ЗАСІДАННЯ ДВАНАДЦЯТЕ

Сесійний зал Верховної Ради Україні. 18 лютого 1993 року. 16 година.

Веде засідання Голова Верховної Ради Україні ПЛЮЩ І. С.

ГОЛОВА. Оголосили початок засідання? Кому надати слово - Анатолій Григоровичу чи депутату Бичкову? Обидва звернетесь до депутатів? Будь ласка. Прошу, Анатолію Григоровичу.

ЧЕПУРНИЙ А.Г., голова Комісії Верховної Раді України з питань агропромислового комплексу /Куп'янський виборчий округ, Харківська область/. Я два слова скажу.

Уважаемые депутаты! Уважаемый Иван Степанович! Думаю, что такая отрасль, как сельское хозяйство, не безразлична никому из присутствующих. От имени комиссии, от имени группы аграрников обращаюсь ко всем депутатам, представителям любых фракций, любых политических партий с просьбой зарегистрироваться и, если можно, Иван Степанович, одновременно проголосовать за рассмотрение этого вопроса.

ГОЛОВА. Може, ще й поіменно?

ЧЕПУРНИЙ А.Г. Убедительно прошу вас проголосовать за повестку дня и зарегистрироваться.

ГОЛОВА. Ви знаєте, хліб усьому голова, так що треба відгукнутися на такий заклик. Усі зрозуміли пропозицію депутата Чепурного? Потім я прокоментую її. Прошу Вас.

БИЧКОВ В.В., заступник глави Херсонської обласної державної адміністрації /Новотроїцький виборчий округ, Херсонська область/. Шановні народні депутати! Шановний Іване Степановичу! Шановна президіє!

"Звернення депутатів-аграрників до Верховної Ради України про критичний стан сільськогосподарської галузі економіки.

Ми, народні депутати-аграрники, вкрай стурбовані становищем, яке склалося з соціальним розвитком села, його матеріально-технічним забезпеченням та ходом виконання вимог Закону про пріоритетність соціального розвитку села та агропромислового комплексу в народному господарстві України.

Перед початком весняно-польових робіт у господарствах немає нафтопродуктів, пестицидів, мінеральних добрив, насіння, галузь не кредитується. / зверненні комісій з питань агропромислового комплексу, з питань відродження та соціального розвитку села особисто до Прем'єр-міністра України Леоніда Даниловича Кучма порушувалися ці питання. На жаль, вони не вирішуються або вирішуються в значно менших обсягах, ніж потрібно.

Вважаємо, що сьогодні під загрозою не лише виробництво сільськогосподарської продукції. Програмується загальний занепад сільського господарства як галузі. Це може призвести до непоправних наслідків.

Комісії направили Кабінету Міністрів свої пропозиції і доповнення до плану дій уряду, а також до проекту Державного бюджету України на 1993 рік і проекту індикативного плану соціально-економічного розвитку. Ці зауваження не враховується.

Комісія підготувала проект Постанови Верховної Ради України "Про дії Уряду по виконанню Постанови Верховної Ради України "Про соціально-економічне становище в Україні та заходи щодо його стабілізації, соціального захисту населення, вдосконалення роботи Верховної Ради України в умовах, які склалися". Пункти 4, 5 і 6 зазначеної постанови практично не виконуються, і ми просимо негайно розглянути це питання на сесії.

Найбільш загрозливим в те, що Кабінетом Міністрів України станом на 16.02.93 року не гарантується забезпечення товаровиробників АПК пально-мастильними матеріалами, засобами захисту рослин та іншими матеріально-технічними ресурсами, як це передбачалося пунктом в зазначеної постанови. Тим часом на півдні, в Криму, уже розпочато весняно-польові роботи.

Депутати-аграрники звертаються до Верховної Ради України, Кабінету Міністрів з пропозицією негайно розглянути і вирішити такі питання:

Терміново вжити заходів для забезпечення сільгоспвиробників пально-мастильними матеріалами, міндобривами, засобами захисту рослин.

Вирішити питання пільгового кредитування переробних підприємств для закупівлі тваринницької продукції.

Дозволити бартерні операції без відрахування податку на добавлену вартість при закупівлі пального, гербіцидів, обладнання і нових технологій. Відмінити доплату на їх придбання.

Село, а отже, і держава, напередодні катастрофи. За це всі ми нестимемо відповідальність перед народом України."

ГОЛОВА. Я так розумію, що Степан Григорович радився - реєструватися чи ні.

Ви всі чулі звернення аграрників до Верховної Ради України і пропозицію голови постійної комісії Анатолія Григоровича Чепурного про те, щоб провести реєстрацію з одночасним голосуванням щодо розгляду цього питання.

Поіменно пропонуєте?

Отже, інформація уряду про хід вирішення питання щодо забезпечення сільськогосподарських товаровиробників пальномастильними матеріалами, засобами захисту рослин та матеріально-технічними засобами для проведення веснянопольових робіт /пункт 6 Постанови Верховної Ради від 27 січня 1993 року/.

Голосування пропонується провести поіменне. Хто за це, прошу проголосувати.

"За" - 267. Приймається.

Тепер проводиться поіменне голосування за розгляд оголошеного мною питання. Одночасно це буде і реєстрацією. Прошу голосувати.

"За" - 277. Приймається. Брали участь у голосуванні -296. Кворум є.

Приступаємо до розгляду цього питання. Слово надається віцепрем'єр-міністру України Дем'янову Володимиру Васильовичу. Скільки вам потрібно часу, Володимире Васильовичу?

20 хвилин? Встановіть, будь ласка, регламент 20 хвилин. Потім будуть запитання.

ДЕМ'ЯНОВ В.В., віце-прем'єр-міністр України з питань агропромислового комплексу України. Шановні депутати! На порядку денному сьогоднішнього засідання - розгляд питання про забезпечення села пально-мастильними матеріалами, добривами, пестицидами і таке інше. Я хотів би якоюсь мірою поінформувати вас, що ж уряд робить для того, щоб розв'язати це кричуще питання, яке усіх вас дуже хвилює.

На превеликий жаль, останні два роки практично поклали агропромисловий комплекс на лопатки. За ці два роки знизилося виробництво продукції сільського господарства з багатьох напрямів на 20-30 відсотків, а з деяких - і на 40 відсотків. Якби нам вдалося повернути той рівень виробництва, який був зовсім недавно, у застійні часи, ми мали б сьогодні додатково до 2 мільйонів тонн цукру, 10 мільйонів тонн зерна і до 1 мільйона тонн м'яса. Вартість цієї додаткової продукції становила б близько 4 мільярдів доларів.

Зрозуміло, такий стан зумовлений причинами як зовнішніми, так і внутрішніми. Стисло про зовнішні причини.

У цілому по Україні в 1992 році було внесено 1,5 мільйона тонн добрив проти 5 мільйонів тонн, які вносилися ще два-три роки тому. Зокрема, пестицидів, гербіцидів 3-4 роки тому вносилося 200 тисяч тонн, а в 1992 році - 50 тисяч тонн. У результаті замість 46-47 мільйонів тонн зерна сьогодні маємо 36-37-38 мільйонів тонн.

Причина такого недовнесення добрив, насамперед, зовнішня.

Наведу один приклад. Як ви знаєте, для виробництва фосфорних добрив потрібна така сировина, як апатити, їх видобувають тільки в Росії. Раніше в Україну надходило цієї сировини щороку до 2 мільйонів тонн. Сьогодні ж уряд Росії виділяє нам лише 150 тисяч тонн.

Кілька слів про внутрішні причини. Ми з вами поприймали такі закони, що час уже жити в умовах ринку: нікого не слухати, самому ділити продукцію. Але вийшло так, що питають з уряду, а він розпоряджається ресурсами лише на 3 відсотки, про що Прем'єр-міністр Кучма говорив зовсім недавно. Тепер, правда, ситуація поліпшується.

Слід згадати і про те, що 1992 рік для центральної, південної і західної частин України був дуже посушливим. Хто був недавно на Миколаївщині чи Херсонщині, то побачив там справжнісіньку пустелю.

Ще одна причина - це безвідповідальність працівників на місцях. Про це свідчить велика строкатість в урожайності, наприклад, цукрових буряків у близьких сусідів, які діють практично в однакових природних умовах: в одного 300 центнерів, а в іншого - 120.

Таким чином, я назвав ті причини, що призвели до загострення ситуації в останні два роки. Звідси зрозуміло, що потрібно виділити кошти на закупівлю добрив, потрібно щоб була відпрацьована, як треба, фінансово-кредитна система для агропромислового комплексу.

Що ми тут зробили? Я думаю, ви пам'ятаєте кінець 1992 року, коли була прийнята постанова, що якоюсь мірою /до 45 відсотків/ забезпечила рентабельність сільськогосподарського виробництва. І це був якийсь фундамент для вступу в 1993 рік.

І якщо ми в 1993 році не відпрацюємо цю систему, не забезпечимо паритет цін між промисловістю і сільським господарством, то нам тоді кінець.

І коли мені кажуть /от я в Луганській, Донецькій областях десь з місяць тому був/, що селяни піднімають ціну, що дорого коштує хліб чи м'ясо в магазині, я відповідаю, що це не селяни зробили. Вони мають продавати за тими цінами, скільки ці продукти насправді коштують. А як бути з роздрібними цінами - це вже справа держави, Верховної Ради та уряду.

З першого січня 1993 року, як ви знаєте, згідно з прийнятою постановою були встановлені стартові ціни. Вони, на превеликий жаль, виявилися неточними. На перше лютого ми їх дещо уточнили. І ви знаєте, тим колгоспам і радгоспам, фермерам, які продавали молоко і м'ясо в січні, буде доплачено, і вже за цінами, які встановлено на перше лютого.

Тобто ситуація буде підправлена кардинально.

І знаєте, за рішенням уряду така індексація буде проводитися щомісяця. Мінстат зараз робить аналіз, усі фактори, які спричиняють подорожчання, будуть враховуватись, і щомісяця закупівельні ціни на молоко, на м'ясо відповідно збільшуватимуться. Те ж відбуватиметься і з цінами на рослинницьку продукцію.

Урядом нині прийнято рішення про державне замовлення, і я не бачу іншого виходу. Держзамовлення повинно бути. Адже побувавши в Донецьку, ми побачили, що у них нині потреба м'яса і молока на душу населення значно ниша, ніж в інших областях. І лише тому, що кожен тепер - господар і кожен каже: як я знаю, так і роблю. Тому ми під це держзамовлення, яке є, робимо все можливе, щоб дати гроші, щоб господарства

почували себе нормально. Так, якщо цього потребує держава, то вона повинна на це відповідно відреагувати. Скажімо так, як відреагувала сьогодні: 140 мільярдів карбованців за молоко і м'ясо буде за ці два місяці заплачено, вже перераховані ці гроші в області і райони. Крім того, буде виділено кредит -502 мільярди карбованців. 50 процентів під зерно, яке ми будемо продавати в цьому році, 25 - під соняшник і 25 - під цукрові буряки.

