ЗАСІДАННЯ ТРИДЦЯТЬ ДЕВ'ЯТЕ

Сесійний зал Верховної Ради України. 18 травня 1993 року. 10 година.

Веде засідання Голова Верховної Ради України ПЛЮЩ І.С.

ГОЛОВА. Доброго ранку, шановні народні депутати, запрошені, гості і всі, хто слухав трансляцію.

Прошу депутатів готуватися до реєстрації, а тим часом я, виконуючи доручення Секретаріату, разом з вами вітаю з днем народження народних депутатів Катерину Володимирівну Бойко і Миколу Пилиповича Сівцова. /Оплески/.

Тепер прошу зареєструватись.

У залі зареєструвалися 397 народних депутатів. Ранкове пленарне засідання оголошується відкритим.

Відповідно до постанови Верховної Ради від б травня у пленарному засіданні бере участь Президент України Леонід Макарович Кравчук, також запрошені голови обласних Рад народних депутатів і голови обласних державних адміністрацій, представники Президента. Вони розмістились у другій, третій і четвертій ложах. Крім того, запрошений великий корпус

журналістів, дипломатів та інших представників народу України. /Шум у залі/. Так, так! Ніякої помилки тут немає.

Я хотів порадитися з вами щодо орієнтовного порядку розгляду питань на цьому тижні. Практично цей порядок Верховною Радою уже проголосований. Якщо ми зараз почнемо обговорення і будемо переголосовувати, то втратимо багато часу. Я просто вам його нагадаю.

Про визнання повноважень народних депутатів, обраних замість вибулих. Це питання згідно з Регламентом і Конституцією треба вносити на розгляд обов'язково.

Наступне - доповідь Кабінету Міністрів про соціальноекономічне і політичне становище, що склалося в Україні, та шляхи виходу з нього. Шостого травня Верховна Рада проголосувала за те, щоб це питання розглянути 18 травня. Треба або відміняти, або виконувати. Краще виконувати. Тому хоч і була на засіданні Президії пропозиція заслухати і доповідь Президента, але переважна більшість депутатських груп і окремих депутатів наполягала перш за все на виконанні рішення Верховної Ради, на тому, щоб не заслуховувати ці дві доповіді в один день.

Далі - про стан грошового обігу та основні напрями грошовокредитної політики Національного банку України на 1993 рік. Питання проголосоване Верховною Радою і включене до порядку денного. Це також не підлягає обговоренню.

Четверте питання - звіт Фонду державного майна. Також є відповідне рішення Верховної Ради.

Тобто сьогодні пропонується заслухати дві доповіді /Кабінету

Міністрів і голови правління Національного банку/ і звіт Фонду державного майна, потім відкрити загальне обговорення. На сьогодні ще щось вносити до порядку денного не потрібно.

На завтра, як ви бачите, пропонується заслухати доповідь Президента України і її обговорити. Потім ми могли б у другому читанні розглянути і прийняти чи не прийняти /краще перше - прийняти/ проект постанови про Основні напрями зовнішньої політики України.

Якщо ми два дні продуктивно попрацюємо, то в четвер розглянемо знову проголосовані Верховною Радою питання: проекти законів про боротьбу з організованою злочинною діяльністю, про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю. Ми вже почали їх розгляд. А потім - борги: проект Воєнної доктрини, ратифікація Договору про скорочення та обмеження стратегічних наступальних озброєнь...

Такий орієнтовний порядок. Якщо у депутатів є зауваження до порядку роботи на сьогодні, то ми почнемо обговорення. Якщо ні, то проголосуємо і приступимо до виконання.

Голосуємо? Тоді я повинен надати можливість висловити хоча б загальні зауваження. Не треба? Тоді ставлю на голосування пропозицію відповідно до постанов Верховної Ради сьогодні заслухати доповідь Кабінету Міністрів, доповідь голови правління Національного банку про стан грошового обігу та основні напрями грошово-кредитної політики Національного банку України на 1993 рік, звіт Фонду державного майна і приступити до їх обговорення. Прошу голосувати. "За" - 287. Рішення прийнято.

Починаємо обговорювати питання порядку денного. Про визнання повноважень народних депутатів України, обраних замість вибулих. Слово надається голові Комісії мандатної і з питань депутатської етики Рябоконю Василю Петровичу.

РЯБОКОНЬ В.П., голова Комісії Верховної Ради України мандатної і а питань депутатської етики /Барський виборчий округ. Вінницька область/. Шановні народні депутати! Шановний Президенте! Шановний Голово! Комісія мандатна і з питань депутатської етики розглянула передані Центральною виборчою комісією матеріали про підсумки виборів народного депутата України замість вибулого від Корабельного виборчого округу У 284 /Миколаївська область/ і про свої висновки інформує Верховну Раду.

6 травня 1993 року в Корабельному виборчому окрузі У 284 /Миколаївська область/ було проведено повторне голосування щодо двох кандидатів у народні депутати України, які 25 квітня під час повторних виборів замість вибулого депутата одержали найбільшу кількість голосів виборців у порівнянні з інший кандидатами. Всього було чотири кандидати.

Із загальної кількості 76632 виборці взяли участь у голосуванні 42255, або 55 відсотків. У результаті голосування за Берднікова Олександра Яковича подано 25 713 голосів, або 60,9 відсотка, проти - 15 985 голосів, або 37,8 відсотка; за Паливоду Сергія Миколайовича - 12 762 голоси, або 30,2 відсотка, проти - 28 936 - голосів, або 68,5 відсотка.

Таким чином, народним депутатом України обраний Бердніков

Олександр Якович, 1961 року народження, росіянин, безпартійний, освіта вища, голова Ленінської районної Ради народних депутатів міста Миколаєва, голова виконавчого комітету.

Комісія мандатна і з питань депутатської етики не виявила порушень законодавства про вибори, листів або скарг з цього приводу до комісії не надходило.

Виходячи з цього, на ваш розгляд вноситься проект Постанови Верховної Ради України про визнання повноважень народного депутата України Берднікова Олександра Яковича, обраного від Корабельного виборчого округу | 264, Миколаївська область.

ГОЛОВА. Чи будуть запитання до голови комісії? Немає.

Дякую, Василю Петровичу.

Шановні народні депутати! На ваш розгляд вноситься проект Постанови Верховної Ради України про визнання повноважень народного депутата України Берднікова Олександра Яковича. Є пропозиція цей проект проголосувати як постанову Верховної Ради. Прошу проголосувати.

"За" - 341. Приймається. /Шум у залі/. Василю Івановичу, я не можу порушувати рішення Верховної Ради / Шум у залі/. Шановні народні депутати, не примушуйте мене порушувати рішення Верховної Ради. /Шум у залі/. Це ваша особиста думка...

Слово для доповіді про соціально-економічне і політичне становище, .що склалося в Україні, та шляхи виходу з нього надається Прем'єр-міністру України Кучмі Леоніду Даниловичу.

КУЧМА Л.Д., Прем'єр-міністр України. Шановний Толової Шановний Президенте!.. /Шум у залі/.

ГОЛОВА. Леоніде Даниловичу, прошу вибачення. Справа в тому, що депутати дуже активно записуються на обговорення. Я прошу і депутатів, і Секретаріат робити це якомога тихіше. До речі, ваше проводиться з моменту оголошення і прийняття питання до розгляду, отже, ми діємо згідно з Регламентом.

Будь ласка.

КУЧМА Л.Д. Я прошу приблизно годину, не менше.

ГОЛОВА. Ми вас у часі не обмежуємо. До години, будь ласка.

КУЧМА Л.Д. Шановний Голово! Шановний Президенте! Шановні депутати і представники виконавчої місцевої влади з усієї України!

Скажу чесно, що наш уряд, який не мав у своєму складі ні готових прем'єрів, ні готових міністрів, який зіткнувся з гострою нестачею в Україні досвідчених економістів, -сьогодні цей уряд тільки починає міцно ставати на ноги.

На початку своєї доповіді хочу підкреслити, так би мовити, авансом два моменти.

Перший. Наша економіка не приречена на загибель. За перший квартал 1993 року втроє уповільнився спад виробництва, вдвоє - зменшення валового національного продукту. З листопада по лютий - за чотири місяці - в Україні порівняно з

минулорічними показниками виробництво електроенергії зросло на 5,6 відсотка, видобуток вугілля - на II відсотків., виробництво металорізальних верстатів - на 9 відсотків, ковальсько-пресових машин і на 30 відсотків, тракторів - на 7,5 відсотка, автомобілів - на 7,8 відсотка, вагонів вантажних -на 29 відсотків, шин автомобільних - на 9 відсотків. Постійно починаючи з січня зростає середньодобове виробництво металургійної промисловості. В яких умовах енергопостачання й управління це відбувалося, пояснювати зайвий раз не буду. І уряд вдячний за розуміння трудовим колективам і їх керівникам.

І другий. Україну вразила енергетична криза. Спочатку ми сподівалися на поліпшення стосунків з Росією, потім - на спільне нарощування видобутку нафти в Тюмені й так далі. Тепер я змушений констатувати: нині енергетична криза в Україні визначається не тільки політичним курсом Росії чи роботою її нафтових свердловин, а передусім ціною на енергоносії. Ціна на газ за останні чотири місяці зросла в 40 разів, ціна на бензин за останні два роки - в 1700 разів. Хочу нагадати: коли в 1973 році країни ОПЕК підняли ціну на нафту всього в чотири рази, то всі розвинуті країни Заходу змушені були майже на 10 років заморозити зарплату, за цей період два відсотки /підкреслюю: два відсотки: /всього світового валового продукту перетекли в країни Персидської затоки.

Сьогоднішня реальна ціна на енергоносії в Україні така, що з 1 травня ми змушені були б щодня давати дотації енерговиробникам на 43 мільярди карбованців. Тобто якщо слухняно виконувати

мораторій парламенту на підвищення оптових цін на енергоносії, то це обійшлося б нашому дірявому бюджету в півтрильйона карбованців тільки за період з б по 18 травин. При цьому Укргаз щодня втрачав би понад 12 мільярдів карбованців, Міненерго - 14,5 мільярда, Укрвугілля - 6,4 мільярда, Мінсільгосп

- 10 мільярдів карбованців. Сьогодні ми з вами повинні дати відповідь на просте питання: звідки брати гроші на такі дотації?

Хочу, щоб шановні народні депутати зрозуміли з мого вступу найактуальнішій момент: поки в руках уряду залишалися хоча б окремі струмки дешевих енергоносіїв, ми нарощували виробництво й тримали оптові ціни. Сьогодні дешевої енергії в Україні немає.

Сподіваюся, що все сказане не перетворює звіт уряду в драматичну чи навіть трагічну подію. Ні в цьому залі, ні в усій Україні вже нікого не здивує звістка, що нова економіка в катастрофічному стані. Не уникла і не могла уникнути загрози такої енергетичної кризи навіть Росія, дуже багата ресурсами. Внутрішньоросійські споживані на сьогодні заборгували нафтовикам Тюмені вже більше трильйона рублів. Не Черномирдін Віктор Степанович визначає ціну на нафту і газ. Її визначає економіка.

13 травня 1940 року у своїй першій заяві на посаді прем'єрміністра Уїнстон Черчіль сказав: "Мені немає чого запропонувати вам, окрім тяжкої праці, поту і сліз". Глибоко впевнений, що потенціал нашої економіки настільки значний, стільки заради нього в минулому було пожертвувало крові і сліз, у тому числі і людьми мого покоління, що сьогодні треба говорити тільки про тяжку працю, і переконаний, що

можемо обійтися без сліз.

А тепер дозвольте мені перейти до детального викладу деяких питань: перше - що відбулося в нашій економіці протягом останніх шести місяців; друге - що буде робити уряд далі.

Отже, повернімося в осінь 1992 року, коли уряд отримав надзвичайні повноваження. Сьогодні я переконаний, то було своєчасне і мудре рішення парламенту. Цей прецедент ще раз доводить, що конституційне право контролю над урядом у Верховної Ради - це не лише право карати, а й право допомагати йому.

Прем'єр-міністр, маючи справу з гострою кризою економіки, не може бути папугою, що повторює вслід за політиками: до гасел маси прохолодні, коли голодні.

З чого ми почали тоді, восени? Ми почали з того, що за допомогою ряду декретів опанували або, краще сказати, в якійсь мірі повернули собі управління державним підприємством. Я не можу сказати, що моїм учорашнім колегам-директорам сподобалася та проста думка, яка пронизувала наші декрети: директор є менеджер, якого наймав держава, щоб ефективно управляти своїм майном. Але стабілізувати економіку, де більше 90 відсотків державного сектора, інакше було неможливо.

Що нам тут удалося? Передусім ми зупинили зростання зарплати на фоні падіння виробництва. Ми дали можливість відчути директорському корпусу, що в його правилах гри знову з'являється держава як власник і, якщо хочете, як контролер. Хочеш більше отримувати - більш виробляй продукції. Це розуміють, усі, але, на жаль, не завжди, надто ж, коли це стосується

особистостей.

Як повідомив мене вчора заступник Голови Кабінету Міністрів Узбекистану Шаріпов, деякі українські металургійні заводи ще й досі, порушуючи міжбанківську угоду, вимагають перерахування грошей за свою продукцію в рублях на рахунки комерційного Імпексбанку в Москві, а також різноманітних акціонерних товариств у Ростові-на-Дону, Автогазбанку Нижнього Новгорода і так далі.

Тобто практика така: спочатку подалі сховати гроші, інвестуючи чужу економіку і зміцнюючи чужу валюту, а потім вибивати через парламент в уряду і Національного банку залік заборгованості, посилюючи тим самим інфляцію в рідній економіці, провокуючи людей на підвищення зарплати. Працівники ж галузі не знають, що гроші за їхню продукцію залишилися за межами України або ж засіли в портах та на залізницях, і справедливо вимагають оплати.

Нещодавно ми серйозно взялися за перевірку роботи одного з китів української металургії - комбінату "Кріворіжсталь". Не буду докладно розказувати про численні валютні махінації. Зупинюся лише на двох цифрах. На момент перевірки комбінат мав 73 мільярди карбованців заборгованості, у тому числі одинадцятимільярдну картотеку. В той же час комбінат фактично блокував порти України своїми безадресними вантажами: сотні тисяч тонн криворізького металу в руках комерційних структур і лежать там місяцями без ліцензій. Промисловці часто згадують нестачу оборотних коштів. А значна частина цих коштів /свідомо чи несвідомо/ заморожена в портах і на залізницях.

У портах в строки від трьох місяців до одного року лежить близько 1 мільйона 200 тисяч тонн різних вантажів, у тому числі до 800 тисяч тонн металопродукції. Так, наприклад, у порту Бердянськ більш як півроку лежить 4 тисячі тонн арматурної сталі, більше трьох місяців - 8 тисяч тонн дроту. А в порту Маріуполь лежить 121 тонна "стратегічного" вантажу - роги й копита, причому невідомо чиї. Прийшов цей вантаж з Одеси і лежить уже два роки.

Потрапивши в ринкові умови, наші неринкові за своєю сутністю на даний момент підприємства легко йдуть на будь-які порушення Закону про підприємства. Та ж "Криворіжсталь" продала за безцінь комерсантам гараж з автомобілями, а потім щедро оплачувала їх автопослуги через оренду.

Думаю, не треба зайвий раз 'пояснювати, чому нашому уряду не по дорозі з такими директорами... Як кажуть, якщо є такі друзі, то навіщо мені вороги?

Давайте зрозуміємо: втративши основу влади - право розпоряджатися власністю - державна влада в Україні такою фактично перестала бути. Не було ніяких обмежень для корпоративного егоїзму і диктату монополістів. Увійшовши в режим абсолютної автономії, більшість підприємств відмовилася від роботи на перспективу, на підвищення ефективності, розпочала з дивним ентузіазмом "проїдати" основні фонди, накручувати шалену цінову спіраль, що восени 1992 року було основним генератором як кризових процесів в економіці, так і розкручування інфляційної спіралі.

За допомогою Декрету про управління майном, що є у загальнодержавній власності, та інших Кабінет Міністрів чітко

розмежував власне державну і недержавну власність, припинив анархію і приховану приватизацію основних фондів та готової продукції. Крім того, це дозволило нам визначити реальні можливості уряду створити ту адміністративно-правову систему координат, яка могла вже бути доповнена макроекономічними методами регулювання.

Пізніше ці декрети та постанови дістали структурно-галузевий розвиток, їх є за що критикувати, ми це розуміємо. Але ми виходили з того, що краще діяти, ніж не діяти і не допускати помилок.

У результаті заходів уряду щодо реалізації цього напрямку дій нам удалося до якоїсь міри відновити управління державною власністю. Але при цьому декретами було прямо заборонено втручання в господарську діяльність підприємств. У той же час виявилось, що цей механізм недостатньо ефективний без чіткої координації виробничої й фінансової політики, без такої функції, як право на управління державним майном. Але про це скажу трохи пізніше.

Проводячи політику стабілізації виробництва в Україні, уряд мав на меті передусім порятунок промислового потенціалу і споживчого ринку. Стабілізація здійснювалася в основному макроекономічними та адміністративними методами і була спрямована перш за все на створення більш жорстких фінансових умов існування підприємств, раціоналізацію виробничих зв'язків у межах як України, так і СНД. Реальне введення обов'язкової передоплати дозволило дещо оздоровити фінансовий стан наших підприємств, а головне - припинити кредитування за рахунок України промисловості Росії, стало поштовхом до підвищення

ефективності виробництва. Досить жорстке обмеження безтоварного зростання заробітної плати дозволило стабілізувати з другої половини січня до другої половини березня ціни на споживчому ринку. Курс карбованця до долара весь час тримався, а по відношенню до рубля карбованець навіть подорожчав.

Подальший аналіз роботи уряду з моменту надання йому надзвичайних повноважень мимоволі приведе нас до висновків, що ці повноваження не були достатніми /правда, це на мій погляд/. Поза повноваженнями залишилася найважливіша сфера регулювання економіки - грошово-кредитні відносини.

Я не хочу, щоб мене зрозуміли таким чином, що ось, мовляв, не вдалося подолати кризу, і відразу уряд прийшов до Верховної Ради скаржитися на недостатні повноваження. Думаю, тут немає наївних людей, які вважають, що кризу можна подолати за п'ять місяців. А хіба можна дійсно стабілізувати економіку, не контролюючи повною мірою сферу грошово-кредитних та валютних відносин? /Шум у залі/. Гадаю, ті, хто шумить, трохи пізніше сміятимуться по-іншому.

Реально стабілізаційна програма уряду базувалася в основному на антиінфляційних заходах. Ми увійшли в інфляційний розвиток, бо це було невідворотним для нашого суспільства. Наша інфляція - це феномен не лише економічний, а й соціальний.

Члени нашого парламенту, працівники нашого Кабінету Міністрів, наші профспілки й широкі верстви населення ще тільки починають реально розуміти зв'язок між цінами і зарплатою, між податками й інвестиціями, між структурною перебудовою нашої

економіки і наповненістю полиць магазинів. І це важливо й добре. Характерні, виходячи з цього, постійні вимоги про проведення взаємозаліків і пільгові кредити, прохання до уряду виділити кошти, яких у бюджеті просто не існує.

Інфляція відроджується політичне кожного разу, коли ми подібним вимогам і проханням починаємо потурати. Інфляція є свідченням слабкості не тільки економіки, а й державної влади або політичної мудрості. Щоб цілій державі навчитися жити, так би мовити, на зарплату, а не в борг, щоб відчути всі переваги стабільної грошової одиниці, нам треба пройти через інфляцію і подолати її.

Уряд застосовував в основному два анти інфляційних заходи. Першій - обмеження фондів споживання підприємств і другий - регулювання цін.

Обмеження фондів споживання могло бути ефективним тільки в разі проведення жорсткої грошової політики. Дешеві кредити Національного банку в лютому й березні на рівні від 30 до 40 відсотків річних ніким не контролювалися і були використані підприємствами-банкрутами на зарплату. Сьогодні я не маю сумнівів у тому, що реальну стабілізаційну програму зможе реалізувати до кінця лише уряд, який отримав важелі регулювання й контролю у сфері грошово-кредитних і валютних відносин, а також уведе в обіг повноцінну національну грошову одиницю - гривню. Уряд порятунку - це не уряд Кучми чи Іванова, Петрова... Це - уряд твердої гривні як основи економіки. А те, що даному уряду при всіх його проблемах і негараздах можна довірити роботу з грошима, я хочу показати на ситуації, яка склалася до нас і при нас з податковою системою.

