ЗАСІДАННЯ СОРОК ДРУГЕ

Сесійний зал Верховної Ради України. 16 грудня 1993 року. 16 година.

Веде засідання Голова Верховної Ради України ПЛЮЩ І.С.

ГОЛОВА. Вмикайте систему, прошу реєструватися.

У залі зареєструвалися 330 народних депутатів. Вечірнє засідання оголошується відкритим.

У нас з орієнтовного графіка залишилося ще два документи. Добре було б, їх розглянути й тоді вже перейти до проекту постанови. Це - звіт про роботу Державної телерадіомовної компанії і проект Закону про статус депутатів місцевих Рад народних депутатів.

Зокрема, обов'язково треба розглянути другий, документ - про місцеві Ради. Бо нас уже звинувачують, кажуть, мовляв, щодо себе розглянули з горем пополам статус, а щодо місцевих Рад не розглянули. Погоджуєтесь? Добре.

Народний депутат Бойко Іван Васильович - голова підкомісії у питаннях діяльності Рад народних депутатів.

БОЙКО І.В., голова підкомісії Комісії Верховної Ради України з питань діяльності Рад народних депутатів, розвитку місцевого самоврядування /Першотравневий виборчий округ, Чернівецька область/. Шановні колеги? Десятки тисяч депутатів місцевих Рад нині у своїй практичній діяльності користуються законом колишнього Союзу про статус депутатів СРОР. Але цей закон з багатьох позицій уже не відповідає реаліям сьогодення.

Робоча група, а опісля й комісії напрацювали проект Закону про статус депутатів місцевих Рад народних депутатів. цей документ розглядався в кожній комісії Верховної Ради, був направлений обласним Радам народних депутатів, Київській і Севастопольській міським Радам. Більш як 300 пропозицій, які надійшли до комісії, при доопрацюванні законопроекту були враховані, і вже доопрацьований варіант ви одержали ще у травні для розгляду на сесії Верховної Ради.

Коротко про структуру і зміст самого законопроекту. Він передбачає 43 статті, які об'єднуються шістьма розділами.

У першому розділі "Загальні положення" передбачається, що повноваження депутата починаються з дня відкриття першої сесії й закінчуються в день відкриття першої сесії Ради наступного скликання. Викладено підстави можливого дострокового припинення повноважень депутатів. Це можна зробити в результаті відкликання його виборцями або за рішенням Ради. Таке рішення Рада може прийняти: в разі втрати громадянства; у зв'язку з обранням або призначенням депутата на посаду, зайняття якої за законом не сумісне з виконанням депутатських повноважень; у зв'язку з обранням його депутатом іншої Ради;

у зв'язку з набранням чинності обвинувачувального вироку суду; у зв'язку з припиненням роботи і проживання на території відповідної Ради /це крім районних у місті Рад/; у разі визнання судом депутата недієздатним або безвісти відсутнім; у зв'язку з особистою заявою.

У статті 5 передбачено несумісність статусу депутата з посадами прокурора, судді, державного арбітра і в місцевій державній адміністрації - її глави, його заступника і керівника підрозділу.

Що стосується сумісності статусу депутата з роботою у виконавчому органі, то комісія погоджується з тим варіантом, що депутат може бути членом виконавчого комітету і очолювати ту чи іншу структуру виконавчої влади місцевого самоврядування. Підстава - нині діє Закон що Ради, проведено роздержавлення Рад, тож це відповідав нинішнім вимогам.

У статті 7 передбачено взаємовідносини депутата з Радою.

У другому розділі у статтях 9-12 розкриваються права і обов'язки депутата у Раді, обумовлюється, що таке депутатський запит і запитання, яким чином ті чи інші повноваження реалізуються.

Третій розділ - про діяльність депутата у виборчому окрузі. Також передбачається в статтях, як депутат працює із скаргами, заявами виборців, як звітує, на чию вимогу, яким чином організовується звіт на території виборчого округу.

Четвертий розділ законопроекту обумовлює організацію роботи з наказами виборців.

Я на цих чотирьох розділах спеціально детально не спинявся, оскільки багато положень статей цих розділів збігаються з

частинами Закону про статус народного депутата України, який ми давно прийняли і яким користуємось.

Що стосується розділу У "Основні гарантії депутатської діяльності", то я хотів би зазначити, що в Законі СРСР про статус народних депутатів СРСР передбачалося, що за депутатом на період виконання своїх повноважень зберігалася середня заробітна плата, яка потім підприємству чи організації компенсувалася з відповідного бюджету. На жаль, то був дуже недосконалий механізм, і практика це засвідчила. Тим більше що депутату за одну й ту ж саму роботу на період засідання Ради у виборчих округах виплачувалася неоднакова заробітна плата, яка могла різнитися в декілька разів. Особливо це тепер, коли різні форми власності і різна заробітна плата у працівників різних сфер.

