ЗАСІДАННЯ ДВАДЦЯТЬ ШОСТЕ

Сесійний зал Верховної Ради України. 8 квітня 1993 року. 16 година.

Веде засідання Голова Верховної Ради України ПЛЮЩ І. С.

ГОЛОВА. Будемо радитися, що робити. Поки депутати підійдуть, щоб реєструватися, зачитаю одну записку. Бачите, тут багато підписів. "У виступах іде повторення. Від кількості виступів не збільшиться прибуткова частина бюджету і не поліпшиться представлений план. Пропонуємо сьогодні закінчити обговорення і прийняти документ". /Шум у залі/. Цей лист надійшов учора, наприкінці дня. Але я не набрався сміливості одразу ж зачитати його вам, вирішив зробити це через добу. Отже, тут написано, щоб сьогодні закінчити, а завтра зранку прийняти документ.

Давайте ми, очевидно, це побажання врахуємо. Якщо не заперечуєте, Леонід Данилович виступить із заключним словом.

Він готувався. Так? І після того ми б уже щось робили...

/Репліки з залу/.

Чи оці півтори години відвести на обговорення, потім - заключне слово і вже після цього вирішити, як діяти далі? Так? Погодили такий порядок? Півтори години.

Другий мікрофон.

ТАРАСЕНКО О.Г., заступник голови Комісії Верховної Ради України з питань оборони і державної безпеки / 3нам'янський виборчий округ, Кіровоградська область/. Іване Степановичу! Можна згодитися і на такий варіант. Але виникає питання. Дуже багато депутатів письмово і у виступах, вносять слушні пропозиції. Чи працює хто-небудь над тим, щоб внести відповідні корективи до проектів плану і бюджету?

ГОЛОВА. Відповідаю на це запитання. Не тільки не працює. Є різні думки щодо дальшої роботи над цими документами. Були пропозиції дати урядові час на доопрацювання, а потім проголосувати доопрацьований проект. Але ж на це потрібно ще два тижні, а потім доведеться відкрити таке саме обговорення.

Тому, може, оберемо іншу форму? От ми щойно радилися з Леонідом Даниловичем. Є думка доручити комісії Печерова разом з комісією Білоблоцького, комісією Науменка, комісією Пилипчука узагальнити всі внесені пропозиції і направити їх урядові для вирішення. Пропонується так і записати про це у нашій постанові. А в травні уряд повинен буде поінформувати про її виконання. Тобто у нас буде можливість повернутися до цього питання.

А щодо того, щоб нам самим вирішувати, включати чи не включати внесені пропозиції до проекту плану і бюджету, то довелось би нове обговорення відкривати, і на це може піти увесь квітень. Тільки від цього, я підтримую сказане у зачитанній

записці, бюджет не поліпшиться. Перший мікрофон.

ВОРОБЙОВ О.М., член Комісії Верховної Ради України у питаннях законодавства і законності /Ковпаківський виборчий округ, Сумська область/. Иван Степанович! Я по сути хотел бы сказать. Дело в том, что мы принимали с вами законы, связанные с судебной реформой, - и последний закон о статусе судей, и закон об арбитражном суде, и закон о прокуратуре. Там четко записано, что свои потребности эти органы должны сами здесь представлять и защищать. И хотел бы, чтобы эта процедура соблюдалась, чтобы указанные органы о своих проблемах здесь говорили, а мы с вами решали, насколько их требования, их пожелания учтены в проекте бюджета. Если мы этого не сделаем, то судебная реформа простонапросто не сдвинется с места.

ГОЛОВА. Я сьогодні від вашої комісії отримав такого листа. Сьогодні. А хіба ви раніше не знали, що готується проект бюджету? Чому ж лише сьогодні Олександр Павлович Коцюба підписав лист про те, що в проекті бюджету немає того, немає цього і так далі? Треба ж було над проектом бюджету не тільки нашим комісіям, а й згаданим вами правоохоронним органам працювати разом з урядом. Що ж, ми зараз відкриємо обговорення, що треба для того, щоб функціонували суди? Які кошти, який кошторис і так далі? Не можна пленарне засідання використовувати для вирішення питань, які повинні вирішуватися або в комісіях, або в уряді, або інших структурах. От і все. Другий мікрофон.

МАКАР І.І., секретар Комісії Верховної Ради України у питаннях законодавства і законності /Старосамбірський виборчий округ, Львівська область/. Шановні депутати! Я зробив деякі розрахунки відносно минулорічного бюджету і проекту нинішнього. Виявилося, що минулорічний бюджет був більш ринковим, ніж той, проект якого розглядаємо. Давайте й далі житимемо за старим бюджетом, тобто згідно з його пропорціями. А з приводу того, чому проект бюджету подається нам аж у квітні, очевидно, треба зробити оргвисновки.

Вважаю, що час уже починати розробляти проект бюджету на 1994 рік. Те, що ми будемо сьогодні робити, то все марно. А затверджувати бюджет, навіть брати його за основу особисто у мене рука не підніметься.

Дякую.

ГОЛОВА. Думаю, можна записати в проекті постанови, що необхідно розпочати розробку проекту бюджету на 1994 рік. Третій мікрофон.

ЯЦУБА В.Г., заступник директора металургійного заводу імені Комінтерну /Амур-Нижньодніпровський виборчий округ, Дніпропетровська область/. Иван Степанович! Есть пожелание - от микрофонов давать слово тем, кто еще не выступил, для конкретных предложений - 2-3 минуты. Потом предоставить слово Премьеру и подводить черту. Потому что это будет бесконечно.

ГОЛОВА. Про це вже говорилося. Тим самим ми поставимо депутатів у нерівні умови. Прошу вас, давайте обговорювати документи. Я ж не хотів відкривати обмін думками з процедурних питань. Це нічого не дає. Бачите, вже б один депутат виступив. Прошу, вмикайте систему "Рада". Будемо реєструватися.

У залі зареєструвалися 369 народних депутатів. Вечірнє засідання оголошується відкритим.

Продовжуємо обговорювати проекти індикативного плану та бюджету на 1993 рік.

Прошу депутатів вносити конкретні пропозиції і не обов'язково розтягувати виступ на 10 хвилин.

Слово надається народному депутату Романюку.

Залишилося ще дві області. Бойка Богдана не бачу, він повинен був виступити від Тернопільської області.

ГОЛОС ІЗ ЗАЛУ. Він обурений.

ГОЛОВА. Обурений. Та ж я хочу надати депутату слово, а його немає. Ну що ж, виступатиме депутат Черненко.

РОМАНЮК В.С., голова Ярмолинецької районної Ради народних депутатів /Ярмолинецький виборчий округ, Хмельницька область/. Шановні колеги! Шановні члени уряду! Невиправдано пізно Президент та Кабінет Міністрів вносять на розгляд Верховної Ради проекти індикативного плану економічного та соціального розвитку і Державного бюджету України.

Понад три місяці нас переконували, що вони не можуть розглядатися, оскільки неясною є ситуація з енергоносіями. І що з

того вийшло? Знову починаємо з відправної точки, бо ситуація так і залишилася невизначеною.

У проектах знову ж таки передбачаються дві ситуації - чи то будуть енергоносії, чи то їх постачання з Росії буде обмеженим. Ціни залишаються під знаком запитання. Навіщо ж тоді втрачено стільки часу? Чим займалися ті, кому належить на державному рівні вирішувати названі проблеми. Оскільки це життєво важливе питання для нашої економіки, то вирішувати його Леоніду Макаровичу потрібно на найвищому рівні і тримати під постійним контролем.

Енергоносії - то фундамент усієї економіки України. Давайте подивимося, як цей підмурок будується.

У кінці березня за дорученням Комісії з питань відродження та соціального розвитку села мені разом із групою народних депутатів довелося побувати на Кременчуцькому нафтопереробному заводі. Постала досить неприваблива картина - встановлено факти порушення графіків постачання нафтопродуктів, зокрема для господарств Київської, Рівненської, Тернопільської, Хмельницької та Чернігівської областей.

Причина недопоставки - нестача цистерн під налив бензину та дизельного пального, брак чіткої взаємодії постачальників та Укрзалізниці, а також відповідного контролю та координації дій із боку урядових структур.

Навіть при мізерних поставках нафти у владних структур не вистачає розпорядливості й оперативності, щоб розподілити і проконтролювати доставку готової продукції. При такому підході до справи ми ще довго і важко здобуватимемо свою економічну незалежність.

Наші виборці обурюються з приводу лібералізації цін. Кабінет Міністрів та й ми, пояснюючи з трибуни Верховної Ради причини непомірного зростання цін, посилаємося на інфляцію, яка значною мірою обумовлена подорожчанням енергоносіїв.

Здавалось би, усе логічно, але, з іншого боку, на тому ж Кременчуцькому заводі відпускна ціна /з урахуванням податку на добавлену вартість/ на бензин А-76 становить 146 купонів за кілограм, дизельного пального- 135 купонів. Споживачеві державні структури ці нафтопродукти реалізують за цінами, вищими у 2-3 рази. Ось і виходить, що посередницькі функції державних структур коштують більше, ніж видобуток, доставка та переробка нафти.

У які це рамки вкладається? Яка економіка зможе витримати таку диспропорцію, таку несправедливість? Чи ж варто тоді дивуватися високій собівартості товарів народного споживання і зубожінню народу?

Отже, не лише кон'юнктура цін світового ринку, наші спотворені ринкові відносини справляють згубний вплив на економіку України, а й, значною мірою, - штучний закулісний державний ринок. Прикро, але такий підхід до ціноутворення на енергоносії узаконює представлені проектом бюджету та індикативного плану кабальні умови для товаровиробників, зокрема для села.

Розуміючи труднощі економіки, скрутну ситуацію з фінансами, не можна погодитися з принципом формування в проекті індикативного плану здачі в експлуатацію об'єктів соціальнокультурної сфери, зокрема за рахунок централізованих капіталовкладень.

За абсолютними цифрами там не видно залишкового принципу відносно села. А проценти свідчать ось про що. Якщо за рахунок централізованих капіталовкладень передбачається ввести в експлуатацію 70, 5 процента загальноосвітніх шкіл, то в агропромисловому комплексі їх частка становить лише 38, 3 відсотка, по лікарнях - відповідно 94, 6 та 11, 1 процента, по прокладанню газових мереж - 39, 2 та 18 відсотків. Аналогічна ситуація і щодо інших напрямів соціального розвитку. Із зазначеного можна зробити висновок, що індикативний план економічного і соціального розвитку йде врозріз із Законом України про пріоритетність соціального розвитку села то агропромислового комплексу в народному господарстві.

І, нарешті, щодо передбачуваних цифр виробництва сільськогосподарської продукції. Висновок тут напрошується такий, що автори проекту не врахували реальних можливостей і видають бажане за дійсне. У зв'язку з гіршим порівняно з минулим роком постачанням пально-мастильними матеріалами, мінеральними добривами та засобами захисту рослин передбачено збільшити виробництво зерна на 14, цукрових буряків та олійних культур -на 35 відсотків і так далі. Це просто нереально.

А уряд планує забезпечити сільськогосподарських товаровиробників мінеральними добривами тільки на 60 процентів, засобами захисту рослин - на 49 процентів. А якщо подивитися, що пропонується відносно Хмельницької області, то тільки на вапнування: в розрахунку до потреби виділяється 20 процентів державних, капіталовкладень. Але ж подивіться, закінчується перший квартал, а на сьогодні майже нічого не одержано, хоча вчора міністр сільського господарства сказав, що все є і буде. Та це ж просто абсурд!

Якщо подивитися інші статті проекту бюджету, то на утримання президентської командно-адміністративної влади в тому проекті закладено 118 мільярдів карбованців, а на соціальний розвиток села - 136

мільярдів карбованців. Думаю, тут коментарі зайві.

Переконаний, якщо органами виконавчої влади не будуть задіяні гарантовані і більш стимулюючі для товаровиробників метода заготівлі сільськогосподарської продукції, то передбачених рівнів закупівлі не досягти. Сільський житель уже просто зневірився в обіцянках держави. Згадаймо хоча б минулорічне запевнення гарантованого постачання пально-мастильними матеріалами на 70 процентів. А в цьому році обставини складаються ще гірше.

І ось для того, щоб забезпечити зростання закупівлі сільськогосподарської продукції до рівня минулого року: зерна - на 32 проценти, насіння олійних культур - на 52 проценти, цукрових буряків - на 50, картоплі - на 88, овочів - на 57 відсотків у індикативний план економічного і соціального розвитку слід закласти конкретний механізм стимуляції сільськогосподарського товаровиробника. Бо доведені з січня цього року рівні орієнтовних стартових закупівельних цін - надто слабка втіха і гарантія для сільського жителя. Якщо ми хочемо перейти до ринкових, а передусім, горизонтальних відносин, то ми, Іване Степановичу, повинні в першу чергу прийняти законодавчий акт про договірну систему, який повинен стати основою нових економічних взаємовідносин.

Не хотів би бути провидцем, але в іншому випадку доведеться розпрощатися з демократією і вживати адміністративних методів, щоб нагодувати людей. А це буде кінець правовій державі та ринковим відносинам. І врятуй нас Боже від такого фінішу!

Тепер - запит Кабінету Міністрів. Він повинен поінформувати Верховну Раду про кредит у розмірі 100 мільйонів доларів на закупку нової технології для виготовлення українських грошей, наданий Італією. Бо, як відомо, за кошторисом цей кредит становить лише 88 мільйонів доларів. Питається, де поділися і куди

підуть 12 мільйонів доларів? Думаю, на цей запит потрібно буде дати відповідь.

Дякую за увагу.

ГОЛОВА. Слово надається народному депутату Черненку. За ним виступатиме депутат Кислий. Регламент - до п'яти хвилин.

ЧЕРНЕНКО В.Г., голова підкомісії Комісії Верховної Ради України з питань здоров'я людини /Горлівський - Микитівський виборчий округ, Донецька область/. Уважаемые депутаты! Уважаемый Председатель! Уважаемый Кабинет Министров! Я постараюсь сэкономить время. Конкретно по предложениям.

Первое. Меня как гражданина очень волнует вопрос о налогах. Выступал уважаемый Президент, привел цифры по городу Киеву, которые показывают, сколько денежных поступлений в бюджет государство потеряло от неуплаты налогов. Выступает другой коллега, председатель комиссии, говорит, что не платят, не работает наша налоговая инспекция. Так кто же в этом виноват, что не работает наша налоговая инспекция?

Я думаю, уже настало время начать работать нашей налоговой инспекции. И здесь, очевидно, роль Кабинета Министров должна быть на первом месте, должна иметь приоритет.

Верховный Совет должен дать базу, и он, по-моему, дал эту базу для работы налоговой инспекции. На сегодня ситуация остается такой, что нет полной уверенности в завтрашнем дне. Ведь все продается и покупается, а люди просто, обогащаются ни на чем!

Вторая ситуация. Этот вопрос уже поднимался, но я хочу еще

акцентрировать ваше внимание на том, какой установлен курс карбованца к доллару. Ну неужели наше сливочное масло хуже масла американского? Посчитайте, если сегодня за один доллар дают 3 тысячи купонов, то получается, что за один доллар можно купить в разных регионах Украины от 1, 5 до 2 килограммов масла. Кто в Америке или в другом государстве за доллар столько скупит?