Велику шкоду, з моєї точки зору, завдавала економіці України теоретична дискусія навколо податкової системи. Звертаюся передусім до практиків, яких сьогодні в цьому залі переважна більшість. Ми з вами, шановні депутати, безперервно змінювали протягом останніх років принципи оподаткування. Ми ніяк не можемо опанувати просту аксіому, що капітал надходить тільки в ті держави і працює тільки там, де існує стабільне й ліберальне оподаткування. І я даю слово, що уряд буде крок за кроком просуватися в цьому напрямку .

У своїх декретах ми відмовилися від стягування податку на доход підприємства і перейшли до стягування податку на прибуток, причому за нормальною ставкою. Ми істотно зменшили податок на добавлену вартість - із 28 до 20 відсотків - і наш приклад наслідували, до речі, Росія й Бєларусь.

Вважаю, що цей підхід виправдовує себе. Так, у першому кварталі минулого року від податку на доходи підприємств надійшло до бюджету 19,6 мільярда карбованців, що становило 7,4 відсотка річної суми надходжень. У першому кварталі 1993 року від додатку на прибуток підприємств було отримано 425,7 мільярда карбованців, що становило 31,5 відсотка річної суми. Така ж картина і стосовно податку на добавлену вартість. Таким чином, в умовах інфляції потрібно рішуче переходити до лібералізації податкової системи. Доходи бюджету ми будемо формувати за допомогою маси оподаткування, тобто стимулювання збільшення обсягів виробництва, а не за рахунок суто фіскальної політики.

Разом з тим хотів би підкреслити, що одночасно а лібералізацією податкової системи ми проводитимемо лінію на неухильне дотримання законів про оподаткування. Перевірки, які провела наша податкова служба, свідчать про грубі порушення податкової дисципліни. Так, а початку року документально перевірено понад 36000 підприємств і організацій. Виявлено різних порушень у 26700 платників податку. Це становить 73 відсотки від усієї кількості перевірених платників. До бюджету за січень-квітень цього року додатково надійшло доходів понад 63 мільярди карбованців. Виявлено недоплату відрахувань до Державного валютного фонду на суму 73,5 мільйона доларів. Звичним стало в нашій економіці обдурювати державу.

Наступний напрямок дій уряду, про який я хочу поінформувати , -це зовнішньоекономічна діяльність. Відразу скажу, що з видачею квот і ліцензій у першому кварталі 1993 року ми значно запізнилися. Але, незважаючи на це, тільки від реалізації продукції у першому кварталі підприємствами Мінпрому на експорт держава вже отримала більше 100 мільйонів доларів. Для порівняння: за весь 1992 рік у казну надійшло 167 мільйонів доларів.

Як кажуть, в у мас і головний біль: ми умудрилися запланувати на 4,6 мільярда доларів експорту і при цьому на 5,6 мільярда доларів імпорту. Я не міг зрозуміти цієї диспропорції аж до недавнього, візиту до Німеччини. За останній рік ми купили у Німеччини товарів більше, ніж їй продали. У грошах ця різниця становить один мільярд німецьких марок. Як я побачив на власні очі, ніякого реального просування на пріоритетний для нас німецький ринок немає.

Відкривати представництва маркетингових та інших посередницьких фірм, представництва потужних українських підприємств ось завдання нашого уряду. Нині ж немає навіть елементарної інформації про українських виробників. Я розумію, що тисячі українських підприємств-експортерів, які в колишньому Союзі торгували із Заходом через потужні загальносоюзні зовнішньоекономічні об'єднання, не мають на сьогодні ні досвіду, ні фахівців у цій справі. Але як може наше міністерство допомогти їм вийти на зовнішній ринок, повністю зосередившись на видачі ліцензій? Це, до речі, зайвий раз доводить, що прапор, гімн і герб - ще не державність. Потрібні довгі роки тяжкої праці і набуття досвіду, в тому числі і міжнародної торгівлі.

Що ще доводиться пояснювати нашим фахівцям із зовнішньоекономічної діяльності? Перше. Якщо ми більше закуповуємо за кордоном, ніж продаємо, то повинні заохочувати експорт і суворо контролювати державний імпорт через галузеві міністерства. Усі наші міністри навчилися легко витрачати валюту, а от "годувальників" Державного валютного фонду, крім Міністерства промисловості, щось не видно.

І друге. Поки у нас порожній внутрішній ринок, ми повинні заохочувати імпорт дефіцитних товарів через комерційні структури. Ввізні тарифи мають бути гнучкими, розумними і прив'язаними до внутрішнього споживчого ринку. Для державного сектора, я вважаю, допустимими є лише критичний імпорт та імпорт високих технологій. Привіз замість устаткування жувальну гумку - пиши заяву... Якщо міністри не введуть на колегіях своїх міністерств таке просте правило стосовно директорів-порушників, то я такий принцип застосую до самих міністрів.

Декрет про лібералізацію зовнішньоекономічної діяльності, який ми прийняли вчора, може тільки допомогти відчинити двері до світових ринків. Думаю, ви вже знаєте, що на тих ринках нас не чекають. А наша сировина, метали, хімічна продукція в умовах енергетичної кризи настільки подорожчають найближчими місяцями і роками, що автоматично втратять свою головну на сьогодні перевагу

- дешевизну. То раніше нам здавалося, що вареники в сметані ніде не пропадуть... Наш експортний потенціал невпинно падає, і тому дії уряду в зовнішній торгівлі будуть найближчим часом серйозно реформуватися і посилюватися.

Далі. Я неодноразово заявляв у парламенті про тверді наміри уряду серйозно підтримати недержавний сектор економіки і нові форти господарювання. Процеси у цій сфері, особливо стосовно приватизації, йдуть набагато повільніше, ніж нам цього хотілося б. Назву відомі вам факти: 68 державних підприємств приватизовані в 1992 році в основному через викуп трудовими колективами. Об'єктів малої приватизації, за винятком Львова, Хмельницького, Рівного, Харкова, ніде місцева влада не продавала. У республіці приватизовано один процент державних квартир.

Доводиться констатувати, що програма приватизації Фондом державного майна за 1992 рік повсюдно не виконана. Уряд

стоїть на тому, що слід негайно в усіх містах розпочати аукціонний продаж об'єктів малої приватизації, а одержані кошти направляти до бюджету. Ми маємо вийти на регулярні щотижневі аукціони по продажу власності в усіх великих містах нашої держави.

Що стосується великих промислових підприємству то тут, базуючись на досвіді наших східно-європейських сусідів, ми не будемо форсувати події. Найкраще в цій сфері - це пілотні, вибіркові проекти приватизації, у тому числі з участю іноземних інвесторів. Ставку в цій справі ми хочемо зробити на процес акціонування в ході корпоративні підприємств. Проаналізувавши досвід вибіркової приватизації на таких підприємствах, ми зможемо згодом з меншими помилками провести масову і добре організовану роботу на етапі значного роздержавлення промисловості.

Якщо взяти за основу дані Міністерства статистики, на кінець першого кварталу 1993 року у власності трудових колективів були 0,8 відсотка майна, кооперативів - 0,7, господарських товариств - 0,5 відсотка. Ці показники краще будь-яких слів характеризують нашу вкрай одержавлену економіку.

Однією з найгостріших проблем оперативного порядку, якими нам довелося займатися, виявилася проблема паливноенергетичного забезпечення. Зразу ж скажу, що з осмисленням і реальною підготовкою до її вирішення ми запізнилися набагато. Тому уряд активно працював у двох напрямках - оперативне забезпечення енергоносіями поточних потреб народного господарства та робота на перспективу: пошук альтернативних джерел паливно-енергетичного забезпечення та створення інфраструктури під їх використання, що в сумі вже формується в середньострокову державну

програму на 3 - 5 років. Реальністю став перехід до багатоканального забезпечення України нафтою і нафтопродуктами, зокрема участь України у добуванні нафти в Росії та інших країнах СНД, закупівля нафти в інших країнах.

Розроблені й прийняті урядом: національна програма розвитку нафтогазової промисловості України; програма збільшення видобутку нафти і газу; програма нафтопереробки.

Підписаний контракт на реконструкцію Шебелинського ГПЗ, проводиться оформлення декількох спільних підприємств у Тюменському регіоні, створено спільне підприємство з іноземним інвестором щодо розробки шельфу Чорного моря.

Зрозуміло, що відзвітувати перед парламентом сьогодні можу лише в тому, що всі можливі й неможливі квоти на нафту і газ ми вибираємо, а в першому кварталі цього року прихопили нарешті й трохи більше. Роботи в цьому напрямі у нас непочатий край...

Тепер два слова про агропромисловий комплекс. Думаю, що аграрії підтвердять добрі наміри уряду протягом шести місяців допомагати чим лише можливо селу. Протягом першого кварталу, зокрема згідно з рішеннями Верховної Рада на доплату за м'ясо і молоко, для закупки зерна і для проведення розрахунків з переробною промисловістю, уряд надав кредит у сумі 803 мільярди карбованців під середню ставку ЗО відсотків річних. Одночасно були пролонговані минулорічні кредити на суму більше 180 мільярдів карбованців та виділена

продукція для погашення боргів на суму близько 100 мільйонів доларів.

За двохвідсотковою квотою уряд надав для сільського господарства спеціальним декретом можливість придбання нафтопродуктів та іншої промислової продукції за світовими цінами на суму 850 мільйонів доларів, а для придбання гербіцидів і пестицидів додатково виділив валютні ресурси.

Якщо все це скласти за теперішнім офіційним курсом, то в першому кварталі цього року для АПК було надано фінансову підтримку на трильйони карбованців.

Отже, уряд виділив для АПК левову частку всіх можливих кредитних і товарних ресурсів, розуміючи, що саме на полях України вирішується доля держави і добробуту всього населення.

Як показують результати весняно-польових робіт, у неймовірно складних умовах, коли Росія в першому кварталі цього року в два рази знизила рівень поставок нафти, уряд все ж в основному забезпечив підприємства АПК пально-мастильними матеріалами. Для села в цей період було направлено від 75 до 80 відсотків усього виробленого в Україні бензину і дизельного пального, створено державний запас на 200 тисяч тонн бензину і 400 тисяч тонн дизельного пального.

Отже, держава віддала селу все, що могла. І я хочу подякувати селянам за те, що практично все, що планувалося, засіяне. Керівництво АПК з трибуни Верховної Ради запевнило всіх нас, що в цьому році село дасть продукції на 30 мільярдів доларів. Для цього треба не тільки посіяти й виростити, а й зібрати й переробити. Так що наші зустрічі з

селянами тільки починаються.

Ще одна проблема - злочинність, що зростав на очах. Основними факторами, що призводять до погіршення криміногенної ситуації, в негативні наслідки економічної депресії, дисбаланс споживчого ринку, законодавча неврегульованість функціонування нових економічних структур, масові явища безгосподарності та безвідповідальності господарських керівників. У результаті маємо зростання кількості виявлених злочинів за чотири місяці на 14,4 відсотка в порівнянні з минулим роком. Оперативну обстановку в Україні сьогодні значною мірою визначають злочини у сфері підприємницької та комерційної діяльності Небезпечні тенденції поглиблюються у сфері приватизації, кредитно-банківській системі. У цьому році у цих сферах викрито 815 правопорушень проти 649 у минулому році. Наприклад, виробничо-комерційна фірма "Полтавнафтопродукт" отримала в Промінвестбанку Полтави кредит на суму 1 мільярд 875 мільйонів рублів. За розпорядженням президента фірми Гончарова гроші були перераховані малому підприємству "Аріна" в Москві неновій за майбутні поставки бензину. Фактично гроші були вкладені в московські комерційні банки під високі проценти. Для "проїдання" процентів ці великі комбінатори зареєстрували в Москві мале підприємство. Порушено карну справу. Гончаров і його підручні заарештовані.

Внаслідок невмілих дій Національного башу в тіньову економіку сьогодні втягнути практично весь необхідний населенню обсяг операцій з валютою. Як результат зростання незаконних операцій з валютою на 118 процентів. Тут є над чим подумати і нашим банкірам, і розробникам Декрету про валютне

регулювання, котрі віддали всі повноваження у цій сфері Національному банку і так званим ринковим механізмам. Насправді в нас ринкові механізми не діють, а адміністративний контроль зламаний і щодня демонструє своє безсилля в центрі столиці - на Хрещатику.

Хочу навести тільки деякі "ринкові" факти з досвіду Італії. За незаконний вивіз валюти в Італії передбачається ув'язнення від одного до шести років. Такі ж заходи застосовуються до осіб, які займаються операціями з валютою без дозволу або протягом ЗО діб не здали в італійське управління по обміну валют ввезену в Італію валюту. Через центральний банк Італії контролюється фінансова участь громадян у закордонних фірмах.

Мене дивує вражаюча недоторканність деяких структур для наших правоохоронних органів. Малоефективними можна вважати результати боротьби уряду з корупцією, про яку я не раз згадував у своїх перших виступах у Верховній Раді. Як виявилося, сітка законів у нас така, що пароплав пройде і не зачепить. Ще 24 грудня урядом з прокуратурою було підписано протокол про розслідування діяльності Укрнафтохіму та Міненерго за результатами перевірки урядової комісії. Там було зафіксовано рішення про створення слідчої групи, яка розплутає зловживання в цих відомствах. Минуло півроку. Де та слідча група?

Де ті зловживання? Недавно я дізнався, що генеральний директор "Інтеренерго" Коваленко... звільнився з посади і нині - у Сполучених Штатах. Дістав візу спочатку до Швейцарії, потім переїхав до США і дружину туди вже встиг викликати... Потонула в синьому морі і справа про Чорноморське пароплавство. І ніхто з наших законників не вийшов на цю трибуну, щоб сказати чесно: "Ну, не можу я покарати злодюг, сили не вистачав і необхідних законів бракує".

Нічого іншого не залишається уряду, як просити Верховну Раду права створити при уряді спеціальну федеральну структуру по боротьбі з організованою злочинністю, яка б на ділі об'єднала потенціал спеціальних підрозділів МВС і СБУ. До складу такої федеральної урядової структури, на мою думку, може увійти спеціальна прокурорська група. Крім того, вважаю за необхідне звернути увагу судів на прискорення розгляду справ, пов'язаних з організованою злочинністю, корупцією.

Наведу тільки одну характерну цифру: в 1991 році судами засуджено 91 відсоток осіб, які звинувачувалися у крадіжках в особливо великих розмірах, а в 1992 році - лише 58 відсотків. Цього року цифра ще зменшилася, а в народі з'явився анекдот про те, що деякі судді беруть хабар один раз. Такими стали суми хабарів... Загроза бандократії дуже реальна і вимагає від усіх нас адекватного реагування. Що робити - ми знаємо.

Ще один напрямок роботи уряду за півроку, про який я хотів би сказати окремо, -це так звана декретотворчість.

За три роки своєї діяльності Верховна Рада, почавши буквально з нуля, створила законодавчу базу для молодої Української держави. Це майже двісті законів. Для порівняння: у розвинутих країнах базове законодавство включає кілька тисяч законів.

З самого початку уряд зіткнувся з цим правовим вакуумом. Тому ми змушені були в пожежному порядку врегульовувати відносини, які через об'єктивні причини не встигла врегулювати Верховна Рада. Маються на увазі декрети про страхову діяльність, довірчі товариства, про валютне регулювання - про все на світі, що не може чекати і завдає збитків. Не дивлячись на недосконалість нашої декретотворчості, слід визнати, що в багатьох сферах до цього взагалі не було ніяких нормативних актів і панував хаос. Скажімо, митних тарифів в Україні не було з моменту виникнення держави, і бюджет втрачав значні кошти.

Як Прем'єр-міністр я наполегливо виступаю за те, щоб постійні комісії, народні депутати брали активну участь як у підготовці декретів, так і в контролі за їх якістю. Ми маємо пропозиції щодо механізму такої співпраці. Роботи і повноважень у молодій державі вистачить для всіх, було б лише бажання засукати рукави.

Давайте зрозуміємо, що ми не уособлюємо в цьому залі економіку України. Що виробляє ця економіка? Як виробляє? Для кого? Відповіді на ці питання визначаються економічними законами, а не політичною владою.

Мені дивно, коли деякі українські академіки пробують відкрити соціалізм заново або навпаки - пропагують тільки американський спосіб життя. Є чимало розвинутих європейських країн, де небагато успішніше, ніж в Україні, застосувала ті ж надбання соціалістичної теорії, а саме: не придушуючи економічних свобод та приватної ініціативи. Всі ефективні економіки світу запозичила такі речі, як всеохоплююче планування і справедлива система перерозподілу доходів.

Я думаю, всі мене підтримають у тому, що наші економічні проблеми на початку 80-х років були пов'язані не тільки з надто похилим віком генсеків... Згадайте: це спрацьовувало тоді жорстке державне планування, вдосталь було природних ресурсів, могутній ВПК мав прекрасні сучасні технології. Однак економіка навіть такої супердержави, як тодішній Союз не витримала світової конкуренції, що відразу призвело до зменшення валового національного продукту. Довкола нас розквітали старі й нові індустріальні країна, а ми продовжували падати... Ніде У світі не досягла економічного успіху ні чисто капіталістичні, ні чисто соціалістичні економіки. Єдино ефективною показала себе в сучасних умовах економіка, де з'єдналося все краще з обох підходів, плюс національний колорит.

Що по винна зроби ти, по-моєму, Україна? Планово, спокійно, без анархії відкривати дорогу в економіку приватному сектору. Тля цього треба розробити національну програму роздержавлення та готувати аграрну реформу. Потім на основі, скажімо, дворічного чи п'ятирічного

плану - не якогось там індикативного, а саме плану як закону

- починати все це розумно виконувати і питати з посадових осіб за його виконання.

Ми голосували на референдумі за незалежну Україну, щоб мати справедливе суспільство. Але потім з'явилося надто багато політиків, схожих, та того лева, який "по-чесному" так ділив здобич після полювання: одну частку лев узяв собі як цар звірів, другу -як учасник полювання, а третю - тещу, що він лев.

Ефективна економіка здатна забезпечити достойне життя всім громадянам України, а не лише левам. Тому за реформування економіки ми з ваш і повинні, по-моєму, братися, відкинувши всі політичні чвари, разом з ідеологічним протистоянням, разом із збитковими страйками. Не раз траплялося в історії, що злагода давала розквітнути і слабким та бідним державам, а ворожнеча і чвари вбивали навіть великі держави.

Виклавши свій загальний підхід до проблем нашої економіки, хотів би конкретизувати деякі невідкладні пропозиції.

Наша економіка виробляла вчора все необхідне для оборони і відтворення засобів виробництва, практично не орієнтуючись на товари народного, споживання як стратегічно важливі. Фактично сама така структура виробництва в нашому суспільстві й помітним інфляційним чинником. Бо металурги і шахтарі отримують найвищі зарплати, потім ідуть до магазину купувати телевізор, меблі, ковбасу та інші товари, яких наша економіка виробляй мало. Наш всебічний тотальний багаторічний дефіцит у сфері народного споживання можна охарактеризувати, скориставшись давньою приказкою: дайте вода напитися, бо так хочу їсти, ще не знаю, де переночувати. Щоб збити дефіцит, уряд змушений діяти за допомогою цін - і так коло за колом.

Для уряду є очевидним, що ця структурна криза, як і криза енергетична, ще довго визначатимуть щоденний ритм нашої економіки. Не знаю, чи розумій до кінця Віктор Андрійович Ющенко, що обидві ці кризи тривалий час матимуть головною своєю мішенню Національний банк? Бо де ж ще можна взяти кошти для виживання застарілим, енергомістким підприємствамбанкрутам?

Світова економіка не знав інших засобів подолання енергетичної та структурної криз, окрім упровадження високих технологій та різкого скорочення споживання енергоресурсів. Коли я два тижні тому як Прем'єр-міністр спробував відключити по всій Україні в теплому квітні теплопостачання МІЖ, то ще раз переконався в тому, що енерговитратна психологія у нас живуча і міцно.

Уявіть собі таку ситуацію: припустимо, уряд почне обкладати високою ставкою податку ті підприємства, що не скорочують енергоспоживання. Що буде далі? Впевнений, що з величезним галасом винуваті побіжать до Національного банку за фінансовими ресурсами для покриття своїх цілком умотивованих збитків. Подібних ситуацій буде вже завтра безліч. Не вина, а біда Національного банку, що в таких умовах він удар витримати не зможе.

