ЗАСІДАННЯ СОРОК ЧЕТВЕРТЕ

Сесійний зал Верховної Ради України. 20 травня 1993 року. 16 година.

Веде засідання Голова Верховної Ради України ПЛЮЩ І.С.

ГОЛОВА. Оголосіть, будь ласка, щоб зайшли до залу всі. Вмикайте систему "Рада", будемо реєструватися. Прошу реєструватися.

У залі зареєструвалися 395 народних депутатів. Вечірнє засідання оголошується відкритим.

Переходимо до обговорення доповідей, з тим щоб потім визначитися з прийняттям рішення.

Ви дивіться, скільки депутатів стоять біля мікрофонів. Якщо "пройти" лише одне коло - не погодяться, якщо відкрити обговорення, тоді будемо обговорювати. Отже, хто за те, щоб перейти до обговорення, прошу проголосувати.

"За" - 156. Так, перший мікрофон.

МАРМАЗОВ Є.В., заступник голови Комісії Верховної Ради України у закордонних справах /Олександрійський виборчий округ. Кіровоградська область/. Иван Степанович! Для нас, конечно, были неожиданными заявление Президента, и заявление Премьер-министра. Поэтому есть такое предложение: сегодня за заявление Президента не голосовать. Это все надо продумать, посоветоваться в комиссиях. Сегодня предлагаю продолжать обсуждение доклада Президента. А к тому предложению, которое внес Президент, и к заявлению Премьер-министра давайте вернемся во вторник.

ГОЛОВА. Ви розумієте, треба перейти до обговорення. А вже під час обговорення будете вносити пропозиції. Другий мікрофон.

ЯЦЕНКО В.М., заступник голови Комісії Верховної Ради України з питань Чорнобильської катастрофи /Коростенський виборчий округ, Житомирська область/. Справді, пропозиція настільки була несподівана, що сьогодні, мабуть, ми не готові оцінити її належним чином.

Перше. Доповідь зовсім не відповідала тому, що записано в Конституції. Вона була націлена зовсім на інше.

Друге. /Зачекайте хвилинку!/ Під що давати повноваження? Уряду ми вже раз дали повноваження, але це не виправдало себе. Є в нас чудовий принцип - додержуватися Конституції. Тим більше така пропозиція йде врозріз з тим, що запропоновано Леонідом

Макаровичем, тобто з тим, що кожна гілка влади повинна займатися своєю справою, і кожну з них ми повинні посилювати, але не за рахунок іншої влади. Бо це вже грубе порушення. Тому треба діяти за встановленим порядком: які саме зміни, до якої статті Конституції - все це можна внести письмово, потім можемо обговорити це. Поки що ми прослухали звіт уряду, доповідь Президента, нам треба також знати соціальні питання, Іване Степановичу. Адже ми так і не обговорили питання соціального захисту населення, питання підвищення цін. Так і немає в нас на руках жодного документа з цього приводу. Давайте обговоримо це, визначимося, а те, що буде внесено в установленому порядку, вирішимо згодом.

ГОЛОВА. Третій мікрофон.

ЯЦУБА В.Г., заступник директор по реконструкції металургійного заводу імені Комінтерну /АмурНижньодніпровський виборчий округ. Дніпропетровська область/. Уважаемые коллеги! Два дня тому назад я заметил очень симпатичную улыбку нашего Президента. Сегодня, по-моему, уже всем ясно, что улыбка эта показывала уверенность в том, что подготовлена серьезная программа, которую он изложил в своем докладе. Президент и Председатель Верховного Совета одновременно преподали нам еще раз очень хороший урок бережного отношения к кадрам.

В связи с этим я хотел бы заявить от группы депутатов, которые занимаются вопросами социальной справедливости, следующее. До тех пор, пока мы будем поддаваться

руководителям Верховного Сойота и Президенту, которые увели нас от анализа главного вопроса, ради которого мы собрались и ради которого вели разговор в течение двух дней, ничего хорошего не будет. Я напоминаю всем, что мы вели разговор о социальной защите населення, ради этого мы здесь и собрались.

Поэтому предлагаю вернуться к докладу Кабинета Министров, поддержать предложение Ивана Степановича о создании комиссии, которая подготовит решение.

Что касается заявления Леонида Макаровича, которое он сделал, думаю, его надо принять к сведению, попросить его подготовить документы. Нам необходимо четко знать, что он имел в виду, предусматривая реорганизацию исполнительной власти, направить эти документы, в соответствии с законом, в комиссии для глубокого изучения и, в соответствии с Конституцией, принять решение по реорганизации исполнительной власти.

Спасибо за внимание.

ГОЛОВА. Останнє коло. Перший мікрофон.

ЧАРОДЄЄВ О.В., член Комісії Верховної Рада України у закордонних справах /Пролетарський виборчий округ, Донецька область/. Вот если бы мы не нарушили Регламент в первый день нашей работы на этой неделе, если бы обсудили повестку дня и сначала выступал бы Президент, может быть, такого не произошло бы. Поэтому пренебрегать процедурой не надо, Иван Степанович.

Давайте сразу договоримся, что сегодня и завтра обсуждаем доклад Президента, хотя он и не соответствовал названию. Неделю даем на размышления, на работу в комиссиях, а потом только

приступим к серьезному обсуждению этого вопроса, тем более что нет ничего в письменном виде. Мы знаем, что Леонид Макарович намного хитрее Ельцина. Тот сказал одно, а потом подумал, и документы были другие. А Леонид Макарович, может быть, еще более хитрый поступок совершит. Так что не будем спешить.

ГОЛОВА. Я думаю, що тут смішного мало. Давайте серйозно будемо ставитися до цього. Другий мікрофон.

ТАРАСЕНКО О.Г., заступник голови Комісії Верховної Ради Україна з питань оборони і державної безпеки /Знам'янський виборчий округ, Кіровоградська область/. Шановні Іване Степановичу, Леоніде Макаровичу, члени уряду і колеги! У нас у порядку денному чітко було записано, що і в звітах, і в інформаційній доповіді повинно більше звучати і тембрів, і альтів, і нот відносно соціального захисту нашого населення.

На жаль, цього конкретно но прозвучало в жодній доповіді. Виступав тут голова Ради федерації профспілок, але і він говорив взагалі, розумієте. А конкретно про те, що робиться в нас на місцях, про те, що вже відбувається депопуляція на Україні, що ми практично довели /я не хотів би цього слова вживати/ до геноциду... Ці питання ми завуальовуємо, також і через ваші, Іване Степановичу, маневри. Це чудово, що у вас є такий хист, але давайте все-таки повернемося до цих питань, якщо ми справді хочемо, щоб у нас була стабільна обстановка.

Треба глибоко проаналізувати, що сьогодні маємо у споживчому кошику, за який рахунок людина може прожити, що робити, щоб було налагоджено виробництво, яким шляхом стабілізувати соціальну обстановку і поліпшити її, куди діваються наші кошти і так далі.

Підтримую те, що було запропоновано сьогодні Леонідом Макаровичем: треба отримати документи з конкретними пропозиціями, обговорити їх у постійних комісіях, а потім у цьому залі. Бо є законодавча процедура, її не можна порушувати. Поділяю позицію тих виступаючих, які говорили, що сьогодні треба вирішувати назрілі питання, щодо яких ми можемо приймати рішення. А щодо інших питань, то, повторюю, треба мати в руках документи, обговорити їх у комісіях, а потім на пленарному засіданні Верховної Ради.

ГОЛОВА. Третій мікрофон, останній виступ.

ДЕМИДОВ Г.В., голова підкомісії Комісії Верховної Ради України у питаннях законодавства і законності /Ленінський виборчий округ, Республіка Крим/. Я хотел бы обратить ваше взимание на то, что нам, вместо того, чтобы принять решение о путях выхода из социально-экономического кризиса, с подачи Президента, поддержанной, к сожалению, Председателем Верховного Совета, навязали политические игры, политический кризис, отвлекая от решения насущных экономических проблем. Кто-то сумел внушить Леониду Макаровичу, что он способен удержать исполнительную власть больше двух месяцев.

Я предлагаю: отставку Премьер-министра не принимать; создать комиссию для подготовки основных направлений по выходу из социально-экономического кризиса; этой комиссии проанализировать предложения правительства и, может быть, одновременно проанализировать, какие дополнительные полномочия нужно дать Премьер-министру в связи с этой программой.

Что касается предложения относительно изменений Конституции и системы исполнительной власти, то пусть Президент как инициатор этого предложения входит с законодательной инициативой в Верховный Совет. В комиссиях мы это обсудим и будем решать в законодательном порядке.

Спасибо.

ГОЛОВА. Шановні народні депутати! Ви бачите, що майже всі пропозиції зводяться до одного. Справді, для того щоб внести зміни до Конституції, треба їх напрацювати, розмножити і дати депутатам. Ми ж з голосу зміни до Конституції не вноситимемо?

Президент повинен подати офіційно до Верховної Ради пропозиції щодо змін у Конституції. І Леонід Макарович якраз це мав на увазі. Тому давайте почнемо обговорення з урахуванням цих зауважень. І вносьте, будь ласка, пропозиції, бо практично обговорення почалося. А потім уже, під час виступів народних депутатів, коли визнаєте, що іде повторення, обговорення припинимо. На яке рішення вийдемо в результаті - це ваша воля.

Ми почали з процедурних питань. А тепер вноситься пропозиція продовжити обговорення і не голосувати, поки не буде роздано депутатам у встановленому порядку документи.

Прошу проголосувати.

"За" - 255. Приймається.

Прошу зайняти місця. Переходимо до обговорення. Слово подається народному депутату Сальніченку. За ним виступатиме депутат Гриньов.

САЛЬНІЧЕНКО В.М., керуючий трестом "Рубіжанськхімбуд" /Рубіжанський виборчий округ, Луганська область/. Шановний Президенте! Шановний Голово! Шановний уряд! Шановні народні депутати! Я не збираюсь критикувати дії Президента і уряду - часу дуже мало. Хотів би своїм виступом подати їм хоча б маленьку практичну допомогу у подоланні сучасної кризи.

Тяжкий стан, в якому опинилася економіка України, є наслідком як суб'єктивних, так і об'єктивних причин. До суб'єктивних відношу прорахунки наших економістів, нас з вами, парламентаріїв та урядовців, при введенні в обіг купона, проведенні кредитної емісії, а також виході з рубцевої зони то запровадженні українського карбованця. Саме про це і сказав у своїй доповіді Президент.

До об'єктивних причин тяжкої кризи, що охопила економіку України, належить нерозв'язаність питань власності. Навіть неозброєним оком видно, що ізольована в економічному плані Україна не має змоги через це подолати сучасні труднощі. Та й для того, щоб зацікавити західний бізнес в Україні, також треба розв'язати проблему власності.

Вважаю, що у 1985 році власність від центральної влади перейшла до бюрократії і досі залишається в її повному

розпорядженні, шановний Президенте. Навіть у ринкових структурах бюрократія займає помітне місце. І якраз тому, що у власних цілях використовує своє адміністративне становище.

Закон про приватизацію, який начебто прокладає шлях до передачі власності особисто громадянам, був підготовлений бюрократією для того, щоб залишити контроль над власністю в своїх руках. Саме для цього будуть утворюватися інвестиційні компанії, фонди, які, відбираючи право власності у громадян, контролюватимуть усе те, що відійде від прямого державного управління. Тому саме з метою проведення приватизації, і обоз'язково в інтересах суспільства, виконавча влада і Президент повинні в першу чергу використовувати свої надзвичайні права.

