Можливо, з Абхазії треба буде запрошувати таких суддів?

КОЦЮБА О.П. Шановний депутате, дякую за те, що ви звернули увагу на концептуально важливу проблему.

Більшість держав обирають склад такого суду по-різному. Але ми дійшли висновку, що Конституційний Суд можна обрати Верховною Радою. Це, здається, передбачено нині діючою Конституцією.

Але автори проекту і частина членів комісії вважали, що його можна запропонувати на ваш розгляд, вислухати ваші пропозиції, обгрунтування тощо, щоб в другому читанні врахувати. Варто, щоб кожна влада /Верховна Рада, Президент і судова влада/ могла пропорційно представити частину членів Конституційного Суду. Ми навіть і конкретно вказали, що від судової влади загальний суд дає 5 чоловік, арбітражний суд - два.

Якщо ми дійдемо цього висновку, то, відповідно, дещо зміняться інші статті й положення Закону про Конституційний Суд. А відповідно буде внесена пропозиція до нового проекту Конституції з тим, щоб врахувати цю особливість. Але я хотів би звернути вашу увагу на те, що не ми значення - чи дів Конституційний Суд у перехідний, чи у неперехідний період.

Конституційний Суд повинен виконувати найголовніше завдання

- бути судом над нормою закону. Будь-який закон, який приймається у Верховній Раді, нормативні акти, які зачіпають конституційні інтереси, мають відповідати діючій у даний період Конституції. Оце - основа основ Конституційного Суду. Через те Конституційний Суд повинен діяти як стабільна одиниця.

Відносно ж віку надходили різні пропозиції, вони у вас є.

В останньому варіанті запропоновано 65 років. Ви там звернули увагу на те, щоб вій був не менше 40 років, стаж - не менше 15 років. А це говорить про те, що це буде людина у певному віці, з солідним стажем. Через до пропонується саме такий вік. Якщо там якась обмовка, то це ми виправимо. 70 років -то, мабуть, помилка.

ГОЛОВА. Третій мікрофон.

ГОЛУБЕЦЬ М.А., керівник Львівського відділення Інституту ботаніки імені М.Г.Холодного АН України /Калузький виборчий округ, Івано-Франківська область/. Шановний Олександре Павловичу! У мене зауваження щодо статті 5 і варіантів. У першому варіанті не говориться, як саме обирається Голова Конституційного Суду. Я вважав би, що Голова Конституційного Суду повинен обиратися Верховною Радою за поданням Голови Верховної Ради. Але ж ми маємо можливість ці два варіанти поєднати. У першому варіанті зазначається, що пропозиції про персональний склад Конституційного Суду України представляє Верховній Раді її Голова. А в другому варіанті передбачаються квоти голови Верховної Ради, Президента, Верховної Ради Кримської АРСР, Верховного Суду України, Вищого арбітражного суду. Треба, очевидно, щоб вони всі давали пропозиції, а Верховна Рада обирала членів Конституційного Суду.

КОЦЮБА О.П. Залежно від того, який варіант ви приймете, буде відпрацьовано цей механізм. Ваша пропозиція слушна, якщо буде прийнято варіант пропорційних виборів від кожної влади. Тоді ми виробимо відповідний механізм. Якщо буде прийнято перший варіант цієї статті, то тоді це буде компетенцією Верховної Ради. Я вважаю, що законодавча влада як влада, яку обрав весь народ, все одно повинна контролювати цей процесу щоб не вийшло неправильного співвідношення в Конституційному Суді.

ЯЦЕНКО В.М., заступник голови Комісії Верховної Ради України з питань Чорнобильської катастрофи /Коростенський виборчий округ, Житомирська область/. Шановний Олександре Павловичу, я щодо статті 14. Виходячи з яких міркувань ви так обмежуєте права народних депутатів і окремих громадян відносно приймання до розгляду Конституційним Судом заяв про порушення Конституції? Адже про народних депутатів тут взагалі не йдеться. Ну, хіба що одна п'ята частина депутатів може звернутися через Голову Верховної Ради.

І відносно громадян. Зазначено: може звернутися. А чи приймається ця заява до розгляду, чи ні, так і не визначено.

КОЦЮБА О.П. Шановний народний депутате! Питання про компетенцію Конституційного Суду надзвичайно складне. І ось у чому його суть. І автори проекту, і члени комісії дійшли висновку, що Конституційний Суд не може стати ще однією інстанцією над Верховним Судом, над арбітражним судом і таке інше.

Конституційний Суд повинен розглядати тільки питання, що на ходять до компетенції тих органів, про які я сказав, або тоді, голи виявлено невідповідність між Конституцією і нормою права, хто б її не прийняв. От і все.

Народні депутати діють через Верховну Раду. І їхня ініціатива абсолютно не обмежується. У статті 12, де йдеться про компетенцію Конституційного Суду, дано перелік: це закони України інші акти, укази Президента, укази та постанови Президії Верховної Ради І таке інше. Ось з приводу невідповідності цих документів Конституції і можна звертатися до Конституційного Суду. Гадаю, що депутат завжди зможе через якийсь орган звернутися до цієї інстанції.

А інакше Конституційний Суд буде завалений різними скаргами, депутатськими запитами і таке інше. Ми ж повинні створити дійсно судовий орган, який би захищав право громадянина на справедливий закон і відповідність його Конституції. Ось що малося на увазі - не обмежити чиїсь права, а чітко визначити компетенцію Конституційного Суду.

ГОЛОВА. Перший мікрофон.

ПИСКУН О.І., член Комісії Верховної Ради України з питань державного суверенітету, міжреспубліканських і міжнаціональних відносин /Зарічний виборчий округ, Сумська область/. Олександре Павловичу! Чи не вважаєте ви, що було б доцільним сьогодні не приймати в першому читанні цей закон, а розглянути лише його концепцію? Бо мені здається, що, прийнявши сьогодні Закон про Конституційний Суд і не визначившись із функціями Верховного Суду, з Конституцією, ми можемо допустити деякі неузгодженості. Це - перше запитання.

І друге. Якщо вже приймати, то, можливо, слід доповнити статтю 20 положенням про те, що громадянин, якому відмовлено Конституційним Судом у вирішенні якогось питання, має право звернутися до певних міжнародних органів. Ми, до речі, сьогодні ратифікували законопроект, поданий депутатом Ємцем, про дію міжнародних договорів на території України. Гадаю, це треба записати, щоб люди знали.

КОЦЮБА О.П. Ваші зауваження слушні. Але я вважаю, що відкладати прийняття Закону про Конституційний Суд тоді, коли

ми створили вже дві влади, законодавчу і виконавчу /наскільки вони досконалі - це нам з вами вирішувати/, просто небезпечно.

І пропозиція щодо концепції - то тільки навмисне відтягування формування судової влади. Ми зобов'язані її сформувати і взагалі повинні були зробити це раніше, але події нам перешкодили. Це одна. І інше. Жодне реформування Верховного Суду, арбітражного суду /хоч арбітражний суд ми вже створили/ не впливає на компетенцію і порядок діяльності Конституційного Суду. Вони займаються звичайними цивільними, кримінальними справами, арбітражний суд - господарськими справами. Конституційний суд, я повторюю, аби підкреслити цю особливість, займатиметься судом над нормою закону, яка повинна відповідати Конституції.

Що стосується статті 20, про яку ви сказали, то ми щойно проголосували за закон, який діятиме у відповідності з міжнародними конвенціями, з міжнародними пактами, тобто у відповідності з імперативними їв інтими нормами міжнародного права. Отже, це право громадянина.

Інша справа, що нам треба провести ратифікацію, про що вже йшла мова, і засвідчити приєднання України до тих пактів, які існують, до відповідних органів, входження в ці системі, Це вже завдання завтрашнього дня. Але чим раніше буде створенний суд, тим раніше ми це зробимо. І більше того - Конституційний Суд дасть свої пропозиції про те, яким чином запрацюють і норми міжнародного права на території України.

ГОЛОВА. Третій мікрофон.

ОСАДЧУК П.І., голова підкомісії Комісії Верховної Ради України з питань культури та духовного відродження /Тлумацький виборчий округ, Івано-Франківська область/. Шановний Олександре Павловичу! Ми прагнемо створити не просто Конституційний Суд, а незалежний Конституційний Суд.

Ви знаєте, що відповідно до нашого законодавства голова виконкому пропонує кандидатури своїх заступників та керівників різних структур. І виникає питання - чи може в будь-якій сфері бути незалежною людина, кимось рекомендована? Отже, у мене така, може, не зовсім юридичне обгрунтована пропозиція. Коли ми хочемо створити незалежний Конституційний Суд, то він, очевидно, не повинен залежати і від тієї людини, керівної особи, яка має сьогодні виключне право формувати цей орган. І тому я пропоную: у статті 5 /варіант 1/ після абзацу "Пропозиції про персональний склад Конституційного Суду України представляє Верховній Раді України її Голова", окремою частиною записати: "Допускається право самовисування кандидатів до складу Конституційного Суду України". Я маю на увазі, що є для когось незручні люди, є хороші спеціалісти, яких часто ніхто не порекомендує на ту чи іншу посаду. То як їй дивитесь на те, щоб ввести таку правову норму в ім'я справжньої незалежності суду?

