ЗАСІДАННЯ П'ЯТДЕСЯТ ВОСЬМЕ

Сесійний зал Верховної Ради України. 20 грудня 1991 року. 16 година.

Головує Голова Верховної Ради України ПЛЮЩ І.С.

ГОЛОВА. Можна ввімкнути табло? Прошу зареєструватися. У залі присутні 330 народних депутатів. Вечірнє засідання оголошується відкритим.

Як ми і домовлялись, Вітольд Павлович готовий виступити із своєю промовою. Я так зрозумів її - про поточний момент і реальність, і що ж вас чекає. Щоб не тільки народні депутати, а всі присутні у залі, всі, хто нас дивіться і слухає, знали Але у нас ще справа, яка виникла під час перерви. Ви знаєте, що до порядку денного на цей тиждень включено проект закону про соціальний і правовий захист військовослужбовців, які проходять службу на території України, та членів їх сімей. Ми його розглянули в першому читанні, він доопрацьовувався. Його чекають матері, жінки, сестри, вони вже два дні сподіваються, що він буде внесений. Під час перерви вони запитували: невже ви й сьогодні його не внесете? Я з'ясував. Василь Васильович /де він?/, Тарасенко Олександр

Григорович говорять, що майже всі питання вирішені. Якщо так підійти до цієї справи, якщо документ відомій депутатам, якщо відомі позиції, які є в ньому, то можна було б його внести на розгляд.

Я прошу вибачення, Вітольде Павловичу, це займе кілька хвилин.

Олександре Григоровичу, ви можете доповідати? Будь ласка.

ТАРАСЕНКО О.Г., секретар Комісії Верховної Ради України з питань оборони і державної безпеки /Знам'янський виборчий округ, Кіровоградська область/. Шановні народні депутати! Шановний Іване Степановичу! Шановні гості, запрошені на розгляд цього законопроекту! Я думаю, що цей документ треба сьогодні прийняти, тому що його дійсно чекають. Ми створюємо власні Збройні Сили. Хочу сказати кілька слів. Цей закон доопрацьовувався дуже серйозно, він узгоджувався з Кодексом законів про працю, з Житловим кодексом України, Законом про пенсійне забезпечення, а також окремі положення з тими законами з військової сфери, які ми прийняли. Я зараз доповім вам, і будемо приймати його постатейно.

ГОЛОВА. Який настрій? Прийняти? Тоді давайте по порядку. Чи є у депутатів зауваження, пропозиції щодо назві?

ТАРАСЕНК0 О.Г. Щодо назви закону ми довго радилися. Вважаю за необхідне, щоб вона залишилася такою, як запропонував Кабінет Міністрів.

ГОЛОВА. А щодо преамбули? Теж немає.

Чи є зауваження щодо статті 1? Немає.

Щодо другої? Третьої? Четвертої? П'ятої? Шостої? Сьомої? Восьмої? Немає. Враховані зауваження.

Стаття 9 "Матеріальне забезпечення військовослужбовців" найбільш цікава. Теж немає.

Стаття 10 "Службовий час і час відпочинку військовослужбовців. Відпустки". Я думаю, щодо неї зауважень не може бути. Там усе передбачено.

Стаття 11 "Охорона здоров'я". Всі за охорону здоров'я. Немає зауважень.

Стаття 12 "Забезпечення військовослужбовців і членів їх сімей жилими приміщеннями". Тут, я думаю, Микола Вікторович не пропустить. Перший мікрофон.

НАУМЕНКО М.В., голова Комісії Верховної Ради України у справах ветеранів, пенсіонерів, інвалідів, репресованих, малозабезпечених і воїнів-інтернаціоналістів /Центральний виборчий округ, Хмельницька область/. Уважаемые народные депутаты! В связи с тем, что жилищная пробле- ма очень сложная, чтобы не было противоречий, если офицер, кото- рнй проходит службу на Украине в одной области, перед увольнением пожелает переехать в другую область, необходимо предусмотреть, что за три года до увольнения он выехать в то место, где будет жить после увольнения, и там в исполкоме стать на очередь, чтобы, вернувшись туда, он смог получить жилье.

ГОЛОВА. Олександре Григоровичу, прошу.

ТАРАСЕНКО О.Г. Ми з приводу цього питання довго дискутували в комісії і дійшли висновку, що треба посилатися на існуючий Житловий кодекс і вирішувати відповідно до нього.

ГОЛОВА. А потім, коли ми вноситимемо зміни до цього Кодексу, врахуємо і ці поправки. Перший мікрофон.

НАУМЕНКО М.В. Если мы сейчас примем, тогда внесем и в Жилищный кодекс. Но если этого дополнения не будет в этом законе, не будет его и в Жилищном кодексе.

ГОЛОВА. Олександре Григоровичу! Я бачу, зал зараз не готовий до цього.

Миколо Вікторовичу! Давайте ми повернемось до того при розгляді змін до Житлового кодексу. Не буде заперечень? Так, я не буду ставити на голосування.

НАУМЕНКО М.В. Я вас прошу поставити на голосування.

ГОЛОВА. Наполягаєте на голосуванні, то так і скажіть. Треба поставити на голосування. Тоді, Олександре Григоровичу, де правка?

ТАРАСЕНКО О.Г. Ця правка на сторінці 34.

ГОЛОВА. Прошу зачитати її.

ТАРАСЕНКО О.Г. Тут пропонував депутат Науменко передбачити в статті 12, пункт 7 - "за три роки до звільнення військовослужбовця в запас місцеві органи влади зобов'язані поставити в чергу на одержання житла по, вибору місця проживання при звільненні в запас".

ГОЛОВА. Зрозуміла позиція? Прошу проголосувати.

"За" - 200. Не приймається.

Інші зауваження і пропозиції враховані. Є у депутатів зауваження до статті 13?

Давайте ми проголосуємо за редакцію статей 1-12 включно в редакції, яку запропонувала комісія. Прошу проголосувати.

"За" - 284. Приймаються.

Перший мікрофон.

ЗАДОРОЖНИЙ Б.В., голова підкомісії Комісії Верховної Ради України у питаннях екології та раціонального природокористування /Маріупольський-Центральний виборчий округ, Донецька область/. Моя пропозиція стосувалася частини 4 статті 13, де йдеться про те, що студентів можна призивати на строкову службу. Я вважаю, що цього робити не потрібно, і прошу мою пропозицію поставити на голосування.

ГОЛОВА. Олександре Григоровичу, коментуйте, будь ласка.

ТАРАСЕНКО О.Г. Дане питання наша комісія відхилила, оскільки до вищих навчальних закладів згідно з чинним законодавством відносяться й технікуми, учні яких не мають права на відстрочку від призову.

ГОЛОВА. Василь Васильович хоче внести ясність, що це норма іншого закону.

ДУРДИНЕЦЬ В.В., голова Комісії Верховної Ради України з питань оборони і державної безпеки /Бобринецький виборчий округ, Кіровоградська область/. Шановні колеги! Це норма не цього закону. Зараз готується законопроект про загальний військовий обов'язок і порядок проходження військової служби, де це питання буде висвітлене.

ГОЛОВА. На Україні. Так, порядок проходження військової служби на Україні. Ми там розглянемо і внесемо. До статті 14 є зауваження? Немає. До 15-ої? Немає. До 1б-ої? Немає. До 17-ої? Немає.

До статті 18 пропозицій не надходило. Перший мікрофон.

МАКАРЕНКО С.М., секретар Комісії Верховної Ради України з питань діяльності Рад народних депутатів, розвитку місцевого самоврядування /Макіївський-Червоногвардійський виборчий округ, Донецька область/. Иван Степанович! Я предлагаю пункт 5 статьи 18 оставить в прежней редакции. В статье 18 "Місцеві Ради народних депутатів" и дальше по тексту. В новой редакции предложено"Виконкоми місцевих Рад".

Исполнительный комитет - это орган Совета. Будет ли нсполком или какой-то другой орган этим заниматься, а ответственность несет местный Совет. Именно в такой редакции, как было предложено ранее, следует оставить "Местные Советы". А какому своему органу они поручат этим заниматься -это уж их дело.

ГОЛОВА. Давайте погодимось. Тим більше, що ми знаходимось напередодні реформи. Так, "місцеві Ради" в будьякому випадку залишаться, а яка структура буде - це ще ми побачимо. Тому давайте валишимо "місцеві Ради", Це буде більш широке поняття. Немає заперечень?

До статті 19 немає?

Прощу проголосувати статті 13-19 включно в редакції, викладеній від комісії, з поправками. Прошу проголосувати.

"За" - 267. Приймаються.

Отже, можна поставити в цілому на голосування проект Закону про соціальний ! правовий захист військовослужбовців, які проходять службу на території України, та членів їх сімей. Хто за те, щоб прийняти проект як Закон України, прошу проголосувати.

"За" - 282. Приймається.

Проект постанови про порядок введення в дію Закону Україні про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей вам роздано. Чи є у депутатів зауваження до постанови?

Перший мікрофон.

КИСЛИЙ П.С., заступник Голови Комісії Верховної Ради України і питань народної освіти і науки /Промисловий виборчий округ, м. Київ/. Іване Степановичу!

Коли ми приймали присягу, у тексті присяги не записали: "Я, громадянин", а просто "Я громадян України", я Кислий і так далі, без громадянства. А тепер у цьому законі... Все це добре, ми все проголосували. Але ж в у нас військовослужбовці, які приймуть присягу, і служать тут, але є й військовослужбовці, які не приймуть присягу служити Україні...

ГОЛОВА. Будь ласка.

ТАРАСЕНКО О.Г. З цього приводу я хочу пояснити, що до категорії військовослужбовців ми віднесли тих, хто проходить службу на території України /незалежно від того, громадяни України вони чи ні/, щоб захистити їх права і дати гарантії всім військовослужбовцям, які проходять службу на території України. Зробили ми так і тому, щоб не створювати в цьому питанні колізій і заохотити до служби на захист України.

ГОЛОВА. Громадяни України - це люди, які проживають на території України. За їхнім бажанням вони і є громадянами України, Народ України становлять усі нації і народності, які проживають в Україні. Ми вже не раз про це домовлялися.

Більше зауважень немає. Прошу проголосувати за внесений проект постанови "про порядок введення в дію Закону України..." Прошу проголосувати.

"За" - 286. Дякую. Закон приймається.

Олександре Григоровичу, прошу.

