ЗАСІДАННЯ ДЕСЯТЕ

Сесійний зал Верховної Ради України. 6 жовтня 1993 року. 10 година.

Веде засідання Голова Верховної Ради України ПЛЮЩ І.С.

ГОЛОВА. Доброго ранку, шановні народні депутати! Прошу реєструватися.

В залі присутні 319 народних депутатів. Ранкове засідання оголошується відкритим.

Згідно з нашою домовленістю продовжуємо обговорювати проект нової Конституції України. Я прошу депутатів урахувати пропозицію, висловлену вчора цілим рядом депутатів, зокрема Боделаном Русланом Борисовичем, давайте подумаємо над нею. Вам також роздано проект Конституційного закону про назву, структуру і кількісний склад нового парламенту. І якби ми змогли його прийняти /для цього треба, щоб ми дружними були, щоб більше депутатів приходили до залу/, тоді можна було б розглянути питання про основні положення проекту Закону про вибори народних депутатів України. Доповідач - народний депутат Ткачук. А потім перейдемо до інших пунктів орієнтовного графіка, який вам був розданий на 5-8 жовтня. Такий пропонується порядок.

Як завжди, біля мікрофонів багато депутатів. Я цікавлюсь, з якого приводу вони стоять. Щодо порядку ведення?

Перший мікрофон.

НАГУЛКО Т.Д., член Комісії Верховної Ради України у справах жінок, охорони сім'ї, материнства і дитинства /Шепетівський виборчий округ, Xмельницька область/. Шановний Голово, шановні колеги! Звичайно, розгляд проекту Конституції - надзвичайно важливе питання. Але сьогодні ми констатуємо /як і кожного дня/, що життя українського народу погіршується. Зовсім недавно ми прийняли рішення про те, щоб глава уряду і сам уряд пішли у відставку, а нині можемо юне підбивати підсумки цих змін. Власне, якщо говорити у двох словах, то ми відкочуємось назад. Бо проголосували за реконструкцію Кабінету Міністрів, а реконструкції як такої не відбулось. Власне, відставка Кабінету Міністрів звелась до відставки двох міністрів - міністра зовнішньоекономічних зв'язків і міністра оборони України.

Якщо вважати сьогодні події в сусідні державі номером один, і вони, безумовно, мають великий політичний вплив на Україну, то нині...

ГОЛОВА. Я прошу вибачення у колеги Нагулів. Шановні народні депутати, давайте проголосуємо за припинення розминки. Ви бачите, що робиться... Щодо порядку ведення є у депутатів зауваження?

Другий мікрофон.

БОЙКО Б.Ф., голова Тернопільської обласної Ради народних депутатів /Підволочиський виборчий округ, Тернопільська область/. Я пропоную зараз припинити обговорення проекту Конституції, оскільки є більш важливі завдання, і приступити до обговорення питань про структуру вищого законодавчого органу влади і про виборчий закон.

І друге. Пропоную терміново заслухати інформацію міністра юстиції у зв'язку з реєстрацією Комуністичної партії і поверненням більшовицького режиму в Україні. Це засвідчило і формування уряду, і реєстрація цієї злочинної організації.

ГОЛОВА. Третій мікрофон.

КЕНДЗЬОР Я.М., заступник голови Комісії Верховної Ради України з питань культури та духовного відродження /Сокальський виборчий округ, Львівська область/. Я також пропоную припинити оце безплідне обговорення проекту Конституції. Воно абсолютно нічого не дає, це лише марна трата часу. У нас є на руках проект Конституційного закону України, який вноситься президією Верховної Ради, тож пропоную негайно приступити саме до його розгляду і постаратися сьогодні прийняти цей документ. Це буде ефективніше.

І ще одне. Дійсно, то величезна ганьба для України, що оця компартія, котра призвела до крові в Росії, сьогодні, цього дня, легалізована і зареєстрована в нашій державі.

ГОЛОВА. З трибуни, будь ласка.

ЗАЄЦЬ І.О., голова підкомісії Комісії Верховної Ради України з питань економічної 'реформи і управління народним господарством /Святошинський виборчий округ, м. Київ /. Шановний Голово, шановні депутати! Гадаю, що справді нам треба зупинити розгляд проекту Конституції і вирішити головне питання. Ми все-таки набралися мудрості Я у вересні проголосували за те, щоб провести дострокові вибори і Верховної Ради, і Президента. Я вважаю, що завдяки цьому ми уникли саме тих збройних конфліктів, які розгорілися в Росії. Тож тепер ми просто зобов'язані дійти до кінця цією дорогою, щоб це зробити, щоб справді відкрити шлях. для реформи влади на правових засадах, нам треба прийняти запропонований проект Конституційного закону. Отже, я теж пропоную, щоб ми почали обговорення цього проекту, або просто за нього проголосували.

І друге. Так само наполягаю включити до порядку денного питання про заборону діяльності на території України комуністичних і прокомуністичних організацій, тих організацій, які сьогодні збудили весь світ, тих організацій, які ведуть антиукраїнську, антинародну діяльність. А це - насмішка, це відкат назад. І той факт, що в Україні після всіх цих подій зареєстрована Комуністична партія, означає не що інше як комуністичний реванш.

ГОЛОВА. Шановні народні депутати! Ви чули, що говорилося від чотирьох мікрофонів. Нагадую, що в залі зареєструвалися 319 депутатів, у списку на обговорення - 91 народний депутат. Ми з вами в цьому залі приймали узгоджене рішення про те, що кожному депутату, який захоче висловитися з питання проекту Конституції /Основного Закону/, надати таку можливість. Це вже було вирішено, тому можна зараз позбавити депутата цього права лише за його згодою, наприклад, якщо він підтримує більшість чи щось іще...

Знаєте, шановний Іване Олександровичу, ви ширше думайте, тому що якщо зараз ці 91 депутат висловлять протест, то безплідне обговорення проекту конституційного закону нічого не дасть. Ви ж розумієте, що треба дійти злагоди, треба щоб люди переконалися, що прийняти цей закон необхідно.

Тому я ще раз звергаюся до вас. Давайте підійдемо до цих питань якомога демократичніше. З групи депутатів, що записалися на виступ, уже надходили записки - дехто відмовляється від виступу, дехто наполягає, але не можна просто так позбавити депутатів слова. Ну як це так? Прийняття Основного Закону - це виключне право Верховної Ради, тому не можна не дати депутату виступити. Я навіть не буду ставити це на голосування. Давайте перейдемо до обговорення.

Прошу проголосувати за те, щоб припинити виступи від мікрофонів і перейти до обговорення. Хто за цю пропозицію, прошу голосувати.

"За" - 231. Прошу всіх зайняти місця, рішення приймається.

Звертаюся ще раз до депутатів, які записалися на виступ: або через машину відмовтеся від виступу, або напишіть записки. А зараз переходимо до обговорення.

Слово надається народному депутату Романову. За них виступатиме депутат Чародєєв.

РОМАНОВ Ю.С., заступник голови Комісії Верховної Ради України у питаннях екології та раціонального природокористування /Жовтневий виборчий округ, Одеська область /. Уважаемые народные депутаты Украины! Уважаемые избиратели! Уважаемые Иван Степанович и Леонид Макарович! Наконец мы приступили к рассмотрению одного из важнейших документов обеспечения правового пространства в нашей отраве - проекта Конституции Украины.

Надо сказать, что, к сожалению, тот проект, которым мы сегодня располагаем, в значительной мере отошел от концепции, которую мы здесь большинством голосов утвердили.

Следующий вопрос. Считаю, что при обеспечении стабильности в деятельности государства должна быть определенная преемственность. Поэтому, безусловно, те позитивные положения, которые имеются в нашей Конституции, работающей сегодня, в значительной степени принятой здесь присутствующими депутатами, должны быть учтены. Естественно, должен быть учтен и тот положительный опыт, который наработан мировым сообществом, в других государствах.

Одним из важнейших вопросов, которые решаются принятием Конституции, является вопрос взаимодействия личности и

государства. Мы частично решили вопросы, связанные с разделением властей. Это основное положение, естественно, правильно находит свое отражение в проекте Конституции. Однако государство наше согласно этому проекту в недостаточной степени будет обеспечивать те социальные гарантии, которые имелись раньше в области медицинского обслуживания, образования, экологической безопасности и так далее.

Вопрос о названии. Думаю, что, учитывая положительное отношение мирового сообщества к нашему Верховному Совету, имеет смысл сохранить старое название -"Верховна Рада".

Один из наиболее сложных вопросов - это вопрос о количестве палат в Верховном Совете - двух- или однопалатная система. Этот вопрос тесно увязан с другим вопросом, который сегодня в той. или иной степени возникает /иногда о нем вспоминают, иногда забывают/, - это вопрос о федеративности государства. С моей точки зрения, сегодня говорить о федеративном устройстве Украины преждевременно. Исходя из этого /здесь уже обращалось на эхо внимание/ весьма желательно, чтобы у нас была однопалатная система Верховного Совета. Таким образом можно будет обеспечить реальность управления и законодательства в Украине ври условия сохранения требований я пожеланий регионов.

Отсюда вытекает следующее требование, упущенное, кстати, в данном проекте Конституции. Это необходимость расширения самостоятельности территорий.

Сегодня то положение, которое сложилось, и тот Закон о местном самоуправлении, который мы. в свое время принимали, фактически сдерживают развитие территорий. Мы вольно или невольно пришли к значительной централизации. И вот эта централизация не способствует развитию государства.

Относительно количества депутатов. Как показал опыт, наиболее реальное представительство - примерно один депутат от ста тысяч, то есть должно быть где-то 400 депутатов. В этом смысле то предложение /350 депутатов/ хотя и может быть приемлемо, но все-таки сильно осложняет вопрос представительства в Верховном Совете.

Думаю, что государство должно сохранять то правовое пространство, с которым мы имеем дело.

Относительно сегодняшнего положения. Понимаете, если мы не будем соблюдать ту Конституцию, по которой мы сегодня живем, то наша преемственность будет нарушена. Могу привести несколько примеров избиений нынешней Конституции, связанных с нашей деятельностью.

Вы посмотрите, мы проголосовали вопрос о создании одесского терминала. К сожалению, это было принято в нарушение Конституции. Есть же законный путь в соответствии о нашим законодательством, и по этому пути надо было идти.

23 сентября издается постановление Кабинета министров о создании па территории Одесской области в порту Ильичевск еще одного особо опасного объекта по перегрузке открытым способом

двух миллионов тонн цемента в год. Ну неужели нельзя поступить обычным образом в соответствии о нашим законодательством: внести соответствующие предложения, провести экологическую экспертизу и решить вопрос о том, как и что нужно делать? Но сегодня получается странная ситуация, что одесский регион при такой централизации ставится в очень затруднительное положение. Думаю, мы должны отказаться от таких подходов.

Несколько слов хочется сказать относительно представительства в Верховном Совете. Каким образом должно происходить выдвижение депутатов? Это, может, затрагивает и избирательную кампании, но невозможно отделить закон о выборах от Конституции, потому что он, естественно, должен базироваться на положениях нашей Конституции.

Поэтому должно быть выдвижение кандидатов как от территорий, так и от общественных организаций, производственных объединений. Ну, и надо подумать над вопросом о самовыдвижении. Боли будет принята норма о самовыдвижении, то очевидно, претендент должен собрать в рвов поддержку от двухсот до двух тысяч подписей избирателей.

Относительно избирательной системы. Считаю, что система должна быть сметанной. И представительство партий должно составлять 10-15 процентов. Тогда будет видно, каким образом это будет осуществляться.

Категорически нельзя согласиться с ущемлением роли местного самоуправления на уровне районных Советов. Считаю неправомерным те предложения, которые выдвигаются относительно ликвидации районных Советов в городах.

Вы поймите, что сегодня район, где проживают 100 - 150 тысяч жителей, должен иметь возможность самоуправления. Без этого мы не сможем создать нормальное правовое пространство.

Теперь относительно возможности проведения совещания представителей Советов всех уровней. Когда здесь подводились итоги обсуждения первого варианта проекта Конституции, то приводились такие цифры: тысячи положительных отзывов, несколько тысяч отрицательных отзывов... Но вся беда в том, что при этой статистике забывали о том, что представление замечаний со стороны, скажем, городского, районного или областного Совета основано на нескольких тысячах предложений. И эти вывода сделаны на основании обсуждения, проведенного в соответствующих регионах. То есть сравнивать предложение одного человека с предложением, например, городского иди областного; Совета неправомерно. Но, к сожалению, данное обстоятельство не учтено.

Считаю, что предложенный порядок подготовки к выборам можно принять о учетом предложений, которые высказаны при обсуждении проекта новой Конституции, прежде всего о том, что должно быть порядка четырехсот депутатов и сохранено название "Верховный Совет".

Считаю, что нужно обязательно провести совещание представителей Советов всех уровней с тем, чтобы избежать той дискриминации местного самоуправления, которая заложена в данном проекте Конституции.

Благодарю за внимание.

ГОЛОВА. Слово надається народному депутату Чародєєву. За ним виступатиме депутат Соболєв.

ЧАРОДЄЄВ О.В., член Комісії Верховної Рада України у закордонних справах /Пролетарський виборчий округ, Донецька область/. Иван Степанович! Искренне вас благодарю за то, что вы не поддались на эту провокацию относительно приостановления обсуждения.

Уважаемые депутата! Начну с названия. Как авторитетно на заседании Президиума заявил Иван Заяц, оно было подброшено Ларисой Павловной исключительно для того, чтобы облагородить вот эту отколовшуюся от Черновола часть Руха. И ничего разумного за этим не стоит. Никакого смысла юридического и филологического в этом нет. И думаю, что вы это понимаете. Название "Верховный Совет" исключительно удачное, и его надо оставить. Я был на том заседании комиссии, кворума там практически не было, обсуждение не носило серьезного характера. Но было такое заявление, что все ветви власти одинаковые. Почему - "Верховный Совет"? Надо вникнуть в эти два слова. Верховный Совет -это верховный представительный коллективный орган. Это - первое.

Второе. Если у кого-то есть время почитать труды тех просветителей XVІІ-XVІІІ веков, которые готовили эту идею о разделении властей, тот обратит внимание на то, что всегда подчеркивалось: представительная власть все-таки выше, ибо она избрана, а дальше она формирует исполнительную власть.

О форме парламента - двухпалатный или однопалатный. Давайте посмотрим на парламенты всего мира. Как там получается? Либо это сословное представительство, либо - федеративное устройство. Да, я сторонник федеративного устройства. Но давайте сначала создадим палату, а потом будем наращивать силы.

Действительно, не надо спешить к федеративности.

В Кабинете Министров несколько дней назад обсуждался вопрос о региональной экономической самостоятельности. И там было видно, что есть необходимость развивать эту идею. Но кто выступил против? Опять за этим видна политическая позиция. Многие представители Президента /Например бывший наш коллега Кинах, одесский представитель/ высказываются "за". Да, это надо делать. Кто против? Выступающие руховской ориентации, Морозов, которого подготовили военные специалисты. Но мы знаем советчиков Морозова

- Ковальчука и примкнувшего к ним Пилипчука. Этот вопрос надо обсуждать после того, когда они Дадут нам программу развития экономики Украины.

О численности парламента. Знаете, можно сравнивать и говорить о его количественном составе, о численности людей в округе. Я могу привести по памяти множество примеров о большое и малых парламентах в странах, разных по территории, по численности населения. Этот аргумент был, допустим, у депутата Воробьева на заседании Президиума. Он предлагал избирать столько депутатов, чтобы могли работать комиссии. Для этого надо где-то 300, 400, 450 депутатов. Я не знаю, надо ли это. Финляндия занимает пятое место в мире по уровню жизни, а парламент состоит из 200 человек. Еще меньше их в парламенте Австрии. В Канаде было 181, потом избрали 295. В конституции Греции записано - от 200 до 300 человек, в Португалии - от 240 до 250 человек. В ряде стран сессия отменена.

Давайте посмотрим на нынешнюю ситуацию в Украине.

Сейчас у нас тяжелое положение, нужно будет экономить на всем. Давайте эти несколько лет, ну, может быть два созыва, не будем избирать большого парламента. А придут другие, будет богаче страна, сделают парламент больше. Давайте уменьшим число депутатов ровно в два раза. Мы на этом сэкономим. Вовторых, легче делить округа, ибо это не такое простое дело. Ну, не нагружайте местную власть ненужной работой. Соединим округа, в парламенте будет 225 депутатов. В партиях, которые будут выдвигать кандидатов в профессиональный парламент, кадров не так много. Это только во Львове на каждой улице - премьерминистр, а у нас - иначе. Когда были выборы Президента, Донецкая область не выдвинула ни одного кандидата. Нет таких, понимаете? По-моему, нужно подумать над этим. Можно 250. Я говорю, что надо уменьшить, на время хотя бы, как это делается во многих странах.

В отношении федеративного устройства я хотел сказать вот что. Если запишем "унитарная" - будет безграмотно, потому что у нас есть Крымская автономия /за которую, кстати, я не голосовал/. Я хочу коротко рассказать, как объясняется федеративность Италии в ее конституции. Страна очень похожа на нашу в том смысле, что отдельные очаги созрели для автономного управления, отдельные - нет. Там не написано, что это унитарнофедеративная республика, но понимается так. Это - сторонникам формулировки "единая, неделимая". А как говорят итальянцы? Республика единая и неделимая /они не списывали в украинских патриотов, нет/, признает и поощряет местные автономии, осуществляет во всех сферах деятельности, которые входят в компетенцию государства, самую широкую административную децентрализацию,

координирует принципы и методы своего законодательства с требованиями автономии и децентрализации. И нет споров - автономия, унитарная федерация - не надо этого. Украина по природе такая же, состоит из разных частей. Патриотизм здесь прежде всего в том, чтобы удержать ее в этих границах. И я убежден: это возможно только при такой децентрализации, чтобы не приезжал Поровский в Донбасс и не организовывал комитет "Донбасс-Украина". А потом Хмара говорит, что я там веду какую-то пропаганду. Он просто путает фамилии.

В отношении президентской власти. Да, я убежден: Украина не только федеративная, но и парламентарная республика. Давайте говорить честно, И не в Кравчуке здесь дело. Нет такого человека, который бы удовлетвори! и Западную Украину, и Восточную Украину. Да и не будет пока в ближайшее время. Процесс взаимоотношений наций, по сути дела, идет пока в одном государстве, в этих границах. Но не надо сейчас этого делать. Нужен компетентный и толковый Премьер-министр - и все. Потому что придет новый Президент, я уверяю, начнется его травля то с одной, то с другой стороны, то с востока, то с запада. Он начнет врать, лавировать, запутается окончательно, и наступит еще худший кризис.

