ЗАСІДАННЯ ТРЕТЄ

Сесійний зал Верховної Ради України. З лютого 1993 року. 10 година.

Веде засідання Голова Верховної Ради України ПЛЮЩ І.С.

ГОЛОВА. Доброго ранку, шановні народах депутати і присутні! Секретаріат нагадує, що сьогодні ми маємо поздоровити з днем народженім і побажати щастя і благополуччя Володимиру Олександровичу Щербині і Анатолію Петровичу Савченку.

Прошу вмикати систему і реєструватися.

У залі присутні 362 народні депутати. Пленарне засідання Верховної Рада оголошується відкритим.

Продовжуємо обговорювати питання про план дій уряду по реалізації та розвитку Основ національної економічної політики на 1993 рік.

Учора ми домовилися, що на це відводимо ще годину. Хто за те, щоб відвести ще годину і після цього прийняти рішення, прошу проголосувати.

"За" -237. Це питання процедурне, тому рішення прийнято.

Слово від сумської територіальної групи надається депутату Чернявському. Після нього виступатиме депутат Ягоферов.

ЧЕРНЯВСЬКИЙ О.П., генеральний директор наукововиробничого об'єднання "Еліта" /Сумський виборчий округ, Сумська область/. Шановний Іване Степановичу! Шановні колеги ! Шановний уряд! Ми довго з нетерпінням чекали плану дій уряду - не тільки я і мої виборці, а, певно, весь народ України очікував цього, як надзвичайно важливої події.

Повинен сказати, що ті очікування якоюсь мірою уряд тим планом виправдав, але значною мірою - ні. Чому? Кілька прикладів. У плані дій уряду, вважаю, дана не досить об'єктивна оцінка стану справ, відзначається, що спад виробництва /як нинішній, так і за попередніх урядів/ відкинув Україну назад на 7- 10 років.

Якщо вдамося до арифметичних підрахунків, то отримаємо 1983-1965 роки.

Але давайте порівняємо сьогоднішній рівень життя нашого народу з тим, який був у 1963-1985 роках.

Ви знаєте, Михайло Задорнов напередодні Нового року, оцінюючи даний стан, сказав так: "Дайте нам три роки застою". Він мав на увазі економічний стан.

Якщо говорити про прогноз на 1993 рік, то вважаю, що тут зовсім немає конкретних цифр і висновків.

Не казатиму про інші галузі, але скажу про сільськогосподарське виробництво, яке я знаю досконало по Сумській області та й по Україні.

Ви дивіться, що робиться. На 30 відсотків скоротилося виробництво сільськогосподарської продукції порівняно з 1990 роком. Відносно прогнозу

на 1993 рів. Шановний Вікторе Михайловичу! Якщо в плані дій уряду нічого конкретно не говориться про сільськогосподарське виробництво, про те, що ми отримаємо до початку посівної кампанії, то виходить, що ми взагалі не знаємо, куди йдемо.

Але вже є такий прогноз. Ми внесли під урожай 1993 року мінеральних добрив утричі менше середньодосягнутого обсягу.

Що це значить? Це значить, що ми не отримаємо 4,5-5 мільйонів зерноодиниць сільськогосподарської продукції. До чого це призведе, коли ми бачимо, що вже тепер відбувається нестаток продовольства? Розумію, що, звичайно, легше критикувати, але треба робити якісь висновки, шукати вихід з того становища, в якому опинилися. Ми сьогодні повинні чітко знати, чи отримаємо до посівної пальне, Маємо знати, скільки конкретно кожне господарство зможе отримати нафтопродуктів, мінеральних добрив тощо. Ці питання безпосередньо стосуються сільськогосподарського виробництва.

До чого призвела нинішня економічна політика сільськогосподарське виробництво свідчать приклади і мого господарства. Не скажу, що це господарство є відстаючим, бо маємо 45 центнерів зернових на круг, 4 тисячі літрів молока від корови. І сьогодні доїмо близько 11 літрів молока. А середня заробітна плата, Іване Степановичу, становить 5 тисяч купонів. І більше цього нічого заплатити не можна. Чи можемо ми далі кудись іти? Виходить, що того молока, яке ми сьогодні надоїмо, не вистачить, щоб викупити пальне, яким це молоко треба відвезти.

А що ж говорити про господарства, які сьогодні доять 2-3 літри від корови? А що казати про того фермера, якому

треба всього один бідон. відвезти? Думаю, що план дій уряду на ці питання відповіді не дав.

Сьогодні ми чітко не знаємо, за якими цінами повинні продавати сільськогосподарську продукцію. У плані сказано, що треба реформувати взаємовідносини. Інший пункт говорить - встановити держзамовлення. Як? На яких умовах? Ми вже не можемо й далі обманювати селянина в усіх цих питаннях. Ми повинні чітко сказати, на якій умові він повинен продати свою продукцію державі і на якій умові отримати необхідне для себе. Думаю, що це надзвичайно важливе питання, і його потрібно вирішити.

Ми тепер безпосередньо не формуємо бюджет, току не можемо вирішити таке питання. В усьому цивілізованому світі сортооновлення, а також відтворення тваринництва /маю на увазі племінну справу/ здійснюється за рахунок бюджету. Думаю, що в бюджеті треба передбачити ці питання і терміново вирішити їх. І насіння не вибирається сьогодні з різних організацій за встановленими цінами тому, що відсутні кошти. Просив би вас, Григорію Олександровичу, шановану людину, яка діє на благо села, вирішити це питання. Питання щодо сортооновлення і племінної справи повинно вирішуватися на державному рівні за будь-яких умов.

Вважаю, що не зовсім правильно сказано у програмі дій уряду щодо оборони. Де ми можемо вишукати кошти? Незважаючи на те, що ми весь час говоримо, що наша країна має бути без'ядерною і нейтральною, у проекті на цю галузь передбачаються значні видатки. Я не проти армії, але вважаю, що за такого тяжкого матеріального і фінансового стану збільшувати видатки на цю галузь, напевно, недоцільно.

Дякую за увагу.

ГОЛОВА. Слово надається народному депутату Ягоферову. За ним виступатиме депутат Потебенько.

ЯГОФЕРОВ А.М., директор орендного підприємства "Луганський машинобудівний завод" Артемівський виборчий округ, Луганська область/. Уважаемые народные депутаты! Мы, депутаты от Луганской области, обсудили программу действий, предложенную правительством, и считаем, что она не соответствует поставленным задачам и не соответствует Конституции. Поэтому мы обращаем внимание всех на то, что в Украине сложилась кризисная ситуация не вообще, а сложилась она именно за последний 1992 год. Меры и действия, которые предлагаются правительством в программе, как две капли вода похожи на те меры, которые привели к кризису в 1992 году.

Программа является набором намерений, и не больше. А за намерения никто не должен отвечать. Программа, к сожалению, не определяет никаких конкретных целей, никаких конкретных действий. Мы обращаем внимание народных депутатов на то, что если мы согласимся с такими мерами, то дальнейший провал в экономике неизбежен.

Именно потому, что меры, которые осуществлялись в 1992 году, приведи к провалу, мы и обращались к вам с просьбой собраться на пленарное заседание Верховного Совета, именно по этой причине мы и рассматривали в январе вопрос о социальноэкономическом положении в Украине, Результаты анализа вам известны. После пленарных заседаний мы ожидали, что правительство в

соответствии со статьей 117 Конституции предложит конкретные меры.

Мы считали, что эти меры должны были бы выглядеть как анализ четырех предыдущих принятых нами программ, выражение своего отношения к ним, то есть будет проведена корректировка с учетом динамики, накопленного опыта, реальной ситуации и на основе этого разработан план действий. Ни ожидали, что план действий будет выглядеть как чрезвычайные и экстренные меры воздействия для подъема экономики, например, с такими конкретными рубежами и этапами: в первом полугодии 1993 года остановить сползание экономики вниз: во втором полугодии выйти на объем производства 1992 года; в 1994 году выйти на объем производства 1991 года и в 1995 году выйти на объем производства 1990 года, то есть на тот объем, с каким мы приняли Украину, став народными депутатами Украины. Эти меры и все последующие намерения должны быть подчинены достижению этих конкретных целей. Решение задачи именно в таком плане позволило бы обеспечить реальную, гарантированную социальную защиту населения и подкрепить политическую независимость Украины.

Вы знаете, что о политической независимости Украины говорилось у нас очень много. Но ведь политическая независимость должна подкрепляться экономикой. Страна с больной экономикой всегда нуждается в попечителе, нуждается в помощи и не способна сама жить. Поэтому люди, которые ставят вопрос о том, нужно или не нужно СНГ, знают, что это должно решить правительство: какие нам нужны связи, насколько нам нужна совместная деятельность с другими государствами бывшего Союза. И на этой основе оно должно заключать договоры и соглашения.

К сожалению, во внутренней и внешней политике нашей страны этого ничего нет. Из-за отсутствия ответа на эти вопросы Виктор Михайлович Пинзеник вчера и не смог оказать, за счет чего мы рассчитаемся за нефть, которую получаем на России, за счет чего мы рассчитаемся за кредиты. Он не смог ответить на вопрос, какими товарами мы это покроем. Этого у нас ничего нет. Программа, которая предложена правительством, ведет нас в тупик. Дальше так продолжаться не может. Поэтому мы считаем, что нужны декретные реальные меры по выходу из тупика.

Мы предлагаем следующий конкретний проект постановления.

В пункте 1 отметить, что правительство программу действий в соответствии со статьей 117 Конституции не представило.

Второе. Считать нецелесообразным в дальнейшем сохранение дополнительных полномочий правительства.

Третье. Предложить правительству до 1 марта 1993 года представить программу действий в соответствии со статьей 117 Конституции, создать совместную гласную комиссию по подготовке программы Верховного Совета и правительства.

Виктор Михайлович благодарил какую-то группу народных депутатов и специалистов. Хотелось бы конкретно знать, кто эти люди, что они сделали, какой внесли вклад, чтобы все было ясно.

Далее. Предложить комиссии Печерова совместно с правительством разработать проект Закона о валютном регулировании.

Предложить правительству завершить Переход на национальную денежную систему, на национальную денежную валюту с обеспечением ее обращения. Предложить меры по предупреждению голода.

Правительство не обратило внимание на пункт 4 нашего постановления по социально-экономическому положение на Украине. Я предлагаю правительству вернуться к рассмотрению данного вопроса. Это надо проголосовать поименно.

Я назвал главные, опорные проблемы, которые, по мнению луганской депутации, нужно решить. Если мы этого не сделаем, то зайдем в тупик, из которого выхода не будет, поможет только диктатура.

Спасибо за внимание.

ГОЛОВА. Слово надається народному депутату Потебеньку. За ним виступатиме депутат Гопей.

ПОТЕБЕНЬКО М.О., член Комісії Верховної Ради України у питаннях законодавства і законності /Новобузький виборчий округ, Миколаївська область/. Уважаемые народные депутаты! Уважаемый Председатель Верховного Совета! Уважаемый Премьер-министр! Мои избиратели давно ожидают план действий правительства по выходу из создавшегося положения, это зафиксировано в том обращении, которое я передал главе Кабинета. Не скрою, они ожидали большего, чем предусмотрено в плане. Конечно, легче критиковать, чем решать и отвечать, и тем не менее нельзя не сказать о том, что планируемые правительством меры должны быть более конкретными.

В настоящей обстановке, когда санитарный надзор не может определиться в своих контрольных правах по отношению к частной собственности, при трудностях с медикаментозным лечением и проведением противоэпидемических мероприятий вряд ли целесообразно

включать в разряд главнейших задач правительства на 1993 год ускорение приватизации общественного питания. К чему это ведет, мы видим.

Совершенно правильно, что среди первоочередных мер правительства определена стабилизация работы агропромышленного комплекса. Без сельскохозяйственное отрасли не только невозможно решать сырьевые проблемы, но и производить основную массу товаров потребительского рынка. Но никакие формы конкуренции не дадут результатов, если не будут созданы условия.

Самый реальный подход для определения форм деятельности будет следующий: дать крестьянам все - энергоносители, механизмы, удобрения, а они сами определят наиболее подходящую производственную специализацию, оправданную при рыночных отношениях.

Необходимо более конкретно решать проблему снабжения собственными энергоресурсами, включая строгую их экономию, поиск новых источников энергии путем научных разработок и новых газонефтеразведок.

При всех трудностях сегодня и далеко нерадужной перспективе требуется обеспечить максимальное финансирование обновления средств производства, создать условия для повышения производительности труда. Без этого проблемы мы не решим.

В поисках дополнительных финансовых источников необходимо определить приоритетность расходования средств, до предела сократить расходование валюты и денежных средств на заграничные поездки, которыми многие увлекаются, а также сократить финансирование разного рода международных конференций и семинаров. Кроме обмена взаимными поездками какой-либо практической пользы они не приносят, тем более, что не используются возможности собственных научных учреждений.

Нравится кому или нет, но Верховному Совету необходимо потребовать от правительства отчет о валютных расходах чтобы было видно, кто, для каких целей и какие суммы тратит. Я предлагаю определить срок до 20 февраля. Пора бы взять на вооружение опыт выхода из кризиса США в период президентства Рузвельта, который был требователен и к себе и к своим подчиненным в части расходования средств.

Следует приостановить беспредел не только в создании новых государственных структур, дублирующих вопросы, которыми занимается правительство, но и провести их сокращение.

С этой просьбой хотелось бы официально обратиться и к Президенту в отношении президентского аппарата, тем более что этот вопрос порождает много домыслов и рассуждений в Верховном Совете.

И последнее. Пора правительству перекрыть каналы для нетрудовых доходов разным дельцам, в том числе причастным к государственным структурам. Депутатский корпус в решение этой проблемы внесет должный вклад, если своими практическими действиями окажет правительству поддержку. Стоит только пожалеть, что Генеральный прокурор вместо того, чтобы поддержать правительство в его деятельности по укреплению законности и в защите государственных интересов и тем самым выполнить свои обязанности, отказался от решительных действий. Думаю, что будет правильным заслушать отчет Генерального прокурора, как вчера и предлагалось.

ГОЛОВА. Слово надається народному депутату Гопею. За ним виступатиме депутат Олійник.

ГОПЕЙ І.О., голова Полтавської обласної Ради народних депутатів /Карлівський виборчий округ. Полтавська область/. Шановний

Іване Степановичу! Шановні народні депутати! Сьогодні ми обговорюємо питання надзвичайної ваги. Дійсно, ситуація критична, і вона об'єктивно відображена в плані дій уряду.

Доки закликали до розбудови держави, на очах "поїхав" фундамент, паралізована економіка, ледве підтримується життєдіяльність міст і сіл.

Сьогодні небезпека незалежності України криється не в СНД, не в Радах, які намагаються ліквідувати, не у відродженні компартії, а в небаченні дестабілізації економіки, безпрецедентному для мирного часу зниженні рівня життя народу.

Особливу тривогу викликає становище на селі. На порозі весна, але наближення її селянина не радує. У Полтавській області через відсутність пального, інші причини на 100 тисячах гектарів не піднято зяб, черва посуху, очевидно, доведеться пересівати пшеницю на 100 тисячах гектарів. Не оброблені з осені колективні городи, чимало фермерських ділянок. Все це обернеться навесні додатковою роботою.

Тим часом через нестачу запчастин не готові трактори та грунтообробні машини, а відсутність пального і мастил взагалі ставить сільське господарство на грань катастрофи.

І після прийняття 23 листопада Декрету Кабінету Міністрів про забезпечення села пально-мастильними матеріалами зрушень на краще практично немає. Порожні місткості в господарствах, на базах Агропостачу і Нафтохімпрому. Де вже говорити про запаси на період масових польових робіт! У цій надзвичайній обстановці головною турботою всієї виконавчої влада, вважаємо, мусить бути забезпечення країни пальним. На жаль, план дій уряду відповіді на це не дає.

На думку полтавців, які дружно голосували за Леоніда Макаровича, і в роботі Президента повинні переважати не представницькі візити, а розв'язання нагальних економічних проблем. Заодно радив би тим політичним партіям, які носяться з ідеєю відзначення сумної і трагічної для нашого народу річниці голодомору 1933 року, зіставити свої наміри з суворою дійсністю і не ятрити намарне душу народу, а дбати ділом, аби страшна трагедія не повторилась у незалежній Україні.

Безвідповідально і зловісно звучать заклики політиків з люмпенською психологією ліквідувати колгоспи і радгоспи. Хочеться одразу запитати: а що далі? Адже фермерство у нас тільки зароджується, у нього немає й десятої частини землі, немає техніки, бракує інших складових належної матеріальної бази. Отже, великі державні та колективні господарства були й залишаться основними виробниками товарної продукції. Тому рішуче заявляю: годі паплюжити і цькувати хліборобів! Не вина їхня, а біда в тому, що вони не мають паритетних відносин з промисловістю, що суспільство й досі латає дірки за рахунок селянства.

Водночас необхідно засудити дії тих керівників і спеціалістів господарств, які, нехтуючи інтересами держави і своїх колективів, дбають не про стабілізацію та подальше збільшення обсягів виробництва, а про власні кишені, їм, як і всім іншим тіньовикам, необхідно давати відповідну оцінку і притягати до відповідальності за скоєне.

Вважаю, що Комісії з питань правопорядку та боротьби із злочинністю слід добре попрацювати над удосконаленням законодавства. Бо хіба це нормально, що господарники, які вивезли за межі України матеріальних цінностей на сотні мільйонів доларів, не одержавши взамін ні товарів, ні валюти, і були звільнені з посади за наполяганням Кабінету Міністрів, про що говорив і депутат Потебенько, тепер за рішенням суду повертаються у свої крісла? Так і всю Україну продадуть з молотка!

В основному підтримуючи план дій уряду, на закінчення хотів би сказати таке. Відродити економіку можна лише в обстановці спокою і тиші. В Україні такої обстановки немає, і прикро, що підтримують руйнівний мітинговий психоз не хто інший, як

депутати парламенту. Хто саме - завдяки телебаченню і радіо знає вся Україна. Мають місце перекручення фактів, необ'єктивність і навіть шантаж, безпідставні й необгрунтовані щоденні заяви. Від цих осіб інколи намагаються не відставати деякі засоби масової інформації, варто лише, даруйте, чхнути представникові тієї або іншої партії /а точніше, партійки, бо їх у нас десятки/, як цей звук потужно посилюється і розноситься, немовби глас Божий. У результаті, беру на себе сміливість сказати, інфляція слова у нас галопує попереду грошової. Тому давайте дослухаємося до мудрого голосу батька нашої літератури, славетного полтавця Івана Петровича Котляревського: де згода в сімействі, де мир і тишина, щасливі там люди, блаженна сторона. Тільки в злагоді, тільки спільними зусиллями можна будувати нову державу. Дякую за увагу.

ГОЛОВА. Слово надається народному депутату Олійнику. За ним виступатиме депутат Поровський.

ОЛІЙНИК В. І., голова правління Українського фонду культури /Запорізький виборчий округ, Запорізька область/. Шановні колеги! Я абсолютно згоден з Іваном Котляревським.

План зорієнтований на формування змішаної, гібридної системи, де мають узгоджено діяти і масиви традиційної, назвемо її посткомандної, і мужніючий сектор ринкової економіки з належним державним управлінням, оскільки нерегульованого ринку в чистому вигляді у природі не існує. Це оптимальний на сьогодні варіант, але за умови, коли він еволюціонуватиме в бік соціальної ринкової економіки, точніше - соціального захисту трударя.

Як на мене, саме ця лінія в ньому ослаблена, а відтак непросто визначити, яке, для його і як ми будуємо майбутнє.

Не прагну перекласти вину на уряд, Прем'єр не менше від мене і вас бажає добра Україні. Але ж недавній вибух цін, що контузив мільйони громадян, - це останній вибух? Хотілось би знати. План такої гарантії не дає.

Щодо села, виведеного нами в пріоритети. Здані ті ж зерно, м'ясо, молоко селянин і сьогодні купує у рідної держави в кілька разів дорожче. Отже, він поки що нічого не виграє. То кого ж тоді годує селянин? Знову ж таки - торговців укупі з мафією, а сам залишається на нулях. Якщо вже ми молимось на цивілізовані країни, то вони, до речі, тримають своїх годувальників на дотації. Усвідомлюю, ар наша молода держава нині не в змозі на таку щедрість. То давайте полегшимо долю селян через інші механізми.

Пропоную хоча б такий: надати селу цільові безпроцентні кредити під конкретні програми; забезпечити газифікацію сіл та селищ необхідними матеріалами й обладнанням у повному обсязі виділених коштів; установити ставку податку на добавлену вартість щодо всіх видів продукції в розмірі 10-12 відсотків; надати фермерам довгострокові пільгові кредити на придбання техніки, насіння, гербіцидів тощо; запровадити жорстке регулювання цін на сільськогосподарську продукцію, компенсуючи різницю між цінами і собівартістю; визначити порядок надання пільгових кредитів для індивідуальних сільських забудовників та компенсацію цих кредитів; зменшити до мінімуму, якщо не скасувати, плату за проїзд і телефон ветеранам, пенсіонерам, інвалідам, малозабезпеченим і, звичайно ж, учителям та медикам; відпрацювати механізм закупівлі найважливіших видів сільгоспродукції -скажімо, 30 відсотків продукції вищої якості закуповувати за

валюту. А те, що ми гідні ВКВ, авторитетно засвідчив запорізький завод "Мотор-Січ", який навіть за цього розгардіяшу відстояв світову честь своєї марки, з чим я й вітаю його генерального директора.

А тепер від села - до культури. Можуть заперечити, мовляв, це ж план цій щодо економічної політики. Одначе уряд сам визнає, що держава наблизилась до тієї межі, за якою починається деградація суспільства, що тісно змикається з наростанням невпевненості людей у своєму майбутньому. Але ж це вже захворювання моральні, лікувати які покликана саме культура. Коли ж до матеріального долучиться ще й духовне зубожіння, ото вже і справді буде повне деградування. А ознаки його явні, вперше за повоєнні роки згортається будівництво шкіл. Агресивно комерціалізується телерадіо, закриваються чи ледь животіють видавництва, журнали, газети. Стіснивши рештки національного кіно, екрани окупували зарубіжні бойовики, секс-бомби, патологоанатомічні сюжети ритуальних вбивств, пропагується крутий секс. Ця "радіація" щоденно опромінює юні душі, вже й так уражені Чорнобилем.