Для того щоб вирішити в комплексі всі питання, я вважаю за доцільне зробити таке.

Перше. Потрібно проголосити, що державна, приватна і будьяка колективна власність навічно стають рівноцінними. Під цим кутом зору необхідно переробити Конституцію, господарське право і Карний кодекс.

Друге. У зв'язку а рівнем інфляції постійно проводити індексацію основних фондів та обігових коштів. Третє. Суттєво знизити податки, але ліквідувати пільги, які надаються спільним підприємствам. Тому що сьогодні податкова політика спрямована на руйнування виробництва, а не на його підтримку.

Четверте. Максимально скоротити кредитні емісії, що направляються на підтримку збанкрутілих підприємств.

П'яте. Підготувати продаж за ВКВ частки державної власності таких великих підприємств, як "Південмаш", "АвтоЗаз" та інші.

Шосте. Підготувати продаж концесій строком на 30-50 років по розробці та глибокій переробці постратегічних копалин.

Сьоме. Зменшити податки з прибутків іноземних інвесторів, що вивозяться за межі України, до 5-8 відсотків.

Восьме. Проголосити внутрішню конвертацію гривні і водночас запровадити гривні як національну валюту і єдиний законний засіб розрахунків на території України.

Вважаю, що купон і український карбованець самі по собі дестабілізовують економіку, тому паралельний обіг цих грошей і гривні буде згубним для останньої. Через те в травні або червні цього року після проведення відповідної підготовки слід вводити гривню. Потрібно найближчим часом прийняти рішення і дати відповідну інформацію населенню про перехід до національної валюти, у який би спосіб він не виконувався.

Дев'яте. Кожна юридична особа, яка має право на зовнішньоекономічну діяльність, повинна вільно відкривати рахунок У будь-якій валюті і в будь-якій державі, в тому числі й у Росії. Час показав, що жодні адміністративні заходи не можуть замінити економічні важелі. Усім відомо, що сильна валюта завжди тікає з території, яку займає слабка. Якщо гривня виявиться сильнішою ніж рубль, потреба української економіки в рублевих надходженнях відпаде повністю і назавжди.

Думаю, шановному Президенту відомо, що багато комерційних структур мають свої авуари не тільки у ВКВ в західних банках, а й у Росії та країнах Прибалтики. На мій погляд, ті, хто переказав свої гроші в ці країни, нерідко виходять не із

злочинних, а із суто економічних міркувань.

Десяте. Внутрішні борги України не повинні бути списані ні в якому разі, проте можна надати на перший рік пільгові умови для їх відшкодування. Потрібно розробити чіткий порядок фінансування дефіциту бюджету і його покриття за рахунок позик, випуску облігації та інших цінних паперів.

Щодо зовнішнього боргу України, то його треба розглядати у двох ракурсах. Повернення валютних боргів України та сплату відсотків по кредитах державам, що не входили до СНД, треба відкласти щонайменше на три роки. Рублеві борги потрібно виплачувати відразу після введення національної валюти.

І останнє. Пропоную відставку Кучми не приймати. Я особисто буду голосувати /і закликаю до цього всіх народних депутатів/ за надання надзвичайних повноважень Кабінету Міністрів. Згідно з проектом постанови, розробленим групою народних депутатів, про який нам тут сказав народний депутат Мельничук, слід обов'язково удосконалити механізм проходження урядових декретів у Верховній Раді.

Дякую за увагу.

ГОЛОВА. Слово надається Гриньову Володимиру Борисовичу.

ГРИНЬОВ В.Б., заступник Голови Верховної Ради України /Індустріальний виборчий округ, Харківська область/. Уважаемый Председатель! Уважаемый Президент! Уважаемые народные депутаты! Сила властных структур совсем не в том, чтобы принимать решения в нормальной

ситуации. Сила любой власти - в способности выйти из кризисной ситуации.

Здесь некоторые выступающие и задающие вопросы говорили о том, что они не учитывали такого варианта развития событий, который мы имеем сегодня. Должен сказать, что в таком случае вы не анализировали ситуацию. Подобный вариант развития событий был одним из трех возможных, которые можно было ожидать на этой сессии. Здесь все просто, я даже не хочу описывать ситуацию - на такое нужно было рассчитывать.

Дальше. Нет нужды говорить о том, что рыночные преобразования, построение динамичной экономики Украины - вопрос чрезвычайной сложности. И рассчитывать на успех в течение полугода и даже года нет никаких оснований. Любые прогнозы, которые сейчас делаются экономистами, производственниками, показывают, что раньше чем через полторадва года стабилизировать ситуацию невозможно.

Поэтому оценивать на языке неуспехов сегодня действительно можно любое правительство, любую структуру власти. Неуспехи будут. Речь идет о динамике развития событий.

Я был одним из тех, кто голосовал против предоставления дополнительных полномочий правительству осенью прошлого года. У меня были принципиальные возражения по одной простой причине /тогда я не учитывал всего комплекса причин/: я не видел программы действий. Поэтому и не мог голосовать.

Сегодня, пожалуй, я проголосовал бы за предоставление полномочий правительству при некоторых условиях. Но в то же время выявились гораздо более серьезные вели, чем просто отсутствие программы.

Давайте подумаем, что мы сделали тогда? Здесь все время говорят: мы решил - законодательные полномочия передать от парламента правительству. И в этом видят главный грех. Но главный грех в другом: мы создали два автономных центра исполнительном власти, сделали трещину в исполнительной власти. Это объективно. Хорошие, плохие взаимоотношения между Президентом и Премьер-министром - это одно. Но мы юридическим путем сделали эту трещину. Я не буду объяснять механизмы ее появления. Скажу только о двух моментах.

Декреты, изданные правительством, не имеют никакого отношения к Президенту. Он не имеет права наложить на них вето и вообще высказать свое мнение, разве что в кулуарах.

С другой стороны, структура президентской власти, представители Президента, по большому счету, не имеют отношения к правительству. Можно продолжать и дальше описание того, что мы сделаем. Но сегодня совершенно ясно, что без единой достаточно жесткой структуры исполнительной власти никакой стабилизации экономики в Украине не будет. Мы сделали, повторяю, диссонанс внутри исполнительной власти. Этого допускать нельзя, и сегодня мы должны исправить эту ошибку.

Можно идти двумя путями. Первый путь был предложен Премьер-министром. Если этот путь логически продолжать, то его можно довести до конца лишь тогда, когда исполнительная власть будет единой. Но тогда из исполнительной власти нужно убрать пост Президента. Этот вариант возможен, он

даже предлагается сегодня в Конституции и России, и, в какойто степени, в Конституции Украины, в таком случае Президент

- не глава исполнительной власти, а вся исполнительная власть передается Премьер-министру и строятся единая, без трещин, вертикаль исполнительной власти. Такой вариант возможен.

О втором варианте сказал президент. Он предлагает восстановить исполнительную власть в том виде, в каком мы проектировали ее нашими законами. То есть он - глава исполнительной власти, и он предлагает построить исполнительную власть на базе президентской структуры. Что, на мой взгляд, сегодня безопаснее? На мой взгляд, сегодня безопаснее второй вариант. А первый вариант требует серьезных изменений в Конституции. Но сути, мы должны изменить существующий государственный строй. Второй вариант, повторяю, менее опасен, потому что он в рамках того, что мы уже приняли.

Не хочу говорить на за чье здравие, ни за чей упокой. Просто я хочу проанализировать ситуацию, чтобы вы знали мою позицию.

Мы можем сегодня принять любой вариант. И взять на себя ответственность за любой вариант развития событий, каждый из которых требует изменений Конституции. Я сторонник второго варианта. Ну а дальше посмотрим, как будут развиваться события. Но хочу вас предостеречь вот от чего. Сегодня политическая ситуация может сложиться так, что Верховный Совет не придет ни к одному варианту и тем самым в определенном смысле подпишет себе смертный приговор. /Шум у залі/.

Потому что если мы не найдем выхода из кризиса в данной конкретной ситуации, народ не простит этого власть предержащим. Мы должны сегодня проявить мудрость. Нужно обсудить эти варианты и принять решение. Но я повторяю: права на ошибку и на пассивность у нас уже нет.

Спасибо за внимание.

ГОЛОВА. Слово надається народному депутату Чернявському. За ним виступатиме депутат Борейко.

ЧЕРНЯВСЬКИЙ О.П., генеральний директор наукововиробничого об'єднання "Еліта" /Сумський виборчий округ, сумська область/. Шановний Президенте! Шановний Іване Степановичу! Шановні колеги! Звичайно, виступаючим сьогодні надзвичайно важко, тому що ми готувалися обговорювати одне питання чи одну ситуацію, а зараз вона зовсім інша. Але невизначеності тут не повинно бути. Думаю, сьогодні жоден із депутатів не має права зайняти нейтральну позицію.

Вважаю, найголовніше сьогодні для Верховної Ради - не допустити того, що сталося в Росії, - протистояння одних сил іншим. За кризової ситуації, яка склалася в нашому народному господарстві /тут я висловлюю тільки власну думку, не знаю, може, вона не збігається з душою більшості депутатів/, те, що запропонував Президент, гадаю, є кращим виходом. Можливо, він не дасть допустити протистояння, якщо за нинішніх умов ми ще перейдемо до політичних питань, залишивши в стороні економіку, думаю, це буде крах нашої державності.

Незалежно від того, яке рішення приймемо, ми повинні подумати про захист населення України. А нині захист населення України - це вирішення проблем сільського господарства. Уже тепер страшно і важко говорити з людьми, але якщо вони ще будуть голодними, то станеться просто катастрофа.

Нині соціальний захист селян - це встановлення цінового паритету .

Я поділяю думку Івана Степановича, що сам селянин за цих умов ще виживе. Скопає грядку лопатою, просапає і буде з харчами. Але ми повинні подумати про населення міст та інші категорії громадян. Що їм робити за цих умов?

Леоніде Даниловичу, я поважаю вашу мужність, що в такий важкий час ви погодилася стати Прем'єром. Уряд багато зробив, але його рішення не гарантують подальшого розвитку сільського господарства, навіть не те, що розвитку, а виживання. Тому що хтось вам вбив у голову /Пинзеник чи хтось інший, я не звинувачую вас/, що кредити, які виділяєте, ви виділяєте для села. Продовжується злочинна намова на село. І в тому, що зростають ціни на продукти харчування, винне не село. Тому що той паритет, про який ви говорили з оцієї трибуни в першому своєму виступі, погіршився вже у три рази за час ваших повноважень. То Пинзеник чи хто повинен відповісти за це перед народом? Я не знаю хто, тому не хочу звинувачувати окремих осіб.

Про реформи. Ви заявили, Леоніде Даниловичу, і Леонід Макарович про це говорив, що нас врятують реформи в селі. Ні, не врятують. Це знову чиясь ворожа підкидка. Ви знаєте, що для того, щоб Східна Німеччина увійшла нині в ринок,

Західна Німеччина вкладає 100 мільярдів марок для того, щоб підняти село. На чому ми можемо втримати сьогодні фермера? На отому тракторі, що для посміху дають? А то ми комбайни отримували без каток. А сьогодні, Леоніде Даниловичу, ваш колишній завод не має движків. Що, фермера туди впряжемо? Волів таких ми ще не вивели. Що ж тоді впряжемо у той трактор?