В отношении понятий, введенных в проект Конституции, по требованию националистических группировок, листовок. Они записаны почти один к одному - "украинский народ? "украинская нация"... Я не знаю такой конституции. Может, в других галактиках такие вещи записаны. В конституциях цивилизованных стран я такого не нашел. Что это за равенство? Все нации равны, а здесь есть более равные, сверхравные... И вот такие заявления,

как в хмаровской газете, Которая ни к селу, ни к городу, ни с того, ни с сего, пишет: "УКРП застерігає національні меншини від будь-яких проявів антиукраїнської діяльності". Неожиданно в глупом тексте резкая фраза. А в Донбассе 120 национальных меньшинств. Каждый думает, не враг ли он, что же делать, будут убивать или не будут? Нельзя этого делать! Украина должна, как богатство, использовать свою многонациональность, укреплять связи, оказывать влияние через свою диаспору на окружающие страны, и стать сильным государством.

Я вижу, Лариса Павловна, у вас начинается... А то я дойду и до вас, будет стыдно.

А отношении языка. Я говорил и всегда буду говорить. Вот на совещании Президента с профсоюзами прозвучала фраза... Ну, где это видано. чтобы проводили референдумы по языку? Я проверил 35 стран, где говорят на двух, трех, четырех языках, и там не было референдума. Но там было умное руководство, которое решало эту проблему без референдума даже при малом проценте населения, говорящего на другом языке. Я напоминаю: в мире есть только два варианта... при большом проценте говорящих на другом языке - Ирак и Украина. Таких попыток в других странах никто не делает. Сейчас страна ослаблена, мы только навредим себе. Давайте отнесем этот вопрос на 20 лет вперед, ну, не травите! Я же вижу, что в

Донбассе приезды этих десантов совсем оттолкнули от украинского языка. Больно на это смотреть. Подумайте над этим.

Относительно вопроса, который тревожит многих людей в эти дни. Я посмотрел - не с точки зрения эстетики - концовку проекта Конституции. Там разделы - "Бюджет", "Контрольные органы"... Ну, знаете, Конституция - документ, которым будут гордиться, будут читать. Но есть выражения /как говорил Штирлиц/, в которых запоминаются первые и последние фразы, В конституции Италии есть жесткое условие - соблюдать конституцию. В Японии императора предупреждают /не то, что Президента - наместника Бога предупреждают/: смотри же, охраняй конституцию. А в конституции Греции - страны, которая, в общем-то, и затеяла две с половиной

-тысячи лет тому назад эту демократию, вообще записана красивая фраза, звучащая примерно так: "Соблюдение конституции вверяется патриотизму греков, которые правомочны и обязаны оказывать сопротивление всеми средствами всякой попытке отменить ее путем насилия".

И я считаю, что если мы не сделаем какого-то заявления относительно гибели в Москве депутатов, мирного населения, то нас будет мучить ощущение некоей нечистоплотности происходящего. Иван Степанович, вы же подписали с делегацией Хасбулатова заявление, коммюнике о том, что мы будем поддерживать парламентаризм. Я не говорю о черноморской декларации. Вчера депутат Козаренко предложил почтить минутой молчания память погибших. Это трагедия, и, кроме того, там было, наверное, человек 70 украинцев /для тех, кому это важно/. Считаю, что обязательно нужно это сделать, почтить их память, потому что информация всплывет, и нам будет стыдно. Кстати, виновники всего -фашисты, находятся в очень тесной связи с украинскими фашистами. И я это докажу в свое время.

ГОЛОВА. Слово надається народному депутату Єльченку. За ним виступатиме депутат Андрощук.

ЄЛЬЧЕНКО Ю.Н., голова підкомісії Комісії Верховної Вади України з питань державного суверенітету, міжреспубліканських і міжнаціональних відносин /Тальнівський виборчий округ, Черкаська область/. Шановні народні депутати, шановний Голово Верховної Ради! Оскільки висловитись навіть щодо основних положень проекту нової Конституції практично неможливо, дозвольте зупинитися лише на деяких з них.

Насамперед про те, якою має бути держава Україна. По суті цього питання відповідь уявляється лише такою: державою, в якій хоче жити її народ. Адже саме він ставитиме останню крапку в цьому питанні на референдумі я приводу нової Конституції. І тут

мало визнавати людину найвищою соціальною цінністю, мало говорити про пріоритет її прав і свобод. Для цього необхідне відповідне державне середовище, тобто відповідні соціальнополітичний устрій і система державної влади.

Можна не сумніватися, що народ України проголосує за те, щоб Чого держава була по-справжньому народною, по-справжньому демократичною республікою і за тюрмою, і за змістом. Безсумнівно, народ України підтримає не просто республіканську форму влади, а таку, яка зберігатиме й розвиватиме далі завойовані і здійснювані впродовж десятиріч, хай з помилками і викривленнями, соціальні права на працю, житло, безкоштовне навчання і медичну допомогу, відпочинок, забезпечення старості та інші. Ось чому слід без недомовок записати це в проекті Конституції, чітко визначивши в ньому політичну та економічну основу держави. А не гратися з політичними визначеннями: Ради, а не Вади народних депутатів, радник, а не депутат, Всенародна Рада, а не Верховна Рада і тому подібне.

Звичайно, справа не просто в термінах. Головне - щоб органи і обрані до них народні представники дійсно представляли інтереси народу і діяли відповідно до цих інтересів.

Цілком очевидно, то Конституція має повно, чітко і зрозуміло визначити систему влади. Ми вже переконалися в тому, яку дестабілізацію вносить нині в суспільне життя відсутність у нас саме такої добре відпрацьованої системи. Поза всяким сумнівом, інститут президентської влади має досить вагомі позитивні ряси. Але в конкретних умовах він вніс і відповідні ускладнення, особливо у функціонування ланки виконавчої влади. Та й взаємодія Президента з Верховною Радою має бути набагато досконалішою. Вся складність, звичайно, у правильному визначенні в Конституції тих

противаг і стримувань, які б не обмежували Президента роллю англійської королеви, але й надійно заступали йому шлях до диктаторства.

Стосовно взаємодії Президента з виконавчою владою, то тут не мете труднощів. Досить уже нам, відверто кажучи, знущатися з уряду. Подивіться, що, зокрема, пропонується в проекті Конституції: загальне керівництво Кабінетом Міністрів і спрямування його діяльності здійснює Президент. Кабінет Міністрів відповідальний перед Всенародною Радою. До речі, що означає в цьому контексті "відповідальний", не досить зрозуміло.

Далі. Прем'єр-міністр безпосередньо відповідальний перед Президентом, йому підпорядкований, а також підзвітний Всенародній Раді. І це ще не все. У статті 160 обумовлено, що "припинення повноважень Президента тягне за собою відставку Прем'єр-міністра і всього складу Уряду? За яких умов у даному випадку припиняються повноваження уряду, не говориться нічого.

Вибачте за таке, може, сміливе припущення, а може, й дотеп, але якщо Президент України раптом оженився на американці і переїхав жити в США, то причому ж тут наш Прем'єр-міністр?

У проекті Конституції знову закладається, по суті, існування двох гілок виконавчої влади. Перша - Кабінет Міністрів, і друга, як зазначено в статті 145, - управлінські, контрольні й консультативні органи при Президентові. До того ж, виконавчою владою по вертикалі керують і Президент, і Кабінет Міністрів. Знову значне ускладнення.

Ось чому не можна вважити беззаперечним запропонований владний інститут Президента. Треба врахувати тут усі плюси й мінуси,

можливо, розглянути варіант президентсько-парламентської влади на перехідний період.

Коротко про Верховну Раду. Гадаю, як і деякі інші депутати, що двопалатна її конструкція /звичайно, це моя особиста точка зору/ буде ускладнювати роботу парламенту. Об'єктивно виникатимуть, так би мовити, стикові ситуації, штучні гальма в законотворчому процесі, затягування в прийнятті відповідних рішень. Однопалатна Верховна Рада, скажімо, із 300-350 депутатів уявляється оптимальнім варіантом.

Конче важливо правильно визначити в Конституції права областей або земель, баланс, співвідношення їх прав і прав центральних владних органів, адже це один з наріжних каменів єдності України. Не можна уподібнюватися колишньому союзному центрові, але такою ж мірою не можна відкривати шлях сепаратистським тенденціям.

Хочу висловити міркування і щодо положень проекту Конституції про власність. Такий лобовий прийом, що ставить на перше місце приватну власність /при тому, що визнаються рівноправними всі її форми/, викличе на всенародному референдумі суспільне невдоволення. М'яко кажучи, автори відповідних статей не рахувалися з реальностями, тобто з психологією мільйонів людей, вихованих на принципах колективізму, неприйняття капіталістичних порядків. Доречно в цьому плані нагадати позицію Володимира Винниченка, людини драматичної політичної долі. У своєму заповіті борцям за визволення він писав: "Зло є не в факті власності, а в факті експлуатації засобом власності. Не власність забороняти, а найману працю". Що тут можна заперечити? Тим часом проект мовчить з приводу експлуатації праці, гучномовно захищаючи приватну власність, зокрема й на засоби виробництва,, де і прихована експлуатація праці.

Не переконує в серйозності і реальності стаття 40, яка проголошує, що держава створює умови для повної зайнятості працездатного населення. Адже далі стаття 69 забороняє державі втручатися в господарські справи підприємств, а саме ця сфера і служить потенціальною базою безробіття.

І останнє. Цілком згоден, що проект занадто деталізований, в деяких місцях схожий на інструкцію. Чимало в ньому норм неконституційного характеру.

Дякую.

ГОЛОВА. Слово надається народному депутату Андрощуку. За ним виступатиме депутат Костицький.

АНДРОЩУК В.О., голова правління колгоспу-агрофірми "Здвиж" Іванківського району /Іванківський виборчий округ, Київська область/. Шановний Іване Степановичу! Шановні народні депутати! Всі ми розуміємо, що прийняття Конституції - це одна з найважливіших політичних подій в історії, країни. І всі ми розуміємо, що коли приймемо її, відберемо у народу частину його прав на користь органу, який надалі матиме змогу здійснювати контроль над ним. І треба, все ж, щоб це все відбулося, якщо це піде на користь народу.

Цей проект Конституції, як показав другий день нашого обговорення, суттєвих змін не зазнає. І людям сьогодні є над чим серйозно замислитися, а щоб вони замислилися, потрібно в першу чергу надрукувати проект у друкованих органах.

Свобода - це є нормальний стан людини, без якого цінність життя зменшується. Сьогодні ні наша Конституція, ні наші дії питання свободи людини не вирішують.

Якщо вдуматися, То саме особам, які вільно самореалізовують свою винахідливість, творчі і виробничі здібності, суспільство завдячує своїм поступом.

Уряд може здійснювати свої повноваження розумно або нерозумно, деспотично. Виходячи з цього, мало хто не погодиться, що уряд потрібний. для захисту людей від їхніх власних зловживань, від внутрішніх та зовнішніх зазіхань. І нам найперше потрібно створити такий уряд, щоб був достатньо сильний, щоб захистити інтереси народу, але не настільки сильний, щоб їх утискати. Сьогодні, на жаль, так воно у нас і виходить. Наше завдання - надити змогу уряду контролювати підвладних, а потім змусити його контролювати себе. У нас цього поки що немає.

От що я хотів би запропонувати. Щодо назви. У нас якось так повелося, що ми згодні на як-небудь, аби не так, як було. Я вважаю, що слід залишити назву "Верховна -Рада", а тих людей, які будуть обрані /можливо, хтось з депутатів цього скликання потрапить туди/, назвати якось по-іншому, не "депутат", а можна інше слово придумати. Але навіщо це робити?

Мені чомусь не ясно, чому саме 350 депутатів треба обрати, не 351 чи 349? Скажімо, від Києва можна обрати не 17 депутатів, а лише 5, адже територія і компактність населення дозволяють. Якщо взяти сільські райони, то там не треба обирати, там просто треба призначити депутата, бо не буде змоги обирати. Хай там буде один депутат на 3-4 райони, а якщо вони малі, то й на 5 районів.

Не можна проект Конституції латати і різати бездумно. Вважаю, що треба підійти зважено до цього. У великих містах обирати не по 16 депутатів, а по 5. Наприклад, у тому ж Києві на Дарницю, на Куренівку, на Подол по одному депутату, можливо, вистачить. А в сільських районах цього робити не треба.

Хотів би додати ще таке: у нас дуже модним стало, що всі поправки до Конституції, навіть найсерйозніші, вже інколи не голова Комісії у питаннях законодавства і законності вносить, а якийсь його, може, сьомий заступник: біжи, мовляв, Ткачук і доповідай, а ми внесемо...

І ви вносите поправки до Конституції. Ви Конституцію зробили блокнотом, таким "скоросшивателем", з якого можна виривати листочку... А потім записали ще й про те, що всенародний референдум вносить поправки. Це нереально, тому що ми - любителі вносити поправки. І референдуми будемо збирати кожного місяця. А це великі гроші.

У розумних людей це робиться так. Є сесії обласних, б сесії районних Рад... Якщо якоюсь кількістю голосів. - три четвертих чи дві третіх - прийняли ту чи іншу поправку, тоді це вноситься. І це робиться безплатно. І разом з тим у референдумі бере участь велика кількість людей. Хотів би, щоб зауваження з цього питання ми також узяли до уваги.

І про найголовніше, що змусило мене вийти на цю трибуну. Ми можемо про цей проект Конституції говорити і шість місяців, можемо говорити і кожного місяця щодня. Але це нічого не змінить. Тому ми повинні цей проект надрукувати в газетах, а люди мають його почитати, внести свої пропозиції. Тому що це основний закон життя країни, а не нашого парламенту. Кожна людина делегує якусь частину своїх прав для того, щоб потім ними користуватися. Напередодні виборів треба щось зробити, щоб зупинити інфляцію, щоб припинити зубожіння народу.

Наш уряд пішов у відставку, прийшов один, другий, дві чи три особи... Проте це великої ролі не відіграє.

Щодо програми. Нам знов кажуть, що найближчим часом, найближчим часом... Іване Степановичу! Та яким же часом?

Комерційні банки вже бачать, що буде робитися у грудні 1994 року. Якби вони не бачили цього, то сьогодні не визначили б ставку чи 600, чи 700 процентів річних. Вони ж прогоріти

не хочуть. А уряд каже, що підготує проект програми найближчим часом... Цей "найближчий час" буде аж вересень.

Якщо ми хочемо, щоб наш народ нас зрозумів, щоб підтримав проект Конституції, щоб прийшов на вибори, то нам потрібно перш за все прийняти цю програму дій.

Ось ми навчилися слів - "кредити сільському господарству". Які кредити? Купіть продукцію, не треба кредитів. А сьогодні селяни не знають, де діти картоплю по 350 карбованців за кілограм. А в тому ж Києві чи в Донецьку картоплю продають по тисячі карбованців. Вибачте, ми сьогодні працюємо, даємо кредити, а потім прийде час збирати врожай, а ми й не знаємо, яку ж ціну визначити на той хліб. Бо така ціна вже повинна була сформуватися. Той, хто відповідав за те, щоб нагодувати народ, мав ще в липні вирішити це питання...

Два тижні тому тут, біля стін парламенту, були ситі, нагодовані, підпилі особи, які кричали. Але ось настане час, і прийдуть сюди голодні, босі, голі, хтось з них дійде, а хтось на дорозі лежатиме... До цього йде. Адже сьогодні для того, щоб опалити хату, бабці треба заплатити 120 тисяч карбованців за автомобіль, 120 тисяч - за вугілля /це чотири тонни/, всього 240 тисяч карбованців.

І ці люди йтимуть сюди через нужду. І я просто боюся, цього не можна допустити.

У нас є проект програми дій уряду. Той самий Звягільський та інші товариші його писали. Кучма пішов один у відставку, а вся публіка ж залишилася.

А ми розділилися: одні - з однієї сторони бар'єра, а інші - з другої. І дивляться один на одного - хто кого переможе...

Розумію, Іване Степановичу, що хочуть виступити 10, 20 чи 30 депутатів. Але давайте скажемо, що будемо обговорювати проект цієї Конституції аж у листопаді. А зараз усі наші дії зосередимо на тому, щоб покращити життя людей.

Спасибі.

ГОЛОВА. Слово надається народному депутату Костицькому. Після нього виступатиме депутат Марченко.

КОСТИЦЬКИЙ В.В., завідуючий кафедрою Прикарпатського університету /Залізничний виборчий округ, Івано-Франківська область/. Шановний Голово! Шановні народні депутати! Думаю, це подія, що наш парламент, нарешті, дійшов до обговорення проекту Конституції. Яка мета прийняття нової Конституції? Очевидно, йдеться про завершення якогось етапу формування правової системи, створення якоїсь піраміди законодавчих актів.

Напевно, нова Конституція потрібна для того, щоб юридичне закріпити створення незалежної української держави на конституційному рівні. І очевидно, що Конституція потрібна для того, щоб створити політико-правові передумови для розвитку, для прогресу нашої держави.

Як можна оцінити запропонований нам проект, враховуючи ці три завдання конституційного будівництва? Вважаю, що проект внесений для того, щоб його обговорювати. У ньому є багато новацій, він створює умови для стабільного розвитку. Але більше не зупинятимуся на позитивних сторонах проекту.

Хотів би а конструктивних позицій внести деякі свої пропозиції.

Перш за все маю зауважити те, що в проекті є ряд місць, статей чи положень, які суперечать одні одним.

Зокрема, у статті 49 проголошується, що права людини захищаються судом. А у статті 22 передбачається, що арешт особи може бути здійснений за санкцією прокурора. Мені здається, що тут є суперечність.

Далі. Стаття би проголошує приватну і суспільну власність, а стаття 38 вже вводить поняття "публічна власність". У статті 37 йдеться про судовий захист права на приватну власність. Але це право обмежується у випадку введення надзвичайного стану /стаття 59/. Думаю, що знову ж таки на випадок надзвичайних подій це питання може швидше розглядати суд.

Звичайно, прогресивним, як на мою думку, є те, що Президента проголошують главою держави. Очевидно, Президент у такому випадку вирішуватиме стратегічні проблеми внутрішнього життя і представлятиме державу у зовнішніх відносинах. Слід погодитися з критичними зауваженнями, які стосуються питань розмежування повноважень Президента й уряду. Схильний вважати, що Президенту не слід займатися керівництвом діяльності уряду.

Є проблеми, які не вирішені у цьому проекті. Хотів би зупинитися тільки на одній з них. У проекті не закріплюється реалізація міжнародного правового принципу - забруднювач платить.

Таким чином, ставиться бар'єр для реалізації економікоправового механізму, охорони довкілля, а в нашій державі, яку парламент проголосив зоною екологічного лиха, очевидно, треба розраховувати не тільки на адміністративні важелі впливу, а й на економічний чи економіко-правовий механізм збереження довкілля.

Є у мене й ряд редакційних зауважень. Очевидно, вони носять і принциповий характер. Зокрема, в статті 83, на мою думку, обов'язково треба передбачити екологічний освітній мінімум для випускників усіх навчальних закладів. Є бюрократичні штампи типу "призупинення" та інше /стаття 93/. У статті 142 передбачається, що Президент повинен проживати на території України 10 років. Я пригадую, що Буш зробив свою президентську кар'єру після того, як побував послом у Китаї. Таким чином, ми перекреслюємо можливість нашим послам в Англії, Франції чи в тих же Сполучених Штатах боротися за президентське крісло.