Я могу еще один пример привести. Сегодня за один доллар можно купить купейный билет в Донецк и обратно. А чем хуже наше сырье? Ну кто мог установить такой курс? Игорь Рафаилович Юхновский и вице-премьер-министр Пинзеник правильно здесь, по-моему, поднимали вопрос об этом. Ну, неужели реальный курс таков, неужели сегодня такая разница в покупательной способности купона и доллара? Этот курс заранее завышенный. К чему это ведет, тоже понятно. Можно иметь сегодня энное количество долларов и скупить все, что тот, кто их имеет, пожелает.

Еще одна ситуация, которая меня волнует. Много здесь было критических замечаний по проекту бюджета. Действительно, его жестко критиковали. Но я вам скажу, весьма сложно удовлетворить все наши запросы при нынешней ситуации в экономике. Я понимаю, с какими трудностями столкнулся Кабинет Министров при формировании бюджета. Мне горько слушать о том, какой астрономической цифры достиг дефицит бюджета. Очень хотелось бы, чтобы этот дефицит в ближайшее время не увеличился еще больше.

Теперь конкретно - предложения. Практически все депутаты нашей донецкой депутации подписали такое обращение к Кабинету Министров и Верховному Совету:

"1. До 15 мая текущего года внести изменения в расходную часть бюджета с учетом увеличения индекса роста цен по народному хозяйству.

2. Подготовить предложения о внесении изменений в Закон Украины о местных Советах народных депутатов в части установления на уровне местных Советов подоходного налога с граждан.

3. При подготовке нового законопроекта о бюджетной системе предусмотреть введение поправочных региональных коэфициентов с учетом социального и экономического положения регионов.

4. Внести до 15 мая текущего года соответствующие изменения в декреты, обеспечив зачисление налоговых платежей от предприятий угольной промышленности в местные бюджеты.

5. Списать в 1993 году по счет средств Государственного бюджета задолженность по ссудам, выданным местным бюджетам в 1992 году".

Есть и ряд других пожеланий /думается, они больше касаются Верховного Совета/. Необходимо сделать регулируемым на уровне местных Советов подоходный налог с граждан, внести соответствующие поправки в законодательство о местных Советах и о бюджетной системе.

Кризис в экономике не дает возможности в полной мере сформировать доходную часть бюджета, но необходимо еще роз тщательно проанализировать реальность заложенных в нем цифр.

В определенной мере вызывают тревогу прогнозы Минэкономики по отдельным показателям проекта индикативного плана и подходы по формированию доходной базы бюджета. Беспокоит и тот факт, что доходная часть бюджета в основном формируется не на основе действующего налогового законодательства, а с учетом его изменений или новых проектов законов о налогах, которые на момент

разработки и утверждения бюджета не имеют юридической силы. Тут можно назвать хотя бы проект Закона о плате за землю.

И еще. В соответствии с Законом Украины о местных Советах народных депутатов, местном и региональном самоуправлении платежи в бюджет должны вноситься по месту нахождения предприятий, их отделений, других структурних единиц и подразделении.

И последнее пожелание /оно уже здесь звучало/. Никуда но годится, что в третий раз мы принимаем бюджет во втором квартале.

Поэтому я предлагаю уже сейчас начать работу над проектом бюджета 1994 года.

Спасибо за внимание.

ГОЛОВА. Слово від Комісії з питань народної освіти і науки надається народному депутату Кислому. За ним виступатиме депутат Шинкарук.

КИСЛИЙ П.С., голова Комісії Верховної Ради України з питань народної освіти і науки /Промисловий виборчий округ, м. Київ/. Шановні народні депутати! Як голова Комісії з питань народної освіти і науки я повинен говорити про ці галузі, але перш за все хочу сказати декілька слів стосовно проекту бюджету взагалі.

Добрий бюджет формується в державі за доброї роботи сільськогосподарського та промислового виробництва. Тобто нам нізвідки більше чекати надходжень до доходної частини, якщо не рахувати незначних надходжень від митниць і подібних структур.

Ми знаємо, що ситуація і в сільському господарстві, і в промисловості неблагополучна. Усі погоджуються з тим, що

зло в нееквівалентності цін. Значить, якщо треба щось змінювати в бюджеті, то перш за все потрійно змінити ненормальну ситуацію, що призводить до катастрофи. Фактично тому ми і дотуємо сільське господарство.

Ми повинні виділяти із бюджету кошти на елітне насіння, племінних биків і тому подібне.

Промисловість. Іван Заєць казав, що в проекті бюджету дуже добре сказано...

ГОЛОВА. Павле Степановичу, я прошу вибачення. Ви один представник, і підійшов ще один представник київської депутації. Так я хочу запитати: а де це вся депутація? Тут Іван Олександрович розказував, як треба працювати над проектом бюджету...

КИСЛИЙ П.С. Я не відповідаю за київську депутацію, я відповідаю за комісію.

Структура нашої промисловості така, що фактично лише 35 процентів того, що виробляється в Україні, продається в межах нашої держави, а 65 ми продаємо за кордон. В основному в Росію.

Багато хто в цьому залі /і я в тому числі/ виступав за те, що ми повинні продавати в Росію. А куди ж? Україні потрібно 18 мільйонів тонн сталі, але ми виробляємо її в два з половиною рази більше, щоб продати Росії. Поки що нам більше нікому її продати.

Але ж Росія продає нам нафту утроє дорожче, ніж своїм споживачам. Тоді сталь у Росії значно дешевша, ніж у нас. Не можемо ж ми продавати сталь за своєю ціною. Ми її продаємо за ціною Росії.

Оскільки в нас не світові ціни, то щоб торгувати еквівалентно і мати добрі стосунки, треба, щоб Росія продавала нам свою продукцію за тією ціною, яка діє всередині Росії. Якщо вона цього не робить, то і ми так не повинні продавати. Тут виступав депутат Сінько і сказав, що нехай поїде Поровський і домовиться. То я пропоную, що повинен їхати уряд /а з ним і Сінько, і Поровський/ і домовлятися. Якщо Росія погодиться продавати нам нафту за ціною, за якою вона в себе продає, то і ми можемо продавати їй продукцію за цим принципом. Якщо ні, то така торгівля для нас буде просто збитковою. Але фокус ще і в тому, що ми начебто одержуймо прибуток. Яким чином?

Ми продали, скажімо, Росії збиткове за 100 тисяч тонну сталі, одержали ці 100 тисяч, перевезли їх сюди, тут одержали 300 тисяч, і, незважаючи на те, що було в нас 100 тисяч збитків, бо ми дешевше продали, насправді 100 тисяч пустого паперу виграли. І все. І тоді підприємства нібито живуть.

Тобто зовнішня торгівля безперервно збільшує інфляцію. І це факт. То я згоден, якщо зміцнювали бюджет, оцю ситуацію треба змінити.

Тут виступав депутат Щербина і казав, що він за лібералізацію цін. І я за це. Раз ми дійшли висновку, що повинна бути ринкова економіка, то ми всі за лібералізацію. Але ж, вибачайте, хіба то лібералізація цін, яка відбулася в Росії? Американець виростив кілограм хліба, він коштує 5 доларів. Росіянин виростив той самий кілограм хліба - 10 центів. Українець виростив - 8 центів. А тоді ще говоримо, що село треба дотувати.

Якщо ви подивитеся на статистичні дані Міністерства статистики за минулий рік /за півроку/, то побачите, що ми продали Росії

сталі на 44 мільярди карбованців. А Росія нам продала нафти на 47 мільярдів. Тобто ми були приблизно рівні, обмінюючи сталь на нафту. Але тепер, у зв'язку з подорожчанням нафти втроє, ми, звичайно, з Росією не можемо торгувати нормально.

Тому не треба отут говорити, хто винен чи хто не винен. Ситуація винна. І нехай уряд разом з нами домовляється про ціни. Не зможемо домовитися тоді і торгувати не можна, бо це та сама ситуація, коли більше здачі даєш, ніж продаєш. І тому я вважаю, що якщо ми не згоджуємося на такі кардинальні зміни, то треба приймати бюджет таким, який він є, виходу нема. Усе одно бюджет повинен бути.

Тепер щодо освіти і науки. Шановні друзі! Я не про те, що освіта і наука дуже бідні. Але не можна їх збіднювати ще більше. Ви ж подивіться на проект бюджету. Його доходна частина порівняно з минулим роком збільшується у 8 разів. А на освіту виділено коштів у 5 разів більше порівняно з минулим роком, на науку - в 4, 5 раза більше. Тут виступили проти великих витрат на військо. Але ж і відносно війська тільки в 5 разів збільшення порівняно з минулим роком. А бюджет зростає у 8 разів! Куди ж діваються кошти і як вони розподіляються? На капітальні вкладення передбачено збільшення в 17 разів. Але на вишу школу і на загальноосвітню школу маємо лише 30 процентів потрібних капітальних вкладень.

На науку, на освіту в бюджеті, так написано в проекті, виділяється 30, 9 процента від національного валового продукту. Та коли порахувати уважніше - тільки 8 процентів. На науку виділено 1, 1 процента від валового національного продукту, а торік було

1, 4 процента. З таким підходом ми ці галузі можемо зовсім занехаяти.

Ви подивіться, скільки років ми вчимо людину. 9, 5 року, тоді як американці - 14, 5, а японці - 15 років. Наш громадянин хоч і не дурніший, але ж темніший, бо все-таки менше років навчається. А ми зменшуємо видатки на освіту. Крім того, урядовими декретами скасовано пільги, які були торік. І оскільки цих пільг немає, то той бюджет, який виділяється освіті, взагалі нікчемний.

Тепер про соціальний захист, який стосується освіти. Який же це соціальний захист, коли, скажімо, плата за книжки, плата за їжу для дітей у школах і в ПТУ зросли відповідно у 18 разів, 14 разів, 27 разів.

Я думаю, що все це треба коригувати, бо не можна ж так сильно обдирати ту освіту і ту науку.

Далі. Кабінет Міністрів не передбачив у проекті бюджету інноваційного фонду. Як же нам впроваджувати нові ідеї, технології в промисловість? Дуже розумне рішення прийнято у багатьох країнах, зокрема в США, у Росії: півтора процента від реалізації - за рахунок собівартості. Ми ж пропонували 1 процент, та його не вписали в бюджет. Це шоста стаття... /Шум у залі/. Дякую за увагу.

ГОЛОВА. Слово надається народному депутату Шинкаруку. За ним виступатиме депутат Романюк.

ШИНКАРУК В.М., член Комісії Верховної Ради України з питань відродження та соціального розвитку села /Доманівський виборчий округ, Миколаївська область/. Шановний Іване Степановичу! Дуже вдячний вам за надане слово - хоч сорок третім, а був за списком третім.

Шановні депутати! Члени уряду! Вивчаючи проекти індикативного плану і бюджету на 1993 рік, слухаючи доповіді провідних економістів, фінансистів нашої країни, я переконався, що урядом проведено величезну і копітку роботу по складанню цих документів. І та обставина, що проект бюджету розглядався декілька разів Кабінетом Міністрів, а при обговоренні ніхто конкретно не вносить пропозицій про зміну напрямів і основних положень бюджету, приводять до висновку: уряд обрав правильний шлях. А напрям цей був добре відомий усім нам ще відтоді, коли всі погодилися на перехід на ринкові відносини в економіці, тобто на капіталізацію нашого суспільства і економіки.

Через те не потрібно зараз депутатам - чи лівим, чи правим, чи центристам - вистрибувати на трибуну, як Пилип з конопель, і, зробивши круглі очі, вдавати, ніби вони це вперше чують і бачать: зростання цін, платну медицину, освіту, банкрутство, різке збагачення невеликої частини і зубожіння середняків, безробіття.

Це все нам було відомо, шановні, з самого початку і не треба звинувачувати Кабінет Міністрів чи особисто віце-прем'єра Пинзеника, який працює в екстремальних умовах, надзвичайно багато працює. Ми повинні допомагати Кабінету Міністрів хоча б тим, щоб не заважати йому.

Основна домка доповіді віце-прем'єра Пинзеника - припинення спаду виробництва. Бо щоб було що ділити, треба його виробити.

Хочу нагадати всім відомі слова Пушкіна, якими він характеризує Євгенія Онєгіна:

"Бранил Гомера, Феокрита,

зато читал Адама Смита

и был глубокий эконом,

то есть умел судить о том,

как государство богатеет,

и чем живет, и почему

не нужно золота ему,

когда простой продукт имеет".

У цих словах відповідь на всі наші запитання.

Головний висновок: виробництво - основа економіки. А все, що ми повинні з вами зрозуміти, - зекономлене - це все одно що і прироблене. При всій складності, й багатогранності завдань, які нам треба виконувати, при їх кричущій невідкладності хотів би виділити дві життєво важливі проблеми, що хвилюють людей і повинні знайти обов'язкове відображення в бюджеті, - сьогоднішні проблеми села і боротьба із злочинністю.

Про село сказано багато, повторювати не буду, хочу лишень зауважити, звертаючись насамперед до Леоніда Даниловича, що в нашій молодій державі, мабуть, поки ще найбільше саме йому вірять. Гадаю, це повинно допомагати вам у роботі. Але ваші останні виступи і слова з приводу того, що не треба заважати сільському господарству, викликають побоювання. Бо це може бути, як з тим поганим їздцем, який загнав коня, зліз з нього та й пішов далі пішки.

Більше уваги нам потрібно приділити фінансовому і матеріально-технічному забезпеченню боротьби із злочинністю.

Ви всі їздите по трасах і бачите, що біля кожного поста ДАІ стоять каністри, баночки, скляночки і таке інше. І жодний автомобіль з карбюраторним двигуном не проїде, щоб не дати дань, як кажуть. Просто соромно на це дивитися.

То не їхня біда, це біда, видно, наша. Ми їх не забезпечуємо, уряд не забезпечує усім необхідним.

Але питання стоїть так: або буде влада чесних громадян, або володарюватиме злочинність.

Відповідним правоохоронним органам треба надати все необхідне і загадати від них одного - ліквідації злочинності. Думаю, для цього можна знайти необхідні кошти.

Хотів би звернути увагу, що на впровадження нових систем землеробства, особливо грунтозахисних технологій із контурномеліоративною організацією території, виділяється надзвичайно мало коштів.

У мене є, шановні колеги, довідка про протиерозійне будівництво. Держкомзем України замовив на 1993 рік 2, 38 мільярда карбованців державних централізованих капітальних вкладень, виділено - 536 мільйонів. Можливо, цифри дещо змінилися за останні кілька днів, але вони відображають справжній стан речей: виділяється надзвичайно мало коштів. І я зовсім не згоден з нашим міністром сільського господарства Юрієм Михайловичем у тому, що потрібно дочекатися врожаю, а потім уже купувати все необхідне.

