ЗАСІДАННЯ ДВАДЦЯТЬ ДЕВ'ЯТЕ

Сесійний зал Верховної Ради України. 24 жовтня 1991 року.

16 година.

Головує Перший заступник Голови Верховної Ради України

ПЛЮЩ І.С.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Включайте, будь ласка, табло. Прошу реєструватися. В залі 360 депутатів. Вечірнє засідання оголошується відкритим. Продовжуємо обговорювати питання порядку денного.

Я третій раз доповідаю депутатам, що в списку понад 50 чоловік. Виступило 8 чоловік, з них один-поза списком. Надходить багато записок різного змісту. Я оголошу одну: "Доповіді заступників Прем'єра - марна трата часу. Як ми робимо, а Уряд керує - усі бачать по магазинах. Прошу поставити на голосування пропозицію припинити доповіді заступників". Були записки, автори яких просили припинити обговорення і доручити Уряду доопрацювати проект. Якби ми приймали конкретні заходи, тоді можна було б доопрацьовувати. Ми приймаємо і обговорюємо Основні напрями. Тому я спочатку

звертався до депутатів, щоб вони вносили конкретні пропозиції щодо Основних напрямів. Поки що конкретних пропозицій дуже мало.

Депутат Яковишин запитує, на скільки років: чи на 30, чи на 50. Я думаю, що скільки кому відведено, на стільки будуть напрямки. Давайте порадимося з іншого приводу. Визначимося так: хто дуже наполягає, дамо таку можливість - відведемо на це обговорення ще годину. Є дві пропозиції. Перша - відвести на обговорення годину, друга - дві. Хто за першу пропозицію, прошу голосувати.

"За" - 158. Рішення не прийнято. Була ще пропозиція надавати слово по областях, але визначимося вже пізніше.

Далі. Хто за те, щоб продовжити обговорення протягом вечірнього засідання, прошу проголосувати.

"За" - 203. Приймається.

Тепер щодо пропозиції-по областях. Якщо ви даєте мені такий дозвіл, то будемо чергувати якось по областях. Ні? Я чую по вигуках із залу, що ця пропозиція не всіма сприймається. Давайте тоді діяти за регламентом: основне - список, крім списка, мають право на виступ представники депутатських груп більшості і меншості. Надамо слово і представникові комісії. Я думаю, найвірніша позиція Лобача - треба працювати.

Слово надається народному депутату Панасюку. За ним виступатиме депутат Мацялко.

ПАНАСЮК В.Т., голова Чуднівської районної Ради народних депутатів /Любарський виборчий округ, Житомирська область/. Шановний Іване .Степановичу, шановні депутати! Із представленої Урядом програми Основних напрямів економічної політики України в умовах незалежності кожному із нас була дана можливість оцінити роботу Кабінету Міністрів, бачити

орієнтири його діяльності на період становлення незалежності України.

І в документах, і в доповіді дається реальна оцінка стану справ, без прикрас, не прикриваються всі наші біди вуаллю видимого благополуччя.

Наскільки я розумію, Кабінет Міністрів, його Прем'єр вирішили ще раз переконатися у довірі Уряду парламенту і народу, у вірності обраного курсу.

Будемо відверті: морально-психологічна обстановка створюється навколо Кабінету Міністрів при безпосередній участі багатьох народних депутатів. Від Прем'єра до рядового чиновник міністерства - кожен з них розділяє долю жолудя, що, як кажуть у народі, живе і не знає, який вітер його здує і хто його з'їсть.

Вони відчувають повну соціальну незахищеність, через це в багатьох випадках настає параліч нормальної роботи міністерств, У його відповідальних працівників це породжує тривогу і невпевненість в завтрашньому дні, розпач. Я просив би депутатів зважити на це.

По конкретних проблемах Основних напрямів економічної політики України. Вивчаючи представлені матеріали, я не зміг знайти відповідь на питання, як ставиться Уряд України до нового економічного союзу суверенних держав. Вітольд Павлович дав своє бачення цієї проблеми. Я постараюсь коротко висловити свою думку відносно цього.

Подальший розвиток двосторонніх горизонтальних зв'язків із суб'єктами колишніх союзних республік - зарубіжними державами - безперечно виправданий, це всі ми знаємо. Але не можна не рахуватися з тим, що коди не сьогодні, то завтра буде реальністю економічний союз республік. У надісланому нам зверненні керівники держав сімки висловлюють думку, що не уявляють собі союзу без України. Переконаний в тому, що багатонаціональний народ України не усвідомлює майбутнє без союзних відносин з усіма народами нашої країни, з якими його зв'язує багаторічна історія.

Я хотів би просити особисто вас, Іване Степановичу, сьогодні дати остаточну відповідь і народу, і Уряду з приводу того, як бути надалі щодо економічного співтовариства з іншими союзними республіками. Якщо Верховна Рада бере на себе відповідальність, виступаючи проти, ми ні в якому разі не повинні звинувачувати у невирішенні питань економічних зв'язків Уряд і відповідальних працівників міністерств.

У всіх нас, народу України, повинно бути тверде переконання у тому, що як нам сьогодні не важко /зрозуміло, що й завтра буде не легше/, але ми все приносимо в жертву в ім'я утвердження незалежності України і відмовляємось від економічного співтовариства.

Це-перше.

Друге, Для реалізації програмних цілей економічної політики Уряду всім - від Кабінету Міністрів до сільської Ради - потрібна міцна виконавська дисципліна. Про це йшла мова, звучали пропозиції.

На мою думку, всі втомилися від загальних гасел "Слава Україні!" прагнення якнайшвидше розправитися з пам'ятниками історії, поміняти прапори і перейменувати вулиці, від пошуків ворогів народу, які ледь не організували контрреволюційний переворот на Україні. Відомих серпневих подій вистачить для народу. Він хоче бачити позитивні зрушення в забезпеченні продовольчими товарами, взуттям, одягом, житлом.

Непоодинокі факти, коли керівникам різного рангу в такій обстановці, коли сам собі пан, сам хазяїн, сьогодні живеться спокійніше.

Адже райкому немає, звідти не погрожують, що виключать з партії, дисципліни немає, державного плану - теж. Отже, є всі підстави констатувати, що посилення влади вирішить проблеми соціального характеру.

Тепер щодо проблеми подолання правового нігілізму. Я звертаюся з цим питанням до Уряду. Хочу на прикладі Закону про захист споживчого ринку довести бездіяльність наших структур, які повинні захищати і виконувати закони.

Сьогодні важко пояснити, чому відповідно до діючого Закону про захист споживчого ринку ми не припиняємо боротьби з спекуляцією? Сьогодні людині важко пояснити, чому нічого немає на прилавках в магазині і все є в достатній кількості під полою у спекулянта на базарі.

Є цілий ряд інших проблем, які я б хотів пов'язати із питанням про підтримання громадського спокою...

ГОЛОВУЮЧИЙ. Будемо використовувати час у межах регламенту. Слово надається народному депутату Мацялку. Після нього виступатиме народний депутат СРСР Черняк.

МАЦЯЛКО М.В., генеральний директор наукововиробничого об'єднання "Укргаз" /Кременецький виборчий округ, Тернопільська область/. Шановні депутати! Ознайомившись з Основними напрямами економічної політики, заслухавши доповідь Прем'єрміністра Фокіна, можна зробити висновок, що Уряд усвідомлює те, що з часу проголошення незалежності Україна потребує надійних економічних гарантій нашої суверенності.

Видно, що Уряд додержувався принципу спадкоємності відносно раніше розроблених програм, що розглядалися Верховною Радою. Потрібно зауважити, що підготовлені матеріали і доповідь заслуговують на увагу. За півтора року я такого аналізу ще не бачив.

Хочу зупинитися на окремих питаннях концепції Уряду, зокрема паливно-енергетичного комплексу. Проблем тут багато, нагромаджувались вони десятками років. По суті, ми опинилися в залежності від тих держав, які раніше розвивалися за рахунок українського вугілля і газу. Сьогодні для задоволення потреб України треба імпортувати вугілля, більш як 80 процентів газу і нафти. Це означає, що газом ми можемо забезпечити себе тільки для комунальнопобутових потреб населення, а зрідженим - всього на 10 процентів. Щодо промисловості й енергетики, то вони повинні працювати повністю на імпортному паливі.

В результаті такого стану з забезпеченням паливом ми не маємо права надіятися на доброго дядю. Вважаю, що є кілька шляхів вирішення цього питання.

Перше. Це участь, або самостійна розробка й експлуатація родовищ на півночі Росії. По газових артеріях, які прокладені через територію України, є можливість подати паливо споживачам, але для цього потрібні кошти, і великі.

Друге. Можна отримати газ із капіталістичних держав шляхом створення акціонерних товариств. Що стосується нафти, то Вітольд Павлович це пояснив.

Третє. Варто зайнятися розвідкою більш глибокого буріння на території України у пошуках газу і нафти.

Четвертий шлях - це максимальна економія газу населенням, неприпустимість надмірного споживання газу котельнями, промисловими підприємствами і електростанціями. Промисловим підприємствам треба бути готовими до обмеження споживання газу в період різкого похолодання і виділення" його для населення. Для збереження тепла і економії палива велике значення має утримання у належному стані житлового фонду і комунально-побутових підприємств, їх підготовка до зими залежить від роботи газовиків. Все це ускладнюється ще й тим, що ми одержали від Росії індекси збільшення цін на газ майже в чотири рази, а відповідно збільшаться ціни на реалізацію газу споживачем уже в 1992 році.

Тому проблема палива взагалі і газу зокрема в зимовий період протягом року існуватиме. Урядові разом з відомствами України, Росії та інших держав потрібно вирішувати цю проблему. Але все це стане можливим тільки тоді, коли ми, депутати Верховної Ради, створимо нормальні умови для роботи Уряду і

перестанемо відбивати охоту до праці у державних міністрів і міністрів.

Так, недоліків у роботі в нас достатньо, але ж всі ми без винятку хочемо, щоб було краще. Тому не треба ганьбити державного міністра по радіо або з цієї трибуни. У нього також є нерви, є родина і колеги. Тим більше, що ми самі обирали і повинні поважати. А якщо і є зауваження до окремих міністрів, то для цього існують комісії, і там можна уточнити ряд питань.

Хочу зауважити також, що в Уряді досить багато прогресивно настроєних людей. Керовані ними галузі підготовлені до праці в ринкових умовах. А те, що шановний претендент в Президенти Яворівський починає критикувати шановного претендента в Президенти Ткаченка з цієї великої державної трибуни в такій грубій формі, нікуди не годиться.

Будьмо ввічливими і разом будуймо самостійну Україну. Будівництво правової держави - це перш за все культура в усьому. І не потрібно думати, що ми з вами у всьому бездоганні. Ось тут дев'ять листків із директивного порядку від комісії, а тих товаришів, котрі пишуть їх, немає сьогодні.

Шановні депутати! Пропоную погодитись з викладеними Урядом Основними напрямами економічної політики Україні в умовах незалежності, врахувавши пропозиції і зауваження депутатів.

Я звертаюся від імені усіх газовиків з проханням підтримати Уряд. Прошу це зробити ще й тому, що завтра Вітольда Павловича не буде, а йому виповнюється 59 років. Привітаймо його.

Дякую за увагу.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Слово надається народному депутату СРСР Черняку. Потім виступатиме депутат Ківшик.

ЧЕРНЯК В.К., народний депутат СРСР. Шановні депутати! Гра з програмами продовжується. Ми бездарно марнуємо час, відведений нам на будівництво власної держави. В цьому є вина і Уряду, і парламенту.

Бездіяльність і байдужість Уряду не можна виправдати, але не треба забувати, що цей Уряд - рідна дитина цього парламенту. І в цьому наша спільна вина і наша спільна біда.

Більше року минуло відтоді, коли була прийнята програма переходу України до ринку. Хто про неї зараз згадує? Ніхто, про неї забули всі. А що зроблено для того, аби її здійснити?