Підраховано, якщо ці гроші дійдуть до колгоспів, радгоспів, до фермерів, то якось перший квартал ми проживемо, зможемо купити те, що збираємося купити. І звідси зрозуміло, що гроші будуть, хоча дехто скаже, що їх уже немає. Але я скажу вам, якщо уряд виконає свої зобов'язання, то певні стартові умови для сільськогосподарського виробництва будуть.

І тепер буквально кілька слів про посівну, про стан озимини, тобто про майбутній урожай. Скажу, що ситуація непроста. Посіяли озимини на 7,2 мільйона гектарах, хоча завжди сіяли на дев'яти. На одному мільйоні з цих семи нічого не зійшло. Залишилося 6 мільйонів. І на сьогоднішній день з шести мільйонів гектарів два мільйони такі, що невідомо, чи буде там щось.

Самі розумієте, десь і незорана земля. І такий стан озимини! А запаси вологи, особливо на півдні, вдвоє гірші, ніж було в середньому в Україні.

Отже, така ситуація потребує від усіх людей, які зайняті в промисловості і в аграрному комплексі, додаткових зусиль, щоб цього року одержати той урожай, який потрібно.

Що ми робимо для вирішення тих питань, які так кардинально ставлять сьогодні депутати? Відносно забезпечення посівним

матеріалом. Скажу, що насіння ярових культур /це ячмінь, горох/ є в нас в Україні. Є кукурудза, приблизно на 70-80 відсотків, хоч треба купити ще мінімум 30 тисяч тонн гібридного насіння кукурудзи. І уряд дбає про це. Думаю, що до того часу, як настане час сіяти кукурудзу, таке насіння буде. І напруга ця хоч з насінням буде знята.

Щодо мінеральних добрив та продуктів для захисту рослин. Я вам змалював цю взаємозалежність, і якщо в цьому році аграрнопромисловий комплекс не буде стопроцентно забезпечений гербіцидами, пестицидами /я вже не кажу про добрива/, то станеться катастрофа. Шкідники з усієї Європи злетяться й приповзуть в Україну і зроблять своє страшне діло. Зауважу, що п'яти мільйонів тонн добрив, які потребує сьогодні Україна /пам'ятаєте, я вам називав цю цифру/, промисловість України може виробити всього два а половиною мільйони тонн. Щодо азотних добрив - це ще не біда. А от щодо фосфорних... Я вам сказав, яка тут головна причина. Щодня ми ведемо переговори з Карелією, щоб хоч там, де особливо треба, село було забезпечене фосфорними добривами. Хоча, напевно, фосфорними добривами ми зможемо забезпечити село всього на тридцять відсотків, не більше.

Щодо гербіцидів і пестицидів. До того, що ми одержимо з країн СНД, до того, що ми зможемо виробити в Україні, ще треба докупити близько 120 тисяч тонн, а гербіцидів практично 30 тисяч тонн. Проте, якаю будуть долари, через два тижні ці гербіциди будуть, я в цьому впевнений. Зарубіжні фірми, як шуліки, чекають цих грошей, щоб продати нам гербіциди.

Як ви знаєте, є рішення уряду про виділення 220 мільйонів доларів на закупівлю гербіцидів, пестицидів і насіння кукурудзи. Щоправда, грошей цих у нас ще немає. Завдяки рішенню щодо валютного регулювання, яке найближчим часом буде прийнято Кабінетом Міністрів, для стартового внеску ми знайдемо близько 30 мільйонів доларів. А решту суми фірми трохи почекають. Ми сподіваємося розрахуватися протягом десь трьох-чотирьох місяців. Тому з даний час я впевнений: якщо не станеться нічого надзвичайного, то пестицидами і гербіцидами агропромисловий комплекс ми практично забезпечимо.

Щодо пально-мастильних матеріалів. Тут така картина. Ви знаєте, що ми підписали угоду з Росією про те, що за квотами Україні буде виділено 20 мільйонів тонн нафти. Хоч сьогодні я прочитав у газеті "Известия" заяву Прем'єр-міністра Росії, що нам буде відпущено тільки 15 мільйонів тонн нафти. Це всіма каналами і в усіх напрямах - через квоти, комерційним і державним структурам. Знаючи таку ситуацію, ми зробили все, що могли. Прийнята постанова уряду про виділення 75 відсотків усієї нафти, яка надходить в Україну, для потреб агропромислового комплексу. Однак, на превеликий жаль, у січні лише 54 відсотки нафти, яку ми отримали, потрапило на село. Решту поділили в областях. Кажуть, треба, щоб і інші їхали. Тому Прем'єр-міністром підписана телеграма з вимогою спитати з тих, хто не виконує постанову уряду.

З віце-прем'єр-міністром Іоффе ми уважно стежимо за ходом забезпечення села пальним. Зараз маємо вже близько 200 тисяч тонн бензину і 400 тисяч - солярки. Це на два тижні роботи.

Нині треба все робити, щоб створити необхідний державний запас.

Для цього ми поїхали в Росію і підписали угоду щодо нафти. Нам

треба віддати за неї мільйон тонн цукру, 200 тисяч тонн м'яса, тисячі тонн масла, соняшнику. Хоча ви знаете, що нині вже позичено 600 тисяч тонн цукру, щоб ми дожили до нового врожаю.

Тому треба було поділитися, перерахувати все у світових цінах, щоб ми одержали 8 мільйонів тонн нафти, через державні структури. Ми свої підписи під угодою з Росією поставили, продукцію Україна відправляв. Нас запевнили, що десь у березні ми ще одержимо 2 мільйони тонн нафти для агропромислового комплексу. Ми її відпрацюємо і приблизно на 40 днів агропромисловий комплекс практично буде повністю забезпечений пально-мастильними матеріалами. Хоч сьогодні ситуація із забезпеченням села пальним критична.

Ще раз хочу сказати, що з 1 лютого Росія перейшла на світові ціни на нафту. Встановлено фактично світові ціни і на газ /а це вже не 2 тисячі карбованців за тисячу кубометрів, як раніше, а 25, а то й 50 тисяч/. Звідси перераховуються ціни на все інше. Тому ви самі розумієте, що такі ціни і ситуація, яка щодня змінюється, ставить уряд у дуже складне становище. До такої ситуації дуже важко пристосовуватися.

Може, цього і не треба говорити, але скажу, що ми працюємо і з іншими країнами, мова йде про термінал і таке інше. Виділено кредит нашому "Украгротехсервісу", головою правління якого є народний депутат Бортник. Ми створили цю структуру для того, щоб шляхом бартерних операцій /а вони можливі в наших умовах/, іншими способами все зробити, щоб в Україну надходили пальномастильні матеріали.

Я знаю, вас усіх дуже турбує питання відпрацювання цього бартеру, оскільки треба оплачувати і податок, і митний податок, і податок на добавлену вартість, а це не всім подобається. Хочу сказати, що в середу Кабінет Міністрів прийняв декрет, який виправляє ситуацію. На цей період державним адміністраціям областей дано право два відсотки доходу від усієї продукції, яка виробляється в тій чи іншій області, брати для придбання продукції сільськогосподарського виробництва.

Не сьогодні - завтра буде підписана постанова, яка визначає квотування щодо продуктів і товарів на республіку. Йдеться про велику кількість цукру, зерна, соняшнику. Мінсільгосп разом з державними адміністраціями районів та областей буде сам видавати квоти для того, щоб ми швидше вирішували питання про бартерні операції.

У мене залишилося півтори хвилини, то скажу, що неабияке значення має господарське ставлення до землі. Важливо, щоб як слід проходило земельне реформування.

Паювання, акціонування в колгоспах і радгоспах, розвиток фермерства. Ми над цими питаннями працюємо. Якщо буде така нагода, то поінформую депутатів, що ми робимо в цьому плані.

На закінчення приємна інформація. Ви знаєте, що мене радує? Як би нині важко нам не було, а протягом останніх десяти місяців 1992 року у населення збільшилась кількість корів на 180 тисяч голів, хоч у громадському тваринницькому секторі їх зменшилося на 400 тисяч. Ви знаєте, настрій усе ж піднімається. Якщо тут нам щось удасться зробити, тоді наша Україна голодною не буде.

Нині ми проводимо зустрічі в областях з керівниками агропромислового комплексу. Будемо це продовжувати. І треба сказати, люди вірять, що лише спільними зусиллями держави, агропромислового комплексу і промисловості нам вдасться вийти із того скрутного становища, в якому ми опинилися.

Спасибі за увагу.

ГОЛОВА. Володимире Васильовичу! Вашу доповідь слухали і представники Президента в районах. Вони, я думаю, усвідомлять складність нинішньої ситуації і все зроблять для того, щоб збільшити поголів'я корів у населення.

Так, тепер запитання. Регламент - до п'ятнадцяти хвилин.

Я просив би присутніх віце-прем'єрів Іоффе Юлія Яковича і Пинзеника Віктора Михайловича /вони водночас і народні депутати/, а також голову правління Національного банку Ющенка Віктора Андрійовича, міністра Антонова Віктора Івановича теж виступити і доповнити звіт Володимира Васильовича Дем'янова.

Володимир Федорович Бортник теж просить надати йому слово.

У мене перше запитання. Ви сказали, що кукурудзи з горем пополам, але вистачить. А чи враховано /ви тут говорили про вологу, про недосів і пересів/, що посіви кукурудзи можуть значно розширюватися?

ДЕМ'ЯНОВ В.В. Іване Степановичу, навіть пшениці недосіяно.

ГОЛОВА. Ви одним словом: чи враховано, що площі кукурудзи можуть збільшитися у 1,3 - 1,5 раза?

ДЕМ'ЯНОВ В.В. Так, це враховано.

ГОЛОВА. І друге. Ми торік створювали "Агробізнес". Це, може, депутат Бортник розкаже. І "Агрозапчастини", і "Агропостач", і "Арніка", і таке інше. Де ж оці пестициди і гербіциди? Ми все це створювали, щоб вони нам поставили перш за все гербіциди і пестициди.

Ви розібралися, Володимире Васильовичу з цими "арніками" і з цим "Агробізнесом"? Чим вони займалися?

ДЕМ'ЯНОВ В.В. Іване Степановичу! Я не тільки займався. На мою шию поклали і сто двадцять мільйонів доларів боргу. Для того, щоб розрахуватися за взяте торік, мені практично три місяці життя не давали. Нарешті вийшла постанова уряду, згідно з якого можна продати промислову продукцію і розрадилися за ті борги. Про сьогоднішній стан я вже не кажу.

ГОЛОВА. А навіщо ж ми створювали оці структури? У борг могло взяти і Міністерство сільського господарства і продовольства. Ми їх хіба для того створювали, щоб вони брали борги і наживалися?

ДЕМ'ЯНОВ В.В. Іване Степановичу! Мені важко відповісти, я їх не створював. Я одержав те, що одержав. І тепер просто якоюсь мірою спробую "виїхати", щоб з боргами розрахуватися і мати чисті відносили з людьми, які продають нам гербіциди.

ГОЛОВА. Перший мікрофон.

БОНДАРЕНКО А.Д., голова Сумської обласної Рада народних депутатів /Лебединський виборчий округ, Сумська область/. Уважаемый Владимир Васильевич! Я от своего имени и от имени депутата Маякина хочу задать вам вопрос.

Сумской и Константиновский химические комбинаты по производству минеральных удобрений /фосфорных/ остановились.