ТАРАСЕНКО О.І. Я на закінчення хочу від імені комісії та всіх присутніх подякувати Спілці солдатських матерів /тут присутні її представники/, Спілці офіцерів України і всім тим офіцерам, які надавали допомогу нашій комісії, Кабінету Міністрів у роботі над цим законопроектом. Хочу сказати, що за передніми підрахунками закон коштує 1 мільярд карбованців.

ГОЛОВА. Дякую. Шановні народні депутати! Під час перерви окремі депутати робили мені зауваження з приводу того, що коли ми голосували за проект постанови "Про порядок введення в дію Закону України про податок на добавлену вартість", то ніби ми не приймали закон. Ми голосували за закон та порядок введення його в дію і домовились, що він нам необхідний. Тому я вважаю, що тут питань нема. Моя помилка хіба в тому, що я нечітко висловився? Але ви мене зрозуміли правильно. Про це свідчать результати голосування. Якщо це помилка, то прошу вибачення. Але ми проголосували, й не можу нічого ставити на переголосування.

Слово надається Вітольду Павловичу Фокіну, Прем'єр-міністру України. Тему свого виступу хай він називає сам.

ФОКІН В.П., Прем'єр-міністр України /Дарницький виборчий округ, м. Київ/. Шановні народні депутати! Вчора на вашу вимогу я мало не дві години відповідав на ваші запитання. Всі вони без винятку були продиктовані великою тривогою депутатів за стан справ в економіці, особливо у зв'язку з рішенням Уряду Росії щодо радикальної цінової реформи. Вона буде розпочата, як відомо, з 2 січня наступного року.

Сьогодні я попросив слово з двох причин. По-перше, щоб дати об'єктивну оцінку ситуації, що склалася, а по-друге - внести пропозицію щодо подальшого обговорення і затвердження програми дій Уряду в першому кварталі Нового року.

Але перед тим невелике зауваження. Колись, як кажуть, за старих часів, існувала така форма директивного обмеження гласності: на сторінках доповіді писалося: "Не для друку". Я не хочу згадувати зле, але звертаюся до представників преси з проханням. Враховуючи особливість теми мого виступу, просив би утриматись від широких коментарів і не розставляти акцентів за власним бажанням, а коли треба буде, то приводити текст згідно з моєю доповіддю чи виступом.

Шановні народні депутати! Мабудь, ні в кого немає сумніву, що найхарактернішою ознакою сьогодення, коли народжується і стверджується незалежна Українська держава, є вкрай загострена /і тут немає перебільшення/ критична економічна ситуація. Якщо в політичному плані завдяки досить рішучим і чітким діям Верховної Ради, нашого Президента Україна вже проявила себе державою, здатною проводити самостійну політику, то в економіці через величезну інерційність старої системи ми ще довгий час будемо відчувати негативні наслідки тієї безпорадності, безплідної балаканини, некомпетентності колишнього центру, його безнадійних спроб щось удосконалити, змінити, підфарбувати, аби зберегти свої збанкрутілі позиції. Як вам відомо, 8 грудня цим намірам було покладено край.

В умовах нових політичних реалій ми, звичайно, маємо внести істотні корективи в нашу тактику, в характер і послідовність заходів, щоб рішучими кроками економічного оновлення переламати хід подій. Для цього Урядом завершується розробка пакету проектів законів, що дадуть змогу здійснити реформаторський прорив, за певний час стабілізувати становище і розпочати процес оздоровлення економіки.

На жаль, в умовах сьогоднішньої чи не найгострішої кризи неможливо провести всі ці реформи безболісно. Серед них найбільш важкий і соціальне вразливий крок - це лібералізація цін. Що нас спонукає до цього? Чому ми повинні пройти через ці надзвичайно важкі випробовування?

По-перше, цього вимагають реалії життя, історична об'єктивність. Ми вже давно засудили багаторічну практику так званого державного регулювання цін, бо ще жодному чиновникові в світі не вдалося придумати справедливі ціни, які б усіх задовольняли і стали б дійсним вимірювачем праці. Досвід світової цивілізації довів, що вирішити цю проблему здатний лише ринок.

По-друге, ми не можемо не помічати, що стихійна, повзуча лібералізація цін вже давно відбувається, але проходить безконтрольно, спотворено, з величезними матеріальними і моральними втратами.

І тут, як свідчить практика, ми не знайдемо рятунку в так званих договірних, регульованих чи інших цінах. Вже майже всі товари, на які встановлено зафіксовані ціни, сьогодні в магазині купити практично неможливо, В той же час ціни тих же товарів на "чорному ринку" здіймаються все вище і вище, але при цьому збагачується не держава, а спекулянти та перекупники. Тільки вільні ціни повинні поставити заслін їх подальшому зростанню.

У той же час давайте не будемо забувати, що з точки зору економічних систем колишні союзні республіки - це сполучені судини, які сьогодні ще не можна роз'єднати, просто для цього немає надійних економічних засобів. Додам: ними можуть стати лише митний контроль по всьому периметру республіки та власний порядок митного регулювання.

Тому девальвація "рубля" внаслідок звільнення цін у Росії завдасть катастрофічного впливу на економічний стан України шляхом вилучення з обігу в республіці основної маси товарів та продукції виробничого призначення, шляхом різкого зниження життєвого рівня населення, неплатоспроможності українських підприємств та їх масового неконтрольованого банкрутства. Чи готові ми повторити маневр Росії? Я з повною відповідальністю скажу: ні, не готові, як і решта союзних республік, як, нарешті, і сама Російська Федерація, на мій погляд. Але. ми, на жаль, позбавлені вибору, ми змушені йти зараз у кільватері Росії.

Тому суть наших дій врешті-решт мусить зводитися до того, що, повторюючи маневр Росії, ми зробили це за власною стратегією, з урахуванням своєї специфіки і особливості. Ми повинні бути готовими до миттєвого реагування на кожний зовнішній економічний засіб.

Що нас найбільше турбує в ціновій і фінансовій політиці російського Уряду? Перш за все те, що в умовах гострої дефіцитності товарів та послуг повна лібералізація цін, відлучення держави від цінового регулювання на перехідному етапі, по суті, означає введення моделі гіперінфляційного функціонування економіки. За умов, коли конкуренція і антимонопольне законодавство відсутні або не набрали сили, вже ніяких стримуючих бартерів бурхливому зростанню цін не залишається. Карбованець дуже швидко остаточно втратить свою купівельну спроможність. Він перетвориться у звичайнісінький клаптик паперу. Як я вже сказав, цей процес уже стартував, причому значно жвавіше, ніж кожному з нас цього хотілося б.

Людям, які чесно живуть лише з невеликої або навіть середньої зарплати, пенсії, стипендії тощо, дуже важко, якщо взагалі можливо, задовольняти свої потреби через ринок. А товаровиробнику наповнювати продуктами крамниці буде невигідно.

До речі, користуючись нагодою, я хочу звернутися до жителів села, до керівників колгоспів, радгоспів, до фермерів та орендарів. Не припиняйте постачання в міста та робітничі селища сільськогосподарської продукції. Ваше очікування зрозуміле - ви розраховуєте на більш високі закупівельні ціни. Та візьміть до уваги: гроші, що ви в січні отримаєте за своїх бичків, не будуть варті тих матеріальних, а тим більше тих моральних збитків, яких ви завдаєте трудящим міста.

Учора в програмі "ТСН" промайнув короткий відеорепортаж з Донецька. Короткий і страшний, ми бачили жахливу порожнечу крамниць, яка об'єктивно не обумовлена. Ми не настільки позбавлені ресурсів, щоб не мати змоги нагодувати шахтарів, металургів, машинобудівників та хіміків Донбасу. А без них, без результатів їхньої праці годі й думати про можливість відродження національного агропромислового комплексу.

Продовжую. Прогнози росіян відносно того, що ціни і тарифи підскочать тільки в три - п'ять разів навряд чи вірні, бо не враховують відсутність товарів і втрату довіри до карбованця, біржовий курс якого оцінюється вже в 130 карбованців за один долар. А ви знаєте, що за долар у Сполучених Штатах навіть склянки кави не купиш. За цих умов утриматися від чергового витка цінової і інфляційної спіралі просто неможливо.

Розрахунки на індексацію і відповідне підвищення грошових доходів населення нереальні навіть з точки зору можливостей у стислі строки випустити і розповсюдити таку величезну кількість готівки. Тому ніякого економічного інтересу працювати за знецінені карбованці не буде.

Та що там за карбованці! Я зараз хочу нагадати, що вже три дні не працюють шахтарі шахти "Комсомолець Донбасу", серед вимог яких є вимога впровадити часткову оплату праці у вільно конвертованій валюті.

Безумовно, всі ці фактори призведуть до скорочення обсягів виробництва, негативно позначаться на розвитку справжнього підприємництва, що аж ніяк не наблизить, а навпаки, віддалить нас від ринкової економіки, бо буде остаточно підірвана її основа - вартість грошової одиниці і вся фінансова система.

На інфляції, пробачте за відвертість, наживуться лише шахраї, мафіозні і протиправно-спекулятивні структури. Вони вже нагромадили величезні кошти і здатні скуповувати будь-які товари, штучно створювати ще більш гострий дефіцит і перепродавати товари за цінами, які будуть на порядок вищими навіть у порівнянні з тими цінами, які будуть встановлені 2 січня й переконаний, механічне копіювання польського варіанту "шокової терапії" в зовсім інших економічних умовах бажаних наслідків не принесе.

На превеликий жаль, як я вже сказав, оголошення Урядом Росії політики вільних ринкових цін, ринкової кон'юнктури безпосередньо зачіпає кровні інтереси всіх народів не тільки Російської Федерації, а й народів України та інших суверенних держав, що вийшли із складу колишнього Радянського Союзу. Доки зберігається єдина монетарна і валютно-фінансова системи, єдиний емісійний банк, єдині фабрики Держзнаку, які розташовані на території Росії і які знаходяться під її контролем, конче необхідні консультації, узгоджені дії на міждержавному рівні, чіткі домовленості Президентів і Урядів щодо здійснення фінансової і цінової політики.

Про це йшлося в розмовах віч-на-віч і по телефону з керівниками економічних служб Російської Федерації, а також у моєму листі на ім'я Президента Росії Бориса Миколайовича Єльцина. Та, як кажуть, шановні депутати, кнопку вже натиснуто, ланцюгову реакцію вже зупинити не можна.

Є великі побоювання, що як тільки оголошена програма почне діяти на повну силу, навіть у межах однієї Росії, вона дуже швидко розвалить внутрішні ринки і фінансові системи сусідніх країн, які не мають власної валюти і кордонів з митною службою.