Після цього було прийнято програму надзвичайних заходів щодо стабілізації економіки і виходу із кризи. По суті, у ній ішлося про реанімацію командної системи управління. А зараз ми приймаємо нову програму.

Я розумію, ситуація докорінним чином змінилася, але головне питання полягає не в тому, щоб ми приймали програми /хоча, звичайно, вони нам потрібні/, а в тому, щоб ми їх здійснювали. Головне зараз - розпочати реформу в економіці, а не продовжувати про неї вести розмови.

Я згоден з тим, що в цій програмі є дуже серйозний і глибокий аналіз. Але ж це не наукова праця, а програма дій.

І через те вважаю, що в нас є підстави сказати: поданий Урядом документ декларативний. Це декларація намірів, а механізму здійснення немає. Хто і як це робитиме - незрозуміле. Тепер відносно основних напрямів, конкретно.

Звичайно, п'ять хвилин не дають мені можливості викласти

|рунтовні зауваження, тому я тільки назву ці напрями і їх послідовність.

Перше. Забезпечити економічні основи незалежності України - це для нас головний напрям, і на ньому ми повинні зосередити всі наші зусилля. А це означає, що треба будувати власну банківську систему, фінансову систему, мати власну грошову одиницю, власну митницю.

І тут я на перше місце поставив би введення власної грошової одиниці, власної валюти, а точніше - поставив би на перше місце проведення грошової реформи.

Грошова реформа - це зараз саме той захід, який нам необхідний.. Ми не можемо проблему звести до введення власної Ще раз підкреслюю: йдеться про грошову реформу.

Друге. Оздоровлення економіки, санація економіки, тобто суттєва реформа бюджетної системи, фінансової системи, ліквідація бюджетного дефіциту або хоча б його зменшення, реформа цін, заробітної плати і податкової системи. Тільки цей пакет реформ, цей напрям оздоровлення економіки може нам дати можливість у перспективі вийти з кризи.

Третє. Формування механізму ефективних стимулів праці через роздержавлення, приватизацію, демонополізацію. Те,

що зараз не здійснюється.

Четверте. Запуск ринкових механізмів. Йдеться про лібералізацію цін і доходів. Ми стоїмо перед необхідністю прийняти непопулярні заходи і рішення, але ціни й доходи ми повинні розглядати в одному пакеті. Тільки таким чином можна здійснити цю реформу.

П'яте. Створення ефективної системи сприяння підприємництву. Широкорозгалужена дійова система сприяння підприємництву може допомогти нам здійснити перехід до економіки вільного підприємництва.

Шосте. Структурна перебудова економіки та її технологічне оновлення.

І, нарешті, сьоме. Це - захист населення від зубожіння. Тобто індексація, мінімальна заробітна плата, прожитковий мінімум, зняття всіх перепон і зростання заробітної плати, якщо це зв'язано із зростанням виробництва. Тобто треба дати можливість заробити тим людям, які хочуть і можуть заробити.

Тому я не згоден з цією тезою про замороження заробітної плати. Дякую.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Шановні товариші! Дозвольте слідкувати за регламентом головуючому. Бо якщо всі почнуть кричати... Щойно депутат Мацялко виступав і закликав до толерантного, ввічливого ставлення один до одного. І мені незручно називати прізвища тих, хто викрикував.

Як на мене /це я кажу, не коментуючи/, то все, про що говорив Черняк, є в програмі Кабінету Міністрів, тільки з іншій інтерпретації. То чого ж ви кричите? Це ж підтримка програми.

Слово надається народному депутату Ківшику. За ним виступатиме Костенко.

КІВШИК П.А., генеральний директор облагропостачу - заступник голови обласної Агропромради по постачанню /Глобнинський виборчий округ, Полтавська область/. Шановні депутати! Стан справ в економіці України, особливо після проголошення нею незалежності, вимагає вжиття неординарних заходів. Доповідь Прем'єр-міністра України товариша Фокіна Вітольда Павловича "Основні напрями економічної політики України в умовах незалежності" об|рунтована і змістовна. Ця концепція опирається на прийняті Верховною Радою рішення про державний суверенітет, економічну самостійність і незалежність.

Дійсно, зміни в сфері державного регулювання виплавають з усієї сукупності питань розвитку ринкових відносин, особливо в період становлення нашої державності. Тут багато депутатів критикували концепцію, мовляв, не така. А хто нам заважав брати участь у виробленні цих напрямів? Бо ми лише критикуємо, все не так. А як - самі не знаємо.

Я хотів би зупинитися на питанні вдосконалення структури регіонального управління областями як складової частини управління народним господарством України. На жаль, ці питання не

знайшли відображення в доповіді, але безумовно, що робота по вдосконаленню регіонального управління має бути спрямована на забезпечення органічного поєднання загальнодержавних інтересів з інтересами території. Механізм взаємодії органів управління з центральними економічними органами, міністерствами, державними комітетами необхідно відпрацювати.

Майже рік тому ми з вами прийняли Закон України про місцеве самоврядування, яким надали місцевим Радам народних депутатів права створювати і вдосконалювати територіальні структури управління.

На місцях уже створили на базі структур ГоловПЕУ нові економічні структурні підрозділи. Але в одному випадку створюється досить могутній апарат управління економікою області для розробки і впровадження стратегічних економічних концепцій і програм прогнозування розвитку народного господарства області, - створення умов для розвитку ринкової інфраструктури, в іншому - економічний підрозділ, який в силу недосконалої структури не має реальної змоги вплинути на економіку території.

На мою думку, цим процесом потрібно все ж таки управляти, Вважаю, що необхідно, базуючись на пропозиціях облвиконкомів, підготувати методичні рекомендації щодо структур територіального управління.

На жаль, колишні Держплан УРСР та Держпостач, а зараз Мінекономіки України на ділі не змінили свого ставлення до аграрного сектору, бо 2 досі зберігається залишковий принцип матеріально-технічного забезпечення. Зважмо також, що погіршення матеріально-технічного постачання відбувається ще й

в умовах безконтрольного зростання цін на промислову продукцію. Тому можна зрозуміти, чому господарства республіки втратили довір'я до державних органів, які, з одного боку, продовжують доводити тверде державне замовлення на виробництво сільськогосподарської продукції, а з іншого - не можуть гарантувати еквівалентне забезпечення цього виробництва необхідними ресурсами.

Практично по лімітах 1991 року очікується недопостачання. Буде поставлено тільки 70 відсотків тракторів, вантажних автомобілів - 62, силосозбиральних комбайнів - 62, окремих видів машин для механізації тваринницьких ферм - 60 відсотків. Лісу поставлено за 9 місяців лише 10,7 відсотка. Реальні недопоставки сільськогосподарської техніки можуть перевищити 800 мільйонів карбованців.

Зараз, коли формуються обсяги поставок ресурсів по міжурядових угодах на 1992 рік, коли визначатиметься єдине республіканське замовлення заводам України, необхідно врахувати допущені прорахунку в забезпеченні АПК. Слід максимально використати промисловий потенціал республіки для задоволення насамперед потреб АПК.

Далі. Необхідно покласти на концерн "Укртехсервіс" функції розробки балансу обсягів виготовлення і поставки заводам республіки сільськогосподарської техніки, обладнання для механізації тваринницьких ферм, обладнання для переробних галузей АПК, ремонтно-технологічного обладнання і запасних частин для налагодження двосторонніх міжреспубліканських зв'язків. Досі ці функції виконували союзні органи.

Хотів би, щоб усі мої пропозиції знайшли відображення в остаточній редакції відповідного розділу Основних напрямів економічної політики України. В цілому концепцію Основних напрямів необхідно підтримати і якнайшвидше приступити до її реалізації. Дякую за увагу.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Шановні депутати! Надійшла записка, і я не можу її не оголосити. "Хотілось би почути, де зараз знаходиться голова постійної комісії Пилипчук, який дуже наполягав на звіті Кабінету Міністрів". Підписала група депутатів.

За дорученням Голови Верховної Вади голова комісії Пилипчук разом з Євтуховим - головою Комісії з питань розвитку базових галузей народного господарства - відряджений до Сполучених Штатів Америки в складі делегації терміном на 8 днів.

Це таку довідку нам дали. Тому ця комісія наполягає надати слово депутату Барабашу.

Слово надається народному депутату Костенку, за ним - депутат Барабаш.

КОСТЕНКО Ю.І., заступник Голови Комісії Верховної Ради України у питаннях екології та раціонального природокористування /Червоноармійський виборчий округ, м. Київ/. Шановний головуючий! Шановні депутати! Я підтримую позицію Уряду, який розглядає питання структурних змін в економіці як один із найважливіших пріоритетів у своїй діяльності. Але якщо порівняти пропозиції по структурній перебудові незалежної України із цілим рядом положень інших програм, які тут розглядалися раніше, то складається враження, що нічого суттєвого у підходах Уряду не змінилося.

Постає питання: для чого були оцих майже два місяці - чи щоб переписати пропозиції з одного документа в інший, чи все-таки щоб розробити щось нове?

На підтвердження цих слів пропоную розглянути декілька конкретних пропозицій по вугільній промисловості. В програмі це виглядає так /сторінки 7,8/: "Урядом розглядаються варіанти бездотаційного розвитку галузі, вивчається можливість переходу від фіксованих розрахункових цін до регульованих, зважуються варіанти переходу до вільних цін". Ці . зауваження, вивчення та розглядання ми в цьому залі вже слухали десятки разів. А де ж конкретні розрахунки, пропоновані механізми переходу до цих цін, терміни переходу, а головне - де прогнозні оцінки можливих наслідків того чи іншого варіанту? Цього всього в програмі немає.

Розглянемо друге важливе питання забезпечення населення продуктами харчування. Спад сільськогосподарського виробництва пояснюється, окрім інших традиційних кивань, і погіршенням трудової дисципліни та зривами матеріальнотехнічного забезпечення села.

Я спеціально порівняв цей розділ із "історичною" так званою Продовольчою програмою, яка розроблялася за Брежнєва. Ви знаєте, знайшов дуже багато схожого. Що ж конкретно пропонує Уряд для вирішення ситуації? 1 лютого прийняти новий пакет законів по реформі землі і до 1 травня провести інвентаризацію. Із цих заходів можна зробити такий висновок, що в 1992 році ми вже будемо закуповувати за кордоном не лише фуражне зерно, а й хліб, м'ясо, молоко, при умові," якщо буде чим за це все платити.

Я не фахівець з питань сільського господарства, тому я хотів би запитати шановного міністра Ткаченка, не кажучи вже про розвинуті капіталістичні країни, де два відсотки фермерів годують все населення та ще й нам допомагають: чому, ще вчора така ж, як і ми, голодна соціалістична Польща вже сьогодні страждає від перевиробництва сільськогосподарської продукції? І як ми, маючи так багато фахівців, що керують селом, і такі багатющі землі, купуємо хліб за кордоном? Чим можна пояснити цей феномен? Невже лише одним - трудовою дисципліною? Якщо наш шановний міністр не бачить інших причин і не пропонує інших кардинальних заходів /а до речі, саме цього і немає в програмі/, то чи може він обіймати цю посаду?

Питання приватизації, фінансів та цін. Але я спочатку хотів би зробити одне зауваження. Шановний Вітольде Павловичу, ви чудово розумієте, що криза міжреспубліканських зв'язків криється не в площині економічної угоди, яку Україна не підписала, а у відсутності на території так званого спільного економічного простору грошової одиниці, що повинна регулювати еквівалентний обмін. Дозвольте більш вільний бартер -і побачите, що взаємовигідні прямі зв'язки між підприємствами встановляться миттєво, незалежно від тих чи інших політичних угод. Це одне.

А друге - скажіть будь ласка, а куди подінуться оці комплектуючі, що їх підприємства раніше виготовляли для України? Невже Захід все це скупить? Це просто політичні спекуляції, пов'язані з нашим наміром будувати незалежну Україну.