Зараз у медицині побутує негласне правило: якщо за лікування нічого не даси, то й лікування тоді нічого не дасть. Вважаю, це підходить і до нашої землі. Землі потрібно дати, щоб потім від неї щось узяти, особливо зараз. Адже в останні роки /зокрема

у 1992 році/ внесення поживних речовин у південних областях України зменшилося порівняно з 1990 роком у шість разів.

Ви, очевидно, розумієте, що це означає для нашого майбутнього.

Проте я підтримую такі статті, наприклад, стаття 9: збільшити у 30 разів мінімальну ставку земельного податку.

Шановні, виступати проти цього може тільки той, хто не розуміє ситуації. Адже на сьогодні у нас визначена ціна землі, складена від рівня податку. У південних областях розійшлися, вже лягли на столи керівників папери, що можна купити гектар землі за десять з половиною тисяч карбованців. Ви уявляєте, що це означає? Чи можна до такого допускати?! Через те ставку податку, вважаю, потрібно підтримувати, а, можливо, навіть і збільшити її.

Але зовсім не підтримую те положення, згідно з яким пропонується залучити до Державного бюджету із господарств 25 відсотків амортизаційних відрахувань. Однак, незважаючи на все, гадаю, що переробити докорінно проекти бюджету індикативного плану неможливо. Особливо у тій ситуації, коли у нас щоденно, щодобово щось змінюється. Зміни відбуваються в усіх сферах, їх неможливо врахувати. Потрібна сталість в економіці, тоді можна говорити про якийсь сталий бюджет. Пропоную прийняти і затвердити проект, навіть і сьогодні.

Дякую за увагу.

ГОЛОВА. Слово надається народному депутату Романюку. За ним виступатиме депутат Козаренко.

РОМАНЮК В.С., член Комісії Верховної Ради України з питань культури та духовного відродження /Стрийський виборчий округ, Львівська область/. Шановні колеги! Через економічну перспективу, якої ми всі разом ніяк не можемо збагнути, уряд, вчених, усе суспільство поки що мало турбують людські аспекти реформ. Проте, поки не сформується свідомість людей, їхня психологія, про економічні реформи годі й думати.

Прикро, що наш банківський і біржовий капітал, хоч і володіє доброю матеріально-фінансовою базою, поки що не може /чи не вміє/ формувати стратегічні рішення.

Якщо придивитися до розмірів державних витрат у бюджеті, стане зрозумілім, чому тримається гіперінфляція. Витрати лише на державне управління збільшилися за останній час у 300 разів! Отже, дарма чекати змін в економіці без зменшення витрат на державне управління в 1993 році. Колишній президент США Форд у своєму виступі в жовтні 1974 року перед двома палатами конгресу говорив про те, що інфляція - головний суспільний ворог, і якщо з нею не покінчити, вона нищить їхню країну, їхні будинки, свободу, процвітання і, зрештою, позбавить народ національної гордості так само, як це міг би зробити озброєний недруг воєнного часу.

Нашу нинішню інфляцію ми чомусь розглядаємо лише з одного боку, тобто з точки зору гонки цін і зарплати. Але є й інший бік медалі. У період інфляції інвестиції падають до нульової відмітки. І це симптом більш небезпечний, бо коли в першому випадку можна хоч що-небудь купити, то без вкладення коштів у виробництво цей процес згортається і товари зникають взагалі.

Щоб послабити інфляційний тиск зовні, слід рішуче здійснювати переорієнтацію економіки України на інших постачальників, розширити географію міжнародного розподілу праці, здійснювати більш жорсткі фінансові вимоги до використання залізничних магістралей, автомобільних шляхів, трубопроводів, засобів зв'язку. Потрібно створювати і запроваджувати ресурсо- і енергозберігаючі технології паралельно із затвердженням жорсткої економії у витратах енергії. Власне, в такий спосіб багато країн Західної Європи зуміли в короткий строк перебороти гостру економічну кризу першої половини сімдесятих років.

Для стабілізації ситуації в економіці, для того, щоб зупинити гіперінфляцію, потрібно надати право Національному банку відмовляти уряду в незабезпеченому кредиті, встановивши дуже жорсткі норми. Так само право на емісію повинно бути регламентоване законодавством. Ліквідацію дефіциту держбюджету, швидше його видаткової частини і збільшення прибуткової, провести за рахунок нових податків. Це - світовий досвід.

Ці податки ми маємо придумати. Сюди входить контроль за зростанням зарплати, тимчасове припинення обслуговування зовнішнього боргу приватним кредиторам, ліквідація дотацій, скорочення соціальних програм і витрат на утримання апарату. Грамотною політикою в наших умовах буде обмеження обігу іноземних валют на території України.

Водночас слід передбачити пільгові кредити тим, хто виробляє товари народного споживання. Виділити засоби для закупівлі критичної маси сировини і матеріалів, укласти більше міждержавних угод з країнами ближнього зарубіжжя, якими передбачити постачання сировини і матеріалів. Слід ще

раз переглянути податкову політику, диференціювати її згідно з відносинами між виробником товарів і посередником. І вони - посередник і виробник повинні пам'ятати американську істину при те, що є дві речі, від яких неможливо втекти: це смерть і податки. Вільні ціни на внутрішньому ринку повинні встановлюватися лише на товари, які не користуються підвищеним попитом.

Слід негайно розглянути питання про проведення загальної грошової реформи, використавши досвід реформи марки 1946 року в Західній Німеччині. Негайно перейти до істинно регульованого валютного курсу, поки наша економіка не почне виздоровлювати. Потрібно утворити, можливо, за допомогою заходу конкретні фонди

-фонд соціальної підтримки населення, інвестиційний фонд для структурної перебудови економіки, фонд підтримки малих підприємств, фонд стабілізації купона.

Необхідно якнайшвидше прийняти закон про продаж землі, а ті 24 відсотки, що не засіяні нині в Україні, негайно віддати фермерам або зарубіжним орендарям, економіка України терпить гостру нужду не в пільговій кредитах і не в індексації оборотних засобів, а в сучасних менеджерах, які повинні прийти на зміну нинішньому персоналу управління підприємствами.

Потрібно організувати аудиторську перевірку всіх державних підприємств, які в 1993 році не підлягають приватизації чи в яких конкретний пакет акцій належить державі. За даними перевірки слід атестувати чи не атестувати керівників відповідних підприємств.

І ще одне. Якщо ми не будемо вимагати в тих осіб, які збираються купити магазин, ательє, лазню декларацію про доходи, як це робиться в Америці, Італії, Франції, то ми далеко зайдемо. Сьогодні багато хто починав розуміти, що чимало кризових

явищ в економіці і соціально-політичній сфері, в тому числі і в незбалансованості бюджету сталися через неспроможність законодавчої і виконавчої влад усіх рівнів постійно і ефективно співпрацювати одна з одною. Англійці кажуть, що можна програвати всі битви, крім останньої. Пропоную бюджет прийняти.

ГОЛОВА. Слово надається народному депутату Козаренку. За ним виступатиме депутат Касьяненко.

КОЗАРЕНКО В.І., секретар Комісії Верховної Ради України з питань державного суверенітету, міжреспубліканських і міжнаціональних відносин /Антрацитівський міський виборчий округ, Луганська область/. Шановний Голово! Шановні колеги, запрошені! Я третій день сиджу і думаю, чи я учасник цього злочину, чи ні? І ви знаєте, - учасник. Недавно виступав Нестасе із Румунії і сказав, що вони теж приймають бюджет. Але я не спитав, якого року.

ГОЛОВА. Я спитав, Василю Івановичу. 1993 року.

КОЗАРЕНКО В.І. Вони приймають бюджет, я теж у них спитав. Вважаю, що це така робота, як прийняття Конституції. Ми ж фактично приймаємо конституцію на цілий рік. Іван Степанович уже показав на порожні крісла і як червоніє цей зал при прийнятті Конституції України на 1993 рік. Але тут, певно, вже нічого не можна сказати, щоб здивувати присутніх чи викликати якесь непорозуміння в цій аудиторії. Вже сказано все. А тому почну з документів, які ми розглядаємо.

План - і з нього логічно випливає бюджет. Що таке план? Ми повинні мати точку відліку, засоби і кінцеву мету. Я дивуюся, Леоніде Даниловичу. Ви знаєте, що таке сітьові графіки, ви знаєте, що таке критичний шлях. Так ось у нашому плані є цей критичний шлях, яким хтось у нашій країні буде відсліджувати, як виконується цей сітьовий графік? А це є графік.

Звертаюся до Віктора Михайловича. Я прочитав твір вашого Міністерства економіки, де є дві висхідні позиції - від нафти. Але я не знаю, куди ми йдемо, яким буде кінцевий пункт.

Я починаю з точки відліку і буду наводити дані видобутку нафти в Росії і кількість нафти, яку отримує Україна. У 1987, 1992, 1993 роках нафти в Росії видобувалося відповідно 570, 390, 340, а на 1994 рік очікується 280 мільйонів тонн. Собі Росія залишає. Стало 270.

На зовнішній, світовий, ринок надходило 300, 120, а нинішнього року очікується 70 мільйонів тонн. Що має Україна? 1988 рік -57 мільйонів тонн, 1992 - 32 мільйони, на нинішній рік очікується /це дані росіян/ 20 мільйонів тонн.

1994 року Росія, за прогнозами, продаватиме далекому зарубіжжю нуль тонн. А Україна під знаком питання.

Закінчився перший квартал. У Тюмені не добрала 12 мільйонів тонн нафти. Тут казали, що Росія не виконала перед нами своє зобов'язання. А виконувати його нічим. Віктор Михайлович говорив, що англійці залишать нам нафти із тих 70 мільйонів, але її вже немає. Там на 12 мільйонів тонн менше.

Відтак, маючи непевну висхідну позицію, ми плануємо бюджет. Нам дають варіант і кажуть, що є ще третій варіант. Віктор Михайлович на засіданні комісії Печерова сказав, що є варіант на 20

мільйонів тонн. Так, здається? Чи на 28? На 25. Там було сказано відверто, що цей варіант веде до краху. Так, Вікторе Михайловичу? Але це не ви говорили. Та це не міняє суті справи.

Давайте скажемо людям, що коли Росія поставить нам усього 20 мільйонів тонн нафти, то це призведе економіку України до краху.

А тепер давайте подивимося, чого ми досягли за три роки. Ціни зросли на 1000 процентів, а в скільки разів зросла заробітна плата, люди знають і без нас.

Коли я приїду додому, мене спитають, чи буде підвищуватися мінімальний рівень зарплати і пенсій? Я не знаю, що відповідати. Президент щось сказав, але непевно. Буде проводитись індексація? Не знаю. Будуть зростати ціни? Не знаю... У десять разів. І ось я скажу людям: у десять разів. Спитають мене люди: "А який нині прожитковий, фізіологічний рівень?" У скільки обходиться, так би мовити, добовий раціон? Три дні б'юся - ніхто не каже.

Так я таке окажу. В газеті було написано, що коли 4600 поділити на 30, то виходить 500 великих калорій. У Равенсбрюку та Освенцімі фашисти годували бранців, виходячи з раціону в 1200 великих калорій. І при такому раціоні в людині із 100 залишалося 40 кілограмів. Так що мені відповідати своїм виборцям? Не знаю, може, ці дані неточні. Тому хотів би, щоб Леонід Данилович завтра чи сьогодні, коли буде виступати, сказав про це.

КУЧМА Л.Д., Прем'єр-міністр України /Красногвардійський виборчий округ, Дніпропетровська область/. Нам треба на себе поглянути

і побачити, освенцімське у нас харчування чи ні.

КОЗАРЕНКО В.І. Леоніде Даниловичу, я відпрацював 39 років у шахті. І вам на мене так казати гріх. Уже шостий рік я на пенсії. Я все зробив для цієї держави і для тієї, що була...

Більше для тієї.

Маючи непевний план, ми переходимо до такого ж непевного бюджету.

Мене дивує позиція Комісії у питаннях законодавства і законності. Тут виступали депутати і в один голос казали, що всі нормативи, які тут були прийняті, не виконуються. Де протест Комісії у питаннях законодавства і законності? Комісія у питаннях законодавства і законності, як сказав Іван Степанович, до прийняття бюджету не приготувалася.

Далі. Минулого літа був прийнятий Закон про національні меншини в Україні. У ньому чітко записано, що в бюджеті передбачаються спеціальні асигнування для розвитку національних меншин. Це стаття 16. Григорію Олександровичу, є така стаття в бюджеті? Немає. Було написано, що потрібно утворити Міністерство у справах національностей України. Леоніде Даниловичу, є таке міністерство? Немає. І не буде. Недавно ми прийняли постанову про те, щоб утворити державний комітет по міграції. Коли буде такий комітет? Леонід Данилович скаже пізніше. Ви бачите, що уряд, відчувши, що ми не контролюємо його роботу, не хоче виконувати закони.

Я говорив з німцями. У їхній конституції написано, що конституція є обов'язковою для парламенту, а виконавчі органи мають виконувати прийняті закони. Вважаю, що в нашому Кабінеті Міністрів уже закінчилася ейфорія від законотворення, тому пора в нього це

право забирати і все повертати на круги своя. Тобто відновити дію Конституції.

Зауваження щодо документів, які ми розглядаємо. Вважаю, що приймати бюджет як у першому варіанті, так і в другому, - гріх перед українським народом. Ми повинні змусити уряд розробити отой поганий варіант, найгірший, де йдеться про 25 мільйонів, чесно сказати людям, що нас чекає, і тоді мужньо прийняти на себе удар, проголосувавши тільки за той бюджет.

Стосовно проекту індикативного плану. Тут говорили, що світ такого не знає, щоб державні підприємства керувались індикативно. Я з цим згоден. У нашій Конституції нічого не сказано про те, що ми маємо приймати якийсь план - індикативний чи будь-який інший. Тому вважаю, Іване Степановичу, що індикативний план треба прийняти до відома, подякувати уряду за плідну роботу, за те, що відкрив нам трохи очі, а решту ми самі додивились. А проект бюджету дамо на доопрацювання. Приймати слід тільки третій, реальний варіант його.

ГОЛОВА. Слово надається народному депутату Касьяненку. За ним виступатиме депутат Сухий.

КАСЬЯНЕНКО А.І., член Комісії Верховної Ради України у закордонних справах /Дніпропетровський виборчий округ, Херсонська область/. Уважаемый Председатель! Уважаемые народные депутаты и члены правительства! Представленные Кабинетом Министров проекты плана и бюджета, а также аналитический материал со всей

очевидностью отражают реальную тяжесть сегодняшнего экономического положения. Но заложена ли в них хотя бы основа той работы, которая остановит разрушительный, процесс? К сожалению, в проекте индикативного плана такое стремление просматривается крайне слабо. Скорее он представляет собой набор показателей, отдельных отраслей, в нем практически пет конструктивной направленности, прежде всего социальной.

Почти по всем показателям планируется спад производства. Не видно даже попыток добиться роста производства товаров и услуг за счет структурной перестройки экономики, конверсии, увеличения номенклатуры конкурентоспособных изделий на стабильно работающих предприятиях, роста доли предпринимателей в выпуске продукции.