Офіційна мета такої політики зрозуміла і навіть приваблива - різко скоротити грошові заощадження в Ощадбанку і у населення, забезпечити ринкову збалансованість попиту і пропозиції, ліквідувати дефіцит державного і муніципальних бюджетів.

Шановні колеги, о ще один бік цієї проблеми. Щоправда, про це вголос не говориться. Адже за рахунок цінового сплеску можна розраховувати на залучення товарної маси іззовні і таким чином хоча б частково виправити гостре кризове становище на власному спорожнілому споживчому ринку. До того ж, відкриваються можливості остаточно дискредитувати карбованець і відповідну фінансову систему, проголосити їх неспроможними для дії в умовах ринку і відкрити шлях до радикальної валютно-фінансової реформи, до російського так званого "безналичного рубля".

Можливо навіть, що Російська держава зможе ввести міцну конвертовану валюту, оскільки вона, по суті залишає у себе весь золотий і алмазний фонди колишнього Союзу, матиме валютні надходження від експорту дорогих енергоресурсів і гостродефіцитної сировини, в першу чергу лісу.

Слід зважити й на те, що Росія і в світі має певний авторитет кредитоспроможної країни і зможе одержати довгострокові валютні позики. Це дає їй суттєві переваги і реальний шанс створити необхідний резервний фонд і гарантувати конвертованість нових грошей.

При цьому всі продавці товарів та продукції за штучно здутими цінами у старих, як кажуть, купюрах, обов'язково мають пошитися в дурні.

До того ж викликають сумнів розмови про те, що буцімто золотий і алмазний фонди колишнього СРСР розтринькано і розпродаю невідомими особами. Який дійсно у такий короткий час на світовий ринок було викинуто значну кількість золота, то цінова кон'юнктура дала б про це знати. Тобто це вже було б відомо в усьому світі. І це було б сенсацією, якої насправді не було і немає. Через, те численні інтерв'ю і статті у центральних засобах масової інформації з цього приводу виглядають досить непереконливо.

Не бачу сенсу приховувати, що подібні дії криють певну небезпеку для здійснення Україною власної грошової реформи. В цих умовах ми змушені вишукати розумні, всебічно обгрунтовані протидії "тихій" валютно-фінансовій агресії. Потрібно буде розробити комплекс захисних заходів, включаючи гнучку тактику щільних контактів, економічних і політичних переговорів та консультацій. Це, власне, і випливає із заяви керівників трьох республік про створення співтовариства незалежних держав.

Гадаю, нам слід буде вирішити питання про рівні умови лібералізації цін для Росії і України. Тобто, якщо вже йти в руслі такої цінової політики /а саме так, на жаль, ми маємо поступити/, то бажано дійти згоди, щоб розмір емісії і розподіл грошової готівки для забезпечення інфляційного росту цін і відповідного підвищення грошових доходів населення були однаковими для всіх.

Як я вже казав, і Президент України, ! Уряд, повністю підтримують концептуальні принципи економічних реформ Росії, робили неодноразові спроби переконати її Уряд у передчасності цих заходів. Це нам вдалося лише частково. Ми також намагалися

досягти угоди про більш помірну й узгоджену реформацію, яка базувалася б на надійних регулюючих важелях впливу з боку держави на фінансово-кредитну, цінову і податкову системи, особливо в напрямку більш активного впливу на пожвавлення та розвиток товарного виробництва і ринку. Адже ми переходимо не до стихійного базару середньовіччя, а до сучасної ринкової економіки в її складними регулюючими механізмами і інфраструктурою, що дозволяють забезпечувати гнучку структурну переорієнтацію, стабільність ринку, доходів підприємців і державного бюджету, оновлення і розвиток товарного виробництва.

Тільки на базі вільного підприємництва, розвитку і конкуренції великого, середнього і дрібного бізнесу можна забезпечити ринковий попит за кількістю, структурою і якістю товарів та послуг, стати конкурентноздатними на світовому ринку.

Саме тому, шановні колеги, в своєму листі до Борися Миколайовича Єльцина я висловив занепокоєння з приводу загальної і майже повно! відміни граничних нормативів рентабельності при встановленні підприємствами договірних цін на основну частину продукції виробничо-технічного призначення.

В умовах її гострого дефіциту це буде додатковим фактором зростання і дестабілізації всієї системи цін. Становище ускладнюється ще й тим, що досі практично не розроблено механізмів стримування зростання цін на продукцію підприємствмонополістів, в той час як 90 відсотків нині діючих виробничих структур, за оцінкою вчених, мають ознаки монополій. Та й є живі приклади, коли, скажімо, Ярославльське підприємство, що виробляє свинцевий сурик, протягом двох років підняло ціну на свою продукцію у 80 разів.

Я також підкреслював у своєму листі, що для переходу на вільні

ціни та необхідного в, зв'язку з цим підвищення заробітної плати вже на першому етапі обсяги грошової готівки потрібно буде збільшити не менше як у чотири рази. Це питання практично теж не вирішено.

Відповіді на свого листа я ще не отримав. Але якою б вона не була, ми повинні розробити власну стратегію і тактику дій в цій надзвичайно складній і, без перебільшення, небезпечній ситуації.

Перш за все ми змушені дещо поглибити процес звільнення цін, а в більшості випадків - просто повторити розміри і пропорції збільшення цін, які передбачаються в Росії, Разом з тим з ряду напрямків ми маємо проводити більш виважену і більш реалістичну політику.

Росія, як відомо, планує всю сільськогосподарську продукцію реалізовувати за вільними цінами. Ми передбачаємо підвищити їх у три - п'ять разів і зафіксувати на першому етапі закупівельні ціни лише на пшеницю, соняшник, цукрові буряки та молоко. Тобто фіксовані ціни передбачається ввести на ті види продукції, які є сировиною для окремих продуктів харчування, що й надалі реалізовуватимуться за державними роздрібними цінами, Тільки таким чином можна визначити сумі необхідних бюджетних дотацій та гарантувати стабільність роздрібних цін на хоч і обмежений, але вкрай необхідний для населення перелік продовольчих товарів.

Решта зернових культур, велика рогата худоба, свині та інша сільськогосподарська продукція /звичайно, якщо не досягнемо угоди з Росією про координацію дій: а цього, мабуть, не станеться/ реалізовуватися за вільними цінами. За такими ж цінами продаватиметься більшість продовольчих товарів. Їх рівень визначатиметься попитом та пропозицією.

Роздрібні ціни на хліб, молоко, цукор, олію та медикаменти передбачається зберігати фіксованими, попередньо підвищивши їх у кілька разів, а на медикаменти - в три-чотири рази. За підрахунками, на підтримку рівня цих цін треба виділити з бюджету щонайменше 25 мільярдів карбованців дотацій. На цьому я хотів би особливо наголосити, щоб заспокоїти представників аграрно-промислового комплексу.

Мабуть, найважливішим, визначальний фактором формування всієї системи цін /особливо на Україні/ є ціни на вугілля. При визначенні їх рівня розглядалося кілька варіантів. Як відомо, Існуючий до цього часу механізм директивного встановлення цін і бюджетних дотацій не відображав реальних витрат на видобуток вугілля та його переробку. Тобто ціна не була мірою вартості. Кожна шахта мала свою розрахункову ціну, що призводило до зрівнялівки. У цьому році вугільна галузь, як ви знаєте, в умовах дефіциту бюджету отримує дотацію на суму 17,2 мільярда карбованців. Розрахунки свідчать, що якби ми спробували зберегти діючий механізм і на наступний рік, то для цього потрібна була б дотація не менш як 90 мільярдів карбованців. Це приблизно половина нашого державного бюджету. І, мабуть, нікого не треба переконувати в тому, що це настільки небезпечний тягар, що потягнув би на дно всю нашу економіку.

Врешті-решт після багатьох роздумів, після зустрічей з шахтарями в Луганську та Донецьку ми зупинилися на бездотаційному варіанті, за якого оптові ціни на вугілля повинні відображати дійсну вартість, виходячи з ринкових відносин між виробником і споживачем.

В основу таких цін було покладено принцип повного відшкодування витрат на виробництво,

капіталовкладення та соціальні потреби. Конкретна ціна на вугілля визначатиметься самими об'єднаннями за участю держави. В самому ж об'єднанні для окремих шахт, напевно, не обійтися без своїх розрахункових цін. Вони не будуть стабільними і змінюватимуться з урахуванням витрат і попиту. На певний час передбачається встановлювати граничний рівень рентабельності, щоб обмежити монополізм вугільних підприємств.

За пропозицією гірників у галузі намічається також створити позабюджетний фонд підтримки за рахунок рентних відрахувань. Ним будуть користуватися шахти, які знаходяться в надзвичайно складних гірничо-геологічних умовах.

Водночас планується звільнити вугільні підприємства від сплати всіх податків. Але й при цьому оптові ціни на вугілля, за розрахунками, можуть зрости більш як у двадцять разів.

Безумовно, таке різке підвищення цін на вугілля, що є, як вам відомо, основною енергетичною сировиною для України, викличе значне зростання собівартості в інших галузях і насамперед - в енергетиці. Якщо в Росії тарифи на електроенергію зростуть у чотири рази, то за прогнозними розрахунками, на Україні вартість однієї кіловат-години зросте більш як у вісім разів і досягне 25-30 копійок. Звичайно, для населення ця плата буде значно нижчою.

З урахуванням зазначеного підвищення цін на вугілля і електроенергію витрати в комунальному господарстві зростуть у три-чотири й більше разів. Це вимагає відповідного підвищення плати за комунальні послуги для населення /маються на увазі тепло, водопостачання, газ/. Водночас Уряд вважав за необхідне на цьому етапі зберегти квартирну плату незмінною. Це непросто витрати на утримання житла виростають у чотири рази. А навіть сьогодні квартплата, яку сплачує населення, не перевищує 25 відсотків реальної вартості житла.

Витрати на транспорті, за прогнозом, збільшаться в три-чотири рази. В такому ж розмірі передбачається підвищити тарифи на перевезення вантажів. Щодо пасажирських перевезень, то тарифи планується підняти в три-чотири рази, крім приміського та міського автомобільного і електротранспорту, а також метро. Враховуючи велике соціальне значення цих видів транспорту, тарифи пропонується збільшити тут лише в два рази, а решту вартості повинен взяти на себе державний бюджет.