Але все це було б не так страшно, якби не проблеми, пов'язані з курсом карбованця. Невже наша економіка, дійсно, працює у п'ять разів гірше від російської? Ні! Чи, може, центральний банк Росії у п'ять разів краще бореться за національні інтереси?.. У всякому разі останні два тижні курс готівкового рубля до карбованця на біржі в Москві і на чорному ринку в Україні на 25 відсотків нижчий, ніж курс рубля в Національному банку України. Причому українські комерційні банки в цей час взагалі припинили операції з рублями, бо курс Національного банку для них збитковий.

Хотів би, щоб депутати правильно мене зрозуміли. Мова в даному випадку йде не про відомчі інтереси. Національний доход, одержаний у першому кварталі цього раку, зменшився проти доходу за відповідний період 1992 року на 11 процентів. І хоча минулорічні темпи зменшення ВНП нам удалося знизити майже вдвоє, я не можу сьогодні не сказати, що уряду в цій ситуації обов'язково повинен підпорядковуватися Національний банк.

Я на сьогодні вже маю нормальний діловий контакт з керівництвом банку. Але на засіданнях Кабінету Міністрів наші банкіри бувають, як гості на весіллі. Так завжди буває в житті, коди в мене своє начальство, а в тебе - своє.

Припустимо, мені терміново треба знати, скільки коштів від експорту наших товарів взагалі надійшло в Україну. На цей момент я знаю тільки, що Іван Іванович Герц уже видав ліцензії на таку-то суму доларів, знаю, скільки товарів уже перетнуло митний кордон України. Але через те що всі валютні надходження "розмазані" по рахунках 34 українських банків, я не можу зараз сказати, чи працює той експорт і в якій мірі на економіку України. Належний контроль за всім цим зобов'язаний узяти на

себе Національний банк. Сьогодні ж йому такий контроль, як і взагалі який завгодно контроль, як кажіть, до спини.

Національний банк - це банк банків. Що це означає для нашої вкрай одержавленої економіки? По-моєму, це означав передусім необхідність суворого адміністративного контролю за діяльністю всіх банків, які так чи інакше "крутять" наші державні гроші.

У дійсності ж виходить так: величезна кількість так званих комерційних банків із сміховинними статутними фондами допомагають підприємствам з державною формою власності ховати кошти від податків, переводити за кордон і назад валюту, "проїдати" на зарплату інвестиційні кредити.

Може, народні депутати розкажуть мені хоч про один випадок, коли Національний банк - банк банків закрив якийсь банк за зловживання? Я таких випадків не знаю. Зате знаю, що Віктор Андрійович особисто обіцяв на засіданні Кабінету Міністрів видавати комерційним банкам ліцензії лише за умови відкриття ними обмінних валютних пунктів, без яких у світі не може функціонувати жодна національна грошова одиниця. Але ліцензії на діяльність банків давно вже видані, а обмінних пунктів так і немає. Більше того, Національний банк веде переговори з якоюсь польською фірмою про проведення нею патронажу таких обмінних пунктів, Я не здивуюся, якщо після цього дуже популярною валютою в Україні стане злотий... Бо поляки, як і росіяни, -великі патріоти власних економік, за що їм честь і хвала.

Наведу один приклад, використавши умовні цифри. Припустимо, курс рубля - 1 тисяча за 1 долар, а курс карбованця - 2 тисячі за 1 долар. /Шум у залі/. Я сказав: припустимо.

Запитання: яким реально буде в таких умовах курс карбованця до рубля? відповідь очевидна: один до двох. Кому вигідний такий курс? Відповідь знову зрозуміла: Україні.

І саме така чітка тенденція як результат твердої антиінфляційної політики уряду проявилася в кінці лютого і в березні. Згадай є /хоч ви тут і сміялися на початку/, саме в той момент росіяни почали вкидати у свою економіку величезні емісійні кошти, що було пов'язано з політичними цілями референдуму. Це був ідеальний момент для того, щоб зміцнити курс нашого карбованця. Але сталося навпаки. Чому? Відповіді можуть бути різні, але істина - одна.

Претензії до Національного банку за невдалу курсову політику в мене такі: чому він не захотів публічно пояснити своїм співгромадянам прямий зв'язок між курсами карбованця до долара і до рубля? Чому вчасно не бив на сполох, адже курс рубля для України сьогодні - це питання питань?

За чотири місяці року ми вже заборгували Росії на 188 мільйонів доларів товарної маси за міжурядовими угодами. Але невже не-зрозуміло, що товарообмінні операції між нашими країнами не обмежуються міжурядовими угодами? Мало того, що наш національний валовий продукт вимивається в Росію у зв'язку з енергетичною кризою так ще й -спекулятивний курс рубля змушуватиме наших товаровиробників віддавати дедалі більше українських товарів за ту саму кількість російських. Невже ми приречені міняти свої товари на російську інфляцію?

Я не збираюся звинувачувати Росію. Більше того, останнім часом ми уклали з нею та іншими країнами СНД ряд договорів з різних питань господарської діяльності, маємо добрі особисті стосунки

з членами урядів країн СНД. Вважаю правильними дії нашого уряду в цьому напрямку. І надалі уряд продовжуватиме співпрацю з країнами СНД. Але Росія, як і інші країни, перш за все захищав свої національні інтереси. Це логічно.

Перетворення Національного банку в умовах хворої економіки на благодійну організацію для наших багатих банківських структур призводить до того, що весь тягар економічної реформи лягає у вигляді інфляції на плечі простих трудівників. Це ж зрозуміло всім у цьому залі: прокручування пустих, не обтяжених працею і товарами банківських грошей дає країні не капітал, а інфляцію.

Коли уряд через Мінфін підписав селянам пільгові весняні кредити, я посадив у себе за столом Ющенка, Пинзеника, П'ятаченка і в присутності всіх членів Президії Кабінету попросив їх здійснювати певний час контроль, щоб не допустити перетікання селянських коштів у спекулятивні банківські прибутки. Зараз я наведу лише деякі результати того незграбного контролю, на який ми сьогодні лишень і здатні, покажу на окремих прикладах дуже тривожну тенденцію нашої економіки, про яку Верховна Рада як нинішній прямий керівник Національного банку повинна знати.

Міністерство фінансів разом з Національним банком України, Мінекономіки, Мінсільгоспродом та МВС України із залученням відповідних органів на місцях перевірило 176 міських та районних відділень банку "Україна", а також заготівельні організації, колгоспи і радгоспи. Конкретно перевірялася правильність використання кредиту, одержаного для авансування в 1993 році здавальників сільгосппродукції до державних ресурсів.

Видача цих авансів допомогла вже на початку квітня майже повністю укласти договори на поставку зерна, олійних культур і цукрового буряку за держзамовленням. У 1992 році на цей же період було укладено лише трохи більше половини договорів. Тобто селяни моментально оцінили таку серйозну і своєчасну фінансову підтримку уряду, як основу для нормальних стосунків, коли не треба обдурювати державу, приховувати продукцію, а можна спокійно піти на ці фактично ф'ючерні контракти.

На чесні селянські кредити, як вовки, накинулися всі, хто прагне наживи. Так, колгосп імені Першого травня Лохвицького району Полтавської області, який одержав 132,2 мільйона карбованців авансу, уклав угоду з районним відділенням банку "Україна" на цю суму строком на місяць під 30 процентів річних. Банк у свою чергу передав зазначену суму під 75 процентів річних Лохвицькій швейній фабриці. Колективне сільськогосподарське підприємство імені Ульянова Сумського району Сумської області з одержаного авансу під зерно в сумі 36,5 мільйона карбованців перерахувало,

як кажуть, з кінцями 17 мільйонів карбованців приватній фірмі з привабливою назвою Тетяна".

Значні суми кредитних ресурсів використані для перерахування на депозитні рахунки, що знову ж таки дуже влаштовує наших банкірів. У Миколаївській області з 29 перевірених колгоспів і радгоспів п'ять господарств з одержаного авансу в сумі 371,7 мільйона карбованців під законтрактовану сільгосппродукцію 120 мільйонів карбованців, тобто третину, перерахували на депозитні рахунки в банку "Україна" під сміховинні сьогодні 70-90 процентів річних.

Інша справа, що керівники сільськогосподарських підприємств у нас теж, на жаль, не ангели і часто розцінюють пільговий кредит як божий промисел і манну небесну. Так, у Рівненській області колгосп "Промінь" Рівненського району та радгосп "Плосківський" Острозького району за рахунок одержаних авансів придбали валютні акції російського банку "Восток". Ряд господарств використали одержані аванси на погашення кредитів банку, а один колгосп навіть придбав на ці гроші футбольну форму, обміняв частину на долари і послав футбольну команду до Польщі.

Як показала наша перевірка, використання пільгових сільськогосподарських кредитів на цілі, дуже часто ніяк не пов'язані з проведенням весняно-польових робіт та інших робіт по забезпеченню врожаю 1993 року, стало нормою. Не

випадково, мабуть, у минулому році Україна недобрала більше чверті сільськогосподарської продукції у той час, коли фінансовий стан господарств невпинно поліпшувався і на всю державу збитковим було лише 31 господарство.

Не знаю, чи розуміють аграрії, що така безсоромна анархія у використанні державних фінансових ресурсів рано чи пізно призведе до громадської дискредитації кредитної допомоги селу, від чого постраждають ні в чому не винні селяни, котрі працюють, як каторжні, на полях і навіть не здогадуються про всі ці махінації за їхніми спинами. Чи розумієте ви, що у цивілізованій країні банк "Україна" був би суворо покараний за подібну анархію і безконтрольність? Що надалі його просто позбавили б права так авантюрно пропускати через себе державні кредити? За це на "дикому, негуманному" Заході карають банки. До речі, і валютна біржа в цивілізованій країні припиняє торги при падінні курсу національної грошової одиниці більш як на 10 відсотків і йде радитися про долю нації до парламенту та уряду.

У нас же, я впевнений, індивідуальні власники акцій банку "Україна" і завтра "проб'ють" для власної втіхи безвідповідальному банку якусь свіжу кредитну булку. Але тоді хай "і відповідальність за стан економіки беруть на себе вельможні акціонери банку "Україна", а не уряд.

Як показали дослідження професора Гейца, банківська система України прямо зацікавлена в інфляційному стані нашої економіки, оскільки діючий механізм дозволяв велику масу грошей, що з'являється під час розкрутки чергової інфляційної спіралі, перекидати безпосередньо в банківські прибутки. Ось сухі статистичні дані. Я прошу послухати. За січень-лютий 1993 року прибуток промисловості України становив 663 мільярди карбованців, а прибуток банків - 463 мільярди карбованців, тобто 54 відсотки прибутку промисловості. Характерно, що за дев'ять місяців 1992 року ця цифра становила 12 відсотків.

Тобто як тільки уряд перекрив незароблені трудом і товарною продукцією суто цінові монополістичні надприбутки в промисловості

- відразу всі інфляційні апетити в суспільстві заховалися під дах банків. Якщо порівняти аналогічні цифри США за попередній рік, то частка прибутків їхньої фінансово-страхової системи становить 12,8 відсотка. Тобто частка прибутків фінансово-страхової системи коливається в межах 12 відсотків, а не в межах 54, і це має місце тепер у нас.

Я б ще міг зрозуміти невтручання Національного банку в цю ненормальну економічну інтригу, якби ці прибутки банків Інвестувалися в економіку України. Але

в Україні патріотичних банкірів, на жаль, небагато... Саме ці прибутки банки спрямували на доларову конвертацію по три тисячі карбованців за один "зелений", чим остаточно добили економіку в умовах гострої енергетичної кризи. Тобто так звана біржова гра в Україні сьогодні така: спочатку банки набивають кишені за рахунок ніким не контрольованої, незаконної для будьякої нормальної країни мережі, потім конвертують ці порожні гроші за будь-яку ціну в долари і, нарешті, купляють за ті долари на західних ринках товари, щедро інвестуючи зароблені на українській інфляції кошти в західні економіки.

Доки ми не введемо економічного механізму, котрий би включав у себе податкове вилучення банківських надприбутків для поповнення обігових коштів виробника, доти ми будемо перебувати в стані хронічної інфляції.

Як показує економічний досвід усього світу, соціальні жертви на кожному наступному витку інфляції лише збільшуються. Якщо й на тому етапі, в який ми вступаємо зараз, металурги, шахтарі і транспортники знову будуть кілька місяців сперечатися між собою про рівні зарплат у той час, коли банкіри тихо і без ножа обдеруть усіх нас, то краще вже сьогодні оголосити дострокові вибори на всіх рівнях, і нехай люди виберуть собі більш відповідальних поводирів. Тому я сподіваюся на серйозну підтримку з боку народних депутатів мові пропозиції: треба передати на цей надзвичайний період Національний банк до складу Кабінету Міністрів, поставивши голову правління Національного банку в одні конституційні умови на цей час з міністром фінансів.

З Віктором Андрійовичем Ющенком, я впевнений, ми спрацюємося. Це кваліфікована і порядна людина. Але один він в існуючій ситуації стане просто черговою жертвою свого крісла... На тих грошах, що йдуть цілий місяць з одного, сусіднього, заводу на інший у тому ж місті Києві, наживається така кількість народу, що самостійно голова правління Національного банку тут не впорається, нам треба протидіяти негативним тенденціям однією командою.

Взагалі, коли на початку доповіді я зробив усім нам комплімент з приводу того, що капіталізм запозичив у нас три принципи: перший - це планування, другий - це високий соціальний захист, третій - це система жорсткого перерозподілу доходів на користь малозабезпечених, то всі, мабуть,

однаково подумали, що нині їм у нас запозичати вже немає чого.

Про яку централізацію сьогодні можна говорити, коли мій земляк Барабан, виступати днями в газеті "Голос України", вимагав від уряду якоїсь приватизації, навіть звіту за погану приватизацію, не помічаючи в підсобці Верховної Ради пана Прядка разом а його Фондом державного майна і правом розпоряджатися тим майном. Коли вже такий компетентний народний депутат заплутався у компетенціях Верховної Ради і уряду, то не дивно, що сам Прядко часто приходить до мене і проситься разом з фондом до складу Кабінету Міністрів, ній, може, хай так, як є: один - до лісу, а другий - до біса?

Було б добре, якби в сьогоднішньому обговоренні Верховна Рада все ж таки зекономила на виступах представників Президента на місцях і голів місцевих Рад. Бо ми тут своїм київським, суто політичним крючкотворством до того заплутали на місцях усіх керівників, що вони скоро почнуть, мабуть, вибирати чи отамана, чи аксакала між собою на певний період.

Мені, наприклад, незрозуміле, хто сьогодні відповідав за стан справ у кожному регіоні. По-моєму, і я цю позицію займаю з 13 жовтня минулого року, місцеві Ради повинні залишитися основою народовладдя і демократії, а регіональні державні адміністрації повинні під час кризи в економіці повністю працювати в одній упряжці з урядом. Я не знаю, наприклад, з кого сьогодні можна по-справжньому спитати за провалену в деяких районах сівбу, за чотирьохлітрові надої

молока. Міністрів Карасика і Дем'янова я про це питаю часто. А от з кого питати їм? /Шум у залі/.

Як я розумію, Президент сівбою чи бур'янами на полях у нас не займається. Цим повинен займатися Кабінет Міністрів, тільки йому немає на кого спертися. Інструментарій управлінський у Кабінеті Міністрів України залишився той самий, що був у Союзі, треба лише по-чесному поділити колишні функції ЦК і союзної Ради Міністрів. Тут одне з двох: або пшеницю самому посіяти просто на вулиці Грушевського і послати завідуючих відділами і міністрів її обробляти, або дайте, шановні депутати, управлінські важелі хоча б до рівня району.

Президент уже сприйняв ці об'єктивні проблеми Кабінету Міністрів, тепер хотілося б отримати підтримку і Верховної Ради.

Хочу сказати, що економічні реформи сьогодні мають політичне забарвлення. Хіба боротьба з інфляцією чи безробіттям тільки економічне питання? Політична нестабільність заважає не тільки іноземним інвесторам, а й нормальному функціонуванню господарств. Країні потрібна сильна виконавча влада. Вона не може встановитися сама по собі. Потрібна допомога парламенту.

Прошу у вас також підпорядкування Антимонопольного комітету, Фонду державного майна і місцевих державних адміністрацій не тому, що мені не терпиться викликати на килим Прядка чи когось з місць і вчинити рознос. Навпаки, пропоную

подумати про введення представників Президента до складу Кабінету Міністрів. Централізоване управління і планування в сучасних умовах не повинно порушувати економічні свободи й ініціативи конкретних відомств чи регіонів. Повірте, в уряду на сьогодні ще достатньо ресурсів, щоб конкретно й відчутно підтримувати прогресивні області й міста в справі виконання консолідованої програми реформ. Сьогодні ж між регіонами і Кабінетом Міністрів навіть законодавче закріплені протилежні функції.

Я думаю, що в період нестабільності й кризи, якщо ми справді хочемо керувати економікою, треба покласти край цій невизначеності і всім разом добудовувати до кінця державний устрій унітарної держави. Нагадаю вам як попередження історії один із останніх афоризмів Горбачева: "Нам потрібний сильний центр, нам потрібні сильні республіки". Я боюся, щоб ми не про|авили так само час. Слід зрозуміти, що Україна - це не вулиці Банкова і Грушевського, Україна - це передусім регіони з їх невичерпним економічним та політичним потенціалом.

Зараз ми бачимо основним завданням регіональної політики уряду створення механізму збалансування інтересів регіонів у загальнодержавному масштабі та забезпечення передачі максимуму владних повноважень з Києва у регіони. Інша справа, що перш ніж передавати на місця повноваження,

ми зобов'язані створити нормальну управлінську вертикаль: Київ - регіон. Мова йде не про диктат, а про порядок у господарстві. За ці півроку я об'їздив майже всі області України і відчув, що хаос і безладдя в нашій державі набридли всім. Надзвичайно важливо зберегти і примножити потенціал регіональних управлінських команд і створити їм умови для реалізації стратегічних рішень уряду.

Як бачите, уряд і я як Прем'єр-міністр знову змушені звертатися до вас, шановні депутати, за підтримкою і повноваженнями. У квітні в цьому залі я вже говорив про спеціальний режим управління економікою. Підпорядкування уряду Національного банку, Антимонопольного комітету та Фонду державного майна, подвійне, підпорядкування державних адміністрацій на місцях і право Кабінету Міністрів видавати декрети до 18 травня 1994 року - це, з моєї точки зору, необхідний мінімум складових такого спеціального режиму управління, який дав шанс на порятунок економіці України. Свої наміри ми виклали свого часу в досить детальних начерках плану дій уряду.

Тепер перерахую найактуальніші проблеми уряду на найближчий час. Передусім, це енергетична криза та інфляція.

Психологічно ми звикли до того, що ми дуже багаті, але насправді це не так. Україна має тверде негативне сальдо в торговельному балансі з країнами СНД і особливо з Росією.

Причини цього уряд в цілому розумів. Навіть торгуючи зі схожою на нас Росією, ми дуже нераціонально використовуємо свій потенціал. Зокрема, поставки дуже енергомісткої продукції чорної металургії з України в Росію в 1992 році перевивати аналогічні поставки Росії в Україну в п'ять разів. Росію, як і деякі інші країни СНД, виручають енергоресурси, що "тягнуть" на 9,5 мільярда доларів із тих 12 мільярдів доларів поставок тільки за міжурядовими угодами, які Росія планує відправити цього року в Україну.

У таких умовах багатоканальні поставки енергоресурсів в Україну виробленою на сьогодні товарною масою ми забезпечити не зможемо. Доведеться серйозно працювати над залученням іноземних інвестицій в українську економіку, різко скорочувати споживання енергії в усьому народному господарстві, зокрема, скоротити споживання газу на 25 мільярдів кубічних метрів за рік. Споживання енергії на душу населення в 1991 році становило в нас близько 4600 кілограмів умовного палива, а це вище показників, визначених навіть стандартами Західної Європи. У той же час, у 1990 році ми витрачали на одиницю продукції в середньому на 60 процентів енергії більше від європейців.

У тактичному плані доведеться використовувати жорсткі адміністративні обмеження і податковий прес. У стратегічному плані нас врятують лише високі технології для промисловості, для яких у нас є достатній науковий, технологічний і культурний потенціал. Енергетична криза змусила свого часу патріотівамериканців пересісти з величезних "фордів" на більш економічні "тойоти", а яловичину і свинину вони проміняли на втроє енергетично дешевше бройлерне куряче м'ясо.

