ЗАСІДАННЯ СОРОК ВОСЬМЕ

Сесійний зал Верховної Ради України. 21 січня 1993 року. 13 година 35 хвилин.

Веде засідання перший заступник Голови Верховної Ради України ДУРДИНЕЦЬ В.В.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Запрошую усіх народних депутатів до залу засідань.

Шановні народні депутати, за рішенням Верховної Ради проведено поіменну офіційну реєстрацію біля столиків - ось список. Зареєструвалися офіційно 226 народних депутатів.

Засідання оголошую відкритим. Продовжуємо обговорення питань про соціально-економічне та фінансове становище з Україні, заходи щодо його стабілізації і соціального захисту населення *. Слово для виступу надається народному депутату Потебеньку Михайлу Олексійовичу. Підготуватися депутату Касьяненку Анатолію Івановичу.

Регламент - до п'яти хвилин.

ПОТЕБЕНЬКО М.О., член Комісії Верховної Ради України у питаннях законодавства і законності /Новобузький виборчий округ, Миколаївська область/. Уважаемые народные депутаты! Уважаемый президиум! При таких баталиях, которые происходят сегодня в нашем парламенте, безусловно, выступать сложно, но я все же попробую. Два дня назад я вернулся из своего избирательного округа. Обстановка там не из лучших. Во многих коллективах задавали один и тот же вопрос: чем вы занимаетесь там, в Верховном Совете, президентском дворце и правительстве, если сельское хозяйство разоряется?

Безусловно, не следует из этого делать трагедию, но то,

* Доповіді "Про соціально-економічне становище в Україні та заходи щодо його стабілізації ісоціального захисту населення" та "Про фінансовий стан в Україні" див. у додатку - стор. 80

что производство резко сокращается, продолжается дальнейшее снижение жизненного уровня сельского труженика, - это факт.

Животноводство становится нерентабельными создается впечатление, что правительство этого не замечает. Вы посмотрите, что делается: для производства ста килограммов свинины необходимо семь центнеров комбикорма. Государство продает его по 1200-2000 за тонну плюс затраты на транспортировку, горючее, зарплату, электроэнергию и тому подобное. А после этого при закупке за сто килограммов мяса государство платит 6300 рублей.

Скажите, пожалуйста, кто из хозяйственников будет заниматься производством такой продукции? При этом зарплата колхозника составляет 3-3,5 тысячи рублей. На эту сумму можно купить всего лишь полтора килограмма колбасы. А ведь еще надо содержать семью, платить га детсад и так далее.

Выделение государством 231 миллиарда рублей на социально-экономическое развитие села остается благим пожеланием, так как источники финансирования не определены.

Несмотря на то, что Николаевскую область поразила засуха, должной помощи она не получила и вынуждена вновь выкручиваться за счет внутренних ресурсов, которых нет. Вот вам и перспективы развития сельского хозяйства. И в то время, когда надо на все посмотреть своими глазами и решать конкретные вопросы, отдельные руководители, в том числе и на государственной уровне, обходят эти области. Выезжают в более благополучные регионы, посещают более благополучные предприятия, чтобы выдать желаемое за действительное: дескать, все нормально. Между тем социально-экономические вопросы не решаются.

Поэтому все мы долины понять, что только откровенность,

правдивость и конкретность принимаемых мер, очищение их от всякого политиканства, объективный подход к решению проблем может реально улучшить обстановку. Для оздоровления народного хозяйства требуются конкретные меры, а не разговоры, И если раздутый аппарат президентского дворца, некоторых министерств на это не способен, то мне кажется, что необходимо конкретно определиться, найти людей, которые способны сегодня решить социально-экономические проблемы.

Что же касается конкретных предложений, то, на мой взгляд, следовало бы решить вопрос об изменении налогообложения в агропромышленном комплексе, сделав его более льготным, что способствовало бы развитию данной отрасли.

Сегодня у нас серьезные проблемы с энергоснабжением, Между тем нефти и другого сырья, которые крайне необходимы для восстановления народного хозяйства, мы не имеем, За счет чего можно их приобрести? Только за валюту, но если посмотреть, куда она тратится, то совершенно непонятно, как может Министерство финансов да и в целом исполнительная власть распределять валютные средства таким образом.

Вы знаете, что Верховный Совет неоднократно требовал представить баланс по валюте. Сегодня мы не знаем, сколько и на какие цели уходило валюты. И это притом, что средств у нас нет для приобретения горюче-смазочных материалов, в частности, нефти.

И другое. Сегодня распределение средств идет по принципу - кто может нажать и кто может выжать. Не хочу подробно анализировать это положение, затрону лишь организацию, с которой я хорошо знаком. Речь идет о прокуратуре.

В 1991 году на содержание этого органа было выделено 53 миллиона рублей. В 1992 году - 1 миллиард 711 миллионов. даже с учетом всех индексаций нет оправдания этим непомерным расходам, люди не знают, куда их тратить. Приобретаются ценности, которые не являются необходимыми для работы, предметы роскоши. Покупают дорогостоящие ковры, увеличивают парк автомобилей, причем два автомобиля закрепил за собой руководитель. И так далее. И это в то время, когда мы не можем решить вопросы улучшения социального положения наших пенсионеров, когда мы у пенсионеров забрали последние рубли - отменили бесплатный проезд на автобусах.

Мне представляется, что Верховному Совету необходимо потребовать от правительства представить полный баланс финансового расходования по конкретным статьям и определить, правильно ли расходовались средства.

Есть еще ряд вопросов, которые регламент мне уже не позволяет поднять. Спасибо за внимание.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Слово надається народному депутату Касьяненку Анатолію Івановичу. За ним виступатиме народний депутат Матвєєв.

КАСЬЯНЕНКО А І., член Комісії Верховної Ради України у закордонних справах /Дніпровський виборчий округ, Херсонська область/. Уважаемый председательствующий, уважаемые депутаты, члены правительства!

Не секрет, что ситуация в экономике государства - на

грани обвала. В крайнє бедственном положении оказалось большинство населения, особенно старики и дети. И как следствие - сегодняшнее экстренное пленарное заседание сессии. Разговор наш довольно тяжелый, и все же от имени депутатов Херсонщини я просил бы, чтобы он не прошел впустую, как это уже не раз бывало. К сожалению, правительство у нас сегодня представлено слабо.

Главный наш бич не только в том, что большинство населения оказалось, по существу, з полунищенском состоянии, но и в том, что обвальными темпами падает производство, парализована система расчетов со странами бывшего Союза - основными поставщиками сырья, материалов, готовой продукции для Украины.

В этой обстановке мы предоставили правительству особые полномочия. Сегодня считаю необходимым подчеркнуть, что мы ему должны оказывать всестороннюю поддержку, но и правительство обязано с высочайшей взвешенностью и ответственностью относиться к любому своему шагу и решению.

На мой взгляд, за истекший период принят ряд декретов и практических мер, которые в сложившейся ситуации являются довольно правильными, но, к сожалению, далеко не все. Коснусь именно их.

Первое - вопрос цен. Пожалуй, это самый болезненный вопрос для населения. Мы понимаем, что важнейшим условием рыночной экономики, если мы к ней идем не на словах, а на деле, является свободное ценообразование. Но нельзя же сделать этот процесс совершенно бесконтрольным, губительным для людей. Возникает вопрос - почему правительство, приняв такое решение, глубоко не проанализировало, как оно реализуется на местах? Почему не взяло на себя всю ответственность за то, как идет процесс

ценообразования, особенно на продукты питания? В результате в калькуляцию стоимости самых, необходимых продуктов питания включается будущая зарплата, будущая стоимость горючего, а рентабельность выходит такая, какой не было у этих предприятий даже в самые лучшие, экономически благоприятные времена. И получается, что стоимость товаров народного потребления сегодня прыгнула на такую высоту, которая просто недоступна для людей.

А до каких пор продукты питания, вырабатываемые госпредприятиями, будут реализовываться через коммерческие структуры? Разве правительству это неизвестно? В связи с этим предлагаю - Кабинету Министров через свои вертикальные структуры установить жесточайший контроль за процессом ценообразования на продовольственные товары. Запретить отпуск продовольствия с государственных предприятий коммерческим структурам. Определить механизм, как реальные продукты питания для малоимущих продавать по минимальным ценам. Думаю, что если надо, то следует ввести и карточки.

Наряду с этим необходимо нанести сокрушительный удар по теневой экономике, из-за которой Украина теряет сотни миллиардов налогов. Безосновательно затянуто создание налоговой полиции либо другого органа, способного заставить платить налоги многочисленный слой новоявленных нуворишей, постояльцев стихийных вещевых рынков, ларьков и других объектов массового дохода. Не секрет, что налоговая инспекция здесь просто бессильна.

Второй вопрос - Декрет о заработной плате. Думаю, что в сложившейся ситуации это необходимый декрет. Но как могло получиться, что для сельскохозяйственных предприятий принято определение расчетной величины 1990 или 1992 года по октябрю или ноябрю? Ведь известно, что в сельском хозяйстве в течение года

получают до 80 процентов аванса, а фактические выплаты происходят в декабре. В результате, у них выпадает до 30-40 процентов фактической оплаты труда, и она фиксируется на уровне в два раза низшем, чем у рабочих промышленных предприятий.

Третье - Декрет о налогообложении с предприятий. В нем немало положительного, но при этом, что называется, в нокауте оказываются, к примеру, предприятия перерабатывающих отраслей. Теперь они просто не имеют возможности кредитовать сдатчиков сырья, поскольку не отработан механизм по выполнению оборотных средств предприятий.

Далее. Я твердо убежден, что цены будут постоянно и неуклонно расти, обгонять рост доходов, если по-настоящему но задействовать антимонопольное законодательство, если попрежнему будет отсутствовать конкуренция, и самое главное - мы не перейдем от слов к делу в вопросах приватизации. К сожалению, из-за бездеятельности правительства в этом вопросе законы не работают, а на местах просто игнорируются. И будут игнорироваться, если так дальше дело пойдет. До сих пор не приняты очень важные декреты об обязательном акционировании госпредприятий, отсутствует необходимое законодательство и так далее.

Наконец, обращаю ваше внимание, дорогие товарищи, что мы работаем уже больше двух с половиной лет, но ни в Верховном Совете, ни в правительстве нет механизма контроля за ходом выполнения законов. Так дальше дело не пойдет. Спасибо.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Слово надається народному депутату Матвєєву Володимиру Йосиповичу, за ним виступатиме депутат Олійник.

МАТВЄЄВ В.Й., член Комісії Верховної Ради України з питань діяльності Рад народних депутатів, розвитку місцевого самоврядування /Центральний виборчий округ, Миколаївська область/. Уважаемые народные избранники! Согласен с отсутствующим здесь Премьерминистром, депутатом Кучмой в том, что в основе лишений народа Украины, катастрофического падения его жизненного уровня, развала экономики и уничтожения самой современной техники и технологии лежат три ошибочные посылки, ставшие основой экономической доктрины. Только акценты я расставил бы иначе и назвал бы авторов этих посылок.

Первое. Под видом достижения суверенитета и государственности нас привели к национальной экономической изоляции. Сначала оболванили сказками о том, что мы производим достаточно продукции общего назначения, что имеем достаточно сырьевых ресурсов, что в английском банке находится золото Полуботка, что можем прожить и сами.

Затем стали запугивать тем, что Россия и другие государства бывшего Союза, разваленные тройственными усилиями, грабят украинский народ, что мы - колония, что страшнее России зверя нет.

В результате мы имеем то, за что боролись наши отчаянные реформаторы, устроившие из 52- миллионного народа Украины подопытного для проверки своих бредовых экономических идей.

Одна из таких теорий - защита внутреннего потребительского рынка от вывоза потребительских товаров. Любое умное государство защищает свой рынок от ввоза конкурирующих товаров для поощрения развития своей промышленности. Мы же не допустили вывоз государством потребительских товаров в рублевую зону, лишили себя рублевой выручки. Зато поощрили спекулятивный вывоз товаров в Польшу, Югославию и приток оттуда долларов в карман спекулянтов.

Второе. Демонстративный и получивший скандальную окраску выход из единого экономического пространства привел к созданию собственной рахитичной финансовой системы. Это действительно привело к ограблению предприятий, трудовых коллективов, которые, имея в банках рублевые счета, мгновенно обнищали в полтора раза. Курс купона продолжает падать, и в расчетах с рублевой зоной мы сегодня проигрываем уже не в полтора, а в 2,2 раза. Нам говорят, что мы получили украинскую национальную валюту. Нет. Получили и выиграли от всего этого те, кто нам эту валюту навязал, кто дал кредиты для печатания купонов.

Третье. Ошибочно представление о возможности саморегулирования экономики на основе действия закона спроса и предложения. Он может быть реализован, но только на уровне хутора или небольшого местечка с зачатками машинного производства. Там такое регулирование на уровне инстинктов возможно. Но мы же имеем дело с крупной экономикой, современной техникой, технологией, развитой кооперацией, интеграцией. Вследствие утраты управления, а также финансовых, бюджетных и валютные потерь в республике практически прекращено развитие производства. Централизованно средства на расширение воспроизводства не выделяются,

полученной прибыли еле хватает на выживание трудовых коллективов, на решение социальных вопросов. Сложилась угрожающая ситуация в Украине. Мы получили неправовое государство, самоуничтожающуюся экономику и спекулятивный рынок, не останавливающийся ни перед чем для получения скрытой от налогообложения сверхприбыли.

Может ли вот такой гибрид выжить, выбраться из провала? В том виде, в каком он сегодня существует, конечно, не может. Прежде всего потому, что это невыгодно тем, кто стоит рядом с властью и этой властью крутит.

Леонид Данилович призывал нас считать деньги. Я посчитал. По сравнению с 1987 годом цены возросли в 500, а в некоторых случаях

- и в 1000 раз. Заработная плата основных налогоплательщиков, работающих на государственных и кооперативных предприятиях, увеличилась в 100-150 раз. Куда же делась разница между сумасшедшим ростом цен и отстающим ростом заработной платы, не попавшая в бюджет судя по его плачевному состоянию? Она осела в мешке спекулянтов, поделившихся с коррумпированными государственными структурами.

Правдивость этого замечания могут подтвердить правоохранительные органы. По крайней мере, в прокуратуре Николаевской области имеются документы, касающиеся коммерческих структур, приближенных к администрации.

Для вытягивания экономики из пропасти необходимо отказаться от "всепобеждающих теории и практики современности", которые можно было бы по традиции назвать "юхновизмомпилипчукизмом", по фамилиям авторов этих губительных новаций.

Необходимо законодательными и административными мерами уничтожить спекулятивный рынок и систему подкупа государственных чиновников. Правда, депутат Червоний предлагал танками их, но я в общем-то не согласен с таким "ультрабольшевистским" подходом. Можно обойтись и без танков.

Вторая задача. Наша экономика еще долгие годы будет интегрирована в экономику северных и восточных соседей. Поэтому восстановление единого экономического пространства с превращением рубля в межнациональную валюту, а купонов - во внутреннюю, национальную для наличного расчета, становится важнейшей задачей.

Третье. Необходимо восстановить государственное управление экономикой. Будут ли это протекционистские меры, регулирование уровня рентабельности, государственное сопровождение и развитие производства, регулирование цен и доходов, программное моделирование - пусть это определит и предложит нам Кабинет Министров.

Многие сегодня пытаются если не "закопать", так "плюнуть в колодец" социализма, который своей живительной силой взрастил три поколения. Предлагаю всем обратить внимание на то, что сегодня лучше всего работают те предприятия, на которых сохранились социалистические производственные отношения и забота о трудящихся. И вместо "оплевывания" необходимо воспользоваться опытом Японии, Кореи, Сингапура и других стран, которые добились прогресса в развитии именно благодаря применению преимуществ социалистических форм хозяйствования.

И последнее. Премьер-министр прав - в выработке ошибочного экономического курса виновен и Верховный Совет, не проявивший трезвого подхода к оценке навязываемых отдельными депутатами экономических новаций. Не смог организовать нас и Президиум Верховного Совета. Очевидно, потому, что основные пагубные новации исходили от членов Президиума. Не смог Президиум организовать контроль за реализацией полномочий, переданных Кабинету Министров. Поэтому считаю необходимым не ротацию членов Президиума, а полную его смену. Хватит, дорулились. /Оплески/.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Заспокойтеся. Це зрозуміло було й до виступу депутата, тож давайте не дискутувати з приводу кожного виступу і кожної пропозиції.

Слово надається народному депутату Олійнику Борису Іллічу.

ОЛІЙНИК Б.І., голова правління Українського фонду культури /Запорізький виборчий округ, Запорізька область/. Шановні народні депутати! Шановна Президіє! Я знав, що Василь Васильович надасть мені слово, бо разів шість записувався, а інші не давали. Я попросив би вас зберігати спокій. У ситуації, що склалася, немає нічого дивного і несподіваного. Я маю щодо цього деякий досвід. Політичне тло нагадує зовсім недавнє і до болю знайоме. Режисура одна й та ж: нагнітаючи істерію, зміщуючи поняття, через засоби масової інформації волаючи про переворот, волаюча сторона, як ви пам'ятаєте, його вже одного разу здійснила. Нинішня ситуація досить тонко нашіптує, що це вже було. Є така формула: це буде, адже це вже було. /Голоси в залі/.

Де якраз з приводу економіки.

Хочу відкрити тло, на якому відбувається це обговорення. Я тільки кілька штрихів, як створюється політичне радіаційне тло. Пошлюся на себе не тому, що я такий мудрий, а для наочності.

Мене дивує відсутність Івана Степановича. Він хворий? Тоді вибачте . Так от, мене цікавить, чи знає він, що, як свідчать гасла деяких демонстрантів, я замислив учинити переворот і відсторонити від влади Івана Степановича Плюща, посівши, звичайно ж, його місце. Схоже, що не знає, а даремно. Проте і я до нинішнього дня не знав, законопослушно вивчаючи декрети уряду. Паче того, виявляється, що я разом з Морозом замислив змістити Президента і як агент Кремля уже домовився через Москву з приводу його готелю на далекій Півночі. Скажу вам відверто: для чого мені далека Північ, коли в мене є випробуваний Форос, і я його туди?.. А це вона і є економіка. Спокійно, вислухайте.

А тепер серйозно. Хочу запитати /то були жарти/ у Верховної Ради: кому за рангом і посадою належить і дозволено звертатися по телевізії і радіо до нації? Наскільки мені відомо, таке право мають Президент, у його відсутність - Голова парламенту, у відсутність Голови - Прем'єр-міністр. Останні два - за дорученням парламенту. Лише в екстремальних ситуаціях вийти із зверненням до нації, і то за дорученням парламенту, має інша посадова особа. Без такої згоди самодостатньо до нації звертаються, скажімо, заколотники, які доводять до відома громадян, що, звичайно, Вітчизна у небезпеці, і вони оце з хлопцями в плямистій формі прийшли її рятувати.