КОЦЮБА О.П. Дуже вдячний. В цьому напрямку комісія здійснила певну роботу. Є спеціалісти авторитетні, які знають норми законодавства України і норми законодавства колишнього

Союзу, тому що ряд з них використовується також на території України, і знають норми міжнародного права. Саме тому ми запропонували такий підхід на найширшому рівні - звернулися до наукових установ, наприклад Київського державного університету. Львівського, Одеського університетів, Інституту держави і права України, Української юридичної академії, Верховного суду, Арбітражного суду, прокуратури, про те, щоб вони в своїх, колективах, особливо там, де є хороші фахівці, обговорили й назвали можливі кандидатури, які б потім ми могли рекомендувати до складу Конституційного Суду. Хоча це не виключав можливості того, про що ви говорили. Вже кілька таких рекомендацій надійшло, я гадаю, що це стане предметом обговорення Верховної Ради. Це буде авторитетно, тому що фахівці дуже добре знають, хто який рівень має, методи роботи, об'єктивний погляд на проблему. Тож можна вважати це одним з вирішених питань. Якщо ви пропонуєте право на самовисування, - будь ласка. Нехай це буде записано в законі, воно не суперечитиме загальним принципам цієї концепції.

Що стосується початку вашого запитання, то, судячи з нього ж, практично підходить перший варіант. Тобто, щоб Верховна Рада формувала Конституційний Суд у тому порядку, який передбачено законом.

Можливо, й так зробимо, це на розсуд депутатів. Тому ми й дали два варіанти.

ГОЛОВА. Другий мікрофон.

ПАНАСЮК Ю.Т., голова Чуднівської районної Ради народних депутатів /Любарський виборчий округ, Житомирська область/. Шановний Олександре Павловичу! Я з приводу порядку підготовки законопроект і в.

Як нам відомо /так у практиці було й раніше/, ми спочатку готували концепцію, а потім уже на основі концепції - проект закону. Чим викликано те, що проект Закону про Конституційний суд ми одержала тиждень тому, а сьогодні в порядку дня розглядаємо концепцію? Чи є принципові, серйозні відмінності в довідці до проекту закону, що не відповідають Концепції? І чи взагалі є якісь серйозні позиції, які не враховані в проекті, що так необхідно ввести концепцію перед проектом закону?

КОЦЮБА О.П. Концепція була відпрацьована в травні 1991 року, над нею працювала робоча група. Ця концепція обговорювалася в Інституті держави і права, в Академії наук України, кілька разів у нашій комісії тощо. Вона фактично узагальнює міжнародну практику діяльності конституційних судів. От у Франції, наприклад, діє Конституційна рада, а не суд. Радою називається тільки тому, що колишній Президент Франції входив до її складу. Тому ми при обговоренні концепції дійшли висновку, що краще зробити закон, а там, де концептуальні питання є проблемними, дати варіанти. Ми вам це дали, в довідці підкреслили концептуальні питання.

Більше того, ми звернулися до всіх комісій Верховної Ради, щоб вони подали свої зауваження. Отже, хто є членом комісії, той мав можливість обговорити концептуально і

один, і другий варіанти, подати свої пропозиції. Не пізно це буде зробити й після прийняття проекту в першому читанні з тим, щоб комісія, готуючи постатейний варіант обговорення, потім розглянула кокну пропозицію членів комісії.

Отже, ми тільки з цього виходили, -щоб швидко вирішити питання і почати реально реалізовувати третю владу, тобто владу судову. Дякую за увагу.

ГОЛОВА. Дякую, Олександре Павловичу. Слово для виступу надається народному депутату Романюку. За ним виступатиме Сметанін.

РОМАНЮК В.С., член Комісії Верховної Ради України з питань культури та духовного відродження /Стрийський виборчий округ, Львівська область/. Шановний Іване Степановичу! Шановні народні депутати! Глибокий трагізм вашої законності в тому, що закони, які за своєю правовою природою мають бути загальними нормами, використовувалися при нашому режимі для політичної боротьби і ставали коліщатком цього режиму.

Потреба у реформі суду, який може гармоніювати відносних представницько-виконавчої влади, стає найактуальніше проблемою. Будь-яка амбіція повинна стримуватися іншою амбіцією. Це не філософська сентенція, не цитата з перепалки політичних діячів чи парламентарів. Такий принцип закладений в Конституції Сполучених Штатів Америки. Він якраз і забезпечується завдяки

системі стримувань і противаг, суворому розмежуванню властей, в якому жодна із них не може повністю підпорядковувати собі іншу.

Але існує логіка розвитку якої б то не було влади. Вона хоче розширитися і тим самим втручається у сферу компетенції інших властей. А тоді і посягає на права громадян. У зв'язку з цим і потрібен розподіл влади. Хоч у жодній державі такий розподіл не досяг свого ідеалу, тому що законодавча влада не лише творила закони, але і намагалася слідкувати, як вони виконуються, а виконавча влада брала на себе частину законодавчих повноважень. Тому ми чимало років керувалися не Конституцією, а інструкціями, постановами - від Ради Міністрів до директора підприємства. Наказ начальника - закон для підлеглих.

Тому й потрібна третя Верховна влада, тобто Конституційний Суд, який має забезпечити верховенство Конституції, рішення якого обов'язкові для органів державної влади і управління, судів, підприємств, організацій, службових осіб і всіх громадян. Тобто він сильніший, ніж законодавча і виконавча влада. Але сильний у тому випадку, коли судді є абсолютно незалежні особи, які керуються лише Конституцією, а спираються виключно на правову позицію, коли вони не є представниками державних чи громадських органів, політичних партій і рухів. Це записано в проекті закону, стаття 6, але не записано, що судді не можуть бути представниками територій, націй, суспільних груп. Це слід дописати. Отже, все залежить від совісті людини і букви закону.

І коли Голова Верховної Ради чи Президент рекомендують кандидата в судді, погодивши кандидатуру з Верховною Радою, кандидатом має цікавитися вся Україна. Кожен має знати про цю кандидатуру все. Тому пропоную у статтю 5 "Утворення Конституційного Суду" дописати абзац: "Автобіографічні дані, особисті, професійні і ділові якості кожного судці публікуються в пресі".

Відрадно, що до Конституційного Суду може звертатися з індивідуальними скаргами кожен громадянин, якщо його інтереси порушені чи не захищені судом, державним органом чи службовою особою. Про це у статті 12 проекту закону, яка називається "Компетенція Конституційного Суду України", записано, що Конституційний Суд в установлених цим законом випадках розглядав також справи про порушення конституційних прав і свобод громадян.

Найбільш складні проблеми, на мою думку, виникнуть, коли Конституційний Суд почне вирішувати те, що називається "конфліктом прав і законних інтересів". Це складне питання, яке може вирішуватися тільки в конкретному випадку. Воно виникло після прийняття Закону про реабілітацію між жертвами сталінізму і тими, хто був поселений на їх землі і в їх будинки.

Верховний Суд США займається конфліктами прав уже 200 років. Тому нам буде нелегко, оскільки наш суд протягом 70 років був перш за все каральним органом, а він повинен бути правоохоронним.

Пропоную другу частину статті 6, у якій ідеться про вимоги до судді Конституційного Суду, викласти в такій редакції:

"Голова, заступник Голови та члени Конституційного Суду обираються /призначаються/ строком на 5 років та не можуть обиратися /призначатися/ в склад цього суду більше двох строків

підряд". Це було записано в одному із проектів цього закону, але в останньому варіанті воно чомусь зникло.

Отже, скоро поряд з Верховним Судом будуть функціонувати Вищий арбітражний суд і Конституційний Суд. На мою думку, не потрібно аж три вищих судових органи, їх слід об'єднати в один Верховний Суд із збереженням в його складі відповідних підрозділів. Це привело б до стабілізації правової обстановки у країні, виключило б дублювання, сприяло б однаковому застосуванню законів.

Пропоную проект закону прийняли у першому читанні, але як концепцію, а не як закон.

Дякую за увагу.

ГОЛОВА. Слово надається народному депутату Сметаніну. За ним виступатиме депутат Шишкін.

СМЕТАНІН В.І., заступник голови Комісії Верховної Ради України у правах людини /Кіровський виборчий округ, Дніпропетровська область/. Уважаемые товарищи депутаты! Председатель Комиссии по законодательству и законности, докладчик по этому вопросу, как-то так, ненароком, когда отвечал на вопрос депутата Пискуна, заметил, что те, кто выполняет социальный заказ /провалить этот закон/, имеют вот такие доказательства.