Обращает на себя внимание слабость разработок но преодолению энергетического кризиса. Вариант, при котором народное хозяйство будет располагать только 33 миллиона тонн нефти, - а это наиболее вероятное предположение, - может быть реальным только в том случае, если в плане будут четко обозначены меры по уменьшению энергоемкости народного хозяйства или замене энергоносителей, но при этом будут обеспечены необходимые темпы производства.

Отсюда следует, что этот вариант требует самой серьезной переработки. И совершенно непонятно, как в сложившейся ситуации можно допускать уменьшение даже тех небольших объемов добычи в Украине собственных энергоносителей: нефти - на 1 миллион тонн, газа - на 7 миллионов кубических метров.

Запланированное снижение к уровню 1991 года объемов производства минеральных удобрений, магистральных тепловозов, тракторов, бумаги

растительного и животного масла, молока, круп и так далее может еще больше ухудшить экономическое положение нашего государства, снизить наши экспортные возможности, уменьшить поступление валюты и, естественно, приведет к дальнейшей инфляции, к снижению жизненного уровня людей, а значит к новой волне социальной напряженности в обществе, чего ни в коем случае нельзя допустить.

В проекте плана обращает на себя внимание и то, что при формировании объема госзаказа на сельскохозяйственную продукцию, производство и потребление которой контролируется государством, а также при определении госконтрактов одновременно но указываются конкретные объемы встречных, гарантированных поставок материально-технических ресурсов. В результате хозяйства вместо заключения договоров контрактации значительную часть продукции оставляет для бартера. А куда она уйдет, нам понятно. А овощи вообще выпали из госзаказа, и это может обернуться очень неприятными последствиями для людей. Ведь именно овощи летом формируют половину всего объема питания, да и зимой их роль в этом значительна.

Из анализа проекта плана очевидно и то, что при наличии вполне достаточных мощностей нет никакого оправдания для уменьшения производства продовольствия. Причем местный опыт говорит о том, что сегодня еще есть возможность в значительной мере поправить дело путем предоставления кредитов оптовому звену при условии отработки договорных отношений оптовиков с товаропроизводителям и коммерциализированной торговлей. Такую работу можно организовать в регионах через госадминистрации. Ответственность за ее проведение должны взять но себя Министерство сельского хозяйства

и продовольствия и его управления на местах.

Нельзя согласиться и о тем, что в проекте плана при очевидном износе и старении основных фондов никак не отражены меры по их обновлению. Непонятно, почему в нем нет и раздела научнотехнического прогресса, показатели которого должны быть представлены министерствами.

Есть и другие серьезные замечания.

Словом, проект индикативного плана следует серьезно переработать, трансформировав его в конкретный план экономического и социального развития Украины на 1993 год.

Теперь о проекте бюджета. Многовариантность решения проблемы обеспечения энергоресурсами, что на практике означает полное неведение о предстоящих событиях, может быть объективно воспринято, но не может ложиться в основу при заключении государственных контрактов и выдачи госзаказов. Последствия возможных дисбалансов в обеспечении энергоресурсами должны бить, просчитаны до самого конечного звена в цепи народнохозяйственных связей. И если уже мы исходим из многовариантности обеспечения топливом, то должны иметь и многовариантный расчетный дефицит бюджета. Это необходимо для обеспечения расходной части бюджета, исходя из определяемого нами процентного уровня дефицита бюджета.

Нельзя в полной мере согласиться и о так называемой усредненностью, применяемой при расчетах проектов бюджетов областей и установлений отчислений от общегосударственных, налогов и доходов. Часть областей, в том числе и Херсонская, так сказать, не вписываются в понятие усредненности по отдельным показателям, что обусловлено их географическим положением и состоянием экономики.

Думаю, что в целом проект бюджета на 1993 год можно принять за основу, но поручить в кратчайшее время доработать его о учетом мнений, высказанных в ходе парламентского обсуждения.

И последнее. Скажу откровенно, что очень большое впечатление оставляют приложенные к индикативному плану фактические данные о потенциальных возможностях экономики Украины. Это багатый материал, вызывающий массу вопросов и мыслей.

Невольно приходишь к выводу, что многие из нас, сознательно или несознательно, в последнее время перестали ценить то, что огромное количество промышленных предприятий Украины являлись, да и сейчас еще являются монополистами по выпуску оборудования, товаров стратегической важности среди бывших республик СССР и не только среди них. Я уже не говорю о технологиях, научных разработках и так далее.

Взять, например, Херсонскую, казалось бы, аграрную область.

Комбайновый завод - монополист по выпуску кукурузоуборочных комбайнов и дождевальной техники.

Завод электросварочного оборудования - монополист по выпуску сварочных автоматов системы "Стык" для труб крупных диаметров, прежде всего нефтегазопроводов. Электромашиностроительный - 80 процентов всех взрывобезопасных двигателей для шахтного оборудования.

Завод полупроводниковых приборов - 60 процентов всех выпускаемых вариаторов для телевизоров и так далее. И это, повторяю, только небольшая аграрная область. Знаете, как-то не верится, что Украина в экономическом отношении такая беспомощная, как ее пытаются изобразить.

Говорю я так для того, чтобы напомнить нашему правительству: пора бы уже нам переходить на научно обоснованную экономическую политику, иметь четко спланированную программу экономической безопасности Украины. Спасибо.

ГОЛОВА. Слово надається народному депутату Сухому від комісій з аграрних питань. За ним виступатиме депутат Попов.

СУХИЙ В.В., голова Комісії Верховної Ради України з питань відродження та соціального розвитку села /Павлоградський виборчий округ, Дніпропетровська область/. Шановні депутати! Шановні члени уряду! Комісія довго готувала колегіально цей

виступ і, очевидно, із своїм завданням не справилась, бо доручила мені ніяких висновків від комісії не робити, а, звертаючись до вашої мудрості, до мудрості членів уряду, попросити, щоб ми зробили ці висновки сьогодні разом.

І ось чому. Ви знаєте, що наша комісія веде два закони

-Закон про пріоритетність соціального розвитку села та агропромислового комплексу в народному господарстві та Закон про селянське /фермерське/ господарство. Тепер вийшло так, що і питання переробки взяла під свою опіку.

Ви розумієте, які процеси йдуть. Як ми тут не стараємося, як не доводимо, що наш закон працює, а насправді люди по селах і хуторах клянуть уздовж і впоперек і комісію, і її голову за те, що закони не приносять добра селу вже протягом двох років. Кажуть: краще б їх не було.

Час, що минув, приніс одну зміну: то кляли люди, а зараз щодня приносять прокльони від районних Рад. Сьогодні звертаються Великобагачанський район, Миколаївська обласна Рада. В усіх зверненнях одне и те ж: рятуйте, куди ж ви дивитесь і для чого ви написали закони, які не працюють, а становище з кожним днем дедалі погіршується.

Із мого району пишуть: досить виступати за фермерство, приїздіть і наводьте порядок хоч там, де самі працювали.

Слів із цієї трибуни сказано багато. Не можу сьогодні критикувати керівництво уряду, бо знаю ставлення до села і Леоніда Даниловича, і більшості його заступників, міністрів Кабінету. Проте хочу сказати, що, незважаючи на ці зусилля, всетаки там є особи, які проводять не ту політику, яка потрібна. Про це я заявляв не раз і хотів би, щоб ви зважили на наші докази.

Ви всі прочитали те, що записано у документах: у бюджеті передбачено все, щоб село зробило новим крок на шляху свого розвитку. А тепер відкрийте проект індикативного плану - розділ 1, сторінка 60 - і побачите, що рівно в два рази зменшилися надходження на село.

Комісія тверезо оцінює ситуацію - ми знаємо, що коштів у бюджеті сьогодні менше, ніж було в минулому році. Ми ставимо питання так: чому ж на місто не зменшується все в два рази? Цифри міг би вам навести, та ви й самі можете їх побачити на тій же сторінці 60.

Можна ще раз переконатися: нема ніякого пріоритету, хоч закон уже два роки агітує всіх нас за пріоритет. Подивіться ще сторінку 59 - і ви розумієте тенденцію.

Передбачається, що в місті і житло, і об'єкти соціальної сфери будуть збільшуватися, а на селі - скорочуватися. Ми не наполягаємо, щоб усе віддали селу, а місто залишилося без нічого. Але ж давайте тоді чесно скажемо: товариші селяни, в цьому році ми не можемо вам надати не тільки якогось пріоритету, навіть зрівняти з містом у виділенні коштів. Пояснимо, що немає грошей, і селяни витримають. А якщо кажемо, що вони є, тоді давайте ділити порівну.

Наша комісія двічі засідала з цього приводу, прийняла рішення щодо першого і щодо другого проекту. Усе це ми передали до Кабінету міністрів. Відповіді не одержали, жодна наша пропозиція не врахована.

Хотів би дуже коротко сказати, що ми просили, а ви оціните: якщо це зайве, то так і скажете. А я більше ніколи не буду зі своїми проектами щодо села виходити на трибуну.

Хіба я повинен конфліктувати з усіма урядами? Вважаю, вже пора знайти тих, хто повинен разом із комісією відповідати за виконання цих селянських законів, а не просто говорити, що ми всі хочемо добра селу.

Так от, перше. Щоб зберегти в АПК і на селі будівництво хоча б на рівні минулого року, ми просимо розумного перерозподілу. Нових коштів не потрібно шукати, хоча там і стоїть цифра. Просто я не зумів переконати членів комісії, що немає цих грошей. Повторюю: питання можна вирішити шляхом перерозподілу коштів між містом і селом.

Друге. Ми хочемо, щоб не було такого "пріоритету", який зараз маємо: при наданні кредитів для будівництва на селі платили 66 відсотків, для кооперативів у місті - тільки З відсотки. Так кому ж віддають пріоритет - міському кооперативу чи селянину, який сьогодні практично хати не може побудувати ще й з тої причини, що кредит йому дають тільки два мільйони. Так розраховано. А міському кооперативу - 90 процентів від вартості. Як же будуватися сьогодні, якщо будинок коштує не менше 5 мільйонів, як же ми хочемо, щоб без цих кредитів хтось на селі щось побудував?

Ні, ми просто хочемо, щоб була справедливість, щоб нарешті було вирішено, скажімо, питання про комунальні служби, яких на селі майже немає, а ми вже три роки просимо виділити для цієї служби /вона ж повинна бути і на селі, і в законі про це записаної/ хоч невеликі кошти.

Що ж у цьому поганого? Комісія ж не просить якихось додаткових витрат. Хоча якщо вони і потрібні і є в нас додаткові прохання, то ми зразу ж вказуємо за рахунок чого. За рахунок того, щоб скоротити апарат, а не роздувати його.

Ви ж знаєте, і цифри перед вами є. І в проекті бюджету на цей рік передбачено знову збільшити апарат на 40 тисяч чоловік. Скорочуємо апарат, і про це вже неодноразово говорив Іван Степанович, і щороку в бюджет закладаємо збільшення...

Леоніде Даниловичу! Я знаю ваше ставлення до села, говорю це не для красного слівця. Якщо ви зреагуєте на це, знайдете в уряді, хто це робить - записує і тут же перекручує, і якщо за цим час, що залишився на доопрацювання, поправите, встановите якусь справедливість, то я, хоч ніколи в Бога не вірив, готовий як земляку і як Прем'єру свічку за ваше здравіє поставити в будьякому соборі міста Києва.

ГОЛОВА. Слово надається народному депутата Попову від Комісії з питань розвитку базових галузей народного господарства.

ПОПОВ М.М. голова Комісії Верховної Ради України з питань розвитку базових, галузей народного господарства /Старобільський виборчий округ, Луганська область/. Шановні народні депутати! Шановний Голово! Шановний уряд України! Членам нашої комісії незрозуміло, чому з проекті індикативного плану навіть базовим галузям не приділено стільки уваги, скільки вони заслуговують? Тим більше, що завдяки ним можна і потрібно поліпшувати становище в економіці нашої України.

Сьогодні уряд, на жаль, не зміг знайти ті пріоритети, завдяки яким ми могли б вийти з кризи. А без таких пріоритетів цього зробити неможливо.

У галузі законодавчої діяльності комісія пропонує Кабінету Міністрів України переглянути Декрет Кабінету Міністрів про податок на прибуток підприємств і організацій з метою запобігання введення оподаткування трьох відсотків відрахувань до бюджету від обсягу реалізації промислової продукції та імпортних товарів у госпрозрахункових підприємствах і організаціях усіх форм власності і видів діяльності. Пропонує також розробити і прийняти у стислі строки такий декрет Кабінету Міністрів, який вбирав би в себе Декрет про внесення доповнень до декрету Кабінету Міністрів про підвищення мінімальних розмірів заробітної плати і пенсії та декрету про податок на прибуток підприємств і організацій і врахував зміни у можливостях спрямування коштів на оплату праці на державних підприємствах і в організаціях усіх галузей народного господарства.

Крім того, комісія пропонує у стислі строки переглянути полонення про регулювання фондів споживання підприємств, установ і організацій у 1993 році, маючи на меті забезпечення підприємствам можливості здійснювати прогресивні раціональні структурні зрушення у випуску продукції.

У проекті індикативного плану закладені повільні темпи практичної приватизації. Встановлено, що у першому півріччі 1993 року треба розробити проект декрету Кабінету Міністрів України про державну програму демонополізації економіки та розвитку конкуренції. Але вже нині ясно, що ця робота йде з великим запізненням. Зараз можна передбачити, що до кінця 1993 року не будуть введені в дію конкретні механізми щодо регулювання діяльності підприємств-монополістів.

Нам запропонований проект індикативного плану. Зважаючи на те, що 90 відсотків товарної вартості виробничого майна становить державна власність, слід погодитися з тим, що для державного сектора потрібні не рекомендаційні показники для орієнтування товаровиробників, а саме справжній план. Якщо цього не зробити, ми ніколи не виберемося з того кола, до вимоги у сфері споживання випереджають результати виробництва.

При незадовільному стані забезпечення економіки України нафтою і газом планується зменшення обсягів видобутку нафти і газу, газового конденсату в порівнянні з 1991 і 1992 роками. І водночас говориться, що особливої уваги набуває необхідність збільшення їх власного видобутку. Ця галузь є пріоритетною у напрямах розвитку інвестицій. За повідомленнями, розвідка нових родовищ нафти і газу в Україні йде успішно. Необхідно збільшити кількість запланованих розвідувальних свердловин, а для цього треба забезпечити галузь усім необхідним, і в першу чергу - нафто-газовим і буровим устаткуванням і трубами.

Крім того, комісія вважає за можливе запропонувати Кабінету Міністрів України проаналізувати стан виконання міждержавних угод, спрямованих на розвиток паливно-енергетичного комплексу України, і прийняття відповідних рішень щодо їх неухильного виконання.

Розробити і прийняти найближчим часом комплексну програму модернізації та розвитку паливно-енергетичного комплексу на період до 2000 року і перспективу до 2010 року. Без цього ми просто загинемо. Усунути в індикативному плані

на 1993 рік суперечність між запланованим виробництвом електроенергії на теплових електростанціях України та забезпеченням виробництва паливом на 80 відсотків. Переглянути проект індикативного плану а тій частині, де спорудження нових виробничих площ у 1993 році може бути протиставлено використанню виробничих площ збанкрутілих і діючих підприємств, що скорочують обсяг виробництва.