Безперечно, стрижнем усієї програші повинні стати приватизація та фінансова реформа. Це і є той принципово новий підхід до вирішення всіх проблем, що стоять сьогодні перед незалежною Україною. Тільки рішучі кроки Уряду в цьому напрямі зможуть змінити ситуацію на краще. Але і в цих розділах програми немає конкретики. Складається враження, що Уряд сам не знає, як підійти до цієї справи.

Так, сьогодні єдиних рецептів роздержавлення не існує. Але є досвід західних країн, приклад Східної Європи. Отже, потрібно приймати рішення і діяти, бо всі стомилися більш за все від невизначеності нашої ситуації. Це ж саме стосується і проблем фінансової реформи.

Відомо, що брак товарів можливий там, де держава суттєво впливає на ціни. Ще минулого року Верховна Рада пропонувала відпустити ціни на хліб, м'ясо і молоко, а різницю відшкодовувати населенню безпосередньо. Але це не було прийнято.

І останнє - іноземні інвестиції. Сьогодні не знайдеться і п'яти держав світу, які б обходилися без імпорту капіталу. Навіть у розвинутих країнах за рахунок іноземних інвестицій виробляється п'ята частина продукції обробної промисловості. Виходячи з цього, я пропоную Верховній Раді внести відповідні зміни у закони про землю і власність і відкрити таким чином шлях до західних інвестицій. Дякую.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Слово від Комісії з питань економічної реформи і управління народним господарством надається народному депутату Барабашу, за ним виступатиме депутат Загородній.

БАРАБАШ О.Л., секретар Комісії Верховної Ради України з питань економічної реформи і управління народним господарством /Жовтоводський виборчий округ, Дніпропетровська область/. Шановні колеги, я знову не розумію, що у нас відбувається в цьому залі. Яка мета цього обговорення? Що ми повинні зараз прийняти? Схвалити цю програму? Вибачте, це простонапросто така собі популярна стаття для якогось журналу, яка не містить ніяких конкретних механізмів, ніяких конкретних строків. Якийсь хвацький журналіст-публіцист написав би за дві ночі. Над чим Уряд працював два місяці? На що він гаяв час? В усякому разі, у мене виникає, як у Станіславського, один тільки вигук: "Не вірю! Жодному слову не вірю!" Жодному слову з тих, які були написані в цій програмі і які були сказані з цієї трибуни. Чому не вірю? Тому що, по-перше, цю програму доручається виконувати тим самим людям, які досі не виконали жодної з програм. Наша комісія зустрічається з підприємцями, і всі вони в один голос волають: поки будівельним комплексом буде командувати Борисовський, поки агропромисловим комплексом буде командувати Ткаченко, нічого не буде.

Отже, на останній зустрічі з орендарями був присутній Леонід Макарович Кравчук, і він свідок цього. Але, мабуть, це була передвиборна зустріч, а не, скажімо так, зустріч з Головою Верховної Ради. І реакції на це ніякої не було.

Я не вірю, що більшість цих програм суперечить навіть переконанням членів Кабінету. Наприклад, приватна власність на землю. Вітольд Павлович завжди казав, що він проти приватної власності на землю. Ми чули, що з цієї трибуни казав Ткаченко, мовляв, аграрій нас не підтримує. Що ж ми тоді зараз обговорюємо?

І, нарешті, я не вірю, тому що Урядом досі не виконано практично жодної програми, жодного рішення з питань економічної реформи.

Візьміть постанови, які ми прийняли. Ми з вами повинні виконувати контрольну функцію по виконанню наших постанов. Де наша совість, де каша, зрештою, честь? Ми приймаємо постанови, а Уряд просто нахабно їх не виконує. Оцей документ, який підписав Костянтин Іванович Масик, в будь-якому порядному парламенті-взагалі смерть для Уряду.

Ви почитайте, адже, мабуть, ніхто з вас не читав цього, документа. Це на вимогу нашої комісії ми запросили звіт про виконання економічних постанов, тут неповний перелік. Отже, шість місяців пройшло від строку виконання. Пішли буквально по постановах: про власність, про підприємство, про індексацію доходів, про митну справу... жоден документ не виконується.

І з такою олімпійською холоднокровністю пише нам Уряд, що 20 серпня на розгляд Верховної Ради буде подано аналіз бюджету і пропозицій по зменшенню дефіцитності бюджету. Сьогодні вже 20 жовтня, а нам знову кажуть: буде розглянуто. Вибачте, вже рік закінчується, а в нас все буде розглядатися...

І в цій ситуації я просто, ви знаєте, не розумію цієї заяви

Прем'єр-міністра про те, що кілька місяців економічна реформа не дає їм жити. Єдина комісія всетаки здійснює оцей контроль, контрольну функцію парламенту.

Дивіться, що пише Фокін Леоніду Макаровичу Кравчуку: "Шановний Леоніде Макаровичу! Останнім часом на адресу Кабінету надходять численні листи постійних комісій Верховної Ради. Найбільшу активність при цьому виявляє Комісія з питань економічної реформи і управління народним господарством, від якої тільки за останні три дні одержано 10 таких листів"...

Далі пропускаю. "Переконливо прошу вас, шановний Леоніде Макаровичу, прийняти відповідне рішення з цього питання".

Як це розуміти? Мовляв, шановний Леоніде Макаровичу, прикрийте рота, чи як? Це ж скарга! Як у Чехова написано:

"Милый дедушка Константин Макарович, забери меня отсюда..."

Вітольде Павловичу, для вас і для ваших захисників посилаюся на статтю 110 Конституції: "Усі державні і громадські органи, організації і службові особи зобов'язані виконувати вимоги комісій Верховної Ради Української РСР, подавати їм необхідні матеріали і документи".

Покажіть хоч один лист, який виходить за межі цього пункту. І якщо ви посилаєтесь на статтю 117, де йдеться про те, що Кабінет Міністрів є відповідальним перед Верховною Радою і їй підзвітним, то це справедливо. Отож ви повинні зараз дати відповідь Верховній Раді України. І я вимагаю негайної відставки Уряду, тому що такого становища далі терпіти, просто не можна.

Зараз кажуть, що ми перед референдумом збурюємо наш народ.

Але зараз та жалість, яку ми виявляємо щодо Прем'єр-міністра, деяких міністрів, обертається жорстокістю до десятків мільйонів наших співгромадян, які через цю бездіяльність страждають, оплачуючи погіршенням щоденного свого буття.

І тому не наша поблажливість, а саме наша бездіяльність суперечить референдуму. Тому я пропоную негайно вирішити тільки одне питання - не приймати ніяких постанов про відставку Уряду.

Дякую за увагу.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Слово надається народному депутату Загородньому, Черкаська область. Після нього виступатиме депутат Любенчук.

ЗАГОРОДНІЙ Г.Д., перший заступник голови Державного Комітету харчової і переробної промисловості України /Звенигородський виборчий округ, Черкаська область/. Шановні народні депутати! Сьогодні ми з вами розглядаємо дуже важливий документ, який має доленосне значення для нашої республіки. Ми розглядаємо не конкретні програми, а Основні напрями економічної політики України в умовах незалежності. Це зовсім різні речі. І я думаю, що ми всі повинні розуміти, що проголошено політичну незалежність України, але до економічної незалежності ще дуже важкий і тернистий шлях.

І сьогодні наші колеги, шановні депутати, тут виступають і вимагають негайної відставки Уряду... Гадаю, якщо кожного з нас поставити на місце Уряду, чи зміг би він у цій ситуації більше зробити?

Тому підтримую тих товаришів, які виступали раніше з приводу того, що ми повинні покласти край конфронтації між парламентом і Урядом. Якщо ми будемо це продовжувати далі, то, дійсно, приведемо до кризи і принесемо дуже багато бід своєму народу. Це нам треба чітко зрозуміти. Ще не встигли, сформувати Уряд, він сьогодні працює у неповному складі, а вже вимагаємо його негайної відставки. Така постановка питання тільки дестабілізує обстановку на Україні.

Тепер хочу конкретно зупинитися на деяких питаннях Основних напрямів економічної політики України в умовах незалежності. Я повинен сказати, що той, хто їх уважно читав, помітив, що вони вперше спрямовані на потреби людини.

Ми знаємо, що зараз у нас структура народного господарства вкрай деформована. 71 процент - група А, 29 - група Б. При такій структурі народного господарства не можна розв'язати проблему порожніх прилавків у магазинах і таке інше. Хто не хоче цього бачити, мусить подивитись. Записано, що серед стратегічних цілей на найближчу перспективу є створення індустріальне розвиненого споживчого сектора економіки, необхідних умов для мобілізації соціальних резервів. На це спрямовані інвестиційна політика, перебудова оборонного, військовопромислового комплексу, машинобудування. Це і є напрями.

Я гадаю, аби нам далі не загострювати ситуацію, треба Основні напрями сьогодні прийняти. Наскільки я розумію, під кожний напрям буде розроблено конкретну програму дій. А тут не може бути конкретних цифр, строків. Це ж Основні напрями, стратегія нашого Уряду.

Я собі дозволю не погодитись із виступом депутата Сербіна, який сказав, що нам не потрібно розвивати агропромисловий комплекс і продовольство. То була б велика помилка. Бо головне для будь-якої країни - це продовольча безпека. Навіть військова безпека не така важлива, як продовольча. І те, що Уряд намічає таку структурну перебудову в народному господарстві, гадаю, повинно знайти серед нас всіляку підтримку.

Я міг би вам навести такі цифри: з одного долара, вкладеного в сільське господарство, Сполучені Штати одержують продукції на 4 долари. А ми з одного карбованця одержуємо її на 80-90 копійок. Так правильно Уряд робить чи не правильно, коли бере ухил на те, щоб розвинути споживчий сектор, продовольчу сферу і все інше?

Я вас усіх закликаю до того, щоб ми підтримали Основні напрями створення незалежної економіки України.

Спасибі.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Деякі депутати роблять зауваження, що ми відхиляємося від списку, але ж треба географію теж брати до уваги. Я прошу житомирських депутатів на це зважити.

Слово надається народному депутату Любенчуку. Потім виступатиме депутат Слєднєв.

ЛЮБЕНЧУК М.І., голова колгоспу імені Косовського Кам'янець-Подільського району /Чемеровецький виборчий округ, Хмельницька область/. Шановні колеги, члени Уряду, шановний Іване Степановичу! Заслухавши доповідь Вітольда Павловича,

інформацію, з якою виступили товариші Мінченко і Ткаченко, з однієї сторони, а також виступи колег - з другої сторони, можна зробити короткий висновок. Одна сторона вважав, що працює, а інша

- що діє, але недостатньо. Особисто я вважаю, що більш справедливу і конкретну оцінку може дати наш народ. Взагалі вирішенням агропромислових питань я не задоволений. Не почув я сьогодні і про механізм дії цієї програми.

Уважно вислухавши обидві сторони, я переконався, що йде негласна боротьба частини Уряду з аграрниками. Гадаю, Вітольде Павловичу, що нам нічого ділити. Ви - глава Уряду, а ми - представники народу, і разом повинні дбати про те, щоб цей народ і ця держава жили краще. Я не можу зрозуміти, кому потрібні запевнення про направлення неіснуючих ресурсів у село. Адже це така ж правда, як і те, що селяни, керівники саботували здачу хліба державі в цьому році. Можливо, ви помилились і зачитали не ту графу із списку матеріально-технічного забезпечення?

Як на мене, то тільки Уряд винен у тому, що ми в цьому році недоодержали майже 30 процентів хліба. Я можу довести це і на фактах, і на прикладах.

Я хотів би знати, чому мовчать сьогодні з приводу так званих ембріонів. Адже про це вже неодноразово говорилося з цієї трибуни та від мікрофонів.