Я хочу сразу сказать народным депутатам Украины и своим избирателям, что никакого социального заказа я не выполняю, а высказываю свою точку зрения.

Я считаю, что данный закон мы должны принять только после того, как примем Конституцию. Дело в том, что сейчас наша шитая перешитая Конституция пока еще не отвечает тем требованиям

и тем положениям, которые отрабатываются в новой Конституции.

Новая Конституция, вы знаете, идет очень трудно. Так, только Концепцию мы с вами семь месяцев принимали. Сегодня новая Конституция постатейно почти написана.

И несмотря на то, что она как-то оформилась, мы еще на рабочей группе /а вы поймите, в рабочей группе 32 человека/ не по всем статьям, не по всем концептуальным положениям имеем общую точку зрения. Потом мы отдадим проект Конституционной комиссии, и его дальнейший путь вы знаете.

Поэтому я считаю, что принимать закон, а тем более избирать Конституционный Суд - это все равно, что поставить лошадь посреди телеги. Надо сначала принять Конституцию, ибо по. лучится так, что, приняв этот закон, мы будем под него подгонять Конституцию. Кстати говоря, он уже по многим положениям расходятся с той Конституцией, которая пишется, а также с принятым Законом о гражданстве. Там ведь было сказано, что споры о гражданстве в том случае, если Президент отказывает в принятии гражданства, рассматривает Конституционный Суд. И уже в данном законопроекте это не предусмотрено.

Можно, конечно, почти по каждой статье делать замечания, но я такой цели не ставлю. Почему? Потому, что питаюсь определить концептуальный подход. Сейчас мы, действительно, можем обсудить только концепцию законопроекта, в первом чтении его не принимать, а принять и в первом, и во втором чтении тогда, когда народ нам скажет "добро" на новую Конституцию.

Спасибо.

ГОЛОВА. Слово надається народному депутату Шишкіну Віктору Івановичу.

ШИШКІН В.І., Генеральній прокурор України /Кіровський виборчий округ, Кіровоградська область/. Уважаемые депутаты! Наконец-то наступило время, когда мы можем обсудить проект одного из наиважнейших законов нового государства, которое называется Украина.

И очень плохо, что мы обсуждаем этот законопроект так поздно. Конечно, желательно было бы обсудить его несколько месяцев назад. Тем не менее я поддерживаю позицию депутата Сметанина в том плане, что нам нужно обсудить законопроект концептуально, хотя, возможно, это и вызовет определенную задержку в принят чакона еще на несколько месяцев. Мы должны качественно рассматривать любой проект, а не гнать законы ради законов только потому, что опаздываем.

С моей точки зрения, законопроект имеет и доброкачественные положения, которые сегодня могут быть приняты. Однако есть и целый ряд недостатков.

Основным общим недостатком я считаю то, что законопроект весьма урезан, он содержит только статутные положения самого органа. Я бы хотел видеть его гораздо более широким. Нужно, чтобы сюда входило несколько таких основных направлений или разделов.

Первое - это то, что сейчас уже есть: статутные положения самого органа.

Второе - статутные положения, которые относятся к судьям Конституционного Суда /такие положения, в том числе и требования к ним, следует более подробно и четко расписать/.

И третье направление - это регламентные положения. Здесь не совсем понятно, кто и как будет принимать регламент деятельности Конституционного Суда, то есть не определен процедурный механизм. Иногда положительные статутные моменты могут быть выхолощены в ходе рассмотрения того или иного конкретного дела. Я вам могу это показать вот на таком примере.

Согласно ныне действующему уголовно-процессуальному законодательству нарушения материального права не всегда влекут отмену приговора, вынесенного по уголовному делу. А вот если есть нарушение процессуального плана, то это влечет обязательную отмену приговора.

Посмотрите, насколько серьезное внимание придает даже нынешнее законодательство процедуре рассмотрения конкретного дела. Нарушение процедурных норм - это негативный момент.

Мне бы хотелось, чтобы мы определились в вопросе о работе Конституционного Суда. Здесь мы обсуждали порядок рассмотрения этих споров, которые должен рассматривать Конституционный Суд. И это должно быть составной частью этого законопроекта.

Что же касается других его положений, то мне, например, нравится вариант 2 статьи 5, где речь идет о порядке формирования Конституционного Суда. Вам была роздана записка, в которой обоснован порядок формирования Конституционного Суда. Он формируется для того, чтобы не дать предпочтения ни одной из действующих властей в решении того или иного вопроса. Ибо через Конституционный Суд будут проходить вопросы, связанные с законностью деятельности законодательного собрания, исполнительной власти и судебной, власти /Верховного суда либо его элементов/.

Кстати, страны Западной Европы /ФРГ, Испания, Австрия, Италия, Франция/ идут путем триадного формирования Конституционного Суда /во Франции - Конституционного Совета/. Это так, как здесь наложено в варианте 2. Я считаю, что его можно сохранить.

Что касается возраста судей Конституционного Суда, то я вполне согласен с теми положениями, которые здесь есть. Действительно, сорокалетний возраст - это нормально, ибо человек должен быть не только профессионально подготовлен, но и умудрен опытом, я имею в виду 15-летний стаж. Нам необходимо установить и предельный возраст. В первом проекте было записано - 75 лет, и я знаю, что у значительной части депутатов это вызвало, мягко выражаясь, смех. Сейчас же докладчик назвал 60-летний возраст. Словом, этот вопрос нужно решить.

Мне все-таки кажется, что законопроект о Конституционном Суде нужно принимать после принятия нашей Конституции - так, как об этом говорил депутат Сметанин.

Давайте сегодня обсудим основные направления и, возможно, примем решения по некоторым из них. Об этом, в частности, говорил докладчик - о порядке формирования Конституционного Суда. А к постатейному рассмотрению вернемся после принятия Конституции республики.

Благодарю за внимание.

ГОЛОВА. Більше бажаючих взяти участь в обговоренні немає. Заключне слово надається доповідачу - Коцюбі Олександру Павловичу.

КОЦЮБА О.П. Шановні народні депутати! Я дуже вдячний усім тим, хто виступив з зауваженнями і пропозиціями відносно проекту Закону про Конституційний Суд, але хотів би зупинитися на окремих моментах.

Скажімо, Шишкін і Сметанін, які пропонують прийняти цей закон після Конституції, відзначили цілий ряд позитивних моментів і проаналізували їх.

Хотів би сказати, що всі ці питання можна вирішити при постатейному обговоренні цього закону. Що стосується принципового підходу, то я ще раз наголошую і прошу вас задуматися ось над чим. Якщо ми не створимо Конституційного Суду, то не буде кому працювати над Регламентом, про який говорив Віктор Іванович. А от коли Конституційний Суд сформується, то він зможе визначитися щодо своєї процедурної діяльності. І ніхто не заважає ні членам Конституційного Суду, ні членам Конституційної комісії, які працюватимуть разом, виробити ті положення, які потім ляжуть і в основу Регламенту, і в основу Конституції.

Ще одне питання. Якщо ми приймемо основні положення, то вони допоможуть самій же Конституційній комісії відпрацьовувати основні напрямки діяльності Конституційного Суду, дії Конституції. Так що чим швидше ми її приймемо - тим краще. Тут ніхто нікого не підганяє, це складне питання розглядалося вже близько семи разів - і в комісії , і серед вчених. Якщо ми цю роботу зробимо, то вона справить позитивний вплив на діяльність і Конституційного Суду, і органів конституційносудової влади, і на розробку нової Конституції.

Дякую за увагу.

ГОЛОВА. Шановні народні депутати! Доповідач і депутати, які взяли участь в обговоренні, внесли три пропозиції.

Перша пропозиція - прийняти законопроект у першому читанні передати на доопрацювання з тим, щоб потім внести його для прийняття.

Друга пропозиція - обмежитись обговоренням і прийняти як концепцію для розробки проекту закону і внесення його на обговорення.

І третя пропозиція - до прийняття Конституції України такого закону не приймати.

Голосуємо в порідку їх надходження.

Отже, пропозиція схвалити в першому читанні проект Закону про Конституційний Суд Україні. Доручити Комісії Верховної Ради України у питаннях законодавства і законності доопрацювати зазначеній законопроект з урахуванням проповідей і зауважень депутатів та комісії і податі його на розгляд Верховної Ради. Хто за таку пропозицію, прошу проголосувати. "За" - 199. Не приймається.

Наступна пропозиція. Схвалити концепцію розробки Закону про Конституційний Суд України і доручити Комісії у питаннях законодавства і законності приступити до опрацювання проекту Закону про Конституційний Суд з урахуванням зауважень і пропозицій, внесених депутатами та від комісій. Прошу проголосувати.

"За" - 209. Не приймається.

Є третя пропозиція. Хто за те, щоб продовжити роботу над проектом закону, але внести його на обговорення і затвердження після прийняття Конституції України, прошу проголосувати .

"За" - 153.