Виробництво сталі з допомогою плазми вдвоє скорочує витрати енергії на кожну тонну. Подібні речі нам доведеться пізнати найближчим часом.

До традиційних уже за півроку антиінфляційних і стабілізуючих дій уряду необхідно додати таке: провести санацію підприємств із найбільш глибокою заборгованістю, вилучити ці підприємства-банкрути в особливий режим управління; для інших підприємств терміново розробити та впровадити низку заходів для поповнення обігових коштів, застосовуючи в тому числі заставу майна; швидко розгорнути приватизацію житла; створити національну контрактну компанію, яка мав замінити адміністративний розподіл сировинних ресурсів, використовуючи в тому числі ф'ючерні контракти; провести корпоратизацію підприємств; створювати нові господарські товариства на базі корпоратизованих державних підприємств і приватних фірм;

надати право фінансування державних, місцевих, галузевих програм аж до програм окремих державних підприємств приватним вітчизняним інвесторам з отриманням відповідної частки прибутку від результатів їх інвестицій; дозволити державним підприємствам створювати фінансові, інвестиційні, холдингові компанії чи, групи разом з вітчизняними та іноземними фірмами; створити національне агентство по інвестиціях та концесіях...

Таких конкретних кроків в арсеналі уряду вже накопичилося достатньо, життя весь час підказує щось нове. І для мене як практика такі конкретні, доведені до пуття кроки навіть важливіші від так званої ринкової програми.

Коли я чую фрази про те, що уряд без програми ринкових реформ суспільству непотрібний, то передусім у мене як Прем'єрміністра виникав запитання до політиків, у тому числі і в цьому залі: а що, власне, ми будуємо? Чи може Кабінет Міністрів будувати будинок на піску в ситуації, коли жодна політична структура за Конституцією не визначила майбутніх обрисів нашого суспільства?

Але якщо від уряду вимагають показати яблука без яблуні, то я готовий уже сьогодні викласти основні тези нашої ринкової програми.

Перша. Широке залучення приватної ініціативи в економіку шляхом виконання дворічного плану роздержавлення промисловості й аграрної реформи.

Друга. Жорстка кредитна політика в державі, коли висока процентна ставка кредиту фільтрує ефективність інвестицій, сприяв

стабільності національної грошової одиниці, цін і зарплати.

Третя. Мала і середня приватизація повинна вже в цьому році дати ті 650 мільярдів карбованців, які ми з вами запланували в Державному бюджеті на цей рік.

Четверта. Лібералізація зовнішньої торгівлі мав поновити і різко розширити експортні можливості України, сприяти притоку в країну валютних ресурсів і високих технологій.

П'ята. Реформа банківської системи повинна бути зорієнтована на створення цілої мережі потужних комерційних банків з чесними ринковими правилами, легальним капіталом, солідною міжнародною репутацією, а також забезпечити введення гривні.

Шоста. Пінкова трансформація традиційних для української промисловості виробництв повинна включати в себе прискорену технічну модернізацію із залученням іноземних інвестицій, перепрофілювання на експортно-спроможну продукцію.

Сьома. Створення в державі всієї необхідної ринкової інфраструктури, включаючи пілотні проекти рубльової і валютної офшорних зон, вільних економічних зон і концесій.

І, нарешті, восьма. Гарантований і чітко диференційований за соціальними верствами захист інтересів громадян України під час проведення реформи, створення серйозних економічних стимулів до чесної праці, захист прав особистості перед лицем кардинальних перетворень в економіці...

Починаючи реформи, японці казали: сім разів упади, зате вісім разів підведись. Я глибоко впевнений, що у нашого народу вистачить сил і розуму, аби скористатися цією порадою. Важливо ніколи не забувати, а якою метою ми починали реформи. А ми їх починали з вданою метою: поліпшити життя народу і забезпечити нашим співвітчизникам умови досягнення світових стандартів споживання і праці.

Всі присутні сьогодні в цьому залі так чи інакше причетні до того історичного вибору, який ми зробили, почавши перебудову, а потім оголосивши незалежність України. У таких випадках треба, по-моєму, керуватися правилом: боїшся - не роби, робиш - не бійся. Хай той апокаліпсис безвладдя, що вже відбувається в деяких країнах СНД, підштовхне нас разом до того, щоб ми з новою силою в злагоді взялися за відродження доброякісної української економіки. Якщо нас спіткав невдача, доля України як держави може опинитися під загрозою. Давайте виконаємо свій обов'язок перед народом, і тоді нас чекав успіх.

Дякую за увагу і сподіваюся на вашу співпрацю і підтримку. /Оплески/.

ГОЛОВА. Шановні народні депутати! Сподіваюся, ви правильно зрозуміли, що треба заслухати три доповіді, а потім буде обговорення. Так?

ГОЛОСИ ІЗ ЗАЛУ. Так.

ГОЛОВА. Слово для доповіді... Запитання? Група народних депутатів пропонує відвести час на запитання й відповіді. Але таку традицію підтримують не всі, тому вирішимо голосуванням.

Ставлю на голосування пропозицію; надати можливість задати запитання й почути відповіді до перерви. Прошу проголосувати.

"За" - 254. Приймається.

Леоніде Даниловичу! Прошу вас іще попрацювати.

Перший мікрофон.

ЧЕРНЕНКО В.Г., голова підкомісії Комісії Верховної Ради України з питань здоров'я людини /Горлівський-Микитівський виборчий округ, Донецька область/. Во-первых, Иван Степанович, вопрос к вам. Я думаю, нецелесообразно все объединять. Потом это...

ГОЛОВА. Уже проголосували. Не гайте часу.

ЧЕРНЕНКО В.Г.Вопрос к вам, Леонид Данилович, такой. Как вы считаете, за тот шестимесячный период, на который вам были

предоставлены чрезвычайные полномочия, ситуация в экономике, в сельское хозяйстве Украины стала лучше или хуже? В зависимости от того, как вы ответите, я хотел бы еще знать, какие объективные или субъективные причины были для этого? В своих выступлениях и в интервью вы говорили, что этих полномочий было недостаточно, но я не могу разделить вашу точку зрения на этот счет. И если буду выступать, то скажу об этом.

Еще один вопрос; что за орган вы предлагаете создать, вводя в Кабинет Министров представителей Президента на местах? Это что, конституционный орган или нужно вносить изменения в Конституцию?

И последний вопрос: как это в нашем государстве некому за что-то отвечать? У нас есть Советы, есть институт представителей Президента, у которых чрезвычайные полномочия, а отвечать - некому?

Спасибо.

КУЧМА Л.Д. Я з самого початку сказав, що це я і уряд вважаємо, що цих повноважень було недостатньо. А судити вам.

Щодо села, то думаю, краще нехай селяни про це скажуть. На мій погляд, ситуація на селі поліпшилась. Я впевнений.

ГОЛОВА. Ще було запитання про представників Президента, Леоніде Даниловичу.

КУЧМА Л.Д. Я могу вам привести примеры. Готовясь к этому заседанию, мы послали комиссии проверить выполнение декретов правительства. У некоторых представителей местной администрации, особенно районных, документы лежали нераспакованными.

ГОЛОВА. Другий мікрофон.

ЯЦЕНКО В.М., заступник голови Комісії Верховної Рада України з питань Чорнобильської катастрофи /Коростенський виборчий округ, Житомирська область/. Шановний Леоніде Даниловичу! Я ніколи не відмовлявся співпрацювати з вами, але чесно скажу, що у ваших клерків і не колінах не випросиш проекти декретів. Це між іншим.

Хотів би звернутися до вашого інтерв'ю в сьогоднішньому номері газети "Правда", де ви, як кажуть, висміюєте тих, хто вважає, що "СНГ нам... нужно до тех пор, пока прочно не станем на ноги, а потом нашим партнерам можно "сделать ручкой". То есть политические игры пошли впереди здравого смысла". І далі ви робите такий висновок. Глубокую ошибку, по-моему, делает тот, кто полагает, что СНГ можно воспринимать как ритуальное действо... Выход только в глубокой, взаимовыгодной интеграции. У доповіді, на мій погляд, не прозвучала ваша думка відносно місця України в СНД. Чи можна сприймати це як позицію уряду, чи ні?

КУЧМА Л.Д. Я с первого и до последнего дня говорил, что наше будущее зависит от сотрудничества со странами СНГ, в первую очередь с Россией. К кстати, в четверг приезжает делегация России во главе с Черномырдиным, чтобы обсудить все наши проблемы. Что же касается клерков, то они одинаковы: что в Кабинете Министров, что в Верховном Совете.

ГОЛОВА. Третій мікрофон.

МОСКОВКА В.М. секретар Комісії Верховної Ради України з питань гласності та засобів масової інформації /Ленінський виборчий округ, Харківська область/ Шановний Леоніде Даниловичу! У мене коротеньке запитання: чи має уряд намір регулярно інформувати суспільство про мінімальний споживчий кошик?

КУЧМА Л.Д. Так.

ГОЛОВА. Перший мікрофон.

ЧАРОДЄЄВ О.В., член Комісії Верховної Ради України у закордонних справах /Пролетарський виборчий округ, Донецька область/. Леонид Данилович! В вашем докладе практически ничего не было сказано о мерах по защите малоимущего населения. В интервью "Правительственному курьеру" вы говорили, что до 7 мая был наработан пакет таких документов. Но в докладе о них не упоминалось. И, наверное, речь уже должна идти не о документах, а о механизме. Почему каждый раз не хватает нескольких дней, чтобы защитить малоимущих до повышения цен? Ведь это же не первое повышение и не последнее.

КУЧМА Л.Д. Третьего числа правительство приняло постановление об оптовых ценах. Нам деваться было некуда. Мы получили телеграмму и обязаны были сделать это. Я вам говорил о суммах потерь.

К 7-му числу мы полностью подготовили пакет документов - постановлении и декретов по социальном защите населения: о пенсиях, зарплатах и так далее. А после праздника, 9-го числа, как и договорились с Президентом и Иваном Степановичем, мы просмотрели документы о розничных ценах.

На сегодняшний день, еще раз подчеркиваю, этот пакет документов согласован со всеми комиссиями Верховного Совета.

ГОЛОВА. Другий мікрофон.

МАРМАЗОВ Є.В., заступник голови Комісії Верховної Ради України у закордонних справах /Олександрійський виборчим округ, Кіровоградська область/. Леонид Данилович! В своем докладе вы привели много примеров коррупции, связи с мафией, то есть всего того, чему должны препятствовать министерства, У меня к вам вопрос: есть ли такие министры, которые вас не признают, не подчиняются и ваши распоряжения не выполняют?

КУЧМА Л.Д. Что-то такое есть. Я продолжу свою мысль и еще раз подчеркну, что многое зависит от остальных ветвей власти в Украине.

ГОЛОВА. Третій мікрофон.

СТЕПЕНКО В.І., голова підкомісії Комісії Верховної Ради України з питань агропромислового комплексу /Полтавський

виборчий округ, Полтавська область/. Леоніде Даниловичу! У мене до вас конкретне запитання. Ви говорите про те, щоб система податків стимулювала виробника. Я особисто піднімав питання, щоб у сільському господарстві платили тільки податок на землю. Сьогодні ось що відбувається: той, хто більше виробляє продукції, той більше платить податків. І податки "з'їдають" у нього все. Він опиняється в гіршому становищі, ніж той, хто продукцію не виробляє. Господарства, що виробили по чотири кілограми молока на корову, існуватимуть довіку, бо ми інвестуємо кривих і нещасних. А тих, хто виробляє продукцію, ми не інвестуємо. Я вас запитую: чи розглядалося це в Кабінеті Міністрів і яка ваша особиста думка? У селі основний засіб - земля. Вона в усіх однакова. Треба дати можливість працювати: добре працюєш - добре живеш. Дякую.

КУЧМА Л.Д. Я дам обобщающий ответ на этот вопрос, потому что понимаю, что будут аналогичные вопросы. Мы договорились о представителями Президента, Советами, учеными о том, чтобы всесторонне проанализировать все уже принятые правительством декреты, и если необходимо, то немедленно внести уточнения. Так что, вносите предложения.

ГОЛОВА. Перший мікрофон.

ОСТРОУЩЕНКО С.В., голова підкомісії Комісії Верховної Ради України у справах жінок, охорони сім'ї, материнства і дитинства /Приморський виборчий округ, Одеська область/. Леонид Данилович! Главным, конечно, будет вопрос о продлении полномочий. Я лично буду голосовать за это, ибо считаю безумием втягиваться сейчас в новую смену правительства.

Я также поддерживаю те требования, которые вы выдвигаете. Но при этом хочу просить вас сказать сейчас с этой трибуны народу: будет ли в конце следующего полугодия ваших чрезвычайных: полномочий снова, как и сейчас, падение жизненного уровня людей, начнется ли очередном виток инфляции? Можно ли считать нынешнее повышение цен последним? Гарантируете ли вы это?

КУЧМА Л.Д. Нет, не могу гарантировать. Однозначно говорю, и меня поддерживают в этом практики и многие известные экономисты: рассчитывать на стабилизацию экономики Украины можно только через два или три года. Я твердо заявляю с этой трибуны, что таких гарантий, дать не могу.

ГОЛОВА. Другий мікрофон.

КОЗАРЕНКО В.І., секретар Комісії Верховної Ради України з питань державного суверенітету, міжреспубліканських і міжнаціональних відносин /Антрацитівський міський виборчий округ, Луганська

область/. Леоніде Даниловичу! Перш за все те, що депутатам не роздана ваша доповідь, я сприймаю як неповагу. І зараз важко критикувати чи ставити запитання або давати рекомендації. Але ми до цієї зневаги вже звикли. У нас навіть спікер не дозволяв вже формувати порядок денний.

Ви сказали, що жодна політична сила у нас не сформулювала, що ж ми будуємо. А та політична сила сидить у цьому залі, і за Конституцією вона мав сформулювати.

Тому я вважаю, що четверта особа, яка мав виступити сьогодні чи завтра, -це Голова Верховної Ради України Плющ Іван Степанович. Якщо він цього не зробить, отже, він або не мав бачення, що ж ми будуємо, або не хоче висловити Мого. Тому я завтра наполягатиму на тому, щоб була доповідь Голови Верховної Ради. Інакше виходить, що на ваш випад Верховна Рада не відповість.

До вас особисто таке запитання. Коли ви отримували повноваження, то сказали /це є в стенограмі/, що не будете торкатися пенсійних справ. Скажіть, будь ласка, народу України, на якій підставі ви залізли чи мали намір залізти до кишені пенсіонерів? Від цієї відповіді залежатиме, чи буду я голосувати за продовження строку повноважень.

Дякую.

КУЧМА Л.Д. Я, дійсно, казав, що Верховній Раді треба в першу чергу сказати народові, що ми будуємо. А з цього виходитиме й уряд.

Стосовно другого запитання. Я не зовсім його зрозумів...

КОЗАРЕНКО В.І. На якій підставі уряд заліз до кишені пенсіонерів.

КУЧМА Л.Д. Не уряд, а економіка залізла.

КОЗАРЕНКО В.І. Не треба, не треба...

КУЧМА Л.Д. Запитайте більш конкретно.

КОЗАРЕНКО В.І. Конкретно: ви не мали права зачіпати пенсіонерів, зробити це, самовільно. На це повноважень у вас не було.

Дякую.

ГОЛОВА. Будь ласка, заспокойтеся. Ви вав там якось...

КУЧМА Л.Д. Мы просто отслеживали курс...

ГОЛОВА. Запитання Василя Івановича глибокі, треба подумати над ними. /Шум у залі/. Третій мікрофон.

ПОРОВСЬКИЙ М.І., член Комісії Верховної Ради України з питань оборони і державної безпеки /Рівненський

виборчий округ, Рівненська область/. Шановний Леоніде Даниловичу! У моєму сільськогосподарському виборчому окрузі я зустрічався зі своїми виборцями і хотів би, як кажуть, квінтесенцію запитань, які задавали селяни, переадресувати вам.

По-перше, у багатьох колгоспах, особливо в бідних, не забезпечена навіть мінімальна зарплата колгоспникам.

По-друге, сьогодні колгоспам невигідно здавати молоко через те, що за бензин на перевезення молока треба платити більші суми, ніж ті, які отримає колгосп за саме молоко.

По-третє, селянам абсолютно невигідно зараз здавати продукцію з підсобних господарств. Тому що за здану на м'ясокомбінат, скажімо, корову, отримують гроші через півроку, коли вони вже знецінюються. А ви, приїхавши до нас на Рівненщину, пішли уторованою стежкою в показовий колгосп "Зоря", до Плютинського /який, до речі, був у свій час проти незалежності України/, туди, куди водили секретарів ЦК та інших. Хоча вам варто було б проїхати на три кілометри далі, і картина була б, напевне, зовсім іншою, ніж вам показували.

Стосовно, як кажуть, оцієї показухи селяни Клеваня і адресували вам свої запитання. І я просив ба вас відповісти на них.

КУЧМА Л.Д. Думаю, что я поехал в прекрасный колхоз, правильнее., не в колхоз, а в агрофирму, где нам, действительно, надо всем побывать. И я очень рад, что там побывал. Мы с колхозниками приняли решение о том, что нужно срочно закупить

несколько заводов в США под кукурузу. И дайте мне возможность самому определять, куда ехать, а куда не ехать.

На первую часть вопроса отвечу, что задача правительства - сделать как можно меньший разрыв между ценой на сельскохозяйственную продукцию и промышленную продукцию.

ГОЛОВА. Перший мікрофон.

МАРЧЕНКО І.Д., директор Артемівського машинобудівного заводу "Победа труда" /Артемівський виборчий округ, Донецька область/. Уважаемый Леонид Данилович! Я согласен с программой правительства, или, так сказать, с вашим виде тем вопроса, которое вы наложили в конце доклада. Но эту программу должны знать все в ваяем государстве, все должны над вей работать, и каждый на своем месте дожжен ее выполнять. Но ее нет. Вы только сегодня оказали, как смотрите на эту проблему.

У меня к вам конкретный вопрос. Проело шесть месяцев. Имеет ли сегодня правительство четкую программу относительно того, но нужно Украине сделать, чтобы найти пути выхода из такой сложной ситуация? Что мы имеем, где что купим, куда что продадим? Чтобы была определена конкретная работа правительства, Верховного Совета, всех на местах. Когда это может быть?

КУЧМА Л.Д. У правительства есть только замыслы. Я об этом говорю честно и прошу депутатский корпус помочь нам

разобраться. Главный вопрос, я об этом и раньше говорил, связан с энергоресурсами. Положение усугубляется еще и извращенным курсом рубля по отношению к доллару, а отсюда - рубля по отношению к купону. Как выйти из этой ситуации, я пока не знаю. Могу лишь оказать, что сегодня и Россия, и Туркменистан газ нам дают практически в долг. Мы ни копейки не платим. Нам сегодня у России надо просить кредит как минимум в 1,5 триллиона рублей. Вот я и приглашаю всех - экономистов, практиков, не экономистов: давайте вместе искать выход. Другого подхода я сегодня не вижу.

ГОЛОВА. Другий мікрофон.

ПОЛЯХ В.I., голова підкомісії Комісії Верховної Ради України у справах молоді /Золотоніський виборчий округ, Черкаська область/. Леоніде Даниловичу,! Ми будемо підтримувати вашу пропозицію щодо продовження строку наданих уряду повноважень. Але чи не вважаєте ви, що десяти днів Верховній Раді замало для того, щоб проробити декрет? Як ви давитеся на таку пропозицію, щоб продовжити цей строк до двох місяців? Дати можливість уряду більш раціонально попрацювати над цим декретом, а Верховній Раді вивчити його життєздатність.

КУЧМА Л.Д. У меня в докладе было одно предложение, В последний момент я его выбросил, но считаю, что нам всем нужно думать над механизмом.

Допустим, сегодня придет новоє правительство. Что делать с теми декретами, которые мы уже приняли?

Поэтому замысел был такой: правительство принимает декрет, а через три-четыре месяца Верховный Совет рассматривает его я утверждает как закон. За это время жизнь, так сказать, его обкатает, будут внесены изменения, дополнения и так далее. Я в докладе сказал, что у правительства есть кое-какие предложения по механизму, но я не хотел бы сегодня вдаваться в его подробности.

ГОЛОВА. Третій мікрофон.

