ЗАСІДАННЯ ДВАДЦЯТЬ ВОСЬМЕ

Сесійний зал Верховної Рад України. 24 жовтня 1991 року. 10 година.

Головує Перший заступник Голови Верховної Ради України ПЛЮЩ І.С.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Доброго ранку, шановні депутати! Прохання підготуватися до реєстрації. Прошу реєструватися.

У залі - 388 народних депутатів. Ранкове засідання Верховної Ради оголошується відкритим.

Ми вчора з вами домовлялися, що розглянемо з ранку заяву Верховної Ради про без'ядерній статус України, але автори цієї заяви досі її не підготували, і ми не змогли її розмножити і роздати. Тому розглянемо цю заяву, коли вона буде підготовлена.

Перше питання порядку денного сьогодні згідно з графіком - про основні напрями економічної політики України в умовах незалежності. Довго ми чекали доповіді Вітольда Павловича Фокіна. Він готовий з нею виступити. Тому давайте уважно послухаємо.

Слово надається Прем'єр-міністру України Фокіну Вітольду Павловичу, Регламент - до години.

ФОКІН В.П., Прем'єр-міністр України /Дарницький виборчий округ, м. Київ/. Високошановні народні депутати!

Сьогодні минав два місяці, як на політичній карті світу з'явилася нова суверенна демократична держава - республіка Україна. Однак це поки що відбулося лише де-юре. Для того, щоб це визначалося і де-факто, нам усім, тобто не лише Верховній Раді та Уряду, а насамперед, всьому народу України належить вирішити величезну низку надзвичайно складних соціальних і економічних проблем. Настільки складних, що при першому їх розгляді мимоволі закрадається думка, а чи можна їх вирішити взагалі?

Проте іншого шляху у нас немає. Бо будь-яка держава в змозі посягти міжнародного визнання, поваги і добробуту, прогресу і демократії лише за умови суверенітету економічного. Останній є саме тим єдиним базисом, без якого юридична надбудова, якою б величавою вона не здавалася, врешті-решт, у тій чи іншій мірі залишається лише декорацією, "надхмарним замком" - і не більше.

І цілком природно, що більшість депутатів на надзвичайній сесії нашого парламенту говорила про необхідність створення концепції економіки суверенної України.

Хочу внести деяку ясність: робота над проектом Основних напрямів економічної політики України в умовах незалежності розпочалася буквально через кілька днів після проголошення цього історичного Акта. В ній брали участь не тільки працівники урядового

апарату, а й провідні вчені, представники широкої громадськості та просто небайдужі, патріотично настроєні люди. При цьому окремі розділи відразу розроблялися на альтернативній основі. І цілком природно, що ви нас весь час квапили, вимагали якнайшвидше закінчити цю роботу.

Однак чим більше ми працювали над цим документом, тим більше переконувалися в тому, що він не може носити дискретний характер. Ця робота настільки динамічна, настільки рухома, що може мати лише вигляд концепції, яка постійно коригується, доповнюється конкретними заходами, механізмом їх реалізації.

На нашу думку, цим вимогам відповідають Основні напрями економічної політики України в умовах незалежності, текст яких вам вручено. І який, я сподіваюсь, ви добре вивчили за три дні.

Цей документ, звичайно, створювався не на порожньому місці. В ньому враховані обставини сьогоднішнього дня, дотримується спадкоємність програм переходу економіки України до ринкових відносин та надзвичайних заходів щодо стабілізації економіки України та виходу її з кризи.

Особливо останньої програми, яка виявилася досить досконалим механізмом державного регулювання економіки взагалі і ринкових відносин, що зароджуються, зокрема. Про це свідчить хоча б той Факт, що вона викликала великий інтерес за межами України.

У ході дискусій відзначалося, що за найвищими мірками це документ, де кожен конкретний механізм або програмний захід

взаємозв'язані і взаємообумовлені настільки, що разом складають одне ціле, одну систему. Тобто програму /а саме в цьому й полягав головна помилка деяких опонентів/, не можна розглядати як просту арифметичну суму заходів.

При її підготовці вдалося максимальною мірою використати можливості програмно-цільового підходу до управління. До того ж програма багато в чому вже тоді, тобто первісне, була зорієнтована на умови суверенної держави.

Такі складові частини економічної політики, як структурна, бюджетна, початкова, кредитна та інші, ще тоді передбачалося реалізувати тільки, самостійно. Однак сьогодні ми мали ввести до програми кілька нових блоків, модифікувати деякі інші, врахувати, як мінімум, три реалії, три нових фактори, які стали для Основних напрям і в системоутворюючими.

Перший фактор - це розпад Союзу РСР і проголошення незалежності не тільки Україною, а й рештою колишніх союзних і окремих автономних республік. Усім ясно, що наприкінці весни цього року ще діяла система централізованого керівництва економікою Союзу, з фактом існування якої ми не могли не рахуватися. А це, природно, призвело до того, що окремі захопи програма були спрямовані на, розвиток нашої економіки ще в умовах єдиного союзу і відчували вплив на цей процес союзного Уряду.

Другий фактор полягав у тому, що програма надзвичайних заходів значною мірою була зорієнтована на використання ресурсної бази колишнього Союзу, що розподілялася централізовано. Сьогодні ж ситуація принципово інша, що підтверджується навіть тими труднощами, які виникли на шляху підписання економічної угоди між суверенними республіками.

Шановні колеги! Навколо цієї проблеми виникло стільки гострих суперечок та провокаційних пліток, кружляє стільки газетних та телеекранних "качок", що я змушений на цьому зупинитися докладніше.

Вельмишановні депутати! Вибачте за патетику, але зараз дійсно настав момент істини. Кожен, хто має розум, совість і честь, повинен відверто сказати: якою він хотів би бачити нашу Україну? Суверенною правовою державою в співдружності народів світу, державою, що самостійно приймає політичні і міжнародні рішення, керуючись тільки визначними нормами і Статутом ООН, що за власним розсудом обирає собі партнерів і союзників, що за кожне своє рішення відповідає перед своїм народом, чи відрізаною скибкою, відірваної від найближчих сусідів, з якими ми нещодавно браталися з якими протягом десятиріч будували відносини за принципом спільного розподілу праці?

Я звертаюся до всіх депутатів, але в першу чергу до тих романтиків та ідеалістів, що ще й досі плекають надію відновити Україну з біленькими хатками під солом'яною стріхою. До тих, хто проголошує "Україна проживе сама, хай інші спробують!"

Шановні друзі! Це небезпечна омана. Своєю звабливістю вона, може, й заслуговує на повагу й співчуття, та, на жаль, не має нічого спільного з точними розрахунками і реаліями життя.

Так, ми дійсно маємо величезний економічний потенціал, добродумний, працьовитий, талановитий народ, але при сучасній структурі промислового комплексу, я підкреслюю, при сучасній структурі промислового комплексу, розміщенні і стані сировинної бази народне господарство України на сьогодні, це також підкреслюю, на сьогогодні

розвиватися динамічно не здатне.

Більш ніж 80 відсотків промислового виробництва республіки не мають на її території закінченого технологічного циклу.

Наведу кілька прикладів. На комплектацію великовагових автомобілів Кременчуцького автозаводу поставляються двигуни, силові передачі та сталеве литво з Росії.

Білоцерківському заводу сільгоспмашин для виробництва кормозбиральних комбайнів поставляються шини з Азербайджану, підшипники та електродвигуни - з Росії, гідроциліндри - з Литви.

Об'єднання "АвтоЗАЗ" на виробництво легкових автомобілів одержує понад 800 найменувань вузлів і деталей з 50 підприємств Росії.

Львівське об'єднання "Електрон" забезпечується комплектуючими деталями, що виробляються на Україні, лише на 13 відсотків.

Більшість виробництва хімічного комплексу України базується на переробці природного газу, нафти, фосфатної та іншої сировини, що надходить переважно з Росії. Тому припинення поставок апатитового концентрату практично повністю зупинить виробництво, фосфатних та складних добрив загальним обсягом більш ніж 2 мільйони.

Зупинка такого гиганта, як виробниче об'єднання "Азот" , що в місті Сєвєродонецьку, первинною сировиною якого є природний газ з Росії, призведе до втрати продукції на суму близько 1 мільярда карбованців.

Та й взагалі, для нормальної діяльності підприємств та організацій України необхідно завезти з інших республік 20 мільйонів тонн вугілля, 56 мільйонів тонн нафти і конденсату, 20 тисяч тонн авіаційного бензину, 100 мільярдів кубічних метрів природного газу, 11 мільйонів кубічних метрів деревини, 500 тисяч тонн паперу та інше.

Підсумовуючи, хотів би вам доповісти, що Уряд практично завершив переговори з усіма республіками по взаємних поставках продукції, майже завершив, а до узгодження обсягів і номенклатури поставок ще дуже й дуже далеко, і відбуваються ці переговори надзвичайно напружено і далеко не так, як завжди, до чого ми звикли. Обсяги скорочуються, висуваються незвичні вимоги щодо розрахунків на нееквівалентній або валютній основі.

Ряд республік використовує своє монопольне становище, коли йдеться про такі ресурси, як нафта, ліс, бавовна. Їй-богу, соромно говорити, але наших представників просто виганяють з оптових ярмарок, де ведеться замовлення продукції та сировини для легкої промисловості на наступний рік.

То скажіть, кому це вигідно? Неважко уявити, що за всім цим може прийти на Україну: досить щільна ізоляція, економічне безладдя і, що найжахливіше, - безробіть.

Тому тим, хто так наполегливо виступає проти підписання Договору про економічне співтовариство, я радив би поїхати до шахтарів та металургів Донбасу, машинобудівників Харкова та Львова, до хіміків Черкас та Сєвєродонецька. Хай би вони послухали думку народу, від імені якого намагаються говорити.

До речі, нехай також подумають, як вплине все це на результат майбутнього референдуму, що має з'ясувати, які шляхи вибирає народ України, якої шукає долі. Може, це вплине на їхні принципові позиції.

Що ж до мене, то моя точка зору така. Прекрасно сказано у зверненні Верховної Ради України до народу. /Шум у залі/.

Шановні депутати! Дайте мені можливість протягом години розповісти про основні напрями економічної політики незалежної України...

Що ж до мене, то моя точка зору така. Прекрасно сказано у зверненні Верховної Ради України до народу. Я дозволю собі процитувати: "Незалежність України - не відчуження і самоізоляція від світу, а лише потреба жити власним розумом, власною працею, відповідаючи за кожен свій крок і відчуваючи реальні результати своїх трудових і творчих зусиль".

Я підписуюсь під кожним із цих слів. Адже абсолютної незалежності немає. Ми всі залежимо один від одного. Але в моєму розумінні економічна інтеграція, загальний економічний простір, підкреслюю, не єдиний ринок, а загальний економічний простір, не повинні мати нічого спільного з політичною надбудовою, що відповідно до принципу самовідродження і регенерації могла б згодом відтворити нові організаційні структури на зразок неосоюзних міністерств і відомств.

Повертаюсь до третього фактору, що став одним із системоутворюючих для Основних напрямів економічної політики України в умовах незалежності.

Він полягає в тому, що історичний етап, який настав для нашого суспільства відразу після краху путчу, є, по суті, етапом національно-демократичної революції. Більше того, економічний спектр останньої висвітлює в ній окремі риси революції буржуазно-демократичної, насамперед у зв'язку з неминучою тенденцією певної капіталізації економіки, і про це треба говорите прямо. З народом хитрувати недостойно.

Природно, що це змушує нас якісно змінити динаміку і траєкторію розвитку таких процесів, як роздержавлення і приватизація власності. Причому робити це необхідно вже зараз, невідкладно.

Шановні депутати! У своїй доповіді я детально зупинюся лише на тих розділах економічної політики, яких не торкатимуться мої колеги по Кабінету Міністрів, Щоб не відбирати у них хліба, я тільки розставлю деякі акценти з короткими коментарями. Тим більше, що ви, як я казав, мали час вивчити Основні напрями, які заздалегідь отримали.

Отже, насамперед, про ті зміни, яких має зазнати галузева структура народного господарства та інвестиційна політика.

Як вам відомо, це питання Державного міністра Борисовського В.3. Але він зараз перебуває в Італії в дуже важливою місією, про мету якої я скажу дещо пізніше.

Дозвольте мені, шановні колеги, не робити детального аналізу становища, в якому ми опинилися. Це зроблено в документі, який вам вручено. Скажу лише одне: на Україні склалася спотворена, далеко не гармонійна, позбавлена внутрішніх імпульсів для свого розвитку структура економіки, яка, на жаль, ні в якій мірі не відповідає

потребам ринкових відносин. Негативні наслідки неефективної структури економіки особливо відчутні в умовах переходу на взаєморозрахунки з Росією та іншими державами за відомими нам світовими цінами. Як це не парадоксально, але сьогоднішні витрати України на виробництво, наприклад, металу, який вивозиться до колишніх республік, значно перевищують походи від його реалізації. Таке співвідношення... Правильно, от що це і йдеться, що не треба випускати... Таке ж співвідношення, зрозумілі, у світових цінах, характерне і для металомістких виробів машинобудування, включаючи продукцію воєннопромислового комплексу.

Треба дивитися правді в очі: на протязі більш як чверті століття колишній центр провопив таку економічну політику щодо України, яку без особливої натяжки можна кваліфікувати, як колоніальну.

Щоб не виникали запитання під час обговорення доповіді, зразу таки поясню: Україна не була в цьому винятком. Жертвою такої політики. стала будь-яка з республік, в тому числі, а може й у першу чергу, Росія, народ якої останнім часом доведений майже до зубожіння. А хто скористався з цього? Хто виграв? Точну відповідь на це дадуть, мабуть, історики майбутнього.

Я ж особисто думаю, що у такий спосіб тішили свої амбіції колишні "вожді міжнародного пролетаріату", "дбаючи про народи В'єтнаму, Куби, Анголи, Мозамбіку та інших країн більше, ніж про свій власний. Тим самим вони розплачувались за впровадження радянської моделі соціалізму, творцями якої себе вважали.

Отже, весь цей час з України забиралося значно більше, ніж поверталося до неї у вигляді інвестицій на технічне переозброєння діючого виробництва.

Внаслідок цього технічний рівень переважно? більшості наших підприємств вже давно впав нижче допустимої критичної позначки. Тяжкими кайданами повисла на економіці України надзвичайно висока, я б сказав, гіпертрудомісткість продукції. І саме тому ми змушені додатково залучати до матеріального виробництва понад 300 тисяч працівників з фондом оплати праці 1,2 мільярда карбованців.

Усе це обумовило об'єктивну необхідність проведення революційного структурного маневру... Я відповідаю на вашу репліку - саме революційного структурного маневру, спрямованого на скорочення затрат саме в капітало- і фондоємному секторі індустрії. Це означатиме великомасштабний перерозподіл матеріальних і трудових ресурсів на користь галузей і виробництв, що працюють на споживчий ринок.

Детальна характеристика структурних зрушень у паливноенергетичному, металургійному, хімічному, машинобудівному, агропромисловому і будівельному комплексах викладена в окремому розділі Основних напрямів. Відзначу лише, що відносна і абсолютна економія інвестицій, яка буде досягнута внаслідок зазначеного структурного маневру, спрямовуватиметься на розв'язання проблем, насамперед, у машинобудуванні з метою переорієнтації його на задоволення потреб агропромислового сектора, легкої, харчової та інших галузей промисловості, які працюють на поповнення споживчого ринку.

Звичайно, в умовах формування ринкового середовища це не може не призвести до банкрутства нерентабельних підприємств. Але іншого шляху не дано. Тому ми змушені піти саме на таку структурну перебудову економіки України, підкріплюючи її відповідними змінами в інвестиційній політиці.

Відразу хочу заспокоїти працівників галузей, яких можуть торкнутися ці заходи. Працівники підприємств, що з об'єктивних причин не зможуть бути роздержавленими або приватизованими і будуть закриті, ніколи не опиняться на вулиці без засобів існування. Уряд гарантує, що протягом півтора - двох років, а як знадобиться - то й більше, їм буде виплачуватися середня - підкреслюю - середня заробітна плата з урахуванням індексу інфляції, тобто їх життєвий рівень не знизиться. А за цей період будуть створені нові виробництва і буде проведена перепідготовка вивільнених працівників.

До речі, з точки зору економічної доцільності державі буде вигідніше виплачувати в повному обсязі заробітну плату, ніж продовжувати дотації понад збитковим підприємствам.

Перебудова в галузевій структурі дозволить значно поліпшити відтворювальний процес, в основі якого буде підвищення частки капіталовкладень на оновлення виробничих фондів, перш за все в галузях, що обслуговують споживчий сектор. Забезпечуватиметься також пріоритетне інвестування в інфраструктуру, передусім комунікаційну.

Важливим елементом структурної політики повинна стати самостійна регіональна політика. Уряд незалежної України вперше в своїй

історії одержав можливість контролювати процес формування основних територіальних пропорцій, приймати рішення щодо розміщення нових виробничих потужностей, реконструкції та технічного переозброєння діючих підприємств усіх без винятку галузей матеріального виробництва, виключаючи підприємства воєнно-промислового комплексу та невиробничих об'єктів.

Далі, шановні колеги, я хотів би зупинитися на питаннях зовнішньоекономічної діяльності, оскільки після проголошення незалежності України вони набули зовсім іншого змісту. Треба мати також на увазі, що ця діяльність найближчим часом включатиме в себе не тільки стосунки із зарубіжними державами, але й з нашими недавніми побратимами по Союзу.

Що конкретно пропонує Уряд? Насамперед усі укладені раніше експортні договори з всесоюзними зовнішньоторговельними об'єднаннями, розташованими за межами України, будуть скасовані. Надалі експортно-імпортні операції здійснюватимуться виключно через діючі на території України галузеві, регіональні та інші посередницькі організації, які будуть зареєстровані Міністерством зовнішньоекономічних зв'язків України як учасники зовнішньоекономічної діяльності.

До кінця року Уряд надасть необхідну організаційну та економічну допомогу для створення мережі регіональних і галузевих посередницьких зовнішньоторговельних госпрозрахункових організацій та асоціацій з правом проведення відповідних операцій. Ми вважаємо за необхідне також надати нашим зарубіжним партнерам можливість конверсії їх прибутку, одержаного на спільному підприємстві, в швидколіквідний на світовому ринку товар за рахунок обміну продукції цих підприємств на асортимент продукції Республіканського резервного ресурсного фонду. При цьому переважним правом на таку конверсію

будуть користуватись ті спільні підприємства, що виробляють продукцію, яку зараз ми змушені імпортувати.

З метою заохочення іноземних інвесторів найближчим часом переглянемо порядок формування та співвідношення їх внеску до статутного капіталу спільних підприємств. Вважаємо, що наші партнери тепер можуть вносити його у вільно конвертованій валюті або відповідною кількістю машин, устаткування чи обладнання для налагодження виробництва не 100, як було раніше, - лише не менше 50 відсотків. Решта внеску, але не більше 50 відсотків статутного капіталу, можуть бути заміщені чи внесені товарами широкого вжитку, продовольством та медикаментами за світовими цінами, які будуть реалізовані на Україні за договірними цінами з переданням одержаних сум до статутного фонду в карбованцях.