Нещодавно по телевізії було оголошено, що хтось підготував переворот, і в цьому зв'язку закликано народ стати на захист демократії, заблокувавши Верховну Раду. Ця форма виступів несе всі ознаки звернення до нації.

Я прошу призначити парламентське розслідування цього факту, з якого б боку це не йшло. Оскільки, по-перше, подібне звернення у цій вкрай напруженій політичній обстановці могло б обернутися всенародним лихом. По-друге, автори чи, автор мають подати неспростовні факти, хто конкретно, де і коли готував цей переворот. По-третє, якщо таких фактів немає, то подібне звернення однозначно трактується, як цілеспрямована, усвідомлена фальсифікація з метою підбурення громадян до прямого бунту, себто до заколоту.

І насамкінець. Я прийшов до парламенту не для того, аби зводити рахунки, хоча й маю на це право. Я прийшов у міру своїх вельми скромних сил будувати незалежну державу. Прийшов, аби шукати навіть у своїх найполярніших опонентів точки дотикання, а не розбрату в ім'я вищої мети - незалежної соборної України. Але схоже, що мої намагання, м'яко кажучи, наївні, і вони не знаходять розуміння у відповідних сил, що прагнуть примусити мене діяти і навіть мислити тільки так, як вони хочуть. Не вийде.

Тому я вимагаю прямого ефіру, аби пояснити громадянам свою точку зору, а тим часом їду у Запоріжжя виясняти, чи мені можна бути там депутатом, чи треба складати повноваження, оскільки навіть декрети уряду блокуються.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Хотів би ще раз звернутися до депутатів і нагадати їм ту принципову позицію, яку ми зайняли з самого початку, вносячи на розгляд Верховної Ради питання соціальноекономічного, фінансового характеру. Але деякі сьогоднішні виступи не стосуються цього. Тож прошу вас на наступному вечірньому пленарному засіданні йти за визначеною темою, обговорювати доставлені питання.

А що стосується Івана Степановича, то гадаю, що треба нам мати совість і співчуття. Ви знаєте, що і на засіданні Президії, і вчора на пленарному він був надзвичайно хворий. Ніяких інших причинного відсутності немає.

Оголошується перерва до 16 години.

/Після перерви/

Веде засідання перший заступник Голови Верховної Ради України ДУРДИНЕЦЬ В. В.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Запрошую всіх депутатів до залу засідань.

Шановні народні депутати! Прошу підготуватися по реєстрації і реєструватися.

Зареєструвалися 249 народних депутатів. Продовжуємо роботу.

Слово для виступу надається народному депутату Демидову Григорію Вікторовичу. Після нього виступатиме від комісії депутат Сухий.

ДЕМИДОВ Г.В., голова підкомісії Комісії Верховної Ради України у питаннях законодавства і законності /Ленінський виборчий округ, Республіка Крим/. Выполняя поручение своих избирателей, я вначале оглашу обращение ветеранов войны и труда моего округа, которое иллюстрирует результаты проводимой политики.

"К вам обращаются ветераны Великой Отечественной войны и труда. Выслушайте и поймите нашу боль, наше бедственное положение.

Годы перестройки обернулись для ветеранов тяжелейшим бременем, юс ограбили материально и морально. За чертой не только бедности, но и унизительной нищеты оказались ветераны после либерализации цен, повышения платы за коммунальные услуги, газ, электроэнергию.

Многие ветераны дожили до того, что нечего одеть и обуть. У них нет ни холодильников, ни телевизоров, А те, у которых они есть, дрожат от страха их поломки, так как отремонтировать их у них нет возможности. Вклады в сберегательных кассах на "черный"' день, на последний путь обесценены, и люди приходят в ужас от похорон в гробах напрокат.

Мы гибнем в жестокой борьбе за выживание. й самое главное

-складывается впечатление, что правительство или вы ждете одного: чтобы все старики скорее вымерли".

Такова оценка нашей политики. Нужно откровенно признать, что Украина оказалась в полосе голодомора уже 1993 года, и найти причины такого положения.

Пока обсуждение сводится к оценке действий правительства, со многими из которых трудно согласиться. Но правительство действует в рамках той политики, тех макроусловий, которые согласно Конституции определяет Президент. До тех пор, пока сохраняются факторы и приоритеты нынешней политики Президента, положение будет ухудшаться.

Какие это факторы? Назову те, которые прямо разрушают экономику.

Первое. Возьмем основу основ - рынки сбыта и сырья, без которых не может существовать никакая экономика. Наши традиционные рынки сбыта и сырья находятся в СНГ. Более 80 процентов ввоза и вывоза приходятся на СНГ. Поэтому рвать отношения с СНГ, что мы фактически и делаем, - самоубийство. И не нужно лукавить. Подписав соглашение по СНГ, Президент до настоящего времени в нарушение Конституции не внес своей программы внешней политики б отношении СНГ. Речь идет о формах участия в СНГ в разных сферах - экономической, военной, любой другой. Но такой программы он не внес. Бот вам и позиция и политика Президента.

Нас пугают империей, но никто в империю не пойдет. Тогда почему не использовать мировой опыт? В частности, практика существующих в мире сообществ показывает, что они создаются прежде всего для закрепления стабильных рынков сбыта и сырья. И, кроме того, внутренние отношения в этих сообществах урегулированы таким образом, чтобы коллективно сдержать гегемонистские устремления отдельных государств-членов. Мы вне таких коллективных механизмов сдерживания - и оказались в одиночестве.

Политические романтики предлагают нам вступить в европейское сообщество. Можно вступить и в организацию африканского единства, и в гильдию актеров. Но политики-прагматики вступают в сообщества тех стран, которые имеют рынки сбыта и сырья.

Повторяю, что наши рынки сбыта и сырья находятся в СНГ. Но дело не только в СНГ. Задумайтесь над тем, почему мы оказалась в изоляции не только со стороны СНГ, но и со стороны Запада, Запад не идет к нам с кредитами и инвестициями. Почему? Да потому что он привык иметь дело с разумными надежными партнерами.

Второй фактор. Мы присвоили себе фактически все вооруженные силы, расположенные на территории Украины. Это на 24 августа 1991 года составляло около 1 миллиона военнослужащих. Ни одно государство с развитой экономикой не позволяет себе содержать такую армию. Мы отдали приоритет популизму, а не экономическим критериям. Запугали Запад такой армией, после чего задавили свою экономику налогами, чтобы ее содержать. Мы развалили экономику и армию.

Третий фактор. Ее обеспечили политическими средствами механизмов взаиморасчетов с СНГ и другими государствами, мы начали эксперименты с денежной единицей, вышли из рублевой зоны, чем парализовали остатки хозяйственных связей, то есть добили экономику.

А теперь оказалось, что без экономики не можем обеспечить гривну товарной массой и ввести ее. Порочный круг! Итог всей этой популистской политики подвел Премьер-министр вот здесь, в парламенте. Он назвал это экономической катастрофой.

И пора Президенту выполнить требование Конституции и представить в Верховный Совет программу своей внешней политики для оценки. Если это не будет сделано, я думаю, оценку такой политики Президента даст народ на референдуме относительно отставки Президента.

Спасибо за внимание.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Ще раз звертаюся до виступаючих з проханням дотримуватися теми порядку денного. Слово надається голові постійної комісії Сухому Василю Васильовичу. За ним виступатиме народний депутат Мартиненко.

СУХИЙ В.В., голова Комісії Верховної Ради України з питань відродження та соціального розвитку села /Павлоградський виборчий округ, Дніпропетровська область/. Шановні депутати! За дорученням нашої комісії я працював з представниками уряду над розробкою заходів по зупиненню розвалу економіки. Але потім цю співпрацю перервав. І для цього були серйозні підстави. Отже, знаю, як це робилося, брав участь, протестував, тому хочу передати вам ті враження не як людина, котра оцінює працю інших збоку, а як безпосередній учасник створення деяких з цих декретів.

Скажу прямо - спочатку не було сумнівів, що робиться все на користь справи. Але потім стали помітні чимало суперечностей.

Скажімо, виходить Декрет про державну власність. Хто міг протестувати проти того, щоб розмежувати, нарешті, державне і своє? Відміняються всі закони, які не відповідають цьому декрету, і то правильно. Але ж не відміняється власна постанова Кабінету Міністрів, підписана ще колишнім віце-прем'єром Симоненком всупереч усім рішенням Кабінету і законам, - постанова про передачу в комунальну власність цілого ряду підприємств.

Причетні до цього знають, скільки тепер виникає труднощів. Скажу тільки, що ми внаслідок цього роками ще будемо розбиратися, хто господар, - міністерство чи місцева влада.

Можуть запитати: де доповідні від комісії, які могли 5 запобігти цим помилкам? Відповім: з боку нашої комісії були, і не одна. У Ігоря Рафаїловича Юхновського лежать вони й сьогодні без відповідної реакції.

Або взяти Декрет про контракт і держзамовлення. Записано, що контракт держава забезпечує грошима з бюджету. На держзамовлення ж грошей немає. Три дні ми з депутатом Чепурним доводили, що навіть у нецивілізованому світі контракт - це всього-на-всього джентльментська угода між двома фірмами, не більше. А держзамовлення - це гарант держави, який забезпечується як грошима, так і матеріальнотехнічними ресурсами. Помилка начебто невеличка, але вона підводить до того, що корову доїти о третій годині ночі ніхто не піде, коли знатиме, що у держави немає коштів заплатити за молоко. Кажу це цілком відповідально. Сьогодні колгоспи Закарпаття /і не тільки Закарпаття/ роблять усе, щоб здати корів на м'ясокомбінат.

Далі. Урядом видаються постанови і розпорядження про попередню оплату за закуплену сировину і матеріали, про те, що заготівельникам надаються пільгові кредити для закупівлі цієї сировини. Але дотація, яку держава пообіцяла колгоспам за молоко і м'ясо, відбирається у самих же колгоспів у вигляді, податку на добавлену вартість, перераховується в міністерства до Києва, а потім повертається назад цим же колгоспам, тільки вже не як його кошти, а як велика допомога держави.

На прикладі, скажімо, Київського м'ясокомбінату можна пересвідчитись, яку допомогу такі розпорядження дають на практиці.

Кредити "випадково" ніхто не видав, з колгоспу до Києва гроші надійдуть тоді, коли вони у нього будуть, а коли з Києва повернуться назад, я не беруся навіть прогнозувати. Сьогодні м'ясокомбінати заборгували колгоспам мільярди карбованців. Закономірно, що поставка худоби припинилася, м'ясокомбінати зупиняються, і в Києві також, а в колгоспі немає кормів, щоб годувати цю належну до здавання худобу, немає бензину, немає всього, іншого. Отже, не маємо м'яса навіть для себе, я вже не кажу про те, що ми будемо віддавати за нафту, бензин тощо:

Такі висновки можу зробити ще про цілий ряд декретів, у тому числі й про земельний.

Виникає запитання: так що, Кучма не хоче зробити добро? Я сказав би так: хоче, тільки сам усього охопити не може, а за його спиною діється щось не зовсім зрозуміле. Не знаю, чи це виконується якесь соціальне замовлення, не буду про це говорити, але такі недоречності допускаються. Хоч сьогодні день і ніч дехто кричить, що він дуже поважає Кучму, але через місяць-другий буде сказано, що саме Кучма /а не Пинзеник, не хтось інший/ підписав декрети, які ще більше ускладнили ситуацію в державі. І будуть зроблені ті висновки, про які вже сьогодні багато хто знає.

А які саме, ви й заявите по телебаченню. Це я кажу з повною відповідальністю. Ми вас ще почуємо. Ті самі "телезірки", які сьогодні провокують цю обстановку, потім усе це проголосять.

Тому мене, як, гадаю, й багатьох інших, наполягати на скликанні сесії примусила не доля СНД, а доля людей, які мене вибирали депутатом, доля самого Кучми. До речі, мабуть, треба вже розібратися, у чиїх руках телебачення і чому воно може постійно говорити неправду.

Мої пропозиції...

ГОЛОВУЮЧИЙ. Та вже на пропозиції немає часу.

СУХИЙ В.В. Скажу коротко. Доручити Президії Верховної Ради затверджувати декрети уряду, а в разі незгоди хоча б 40 процентів її членів розглядати на сесії. Тоді буде якийсь порядок.

І останнє. Просив би вас подумати про те, що коли і надалі Президент ні за що не нестиме відповідальності /як це сьогодні робиться/, жодний уряд працювати не зможе. Ніде у світі цього немає, і в нас не повинно бути. /Оплески/.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Я просив би дотримуватися регламенту. А якщо комусь потрібно більше часу, то, будь ласка, звертайтеся, і ми вирішимо це питання.

Слово надається народному депутату Мартиненку В.П. Вибачте, його немає.

Слово надається народному депутату Петрову. За ним виступатиме депутат Рябченко.

ПЕТРОВ В.М., директор Лубенського заводу лічильних машин /Лубенський виборчий округ, Полтавська область/. Шановні присутні! У сьогоднішньому обговоренні /якщо відкинути політичні протистояння/ мене дуже турбують дві речі.

Перше. Мені здається, ми не визначили точно, якими в тенденції розвитку обстановки. Треба чітко сказати: якщо найближчим часом Україна не вирішить питання надходження енергоносіїв за прийнятними цінами і, так би мовити, стратегічної сировини та питання проходження платежів, а з ними і товарів, то соціальний вибух неминучий.

Ми вже неодноразово говорили, що всі наші слова про соціальний захист - це міф, якщо падає виробництво. Виробництво не падатиме тільки тоді, коли буде чим працювати. Ми знаємо, що зараз цілі колективи змушені припинити роботу, і не з їх вини. Я цілком згоден з думкою керівників уряду і держави, які говорять, що підприємства - банкрути ні в якому разі не можна кредитувати. Це абсолютно правильно. Але не можна доводити до такого, щоб підприємства ставали банкрутами через неправильну державну політику. /Оплески/.

Шановні присутні! Ще раз підкреслюю: ми не підійшли до вирішення цих двох глобальних питань. І оскільки ми їх не обговорюємо і не вирішуємо, то всі наші теоретизування і так звані конкретні пропозиції, про які вчора так багато говорили, мають дуже і дуже сумнівну цінність.

Я міг би навести кілька прикладів того, з чим не згоден з декретах уряду. Рік тому, я, наприклад, відстоював ту думку, що ні в якому разі не можна обкладати податком той прибуток, який підприємства направляють на житлове будівництво, на розширення комунальної сфери, і вважав це справедливим. Мені незрозуміло, чому в декреті уряду ця норма відхилена.

Ще раз повторюю, я дуже стурбований тим, як поспішно, не-продумано, без завчасного створення необхідних структур, здійснюється у нас митна політика, не кажучи вже про те, що це уповільнення ходу розрахунків і товарів, Усі ці митні тарифи неминуче призведуть до підвищення цін.

Далі. Якщо у нас заморожено заробітну плату, а ми хочемо посилити соціальні гарантії для пенсіонерів, тобто підвищити їм пенсії, то на скільки ж вистачить коштів у пенсійного фонду? Адже кошти пенсійного фонду напряму залежать від обсягу заробітної плати підприємств. Це все треба добре порахувати.

І головне. Шановний Василю Васильовичу! Звертаюся до вас, бо Івана Степановича, на жаль, немає, а я хотів би, щоб і він почув. На мою думку, хоча це обговорення теоретичне дуже потрібно, але воно мало що дасть. Боюсь, що знову, вибачте, сили наші всі підуть у свисток, Усю пару випустимо.

Як на моє переконання, У Верховній Раді дедалі більшим стає розрив між словом і ділом. Крикливі слова є, а діло не робиться.

Це стосується і мене особисто. Рівно місяць тому мене включили до складу комісії, яка повинна була ознайомитися з роботою Національного банку. Я вам відповідально заявляю, що за місяць, який минув з того часу, мене жодного разу не запросили на засідання цієї комісії. Що це таке? Ми тут наслухалися про свавілля комерційних банків. І я був надзвичайно здивований позицією шановного Бориса Івановича Маркова, який казав, що все це комерційні банки творять, а Національний банк тут ні при чому. Між тим значна більшість цих так званих комерційних банків позавчора були б державними. Але чи навів Борис Іванович хоча б один приклад, коли Національний банк, користуючись своїми повноваженнями, позбавив хоча б один комерційний банк права займатися такою діяльністю?

Я вже запитував: якщо у нас написано, що Національний банк підпорядкований Верховній Раді, то кому він тут особисто підпорядкований? Хто особисто несе відповідальність за його роботу? Хто з депутатів знайомий хоча б із статутом Національного бачку, затвердженим Президією Верховної Ради? Депутатам його не роздали для ознайомлення. Він що, такий таємний? Я нічого не маю проти депутата Приходька, але мене здивувало, що він, виявляється, вже голова комісії по Національному банку. Я не знаю, хто його призначив. І я не можу зрозуміти, як це можна було зробити, не зібравши навіть членів комісії? Василю Васильовичу, я дуже стурбований таким станом справ. Так не можна робити. Вважаю, що провину за це несе керівництво Верховної Ради, і воно повинно дати роз'яснення депутатам.

Ще один приклад, уже мій особистий. Місяць тому мене звинуватили у неблаговидних діях. Я виступав із заявою, і тоді ж була

створена відповідна комісія. Минув місяць. Комісія до мене так і не звернулась. Я тоді, шановний Василю Васильовичу, говорив, що. якщо не буде проведено розслідування, я змушений буду припинити участь у пленарних засіданнях. Тепер ви скажіть: що мені залишається робити? Дякую за увагу!

ГОЛОВУЮЧИЙ. Я відповідаю, Володимире Михайловичу? На ваше зауваження стосовно організації депутатських комісій можу сказати, що депутатські комісії, які були доручені мені, працюють. Особливо хотів би відзначити депутатську комісію з питань боротьби з організованою злочинністю, яка працює дуже напружено.

Друга комісія, яку... /Шум у залі/.

Друга комісія, яку очолює депутат Гайовий,

- по перевірці тих фактів, а може, не фактів, а заяви депутата Лариси Скорик. Ця комісія, роботою якої мені було доручено займатися, працює. Також працює комісія по перевірці діяльності Фонду державного майна, яку очолює Валерій Іванович Череп.

Діяльністю інших утворених комісій займався Володимир Борисович.

Я не хочу знімати тієї критики, яка була висловлена народним депутатом Петровим на адресу керівництва Верховної Ради, а також побажання, щоб ці питання більш оперативно розв'язувалися і депутати отримували відповіді на їх запити чи критичні зауваження. Де я сприймаю, і будемо робити з цього висновки.

