ЗАСІДАННЯ СОРОК ШОСТЕ

Сесійний зал Верховної Ради України. 11 грудня 1991 року. 10 година.

Головує Голова Верховної Ради України ПЛЮЩ І.С.

ГОЛОВА. Доброго ранку, шановні народні депутате! Я прошу вибачення за ці три хвилини запізнення, але я мусив ходити у коридорі, запрошувати членів Президії й інших депутатів до сесійного залу.

Тому я звертаюся до всіх депутатів з проханням своєчасно займати місця в залі. Будь ласка, включіть табло для реєстрації. У залі присутні 362 народні депутати. Ранкове засідання Верховної Ради оголошується відкритим.

Що в нас у порядку денному? Я ще не оголосив. Чи розминку будемо робити щодня? Ми домовлялися, що кожного дня цього не буде.

Перший мікрофон.

ЧЕРНЯВСЬКИЙ О.П., голова ради агропромислових формувань Сумської області /Сумський виборчий округ, Сумська область/. Шановний Іване Степановичу, шановні депутати! Ми розглянули і вирішили надзвичайно важливі політичні питання, пов'язані з виборами Президента, суверенітетом республіки і тому подібне. Але для того, щоб вони стали реальністю, нам необхідно вирішити економічні питання.

Сьогодні на селі /я говорю не тільки від себе, а від багатьох аграрників/ склалася надзвичайна обстановка. Іване Степановичу, я хотів би, щоб і ви, й Уряд знали про ту обстановку, яка склалася. Сьогодні надої молока надзвичайно низькі, але і це молоко нічим відвезти. Зливаємо в молоковози це молоко, запрягаємо трактор, але сьогодні вже не тільки бензину, а й солярки не вистачає. Тваринники сьогодні не мають одягу, взуття та іншого необхідного.

Я хотів би, щоб до порядку денного нашої сесії було включено доповідь Уряду про те, за скільки часу і яким чином будуть вирішені оці всі питання. Можливо, це питання поставити не сьогодні, я розумію, що воно потребує підготовки, але пропоную не пізніше наступного тижня його розглянути.

Яким чином ми будемо вирішувати ці питання і на селі, і в місті? У місті порожні полиці в будь-якому магазині, куди не зайдеш. Який же буде наш суверенітет при такому становищі? От я й хотів би внести пропозицію про те, щоб включити до порядку денного нашої сесії не пізніше наступного тижня розгляд питання про вихід із економічної кризи. Дякую за увагу.

ГОЛОВА. Другий мікрофон.

ЮХНОВСЬКИЙ І.Р., голова Комісії Верховної Рани України з питань народної освіти і науки /Червоноармійський виборчий округ, Львівська область/. Шановний Іване Степановичу, шановні депутати! Вчора ми прийняли Угоду про створення Співдружності Незалежних Держав, тобто, певної політичної організації. Це з одного боку. З другого боку ми в поправках ввели поняття національної армії і армії стратегічної оборони. Ми денонсували договір 1922 року і визнали утворення незалежних республік.

Це друге є добре. Але відносно того першого. Раніше ми підписали договір про економічну співдружність, в якому говориться про спільні банки, спільну валюту, спільний зовнішньоекономічний банк, фонд розвитку і таке інше.

Крім того, мені здається (я зовсім чітко чув), що, коли була підписана угода про економічну співдружність, одночасно Леонід Макарович і Борис Миколайович підписали між собою договір про утворення трьох спільних міністерств - Міністерства оборони, Міністерства транспорту і Міністерства енергетики, які будуть стояти над двома урядами держав.

Я хотів би зробити офіційний запит для того, щоб було з'ясовано, чи це справді має місце. І якщо має місце, то ми повинні не затвердити договір про економічну співдружність, не затвердити договір про утворення трьох міністерств, через те, що це суперечить результату референдуму, який був проведений в Україні.

ГОЛОВА. Третій мікрофон.

ЛОБАЧ В.І., голова Лисичанської міської Ради народних депутатів, голова виконавчого комітету /Лисичанський виборчий округ, Луганська область/. Уважаемый Иван Степанович! Мы знаем, что серьезная ситуация сложилась с энергоресурсами - энергетикой, газом, в том числе котельно-печным топливом. Вчера по вине энергетиков /сегодня все приносят извинения мне как председателю/ была отключена и остановлена центральная котельная двух заводов.

Я просил бы всех учитывать ситуацию, которая сегодня сложилась с энергоресурсами, чтобы мы, в том числе и депутаты, все-таки поняли ситуацию здесь, на Украине.

Что же нас ждет? Все эти извинения Министерство энергетики, как говорят, пусть дает в письменном виде, а сегодня люди остались без тепла, и все идут в исполком.

Поэтому я просил бы, чтобы нам рассказали, какая ситуация с энергоресурсами.

ГОЛОВА. Використаємо трибуну як четверта! мікрофон. Слово

- Василю Івановичу Євтухову.

ЄВТУХОВ В.І., голова Комісії Верховної Ради України з питань розвитку базових галузей народного господарства /Центрально-Міський виборчий округ, Дніпропетровська область/. Шановні депутати! Я хочу поінформувати вас щодо тих питань, які пішли від мікрофонів. Питання ці цілком справедливі і цілком слушні. У нашій комісії, яка розглядала питання прогнозу і решту питань, ми дійшли спільної згоди, що цей прогноз

вносити на розгляд сесії Верховної Ради не можна, тому що він не зовсім об'єктивний.

З цього приводу збиралися промисловці і було доручено довести це до відома Вітольда Павловича Фокіна. Тричі відбувалася у нього в кабінеті така розмова. Останній раз - в 14.30, за присутності багатьох членів Президії, які висловили йому ті зауваження, про які сьогодні йде мова. Принципово ці зауваження не були враховані. Дано вказівки Кабінету Міністрів, щоб цей прогноз переробити і вийти з ним на сесію на наступному тижні. Тобто треба дати відповіді на питання.

Під час цієї розмови було порушено питання енергетики, адже енергетичними ресурсами наша промисловість буде забезпечена тільки на 94 проценти. Але це - на наступний рік, зокрема на січень. А на сьогодні вже деякі підприємства обмежуються 33 процентами. Відключаються лікарні, навіть там, де йдуть операції.

Відбулася розмова також з міністром Гладушем. Він сказав, що відповідні пропозиції Уряду будуть негайно внесені на розгляд сесії.

Чому я про це вас інформую? Тому, що не завжди є можливість вийти на трибуну і все це сказати. Але робота в цьому напрямку йде, і я сподіваюся, що на наступному тижні всі ці питання будуть вирішені за допомогою Уряду.

Дякую.

ГОЛОВА. Що, ще по одному виступу? Тільки прохання, щоб депутати більше не підходили до мікрофонів. Перший мікрофон.

СВІДЕРСЬКИЙ Ф.Ф., член Комісії Верховної Ради України У питаннях соціальної політики та праці /Нововолинський виборчий округ, Волинська область/. Шановні депутати! Шановний Іване Степановичу! На підтвердження того, яке складне становище зараз у сільському господарстві, я хочу навести дані по своєму округу.

За останні два тижні на Нововолинському м'ясокомбінаті забито 381 коня, в основному віком до двох років. Незважаючи на те, що готується законопроект про фермерське господарство, що в нас не вистачає техніки, - знищуються молоді кінські сили, вбивається надія селян на наше краще майбутнє. Це один факт.

Крім того, якщо у минулому році по всьому м'ясокомбінату такі втрати становили ІЗ тисяч тонн, то вже за 11 місяців цього року - 18 тисяч тонн.

Молоді тільні корови йдуть на забій. Звичайно, можна пояснити це нестачею кормів. Але ж вбивають не бичків, не ялівок, а тільних корів. Це свідчить про те, що йде явний саботаж. Тобто у наступному році ми не матимемо не тільки м'яса і ковбаси а й молока, якого вже сьогодні немає. І завдання по вибраковуванню худоби зараз виконується райуправліннями сільського господарства. Ми вже знаємо, що це за органи, які хочуть зберегти на перспективу свою владу і своє існування. Отже, я роблю офіційний запит до нашого Комітету національної безпеки. Це - якраз та робота, якою, я вважаю, він повинен конкретно зайнятися, не чекаючи, поки ми змінимо наші органи прокурорської колегії і судового нагляду. Робота є, її треба виконувати. І не слід чекати, коли до нас прийде новий парламент, який дасть щось краще. Ці надії народ покладав поки що на нас.

Дякую.

ГОЛОВА. Другий мікрофон.

АЛТУНЯН Г.О., голова Харківського міського комітету народного контролю /Київський виборчий округ, Харківська область/. Шановний Іване Степановичу, шановні депутати! Ви знаєте, як Центральне телебачення подало рішення нашої сесії щодо затвердження Угоди. Жодного слова не було сказано про те, що у нас були суттєві зауваження. Тому я звертаюсь до вас, шановний Іване Степановичу, щоб надрукувати нашу постанову і всі наші зауваження. Бо, наприклад, в Москві про це зовсім не знають.

ГОЛОВА. Третій мікрофон.

ШКАРБАН М.І., член Комісії Верховної Ради України з питань державного суверенітету, міжреспубліканських і міжнаціональних відносин /Кобеляцький виборчий округ, Полтавська область/. Шановні депутати! Оскільки вчора неможливо було це зробити з відомих вам причин, я хотів би сьогодні поздоровити московських політиків з великою перемогою, коли із хаосу і ентропії виростає новий порядок і структурується та формується нова держава. Тому я хотів би ще раз поздоровити московських політиків.

ГОЛОВА. Шановні народні депутати! Я хочу відповісти на деякі запитання і внести пропозиції.

Почнемо з останнього - "поздоровлення". Гадаю, що ми ніякого відношення до тих політиків, які це формують, не маємо. Це, дійсно, десь формується, але ми ніякої участі в утворенні якоїсь держави не беремо. І це вчора тут відверто сказав Президент України

Леонід Макарович Кравчук.

Щодо постанови. Я не знаю, чи надрукована вона сьогодні. Якщо ж ні, то завтра така вказівка буде дана, щоб надрукувати проект постанови з цими застереженнями. Словом, це буде виконано.

Щодо порядку денного. Я хочу доповнити інформацію, з якою виступив Василь Іванович Євтухов, про те, що сьогодні немає жодної галузі, яка б не перебувала у кризовому стані. Це стосується всіх галузей без винятку. Я думаю, що це не наша справа сьогодні визначати те, хто зробив найбільший "внесок". Всі ми разом дійшли до такого стану. І витрачати час на з'ясування подробиць не потрібно. Сьогодні потрібно шукати вихід з цього становища.

Верховна Рада прийняла всі внесені законопроекти, що стосуються радикальної економічної реформи. На жаль, до цього часу не внесено найрадикальнішого законопроекту. Я вважаю зараз найголовнішим проект бюджету. Не плану, я підкреслюю, плану ніякого не може бути, якщо ми серйозно говоримо про ринкові відносини. Йдеться щодо проекту бюджету і прогнозу на наступний рік. І коли ми підійдемо до цього, то без основного закону - закону роздержавлення і приватизації жодних радикальних економічних реформ не здійснимо.

Коли ми зібрались на засідання Президії розглядати орієнтовний графік, то я сказав, що біля мікрофонів ми говоримо одне, а на засідання Президії, на розгляд головам усіх комісій вносимо інше. Але з'ясувалося, що жоден з цих законопроектів не готовий.

Сьогодні Уряд доповідатиме Президенту про основні положення роздержавлення і приватизації, а також інформацію щодо питань, пов'язаних з ними. Одна така зустріч уже відбулася, і гадаю, що наступного тижня ми дійсно цей пакет проектів розглянемо.

Стосовно енергоресурсів. Я думаю, Вікторе Дмитровичу, що Міністру енергетики Склярову справді потрібно підготуватись, і ми все-таки надамо йому можливість виступити з нашої трибуни щодо становища, яке склалося, і закликати весь народ України до бережливого ставлення до енергії. Він також повинен сказати, що нас чекає. Бо ми ще до цього часу вважаємо, що можна когось притиснути, на когось вплинути, і від цього добавиться енергії.

Наскільки мені відомо, таких можливостей немає. Тому треба вчитись економити енергію, берегти її і використовувати як найдоцільніше, адже ми вирішуємо цілий ряд екологічних проблем, зокрема, чорнобильських. І зараз ми підійдемо до дуже болючої теми - трагедії Чорнобиля. Ви знаєте, з чим це пов'язано.

Справді! Раніше з інформацією щодо економії електроенергії до нас зверталися, але вона сприймалася інакше, можливо, тому, що було тепло, лампочки світилися і турбіни оберталися. Сьогодні дійшло вже до іншої ситуації.

Отже, якщо немає заперечень, то я все-таки просив би міністра Склярова, аби він підготувався і виступив перед народом України.

Відносно забою тварин і їх вибраковки. Я гадаю, ми відмовляємося від того, що господарю повинен хтось диктувати. Але сьогодні ще існують структури, які повинні здійснювати контроль.

Я можу навести інший приклад. Зараз м'ясокомбінати забивають значно більше тварин, а місто Київ подає сигнал тривоги, що протягом 8-9 днів до магазинів не завозять м'ясо. Куди воно дівається - невідомо.

Я все-таки думаю, що наступного тижня, коли ми розглядатимемо прогноз, нам урядові особи дадуть відповідь і на це питання.

Відносно міністерств я відповісти не можу. Давайте це вважати депутатським запитом до Уряду. Я маю на увазі економічну угоду. Щодо заяви, про яку Ігор Рафаїлович говорив, я нічого не знаю, кажу це відверто, але беру на себе турботу - передати запит Президенту і з'ясувати, що й до чого.

Отже, переходимо до розгляду питань порядку денного.

Доповідь тимчасової депутатської Комісії Верховної Ради України по розслідуванню комплексу подій, пов'язаних з аварією на Чорнобильській АЕС.

Слово надається голові постійної Комісії Верховної Ради і голові тимчасової депутатської Комісії народному депутату Яворівському Володимиру Олександровичу.

Будь ласка.

ЯВОРІВСЬКИЙ В.О., голова Комісії Верховної Ради України з питань Чорнобильської катастрофи /Світловодський виборчий округ. Кіровоградська область/. Шановна Верховна Радо! Я хетів сказати, що зекономлю частину часу на цифрових викладках, бо ми нам роздали буклет, в якому все це є. Це перше.

І друге, У мене до вас таке прохання. Мала бути ще невеличка співдоповідь про технічні причини аварії, з якою повинен був виступити депутат Костенко, Він зараз у від'їзді, через те прошу дозволити мені ці 15 хвилин взяти на себе. А загалом я прошу одну годину, якщо ви мені дасте цей час, я тоді зможу спокійно все розказати. Можна?

ГОЛОВА. Погоджуємося. Прошу вас.

ЯВОРІВСЬКИЙ В.О. Шлях до гірких, а іноді вбивчих чорнобильських істин буде проходити кожне суще на Україні покоління. І щоразу діставатиме з безодні цієї національної катастрофи все нові факти.

Сьогодні тимчасова комісія зробила перше наближення до чорнобильської правди. З величезними труднощами і, на жаль, лише через п'ять років після того, коли біблійна Звізда Полин упала на нашу землю й затруїла не лише наші хліб, воду, повітря, а й нашу з вами кров.

Тепер уже точно, що ми - мічений богом народ. Може, хоч у цьому нам не відмовлять сусіди.

Найперший усний варіант причин аварії, який, до речі, відпрацьовували недремні органи держбезпеки, - аварія, диверсія. Кілька опромінених, "кадебешників" уже в перші дні відкинули цю спрощену думку. Одначе сьогодні можемо стверджувати, що це була справді диверсія - системи всепроникаючої брехні, фальші, замовчування, утаємниченості. Закономірна диверсія системи, в якій головну і безконтрольну функцію виконувала Комуністична партія СРСР і її провінційний малоросійський філіал - КПУ. Отже, це злочин компартійної системи! Злочин, який розпочався

з авантюрної, з ухилом у мілітарні амбіції, а по суті антинародної політики керівництва Союзу та улесливого підтакувати з провінцій.

Коли в 50-х роках стало зрозуміло, що штучна, закріпачена ідеологією економічна система соціалізму програє нормальній економіці і недавно розгромленої Західної Німеччини, і Франції, й Америки, радянська супердержава нагнітала свій авторитет кількістю атомних бомб на лущу населення.

Тоді сталася перша ядерна катастрофа в Киштимі під Челябінськом. Але під загрозою важкої кари вона була замовчувана багато років. Навіть сьогодні в Україні бояться озватися ще живі жертви тієї трагедії, бо дали розписку про нерозголошення державної таємниці". Ми з вами їх захищаємо чорнобильським законом, а вони бояться озватися.

Система створила моторошний образ "ворогів соціалістичної Вітчизни", які постійно готуються нас завоювати, отже, ми можемо врятуватися тільки атомними бомбами. Ядерна енергетика народжується у нас як заготівельний цех Міністерства оборони Імперії. Блок РВПК-1000 не що інше, як порочний плід мілітаристської промисловості.

Батьки цієї дитини знають їй ціну, тому й поселяють подалі від Москви. Комісія має свідчення, що багато тодішніх секретарів обкомів навперебій просили: дайте нам в область хоч півреактора, але дайте, бо не помічають. Звичайно, головну роль тут зіграв Шербицький - партійний генерал-губернатор соціалістичної Малоросії, українопродажність якого - унікальний, і, сказати б, клінічний приклад для істориків.

За таких умов уже нічому дивуватися. Ні тому, що першу атомну станцію на Україні посадили на розломі гранітного щита, в межиріччі трьох українських рік - Дніпра, Прип'яті, Десни, на кволих грунтах українського Полісся, за рози вітрів, спрямованої на Київ. А розташований він лише за сотню кілометрів.

Та чорнобильська катастрофа розпочалася навіть не тоді, коли під Чорнобилем забивали кілки, а раніше - коли академік Александров творив фізичну ідеологію реактора РВПК-1000. Фізик Дубовський з Інституту імені Курчатова скаже: "Проектанти системи СУЗ реакторів РВПК допустили патологічне неграмотні прорахунки. Сьогодні більше дивує не те, що стався вибух реактора Чорнобильської АЕС, а те, що подібний вибух не стався раніше на будь-якому з працюючих блоків реактора РВПК".

А ось висновок групи незалежних експертів комісії: "Просто незбагненно, як могли керівники проектів систем управління і захисту РВПК припуститися таких великих, а подекуди й позбавлених елементарної логіки прорахунків. Адже, по суті, реактори РВПК до 1987 року не мали нормального захисту, не мали взагалі ніякого аварійного захисту - ні знизу активної зони, ні зверху". Це й справді важко збагнути. Оператор 26 квітня 1986 року натискав на четвертому блоці ЧАЕС кнопку N 5 аварійного захисту - і це стає однією з причин вибуху реактора і чорнобильської катастрофи.

Головне, що проектанти системи захисту впродовж двох з половиною років знали про можливість утворення надлишку реактивності при дії стрижнів-поглиначів з верхнього стартового положення, могли усунути цю небезпеку, Але не вжили навіть елементарних заходів!

Хоча вже був сигнал - з 1982 року, коли була перша аварія на ЧАЕС, причинами і наслідками якої ще займається наша комісія. Потім усі ці прорахунки конструкторів безсоромно спишуть на обслуговуючий персонал станції. Орденоносний академік Александров одурить невігласів з Політбюро. Совісний Легасов покінчить з собою. Відбудеться "наглухо відкритий" суд у закритій зоні, і до в'язниці сядуть швидше жертви, ніж винуватці.

Та про атомний суд ви послухаєте коротку співдоповідь заступника голови комісії. Я перейду до аналізу поведінки службових осіб, які замовчували масштаби аварії, приховували її від народу, не вжили заході в щодо його захисту від радіації і тим скоїли злочин у великих масштабах. Одначе депутатська комісія

- це не суд, який визначає ступінь покарання. Але політичну оцінку скоєному ми маємо право дати.

Отже, верхівка партійно-чиновницької піраміди на Україні у квітні 1986 вибудовувалася так: Щербицький, Ляшко, Шевченко, Титаренко, Качаловський, Єльченко. Всі свої, доморощені, результат багаторічної селекції покійного Володимира Васильовича. Трошки нижче - Романенко, охорона здоров'я українського народу. Клявся Гіппократу, а не Щербицькому, міністр, сказати б, совісті, а не ідеологічний манекен. Втім, ще побачимо його в ділі. Скрипник і Потурідіс з Укргідромету. Здавалося б, чиста наука, рафіновані професіонали. Ревенко - партійний хазяїн Київщини в 1986 році, а тепер права рука, вважайте, безробітного Президента покійного СРСР. Цей пішов високо. Побачимо, за які "заслуги" перед киянами. Годі й цих. Інші виявляться під час розслідування.

Як, коли і від кого довідувався про аварію Щербицький, дізнаються прокурори тільки з того світу, спогадів він не залишив.

Ляшко, тодішній Голова Уряду, нашій комісії пояснив так: "О 2 годині 40 хвилин мені подзвонив Рижков і сказав, що сталося. Створіть урядову комісію і візьми якомога більше на себе".

Запитання Яворівського: "Атомна станція у нас, а інформацію ви отримали з Москви?".