Вы оказали, что отпущена квота - 159 тысяч тонн. Это не совсем так. Россия отпустила Украине квоту - 387 тысяч тонн, а еще директорская квота - 370. Итого 750 тысяч тонн апатитов. Но директорскую квоту нельзя выбрать, потому что химкомбинатам должны деньги, надо выставить счет по предварительной оплате. Межгосударственная же квота не используется по той причине, что Украина и Россия пока не договорились, чем будут расплачиваться. Так что делает правительство по этому вопросу? Если даже сегодня пойдет апатит, то к посевной химкомбинаты не успеют его переработать.

Не будет апатита - не будет фосфорных удобрений. Вы как специалист понимаете, что все остальные удобрения без фосфорных не "работают".

ДЕМ'ЯНОВ В.В. Що я хочу сказати з цього приводу. Практично 150-250 тисяч тонн...

БОНДАРЕНКО А.Д. 750 тисяч тонн.

ДЕМ'ЯНОВ В.В. Це залежить від того, з ким розмовляєш. З одним домовляєшся, - він каже - 150, інший - 250. Практично цьому

директору, про якого ви кажете, треба дуже багато дечого відвезти. Хоча там зараз працює комісія Міністерства промисловості, щоб збільшити ці квоти, про які ви говорите.

Крім того, хочу зауважити, що урядом утворено комісію по випуску добрив і пестицидів в Україні. До кінця цього року планується випускати в Україні 60 відсотків пестицидів і гербіцидів.

Щодо розрахунків за апатити. Ми одержали в кредит від Росії 250 мільярдів карбованців. 7 мільярдів заплановано використати на придбання апатитів. Тобто гроші є /Національний банк про це знає/, тільки треба буде за них розрахуватися. Потрібно лише, щоб ті, хто цим займається, швидше оберталися.

ГОЛОВА. Другий мікрофон.

БОРЕЙКО М.С., голова Коростишівської районної Ради народних депутатів /Коростишівський виборчий округ, Житомирська область/. Шановний Володимире Васильовичу. Більше року тому з цієї високої трибуни, якщо пам'ятають колеги депутати, я виступав щодо аграрного питання і сказав, що комусь дуже хочеться відзначити 60-річчя голодомору в Україні. Ситуація досить складна.

І все-таки завтра ми роз'їдемося для роботи в округах. От у мене три райони, усі - поліські. 200 тонн насіння кукурудзи не вистачає в одному лише Коростишівському районі. Колеги із Польщі просять по тисячі доларів за тонну. Де ми маємо взяти 200 тисяч доларів за насіння кукурудзи для одного лише району? Де гарантії, що будемо все-таки забезпечені насінням кукурудзи при наших бюджетних можливостях?

Питання друге. Коли уряд і Міністерство сільського господарства і продовольства наведуть порядок у розрахунках переробників - м'ясокомбінатів і молокозаводів з колгоспами, фермерами і так далі? Чому страждають ті, хто виробляє? Чому вони мусять брати кредити, щоб вижити, а переробники не перераховують кошти?

ДЕМ'ЯНОВ В.В. Що стосується насіння кукурудзи, то уряд дав нам право діяти через усі кредитні лінії, які відкриті для нас із зарубіжними країнами. Це - велике діло. Я вірю, що потрібні кошти ми дістанемо, і тоді насіння кукурудзи буде.

Що ж до розрахунків з молокозаводами і м'ясокомбінатами, то сьогодні ситуація поліпшилась, кредити виділено. Нам просто треба швидше через банки довести цю справу до кінця. І ми це робимо.

ГОЛОВА. Третій мікрофон.

ПОТЕБЕНЬКО М.О., член Комісії Верховної Ради України у питаннях законодавства і законності /Новобузький виборчий округ, Миколаївська область/. Володимире Васильовичу! Ви знаєте, що Миколаївська область зазнала посухи й інших стихійних лих. Сьогодні мені подзвонили з двох районів цієї області і сказали,

що молоко не вивозиться, бо немає пального, техніка простоює, бо не відремонтована. Ніяких запасів на посівну кампанію немає, підживлення також не здійсниться. Я хотів би знати, чи можете ви допомогти у перші 5-10 днів пальним для Баштанського, Казанківського, Новобузького і Березнегуватського районів, які найбільше потерпіли від посухи, порівняно з іншими районами України?

ДЕМ'ЯНОВ В.В. Справді, північні і центральні області мають більше ресурсів пального, ніж південні. На Херсонський нафтопереробний завод надходить дуже мало нафти - три тисячі тонн за день. Тому й не вистачає пального для сільського господарства. Ми будемо все робити, щоб поліпшити стан справ уже найближчим часом.

ГОЛОВА. Перший мікрофон.

ЧЕРНЯВСЬКИЙ О.П. Генеральний директор наукововиробничого об'єднання "Еліта" /Сумський виборчий округ, Сумська область/. Шановний

Володимире Васильовичу! З вашої доповіді ні я, ні керівники господарств, ні народ України не зрозуміли, скільки ж буде поставлено під посівну добрив, пального, мастил, гербіцидів. І у зв'язку з цим: ваш прогноз щодо обсягів виробництва сільськогосподарської продукції.

ДЕМ'ЯНОВ В.В. Я вже десь говорив, що пестицидами ми практично на сто процентів зможемо забезпечити сільське господарство, азотними добривами - на 70 відсотків, фосфорними

-тільки на 30 процентів. Але ці розрахунки стосуються сьогоднішнього дня. До кінця року ситуація повинна значно поліпшитися. Якщо за кліматичними умовами рік виявиться хоча б середнім, то прогноз на перше півріччя - це певний спад виробництва, у другому півріччі ринок товарів буде наповнюватися, Так виробництво продукції тваринництва вийде на рубіж 1992 року.

Щодо зерна, соняшнику, цукрових буряків. Я скажу, що цукрових буряків просто менше не можна отримувати. Ми отримували 44 мільйони тонн, і це - наша нормальна цифра. У цьому році

-двадцять шість мільйонів. Тому якщо хоч трішечки дамо гербіцидів, то, навіть маючи таку кількість добрив, зможемо одержати врожай цих рослин значно вищий, ніж у 1992 році.

Для аграрного сектора треба на рік 11 мільйонів тонн світлих нафтопродуктів. Це десь приблизно чотири мільйони тонн бензину і шість чи сім мільйонів... /Шум у залі/. А на перший квартал, я вам сказав, треба десь 400 тисяч тонн бензину, 700 тисяч тонн солярки. Це треба нам для того, щоб забезпечити весняно-польові роботи. І така кількість повинна бути.

ГОЛОВА. Другий мікрофон.

КУЗЬМЕНКО М.І., голова колгоспу імені Жовтневої революції Красно гвардійського району /Красногвардійський район, Республіка Крим/. Владимир Васильевич! Я, может быть, повторюсь, но хочу, чтобы вы знали географию регионов. Ведь на сегодняшний день и в Крыму не рассчитались за молоко. И на сегодняшний день у нас в Крыму абсолютно нет топлива.

Но я вам хочу задать следующий вопрос. Мы завтрапослезавтра начинаем обработку садов, виноградников и зерновых -колосовых. А до сих пор нет ни одного грамма гербицидов. Мне никто сегодня не может, вот даже вице-премьер-министр Иоффе не мог ответить, будут ли у нас дизельные масла? Мы сейчас говорим о бензине, дизельном топлива. А как насчет масел? Будут ли они?

И последний вопрос. Мы говорим о посевах кукурузы, но ведь у нас сегодня нет пропашной техники, сеялок нет. Понимаете? Как эти вопросы будут решаться?

ДЕМ'ЯНОВ В.В. Ну, что касается техники, вы помните и знаете, что мы собрали все то, что надо селу, на выставке достижений народного хозяйства. Практически уже есть 150 договоров, и промышленные предприятия в связи с конверсией будут делать то, что надо селу. Конечно, техники не хватает, но в этом, наверное, не только моя вина.

Что касается масел, бензина и солярки, то ситуация такая. Солярки, согласно графику, надо было 7 тысяч тонн заложить в государственный резерв. Заложено 13 тысяч тонн. Бензина надо было 6 тысяч тонн. Заложено только 5 тысяч тонн. Это из того резерва, который прямиком идет на весенне-полевые работы. Так что кое-что есть, но этого недостаточно и надо еще в этом плане работать.

ГОЛОВА. Третій мікрофон.

БОРЗИХ О.І., директор радгоспу "40 років Жовтня" Слов'яносербського району /Кам'янобрідський район, Луганська область/. Уважаемый Владимир Васильевич! Недавно мы рассматривали план действий правительства на 1993 год. Там речь идет о преобразовании совхозов в коллективные сельские хозяйства. У меня возник вопрос в связи с этим. Так как я поддерживаю это направление обеими руками, скажите, когда будет декрет, которым мы могли бы руководствоваться и в

котором будет показан механизм этой передачи? Это - один вопрос. И второй. Начну с примера. Заключают договор, приезжают в хозяйство с хлебоприемного предприятия и им говорят: есть подсолнечник, давай мы в счет госзаказа его продадим по нынешним ценам. Те отвечают: нет, у нас есть такая инструкция, в которой записано, что у того, кто не выполнил госзаказ в прошлом году по подсолнечнику, этой культуры не закупать.

ДЕМ'ЯНОВ В.В. Начинаю с обратного. Это не только инструкция, это и чисто по-человечески. Тот руководитель хозяйства, который имеет совесть, продал все за 8 тысяч. Мы давили на него, и он это сделал. Ну, а другой говорит: я подожду, когда потеплеет, и продам тогда, когда вас прикрутит, по тем ценам, которые существуют сегодня.

Поэтому, конечно же, для тех, кто выполнил государственный заказ от населения, тут вопросов нет. Они могут продавать по договорной цене, которая существует сегодня. Но мы еще думаем и о том, чтобы за доллары купить зерно. Даже и такое есть. Поэтому пока это так, как есть, по-другому делать нельзя.

И что касается декрета относительно совхозов. Сейчас продолжается отчетно-выборная кампания в колхозах. Мне известно, что в двух областях не избрали трех прекрасных руководителей хозяйств на собраниях, потому что они были принципиальны, требовательны, хозяйства у них были хорошие. Становится страшно, если мы переведем на такие рельсы и совхозы. Поэтому я бы, наверное, повременил пока с принятием этого декрета.

ГОЛОВА. Останнє коло. Перший мікрофон.

ТИМЧУК С.А., голова колгоспу "За мир" Кам'янецьПодільського району /Кам'янець-Подільський район, Хмельницька область/. Шановний Володимире Васильовичу! Ви тут розповідали з таким піднесенням про те, що в нас у багатьох господарствах увійшло в життя паювання і акціонування. Я цьому теж радий. І вже колгоспів стає менше, і виникає більше селянських спілок. Але як же тоді, коли входить паювання, коли ми починаемо жити за тими законами, які прийняли, про колективне сільськогосподарське підприємство, про селянське /фермерське/ господарство - бути з квотуванням і держзамовленням?

Ось ви сказали, що "провалили" в деяких господарствах хороших керівників. Так через це "провалили" і держзамовлення. От скажіть, будь ласка, як це розуміти? Бути господарем продукції і нею не розпоряджатися взагалі, мати якесь держзамовлення і мати договір, затверджений державою? Це - одне.