Говорячи про ці радикальні зміни в системі цін, звичайно, не можна обійти такого найважливішого питання, як соціальний захист населення. Уряд має намір запропонувати Верховній

Раді прийняти рішення про збільшення з 1 січня наступного року встановлених розмірів зарплати, грошових доходів, пенсій тощо. За попередніми розрахунками, у два-три рази, а деяким категоріям, може, і більше. Звичайно, такі виплати працюючим у невиробничій сфері, пенсіонерам, студентам, багатодітним сім'ям будуть здійснюватися з державного бюджету, а працюючим на госпрозрахункових, підприємствах і в організаціях - за рахунок коштів цих підприємств і організацій.

І останнє. У зв'язку з впровадженням російської моделі цінової реформи, маючи на меті забезпечити економічну безпеку України, як вам добре відомо, передбачається застосування системи купонів багаторазового використання. Ці купони надійно захищені від підробки і, по суті, можуть виконувати основні функції тимчасових грошей. Вони й вигляд мають грошових знаків. Тому, якщо республіка не отримає необхідної кількості грошових знаків, тобто карбованців, за купонами

можна буде реалізовувати як продовольчі, так і непродовольчі товари народного споживання. Для оперативного вирішення питань, пов'язаних з введенням купонів, створено Урядову комісію. Сам механізм їх впровадження розробляється в кількох варіантах. Остаточне слово, звичайно, залишається за парламентом.

Шановні народні депутати Все, про що зараз ішла мова, -це, звичайно, лише концептуальна основа дій Уряду в умовах впровадження вільного, а точніше майже вільного ціноутворення. Розробка конкретних дій /а вони потребують дуже складних і трудомістких розрахунків, про що я розповідав вам учора/ буде в основному закінчена до нового року. Проте це будуть лише ті механізми, які ми бачимо сьогодні, виходячи з найбільш ймовірного прогнозу розвитку ситуації. Але цілком можливо, що на певному етапі цінової реформи події розгорнуться таким чином, що реальність буде суттєво відрізнятися від наших прогнозів, У цьому випадку Уряд буде змушений, використовуючи вислів музикантів, "грати з листа". Нам треба бути готовими і до цього.

У зв'язку із сказаним я вже не як Прем'єр-міністр, а як народний депутат вношу таку пропозицію. Конкретного рішення з мого виступу не приймати, а взяти його до відома. На початку січня програму конкретних заходів Уряду буде надіслано кожному з депутатів для вивчення, аналізу і висновків. А наприкінці першої декади я пропонував би зібрати позачергову сесію, на якій детально обговорити механізм проведення цінової реформи, вибрати серед можливих варіантів єдино вірний і прийняти рішення, що буде виконуватися Урядом. До цього часу робочі групи Кабінету Міністрів, фахівці та вчені будуть тісно працювати з комісіями Верховної Ради, щоб вибрати безпомилковий варіант лібералізації цін.

Шановний Іване Степановичу! Я прошу мою пропозицію поставити на голосування.

Дякую за увагу.

ГОЛОВА. Шановні народні депутати! Ми вчора о І4-й годині зустрічалися в цьому залі. Якщо ми зараз розпочнемо задавати запитання і слухати відповіді, то це займе багато часу. Вчора була така можливість. Тим більше, що ми постанови не приймаємо, з приводу доповіді обговорення не буде. Можна так зробити: надати можливість висловити пропозиції біля мікрофонів, щоб вони були зафіксовані при розробці тих документів, про які йшла мова у Вітольда Павловича. Тобто побажання і пропозиції народних депутатів повинні бути враховані в тих документах, які нам запропонують незабаром у зв'язку із зміною економічного механізму.

Щодо пропозиції Вітольда Павловича. Для того щоб нам скликати позачергову сесію, треба закрити цю сесію. Якщо ми сесію не будемо закривати, тоді ми можемо продовжити її. І не треба приймати нам ніякого рішення. Ми просто повідомляємо депутатів, і це не буде ні надзвичайна, ні позачергова сесія, а будуть продовжені пленарні засідання. А потім закриємо сесію. Принципового питання тут немає.

Я пропонував би так. Спочатку надати слово товаришу Мінченку, який повідомить про свої прогнозові матеріальні ресурси, потім - Міністру торгівлі Слєпічеву, щоб розповів нам, як він забезпечуватиме нас перед Новим роком і чим. Далі надамо можливість виступити з пропозиціями.

Давайте, може, голову правління Національного банку послухаємо. Національний банк підпорядкований Верховній Раді. Є Матвієнко Валентин Павлович? Є.

Ви розумієте, ми вчора мали можливість обмінятися думками. Було відведено півтори години, не менше. Якщо надати можливість усім поставити запитання і почути відповідь, тоді ми нічого не встигнемо.

Давайте ми надамо слово товаришу Матвієнку. Я бачу, що більшість депутатів згодна. Потім - Мінченку, потім -Слєпічеву, потім визначимося.

Я не затягую, Степане Ільковичу.

Слово надається голові правління Національного банку України Матвієнку Володимиру Павловичу. Будь ласка, до 10 хвилин.

МАТВІЄНКО В.П., голова правління Національного банку України. Шановні депутати! Шановний Толової Сьогодні однією з найголовніших проблем суверенної України є проблема створення власної грошової системи. Але спочатку я хотів би сказати, що для введення власних національних грошей насамперед нам треба створити певні умови. Перше. Сформувати бюджет без дефіциту. Позбавитися кредитної емісії, яка сьогодні є. Мати резерви у вільно конвертованій валюті.

Сьогодні всіх цих умов нема. З введенням вільних цін ми передбачаємо, що в бюджеті будуть урегульовані доходи і витрати. Стосовно кредитної емісії. Це питання теж буде вирішено.

Залишається проблема вільно конвертованої валюти. Я про неї скажу пізніше.

З метою захисту споживчого ринку Національний банк уклав контракт з іноземною фірмою на друкування купонів багаторазового використання. Графік виконується достроково. Ми враховували всі можливі, як кажуть, явища, пов'язані з підвищенням цін, і внесли корективи в структуру купюр.

Я хочу запевнити Верховну Раду, що, навіть, якщо ціни підвищаться в чотири рази, якщо вони підвищаться в п'ять разів, Національний банк забезпечить купонами грошовий обіг.

Сьогодні ми маємо купонів достатньо, робота йде щоденно, ми маємо підтримку, заважає нам тільки туман, який почався сьогодні. Але графік не порушується. Я не буду називати цифри, але хочу сказати, що зараз ми могли б вирішити питання про введення купонів навіть в останні дні грудня, якщо б у цьому була потреба і було відповідне рішення. Ми повинні запровадити купони з початку січня. Ми готові до цього.

Крім того, створені пункти обміну. Майте на увазі, що всі люди, які приїжджатимуть із зарубіжних країн, а також з інших суверенних держав, повинні будуть обмінювати свої гроші на наші купони.

Створено курс купона. Я зараз називати його не буду, щоб нікого не лякати за кордоном. Але цей курс буде.

Стосовно кредитної емісії. Це явище має місце сьогодні - близько 30 мільярдів. Міністр фінансів про це сказав. Це явище дуже негативне. Тому перш за все треба зробити так, щоб не було вимушеного тиску на Національний банк щодо кредитування тих витрат, по яких є різниця між роздрібними і закупівельними цінами.

Чому? Тому що сьогодні склалася така ситуація, коли наші банки платять шість процентів населенню за кредитні ресурси, тобто за їхні вклади. А Міністерство фінансів бере у нас кредити за три проценти. Це явище породжене старою практикою. Але чому я акцентую увагу на цьому питанні? Тому що, коли це продовжуватиметься, то ні про яку банківську систему на Україні говорити не можна. Досить тільки сказати, що Національний банк може стати банкрутом, якщо жоден банк світу не буде мати ніяких зв'язків ні з якими банками нашої суверенної України.

Я хотів би підкреслити, що сьогодні ми навіть не створили в грошах Статутний фонд, тому що Уряд не має грошей. Треба це питання вирішити. Це дуже складне питання. Ми повинні 31 грудня дати баланс усім банкам - кореспондентам багатьох країн, з якими ведемо зараз роботу.

Третій напрям дуже важливий. Я хотів би буквально протягом хвилини розповісти, як ми можемо робити і заганяти себе в якийсь кут.

У серпні цього року постало питання про закупівлю зернофуражу. Була пропозиція Уряду про те, що треба закупити. Було рішення Президії, щоб Національний банк гарантував оплату. Ми всі це зробили. Відбувається закупівля, виконується контракт. Вважаючи, що треба було відірвати наш Зовнішекономбанк від Москви, ми ввели механізм, який надавав нам право вести розрахунки на Україні.

І запропонували ліквідувати цю московську систему і створити спочатку Головне управління Національного банку та надати право прямих кореспондентських розрахунків із зарубіжними банками.

Але оцінка групи депутатів була така, що Національний банк це робить тому, що хоче стати екстрамонополістом. Відхилили це. Надійшла пропозиція створювати акціонерно-комерційний експортноімпортний банк України.

Ми приступили до створення такого банку. Тепер, коли ми говоримо, що виводимо республіку на кореспондентські розрахунки з усіма країнами, свого банку ще ніхто не знає і цей банк також потребує валюти до статутного фонду, якої немає.

Виникає питання: чи правильно ми це робимо? Я переконаний і буду доводити це до кінця, що ми можемо створити сьогодні тільки державно-комерційний банк зовнішньої діяльності, який буде виконувати свої функції під контролем Національного банку.

Якщо Уряд має валюту для статутного фонду, то треба сьогодні це робити. Але якщо є валюта, то треба надати її перш за все Національному банку для того, щоб він мав контрольний пакет акцій. Якщо ми цього не зробимо, то ми просто не поважаємо ні банк, ні свою державу, яку створюємо,

Я дуже прошу, щоб це питання було із розумінням сприйнято депутатами Верховної Ради.

Є ще дуже важливе питання, пов'язане з вкладами населення. Я хотів би зауважити, що в пресі, на телебаченні, радіо дозволяють собі дуже довільно оперувати нашими планами і намірами. Жодна цивілізована держава цього не дозволяє. В усіх країнах все це знають лише президент, прем'єр - міністр фінансів і міністр банку.

У нас же сьогодні все роздруковано в усіх газетах, причому будь-яка газета, наприклад "Коза", дає "професійні" рекомендації про те, що і як робити.