ОСАДЧУК П.І., секретар Комісії Верховної Ради України з питань культура та духовного відродження /Тлумацький виборчий округ, Івано-Франківська область/. Шановний Леоніде Даниловичу! Спочатку хочу звернути увагу присутніх на то, що напередодні засідання всім депутатам роздала солідний аналітичний документ, який називається "Матеріали до розгляду на пленарному засіданні питання про соціально-економічне і політичне становище, що склалося в Україні, та шляхи виходу з нього. Тому не правам той депутат, який безпідставно говорив про неповагу до Верховної Ради, що, мовляв, нам не дали напередодні вашу доповідь. Ця доповідь фактично є в цьому аналогічному матеріалі.

І в цьому зв'язку таке запитання. Картина нашого життя, економічна креза широко і добре проілюстровані у вашій доповіді, яка свідчить про те, що сірок повноважень треба продовжити. Але скажіть, будь ласка, чому ні в доповіді, ні в цьому матеріалі нічого не сказано про роботу поліграфічних підприємств, підприємств, що виробляють папір, про роботу видавництв, про роботу підприємств, що виробляють ліки й апаратуру для лікарень? Хіба негаразди в цих сферах не створюють певної політичної напруги? Чому цього немає: чи аналітики ваші не встигли, чи це не стосується питання про політичне становив?

КУЧМА Л.Д. Я учитывал то, что правительство приняло программу относительно средств массовой информации и оказало необходимую поддержку. Я бы мог много об этом рассказать, но время очень ограничено. Есть правительственные газеты, которые финансирует правительство, однако они критикуют его больше, чем другие, свободные издания. Я бы об этом тоже мог рассказать.

ГОЛОВА. Йдеться про створення власної поліграфічної бази. Де окрема програма.

КУЧМА Л.Д. Есть подготовленная программами мы будем ее выполнять.

ГОЛОВА. Перший мікрофон.

КРИЖАНІВСЬКИЙ В.П., Надзвичайний і Повноважний Посол України в Російській Федерації /Лівобережний виборчий округ, м. Київ/. Леоніде Даниловичу! Вже давно від наших представників і послів у країнах СНД надійшла пропозиція про створення структури, яка буде співпрацювати а країнами СНД. Але й до цього часу, здається, це питання поки що не зрушило з місця. Чи запрацює в найближчий час ця структура?

КУЧМА Л.Д. Подготовлен документ о создании Комитета по связями с СНГ, осталось подписать его. Я думаю, что надо этот документ подписывать.

ГОЛОВА. Другий мікрофон.

КОСІВ М.В., член Комісії Верховної Ради України з питань державного суверенітету, міжреспубліканських і міжнаціональних відносин /Пустомитівський виборчий округ, Львівська область/. Леоніде Даниловичу! Приблизно 7 травня я передав вам свій депутатський запит /його підтримали також депутати Кендзьор і Павлюк/. Він складається з восьми пунктів. На деякі з них ви у своїй доповіді дали відповідь. Але мене цікавить одне найголовніше питання. І ви, Леоніде Даниловичу, і віце-прем'єри з цієї трибуни неодноразово запевняли нас і, звісно, весь народ України, що ви не допустите більше емісії грошей, яка призведе до нового витка інфляції і вдарить по найбільш соціально незахищених верствах населення. Одначе це трапилося, і мені здається, що це річ катастрофічна. То як ви вважаєте: чому це трапилося, хто винен, хто давав дозвіл Національному банку на це кредитування? Чи впевнені ви, що ці гроші дійшли до безпосереднього виробника?

КУЧМА Л.Д. Практически я говорил об этом в своем докладе. Без эмиссии мы не обойдемся. Это ясно и понятно. Но мы должны делать так, как делает это цивилизованный мир. Мы берем кредиты, допустим, у многих стран. Открывается кредитная линия, и пока там не появится товар, нам ни цента, ни доллара не дадут. Вот так и здесь. То, что мы дали кредиты - правильно. Но отдать их нужно тогда, когда отдадут товар. Вот в чем весь вопрос.

Такая система есть. Она всем известна. Нужен и серьезный контроль со стороны банков.

ГОЛОВА. Третій мікрофон.

ПИЛИПЧУК В.М., голова Комісії Верховної Ради України з питань економічної реформи і управління народним господарством /Жовтневий виборчий округ, Рівненська область/. Шановний пане Прем'єр! Справа в тому, що багато з того, про що ви говорили в доповіді, наша комісія вносила півроку чи, може, рік тому, на початку вашої діяльності як Прем'єра. Але тоді воно не сприймалось. І досі ця практика продовжується, коли ваші помічники відхиляють те, до чого потім повертаються. Ніхто відповідальності за це не несе. Нашою комісією розроблено варіант приватизації. Ви знаєте, що в Росії приватизаційні закони прийняті пізніше, але вже бо тисяч підприємств приватизовано /у нас, ви назвали, -' ще й за сотню не перевалило/.

Розроблено пакет документів, що дозволяють реалізувати всі можливості громадян України при приватизації, зробити цей процес некорумпованим і швидким. Судячи з вашого виступу, я зрозумів, що цей варіант приватизації відкидається. У зв'язку з цим у мене особисто як людини виникає запитання: чи уряд буде працювати в цьому складі? Тому що на багатьох сторінках підготовленої доповіді можна поставити підпис: не Леонід Кучма, а Вітольд Фокін. Чи ви маєте намір міняти уряд під нові програми?

Я весь час чую, що ви збираєтеся проводити реформи. Але коли чую, яким чином, то в мене виникають великі сумніви в тому, що це можливо. Я це кажу навіть у присутності свого колеги віцепрем'єра Пинзеника, який є членом нашої комісії. Я його поважаю, він дорогий мені, але мент ще дорожча Україна і її народ.

Він як віце-прем'єр по реформах помер, не почавши реформ.

КУЧМА Л.Д. Зміни в уряді будуть, і кардинальні.

ГОЛОВА. Перший мікрофон.

ЧОРНОВІЛ В.М., заступник голови Комісії Верховної Ради України з питань гласності та засобів масової інформації /Шевченківський виборчий округ, Львівська область/. Шановний Леоніде Даниловичу! Із практики всіх цивілізованих країн видно, що скільки б вони не говорили про інтеграцію, але коли є найменша загроза для споживчого ринку, вони "наїжачуються", вводять суворі митні обмеження, контроль за валютою і так далі. У світлі цього я хотів би запитати: чи відомо вам, скільки і на яку суму було видано дозволів на вивезення продукції в Росію без передоплати? Хто з віце-прем'єрів особливо відзначився в підписанні таких дозволів? Хто з присутніх тут у залі цьому сприяв?

І друге. Чи є хоч якісь вибіркові дані про те, скільки української продукції через неналагодженість або крайню корумпованість нашої митної служби контрабандно вимітається з України за одну добу? Причому, вимітається і на схід, і на захід, і на північ? І скільки валютних коштів, рублів, осідав в сусідній державі, у тій самій Росії, і працює на розвиток російської економіки?

І в цьому ж плані, Леоніде Даниловичу, як розуміти ваші неодноразові заяви про відновлення всіх зв'язків з Росією, коли російські економісти, які виступають за ринок, кажуть, що неможливо і непотрібно з Україною відтворювати всі зв'язки, бо це буде згубно для російської економіки.

КУЧМА Л.Д. Я не кажу всі, а тільки ті, які нам потрібні.

В докладе, по-моему, я четко и ясно сказал о том, что много заработанной нами валюты работает не на нашу экономику. Механизмов, к сожалению, сегодня нет. Но они должны появиться. И прежде всего должна появиться серьезная таможенная служба. Это тоже требует огромных инвестиций. Поэтому мы и задерживаемся. Речь не о том, чтобы закрыть границы с Россией и Беларусью, а о том, что мы с вами должны иметь торгово-платежный баланс и должны знать, сколько туда отправляем продукции, сколько ввозим оттуда.

А относительно предоплаты, то вы знаете, на каких условиях было принято решение. Таможни еще не было, а решение такое уже было.

Василий Иванович хочет ответить на этот вопрос.

ГОЛОВА. Ні, він доповнить. Другий мікрофон.

ГОРИНЬ М.М., голова підкомісії Комісії Верховної Ради України з питань державного суверенітету, міжреспубліканських і міжнаціональних відносин / Залізничний виборчий округ, Львівська область/. Шановний Леоніде Даниловичу! Уже тепер відомо про те, що в найближчий час буде різке скорочення видобутку нафти в Росії. У 1994 році вона планує видобути близько 300 мільйонів тонн, з яких 270 мільйонів тонн споживатиме сама, ми отримаємо дуже мало тієї нафти. що ви плануєте, аби попередити енергетичну кризу, знаючи, що Росія не зможе продати нам достатньої кількості нафти?

КУЧМА Л.Д. Я хотел бы, кстати, сказать, что на сегодняшний день проблемы нефти не существует. Существует проблема средств для оплаты.

Что же касается перспективы, то правительством разработано несколько программ. Я о них коротко говорил. И, наверное, не зря мы ездим в страны Персидского залива и так далее.

Є багато пропозицій, треба над ними працювати. Але це за один рік не вирішити. Програми розраховані на 3-5 років. А для нас тепер головне - витрачати енергію економно, а не так, як ми її витрачаємо: у декілька разів більше, ніж у будь-якій країні світу.

ГОЛОВА. Третій мікрофон.

КЕНДЗЬОР Я.-П.М., заступник голови Комісії Верховної Ради України з питань культури та духовного відродження /Сокальський виборчий округ, Львівська область/. Шановний Леоніде Даниловичу! У мене дуже загальне запитання. Народи, які почали формувати свої держави після того, як розпався колишній Союз, ідуть кожний своїм шляхом. Україна також нібито шукає свій шлях. мене турбує одна річ. Якщо ми візьмемо країни Прибалтики чи ту ж Росію, то бачимо дуже чітку, яскраву стратегічну позицію саме виконавчої влади, яка обирає певний стратегічний напрямок і принципово відстоює його від початку до кінця. Ми ж знову ніби хочемо взяти для основи держави якісь ідеологічні

рамки, визначити, чи це в соціалізм, чи це в капіталізм, чи ще щось провідне. І, до речі, у вашій доповіді також пролунало щось трішечки тривожне для мене, мовляв, ми повинні визначитися, яку ж державу будуємо.

Гадаю, є мудрий засіб будувати державу на одній ідеології - на здоровому глузді.

І я хочу з цього приводу запитати таке: чи вважаєте ви, що сьогоднішній наш Кабінет Міністрів може стати такою яскравою принциповою командою, яка відстоюватиме ідеї формування економіки і держави в цілому, як це роблять, наприклад, Росія, держави Прибалтики та інші?

КУЧМА Л.Д. Думаю, большинство в этом зале уверено в том, что правительство выбрало единый курс - независимость Украины.

Однако я хочу, чтобы вы меня правильно поняли. Есть пословица: лучше быть здоровым и богатым, чем бедным и больным. В данной ситуации нам надо стремиться хотя бы к середине. Можно изолировать Украину и сказать, что мы будем работать только на Запад. Но нас там не ждут. Там все распределено. А нам надо двигаться...

ГОЛОВА. Перший мікрофон.

БОНДАРЄВ В.П., заступник глави Житомирської обласноїдержавної адміністрації /Овруцький виборчий округ, Житомирська область/. Уважаемый Леонид Данилович! Не так давно при обсуждении бюджета

много дебатов возникало в связи с финансированием чернобыльской программы. И сегодня наблюдается какая-то непонятная непоследовательность в действиях правительства. Есть постановление Кабинета Министров о том, что в 1993 году мы должны в основном завершить отселение. В то же время выделенные капвложения не обеспечивают и 50 процентов потребности в них. Народу нужна четкость и ясность: или постановление остается в силе, или же следует честно и прямо признаться в обратном.

И второе. Был наложен мораторий на цены. Однако "Донецкуголь", "Луганскуголь" в течение всего мая отправляют уголь по новым ценам. И это тоже не работает на выполнение программы ликвидации последствий аварии.

Благодарю заранее за ответ.

КУЧМА Л.Д. Давайте мы народу Украины четко и прямо скажем, что приняли бюджет, в котором на программу ликвидации последствий Чернобыльской катастрофі выделили 12 процентов. Это составляет 650 миллиардов карбованцев. Вот давайте их и делить. Других средств нет.

А может быть, нам надо решать по-другому? Возможно, те, кто пострадал от Чернобыльской аварии, воспримут это как кощунство, но у нас практически 50 процентов этих денег выделяется для четвертой зоны. Россия и Беларусь отказались от этого. Неужели км такие богатые? Давайте в первую очередь отселим тех, кто находится в самой опасной зоне.

ГОЛОВА. Другий мікрофон.

ГОПЕЙ І.О., голова Полтавської обласної Ради народних депутатів /Карлівський виборчий округ, Полтавська область/. Шановний Леоніде Даниловичу! З кожним роком ветеранів Великої Вітчизняної війни став все менше і менше. Суспільство наше перед ними у великому боргу.

Уже минуло півроку, як на розгляд Кабінету Міністрів передано документ про статус ветеранів. Скажіть, будь ласка, коли він буде внесений на розгляд Верховної Ради з тими зауваженнями і доповненнями, які вже повинен зробити Кабінет Міністрів? Хто затримує це?

КУЧМА Л.Д. А по-моему, этот документ находится в Верховном Совете давным-давно.

ГОЛОВА. Третій мікрофон.

ГРИНІВ Є.А., голова комітету контролю Львівською обласної Ради народних депутатів /Дрогобицький виборчий округ, Львівська, область/. Леоніде Даниловичу! Абсолютно правильна оцінка. Причини розкручування цін, кризового стану економіки у банківській системі, у знятті обмеження на рентабельність підприємств і, безперечному дозволі на безмежний ріст цін на товари. Скажіть, будь ласка, під чиїм тиском або хто конкретно здійснив відміну 25-відсоткового обмеження вартості кінцевого продукту? Адже цілком зрозуміло, що суттєвою причиною

розкручування інфляції в "наварювання" цін посередниками, вони мають в 1,8 раза більші доходи, ніж виробники.

Отже, чому відмінено 25-відсоткове обмеження на приріст цін? Хто це зробив?

КУЧМА Л.Д. Мы отменили это сознательно, в условиях такой инфляции в первую очередь пострадала государственная торговля. Сегодня, завтра мы примем постановление правительства по этому вопросу. В цивилизованном мире это делается так: сколько бы посредников не было, прироста цен больше чем на 50 процентов от заводской цены не может быть, если больше -плати налоги. А мы тогда немножко поторопились.

ГОЛОВА. Перший мікрофон.

СКОРИК Л.П., голова підкомісії Комісії Верховної Ради України з питань культури та духовного відродження /Артемівський виборчий округ, м. Київ/. Шановний Леоніде Даниловичу! Дуже конкретне запитання. Ви називали драматичну ситуацію, яка склалася у зв'язку з тим, що "Криворіжсталь" мав, якщо не помиляюсь, 16 мільярдів на картотеці. Я хотіла б нагадати ще одну таку ситуацію, яка склалася з об'єднанням "Азот". Воно, як нам відомо, має 13 мільярдів на картотеці. Цікаво, що це об'єднання експортує продукцію, яка в, можливо, найбільш пошуковуваною в усьому світі, -це хімічна продукція, карбамід.

Так от, мене цікавить, хто винен у цьому? Зараз об'єднання "Азот" в членом акціонерної групи "Україна". Чи винна в цьому "Сіабеко", яка в фактичним власником акцій АГ "Україна", чи винне керівництво АГ "Україна"? Можливо, відповість на це запитання віце-прем'єр Євтухов, який входить до складу правління цієї АГ? А може, винен завод? І взагалі, яка реакція уряду на таку ситуацію? У чому справа?

КУЧМА Л.Д. Я бы не хотел на этот вопрос отвечать, наверное, и Евтухову нет смысла это делать. Мне кажется, следует дать по дробную информацию об АГ "Украина" на одном из ближайших заседаний Верховного Совета. Согласно имеющейся у меня информации, мы стали намного дороже продавать все, что продавали раньше. Это первое.

И второе. В этом году мы имеем около 100 миллионов долларов от деятельности АГ и поэтому могли купить и гербициды, и пестициды и так далее. Давайте объективно посмотрим, что есть на самом деле, и потом ответим вам. Я, естественно, не занимаюсь такими вопросами.

ГОЛОВА. Другий мікрофон.

СІНЬКО В.Д., голова Київської обласної Ради народних депутатів /Білоцерківський виборчий округ, Київська область/. Леоніде Даниловичу! Це не тільки моє запитання, а й запитання

керівників промислових підприємств Білої Церкви. Вони пишуть: "Несмотря на решение Верховного Совета от 6 мая о наложении запрета на повышение цен и разъяснения вицепремьера Пинзеника, что правительство не принимало постановления о повышении цен, от многих предприятий Украины поступают телеграммы о многократном повышении цен на сырье и материалы. Это металл /металлургический комбинат в Кривом Роге/ - в два раза, цемент /Каменец-Подольский/ - в четыре раза, химреактивы /Донецкий завод/ - в три раза..." Просять, щоб у засобах масової інформації були дані пояснення.

КУЧМА Л.Д. Практически на этот вопрос я уже ответил: цены на энергоносители от правительства Украины и Верховного Совета практически не зависят. Где же брать деньги для компенсации?.. Вы же знаете, что кроме дыр, в бюджете у нас ничего нет. Поэтому мы вынуждены вместе с вами думать о том, как меньше потреблять электроэнергии.

ГОЛОВА. Дякую. Оголошується перерва на 30 хвилин.

/Після перерви/

ГОЛОВА. Шановні народні депутати! Звертаюся до вас з проханням дуже раціонально ставитися до робочого часу. Записалися на виступи вже 106 народних депутатів. Вносять пропозицію про 10-хвилинний регламент. Якщо ми підемо на це, то якраз до липня виступатимемо. Тому ще раз прошу: бережіть час.

Слово для доповіді про стан грошового обігу та основні напрями грошово-кредитної політики Національного банку України на 1993 рік надається голові Національного банку України Ющенку Віктору Андрійовичу.

Скільки вам треба часу? До тридцяти хвилин.

ЮЩЕНКО В.А., голова Національного банку України. Шановні депутати! На жаль, мені свій виступ доведеться починати з констатації того факту, що протягом трьох останніх тяжів у досить впливових урядових та політичних колах була всілякі спроби перекласти відповідальність за стан економічної ситуації в Україні на Національний банк. По суті, сьогодні дискредитується статус Національного банку як державної урядової установи.

Враховуючи ті цінності, з якими я прийшов на цю посаду, говоритиму сьогодні правду про ту ситуацію, яка склалася навколо нашого економічного ринку. Повертаюся до цієї темп з однією метою

- не для того, щоб зняти табу звинувачень з Національного банку, а щоб їли всі разом дооралися до причиннонаслідкових зв'язків невдач у нашій економіці.

Тому хочу звернути вашу увагу на таке. В першому кварталі Національним банком України не було видано жодного кредиту за власною ініціативою. Це кажу для того, щоб поставити крапку над "і" щодо теми - хто є "батьком" української інфляції. Всі .кредити, які були видані за цей період, передбачалися виключно постановами Верховної Ради і видавалися за механізмом, розробленим Кабінетом Міністрів, а щодо заліку - Кабінетом Міністрів і Національним банком України.

Я розумію, що треба шукати винних цієї ситуації, тому зупинюся на кредитній політиці Національного банку більш детально.

Які кредити були видані і який був кредитний стан на 1 січня 1993 року?

500 мільярдів карбованців кредитів, що знаходилися на балансі Національного банку, взагалі не були оформлені будь-якими зобов'язаннями. Це кредити, які видавалися з жовтня під так звані заліки. І хто пройшов через ці заліки, той знає, що вони видавалися безплатно, без зазначення строку повернення, без оформлення банківських зобов'язань. Для того щоб покласти край цій ситуації, треба було ввести норму про термін користування цими кредитами і фінансові умови. Але оскільки первинний документ не передбачав цього, Національний банк в односторонньому порядку/ і думаю, ще після моїх слів прокуратура накладе черговий протест на рішення Національного банку/ ввів плату за ці ресурси. Таким чином ми повернули в обіг ці 500 мільярдів.

Відповідно до Постанова Верховної Ради від 27 січня про соціально-економічне становище в Україні було видано 642 мільярди карбованців по обов'язковому заліку. Хотів би що раз підкреслити,

що, починаючи з кінця лютого, всі кредити видавалися Національнім банком за ставкою від 90 процентів до 0 процентів. У даному випадку цей залік, який був обов'язковим, Національним банком за власною ініціативою був оцінений у 90 процентів річних. Це перша загальна процентна ставка, яка була введена, -90 процентів річних. І ви пам'ятаєте першу реакцію тих, хто брав участь у цьому заліку. Вважаю, що 90 процентів річних - це не пільгова ставка для першого кварталу.