І друге. Чи можете ви сказати, скільки азотних добрив з Рівненського комбінату одержують господарства України і скільки відправляється в Польщу, взагалі за кордон і за якою квотою? Ми нині не маємо пального не лише на те, щоб міндобрива вивезти зі складу, а навіть щоб гній вивезти в себе у господарстві.

ДЕМЬЯНОВ В.В. Щодо Рівненського комбінату я не знаю, але можу підтвердити, що ціни на добрива були справді грабіжницькі. Торік виробники встановлювали на добрива такі ціни, що колгоспи відмовлялися, оскільки не могли заплатити. Тоді підприємства відвантажували добрива за кордон. Тому у зв'язку з цим

нинішнього року практично зроблено баланс мінеральних добрив... Певна частина карбаміду і аміаку виділяється для того, щоб закупити необхідні складові частини для виробництва у себе пестицидів і гербіцидів. Тепер за цим буде стежити держава...

ТИМЧУК С.А. А як же щодо квотування?

ДЕМ'ЯНОВ В.В. Щодо квотування і ліцензування. Скажу, що прийняття декрету і сьогодні-завтра - постанови про квоти через Мінекономіки знімає всі питання.

ТИМЧУК С.А. Дай Боже, дай Боже, бо ми вже не віримо ні в що.

ГОЛОВА. На Бога треба надіятись, але й самим щось робити. А то все "дай Боже та дай Боже"... Другий мікрофон.

ДУНТАУ О.М., голова підкомісії Комісії Верховної Ради України у закордонних справах /Ізмаїльський виборчий округ, Одеська область/. Уважаемый Владимир Васильевич! В своем выступлении вы сказали, что сельское хозяйство обеспечено гербицидами на 100 процентов. Я правильно вас понял?

ДЕМ'ЯНОВ В.В. Нет, я сказал, что должно быть обеспечено на 100 процентов. Пока же на сегодняшний день оно обеспечено гдето на 60 процентов.

ДУНТАУ О.М. Спасибо. В связи с этим следующий вопрос. Это гербициды и пестициды, купленные государством, или же это

гербициды и пестицида, приобретенные "Агробизнесом" на средства, выделенные четырьмя крупнейшими иностранными инвесторами? Если это так, то имеет ли право государство изымать у коммерческих структур инвестированный капитал в виде товаров? Спасибо.

ДЕМ'ЯНОВ В.В. Вы говорите "имеет или не имеет право"? Но что делать, если долг 120 миллионов долларов и каждый день двери кабинета не закрываются? Фирмы угрожают, что обложат нас Гаагским и какими хочешь судами, что перекроют нам все каналы и мы ничего нигде не купим? Поэтому мы и берем на себя ответственность рассчитываться за эти долги. А у них на складах осталось 10 тысяч тонн гербицидов. Мы с ними полюбовно договариваемся, что теперь они будут отправлены колхозам и совхозам.

ГОЛОВА. Третій мікрофон.

ЯКОВИШИН Л.Г., голова підкомісії Комісії Верховної Ради України з питань Чорнобильської катастрофи /Козелецький виборчий округ, Чернігівська область/. Володимире Васильовичу! Проблему, яку я зараз порушу, у перспективі вам як віце-прем'єру доведеться вирішувати. І ви, Іване Степановичу, послухайте, який кавардак у нас твориться протягом останніх трьох років.

У Рівненській області існує спільне українсько-австрійське підприємство "Зоря". За три роки це спільне підприємство заборгувало Австрії 12 мільйонів доларів, хоч вирощує чудові гібриди кукурудзи. Щоб покрити цю заборгованість, голова "Зорі" шановний товариш Плютинський обходив усі кабінети, звернувся і до мене. Каже: "Усі кабінети обходив. То не кабінети /Іване

Степановичу, послухайте/, то собачі будки. Ні з ким нічого не можна вирішити" Так от це спільне підприємство продає насіння кукурудзи по 2 тисячі доларів за тонну. Продає Польщі, продав Росії, а ми вирішуємо питання, де закупити насіння кукурудзи. То за три роки може хто-небудь з уряду вирішити це питання? Як можна так далі жити і працювати, Іване Степановичу? От скажіть свое слово. Як далі можна так жити?

ГОЛОВА. Мені легко сказати. Я бачу, немає Вітольда Павловича Фокіна, він міг би підтвердити, що минулого року ми зробили те, що Плютинський просив.

ГОЛОС ІЗ ЗАЛУ. Не зробили, Іване Степановичу, не зробили.

ГОЛОВА. Те, що від нас залежало, ми зробили. /Шум у залі/.

ДЕМ'ЯНОВ В.В. Іване Степановичу, я хочу сказати, що питання, яке порушили два народні депутати, дійсно дуже важливе. Щодо цих десяти мільйонів доларів, які треба віддати, я відправив свій висновок Валютно-кредитній раді з проханням таку суму знайти. Я не можу тут усього казати, але нам зерно треба докупити, щоб дожити. Є проблеми, з

яких я починаю кожен свій день.

ГОЛОВА. Володимире Васильовичу, ваш час вичерпано. Може, ще депутат Бортних скаже свое слово? А після нього виступить голова правління Національного банку Ющенко, розкаже, як будемо розраховуватися?

БОРТНИК В.Ф., голова правління Українського державного концерну по матеріально-технічному і сервісному забезпеченню агропромислового комплексу "Украгротехсервіс" /Ізяславський виборчий округ, Хмельницька область/. Шановні депутати! Я хочу розповісти про ситуацію із забезпеченням пальним, про те, що ми будемо робити, і що на нас чекає? Торік з січня по квітень ми витрачали бензину в середньому майже 250-300 тисяч тонн щомісяця, дизпалива - в межах 500 тисяч тонн. За січень цього року маємо витрати бензину в межах 140 тисяч тонн, дизпалива - 240 тисяч тонн.

Тобто значно менше. Але при цьому уряд прийняв рішення і в такій надзвичайно складній обстановці закласти необхідний резерв пального для того, щоб не зірвати весняно-польові роботи.

Сьогодні багато депутатів говорили у виступах, що, з одного боку, пальне є, а з другого - його немає. Справді, пальне є, воно у наших сховищах. Ми маємо в резерві, на весну 120 тисяч тонн бензину, 180 тисяч тонн дизпалива, 200 тисяч пального має одна із фірм у себе на базах.

Чому ми так зробили? На початок минулого року ми вийшли з залишками - 100 тисяч тонн бензину і майже 500 тисяч тонн дизпалива, і мали певний резерв для проведення весняних робіт /для цих робіт нам щомісяця потрібно близько 300 тисяч тонн бензину і 600 тисяч тонн дизпалива/

У зв'язку з тим, що практично цей резерв буде створений до 20 березня, ми сподіваємося, що витратимо в березні /а сьогодні є такі ресурси/ 250 тисяч тонн бензину і 450-600 тисяч тонн дизпалива. Накопичивши ці резерви, споживання бензину і пального становитиме 80-90 відсотків до рівня минулого року. Торік ситуація була більш-менш нормальна, бо Росія ще на нас не тиснула так сильно.

У чому полягають складнощі з пальним у січні й лютому цього року? По-перше, вони виникли через те, що Росія почала підвищувати ціни на пальне, і Чорномирдін про це сказав. Постачання припинилося, бо хто ж поставлятиме пальне, коли ціна вдвоє підвищується?

По-друге, як і в нас, у Росії тільки в середині листопада вирішено питання про квоти і ліцензії для України. Досі питання не вирішувалося, тільки окремі структури, які мали ліцензію минулого року, через уряд, як виняток, пробивалися у наш бік. Достатньо сказати, що за державними квотами наша держава отримала дуже мало нафти, десь близько

500 тисяч тонн за півтора місяця. Все інше йшло через комерційні структури.

Зараз пропозицій щодо нафти дуже багато. Я скажу тільки одне. Сьогодні концерн "Украгротехсервіс" має прямі угоди на поставку 13 мільйонів тонн нафти. Якщо вирішити питання про квоти і ліцензії, під продовольчі ресурси ми зможемо закупити цю нафту. Крім того, є ще нафта державна. Якщо ці два шляхи з'єднати, то все-таки ми повинні вийти хоча б на рівень 80 відсотків щодо забезпечення нафтопродуктами.

Тут прозвучало запитання депутата від Миколаївської області. Скажу ось що. Наступного тижня ми 8 тисяч тонн дизпалива відправляємо в Миколаївську область. Там дійсно критична ситуація. А також у Херсонську та інші південні області.

Сьогодні ми вже дали дозвіл частину пального, яке є в резерві, розбронювати під проведення весняно-польових робіт. І сподіваємося, крім того, що у березні-квітні будуть значно збільшені поставки пального.

Дуже складна ситуація сьогодні з дизельними маслами. Лише агропромисловий комплекс споживав їх 200 тисяч тонн. Російська квота в Україну становить 60 тисяч тонн дизмасел.

Ми домовилися з віце-прем'єром Іоффе, що зараз дизпаливо даватимуть тільки агропромисловому комплексу, щоб можна було заправити механізми і провести весняно-польові роботи.

Щодо запчастин. Через те, що не проводилися розрахунки, ми півроку не отримували запчастини з Росії. На сьогодні вже сплачено через Національний банк один мільярд за запасні частини до весняно-польових робіт. Наступного тижня доплатимо ще один мільярд і завеземо необхідні запчастини.

Ось така ситуація склалася з пальним і запчастинами.

Крім того, ми плануємо разом з Міністерством машинобудування, військово-промислового комплексу і конверсії значно збільшити на власних підприємствах випуск запчастин і необхідної техніки, щоб не експортувати їх з Росії.

ГОЛОВА. А щодо гербіцидів?

БОРТНИК В.Ф. Я не мав відношення до гербіцидів, але, гадаю, проблема також буде вирішена.

Стосовно пального. У нас, Іване Степановичу, на сьогодні існує певний механізм. Якщо ми його відпрацюємо і він діятиме, то завеземо необхідне пальне для сільського господарства. Вартість його буде десь у межах 200-250 купонів. Спробуємо дотримуватися саме такої ціни.

ГОЛОВА. Запитань немає?

Слово надається голові правління Національного банку України Ющенку Віктору Андрійовичу.

ЮЩЕНКО В.А., голова правління Національного банку Україна. Шановні депутати! Дозвольте у першій частині виступу зупинитися на заходах Національного банку Україна щодо стабілізації розрахунків в Україні і сказати декілька слів стосовно розрахунків а Росією.

Перші заходи, вжиті Національнім банком за останні 10 днів, зводилися ось до чого.

Міністерством сільського господарства. Міністерством фінансів і Національним банком України 8 лютого був підписаний тристоронній договір, яким передбачалося виділити у цільовому режимі 249 мільярдів карбованців /під 17 процентів річних/ для компенсації цін виробникам м'ясо-молочної продукції.

Сьогодні з цього обсягу виділено 131 мільярд карбованців. Ці кошти працюють на пом'якшення розрахункової ситуації в Україні.