Ми маємо розпочати використання і такої форми зовнішньоекономічної діяльності, як спеціальні економічні зони, утворенню яких на Україні до недавнього часу всіляко перешкоджав центр. Такі вільні економічні зони будуть мати певну торговельно-виробничу спеціалізацію, яку ми намагатимемося тісно поєднувати з подальшим розвитком іноземного туризму, рекреаційно-туристичної діяльності, особливо в районах Азовського і Чорного морів, на Закарпатті тощо.

Надзвичайно важливою проблемою залишається створення на Україні власного валютного фонду. Як ви пам'ятаєте, з метою його формування, програмою надзвичайних заходів передбачалося утворити Республіканський резервний ресурсний фонд. Нині Кабінет Міністрів уже запровадив видачу спеціального держзамовлення в обсязі 10 відсотків від загального обсягу держзамовлення на виробництв найважливіших видів товарів і ресурсів, що можуть бути реалізовані на зовнішньому ринку.

На 1992 рік для державних підприємств, їх об'єднань передбачається запровадити обов'язкове держзамовлення на експорт продукції та послуг. Суб'єкти господарської діяльності, які не перебувають у державній власності, мають право приймати держзамовлення на експорт на добровільних конкурсних засадах.

Цей захід не можна оцінювати як чергове використання "адміністративного батога", бо він підкріплюється солідним економічним "пряником". Маю на увазі, що всі виконавці держзамовлення на експорт одержать право здійснювати бартерні операції на продукцію, вироблену понад держзамовлення, до 25 відсотків від обсягу держзамовлення на експорт з максимально спрощеним, підкреслюю, порядком надання ліцензій для проведення цих операцій.

Для вирішення проблеми утворення власного валютного фонду великого значення набуває переведення всіх валютних рахунків українських підприємств і організацій з-за меж республіки до уповноважених Національним банком банків України, Іноземні банки та банки інших республік, їх філіали і представництва, як це передбачено Законом України про банки і банківську діяльність, зможуть здійснювати банківські операції тільки після їх реєстрації Національним банком України.

Треба визнати невчасною прийняту 2 вересня цього року Президією Верховної Ради України постанову про передачу функцій Укрбанку Зовнішекономбанку СРСР Національному банку України. Позавчора ця постанова Президією Верховної Ради України відмінена. Прийнято рішення про створення власного комерційного експортно-імпортного банку на акціонерній основі. У відведені для цього два місяці треба творити такий банк, який зміг би залучати кредити за кордоном,

здійснювати кредитування і розрахунки по централізованих експортно-імпортних поставках та інші операції у відповідності із своїм статутом.

Що стосується установ Зовнішекономбанку СРСР на Україні, на які сьогодні припадає близько 80 відсотків валютного обслуговування підприємств, установ, організацій та громадян України, то вони, як це існує в міжнародній практиці, повинні керуватися у своїй діяльності законами України, зареєструвавшись у Національному банку.

Невирішеним до цього часу залишається питання про сплату та обслуговування зовнішнього боргу СРСР. Як ви пам'ятаєте згідно з постановою Верховної Ради України від 16 квітня цього року "Про порядок введення в дію Закону про зовнішньоекономічну діяльності ми запропонували порядок, за яким зовнішній борг СРСР має бути розподілений за узгодженим з іншими республіками агрегатним показником, а надання нових кредитів Союзу РСР повинне схвалюватися республіками - членами союзно-республіканського валютного комітету.

Однак створений замість Кабінету Міністрів СРСР Міжреспубліканський економічний комітет продовжує політику свого попередника. Особливо дискримінаційним є віднесення неузгоджених з республіками кредитів на зовнішній борг СРСР, за який Україна, як цього хочуть у Москві, повинна платити за інтегральним показником, не споживаючи при цьому своєї частини кредиту.

Ми ніколи на це не погодимося. І якщо не буде прийнята нова процедури, яка дозволяла б нам та іншим республікам самостійно приймати взаємоузгоджені рішення. Кабінет Міністрів припинить членство України в союзно-республіканському валютному комітеті.

Щоправда, нас залякували та й продовжують залякувати, що буцімто провідні країни світу не підуть на встановлення відносин а кільканадцятьма республіками, бо їм, мовляв, вигідніше вести розрахунки з одним партнером - Союзом.

Воно то, може, й так, але творці світової політики - це перш за все реалісти. Вони розуміють, що центробіжні процеси вже продиктували нову тактику. Думаю, що вони до неї пристосуються. І вже є певні позитивні зрушення цієї проблеми.

Тому ми виступаємо ініціаторами проведення міжреспубліканської наради, на якій можна було б остаточно затвердити механізм розподілу і обслуговування боргів і активів СРСР, і після цього перейдемо на самостійні кредитні угоди із закордонними партнерами.

Робити треба негайно, бо без такого кроку ми не зможемо сформувати платіжний і розрахунковий баланси на 1992 рік і визначати річний ліміт зовнішньої заборгованості України.

Крім того, робота, що проводиться по запровадженню власної грошової одиниці, змушує Уряд поставити перед Верховною Радою питання про необхідність звернутися до парламентів республік з закликом розпочати прямі багатосторонні переговори про розподіл золотого запасу, алмазного та валютного фондів СРСР.

Коротко про бюджетну та грошово-фінансову політику. До неї вносяться істотні корективи.

По-перше, найближчим часом ми введемо новий порядок обчислювання і сплати до бюджету України податку на експорт та імпорт, митних та інших платежів, які раніше зараховувалися до союзного бюджету.

При цьому Уряд вважає за доцільне збільшити розмір зарахування до фондів підприємств і організації валюти, яка надходить від експортних операцій. Цей захід, на наш погляд, з одного боку, стимулюватиме наші підприємства розширювати експортні операції, а з іншого - дозволить їм формувати валютні ресурси, які вкрай необхідні для реконструкції і технічного переозброєння. Підкреслюю, саме для цієї мети, а не для закупівлі старих "Тойот", відеотехніки та іншого ширвжитку.

Тому ми маємо намір, звичайно, за узгодженням з парламентом, встановити норматив, який регламентуватиме ту частину валютних надходжень, яку підприємства матимуть право витрачати на невиробничі потреби. До порушників встановленого порядку застосовуватимуться економічні санкції.

Тепер про питання, яке останніми днями набуло широкого громадського резонансу. Йдеться про грошово-фінансову політику, а точніше - про доцільність і перспективи введення власної національної грошової одиниці.

Уряд уже тривалий час вишукує найефективніші шляхи вирішення цієї проблеми. Але деякі наші найбільш активні опоненти пропонують надрукувати банкноти за кордоном, причому обіцяють це зробити протягом кількох місяців, і одразу ж ввести українські гроші. Я вже говорив і ще раз повторюю: це абсолютно нереальні строки. Для друкування всієї, підкреслюю, всієї необхідної нам грошової маси, а не її частки, потрібно мінімум рік.

По-друге, якщо навіть ми й підемо таким шляхом, тобто друкуватимемо гроші за кордоном, ми знову ризикуємо опинитися в нинішній ситуації. Сьогодні центр скоротив виділення Україні готівки до 15 відсотків від потреби, і нам було б нічим виплачувати зарплату ще вчора. Величезних зусиль коштувало добитися, щоб зараз нам

видали певну кількість як підтримку. Зараз ця готівка надходить до наших банків. Але завтра, якщо реалізувати пропозицію моїх опонентів, історія може повторитися, оскільки немає ніякої гарантії, що у нас вистачатиме валюти для постійного додруковування банкнот. А без цього нормальний грошовий обіг просто неможливий.

Я переконаний, що така держава як Україна, з більш ніж 50- мільйонним населенням, повинна сама виготовляти свої гроші. З цього приводу Уряд уже провів ряд переговорів з представниками деяких зарубіжних фірм. А через тиждень, якщо успішно завершаться переговори в Італії нашої делегації, очолюваної Борисовським, сподіваюся, у нас з'явиться можливість одержати обладнання для фабрики цінних паперів повністю і безкоштовно. Лого ми розмістимо на вже готових виробничих площах. І цілком реально, що вже через

6-7 місяців Україна надрукує свої перші, дійсно власні гроші.

Але, шановні колеги, це тільки одна сторона проблеми, один її бік. Інша полягає в тому, що якби навіть у нас і були вже виготовлені зараз гроші, їх вартість не перевищувала б вартості паперу, на якому вони надруковані, їх ще треба буде перетворити в гроші, треба буде ще добитися їх загального визнання.

Механізм впровадження національної валюти набагато складніший, ніж собі уявляють окремі романтики. Він інтегрує в собі дії величезної кількості різнонаправлених економічних факторів.

Докладніше на цьому я зупинятися не буду. Додам лише, що ця проблема має спільні корені для всіх без винятку суб'єктів колишнього Союзу. Адже ж не випадково навіть невеличка Естонія, де труднощі, пов'язані з проведениям грошової реформи, не йдуть

ні в які порівняння з нашими, і та схильна відкласти її здійснення ще на рік. А в Естонії, до речі, крони, на відміну від наших карбованців, уже надруковані, і відстрочка з грошовою реформою в Естонії робиться за настійною рекомендацією компетентних консультантів. Буквально кілька тижнів тому до такого рішення дійшла і Литва.

Однак все сказане не означає, що ми не вживатимемо додаткових заходів щодо захисту свого споживчого ринку і досягнення хоча б мінімально необхідної стабілізації грошового обігу.

Для цього з 1 січня майбутнього року будуть впроваджені до обігу купони багаторазового користування з достатнім їх захистом від підробки. Вони виступатимуть в ролі платіжного засобу і згодом зможуть частково замінити загальносоюзну грошову одиницю. Їх виготовлення планується провести спочатку на суму, яка відповідатиме обсягу продовольчих товарів, а через декілька місяців - на суму, яка необхідна для нормального функціонування грошової системи України.

Це дасть нам змогу вирішити ряд принципово важливих питань, Зокрема, ми надійно захистимо свій споживчий ринок від навала інфляційних карбованців із сусідніх регіонів підготуємо населення до переходу від купоків-напівгрошей до справжньої національної валюти.

Шановні колеги! Вважаю, що ми сьогодні маємо можливість прискорити наші темпи у просуванні до ринкової економіки. Для надання певного поштовху розвитку підприємництва, створення ринкової інфраструктура і поширення процесів роздержавлення Уряд пропонує Відмінити запроваджений у листопаді 1990 року Верховною Радою України мораторій на зміну форм власності і власника державного майна. В умовах незалежності він втратив своє значення.

І це треба зробити негайно, бо мораторій стає гальмом на шляху приватизації і роздержавлення власності, які, без перебільшення, стануть основними підйомними силами подолання економічної кризи.

Я дозволю собі не зупинятися на цій важливій проблемі лише з однієї причини. Зараз у Кабінеті Міністрів працює кілька груп над розробкою спеціальних програм роздержавлення і приватизації власності. Вчора про це йшлося на сесії. Сьогодні про це детальніше доповість Державний міністр Лановой В.Т.

Ще одна важлива тема. До кінця року буде сформовано комплексну програму конверсії оборонної промисловості України, їй належатиме велика роль у реалізації структурної перебудови народного господарства, яка нам життєво необхідна.

Ця програма також буде представлена на ваш розгляд. Хотів би підкреслити її одну характерну рису. Головною метою програми буде забезпечення випуску різноманітних машин і механізмів для потреб села, перш за все для організації фермерського господарства.

Шановні народні депутати! Економічна криза, що поглиблюється, змушує Уряд, незважаючи ні на що, вишукувати додаткові можливості щодо соціального захисту найменш забезпечених верств населення, йдеться, насамперед, про встановлення з 1 жовтня цього року мінімального розміру заробітної плати і пенсій по старості на рівні 185 карбованців то місяць.

Далі -це значне збільшення компенсації сім'ям з дітьми до 14 років, які хворі на цукровий діабет, і безкоштовні обіди учням

1-4 класів загальноосвітніх шкіл.

Це і зменшення в два рази вартості проїзду в приміському залізничному транспорті, і безплатний проїзд для пенсіонерів

у міському транспорті та приміських маршрутах /крім метрополітену і таксі/, і збільшення асигнувань на придбання путівок для дітей-сиріт і дітей, які лишилися батьківської опіки.

В умовах ускладнення соціально-економічної ситуації Уряд з метою запобігання зниженню життєвого рівня населення, особливо найменш забезпечених його верств, і надалі триматиме питання їх соціального захисту в центрі уваги, своєчасно прийматиме додаткові конкретні рішення.

Зараз вивчається питання про можливість поширення з і січня наступного року безплатних обідів також і на школярів 5-11 класів та учнів професійно-технічних училищ. Суттєво позначиться на бюджетах наших студентів і збереження фіксованих цін у студентських їдальнях.

Сьогодні вже очевидно, що проведене в цьому році в межах наявних коштів підвищення заробітної плати вчителям, лікарям, працівникам сфери культури є недостатнім. Тому зараз вишукуються можливості для її додаткового збільшення. Найближчим часом про це буде повідомлено офіційно.

Закінчується розробка конкретних заходів щодо допомоги малозабезпеченим та багатодітним сім'ям. Така допомога на період перехода до ринкової економіки надаватиметься безкоштовно або на пільгових умовах і поширюватиметься на харчування, ліки, путівки тощо.

З метою поліпшення становища жінок, охорони материнства і дитинства розробляється довгострокова програма, в якій передбачаються відповідні заходи у сфері професійної зайнятості, а також щодо поліпшення охорони здоров'я матері і дитини.

Завершена робота над законопроектом про пенсійне забезпечення військовослужбовців. Учора вами прийнятий у першому

читанні внесений Урядом надзвичайно важливий законопроект про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей. У наступному місяці Уряд представить парламенту конкретні заходи щодо забезпечення житлом усіх категорій військовослужбовців.

Уся робота по забезпеченню соціального захисту населення проводиться в тісній взаємодії з профспілками, для чого нами створена двостороння комісія. До речі, я вважаю в основному об'єктивною критику голови Ради Федерації незалежних профспілок України Ковалевського А.М. на адресу Уряду, яку він висловив у своєму виступі в цьому зелі, 38 винятком окремих пунктів вимоги профспілок справедливі. Я підтримує також пропозиції про негайне прийняття Закону про професійні спілки України.

І, нарешті, головне. Шановні депутати! Кабінет Міністрів України підрахував і вважає, що виконання антикризової програми, реалізація внесених на ваш розгляд Основних напрямів створять умови уже в другому півріччі наступного року для різкого підвищення заробітної плати робітникам та службовцям /не менш як у 2 рази/, створення умов для відповідного збільшення грошових доходів колгоспників, а також розміру пенсій, стипендій, інших соціальних виплат. До проведення цих заходів лібералізація цін мала б надзвичайно небажані наслідки.

Зрозуміло, що все, про що я говорив, стосується лише основних змін у соціальній і економічній політиці України в умовах незалежності. Детальніше їх характеристика, яка включатиме і конкретні механізми її реалізації, буде викладена в наступних співдоповідях моїх колег по Кабінету Міністрів.

На закінчення, шановні народні депутаті... Я дуже прошу уваги... Мені б хотілося торкнутися однієї дуже делікатної теми. Погодьтеся, суверенна держава розвиватиметься успішно лише за умови реального, а не декларованого розмежування влади - насамперед законодавчої і виконавчої. Це аксіома для будь-якої цивілізованої країни. Кожен повеней займатися своєю справою. А що у нас? Поміркуйте над таков статистикою. Протягом травнягрудня минулого року... Я просто не знаю, до кого звертаюся, адже майже ніхто не слухає. Я дуже прошу уваги, шановні колеги, дуже прошу!

Протягом травня-грудня минулого року наш парламент прийняв 8 законів, 25 постанов та інших законодавчих актів, проекти яких - я це підкреслюю - були розроблені Урядом. Скажу самокритично - розроблені погано. І не тому, що не вистачило сумлінності, а через відсутність кваліфікованих фахівців, юристів та досвіду.

У нинішньому році ці показники стрімко зросли: законів принято 28, а постанов - 43. Крім того у Верховні?! Раді знаходяться проекта ще 25-ти законів знову ж таки підготовлених Урядом. І знову таки, за невеликим винятком, розроблених не на високому рівні. До цього треба додати, що Кабінет Міністрів зараз працює над проектами - зверніть увагу на цю цифру - 74 законів та інших законодавчих актів. А спеціалістів з права у нас майже не додалося, бо хто собі ворог? Люди йдуть туди, де умови роботи кращі, а робота менше.

То що ж виходить? Якщо раніше Уряд республіки був у ролі козачка чи джури у союзного Уряду, то зараз левова частка

Його діяльності - це обслуговування рідного парламенту, який найбільш трудомістку частину своєї законотворчої роботи

переклав на плечі державної виконавчої влади. До того ж окремі постійні комісії Верховної Ради останній часом дозволяють собі поводитися з Урядом так, начебто вже відмінено статтю 117 Конституції і Кабінет Міністрів став їх підвідомчою структурою. Судіть самі: менше як за тиждень на ім'я Прем'єр-міністра надійшло лише від однієї з комісії близько десяти, м'яко кажучи, нетактовних письмових вказівок про те, що саме і як Урядові треба зробити і в який термін та в якій формі доповісти про виконання Комісії з питань економічної реформи і управління народним господарством. Навряд чи це можна кваліфікувати як узвичаєну парламентську практику.

Я дуже хотів би, щоб ви зрозуміли мене правильно. Уряд ні в якому разі не прагне стати стороннім спостерігачем у законотворчій діяльності. Але його участь у цій справі мас набути нарешті таких форм, які існують у будь-якій нормальній правовій державі. А це означає, що Кабінет Міністрів бере на себе підготовку законодавчих актів лише в таких випадках:

перше - коли реалізує своє конституційне право законодавчої ініціативи;

друге - коли проект закону, підготовлений у парламенті, на думку Уряду, не відповідає існуючим суспільним потребам і Уряд вважає за необхідне розробити альтернативний варіант проекту;

і трете - коли парламент направляє Урядові проект закону для експертизи або уточнень ти доповнень.

Така процедура відповідає світовій практиці і здоровому глузду.

Вважаю, якщо врахувати і кількісний склад, і інтелектуальний потенціал парламенту, а також можливості досить-таки численного апарату Секретаріату Верховної Ради, то таку практику слід було б запровадити і в нас. Це дозволило б Кабінету Міністрів зосередитися на виконанні своїх безпосередніх функцій, ефективніше брати участь не тільки в законотворчій діяльності, але й докладати зусиль для того, щоб ці закони, як прийнято казати, працювали.