Тоді приймається таке рішення, яке не потребує голосування. Продовжити роботу і вивчати це питання в комісіях до того часу, коли ми вже підійдемо до більш зваженого рішення.

Тепер давайте порадимося щодо перерви, ми працюємо півтори години, але, щоб у подальшому не порушувати вже ніші графік, вноситься пропозиція зараз зробити перерву, а потім попрацювати до 14 години. Немає заперечень?

Оголошується перерва на тридцять хвилин.

/Після перерви/

ГОЛОВА. Другий мікрофон.

ГРИНІВ Є.А., голова Львівського обласного комітету народного контролю /Дрогобицькій виборчий округ, Львівське область/. Іване Степановичу! Ми отримали Інформацію про те, що в Москві відбувається нарада головнокомандуючих усіма родами військ у Президента Горбачова. Скажіть, будь ласка, чи є у вас інформація про це? Чи беруть участь у нараді представники Україні? Чи це так, чи це не випадок?

ГОЛОВА. Яка нарада? Інформації у мене немає. Інформацію про те, що проведення такої наради планувалося Міністерством оборони, ми отримали раніше. Де Василь Васильович Дурдинець? Я не бачу його. З попередніх повідомлень ми акали, що така нарада буде. Інформацію ми отримали заздалегідь ще до цих події, з якими ви тепер її пов'язуєте. Тому ж не можу сказати, що там обговорюється, які питання, але знав, що така нарада передбачалася.

Переходимо до розгляду питань порядку денного, зокрема про проект Закону про іноземні інвестиції. Доповідач - голова підкомісії Комісії Верховної Раді України у закордонних справах народний депутат Дунтау Олександр Михайлович.

Скільки вам потрібно часу? До 10 хвилин. Прошу.

ДУНТАУ О.М., голова підкомісії Комісії Верховної Ради України у закордонню справах /Ізмаїльський виборчий округ, Одеська область/. Уважаемый Председатель! Уважаемые депутаты! Вашему вниманию представлен проект Закона об иностранных инвестициях, подготовленный группой экспертов и консультантов Комиссии по иностранным делам Верховного Совета Украины совместно с представителями Кабинета Министров. Необходимость и значение этого законопроекта вряд ли требует обсуждения и доказательств. Сегодня в мировой экономике иностранный капитал является одним из важнейших стимуляторов экономического роста и качественного обновления производственного потенциала. Не случайно в таких странах, как Франция и Великобритания, за счет иностранных инвестиций производится примерно 1/5 всей продукции обрабатывающей промышленности, в Италии - 1/4, в ФРГ - почти 1/3.

Закон Украины о внешнеэкономической деятельности, принятый Верховным Советом Украины 16 апреля текущего года, среди видов этой деятельности предусмотрел такие, как импорт капиталов, международные финансовые операции и операции с ценными бумагами, совместная предпринимательская деятельность между субъектами внешнеэкономической деятельности и иностранными субъектами хозяйственной деятельности, которая включает создание совместных предприятий разных видов и форм, проведение совместных хозяйственных операций и совместное владение имуществом /статья 4 данного закона/.

Было установлено /статья 7/, что в осуществлении всех видов хозяйственной деятельности, связанных с иностранными инвестициями, будет применяться национальный режим, означающий, что иностранный инвестор будет иметь права и обязанности не меньше, чем украинские субъекты хозяйственной деятельности.

Вместе с тем следует отметить, что и после принятия Закона о внешнеэкономическом деятельности по существу не было создано детально проработанного механизма привлечения иностранных инвестиций в экономику Украины и функционирования их.

Не случайно, что на конец августа этого года в Украине зарегистрировано только 156 совместных с иностранными предпринимателями предприятия, из которых практически осуществляли торговые операции всего лишь 50.

Совокупный объем иностранных инвестиций, привлеченных в экономику Украины, по отношению к валовому общественному продукту составляет менее 0,1 процента, тогда как в развитых странах он находится в среднем на уровне от 4 до 6 процентов, а в развивающихся - от 6 до 9 процентов.

Таким образом, без коренного изменения политики нашего государства в области иностранных инвестиций нам вряд ли удастся сдвинуть о места проблему ускорения темпов роста, структурной перестройки экономики и ее сбалансированности. Достижению всех вышеназванных целей и служит представленный на ваше рассмотрение законопроект. При его подготовке были использованы как имеющийся опыт наработки аналогичного закона в других суверенных государствах бывшего Союза /прежде всего в РСФСР/, так и опыт законодательного регулирования иностранных инвестиций в Венгрии, Польше, Мексике и других странах.

Данный проект закона состоит из 7 разделов и 42 отдельных статей.

Раздел І "Общие положения" содержит определение понятий "иностранные инвесторы", "иностранные инвестиции" и ряд других, что чрезвычайно важно для того, чтобы привести в соответствие

различные толкования этих терминов в практике государственного регулирования. В этом же разделе детально расписаны возможные виды и формы осуществления иностранных инвестиций, которые значительно расширяют возможности иностранных инвесторов в сфере материального производства ж услуг на Украине по сравнению с существующей практикой. Определены органы, ответственные за выработку государственной политики в области иностранных инвестиции.

Принципиальное значение имеет раздел ІІ проекта "Государственные гарантии защиты иностранных инвестиций". Он не только развивает принятый в сентябре этого года Закон о защите иностранных инвестиций, устанавливал общий правовой режим указанных инвестиций, но и гарантирует права и имущественные интересы иностранных инвесторов в случаях изменения законодательства, прекращения инвестиционной деятельности. Законопроектом установлены гарантии от принудительного изъятия иностранных инвестиций, то есть национализации и реквизиции, гарантии в случае незаконных действий государственных органов и должностных лиц, а также детальный механизм компенсации и возмещения убытков иностранным инвесторам, возникающих из-за вышеупомянутых действий.

Законопроект представляет также гарантии перевода за рубеж доходов и других сумм, получаемых в связи с иностранными инвестициями, а также гарантирует права использования указанных доходов и сумм на территории Украины.

Раздел ІІІ "Создание в ликвидация предприятий о иностранными инвестициями" устанавливает возможные организационно правовые формы и виды предприятий с иностранными инвестициями. Здесь также содержится детальный порядок создания и государственной регистрации таких предприятий, то есть перечень вопросов, которые сейчас регулируются

часто меняющимися ведомственными инструкциями и служит основой бюрократического произвола в этой сфере. Установлен предельный /21-дневный/ срок для регистрации предприятия с иностранными инвестициями в Министерстве финансов Украины.

Раздел ІV. "Виды и условия деятельности предприятий с иностранными инвестициями" устанавливает, по сути, механизм государственного регулирования в указанной области, включая вопросы налогообложения и таможенного обложения, страхования, условий реализации товаров, работ и услуг на украинском рынке, экспорте и импорте валютного регулирования, отчетности. Зафиксировано право предприятий с иностранными инвестициями на создание филиалов, дочерних предприятий и представительств, а также экономических объединений и союзов. Установлен порядок обеспечения обязательств предприятий с иностранными инвестициями, а также возникновение и использование прав на интеллектуальную собственность в связи о их деятельностью.

Не ушли из поля зрения разработчиков законопроекта и вопросы трудовых взаимоотношений, социального страхования и обеспечения работников на предприятиях о иностранными инвестициями.

В разделе V установлен порядок приобретения иностранными инвесторами акции и других пенных бумаг, в том числе государственных, участия иностранных инвесторов в процессе приватизации государственной собственности. Установлены механизмы защиты национальных интересов Украины в связи с этими процессами, что не позволит иностранным фирмам и предпринимателям окупать "по дешевке" собственность на территории Украина.

Раздел VІ законопроекта устанавливает кормы, регулирующие право использования иностранными инвесторами земли и других природных ресурсов, приобретение ими имущества в аренду. А статья 41 законопроекта предусматривает возможность заключения с

иностранным инвестором концессионного договора на разработку и освоение природных ресурсов и проведение хозяйственной деятельности сроком до 50 лет.

И, наконец, раздел VІІ устанавливает специфику регулирования иностранных инвестиций в специальных экономических зонах, которые будут создаваться на территории Украины в соответствии с уже в основном подготовленным законопроектом "О специальных экономических зонах". Вы его сегодня получили.

Таковы основные положения представленного законопроекта. В заключение хочу сказать, что нам нужно как можно скорее принять Закон об иностранных инвестициях. В ряде других республик бывшего Союза такие законы уже действуют. И Украина не может себе позволить дальше медлить в атом вопросе.

И в заключение я хочу сказать следующее. Эксперты комиссии не стали ожидать рассмотрения проекта Закона об иностранных инвестициях в первом чтении, а создали специальную вторую группу и продолжали работать над этим законопроектом вплоть до сегодняшнего дня.

Речь идет о том, что нами подготовлен качественный законопроект. Этот вариант закона, не меняя структуру предшествующего, о котором я говорю сейчас, лишь дополняет отдельные статьи, упрощает процедуру регистрации. Поэтому, с учетом ваших замечаний, мы сможем доработать проект Закона об иностранных инвестициях и в ближайшее время вынести его на обсуждение во втором чтении. Спасибо за внимание.