Другий захід було вжито 6 днів тому. Це кредита лінія сільському господарству в розмірі 501 мільярд карбованців. З них сьогодні 200 мільярдів уже направлено на баланси комерційних банків. Умова видачі - 25 процентів річних.

Третє. З метою акумуляції платіжна ресурсів України, починаючи з 1 лютого, змінено умови для комерційних банків щодо обов'язкового резервування. Сьогодні 25 процентів усіх ресурсів, які акумулюються в комерційних банках, передаються Національному банку для фінансування пріоритетних програм уряду.

Четверте. При Національному банку було створено фонд відшкодування процентних ставок, оскільки сьогодні діють фіксовані ціни в аграрному секторі, у вугільному секторі, в інших секторах економіки, де не може бути нормальної банківської конкуренції. Сформовано фонд компенсації процентних ставок комерційних банків. Джерелом його створення в відрахування 4 процентів прибутків усіх комерційних банків, а направляються ці кошти на покриття різниці в процентних ставках по тих державних кредитних лініях, які відкриватимуться в поточному році.

П'яте. Сьогодні підписано мною і Прем'єр-міністром умови проведення внутрішнього примусового заліку. Початок заліку - 22 лютого. Для того, щоб обійти позиції покупців, які можуть, припустимо заборгувавши, не дати платіжних документів, на цей період, як виняток, Національним банком вводиться інкасова форма розрахунків, коли постачальник продукції сам подає платіжний документ у банк і за цим документом уже банк проводитиме списання коштів.

Сплата за цим заліком триватиме до 5 березня, закінчення заліку - 22 березня.

Умови проведення заліку. Допускаються: державні підприємства, колгоспи, організації споживчої кооперації, інші організації, установи комерційних банків, правління Національного банку. До заліку не допускаються лише структури, які мають непокриту заборгованість згідно з листопадовим заліком минулого року.

І останнє. Фінансовою умовою проведення цього заліку в кредитове покриття дебетового сальдо з розрахунку 90 процентів річних. Комерційним банкам запропоновано механізм примусу при роботі з платіжними документами.

Думаю, що в комплексі ці п'ять заходів для нормалізації внутрішніх розрахунків дадуть змогу приблизно на 40-45 процентів зняти з порядку денного питання внутрішніх розрахунків.

Щодо розрахунків з Росією, то стан справ є таким. Рахунок, який було відкрито Україні в 1992 році в Національному банку України, сьогодні закрито у Центральному банку Росії, і на цей рахунок може бути лише зарахування коштів, які будуть направлятися в результаті проведення російським урядом заліку на користь України. Інших операцій за цим рахунком проводитися не буде.

Відкрито паралельно й інший рахунок. Поки що на ньому використано лише 9 мільярдів карбованців. Йдеться про рахунок, який регулюватиме режим використання технічного кредиту в розмірі 250 мільярдів карбованців.

Таким чином, сьогодні розробляється система урядових гарантій для використання коштів російсько-українського кредиту, і, гадаю, з понеділка ми знайдемо механізм плат і гарантії рубльових кошів з цього рахунку.

ГОЛОВА. Вікторе Андрійовичу! Скажіть, чи склалися нормальні робочі відносини між Національним банком України і Центральним банком Росії?

ЮЩЕНКО В.А. Нормальні. На другий день після свого призначення я поїхав до В.В. Геращенка і протягом двох днів зустрівся з ним і всіма його заступниками. Російська сторона зайняла, на мій погляд, дуже зважену позицію з обговорюваних проблем.

ГОЛОВА. Дякую, сідайте. Переходимо до обговорення. Слово надається народному депутату Півню. За ним виступатиме депутат Степенко.

ПІВЕНЬ М.І., голова колгоспу імені 118 загиблих комунарів Шахтарського району /Макіївський-Совєтський виборчий округ, Донецька область/. Уважаемые товарищи! Что бы мы тут ни говорили, но если не будет денег на селе, мы ничего не купим. Сегодня все требуют, чтобы была предоплата: давайте деньги, дадим горючее. Приезжают многие представители из Россия и просят большие деньги за тонну бензина, но где брать эти деньги?

Мне кажется, к весенне-полевым работам необходимо все-таки решить те вопросы, которые можно решать внутри Украины. Прежде всего это касается налоговой системе. Существующая налоговая система буквально задавила село. Она как прежде забирала у нас деньги, так и сейчас забирает. Теперь вот придумали налог на добавленную стоимость.

Задумайтесь: 20 процентов НДС мы перечисляем на спецсчет в Министерство сельского хозяйства и продовольствия. Мы предварительно подсчитали, что НДС составит приблизительно 300 миллиардов, и вот прошел январь. Теперь мы снова подсчитали и

говорим, что за январь он составил 177 миллиардов. Какая же цифра будет в феврале? Меньше, чем было это в январе. А февраль - на три дня короче, следовательно, нам еще на февраль хватит и на этом годовой НДС исчерпан.

То есть не нужно чудить. НДС есть, и давайте с бюджета рассчитываться, а не переработчиков облагать этим НДС, чтобы говорили, что крестьяне грабят людей, забирают 20 процентов.

Хочу сказать также, что горючее, гербициды, минеральные удобрения должны быть в хозяйствах.

ГОЛОВА. Миколо Івановичу, вибачте. Я прошу членів уряду і депутатів заспокоїтись, ми ж проводимо обговорення. Шановний Вікторе Андрійовичу Ющенко, депутати Шевченко, Мацялко, Башкіров, ну знайдіть же час! Було три години перерви, можна було і запитати, зателефонувати. Михайле Васильовичу, я ще раз вас прошу, не заважайте працювати. Депутате Мацялко займіть, будь ласка, свое місце. Продовжуємо обговорення.

ПІВЕНЬ М.І. Мы говорим сегодня о горючем, о гербицидах и прочем. Иван Степанович! Вы - Председатель Верховного Совета. Разберитесь, пожалуйста, с процентами - дают нам кредит под 82 процента. Я согласен, но куда же эти проценты идут? Где они "зависают", эти проценты? Кто ими пользуется, в конце концов? Это ведь грабеж средь бела дня. А мы не можем сегодня выжить, если не будем брать ссуду. И вообще необходимо дать льготные ссуды сельскому хозяйству. Мы же говорили, льготные ссуды дайте! Нам обещают, говорят, что система разработана, говорят, под зерно, мясо, молоко берите 50-процентный кредит,

этого хватит на первый квартал. Но это все - чепуха! Одним, может, надо сегодня брать, другим - не надо. Иван Степанович, займитесь лично этим вопросом, пусть вам доложат, куда деваются эти деньги, и пусть нам дает кредит для того, чтобы мы могли приобрести все эти горюче-смазочные материалы. Потому что без этого мы ничего не сделаем.

Далее. Мы постоянно хотим найти общий язык. И сегодня в Кабинет министров, к Виктору Михайловичу, пришла группа аграрников. Пришли, а уважаемого Виктора Михайловича нет. Пускай и Леонид Данилович слышит об этом. Иван Степанович сказал об этом Бычкову, и все. Ну, мне говорят, Николай Иванович, давайте, пока заседание идет, пойдем в Кабинет Министров, пообщаемся, потому что вице-премьер-министр Пинзеник всех приглашает к себе. И когда мы пришли туда, Виктор Михайлович был в кабинете. Пока мы раздевались, готовились к приему, Виктор Михайлович ушел, и мы увидели его только на сессии. Так что же это такое? Что это за посмешище на всю Украину? Пришли народные депутаты, пришли аграрники, давайте же, наверное, уважение иметь друг к другу. Нечего такие финты выкидывать - уходить из кабинета. Это некрасиво.

Что это за отношение к аграрникам такое? Вы извините, я не глупее многих. И если сегодня кто-то находится в высшем эшелоне власти, а я - председатель колхоза, то вы меня, наверное, приглашайте. Потому что завтра я могу оказаться в этом высшем эшелоне, только пока никто не рекомендует меня туда.

ГОЛОВА. Слово надається народному депутату Степенку. За ним виступатиме депутат Мельник.

СТЕПЕНКО В.І., голова підкомісії Комісії Верховної Ради України з питань агропромислового комплексу /Полтавський виборчий округ, Полтавська область/. Товариші! Ситуація, яка склалася в сільському господарстві, справді сьогодні надзвичайна. І якщо ми сплутаємо все - і податки, і ціни, а не вирішимо конкретно, як провести весняно-польові роботи, ми успіху ніякого не досягнемо, і ви знаєте, чим усе це закінчиться.

У нас у господарстві для того, щоб провести весняно-польові роботи, необхідно 300 тонн пального. На сьогодні є тільки 15 тонн, тобто 5 процентів.

Ми розуміємо, що розірвані зв'язки з Росією, але ж, мабуть, потрібно все-таки зняти будь-які обмеження на бартер, якщо це стосується пального.

І виникає ще одне питання, Володимире Васильовичу. Хто і як контролює розподіл матеріально-технічних ресурсів? У своему виборчому окрузі я був на одній з нарад, де розподіляли пальне. Називають: колгоспу такому-то - 500 кілограмів, а іншому - 2 тонни. На запитання голови колгоспу про те, чому отому виділили 500 кілограмів, а іншому - 2 тонни, -була така відповідь: а ви знаєте, що у нього немає кормів, і він возить їх від сусіда? Так навіщо ми тоді говоримо про держзамовлення? І навіщо ми говоримо про те, що будуть розподілятися матеріальні ресурси згідно з держзамовленням. Те,

що відбулося на тій нараді, свідчить, що ми змушуємо і того, у кого є корми, возити їх від сусіда, бо такому господарнику дадуть додатково якусь кількість пального.

І відносно фінансів. Я ще раз наведу цифри. У своєму виступі Володимир Васильович говорив, що керівник, у якого була совість, продав соняшник, а в якого не було, не продав. Шановні друзі, а якщо 360 карбованців за один літр бензину, то є совість чи немає? Давайте кінчати говорити про совість, коли в ринок. Дивіться, що робиться. Ми витрачаємо на свинотоварному комплексі, де виробляється 1,5 тонни м'яса на день, 2 тонни пального. Це - на опалення і на виробництво, на технологію. Вони коштують на сьогодні 520 тисяч карбованців. Якщо розділити... Я прошу депутата Поровського, нехай не заважає. Ви ж послухайте, ради Бога, не заважайте мені виступати. /Шум у залі/.

ГОЛОВА. Василю Івановичу, не компенсуємо...

СТЕПЕНКО В.І. Ні, компенсуйте, хоч півхвилини. На один кілограм приваги витрачається тільки пального на 346 карбованців. А продавали всі ж по 332 карбованці. На молоко витрачається. без транспортування 36 карбованців тільки на пальне. І вихід тут наче є, Володимир Васильович говорив, що створений спецрахунок з відрахувань від податку на добавлену вартість.

Але давайте звернемося до фактів. Вони свідчать зовсім про інше. До цього фонду надійде за рік приблизно 300 мільярдів карбованців на дотацію та індексацію сільськогосподарської продукції. За січень дотації треба виплатити 79 мільярдів карбованців, а індексації - 57 мільярдів, тобто 136 мільярдів карбованців. Ну проживемо ще лютий, а далі?

Думаю, в цьому питанні треба серйозно розібратися.