Що коїться з нашою національною літературою, точно визначив Степан Пушик. Додам, що у Спілці письменників на сьогодні лишився вданий незакладений кабінет - голови спілки. Незабаром ми, як говорить Ніна Матвієнко, "і волю здамо в оренду". Чи мислимо, щоб у цивілізованій державі письменники ходили старцями?! А до чого доведені районні газети, їх працівники, особливо робітники друкарень? Уряд має нарешті оголосити папір стратегічним товаром і жорстко регулювати ціни на нього, аби він не потрапляв до рук космоспекулянтів. Цивілізовані країни духовну сферу, як і село, беруть на дотацію. Бо всі ті повоєнні економічні дива, японське чи німецьке, починалися з духовного

відродження нації, а не навпаки.

Отож пропоную до плану дій ввести розділ "Економічне забезпечення розвитку культури". Але повірте, Леоніде Даниловичу, доки ми не приймемо закон, який би розмежував справжній бізнес і спекуляцію, закон про декларацію доходів та закон, який би забороняв депутатові на час виконання обов'язків займатися комерцією, нам буде важко не тільки план виконати, а й програм".

Дякую.

ГОЛОВА. Слово надається народному депутату Поровському. За ним виступатиме депутат Яценко.

ПОРОВСЬКИЙ М.І., член Комісії Верховної Ради України з питань оборони і державної безпеки /Рівненський виборчий округ, Рівненська область/. Шановні колеги депутати! Програма, запропонована урядом, вважаю, не гірша і не краща за ті, які ми дотепер отримували. І думаю, що покращення ситуації залежатиме не так від програми, як від тих організаційних заходів, якими вона буде підкріплена.

Мій досвід роботи заступником керуючого будівельним трестом не дозволяв всесторонньо аналізувати цю програму, але хотів би поділитися з вами тими суб'єктивними думками, які виникли від її прочитання.

Вважаю, що головною причиною погіршення ситуації в те, що упущено державне регулювання державним сектором економіки.

Тому у нас відбувається зменшення надходжень до бюджету держави, і відповідно уряд неспроможний профінансувати ті чи інші програми.

Іншим фактором, який погіршує ситуацію, є неконтрольоване зростання доходів населення і те, що наш нинішній купон не здійснює однієї із функцій грошової одиниці, а саме, функції накопичення, це породжує таку ситуацію, що одні бігають з пачками грошей і не знають, як їх отоварити, а інші ледь зводять кінці з кінцями.

Вважаю за необхідне зменшити градацію заробітної плати, зроблену, до речі, нами від 1 до 20. У всіх цивілізованих країнах мінімальна і максимальна зарплата співвідносяться як 1 до 8. Ми ж запропонували Президенту коефіцієнт 20, і вся наша державна адміністрація і чиновницька рать кинулась на рівень 15, 16, 18 мінімальних зарплат. Президент у нас один, він може мати справді 20, Голова Верховної Рада один, він також може мати 20, а іншим слід зменшити рівень мінімальної заробітної плати у співвідношенні 1 до 8.

Пропоную також ввести жорстке регулювання фонду заробітної плати підприємств, установ, організацій без огляду на форму власності. Треба припинити перекачування безготівкових грошей у готівку, навести в цій системі жорстке регулювання. Відома істина: готівки повинно бути стільки, на яку суму в товарів народного вжитку.

Злободенне питання ціни і ціноутворення. Не поділяю оптимістичних надій уряду на те, що зріст цін вдасться зупинити адміністративним жорстким контролем за дотриманням державної дисципліни, як це пропонується у пункті 3.3 "Цінова політика".

Образно кажучи, якщо в цьому кінці коридора ми будемо продавати дефіцитний товар по 10 купонів, а в протилежному кінці

- по 100, то запевняю /і думаю, це ні в кого не викликає сумніву/, що через кулуари цей товар буде перенесений туди, це його продають по 100 купонів. Ті ж, хто встиг купити його

по жорсткій ціні, по коридору понесе туди, де його продають також по 100 купонів і частину його таки продадуть. Таким чином, вступлять У дію механізми ринкової регуляції. І не допоможе ніщо

- ні охорона, ні жорсткі закони, ні кулемет. Тому вважаю, що ми повинні ввести систему оподаткування на надприбуток так, щоб товаровиробнику невигідно було на одиниці товару мати високий прибуток, а вигідно було продати за якнайнижчою ціною.

Звісно, без матеріального заохочення товаровиробника таку систему запровадити просто неможливо. Тому хочу навести приклад Китаю. Там кожен із директорів державних підприємств укладав контракт на два роки, отримує середню зарплату по підприємству, а за підсумками року, після перевірки, отримує досить велику премію. Якщо він не виконав умови контракту щодо збільшення виробництва, ця премія зменшується. За таким же принципом працює і більшість інженерно-технічних працівників.

Але знову ж таки: без чіткої діяльності банківської системи, арбітражного суду, інших систем і органів це неможливо запровадити. Тому пропоную ввести жорстку систему штрафів за затримку банківських операцій.

В одній із своїх публікацій два роки тому шановний віцепрем'єр Пинзеник запропонував механізм стабілізації грошової одиниці. За станом на 1 число першого місяця всі грошові заощадження населення блокуються на рахунках, тобто не випускаються на споживчий ринок. Одночасно вони перераховуються за курсом гривні один до одного, причому тільки ті, що знаходяться на рахунках. Обмін грошей не проводиться, заробітна плата з 1 числа видається у гривнях. Це дозволить відсікти від ринку товаро-незабезпечені карбованці і негайно запустити ринкові механізми. Причому без небезпеки інфляційного зростання цін.

На жаль, цієї теорії у програмі немає.

То коли шановний пан Пинзеник помилявся: тоді, коли писав ці рядки, чи тепер, коли зробив цю програму?

З цієї трибуни наш шановний Прем'єр-міністр говорив /і це повторено у багатьох виступах/, що до такої ситуації в економіці нас привела політика самоізоляції. Я довго думав і ніяк не міг зрозуміти, хто Е конкретно проводив політику самоізоляції?

Уряд Фокіна? Його звинувачували у всьому, але тільки не у відсутності проросійської орієнтації. Отже, не цей уряд.

Президент? Ні. Він - один із творців СНД, підписав договір із Росією.

Верховна Рада? Теж ні.

Тоді хто ж проводив політику самоізоляції? Не дурімо самих себе, як писав Шевченко. Україна перебував в ізоляції, тобто в економічній блокаді з босу Росії. Тому в розділ 3. 7 пропоную записати таке: "нормалізація економічних стосунків з Росією, особливо у сфері банківських розрахунків, і розширення співробітництва з країнами Східної Європи".

Дякую.

ГОЛОВА. Слово надається народному депутату Яценку. Потім виступатиме депутат Любенчук.

ЯЦЕНКО В.М., заступник голови Комісії Верховної Рада України з питань Чорнобильської катастрофи /Коростенський виборчий округ, Житомирська область/. Шановні друзі! На початку хотів би нагадати про ті чудові метаморфози, що відбуваються з нашими

політиками, які вчора закликали до страйків, а сьогодні вимагають їх заборонити, які вчора обіцяли нагодувати народ України казковими багатствами гетьмана Полуботка і не менш казковими компартійними гріши, а сьогодні кажуть, що єдине джерело багатства - це праця і тільки пращ. Сумно, що для цього потрібен був майже трирічний парламентський марафон. Але чудово, що навіть ці політики зрозуміли, що головне - це праця. Це вселяє оптимізм і віру в те, що ми таки виберемось із тієї кризи, в якій опинилися.

У цілому важко заперечувати проти шляхів, які закладені в плані: тут і шлях до ринку, і приватизація, і таке інше. Тобто в теоретичному плані документ в майже ідеальним, і можна було б з ним погодитися.

І ми не можемо якщо не прийняти, то хоча б не взяти до відома цей документ, оскільки передали всі економічні важелі Уряду.

Однак маю зробити кілька зауважень.

Перше. Загальне враження таке, що цей документ націлений на розподіл усього того, що ми маємо.

Друге. Він страждав, можливо, тією хворобою, якою страждав наш незабутній Михайло Сергійович Горбачев, що хотів вирішити все, і все - одразу. Маю сказати, що це є серйозною помилкою. Адже треба виділити якісь пріоритети.

Скажімо, першочерговим завданням є вкладення грошей у ті напрями, які дадуть віддачу саме сьогодні, а не завтра і не післязавтра. Це той же самий танкерний флот, ті ж термінали, та ж приватизація. Все це не є панацеєю, але сьогодні воно може врятувати людей України.

Хотів би зауважити, що ми повинні виділити окремий розділ про врятування людей України сьогодні, давайте вдумаємося в

таке. Учора по радіо виступали, здається, депутати Яворівський і Чорновіл, які казали, що афганська війна є злочином. Афганська війна - дійсно злочин. Десять років цієї війни принесли народам Радянського Союзу 35 тисяч людських жертв. Але вдумайтесь у таке: у 1992 році ми вже втратили не одну сотню тисяч життів в Україні, оскільки темпи смертності перевищували темпи народжу народжуваності. Чи не є те, що зараз відбувається, ще більшим злочином, ніж афганська війна? І сьогоднішня орієнтація на обмеження соціальних програм принесе ще більші жертви. Тож думаю, що це - неправильний напрям. Має бути розділ про врятування народу України, тобто соціальні програми треба докорінним чином переробити.

Далі. Державне регулювання за допомогою додаткових державних структур потребує, безперечно, збільшення на такі цілі бюджетних коштів.

Чи витримає це навантаження наш платник податків? Які прогнозні розрахунки щодо того, яка користь народу України від таких кроків? Цих розрахунків немає, а їх варто зробити.

Відносно розділу 3.4, пункт 9: "Розвивати атомну енергетику з дотриманням необхідного рівня безпеки".

Важко сприйняти так відразу це питання, оскільки воно є не тільки економічним, а й політичним і, якщо хочете, загальнонародним. Ми наклали мораторій на розширення атомної енергетики. Відносно цього питання варто попрацювати з людьми вченим-економістам. Необхідно прийняти рішення парламенту, /тільки після цього можна закладати таке рішення в план дій.

Шановний Леоніде Даниловичу! Шановний Іване Степановичу!

Маю сказати, що сьогодні ви, мабуть, найбільш впливові політики в Україні. І я хотів би, щоб ви зрозуміли, що відбуваються надзвичайно небезпечні явища. Створено фронт, визначити ворога. Це той, хто не виконує /як казав Козьма Прутков: "закон единомыслия на Руси"/ "закон единомыслия в Украине". Придумали ярлик: "імперські прокомуністичні сили". А тому, хто не так думає, одразу навіщують цей ярлик. І все, ворог у нас готовий. Не вистачає єдиної складової частим - війни.

Тому закликаю, прошу вас зробити все для того, щоб цієї складової частини ніколи не було. І якщо фронт без війни в бутафорією, то дай Боже, щоб він залишився бутафорським.

Отже, пропоную внести до плану дій уряду окремий розділ - про забезпечення в Україні громадянського миру.

Дякую.

ГОЛОВА. Слово надається народному депутату Любенчуку. Після нього виступатиме депутат Мороз.

ЛЮБЕНЧУК М.І., голова колгоспу імені Котовського Кам'янець-Подільського району /Чемеровецький виборчий округ, Хмельницька область/. Шановні колеги! Шановні Іване Степановичу і Леоніде Даниловичу! Звертаюся в першу чергу до наших шановних керівників з тим, щоб вони повірили нам, що наші зауваження є чесними і справедливими і ніякою мірою не мають нічого спільного з тями звинуваченнями, які ми так часто чуємо із засобів масової інформації на адресу депутатів Верховної Ради.

Отже, які ж причини, на мій погляд, привели до того,

що ми сьогодні маємо? Сьогодні слід відмітити, що з різних причин протягом останніх років в Україні немає господаря. Може, це. сказано грубо, але й справедливо.

Далі. Закони, які ми сьогодні приймаємо, не діють. І не тому, що вони такі погані, а через те, що їх просто блокують наші структури.

Трете. Жоден з урядів не хоче визнати селян, також і частина присутніх у цьому залі.

Четверте. Одну схему сьогодні розвалено, іншого ми не придумали, крім тих документів, які на сьогоднішній день не діють.

Хотів би ще звернути вашу увагу на таке питання, як відсутність, на мій погляд, правильної зовнішньої і внутрішньої політики як Верховної Ради, так і нашого уряду.

Отже, шановні товариші, якщо розглянути план дій і робочі матеріали Кабінету Міністрів, а також врахувати зустріч аграрників з віце-прем'єром Дем'яновим, то можна зробити висновок, що уряд хотів винайти такі закони, внести таку програму, яка допомогла б стабілізувати економіку, вивести її з сьогоднішньої кризи, направити у правильне русло народногосподарський комплекс.

Що стосується аграрної політики на 1998 рік, то, на мій погляд, викладені урядом тези - це план не першочергових, а, можливо, майбутніх дій. А решта позицій взагалі перекреслює всі закони, які ми прийняли і приймаємо. Немає логіки і між окремими тезами, оскільки вони просто знищують ту саму програму, яку сьогодні нам представлено. Ці та інші зауваження щодо нього проекту були висловлені мною і колегами під час зустрічі двох комісій. Тому, на мій погляд, якщо б

вони були враховані, то цей план дій можна було б прийняти за основу. Але як план дій, а не програму уряду.

Отже, преамбула плану дій. Це, товариші, абсурд. Вона не містить діагнозу кризи, того, що за останні роки призвело майже до 40 процентів втрат у сільськогосподарському виробництві. А не маючи цього діагнозу, безумовно, не можна придумати, як лікувати оцю хворобу. Я не можу зрозуміти, як сьогодні можна зупинити отим планом дій спад виробництва.

Шановні товариші! Адже десятки, сотні тисяч гектарів землі залишилися незораними, залишився незібраним урожай 1992 року, у зв'язку з несприятливими погодними умовами недосіяні озимі, на сотнях або й тисячах гектарів прийдеться їх пересіяти.

Якщо взяти політику щодо фермерства, то вона взагалі ганебна. А цінова політика, можна сказати, "вимела" до кінця навіть ферми, які ще були в колгоспах. Сьогодні в колгоспах залишилися пенсіонери або завтрашні пенсіонери. А дітей менше народжується, ніж перших помирає. Все це, товариші, на мій погляд, не дасть можливості нам виконати план, хоча уряд вважає, що він буде виконаний.

Хотів би сказати, що оцей план дій я зробив би з двох коротеньких частин. У першій частині слід сказати про те, що могло б стабілізувати обстановку на селі, а в другій частині викласти все те, що є в цьому плані дій. Тобто хочу сказати, що коли протягом 10-15 днів не допоможемо селу, щоб успішно провести весняно-польові роботи, то я можу сьогодні дати гарантію з цієї високої трибуни, що на наш народ чекав таке лихо, якого він, можливо, не зазнав і в 1933 році.

Спасибі за увагу.

ГОЛОВА. Слово надається народному депутату Морозу. За ним виступатиме депутат Нагулко;

МОРОЗ О.О., секретар Комісії Верховної Ради України з питань агропромислового комплексу /Таращанський виборчий округ, Київська область/. Шановні товариші! Мабуть, жодного разу і до розгляду жодних документів мені і моїм прибічникам не доводилося так готуватися, як до обговорення цього документа. Тому що ми справді виходимо сьогодні на перевал, і потрібно визначитися, куди йти. Міркування з цього приводу викладені у моїй статті в "Голосі України" за суботу. Підготовлений з цього приводу текст виступу я передам Секретаріату, бо тут є багато конкретних доповнень, зауважень, посилань на програму Ланового, якими можна було б доповнити план дій. А сьогодні потрібно сказати про дещо інше, бо висновки напрошуються такі.

План дій в цілому - документ політичний. А ми вже два з чимось роки розглядаємо тільки політичні документи. І який зміст, таке й обговорення. Бо буде виконуватися не план дій, а ті декрети, які передбачені в робочих матеріалах до плану. І ви їх усі бачили -хто уважніше аналізував, хто ні. Але вся справа в тому, що зміна варіантів плану, починаючи з грудня /а мені довелося всі детально проробити/, не міняє змісту робочих матеріалів. Тобто обраний курс буде, очевидно, реалізовуватись в одному напрямку. І це така досить загрозлива ситуація. Цю ситуацію, а вірніше, статус плану дій найкраще зрозумів досвідчений Іван Степанович, який організував отаке, теж політичне, дійство, давши можливість,

відверто кажучи, випустити пару і на цей раз. І він, мабуть, правильно зробив.

Виник своєрідний момент. Ми теж, відстоюючи хто політичні, хто корпоративні, хто меркантильні інтереси, почали кидатися, шукати, до чого прихилитися. Депутат Колінець кинувся захищати Леоніда Даниловича Кучму, а депутат Гришко -Петлюру. Як каже Микола Кузьменко, тепер Петлюрі "хана", бо він уже одній системі допоміг, тепер допоможе іншій.

Захищає уряд навіть Олександр Гудима, хоч міг би зробити це набагато конкретніше. Він тут, у цьому залі, так цілувався з Борисом Миколайовичем, ніби один поцілунок коштував, принаймні, 10 мільйонів тонн нафти. Треба було б поїхати і допомогти. Мені здається, сьогодні це для уряду було б найважливіше.

Хотів би порадити вам, Леоніде Даниловичу: якщо вас дуже захищають, то ви будьте обережні. Бо той, хто так запобігливо захищає, перший і ногу підставить. І це, мабуть, станеться приблизно місяців через два, коли вам доведеться робити перестановки в уряді, якщо ви будете йти тим шляхом, який передбачений робочими матеріалами. Конкретні зауваження, а їх у мене два. Я просив би Леоніда Даниловича не вдаватися до монетарного підходу, до шокової терапії чи тих планів, які, наприклад, відстоював на з'їзді Вячеслав Максимович Чорновіл.

Ніде у світі вони не дали ефекту. І коли пані Сухоцька говорить про те, що ви стали прибічником шокової терапії, то це, насамперед, свідчить про те, що іншого вона сказати не може. Бо якщо в державі 50 процентів підприємств банкроти, то треба хоч щось говорити, тим більше, коли йдеться про керівника держави.

У плані дій передбачено кілька пріоритетних напрямів. Вони стосуються енергетичної, продовольчої, фінансової і структурної проблем. Мені здається, що було б правильно, якби уряд з допомогою депутатів Верховної Ради та інститутів економіки, національних програм, стратегічних досліджень, Міністерства економіки, які були відсторонені від підготовки цього документа, розробив саме програми по напрямах, так, як це зробила, наприклад, Росія щодо фінансової системи, тоді б і ми зрештою вийшли на ту комплексну програму, за яку б відповідали і уряд, і депутати Верховної Ради.

Хотів би, щоб у проекті постанови з цього приводу саме і було передбачено необхідність розробки таких програм.

Дякую.

ГОЛОВА. Слово надається народному депутату Нагулку. За ним виступатиме депутат Дорогунцов.

НАГУЛКО Т.Д., член Комісії Верховної Ради України у справах жінок, охорони сім'ї, материнства і дитинства /Шепетівський виборчий округ, Хмельницька область/, Шановний Толової Шановні члени Президії! Шановні колеги! Що б ми не робили вчора, сьогодні і завтра, ми все-таки повинні не стояти на місці, а рухатися вперед. Є якісь певні стереотипи, ми всі до чогось звикаємо. Знаєте, слухаючи учора й сьогодні виступи своїх колег, я подумав, що велика частина депутатів, навіть ті, які володіють українською мовою, з сьогоднішньої кафедри виступають російською. Є, звичайно, ті, хто не володіє українською мовою, фізично не мав можливості вивчити її.

Гадаю, що варто було б прийняти рішення про синхронний переклад, аби світ не дивувався і щоб кури не сміялися. Ми всетаки український парламент, а дехто, мабуть, забув.

А тепер до справи. Повертаюсь до документа, який нам запропоновано, - плани дій уряду. Як на мене, його можна трактувати і як програму, і як план дій уряду. А план - це бажання, це бачення завтрашнього дня.

Я не претендую на щось надто мудре, але хочу запропонувати уряду деякі свої міркування. Учора віце-прем'єр-міністр Пинзеник сказав одну фразу, яка мені відразу запам'яталася, вважаю, що вона дуже важлива. Йшлося про правове забезпечення виконання рішень уряду. Ми маємо декрети, з якими кожного дня знайомимося, а правове забезпечення не визначено, хоча це надзвичайно важливий штрих.

Знаєте, коли приїжджаєш додому, у свій виборчий округ, то бачиш, що закони і рішення, які сьогодні приймаються урядом і Верховною Радою, не виконуються.

Ось, наприклад, Закон від 14 лютого минулого року про колективне сільськогосподарське підприємство мав забезпечити найважливіше: невтручання держави у справи колгоспу, членство і безперешкодний вихід з господарства тощо. Якщо ми думаємо про забезпечення нашого українського народу шматком хліба і ще чимось до хліба, то, звичайно, сьогодні аграрній політиці треба надати особливого значення. Бо зі старою сковорідкою пожити можна, зі старою фуфайкою пожити теж можна, а от без шматка хліба та до хліба шматочка сала не проживеш.

Тому, вважаю, сьогодні ставку треба робити на вирішення аграрного питання. Але якщо не виконуються закони, якщо вони деформуються, нівелюються, то чого можна чекати від села? Сьогодні

селянин не знає, що йому дає цей новий закон,, Прийняті у моєму Шепетівському районі 20 статутів для господарств усі протизаконні, а вони підписані представником Президента Данченком Володимиром Григоровичем. Звертаюся до юридичної групи - не однієї людини, а до цілої групи. Запитую, чи вивчили закон? Так, відповідають, вивчили, але чому ти причепився до букви закону, він тобі потрібен?! Йду до представника Президента, а він каже, що це юристи відповідають за правильність, не він.