Хотів би сказати, що проект, хоч у ньому є розділ "Екологічна безпека", мені здається екологічно недостатньо виваженим. Але детально сказати про це немає можливості.

Кілька слів про парламент. Очевидно, найбільш демократичним був би двопалатний парламент, тому що він дає можливість поєднувати і територіальні інтереси, і загальнодержавні, дає можливість, скажімо, поєднувати інтереси більш населених областей, таких як Донецька, Дніпропетровська, і, скажімо, Чернівецької. Але я згоден з тим, що в теперішніх політичних умовах нашої держави, очевидно, треба все-таки погодитись на однопалатний парламент, який мав би, скажімо, не менше 400 депутатів.

Не сприймається, як і мене, назва "Всенародні Збори". Я хочу пропонувати на ваш суд назву "Національні Збори" або краще вже тоді збережімо нинішню назву.

Взагалі мені здається, що недостатньо була продумана концепція парламенту як вищого законодавчого органу, зокрема з точки зору його взаємовідносин з виконавчою владою. Вважаю, що парламенті крім того що є законодавчим органом, повинен також бути місцем змагання законодавчої і виконавчої влади. Закріпити тут принцип змагальності було б доречно. І можна було б скористатися досвідом Великобританії, Канади, Німеччини, де заступники усіх міністрів є одночасно й депутатами і постійно перебувають у парламенті. Таким чином, міністр не відривається від роботи, разом з тим виконавча влада. може висловити свою позицію, захистити свої інтереси, і навпаки.

Звичайно, треба вітати те, що закони у нас будуть і конституційні, і звичайні. Варто було б подумати ще й про те, що є закони міжнародного права і закони внутрішнього права.

На мою думку, найслабкішим місцем проекту Конституції, який ми обговорюємо, є судова влада. Прокуратура включена до судової влади, і це, очевидно, справедливо. Разом з тим, згідно зі статтею 177, прокуратура займається розслідуванням злочинів і одночасно підтримує державне обвинувачення в суді. Мені здається, що і загальний нагляд прокуратури, і ця концепція, яка закладається в проекті, - це є рудименти тоталітарної система. На мою думку, прокуратура в такому вигляді, як зараз у нас, у нормальній правовій державі існувати не може. Очевидно, вона повинна бути передана у сферу юстиції. Є випадки, коли генеральний прокурор є одночасно і міністром юстиції, і може бути заступником міністра. Над цим питанням ще можна працювати.

Далі. Стаття 166 передбачає вчинення судочинства з адміністративних, цивільних, кримінальних справ. Не визначено, хто ж буде чинити судочинство з трудових спорів.

Взагалі стаття 36 і розділ VІІІ проекту Конституції зберігають існуючий ще з радянських часів порядок беззахисництва особи, яка змушена в будь-якому випадку, коли треба захистити своє право ходити по різних інстанціях, А ці інстанції, органи управління зокрема, замість того, щоб займатись безпосереднім керівництвом соціально-економічними справами, розглядають заяви. і скарги.

Нещодавно ми мали можливість ознайомитись з оглядом роботи із заявами і скаргами у Верховній Раді. Ви бачили, скільки часу витрачається на їхню перевірку.

Крім того, мені здається, що існуючі у нас системи права, а також проект Конституції цього не вирішують, немає все-таки до кінця продуманого захисту прав особи.

Існуюче сьогодні адміністративне право передбачає відповідальність особи і регулює питання, коли особа перед державою чомусь не права. Якщо ж державні органи порушують права особи, то тут уже треба довго ходити по інстанціях. Тому мені здається, що судова система повинна нормально включати, крім загальних судів, і адміністративні суди, які б розглядали всі ці спори, що виникають у відносинах держави й особи. Було б, очевидно, набагато дешевше утримувати систему адміністративних судів, ніж витрачати так багато часу і відривати органи управління на розгляд таких справ. Тоді чи Прем'єрміністр, чи депутат, чи міністр, чи інший керівник може спокійно написати: я з увагою поставився до вашої заяви, але вам треба ввергатися до суду.

Звичайно, можна говорити ще й про господарські суди - чи вони, повинні в такому. вигляді бути, чи, може, господарські справи настільки близькі до цивільних, що господарські суди можуть бути підрозділом у Загальних судах. Очевидно, над цим треба ще працювати.

І ще одне серйозне питання. У нашій судовій системі досі не введено апеляційне судочинство. Вважаю, що це теж треба передбачити, коли Особа завдяки апеляційній інстанції може претендувати на перегляд справи по суті.

Ті критичні зауваження, які були висловлені, абсолютно не означають, що автори проекту працювали недбало. Навпаки -вони висококваліфіковані люди і створили задовільний проект. Видається тільки, що при остаточному його доопрацюванні працювали різні групи фахівців. Тому хотів би погодитися з пропозицією Голови Верховної Ради, висловленою в доповіді, про створення да групи з

5-6 чоловік, які можуть системно мислити, і завершити редагування проекту, очевидно, в жовтні, з урахуванням нашого обговорення. Потім опублікувати його на початку листопада для всенародного обговорення, після чого ми, очевидно, могли б уже постатейно, приймаючи кожен розділ як конституційний закон /скажімо, номер 1 чи номер 2/, поступово вводити в дів Конституцію.

Гадаю, після того, як наш парламент прийняв Закон про дострокові вибори, політичні пристрасті в державі могли б уже трошки вщухнути. А кожна політична група і кожен політичний діяч можуть показати себе пере за все тим, скільки законопроектів вони внесуть на розгляд Верховної Ради.

А закінчити свій виступ я хотів би словами відомого всім вам політичного діяча Сполучених Штатів Америки Томаса Джеферсона, який сказав: "Прагніть виконати свій обов'язок, і історія оправдає вас, навіть якщо ви зазнаєте невдачі".

Дякую.

ГОЛОВА. Слово надається народному депутату Марченку. За ним виступатиме депутат Табурянський.

МАРЧЕНКО В.Р., член Комісії Верховної Ради України у закордонних справах /Романський виборчий округ, Сумське область/. Уважаемые депутата! Мы рассматриваем проект новой Конституции - документ, который готовили мы сами, документ, который до известной степени является политическим компромиссом, документ, который характеризует прежде всего нас с вами.

Есть. в нем разделы, в которых много удачных находок и решений. Это в первую очередь раздел І "Загальні засади конституційного ладу". Есть разделы, которые требуют доработай. Как член Конституционной комиссии скажу, что как только Верховный Совет, мы с вами, примем основополагающе разделы Конституции, на которых столкнулись политические противоречии, то, думаю, эта группа специалистов смажет дать нам новый проект Конституции, который всех устроит.

А теперь по существу проекта Конституции. Украина будет цивилизованном государстве, государством с развитой экономикой, государством с внутренней стабильностью, если через Конституцию реализуется принцип народовластия. То есть то, что записано в Декларации о государственном суверенитете, за которую мм все проголосовали и, которая, по существу, была поддержана нашим народом. Я напомню: "Полновластие народа Украины реализуется на основе Конституции республики как непосредственно, так и через народных депутатов, избранных в Верховный ив местные Советы Украина. От имени всего народа может выступать исключительно Верховный Совет Украины. Ни одна политическая партия, общественная организация, другая группировка или отдельное лицо не могут выступать от имени всего народа".

Попытка реализовать это в проекте новой Конституции есть, это статьи 3 и 4, но - только попытка.

В проекте реализовано разделение властей на законодательную /через парламент/, исполнительную /через Кабинет Министров/ и судебную. Но создана еще одна, четвертей, ветвь власти. Это власть Президента. И если проанализировать полномочия Президента /статья 144/, то это власть над веши властями. Цивилизованно говоря, это конституционная монархия, а в нашем случае, я считаю, это просто узаконенная диктатура. Посудите сами: Президент "керує здійсненням зовнішньої політики, здійснює загальне керівництво Кабінетом Міністрів України і спрямовує його виконавчу діяльність; призначає Прем'єр-міністра України і за його поданням формує склад Кабінету Міністрів; є Верховний Головнокомандуючим Збройними Силами України, очолює Раду Національної безпеки, призначав і звільняє вище командування Збройних Сил, скасовує акти міністрів. Тільки Президент може порушити питання про дострокове припинення повноважень обласних Рад чи органів місцевого самоврядування, призначає всеукраїнський референдум про недовір'я парламенту" и так далее.

Украина действительно разная в своих регионах. Это и Донбасс, и Восточная Украина, и Крым, и Центр, и Западная Украина, и Закарпатье. И пожалуй, ни один человек не сможет Украину объединить. Поэтому одному человеку вверять такие полномочия, считаю, очень опасно. Потому что одного человека можно обмануть, можно купить или запугать, руководство одним человеком может привести к диктатуре.

Когда мы вводили институт президентства, то приняли постановление Верховного Совета о том, что при принятии новой

Конституции надо рассмотреть вопрос о необходимости такого института. Поэтому вношу предложение - исключить из проекта Конституции институт президентства. И тогда мы станем на путь цивилизованного государства. Тем более., что это исторические традиции нашего народа.

Еще один вопрос - об экономической системе. Очень робко и очень отстало декларируется направленность экономики. Статья 9: "Закон гарантує... соціальну спрямованість економіки". И все.. Эту тему рабочей группе необходимо проработать значительно глубже. Особенно контрастно и, простите, нецивилизованно выглядит частокол защиты частной собственности /статья 37/. Этим разделом практически закрепляется тот экономический разбой по отношению к государственной, общенародной собственности, который сегодня творят властные структуры, спекулянты и мафиози.

Во втором разделе необходимо четко и ясно записать, что на природные ресурсы - землю, лес, водные ресурсы - право частной собственности не распространяется. Как это сказано в Декларации о государственном суверенитете. И именно этот принцип является норкой цивилизации.

О частной собственности. Необходимо дать ей статус трудовой, только тогда мы сможем говорить о социально справедливом обществе. Главной направленностью частной трудовой собственности и предпринимательской деятельности должна быть социальная функция. Наших так называемых демократов, отстаивающих обратное, познакомлю со статьями конституции зарубежных государств.

конституция Италии. В ней частная собственность признается к гарантируется законом, который определяет способы ее приобретения, пользования ею и границы ее действия с целью обеспечить ее социальную функцию и сделать доступной для всех.

Конституция ФРГ. В ней сказано, что собственность обязывает, пользование ею должно одновременно служить общему благу.

В конституции Японии право собственности определяется законом с тем, чтобы оно не противоречило общественному благосостоянии Конституция Испании говорит, что все богатства страны в различных формах, независимо от характера собственности, подчинены общим интересам.

Конституции Греции утверждает, что собственность находится под защитой государства. Право на нее может, однако, осуществляться в ущерб общественным интересам. А так далее.

Безусловно, слабым местом проекта Конституции являются социальные гарантии нарда. Необходимо четко к однозначно гарантировать право на труд, на бесплатное образование, бесплатное медицинское Обслуживание и при этом обеспечивать высокий уровень этих гарантий. Так называемым демократам, спекулирующим лозунгами независимого государства, скажу: независимость государства необходимо направить на благосостояние своего народа, народа, который трудится, а не только на благосостояние кучки спекулянтов. Эта цивилизованная норма содержится в конституциях развитых государств.

Опять я вынужден приводить примеры, все имеют право на труд и обязаны трудиться - это из конституции Японии. Нация гарантирует всем охрану здоровья, материальное обеспечение, отдых и досуг, равный доступ детям и взрослым к образованию, к приобретению.

профессии и к культуре - об этом гласит конституция Фракции. Все испанцы имеют право на труд и обязаны трудиться о целью удовлетворения посредством труда своих потребности и потребностей своей семьи. Государственные масти способствуют созданию необходимое условий для свободного и эффективного участия молодежи политическом, социальном и культурном развитии - так говорится а конституции Испании. И так далее.

Уважаемые депутаты! Без референдума по основным вопросам государственного устройства, социальных гарантий, конституционного строя нам не обойтись. Те, кто наворовал, будут отстаивал одно. Те, кого обворовали, будут отстаивать другое. Помирить их нельзя. Свои предложения для референдума я внес; прошу в постановление по принятию Конституции записать пункт о необходимости проведения референдума.

Еще один вопрос - о сохранности Конституции. Конституцию нужно охранять. И я согласен с тем, что ее нужно охранять от сяких попыток ее разрушения, расстрела как со стороны военизированных формирований, так и со стороны должностных лиц.

Но есть еще одна опасность: Конституция и принципы государственного устройства можно изменить тихо, парламентским путем. Как это, к сожалению, сделали мы. Я приведу пример. Приостановлено действие главы 2 нами Конституции, глава гарантировала право граждан на собственность. А это стало нормой, это стало тем, на основании чего действительно проводится грабеж народа Украины, и частная собственность создается не за счет вкладе, не за счет труда, а за счет выкупа за бесценок того, что было создано многими поколениями.

В цивилизованных государствах существуют нормы внесения изменений в конституцию, например, в Швеции для того, чтобы изменить конституцию, предыдущий парламент голосует двумя третями. Эти изменения пройдут только в том случае, если следующий парламент полностью подтвердит эти нормы, проголосовав за них в том виде, в котором они были предложены.

И последнее. Никогда мы не создадим цивилизованной Конституции, води руководить Конституционной комиссией будет Президент. л предлагаю ежу с этой должности уйти.

Спасибо.

ГОЛОВА. Володимире Романовичу, прошу вибачення, думаю, що ви дозволите. Ви сказали, що ще гірше, коли вносяться зміни парламентом. Так от, стаття 97 Конституції України говорить так: до виключного видання Верховної Ради України належить: прийняття Конституції України, внесення до неї змін... Ми робили конституційно.

Дякую.

МАРЧЕНКО Б.Р. Иван Степанович, я с вашей репликой соглашаюсь полностью, да я хотел бы обратить ваше внимание на то, что процедура...

ГОЛОВА. То вже інша справа. Але якби хтось оказав, що парламент порушував Конституцію, то це було б неправдою. Жодного разу такого не було.

Слово надається народному депутату Табурянському. За ніш виступатиме депутат Ткач.

ТАБУРЯНСЬКИЙ Л.І., президент синдикату "Олімп", м.Дніпропетровськ /Петровський виборчий округ, Дніпропетровська область/. Шановні народні депутати! Виборів у 1994 році, рішення про які ми прийняли, мені здається, не буде - ні виборів Верховної Ради, ні виборів Президента.

Мені здається6 ми прийняли таке рішення, яке це раз обдурить наш народ. Народ заспокоївся, він доживе до весни, навесні ми йому скажемо, що це рішення було неконституційне і приймемо це якесь рішення. Бути одним з громадян такої держави, де є такий народ, - це дуже добре для тих, хто при владі, можна дуриш рік, п'ять, десять років; люди всі експерименти на собі відчувають, вони йдуть туди, куди їм указують, вони задоволені цим усім, бо головні діячі цих експериментів розбудовуюсь державу.

До речі, не можу збагнути, що таке розбудовувати: чи її розбираюсь, чи її будують; що воно таке? Пояснюють це слово ті, хто весь час, мабуть, щось розбудовував, а не робив щось для людей.

Тому, може, мені це й важко зрозуміти.

До речі, такі погляди, мабуть, у переважної більшості нашого населення. Ви замисліться, будь ласка, і над цим, а я висловлюю ті думки, які я повинен висловлювати за наказом своїх виборців.

Далі. Кому вигідно розбудовувати державу? Тому, кому вигідна і ця балаканина про нову Конституцію. Не буде ніколи нової Конституції. Буде стара або нова, "ще краща" за стару Конституцію. Ми закінчимо по балаканину тям, що колись начебто приймемо нову Конституцію, але вона ще більше погіршуватиме становище людей.

Давайте замислимося над таким питанням: хіба ми повинні "підганяти" людей під Конституцію /пам'ятаєте прокрустове ложе/? Хіба ми повинні людей "підганяти" під закони? А може, саме тоді наше суспільство стане цивілізованим, коли закони "підганятимемо" під людей?

Ось люди бажають розмовляти двома мовами. І треба приймати відповідний закон. Бажають люди, щоб держава була суверенною - і закони треба такі приймати. Тобто на перший план, мені здається, варто виносити... Ну, не заважайте мені зараз виступати, Я ж вам ніколи не заважав...

ГОЛОВА. Це антиконституційно.

ТАБУРЯНСЬКИЙ Л.І. Спікер завжди правий. Дякую, Іване Степановичу.

Але розбудовують державу ті, хто сьогодні мав все. І їм потрібно тільки одне - влада. Для того щоб усе це і надалі було у них і у тих, хто їх оточує і допомагає. Тому я категорично проти того, щоб ми нову Конституцію приймали за таким регламентом і з таким змістом.

Питання про те, як живуть сьогодні й як житимуть завтра громадянки і громадяни України - чи не це є головним, коли ми ведемо мову про Конституцію? Чи не це є найголовнішим у діяльності нашого парламенту і в тих засадах, на яких базуватиметься ця Конституція? Лені здається, це - головне. Але про це не ведуть мову ні Президент, ні новий уряд. Мабуть, при цьому уряді ми будемо приймати нову Конституцію... Боже мій, Боже! Ви ж погляньте на цей уряд!

Я кажу: уряд! А не урод! Прошу не збивати мене.

Ну хіба цей уряд здатний щось зробити для людей? Ці люди знову збагатять себе і своє оточення. А ті бідні, нещасні громадяни якими були, такими й залишаться, їм навішають локшину на вуха, вони підуть до тих урн, знову повкидають бюлетені. А за тих, хто не повкидає, хтось повкидав, і знову оголосять, що ми розбудовуємо державу.

Знаєте, є така гра - наперстки. Ви її бачили. Це коли під один з цих наперстків кладуть шарик, і стоїть натовп людей, які дивляться, хто там виграє чи програє.

Наша влада сьогодні теж грає у ці наперстки, з тією різницею, що під жодним із них немає цього шарика. І всі обдурені, бо піднімають наперстки весь час, а там пусто. І вони аплодують. Кому? А тим, хто. розбудовує державу.

Це було б смішно, якби не було гірко. Вибачте, будь ласка, за те, що вдаюся до цих прикладів, але даю вам слово честі - це роблю не заради жартів. Кажу це з болем.

Виробництво зупинилося! До речі, тим людям, які не можуть заробити собі і які не можуть отримувати від працюючих людей ту ж саму допомогу - і гроші, і коляски, і будь-що, - тим людям не байдуже те, яку ми приймемо Конституцію, хто її прийме, -а головне - хто її виконуватиме.

Вважаю, що при такій нашій діяльності, при такій діяльності Президента Кравчука, цього уряду напередодні Нового року хліб коштуватиме десь тисяч п'ять карбованців, один літр пального - близько 10 тисяч. Це ж остаточно зупинить все виробництво - і на селі, і в місті. Це призведе, не дай Боже, до тих подій, які мали місце в сусідній державі.

Мені здається, що ті, хто сьогодні править бал, не винні в тому, що вони так керують. У цьому винні не тільки ми, ті, хто дав змогу так робити. Вважаю, що в цьому винен весь народ України, а не керівники. Бо він дає можливість цим, вибачте на слові, керівникам, робити такі експерименти над людьми.