А зараз слово надається народному депутату Рябченку Миколі Андрійовичу. Після нього виступатиме народний депутат Барабаш.

РЯБЧЕНКО М.А., директор Криворізького цементно-гірничого комбінату /Довгинцівський виборчий округ, Дніпропетровська область/. Уважаемые народные депутаты! Уважаемый Василий Васильевич! Делить вольно то, что есть, либо гарантированно будет.

В Украине будет все. при четком проведении линии хозяйственных реформ, обеспечивающих стабилизацию работы производителей. Это - ключ к обеспечению пополнения бюджета и, в результате, к организации социальной защиты граждан. Пора смотреть в корень и под генеральную линию организовывать издание декретов, законов, строить отношения. А остальное - популизм.

Существующая в Украине банковская система очень неповоротлива, консервативна и материально не заинтересованна в быстрой оборачиваемости капитала своих клиентов, а чаще - наоборот. При повышенном спросе на кредиты в условиях рынка банки резко подняли ссудный процент за выдаваемые кредиты. В то время как процент за использование свободных остатков на счетах клиентов в качестве кредитных ресурсов остался на предельно низком уровне, В результате задержки расчетных операций по платежам и неразберихи на межбанковских линиях связи в различных банковских структурах незаконно скапливается капитал, который может постоянно использоваться в качестве кредитных ресурсов, принося этим структурам огромные прибыли, а клиентам - убытки и разорение. Незнание директорами состояния платежеспособности партнера вызвано отсутствием органа, гарантирующего платежеспособность даже по госзаказу. У всех - долги, которые усугубляются псевдо-партнерами, думающими о сегодняшнем личном благополучии, открывшими в различных банках счета. В одних - работают, в других -накапливают долги.

Кабинету Министров и банкам пора положить этому конец.

Предложения. Первое. Правительству и Президенту выработать баланс межреспубликанских взаимопоставок, госзаказа и поставок, определившись с каналами проведения взаиморасчетов. Результаты поэтапного решения довести до исполнителей на местах и взять на контроль исполнение.

Второе. Провести в Украине межреспубликанский взаиморасчет с обязательным участием клиентов всех уровней и одновременным проведением межреспубликанского взаимозачета.

Цель. Определить банкротов, решить вопрос с ними, а не со всем народным хозяйством. Принять решение по всем расчетным счетам клиентов, оставив по одному, кроме внешнеэкономического.

Третье. Создать условия для перевода на формы расчетов платежными требованиями, поручениями, аккредитированными векселями.

Следующее. Установить паритет прав и интересов во взаимоотношениях с банками и их клиентами. При этом закрепить материальную ответственность банков за задержку проводимых расчетов по платежам. Звести 5-процентный штраф от суммы операций за каждый день просрочки сверх установленного срока. А банк производит компенсацию в соответствии с договорами о проведении межбанковских операций.

Далее. Установить срок проведения операций: для банка - сутки, для линий и каналов связи - шесть суток. Установить фиксированную плату за операцию в размере 10-15 рублей, а не процент за сумму относительно операций, проводимых банком. Запретить изъятие процента за проведение взаиморасчетов по банкам при межбанковских взаимозачетах, установив также фиксированную плату за операцию, предположим, по реестру - в соответствии с направлением

деятельности банка. Жестче внедрять при неплатежах Закон о банкротстве. Председателю Верховного Совета определиться с кандидатурой на должность председателя правления Национального банка. Верховному Совету срочно принять решение о назначении председателя Национального банка, так как необходимо доукомплектовать состав правления Национального банка, скоординировать работу всей банковской системы.

Относительно Кабинета Министров. Окружение Леонида Даниловича зависит лично от него. Нужно срочно менять окружение избавляясь от лиц, мешающих работать, фальсифицирующих, бездействующих. Следует определить, кому быть советником, кому работать б Кабинете министров, а кому искать работу.

Президенту и Кабинету Министров пора жестче проводить политику на сокращение параллельних структур власти всех звеньев. Как понимать положение дел, когда указания "Укрзалізниці" в лице уважаемого товарища Олейника не принимаются к исполнению дорогами и не дублируются с сентября отделениями дорог и станциями. Дороги нужны были при наличии МПС СССР в Украине, а сегодня достаточно "Укрзалізниці" и отделений дорог. Меньше звеньев, ступеней управления - дешевле перевозки.

Декрет о внешней экономической деятельности с инструкциями ведомств привели к бумаготворчеству, а в сочетании с несвоевременной разметкой железнодорожных вагонов - к параличу объектов внешнеэкономической деятельности.

Все складывается из деталей, а их определяет аппарат Кабинета Министров. Если можно, еще одну минуту...

Относительно инструкций к подзаконным актам. Вот в качестве примера - предложения к проекту положения о механизме регулирования средств на потребление в 1993 году.

Нельзя ограничивать размер среднемесячной заработной платы ноябрем 1992 года, уровнем средней заработной платы по отрасли, так как в этом вопросе необходимо учесть расположение предприятии

- в сельской, городской местности, сложившиеся в регионах разные уровни цен на продукты питания, промышленные товары й так далее.

Для предприятий, выплативших вознаграждение по итогам работы за 1992 год, в 1993 учесть одну двенадцатую часть годового вознаграждения, приходящегося на ноябрь 1992 года.

За базовую среднесписочную численность работающих для расчетов фонда потребления на 1993 год принимать среднесписочную численность на конец года, так как среднесписочная численность работающих за соответствующий период 1992 года не отражает создания новых структур, подразделений, вызнанных переходом предприятий в рыночные отношения с учетом действующих нормативных актов. Следовательно, фонд потребления в отдельных местах будет необоснованно либо занижен, либо завышен.

Следующее. Считаю, что предприятия, имеющие прибыль, остающуюся в их распоряжении, должны иметь право самостоятельно ею распоряжаться. Можно установить какой-то процент использования, но полностью запрещать /брать штрафы за это дело нельзя.

Четкие предложения прозвучали вчера в выступлениях Печерова, Пилипчука, Ягоферова и других народных депутатов. К ним следует прислушаться. Необходимо опробовать проекты декретов на отдельных предприятиях.

Кроме того, я бы предложил директорскому корпусу Верховного Совета теснее сотрудничать с Кабинетом Министров, чтобы исключить ошибки.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Зрозуміло. Слово надається народному депутату Барабашу Олександру Леонідовичу. За ним виступатиме народним депутат Філенко.

БАРАБАШ О.Л., секретар Комісії Верховної Ради України з питань економічної реформи і управління народним господарством /Жовтоводський виборчий округ, Дніпропетровська область/. Шановні колеги! Я два дні реєструюся для того, щоб взяти участь в обговоренні, бо тема сьогодні досить важлива. Але, на жаль, підтверджується вчорашній прогноз Івана Степановича, що у нас в основному йде випускання пари. Дійсно, ми не зовсім готові для серйозного аналізу ситуації, конструктивних пропозицій мало, що деяких депутатів спонукає до політичних заяв. І я не можу, наприклад /хоч маю конкретний виступ/, пропустити деякі промови.

Так, дуже складне становище. Але не можна народу України казати неправду, зокрема про вихід з рубльової зони. Злочином був не вихід з рубльової зони, а те, що він зроблений так пізно.

Розумію, банки - це дуже складна справа, зрозуміти питання з курсами не просто. Але якщо людина не розібралася, то не треба використовувати трибуну і зводити в обман наших виборців.

Конкретно я хотів би виступити тільки з одного питання -з приводу Декрету про оренду, який був опублікований 14 січня в "Урядовому кур'єрі", а 15 січня - в "Голосі України". Як ви пам'ятаєте, на нашому останньому пленарному засіданні у грудні ми з вами зібрали 146 підписів для того, щоб його розглянути з метою накладення вето. Тоді Леонід Данилович пообіцяв, що декрет буде розглянутий і погоджений із Спілкою орендарів. На жаль, ніякого контракту із Спілкою орендарів не було. На підтвердження своїх слів я процитую стенограму. "Леонід Данилович підтримує пропозицію /це говорив Іван Степанович/ ще раз звірити положення декрету і погодити із Спілкою орендарів. З'ясуємо всі питання, а

потім приймемо остаточне рішення".

Повторюю, на жаль, погодження із Спілкою орендарів не було, документ був надрукований. А тоді відбулося надзвичайне засідання ради правління Спілки, яка розцінила цей декрет як такий, що просто-напросто знищує оренду.

Вам було роздано заяву Спілки орендарів, у якій вони звертаються до Верховної Ради, Президента, до Кабінету Міністрів. У заяві зроблено грунтовний аналіз цього декрету, і я вважаю, що в цій ситуації у нас на сьогоднішній день є один вихід: скасувати декрет як такий, що суперечить Конституції України. Я разом з депутатом Правденком підготував такий законопроект.

У чому декрет суперечить Конституції України? Ми з вами делегували Кабінету Міністрів повноваження стосовно до статті 97 /пункт 13/ - окремі законодавчі повноваження і з окремих питань. А цей декрет вніс зміни до Державної програмі приватизації, яка належить, відповідно до Конституції, до виключного повноваження Верховної Ради. Ці повноваження Кабінету Міністрів не були делеговані.

Відбулася принципова зміна, тому що оренда з викупом як інститут взагалі була викреслена з цих документів, з тому числі і з Державної програми приватизації, де вона проходить червоною ниткою. Вважаю, що є всі підстави для того, аби скасувати цей декрет, який суперечить Конституції України.

Я не хотів би зараз конфронтувати з Кабінетом Міністрів /мені дуже приємно, що вчора Прем'єр-міністр назвав мене своїм другом/, і я б хотів, щоб Спілка орендарів підтримувала Кабінет Міністрів, як це вона зробила на останній нараді в грудні. Але,

як кажуть, "Платон мне друг, но истина дороже". І я, і Спілка були готові працювати над декретом, але не було у мене цих телеграм, розумієте. Була одна телеграма-виклик: мене як народного депутата запрошували на засідання Кабінету Міністрів. Але прийшла вона з запізненням, і я вже не встигав на поїзд. Я провів тут разом з Ягоферовим цілий тиждень, спілкувався з апаратом, який готував ці декрети. Кажуть, немає вказівки від керівників про те, щоб працювати над його вдосконаленням.

Тут було записано, щоб погодити не з Барабашем і не з Ягоферовим, а із Спілкою орендарів. Не треба шукати Барабаша по всій Україні. Спілка орендарів ось тут - на Суворова, 19-а, будь ласка. Міг погоджувати і хтось інший.

У мене є ще одне звернення. Тут сидять директори орендних підприємств, які не є членами Спілки. Ви знаєте, поки ми будемо вирішувати питання поодинці, а не як Спілка, то так з нами і розмовлятиме Кабінет Міністрів. Коли я на засіданні в Міністерстві економіки сказав, що Спілка орендарів думає з приводу декрету, то почув: думка її нас не цікавить. А от коли стало важко, то й зацікавила. Не треба допускати до таких ситуацій. Нам усім необхідно об'єднуватися. Тож прошу підтримати цю пропозицію; прийняти Закон про скасування цього декрету.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Слово надається народному депутату Філенку Володимиру Пилиповичу. За ним виступатиме від комісії депутат Матвієнко.

ФІЛЕНКО В.П., член Комісії Верховної Ради України у правах людини /Зміївський виборчий округ, Харківська область/. Шановний Василю Васильовичу, шановні народні депутати! Хотів би сьогодні за прикладом нашого шановного Голови, який, на жаль, відсутній, дещо розвіяти цей сумний настрій.

Сидять у камері двоє. Один другого запитує:

- За що ти сидиш?

- Та за надання першої медичної допомоги.

- А як це?

- У тещі кров носом пішла, так я їй на шию джгут наклав.

От мені теж видається, що сьогодні є певна частина депутатів, які вже приготували джгут на шию нашому уряду.

Але оскільки ми зібралися не для жартів, а все ж для серйозної розмови, дозвольте мені викласти точку зору об'єднання "Нової України" на ці процеси.

Ми вважаємо, що загострення соціальноекономічної й політичної ситуації загрожує серйозною дестабілізацією в суспільстві. Певно, ще не завтра, але видно й те, що є сили, які не проти підготувати черговий наступ, і швидше за все, такий наступ буде навесні. Тим більше, що умови для цього, дійсно, є. Рівень життя катастрофічне падає. Тільки причини цього нам бачаться різними.

Наші головні опоненти із Соцпартії та її сателітів типу Партії праці, Селянської партії пов'язують це з останніми декретами Уряду, говорять про якусь обвальну приватизацію. Даруйте - яка обвальна приватизація? На нашу думку, практично приватизації немає ще ніякої.

Ми ж вважаємо головною причиною нинішнього стану сімдесятилітній експеримент над нашими народами по будівництву комунізму для декількох осіб у державі. Останні два роки теж робилося все можливе і неможливе для того, щоб не допустити оздоровчих реформ у суспільстві.

Офіційною версією скликання сесії так звані "захисники інтересів народу" називають необхідність прийняття заходів по соціальному захисту. Це - для демагогії і популізму. А от однією з правдивих причин /про це ініціаторам якось незручно говорити/ є те, що останні декрети уряду напряму торкнулися інтересів, поперше, корумпованої частини директорату, а подруге - керівників колишніх міністерств і відомств, що нині поховалися під вивісками корпорацій і концернів. Адже з-під них вибивається зручна опора - державна власність, за рахунок якої вони паразитували. Продукції немає, а зарплата "ого-го" і практично безконтрольне розпорядження цією державною власністю. При цьому вони хочуть бути власниками, а менеджерами не хочуть. І, очевидно, у цьому суть справи.

Усвідомлюючи це, об'єднання "Нова Україна" звернулося до всіх громадян України із закликом будь-що зберегти громадянський мир, усіма заходами підтримувати політику справжніх реформ, які одні спроможні вирішити наші економічні проблеми і відродити сподівання на гідне життя.

Водночас ми звернулися до Кабінету Міністрів із закликом твердо стати на шлях радикальних, але професійно вивірених реформ, не допустити ані псевдоринкового руйнування економічного потенціалу України, ані реанімації безперспективної розподільно-відомчої системи. Я згоден з Прем'єром Кучмою в тому, що

соціалізм - хороший суспільний лад для бідних. Тільки ще додав би, що також для ледачих і тих, хто не вміє нічого робити, а лише й чекає, кого б ще розкуркулити, відібрати та поділити.

Закликаю уряд не піддаватися псевдонародному тискові, який на нього чинять. Це вже в історії було, досвід ми маємо. До тих телеграм, якими завалюють Кабінет Міністрів, трудові колективи відношення швидше за все не мають.

Відносно зауважень і порад уряду. Перше - якість декретів повинна бути вищою. Нині в них багато прорахунків і помилок, і не всі їх можна пояснити революційним моментом. До підготовки декретів необхідно залучати ширше коло фахівців. Можливо, краще використовувати потенціал і досвід народних депутатів.

Друге. Уряд перебував з полоні ілюзій, що буцімто його декрети працюють. Одна з причин того - відсутність вертикальної системи підпорядкування і деяка територіальна неузгодженість. Потрібна чіткіша координація дій між структурами виконавчої влади, очевидно, перш за все президентською й урядовою командами. Бо якщо Президент і Прем'єр знаходять спільну мову, то на місцях часто ділять владу.

Далі. Дії уряду по наведенню елементарного порядку в державному секторі повинні підкріплюватися реальними кроками по роздержавленню та приватизації.

Потрібна також ефективна система пропаганди й роз'яснення рішень уряду. Може, і не треба Прем'єрові дивитися наше телебачення, але необхідно створити для нього та уряду спеціальний телевізійний канал. Звичайно, на цьому каналі повинні бути не тільки чоловіки в піджаках і галстуках /то вже проблема фахівців/. Реформи лише тоді будуть приречені на успіх, коли про

них говоритимуть і сперечатимуться в чергах, удома на кухні тощо. Тут, очевидно, потрібен пошук власної соціальної бази. А якщо зачіпаються інтереси одних, то необхідно спиратися на інтереси інших.

Потрібна більш чітка узгодженість дій уряду й парламентських фракцій, які цей уряд підтримують. Ми готові на відповідні кроки. Потрібна програма, адже ми повинні розуміти суть, стратегію й логіку дій уряду. Програма потрібна не для критики. То, можливо, соціалістам вона потрібна для критики, а нам - для роботи.

Попередньо ми оцінюємо стратегію уряду як правильну.

І кілька слів на завершення. Вихід - у ринкових реформах. Необхідно, щоб реформи стали більш рішучими й послідовними, а головне - щоб вони набули необоротного характеру. Ми впевнені, Що дерево української незалежності на грунті соціалістичної економіки плодоносити не буде.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Ще раз закликаю виступаючих дотримуватися регламенту.

Анатолій Сергійович Матвієнко, оскільки він є одним з ініціаторів проекту постанови, хоче виступити пізніше. Слово надається народному депутату Поляху Віталію Івановичу. За ним виступатиме народний депутат Яценко.

ПОЛЯХ В.І., голова підкомісії Комісії Верховної Рада України у справах молоді /Золотоніський виборчий округ, Черкаська область/. Шановний головуючий! Шановні депутати! Шановний уряде! У нашому електризованому залі важко виступати, бо виникає таке відчуття, що ніхто нічого не хоче слухати.

Ситуація, яка привела нас на сьогоднішнє незрозуміле засідання, усім цілком зрозуміла. У пожежному порядку ми ніколи не врятуємо нашу економіку, а ми сліпо пішли за Гайдаром. Внаслідок ситуації, що склалася, вигідно стале не виробляти, а продавати. Знищується вільний ринок, за який ми з вами так ратували і ратуємо сьогодні, закріплюється монополія тих, хто "по закону" торгує місцями і посадами, вже не кажу, до якого стану ми довели наш народ. Влада паралізована на всіх рівнях, особливо на місцях. Ради без влади і безсилі представники Президента просто підводять самого Президента. Постійна плутанина з нас "у верхах". Ми повинні, врешті-решт, визначити соціальноекономічну модель, схеми, концепції /чи як їх назвати/, щоб показати народу, куди і з чим ми йдемо, щоб народ наш не боявся закінчення "ізм" - соціалізм чи капіталізм.

Прикриваючись щоденно тільки державністю, деякі політики не бачать, що з кожним днем ми цю державність втрачаємо. Сьогодні спад виробництва порівняно з 1990 роком досягає 30 процентів. При 45 процентах спаду, як свідчить світова практика, починається розпад держави.

Нам залишилося побазарити ще трішки, процентів на 10 - 12, і з нашої вільної України матимемо труп, що розкладається і на котрий, як вороння, з ближнього і дальнього зарубіжжя налетять

господа і пакове, і тоді ми багатобічну мрію наших предків про незалежну самостійну Україну поховаємо назавжди. Нікому буде нас з вами судити і поправляти.