Ляшко: "Пояснення просте - пряма підпорядкованість. Станція була в екстериторіальному становищі. Ми знали, цікавилися, як будується, займалися постачанням. Але навіть Держатоменергонагляд був не наш".

Костенко: "Як розвивалися події далі?"

Ляшко: "Я знав, що створена союзна комісія, отже, республіканська уже не потрібна, Я тоді наполіг, щоб у її складі весь час був хтось із моїх заступників. Були Ніколаєв, Гуренко, Дзись, Масик - всі по місяцю".

Яворівський: "Які були дії Уряду і ЦК КПУ в той час, коли ви довідалися про аварію?"

Ляшко: "Це було вночі вдома, Які могли бути заходи?"

Яворівський: "Гаразд. Би добре виспались і поїхали на роботу?"

Ляшко: "їду в Раду Міністрів, задіюю штаб цивільної оборони. Тоді зв'язався з Міністерством закордонних справ. Ніяких нівідкіль повідомлень не було".

Зверніть увагу на деталь. Голова Уряду зателефонував не Брюханову, директору станції, щоб мати інформацію, а в Міністерство закордонних справ - може, Метлок щось знає?

Олександр Павлович пояснив нам, що в ньому "щось спрацювало і дав розпорядження про мобілізацію автотранспорту. До 14 години мені доповіли, що 1200 автобусів і 240 вантажних автомашин готові."

Шовкошитний: "Чи телефонував вам знову Рижков?"

Ляшко: "Ні, я сам десь об 11-й годин! подзвонив і сказав, що ми мобілізовуємо транспорт".

Яворівський: "Коли вперше зібралося політбюро ЦК КПУ?"

Ляшко: "Десь о десятій годині. Я доповів про заходи Уряд:/, Щербицький сказав, що, може, не слід піднімати стільки транспорту і людей. Я відповів, що коли там усе гаразд, то спишемо всі витрати на цивільну оборону. Бо в нас був такий досвід - декілька мільйонів спишемо на цивільну оборону".

Яворівський: "Чи висловлювалася думка, щоб порадитися із вченими?"

Ляшко: "Були такі. Була створена оперативна група, яку очолив я".

Пиріг: "Хто був від науки?"

Ляшко: "Бар'яхтар, Кухар, Патон, Ситник."

Яворівський: "Бар'яхтар, Кухар, Ситник, Патон - хоч хтось із них висловлював тривогу? Адже з Центру інформації не було".

Ляшко: "Із станції йшла дезинформація".

Голубець: "А по лінії цивільної оборони?"

Ляшко: "Полк відразу вирушив туди, але міряти не було чим".

Костенко: "Коли все-таки надійшла інформація про радіаційну обстановку?"

Ляшко: "Десь о 22 годині 26 числа я отримав ті, коли комісія визнала, що був вибух у реакторі і є загроза забруднення."

Єщенко: "Звідки була ця інформація, з чиїх рук?"

Ляшко: "Мабуть, Скрипник, наш Гідромет. Тут я наполягав на евакуації, але Щербицький сказав почекати".

Яворівський: "То 26-го Щербицький заперечував евакуацію людей, які вже майже добу перебували в епіцентрі радіаційного пекла?"

Ляшко: "Ми ще не визначилися. Він згоди не давав".

А у Прип'яті в цей день за розпорядженням Ревенка -першого секретаря обкому /через тодішнього другого секретаря Маломужа/ гуляли сім весіль, розпродували дефіцитні товари на вулицях, організовували масовий крос, батьки гуляли з дітьми по місту, біля річки, в приміських лісах, рибалили, селяни орали і садили городи, які підступали де самої станції. Києвом повзли зловісні чутки, а "Правда" писала про наші переможні бої в Афганістані, телебачення крутило знамените "Лебедине озеро" та фільм "Собака Баскервілів". Система жила і працювала на самозбереження, вже було два покійники - Валерій Ходемчук і Володимир Шатенок, були сотні приречених на страшну мученицьку смерть, під генетичний корінь нації вже було закладено атомну вибухівку, але понад 50 мільйонів народу ще нічого пре це не знали. Що ж, кожен народ має тих вождів, яких він заслужив. У даному випадку - своєю байдужістю, покорою і мовчанням.

Голова парламенту Валентина Шевченко. Ось фрагменти стенограми нашої комісії.

Шевченко: "Думаю, що ви розумієте, наскільки зваженим має бути кожен крок, щоб не допустити помилки, не викликати паніки, не дати чорнобильській біді ще більше розгорітися, і щоб якомога швидше .приборкати атомну станцію. Всі керівники органів виконували доручення Політбюро ЦК Компартії України".

Яворівський: "Нас цікавить питання конкретне - як і коли ви довідалися про аварію?"

Шевченко: "26 числа з 9 години я була на роботі, о 9 мені зателефонував товариш Дурдинець. Була пожежа на станції, йому сказали, що вона вже погашена. Мова йшла про пожежу,

а не про аварію. Я подзвонила Ляшку, там був Ніколаєв. Укінці дня прийшла записка за підписом Ревенка до мене як до члена Політбюро, що на Чорнобильській станції пожежа погашена, і що ніякої небезпеки життю людей немає, 26 увечері прилетів Щербина, його запросили Щербицький і Ляшко, але я ще думала, що це пожежа, бо знала із записки Ревенка, ще обстановка в Прип'яті нормальна. Від Щербицького я також знала, що пожежа".

Яворівський: "Отже, пожежа, яку успішно погасили? Навіщо ж Ляшко посилає туди тисячу пасажирських автобусів?"

Шевченко: "Комісія прийняла рішення про евакуацію людей всього на три дні. Можливо, нічого страшного немає. За три дні ми все ліквідуємо".

Ось так народилася перша істина нашої комісії. Вони брехали не лише народові, вони брехали одне одному. І їх вина не лише в тому, що вони були безпросвітно некомпетентними, очолюючи ядерну державу, їх вина в тому, що вони й не прагнули, не хотіли знати правду, а тим більше - сказати про неї людям. Для керівників такого рангу це такий злочин, що межує з геноцидом над власним народом.

Яворівський: "Валентино Семенівно, а коли ви взагалі довідалися, що існує радіаційна загроза?"

Шевченко: "Я дізналася, коли Легасов першим про це сказав, це було 2 травня".

Яворівський: "Невже до 2 травня ви нічого не знали?"

Шевченко: "Не знала, про радіаційну загрозу я тоді не знала."

В ніч з 26 на 27 тодішній заступник голови

міськради Єсаулов відправив з Борисполя 26 спалених радіацією експлуатаційників до Москви. Наступного дня ще 120 приречених на смерть. Евакуйовано Прип'ять, переповнені жертвами поліська, іванківська, київські лікарні, весь світ говорить про страшну ядерну катастрофу на Україні, тільки і слова парламенту України, член Політбюро єдиної тоді партії нічого не знає...

О 6 годині 50 хвилин відважні пожежники на чолі з генералом Бердовим, дійсно, ліквідували пожежу. Телятников, Правик, Кібенок, Тішура вже лежали в лікарні з гострою променевою хворобою. Біля 14 години Бердов приймає рішення про передислокацію пожежних підрозділів до Чорнобиля. Причина - високі рівні радіації в районі станції. Після обіду цю інформацію від Бардова отримує Дурдинець і доповідає про неї вищій інстанції. Отже, і вам, Валентино Семенівно.

Зрештою, ось ще одне свідчення - другої людний в тодішньому Уряді - Качаловського.

Шовкошиткий: "Яка була інформація про радіацію в Політбюро?"

Качаловський: "Все знали!".

Качаловський навіть через п'ять років так коментує тодішні події: "Владимир Васильевич мне очень доверял и в Киев забрал, чтобы я потом возглавил Правительство. После аварии он сказал так: "Чернобыль - это грязное дело, а мастер по грязным делам - Качаловский".

Когда я первый рад побывал в Чернобыле, я ничего не знал. На станцию меня не пустили - опасно. Я действительно ничего не знал. Вы мне сейчас поверите? Тогда районные ребята решили перекусить и пропустить по рюмке против радиации. Так мы на открытом воздухе это самое и сообразили, но радиация была такая,

что пальцем кору отковырнешь, и все видно".

Аналіз багатьох секретних документів та свідчення керівників різних служб дають комісії підстави стверджувати, що на верхньому поверсі влади всі все знали, їм до 13 годині 26 квітня український Гідромет подав перші результати замірів радіації Щербицькому, Раді Міністрів та Президії Верховної Ради. Така інформація згодом надходила в ці інстанції щоденно. 26 числа до замірів були залучені хімічні війська, свою інформацію надавали і санепідстанції. Отже, керівна верхівка знала достовірну інформацію. Знали всі -від Горбачова до шифрувальниць таємних депеш.

Експерти тимчасової Комісії твердять у своєму звіті: "Б розсекречених документах є детальна інформація про справжні масштаби аварії на ЧАЕС. Володіючи цією інформацією, керівництво країни та УРСР могли своєчасно забезпечити населення правдивими даними про аварію вже 26-го ввечері і вжити заходів по захисту жителів України. Вони цього не зробили".

Ми не знайшли жодного підтвердження того /хоч переглянули гори закритих документів і архівів/, щоб бодай один сміливець у верхніх ешелонах української влади намагався чинити опір брехні.

Щербицький знав, кого добирати в команду, їм була вигідна безвідповідальна роль керівників покірної колонії. З України йшла фальшиво-оптимістична інформація до Москви. Наприклад, 26 числа Щербицький передає до Москви ту ж прикрашену інформацію, яку йому подав Ревенко. А з Москви йдуть відповідні вказівки, які тут бездумно, або ж з поправкою на провінцію, запопадливо виконуються.

Але один відчайдух таки знайшовся на тодішній Україні. Оскільки Міністр охороні здоров'я УРСР Романенко був в Америці, то з'явився в Києві пізніше. Це хоч трішки рятує репутацію Міністерства, бо відповідальність взяв на себе санітарний лікар України Касьяненко. ЗО квітня він посилає звітпопередження в ЦК, Раду Міністрів і Верховну Раду. Цитую: "За даними на 30.11.86 в Києві відзначається різке збільшення гаммафону - з 50 мікрорентген на годину в попередні дні до 1100-3000 мікрорентген на годину в Дніпровському, Подільському районах та в центрі міста.

Найбільші рівні забруднення - від 10 до 20 тисяч мікрорентген на годину - зареєстровані в пробах грунту і листя, хвої". Він попереджає про різке підвищення гамма-фону у Львівській, Рівненській, Житомирській, Кіровоградській та Чернігівській областях. Він просить попередити про небезпеку населення Києва та області.

Як же був сприйнятій цей заклик керівниками України, які вже готувалися завтра вийти на трибуну і насолоджуватися дитячими і дорослими вигуками: "Слава КПУ!"?

Цитую Шевченко: "На засіданні Політбюро обговорювалося питання про першотравневу демонстрацію. Виходили з того, що немає потреби її відміняти, оскільки в Києві нормальна радіаційна обстановка".

Ляшко: "Я не знав про рівень радіації в Києві, про лист Касьяненка. Ми не знали, могла бути паніка, Політбюро боялося паніки".

Качаловський: "Владимир Васильевич сказал, что уровень невысокий, и можно проводить демонстрацию для Запада и для своих, а Касьяненко - не специалист... Укргидромет был главным информатором. Подучили информацию от Касьяненко, но Скрипник сказал, что это ерунда... Все было, как обычно. Ельченко, секретарь горкома партии, обратился с просьбой о проведении первомайского мероприятия. Если Ельченко просит, разрешили - все по правилам".

Отже, була дана найсуворіша вказівка вивести на Хрещатик всі школи. Директори і вчителі були змушені безсоромно брехати батькам і учням. На підприємствах бралися на облік усі, хто проігнорував демонстрацію. На всіх вокзалах Києва лементували люди, які не могли дістати квитка. Дітей вкидали в розчинені вікна вагонів, начепивши їм лише бірочку на шию, де значилося

прізвище родичів та зворотня адреса... А радіоактивним Хрещатиком ішли колони школярів з портретами Горбачева, Рижкова, Щербицького, гриміли фанфари, з трибуни усміхалася Валентина Семенівна і помахував рукою Володимир Васильович.

Ось що пише в комісію киянка Євдокія Кравченко: "Стояли вони на високих трибунах, потішалися, як гарно їх вітають діти та молоді спортсмени. Незважаючи на цей злочин, майже всі ці керівні злочинці залишилися на високих посадах і навіть були рекомендовані й обрані депутатами УРСР та СРСР".

Токар Київського експериментально-механічного заводу Георгій Рал: "Мій Уряд обдурив мене і зрадив. Коли сталася чорнобильська біда, я про неї дізнався не від свого Уряду, а від чужого, зарубіжного".

Наталя Морозова з Одеси: "Будь вони всі прокляті. Я була вагітна, поїхала 24-го до родички в Київ, ходила на демонстрацію, каталася на човні по Дніпру. Змогла виїхати з Києва тільки 12 травня, а в липні народила мертву дитину".

Так їх судить народ своїм праведним судом. Не прокурор Потебенько, який давно мусив розслідувати і встановити рівень їхньої провини - і за приховування інформації, і за втрачене здоров'я мільйонів людей саме через утаємничення істинних масштабів небезпеки.

Зумисне, свідоме приховування, щоб тільки утриматися в своїх кріслах!

Уявіть собі, що на якусь країну скинуто близько 100 безшумних атомних бомб хіросімської потужності. А керівництво цієї країни

на лише нічого про це не говорить, а й влаштовує гучні народні гуляння., А ми з вами Ілля саме в такій країні. І навіть після всіх демократичних перемін колишні керівники цієї держави не лише ходять на воді, а й процвітають, отримуючи персональні пенсії, носять мандати народних депутатів СРСР, користуються державними дачами і автомобілями. А прості люди досі проживають навіть у зонах обов'язкового відселення.

Чого вартий лише один виступ колишнього Голови Уряду Ляшка у травневому напуску програми "Время"! Все прекрасної Ніякої радіації на Україні нема, просто невеличка аварія висвітлила "лучшие качества советских людей"...

Обезлюдніли Прип'ять і Чорнобильський район, вже є мертва зона в центрі Європа. Голова ж Уряду з телевізійного екрану говорить 100 тисячам біженців, які вже ніколи не повернуться до своїх домівок, і 50 мільйонам громадян України, що нічого особливого не сталося. Та вас же, Олександре Павловичу, за цю страшну брехню прокляне кожна мати хворої дитини на Україні!

Гаразд. Що ж діялося нижче? Скажімо, у Міністерстві охорони здоров'я після повернення Романенка?

Перегортаю стенограму тривалої розмови комісії з Романенком. Людина унікальна.

Ось запитання Костенка: "У міністерстві були спеціалісти, які реально розуміли справу, попереджали про небезпеку. Ви ж говорили народу зовсім інше".

Романенко: "Вы знаете, может, я что-то забыл. Я помню, что было проведено какое-то совещание по аппарату. Мы там все бились за какое-то решение, доказывали, но разговаривали культурно, и я ничего не слышал".

Вадим Бойко: "Ви виступили по телебаченню, власне, із забороною самостійно робити йодну профілактику, бо знали, що ваше Міністерство її не забезпечило?"

Романенко: "А это совершенно другое дело. Тут опять-таки, что касается йодной профилактики. Существует план вказання медицинской помощи. Но первые, кто приходил на помощь, - санитарные части. И они всегда были, есть и будут. Санчасти обслуживают персонал станции. Все остальные были рассчитаны на городскую безопасность. А йодистый калий не так уж и безвреден. По совету врачей, большинством, для Киева не рекомендовано применять йодистый калий".

Не буду випробовувати ваше терпіння подальшими висловлюваннями педіатра, який на горі свого народу, за піддакування авторові злочинної 35-берної концепції Ільїну, за приховування справжньої загрози здоров'ю народу, за тисячі фіктивних діагнозів ставу московській Академії членомкореспондентом у галузі медичної радіології і очолив Всесоюзний центр радіаційної медицини.

У першій декаді травня принишклий перед нечуваною бідою український народ нарешті почув слово охоронця свого здоров'я. Одначе люди вперше почули про радіофобію, якою вони, виявляється, більше вражені, ніж смертельною радіацією. Вся небезпека саме від радіофобії, а так усе гаразд. Треба тільки мити руки й ноги, а взуття витирати об мокру ганчірку. Такого нечуваного цинізму, мабуть, не знала світова історія медицини. Його зобов'язало виступати Політбюро ЦК КПУ, і він говорив лише те, що сподобається замовникам. Тепер Романенко стверджує, що оригінал виступу був "более тревожным", але його взяв на ознайомлення Івашко, і "тревога как-то ушла".

Наша комісія має всі підстави звинувачувати колишнього міністра Романенка в зраді свого народу, відступництві від професійних обов'язків лікаря і міністра заради кар'єристських інтересів. Йодна профілактика, передбачена всіма медичними нормативами при ядерній аварії, має сенс лише в перші десять днів. Вона рятує щитовидну залозу від йодного удару.

Вже згадуваний Єсаулов свідчить, що йодного препарату вистачило ледве для половини прип'ятців. Він особисто випрошував йод у сусідніх районах. Жоден з опитуваних нами киян не підтвердив, що йому або його знайомим в перші 20 післячорнобильських днів видавали йодний препарат.

Не була належно проведена ця робота ні в Київській, ні в житомирській, ні в Чернігівській областях. По-перше, самого препарату було дуже мало, а по-друге, міністр Романенко залякував населення можливими медичними ускладненнями.

Мабуть, про це почули в Москві, і, як насмішку над нашим міністром, надіслали пояснення: "Можно использовать для профилактики 5-процентный раствор йодистого калия - полчайной ложки после еды один раз в день в течение 7 дней. Детям до 2-х лет включительно - по 16 капель".

Тільки 23 травня повідомляє з Москви заступник міністра Щепій, що на Україну відправляють аж 4 тонни йоду. Це тоді, коли він уже нікого не міг врятувати. Але Романенко старається, 21 липня, зауважте, липня, він посилає рапорт до Москви. "Проведена йодистая профилактика 3 миллионам 427 тысячам человек взрослого населения и 676 тысячам детей Киевский, Житомирской, Черниговской областей и г. Киева".

Бачте, рахунок щедрий - на мільйони, тисячі, а ми, сіроми, і не знали, ще Романенко так педантично нас перелічує. Озвіться, мільйони, хоч подякуйте своєму рятівникові.

Чогось тільки сьогодні майже у кожної дитини в Народицькому районі - гіперплазія щитовидної залози внаслідок відсутності вчасної профілактики. Тільки за цей злочин у цивілізованому суспільстві людина повинна сісти на лаву підсудних, а не в крісло директора лікувальної установи. Як тільки він дивиться щоденно в очі жертвам, перед якими особисто завинив у 1986 році?

7 травня Касьяненко подає Качаловському дані: за станом на 7 травня в стаціонарах знаходиться 2 тисячі 592 особи, з них 671 дитина; зареєстровано 804 хворих променевою хворобою, в тому числі 21 дитина.

А сам міністр у цей час записує по радіо і телебаченню свій знаменитий виступ про радіофобію і обов'язкове миття рук. Дезинформація Романенка про ніби-то проведену йодну профілактику страшна ще й тим, що через п'ять років вона буде використана Центром для нищівного удару по Україні. Її підсунуть експертам МАРАТЕ і на цій підставі заявлять на весь світ, жодного удару не було, тому трагічні наслідки безапеляційно відкинуто.

І вже не Романенко, а ми з вами виглядатимемо перед світом як брехуни, котрі просять допомоги тільки через свої лінощі. Ми поганьблені, а Романенко стоїть за кулісами. Хіба ж він думав, що колись усі ці таємні документи потраплять нам а вами до рук?!

Ще одне звинувачення Романенкові - його активне участь у засекреченні даних та у завданні великої шкоди здоров'ю тисяч людей.

17 травня з Москви від заступника Міністра охорони здоров'я Щепіна надходить злочинне розпорядження про нові критерії для прийняття рішення про евакуацію: "Для детей до 14 лет включительно, беременных женщин и кормящих матерей определена доза облучения 10 бэр в расчете на год, для всего остального населения - 50 бэр в расчете на год со дня аварии". Ви собі можете уявити - для дітей, вагітних жінок, породіль встановлюється цілком безпечна доза - 10 бер на рік, усім іншим, ще живим, - 50 бер. Живи і дякуй владі! І це тоді, коли навіть дужим професіоналам-ядерникам, які за роботу отримують грубі гроші, дозволялося набирати лише 25 бер за рік у нормальних умовах. А Романенко, Ляшко, Щербицький, Шевченко прийняли це як належне. Ще б пак, менше клопоту, не треба евакуйовувати ні з Народичів, ні з Поліського, можна навіть розпочинати реевакуацію в Чорнобильський район, а тоді і в саму Прип'ять.

Ось у якому становищі була Україна, ось хто нею керував і вів, власне, до загибелі.

В середині травня Романенко отримує від Щепіна ще одну вказівку: "В історії хвороби не фіксувати ніяких радіаційних захворювань, крім гостропроменевої, записувати всі випадки як вегето-судинну дистонію". Романенко улесливо дублює вказівку, доводячи її до кожного лікаря України.

Романенко хотів ухилитися від прямої відповіді на це запитання комісії, та лікарка - наш депутат Єщенко - не витримала. "За невиконання вашої директиви лікарів можна було викидати на вулицю. Як ви могли, Анатолію Юхимовичу, так розтоптати нашу людську і професійну честь?"