Мені здається, Вітольде Павловичу, що було б добре, якби до ваших гарних знань у галузі економіки, управління,

промисловості додалося володіння правдою, тією, яка сьогодні є у сучасному селі.

Я не можу повірити в неспроможність Уряду щодо заготівлі хліба чи кукурудзи. Це просто ще раз доводить, що наш селянин, колгоспник просто не потрібні нікому на сьогоднішньому етапі. Правду я кажу, товариші, чи ні?

Ми багато говорили тут про хліб і про те, що голоду в нас не буде. Я не глава Уряду, але можу сказати; не буде цього голоду.

Але ж ви візьміть на сьогоднішній день таку справу. Йде заготівля кукурудзи. Велика кількість зерна цієї важливої культури у нас пропадає. І це в той час, коли ми знову закупили два з половиною мільйони тонн зерна за кордоном. Замість того, щоб стати перед колгоспниками і пообіцяти в обмін на центнер зерна хоча б один центнер комбікорму /за рахунок чого можна отримати додатково 300-500 тисяч тонн того самого комбікорму, який ми купуємо за валюту, а всю валюту зберегти на придбання засобів для захисту сільськогосподарських рослин/, ми знову витрачаємо ті і самі не знаємо, на що.

Я міг би багато чого сказати з цього приводу. Але зупинюся на одному. Хіба може та структура, яка сьогодні є в сільському господарстві, забезпечити виконання державних замовлень, які стоять перед селом? Та ні в якому разі! І ніколи не забезпечить. Адже та командно-бюрократична система, яка керувала нашим селом протягом усіх років і яка довела Його до такого стану, з Москви перемістилася сьогодні на Україну.

Для нас, колгоспників, немає різниці, що вчора пан розмовляв російською мовою, а сьогодні на території суверенної України він розмовляє українською.

Як раніше не мали, так і сьогодні не маємо ніякої волі у розпорядженні тими ресурсами і тим, що виробляє безпосередньо господарство.

Ви подивіться, як знехтувано сьогодні виконання Закону про пріоритетність соціального розвитку села. Насамперед, жоден пункт у ньому не виконується чи майже не виконується, А крім того, дехто поза спиною Вітольда Павловича /я не кажу що це він, бо я вже деякі питання перевіряв особисто/ починають приймати свої, нікому не потрібні закони, скажімо, забороняти сьогодні власникам виробничих засобів їх реалізацію "на сторону". І можна було б навести десятки таких прикладів. У вашій концепції йде мова про реформу землі, про біржі...

Я, шановні товариші, за браком часу тільки одне хотів би побажати нашому Уряду - плодотворної праці. І ще я просив би, Вітольде Павловичу, все-таки знайти можливість і створити при своєму Кабінеті невелику групу з депутатів-аграрників. Це могло б принести велику користь. Дякую за увагу.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Слово надається народному депутату Слєднєву, Донецька область. За ним виступатиме Веретенніков.

СЛЄДНЄВ В.П., директор Донецького металургійного заводу імені В.І.Леніна /Ленінський виборчий округ, Донецька область/. Уважаемые народные депутаты! Уважаемый Иван Степанович! Уважаемый Витольд Павлович! Передо мной программа перехода к рынку, которая подготовлена рабочей группой, образованной Горбачевым и Ельциным. Она разработана Петраковым, Явлинским, автором которой являетесь и вы от Украины. Здесь вы и Антонов в числе авторов.

Что здесь записано? "Процесс разгосударствления экономики займет несколько лет. Но изменения во внутренней жизни предприятий должны произойти в ближайшие месяцы. В этой связи на начальном этапе реформы должен быть законодательно и практически закреплен принцип невмешательства органов власти, политических организаций во внутренние дела предприятий, включая уровень зарплаты, штатную численность персонала, организацию производства".

Это означает исчезновение понятия "вышестоящие организации". То есть отраслевые министерства, главки и прочие надстроечные органы должны потерять все права вмешиваться во внутренние дела предприятия.

Что я вижу в этой программе, которая сегодня у нас есть? Она опять полностью повторяет отраслевую структуру, опять административный диктат в руководстве промышленным предприятием.

Вот нет Кабинета Министров СССР, нет уже Министерства металлургии СССР, а коллектив Донецкого металлургического

завода этого даже не почувствовал. И если не будет Комитета по металлургии, который сегодня, создан как руководящий орган, которому, даны все права собственника, который опять сегодня координирует, распределяет, централизирует и делает все, лишая инициативы предприятия, дела не будет!

Я просто удивляюсь этому мужеству, что нашелся сегодня орган при такой разбалансированной экономике у нас, при отсутствии материальнотехнического снабжения, способный взять на себя ответственность все распределить, всех удовлетворить и решить эти вопросы. Сегодня, на мой взгляд, наоборот, нужно отдать все на места, трудовым коллективам, пусть они решают свои проблемы, выполняя также централизованные и обязательные решения и работая на Правительство, на государство.

Почему в 1987 году началась реформа и не получила должного развития? Потому что экономические ведомства, министерства, весь центральный аппарат стали на путь откровенного саботажа и под эгидой союзного правительства делали все это свободно, безнаказанно.

24 августа принят Акт провозглашения, независимости Украины, а затем Закон о передаче предприятий, учреждений и организаций союзного подчинения, расположенных на территории Украины, в ее собственность. Я думаю, что Витольд Павлович как сторонник рыночных отношений станет на путь демократизации хозяйственной и экономической жизни, поскольку сегодня всем ясно, что тоталитарная система в экономике и обществе должна быть заменена только рыночными отношениями

и демократизацией хозяйственной жизни. Иного пути сегодня не может быть.

Меня настораживает то, что сегодня Кабинет Министров потребовал дополнительные полномочия на 1991-1992 годы, цитирую, "с целью упрочения государственной дисциплины, повышения эффективности управления народным хозяйством республики в период перехода на рыночные отношения". Но ведь это противоречит не только Закону о предприятиях в Украинской ССР, в разделе ІV статья 27 которого указано, что вмешательство в хозяйственную жизнь и иную деятельность предприятия со стороны государственных органов не допускается, но и здравому смыслу проводимых экономических реформ.

Мы все прекрасно видели, что подобные действия Рыжкова, Павлова не привели к положительным результатам. Не смог с этой задачей справиться и Виталий Андреевич Масол. Витольд Павлович, практически у вас осталось то же Правительство и еще хуже положение. Понимаете, сегодня, на мой взгляд, нужно в корне менять систему управления. Только тогда мы сможем решить эти вопросы. Неужели не ясно, что в атмосфере сплошного дефицита, полной разбалансированности народного хозяйства нужно не "притягати до суворої адміністративної відповідальності, аж до звільнення з посад керівників господарств, організацій та виконавчих комітетів", а использовать их творческий потенциал, знания, опыт хозяйственной работы, предоставить им экономическую самостоятельность и решение всех хозяйственных вопросов по прямым договорам без вмешательства кого бы то ни было извне.

Ведь главной причиной экономического распада Союза, сегодня это не секрет, явилось то, что центр сначала забирал у всех средства, а потом распределял их по своему усмотрению.

Так неужели сейчас, провозгласив независимость, мы в масштабах Украины оставим подобную систему управления народным хозяйством? На мой взгляд, государству нельзя доверять ведение хозяйства, поскольку соединение политической и экономической власти неизбежно ведет к жестокой централизации, монополизму, сковыванию всякой инициативы субъектов хозяйственной деятельности. Что нужно делать, на мой взгляд? Я за то, чтобы срочно приостановить деятельность концернов, ассоциаций и акционерных обществ, созданных и создаваемых на базе министерства. Дать полную экономическую самостоятельность предприятиям в соответствии с ранее принятым законом, перерегистрировать их уставы. И необходимо принять закон или указ, предоставив коллективам предприятий /в лице их выборных органов самоуправления/ право выступать в качестве юридического лица, которое должно получить право полного хозяйственного ведения. Только этот путь может приостановить падение нашей экономики. Другого пути не дано.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Слово надається народному депутату Веретеннікову. За ним буде виступати депутат Лобач.

ВЕРЕТЕННІКОВ В.О., генеральний директор колективного акціонерного підприємства молочного комбінату "Придніпровський", м. Дніпропетровськ /Індустріальний виборчий округ, Дніпропетровська область/. Уважаемые коллеги! Мы не в первый раз слушаем нашего Премьера, однако серьезных сдвигов в работе Правительства пока нет. Фактически происходила и происходит смена правительственных намерений без радикальной экономической реформы. Новый труд Кабинета Министров, который мы сейчас получили, - солидный, весомый, но, боюсь, и он останется очередным лозунговым демаршем старой командной системы перед избирателями Украины.

Причина кризиса, на мой взгляд, в социальном иждивенчестве людей, порожденном государственной собственностью и сверхцентрализованной системой хозяйствования.

Именно смена форм собственности - тот рычаг, который сможет сдвинуть с мертвой точки нашу экономику. И это не голое утверждение. Это жизненная необходимость. Я говорю это как руководительпрактик приватизированного еще год назад предприятия.

Считаю, что главное для Правительства сегодня - согласиться и на деле произвести раздел власти - государственной и хозяйственной. Здесь ключ к решению проблем, порожденных застоем. Не управлять экономикой сверху, а создать условия, чтобы она стала личным делом для миллионов людей, повернуть человека к его природному генофонду, корням наших отцов, дедов, копивших опыт хозяйствования тысячелетиями. В этом и состоит сверхзадача Правительства. К сожалению, она решается

плохо, принятие закона о разгосударствлении, приватизации затягивается.

А в то же время усиленно создаются суперструктуры на базе государственных министерств, ведомств, наспех сколачиваются различные корпорации, концерны, ассоциации. Начался новый виток наращивания рядов бюрократии, бюрократической номенклатуры, но уже в ином хозяйственном обличье.

Витольд Павлович, неужели вы этого не видите? Премьер не может этого не знать! А потому он или поощряет перехват власти бывшей номенклатурой с трансформацией в новый капиталистический клан, или попросту бессилен этому противостоять. В таком случае мы должны ему помочь. Очередной виток роста бюрократического аппарата приобрел на Украине небывалый размах. В то же время товаров для людей все меньше и меньше. И уже в новой предложенной нам программе вновь звучит приказ для аграриев, сколько чего сеять, на скольких гектарах.

В то же время Правительство планирует проект земельной реформы нам только к І февраля предложить. А потом мы еще будем обсуждать. Практически мы теряем еще один сельскохозяйственный год. А в Москве уже вчера передавали по телевидению: 50 тысяч людей вышли на площади и просят не политики, а просят хлеба.

Уважаемые коллеги! Я думаю, не только Правительство, но и мы, депутаты, не заметили, как оторвались от нужд и помыслов наших избирателей. Мы утонули в словопрениях, в политических распрях в то время, когда людям в первую очередь нужен хлеб. И помыслы их о том, как накормить и одеть семью.

В Днепропетровске на днях закончилась сессия областного Совета, на которой мне, волей случая, довелось временно, один

день, председательствовать. Какой вывод я сделал из этого неожиданного поворота событий? Старая структура уже опять ожила и готова к замене своих застойных лидеров, но только на своих ставленников, то есть она готова сохранить старую корневую систему, не пустить в нее новые молодые побеги. Потому не работают, саботируются принятые нами в общем-то неплохие, в том числе рыночные, законы.

Правительство пытается внедрять их локально, а не единым экономическим фронтом, а это равносильно такому случаю, когда при правостороннем движении на дорогах Украины пустить, допустим, одни грузовики левосторонним движением навстречу друг другу и посмотреть, что из этого выйдет.

Примерно то же самое происходит сегодня у нас в экономике из-за локальных действий Правительства. Поэтому, если наш Премьер готов к радикальным /но не на бумаге/ преобразованиям, он обязан сказать нам об этом сегодня прямо: "Да, я готов".

И в этом случае его нужно поддержать. Но пусть это уже будет наш последний кредит доверия, чтобы он и мы знали: отступать дальше некуда.