Україна своєрідна і зовсім не сформована держава. Давайте заглянемо в її історію: безперервна низка повстань, воєн, голоду, військових переворотів, страйків, мітингів. Але ж трагічний досвід теж досвід. Тому, шановний Вікторе Михайловичу, класично, чисто понауковому підходити до сьогоднішніх економічних проблем України - це згубний шлях, на якому ми втратимо Україну. Потрібна власна, неординарна, науково обгрунтована економічна модель, прийнята не в кабінеті, а при широкому обговоренні науковців і практиків.

Україна сьогодні має багатющий інтелектуальний потенціал, потрібно тільки вміло об'єднати науку, практику та історичний досвід. А як ми її сьогодні об'єднуємо - свідчить картина нашого залу і останніх подій цього тижня.

Я не буду більше говорити, тому що більшість виступів не сприймається. Хочу тільки звернути увагу на дві обставини.

Перше. Ми повинні усіма силами, обумовивши це економічне, прихилити виробника до праці. Інакше ніщо нам не допоможе. Я з цієї трибуни разів три виступав і схему таку наводив. Повторювати не буду, бо передав усе урядові.

І друге. Державі треба навчитися заробляти гроші. Якщо будуть зароблені гроші, то й розподіляти можна буде. Я з цієї трибуни двічі критикував, і добре критикував Пилипчука за його некомпетентність у сільському господарстві. Але вчорашній його виступ цілком і повністю підтримую, тому що ми в економічних моментах, у банківській діяльності не дуже розібралися, а він

дуже правильну думку висловив: треба, щоб не комерційні банки набивали кишені, а держава і за наш рахунок обездоленим допомагала. Але виступ Пилипчука зал зустрів, як виступ ворога народу.

Тому треба розібратися б тих пропозиціях, які даються з цієї трибуни, дати їм чітку оцінку і впровадити в життя.

Дякую за увагу.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Слово надається народному депутату Яценку Володимиру Михайловичу. За ним виступатиме народний депутат Грицай.

ЯЦЕНКО В.М., заступник голови Комісії Верховної Ради України з питань Чорнобильської катастрофи /Коростенський виборчий округ, Житомирська область/. Для того, щоб обговорювати деталі, треба спробувати розібратися в тих процесах, які сьогодні відбуваються, виробити загальний підхід.

Чому все-таки засоби масової інформації останнім часом впали з таку злобну істерію? Чому з екранів, і зі сторінок газет ллється брудним потоком брехня? Щоб не бути голослівним, нагадаю виступ по телебаченню двох видатних політичних діячів, які звинуватили директорський корпус в тому, що він пограбував і пропив Україну. Звинуватили без рішення суду, підкреслюю це, і тут же закликали не шукати винних. А наприкінці забули сказати про те, що обидва займають керівні посади саме в Комісії з питань економічної реформи і що завдяки втіленню в життя саме цих економічних реформ економіка України поставлена не на коліна,

а покладена на живіт і її вже дуже важко підняти! А пан Шкарлат дякує за відверту /читай - чесну/ розмову! Хіба не чесна розмова?!

Нагадую, засоби інформації налякали Леоніда Даниловича до того, що він призвав навіть Геракліта та інших древніх. А потім увечері сказав: "Люди добрі, я ж не чекав. Це дійсно щось незрозуміле. Ніхто, виявляється, каменя за пазухою не тримає".

Налякали ми і Президента: Верховна Рада хоче зняти Президента. І кричить, Павле Михайловичу, гучніше той, хто писав у свій час: "Краще з'їсти їжака, ніж обрати Кравчука!" /Оплески/.

Я кажу: от фокусники, от хамелеони. Де совість, де честь?!

Безумовно, все продається, все купляється. Але ж, люди добрі, так не можна працювати! Будемо чесними. Ми бачимо на цифрах, що народ України сьогодні вимирає, а політичні партії, рухи кидають людей під ноги депутатів, вимагаючи, щоб тільки депутати не прийшли сюди і не почали виконувати, до речі, свій конституційний обов'язок - захищати цих самих людей. Відкрийте, Павле Михайловичу, сторінку 37, пункт четвертий Конституції України, яку ми приймали. Там записано, що визначення основних напрямів внутрішньої і зовнішньої політики України є виключне право Верховної Ради. Не політичних партій, не рухів, а тільки Верховної Ради України.

Якщо ми не виконуємо свій конституційний обов'язок, то скажіть, будь ласка, хто мав право присвоїти це собі? Якщо це присвоять політичні партії й рухи, то, ви мені вибачте, тоді це є ніщо інше, як державний переворот. Це означатиме, що владу в Україні дійсно взяли політичні мафіозі. І ось чому, шановні

мої друзі, не ідуть реформи, і ось чому вони не підуть, і ось чому економіка України іде до краю прірви, і ось чому не можуть люди всього цього зрозуміти.

Так чому ж треба заради реформ знову покласти на олтар тисячі і тисячі людських життів? Я так і не можу цього зрозуміти. Для багатьох політичних діячів поняття "воля" стало поняттям справжнім, оскільки для багатьох з них закордон став рідним домом, а, скажімо, подачки з-за кордону - засобом прожити.

А давайте зрозуміємо, що ми все-таки дали людям з поняттям "воля". Якщо раніше людина за свої мінімум 75 карбованців могла пролетіти половину земної кулі на літаку, то сьогодні за свої 4600 карбованців - не більше 400 кілометрів. Якщо раніше проста людина, вільний громадянин України міг своїм дітям, які навчаються за кордоном України, повезти кілограм яблук або кілограм картоплі з власного городу, то сьогодні шановний уряд позбавив його цього. Я запитував на засіданні уряду: люди, що ж ви робите? Скажімо, щодо західного кордону Леонід Данилович це підтримав. А Віктор Михайлович каже, що це стосується всього кордону України.

Я сказав, що тисячі людей страждатимуть. Але уряд прийняв рішення заборонити. Так це воля чи неволя? Чи ми замикаємо своїх людей, чи даємо їм волю? Думаю, що воля для людини - це святе. І ми не можемо зрадити людей. Так що ж усе-таки робити?

Перше. Треба говорити людям усе і про все відверто, чесно.

Заборонити політичну злобу як найгірше соціальне зло.

Категорично припинити звинувачення в засобах масової інформації окремих груп людей. Тільки після рішення суду можна звинувачувати групу людей у тих чи інших злочинах.

Негайно звільнити з посади голову Укртелерадіокомпанії.

Визначити напрямки зовнішньої і внутрішньої політики Верховної Ради.

Виконати свій конституційний обов'язок.

Я вносив пропозицію про спільне засідання парламенту, президентської команди і уряду, щоб розставити всі крапки над "і". Ми не зробили цього, хоча в порядку денному це було. Якщо ми не зробимо цього кроку, якщо не візьмемо на себе відповідальність за долю людей, якщо наші лідери кланятимуться політичним мафіозі, то, може, хтось і виграє. Тільки народ України від цього стане ще більшим жебраком.

Дякую.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Слово надається народному депутату Грицаю Івану Трохимовичу. Після нього виступатиме народний депутат Борейко.

ГРИЦАЙ І.Т., голова Миколаївської обласної Ради народних депутатів /Миколаївський виборчий округ, Миколаївська область/. Шановні народні депутати! Хотів би почати зразу з декретів. Видне, що наш уряд працює напружено, хоче щось зробити, щоб поправити становище, вимушений іти на непопулярні рішення. Але кількість декретів не є ознакою ефективності дій уряду. Приймається багато декретів, які боляче б'ють по більшості людей. Ідеться чи то про рубльову зону, про яку вже казали, чи то про мито, про ціни тощо.

Допущено багато помилок. Головна з них полягає у тому, що

ці декрети приймаються, як і в минулому, без комплексного підходу. Бо немає прогнозу відносно того, що буде з людьми після прийняття цих декретів і постанов.

Припустимо, що не було іншого виходу, як підвищувати ціни. Але чому в такому випадку відстали засоби соціального захисту? Адресна допомога і до сьогодні не дійшла. Адже механізм був вироблений надто пізно. Треба було його розробити якщо не раніше декрету, то хоча б одночасно з його прийняттям. Я не можу відповісти людям, чому рівень мінімальної зарплати і пенсії становить суму 4 тисячі 600 карбованців. Як прожити на цю суму? Якщо прорахувати, то це треба поправити негайно. Тут уже називали фізіологічний мінімум. Хай би ця сума була хоча б близькою до цього фізіологічного мінімуму.

Не заважайте, Іване Олександровичу! Я ж вам не заважаю, коли ви виступаєте...

От позавчора відбулася зустріч з ветеранами нашої області. Люди майже плачуть. А ще й Закон про статус ветеранів запізнюється. І це вже вина Верховної Ради. Або взяти Декрет про обмеження заробітної плати. Добре, що коефіцієнт 57,5. Якщо ж узяти до уваги ціни 1990 року, ціни до 1992 року, вже 1993 року, то цей декрет мав вийти у грудні, а не в листопаді.

Або ж питання про приватизацію. Ну як можна до 1 березня сотням тисяч людей оці земельні ділянки приватизувати? Добре, що поправили: протягом 1993 року. Але і зараз багато чого тут не ясно.

В економіці, дійсно, становище дуже складне. І хотів би сказати, що це є результатом політики.

Вчора Прем'єр - міністр сказав, що ми повинні бути політичне відповідальними. Верховна Рада винна, і нікуди нам від цього не дітися. Всі ми - і кожний депутат, і я особисто зокрема, довели до цього стану.

Нехай крикуни, націонал-патріоти, які розпиналися за ізоляцію від Росії і від інших країн, які молилися на діаспору чи на Європу, нехай хоч сьогодні зрозуміють, що уже треба спинитись. Але, судячи з учорашнього й сьогоднішнього днів, такого розуміння немає. Вважаю, що великою мірою в цьому винен і Президент. його рейтинг, принаймні в нашій області, падає, і твердим його вже назвати не можна. Стає зрозуміло, Ер як економіст Президент не відбувся. А як політик? Останні його виступи не заспокоюють, а збуджують людей.

Тут часто питають - у яке ярмо, у яке рабство ведуть народ? Ада в очі Статуту СНД ніхто не бачив. То попрацюйте, виробляйте спільні позиції. Але не можна поводити себе за принципом: "і нашим, і вашим". Усі ці викрутаси час кінчати та дійсно думати про народ, а не про амбіції. Слава Богу, після останньої зустрічі президентів дещо легше на душі, але було б добре, щоб це був не епізод. Бо все дається дорогою ціною. Народ, дійсно, може, соромиться простягати руку за милостинею, але селяни без пального залишились, і добрив немає, і підприємства стають. Тож не сьогодні-завтра справді може бути соціальний вибух.

От тоді Дмитро Васильович Павличко, який тільки-но в перерві виступав по радіо, буде розказувати, на якому місці шлунок.

Вважаю, що амбіції та потурання націоналістам - це злочин перед народом.

Хочу закінчити тим, що економіку треба брати в руки. Керувати виробництвом, регулювати ціни, обмежити торгові надбавки, підвищити розмір мінімальної "зарплати і пенсії, продумати натуральну допомогу, негайно ввести ту тарифну сітку, про яку ми вже давно чуємо, але не бачимо її. Тобто вирішувати весь комплекс питань. І необхідний механізм погодження декретів. Якщо Кабінет Міністрів робить щось не так, то є Верховна Рада, давайте ж виконувати

свої обов'язки. І, можливо, на цей період доцільно оголосити мораторій на діяльність усіх політичних партій та рухів. Спасибі.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Слово має народний депутат Борейко. За ним виступатиме народний депутат Боделан.

БОРЕЙКО М.С., голова Коростишівської районної Ради народних депутатів /Коростишівський виборчий округ, Житомирська область/. Шановний Василю Васильовичу, шановні члени уряду, колеги, шановні виборці!

Дійсно, важко сьогодні виступати, зважаючи на ситуацію, в якій опинилась Україна. А вона нині, на превеликий жаль, скривджена, сплюндрована, в ній панують хаос і злидні. І я весь час думаю: що ми, присутні в залі, наробили разом?! Ми - це рідна Президія, яка, до речі, не була одностайною щодо нашого нинішнього зібрання. Ми - це вельмишановний Президент, який свідомо чи не свідомо доклав чимало зусиль для погіршення економічних зв'язків з Росією. А також ми - це більшість народних депутатів, які, працюючи на професійній основі у Верховній Раді / а точніше, -гуляючи в основному, даруйте/, клепають проекти законів, які вигідні їм. Багато з них уже працюють у комерційних структурах, повирішували питання особистих благ, залишивши своїх виборців віч-на-віч з дикою стихією ринку. Ну, і безумовно, ми - це й Кабінет Міністрів.

До речі, на цьому дещо достроковому засіданні ми хотіли, шановні урядовці, порадитися з вами, що далі робити, щоб вивести

Україну з кризового стану. Я дуже жалкую, що у вас склалося враження, ніби тут зібралися депутати, щоб висловити недовір'я уряду /вчора ця тривога прозвучала/. Це зовсім не так. Ми вас підтримуємо, хочемо допомогти, хочемо разом виробити тактику і стратегію першочергових дій.

Дідком зрозуміло, що вам нелегко. Помилок допущено немало. Але сьогодні про минуле вже нічого говорити, сьогодні треба разом дукати, як вивести Україну з хаосу. Більшості наших виборців абсолютно байдуже, хто в яких перебував партіях і рухах, їм потрібні сьогодні такі реформи, щоб були товари по доступних цінах, щоб ішли матеріали, комплектуючі, енергоносії, ліс, щоб працювали підприємства. Тож хочу звернутися до уряду, до вас, Вікторе Михайловичу: коли ми приймали Закон про банкрутство, я вносив пропозицію: якщо підприємство є банкрутом не з власної вини, то його не слід вважати банкрутом. Нам до цього варто повернутись.

Хотів би також звернути увагу на проблеми села /буквально штрихом/. Якщо ми сьогодні не підготуємося до весни, не посіємо, не доглянемо ці культури, виріжемо худобу, як дехто з урядовців агітував недавно, то, хоч страшно про це говорити, але голодомор може бути забезпечений.

Ми - за реформи, але такі реформи, які не знижували б життєвого рівня народу. Хочу звернутися до шановного Президента /гадаю, він стенограму прочитає/. Зовнішньополітична діяльність - це неодмінний атрибут і у вашій роботі, Леоніде Макаровичу, для розбудови незалежної України. Але давайте займатись і внутрішніми проблемами, економікою, а не ухилятися від цих питань. Бо коли народ ішов на референдум, а ми роз'яснювали і агітували проголосувати за

незалежність України, за кандидатуру Кравчука, за його п'ять "Д", то одним з цих пунктів був добробут. А що сьогодні на ділі народ має? Доходжуємо, доношуємо, доїдаємо те, що запасли. Доживаємо попереднє життя.

Маю прохання й до вас, Василю Васильовичу. Верховна Рада, допоки вона діє, є гарантом стабільності в Україні. Разом з урядом вона може сьогодні впливати на економічну ситуацію. Так давайте під вашим керівництвом і будемо виступати цим гарантом. А якщо вона заважає, як про це заявляють на всіх майданах, у газетах, по телебаченню та радіо шановні наші демократи, то давайте приймемо рішення та й розійдемося по домівках. І нехай вводиться, як уже тут звучало, президентське правління. Тоді вже матимемо демократію! Ось тут я не розумію. Це вже буде не демократія, а диктатура, теж на "д".

Я хотів би сказати ще таке. Мені уже неодноразово погрожували у дзвінках додому, на вулицях, але я скажу і про демократів, і про засоби масової інформації. Скільки, до якого часу ви будете давати неправдиву інформацію на телебаченні, по радіо, в газетах? Скільки ви будете водити тих людей, які б мусили працювати для розбудови незалежної України, під Верховну Раду? Хоча б слово за два дні було сказано про відновлення КПУ, як ви брехали всі ці дні! Хоча б слово було сказано про якийсь переворот! Люди добрі! Совість треба мати елементарну!

А якщо це чиєсь соціальне замовлення, то вже інша справа, то просто провокація. Тільки не з боку нормально настроєних депутатів.

Закінчую. Пропонував би, уряду, можливо, все-таки передивитися деякі свої декрети. Я не кажу про мораторій, але треба дати можливість працювати нашим підприємствам. Но з митницями, Вікторе Михайловичу, може бути біда.

Дякую за увагу.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Слово надається народному депутату Боделану Руслану Борисовичу. За ним виступатиме народний депутат Терехов.

БОДЕЛАН Р.Б., голова Одеської обласної Ради народних депутатів /Кілійський виборчий округ, Одеська область/. Уважаемые коллеги! Если кто-то из вас более или менее внимательно слушал мое первое выступление на сессии, то я тогда уже говорил, что нам нужно научиться говорить людям правду, к какой бы партии и течению мы ни относились.

Я в общем-то разделяю озабоченность своих коллег из Луганской области, а с другой стороны, отдаю себе отчет, что они что-то сегодня недоговорили, может постеснялись, а, может быть, руководствовались чем-то иным.

Когда мы говорим сегодня о социальной защите населения, то, я думаю, каждый из нас понимает, что разговор на данной сессии ни к чему привести не может. Мы не сможем принять никакого кардинального решения для облегчения жизни наших людей. Речь должна идти, по всей вероятности, о том, что нам делать, дабы как можно быстрее остановить это сползание, да уже и не сползание, а резкое падение в пропасть, дна которой и не видно.

Думаю, что одной из главных причин, вызвавших резкое противостояние оппонентов, является разрыв экономических связей между странами бывшего Союза. Выступая с этой трибуны, Премьер-министр вчера четко сказал, что Украина сама оказалась в экономической изоляции. А я понимаю это выражение как необходимость найти выход из этой самой изоляции. И речь идет не о том, чтобы сегодня ставить вопрос о возрождении Союза, а о понимании сути, важности

того вопроса, каким является каш народнохозяйственный комплекс, О том, хорош он или плохой, сегодня уже поздно говорить. Он - реалия, и нужно эту реалию учитывать в нашей политике, в том числе и во внешнеэкономической политике. Без этого /и наши люди уже хорошо поняли это/ мы не сумеем выйти из этой ситуации. Это самое важное. И мне не понятна позиция нашего Президента, который сегодня утверждает, что содружество не работает, что все соглашения, которые подписаны, не работают.

Во-первых, наш Президент - один из авторов создания СНГ. Во-вторых, не может работать никакое соглашение, ибо любое соглашение тут же торпедируется принятием соответствующих законов, как наших, так и российских, а также законов других государств, которые не дают возможности выполнять эти соглашения.