Замість того, щоб рятувати людей, вони просто збільшили допустимі нормативи і довели режим секретності в нашому застрашеному суспільстві, вважайте, до ідіотизму.

14 травня Горбачов заявить на весь світ майже мефістофельський постулат: "И как только мы получили надежную первоначальную информацию, она стала достоянием советских людей. Благодаря принятым эффективным мерам, сегодня можно сказать: худшее - позади".

Рижков, перебуваючи 2 травня в Поліському /в зону вони з Лігачовим не ступили й ногою/, нахвалявся: "Да мы эту зону зубными щетками отмоем и отчистим".

Якийсь час органи КДБ начебто залишалися в затінку. Чи то ретельно обліковували панікерів по містах і селах, чи причаїлися, почувши про шпиталь, переповнений своїми опроміненими оперативниками, що повернулися з зони. Одначе свою справу всесоюзний Комітет держбезпеки таки зробив.

30 червня звідти пролунала категорична вказівка за N 1090 та 136/11-880: з розмовами про чорнобильську аварію покінчити, все взяти на замок, щоб т не пискнув ніхто. Циркуляр блискавично проникає в усі відомства, що мають відношення до аварії та її наслідків, дублюється, деінде навіть надсилається, розкидав щупальця до рядових виконавців, наганяючи на них страх. Здається, цього тільки і чекали в Гідрометі, Міністерстві

охорони здоров'я, в обкомах і райкомах, в установах і відомствах. З цього моменту починається період тотального засекречення правди, залізний наступ конаючої системи на паростка чорнобильської гласності, один із взірців такого документа виявлено нами в Укргідрометі зі схвальною візою Скрипника. Наведу деякі пункти з нього.

Отже, повністю засекретити: дані, що розкривають істинні причини аварії на блоці N4; повні дані про характер руйнації та обсяги пошкоджень обладнання і системи енергоблоку; дані про величини та склад суміші, викинутої під час аварії; зведення про радіаційну обстановку в приміщеннях та в 30-кілометровій зоні; дані щодо опромінення персоналу станції, ремонтного персоналу залучених організацій та населення; зведені дані про захворювання всіма формами; дані про масові отруєння та епідемічні захворювання, пов'язані з аварією. Навіть таке засекречувалося - цитую:"...зведення про фонд зарплати по підрядній діяльності управління будівництва; дані про чисельність працівників цього будівельного управління, кількість людей, які залучаються до робіт в умовах підвищеної радіації і /навіть!/ назви організацій, їх відомча приналежність, кількісний склад тих, хто залучений до ліквідаційних робіт".

Може, хоч тепер сотні хворих чорнобильців, які пройшли крізь атомний смерч, збагнуть, чому так важко нині відновити дозове навантаження, знайти підтвердження свого перебування в зонт. Чому начальники, які посилали їх у Чорнобиль, давно мають посвідчення, а справжні ліквідатори не можуть знайти свого імені в наказі про відрядження.

Тож уявіть собі, що коїлося в тодішніх Збройних Силах, якими затикали найнебезпечніші чорнобильські дірки у 1986-у. Там "кадебешні" приписи набували ще й військової таємниці високого рангу. А ще й помножені на статутну субординацію вони часто доводилися до моторошного абсурду. Засекречувалися дози опромінення, не вівся облік часу перебування в смертельно небезпечних місцях. Людина, її здоров'я і життя майже не бралися до уваги. Я особисто можу посвідчити, як накопичувачі дози без розпечатування викидалися на смітник Чорнобиля, а солдатиків знову і знову гнали на дах третього блоку.

Та тільки за те, що абсолютно непідготовлених людей, насамперед двадцятирічних хлопців, цвіт нашого народу, посилали з лопатою та саморобними кліщами в тисячорентгенні поля радіації /скажімо, машинний зал 4 блоку/ в той час, коли держава не перебувала в стані війни, - тільки за це треба передати до суду колишнього міністра Язова! Адже це була неоголошена, але реальна, з багатьма жертвами, війна компартійної верхівки, керованих нею Міністерства оборони, КДБ, Мінсередмашу, Мінздоров'я проти свого власного народу. Тільки так треба ставити питання! Інакше Чорнобиль нас нічого не навчить.

Та й масова мобілізація рядових сержантів і офіцерів запасу, здебільшого саме з України, - доказ тому. На проводах секретарі райкомів називатимуть їх героями, тільки одні підуть до кабінетів давати нові вказівки або пити горілку, а інші - в самісіньке пекло. І призивали ж на цю службу, як правило, неугодних місцевому начальству. Тих, хто занадто беззастережно повірив у горбачовську відлигу.

Сьогодні комісія може стверджувати ще одну трагічну істину: майже половина людей, які пройшли через 30-кілометрову чорнобильську зону, при розумному підході до ліквідації техногенної

катастрофи там взагалі не були потрібні. Це було фатальне марнотратство системи, в якій людина залишалася гвинтиком, з народ - нарахованим стадом. Тому кожен ват сьогоднішньої чорнобильської енергії - кривавий і безцінний.

Ніхто з уже згадуваних тут керівників тогочасної України не знає, ким і як приймалося рішення про запуск трьох напівуцілілих блоків ЧАЕС. Відомо лише, що хай і кволо, нерішуче, а все ж заперечувала проти цього українська Академія наук. Одначе трьох важко поранених звірів таки відпустили на волю. А нашому парламенту випала роль беззбройних мисливців, що повинні пристрелити цих звірів.

Якби академік Патон своїм науковим та партійним авторитетом переконав дилетантів Щербицького, Ляшка, Шевченко, Качаловського у недоцільності поновлення роботи трьох блоків, у тому, що навіть з точки зору економіки це державний злочин, Чорнобильська станція вже була б закрита.

Крім могил ліквідаторів по всій. Україні, на державний бюджет лягли витрати на пільги ще живим ліквідаторам. Дай боже, щоб ми їм ще довго-довго виплачували ті заслужені пільги, зароблені не тільки на саркофазі, а й на реставрації трьох блоків.

Запуском трьох реакторів система сподівалася замести сліди злочину. А занапастити десятки тисяч людей - хіба це для неї масштаби? Після 33-го і 37-го... Тому і велогонка Миру, святкування Дня перемоги, підняття прапора над саркофагом - це непомітні дрібнички навіть у порівнянні з тим, що 120 тисяч людей протягом 36 годин перебували у самому епіцентрі ядерного ураження. А жителі Чорнобильського району - цілих сім діб.

Ляшко, Качаловський, Шевченко кажуть, що про велогонку Миру вони так нічого й не знали, що це вирішувалося в спорткомітеті. Та працівники спорткомітету підтверджують, що про це давали їм вказівки і Єльченко, і Титаренко, і Щербицький, і Івашко.

Багато урядів великих країн, українська діаспора пропонували нам у ті трагічні дні інтелектуальну, матеріальну, медичну допомогу. Світ був до нас добрим і солідарним. Жорстокою до нас була лише наша компартійна державна система. Прийнята допомога могла б розкрити очі народові на саму систему. Розраховуватися людськими життями було і дешевше, і надійніше.

Комісія встановила і незаперечні факти того, як безпринципні, цілковито зрощені некомпетентними компартійними структурами вчені-кар'єристи псевдонаукою обгрунтовували злочинні політичні та виконавські рішення системи улесливо підганяючи саму науку під уже готові рішення. Лідери тут, звичайно, - московський академік Ільїн, голова Держкомгідромету Ізраель, академік Александров, який стверджував, що його реактор безпечніший за самогонний апарат.

Але ж які послушні продовжувачі їх неправедного діла знайшлися на Україні! Один поперед одного, щоб першим догодити. Вслід за Романенком кинувся заробляти чини Ліхтарьов. Ось його в співавторстві з москвичем Рамзаєвим експертна оцінка повної безпечності роботи і проживання в мертвій Прип'яті, де навіть сосна в центрі міста генетичне збочила після 1986 року: "Самые верхние теоретические оценки вредности проживания в городе Припяти за счет радиации не превысят одного процента продолжительности жизни даже при полной отмене каких-либо ограничительных мероприятий по радиационной защите и режиму поведения.

Можно однозначно утверждать, что нет абсолютно никаких научно обоснованных аргументов против проживания и работы в городе Припяти профессиональных работников, причем практически без каких-либо ограничений".

Тож не оплакуйте, прип'ятці, свої домівки, відкиньте, чорнобилями, свою ностальгію по стежках і дворищах. Якби Україна залишалася у статусі колонії, вже академік Ліхтарьов давно вас переселив би назад, "причем без каких-либо ограничений".

В окремий пункт злочину можна виділити і будівництво міста Славутича на радіоактивних плямах. Одначе ми знайшли науковий документ обгрунтування будівництва Славутича саме на цьому місці. Висновок такий: "Таким образом, суммарная доза облучения жителей города Славутича, включая детей и беременных женщин, даже без проведения каких-либо мероприятий не превысит предела дозы 0,5 бэра, установленного в СССР и рекомендованого МАРАТЕ и МКРЗ для населения, проживающего в районах, прилегающих к атомным станциям".

Впізнаєте? Той самий стиль. Звичайно, серед авторів довідки

- той-таки Ліхтарьов і представник Укргідромету Потурідіс, який нині бореться з наслідками Чорнобильської катастрофи на посаді заступника міністра Мінчорнобиля. Хіба ж Ліхтарьов, Потурідіс, Лось, які представляли українську сторону в цьому акті, не знали, що в Славутичі будуть жити не просто люди, а люди, як правило, вже опромінені в квітневій Прип'яті та на станції? Знали, Зате Ліхтарьов - тепер академік, Потурідіс -заступник міністра, Лось процвітає в інституті Романенка. У правовій державі ті люди були б не лише поганьблені, а й понесли б карну відповідальність за свідому участь у груповому злочині.

Назвіть у Славутичі вулиці їхніми іменами. Пропонують люди у мертвій Прип'яті зробити Алею неслави перед міськкомом партії з пам'ятниками Щербицькому, Ляшку, Шевченко, Романенку, Качаловському, Ревенку, Титаренку, Александрову, Ізраелю, Кавуну. Місця вистачить, це місто тепер їхнє назавжди.

Не будемо звинувачувати нашу глухоніму тодішню пресу за замовчування правди про Чорнобиль. Що юна могла, коли все безжально цензурувалося? Та не згадати тут правдинського "солов'я" Одинця, який був недосяжним лідером кон'юнктурної брехні про Чорнобиль, було б несправедливим. Якби прочитати його тільки репортажі з зони 1986 року, то склалося б враження, що він перебуває на районних навчаннях цивільної оборони.

І щоб комісію не звинувачували, що вона замовчує роль у подіях після аварії людей, які сьогодні посідають вершину української влади, доводимо до вашого відома: Кравчук як тодішній завідуючий відділом ЦК КПУ, безперечно, разом з керівництвом КПУ несе частину відповідальності за замовчування небезпеки.

Єдиний "компромат", який ми маємо проти тодішнього голови Київського облвиконкому Плюща: в ніч аварії він очолював навчання цивільної оборони Київщини, і 26 квітня вдень в Кагарлицькому районі ці навчання закінчилися. Наступного дня він був уже в зоні, злочинних вказівок не давав, поступався в цьому ініціативою на користь обкомівця Маломужа, набрав 50 бер.

Масол заступив на посаду Голови українського Уряду після Ляшка. На цей час правдива інформація вже просочилася навіть у пресу. Він не змінив, не радикалізував урядову політику по захисту населення від наслідків ядерної катастрофи, навіть у його виступі на першому 3'їзді народних депутатів СРСР чорнобиль прозвучав. Чисто ритуально, а не як загроза 52-мільйонному народові.

Є ряд запитань, на які наше суспільство чекає відповіді, - прочитання таємних документів Політбюро. Після заборони діяльності Компартії ці документи не були нам надані. Щойно така можливість появилася. З часом ми зможемо доповісти вам про них, хоч уже можемо констатувати, що частина документів безслідно зникла, а квітневі і травневі засідання Політбюро велися без стенограми.

Чи справді верхівка вже в перші дні евакуйовувала своїх дітей і близьких? Однозначно комісія відповісти не може. Певна інформація у нас є, але ми хочемо уникнути незадокументованих звинувачень. Невеличкій депутатській комісії, як тій, і якій активно працювало тільки кілька осіб /скажімо, депутат Кіпарис не був на жодному засіданні, а депутати Мороз і Потебенько на єдиному - першому/, розслідувати це питання надзвичайно важко. Потрібна допомога слідчих органів, певні факти ми їм уже дамо.

Чи попереджали вчені України про загрозу здоров'ю народу, про істинні масштаби ядерного апокаліпсису? Тут і рівень професіоналізму, і рівень моральності. На це питання також треба відповісти. Для гарантії на завтра. Адже Україна залишається ядерною державою, на території якої є атомна зброя і діють 14 реакторів.

Ми ще мусимо проаналізувати /маємо матеріали експрес-ревізії фінансистів/ діяльність таких організацій, як НВО "Прип'ять", "Спецатом", які проїдали мільярди народних карбованців, практично майже не виконавши своїх функцій. Підпорядкованість Мінатоменергопрому, повна безконтрольність з його боку призвели до того, що в зоні перебуває невиправдано велика кількість людей, спокушених довгим карбованцем.

Керівництво Прип'яті, скажімо, виписало собі великі премії за вдале прийняття / так і сказано!/ експертів МАГАТЕ, які позбавили країну допомоги з боку Організації Об'єднаних Націй. Ми мусимо дати вичерпну політичну оцінку цьому мільярдному марнотратству на горі і сльозах народу. Ще треба дати оцінку всім рівням виконавської влади за хронічний зрив графіків відселення людей із забруднених зон. Це можна розцінювати, крім моральної сторони, як і економічну, хай і мимовільну диверсію. Адже практика довела, що саме евакуація є найбільш економічно вигідною.

Отже, запитань багато. Та, розслідувавши причини аварії на ЧАЕС і дії найвищих посадових осіб у післяаварійний період, сьогодні можемо зробити такі висновки.

Перше. Примітивні, виконані з багатьма порушеннями правил безпеки об'єкти ядерної енергетики були розміщені в Україні без згоди українського народу, а лише за згодою компартійної верхівки, що монопольно володіла всіма структурами влади. Рішення про будівництво ядерних блоків приймалося келійно, без належних наукових експертиз. Тим самим на карту і досі поставлені життя і здоров'я нашого народу.

Друге. Після аварії на четвертому блоці тодішнє керівництво республіки вже 26 квітня мало таємну інформацію про зруйнування активної зони реактора, про вихід радіонуклідів у відкритий простір, про загрозу здоров'ю тисяч людей. Ця інформація не була доведена до населення. Більше того, нагніталася злочинна дезинформація, яка призвела до переопромінення сотень тисяч людей на Україні.

Ідеологія державної брехні, звісно, йшла з Москви - від Горбачева, Рижкова, Чебрикова, Лигачова, Ізраеля, Александрова, Щепіна, Ільїна. Одначе вона безвідмовно сприймалася, адміністративне тиражувалася Щербицьким, Ляшком, Шевченко, Романенком, Скрипником, Потурідісом, Ліхтарьовим.

Трете. Озброєна "до зубів" держава з колосальним ядерним потенціалом розпочала експлуатацію атомних станцій навіть без елементарного законодавства по використанню цієї страшної енергії. Не було ні законодавства, ні правового режиму використання атомної енергії, ні встановлених норм безпеки населення на випадок ядерної аварії.

Про все це треба терміново подбати в суверенній Українській державі. Такі документи ми вже готуємо на ваш розгляд.

Четверте. Уроки, причини, наслідки Чорнобильської катастрофи спонукають до одного висновку: тільки самостійна, пронизана гласністю, правова і демократична держава може дозволити собі використання могутніх досягнень людського розуму, людської цивілізації. І це смертельно небезпечно як для тоталітарної держави, так і для людства в цілому.

П'яте. Першими заговорили про фатальні наслідки Чорнобиля українські "зелені" та Рух, винісши правду на свої зібрання та велелюдні мітинги. Можливо, саме в цьому поєдинку вони здобули підтримку народу і свої перші перемоги.

Численні пленуми ЦК КПУ тільки імітували турботу про безмовний народ, Грошові подачки партії - це жалюгідна спроба відкупитися за вчинений злочин проти свого народу,

Шосте. Хотілося б розпочати наше життя в незалежній державі з доброго настрою, з мудрого всепрощення і всезабуття.

Одначе вся наша історія - це забуття і прощення, наші злидні і дивом вцілілі душі.

Навіть болгари судять Живкова, Стоїчкова, санітарного лікаря Щедарова за приховування правдивої інформації про Чорнобиль. Де та Болгарія!...

Ми не мстимо, і ми - не переможці. Всі ми з вами - переможені Чорнобилем.

За підрахунками Союзу "Чорнобиль" ми вже втратили 8 тисяч чоловік, спалених Чорнобилем, 10 тисяч дітей мають гіперплазію щитовидної залози. Збільшилася кількість новонароджених з генетичними вадами. Зростають захворюваність лейкемією у дітей та вегето-судинна дистонія в дорослих .

Все це через нічим не виправдане переопромінювання мільйонів людей нашого народу! Врешті, хтось за це повинен відповісти - не задля помсти, а для торжества справедливості в нашій Україні. Тому і передаємо наші висновки та документи до української прокуратури з вимогою провести детальне розслідування по названих фактах і визначити ступінь вини Щербицького /посмертно/, Ляшка, Качаловського, Шевченко, Романенка, Скрипника, Маломужа, Потурідіса, Ліхтарьова.

Комісія пропонує Генеральному прокуророві України Шишкіну звернутися з поданням до Прокурора Російської Федерації про порушення карної справи на керівників компартії, уряду та відомств колишнього СРСР, які свідомо приховували правду про масштаби чорнобильської катастрофи, - Рижкова, Александрова, Ревенка, Шепіка, Ізраеля, Ільїна, Язова, Лигачова, Чебрикова... Заспокойтесь, Горбачев є, я просто забув його назвати.

Це буде наш рішучий крок до правової держави. І наше

з вами перше очищення.

І останнє. Комісія мусить продовжити свою роботу, щоб залишити нащадкам не тільки Чорнобиль, а і правду про нього.

Дякую вам. /Оплески/.

ГОЛОВА. Дякую.

Слово для співдоповіді надається народному депутату України Шовкошитному Володимиру Федоровичу.

ШОВКОШИТНИЙ В.Ф., голова підкомісії Комісії Верховної Ради а питань Чорнобильської катастрофи /Харківський виборчий округ, м. Київ/. Шановні колеги, шановний Голово, шановні гості, шановний народе України! Я хочу почати свою співдоповідь дещо нетрадиційно. Зараз прозвучала схвильована, емоційна, насичена фактами доповідь голови комісії - Володимира Яворівського.

Я ж хочу почати з іншого. Перед тим як зачитати свою співдоповідь, хочу подякувати тим людям, завдяки яким сьогодні стали можливими наша доповідь і співдоповідь на найвищій трибуні України.

Передусім це - теперішній наш Міністр з проблем екології Юрій Щербак, Володимир Яворівський, який зараз виступав з доповіддю, організація "Зелений світ", представники якої тут присутні, організація, яку я очолюю, "Союз Чорнобиль", а також керівники забруднених районів, які є депутатами і зараз сидять у нашому залі. Це і Яценко, і Рудик, і Валентин Семенович Будько.

Усім вам спасибі за те, що разом ми йшли до цього дня, спасибі за те, що ви не брехали своїм людям, не кривили душею і совістю перед власним народом.

Я хочу подякувати Міністру охорони здоров'я України Юрію Спіженку за те, що нарешті наш народ став вірити в нашу медицину.

Я також дякую і Костянтину Масику - Першому віце-прем'єру за те, що він після всіх тих днів, які провів у Чорнобилі, повернувся лицем до власного народу. Чорнобильці вважають його своїм побратимом.

А зараз трошки про правові аспекти наслідків аварії - аналіз матеріалів кримінальної справи N19-73. За фактом аварії 26 квітня 1986 року на четвертому енергоблоці Чорнобильської АЕС з важкими наслідками прокурором Київської області було порушено кримінальну справу N19-73 за ознаками злочину, що передбачений частиною 2 статті 220 Кримінального кодексу УРСР /"Порушення правил безпеки на вибухонебезпечних підприємствах або у вибухонебезпечних цехах"/.

27 квітня 1986 року заступник прокурора УРСР Потебенько порушив кримінальну справу. Дія розслідування ним була створена слідча група, до якої входили слідчі Прокуратури, органів держбезпеки та органів внутрішніх справ.

У Москві того ж числа заступником Генерального прокурора Сорокою О.Б. була створена слідча бригада, до якої, крім співробітників Прокуратури СРСР та УРСР, були також включені слідчі органів держбезпеки.

Склад слідчої бригади під час розслідування цієї справи кілька разів мінявся - головним чином за рахунок збільшення в ній частки представників КДБ, а потім і спеціальної прокуратури. Думаю, що і це зіграло свою роль у результатах судового процесу, хоч і без того КПРС і її озброєні придатки /а саме: слідство, прокуратура і суд тих часів/ усе зробили б на догоду атомній

мафії.