Тепер торкнуся вкладів населення. Питання досить тонке і делікатне: що ж буде з цими вкладами? І от на сторінках газет говорять, що це ми або заберемо, або ми ось те чи те зробимо, треба готуватися до грошової реформи. Але це все треба робити по-людськи, щоб держава не програла і щоб населення не залишилося в програші в умовах інфляції і різкого зростання цін. Але є проблема 40 процентів, які нараховані всім по вкладах на 1 березня. Колишній Союз нічого не дав на їх покриття. Зараз ми повинні будемо а введенням нового економічного механізму підняти цей процент і повинні будемо ще забронювати. Тоді виникає питання: чи зважено ми підходимо до цього, коли говоримо, що в нас дефіциту бюджету не буде? Мабуть, буде або це треба перекласти на Ощадний банк, який хоче бути тільки комерційним. Держава зобов'язана робити це, а цей банк повинен бути державно-комерційним. Я просив би, щоб такі питання підтримав Національний банк, бо сьогодні іншого гаранту в нас немає. Я говорю це тому, що є багато питань, як! сьогодні можуть просто заплутати фінансово-грошову систему. Ми повинні якось прислуховуватися до тих людей, які цю справу роблять. На жаль, не часто так буває.

Крім того, є проблема 83 мільярдів кредитних ресурсів, які знаходяться в Ощадному банку колишнього Союзу, їх треба повернути, ви ці гроші, ми вирішили б масу питань функціонування грошової системи.

Стосовно третього аргументу . створення валютних фондів. Нам треба, мабудь, внести декларацію для всіх експортерів продукції, де вони ховають свої гроші /в Москві, в СанктПетербурзі чи за

кордоном/ для того, щоб створити систем, згідно з якою Національний банк контролював би суму надходжень. Ми повинні створити 4-5 мільярдів валютного фонду у вільно конвертованій валюті для того, щоб у наступному році вирішувати питання, коли і в який термін перейти до запровадження власних грошей.

І про власні гроші. Я не буду повторювати історію, але скажу, що на виконання рішення Президії, яке було прийняте, до 1 грудня ми уклали контракт з канадською фірмою "Канадіен Бенк". Заплатили п'ять мільйонів доларів, перерахували цю суму в Канаду, і питання тут немає. Але є питання, які виникли навколо цього контракту. Якщо хочете відверто, то скажу, що у нас не було кращого варіанта контракту. Цей контракт ішов під тиском, приймалися різні усні рішення, останнє рішення Президії було також дуже дипломатичне. Вголос говорили, що тільки з Канадою треба укладати, а коли дійшли до рішення, то написано, що треба вибрати. Але спробуй вибрати, коли тобі кажуть, що тільки так треба робити. Під тиском контракт укладено, це було на засіданні Президії, я доповідав. Більшістю голосів Президія прийняла рішення, що треба робити. Я не бачив, як формулювалася ця постанова, тому вважав, що це рішення Президії. Але потім за моєї відсутності, коли я доїхав у відрядження організовувати відправку купонів і змінити структуру, на засіданні Президії на мою адресу говорили багато чого - аж до того, що давайте вже його, мовляв, звільняти з роботи. Ви розумієте, що якщо буде такий натиск, якщо ми будемо так працювати, то ми не зробимо Україну суверенною. Я можу вам прямо сказати, що ці методи роботи нічим не відрізняються від тих, які були раніше. Лише тоді ніхто не казав, як тобі це робити. А тепер ще й кажуть, як тобі вести банківські справи.

Шановні депутати! Я хочу сказати, що контракт, який ми уклали з Канадою /про це і Вітольд Павлович сказав/ - не найвигідніший, але ми його виконуємо. Що стосується взагалі відбору цього проекту, то це окрема розмова. Якщо хтось хоче, то я можу конкретно сказати. У мене все.

ГОЛОВА. Я вам скажу так: з боку Президії було рішення. Я не знаю, хто тиснув. Я не тиснув, це я відверто вам заявляю. Перше рішення було прийняте 14 листопада про те, що дійсно, відкладати вже нікуди. Записано було доручення Національному банку України до 1 грудня укласти контракт на виготовлення власних грошей. У другому пункті Національному банку України та Уряду доручалося профінансувати цю справу. І третім пунктом було доручено Кабінету Міністрів створити разом з комісіями раду, яка б зайнялася розробкою проекту Закону про грошову систему.

Це рішення публікувалось.

Друге рішення було прийняте 22 числа. Ним була створена рада. Однак потім з'ясувалося, що це рішення було, але не випускалось, оскільки там недоречність була між Кабінетом Міністрів і нашою комісією. Коли з'ясувалося, що це "зіпсований телефон," то тоді Кабінет Міністрів 2 грудня створив таку раду. 2 грудня, я пам'ятаю. Ця рада зараз працює над розробкою проекту Закону про грошову систему в Україні.

Хто в робочому порядку тиснув, це ви вже там з'ясовуйте.

Є в мене ще питання. Ну хай від Національного банку скажуть.

МАТВІЄНКО В.П. Іване Степановичу, коли в багатьох /а може, й у всіх/ не було інтересу до купонів, то ця робота була проведена разом з Кабінетом Міністрів у строк і як слід. Коли почалось втручання багатьох людей, преси, радіо, телебачення, то не було, мабуть, такого дня, щоб там не виступали представники, які коментують цю роботу. Я прямо скажу, мені навіть кадри підбирають, які зовсім банківської, справи не знають. Виходять і розказують людям, що воно буде. Ви розумієте, я дивуюсь Охмакевичу, який це все розумів. Однак його кореспонденти ніколи не ходять нікуди...

ГОЛОВА, Давайте не будемо зараз... У мене є одне запитання, до вас, Володимире Павловичу. Ви сказали... Я прошу уваги. Ви попросили, щоб ми допомогли вам мати 83 мільярди наших коштів - кредитних, я маю на увазі. Що нам треба для цього зробити? Я про це вперше чую. Який треба нам прийняти документ, щоб вам допомогти вирвати ці кошти? Я маю на увазі кредитні ресурси, заощадження громадян України. Правильно я мислю? Які? Будь ласка.

МАТВІЄНКО В.П. Йдеться про офіційне рішення Верховної Ради, Потрібне офіційне рішення Верховної Ради і треба...

ГОЛОВА. Чому не вноситься проект такого рішення? МАТВІЄНКО В.П. Є загальне рішення. Але я кажу про те, що треба вам сьогодні.

ГОЛОВА Я вас прошу, вносьте хоч зараз, ми готові прийняти.

МАТВІЄНКО В.П. Іване Степановичу це виникло після зустрічі в Бєларусі. Нам треба кати якогось уповноваженого, хто повинен це зробити.

ГОЛОВА. Ви так і скажіть, що під час переговорів в Алма-Аті це питання буде порушене і розглядатиметься, щоб разом з ними... А ви, будь ласка, своєчасно вносьте. Ми готові навіть спеціально для прийняття цього рішення зібратись.

МАТВІЄНКО В.П. Я хочу зробити ще одне зауваження. Я не знаю, хто дає пропозиції, але зараз готується проект постанови про борги і про те, що треба встановити систему обслуговування боргу. То в одному з пунктів записано, що Україна повинна віддати ті внутрішні борги, які вона має перед Радянським Союзом. Та Україна ніякого боргу немає перед Радянським Союзом! Я ж сказав, що 83 мільярди карбованців боргів має Радянський Союз перед Україною! Розумієте? І коли оце так ідуть подібні ініціативи звідти, а я блокую, то звичайно, відчуваю якусь реакцію.

ГОЛОВА, Ми знаємо добре, що ми так уміли торгувати у Союзі, що залишилися всім винні. І країнам Східної Європи. А тепер з'ясувалося, що нам іще винні всі. Де ж той Союз, який всім винний?

Дякую.

Я хочу вам ще одну цифру назвати, Вітольде Павловичу. Я не боюсь назвати цю цифру. Державний секретар Сполучених Штатів Америки, коли ми вели бесіду, сказав, що з 1989 року Союз проковтнув 61 мільярд доларів, навіть 62 мільярди.

А я тоді запитав, скільки ж ми? Ніхто не знав, де вони. Мільярдами ковтали і незрозуміле, де вони?

Слово надається товаришу Мінченку... Що, є запитання? Перший мікрофон.

ХМАРА С.І., член Комісії Верховної Ради України з питань державного суверенітету, міжреспубліканських і міжнаціональних відносин /Індустріальний виборчий округ, Львівська область/. Шановний Іване Степановичу, шановні депутати! Ми сьогодні в черговий раз послухали нашого Прем'єр-міністра і бачимо, що в нього немає такої програми, яка б могла переконати, що він, цей Уряд, здатний захистити наш ринок. Ми знаємо, що зволікання і бездіяльність спричинилися до того, що наш ринок абсолютно не захищений. Це не вам питання. Я питання не задаю, я пропозицію вношу.

ГОЛОВА. Так чого ж ви тоді взяли слово. Немає питань? Немає.

Другий мікрофон.

ПОРОВСЬКИЙ М.І., заступник голови Народного руху України голова координаційної ради /Рівненський виборчий округ, Рівненська область/. Нещодавно на засіданні Комісії з питань економічної реформи і управління народним господарством розглядалося це питання, тоді ж відбулася бесіда з одним з заступників, Тумановим, про підсумки роботи щодо створення Національного банку. Так от на сьогодні "виявилося, структура банку не затверджена, заступники як були призначені заступниками керуючого

СРСР, так ними і залишилися до сьогодні. Програми проти інфляційних заходів вами не розроблено, методології грошового обігу навіть і близько немає. Чи ви розумієте, що таким ставленням до роботи, тим, що провалені отакі стратегічні напрями тим, що від вас жодної пропозиції не було, ви провалили доручену справу і представляєте, банк, якого не існує зараз? Розказуєте нам...

МАТВІЄНКО В.П. Я просив би, шановні депутати, говорити зі мною ввічливо, як належить депутатам.

Друге. Ви мене обирали як професіонала, і на другий день ви загрожували зняти мене з роботи.

Третє. Ви дали мені Савченка, який не знає зовсім роботи банку, і він провалив цю концепцію і ми її зараз не маємо. Я маю свою концепцію, але я доповім про неї разом з Прем'єр-міністром, а спочатку дам свої висновки Президенту. А зараз я не буду говорити про цю концепцію.

Відносно структури. Структура формується не за один день, це, пробачте, не млинці пекти, а це творити банк, починаючи з нуля. Ви робите зауваження, що ми повинні це скоріше робити. Я розумію вас, але для цього треба знайти людей, які прийдуть сюди працювати на низьку зарплату порівняно з комерційними банками. А ми працюємо всього декілька місяців.

Причому, скажу ще таке. Коли я перший раз був відсутній, мене "крили" заочно на засіданні Президії. Другий раз, коли я поїхав до Лондона і Парижа вирішувати питання з купонами, хтось прибіг в банк і давай робити ревізію в банку. Що ви робите, люди добрі?