Ніхто не заперечує, що ситуація нині надзвичайна. Тому й заходи повинні бути надзвичайні. Нам необхідно прийняти постанову про невідкладні заходи по забезпеченню проведення весняних польових робіт. У ній має бути чітко передбачено, що потрібно зробити, до якого часу зробити і хто за це відповідальний.

Нам потрібна об'єктивна інформація. Бо якщо інформація необ'єктивна, то і заходи вживатимуться неповноцінні. Нікого сьогодні я не критикую, а просто прошу і Кабінет Міністрів, і вас, Володимире Васильовичу: нам необхідні об'єктивні оцінки. Давайте скажемо, хто відповідає за забезпечення запасними частинами, хто відповідає за забезпечення пальним, насінням. І кожних п'ять днів у Кабінеті Міністрів повинна бути свіжа інформація з цього питання. Бо надзвичайно важливе питання ми сьогодні обговорюємо.

Дякую.

ГОЛОВА. Слово надається народному депутату Мельнику, Вінницька область. За ним виступатиме депутат Маякін.

МЕЛЬНИК М.Є., голова колгоспу імені Леніна Томашпільського району Дульчинський виборчий округ, Вінницька область/. Шановні депутати! Сьогодні ми розглядаємо надзвичайно важливе і дуже вузьке питання - забезпечення сільського господарства пально-мастильними матеріалами, гербіцидами, міндобривами і насінням. Хочу сказати, що нині село перебував у великій депресії. Колгоспи і радгоспи не вивозять на поля органіки, тому що немає пального. А без внесення гною не отримати високого урожаю.

Ми стоїмо на грані того, щоб відмовитися від соціальнокультурного будівництва і спорудження виробничих об'єктів. Не секрет, що надолужити прогаяне буде дуже важко.

Шановні колеги! Звичайно, уряд повинен вжити всіх заходів, щоб забезпечити село пальним. Але надзвичайно важко забезпечити село пально-мастильними матеріалами, коли вони витрачаються не за планом. Тому уряд мав розробити, як у цивілізованих країнах, план на державне замовлення. Слід визначити, скільки пального потрібно на виконання державного замовлення з виробництва м'яса, молока і тому подібного.

У Німеччині на виробництво однієї тонни м'яса, за пільговими цінами дається два центнери солярки чи бензину. Залежно від попиту м'ясо там продається по ціні від двох марок сорока пфенігів до трьох марок. А кілограм бензину і солярки фермери одержують по двадцять пфенігів. Хто перевитрачає пальне, то вимушений купувати його по одній марці тридцять пфенігів, тобто за ринковими цінами.

Чому наш уряд не надає цьому ніякого значення? Одному селу в нас дають дві тонни солярки, а другому - лише сто кілограмів. І не на виконання державного замовлення, а кому як заманеться. Хто добре підмастив, тому й більше дають. Така форма розподілу вкрай порочна.

Тут говорилося про забезпечення насінням кукурудзи. Я вам хочу сказати, що насінництво кукурудзи в нас угробили ще при Масолові. Тоді, коли перестали відпускати два центнери комбікорму за один центнер виробленого насіння. Насінництво пішло на спад, і нині в нас порожні склади, нічим навіть відсіятись. Тепер ми вимушені. витрачати мільйони доларів на закупівлю насіння. Уряду потрібно звернути увагу на розвиток насінництва в Україні. Господарства, які виробляли насіння, потрібно відповідно стимулювати.

Звичайно, голоду в нас не буде. Дехто з депутатів драматизує ситуацію, лякаючи народ України голодом. Але якщо державні органи не потурбуються про забезпечення села пальним, гербіцидами, насінням кукурудзи, яке треба закупити за кордоном, то голод може знову прийти в колишню житницю Європи.

Хотів би сказати, що, крім усього іншого, нам треба вдосконалити податкову політику, тому що з села стягуються непосильні податки. А торгаші, які нічого не виробляють, працюють у дуже хороших умовах, набиваючи кишені мільйонами грошей.

Потрібно негайно примусити працювати Закон про банкрутство. Якщо ми цього не зробимо, не запровадимо єдиний податок на землю, годі чекати бажаних результатів. Це велике поле діяльності для нашого уряду.

На закінчення зауважу, що нині оренда землі - це реально. І фермерство на селі не розвивається так, як би ми хотіли тому, що в нас просто немає бажаючих брати землю і працювати на ній до сьомого поту.

ГОЛОВА. Слово надається народному депутату Маякіну. За ним виступатиме депутат Сінько. Ви не зареєстровані, пане Пилипчук.

МАЯКІН В.А., директор Костянтинівського металургійного заводу імені М.В. Фрунзе /Костянтинівський виборчий округ, Донецька область/. Уважаемые депутаты! Уважаемый Председатель! Я не отношусь к аграриям, но считаю своим долгом выступить по рассматриваемому вопросу. Не буду много говорить, остановлюсь лишь на трех конкретных моментах.

Я выступаю не только от имени металлургов, но и от имени химзавода, который работает в городе Константиновне на апатитах. Поэтому буду задавать конкретные вопросы министру сельского хозяйства и продовольствия и вице-премьеру, занимающемуся вопросами сельского хозяйства.

Неужели в аппарате министерства и в аппарате вице-премьера нет людей, которые обязаны заниматься вопросами обеспечения удобрениями? Остановились химические мощности, простаивают агрегаты, люди уходят в вынужденные отпуска. Необходимо решить вопрос и обеспечить химиков работой, а сельское хозяйство удобрением. Для этого нужно не так уж много.

Есть конкретные люди, которые должны отвечать за то, что нет удобрений. Нужно было идти прямо к Премьер-министру и ставить конкретно вопрос - что необходимо для того, чтобы весной выехать в поле? Сегодня страдают и химики, и сельхозработники. Это первый вопрос.

Теперь относительно сельхозмашиностроения. Об этом пока еще не говорили.

Мы живем сегодня в условиях предоплаты. Наше предприятие, Константиновский металлургический завод, поставляет металл практически всем сельхозмашиностроительным предприятиям Украины.

На той неделе я был в городе Днепропетровске, на заводе, который производит свеклоуборочные комбайны. Директор завода Покуса просит меня Христом Богом об одном: отгрузи металл. А как же предоплата? Платить нечем. Но директор умоляет отгрузить металл, так как останавливается конвейер, разбегаются люди. Через пять-шесть месяцев нечем будет убирать свеклу.

Я второй раз задаю один и тот же вопрос: неужели нет людей, которые должны обратиться в Кабинет Министров? Неужели они не нашли бы там поддержки, чтобы снять эмбарго на данные виды продукции и выпускать эти самые машины? Ведь сельское хозяйство - это же приоритетная отрасль.

ГОЛОВА. Це ж не Росія, Дніпропетровськ.

МАЯКІН В.А. Да, это не Россия. Это по сути дела единственный на Украине комбайновый завод. В этом году вы соберете буряки, но в следующем техники уже не будет.

И последнее. По своей инициативе мы с товарищем Бортником и с бывшим министром сельского хозяйства занимались вопросами производства тех видов и марок стали, которые необходимы для производства некоторых деталей. Вы думаете мы наши взаимопонимание? Только по инициативе металлургов попытались собрать совещание /должен отметить, что товарищ Бортник инициативно к этому делу отнесся/. Остальное пока еще находится в подвешенном состоянии. А между тем Украина может дать нужные марки стали и не зависеть от России.

Задумайтесь над этим, уважаемые руководители сельского хозяйства.

Спасибо.

ГОЛОВА. Слово надається народному депутату Сіньку. За ним виступатиме депутат Білий.

СІНЬКО В.Д., голова Київської обласної Ради народних депутатів /Білоцерківський виборчий округ, Київська область/. Шановні народні депутати, представники 52-мільйонного населення України! Здається мені, що більшість з нас не усвідомлює, куди ми йдемо і що робимо.

52 мільйони населення за нашими спинами, шановні мої колеги! І цей базар, який триває протягом двох днів - це не сесія. Сьогодні нас ще звинувачують у проведенні закритої сесії, а по радіо весь час "плескали" про "комуняк" і так далі.

Та не в цьому справа нині. Сьогодні справа набагато складніша, ніж може нам здатися.

Я можу висловити своє ставлення до інформації шановного Володимира Васильовича. Знаете, є така пісня: "Это будет завтра". А ми хочемо не завтра, а зараз. Нам немає куди відступати. Колись шановний вождь казав, що жити гарно, а завтра буде ще краще.

Оті всі цифри, що ми сьогодні "накручуємо" в комісіях, не відповідають тому стану, в якому перебуває економіка України. І перш за все я хочу сказати, що, звичайно, з трубами є проблеми, але головне полягає в тім, що кожен три рази на день їсть. Поки їсть. Якщо ми про це забули, то можемо відчути найближчим часом через свої шлунки.

Володимире Васильовичу, я розумію, що уряду сьогодні важко, уряд молодий, що ви теж молодий, прийшли з області. Сьогодні осягнути усю державу не так просто. Це, думаю, стосується і Віктора Михайловича Пинзеника. Хіба ж ми ваші вороги, що ви до нас так ставитеся? Ось депутат Півень, зокрема, казав про це. Я, наприклад, хотів з вами поспілкуватися, щоб зрозуміти, як ви ці питання відчуваєте.

Я не знаю розподілу обов'язків у Кабінеті Міністрів. Це не мої питання. Але ви, Володимире Васильовичу, віце-прем'єр, який відповідав за село, ви повинні разом з нами душею вболівати за те, що сьогодні робиться на селі. А ви кажете: це Пинзеник, я цього не буду казати, я не хочу, цього не вистачає в балансі тощо.

Не буду на таких моментах зупинятися. Це ваші справи, вас ця Рада висувала, ця Рада дасть і оцінку колись усьому Кабінету Міністрів. Але я не хотів би цього. Треба, щоб ви працювали, щоб ви вдосконалювали свою майстерність і дай вам Бог удачі.

Хотів би сказати ще буквально декілька слів.

Обстановка надзвичайно складна і дедалі ускладнюється. Те, що вчора говорив тут шановний депутат Олійник надто серйозно. Я не думаю, що із сміхом треба сприймати ці слова. Це істинна правда.

І сьогодні, мабуть, поряд із там, що ми щось робимо, я не буду казати, що в цілому становище не таке критичне, як ми його змальовуємо, але ми можемо стати ось перед яким фактом: не завершімо посівну. А кожен весняний день рік годує. У нас же самі знаете, яке становище з нафтопродуктами. Я вже не кажу про економіку. Це інше питання.

Насамперед треба посіяти, а потім будемо рахувати гроші.

Іване Степановичу, шановні депутати! Я нещодавно побував у своєму виборчому окрузі, добре знаю обстановку в області в цілому, зустрічався з керівниками. Не з такими, яких треба сьогодні розігнати, а з такими, яких треба на руках носити. І учені, і кандидати наук є.