ГОЛОВА. Чи є запитання? Третій мікрофон.

КОРОБКО М.І. Шановний Олександре Михайловичу! Згідно з раніше прийнятими законами підприємства, які працюють у галузі екології на Україні, мають певні пільги, певні переваги.

Чи матимуть такі пільги іноземні інвестори, які спрямують свою діяльність в екологічному напрямку. Немає ніяких протиріч у цьому?

ДУНГАУ О.М. Здесь нет никаких противоречий, потому что иностранный инвестор и субъект хозяйственной деятельности собственно Украины /я говорю об иностранном инвесторе/ пользуются национальным режимом. То есть все те требования, которые предъявляются к нашему субъекту в хозяйственной деятельности, будут соответственно предъявляться и к иностранному инвестору. Таким образом, все, что заложено в нормальной базе, принятой Верховным Советом до сегодняшнего дня /льготы, штрафі, санкции, различные нормативные акты/, будет однозначно распространяться и на инвестора.

ГОЛОВА. Більше питань немає? Дякує, Олександре Михайловичу. Переходимо до обговорення питання. Слово надається народному депутату Нечипоренку. 220-ий округ, Київська область. За ним виступатиме депутат Мармазов.

НЕЧИПОРЕНКО О.Л., член Комісії Верховної Ради України у закордонних справах /Києво-Святошинський виборчий округ, Київська область/. Шановні колеги! Звичайно, такого роду закон потребує підтримки. Тому я і піднявся на цю високу трибуну, щоб висловитися на підтримку цього законопроекту, який опрацьований грунтовно, за участю висококваліфікованих фахівців, як і інші законодавчі

акті, що підготовлені в підкомісії по зовнішньоекономічній діяльності Україні.

І тому, мабуть, ви, дорогі колеги, з'ясували всі ті питання, які, можливо, у вас виникли, коли прочитали текст цього законопроекту.

Цей закон доповнюватиме ті закони, які мі маємо вже на сьогоднішній день, і відкривав додаткові можливості для наших потенційних партнерів вкладати свої гроші, свої капіталі в економіку Україні.

Справді, мі багато говоримо про те, що економіка України готова до того .щоб однією з перших розпочаті співпрацю із закордонними партнерами. Але цей законопроект є конкретним практичнім кроком на шляху саме до такої співпраці. Є кілька зауважень до проекту закону, що з'явилися в мене після бесід із фахівцями, які підтвердили і мої погляди на деякі моменти в цьому документі.

По-перше, мені думається, що сама преамбула задовга для такого законопроекту, її слід скоротити і однією фразою висловитися про призначення цього закону.

Крім того; гадаю, потрібно змінити назву статті 5. Тут записано: "Органи державного регулювання іноземних інвестицій в Україні". Мені думається, що треба говорити про державну політику в галузі іноземних інвестицій. Тобто таким чином, можливо, доцільно буде змінити назву цієї статті.

Тепер стосовно назви розділу ІV. Гадаю, що слід його назвати не "Види та умови діяльності підприємств з іноземними інвестиціями" як подано в тексті, а "Підприємства з іноземними інвестиціями". Так воно і коротше буде і, можливо, навіть зрозуміліше.

Є - це цілий ряд другорядних зауважень. Щоб не відволікати більше вашої уваги, я подам їх письмове.

Я вважаю, що зараз необхідно висловитися з приводу того, що відсутній розділ, який мав би передбачати розгляд спорів. Думаю, потрібен такий розділ і такі статті, які б врегульовували спори, що виникатимуть при такій діяльності. Це буде, так би мовити, логічним завершенням самого закону.

Я пропоную прийняти цей законопроект у першому читанні. Хочу вам нагадати, це зовсім недавно з цієї трибуни було урочисто проголошено звернення до парламентів і народів світу, в якому, до речі, згадувались також гарантії і механізми впровадження іноземних інвестицій. Я вважаю, що цей закон якраз і підкріплює наші заяви, засвідчує, що те не просто декларації. Дуже добре, що наші заяви органічно і оперативно підкріплюються конкретними законами.

Дякую за увагу.

ГОЛОВА. Слово надається народному депутату Мармазову, виборчий округ N 235, Кіровоградська область. За ним виступатиме депутат Барабаш.

МАРМАЗОВ Є.В., член Комісії Верховної Ради України у закордонних справах /Олександрійський виборчий округ, Кіровоградська область/. Уважаемые народные депутаты! Назначение обсуждаемого законопроекта состоит в том, чтобы привлечь иностранные инвестиции

в экономику страны. Но выполнить эту миссию закон может только при соблюдении нескольких условий. Прежде всего нужно гарантировать защиту собственности инвестора, -вывоз его капитала за пределы страны. Решаются ли эти задачи проектом закона? Что касается гарантий для иностранных инвестиций, те устанавливается, что правовой режим охраны собственности инвесторов не может быть менее благоприятным, чем национальной. Это предусматривают статьи 6 и 10. К числу гарантий следует отнести законодательное установление принципа недопущения ухудшения условий инвестирования /статья 7/. В этой связи следует нормативно закрепить недопущение национализации инвестиций, то есть принять в статье 8 второй вариант. Если же мы примем вариант, где предусмотрены исключительные случаи для национализации, те под этими исключительными случаями можно понимать все, что угодно.

В проекте закона устанавливается исключительно судебный, а не административный порядок разрешения споров /в том числе и с привлечением международных судов - статья 47/.

Таким образом, в основном проект закона создает нормальные предпосылки для установления международных норм охраны собственности инвестора и заинтересованности ввоза его имущества в Украину. В вопросе же вывоза капитала ситуация сложнее. Что имеется в виду? Проблема вывоза капитала имеет два аспекта - это не конвертируемость рубля и лицензирование вывоза товаров, сырья и продукции. Что в этом плане дает проект закона? Проект закона декларирует возможность свободного обмена рубля на валюту по коммерческому курсу в порядке установленном Национальным

банком Украины /статья 12/. Но возникает вопрос: а где эта валюта в Национальном банке? Ее, как известно, нет и не известно, будет ли в ближайшей перспективе.

В связи с указом Ельцина о либерализации внешнеэкономической деятельности. Завод пообещал России для решения проблемы конвертируемости десятимиллиардный займ. В этой связи уместно спросить наш Национальный банк: какими средствами мы собираемся обеспечить реинвестирование на Украине?

К сожалению, проект закона не дает четкого ответа на вопрос лицензирования вывоза. Проект закона предусматривает безлицензионный порядок вывоза только продукции собственного производства. Что касается вывоза иной продукции, товаров и сырья, то тут применяется общий порядок, то есть надо добиваться лицензии. Это большой тормоз для инвесторов. Помимо того, что мы не можем обеспечить конвертируемость рубля, в проекте закона установлено препятствие на вывоз товара, который может закупить инвестор на свои же заработанные деньги в Украине. То есть одна процессуальная норм может погубить весь закон. Может быть, в данном случае достаточно ограничиться перечнем товаров, которые подлежат лицензированию? Но этот перечень должен быть законодательно установлен.

Закон, безусловно, нужен и надо принимать его в первом чтении. Но надо понимать и то, что он будет работать успешно только тогда, когда параллельно будут решаться вопросы конвертируемости рубля. В Противном случае мы, как говорится, родим еще один мертвый закон.

ГОЛОВА. Олово надається народному депутату Барабашу 87-й виборчий округ, Дніпропетровська область. За ним виступатиме депутат Байрака.

БАРАБАШ О.Л., секретар Комісії Верховної Ради України а питань економічної реформи і управління народним господарством /Жовтоводський виборчий округ, Дніпропетровська область/. Шановні колеги! У мене не викликає ніяких сумнівів, що нам сьогодні необхідно приймати цей законопроект у першому читанні. Адже всі ми розуміємо, що без залучення іноземних інвестицій, нових технологій та велика програма розбудови нової України у нас не здійсниться. І цей законопроект є розвитком Закону про захист іноземних інвестицій, який ми прийняли 10 вересня.

На Заході цей закон сприйняли як заявку про наміри. Він коротенький, складається лише із шести статей. Там навіть немає механізмів. Але він свого часу відіграв дуже важливу роль, і тепер нам треба примножити, так би мовити, той успіх, яким було прийняття цього закону. Я вважаю, що цей законопроект дуже добротний, відзначається професійністю, і особисто я, наприклад, щиро вдячний Комісії у закордонних справах за цю роботу.

Але водночас в деякі питання, які, мені здається, необхідно вирішити при обговоренні проекту закону в другому читанні.