Я за те, щоб була нова Конституція. Але при цьому Президенті Леоніді Кравчуку, при цьому уряді ніколи не буде нової Конституції, яка головним затвердить право людини на працю, на існування.

Дякую за увагу.

ГОЛОВА. Другий мікрофон.

БОЙКО Б.Ф. Іване Степановичу! Пропоную припинити обговорення. Або з урахуванням попереднього виступу викличіть швидку допомогу, якщо хтось, може, хворий.

ГОЛОВА. Пропоную такий порядок. Ми домовилися, що до перерви обговорюємо це питання, потім надамо слово Василю Васильовичу Дурдинцю щодо запропонованого вам проекту від Президії. А після того вже обміняємося думками і будемо обговорювати проект.

Так що набирайтеся витримки. Ми вже голосували, і я не буду ставити на голосування. До речі, відмовилися від виступів тільки три депутати, у списку ще 81.

Слово надається народному депутату Ткачу. За ним виступатиме депутат Козярський.

ТКАЧ П.І., голова Вінницької обласної Рада народних депутатів /Вінницький виборчий округ, Вінницька область/. Шановний Іване Степановичу, шановні колеги? При тому, що новий проект Конституції увібрав чимало пропозицій, змін, доповнень, внесених в ході минулорічного обговорення, все ж таки багато цінних і принципових зауважень, на жаль, не знайшли відображення у другому варіанті. Деякі доповнення і зміни викликають навіть потребу їх критичного аналізу. Насамперед я хочу відмітити, що знову, як і в попередньому варіанті, не визначені соціально-економічні та ідейно-моральні засади, на яких має формуватися і розвиватися українське суспільство. Адже з цієї трибуни не раз звучали пропозиції про необхідність чітко визначити, якими шляхами піде Україна, яке суспільство повинно будуватися в Україні і з якою економічною концепцією. Автори проекту обійшли цей дуже важливий момент, розуміючи, мабуть, ар тут не обійтися без всеукраїнського референдуму. Це перше.

Друге. Автори проекту записали, що Україна є республікою, не визначаючи конкретно якою, А тим часом модель цього проекту, його, як кажуть, каркас змонтовано на парламентськопрезидентську республіку. То чому б прямо так і не записати, щоб Люди знали, чого ми хочемо?

Трете. Вважаю, що розділ ІX проекту, де йдеться про територіальний устрій і територіальну організацію влади, особливо глава 22 про місцеве самоврядування, потребує глибокого і серйозного доопрацювання. Не можна допустити, на мою думку, щоб у Конституції, в Обновному Законі держави, тай поверхово, так обмежено і розпливчато визначалась доля регіону, де, як

усій нам відомо, місцеві органи влади організовують все багатогранне соціально-економічне життя. Саме регіональна економіка спроможна створити справжній ринок, розвивати нові форми господарювання і таке інше. І саме там, на місцях, мають бути закладені основи правової, демократичної і багатої держави. А це можливо за умови дуже уважного підходу до розробки статусу регіонів та організації влади на місцях, коли самостійність і права місцевого самоврядування будуть мати не тільки юридичну, але й реальну економічну основу, яка забезпечить максимальну свободу господарської діяльності. Якщо ми хочемо в особі органів місцевого самоврядування мати справжнього господаря, то потрібно насамперед конституційно визнати право, я б так назвав, муніципальної власності на землю, бо появилося дуже багато "доброхотів", які розпоряджаються і намагаються ділити це найцінніше багатство, не питаючи людей, які на цій землі працюють.

Крім того, серед повноважень місцевого самоврядування потрібно закріпити право на самостійні фінанси. Хочу підкреслити, шановні колеги, ар тут мова йде не про бюджет, як записано у проекті Конституції, а саме про самостійні фінанси, куди повинен увійти бюджет як основна ланка, який має бути виведений із складу загальнодержавного бюджету.

На жаль, у проекті ці позиції зовсім відсутні, і знову будемо, вибачте на слові "кудкудахкати" на всіх перехрестях, що ми передали на місця права і владу. Але всі ми добре знаємо, що і права, і влада без матеріальної та фінансової бази - це фікція, це знову обман. Недарма у всьому світі місцевим

фінансам приділяється виключна увага, тому що вони виконують важливу громадську роль. Скажімо, в тих же Сполучених Штатах Америки, Німеччині, Японії на їх долю припадав 50-60 відсотків фінансових ресурсів цих держав.

Далі. Потрібно, щоб у Конституції була зафіксована і чітка структура влади на місцях. При цьому мав бути передбачений чіткий розподіл функцій влади між власне представницьким органом і його виконавчими та розпорядчими органами при верховенстві місцевої влади - Ради.

Було б правильно, якби виконавчий і розпорядчий орган утворювався і обирався Радою, був їй підпорядкований, підзвітний. Нехай це буде, скажімо, адміністрація чи виконком, це не мало б принципового значення. Але слід створити єдиний механізм управління з відповідними державними повноваженнями на відповідному рівні. Можна піти на те, щоб сумістити, скажімо, посади голови Ради і голови адміністрації, і це буде тільки на користь.

Вважаю правильною думку про те, що виконавчі органи на місцях, зокрема в областях, повинні бути підконтрольними, підзвітними своїм Радам та Кабінету Міністрів.

Підтримую положення проекту про те, що районним Радам, які включені до системи самоврядування, повернуто право на створення своїх виконавчих органів, а також на координацію роботи сільських, селищних і міських Рад при проведенні ними міжтериторіальних заходів. Я вважаю, що це дуже правильно, До речі, правильно й те, пр. відкинуто категорію - базовий рівень, і місцеве самоврядування. Це на практиці себе не виправдало.

Тепер щодо питання про структуру парламенту. На мою думку, варто зупинитися - це пропонували й інші депутати - на однопалатному парламенті. Чому? Тому що при не досить великій кількості депутатів, якщо їх буде 300, навіть 350, і при їхній роботі у парламенті на постійній основі, я вважаю, все-таки можна забезпечити ділове і кваліфіковане обговорення і прийняття потрібних законів і постанов. І при цьому можна уникнути паралелізму, надмірної конфронтаційності, бюрократизації діяльності парламенту. До того ж ми знаємо, що двопалатність передбачає скоріше всього федеративний устрій.

На мою думку, парламент /і бажано було б, щоб він і залишився з такою. назвою - Верховна Рада, Тут уже говорилося про це й обгрунтовувалося/, як, до речі, і обласні Ради, повинен обиратися терміном на 4, а не на 5 років. Відповідь на це і підтвердження цього дає наше сьогоднішнє реальне життя.

Далі. На жаль, у проекті знову проводяться ідея зняття з держави відповідальності за вирішення багатьох соціальних питань, зафіксованих у нині діючій Конституції. Вважаю, що копіювати в цьому інші держави - неприпустимо, поспішно. У проекті більше уваги повинно бути приділено соціальним правам людей, і поки що не можна допустити зменшення цих соціальних прав порівняно з нині діючим Основним Законом.

І останнє, Проект хибує на неузгодженість, суперечливість окремих статей одна одній або духові документа в цілому. Чимало нечітких, невдалих формулювань, що може спричинити багатозначне їх розуміння й тлумачення. Тут можна навести чимало прикладів, зокрема щодо статей 3, 6, 12, 15, 36, 51 і так далі.

Скажімо, в статті 211 говориться, що рішення органів місцевого самоврядування в разі їх невідповідності Конституції призупиняються обласною Радою. А далі записано або виконавчим комітетом області". Але всі ми знаємо, що в проекті виконавчого комітету області як такого немає, а передбачена обласна державна адміністрація. Тому це треба вже зводити до якогось одного варіанта.

Чи, приміром, у статті 12 неточність у формулюванні призводить до грубої теоретичної помилки. Тут в така фраза:"...демократичного конституційного ладу, встановленого цією Конституцією". Конституційний лад, а тим більше демократичний, встановлює не Конституція. Вона може його фіксувати і проголошувати. А встановлює демократичний лад народ, який і створює Конституцію, і закріплює в ній права та обов'язки громадян, основні принципи життя суспільства й управління ним. Тому, правильніше було тут слово "встановленого" замінити словами "закріпленого" або "зафіксованого".

Завершуючи свій виступ, хочу підкреслити, що нова Конституція повинна поєднувати в собі гуманізм, демократизм та принципи правової держави. Вона має розроблятися і прийматися не під окрему особу чи партію, а в інтересах і на благо всього народу нашої молодої незалежної держави України. У ній належить

чітко передбачити не лише права, а й обов'язки та відповідальність держави, її владних структур перед народом.

Разом з тим держава повинна мати можливості захистити себе - і передбачений законом правопорядок, і свою незалежність. В Україні має бути сильна виконавча влада.

Вважаю, що після першого читання проект повинен бути доопрацьований і опублікований для всенародного обговорення.

Дякую за увагу.

ГОЛОВА. Слово надається народному, депутату Козярському. За ним виступатиме депутат Чорновіл.

КОНЯРСЬКИЙ Б.І., секретар Комісії Верховної Ради України з питань народної освіти і науки /Червоноградський виборчий округ, Львівська область/. Вельмишановні колеги! У проект Конституції, який ми обговорюємо, вкладено велику працю багатьох авторів. Однак треба сказати, що не в усьому він сильний. Є місця слабкі, є хибні, бо ж цей проект грунтується на тій Конституції, яка була створена ще за тоталітарного режиму. Автори ще не виробили досить стрункої системи державотворення, розбудови тієї країни, яку ми називаємо незалежною Україною.

Запропонований проект еклектично об'єднує статті Конституції, взяті авторами за зразок. Ці статті об'єднані не внутрішньою логікою проекту закону як самодостатнього документа, а часто хаотично або дублюючи одна одну.

Але загалом є дуже багато хорошого, і те хороше теж треба відзначити.

Щодо хиб. Статті 4 і 5 розділу І тяжіють до розділу ІX, глави 22. А стаття 6 тяжіє до розділу XІІ, У главі 5 "Гарантії прав і свобод" лише дві статті - 49 і 50 - відповідають її змістові. Інші - від 51 До 59 - просто тяжіють до розділу "Судова влада". Хибують також інші розділи проекту Конституції. І подальше упорядкування статей і розділів, мабуть, дещо поліпшить його зміст. Може, навіть варто, щоб це якісь фахівці попрацювали над альтернативними проектами, а потім ми в комісіях обговоримо їх і щось ще додамо до основного документа.

Щодо статей. От, зокрема, зацікавила мене стаття 46 Громадяни України мають право на освіту". "Гарантується загальнодоступність і безоплатність, дошкільної, середньої загальної та середньої професійної освіти1*... Я сам учитель, 42 роки працював у школі, і нібито маю підтримати цю. безоплатність. Але мені здається, що на нинішньому етапі треба ввести бодай символічну плату за навчання.

Пояснюю чому, Мої учні вчилися в загальноосвітній школі і водночас у музичній. За музичну школу вони платили, отже, там не пропускали занять. І навіть часто відпрошувались: відпускайте мене, бо в мене сьогодні огляд, концерт, екзамен і так далі. Переживали за музичну школу. А загальна - раз вона не оплачена, то, власне, й не цінується.

Те ж саме вийшло у нас і з підручниками. Ми підручники фактично даруємо учням. Ціле літо учні абсолютно не читають, не готуються до школи. А тільки 1 вересня, коли вони приходять до атоли, ми їм даємо підручники, що теж себе не виправдовує. Тобто мусить бути певна плата за навчання.

Щодо звільнення від плати за навчання. Це має робитися для малозабезпечених людей, багатодітних сімей. Тим самим ми . ще й ніби заохочуватимемо багатодітні сім'ї. Бо ж знаємо, яке нині зниження приросту населення в Україні. У моєму рідному селі за нинішній рік народилася одна дитина, а померло 14 чоловік. Уявляєте, яка кричуща цифра!

Отже, заохочувати багатодітні сім'ї і зняти плату за навчання тим, хто абсолютно добре вчиться і поводяться, як це було із. Франком, коли він був у Дрогобицькій гімназії, йому зняли плату за навчання у четвертому класі, коли помер його батько, бо педрада гімназії вирішила, що кращого учня від Франка немає на всю гімназію. Отже, тим самим ми заохотили б дітей ще й до навчання.

До статті 75 я додав би таке. Ви знаєте, колись одна норвезька письменниця писала в Організацію Об'єднаних Націй листа з проханням покарати тих людей, які знущаються над тваринами і птахами. Я її абсолютно підтримую. І хотів би, щоб у нашій Конституції знайшлося місце для статті про покарання людей за знущання над тваринами і птахами.

У нашому колгоспі був випадок, що коневі вибив око чоловік. Так бив, аж вибив око. Ви розумієте, то - страшно! У фільмі Довженка є така сцена, що Іван /герой/ б'є коня, а той говорить людською мовою: "Не туди б'єш, Іване". Тобто не того б'єш, треба бити соціальне зло, яке породило і твою бідність, і твою безпорадність, і так далі, і тому подібне. Ви знаєте, це, здається, такі дріб'язкові речі, але вони грають велику роль у нашому житті.

Наша землячка Роксолана, коли турецький султан зводив її

на престол, зачитувала закони. В одному із законів були такі слова; "Покарати дітей за непослух батькам".

Ми все створюємо для блага дитини. І це буде благородно, і це дуже гуманно, і це всіма сприймається. Але візьмімо другий бік медалі. Малолітні злочинці. Ще 10 років не досягла дитина, а вона вже має за собою вбивство. У сусідньому з моїм селі у школі був випадок: четвертокласник вдарив свого однолітка в живіт, і той на місці помер - єдина дитина у батьків. Ви розумієте, до чого доходить? Отже, мені здається, що треба ввести в закон якусь покару і для дітей. А я сказав би, що найкраща покара - це штрафи. Штрафі в Литві широко застосовують, і вони себе виправдовують. Наприклад, кинув недопалок не туди, куди треба, - штраф, зірвав квітку з клумби - штраф, сказав якесь непристойне слово -штраф. Тим самим і державна скарбниця поповнювалася б, і виховувалася б наша нація.

Далі. У главу 22 "Місцеве самоврядування", в статтю 206, я вставив би таке речення: "У кожному селі, навіть найменшому, повинна бути сільська Рада". Доведу таку необхідність на гіркому прикладі свого села. Село - 300 дворів, у ньому завжди була сільська Рада, Кілька років тому ліквідували сільську Раду, бо відбувалося укрупнення /одні села - перспективні, інші - неперспективні/. Наше село потрапило в неперспективні. До іншого села - 10 кілометрів, їхати треба через райцентр, люди витрачають 120 купонів тільки для того, щоб дістати яку-небудь довідку. Чому таке має бути? Отже, в кожному селі, навіть найменшому, сільську Раду треба створити.

Радий, що не увійшла в проект структура "представник Президента". Вважаю, що вона породжує двовладдя і вона не потрібна.

На мою думку, треба підсилити захист інвалідів І і ІІ груп. Я маю листа з Червонограда, в якому 87 інвалідів просять підкріпити захист інвалідів.

На чому особливо хочеться наголосити: треба, щоб у центрі нашого проекту більше стояла людина, захист людини, тому що в основному ми захищаємо державу. А де ж людина? Ми забули про людину. Отже, захист людини повинен бути абсолютно чітко відображений у цьому проекті.

Дякую.

ГОЛОВА. Слово надається народному депутату Чорноволу від фракції Руху. За ним виступатиме депутат Коцюба.

ЧОРНОВІЛ В.М., заступник голови Комісії Верховної Рада України з питань гласності та засобів масової інформації /Шевченківський виборчий округ, Львівська область/. Шановні депутати! Шановний Голово! й якраз за чергою, а не від фракції. Але говоритиму, мабуть, мало про Конституцію, а більше про те, що ми займаємося безплідним марнотратством часу. Вибачте, моє право казати те, що я буду казати. / Шум у залі/.

Іване Степановичу, шановні депутати! Я не думаю, що у цьому ріденькому залі хоч хто-небудь справді впевнений, що ми з вами приймемо нову Конституцію. Те, що ми, парламент цього скликання, якому залишилося жити 5 з хвостиком місяців, не будемо приймати нової Конституції, знаємо ми всі. То чим же

ми тут займаємось? Навіщо ми витрачаємо час? Чому ми не переходимо до обговорення питання про структуру майбутнього парламенту, про його склад, кількість і так далі? Є якийсь проект, можна було б його вже обговорювати, бо сьогодні ріденько в залі, а завтра буде ще рідше. Чому ми не переходимо до питання про виборчий закон, навіщо ця гра, навіщо ці 10 хвилин? Люди не знають, що говорити протягом десяти хвилин і розповідають анекдоти перед залом. Я щось не розумію нашої стратегії сьогодні, Іване Степановичу.

Але оскільки я все-таки на трибуні, то кілька зауважень до майбутньої Конституції зроблю, враховуючи те, що протоколи ці, очевидно, буде розглядати новий склад парламенту, щось із того, може, врахує.

Вважаю, що найкраще було б, щоб нову Конституцію приймав не новий парламент /бо він буде її робити так само під себе, як ми хочемо зробити її під себе/, а спеціально для цього створений орган - Конституційна асамблея чи Конституційні збори. Скликання такого органу може ініціювати тільки Президент або Верховна Рада. Але, на жаль, ні наш Президент, ні наша Верховна Рада ініціювати скликання Конституційної асамблеї не здатні.

Думаю, що новий парламент, якщо він буде розумний /вважаю, що це буде розумний, професійний парламент/, не буде поспішати приймати Конституцію. Він прийме перехідні закони, чи ту малу Конституцію і відкладе це на кілька років, поки ми зорієнтуємось. Бо ми сьогодні збираємося запитати у людей, у народу про ті речі, які повинні вирішувати представники народу: що ми будуємо, ялу державу і таке інше.

Нарешті, як можна прийняти Конституцію, коли ми досі не вирішили, якою буде наша держава - парламентською чи президентською? до речі, я тут зі здивуванням почув пропозицію взагалі ліквідувати посаду президента. Хотів би, щоб ті, хто висловлював цю пропозицію, назвали мені хоч одну державу Європи, крім Білорусі, де немає короля або президента. Але Білорусь є ще меншою державою, ніж наша держава сьогодні.

Інша справа - які функції того Президента: чи він глава держави / а це також багато влади/, чи він глава держави і глава виконавчої влади. Що стосується цього питання, то я особисто і Народний рух у своїй концепції державотворення схиляємося до того, щоб президент був главою держави і щоб виконавчу владу, Кабінет Міністрів, формував парламент. Якщо це буде парламент структурований, якщо не буде в ньому кожна людина представником самого себе або партії, яка називається "я", -. то в цьому раз і такни парламент буде здатний сформувати життєздатний уряд, і якась частина того парламенту візьме на себе повну відповідальність за діяльність цього уряду. І тоді не буде цієї міжусобиці: частину функцій уряду чи контроль над урядом. здійснює парламент, частину - Президент, якісь непорозуміння виникають між Президентом і главою уряду і так далі. Думаю, якщо із тих Функцій президента, які тут записані, викинути три функції, які стосуються уряду, або їх дещо спростити, то Президенту залишається дуже і дуже багато функцій: і головнокомандуючий, і зовнішнє представництво, і право накладення вето на закони і так далі. Можливо, треба буде обговорити це питання, але, знову ж таки, уже. наступним парламентом.