Слідчу бригаду очолювали по черзі представники Прокуратури УРСР та СРСР Іванов П.Н. і Восковцев Н.П., а з 14 Липня 1986 року за наказом колишнього Генерального прокурора СРСР Рекункова її очолив старший помічник Потьомкін Ю.А., під керівництвом якого й було завершено розслідування з підготовкою звинувачувального висновку 18 січня 1987 року.

У липні 1987 року в місті Чорнобилі Судова колегія в кримінальних справах Верховного Суду СРСР на чолі з її членом Бразе Р.К. з участі державного обвинувача старшого помічника Генерального прокурора Шадріна Ю.Н. розглянула справу.

Як каже Горбачев, процес пішов, і вдарив суд - відкритий суд у закритій зоні. У кращих традиціях часів застою громадська думка була підготовлена доповіддю в МАГАТЕ, заявою генсека Горбачева, звинуваченням персоналу навіть на побутовому рівні. Народ вимагав жертви - і народ її отримав.

29 липня 1987 року було винесено вирок, за яким шестеро представників персоналу ЧАЕС були позбавлені волі, причому частина з них отримала значні строки - від 5 до 10 років.

У перші ж дні після аварії її причини розсліду вала міжвідомча комісія, де складу якої входили спеціалісти від Міненерго СРСР, від "Союозатоменерго" /експлуатуюча організація/, Мінсередмашу, Інституту атомної енергії /це науковий керівник/, НДКІЕТу /головний конструктор/, Гідропроекту /головний проектант/ ВНДІАЕС /займався обробкою результатів експлуатації/. Від ЧАЕС брав участь головний інженер Фомін М.М.

Висновки цієї комісії такі. Персонал грубо порушив норми

і правила експлуатації, але разом з тим Мінсередмашу і Міненерго було рекомендовано провести аналіз відповідності реакторної установки РВПК-1000 вимогам пункту 2.3-7 Загальних правил безпеки 1982 року і розробити необхідні заходи по виконанню цих вимог на всіх АЕС, що працюють і будуються.

Одразу ж після аварії до розслідування її причин приступила і Урядова комісія на чолі з заступником Голови Ради Міністрів СРСР Щербиною Б.Є., ядро якої становили представники найбільш зацікавлених відомств і організацій - Міненерго, Мінсередмашу, Інституту атомної енергії імені Курчатова. До складу Урядової комісії входили і високопоставлені представники інших відомств, зокрема Міністерства внутрішніх справ, КДБ і Прокуратури Союзу.

Міністерство внутрішніх справ України представляв генерал Бердов, а потім генерал Дурдинець. І я хочу сказати, що це була єдина структура, яка майже бездоганно спрацювала в той час. Спасибі за це генералу Бердову і генералу Василю Васильовичу Дурдинцю.

Від Прокуратури СРСР до цієї групи входив заступник Генерального прокурора Сорока О.В., який здійснював одночасно і нагляд за законністю дій органів попереднього слідства. А підсумкову доповідь комісії підписав сам колишній Генпрокурор Рекунков.

Відповідальними за аварію Урядова комісія насамперед назвала персонал станції - особисто і поіменно: директора АЕС Брюханова, головного інженера Фоміна, заступника головного інженера Дятлова. Відповідно до висновків комісії "вони припустилися грубих помилок в експлуатації станції і не забезпечили її безпеку". Усе це було розцінено передусім як причини "виникнення аварії на 4-му енергоблоці Чорнобильської АЕС.

Серед відповідальних були названі Міністерство енергетики і електрифікації СРСР, Міністерство середнього машинобудування /від самого МСМБ - Славський, від головного конструктора - Доллежаль і Ємельянов, від наукового керівника - академік Александров/. Вони "не вжили своєчасних заходів для підвищення надійності реакторів типу РВПК у повній відповідності з вимогами загальних положень забезпечення безпеки атомних станцій при проектуванні, спорудженні і експлуатації".

"У проекті реакторної установки, - зазначається у висновках комісії, - не передбачені достатні технічні рішення по забезпеченню безпеки реактора". Але все це було сказано мимохідь.

Певна частка відповідальності була покладена і на комітет Держатоменергонагляду, який "не забезпечив належного контролю за виконанням правил і нори ядерної і технічної безпеки", не повною мірою використав права, що йому надані, його керівники Куклов і Сидоренко діяли нерішуче, не зупиняли "порушень норм і правил безпеки з боку робітників міністерств і відомств, атомних станцій, підприємств, що поставляють обладнання і прилади".

Незважаючи на певну упередженість Урядової комісії /головою її був небіжчик Щербина Борис Євдокимович, голова бюро з питань паливно-енергетичного комплексу/, все ж таки було відзначено, що система аварійного захисту реактора не виконала своїх функцій. Розвиток аварії, що призвела до зруйнування реактора, стався через недоліки конструкції реактора, а саме:

- наявність позитивного парового коефіцієнта реактивності при вибраній у конструкції реактора структурі активної зони;

- поява позитивного швидкісного потужнісного коефіцієнта реактивності, який повинен бути негативним при всіх нормальних і аварійних режимах. Проектом не передбачені технічні рішення щодо запобігання таким ситуаціям;

- незадовільна конструкція стрижнів системи управління та захисту реактора /СУЗ/.

Це і є визнанням того, що реактор РНПК-1000 мав такі серйозні конструктивні недоліки, які й стали причиною його вибуху та всіх інших катастрофічних наслідків. Цим висновкам комісії, з огляду на її склад, навряд чи були підстави не довіряти.

Я вас прошу на одну хвилинку замислитися: реактор було зірвано системою захисту. Системою, яка повинна була запобігти вибуху! І дійсно, органами попереднього слідства, прокуратурою і судом обставини аварії, пов'язані з конструктивними недоліками реактора, фактично визнаються недослідженими, оскільки матеріали щодо них були виділені органами попереднього слідства в окреме провадження для особливого, самостійного дослідження, з чим погодився навіть і суд у своєму вироку.

З іншого ж боку, і слідство, й суд розцінюють суттєві конструктивні недоліки реактора та їх роль у виникненні й розвитку аварії зовсім не так, як їх охарактеризовано в доповіді Урядової комісії. Так, у звинувачувальному висновку вони характеризуються лише як деякі "притаманні реактору особливості і недоліки", які зіграли в розвитку аварії знов-таки якусь незрозумілу "свою роль". А у вироку суду трактуються як "деякі недосконалості конструкції" реактора.

Дивна річ: коли слідство, а потім суд стверджують вину персоналу, вони користуються висновками Урядової комісії як безперечним юридичним доказом. А коли йдеться про конструктивні вади, вони, ці вади, умисне замовчуються.

Враження таке, що доля підсудних була вирішена заздалегідь, у далекому білокам'яному місті, за кривавими мурами з вузькими бійницями. А в Чорнобилі головним завданням товариша Бризе було беззастережне виконання інструкції. Віддамо ж йому належне - він виконав її, хоч і грубо, зате повністю.

Дуже негарну роль, як видно з матеріалів справи, у приховуванні від суспільства цієї частини висновків Урядової комісії, а також у створенні й розповсюдженні фальшивих версій і уявлень про причини чорнобильської катастрофи зіграли наші монопольні наукові, проектні, конструкторські та інші установи, організації й відомства, що мають безпосереднє відношення до виробництва атомних реакторів.

Тепер звернемося до доповіді про причини аварії на Чорнобильській АЕС на нараді експертів МАРАТЕ. Документи готувалися на основі матеріалів, одержаних від найзацікавленіших організацій. Знову йдеться про наукового керівника, головного конструктора, головного проектанта.

Яка ж доповідь могла задовольнити їх? Така, яка й була представлена, в якій сказано, що першопричиною аварії стало вкрай малоймовірне сполучення порушень порядку і режиму експлуатації, допущених персоналом енергоблоку. Катастрофічних розмірів аварія набула в зв'язку з тим, що реактор був приведений

персоналом у такий нерегламентний стан, в якому суттєво посилився вплив позитивного коефіцієнта реактивності на зростання потужності, а також - що конструкція реакторної установки нібито передбачала захист від подібного типу аварій з урахуванням фізичних особливостей реактора, включаючи позитивний паровий коефіцієнт. Все це і стало основою для суворого вироку суду.

Як інженер, який відпрацював 10 років на Чорнобильській станції, я спростовую цю брехню. Цей реактор і його конструктивні особливості не могли запобігти аварії. Є докази, що дозволяють нам говорити про неправий суд. І вони містяться навіть у висновках тих же "відомчих" експертів. Аварію 26 квітня 1986 року, вони пишуть, "слід розглядати як гіпотетичну, тобто як аварію, для якої не передбачались технічні заходи, що забезпечували б безпеку атомної станції".

Крім того, реактор РВПК-1000 є "потенційно вибухонебезпечним", а це кардинально міняє справу. Адже якщо реактор визнається об'єктом, який є так чи інакше "вибухонебезпечним", тоді він явно не відповідає вимогам загальних правил безпеки і правил безпеки ядерної, а також усій іншій нормативно-технічній документації, згідно з якою він визнається не вибухонебезпечним /і не повинен реактор бути вибухонебезпечним/. Тобто ми сиділи на пороховій діжці, весь персонал станції, і не знали, що ми на ній сидимо.

Крім того, такою відповіддю експерти по суті визнають правоту висновків Урядової комісії та інших спеціалістів про те, що ядерний захист реактора виявився незадовільним, а отже, не обгрунтованою в такому випадку буде й офіційна версія, яку вони так наполегливо відстоювали, - про вину персоналу.

Про те, що реактор РВПК-1000 не мав нормального аварійного захисту, свідчать висновки авторитетних учених наприклад, професора Дубовського, академіка Легасова в його записці, опублікованій після смерті. Те, що технічній рівень безпеки реакторів РВПК-1000 "не повною мірою відповідає нормам і правилам безпеки в атомній енергетиці", було відзначено ще в закритій постанові Ради Міністрів Союзу N 665-210 від 14 липня 1983 року. Про це свідчать неодноразові звернення до Уряду Держатоменергонагляду про необхідність дострокового виведення з експлуатації реакторних блоків з РВПК. Цитую: "через високу ймовірність виникнення тяжкої аварії". Ніхто не прислухався до цього.

Немає сумніву, ряд суттєвих порушень режиму експлуатації ядерного реактора особами, засудженими по даній справі, можна вважати доведеними в ході суду. Однак який характер цих порушень? Наприклад, група провідних спеціалістів з Обнинська, яка спеціально досліджувала це питання /керівник групи професор Дубовський/, дійшла висновку, що якби аварійний захист реактора РВПК-1000 хоча б у якійсь мірі відповідав своєму призначенню, то всі порушення, які допустив персонал, призвели б лише до тижневого простою четвертого блоку ЧАЕС. Так що найбільше, в чому можна було б звинуватити засуджених, - це халатність, тобто злочин, передбачений статтею 167 Кримінального кодексу УРСР. Навряд чи можна вважати обгрунтованим засудження колишнього директора ЧАЕС Брюханова за статтею 165 КК УРСР за зловживання владою або службовим становищем. Його визнано

винним у тому, що він навмисно приховував факт значного перевищення рівня радіації після аварії, посилав персонал без необхідного захисту в небезпечні зони для виконання різних робіт. По-перше, в матеріалах справи є дані, що на місце аварії одразу ж прибула велика кількість різноманітних начальників, які закликали не панікувати. Я - прип'ятець, був 26 квітня у Прип'яті - чудово пам'ятаю всі ці заклики.

Крім того, за даними генерала Бердова, Брюханов повідомив про вибух реактора, сказав, що вибухнув саме реактор вже о 16 годині 26 квітня, ще до приїзду туди щербини. І, приїхавши туди, щербина міг прийняти рішення про евакуацію міста. Нагадаю, що місто було евакуйоване тільки о 14 годині 27 квітня.

По-друге, викликає сумнів те, що директор мав на той час достатньо правильної інформації, це відмічено в мемуарах академіка Легасова. Розпорядження про направлення в небезпечні зони незахищених осіб для ліквідації наслідків аварії в тій обстановці, як видно, можна розглядати як крайню необхідність.

Дуже багато запитань залишається після вивчення цієї кримінальної справи. Чому ніхто не знайшов винних у тому, що не спрацювали в екстремальних умовах Цивільна оборона УРСР, МОЗ УРСР, Укргідромет? Які висновки зроблені по виділеній в окреме судочинство справі про конструктивні недоліки реактора, що вибухнув? Чому не прислухалися до висновків незалежних експертів? Чому всі висновки суду базуються на оцінках зацікавлених експертів?

На мою думку, а її поділяють широкі кола громадськості, Верховний Суд незалежної України повинен переглянута цю справу, реабілітувати невинних і засудити злочинців.

Аби очиститись від фашистської скверни, Німеччина засудила своїх військових злочинців, а їх жертвам до сьогодні сплачує компенсації, щоб нам з вами, шановні законодавці, вибудувати правову незалежну Україну, необхідно врешті-решт сказати, хто є хто в справі Чорнобиля. І хай шальки терезів безпристрасної Феміди, а не вказівка чергового вождя вкажуть, де істина, а це кривда в цій планетарній трагедії.

Дякую за увагу.

ГОЛОВА. Шановні народні депутати! Для виступу записалися ряд депутатів. Переходимо до обговорення цього питання, щоб потім підійти до прийняття проекту рішення, який вам роздано.

Слово надається народному депутату Юхновському Ігорю Рафаїловичу. За ним виступатиме депутат Пиріг.

ЮХНОВСЬКИЙ І.Р. Шановний Іване Степановичу, шановні депутати!

Під час цієї виборчої кампанії я був у Чорнобилі, обдивився ті всі об'єкти, які перед тим я досліджував з наукової точки зору, слухав розповіді людей, які там працюють. І хочу вам представити сьогодні на цьому засіданні певні результати, певні рекомендації.

Я хочу спочатку сказати про факти, які там в. Перше. Четвертий блок. Відомо, що в четвертому блоці залишилося 180 тонн атомного палива. 160 тонн вони знайшли, а 30 тонн

ніяк не можуть знайти. Паливо знаходиться в лаві, в камерах під реактором четвертого блоку, Воно дуже радіоактивне. Існує небезпека того, що підйом грунтових вод, спричинений встановленням дамб на Прип'яті, може привести до розчинення поверхні тієї лави, яка знаходиться в камерах під четвертим блоком.

Друге. Отже, певне отруєння вод навколо четвертого блока і отруєння вод грунтових може поширитися. Відомо: якщо грунтові води занечищені, то очистити їх практично неможливо. Інше питання

- проблема саркофага. Би знаєте, що саркофаг знаходиться в плачевному стані. Він катастрофічне швидко іржавіє, кількість іржавих місць у саркофазі зараз більше 1 тисячі квадратних метрів. Таким чином радіоактивна пилюка середнього саркофага може бути виметена.

Третя проблема, - це схоронення відпрацьованого палива. Існують ще 3 блоки, які зараз ніби мають бути закриті. Але виникає проблема - як схоронити це паливо, яке знаходиться в реакторах цих блоків. Ви повинні знати, що коли паливо закладається в реакторі, воно є малорадіоактивне, але відпрацьоване паливо надзвичайно сильно радіоактивне і зараз воно хорониться в ангарі, недалеко від четвертого блока.

Четверта проблема - проблема радіоактивної території, величезної радіоактивної території, яка знаходиться навколо електростанції, включаючи і лінії електропередачі.

Все це створює проблему, яка повинна постійно досліджуватися. Там повинна існувати постійна дослідницька комісія, група, яка має досліджувати всі ці речі. Така група там є, і така група там успішно працює, і цю групу потрібно підтримувати.

Але існує ще п'ята надзвичайно важлива проблема, пов'язана з чорнобильською катастрофою. Мова йде про неконтрольоване масове розкрадання речей, які знаходилися у хатах людей. Іде розкрадання деталей машин, які вважалися радіоактивними. Усе це вивозиться і продається. Ті люди, які купують, навіть не знають, що вони купують.

Ви знаєте, що мало місце і використання чорнобильських тварин і сільськогосподарської продукції. Через Агропром ця продукція була використана для виробництва різноманітних консервів, і ці консерви продавалися.

Словом, поширення радіоактивності йде не стільки через грунт чи воду, скільки через те, що величезна кількість людей, які там працюють, просто наживається на цьому. Ніхто нічого толком не знає, тільки всі говорять, що то є небезпечна проблема. І це дає можливість здійснювати таке розкрадання.

Що треба зробити? Перш за все потрібно створити атомну службу України, яка б досліджувала радіаційну обстановку не тільки навколо Чорнобильської атомної електростанції, а й навколо всіх інших електростанцій України, а також відповідних атомних військових баз України.

Необхідно в республіці встановити юрисдикцію над усім тим, що робиться в Чорнобилі. Адже там є люди і загони, які не підкоряються нашому Урядові, до цього часу ні наш Уряд, ні наша Академія наук не мають ніяких даних про те, що фактично робиться на четвертому блоці.

Дані ж, які дають різноманітні лічильники і дослідні апарати, про те, що робиться на четвертому блоці, передаються в Москву, в Інститут атомної енергії імені І.Курчатова. Там ці дані осідають,! ми абсолютно нічого не знаємо, що ж робиться в чорнобильській зоні і на четвертому блоці.

Що треба зробити? Треба концентричне - навколо четвертого блоку встановити різноманітні лічильники, дослідні апарати які б стежили за тим, як змінюється, скажімо, концентрація радіоактивних елементів у воді на різних відстанях від Чорнобильської електростанції протягом часу.

Ми абсолютно не маємо динамічної картини розвитку радіаційної обстановки на четвертому блоці. Оце слід терміново зробити. Необхідно видавати журнал, який би називався "Чорнобиль". І в цьому журналі мають подаватися всі дані щодо ситуації на Чорнобильській АЕС. Відповідно до цих даних можна розробити якусь концепцію Чорнобиля. Досі не існує ніякої концепції чорнобильської проблеми.

Що робити з чорнобильською проблемою? Складається враження, що величезна кількість людей, які там живуть і одержують величезну заробітну плату, зацікавлені в тому, щоб ніхто нічого не знав, тільки щоб усі знали, що тут дуже небезпечно. Але конкретної картини ми до цього часу не маємо.

І тільки тоді, коли регулярно публікуватимуться дані про ситуацію навколо ЧАЕС і в самій електростанції, ми зможемо створити концепцію. До того часу ми будемо ходити і балакати так, як ми це робили й досі.

Дякую.

ГОЛОВА. Слово надається народному депутату Пирігу, ІваноФранківська область. Після нього виступатиме депутат Рева.

ПИРІГ Л.А., голова підкомісії Комісії Верховної Ради України з питань здоров'я людина /Рогатинський виборчий округ, ІваноФранківська область/. Шановні народні депутати, шановний Іване Степановичу! Мені як члену тимчасової комісії довелося ознайомитися з колись секретною документацією, що стосувалася чорнобильської катастрофи, в архіві Міністерства здоров'я України.

Одна справа, коли знаєш про окремі розрізнені факти, і зовсім інша, коли вони постають цілісно, в динаміці. І тому вразило мене - навіть більше, ніж зміст документів, - цілеспрямоване нехтування нашим здоров'ям, життям, долею поколінь, нехтування правдою і утверджування цинічної брехні.

Московський центр був вірний своїй зверхності до "провінційної" України. Київським же центром правили особи - ставленики системи, покірні, послужливі, слухняні. Інші люди - без готовності на роль маріонеток - у той час такі посади обіймати не могли.

Чому Рада міністрів не відреагувала на доповідну записку міністерства охорони здоров'я України від ЗО квітня, в якій було подано об'єктивну інформацію про радіаційне забруднення різних об'єктів навколишнього середовища? Тодішній заступник Голови Ради Міністрів Качаловський відповів, ще довіряли московським фахівцям, а не нашим, що, зрештою,"...все на моем месте поступили бы так же".

Союзне Міністерство охорони здоров'я доручило українському міністерству обов'язково обстежити іноземних громадян. Про своїх не турбувалися. Наші, мовляв, звикли й не до такого.

Вражає серія московських "вечеграм" за травень 1986 року. 7 травня наслідки радіаційного ураження наказувалося діагностувати як вегето-судинну дистонію. Доза, одержана за п'ять днів - з У по 14 травня - протягом року збільшувалася в десять разів - з 5 до 50 бер. Від 20 травня, з огляду на заінтересованість іноземних спецслужб, на вимогу "политической бдительности" медики зобов'язувалися засекречувати всі дані про радіаційне забруднення місцевості, продуктів, людей.

Вказівка Міністерства охорони здоров'я Союзу базувалася на інструкції КДБ від 13 травня 1986 року, якою регламентувалося введення службового листування тільки через шифрувальне обладнання управлінь КДБ областей. Саме з КДБ узгоджувалися списки осіб, що мали доступ до інформації про катастрофу.

Які мотиви засекречення? Традиційне прагнення зберегти суспільно-психологічний стереотип абсолютного благополуччя. Дезинформація населення у зв'язку з неспроможністю зарадити лихові і таким чином уникнути паніки і з політичного боку, і з морального - невиправдана. Де не той випадок, коли безнадійно хворого утішаєш, подаєш йому надію, малюєш його долю в рожевому світлі. Адже у цивілізованих країнах навіть у випадках смертельно небезпечної хвороби лікар повинен сказати хворому правду, неправда, непорядність стали

такими звичними, настільки в'їлися в нашу свідомість, що навіть у квітні цього року тоді ще компартійний орган газета "Радянська Україна", публікуючи мою статтю з великим фрагментом, що стосувався чорнобильської катастрофи, вилучила всі згадки про роль КДБ у формуванні суспільно-психологічної ситуації того часу.