Думаю, что завтра или послезавтра главной темой разговора в Минске должен быть вопрос: как не мешать Содружеству наших трудовых коллективов. А не мешать - это значит развязать руки в вопросах финансовых взаимоотношений, убрать ненужные барьеры, которые тормозят развитие, и решить целый ряд других практических вопросов, которые дадут возможность наконец-то достичь увеличения объемов производства, И это один из главных вопросов, которые сегодня почему-то кое-кто постеснялся поставить или затронуть.

Далее. Всецело поддерживаю нынешнее правительство во многих направлениях его деятельности, но не могу согласиться с тем, что мы одну централизацию начинаем подменять еще более мощной централизацией, уже на уровне нашего государства. Почти все здесь, по крайней мере, большинство, особенно демократы, ратовали за необходимость ликвидации этой централизации. Посмотрите, что делается сегодня. Тот же пример с коммунальной собственностью и

государственной собственностью - сколько здесь возникает вопросов. Давайте наконец-то разделим эту собственность. Думаю, что правительству есть смысл заниматься предприятиями, которые представляют собой огромнейшую материальную ценность. Я выступал на совещании у Президента и говорил, что, пожалуй, самые мощным предприятием, которое может дать быстрый доход, особенно в валютной части, является сегодня наше пароходство.

А другие объединения? Возьмите "Антарктику" - сегодня ее мощнейший флот арестовывается в зарубежных портах и продается как металлолом, потому что мы не в состояния решить элементарнейшие вопросы существования, мощнейшая база "Восток" сегодня не может выйти из аорта для добычи рыбы. Чем мы занимаемся? Мы решаем вопросы по целому ряду других направлений.

Думаю, что утвержденная, в том числе и парламентом, работа по децентрализации должна выполняться. И в этой связи надо наконец-то четко поставить вопрос об уровне и стратегия руководства народнохозяйственным комплексом.

В этом я согласен с Премьером Кучмой, который сказал, что и парламент повинен в сложившейся ситуации. Ведь он принимал законы. Разве сегодня нам не понятно, что система президентского правления себя не оправдала? И чем быстрее мм это поймем к решим эти вопросы, тем быстрее поставим на действительно государственный уровень всю систему руководства народнохозяйственным комплексом.

Спасибо за внимание.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Слово надається народному депутату Терехову Володимиру Павловичу. За ним виступатиме народний депутат Марченко Іван Дмитрович.

ТЕРЕХОВ В.П., член Комісії Верховної Ради України у питаннях екології та раціонального природокористування /Центральний виборчий округ, Республіка Крим/. Дорогие коллеги! Добиваясь открытия пленарного заседания, мы клялись, что будем обсуждать только экономические вопросы. Вчера мы услышали, что экономический спад мгновенно не остановишь. Это понятно. Премьерминистр вчера пытался рассказать, как правительство собирается преодолеть кризис. Пусть хозяйственники, садящие в зале, расскажут о своем видении этой проблемы. Но в одном можно быть уверенным - это будет попытка лечить болезнь, а не устранять ее причины.

Кто объяснит, почему и кем раскручен маховик экономического спада? Когда депутат Яковишин в декабре требовал, чтобы министр Пятаченко или Вадим Петрович Гетьман назвали имена "вождей нации", толкавших правительство на жесткие меры, ни тот, ни другой ответа не дали. А в ряду, где сидит львовская депутация, раздался истерический хохот. Это хохотали именно те "вожди". Но сейчас они уже не хохочут, а выкрикивают, что нельзя делать в этом зале. Они пытаются сорвать работу сессии. Но давайте не будем уподобляться страусам, прячущим голову в песок - в песок лицемерия и бесстыдства.

Мы прекрасно понимаем, почему произошла катастрофа.

Об этом говорилось в обращении группы из пятидесяти народных депутатов Украины, напечатанном во вчерашнем номере "Правды

Украины". Я хотел выступить с этим обращением еще в декабре, записался, был третьим в списке, но Иван Степанович не предоставил мне эту возможность.

Глазная мысль обращения заключается в следующем: самостоятельно, без России, без СНГ, экономических проблем Украине не решить. СНГ был и есть спасательным кругом для Украины. Без СНГ она давно лежала бы на дне. Если Устав СНГ не будет подписан, Россия через некоторое время вновь повысит цены на нефтепродукты в два-три раза. Думаю, других доводов в пользу необходимости СНГ приводить не нужно.

Кое-кому хочется возложить вину за катастрофу на всех депутатов. Это очень удобно. Но я лично за собой никакой вины не чувствую. Чувствует тот, кто сейчас хохочет и аплодирует словам о приоритетности национального возрождения над экономическим.

В эпоху Возрождения процветали наука, искусства, возводились храмы и дворцы. А у нас полная деградация. Вместо храмов - вертепы разврата и спекуляции, вместо духовности - дух невежества и лжи. Это ли возрождение?

Вчера нам предлагали уменьшить импорт. А в больницах умирают пациенты из-за отсутствия импортных лекарств. Пенсионеры кончают жизнь самоубийством /есть в Крыму и такие случаи/. Депутат Пилипчук вчера говорил, что его удовлетворяют почти все правительственные декреты. А вот декрет с компенсации денежных вкладов его тоже удовлетворяет? Мы нищему бросили пятак. Что значат этих двести процентов? Это меньше прожиточного минимума. Перед Богом мы, так сказать, чисты - подали руку нищему. Но, очевидно, не зря срок выплаты совпадает со сроком принятия гражданства. Любопытный фокус.

Эти хохочущие "вожди" подстрекали людей вчера и позавчера пикетировать Верховный Совет Украины. Мол, коммунисты хотят возродить КПСС и тюрьму народов. Украинское телевидение и радио присоединились к этим призывам. Повторяю еще раз - это ложь. Когда нас защитят от этой четвертой власти? Скоро ли мы перестанем обманывать наш народ?

Вчерашние доклады похожи на прежние доклады государственных мужей. Такие же неконструктивные и обтекаемые, по моему мнению.

Большевики начали с того, что ограбили богатых в пользу бедных. С чего мы начинаем? Пытаемся ограбить бедных в пользу богатых. Можно сказать, что уже ограбили.

Не следует надеяться на то, что эти реформы будут поддержаны народом. Я не ожидал, что закат деятельности нового состава правительства так рано начнется. Считаю, что тем, кто беспомощен, надо подумать об отставке.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Слово надається народному депутату Марченку Івану Дмитровичу. За ним виступатиме депутат Гальцев.

МАРЧЕНКО І.Д., директор Артемівського машинобудівного заводу "Победа труда" /Артемівський виборчий округ, Донецька область/. Уважаемые депутаты! Уважаемый председательствующий! Считаю, что виновник нынешней беды - наше правительстве в его новом составе. Получив поддержку Верховного Совета, оно самоизолировалось. Правительстве окружило себя некомпетентными советниками, которые не знают состояния дел, и как результат - приняты декреты, которые практически невыполнимы и не отвечают требованиям жизни.

Задержу ваше внимание на некоторых моментах. Как вы помните, декрет был опубликован 28 числа, а срок его введения -26. Средства массовой информации опубликовали новые цены, а на следующий день хозяйственными руководителями были установлены совершенно другие цены. В прессе писали, что килограмм вареной колбасы будет стоить 400-500 купонов, а в действительности оказалось -1200. Городская печать и горсовет были вынуждены извиняться перед трудящимися за то, что так получилось.

Кабинет Министров своевременно не информирует о принимаемых мерах даже исполнительную власть. Городские власти информирует лишь по отдельным направлениям и отраслям. Это большая ошибка Кабинета Министров, и ее надо исправлять.

Мы здесь боролись за то, чтобы ветераны труда были как-то защищены, а Кабинет Министров обвально лишил их всего. Последнее, что переполнило чашу терпения ветеранов, - это то, что их лишили возможности ездить. Нет денег у ветеранов, чтобы они могли по таким ценам платить за проезд в транспорте.

Неужели Кабинет Министров не мог подумать об этом? Может быть, нужно сделать налог на добавленную стоимость не 20 процентов, а 21, может быть, в Пенсионный фонд отчислять не один процент, а 1,5 процента? Но эту льготу ветеранам следует оставить. /Шум у залі/.

Я обращаюсь к господину или пану Пинзенику как министру экономики и хочу еще раз сказать. Неужели нельзя было подумать, как это сделать: то ли за счет Пенсионного фонда, то ли за счет "чернобыльского", то ли за счет того же налога на добавленную стоимость, но не трогать эту 13- миллионную категорию людей? Если бы по этому вопросу вы посоветовались, он бы сейчас не возник и не была бы настроена такая масса людей против вас, против

правительства, против депутатов.

Хотел бы обратить ваше внимание еще на такой вопрос. Мы очень много говорим с пенсионерах, обездоленных. В этом вопросе и правительству, и исполнительной власти нужно разобраться. Да, есть ветераны, пенсионеры, которые живут с семьями. Но есть и одинокие, которые не могут сами себя обеспечить. Их немного, может 1000, но они есть. Так неужели мы не в состоянии шесте с местными органами, вместе с вами решить вопрос о том, чтобы эти люди получали не 4 тысячи 600 рублей, а хотя бы 10 тысяч? Те, которые еще при здоровье, которые имеют семьи, еще могут прожить, а одиноким очень сложно. Подумайте, что мы делаем? По нашему пути идут другие. Вот, например, такая организация, как "Бытрадиотехника". Она сходу решила выжить, и всем ветеранам, которые взяли у нее телевизоры напрокат, поставала условие: до марта, и не позже, уплатить 25 или 50 тысяч рублей.

Мы лишили пенсионеров газет, телевизора, радио. Что мы делаем? Какое мы общество создадим, какой пример показываем молодежи, если не заботимся о ветеранах, о тех, кто нас родил, воспитал?.. Как можно такие вопросы решать сходу, не посоветовавшись, не понимаю.

Следующее. Мы много говорим об СНГ, но давайте оставим эти спекуляции. Смотрите, что получается. Хоть у нас маленькое предприятие, но мы сегодня не можем жить, поскольку компоненты, нужные для нашего производства, в Украине не производятся, мы их получаем из Москвы. Так вот, имея нормальные отношения, мы перечисляли деньги за то, что получали. Но в декабре обвалом пошли наши платежи обратно на завод. Оказалось, что какие-то негодяи пользовались нашими деньгами. Эти деньги вернулись

обратно, не дойдя до России. Этот вопрос мы решали через Национальный банк уже в январе. Выходит, что в течение года мы ни копейки в Россию не заплатили. Так кто же будет поддерживать какие-то партнерские отношения с наш?

Поэтому правительству надо вести такую политику, чтобы не мешать тому, что есть. Неужели мы не можем наладить контроль за продвижением денежных средств? Если этого не будет, то напряженность возрастет, и мы окажемся в очень плачевном положении - и Верховный Совет, и Кабинет Министров, который мы назвали кабинетом народного доверия.

Спасибо за внимание.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Слово надається народному депутату Гальцеву. За ним виступатиме народний депутат Шведенко.

ГАЛЬЦЕВ П.С., голова колгоспу "Більшовик" Білгород-Днестровского району /БілгородДністровський виборчий округ, Одеська область/. Уважаемые народные депутаты! Меня, как и вас, позвало на сессию чувство ответственности перед своими избирателями, которое обострилось после того, как был принят целый ряд правительственных декретов. Вы знаете, что мы с вами наделили полномочиями Кабинет Министров с одной целью. Вопрос

стоял о том, чтобы как можно быстрее новые декреты или новые законы претворялись в жизнь.

С чего начал работу Кабинет Министров? С декретов. Прежде всего стал пересматривать то, что практически было наработано депутатами. Например, Комиссия по вопросам агропромышленного комплекса направила целый ряд замечаний /я их сегодня перечислять не буду, если будет предоставлена возможность выступить здесь заместителю председателя комиссии, он изложит их подробно/, но ни одного ответа мы не получили от Кабинета Министров. Речь шла о Законе о коллективном сельскохозяйственном предприятии, о Законе о приоритетности социального развития села, о Земельном кодексе. Практически вся работа, которая была сделана депутатами, и прежде всего аграрниками, пошла насмарку.

Давайте посмотрим непосредственно на те декреты, которые вышли. Здесь уже останавливались на одном из них -о прожиточном минимуме.

Мы приняли законодательство о здравоохранении, Закон о параллельном потребительском бюджете. Практически и они пошли насмарку.

В Основах законодательства Украины о - здравоохранении в статье 6 "Право на охорону здоров'я" четко записано, что подразумевается под этим термином: "Кожний громадянин України має право на охорону здоров'я, що передбачає життєвий рівень, включаючи їжу, одяг, житло, медичний догляд та соціальне обслуговування і забезпечення, необхідний для підтримання здоров'я людини..."

А посмотрим Закон о минимальном потребительском бюджете. Там то же самое. Да разве можно было перечеркивать эти два закона и практически без какого-либо объяснения устанавливать прожиточный минимум в 4 тысячи 600 рублей?

Последние два дня перед отъездом сюда я принимал практически только пенсионеров. Два дня вместо одного. Они говорят: "Дай Бог разума депутатам! Мы же десятилетия отдали, не будем говорить защите социалистического строя, а труду, благодаря -которому в нашей стране многое создано..." Да разве можно сегодня забывать участников Великой Отечественной войны, которые вынесли такие тяготы, сражались за нашу с вами жизнь? Сегодня они, Виктор Михайлович, страдают все как один.

Меня встретил в городе гражданин, узнал, говорит: "Остановись, депутат. Что вы себе позволяете! Женщина зашла в магазин с 14 рублями купить хлеб. Дает 14 рублей, а ей в ответ: "Бабушка, извините, нужно доплатить". Она не слышит, говорит: "Две булки, две, доченька". А ей ни одной булки не дают .

Я понимаю, тяжело вам. Но мы же договорились: депутаты и Кабинет Министров работают вместе. Подготовлен декрет, получили замечания - отреагируйте. У вас есть сотрудники, пускай встретятся с членами комиссий и доработают. Как из рога изобилия, посыпались непродуманные декреты.

Виктор Михайлович? Хочу еще одно сказать вам по поводу декретов. У меня есть информация /Леонид Данилович допытывался, откуда она у меня, но вы знаете, что мы не обязаны говорить/, что Министерство экономики над всем этим не работает. Работает определенная группа людей, и вы практически оторваны от своего министерства и не знаете что к чему.

По поводу минимальной заработной платы и пенсии у меня следующее предложение. Надо немедленно... /Шум у залі/.

Я не депутату Филенко говорю. Он это все равно не поймет, ему это не нужно. Я вам говорю, Виктор Михайлович.../Шум у залі/.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Заспокойтеся, будь ласка.

ГАЛЬЦЕВ П.С. Я вас очень прошу, есть возможность пересмотреть. Наше государство бедное, но этот долг - гражданский, правительственный, депутатский - мы должны отдать.

Заканчиваю. Я остановился на этом вопросе, потому что он

-один из самых наболевших. Мы ему сегодня уделили внимание, но надо, чтобы вы отреагировали.

Предлагаю следующее: правительству - представить непосредственно депутатам практические обоснования минимальной заработной платы и пенсии, а Верховному Совету - рассмотреть эти вопросы буквально 25-го числа.

И еще одно. Мы готовимся заслушать доклад о направлениях развития народного хозяйства Украины. Я хотел бы, чтобы мы этот доклад получили хотя бы 25 января и рассмотрели эти вопросы 26 или 27 января, чтобы можно было подготовиться к ним.

Спасибо за внимание.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Ще раз прошу дотримуватися регламенту. Слово надається народному депутату Шведенку. За ним виступатиме народний депутат Дудченко.

ШВЕДЕНКО М.М., директор Луганського обласного виробничого рибокомбінату /Станична - Луганський виборчий округ, Луганська область/. Уважаемые депутаты! В январе был проведен опрос населения Луганской области, з ходе которого определен рейтинг Президента и депутатов Верховного Совета - как демократов, так к партократов. Не знаю, докладывали ли Леониду Макаровичу, но я хочу ему сказать, что рейтинг у нас с ним одинаковый: что у него

- ноль, что у нас - ноль. А все из-за того, что декреты, принятые поспешно перед Новым годом и после, так ударили по населению, что дальше уже некуда.

Как можно объяснить моим избирателям /а мой избирательный округ находится на границе с Россией/, что в России на базаре мясо стоит 200-250 рублей, а у нас - 1000-1500 купонов? Колбаса вареная у них стоит 120 рублей, у нас 1200-1400 купонов. Я хотел бы предложить любому из здесь сидящих представителей любой партии и Виктору Михайловичу Пинзенику приехать и объяснить моим избирателям, как на такой минимум можно прожить.

Мне кажется, что правительство Кучмы допустило ту же ошибку, за которую мы критиковали предыдущее правительство, то есть вначале ввело повышение цен, а после этого начало заниматься так называемой социальной защитой: отменило бесплатный проезд для пенсионеров, приостановило действие Закона об индексации денежных доходов населения, заморозило заработную плату, провело так называемую индексацию вкладов и так далее. Вот после этого и возмутились наши избиратели, а с ними и мы.

Никто из нас и нигде не говорил, что мы требуем сейчас отставки правительства. Кроме того, мы не говорим и об СНГ. Как мы о нем можем говорить, если проект Устава СНГ мы как народные

избранники получили только вчера. Может быть, эти многочисленные партии, с которыми Леонид Макарович встречался, получили его от Президента раньше. Тогда они и могут о нем судить.

Требования, которые я выдвигаю. Это прежде всего рассмотреть Декреты о приостановлении действия Закона об индексации денежных доходов населения; установить фиксированные цены на продукты первой необходимости /кстати, правительство нам и избирателям обещало, что продукты питания, особенно хлеб, молоко, не будут дорожать, а они подорожали/; провести настоящую индексацию вкладов; поручить Президенту восстановить экономические связи со всеми республиками бывшего СССР; начать сессию Верховного Совета Украины, дабы мы, народные депутаты, имели возможность участвовать в разработке декретов и несли ответственность за принимаемые декреты вместе с Кабинетом Министров.

И еще. Здесь один представитель села расхвалил вчерашнее выступление депутата Пилипчука и сказал, что некоторые депутаты, мол, плохо его поддержали. А я хочу спросить этого представителя сельской местности, как он воспринимает то, что депутат Пилипчук предложил ввести налог на подсобное хозяйство граждан? Уже Сталин его вводил, теперь демократ пан Пилипчук предлагает сделать то же самое.

Про декреты? А этот, кстати, уже подготовлен...

Ну и проект решения нашего совещания. Луганская делегация подготовила этот проект. Передаю его в президиум для дальнейшего рассмотрения в комиссиях, чтобы мы на пленарных заседаниях в понедельник его рассмотрели.