Шановні колеги! Не треба бути провидцем, щоб передбачити, що зміни в економічному становищі України і далі відбуватимуться з калейдоскопічною швидкістю. Це неминучий результат дії центробіжних сил в економіці, які супроводжують агонію колишнього єдиного народногосподарського комплексу Союзу. Але за будь-яких умов наш сьогоднішній документ, який, по суті, є першою корекцією затвердженої вами програми надзвичайних заходів, повинен бути виконаний у повному обсязі. Інакше про створення сильної економіки незалежної України не може бути й мови.

І останнє. Як я й казав на початку доповіді, поданий на ваш розгляд документ не претендує на довершеність. Він, безумовно, має бути доповнений, посилений, доопрацьований в процесі обговорення. Тому хотів би нагадати вам існуюче правило; критикуючи - пропонуй. Усі ваші поради, рекомендації і зауваження будуть ретельно розглянуті і враховані при підготовці остаточного варіанта.

Хотів би сказати - дякую за увагу, але такої уваги не знайшов, на превеликий жаль.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую, Вітольде Павловичу. Шановні народні депутати, давайте ми порадимося з приводу запитань. Вітольд Павлович сказав, що вже готові продовжити його доповідь сім Державних міністрів. Тому давайте визначалося зразу, як будемо працювати. Пропоную такий порядок: давайте ми задамо запитання Вітольду Павловичу, потім визначимося, кого із семи міністрів ми будемо слухати і скільки, а потім уже задаватимемо їм запитання. Приймається такий порядок? Приймається.

На запитання 30 хвилин вистачить? Вносяться дві пропозиції: перша - 30 хвилин, друга - до перерви. Давайте ми проголосуємо за першу і за другу. Прошу уваги. Хто за те, щоб відвести на запитання Прем'єр-міністру Фокіну Вітольду Павловичу 30 хвилин, прошу голосувати.

"За" - 162. Не приймається.

Отже, більше не будемо голосувати. Лишається друга пропозиція - до перерви.

Вітольде Павловичу, я бачу, у вас є письмові запитання. Як ми будемо працювати? Давайте почнемо з усних.

ФОКІН В.П. Я як депутат вношу таку пропозицію. Давайте так; одна відповідь - на записку, друга...

ГОЛОВУЮЧИЙ. Була така практика. Одне запитання письмове, друге - від мікрофона. Перший мікрофон.

КОВАЛЕНКО М.М., член Комісії Верховної Ради України з питань відродження та соціального розвитку села /Баришівський виборчий округ, Київська область/. Я думаю, що в доповіді мало уваги було приділено розвитку агропромислового комплексу республіки, очевидно, в зв'язку з тим, що виступатиме товариш Ткаченко. І конкретне запитання, Вітольде Павловичу. Відомо, що грошові доходи колгоспників зростають сьогодні набагато повільніше, ніж у робітників і службовців. Якщо ця різниця десь рік тому становила 10 процентів, то зараз - більше 20-25. Чи мав намір Уряд компенсували й бюджету цю різницю колгоспникам?

ФОКІН В.П. Я зрозумів запитання, дякую.

Нещодавно я отримав від голови Комісії Верховної Ради України з питань агропромислового комплексу Чепурного Анатолія Григоровича листа, в якому ця проблема порушується. Це надзвичайно складна і водночас невідкладна справа. Виходячи з вкрай важкого становища, зумовленого дефіцитом державного бюджету України, і маючи намір підтримати колгоспників, ми вважаємо за недоцільне зараз фінансувати витрати сільськогосподарських підприємств на підвищення заробітної плати шляхом прямих надходжень з бюджету. Бо не треба забувати, що агропромислові підприємства є самостійними, госпрозрахунковими, відокремленими від держави в фінансовогосподарському плані.

Тому доцільно, щоб зростання заробітної плати їх працівників ставилось у залежність від результатів їх господарської діяльності. А для того, щоб колгоспи мала за рахунок чого підвищувати заробітну плату, ми маємо намір /і про це оказано в Основних

напрямах/ через деякій час подати на розгляд депутатів тільки певній перелік продукції сільського господарства, ціни на яку фіксуються або регульовані, і інші ціни підлягають лібералізації, тобто будут використовуватися вільні ціни. За рахунок цього будуть надходити кошти для зростання заробітної платі колгоспників.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Другий мікрофон. Записка? Прошу.

ФОКІН В.П. "Предполагаются ли изменения в структуре капитальных вложений? Назовите, пожалуйста, какие".

Я скажу так; долю централізованих капіталовкладень передбачається зменшити до 25 відсотків. Зараз вона складає від 37 до 40 процентів.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Другий мікрофон.

ПАВЛИЧКО Д.В., голова Комісії Верховної Ради України у закордонних справах /Збаразькій виборчий округ, Тернопільська область/. Шановний Вітольде Павловичу! Основою державної економічної і культурної політики незалежної Україні в найтісніші зв'язки з Росією. Мені не зрозуміло, чому ви закликаете нас підписувати економічний договір і групою бюрократів, які нам нічого не можуть запропонувати - ні технологій, ні товарів, крім керівництва? І чому ми не можемо обходитися безпосередніми договорами з Росією та іншими республіками? Я не буду вам задавати запитання, бо вважаю, що це очевидне, що і Президія, і Верховна Рада

Україні повелися розумно, що не підписано договір, який уже став не основою економічних взаємин, а основою нового Союзу, як уже висловився центр на цю тему.

Я хочу вас запитати конкретно. Ви знаєте, що видобуток нафти в Росії зменшився на 30 чи на скільки там процентів? Я думав, що ви з Ріо-де-Жанейро заїдете до Венесуели. Я вважаю, що ми повинні сьогодні відповісти нашому народові і нашим промисловцям: де ми будемо брати нафту? Ми повинні знайти нове джерело постачання нафтою України. І я хочу знати, коли Україна домовиться з іншими країнами, які є продуцентами нафти, щоб на Україну надходила нафта не лише з Росії.

ФОКІН В.П. Вельмишановний Дмитре Васильовичу! Я дякую за таке запитання. Я вважаю, що воно дає мені змогу докладніше розповісти про ситуацію, яка складається. Адже будь-яку ситуацію не можна визначати в часових координатах сьогоднішнього дня або, навпаки, тільки зважаючи на перспективу.

Я розумію ваш біль, я поділяю вашу тривогу. Але не забувайте, що Росія, зменшуючи загальний обсяг видобутку нафти, водночас передбачав повністю забезпечити нафтою Казахстан і більшість інших республік - на рівні 100 відсотків. А Україна /це в попередніх розрахунках/ замість 56 мільйонів потрібних та 52,4 мільйона тонн нафти, які нам сьогодні надходять, мав отримати 31 мільйон. Ви розумієте, що це таке? Ми не спимо. Адже в цьому році ми не отримали більше мільйона тони з Росії. Хай скажуть аграрники: хіба це позначилося під час збирання врожаю? Ми винайшли спосіб. Який? Це вже інша справа.

Ви правильно кажете, але до Венесуели нам далеко, тим більше, що вона має своїх постійних постачальників і партнерів.

Ми шукаємо шляхи і вже їх знаходимо, щоб одержати нафту від наших найближчих сусідів, від країн Близького Сходу. Шановні колеги, я прошу мене зрозуміти. Адже існує таке поняття, як державна таємниця, тому лише натякну. Ми зараз розраховуємо на те, що Президент країни Михайло Сергійович Горбачов, врешті-решт, підпише документ, який дасть нам змогу вишукати нафту в країнах Африки. Я докладніше про це не можу говорити. Нарешті про стосунки з Росією. Шановні колеги, ми, безумовно, підпишемо договір з Росією. Я нагадаю вам слова, які буквально два чи три дні тому сказав Борис Миколайович Єльцин. Він сказав, що Україна підпише договір, але якщо навіть цього не станеться, то передбачається в договорі наявність асоційованого членства, і в будь-якому разі Росія буде розвивати економічні зв'язки з Україною на двосторонній основі. Це нас дуже радує.

Тепер, шановний Дмитре Васильовичу, кожен з нас не тільки має право, а й зобов'язаний висловити свою позицію.

Я як Прем'єр і як народний депутат висловлюю свою позицію. Я вважаю, що коли будуть враховані наші зауваження і особлива думка, яку я особисто залишив, то я не бачу підстав зволікати з підписанням цього договору, бо він нас влаштовує. Нарешті зрозумійте, шановні колеги, що підписання Урядом цього документа не визначає строку його чинності, бо він має бути ще ратифікований парламентом. То чому на цьому на цьому етапі ми один одного вважаємо сепаратистами чи навпаки? І чому не хочемо зрозуміти, як це позначається на підписанні двосторонніх зв'язків? Хтось тут мене запитував, я почув репліку, коли я сказав, що наших представників виганяють з ярмарків, хтось там вигукнув із залу: "Чому?" А тому, що кажуть, що ви не підписали договір, ми з вас будемо брати тільки валютою. Ось чому.

Я ще раз звертався до вашої поміркованості. Між нами немає бар'єрів, немає барикад. Але давайте ж будемо тактиками. Йдеться про те, щоб забезпечити підприємства нормальними умовами роботи, бо вже зараз великі підприємства на грані зупинки. То знову ж таки, хто ж від цього виграв?

Записка така: "Як планує Україна забезпечити село засобами захисту рослин?"

Питання надзвичайно важливо. В усякому разі всі, хто був присутній на наших зустрічах з іноземними партнерами, знає, що я щоразу порушую це питання. Засобів захисту рослин від шкідників та хвороб у нас немає. Будівництво Тернопільського заводу, який ми мали вбудувати за планами центру, як ви знаєте, припинено. І правильно зробила, бо таке виробництво на нашій надзвичайно забрудненій території неприпустиме. Для того, щоб забезпечити себе повністю засобами захисту, потрібно 77 мільйонів карбованців. Учора я розмовляв з Лужковим і опитав, як справи і чи зможе Україна розраховувати на свою долю в загальному кредиті, який обіцяють Сполучені Штаті, країні "сімки" і таке інше. Там передбачено на 37 мільйонів доларів закупити засобів захисту рослин. Ми будемо добиватися, щоб це відбулося.

"Чи отримує село в цьому році заплановану техніку з інших республік: КамАЗи, ЗІЛи та іншу техніку?"

І знову ж таки відповідь на це запитання випливав з попередніх запитань і відповідей на них.

Ми зараз робимо все для того, щоб узгодити номенклатуру і обсяг поставок з усіх республік. Але, на жаль, ще раз підкреслюю, майже жодною республікою ми не виходимо на рівень, який передбачався раніше. Пояснюю причини. Одна з них - ми не можемо витримати цього року обсягу поставок цукру. Знову ж таки є причина. Ми в цьому році експортували цукор, який переробляли, отримуючи його з Куби, як сирець. У цьому році за планом ми повинні були отримати один мільйон 900 тисяч. На наступний рік жодного кілограма кубинського цукру не передбачають надати Україні. Це надзвичайна драма, якщо до того ж додати, що ми замість 49 мільйонів тонн цукрових буряків матимемо не більше 43 міньйонів тонн, то нам і власного цукру може не вистачити. Тому для інших республік ми не можемо зберегти запланував обсяги поставок цукру.

Третє запитання "З програми планується"... /Шум у залі/. Як скажете.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Вітольде Павловичу, ви бачите, скільки біля мікрофонів людей? Третій мікрофон.

БІЛИЙ В.П., голова, Дубнівської міської Ради народних депутатів, голова виконавчого комітету /Дуонівський виборчий округ, Рівненська область/. Шановний Вітольде Павловичу! Завершуючи свою доповідь, ви висловили незадоволення, що парламент наш періодично втручається в роботу Уряду. Безперечно,

в правовій державі такого бути не повинно. Але погодьтеся, що до правової заможної держави нам з вами ще дуже далеко. Ніхто не заперечить, що ми більше, ніж члени Уряду, зустрічаємося з простими людьми. Адже тиждень працюємо тут, а два - на місті. Тому не судіть нас так. До нас перших люди звертаються з усіма своїми злигоднями.

А тепер запитання. Скажу про те, що стосується мене, як члена Комісії з питань відродження та соціального розвитку села. В розділі ІV "Аграрна реформа" говориться, що в 1991 році збільшено поставки матеріальних ресурсів і матеріальнотехнічних засобів. Я запитую: де ж вони? Аналіз поставок за десять місяців свідчить, що тракторів у 1990 році було 41,9 тисячі, тоді як у 1991 році - 35,8 тисячі. І так по всіх показниках. По лісу поставки взагалі становлять 14 відсотків від того, що ми мали в 1990 році.

Яким же цифрам вірити? Тим, що є фактично, чи тому, що написано в програмі?

Дякую за увагу.

ФОКІН В.П. А я дякую вам за запитання і за зауваження.

Шановні колеги! Я не критикував парламент, я звертався до нього з проханням. Ми не відмовляємося готувати законопроекти, як кажуть, з білого аркуша. Але я кажу, що це часом заважає нам виконувати свої безпосередні функції. Тому треба все-таки якось повертатися до цивілізованих норм і стосунків між законодавчою та виконавчою владами.

Тепер відповідь на ваше запитання. Я не заперечую, ви можете підійти до мене і звірити свою довідку, але за довідкою, яка є в мене /а я за неї ручаюсь/, 1990 року тракторів було поставлено 55600,

а нинішнього - 58138. Тобто на 2538 штук більше. І далі я називатиму тільки різницю: автомобілі вантажні - плюс 3219, автобуси -64, автомобілі легкові - 70 і так далі. Мінус іде лише по автокранах.

Дозвольте вам, шановні друзі, нагадати й про інше. А хіба агропромисловий комплекс республіки виконав свої зобов'язання перед державою? Хіба ми зараз не змушені внаслідок цього за останні крихти валютних ресурсів накупляти збіжжя -пшеницю і таке інше за кордоном?

Записка така: "Ви нічого не сказали про взаємодію з центрам: енергетика, постачання енергоресурсів, військо, космос і таке інше".

Я, Павле Степановичу, і так зробив досить довгу доповідь, хоча всі питання, звичайно, не міг висвітлити. Але скажу відносно енергетики. Баланс складається надзвичайно напружений. Тим більше, що після останньої аварії на Чорнобильській АЕС ми повинні ще раз дуже уважно розглянути можливість виведення її з експлуатації раніше, ніж було передбачено.

Я буквально вчора розглянув записку, підписану Міністром енергетики і електрифікації. Міністром екології та охорони навколишнього природного середовища і Президентом Академії наук, в якій пропонується розробити програму, розраховану на 10 років вартістю близько 15 мільярдів доларів /запропонувавши країнам Європи підтримати її/, щоб на Україні розвивалися нетрадиційні методи генерації електроенергії.

Про війська. Ви знаете, що з цього питання точиться дуже гостра дискусія. Я повністю стою на позиціях парламенту; повинні бути система стратегічної безпеки, власна Українська армія, Республіканська гвардія, внутрішні війська.

Космос. Я вважаю, що надбанням усього народу с надзвичайно потужні,

надзвичайно досконалі комплекси в Байконурі та інших містах. Вони - наше спільне майно. Тому буде розроблено спеціальну програму із спільним використанням цих засобів космічних досліджень.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Перший мікрофон.

ГОЛОВАЧ В.М., секретар Комісії Верховної Ради України з питань розвитку базових галузей народного господарства /Первомайський виборчий округ, Луганська область/. Уважаемый Витольд Павлович! В принципе я поддерживаю вашу программу, но вчера у меня была встреча с представителями работников угольной промышленности Луганской области, которые высказали некоторую озабоченность. Их интересует прежде всего, когда будет подписано тарифное соглашение в угольной промышленности и когда в полную силу заработает Закон об индексации цен?

ФОКІН В.П. Ясно. Зараз, ви знаете, у нас помінявся Міністр фінансів. Колишній міністр Коваленко в останні два тижні хворів, а його заступники, на жаль, не дуже, як кажуть, активно працювали в цьому напрямку. Вже вчора після того, як ви /дякувати вам, до речі/ за твердили нового Міністра фінансів П'ятаченка, ми з ним ввечері сиділи і домовлялися, що на наступному тижні він доповість про заходи, які держава і Уряд будуть вживати, щоб перейти до тарифікації заробітної плати і індексації заробітної плати шахтарів, зокрема.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Володимир Борисович хоче задати запитання.

ГРИНЬОВ В.Б., заступник Голови Верховної Ради України /Індустріальний виборчий округ, Харківська область/. Вітольде Павловичу! Дуже дякую вам за ту сміливість і об'єктивність, яку ви виявили, провівши цей жорсткий економічний аналіз. Це від мене особисто. Одне гостре запитання, яке у відсутності Міністра фінансів я хочу задати вам. Я не бачу його серед співдоповідачів, тому запитання - вам.

Головний економічний дефект того економічного простору, про який ви казали, є недіюча валюта, недіючий "рубль", гіперінфляція, яка сьогодні охопила цей "рубль". І сьогодні, якщо не буде діючої валюти, то цей економічний простір - фікція. Запитання: чи має сьогодні Уряд намір і програму брати участь у стабілізації "рубля"? Якщо не має, то чи достатні ті заходи, які він сьогодні впроваджує відносно введення купонів для захисту не споживчого ринку, а захисту фінансової системи України? Отаке запитання.

ФОКІН В.П. Дуже дякую і за оцінку, і за запитання, в якому є вже, власне, і відповідь. Я не бачу ніякого сенсу в тому, щоб зараз намагатися врятувати карбованець. Я не бачу абсолютно ніякої змоги це зробити. Це або чудо, або взагалі якась фантастика. Тому брати участь у розробці цих заходів я не збираюся. Але цілком правильно ви сказали: для того, щоб валюта обслуговувала загальний ринковий простір /а я скажу ще ширше - економічний простір/, повинні певний час діяти паралельно дві валюти - наша і карбованці, які зараз

Стосовно купонів. Купони, безумовно, зможуть відіграти роль українських грошей. Але ж, колеги, я ще раз кажу, це нам просто треба дякувати Богу, що погодилися поповнити наші банки готівкою. Якби цього не сталося, вже сьогодні б під стінами Верховної Ради стояли шахтарі, яким було б не виплачено заробітну плату. Я хотів би тоді побачити депутата, який би вийшов з ними розмовляти. А купони... Ну, я може трошки оптимістично настроєний, може, ми не встигнемо з 1 січня, але все таки... Ну, не 1 січня, так з 1 лютого. Але все-таки це буде прекрасний засіб захистити свій внутрішній ринок. Вони будуть виконувати функції грошей.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Записка. Будь ласка.

ФОКІН Б.П. "Агропром УССР предложил заключать договоры с ассоциацией "Арника", которая обязуется обеспечить сельскохозяйственные предприятия препаратами по химической защите растений в обмен на зерно. Сумма такая: из расчета 1000 долларов США за одну тонну проданного зерна, из которого будет изготовлен спирт. Неужели у нас нет спиртзавода, где мы сможем переработать зерно на спирт и продать его за валюту, получив дополнительно за одну тонну зерна 500-600 долларов?"