Тому, на думку комісії, доцільно включити у статтю 25 пункт про те, що компенсація заробітної плати депутату за час виконання ним повноважень здійснюється за рахунок відповідного бюджету шляхом щомісячних виплат депутату, встановлених Радою у розмірі не більше передбаченої законодавством мінімальної заробітної плати. Тобто щоб не пов'язувати взаєморозрахунки з підприємствами, організаціями, а чітко щомісячно виплачувати з бюджету не більше мінімальної заробітної плати. До речі, практична діяльність Харківської міської Ради й інших Рад уже засвідчує те, що цей механізм спрацьовує.

У цьому ж розділі передбачено, що депутат має право на безплатний проїзд на території Ради, а сам порядок та умови безплатного проїзду депутатів визначаються Кабінетом Міністрів. Стаття 28 передбачає, що депутат не може бути увільнений від роботи або

переведений на нижче оплачувану роботу без погодження а Радою, а /що характерно/ між пленарними засіданнями - із головою Ради за попереднім висновком мандатної комісії. На нашу думку, записавши таку, норму, ми вийшли зі складного становища, і у будь-якому випадку оперативно буде вирішуватися питання щодо згоди.

Депутату, який працював у Раді на виборній посаді, на період трудовлаштування /до 6 місяців/ буде виплачуватися заробітна плата залежно від бюджету.

Стаття 29. Порядок притягнення депутата до відповідальності. Ми у цій статті зробили тільки посилання на закон, який прийняли вже раніше. Тому ми тільки послалися на цей закон.

Стаття 30 передбачає відповідальність за невиконання вимог закону щодо забезпечення гарантій депутатської діяльності. VІ розділ присвячено питанню про порядок відкликання депутатів, Щодо відкликання депутатів на сьогодні це є окремий закон у редакції 1979 року, який у більшості статей взагалі вже не відповідає вимогам, які сьогодні ставляться перед тим чи іншим депутатом.

Тому ми в комісії вважали, що не треба створювати окремий закон, а розділ VІ зробити таким чином, щоб в одному законопроекті визначався порядок відкликання депутата.

У статті 31 передбачені 4 основні підстави для відкликання депутата, але там є й запис про те, що порушувати питання про відкликання депутата і з інших підстав, а не тільки а тих, які передбачені.

Стаття 32 передбачає право вносити пропозиції про відкликання депутата тим суб'єктам, які наділені правом висувати

кандидатів у депутати. Передбачено механізм вирішення питання відкликання. Коротко про цей механізм: збори або ініціативна група передають рішення територіальній виборчій комісії, яка розглядає законність підстав для відкликання, дав дозвіл на збирання підписів; виділяється час на збирання підписів для сільської, селищної Рад - п'ять днів, для міської і районної /в місті/ - десять і для обласної Ради -15 днів. Потім ці підписні листи віддаються територіальній виборчій комісії, яка протягом п'яти днів вивчає ці матеріали і вносить пропозицію Ради для прийняття рішення про проведення голосування щодо відкликання депутата, або про відмову у відкликанні. Якщо на підтримку пропозиції про відкликання зібрано підписів менше 20 відсотків виборців, то вона вважається відхиленою.

20 процентів, на думку деяких членів комісії, - це великий бар'єр, і можна було б погодитися на цифру 10 процентів. Але це думка вава, шановні депутати. Будь ласка, якщо будуть якісь конкретні пропозиції - ми врахуємо.

Таким чином, я коротко розказав про зміст законопроекту. Звертаюся до вас ще раз з пропозицією. Ми напередодні виборів до місцевих Рад. І щоб нормально ті чи інші громадяни України змогли визначитися - балотуватися чи ні, - звичайно, повинен бути прийнятий вчасно цей закон, з яким можна було б ознайомитися, і щоб він запрацював.

Дякую за увагу.

ГОЛОВА. Іване Васильовичу, я поставлю перше запитання. Якою мірою цей проект погоджено з представниками місцевих Рад?

Як він консультувався? Бо виникають скарги на те, що ми багато проектів, які стосуються діяльності Рад, погано погоджуємо з ними на стадії проектних рішень.

БОЙКО І.В. Я зрозумів, спасибі. Іване Степановичу, законопроект було направлено в усі обласні Ради, в Київську і Севастопольську міські Ради народних депутатів. Від цих Рад прийшли офіційні зауваження, доповнення до законопроекту, і абсолютна більшість цих зауважень і пропозицій нами була врахована в тому варіанті, який роздано депутатам.

ГОЛОВА. Дякую. Перший мікрофон.

ПАНАСЮК Ф.Т., голова Чуднівської районної Ради народних депутатів Любарський виборчий округ, Житомирська область/. Шановний Іване ' Степановичу! Думаю, що принципових якихось особливостей законопроект не має. Але з приводу розгляду даних законопроектів на місцях я сказав би таке /суджу по Житомирській області/. Розгляд його був обмежений - його розглядали лише

депутати районних Рад на нараді у голови обласної Ради. Цього недостатньо.