Переглянути техніко-економічне обгрунтування реконструкції технологічного переобладнання металургійних комбінатів і заводів. Під кутом врахування всіх державних витрат на ці цілі спробувати відбити все це в індикативному плані і Державному бюджеті на 1993 рік. Адже ці підприємства перебувають у найскрутніших умовах. Якщо уряд не розгляне цю проблему, то ми втратимо таку галузь, яка спроможна сьогодні надати країні і купони, і рублі, і долари.

Показати в індикативному плані структурну перебудову машинобудівного комплексу України, а особливо таких його галузей, як енергетичне, транспортне машинобудування, машинобудування для металургії і вугільної промисловості, для села. Разом з відповідними міністерствами треба проаналізувати хід перепрофілювання підприємств важкого машинобудування України з точки зору забезпечення власних потреб у трамваях, тролейбусах, пасажирських вагонах тощо. Усе це потрібно відбити в індикативному плані і Державному бюджеті України.

Необхідно додатково вивчити питання про можливості завантаження виробничих потужностей тих флагманів промисловості України, продукція яких користується платоспроможним попитом на внутрішньому і зовнішньому ринках. І висновки за результатами

аналізу відбити в індикативному плані. Причому особливу увагу звернути на виробництво локомотивів, вагонів, літаків, обладнання для сільського господарства.

Слід повернутися до розгляду питання про хід конверсії підприємств військово-промислового комплексу України з точки зору забезпечення віддачі від бюджетних асигнувань і прийняття відповідних рішень.

Не можна не загострити увагу на становищі, що склалося на транспорті, особливо на залізничному, який ще може протриматися рік-два. А потім ми залишимось і без тягла, і без вагонів, і, мабуть, без самих залізниць.

До цього треба додати таке. Гляньте, проектом бюджету на 1993 рік передбачається виділити на ремонт і утримання шляхів 35,7 мільярда карбованців, а плата за землю з урахуванням індексації і нормативів становить 150 мільярдів карбованців, із яких грошей шляховики будуть розраховуватись - незрозуміло.

Враховуючи дефіцит у сплаті зовнішньоекономічного боргу в сумі більш як 1,1 мільярда доларів США, що планується на 1993 рік, пропонується переглянути всі позиції імпорту з метою приведення останнього до рівня експорту, запланованого на 1993 рік. На жаль, у Кабінеті Міністрів питання експорту нашої продукції за кордон вирішується дуже повільно.

Ще одне. Значна частина декретів Кабінету міністрів не сприяє зростанню виробництва товарів, матеріалів тощо. На жаль, Кабінет Міністрів часто не враховує зауважень комісій, не спілкується із конкретними виробниками, а це треба робити.

Комісія вважає, що запропонований і поданий Кабінетом Міністрів проект індикативного плану економічного і соціального розвитку України на 1993 рік треба прийняти до відома. А запропонований Кабінетом Міністрів проект Державного бюджету на 1993 рік з урахуванням зауважень і пропозицій затвердити, бо іншого не буде, як би ми цього не хотіли.

Дякую за увагу.

ГОЛОВА. Слово для конкретних пропозицій від Комісії у питаннях екології і раціонального природокористування надається народному депутату Протасову. Кажуть, без врахування екологічних питань документи не можна буде прийняти, а ми ж повинні прийняти. А про питання культури вже говорили.

ПРОТАСОВ В.І., секретар Комісії Верховної Ради України у питаннях екології та раціонального природокористування /Ленінський виборчий округ, Дніпропетровська область/. Уважаемый Иван Степанович! Экологические вопросы финансируются у нас по остаточному принципу. Точно так, как сегодня предоставили слово представителю комиссии. Буквально тезисно выскажу пару замечаний. Сегодня тут много говорили о плате за землю. Согласно этому проекту бюджета все доходы от платы за землю поступают в местные бюджеты, а по Закону о земле 30 процентов их должно поступать в государственный бюджет и целевым направлением идти на восстановление плодородия земель.

Средства на цели охраны природы должны в равных долях, поступать в государственный и местные бюджеты и целевым направлением использоваться строго по назначению. Они зачислены в бюджет местных Советов для того, чтобы залатать дыры.

В целом комиссия выступала и выступает с предложением при разработке бюджета целевым направлением выделять где-то полтора-два процента для выполнения природоохранных работ. Иначе мы абсолютно ничего не сможем сделать.

В прошлом году было выделено 500 миллионов, в этом выделяется 1 миллиард 400 миллионов. В пересчете это где-то 200 миллионов. Вот результат нашей борьбы за улучшение экологии, за улучшение жизни.

В принципе проекты индикативного плана и бюджета в такой редакции /я имею в виду природоохранную их часть/ принимать нельзя.

ГОЛОВА. Шановні народні депутати! Записались на виступи 100 народних депутатів. Виступив 51. Півтори години закінчилось, тому, як ми і домовлялися, є пропозиція надати заключне слово Леоніду Даниловичу. А потім Андрій Васильович Печеров виступить.

Ви двадцять третій, але ж виступали депутати від усіх областей, від територіальних груп. Ми так і домовлялись. Ну що ж я зроблю?

Леоніде Даниловичу, будь ласка. Заключне слово.

Від Криму виступав депутат Курашик. Ви ж писали записку: "Делегуємо Курашика". Не було записки, що делегують депутата Матійка.

КУЧМА Л.Д. Шановні депутата! Шановний Іване Степановичу! Протягом двох днів ви мали змогу заслухати доповіді віце-прем'єра, галузевих міністрів, голови правління Національного банку, що характеризували ситуацію в Україні. Про деякі тенденції, які визначають стан економіки України, хочу сказати і я.

Давайте нагадаємо один одному ще раз, що буквально вчора ми створили нову державу - Україну. А економіка поступово розкрила нам усім очі на те, що, по-перше, від розподілу союзного корабля нам дісталась та його частина, де ніколи не було корма. А, по-друге, що звичний для соціалізму рівень соціального захисту населення України важко забезпечити за браком нескінченних природних копалин, які при поділі залишилися в тій частині союзного корабля, де було і кермо.

У цій ситуації Верховна Рада може і повинна, на мою думку, піти як на швидку відбудову дієздатної управлінської вертикалі, так і на гнучке поєднання системи соціальних гарантій з жорстким ринковим стимулюванням праці всіх повноцінних членів суспільства.

Як би сьогодні уряд не критикували, нам вдалося досягти певної стабілізації: було стабілізовано курс купона, рівень цін, різко загальмувалося падіння виробництва порівняно з відповіднім періодом минулого року, Я підкреслюю, що з відповідним періодом минулого року.

У січні-лютому спад промислового виробництва становив 5,4 відсотка проти 17,2 у 1992 році. Для порівняння скажу, що цифра падіння виробництва в Росії за цей період становить близько 30 відсотків.

Звідси випливає тенденція перша: сьогодні для України вирішальними стають навіть не внутріекономічні фактори, певної стабілізації яких нам вдалося досягнути, а фактори зовнішньоекономічної взаємодії.

Абсолютна залежність у цьому плані від Росії стає визначальною для розвитку української економіки. Ми імпортуємо інфляцію. Хоча, шановний Володимире Яворівський, скажу відверто, що ставати на коліна чи здаватися в полон я не збирався і не збираюсь.

Ми могли впливати на розвиток ситуації, поки визначальним фактором у наших взаєминах були економічний інтерес і логіка економіки - ми могли планувати певні випереджуючі кроки для погашення негативних процесів.

Сьогодні наші взаємини з Росією визначаються факторами політичними, що зумовлено перш за все внутріросійською ситуацією, і вирішення проблем цих взаємин неможливе силами одного Кабінету Міністрів.

Крім того, ситуація в Росії не дає нам можливості спрогнозувати рівень цін не те що до кінця року, а й на найближчий місяць. Ми імпортуємо з Росії курс рубля, а значить купона до долара, бо торгуємо ми фактично на основі рубльового клірингу. Можемо впевнено стверджувати тільки одне: ціни на енергоносії будуть стрімко зростати, наближаючись до світових, а значить ітиме паралельно погіршення економічної ситуації в Україні. Росія заявила, що з 15 квітня буде новий ціновий стрибок.

Давайте зробимо грубі прикидки: потреби тільки в енергоресурсах за світовими цінами 40 мільйонів тонн нафти -

це 5 мільярдів доларів, 100 мільярдів кубометрів газу - це ще 8 мільярдів доларів. Усього 13 мільярдів. А де взяти кошти на охорону здоров'я? Тільки на придбання найнеобхідніших ліків нам потрібно 650 мільйонів доларів, покриття витрат на ліквідацію наслідків аварії на ЧАЕС - ще 300 мільйонів доларів.

Мало хто з депутатів звернув увагу на головну проблему нашого індикативного плану: в торгівлі з іншими країнами ми ввозимо більше, ніж продаємо. Наші поставки не збалансовані більш як на 2 трильйони карбованців тільки з Росією. І я позавчора вже казав, що Росії кожен місяць уряд повинен платити 446 мільярдів рублів за нафту, газ, ядерне паливо, а в Національному банку пусто.

Тому зараз ми повинні забути про соціальну та політичну демагогію, реально зрозуміти, що поглиблення кризового стану економіки - неминуче, як неминучим є різке зростання соціальної напруги.

Тенденція друга: не вдалося переламати традиції екстенсивного розвитку економіки. Наприклад, незважаючи на спад виробництва, споживання газу на одиницю виробленої продукції неухильно зростає. Або ще. При збільшенні видобутку товарної залізної руди на 5, 4 відсотка виробіток чавуну, сталі, прокату зменшився більш як на 10 відсотків. Сільське господарство України випускає продукцію по енергетичному еквіваленту на 17 мільйонів тонн, а просить до 30 мільйонів тонн. Імпорт у нас перевищує експорт на 550 мільйонів доларів США.

На сьогодні повністю вичерпано останній резерв екстенсивного розвитку - відносну дешевизну продукції. Активно виходячи

на світовий рівень цін продукції, ми автоматично робимо її неконкурентоздатною.

Таким чином, констатую: Україна більше не може підтримувати екстенсивний розвиток будь-яких галузей народного господарства.

Тенденція третя: наростаюча політизація економіки. Треба зрозуміти, що по суті економічна криза сьогодні є вже не тільки економічною, а й політичною. Зокрема, суто політичними складовими її я вважаю низьку ефективність управлінської вертикалі, некерованість регіональної адміністративної та економічної влади, корпоративний егоїзм. Надзвичайні повноваження уряду дають нам поки що можливість розсилати надзвичайно повноважні папірці.

У народі кажуть, що хозяїна і собака знає. Мені ж доводиться з кожним великим підприємством, з кожним регіоном вести сепаратні переговори. Те, що все ж удається знаходити спільну мову, пояснюється не посадою Прем'єр-міністра, а чисто особистим спілкуванням з кожним таким абсолютно незалежним господарем. У мене таке відчуття, що у нас від держави - відокремилась не лише церква, а й промисловість, окремі області та райони. Слава Богу немає незалежних армійських дивізій!

Повірте, що ні Тетчер, ні Мазовецький в таких умовах проводити економічну реформу були б нездатні. Уряду віддано в руки лише макроекономічні важелі, то й не дивно, що ми вповзаємо повсякчас у гайдарономіку. Вирішення цих проблем тим інструментарієм, який має у своєму розпорядженні Кабінет Міністрів, неможливе. Кабінет Міністрів фактично вичерпав свої резерви для нормалізації ситуації макроекономічними методами і переконався в тому, що ці методи потребують суттєвого політикоадміністративного

доповнення, яке може здійснити тільки Верховна Рада і президентські структури.

Необхідно зрозуміти, що зараз ми виходимо на грань масштабного соціального катаклізму, входимо в смугу надзвичайно гострої політичної напруженості, і пом'якшити удар, не допустити тотальної катастрофи зможемо тільки спільними зусиллями.

За 6 місяців співпраці уряду з парламентом я переконався в одному: коли ми працюємо дружно і разом, то ми знаходимо вихід і через серйозні суперечки - правильні рішення.

Тенденція четверта: сьогодні в Україні ми маємо в основі економічної кризи пера за все системний дисбаланс. По суті в державі утворилося декілька напрямів економічної політики, які не тільки різнорідні, а й часто різнонаправлені. Фактом на сьогодні є те, що виробництво в цілому орієнтується на консервацію і замикання на власних потребах, а не на потребах споживача і держави. Фінансова система сьогодні не проводять єдиної державної політики і тільки запізніло реагує на ті чи інші проблеми, залишаючись заложником виробничої сфери.

Тенденція п'ята: інерція соціального утриманства. На жаль, ніхто з депутатів не підказав уряду, як же підвищити продуктивність праці на виробництві. Ми детально проаналізували причини падіння виробництва по багатьох конкретних підприємствах і побачили дуже цікаву картину: тільки 35 відсотків цього падіння зумовлене макроекономічними факторами - розрив зв'язків, труднощі взаєморозрахунків тощо; 65 відсотків зумовлено такими факторами, як брак ефективного управління, виконавської та технологічної дисципліни, корпоративний егоїзм монополістів.

Ми зовсім забули, що заробітну плату треба заробляти. Зарплату ми перетворили в податок, яким неефективне підприємство оподатковує державу.

У нас немає вибору, крім одного: або ми рятуймо економіку і виробництво, або щорічно займаємося тотальним соціальним захистом, що через рік закінчиться тільки одним - нікому і нічим нас буде захищати.

Тенденція шоста: психологічна неготовність до функціонування в нових, особливих умовах і органів управління, і керівництва на місцях.

Усі хочуть порядку, але не всі готові платити повну ціну за порядок.

Загальний алгоритм дій у нас такий: "Дайте нам паливо, дайте гроші, дайте все, але не влазьте в наші справи".

Давання закінчилося - нічого давати і немає де взяти. На жаль, розуміння такого стану речей у наших лобістів, у тому числі й у парламентарів ще немає. Один каже: давайте будувати житло, другий - медицину, третій - ще щось. Лобізмом можна займатися тоді, коли в пиріг, який можна поділити. У нас пиріг закінчився, а на новий заробляти вперто не хочемо - чекаємо чуда або "халяви".

Шановні колеги! Ми увійшли в контекст принципово нової економічної ситуації, що складається у СНД, особливо в Росії. Зараз ми бачимо, як падає останній бастіон стабільності - Бєларусь, де зростання цін тільки за березень становить 500 відсотків.

Саме зараз розпочинається кінцевий розвал економіки Союзу, його фінансової системи, і, зрозуміло, ми не можемо бути не

зачепленими цими процесами. Більше того, у нас вони відображаються особливо гостро. Розкручується по-новому маховик гіперінфляційних та деструктивних процесів, оцінити масштаб та динаміку яких уряд не в змозі.