Далі, в ще кілька зауважень. Думаю, що однією з найбільших дурниць, яка є в цьому проекті, є пропозиція ввести поняття "офіційна мова" паралельно з поняттям "державна мова". Є державна мова. Там, це її хтось не розуміє, за рішенням місцевої Ради /можна записати. в Конституцію це право/ треба дублювати документи державної мови, тобто поруч давати документ угорською чи румунською мовою в цих районах. це право кожної людини прочитати документ мовою, яку вона розуміє. А ми хочемо підмінити і вже підмінили в Одесі це поняття і існує якась ефемерна державна мова, а приймемо "офіційну" - і всі документи друкуватимемо. російською мовою. Я дивуюся...

Коли в Західну Україну прийшла Радянська влада, то там було кілька людей, які розуміли російську мову. Через якийсь час усі документи, навіть всі довідки домоуправи були переведені на російську мову. Всі якось обходилися і розуміли.

Ви ж принижуєте наших людей! Невже вони такі нетямущі, що обов'язково треба, щоб, скажімо, Петренку було написано російськими літерами те саме, що й українськими, щоб він розумів, що проживає на вулиці Леніна /чи в майбутньому - Незалежності/ тощо. Це - хитре намагання зробити якусь колотнечу на тому місці, якого немає. Як і намагання створити поняття "русскоязычное население", глибоко образливе поняття. Є народ, є українська нація. У російська нація, представники якої живуть в Україні. Що це таке - "русскоязычное население"? Людей насильно за якийсь час перевели на російську мову, але ніхто не примушував відмовлятися від цієї мови. Може, діти, внуки вернуться до своєї рідної мови, але навіщо підміняти

поняття і ображати людей, виступати захисником якогось неіснуючого етносу, який називається "русскоязычное население"?

Це кілька робочих питань. Очевидно, треба зняти цю смішну назву - "Всенародна Рада". Як ми до неї додумалися? Я був на тому засіданні Конституційної комісії і заперечував. От ви знаєте, що тільки наш міністр юстиції не розуміє, що все - народний і народний - це очне й те саме. Бо його консультують представники Адміністрації Президента. Але іншими мовами -. це одним словом перекладається. Тобто це абсолютна тотожність. Нащо це нам? Ми мали Народну раду. Це - прекрасно. Вона ввійде в історію, бо примусила більшість наших депутатів проголосувати за Декларацію про державний суверенітет України, Акт проголошення незалежності України. Отже, вона ввійде в історію. Але навіщо чіпляти це - "всенародна" - і псувати, розумієте, нам нашу історію?

Далі. Думаю, що не можна погодитися із спробою декого скоротити склад парламенту до 200-250 чоловік. Тут наводили приклади Португалії чи Албанії. Однак ви знаєте масштабу нашої держави. Як кожна забезпечити деревний законотворчий процес, маючи таку калу кількість депутатів на професійній основі? Країни такого масштабу мають, як правило, щонайменше 350, а то й 500-600 депутатів. Думаю, що оптимальна цифра для того, щоб забезпечити нормальне законотворення, - 350- 100 депутатів.

Тут були виступи пілоти понять "український народ", "українська нація" і поселяння на якісь конституції. Та в цивілізованому світі ці поняття існують в політичного

розумінні, а не в етнічному, о Французька нація, є американська нація, і це зафіксовано в їхніх документах, і так уже бояться того слова "нація", що, мабуть, через те і "Національні Збори" викинули, тому що там було слово "національні". Це таке хибне розуміння того інтернаціоналізму.

Далі. Думаю, що дуже добре, що в новій Конституції нарешті ми відкинемо оцей інститут призначуваного представника Президента і повернемося до того, що я пропонував. Як ви пригадуєте, я кілька разів вибігав на трибуну для того, щоб довести вам, що ми робимо дурниці. І пропонував пряму виборність державної адміністрації, голови державної адміністрації. Добре, що ми до цього повернулися у цьому проекті.

Нарешті, ми повинні перейти до розгляду виборчої системи найближчими днями. І думаю, ер це теж якраз елемент Конституції. Ми можемо зробити ще одну дурницю, якщо приймемо те, що пропонує більшість і, на жаль, частина Народної ради, - мажоритарну систему, мажоритарна система існує тільки у кількох країнах, в основному там, де існує британське право, або в слаборозвинутих країнах. Мабуть, на них ми не повинні орієнтуватися. Як правило, така система існує там, це є дві-три мідні політичні партії, як у Сполучених Штатах чи у Великобританії. Ми цього не маємо.

Отже, при мажоритарній системі -та ще й при: висуванні кандидатів від трудових колективів тощо це буде неструктурований парламент, гірший нашого, бо у нас все-таки існувала структурована комуністична більшість, і ми можемо сказати, хто винний

за те, до чого ми дійшли. А тоді ніхто не буде винний.

Ми 300 голосів віддали за уряд Кучми і майже 300 голосів - проти уряду Кучми. А хто відповідає в цьому залі за той уряд? Чи правий Харченко? Хіба ж то рухівський уряд? Він зовсім не був рухівський. Ми, наприклад, кажемо, що то був уряд компартійної номенклатури. Нам потрібен структурований парламент. Це можливо тільки при пропорційній чи при змішаній системі.

Кажуть: слабесенькі партії. Хотів би запитати: скільки членів в американській республіканській чи демократичній партії? Це оголошується раз на чотири роки перед виборами до тієї чи іншої організації. Будуть політичні платформи: крайня ліва, крайня права, центристська, соціал-демократична, ліберальна. От і все. А якщо ми приймемо розумний закон з процентним бар'єром, то з цих тридцяти партії залишиться три-чотири чітко структурованих політичних організацій, і кожна з них зголоситься до якоїсь платформи. Навіть пану Носову не треба бути членом якоїсь партії, щоб зголоситись до якоїсь політичної платформи і знати, що ми не купуємо пана Носова як "кота в мішку", а беремо його з якоюсь його загальною платформою. Так у всіх цивілізованих країнах, і всі посткомуністичні країни мають пропорційні або змішані виборчі системи. Як ви знаєте, і Росія щось таке подібне пропонує, а ми хочемо видумувати якість незрозумілі речі.

І ще хотів би сказати, що референдум про основи державної влади, який тут пропонується, - це абсурд, від якого нам треба відмовитися. Треба працювати над проектом Конституції. Дякую.

ГОЛОВА. Слово надається народному депутату Коцюбі.

КОЦЮБА О.П., голова Комісії Верховної Ради України у питаннях законодавства і законності /Радянський виборчий округ, м. Київ/. Шановні народні депутати, шановна президіє! Я думаю, що моя думка цілком відмінна від попереднього виступаючого, що ми робимо марну роботу. Ні, це надзвичайно важлива робота. Де робота, яка необхідна для створення нової Конституції, інакше Конституції не матиме ніякий парламент. Я пропонував би думати і викладати ці думки. Зробити таким чином, щоб після першого читання опублікувати проект Конституції, нехай його обговорять і в колективах, і в системі державних органів та органів народовладдя з тим, щоб вони могли зіставити його з попереднім варіантом, який запропонували Конституційна комісія і робоча група. І з урахуванням результатів всенародного обговорення повернутися до цього питання. Можливо, було б доцільно обговорити проект постатейно, щоб визначити перелік питань, які потрібно винести на референдум. Де буде 8 чи 10 питань, які у парламенті не дістануть згоди, чи по державному устрою, Чи по формі правління і таке інше.

Де надзвичайно важливі питання. Я не випадково задавав доповідачу - співголові Конституційної комісії Івану Степановичу пащу питання, чому в проекті Конституції зроблено посилання тільки на Акт проголошення незалежності і все. У той же час я хотів би сказати про робочу групу, що вона при тій великій роботі, яку зроблено,

положення ряду розділів опрацювала недобросовісно. Ось наша Декларація, яку підтримав народ. У зв'язку з прийняттям Декларації нас привітали десятки країн світу. Вона вже стала символом для нашої держави. Я хотів би послатися на останній розділ, де записано, що Декларація про державний суверенітет в основою для нової Конституції.

Але тут депутати говорили про те, що оскільки робоча група виконувала соціальне замовлення, то вона змушена була відійти від декларації. Інакше як пояснити те, що вони перекроїли на свій лад бачення і системи державної влади і системи народовладдя.

У Декларації записано: "Народ України є єдиним джерелом державної влади". Де справді відтворено у проекті Конституції. Але повновладдя народу реалізується на основі Конституції як безпосередньо, так і через народних депутатів, обраних до Верховної і місцевих Рад України. Це треба було розкрити, а якщо це розкрити, то треба було піти й по інших розділах, зокрема по розділу "Економічна самостійність". Там чітко записано, що народ має виняткове право на володіння, користування і розпорядження національним багатством України. Земля, її надра, повітряний простір, водні та інші природні ресурси, які знаходяться у межах території України, природні ресурси її континентального шельфу та виключної економічної зони, весь економічний і науковотехнічний потенціал, що створений на території України, є власністю її народу.

А вони заклали положення про приватну власність на землю. Чи задумалися розробники, яку вони ведмежу послугу роблять парламенту і народу України? Нехай вивчать досвід Ізраїлю, де приватна власність на земле становить не більше 4-6 відсотків. Нехай вивчать практику Нідерландів, де немає практично приватної власності на землю.

Нехай подивляться розробки по конституції і власності у Мексиці і в багатьох інших країнах. Звернути на це увагу і подумати, чи є потреба це робити. Звичайно, єдиного підходу не може бути. Город, сад, присадибну ділянку, всё те, що від будівлями, житловими будинками, треба віддати у приватну власність.

Але тут закладено інший принцип. Дуже легко взята і викреслити положення! Декларації і замінити їх своїми поняттями і своїми принципами. Через те, думаю, нам потрібно було б ще раз надрукувати разом з проектом Конституції Декларацію, тому що залишилося дуже мало примірників, вони розійшлися, їх практично немає зараз у громадян.

Хотів би звернути увагу і на ряд інших питань. Ось такі слова: "Ми, український народ, спираючись, дбаючи, прагнучи... "що ці слова говорять? У той же час були зауваження, пропозиції, зокрема і я їх вносив, приєднуючись до інших народних депутатів. Пропонувався окремий розділ "Принципи Конституції України": принцип суверенності, верховенства волі народу, повноти і неподільності влади в республіці, незалежності, рівноправності України у всіх зовнішньоекономічних та інших видах міжнародної діяльності, недоторканності юридичних, політичних, економічних і громадянських прав та свобод людини, сім'ї і народу України, презумпції невинуватості і правозахищеності особи... І розкрити все це.

Далі - принцип виборності, підпорядкованості держави, економіки і права інтересам людини і народу України, демократизації усіх сфер суспільного життя, еквівалентності виробництва, обміну, розподілу продукції. Якби це було розкрито, то це б дало можливість закрити шляхи тому, що називають "бізнесом", а фактично спекуляції.

Далі - принцип рівноправного співвідношення різних форм виробництва і власності. До кінця довести поділ влади на законодавчу, виконавчу і судову. Ви можете звернути увагу на те, що прокуратуру все-таки втиснули в судову владу, а Прокуратура призначається парламентом для здійснення найвищого нагляду, тобто парламент передав функції контролю, нагляду за дотриманням закону. Де своєрідний інститут, своєрідна школа, це ціла система, яку треба зберегти, щоб відбулося становлення незалежної держави України, а ми шукаємо західних зразків. Так не робиться. Треба врахувати цілий ряд інших принципів, У тому числі і юридичну відповідальність за порушення Конституції України і принцип невідворотності застосування юридичної відповідальності. Якби це врахували, то не було б того беззаконня, яке у нас сьогодні існує.

Хотів би звернути увагу ще на цілий ряд моментів, особливо щодо гарантій прав і свобод громадян. Повинен сказати, що проект відходить не тільки від Декларації, але й від цілого ряду основних. положень концепції, хоча ми там теж записали, що концепція проекту нової Конституції /це було в червні 1991 року/ повинна лягти в основу розробки проекту Конституції.

Вважаю, що обов'язково треба було б у главі про права і свободи громадян передбачити норми взаємодії тих партій, громадських об'єднань та інших угруповань, які у нас створюються.

Сьогодні повинен сказати про те, чим ми нехтуємо... І Конституція знову ж таки не дає повних Гарантій прав і свобод громадян, особливо політичних. На совісті нашої Президії неконституційні акти про заборону Компартії України. За висновком Генеральної прокуратури Росії і за постановою Прокуратури України комуністи не причетні до спроби державного перевороту 19-21 серпня 1991 року.

Якщо ми з такими порушеннями і з такою плямою прийматимемо нову Конституцію, то не будемо мати гарантій захисту прав людей. Тому завдання нашого парламенту - повести всі політичні партії, незалежно від їх переконань, тим шляхом, щоб у нас не було конфронтації, а був компроміс.

Маю сказати і таке. Тут учора знову почалася істерія щодо Комуністичної партії України. Хочу зауважити, що це - пуста істерія. Навпаки, добре, що цей з'їзд відбувся. Добре, що Комуністична партія згуртувалася. Добре, що вона повела розумну роботу, і ніхто з комуністів не зробив нічого такого, що сталося в Москві. Я не буду аналізувати тих подій, бо не час зараз, але гадаю, що ми до їх аналізу ще повернемося.

Хочу сказати єдине: так - Комуністична партія в Україні зареєстрована, так - вона існуватиме. Але вона буде боротися за гуманізм, за суверенність України, і це записано в її статуті. Члени Комуністичної партії України дотримуватимуться законів, Конституції, виконуватимуть декларацію і підтримуватимуть міжнародний авторитет нашої України.

Дякую за увагу.

ГОЛОВА. Оголошується перерва на 30 хвилин.

/Після перерви/

ГОЛОВА. Завершуйте обговорення в депутатських фракціях. Займайте місця в залі.

Усі зайшли? Переважна більшість зайшла.

Я ще раз звертаюсь до народних депутатів з проханням. Вам. було роздано вранці проект Конституційного закону України про назву, структуру і кількісний склад нового парламенту України. Незважаючи на те, що була критика з боку депутата Чорновола, вважаю, що переважна більшість депутатів, які взяли участь в обговоренні, вже вела мову безпосередньо про зазначений проект.

Тому прошу вас дати можливість виступити одному із співавторів проекту - Василю Васильовичу Дурдинцю. А потім продовжимо обговорення.

ДУРДИНЕЦЬ В В., перший заступник Голови Верховної Ради України /Бобринецький виборчий округ, Кіровоградська область/. Шановний Іване Степановичу! Шановні народні депутати! Як відомо, Верховна Рада України нещодавно прийняла Закон про дострокові вибори Верховної Ради України і Президента України. У зв'язку з цим виникла нагальна потреба визначитися з питаннями про назву, структуру і кількісний склад нового парламенту України. Це необхідно для. розробки і прийняття Закону про вибори народних депутатів, встановлення кількості виборчих округів та розв'язання. інших питань, пов'язаних з підготовкою до виборів.

Хочу звернутися до депутат їв з проханням припинити з трибуни Верховної Ради розмови про те, нібито хтось має якісь наміри в перспективі переглянути прийнятий Закон про дострокові вибори Верховної Ряди і Президента. Це - перше.

Друге. Враховуючи критику, яка лунала в цьому залі, що Центральна виборча комісія несвоєчасно розпочала підготовку до референдуму, Президія Верховної Ради на своєму попередньому засіданні розглянула це питання, нині ми готуємо для розгляду на засіданні Верховної Ради питання про обрання голови Центрвиборчкому, про оновлення складу Центральної виборчої комісії і цілу низку інших організаційно-практичних питань. Це потрібно для того, щоб ми могли чітко, відповідно до практики, яка склалася під час попередніх виборів до Верховної Ради України, своєчасно розпочати дуже важливу політичну кампанію. У зв'язку з цим і виникла необхідність без зволікань розглянути ці два законопроекти. Про один з них я вам доповідаю.

Перше. Оскільки назва, структура та кількісний склад парламенту регулюються Конституцією, пропонується прийняття конституційного закону. Хочу підкреслити, що положення, закладені у запропонованому законопроекті, не вигадані сьогодні. Вони протягом майже двох років, поки розроблявся проект нової Конституції України, відпрацьовувалися у Конституційній комісії. Крім власного, враховувався і міжнародний досвід. Цей проект всенародно обговорювався і після доопрацювання був рекомендований Конституційною комісією для розгляду у Верховній Раді, і сьогодні ми його розглядаємо.

Таким чином, розроблені положення є результатом колективної думки і в цілому схвально сприйняті громадськістю. Ось чому Президія Верховної Ради України і внесла на ваш розгляд проект конституційного закону. Щодо назви майбутнього парламенту.

Чому саме Всенародна Рада, а не Верховна Рада, як тепер, у зв'язку з чим вчора і сьогодні відбуваються дискусії? Справа в тому, що після роздержавлення місцевих Рад та перетворення їх в органи місцевого самоврядування Верховна Рада України не очолює більше єдиної системи рад як її вищий орган, як це було раніше. Це має дуже суттєве значення. Крім того, Верховна Рада не є більше і найвищім органом державної влади, бо ця влада вже поділяється на законодавчу, виконавчу і судову.

Нинішня Верховна Рада є сьогодні єдиним органом законодавчої влади, який на відміну від інших Рад представляє весь багатонаціональний народ України. Ось чому вона більшою мірою відповідатиме назві "Всенародна Рада", або ж "Національні Збори Україна", Можливо, є смисл зберегти нинішню назву - "Верховна Рада України", як це передбачено цим проектом закону. Будь ласка, це залежить від того, як ми визначимося. Думаю, ми знайдемо правильне рішення. Щодо кількісного складу парламенту. Чому саме 350 депутатів? Ця цифра була опрацьована з урахуванням наших реалій і можливостей, а також всенародного обговорення проекту нової Конституції України, в ході якого висловлювалося чимало нарікань з приводу надмірної чисельності Верховної Рада.

Підтримано цю кількість Конституційною комісією і Президією Верховної Ради, бо вона є найбільш оптимальною для нашої країни на теперішньому етапі.

Дехто наполягає на тому, щоб залишити кількісний склад парламенту без змін, тобто 450 депутатів, або ж, навпаки, скоротити його, чисельність до 250, а то й 200 чоловік. Отже, запропонована цифра є середньою. І наскільки видно з обговорення, яке було вчора і триває сьогодні, багато виступаючих пропонують якраз цю цифру - 350 - зберегти.

Зрештою, давайте порадимося. Але в будь-якому випадку ця кількість має бути оптимальною, оскільки нечисленний склад парламенту не сприятиме його нормальній роботі. Не на користь справі і занадто великий парламент - У цьому переконуємося в нашій повсякденній роботі.

Не слід забувати і про наші сьогоднішні економічні можливості, і про думку з цього приводу громадськості. Оскільки пропонується мати професіональний парламент, то треба, звичайно, створити кожному депутату належні умови для постійної роботи. До речі, сьогодні ми таких умов не маємо, що для нас просто сором.