То як же ми можемо сподіватися, що той селянин почне відроджуватися? Приїжджаю в село, запитую, чи селяни заводять коней, бо сьогодні тракторів мало. Так, заводять, відповідають, у господарстві їх - 60, але ж яка біда: крадуть страшно, бо раніше крали з мішком, а тепер - з возом, адже машину добре чути в полі, як поїде, а з кіньми - не чути.

Та от. Якщо ми не будемо дотримуватися правового рішення, якщо посадові особи не нестимуть абсолютної відповідальності за втілення в життя законів, декретів, постанов, ми нічого не зробимо, що б ви з цієї трибуни не пропонували. Звідси можна говорити дуже багато, але це нічого не дасть, Тому вважаю, що уряд сьогодні повинен зробити надзвичайно велику ставку на правове забезпечення цих рішень.

ГОЛОВА. Слово надається народному депутату Дорогунцову. За ним виступатиме депутат Мельничук.

ДОРОГУНЦОВ С.І., голова Ради по вивченню продуктивних сил України АН України /Суворовський виборчий округ, Одеська область/. Шановні народні депутати! Шановний Іване Степановичу! Шановний

Леоніде Даниловичу! Шановні члени уряду! Ми сьогодні обговорюємо план дій таким, яким він є, іншого у нас немає і, мабуть, бути не може. Тому й повинні говорити про те, що маємо.

У плані дій з позиції реальні і є нереальні. Він розрахований на 1993 рік, і, на мою думку, треба було обмежитися тільки тим, що ми маємо зробити в 1993 році, щоб досягти поставленої мети - стабілізувати ситуацію в економіці. А тут поряд зі спрямованими на це заходами є, наприклад, таке: створити танкерний флот. Ну хіба в 1993 році можна створити танкерний флот? Він потрібен нам, але це стратегічне завдання, і для його виконання треба чимало часу. Очевидно, потрібно розпочинати таку роботу.

Є заходи конкретні і є декларативні, які ні до чого не зобов'язують. Є позитивні і є негативні. В цілому передбачені на 1993 рік позиції, на жаль, мають різноспрямований характер. Іноді вони прямо протилежні, і через це часом нейтралізують одна одну. Наведу такий приклад, На сторінці 9 у розділі "Управління державним сектором економіки" записано, що треба відновити галузеве управління. Цілком справедливе, це ефективний захід. Але тут же говориться, щоб ні в якому разі не допускати втручання... Ну, скажіть мені, добродії, чи можна управляти, на втручаючись? Навіть диригент, який керує цілим оркестром, і той, коли я фальшивлю, підходить і паличкою стукає по голові. А як же тут можна управляти і не втручатись? Це взаємовиключаючі установки. І цілий ряд інших недоречностей. Не маю часу зупинятися на цьому.

Що треба зробити, на мою думку? Спробую перерахувати.

Насамперед - визначити пріоритети. Тут накреслено дуже багато заходів, а я би зосередився на десяти чи п'яти по

кожному напряму. А то й на двох чи навіть на якомусь одному.

Друге. Слід усунути згадані колізії, які нейтралізують наші зусилля.

Далі. Треба відновити планування. Вибачте, але ми так уже боїмося цього слова, що без додатку "індикативне", не можемо його вимовити. А, наприклад, у Франції є головний

департамент планування. І там не зазначено "головний департамент індикативного планування". Чому вас так страхав це слово? Нехай планування буде індикативним, але ж не можна уже так перестраховуватися!

Контроль за заробітною платою треба доповнити жорстким контролем за цінами. У плані щодо цього не все передбачено. Спочатку треба заморозити ціни, а потім заморозити заробітну плату.

Наступне. Ввести карткову систему на 10-15 видів продовольчих товарів. Причому це нескладно зробити, як показав нам представник Президента в Києві Салій, Скажімо, прикріпляють той чи інший будинок до конкретного магазину, приходиш з паспортом, і на сім'ю з 4 чоловік по списку видають по 200 чи по 400 грамів масла. А в селі це зробити ще легше. Інакше ми не врятуємо людей.

Далі. Необхідно відновити пільги і посилити захист ветеранів війни та праці. Ми не можемо залишити їх напризволяще.

Слід докорінно переробити аграрний розділ. Бо дійсно /і на це звертали увагу багато депутатів/, якщо зробити все, що в ньому записано, то ми залишимося там, де й були. Ніяких зрушень не станеться.

Нарешті, припинити обвальну приватизацію. Леоніде Даниловичу, ви проти цього теж виступали. Хочу сказати, що

обвальна приватизація призведе до ще більшого розвалу нашої економіки. І я б відновив монополію зовнішньої торгівлі. Де ви візьмете ресурси, щоб здійснювати ці заходи? Дякую за увагу.

ГОЛОВА. Слово надається народному депутату Мельничуку. За ним виступатиме депутат Попик.

МЕЛЬНИЧУК В.Г., заступник керуючого комерційним банком "Полісся", м. Житомир /Промисловий виборчий округ, Житомирська область/. Шановний Голово, шановний Прем'єре, члени уряду, колеги!

Майже три роки працює Верховна Рада, і три роки тривав нелегкий пошук шляхів реформування економіки України. Та економічна ситуація погіршується, і поки що не видно навіть найперш необхідного - чіткої стратегії реформування української економіки. У той же час, згідно зі статтею 97 Конституції України, питання відпрацювання і затвердження стратегії економічних реформ належить до компетенції Верховної Ради.

У зв'язку з тим, що фактично чітка стратегія не запропонована, Основи національної економічної політики, затверджені Верховною Радою, - документ більше декларативний, ніж робочий, уряд опинився сьогодні в дуже складній ситуації. Це добре видно із запропонованого плану дій, до якого є багато суттєвих зауважень. Та найважливіше, на мій погляд, те, що в плані немає чітко поставленої мети, заради якої цей план розроблено, і чіткої технології досягнення цієї мети. А причина такої нечіткості - знову ж у тому, що не визначена сама стратегія економічних реформ, думаю, що сьогодні це одне

з найбільш важливих питань, і тому зупинюсь на ньому.

Більшість нинішніх авторів економічних програм виходять з того, що умови України дуже схожі на умови інших країн, а економіка України сприймається ними як окрема стада одиниця. Виходячи з цього, пропонується активно використовувати монетарні принципи макрорегулювання, зокрема вільне ціноутворення, бездефіцитний бюджет, швидку приватизацію та інше.

У той же час реалізація цих принципів виправдана лише для країн, що мають не тільки незалежну національну економіку, а й достатньо розвинену інфраструктуру фінансово-кредитного регулювання. Економіка України не є сьогодні незалежною, єдиною національною цілісністю. Вона є відірваною частиною економіки колишнього Союзу. Крім того, в Україні немає ні розвинених ринкових відносин, ні діючої ринкової інфраструктурі. Тому стратегічна мета економічних перетворень має полягати сьогодні в тому, щоб із досить індустріалізованої частини економіки колишнього Союзу, що знаходиться на території України і по праву їй належить, створити сильну, незалежну, ефективно діючу національну економіку, з одночасним її переведенням на ринкові засади.

Як досягти цієї дуже непростої мети, не спровокувавши при цьому громадянського протистояння? Для цього потрібна сильна, глибоко продумана державна економічна політика. Стрижнем такої політики має бути державна структурна політика. Ця політика повинна проводитися шляхом стимулювання і підтримки загальнонаціональних виробничих та науково-технічних пріоритетів. Тобто об'єктів, які визначають високий технологічний рівень великих виробничих комплексів, економічну незалежність України та її положення на світовому ринку наукової та промислової продукції.

До таких пріоритетів сьогодні належать: забезпечення України паливно-енергетичними ресурсами; піднесення сільськогосподарського виробництва; збільшення обсягу виробництва і продажу на світовому ринку конкурентоспроможної проекції; переспеціалізація підприємств з метою зменшення залежності від невигідних зовнішніх поставок та задоволення власних потреб; економія первинних ресурсів; усунення загрози масового безробіття; збереження кваліфікованих кадрів, науковотехнічного потенціалу.

Необхідно вирішити, наприклад, питання виробництва власних зернових комбайнів, автомобілів середньої і малої вантажопідйомності, дизельних двигунів середньої і малої потужності. Цей перелік не є остаточним, його можна і потрібно постійно уточняти. Головне те, що система пріоритетів є відпрацьованою, і нею можна скористатися. Для побудови сильної незалежної економіки і виходу її з кризи потрібна концентрація на стратегічних пріоритетних напрямах вирішення вузлових проблем господарства. За ними піде рух усіх інших технологічно зв'язаних процесів реконструкції та економічного піднесення.

Одночасно з цим треба здійснювати поступове, глибоко продумане переведення економічних відносин на ринкові засади.

Причому прийняття комплексу відповідних рішень у кожному окремому випадку має, в першу чергу, створювати нормальні ринкові умови реалізації програм загальнонаціональних пріоритетів та відновлення виробництва. На цьому етапі також мають бути активно використані програми і пропозиції спеціалістів щодо переходу до ринкових відносин, у тому числі й щодо зміни макроекономічних пропорцій.

Запропоновану стратегію, а також конкретні пропозиції щодо її втілення доопрацьовано і підготовлено у вигляді документа, їх реалізація дозволить свідомо і поступово, враховуючи нашу дійсність та уникаючи великих помилок, крок за кроком здійснювати перебудову економічних відносин на продуманих ринкових засадах і створювати матеріальну основу незалежної ефективної діючої національної економіки України.

Між іншим, якраз цим шляхом ішли країни Сходу, ним зараз іде Беларусь.

Дякую за увагу.

ГОЛОВА. Слово надається народному депутату Полику.

ПОПИК І.В., голова колгоспу імені Петровського Тростянецького району /Тростянецький виборчий округ, Вінницька область/. Шановні депутати, Голово Верховної Ради, члени уряду! Нам, аграрникам, сьогодні, крім плану дій уряду, необхідні надзвичайні заходи по виробництву сільськогосподарської продукції в 1998 році. Якщо буде вдосталь зерна, цукру, м'яса, молока і взагалі всіх сільськогосподарських продуктів, то, я впевнений, будуть задоволені всі верстви населення.

Але з виробництвом сільськогосподарської продукції складається катастрофічне становище.

Шановний Леоніде Даниловичу! Звертаюся особисто до вас. Необхідно вирішити питання виділення кредитів для закупівлі отрутохімікатів та засобів захисту рослин. Якщо цього не буде зроблено сьогодні-завтра, то більшість сільськогосподарських культур заросте бур'янами та буде пошкоджена шкідниками. Отже, ми не доберемо велику кількість продукції. А потім

відшукуватимемо мільярди доларів, щоб закупити її за кордоном.

Практично не вирішено питання забезпечення виробництва мінеральними добривами, пальним та часткової компенсації мінеральних добрив, пального, отрутохімікатів за рахунок держави

-так, як це зроблено в Росії.

Оскільки більшість господарств не зможе закупити їх через високі ціни, то це негативно вплине на врожайність сільськогосподарських культур.

Далі. Варто змінити систему формування державних ресурсів, відокремивши від державного замовлення. Формувати тільки на підставі договорів, контрактацій. У цьому документі слід визначити на добровільній основі обсяги закупівель сільськогосподарської продукції і сировини. А з 1 січня 1993 року встановити стартові ціни на сільськогосподарську продукцію та промислову - для села.

У зв'язку з існуючою інфляцією необхідно проводити щомісячну індексацію закупівельних, договірних цін. У договорі слід також встановити державні дотації виробникам сільськогосподарської продукції, а не споживачам.

Також треба визначити субсидії та інші пільги на окремі види продукції.

Завершити укладання договорів щодо продукції майбутнього року не пізніше травня-червня.

Ще одне. Варто за рахунок держзамовлення формувати лише продовольчі фонди зерна та іншої продукції. Решта

потреб має задовольнитися на основі прямих зв'язків зацікавлених сільськогосподарських виробників і міжгосподарського перерозподілу продукції.

Адміністративні органи не повинні стримувати спроби реалізувати продукцію по інших внутрішніх каналах в Україні, як це робиться тепер.

Планом дій уряду на 1993 рік передбачено закупити в інших країнах понад 5 мільйонів тонн зерна, в тому числі 2 мільйони - пшениці. Я не розумію цього: мати перевиробництво пшениці /мається на увазі те, що при потребі 10-12 мільйонів тонн одержуємо щорічно більш як 20 мільйонів/ і замість того щоб продавати її і за рахунок цього закупляти соєві культури і цим самим збалансувати дефіцит білка й значно зменшити кількість концкормів на виробництво тваринницької продукції, збільшивши її виробництво, маємо закуповувати пшеницю в інших країнах.

Далі. Треба покласти край практиці, коли декілька разів на рік переробляються різні варіанти стимулів, все не повинно бути передбачено в договорі.

Декілька слів про оплату праці. За основу треба взяти середньомісячну заробітну плату за 1990 рік, збільшивши її у 57 чи 60 разів, і зовсім не брати до уваги 1991-1993 роки, А подальше збільшення провадити відповідно до зростання виробництва.

Безпідставне свавілля у цій справі приведе нас до катастрофи. Ось кілька прикладів. Доярка заробляє 5 тисяч карбованців, а електрик - 45-60 тисяч. Учитель одержує 12 тисяч, а касир спиртозаводу - 40 тисяч. Жінка в рільничій бригаді - 4 тисячі, а прибиральниця АЕС за 3-4 дні - 12 тисяч.

Якщо скасувати акцизний збір на таку сільськогосподарську культуру, як цукровий буряк, що низькорентабельна, трудомістка, то це призведе до скорочення посівних площ і відповідно зменшення валового виробництва цукру.

ГОЛОВА. Дякую вам, Іване Васильовичу. Шановні народні депутати! Час на виступи вичерпано. Виступили 35 народних депутатів. Мене тут звинувачують у порушенні регламенту. Частково це є. Але на засіданні Президії, коли обговорювалось це питання, домовилися, щоб надати слово головам комісій. Із 24 виступили 10 голів комісій. Наполягає на виступі ще один. Ми намагалися надати слово і від територій. Депутати майже від усіх областей взяли участь в обговоренні питання. Наполягає депутат Жук від Чернівецької області, він є у списку. Тому я просив би вас дати можливість виступити ще трьом депутатам - Жуку, Слєсаренку і Яворівському, і на цьому закінчити. Можна? Тоді слово надається депутату Жуку. За ним виступатиме депутат Слесаренко.

ЖУК В.В., член Комісії Верховної Ради України з питань будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства /Сторожинецький виборчий округ, Чернівецька область/. Спасибі, Іване Степановичу. Шановні депутати! Відносно плану дій уряду однозначної оцінки, мабуть, не буде. Про це, до речі, свідчить і обговорення. Є розділи, з якими можна погодитись, є й такі, з якими -ні. Щоб не повторюватись, хочу відмітити, що певного доопрацювання, на мій погляд, потребує п'ятий розділ, де говориться про соціальну політику і мотивацію праці. Більш чітко потрібно спрогнозувати і намітити наближення розмірів заробітної плати до рівня вартості життя, визначитись по безробіттю, вірніше по його стримуванню. Уряд передбачає допомогу - у працевлаштуванні на вакантні робочі місця, що звільняються у зв'язку з призовом до Збройних Сил. Але, як правило, кількість таких місць незначна. Далеко не вся молодь до призову в армію працює. Тому це не вирішує проблеми.

Інші заходи /наприклад, щотижнева публікація рівнів основних споживчих цін/, далека перспектива ряду заходів не будуть сприяти відчутному соціальному захисту населення. В першу чергу це стосується молоді і ветеранів. Думаю, що у поданих документах уряду їх проблеми не знайшли чіткого відображення, тому скажу про це декілька слів.

Кожен повинен розуміти, що підростаючому поколінню завтра належить бути основою держави, її творити і зміцнювати. А що ж робиться, щоб наші діти і молодь були підготовлені до цієї великої історичної місії? Перш за все, вони повинні рости фізично і духовно здоровими. Це - харчування, лікування, відпочинок, праця, фізична підготовка і таке інше. У нашому житті для того, щоб харчування дітей було повноцінним, батьки повинні бути або мільйонерами, або десь біля цього. У державній торгівлі - не

розгонишся, крім цього, ще й ціни "кусаються", а про базар і говорити не хочеться. А що ж тоді сказати про дітей чорнобильців, про наших чернівецьких дітей, що зазнали страшної біди?

Відпочинок зараз отав тільки мрією через дороговизну путівок і транспорту. Це своєрідне табу. Як прожити сім'ї, де шестеро, восьмеро, а то й більше дітей? Як їх нагодувати і одягнути, де купити одяг, взуття?

До речі, з 14 тисяч дітей-школярів у моєму районі на початок зими майже 5 тисяч не шли зимового взуття, більше 200 дітей черва це зовсім не ходили до школи. Я вже не говорю про харчування в школах, про те, скільки коштує обід.

Зверніть увагу й на таке: до чого тягнеться сьогодні наша молодь? На жаль, не до праці, а більше до торгівлі і до бізнесу. Я не драматизую обстановку, вона є такою і, на жаль, ще погіршується. Думаю, що уряд має виробити політику щодо вирішення проблеми дітей. У плані дій вона повинна бути виділена окремим розділом, як і щодо ветеранів.

На даль, ми почали забувати про тих, хто, відмовляючи собі багато в чому, дав нам можливість вирости, вивчитись і захистити дисертації, а потім вже з висоти свого становища сказати: куди ж нас старше покоління завело? Тепер ветерани в більшості своїй не знають своєї пенсії, їм так часто її перераховують і з таким запізненням, що не можна знайти, де початок, а де кінець. Ветерани через нестачу і дороговизну не можуть купити найнеобхіднішого, і в першу чергу ліків. Хто ж, як не держава, повинен ньому, зарадити? Згадаймо, як недавно рекламували придбання деяких медикаментів за кордоном. Скільки було помпезності - зустрічі в аеропортах, інтерв'ю і такого іншого. Де зараз все те? Покрасувалися на екранах, заробили політичний капітал - і досить.

І ще одне болюче питания для всіх, особливо для ветеранів

-це індексація вкладів. Хочу навести у зв'язку з цим слова шахтаря - пенсіонера Лисова Івана Опанасовича: "Було на книжці у мене 2 тисячі карбованців, - говорить він, - міг купити за них ціле стадо гусей, а тепер у мене на книжці є аж 6 тисяч, але й одного гусака я не куплю, тому що його вартість сьогодні - 8 тисяч карбованців". У цих словах - і біль, і розпач, і іронія.

Справді, над такими кардинальними питаннями треба думати глибше, адже підривається віра в державу. Люди надіються, що це питання буде переглянуто і розумно вирішено. Зазнають наші ветерани, учасники Великої Вітчизняної війни і моральних, і душевних травм. Нещодавно з цієї високої трибуни їх було названо окупантами, песиголовцями, прирівняно до фашистської армії. Думаю, що більшого кощунства не придумати. Це знущання над живими, над мільйонами тих, хто пожертвував життям, щоб звільнити наш народ від фашистського поневолення.

Хотілося б, щоб на мої зауваження була відповідна реакція державних структур. І молодь, і ветерани цього заслуговують.

І на закінчення. Сьогодні часом вживаються слова про розбудову незалежної держави. Мені здається, що все більше стає тих, хто це говорять, і менше тих, хто дійсно робить конкретну справу.

Інколи робота нашої сесії сприймається так, нібито Верховна Рада щось само по собі, а виборці, народ - самі по собі.

Виступає голова колгоспу, який виріс на землі, знає її, знає виробництво і тут же просять слова опоненти, які ніколи не те що на землі не працювали, а, мабуть, і в селі не були. Виступає керівник багатотисячного колективу - тут же його поправляють ті, хто абсолютно не розуміється на виробництві. Вое це викликає подив. Для чого так робиться? Яка ціна цього

протистояння і кому воно на користь?

При вирішенні економічних питань... Закінчую, секундочку. Не можна? Тоді все. Спасибі.

ГОЛОВА. Слово надається народному депутату Слєсаренку. За ним виступатиме депутат Яворівський.

СЛЄСАРЕНКО В. М., начальник відділу слідчого управління Управління внутрішніх справ Запорізької області /Жовтневий виборчий округ, Запорізька область/. Уважаемые народные, депутаты! Уважаемые члены правительства! Все выступления проникнуты заботой об экономической я политической независимости Украины. И это правильно. Но она никогда не станет таковой, если не будут приняты экстренные меры к сохранению и приумножению тех сокровищ, которыми Бог наделил наш край.

Никогда ни одно правительство ничего не делало для сохранения й приумножения богатств, данных нам природой. Наоборот, вое разрушалось и только тогда, когда ничего нельзя было поправить, искались причины содеянного. И сегодня, обсуждая пути выхода из кризиса, мы продолжаем идти по этому пути. Основное внимание уделяем реформам, но не учитываем специфику родного края, имеющего, повторяю, несметные сокровища.

Взять, к примеру, Азовское море. Это уникальнейший водоем планеты, который, был самым рыбопродуктивным морем мира, Рыбопродуктивность его в середине 50-х годов достигала 81 килограмма с гектара водного зеркала, а среднегодовой улов - 217 тысяч тонн, из которых половина - это осетровые и другие ценные породы рыб.

А ведь Азовское море - это не только рыба. Продукты моря являются исходным сырьем для фармацевтической, пищевой, кормовой промышленности. Это наш валютный материал. Достаточно сказать, что такие продукты, как зоостерин и мидийный гидролизат - это те продукты, в которых нуждается и будет сотни лет нуждаться вся Европа. Это продукты, способствующие выведению радионуклидов. А что мы имеем?

Ряд "великих" преобразований привел экологическую систему Азово-Черноморского бассейна на грань катастрофы. Получилась настоящая цепная реакция. Изменение речных стоков привело к уменьшению продуктивности нерестилищ речной системы и сокращению воспроизводства осетровых и других ценных пород. Градостроительное орошение вызвало уменьшение пресной воды в море, снижение биопродуктивности и местного улова молоди пресноводных рыб. Развитие тяжелой индустрии стало причиной химического загрязнения моря. А все вместе привело к резкому сокращение продуктивности моря, которая начала снижаться в геометрической прогрессии. Из десятка тысяч тонн осетровых сегодня Украина в лучшем случае берет 100-120 тонн. Полностью прекращен промысловый лов ценных рыб. Подчеркиваю: идет постепенное превращение Азовского моря в азовский Арал, и никого это не волнует.