Це питання взагалі потребує серйозної експертизи. Але в принципі я скажу: у нас нині надзвичайно напружений зерновий баланс. Ви знаете, що на сьогодні державою закуплено лише 10 мільйонів 860 тисяч тонн зерна. Це змушує нас уже сьогодні скоротити обсяги зерна, яке надходить для виробництва спирту, бо, як кажіть, із двох бід треба вибирати меншу. Як тільки будуть у нас закуплені додаткові

ресурси зерна, в основному збіжжя, то ми здійснимо і ці варіанти. Тобто ми із задоволенням прийматимемо давальчицьке зерно для того, щоб переробити його на спирт і перетворити у валюту. До речі, з цими розрахунками до мене підходив Анатолій Григорович Чепурний. Я його цілком підтримую.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Другий мікрофон.

ЗБІТНЄВ Ю.І., заступник голови Комісії Верховної Ради України у справах молоді /Гагарінський виборчий округ, м. Київ/. Шановний Вітодьде Павловичу! Ви на себе сьогодні взяли дуже невдячну місію - провели досить жорсткий аналіз і почали говорити про непопулярні речі. Для цього потрібна була велика сміливість, щоб сказати про це сьогодні парламенту, Критерієм вашого жорсткого аналізу для мене в альтернативна економіка, де йдеться про ті самі речі, про які говорите ви, і я думаю, кожен депутат, який вважає себе розумним, допоможе вам у цьому. В той же час усі міністерства і відомства, які допомагали вам у підготовці цієї програми, дали якусь інформацію. Але ж у розділі "Соціальний захист населення" я зовсім не побачив позицію Міністерства в справах молоді і спорту України. Незважаючи на те, що виділено мільйони, це Міністерство абсолютно забуло про 10-мільйонний загін української молоді, яка потребує соціального захисту. Я не розумію скромність Кабінету Міністрів:

здійснивши сміливий захід - створення фонду соціальної адаптації молоді - він не бере кошти з державного бюджету, а залучатиме позадержавні кошти на вирішення соціальних програм. Це потрібно внести.

І далі, щодо бюджету у мене реальне до вас запитання. Папа римський літає на рейсовому літаку. Який результат вашої поїздки до Бразілії, куди ви літали на власному?

ФОКІН В.П. Ясно, дякую. По-перше, я хочу сказати, що, закінчуючи свою доповідь, я запросив вас взяти участь у доопрацюванні документа. Сказав, що ми будемо вдячні за будьякі рекомендації, зауваження, доповнення і врахуємо їх обов'язково. Я вважаю ваше зауваження слушним.

Стосовно вашої другої, не дуже, як кажуть, приємної частини запитання. Скажу так: порівняння з Папою римським для мене валика честь. А якщо без жартів, то справа, шановні колеги, ось у чому.

По-перше, різниця між оплатою власного літака і вартістю квитків невелика. Я не роблю з цього секрету. Будь ласка, така вам інформація. Політ коштував 108 тисяч доларів, а квитки на такий же політ коштували б 94 тисячі доларів. Але зважте, що рейсового літака до Ріо-де-Жанейро немає, є один рейс на тиждень.../Шум у залі/.

Шановні друзі! Дозвольте мені закінчити, я скажу дуже коротко, Тут була справа, яка абсолютно пов'язана з Актом проголошення нашої незалежності. Це був перший у світі, перший в історії політ українського екіпажу. До цього Москва не доручала і не довіряла

українським авіаторам. Навіть до Нью-Йорка не пустили український екіпаж, посадили свого інструктора. Екіпаж блискуче виконав свою роль.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Записка, Вітольде Павловичу.

ФОКІН В.П. Ви добре знаєте, що хто.../Шум у залі/.

Шановні депутати! Любі друзі! Дозвольте прочитати записку:

"Ви добре знаєте, що хто б не став Президентом України, ви Прем'єр-міністром не залишитесь. Чи не тому ви вирішили спрямувати громадську думку проти позиції Верховної Ради?"

Шановний пане Макар, - не тому. Хто б не став Президентом і хто б не був Прем'єром, я все свое життя говорю те, що думаю, і, мабуть, з такою вдачею мент, як кажуть, розлучатися пізно.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Третій мікрофон.

БАТАЛОВ В.Г., редактор Острозької районної газети "Життя і слово" /3долбунівський виборчий округ, Рівненська область/. Шановний Вітольде Павловичу! Мені здається, що і Уряд, і парламент наш ще знаходяться в стані політичної ейфорії, такого політичного романтизму. Але зараз, напередодні зими, соціальна напруга досягла апогею Чи не стоїмо ми зараз перед лицем ситуації, яка визначається класичною формулою: коли верхи вже не можуть керувати, а низи не бажають терпіти. І через кілька місяців робітники і селяни візьмуть серпи і молоти і почнуть революцію знизу. Чи не запізнилися ми з реформами, з приватизацією, з роздержавленням та іншими заходами?

І наступне. Пропозиція. Міністерство зовнішньоекономічних зв'язків - це візитна картка нашої української держави. Воно знаходиться в примітивному приміщенні, три кімнатини всьогона-всього, в кабінеті міністра - три чоловіки. Давайте якось вирішимо питання про передачу їм будинку по вулиці Карла Лібкнехта.

ФОКІН В.П. Дякую. Стосовно першого питання. Так, дійсно, я теж вважаю, що з прийняттям законів про роздержавлення і приватизацію зволікати далі не можна. Адже перш ніж приступити до цього /а я вважаю, що приступити треба негайно/, слід якнайшвидше прийняти закон і затвердити механізм роздержавлення й приватизації.

І вчорашня дискусія /а я сподіваюся, що ви розцінили її теж як позитивний факт - наявність не однієї думки, а кількох/, і те, що відбувається зараз, свідчить про необхідність зробити нарешті свій вибір. Є дві принципово різні позиції: чи безоплатно передавати основні фонди і державне майно, чи за оплату на певних пільгових та інших умовах. Я скорочено говорю.

Тогу треба, що6 парламент у цьому визначився. І тоді Уряд як виконавча влада негайно приступить до втілення цих процесій у життя,

Тепер стосовно Міністерства економічних зв'язків. Взагалі, шановні колеги, ви погляньте, як все-таки прикро, що коли вирішувалося питання про надання права власності місцевим Радам, забули на хвилинку, що Київ - це не просто місто, а столиця, тому в Києві має бути не тільки муніципальна власність, а й державна. Якби це було, то давно вже не існувало б ніяких проблем з приміщеннями.

У нас без приміщень залишилися Міністерство оборони, Міністерство у справах роздержавлення власності і демонополізації виробництва, Державний фонд. А от що стосується Міністерства зовнішньоекономічних зв'язків, то це єдине міністерство, яке після неймовірних зусиль самого Міністра Кравченка одержало приміщення колишнього райкому партії Ленінського району.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Читайте, будь ласка, записку.

ФОКІН В.П. "Ви нічого не сказали про український експорт", Шановний депутат Тарас Нагулко задав запитання. Шановний пане Нагулко! В Основних напрямах є цілий ряд довідок, там наведені таблиці, де можна знайти відповідь на це запитання. Скажу лише, що при найбільшому бажання абсолютно неможливо визначити сальдовий результат експортно-імпортних операцій, бо в нас немає надійного банку даних, а світові ціни плавають так, що треба мати солідний апарат для того, щоб слідкувати за змінами. Можу сказати, що за попередніми розрахунками загальний експорт може складати 4,9 мільярда доларів.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Перший мікрофон.

БОНДАРЕНКО А.Д., голова Сумської обласної Ради народних депутатів, голова виконавчого комітету /Лебединський виборчий округ, Сумська область/. Уважаемый Витольд Павлович! Было принято решение о повышении заработной платы педагогам, врачам, работникам культуры. Сейчас в этих коллективах

очень напряженная обстановка. В местных бюджетах не хватает ресурсов, чтобы осуществить это повышение в том размере, которое предполагалось. Как Правительство намерено решать этот вопрос?

ФОКІН В.П. Уважаемый товарищ Бондаренко! Я полностью согласен с вами и разделяю беспокойство, которое проявляете вы и другие товарищи. Поэтому в своем выступлении я сказал, что мы как можно скорее изучим вопрос и считаем, что еще до конца этого года мы дадим ответ, каким образом повысить заработную плату учителям, работникам медицинских учреждений, работника культурно-просветительной сферы. Вопрос правильный и сложный.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Читайте, будь ласка, записку.

ФОКІН В.П. "Можете вы назвать государства, которые готовы сотрудничать с Украиной напрямую и на каких условиях?"

Звичайно, можу. За вийнятком умов, бо для цього мені знадобилося б щонайменше 2-3 години. З нами вже зараз ведуть і підтримують зв'язки Сполучені Штати Америки, Канада, Австрія, Угорщина, Польща, Німеччина, Італія, Корея, яка ще раніше вела з нами торгівлю.

Повертаючись з Бразілії /і це ще одна з причин, чому саме власним літаком летіли/, ми зупинилися на три години на Мальті і підписали з Мальтою дуже хорошу торговельну угоду, протокол. Згідно з цим протоколом Мальта буде поставляти нам тканини, фурнітуру для взуття, паки, фарби і таке інше.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Прошу вас.

ЯЦЕНКО В.М., заступник голови Комісії Верховної Ради України а питань Чорнобильської катастрофи /Коростенський виборчий округ, Житомирська область/. Шановний Вітольде Павловичу! Ми поважаємо складну роботу Кабінету Міністрів і тому Комісія з питань Чорнобильської катастрофи не перекладає тягар законотворчої роботи, зі своїх плечей на плечі працівників Уряду. Але все ж таки виконання чорнобильських законів с справою Кабінету Міністрів. Нещодавно в місті Коростені перебував Голова вашого парламенту, він відчув, наскільки це болючі питання для жителів півночі Житомирської області. Там зібралися люди саме з цих регіонів.

Особливо це стосується питання переселення, чим займається Кабінет Міністрів. Є люди, які бажають переселитися з особистих міркувань: турбота за здоров'я своїх дітей і безпека проживання в цих районах. Чи володієте ви цим питанням, Вітольде Павловичу, і що ви намагаєтесь зробити для того, щоб облвиконкоми брали наших людей на чергу і виконували той закон, який ми разом з вами розробили і затвердили? Дякую.

ФОКІН В.П. Дякую вам. Я саме про це і говорив. Щоб і краще слідкували за виконанням прибитих законів, щоб ми виконували свої функції, тобто займалися реалізацією прийнятих законів, я й просив би парламент дещо змінити співвідношення. І зараз 74 законопроекти готує Уряд. Хіба не можна його звільнити від певної частки законопроектів? Тоді ми більше уваги могли б приділити виконанню законів.

Це питання треба розглянути, Я не можу зараз з трибуни

сказати. Ось, може, ми сьогодні сядемо з товаришем Масиком і вас запросимо та й розглянемо. Питання надзвичайно гостре, треба вирішувати.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Записка.

ФОКІН В.П. "Учора ми затвердили нового Міністра фінансів України. Зважаючи на кризовий стан наших фінансів та бюджету, вважаю, що .Міністру фінансів у цей момент варто б надати статус Державного міністра. Чи підтримуєте ви цю пропозицію?

Пропозиція для мене нова, я не думав над нею, але не бачу перешкод, щоб не вирішити її. Дійсно, посада і фігура Міністра фінансів зараз ключова. Ми подумаємо над дим.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Третій мікрофон.

ЗАХАРУК Д.В., секретар Комісії Верховної Ради України з питань лінування, бюджету, фінансів і цін /Снятинський виборчий округ, Івано-Франківська область/. Шановний Вітольде Павловичу! Прошу повідомити прізвища тих політичних діячів або назви тих політичних партій, яких ви на самому початку своєї лекції назвали романтиками і сказали, що вони хочуть бачити Україну під стріхою і огородженою китайським муром від усього Божого світу.

Далі. Я не можу зрозуміти, чи це був виступ Прем'єра незалежної України, чи це був виступ посланника якоїсь іншої держави з метою залякування присутніх.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Запитання задавайте.

ЗАХАРУК Д.В. 3 цього приводу таке запитання. Ви навели багато фактів, що нам погрожують, що ми все на Україну одержуємо. Але, може, й Україна щось комусь поставляє чи нічого не поставляв? Ви розмову ведете з тими людьми, тільки, вибачте, відбиваючи поклони чи в якійсь іншій тональності?

ФОКІН В.П. Шановний пане! /Шум у залі/. Те, що ви мою доповідь назвали лекцією, свідчить про те, що ви жодного рядка не прочитали в Основних напрямах. /Оплески/.

Друге. У мене є ще один доказ цього, бо якби ви подивилися на довідкові матеріали, то побачили б, що саме, в яких обсягах і в які роки Україна постачав іншим республікам. Там в аналіз ввозу і вивозу, там є обсяги, динаміка, зміни.

Стосовно того, щоб я назвав прізвища, то залиште за мною право цього не робити. Це моя особиста справа.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Тепер - відповідь на записку.

ФОКІН В.П. "26 октября в Донецке состоится съезд депутатов Донбасса и соседних областей, в основном поддерживающих ваши взгляды на будущее Украины. Сможете ли вы приехать на этот форум или прислать своего заместителя? Депутат Чародеев".

Я щиро дякую за запрошення і з величезною радістю поїхав би до себе додому на Донбас, але завтра /це я доводку до відома всіх депутатів, бо теж будуть питати, чому і куди поїхав/ я маю відлетіти до Москви, де 26, 27 і 28 жовтня відбудуться зустрічі всіх прем'єрів на залежних республік колишнього Радянського Союзу з міністрами фінансів країн "сімки". Я вважаю, що там

надзвичайно багато цікавих питань можна буде порушити. Я обов'язково доручу своєму заступнику товарищу Гладушу бути на цьому з'їзді. А вас особисто, шановні депутати, я прошу передати від мене найширші вітання шахтарям, моїм колегам по праці. /Оплески/.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Оголошується перерва на 30 хвилин.

/Після перерви/

ГОЛОВУЮЧИЙ. У нас надзвичайно багато роботи на сьогодні. Тому я прошу не витрачати часу.

Вітодьд Павлович пропонував, щоб ми заслухали ряд Державних міністрів. Є такий список: Мінченко Анатолій Каленикович, Ткаченко Олександр Миколайович, Комісаренко Сергій Васильович, Лановой Володимир Тимофійович, Гладуш Віктор Дмитрович, Антонов Віктор Іванович, Марчук Євген Кирилович.

Якщо додержуватись цього регламенту /по 20 хвилин на виступ/, то треба дві години заслуховувати. Якщо кожному доповідачу задаватимемо запитання і вислуховуватимемо відповіді по 10 хвилин, то це три з половиною години. Давайте порадимося з цього приводу. Марчук Євген Кирилович три дні тому назад виступав перед нами. Пам'ятаєте? Він викладав свої позиції щодо робота тієї ділянки, яку очолює в Кабінеті Міністрів. Антонов Віктор Іванович доповідав про конверсію і ряд інших питань. Гладуша Віктора Дмитровича ми слухали вже - про підготовку до осінньо-зимового періоду і вчора з приводу цієї біди нашої загальної. Лановой Володимир Тимофійович учора доповідав нам про концепцію роздержавлення.

Пропонується на ваш розгляд така пропозиція: надати слово Державному міністру Мінченку Анатолію Калениковичу, оскільки Вітольд Павлович, коли робив доповідь, посилався на те, що Мінченко доповнить його, і Ткаченку Олександру Миколайовичу, який розкриє дещо глибше питання продовольчого забезпечення і агропромислового комплексу. І на цьому досить.

Хто за таку пропозицію прошу проголосувати.

"За" - 213. Рішення приймається.

Перший мікрофон. Інша пропозиція?

ДЕПУТАТ /не представився/. Шановний Іване Степановичу! В мене була пропозиція, яка стосувалась саме того, що ви зараз проголосували. Ви не дали мені можливості висловити її. Я протестую.

ГОЛОВУЮЧИЙ. У вас є право внести пропозицію, эле і в мене є таке право. Висловлюйте свою пропозицію, і ми проголосуємо.

ДЕПУТАТ. Шановний Іване Степановичу! Шановні депутати! Ми зараз заслухали промову Прем'єр-міністра Фокіна. Я вважаю /і депутати також погодяться з тим/, що зараз заслуховувати Державних міністрів і інших міністрів, як пропонується - це спроба відвести нас від конкретної розмови про самого Прем'єр-міністра і його роботу за той період, за який він звітував.

Тому я пропоную обговорити доповідь Прем'єр-міністра, вислухати пропозиції, які будуть подані депутатськими групами, партіями, рухами. І тоді ми зможемо визначитись, чи нам потрібний такий Прем'єр, чи нам потрібний такий Уряд? І тоді заслуховувати інших членів Уряду.

Дякую за увагу.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Потрібно обговорювати чи проголосуємо?

Вноситься ця пропозиція на голосування. Прошу проголосувати.

"За" - 131. Не приймається.

Я тепер маю право доповнити, не коментуючи. Товариші, записались 53 депутати, які бажають взяти участь в обговоренні. І від постійних комісій 4 депутати. То давайте визначатися щодо

регламенту. Мінченко просить до 20 хвилин, Ткаченко - до 15. Дати? Дати.

Будь ласка, Анатолію Калениковичу. До 20 хвилин.

МІНЧЕНКО А.К., державний міністр України в справах економіки України - Міністр економіки України. Шановні народні депутати! Я розумію, що ви хочете почути від мене програму конкретних дій Міністерства економіки по стабілізації економічного становища в Україні, її економічну безпеку в умовах незалежності. Наскільки мені дозволить встановлений для мого виступу час, я постараюсь це завдання виконати.

У першу чергу коротко зупинюсь на ситуації, яка склалася в народному господарстві України.

Ось уже близько двох років в економіці України продовжують наростати кризові явища. За 9 місяців поточного року темпи виробництва, національного доходу і продуктивності суспільної праці знизились на 8 відсотків, а промислового виробництва - но 4,7 відсотка до відповідного періоду минулого року.

Виникає питання: чим же викликана така негативна ситуація?

Перше. При формуванні плану 1991 року центральні економічні органи, захищаючи основи союзної власності, порушили економічні зв'язки, які складалися протягом десятиріч. Непоправні втрати в наших відносинах з країнами-членами РЕВ спричинив Указ Президента СРСР про розрахунки з ними у вільноконвертованій валюті, якої в республіці практично не було.

Крім того, Росія своїм рішенням про залишення в розпорядженні місцевих органів 30 відсотків виробленої продукції паралізував роботу технологічно зв'язаних підприємств. Я вже не кажу про явища

соціального характеру.

Друге. Прийнятий Закон про підприємства надає їм широкі господарські права, але не передбачає адекватної відповідальності за порушення договірних угод, зниження виробництва, погіршення якості та завищення цін на продукцію. При такому становищі отриманий необгрунтовано високий прибуток використовується переважно для оплати праці. Скажу для довідки, що за 9 місяців у промисловості продуктивність праці знизилася на 1,6 відсотка, а заробітна плата зросла в 1,5 раза.