Спасибо за внимание.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Бачте, тільки день поголовував і то багато чого зрозумів. А як тут критикує!

Слово надається народному депутату Лобачу, за ним буде виступати депутат Борейко.

ЛОБАЧ В.І., голова Лисичанської міської Ради народних депутатів, голова виконавчого комітету /Лисичанський виборчий округ, Луганська область/. Уважаемые депутаты. В начале своего выступления я хотел бы обратиться к вам, чтобы определиться, что хотят сегодня отдельные депутаты, критикуя Правительство и Премьера по поводу и без повода. К тому же он такой же народный депутат, только наделен нами полномочиями Премьер-министра.

Что хочет в целом парламент? Если критика товарища Фокина преследует способ борьбы за власть, то это неэтично, тем более что мы знаем, что тот, кто сегодня работает в Правительстве - это заложник сегодняшнего времени, или проще "камикадзе".

Если нас всех объединяет желание бороться за независимую Украину, благополучие ее народа, давайте объединимся, выскажем свое видение проблем, внесем свои направления в нормальном, разумном тоне, не думая о том, что мы самые умные, и то, что мы оказали - это истина в последней инстанции.

Внесенная для рассмотрения концепция - это коллективный труд Правительства, он проработан в комиссиях. В перечень направлений экономической политики Украины мы внесли сегодня предложения. Этот обобщенный материал будем считать нашим общим трудом, нашей с вами концепцией.

Отдельные наши парламентарии-скептики, ворчат о том, что сегодняшний материал - это очередная концепция Правительства. Нет.

Это сегодня первая концепция Правительства в условиях независимой Украины, независимая от центра.

И вторая позиция товарища Фокина относительно управления экономической политикой изложена в концепции.

Я считаю, что необходимо, как здесь уже говорили, дать свободу хозяйственным руководителям. Нужно установить государственный заказ не более 8-10 процентов. При этом следует продумать вопрос о социальной защите тружеников и населения.

Пора, Витольд Павлович, разделить хозяйственную и управленческую власть. А Правительству и Премьерминистру пора бы уже сказать: кто есть кто среди хозяйственников и в Правительстве. И каждой власти следует нести свою ответственность. Не все же должен брать на себя Витольд Павлович. Пусть каждый отвечает за свою "корону".

Несколько слов о приватизации и разгосударствлении. Это сегодня камень преткновения во всей новой экономической политике. Вчера наш парламент побоялся взять на себя хотя бы один из четырех вариантов концепции, мотивируя это "высокой" ответственностью перед народом. А ведь, выступая здесь, Премьер-министр Фокин просил нас определиться с этим документом, чтобы на основании мнения парламента определить политику Правительства по этому вопросу. Так кому же мы должны сегодня предъявить претензии? Наверное, в первую очередь самим себе.

И последнее. Для того чтобы устранить взаимные претензии, мы должны решить, какие пакеты законов должен принять парламент в первую очередь для того, чтобы сработала концепция экономической политики. Правительству следует определиться, какие

решения необходимо принять самому Кабинету. И нужно общими усилиями решать проблемы.

Считаю необходимым поддержать Основные направления экономической политики Украины в условиях независимости.

Спасибо.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Слово надається народному депутату Борейку. Після нього виступатиме депутат Сацький.

БОРЕЙКО М.С., голова Коростишівської районної Ради народних депутатів /Коростишівський виборчий округ, Житомирська область/. Шановні колеги! Шановний Іване Степановичу! Вважаю, що сьогодні ми обговорюємо дуже важливе питання, яке стосується життя народу України. І в першу чергу хотілося б зосередити вашу увагу ось на чому.

Поки не буде вирішено питання відносно Договору про економічну співдружність, доти ми далі просуватися не зможемо. І все те, що записано в тих Основних напрямках, вирішено не буде.

Як би там не було, давайте реально дивитися на речі. Сьогодні нафти практично не маємо, газу не маємо, лісу не маємо, кольорових металів не маємо, автомобілів не маємо, тракторів майже не маємо. А як же ми будемо жити і працювати? То ж необхідно на рівні Уряду дану ситуацію вирішувати...

Я думаю, що необхідно з даною позицією погодитися, входити з конкретними пропозиціями і вирішувати.

Що стосується питань фінансової реформи. Похвально, що центр ваги переноситься на функцію регульованої економіки - заохочення підприємців. Але зрозумійте /і ми це розуміємо/. що основним засобом здійснення такої політики сьогодні мають стати податки. Головне їх завдання - бути ефективним інструментом впливу на зміну в структурі виробництва, стимулювання ділової активності і підприємницької діяльності, а також забезпечення надходжень до бюджетів усіх рівнів доходів, достатніх для фінансування державних видатків. А за яких умов може бути забезпечена бездефіцитність бюджету? Мені, як і більшості депутатів, наприклад, це не зрозуміло.

І ще. Ми в Комісії з питань планування, бюджету, фінансів і цін недавно розглядали попередні прогнози. Мені просто страшно говорити цифри, які сьогодні вже намічаються. Близько сотні мільярдів дефіциту! То як же ми маємо жити? Незрозуміло.

Житомирщина постраждала від Чорнобильської катастрофи. Я представляю округ, куди переселяються люди. Йде будівництво, і якщо ми візьмемо на себе всі чорнобильські справи, то це становитиме десь 13,5 мільярда карбованців на рік. Уже є навіть інша цифра - 18 мільярдів.

Необхідно і нам, і Уряду думати в цьому плані.

Я хотів би зосередити вашу увагу ще на питаннях аграрної. реформи. Є якесь раціональне зерно. Але знову я звертаюсь і до мною шанованого Вітольда Павловича, і до

Олександра Миколайовича. Невже нас не навчила біда? Дожилися ми на Україні, що вже закупляємо фуражне зерно. Іде мова про вирощування кукурудзи. Є у нас відповідний досвід - в агрофірмі "Зоря" в Рівненській області люди отримують по 80 з гаком центнерів. Наприклад, у нашому районі вже вирощуємо "монус" і таке інше.

Але ж хай Уряд продумає, як, зрештою, сьогодні зацікавити колгосп, завтра - фермерів тощо. Чому Уряд відстає весь час у цьому?

І ось на останньому етапі хліб не закупили. Отже, давайте будемо платити валюту. Адже про це вели мову ще торік.

Давайте нашим господарствам дамо валюту. А якщо вести мову про підвищення урожайності, то, дійсно, в структурі нам необхідно мати кукурудзи навіть не 15 процентів, як пропонуються, а, напевно, на перспективу всі 25 і більше. Але інша справа - конверсія. Я пам'ятаю, виступав з питання пріоритетного розвитку села. Вели мову про те, щоб дати техніку для цієї ж кукурудзи, малі засоби механізації, щоб можна було фермерську справу розвивати. Але нічого немає.

Треба думати про багатоукладність економіки на селі. Я, наприклад, сьогодні виступаю за багатоукладність, ще у своїй передвиборній програмі про це говорив. Нехай змагаються, нехай покажуть, хто є хто. Але умов для цього немає. Вчора кричали, що землі не даємо, а сьогодні цю землю ніхто не хоче брати.

І останнє - питання соціального розвитку. Це дуже важливо.

ГОЛОВУЮЧИЙ. З важливого треба було й починати. Все.

БОРЕЙКО М.С. Вітольде Павловичу. Я прошу секунду. Ви сьогодні в програмі говорили про соціальний захист вчителів, працівників культури, медичних працівників, але конкретних даних не було.

У мене он скільки підписів, з усієї України. Урядові треба негайно це питання вирішувати. Я вас дуже прошу, бо що ж виборцям говорити?

ГОЛОВУЮЧИЙ. Слово надається народному депутату Сацькому. Потім виступатиме депутат Юхновський.

Так, від Народної ради, від груш відродження демократичної України і ще безліч записок, від Павличка зокрема.

САЦЬКИЙ В.А., генеральний директор комбінату. "Запоріжсталь" /Заводський виборчий округ, Запорізька область/. Уважаемые депутаты, уважаемый председательствующий, уважаемые избиратели! Мы сегодня рассматриваем один из самых важных вопросов - вопрос стабилизации народного хозяйства в нашем Украинском государстве.

Меня поражает, что очень многие не поддерживают наше Правительство. Какое бы оно ни было - хорошее или плохое, - но

избирали его мы, и надо сегодня вместе решать вопросы, а не только критиканством заниматься.

Конечно, критиковать надо, оно заслуживает, но ж поддерживать его надо. Каждый должен себя спросить: что он сделал как депутат на своем рабочем месте, то есть в тех избирательных округах, где нас избирали?

Сегодня металлурги Украины недополучили два миллиона тонн коксующегося угля, два с лишним миллиона тонн черных металлов. Мы не произведем в этом году тесть миллионов тонн чугуна, около шестисеми миллионов тонн стали и, соответственно, проката.

Сейчас мы готовимся /поскольку не знаем перспективы по обеспечению углем/ к остановке 20-22 доменных печей, 8 коксовых батарей.

И к двум выступавшим товарищам вопрос. Скажите, из чего вы будете трактора делать? Как будете налаживать производство товаров народного потребления, строить, развивать пищевую и другие отрасли промышленности?

Поэтому я бы хотел, Витольд Павлович, чтобы вы со своими заместителями более решительно внедряли в жизнь ту программу, которая сегодня нам представлена.

У меня есть и некоторые конкретные предложения. Прежде всего, программа должна быть точной, понятной и доступной для людей. Она должна создать условия для немедленного восстановления полноценной работы предприятий и организаций во всех отраслях народного хозяйства.

Для этого необходимо немедленно заключать с Россией, с другими

республиками договоры об экономическом сотрудничестве. Если мы упустим время, мы потеряем 1992 год. И потом нам никакая программа не поможет.

Следующий вопрос. Принять специальное постановление Верховного Совета Украины по государственному заказу, которым определить: в госзаказ входит продукция для обороны, общенациональной экологической программы "Чернобыль", госбюджетных организаций ж учреждений, медицины и частично для агропромышленного комплекса.

Объем госзаказа не должен превышать 50-70 процентов. Обеспечение материально-техническими средствами должно быть стопроцентным. Прибыль, полученная от производства продукции по госзаказу, облагается льготным налогом.

В будущем, по мере развития рыночных отношений, следует размещать госзаказ на конкурсной основе. Вся остальная продукция, производимая по договорам, должна реализовываться самим предприятием как в пределах Украины, так и за ее пределами, в том числе на экспорт.

И самое главное, Витольд Павлович. Просьба от всех руководителей хозяйственных предприятий немедленно кончать все дела с Экономбанком в Москве и переводить валютные операции на Украину, в Киев.

Если мы этого не сделаем в 1991 году, мы погибнем. Возьмите любое предприятие. Мы отгружаем на сотни тысяч продукции и не получаем ни копейки денег. Эти деньги надо оприходовать здесь, у нас в республике. Поэтому просьба к вашему Кабинету решить в этом году вопрос с денежными операциями.

Следующий вопрос - о приватизации. Это чрезвычайно серьезная проблема. Мне. кажется, что приватизация должна быть взята под контроль общественности. Самые льготные условия следует предоставить рабочим - при приватизации фабрик и заводов, в случае приватизации совхозов и колхозов - крестьянам.

Кабинету министров необходимо принять постановления по сбору и сдаче металлолома, постановление о выводе договорных цен без ограничения уровня рентабельности и взятия прибыли сверх этого уровня.

Верховному Совету Украины следует срочно принять законы о налогообложении прибыли предприятий, чтобы они имели возможность планировать стимулирование производства, его техническое перевооружение.

И последнее. Витольд Павлович, я бы просил, чтобы ваши заместители и вы сами выступили по телевидению, проинформировали общественность нашей республики и разъяснили эту программу, ее значение.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Слово надається народному депутату Юхновському. Потім порадимося, як нам діяти далі.

