ЗАСІДАННЯ СОРОК СЬОМЕ

Сесійний зал Верховної Ради України. 11 грудня 1991 року. 16 година.

Головує Голова Верховної Ради України ПЛЮЩ І. С.

ГОЛОВА. Я нагадую: потрібно реєструватись.

Оголосіть у кулуарах, щоб депутати зайшли реєструватись. Ви знаєте, у нас ця хвороба перейшла вже в хронічну. Як її вилікувати? Вносьте пропозиції, які б можна було реалізувати.

Прошу ввімкнути табло і зареєструватись.

У залі присутні 363 народних депутати. Вечірнє засідання оголошується відкритим.

Продовжуємо обговорювати питання про хід виконання заходів, передбачених постановами Верховної Ради та законами про ліквідацію наслідків цієї страшної катастрофи-біди.

Слово для співдоповіді надається народному депутату Бондарєву Валерію Петровичу, члену Комісії з питань Чорнобильської катастрофи.

БОНДАРЄВ В. П., член Комісії Верховної Ради України з питань Чорнобильської катастрофи /Овруцький виборчий округ, Житомирська область/, Шановний Голово, шановні депутати! Минуло 10 місяців з часу прийняття Верховною Радого України шкету законів, пов'язаних з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи. І цілком закономірно, що ми сьогодні розглядаємо, як вони реалізуються Урядом, а також на місцях. Чи змінилось щось у житті населення, яке постраждало?

Слід відзначити, що прийняття Концепції проживання, законів про правовий режим території, а також про статус і соціальний захист громадян дозволили всю роботу по ліквідації наслідків катастрофи вести більш цілеспрямовано, системно, зняти значну кількість назрілих, життєво важливих, раніше не вирішених проблем.

Кабінетом Міністрів України в цих важких економічних і політичних умовах робиться немало по соціальному захисту всіх громадян, які прямо або посередньо постраждали від катастрофи. Практичне вирішення знаходять питання надання різних пільг і грошових компенсацій населенню на продукти харчування, диференційованої оплати праці, надбавок до пенсії, оздоровлення дітей, виробництва дозиметричних приладів тощо.

Проте через неоперативність, низьку виконавську дисципліну, труднощі в матеріально-технічному забезпеченні та через інші причини передбачені постановами Верховної Ради заходи виконуються вкрай повільно і не в повному обсязі.

Урядом так і не створено цілісного механізму введення в дію чорнобильських законів, не забезпечено належного контролю за їх реалізацією. Про це свідчать і численні звернення громадян до своїх депутатів, Уряду, та Верховної Ради України.

Тільки до нашої постійної комісії надійшло більш як 5 тисяч листів з питань, пов'язаних з реалізацією чорнобильських законів. У багатьох випадках це пояснюється тим, що Кабінет Міністрів України тільки в липні, через 5 місяців, прийняв відповідну постанову про організацію виконання постанов Верховної Ради України, про порядок введення в дію цих законів. Ним не забезпечено також введення науково обгрунтованої системи реконструкції дозового навантаження радіоактивного опромінення населення та розрахунку індивідуальної ефективної еквівалентної дози опромінення, створення незалежної система радіоекологічного моніторингу, А це -основа всіх питань, пов'язаних з ліквідацією наслідків аварії.

Далеко не все робиться щодо комплексного, поглибленого обстеження забрудненої території. Незрозуміле, з яких міркувань не розгорнуто обстеження на забрудненість плутонієм.

Серйозну занепокоєність, а як хочете, то і гнів громадян, які проживають до цього часу в зоні безумовного відселення /а це більш як 50 тисяч чоловік/, викликає повний провал виконання відомої постанови Кабінету Міністрів України від 23 серпня 1990 року N 228. У 1991 році за дуже оптимістичними прогнозами Георгія Олександровича очікується введення в експлуатацію лише 40 відсотків житла. Думаю, що цей показник буде значно нижчий. При цьому практично не ведеться будівництво об'єктів соціальнопобутового та виробничого призначення, що значною мірою стримує заселення спорудженого житла. Так і не було розпочато спорудження 2500 будинків садибного типу, багатоповерхових будинків на 1170 квартир, 6 шкіл, 2 лікарень, 5 дитячих садків і ряду інших об'єктів, введення яких намічалось на цей рік.

Не виконується завдання по створенню належних умов для населення, яке живе в зонах гарантованого добровільного

відселення та посиленого радіоекологічного контролю.

Підрядними організаціями Украгробуду, Мінмонтажспецбуду, Укргазпрому практично зірвано газифікацію населених пунктів у зонах радіоактивного забруднення. На Житомирщині за 11 місяців прокладено лише 29,5 кілометра газових мереж замість 218, передбачених постановою, не розпочато будівництво жодного газопроводу-відводу, незадовільно ведеться комплектування обладнанням газорозподільних станцій.

На наш погляд, це безвідповідальність, байдуже ставлення до дорученої справи, а головне - до долі багатостраждальних людей з боку міністерств, концернів, асоціацій, окремих облвиконкомів, і взагалі безпорадність Кабінету Міністрів України.

У грудні 1990 року і в січні цього року ряд областей вели активну боротьбу за відселення людей до себе. Давали багато обіцянок, проте минув майже рік, а й сьогодні ще не передані ключі від будинків жодній сім'ї.

Ось що пишуть люди із села Соснівки Овруцького району, які давали згоду переселитися в село Ново-Олексіївку Сокирянського району Чернівецької області: "Виконком Чернівецької облради свої зобов'язання і запевнення населення по будівництву житлових будинків на своїй території не виконав. Фактично жодного з 55 будинків у 1991 році для заселення не буде. Таким чином, люди стали "заложниками" чернівецького будівництва і не хочуть туди переселятись". Ось вам і оцінка людей.

До цього часу не вирішуються питання надання житла сім'ям, які виїхали за направленням із зон гарантованого добровільного відселення. Внаслідок того, що так і не розроблено порядок передачі Урядом цільових капітальних вкладень областям на житлове будівництво, під загрозою зриву виконання Державної програми

ліквідації наслідків катастрофи в 1992 році. Немає відповідного підкріплення фінансовими і матеріальними ресурсами. Проектом плану на 1992 рік Мінекономіки безпідставно знижені обсяги капіталовкладень, які необхідно включити на завершення обсягів робіт 1991 року плюс Державної програми 1992 року, її не виконувати ніхто нам не дозволяв.

У вересні-жовтні цього року всім областям були надіслані протоколи-замовлення. За станом на 1 грудня узгоджений протокол повернули лише три області" Волинський облвиконком зовсім відмовився, як і в 1991 році, дати згоду на здійснення зазначеного будівництва. А такі, як Миколаївський, Хмельницький та й інші, просто відмовчуються.

Велике значення для нормальної життєдіяльності людей, які живуть у забрудненій зоні, мають дезактиваційні роботи. Проте відсутність системного підходу до цієї справи і єдиних критеріїв щодо визначення необхідності виконання тих чи інших робіт обумовили низьку їх ефективність. Лише в поточному році розпочата розробка проектної документації, але основними факторами, що стримують виконання робіт, лишаються неповне і несвоєчасне фінансування, відсутність матеріальних ресурсів і необхідної техніки. Виробнича база і технічна оснащеність об'єднання "Укрдезактиваціябуд" і його обласних трестів не відповідають своєму призначенню.

Багато років не вирішується питання створення в зоні безумовного відселення заповідника. Більше місяця вже лежать у Кабінеті Міністрів документи на створення адміністрації зони.

Декілька слів про сільськогосподарське виробництво.

Внаслідок аварії на ЧАЕС радіаційне забруднення поширилося на значну територію, де і сьогодні продовжується виробництва

продукції рослинництва і тваринництва. Лише в листопаді надійшли рекомендації про його ведення в умовах забруднення. Труднощі тут великі. Спеціалісти сільського господарства шукають відповідь, як використовувати добрива, де взяти і як застосовувати мікроелементи, як виростити добрий урожай картоплі, не застосовуючи отрутохімікати проти колорадського жука. Хто і коли нарешті дасть відповідь на ці запитання?

З метою зниження надходження радіонуклідів в організм людини встановлені тимчасово допустимі рівні забруднення сільгосппродукції. Але відсутність необхідної приладової бази, особливо для прижиттєвого визначення забруднення тварин, не дає можливості ефективно і в повному обсязі контролювати сировину, яка надходить. Через це проблема внутрішнього опромінення людей залишається актуальною і сьогодні.

Складною проблемою ліквідації наслідків аварії залишається медична. Статистика свідчить, що в забруднених зонах значно зростають онкозахворювання, захворювання крові і багато інших. Це свідчить про те, що далеко не все робиться щодо поліпшення медичного обслуговування дорослих і дітей. І одна з головних - проблема кадрів. Укомплектованість ними становить у цих зонах від 27 до 50 відсотків, що не дає змоги забезпечити нормальну планову роботу, не кажучи вже про суцільну диспансеризацію.

Для вирішення цієї проблеми в Законі про статус і соціальних захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, в статті 40 передбачено укладення контрактних договорів. Міністерством охорони здоров'я були розроблені умови контракту. Проте Кабінетом Міністрів, Мінфіном досі так і не

виділені необхідні кошти для впровадження контрактної форми праці. Не вирішне питання бронювання житла і місця роботи на період укладення контракту. Воя ця тяганина з контрактними формами триває вже більше року. Повільно змінюється матеріальна база медицини в забруднених районах, майже не ведеться будівництво гематологічних, ендокринологічних та інших спецдиспансерів. Значно погіршилося забезпечення медикаментами...

Іване Степановичу, вибачте, але у мене доповідь на 15 хвилин. Дозвольте...

ГОЛОВА. Я вас розумію, але є регламент. Мене критикують найбільше. Треба дати? Будь ласка.

БОНДАРЄВ В. П. Дякую. Необхідно більше зробити щодо оздоровлення і лікування потерпілих, особливо дітей. Зволікається будівництво спеціалізованих санаторіїв, таборів. Ці об'єкти чомусь випадають з планів будівництва, діти відпочивають, а не оздоровлюються. У минулому і в цьому роках діти не забезпечувалися вітамінами, мінеральною водою, соками тощо.