Тут Віктор Михайлович усміхався, що не висуває ніхто Півня, його, звичайно, можна висувати. Але він -працює головою колгоспу, є лауреатом Державної премії і так далі. Так от, він підрахував, що в нинішньому році доходи колгоспу досягнуть не більш як 180 мільйонів карбованців, а витрати - 280 мільйонів. Сто мільйонів, отже, не вистачить. До другого голови колгоспу поїхав, до Новицького. Ви його також знаєте, Іване Степановичу. Така сама картина - 80 мільйонів карбованців не вистачав. Тому слід подбати про встановлення справедливих цін, бо в такій ситуації село не виживе. А не виживе село - не виживемо і ми всі разом.

Учорашній і позавчорашній дні ми втратили. Де ж сьогодні ті, що говорили: ми не хочемо Конституційного Суду? Давайте краще будемо говорити про село.

Дякую за увагу.

ГОЛОВА. Слово надається народному депутату Білому. За ним виступатиме депутат Тимчук.

БІЛІЙ В.П., член Комісії Верховної Ради України з питань відродження та соціального розвитку села /Дубнівський виборчий округ, Рівненська область/. Шановні колеги, шановний Іване Степановичу! Хочу спинитися на двох конкретних питаннях. Протягом більш як двох днів ми з народним депутатом Шершуном займалися

питаннями оплати нафтопродуктів для нашої Рівненської області. При цьому зіткнулися з такою проблемою, про яку тут ніхто не хоче говорити, крім голови правління Національного банку.

Ми знаємо: сьогодні відкрито так звану кредитну технічну лінію на 240 мільярдів карбованців. Але досі не вирішено питання, хто ж буде обслуговувати цю кредитну лінію, хто має сплачувати ці гроші. Адже ні в колгоспах, ні в радгоспах немає рублів. Є лише українські карбованці, які Росія, звичайно, не приймає. Якщо та чи інша організація і домовиться про поставку готового бензину чи зрідженого палива, то як оплатити ці матеріали? Це питання не вирішено. У нас досі дів стара система: один виробляє, другий має платити, а третій тільки поділить.

Тому прошу Івана Степановича, вас, Вікторе Михайловичу, вас, Володимире Васильовичу, вас, Юлію Яковичу, вникнути в цю справу і допомогти, щоб ми були забезпечені пально-мастильними матеріалами.

У нас є Міністерство сільського господарства і продовольства. Ми, аграрники, його поважаємо, поважаємо нашого міністра, бачимо, що він займається цією справою. Просимо тільки з тих кредитних ресурсів /250 мільярдів карбованців/ виділити для нашого міністерства 100 чи 150 мільярдів. Воно причетне до вироблення сільгосппродукції, воно її продає, воно й обслуговуватиме цей борг. Ми звертатимемося до нашого міністерства, і воно вирішуватиме наші питання. Так буде краще і для аграрників, і для тих, хто привозить нафту і бензин в Україну.

І друге питання. У депутатів і в народу України складається враження, що державою керує якась третя сила, а не Президент

і не Уряд. Але ж економіка наша як була державною, так і залишилася такою практично на 95-98 відсотків. Залишилися і державні структури. То чому ж вони не управляють? Якщо ще перша посадова чи друга особа відповідає за щось, то нижче відповідальних людей, повірте, ви вже не знайдете.

До кого ми, аграрники, Повинні звертатися? Нехай це буде єдиний орган -Міністерство сільського господарства і продовольства. А уряд і Президент повинні сьогодні, поки немає приватної власності, а є державна, управляти економікою. За таких умов ми і посіємо, і зберемо врожай, і не буде ніякого голоду, який нам сьогодні пророкують. У селі люди працюють і будуть працювати. давайте ж їх підтримаємо.

ГОЛОВА. Слово надається народному депутату Тимчуку. За ним виступатиме депутат Чернявський.

ТИМЧУК С.А. Шановні депутати! Шановна президіє! Я особисто не згоден з тими депутатами, які говорять, що сьогодні найважливіше питання, яке треба вирішити, - це забезпечення села пальним, насінням, гербіцидами, отрутохімікатами та іншим. Це не так, хоча без цього не буде врожаю. Але якщо ми з вами разом з урядом не вирішимо і питання про прибутковий податок, який селяни повинні сьогодні сплачувати, про акцизний збір на цукор, вирощений ними у важких умовах, про податок на добавлену вартість у частині звільнення продукції сільськогосподарського виробництва, про виділення коштів на соціально-культурне будівництво на селі, то, маючи пальне, мастила, насіння і все інше, ми продукції може не мати. Тому що дехто забув, що в селі сьогодні не ті колгоспники, які були при командноадміністративній системі у безправних колгоспах.

Ми з вами, з урядом разом, прийняли закони про колективне господарство, соціальне відродження та розвиток села, селянське фермерське господарство і так далі, які дали змогу селянам самим бути господарями своєї продукції. Отже, про це не слід забувати і нашому уряду, коли приймаються якісь укази і декрети,

Хочу поділитися конкретними думками про те, що духе турбує виробників сільськогосподарської продукції та інших людей. Мене часто, мабуть, і вас також, запитують жителі міста і села, чому в нас в Україні душать у повному розумінні цього слова податками виробників продукції? Чому в нас легше живеться тим, хто перепродує, спекулює, торгує, привозить, а не тим, хто шиє одяг, вирощує сільськогосподарську продукцію, виробляє все необхідне? Хіба про це уряд не знає? Хіба не можна розробити таку систему податків, щоб корисно було збільшувати виробництво продукції, яка потрібна людям, щоб це було почесною справою. І щоб виробники думали про збільшення сільськогосподарської продукції, а не про комерцію.

Сьогодні ми створили селянські спілки. Люди повірила в те, що вони є господарями своєї продукції. Але до держави ще довіри немає. А хіба може бути довіра, коли знову говоримо про якесь держзамовлення, коли, не давши нічого, хочемо забрати все?

От наприклад, цукор. Якщо виконає господарство держзамовлення - 150 кілограмів, а якщо не виконав - 100. А скажіть, будь ласка, хіба цей цукор не однаковий - з того буряка чи 8 іншого. Я думаю, це неправильно.

Ми всі повинні працювати в рівних умовах. А держава повинна створювати такі, умови, такі договори на закупку, щоб виробник, так би мовити, боровся за держзамовлення, щоб ми думали про те, як збільшити виробництво м'яса, а не переробляв його в цехах хтозна-якої якості і не віз ту ковбасу хто знає куди. Тут треба все самим виробникам рахувати, а не управлінню сільського господарства за них.

Ще хочу сказати, що є такі сільськогосподарські культури, які потребують додаткових затрат. На нашому ринку вони необхідні, а вирощувати їх невигідно. Вони додатково потребують багато пального. Візьмемо тютюн. Наприклад, у нашому господарстві, щоб виконувати лише польові роботи, необхідно на закупку пально-мастильних матеріалів 80 мільйонів карбованців, а торік наш колгосп одержав лише 75 мільйонів карбованців.

Створені селянські спілки бідні, вони не можуть самі будувати в селі об'єкти соціально-культурного призначення. Тому, вважаю, про це потрібно державі подумати. На мою думку, в село слід більше завозити товарів першої необхідності, взуття, одягу, адже потреби в селян великі, а в місто їм вирватися, не те що в магазини - у лікарню немає можливості.

А дехто з депутатів говорить, що ми, - аграрники, багато плачемо в приводу селянських бід. Я таких депутатів запрошую в село. Ми надамо їм роботу, працюватимуть не рядовими колгоспниками, а керівниками, спеціалістами, дамо їм хату, землю, свинок, бичків, нехай вони спробують, як це романтично.

Мене дивує, що вчора дехто з депутатів виступав від мікрофона і говорив, що треба менше говорити про те й про інше, а більше про те, як вивезти молоко з села. Кажуть, що вболівають за село, а сьогодні нікого з них не бачимо в цьому залі. Хіба це правильно? Я думаю, що всі їли повинні зрозуміти, що село стоїть на межі загибелі. І я просив би усіх вас, проявити чуйність і проголосувати за постанову Верховної Рада. Ви зрозумійте, що будь-яка держава, які б вона атрибути самостійності не мала, якщо не матиме хліба, якщо люди будуть голодні, не потрібна буде людям.

Спасибі за увагу.

ГОЛОВА. Слово надається народному депутату Чернявському.

ЧЕРНЯВСЬКИЙ О.П. Шановний Іване Степановичу! Шановні мої колеги! Поділяю думку Сергія Артемовича. Говорив не раз уже і зараз повторюю: я мало виступаю з політичних питань, але протягом двох днів замість того, щоб вирішувати питання сільського господарства /а це сьогодні питання стосується не лише сільського господарства, воно - всенародне/, ми товклися хтозна на чому. Вчора, пам'ятаю, Лариса Павлівна кричала: давайте розв'язувати проблеми села. Де вона зараз? Де Сергій Головатий? Де всі інші, ті, що тут кричали? Оце наша політика, це наш авторитет і наші ігри.

А тепер по суті. Шановний Володимире Васильовичу! Ви не будьте вітчимом сільському господарству. Я вам відверто з цієї трибуни говорю. Ви будьте нашим батьком. І давайте не будемо все списував на попередній уряд, Уряд Фокіна вже у відставці. Уряд Кучми і самого Леоніда Даниловича ми шануємо і хочемо сприяти його праці, але ж, дивіться, який паритет цін. Сам він тут, з цієї трибуни, заявляв: 15-27, тобто один до двох. А зараз уже один до трьох не на користь села, тобто ситуація ще погіршилася.

Далі. Протягом трьох років ми захищали колгоспників від податків... Я вас дуже поважаю, Ільїн, ви прекрасний фахівець. Але тільки дали право уряду видавати декрети, і перше, що ви зробили, - це податок з колгоспника. Можна відрегулювати, збільшити на 15 чи більше процентів зарплату відповідно до

того, що тепер з них збирається цей податок. Але всі ці накрутки вимагають знову подвійного відшкодування.

Тепер дивіться, що виходить. Колгоспник, який у 1990 році на 10-20 процентів отримував меншу від інших зарплату, зараз отримує вдвічі меншу. А тепер ще з нього більше і більше знімають. Це що? Це таке ставлення до села нового уряду, який клявся з цієї трибуни, що село не залишиться поза увагою. Вважаю, що це питання треба негайно розглянути.

Щодо натуральної оплати. На селі вона становить від 20 до 50 відсотків. Наймані бригади, які вирощують сільськогосподарські трудомісткі культури, одержували натуроплату. Тільки дали право урядові приймати декрети, зразу ж - податки з натуральної оплати. Причому, по на рівні собівартості, а на основі ринкових цін на продукти, що видаються як натуроплата, Це - катастрофа для села, для виробництва, це просто шкурництво інакше таке не можна назвати.

Далі. Щодо податку на бартер я та інші товариші вже говорили, більше не хочу. Щодо гербіцидів, Володимире Васильовичу. Уряд це питання зарізав. Ми проти "Агробізнесу" весь час виступали. Але говорили, щоб уряд узяв вирішення цього питання в свої руки. Ви ж "зарізали" "Агробізнес" і не взяли в свої руки вирішення цього питання. Я не знаю, на якій підставі ви заявляєте, що село вже на 60 процентів забезпечене гербіцидами і пестицидами. Я не знаю, звідки взялася ця цифра. Наскільки мені відомо, ситуація зовсім інша. Я просив би всі ці питання пропрацювати і не вводити народ в оману.