Комиссия по агропромышленному комплексу Верховного Совета, народные депутаты в количестве более 200 человек, изучив положение дел, обратились к правительству Украины о предложением о принятии национальной программы развитая аквакультуры в Азовско-Черноморском бассейне. На ее реализацию в течение десяти лет необходимо изыскать /в ценах 1992 года/ 15-20 миллиардов рублей. В том числе на 1993 год требуется полтора миллиарда, под которые уже есть готовые проекты и ТЭО. Некоторые из них не имеют аналогов в мире. Полная окупаемость - на третий-четвертый год.

Эти средства должны были пойти на воспроизводство рыбных запасов, на решение ряда экологических проблем. Тем более, что наука дала однозначное заключение: сегодня это сделать можно, завтра будет поздно. Вы думаете, кто-то был против этой программы? Никто. Ни уважаемый Премьер-министр, ни паны Юхновский, Пинзеник и Демьянов. Я эту цепочку всю прошел, и не один раз. Есть даже соответствующее поручение для ее разработки. И первый етап уже подготовлен, передан в Кабинет Министров и одобрен Комиссией по вопросам агропромышленного комплекса. А последнее поручение Владимира Васильевича Демьянова прямо гласит: Минэкономики в Минфину включить в индикативный план.

А что же мы видим? Есть бетонная стена бюрократии. Это прежде всего те же Минэкономики и Минфин, а также необязательность вице-премьера в отношении своих же поручений. Если зам-министра экономики Попов оказал, что не будет выделять капиталовложения отдельной строкой под программу, как того требует комиссия, значит, так тому и быть. Руки по швам опустили все, даже те, кто давал поручения Минэкономики.

Я понимаю, что за счет бюджета мы не можем финансировать вое разработанные программы. Но программа программе рознь. Если она касается восстановления украинских богатств и значительного увеличения рыбной продукции, которая сегодня является основной статьей импорта продовольствия на Украину, то нам надо идти на это. Тем более, что и стоимость низкая, и отдача высокая. Это восстановление утраченного продовольственного фонда Украины. Я прошу Кабинет Министров и Верховный Совет Украины принять необходимые решения.

Конечно, необходимо оказывать помощь и океаническому рыболовству, но, видимо, не такую, как записано в плане действий

- 93 миллиона долларов только за право вылова 580 тысяч тонн рыбы, либо на каждую тонну - 160 долларов.

К примеру, одна тонна рыбы, добытой в Украине, обходится в десятки раз дешевле, не говоря уже о качестве рыбы. Мне просто этих средств жалко, так как они пойдут на восстановление рыбных запасов чужих стран, и их надо будет выделять ежегодно. Тем более, мы не знаем, сколько рыбной продукций вернется в Украину. К примеру, за 1992 год вернулось только 10 процентов вылова.

Где, в каком государстве такое видано, чтобы над концернами стояли еще госкомитеты? Я прошу Кабинет Министров обратить на это внимание.

Далее. Готовя декреты, пану Пинзенику следует советоваться и прислушиваться к мнению отраслевиков и комиссий Верховного Совета.

Необходимо пересмотреть Декрет о налогообложении предприятий, освободив рыбколхозы от налога на прибыль, оказать помощь в беспрепятственном вывозе сырья из России, чтобы дать народу Украины хорошие продукты питания.

ГОЛОВА. Ваш регламент вичерпано. Пропозиції передайте у письмовому вигляді.

СЛЄСАРЕНКО В.М. Да я передам, дайте сказать.

ГОЛОВА. Треба було розраховувати. Вам відведено три хвилини, а ви й у п'ять не вклалися.

Слово надається народному депутату Яворівському.

ЯВОРІВСЬКИЙ В.О., голова Комісії Верховної Ради України з питань Чорнобильської катастрофи /Світловодський виборний округ, Кіровоградська область /. Шановна Верховна Радо! Шановний уроду! Я виступаю від комісії, через те ні слова про політику, тільки про діло. Гадаю, ми з вами зрозуміли, що сковані з урядом одним ланцюгом і комусь одному вискочити з воза, а другому поїхати далі не вдасться. Нас слухають представники уряду, слухає Леонід Данилович Кучма. Одні з колег категорично відкидають цю програму, інші зовсім про неї не думають, а захищають якісь певні персоналії. Я ось уявив собі, що було б, якби вое те, що ми рекомендували з цієї трибуни урядові, завести в комп'ютер. Та він, мабуть, згорів би, тому що звести це все до якогось спільного знаменника, певно, неможливо.

Тож, мабуть, ми повинні зійтися на тому, що це все-таки конспект. Попереду нас чекає імпровізація, і судити за цим конспектом дуже важко.

Гадаю, що ми повинні підтримати один нормальний напрям, у доцільності якого вже переконалися. Реактивної приватизації не буде /це, по-моєму, всі зрозуміли/, оскільки ми до неї не готові. Через те необхідні дворівневі плани нашої економіки: державний, який повинен бути під жорстким контролем, тому що він державний і все там зароблене нашим народом; другий, не особливо перспективний, повинен спрямовуватися на приватизацію.

Леоніде. Даниловичу! Нашу комісію найбільше стурбувала дев'ята позиція у розділі 3. Позиція така: "Розвивати атомну енергетику з дотриманням необхідного рівня безпеки". Себто, озираючись на задні колеса. Ми просто хочемо вас від імені чорнобильської комісії застерегти, тому що ситуація дуже складна. Зважте: ми поза своєю волею стали ядерною державою - і

енергетично ядерною, і мілітарно ядерною. Це вже реальність. Якою є наша ядерна енергетика - ми вже знаємо, бо маємо за своєю спиною Чорнобиль. А ситуація така. Ми сьогодні маємо українську науку, яка в основному зорієнтована на ядерну енергетику. І її не можна у цьому звинувачувати, це вже наслідок, а не причина. І сьогодні, коли ми питаємо науку, що розвивати, то, звичайно, академік Бар'яхтар скаже, що треба розвивати тільки ядерну енергетику. Бо він особисто іншої не знає, а можливо, навіть, і не визнає.

З іншого боку, ми маємо нині директорів станцій, які /я в цьому переконався, зокрема, на засіданні Ради безпеки Президента/ теж потихеньку знову постійно нав'язують нам тільки цей шлях. Але ми - наш уряд, парламент - повинні піти нормальним шляхом.

По-перше, ми сьогодні не маємо законодавства. Леоніда Даниловичу, це ми нагадуємо про закони щодо ядерного регулювання. Ми вже кілька років живемо взагалі без будь-якого законодавства з цих питань. Але нині, будь ласка, давайте їх приймемо, завдяки чому зможемо поставити нашу ядерну енергетику в якісь певні законодавчі рамки. Це дуже важливо.

Далі. Негайно потрібно розробити енергетичну програму нашої держави. Бо ми досі не знаємо, скільки нам чого потрібно. Багато замовлень ідуть за вчорашніми стереотипами, коли кожен директор замовляє більш, ніж йому потрібно. Ми повинні прорахувати, що ми маємо і яку частку звалимо на плечі ядерної; енергетики. Отоді й приймемо цю законодавчу постанову і будемо знати, чи ми, так би мовити, працюємо на автопілоті і допрацьовуємо ресурси тих станцій, які у нас є, чи, якщо нам доведеться далі розвивати ядерну енергетику, то на якому витку. І що буде з нами - чи ми самі проектуватимемо ці реактори, чи закуповуватимемо їх за кордоном. Бо ризикувати далі Україна вже не має

ніякого права. Це надзвичайно важливий момент. І хочу сказати вам, що він блокується різними силами.

Якщо ми вступимо у цю колію і запишемо в програмі, що слід розвивати ядерну енергетику /а це дуже чітке слово/, то завтра і наш новостворений комітет, і наша наука це підтримають і будуть розвивати. Але в якому напрямі? Я дуже хотів би, щоб ця наша пересторога, Леоніде Даниловичу, була почута. Ми і з вами, і з віце-прем'єром Іоффе знайшли повне порозуміння. Але нам треба розумно й гідно вийти з цього зачарованого кола. Якщо ми втягаємо Україну в ще один виток ядерної енергетики, такої примітивної, як вона є нині, нам просто цього ніхто не пробачить.

Дякую за увагу.

ГОЛОВА. Шановні народні депутати! Виступили 38 чоловік. Брали слово представники від одинадцяти комісій, майже від усіх областей. Весь час ми використали.

В основному промовці підкреслювали те, що запропонований урядом план дій на нинішній рік поки що недосконалий. Але ніхто досконалішого так досі запропонувати й не зміг. Тому більшість виступаючих вносили конкретні пропозиції, які необхідно врахувати при впровадженні у життя цього плану. Одні - сьогодні, інші - завтра чи післязавтра. Жодна з таких пропозицій не була тут відхилена або категорично заперечена. Але це ще ніяк не означає, що всі вони будуть враховані.

Так от, пояснити, дати відповідь, переконати, чому та чи інша пропозиція не врахована, - це завдання і комісій Верховної Ради, і Міністерства економіки, й інших державних структур. Тому що на цьому наша робота не закінчується, а тільки

розпочинається. Бо вже всі ми усвідомили, що далі сповзати просто нікуди.

Заключне слово бере уряд? Будь ласка, Вікторе Михайловичу.

ПИНЗЕНИК В.М., віце-прем'єр-міністр України, міністр економіки України /Радянський виборчий округ, Львівська область/. Шановний Голово, шановні депутати! Вчорашнє й сьогоднішнє засідання засвідчили, що нам вкрай потрібна була така зустріч і обговорення, яке тут відбулося. Ми мали добру нагоду обмінятися думками, послухати ваші зауваження, пропозиції, міркування, доповнення до плану дій уряду. Переважно обговорення йшло в конструктивному руслі, з турботою про те, що нас об'єднує: виведення України зі стану економічної кризи.

У виступах багатьох депутатів запропоновано чимало слушних речей, які ми врахуємо як у плані дій, так і при розробці нормативних документів. Дозвольте коротко вгадати кілька основних моментів.

Постановка на баланс імпортного обладнання. Проблема є, і дуже серйозна. Ми її будемо вирішувати.

Національна програма виходу з енергетичної кризи. Надзвичайно важливе питання. Хочу сказати, що уряд уже готує проект постанови про забезпечення режиму енергозбереження. І дуже багато думок, які тут висловлювалися, вже враховуються у проекті цієї постанови.

Програма розвитку вугільної промисловості. Це наш прорахунок, що ми не включили її в план. Але таку програму вже розроблено. Більше того, вона пройшла експертизу, і

найближчим часом уряд її прийме.

Далі. Безумовно, важливим є питання про збереження потенціалу військово-промислового комплексу, відхід від політики "банякової" конверсії. Це - розумний підхід. Нам треба зберегти потенціал, який є в даному секторі економіки.

Проблема розмежування власності. Це - надзвичайно важливе, але досить складне питання. Ми вже декілька разів підходили до вирішення цього питання. Але давайте разом серйозно підійдемо до цієї проблеми, щоб не наламати дров.

Є необхідність ще раз повернутися до питання розвитку потужностей по виробництву дитячого харчування.

Дуже приємно було почути від донеччан, депутатів з краю моєї мами /а вона народилася і виросла у Краматорську/, про їх бажання провести приватизацію торгівлі. Уряд готовий підтримати вас у цьому. Ми знаємо про сильний кадровий потенціал міста, який здатний вирішити це завдання.

Я не зовсім зрозумів запитання з приводу звинувачення директорів. Ви ніколи не чули огульного звинувачення директорів, і цього не може й бути. Мені особисто доводилося зустрічатися з деякими директорами, тільки завдяки яким і досі працюють заводи і люди мають роботу.

На таких умовах, на яких доводиться працювати директорському корпусу, мабуть, ніхто на Заході не працював і не працюватиме. І йдеться не про огульне звинувачення, а про виявлення фактів порушень. І тут треба діяти за таким принципом: якщо кіт не ловить мишей, то господар міняє кота.

Можливо, ми не завади чітко в деяких документах висловили свої наміри. Наприклад, коли з'ясувалися позиції депутатів і уряду, то виявилося, що ми мали на увазі абсолютно одне й те ж

саме. Мова йде про те, що бюджетна політика має ув'язуватися з регіональними перетвореннями, про певні підходи до діяльності банків тощо. У нас єдина позиція. Ми уточнимо формулювання, а погляди у нас абсолютно однакові.

Тут нас звинувачували у декларуванні. Безумовно, такі моменти є в плані дій. Але зверніть увагу ось на що. Невже є деклараціями дії уряду, спрямовані на підтримку виробництва, коли ми вже прийняли реальні рішення? Ми ввели оподаткування прибутку, знизили ставку оподаткування до 30 відсотків, знизили ставку податку на добавлену вартість, вивели інвестиції з-під оподаткування. Ми ввели відшкодування податку на добавлену вартість по введених у дів основних фондах. Звільнили від сплати експортно-імпортного мита ті підприємства, які працюють по кооперації. Ми на 100 відсотків звільнили від сплати податку з прибутку, який отриманий від виробництва нової продукції. Це ж реальні кроки! Хіба вони не спрямовані на підтримку виробництва?

Не зрозуміло й звинувачення в тому, що ми встановили якісь обмеження на ввезення медичних товарів. Не було таких обмежень. Уважно прогляньте Декрет про імпортне мито. "Нуль" стоїть проти таких товарів. Однак встановлено великі податки на деякі інші речі. От, наприклад, за автомобіль, який служив понад 6 років, треба заплатити мито 600 доларів. На хутра ставки мита - 20-30 відсотків, тобто треба платити 20-30 тисяч карбованців за ввезення однієї одиниці.

Чесно скажу, що не всі виступи нам зрозумілі. І якби ми подібним чином виклали наш план дій, то ви б від нього не залишили мокрого місця, і правильно зробили б.

Сьогодні прозвучало питання про необхідність звіту уряду

і введення жорсткого валютного контролю. Ми вже інформували і хочемо ще раз інформувати вас про те, що сьогодні Кабінетом Міністрів підготовлено проект Декрету про валютний контроль і валютне регулювання. Ми готові йти далі. Давайте сьогодні приймемо одне рішення - про те, щоб заборонити використовувати валютні кошти державних підприємств на придбання автомобілів іномарок. Давайте таке рішення приймемо.

Борис Олійник сьогодні порушив питання про корупцію. Ми хочемо сказати зі свого боку таке: уряд уже прийняв рішення, яким міністру заборонено займатися підприємницькою діяльністю. Пропоную вам піти нам назустріч і прийняти рішення про те, щоб заборонити депутатам займатися підприємницькою діяльністю.

Ще один момент. Уряд готує проект Декрету про корупцію. Про що йде мова? Про те, що кожен державний чиновник, міністр, заступник міністра чи хтось інший, займаючи якусь посаду, повинен скласти декларацію про своє майно. Підтримайте нас і в цьому плані, нехай цю норму буде поширено і на депутатів.

Дозвольте я вам розповім один анекдот. Одні говорять: не будь дурнем - женись. Інші кажуть: не будь дурнем - не женись. Спробуй тут не бути дурнем. Для чого хотів навести цей анекдот? Ми отримуємо дуже багато листів. Тут не тільки комп'ютер зламається. Адже пропозиції - абсолютно протилежні. Як же бути нам у цій ситуації не дурними? Або ми якусь точку зору підтримуємо, або її відхиляємо, або знаходимо якесь компромісне рішення. Це зовсім нормальна річ, що є різні погляди, а всіх задовольнити неможливо.

Хочу сказати, що в апарат уряду прийшли працювати нові люди. І дуже часто вони, ще не знаючи етики чиновника, кажуть

мені: "Міністре, ти не правий", - і припирають аргументами. Ну, як я можу сказати, що правий, якщо вони довели, що я неправий? Коли ми починаємо працювати разом із депутатами, то виявляється, що буває хибна позиція й у того чи іншого депутата. Скажімо, вчора після засідання один з ваших колег, депутатдиректор, так "припер" мене до стінки, що я мав визнати, що ми допустили неточності в одному документі і терміново будемо їх виправляти. Але не можна виходити з того, що одна людина може маги право на абсолютну істину. Такого не буває! Люди помиляються, і треба вислуховувати аргументи один одного. Коли ми почнемо робити це через листування, то у нас роботи не буде. Якщо ми сідаємо разом, як правило, виходимо з єдиної позиції. Якби ми так завжди працювали, то змогли б 80 відсотків наших суперечностей зняти у нашій роботі.

Дозвольте зупинитися ще на деяких моментах, які сьогодні прозвучали. Не зовсім зрозуміло, що дехто хоче побачити в документі те, чого в реальності немає.

Наприклад, де ви взяли в документі положення про "обвальну" приватизацію? Шановні колеги! Комерціалізація і корпоратизація - це не зовсім приватизація. Адже власник не міняється. Державна власність була і лишається державною. Ми говоримо тільки про сфери малої приватизації.

Далі. Звідки взялося твердження про те, що ми ввели вільне ціноутворення? Згадаймо той документ, який ми прийняли 26 грудня минулого року. Це ж рішення вже прийнято. Мова йде про те, що в природних монополіях ціни тільки уряд встановлює. Це ж рішення прийнято. Ви ж звинувачуєте нас у тому, що ми забезпечуємо режим вільного ціноутворення.

Далі. Монополія зовнішньої торгівлі. Сергію Івановичу!.

Вчора я говорив про введення спеціального режиму експорту сировинних ресурсів. Рішення таке вже прийнято. Ну, давайте назвемо його інакше - монополія зовнішньої торгівлі на експорт сировинних ресурсів. Що стосується продукції машинобудування, ми, навпаки, будемо заохочувати експорт цієї продукції і надавати державну підтримку експортерам такої продукції.

Щокова терапія. У нас шок без терапії. Ми серйозно коригували курс реформ. Нам довелося визнати помилка у підходах, які ми робили. Ми не говорили про бездефіцитний бюджет. Я хочу сказати, що навіть теоретично бездефіцитний бюджет - це річ погана. Ми відверто говоримо про це. Ми оказали про серйозне зміщення акцентів макроекономічної стабілізації та про політику стабілізації виробництва. Якщо ми не розв'яжемо цього завдання, нам не потрібен буде бездефіцитний бюджет.

Є дуже багато інших питань, які сьогодні порушувалися. Ми, до речі, обговорювали вже кілька варіантів і підготуємо певні рішення, що стосуються вирішення проблеми проїзду пенсіонерів на транспорті.

Ми переконані в тому, що ідеальних планів не буває, і ви, мабуть, у цьому теж не сумніваєтесь. Життя заставить нас постійно вносити корективи. Давайте свої пропозиції, міркування, ми готові враховувати їх.

Ще раз хочеться подякувати всім депутатам, що внесли конструктивні пропозиції. Ми їх ще раз переглянемо за стенограмою і врахуємо у своєму плані дій.

Хочу поінформувати вас ще про один момент. Було запитання: хто з депутатів працював, хто давав документи? Від

Ягоферова ми дійсно не отримали документів, їх не дуло. Але можна назвати кількох депутатів, багато їх пропозицій було враховано. Були пропозиції від депутатів Мельничука, Рябченка, Пилипчука. Були інші матеріали, які, можливо, не стосувалися плану дій, але ми їх урахувала при розробці цього плану. Дякую.

ГОЛОВА. Дякую.

Шановні народні депутати, вам роздано проект постанови Верховної Ради, який обговорювався Президією. Його також погоджено з авторами плану, а також із Прем'єр-міністром. Зауваження і пропозиції надійшли від народних депутатів Марченка, Ягоферова і не тільки від нього, а й від інших луганських депутатів. Багато пропозицій внесено депутатами при обговоренні. З урахуванням цих пропозицій проект постанови можна прийняти за основу, а потім уже внести в якісь пункти конкретні зміни і доповнення. Це в основному пропозиції депутата Марченка та інших депутатів. Щодо пропозицій луганських депутатів, то частина їх збігається з іншими, в частину треба буде проголосувати окремо. Ні, викинути не можна, треба їх проголосувати окремо.

Тому вношу пропозицію; внесений Президією і узгоджений з Кабінетом Міністрів проект постанови прийняти за основу. Хто за це, прошу проголосувати.

"За" - 289. Приймається.

Тепер по пунктах. Щодо першого пункту зауважень практично не було, за винятком того, що перший пункт в редакції луганських депутатів дещо відрізняється. Тому я зачитую. перший пункт. "Відмітити, що Кабінет Міністрів програми на

весь термін повноважень у відповідності із статтею 117 Конституції не подав".

Де можна вважати і так, що дійсно програми такої нема. Але можна вважати і цей план як програму, яка не охоплює всіх сторін життя, особливо на тривалий період. У статті сказано - на період діяльності уряду. Учора Прем'єр-міністр казав: ви визначте цей період. Так що давайте домовимося, будемо цей пункт записувати чи ні? Я відкриваю з цього питання обговорення. Хто хоче висловитися?

Другий мікрофон.

МАРЧЕНКО В.Р., член Комісії Верховної Ради України у закордонних справах /Роменський виборчий округ, Сумська область/. Я хотел бы обратить ваше внимание на третью страницу плана действий. Там записано: "План дій уряду є робочим документом", і все. Это никакая не программа. Это первое.

Второе. Я хотел бы обратить внимание уважаемых депутатов на 97 статью Конституции, где написано: "Верховна Рада України правомочна розглядати і вирішувати будь-яке питання, що не входить згідно з Конституцією до компетенції органів державної виконавчої влади". Что я хочу оказать? Этот план действий мы не имеем права утверждать, поскольку передали конституционные полномочия Кабинету Министров.

Далее. В соответствии со статьей 11? Конституции правительство должно войти с программой действий. И поэтому во втором пункте, в предложении, которое я внес...