ГОЛОВА. А хто робив ревізію?

МАТВІЄНКО В.П. Я не розумію цього питання. Якщо треба мені звіт держати, скажіть, коли я повинен держати звіт, я тоді тут прозвітую.

ГОЛОВА. Третій мікрофон.

СКОРИК Л.П., доцент кафедри архітектури Київського державного художнього інституту /Артемівський виборчий округ, м. Київ/. Я би хотіла запитати шановного Голову Національного банку. Ви тут казали, що на вас хтось чинив тиск, а я б хотіла знати, яка була ініціатива банку. Адже у ваших руках була можливість впровадити гроші і зайнятися цією проблемою, А виходить так, що ви тільки оборонялися від тиску. А де ж ваша ініціатива, в чому вона полягала?

МАТВІЄНКО В.П. Відверто кажучи, на другий день, коли мене затвердили, шановний пан Пилипчук сказав, що разом з паном швайкою я повинен їхати з приводу грошей, ми по їхали, в шість країн Західної Європи, попрацювали, підготували пропозиції. За 80 мільярдів ми повинні були надрукувати півтора мільярда банкнот і на решту створити фабрику. Це був червень-липень. Зразу після цього я написав доповідну записку Голові Верховної Гади з проханням дати конкретну відповідь. Ця записка потрапила до Прем'єр-міністра. Але рішення не було. Я ще одну записку подав, щоб прийняти рішення відносно того, яка буде валюта, як її назвати і коли запровадити. Бо повинно бути рішення, я працюю

за законом, тут сидять юристи, які добре це знають. Такого рішення не було, а вже десь в кінці серпня було рішення, що можна друкувати за кордоном. До цього не було ні в кого думки, що можна друкувати за кордоном. Було сказано, що не можна друкувати за кордоном. Потім з'являється пан Новаківський, який прийшов на півгодини в банк, потім побіг у газету, потім побіг до депутатів, і пішло: "Давай, давай, давай". Після цього я відправив Савченка, поїхав пан Швайка, вони працювали, два тижні. На жаль, привезли контракт англійською мовою, і він був такий кабальний, якого я ще ніколи не бачив. Україна повинна перевезти за свої кошти всю цю надруковану продукцію, а для цього потрібно відправити 60 "Русланів", за кожний коридор треба платити По 200 тисяч доларів, страховку - за рахунок України і ніякої відповідальності відносно строків. Тоді було запропоновано, що потрібен переклад, потрібен український текст. Ніхто цього не зробив. Я найняв людину, яка за три доби зробила переклад цього тексту, після цього підписав, що стосується самої фірми, то ця фірма ніколи сама цього не зробить, вона їздить по світу, буває в Америці, в інших країнах, шукає підряд для того, щоб замовити ці гроші. Але я все одно, маючи рішення Президії Верховної Ради, заплатив гроші, підписав контракт, і питань немає.

ГОЛОВА. Другий мікрофон.

ЯЦЕНКО В.М., заступник голови Комісії Верховної Ради України з питань Чорнобильської катастрофи /Коростенський виборчий округ, Житомирська область/, шановний доповідачу! Будь ласка, скажіть конкретно, чи вистачить у нас готівки, щоб до кінця цього року виплатити людям заробітну плату, а на початку січня виплачувати заробітну плату в кілька разів більшу? Конкретно.

МАТВІЄНКО В.П. Отже, конкретно. Ви знаєте, що поки не було зустрічі товаришів Єльцина, Кравчука, нам нічого не відвантажували. Ви знаєте, як ми гроші отримували: посилали літаки з продуктами, а звідти направляли вагони з грошима. Тепер прибув один вагон, ще два в дорозі. Звичайно, з великою напругою, але ми повністю вирішимо це питання. Але ми розраховували, що зможемо 20-25-го ввести купони, і таким чином дати людям готівку. Якщо таке рішення буде, я вам сказав, ми можемо в останні дні грудня ввести купони, хоч частку дати, хоч на продукти. Ми вирішуємо це питання.

ГОЛОВА. Третій мікрофон.

СКОРИК Л.П. Я хочу зазначити, що фактично відповіді від вас я не почула. Ви довго розповідали, як їздили Швайка і Савченко, але що зробив банк, конкретно голова правління Національного банку і для випуску грошей, і для створення структури, я так і не почула абсолютно нічого. Банк фактично не існує завдяки вашим старанням.

МАТВІЄНКО В.П. Ви просто маєте намір звинуватити когось.

ГОЛОВА. Більше запитань немає?

МАТВІЄНКО В.П. Нас слухає і бачить вся Україна. Я вам розповідаю, як все є на сьогодні. Хто мав право друкувати в газетах зразки купюр? Навіть враховуючи це, треба відхилити...

ГОЛОВА. Другий мікрофон.

ВЛОХ О.Г., завідуючий кафедрою Львівського державного університету імені І.Франка /ленінський виборчий округ, Львівська область/. Шановний пане голово правління Національного банку! Ми від Прем'єра почули, що для того, щоб можна було забезпечити хоча б якусь рівновагу, для населення, буде підвищена зарплата. Одночасно підвищуються ціни. Виходить, цей процес буде неперервний. Тим більше, якщо врахувати ту обставину, що гроші нам друкує Москва, і цими папірцями, які називаються "рублями", може навіть нас закидати за сприятливих обставин. То я хотів би запитати у вас: чи Національний банк розробляє механізм обміну наших купонів чи наших майбутніх карбованців на ці "дерев'яні" гроші і чи не доцільно ввести карткову систему в умовах, коли наші купони не будуть забезпечуватися товарною масою? Адже на полицях скрізь пусто. Треба забезпечити покупців товарною масою під ці наші купони, які введуть.

МАТВІЄНКО В.П. Відносно карток. Це справа Уряду. У нас, крім Національного банку, є Уряд, і, якщо він буде вважати, що потрібні картки, - Це справа його і справа Верховної Ради. Але я як економіст, банкір, вважаю, що коли при переході до ринку ми вводимо картки, тоді ринкові грошові відносини неможливі.

Стосовно того механізму, про який ви кажете. Я вам говорив, що ми готові ввести з 1-2 січня на весь обсяг видачі заробітної плати купони. Я не розумію, чому стосовно мене ставиться так питання? Я випередив графік, передбачивши... Я не хочу називати цифри. Є співвідношення між карбованцем і купоном, і є орієнтовні співвідношення, які будуть при нових грошах, Я не можу цього говорити.

ГОЛОВА. Другий мікрофон.

СВІДЕРСЬКИЙ Ф.Ф., член Комісії Верховної Ради України у питаннях соціальної політики та праці /Нововолинський виборчий округ, Волинська область/. Шановний голово правління Національного банку! Про те, що буде підвищена зарплата відповідно до рівня цін, ми знаємо. Але наших виборців цікавить і те, чи будуть підвищені з такими ж самими коефіцієнтами вклади населення в банку?

МАТВІЄНКО В.П. Це питання повинно тут вивішуватися.

ГОЛОВА. Це питання вирішує Уряд. Правильно. Уряд внесе пропозицію. Тут нікуди не подінешся. Банк цього не вирішує. Перший мікрофон, останній.

КУЦАИ І.Л., перший заступник голови виконавчого комітету Київської обласної Ради народних депутатів - начальник головного планово-економічного управління /ПереяславХмельницький виборчий округ, Київська область/. Шановний Володимире Павловичу! Про майбутнє ми говоримо, це добре. Але ми сьогодні живемо, Ми поїдемо в округи, де пенсіонери за три місяці не отримали заробітної плати. В нашій області багато хто не отримав заробітної плати. Нам не вистачає готівки 600 мільйонів, що нам робити? Що відповідати? Уже, до речі, дехто з тих, хто не отримав заробітної плати, оголосив голодовку. Як же нам бути?

МАТВІЄНКО В П. От ви задаєте таке запитання, і при цьому всі знають, які акції чинить Росія, Єльцин. Ви знаєте про це, і знає про це наш Уряд. Що ми робимо сьогодні? Я вам сказав -завозимо, хоч мало цих грошей, не вистачає, "немає їх, і я грошей не надрукую, навіть якщо ви мене виженете з цього залу.

А я сказав, що вихід можна знайти. Якщо така напруга, давайте з 26-27 грудня введемо купони, і не буде проблеми.

ГОЛОВА. Дякую, Володимире Павловичу. Давайте одразу міністра торгівлі послухаємо. Слово надається міністру торгівлі Слєпічеву. Шановні депутати, ми домовилися, тема на ваш розсуд: як ми будемо забезпечені до Нового року.

СЛЄПІЧЕВ О.І., Міністр торгівлі України. Шановні депутати! Для того, щоб пояснити ситуацію, я зроблю коротку доповідь. Але прошу, слідкуйте за думками, які викладатиму.

За останні роки народ постійно відчуває на собі тягар колишнього центру. Багаторазові промови, заяви найвищих керівних осіб про підвищення цін, про грошовий обмін, які почалися в 1990 році, посіяли невпевненість У завтрашньому дні, породжують страх перед майбутнім, що періодично призводить до панічного попиту на всі без винятку товари, виникає штучний дефіцит навіть тих товарів, яких нещодавно було в достатній кількості. Я маю на увазі сіль, мило, сірники, борошно, крупу і таке інше. Наявні товарні залишки в минулі роки дозволяли нам вирівнювати ці сплески, але ж залишки товарів не безмежні. Тим більше, що вони майже не поповнюються. Останні заяви Росії про підвищення цін з 16 грудня, а тепер а 2 січня наступного року викликали нову хвилю скуповування товарів, яку наявними ресурсами ліквідувати неможливо. Я колись говорив про світову практику; коли треба зробити ажіотажний попит або сплеск, необхідно збільшити виробництво, не продаж, а виробництво товарів у шість разів. Хто сьогодні може в шість разів збільшити виготовлення товарів? Ніхто.

Тим більше, що порушення господарських зв'язків між республіками колишнього Союзу призвело до масових недопоставок сировини, компонентів та таропакувальних матеріалів нашій харчовій промисловості, що значною мірою вплинуло на зменшення обсягів виробництва.

Я вже не кажу, що в сільському господарстві був неврожайний рік. Якщо брати продовольчі товари, то їх виготовлено на цей час менше на 9 мільярдів карбованців, або 88 відсотків до минулого року.