А в яких умовах працює наш допоміжний апарат? дуже вже негарний вигляд маємо ми на фоні інших держав, тому, гадаю, і це треба врахувати при обговоренні поданого законопроекту.

Тепер щодо структури нашого парламенту.

У проекті нової Конституції України, як відомо, запропоновано дві моделі його структури - однопалатну і двопалатну.

Тут слід зазначити, що як одна, так і друга модель мають свої переваги і недоліки. Наприклад, двопалатний парламент може краще забезпечити поєднання загальнодержавних і місцевих /регіональних/ інтересів. У той же час не виключається можливість виникнення за відсутності належного досвіду певних суперечностей між обома палатами, що ослабить парламент як законодавчий орган.

Що ж стосується однопалатного парламенту, як це ми пропонуємо в проекті від Президії, то така модель випробувана часом, досвідом. Сьогодні нам просто ясніші шляхи її удосконалення. Мається на увазі кількість і характер діяльності постійних комісій та Секретаріату. Проте де зовсім не означає, що з набуттям необхідного досвіду функціонування професійного парламенту не можна буде повернутися, якщо цього вимагатиме життя, до питання про утворення другої палати. Як то кажуть, поживемо побачимо.

І нарешті, щодо вікового цензу, який дає право громадянам України балотуватися кандидатами у народні депутати. Парламентська робота, особливо її законотворчий процес, і це, без сумніву, відчув кожний із нас, вимагає певного громадянського, професійного, політичного, зрештою, життєвого досвіду.

25 років - це той вік, коли людина, як правило, вже має і певну освіту, професію, виконала перед Батьківщиною свій військовий обов'язок тощо. Одним словом, досягла необхідної громадянської зрілості.

До речі, саме такий віковий ценз встановлено для осіб, які обираються судцями.

Що ж стосується депутат із органів місцевого самоврядування, то цей віковий ценз може бути і меншим. Це вже. буде предмет розгляду іншого законопроекту.

І на закінчення про те, як ми будемо обирати депутатів України.

Відомо, що демократичні вибори на багатопартійній основі можливі за будь-якою з відомих у світі виборчих систем: мажоритарною, пропорційною, змішаною. На мою думку, саме змішана, тобто мажоритарно-пропорційна система в найбільш оптимальною в наших умовах.

Ось чому пропонується встановити норму, згідно з якою більшість депутатів /наприклад, 300/ обиралися б по одномандатних виборчих округах за мажоритарною системою, а решта - десь 50, а може, трохи більше - по єдиному загальнонаціональному багатомандатному виборчому округу за партійними списками, тобто за пропорційною системою виборів.

Вважаємо, що такий підхід не дасть змоги зірвати вибори. Адже пропорційна система для наших виборців - справа нова. Багато хто з них ще не зможе добре зорієнтуватися, якій саме партії надати перевагу. Разом з тим обрання певної кількості депутатів за партійними списками стане дійовим інструментом перевірки рейтингу кожної партії та, її передвиборної програми. У майбутньому, коли в Україні закінчиться процес становлення системи політичних партій, коли в народі сформується більш чітке уявлення про них, можна було б перейти до виборів за партійними списками половини депутатів України.

Тому пропоную статтю 2 проекту сформулювати так: "Всенародна Рада /або варіанти: Верховна Рада чи Національні Збори/ складається із 350 депутатів України, які обираються безпосередньо народом за мажоритарно-пропорційною системою по виборчих округах терміном на 4 роки, і працюють на професійній основі". /Шум у залі/. Так, будете це обговорювати. Учора Іван Степанович підтримував, були пропозиції: 15 - 20 відсотків. Я думаю, що можна порадитися.

Я прошу вас, -шановні депутати, давайте предметно обговоримо цей проект. Прийняття цього закону відкриє нам шлях до розгляду наступного законопроекту.

Дякую за увагу.

ГОЛОВА. Дякую. Слово надається народному, депутату Соболеву. За ним буде виступати депутат Мостиський.

СОБОЛЄВ С.В., член Комісії Верховної Ради України у питаннях, законодавства і законності /Хортицький виборчий округ, Запорізька область/. Шановні колеги, сьогоднішнє обговорення проекту Конституції я поділив би на дві частини.

По-перше, це можливість прийняти такий Основний Закон, який відповідав би міжнародним нормам, міжнародним документам, ратифікованим Україною. По-друге, важливо те, на який грунт буде покладено цей Основний Закон для виконання. перш за все громадянами, цієї держави.

Саме в розрізі цих двох напрямів я і хотів би розглянути цей проект.

Виділяючи основоположні моменти, які були відлічені у виступі попереднього виступаючого, а саме: визначення, якою повинна бути вища законодавча гілка влади за кількісним складом, за кількістю палат, за професійною /хоча краще сказати - постійною чи непостійною/ діяльністю народних обранців.

Я вважаю, що нині принциповім г питання організації роботи вищого законодавчого органу влади. На перший погляд, зменшення кількості народних депутатів до 350 /є навіть пропозиції зменшити їхню кількість до 200 депутатів/ приведе до економії матеріальних ресурсів, дасть змогу створити кращі умови для діяльності народних обранців. Однак практика свідчить, що це значною мірою погіршить умови роботи самих постійних комісій.

Практика роботи і нашої Верховної Ради, і законодавчих органів сусідніх держав підтверджує, що прийняття рішення обмеженою кількістю депутатів часто-густо призводить або до непродуманості цих рішень, або до наслідків, які не може передбачити це обмежене коло депутатів. А враховуючи, що головна робота так чи інакше проводитиметеся в комісіях /а кількість комісій, як уже довела наша Верховна Рада, буде не менше двадцятий я наполягав би не тому, щоб зберегти той кількісний склад парламенту, який є нині, тобто 450 депутатів.

Досить суттєвим є момент, який стосується двопалатності чи однопалатності парламенту. Вважаю, що в сучасних умовах запровадження двопалатності великою мірою обмежить роботу однієї з палат. Ми переживаємо час постійної законотворчості. Практично всі комісії і сама Верховна Рада /чи назвімо її інакше/ постіймо перебуватимуть у процесі законотворчості. Саме тому змішана система, коли частина народних обранців буде

займатися суто кадровими питанням, питаннями територій, а інша частина займатиметься питаннями законотворчості загального характеру, багато в чому накладе дуже велику відповідальність на одну із палат, і не дасть змоги чітко вирішувати ці питання. Отже, я вважає, що в усякому випадку на найближчий час /як мінімум, на один термін/ необхідно зберегти однопалатний парламент.

Термін повноважень. Мені здається, якраз наша Верховна Рада довела, що пік активності депутатів припадав на перших три роки роботи. Саме тому я внесу пропозицію, яка, можливо, не буде сприйнята більшістю депутатів у цьому залі, але все-таки наполягаю на ній! вважаю, що термін повноважень вищого законодавчого органу повинен бути /в усякому випадку на цей час/ три роки. Це давало б змогу перш за все мобілізувати депутатів на активнішу роботу, а по-друге, добитися реальних змін у суспільстві, які, як ви бачите, відбуваються нині шаленими темпами. Давайте згадаємо, як працював цей же склад Верховної Ради три роки тому, і подивимося на ті законопроекти, за які ми голосуємо трьомастами і більшою кількістю голосів уже через три роки роботи. Саме тому я наполягав би на тому, щоб змінність вищого законодавчого органу відповідала тій змінності, еволюції, яка відбувається серед виборців. І саме три роки були б тим терміном, який відповідав би еволюції і вищого законодавчого органу.

Наступний принциповий момент - це конкретна діяльність представника цього органу. Мені здається, що в цьому залі є абсолютна підтримка того, щоб депутати працювали постійно в

комісіях і відповідно - постійно у Верховній Раді. Я наполягав би саме на терміні "постійно", оскільки термін "професійно" ображає тих, хто працює нині в парламенті! не на постійній основі. Виходить, що ці депутати не є професіоналами. А це, м'яко кажучи, не завжди так, а інколи й зовсім не так.

Ще одне принципове питання стосується мандата депутата. Три з половиною роки роботи нащо? Верховної Ради довели, що реально Закон про відкликання Народного депутата, яким би демократичним ми його не зробили, не спрацював жодного разу. Організовані більш-менш великими політичними силами спроби збирання підписів про відкликання народних депутатів фактично натикалися не стільки на якісь бюрократичні обмеження чи обмеження в законодавстві, скільки на обмеження загальнопсихологічного сприйняття цієї проблеми. Саме тому /хоч це, можливо, і не вподобається багатьом виборцям/, я наполягаю на вільному мандаті депутата. А контроль, який є, три роки діяльності вищого законодавчого органу, давав би змогу реально відслідковувати діяльність кожного депутата.

Дуже принциповим є питання виборчої системи. Існуюча няні виборча система, на мій погляд, якраз і усуває можливість Урахування діяльності реальних політичних сил у суспільстві, не дає змоги досягти того, чого ми прагнемо. Можливо, на перехідному етапі, коли триває формування партій, ті 50 місць, які пропонуються віддати партіям - чи то із 350, чи то із 460 мандатів, - це дійсно перла можливість зафіксувати, що є такі партії, яким надано можливість посперечатися на виборах і реально працювати в парламенті.

Але давайте подумаємо, чи приведе це до формування реальної багатопартійності в Україні? Запевняю вас, що ні. Це доводять вибори як у наших найближчих сусідів, так і в далеких сусідів, де стала політична система. Саме тому, на мій погляд, 30 процентів - це та кількість, яка дала б змогу реально визначати політичним силам, партіям, блокам партій, які прийдуть до парламенту, якісь стратегічні моменти, оскільки це є контроль за третиною голосів.

Дуже принциповим є питання про місцеве самоврядування і його співвідношення із законодавчим органом влади. На мій погляд, ті точні цифри, які встановлюються у відповідних статтях проекту закону, а саме - точна цифра кількості депутатів базового рівня чи депутатів обласних Рад - призведуть до того, що ми якраз і отримаємо такий результат: незалежно від кількості населення, яке проживав в тій чи іншій місцевості, пропонуватиметься однакова, тобто максимальна, кількість депутатів до обласної чи місцевих Рад. Отже, я вважаю за необхідне все-таки застосувати тут принцип пропорційної відповідності чисельності депутатського корпусу в місцевих органах самоврядування до кількості мандатів депутатів, які висуваються в той чи інший орган.

Дуже принциповим в питання існування й функціонування нинішніх обласних Рад, Можливо, це буде й крамольна думка, хтось буде вважати, що це - знову крок -назад, але я вважаю, що формування регіонального органу самоврядування повинне відбуватися за принципом пропорційності до кількості населення, яке мешкає на тій чи іншій території. На цьому закінчую, не хочу забирати часу.

ГОЛОВА. Слово надається народному депутату Мостиському. За ним виступатиме депутат Романюк.

МОСТИСЬКИЙ А.Б., член Комісії Верховної Ради України у закордонних справах /Ковельський виборчий округ, Волинська область/. Шановні депутати! Шановний Толової Перш за все я хотів би зробити кілька зауважень щодо процедури обговорення даного питання. Ми розуміємо, що наша Верховна Рада не буде приймати нову Конституцію, тому, вважаю, немає сенсу обговорювати детально кожну статтю. Адже цілком можливий такий варіант, що новій парламент, який буде обрано 27 березня наступного року, відхилить усе, що ми сьогодні тут напрацювали.

Вважаю також нераціональним обговорення всього проекту Конституції, тому що неможливо сказати за десять хвилин усе, що треба сказати при обговоренні даного законопроекту, Я вважаю, що було б раціональніше, якби ми обговорювали проект Конституції по розділах. І спочатку виділили б з проекту Конституції все найбільш принципове, найбільш важливе і найбільш актуальне, яке треба прийняти сьогодні. На мою думку, найперше ми мали б обговорити розділи про те, яким мав бути найвищий представницький орган влади, визначити його назву, структуру, чисельність, зрештою, те, про що Василь Васильович тут доповів.

Друге. Ми повинні обговорити, якою має бути виконавча влада в Україні, тобто необхідно, я вважаю, прийняти відповідний закон про Кабінет Міністрів України, погодити, які мають існувати співвідношення між владними виконавчими функціями Кабінету Міністрів і Президента України.

На мою думку, той факт, що до сьогоднішнього дня ми не маємо закону про Кабінет Міністрів України, призводить до того, що у нас постійно виникають непорозуміння з Кабінетом - оці ігри, інтриги, які ви бачите сьогодні. До речі, да і спричиняє той параліч влади, який нині в в Україні. Третій розділ, який, на мою думку, важливо сьогодні обговорити, - це розділ про територіальний устрій і територіальну організацію влади в Україні. Йдеться про принципове визначення того, якою має бути Україна: унітарною, федеративною чи такою, яга поєднує і ті, й інші ознаки. Не секрет, що деякі депутати з певних регіонів України, щоправда, я не хотів би загострювати на. цьому увагу, виступають з цієї трибуни із закликами сепаратизму, а це таїть у собі велику небезпеку. Отже, якби ми сьогодні визначилися, якою мав бути Україна, то, гадаю, в основному цю небезпеку ми зняли б. Тепер щодо місцевих органів влади і самоврядування. Зрештою, тут тривають вічні експерименти. Я погоджуюся з керівниками Рад, експерименти проводилися і ще, певно, будуть проводитися над місцевими Радами, що, звичайно, позначається на ефективності їхньої роботи. Ми вже два роки говоримо про те, що треба провести перевибори місцевих органів влади. І не секрет, що у голів Рад і депутатів давно вже, так би мовити, чемоданний настрій. Тому, думаю, ми сьогодні повинні також з'ясувати, яким буде місцеве самоврядування, які будуть органі влади на місцях. Бо від них, вважаю, принципово залежить те, чи буде справжня влада в Україні чи не буде. Адже, який би не був позитивний парламент сьогодні, які б не

прийшли розумні люди до Верховної Ради під час наступних виборів, але ті закони, які приймалися, які прийматимуться, не працюватимуть, поки на місцях не будуть створені відповідні органи, які ці наші рішення чи рішення нового парламенту втілюватимуть у життя. Отже, нам необхідно визначити основні риси місцевих органів влади і самоврядування.

З вищесказаного можна зробити висновок, що пріоритет для нашої Верховної Ради в тому, щоб сформувати архітектуру взаємовідносин влад в Україні - законодавчої, виконавчої і судової. Якщо буде це, то можна буде говорити і про ефективний розвиток економіки, можна буде говорити і про соціальний захист населення, і так далі. Хоча, як на мою думку, словосполучення "соціальний захист" є не зовсім вдалим, тому що Ми нав'язуємо населенню думку про те, що народ України треба захищати. Від кого? Очевидно, як випливає з того словосполучення, - від нашої влади.

Тепер щодо того, якою має бути Конституція. Вважаю, що розмови про те, що наша нова Конституція, як конституція Сполучених Штатів, має протриматися 200 років у незмінному вигляді, це - ілюзії. Неможливо перенести досвід, скажімо, США в Україну. З великим перебільшенням Україна - це посткомуністична держава, держава, яка лише два роки тому формально вийшла зі складу Радянського Союзу, держава, яка абсолютно неструктурована. в політичному плані; Але найголовнішим чинником, який визначає ефективність тієї чи іншої влади, ефективність тієї чи іншої економічної моделі є психологія людей. А психологія людей сьогодні визначається тим, як. я вже зазначав, що Україна є посткомуністична держава і держава, яка тільки здобував незалежність.

Тому, на мою думку, було б більш раціонально прийняти так звану малу Конституцію, або збірник основних конституційних законів, які регулювали б основні сфери діяльності нашого суспільства.

Наше суспільство перебуває в динамічному розвитку, і тому сьогодні говорити про те, що треба прийняти Конституцію, яка була б незмінною на десятки років наперед чи тим більше на сотні років, -неправильно.

Що стосується питання про майбутній парламент, то я хотів би сказати таке. На мою думку, найбільш вдалою назвою майбутнього найвищого представницького органу в Україні є "Національні Збори". Я згоден, що назва "Верховна Рада" вже не відповідає тим реаліям, які склалися сьогодні в Україні.

Що ж до кількісного складу найвищого представницького органу влади, то, очевидно, можна погодитися на 350 депутатів, з яких десь 250 повинні обиратися за мажоритарною системою, а 100 депутатів - пропорційно, за партійними списками.

Чому саме так? Тому, насамперед, що кожна людина, яка хоче добра своїй державі, розуміє, що одним з найпріоритетніших завдань органів влади. є структурування нашого суспільства. Так от, якраз вибори за партійними списками можуть виявити ті партії, які мають реальну основу, які стоять на ногах. Розумію, що для багатьох партій сьогодні гострою є проблема соціального електорату, або соціального грунту. Багато партій вчора народилися, а завтра відійдуть. Але є і такі партії, які мають дійсно соціальну основу, опираються на певні прошарки суспільства, і тому мають реальні можливості завтра прийти до парламенту.

І тоді ні в кого не буде підстав говорити, що він виступає від імені комуністичної партії, яку підтримує все населення України, чи від імені республіканської, чи від імені інших партій. Я вважаю, що пропонований мною порядок виборів поставить все на свої - місця.

Що стосується професіоналізму майбутнього парламенту. Я вважаю за необхідне, щоб усі депутати працювали на постійній основі. Хотів би спинитися і на такому моменті. Необхідно передбачити, щоб у майбутньому парламенті не було таких ситуацій, коли депутати знають заздалегідь, що має голосуватися конституційний закон, але в залі немає потрібної їх кількості.

І мені, до речі, не зрозуміло, як ми можемо сьогодні голосувати конституційний закон з такою кількістю присутніх депутатів.

Нарешті, відносно терміну повноважень майбутньої Верховної Рада. Я також схиляюся до того, що термін має бути зменшений, і не до чотирьох років, а до трьох. Економічна, політична, соціальна ситуація в Україні змінюється так швидко, що депутати, які прийшли вчора, сьогодні вад не відображають реальний стан справ у державі. Як ви знаєте, майже в усіх посткомуністичних державах парламенти і уряди змінюються дуже швидко. Тому, повторюю, необхідно скоротити термін повноважень депутатів до трьох років.

ГОЛОВА. Слово надається народному депутату Романюку. За ним виступатиме депутат Павлюк.

РОМАНЮК В.С., член Комісії Верховної Ради України з питань культури та духовного відродження /Стрийський виборчий округ, Львівська область/.

Шановний пане Голово! Шановні панове депутати! Конституція - це біблія абсолютних прав і свобод людини, це інститут захисту людини. Наді Конституція потрібна для того, щоб гарантувати громадянський мир, тобто соціально-національну згоду, свободу особи, політичну стабільність і свободу вибору, благополуччя і економічний розвиток, виконання державою своїх зобов'язань перед суспільством. Конституція має відображати те, чого дійсно потребує усе суспільство, а не окремі політикани. Головне - не зміна влада, лідерів, груп, класів, а розкриття потенціалу народовладдя, що визнає людину найвищою цінністю, що закріплює механізм здійснення влади народу.