Всього згідно із заліками першого кварталу було видано 1,1 трильйона карбованців. Це ті заліки, які в січні проходили в Україні. В лютому закінчився залік у Росії, а за станом на 1 квітня ми закінчили останній український обов'язковий залік. У 1,1 трильйона карбованців обійшлася кампанія по заліках у першому кварталі.

Далі. відповідно до Постанови Верховної Ради від 17 березня про дії уряду по виконанню Постанови Верховної Ради про соціально-економічне становище в Україні видано 502 мільярди карбованців кредиту сільськогосподарським виробникам на проведення комплексу сільськогосподарських робіт.

Ви пам'ятаєте такий запис: Кабінету Міністрів з Національним банком вжити обов'язкових заходів щодо видачі пільгового кредиту на весь комплекс сільськогосподарських робіт. Такий комплекс робіт оцінюється в 3 трильйони карбованців.

Національний банк видав 502 мільярди карбованців, тобто одну шосту від того, що сьогодні Юрій Михайлович просить. Хто робив емісію? Ці кредити видані за ставкою 25 процентів. Це рішення уряду і Національного банку.

Якщо це не так, хай хтось з уряду скаже, що це неправда. Також направлено 402 мільярди карбованців кредиту на компенсацію урядом підвищення цін на м'ясо і молоко під 50 процентів річних.

Крім того, профінансований через комерційні банки дефіцит бюджету на 1 квітня 1993 року на суму 389 мільярдів карбованців під нуль процентів річних.

Роблячи підсумок кредитної політики у першому кварталі, я хотів би сказати ось що. На жаль, у першому кварталі ми не вирішили ті проблеми, які стояли в економіці, економічними шляхами. Нам пропонували вирішити проблему емісійним шляхом. Емісійною накачкою грошей вона й вирішувалася. Ми сиділи на суку, якого пиляли, ми і сьогодні на ньому сидимо й продовжуємо пиляти.

На сьогодні в Національному банку накопичилося через міністерства, підприємства і суб'єкти господарської діяльності запитів на кредитні ресурси другого кварталу на суму близько 8 трильйонів карбованців. У 70 процентах заяв, включаючи заяви з урядових стін, іде мова про те, що кредити повинні видаватися на пільгових умовах. При необхідності я всі ці листи покладу на стіл.

Стосовно політики Національного банку в першому кварталі, я хотів би довести до вашого відома, що на жодну місячну дату Національний банк не допустив необгрунтованої емісії по каналах, які він контролює.

Ви повинні знати: в нашій державі у першому кварталі працювало 3 емісійні центри - Національний банк, Кабінет Міністрів, конкретніше Міністерство фінансів, і комерційні банки, які проводили безресурсний залік. Підкреслімо - три центри.

Я говорю зараз про Національний банк і про економічний центр. Якщо за станом на 1 січня емісія становила 467 мільярдів карбованців, то на 1 лютого вже була економія 325, на 1 березня - 170, на 1 квітня - 367 і на 1 травня - 15 мільярдів карбованців.

Я ще раз засвідчую: жодного карбованця необгрунтованої емісії Національним банком не допущено. Це важливо Національному банку для того, щоб вирішили, чи це структура, яка викликав довіру до своїх дій, чи вона просто не може відповідати за наслідки своєї політики.

Мені дуже прикро з такого приводу: коли мова йшла про залік сільському господарству чи про оті 502 мільярди карбованців кредитів, які пішли на сільське господарство, наводилися такі приклади, які абсолютно не відповідають стану речей.

Я наведу деякі з них. Перше. Усі кредити, надані сільському господарству на 1993 рік під аванси, видавалися за порядком, розробленим Кабінетом Міністрів. Вісім місяців тому Кабінет Міністрів і Національний банк /до якого я ще тоді не мав відношення і стояв з іншого боку барикад/ розробили порядок фінансування авансів на селі. І Національний банк не утупив жодного кроку вбік, він профінансував відповідно до цього порядку.

Механізм ось який. Національний банк віддав кредити банку фінансуючому, фінансуючий банк віддає ці кредити заготівельнім організаціям і заготівельні організації під контракт /тобто під юридичний документ на поставку продукції у третьому чи четвертому кварталі/ дають гроші на розрахункові

рахунки. Гроші потрапляють на розрахункові рахунки.

Тепер давайте задамося питанням - яке наше право знати, куди ці гроші йдуть з розрахункового рахунку підприємства? Ми зараз говоримо, що з розрахункового рахунку підприємства заплачено футбольній команді, куплені валютні акції і таке інше. Виникав питання: чому ми аналізуємо цей період? Яке відношення Національний банк взагалі мав до технології проходження цих грошей на тому рівні?

Мені прикро, що у доповіді Прем'єра критикувався факт, коли емісійні гроші, які пішли на село, комерційний банк взяв на депозит. Та ми повинні вітати цю політику, тому що комерційний банк заморозив ті гроші, які б чинили тиск на ринок. Ми наводимо приклад, що з 371 мільйона карбованців у Дніпропетровській чи Донецькій області 120 мільйонів карбованців депоновані на рахунках банків. Та нам треба було зобов'язати комерційні банки всі 100 процентів депонувати, щоб ці гроші не гуляли по Україні.

Я не буду далі продовжувати. Впевнений, що у доповіді висловлена не позиція Леоніда Даниловича. Я впевнений, що Леонід Данилович просто автоматично взяв інформацію і видав її як офіційну.

Шановні колеги! Я проти одного - я хочу, щоб ми не розвалювали зараз пристрасті і не влаштовували полювання на відьом у цьому плані.

Ще одне. Буду говорити про нинішню ситуацію. Враховуючи те, що в першому кварталі відповідно до прийнятих постанов /а я скажу, що їли були приречені їх прийняти, і зараз нам важко говорити щось інше про ті постанови/ комерційними банками.

Міністерством фінансів були випущені в обіг майже 1,5 трильйона карбованців /я маю на увазі - по каналах дефіциту бюджету і по проведенню заліку/, Національний банк у надзвичайно важких умовах економічної кризи розпочав роботу по впровадженню антиінфляційних заходів, обмеженій готівкової маси в обігу та стабілізації і грошової одиниці за такими напрямами. З початку року введена система щоквартального обмеження первинної емісії засобів платежу Національним банком. Я б хотів, щоб ви звернули увагу на статистичний ряд, який у нас склався. У 1992 році оптові ціни виросли у 25 разів. За цей же період кредити усіх банків виросли у 27 разів. Абсолютно логічним було зауваження, що кредити комерційних банків були провокуючим фактором підвищення цін, оскільки темпи їх зростання перевищували теши, підвищення цін.

У першому кварталі 1993 року оптові ціни виросли у 3,8 рази, а кредитні вкладення - в 1,8 рази. Тобто співвідношення зменшилося у 2,1 рази.

Далі. Квітень. Оптові ціни підвищилися орієнтовно на 18 відсотків, кредитні вкладення - на 4,3 відсотка. У 4 рази темпи приросту кредитних вкладень нижчі темпів приросту цінових факторів. Виникає закономірний висновок: без економічних реформ монетарна політика буде безрезультатною з точки зору впливу на ціну. Тому що крім приросту грошової маси на розвиток інфляційних процесів на сьогодні впливають й інші чинники -такі як стан реформи власності, реформація структурна, монополістична практика цінотворення, посилення грошового егоїзму практично позбавлених контролю держпідприємства, зростання товарного дефіциту і падіння виробництва.

Крім цього, в першому кварталі Національний банк вжив таких екстрених заходів. Встановлено, починаючи з квітня, 25 процентів обов'язкових резервів для комерційних банків. За рахунок цього з обігу було вилучено 580 мільярдів карбованців. Мобілізовано також кошти ощадного банку, які інфляційно "підкріплювали" економіку, в сумі 207 мільярдів карбованців. І, як сказав уже Леонід Данилович Кучма у своїй доповіді, скасовано дефіцит бюджету в сумі 383 мільярди карбованців.

Таким чином, загалом за 4 місяці Національним банком було вилучено з обігу платіжних засобів 1 трильйон 170 мільярдів карбованців. Це приблизно та сума, яка була спрямована на проведення всіх заліків у першому кварталі і тих, які переходили з четвертого кварталу минулого року.

Комплекс цих заходів дозволив дещо вповільнити темпи зростання грошової маси у квітні-травні цього року, що забезпечило послаблення інфляційних процесів. За квітень грошова маса зросла тільки на 9 процентів проти 22 процентів щомісячно в середньому за 1992 рік та 25 процентів у першому кварталі нинішнього. У той же час індекс інфляції знизився зі 128 процентів у лютому до 122 у березні і близько 120 процентів - у квітні.

Зростання кількості готівкових грошей в обігу також піддається досить ефективному управлінню. Але основними заходами тут повинні стати заходи Кабінету Міністрів щодо контролю за збільшенням грошових доходів населення.

У першому кварталі 1993 року грошові доходи населення зросли порівняно з четвертим кварталом 1992 року у 2 рази, заробітна плата - в 1,6 раз при підвищенні цін на споживчому ринку в

2,8 рази. Це мало позитивний вплив на емісію грошей - вона протягом першого кварталу щомісячно трималася на досить стабільному рівні й була на 17-39 процентів нижчою від показника грудня 1992 року, тільки в квітні збільшилася на У процентів. У результаті по відношенню до загальної маси грошей кількість готівки в обігу зменшилася з 19,1 процента до 18,7 процента /при значному її нарощуванні в 1992 році з 12 до 19 процентів/.

Важливо відзначити й те, що в другому кварталі прийнято спільне рішення Національного банку і Кабінету Міністрів про кредитну емісію. В абсолютних цифрах вона становить 700-800 мільярдів карбованців на другий квартал. Трохи менше половини - 250 мільярдів - це кредити Мінфіну, трохи більше половини - 300- 400 мільярдів - кредити економіці.

Ясно одне: для повного задоволення кредитних потреб /я їх називав - 8 трильйонів карбованців/ цієї суми недостатньо, і значна частина підприємств повинна пройти процедуру банкротства. У зв'язку з цим уряд мав розробити, на наш погляд, загальну програму структурної перебудови з метою визначення галузей і виробництв, які потребують кредитного пріоритету і підтримки. А взагалі було б доцільно запровадити процедуру, яка є у всіх цивілізованих країнах стосовно такої ситуації, як наша: Національний банк проводить емісію, яка обмежена і визначена парламентом, цю емісію передає кредитному інститутові Кабінету Міністрів на загальних умовах за обліковою ставкою, а там існують пріоритети -система галузей першої підтримки, другої підтримки, третьої підтримки. Тобто щоб у Кабінету міністрів були фінансові й кредитні можливості реалізації своєї політики. Національний банк

підтримає таку процедуру, якщо вона буде прийнята Кабінетом Міністрів.

Паралельно з відзначеним Національний банк проводив роботу по нейтралізації емісійних центрів поза Національним банком. У першу чергу ним були комерційні банки. З березня введена ставка за безресурсні операції комерційних банків у розмірі 0,75 процента щоденно, або 274 проценти річних. З 1 травня - 1 процент штрафу щодня, або 365 процентів річних. За 22 дні квітня 32 банки допустили безресурсну видачу, за що заплатили Національному банкові 22,8 мільярда карбованців штрафів. У травні ці штрафи досягли 560 мільйонів карбованців.

Це говорить про те /і хотілося б з усією відповідальністю це підкреслити/, що комерційні банки сьогодні не в емісійними центрами держави. Це дуже важливо як для іміджу центрального банку, так і для іміджу й статусу комерційних банків. І це відповідає дійсності.

Другий емісійний центр - Міністерство фінансів, яке проводить виконання свого дефіциту через комерційні банки.

На мій погляд, нині Національний банк і уряд близькі до виходу на новий механізм касового виконання, в якому передбачено первинність джерел і вторинність затрат. Планувалося цей механізм запровадити з 1 травня. І ви розумієте, що Національний банк є ініціатором його введення, а не стороною, яка б уповільнювала цей процес. Але ми зіткнулися з такими проблемами, які потребують часу для вирішення.

Насамперед, сьогодні у нас немає агента по виконанню державного бюджету на рівні районів. Раніше, як ви пам'ятаєте, був Держбанк СРСР, який мав відділення в кожному районі, і відділення було організатором та виконавцем цього бюджету. Сьогодні установи Національного банку доходять лише до обласних центрів, далі йде структура комерційних банків. Виникає питання: кому доручити виконання державного бюджету на рівні району? Ідеології державного казначейства поки що немає, вона тільки виробляється, державних банківських структур на рівні району немає, є комерційні структури.

Тому компроміс, який був досягнутий Національним банком і Кабінетом Міністрів з цього приводу полягає в тому, що комерційні банки і Національний банк беруть на себе розв'язання цієї проблеми по всій доходній позиції, ведуть облік, статистику, групування по розділах і параграфах національного бюджету, а Міністерство фінансів бере перші функції казначейства з точки зору ведення контролю за витратами державного бюджету.

Незалежно від упровадження цього порядку Національний банк прийняв постанову про припинення з 1 червня виконання бюджету, якщо його витрати будуть більшими, ніж передбачені Законом про Державний бюджет на 1993 рік / близько 1 мільярда карбованців/.

Хотів би зазначити, що в умовах лібералізації цін на енергоносії ситуація з дефіцитом бюджету може бути просто одним з центральних питань нашої сесії.

Національний банк сьогодні не вбачає питання в тому, відпускати ціни на енергоносії чи не відпускати - ми приречені це зробити.

Виникає інше питання: якими джерелами ми збираємося покривати це підвищення цін.

Рішення буде за парламентом. Національний банк лише розробив чотири версії розвитку економічної ситуації, якщо ми будемо орієнтуватися повністю на емісійний канал розв'язання цього питання або спиратимемося на гармонізацію емісійних і неінфляційних джерел.

За першим варіантом ціни піднімуться в 10,2 рази, за другим - в 13,2, за третім - в 13,7, за четвертим - в 20,3 рази.

Таким чином, у нас інфляційний спектр може складатися від однієї тисячі процентів до 2030 процентів на рік. Тому корінне питання, яке сьогодні може бути альтернативою цьому тупиковому шляху, -це з другого кварталу розпочати практику казначейських зобов'язань і цінних паперів.

У нас на сьогоднішньому ринку капітал становить близько 6 трильйонів карбованців ресурсів, до яких ми ще не дійшли як до джерела фінансування державних дефіцитів і державного боргу. Тому Національний банк пропонує разом з Кабінетом Міністрів і Міністерством фінансів починаючи з другого кварталу підійти детально до розробки програми випуску цінних паперів і казначейських зобов'язань і готовий взяти на себе всі фінансові зобов'язання, які будуть випливати з реалізації цих цінних паперів.

Окремо хотілося б зупинитися на проблемі курсових співвідношень і валютного регулювання, які сьогодні проводить Національний банк. Маю звернути вашу увагу на три відправні момент...

Усе валютне регулювання в /країні здійснюється виключно відповідно до декрету Кабінету Міністрів з цього питання. Кабінет Міністрів, очевидно, знав, що до цього декрету Національним банком були направлені ще під час його підготовки чотири сторінки пропозицій, включаючи питання про курсові співвідношення. І я розумію, на яких засадах вони були прийняті...

Сьогодні Національний банк лише повністю виконує цей законодавчий документ.

Національний банк не встановлює курси. Вони визначаються Валютною біржею при Національному банку.

Відношення, яке має Національний банк до визначення курсів, має суто наглядовий характер. Він стежить за роботою валютної біржі з приводу визначення курсів - і не більше того.

Але трошки історії. Основне питання про те, чому ми маємо на сьогодні таке валютне співвідношення, як ви розумієте, криється у співвідношенні експортно-імпортних величин.

За останні два місяці дефіцит при поточних операціях сягнув 101,5 мільйона доларів. Ми щодня стикаємося з ситуацією, коли з доларової чи рубленої зони Україна кожний день більше завозить, ніж вивозить продукції.

Виникає така ситуація: для того щоб ми мали стійкі національні гроші, мали стійкий національний курс, треба стимулювати експорт і обмежувати імпорт.

Практика свідчить про те, що експорт сьогодні вигідний дія експортерів. Ви запитайте будь-якого експортера: кому не вигідний той курс, який встановлений на біржі? І ви не знайдете жодного експортера, який би це сказав. Хто говорить, що курс високий? Таке стверджують лише представники тієї структури, яка займається імпортом російської продукції.

Метою курсу якраз і було те, щоб імпорт став невигідним дня України через курсове співвідношення, а вигідним став експорт для тих, хто у цій ситуації, коли у нас існує дисбаланс, із Росією, знаходить можливості виробляти продукцію, вивозити її в Росію і там продавати. Де суть тієї політики, яку ми встановили відповідно до цього декрету.

До декрету валютна біржа провела двадцять чотири торги. На торги було викинуто 47 мільйонів доларів. Середній розмір торгів становив 1,9 мільйона доларів. Після декрету ми провели десять торгів. Сума, яку було запропоновано на продаж, становила 132 мільйони доларів, що втроє більше, ніж за весь минулий рік. У середньому на торги пропонувалося 13 мільйонів доларів. Останні три

торги проводились з масою торгівлі в 20-24 мільйони доларів. У порівнянні з російською валютною біржею, де продається близько 80-100 мільйонів доларів, ми досягли четвертої частини тих оборотів, які є на російських торгах.

Введення обов'язкового продажу частки експортних надходжень спричинило збільшення пропозицій на біржі в 4-5 разів. Сьогодні він сягав 90-100 мільйонів доларів на місяць.

Щиро кажучи, у ситуації, в якій опинилася країна, необхідно було б забезпечити продаж усієї валюти центральному банку. Але, на жаль, суспільна думка зараз настільки зорієнтована проти Національного банку, що такі ліки не можуть бути прописані.

Ну що ж, залишається попередити, що втративши час, у майбутньому, може, вже доведеться вживати хірургічних заходів у вигляді відновлення валютної монополії, що, з точки зору Національного банку, серйозно загальмує ринкові реформи в Україні.

Збільшення пропозицій валюти, а також мораторій на кредити рефінансування центрального банку і підвищення процентної ставки щодо них до 240 процентів річних привели до стабілізації курсу українського карбованця до іноземних валют.

Хотів би ще раз підкреслити ту фразу в повідомленні Леоніда Даниловича, яку з шумом було зустрінуто. За період більше ніж півтора місяця коливання курсу карбованця до американського долара залишається в межах 0,2 відсотка. У той час, як, наприклад, курс рубля до долара знизився на 30 відсотків. Ми з вами півтора місяця маємо курс у середньому 1 до 3 тисяч. У валютній практиці України такого стану речей не було. Хіба експортеру не вигідна стабільність, коли він знає наперед ефект своєї операції?

Аналогічна політика щодо російського рубля призвела не тільки до стабілізації, а навіть до певного зростання курсу українського карбованця до рубля. Вперше за багато місяців курс карбованця в Москві вищий, ніж у Києві, при тому, що курс карбованця на московській валютній біржі лише у цьому місяці підвищився на 20 відсотків.

Центральний банк Росії розпочав використання кредиту Національного банку України з метою стабілізації свого ринку. Ми розглядаємо це як першу ластівку нормалізації валютних відносин.

Далі буду абсолютно тезово говорити. За цей період Національний банк почав формувати стабілізаційний фонд національної одиниці. Було закуплено декілька десятків мільйонів доларів, декілька десятків мільярдів рублів, декілька центнерів золота, 50 процентів якого - це чисте банківське золото.

Крім того, Національний банк узяв напрям на підвищення вимог до банків, що здійснюють операції з валютними цінностями. Статутний капітал таких банків повинен уже становити 1 мільярд карбованців. За порушення валютної звітності, недостовірність інформації введений штраф до 5 мільйонів карбованців. За порушення правил продажу інвалюти введено штраф у 50 мільйонів карбованців. За ухилення від виконання функції агента Національного банку щодо валютного нагляду введено штраф 25 мільйонів карбованців для комерційних банків.

За перший квартал цього року були відкриті 3500 обмінних пунктів, які обмінюють рублі на карбованці, і 2500 обмінних пунктів по обміну карбованців на інвалюту. Я можу надати цю інформацію Кабінету Міністрів щодо областей і банків.