ГОЛОВА. Ми ж до другого пункту ще не дійшли. Я зачитав пункт, запропонований луганськими депутатами, і запитав, хто

хоче по ньому висловитися. Так, хто бажає висловитись з приводу пропозиції луганських депутатів? Перший мікрофон.

ДУБЕНКОВ Г.О., секретар Комісії Верховної Ради України з питань відродження та соціального розвитку села /Козятинський виборчий округ, Вінницька область/. Я запропонував би такий зміст першого пункту /він виходить і з обговорення, і з тієї позиції, яку ми зараз займаємо/: "План дій уряду України по реалізації та розвитку Основ національної економічної політики на 1993 рік прийняти як основу для подальшої розробки декретів і програм уряду в 1993 році".

ГОЛОВА. Так, хто ще хоче висловитись? Перший мікрофон.

КОЗАРЕНКО В.І., секретар Комісії Верховної Ради України з питань державного суверенітету, міжреспубліканських і міжнаціональних відносин /Антрацитівський міський виборчий округ, Луганська область/. Я не розумію, Іване Степановичу, що тут відбувається? Ми просимо уряд виконувати Конституцію! Це щось нове. Тоді я поставив би питання так: скасувати статтю 117 Конституції, але ж це неймовірно. Тому просив би депутатів зважити. Якби ми попрацювали, і це був би не випуск пари, організований, як було закинуто Іваном Степановичем, а плідна робота, ми могли б назвати документ декларацією тієї програми, яку мав подати уряд. То була б офіційна назва.

ГОЛОВА. Дякую. Третій мікрофон.

НОСОВ В.В., член Комісії Верховної Ради України у питаннях законодавства і законності /Октябрський виборчий округ, Полтавська область/. Хотів би виступити з мотивів голосування щодо кількох моментів. Я не можу голосувати, тому що в плані проігноровано права трудових колективів, і не треба сподіватися, що з цього щось вийде. Я подав письмові пропозиції уряду, але вони не враховані і не будуть враховані. Я не голосуватиму. Дякую.

ГОЛОВА. Шановні народні депутати! Ми провели обговорення, але луганська депутація внесла пропозицію у встановленому порядку.

Ставлю цей пункт на голосування. "Відмітити, що Кабінет Міністрів програми на весь термін повноважень у відповідності зі статтею 117 Конституції не подав! Прошу проголосувати.

"За" - 171. Не приймається.

Пропозиція народного депутата Дубенкова: "Доповідь Кабінету Міністрів про план дій уряду України по реалізації та розвитку Основ національної економічної політики взяти до відома". Це означає: обговорити і вважати її подальшою основою для опрацювання програми. Геннадій Олексійович, я так розумію, не заперечує.

Отже, ставлю на голосування пункт 1 в запропонованій

редакції.

"За" - 277. Приймається. Тепер зауваження щодо пункту 2. Другий мікрофон, будь ласка.

МАРЧЕНКО В.Р. Уважаемый Иван Степанович! Уважаемые депутаты! Я думаю, что мы все должны - и правительство, и депутаты Верховного Совета - уважать наш святой документ - Конституцию. Поэтому те предложения, которые мы высказали и которые, как отметил Виктор Михайлович Пинзеник, являются взаимоисключающими, учесть просто нереально.

Вы посмотрите, что здесь написано: "врахувати зауваження". А как их можно учесть, если они исключают друг друга?

Дальше. Для того чтобы привести решение в соответствие с Конституцией, чтобы мы не превысили своих полномочий, предлагаю дополнение, которое бы конкретизировало пункт 2. Я его излагал в письменной форме и сейчас зачитаю: "Кабінету Міністрів України у місячний термін /але можна погодитися з луганчанами - до 1 березня/ з урахуванням зауважень і пропозицій комісій Верховної Ради України та народних депутатів, висловлених ниш при обговоренні цього плану дій, підготувати і подати на розгляд Верховної Ради програму діяльності уряду".

Это конституционное положение. Тогда мы в соответствии с процедурой можем письменно представить предложения депутатов и комиссий, можем в соответствии со статьей 97 Конституции принять решение и разделить ответственность за реформы с правительством.

Прошу поддержать.

ГОЛОВА. Прошу вашої згоди об'єднати з пунктом, запропонованим луганською депутацією. Може, його почати так: запропонувати Кабінету Міністрів створити спільно з Верховною Радою комісію для вироблення програми з урахуванням обговорення плану дій Верховною Радою.

Гадаю, Леоніде Даниловичу, таку комісію можна створити, тим більше, що віце-прем'єр-міністр Пинзеник закликав продовжити спільну роботу.

Отже, сформулюємо повністю: "Кабінету Міністрів України у процесі виконання плану дій враховувати зауваження та пропозиції комісій, висловлені ними при обговоренні цього плану". Редакція, запропонована луганчанами, предметніша, вона пов'язує комісії Верховної Ради і державні структури уряду спільною працею. :

Так, а комісії треба продовжити роботу. Це збігається з пропозицією депутата Марченка.

КУЧМА Л.Д., Прем'єр-міністр України /Красногвардійський виборчий округ, Дніпропетровська область/. Иван Степанович, я не понял, что там записано. Надо дать возможность правительству работать, а не все время программы рисовать и докладывать их здесь.

ГОЛОВА. Я зараз зачитаю, і ми проголосуємо окремо. Хто ще хоче висловитися? Перший мікрофон.

РОМАНОВ Ю.С., голова підкомісії Комісії Верховної Ради України у питаннях екології та раціонального природокористування /Жовтневий виборчий округ, Одеська область/. Иван Степанович, вы проигнорировали, а у меня есть замечания именно ко второму пункту.

ГОЛОВА. Вибачте, товаришу Романов, але я нічого не ігнорую. Зауважень багато, і якщо ми почнемо кожне голосувати, то нам знов двох днів не вистачить.

РОМАНОВ Ю.С. Речь идет о поправке к пункту 2. Иван Степанович, действительно, многие депутаты не имели возможности выступить. Поэтому предлагаю, чтобы здесь, где записано "висловлені ними", добавить "письмово та" і далі за текстом - "при обговоренні цього плану".

И протокольно надо записать: поддержать те предложения, которые были высказаны Виктором Михайловичем Пинзеником в заключительном слове. В частности, относительно того, чтобы все-таки вернуться к вопросу о запрещении коммерческой деятельности, иначе мы никогда не выйдем из этого тупика.

Благодарю за внимание.

ГОЛОВА. Третій мікрофон.

СТЕПЕННО В.І., голова підкомісії Комісії Верховної Ради України а питань агропромислового комплексу /Полтавський виборчий округ, Полтавська область/. Іване Степановичу! Я категорично проти того, щоб створювати ще якусь комісію. План дій є, він вироблявся для того, щоб створити програму. І в пункті 2 написано, що слід враховувати зауваження і пропозиції комісій Верховної Ради. З цим можна погодитися, бо не можна не враховувати пропозицій комісій. А далі варто записати: "та вивчити пропозиції народних депутатів". Адже було стільки пропозицій, що всі врахувати практично неможливо.

Підтримую пункт 2 - хай цим займається Кабінет Міністрів, подасть програму нам. Створювати ж спільну комісію вважаю недоречним, бо виконувати план повинен Кабінет Міністрів.

ГОЛОВА. Ще є зауваження до пункту 2? Будь ласка.

СТУПНІКОВ Ю.І., радник представника Президента України в м. Севастополі /Ленінський виборчий округ, м. Севастополь/. Уважаемые депутаты! Мы обсудили документ, который является основными направлениями деятельности нашего правительства, в сущности, схемой или концептуальным полем его действий.

Когда не знают, что делать, требуют программы, а также создания штабов и комиссий. Если мы пойдем по этому пути, то потеряем еще несколько месяцев, ибо он тупиковый, никуда не приведет. Но сегодня идти надо, ибо движение необходимо. То, что правительство наметило, надо осуществлять. Нам надо принять сейчас к сведению, так сказать, застраховать два вопроса.

Нужно, чтобы правительство регулярно информировало нас о кардинальных действиях относительно решения вопросов социальной защиты.

И второе - о структурной перестройке, которая, считаю, является...

ГОЛОВА. Дякую вам, але до відома вже взято, я просто нагадую. Бо ми ж відкриваємо нове обговорення.

Суть розбіжності між пунктом, запропонованим Президією, урядом, і тим, який вносять луганська делегація і Марченко, тільки в тому, що там не сказано - продовжити роботу над програмою і внести на розгляд Верховної Ради. А вони хочуть, щоб це було відзначено в постанові. От у цьому різниця.

Давайте проголосуємо одразу варіант комісії, а потім цей.

Згідно з процедурою ставлю на голосування другий пункт, викладений у проекті, який вам розданий. Прошу проголосувати.

"За" - 263. Приймається.

Щодо пункту 3 було зауваження: "Кабінету Міністрів України інформувати Верховну Раду України про хід виконання" - було у нас записано "плану". Пропонувалося замінити словом "програми". Але оскільки другий варіант не пройшов, то залишаємо так, як у проекті постанови.

Другий мікрофон.

ПАНАСЮК Ф.Т., голова Чуднівської районної Ради народних депутатів /Любарський виборчий округ, Житомирська область/. Іване Степановичу! Прошу звернути увагу на таку деталь. Тут іде мова про зауваження і пропозиції депутатів, - які виступили. У списку було 70 чоловік, виступили 30...

ГОЛОВА. Ще раз прошу депутатів - давайте протокольно запишемо всі зауваження і пропозиції, які були висловлені. Це включає в себе пропозицію народного депутата Романова, а також подані письмово. Та й інші пропозиції можуть виникнути у депутатів під час опрацювання. Будемо розглядати їх у встановленому порядку, як ми й домовилися, при доопрацюванні.

ПАНАСЮК Ф.Т. Іване Степановичу! У цьому зв'язку й пропоную, щоб уряд дав зворотню інформацію про реагування на наші зауваження. Щоб не пішло все в кошик.

ГОЛОВА. Ми про це говорили.

До пункту 3 є ще зауваження? Перший мікрофон.

ПІВЕНЬ М.І., голова колгоспу імені 118 загиблих комунарів Шахтарського району /Макіївський- Советський виборчий округ, Донецька область/. Іване Степановичу! Прошу, щоб записали протокольно врахувати постанову Верховної Ради від 27 січня. Й у виступах це прозвучало.

ГОЛОВА. Постанови ніхто не скасовував, Миколо Івановичу. Там же записано, ще зауваження і пропозиції, висловлені при обговоренні, розглянути разом з індикативним планом і проектом бюджету, її ніхто не скасовував.

Прошу проголосувати пункт 3 проекту.

"За" - 301. Приймається.

Усі пункти постанови проголосовані, прошу запропонований проект проголосувати як постанову.

"За" - 283. Приймається.

Шановні народні депутати! Передним як оголосити перерву /я звертаюся й до уряду/, хочу сказати, що питання про закони України ми випустимо і розглянемо питання про декрети. Це буде продовження розмови, в якій уряд також візьме участь.

Оголошується перерва на 30 хвилин.

/Після перерви/

ГОЛОВА. Продовжуємо роботу. Питання - про окремі декрети Уряду. Розгляд зауважень комісій Верховної Ради і окремих народних депутатів України до декретів: про додаткове регулювання орендних відносин; про перелік майнових комплексів державних підприємств, організацій, їх структурних підрозділів основного виробництва, приватизація або передача в оренду яких не допускається /як бачите, це не обвальна приватизація/; про стягнення не внесених у строк податків і неподаткових платежів; про тимчасовий порядок визначення переліку підприємств, що займають монопольне становище на ринку; про проведення експерименту у сфері господарської діяльності та приватизації на радіоприладному заводі "Оризон"; про корпоратизацію державних підприємств /об'єднань/. Чи є у вас ці документи? Є.

Отже, приступаємо до розгляду зауважень до Декрету про додаткове регулювання орендних відносин. Доповідач від Комісії з питань економічної реформи - народний депутат Барабаш, секретар цієї комісії. Опонентом від урану виступатиме перший заступник міністра економіки України Шпек.

БАРАБАШ О.Л., секретар Комісії Верховної Ради України з питань економічної реформи і управління народним господарством /Жовтоводський виборчий округ, Дніпропетровська область/. Шановні народні депутати! Ми з вами вже обговорювали цей декрет. Іван Степанович тоді сказав, що комісія дала недостатню юридичну оцінку. На мій погляд, усе було якраз навпаки. Я хотів би зупинитися саме на

юридичних моментах. У поданому проекті наведені юридичні аргументи. Коли нам давали пояснення наш юридичний відділ і юридичний відділ Кабінету Міністрів, вони, на жаль, не відповіли на кілька головних питань.

Чи належить державна програма приватизації до тих, які є найважливішими державними програмами і регулюються пунктом 6 статті 97 Конституції, і є у виключній компетенції Верховної Ради? Безумовно, належить /це моя точка зору/. І яка державна програма може бути важливішою, ніж програма приватизації?

Якщо Кабінет Міністрів без дозволу Верховної Ради змінив деякі пункти державної програми приватизації /причому не прохідні пункти, а вилучив цілий інститут приватизації. Маю на увазі приватизацію через оренду. Цим шляхом, до речі, відбувається майже 100 відсотків приватизації/, то є це порушенням державної програми приватизації чи ні? Юристи повинні дати відповідь. І якщо державна програма приватизації змінюється без дозволу Верховної Ради, то чи є це перевищенням наданих Кабінету Міністрів повноважень чи ні? У відповідях юристів на ці прості питання багато туману. Вони кажуть, що зміни, безумовно, порушують цю програму, але ці порушення виглядають логічними. То чим будемо керуватися - логікою чи законом?

На мій погляд, ми підійшли до надзвичайно небезпечної межі. Чим нам керуватися - революційною доцільністю, логікою, хай навіть найкращими бажаннями керівників уряду, чи законом і Конституцією? І це є стопроцентною формальною підставою скасувати цей декрет як такий, що суперечить Конституції України.

Так само і щодо другого декрету. Написано, що сам декрет не викликає заперечення. До речі, його другий пункт повторює. другий

пункт Декрету про додаткове регулювання орендних відносин. Там сказано, що майнові комплекси, які належать до відання Верховної Ради, Кабінету Міністрів, Президента та інших, можуть здаватися в оренду лише за згодою орендодавця. Немає заперечень. Безумовно, це потрібна норма. Але там в друга фраза про те, що відсутність цього дозволу в підставою для припинення договору оренди. Це означає, що якщо договір оренди укладений у 1990 році, то теж треба давати дозвіл заднім числом. Це означає надання декрету зворотної сили, а в нас записано, що декрет набуває чинності з дня підписання. І знову наш юридичний відділ вдався до підтасовки. Мовляв, я написав у своєму проекті не "друге речення", а "друга частина". А оскільки другої частини немає, то немає про що говорити.

6 серйозне питання: має декрет зворотну силу чи ні? Якщо має, то це порушення Конституції. На все, що здається в оренду після опублікування декрету потрібно брати дозвіл.

Ми декілька разів говорили з Віктором Михайловичем Пинзеником на цю тему. І з принципових питань майже дійшли спільної думки, що будемо розробляти новий декрет. Більше того, це якраз знаходиться в руслі пропозиції, прийнятої на засіданні нашої комісії два місяці тому. Ось уже два місяці проект поправок до Закону про оренду майна державних підприємств та організацій лежить у Президії Верховної Ради і не розглядається. Але ж він вирішує дуже багато питань, зокрема про те, як залучити сертифікати тих, хто не в членами організації орендарів. У ньому є всі правові механізми, він знімає всі недоречності. І Спілка орендарів, і комісія будуть працювати над удосконаленням закону, але дію цього декрету треба сьогодні зупинити. Чому? Поки ми будемо домовлятися і усувати протиріччя, руйнуватимуться і вже руйнуються

орендні відносини. Маємо зливу телеграм: забороняється оренда, розриваються договори оренди і так далі.

Сьогодні цей декрет /я з цілковитою відповідальністю можу про це сказати/ відкрив дорогу для повного адміністративного свавілля.

Приміром, голова Державного комітету України по вугільній промисловості Сургай на підставі декрету видає наказ розірвати договір оренди.

Вибачте, але якщо голова Державного комітету видає подібні накази, хоч у законі прямо зазначено, що це прерогатива арбітражного суду, якщо є підстави, передбачені законом, то... Сьогодні, скажімо, надходить багато телеграм про те, що віцепрем'єр-міністр України Іоффе тисне на арбітражний суд, Фонд державного майна, аби розірвати той чи інший договір оренди, вважати неможливим його укладення. Як же ми побудуємо правову державу? Правильно наголосив депутат Щербина: маємо правовий "беспредел". І якщо він починається з Кабінету Міністрів, з неправових норм, а потім і неправового тлумачення, то, вибачте, будь-які програми уряду залишаться благими намірами.

Для того щоб зараз нам було зрозуміло, за що будемо голосувати, дозволю собі зачитати ось такий коротенький проект. "Верховна Рада України постановляє: у відповідності до частини п'ятої статті 97(1) Конституції України скасувати другу частину пункту 2 Декрету "Про перелік майнових комплексів державних підприємств, організацій, їх структурних підрозділів основного виробництва, приватизація або передача в оренду яких не допускається" як таку, що суперечить частині п'ятій статті 97 і частині третій статті 97 Конституції України".

Ці статті визначають порядок набуття чинності.

А ось другий законопроект.

"У відповідності до частини п'ятої статті 97 Конституції України скасувати Декрет Кабінету Міністрів України "Про додаткове регулювання орендних відносин" як такий, що суперечить пункту 6 статті 97 Конституції України". /Стаття 97 регламентує виключні повноваження Верховної Ради, які вона нікому не делегувала/.

Мова не йде про конфлікт або конфронтацію з урядом" Мова йде про нормальну співпрацю. Уряд порушив Конституцію, давайте ми його, як кажуть, по-дружньому поправимо і скажемо, що ми скасовуємо цей декрет і далі будемо вдосконалювати ці відносини.

І останнє. Враховуючи надзвичайну важливість цього декрету /він охоплює своєю дією 20 процентів національної економіки, мільйони людей разом з членами їх сімей/, я попросив би провести обов'язково поіменне голосування.

ГОЛОВА. Дякую. Коли у нас не вистачав аргументів,, тоді ми б'ємо чимось іншим. Байдуже, які будуть наслідки. А порушена Конституція - і давай тут усе зупиняти. Днями ми обговорили, як стимулювати виробництво. Ось це для нас головне. А якщо сьогодні прийняти конституційну норму, що стимулювала й виробництво, то, я думаю, за це всі проголосували б. Усі за оренду, тільки кожен розуміє її по-своєму.

Третій мікрофон.

КОСІВ М.В., член Комісії Верховної Ради України з питань державного суверенітету, міжреспубліканських і міжнаціональних відносин /Пустомитівський виборчий округ, Львівська область/. Я, Іване Степановичу, вважаю, що ми маємо з'ясувати не тільки правову сторону прийняття цього декрету, а й враховувати інтереси. Чи в інтересах держави, щоб суб'єктом приватизації виступав трудовий колектив, який працює на даному державному підприємстві? Чи в інтересах держави буде, якщо від імені держави процесом приватизації керуватиме якась особа, котра уповноважена державою робити це? Мені здається, що коли ми доручимо процес приватизації державного підприємства контролювати комусь від імені держави, то цей "хтось" обов'язково не забуде і про себе. Оце і є той найнебезпечніший "підводний камінь", який закладений у прийнятті цього декрету.

Ми вже маємо дуже гіркий досвід. Через акціонування приватизовані крупні підприємства, такі як, скажімо, львівський "Електрон". Зараз невідомо, кому він належить. Або, скажімо, Радехівський цукровий завод, і така стратегічна для держави сировина, як цукор, також невідомо кому зараз належить.

Коли відбувається приватизація через державні органи, а не трудовий колектив, який зацікавлений у цьому підприємстві і виступає в даному випадку суб'єктом приватизації, то з'являються і підставні особи, і на процес приватизації впливає капітал поза межами України.

ГОЛОВА. Вибачте, Михайле Васильовичу! Давайте визначимося з процедурою. Коли ми надамо слово опоненту Шпаку?

Зараз? А потім надамо слово тим, хто записався в установленому порядку, а далі - народним депутатам від Мікрофонів. Так? Будь ласка.

ШПЕК Р.В., перший заступник міністра економіки України. Шановний Голово! Шановні народні депутати! Я хочу почати свій виступ б того, що не поділяю позицію, викладену в листі, який підписав голова Держкомвугілля Сургай. Він не мав права на те, щоб розірвати договір оренди.

Пункт 3 декрету, який встановлює, що приватизація орендованого майна здійснюється на загальних підставах, передбачених законодавством України про приватизацію, не означає, що адміністративні органи управління, міністерства чи комітети своїм рішенням мають право розірвати договір оренди. Договір оренди розривається єдиним шляхом - через арбітраж.

Тож я просив би вас не брати до уваги цей факт. Давайте говорити, що, може, Сургай, неправильно вчинив, і будеш його поправляти, але не говоритимемо, що така норма закладена в цьому декреті. Це - помилка.

Твердження, що уряд порушив Конституцію при виданні декрету /мається на увазі скасування певної статті, яка стосується приватизації/, я поділити не можу. Справа в тому, що урядові надані повноваження регулювати відносини власності. І відносин власності стосується також Закон України про приватизацію майна державних підприємств. У статті 4 цього закону розглядається державна програма приватизації. Державна програма приватизації, затверджена Верховною Радою, звичайно, має силу законодавчого документа. Але та програма приватизації, яка є, дійсна була тільки минулого року. На 1993 рік розробляється нова програма приватизації, де

будуть враховані всі зауваження. А Закон про приватизацію майна державних підприємств є незмінним до тих пір, поки Верховна Рада не змінить його, але уряд мав право вносити певні зміни і поправки до діючого законодавства.