Це ж насмішка над селом, над реформами! Сьогодні селянину, і не тільки селянину, жителю міста не можна виїхати на город, який йому виділили. Чому? Ціна цих поїздок, щоб виростити, зібрати і перевезти врожай, у 8-5 разів більша, ніж ціна овочів, які там виростуть. Тобто знищили і те, що було там хороше, як же інакше будемо розвивати ці реформи?

Щодо соціального захисту дітей я вже говорив.

Ось записані невідкладні заходи фінансового забезпечення. Передаю, Іване Степановичу, це вам. Їх підготували аграрники, Міністерство сільського господарства, віце-прем'єр Дем'янов брав участь у розробці цього документа. Якщо сьогодні не вжити цих заходів, то завтра буде пізно, мінятиметься уряд чи ні.

Хотів би сказати ще про кадрове питання. Формуватиметься новий уряд чи ні, але всі кращі люди, які є в Україні, повинні увійти до його складу - незалежно від їхніх політичних поглядів. Хіба можна було Ситника Віктора Петровича, який на сьогодні найкраще розбирається в питаннях сільського господарства, "викинути" з уряду? Це вже, Леоніде Даниловичу, нам закид. Не треба було такого робити.

ГОЛОВА. Слово надається народному депутату Борейку. За ним виступатиме депутат Чобіт.

БОРЕЙКО М.С., голова Коростишівської районної Ради народних депутатів /Коростишівський виборчий округ, Житомирська область/. Шановний Голово! Шановний Президенте! Колеги! Шановний народе України! Свій виступ я хотів би почати дещо нестандартно. Майже п'ятнадцять хвилин /я засікав час/ наш Президент доповідав нам та народові України про допущені серйозні помилки. Але так і не довів до кінця думку про те, що страждають усі, а ніхто не винен. Але, шановний Леоніде Макаровичу, так не буває. Якщо хтось страждає, то є і винуватці цих страждань. А хто винуватець? Треба чесно зізнатися, що і Президент, який відійшов від вирішення економічних питань, і Верховна Рада, яка дуже заполітизувалася свого часу, і Кабінет Міністрів, який, на превеликий жаль, прийняв чимало некваліфікованих декретів.

Але від того жити народу не легше і не краще. Сьогодні необхідно діяти рішучіше і більш напористо. Я глибоко переконаний, що в Україні має бути сильна виконавча влада в особі однієї людини. Але яка має бути форма? Ми, безумовно, маємо порадитися і з людьми, виїхавши у свої виборчі округи, і через тиждень потім повернутися до питання, яке порушив Президент.

Але ж хто б не був сьогодні на чолі виконавчої влади, мені думається, що необхідно зосередити увагу на таких ключових питаннях.

По-перше, поділяю думку тих депутатів, які сказали, що слід створити чітку систему соціального захисту населення. 6900 карбованців, що пропонується при нинішній, не знаю якій, інфляції

- супер- чи гіпер-, - це, можна сказати, жалюгідні копійки. Причому, це питання слід вирішити дуже швидко - до повального зростання цін Дайте нам на руки зрештою чи декрет, чи пропозицію

- ми їдемо до людей. З чим поїдемо, і що скажемо людям?

По-друге, скільки разів можна порушувати питання про індексацію вкладів населення? Ми не маємо права зволікати вирішення цього питання, оскільки народ свідомо пограбовано, водночас треба вирішити питання щодо отоварювання людей згідно з купленими облігаціями колишнього Союзу. Бо люди не дають проходу. У мене є документи. Той приходить: дайте мені мою "Таврію". інший каже: дайте мені обіцяний телевізор. І так далі. Що можемо відповісти людям?

По-третє, очевидно, треба зосередити увагу на вдосконаленні кредитно-банківської системи, проведенні грошової реформи і запровадженні національної валюти лише в умовах стабілізації виробництва, інакше не може бути.

По-четверте, треба врешті навести порядок у паритетності цін між промисловістю і сільським господарством. Скільки ми будемо ходити з цими мішками грошей? Одні підвищують ціни, інші теж. Нікуди не годиться!

По-п'яте, відносно питання приватизації, воно сьогодні порушувалося. Але слід чітко визначитися щодо приватизації, пояснити людям, щоб вони знали, як діяти.

Шановний Леонід Макарович торкнувся питання про землю. Слід справді негайно внести відповідні зміни до законів, або прийняти відповідний указ, щоб навести у цій справі належний порядок. Наче все чітко, гладко, а на місці не можна вирішити, приміром, земельних питань. Сьогодні тільки в Коростишеві, у райцентрі, лежать тисячі заяв у виконкомі, люди просять виділити їм городи.

По-шосте, про Чорнобиль. Не можу не порушити питання, пов'язане з переселенням людей.

Шановний Леоніде Макаровичу! В 1990 році у Брусилові перебував Масол, ми з ним їздили туди. У тому ж 1990 році були там і ви. Наприкінці минулого року приїжджав Леонід Данилович. Ми всі тільки обіцяємо людям, а вони залишаються наодинці з цією чорнобильською бідою. Все-таки ми мусимо вирішувати це питання.

По-сьоме, боротьба з організованою злочинністю. Скільки вже можна створювати якихось додаткових служб? Є СБУ, є Міністерство внутрішніх справ, є Прокуратура, є Національна гвардія. Потрібна тепер тільки рішучість і узгодженість з країнами СНД у діях, бо організована злочинність мігрує.

Далі - кадрові питання. Леоніде Макаровичу, у вас великий досвід кадрової роботи, але не можна допускати таких серйозних прорахунків у доборі і окремих людей на посади віце-прем'єрів, і окремих нинішніх міністрів, ставку слід робити на досвідчених людей, а не на класичних теоретиків. Треба негайно покінчити з двовладдям на обласному, та й на районному рівнях.

Пропозиції тут були різні. Я думаю, що, можливо, треба надати Кабінету повноваження. Але якщо надавати Кабінету повноваження, то представників Президента в областях і районах необхідно також підпорядкувати, Прем'єр-міністру. Якщо буде поіншому, - значить, по-іншому. Але з двовладдям на місцях треба кінчати.

Я хотів би звернутися до Леоніда Даниловича. Леоніде Даниловичу, не треба сердитися. Я знаю думку багатьох парламентаріїв, ми підтримуємо вас. Але в уряді, як ви і обіцяли, треба навести порядок. Це стосується багатьох, хто біля вас і хто готує проекти цих документів.

І останнє. Я змушений все-таки відповісти на ваше зауваження, шановний Леоніде Макаровичу, на мою адресу, зроблене у вівторок.

Ще і ще раз заявляю, що виступав і виступаю за незалежність нашої України. І за це, і за вас, до речі, я, коли були вибори Президента і референдум, голосував.

Щодо енергоносіїв. Я не вводив в оману народ України. Але вчора спеціально зателефонував /маю хороших друзів/ до Мінська, до Вільнюса, до Москви, Санкт-Петербурга. Ціни на цей час на бензин у Беларусі - від 60 до 75, країнах Балтії - 80, Москві - 40-45. Безумовно, Москва для себе встановить ціну нижчу, бо то в її інтересах. Але якщо є договори, про що ви говорили, то вони мають бути обнародувані й повинні діяти. Тоді між нами не буде непорозумінь. На коліна, справді, ставати не треба. Нам треба консолідувати сили й мудро, всім миром будувати багату демократичну незалежну державу, ім'я якій Україна.

Дякую за увагу.

ГОЛОВА. Слово надається народному депутату Чоботу. За ним виступатиме депутат Скорик.

ЧОБІТ Д.В., член Комісії Верховної Ради України з питань культури та духовного відродження /Бродівський виборчий округ, Львівська область/. Вельмишановний пане Президенте! Вельмишановні панове депутати, запрошені і гості! Виступ Президента України вніс суттєві корективи в те, що обговорювалося в цьому залі протягом двох днів після доповіді Прем'єр-міністра. Ініціатива Президента про очолення ним уряду - це, безумовно, найбільша несподіванка. А від несподіваних ситуацій, як оказав Леонід Макарович, розкривають лише рот.

Нам же слід розглянути несподівану ситуацію спокійно й виважено. На все, що діється у світі, воля Божа, а все, що Бог робить, веде до кращого. Будьмо оптимістами і зробімо все можливе й неможливе, щоб було краще.

Головне завдання, яке стоїть тепер перед Україною, - вихід з кризи. Найбільша за всю історію України криза за своїми масштабами перевершує "велику депресію" 30-х років у Сполучених Штатах Америки. У 1992 році і в перші місяці цього року інфляція сягала 20-30 відсотків щомісяця, життєвий рівень населення знизився більш як наполовину.

У доповіді Президента України пана Леоніда Кравчука відзначено, що під загрозою опинилася не лише економіка України, а й безпека держави. Проте Україна не є винятком, кризових явищ не уникли й інші держави колишнього СРСР. Ця криза має глибокі корені, успадковані вони від імперії. Про їх причини добре сказав Іван Степанович Плющ. Є й зовнішні фактори. Україні немає звідки чекати допомоги. Сильна Україна не потрібна ні Росії, ні США, ні Англії, ні Франції. Тому нам треба розраховувати лише на себе, на свій народ, його силу, розум і працьовитість.

Щоб подолати, кризові явища, потрібно добре знати їх причини і на всіх рівнях робити все можливе для такого подолання. На превеликий жаль, ні уряд, ні Президент, ні наші вчені не можуть дати чітку відповідь на те, як подолати економічну кризу. Наш народ терплячий, але його терпець не безмежний. Він може ще потерпіти, але за однієї важливої умови: коли буде чітко сказано, скільки і доки потрібно терпіти. Найстрашніше - невизначеність майбутнього. Необхідно чітко сказати, що чекає нас через півроку, рік, п'ять років. Що робити в селі, районі, області, республіці, щоб стало краще? На жаль, відповідей на ці запитання не дають ні

уряд, ні Президент. Це свідчить про брак серйозної, обгрунтованої програми виходу з кризи і про те, що ми, як той корабель без вітрил у бурхливому морі, надіємося на Божу волю. Надіятися потрібно, але необхідно й трудитися.

Основою має бути зупинення спаду виробництва і його нарощування. Це головне завдання, над яким повинен працювати уряд. Але для цього йому потрібно створити належні улови. Хто б не очолив уряд - Прем'єр-міністр чи Президент, він буде урядом надзвичайним, бо ми переживаємо надзвичайну ситуацію. Отже, уряд повинен мати і надзвичайні повноваження.

Можливо, варто подумати і про запровадження надзвичайного економічного стану з суворою системою економії, передусім енергоресурсів. І якщо ми надамо уряду максимально можливі повноваження, то тоді й питати з цього можна відповідно. Але крім вимог варто було б передбачити для членів Кабінету Міністрів систему поважних заохочень за успішні результати їх роботи. Коли міністр отримує зарплату трохи, більшу, ніж прибиральниця на металургійному заводі, це не робить честі державі й не стимулює самого міністра.

Свого часу Наполеон Бонапарт сказав, що є два важелі, за допомогою яких можно рухати людьми, - це страх і особистий інтерес. Адміністративна система з її неодмінними важелями - примусом і страхом - відійшла в минуле. Тому в нас залишився один важіль -особистий інтерес. Потрібно продумати систему, як зацікавити людей, щоб вони краще працювали. Зацікавити всіх - від міністра до прибиральниці.

Вважаю, ще уряду слід зосередитися не лише на питаннях, які потребують негайного вирішення, а й на перспективних. До них, насамперед, слід віднести здійснення заходів по забезпеченню кількох джерел постачання нафтопродуктів, будівництво з цією метою терміналу.