Мені здається, що не зовсім послідовно викладено основні принципи, які цікавлять іноземний капітал при інвестуванні будьякої національної економіки. Це, по-перше, рівність перед законом усіх інвесторів, усіх суб'єктів підприємницької діяльності - хоч зарубіжних, хоч національних. Це, по-друге, стабільність законодавчої

бази. Причому стабільність законодавчої бази цікавить іноземних інвесторів навіть більше, ніж сприятливість цих законів. Нехай закони будуть, можливо, не дуже сприятливі, але зарубіжний інвестор повинен знати, що вони дуже і дуже стабільні.

Але принцип, сформульований у статті 7, викладений не зовсім, я сказав би, логічно і не зовсім послідовно. Тут написано таке: "У випадку, коли наступне законодавство України погіршує умови інвестування, до іноземних інвестицій протягом десяти років застосовується законодавство, що діяло на момент здійснення інвестицій?

Але далі обумовлюється, що це положення не розповсюджується на такі зміни законодавства., які стосуються податків, кредитів, фінансів, охорони навколишнього середовища і таке інше. Тоді виникає питання: а яке ж тоді інше стабільне на десять років законодавство цікавить іноземного інвестора, крім якраз оцих законів - про податки, фінанси, навколишнє середовище?

Дуже серйозні питання, які, скажімо, цікавлять іноземних інвесторів, -це проблема вирішення спорів, проблема судового порядку, в загальному вигляді проблема арбітражу. На жаль, у цьому законопроекті немає ще такої чіткої концепції. Тому, мабуть, треба передбачити і порядок вирішення спорів, які виникають між національними органами влади і іноземними інвесторами, навіть і у міжнародних судових інстанціях. Поки що в тільки одне посилання в статті 19, що відмова від реєстрації може бути оскаржені в судовому порядку.

Наша судова система, на жаль, дуже і дуже відлякує іноземних інвесторів. Мені, наприклад, не зовсім логічним уявляється питання реєстрації іноземних підприємств і спільних підприємств у Міністерстві фінансів. Чому у Міністерстві фінансів? Мені здається, що треба подумати над тим, щоб для них зробити такий самий порядок реєстрації, як і для національних підприємств: реєстрація в органах влади. Отже, нехай Міністерство фінансів просто-напросто веде облік цих підприємств, але щоб воно їх і реєструвало. Тим більше неприйнятним там є пункт про те, що в окремих випадках на це дав дозвіл Кабінет міністрів. Ми уже начебто домовилися, що реєстрація повинна бути тільки реєстраційним принципом, а ні в якому разі не дозвольчим.

І, нарешті, останнє і, на мій погляд, найфундаментальніше питання - це валютне регулювання.

Я не можу погодитися з тим, що іноземний капітал повинен брати участь у приватизації лише використовуючи національну валюту, яка діє на території України. Тут є проблема. От, скажімо, як може, скуповувати іноземний інвестор акції або частину паїв нашого підприємства під час приватизації в національній валюті? У нього є, скажімо, валюта вільно конвертована. За яким курсом він повинен її конвертувати? Якщо - один до ста, як зараз за ринковим курсом, то, вибачте, вони скуплять всю кашу економіку. Вже з цієї ж трибуни казали: один долар коштує квиток СВ від Києва до Львова. Отже, якщо ми цей принцип закладемо, то це буде шлях до відкритого розграбування. Якщо ми введемо той курс, який існує, -один до сімдесят одного, то жодний іноземний інвестор не буде вкладати свої гроші, бо

це буде просто-напросто грабіжницька практика. Тим більше, що, коди він захоче повернути свою валюту, то йому доведеться викуповувати її за ринковим курсом. І тому це питання мені здається фундаментальним. Його треба це осмислити і вирішити обов'язково, коли ми прийматимемо закон про валютне регулювання.

Із усього цього я роблю такий висновок: цей законопроект сьогодні обов'язково треба приймати. Але в другому читанні його треба приймати тільки разом із законом про валютне регулювання, або навіть після того, як приймемо останній.

Дякую за увагу.

ГОЛОВА. Слово надається народному депутату Байраку 89-й округ, Дніпропетровська область.

БАЙРАКА М.М., заступник Міністра України у справах роздержавлення і демонополізації виробництва /Дзержинський виборчий округ, Дніпропетровська область/. Шановний Іване Степановичу, шановні народні депутати! Справді, той законопроект, який ми зараз розглядаємо, законопроект про іноземні інвестиції, дуже своєчасний і, я думає, ми повинні його прийняти. Але я хотів би висловити кілька зауважень щодо цього законопроекту. Подивіться, у статті 26 записано, що "валютна виручка зазначених підприємств від експорту власних продукції, робіт і послуг заливається повністю в їх розпорядженні". У той же час у статті 29 "Оподаткування" говориться, що підприємства з іноземними інвестиціям, а також іноземні інвестори

сплачують податки" встановлені діючим на території України законодавством". Отже, тут зовсім немає відповідності, одна стаття суперечить іншій. Я вважаю, що будь-яка діяльність спільних підприємств, які діють на території України, повинна підлягати оподаткуванню за тими законами, які діють на нашій території. І я хотів би, щоб усе-таки і Національний банк зробив експертизу цього законопроекту, тому що на сьогоднішній момент ми, й справді, створимо цим законом пільгові умови для функціонування іноземних інвестицій у нас на території. В той же час у нас ні в Національному банку, ні в інших банках немає коштів для того, щоб "можна було проводити якусь державну політику щодо розвитку підприємницької діяльності, розвитку підприємств.

Далі. У мене є значні зауваження щодо п'ятого розділу "Придбання іноземними інвесторами часток у підприємствах, акцій та інших цінних паперів". Ми з вами прийняли Програму і Концепцію приватизації на Україні. Згідно з тією Концепцією, яку ми прийняли, придбання іноземними інвесторами акцій можливе за іноземну валюту. Читаємо цей законопроект і бачимо, що деякі статті суперечать цьому положенню. У статті 36 записано, що частки/ паї, акції/ в підприємствах можуть бути придбані як за валюту, що діє на території Україні, так і за іноземну валюту. Я категорично проти цього і вважаю, що та Концепція, яку ми прийняли, повинна дійсно відтворювати процес приватизації на Україні. Гадаю, необхідно статті п'ятого розділу проголосували окремо, щоб вияснити, повинна дана стаття бути нормою цього закону чи нормою Закону про приватизацію на Україні, який яр приймемо.

Є зауваження і щодо статті 36 "Участь іноземних інвесторів у приватизації", в якій теж зазначено, що оплата вартості придбаних підприємств або часток проводиться у валюті, що дів на території України. Категорично заперечую, тому що все буде залежати від того, як ми здійснюватимемо процес приватизації.

І останнє зауваження щодо цього законопроекту. Дійсно, ми повинні передбачити, як будуть вирішуватися спори між підприємствами, які функціонують із залученням іноземних інвестицій, і нашими фінансовими і податковими службами.

Тому я пропоную окремо проголосувати розділ 5, зокрема пропозицію про вилучення його з законопроекту. А взагалі цей документ слід прийняти в першому читанні, а порядок приватизації і придбання акцій, часток, цінних паперів визначити в іншому законі. Погодившись з п'ятим розділом, ми закладаємо підвалини приватизації, не прийнявши ні Концепції, ні закону про приватизацію на Україні.

Дякую за увагу.

ГОЛОВА. Шановні народні депутати! Надійшло три пропозиції. Вірніше, було дві пропозиції. Пропозицію про виключення розділу, гадаю, розглянемо тоді, коли будемо обговорювати постатейно законопроект у другому читанні. Може, ця пропозиція буде врахована. Комісії при доопрацюванні проекту в другому читанні вирішать, куди цей розділ включити чи виключити його, у якій формі.

У цілому депутати погоджувалися 8 тим, що такий закон потрібний уже зараз, але через ті чи інші причини, я головна

серед них - це реальність нашого життя, він сьогодні не діє. І для того, щоб відкрити дорогу комісії, яка, не дочекавшись прийняття документа в першому читанні, вже працює над окремими його статтями, про що говорив доповідач депутат Дунтау, вноситься пропозиція прийняти проект Закону про іноземні інвестиції в першому читанні і доручити комісіям Верховної Ради у закордонних справах та з питань економічної реформи спільно з Кабінетом міністрів і державними структурами, що мають до цього пряме відношення, доопрацювати документ з урахуванням обговорення і внести на наш розгляд /якщо встигнуть, -то в найближчі дні, щоб нам його прийняти до різдвяних канікул/.

Не буде інших пропозицій? Хто за таку пропозиція, прошу проголосувати.

"За" - 284. Приймається.

Другу пропозицію голосувати не будемо.

Якщо ми прийняли цей законопроект у першому читанні, то пропонується вам наступний законопроект, який передбачав внесення змін до Закону про інвестиційну діяльність. Слово для доповіді а цього питання мав Швайка Михайло Андрійович.

ШВАЙКА М.А., заступник голови Комісії Верховної Рада України з питань економічної реформи і управління народним господарством /Золочівський виборчий округ, Львівська область/. Шановні народні депутати! Шановний Іване Степановичу! Комісії з питань економічної реформи і управління народним господарством, з питань будівництва, архітектури та житловокомунального

господарства пропонують, розглянута проект Закону про внесення змін до Закону України про інвестиційну діяльність. Я перерахую їх.