Ситуація драматична і потребує адекватного реагування - і на рівні концептуальному, і на рівні організаційному. Традиційними методами, силами одного лиш уряду вийти із кризи неможливо. Життя вимагає повноцінного спеціального режиму управління, з участю і відповідальністю всіх вищих посадових осіб, із залученням усіх державних органів. Це повинна бути масштабна загальнодержавна акція, і, думаю, що законодавчу основу їй необхідно створити тут, у цьому залі.

Такий режим необхідний для того, щоб не допустити тотальної соціальної катастрофи, щоб перебороти метастази спекуляції і корупції. Мені соромно було дивитися в очі селянам, котрі вимагали вирішити дві проблеми: пальне і порядок у державі.

Треба перебороти алергію на шляху приватизації, роздачі пустуючих земель для реального задіяння економічної реформи. Тільки такий режим управління є адекватною реакцією на виклик часу.

Шановні колеги, вважаю, що і у цьому залі, і в усій Україні настав час для просвітлення всіх голів - і революційних, і консервативних, і комуністичних, і соціалістичних, і демократичних, і колгоспних, і виробничих. Альтернативи цьому вне немає.

Хочу подякувати комісіям Верховної Ради, особливо комісії, якою керує депутат Печеров, усім народним депутатам за активну роботу над проектом бюджету, за численні цінні пропозиції. Хоча в окремих виступах було більше зла, ніж добра, і мені було дуже

прикро це слухати. Уряд, я впевнений, у своїй більшості любить Україну не менше, ніж кожен з вас. Хочу сказати, що ми готові разом з комісіями ретельно вивчити усі зауваження, пропозиції, внести необхідні й можливі доповнення. Дякую за увагу /Оплески/.

ГОЛОВА. Хочу звернутися до депутатів, які не змогли виступити з своїми пропозиціями, з проханням передати їх до комісії або до Секретаріату. Вони будуть включені до стенограми нашого обговорення і враховані при подальшій роботі. Комісія з питань планування, бюджету, фінансів і цін працювала над узагальненням усіх пропозицій. Слово надається голові комісії депутату Печерову.

ПЕЧЕРОВ А.В., голова Комісії Верховної Ради України з питань планування, бюджету, фінансів і цін /Великомихайлівський виборчий округ, Одеська область/. Шановні народні депутати! Комісія разом з Міністерством фінансів та іншими урядовими установами паралельно з роботою Верховної Ради проводила узагальнення і опрацювання зауважень і пропозицій, що висловлювались і від комісій, і від окремих народних депутатів, у виступах тих, хто брав участь в обговоренні проекту Державного бюджету.

На цей момент підготовлено погоджений з міністерством фінансів проект Закону України про Державний бюджет на 1993 рік і проект постанови Верховної Ради України про реалізацію Закону України про Державний бюджет на 1993 рік.

Вважаю, за вашої згоди я міг би вас ознайомити з тими

матеріалами, які пропонуються на ваш розгляд.

Почну безпосередньо з тексту.

"Верховна Рада України постановляє:

Стаття 1. Затвердити Державний бюджет України на 1993 рік по доходах у сумі 4 трильйони 982 мільярди 428, 6 мільйона карбованців і по видатках - у сумі 5 трильйонів 634 мільярди 726, 7 мільйона карбованців.

Стаття 2. Встановити доходи Державного бюджету України на 1993 рік по основних видах надходжень у таких сумах:

податок на добавлену вартість - 1 трильйон 54 мільярди 62, 3 мільйона;

податок на доходи підприємств і організацій - 600 мільярдів 317, 5 мільйона;

акцизний збір - 369 мільярдів 935 мільйонів;

державне мито - 2 мільярди 751, 2 мільйона;

надходження від зовнішньоекономічної діяльності разом - 1 трильйон 5 мільярдів 592, 6 мільйона, у тому числі від експорту продукції - 600 мільярдів 503, 1 мільйона;

вивізне мито - 286 мільярдів 489, 5 мільйона".

ГОЛОВА. Андрію Васильовичу, ви повинні сказати, які зауваження в основному враховані. Тому що цифри такі, що навіть коли вони стежать за цифрами, то це ж неможливо зразу все вловити. Отже, принципові зауваження, які враховані.

ПЕЧЕРОВ А.В. Принципові зауваження і зміни. Перше. Дійшли згоди з урядом, що нам необхідно повернутися до системи

оподаткування, що діяла в 1992 році: податок на добавлену вартість і податок на доход замість податку на добавлену вартість, встановленого декретом, податок на прибуток згідно з декретом і податок три проценти від реалізації в сумі 670 мільярдів карбованців, які пропонувалося як новий вид оподаткування на 1993 рік. Це - перше.

ГОЛОВА. Тобто це пропозиції комісії і депутатів, які вносилися і які враховані. Так, Андрію Васильовичу?

ПЕЧЕРОВ А.В. Так. У нас із Міністерством фінансів були розбіжності з приводу надходжень коштів від приватизації майна державних підприємств. І на розгляд Верховної Ради вносяться дві пропозиції. Чи ми погодуймося з Міністерством фінансів - 670 мільярдів карбованців, чи погоджуємося з пропозицією комісії -1 трильйон? Тут у нас є розбіжності. Частина членів комісії, з якими я спілкувався, не заперечує, щоб погодитися з варіантом Кабінету Міністрів.

ГОЛОВА. У кого з депутатів будуть зауваження щодо цього? Андрію Васильовичу, тут же в проекті постанови майже все це відображено.

Третій мікрофон.

ТАБУРЯНСЬКИЙ Л.І., президент синдикату "Олімп", м. Дніпропетровськ /Петровський виборчий округ, Дніпропетровська область/. Андрей Васильевич!

Думаю, на же внимательно эти три дня слушали предложения. Я

- член той комиссии, которую вы возглавляете. Ни одно из предложений не прошло. Как же это понимать? И новые налоги, которые предлагает правительство, остаются, и подход к налогообложению остается, то есть практически получается, что мы, комиссия и весь депутатский корпус согласны с тем, что производственники будут задавлены этими налогами.

Я категорически протестую как в целом против принятия такого бюджета, так и против существующей системы налогообложения. И заранее хочу сказать уважаемым депутатам, что если этот бюджет будет принят, производство рухнет еще до того, как Кабинет Кучмы уйдет в отставку, производство уже почти "лежит". Что же мы его добиваем? Ответьте мне, пожалуйста, на вопрос: Почему не учтены наши предложения?

ПЕЧЕРОВ А.В. Ще раз хочу повідомити, що заміна цих трьох податків на два /зворотнє ще ніхто не довів/ допомагав більш справедливо залучати до оподаткування й ті структури, які приховують прибуток, і ті, що працюють збитково. Таким чином, зменшується тиск на ті підприємства і організації, які зараз несуть згідно з діючим законодавством весь тягар оподаткування.

Ще раз повторюю те, про що вас поінформувала комісія. Введення трьох процентів податку від реалізації за рахунок, переробки на трьох-чотирьох етапах тягне за собою підвищення цін тільки за рахунок цього одного показника на 12-13 відсотків. Мене дивує, що всі наче погодилися з цим, ніхто у виступах ці питання не порушував. Задовольняють вас інші підходи чи не задовольняють? Давайте вирішувати. Але звинувачувати комісію чи Міністерство фінансів, коли зовсім не висловлювалися думки щодо цих

пропозицій, нам здається неправильним.

ГОЛОВА. Другий мікрофон.

МАТІЙКО А.С., голова підкомісії Комісії Верховної Ради України, з питань Чорнобильської катастрофи /Алуштинський виборчий округ, Республіка Крим/. Ответьте мне, пожалуйста, на два вопроса. Первый вопрос. За что же мне все-таки голосовать? За первые три варианта, которые нам были розданы и которые я изучил, или за этот вариант, который находится у депутата Печерова - и больше ни у кого? Там совершенно другие цифры. За какой из четырех вариантов голосовать? Я еще не знаю, кто большую ложь может выдержать. Ведь вдруг появляется четвертый вариант, не опубликованный, не учтенным, совершенно не прочитанный нами!

И второй вопрос. Каким образом вы все-таки будете взыскивать налоги с коммерческих банков и коммерческих структур? Вы сможете это сделать? Или это теневая структура, отобравшая одну треть налогов, приблизительно 2, 4 триллиона рублей по старым меркам? Если эта структура никому не подотчетна, то она и налогом не будет обложена. А все это ляжет на плечи пятидесяти двух миллионов человек.

Благодарю за внимание.

ПЕЧЕРОВ А.В. Щодо першого запитання. Серйозних змін у третьому варіанті проекту бюджету, з яким я вас зараз знайомлю, немає порівняно з другим варіантом, який вам роздано в понеділок.

Серйозних змін між другим і першим варіантами також немає, і якщо хтось не зрозумів при обговоренні, то я ще раз повторюю, що більше трильйона зменшення надходжень від зовнішньоекономічної діяльності пов'язано з тим /хоч сьогодні про це й говорили/, що залишили в бюджеті тільки чистий доход і вилучили і в прибутковій, і у видатковій частині ту суму - більше трильйона карбованців, яка і там, і там врахована.

Основним джерелом збільшення доходної частини є доходи від приватизації майна. Я вам суму назвав.

Зменшення видатків, що передбачаються у видатковій частині, також відомі. І ті, що вносилися від комісії, прийняті Кабінетом Міністрів. Якщо є бажання, я з кожним познайомлю. Я просто хочу відкинути такі вислови, як обман, звинувачення в якихось умисних діях, коли вам при формуванні і першого, і другого варіантів бюджету це все було доведено.

І вже два дні після того, коли довели, роз'яснили все, ми повертаємося до абсолютно відомих істин. Це з одного боку. З другого: доходи комерційних банків. Вас інформував голова правління Національного банку, і записано в проекті нашої постанови, що у зв'язку з прийняттям бюджету до 1 травня необхідно подати на розгляд основи банківської політики в нашій державі, якими, зокрема, передбачити, щоб держава взяла під свій контроль дивіденди, які припадають на її долю. А це -5 основних комерційних банків, де статутний капітал становить більше половини всього статутного капіталу банку.

І друге запитання. Згідно зі статтею 28 Закону про банки і банківську діяльність, як вам і доповідав Віктор Андрійович, встановлюються економічні нормативи для формування всіх показників роботи комерційних банків.

А в цілому, якщо Національний банк /у цьому нас запевнив Віктор Андрійович Ющенко/ перестане давати кредити без цільового спрямування і без спрямування їх на державні програми, то фінансова система буде підтримана.

У проекті бюджету ці питання ніколи не знаходили і не можуть знайти відображення. Це поточна робота Національного банку. Ми не прийняли пропозицію про виділення 72 мільярдів карбованців на обслуговування внутрішнього боргу. Гадаємо, банк спроможний це зробити за рахунок своїх коштів. Інші надходження до банків повинні ділити власники і лише в межах закону, про що вас інформував Віктор Андрійович Ющенко.

ГОЛОВА. Андрію Васильовичу, дякую. Шановні народні депутати! Андрій Васильович вам сказав про суть проекту закону, який запропонований для голосування. Документ вам розданий, цифри там майже не змінюються. В основному змінюються цифри, про які він сказав і які зачитав. Тому якщо треба передрукувати для того, щоб замінити цифри, то давайте будемо друкувати і знову говорити, які ми економні. Хіба заради зміни трьох цифр треба передруковувати 500 примірників документа? Можна це зробити, але суть же не змінюється. Треба ж вірити людям, які працюють над цим.

Я хочу зачитати підготовлений проект постанови. Він зніме багато питань, які висловлювали депутати.

"Верховна Рада України постановляє:

1. Доручити Кабінету Міністрів України в місячний термін розробити систему розрахунків по виконанню державного замовлення і державного контракту. /Про це переважна більшість депутатів тут говорила. У місячний термін/. Забезпечити проведення реформи заробітної плати, врахувавши при цьому ліквідацію значної кількості існуючих пільг, покриття яких потребує значних бюджетних коштів. /Говорили про це? Говорили. Ми до завтра цього не вирішимо і до післязавтра теж. У травні можна заслухати, що зроблено по цих дорученнях/. Сконцентрувати на окремому рахунку Кабінету Міністрів України під цільові програми на кредитній основі бюджетні позички в обсязі 108, 8 мільярда карбованців, фінансування заходів щодо конверсії в обсязі 186, 5 мільярда карбованців.

2. Фінансування Міністерства оборони України здійснювати тимчасово, протягом квітня, у межах, затверджених Державним бюджетом України на 1993 рік. Остаточну суму фінансування на 1993 рік визначити після розгляду в квітні цього року та затвердження військової доктрини і програми скорочення Збройних Сил України. /Ну що можна з другого питання зараз зробити?/.

3. фонду державного майна України, Комісії з питань економічної реформи і управління народним господарством разом із Кабінетом Міністрів України протягом квітня цього року удосконалити механізм приватизації державного майна з урахуванням його реальної вартості. Фонду державного майна України до відпрацювання зазначеного механізму припинити відчуження державного майна, яке здійснюється відповідно до методики, затвердженої постановою Кабінету Міністрів

України від 2 вересня 1992 року, | 522. /Враховані ці пропозиції? Враховані. У місячний термін буде запропоновано механізм/.

4. Кабінету Міністрів України разом із Комісією Верховної Ради з питань планування, бюджету, фінансів і цін, іншими постійними комісіями в місячний термін підготувати та внести на розгляд Верховної Ради пропозиції про скорочення переліку податкових пільг, встановлених законами України. /Такі пропозиції були у виступах депутатів/. Запропонувати Кабінету міністрів України за рахунок бюджетних коштів, передбачених на фінансування науки, створити фонд фінансування наукових розробок на госпрозрахунковій основі.

6. Рекомендувати місцевим Радам народних депутатів при затвердженні видатків на фінансування органів управління дотримуватися чисельності, яка була затверджена за станом на 1 січня 1992 року. /Тобто не збільшувати чисельність чиновницького апарату, будемо так говорити. Такі пропозиції теж вносили депутати/.

7. Зобов'язати Кабінет Міністрів України щомісячно звітувати перед Верховною Радою України про детальне пооб'єктне використання коштів резервного фонду Кабінету Міністрів України.

8. Кабінету Міністрів України разом із постійними комісіями Верховної Ради України розглянути зауваження і пропозиції, внесені під час розгляду проекту Індикативного плану економічного і соціального розвитку та проекту Державного бюджету України на 1993 рік та про наслідки інформувати Верховну Раду в травні цього року.

9. Національному банку України до 1 травня подати на розгляд Верховної Ради України Основи банківської політики. /Це те, про що, зокрема, запитував депутат Матійко/.

10. З метою забезпечення збалансованого формування бюджету України, підготовки погоджених заходів по зміцненню його доходної частини та приведення чинного законодавства у відповідність із фінансовими можливостями держави доручити Кабінету Міністрів України разом із постійними комісіями переглянути законодавчі та нормативні акти з питань збалансування доходів і видатків Державного бюджету на 1993 рік".

Усі зауваження і пропозиції тут враховано, лишається питання з термінал. А його визнаємо, коли розглядатимемо ці всі пункти. Це буде у квітні-травні. А якщо ми зараз відкриємо нове обговорення, то від цього нічого не зміниться. Давайте постанову проголосуємо. /Шум у залі/. Та не кричіть же, ви ж розумієте, відносно Чорнобиля і так усе робиться.