ЮХНОВСЬКИЙ І.Р., голова Комісії Верховної Ради України з питань народної освіти і науки /Червоноармійський виборчий округ, Львівська область/. Шановний Іване Степановичу! Шановні депутати! Прийнята Урядом України програма загалом відповідає програмі побудови незалежної держави. Але, на жаль, сьогоднішній виступ Прем'єр-міністра був нетактовним по відношенню до

Верховної Ради.

З'ясуємо, в чому полягають труднощі економічної ситуації.

Насамперед, знижується рівень життя. Люди живуть на старих запасах, більшість з них не може зорієнтуватись, що фактично відбувається, що означає це непомірне зростання цін, що означає курс долара "один до п'ятдесяти". Коли це було, щоб на 1 долар можна було з'їсти три добрих обіди в ресторані чи проїхати в вагоні "СВ" з Києва до Львова?

Між виробництвами рвуться зв'язки, порушуються або перериваються поставки. На це є декілька причин. Знижується виробництво. Існуюча система ціноутворення не відображає собівартості. Радянський карбованець не служить більше еталонним засобом у товарообміні. Падає морально-політична дисципліна поставок, відбуваються глибокі політичні зміни - від попередньої централізованої системи, яка здає свої позиції, до системи багатьох центрів/ розміщених у столицях республік.

Як у цій ситуації діяти Урядові? Перш за все, чітко стати на певну політичну й економічну вихідну позицію. Такої чіткої позиції ні Уряд, ні Прем'єрміністр до цього часу не мали. Цією позицією є будівництво незалежної держави Україна як єдино можливий варіант виходу з кризи для республіки і для колишнього Союзу.

Серед основних питань є створення інформаційної системи щодо виробництва і внутрішнього самозабезпечення України. Природна децентралізація управління економікою /по-російськи "естественная"/ матиме місце при поступовому зменшенні держзамовлення. Уряд і Верховна Рада мають визначити мінімальний процент зменшення держзамовлення /не менше 20 процентів на кожний наступний рік/, і це слід внести в програму. Зменшення

проценту держзамовлення на сировину, комплектуючі та продукцію дає можливість рівного доступу до них як державного, так і приватного сектора.

На жаль, у програмі не розкрита податкова система. Її завдання, зокрема, стимулювати приватний сектор у виробництві товарів широкого вжитку.

Програма в цілому позитивна, але вона нетехнологічна. Таку програму не зможе виконати жодний Уряд, будь він хоч "семи п'ядей що абу". Немає основних заходів. Все ж я торкнусь певних ключових пунктів.

Перш за все, сільське господарство. Тут уже говорилося, що збереження, переробка врожаю, недопущення втрат зараз є основним завданням. Необхідне одержання термінових, точно адресованих іноземних кредитів для села, різке збільшення посівів кукурудзи і сої, прискорене будівництво відповідних переробних підприємств.

Оборонна промисловість. Тут потрібен банк повних статистичних даних і обліку всієї зброї, що виробляється в республіці Максимально розумна конверсія, домовленість про право республіки на самостійну торгівлю зброєю.

І все ж у чому причина такої неповаги Прем'єра до свого парламенту? Хіба ж парламент відповідає за повсюдний безпорядок і бруд, за попадання врожаю і деревини, за неекономне витрачання електроенергії, за все розбалансоване господарство республіки? Ви не зробили ніякого аналізу помилок по виконанню попередніх програм. Незалежність - не примха, це єдино правильна висхідна точка. Над цим майже до повного виснаження працює парламент, та й деякі члени Уряду. Наслідуючи ваш виступ, шановний

Прем'єр-міністре, ми теж можемо спитати: де ви були, Вітольде Павловичу, в тяжкі дні антидемократичного перевороту? І чому тепер ви мали поїздку на 107 тисяч доларів, про яку не було домовленості з Президією? Трагедією для України є відсутність внутрішньої довіри і взаєморозуміння між керівництвом України і керівництвом Росії. Відсутність такої довіри не можна компенсувати готовністю підписати договір про економічну співдружність. Цей договір має ряд статей, неприйнятних для нас. Ряд статей договору ми приймаємо. Крім того, ми запропонували свій варіант, парламент багато працював над цим.

Ви, Вітольде Павловичу, були нерішучі у виготовленні нових грошей, у переході до ринку, в енергетичній проблемі. Ви не зможете забезпечити індексацію. А що буде за цим? Тому, Вітольде Павловичу, довір'я до ваших можливостей на посаді Прем'єра зменшується. Якщо ви будете наполягати на підписанні запропонованого Горбачовим і Явлинським договору, ми не можемо з цим погодитися і будемо ставити питання про вашу відставку.

Але все це не повинно розхолоджувати ні парламент, ні Уряд, ні народ.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую. Шановні депутати! Я прошу уваги. Давайте будемо намагатися консолідуватись і вирішувати питання, а не звинувачувати. Кожен говорить, що хоче.

Ви бачите, що у нас сьогодні в порядку денному /і ми домовлялися з вами, коли обговорювали цей порядок/ було питання про Договір, про економічне співтовариство. Я прошу вашої згоди на те, щоб зараз надати заключне слово Вітольду Павловичу. Нам ще потрібно заяву прийняти, визначитись із обговоренням.

Тут депутат Панасюк вносив пропозицію, щоб я після заключного слова висловив думку від Президії й від себе з цього приводу, хоч я гадаю, що всі чули мою думку, яку я висловив у Москві перед усім народом. Отже, після цього ми проголосуємо і визначимося з подальшою роботою.

Для заключного слова я запрошую Прем'єр-Міністра Фокіна Вітольда Павловича.

ФОКІН В.П., Прем'єр-міністр України. Шановні народні депутати! Дуже багато цікавого я сьогодні про себе почув і дізнався. Незважаючи на те, я виявляю витримку, і заключного слова, до якого ми звикли і яке готується, як ви добре знаєте, заздалегідь, такого заключного слова не буде. Все, про що я мав намір вам сказати, а завдяки телебаченню сказати і всім громадянам незалежної України, я чесно сказав у своїй доповіді.

І як на мене, то і я, і Кабінет Міністрів /уже в дещо оновленому складі/ готові проводити радикальні реформи, як цього вимагає незалежність нашої України.

Моя доповідь, як я й чекав, не всім сподобалась. Я не ображаюсь, я вважаю, що це цілком природно. Бо не всі ж ми дотримуємося однієї позиції. Далеко не всі /на жаль, додам/ прагнемо однієї мети. Дуже вже різні у нас /у декого/ завдання. Але я нагадаю, що одностайно, за винятком тільки одного голосу, ми проголосували за незалежність України. І це дає мені право сподіватись, що в головному ми все-таки однодумці. Скажу чесно, дуже мене вражає ось що. Як мені здається, далеко

не всі депутати /пробачте, шановний Ігоре Рафаїловичу, не вважайте це за нетактовність, не дай Боже, але просто я висловлюю свою здогадку/, далеко не всі депутати досить уважно вивчили або я хоча б познайомилися з документом, який представив Уряд.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Та і часу було мало, Вітольде Павловичу.

ФОКІН В.П. Тільки три дні було. Добре, нехай два. Тому давайте згадаємо: одні з виступаючих вимагали конкретних доручень на поставку тракторів, інші скаржилися, що їм відмовлено у видачі ліцензій на бартер, дехто палко виступав проти використання американських ембріонів на нашій українській землі. А відомий народний депутат СРСР не слухав, мабуть, моєї доповіді, не кажучи вже про те, що не читав документа, а то він, мабуть, не видавав би за своє все те, що написано в цьому документі За науковою термінологією це зветься плагіат. Шановні друзі! За невеликим винятком, на жаль, ніхто не звернув уваги на те, що йдеться не про звіт Уряду і не про надзвичайні заходи. Йдеться, як правильно сказав Іван Степанович, про Основні напрями розвитку України в умовах незалежності, тобто визначався курс, згідно з яким відбуватиметься економічна, політика на перспективу. Я, до речі, підкреслював, що документ готувався не на порожньому місці. Ми, дійсно, використовували і Програму переходу до ринкових відносин і Надзвичайну програму.

Тому там, як кажуть, спільне під|рунтя. І майже ніхто не звернув уваги на моє запрошення взяти участь у завершенні роботи над цим документом на заключній стадії.

І не випадково тільки ті /чи майже тільки ті/, хто підтримав програму, давали дуже багато цінних пропозицій, які будуть обов'язково уважно розглянуті. Це перше.

Друге. Велике пожвавлення і навіть обурення викликали мої слова про те, що Україна не може бути відрізаною скибкою від співтовариства у спільному економічному просторі. Це дехто зрозумів як замах на незалежність і навіть як провокацію.

Шановні мої опоненти, шановні депутати, це не так. Таке звинувачення я не приймаю. Ну скажіть, будь ласка /давайте спокійно тільки/, чи втрачає Мексика свою незалежність в той час, як левова частка й промислового потенціалу пов'язана найтіснішими зв'язками з Сполученими Штатами Америки? Чи, може, самі Сполучені Штати Америки перестають бути світовою наддержавою від того, що на власному ринку їх побивав продукція радіоелектроніки і автомобільної промисловості Японії?

Я ще раз стверджую: проти незалежності України діють свідомо чи помилково ті, хто виступав проти економічної співдружності, хто ставить на грань зупинки підприємства України.

Хіба можна заради тієї перспективи нехтувати сьогоднішнім днем? Адже будь-яка політика мусить складатися не тільки із стратегії, але і з тактики теж.

До речі, йдеться /я це підкреслюю/ не про політичний союз, йдеться не про те, щоб над економічною програмою була якась політична надбудова. Йдеться про спільний, чи загальний навіть, економічний простір. І не забудьте, що все-таки відповідь на ці питання мусить давати референдум. Тож давайте, якщо ми намагаємося здобути позитивну відповідь нашого народу, вважати, що така співдружність необхідна. Я не хочу підкреслювати, дуже багато про це говорили, особливо народний депутат Борейко, але я ось що вам хочу показати.

Буквально щойно надійшла телеграма під грифом "Таємно". Але в наші часи не такі таємниці висвітлюються у світлі гласності. Тому дозволю собі з вашої ласки її зачитати: "Кравчуку, Фокину. Исключительно тяжелое состояние сложилось с подготовкой промышленных предприятий к работе в 1992 году по причине незаключения Россией договоров на взаимные поставки товарной продукции и сырья до подписания Украиной договора об экономическом сотрудничестве. Проанализировав на совете промышленнокоммерческой ассоциации "Полтавщина" положение, которое может привести к полной остановке производства в 1992 году, коллективы заводов настаивают на немедленном подписании экономического договора о сотрудничестве суверенных государств". Тут на всю сторінку підписи. Підписалися всі підприємства Полтавщини.

Я сказав, що не вважаю це таємним, інакше не став би її вам читати.

Шановні депутати, я не знаю, як вас називати? Романтики - вам не сподобалось, хоча я сам себе вважаю до певної міри романтиком. То скажіть просто: як я маю відповісти на цю телеграму? Порадьте мені. До речі, наші посланники, які їздили до Москви, не відмовилися підписувати договір про економічне співтовариство. Вони ж не збиралися грюкнути дверима. Вони доручили Уряду /а я поки що з вашої ласки очолюю цей Уряд/, доручили мені підписати цей договір.

Але ж я єдиний з усіх прем'єрів, хто підписав його з великими зауваженнями, зробивши зауважень до статей - 21. І вони зараз враховуються. Ми працюємо над тим, щоб, як кажуть, все-таки наша взяла, щоб прислухалися до нашого голосу.

До речі, мені величезну допомогу в цьому надали саме народні депутати, причому демократичного крила. Я їм надзвичайно вдячний. Саме вони підготували такі конкретні радикальні зауваження.

Шановні депутати! Третє питання. Так, Основні напрями, розраховані на перспективу, повинні дати відповідь на питання: якою буде економіка України через рік, два, десять.