А якщо брати взагалі товари, то знизили виробництво 3,1 тисячі підприємств, що становить 45 відсотків їх загальної кількості. Ними виготовлено товарів менше на 13,3 мільярда карбованців. А продали товарів, якщо брати в цих цінах, на 40 мільярдів більше, а якщо взяти в порівняльних цінах, то всього на 7. Оті останні 7 мільярдів карбованців - це вже практично робота всіх працівників торгівлі, що додатково завезли товари.

Достатньо сказати, що за 11 місяців поточного року порівняно з минулим виробництво м'яса зменшилось на 218 тисяч тонн, або на 10 процентів, ковбасних виробів - на 34 тисячі тонн, масла тваринного-62,3 тисячі тонн, а це на 15 відсотків менше.

Я не читаю лекцію, я вам доповідаю про стан справ на сьогодні. Я можу сказати одним словом, якщо ви будете задоволені, то мені буде легше. Ми продали все можливе і неможливе. Якщо брати торгівлю, то ми, не виготовляючи товарів, додатково завезли на 7 мільярдів. Ні подяки, нічого не чекаєш. Завезли і продали.

Зараз немає нічого. Хочете знати, хто купив ці товари? Купили ці товари мешканці України.

ГОЛОВА. Шановні народні депутати! Дайте можливість сказати, а потім будемо задавати запитання. Я прошу уваги, і давайте вислухаємо. Прошу.

СЛЄПІЧЕВ О.І. Якщо вас стомлює перелік по групах товарів, на які зменшені обсяги, я не робитиму цього переліку, а хочу сказати, що до цього ще знижено поголів'я великої рогатої худоби на 786 тисяч голів, свиней - на 967 і птиці - на 4,б мільйона.

Але хочу підкреслити, що я називав вам виготовлення, а продаж товарів інший. Якщо я казав, що м'ясопродуктів менше виготовили на 218 тисяч тонн, то продали менше на 64 тисячі тонн. Якщо брати молоко та інші продукти тваринництва...

ГОЛОВА. Може, давайте, Олегу Івановичу, таким чином; скажіть прогноз, що нас чекає найближчим часом.

СЛЄПІЧЕВ О.І. Давайте подивимося прогноз, що сталося в основних групах? У нас не вистачає борошна. Що робить Уряд? Буде закуповувати і веде переговори щодо цього. Практично вже відбуваються реальні закупки борошна, Я вважаю, що тих ресурсів хліба, що в нас є, вистачає до 1 травня. А для того, щоб вистачило до нового врожаю, Уряд веде закупівлю борошна. Стосовно м'ясопродукції,..

ГОЛОВА. Це вже добре, що до і травня будемо з хлібом. /Оплески/.

СЛЄПІЧЕВ О.І. Я вважаю, що ми будемо з хлібом і до нового врожаю. Я не думаю, що і наступний рік буде таким неврожайним у селян. Ми повинні бути з хлібом, бо це 750 мільйонів до ларів коштуватиме.

Відносно м'ясопродуктів, їх буде виготовлено в промисловості на рівні 1991 року, але менше, ніж у 1990 році. Зокрема, м'яса буде вироблено на душу населення на 2,6 кілограма менше, ніж торік, молока - майже на 40 кілограмів, яєць - на 10 штук. 1992 року споживання молока навіть порівняно з очікуваним рівнем цього року знизиться на 9,3 кілограма.

Тепер щодо цукру. Заплановано, що його буде вироблено в наступному році 5 мільйонів тонн, але треба врахувати, що нинішнього року ми недоодержали цукру 1 мільйон 600 тисяч тонн. Це річна потреба /не норма, а потреба/ України. Тому хочемо ми цього чи не хочемо, але кількість цукру, яка відпускається за талонами, до нового врожаю буде знижена. Якщо ми в цьому році купували за талонами по 23 кілограми цукру, то в інших країнах ця цифра становила від 8 до 15 кілограмів максимум. А в нас було споживання на рівні 23 кілограмів! Зараз ведуться розрахунки, тож про нову норму додатково буде повідомлено. Але якщо взяти в цілому в перерахунку на цукор, то його споживання буде не нижчим 1990 року, тобто по 50 кілограмів, якщо враховувати кондитерські вироби і тістечка.

Знову-гаки в 1992 році знизиться виробництво олії. Якщо в 1990 році її було вироблено мільйон 100 тисяч тонн, то тепер буде всього 600 тисяч тонн. Тож значно знизиться її продаж населенню, зменшення виробництва негативно вплине на роботу маргаринової, консервної, кондитерської та інших галузей промисловості.

Яка найбільша трудність буде для України в 1992 році? Це проблема борошна. Але я ще раз кажу, що

Уряд вживає всіх необхідних заходів і, якщо вони будуть досягнуті /а я в цьому не сумніваюся/, то ми будемо з хлібом до нового врожаю.

Немає в нас свого чаю, потрібно ще 20 тисяч тонн купити. На світовому ринку тонна коштує півтори тисячі доларів, але ми зараз працюємо з Грузією, Аджарією, Азербайджаном, Туреччиною, щоб його купити. Кави ми теж не вирощуємо, потрібно купити її 10 тисяч тонн. Риби 300 тисяч тонн не вистачає. І останнє - 20 мільярдів тютюнових одиниць... Всім іншим Україна в спромозі забезпечити себе сама. Отже, плодотворно працюватимемо, значить будемо з харчами.

Зайве говорити, що нам треба виготовляти доброякісну промислову продукцію, щоб вийти з нею на світовий ринок, і за одержані долари закупити недостатню сировину.

Ще одне, про що я хочу сказати. Зараз Уряд має наміри лібералізувати зовнішньоекономічну діяльність. Усі підприємства, які виходять на світовий ринок зі своїми товарами, будуть сплачувати державі всього 20 відсотків валюти, а 80 залишатимуть для своїх потреб. То цих 20 відсотків буде досить, щоб гасити борги й купувати недостатню сировину і товари.

ГОЛОВА. Немає запитань? Нема. Дякую. Зараз надамо. Одні кажуть, щоб виступав Мінченко, а ви говорите, пропозицію... Давайте визначимось. Анатолію Каленковичу, ви скажіть, як буде працювати наша економіка?

МІНЧЕНКО А.К., Державний міністр. України у справах економіки - Міністр економіки України! Шановні народні депутати! Розглядаючи прогноз економічного і соціального розвитку України в 1992 році, ми враховували передусім ступінь паливно-енергетичного забезпечення України. І я хотів би сьогодні доповісти; як ми вирішуватимемо ці питання в 1992 році. Думаю, що нікому з присутніх це не байдуже.

Внаслідок виснаження запасів нафти і газу, зниження видобутку вугілля частка власних ресурсів у забезпеченні потреб народного господарства України зменшиться до 42 відсотків проти 4У в поточному році. Таке становище зобов'язувало нас здійснити надзвичайні заходи по забезпеченню паливом, і в даний час з урахуванням погоджених обсягів поставок з інших республік становище таке. Погоджені обсяги поставок природного газу дозволяють направити для потреб народного господарства 112 мільярдів кубометрів газу /тобто 98,3 процента від рівня поточного року. Я підкреслюю, що практично ми вийшли на рівень нинішнього року/, забезпечимо повністю потреби АПК, комунального побуту населення, металургійної та енергетичної промисловості, а інших споживачів - на рівні 93 проценти від плану поточного року. Погоджено поставки з Росії нафти в обсязі 45 мільйонів тонн, з Бєларусі - 1,9 мільйона тонн, я щоб було зрозуміло і простіше, скажу, що проти рівня поточного року це 96 процентів. Для покриття дефіциту передбачається реконструювати в першому кварталі 1992 року нафтоперевальну базу в місті Одесі для прийому 4 мільйонів тонн нафти по імпорту, а також проробляються можливості додаткового одержання її від підприємств Тюменської області.

Ресурси топкового мазуту від переробки 51 мільйона тонн нафти і ввозу погодженого 1 мільйона тонн його з Росії і Бєларусі дозволяють зберегти на рівні поточного року споживання мазуту в агропромисловому комплексі, комунально-побутовому господарстві, на транспорті, задовольнити металургійну та енергетичну потреби.

Потреба інших споживачів буде здійснюватись на рівні 83 відсотків. Щоб було зрозуміло, я наведу такі цифри. У 1991 році ми мали топкового мазуту 22 мільйони тонн, у 1992 році -

23,6 мільйона. Проти рівня поточного року - це 107,3 процента. Але потреба України сьогодні в цьому - 25 мільйонів тонн.

Відносно ресурсів автомобільного бензину, У 1991 році республіка мала 9 мільйонів тонн, на 1992 рік ми домовилися про 9,5 мільйона тонн. У порівнянні це складає 105,6 процента. Але при потребі нашої республіки 10,5 мільйона тонн - це становитиме забезпеченість на 90,6 процента дизельного палива в 1991 році ми мали 13 мільйонів тонн, будемо мати в 1992 році 13,2 мільйона тонн. Це практично на такому ж рівні.

Але потреба республіки, я хотів би підкреслити, - 14,5 мільйона тонн. Внаслідок падіння обсягів видобутку товарного вугілля порівняно з поточним роком на наступний рік планується 88 процентів до рівня плану 1991 року. Це на 19,8 мільйона тонн менше. Погоджені з Росією і Казахстаном поставки 12,5 мільйона тонн вугілля для коксування. Це дає змогу забезпечити. металургійну промисловість коксівним вугіллям тільки на 71 процент.

Але в Донецьку на нараді, яку проводив Прем'єр-міністр Вітольд Павлович Фокін, ми домовилися з шахтарями, що 5,7 мільйона тонн, які залишаються після виконання держзамовлення, підуть також нашим металургам. При зниженні рівня держзамовлення на поставки енергетичного вугілля до 70 процентів /в розпорядженні підприємств вугільної промисловості залишається майже 24 мільйони тонн /при пріоритетному забезпеченні агропромислового комплексу, управлінь залізниць не вдається повністю задовольнити потреби побутових споживачів і населення /це тільки 92 проценти до рівня 1991 року/, а поставки в інші республіки скоротяться майже вдвоє.

У цих умовах тепловим електростанціям може бути направлено лише 15, я підкреслюю, 15 мільйонів тонн вугілля при потребі 40 мільйонів тонн. Для забезпечення потреб енергетики та інших галузей у паливі, крім збільшення поставок топкового мазуту тепловим електростанціям на 3 мільйони тонн, вважаю за необхідне направити їм максимальну кількість вугілля, що залишається в розпорядженні вугільних підприємств на взаємовигідних умовах, як це вирішено на нараді в Донецьку.