Слід відзначити, що система валютного регулювання, введена Кабінетом Міністрів, відіграла в цілому позитивну роль. Національний банк України вважає дуже небезпечними будь-які різкі зміни у цій сфері, а особливо кроки назад. Наприклад, у питанні про обов'язковий продаж експортних надходжень. У той же час технічна реалізація окремих положень загальної концепції валютного регулювання досить ускладнена.

Тепер коротко щодо основних напрямів грошово-кредитної політики.

Хочу звернути вашу увагу на стан економіки, який ми на сьогодні маємо. Держава живе не по коштах. Економіка працює неефективно. В державі, де їй належить 94 проценти власності і де вона номінально відповідає за стан виробництва, на рівні економічних і господарських структур панує споживацька ідеологія. Всі хочуть у ринок, але всі вимагають - компенсуйте, індексуйте, асигнуйте і дайте пільгові кредити. В системі фінансових, бюджетних, кредитних та платіжних амністій підприємства втратили орієнтири для прийняття раціональних виробничих рішень. Тому основи політики Національного банку в галузі грошово-кредитних відносин виходять з таких основних напрямів.

Передусім головною мстою грошово-кредитної політики Національного банку є отримання темпів інфляції, створення сильної національної валюти і конкурентного банківського ринку. Як поточні поставлено такі цілі: створення ефективно діючої національної платіжної системи, запровадження ефективної системи обслуговування державного бюджету і проведення грошової реформи.

Які основні інструменти Національного банку?

Перше. Утримання в жорстких межах приросту маси централізованих кредитних ресурсів. В основних напрямах він визначений у 3,5-4 мільярди карбованців.

Проведено розподіл до кварталах. Звичайно, ці цифри можуть бути відкориговані, якщо буде прийнято рішення про лібералізацію цін на енергоносії в залежності від джерела.

Друге. Міністерству фінансів суворо у відповідності з рішенням Верховної Ради Національним банком буде відкрите поточне кредитування. Починаючи з 1 червня буде введений в практику новий порядок касового виконання бюджету.

Цінні папери пропонується випустити на рівні 50 процентів від розміру дефіциту, який був затверджений на 1993 рік парламентом.

Далі. Оформлення боргів і кредитів, виданих до 1992 року, потрібно провести в двотижневий термін Міністерству фінансів і Національному банку і визначити конкретний режим і статус відносин по цих зобов'язаннях.

Стосовно комерційних банків змінюється практика резервних вимог. Крім 25-процентних обов'язкових резервів, вводиться диференціація, яка полягає у тому, що ті державні кошти, які працюють через фонди, через кошти бюджету, акумулюються шляхом обов'язкового резервування у розмірах: 60 процентів - фонди, 50 процентів - кошти бюджету. По вкладах населення встановлена ставка рефінансування, ставка обов'язкових резервів - 20 процентів.

Упроваджено в практику встановлення двотижневого регулювання обов'язкових резервів. Підвищуються вимоги до комерційних

банків, які здійснюють валютні операції. Введено жорсткий контроль за станом кореспондентських рахунків з 1 травня цього року /за порушення 1 процент денних штрафів або 365 процентів річних/.

У другому кварталі запроваджується вексельний обіг і розгортаються вексельні операції в комерційних банках.

На міжбанківському ринку пропонуються такі, важелі. Встановлюється право "першої руки", за яким усі кредити в державі пропонуються в першу чергу Національному банку на ринкових засадах.

Крім того, пропонується рефінансування комерційних банків. Первинна емісія Національного банку проводиться за принципом: обсяг капіталу - 50 процентів, дисконтні операції з векселями, боргові зобов'язання уряду - пропорційно тим обсягом, які викупили комерційні банки. Починаючи з завтрашнього дня, вводиться аукціонно-конкурсний продаж ресурсних капіталів.

І основне. Починаючи з травня, Національний банк переходить до політики реальних процентних ставок. Це основне питання політики. Облікова ставка Національного банку, починаючи з 1 травня, оцінена в 20 процентів місячних або 240 процентів річних. Це ціна на національні гроші, це їх сила, це мінімальний поріг стабільної ефективності, врешті-решт, це форма захисту населення. Адже всі кошти, які є в Ощадному банку, починаючи з середини травня будуть викуплятися Національним банком за ставкою 240 процентів річних, а населенню ці кошти сплачуватимуться на рівні 220-230 процентів річних по вкладах, строк яких перевищує 6 місяців.

Вводиться єдина політика щодо ціни національних грошей, єдина політика щодо кредитів, які видаються по лінії рефінансування Національного банку.

І останнє. Ці основні напрями є результатом роботи не лише Національного банку, а й наукових фондів України, комісій Верховної Ради і експертів Національного банку.

Дякую за увагу.

ГОЛОВА. Є запитання? У нас залишається вже не так багато часу. Тож давайте продовжимо розмову. до перерви. Тому що банк ми не так часто слухаємо, а запитань багато. Перший мікрофон.

МАРТИНЧУК В.Й., голова колгоспу імені П.М. Буйка Фастівського району /Фастівський виборчий округ, Київська область/. Шановний Вікторе Андрійовичу! 27 березня вийшла спільна, ваша і Кабінету Міністрів, постанова, за якою для села повинні надаватися пільгові кредити під пально-мастильні матеріали й засоби захисту рослин. І ця робота була розпочата. Але вже 9. квітня їх видачу припинили з невідомих -причин. Свого часу ми підходили до вас з депутатом Сіньком в урядову ложу, цікавились, коли до цього питання повернуться. Ви тоді обіцяли розібратися, сказали - через 5-7 днів робота буде відновлена. Але до сьогоднішнього дня на місцях ці питання не вирішуються, і все хтось десь розбирається.

Так от, внаслідок цього тільки колгоспи в моєму виборчому окрузі впині нафтобазі близько 300 мільйонів карбованців за нафтопродукти, які вони взяли, розраховуючи на оті пільгові кредити Національного банку. На звернення нашого фастівського

банку до обласного відділення Національного банку, позитивної реакції немає. Крім того, затримується заробітна плата, виплачується ще за третій місяць. До того ж, сьогодні банки навіть відмовляються видати оплату за закуплене у населення молоко. Тобто на місцях, в областях і районах, ситуація не контролюється ні Національним банком, ні агропромбанком "Україна". І триває ця вакханалія.

Але у програмі, з якою ви сьогодні, виступили, на 12 сторінці знову ж записано, що Національний банк України за погодженням з урядом, з Верховною Радою буде продовжувати надавати пільгову кредитну позику підприємствам, організаціям під ту продукцію. Тобто все начебто правильно, але на місцях ці питання не вирішуються. То коли, скажіть, будь ласка, вони вирішуватимуться так, як ми записуємо в цих документах?

ЩЕПКО В.А. Всі зобов'язання, які брав на себе Національний банк перед Кабінетом Міністрів про рефінансування економіки в першому кварталі, виконані. Маю на увазі видачу кредиту на проведення авансування сільськогосподарських виробників /502 мільярдів карбованців/ і компенсації цінна м'ясо й молоко /402 мільярди карбованців/.

Що стосується кредитів на другій квартал, то Кабінетом Міністрів і Національнім банком разом відповідно до монетарної політики визначено обсяг кредитів на цей період у сумі 700 мільярдів карбованців. З них 250 мільярдів карбованців іде Кабінету Міністрів на потреби кредитування, 400 чи 350 мільярдів карбованців - на кредитування економіки, з яких 80-100 мільярдів карбованців - на кредитування

цукрових заводів /це ті пріоритети, які визначає Кабінет Міністрів/. Щодо решти коштів - гадаю, що ми завтра зможемо розглянути і додатково вирішити питання про фінансування агропромислового сектора.

ГОЛОВА. Другий мікрофон.

ЖЕЛІБА В.І., Надзвичайний і Повноважний Посол України в Республіці Бєларусь /Новоархангельський виборчий округ, Кіровоградська область/. Шановний Вікторе Андрійовичу! Між Україною і Республікою Бєларусь на нинішній рік у різних галузях підписано більше двадцяти угод. Зараз фактично їх виконання майже припинилося, тому що вже близько двох тижнів відсутні будь-які міжбанківські операції цих двох держав. До нашого посольства надходить багато звернень. Я на минулому тижні побував у державних структурах Бєларусі, в четвер зустрічався з вашим колегою Богданкевичем, щоб якось дійти згоди в цьому питанні. Що він сказав? Що вони надіслали свої пропозиції Україні з приводу того, як можна розв'язати ці проблеми. І звернулися до керівництва Національного банку з проханням зустрітися чи то в Україні чи в Бєларусь Але досі ні їх в Україну не запрошують, ні до них ніхто не їде. А справа досить складна. Чому так?

ЮЩЕНКО В.А. У лютому делегація Національного банку була в центральному банку Бєларусі й вивчала це питання з точки зору звірки міжбанківських зобов'язань. Який тут стан справ?

За Україною нараховується близько 50 мільярдів - боргу Бєларусі. Борг маг дещо проблематичний характер, і ось чому. В третьому й четвертому кварталах минулого року через баланси бєларуських банків комерційні державні структури України перерахували в Москву більше тридцяти мільярдів карбованців. Коли Бєларусь оформила свої відносини з Росією, то ці копти, які пройшли через сусідню республіку, Росія оформила як борг Бєларусі Росії.

Звичайно, оскільки це обороти, які Бєларусь транзитом провела через свій баланс, то воно запропонувала, щоб Україна взяла його на себе.

Тому це питання може бути вирішено під час зустрічі нарівні голів національних банків Бєларусі та України з підписанням міжурядової угоди про долю цього обороту.

Па сьогодні у нас позитивне торгове сальдо щодо Бєларусі становить близько 2,4 мільярда карбованців. Тобто якщо у пас буде оперативно досягнута домовленість з центральнім банком Бєларусі, то, мені здається, ми могли б невеликі сум. платежів пропускати в Бєларусь. Але до вирішення питання по суті, звичайно, мова може йти лише про якісь невеликі суш платежів.

ГОЛОВА. Третій мікрофон.

ВЕРЕТЕННІКОВ В.О., генеральний директор акціонерної компанії молочного комбінату "Придніпровський" /Індустріальний виборчий округ, .Дніпропетровська область/. Шановний доповідачу! Сьогодні банки тактично зупинили кровообіг нашої економіки. Ціни зростають, а обігові кошти залишилися на попередньому рівні. Всі підприємства один одному заборгували, і на їхніх рахунках немає грошей.

Разом з тим у цьому документі, який ми отримали від уряду, в першому пункті записано: "У фінансовій сфері з'явилися ознаки стабілізації". Запитання: в чому ж полягають ці ознаки стабілізації у фінансовій сфері? Уряд вважає, що такими ознаками є заморожування заробітної плати. Так це чи ні? Бо з цього документа випливав таке. Грошова емісія у нас за січень-квітень становить 598 мільярдів карбованців. Куди ця готівка пішла? Зростання заробітної плати стримано, а емісія - величезна. І в цьому ж документі є таких запис, що зростання заробітної плати стримано на промислових підприємствах, але в комерційних структурах вона зросла втроє. Чи не вважаєте ви, що ця готівка якраз і пішла в комерційні структури й обминула наші підприємства, які виробляють продукцію?

ЮЩЕНКО В.А. Я можу лише підтвердити те, що сьогодні близько одного трильйона карбованців "працює" в готівці. У залишках комерційних банків - близько 24 мільярдів цієї готівки. У першому кварталі основною мотивуючою позицією є зростання зарплати і доходів населення в два рази.

Крім того, Національний банк стурбований зростанням готівкових видач більш як у десять разів.

Тому реакція центрального банку на такий стан речей у готівковому обігу така - підготовка проекту декрету Кабінету Міністрів про обмеження /починаючи з першого кварталу/ готівкових операцій, які прив'язуються до мінімальних витрат. Щодо кожної позиції є обмеження емісійної готівки.

Відносно стану платіжної дисципліни. Ви знаєте, що починаючи з першого кварталу Національний банк і комерційні банки не ведуть картотеки платіжних документів. І сьогодні про цей стан можна судити тільки в статистичному плані. Статистика сьогодні свідчить про те, що за останні півтора місяця неплатежі підприємств після проведення заліку збільшилися в 5,6 рази.

Думаю, важливими питаннями для навої економіки в питання банкрутства, цільової структурної політики, вибіркового кредитування починаючи з другого кварталу.

ГОЛОВА. Вікторе Андрійовичу! Прохання більш коротко відповідати, бо багато депутатів хоче задати запитання. Перший мікрофон.

ЧЕРНЯВСЬКИЙ О.П., генеральний директор наукововиробничого об'єднання "Еліта" /Сумський виборчий округ, Сумська область/. Шановний Вікторе Андрійовичу! Звертаюся до вас як до фахівця високого рівня. Знаю про це, бо спілкувався з вами. Хотів би від вас почути конкретну відповідь на таке запитання: чи не нагадує нинішня ситуація в Україні ту, яка свого часу булав Союзі, коли Горбачов постійно просив додаткових повноважень, а порядку ставало все. менше і менше.

Я готовий дати повноваження будь-кому, хто скаже, що буде краще.

І от Леонід Данилович сказав, що аграрники вирішать, краще це чи ні. Так я відповім народними словами: "Покращало нашій матері - то не їла, а то й не п'є". Я маю на увазі українське село. Рівень зарплати у сільських трудівників залишився майже такий, як раніше, і зараз немає можливості його підвищити. Правда, вони посіяли, і за це я вдячний уряду, який дав можливість матеріального забезпечення, і вам, що дали кредити. Але як же далі жиги тому самому селянину? Який фінансовий стан села? Ви можете зараз дати відповідь не тільки мені, а й моїм колегам і всім жителям села? Адже думаю, що за цим засіданням спостерігають усі.

Дякую.

ЮЩЕНКО В.А. Гадаю, що по відношенню до села сьогодні повинна бути розроблена чітка, послідовна політика, яка давала б відповіді на питання фінансової, кредитної, інвестиційної політики.

Маю чесно вам сказати: те, що планувалося на перший квартал, формувалося на рівні трьох-чотирьох посадових осіб. Міністр сільського господарства за день десятки разів дзвонив і казав, що ми на грані зриву посівної, ми на грані зриву закупок м'яса, молока тощо. Тоді всі були змушені братися за вирішення питань.

Але сьогодні, мені здається, стан справ такий, що кредитні можливості Національного банку на другий квартал практично вичерпані. Мова може йти про якісь 50-100 мільярдів карбованців. Це абсолютно недостатньо для того, щоб дати повну відповідь на запитання про фінансове здоров'я села в другому кварталі.

Тому я абсолютно поділяю позицію міністра. Дійсно, ми повинні готувати серйозний документ щодо того, як жити селу в другому, третьому, четвертому кварталах. Воно заслуговує на те, щоб був зроблений адресний документ.

100

ГОЛОВА. Вікторе Андрійовичу! Хочу, щоб усі зрозуміли, що село - це якраз той сектор, що виживе. А як держава житиме без села? Оце питання! А то всі турбуються про село: а як йому кита? Село, ще раз кажу, виживе...

Другий мікрофон.

ПАНАСЮК Ф.Т., голова Чуднівської районної Ради народних депутатів /Любарський виборчий округ, Житомирська область/. Шановний Вікторе Андрійовичу! Один з аргументів, який називався Прем'єр-міністром щодо необхідності підпорядкування Національного банку Кабінету Міністрів - це недостатній контроль за діяльністю комерційних банків на місцях. Наводилися приклади. Я поділяю цю душу цілком і повністю. Панує сваволя, суцільна нажива; 6езконтрольність призводить до того, що маса коштів вилучається, в народу й потрапляє в кишені дідків.

Ви маєте якісь свої варіанти вирішення цієї проблеми, щоб, наприклад, комерційний Укрбанк, інші банки працювали під гидким контролем структур держави? Які вони? Чи від Національного банку, чи від Кабінету Міністрів, чи, можливо, в необхідність створювати якісь спеціальні органи для здійснення контролю? Так же залишатися не може. І я не хотів би все-таки бачити вас як безпосереднього контролера, щоб на вас покладалися функції здійснення контролю.

І друге питання - з приводу цін, які сьогодні уже входять у життя. Називаються ціни на мінеральні добрива, які буде використовувати село; ціна аміачної селітри збільшується у 6 разів, аміачної вода - у 8 разів, суперфосфату - у 5,5 рази. Оптові ціни

101

зростають у 6,6 рази. Чи вірите ви як керуючий Національним банком в те, що можна буде за рахунок виробленої продукції сільського господарства не допустити економічного розвалу сільгосппідприємств? Дякую.

ЮЩЕНКО В.А. На перше питання у мене буде коротка відповідь. У практиці є тільки два механізми контролю над комерційними банками - це кількість і ціна грошей. Я доповів вам, що починаючи з середини квітня кількість грошей, яка йде через комерційні банки, повністю контролюється. Сумніву ні в кого не повинно бути

- це не є емісійний центр держави. Другий фактор - це ціна національних грошей. Так, дійсно, до цього часу Національний банк був такою структурою, яка в залежності від того, хто до неї приходив, за різною ціною надавала ресурси. Якщо прийшов Мінфін, то йому безплатно можна, якщо прийшло село, то йому пільгові кредити можна, якщо прийшов якийсь комерційний банк, йому можна дати "на всю котушку". Починаючи з травня Діє одна з ключових позицій політики на 1993 рік/, ми говоримо, що ціна на національні гроші повинна бути єдина. Якщо вона буде єдина, то зникнуть підстави для зловживання на цьому грунті, тому що тоді не буде суб'єктивізму.

Щодо другого питання. Я абсолютно впевнений, що село в однією з провідних експортних галузей України. Якщо воно повернеться до того цінового паритету, до того курсового співвідношення, яке подає Національний банк до російського рубля, до інших валют ближнього ринку, то я вірю, що питання окупності цього сектора буде вирішене. Але, звичайно, до тих

102

цін, про які ви говорите, ми хотіли б, щоб ми виявили подвійне ставлення. Якщо ми ці ціни будемо покривати інфляційним кредитом, то /я вам наводив статистичний ряд/ інфляція у нас на кінець року буде 2500 процентів. Якщо ми знайдемо у себе сили, знайдемо спільну думку про те, що емісійний кредит - це не порятунок для села, тоді ми з вами здобудемо перемогу.

ГОЛОВА. Третій мікрофон.

СТЕПЕНКО В.І. Вікторе Андрійовичу! Я не в пошуках винних, як ви сказали у своїй доповіді. Я думаю, що іде конструктивне обговорення доповіді, ставляться запитання. Тому прошу вас дати мені конкретну відповідь на таке запитання. Чи ви не розумієте, чи ви підігруєте селянам? Я слухав вас два рази, один раз на засіданні комісії. Ви сказали, що ми все зробили селянам. Ми їм видали 800 мільярдів карбованців кредитів, 80 процентів від того, що у нас було. Тобто поділилися з селом. Селяни повинні знати, і ви знаєте. Як же ви поділилися, якщо в першому кварталі цього року в порівнянні з минулим роком ціни на сільгосппродукцію зросли у 6 разів, а на промислову продукцію, якою користується село, -у 32 рази? Це не кредит, не подачка селу, а це у шість разів не доплачена вартість сільськогосподарської продукції. І ви ж розумієте, що кредит, який ми одержуємо /чи під 30, чи під 40, чи під 80 процентів/, який просить наш міністр сільського господарства, лягає на собівартість продукції. І за рахунок цього жиріють банки.

Так я хочу вас запитати: чи обговорювалося це питання,

103

і який вихід ви бачите? Нам не потрібно кредитів, ви нам проіндексуйте оборотні кошти. І все. І не потрібно ніяких кредитів, не потрібно нам ніяких подачок.

І друге коротеньке запитання: коли буде наведено порядок з обміном валюти? Ви говорите - законодавча база не така. Сьогодні тут Верховна Рада, Кабінет Міністрів, Президент. Чи вважаєте ви законним те, що діється сьогодні з обміном валюти?

Дякую.

ЮЩЕНКО В.А. Хотів відмітити, що частина питання не відноситься до компетенції Національного банку, але я висловлю свою думку.

Так, це не місія Центрального банку - тому надав кредит, тому не надав. Місія Центрального банку - контролювати загальну грошову масу. А якщо відповідно до монетарних параметрів в економіку треба емісувати гроші, то є Кабінет Міністрів, який знає свої пріоритети. Він через Мінфін бере в Національному банку ресурси на загальних умовах і відповідно до своєї політики формує кредитну політику в державі.