Взагалі треба сказати, що питання харчування потерпілих дітей сьогодні невідпрацьоване ні в технологічному, ні в організаційному плані. Майже нічого не зроблено по виробництву продуктів харчування з сорбентами та радіопротекторами, які сприяють виведенню радіонуклідів, зменшенню їх накопичення. Проте третій рік ми вже говоримо про необхідність створення державної програми захисту дітей Чорнобиля.

Законом про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, передбачено багато

пільг і компенсацій, проте ще не во і вони опрацьовують. Так, наприклад, Мінторг і Мінфін України досі не вирішили, ким же будуть відшкодовуватися витрати на придбання громадянами І і ІІ категорії продуктів харчування з відповідними знижками.

Виконання чорнобильських законів у своїй більшості залежить від рівня координації цієї справи. На жаль, це найбільш слабке місце в роботі Кабінету Міністрів України.

На підтвердження цього дозвольте навести один із прикладів.

На запит Житомирського облвиконкому про те, на кого поширюється стаття 39 цього закону про одержання щорічної одноразової винагороди за вислугу років з Мінюсту і Мінпраці одержані суперечливі відповіді.

При формуванні Кабінету Міністрів Верховну Раду запевнили, що чорнобильськими питаннями займатиметься Перший віцеПрем'єр Масик Костянтин Іванович. На жаль, як свідчить практика, відсутність в Уряді ще одного Першого віце-Прем'єра не дозволила йому з такою ж наполегливістю, як і раніше, займатися комплексними проблемами населення, яке потерпіло. І справа від цього страждає.

Та й взагалі хотів би сказати про рівень відповідальності Кабінету Міністрів, і особливо його міністрів. Погляньте на цю праву ложу і самі вробіть висновки.

Просте перейменування Держкомчорнобилю України в міністерство не сприяло підвищенню його статусу і ролі в ліквідації наслідків катастрофи. До цього часу не вирішене навіть питання забезпечення його приміщенням, не кажучи вже про створення цілісної структури і відповідної бази на всіх ділянках управління з

низу до верху.

На думку комісії, незважаючи на всі складності нашого життя, проблеми Чорнобиля заслуговують пріоритетного вирішення і ні в якому разі не повинні ущемлятися. Це стосується і фінансування, і матеріально-технічного забезпечення, і в цілому реалізації законів, пов'язаних з ліквідацією Чорнобильської катастрофи. Сьогодні на ранковому засіданні ми давали оцінку діяльності службових осіб за 1986 рік. І я звертаюся до Уряду, до міністрів, до всіх тих, хто причетний до ліквідації наслідків аварії: зробіть висновки, щоб ми через деякий час разом з вами не відповідали так, як сьогодні, і не ставили так це питання.

На закінчення мені хотілося б сказати, що мільйони тих, хто постраждав, заслуговують, щоб їх долями, життям займалися повсякденно, професійно, а головне - відповідально.

Дякую за увагу.

ГОЛОВА. Бачите, депутат Мельник приніс на 20 сторінках Концепцію роздержавлення і приватизації і наполягає, щоб її розмножили і роздали всім депутатам. Це після того, як її вже прийняли. Я вас прошу, займайтеся цим у робочому порядку...

Запитань немає? Переходимо до обговорення. Слово надається народному депутату Желібі. За ним виступатиме депутат Будько.

ЖЕЛІБА В.І., голова Кіровоградської обласної Ради народних депутатів, голова виконавчого комітету /Новоархангельський виборчий округ, Кіровоградська область/. Шановні народні депутати! Пакет законів по Чорнобилю - велика, гуманна акція, спрямована на захист тих, хто постраждав унаслідок аварії. Дію його вже багато людей відчули на собі. Однак можна було б зробити набагато більше. І цьому заважали не тільки організаційні недоліки в роботі, відсутність належного матеріально-технічного постачання. Практика реалізації законів показує, що в них є слабкі місця.

Так, до Закону про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, слід, мабуть, внести доповнення, конкретизувати окремі пункти для більш чіткого й однозначного їх тлумачення.

От, зокрема, не розкритий механізм реалізації пільг на придбання продовольчих товарів /за 50 і 25 відсотків їх вартості/ для осіб, віднесених до першої і другої категорій. Та, мабуть, і фонди на це потрібно мати. Сьогодні Георгій Олександрович говорив, що ця стаття закону виконується незадовільно. А про промислові товари зовсім нічого не сказано.

Кіровоградська область має прийняти близько 20 тисяч переселенців із Житомирщини. Для того, щоб їм влаштуватися, необхідні меблі, одяг, посуд тощо. Ми сподівалися, що все це вони придбають у Житомирській області, а житомиряни думають, що Кіровоградщина їх забезпечить. Такі непорозуміння ускладнюють створення належних умов для тих, хто переселяється.

Наша область будує три села. Я хотів би сказати, що в нас трохи вищі темпи, ніж в середньому по республіці. Проте ми

також допускаємо відставання. Причин тут декілька, але основними є такі: відсутні лісоматеріали для виконання столярних робіт; не вистачає коштів, щоб розрахуватися за виконані роботи; немає дизельного палива і бензину - через це сьогодні зупинився весь автомобільний транспорт.

У законі говориться про повне державне забезпечення дітей до досягнення ними шкільного віку, про ряд інших пільг і компенсацій. Однак і тут потрібно більш чітко все визначити.

Або ось і таке. Не визначений статус тих, хто брав участь у ліквідації, але не був у 30-кілометровій зоні. Маються на увазі працівники служби побуту, лікарі, що працювали в Іванківському і Поліському районах, обслуговували тих, хто прибув із ураженої зони. Вони могли і одержали набагато більші дози радіації, ніж ті, хто навіть там працював. Добре, що ця норма передбачена у проекті постанови, яку ми сьогодні приймемо.

Георгій Олександрович говорив про велику роботу по створенню мережі закладів охорони здоров'я. Зроблено дуже багато. Але ці центри розкидані по всій республіці, а можно було б створити подібні центри в кожній області. Ми готові до цього. А тим, хто постраждав унаслідок аварії, буде зручніша ними користуватися.

Хотів би ще сказати, що ми дуже вдячні Мінчорнобилю за постійну увагу і кваліфіковану допомогу нам в усіх питаннях, пов'язаних з реалізацією даної програми. Ми виконали все, що намічалося на цей рік, але в області маємо окремі аномалії з підвищеним рівнем гама-фону. Цей гама-фон не кіровоградський, а чорнобильський. Ми розробили план дій на 1992 рік - потрібно

здійснити заходи по дезактивації і приймати рішення про віднесення окремих населених пунктів до радіоактивне забруднених зон. Для цього потрібні кошти. В цьому році ми використали 520 тисяч карбованців, але на наступний рік такої суми замало.

У нас виникла проблема радону-222. Треба провести визначення його вмісту в жилих приміщеннях та інших об'єктах, і ми просимо в цьому нам допомогти.

І останнє. Шановні товариші народні депутати! Товариші з Уряду! Сьогодні в області є екологічно чиста продукція, є умови для того, щоб ми її більше реалізували для тих, хто постраждав унаслідок Чорнобильської катастрофи. Але майже зовсім не маємо бензину, дизельного палива, мазуту для того, щоб забезпечити котельні і зробити тепло для тих, хто знаходиться в лікарнях.

З цієї трибуни я переконливо прошу допомогти нам у цьому. Це буде реальнім вкладеш в реалізацію законів, які ми сьогодні обговорюємо.

ГОЛОВА. Слово надається народному депутату Будьку. За ним виступатиме депутат Усатенко.

БУДЬКО В.С., голова Народицької районної Ради народних депутатів /Малинський виборчий округ, Житомирська область/. Шановні товариші депутати! Сьогодні, розглядаючи в порядку контролю хід виконання рішень, пов'язаних з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській атомній електростанції, потрібно відзначити не тільки недоліки у виконанні, а й те, що багато зроблено.

Багато зроблено постійною комісією, в цілому Верховною Радою для прийняття найважливіших законів, які деякою мірою поліпшують життя тих, хто постраждав. Багато зроблено Кабінетом Міністрів, хоч сьогодні лунала критика на адресу Кабінету Міністрів, особисто Костянтина Івановича Масика. Хочу відзначити, що це не тільки їх вина. На мою думку, величезна вина покладається на місцеві Ради, особливо на облвиконкоми та райвиконкоми, які прямо відповідають за виконання постанов, прийнятих Кабінетом Міністрів.

Що сьогодні хвилює людей, які проживають у зоні, враженій Чорнобильською катастрофою? Я б розділив це на три основні питання. Перше - питання відселення. Якщо зважити на те, що вже майже б років населення проживає на територіях, де проживання заборонено нашими законами, то це просто не вкладається ні в які рамки. На сьогоднішній день у зоні обов'язкового відселення Народицького району проживає 1600 дітей віком до 14 років. Серед них діти якім на день аварії було 1-3 роки.

Виходить такий парадокс. Законами, що прийняла Верховна Рада, проживання людей заборонено, виробництво продуктів - також. Природоохоронна прокуратура весь час порушує питання про те, щоб притягти до відповідальності керівників, які виробляють цю забруднену продукцію, а вони її виробляють через те, що треба платити заробітну плату людям, щоб ті могли там проживати.

Друге. Потрібно створити прийнятні умови для проживання людей на забруднених територіях, у першу чергу забезпечити продуктами харчування. Нещодавно я був у виборчому окрузі в Малинському районі. Люди кажуть про те, що продукти харчування першої необхідності нічим не відрізняються від забруднених. Вони змушені купувати цю брудну продукцію на базарах, готувати страву для себе й своїх дітей.

Потрібно також створити умови соціального напрямку. Якщо розглядати документ, який нам роздали, то в ньому дуже мало відведено прогнозу щодо соціального розвитку на 1992 рік. Там кілька рядків відведено тільки чорнобильським подіям. Цього явно недостатньо. Тут відзначалося, що для створення умов на цих теріторіях виконано не більше 25-30 процентів робіт.