Крім того, враховуючи надзвичайно напружене становище із забезпеченням паливом, необхідно ввести жорстку систему квотування і ліцензування вивезення паливних ресурсів, включаючи і продукти нафтопереробки, за межі нашої республіки, держзамовлення на переробку нафти треба залишити на рівні 1991 року, тобто 95 відсотків. За таких умов ми зможемо забезпечити себе електроенергією на рівні 90 процентів.

Таким чином, дефіцит палива серйозно вплине на постачання електроенергії народному господарству. Навіть за таких умов ми вважаємо за необхідне повністю забезпечити електроенергією всіх споживачів, що безпосередньо пов'язані з життям населення і виробництвом сільськогосподарської продукції, а також провідні галузі нашої економіки: металургію і паливну промисловість. І це незаперечне. Але при цьому весь тягар значних обмежень в постачанні електроенергії ляже на інші галузі, це вони /обмеження/ можуть сягнути за 20 відсотків. Тільки так ми зможемо збалансувати потреби електроенергії на 90 процентів.

Для того, щоб значно поліпшити наше життя, справу постачання електроенергії в наступному році, і

особливо в наступних роках, в 1993-му - 1995-му потрібна відміна мораторію на закінчення будівництва Запорізької, Рівненської і Хмельницької атомних електростанцій. Нас спонукає до цього і прийняте нещодавно рішення про повну зупинку Чорнобильської АЕС/ з реакторами, що не підтверджують свою надійність і достатній рівень безпеки.

А сьогодні, щоб економіка працювала і люди не страждали від ще одного дефіциту - електроенергії, ми всі повинні кардинально змінювати своє ставлення до її використання, вжити всіх заходів, щоб ліквідувати безгосподарність і марнотратство, щоб сприяти цій справі, треба якнайшвидше доопрацювати і прийняти закон про енергозбереження. Напружена ситуація складається в роботі металургійного комплексу, для задоволення мінімальних потреб народного господарства України та виконання міжреспубліканських поставок у 1992 році підприємства чорної металургії мають виробити 35,8 мільйона тонн готового прокату і 6,5 мільйона тонн сталевих труб. Для цього ми вчора на нараді з металургами вирішили питання із забезпеченням їх вугіллям, газом, електроенергією, паливно-мастильними матеріалами, про що вони просили на нараді в Донецьку. Але тепер металурги вимагають зменшити виробництво готового прокату до 33,5 мільйона тонн. Водночас потужність дозволяє забезпечити виробництво на попередньому рівні.

Потрібно мати на увазі, що всяке зменшення виробництва прокату й труб ставить нашу країну в безвихідне становище відносно виконання своїх обов'язків перед власним господарством, а також відносно міжурядових угод.

Тому Держметалургпрому і депутатам-металургам треба зробити "все, щоб забезпечити наші потреби. Для цього більшість питань сьогодні уже вирішена.

Складна ситуація створюється у 1992 році з забезпеченням народного господарства лісоматеріалами, оскільки на 70 відсотків від потреби вони завозяться в основному з Росії і поставки їх з кожним роком зменшуються. На 1992 рік укладені міжурядові угоди на поставку в країну 8,5 мільйона кубометрів деревини. Це на 28 процентів більше, ніж у поточному році, але це вкрай недостатньо. Зараз проводиться енергійна робота з метою прикріплення виділених лімітів і укладення договорів безпосередньо між постачальниками і споживачами. У лісові регіони Росії відряджені відповідальні працівники. З метою зниження дефіциту ресурсів лісової сировини на 1992 рік як першочерговий захід передбачається різке зменшення використання її на випуск другорядних матеріаломістких видів продукції. Де дасть змогу скоротити витрати ділової деревини на 600 тисяч кубометрів.

ГОЛОВА. Анатолію Калениковичу, запитання є, і я бачу - час закінчується. Можна сказати так, що ваші розрахунки дають впевненість заявити, що гірше, ніж було, не повинно бути.

Є запитання? Третій мікрофон.

РЕБРИК Б.В., голова підкомісії Комісії Верховної Ради України у справах ветеранів, пенсіонерів, інвалідів, репресованих, малозабезпечених і воїнів-інтернаціоналістів /Тисменицький виборчий округ, Івано-Франківська область/. Пане міністре! Буквально зо два дні тому на цій трибуні, де стоїте ви, стояв наш шановний Міністр енергетики Скляров. він збирався просити у Верховної Ради допомоги для того, щоб за валюту в Росії купити 150 тисяч тонн мазуту, якого конче не вистачає

для України. У той же час він сказав, що якісь мафіозні сили на Україні в даний час продали 140 тисяч тонн того мазуту. Чи вам що-небудь відомо про це? Чи відомо про це нашій Службі національної безпеки? Чи довго ми будемо примушувати світ триматися за животи, а наших людей хапатися за голову? Скажіть мені?

МІНЧЕНКО А.К. Я могу ответить следующее. В 1991 году, учитывая, что лицензии выдавали в Москве, наши нефтеперерабатывающие предприятия заключили контракты и вывезли с территории республики действительно несколько сот тысяч тонн продуктов нефтепереработки. Они их, конечно, не вывезли просто так, за какие-то товары народного потребления. Нет. Это нефтепродукты вывозили в этом году для обеспечения реконструкции нефтеперерабатывающих заводов. Это выпуск полиэтилена , полипропилена, это внедрение реформеров, которые улучшают глубину переработки нефти и получение дополнительных ресурсов для бензина и дизтоплива. Такая же работа, кстати, проделана и на Калушском хлорвинильном заводе для того, чтобы мы имели полиэтилен и низкого, и высокого давления. Это один вопрос.

Второй вопрос. Я хотел еще раз подчеркнуть, что на будущий год, если мы не наведем порядок /я просил бы депутатов меня поддержать/ в вывозе топливно-энергетических ресурсов, я имею в виду нефть, уголь и продукты нефтепереработки, то есть не будем вывозить их по строгим квотам и лицензиям...

ГОЛОВА. Анатолію Каленковичу, дякую, вже вичерпано час. Другий мікрофон.

ГУДИМА О.В., член Комісії Верховної Ради України з питань культури та духовного відродження /Луцький-Центральний виборчий округ, Волинська область/. Шановний доповідачу! Ви і ті, хто виступав перед вами, весь час лякали людей. І ніхто не дав рекомендації, що робити людям. Припустімо, селянам, які мають лишки сільськогосподарської продукції. Я не знаю, чи ви підтримаєте те, що я скажу, але я попросив би притримати продукцію, не викидати її на ринок, не продавати за ці "дерев'яні", а чекати, поки не введуть наші купони багаторазового використання. Тільки тоді можна продавати продукцію. Тому що зараз вивезуть, а тоді нічого не буде. І я звертаюсь до людей: робіть так.

ГОЛОВА. Дякую. Перший мікрофон.

ДЕПУТАТ /не представився/. Анатолий Каленикович! Я не убедился вчера после встречи с Витольдом Павловичем в том, что наша энергетика обеспечена топливом. Я хочу все-таки услышать конкретный ответ. Мощности тепловых блоков, которые есть на Украине, достаточны для того, чтобы не останавливать предприятия? Когда на Украину будут поступать энергетический уголь и мазут в достаточном количестве, чтобы не была дефицитной электроэнергия?

МІНЧЕНКО А.К. Я, по-моему, разложил все по полочкам: сколько будет газа, сколько будет мазута, сколько будет угля.

ГОЛОВА. Дякую вам, Анатолію Калениковичу. Я прошу уваги. Дайте мені дві хвилини.

Шановні народні депутати! Ми з вами сьогодні домовлялися про створення координаційної ради або погоджувальної комісії для того, щоб продовжити роботу над пакетом проектів законів про роздержавлення, приватизацію, банкрутство, цінні папери і над недоопрацьованими проектами бюджету. Щодо бюджету ми конкретно не домовлялися, а щодо проектів, то ми домовлялися і пропонуємо на ваш розгляд комісію в такому складі: Пилипчук Володимир Мефодійович, Качура Борис Васильович, Сербін Юрій Сергійович, Мороз Олександр Олександрович, Тарасенко Олександр Григорович, Мельник Микола Євтихійович, Кінах Анатолій Кирилович, Стецьків Тарас Степанович, Кислий Павло Степанович, Білий, Макар Іван Іванович, Марков Борис Іванович, Сальніченко Віталій Миколайович, Барабаш Олександр Леонідович, Щербина Володимир Олександрович, Коцюба Олександр Павлович, Руденко Василь Миколайович, Марченко.

Я хочу, щоб і вони, і ви знали, що це погоджувальна комісія для розгляду всіх пропозицій і зауважень, які є в законопроектах і які були висловлені. Депутат Яхеева була записана, але червоним чорнилом записано: "відмовилась". Я не бачу в сесійному залі Тетяни Михайлівни.

Вважаємо, що така комісія створена і прошу її плідно допрацювати... Заєць Іван Олександрович, ініціатива карається, щоб знали. Заєць записаний.

Шановні народні депутати! Ми домовились з вами, що не можемо зробити канікули, як домовлялися. Але ми 12 днів підряд проводили пленарні засідання. У нас давно такого не було, бо завжди 8 днів на місяць працювали на пленарних засіданнях.

Якщо вам назвати цифри, то було від чого стомитися. Ось дивіться: проведено 67 пленарних засідань, розглянуто 272 питання, 42 законопроекти, 37 законів прийнято, 112 постанов, 11 законопроектів розглянуто в першому читанні. Ви уявляєте: щоб тільки сісти і перечитати це все, то треба півтора місяця.

Тому я хочу з вами погодити такий порядок, з Президією він погоджений. Ми робимо перерву у пленарних засіданнях на невизначений час, Верховна Рада продовжує працювати в постійних комісіях. Пленарне засідання буде скликано, як тільки голови постійних комісій, а вони всі члени Президії, внесуть таку пропозицію, що все готово до розгляду найважливіших, актуальних питань і на вимогу Уряду, про що говорив Вітольд Павлович. Коли Уряд буде готовий внести механізм фінансування хоча б у першому кварталі. Ми готові тоді скликати пленарне засідання і розглянути це питання. Але я підкреслюю ще раз, що це після того, як усе буде розглянуто в комісіях. Орієнтовно це десь усередині січня.

Дозвольте всіх вас поздоровити з наступаючим Новим роком. У нас немає чого вам побажати, але є право подякувати за таку працю протягом цього періоду, побажати такої праці і в комісіях, побажати вам знайти можливість бути все-таки радісними і щасливими у новому році. Всього вам доброго! До зустрічі на пленарному засіданні! /Оплески/.