Я ставлю проект Закону України про Державний бюджет України на 1993 рік, який вам роздано, з врахуванням коментаря Андрія Васильовича Печерова про відповідні зміни - на голосування. Прошу голосувати як за закон.

"За" - 210.

Там щось Хмельницька депутація хоче? Я не зрозумів. /Шум у залі/. Обговорення зараз ми відкривати не будемо. Є інша пропозиція. Проект постанови, який зачитано, надрукувати, роздати завтра під час реєстрації, і тоді проголосуємо. А за ніч ви зміни до цих цифр подивіться. Та цього друкувати не будемо. А проект постанови надрукуємо, роздамо, а завтра проголосуємо.

Сесія продовжить роботу завтра о 10 годині.

ТЕКСТИ НЕВИГОЛОШЕНИХ ВИСТУПІВ

МОРОЗ О.В., заступник голови Комісії Верховної Ради України з "питань правопорядку та боротьби із злочинністю /Заводський виборчий округ, Миколаївська область/.

Проектом бюджету на 1993 рік для органів внутрішніх справ, установ і підприємств по виконанню покарань передбачені асигнування в сумі 244,3 млрд. карбованців. Згідно з розрахунками для здійснення заходів Державної програми боротьби із злочинністю необхідно тільки в поточному році додатково 125 млрд. карбованців.

Враховуючи брак таких коштів у проекті бюджету і дефіцит бюджету на 1993 рік, на нашу думку, програма боротьби із злочинністю може бути затверджена тільки за умови одночасного визначення джерела фінансового забезпечення реалізації цієї програми.

Зокрема, комісія вважала б за доцільне створити спеціальний фонд фінансового забезпечення Державної програми боротьби із злочинністю за рахунок відрахувань підприємств і організацій незалежно від форм власності і підпорядкування в розмірі 0, 5 відсотка від обсягу реалізації продукції.

РИБАЛЬЧЕНКО А.А., віце-президент державного концерну "Укршляхбуд" /Котовський виборчий округ, Одеська область/.

Погоджуючись з жорсткою критикою проекту бюджету, що два дні звучить у цьому залі, я відношу себе до тих, хто в основному підтримую економічну політику і напрями діяльності уряду.

Аналіз його декретів за останні місяці підтверджує правильність рішення Верховної Ради про передачу урядові певних прав законотворчості на шестимісячний період. Можна критикувати ці декрети, але треба відверто визнати, що такої оперативності в їх прийнятті ми ніколи не досягли б. А це в наш складний час важливо.

Згоден з тезою, що уряд, який у цих екстремальних умовах твердо заявляє - "не дам", заслуговує на підтримку. Інакше і не можна. І, мабуть, не дуже об'єктивною є позиція деяких депутатів, які вважають, що всі складнощі нашого становища є наслідком невмілої роботи уряду, а не наша загальна біда і наша "заслуга". А звідси - часто-густо й повчальний тон, не завжди обгрунтований.

Конкретні пропозиції щодо проекту бюджету.

Нам треба ще й где раз повернутися до питання плати за землю для бюджетних організацій: армії, комунального господарства з його плановою збитковістю, для організацій, які утримують автомобільні шляхи загального користування, та інших.

Важко зрозуміти, кому потрібен такий абсурд, коли організація, яка не має прибутку від своєї діяльності, фінансується з бюджету і повинна сплачувати Колосальні кошти у вигляді плати за землю в той же бюджет? Для чого просити з того ж бюджету кошти для справляння тієї ж плати? Хіба, може, це одна з форм, боротьби з безробіттям? Може, шляхові організації з цьому питанні унікальні /бо немає в світі споруд, які займали б стільки території/, але судіть самі. За землі під шляхами /безпосередньо під шляховими покриттями, узбіччями, снігозахисними лісосмугами, штучними спорудами, а всього 470 тис. га/ плата становила торік за діючими нормативами 5 млрд. крб., у той час як на утримання цих шляхів направлялося з бюджету всього 7 млрд. крб. Проектом бюджету на 1993

рік передбачається виділити на ремонт і утримання шляхів 36 млрд. крб., а плата за землю з урахуванням індексації нормативів у 14,8 раза /а згідно з додатковим варіантом у 30 разів/ становитиме 74 або відповідно 150 млрд. крб. Що ж це, як не абсурд? Це ж липа. Липа у три сотні мільярдів. Не буде цих грошей!

Пояснення Григорія Олександровича про те, що плата за землю буде стягуватися за іншу територію /тобто, крім того ж асфальту/, не дуже задовольняють: хіба приносять прибуток шляховикам снігозахисні лісосмуги та полоси між дорогою і лісосмугою, насичені десятками інженерних комунікацій усіх міністерств і відомств. Ці землі, крім того, завжди засіваються колгоспами і радгоспами. Хіба комусь дасть користь знищення придорожних насаджень?

Щоб уникнути цього абсурду, з урахуванням того, що автомобільні шляхи приносять прибуток не безпосередньо шляховоексплуатаційним організаціям, а державі і утримуються за рахунок бюджету та цільових позабюджетних стягнень, доцільно звільнити вказані організації від цієї плати. До речі торік більшість обласних адміністрацій і Рад народних депутатів, користуючись своїм правом на певний період, таке звільнення уже здійснювали і вносять пропозиції про постійний його характер.

Це стосується, повторюючи інших бюджетних галузей. Прошу Верховну Раду дати доручення уряду підготувати пропозиції з цього питання і внести відповідні зміни до проекту бюджету.

Про діяльність Національного банку. З огляду лише на те, що Верховна Рада не має постійних структур, які могли б компетентно і щоденно / а це треба саме так/ займатись його справами, я дуже прошу, шановні колеги, підтримати пропозицію Прем'єр-міністра про передачу Національного банку в сферу управління Кабінету Міністрів. Досвід втручання в справи банку кому і коли

захочеться вже призвів до відомих скандалів.

І останнє. Доручення моїх виборців. Вони кажуть, що розуміють неможливість індексування вкладів на ощадних книжках. Але просять подумати хоча б про те, як бути з вкладами на дитячих книжках, коли батьки відкладають гроші на дітей до їх повноліття. Роками збирають ці копійки, але все поглинає інфляція. Враховуючи, що це не потребує негайних коштів, давайте подумаємо хоча б про святі батьківські почуття.

Дякую.

РОМАНОВ Ю.С., заступник голови Комісії Верховної Ради України у питаннях екології та раціонального природокористування /Жовтневий виборчий округ, Одеська область/. Уважаемые народные депутаты! Безусловно, представленные материалы являются шагом вперед по сравнению с бюджетом на 1991 и 1992 годы. Однако по-прежнему нет расшифровки по отдельным направлениям.

Так, при общем объеме финансирования в размере 177 млрд. купонов на всю науку остается неизвестным финансирование науки в системе Министерства образования. За этим обстоятельством просматривается продолжение дискриминации финансирования науки в высшей школе. Если минимально необходимая сумма составляет порядка 30 млрд. купонов, то для финансирования науки в высшей школе предусматривается всего 14 млрд. купонов. Это приведет к уничтожению необходимого потенциала высшей школы к ухода из науки в основном специалистов высокой квалификации как за рубеж, так и в коммерческие структуры. Министерство экономики обещает пересмотреть тарифную сетку по оплате труда научных работников в

Минобразования, и Министерство труда по данному вопросу направляет грубую отписку. Базовое финансирование науки в системе Минобразования должно быть хотя бы на минимальном уровне - 29-35 млрд. купонов. Иначе нас ждет в будущем катастрофа.

Необходимо предусмотреть доверие к банковским системам, обеспечив гарантию сохранения вкладов населения с учетом инфляции, в том числе и накоплений всех производственных структур.

В представленных материалах нет информации о финансировании процесса составления программ, как это делается в передовых странах.

Несколько слов о так называемом нефтегрузовом комплексе. Я думаю, что по этому поводу блестяще высказался Президент Украины Л. М. Кравчук, который подчеркнул, что его интересуют три аспекта: экологическая безопасность, экономическая целесообразность и технологическое обеспечение. Такой подход и должен определять выбор решения комплексного обеспечения Украины нефтепродуктами.

Я же с 29 декабря 1992 года не могу получить ни от проектных организаций, ни от административных органов, ни от Кабинета Министров сравнительных расчетов по экономике различных возможных вариантов обеспечения нефтепродуктами Украины. Не говорю уже о том, что руководство республики и общественность вводятся в заблуждение под старым предлогом - надо.

Относительно финансирования обороны: по-видимому, следует изменить структуру финансирования - уменшить в целом объемы, отказавшись от количественной оценки обороноспособности и перейти на научное обеспечение с разработкой систем противодействия. Надо вернуться к системе подготовки офицеров запаса в таких вузах,

как Одесский университет. Это даст возможность выбирать кадры для создания профессиональной армии.

Предлагаю принять проект бюджета к сведению и обязать Кабинет Министров представить проект бюджета на 1994 год к 20 сентября 1993 года.

СЛЄДНЄВ В.П., директор Донецького металургійного заводу /Ленінський виборчий округ, Донецька область/. Проект бюджета на 1993 год может рассматриваться только как черновой набросок, так как даже если принять во внимание состояние экономики Украины по итогам 1 квартала текущего года и сравнить с цифрами, приведенными в проектах индикативного плана и бюджета, то стянет ясно, что план в целом невыполним.

О доходной части бюджета. Согласно проекту доля поступлении за счет налога на прибыль предприятии и организации должна составить 5, 6 процента. Однако нынешняя налоговая политика направлена не на укрепление предприятии и увеличение на этой основе поступлений в бюджет, а на полное их разорение и образование армии безработных.

В этой ситуации было бы оправданным и разумным министерствам финансов и экономики совместно с Национальным банком сделать все возможное, чтобы укрепить платежеспособность предприятий, а следовательно, не допустить их разорения и банкротства, не рушить тот фундамент, на котором сегодня держится все государство.

Что же происходит на деле? Минфин в попытках залатать, дыры в бюджете под всевозможными, якобы научно обоснованными предлогами усиливает налоговое давление и каждую копейку, появившуюся на счете предприятия, старается забрать в бюджет. Казалось бы, разумное решение принял Национальный банк: отгрузку продукции производить только после ее предварительной оплаты, ссылаясь на опыт всего цивилизованного мира. Но чтобы так сделать, нужно увеличить оборотные средства предприятий на 30 процентов, а то и на все 50, учитывая полнейшую бесконтрольность за работой банков и предприятии связи. А где же предприятия могут взять эти средства, если то, что остается после уплаты налогов, мгновенно съедает инфляция?

Но Минфин вводит новый порядок начислення налога на добавленную стоимость и на прибыль. Теперь по его указанию реализованной считается не та продукция, за которую на предприятие поступила оплата, а та, которую оно отгрузило. В итоге парадокс: не получив оплаты за продукцию, нужно немедленно внести за нее платежи в бюджет.

Думаю, что апрель-май станут самыми черными месяцами в историй предприятий, так как по итогам работы за 1 квартал нужно будет определить размер прибыли и заплатить вполне реальные колоссальные налоги в бюджет при полном отсутствии средств на расчетных счетах. Введением с 1 января регулирования на фонд потребления правительство фактически заморозило заработную плату государственных предприятии. В сложившихся условиях предложенный механизм регулирования сознательно толкает предприятия на проедание тех накоплении, которые предназначались для

технического перевооружения/ реконструкции, внедрения новых технологий и так далее, то есть того, что должно было бы дать в конечном итоге прирост прибыли и платежей в бюджет. Ведь что получается? При резком скачке с января текущего года цен на потребительские товары зарплата, которая в 1992 году позволяла трудящимся хоть как-то сводить концы с концами, осталась на том же уровне. А ее рост пропорционально росту объема производства товарной продукции, как это предусмотрено методикой регулирования, - это миф!

Для обновления производства, подтягивания его к уровню развитых зарубежных стран предприятия стремятся продать за СКВ часть своей продукции, а затем закупить современное оборудование, технологии, необходимое сырье. Валюта, естественно, лежит в банке, и государство имеет возможность ее временно использовать. Казалось бы, все должны быть довольны.

Но нет, нужно и тут что-то придумать и под благовидным предлогом обобрать предприятия. Предложен до глупости простой механизм, по которому эту валюту надо пересчитать по курсу украинского карбованца, затем разницу между новым и старым курсом считать как дополнительно полученную предприятием прибыль, от котором 30 процентов налога надо перечислить в бюджет. А где же взять эти деньга? Валюты-то на счете не добавилось от постоянно падающего курса, да и оборудование за рубежом за это время никак не снизилось в цене. Все равно, говорят, плати - бюджету нужны средства.

Что вынуждено делать предприятие? Продавать эту валюту государству для уплаты налога на несуществующую прибыль. Государство должно быть довольно, проблема, решена. Но фонды не обновляются и реальной прибыли зарабатывать будет не на чем.

То же самое можно сказать и о бартерных операциях. Если продукция отгружается в обмен на новейшие технологии и оборудование, на отсутствующее в Украине сырье, то такой обмен нужно только приветствовать и поощрять предприятия, создавая условия, способствующие этому процессу. Нет, и это хорошее для экономики Украины дело с 1 января решили обложить налогами. Да не просто обложили, а исходя из контрактной стоимости продукции, пересчитанной по официальному курсу банка в украинские карбованцы в размере налога на добавленную стоимость.

Вот и получается: совершаешь товарообменную операцию на 1 доллар - будь добр внеси в бюджет 500 карбованцев. А где же их взять при том, что курс карбованца постоянно катастрофически падает?

Допускаю мысль о том, что в бедламе, который творится сейчас в нашей экономике, различные вновь испеченные коммерческопосреднические структуры грели на этом руки. Если их действия наносили ущерб государственной финансовой системе, то с ними и надо бороться, а не чесать всех под одну гребенку, нанося тем самым еще больший вред экономике Украины.

И еще об одной проблеме - о формировании государственного и местных бюджетов. Считаю, что было бы логично и способствовало бы развитию регионов, повышало их экономическую заинтересованность, если бы был применен принцип распределения доходном части средств между государственным и местными бюджетами по единому для всех регионов коэффициенту. Сегодня ставка налога 30 процентов от прибыли установлена для всех предприятий независимо от уровня рентабельности, то есть от самого

низкого до самого высокого. И это заставляет думать, как больше заработать прибыли. Очевидно, этот принцип дал бы положительный результат и при планировании бюджетов различных уровней. Кроме того, сейчас в каждом области есть представитель Президента, который мог бы контролировать использование региональных средств, а свободный остаток перераспределять между областями с обоюдной выгодной для каждой.

ЧУЛАКОВ Є.Р., голова підкомісії Комісії Верховної Ради України з питань агропромислового комплексу /Васильківський виборчий округ. Дніпропетровська область/. Відповідно до проекту Індикативного плану /прогнозу/ економічного і соціального розвитку України на 1993 рік обсяг державних централізованих капітальних вкладень становить 725,31 млрд. крб. З цього обсягу на ліквідацію наслідків аварії на Чорнобильській АЕС виділяється 196,0 млрд. крб., а на першочергові заходи, пов'язані з поверненням депортованих народів, - 17,9 млрд. крб., або разом 213,9 млрд. карбованців. Таким чином, на будівництво об'єктів виробничого і невиробничого призначення залишається 511,41 млрд. крб.