І останнє. Поява в пресі не завжди кваліфікованих і доброзичливих статей про можливі негативні наслідки при переході до ринкових відносин /зростання цін, безробіття, інфляція тощо/ ще більше посилює напруженість на споживчому ринку. Тож зрозуміло, що населення прагне якомога скоріше замінити "рублі" на будь-який товар в його натуральній формі.

Слід відзначити, що прийняті Кабінетом Міністрів дії /про які ви всі знаєте/ по стабілізації економіки України дозволити вже в липні-серпні цього року стабілізувати роботу промисловості, а у вересні - практично досягти відповідного рівня 1990 року.

Коротко хочу зупинитися на тому, що зроблено Міністерством економіки з цих питань. Як відомо, я призначений і працюю Державним міністром у справах економіки лише 5 місяців, а з урахуванням того, коли сформувалось Міністерство економіки, то лише 2 місяці. Але це не означає, що я хочу зняти з себе відповідальність за стан справ в економіці.

На сьогодні вже закінчена розробка проекту Основних напрямів економічного і соціального розвитку України на 1992 рік, якими передбачається послідовне зняття соціальної напруженості шляхом проведення першочергових антикризових заходів по стабілізації економічного стану, поліпшення справ на споживчому ринку і грошового обігу, посилення соціальної спрямованості нашої економіки.

Вказаній проект вже подамо на розгляд Кабінету Міністрів, після чого його буде направлено Верховній Раді України для широкого обговорення в постійних комісіях.

Міністерством економіки проводиться цілеспрямована робота по переводу економіки України на ринкові відносини і вдосконаленню структури управління народним господарством. Основним напрямком цієї роботи в створення нормативної та законодавчої бази. Вже розроблено, а парламентом України прийнято 24 економічні закони та законодавчі акти. Підготовлено для розгляду також 50 інших.

Принципово новими елементами в роботі міністерства є організація державної підтримки підприємства. Сьогодні можна назвати деякі результати цієї роботи. На Україні діє майже 13 тисяч малих підприємств, більше 30 тисяч кооперативів, 44 товарні і біржі, 307 асоціацій, близько 3 тисяч брокерських контор, фірм тощо. Ми знаємо, що в діяльності цих структур не все гаразд і з заробітною платою, і з продуктивністю праці, і з використанням матеріальних ресурсів. Зараз ми відпрацьовуємо економічні важелі регулювання процесів взаємодії ринкових структур з державними органами управління, суспільством.

В умовах проголошення самостійності України та переходу до ринкових відносин докорінно змінюється принципи взаємовідносин між підприємствами України. Основною формою повинні стати прямі безлімітні господарські зв'язки на основі добровільного вибору постачальників з урахуванням економічної доцільності.

Проте, зважати на необхідність встановлення пріоритетів у розвитку окремих галузей народного господарства України /а де агропромисловий комплекс, ліквідація наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, переселення кримських татар, соціальний розвиток шахтарських міст і селищ/, в наступному році передбачається зберегти їх централізоване забезпечення матеріально-технічними ресурсами за рахунок встановлення державного замовлення. Його слід розглядати не тільки як елемент суто планово-централізовоної економіки, але й як органічну складову частину ринкової системи господарювання.

Ми включили до держзамовлення лише 1072 найважливіших визначальних для економіки України найменувань продукції і більш як 25 мільйонами її видів у народногосподарському обороті. В цілому це складе 55-60 відсотків від загального обсягу промислового виробництва. Це той мінімум, який, на нашу думку, повинен забезпечити функціонування народного господарства України.

Розробляючи Основні напрями економічного і соціального розвитку на 1992 рік, ми враховували насамперед ступінь власного ресурсного забезпечення з виробленням заходів по економічній безпеці України в умовах повної її незалежності.

Треба відверто сказати, що при сучасній структурі народногосподарського комплексу, наявності сировинних та

матеріально-технічних ресурсів економіка України не зможе розвиватись сьогодні без міжреспубліканських економічних зв'язків, які складались десятками років.

Водночас, ми маємо багато проблем, які треба вирішувати в паливно-енергетичному комплексі, в забезпеченні народного господарства лісоматеріалами, в роботі легкої, хімічної промисловості та переробних галузей агропромислового комплексу. Через зменшення видобутку вугілля проти плану 1991 року на 26 мільйонів тонн не забезпечуються потреби в ньому металургії і енергетики.

Ці обставини вимагають прийняття термінових заходів до пошуку і реалізації шляхів для збереження обсягів виробництва, ресурсів на рівні, який склався в попередні роки та нарощування його в найближчому майбутньому. Потреби України в нафті складають 60 мільйонів тонн. З урахуванням 4 мільйонів тонн власного видобутку і досягнутої на сьогоднішній донь угоди на поставку з Росії 33 мільйони тонн нафти дефіцит її залишається в обсязі 23 мільйонів тонн.

Ми продовжуємо працювати з Росією. Укладено прямий договір з Роменською областю на 10 мільйонів тонн /адже там живуть і працюють більше 500 тисяч українців/. Я хотів би, щоб сьогодні ми підтримали наших земляків. Там, мабуть, потрібно створити культурний центр, відкрити шкоди і таке інше.

Ведуться також переговори на придбання нафти по імпорту - близько 13 мільйонів тонн.

При споживанні в поточному році газу природного в обсязі 115 мільярдів кубометрів на 1992 рік вже опрацьована угода 8 концерном "Газпром" на поставку його в обсязі 93 мільярдів кубічних метрів, а з урахуванням 23 мільярда кубометрів власного

видобутку його споживання становитиме 116 мільярдів кубометрів. Це практично на рівні цього року.

Таким чином, на сьогодні власні ресурси і попередньо погоджені обсяги поставок в республіку вугілля, нафти, газу та мазуту забезпечать народне господарство паливом на 88 відсотків.

Для покриття вказаного дефіциту палива спеціалісти Держвуглепрому України на чолі з головою Комітету товаришем Сургаєм в цей час розглядають разом з керівниками шахт можливості збільшення видобути вугілля на 10 мільйонів тонн у 1992 році.

Крім того, ми маємо попередню домовленість з гірниками Кузбасу, Якутії. Воркута на поставку ще 10 мільйонів тонн вугілля в обмін на поставку їм ряду ресурсів. Для реалізації цих заходів розроблена спеціальна програма наших дій.

Складне становище у нас і з забезпеченням народного господарства лісоматеріалами. За рахунок власних ресурсів воно буде забезпечене лише на 48 відсотків. По деяких видах лісопродукції - рудникові стояки, залізничні шпали, газетний папір - потреба України повністю забезпечити за рахунок завезення. Поставки лісоматеріалів з Росії з кожним роком зменшуються, а договорі систематично не виконуються. Тому у нас особливе занепокоєння викладає ситуація, яка може скластися в наступному році. І в цьому становищі лісозаготівельні підприємства республіки в 1991 році передбачають виготовити деревини по всіх вадах рубок менше, ніж у 1990 році, майже на 2 мільйони кубометрів, посилаючись на необхідність створення нових заказників, уточнення категорії захищеності лісів, упорядкування режиму лісокористування. Кабінет Міністрів у липні цього року піднімав питання на

сесії Верховної Ради з цієї трибуни про дозвіл провести в 1992 році заготівлю лісу в розмірі затвердженої лісосіки - 4 мільйони 40 тисяч кубометрів. Виходячи з ситуації, з якою ми зустрінемось як самостійна держава, хочу наголосити, що при надзвичайно важкому стані з забезпеченням республіки лісом та продукцию на базі деревини до цього питання потрібно повернутися.

Резерви, на які я звернув вашу увагу, у більшості депутатів викличуть непорозуміння, і в першу чергу екологічної комісії та представників природоохорони.

На Україні є 48 відсотків лісів першої група, в яких повністю вилучено з експлуатації більше 300 мільйонів кубометрів деревини, в тому числі стиглих, я підкреслюю, стиглих і перестиглих - 46 мільйонів кубометрів.

Крім цього є ще 1,5 мільйона гектарів лісів зелених зон біля міст і населених пунктів, в тому числі 500 тисяч гектарів лісопаркових. У всьому світі з цих лісів в рік заготовлюється, я підкреслюю, ліквідної деревини від 3 до 5 кубометрів з гектара. Ми ж заготовлюємо всього 0,3 кубометра.

Тільки по цих двох напрямах при розумному підході, як це робиться у всьому світі, а цих лісів можна одержати щорічно 3,5-4 мільйона кубометрів ліквідної деревини. А все це гниє в лісі, і ніхто цього не бачить.

Крім того, зараз ми проводимо перегляд структури галузевої продукції стосовно використання деревини. На Україні щорічно витрачається на таропакування близько 11 мільйонів кубометрів лісу в круглому розрахунку. Наш розробляються заході, щоб уже в 1992 році вивільнити для основних споживачів не менше 1 мільйона кубометрів деревини. Поряд а цим проробляємо прямі угоді

на поставку з Росії дерев'яних рудникових стояків в обмін на металеві. Вже згоджено 3,7 мільйона кубометрів; 1,5 мільйона кубометрів дадуть наші лісові господарства, розташовані на території Росії.

Ми працюємо над вирішенням ряду складних проблем у легкій промисловості і переробних галузях агропромислового комплексу, хімії. В легкій промисловості з ЗІ мільярда карбованців товарів, які вона виробляв, за рахунок власної сировини випускається тільки на 9 мільярдів карбованців, або 30 відсотків. На сьогодні за міжреспубліканськими угодами передбачено одержати сировину на виготовлення продукції ще майже на 14,5 мільярда карбованців. Крім того, для неї передбачається закупити по імпорту сировини і матеріалів більш як на 50 мільйонів інвалютних карбованців.

Як бачите, ситуація дуже складна, але, я вважаю, не безнадійна.

У галузі зовнішньоекономічних зв'язків наші зусилля спрямовуються насамперед на розширення експортного потенціалу, докорінну зміну структури експорту, впровадження такої експортно-імпортної політики, яка дозволить найкращим чином поєднати загальнодержавні інтереси з інтересами окремих суб'єктів господарської діяльності.

З метою заохочення товаровиробників у випуску експортної, насамперед готової продукції, розроблено і буде впроваджено відповідний механізм розподілу валютних надходжень, що стимулюватиме виробництво такої продукції.

Для збільшення валютних надходжень і поповнення Державного валютного фонду України згідно з урядовою Програмою надзвичайних заходів щодо стабілізації економіки України та виходу її з

кризового стану створюється резервний ресурсний фонд в обсязі до 10 процентів від загального обсягу держзамовлення. Це дасть можливість отримати майже 6 мільярдів доларів, а з урахуванням самостійних експортних поставок підприємствами України загальний обсяг експорту складатиме більше 11 мільярдів доларів.

Проводиться значна робота по вирішенню проблем зменшення залежності нашого виробництва від зовнішніх поставок в основному за рахунок конверсії підприємств воєнно-промислового комплексу та існуючих потужностей нашого машинобудування. Ця робота розпочата ще в 1990 році, а в 1991 ми вже зменшили завіз на 116 видів продукції, в 1992 році передбачається їх кількість подвоїти.

Важливим для стабілізації роботи народного господарства України і забезпечення його сировинними та матеріальнотехнічними ресурсами в приведення оптових цін у відповідність з їх споживчою вартістю і цінами, які діють в інших республіках колишнього Союзу. Вирішення цього питання ми вбачаємо не в адміністративному втручанні в процес ціноутворення, а через вплив на ціни шляхом стабілізації виробництва і застосування економічних важелів - кредитної, бюджетної, податкової політики.

Враховуючи значні економічні зв'язки з окремими республіками, розрив яких паралізував би роботу багатьох підприємств України, при укладанні міжурядових економічних угод велика увага приділяється узгодженню цінової політики. Досвід показав, що конфронтація в цьому питанні, необгрунтоване завищення цін на свою продукцію нічого, крім втрат для кожної сторони, не приносять.

Шановні депутати! Забезпечення економічної безпеки в умовах повної незалежності України потребує граничного напруження.

всіх сил нашого суспільства. Вагомі позитивні зрушення можуть бути досягнуті лише на грунті глибоких перетворень, що охоплюють і виробництво, і форми власності, і соціальну сферу. Ми повинні зміцнювати дисципліну в народному господарстві, здійснити його корінну структурну перебудову, прискорити перехід до ринкових відносин і забезпечити при цьому соціальний захист населення та подальшу демократизацію суспільного життя.

Хочу наголосити, що Україна має вагомий економічний потенціал для нормального функціонування як політично і економічно самостійна держава, що змінює характер економічних відносин з іншими країнами, орієнтує народне господарство переважно на використання власних ресурсів та на їх всемірну економію, поширення зовнішньоекономічних зв'язків.

Виходячи з цього, Урядом підготовлена концепція Основних напрямів економічної політики України в умовах незалежності, яка органічно поєднала заходи, про які йде мова сьогодні, з прийнятою Програмою надзвичайних заходів щодо стабілізації економіки України та виходу її а кризового стану.

Дякую за увагу.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Будемо задавати запитання? Ні? Хто за те, щоб не надавати запитань до доповідача, а приступити до обговорення, прошу проголосувати?

"За" -185. Дякую. Сідайте,

Слово надається міністру України з питань аграрної політики і продовольства - Міністру сільського господарства України Ткаченку Олександру Миколайовичу. До 15 хвилин, будь ласка.

ТКАЧЕНКО О.М., Державний міністр України з питань аграрної політики і продовольства - Міністр сільського господарства Україні. Шановні народні депутаті! Як було вже сказано, економіка Україні знаходиться в складному стані. Це негативно позначилося на розвитку агропромислового комплексу в цілому. Розлагодження міжреспубліканських і внутрішньогосподарських зв'язків призвело до погіршення матеріально-технічного забезпечення всієї галузі.

Проведена цінова реформа загострила економічну, фінансову ситуацію, внаслідок чого більшість колгоспів, радгоспів були позбавлені можливості вести навіть просте відтворення виробництва. Так, закупівельні ціни на сільськогосподарську продукцію, як ви знаете,були підвищені на 46 процентів, а на матеріально-технічні ресурси та послуги ці ціни зросли в 2-3 рази. Далося взнаки також послаблення трудової і технологічної дисципліни.

Всі ми бачимо, що спад у сільському господарстві продовжується і сьогодні. Очікуваний валовий збір і заготівля зерна, буряків, соняшнику, картоплі, овочів нижчий, ніж у минулому році. Зменшується виробництво тваринницької продукції.

У зв'язку з цим ми вимушені скоротити обсяги міжреспубліканських поставок, щоб забезпечити населення нашої республіки продуктами харчування на рівні минулого року.

Про заходи, які вживаються Урядом, оказано в доповіді товариша Фокіна. Тому я зупинюся лише на трьох проблемних питаннях.

Перше - це поліпшення економічного стану наших господарств. Мінсільгосп разом із комісіями Верховної Ради, Державною радою Україні з питань економічної політики систематично аналізує стан справ і своєчасно вносить пропозиції на розгляд Уряду з тим,

щоб перехідний шлях до ринку пройти з найменшими втратами для села.

Слід відзначити, що Уряд оперативно реагує на наші звернення і приймає в відповідні рішення, вживає заходів для стабілізації фінансово-економічного стану підприємств і організацій агропромислового комплексу. Зокрема, вони звільнені на сьогодні від платежів до позабюджетних фондів стабілізації економіки, зменшено платежі в бюджет по податках з продажу, встановлено доплати до закупівельних цін на основні види продукції, знижена вартість комбікормів, описана значна частина заборгованості по кредитах Держбанку в сумі 12,5 мільярдів карбованців.

У цілому додаткові грошові надходження в сільському господарстві за умови виконання державного замовлення можуть становити 29-30 мільярдів карбованців при вартості факторів подорожчання 23-24 мільярди. Якщо навіть врахувати втрати виручки від невиконання держзамовлення в 6-6,5 мільярда карбованців, то і в цьому випадку вперше забезпечується паритет цін на сільськогосподарську і промислову продукцію.

Що стосується матеріального заохочення товаровиробників у збільшенні виробництва і продажу продукції державі, то зараз завершується розробка гнучкого механізму економічного стимулювання, який реагуватиме на будь-які зміни умов виробництва, пошту і кон'юнктури ринку. Вія уже пройшов випробування в колгоспах і радгоспах, фермерських і селянських господарствах.

Розроблено концепцію формування державного замовлення сільськогосподарської продукції на наступний рік. У ній закладені принципи добровільності та механізм взаємної заінтересованості і відповідальності сторін за виконання договірних зобов'язань.

Державні закупівельні ціні передбачаємо залишити для шести видів сільськогосподарської продукції: зерно, соняшник, цукрові буряки, молоко, яловичина і свинина. За ці види продукції пропонується диференційована оплата залежно від рівня виконання державного замовлення: до 70 процентів його оплачується по цінах з доплатами, які діють цього року, а понад 70 процентів -по цінах, у півтора раза вищих. Ще більші пільги вводяться по зерну: за умови виконання державного замовлення 50-процентна надбавка перераховуватиметься на весь обсяг закупленого зерна.

У разі реалізації продукції понад державне замовлення оплата за всі види продукції буде вперше провадитися за підвищеними цінами або за валюту.

За цінами домовленості сторін також будуть реалізовані інші види продукції, крім тих шести, про які я сказав. Надалі, в міру розвитку ринкових відносин, зростання обсягів сільськогосподарської продукції здійснюватиметься перехід на вільні ціни. Це, за нашими підрахунками, десь протягом трьох - максимум чотирьох років.

Передбачається також гарантований зустрічний продаж матеріально-технічних ресурсів на суму 20 процентів вартості законтрактованої продукції і безпроцентне її авансування. Для здавальників встановлюється пільгова реалізація м'ясо-молочних продуктів, цукру, олії, шротів, меляси, жому, плодоовочевих консервів та тютюнових виробів /від 5 до 10 процентів/ щоб підвищити товарність цієї продукції господарств.

Одночасно посилюється відповідальність за виконання договірних зобов'язань. Встановлюється принцип добровільності на укладення договорів контрактації. В разі неукладення

матеріально-технічне забезпечення товаровиробників державою ще гарантується.

Новий ціновий механізм забезпечить не тільки збільшення прибутку господарств, а й через зміцнення їх економічного стану - підвищення оплати праці трудівників села та інші соціальні гарантії.

Друге питання - проведення земельної реформи. Як було сказано, нею передбачено докорінно змінити ставлення до землі, забезпечити ефективне її використання. Дехто ж земельну реформу розуміє виключно як передачу землі у приватну власність. Та, як показує світовий досвід, це ще не гарантія достатку, і поспішати з цим, безперечно, не слід. Наприклад, у США, Канаді, ФРН, скандинавських країнах, до речі, перевага віддається виключно підприємствам, організованим на орендних умовах. У тих же Сполучених Штатах майже 50 процентів землі орендується, а в Нідерландах приватної власності на землю взагалі немає.

Тому ми взяли курс на багатоукладність, тобто на ріні форми господарювання. При цьому колгоспи і радгоспі становлять і ближчим часом становитимуть основу сільськогосподарського виробництва.