Вважаю, що порушень Конституції з боку уряду у виданні декрету не було, і прошу мене в цьому підтримати. Повірте, ми не проти оренди, У проекті індикативного плану, який розробляється, на 1993 рік, ми передбачаємо, що як форма господарювання вона повинна й надалі розвиватися. Ми повинні зрозуміти, що орендні колективи мають право на приватизацію і перебувають у кращих умовах, ніж інші робітничі колективи, тому що і продукція, вироблена орендними колективами, і прибуток є їхньою власністю. Вони його можуть використати в процесі приватизації. Тому пропоную все ж таки підтримати декрет, який прийняв уряд і на який своєчасно не було накладено Верховной Радою вето. А ті всі моменти, про які ми з вами говоримо, - про квоти, про кількість майна, яке може приватизовуватись за рахунок сертифікатів, ми разом з вами, разом з Фондом державного майна маємо відобразити в програмі приватизації на 1993 рік.

Я вам хочу розповісти про ту розмову, яку мав сьогодні по телефону з начальником відділу роздержавлення і демонополізації майна міста Севастополя. Він зателефонував мені вдруге і запитав, як виконувати укази Президента, як виконувати декрет Кабінету Міністрів про комерціалізацію торгівлі. І сказав, що в них, у Севастополі, взяли в оренду торг, який об'єднує 80 торгових підприємств, і він, цей торг, не дозволяє проводити ні комерціалізацію, ні приватизацію окремих суб'єктів економічної діяльності, тобто окремих магазинів чи об'єднання громадського харчування.

А коли директор об'єднання громадського харчування виявив ініціативу провести повну комерціалізацію, тобто відділитися від торгу, стати у фінансовому і господарському відношенні самостійним об'єднанням, то директорові загрожували звільненням з роботи.

Допоможіть нам врегулювати ці процеси. Повірте, без чіткого розмежування ми вирішити це питання не можеш. І я просив би вас усвідомити, що позиція уряду також враховує потреби робітників, членів трудових колективів, але доводиться вирішувати завдання не з одним невідомим, а з багатьма. Прошу також у цьому нас підтримати.

ГОЛОВА. Запитання, будь-ласка. Третій мікрофон.

КОРОБКО М.І., секретар Комісії Верховної Ради України у питаннях екології та раціонального природокористування /Тернівський виборчий округ, Дніпропетровська область/. Шановний доповідачу! Шановні колеги! Поділяю побоювання відносно того, що, скажімо, ореада з наступним викупом може бути з точки зору соціальної справедливості досить підозрілим моментом. І хотів би з'ясувати точку зору доповідача, а значить і Кабінету Міністрів, відносно самої оренди, щоб обрати правильну позицію. У моему виборчому окрузі колектив геологорозвідувальної партії з величезними труднощами вирвався з лабет багатоступеневого управління міністерства і його підрозділів, зараз працює ефективно. І люди задоволені орендою. На викуп вони не претендують поки що. Але я розумію, що може статися так, як у наведеному прикладі з головою Держкомвугілля Сургаєм, і тоді вони

можуть бути позбавлені права на оренду. Або аналогічні колективи не зможуть дістати права на оренду. То чи правильно я зрозумів цю позицію? Заважає це оренді чи не заважає?

А відносно викупу - там, звичайно, проблема існує. Одна справа викуповувати торговельні точки, інша - малоефективні підприємства. Думаю, тут треба підходити диференційовано.

ШПЕК Р.В. Оренда як форма господарювання і сьогодні, і в майбутньому має право на існування.

ГОЛОВА. Другий мікрофон.

СТЕЦЬКІВ Т.О., радник Прем'єр-міністра України /Мостиський виборчий округ, Львівська область/.

Перше запитання до Івана Степановича. Чим усе-таки викликано повторне внесення на розгляд питання про ореаду, адже вже було голосування?

І друге запитання. Шановний Романе Васильовичу! У своїй доповіді депутат Барабаш стверджує, що уряд порушив Конституцію, Така його позиція грунтується на тій підставі, що державна програма приватизації підпадає під дію пункту 6 статті 97 Конституції. Уточніть, будь ласка, точку зору уряду. Чи підпадав державна програма приватизації під конкретне формулювання про те, що до відання Верховної Ради відноситься затвердження найважливіших загальнодержавних програм економічного та інших напрямів розвитку? Яка ваша точка зору?

ШПЕК Р.В. Я вважаю, що не підпадає. Тому що програма приватизації розроблена на реалізацію Закону про приватизацію майна державних підприємств. Статтю 4 цього закону я вже цитував.

ГОЛОВА. Чим викликано, ви знаєте краще від мене. Наступного дня, після того як ми проголосували і жодна з позицій не набрала потрібної кількості голосів, депутати вимагали від Василя Васильовича продовжити обговорення і провести повторне голосування. Це були письмові вимоги. І тому ми попросили одну і другу сторону: в час, будь ласка, домовтеся. Вони знову дійшли висновку, що все повинна вирішити Верховна Рада. Бо в уряду одна позиція, а в депутатів - інша. І нічого тут страшного немає.

Чи ще є запитання? Перший мікрофон.

МАРЧЕНКО В.Р. При таком правовом беспределе я уже боюсь задавать вопросы, потому что ответов не получаю. Ваши ответы на вопросы депутатов меня никак не удовлетворяют.

В программе приватизации, которая утверждена Верховным Советом в соответствии со статьей 9? Конституции, написано, что одним из способов приватизации есть аренда с выкупом. К все. Как не крутите, как не объясняйте, но когда вы практически упраздняете аренду как способ приватизации, - вы нарушаете статью Конституции. Это первое.

И второе. В статье 16 Закона об аренде имущества государственных предприятий и организаций написано, что арендное предприятие не является государственным. А вы все процедуры декрета распространяете на арендные предприятия. В соответствии с каким пунктом или с какой нормой закона вы распространяете вот эти нормы и на арендные предприятия как на государственные?

ШПЕК Р.В. Верховна Рада доручила уряду видавати декрети щодо законодавчого регулювання відносин власності, передбачених пунктом 13 статті 97 Конституції. А Закон про приватизації майна державних підприємств регулює зміни форм власності.

ГОЛОВА. Другий мікрофон.

МОСТИСЬКИЙ А.Б., секретар Комісії Верховної Ради України у закордонних справах /Ковельський виборчий округ, Волинська область/. Шановний Романе Васильовичу! Перш ніж приймати цей декрет, ви очевидно, робили якісь підрахунки щодо ефективності орендних відносин, щодо ефективності використання основних фондів, сировини тощо. Скажіть, будь ласка, як представник держави /в той час, коли депутат Барабаш є представником іншої сторони - представником орендарів/, вигідні нині для держави орендні відносини чи на вигідні?

ШПЕК Р.В. Оренда як форма господарювання вигідна для обох сторін. Але треба підходити конкретно до кожного підприємства. Багато орендних колективів у промисловості вклали зароблений прибуток у реконструкцію, розвиток підприємств. Це дало можливість підприємствам4нормально функціонувати. Уряд, це схвалює.

Не можна сказати, що ми проти оренди як форми господарювання. Ми підтримуємо розвиток орендних відносин. Я про це говорив, згадуючи індикативний план, що розробляється. Ним передбачається й надалі підтримувати розвиток орендних відносин.

ГОЛОВА. Третій мікрофон.

ШКАРБАН М.І., член Комісії Верховно? Ради України з питань державного суверенітету, міжреспубліканських і міжнаціональних відносин /Кобеляцький виборчий округ, Полтавська область/. Романе Васильовичу! Одні люди будуть викупляти через приватні майнові рахунки, а інші -через інфляційні карбованці. Чи не робили ви підрахунків у зв'язку з тим, що люди опиняться в різному становищі? Це, мабуть, несправедливо.

ШПЕК Р.В. Таких підрахунків я не робив. Але я не повністю зрозумів суть вашого запитання.

ШКАРБАН М.І. Я роз'ясню. Дехто буде викуповувати своїми ЗО тисячами стабільними, а частиш людей викуплятиме інфляційними карбованцями. Причому чим далі, тим меншою буде вартість карбованця. Один робітник одержуватиме мільйон і буде за старою ціною викупляти підприємство.

ГОЛОВА. Зрозуміли? Мені все зрозуміло. Викупив за залишковою вартістю...

ШКАРБАН М.І. Давайте оголосимо, що ми віддаємо людям підприємства безплатно і на цьому закінчуємо розмову...

ГОЛОВА.... І став чоловік багатим. За залишковою. Ну, подумайте. Чи ви готові зараз відповісти?

ШПЕК Р.В. Закон визначав, хто може бути покупцем. І оцінка майна на момент приватизації проводиться за відновленою вартістю. Передбачено, що певна частина майна державних підприємств, яке підлягав приватизації, може бути викуплена лише за ваучери. Ця частина не зміниться. Вона зафіксована до вартості майна, яке підлягає приватизації.

ГОЛОВА. Миколо Івановичу! Мені здається, що відповідь на це запитання дав автор того листа, що його зачитував вранці депутат Жук з Чернівецької області, Скільки можна було купити гусаків за шість тисяч карбованців раніше і скільки на цю суму зараз. Пам'ятаєте? Оце відповідь на ваше запитання. Я так розумію.

Ви ще хочете щось сказати, Романе Васильовичу? Ні.

Перший мікрофон.

ВОРОБЙОВ О.М., член Комісії Верховної Ради України у питаннях законодавства і законності /Ковпаківський виборчий округ, Сумська область/. Уважаемое коллеги! Я хотел бы обратить внимание на процедурную часть обсуждения данного вопроса. Иван Степанович, я просил бы все-таки в этот раз голосование провести сразу после перерыва, потому что чем ближе к обеду, тем больше вероятность того, что оно будет завалено, как и в прошлый раз.

И второй момент. Автору законопроектов не дали возможности задать вопросы, его оппонентам...

ГОЛОВА. Запитань до депутата Барабаша не було.

ВОРОБЙОВ О.М. Извините, Иван Степанович, теперь конкретный вопрос непосредственно к Роману Васильевичу.

Роман Васильевич! Я хотел бы, чтобы вы сейчас назвали конкретные цифры, а именно: сколько арендных предприятий есть у нас в Украине? Какой объем продукции они выпускают по отношению к госсектору? Какие сравнительные результаты деятельности в течение 1992 года арендных коллективов и государственного сектора?

ШПЕК Р.В. Орендних підприємств нині більше чотирьох тисяч. Вони випускають майже 20 відсотків продукції. Щодо конкретних результатів фінансової роботи у порівнянні я зараз сказати вам не можу.

ГОЛОВА. Другий мікрофон.

ДОРОГУНЦОВ С.І. У мене запитання до одного з доповідачів. Скажіть, будь ласка, тільки відверто: що приховується за цією принциповою боротьбою? йдеться про конкретні речі, щоб ми не припустилися помилок.

Сьогодні народні депутати письменники Борис Ілліч Олійник і Степан Григорович Пушик говорили про те, що у Спілці письменників усі кімнати вже здано в оренду, крім кабінету голови ради спілки.

І, мабуть, здаються не за купони; а за долари. В тім, я не хочу казати, що зони дуже багаті люди. Це від великої бідності робиться. Таку ж картину маємо в готелях, які споруджені за гроші всього народу. Ті, хто здав усі кімнати посольствам ще комусь за долари, за рік зберуть валютою суму, враховуючи спекулятивний курс, викуплять усі ці готелі і щось вам усім покажуть!

Так оце мається на увазі чи ні?

ГОЛОВА. Доповідач вважав, що ви задали запитання і на нього відповіли. Він поділяє вашу думку.

ШПЕК Р.В. Друге запитання. Коли приймався Закон про оренду майна державних підприємств та організацій, у постанові про введення його в дію йшлося про те, що всі договори оренди повинні бути перереєстровані у відповідних органах по управлінні майном - Фонді державного майна чи фонді комунального майна. Перший термін був до 1 вересня. Потім він був перенесений до жовтня, а тепер до грудня, щоб усі кошти не йшли на рахунок готелів чи інших установ. До речі, багато інститутів саме за рахунок орендної плати утримують своїх працівників. Але, на жаль, постанова Верховної Вади не повністю виконана, не всі договори перереєстровані для того, щоб держава могла ті кошти використовувати.

ГОЛОВА. Прошу.

ШВЕДЕНКО М.М., директор Луганського обласного виробничого рибкомбінату /Станично-Луганський виборчий округ, Луганська область/. После того как был опубликован список

предприятий, которые не подлежат приватизации, там была одна маленькая фраза: и рыбкомбинаты. Вы не объяснили, какие рыбкомбинаты: комитета рыбного хозяйства или Министерства сельского хозяйства? Рыбкомбинаты комитета - это те, которые выпускают консервы, а те, которые находятся в подчинении Министерства сельского хозяйства, - это прудовые хозяйства. Они выращивают живую рыбу. Рыбкомбинатам, которые были на аренде с правом выкупа, Министерство сельского хозяйства не зарегистрировало договора, сославшись на ваш список. Нам сказали: рыбкомбинаты уже не являются арендными. Никакого ответа коллективы до сих пор не получили.

Как вы относитесь к такому решению?

ШПЕК Р.В. Я розгляну це питання і дам вам конкретну відповідь, а зараз не готовий відповісти.

ГОЛОВА. Дякую. Ви використали два регламенти. Переходимо до обговорення. Слово надається депутату Рябченку. За ним виступатиме депутат Поровський.

РЯБЧЕНКО М.А., директор Криворізького цементно-гірничого комбінату /Довгинцівський виборчий округ, Дніпропетровська область/. Я понял так: сначала все декреты будут обсуждать докладчики, а потом - выступающие. А если я записывался не по этому декрету?

ГОЛОВА. Все. Ви б сказали, що я виступатиму не з цього питання. Слово надається депутату Поровському. За ним виступатиме депутат Макар. Поровського немає? Депутат Макар, будь ласка. За ним виступатиме депутат Мартиненко, якщо а цього питання.

МАКАР І.І., секретар Комісії Верховної Вади України у питаннях законодавства і законності /Старосамбірський виборчий округ, Львівська область/. Шановні Народні депутати! Шановний уряд! Шановний Голово! Мене хвилює, чому дане питання виникло ще раз? Мені здається, немає потреби повертатися до нього. Я не знаю, чому порушується Регламент? Хтось тисне? Вибачте, але це виглядає приблизно так. У магазині продається, скажімо, кілограм цукерок за тисячу карбованців. А я вимагаю: продавайте мені по 500. Чому? Бо я хороший. Бо я, приміром, на вас натисну, за рогом зловлю вас і поб'ю.

Оце так приблизно роблять з нами зараз орендатори. Ми вам покажемо. Відміняйте цей закон. Ми хочемо дешевше скупити народну власність, тому що ми хочемо цього. Немає на те ради. Я так само хочу багато чого, пане Барабаш, але немає на те ради, не можна того.

Друге. Тут дуже часто підміняються такі поняття, як оренда і оренда з викупом. У принципі, проти наступного викупу ніхто не заперечує. В них є таке право, але спекуляція продовжує на народ діяти. Бачите, тут є такі, хто рве на собі -сорочку, до водячи, що вони за оренду, ще уряд чинить тиск. Та немає ніякого тиску, просто-напросто хлопцям трохи не дали

нажитися за народний рахунок. От і все.

Нехай би вже так і було, якби ми були багаті, якби держава була багата. Але виходить, що ми за дешевими цінами розпродаємо багатство народу, в той час як казна порожня. Я цього зрозуміти не можу. І чого ми тут це ще раз обговорюємо?

Далі. Чи порушено Конституцію? Ви знаєте, щоб довести свою правоту і захистити свій інтерес можна сказати відносно будьякого закону, що порушена Конституція. Буде Конституційний Суд - вирішить. Є в нас Президія, яка зараз, поки немає Конституційного Суду, зобов'язана захищати Конституцію. Поки що вона про те, що порушено Конституцію, не зауважувала. Питається, для чого тут оце все товкти ще раз і ще раз?

І ще хочу сказати, що даний випадок свідчить про те, що треба, зрештою, щоб депутат тут захищав виключно інтереси держави, а не якоїсь окремої групи. І тому ми повинні погодитися з тим, що жоден депутат не мав права приховати в комерційних структурах. Уже Бог з ним, що так обиралися, що мусимо терпіти, що керівники державних підприємств сидять тут і, очевидно, мусять досидіти, як і всі ми, як, скажімо, керівники обласних, районних Рад і так далі. Але потрібно прийняти закон, яким заборонити депутатам працювати в комерційних структурах.

Дякую.

ГОЛОВА. Слово надається депутату Стецьківу. За ним виступатиме депутат Воробйов.

СТЕЦЬКІВ Т.С. Шановні народні депутати! Питання про орендні відносини, яке ми тут обговорюємо, має як мінімум три

сторони: юридичну, економічну і політичну.

Почну з юридичної. Ключовою тезою в доповіді депутата Барабаша була думна про те, що державна програма приватизації підпаде під дію пункту 6 статті 97 Конституції України, де дослівно записано таке: "До виключного відання Верховної Ради України належить:... затвердження найважливіших загальнодержавних програм економічного, соціального і національно-культурного розвитку". Я дозволю собі не погодитися з цією тезою ось з яких міркувань. Якщо тлумачити пункт 6 статті 97 буквально, то до найважливіших загальнодержавних програм економічного розвитку належать урядові програми і програми комплексні - програми соціального і економічного розвитку, Державна програма приватизації регулює лише один вид відносин, а саме - відносин власності. І регулює відносини не всієї приватизації, а лише приватизації державних підприємств. Зрештою, питання про те, як тлумачити пункт б статті 97 не належить де виключного відання депутата Барабаша чи депутата Стєцьківа. І якщо вже вирішувати питання про накладення вето на даний декрет, то для цього спочатку Верховна Рада повинна дати офіційне тлумачення згідно з тією ж Конституцією, як слід розуміти пункт 6 статті 97. І тільки після того, коли таке офіційне тлумачення Верховна Рада дасть, ми вирішимо питання про те, підпадає чи не підпадає програма приватизації під дію цього пункту. І якщо після такого тлумачення це рішення буде прийнято, ми можемо накладати вето. Офіційного тлумачення не було. Були тлумачення конкретних народних депутатів.

Що стосується економічної сторони справи, то мені здається, депутати, які цікавилися цими питаннями, добре знають, що оренда і орендні відносини є ефективними лише до певної міри, до певної межі і в конкретно визначених галузях виробництва. Ми прийняли закони, в тому числі і державну програму приватизації, де висували достатньо жорстко тільки один спосіб повільної приватизації, а саме - оренду з правом викупу. У нас тоді буде не приватизація, а суцільна орендизація. Якщо поцікавитися, наприклад, досвідом тієї ж Югославії, то можна побачити, до чого призвела повальна орендизація, а пізніше - колективізація.

Тепер сторона політична. Я не можу втриматись, щоб не згадати Соціалістичну партію. Дивне все-таки розуміння справедливості у наших депутатів, членів Соціалістичної партії. От вони виступають за оренду з правом викупу і говорять, що це найбільш справедливий спосіб. Але ж оренда з правом викупу передбачав приватизацію в інтересах достатньо конкретної групи населення, а саме - працюючих, яких у нас все-таки меншість у суспільстві. Так де ж справедливість? Ті, хто переходить на оренду, тобто працюючі, будуть усе мати. А непрацюючі? То давайте думати і про те, як розуміти справедливість.

Отже, у мене така пропозиція. Перш ніж накладати вето на цей декрет, треба дати офіційне тлумачення пункту 6 статті 97, Після цього вирішити питання, підпадав чи не підпадає державна програма приватизації під дію цього пункту. І тільки тоді ставити на голосування питання про накладання вето. А можливо, це питання й зовсім відпаде.

ГОЛОВА. Шановні народні депутати! Ви чули, що йде звинувачення Голови в тому, що ми порушуємо Регламент, обговорюючи це питання вдруге. Чому ми пішли на це? Ми пішли на це тільки тому, щоб у нашому суспільств! не створювалося враження, ніби уряд припиняє орендні відносини. І результати голосування в нас знаєте які були? Я грубо скажу: 160 на 180. Тому депутати наполягали, щоб розглянути це питання повторно. І головне для суспільства, щоб люди зрозуміли суть орендних відносин в Україні, зрозуміли, чого добивається уряд і чого - група депутатів. От і все. Тому ми відкрили друге обговорення.

Слово надається депутату Воробйову. За ним виступатиме депутат Михайлюк.

ВОРОБЙОВ О.М. Уважаемые коллеги! Все-таки как бы там ни было, мы должны однозначно признать, что нарушена Конституция. Если принята государственная программа, то не имеет значения, является она составной частью доходной части бюджета или расходной. Но на основании действующих программ должен формироваться и бюджет. Функции относительно решения вопросов бюджета мы Кабинету Министров не делегировали. Когда мы принимали программу приватизации на основании соответствующего закона, то там была затронута и бюджетная сфера.

Второй, момент. На условиях аренды работают, если я не ошибаюсь, 4 тысячи предприятий из 25-26 тысяч предприятий Украины. Если сравнить прошлогодние результаты хозяйственной деятельности арендных предприятий и тех, которые находятся в государственном секторе, то в первом случае спад производства меньше. Потому что коллектив, работающий на условиях аренды, больше заинтересован в стабильной работе предприятия.

Мы принимали специальный Закон об аренде имущества государственных предприятий и организаций, чтобы попытаться создать соответствующие условия для приватизации через трудовые коллективы. Я согласен с правительством, что пришло время оказать: аренда с правом выкупа как форма аренды возможна. Но смотрите, что получается. Прошел год, и мы говорим: "Все, такой аренды с определенного момента не будет". Если бы был издан декрет об изменении нормы Закона об аренде, предусматривающий, что такой формы аренды больше не существует, тогда другое дело. Но для

предприятии, которые заключили договоры аренды о правом выкупа, договорные отношения действую на весь цикл, пока не будут перезаключаться договоры. Если кто-то за этот цикл не успеет выкупить предприятия - ничего не поделаешь. Ведь мы определенным образом специально поощряли тех, кто рисковал.