Як показує світовий досвід, економічному відродженню держав передувало духовне відродження. Духовність нашого народу грунтується на нашій історії і культурі. Духовними підвалинами народу України є історико-культурна спадщина, яку за вмілого підходу можна поставити на службу розвитку економіки. Якби ми відродили хоча б частину наших історичних та архітектурних перлин, таких як, приміром, фортеці у Хотині, Кам'янціПодільському, Бродах, замки у Мукачевому, Дубно, Золочеві, Острозі, палацово-паркові ансамблі у Качанівці, Підгірцях, Батурині та інших, то Україна могла б розвивати туризм світового рівня і в недалекій перспективі отримала б постійне джерело валютних надходжень, як це робиться в усіх цивілізованих країнах світу.

Заслуговує на серйозне реагування пропозиція Президента стосовно проведення виборів. Вважаю, що потрібно провести вже восени цього року вибори до органів місцевої влади. На цих виборах потрібно досягти двох важливих речей: покінчити з наявним двовладдям, яке завдає державі лише шкода, і суттєво скоротити надмірно роздуті місцеві апарати управління. А для цього провести реформу влади в Україні.

Вношу пропозицію поставити на голосування два питання послідовно: про продовження повноважень уряду, після того - про надання повноважень Президенту України.

Дякую за увагу.

ГОЛОВА. Ні про які повноваження, я ще раз підкреслюю, мова не йде. Йдеться про прийняття Закону про внесення змін до Конституції /Основного Закону/.

Слово надається народному депутату Скорик. За нею виступатиме депутат Мельник.

СКОРИК Л.П., голова підкомісії Комісії Верховної Ради України з питань культури та духовного відродження /Артемівський виборчий округ, м. Київ/. Шановний Президенте! Шановний Голово! Шановні народні депутати! Тут уже слушно зазначалося, що в нас відбувається якесь постійне ігнорування існуючого державного устрою і перекидання повноважень із рук у руки. Причому з такими пасами, щоб обов'язково не втратити власних можливостей, але позбавити себе відповідальності.

Мене цікавить, чи ми все-таки аналізуємо ситуацію, передбачаємо можливі варіанти?

Адже, справді, обрані народом і відповідальні перед народом тільки Верховна Рада і Президент. А Кабінет Міністрів відповідає перед Верховною Радою і Президентом, який за нашою діючою Конституцією визнаний главою виконавчої влади.

Так от, чи не може раптом статися таке, що знеохочений клопотами або неспроможністю зарадити собі з цими клопотами уряд в собі, наприклад, Прем'єра, у будь-який момент подасть у відставку, не відповідаючи перед народом і не маючи жодних проблем з такою відставкою? А що ж тоді робить ця Верховна Рада, яка всі можливі і неможливі повноваження надає урядові і навіть не має чим виправдатися перед народом за те, що сама себе позбавила будь-якої можливості впливати на ситуацію?

Ви знаєте, відбуваються досить дивні речі. Ми маємо записаний у Конституції державний устрій, і цим повинні керуватися. Але тепер виходить, що за наявності обраного Президента, за наявності парламенту можемо явити світові щось зовсім оригінальне. Оскільки, знову порушуючи питання про надання надзвичайних повноважень урядові за наявності всіх тих органів, про які я сказала, можемо створити своєрідну прем'єрську республіку.

Чи варто такий експеримент проводити зараз, коли є особа, наділена Конституцією і всією владою правом відповідати, керувати Кабінетом Міністрів, особа, яка була позбавлена цього права?

Ми вже один раз надавали повноваження, а зараз знову ставимо питання про ще ширші повноваження Кабінету.

То чи ж варто у той час, коли зростають ціни незважаючи на наш з вами мораторій, коли ситуація є катастрофічною у повному розумінні цього слова, порушувати питання про якісь можливі варіанти? Володимир Борисович, наприклад, пропонує два варіанти, розглянути. Перший означає повне переписування Конституції, якою ми керуємося сьогодні.

А може все-таки треба звернутися до того, що записано в цій Конституції і чим ми знехтували, віддаючи всі можливі повноваження уряду? Бо тільки так можемо виправити ситуацію. Тобто слід пристати до того варіанта, який нам запропонував Президент.

Хочу сказати, що треба мати велику відвагу, аби в такій катастрофічній ситуації брати не себе всю відповідальність, як це зараз пропонує перед усім народом України Президент. І коли ви кажете, що Президент стояв збоку, шановний пане народний депутат, і не бачив, що робиться, то мені здається, ви помиляєтеся. Ви Президента у свій час практично позбавили будь-яких можливостей впливати на зміну ситуації. Повторюю, тоді, коли передавали свої повноваження урядові.

Шановні панове! Коли ви хочете встановлювати прем'єрську республіку, це означає, що знову і знову Прем'єр вимагатиме у вас надзвичайних повноважень, бо, як бачимо з практики, те, що вів має, його не влаштовує.

Мені здається, справа не в повноваженнях, справа у відповідальності.

Пан Гриньов тут сказав, що Верховна Рада підпише собі смертний вирок, якщо не прийме хоч один із варіантів, які він пропонує. Я особисто переконана ось у чому. Якщо Верховна Рада покаже всьому народові, що вона ладна вступити у нескінченні розбори в комісіях, нескінченні перегляди запропонованого нам варіанта, в оцінку, як каже пан Демидов, на певну кількість часу відклавши прийняття рішення, то тоді ясно одне -Верховна Рада справді хоче припинити своє існування.

Президент готовий брати відповідальність. Прошу, вирішуйте,

- чи ви згодні покласти на нього відповідальність і обов'язки, чи ви згодні припинити свою діяльність, шановні депутати!.

ГОЛОВА. Слово надається народному депутату Мельнику. За ним виступатиме депутат Васін.

МЕЛЬНИК М.Є., голова корпорації "Липівка" Томашпільського району /Тульчинський виборчий округ, Вінницька область/. Шановні депутати! Якщо коментувати сьогоднішні події у Верховній Раді мовою шахіста,

то треба сказати, що вона потрапила у патову ситуацію. Та й не лише Верховна Рада, а й уряд, і сам Президент. Ще вчора я був агресивно настроений проти Президента, бо він не брав на свої плечі тягар наявної в нас економічної кризи. Гадаю, в залі панувала єдина думка: Президент ухилився від відповідальності і все переклав на уряд та на Верховну Раду. Сьогодні, звичайно, ситуація інша. Хотів би, щоб Президент до кінця прорахував свою партію у шаховій грі. Я підтримую запропонований ним варіант, бо він, як на мене, дасть можливість подолати кризу.

Проте хочу сказати, що сьогодні до примирення могло б привести ось що. Коли б Президент заявив, що в разі підтримки з боку Верховної Ради змін у Конституції він запропонує Кучмі місце віце-президента, то це зняло б багато питань. Думаю що тоді Верховна Рада пішла б назустріч і дала повноваження і Леоніду Даниловичу, і Леоніду Макаровичу.

А тепер по суті. Хотів би сказати, що оці шість місяців Кабінет Міністрів проводив свою політику, звичайно, невдало. Не хотілося б сьогодні загострювати ситуацію і зайвий раз критикувати Леоніда Даниловича за те, що його економічна політика зазнала невдачі.

Насамперед хотів би торкнутися аграрного питання, що зроблено в селі? Звичайно, аграрна політика була не найкращою, дехто в цьому залі і за його межами вважає, що аграрні перетворення почнуться тоді, коли будуть розігнані колгоспи. Мовляв, розженемо колгоспи, отоді наша економічна політика буде доведена до кінця. Звичайно, це далеко не так. Думаю, що й економісти, і колгоспники, і всі присутні в залі розуміють, що селу нині треба віддати те, що йому належить. Я маю на увазі паювання. І не потрібно говорити з цієї трибуни і на всіх рівнях, що не слід, мовляв, квапитися із цією справою.

Якщо питання стосується розгону колгоспів, це, можливо, й так. Але коли йдеться про паювання, про те, щоб віддати людям ту частку, яка їм належить, то, звичайно, це треба зробити негайно, протягом одного, двох чи трьох місяців. Слід віддати селянину йото частку землі, віддати частку оборотних коштів. Тоді, звичайно, можна і впроваджувати такі закони, як Закон про банкрутство. Бо як ми нині можемо впровадити на селі Закон про банкрутство? Ми ж примусимо всі наші сільськогосподарські підприємства банкротувати!

Дуже сподобався мені виступ Івана Степановича про те, що ми наполягаємо на тому, аби був один-єдиний податок на землю. Це правильно. Єдиний податок на землю дасть поштовх для виробництва продукції тваринництва, рільництва. Цей крок зробить на селі революцію. То чому ж ми не виконуємо цього рішення?

Звичайно, можна поставити питання і про адміністративнокомандну систему. І Президент, і Голова Верховної Ради говорили,

що ми йдемо на обмеження адміністративних методів управління. Ми повірили в це. Нині наша казна тріщить. Немає коштів.

І тріщать кабінети. Ви подивіться, на будь-якому рівні -на державному, обласному, районному - на всіх рівнях гроші вилітають у трубу. А ми говоримо про соціальний захист населення. Про який соціальний захист населення у такій ситуації можна говорити, про яке підвищення оплати праці низькооплачуваним робітникам і колгоспникам?

ГОЛОВА. Миколо Євтихійовичу, ваш час вичерпався.

МЕЛЬНИК М.Є . Багато питань у мене є, але що ж ти зробиш...

ГОЛОВА. Питань багато, а часу мало.

Слово надається народному депутату Васіну. За ним виступатиме депутат Романюк, 415 округ.

ВАСІН Є.М., директор державного орендного підприємства "Полтавський тепловозоремонтний завод" /Ленінський виборчий округ, Полтавська область /. Уважаемые народные депутаты! Лично я поддерживаю и одобряю вариант, предложенный уважаемым Леонидом Макаровичем. Считаю, что сосредоточение в одних руках сильной исполнительной власти - это выход из создавшегося положения. Другое дело, сможет или не сможет Леонид Макарович вывести Украину из кризиса. Думаю, что все тут будет зависеть от того, как мы /и депутаты, и руководители всех учреждений и

организаций/ будем над этим работать. Важно тут также умение исполнять принимаемые законы. От этого будет зависеть исход всего дела.

Мое отношение к отставке Премьер-министра и лично к Леониду Даниловичу. Хочу вам сказать, что я был, если так можно виразиться, агитатором за нового Премьер-министра. Я его везде расхваливал, считая, что директор крупного предприятия всегда будет искать выход из создавшегося положения. Я и не ожидал, что новое правительство в такой короткий срок сможет изменить состояние дел в Украине к лучшему. Действительно, сделать этого оно не могло. Но как руководитель я ждал от него немного. Я ждал возможности работать. Чтобы производитель мог работать. Но я должен вам сказать, Леонид Данилович, что этого не произошло.

Те декреты, которые вы издавали, не дают сегодня возможности работать производителю. А раз они не дают возможности работать производителю, то, значит, лично я категорически против предоставления вам дополнительных полномочий на новый срок.

Считаю, что вы хороший организатор, прекрасний директор, ученый, но мне кажется, корень всех наших бед в том, что всетаки первые лица не имеют опыта руководства государством. Мне кажется, было бы неплохо, если бы они прошли школу руководства, хотя бы районном или областью, и почувствовали размах управления. Тогда, наверное, не было бы таких ошибок и не было бы того, что происходит у нас сейчас.