Отже, вина за чорнобильську катастрофу від початку її будівництва /вибір місця, технічне вирішення/ впаде на систему партійно-державної влади, яка не рахувалася з людиною, на партійно-державний центр, який зневажав так звану провінцію.

Все це так, але систему творять люди, ідеологію системи реалізують конкретні особи, навіть, коли ці люди є лише пасивним знаряддям і тільки рупором цієї системи, вони повинні нести, якщо не юридичну, то моральну, громадянську відповідальність.

Багато хто був тоді некомпетентним, необізнаним. Де біда, а не вина. Ти ні в якому разі не можна було потурати вказівкам і брати на озброєння дезинформацію людей. Колись, 40, 50 років тому, страшно було навіть мовчати, слід було підтакувати і вихваляти. Півроку тому, якщо не вистачало громадянської мужності ризикувати службовим становищем і свободою під загрозою обвинувачення в розголошенні державної таємниці, то можна було мовчати. Мовчати, не вводячи в оману загал людей, не виставляючи себе на посміховисько і не викликаючи загального осуду.

Чорнобиль - це проблема багатогранна: соціальна, медична, юридична, економічна. Зіткнувшись із нею, ми дістали великий суспільно-етичний урок, а також урок політичний. В умовах незалежної демократичної держави чорнобилям місця немає і не може бути.

Чорнобиль - це "мементо морі", це застереження нашому Урядові, Президентові, усім нам. дякую за увагу.

ГОЛОВА. Слово надається народному депутату Реві. Потім виступатиме депутат Шевченко.

РЕВА В.М., перший віце-президент Української державної корпорації автомобільного транспорту /Феодосійський виборчий округ, Кримська АРСР/. Уважаемые народные депутаты! Взять слово для выступления по данному вопросу я решился потому, что был участником этих событий с первых суток и хотел бы сделать некоторые уточнения к докладу депутата Яворивского. Может, они не очень существенны, однако имеют, на мой взгляд, значение для выяснения роли каждого из лиц, привлекаемых комиссией к ответственности за аварию.

Наверное, не все знают, что 26 апреля, в день аварии, на Украине проходил съезд Республиканского общества охраны природы, председателем которого был Качаловский, тогда первый заместитель Председателя Совета Министров. Съезд проходил в доме политпросвещения Киевского обкома партии, начался он в 10 часов и был обставлен всеми атрибутами проведения республиканских мероприятий того времени: с привлечением космонавтов и так далее.

Мне об аварии стало известно в 13 часов, во время перерыва в работе съезда. Сообщили, что , на Чернобыльский атомной произошел пожар. А где-то около 13 часов уже прибыл первый автобус

с пассажирами из Припяти. Имелась какая-то неопределенная информация о том, что автобус этот радиоактивно загрязнен. Мы загнали его на территорию авто предприятия и поручили начальнику второго управления Министерства /это было в суббот?/ провести проверку. У нас на вооружении был всего лишь дозиметр, который имеет индикатор-накопитель. Проверили,, но ничего определенного сказать не могли. Практически информация свелась вот к чему: пожар был, пожар потушен, мы должны быть готовы. Но на всякий случай перевозку пассажиров в Чернобыль следует прекратить, что мы и сделали.

В 16 часов мне ночью позвонил заместитель Председателя Совета министров товарищ Масик и дал команду немедленно прибыть в Совет министров. В кабинете Константина Ивановича находились министр Волков и заместитель министра Волошик. Не имея никакой четкой информации /в Совмине никого не было/, я обратился к Масику с вопросом: а где же руководство республики? Помните, Константин Иванович? Он ответил, что руководство республики находится на даче. Информации из Чернобыля практически не было, там находился секретарь обкома партии Соколов. Приехал из обкома партии товарищ Варгевич, и какую-то связь мы пытались установить, но практически правительство наше но имело четких сведений о тем, что происходит в Чернобыле.

Это еще раз подтверждает ваш доклад, товарищ Яворивский: все работаю через Москву и вся информация приходила на Киев через Москву.

После того, как мы оценили ситуацию, начали считать, сколько населения в Припяти, сколько необходимо транспортных средств для того чтобы его эвакуировать. Расчет был сделан тут же: 1250 автобусов и 350 грузовиков. Почему так, я не знаю, вариантов эвакуации мы не представляли.

Однако было принято такое решение, и мы направили людей на автопредприятия. Мы подняла всех, благодаря тому, что это была суббота, и подготовились к эвакуации, хотя не знали реальных условий, не знали уровня радиационной загрязненности.

Мы действовали как бы по линии Гражданской обороны: подняли санитарные колонны, оборудовали все как положено и ждали команды. Команда поступила в 20 часов. Товарищ Масик позвонил министру Волкову и сообщил, что мы должны начать эвакуацию населения Припяти, Возглавить колонну поручили мне. В 22.30 последний автомобиль ушел с площади Шевченко в направлении Чернобыля.

В 2.30 ночи колонна, которой я руководил, прибыла к границе Чернобыля с одной стороны, а вторая - со стороны Полесского, при въезде в Припять. Я сразу же зашел в штаб, который находился в помещении Припятского горкома партии. Хочу подтвердить слова депутата Шовкошитного. Мы ехали ночью на черной "Волге". Нас останавливают. Это была апрельская ночь, теплая такая, хорошая, гуляет молодежь. И вот они спрашивают: скажите, пожалуйста, нас будут эвакуировать или нет? Мы сказали, что сами еще не знаем, едем уточнять ситуацию. Приехали, доложили мы Щербине, что прибыла колонна 1250 автобусов. А он говорит - а кто вас послал? То есть ситуация была даже для них совершенно неожиданная, и решение об эвакуации не было принято.

Хорошо, что он принял решение сосредоточить транспорт, не въезжая в зону. И мы стояли с половины третьего ночи до 14.30 следующих суток в ожидании выезда на эвакуацию. Один за другим следовали звонки: Киев - Чернобыль, Киев - Припять. И

в 14 часов мы подучили указание /я хочу еще раз подчеркнуть это абсолютно объективно/ от товарища Масика - начать эвакуацию. И мы в 14.30 ввели под руководством органов Госавтоинспекции автобусы в Припять и за два часа полностью, до последнего человека, вывезли всех жителей, которые там были. Эвакуация населения закончилась, мы уехали последним автобусом в 18.30. Уже после нас пошли поливомоечные машины.

Хочу отметить еще один нюанс - относительно йодистого калия. Действительно, можно только удивляться нашей медицине. Совершенно случайно я ощутил это на себе. Мы были в кабинете председателя Чернобыльского райисполкома. Он говорит: "Хлопці, а ви йодистий калій, таблетки сірі жували? Мы отвечаем: нет, откуда же?

Он достает нам эти самые таблетки, мы съели, наверное, двойную их дозу. И оказалось потом - а ведь я был и в больнице после, ж проходил обследование, - что у меня щитовидная железа была чище, чем у тех моих близких родственников, которые в это время находились в Киеве. То есть мы полностью защитили свою щитовидку. И другие люди, которые знали и могли этим воспользоваться. Поэтому я удивляюсь преступной безответственности, которая была проявлена в тот период нашей медициной.

И последнее. Я хочу отметить, что очень мало освещена в докладе депутата Яворивского роль Гражданской обороны нашей республики. Я утверждаю, что на тот период, на том этапе мы никаких скоординированных задач не получили. Эта многомиллионная служба, которая сидит на шее нашего государства, на первом этапе аварии не отреагировала практически никаким образом. Все решения мы принимали самостоятельно. Поэтому я считаю,

что этот вопрос требует дополнительного исследования, потому что и сегодня эта тема актуальна.

Кроме того, уважаемый депутат Шовкошитный, вы положительно оценили роль МВД, я это полностью поддерживаю, но, к сожалению, почему-то роль автомобилистов в эти дни не отражена должным образом.

33 тысячи наших водителей участвовали в этой ликвидации. Ухе около 50 человек умерло, многие люди сейчас страдают от болезней. И поэтому я хочу от имени автомобилистов и пользуясь таким правом, передать низкий поклон этим людям и сказать, что они тоже внесли свой громадный вклад в отражение этой беды.

Я поддерживаю проект постановления, который внесен на рассмотрение. Спасибо.

ГОЛОВА. Прохання до депутатів дотримуватися регламенту, Тому що використано не 5, а 9 хвилин. Слово надається народному депутату Шевченку. За ним виступатиме Карпенко.

ШЕВЧЕНКО О.Є, член Комісії Верховної Ради України з питань державного суверенітету міжреспубліканських і міжнаціональних відносин /Голосіївський виборчий округ, м. Київ/. Я торкнуся дещо іншої теми.

Ще тоді, коли навіть у проекті не було "зелених", а тим паче Руху, про яких шановний Володимир Яворівський сказав, що вони першими понесли правду про чорнобильську трагедію, у Києві виникла перша демократична організація - Український культурологічний клуб. Це та організація, проти якої артилерійськими залпами

стріляла комуністична пропаганда на сторінках "Правды Украины", "Радянської України", "Вечірнього Києва" і десятків інших обласних комуністичних і комсомольських газеток. Це та організація, яка першою насмілилась сказати про штучно створений в Україні голод 32-33 років, яка першою провела у Києві публічний вечір, присвячений пам'яті закатованого "кагебістами" поета Василя Стуса, а також київського журналіста Валерія Марченка, в'язнів Юрія Литвина, Олекси Тихого і яка першою провела першу в Україні незалежну демонстрацію, присвячену другій річниці Чорнобильської трагедії. Це було 26 квітня 1988 року.

Свого наміру провести демонстрацію ми не приховували. І влада вирішила тоді провести показовий погром демонстрації, щоб не допустити вияву незалежної громадської думки в майбутньому.

За командою згори центр Києва був переведений майже на військовий стан. По всіх вулицях, які сполучаються з Хрещатиком, і на самому Хрещатику були виставлені з дистанцією в кілька метрів один від одного міліціонери, так звані дружинники з червоними пов'язками й так звані люди в цивільному. Перед Головпоштамтом, де ми мали провести демонстрацію - чисто екологічну демонстрацію, я це підкреслюю, - було розпочато роботу по лагодженні асфальту. Праву частину площі Жовтневої революції, ту, де до недавнього часу височів пам'ятник комуністичному вождю, взагалі обгородили, пішоходи зовсім не мали можливості туди пройти, А на ліву частину площі Жовтневої революції привезли молодь із ПТУ й почали там проводити репетицію першотравневого параду під грім оркестру. Раніше ж репетиції завжди були перед Республіканським стадіоном. Посеред Хрещатика було поставлено

машини величезної висоти, аби закрити від людей те, що могло бути із протилежного боку. І ось члени Українського культурологічного клубу стали сходитися в центр площі Жовтневої революції, тримаючи гасла "АЕС-на референдум!", "Ми не хочемо мертвих зон" та інші. Виключно екологічні гасла, жодного політичного гасла тоді з демонстрантами не було. Нагадаю, що на той час ще не було прийнято антидемократичного указу про порядок проведення мітингів і демонстрацій. Отже, дії Українського культурологічного клубу цілковито відповідали діючій Конституції Української Радянської Соціалістичної Республіки.

Але при появі демонстрантів міліція Ленінського району і київський КДБ почали звірячий погром мирних громадян. Екологічні гасла рвали на шматки, ламали держаки, людей вадили з ніг, тягли за волосся, за руки, за ноги по асфальту і ногами заштовхували їх в автобуси, які вже стояли напоготові. Так було затримано близько 50 людей, яких було розвезено в різні дільниці, в основному Ленінського райвідділу міліції. При цьому було затримано і цілком випадкових людей. Я, на жаль, не маю часу розповісти, я:: ганебно, як антилюдяно поводилися з тими людьми, в тому числі і з жінками, з неповнолітніми, які були у відділеннях міліції. Скажу хоч один факт: їх роздягали догола, змушували роздягатись догола, аби провести медичну експертизу, чи не зазнали вони травм. Яка ганьба!

І все це було, аби тільки принизити тих людей, яких там тримали. Мене, зокрема, затримали тільки за те, що я держав гасло "АЕС-на референдумі". І коли мене стали хапати, підійшли до мене, я став читати статтю Конституції: "Громадяни Української

РСР мають право на свободу слова і демонстрацій". Але як тільки я прочитав ці слова, мене схопили за руки і потягли в автобус. Мені довелося тоді відсидіти 15 діб за те, що я прочитав статтю Конституції. Я хочу закінчити тим, що я роблю офіційний депутатський запит Генеральному прокурору України - розслідувати цей злочин місцевої влади 26 квітня 1988 року і притягти винних до відповідальності. А мене прошу, якщо будуть на це підстави з точки зору прокуратури і цього розслідування, реабілітувати і компенсувати мені цю відсидку 15 діб у київській тюрмі.

ГОЛОВА. Слово надається народному депутату Карпенку. За ним виступатиме депутат Кислий.

КАРПЕНКО В.О., редактор газети "Вечірній Київ" /Прирічний виборчий округ, м. Київ/. Шановні народ ні депутати! Сьогодні, коли виступав Володимир Яворівський з доповіддю, я бачив, яка була тиша в залі. Це приблизно так, як виступав Буш. Я розумію, чому. Тому що від цієї доповіді, від цих матеріалів, які були оголошені, повіяло всепроникаючою радіацією замовчування, брехні і злочинності.

Яворівський кинув докір на адресу засобів масової інформації. Я вийшов на трибуну, щоб торкнутися тільки цього аспекту. Справді, в той час преса могла багато зробити для того, щоб розголосити і повідомити народу, людям, населенню все, що трапилося. Можна було б запобігти багатьом смертям, можна було б провести профілактичні засоби. Це неможливо було зробити, тому

що все було затиснуто, вся преса, і наша українська тим більше.

Я вам дещо розкажу. Зараз це звучить як анекдотичний випадок. 9 травня вийшла наша газета. Ми підготували до Дня перемоги першу полосу. Був такий задум - подати Київ 1944 року і нині - у фотографіях. Коли подивилися плівку про Чорнобильську аварію, ми побоялися показувати ці руїни. А одна фотографія "Київ сьогодні" залишилась, але там всього кілька автомашин і чоловік.

І оце було піднято на щит. Почалися репресії з приводу того, чому "Вечірній Київ" показав безлюдний Київ. Пов'язали це з аварією.

Редактору випала честь в один день протягом однієї години побувати у двох вищих керівників, членів Політбюро - Єльченка і Івашка. Івашко сказав: "Ідіть, ми ще розберемося, що з вами робити". Слава Богу, обійшлося легким переляком. Розглянули на засіданні бюро, записали попередження і так далі. Але справа не в цьому. Справа в тому, що ми намагалися давати цю інформацію. Ми її не мали. Нам її просто не дозволяли давати. Наші кореспонденти всіма правдами і неправдами, з великими труднощами бували в зонах. Я хотів ба, щоб люди знали їхні імена. Це -Синякова, Новіков, Мотлях, Сидоренко, Швець.

Але кожен матеріал, кожен репортаж, кожну замітку носила в міськком партії, ї їх цензурував особисто секретар міськкому партії Віктор Іванович Михайловський. Я не хочу йому докоряти, адже такою була система. Звичайно, з тих матеріалів не залишалося нічого.

Якби ви бачили, скільки було листів. Це був потік листів до "Вечірнього Києва" від людей: "Дайте інформацію!" Це був крик! Але ми її не могли дати. Для того, щоб дати хоч будь-яку інформацію, ми передруковували матеріали із центральних газет, зокрема, із "Известий", які чи тому, що далі від Чорнобиля, чи тому, що штаби ближче, давали трошки більше інформації.

І мусили вже до такого дійти, що, скажімо, "невинний" репортаж про те, як у Києві вимірюють радіацію, ми посилали разом з фотографіями в Москву, в Мінатоменерго для того, щоб воно дозволило їх надрукувати.

Я так детально зупинився на роботі нашої преси тому, що це стосується всіх. Ми просто не могли людям нічого дати. І я це маю сказати від імені журналістів і вибачитися перед нашими читачами.

І останнє. Має рацію Яворівський, коли говорить, що це злочин проти народу! Я б ще додав - це злочин не тільки проти нашого народу, а й проти людства і проти людяності. Все, що трапилося, треба тільки так розцінювати.

І суд необхідний. Можливо, навіть, суд міжнародний, відкритий. І не заради помсти, не заради злорадства. Він потрібен заради справедливості. Він потрібен для підтвердження невідворотності покарання, тому що безвідповідальність у нас стала тотальною і досі процвітає. І він потрібен для майбутнього.

Я підтримую цей проект постанови, яка вноситься, але хотілося б конкретизувати, кого треба притягнути до суду. Тому давайте допишемо, що матеріали розслідування щодо дій окремих службових осіб під час аварії на Чорнобильській АЕС та ліквідації наслідків передати до слідчих органів за поданням тимчасової комісії.

Дякую за увагу.

ГОЛОВА. Оголошується перерва на 30 хвилин.

/Після перерви/

ГОЛОВА. Продовжуємо обговорення питання порядку денного. Слово надається народному депутату Кислому. За ним виступатиме депутат Коробко.

КИСЛИЙ П.С., заступник голови Комісії Верховної Ради України з питань народної освіти і науки /Промисловий виборчий округ, м. Київ/. Шановні народні депутати! Сьогодні була дуже хороша доповідь про чорнобильські події. Та постанова, яка підготовлена, відповідає моменту, вона абсолютно необхідна. Але я хочу зробити декілька зауважень і хотів би, щоб деякі доповнення увійшли до цієї постанови.

Перше, на що я хочу звернути вашу увагу, це те, що і сьогодні продовжуються ті ж самі дії: замовчування і приховування всього, що потрібно сказати людям.

26 квітня цього року ми з народним депутатом Дзюбою були у Поліському. Змушений з цієї трибуни сказати, що керівництво району так само поводилося, як і ті високі посадові особи, про яких тут говорив голова комісії Яворівський. І зовсім інакше поводилося керівництво Іванківського району. Тобто все залежить від людей. І тому я хотів би, щоб у цій постанові містилося застереження до нинішніх керівників на місцях про те, що вони несуть кримінальну відповідальність за замовчування рівнів радіації, як і є зараз на території того чи іншого району.

Друге зауваження стосується того, як харчувався народ

України після чорнобильської катастрофи. На жаль, Володимир Олександрович у своїй доповіді не звернув уваги на те, що довелося людям їсти. Ви знаєте, що всі ті корови, свині та інша живність, яка тоді була, мала підвищені рівні радіації. Все це транспортувалося на м'ясокомбінати, перероблялося, потім перемішувалося з чистим м'ясом і таким чином розвозилося по всій Україні та й, думаю, за її межі. Це м'ясо також постачалося і в Київ.

Значно пізніше чорнобильської катастрофи ми дізналися, що молоко від корів, які паслися і пасуться на забруднених територіях, не можна вживати людям, котрі живуть у селах, розташованих на цих територіях. Але це молоко люди здають, воно переробляється на молококомбінатах. Таким чином ми теж отримуємо дозу, а головне, що відходи цього молочного комбінату згодовуються свиням, а потім з них переробляється м'ясо, сало, а ми знову отримуємо ці дози. Це триває й досі. Тому, гадаю, нам обов'язково треба, щоб у цій постанові було і таке зауваження: "Доручити Прокуратурі розслідувати факти харчування продуктами підвищеної радіації і дій усіх тих службових осіб, які до цього призводили".

Я хочу звернути вашу увагу на третій момент, який теж ми повинні зазначити в постанові. Цей момент стосується ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Як ви знаєте, на Чорнобильській АЕС, у 30-кілометровій зоні, зараз знаходяться могильники. Один з таких могильників - це Буряківка. Я сказав би, що це більш-менш пристойний могильник, який забезпечить зберігання того, що туди звозиться, протягом 30 чи 50 років. Все, що туди звозиться, однак треба переробити.

Там є ще могильник Підлісне. То у Буряківці один рентген на годину, а в Підлісному - 45 рентген на годину. Підлісне побудоване на яру, то там зсуви, абсолютно небезпечна ситуація. Я хотів би, щоб той могильник взагалі був обладнаний або ретельно досліджений і були відповідні дані про те, чи можна продовжувати в ньому все зберігати.

Але я хочу звернути вашу увагу на те, що на території 30- кілометрової зони дуже багато могильників, що були обладнані як тимчасові. Це в основному так званий рудий ліс, будинки, які були зруйновані і засипані землею. Коли ми займалися системою "Вектор", то бачили, що ті тимчасові захоронения знаходяться у воді, тому що грунтові води піднялися. Тому я хотів би, щоб у цій постанові було спеціальне доручення Мінчорнобилю негайно розробити ту систему, яка раніше називалася "Вектор". Потрібно використати все, що було зроблено раніше, і зайнятися ліквідацією того, що там лежить... Бо воно все повзе у Прип'ять, а з Прип'яті

- в Дніпро, звідки беремо питну воду.

Дякую за увагу.

ГОЛОВА. Слово надається народному депутату Коробку, 93-й виборчий округ, Дніпропетровська область. За ним виступатиме депутат Яценко.