Говорят сегодня о социальной справедливости. Дескать, она будет нарушена. Уважаемые коллеги! В этом году мы еще раз будем принимать программу приватизации на 1993 год. В прошлом году нужно было определить перечень предприятий и сказать, что предприятия таких-то категорий продаются за 100 процентов, другие

- за 80, 70, 60, 50 и так далее... Я не думаю, что для больших промышленных предприятий мы будем определять сумму в 100 процентов. Но предприятия сферы торговли и сферы обслуживания можно продавать и за 100 процентов. И это уже дело арендных коллективов, как привлекать в организацию покупателей - не только работающих в этом коллективе, но и членов семей работающих, на которых открыты счета, возможно, бабушек, дедушек, учителей и так далее. Этот вопрос технически можно решить. Мы должны создать предпосылки, чтобы люди своим право- могли воспользоваться.

Но однозначно, что правительство нарушило статью 97 Конституции. В принципе я не против того, что оно хотело сделать. Но юристы Кабинета Министров просто-напросто отступили от принципов права, пошли на поводу "хороших" идей. Поскольку есть нарушение, значит мы должны сегодня этот декрет отменить. Кабинет Министров,, думаю, может издать декрет, который изменит только норму Закона об аренде. Да и мы сами можем теперь внести в него соответствующие изменения. Только таким образом можна выйти из этой ситуации. И неправовое давление со стороны властных

структур будет аннулировано. То есть напряженности в обществе не будет. Поэтому я предлагаю сегодня проголосовать за проект, представленный депутатом Барабашом, а Кабинету Министров

- еще раз подумать над аргументами, высказанными в моем выступлении.

ГОЛОВА. Слово надається депутату Михайлюку. За ним виступатиме депутат Аптер.

МИХАЙЛЮК В.П., голова Васильківської районної Ради народних депутатів /Васильківський виборчий округ, Київська область/. Шановні народні депутати! Рік тому, коли ми приймали Закон про оренду майна державних підприємств і організацій, меншість де, тала багато зусиль, щоб прийняти його якомога швидше. Але сьогодні, вибачайте мені, депутате Стецьків, коли ми стали урядовими консультантами, ми чомусь виступаємо дроти нього. Ви кажете про соціальну справедливість. То давайте спустимося на землю і з'ясуємо, про яку соціальну справедливість ми ведемо мову? Звичайно, люди, які багато років працюють на даному підприємстві, мають більше моральне право на викуп цього підприємства чи його частини. А що ж залишіться пенсіонерам, медикам, учителям? Подумайте, що вони викуплять, що їм дістанеться? Якщо ми не подбаємо про них, то вони нічого не одержать. Ви прекрасно знаєте, ще якщо ці люди

не куплять, то купить мафія. І це буде соціальна справедливість? Депутате Макар, ви зовсім не про те ведете мову. Ви говорите про ті малі та орендні підприємства, які в часи Горбачева ми називали однією формулою: "Куй железо, пока Горбачев". Це були кооперативи, орендні підприємства, в яких працювало 5, 10, 16 чоловік. Тепер вони легалізувалися вже у такі підприємства, яких захищав обговорюваний сьогодні декрет. А мільйонам трудящих ми перекриваємо кисень і відвертаємо їх від цієї дуже важливої справи.

Приймаючи Закон про оренду майна державних підприємств, перш за все ми мали на увазі, що це буде перший крок до приватизації. Люди вже мають певні напрацювання, мають деякий досвід. То чому ж ми сьогодні не даємо можливості реалізувати себе до кінця! Я вважаю, має рацію Іван Степанович: який оренда працювала на державу, то ми очевидно, не вели б мову і про відповідну статтю. Ми швиденько погодилися б сьогодні на цій позиції і сказали: вона служить Україні, і не потрібно нам сіпатися. Давайте ж по совісті одне одному скажемо: ми вважаємо, що це позитивний крок у нашому господарюванні. Що ми даємо можливість сьогодні рядовій людині якоюсь мірою відчути себе господарем виробництва. Давайте дамо цьому господарю можливість себе хоч трохи реалізувати.

І останнє. Я думаю, що блок законів з питань власності, економічної самостійної політики України, оренди, роздержавлення якоюсь мірою ставиться під сумнів, або ж перекреслюється цим декретом. Ми раніше приймали рішення піти шляхом державного регулювання орендних відносин, розвитку приватного сектора виробництва. Давайте ж ми чітко скажемо один одному: ми за те, що приймали кілька років тому, чи ми тоді були неправдивими депутатами, клялися тільки в тому, що...

ГОЛОВА. Слово надається народному депутату Аптеру. За ним виступатиме депутат Шкарбан.

АПТЕР Я.М., директор Керченського металургійного заводу імені Бойкова /Керченський виборчий округ, Республіка Крим/. Я хотел бы вернуться к заключительному слову вице-премьерминистра Украины Виктора Михайловича Пинзеника. Скажу откровенно: мне понравилось, что за короткий промежуток времени произошли серьезные изменения во взглядах на жизнь, и правительство не стесняется говорить о своих ошийках. Я хотел бы, Виктор Михайлович, чтобы аргументы, которые у меня прозвучат, были таким же образом оценены.

У нас в зале отношение к аренде двоякое. Те, кто к ней не прикасался, а читают документы и теоретически представляют проблему, - против. Какие аргументы? Они сводятся примерно к тому, как с водой выплеснуть ребенка. И я объясню почему. От третьего микрофона прозвучало: кто-то, когда-то і какие-то

нарушения... Я не хочу старое поминать в адрес директоров, У нас, извините, есть и нарушения, и гадости есть. Но в основном на их горбу едет сегодня государство. Точно так же и в аренде.

Где-то есть нарушения при здаче каких-то халтурных помещений в аренду, какие-то офисы не надлежащим образом сдаются. Но разве это сегодня определяет экономику Украины?

Я представитель этих арендных отношений. Наш семитысячный коллектив за пять с лишним лет ни копейки не ваял у государства, создал новые виды производств. На этом предприятии громадная социальная сфера "висит" - поселок около 36 тысяч населения. Кто у меня был, знает, за что отвечает этот коллектив.

Зная, что аренда с выкупом, мы обновляем основные фонды. Мы не ждем индексации от государства, и только в январе 200 миллионов направили в оборотные средства.

Разве это не хозяйственный подход к делу? Люди работают на себя. Это коллектив. Разве можно это гробить? Считаю, надо разобраться и отделить одно от другого. Там, где есть нарушения, должны сработать правоохранительные органы. Там, где аренда несет государству громадную пользу, как же можно это ломать?

Приведу простой пример. Исчезнет сегодня тезис "аренда с выкупом". Ну какой дурень будет вкладывать тогда капитал в основные средства? Все пойдет в средства потребления. И мы найдем способ обмануть правительство. Неужели это кому-то непонятно? Мы угробим перспективу. Я считаю, если уже говорить откровенно, сегодня аренда с выкупом - это

единственный путь к приватизации, когда появляется реальный хозяин государственной собственности. Спасибо.

ГОЛОВА. Вікторе Михайловичу, будете відповідати? Так? Гаразд.

ПИНЗЕНИК В.М. Кілька слів. По-перше, ми не заперечуємо можливості оренди підприємств. Інша справа, що держава як власник державного майна повинна ставити певні вимоги щодо ефективного використання майна і задавати певні норми.

Зверніть увагу: що взято в оренду? Скажіть, чи хто взяв в оренду шахту? Ні. Взяті найкращі об'єкти: у першу чергу - торгівля, монопольні структури. Ми вимагаємо від них зменшення тиску на ціни. Вони монопольно диктують ціни, і ніяким законом їх зрушити не можемо.

Ми не можемо їх комерціалізувати. Далі. Я можу...

ГОЛОВА. Вікторе Михайловичу! Я включив вам мікрофон, щоб ви конкретно відповіли народному депутату Аптеру. От він сказав: семитисячний колектив працює на оренді. Депутат навів приклади. Ваш декрет цей колектив "глушить" чи ні?

ПИНЗЕНИК В.М. Ні, нехай працює.

ГОЛОВА. Другий мікрофон.

АПТЕР Я.М. Хочу уточнить: за эти годы мы создали свою коллективную часть собственности. И сегодня люди говорят: а для чего же мы работали? В процессе приватизации это уже не наше Но это же, извините, грабеж!

ПИНЗЕНИК В.М. У ході приватизації ніхто цю частку майна вилучати у вас не буде. Це ваша частина власності.

ГОЛОВА. Все. Шановний директоре! Я ще раз наголошую: ви не на пленарному засіданні з'ясовуєте це. Ми, справді, пішли вам назустріч, а ви нам хочете засідання перетворити в "планьорку". Цього ми не будемо тут робити.

Слово надається народному депутату Шкарбану, За ним виступатиме Бурего, наш новий депутат.

ШКАРБАН М.І. Шановні депутати! Шановний Іване Степановичу! Я думаю, що нам доведеться провести окреме засідання, на якому зупинитися на питаннях приватизації. Наведу такий приклад. 16 мільйонів селян у результаті низької ціни на сільськогосподарські продукти створили переробну промисловість. Сьогодні селяни майже нічого не одержали. Тільки для тих, хто там працює, передбачається створити умови, щоб вони одержали приватизаційне майно, хоч селяни мають право викупити. Якими карбованцями: інфляційними чи ні? Це вже питання інше.

А тепер щодо суті сьогоднішньої проблеми. Коли ми приймали закони про приватизацію, орендні підприємства, ніхто й уяви не мав, що за місяць рівень інфляції становитиме 50 процентів. Безумовно, 30 тисяч карбованців і вартість майна - це статус-кво, і там усе ясно. Але коли минає рік або два, то співвідношення між карбованцем і ваучером стають абсолютно різними. Тобто ті люди, які викупляють майно за ваучери, об'єктивно викуплять його за певною вартістю. А ті люди, які викупляють інфляційними карбованцями, роблять це за вартістю в 100, а може й у 200 разів меншою. Тому тут, дійсно, є проблема. І моя пропозиція така: відкинути від основної вартості набуту вартість, а залишкову вартість або проіндексувати, або при викупі орендним підприємством робити індексацію карбованця, починаючи з того моменту, як ми визначили ціну основних фондів підприємств.

Якщо проіндексуємо залишок вартості, ще не викуплений підприємством чи ще не переведений на сучасний карбованець, то ця проблема буде вирішена. Тобто ми повинні залишити орендні підприємства, нехай вони працюють, але викупляти вони повинні за ціною карбованця на ту дату, на яку визначалася ціна ваучера - 30 тисяч карбованців.

Якщо ми цього не зробимо, то нам доведеться визначити це співвідношення і сказати, що одній частині підприємств ми віддаємо основні засоби майже безплатно, оскільки вони викупляють їх сучасними карбованцями, а інша частина підприємств викуплятиме, використовуючи приватні рахунки, ціна яких тільки 30 тисяч карбованців. Це стосується також і сільського господарства.

Якщо уряд оголосить, що колгоспи, радгоспи, селяни викупляють молокозавод, цукрозавод за поточною ціною грошей, то селяни будуть тільки вітати це. Якщо завод коштує 20 мільярдів карбованців, вони наберуть таку суму і відповідно викуплять долю майна, а якщо селяни як фізичні особи викуплятимуть тільки за допомогою особистих рахунків, тез в них не вистачить грошей, щоб викупити, скажімо, переробну промисловість, адже робітники будуть приватизувати за рахунок поточних коштів нагромадження.

ГОЛОВА. Так, дякую. Слово надається народному депутату Бурегу.

БУРЕГО М.С,. начальник комбінату "Донецькшахтобуд" /Сніжнянський виборчий округ, Донецька область/. Спасибо, Иван Степанович, спасибо, уважаемые депутаты, что вы новобранцу уступили дорогу. Я хочу коротко сказать, почему я третий раз товарища Барабаша /смею заверить, что не пана, а товарища/ слушаю относительно отой аренды. И хотел бы сразу отметить, что коль дали мы правительству полномочия, давайте лучше будем его поддерживать.. И правильным было решение о дополнительном регулировании арендных отношений. Дальше не буду говорить, скажу только, что буду голосовать против того, чтобы отменить этот декрет. Декрет должен работать. Вы сами вспомните, сколько мы говорили о том, что натворили своими законами. Теперь как чуть что не так, говорят, что мы закон

100

нарушаем. Да мы столько натворили, что сейчас начинаем разбираться, кто торгует. А торговали при помощи каких структур? Малых предприятий, СП всяких и так далее. Государственные предприятия нарабатывали деньги, давали, что можно, государств, а половина уходила через коммерческие структуры. Хотя их производство в стране составляет максимум 6- 7 процентов от государственного сектора. И не кляните Сургая.

Крепко он всех держит. И правильно. Потому что угольная промышленность - это отрасль государственная. За десять лет мы ввели только 4 новых шахты, а строїш их весь Союз. Каждая из них обошлась в 250 миллионов. А теперь вдруг кто-то вздумает отдать ее кому-то одному. А что же пенсионеры, которые не войдут в аренду?

Теперь приведу пример из своего опыта. У нас 30-тысячный коллектив шахтостроителей. Так что, каждому шахтостроительному управлению брать в аренду КС-2-40 или километровый столб? У нас, кроме рук и лопаты, ничего нет. Поэтому давайте закончим дискуссию.

Да, у меня случай один был такой. Задумали рабочие завода железобетонной шахтной крепи взять его в аренду. Сагитировали людей, начали работать и превратили завод в хаос. Я год воевал, чтобы вернуть все к прежнему.

101

Я еще раз говорю; надо голосовать только за то, чтобы декрет работал. А тех, кто сегодня на аренде, никто не тронет. Спасибо за внимание.

ГОЛОВА. Дякую. Заключне слово надається депутату Барабашу.

БАРАБАШ О.Л. У своему виступі я зробив наголос тільки на юридичних аспектах. Але оскільки почалася розмова по суті, то я мушу відповісти на деякі відверті перекручення, які сьогодні мали місце.

Ви заступник міністра і маєте знати офіційну статистику. Так от. У багатьох областях орендні підприємства збільшили випуск продукції. У Київській області вони взагалі дали 14 процентів приросту, чого немає в жодній іншій сфері виробництва. Орендні підприємства - єдиний сектор економіки, який нормально працює, а ми його руйнуємо. Що ми робимо?

Головний аргумент моїх опонентів той, що уряд нібито турбується про орендні відносини. Але почитайте декрет. У пункті 3 записано, що рішення про приватизацію об'єкта є підставою для розірвання договору оренди. І такий процес уже почався. Ніхто не збирається турбуватися про оренду. Коли б про її розвиток дбали, то така фраза не з'явилася б. Нині над усіма орендарями висить дамоклів меч, загроза того, що орган приватизації може розірвати договір, як лиш захоче.

Добре сказав сьогодні Віктор Михайлович, що після розірвання договору орендний колектив одержить свою частку. Але якими грошима? Тими, що він у 1990 році вклав, чи керенками? Адже немає такого, що ось цей верстат - державний, а

102

цей - орендний. Ні, все виражається у вартісному відношенні. Коштувало 10 мільйонів, а за 5 мільйонів викупив орендар. Як ви розділите тепер навпіл? А частка колективу є в будь-якому орендному підприємстві, яке працює за цим принципом півроку, три місяці. Немає своєї частки лише в того, хто уклав договір сьогодні. І давайте скажемо відверто, що друга частина третього пункту цього декрету - це відверта майнова війна проти орендарів. І не треба казати, що, мовляв, Сургай порушив закон. Це робиться масово. Декрет надрукований 14 числа, а вже 13 числа викликають у Фонд державного майна Києва і кажуть: "Ми зараз укладемо такий договір оренди, що ти все одно станеш державним підприємством".

Я розумію, потрібно наводити у державному секторі порядок, але не таким чином, щоб руйнувати все позитивне, що б нині в нашій економіці.

Стосовно комерціалізації. В Законі про оренду майна державних підприємств та організацій говориться, що з моменту реєстрації орендного підприємства державне підприємство ліквідується. Робіть комерціалізацію в державному секторі. Не чіпайте оренди, бо це не державне підприємство!

І останнє. Депутат Макар звинуватив мене, що начебто я керуюся якимись особистими інтересами. Шановний депутате Макар! У мене немає жодного інтересу, тому що я працюю в Спілці орендарів виключно на громадських засадах. У мене немає жодного орендного підприємства, тут я перед вами чистий. І якщо я так стою сьогодні за оренду, то лише тому, що переконаний: така форма роботи найбільш правильна, це найкорисніший шлях для України. А те, що моя позиція в цьому питанні збігається з позицією Соціалістичної партії, мене абсолютно

103

да цікавить. Заради України я з ким завгодно готовий піти на союз. Аби лиш розвивалась наша економіка. Дякую.

ГОЛОВА. Ми вислухали обидві сторони. Минулого разу ми відводили час для заслуховування висновку юристів. Тому в мене в усі підстави поставити на голосування проект Закону про скасування. другої частини пункту 2 Декрету Кабінету Міністрів про перелік майнових комплексів державних підприємств, організацій, їх структурних підрозділів основного виробництва, приватизація або передача в оренду яких не допускається. Прошу голосувати. /Шум у залі/.

Відмініть, будь ласка, голосування. Я ще раз кажу: вимога про поіменне голосування безпідставна. Тому що це право моє, як голосувати. Про це в Регламенті не записано.

Поіменно будемо голосувати? Хто за те, щоб поіменно, прошу визначитися.

"За" - 82.

Прошу уваги. Візьміть проект про скасування другої частини пункту 2 Декрету Кабінету Міністрів України про перелік майнових комплексів державних підприємств, організацій, їх структурних підрозділів основного виробництва, приватизація або передача в оренду яких не допускається. Прошу голосувати.

"За" - 124.

Наступний документ - про скасування Декрету Кабінету Міністрів України про додаткове регулювання орендних відносин. Прошу голосувати.

"За" - 136.

104

Скільки час? залишилося до перерви? 12 хвилин. Давайте подивимося, що в нас у папці. Прошу уваги. Декрет про стягнення не внесених у строк податків і неподаткових платежів. Будь ласка, Віктор Петрович Тентюк, заступник міністра фінансів, я так розумію, начальник податкової інспекції.

Може, зразу із запитань почнемо? Так, Вікторе Петровичу?

Перший мікрофон.

ПЕЧЕРОВ А.В., голова Комісії Верховної Ради України з питань планування, бюджету, фінансів і цін /Великомихайлівський виборчий округ, Одеська область/. Шановний Вікторе Петровичу! Скажіть, будь ласка, чому уряд вважав за необхідне доплачувати тим, хто не хоче своєчасно вносити податки і платежі? Пояснюю своє запитання. При інфляції 300 процентів на рік вигідно не сплачувати податки і платежі, а в кінці року отримати третину чистого доходу. Поясніть, будь ласка, свою позицію.

ТЕНТЮК В.П., заступник міністра фінансів Україні, начальник податкової інспекції при Міністерстві фінансів України. Таких випадків, щоб підприємства не оплачували платежі, у нас практично немає.

ГОЛОВА. Ще запитання є? Андрію Васильовичу, вибачте, але комісія з Мінфіном могла попрацювати. Перший мікрофон.

105

ПЕЧЕРОВ А.В. Іване Степановичу! Прошу дозволити до кінця довести думку, яку я обгрунтую. Якщо немає таких випадків, то для чого тоді приймати декрет?

ТЕНТЮК В.П. Андрію Васильовичу! Сьогодні дів таке правило: податкові інспекції мають право у безспірному порядку стягувати платежі, які нараховані до бюджету. З приводу вашого запитання про те, що уряд дав можливість підприємствам своєчасно не сплачувати платежі. Таких випадків немає. Уряд не вдається до такого.

ГОЛОВА. Ще запитання є? Перший мікрофон.

МАРТИНЧУК В.Й., голова колгоспу імені П.М. Буйка Фастівського району /Фастівський виборчий округ, Київська область/. Шановний Вікторе Петровичу! Ось у цьому поясненні про стягнення не внесених у строк податків і неподаткових платежів передбачено, що організації, підприємства повинні оплачувати податки до 15 числа кожного місяця. Але в основному за нашу продукцію, яку ми реалізовуємо / маю на увазі сферу сільськогосподарського виробництва/, гроші починають надходити у другій половині місяця. Тому не в кожного підприємства, організації в кошти для своєчасного оплачування цих податків. Я просив би внести відповідні корективи, щоб сплачувати їх не до 15, а хоча б до 25 числа кожного місяця. Тоді, можливо, не потрібно було б вдаватися до заходів, які передбачаються цією поправкою.

ТЕНТЮК В.П. Вибачте, але де це ви прочитали? У цьому

106

декреті строїш сплати платежів не вказано. Строки оплати платежів вказані за видами податків.

ГОЛОВА. Шановні народні депутати! У нас дещо дивна позиція. Ми весь час кажемо, що треба навести порядок у нашій державі, щоб ніхто не ухилявся від сплати податків. А коли уряд прийняв декрет про це, ми зразу шукаємо, з якого боку підійти, щоб ліквідувати його. І починають спрацьовувати оці вузькогрупові, егоїстичні інтереси.

То що ми хочемо? Ще декрет не працював, ще не стягли податків, але вже даємо право... Я хотів би, щоб депутати Шишкін чи Гайсінський сказали: громадянин повинен знати, що якщо він не сплачує податків, то вже діє відповідна норма закону і його можуть притягнути за це до відповідальності. Розумієте?

Ми тільки почали вводити цю норму. Отже, ми за що: підтримувати політику уряду чи не підтримувати? Я вношу на ваш розгляд проект Постанови Верховної Рада України про Декрет Кабінету Міністрів України про стягнення не внесених у строк податків і неподаткових платежів. Накласти вето?

Хто за те, щоб накласти вето, прошу голосувати.

"За" - 80.

Наступне. Про Декрет Кабінету Міністрів України Про тимчасовий порядок визначення переліку підприємств, що займають монопольне становище на ринку, Кальник Віктор Мартинович, заступник міністра економіки. Я пропоную задати запитання, якщо є.

107

Є запитання з цього приводу? Хто хоче виступити? Немає, Тоді, Вікторе Мартиновичу, вам слово.