Считаю, надо прекратить практику назначения на такие важные государственные посты директоров крупных предприятий,

хотя и пользующихся уважением среди директорского корпуса, но не имеющих опыта руководства государством. Мне это кажется очень важным.

Хочу внести некоторые предложения, которые, может быть, каким-то образом повлияют на ситуацию. Их я уже отдал в правительственную комиссию, но тем не менее хочу еще сказать.

Считаю, что при Кабинете Министров необходимо создать комиссию /или, может быть, группу/ с привлечением ученых, а возможно, и специалистов, которые определили бы, какие производства, какие предприятия Украины на сегодняшний день нужны, а какие не нужны. Или какие предприятия, производства необходимо переориентировать. Но должен же кто-то в Украине сказать, что не надо нам, например, на сегодня 12 металлургических заводов, 20 заводов то ремонту подвижного состава и так далее, чтобы руководители не находились в тумане относительно данного вопроса.

Я считаю, что если, как сказали наши руководители, большинство иди подавляющее большинство предприятий - государственные, то и политика социальной защиты должна быть государственной. Потому что сегодня руководители наши ведут политику так, чтобы как можно больше предприятий обанкротилось. И это ставится, на государственный уровень. Такое высказывание и уважаемого Леонида Даниловича, и уважаемого Виктора Михайловича возводится в ранг государственной политики.

Но коль банкротство возводится в ранг государственной политики, то тогда предложите, пожалуйста, государственную политику защиты населения. Что же делать с людьми на тех предприятиях? Вы же делаете директора заложником данной политики!

Что же он должен делать? Или переориентируйте, или поставьте под защиту тех людей, которые потеряют работу или потеряют право на работу.

Есть еще один момент, из-за которого я был против предоставления Кабинету Министров полномочий. Это касается того, что Леонид Данилович своим постановлением отменил Закон об аренде.

И последнее. Я предлагаю, меня просят об этом избиратели, чтобы, может быть, Кабинет Министров подумал, как бы включить в заработную плату и фонд общественного потребления. Все равно мы уже платим и за народное образование, и за медицину, и за многое другое. То есть предложение такое: чтобы в одном карбованце заработной платы товарная продукция составляла 50-60 копеек. Спасибо.

ГОЛОВА. Слово надається народному депутату Романюку, 415 виборчий округ, Хмельницька область. За ним виступатиме депутат Яхеєва.

РОМАНЮК В.С., голова Ярмолинецької районної Ради народних депутатів /Ярмолинецький виборчий округ, Хмельницька область/. Шановні колеги! Коли я заслухав доповідь, то в мене склалося враження, що нашій виконавчій владі бракує компетентності і діловитості, перспективності у вирішенні глобальних соціально-економічних проблем. Посилання на обмеженість у правах і

можливостях оперативного вирішення питань економіки і соціального захисту населення вже не спрацьовують, хоча Верховною Радою надані широкі повноваження для цього.

Але враховуючи сьогоднішню політичну та економічну ситуацію, я особисто проти відставки Леоніда Даниловича з посади Прем'єр-міністра.

Причину такого становища вбачаю у незадовільній роботі механізму реалізації прийнятих законів, декретів. Зараз ми пожинаємо плоди нашої безпринципності та поступливості пану Президенту.

Створивши модель державного управління під його особу, ми з вами наробили такого сум'яття в суспільно-політичному житті країни, у формуванні і становленні її державних інститутів, що варто подумати над тим, чи ми насправді найвищий законодавчий орган, а не зібрання, яке легко піддається настроям і політичним амбіціям окремих лідерів.

Я глибоко переконаний у тому, що однією з головних причин нестабільності та економічної катастрофи є штучне позаконституційне запровадження інституту представників Президента і створення на місцях двох паралельних владних структур. Хоче цього хтось чи ні, але реальність така, що згідно з діючою Конституцією вся влада належить народу, який здійснює державну владу через Ради. А всі інші державні органи - підконтрольні, підзвітні їм.

Із другого боку - призначення адміністрації зі своїми контролюючими та управлінськими функціями. Ось і виходить, що місцевим господарством, комунальною власністю, фінансами керує не обрана, а призначена центром, з президентських кабінетів людина. Хіба це не парадокс? Де ще в світовій

практиці державотворення можна зустріти такі колізії?

Але наш шановний Президент ніяк не хоче розлучитися з адміністративно-бюрократичним минулим. Раніше, коли Леонід Макарович був у ЦК, влада також була забрана партією, а зараз - Президентом, змінилися тільки назви.

Розуміючи парадоксальність ситуації, представники Президента в областях і районах своїми розпорядженнями створили колегії. Хто узаконив ці органи? Хто обирав? Які їх функції і повноваження, у які норми і рамки прав демократії і взагалі здорового глузду це вкладається? Якщо це ширма для уявної демократії і плюралізму думок, то певне пояснення знайти тут можна.

Парадоксів і суперечностей у нашому законодавстві, свавілля у структурах президентської влади дуже багато. Сьогодні відбувається вже не ерозія влади, а її агонія. І спостерігати за всім цим ми просто не маємо права. В ейфорії творення президентської структури відбулася проста узурпація влади. На місцях приймаються десятки антиконституційних і антизаконних розпоряджень, і ніхто за це не несе відповідальності.

Уже понад рік ми обмежуємося лише констатацією критичного стану економіки. Що з того? Нашим виборцям від цього не легше. Нам вкотре малюють картину труднощів та негараздів в економіці. Народ, Леоніде Макаровичу, без доповіді, на власній шкірі відчув це. Представлена програма внутрішньої і зовнішньої політичної діяльності, як і попередні, малообнадійлива і малоперспективна.

А якими економічними законами можна пояснити диспропорції в ціноутворенні, як можна встановлювати такі катастрофічно

низькі регульовані закупівельні ціни на сільськогосподарську продукцію? Чимала частка її заготовляється в приватному секторі. День у день вона знижується, бо виходить, що держава в цьому не зацікавлена. Якщо це не так, то як пояснити, що здавачеві молока за літр платять лише 70 карбованців, тоді як 250-грамова пляшка "Пепсі-коли" коштує 230 карбованців. Та навіть півлітрова пляшка має вартість 100 карбованців. А кілограм солярки, бензину сягнув ціни 1100 карбованців. То це ж ні в які рамки не вкладається! Не можу я повірити в те, що в нашій державі хтось серйозно аналізує ці процеси.

З такими дискримінаційними підходами до села залишилося недовго чекати до повного розвалу колгоспів і ще не створених фермерських господарств. А ми ще будемо говорити про програму дій щодо виходу з кризи. Яка це программа? Для мене зрозуміло одне: Верховній Раді слід реально подивитися на стан справ. Інакше замість самостійності, незалежності ми приведемо Україну до розвалу, а народ - до повного зубожіння.

Як би ми сьогодні не називали політику ціноутворення - вільною, регульованою чи наліврегульованою, то б звичайний злочин перед народом. А як же інакше це оцінити, коли середні за своїми фінансово-економічними можливостями господарства не в змозі заплатити сьогодні своїм трудівникам по 4-6 тисяч карбованців заробітної плати? За нинішнім курсом це лише 1,5-2 долари.

Державу, я думаю, ми повинні будувати тільки за Конституцією і за законами, і ніхто не повинен порушувати Конституцію, насамперед Президент.

ГОЛОВА. Слово надається народному депутату Яхеєвій. За нею виступатиме депутат Нечипоренко.

ЯХЕЄВА Т.М., член Комісії Верховної Ради України з питань державного суверенітету, міжреспубліканських і міжнаціональних відносин /Деснянський виборчий округ, Чернігівська область/. Шановний Голово! Шановний Президенте! Шановний Прем'єрміністре! Шановні колеги і гості! Всім нам, безумовно, було цікаво почути про бачення паном Президентом тих проблем, що стоять тепер перед економікою України, і можливих шляхів їх вирішення. Але, наскільки я розумію, до порядку денного було включено річний звіт Президента, і не менш цікаво було б нам послухати і про діяльність тих структур, якими безпосередньо керує Президент. Ідеться про Адміністрацію Президента, а також про діяльність представників Президента на місцях.

Це - дуже важливі структури. Спочатку колегія, дума, а потім комісії в президентській адміністрації якраз і мали б розробляти стратегію розвитку держави, розвитку економіки, виділяти проблеми й давати рекомендації /і в законодавчому плані, і для уряду/ про можливі шляхи їх вирішення. І якби це було так, то хіба так лихоманило б нашу державу і нашу економіку? Чи так часто ми переживали б урядові кризи, як переживаємо тепер?

Що стосується представників Президента на місцях. Це якраз люди, які згідно з законом мали б здійснювати контроль за виконанням законів і проводити на місцях політику держави. А в

дійсності багато представників Президента перетворилися на удільних князьків і проводять лише власну політику. Така їх позиція тільки дискредитує владу і державу. На жаль, ми нічого не почули про оцінку Президентом діяльності цих структур.

Хочу спинитися на такому питанні, як реформування владних структур. Введення поста Президента й прийняття Закону про представника Президента по суті не означало серйозного реформування владних структур в Україні. І спорожніле місце ЦК КПУ, на жаль, зайняла Адміністрація Президента. А на місцях відбулася дещо інша колізія, бо адміністрація представників Президент поглинула штат як виконкомів, так і відповідних партійних комітетів.

Так що, вважаю, звинуваченнями і висуваються на адресу Президента з боку деяких представників комуністичного спрямування, є перебільшенням. Тут мова може йти не про зміну курсу, а про якісь персональні претензії. Бо по суті функції залишилися ті самі. Це -функція добору і розстановки кадрів, функція курирування галузей виробництва.

Що стосується такого питання, як договір про СНД і договір про економічний союз. Той союзний договір, який готувався, був розбитий на багато блоків. Тепер ті документи, що приймаються в рамках СНД і прийматимуться в рамках економічного союзу, не зберуть стотисячних мітингів, не викликатимуть ні в кого алергію, ні в кого навіть не виникне запитання, чи треба щось робити з цього приводу, чи ні. Бо ніхто не знає тих закритих документів, які підписуються на міждержавному рівні.

І в цьому контексті стає зрозумілим зволікання у вирішенні багатьох питань. Небажання їх вирішувати видається за неспроможність України існувати як держава. Це стосується і питань економіки, і питань військових, і питань політичних.

Виходячи з цього, я не бачу підстав у більшості для критики діяльності Президента і не бачу підстав відкидати ту пропозицію, яку висловив Леонід Макарович.

Але я хотіла б сказати й про інше. Повноважень в уряду ніхто досі не забирав, відставку Леоніда Даниловича ніхто не приймав. Пропоную все-таки згідно з нашим Регламентом голосувати всі пропозиції, які ми вислухали протягом цих трьох днів у порядку їх надходження.

Дякую.

ГОЛОВА. Слово надається народному депутату Нечипоренку. За ним виступатиме депутат Мацялко.

НЕЧИПОРЕНКО О.Л., член Комісії Верховної Ради України у питаннях законодавства і законності /Києво-Святошинський виборчий округ, Київська область/. Шановні колеги! Шановний Президенте! Я думаю, він там десь чує, Леонід Макарович. Мені після тривалих роздумів, особливо з сьогоднішнього ранку, здається, що запропонований Президентом варіант у цій конкретній ситуації - це найбільш оптимальний варіант.