Однак існуючі в них структури управління на сьогодні себе вичерпали. Тому Міністерство сільського господарства проводить роботу по наданню їм допомоги в докорінній зміні форм господарювання, перетворення їх у кооперативи нового типу а впровадженням акціонерних і пайових відносин.

За такими принципами працює на сьогодні понад 700 господарств. Як показує досвід, це дає змогу ліквідувати відчуженість працівників від засобів виробництва, підвищити їх зацікавленість у результатах своєї праці, оскільки кожен з них стає співвласником

майна і того, що він виробляє.

Що стосуєтеся фермерства, то для його розвитку зараз немає в нас серйозних перепон. Воно розвивається поряд з іншими формами. Вже функціонують на сьогодні 1700 таких господарств. За останні півтора року їм видано понад 25 тисяч гектарів орної землі, а всього для розширення присадибних ділянок, підсобних господарств, колективних садів і городів виділено близько 900 тисяч гектарів.

Однак більшість фермерських господарств сьогодні є дрібнотоварними з низьким рівнем механізації, агротехніки, племінної справи і, як наслідок, працюють, на жаль, малоефективно. Тому ми не можемо форсувати перехід до фермерства. Тим більше, що для створення сучасного фермерського господарства потрібні величезні кошти, на одне господарство в середньому від 300 до 350 тисяч карбованців.

Спеціалістами Міністерства сільського господарства, вченими Академії аграрних наук разом із спеціалістами ФРН з урахуванням світового досвіду нам запропонована модель сільськогосподарського підприємства з оптимальними розмірами 1500-3000 гектарів. Як вони заявляють, сьогоднішні дрібні німецькі фермери /18-32 гектари/ давно збанкрутували б, якби їм не виділялась величезні субвенції. Більше того, американські й німецькі колеги настійно рекомендують нам іти шляхом акціонування власності господарств, інтеграції виробництва і переробки продукції, тобто підтверджують вироблену програму. При розвитку фермерства не можна не враховувати й того, що наше сільськогосподарське машинобудування зорієнтоване на великотоварне виробництво і перебудувати його за короткий строк для потреб селянських господарств практично неможливо. До речі, на Заході інфраструктура для фермерства створювалась десятиліттями.

Зараз вирішуються питання організації для фермерських господарств технічних прокатних пунктів, надаються пільгові умови для кредитування, оподаткування і страхування. Створено український фонд підтримки фермерських господарств, до якого спрямовано 100 мільйонів карбованців.

Словом, Урядом республіки, органами місцевої влади створюються умови, щоб фермерські, особисті підсобні господарства підприємств запрацювали більш ефективно і поповнювали продовольчі ресурси, були гідними конкурентами громадським господарствам,

Третє - матеріально-технічне забезпечення. Без докорінного зміцнення виробничого потенціалу села серйозно вести мову про різке збільшення виробництва продуктів харчування сьогодні не можливо. Важливою причиною того, що сьогодні не спрацьовує ціновий механізм, є те, що він не забезпечується необхідними матеріальними ресурсами. За рівнем технічного забезпечення і продуктивності праці в агропромисловому виробництві ми відстаємо від розвинутих країн в 3-4 рази, а в галузях харчової промисловості - в 5-6 разів.

Мінеральних добриву розрахунку на гектар ми вносимо в 3-4 рази менше ніж європейські країни. Не вистачає нам також інших ресурсів.

Не може бути такого становища, щоб на галузь АПК, яка виробляє 70 процентів товарів народного споживання, працювало лише 24 проценти фондів. Безперечно, це парадокс. Тому, щоб наблизити наше виробництво до світового рівня, за підрахунками вчених, потрібно вкласти в галузь мінімум 300 мільярдів карбованців інвестицій, провести перепрофілювання третини потужностей нашої промисловості на користь агропромислової сфери. Це -величезний масштаб роботи, і нами вже зроблені перші кроки в

цьому напрямку. Адже АПК - основа розвитку нашої суверенної України. Саме тут забезпечується найбільша віддача ресурсів, капіталовкладень і наукових розробок.

Ми передбачаємо докорінно переглянути обсяги постачання ресурсів на користь агропромислового комплексу, прискорити розвиток сільськогосподарського машинобудування, зорієнтувати окремі промислові підприємства на виробництво техніки та обладнання для села і переробної промисловості.

Зараз Кабінет Міністрів розробляв програму по перепрофілюванню підприємств оборонної промисловості на виробництво дефіцитної техніки та обладнання для агропромислового комплексу, в тому числі 8 для фермерських господарств. Ставиться завдання уже в наступному році збільшити поставки тракторів та автомобілів на 20-30 процентів, а також цементу, шиферу, прокату чорних металів та сталевих труб. При цьому буде зберігатися державний контроль за рівнем оптових і договірних цін на основні матеріально-технічні ресурси і послуги для села.

Нами розроблений і відпрацьовується новий комерційний механізм відносин, який через агросервіс, торгові біржі, ярмарки і аукціони допоможе підприємствам агропромислового комплексу скоріше вийти на світовий ринок. Уже створена і діє Агропромбіржа, три роки працює виставка-аукціон по племінному тваринництву, в якій вже беруть участь 27 іноземних фірм. Розпочинається будівництво виставки-ярмарки сільськогосподарської техніки і обладнання для переробної промисловості.

Для здійснення аграрних реформ нам потрібні кадри з сучасним мисленням, високою кваліфікацією, здатні правильно орієнтуватися в ринкових відносинах. Тому ми ведемо роботу по докорінній

зміні системи підготовки та перепідготовки кадрів.

Вже розпочато підготовку спеціалістів по зовнішньоекономічних зв'язках, відкрито п'ять коледжів і три технікуми із ступінчастою підготовкою кадрів. Вперше в 12-ти технікумах впроваджено підготовку юристів для сільського господарства і в семи землевпорядників. Підписано угоди з Канадою та ФРН про створення спільних коледжів по підготовці фермерів.

Змініться підходи до перепідготовки працюючих спеціалістів і керівників у Республіканській вищій школі управління АПК. навчальний процес тут будується на співробітництві з Баварським центром маркетингу і менеджменту. Розпочинається підготовка брокерів, спеціалістів по маркетингу і ділерів та інших кадрів.

Звичайно, не все із задушного і того, що зараз робиться, принесе миттєвий результат. Чудес на світі, як кажуть, не буває. Потрібні копітка робота, системний підхід, наукова обгрунтованість, зваженість, максимальне використання власного і зарубіжного досвіду.

Ваша, шановні депутати, підтримка у здійсненні розроблених програм і напрямів виведення агропромислового комплексу із кризи стане конкретною допомогою у вирішенні найважливішої сьогодні продовольчої проблеми.

Спасибі за увагу.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую, сідайте.

Переходимо до обговорення питання порядку денного. Записалося на виступі, я нагадаю вам, більше 50 чоловік. Звичайно, у нас на буде можливості надати всім слово. Тому прохання до депутатів - дотримуватись регламенту і вносити конкретні пропозиції.

Слово надається народному депутату Сербіну. За ним виступатиме депутат Шведенко.

СЕРБІН Ю.С., голова Шосткинської міської Ради народних депутатів, голова виконавчого комітету /Шосткинський виборчий округ, Сумська область/. Шановні депутати! Нарешті ми одержали програму Уряду самостійної України, Вона справляє двояке враження. З одного боку, є привабливі риси, з іншого - вона нагадує знамениті п'ятирічні плани, де правильно вказувалися напрями, де красиво говорилося про науково-технічний прогрес, називалися проценти зростання виробництва, а потім через незадовільну економічну систему, через брак коштів все залишалось як було або навіть погіршувалося.

Або згадайте програму Рижкова. Він теж передбачав все збільшити і тільки не казав за рахунок чого. І навіть не економісти відразу сказали про те, що це - утопія.

Ось і в цій програмі суттєвий недолік в тому, що вони не прорахована. В мене викликає сумнів, чи ми зможемо одночасно всі галузі нашого господарства вивести з прориву. На мій погляд, це неможливо. Ні кошти, ні матеріальні ресурси через те тільки, що ми стали самостійними, не з'являться. Згадайте, як виходили з післявоєнної кризи в Японії. Вони за все не хапалися. По-перше, вони почали скуповувати ліцензії і втілювали в життя тільки останні досягнення світової науки і техніки.

По-друге, вони обрали собі для пріоритетного розвитку тільки ті галузі, які, за їхніми прогнозами, мали майбутнє і де можна було стати першими в світі. А ми хочемо створити натуральне господарство і все розвивати. Так не буває.

Тому перше, що я запропонував би нашому Уряду - оцінити перспективні галузі і розвивати ті, що дозволять вийти нам на світовий ринок. А програму натурального господарства відкинути, бо вона веде в прірву. Тут потрібно сказати не дуже приємну річ для наших аграрників, але я дуже хочу, щоб вони правильно мене зрозуміли. Бо, на мій погляд, направляти великі кошти для збільшення виробництва сільгоспродукції - це помилка. Ну, вкладемо ми ці кошти, збільшимо виробництво харчової продукції, зможемо багато продавати і собі чимало залишати. А що матиме наша держава. На світовому ринку вартість продовольства невелика. Зараз навіть країни колишнього соціалістичного табору, наприклад Угорщина, пропонують його Союзу, аби тільки платили валютою, А ми відберемо гроші в тих галузей, які б могли заробляти нам цю валюту. Я ні в якому разі не проти того, щоб в селі проводили газ, створювали селянам людські умови життя. На це кошти виділяти потрібно. Треба виділити кошти і на розвиток фермерства, і на культуру землеробства. Але я проти того, щоб бездумно витрачати власні кошти на збільшення виробництва сільгосппродукції. Навіть зараз по основних видах продовольства, наприклад, по тому ж Цукру, ми можемо себе забезпечити навіть з лишком, якщо обмежимо його продаж. Мені скажуть, що нам через це не достачатимуть нафту і газ. Це так, але я й не пропоную припинити поставки миттєво.

Я пропоную шляхом угод з іншими республіками домовитися; якщо їм економічно вигідніше, а це значить дешевше одержувати сільгосппродукцію з наших родючих земель, ніж із своїх малородюча

/в більшості випадків це так і є/, то нехай вони вкладають власні кошти у наші землі на договірних засадах. Ось чому, коли ми ратифікували договір з Росією, я був проти розрахунків за світовими цінами, бо ми вкладали великі кошти в розробку Східно-Сибірських родовищ нафти і газу, зараз повинні розраховуватися за це за світовими цінами, а самі вирощуємо дешеву сільгосппродукцію. Якщо ми підемо цим шляхом, то ризикуємо стати аграрним придатним у промислових магнатів.

Декілька слів щодо розвитку інших галузей. Безумовно, парта

- це енергетика, і для розвитку вугільної промисловості, для розвитку нових родовищ газу і нафти, виробництва електроенергії різними засобами, включаючи атомну, грошей шкодувати но треба. Але чи потрібно вкладати великі кошти, розливне всю металургійну, всю хімічну і будівельну промисловість, я в цьому не певен. Давайте подивимося, чого нам не вистачає, крім нафти і газу? Насамперед - лісу, який в основному йде на будівництво, на виробництво різноманітної тари і у вугільну промисловість. А якщо так, то потрібно розвивати не всю хімічну промисловість, а тільки ту, що дасть нам пластмасову столярку, пластмасову тару та ще, мабуть, ліки. І все, на першому етапі досить, А всі інші гроші потрібно вкласти в легку і харчову промисловість, в туризм та ті невеликі за кількістю напрями науково-технічного прогресу, де ми зможемо стати першими. А що за це напрями, нам повинна підказати наша українська наука.

Стосовно роздержавлення і приватизації. Уряд щодо цього питання стоїть на роздоріжжі: продавати чи віддавати у власність всім громадянам України безкоштовно. На мій же погляд, єдино правильне рішення - це поділити частку загальнореспубліканської

власності серед населення держави безкоштовне. Як правильно сказав хтось із депутатів: наша країна - один великий колгосп, де раз у п'ятирічку обирається правління у вигляді парламенту та Кабінету Міністрів. І все, що ми маємо, кожен заробив за ці роки, то чому він зараз повинен викупати те, що давно вже ним оплачено своею працею.

У програмі Уряду правильно сказано, що приватизацію комунальної власності потрібно вирішувати місцевим Радам. Тільки досі незрозуміло: що воно таке - комунальна власність, хоч 1 квітня, до якого Уряд повинен був вирішити це питання, давно минуло.

У програмі правильно говориться, що нам потрібні власні золотий і валютний фонди, що ми повинні одержати свою частку загальносоюзного запасу, але чомусь нічого не сказано про розробку власного золотого родовища, яке знайдено в Карпатах.

І закінчуючи ділитися своїми першими враженнями щодо концепції Основних напрямів економічної політики України, хочу сказати, що в ній дуже багато гарного, основний же її недолік в тому, що це не перша програма Уряду. Кабінету Міністрів нарешті потрібно починати діяти і діям енергійніше, не боячись помилок, бо зараз такі обставини, що навіть погане рішення краще, ніж ніяке. І якби ще півроку тому Уряд, не чекаючи закону, а тільки своєю постановою розпочав приватизацію хоча б у сфері послуг та торгівлі, то зараз ми мали б якийсь досвід і тоді б вірили, що Уряд дійсно прагне змін.

Дякую за увагу.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Слово надається народному депутату Шведенку. За ним виступатиме депутат Іоффе.

ШВЕДЕНКО М.М., директор Луганського обласного виробничого рибкомбінату /Станично-Луганський виборчий округ, Луганська область/. Уважаемые депутаты! Я вам хочу рассказать об одной отрасли народного хозяйства Украины и о том, как она работает в условиях экономической самостоятельности Украины.

Разговор будет идти о рыбной отрасли. После того, как мы приняли Декларацию о государственной независимости и Закон об экономической самостоятельности Украины, я обратился с письмом к товарищу Масолу 20 июля 1990 года. Частично я вши это письмо зачитаю: "Згідно з шостим розділом Декларації про Державний суверенітет України весь економічний потенціал в республіці є власністю народу України, Серед галузей народного господарства України важливе місце належить рибному господарству, яке виловлює більше 1 мільйона 200 тисяч тонн риби. В 1988 році рибні господарства внутрішніх водойм УРСР були передані зі складу Мінрибгоспу СРСР в підпорядкування Держагропрому УРСР,який на їх базі та на базі рибних господарств колгоспів, радгоспів, рибоводно-меліоративних станцій створив двржавно-кооперативне об'єднання "Укррибгосп".

Підприємства, підпорядковані Держагропрому УРСР, виробляють в середньому за рік 140 тисяч тонн рибної продукції, а підприємства союзного підпорядкування, розташовані на території України, більше мільйона тонн. Підприємства союзного підпорядкування виловлюють рибу з водойм республіки загальною площею понад 520 тисяч гектарів, що становить 40 відсотків всієї площі водойм України, а також з Азовського, Чорного морів та в водоймах світового океану.

Вважаю, що діюча структура управління рибним господарством не сприяє поліпшенню забезпечення рибними продуктами населення України. А приєднання всіх підприємств рибного господарства союзного підпорядкування до Держагропрому України не буде сприяти розвитку цієї галузі та, враховуючи її специфіку, ускладнить роботу Держагропрому України.

Враховуючи, що республіка переходить на економічну самостійність, вважаю за доцільне запропонувати вам розглянути такі пропозиції.

Всі колгоспні підприємства, організації, риболовецькі колгоспи, розміщена на території республіки, вивести із союзного підпорядкування Мінрибгоспу СРСР. У структурі Кабінету Міністрів України створити комітет по рибному господарству.

Вважаю, що створення комітету по рибному господарству сприятиме, цілеспрямованому розвитку галузі та поліпшенню забезпечення народу України рибними продуктами.

Прошу прийняти мою пропозицію!

Это письмо товарищ Масол направил министру Ткаченко. Ткаченко написал такую резолюцию: "Товарищу Денисенко. Прошу розглянути разом з іншими зацікавленими міністерствами і відомствами та внести погоджені пропозиції".

Предложений не поступило. Я направил ходатайство такого же содержания в постоянные комиссии Верховного Совета с просьбой поддержать мое предложение. Только Комиссия по правам человека дала мне ответ и поддержала предложение.

Прошло время, ушел товарищ Масол, избрали Фокина Витольда Павловича. Я обратился к нему с аналогичным предложением.

Получил ответ от товариша Ткаченко 6 июля 1991 года следующего содержания: "Щодо створення комітету по рибному господарству при Кабінеті Міністрів УРСР, то у затвердженій Урядом структурі він не передбачений. Це питання може бути порушене після передачі рибогосподарських підприємств і організацій із союзної в республіканську власність".

Я увидел, что дело не сдвигается с места, решил повторно написать письмо Витольду Павловичу. Его подписали еще 75 депутатов, но ответа до сих пор нет. Я не знаю, может, что-то ж делается в Кабинете Министров по созданию комитета рыбного хозяйства, но нам об этом ничего не известно.

А тем временем 25 сентября 1991 года в Одессе Центральный комитет профсоюза работников рыбного хозяйства СССР проводит совещание представителей плавсостава Украины, где не говорится о поддержании экономической самостоятельности Украины, а наоборот, идет агитация за сохранение центральных структур. 28 сентября в Москве состоялась встрече представителей всех республик, где решалась судьба рыбной отрасли. От Украины присутствовал президент концерна "Югрыба" товарищ Якунин, Он проголосовал за создание Комитета рыбного хозяйства СССР вместо существующего Минрыбхоза СССР, которое себя опорочило тем, что поддержало ГКЧП, направив всем судам рыбного хозяйства Украины в мировом океане телеграмму о поддержке ГКЧП.

Я не знаю, кто давал полномочия товарищу Якупину представлять Украину и всю отрасль на этом совещании. Кроме того,

действует рыбколхоз Союза ССР, которому до сих пор подчинено большинстве рыбколхозов Украины.

Обидно и то, что в растаскивании рыбной отрасли Украины принимает участие и Министерство охраны окружающей природной среды Украины. И что удивительно, в своей работе ссылается это министерство на постановление ЦК КПСС и Совета Министров СССР от 7 января 1988 года.

Что же хочет Министерство? Передачи в его подчинение рыбинспекций всей Украины. Меня интересует, почему Министерство охраны окружающей природной среды не претендует на лесную охрану, санэпидемстанцию, торговую инспекцию и так далее? Ответ простой, Там есть ведомства, которые могут доказать абсурдность таких притязаний.

Что же делается на местах? А на местах хозяйства поддержали экономическую независимость Украины и тлят телеграммы и письма во все концы с просьбой объединить всю рыбную отрасль под крылом Украины. Хотят, чтобы вся рыбная продукция шла на стол независимой Украины. концепцию экономической политики Украины можно в основном поддержать, но только чтобы эту политику творили вместе с рыбной отраслю Украины.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Слово надається народному депутату Іоффе. За ним виступатиме від делегації профспілок Остапенко Володимир Петрович.

Будь ласка.