КОРОБКО М.І., секретар Комісії Верховної Ради України у питаннях екології та раціонального природокористування /Тернівський виборчий округ, Дніпропетровська область/. Шановні

депутати! Чорнобильську катастрофу ми називаємо катастрофою віку, проте людство за всю свою історію взагалі не знало подібної за масштабами техногенної катастрофи.

Як відомо, наука неспроможна достовірно прогнозувати наслідки цієї аварії для прийдешніх поколінь, Ми ще не знаємо, чим закінчиться для людства ця відома нам трагедія.

Багато хто з нас, колишніх кандидатів у депутати Рад різних рівнів, у своїх програмах обіцяв виборцям працювати на поліпшення екологічної обстановки в республіці. Зараз, за надзвичайно високого рівня захворюваності і смертності громадян життя вимагає рішучих заходів у оздоровленні середовища. І тут виявляється ще один бік чорнобильського лиха. Воно паралізувало наші зусилля щодо мобілізації матеріальних та фінансових засобів для нормалізації екологічної обстановки. Все, що можна вишукати в порожній кишені нашої держави, все, що можна одержати з-за кордону, ми не можемо не надати чорнобильцям. Проте ми не повинні забувати, що продовжують існувати Чорнобилі без Чорнобиля. Це - Кривий Ріг і Маріуполь, .Дніпродзержинськ і Чернівці, це майже всі міста нашої України. Міста, доля яких ще багато років залежитиме від ран, залишених Чорнобилем.

Орієнтація на атомну енергетику за умов функціонування суспільства соціалістичного типу неминуче підвела всіх нас до енергетичної кризи. І ось знову і знову виникає питання, як нам забезпечити нашу енергетику. І стає страшно, коли керівники, від яких залежить програмування нашего життя, все-таки схиляють нас до атомної енергетики, до розширення її.

Мені здається, не випадково сьогодні вранці було підняте

питання про те, що в наших містах починається енергетична криза. Думаю, це було зроблено для того, щоб дещо зменшити враження від тієї доповіді, з якою сьогодні виступив голова Комісії з питань Чорнобильської катастрофі. Це було, мабуть, зроблено спеціально для того, щоб трохи згодом запропонувати нам схвалити відкриття додаткових блоків на різних атомних електростанціях.

Я розумію, що енергетична криза в нас має місце, але хочу сказати, що енергетичними відомствами керують люди, які вже багато років працюють на своїх посадах, і, мабуть, уже давно повинні були продумати, як нам вдатися до альтернативної енергетики.

Поки що лінія на розвиток атомної енергетики не виправдала себе і є жахливою, бо наступні покоління відчуватимуть наслідки цієї аварії настільки довго, що ми навіть не можемо собі уявити. Хто дасть гарантію, що нові блоки не повторять долю свого попередника?

Не так давно перед нами виступав директор Чорнобильської атомної електростанції. Він погоджувався, що ця атомна електростанція дійсно заслуговує того, щоб припинити її існування. Але тут мало хто знає, що коли представники двох комісій - з питань Чорнобильської катастрофи і у питаннях екології - їздили на Чорнобильську атомну електростанцію, то директор разом із своїм персоналом стояв на тому, що станція ця абсолютно безпечна, що вона повинна й надалі функціонувати і що ми, депутати, не розуміємося на атомній енергетиці.

Отже, треба робити висновки і треба про це говорити. Я хотів би сказати ось що. Ми повинні відмовитися від формули,

що в тому, що відбувається, ми всі винні. Я думаю, не можуть бути однаково винними ті, хто пропагував ядерну енергетику, і ті селяни, яких ми бачили за колючим дротом у зоні Чорнобиля. Другі там знаходилися по своїй волі, бо не хотіли поривати з рідними місцями. Але я думаю, що вина одних і других зовсім різна. Хотів би, щоб ми відмовилися від формули, нібито ми всі однаково винні в тому, що відбувається. Дякую.

ГОЛОВА. Слово надається народному депутату Яценку, І57-й виборчий округ, Житомирська область. За ним виступатиме народний депутат Шариков.

ЯЦЕНКО В.М., заступник голови Комісії Верховної Ради України з питань Чорнобильської катастрофи /Коростенський виборчий округ, Житомирська область/. Я вважаю, що треба, мабуть, погодитися як з тими висновками, які зроблені в доповіді комісії, так і з запропонованим проектом постанови. Ті, хто винен, народом уже засуджені і прокляті - і це головний суд, який уже відбувся. Але необхідно, щоб і прокуратура розглянула цю справу, щоб не кортіло іншим, як кажуть. Ну а про те, що небезпека продовження саме такого ставлення до чорнобильської проблеми і до тих, хто постраждав від наслідків чорнобильської катастрофи, існує, свідчить нинішнє ставлення як старих, так і, я підкреслюю, нових структур і кадрів до цих проблем.

Київська міська Рада своїми діями перешкоджає нормальній роботі в цьому плані, про що свідчить сьогоднішнє звернення Мінчорнобиля до вас. Дій від цього міністерства, спрямованих на захист населення від наслідків чорнобильської катастрофи, чекають мільйони людей України. Як це розуміти? А так, що нами створена НКРЗНУ /вдумайтесь, будь ласка: національна комісія радіаційного захисту населення України/, яка за рік існування практично нічого не зробила для захисту населення України, Як це розуміти? А так, що сьогодні /причому обиралася вона далеко не за партійною ознакою/ науковці так і не відповіли, скільки бер люди одержали за шість післяаварійних років, що їх чекає далі? Як розуміти цю позицію? На це питання вони не відповіли і не хочуть відповідати. Як розуміти цю позицію? А так, що сьогодні демократичні Ради майже в прямому розумінні ногами відштовхують людей, які виїжджають із забруднених територій у чисті зони. Про це у мене є сотні свідчень цих людей. І це після прийняття чорнобильських законів, де чітко визначені і права населення, яке постраждало, і обов'язки службових осіб щодо захисту цих людей. Робота по переселенню людей із забруднених територій, а також по благоустрою населених пунктів на забруднених територіях виконується сьогодні лише на 20-30 відсотків. Як це розуміти? І це все робиться свідомо. Адже всі практично знають про наслідки чорнобильської катастрофи. Тож чи не є це також зрадою інтересів людей, злочином, - тільки на новому, вже свідомому рівні?

Тому робимо висновок такий. Дай нам, Боже, розуму, мудрості і мужності зупинитися на тому, що ми маємо, і не тих винуватцях,

про яких ми щойно почули, і зробити на всіх рівнях усе можливе, щоб зихистити людей не тільки і не стільки мітинговими гаслами, скільки практичними справами. Бо наші наступні покоління будуть судити вже не їх, колишніх, а нас, сьогоднішніх.

ГОЛОВА. Слово надається народному депутату Шарикову, 398-й виборчий округ, Херсонська область. За ним слово для довідки буде надано народному депутату Потебеньку.

ШАРИКОВ Б.І., заступник командуючого Київським військовим округом /Великолепетиський виборчий округ, Херсонська область/. Уважаемый Иван Степановичі Уважаемые депутаты! Я полностью поддерживаю выводы, сделанные комиссией и изложенные в докладе Владимиром Александровичем Яворивским.

Взрыв весной 1986 года на Чернобыльской атомной станции - это взрыв всей системы со всеми ее негативными последствиями. Хотел бы как участник этих событий высказать ряд замечаний и предложений, чтобы они были учтены в последующей работе комиссий.

Чернобыль - это трагедия и боль народа Украины. Это величайшее преступление. Все это допущено рядом должностных лиц, и тут надо до конца разобраться, в том числе и правовым органам. Я полностью согласен с такими выводами. Но, мне кажется, нельзя представлять в черном свете, в черном виде все то, что делалось после этого взрыва.

С 27 апреля и по 10 мая я был в районе событий и принимал непосредственное участие в ликвидации последствий этого ядерного взрыва. Работали десятки тысяч людей, тысячи механизмов, и все это не проводилось стихийно, а делалось планово и в целом организованно. Этого забывать тоже нельзя. Это - первое.

Второе. Кроме ошибок и преступлений, связанных с размещением Чернобыльской атомной станции на территории Украины, комиссии, мне думается, надо разобраться, почему беспомощной оказалась гражданская оборона Украины. Она действительно оказалась беспомощной. Кстати, прошло шесть лет, и ни организационно, ни по линии материального обеспечения эта служба так и не претерпела серьезных изменений. По-моему, Верховному Совету надо определить свое отношение к этому, чтобы не ждать второго взрыва.

Третье. Я думаю, что комиссии надо разобраться, почему по сегодняшний день у людей нет средств индивидуальной защиты. Люди требуют этого, в особенности те, кто сегодня проживает в районах, подверженных заражению. Но до сих пор нет нормальных индивидуальных дозиметров ни у одного человека. Чернобыльцы выпустили какой-то дозиметр, но он очень неудобен. В мире существует уже много хороших приборов, которые можно использовать в интересах защиты населения, и люди требуют этого.

Четвертое. Я думаю, что комиссия должна дать объективную оценку деятельности армии в условиях Чернобыля. И особенно войскам Киевского военного округа, на чьи плечи легла основная часть ликвидации последствий аварии. Меня и моих товарищей,

а также молодых людей, которые были одеты в военную форму, тогда не интересовало, кто кому солгал и кто кому дал неверную информацию. Нужно было делать дело. И люди делали его. И делали порой героически. Я не буду приводить примеры и факты, они очень хорошо изложены в книге Щербака Юрия Николаевича. И, кстати говоря, Владимир Александрович, в этой книге очень много материалов, комиссии надо использовать их в своей практической работе.

И последнее. Выводы по Чернобылю должны быть предостережением и констатацией того, что и сегодня, отравляя природу, отравляя реки и моря Украины, мы продолжаем вранье как в информационном плане, так и в понимании этого дела. То есть здесь существует логическая ветвь - от Чернобыля до тех экологических бедствий, которые пока еще есть на территории нашей Украины.

Я с чувством глубокого уважения отношусь к Владимиру Александровичу Яворивскому как к председателю комиссии, и народному депутату и писателю, уважаю его талант. Но хотелось бы, чтобы все-таки здесь, в парламенте, в его докладах было больше государственного подхода, государственных оценок и немножко меньше лирики и эмоций.

Спасибо за внимание.

ГОЛОВА. Слово надається народному депутату Потебеньку, 291-й виборчий округ, Миколаївська область.

ПОТЕБЕНЬКО М.О., заступник прокурора Херсонської області /Новобузький виборчий округ, Миколаївська область/. Уважаемые народные депутаты! Ту боль Чернобыля, которая случилась, чувствуют все. Она звучала в докладе. Думаю, что особую ясность могут внести люди, которые присутствовали с первых дней катастрофы на Чернобыльской атомной электростанции. Был там и нынешний Председатель Верховного Совета Украины Иван Степанович Плющ. Мне, как присутствующему с первых дней, известно, конечно, все, что там было, и как это фиксировалось. Не без моего участия были сделаны фотосъемки, которые принимались во внимание при эвакуации населения.

Я хочу сказать, Владимир Александрович, что уголовное дело по факту этой катастрофы возбуждено прокуратурой Украины в первый день. Должны были исследоваться все вопросы: не только виновные и причастные лица, но и причины, условия, которые способствовали возникновению катастрофы.

К большому сожалению, получилось так, что в связи с облучением я был госпитализирован в больницу и дальнейший контроль по этому делу не мог осуществлять. Вы знаете, что Прокуратура Украины в то время входила в структуру союзной Прокуратуры в соответствии с Конституцией Союза и республики, Поэтому я, как и Прокурор республики, не могли препятствовать передаче дела им. Дело было изъято Генеральным прокурором и расследовано. И уж они несут ответственность за то, кого привлечь.

Но став Прокурором республики, я сразу обратился письменно к Генеральному Прокурору и поставил вопрос о том, чтобы по этому делу несли ответственность также руководящие работники министерств и Совета Министров страны в целом. Поэтому требовалось

возбудить уголовное дело и решить вопрос об ответственности. Такой документ находится в Прокуратуре республики. Он был отправлен нарочным работником товарищ Калинько, которая приняла участие в совещании. Дело было возбуждено.

Надзор осуществлял, конечно, Прокурор Союза. К нашему счастью, уже принят закон, в соответствии с которым полную ответственность по вопросам надзора несет Прокурор Украины. В то время наша прокуратура являлась структурным подразделением, входила в союзную структуру, и поэтому мы не могли контролировать. Однако мы постоянно осуществляли надзор - я имею в виду Прокуратуру Украины и прокуратуру области. Были выделены отдельные подразделения по надзору именно за исполнением закона в отношении аварии на Чернобыльской АЭС. Они действуют и ныне. Была возбуждена масса уголовных дел . Были у меня соответствующие документы. Я думаю, что в наших органах и других исполнительных органах об этом знают. Мне кажется, Владимир Александрович, что вас просто недостаточно информировали, Я даже подозреваю, что это было умышленно преподнесено в таком свете, что, мол, со стороны Прокуратуры республики и лично Потебенько не были приняты меры, Я со всей ответственностью говорю: все, что зависело от Прокуратуры республики, было сделано. Но давайте соизмерять наши действия и наши высказывания, исходя из закона, который существует и которым должна руководствоваться Прокуратура Украины.

Спасибо за внимание.

ГОЛОВА. Бажаючих виступити більше немає. Але я просив би вас дозволити мені сказати кілька слів. Можна? Я не записувався.

Шановні народні депутати! Я не думав виступати і не записувався, але коли в цьому залі сьогодні було назване моє прізвище у відношенні до цієї катастрофи, то, гадаю, вчинив правильно, попросивши слова.

Я ніде і ніколи не підкреслював свою причетність до робіт по ліквідації наслідків цієї аварії, але хочу сказати одне. Під час доповіді я стежив за залом і помітив, що спочатку оцінка залу була неоднозначна. Але потім, коли була заслухана третина доповіді, я відзначив, що зал сприймає. І це об'єктивно, тому що доповідь могла бути і кращою, і гіршою, і більш повною, і більш спрощеною. Але, розумієте, змісту і суті того, що сталося, ніхто, ніяк і ніколи не зможе, як би цього не хотілося, затьмарити або подати в такому світлі, як намагалися це зробити з перших днів. Я думаю, що це така катастрофа /п'ять років для неї - це мить/, пре яку будуть і пам'ятати, і писати.

Всі ми були виховані в тому дусі, що незабаром атомними казанками опалюватимемо квартири. І знаєте, в народі говорять так: не було б щастя, так нещастя допомогло. Страшно, що сталося це нещастя у нас, поряд з найбільш квітучим містом. Але вже проектувалися теплоелектроцентралі, вже розроблялося технічне обгрунтування шести атомних блоків на протилежному боці Прип'яті, вже мав у 1986 році восени запрацювати п'ятий блок, а в 1987 році

- шостий і так далі, і тому подібне. Я не називаю всього.

Я хочу сказати, що зміст доповіді і матеріали, звичайно, не ідеальні. Вони потребують ще уточнень. Це не вина комісії, яка працювала. Це просто така специфіка цієї трагедії. Ви знаєте повноваження комісії, про те, що вона вже протягом тривалого часу працювала. Але припустилася неточностей незначних, несуттєвих. Наприклад, дані про те, хто коли приїхав туди, не завжди відповідають дійсності. Я ще раз підкреслюю, це несуттєво. Але я хочу вам сказати, що я приїхав туди 26-го, в перший день, в одній машині з Щербиною Борисом Євдокимовичем і Легасовим Валерієм Олександровичем.

Скажу вам відверто: я глибоко переконаний, що оцінки, які даються сьогодні, вони більш-менш об'єктивні і справедливі. Але я вам назву тільки окремі факти з тієї інформації, яка готувалася для голови Урядової комісії Щербини, а він передавав її спочатку секретарю ЦК КПРС одному, потім генеральнішому, а ввечері - вже самому генеральному. Так от, хочу вам сказати, що, коли ми приїхали, то академіку Легасову /ведучий вчений цієї галузі/ доповідали, що із пошкодженого реактора вилетіло, одні кажуть, - більше 80 процентів, інші - більше 90 процентів радіоактивності... А вже через декілька днів сказали що звідти вилетіло 3,7 процента радіоактивності. То я, як людина, яка ніколи не мала відношення до цього" дивувався: що ж це за наука така, що ж це за прогнози такі, науково забезпечені й обгрунтовані, якщо така розбіжність?

Я хочу сказати про те, що всі люди повинні знати, і говорю це не вперше, що Чорнобильська атомна електростанція була розміщена на території області, але жодної копійки в бюджет області не давала за весь час свого існування до аварії. Жодної копійки, незважаючи на те, що було збудоване місто Прип'ять. Хочу вам сказати, що керівник такого рівня, як голова облвиконкому, навіть не значився в тому списку, за яким пускали на цей об'єкт. Це я вам кажу з усією відповідальністю.

А поруч був ще один об'єкт - центр далекого космічного зв'язку. За цей центр через день після аварії мене звинуватили, що я не знав, що там є сауна, що там є котеджі, що там кращі умови, ніж у Прип'яті, Я про це дійсно не знав, бо мене туди ніхто не пускав. Я так і сказав Щербині. Так ось, про цей центр. Його керівники втекли 26 квітня ввечері, покинувши напризволяще обладнання на мільйони карбованців. І нікого з них не запитували. А нас, місцеву владу, запитували керівники всіх рівнів: "Ну что вы это бросили, двери в коровниках раскрыты, технику бросили?! Ну посмотрите, что делается! .."

Я це говорю ось для чого. Коли все в нас було найефективнішим у світі, коли все було найекономнішим, коли все було найкращим, то про місцеву владу ніхто не згадував, і жоден представник місцевої влади не одержав ордена. А ось керівники іншої влади зуміли одержати ордени за будівництво атомної станції і ордени за ліквідацію наслідків катастрофи на ній. Про це щоб ви також знали.

Я повністю розділяю думку народного депутата шарикова,

який сказав, що це - вибух системи. Це дійсно так, це вибух системи. І дай Бог, щоб ми якнайшвидше ліквідували наслідки цього вибуху. Не тільки четвертого енергоблоку, а й системи.

Я міг би вам розказати у декілька разів більше. Тут сидить багато народних депутатів, Рева виступав., Шариков виступав, Потебенько виступав, а багато ще не виступили. Вони знають не менше, ніж сказано про це у доповіді. Я цим не принижую доповідь. Я за те, щоб комісія продовжила роботу і дізналася всетаки ще більше про чорнобильську катастрофу, її причини та наслідки не тільки для того, щоб когось позбавити волі, а для того, щоб нагадати керівникам усіх рівнів про надзвичайну відповідальність перед своїм народом. Адже безвідповідальність засвідчена протягом всього нашого експерименту, всього нашого існування протягом багатьох років. Сьогодні, приміром, нагадували про таку державну систему, як цивільна оборона. Генерал-полковник Герой Радянського Союзу Іванов очолював оперативну групу цивільної оборони під час цієї біди. Так от в ніч з ЗО квітня на 1 травня цей генерал-полковник Герой Радянського Союзу доповідав /це було опів на другу ночі/: "Товарищ Председатель Правительственной комиссии! В городе Припяти проведена дезактивация, радиация нулевая, людей можно возвращать..."

Я вам скажу, що на засіданні нашого Політбюро, оперативної групи розглядалося питання реевакуації населення і населених пунктів. Таких було названо 14. І коли ми доповідали, що не маємо ніякого морального права повернути туди людей, нам сказали, що "нужно разъяснить это Плющу /хто говорив, доповідач знає, це в

стенограмі є/, а потом проводить дальше эту работу". І я не звинувачую того, хто про це говорив. Тому що він був гвинтиком цієї системи, Я хочу сказати так, що висновки комісії треба вважати попередніми. Комісія повинна продовжити роботу і сказати всю правду хоч би для того, щоб знали цю правду не тільки народ України, а й народи світу. Нехай би вони знали, що атомна енергетика б такому вигляді, як вона запропонована, несе цивілізації загибель.

Я був надзвичайно здивований, коли в Канаді в одному з музеїв побачив картину Басили Курилика, який є сином українського емігранта. Я побачив картину, яка написана в 1971 році, коли ще тільки-но говорили про будівництво цієї "надзвичайної" станції... Перший блок введено в дію в 1976 році. Так от Василь Курилик у 1971 році написав картину, де відтворив це все. Він тоді цією картиною застерігав. Там були тільки голови капусти, от Павло Мовчан теж бачив. Бачив картину... Добре, що ми не втратили почуття гумору, але я хочу сказати цим те, що кожен, хто тоді яку посаду не обіймав, керувався мудрими настановами. Усі їх виконували /в тому числі і я, хто тут стоїть перед вами/, - хто менше, а хто більше.

А тепер скажу ще про одне задля вияснення ролі місцевих Рад. Коли розглядали 26 квітня увечері питання про евакуацію населення, то все було оповито такою секретністю, що ви собі уявити не можете. І першим був /у вашій доповіді немає цього прізвища, Володимире Олександровичу/ заступник міністра Союзу РСР з питань охорони здоров'я Воробйов. Немає його прізвища, а він доводив перший: "Людей можно вывозить при радиации в

25 бэр. У нас такая норма. А тут, видите-ли, милирентгены, рентгены называли. Мы не можем подтвердить необходимость эвакуации".