Тому що Леонід Макарович справді є всенародно обраним Президентом. І треба надати йому можливість використати весь свій потенціал не тільки у проведенні зовнішньої політики, а й у проведенні внутрішньої політики.

У зовнішній політиці досягнуто значних успіхів. І треба пам'ятати про те, що, звичайно ж, великий внесок у цю роботу зробили працівники Міністерства закордонних справ. У надзвичайно важких умовах вони працюють, і працюють плідно. Можливо, це одне з небагатьох міністерств, яке займається тією роботою, якою потрібно займатися.

Тут важко сказати, що Леонід Макарович володіє твердою рукою, як колись висловлювалися. Варто побажати йому, щоб він виявляв більше політичної волі, виконуючи нові функції.

Хотілося б також наголосити на такій проблемі, як добір кадрів. Думаю, було б вкрай погано робити зараз радикальні зміни в складі уряду, бо надто складний період. З цінами проблема не вирішена, не вирішені різні міжнародні питання, що розглядатимуться Верховною Радою.

Гадаю, потрібно змінити декого, але то треба робити дуже зважено. Раптово здійснювати такі значні пертурбації не годиться. Треба також врахувати наявність президентських структур, бо будуть спроби з боку деяких людей зайняти певні крісла в Кабінеті Міністрів. Повторюю, треба все робити дуже обережно і зважено.

Вважаю, що іншого виходу немає, ми повинні погодитися з пропозицією Президента.

Укази Президента, якщо він їх видаватиме, будуть набувати сили закону або відмінятимуться після розгляду відповідних питань Верховною Радою. Це коректна, нормальна пропозиція.

Хотів би також наголосити, що, як не прикро, шановні колеги, але Верховна Рада зараз не здатна виконувати ті функції і повноваження, які на неї покладені. І треба самокритично сказати про це. Тільки сформувавши професійний парламент, ми зможемо працювати так, як нам належить. Ви бачите, що навіть зараз при обговоренні такого важливого питання, у залі немає половини депутатів. Завтра, мабуть, буде ще менше. Думаю, що весною наступного року повинні відбутися нові вибори. А поки що /на той період, який нам залишився/ треба всю увагу зосередити на опрацюванні нової Конституції, Закону про вибори і Регламенту Верховної Ради.

При всій повазі до феноменальної пам'яті, інтуїції Івана Степановича, повинен сказати, що далі так працювати не можна. Верховна Рада практично функціонує завдяки вольовим рішенням Івана Степановича. Треба поставити це в рамки Регламенту і працювати на належному рівні.

Шановні колеги, нам треба знайти консенсус щодо подальшої роботи. А це може бути лише робота над творенням нашої держави. Мене гнітить, коли я чую від декого: це не моя держава, це не така держава, тому її можна грабувати, тому її можна руйнувати. Гадаю, що такі руйнівні процеси, які ініціюються певними депутатами з радикальної фракції "бородатих", така "чародеєвщина" повинні знайти правильну оцінку.

Я закликаю вас, шановні, задовольнити прохання нашого Президента і далі працювати в тому напрямі, який я пропоную.

На жаль, мало часу, а проблема надто важлива.

Дякую за увагу.

ГОЛОВА. Слово надається народному депутату Мацялку. За ним виступатиме депутат Поровський.

МАЦЯЛКО М.В., голова української газової корпорації "Укргаз" /Кременецький виборчий округ, Тернопільська область/. Шановні депутати! Шановні керівники держави! У своїх доповідях Президент, Голова Верховної Ради, Прем'єр-міністр, а також кожний третій депутат, який виступив, не могли оминути паливно-енергетичної проблеми на Україні. Я не збираюся когось критикувати, а хочу дати деякі пояснення і викласти думку спеціалістів. .

Сьогодні газ та інші паливні ресурси вирішують долю держави. Тому і ставлення до цієї галузі повинно бути відповідним.

За тривалі роки ми звикли, що газ завжди є, він дешевий, і питома вага його в паливному балансі повинна збільшуватися. На жаль, часи змінилися. У балансі газопостачання 85 відсотків газу споживає промисловість, і десь 15 - населення. Причому споживають і ті, й інші дуже неекономно і неефективно, та ще й за цінами, що не відповідають ні витратам на видобуток та

транспортування, ні рівню цін, що діють на світовому рівні. Учора йшлося про дотацію на енергоресурси, було зроблено детальний аналіз.

Поміркуйте самі. Одна тисяча кубометрів газу обходиться державі 94 тисячі карбованців, а відпускна ціна населенню -1700 карбованців. Тобто кожна тисяча кубометрів газу приносить державі збитків понад 92 тисячі. Тому, якщо не будуть змінені ціни, державі необхідно вже цього року виділити 1 трильйон 300 мільярдів карбованців дотації. І це з того бюджету, де ледве-ледве зводяться кінці а кінцями.

Я хочу, щоб зрозуміли і шановні наші депутати, і громадяни України: питання ціни на природний газ для населення - проблема з проблем.

Тепер про зріджений газ. Значна частина населення користується зрідженим газом, тобто балонним. То є переробка нафтопродуктів, а становище з нафтою відоме.

Очікуване отримання зрідженого газу для населення задовольняв тільки мінімальні потреби. При цьому Україна половину газу отримує з Росії. З 1 січня Росія продає зріджений газ усім країнам СНД за світовими цінами /то я спростовую певні недоречності, висловлені деякими депутатами/. Це означає, що вартість одного балону газу становитиме від 12 до 18 тисяч карбованців. Собівартість 1 тонни газу - 600-800 тисяч карбованців.

Для полегшення цінового удару уряд зробив неймовірне, і в бюджеті України передбачено часткову компенсацію за газ для населення. Але ж постійно так тривати не може.

Виникають великі складнощі з газопостачанням промислових підприємств. Споживаючи велику кількість газу, вони за нього не платять. Так, за станом на сьогоднішній день, наша заборгованість Росії і Туркменистану становить 210 мільярдів карбованців. Найбільшими боржниками є підприємства металургії, енергетики, хімії. Найбільша кількість підприємств-боржників у Донецькій, Дніпропетровській, Запорізькій, Івано-Франківській областях і Республіці Крим. Перелік цей можна продовжувати.

Не розраховуючись за газ із Росією та Туркменистаном, ми створюємо цим самим кризову ситуацію. Адже вони можуть зменшити або припинити подачу газу в Україну. Отже, постає питання: кому це буде вигідно? Чи не замахуємося ми цим самим на державність України? Хочемо чи ні, але ми вже на порозі банкрутства. Тому змушені будемо вживати відповідних заходів.

Як відомо, Росія встановила на газ міждержавні ціни. І впевнено проводить цей курс у життя. Тому хочемо ми цього чи ні, а в Україні рівень цін на енергоресурси, і в першу чергу на газ, повинен бути на рівні міждержавних. У нас немає іншого виходу. Зволікати з вирішенням цього питання - значить заганяти в глухий кут проблему, створювати лише видимість благополуччя, постійно тримати в напруженні народне господарство, цінову політику, стимулювати інфляцію. До цього мали бути готові всі - і підриємства, і уряд. І нічого дорікати один одному.

Ніхто нам не буде продавати газ за пільговими цінами чи дарувати безплатно. Що стосується впровадження дотації, то це нереально, тому що на неї потрібно було б кілька бюджетів України.

Фахівці газової промисловості переконані, що розрахунки за газ повинні бути на рівні міждержавних. Уряду і владним структурам на місцях необхідно подумати над встановленням дотації за газ лише малозабезпеченим верствам населення.

Шановні депутати! Критикувати уряд легко. Але якби всіх критиканів посадити в урядову ложу, то ще невідомо, скільки б вони протрималися там - місяць чи два тижні. Тому сьогодні нам треба визначитися і приймати, мабуть, пропозицію Президента. До цього я закликаю всіх, хто користується газом.

Дякую за увагу.

ГОЛОВА. Слово надається народному депутату Поровському. За ним виступатиме депутат Романов.

ПОРОВСЬКИЙ М.І., член Комісії Верховної Ради України з питань оборони і державної безпеки /Рівненський виборчий округ, Рівненська область/. Шановні колеги-депутати! Криза української економіки зумовлена передусім кризою управлінських структур. Великий підприємець Форд свого часу сказав, що якщо збанкрутувало підприємство, то цьому є три причини: перша - незадовільне управління, друга - незадовільне управління, третя - незадовільне управління.

Чи міг уряд реалізувати надані йому Верховною Радою надзвичайні повноваження і за короткий термін налагодити ефективне управління економікою? На мою думку, не міг. Для цього йому потрібна була виконавча структура, зруйнована нашим же законодавством. Тобто уряду потрібні підрозділи управління галузями згори

донизу, підпорядкування їм підприємств і територіальні управління. Іншими словами відновлення, якоюсь мірою, адміністративно-командної вертикалі. Тільки тоді надзвичайні повноваження уряду можуть бути використані. А це суперечить існуючому законодавству, прийнятому нами. Зокрема, Закону про підприємства, на відміну якого наша Верховна Рада, очевидно, не піде. Ринкові регулятори економіки в Україні не діють з тієї причини, що ринку в нас немає, а є щось на зразок базару. Причому значною мірою корумпованого.

Таким чином, уряд перебуває в безвихідному становищі і за відсутності ринкових механізмів та управлінської структури реалізувати свої повноваження, очевидно, не зможе, хоч які б ми йому надзвичайні повноваження не надавали. Тому і реформи не пішли, і приватизація не пройшла. А латали ми дірки за рахунок експлуатації одержавлених колгоспів та селянства.

Дати надзвичайні повноваження уряду означає дати добро на третю виконавчу вертикаль, яка є нині в президентської влади. Запевняю, що третього управлінського бюрократичного апарату наша Україна не витримає.

Лідери комуністичної групи Верховної Ради - депутати Яцуба, Мармазов, Яценко щоразу під час виступів Президента задавали запитаннячко, чому він не бере на себе повноважень по управлінню економікою. Це було вже ритуальне запитання, за яким крилася спроба звинуватити Президента в усуненні від управління економікою. І ось коли Президент заявив, що може взяти на себе керівництво, депутат Демидов називає це політичними іграми. Але справжніми іграми, панове і товариші, є те, що жодна з політичних сил у Верховній Раді не несе відповідальності за результати своєї діяльності у Верховній Раді.

Ми всі керуємо Україною безвідповідально. І це не пусті слова. Хто, яка політична сила, політична група депутатів понесла відповідальність за діри в Законі про підприємства, за недоліки в інших законах, на підставі яких законно розграбували державну власність, приватизували м'ясокомбінати, молокозаводи, швейні майстерні? Причому найхарактернішим є те, що тотальна приватизація пройшла саме в тих округах, депутати яких найбільше виступають з трибун і від мікрофонів за соціальний захист трунящих, "за защиту идеалов социализма" і активно борються проти привиду українського націоналізму.

У цій катастрофічній ситуації Президент згідно зі своїми конституційними обов'язками бере на себе відповідальність за вихід із ситуації, що склалася, і виведення економіки України з кризи. Тому пропоную поіменно голосувати за пропозицію Президента, зміцнити структури президентської влади. Потрібно показати народу України, хто в нашому парламенті за те, щоб в Україні була централізована сильна виконавча влада, очолювана Президентом, а хто хоче, за пропозиціями Мармазова та інших, тягнути справу по комісіях, щоб провалити її і довести Україну до повного хаосу. Кожен повинен поіменно заявити про свою позицію.