Перше. В п'ятому абзаці частини 2 статті 2 слова "радянськими та іноземними громадянами, юридичними особами" замінити словами "громадянами та юридичними особами України, іноземних держав".

ГОЛОВА. ми вносимо зміни і доповнення, тому згідно а нашим Регламентом маємо голосувати за кожну зміну і кожне доповнення. Можна з обговоренням, можна без обговорення. Давайте домовимося так: якщо будуть запитання, то втяммо запитання і даємо відповідь, а потім - голосуємо.

Перша поправка, до п'ятого абзацу частини 2. Є запитання? Немає. Хто за те, щоб внести таку поправку, прошу проголосувати.

"За" - 256. Приймається.

ШВАЙКА М.А. Друге. У першій частині статті 5 виключити слова "інших радянських республік". Без голосування.

ГОЛОВА. Може, давайте так: якщо немає запитань, то йдемо далі і потім за всі статті й проголосуємо. Це наша справа. щодо другого пункту - немає зауважень?

ШВАЙКА М.А. Третє. У частині другій статті 6 виключити слова "радянської республіки або".

ГОЛОВА. Є заперечення? Немає.

ШВАЙКА М.А. Четверте. У частіші п'ятій статті 7 виключити третій абзац.

ГОЛОВА. Є зауваження? Немає.

ШВАЙКА М.А. П'яте. У частині другій статті В виключити шостий абзац.

Шосте. У частині першій статті 15 виключити слова "міжреспубліканські".

Сьоме. У статті 16 виключити частину другу.

Восьме. У частині першій статті 19 виключити слова "іншими радянськими республіками". Після домовленостей у пінську, очевидно, треба вже прибрати слова: "із Союзом РСР, іншими радянськими республіками".

ГОЛОВА. Чи в зауваження, пропозиції щодо перелічених статей в такій редакції, як запропоновано? Вноситься пропозиція погодитись. Тому я прошу вас проголосувати за всі внесені зміни.

"За" - 265. Приймається. Дякую.

Наступне питання порядку денного - про проект Закону про товарну біржу /друге читання/. Доповідач - народний депутат України Іван Олександрович Заєць, голова підкомісії з питань економічної реформи.

ЗАЄЦЬ І.О., голова підкомісії Комісії Верховної Ради України з питань економічної реформи і управління народним господарством /Святошинський виборчий округ, м. Київ/. Шановний Голово, шановні депутати! Цей законопроект сьогодні представлений нам на розгляд у другому читанні. Згідно з постановою Верховної Рада в Комісії з питань економічної реформи і управління народним господарством були вивчені зауваження і пропозиції постатейних комісій Верховної Ради та окремих депутатів.

У роботі над проектом брали участь фахівці міністерства економіки, група наукових консультантів Верховної Ради, науковці вузів, представники Зіркової спілки України та рівних українських товарних бірж, асоціації брокерів.

Ми виходили з того, щоб підняти врегулювання діяльності товарних бірж на рівень цивільного права, а все, що нижче, віддати на відкуп, можна сказати, самим товарним біржам.

Саме таку мету ми і переслідували. Я думаю, що можна починам.

ГОЛОВА. Нагадую народним депутатам, що після вступу і розданої вам довідки ми розглядаємо законопроект у другому читанні. Згідно а навою процедурою ми голосуємо за статті, якщо немає зауважень і пропозицій або депутати не наполягають на тих правках, які були внесені.

Назву потрібно голосувати? Ні.

ЗАЄЦЬ І.О. Тут є редакційна правка.

ГОЛОВА. Так, була пропозиція.

ЗАЄЦЬ І.О. Є редакційна правка. Річ у тому, що в зв'язку з назвами 20-х років та з роботою комісії Академії наук по дослідженню юридичної термінології тих же років.

краще писати не "товарна біржа", а "товарна біржа". Тому ми так і внесли.

Що стосується пропозиції депутата Касьяненка, то він пропонував назвати Закон так: "Закон про товарну та універсальну біржу". Річ у тому, що товарна біржа - це родова ознака, а універсальна біржа - це видова. Товарні біржі можуть бути як універсальними, так і спеціалізованими. Тому згадка про універсальну біржу недоречна в назві закону. Можна проголосувати за це.

ГОЛОВА. Так, була пропозиція. Перший мікрофон.

КАРПЕНКО В.О., редактор газети "Вечірній Київ" /Прирічний виборчий округ, м. Київ/. Шановні колеги! Це дрібниця, але ми, по-моєму, без потреби повертаємося до архаїзмів. Невмотивовано поміняли товарну біржу на якусь товарову а 20-х років. За цей час мова пройшла певний шлях розвитку, це живий організм і виходить "кошмарова" мова, якщо взятися за це. Хай по-людськи буде названо: від слова "товар" - товарна біржа.

ЗАЄЦЬ І.О. Це позиція "Вечірнього Києва".

ГОЛОВА. Шановні депутати! Народний депутат Касьяненко вносив поправку до назви проекту закону і пропонував викласти в такій редакції: "Про товарну та універсальну біржі". Депутат Карпенко навів свою аргументацію щодо цього слова і до назви. Ще академіки просять слова?

Зрозуміла аргументація? Тим більше, що у вас в порівняльна таблиця, в якій подано текст, прийнятий у першому читанні. Прийнята тоді назва звучить так: "Закон України про товарну біржу". Вноситься пропозиція комісії. Якщо вона не пройде, то залишіться назва, прийнята в першому читанні. Хто за те, щоб назву викласти в редакції комісії: Закон про товарову біржу, прошу проголосувати.

"За" - 47. Заливається назва, прийнята в першому читанні: Закон про товарну біржу.

До статті 1 є зауваження? Немає. Редакція статті 1 ставиться на голосування, редакція, викладена в четвертій колонці. Прошу проголосувати.

ЗАЄЦЬ І.О. Ну, то вже будемо виправляти по всьому тексту, тут не може бути мови...

ГОЛОВА. Прошу проголосувати.

"За" - 251. Приймається.

Чи є в депутатів зауваження до статті 2? Немає. А до третьої? Немає.

Зауваження враховані. Тоді статті 2 і 3 голосуються в редакції комісії. Прошу проголосувати.

Приймається.

Шановні депутати! Якщо ми змінили назву, то зробимо виправлення в усіх статтях. Давайте не будемо щоразу акцентувати увагу на цьому слові.

Чи є зауваження до статті 4? Немає. Прошу проголосувати за редакцію статті 4.

"За" - 249. Приймається.

Зауваження до статті 5 враховані, до статті 6 - також. Статті 5 і 6 ставлю на голосування в редакції комісії. Прошу проголосувати.

ЗАЄЦЬ І.О. І розділ також.

ГОЛОВА. "За" - 253. Приймаються.

До статті 7 зауваження відхилено. Чи є в депутатів ще зауваження? Немає. Василь Іванович знімав. Погоджено. Ставиться на голосування стаття 7. Прошу проголосувати.

Приймається.

До статті 8 зауваження відхилені.

ЗАЄЦЬ І.О. Іване Степановичу, по розділу ІІ треба проголосувати.

ГОЛОВА. Та ні, не потрібно по розділу. Перший мікрофон.

ЄВТУХОВ В.І., голова Комісії Верховної Ради України з питань розвитку базових галузей народного господарства /Центрально-Міський виборчий округ, Дніпропетровська область/. До статті 8 наша комісія пропонувала.

ГОЛОВА. Вибачте, Василю Івановичу, але якщо статті проголосовані, то й розділ проголосований. Перший мікрофон.

ЄВТУХОВ В.І. У статті 8 наша комісія пропонувала встановити механізм реєстрації товарних бірж з участю іноземних юридичних і фізичних осіб. Я не буду зачитувати, пропонована редакція в другій

колонці є. Комісія з питань економічної реформи відхилила цей варіант і написала: "Державна реєстрація товарної біржі здійснюється відповідно до Закону про підприємства"... Якби так було, то я згоден. Але ми проголосували статтю 1, де наша комісія пропонувала зависати, що товарна біржа - це підприємство. Проте депутати проголосували, що це організація. А якщо ми за це проголосували, то в статті 8 повинні залиття те, що пропонувала наша комісія: встановити механізм реєстрації.

ЗАЄЦЬ І.О. Василю Івановичу, по-перше, ми це вже проголосували. По-друге, тут немає ніякого зв'язку і нема ніякого протиріччя. Річ у тому, що ми ж не встановлюємо біржу як підприємство, т престо вказуємо, що механізм реєстрації буде за аналогією із підприємством. Тому вона сама по собі підприємством не стає.