І останнє, що нас дуже, товариші, турбує, - це питання лікування і оздоровлення. Просто прикро казати, що жоден санаторій до цього часу не перепрофільований, не націлений на те, щоб цілорічне приймати на оздоровлення наших дітей. Але найбільше вражає бездушне ставлення деяких службових осіб. Я повністю підтримую Володимира Олександровича Яворівського, його доповідь. Володимире Олександровичу,

на мою думку, не слід зупинятися на тих особах 1986 року. От свіжий приклад. 6 числа з Народицького району, із зони жорсткого радіаційного контролю, відправлено в Крим 560 дітей на оздоровлення. Незважаючи на те, що 138 дітей мали путівки в санаторій Форос і приїхали туди, керівництвом цього санаторію вони були повернуті назад. І майже три дні ці діти розміщалися і на сьогоднішній день перебувають у непристосованому санаторії. Я надіслав телеграми у Верховну Раду Криму, товаришу Ковалевському, але й досі ці питання не знаходять повного вирішення.

Горе наших людей в тому, що вирішення їхніх проблем випало на час економічного хаосу, який вирує нині в нашій країні. Самостійність - це повна відповідальність за долю народу. І я прошу Президента нашої держави, Верховну Раду, її Голову, Кабінет Міністрів зробити все необхідне, тому що гаяти час більше неможливо.

Спасибі.

ГОЛОВА. Слово надається народному депутату Усатенку. За ним виступатиме депутат Рудик.

УСАТЕНКО В.І., голова підкомісії Комісії Верховної Ради України з питань чорнобильської катастрофи /Красноградський виборчий округ, Харківська область/. Шановні народні депутати! Я хотів звернути вашу увагу це на одну сторону Чорнобильської катастрофи, яка і в доповіді, і

в співдоповіді не знайшла такого відображення, яке вона займає в нашому житті. Перше - це стан Чорнобильської атомної електростанції, який до цього часу не контролюється Урядом України, не контролюється ніякими організаціями, які розташовані на території України.

На сьогоднішній день не вирішена проблема, пов'язана із збереженням зруйнованого четвертого блоку Чорнобильської АЕС. За підрахунками там міститься близько 170 тонн палива у вигляді високоактивної суміші. Причому жодна із організації, що там працюють протягом шести років, досі не могла дати офіційного висновку щодо неможливості повторення ядерної аварії на цьому об'єкті в майбутньому.

Друге - це питання ліквідації четвертого блоку, яке теж не вирішене. Зараз нам нав'язують дискусії з приводу того, чи заливати бетоном повністю четвертий блок, чи будувати якісь віддушини, або якусь завісу для того, щоб якимось чином можна було впливати на його стан у майбутньому. Це робиться тільки для того, щоб причини, які призвели до цієї аварії, не були якимось чином висвітлені. Тому що існує ще дуже багато загадок.

Одна з цих загадок - це опублікована доповідь академіка Сабатовича, в якій сказано, що склад паливних частинок з четвертого блоку не відповідає повністю тим можливим трансформаціям, які повинні були бути з паливом за пластичною моделлю ядерної аварії. Тобто паливо перезбагаченє. І хоча ніхто до цього часу не

кріпив цього своїми висновками, але й ніяких контраргументів з цього приводу ніде не пролунало. І тому можна однозначно стверджувати, що стан четвертого блоку містить дуже велику небезпеку в майбутньому при такій системі, коли ми не можемо впливати на ці події з території України.

Щодо першого, другого і третього блоків. 11 жовтня сталася пожежа на другому блоці. Через тиждень після цього на першому блоці відірвало каналізаційні патрубки від машини. Ця машина зараз знаходиться в ремонті. Тривалий час працює тільки третій блок. Причому його треба виводити з експлуатації найпершим, а потім - перший блок. Стан на чорнобильській АЕС: є нелогічним для таких об'єктів, тому що станція забруднена і всяка подія на ній переростає в аварію, до призводить до викидів. Крім того, ми до цього часу не знаємо місцезнаходження багатьох поховань радіоактивних відходів.

Далі. Могильник у Підлісному, який у трьох місцях має - великі тріщини, розташований на річці Стариці. Є загроза проникнення радіоактивних відходів безпосередньо в грунт. І в цій зоні, в якій майже 13 тисяч чоловік, досі ніякого контролю з боку Уряду України, нашої комісії немає, тому що адміністрації зони не створено.

Можна було б: це про Київ...

ГОЛОВА. Дякую. Можна було б, але є регламент. Все одно про все не скажете.

Слово надається народному депутату Рудику. За ним виступатиме депутат Єщенко.

РУДИК В.Н., голова Олевської районної Ради народних депутатів, голова виконавчого комітету /Олевський виборчий округ, Житомирська область/. Шановний Іване Степановичу, шановні народні депутати! Майже рік минув з того дня, коли в цьому залі в обстановці повного взаєморозуміння було прийнято пакет чорнобильських законів. Були сформовані додаткові ланки державної виконавчої влади, починаючи від посади першого заступника Прем'єр-міністра і закінчуючи структурними підрозділами в обласних, міських і районних Радах. Враховуючи сумні уроки минулих років по ліквідації наслідків катастрофи, Верховна Рада доручила Кабінету Міністрів оперативно розробити механізм реалізації законів і забезпечити координацію цієї роботи. Більше того, депутати виявили далекоглядність і передбачили питання фінансування навіть у тому випадку, якщо центр відмовиться від виділення коштів.

Така історія. А які ж реалії? Ось декілька фактів, що характеризують ситуацію.

До цього часу Кабінет Міністрів не розробив і не затвердив механізм реалізації чорнобильських законів. Лише в деяких міністерствах є накази або рішення колегії, котрі нікого і ні до чого не зобов'язують.

Наприклад, Міністерство фінансів з одного і того ж питання в частині, що стосується реалізації чорнобильських законів, прийняло

декілька документів суперечливого змісту. Це призвело до того, що чиновники і бюрократи на місцях творять справжнє беззаконня.

Питання продовольчого постачання, забезпечення промисловими товарами ліквідаторів і потерпілих опинилися фактично, як кажуть, під сукном. Два роки підряд не виконуються плани введення житла, об'єктів соціально-культурного і побутового призначення. Незадовільно ведеться будівництво доріг та газифікація районів, потерпілих від аварії. У нинішньому році, як і торік, зірвані плани поставок чистих продуктів харчування, провалено виконання програм дезактивації території.

Серйозно блокує дію чорнобильських законів надзвичайна повільність нашої Академії наук, Мінчорнобилю та ряду інших міністерств у вирішенні питань уведення науково обгрунтованої системи реконструкції дозового навантаження, розрахунку індивідуальної еквівалентної дози опромінення, визначення об'єктивного стану радіоактивного забруднення території України, створення незалежної системи радіологічною моніторингу. Незахищеність у цьому плані населення, яке потерпіло, не дозволяє нам миритися далі з пасивністю Національної комісії радіаційного захисту населення, котру очолює академік Гродзинський.

Перелік таких прикладів можна продовжити по всіх міністерствах, що зайвий раз підтверджує відсутність з боку Кабінету Міністрів і особисто Костянтина Івановича Масика елементарної координації цієї роботи. Що стосується особистої позиції наших міністрів, то вона, як і раніше, залишається млявою і безініціативною.

Дійсно, що вибрали, те й маємо.

Ви можете запитати: а що ж робимо ми, члени комісії? Потрібно сказати відверто, що, на жаль, головна наша помилка полягає в тому, що з членами Кабінету Міністрів, міністрами ми працюємо в занадто ліберальному, довірливому режимі. В результаті обгрунтовані пропозиції депутатів нерідко залишаються поза увагою, а іноді й відверто блокуються. Реакція міністерств на депутатські запити з проблем реалізації законів має чисто формальний характер.

Ставлення Кабінету Міністрів до реалізації чорнобильських законів свідчить про те, що стиль і методи роботи виконавчих органів усіх рівнів практично не змінилися. Більшість прогресивних починань або взагалі не знаходять підтримки, або гальмуються в бюрократичному режимі.

Що можна запропонувати в такій ситуації? Насамперед, народ, який потерпів у результаті Чорнобильської катастрофи, покладає надію на Президента України. Можливо тепер з'явиться, нарешті, механізм впливу на некерований Уряд. Шановний Леонід Макарович повинен, мабуть, знати, що в районах, обпалених чорнобильським лихом, за нього проголосувало більш як 80 процентів виборців. Люди вірять, що Президент, спираючись на існуючі закони, зможе захистити їх не тільки від згубної радіації, а й від байдужості і бездіяльності Кабінету Міністрів. Цьому, насамперед, може сприяти зосередження виконавчої влади в одних руках і введення в структуру парламенту України двопалатної системи.

Закон повинен стати нормою життя для всіх.

Дякую.

ГОЛОВА. Слове надається народному депутату Єщенко Валентині Миколаївні. За нею виступатиме депутат Салій.

ЄЩЕНКО Б.М., секретар Комісії Верховної Ради України у справах жінок, охорони сім'ї, материнства і дитинства /Вишгородський виборчий округ. Київська область/ Шановні народні депутати! Шановний Голово! Напередодні референдуму під час зустрічей із виборцями мені вперше довелося відчути певну довіру людей до нашої Верховної Ради. Ці зустрічі відбувалися у Вишгородському районі, мешканцям якого вперше був наданий статус громадян, що постраждали, з віднесенням їх до четвертої категорії. Але, незважаючи на слова подяки, висловлені жителями району, я відчула гіркоту від того, що не спрацьовують ці закони, не відпрацьований механізм введення їх у дію.

Я була настроєна виступати з приводу захисту дітей із цієї зони, але, відчувши висловлену у співдоповіді турботу, не хочу забирати ваш час. Зупинюся конкретно на деяких позиціях механізму введення в дію цих законів, в основному на тих, що стосуються компенсацій і пільг для дітей.

У першому пункті статті 28 передбачається повне державне забезпечення дошкільнят. Останнім часом розпочата виплата компенсацій на підприємствах, розташованих на забруднених територіях. Але ж далеко не всі батьки працюють на забруднених територіях. А на підприємствах Києва, де працює частина громадян нашого району,

особливо в бюджетних організаціях, не проводиться виплата передбачених компенсацій батькам і навіть не надаються декретні відпустки жінкам згідно з чорнобильським законом. У відомчих садках досить часто потерпілі діти діляться на "своїх" і "чужих". Інколи чужі діти Відчисляються із дитсадків. Лише у двох дитячих садках міста Вишгорода кількість відчислених малюків сягнула за 200. То де ж те державне забезпечення потерпілих діток з відповідними асигнуваннями для покриття витрат дитячих садків відомчого підпорядкування?