Розумію, що дехто потайки сподівається довести Україну до хаосу і анархії, щоб скомпрометувати ідею української державності, показати перед світом, що український народ не державний, що він може існувати лише під чужою п'ятою, під чужим чоботом, під чужим канчуком. Але я впевнений, що довести Україну до такого хаосу творцям анархії не вдасться.

Історики часом звинувачували Богдана Хмельницького в тому, що він не зміг до кінця об'єднати народ для втілення ідеї визволення України і тому мусив піти під протекторат Москви і Росії.

Я думаю, що справа там була не тільки в народі, а більше в полковниках і воєводах, які не захотіли об'єднатися довкіл Богдана, як і ми тепер теж показуємо свою нездатність об'єднатися довкіл Президента, довір'я якому виявив весь народ України.

Закінчити свій виступ хочу словами з історії Французької революції. "Історія повторюється, але ми не повинні втрачати надію на те, що минуле нас нарешті навчить і дасть нам чи не останній шанс вирватися за лінію руху по колу та не повторювати помилок минулого". Чи скористаємося цим шансом -залежить від нас.

Дякую за увагу.

ГОЛОВА. Слово надається народному депутату Дорогунцову. За ним виступатиме депутат Яворівський.

ДОРОГУНЦОВ С.І., голова Комісії Верховної Ради України у питаннях екології та раціонального природокористування /Суворовський виборчий округ, Одеська область/. Шановне товариство! За гострими політичними дискусіями протягом останніх днів якось загубився народ України, заради якого ми працюємо тут і про який мусимо турбуватися. А народ цей зараз стоїть перед найтяжчими випробуваннями. Ви пам'ятаєте, якою в січні була

реакція депутатів Луганської області і якою була реакція депутатів усіх областей, крім деяких. Тоді ми самостійно зібралися, хоч керівництво нас не підтримало. І тоді вдруге Леонід Данилович Кучма сказав, що він подасть у відставку. Цими днями він повторив це вже втретє. Я не розумію, чому в такий спосіб, наказовий, він розмовляв з Верховною Радою, хоч ця Верховна Рада виявила йому таку довіру, яку ніколи і нікому не виявляла. Я не розумію цієї мови, не розумію цього зневажливого ставлення з його боку до народних депутатів. Я вважаю, це вимагає осуду з нашого боку.

Далі. У нас є три гілки влади, хоч я вже казав, що найсильніша - п'ята. Але кожна влада мусить виконувати свої функції. Тільки в цьому випадку, тільки за цієї умови ми можемо нормально працювати і вивести економіку з кризи.

Що означає пропозиція Президента? По-перше, значне посилення президентської влади.

По-друге, вихід за межі Конституції діючої і тієї, яка буде прийнята. Поясню. За діючою Конституцією парламент творить закони

- добре чи недобре, як тут говорив пан Поровський, -це його справа особиста. Парламент творить закони. Уряд керує народним господарством. Президент має свої функції як глава держави. Так от, пропозиції, які вніс Президент, порушують це співвідношення і рівновагу влад. Десь повинні бути переваги, десь повинні бути противаги. Ця пропозиція розмиває всі грані між цими позиціями.

По-третє, пропозиція означає небачене послаблення парламенту України.

Чому я дав цим пропозиціям таку оцінку? Згадайте, що за Конституцією Прем'єр-міністр підзвітний парламенту України. Пропозицію про його кандидатуру вносить Президент. А тепер що виходить? Замість Прем'єр-міністра, підзвітного парламенту, з'являється віце-президент, який не підзвітний парламенту. Подивіться, будь ласка, доповнення до Конституції.

Далі. Президент також не був і не є підзвітним Верховній Раді. Таким чином, виконавча влада виходить повністю з-під контролю Верховної Ради, тобто законодавчого органу. Це вже було, і це є в Росії. І до чого це призвело, ми добре знаємо. /ШУМ У ЗАЛІ/. Мої пропозиції - це пропозиції групи "За соціальну справедливість". Отже, питання перше. Питання про недовіру і відставку Прем'єрміністра ми не ставили. Але якщо він буде наполягати на такій відставці, то, я думаю, Верховна Рада має право її прийняти.

Друге. Ми не маємо права продовжувати строк повноважень уряду, які відносяться до виключної компетенції Верховної Ради. Тобто Верховна Рада мусить займатися законотворчістю, а уряд мусить керувати народним господарством і суспільством.

Я думаю, що треба повернути повноваження, пане Заєць, і Верховній Раді і Президенту, які ми в них забрали. Третє. Підпорядкувати представників Президента на місцях уряду. Це - правильна пропозиція. /ШУМ У ЗАЛІ/.

Якщо Прем'єр-міністр Кучма наполягатиме на відставці, то в цьому залі кожний третій, на мою думку, може бути прем'єрміністром.

І останнє. Я думаю, що у такий спосіб серйозні, доленосні питання не вирішуються. У нас мусить бути час для детального обговорення цього питання. Через тиждень ми можемо зібратися і вирішити його.

Дякую за увагу.

ГОЛОВА. Слово надається -народному депутату Яворівському. За ним виступатиме депутат Баталов.

ЯВОРІВСЬКИЙ В.О., голова Комісії Верховної Ради України з питань Чорнобильської катастрофи /Світловодський виборчий округ, Кіровоградська область/. Шановні депутати! Шановна Верховна Радо! Шановний уряде! Хто з нас ще вчора міг би подумати, що військово-польовий суд над нашим урядом сьогодні буде перетворений на розгадування таких багатоходових і заплутаних кросвордів!

Хотів би звернути увагу на те, про що ніхто сьогодні ще не говорив, і прочитати той сценарій, який є, трохи з іншого боку.

Пропоную такий варіант. Давайте ще раз задумаємося. Вчора, судячи з ситуації в залі, принаймні це моє особисте враження, ніхто Кучмі тих повноважень, яких він вимагав, звичайно, і не збирався надавати. Навіть той самий Сергій Іванович, який виступав переді мною. Сьогодні виникла інша ситуація. Дехто злякався, і вже, так би мовити, симпатії пішли туди.

Тепер давайте подумаємо: чим це може закінчитися? Наші сили поділяться, уряд Кучми не отримав повноважень, і Кучма подякує нам усім і залишиться національним героєм України. Тому що він завжди може сказати: я хотів зробити... Ну ви ж мене, Яцуба, не закричите. Хіба ви ще не накричалися за стільки років? Чи може хтось звинуватити мене, що коли хтось говорить те, що мені не подобається...

ГОЛОВА. Депутате Яцуба, ви останнім часом чогось схвильовані дуже.

ЯВОРІВСЬКИЙ В.С. Я думаю, що Кучма за це тільки скаже спасибі. Тому що вчора можна було б і сьогодні можна було б викласти цілий кавалерський набір для того, щоб послати уряд у відставку в цій ситуації. Одних тільки чорнобильських проблем, Леоніде Даниловичу, для того б вистачило. Але я хотів би і вважаю своїм обов'язком з цієї трибуни /не знаючи, чим це закінчиться/ сказати: ми все-таки мали в незалежній Україні, можливо, перший уряд... Я знаю, як він працював, як він хотів добра Україні, і за це вам велике спасибі.

Якщо ми не надамо повноважень Президенту Кравчуку, що теж можливо, він також буде національним героєм. Він скаже: я хотів зробити, ви мене постійно підштовхували до цієї виконавчої влади, я запропонував, але ви не захотіли. Хто залишається крайнім? Ми з вами. /Шум у залі/. Так що є над чим поміркувати.

Що я бачу за тією схемою, яку запропонував сьогодні Президент? Єдине поки що позитивне /може, чогось не догледів/: нарешті ми замкнемо виконавчу владу. Нарешті /те, що пропонував Леонід Данилович/, представники Президента будуть введені до Кабінету Міністрів. І тепер вони, хочуть чи не хочуть, працюватимуть на Україну і будуть їй обов'язково підконтрольні.

Де я бачу вихід? Поміркуйте, шановний Президенте і шановний Прем'єре! Я думаю, що ця схема, яка пропонується, буде прийнятною тільки тоді, коли буде персоніфікована в особах. Моя особиста думка /я її не маю права нікому нав'язувати/ така, щоб Леонід Данилович став віце-президентом і виконував свої функції далі, використовуючи і свій авторитет, і свій досвід, і свій добрий імідж. Оце той шлях, де ми можемо сьогодні зійтися і розв'язати цю проблему.

Кілька питань, про які я хотів би сьогодні сказати, оскільки ми обговорюємо і болюче питання економіки України. Мені здається, Леоніде Макаровичу і Леоніде Даниловичу, звертаюсь уже до вас як до Президента і віце-президента, щоб ми не визначили тих кілька напрямів, за якими можемо дуже швидко, наскільки це можливо в наших умовах, вийти все-таки на той напівсвітовий, хоча б мінісвітовий ринок. Я маю на увазі літакобудування.

Один тільки приклад. Ви подивіться, який могутній потенціал сьогодні ми маємо. Та лише один "Руслан", який коштує 200-250 мільйонів доларів, і на який є попит! Я думаю, що ми

в чомусь повинні собі відмовити, але з оцим прорватися. Попит на нього величезний. Американці ходили на екскурсію, щоб подивитися на цей літак. Ми не можемо з'ясувати, хоч поставляємо в Росію ті ж самі мотори. Просто дуже добре знаю це питання і бачу велику перспективу.

І ще одне, останнє. За підрахунками вчених, українська земля коштує 13 трильйонів доларів. Думаю, що ми сьогодні повинні подумати і про аграрні банки, і давати кредити, але ставити землю в заставу. Але це ті речі, які, я думаю, будуть вирішуватися.

Думаймо! І я за те, щоб ми голосували сьогодні.

ГОЛОВА. Слово надається народному депутату Баталову. За ним виступатиме депутат Горинь.

БАТАЛОВ В.Г., редактор Острозької районної газети "Життя і слово" /Здолбунівський виборчий округ, Рівненська область/. Шановні Президенте України, Голово Верховної Ради, Прем'єрміністре, депутати! Дозволю собі висловити кілька міркувань і пропозицій, які визріли і під час зустрічей в окрузі, і в пору дебатів у парламенті, після доповіді Президента і заключного слова Прем'єра.

Впевнений, що нинішня ситуація в державі настільки критична, що доцільність зосередити в руках Президента всю виконавчу владу є необхідною. Але думаю і ось про що. Навіщо було нам у парламенті шість місяців тому "городити город"? Навіщо було експериментувати, травмувати людей і обнадіювати трудящих? Хто після цих перетрясок піде знову працювати у Кабінет Міністрів?

І в будь-якому випадку - чи то ми продовжимо повноваження Прем'єр-міністру, чи задовольнимо вимогу Президента /а ці дві пропозиції прошу також поставити на голосування в порядку надходження/ - парламент буде крайнім, відповідальним за всі ці повноваження.

А тепер щодо болючих проблем, які порушували виборці в окрузі. Так, наших людей дуже обурює підвищення цін, зниження життєвого рівня. Але дедалі більше їх обурює те, що на наших злиднях, на нашій загальнодержавній біді наживаються різного роду ділки, скорумповані елементи. Один робітник Здолбунівського цементного заводу прямо написав мені: скоро і вас із парламенту вивезуть чи до Москви, чи до Прибалтики, чи до Польщі. Фактично за одну поїздку такий молодий ділок привозить з Москви 70-80 тисяч рублів, а робітник цементно-шиферного комбінату отримує за місяць 25 тисяч купонів. Є тут проблема? Є.