Суспільство втомилося від словесних баталій, але компромісне вирішення конституційних проблем - це шлях у безвихідь. Якраз біда в тому, що обговорюваний проект Конституції не є результатом принципової згоди, а відображав компромісне збереження стану власності і організації влади, що їх ми маємо нині, і не націлює на формування. вільного суспільства з вищими цінностями демократії.

Проект не дає твердої конституційної опори. для кардинальних, рішучих перетворень, які привали б до суспільства власників як основи демократичного суспільства. Тому він приречений на безсилля, а саме країна - на розвал. Конституція, яка не вирішує стрижневих проблем державності, сьогодні просто непотрібна.

У нашому суспільстві зруйновано природну основу його здорового динамічного розвитку - приватну власність, трудову мораль, господарську змагальність і активність у справах. Натомість існує нежиттєздатне суспільно-психологічне середовище спокусливих -міфів

і химер, панування влада, яка ніким не контролюється, покірність агресивного утриманства, розрахунок на піклувальність держави, віра у всесилля вождів.

Відносини між державою і суспільством у цілому та його окремими частинами, основними соціальними інститутами регулюються розділом ІІІ проекту, який називається "Громадянське суспільство і держава". У статті 65 записано, що "держава підпорядковується служінню громадянському суспільству і спрямовує свою діяльність на забезпечення рівних можливостей для всіх як основи соціальної справедливості".

Так, держава покликана служити громадянському суспільству, але не можна. випускати з поля зору і зворотний зв'язок. Суспільство повинно турбуватися про силу та авторитет своєї державі, має існувати конституційна гарантія проти одержавлення всіх і вся, як це було при розвинутому соціалізмі.

У проекті не висвітлено принципове питання про державноправову модель України - парламентську чи президентську, тобто французьку чи американську модель. Адже цілком зрозуміло, що принципи поділу влади несумісні з ідеєю народовладдя, Рад, а такий перекіс помітний. За своєю природою система Рад несумісна з ринком. Просто окремим землям, краям чи територіям слід надати право широкого самоврядування, дотримуючись принципу децентралізації, як це робиться в цивілізованому світі.

Викликають роздуми ті статті проекту Конституції, які стосуються праці і відпочинку - 39, 40, 41 і 42. Тут акценти вроблені на свободі праці, яку кожний, як зазначено в проекті, вільно обирає або на яку погодується. Але суспільство і держава заінтересовані в тому, роб мати якомога більше працездатних і

працелюбних громадян. Нарощування обсягів виробництва, без чого немислимо підвищення благополуччя народу, вимагає підвищення трудової активності, тим більше що в Україні знижується народжуваність і /збільшується кількість непрацездатних. Можна було б включити окрему статтю про те, що держава заохочує працелюбність своїх громадян.

Засоби масової інформації /статті 90-93/ - один з важливих соціальних інститутів у сучасному суспільстві, четверта влада. їх роль має бути значно більшою. Конституція повинна регулювати роботу телебачення, радіо і преси на суспільну мораль, заборонивши пропаганду порнографії і протиправної поведінки.

Слід включити до розділу ІІ "Права, свободи і обов'язки людини і громадянина" проекту норму про громадську думку, як про могутню соціальну і політичну силу при вирішенні важливих суспільних і державних питань.

Необхідно серйозно задуматися над главою 19 "Принципи та система територіального устрою". Архаїчність, недосконалість існуючої системи адміністративно-територіального устрою України безсумнівна, але очевидно і те, що проблема її удосконалення має розв'язуватись у комплексі з урахуванням історичних, економічних, політичних, демографічних факторів,".

Потрібно скоротити більшість статей розділів ІV "Пряме народовладдя" і V "Всенародна Рада України", перенісши їх в. окремі закони. Замість формула статті 102 "Всенародна. Рада складається з двох палат: Державної Ради і Ради Територій"... слід записати простіше, що парламент України /або Національні Збори, можна. Народні Збори/ має Палату Представників /чи депутатів/ і Палату Послів /або сенат/. Можна запропонувати просто: Радо Республіки і сенат.

Багатослівність і декларативність, зайва деталізація статей /а їх 231/ ускладнюють сприйняття Конституції як Основного Закону.

Текст Конституції має бути коротким і лаконічним. Конституція США тому й тримається більш як 200. років, що в ній усього 8 статей. Навіть у першій у світі конституції Пилипа Орлика, яка була написана в 1710 році, на 77 років раніше ніж американська, всього 16 статей.

Відрадно, що автори українського проекту взяли курс на використання досягнень сучасної конституційної культури, норм і формулювань, які в складовою частиною конституцій передових демократичних країн.

У нашій Конституції центр ваги повинен бути перенесений не на надання прав, а тільки на їх визнання і гарантування. Тоді закон дійсно буде прогресивним і демократичним. Це буде Конституція свобода, основана на економічній, політичній і духовній свободі для кожної людини. Сенс Конституції - служити свободі, закріпити і гарантувати фундаментальні права людини, впорядкувати державну владу, утвердити правосуддя, поглиблювати смалення суспільства.

Що нам необхідно зробити?

Перше. Забезпечити реальний пріоритет Конституції в правовій системі, закладені в ній імпульси в законодавстві потрібно використовувати повністю.

Друге. Добитися прямої дії Конституції і застосування її норм у судовій практиці органами управління, суб'єктами господарювання і, звичайно, громадянами, до яких вона безпосередньо звернена.

Третє. Конституційні положення мають бути засобами трактування, тлумачення правових актів. і практики їх застосування.

Четверте. Прийняття Конституції вимагає приведення у відповідність а нею законодавства, всього нормативного господарства. Недопущення неконституційності акт і в - завдання сьогоднішнього дня. Текст Конституції потрібно оголосити незмінним. Має бути встановлено строгу процедуру внесення поправок.

Рівень політичної і правової культури суспільства, ставлення до Конституції як до святині, святість Конституції, її стабільність, непорушність - стрижень правової Держави.

Приймаючи Конституцію України, ми маємо пам'ятати, що від неї залежить доля держави, доля всіх нас, наше майбутнє, залежить, чи будемо ми стояти на місці, обмежившись проголошенням демократичних принципів, чи рішуче. підемо шляхом свободи.

На закінчення хочу сказати, що я в основному підтримую внесений Президією Верховної Ради України проект Конституційного закону України про назву, структуру і кількісний склад нового парламенту України.

Дякую за увагу.

ГОЛОВА. Слово надається народному депутату Павлюку. За ним виступатиме депутат Мещеряков.

ПАВЛЮК С.П., член Комісії Верховної Ради України з питань народної освіти і науки /Турнівський виборчий округ, Львівська область/. Шановний Іване Степановичу! Шановні колеги! Український народ у своїх тисячолітніх змаганнях за незалежність добився створення власної держави. Референдум 1 грудня 1981 року довів, що незалежної держави прагнули не тільки західники, а такою ж мірою і подніпровці, східняки, степовики, кримчани.

Зовсім непросто було стати державою де-юре, а організувати всі необхідні державні структури де-факто у багато разів складніше. Чи не через те настільки невгасиме прагнення українського громадянства до прийняття Конституції України? Очевидно. Адже це - головний правовий документ, це - паспорт держави на рівноправне співжиття у світовій співдружності. Більше того, у ньому хочуть бачити напрям руху суспільства - національно-гуманістичний для всіх мешканців України, а не з рудиментами колоніального періоду на зразок соціалізму, як те проповідує антидержавна група в парламенті.

Наполягання комуно-соціалістів на проведенні референдуму, щоб визначитися, яку державу будуємо - капіталізм, соціалізм чи, може, комунізм, свідчить про їх повне невігластво і більшовицьке мислення. Адже люди влаштовують свій добробут, а держава повинна їм допомогти У цьому, причому без будь-якої вивіски на зразок "Вперед до комунізму"!

Отже, перед укладачами Конституції стояло і ще, на жаль, стоїть важливе завдання: написати головний правовий документ для регулювання і регламентування у державі відносин між її громадянами і обраними чи призначеними державними структурами, які зобов'язані забезпечити найсприятливіші для вільної діяльності громадян умови і захист особи від насильства в усіх вимірах і відношеннях, майна, інтелектуальної власності, фізичної недоторканності.

А для цього, на мою думку, необхідно усвідомити декілька аспектів. Зокрема, я хотів би зупинитися на методологічних засадах даного документа. Мене як етнографа цікавлять деякі поняття, які в даній Конституції визначені невиважено. На превеликий жаль, після обговорення першого проекту Конституції майже не враховано зауваження відносно таких засадничих понять, як народ, нація, національна машина, громадянин, особа, людина. А треба ж знати, для кого ця Конституція пишеться.

Говорячи "для кого", я маю на увазі: для якого рівня розвитку етносу у цій державі створюється Конституція - для рівня племінного, тобто племені, для рівня народу чи рівня нації? Рівень племені ми пережили ще до утворення України-Русі. Як народ ми прожили до XVІІ століття, а далі Україна розвивалася у своїй вищій категорії - як нація, хочу на цьому наголосити.

Але у період колоніальної залежності від Росії протягом довгих чотирьох століть в Україні було накладено табу, особливо жорстоке в радянсько-комуністичний час, не тільки на вивчення процесів націотворення, а й взагалі на вживання термінів "нація", "національний". На жаль, стереотип мислення не обминув і укладачів Конституції. Я якось запропонував провести науковоконсультативну конференцію, залучивши фахівців з цього питання з Москви, Мінська, Кишинева, де дійсно є достойні фахівці для чіткого наукового, а не політико-галасливого з'ясування даної проблеми.

І куди ж все-таки спрямований проект Конституції? На жаль, у середньовіччя. Документ, побудований на такій етнокультурній базі як народ, фактично узаконює вчорашній стан етнокультурного розвитку українців. Це відразу декларується в преамбулі, де йдеться про український народ, і статті 3. Але ж ми живемо, коли Україна сьогодні уже є нацією, і, дасть Бог, будемо розвиватися як нація. Тож саме цей документ треба писати дам сьогоднішнього дня і для майбутнього. Буде нам соромно за свій невисокий інтелектуальний рівень і перед світом, і перед нащадками, якщо ми не позбудемося ідеологічної зашореності і Конституцію не піднімемо з народного рівня розуміння до національного.

Подив викликає те, що ніде в проекті Конституції не задекларовано національний характер Української держави, хоч саме він і є, власне, основним системоутворюючим чинником суспільно-історичного життя українського народу, основного суб'єкта самої історії України і динамічної основи Української держави.

Національний характер Української держави також мав бути обов'язково задекларований у Конституції з огляду на те, що саме український народ є визначальним етнокультурним та

державотворчим фактором на власній етнічній території.

Отож пропоную статтю 2, враховуючи її принципово методологічний характер, записати у такій редакції: "Україна в національною демократичною державою". Підкреслення національного характеру держави аж ніяк не суперечить гарантуванню всім етнічним меншинам, що проживають в Україні, рівних з українцями прав, а також відповідних правових і матеріальних гарантій для цих меншин, збереження та розвитку із власної культурної та мовної самобутності.

Не секрет, що словосполучення "національна держава" у декого асоціюється з вузьким етноцентризмом, але таке тлумачення зумовлене антинауковим розумінням самої сутності національного життя. Сучасна теоретична етнологія дає нам достатньо підстав для інтерпретації феномена нації, національної культури як глибинного, сутнісного ядра буття народу, а не тільки зовнішньої форми чи прояву такого буття.

Отже, нація - це вже не тільки етнокультурна спільність, тим більше не демографічна людність, а цілісний етнополітичний організм. З цього погляду укладачам проекту Конституції слід звернути увагу на два важливих аспекти. Перший, Сама молода українська державність є не просто наслідком розпаду останньої імперії, а закономірним історичним підсумком багатовікової боротьби українського народу за збереження власної етнокультурної ідентичності та побудову власної національної незалежної держави.

З другого ж боку, сама розбудова та утворення Української національної держави через механізми зворотного зв'язку є.

найдійовішим фактором консолідації саме тієї нації, яка у недавньому минулому була гранично знесилена, знекровлена, розшматована між кількома державними організаціями і навіть почасти зденаціоналізована.

Отже, оптимальною формою організації буття нації на сучасному етапі може бути тільки національна держава - як така, що покликана забезпечити динамічне самовідтворення українського етнополітичного організму.

Підкреслюю ще раз, що в українській національній демократичній державі штик не можуть бути принижені громадянські, національні та культурні права національних меншин.

Я хотів би ще звернутися до такого поняття, як "народ". Цілком послушними треба вважати такі досить поширені і в засобах масової інформації словосполучення, як "національності України" та "багатонаціональна Україна".

Крім українського народу, основне історичне та етнокультурне ядро котрого приблизно збігається з територією сучасної Української держави, в Україні проживають і національні меншини: росіяни, румуни, євреї, поляки, угорці і багато-багато інших. Ми повинні називати такі групи національними меншинами, а не народами чи національностями, тому що відповідні народи в основному етнокультурному ядрі проживають поза межами Української держави, де вони, як правило, мають власні державні утворення.

Коли ж укладачі Конституції вважатимуть за потрібне говорити про всю людність України, то тоді, безумовно, краще вживати словосполучення "громадяни України", позначаючи ним усіх безвідносно до етнічної приналежності. Якраз виходячи з цього, треба відредагувати частину другу статті 3.

Можна зробити висновок, що історико-культурні спільності, про які мова йшла вище, в об'єктом Конституції. Вони і держава, як функціональні структури, уклали між собою конституційноправову угоду про взаємовідносини. Суб'єктом, таким собі правовим інструментом у правовій практиці, виступає громадянин. Для держави операційно-правовим інструментом виступає не народ, не нація як сукупність людей, а власне громадянин. Таким чином, уся правова увага концентрується на цьому понятті, і державним структурам легше здійснювати свої функції.

У понятті Конституція громадяни України вбачають не тільки політико-правовий документ, а наче шву матерію живої державної нації, її наділяють магічною силою: приймемо Конституцію - і ми навіки захищені від видимих і невидимих клопотів, ми навіки прописуємося у незбагненному космосі вільних держав.

Але разом з тим кожен громадянин України незалежно від його суспільної ієрархії МУСИТЬ себе запитати, чи вистачить у нього внутрішньої культури і усвідомлення того, до треба шанувати закони держави. На жаль, за нетривалий час нашої самостійності можна дати тільки негативну відповідь на це. Мусимо пам'ятати, що держави без порядку і самоповаги не буде, то ж шануймо закони. Тоді і Конституція стане, допомогою, якщо навіть і будуть у ній деякі погрішності. Дякую за увагу.

ГОЛОВА. Слово надається народному депутату Мещерякову. За ним буде виступати депутат Борейко.

МЕЩЕРЯКОВ В.Ф., доцент Харківського державного університету /Вузівський виборчий округ, Харківська область/. Уважаемый Председатель, уважаемые коллеги! Для меня очевидно, что сколько бы мы ни спорили, нынешний парламент Конституцию не примет. Организованного большинства у нас нет, а меньшинство, даже во главе с Президиумом и Председателем, не сможет навязать свое мнение двум сотням депутатов. Надо четко сказать, что Конституцию, причем временную, Конституцию переходного периода, будет принимать парламент нового созыва, в котором, надеюсь, будет и. нормальное большинство, и нормальная оппозиция.

Есть ли тогда смысл обсуждать проект Конституции? Есть. Сейчас наше общество вошло в переходный период. Мы знаем, от чего мы ушли. Но не знаем, к чему и какими путями надо идти. Не надо предаваться иллюзиям, что, мол, сочиним сейчас красивую Конституцию и сразу окажемся в обществе всеобщего благоденствия и справедливости. Сейчас нужна не красивая, а если хотите, предельно прагматичная Конституция проб и ошибок. Только пробы нужны осторожные, а ошибки - поправимые. И выбирать окончательно варианты нашего движения должен сам народ нормальным, цивилизованным способом - через референдум.

Странно как-то получается: рухи у нас все больше народные и всенародные, а спросить народ боимся. Он, видите ли, не разберется, он еще несознательный в национальном отношении и тому подобная демагогия.

Давайте помнить, что нас, политиков, поменять легко, а вот поменять народ еще никому не удавалось. Поз тощ обсуждать проект Конституций нужно, но только для того, чтобы нащупать несколько самых важных структурообразующих элементов, определяющих вектор нашего развития и пути движения к новому обществу. Эти узловые моменты нужно найти, облечь их в форму четких вопросов и вынести на референдум. Народ определится - тогда новый парламент оформит волю большинства народа в Конституции переходного периода.

Итак, по каким моментам проекта Конституции, на мой взгляд, нам не обойтись без мнения народа.

О разделе І "Основы конституционного строя". Здесь спорить, как мне кажется, особенно не о чем. Разве что уточню свою позицию по статьям 7 и 8 проекта.

Несомненно, что государственным языком должен быть признан украинский. Но для меня также очевидно, что в каких-то землях наряду с ним должен функционировать как официальный - русский, в каких-то - крымскотатарский, или венгерский, или болгарский и так далее. Государство должно разговаривать со своим гражданином на том языке, который удобен этому гражданину. Неужели уважаемые борцы за один и только один язык не понимают, что их рвение неизбежно усиливает эффект отторжения?

Поистине прекрасный украинский язык сегодня не нуждается в бездарных защитниках. Видит Бог, и могут подтвердить свидетели, в том числе и сидящие в этом зале, что в нормальной украиноязычной среде я естественно и спокойно перехожу на украинский язык и получаю удовольствие от этого. Но чем грубее и назойливее господа Мовчан и Кендзьор будут на меня давить, тем больше я буду сопротивляться. У нас слишком много сложных проблем, чтобы мы ожесточали народ еще и искусственно созданными языковыми проблемами.

Может быть, проще Харькову, Донбассу, Крыму, другим землям торжественно поклясться, что мы все как один будем покупать и читать произведения наших поэтов, писателей, политиков, и тогда острота этой проблемы будет снята?

В статьях 8 и 80 тоже выделяются украинская нация и национальные меньшинства. В нормальном обществе конца XX века государство одинаково заботится о всех гражданах, не деля их по национальностям. Ну никак не можем мы обойтись без оруэловской формулы, что все граждане равны, но некоторые всетаки "равнее"! Никак не можем мы обойтись без старшего брата!

По вышеуказанным вопросам референдум, на мой взгляд, не нужен, достаточно здравого смысла и элементарного уважения граждан Украины.

Раздел ІІ "Права, свободы и обязанности гражданина". С правами и свободами полный порядок, на уровне лучших мировых стандартов. Хуже с конституционными гарантиями. Конечно,

можно вынести на референдум вопрос о том, что государство гарантирует обязательное трудоустройство, бесплатное образование, включая высшее., бесплатное здравоохранение, жилье, отдых, и так далее. И, естественно, люди проголосуют "за". Найдите такого человека, который бы отказался от этих гарантированных благ.