З особливим занепокоєнням висловлювались зауваження щодо організації харчування дітей-школярів. Зрозумілі труднощі, пов'язані із нестачею обладнання, вишукуванням площ у школах для створення відповідних умов, відсутністю кадрів, в над чим працювати органам громадського харчування. Але ні в якому разі не можна, щоб організація харчування в школах впливала на навчальний процес, як не можна миритися і з тим, що на сьогоднішній день вчителі в цих школах практично перетворилися на звичайних офіціантів: на них покладено завдання нагодувати дітей. Таке становище могло б бути лише тимчасовим, на першому етапі введення в дію цього закону, але ні в якому разі не постійним.

Я вбачаю дещо іншу роль вчителів у цих зонах. Враховуючи труднощі з організацією харчування дітей у школах, вони мусять навчити їх бережливості. Ми сьогодні можемо побачити кинуті на підлогу дітьми хліб, фрукти, нераціональне використання інших продуктів. Необхідно більше уваги приділяти якості харчування, харчовим добавкам з радіопротекторами, сорбентами. Робота в цьому напрямку ведеться недостатньо. Наведу лише один приклад.

Технологія виробництва мармеладу з пектинами, що мають радіопротекторні властивості, розроблена, є сировинна база і площі в АПК "Рось", але технологічні лінії, обіцяні Урядом, так і не закуплені. Тому наші діти й не мають цих радіопротекторів.

Сподіваюсь, що буде приведена у відповідність із законом /статтею 36/ виплата доплат до стипендій студентам, що проживають на забруднених територіях, вирішено питання організації харчування цих студентів, як це передбачено пунктом ІІ статті 28.

Відпрацьовується організація перевезення дітей до місця їх щорічного оздоровлення. Але цього не можна сказати про можливість позачергового придбання квитків для матерів з дітьми, направлених на санаторно-курортне лікування в індивідуальному порядку. Мені як народному депутатові цього округу неодноразово доводилося звертатися і в залізничні каси, і в авіакаси для того, щоб відправити цих матерів з дітьми.

Міністерству охорони здоров'я доцільно було б відпрацювати додатково інструкцію щодо видачі лікарняних листів для догляду за дітьми на час санаторне-курортного лікування, чітко розробити критерії відносно визнання дитини інвалідом Чорнобиля, додаткові інструктивні матеріали для видачі довідок про призначення компенсації хворим дітям. У цьому відчувається гостра потреба на місцях.

Говорячи про механізм введення в дію закону, не можу не сказати про те, що окремі його статті потребують ще доповнень і навіть змін, щоб він став законом прямої дії. Над цим працює комісія і Кабінет Міністрів.

І нарешті, користуючись нагодою, мені б хотілося привернути вашу увагу, шановні народні депутати, до того, що настав час для кожного з нас зробити все для плідної конструктивної роботи нашої Верховної Ради. Треба, щоб не пустували місця у цьому залі, щоб не лише такі закони формували довіру до законодавчого органу, а й щоб за другорядним не втратити головного - формування нашої державності, створення в державі Україна належних умов для життя, щоб власна доля кожного громадянина залежала від його праці, інтелекту, турботи за власне здоров'я та здоров'я своїх дітей. Дякую.

ГОЛОВА. Слово надається народному депутату Салію. За ним виступатиме депутат Мисник.

САЛІЙ І.М., голова Подільської районної Ради народних депутатів, голова виконавчого комітету /Подільський виборчий округ, м. Київ/. Шановні депутати! Вважаю за необхідне підтримати внесений проект. Треба доопрацьовувати і контролювати виконання тих законів, які ніде не діють. Ми їх дуже багато приймаємо, але комісії слабо контролюють. І тому мені дуже приємно, що у нас є комісія Яворівського, членам якої я хотів би висловити вдячність за інший підхід. Ставлять питання вони енергійно, але немає кому їх так же енергійно виконувати. Та це біда не тільки цієї комісії. Тому я, по-перше, хотів би зупинитися на пункті 3 проекту постанови, де не йдеться про пільги

для тих людей, які не були в зоні. Але ж це не означає, що вони потерпіли менше. Якщо говорити про наш район або про місто Київ, то тільки через Демидів пройшло до півмільйона машин. Тільки на нашому посту було помито близько 8 тисяч цих машин.

Сьогодні згідно з нашим законом люди, які там працювали, не користуються ніякими пільгами. Такий запит є до міністерства, і я думаю, що цей пункт буде доопрацьовано, що цим людям ми висловимо вдячність і надамо ті чи інші пільги.

По-друге, нашому району випало шефство над Іванківським районом. І хто не хотів туди їхати або організовувати дозиметричні пости, того /на відміну від нинішнього періоду/ або з партії виключали, або з роботи знімали. Тому сьогодні ці люди вправі звернутися до нас і, дійсно, поставити питання. Я сподіваюсь, що цей ще недоопрацьований закон дасть нам таку можливість.

Далі. Я хотів би зауважити міністру, що не бачу турботи про здоров'я киян, багато з яких брали безпосередню участь у ліквідації аварії на Чорнобильськії5 АЕС. Багато киян у той період їздили на Десну, в чорнобильські ліс, бо нічого не знали про небезпеку. Таким чином, посилатись на те, що в Києві всі люди здорові - абсолютно неправильно. Можливо, через те ми відчуваємо, що в Києві з продуктами та іншим стає хоч ще не так, як у Москві, але йде до того.

Але закон є законом, а я хотів би торкнутись квартирного питання. У людини немає квартири. Що це означає? Для сім'ї, в якої її нема - це сімейний Чорнобиль. Я запитую: що ми зробили для того, щоб за час наших депутатських повноважень збільшилось, а не катастрофічне зменшилося будівництво житла?

Сьогодні немає ліків. Знову ми задаємося питанням: що ми зробили, щоб вони були? Поки що тільки обговорення. Або немає молока. Ви знаєте, що Київська Рада прийняла величезне рішення. Треба створити розподільники для першої, другої, третьої і четвертої категорій і все це дати.

Але хочеться спитати /ніхто ж не дає їм фондів і лімітів/: як на рівні району ці питання сьогодні вирішувати? Люди йдуть, стають у чергу, чекають виконання нашого закону... Таким чином, нам треба створювати або необхідні структури, або говорити, що це сьогодні ми можемо, а це - ні. На жаль, сьогодні ми всі обіцяємо, а реалізовувати не все можемо, тільки немає кому про це сказати чесно людям. Я думаю, що мине час і наша комісія уже потім з Урядом чесно скаже, що може бути в цьому році, що в наступному. Для мене це важливо, не знаю, як для депутатів, але я вважаю, що сьогодні дуже важливо.

Тривожить ось що: про окремі призначення в нашій республіці чи наміри зайняти те чи інше кадрове місце, так би мовити, ту чи іншу посаду. Я хотів би запитати: що призвело до таких наслідків ліквідації аварії в Чорнобилі? Брехня і некомпетентність. Тому давайте з'ясуємо, чому була некомпетентність або брехня. Тому, що не знали, не вміли, не вчилися. Давайте вирішимо так: віднині у нас той, хто не знає, хто не вміє, хто не вчився і хто не хоче працювати, нехай не претендує на посади, нехай не робить вигляд, що керує. Тому що сьогодні найбільша пільга начебто керувати, начебто відповідати, начебто ходити на роботу, начебто бути керівником, начебто бути депутатом. Я думаю, що в суверенній нашій державі цього не повинно бути.

ГОЛОВА. Слово надається народному депутату Миснику. За ним виступатиме депутат Коваленко.

МИСНИК П.О., голова підкомісії Комісії Верховної Ради України з питань оборони і державної безпеки /НовгородСіверський виборчий округ, Чернігівська область/. Шановні народні депутати! На шостому році життя після трагічної Чорнобильської аварії ми змушені констатувати той гіркий факт, що графічні границі радіоактивної зони ще не визначені до кінця, і вона поширюється.

Так, у Чернігівській області тільки цього року суцільно обстежені майже всі райони. Результати цього обстеження визначили ще десятки населених пунктів, а поряд з ними постало питання і про місто Чернігів, де виявлено, що забруднення стронцієм-90 по 90-відсотковому квантелю становить 0,14 Кі/км2. У відповідності із Законом України про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи територія міста повинна бути віднесена до відповідної зони радіоактивного забруднення та взята під соціальний захист держави.

Закон визначає: якщо щільність забруднення грунту ізотопами стронцію - від 0,02 до 0,15 Кі/км2, то ця територія відноситься до зони посиленого радіоекологічного контролю, тобто до четвертої зони. А закон - річ уперта, обходити його нікому права не надано, тим більше, що всі прагнемо до правової держави.

Та незважаючи на неодноразові звернення Чернігівського облвиконкому, ні Мінчорнобиль, ні Академія наук, ні НКРЗН не можуть зайняти чітку позицію. Знову зволікання, необгрунтована обачність, знову ніхто не хоче взяти на себе відповідальність і

сказати правду, як правильно говорив переді мною виступаючий, і визначити, як працювати і жити 300 тисячам чоловік.

Ясна річ, що економічна криза стримує зусилля держави по соціальному захисту людини. Але якщо не можемо в повному обсязі забезпечити населення забрудненої території, то певний мінімум при будь-якій ситуації держава повинна і зобов'язана дати. Перша вимога тут - продукти харчування. Незважаючи на всі труднощі, слід вирішити проблему харчування дітей, причому на забруднених територіях - безплатно.

Проект постанови Верховної Ради України доручає Кабінету Міністрів у місячний строк внести на розгляд Президії Верховної Ради пропозиції щодо встановлення відповідальності за порушення вимог, передбачених чорнобильськими законами України. То коли вже державні структури будуть працювати цивілізовано? Виходить, не можемо без окрику чи без батога.

Занадто довго і безрезультатно ведуться розмови про реконструкцію дозового навантаження радіоактивного опромінення населення. Міністерство і парламентська комісія повинні покласти цьому край. Це в принципі виключає своєчасну діагностику захворювань і знижує ефективність лікування хворих, перш за все молоді.

Не можна не нагадати про прийняті Урядом і місцевими Радами програми по ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи. Важко йде їх реалізація. Головне - вкрай погане організовуються спеціалізовані центри, в тому числі дитячі, для обстеження, лікування і реабілітації. Вважаю, що зволікання й тут недопустиме, як недопустиме незадовільне забезпечення лікувальних закладів потерпілих районів необхідною медичною технікою та медикаментами.