ІОФФЕ Ю.Я., генеральний директор виробничого об'єднання "Стахановвугілля" /Брянківський виборчий округ, Луганська область/. Уважаемые коллеги! Конечно, каждому из нас понятно, что перед Правительством стоят сложные задачи, которые никогда ему не приходилось решать и которые требуют смелого и грамотного анализа.

Внимательно ознакомившись с программой, я увидел смелый анализ, но не увидел конкретных предложений по разрешению проблем в регионах, которые я представляю. Это - Донбасс и его промышленность, в которой работают мои избиратели. Это - угольная промышленность.

Сегодня меры, которые были приняты по повышению зароботной платы работникам угольной промышленности, сведены к нулю. Ведь остальные отрасли тоже повысили заработную плату. Опять все уравнялось. Сегодня шахтерская зарплата на исходных позициях по сравнению с другими отраслями, на уровне 1981 года.

И это - сегодня.

Я уже говорил с этой трибуны о том положении,в котором находится угольная промышленность. Можно относиться к ней и далее так, как сейчас, если думать, что завтра мы будем докупать уголь за пределами Украины, как покупаем нефть и газ. Если же мы будем добывать и пользоваться углем здесь, у нас на Украине, то нужны кардинальные меры.

Я абсолютно согласен с тем, что написано на восьмой странице программы: "Розв'язувати складні проблеми у вугільній

промисловості передбачається за рахунок нарощування обсягів введення в дію нових і реконструкції діючих підприємств, пріоритетного забезпечення галузі матеріально-технічними ресурсами, вдосконалення механізму ціноутворення, запровадження прогресивної системи оплати праці. Відповідно до прийнятих Урядом рішень прискорюватиметься соціальний розвиток шахтарських міст і селищ".

Я готов подписаться под каждой строкой этого пункте, но считаю, что он декларативен. За этим у нас сегодня ничего не стоит. О каких концернах и о какой приватизации угольной промышленности можно говорить при полностью разбитом шахтном фонде.

Напрасно считают, что нет угля на Украине. За всю историю Донбасса добыто 10 миллиардов тонн угля. А разведанные запасы составляют 40 миллиардов тонн, то есть угля хватит на долгие годы.

И сегодня является блефом то, что можно поднять. Экономику нашей республики - теперь независимой державы без угольной промышленности, без базовых предприятий. Этого не произойдет, дорогие товарищи.

Нас, тут в программе пугают 40 миллиардами дотации. Но из них только одна треть направляется конкретно угольщикам, а остальные затраты идут за счет финансовой позиции других предприятий.

Мы уже говорили здесь /и я говорил с этой трибуны/ о том, что необходимо сделать ревизию каждой шахты, каждого шахтного поселка. Сегодня эти данные есть у специалистов угольной промышленности. И надо хотя бы на счетах посчитать и сказать, сколько угля нам нужно. А на основании этого и определить дальнейшую судьбу угольного региона, сказать правду, что будет с ним и с каждой шахтой в отдельности. Другого пути нет.

Здесь говорили о том, что год, а может, чуть больше будут платить зарплату безработным. Я не знаю, как можно за год обеспечить работой поселок с населением от 4 до 15 тысяч человек, где все привязаны к угольной промышленности. Нет такого производства. И сегодня надо в этом признаться.

Нам нужен будет энергоноситель. Но если мы об этом вспомним лишь через год-два, то там, где сегодня в шахтный фонд надо вложить рубль, придется вкладывать тысячи.

Я думаю, что должно быть принято правительственное постановление по этому вопросу. Я не тяну одеяло на себя, пользуясь отчетом Правительства. Не тяну, хоть об этом кричит мой коллега из зала. Если не принять мер, это отразится на всех.

Что я предлагаю? Сохранить угольную промышленность государственной /без этого закроются от 40 до 100 шахт, а что будет с инфраструктурой, что будет с людьми, которые там живу/: повысить оптовые цены на уголь; сократить систему расчетных цен не уголь при изменении механизма ее действия; ввести систему

государственных дотаций для основных потребителей угля - коксохимии, металлургии, энергетики; сохранить систему госзаказа на уголь, кокс, металл, электроэнергию; ввести свободные цены на продукцию, производимую сверх заказа ; сделать госзаказ реальным, исходя из результатов.

Я думаю, Витольд Павлович, что вы, являясь специалистом в угольной отрасли, поддержите мои предложения.

Благодарю за внимание.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Виникало питання, чому надається слово Остапенку. Як ви пам'ятаєте, 22 жовтня, позавчора, ми в цьому залі домовилися, що делегація від профспілок візьме участь в обговоренні доповіді, вірніше, в розгляді цього документа і його обговоренні.

Надаємо слово Остапенку Володимиру Петровичу від імені профспілок.

Від тих, що були на площі і яких ми тут заслуховували, від тих і надаємо. Чи залежні, чи незалежні, це він скаже. Будь ласка, скажіть від яких ви профспілок.

ОСТАПЕНКО В.П., машиніст вугільного комбайна шахти "Курахівська" об'єднання "Селидіввугілля", член шахтного комітету.

Шановні депутати! По-перше, я прошу пробачення за своє хвилювання. По-друге, хочу подякувати, що ви дали мені змогу висту лити з цієї трибуни - найвищої трибуни нашої держави.

Наша профспілкова комісія мала змогу протягом доби попрацювати з цим важливим для нашої держави документом. Деякі зауваження і пропозиції ми надіслали в Кабінет Міністрів. За цей короткий час ми, звичайно, не могли так глибоко вивчити і внести якісь більш-менш конкретні пропозиції. Але деякі зауваження і деякі пропозиції нашої комісії я хотів би зачитати.

Без сумніву, документ, який сьогодні розглядається, вкрай необхідний. Він повинен допомогти громадянам України зробити правильний вибір щодо нашої незалежності, утвердити їх упевненість у завтрашньому дні. Ми - робітники, службовці - сьогодні живемо і не знаємо, що буде завтра. І це нас дуже гнітить і створює нездорову атмосферу.

На жаль, час, який був наданий нашій профспілковій делегації для ознайомлення з Основними напрямами, не дозволив провести глибокий всебічний аналіз. Проте певні висновки зроблені.

Перше. Поданий Урядом документ не дає чіткої відповіді на головне питання: чи може ефективно розвиватися народне господарство України в умовах незалежності? Коли нарешті підприємства зможуть працювати стабільно?

Добре, правда, що в своїй доповіді Вітольд Павлович пояснив деякі аспекти: скажімо, якщо ми не укладемо договорів з республіками колишнього Союзу або закордонними державами, то нам доведеться, мабуть, жити у глиняних хатах з череп'яними стріхами.

Друге. Чітко не визначені фінансові ресурси і матеріальні можливості України для забезпечення Основних напрямів та шляхи їх надходження.

Третє. Явно недостатня соціальна спрямованість Основних напрямів. Як могли випасти такі питання, як вирішення житлової проблеми, розвиток соціальної інфраструктури, захист малозабезпечених верств населення?

Складається враження, що спрацювали стереотипи і знову наша економіка функціонує для економіки, а не для людини. Не прогнозуються навіть зміни рівня життя. Ніхто не знає, коли воно стане кращим.

Не задовольняють й підходи до вирішення окремих проблем.

Що стосується проблеми роздержавлення і приватизації, тож на думку профспілок, будь-яка зміна власності не повинна призводити до обмеження соціально-економічних прав населення. На жаль, ні проект урядової концепції роздержавлення і приватизації, ні цей документ не дають таких гарантій.

Було б доцільно розкрити очікувану кінцеву ситуацію після здійснений заходів по роздержавленню майна, надати гласності прогнозу соціально-економічних наслідків цих процесів, визначити місце та роль трудових колективів, громадян у реалізації їхнього конституційного права на власність.

Вважаємо за необхідне, щоб усі варіанти концепцій приватизації, втілені у відповідний закон України, передбачали першочергове право трудових колективів на вибір форми власності і їх безпосередню участь разом із профспілками в цьому процесі

Далі. Ще до початку здійснення роздержавлення і приватизації органи державної влади та управління не менше ніж за два місяці повинні забезпечити населення України інформацією про об'єкти, які підлягають приватизації, про умови і строки їх

викупу, їх оціночну вартість, щоб не допустити перевикупу частки власності трудівників мафіозними структурами.

Процесу роздержавлення повинно передувати прийняття законів України про демонополізацію, банкрутство, кооперацію, оренду. Потрібно також внести відповідні зміни до законів про підприємства і підприємництво.

Хотів би привернути вашу увагу до того, в якому економічному стані опинимось ми, трудівники, при реалізації запропонованої політики.

Проголошується курс на лібералізацію цін. І водночас пропонується припинити дію статті 19 Закону про підприємства, тобто позбавити їх права самостійно розпоряджатися заробленими коштами. Хоча всім відомо, що рівень заробітної плати нині у більшості галузей народного господарства нижчий за прожитковий мінімум.

Профспілки наполягають на тому, щоб з 1 січня 1992 року було встановлено мінімальний розмір заробітної плати відповідно до величини обрахованого нині офіційно визначеного прожиткового мінімуму - 250 карбованців. Для правового забезпечення цієї роботи потрібно прийняти до кінця поточного року закони про гарантії оплати праці в ринкових умовах, про колективні договори і угоди та про колективні трудові спори. Ми просили б Уряд прискорити роботу над цими законопроектами.

Питання заробітної плати неможливо розглядати у відриві від системи оподаткування та ціноутворення. Але за два місяці до кінця поточного року, на нашу думку, пізно говорити тільки про підходи до

цієї справи. Сьогодні потрібні закони, які б насправді гарантували рівні права підприємствам всіх форм власності, а не ставили їх під постійний удар, як це виявляється нині по відношенню до колгоспів, кооперативів та інших недержавних підприємств.

Передбачаючи оподаткування прибутку, в законі слід встановити граничний рівень ставки податку з підприємств. Разом з тим необхідно переглянути питання про введення обов'язкових цільових платежів як у державний та місцевий бюджети, так і в позабюджетні фонди. Бо все це разом із значними відрахуваннями у Пенсійний фонд та Фонд соціального страхування не тільки знижує ціну робочої сили, а й гальмує розвиток виробництва. А це в свою чергу призводить до зменшення надходжень у державний бюджет України. Це замкнуте коло треба нарешті розірвати.

Незрозуміле, чому Уряд обійшов у цьому документі проблеми, пов'язані а соціальним захистом населення, яке постраждало внаслідок Чорнобильської катастрофи. Адже з другого півріччя підприємства сплачують спеціальний трипроцентний податок. Повірте, чорнобильці втомилися від байдужого ставлення до них з боку держави. Потрібно чітко сказати, як будуть забезпечуватися надані законом права та гарантії.

На завершення я хотів би нагадати, що два дні тому в цьому залі нами були поставлені конкретні вимоги соціальноекономічного характеру. Частину з них названо і сьогодні. Ми сподіваємося, що Верховна Рада і Уряд України врахують всі наші пропозиції

при доопрацюванні Основних напрямів економічної політики України в умовах незалежності та в подальшій законотворчій роботі.

Дякую за ваше терпіння і увагу.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую. Слово надається народному депутату Романюку. За ним буде виступати депутат Чернявський.

РОМАНЮК В.С., член Комісії Верховної Ради України з питань культури та духовного відродження /Стрийський виборчий округ. Львівська область/. Шановні колеги! Заслухавши доповідь Прем'єра Фокіна Вітольда Павловича, переглянувши Основні напрями економічної політики України в умовах незалежності та інші довідкові матеріали, скажу відверто: я не побачив ні виходу з економічної кризи, ні переходу до ринку, ні соціального захисту населення. Прикро, що з альтернативною програмою не виступив Пилипчук.

У 1767 році Адам Сміт поставив собі за мету виконати грандіозний, навіть фантастичний план: дати світові теорію побудови. У сумні наші часи думки великого шотландця звучать більш ніж актуально. Він казав, що /цитую/ "для того, щоб підняти державу з найнижчого ступеня до вищого ступеня процвітання, потрібні лиш мир, легкі податки і терпіння в управлінні . Все інше зробить природний хід речей" Тобто все інше зроблять робочі люди, інтелігенти, спеціалісти, диваки, як ми їх часто називаємо.

Нині ж період непослідовних реформ переріс у народнодемократичну революцію. Все тримається на крихких компромісах, ненадійних домовленостях, а часові на протизаконних союзах.

Якщо порівняти виробництво сукупного продукту на душу населення у нас і за кордоном, то виходить, що кожний громадянин України, порівняно з громадянами США, Канади, Німеччини бідніший у 17-20 разів.

Продуктивність праці у нас найнижча в світі. Щоб досягти західного рівня виробництва, українцям потрібно працювати майже у 20 разів ефективніше,

Якщо наш український Уряд буде займатися лише реорганізацією системи розподільчих відносин, то він, як і центр, зазнає поразки.

Прикро, але наша економіка продовжує позвиватися за недавніми рецептами центру, що призводить до значних втрат робочого часу і ресурсів. У 1990 році валютний суспільний продукт України становив 288 мільярдів карбованців, з них витрати - 168, а національний доход - 117 мільярдів карбованців.

Затратність, неефективність економіка змушують споживати більшу частину національного доходу. На споживання йде 96 мільярдів карбованців, що становить 82 відсотки, а на нагромадження 21 мільярд карбованців, що становить 16 відсотків. На впровадження високоефективної технології просто не вистачав коштів, і їх немає звідки взяти. Нині, при розумному підході Уряду, Україна могла б сформувати свій бюджет як мінімум 100-115 мільярдів карбованців і швидко переорієнтувати економіку.

Визначальною ланкою, нервом ринкової економіки є грошова система, в якій особливого значення набуває конвертованість грошей, без чого в людей не буде до них довіри. Утворення розгалуженої системи грошей, докорінна перебудова основ емісії, взаємозв'язків готівкового і безготівкового обігу, забезпечення

їх купівельної спроможності, визначення валютних курсів, співвідношення українських грошей і "рубля" - ось першочергове завдання нашого Уряду.

У перехідний період, на мою думку, можуть виникнути і вже виникли три проблеми.

Перша проблема. Руйнування союзної системи постачання. Справа в тому, що недопоставка вчасно того чи іншого виробу може в десятки разів перевищити його вартість, особливо коли мова йде про комплектуючі великих машин.

Друга проблема - проблема ціноутворення. Потрібно розібратися, на які товари ціни залишаються вільними, а на які регульовані чи фіксовані.

Третя проблема - встановлення правильного рівня держзамовлень, постачання, пріоритетних відвантажень. Потрібно винайти ефективні форми регулювання руху товарної маси.

Головним нашим болем буде паливно-енергетичний комплекс. Мабуть, нам доведеться йти на надзвичайні -заходи, але не директивні, а рекомендаційні.

Не витримує ніякої критики матеріально-технічне постачання села. Повсюди не вистачає бензину, дизпалива, запчастин, Все більшого розвитку набуває невиправданий бартер: цвях - за огірок, гусениця до трактора - за теля. Селяни забили на сполох. Потрібні державні дотації, щоб мати еквівалентні ціни на сільськогосподарську і промислову продукцію, збереження пільг для села. Потрібна відміна 5-процентного податку, потрібна реформа оплати праці.

Нам слід негайно розпродати житловий фонд, залучити зібрані кошти до великих Інвестицій в економіку і соціальні програми і тим самим зняти з ринку інфляційний тиск.

Отже, будемо сподіватися, що великі нації, як говорив Адам Сміт, ніколи не збідніють через марнотратство і бездумність приватних осіб, але вони нерідко бідніють у результаті марнотратства

і бездумності державної влади. Дякую за увагу.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Слово надається народному депутату Чернявському. За ним виступатиме депутат Яковишин.

ЧЕРНЯВСЬКИЙ О.П., голова ради агропромислових формувань Сумської області /Сумський виборчий округ, Сумська область/. Шановні депутати! Шановний Вітольде Павловичу! Не так давно в цьому залі, після повернення з селянського з'їзду в Москві, я висловлював оцінку вашим діда як голови Уряду і Уряду в цілому в порівнянні з Урядом союзним, який тоді очолював Павлов, і оцінку я давав, як ви знаєте. позитивну.

Не хотів би її сьогодні змінювати на 180 градусів. Я вважає, що ні Прем'єр Кабінету Міністрів, ні члени Уряду - це не рукавички, які можна міняти кожний день. Але хотів би сказати, що сьогодні ми, народні депутати, вже не можемо відмежуватися від тієї обстановки, яка склалася в нашій країні, яку ми назвали Україна.

Все частіше в колективе, в різних органах місцевої влади відповідальність /і, напевно, це закономірно/ покладається не тільки на Уряд, але і на нас, депутатів. Тому я вважаю, то при розгляді цієї програми ми повинні як депутати внести конкретні пропозиції.

Повинен сказати, що я виступаю не тільки від себе, а й від Комісії з питань відродження та соціального розвитку села, де це питання обговорювалося.

Перше зауваження, і я вважаю, що воно надзвичайно важливе, таке; в Основних напрямах немає чіткого економічного обгрунтування намічених заходів і строків їх здійснення. А сьогодні, коли довіра народу, на яку ми так часто посилаємось, вимірюється уже. не роками, бо роки вже чекати ніхто не буде, і, можливо, навіть не

місяцями, а лише тижнями і днями, я вважаю, неприпустимим, що в Основних напрямах не вказуються ні шляхи вирішення, ні строки. Ну, наприклад, той же дефіцит у завезенні товарів порівняно з іншими республіками - на нього не дається розкладка.

Як ми будемо вирішувати назрілі проблеми? На думку комісії, слід краще працювати, іншого шляху немає. Жебракуванням, напевне, нам не вирішити ці проблеми.

Друге зауваження стосується конверсії. Нинішній Президент Союзу говорив, що конверсія все в країні зробить. Пройшло вже б років, і я повинен вам сказати /не знаю, як в інших галузях, що дала ця конверсія/, що селу замість обіцяного технологічного обладнання для ферм, переробних галузей ми навіть бідонів для молока не можемо дати. Ось це та конверсія! А тут посилаємося на конверсію, але знову без економічних обгрунтувань.

Трете питання, яке доручили мені висловити в цьому залі. Особливу тривогу у нас, аграрників, викликає аграрна реформа, і не щодо суті, а щодо економічного обгрунтування. Якщо в цілому З даною програмою можна погодитися, то в питанні виходу з кризи у нас багато розходжень.

Перше - це приватизація землі. Я не знаю, але львівські товариші /чи пани, чи як там завгодно, як їм краще сприймається/ за два роки зрушень особливих не відчувають.

Щодо моєї Сумщини, то 60 фермерів мене скоро задушать. Я ж їм не можу дати сьогодні ні трактора, ні автомобіля. І все це люди пов'язують з нами. Ми повинні, нарешті, вирішити питання створення матеріально-технічної основи фермерства, про що говорив Олександр Миколайович, і тут ми однодумці. Він каже, що треба 300 тисяч карбованців. Я думаю, що це дуже маленька ферма. За нашими підрахунками на кожну маленьку, слабеньку ферму потрібно півмільйона карбованців, а то й більше. По республіці це виходить 500 мільярдів карбованців. Де ми можемо їх взяти? Ми настільки бідні, що не зможемо сьогодні цього питання вирішити.