Я згоден з народними депутатами Слєднєвим та іншими стосовно того, що треба доповнити Основні напрями конкретними строками, тобто визначити етапи. Але висновок один: якщо ми будемо активно, змінюючи галузеву структуру, добиватися збільшення обсягів виробництва, то це розв'яже нам руки, ми поступово звільнятимемося від принизливої залежності й ставатимемо все більш самостійною державою. За один день це не робиться. І саме для того ми повинні працювати, щоб ніхто не мав можливості нам диктувати чи нав'язувати свої вимоги. Ось, наприклад, депутат Сербін сказав, що не згоден із спробою

Росії розраховуватися з нами за рівнем світових цін. Дійсно, і я не згоден. Але скажіть, як в цьому переконувати Росію? Це ж тільки так можна побажати.

Я хочу скористатися нагодою, щоб дати відповідь і депутату Шведенку. Я визнаю його критику правильною. Найближчим часом питання про створення Комітету по рибному господарству буде розглянуто, і відповідні вказівки я вже дав Державному секретареві. Пробачте мене, я не хотів би уподібнюватися відомим вам літературним героям, але просто не можу не відреагувати на ту довбню, з якою в руках виступав шановний депутат Барабаш.

Він сказав, що Уряд, я цитую: "нахабно не виконав жодного з рішень парламенту". Відповім: він нахабно каже неправду. Бо Верховна Рада, всі депутати одержали звіт Кабінету Міністрів про виконання доручень.

І останнє. Шановні депутати! На території колишнього Радянського Союзу утворилося 14 суверенних держав. Жодна з них, як мені відомо, ще не виробила документ по основних напрямах економічного розвитку в нових умовах.

Я вас дуже прошу, давайте хоч раз будемо першими!

Підтримайте курс Уряду на незалежну економіку, зробіть необхідні доповнення, але підтримайте в цілому.

Дякую.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Шановні товариші депутати, я приношу вибачення депутатові Яценку. Зачитаю його записку, яка мені адресована: "Чому ви розділяєте депутатів по областях? У мене є власна позиція і так далі, я маю право..."

Я доводжу до вашого відома: з 23 осіб /я кажу так тому, що виступали і депутати, і не депутати, і народний депутат СРСР/ виступила майже половина. Тільки з двох областей - Луганської і Житомирської виступило по кілька депутатів, а так від кожної - по одному. Проте не було можливості усім надати слово. От з Херсонської області, я бачу, незадоволені, з Одеської та й інших. Не вистачає часу. А якби ми виконували вимету Яценка, то взагалі виступили б тільки представники шести чи семи областей. Це по процедурі.

А тепер щодо змісту. На порядку денному було питання про економічне співтовариство.

Я хочу довести до вашого відома ось що. Коли ми отримали шифротелеграму, в якій Голова Верховної Ради запрошувався до Георгієвського залу на підписання проекту договору про економічне співтовариство, ми цього договору на руках не мали. Це я вам цілком відверто говорю.

Залишалася доба. Голова був у відрядженні і сказав: підготуйте зауваження і пропозиції. Ми працювали над тим проектом, який був опублікований у газеті "Известия". Проте за цю добу нам надійшло ще два варіанти, однак зауваження і пропозиції були враховані не повністю. Додавалося і роз'яснення, що взяти до уваги усі наші пропозиції оргкомітет не може. Це можна буде зробити при спільному розгляді з іншими республіками.

Ми зібрали Президію Верховної Ради і внесли це питання на її розгляд. Президія Верховної Ради одностайно прийшла до висновку, що це економічна угода, що це договір про економічне співтовариство/ми завжди говорили: якби хто й хотів вийти з якогось економічного простору і ввійти сьогодні в інший , то це не так просто зробити/ але це не єдиний ринок.

Президія вирішила доручити Кабінету Міністрів продовжити роботу над проектом цього договору, над виробленням додаткових угод /їх може бути скільки завгодно/ і механізму впровадження й контролю за цим економічним співтовариством. Разом з тим було прийнято рішення вести ретельну роботу щодо укладання договорів з усіма, суб'єктами, які хочуть взяти участь в економічному співтоваристві.

Костянтину Івановичу Масику, мені, членам Президії Євтухову і Пилипчуку та міністру Мінченку /правда, у нього не було часу/ доручили піти на телебачення і довести рішення Президії до народу України.

Наступного дня ми прилетіли до Москви і відверто сказали кореспондентам про свої наміри. Ми хотіли ще раз використати нагоду і поспілкуватися з керівництвом республік, узгодити наші позиції. Повинен вам сказати, що це нам певною мірою вдалося з'ясувати.

Президент Горбачов Михайло Сергійович запитав, з якими повноваженнями ми приїхали і якою буде наша місія. Ми пояснили свою позицію. Той, хто читав проект Договору, пам'ятає, що в десятому розділі передбачається асоційоване членство у цьому співтоваристві. Ми, щоправда, про це нічого не сказали. Свою позицію ми висловили так: приїхали з тим, щоб сказати нашим партнерам, що ми можемо взяти участь в економічному співтоваристві, але тільки на взаємовигідних, рівноправних умовах і без будьякого центру.

А щодо міждержавного структурного підрозділу для контролю, то це визначать ті, хто укладатиме договір.

Після цього ми провели розмову з Борисом Миколайовичем Єльциним, Президентом Казахстану Назарбаєвим, Президентом Узбекистану Карімовим, а також з нашими сусідами з Білорусії, з Вірменією, іншими республіками. Костянтин Іванович може підтвердити: всі наші співрозмовники сказали, що вони вірять у побудову якогось нового економічного простору. Вони висловили розуміння того, що на Україні сьогодні надзвичайно складна ситуація, тут діють різні політичні сили, які мають свій погляд на події. В принципі усі погодилися, що остаточні рішення - за референдумом народу України.

Ми запитали Бориса Миколайовича з приводу тих телеграм щодо заключення угоди, де йдеться про припинення поставок на 1992 рік до підписання договору. Борис Миколайович Єльцин сказав однозначно, що це неправда. І він пообіцяв найближчими днями провести цю роботу і укласти договір з Україною.

В суботу депутат Дем'янов зателефонував мені. Каже, що зібрались чотири директори великих підприємств, які незадоволені такою лінією і такою політикою, бо їхні літаки повернулися без запчастин. Я відверто вам скажу: нехай ті директори думають, про що сьогодні говорив Слєднєв, - що вже не буде ні московського центру, ні київського. Нехай укладають угоди, щоб возили їм комплектуючі і вже інше.

Але я сказав, що зараз же зателефоную Єльцину і ще раз його попрошу. Єльцина на місці не було, він був на прийомі. В понеділок він з власної ініціативи зателефонував і сказав: дійсно, я за суботу й неділю не встиг це зробити, але ми сьогодні зібралися. Цією роботою керує Лобов, дано доручення у найближчих два-три дні визначитись у нез'ясованих позиціях, протягом десяти днів укласти й підписати угоду, щоб покласти цьому край. Наш міністр Мінченко зв'язався наступного дня з Лобовим, все підтвердилось, і сьогодні наші люди працюють над цим. І не вина сьогодні Росії й не вина України, що наші зв'язки потерпіли такий крах. Це відбиток часу, цілого комплексу обставин об'єктивного і суб'єктивного характеру, коли втратив будь-яку вагу карбованець, п'ять санкцій грошей не здійснюються. Ми скотилися до прямого товарообміну, який називаємо новим словом "бартер".

І тому, поки це все не запрацює, ми будемо і політично, і економічно весь час перебувати у такій напрузі.

І останнє. Ще раз повторюю, що між сказаним щойно Вітольдом Павловичем і сказаним мною, як ви бачите, розбіжності великої немає. Тому я пропоную на ваш розгляд такий проект сьогоднішньої постанови - з одного речення, як нам учора говорили:

"Постанова Верховної Ради України про Основні напрями економічної політики України в умовах незалежності.

Верховна Рада України постановляє: в основному погодитися з поданими Урядом Основними напрямами побудови незалежності економічної України, передусім забезпечивши узгоджене здійснення роздержавлення і приватизації власності, лібералізації цін, фінансової та аграрної реформи, соціального захисту населення".

Це те, про що говорив Вітольд Павлович, - перші основні напрями для того, щоб дати Уряду можливість працювати. "Незалежної економіки України", так і поправлено.

Я вас прошу, товариші, давайте ми своєю роботою засвідчимо, що ми дійсно хочемо будувати таку економіку.

Відкриваємо обговорення - по одному біля мікрофонів, а потім поставимо на голосування. Першій мікрофон.

ВОРОБЙОВ О.М., заступник голови Сумської міської Ради народних депутатів /Ковпаківський виборчий округ, Сумська область/. Уважаемые коллеги! Во-первых, можно было бы так проголосовать, если бы там стояли конкретные сроки, конкретные обязательства со стороны Кабинета Министров о включении тех или иных механизмов. Но нет в этой программе механизмов. Со стороны парламента контроля не будет.

И второе. Иван Степанович, была заявка от Народной рады о выступлении депутата Щербины. Вы, в данном случае, нарушив Регламент, не дали выступить Щербине. Я настаиваю на этом. Это по другому поводу выступал Юхновский. Депутат Щербина должен выступить с заявлением Народной рады. Поэтому я требую, чтобы вы предоставили эту возможность.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую, але ви в Народній раді розбирайтесь, хто у вас Народна рада, а хто ні. Я тричі консультувався з приводу того, кому дати слово.

Другий мікрофон.

ДЕПУТАТ /не представився/. Шановний Іване Степановичу, я протестую. Народна рада на своєму засіданні визначила уповноваженим зробити Заяву від Народної ради депутата професора Щербину. І ми вимагаємо надати слово професору Щербині.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Третій мікрофон.

ШЕВЧЕНКО О.Є., член Комісії Верховної Ради України з питань державного суверенітету, міжреспубліканських і міжнаціональних відносин /Голосіївський виборчий округ, м. Київ/. Шановна Президіє Верховної Ради на чолі з Першим заступником Голову Верховної Ради Іваном Степановичем Плющем!

За рішенням Народної ради /прийнятим о 12 годині 30 хвилин/ зараз повинен виступити із заявою від Народної ради професор Щербина. Прошу надати йому слово.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Шановні депутати! Я вам скажу, що у мене було три записки заступника голови Народної ради Михайла Андрійовича Голубця, якого ви знаєте, і всі ми його поважаємо. Але після того надійшли записки депутатської групи демократичного відродження України з проханням надати слово Юхновському. Ми з вами і вся Україна знаємо, що це голова Народної ради. Після цього я запросив Дмитра Васильовича Павличка, показав йому оці три записки і сказав: з "ясуйте, хто виступатиме від Народної ради. Депутат Павличко підійшов і сказав: "Буде виступати Ігор Рафаїлович Юхновський, якщо вистачить часу".

Я цього порядку дотримався, а ви тепер, прошу вас, розбирайтесь. Те, що сказав народний депутат Воробйов, має під собою |рунт. Ми можемо записати другим пунктом: доручити Уряду приступити до конкретних дій. А сьогодні називати строки по основних напрямах... Здається, Яковишин називав строк 30-50 років. Давайте - хто десять, хто двадцять, хто тридцять, хто п'ятдесят...

Я прошу депутатів Народної ради, депутатів демократичних сил

- усі ми сьогодні вже демократи, ніхто себе не називає по-іншому давайте згуртуємось і проголосуємо за внесений проект з одного речення. Хто за такий проект, прошу проголосувати.

"За" - 221.

Я не думаю, що це така радість, що викликає аплодисменти. 221 голос - це вже треба надати депутату Щербині слово. Давайте так домовимося: ми можемо вислухати заяву Щербини при умові, що ви тоді проголосуєте. Домовляємося: наступне голосування буде поіменним.