Знову ж таки нагадую, що міністерствам і відомствам не вистачає наполегливості і відповідальності.

І останнє - про діючі чорнобильські закони України. В них сьогодні виявлено ряд серйозних суперечностей. Вважаю, що комісія зобов'язана їх усунути. Думаю, що депутати теж подадуть свої пропозиції. Я вже підготував деякі свої пропозиції і подаю їх до комісії письмово.

Дякую.

ГОЛОВА. Олово надається народному депутату Коваленку. За ним виступатиме депутат Ходоровський.

КОВАЛЕНКО М.М., заступник голови Комісії Верховної Ради України з питань відродження та соціального розвитку села /Баришівський виборчий округ, Київська область/. Шановні депутати, шановні виборці! Ми першім питанням на сьогоднішньому засіданні обговорили інформацію тимчасової комісії, яка була створена для розгляду дій службових осіб, які замовчували правду, які не організовували евакуацію. Із тієї інформації, яку ми сьогодні одержали, із реалій, які є на місцях, чи маємо ми, депутати Верховної Раді, сьогодні моральне право давати комусь оцінку, і таку сувору, не зробивши в повній мірі нічого, щоб реалізувати ті закони, ті постанови, які прийняті і Урядом, і Верховною Радою?

Ви розумієте, коли були ущемлені інтереси якоїсь групи, то вони організовували голодовки, мітинги, маніфестації. Сьогодні десятки тисяч людей на забрудненій території одержують кожний день радіаційний вплив, а ніяких суворих заходів до службових осіб не вживається ні Урядом, ні Верховною Радою. Це - щодо переселення.

Але нерадісне ще життя і тих, хто переселився, шановні товариші, тих, хто зазнав і радіаційного впливу, і моральних втрат. У мій виборчий округ /це Баришівський і Згурівський райони/ за І986-І99І роки переселено майже 12 тисяч чоловік. Ви знаєте, що вони переселялись на базі так званих відділкових сіл. П'ять таких нових господарств створено там у 1986 році.

Була розроблена програма, проектно-кошторисна документація і таке інше. Мали побудувати виробничі об'єкти вартістю майже 20 мільйонів карбованців, однак досі ця програма не виконана. Вона реалізована десь на 60 відсотків. І сьогодні механізаторам доводиться просто неба здійснювати догляд за технікою, ремонтувати її і таке інше. До окремих сіл не можна під'їхати. Не вистачає ні фермерських приміщень, ні майстерень, ні складських приміщень. І слід, відзначити, що простудних захворювань у цих господарствах значно більше у ніж у цілому по району /крім того, що є і загальні захворювання/.

І ще про одну проблему - медичне обслуговування потерпілих і тих, хто переселився із зони.

На превеликий жаль, саме в мій округ потрапив Згурівський район. Іван Степанович знає, що він був організований замість ліквідованого Чорнобильського району. Районна лікарня знаходиться в

пристосованих приміщеннях. В округ переселено 12 тисяч чоловік, а жодного койко-місця за цей час не додано. Більше того, сьогодні не функціонує дільнична Аркадіївська лікарня, тому що пожежники і санстанція закрили допоміжні приміщення. Реконструкція їх третій рік включається в план, але програма не виконується.

Згідно з постановою N 228 повинні були збудувати терапевтичний корпус у селищі Баришівка. Він не будується, і його будівництво не планується. Має стати до ладу баришівський дитячий санаторій на 300 місць. Хто обслуговуватиме цих дітей?

Тепер щодо будівництва дитячих садків і шкіл. Ні в місті Березані, де діти навчаються вже в три зміни, ні в селищі Баришівці, де вже буде третя зміна у зв'язку з тим, що за останні півтора року сюди переселено 300 сімей. Школа не будується. Заради справедливості треба сказати, що в місті Березані черкащани приступили до будівництва. А от будівництвом дитячого садка, розпочатого у І989 році в селищі Баришівка, ніхто не займається.

І ще хотілось би декілька слів сказати ось про що. Люди переселяються. Але сьогодні вони через відсутність фондів не можуть придбати ні меблів, ні якихось побутових приладів - холодильника чи пральної машини. Та що там меблі, сьогодні в районі вони не можуть купити ні лампочки, ні віника, ні відра. А якість збудованого житла нікуди не годиться.

І ще одне. Учора біля Верховної Ради була група жителів з Баришівки, тих, хто переселився туди з Поліського. Там не працює котельня, люди замерзають у холодних приміщеннях.

Ми повинні сьогодні поставити вимогу перед Урядом і перед комісіями Верховної Ради зробити все, щоб поліпшити там умови проживання людей.

ГОЛОВА. Слово надається народному депутату голові постійної комісії Ходоровському. За ним виступатиме депутат Борейко.

ХОДОРОВСКИЙ Г.І., голова Комісії Верховної Ради України у справах жінок, охорони сім'ї, материнства і дитинства /Ленінський виборчий округ, Чернівецька область/. Шановний Іване Степановичу! Шановні члени Верховної Ради! Хочу сказати, що, дійсно, Верховною Радою зроблений певний крок уперед у ліквідації наслідків чорнобильської аварії. Уряд, громадські організації вживають певних заходів, аби усунути ці наслідки. Але я хотів би наголосити на тому, що ми не повною мірою розуміємо на цьому етапі всі масштаби катастрофи та її наслідки і те, що нас ще чекає попереду.

Тому я хотів би, щоб у цій довгостроковій національній програмі ліквідації наслідків чорнобильської катастрофи і соціального захисту населення, про яку йдеться в проекті сьогоднішньої постанови, було передбачено саме це: масштабність і глибина тих негативних впливів, які ця катастрофа має на всю природу і на людський організм.

Я хочу сказати, що я ще не бачив і не знаю прогнозів суто медичного характеру, скажімо, що нас чекає через 5, через 10 років, а звідси - які потрібні будуть і суто медичні, і соціальні, і економічні, і взагалі державні заходи для збереження здоров'я людини. Немає такого прогнозування.

Я бачив на Кубі одну з таких програм, що прогнозує до 2020 року, які зміни можуть статися зі щитовидною залозою. Я хотів би, щоб учені наші /не тільки медики, а й інші/ такі прогнози виробили, аби ми побачили у всій масштабності ті наслідки, які нас чекають найближчими роками. А звідси можна було б і планувати заходи. І це може бути першим кроком до того, аби контролювати ті рішення, які ми приймаємо. Тому наступне - слід прийняти закон чи постанову щодо відповідальності службових осіб, які не виконують цих двох законів, що ми прийняли по Чорнобилю. Це буде сприяти тому, аби все виконувалося належним чином.

Третє. Я хочу наголосити на тому, що і в цьому законі, і в тих підзаконних актах, які ми зараз маємо, на жаль, іде орієнтація на середню забрудненість, середній стан здоров'я і на середні показники навколишнього середовища. Я категорично проти цього. Минулого року я говорив; зараз кажу: не можна пити середнє молоко, їсти середній огірок по забрудненості. Треба мати справу з конкретною особою, з конкретною сім'єю.

На прикладі Кіцманського району Чернівецької облаеті, де є двори з забрудненістю 25 Кі/км2, в середньому вони виявляються незабрудненими, тому до них фактично ніяких особливих таких заходів по соціальному захисту не вживають. Адже молоко в середньому не забруднене.

То, можливо, усереднимо всю Україну? Отже, підходити до такої справи треба конкретно, дбати про конкретних людей.

І останнє. Хочу сказати, що нам подають допомогу з-за кордону. Є така відома вам організація як "Карітас", яку представляє мати Тереза. Ця організація намагається одягом і продуктами харчування допомогти нам. Але нам бракує складських приміщень, пального і так далі. Ми не можемо і навіть не хочемо розмістити тих водіїв-вантажників, які привозять до нас ці вантажі - їх просто нікуди розвантажити, не хочемо заправляти їхні машини. То я запитую: що ж це таке? Люди з доброю волею за так, за "дякую", а, може, навіть цього "дякую" немає, допомагають нам, а ми так до них ставимось. Тому всі ці питання мають бути в центрі уваги. Якщо люди йдуть нам назустріч, то до цього треба ставитись по-державному, Я хотів би, щоб усе це набувало більше державної ваги. Тільки тоді ми можемо говорити конкретно про якісь результати.

ГОЛОВА. Георгію Івановичу, можна вам одне запитання? На Кубі ту систему до 2020 року не наші спеціалісти зробили?

ХОДОРОВСЬКИЙ Г.І. Ні, Іване Степановичу, не наші.

ГОЛОВА. А я думав, що наші.

Слово надається народному депутату Борейку, а потім порадимось.

БОРЕЙКО М.С., голова Коростишівської районної Ради народних депутатів /Коростишівський виборчий округ, Житомирська область/. Шановний Іване Степановичу! Шановні народні депутати! До питання ліквідації наслідків чорнобильської катастрофи ми в цьому залі повертаємося не вперше. І не вперше констатуємо, що все-таки багато є питань, що вимагають негайного вирішення, бо вони не вирішуються.

Я підтримую своїх колег по депутації з Житомирщини: причина в тому, що Уряд не створив цілісного механізму введення в дію законів України - "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення", а також постанови Верховної Ради України "Про Концепцію проживання населення на територіях України з підвищеними рівнями радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи". До того ж - не забезпечено належного контролю за їх реалізацією.

Я вже не говорю про те, що не розроблена науково обгрунтована система реконструкції дозового навантаження радіаційного опромінення, не забезпечується населення дозиметрами, не вирішуються такі питання, як обстеження всієї території України. Я не говорю про питання, які не вимагають досить великих капітальних вкладень і великих затрат.

Але сьогодні давайте говорити хоча б про те саме відселення. Ми, напевно, справедливо прийняли постанову про те, щоб винних у Чорнобильській катастрофі притягти до відповідальності. Сьогодні виступав колега Яценко і говорив, що всі вони вже

колишні. А хто ж буде відповідати через декілька років за те, що люди проживають на території, яка вимагає негайного відселення? Ні ми, депутати /будемо так говорити/, ні Уряд, якому це доручено, ні на місцях, особливо виконкоми обласних Рад, даного питання не вирішують.