Па розвиток галузей агропромислового комплексу повинно бути спрямовано 46,5 відсотка від вказаного обсягу державних централізованих капітальних вкладень, тобто перевищуватиме на 15 пунктів питому вагу АПК в національному доході і становитиме 237,8 млрд. крб. Фактично проектом індикативного

плану на розвиток галузей АПК передбачено лише 136,21 мільярда карбованців, що на 101,6 мільярда карбованців менше, ніж передбачено.

Крім того, у 1993 році на будівництво виробничих об'єктів АПК не передбачаються кошти за рахунок бюджетних позичок. Так, бюджетні позички плануються в обсязі 78,6 мільярда карбованців, і відповідно для АПК необхідно передбачити 36,5 мільярда карбованців.

Вважаємо за доцільне передбачити Індикативним планом економічного і соціального розвитку України на 1993 рік 274,3 мільярда карбованців державних централізованих капітальних вкладень, у тому числі 237,6 мільярда карбованців за рахунок державного бюджету і 36,5 мільярда карбованців - державних позичок.

Довідково. Проектом державного бюджету України на 1993 рік на розвиток галузей і структурну перебудову економіки передбачається 390,9 мільярда карбованців, з них 136,2 мільярда карбованців - на розвиток агропромислового комплексу. Загальна сума державних централізованих капітальних вкладень не відповідає показникам проекту Індикативного плану /511,41 мільярда карбованців/.

МАТІЙКО А.С., голова підкомісії. Комісії Верховної Ради України з питань Чорнобильської катастрофи /Алуштинський виборчий округ, Республіка Крим/. Прежде всего надо отметить: нельзя пополнять бюджет за счет сокращения социальных программ и программ социальной защиты малоимущих. Правильно было сказано в докладе вице-премьер-министра по вопросам экономической реформы, что "треба зменшити свій апетит". Не надо знать, что в 1992 году детская смертность увеличилась на 2 процента, а число умерших превысило рождаемость в 1991 г. на 20 тысяч, в 1992 г. - на 100 тысяч. А что будет в нынешнем? Это ли не очередной геноцид?

Столь страшная статистика обусловлена факторами хронического недоедания, употреблением неполноценной пищи с малым содержанием белка /при нормативе 30 кг в год в чернобыльских зонах получили 12-14 кг/. Физиологический минимум на февраль составлял 7758 крб., а минимальный потребительский бюджет -18,830 крб.

В наших условиях любая дотация - это помощь спекулянтам и теневикам. Речь может идти уже о чрезвычайном экономическом положении с введением карточной системы. Тогда человек получит по карточке то, что ему положено, и докупит по более высокой цене те же продукты, но в большем количестве. Тогда спекулянт и теневик исчезнут.

Необходимо немедленно вводить декларацию о доходах. Это один из способов выявления скрытых доходов. Как можно, чтобы продукция госпредприятия, пройдя через руки 28 посредников, подорожала в 700 раз? В какой еще стране можно найти такой

спекулятивный беспредел? И мы удивляемся, что за одну ночь карбованец падает в цене на 1 тысячу пунктов.

Сегодня во имя спасения народа необходимо срочно раздать /причем бесплатно/ неиспользуемые земли под огороды. Это сможет помочь в самообеспечении продуктами; после посевной дополнительно раздать все незадействованные земли под огороды.

Надо издать распоряжение о том, что после истечения определенного срока уборки, на колхозных полях неубранный урожай макет быть собран любым гражданином Украины. Конечный итог - продуктов потребления у населения будет больше.

Срочно нужно обеспечить доступность населения к огородам и дачам, задействовать гостранспорт предприятий в выходные дни.

Реформы не идут не потому, что кто-то не хочет этого, они не воспринимаются и в настоящий момент работают против людей. И рыночная экономика вводилась в других странах за 15-20 и более лет параллельно. А мы по привычке все разрушаем "до основанья, а затем". "Затем" может в очередной раз не наступить.

Настала пора разобраться с коммерческими банками по следующим позициям: на каком основании они взяли стартовый капитал из госбюджета, возвратить его со всеми процентами или возвратить в валюте, произвести выплату за занятые ими здания, привлечь виновных в нарушениях к уголовной ответственности.

Необходимо установить за просрочку платежей и перечислений штрафные санкции, превышающие ставку просрочки плюс инфляционный коэффициент. Банку ведь выгодно, чтобы были просрочки. Надо прекратить перекачку бюджетных денег через коммерческие банки. Непонятно, почему операции выгодны коммерческим банкам и невыгодны госбанкам и их филиалам? Почему

валюта продается на всех углах, а не является монополией государства? На территории Украины должен ходить только карбованец и спешить с его обменом не надо.

Необходимо разобраться с фондами и льготами для них. Льготы могут быть даны на 1-2 года для накопления уставного капитала, а затем все должны платить налоги. Пора выявить сокрытие спекулятивных и теневых доходов.

Сколько можно принимать производственно-социальные программы и законы, если они финансово не обеспечены?

Фонд оплаты труда увеличивать только при увеличении объемов производства, при снижении объемов производства адекватно снижать и зарплату. Приватизацию и либерализацию проводить только тогда, когда есть соответствующее законодательство. Все, что незаконно продано, забрано, немедленно вернуть государству с возмещением виновными нанесенного ущерба. Нельзя дискредитировать методику и тем более методику социальных перестроек, ибо, вызвав недоверие один раз, можно загубить перспективу.

Думаю, что эти перспективные направления нам надо принять к сведению, пусть правительство поработает и на следующее введение представит нам на утверждение откорректированные проекты плана и бюджета.

РУДИК В. Н., голова підкомісії Комісії Верховної Ради України з питань Чорнобильської катастрофи /Олевський виборчий округ, Житомирська область/. Всепоглинаюча криза зумовлює, окрім інших

негативних наслідків, ще два, якщо мати на увазі ринковореформаційну і управлінсько-виконавчу діяльність. Перший - це дискомфорт безнадії, безперспективності, що дедалі більше, по наростаючій, охоплюють наше суспільство. Другий - це намагання владних структур жити в світі штучно створюваних ілюзій. Щоб не бути голослівним, спробую підтвердити сказане матеріалами, які ми обговорюємо.

Візьмемо документ, що має претензійну назву "Індикативний план /прогноз/... " Що значить індикативний? Рекомендаційноорієнтовний, тобто такий, що нікого і ні до чого не зобов'язує. Але ж плани такого характеру допустимі при обов'язковій наявності щонайменше трьох факторів: по-перше, коли в економіці превалює недержавний сектор, а левову частку займають приватна власність і відповідні їй форми господарювання; по-друге, коли в економіці сформовані і панують ринкові саморегуляційні механізми; по-третє, коли в країні наявна диктатура законів, законопокірність громадян.

Хіба ж не є ілюзією пропонувати Верховній Раді схвалити індикативний план, коли в ньому немає адресності, принципу обов'язковості, не враховані регіональні особливості, не закладено системи конкретних заходів та економічно-правових регуляторів по забезпеченню досягнення цілей розвитку економіки, реальних гарантій ринкової трансформації економіки України? А в нас на руках документи з нульовим рівнем аналітичності.

Візьміть блок "Б" проекту індикативного плану. Він має досить обнадійливу назву. Але окрім хорошої назви і голих декларацій, цей розділ нічого іншого не містить. Пропонується немовби ще варіанти кінцевих результатів. Основним і по суті

єдиним критерієм прогнозованих наслідків є дилема: чи буде в Україні 43 млн. тонн нафти, чи 33 млн. тонн.

Тепер декілька позицій проекту індикативного плану стосовно цінової, грошової і бюджетної політики.

Головний резерв у нормалізації цінової політики і стримування інфляційних процесів автори плану /прогнозу/ вбачають у тому, щоб поставити на місце виробників-монополістів /див. стор. 156- 157 проекту індикативного плану/. Нічого поганого і негативного в цьому підході я не вбачав би, якби не одне "але". Монополізм підприємств-товаровиробників зумовлений ситуацією, коли кількість продуцентів, що працюють на споживчий ринок, настільки мізерна, що практично кожен товаровиробник має змогу диктувати споживачу свої умови і навіть ціни. Тотальний дефіцит зумовлює тотальний монополізм. І парадокс, і аномальність сьогоднішньої ситуації в економіці в тому, що той, хто не може щось виробляти, є монополістом у тій мірі, в яких обсягах він продукує. Це означає "без вини винуватий".

Звідси висновок перший. Будь-яка "кавалерійська атака" на так звані підприємства-монополісти закінчиться повним крахом економіки.

Висновок другий. Уряд повинен зробити "героїчний" крок: по меншій мірі в цьому році категорії "монополія", "монополізм" вилучити а свого лексикону. Ті ж кошти, які планується виділити для створення Антимонопольного комітету та його регіональних відділень, краще використати на диверсифікацію виробництва. Це більш дійова передумова його демонополізації.

Аналізуючи подані проекти індикативного плану та державного бюджету України, мимоволі робиш висновок, що урядутимчасовнику

вигідні постійні цінові хвилі і можливість здійснювати безтоварну емісію.

ЧОБІТ Д.В., член Комісії Верховної Ради України з питань культури та духовного відродження /Бродівський виборчий округ, Львівська область/.

Однією з основних функцій парламентів світу є затвердження Державного бюджету. В минулому році перевищення видатків Державного бюджету України над доходами становило 18,5 мільярда карбованців, або 0,9 відсотка від валового національного продукту. Проектом Державного бюджету на 1993 рік передбачається дефіцит у сумі 2 трильйони 148,1 мільярда карбованців, що становитиме 15,7 відсотка від валового національного продукту. Прошу вдуматися в ці цифри. Вони свідчать, що наша економіка перебуває не просто в глибокій кризі, а на порозі катастрофи. У такій ситуації годі сподіватися на фінансову підтримку та інвестиції зарубіжних країн.

Який же вихід? Основою має бути зупинення спаду виробництва і його нарощування. Це головне завдання, над яким повинен працювати уряд. А Верховна Рада повинна думати над тим, що робити з Державним бюджетом, як поліпшити ситуацію. Є три шляхи. Перший

- скорочення бюджетних витрат; другий - збільшення податків; третій - одержання іноземних кредитів. Іти третім шляхом - дуже ризиковано, бо борги все одно потрібно колись віддавати. Та й іноземні держави не поспішатимуть подавати допомогу.

Отже, у нас залишилося два шляхи. Але далі піднімати і так зависокі податки вже не можна. Цей шлях вичерпав себе. Крім того, така політика веде до розвалу і промисловості, і сільського господарства, а ми повинні дбати про виробників. Підвищувати податки можна лише у сфері комерційних структур, особливо у так званому малому бізнесі. Тут можна подумати і про введення регіональних і місцевих податків. Вважаю, що місцеві бюджети мають бути включені до загальнодержавного бюджету.

З метою оздоровлення фінансової системи потрібно навести порядок у бартерних і валютних операціях, запровадити чітко регламентовану систему економічних санкцій щодо підприємств і посадових осіб, які відправляють продукцію за межі України без оплати.

Важливим резервом надходження коштів до державної скарбниці має стати приватизація державних підприємств. Уряду не слід надто затягувати цей процес. Сьогодні йому не обійтися без сприяння. Думаю, що для успішної роботи в цьому напрямі потрібно підпорядкувати Фонд державного майна Кабінету Міністрів України.

Кардинальних змін має зазнати і політика в галузі витрат державного бюджету. Слід шукати шляхи скорочення видатків. Потрібно піти на непопулярні заходи скорочення соціальних програм, передусім, за рахунок, добре забезпечених сімей. Чому, скажімо, однакову державну допомогу на дітей має отримувати доярка, в якої зарплата менша 10 тисяч, і дружина комерсанта, в якого місячна платня сягає понад 100 тисяч? Одночасно слід подбати про найменш забезпечення пенсіонерів. Для них потрібно

вирішити питання безплатного проїзду в приміському пасажирському транспорті /або через цільові доплати за проїзд, або через талони на безплатний проїзд хоча б двічі на місяць/. Де це можливо, потрібно шукати способи скорочення державних асигнувань, передусім за рахунок ліквідації малоефективних, часто штучних структур, запроваджувати елементи спонсорства і госпрозрахунку.

Чому б, приміром, не перевести на госпрозрахунок судові установи? Чому розгляд приватних суперечок і злочинів держава має фінансувати з бюджету? Чому б це не покласти на плечі правопорушників і тих, хто вирішує в судах власні проблеми? В усьому світі той, хто винен, той і покриває судові витрати. У нас же, сплативши судове мито в розмірі 10 карбованців, можна судитися тиждень із сусідом за одну межу. До речі, судові витрати в 1993 році, порівняно з минулим роком, зросли у 10 разів і становлять нині 22,5 мільярда карбованців. Це найбільше зростання видатків - з усіх їх видів - з державного бюджету.

Далі. Якби ми відродили хоча б частину наших історичних архітектурних перлин, таких, приміром, як фортеці у Хотині, Кам'янці-Подільському, Бродах, замків у Мукачевому, Дубно, Золочеві, Острогу і палацово-паркових ансамблів у Качанівці, Підгірцях, Батурині та інших, то Україна могла б розвивати туризм світового рівня і в недалекій перспективі Україна отримала б постійне джерело валютних надходжень, як це робиться в усіх цивілізованих країнах.

Тому, вважаю, потрібно знайти додаткові можливості для суттєвого збільшення коштів на ремонтно-реставраційні роботи пам'яток архітектури.

Додатковим джерелом надходжень коштів у бюджет могла б стати штата за землю. Значну суму можна вивільнити, скоротивши надмірно роздутий апарат державного управління. Погляньте, що робиться на районному і обласному рівнях. Створено двовладдя. Обидві структури /держадміністрації і Ради/ змагаються між собою в плані нарощення апарату, який, крім паперотворчості, мало що робить корисного.

Для порівняння така паралель. У моєму місті Броди, що на Львівщині, в часи польської окупації /до 1939 року/ повітом керувало староство. Його очолював староста, під рукою в нього було менше 10-ти урядовців. До речі, територія Брідського повіту була тоді майже вдвоє більшою і людей на ній проживало удвоє більше ніж тепер. Зауважу: тоді не було розвинутої телефонної мережі, староста їздив на бричці. Тепер на території колишнього повіту є два райони - Бродівський і Радехівський. У кожному апарат районної Ради і держадміністрації нараховує по шість десятків урядовців. У 30-ті роки в повіті була велика чисельність фінансового уряду, працівники якого дбали про збір податків.

Тому пропоную розглянути питання про скорочення апарату управління і зміцніння податкової служби, яка дбатиме про бюджет. Вважаю, нам потрібно провести реформу влади в Україні. Це суттєво скоротить видатки державного бюджету.

Дякую за увагу.