Но давайте будем реалистами, надо трезво оценить сегодняшние возможности государства. В проекте, на мой взгляд, нашли правильный, реалистичный подход; что-то гарантируется, скажем, бесплатное образование - начальное, среднее, среднее специальное в государственных и коммунальных образовательных учреждениях. Гарантируется бесплатное медицинское обслуживание, опять-таки в государственных и коммунальных учреждениях, но на что-то другое у государства пока нет денег. И очень важна в аспекте гарантий статья 57, дающая право каждому гражданину оспорить в суде действия государственных органов и чиновников, ограничивавших права и свободы. Как только примут эту статью, я сразу подам в суд на Министерство образования и господина Таланчука, грубо нарушивших Закон об образовании и мою свободу преподавательской деятельности. Я имею в виду приказ министра образования Таланчука от 5 августа, сего года, согласно которому преподаватели и руководители вузов уже не избираются по конкурсу учеными советами университетов и других вузов, а фактически нанимаются на работу по контракту. Ректоры - министерством; все остальные - ректорами, деканами и так далее.

В этом случае господин Таланчук перещеголял даже общеизвестного мракобеса в отношении к образованию императора Александра ІІІ. Александр ІІІ не решился лишить вузы, в частности университеты, автономии и самостоятельности. О какой свободе преподавания можно теперь говорить, когда меня будет нанимать на работу декан? Причем в приказе очень четко оговорен главный критерий - беззаветная преданность делу "розбудови Української держави". /Шум у залі/. А определять степень этой "беззаветной преданности" будут наши руховские комиссары.

Раздел ІV "Пряме народовладдя"... /Шум у залі/.

ГОЛОВА. Прошу вибачення, депутате Мещеряков. Шановні депутати, кожен депутат має право говорити те, що вважав за потрібне.

МЕЩЕРЯКОВ В.Ф. Уважаемые господа из Руха! За три года вы простояли на этой трибуне в общей сложности, наверное, несколько месяцев. Результаты очень хорошо видны, народом они облечены в четкую формулу: спасибо Руху за разруху. /Шум у залі/. Дайте же возможность высказать другое мнение. /Шум у залі/.

ГОЛОВА. Я прошу всіх замовкнути. Надано слово, депутат Мещеряков не порушує Регламент. Кожний депутат має право висловити свою думку.

МЕЩЕРЯКОВ В.Ф. За три года я уже привык к тому, что у нас при всеобщей борьбе с монополизмом с одним видом монополизма не борются - монополией, так сказать, на право любить Украину, понимать Украину, выражать ее интересы. Вот "рухи" народные, всенародные и так далее, присвоили себе эту монополию, лишив всех остальных права любить Украину. Чутьчуть отойдешь в сторону от их мнения - и та сразу "ворог України", враг народа и так далее.

Так вот, разделы ІV, V и VІ - "Прямое народовластие", "Всенародный Совет Украины" и "Президент Украины". По этим разделам без референдума не обойтись. И дело, наверное, не в названии. Конечно, лучше "Верховный Совет". Дело не в количестве палат Верховного Совета. По-моему, на ближайшую перспективу оптимально иметь однопалатный Верховный Совет. Дело в другом. Проект в этих его разделах абсолютно не учитывает особенности нестабильного периода, неустоявшийся характер нашего общества и государства. Авторы проекта постарались заложить в него положения о сильном парламенте и сильной исполнительной власти, абсолютно не зависимых друг от друга. Это прекрасно, но, повторяю, не учитывается нестабильный характер нашего общества.

Я считаю, что мы пока еще, извините, не Франция, мы ближе к России, где президент и Верховный Совет, выясняя, кто главнее, дошли до танковых аргументов. Я убежден, что в переходный период нужно иметь либо парламентскую, либо президентскую республику. То есть либо парламентское большинство формирует правительство, контролирует его, несет за него ответственность, и тогда глава исполнительной власти - Премьер-министр, я поста

Президента нет или он чисто представительная фигура, либо парламент занят исключительно законодательной деятельностью и не вмешивается в дела правительства. Тогда глава исполнительной власти - Президент со строго обозначенными условиями импичмента.

Надо решать, что сейчас предпочтительнее. На мой взгляд, сейчас предпочтительнее - парламентская республика, но я считаю, что надо спросить у народа, нужен ли нам сейчас институт президентства. Если народ скажет: "да, нужен", то парламент должен дать Президенту максимум прав по руководству государством, вплоть до возможности распускать парламент, как в Польше. В противном случаи мы замучим народ обоюдными вето, обоюдными референдумами я доверии, о недоверии и тому подобном.

Следующий узел, требующий развязания путем народного волеизъявления - вопрос о территориальном устройстве Украины, о том, быть нашему государству унитарным или двигаться в сторону федерально-земельного устройства. В пользу последнего есть очень серьезные аргументы, их, правда, никто не хочет слушать. Но их надо выслушать и взвесить. Пока же мы слышим только истерические выкрики о немедленном распаде Украины. Но почему-то Соединенные Штаты Америки, Германия, Швейцария, десятки других федеративных государств не распадаются. Дело, видимо, в другом: киевским чиновникам не хочется поступаться частичкой власти, а политики Галиции еще не поняли, что все равно не удастся ль во визировать всю Украину. Девайте спросим у специалистов - но не специалистов типа "чего изволите?", а настоящих независимых специалистов. Давайте разберемся, что такое федерально-земельное устройство, растолкуем это народу и спросим его мнение на референдуме.

Еще один вопрос, который может быть вынесен на референдум

- это сохранять ли Советы? Пусть народ скажет, нужны ли Советы и Советы каких уровней.

Спасибо за внимание и за долготерпение.

ГОЛОВА. Депутату заважали виступати. Якщо будете заважати, то ми додаватимемо час. "Слово надається народному депутату Борейку. За ним виступатиме депутат Спис.

БОРЕЙКО М.С., голова Коростишівської районної Ради народних депутатів /Коростишівський виборчий округ, Житомирська область/. Шановний Іване Степановичу! Шановні колеги! Шановні наші виборці! Хоча тут великий лідер так званого Народного руху, уламку того, що був, заявляв, що ми займаємося пустопорожньою балаканиною, я так не вважаю. Ми сьогодні обговорюємо проект Конституції. Майже чотири роки ми йшли до цієї події. Досить детально його обговоривши, треба винести даний проект на всенародне обговорення і лиш з урахуванням зауважень приймати остаточне.

І не пану Чорноволу тут заявляти на всю Україну, що нинішня Верховна Рада не буде її приймати, А хто ж тоді? Знову якийсь неконституційний орган? Вибачте, є Конституція, роїш що діюча, і тільки згідно з нею ми маємо діяти. Щодо проекту, то ми з вами вже неодноразово підходили до його розгляду.

100

Вдумаймося в статтю 1: "Конституційний лад України грунтується на визнанні людини, її життя і здоров'я, честі і гідності, недоторканності і безпеки найвищою соціальною цінністю, пріоритеті її прав і свобод.

Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави". Уже заради цього ми маємо даний проект прийняти. Тому що, дійсно, закладаються основи тієї Конституції, яка сьогодні необхідна народові. Старше покоління пам'ятає, мабуть, що і в сталінській, і в брежнєвській конституціях все начебто було правильно написано, але разом з тим ніхто не мав ніяких прав.

Враховуючи те, що часу обмаль, я дозволю собі зосередив увагу на ключових питаннях проекту Конституції.

Щодо вищого законодавчого органу, його назви. "Всенародна" чи все-таки "Верховна" Рада? Висловлю свою душу. Я радився з виборцями у своєму окрузі. Думаю, що все-таки те бути Верховна Рада, бо Всенародна - це наче від усього населення. Принаймні, все населення нас не обирало, діти, наприклад, не в виборцями. А ми будемо діяти як Всенародна Рада, наче за всіх і за все.

Думаю, що все-таки парламент має називатися Верховною Радою. Чому ми обов'язково маємо щось вишукувати? Навіть виходячи з того, на що потім знову треба буде передруковувати бланка, міняти вивіска і так далі, і тому подібне. Навіть через це. Ми не така вже багата держава.

Дискусійне питання - щодо структури майбутнього парламенту. Мова йшла про те, яким він має бути: двопалатним чи однопалатним. Я радився з виборцями у своєму окрузі, і хочу ставати

101

що нам все-таки необхідно на даному етапі зупинитися на однопалатному парламенті. Можливо, ще через одне скликання ми зійдемося на думці про доцільність двопалатного парламенту. Але на даному етапі, думаю, повинен залишитися однопалатний.

Відносно кількості депутатів. Можна погодитися із середнім варіантом. 200, може, мало, 450 - багато, а з чисельністю 300-360 можна погодитися і винести цей варіант на голосування, як пропонував Василь Васильович Дурдинець у своєму виступі.

Часто можна почути розмови про професійний парламент. Але ж як визначити цю можу: хто професійний законодавець, а хто - непрофесійний. Я ніколи й анітрохи не применшуватиму достоїнства наших шанованих юристів, вони краще за нас розуміються в юриспруденції, але ж ми приймаємо законодавчі акти не тільки з юриспруденції, а й з питань економіки, наприклад. Отже, давайте будемо вести мову не про професійний парламент як вищий законодавчий орган, а про такий, як записано в Конституції: тої, що працює на постійній основі. Ото буде правильно.

Принципове значення має глава 19 "Принципи та система територіального устрою". Я цілком підтримую статтю 181, де записано: "Україна є єдиною, соборною державою. Територіальний устрій України грунтується на засадах цілісності державної території, комплексності соціально-економічного розвитку і керованості її частин з урахуванням економічних, історичних, географічних і демографічних особливостей, етнічних і культурних традицій".

Треба нам цього прагнути, щоб, дійсно, було так, як записано в проекті, і нам потрібно так і прийняти. Думаю, нас підтримають усі, хто проживає сьогодні в Україні.

102

Що ж до обласного і районного рівнів, то думаю, Іване Степановичу, якщо Верховній Раді вдасться провести нараду керівників усіх рівнів Рад, треба вислухати і їхні думки. Не знаю, як мене зрозуміють праві, ліві чи центристи, але я вважаю так: якщо ми будуємо сьогодні свою державу, то повинні визначитись, якою вона повинна бути; я схиляюся до того, що вона буде президентсько-парламентською. /Шум у залі/. Це моя думка, вибачте. Ваш інша? То ваша справа.

На даному етапі вона все-таки буде такою. Але ж на місцях ми знову породжуємо двовладдя. На місцях має бути сильна виконавча влада в одній особі. І давайте виробимо якусь одну душу. Як в області, так і в районі, повинно бути однаково. І сьогодні уже всі визнають, і, по-моєму, і Іван Степанович визнає, що районна ланка, хто б тут що не говорив, має діяти на базовому рівні. І ми це визнали. Візьміть ті хутори. Та ми бачимо самі, що тільки одна чи дві сільські Ради є в районі, які можуть забезпечити себе, які обходяться своїм бюджетом. Більше немає. Що ж ми будемо, знаєте, ліпити якісь горшки, якщо їх не можна зліпити?

І треба визнати, що до базового рівня має належати і районна ланка. Я не думаю, що є необхідність закладати знову двовладдя, і потім придумувати в законі, хто є. вищою і хто є нижчою посадовою особою, щоб людей там на місцях між собою зіштовхувати. Нам потрібно в Конституції однозначно закласти це.

Я підтримую також змішану виборчу систему. Хоча я не впевнений, що такий варіант - досить демократичний і що він дасть велику користь при нашій багатопартійності. Бо в

103

цивілізованих країнах, де вибори відбуваються на багатопартійній основі, дійсно діє три, скажімо, сильні, партії. У нас сьогодні їх 28, до виборів буде 35, і знову прийде різношерстна, вибачте, публіка і буде чубитися тут ще краще, можливо, від нас, і не буде того консенсусу, до якого ми прагнемо. Отже, потрібно все добре продумати.

Я, в принципі, не проти, нехай, припустимо, 300 депутатів обирається по одномандатних виборчих округах, рід територій, а 50

- за партійними описками. Але чи дасть це велику користь - давайте ще порадимося.

Дякую за увагу.

ГОЛОВА. Слово надається народному депутату Спису. За ним... Вже часу немає?

СПИС М.М., голова Комісії Верховної Ради України з питань. гласності та засобів масової інформації /Ялтинський виборчий округ, Республіка Крим/. Уважаемые народные депутаты! Подготовка проекта Конституции, бесспорно, является важным событием в политической и правовой жизни Украины. Она свидетельствует о том, что Украина, провозгласившая Декларацию о государственном суверенитете, а затем принявшая Акт провозглашения независимости Украина, как суверенное правовое демократическое государство приобретает все более зримые черты и необратимый характер.

Доработавши проект, на мой взгляд, представляет собой попытку закрепления качественно более высокого уровня развитая общества и государства в нашей стране, а именно - гражданского общества и правового государства.

104

Структура этого документа вполне удовлетворительная. Несомненно, есть достоинства. Однако, к сожалению, и этот вариант проекта не содержат решения ряда принципиальных вопросов государственного и общественного строя, прямого народовластия и организация государственной власти. И прежде всего таких вопросов как о характере государственного строя, о форме правления, о системе выборов. Ради решения этих вопросов, собственно, и разрабатываются, принимаются конституции в любом обществе и государстве. Без их решения нет смысла принимай новую Конституцию.

И в связи с этим, полагаю, нам надо исходить не из каких-то предположений, в частности - о форме государственного правления. Безусловно, общество найдет приемлемую форму правления через десятилетия. И я тоже полагаю, что, по всей видимости, учитывая исторические особенности, его может быть парламентская форма правления. Но нам надо жить сегодня. Надо закрепить систему власти, которая эффективно работала бы вот в этот весьма ответственный и довольно длительный исторический период. И без этого просто не может быть будущего. На мой взгляд, было бы целесообразно сейчас закрепить парламентскопрезидентскую форму правления, где Президент был бы не только главой государства, но и имел бы ряд Полномочий в области исполнительной власти.

Что касается унитарного или федеративного устройства. Я поддерживаю тех, кто выступает за то, что сегодня не время закреплять федеративное устройство. Действительно, зарубежный опыт свидетельствует, что там, где это было декларировано, все федерации практически разваливались.

Поэтому все должно развиваться естественно, а затем уже

105

обретать конституционную и законодательную форму. И мне кажется, что Конституция не должна ни закреплять, ни запрещать федеративное устройство.

На мой взгляд, не следует о порога отвергать вариант двухпалатного парламента. Мы не можем игнорировать объективно существующую тенденцию регионов к самостоятельному решению всё большего вруш вопросов, расширению своих прав. Да и наличие в составе Украины автономной республики свидетельствует о том /я об этом сегодня уже говорили/, что фактически она уже не унитарное государство.

Мы также должны учитывать особенности территорий, а эти особенности действительно существуют. Все это требует не административного, а законодательного регулирования, что в настоящее время, на мой взгляд, делается крайне неудовлетворительно. В ситуация, когда выполняется огромный объем работы по созданию национальной правовой базы, это поможет более рационально распределить нагрузку и повысить качество законопроектов.

Об использовании зарубежного опыта /поскольку в аргументации на него ссылаются довольно часто/. Конечно, смотреть можно по-разному. Но я думаю, что нельзя не видеть и не замечать той довольно ярко выраженной в большинстве стран особенности, что двухпалатный парламент и федеративное устройство - в больших государствах. В небольших же государствах, как правило, однопалатный парламент.

На вопросе о численности депутатского корпуса долго останавливаться не хочу, но мне кажется, что в основу определения численности могут быть положены саше разные принципы. Я имею в виду и возможность формировать округа, причем так, чтобы

106

можно было действительно хорошо организовать выборы, и саму структуру парламента, и возможность организовать эффективную работу комиссий. Думал, подходить к этим вопросам нужно комплексно. Если задаться вопросом, сколько комиссий у нас работает эффективно и плодотворно, полностью отдаются законотворческой работе, то хорошо, если, отвечая на этот вопрос, мы придем к той цифре, которая есть в этом постановлении. Более того, мы работаем уже четвертый год и знаем, каким должно быть оптимальное количество членов комиссии, чтобы собираться я плодотворно работать. Отнюдь не 20, и мы это понимаем.

Поэтому, если исходить из комплекса факторов, то сегодня разумно согласиться на то, что здесь предлагается.

Проект Конституция отличается во многих отношениях крайней декларативностью и формальностью. На мой взгляд, он, в лучшем случае, носят более программный чем реальный характер. Особенно это касается раздела "Права, свободы в обязанности человека и гражданина". Так, в статье 21 проекта Конституции провозглашается, что каждый человек имеет неотъемлемое право на жизнь, что закон защищает жизнь человека и так далее. Вместе с тем государство не гарантирует гражданам жизнь я здоровье, не гарантирует им прожиточный минимум, надлежащее медицинское обслуживание, профилактику заболеваний, экологически чистые продукты и осуществление целого ряда других мер по охране жизни и здоровья.

Такими же формальными являются и положения статьи 26 проекта о свободе передвижения, свободе выбора места проживания. Это же можно сказать и о статье 29 о гарантии свободы слова я

107

свободного изъявления в любой форме своих взглядов и убеждений, то есть о праве на слово и информацию. Это право в условиях отсутствия бумаги, высоких цен и тарифов, символических авторских гонораров и многого другого остается просто иллюзией, если нот гарантии государственной поддержки хотя бы социально значимых изданий.

Одной из самых слабых сторон проекта Конституции является отсутствие четкого определения функций государства, функций органов законодательной, исполнительной, судебной властей, а такав функций административно-территориальных единиц и местного самоуправления. Проект Конституции ограничивается в основном определением их полномочий, фрагментарным упоминанием отдельных, функций, но системного их закрепления избегает. О каком же нормальном разделении властей может идти речь, если не определены в достаточной полноте функции соответствующих государственных органов?

Существенным недостатком проекта является и характер регулирования отношений в области информации, хотя в этом плане проект значительно доработан. В статье 29 упоминается о праве граждан на информацию. Казалось бы, есть все основания для того, чтобы закрепить право граждан на информацию в прямой форме, однако по какой-то причине в проекте это не сделано.

В проекте Конституции содержится немало неясных положений, Так, местное самоуправление не относится ни к прямому народовластию, ни к государственной власти. Понятно, маслится, что оно частично будет выполнять функции прямого народовластия, частино-государственные. Значат, об этом нужно четко сказать.

108

То же самое касается и Конституционного Суда. Нужно четко сказать, судебная это власть или власть над всеми властями.

И последнее. На мой взгляд, глава 20 "Республика Крым" страдает недостаточной определенностью и полнотой. И не только потому, что она помещена в разделе о территориальном устройстве, а речь в ней идет, по сути, о полномочиях не территории, а атрибутах республики - Конституции, органах государственной власти. Глава 20 страдает недостаточной определенностью и полнотой в большей степени потому, что это не соответствует сегодняшнему реальному положению вещей. Конечно, я могу согласиться о многими, что есть тут что-то искусственное. Но чтобы отрицательное восприятие этой главы не вызвало негативного отношения целого региона ко всей Конституции, на мой взгляд, необходимо организовать целенаправленную доработку этих положений на уровне Конституционной комиссии в Верховного Совета Крыма, еще раз вернуться к предложениям Крыма. Необходим процесс совместного осмысления всего того, что там запасено. И только после этого можно выносить проект на суд избирателей.

Я такие считаю целесообразным опубликовать этот проект.

Спасибо за внимание.

ГОЛОВА. Оголошується перерва до 16 години.

109