Мене бере жах, коли я бачу у Львові, у Здолбунові, у Києві поїзди, забиті нашим маслом, олією, цукром і знахабнілими молодими ділками. І це тоді, коли на прийом до депутата приходить ветеран війни і просить, щоб йому допомогли виписати чи придбати 300 грамів того самого масла!

Якою ж тоді буде мотивація до праці у того ж самого цементника, тракториста, доярки, які ще, слава Богу, працюють?

Або пригадайте інформацію Прем'єра - 70 мільйонів доларів тільки недоплати податків.

Існує недоторканність деяких фінансових структур. Як пояснити нам, депутатам, на місцях, що кількість злочинів стрімко зростає, а кількість справ, порушених прокуратурою, різко зменшується?

Справді, ми можемо порушити справу проти їздового, який до воза гички кине, а проти мафіозі - ні. Народна мудрість справедливо говорить: малим злодіям руки рубаємо, а перед великими шапки скидаємо.

Я не за "драконівські" методи, я за демократичні інституції. Але пам'ятаймо, що перед державністю України постала загроза вседозволеності й безкарності.

Мені здається, що саме Президент має очолити роботу по боротьбі із злочинністю, як це зробили в Росії. Знаю, що дехто лякатиме диктатурою і в цьому залі, і за його межами. Але будьмо реалістами. Якщо люди знизу вимагають навести лад у державі й зробити це через парламент, через Президента, то чи треба ж нам чекати збуреного люмпена з вилами, очолюваного Жириновським?

Я пропоную, як пропонував і рік тому, ввести надзвичайний економічний стан. Ми давно забули про режим економії енергетичних матеріальних ресурсів. Навіть у багатющих країнах створені спеціальні програми, в яких ці питання на першому місці.

До речі, хіба не пройшли через диктатуру порядку та ж сама ФРН, та ж сама Південна Корея чи Бразілія? Від диктатури до демократії.

Далі. Всі ми тут клянемося захищати селянина, село - кожен другий виступ про це. Уже створено десь п'ять селянських партій, дві чи три селянські спілки. Той самий селянин стогне від такого захисту. Він тільки одного просить від наших депутатів: приведіть у відповідність ціни на сільгосппродукцію і ціни на закупівлю промислової продукції, а також податки.

А тепер приземлене, те, що болить усім нам і болить нашим виборцям. Як їхати нам зараз додому, не маючи конкретної відповіді щодо цін? У скільки разів вони зростуть, як це все буде компенсуватися нашим знедоленим верствам населення?

Я хотів би сьогодні або завтра почути конкретну відповідь і приїхати до своїх виборців з повним набором належних документів чи проектів.

Дякую за увагу.

ГОЛОВА. Слово надається народному депутату Гориню. За ним виступатиме депутат Табурянський.

ГОРИНЬ М.М., голова підкомісії Комісії Верховної Ради України з питань державного суверенітету, міжреспубліканських і міжнаціональних відносин /Залізничний виборчий округ, Львівська область/. Шановний

Президенте! Шановний Голово! Шановні колеги! Третій день ми обмірковуєш, як подолати ще одну кризу, котра кістлявою рукою схопила нас за горло й хоче задушити, -управлінську кризу. Її темпи невпинно зростались і сьогодні стали найбільшою загрозою для молодої Української держави.

Саме в управлінні, як у фокусі, зосередилися прорахунки наших гілок влади. І досі не докладено зусиль, щоб забезпечити нормальний кровообіг управлінської структури, усунути тромби, що паралізують протікання управлінських процесів. Тут потрібні виважені, оперативні та рішучі заходи гілок нашої влади. Я наголошую саме на цьому.

Не один місяць наші депутати повідомляють про те, що на нижніх щаблях влади бойкотуються рішення центральних органів. Учора тут йшлося про одеський термінал, блокований на місці. Можу до цього додати приклади з історії будівництва львівського водогону, який не один рік гальмується на Золочівщині, у той час як сотні тисяч львів'ян страждають від нестачі води.

Нарешті згадаймо історію десятивідсоткового запасу земель, які були призначені для розгортання фермерських господарств. Потік листів, пікети селян біля Верховної Ради з вимогою дати землю. Бо всі їх намагання розбивалися об непоступливість місцевої аграрної знаті та певної категорії селян.

Що в цьому випадку зроблено? Внесла Верховна Рада корективи до Закону про самоврядування? Ні. Вчинив Кабінет Міністрів тиск на Верховну Раду з вимогою розглянути це питання? Ні.

Зробив у цьому відношенні щось Президент? Теж ні.

Отже, маємо ще один тромб, який, по суті, важко ігнорувати.

Сьогодні Президент виступив з ініціативою очолити виконавчу владу думаю, настав час робити рішучий крок у цьому напрямі. І якщо рік тому така потреба не була нагальною і вкрай необхідною, то сьогодні вона проявляється дуже гостро.

Я думаю, що надати такі повноваження Президенту треба. Він повинен очолити виконавчу владу, яка має бути сконцентрована в одних руках. Але ми повинні чітко усвідомити, куди йдемо, чого прагнемо і якою є наша мета. Ми визначили її у нашому Акті проголошення незалежності України.

Ми будуємо незалежну демократичну Україну. Ми вимагаємо ринкової економіки, ми орієнтуємося на тісні контакти з європейськими структурами. Ми уникаємо автаркії, Ми будуватимемо економіку й розвиватимемо такі галузі, які даватимуть нам можливість експортувати нашу продукцію і заробляти відповідну валюту. Ми будемо підтримувати приватизацію, в якій кожен громадянин може брати участь на рівних засадах. Усе це повинно бути чітко визначено. Одночасно ми повинні знати, який колектив, яка команда Президента виконуватиме цю роботу? Настав час, аби президентська влада концентрувала в своїх руках усю вертикальну структуру, аби не було контраверсій між Президентом і Кабінетом Міністрів. І якщо ми сьогодні не пристанемо на пропозицію Президента, то можемо опинитися в такій кризі, вийти з якої буде дуже важко.

І з виступу Президента, і з виступу Голови Верховної Ради Ми бачимо, що якщо Президент очолить виконавчу владу, чіткіше буде проглядатися розподіл між виконавчою та законодавчою владами. Вже сьогодні з цих двох виступів ми відчули, що прийти до певної гармонії цим двом гілкам влади буде легше, ніж досі, думаю, що турбота про долю України повинна нас гуртувати у вирішенні цього питання. Іншого виходу немає.

А те, що зробив сьогодні Прем'єр-міністр, свідчить про його високий моральний рівень і про велику відповідальність за долю України.

ГОЛОВА. Слово надається народному депутату Табурянському.

ТАБУРЯНСЬКИЙ Л.І., президент синдикату "Олімп", м. Дніпропетровськ /Петровський виборчий округ, Дніпропетровська область/. Леонид Макарович! Считаю, вы рано дали занавес, ведь пьеса еще идет.

Шановний Голово! Шановні депутати! Шановні присутні! Прошу збільшити мені регламент хоча б до 10 хвилин. /Шум у залі /. А може й до 30. Об|рунтовую своє прохання тим, що півтора року тому був серед шести кандидатів у Президенти. Це дав мені право подивитися на діяльність Леоніда Кравчука з особливої точки зору. Спробую це довести.

А на тих, хто мене перебиває, не звертатиму ніякої уваги. Так що прошу кричіть голосніше, може, хтось вас почує.

Перше. Чи знає Леонід Макарович Кравчук про справжнє становище громадян України - тих, хто працює, і тих, хто не працює?

Друге. Чи знає Леонід Кравчук про справжнє. становище в промисловості, сільському господарстві, інших галузях?

Третє. Чи знає Леонід Макарович, що чисельність нашого народу зменшується? Візьмімо хоча б цифри 1991-1992 років.

Четверте. Чи знає Президент, що частина молоді, майбутнє нашої країни, займається не навчанням, не спортом, не виробництвом, а перепродажем різних товарів, рекетом, наркоманією, проституцією і тому подібним? Це веде до того, що наша нація може припинити своє існування.

П'яте. Чи знає Леонід Макарович, що пенсіонери, інваліди, хворі, усі громадяни проклинають той день і час, коли вони повірили нам /а Леонід Макарович також був депутатом/ і обрали нас депутатами? В результаті ми три роки засідаємо, приймаємо рішення, які призводять до погіршення життя народу.

Шосте. Чи знає шановний Президент, що, на мою думку, переважна більшість розумних /підкреслюю, розумних/ людей дійшла висновку, що зробила дуже велику помилку, обравши 1 грудня 1991 року Президентом України Леоніда Макаровича Кравчука?

Сьоме. Чи знає Леонід Макарович, що жоден уряд не зможе йти шляхом реформ, якщо Президентом буде саме він, Леонід Макарович Кравчук?

Наведу приклад, щоб не бути голослівним. Мені вже доводилося говорити про податки і різні нарахування. Особисто мені /не рахуючи інших/ ви, Леоніде Макаровичу, двічі казали, що треба разом працювати, вносити пропозиції тощо. Я ж їх подавав. Про нову концепцію оподаткування, наприклад. Ну що й далі?

В Україні є підприємства і люди, які більше шести - не місяців, Леоніде Макаровичу, - а більше шести років живуть і працюють в умовах ринку. Навіщо мені й іншим американські фермери, навіщо мені інші закордонні вчителі, коли я сам і багато присутніх тут довели на ділі, що ми можемо працювати?

Це мені нагадує випадок, який колись стався зі мною в армії. Коли старшина казав мені: "Я тебе приказываю: докладывай". Я йому: "Товарищ старшина, докладываю... "А він: "Молчать! Я тебе приказываю; докладывай!" Я знову: "Товарищ старшина!" "Молчать! Я тебе приказываю: докладывай!" Щось подібне виходить і в нас.

Якщо Президент Леонід Кравчук не знає, про що тут йдеться, хоча б на цьому тижні, які розмови ведуться, то, шановний Леоніде Макаровичу, тоді постає питання, який же ви Президент? А якщо Леонід Макарович знає про всі ці обставини і нічого не робить, то знову виникає це ж питання: який же він тоді Президент?

Але коли мова йде про долю більш як 52-х мільйонів громадян України, то я вважаю, що жарти потрібно відкинути вбік. Тут не може бути ні земляків, ні друзів. Тут повинна бути лише турбота про людину і її долю, дуже багато можна було б сказати. І раніше було сказано. Та поки що марно. /Шум у залі/.

Я звертаюся до вас, шановні депутати, з проханням послухати. Прошу вас, Леоніде Макаровичу Кравчук, Президенте України, сьогодні ж, на засіданні Верховної Ради, скласти з себе повноваження Президента, оскільки так буде краще і вам, і парламенту, і уряду, а головне - народу. Якщо ви не зробите цього сьогодні, то вам треба буде це зробити завтра, через місяць. Але головне, що від того буде гірше людям. Тому прошу, Леоніде

Макаровичу, будьте милосердним і подайте у відставку. Дякую за увагу.

ГОЛОВА. Шановні народні депутати! Вам роздано два проекти. Але Сергій Іванович Дорогунцов сказав, що треба над ними ще подумати. У вас для цього є ще попереду ніч, а завтра приймемо рішення. Тому що багато депутатів ще наполягають на виступах, тут трибуну підривають... Може, за ніч ви подумаєте, а завтра надамо можливість виступити і проголосуємо. Проекти у вас є.

Сесія продовжить роботу завтра о 10 годині.