КАЛЬНИК В.М., заступник міністра економіки України. Шановні народні депутати! Я не буду вам повністю розповідати, для чого готується цей декрет. Це є в пояснювальній записці. Я тільки просив би зважити ось на що. Без цього переліку я не змощу дати вказівки, особливо на місця, на яку продукцію державні адміністрації повинні регулювати ціни. А сьогоднішній порядок їх визначення, коли рішення, що включати до цього переліку, приймає сама обласна адміністрація, може призвести до того, що туда потрапить багато підприємств, які не в монополістами. Це буде необгрунтоване з боку держави, якщо вона буде по всьому величезному спектру вести регулювання цін. Тому я вас ще раз дуже прошу підтримати пропозицію уряду і затвердити цей перелік. Адже затвердження його дасть можливість більш ефективно регулювати ціни на місцях.

ГОЛОВА. Є запитання? Немає. Дякую, Вікторе Мартиновичу, Я не буду зачитувати, щоб час не забирати. Проект зводиться до того, щоб накласти вето.

Хто за те, щоб цей проект постанови прийняти як постанову і накласти вето, прошу голосувати.

"За" - 86.

Наступне. Про Декрет Кабінету Міністрів України про проведення експерименту у сфері господарської діяльності та приватизації на радіоприладному заводі "Оризон". Слово - Віктору Івановичу Антонову, міністру машинобудування, військовопромислового комплексу і конверсії. Будь ласка.

108

АНТОНОВ В.І., міністр машинобудування, військовопромислового комплексу і конверсії України. Уважаемый Иван Степанович! Уважаемые народные депутаты! Я слушал, как обсуждался вопрос об арендных отношениях. За что в своих выступлениях ратовали депутаты? За то, чтобы эффективнее использовать основные фонды, государственную собственность. Вот трудовой коллектив Смелянского радиоприборного завода "Оризон" выступил с инициативой выполнять план на 110 процентов. А если свыше 110 процентов, то не брать налоги. Ведь эти деньги могли бы пойти на расширение производства, на выкуп имущества и так далее. То есть работать без дотаций государства с тем, чтобы провести особый, может быть, "пилотный" проект приватизации - под наблюдением правительства, под наблюдением Фонда государственного имущества.

Причем они говорят так: полученные средства -60 процентов пойдут на расширение производства, на инвестиции, 25 процентов на социальную защиту и на социальные объекты, и только 15 процентов на увеличение заработной платы. Но сегодня возникает вопрос: а нужно ли это делать? Почему-то есть возражения против этого эксперимента. Председатель комиссии Владимир Мефодиевич Пилипчук сначала был согласен, йотом написал: "не согласен". Отсюда возникли подозрения. Хотя вое условия, которые ставила комиссия, выполнены. Я прошу проголосовать все-таки за декрет правительства.

ГОЛОВА. Запитання є? Перший мікрофон.

109

МАРЧЕНКО В.Р. Я поддерживаю эксперимент завода, но хочу задать вам один вопрос. Позиция депутата Пилипчука известна: вое приватизировать и обвально. Ваше выступление противоречит позиции правительства. Не является ли оно криком утопающего? И ваш опыт никому не нужен будет, потому что за этот год малую приватизацию закончат. Не считаете ли вы, что...

ГОЛОВА. Вікторе Івановичу, відповідайте.

АНТОНОВ В.I. Мы написали: из 1870 государственных предприятий машиностроения и военно-промышленного комплекса приватизировать свыше 1500. Но как приватизировать, хотя и есть множество инструкций, мы не знаем. Поэтому считаем, нужно хотя бы десять "пилотных" проектов приватизации, чтобы был образец для всех остальных. И один из таких как раз...

ГОЛОВА. Вікторе Івановичу! У мене до вас запитання: це ваша особиста позиція чи вона підтримується Кабінетом Міністрів?

АНТОНОВ В.І. Поддерживается Кабинетом Министров.

ГОЛОВА. Ще є запитання? Другий мікрофон.

ПОРОВСЬКИЙ М.І. Шановний Вікторе Івановичу! Це моє глибоке переконання: держава є гарантом власності. Чи погоджуєтеся ви з тим, що якщо держава дасть людям власність через оренду, акціонування і так далі, то люди будуть відстоювати існування

110

цієї держави, тобто процес буде необоротний? Тому що інакше і те, що ми затвердили прапор, і те, що ми затвердили: герб, хоч це питання і кардинальне, але не суть важливе.

Отже, чи ви підтримуєте таку точку зору, що оренда може бути тільки в межах 51 відсотка, тому що інакше в якоїсь частини населення право на власність буде забраної А якщо менше 50 відсотків, то це буде просто експлуатація цього колективу. Як ви вважаєте, який відсоток може бути передано сьогодні в оренду колективу з правом викупу?

АНТОНОВ В.І. В документах по проведению эксперимента на этом заводе записано, что передается 50 процентов. Первое: ваучеры отовариваются и 50 процентов в сумме с ваучерами.

А следующий этап - возможность выкупа - решается правительством и Фондом государственного имущества.

ГОЛОВА. Останній виступаючий. Третій мікрофон.

БАРАБАШ О.Л. По-перше, я хотів би уточнити, що комісія не накладала вето, а внесла пропозицію уряду: затвердити дай декрет після того, як будуть усі нормативні документи. Там дуже багато нормативних документів, які стосуються прибутків і так далі. Тому не треба казати, що комісія стояла в якійсь опозиції. Але уряд це не врахував, і в нашому листі керівництву Верховної Ради так і було сказано, що ми направляємо свої зауваження. Але у випадку, якщо вони не будуть враховані, то тоді вносити це питання на обговорення.

І далі у мене запитання до всіх. Де логіка? Адже сьогодні ми тільки що, 5 хвилин тому, прийняли рішення - заборонити.

111

ГОЛОВА. Вимкніть мікрофон. Це вже не по темі. Ми не можемо на пленарних засіданнях вести обговорення тільки навколо оренди. А те, що ви спростовували, я зачитаю. Візьміть, будь ласка, проект, внесений комісією Верховної Ради. У першому пункті записано: "Накласти вето".

Ставлю проект на голосування.

"За" - 52.

Оголошується перерва до 16 години.

112

ТЕКСТИ НЕВИГОЛОШЕНИХ ВИСТУПІВ

ЧОБІТ Д.В., член Комісії Верховної Ради України з питань культури та духовного відродження /Бродівський виборчий округ, Львівська область/. Поданий на розгляд Верховної Ради план дій уряду по реалізації та розвитку Основ національної політики на 1993 рік, на мій погляд, відзначається чіткістю і виваженістю. Він твердо і правдиво оцінює важкий стан, в якому опинилася наша економіка і суспільство.

Вважаю, що уряд правильно визначив найголовніші завдання на 1993 рік. До вирішення їх треба йти паралельно й одночасно, бо всі вони взаємопов'язані.

Одним з центральних є відновлення. управління державним сектором економіки. Нині економікою фактично ніхто не управляє, Виробничий сектор відпущено у вільне плавання, йому кинуто лозунг "Рятуйся, хто як може!" Хто рятується, якось дав собі раду, а хто ледве зводить кінці з кінцями. На цьому фоні небачених розмірів набуло пограбування держави, росте організована злочинність і корупція. Склалася парадоксальна ситуація - державними підприємствами держава не керує. Кожен робить, що хоче. Це схоже на те, коли пастух пасе худобу, а якась корова зайшла в город і робить шкоду. А коли вся череда зайде в город, що тоді? Ситуація з нашою економікою така ж - вся череда в городі. Отож, пастуху в особі уряду доведеться добряче попрацювати, щоб подолати наслідки тривалої некерованості.

Уряд повинен знати, який має потенціал і як його використовувати. Передусім пильну увагу слід приділити підприємствам колишнього союзного підпорядкування, особливо оборонної

113

сфери - там зосереджені значні виробничі потужності, наукові сили, їх необхідно поставити на службу Україні.

Не можна і не потрібно штучно форсувати приватизацію. На першому етапі, який, очевидно, розтягнеться на кілька років, можна проводити лише малу приватизацію. Приватизація великих підприємств буде дуже тривалим процесом - іноземці не спішать до нас іти, а в наших людей немає грошей для цього. Та й проводити приватизацію заради приватизації непотрібно. Не можна раптово змінити так званий соціалізм на так званий капіталізм, бо ні першого ні другого в природі не існує. Який суспільний лад в в Австрії, Швеції, Норвегії, де більше половини промисловості знаходиться в руках держави і де існує розвинута система соціального захисту людей? А чи, є чистий марксистськоленінський капіталізм в інших країнах? Україна не повинна винаходити велосипед - потрібно лише врятувати його складові частини і скласти власну веломашину. Виходячи з власної специфіки, слід творити власну економічну модель - українську.

Не можна зупинити дальше падіння рівня життя громадян /в першу чергу малозабезпечених/ дотаціями виробництву. Дотації - не що інше, як перерозподіл національного багатства. Через дотацію найбільшу допомогу отримують найбагатші, бо вони більше купують, і навіть іноземці. Політика дотацій товарів може загубити економіку. Кошти, які йдуть на дотацію, краще спрямувати на допомогу найменш забезпеченим сім'ям і пенсіонерам. Не можна йти по шляху популістських заходів соціального захисту, бо вони ведуть у глухий кут.

114

Уряд повинен взяти під суворий контроль зовнішньоекономічну діяльність.

Бартер став лихом для України і способом наживи для окремих ділків. Через бартер за межі України безконтрольно пішли мільярди доларів, а в цей час наша державна казна порожня - в ній немає коштів для найнеобхіднішого, зокрема ліків.

Заслуговує схвалення програма уряду щодо вирішення проблем забезпечення України нафтопродуктами, одержання нафти з нетрадиційних джерел постачання, будівництва власного танкерного флоту і терміналів. Хотілося б наголосити на тому, що Україна має термінали в Севастополі, які можна використати вже тепер.

Важливим кроком має стати вирішення проблем управління державою. Не мою думку, фактичне двовладдя на районному і обласному рівнях державного управління є вкрай шкідливе. Потрібно не лише покінчити з двовладдям, але й суттєво скоротити апарат управління.

Приєднуюся до висловлених пропозицій щодо доповнення програми дій уряду розділом про освіту і культуру. Без духовного відродження неможливе відродження економічне.

115

РЕВЕНКО М.М., заступник голови Комісії Верховної Ради України з питань агропромислового комплексу /Хотинський виборчий округ. Чернівецька область/. Уряду слід терміново розробити програму-мінімум стосовно агропромислового комплексу. Адже представлений план дій не передбачає його пріоритетність. І справа не в тому, що питанням села відведено лише дві сторінки, справа в тих проблемах, які в ньому закладено. В основному повторюються положення основних законів, декретів, дія деяких статей зупиняється, немало протиріч у різних розділах з одних і тих же питань. Більше уваги приділено створенню і стимулюванню інвестиційного клімату для іноземного бізнесу, підприємництва та комерційних структур, ніж сприянню виробництва сільгоспродукції в колгоспах і радгоспах.

План дій навіть передбачає замість стимулювання своїх товаровиробників закупку за валюту імпортного продовольства. Такої позиції комісія не підтримує.

Питання, яке сьогодні найбільше турбує, - це соціальноекономічне становище. Люди чекають конкретних дій, а не загальних слів. Досі не визначено мінімального споживчого бюджету, меж бідності на рівні фізіологічного прожиткового мінімуму, не впроваджено механізм перегляду розмірів зарплати, пенсій, допомоги в залежності від зростання цін тощо.

У розділі "Структурна політика та державні пріоритети" виробництво засобів виробництва ставиться на перше місце, а вже потім - питання забезпечення людей продовольством, товарами народного споживання і ліками. А треба було б навпаки. Необхідно хоча б зупинити спад і відновити рівень виробництва 1990 року.

116

У плані дій крен робиться в бік дальшого розвалу колгоспнорадгоспного виробництва. До речі, досвід Литви вже спростував такий шлях. Така політика не зупинить спад виробництва продуктів харчування, не виведе Україну з кризового стану.

Підсумки минулого року показують велику невідповідність співвідношення індексів цін на продукцію сільського господарства і промисловості. Якщо ціни на продукцію аграрного сектора порівняно з попереднім роком зросли в 20 разів, то на промислову продукцію, що використовувалась сільськогосподарськими підприємствами, збільшилися в 38 разів. Через відсутність коштів колгоспи, радгоспи та інші товаровиробники відмовляються купувати техніку, добрива, засоби захисту і насіння, заморозили будівництво, відбувається стабільний розвал виробничого потенціалу села. Комісія вважає неприпустимим відсутність у плані дій уряду конкретних і невідкладних заходів щодо вирішення проблем села, це може призвести до цілковитої катастрофи АПК вже в цьому році з дуже тяжкими наслідками для держави і суспільства.

Тому комісія вважав за необхідне передбачити в плані дій уряду такі питання, пов'язані з агропромисловим комплексом:

1/ відрегулювати ціновий механізм Та зберегти держзамовлення. Механізм стимулювання його виконання розробити таким чином, щоб товаровиробники були в цьому зацікавлені;

2/ скасувати попередню оплату за нафтопродукти і всі матеріально-технічні ресурси;

3/ встановити пільговий кредит на рівні 10 процентів;

4/ повністю компенсувати з бюджету витрати колгоспів на будівництво об'єктів соцкультпобуту /постанова КМ України від 5.12.92 р. N 679 і з-н/;

117

5/ для організованого проведення весняно-польових робіт терміново визначити під держзамовлення забезпеченість матеріально-технічними ресурсами і нафтопродуктами за твердими цінами. Різницю в цінах компенсувати за рахунок держави;

6/ звільнити основні види продовольства від податку на добавлену вартість. На акцизні товари податок на добавлену вартість обраховувати на вартість продукту без урахування акцизного збору.

ТКАЧУК А.Ф., заступник голови Комісії Верховної Ради України у питаннях законодавства і законності /Заводський виборчий округ, Хмельницька область/. Ще в 1987 році, коли Горбачев заявив про 30-процентне скорочення виробництва озброєнь, для оборони настали важкі часи. Програма конверсії, про яку спочатку так багато говорилось і на яку покладались великі надії, за п'ять минулих років так і лишилася нереалізованого.

От і зараз ми підійшли до тієї межі, що ситуація в цій галузі може стати каталізатором катастрофічних соціальних потрясінь. На абсолютній більшості підприємств оборонної промисловості зараз ситуація нерайдужна: три-, чотириденний робочий тиждень, відпустки працівників без утримання, величезна картотека, припинення житлового будівництва, найнижча в промисловості заробітна плата і головне - майже повна відсутність перспектив поліпшення. На багатьох заводах глибокий розкол між трудовими колективами і адміністрацією. Люди звинувачують її у нездатності керувати підприємствами в нових умовах, шукати нові замовлення, ринки збуту, нові структури управління, які б дозволили підприємству вижити.

118

Усе це правильно. Як і те, що ні Верховна Рада, ні уряд не змогли допомогти як слід оборонці. Три роки в планах роботи Верховної Ради фігурував законопроект про конверсію, але ми до нього так і не підійшли.

Що робить у цьому плані міністерство Антонова? Що воно взагалі може зробити?

Свою діяльність міністерство мав поширювати на більше як З тисячі підприємств, але додзвонитись в якесь управління міністерства практично неможливо Дам же більшість телефонів спарені пі дрозді ли міністерства розкидані по всьому Києву. А чи уявляє міністерство ситуацію на місцях? Чи знає номенклатуру і можливості своїх підприємств? Чи веде ефективну кадрову політику? У мене в цьому великі сумніви.

Торік при розгляді бюджету ми намагалися обмежити видатки на оборону і конверсію. Я впевнений, що й нині ми будемо робити те ж саме. І це буде доти, поки ці тисячі заводів нарешті не зупиняться і сотні тисяч висококваліфікованих працівників не будуть викинуті на вулицю.

Так, оборонка у нас велетенська, але проаналізуйте її структуру і ви побачите, що замкнутого циклу виготовлення озброєнь, особливо сучасних, у нас майже немає. Сьогодні ми повинні зрозуміти, що основні, найважливіші види озброєнь нам треба виготовляти в Україні.

1. Необхідно визначити базові підприємства, які зберігають свій профіль як оборонні.

2. Визначити підприємства, які без структурної перебудови з частковою модернізацією своєї продукції можуть виготовляти її для народного господарства.

3. Визначити підприємства, які підлягають повній конверсії.

119

Розумію, що в такому короткому обсязі, в якому викладено план дій уряду, важко передбачити всі необхідні заходи з проблем галузей економіки, але проблемам конверсії там надто мало приділено уваги. Через те пропоную до постанови Верховної Ради включити такі пункти /до розгляду бюджету/:

1. У лютому-березні 1933 року провести закрите засідання Верховної Ради України з питань конверсії і забезпечення Збройних Сил України технікою і озброєнням, на якому заслухати звіт міністра машинобудування, конверсії і військовопромислового комплексу про використання ресурсів державного бюджету на конверсію і програму конверсії оборонної промисловості на 1993.

2. Доручити Кабінету Міністрів України і комісії Верховної Ради України з питань оборони і державної безпеки розробити і внести на розгляд Верховної Ради проект Закону про конверсію.

РУДИК В.Н., голова підкомісії Комісії Верховної Ради України з питань Чорнобильської катастрофи /Олевський виборчий округ, Житомирська область/.

Як, на мене, план дій уряду не є програмою конкретних дій. Не змінює змісту документа і його претензійна назва.

Аналіз нинішньої ситуації в Україні, наведений у плані дій, має констатуючий характер" Конструктивна частина плану страждав декларативністю. Цьому можна було б запобігти при дотриманні такої схеми викладу:

Заходи /тобто заплановані дії/ - механізм їх реалізації /у тому числі і через правове забезпечення/ - матеріально фінансові можливості їх практичного здійснення - регіональні особливості - найбільш імовірні наслідки запланованих дій.

120

Дотримуючись такої схеми, автори плану дій неминуче прийшли б до висновку: годі нуртуватися, слід сконцентрувати весь наявний потенціал і зусилля на пріоритетних напрямах, які обов'язково приведуть до стабілізації виробництва, до тенденцій на оздоровлення економіки.

Досить штучним є розділ ІІ. Спроби "відновити галузеве управління державним сектором економіки" при одночасному "обмеженні прямого адміністративного втручання органів управління в господарську діяльність", суворому регламентуванні функцій міністерств і відомств - це спроби поєднати непоєднуване. Не можна виправдати безпредметну аморфність плану і невиваженість словесних формул.

Не є конструктивними розділи VI та VII, де йдеться про антимонопольну політику та підтримку підприємництва. Будь-яка "кавалерійська атака" на підприємства-монополісти з боку уряду закінчиться повним крахом економіки. Кошти, які уряд планує виділити на створення Антимонопольного комітету та його територіальних управлінь у 1993 році, краще використати на диверсифікацію виробництва і капіталу як найдійовішої передумови демонополізації виробництва.

Наш сьогоднішній порятунок у підтримці функціонуючого державного сектора і впровадженні дрібнотоварного виробництва. Для прискорення розвитку цього виробництва необхідно:

1. Розробити національну програму форсованого розвитку інфраструктури по обслуговуванню дрібнотоварного виробництва, створенню ринку послуг і технологій.

2. Забезпечити максимальну доступність дієздатних товаровиробників до засобів виробництва шляхом оренди, лізингу, купівлі обладнання, транспортних засобів, які фактично простоюють у державному секторі економіки /коефіцієнт змінності менше одиниці/.

121

3. При скороченні військових підрозділів передбачити першочерговий продаж у приватний сектор технологічного обладнання, транспортних засобів та будівель.

4. Запровадити податковий кредит, за яким протягом перших двох-трьох років товаровиробник-початківець не сплачує податків, а розраховується з державою протягом наступних п'яти років.

5. Надати пільговий режим для вітчизняних підприємців, якщо вони розвивають виробництво на основі високих технологій, диверсифікують капітал на користь споживчого ринку, утворюють робочі місця.

6. Гарантувати право застосування норми прискореної амортизації основних виробничих фондів, якщо виробляється конкурентоспроможна продукція.

7. Впровадити іменні приватизаційні рахунки з попередньою індексацією особистих вкладів громадян, котрі розпочинають продукуюче підприємництво.

8. Накати пільги на використання валюти, отриманої підприємцями у сфері науково-технічної діяльності, за умови використання її на придбання ліцензій, "ноу-хау", високотехнологічного та екологічно безпечного обладнання.

9. Здійснювати своєчасне інформування дрібних товаровиробників про щойно прийняті закони та підзаконні акти.

10. Запровадити обов'язкове державне або комерційне страхування продукуючих підприємців від рекету та пограбувань.

122

РОМАНОВ Ю.С., голова підкомісії Комісії Верховної Ради України у питаннях екології та раціонального природокористування /Жовтневий виборчий округ, Одеська область/. Уважаемые народные депутаты, представители Кабинета Министров к приглашенные! К большому сожалению, постоянная Комиссия по вопросам экологии и рациональному природопользованию не могла отметить все замечания относительно плана действий Кабинета Министров. Поэтому хочу изложить конкретные предложения. Надеюсь, что Кабинет Министров возьмет эти предложения под контроль и осуществит их на практике, а не проигнорирует как это было сделано с предложениями по тарифной сетке:

1. Предусмотреть полную гарантию вкладов населения с учетом инфляции, гарантию накоплений производственных структур.

2. Обеспечить реальную координацию взаимодействия предприятий в пределах Украины и связей с фирмами, которые доставляют продукцию на Украину.

3. Представить анализ энергоресурсов Украины, поставку их из других стран, предусмотреть выделение средств на использование ветровой и солнечной энергии /создание соответствующих структур/, на развитие добычи газа, ГТУ.

4. Предусмотреть подготовку кадров юристов и экономистов.

5. Пересмотреть дискриминационную тарифную сетку по научным организациям Министерства образования по отношению к Академии наук. Тем самым удастся предотвратить "утечку мозгов" из научных подразделений Украины.

6. Организовать производство запчастей на Украине для транспортных средств /зарубежных производств/.

123

7. Представить мероприятия по сокращению численности армии и затрат на нее. Активизировать научные разработки в области обороны, направленные на создание систем противодействия.

8. Обеспечить обязательность экологической экспертизы.

9. Ваять под жесткий контроль строительство очистных сооружений.

10. Осуществить взаимодействие Верховного Совета и Кабинета Министров.

11. Считаю нецелесообразным включать внебюджетные средства в бюджет Украины.

124