Державний міністр Мінченко не сказав, що нам недодали 16 тисяч вантажних автомобілів, 20 тисяч тракторів. Від республік, які до цього часу були з нами в одному Союзі, надходять телеграма з відмовами від укладення договорів. А ми ж і сьогодні відправляємо туди цукор по ціні 1 карбованець 13 копійок за кілограм при собівартості півтора карбованця. Хто повинен ці питання регулювати? Я вважаю, коли до нас таке ставлення, то і ми повинні так це питання вирішувати.

Я хотів би сказати ще кілька слів. Сьогодні потрібно вирішувати начальні питання. Бензину немає, буряк не вивозиться з полів, Фуфайки, чобіт сьогодні не можна купити, людині на Ферму ні в чому вийти. Я думаю, що ми повинні працювати над перспективними

питаннями, а Уряд сьогоденням займатися. Для цього є міністр торгівлі, є інші міністри. Я вас дуже прошу, давайте зробимо все, щоб і ваш, і наш авторитет не падав. Давайте вирішимо оці невідкладні завдання.

Дякую.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Слово надається народному депутату Яковишину. За ним виступатиме депутат Мартиненко.

ЯКОВИШИН Л.Г., директор Бобровицького радгоспутехнікуму /Козелецький виборчий округ, Чернігівське область/. Шановні депутати! Питання, які розглядає наш парламент, - це питання нашого життя. Життя сьогодні, життя надалі і життя наших дітей.

Вчора, звичайно, не обговорення було, а інформація. Я думаю, такі інформації потрібно припинити. Ми вносимо на розгляд концепцію роздержавлення, інші серйозні питання, а міністри, комісії не підготовлені з цих питань. Думаю, не потрібно і аде втрачати.

Сьогодні Вітольд Павлович говорив, що ми будемо обговорювати Основні напрями дій Уряду з питань роздержавлення: так далі. Вчора інформація була, ми і сьогодні тратимо час на це питання.

Мої зауваження щодо Основних напрямів економічної політики України. Мені здається, що їх писали вчені-теоретики, які досить далекі від життя.

Я вам конкретно цитую /я думаю, що Вітольд Павлович теж читав цей абзац/ Можете погодитися зі мною, чи не породитися, але вислухайте...

"Подолати негативні тенденції розвитку АПК, розв'язати продовольчу проблему можливо лише шляхом проведення кардинальноі земельної реформи, зокрема реформування відносин власності на землю". Це перспектива наша далека, на 10-30 років. А ми говоримо зараз про стабілізацію нашої економіки, про вихід із кризи.

Що сьогодні можна вирішити, коли, наприклад, поголів'я тварин пацає? Закони, які ми приймаємо, досить гарні; ми відпустили на пенсію доярку в 50 років, механізатора - в 55 років. Для людей це дуже добре, але дії ейфорії не сліз піддаватися.

З нового року у нас 37 чоловік ідуть на пенсію, а мені потрібно два роки, щоб побудувати житло і повернути таку кількість людей в господарство. Питається, чи розглядалися ці Основні напрямки в Кабінеті Міністрів? Не на Президії, а в Кабінеті Міністрів. Тому що тут виникло дуже багато питань. Можливо.

Вітольду Павловичу, не вистачає часу, щоб самому детально попрацювати. Що апарат підніс, те нам сьогодні і подали. Але я но можу за такі Основні напрями голосувати. Їх не можна навіть прийняти в першому читанні в зв'язку з тим, що вони для АПК сьогодні не підходять.

Що нам потрібно для АПК, щоб вирішити основні питання? Як ми повинні жити і працювати в умовах незалежності? Давайте скажемо прямо: якщо ми не будемо продавати Росії м'ясо, зерно та іншу продукцію, то за що купуватимемо нафту, газ і так далі? Китай сьогодні пропонує Росії за тонну нафти 400 кілограмів цукру продати. Що ми можемо продати, ви скажіть мені, якщо виробництво і в 1992 році падає? Питань є багато. Я не побачив, наприклад в Основних напрямах рівних економічних умов для дії різних форм власності. Як, скажімо, створюється матеріальнотехнічна база, яким чином, коли? Натомість іде говорильня ось уже два роки. Якщо Україна виробляла в 1980 році 44 тисячі транспортерів, то сьогодні вона виробляє тільки половину цієї кількості.

Є й інші питання.

Товариші! У зв'язку з тим, що мій час закінчується, я хотів би наголосити на тому, що в нашому Уряді процвітає некомпетентність - за це я відповідаю.

Угоди, що укладаються з богу Уряду, не те що не обгрунтовані, вони навіть шкідливі для нашого народного господарства.

Що я маю на увазі? Потрібно створити депутатську комісію, залучити до неї фахівців і вияснити; що це за американська угода у нас, укладена по ембріонах, яка коштує 22,5 мільйона. Яка ж це угода по зерну на сьогоднішній день? У цих питаннях треба серйозно розібратися. На захист рослин, препарати у нас нема грошей, а ми кидаємо мільйони бозна-куди.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Залишилося три хвилини. Мартиненко наполягає.

Слово надається народному депутату Мартиненку. Після перерви буде виступати депутат Панасюк. Прохання до депутатів - обговорювати Основні напрями, а не заходи по виходу з кризи.

МАРТИНЕНКО В.П., генеральний директор Полтавського гірничо-збагачувального комбінату, м. Комсомольськ /Комсомольський виборчий округ, Полтавська область/. Уважаемые товарищи депутаты! Сегодня мы осматриваем действительно основные направления экономической политики Украины в условиях независимости.

Я хотел бы сказать, что що выборов Президента, безусловно, Правительство никто менять не собирается. Но то, что Правительству сегодня необходимо осветить нам пути подготовки к работе в 1992 году, так же безусловно.

Тот, кто смотрел Основные направления, внимательно искал для себя программу /как жить в 1992 году/, наверное, понимает одно: сегодня предприятия дали полную самостоятельность в работе. А раз так, то почему должны возникать какие-то конкретные вопросы в этих направлениях? Самое главное - сегодня никто не должен мешать работать. Это одно из главнейших мероприятий, А помогать, я хочу сказать, абсолютно никому не нужно.

Несмотря на то, что мы являемся независимым государством, у нас сегодня очень много нерешенных проблем, К сожалению, Леониду Макаровичу необходимо ездить не только в Нью-Йорк, Вашингтон, Канаду, но нужно ездить также в Москву, потому что,

пока существует Внешэкономбанк, сегодня через него идут все расчеты, существуют рыночные контракты, по которым идут все расчеты. Страны Запада, с которыми у нас есть контракты, еще все-таки не признают тех предприятий Украины, которые вышли на самостоятельную дорогу.

Поэтому необходимо расторгнуть сегодня в Москве все существующие контракты, сделать так, чтобы наша Украина была правопреемницей того, что заключило Министерство внешнеэкономических связей с другими странами и чтобы мы начали работать через Национальный банк Украины. Это то, что необходимо сделать немедленно.

Сегодня, как и вчера, 88 процентов валюты от горнодобывающих предприятий остается во Внешэкономбанке СССР. Я думаю, это один из важнейших вопросов.

Несмотря на значимость определения путей развития экономики в условиях суверенитета, разработчикам очередной правительственной программы не удалось избежать декларативности. Необходимо, чтобы предлагаемые меры были четко разграничены по срокам и важности выполнения до конца текущего года и на перспективу. Следует также срочно опубликовать постановление нашего Кабинета Министров /аналогичное тому, что опубликовало Союзом /, где четко определить, тек сказать, правила игры в экономике на 1992 год.

А это - и ценообразование, и фиксированные, и регулируемые, и свободные цены по отраслям и видам продукции или услуг.

Это также госзаказ - будет ли, сколько и что это такое. Это ставки и налоговые отчисления в бюджет, страхование, централизованные фонды, порядок конвертируемости рубля и расчетов за экспортно-импортные поставки, формирований валютных фондов.

Экономическая самостоятельность не означает, что в республике должно производиться все. Но импорт должен быть минимальным. Структура экономики развитых индустриальных стран совсем не похожа на натуральное хозяйство. Поэтому предложения относительно структурной перестройки экономики республики должны базироваться на необходимости развития отраслей, в которых Украина сильна и может выйти на внереспубликанский рынок. Говоря об инфраструктуре рынка, следует заметить, что мы уже выходим на передовые позиции по числу бирж на душу населения. Понимая значение товарносырьевых бирж, надо до создания рынка ценных бумаг не Форсировать создание фондовых бирж, им еще нечего делать, а создавать фондовые отделы в банках. Для предприятий и организаций, если цены на продукцию будут фиксированными, необходимо предусмотреть механизм компенсации роста цен на потребляемые ресурсы в течение года.

Я думаю, что программу Министерства экономики нужно быстрее раздать, чтобы мы знали, что будем делать в 1992 году, каким образом будем заключать договоре и прочее.

Нам нужно Межправительственное соглашение о порядке взаиморасчетов со странами Восточной Европы.

Предлагается также 40 процентов выручки изымать с оплаты по коммерческому курсу. Если так, как сегодня, когда за І доллар - 1,8 рубля, а туристический курс - 32 рубля, а на аукционе - 55-60 рублей, то разве мы можем так жить?

Я думаю, что с учетом всех этих вопросов программа станет реальной для нашей жизни.

Спасибо.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Оголошується перерва до 16 години.

ТЕКСТИ НЕВИГОЛОШЕНИХ ВИСТУПІВ

ЗІНЧЕНКО А.Л., голова підкомісії Комісії Верховної Ради України з питань народної освіти і науки /Замостянський виборчий округ, Вінницька область/. В Основних напрямах економічної політики України в умовах незалежності намічено низку позитивних тенденцій, які стосуються структурних змін в економіці; її модернізації і розбудови сучасних науковомістких галузей; реалізації ринковій відносин; більш повного врахування інтересів України.

Але і в цьому документі йдеться лише про порятунок економіки, навіть, скоріше про механістичну схему цього порятунку. А хто має забезпечити всі ці кроки до осучаснення? Може, сьогоднішній випускник середньої школи, збайдужілий до навчання і праці? Чи підготує людину до роботи в ринкових умовах учитель, вихований на традиціях споживацтва і напівжебрацького животіння? Дуже сумнівно. Як буде діяти система перекваліфікації і змін в підготовці кадрів для народного господарства? Хіба можна серйозно думати про модернізацію господарства і суспільства без вирішення проблем людини?

А проте вся практика діяльності нинішнього Кабінету Міністрів засвідчує, що освіта й наука на Україні відтиснена на периферії політики. В розбудові стратегії сучасного господарства проблеми освіти мають посісти основне місце, а саме:

- проблема формування нового покоління вчительства;

- проблема перепідготовки і перекваліфікації кадрів і психолого-освітньої переорієнтації значних груп людей;

- проблема нових освітніх технологій;

- проблема модернізації педагогічних інститутів і виведення їх на сучасний педагогічний і науковий рівень;

- проблема поєднання науки і вищої школи і ліквідації монополії Академії наук.

Без цього будь-які концепції, програми виглядають не тільки бездушними, але й недостатньо кваліфікованими. Про це маємо невиразні слабкі тіні і натяки в Основних напрямах. Це і є свідченням ставлення до освіти, науки на етапі переведення господарства на науково обгрунтовані рейки. Це не парадокс, це біда наших управлінських структур. Без сумніву, це вимагає певних затрат і зусиль. Нинішньому складу Кабінету Міністрів така жертовність щодо науки й освіти не властива. Але бодай назвати ці проблеми Кабінет Міністрів зобов'язаний. Якщо ж він навіть не називає ці проблеми, не виділяє не лише спеціального розділу, але й серйозного абзацу для проблем освіти - програма не може бути визнана задовільною.

Нарешті, не можу сказати й таке. І досі на Україні діє старий тоталітарний принцип невідповідальності виконавчої влади перед суспільством і законодавчою владою. Це ми відчули і в сьогоднішньому виступі Прем'єр-міністра. Верховна Рада, Вітольде Павловичу, ще вас по-справжньому і не питала, як працює Кабінет Міністрів. Міністри і державні міністри не мають найменшого уявлення про те, як зустрічатися з рядовими громадянами - виборцями, як це роблять народні депутати. Коли я мав іти на зустріч з учителями Києва і Київщини, вирішив запитати в Міністерстві фінансів, коли ж почне діяти Закон про індексацію, заступник

100

міністра Петраченко відповів, що оскільки інфляція,за даними Міністерства статистики, не перевищує 4 процентів, то й закон, який мав би включатися при 5 процентах, не діє. Я поділився враженнями з вчителями, а вони мені: "То ви ж обирали Уряд, хай він і відповідає". А біда в тому, що не тільки не відповідає, але * не має наміру відповідати.

До речі, виборці ніяк не можуть зрозуміти, як сталося, що пройшло два місяці від проголошення незалежності, з Прем'єр-міністр жодного разу не звернувся до улюбленого народу з екрана телебачення з постановкою проблем незалежності. А саме: громадяни України, ми були колонією, нам не дозволяти того й того; зараз проголошено незалежність, проблеми постали такі й такі. Тут нам буде важко, а тут будемо відстоювати інтереси України до кінця. Просимо розуміння і підтримки. Виходить навпаки: через два місяці з трибуни парламенту Прем'єр-міністр залякує труднощами незалежності.

Переконаний, що наші виборці заслужили на відвертість Уряду і краще врядування.

РЯБЧЕНКО М.А., директор Криворізького цементногірничного комбінату /Довгинцівський виборчий округ , Дніпропетровська область /.

Товарищи народные депутаты! Через кого, какие исполнительские органы будет вестись экономическая политика?

Какие структуры берут на себя ответственность за состояние и вывод из кризиса экономики?

Советы или исполкомы? Предлагается ли мерка? Я вижу потребность иметь в республике один законодательный орган - Верховный Совет и сильный исполнительный орган: Президент, Кабинет

101

Министров, райисполкомы, горисполкомы в городах не районированных. в районированных городах горисполком формировать из представительства райисполкомов, в областях - из представительства горисполкомов,сельисполкомов и райисполкомов. Меров в областях и крупных районных центрах - назначать. Необходима сильная исполнительская власть.

Какую выбирает Кабинет Министров систему отношений производителя - предприятия и государства?

Командно-административную или рыночную?

Это - главное!

В основных направлениях Кабинета министров госзаказ в основном, по выражению Витольда Павловича Фокина, направлен на удовлетворение межреспубликанских отношений, причем с "пряником" на льготные лицензии по сверхплановой продукции, а по стройматериалам в предложенном документе - явствует 60 процентов.

Неужели все стройматериалы вы намерены отдавать за пределы республики? А как и кто будет обеспечивать исполнение госзаказа Биржи? Нет уже централизованного обеспечения, и возродить его, очевидно, не удастся. Да и есть ли в этом смысл?

Госзаказ предлагается обеспечивать либо по полной номенклатуре, не нарядами, а фактически материальнотехническими ресурсами, либо раз и навсегда нужно покончить с волевыми госзаказами и выполнять Закон о предприятиях, в том числе Государственному министру по экономике, который влюблен в Госзаказ и привык делить.

Отменить немедленно отчетность І -"ввоз"; І -"вывоз" как идущую вразрез с разумным объемом отчетности. Для ее внедрения нужна и спецбумага, и оборудование, и печатать надо. Должно наше суверенное государство это направление поддержать.

102

Но гарантия Кабинета Министров оплаты пособий в размере годовых объемов и более, в размере среднемесячного заработка людям, занятым в убыточных предприятиях при их остановке и закрытии, не более чем популизм.

Бюджет дырявый. Где расчеты Минэкономики? Уже сегодня нет денежной массы для выплат зарплаты. Сегодня останавливаются домны из-за необеспеченности коксом. Цены на него растут. Останавливаются цеха, людей отправляют в отпуска. Что будет дальше? Кто позволил "мудро" распорядиться с коксовыми батареями, сдерживая производство чугуна, стали, шлака, цемента? Кто и как будет поправлять этот вопрос? Ответа Кабинет Министров не нашел. Куда девать людей с рентабельных металлургических предприятий, на которых по предложениям Кабинета Министров предполагается сокращение производства?

В этом разделе, как и в ряде других, просматривается популизм, ласкающий слух.

Что предлагает делать Кабинет Министров по отмене нормативных. актов, сдерживающих самостоятельность предприятий?

Есть ли анализ полезности той или иной отчетности типа 1 - ввоз; 1 - вывоз; 3 - ввоз - вывоз, громаднейшей армии потребителей бюджетных средств, среди которых огромные институты контроля, надзора, так называемой координации, статистики, других руководящих и ни за что не отвечающих организаций, в которых растут и зарплата, и штаты? Как и когда собирается "расчищать" Кабинет Министров бюджет? Может так и будете пользоваться двумя математическими действиями делением и отниманием у предприятия? И здесь я целиком поддерживаю Следнева. А ведь в программе предусмотрено развитие предприятий, стабилизация их работы, более эффективная работа, повышение качества! Получается, как в

103

брежневские времена - новая пятилетка качества?

Сегодня надо дать самостоятельность предприятиям. Ремонтные фонды, сформированные предприятиями в 1991 году, ввиду наращения связей и необеспеченности материальнотехническими ресурсами, запчастями, оборудованием разрешить перенести с правом использования на 1992 год. Отменить изъятие 20 процентов средств амортотчислений во внебюджетный фонд стабилизации с 1.07.1991 года. Отменить у предприятий отчисления от прибыли по разделам: фонд социального страхования; фонд стабилизации экономики; пенсионный фонд; фонд содействия занятости; фонд Чернобыля; внебюджетный фонд финансирования науки; фонд строительства дорог.

Установить единый фиксированный размер отчислений в бюджет, а там уже делить. Предприятия будут драться за рост прибыли?

Разрешить применять розничные цены только торгующим организациям и тем предприятиям, которые реализуют продукцию непосредственно населению.

Для сокращения объектов учета и отчетности, а следовательно и численности, представить право предприятиям рассчитываться с потребителями за реализуемую ими продукцию по оптовым ценам. В предлагаемой Кабинетом Министров концепций перехода к рынку есть такие слова: "Для привлечения предприятий республики к организации производства продукции, что заменят импортную, разрешить в 1991-92 гг. применять при реализации этой продукции договорные цены без ограничения уровня рентабельності.

Перечень такой продукции согласовывается с Министерством по экономике Украины".

Это Министерство должно довести к сведению и исполнению фининспекциям и комитета цен перечень продукции, которую суверенная держава ввозит, так как эти контролеры норовят отнять,

104

разделить, мешают работать.

Необходима ответственность Кабинета Министров за нерезультативность.

Пора менять стиль работы - помогать предприятие наращивать продукцию, восстанавливать и реконструировать основные фонды, природоохранные объекты за счет любых источников финансирования, формируемых предприятием. Кабинету Министров необходимо собирать руководителей по отраслям и помогать решать их проблемы, убрать структуры, являющиеся путами для производственников и крестьянства.

105