Спасибо за внимание.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Слово надається народному депутату Дудченку Віталію Івановичу. За ним виступатиме народний депутат Півень.

ДУДЧЕНКО В.І., голова ради федерації профспілок Одеської області /Біляївський виборчий округ, Одеська область/. Уважаемые депутаты! Уважаемый Василий Васильевич! Сегодня в Украине нет, наверное, человека, который бы не слушал радио или не смотрел вечером трансляцию сессии по телевидению. И, конечно, нельзя допустить, чтобы результат нашего разговора был сегодня нулевым. Сумбурность и взрыво-опасность обстановки в парламенте в течение двух дней - олицетворение критической ситуации в обществе. А может быть, и наоборот. Слава Богу, сегодня парламенту хватило мудрости продлить пленарные заседания. Хотелось бы надеяться, что нам хватит мудрости и на то, чтобы найти решение для выхода из данной ситуации.

На днях состоялось совместное заседание президиума Федерации профсоюзов Украины и комиссии Верховного Совета, возглавляемой депутатом Белоблоцким. О вопросах, которые обсуждались, уже шла речь. Но коль скоро коекто уже поспешил обвинить профсоюзы в популизме, в угрозах забастовок, я еще раз хочу сегодня заявить о позиции профсоюзов по этим вопросам. Мне это поручила Федерация.

Первое и главное. Правительству и Президенту необходимо найти пути и практически решить вопросы, чтобы заработало производство, то есть восстановить разорванные связи, снять искусственные преграды на пути движения товаров и финансов, стимулировать предприятия, производящие товары народного потребления и повести разумную и гибкую налоговую политику. Экономика угасает, и если не

принять срочных мер, можно оказаться в ситуации, когда весной поля останется незасеянными. Разве можно Допустить, чтобы наша область, Одесская, которая является одним из самых главных поставщиков в Украине зерна, осталась без грамма резервов семян для проведения полевых работ?! Нельзя допустить развала колхозов и совхозов! Если мы это допустим, начнется крах, о котором говорят и правые, и левые. Думаю, что отвечать придется в одинаковой степени и тем, и другим.

В обществе отчаяние. Я хочу об этом тоже сказать. Профсоюзы совместно с руководством предприятий делают все для того, чтобы удержать людей от забастовок и выхода на улицу. Сегодня речь идет не об обеспечении прожиточного минимума, а об элементарном физическом выживании.

Косметические меры, применяемые в противовес росту цен, не имеют серьезной практической и научной основы и лишь незначительно компенсируют населению его потери.

Хочу еще раз напомнить, о чем просят и что требуют профсоюзы. Прежде всего, профсоюзы - за замораживание цен, за установление фиксированных к контролируемых цен. Мы не можем допустить, чтобы сегодня в разных областях Украины были разные цены на молоко и хлеб. Это вызывает взрывоопасные ситуации. Думаю, что правительству надо над этим подумать. Мы не можем допускать, чтобы в Хмельницке была одна цена на хлеб, а в Одессе

- другая. Значит, если в следующем году у нас будет хороший урожай, то нам, что тогда - спекулировать хлебом?

Второе. Вернуться к льготам, которые предоставлялись пенсионерам для проезда в транспорте, провести поэтапную индексацию денежных вкладов, причем вначале малообеспеченным и пенсионерам,

проиндексировать вклады в размере до двух тысяч. Установить минимальный потребительский бюджет и определить черту бедности. Кстати, в соглашении об этом записано, но до сегодняшнего дня ничего не сделано. Минимальный уровень зарплаты установить хотя бы на уровне X процентов, ведь в соглашении было записано 22,5 процента. Сегодня это соотношение составляет всего 15 процентов.

И конечно, надо разобраться с тарифной сеткой. Преподаватели вузов и школ очень встревожены тем, что в этой "тарифной сетке юс зарплата будет значительно ниже, чем зарплата среднего медицинского персонала. Если мы установим на уровне 30 процентов минимальную заработную плату, это как-то снизит взрывоопасную ситуацию. Ведь в России сегодня минимальная зарплата более 4 тысяч рублей, а это - 9 тысяч купонов. И цены там ниже. То же и в Молдавии. Но Молдавия полгода воюет, а мы, слава Богу, не воюем, и дай Бог, чтобы не воевали. В этом надо, я думаю, навести порядок.

Правительство много говорит о высокой зарплате. Да, здесь надо навести порядок. Но начинать его надо не с тех, кто работает у станка, под землей или на ферме. Разве это допустимо, что в нашей области, в промышленности и, в частности в машиностроении, средняя зарплата составляла 14 тысяч рублей /а это же - основа производства!/, в то время как, скажем, в банковско-кредитной системе она составляет 44 тысячи рублей? О каком научнотехническом прогрессе мы ведем речь? А какие баснословные зарплаты в коммерческих, посреднических банках! Здесь, по-моему, имеют место дела, которые вообще никуда не годятся.

Вице-премьер Виктор Михайлович Пинзеник постоянно подчеркивает, что государству не надо защищать работающего человека,

что он защитит себя своим трудом. Если это говорить студентам кулинарного техникума на лекции, то, может, оно и сойдет. Но работающему говорить сегодня этого нельзя. Предприятия стонут от разрыва связей. А мы мудрим: заключать ли нам соглашения по СНГ? Если действительно есть какие-то вопросы, то давайте разберемся, давайте выскажем свою позицию. Но не заключив этого соглашения, мы придем к краху.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Слово надається народному депутату Півню Миколі Івановичу. За ним виступатиме народний депутат Степенко.

ПІВЕНЬ М.І., голова колгоспу імені 118 загиблих комунарів Шахтарського району /Макіївський -Совєтський виборчий округ, Донецька область/. Шановні народні депутати! Сьогодні я не хочу звинувачувати ні тих, ні інших, а хочу сказати про те, чого ми досягли. Старе відмінили, нового механізму в нас немає, і ми тупцюємо на місці. Є у нас експерти, сиві радники, вчені, але вони не знають, що робити. Нам треба мати так званих робочих конячок, щоб вони працювали. Поки не буде цих конячок, праці не буде. Ми прийняли багато декретів. Добрі вони чи погані, ці декрети? Які вже є. Просто треба нам усім їх підкоригувати, щоб вони працювали. Іншого виходу в нас немає і сьогодні не буде. Тож не треба створювати з цього приводу якісь ілюзії.

Треба, щоб Кабінет Міністрів, якому ми надали повноваження, при-слуховузавел і до порад депутатів. Тому що аграрники вже не раз казали про Декрет про податок на добавлену вартість. Що це за декрет? Вважаю, що підприємство, товаровиробники, які займаються

сільськогосподарським виробництвом, повинні повністю звільнятися від податку на добавлену вартість. Ми вносимо пропозицію, щоб на статті 2, З, 4, 5, 6, 7 накласти вето.

Прийнятий Декрет про тимчасове припинення індексації грошових доходів населення. Може, для промисловості це і підходить, але ж не для сільського господарства, яке нічого не мало. Чому? У кінці року людям треба щось нарахувати за кінцевими результатами їхньої праці, а в нас тепер діють обмеження. Що це за межі такі? До чого ж це ми з вами дійшли?

Тепер про акцизний збір. Я розумію, що акцизний збір, потрібен. Але ж треба враховувати те, що зносили аграрники. Якщо це акцизний збір на матеріально-технічні ресурси чи на енергоносії, що вимінюються за бартером, то який же ще потрібний акцизний збір, наприклад, на той же спирт?

Відносно приватизації майна. Ми вже просили, щоб розглянули цей декрет разом з аграрниками... І таких питань виникає багато. Треба урядові, мабуть, прислухатися і до наших порад. Я підтримую нашого Прем'єр-міністра, який учора сказав, що ми можемо домовитися з Росією, але не треба політичних конфліктів. Якщо Прем'єр-міністр просить кас усіх, то давайте не нагнітати ці політичні пристрасті. Що ж ми робимо? Нічого у кас немає, а ми ще й загострюємо ситуацію. Завтра не буде цієї нафти. Ну й що, не дасть Росія нафти, чи легше комусь буде? Так Росія тоді скаже: гляньте, що наробила Україна, і зробить з нас ворога. Хто не розуміє цього?

І далі. Вчора Микола Петрович від нашої комісії висловлював деякі побажання, щоб уряд узяв наші рекомендації до відома. Сьогодні я хочу доповнити, що до 1 березня цього року нам потрібно офіційно затвердити розмір мінімального споживчого бюджету на 1993 рік. А якщо немає такої можливості, то слід визначити межу бідності не нижче фізіологічного прожиткового мінімуму, запровадити механізм систематичного перегляду мінімальних розмірів заробітної плати, пенсії, допомог залежно від масштабів зростання цін. Адже не секрет, що десь у лютому хліб коштуватиме вже не 50 карбованців, а більше. Ви це знаєте, ми в комісіях розглядали дане питання.

Необхідно переглянути розміри разової допомоги громадянам З низькими доходами, встановити пенсіонерам пільги на оплату житла і комунальних послуг. Також варто подумати над платою за проїзд для деяких категорій громадян, яку пропонують запровадити. Люди добрі, невже пенсіонери перед нами в чомусь завинили? Давайте зробимо для них безплатним проїзд по всій Україні. А гроші будемо перераховувати. Адже в нас у країні є подібні приклади. В місті Торезі на Донеччині уже відраховують кошти на автотранспортні послуги. Усі люди там їздять безплатно водії не набивають власні кишені за перевезення пасажирів, зменшено штати контрольних служб.

Є багато питань, працюючи над якими спільно, можна знаходити вихід і в тій ситуації, в якій ми з вами опинилися.

Дякую.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Слово надається народному депутату Степенку Василю Івановичу. За ним виступатиме народний депутат Башкіров. А потім порадимось.

СТЕПЕНКО В.І., голова підкомісії Комісії Верховної Ради України з питань агропромислового комплексу /Полтавський виборчий округ, Полтавська область/. Шановний головуючий! Шановні народні депутати! Слухаю сьогоднішні виступи і думаю: скільки в нас партій, скільки рухів, скільки депутатів - і всі виступають за народ. А народу живеться все гірше і гірше. Так може треба оце все ліквідувати і створити одну партію, яка буде проти народу і яка виконає свою програму?

Я нікого не збираюся критикувати, але категорично проти тих, хто говорить, начебто ми добивалися скликання сесії, аби відправити когось у відставку, порушувати якісь політичні питання. Я сам ставив свої підписи за проведення пленарних засідань і можу запевнити, що до розгляду планувалося одне питання - соціального захисту.

Хочу звернутися до вас, шановний Вікторе Михайловичу Пинзеник. Коли, ми надавали вам надзвичайні повноваження, то говорили, що в основному тони потрібні, для того, щоб підняти економіку. Тобто швидко і рішуче прийняти рішення з тих питань, з яких допустила прогалини Верховна Рада. А хіба такі ваші декрети, як, наприклад, Декрет про приватизацію земельних ділянок, якось вплине на поліпшення виробництва?

Зрозумійте одне. Те, що ви відмінили безплатний проїзд пенсіонерів, те, що ми довели їх до такого жебрацького стану,

призведе до того, що ці люди почнуть продавати землю. Але кому?! І чого ми цим досягнемо? Люди, в котрих є клаптики землі, з яких вони нині живуть, завтра відмовляться від цих ділянок. Адже вони не виправдають навіть проїзд.

Я не наводитиму більше прикладів. Думаю, ясно, що так робити не можна.

І ще. Володимире Борисовичу, я звертаюся до вас. Ви очолюєте комісію, яка займається, так би мовити, визначенням нашої економічної стратегії. А де ж наша програма? Хай недосконала, не на найвищому рівні, але вона повинна бути. Ви скажіть, що зміниться після сьогоднішньої розмови? Та нічого! Бо немає програми, немає механізму впровадження пропозицій.

І ще одне. Механізм виконання цієї програми - чітка виконавча влада. Давайте чесно скажемо, що ця програма не виконається, тому що в нас нині, по суті, немає виконавчої влади. Ніхто нікого не слухає, кожен намагається бути старшим. Хіба серйозні речі так робляться?

У зв'язку з цим про роль парламенту. Сьогодні лунали звинувачення в тому, що в нас не такі закони і не так прийняті. Та, люди добрі, це ж ми приймаємо закони, їх проекти розробляє Кабінет Міністрів, а затверджує Президент. Ці закони погані лише тим, що не працюють. Наше завдання - примусити ці закони працювати.

Дозвольте зупинитися ще на одному питанні, якому сьогодні мало приділялося уваги. У нас працює тимчасова комісія по боротьбі з організованою злочинністю. Але, шановні друзі, коли чуєш про факти крадіжок і розбазарювання, складається враження, що в нас демократія перемогла лише для того, щоб збагатилося 5 процентів

населення за рахунок 95 процентів, щоб у країні панувало беззаконня. І досі ніхто не притягнутий до відповідальності, Корупція пронизує навіть президентські структури, особи, винні у зловживаннях, продовжують сидіти в своїх кріслах. Тому люди бояться давати свідчення.

Хто проводитиме економічні реформи, кому ми це все доручаємо? Ми так і не прийняли закон про вибори до місцевих органів влади, питання це так і зависло. Думай, що вина є цьому - на Президії і парламенті. Я теж не знімаю з себе своєї частки вини. Ми повинні були проконтролювати, як виконуються прийняті нами закони.

І останнє. Коли ми надавали повноваження Кабінету Міністрів, то розробили механізм /може, недосконалий/ того, як Верховна Рада може впливати на ці декрети. Але погляньте, що зроблено. Місяць не скликаються пленарні засідання парламенту. Як же ми можемо через десять днів розглянути той чи інший декрет Кабінету Міністрів? Думаю, нам треба пристосувати свої пленарні засідання під роботу Кабінету Міністрів, щоб спільно працювати.

Дякую вам за увагу.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Слово надається народному депутату Башкірову Михайлу Володимировичу.

БАШКІРОВ М.В., член Комісії Верховної Ради України у питаннях соціальної політики та праці /Снігурівський виборчий округ, Миколаївська область/. Уважаемые депутаты! Наверное, мало кого удавила та

волна истерии, которая поднялась вокруг инициаторов досрочного проведения пленарных заседаний. Потому что сегодня в обществе зреет необходимость привлечения к ответственности политических сил, которые толкнули нас к этой финансовой катастрофе.

В связи с этим не хотел бы добавлять каких-то новых штрихов в описание экономической катастрофы, но должен сказать вот о чем. Активность депутатов, требовавших возобновления работы пленарных заседаний, продиктована обеспокоенностью ладей на местах к еще, может быть, сохраняющимся у народа минимумом доверия к Верховному Совету.

За неполных три года мы имеем уже третье правительство. Ни одно из них не смогло предложить нам конкретной программы экономических и социальных мер. Третий месяц работает новый Кабинет Министров и тоже не может предложить какой-то программы. Хотя действия нового Кабинета Министров и личный рейтинг Леонида Даниловича Кучмы абсолютно не вызывают сомнения, особенно по борьбе с мафиозными структурами, коррупцией, спекуляцией и тому подобным.

Но с другой стороны, мы являемся свидетелями беспрецедентного обнищания народа. И я предлагаю, Виктор Михайлович, наряду с принятием декретов, практически замораживающих заработную плату, с такой же оперативностью принять декреты и по замораживанию уровня цен. Если вы заявили, что до конца года сведете уровень инфляции до 3 процентов в месяц, принимайте и декреты о замораживании цен. Прошу учесть это как мое официальное предложение.

Не совсем понятен статус коммерческих банков. Три года назад мы имели государственные банки, агропромбанки, сбербанки - они все были государственными. Каким образом они стали

коммерческими? На основании чего была приватизирована государственная собственность, и сегодня эти банки получают баснословные доходы?

Год назад наш коллега депутат Бычков выступал с этой трибуны и предупреждал о растущей угрозе голода в Украине. Я считаю, что сегодня наступило время говорить об этом со всей ясностью. В стране огромные площади не вспаханы под зябь. Нас ожидает больший пересев озимых, чем в прошлые годы. Нет горючесмазочных материалов, средств химической защиты растений. На селе - финансовая катастрофа. Можно перечислять десятки аргументов, которые говорят о том, что если не будут приняты экстраординарные меры, то мы приведем село, а вернее, государство, к голоду.

В этой связи считаю, что те декреты правительства, которые ограничивают посредством таможенных пошлин лицензирование, квотирование горюче-смазочными материалами, должны давать полную свободу действий руководителям предприятий сельскохозяйственного производства. Иначе веры в то, что госсектор, наши снабженческие организации обеспечат нас к весенним полевым работам нефтепродуктами, наверное, ни у кого не будет.

К сожалению, сегодня мы принимаем декреты спонтанно, не имея четкой программы. Нас ведут в тупики. А надо было бы прислушаться хотя бы к тому, что говорили мудрые в древности: корабль, команда которого не знает, в какую гавань ему плыть, никогда не дождется попутного ветра.

Верховный Совет в данной ситуации должен был бы /когда мы передали значительную часть своих законодательных полномочий Кабинету Министров/ работать совершенно в другом режиме. Если нам отводится десять дней для анализа и рассмотрения представляемых

Кабинетом Министров декретов, то необходимо, чтобы дважды в месяц мы собирались на заседание продолжительностью в неделю.

В свое время я голосовал против института президентства и чувствую, что был прав. Мы сегодня имеем таможенную войну, энергетический голод, обнищание народа. А Президент при этом практически самоотстранился от решения вопросов экономики и занимается чисто внешней политикой, которая всегда базировалась на внутренней. Мы имеем то беспрецедентное положение, когда государство находится на грани разрушения.

Кроме того, Президент не является Президентом народа. Он Президент партхозактива, только в новом варианте. В этой связи спрашивается: советовался ли Президент, когда выезжал в Беловежскую Пущу, с народом, партиями, группами по вопросу развала Союза? Нет. Такого совета не было. Здесь же такой совет состоялся.

Уважаемый Василий Васильевич! Лично к вам как человеку я не имею никаких претензий, зная вашу доброту и толерантность. Вы добрый человек. Но вместе с тем эти манипуляции с Временным регламентом работа Верховного Совета, эти выкрутасы с оттягиванием заседания Президиума, которое состоялось-таки по настоянию депутатов, например, дают мне моральное право требовать или вообще предложить сбор подписей за роспуск нынешнего состава Президиума Верховного Совета. А если члены Президиума Верховного Совета сами чувствуют за собой ответственность в данной ситуации, то я бы предложил вам как людям добровольно уйти в отставку.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Шановні депутати, дозвольте підбити підсумки. Другий мікрофон.