І я вам скажу, що евакуювали людей 26 числа не від радіації, щоб ви знали. Тоді академік Легасов, покійний, поклав руку на серце, як присягу роблять, і сказав: "Я вас прошу, вывозите людей, потому что я не знаю, что будет с реактором завтра. Он неуправляемый. Мы воду льем, а она уходит неизвестно куда. Мы делаем то, что никогда еще не делалось. И какие последствия будут от этого, я предсказать вам как ученый сегодня не могу. Поэтому прошу: вывозите людей".

Але ви ж знаєте нашу систему. Всі кажуть "вивозьте", але ще ж не доповіли по інстанціях. Доповіли одному секретарю, а він каже: "Я не можу вам дати згоду на це". Пробились до другого, той також поспівчував, але сказав, що згоди не може дати. А до третього пробитись не можна.

Це я кажу для того, що, коли ми розставляємо акценти, повинні знати про те, що тоді творилося.

Закінчую тим, що я вдячний членам комісії за проведену роботу. Хоч оцінки різні. Дзвінків мені було багато /зокрема, й від тих, хто постраждав/, що, оскільки комісія не все визначила сьогодні, то нехай вона продовжить працювати. Але передати справу для розслідування потрібно. Це буде і демократично, і юридичне правильно, і людяно. Ви розумієте? Сьогодні багато говорять /про це й президент Шовкошитний сказав/, що постраждало багато тих, хто не повинен був. Я б так не сказав. Я о третій годині ночі з 26 квітня на 27-е не міг додзвонитися не станцію, до її керівників. І коли генерал-лейтенант, начальник

цивільної оборони з'явився о четвертій годині і я його запитав, що там таке, то він каже: "А я вас питаю, що там таке?" Я пояснив: "Пожежа, як мені генерали доповідають. Полум'я збито". Не пожежа ліквідована, а полум'я збито. Розумієте, ці люди, які збивали...

Той, хто знав про це і хто видав інформацію, виконував інструкції. Я цих людей не звинувачую. Але в тому, що вони не сказали правду із перших годин... О п'ятій годині ранку Маломуж, який згадується в доповіді, подзвонив мені, і сказав: "Ты знаешь, сказали, что сдвинута "Елена". Що за "Елена"? Якщо "Елена" здвинута, то я розумію, що це не велика біда. А пізніше з'ясувалося, що таким ласкавим ім'ям було названо кришку казана, під яким усе творилося. Про це я вже потім дізнався від академіків. "Закодовано", ось підказують.

Тому я ще раз вам кажу; давайте нікого безпідставно не звинувачувати. Але факт залишається фактом, що це безвідповідальність, що це рабська психологія на всіх рівнях, дай, Боже, щоб ми з нею покінчили раз і назавжди, і кожний відповідав за те, що йому доручено. Бо вийшло так, що ті, хто, по суті, спричинив цю аварію, були суддями над Іншими. Тому, щоб розставити крапки над "і", вияснити, хто винен, ступінь вини кожного, треба запитати: а хто будуть судді? /Оплески/.

Вам розданий проект постанови з цього питання. Володимире Олександровичу, у вас будуть зауваження і доповнення до постанови?

Перший мікрофон.

ЯВОРІВСЬКИЙ В.О, Шановний Іване Степановичу! Шановні колеги! ми продумали постанову, мені здається, вона спокійна. Хай розбирається прокуратура. Ми ж дали лише політичну оцінку. Якісь акценти хтось, можливо, сприймає, хтось не сприймає, але

я ще раз кажу: наша прерогатива - політична оцінка. Хай прокуратура всім іншим займається.

Якщо мене чують, я прошу, щоб депутати зайшли до залу і щоб ми цю постанову прийняли. Іване Степановичу, давайте подумаємо, може, проголосуємо і поіменно? Хоча, мені здається, в цьому немає потреби. Я думаю, що люди проголосують і так.

ГОЛОВА. Є ще зауваження, пропозиції? Взяли постанову? Можна ставити на голосування? Хто за те, щоб прийняти постанову?

Перший мікрофон.

ЮХНОВСЬКИЙ І.Р. Те, що ми постанову приймемо, звичайно, добре. Але ми повинні прийняти постанову, де вирішити, що ж робити? Ми й далі залишаємося у невіданні що робиться навколо Чорнобильської електростанції. Я давав пропозиції, три пропозиції. Я прошу їх теж включити до постанови.

ГОЛОВА. Ігоре Рафаїловичу, наше наступне питання, яке ми розглянемо, це - ліквідація наслідків аварії, і до тієї постанови включимо ці пропозиції. Але ви їх сформулюйте, будь ласка, разом з Володимиром Олександровичем, щоб передати Міністру Готовчицю.

ЮХНОВСЬКИЙ І.Р. Добре.

ГОЛОВА. Будуть ще пропозиції? Ні. То вже стосується наслідків. Тоді я прошу проголосувати за постанову Верховної Ради України "Про інформацію Тимчасової комісії по розслідуванню комплексу подій, пов'язаних з аварією на Чорнобильській АЕС".

"За" - 317. Приймається. Дякую.

Переходимо, до розгляду питання про хід виконання заходів, передбачених постановами Верховної Ради "Про концепцію проживання населення на територіях України з підвищеними рівнями радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про порядок введення в дію Закону України про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи" і "Про порядок введення в дію Закону України про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи."

Слово надається Міністру України у справах захисту населення від наслідків аварії на Чорнобильській АЕС Готовчицю Георгію Олександровичу. Георгію Олександровичу, я прошу у вас вибачення, але хочу назвати прізвище ще одного "героя", щоб люди його також знали. Він зараз перебуває під слідством, це генерал армії Варенников Валентин Іванович. Я вам наведу один такий приклад. Коли потрібно було повертати людей у ці 14 населених пунктів, то ми упиралися. І от мене розшукують терміново, кажуть, прилетів генерал армії Варенников. Я говорю: ну і що? "їдь швидко," - кажуть мені. Я приїжджаю в Поліське, не можу ніде його знайти. Виявляється, він вертольотом літав, а я машиною їздив, і я його так і не знайшов. Але мене оточили всі генерали, а їх там було, як говорилося у постанові, стільки, що такої кількості і не потрібно було. І я не скажу, що там було все добре організовано, там так перемолотили... І от кажуть: завтра переселяйте людей, ви знаєте, генерал армії Варенников води з колодязя напився. То я сказав, хоч вірте, хоч ні; хай хоч дьогтю нап'ється. Розумієте, ми не переселили

таки людей, устояли. А такі команда були.

Вдруге він приїхав давати команду, про яку вам розповідав Леонід Макарович.

Будь ласка, Георгію Олександровичу.

ГОТОВЧИЦЬ Г.О., Міністр у справах захисту населення від наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Шановні народні депутати, шановний Іване Степановичу! За рік, що минув після створення Держкомітету, а згодом і Міністерства у справах захисту населення від наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, я вже втретє виступаю з цієї високої трибуни з питань чорнобильської катастрофи. Це, я вважаю, свідчить про значимість проблем, постійну увагу Верховної Ради до захисту народу України від впливу радіації. Отож дозвольте коротко доповісти про основні напрямки і результати роботи, яку проводять Кабінет Міністрів, міністерства і відомства, громадські організації в цьому напрямку.

Згідно з Концепцією проживання населення на територіях України з підвищеними рівнями радіоактивного забруднення внаслідок чорнобильської катастрофи та законами України в липні поточного року затверджено перелік населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення. У цьому списку - 2І80 населених пунктів, де мешкає 2,5 мільйона людей.

Проведено детальне уточнення радіоактивне забруднених територій у господарствах найбільш забруднених ІІ областей. У 74 районах цих областей встановлено понад 600 господарств, де грунти мають щільність забруднення цезієм-137 понад 1 Кюрі на квадратний кілометр. На основі одержаних даних складено

радіологічні паспорти сільгоспугідь.

Загальна їх площа перевищує 4,6 мільйона гектарів. Вилучено з господарського обороту і переведено до категорії небезпечних земель 46,5 тисячі гектарів. Значно постраждали лісові масиви, їх площа становить понад 2,2 мільйона гектарів. Вилучено з користування 34 тисячі гектарів лісів, де щільність забруднення цезієм-137 - більше 15 Кюрі на квадратний кілометр, а також 12 тисяч гектарів лісів, що ростуть на торф'яних грунтах, де виявлено високий рівень переходу радіонуклідів у рослини. Це території, де здійснювали свою господарську діяльність 66 лісогосподарських організацій, 436 лісництв.

Проведена аерогаммаспектрометрія територій 19-х областей. До кінця поточного року буде закінчено зйомку територій Одещини , Криму. При цьому плями забруднення територій цезієм з щільністю більше і Кюрі на кілометр квадратний виявлено в Донецькій, Луганській областях, окремі аномалії - в Дніпропетровській області.

За результатами цих зйомок, детальне уточнення радіаційної обстановки буде продовжено наступного року. Програма цих робіт практично затверджена і узгоджена з усіма виконавцями. Враховуючи надзвичайну важливість питання, пов'язаного з усуненням забруднення водних ресурсів, особливо басейну ріки Дніпро, вже цього року буде закінчено комплексну програму заходів з моніторингу, наукових досліджень щодо їх захисту.

По кожному колгоспу, радгоспу, лісгоспзагу складено карти забруднення сільськогосподарських угідь і лісів цезієм-137, зведені карти виготовлено по 74-х районах і по 11 областях. Районні карти передані на місця для опублікування у пресі. Окремо будуть видані карти забруднення областей і республіки в цілому.

Як я вже доповідав на минулій сесії під час звіту Уряду, завершуються роботи, пов'язані з уточненням радіаційної обстановки в місті Києві.

У 1990 році у відповідності з дорученням Ради Міністрів взято і проаналізовано біля двох тисяч проб. Складено і опубліковано карту забруднення грунту цезієм. Водночас проводяться роботи по виявленню стронцію і плутонію. Кабінет Міністрів виділив близьмо 2 мільйонів карбованців на завершення цієї роботи. Доручено її виконання "Укргеології" спільно з Академією наук. Робота наближається до завершення.

Але я хочу наголосити окремо, що ситуація в Києві характеризується далеко не лише чорнобильським фактором. Де, до речі, стосується як Києва, так і інших великих міст, таких, як Чернігів, Вінниця, де велику роль у погіршенні екології відіграють техногенні фактори, пов'язані з якістю питної води, великим транспортним навантаженням, роботою промислових підприємств і таке інше. Якщо керуватися дозами опромінення жителів Києва, то фактор Чорнобиля оцінюється такими показниками: в 1986 році - 50 відсотків від сумарної дози опромінення, в 1989, 1990 і в поточному роках - лише 10-11 відсотків.

Таким чином, якщо оцінювати ситуацію в Києві, лише виходячи з "чорнобильської" компоненти, то я хочу підкреслити, що вона не є головною. За основу концепції, за основу системи захисту киян потрібно брати головну мету - захист їх здоров'я.

Тому ми вважаємо, що система соціального захисту жителів міста повинна бути комплексною, враховувати всі наявні фактори небезпеки. Таку позицію підтримують міністерство охорони здоров'я, Академія наук. Наші пропозиції направлені Київській міській Раді. На мою думку, ці питання, які, до речі, неодноразово ставилися у цьому залі, можуть уже бути вирішені і затверджені в січні-лютому наступного року.

У зв'язку з чорнобильською катастрофою, згідно з рішеннями Уряду обов'язковому переселенню в поточному році підлягають 36.318 чоловік. Переселено вже 12,7 тисяч чоловік. Крім того, з четвертої зони виїхали добровільно понад 9 тисяч чоловік. На жаль /про це вже мова сьогодні йшла/, темпи будівництва об'єктів не забезпечують їх введення в експлуатацію у встановлені строки. З початку року освоєно капітальних вкладень лише 51,4 відсотка від річного завдання. До кінця цього року, за прогнозами, очікується ввести житлових будинків лише 40 відсотків, що дозволить у цілому переселити до кінця року не більше бо відсотків населення порівняно із завданням.

Проте переселення в будинки, які вводитимуться, буде проблематичним у зв'язку з тим, що, по-перше, склався великий розрив між готовністю загальнобудівельних робіт і газифікацією. По-друге, значно відстає будівництво об'єктів соціальної сфери та створення робочих місць.

Основними причинами незадовільної організації будівельних робіт /про що вже йшлося на сесії Верховної Ради/ є те, що ряд облвиконкомів не виконав рішення Верховної Ради, Кабінету Міністрів України і не розпочав будівництво. Я міг би сьогодні сказати так: ряд голів облвиконкомів проігнорував рішення Верховної Ради, Кабінету Міністрів, виявив особисту безвідповідальність і недисциплінованість.

Не повною мірою вирішувалися й питання забезпечення будівництва лісоматеріалами, обладнанням, кабельнопровідниковою продукцією, газо і водопровідними трубами. У результаті запровадження договірних цін різко зросла вартість будівництва.

З жовтня цього року Мінфін Союзу відмовився фінансувати програму ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС і весь її тягар ліг на плечі України, Всі ці проблеми неодноразово розглядалися, але докорінно поліпшити, стан справ у будівництві, на жаль, не вдалося.

Значну частку вини я повинен взяти на себе, оскільки не вдалося укомплектувати штати будівельників, міністерства, встановити дійовий контроль та подати конкретну допомогу будівельним організаціям і облвиконкомам.

Для прискорення виконання цієї програми ми звернулися з пропозицією до Кабінету Міністрів про створення українськонімецького консорціуму "Чорнобильгабекінтербуд" на основі сил тресту "Інтернафтогазбуд" та німецької фірми "Габек". Уряд нас підтримав, така організація створена і почне працювати з січня наступного року.

Прийняття зазначених законів викликало необхідність переглянути програму будівництва. Як показав поперечній аналіз плану 1992 року, виділених капітальних вкладень у розмірі 3,2 мільярда карбованців недостатньо, тому що коефіцієнт вартості зростає і, за нашими розрахунками, реалізація прогріши, потребує десь о мільярдів карбованців.

Усі пропозиції щодо будівництва наступного року, завершення переселення людей у 1992 році узгоджені з облвиконкомами, з замовниками і найближчим часом будуть затверджені постановою Кабінету міністрів.

З метою оздоровлення потерпілих Кабінет Міністрів і Рада федерації незалежних профспілок України прийняли постанову, якою передбачено щорічно оздоровлювати 282 тисячі дітей і 111 тисяч чоловік дорослого населення.

Для реалізації цієї програми у зв'язку з підвищенням цін з резервного фонду Кабінету Міністрів у цьому році виділено 150 мільйонів карбованців, профспілками - 53 мільйони. За рахунок цього в санаторно-оздоровчих закладах України оздоровлено 350 тисяч потерпілих і учасників ліквідації наслідків аварії, або 70 процентів від завдання.

Незважаючи на те, що для оздоровлення максимально залучені всі оздоровчі заклади міністерств і відомств, повністю задовольнити потреби в оздоровленні не здалося.

Місткість санаторіїв та закладів відпочинку республіки становить лише 720 тисяч ліжок. Особливо мало закладів для лікування батьків з дітьми, на частку яких загальному ліжковому фонді менше 2 відсотків. Адже на контрольованих територіях сьогодні проживає близько 600 тисяч дітей, які повинні згідно з законом щорічно оздоровлюватися безплатно протягом двох місяців.

Для вирішення проблеми оздоровлення програмою невідкладних заходів у 1991-1992 роках на території республіки потрібно збудувати 50 санаторно-курортних закладів. Проте програма ця також реалізується повільно.

Широко використовуються можливості оздоровлення дітей і за кордоном по лінії гуманітарної допомоги, за рахунок громадських організацій: Союзу "Чорнобиль", центру "Сім'я і дитинство", асоціації "Екологія і людина" та інших. Лише в поточному році таким чином було оздоровлено більше 10 тисяч дітей.

З метою подання хворим у республіці медичної допомоги організована мережа спеціалізованих лікувально-профілактичних закладів: 4 диспансери, 3 спеціалізовані лікарні, 46 спеціалізованих відділень. Для встановлення причинного зв'язку захворювань з ліквідацією наслідків аварії функціонує 6 міжвідомчих експертних рад. Створено 6 спеціалізованих лікарсько-консультативних і 10 спеціалізованих лікарськотрудових експертних комісій. У зв'язку з тим, що існуючий державний регістр використовується неефективно, Міністерством охорони здоров'я підготовлена концепція про національний регістр України згідно з вимогами прийнятого закону. Розроблені технологія, інформаційне забезпечення. На створення цієї системи і її регіональних підсистем передбачено фінансування на наступний рік у сумі 2 мільйони карбованців. Контингент осіб, які сьогодні занесено до республіканського регістру, становить 330 тисяч 548 чоловік.

В останні дні практично починає діяти так довгоочікувана контрактна система оплати праці працівникам Міністерства охорони здоров'я. Вже укладено перші контракти з медичними працівниками, зокрема в установах Рівненської та Житомирської областей.

З метою виконання постанови Верховної Ради України про Концепцію проживання населення на територіях з підвищеними рівнями радіоактивного забруднення у частині запровадження науково обгрунтованої системи реконструкції дозового навантаження радіоактивним опроміненням, створена координаційна рада, до якої увійшли представники всіх зацікавлених установ і організацій.

Існуюча система відновлення доз опромінення включає відновлення доз по маршрутних листах, даних індивідуальної дозиметрії, анкетних даних евакуйованих, учасників ліквідації аварії, тих, що сьогодні проживають на забруднених територіях, та за допомогою прямих вимірів опромінення щитовидної залози і внутрішнього опромінення. Для проведення цих видів робіт створена необхідна наукова база.

У банках даних республіки сьогодні вже є дані про продовження опромінення більш ніж на 135 тисяч учасників ліквідації наслідків аварії. Фінансування цієї роботи передбачено з бюджету республіки в сумі 1,2 мільйона карбованців. У рамках цієї роботи вже відновлено дозові навантаження 2,5 мільйонів жителів, що проживають у населених пунктах, включених до постанови N106 Кабінету Міністрів.

Також ведуться наукові роботи щодо відновлення доз евакуйованого населення за рахунок інгаляційного надходження радіонуклідів. Проводиться фінансування наукових робіт щодо ретроспективної дозиметрії на основі магніторезонансної спектрометрії.

Створення єдиної системи відновлення доз, як ви розумієте, стримувалось тим, що більшість робіт і організаційних структур цієї системи і фінансування здійснювались за рахунок союзних відомств. Перехід усіх наукових та виробничих структур у власність України дає змогу найближчим часом створити національну систему відновлення доз і перейти до оцінки наслідків чорнобильської катастрофи за базовим принципом Концепції - дози

-опромінення.

Виходячи з норм споживання продуктів харчування для громадян, які проживають на радіоактивне забруднених територіях, Міністерством охорони здоров'я. Кабінетом Міністрів затверджені обсяги поставок чистих продуктів у поточному році для найбільш потерпілих областей. Передбачалося 65 відсотків м'яса і м'ясопродуктів, а також 52 відсотки молока і молокопродуктів поставляти з республіканського фонду, а решту - за рахунок зменшення цим областям плану поставок в союзнореспубліканський фонд. Однак завдання по забезпеченню чистими продуктами харчування виконати не вдалося. Так, за підсумками дев'яти місяців, м'ясом і мясопродуктами потерпілі райони були забезпечені на 50-90 відсотків, молочними продуктами - на 80-90 відсотків.

Основна причина, як ви розумієте, - це загальна ситуація з продуктами харчування, недостатня робота міністерств і контроль з боку виконкомів за виділеними фондами, а також те, що постановою Кабінету Міністрів у липні цього року додаткове в одинадцяти областях були виявлені населені пункти, віднесені до зони радіаційного контролю. Виходячи з цього, Кабінетом Міністрів прийнято рішення і доручено Міністерству економіки. Міністерству торгівлі, Укрплодосвочпрому, починаючи з 1992 року, централізовано і в повному обсязі виділяти з республіканського фонду продовольчі товари для постачання населенню потерпілих територій.

Відомий, шановні народні депутати, найбільш ефективний вплив харчових добавок протекторної та біологічної дії: пектини, каротини, альгінати, мідійні препарати, харчові волокна, вітаміни тощо. Ниті і значна їх кількість імпортується з інших країн у зв'язку з тим, що потужності по їх виробництву

на Україні практично відсутні. Потреба України, наприклад, тільки в пектинах становить близько трьох тисяч тонн на рік, а єдиний у республіці Барський завод випускає 70 тонн. Потреби в каротині - близько 7 тонн. Єдиний на Україні Верхньодніпровський комбінат виробляв 30 кілограмів на рік. Тому, звичайно, харчові підприємства України виробляють продукти харчування із спеціальними добавками. Але в зв'язку з обмеженими ресурсами асортимент їх і кількість вкрай обмежені.

У межах Державної союзно-республіканської програми було передбачено фінансування на розвиток цього напрямку в сумі 11 мільйонів карбованців, але центр грошей не виділив.

Дня виправлення становища Кабінетом Міністрів вишукано можливості виділити на наступний рік 60 мільйонів карбованців на розвиток бази і 4 мільйони - на проведення науково-дослідних робіт. Ці проекти увійшли до бюджету республіки.