Чому ми так зробили? Ми також хотіли, щоб реєстрація відбувалися в Міністерстві юстиції, щоб можна було забезпечити якимось чином уніфікацію цього документа. Але на сьогоднішній день, коли процес становлення бірж тільки розпочинається, ми дали можливість реєструвати біржі і органи місцевої влади, щоб знищиш додаткові перепони на шляху виникнення і становлення ефективної мережі бірж.

Тим більше, що ви пам'ятаєте постанову, яка буде іти за законом. Там ми доручаємо Кабінету Міністрів розробити порядок перереєстрації цих усіх бірж. І тут без місцевих органів влади ніяк не можна обійтись.

ГОЛОВА. Кажуть, що ми за кількістю бірж уже займаємо перше місце в світі. Залишилося ще зі кількістю товарів зайняти.

ЗАЄЦЬ І.О. Нічого, Іване Степановичу, це процес становлення. Я би радий був, якби їх було ще більше. Потім частина відсіється, і ми матимемо справді ті біржі, які ефективно діятимуть.

ГОЛОВА. Василь Іванович щось не погоджується. Перший мікрофон.

ЄВТУХОВ В.І. ми вже проголосували.

ГОЛОВА. Ми проголосували за статтю 1, а це ми розглядаємо статтю 8.

ЄВТУХОВ В.І. Сьому.

ЄМЕЦЬ О.І. Я хочу підтримати депутата Євтухова. може, те, що говорить депутат Іван Заєць, і можливе а економічно! точки зору, але тільки не з юридичної. Тут сказано: "Державна реєстрація товарної біржі здійснюється відповідно до Закону Української РСР про підприємництво". Відкриваєш той закон, і там нема жодного слова про товарну біржу. Тому можна сказати: в порядку, передбаченому для підприємств таким-то законом. Ось у чому справа.

ЗАЄЦЬ І.О. Це можна прийняти.

ЄВТУХОВ В.І. Іване Степановичу! До пункту 1 я не повертаюсь, за нього проголосували. А пункт 8, вірніше стаття 8 повинна...

ЗАЄЦЬ І.О. Вона сьома, бо ми статтю 3...

ЄВТУХОВ В.І. Так, сьома. Суть ось у чому. Там сказано, що біржа не є підприємством. Отже, ми повинні встановити механізм реєстрації цих бірж.

ГОЛОВА. Мені здається, що найбільш вдалою є поправка Олександра Івановича Ємця. Якщо ви погоджуєтесь, Василю Івановичу...

ЗАЄЦЬ І.О. Так, так. Відповідно до порядку...

ГОЛОВА. Тому давайте переголосуємо, бо у нас тут нумерація трошки порушена. Стаття 7 з таким доповненням: "в порядку, передбаченому для підприємства. Прошу проголосувати.

"За" - 261. Приймається.

До статті в немає зауважень? Немає. До десятої? Немає. До статті 11 зауважень не надходило. Стаття 12. Є зауваження, які враховані, і такі, що відхилено. Депутати не наполягають? Ні.

Тоді голосуються статті 8, 9, 10, 11 і 12 в цілому у редакціях, викладених у правій колонці.

Прошу проголосувати.

"За" - 265. Приймається.

Чи є в депутатів зауваження до статті 13? Немає. Тоді голосується стаття 13. Прошу проголосувати.

"За" - 265. Приймається.

Зауваження, які надходили до статті 15, враховані.

ЗАЄЦЬ І.О. Тут в тільки редакційна правка. У статті 15, підпункт "а", написано "купівлю і розпродаж". А треба написати "купівлю - продаж", через рисочку.

ГОЛОВА. Так, "купівля-продаж."

ЗАЄЦЬ І.О. І не розпродаж, а продаж.

ГОЛОВА. Продаж, то помилка. Так, немає зауважень до статті 16? Немає. До статті 17? Немає. Всі зауваження враховані. Тоді названі статті голосуються в редакції комісії. Прошу проголосувати.

"За" - 262. Приймаються.

Стаття 18. Зауваження враховані. Стаття 19. Зауважень не надходило. Зауваження до статей 20 і 21 враховані. Чи в у депутатів це зауваження? Другий мікрофон.

МАКАР І.І., член Комісії Верховної Ради України у питаннях законодавства і законності /Старосамбірський виборчий округ, Львівська область/. Шановні депутати! До статті 16 я давав зауваження, просто випадково вони не були включені. Іван Олександрович підтверджує.

Пропоную, щоб товарні біржі не оподатковувалися. Дозвольте обгрунтувати. Я зрозумів таку бурхливу реакцію, але дозвольте я обгрунтую. Справа ось у чому. Зараз товарних бірж досить багато. І ми маємо надію, що вони не будуть отримувати надзвичайно великих прибутків. Але в нас є потреба, щоб саме українські товарні біржі розвивалися. В такому випадку ми уникнемо небезпеки тиску з боку російських товарних бірж, матимемо

можливість застерегти себе від такої блокади. І тому Іване Степановичу, я прошу поставити мов пропозицію на голосування.

ГОЛОВА. Іване Олександровичу, вал коментар, будь ласка.

ЗАЄЦЬ І.О. Дійсно, така пропозиція надходила, але а запізненням, тому ми не змогли включити її до таблиці. Але наші думка така: механізм додаткового стимулювання біржової діяльності справді потрібний, тому що ми повинні вигравати економічне змагання з іншими республіками. Для того ми і записуємо тут, що оподаткування проводитимуться у відповідності з чинним законодавством. У нас буде Закон яро прибутки, де мм зможемо обумовити всі ці процеси. З іншого боку, ми чітко в нашому законі проводимо ідею, що біржа є безприбутковою організацією. І ми можемо застосувати щодо бірж не податок з прибутку, а інші види державного мита. Наприклад, податок на майно. Тому я вважаю, що в цьому законопроекті можна не записувати запропоновану норму, а при розгляді Закону про прибутки можна це не раз обговорити.

ГОЛОВА. Ви наполягаєте на голосуванні? Ні, не наполягає.

Прошу проголосувати. Голосуємо статті 16, 19, 20, 21 в редакціях, запропонованих комісією. Прошу проголосувати.

"За" - 261. Приймаються.

Всі статті проголосовані, поправки внесені. Ставиться на голосування пропозиція про прийняття Закону України про товарну біржу. Прошу проголосувати.

"За" - 274. Приймається.

Вам роздано проект постанови Верховної Ради України "Про введення в дію Закону України про товарну біржу". Чи є зауваження, доповнення?

Третій мікрофон.

БАРАБАШ О.Л. У мене є тільки одне зауваження. Повністю породжуюся в цією постановою, але у пункті 2 у другому абзаці, мені вдається, запропоновано дуже тривалий термін - до 1 серпня 1992 року внести на розгляд Верховної Ради пропозиції про приведення законодавчих актів... Гадаю, що доцільно встановити строк - до 1 лютого, до початку п'ятої сесії. Тим більше, що Кабінет Міністрів буде приводити до 1 лютого свої рішення у відповідність із законом, отже, і пропозиції підготує до 1 лютого.

ГОЛОВА. Ви не заперечуєте проти строку - до 1 лютого? Уряд не заперечує. Можна змінити.

Хто за те, щоб прийняти проект постанови за основу, прошу проголосувати.

"За" - 267. Приймається.

Тепер проголосуємо пропозицію про зміну строку - не до 1 серпня, а до 1 лютого 1992 року, а далі - за текстом. Прошу проголосувати.

"За" - 246. Приймається.

Будь ласка, третій мікрофон.

ДЕПУТАТ /не представився/. Іване Степановичу! Залишилося 20 днів до Нового року, навіть менше. Тут написано - з дня його опублікування. Я знаю, що газети не одразу опублікують закон. Прошу записати -"з дня прийняття" щоб ми встигли переєструвати біржі згідно з новим законом.

ГОЛОВА. Це пункт 1, де йде мова про введення в дів закону. Давайте приймемо -"а дня прийняття."

Іване Олександровичу, у вас немає заперечень?

ЗАЄЦЬ І.О. Є таке зауваження: якби акати, що він досить швидко пройде, то ясно, що мовна було б прийняти цю формулу - з дня прийняття.

ГОЛОВА. Він уже пройшов.

ЗАЄЦЬ І.О. Ні, мав на увазі підписання. Ви розумієте, тут буде редакційна правка...

ГОЛОВА. Давайте так, Іване Олександровичу. Давайте залишено

- з дня його прийняття і протокольно доручимо прискорити публікацію закону.

ЗАЄЦЬ І.О. Давайте.

ГОЛОВА. Не можна, щоб прийнятий закон не діяв, тому що хтось не вніс редакційні правки, їх потрібно вносити до прийняття закону.

Хто за таку пропозицію, прошу проголосувати.

"За" - 237. Приймається.

У кого ще є правки? Немає. Хто за те, щоб прийняти постанову "Про введення в дію Закону України про товарну біржу" в такій редакції, прошу проголосувати.

"За" - 255. Приймається. Дякую. Оголошується перерва до 16-ї

години. 76