ДОРОГУНЦОВ С.І., голова Ради по вивченню продуктивних сил . України АН України /Суворовський виборчий округ, Одеська область/. Шановний Василю Васильовичу! Шановні народні депутати! Думаю, ми всі налаштувалися нині на конструктивний діловий лад. Мені дуже подобається сьогоднішнє обговорення найбільш пекучих проблем сьогодення, Василю Васильовичу! У кожному виступі, безумовно, містилося якесь раціональне зерно, у тому числі й у ваших репліках. Тому пропоную завтра зранку продовжити обговорення. Депутати мають ще багато цікавих ідей, а згодом у спокійній обстановці можемо прийняти відповідне рішення. Гадаю, наше обговорення дає можливість урядові врахувати думки депутатського корпусу, а отже, нашого народу.

Прошу цю пропозицію розглянути і підтримати.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Шановні депутати! Дозвольте підбити підсумки нашої вчорашньої і сьогоднішньої роботи.

В обговоренні взяли участь 29 народних депутатів. Внесено цілий ряд ділових пропозицій, що заслуговують на увагу. Є питання, які входять до компетенції уряду, Верховної Рада, Президії, постійних комісій, а також Секретаріату Верховної Ради. Пропоную, щоб усі ці пропозиції і критичні зауваження були офіційно розглянуті і на них відреагували. Це перше.

Друге. Офіційно ми отримали декілька проектів постанов. Зокрема, є проект постанови, який підготувала Комісія у справах молоді. Проект є на руках у народних депутатів. Є проект постанови Верховної Ради, підготовлений народними депутатами від Луганщини /його вручено депутатом Шведенком/.

Окрім того, є проект Закону про скасування відповідного декрету Кабінету Міністрів України про додаткове регулювання, орендних відносин /внесений народними депутатами Барабашем і Правденком/. Є проект Закону України про скасування другої частини пункту 2 Декрету Кабінету Міністрів України про перелік майнових комплексів, державних підприємств, організацій, їх структурних підрозділів, основного виробництва, приватизація або передача в оренду яких не допускається. Це також розповсюджено і вручено вам. До речі, це добре, що відразу до проекту дається і пояснювальна записка. Автор виступив і на сесії, роз'яснив свою позицію. Комісія у питаннях законодавства і законності внесла конкретні пропозиції до питання про організацію роботи Верховної Ради України в умовах делегування частини законодавчих повноважень Кабінету Міністрів України. Цілий ряд положень, які містяться у цих пропозиціях, якоюсь мірою переплітаються з проектом постанови, підготовленим Комісією у справах молоді.

Ми радились з депутатами, як бути. Зокрема, офіційно виступили перед вами і депутати від Луганської області /я ще раз з'ясував, чи правильно я зрозумів/.

Отже, враховуючи надзвичайно важливі критерії зауважень, що були сьогодні висловлені, ті пропозиції, що сформульовані в цих документах і потребують конкретного обговорення та вироблення вже офіційних проектів, які мають бути внесені на пленарне засідання в понеділок, пропонується завтра і післязавтра працювати у комісіях. А пленарне засідання розпочати в понеділок об 11 годині. Немає заперечень?

Вибачте, Вікторе Михайловичу, а коли буде проект бюджету? Отже, у вівторок обговорюються проект програми і проект бюджету.

Засідання оголошую закритим.

ДОДАТОК

Про соціально-економічне становище в Україні та заходи щодо його стабілізації і соціального захисту населення, доповідь Прем'єр-міністра України Кучми Л.Д.

Шановні народні депутати! Шановний Президенте! Шановний Голово!..

Ми повинні вимагати один від одного ефективної роботи, ми повинні ставити цілі і добиватися їх. Але ми повинні бути при цьому ще й мудрими, пам'ятаючи давню як світ мудрість: "Господи, дай мені достатньо сил, щоб змінити те, що я можу змінити. Господи, дай мені достатньо терпіння, щоб зносити те, що я не можу змінити. Господи, дай мені достатньо розуму, щоб відрізнити перше, від другого".

Вже стало парламентською традицією, що при кожному загостренні економічної кризи у певних депутатських колах розпочинається різка активізація. Вершиною цього стають чергові заклики зміни уряду, всіляких відставок. Аналіз ситуації в кратні начиняється, як вибухівкою, емоціями і соціальною демагогією.

Не є винятком і сьогоднішня ситуація. Знову чуються крики. "Уряд до відповідальності!" Причому деякі з депутатів наївно думають, що, "співчуваючи" народним бідам, вони відведуть від себе гнів і перекладуть відповідальність на чужі плечі.

Три місяці тому я виступив перед вами як кандидат на пост Прем'єр-міністра України. Для мене і тоді не були таємницею масштаби економічної катастрофи, що насувалась. Я відверто вас попередив, що економічна ситуація, незалежно від перших кроків Кабінету Міністрів, найближчим часом буде різко погіршуватися.

Не можна зразу зупинити маховик розрухи, який набирав оберти особливо за два останніх роки.

До речі, я вже давно помітив /і про це вже казав/, що тільки у політиків що на язиці, те й на столі. Всім іншим доводиться підтверджувати свої слова тяжкою працею.

Сьогодні стала реальністю тотальна комплексна загальнодержавна криза - не криза росту, а криза змісту. Настав момент, коли без відповіді на фундаментальні питання щодо змісту існування державності, визначення стратегічних цілей, основ будь-який рух далі став неможливим. Нинішня криза державності є результатом накладення і взаємопідсилення трьох основних деструктивних факторів:

- ми переживаємо наслідки дезинтеграції та дезорганізації колишнього СРСР. Наприклад, ми отримали в спадщину понад дві тисячі підприємств союзного підпорядкування. Ми настільки багаті, що навіть не знаємо до ладу тепер - після виходу з імперії, що ми можемо виробляти. А пані Сухоцька, до речі, привезла в Україну детальні цифри і подарувала мені красиву книжку з переліком продукції практично по кожному своєму підприємству. А ми, як новий уряд, тільки почали рахувати - не на пальцях, звичайно, свою економіку;

- далі. Неминучого спаду після переорієнтації всього соціально-економічного та соціально-політичного комплексу на структуру нової держави уникнути було неможливо.

Досвід успішної деколонізації багатьох країн говорить про те, що спад цей триватиме кілька років. Потім - розквіт країни;

-відсутність протягом останніх років реального плану будівництва держави і її економіки призвела до того, що з атрибутикою української держави у нас справи йдуть добре, а от, скажімо, виробництво української ковбаси чи чогось іншого ми ще не почали.

Сьогодні стала реальністю тотальна комплексна загальнодержавна криза - не криза росту, а криза змісту. Настав момент, коли без відповіді на фундаментальні питання щодо змісту існування державності, визначення стратегічних цілей, основ будь-який рух далі стає неможливим. Нинішня криза державності є результатом накладення і взаємопідсилення трьох основних деструктивних факторів:

- ми переживаємо наслідки дезинтеграції та дезорганізації колишнього СРСР. Наприклад, ми отримали а спадщину понад дві тисячі підприємств союзного підпорядкування. Ми настільки багаті, що навіть не знаємо до ладу тепер -після виходу з імперії, що ми можемо виробляти. А пані Сухоцька, до речі, привезла з Україну детальні цифри і подарувала мені красиву книжку з переліком продукції практично по кожному своєму підприємству. А ми, як новий уряд, тільки почали рахувати - не на пальцях, звичайно, свою економіку;

Досвід успішної деколонізації багатьох країн говорить про те, що спад цей триватиме кілька років. Потім ~ розквіт країни;

- відсутність протягом останніх років реального плану будівництва держави і її економіки "призвела до того, що з атрибутикою української держави у нас справи йдуть добре, а от, скажімо, виробництво української ковбаси чи чогось іншого ми ще не почали.

Сьогодні уряд України орієнтується у тих процесах, що відбуваються в державі, і визначився в тих засобах, тих шляхах, на яких, на нашу думку, лежить порятунок цієї державності і суспільства в цілому.

Охарактеризую становище.

Економічна депресія, що розвивалася в 1990-1992 роках, вийшла на той якісний рівень, коли розпочалася деградація самої соціальноекономічної структури суспільства. За даними Міністерства статистики України, досягнення наші виглядають таким чином:

національний доход знизився на 14 відсотків;

продуктивність суспільної праці - на 15 процентів;

за 1992 рік темпи зниження виробництва промислової продукції становили 9,0 процентів, тоді як у 1991 році було 4,6 процента. Темпи зниження середньодобового виробництва продукції становили 9,2 процента при 4,1 процента за 1991 рік;

виробництво товарів народного споживання скоротилося на 10,9 відсотка, у тому числі /що викликає особливу тривогу/ скоротилося виробництво товарів продовольчої групи на 14,9 процента, зокрема м'яса - на 18 процентів, молока - на 21 процент, яєць - на 19 відсотків.

Нашому урядові довелося починати рух уперед зусиллями по попередженню хаосу і розрухи, переорієнтуванню економіки на нові завдання, структурній перебудові.

У спадщину нашому уряду дісталася загальна депресія економіки, яка посилилася глибокою структурною кризою і кризою керованості.

Послідовне невиконання /етап за етапом/ "Основ національної економічної політики" від березня 1992 року призвело до краху фінансової системи України і фактично до ліквідації грошової ерзас-одиниці - купона.

Фактично зупинився інвестиційний процес. На сьогодні немає реальних джерел його відновлення.

Неадекватність політичних лозунгів, якими підмінялася. конкретна програш будівництва держави, і реалій повсякденного життя призвела до економічної ізоляції України. Протягом року було зроблено все можливе для дискредитації її перед міжнародними економічними та фінансовими організаціями.

І якщо сьогодні дійсно виникла необхідність спитати когось і за щось, і якщо ми говоримо чесно і відверто, то треба поставити питання про політичну відповідальність передусім нас з вами - народних депутатів, які сказали багато гучних і дотепних слів, а на ділі - поки що не виправдали надій та сподівань народу, висловлених на Всеукраїнському референдумі. Щодо пошуку винних, народна мудрість давно підказує: починати треба не з дружини Цезаря, а з колоди у власному оці.

Повернемося до ситуації. Маючи за спиною рік наскільки святковий, настільки й злиденний, ми змушені починати фактично з нуля і з принципово нової постановки питань. Ми зайшли в глухий кут /я вже казав про це/, тепер повернемося назад і лишень після цього підемо далі.

По-перше, ми змушені відмовитися від спроб створити і реалізувати програму виходу України з кризи і здійснення реформ як оптимізаційної моделі. Хотів би спитати всіх любителів програм:

що нам оптимізувати? Може, той кризовий стан, в якому опинилися? У нас так багато великих економістів - і практиків, і теоретиків, - які пишуть програми так просто, немовби ходять на рибалку. А між тим мені як Прем'єр-міністру часто-густо ні з кого спитати за вирішення цих економічних теорій. Бо теорія дуже боїться енергетичної кризи, проблеми неплатежів і відповіді на ці проблеми не шукає. Як державно-політичний комплекс, як єдина соціально-економічна система на сьогодні Україна ще не існує. Давайте зрозуміємо це.

Дії уряду були спрямовані на те, щоб дати об'єктивну оцінку соціально-економічного та соціально-політичного стану України, визначитись із стратегією дій, підібрати необхідний інструментарій, розчистити авгієві конюшні. Вважаю, що на сьогодні в цілому ці завдання вирішені. Механізмом досягнення цих цілей стала група декретів, за допомогою яких започатковано такі процеси:

- розпочалося по суті відродження управління державним сектором економіки, розмежування державної та інших форм власності;

- закладено основу для зупинення маховика інфляції. Ми не допустимо неконтрольованого зростання Фонду оплати праці та хаотичного ціноутворення;

- зроблено перші кроки до відновлення системи управління як на рівні державних управлінських органів, так і по вертикалі;

- започатковано процес створення ринкової Інфраструктури, зокрема запущено механізм формування приватної власності на землю як основи всієї інституції приватної власності. Реально пішла комерціалізація торгівлі;

- зроблено перші реальні кроки по підтримці виробництва, бо істотно послаблено податковий прес на виробників. Виведено з-під оподаткування виробничої інвестиції.

Можу погодитися з думкою депутатів і депутатських комісій, що декретотворення йшло занадто швидко, без глибинного комплексного опрацювання. Але слід врахувати, що новий Кабінет Міністрів одразу наштовхнувся на такий обвал невирішуваних протягом року стратегічних проблем, що ситуація вимагала негайної розчистки хоча б підходів до них. Не помиляється лише той, хто нічого не робить.

Цейтнот і глибина кризи показали нам, що рішучі, хай частково і не підтверджені механізмом реалізації, дії є меншим злом, ніж відсутність негайної оперативної реакції. Цими ж причинами пояснюється і певне пробуксовування при вирішенні питань оперативного управління економікою. Завали їх виявилися несподівано великими. Виявилося, що цілий ряд управлінських органів, наприклад Міністерство зовнішньоекономічних зв'язків, або взагалі не включений до оперативного управління, або ж здійснює його дуже специфічними методами. Крім того, робляться спроби політизації економіки на рівні управлінців-керівників підприємств і установ, спроби популістського загравання з трудовими колективами, втягування їх у політичну боротьбу, що не має нічого спільного з економікою.

Знаю, що особливий відгук, як у народі, так і в частини депутатського корпусу, яка виявила готовність грудьми стати на захист інтересів народу, викликав Декрет Кабінету Міністрів про регулювання цін. Усім вам відомі причини, що викликали цей крок.

Те, що інфляція в січні виходить на 50- процентний бар'єр, а за рік становила близько двох тисяч процентів, - не впало до нас з вами з неба. Боюсь, що витають на небесах тільки ті мої колеги-депутати, які навмисно не хочуть рахувати. На 1992 рік ми затвердили в бюджеті 1 трильйон 176 мільярдів карбованців доходів і 1 трильйон 230 мільярдів карбованців видатків. Запланований дефіцит бюджету в сумі 54 мільярди карбованців був анекдотом навіть у момент його затвердження. Цифра 54 мільярди - дефіцит бюджету. Прошу запам'ятати. Насправді бюджет, який ми виконували в суворій відповідності з рішеннями парламенту торік "проїв" більше, ніж заробив, на 697 мільярдів карбованців, причому покриті вони за рахунок кредиту Національного банку, в тому числі 329 мільярдів взято на один рік під 13 процентів. Ще 628 мільярдів карбованців емісії отримала національна економіка після рішень Верховної Ради про індексацію оборотних коштів та деяких інших. Тобто ми маємо нічим же забезпечену емісію не і трильйон 325 мільярдів карбованців замість 54 мільярдів.

Таким чином, за нашими з вами рішеннями нароблено боргів на 33 відсотки до валового національного продукту. Уявіть собі слюсаря, якай щомісяця позичає в сусідів гроші на третину власної зарплати. Та йому хату спалять! І не треба зараз депутатам кивати на когось і шукати жертву десь. Це ми з вами винні у всьому. Бо тримали до останнього часу такий м'який уряд, який нам догоджав через емісію; бо прийняли популістські рішення, які нам були не по кишені. Це ми за рік /за рік!/ довели країну до злиднів. А тепер? Це мені ви приписуєте пограбування народу? Якби я

останній рік був Прем'єром, то не дав би так розтринькати країну і багатьом підрізав би крила їх великих апетитів. Багато хто з депутатів у цьому залі - захисник народу, а у мене в . кабінеті - комерсант.

Той, хто кричить про високі ціни нового уряду, забуває ще, про одне. Те, що за рік ми отримали підвищення цін на нафтопродукти а 300 разів, теж не результат дії випадковості. Ми не зберегли економічних зв'язків з Росією хоча б на мінімумі від потреби. Чимало депутатів мріяли у цьому залі про інтеграцію в багату Європу. Але за мрії тепер треба платити.

Уряд розуміє, що останні жорсткі кроки різко підняли планку бідності, і на межі виживання опинилися цілі соціальні групи. Ми усвідомлюємо, що підняття мінімального рівня пенсій і заробітної плати не компенсує достатньою мірою розриву, що склався, але встановлені суми - зараз єдине, що може дозволити собі держава. Хочу наголосити, що сьогодні питання про соціальний захист в умовах виснаженої економіки вирішити важче, ніж будьколи. Мова йде виключно про виживання. І дії уряду, в тому числі у випадку з вищеназваним декретом, продиктовані саме логікою неминучості, логікою рятувальної операції.

Для підтримки тих соціальних груп, які опинилися далеко за межею бідності, сформовано і з Г грудня 1992 року запущено в дію механізм адресної цільової допомоги, якою забезпечуються пенсіонери, непрацездатні, інваліди, а також сім'ї, де доходи на одного члена сім'ї менші 1,5 мінімуму.

Ми розуміли наслідки такого кроку, усвідомлюючи в той же час і безвихідність, яка на нього штовхає. Розраховуємо якщо не на підтримку, то хоча й на взаєморозуміння людей такої бідної на сьогодні держави.

До речі, сьогодні я зустрічався з промисловою групою Південної Кореї з оборотом у 400 мільярдів доларів. Під час бесіди вони розповідали про те, що корейське диво було б неможливе без духовного відродження нації. Нестатки - це ще не причина для бійки. /Оплески/. Ми маємо об'єднуватися в біді, а не навпаки.

Тепер про деякі стратегічні напрями, в розвитку і реалізації яких уряд бачить перспективу виходу з критичної фази. не новому етапі цілеспрямованих конкретних дій уряд працюватиме в таких напрямах:

- пріоритетним буде вирішення паливноенергетичного питання. Впровадження енергозберігаючих технологій у промисловості та на селі стане важливим аспектом дій уряду;

- пріоритетом стане ініціювання випуску конкурентоспроможної продукції та опанування достойних України видів експорту;

- не дамо загинути селу, дамо аграріям і бензин і мінеральні добрива, все дамо, Що їм обіцяли. Хоч у результаті популістських рішень Верховної Ради ми віддали колгоспникам стільки цукру, що тепер нічим розраховуватися за той же бензин. Ми просимо в Росії: дайте нафти. А вони кажуть: а де ж ваш цукор? Ми відповідаємо: у нас трошки є, але тільки для себе... У нас взагалі зараз замкнуте коло: в уряду всі просять, а от здати державі те ж зерно ніхто не хоче. Думаю, що цей період хитрих викрутасів треба завершувати;

- ще одним пріоритетом стане вільний доступ усіх товаровиробників до джерел усіх видів ресурсів та продуктів. Учора ми затвердили Декрет про державний контракт і державне замовлення на 1993 рік. Хочеться, щоб у нас ніхто більше не говорив про "держпоморді", а держзамовлення стало основним засобом розвитку пріоритетних галузей;

- уряд йде на проведення жорсткого обмеження цін природних та штучних монополістів та демонополізацію економіки

- нам необхідно стримати зростання цін і фондів споживання, а головне, зупинити падіння обсягів виробництва, бо інакше не минути фінансової катастрофи. Доходи бюджету в цьому році очікуються в межах 5 трильйонів карбованців, а видатки перевищують 8. Уже були розроблені два варіанти індикативного плану на 1993 рік. Однак у них не досягається збалансування натуральних і вартісних пропорцій. А простіше кажучи, має місце невідповідність обсягів товарної маси і грошових ресурсів. А ми добре знаємо, що це значить: нова хвиля інфляції. Ми не можемо цього допустити, розробляємо новий варіант.