Добрива. Кому не відомо, що завдяки рядковому внесенню фосфорних добрив гектар дає додатково 5 центнерів зерна. І інші добрива дають близько 20-30 процентів прибавки врожайності. Однак нині ми цих туків не маємо. І, бачу, що вже й не будемо мати. То навіщо нам, як дітям, розказувати казочки?

Нині зовсім не говориться про сільське будівництво. На знаю наскільки це правда, але минулого року залишилися незакінченими 84 тисячі будинків. Щоб їх закінчити, потрібно 20 мільйонів купонів. Де їх узяти? Де отой ціновий паритет? Складається враження, що хтось навмисно шкодить сільському господарству. Не знаю про інші галузі, можливо, й там така ж ситуація.

Кредити. Нам обіцяли пільгові кредити для сільського господарства. Але давайте хоча б звичайні. Головне, щоб їх було достатньо.

ГОЛОВА. Слово надається віце-прем'єр-міністру, міністру економіки Пинзенику Віктору Михайловичу.

ПИНЗЕНИК В.М., віце-прем'єр-міністр України /Радянський виборчий округ, Львівська область/. Шановний Голово! Шановні депутати! Перш за все скажу, що я готовий помінятися ешелонами з депутатом Півнем. Там сидіти набагато краще. /Оплески/.

Хотів би вас поінформувати про те, що вчора уряд прийняв декрет, яким передбачено виділити для територій два відсотки продукції від загального виробництва з правом проведення товарообмінних операцій під чітко визначений перелік товарів.

Персональна відповідальність за ці операції покладена на голів місцевих адміністрацій. І ми будемо вимагати звіту за кожну бартерну угоду. Ці операції здійснюватимуться колгоспами, але під контролем місцевих державних адміністрацій. Ми просили б вас не чекати десять днів, а розглядати цей декрет завтра і дати нам право ввести його в дію, не чекаючи десятиденного строку.

Учора Кабінет Міністрів прийняв ще три декрети, які стосуються валютного регулювання. Ми передбачаємо таку схему. Після введення декрету в дію 50 відсотків іноземної валюти підлягатимуть обов'язковому продажу. Не вилученню, а продажу на валютній біржі. Решта 50 відсотків будуть зараховані на рахунки суб'єктів підприємництва України. Цей порядок поширюється я на російські рублі. Тобто з моменту введення декрету в дію вам надається право введення рубльових рахунків. Декрет вноситься на розгляд парламенту і через десять днів може набрати чинності.

Хотів би сказати, що останнім часом ми багато працюємо з директорами підприємств. Учора в нас була зустріч із представниками Всеукраїнської спілки колгоспників, Селянської спілки. У багатьох питаннях у нас із ними спільні або близькі позиції і ми починаємо разом працювати. Зокрема, нас теж хвилює питання диктату монопольних структур, м'ясокомбінатів, молокозаводів, які нині "викручують" руки виробникам аграрної продукції. Ми готуємо рішення з даного питання. Є й інші пропозиції, які ми розглядаємо.

Дуже цінні пропозиції надійшли щодо механізму поповнення кредитних ресурсів. Без вирішення цього питання ми зупинимо всю нашу економіку. І це не можна розглядати як емісію. Це нормальний процес, який має місце в усіх державах.

Але якщо ми будемо працювати в такому режимі, як протягом останніх трьох днів, то уряд нічого не зможе зробити. Особисто я три дні з 8 до 23 години блокований депутатами. Скажіть, будь ласка, коли ж мені готувати рішення?

Хочу зауважити, Іване Степановичу, що робота Верховної Ради надзвичайно дорого обходиться бюджетові України. Якщо ми щодня будемо лиш те й робити, що враховувати запити, які надходять від депутатів, то це виллється у 50 мільярдів карбованців бюджетного дефіциту. Щодня нас просять виділити гроші. Немає у нас грошей! У нас нині величезні проблеми з веденням бюджету. Дефіцит бюджету - 1,5 трильйона карбованців. Його немає за рахунок чого покрити. Це одинадцять відсотків валового національного продукту. Ми провели аналіз деяких пропозицій, які надійшли до одного документа /не буду говорити, якого саме/. Ми готові вам залишити його. Це ще 1,5 трильйона дефіциту державного бюджету.

З таким дефіцитом уряд працювати не буде. Ми не будемо працювати навіть з дефіцитом 1,5 трильйона. А нам пропонують збільшити його ще на 1,5 трильйона - це вже буде 22 відсотки валового національного продукту.

Ми заявляли і заявляємо про свою принципову лінію в соціальній політиці. Уряд підтримуватиме лише непрацездатних: інвалідів, багатодітні сім'ї і пенсіонерів, які не можуть працювати. Той, хто має здоров'я, руки і голову, повинен забезпечувати себе самостійно. Ми готові допомогти тим, хто втратив роботу і потребує допомоги уряду в перекваліфікації,

перепідготовці, пошуку нового місця роботи. Уряд не шкодує коштів для того, щоб створити нові робочі місця. Але ми не можемо перетворити нашу державу в суспільство споживачів.

Ми прийняли деякі рішення, які вже дали позитивні результати. От я просив депутатів звернути увагу на, так би мовити, поведінку цін. Ми добилися певної стабілізації. З 25 січня по 5 лютого ціни зросли дуже мало, а в деяких випадках навіть знизились. Ми можемо вам назвати ці цифри.

Але на уряд чиниться шалений тиск з приводу його рішення щодо регулювання фонду заробітної плати. Так от, ми хочемо заявити, що не підемо на поступки нікому. Уряд не допустить появи в економіці інфляційних, незароблених грошей. Якщо на відповідному підприємстві буде нарощування виробництва - лише в цьому випадку ми даватимемо згоду на підвищення заробітної плати. /Оплески/.

ГОЛОВА. Шановні народні депутати! Готувалися ще виступити віце-прем'єр Юлій Якович Іоффе і міністр Віктор Іванович Антонов, але час закінчився. Нам тепер потрібно прийняти відповідне рішення. Проект, який запропонувала група депутатів-аграрників, ми дали на експертизу юристам. Юристи ж зробили висновок, що коли прийняти цей документ, то ми внесемо плутанину в декрети уряду, в закони і постанови Верховної Ради. Тому я попросив Володимира Борисовича і Анатолія Григоровича Чепурного з участю інших депутатів попрацювати над новим варіантом проекту постанови. Він готовий. Надаю слово від комісії народному депутату Чепурному, який запропонує новий проект постанови.

ЧЕПУРНИЙ А.Г. Иван Степанович! Уважаемые депутаты! Прошу одну минуту перед тем, как зачитаю проект постановления. Я тридцать лет отработал в сельском хозяйстве, в колхозе, начиная от шофера до председателя колхоза. И считаю, что ситуация складывается на сегодня такой, какой в моей жизни никогда не было. Мне непонятна эйфория правительства в втом вопросе. На сегодня согласно статотчетности имеем миллион гектаров невспаханной земли. Есть еще площади неубранной кукурузы, подсолнечника, сахарной свеклы, требуется досеять или пересеять пшеницу на трех-четырех миллионах гектаров. Для этого нужно дополнительно 400-600 тысяч тонн дизельного топлива. Это все не учитывается.

Меня просто поразило выступление уважаемого мною Владимира Федоровича Бортника, когда он сказал, что в понедельник дал сводку о том, что заготовлено всего 86 тысяч тонн бензина в запас и 162 тысячи тонн дизельного топлива. Бензина нет, солярки нет. На сегодня со складов сельхозхимии не вывезено сотни тысяч тонн удобрений. На это необходимо минимум 150-200 тысяч тонн бензина. Его нет сейчас ни килограмма. В колхозах нет ни грамма минеральных удобрений. И та эйфория, которая царит в правительстве /мол, завтра все решим/, вызывает чувство боли. Нет бензина, нет солярки, нет минеральных удобрений, нет средств защиты растений, нет семян кукурузы, половины семян подсолнечника. Правительство же не приняло должных мер. И если дело так пойдет и дальше, то, кроме голодоморе, мы ни к чему не придем, и на нас ляжет за это вся ответственность.

А теперь зачитаю проект: "Розглянувши і обговоривши інформацію уряду та подання Комісії Верховної Ради України з питань агропромислового комплексу "Про дії Уряду по виконанню Постанови Верховної Ради України від 27 січня ц.р. "Про соціально-економічне становище в Україні та заходи щодо його стабілізації, соціального захисту населения, вдосконалення роботи Верховної Ради в умовах, які склалися". Верховна Рада України постановляє:

1. Звернути увагу Кабінету Міністрів України на вкрай незадовільне виконання пунктів 4-6 Постанови Верховної Ради України "Про соціально-економічне становище в Україні та заходи щодо його стабілізації"...

Далі пропонується внести зміни до деяких декретів Кабінету Міністрів України. Перелік цих декретів у вас на руках, тому не буду його зачитувати.

Далі: "Вирішення питання забезпечення сільськогосподарських товаровиробників паливно-мастильними матеріалами, засобами захисту рослин та матеріально-технічними засобами в обсязі, необхідному для організованого проведення весняних польових робіт.

2. Продовжити дію пункту 2... "/Шум у залі/. Ну давайте розмножимо...

ГОЛОВА. Анатолію Григоровичу, дякую.

Шановні народні депутати! Я прочитав цей проект постанови. Тільки що він погоджувався. Там два пункти. У першому відзначається, що уряд не все зробив для виконання пунктів постанови Верховної Ради від 27 січня. І уряд із цим погоджується, про що ви чули у звітах і виступах. А от у другому пункті йдеться про конкретні питання. Тому давайте запропонований проект постанови направимо уряду для роботи. Протягом наступного тижня уряд своїми діями має довести, що те, що говорили Бортник, Іоффе і Дем'янов, - не ейфорія, а реальність. Володимир Федорович Бортник говорив, що за запасами пального ми вийдемо на рівень минулого року. Цього недостатньо, Володимире Федоровичу, бо весна нинішнього року буде зовсім інша і зовсім інший обсяг робіт.

Тому давайте приймемо протокольне рішення направити цей проект постанови уряду на доопрацювання за участю депутатських комісій і депутатів-аграрників. Тільки прошу не

блокувати діяльність уряду, а брати конструктивну участь у роботі. Якщо прийняти інше рішення, то воно нинішнє важке становище ускладнить ще й нашою конфронтацією. Погоджуєтеся з таким рішенням? Якщо так, то вважаємо дане питання погодженим.

Ще одне питання. Цими днями я не чув трансляції пленарних засідань ні по радіо, не бачив і телезвітів. Але депутати зауважують, що в нас іде дві сесії: одна - в цьому залі і зовсім інша - з допомогою засобів масової інформації. Що ж, у такому випадку ми змушені будемо і тут вживати якихось заходів.

За ці два дні внесено дуже багато пропозицій, які потрібно опрацювати і Секретаріату, і керівництву, і комісіям Верховної Ради. Перш за все це стосується Комісії мандатної і з питань депутатської етики. Ми підготуємо за наступний тиждень конкретні пропозиції, щоб потім доповісти вам 2 березня, коли зберемося на пленарні засідання. Завтра я прошу попрацювати в комісіях. А на пленарні засіданні збираємося 2 березня.

На все добре!