То як же ми будемо тоді відповідати, що будемо казати? Колишні зараз кажуть, що вони буцімто не знали, що їх дезинформував центр.

Одначе ми вже знаємо реальну картину - що робиться сьогодні у Народицькому та інших районах. Але питання не вирішується.

Що я можу сказати сьогодні своїм виборцям і тим, хто відселяється на територію мого округу із Народицького району? А ми ж обіцяли - вирішити негайно. І головне, що до прийняття відповідних актів, на мій, погляд, у питанні будівництва і відселення людей робилося більше ніж сьогодні, з прийняттям законодавчих актів.

Костянтине Івановичу! Оскільки дане питання доручене в Уряді вам, гадаю, що саме вам необхідно й відродити цю добру справу. Ви практично щомісяця з усім своїм почтом займалися цими питаннями - в Брусилові, у Попільні чи в інших районах, у тому ж Іванкові, куди відселяли людей, проводили планірки на вашому рівні. Тоді це відчувало й керівництво областей. Вони приїжджали, думали, як вирішувати питання. Сьогодні - затишшя. На рівні Черненка чи ще когось /я не применшую достоїнства цих людей/ питання не вирішиться, зрозумійте це.

І ще одне. Сьогодні при відселенні ми породжуємо антагонізми, я про це вже якось говорив. Відселяємо село, садимо його на новому місці. Поруч село старе з своїми традиціями. У нове поселення підводиться газ, асфальтуються дороги, у старому поселенні - нічого не робиться, Ми породжуємо цим антагонізм.

Є ж, зрештою, проектанти, не можна так бездумно підходити до цього питання. Економія коштів, зрозуміло, потрібна, але ми на цьому багато не зекономимо.

Я хотів би звернутися ще до питання про забезпечення продуктами харчування. Ми прийняли прекрасні закони. У міста обласного підпорядкування хоча б якісь фонди виділяються, а в райцентр, де в нас торгівля кооперативна, ніяких фондів ніхто не дає. Люди справедливо скаржаться, а ми нічого не можемо вирішити. Прийняли рішення про забезпечення чорнобильців автомобілями. А ви запитайте: хоча б один із них його одержав?

Я вважаю, що необхідно це питання обговорити детальніше, прийняти відповідну постанову. Мені здається, в постанові про це записано досить м'яко. Мабуть, Комісії з питань Чорнобильської катастрофи, Володимире Олександровичу, слід скрупульозніше підходити до цих питань. Констатувати факти вже досить, треба, напевно, вашій комісії глибше вникати в справу і штати з кого це потрібно в Уряді.

Дякую за увагу.

ГОЛОВА. Шановні народні депутати! Залишилися два народних депутати: Яценко і Шовкошитний, які мали намір виступити. Але вони вже сьогодні виступали, тому прохання до них, якщо наполягають на виступі, то тільки з пропозиціями.

Слово для пропозицій надається народному депутату Яценку. За ним виступатиме депутат Шовкошитний.

ЯЦЕНКО В.М., заступник голови Комісії Верховної Ради України з питань Чорнобильської катастрофи /Коростенський виборчий округ, Житомирська область/. Депутати наполягають на тому, щоб припинити виступи. Я хотів би сказати про кілька моментів, що не висвітлили товариші, які виступали, але про них люди повинні знати.

Перше. Мінюст, міністерства і відомства України перекручують на власний розсуд, так як зручно їм, зміст деяких пунктів наших законів.

Наприклад, житомирські юристи трактують по-своєму статтю 30 відносно прав громадян, які переселяються із забруднених територій, ї таким чином породжують недовіру до закону, який ми з вами прийняли. Ось що мені відповів голова міськвиконкому з міста Херсона товариш Швидкий: "В списке товарищ такой-то стоит под N 128. Для сведения сообщаем, что за год для этой категории людей выделено 5 квартир". Уявіть "радість" цієї людини, що через 25 з половиною років вона відселиться з цієї зони і одержить житло.

Йдеться про грубе порушення службовими особами статей 30, 61.

Ми вносимо в постанову пункт про відміну всіх подзаконная відомчих актів і приведення їх у відповідність до статті 61. Це - перше.

Друге. Ми не висвітлили одну надзвичайно важливу проблему. Україна стала незалежною державою, але для багатьох людей цей

факт наскільки радісний, настільки й трагічний, оскільки вони залишилися за кордоном своєї рідної держави. Наприклад, більше 300 українців, які живуть у Молдові, звернулися до нас. Їх у 1986 році відселили в Кишинів, а сьогодні їх звідти в буквальному розумінні цього слова виштовхують. Багато звернень наших співгромадян із Литви і так далі.

Дуже багато виникло неузгоджених питань з Урядом Росії і Урядом Бєларусі. Тому ми включаємо в проект постанови положення про розгляд погоджень усіх дій з урядами інших держав - членів колишнього Союзу.

Я хотів би окремо підкреслити надзвичайно важливу роль науки в тому колі питань, які торкаються розв'язання чорнобильської проблеми. Скажімо, не визначені рівні підрахунку доз, які одержувало населення з 1986 року. Це питання не вирішується.

Третє. Немає науково обгрунтованих програм дальшого розвитку населених пунктів, які розташовані на забруднених територіях, і ніхто не планує таких програм. До речі, в тих прогнозах на 1992 рік, які ми розглянули в нашій комісії, немає цілої низки питань. Все зводиться практично тільки до обсягу капіталовкладень на 1992 рік, наче не існує проблеми наукових досліджень саркофага, державного забезпечення дітей і так далі.

Тому ми, Костянтине Івановичу, повернули це Уряду і вимагаємо, щоб у цих прогнозах чорнобильське питання розглядалося в комплексі і з відповідними підрахунками.

Просимо погодитися з нашими пропозиціями.

ГОЛОВА. Слово надається народному депутату Шовкошитному,

президенту Союзу "Чорнобиль".

ШОВКОШИТНИЙ В.Ф., голова підкомісії Комісії Верховної Ради України з питань Чорнобильської катастрофи /Харківський виборчий округ м. Київ/. Шановні колеги, шановний Голово! Я хотів поставити перед вами одну проблему, яка, на жаль, видається мені такою, яку ми не можемо самі, як громадська організація, розв'язати в наступному 1992 році.

Справа в тому, що з 1 січня буде підвищена плата за проїзд дітей, які їдуть на оздоровлення, в тому числі за межі Україна, за кордон,

Тільки за минулий рік ми оздоровили безплатно 2500 дітей /ті, хто допомагав коштами, бачили цих дітей/. Безплатно - для їхніх батьків. Крім усього іншого зібране 20 мільйонів марок. Тільки з однієї Баварії /Німеччина/ на Україну надійшла гуманітарна допомога на 10 мільйонів марок. Одержали ми дозиметричне обладнання на 800 тисяч марок. І ми разом з Мінчорнобилем здійснюватимемо спільну програму: вони фінансують, ми проводимо незалежний контроль продуктів харчування у всіх забруднених районах України.

Крім того, прийде діагностичне обладнання на 3,5 мільйона марок, і в Киеві, в республіканських центрах, будуть встановлені діагностичні лабораторії трьох рівнів. Хто добре знає арифметику, помножить цю цифру на 30 і знатиме, скільки отримано в карбованцях.

Отож, я звертаюся до вас, до Президента України, до Голови Верховної Ради з проханням допомогти вирішити нам це питання. Для цього треба небагато - щоб шанований мною

Борис Степанович Олійник з допомогою нашого Президента якось зміг вибити два-три вагони до Баварії, в Німеччину чи Францію. Туди вивозять на оздоровления найбільше дітей.

Це дуже важливо, тому що є зворотний ефект: ми маємо в Україні "сухий залишок" від того, що вивозимо дітей. Люди бачать конкретно, кому вони допомагають.

І ще одне. Сьогодні багато моїх колег пропонували доповнення до закону, вносили якісь пропозиції. Хочу нагадати і вам, і чорнобильцям, що комісія закінчує вже роботу над доповненнями. Заступник голови комісії Володимир Яценко внесе їх на ваш розгляд. Ми з вами їх прийматимемо. Жодного погіршення в законі для будь-якої категорії осіб не буде.

Але хочу сказати таке. Шановні чорнобильці! Якщо для вас прийнято Верховною Радого закон, то треба, щоб і ви дотримували його. У 30-кілометровій зоні живе зараз понад тисячу "самоселів", які не хочуть виїжджати, їм створюються умови, а вони відмовляються, порушують закони. Багато нарікань на те, що не відселяються люди із зони безумовного /обов'язкового/ відселення. Але є і в цій зоні жителі, які не хочуть звідти виїжджати, боячись втратите пільги.

Так, треба, щоб закон працював і держава його виконувала. Але й ті, для кого прийнятий цей закон, тобто чорнобильці, теж повинні виконувати його.

Чорнобильський закон не в повному обсязі працює сьогодні. Але повірте мені, шановні мої чорнобильці, що з усіх законів він

найчіткіше виконується. І з прийняттям сьогоднішньої постанови і тих доповнень до закону, я впевнений, він запрацює "на всю потужність".

Дякую за увагу.

ГОЛОВА. Шановні товариші депутати! Надійшла записка. Я її зачитаю, щоб ті, хто має до цього відношення, зробили висновки.

"Буквально годину тому я мав розмову з нашими будівельниками, які зводять житло в Житомирській області. В них тепер найбільша проблема така: хати готові, а їх ніхто не приймає. Уже опалювальне обладнання розкрадають, Від холоду й сирості починає псуватися підлога" ...- і так далі.

Записку написав народний депутат Дмитро Захарук. Із Житомирської області у нас багато народних депутатів. Я прошу, якщо виникло таке питання, з'ясуйте його, будь ласка, в робочому порядку.

Проект постанови вам розданий ... Доповнення? Будь ласка.

КОНДРАТЬЄВ Я. Ю. голова Комісії Верховної Ради України з питань правопорядку та боротьби із злочинністю /Печерський виборчий округ, м. Київ/. Доповнення до пункту З, останній абзац, де йдеться про те, щоб у місячний строк внести на розгляд Президії пропозиції. У мене таке доповнення чи така пропозиція: "У місячний строк внести на розгляд Верховної Ради

проект закону про встановлення матеріальної та кримінальної відповідальності за порушення вимог ... таких-то законів". Далі - за текстом. Треба перестати говорити, а внести в закон положення про матеріальну і кримінальну відповідальність.