Уряд мав наміри зупинити спекулятивне розкручування цін у ланцюгу "виробник - споживач". Ми прикрили так звані малі підприємства в держсекторі. Нам відомі факти, коли в цьому ланцюгу опиняється п'ять посередників. І поки продукція дійде до споживача, ціна зростав в 4-5 разів. Уряд готує декрет, яким встановлюється спеціальний режим оподаткування посередницьких операцій. Починаючи з другого посередника, податок вилучатиме всю різницю в ціні;

- зараз ми проводимо залік взаємних боргів підприємств. Переварили вже близько 300 мільярдів карбованців.

Особливо хотів би зупинитися на двох позиціях із плану термінових антиінфляційних заходів.

Хочу зазначити, що проведення анти інфляційної політики і системи жорстких стабілізаційних заходів у цілому вимагає переведення недієздатного сьогодні Національного банку в пряме підпорядкування уряду. Подушите над цим. При вирішенні цього питання уряд збирається жорстко обмежити емісію, зробити жорсткою облікову ставку Національного банку, нормалізувати взаємодію з комерційними банками, заморозити заробітну плату на державних підприємствах, допускаючи її зростання тільки тоді, коли є відповідне зростання виробництва, встановлюючи при цьому жорсткий контроль над цінами монополістів, у повному обсязі застосувати Закон про банкрутство. Хочу попередити: якщо ці пункти виявляться для Верховної Ради неприйнятними, якщо буде тиск на уряд з метою нераціональної емісії, неекономічного, адміністративного підвищення зарплати - то це означатиме, що відповідальність повністю бере на себе Верховна Рада. /Шум у залі/.

Друга проблема - управлінської ефективності. Аналіз показав, що виконавча ефективність зумовлене провалом системи управління на двох рівнях: на рівні відносин регіональних виконавчих органів з безпосередніми економічними об'єктами, другий провал -взаємодія центральних органів влади з регіональними виконавчими органами.

Ця проблема управлінсько-кадрова - в першу чергу, і для її вирішення ми готуємо ряд постанов по створенню механізму кадрової

політики чотирьох рівнів: Кабінету Міністрів, галузевих міністерств, обласних державних адміністрацій, районних державних адміністрацій. Впроваджуючи цей механізм, ми розраховуємо різко підвищити ефективність управління державним сектором економіки, поглибити процеси децентралізації і регіоналізації, створити механізми стимуляції і контролю управлінських кадрів.

Ще одна надактуальна проблема - взаємини з Росією та іншими державами СНД. Останні переговори показали, що ми можемо домовитися на вигідних або на беззаперечних умовах для України. Сьогодні нам усім не подолати кризи без взаємної допомоги.

Оцінюючи, як готувалася наша сьогоднішня зустріч, я хотів - би вам нагадати слова Геракліта: "В одну ріку не можна вступити двічі" Єдине, що може по-справжньому зараз поставити під загрозу існування України, - це широкомасштабний політичний конфлікт, який неминуче переросте в регіональне протистояння. Ще раз хочу наголосити: за діяння будь-яких стабілізаційних заходів сьогодні можливе лише при політичній стабільності і національній злагоді. Я мушу сказати, що ті політичні сили, які сьогодні використовують соціальну нестабільність, які піднімають людей для досягнення власних цілей, здійснюють атаку вже не на тих чи інших посадових осіб, не на якусь структуру, а на Українську державу в цілому, мову сьогодні треба вести про спробу змін державного устрою, переорієнтацію з державності на щось загадкове, свідомі дії по розпалюванню громадянської війни. /Оплески/.

Я впевнений у тому, що всілякі спроби повернутися до адміністративно-розподільчої соціалістичної економіки не тільки

безперспективні, а й можуть призвести до найгірших наслідків, до соціально-політичних катаклізмів. Я не заперечую досягнень соціалізму як системи, більше того, вважаю, що соціалізм є ідеальним суспільним устроєм для бідних. Як жити в такому суспільстві ми вже спробували. Хочу нагадати вам слова Бісмарка.../Шум у залі/.

ГОЛОВА. Шановні народні депутати! Ну дайте ж можливість говорити доповідачеві те, що він вважає за потрібне. А то ви даєте рекомендації: оце говорити, а це не говорити.

Прошу, Леоніде Даниловичу.

КУЧМА Л.Д. Хочу, щоб сьогодні ми добре з вами порозумілися. Дякую за увагу.

Про фінансовий стан в Україні, доповідь заступника голови правління Національного банку України Маркова В.І.

Шановні колеги! Те, що виконуючому обов'язки голови правління Національного банку доручено виступити з доповіддю про фінансовий стан в Україні, свідчить, що ми досі не розділяємо кредитну і фінансову системи держави. Це одна з причин тих наслідків, які маємо сьогодні. З'ясовується, ми не визначили, яке місце повинен займати центральний банк держави в її загальній економічній системі, коли покладаємо на суто специфічну організацію обов'язки вирішувати питання, що виходять далеко за межі його компетенції і можливостей. Але виходячи з тих даних, які мав Національний банк України сьогодні, хочу зауважити, що фінансовий стан держави, як було сказано, з вкрай складним. Він визначається загальним станом економіки України.

Головними чинниками різкого погіршення фінансового стану України в збільшення цін на енергоносії та необхідність структурного реформування економіки. Ціни на нафту зросли в 300 разів, питома вага сектора, не орієнтованого на кінцевого споживача, дорівнює 40 процентам нашого народного господарства. Відсутність адекватної реакції на зміну ситуації, що виникла на ринку енергоносіїв і в структурі економіки, обумовила величезний дефіцит фінансових ресурсів.

Але потрібно врахувати, що не можна ототожнювати фінансову кризу з відсутністю платіжних засобів. Загальна сума грошей у народному господарстві за рік збільшилася в 30 разів і досягла 4,8 трильйона карбованців, у тому числі вільні кошти на рахунках підприємств зросли в 17 разів і становлять 1,4 трильйона карбованців. У цих умовах, безперечно, ціни зростатимуть. Витрати держави, віднесені на внутрішній борг /про це тут уже говорилося/, становлять близько 700 мільярдів карбованців. А рішення, прийняті відповідно до наших законів, стануть причиною того, що на внутрішній борг країни буде віднесено ще 236 мільярдів карбованців.

Віднесення емісії на внутрішній борг є фактично безповоротним фінансуванням, з яким ми так багато і довго боролися. Але зроблено навпаки. Все це призводить до знецінення карбованця, до прискорення інфляції, зниження відповідальності підприємств та інших суб'єктів господарювання за раціональне використання коштів. Тому що ці кошти повертати не треба.

Кошти виділяються на основі адміністративних рішень, в результаті тиску тих чи інших груп, без економічного обгрунтування можливостей їх повернення, Зрушень на краще в економіці немає, структурна перебудова не відбувається, зменшення енергоспоживання не спостерігається, а якщо й спостерігається, то лише тому, що нічим за цю енергію платити. Банкрутів немає, і в цій ситуації виникав дуже цікавий феномен. Якщо немає окремих банкрутів - банкрутує вся економіка.

Виконання соціальних програм, які ми прийняли, зростання заробітної плати в умовах спаду виробництва не покращили життєвого рівня народу, а спрацювали в загальному руслі посилення інфляції.

Хочу зауважити, шановні колеги, /зверніть на це увагу/, що ситуація, в якій знаходиться економіка України, не є особливою. Такі ж труднощі переживають багато інших держав, і не лише держав колишнього Союзу РСР. Скрізь, де народне господарство зіткнулося з проблемою неефективного використання ресурсів, зростанням цін на товари, що імпортуються, структурними перекосами, зростає інфляція, розбалансовується економіка, падає добробут.

Наша особливість лише в тому, що вирішення цих проблем ускладнюється кризою в розрахунках з Росією - основним нашим зовнішньоекономічним партнером. Ця криза відбувається не лише через незбалансованість або злий умисел, а й тому, що в Росії теж почався процес структурної перебудови. І багато тих економічних зв'язків, які існували раніше, виявилися просто непотрібними. Якщо пам'ятаєте, ще за існування Союзу приймалися рішення про збереження господарських зв'язків. Ми всі за збереження господарських зв'язків, але при цьому треба бачити ті, які справді потрібні, які ефективні, які діють у загальному руслі структурної перебудови /і нашої,

і російської, і всіх інших держав/. І треба розрізняти зв'язки, які просто підтримують неефективне виробництво, збанкрутілі підприємства і ведуть до загального зубожіння і тих, хто працює погано, і, на превеликий жаль, тих, хто працює добре.

Часто наші труднощі пов'язуються з виходом із рублевої зони. Але зверніть увагу на дві обставини. Держави, які залишилися в рублевій зоні /Казахстан, Узбекистан та інші/, мають ті ж проблеми, що й ми: та к сама заборгованість перед Росією за енергоносії або за інші продукти, та ж сама структурна неврегульованість.

Ми вийшли з рублевої зони 1 липня, коли були введені розрахунки між державами виключно б межах надходження платіжних засобів однією в іншу. І як би не називалися ці кошти, а після цього /Росія ще й раніше пробувала зробити такий крок/ ми можемо перерахувати в Росію лише стільки грошей, скільки надійшло від неї. Якщо хтось думає, що, перераховуючи туди кошти, він робить велике благо для Росії, то він помиляється. Кожна держава приймає лише стільки грошей від іншої держави, скільки сама купує товарів у свого партнера. Інакше не може бути.

Скажу більше: ми вийшли з рублевої зони, напевно, останніми. Тому ще всі держави колишнього Союзу раніше від нас ввели регулювання розрахунків з Росією, ввели оцінку російських рублів залежно від своїх і ввели окремий облік коштів, що надходять від різних держав колишнього Союзу.

Ще один момент тут важливо підкреслити. У нас нині дефіцит платіжного балансу лише з двома країнами колишнього Союзу - Росією і Туркменистаном, тобто з тими, де ми купуємо енергоносії. З іншими цього немає.

Тому зараз потрібно оцінити оболги торгівлі з кожною із колишніх держав і надходження коштів, які будуть, виявити перекоси і на державному рівні централізувати поставки наших товарів у ці держави. Це треба зробити для того, щоб торгівля була збалансованою.

Важливо також врахувати, що без зменшення обсягів споживання енергоносіїв ми не виживемо. Домовилися з Росією закупити в неї 20 мільйонів тонн нафти. Ціни на неї ще не узгоджені, але навіть якщо залишиться ціна 40 тисяч карбованців за тонну, то нам потрібно заплатити 800 мільярдів лише за нафту. А в нас же в й інші витрати. На таку кількість карбованців ми повинні відправити в Росію своєї продукції. Іншого шляху немає. Тому що Росією вже ставиться питання про те, щоб в рахунок боргу ми віддали порт "Південний", віддали Севастополь, віддали газопроводи і нафтопроводи. Давайте вирішувати, яким чином будемо збалансовувати цю торгівлю.

Нам потрібна структура на зразок російського "Росконтракту", який централізує, координує і контролює ці надходження. Не можна допустити, щоб ціни, які передбачені в угодах, були одними, а ціни фактичні, за якими ми поставляємо в Росію продукцію, були набагато нижчими. А нині саме це й відбувається.

Нещодавно підписана угода. Ми отримаємо 250 мільярдів рублів. Але ці рублі в листопаді треба було повернути в Росію. Тому вони повинні бути використані на кредитній основі і надані тим підприємствам, що виробляють продукцію з російської сировини і частину цієї продукції туди ж експортують, заробляючи рублі. Інакше ми ці, гроші проїмо, і нічого не буде. Борг зростатиме, і ми вимушені будемо розраховуватись так, як я вже вам говорив.

Складність нинішньої ситуації полягає ще й у тому, що ми своєчасно не відреагували на ті проблеми, які виникли в розрахунках із Росією. Росія давно почала вимагати попередньої оплати. І ми не можемо купити там ресурси без передоплати.

А наші підприємства продовжували відвантажувати продукцію в Росію без вимоги попередньої оплати. Ви знаете, яке в результаті склалося сальдо.

У Росію без попередньої оплати відвантажено товарів і надано послуг на 42З мільярди карбованців. Ця сума могла б бути значно більшою, бо дуже багато цих товарів відправлено ще на початку другої половини року, коли ціни були зовсім іншими. А наші підприємства отримали з Росії продукції на суму 212 мільярдів. Тобто ми маємо більше 200 мільярдів карбованців у Росії, яких не можемо отримати. Центральний банк Росії ставить питання так: це поставки між підприємствами, нехай вони самі розв'язують цю проблему. А від вашого Національного банку України ми грошей не приймемо, поки ви не покриєте розрив, який є. Це близько 300 мільярдів карбованців заборгованості по рахунку центрального банку держави.

Зважаю, що це ненормальна ситуація, коли центральний банк держави виконує функції звичайного комерційного. Серед присутніх багато директорів, які знають: коли вони працюють з німецькими чи якимись іншими банками, то вони працюють через конкретні комерційні банки, а не через центральний. У нас, на превеликий жаль, Національний банк не звільнений від цих функцій, розрахунки ведуться через нього, що дуже заважав йому виконувати ті функції, які потрібно.

Кілька слів про стан валютних розрахунків. У нас немає закону про валютне регулювання, хоч Національний банк ще влітку минулого

року подав до Верховної Рада проект такого закону. Він був надрукований і розданий, але й досі не прийнятий. Проект схвалений багатьма експертами, розглядався декілька разів на різних великих нарадах. Я вважаю, що відсутність законодавчої основи повністю паралізує діяльність банку в галузі валютного регулювання. Без цього закону ми не можемо встановити реального курсу карбованця, тому що не відрегульовані проблеми надходження валюти до України.

Надходження до державного валютного фонду за рік становили всього 200 мільйонів доларів. Резерви Національного банку на сьогодні - всього 4 мільйони доларів. Ситуація критична.

У той же час сьогодні в наших портах стоїть продукція, і щодня треба переробляти 750 вагонів для відправки за кордон, а пропускна спроможність - всього-на-всього 250. Так завжди працювали. Тобто має вивозитися продукції дуже багато, але надходжень немає. Постає питання про посилення контролю за вивезенням продукції. Я не проти експорту. Це треба робити. Але я і надходження коштів повинно бути, інакше держави немає.

Кілька слів про те, що зараз необхідно було б зробити.

Я вважаю, що в кредитній політиці потрібно перейти до жорсткого кредитування, обмеження грошової емісії, оздоровити державні фінанси, зменшити розмір бюджету дефіциту з 30 процентів в.н.п. до 5. Слід встановити державний контроль за цінами на деякі види продукції; реально розмежувати бюджетну і кредитну системи, що дозволить запобігти покриттю дефіциту бюджету за рахунок грошової емісії; проводити витрати бюджету лише в межах реальних надходжень. Треба встановити контроль за граничною грошовою масою в обігу,

100

кредитними вкладеннями, загальним обсягом державного боргу, запровадити реальні процентні ставки, в основу яких покласти фактичні темпи інфляції, і через це зберігати кошти і підприємств, і громадян. Кошти громадян, що знаходяться в банках, повинні захищатися від інфляції не періодичними індексаціями, що призводить тільки до зростання цін, скільки б разів ми не індексували, а реальними процентними ставками, які перевищують темпи інфляції. Це, по-перше, не дає змоги розкрутитися разовим підвищенням цін, коли проводиться індексація.

По-друге, громадянин завжди знає, що він отримає кошти на його вклад. Якщо зараз облікова ставка 80 процентів, то, отже, його заощадження на ощадній книжці за рік майже подвоюються.

По-третє, це дає реальні кошти підприємствам для розвитку тих чи інших своїх програм. Крім того, я вважаю, що для стимулювання інвестицій потрібно, щоб резерви комерційних банків направлялися саме для цього. Тоді можна буде використати їх для розвитку інвестицій. Потрібно також виділяти частину ресурсів під конкретні програми ресурсозбереження.

Незважаючи на інфляцію, підтримка ефективних виробництв і того, що життєве необхідне, має бути забезпечена. Необхідний новий механізм валютного регулювання, який би створив нормальний валютний ринок у державі. Повинна бути переглянута овністю податкова політика. Потрібно змістити акценти в оподаткуванні: оподатковувати не прибуток, а перш за все заробітну плату, майно, землю і деякі інші об'єкти. Враховуючи, що інфляція в Україні має переважно структурно-витратний, а не монетарний характер,

101

для стабілізації, як тут уже відзначалося, потрібна докорінна структурна перебудова. На новій основі мають бути збалансовані /я вже казав, але ще раз повторю/ наші відносини з державами колишнього Союзу. Ми повинні чітко знати, скільки нам потрі но звідти ресурсів і що під це має бути туди поставлено, щоб ці ресурси отримати. Інакше нічого не буде. Антикризова політика може дати позитивні наслідки лише за умови стимулювання інвестиційної діяльності. Я вже говорив про це, але вважаю, що ще ра потрібно наголосити. При цьому необхідно перевести

державні інвестиції на комерційну основу, створити державний фонд цих інвестицій. Але той, хто їх отримає, повинен буде ці гроші повернути, інакше вони використовуватимуться неефективно.

А без струк урної перебудови, без зниження енергетичних та інших затрат ми зараз не виживемо. І останнє. Тут прозвучала думка про підпорядкування Національного банку урядові. Я - за співпрацю з урядом, за співпрацю з усіма структурами, але вважаю, що Національний банк повинен бути підпорядкований закону і більше нікому. І ніхто, крім Національного банку, не може приймати рішення про емісію грошей. Лише Національний банк повинен приймати такі рішення.

Шановні колеги, я вважаю, що і ми з вами як депутати таких рішень приймати не повинні. Ви бачите, ці рішення не популярні, вони в кінце ому результаті нічого не дають для нас. Мені дуже приємно, що Український союз промисловців і підприємців у своїй програмі теж підтримує заходи щодо жорсткого обмеження кредитування, щодо обмеження грошової емісії. Мені здається, наше суспільство вже визріло, щоб зрозуміти, що на популізмі, на

102

спробі вирішити всі проблеми одночасно, незалежно від того, як працює та чи інша галузь, як працює той чи інший працівник, неможливо. Ситуація надзвичайно складна. Але ми вже маємо певний досвід, і той шлях, який ми пройшли, не був марним. Він засвідчує, що старими підходами поліпшити ситуацію неможливо. Дякую за увагу.

103