ЩЕРБИНА В.О., завідуючий кафедрою математичної фізики і обчислювальної математики Харківського державного університету /Радянський виборчий округ, Харківська область/. За два місяці, що пройшли після проголошення незалежності України, Уряд спромігся лише на те, щоб проголосити чергові Основні напрями. Знову наголошено, що:

1. Україна неспроможна самостійно реформувати свою економіку.

2. Треба невідкладно підписувати запропоновану центром економічну угоду.

3. Регулювати та розподіляти повинен Уряд, але так, щоб не викликати незадоволення центру.

Нічого не пропонується для вирішення питань, які відразу ж виникнуть після того, як Росія та інші республіки перейдуть до вільних цін на свою сировину. Немає ніякого сумніву, що це станеться найближчим часом, незалежно від угоди, на яку так сподівається шановний Вітольд Павлович.

Адміністративний спосіб керівництва, до якого він такий прихильний, не дає Україні ніякого шансу вийти з економічної та політичної кризи на засадах, запропонованих Урядом.

Народна рада прагне подолати кризу з найменшими втратами. Але наше переконання полягає в тому, що успіх можливий лише за умови переходу на ринкові засади економіки.

Головне завдання Уряду - повернути на Україну те, що їй належить, та створити умови для вільного підприємництва, бо тільки воно дозволить нам створити незалежну державу.

Але саме цим питанням Прем'єр-міністр приділив у своїй доповіді найменше уваги, використавши час на погрози та популістські заяви. Народна рада висловлює недовіру Прем'єр-міністру Фокіну і пропонує йому йти у відставку.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую. Так що, Народна радо, будемо голосувати, чи ні?

Давайте перевіримо нашу свідомість і готовність на заяви. Шановні депутати, ви знаєте, що ми вчора розійшлися. 12 голосів і 317 голосів - таким був результат останнього голосування по постанові по Чорнобилю. 12 депутатів голосували "проти" по другому пункту. В цілому ми схвалили Заяву, але по другому пункту виникли у нас зауваження і пропозиції. Ми з вами домовилися, що доручаємо комісії, Міністерству закордонним справ разом з усіма бажаючими доопрацювати і сьогодні нам дати проект. Я вранці повідомив, що вони працювали, але до згоди не дійшли. Під час перерви вам було роздано проект цієї Заяви. Ви бачите, що змінився тільки другий пункт, він і сьогодні викликає ще дискусію, але це звичайна справа, ми можемо дискутувати до безконечності. А цієї Заяви чекають від нас усі, люди хочуть знати позицію України щодо ядерної зброї. Чи є ще у депутатів зауваження до Заяви? Перший мікрофон.

МАТВІЄНКО А.С., голова Комісії Верховної Ради України у справах молоді /Бершадський виборчий округ, Вінницька область/. Іване Степановичу, я думаю, що наша Заява повинна висловлювати чітко нашу позицію, а не констатувати якісь факти. Тому я вношу пропозицію: у другому пункті залишити тільки друге речення, а перше речення, де констатується сам факт, є недоречним у цій Заяві.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Зрозуміла ця пропозиція. Підтримуємо її? Другий мікрофон.

ПОРОВСЬКИЙ М.І., заступник Голови Народного руху України, голова координаційної ради /Рівненський виборчий округ, Рівненська область/. Шановні депутати, шановний Іване Степановичу! Сьогодні є незаперечним підтвердженням те, що всі функції колишнього Союзу, в тому числі і функції армії, перебирає на себе РРФСР. І це буде ядерна зброя РРФСР, розміщена на території України, і ми станемо заложниками цієї зброї, якщо сьогодні, в угоду цій концепції, від цього відмовимось. Це є абсолютно очевидна тенденція, я прошу народних депутатів бути далекоглядними. Ми повинні перевести цю зброю чітко під юрисдикцію України і взяти участь у міжнародному процесі знищення цієї зброї, але нарівні з нашими сусідами, як на Заході, так і на Сході. Це єдина можливість.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую, третій мікрофон і закінчуємо.

РЯБЧЕНКО М.А., директор Криворізького цементно-гірничого комбінату /Довгинцівський виборчий округ, Дніпропетровська область/. Дело в том, товарищи, что нужно так именно оставлять, как оно есть. По какой причине? Вот так, как нам предложили: первым абзацем идет констатація того факта, кто сегодня управляет ядерным оружием.

Поэтому я считаю, что внесенное предложение о том, чтобы исключить первый абзац, нельзя принять. Благодарю за внимание.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Шановні народні депутати, ставиться на голосування проект Заяви Верховної Ради, який вам розданий у письмовій формі. Давайте не будемо вносити зміни з голосу.

Можна ставити на голосування? Прошу голосувати.

"За" - 332.

Отже, ми можемо продовжувати роботу. Звертаюсь до представників засобів масової інформації. Я за браком часу не оголошував Заяву, ми її оголошували вчора. Варто, щоб завтра вона з "явилася в пресі. Якомога скоріше. Якщо є ще час, зробіть це, будь ласка!

Я звертаю вашу увагу на постанову в одне речення. Хто за те, щоб проголосувати поіменно?

"За" - 216. Отже, поіменно...

Проголосуємо, Вітольде Павловичу! Я вірю у свідомість наших депутатів. Просять з мотивів голосування...

Я ще раз прошу вас її прослухати: "Постанова Верховної Рада України про Основні напрями економічної політики України в умовах незалежності.

Верховна Рада України постановляє в основному погодитися з поданими Урядом Основними напрямами побудови незалежної економіки України, передусім забезпечивши узгоджене здійснення роздержавлення і приватизації власності, лібералізації цін, фінансової та аграрної реформи, соціального захисту населення".

Що тут не входить?

ІВАСЮК В.П., член Комісії Верховної Ради України з питань здоров'я людини /Ленінградський виборчий округ, м. Київ/. Шановний Іване Степановичу, шановний Вітольде Павловичу, шановні депутати! Дайте сказати з мотивів голосування.

Червоною ниткою через всю доповідь Вітольда Павловича і всієї програми... Це з мотивів голосування! Мотиви ці відносно того, чому я так буду голосувати чи інакше. Це - за Регламентом!

ГОЛОВУЮЧИЙ. Так, ви вносите пропозицію до проекту постанови, чи відносно обговорення доповіді?

ІВАСЮК В.П. Це з мотивів голосування.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Я вас позбавляю слова. Ви розумієте, що йдеться про проект постанови. Будь ласка.

ІВАСЮК В.П. Так, щодо проекту постанови.

Отже, стосовно проекту постанови. Ще раз кажу, червоною ниткою, у тому документі, до якого ми відносимо проект постанови... Шановне товариство, слухаймо!..

ГОЛОВУЮЧИЙ. Оголошується перерва до 10 години 25 жовтня.

ТЕКСТИ НЕВИГОЛОШЕНИХ ВИСТУПІВ

ЧОБІТ Д.В., член Комісії Верховної Ради України з питань культури та духовного відродження /Бродівський виборчий округ, Львівська область/. Шановний головуючий, шановні народні депутати! Розроблена Кабінетом Міністрів України концепція економічної політики України в умовах незалежності, популярні виступи Прем'єр-міністра і його заступників не пропонують нічого нового, по-справжньому революційного та рішучого і справляють гнітюче враження своєю безпорадністю.

Сама концепція називається: "Основні напрями економічної політики України в умовах незалежності", хоча незалежності ні політичної, ні економічної Україна не має. Розроблена концепція нічого не говорить, яким саме шляхом Україна може досягнути справжньої незалежності, коли і яким чином вона забезпечить своїм громадянам гідний сучасної людини цивілізований рівень життя.

Основні напрями не пояснюють причин спаду економіки, вони не передбачають рішучих кардинальних заходів, спрямованих на вихід з важкої кризи. Уряд не бачить способу, як покінчити з колоніальним характером економіки України. В цілому концепція носить декларативний характер.

У своїй доповіді, яка транслювалася на всю республіку. Прем'єр-міністр приділив чимало уваги питанням залежності економіки України від інших республік колишнього СРСР, передусім Росії, і майже нічого не сказав про те, що з України вивозиться. Вітольд Павлович висловився за підписання договору про економічну співпрацю, бо, мовляв, економіка України тісно пов'язана з

економіками колишніх союзних республік. А в чому тоді перевага такого договору перед договорами, укладеними безпосередньо з республіками?

Потрібно було б чітко сказати народу, що Договір про економічну співпрацю - це остання відчайдушна спроба зберегти СРСР, пов'язавши його уламки новою економічною удавкою імперського центру з його виконавчо-розподільчими функціями. Цей договір з цинічною відвертістю розглядається не як договір про економічну співпрацю, а саме як початок нової держави. Про цю нову державу, в якій нам нарешті стане прекрасно, безупинно пише й передає центральна преса і телебачення. Дійшло до недвозначних погроз Україні! Невже в погрозах загнати народ України в нову імперію відчувається турбота про нього?

Єдиним і надійним виходом з імперського багна і комуністичних злиднів є незалежна соборна Україна, яка розвиватиме свої відносини з іншими державами, передусім, колишніми республіками колишнього СРСР на рівноправних, взаємовигідних і партнерських засадах. Неодмінними умовами незалежності України є власні гроші і власні Збройні Сили.

Ми повинні зробити все, щоб порвати назавжди з цією імперією, постійними супутниками якої є злидні і дефіцити. По всій Україні спостерігається катастрофічна нестача товарів: діти не мають найпростішого взуття і через це не можуть ходити до школи. Доведені до відчаю матері страйкують і не доять корів. Звичайно куфайка і кирзові чоботи перетворилися на "предмети розкоші". Через брак будівельних матеріалів скорочується промислове і житлове будівництво. Дивує те, що немає найпростішого, передусім, цегли.

Глини повно, а цегли як не було, так і немає! А чому немає взуття, одягу? Чому шкіра, шкірозамінники і тканини є для кооперативів і в де* же час їх не вистачає в промисловості? Доки прилавки наших магазинів будуть лякати людей своєю порожнечею? Коли, нарешті, з'являться товари народного споживання і що потрібно зробити, щоб це прискорити?

Відповіді на ці запитання, які хвилюють весь народ, Прем'єр-міністр Фокін та його заступники не дали. Зате Вітольд Павлович з іронією став натякати на білі українські хатки під солом'яною стріхою. Хотів би на це відповісти так: якщо довірити Прем'єр-міністру та підібраній ним команді і далі так керувати, то, дійсно, народ України буде ходити босим і житиме у хатах, критих соломою, бо налагодити елементарне виробництво взуття і шиферу, Сировина для яких є в самій республіці, наш теперішній Уряд неспроможний.

Загалом, основні напрями, виступи Прем'єрМіністра та його заступників не несуть новизни, не пропонують сміливих і ріжучих кроків, від них віє безпорадністю. Чи потрібен народу України безпорадний і немічний Уряд? Думаю, що ні! Тому вношу пропозицію: Основні напрями представлені Кабінетом Міністрів відхилити і поставити на голосування питання вотуму довір'я Прем'єр-міністру.

Ми мусимо йти дорогою незалежності і свободи, які забезпечать нашому народу гідний цивілізованого світу рівень життя.

Для цього нам передусім необхідно здійснити ряд політичних заходів. Передусім, потрібно відкликати народних депутатів СРСР від України, надавши їм повноважень народних депутатів України, прийняти закони про Збройні Сили України, службу національної безпеки і прокуратуру, негайно затвердити текст військової присяги на вірність Україні, щоб вже восени цього року

юнаки присягали не імперії, а Батьківщині.

Необхідно стрімко провести економічну реформу, основою якої має бути роздержавлення і приватизація промисловості, сільського господарства і житлового фонду.

Наш народ впродовж віків вистраждав свою незалежність і став на шлях свободи. Верховній Раді України потрібно пройти свій відрізок цього тернистого шляху чесно, мужньо і достойно. І хай на цій непростій дорозі допомагає нам усім Господь!