ГОЛОВА. Ви розумієте, Ярославе Юрійовичу, ми даємо тут доручення Кабінету Міністрів у місячний строк внести на розгляд Президії Верховної Ради України пропозиції щодо встановлення відповідальності. А якщо так записати, то це вже ми диктуємо, яка саме відповідальність. Тоді нам можна самим такий закон підготувати й прийняти.

Перший мікрофон.

ЯВОРІВСЬКИИ В.О., голова Комісії Верховної Ради України з питань Чорнобильської катастрофи /Світловодський виборчий округ, Кіровоградська область/. Зауваження депутата Кондратьева дуже слушне. Я пропоную, щоб нам вийти з цієї ситуації і не змінювати тексту, Іване Степановичу, записати це протокольно. Нехай Уряд знає, що найкращий варіант - коли ми приймемо цей маленький закон. Тоді всі чорнобильські закони матимуть мотор, який їх "оберігатиме".

ГОЛОВА. Давайте вже по порядку. Вам розданий проект постанови. Переважна більшість народних депутатів, які виступали, вносили одну пропозицію - прийняти його. Отже, приймемо його за основу? Чи зразу проголосуємо доповнення, а потім приймемо в цілому?

ГОЛОСИ 3 ЗАЛУ. За основу.

ГОЛОВА, Давайте за основу.

Хто за те, щоб прийняти запропонований проект за основу, прошу проголосувати.

"За" - 305. Приймається.

Народним депутатом Кондратьєвим була внесена поправка, підтримана депутатом Яворівським. Зрозумілий зміст поправки і тексту? Щоб внести таку поправку; не міняючи тексту. - протокольно дати додаткове доручення, Може, протокольно буде краще. Адже якщо зразу записати до постанови, то це буде схоже, що ми вирішили за Уряд. Хто за те, щоб протокольне дати таке доручення - розглянути Кабінету Міністрів, прошу проголосувати.

Приймається.

Другий мікрофон.

ЗІНЧЕНКО А.Л., голова підкомісії Комісії Верховної Ради України з питань народної освіти і науки /Замостянський виборчий округ, Вінницька область/. Шановні депутати! Сьогодні ми розглянули правові й моральні аспекти цього великого питання. Разом з тим я хотів би підкреслити, що Мінатоменерго завжди виставляло козир - дешевизну електроенергії, що вироблялася на атомних електростанціях, не беручи до уваги вартості наслідків їхньої роботи. Тому, на мій погляд, до проекту постанови було б доцільно включити таку позицію: "Кабінету Міністрів України невідкладно розробити обгрунтовану систему оцінки економічної ефективності ядерної енергетики в цілому, включивши в собівартість

електроенергії, яка виробляється на АЕС, вартість заходів щодо радіологічного контролю за роботою АЕС, у тому числі випуску індивідуальних дозиметрів, оздоровлення населення, яке потрапило в зону забруднення, екологічної шкоди, завдаваної довкіллю, вартість захоронения радіоактивних відходів від роботи АЕС".

Я думаю, що й для Українського відомства, яке відатиме атомними електростанціями, це являтиме небезпеку, якщо воно теж апелюватиме до такої удаваної дешевизни електроенергії АЕС. Це важливо, на мій погляд.

ГОЛОВА. Дякую. Я не знаю, як до цього поставиться Уряд, Костянтине Івановичу. Але розумієте, що означає - дати вказівку включити в собівартість? Собівартість або є, або її немає. Ми цього в постанову дописувати не будемо, а протокольно направимо її для розгляду в Уряд. Можна так? Потрібно голосувати? Ні. Отже, Уряд розгляне і прийме рішення.

Перший мікрофон.

БОНДАРЄВ В.П. Иван Степанович! Сегодня при обсуждении вопроса о ходе реализации законов многие выступающие вносили конкретные предложения и критические замечания.

У меня есть просьба; протокольно поручить Правительству и соответствующим ведомствам рассмотреть их и дать каждому выступающему письменный ответ, чтобы у нас не осталось это просто очередным обсуждением.

И маленькая справочка об этой записке по Житомирщине.

Я считаю, что это просто типично для строителей. В области строится 5252 дома, сдано на сегодня лишь 180, остальные принятию не подлежат. Либо нет воды или газа, или благоустройства - дома сырые, еще только штукатурятся.

Это для строителей типично - перевалить на кого-то другого.

ГОЛОВА, Дякую.

Другим мікрофон.

ЯЦЕНКО В. М. Іване Степановичу, щодо пропозиції депутата Юхновського. Ми узагальнили її, погодили, пропонується такий варіант. До останнього абзацу третього пункту додати: "Організувати щоквартальний випуск інформаційного бюлетеня "Чорнобиль", в якому висвітлювати офіційну інформацію про захист населення України, яке постраждало внаслідок Чорнобильської катастрофи, стан та динаміку радіаційної ситуації, в тому числі результати кільцевого Моніторингу довкола ЧАЕС у повітрі, землі і водах на різних відстанях від станції".

Отака пропозиція. Там, де доручення Кабінету Міністрів.

ГОЛОВА. Наскільки я пам'ятаю, ви ж працювали в цій комісії.

ЯЦЕНКО В.М. Це ж за пропозицією депутата Юхновського.

ГОЛОВА. Ні. І проект вноситься комісією. Ви розумієте, Ігор Рафаїлович з цього питання не виступав, він виступав з першого питання.

ЯЦЕНКО В.М. Але ж ви сказали...

ГОЛОВА. То я вам нагадую, щоб ви це робили у встановленому законом порядку. І для вас винятку ми не будемо робити.

Ви розумієте? Був же час внести зміни, доповнення. Володимире Олександровичу, що це таке?

Перший мікрофон.

ЯВОРІВСЬКИЙ В.О. Іване Степановичу, ви трішки переплутали, даруйте. Він представник комісії. Юхновський вніс пропозицію, ви сказали, щоб її врахували. Це була пропозиція Юхновського, яку просто озвучує Яценко. Тому нехай депутати вирішать зараз: приймати цю поправку чи ні. Це воля депутатів, ось і все.

ГОЛОВА. Ви розумієте, що Ігор Рафаїлович виступав з першого питання.

ЯВОРІВСЬКИЙ В.О. Але він наполягає - внести цю поправку, от у чому вся суть. Ігоре Рафвїловичу, або відмовтесь, або наполягайте.

ГОЛОВА. Перший мікрофон.

ЮХНОВСЬКИЙ І.Р., голова Комісії Верховної Ради України з питань народної освіти і науки /Червоноармійський виборчий округ, Львівська область/. Я якраз виступав з тим доповненням після розгляду першого питання. Але ви сказали, що то відноситься до другого питання, що можна внести до постанови саме після другого питання. Ми разом відредагували і внесли.

ГОЛОВА. А тепер ще нехай депутат Шовкошитний скаже. Ви який журнал випускаєте?

ШОВКОШИТНИЙ В.Ф. Я випускаю газету.

ГОЛОВА. Газету? А там не можна опублікувати?

ШОВКОШИТНИЙ В.Ф. Це громадська газета, а треба на державному рівні.

ГОЛОВА. Так, пропозиція ставиться на голосування. Хто за неї, прошу проголосувати.

"За" - 219. Не приймається.

Будемо так вважати, що випускають газету. Я думаю, що раз у квартал можна знайти папір для додаткового бюлетеня, чи додаткового випуску. Хай виявляють більше ініціативи.

Ще які зауваження?

Перший мікрофон.

ШОВКОШИТНИЙ В.Ф. Іване Степановичу! Шановні народні депутати! Я виступав з пропозицією щодо оздоровлення дітей за кордоном. Може, давайте протокольно дамо доручення Уряду вирішити питання про фінансування або відправку дітей на оздоровлення за кордон.

ГОЛОВА. Костянтине Івановичу, що ви скажете з цього приводу? /Шум у залі/.

Давайте ми запишемо: доручити розглянути питання про оплату... Якщо записати "вирішити", то це треба вирішувати, а Костянтин Іванович говорить, що не можна. Потім ви ж запитаєте, чому не виконується? /Шум у залі/.

Народний депутат Івасюк вносить слушну пропозицію - створити такі умови, щоб у нас лікувати. /Шум у залі/.

Давайте так: усі методи лікування використати і дати доручення розглянути питання про оплату квитків або транспортних витрат.

Перший мікрофон.

ШОВКОШИТНИЙ В.Ф. Шановні депутати! Йдеться про те, що нам для цього навіть не валюта потрібна, треба свої вагони мати.

ГОЛОВА. Я бачу, що ми Верховну Раду хочемо перетворити в такий орган, який уже чіплятиме вагони...

Хто за пропозицію, яку вніс народний депутат Шовкошитний, прошу проголосувати.

"За" - 119. Не приймається.

Але це не означає, що не будуть дітей направляти для лікування. Є ще зауваження?

Усі поправки проголосовані й прийняті. Поправка Ігоря Рафаїловича, підтримана народнім депутатом Яценком, врахована.

Тому що не важливо, хто буде випускати і в якому органі, а важливо, щоб цей бюлетень був, щоб люди знали, що вони враховані.

Хто за те, щоб прийняти проект постанови ... Хвилиночку

Перший мікрофон.

ЮХНОВСЬКИЙ І.Р. Іване Степановичу! Та не про журнал мова йде. Йдеться про створення кільцевого моніторингу навколо електростанції на різній відстані для того, щоб знати динаміку розвитку радіаційної ситуації навколо станції. Це головне.

А все решта, то дарма: чи буде в газеті надруковано, чи в журналі, то не так важливо.

ГОЛОВА. Я думаю, що ми вже саме міністерство підміняємо, якщо будемо інструкцію писати, як це створювати.

ГОТОВЧИЦЬ Г.О., Міністр у справах захисту населення він наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Довідка з цього питання. Питання принципове, важливе і необхідне, воно стосується не тільки Чорнобильської, а и усіх діючих атомних станцій. Я вважаю, що не буде гріха, якщо це буде записано. Тим більше, що укладена угода з однією західнонімецькою фірмою про те, що, починаючи з 1992 року, це буде робитися за гроші Європейського співтовариства.

У нас уже є офіційне повідомлення, що Європейське співтовариство на цю програму фінансує 7 мільйонів доларів. Така система почне створюватися.