За 1990-1991 роки через торговельну мережу населенню України реалізовано понад 90 тисяч побутових дозиметрів. Я хотів би це підкреслити. Тут виступав депутат, критикував за їх нестачу. До кінця року буде реалізовано населенню в загальному підсумку 148-150 тисяч дозиметрів. За повідомленням Міністерства торгівлі, за перевірками, за даними райвиконкомів, і сьогодні в торговельній мережі є і вільно продаються дозиметри "Белла", "Ветта", "Прип'ять", "Мастер", "Юпітер". Але справа в тому, що коштують вони дорого - від 100 до 400 карбованців. Проте це вже інший бік проблеми.

Ми вважаємо, що в основному гострота проблеми забезпечення населення побутовими дозиметрами знята. Крім того, ми на Україні створили вже за ці роки достатню базу для їх випуску. Головне завдання ми зараз вбачаємо в тому, щоб нарощувати потужності для випуску обладнання з діагностичного контролю для закладів охорони здоров'я, а також професійної спектрометричної апаратури на рівні сучасних вимог.

Розгорнуто роботу по виявленню, збереженню, охороні історико-культурної спадщини потерпілих територій. З урахуванням пропозицій Міністерства культури, Академії наук, Головного архівного управління за участю Українського товариства охорони пам'яток історії та культури створено цільову програму "Комплексне історико-етнографічне дослідження українського Полісся у 30-кілометровій зоні..." З метою її реалізації проведено ряд консультацій з видатними вченими і фахівцями, сформовано колектив спеціалістів для завершення розробки програми "Інвентаризація і загальна оцінка стану вивчення та збереження зафіксованих об'єктів матеріальної і духовної культури забруднених зон Полісся".

Розробляється документація на проведення науково-дослідних робіт. На наступний, 1992 рік передбачається виділити 8 мільйонів карбованців на державну програму в частині "Виявлення, збереження та охорона історико-культурної спадщини населення, що постраждало внаслідок аварії" і більше 20 мільйонів карбованців - на "Вдосконалення культурного обслуговування населення, що проживає на забруднених територіях".

Історико-культурною експедицією міністерства проведені виїзди в переселенські райони, з'явився ряд публікацій у

пресі з питань виявлення та охорони історико-культурної спадщини потерпілого населення.

На виконання постанови Верховної Ради "Про порядок введення в дію Закону УРСР про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в червні була прийнята постанова Кабінету Міністрів * 44 про порядок видачі посвідчень учасників та потерпілих від аварії, постанова N106 від 23 липня про організацію виконання постанов Верховної Ради щодо розробки механізму введення законів, підготовлені і надіслані на місця роз'яснення про порядок застосування законів. У тому числі встановлено порядок фінансування витрат, пов'язаних з ліквідацією наслідків аварії оплатою праці, наданням пільг і компенсацій, пільговім проїздом у транспорті, виплатою матеріальної допомоги на оздоровлення, повним державним забезпеченням дітей, обчисленням середньомісячного заробітку. Визначено та обумовлено порядок створення спеціалізованих лікарсько-контрольних комісій, організації санаторно-курортного лікування і його компенсації та ряд інших нормативних актів.

Разом з тим ще раз хочу зазначити, що реалізація більшості положень закону не потребує спеціальних рішень Уряду і безпосередньо залежить від дотримання посадовими особами на всіх рівнях законодавства. Як свідчить практика застосування законів, дуже часто місцеві органи виконавчої влади, адміністрація організацій і підприємств не додержують закону. Лише до міністерства за десять місяців поточного року надійшло понад 1,5 тисячі заяв і скарг, на особистому прийомі побувало 1800 громадян.

100

Основна причина звернень - да, на жаль, недобросовісність, неувага, бюрократичне ставлення до потерпілих.

Питання, пов'язані з порядком видачі посвідчень, порушуються в половині звернень. Це свідчить про те, що постанова Кабінету Міністрів до кінця не доведена.

Найбільша кількість скарг надходить, на жаль, із Київської та Донецької областей.

Водночас в факти грубого порушення вимог закону, зокрема, порядку видачі посвідчень. Буває, їх видають тим, хто ніякого відношення не має до ліквідації наслідків аварії, Так, виконавчий комітет у місті Краматорську Донецької області всупереч вимогам закону організував видачу посвідчень невстановленого зразка, без належної перевірки участі громадян у ліквідації наслідків аварії, без документів. Це призвело до отримання посвідчення особою на основі сфальсифікованих даних і спричинило незаконне звільнення від кримінальної відповідальності за вчиненні злочин. Ми інформували про це прокуратуру, по даному факту порушена кримінальна справа.

У значній частині звернень порушуються питання, які передбачені в постановах Кабінету Міністрів Україні, в роз'ясненнях Мінчорнобиля, Мінфіну, Мінпраці, Мінюсту, і надіслані всім виконавцям. Але знову ж таки понад ЗО відсотків звернень стосуються питань, до якої зони віднесений той чи інший населений пункт. Це знову ж таки свідчення того, що окремі місцеві Ради, керівники підприємств і організацій не ознайомили населення з рішеннями Кабінету Міністрів.

101

Найбільше звернень припадає на забезпечення громадян чистими продуктами харчування. Це складна проблема, важка проблема. Як свідчать листи, централізованих фондів /про це я вже говорив/ не вистачає. Але, як показала перевірка, в усіх областях, на всій території республіки згідно із законом обслуговуються всі без винятку потерпілі першої категорії. Відносно другої категорії дійової системи обслуговування немає поки що в місті Києві та Київській області. Однак компенсація 50 і 25 відсотків від загальної вартості продукції систематично виплачується лише в шести областях з ініціативи облвиконкомів. Це - Волинська, Луганська, Кримська, Львівська, Сумська і Тернопільська області. Третя і четверта категорії потерпілих обслуговуються в повному обсязі лише в 16 областях України з 26. Основна причина цього, звичайно, відсутність фондів, але тут є і недоробки нашого міністерства, інших міністерств і відомств, облвиконкомів на місцях.

Законом України про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, передбачено створення в системі банків кредитнофінансового балку "Чорнобиль". У процесі комплексного вивчення цієї проблеми разом з міністерствами і відомствами, з участю фахівців Українського державного комерційного Промбудбанку, Республіканського інституту підготовки менеджерів при Кабінеті Міністрів дійшли висновку, що нині, із зміною джерел фінансування Державної програми, доцільніше створити Національний фонд - "Україна-Чорнобиль", що уже і зроблено. Найближчим часом Кабінетом Міністрів буде затверджено його статут, постанова про його діяльність.

102

Вирішення складних і різнопланових проблем, пов'язаних з ліквідацією наслідків аварії, висвітлили поряд з іншими ще одну з головних проблем - відсутність бази підготовки і перепідготовки кадрів. Тут існують два основних завдання. Це - підготовка кадрів для експлуатації атомних станцій і кадрів, які б могли давати об'єктивну оцінку наслідкам аварії на ЧАЕС.

Що стосується першої проблеми, то підготовка таких спеціалістів практично здійснювалася за межами України. А у нас вона в незначних обсягах проводиться лише в Одеському та Київському політехнічних інститутах і Харківському університеті. А що стосується другої проблеми, то поки що вона вирішується лише факультативно шляхом підготовки і перепідготовки кадрів на базі міжгалузевого інституту підвищення кваліфікації при Київському університеті, в Академії сільськогосподарських наук, в інституті підвищення кваліфікації переробної промисловості, в інституті підвищення кваліфікації керівних працівників Мінводгоспбуду, в Житомирському сільгоспінституті, на кафедрі медичної радіології Київського інституту вдосконалення лікарів.

Таким чином, підвищили кваліфікацію понад 5 тисяч осіб, але це, зрозуміло, недостатньо. Тому з метою створення єдиної системи підготовка, перепідготовки та підвищення кваліфікації кадрів в галузі радіометрії та радіоекології Мінчорнобиль, Мінвуз,

Мінохорони здоров'я, Академія наук розробили національну програму підготовки кадрів. У метках цієї програми вже проведено п'ять республіканських семінарів, два з яких - з участю іноземних спеціалістів, встановлено необхідні дані відносно потреби в підготовці таких кадрів, вишукано джерела фінансування.

103

Згідно із Законом України про правовий режим території" що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, є всі умови для створення Адміністрації зони, яка б наводила там порядок, про що сьогодні тут ішла мова, зокрема у виступі пана Юхновського. Всі ці дані підготовлені, погоджені, і невдовзі цей документ буде затверджений постановою Кабінету Міністрів. Вважаємо, що вже з початку нового року Адміністрація зони почне діяти.

Одна з найгостріших і найболючіших проблем, про яку сьогодні вже йшла мова, це - об'єкт "Укриття". Скажу коротко.

Відомо вже всім, у тому числі і світовій громадськості, що Уряд незалежної України оголосив міжнародний конкурс на найкращий

- альтернативний проект довготривалого захоронения зруйнованого блоку. І зараз іде практична робота щодо організації цього конкурсу, є вже практичні пропозиції фірм Західної Німеччини, Сполучених Штатів, Франції, Думаю, що в першому кварталі наступного року ми зможемо доповісти народові України і депутатам про перші практичні пропозиції.

З метою забезпечення населення інформацією про радіологічну обстановку створено два міжгалузевих міжрегіональних центри інформації в Житомирській і Київській областях. Вони мають відповідні штати та матеріально-технічну базу і незабаром почнуть працювати.

104

Згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів і з рішенням сесії створено об'єднання "Укрдезактиваціябуд", яке вже практично почало здійснювати свою виробничу діяльність. За десять місяців нинішнього року з ЗО мільйонів карбованців освоєно вже 25 мільйонів. У наступному році передбачається обсяги робіт по дезактивації довести до 82 мільйонів карбованців. Але об'єктивно хочу сказати, що єдиної науково-комплексної системи дезактивації, яка б давала довгостроковий стабільний результат, наука поки що не створила. Тут нам потрібно працювати і далі.

Для фінансування в наступному році всіх заходів, передбачених Програмою ліквідації наслідків аварії, в цінах 1984 року потрібно виділити не менше 16 мільярдів карбованців. А з врахуванням росту коефіцієнту цін ця сума, ми вважаємо, має збільшитись до 35 мільярдів. Куди ж планується спрямувати ці кошти? Значна частина з них буде спрямована на соціальний захист осіб, які постраждали від аварії. На цю мету передбачено 11,38 мільярда карбованців, або 67,9 відсотків від загальної суми.

На фінансування заходів по переселенню жителів із зони, як я вже доповідав, виділено 3 мільярди, що, звичайно, дуже мело. Я закінчую, товариші. Як бачите, шановні депутати, суми дуже значні, але вони могли б і мусили б бути набагато більшими, якби не така складність з бюджетом, якби не така складна обстановка.

Шановні народні депутати! Уряд України, я, як керівник Мінчорнобиля, досить критично оцінюємо підсумки роботи по ліквідації наслідків аварії, розуміємо, що далеко не все зроблено по захисту потерпілих. Але зважте, будь ласка, на ті об'єктивні причини, які реальне існують.

105

Це, по-перше, розвал системи, розвал Союзу і пов'язані з цим проблеми матеріального постачання і фінансування.

Це, по-друге, зниження, на жаль, відповідальності і дисципліни на всіх рівнях виконавської влади. Ми покладаємо великі надії на обраного Президента України щодо забезпечення порядку, дисципліни і відповідальності всіх осіб.

По-третє, це недосконалість, деяка, так би мовити, розмитість, нечіткість чорнобильських законів. Тому десь на наступному тижні Комісія з питань Чорнобильської катастрофи, Кабінет Міністрів внесуть на сесію пропозиції щодо удосконалення цих законів.

Ось, товариші, адже коротко, дуже стисло про все те, що робиться, про ті проблеми, які є, про основні напрямки роботи.

Дякую за увагу.

ГОЛОВА. Георгію Олександровичу! Депутати бажають задати запитання. Перший мікрофон.

ЗАЄЦЬ Т.О., голова підкомісії Комісії Верховної Ради України з питань економічної реформи і управління народним господарством /Святошинський виборчий округ, м. Київ/. Шановний міністре! Ви сказали, що ряд голів облвиконкомів не виконує постанов Кабінету Міністрів, зокрема про переселення. Я вам нагадаю, що є таке село Лозниця в Народицькому районі Житомирської області, де рівень радіації в окремих місцях досягає 82 Кюрі на квадратний кілометр. Роботи по переселенню людей із цього села ведуться дуже мляво. Скажіть мені, будь ласка, хто конкретно з голів

106

облвиконкомів, які облвиконкоми, хто конкретно з Кабінету Міністрів повинен нести відповідальність, зокрема кримінальну, за те, що люди проживають у цьому селі і донині?

ГОТОВЧИЦЬ Г.О. Виступаючи ще минулого разу зі звітом Уряду, я називав і можу повторити: не розпочали будівництво на території Житомирської, Волинської, Тернопільської, Київської, Дніпропетровської, Івано-Франківської, Харківської областей. Це не дозволить в поточному році переселити понад 3,5 тисячі сімей з потерпілих районів.

ГОЛОВА. Другий мікрофон.

КОРНЄЄВ А.В., заступник голови Комісії Верховної Ради України з питань державного суверенітету, міжреспубліканських і міжнаціональних відносин /Ворошиловський виборчий округ, Донецька область/. Обстановка в зоне и вокруг зоны в апреле-мае 1986 года нарисована сегодня в основном черными красками. К этому добавляются факты фальсификации документов, которые предъявляются для получения удостоверений участников ликвидации.

Но я хочу обратить внимание на отряд людей, которые уже в первой половине мая 1986 года были не по своей воле направлены и базировались в Полесском и в Иванкове, - это медицинские работники, в основном пожилого возраста. Они обслуживали людей, которые выезжали из зараженной зоны...и сами на машинах работали в этой зоне. Никаких документов государство не сохранило на сегодняшний день: куда они уезжали, где они встречались. Они сейчас больны, они обращаются и требуют

107

помощи, а их всех отфутболивают. Виноваты ли они в том, что государство не сохранило эти документы? Как будет решаться этот вопрос?

ГОТОВЧИЦЪ Г.О. Спасибо, я понял. Этот вопрос действительно существует, мы его поднимали. Если вы обратили внимание, он нашел отражение в постановлении N 106 Кабинета Министров. Более того, в проекте постановления Верховного Совета по рассмотрению моего сегодняшнего отчета записан пункт, который обязывает Кабинет Министров установить критерии, в соответствии с которыми лица, выполнявшие задания по ликвидации последствий аварии" могут и должны быть приравнены к участникам ликвидации аварии, Этот вопрос будет решаться, он должен быть решен.

ГОЛОВА, Третій мікрофон.

ПИРІГ Л.А. Шановний Георгію Олександровичу! Чому відсутній сьогодні голова Комітету радіаційного захисту населення академік Гродзинський?

ГОТОВЧИЦЬ Г.О. Справа в тому, що академік Гродзинський не голова комітету, а голова комісії, створеної Верховною Радою.

ПИРІГ Л.А. Друге запитання. Чи не вважаєте ви, що в проекті постанови в третьому абзаці на титульній сторінці замість "не розроблена науково обгрунтована система реконструкції дозового навантаження" варто записати "не впроваджена система реконструкції дозового навантаження"? Науковці знають, як реконструвати цю дозу, але чомусь ця система реконструкції дозового навантаження реконструкції

108

дозового навантаження не впроваджується.

ГОТОВЧИЦЬ Г.О. Можна було б погодитися з тим, щоб було записано "не впроваджена? Але хоч і знають науковці, як це зробити, система ще до кінця не розроблена. Я дуже коротко доповідав, що вона потребує уточнення. Тому, об'єктивно кажучи, я вважаю, що записано правильно.

ПИРІГ Л.А. І останнє запитання. При сьогоднішньому статусі Української держави як ви собі уявляєте додаткове фінансування з колишнього центру на компенсацію витрат внаслідок чорнобильської катастрофи?

ГОТОВЧИЦЬ Г.О. Що стосується центру, то я вже втратив у нього віру і нічого у зв'язку з ним не уявляю і не думаю. Але у міждержавній угоді, укладеній в Мінську, пам'ятаєте, є такий пункт - координація дій щодо ліквідації наслідків аварії. Я думаю, що це може стати нам у пригоді і допомогти вирішенню цієї проблеми.

ГОЛОВА. Перший мікрофон.

ТКАЧУК А.Ф., член Комісії Верховної Ради України у питаннях законодавства і законності /Заводський виборчий округ, Хмельницька область/. У мене не стільки питання, скільки прохання. До нас часто на прийомі звертаються чорнобильці, У нас є тільки закони, а Кабінет Міністрів приймав уже багато постанов. Крім того, надходили роз'яснення з Мінфіну, з Мінсоцзабезу і так

109

далі. Цих документів так багато, про них пишуть скрізь, а у нас їх немає.

Я просив би ваше міністерство підготувати такий бюлетень чи щось подібне, до якого внести всі нормативні акти щодо "чорнобильських" питань. Можливо, варто видати його певним тиражем, щоб знали і депутати, і чорнобильці.

ГОТОВЧИЦЬ Г.О. Дякую, дуже доречне зауваження. Я відповім трохи ширше. Ігор Рафаїлович Юхновський, слушно виступаючи, сказав, що потрібно заснувати журнал "Чорнобиль". Така робота проведена. Журнал зареєстровано. Його, так би мовити, засновниками виступають Мінчорнобиля Міністерство охорони здоров'я, Міністерство сільського господарства, Академія наук. Ми вважаємо, що вже до шостої річниці перший номер журналу вийде. Як додаток до цього журналу, ми маємо на увазі видати всі ці роз'яснення, постанови, коментарі до законів. Це дуже правильна пропозиція. Гадаю, що депутати теж не залишаться осторонь.

ГОЛОВА. Перший випуск депутатам направлять. За гроші. Другий мікрофон.

МОТЮК М.П., секретар Комісії Верховної Ради України з питань здоров'я людини /Чортківський виборчий округ, Тернопільська область/. Шановний Георгію Олександровичу! В моєму виборчому окрузі є багато сіл, зокрема районний центр, які віднесені до четвертої зони радіоактивного забруднення, Але є ще багато сіл, які мають такі ж самі показники забруднення, проходять обстеження і ще не віднесені до зони радіоактивного забруднення. Є багато проблем з

110

тими громадянами, які працюють у зоні забруднення, а виїжджають додому переночувати, де немає забруднення. Є багато таких, які проживають у зоні, а виїжджають працювати туди, де не забруднено...

ГОТОВЧИЦЬ Г.О. Я зрозумів.

МОТЮК М.П. Ще є до вас претензії такі, що Спецатом, Укргідромет дуже повільно проводять обстеження всіх цих сіл. Я неодноразово надсилав запит у Мінчорнобиль і майже щотижня подаю запит, тому що листи надходять, але відповіді немає з Мінчорнобиля.

То я хотів би запитати, чи Мінчорнобиль не має якогось впливу на ці виконавчі органи, зокрема на органи місцевих Рад, і доки це все триватиме? Люди приходять на прийом і немає ніякої, як кажуть, ради від цього. То дайте якесь роз'яснення з цього приводу.

ГОТОВЧИЦЬ Г.О. Я бачу тут три питання. Перше, що частина населених пунктів увійшла до четвертої зони, а частина не ввійшла. Програма радіологічного моніторингу, дослідження забруднення розрахована до кінця поточного року. Ця робота, як я вже доповідав, завершується. Зараз облвиконкоми подають пропозиції згідно з постановою N106. У грудні всі повинні внести уточнення щодо зон забруднення, що й буде зроблено після подання всіх пропозицій облвиконкомами.

Друге. Ви кажете, що люди або живуть, або працюють у забрудненій зоні. Пам'ятаєте, як сформульовано було в законі? Це має відношення до великої кількості людей. Тому в цих

111

пропозиціях, які орієнтовно будуть вноситись 17 грудня на сесію, це протиріччя повинно бути зняте. В новій редакції це передбачено. Те, що робота робиться повільно, може ви і маєте рацію, але справа в тому, що це складна робота, але треба зробити її доброякісно. За певною методикою відібрати проби, їх підготувати, обробити, зробити аналіз, тому що тут головне дійти істини. А що стосується того, що ви зверталися до Мінчорнобиля і не одержали відповіді, то, може, хтось скаже, як ми живемо, в яких умовах працюємо і чи можемо ми все це охопити сьогодні. Пробачте за це.

ГОЛОВА. Третій мікрофон.

Коротенько ставте запитання і коротенько - відповідь.

КОСТЮК О.В., заступник голови Комісії Верховної гади України з питань здоров'я людини /Дубровицький виборчий округ, Рівненська область/. Шановний Георгію Олександровичу! У мене до вас таке запитання. Я і мої виборці проживаємо в районі, який відноситься до третьої зони забруднення. Є населені пункти, які підлягають обов'язковому відселенню. І до обов'язкового відселення із забрудненої території вони отримують доплату лише 20-30 процентів. Як це пояснити? Населені пункти підлягають відселенню, жити не можна, а компенсація становить 20-30 процентів.

ГОЛОВА. Прошу відповідати.

ГОТОВЧИЦЬ Т.О. Справа в тому, що пільги і компенсації У

112

всіх зонах надаються і виплачуються потерпілим відповідно до тих статей закону, які на сьогодні є.

Біда наша в тому, я сьогодні каявся і каюся ще, як ми виконуємо програму переселення. Я про це доповідав.

ГОЛОВА. Оголошується перерва до 16-ї години.

113