Ми говоримо, що до сьогоднішнього дня політика рефінансування Центрального банку йшла через пень-колоду. І суть її полягає в тому, що поки Національний банк буде розподіляти по галузях кредити, ми ніколи оптимуму в економіці не досягнемо. Не місія уряду, я б із задоволенням йому цю місію передав.

104

Друге. Ціна на проценти, ціна на кредити банку. Ми повинні так же пристрасно, як ціну на огірки, яка повинна бути ринковою, відстоювати й ціну на національні гроші, ціну на кредити. Якщо ми говоримо, що ціни на сільськогосподарську продукцію повинні бути лібералізовані, то чому ж вважаємо, що ціна на найважливішу державну продукцію - національні гроші - повинна бути низькою, тому що вона лягає на іншу ціну?

Нелогічно. Тому в основному документа ми вводимо єдину облікову ставку Національного банку, за якою повинні працювати всі: Кабінет Міністрів, галузі народного господарства і так далі.

Трете. Щодо торгівлі валютою. Я вам даю слово ділової людини, що сьогодні навколо торгівлі за долар, марку тощо криміногенну ситуацію знято. Будь-яка структура, яка хоче закупити чи продати долари, марки або іншу валюту в Україні, не має проблем.

Що стосується готівкового обігу, то тиждень тому заступником голови Центрального банку була підписана телеграма про припинення в установах Національного банку обміну валюти - рублів, доларів тощо це вказівка виключно для установ Національного банку. Її необхідність ви, мабуть, розумієте. Мова йде про нове підвищення цін, про обмежені запаси готівки, які є в Національному банку. Ми за півтора місяця закупили більше 30 мільйонів доларів у населення. Купувати за рахунок наших обмежених залишків українських купонів сьогодні просто недоцільно. Бо якщо будуть вжиті заходи щодо соціального захисту населення, в перших числах червня у нас виникла проблема готівкового отоварення населення. Цим була викликана та телеграма.

ГОЛОВА. Перший мікрофон.

105

БОНДАРЕНКО А.Д., голова Сумської обласної Ради народних депутатів /Лебединський виборчий округ, Сумська область/. Уважаемый Виктор Андреевич!

Из выступления Премьер-министра и из фактического положения дел очевидно, что если Украина резко не сократит потребление нефтепродуктов, то нас ждет экономический крах. В Сумской области сжигается в котельнях 360 тысяч тонн мазута, солярки и так далее. Есть возможность сократить эти объемы. Во всех районах сейчас ведется строительство газопроводов. Скажите, мог бы государственный банк взять на себя выделение кредитов о минимальными процентными ставками на решение этой приоритетной для Украины задачи - строительство газопроводов, которые будут высвобождать большое количество нефтепродуктов?

ЮЩЕНКО В.А. Національним банком в основних напрямах на 1993 рік передбачено, що 463 мільярди карбованців з річного плану будуть направлені на фінансування інвестиційних проектів. І ваш проект може бути розглянутий як один з варіантів спрямування цієї грошової маси.

ГОЛОВА. Другий мікрофон.

БОРЕЙКО М.С., голова Коростишівської районної Ради народних депутатів /Коростишівський виборчий округ, Житомирська область/. Шановний Вікторе Андрійовичу! Згідно з основними напрямами грошово-кредитної політики на 1993 рік Національній, банк визначає одним з цільових орієнтирів зниження темпів інфляції на кінець року

106

до 5-7 відсотків за рахунок обмеження грошової маси в обігу і забезпечення на цій основі зміцнення купоно-карбованця.

Скажіть мені, будь ласка, як цього досягти, коли у нас весь час в односторонньому порядку підвищується в десятки разів вартість енергоносіїв, нафтопродуктів, газу? До речі, дякуючи нашим політикам, які тільки те й роблять, що заявляють - ми не станемо на коліна перед Росією. Забувши про те, що народ України вже давно на колінах. А білорусам, жителям країн Балтії Росія, до речі, сьогодні відпускає енергоносії в десяток разів дешевше. У цій ситуації ціни зростатимуть, ми змушені будемо підвищувати заробітну плату. Таким чином, Національній банк змушений буде додатково вводити в обіг купоно-карбованці.

Це ваше побажання - 5-8 процентів зниження інфляції? Чи є певні прорахунки, що ми все-таки вийдемо зі складної ситуації?

І друге запитання. Яке ваше ставлення до пропозиції Леоніда Даниловича щодо підпорядкування Національного банку урядові і підзвітності його Верховній Раді? Розумію, що воно досить пікантне, але все-таки ми повинні врахувати вашу думку, коли голосуватимемо.

Дякую.

ЮЩЕНКО В.А. З приводу першого запитання хотів би зауважити: якщо ми будемо рухати свою економіку шляхом емісійних покрить, то .прийдемо просто до краху. Тому Національний банк відповідно до цінових процесів, які були закладені в плані дій уряду й індикативному плані, переклав ці процеси на грошову масу, на темпи і встановив, що грошова маса щоквартально розподілятиметься такі ціни, як вона тут наведена в цифровому значенні. Ряд цін мають максимальну цифру й мінімальну. Це темпи тієї керованої інфляції, яких ми можемо

107

досягти. Але, на жаль /ми зазначили в наступному пункті/, ці аналітичні ряди не враховують можливого зростання цін на енергоносії, які ввозяться з Росії, і пов'язані з тим загальним зростанням внутрішніх цін в Україні, що може внести корективи в прогнози Національного банку України.

Тобто якщо сьогодні ви приймете рішення про джерела фінансування вартості енергоносіїв /маю на увазі з точки зору економіки, з точки зору захисту населення/, якщо це буде емісійний канал, то Національний банк, підкоряючись вашому рішенню, змушений буде цей статистичний ряд переписати і встановити нові межі емісії на 1993 рік.

Щодо другого питання, то мені здається, що це ваше питання, питання парламенту. Світ створив відповідні канони - канони властей, канони уряду й Національного банку. Вони вам відомі. Я спою думку висловлював раніше, зокрема Леоніду Даниловичу. Мені здається, що у наших стосунках з Прем'єр-міністром буде достатньо такту, щоб ми всі питання, які стоять перед нами, вирішували на належному рівні.

КРАВЧУК Л.М., Президент України. Хочу висловити маленьку репліку. Кому і коли ставати на коліна, це вирішує кожен сам особисто. Але вводити в оману народ України нікому немає ніякого сенсу. Тож, що ціна для Бєларусі, для Казахстану, для України до 1 березня була така, а зараз для всіх однакова. Нам у Москві Чорномирдін передав документи. Якщо у вас інша інформація, то можете нею користуватися.

А народ обдурювати не потрібно, шановний депутате!

ГОЛОВА. Третій мікрофон.

108

ПИЛИПЧУК В.М. Шановний Вікторе Михайловичу! Посліпати вас

-прямо душа радіє. Ви говорите одне, а справи ж зовсім інші. От, наприклад, щодо тієї самої трильйонної емісії. По-перше, ви не повинні були видавати кредит. А треба було відкрити кредитну лінію і визначити, на які цілі можна видавати, а на які - ні. А у зв'язку з цим і організувати систему контролю за використанням - коштів цього кредиту.

По-друге, кредит ви могли емісувати, якщо маєте ресурси. Ресурсну емісію ви можете робити, це - ваше право. Але коли немає ресурсів, то ви повинні це питання все-таки внести відповідно до Закону про банки і банківську діяльність на розгляд Верховної Ради.

Далі. Якщо ви вважаєте, що кошти банківських резервів за нормою поставки, яку ви встановили, можне розцінювати як кредитні ресурси, то я повинен вам сказати, що ні, цього ніде у світі не робиться.

І при цьому хотів би вам задати запитання, не звинувачуючи вас, а аргументуючи вашими документами.

Ви сказали, що є лише два джерела емісії: ви і бюджет. То я повинен сказати, що ви своїм рішенням від 10 травня надали право робити безресурсну емісію з кореспондентських рахунків з дебетовим сальдо Агропромбанку і ще двом банкам.

У зв'язку з цим ви не маєте права самостійно робити безресурсну емісію, це право мав лише Верховна Рада. І не можна було делегувати це комерційній банкам, тим більше Агропромбанку, в якого справи не зовсім добрі. На жаль, комісія, яку створила Верховна Раде, по перевірці діяльності Національного банку, ще й досі не виступила з результатами. цієї перевірки.

109

Ви своїм рішенням від 23 березня зобов'язали комерційні банки рублеві ресурси, які були на їхніх кореспондентських рахунках, перераховувати на кореспондентський рахунок не Національного банку, а Агропромбанку. Ми розуміємо, що ви вийшли з Агропромбанку, ми розуміємо, що треба цьому банку допомагати, але не за рахунок руйнування економіки України і не за рахунок порушення закону. Поясніть, будь ласка.

ЮЩЕНКО В.А. Хотів би, щоб ви публічно зачитали той документ, згідно з яким я дав розпорядження щодо дебітного сальдо проводити операції.

Відносно іншого випадку, я не буду давати відповіді...

ГОЛОВА. Шановні народні депутати! Давайте так вирішимо. Запитання депутата Пилипчука з суто професійними, глибокими. Хай він в індивідуальному порядку запитає, і Ющенко дасть йому відповідь.../Шум у залі/.

ПИЛИПЧУК В.М. Я зачитаю: "Начальнику міжрегіонального комп'ютерного центру Ковалю.

Згідно з телетайпограмою Національного банку України... від 1 квітня просимо не приймати до обробки інформацію від комерційних банків, окрім Агропромбанку, Укрсоцбанку і Укрпромінвестбанку по списанню коштів з кореспондентських рахунків, які маються в наявності й мають у наявності дебетове сальдо до повного його погашення."

110

І другій документ можу зачитати: "Банкам України, начальникам обласних, Кримського республіканського і РКЦ Національного банку. Додатково до телеграми від 15 березня повідомляю: Національним банком України направлено платіжне доручення на адресу комерційних банків на суму, еквівалентну рублевим залишкам /код такий-то/, що були заблоковані на коррахунках комерційних банків... Рублеві залишки, які підлягають продажу Національному банку, прошу перерахувати на коррахунок Агропромбанку України".

ЮЩЕНКО В.А. Хто підписав телеграму?

ПИЛИПЧУК В.М. Шаров - член правління.

111

ЮЩЕНКО В.А. Гаразд, буду відповідати за Шарова.

Перше питання. Давайте правильно коментувати телеграму. Якщо написано, що кореспондентські рахунки, які були відкриті в РКЦ Національного банку по рахунках п'яти чи трьох банків, які мали дебетове сальдо, і була команда припинити прийом документів, так мова йде про те, що від тих банків, які мали мінусову позицію і давали документи для проведення, починаючи з 10 травня припиняється прийом документів -взагалі.

Про що йде мова?.. Хвилиночку, я дам пояснення. Зрозумійте, шановні панове, одне: страшне не червоне сальдо комерційного банку. Кожен комерційний банк, будемо так говорити, мав право вскочити в це червоне сальдо; але Національний банк схвалив процедуру: якщо будь-який банк потрапляє в червоне сальдо, він платить Національному банку 365 процентів річних. Ми йому кажемо: хочеш ти банкувати без ресурсів - банкуй, але ти можеш потрапити в червоне сальдо, а тоді плати Національному банку 365 процентів річних, а також плати економію по ресурсах на кожну місячну дату, яка в цілому є в Національному банку. Я вам сказав, що Національний банк забезпечує червоний режим реальним покриттям ресурсів. Ви самі розумієте, що створено економічний механізм, який передбачає, що немає економічного смислу комерційному банку входити в червоний режим, тому що за нього стільки доводиться платити, що це просто збиткова операція. Я вам навів приклади, коли той же банк "Україна" за квітень заплатив 18 мільярдів

112

карбованців штрафу Національному банку за користування червоним режимом. Але ви зрозумійте, що вийти з цієї ситуації червоного режиму важко не тому, що банк "Україна" поганий. Треба знати проблеми економіки, в якій він знаходиться.

ГОЛОВА. Перший мікрофон.

ЧЕРНЕНКО В.Г. Виктор Андреевич! У вас вопрос скореє всего дискуссионный с господином Пилипчуком; вы там с ним потом разберетесь.

ГОЛОВА. Так, дайте закінчити відповідь. Вимкніть перший мікрофон. Тільки стисло відповідайте.

ЮЩЕНКО В.А. Щодо телеграми Шарова. Шановні депутати! Ви повинні мати на увазі, що будь-який банк може відкривати стільки кореспондентських рахунків, скільки йому раціонально з точки зору обігу його коштів.

Національний банк України мав кореспондентські рахунки в Центральному банку Росії /декілька/, в Промінвестбанку України, у банку "Україна" і ще в деяких банках України.

Мова йде про те, що кореспондентські рахунки Національного банку України в Москві усі з мінусом. А чому з мінусом? Тому що в минулому році було більше витрат, ніж надходжень. Вони всі червоні. Ці рахунки зараз оформляються міжурядовими угодами в борг України Росії. На них гроші

113

не можна покласти, тому що як тільки туди громі перераховуєш, вони зразу ж використовуються на погашення заборгованності Росії. Тому Національний банк відкрив в українських банках рублеві рахунки, і згідно з декретом Кабінету Міністрів обов'язковий продаж розміщується на кореспондентських рахунках наших комерційних банків.

З огляду на це, чому Шаров визначив, що та частина платежів має здійснюватися через банк "Україна", чесне слово, я не знаю; вчора він дав наказ про таку операцію щодо Промінвестбанку, сьогодні - щодо банку "Україна". Якщо треба, давай-те я проведу службове розслідування і дам вам повну інформацію.

ГОЛОВА. Вікторе Андрійовичу, я вас прошу відповідати стисло

- суть запитання і коротка відповідь. Перший мікрофон.

ЧЕРНЕНКО В.Г. Спасибо, Иван Степанович. Виктор Андреевич, у меня первый вопрос очень короткий. Очевидно, этот вопрос скоро станет перед всем Верховным Советом. Леонид Данилович Кучма, выступая, сказал, что для полноты решения проблемы ему не хватает Национального банка в подчинении. Сегодня вы в оперативном подчинении. Ваша точка зрения по этому поводу. Это первый вопрос.

114

Второй. Высокие государственные мужи Кабинета Министров нам обещали подавить инфляцию к концу года на 5 процентов, Вы здесь в основных направлениях пишете - до 5-8 процентов. Реально ли это?

И третье. Сможет ли государство начать какой-то экономический подъем, если мы сегодня вывозим меньше, чем ввозим? Я примеров в мировой практике не знаю.

Спасибо.

ЮЩЕНКО В.А. На перші питання я відповів.

Друге питання. Ми взяли ті цифри, які були закладені в офіційних урядових документах, маючи на увазі, що гармонія монетарної економічної політики повинна була привести до цього результату, і я впевнений, що позитивний результат у нас буде. Питання лише, якого рівня.

Якщо ми сьогодні приймемо рішення про порядок і джерела покриття приросту цін на енергоносії, то будемо мати таку інфляцію на кінець року. Ці величини дуже легко прогнозуються і накладаються на перспективу.

І третє. Я абсолютно з вами згоден. Одна з особливостей економічної політики повинна полягати ось у чому. Якщо ми не вживемо заходів до максимального стимулювання експорту і не введемо більш жорстокого режиму щодо імпорту, ми ніколи ці

115

питання не вирішимо. Я повністю згоден з вашою заявою, що це складова і важлива частина економічної політики на 1993 рік.

ГОЛОВА. Другий мікрофон.

ВЛОХ О.Г., завідуючий кафедрою Львівського державного університету імені І.Франка /Галицький виборчий округ, Львівська область/. Шановний Вікторе Андрійовичу! Відомо, що утвердження національної валюти і її введення визначаються такими факторами, як наявність золотого запасу - це перше. І друге - наявність відповідної товарної продукції, яка буде конкурентоздатною, яка може бути справді експортована.

Так ось у мене питання щодо першого. Чи в у Національного банку програма розширення національних фондів, збільшення національного золотого запасу?

І друге - чи має Національний банк якийсь механізм забезпечення гарантії кредитів, які даються іноземними фірмами під нову технологію? Адже підприємець, який буде вводити цю ношу технологію, мусить бути гарантований так само, як і той, хто дає цей кредит, щоб мати можливість його покрити. Хоча б, скажімо, 50 процентів з вирученої валюти він міг використати для покриття кредитів.

116

Чи вироблений у Національному банку механізм покриття кредитів?

ЮЩЕНКО В.А. Механізму немає, тому що відповідно до законодавства Національний банк України не є гарантодавачем.

І з приводу запитання, наскільки великі можливості Національного банку у створенні золото-валютного запасу. В останньому додатку до основних напрямів в розшифровка напрямів використання прибутків Національного банку. Зокрема ви можете побачити, що в основному прибуток Національного банку на 1993 рік направлений на формування золото-валютного запасу держави.

ГОЛОВА. Це роздали депутатам?

ЮЩЕНКО В.А. Золото включається в цю позицію.

ГОЛОВА. Вікторе Андрійовичу, хочу вам допомогти. У перерві буде роздано проект постанови, запропонований комісією Печерова, і тут є пункт про прибуток банку і його розподіл. Так що депутати матимуть можливість за час великої перерві ознайомитися з пропозицією.

Третій мікрофон.

ПРОТАСОВ В.І., секретар Комісії Верховної Рада України у питаннях екології та раціонального природокористування /Ленінський виборчий округ, Дніпропетровська область/. Уважаемый Виктор

117

Михайлович! Много мы тут говорили о банках. Вот недавно были мы в командировке в Симферополе и в Саках на химзаводе. То, что они нам рассказали, очень показательно. И мы попросили их подготовить справку по поводу работы наших банков. Вот эта справка.

8 апреля в адрес Сакского химзавода поступила предоплата с России - 10 миллионов рублей. Тут дальше еще много цифр приводится, назову лишь отдельные. 50 процентов средств должно оставаться у них на счету в виде валюты, 50 процентов - через курс Национального банка конвертируется в карбованцы. Так до сих пор не перечислены те 5 миллионов, хотя они отгрузили 5 мая по предоплате вагон продукции и уже заплатили 1 миллион 800 тысяч карбованцев тарифного сбора или пошлины. А денег еще не получили на свой счет.

Сейчас она ожидают следующей оплаты в размере 45 миллионов рублей за их продукцию, которую будут отгружать. Но не возникнет ли опять такая ситуация? Ведь сейчас они практически стоят, не могут оплатить транспортные услуги, заплатить за электроэнергию и прочее. Поэтому они просили содержание этой справки /вам я ее отдам потом/ огласить и спросить, когда же будет, порядок. Или это специально, искусственно создается ситуация, чтобы они обращались потом в банки, брали под баснословные проценты кредит, чтобы заплатить людям? Или что это такое? Какая вообще структура в этом деле крутится и зарабатывает?

И еще один вопрос. Не считаете ли вы целесообразным, может быть, на этот очень тяжелый период выхода из экономического кризиса переподчинить все коммерческие, агро- пром- и другие банки Национальному банку для прямого управления?

118

ЮЩЕНКО В.А. По-перше, прошу передати мені цю довідку і обіцяю: якщо дійовий банк винний у цій ситуації, то він буде оштрафований відповідно до діючого положення. А за діючим положенням - це 50 мільйонів карбованців.

Щодо другого запитання - не вважаю необхідним підпорядкування комерційних банків Національному банку. Гадаю, що тих важелів, які передбачаються основними напрямами на 1993 рік, буде достатньо для того, щоб ми навели порядок у міжбанківському ринку.

ГОЛОВА. Перший мікрофон.

ЖУКОВ В.Р., голова Макіївської міської Ради народних депутатів, голова виконавчого комітету /Макіївський-Гірницький виборчий округ, Донецька область/. Виктор Андреевич! Цены на продукты питания и товары пергой необходимости растут, оборотные средства торговли никто не индексирует. Через полторы-две недели т крупных городах Донецкой области полки магазинов полностью опустеют. Это вопрос, который сегодня очень волнует трудящихся. Исходя из этого, не считаете ли вы возможным вместе с правительством предусмотреть льготное кредитование по закупкам товаров первой необходимости? И если да, то в какие сроки на это можно рассчитывать?

ЮЩЕНКО В.А. Однією з норм, закладених в основних напрямах на 1993 рік, передбачається, що всі кредити Національного банку видаються за єдиною ціною. Рішення про пільговість

119

приймав той, хто надає ці пільги. Якщо це питання буде підтримане урядом, значить, воно буде вирішено в режимі пільговості. Національний банк не мав праве видавати пільгові кредити.

ГОЛОВА. Час ми вже використали. Оголошується перерва до 16 години.

120