ГОЛОВА. А хто договір уклав на створення? Мінчорнобиль, так? Дай чого тоді записувати, коли договір уже укладений? Хочете записати, давайте запишемо.

Хто за те, щоб записати постанову в такій редакції, прошу проголосувати.

"За" - 234. Рішення приймається.

Ставиться на голосування проект постанови з доповненнями, які внесли й проголосували за них. Прошу проголосувати.

"За" - 299. Рішення приймається.

У нас залишилося 19 хвилин. Переходимо до розгляду наступного питання порядку денного. Проект Закону про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів у другому читанні.

Ми вже його розглядали, обговорювали. Вам роздана порівняльна таблиця. Може, ми встигнемо його розглянути? Встигнемо чи не встигнемо? Ні.

Тоді слово надається народному депутату Байраці Михайлу Миколайовичу.

БАЙРАКА М.М., заступник Міністра України у справах роздержавлення і демонополізації виробництва /Дзержинський виборчий округ, Дніпропетровська область/. Шановні народні депутати! Учора в нас не було зауважень до назви закону і до преамбули. Тому є пропозиція проголосувати. /Шум у залі/.

Закон про податок з власників транспортних засобів...

ГОЛОВА. Якщо немає зауважень, то ми не голосуємо, а погоджуємось. А далі голосуватимемо по розділах, по статтях.

Давайте проголосуємо. Хто за те, щоб назву закону і преамбулу викласти в такій редакції, як запропоновано в четвертій колонці? Прошу голосувати.

Приймається.

Чи є в депутатів зауваження до першої статті? Немає.

До другої? Немає.

До третьої? Є.

Третій мікрофон.

БОРЗИХ О. І., директор радгоспу "40 років Жовтня" Слов'яносербського району /Кам'янобрідський виборчий округ, Луганська область/. Иван Степанович! Уважаемые депутаты! Я предлагал дополнить пункт 1 словами: "колгоспи і радгоспи по транспортних засобах, зайнятих на перевезенні пасажирів".

БАЙРАКА М.М. Пропозиція народного депутата відхилена, але він пропонує в пункті 1 записати таким чином: "на 50 відсотків - колгоспи і радгоспи за пожежні машини, машини швидкої допомоги, автобуси та транспортні засоби по перевезенню людей". Додати транспортні засоби колгоспів, які здійснюють перевезення людей.

Можна погодитись. Йдеться про вантажні машини, обладнані в колгоспах для перевезення людей.

ГОЛОВА. Третій мікрофон.

БОРЗИХ О.І. Я прошу депутатов поддержать, потому что автогаражи хозяйств ничем не отличаются от крупных автопредприятий. Однако тем предоставляются эти льготы при перевозках автотранспортом, а колхозам, совхозам - нет.

ГОЛОВА. Може, ми запишемо так: спеціалізований автотранспорт. Машину обладнують спеціально для перевезення людей. Спеціалізований транспорт для перевезення людей.

Хто за таку пропозицію, прошу проголосувати.

"За" - 200. Не приймається.

Є ще зауваження до третьої статті? Другий мікрофон.

ЯЦЕНКО В.М. На сторінці 9 відхилена моя пропозиція до підпункту "ж" з посиланням на те, що мешканці четвертої зони не підлягають відселенню. Відсилаю до нашого закону, стаття 4: "Право на відселення із зони посиленого радіоекологічного контролю мають вагітні жінки, сім'ї з дітьми до 18 років та особи за медичними показаннями". Отже, мою пропозицію треба врахувати обов'язково.

БАЙРАКА М. М. Я хочу зробити зауваження. Вони мають право. Але не обов'язково відселяються всі, хто проживає в четвертій зоні.

Ви хочете, щоб ми записали в цю категорію всіх, хто проживає в четвертій зоні? Ви ж таку пропозицію подавали?

ГОЛОВА. Давайте спокійно з'ясуємо.

БАЙРАКА М.М. Я вважаю, що можна було б так записати: "Громадяни, віднесені до 1 і 2 категорій потерпілих від наслідків Чорнобильської катастрофи, а також громадяни, віднесені до 3 і 4 категорій"... Ну, що таке "до відселення"? Як замінити це слово?

ЯЦЕНКО В.М. Так і розуміти: доти, доки вони не відселяться з цієї території.

ГОЛОВА. Він же зачитує з свого закону.

ЯЦЕНКО В.М. Я закон вам зачитав. Вони мають право. Але коли виїхали з цієї зони, вже не користуються цими пільгами. Все. /Шум у залі/.

БАЙРАКА М.М. Якщо він так говорить, товариші, то й ті люди, які не мають права навіть відселитися, а проживають у зоні, звільняються від податку.

ГОЛОВА. Я зрозумів депутата Яценка. Ось послухайте: "Громадяни 3 і 4 категорій - до відселення їх з території зони гарантованого добровільного відселення і зони посиленого радіоекологічного контролю ".. Тобто, поки людина не відселена, вона користується пільгами, передбаченими чорнобильським законом. Я так зрозумів.

БАЙРАКА М.М. Давайте проголосуємо.

ГОЛОВА. Хто за таку пропозицію, прошу проголосувати. "За" - 226. Приймається.

Чи є ще зауваження до третьої статті?

Перший мікрофон.

КОНДРАТЬЄВ Я.Ю. На сторінці 8, останній абзац, комісія пропонувала підпункт "г" статті 3 доповнити словами: "сім'ям воїнів /партизанів/, які загинули чи пропали безвісти під час Великої Вітчизняної війни або при виконанні інших обов'язків військової служби". Наша пропозиція врахована частково, я бачу це, але основну позицію нашу ви відхилили.

Тому я наполягаю, щоб це було внесено до пункту "г".

ГОЛОВА. Шановні депутати! Коментар такий: якщо наполягав, потрібно голосувати. Прошу проголосувати за таку поправку.

"За" - 196. Не пройшла.

Більше до статті 3 немає зауважень?

БАЙРАКА П.М. Немає.

ГОЛОВА. Прошу уваги. Чи є у депутатів зауваження до статті 4. Немає. До статті 5?

БАЙРАКА М.М. Немає.

ГОЛОВА. До статті б? Немає. Все враховано. До статті 7? Немає. Тоді прохання проголосувати за всі 7 статей і за Закон.

"За" - 268. Приймається.

Далі. Проект постанови про введення в дію Закону. Ввести з 1 січня. Я прошу тільки врахувати, - звертаюсь до голів постійних комісій, - що у нас є Президент. Коли ми приймаємо постанову, Президент підписує закон і він вводиться в дію. Отже є ще зауваження? Нема. Тоді прошу проголосувати за постанову Верховної Ради про введення в дію Закону про податок з власників транспортних засобів і інших самохідних машин і механізмів.

Приймається, дякую.

У нас залишилося кілька хвилин. Встигнемо розглянути питання про митний тариф? /Шум у залі/.

Депутате Дунтау, це ви організовуєте і вносите. Отож, не потрібно показувати, що нема кому доповідати.

Слово надається Дмитру Васильовичу Павличку.

ПАВЛИЧКО Д.В., голова Комісії Верховної Ради України у закордонних справах /Збаразький виборчим округ, Тернопільська область/. Шановний Іване Степановичу, шановні народні депутати! У Москві створено ініціативний комітет із народних депутатів колишнього Радянського Союзу щодо скликання Надзвичайного з'їзду народних депутатів СРСР.

З цього приводу я хочу прочитати заяву: "Ми, народні депутати колишнього Союзу РСР від України, вважаємо за непотрібне скликання Надзвичайного з'їзду народних депутатів СРСР. Угода трьох незалежних країн - Бєларусі, Росії та України констатує розпад тоталітарної імперії, створеної 1922 року, і жодні маневри не зможуть реанімувати цю неіснуючу державу.

Закликаемо народних депутатів колишнього Союзу РСР від України не брати участі в Надзвичайному з'їзді. Україна вільна, незалежна держава. І колишній Союз, його структури не мають для нас законної сили.

Звертаємося так само із закликом до народних депутатів колишнього Союзу РСР від РРФСР, Бєларусі не брати участі у згаданому з'їзді.

Щербак, Шараєв, Петрук-Попик, Братунь, Гончар, Патон, Гром'як, Сандуляк, Рябченко, Вакарчук, Яворівський, Таланчук, Федорів, Єльченко, Павличко".

Я. хотів би запропонувати вам, щоб ми всією Верховною Радою звернулися - не лише від цієї групи, а всі, - до народних депутатів колишнього Радянського Союзу - не брати участі у згаданому з'їзді.

ГОЛОВА. Дмитре Васильовичу, ви, по-моєму, пропустили одне прізвище. Якщо ви так дружно схвалили, то дозвольте оголосити таке звернення:

"Звернення Верховної Ради України до народних депутатів СРСР від України. Виходячи з того, що 1 грудня цього року народ України переважною більшістю схвалив Акт про незалежність України від 24 серпня 1991 року, чим засвідчив своє волевиявлення будувати незалежну Українську державу, а також беручи до уваги факт припинення існування СРСР як суб'єкта міжнародного права і його політичної реальності, що було констатовано Бєларуссю, Росією та Україною в укладеній між ними Угоді від 8 грудня І991 року, Верховна Рада України звертається до народних депутатів СРСР від. України з проханням

врахувати вищевикладене і не брати участі в роботі Надзвичайного з'їзду народних депутатів СРСР".

Голосуємо? Руками? Ну, ви мене тоді знову обвинувачуватимете в порушенні регламенту. Як Воробйов скаже?

Народний депутат Башкіров вносить пропозицію: доповнити, що ми закликаємо добровільно скласти повноваження. Я думаю, що у зверненні писати не треба. А те, що я оголосив вашу пропозицію, в якійсь мірі є пропозицією й ініціативним зверненням. Текст зрозумілий? Хто за те, щоб прийняти таке звернення, прошу проголосувати. Прошу опустити. Хто утримався? Немає. Хто проти? Сім.

Ми знаємо, що є такі люди, які з тієї чи іншої причини не поділяють нашу точку зору. Але переважною більшістю ми проголосували за таке звернення, Отже, воно вважається прийнятим.

На цьому вечірнє засідання оголошується закритим. Наступне засідання завтра о 10 годині ранку.