Враховуючи те, що буде нарада представників Рад усіх рівнів, думаю, варто було б усе-таки прийняти закон у першому читанні, можливо, навіть опублікувати його в засобах масової інформації. Цим би ми продемонстрували, що радимося щодо поліпшення депутатської діяльності з десятками тисяч людей, які працюють сьогодні у представницьких органах. Не слід допускати поспішності, нас за затримку не засудять. Така моя думка.

Дякую.

ГОЛОВА. Другий мікрофон.

КОЛІНЕЦЬ В.В., член Комісії Верховної Ради України з питань культури та духовного відродження /Тернопільський міський виборчий округ, Тернопільська область/. Шановний доповідачу. Хотів би запитати таке. Ви знаєте, що нерідко тут, у залі, звучать претензії депутатів Верховної Ради навіть до державних вищих посадових осіб з того приводу, що немає гарантії на відповідь щодо їхніх депутатських запитів. Особливо часто таке буває в житті депутатів обласної чи районної Ради. Чи не передбачено в цьому законопроекті певного механізму, який би все-таки забезпечував гарантію отримання відповіді на запит депутата?

І друге запитання. Трапляються випадки, що в окремих державних установах депутату, навіть Верховної Ради, відмовляють у його проханні ознайомитися з окремими документами. Чи не передбачено, скажімо, якого рівня секретності документи не дозволяється депутату видавати на його запит і які документи державні структури зобов'язані надавати . на його запит?

Дякую.

БОЙКО І.В. Практично обидва ваші запитання стосуються однієї і тієї ж теми. Б законопроекті є цілий ряд статей, де йдеться про порядок ознайомлення з тими чи іншими документами, про порядок внесення Депутатського запитання і депутатського запиту. І що характерно, стаття 30 законопроекту передбачає відповідальність за невиконання вимог закону щодо забезпечення гарантій депутатської діяльності. Отже, в разі прийняття цього закону публічна образа депутата, публікування або поширення іншим способом завідомо неправдивих відомостей про депутата тощо, якщо немає ознак кримінального діяння, тягне за собою адміністративну відповідальність у вигляді штрафу в розмірі від однієї до двох мінімальних заробітних плат, штрафи накладаються навіть на посадових осіб, які не виконують вимоги щодо забезпечення гарантій депутатської діяльності.

Єдине, що треба буде зробити після прийняття законопроекту в остаточному варіанті, - це внести зміни до Кодексу про адміністративні правопорушення. І комісія внесе ці зміни, коди додаватиме на розгляд проект постанови після

прийняття законопроекту в другому читанні. Там обов'язково буде пункт, де мова йтиме про доручення щодо внесення змін до Кодексу про адміністративні правопорушення.

ГОЛОВА. Третій мікрофон.

БОНДАРЧУК А.І., голова підкомісії Комісії Верховної Ради України з питань гласності та засобів масової інформації /Горохівський виборчий округ, Волинська область/. Шановний Іване Васильовичу! В мене ось такого змісту питання. Часто ми стикаємося з фактами, коли самі депутати стають на шлях злочинних дій. Але щоб притягти до відповідальності того чи іншого депутата, навіть сільської Ради, потрібна згода Ради, депутатом якої він є. і в цьому Ради відмовляють.

Іноді відмовляють вмотивовано. Але часто трапляються випадки, коли, дійсно, цю людину треба садити на лаву підсудних. Перебування її депутатом тільки компрометує це почесне звання. Що в цьому аспекті нового є у проекті, який вноситься на розгляд?

БОЙКО І.В. У тому варіанті, який комісія направляла до обласних Рад народних депутатів, було кілька статей про порядок одержання згоди на притягнення того чи іншого депутата до відповідальності.

Однак, у той час, коли ми цей проект готували до розгляду в першому читанні, коли він розглядався в обласних

Радах, Верховна Рада прийняла Закон про порядок одержання згоди Ради народних депутатів на притягнення депутата до відповідальності. В цьому окремому законі сказано, що Генеральний прокурор має право без Ради вирішувати питання притягнення до відповідальності.

Тому в цьому законопроекті є тільки одна стаття, в якій є посилання на закон, який ми прийняли раніше.

ГОЛОВА. Перший мікрофон.

ПІВЕНЬ М.І., голова підкомісії Комісії Верховної Ради України у питаннях соціальної політики та праці / Совєтський виборчий округ, Донецька область /. Ось тут, у статті 16 "Сприяння депутатові в проведенні звітів і зустрічей з виборцями, сказано, що депутатові забезпечуються необхідні умови для проведення звітів і зустрічей з виборцями. Там перелічується все, навіть приміщення. І записано: "Витрати, пов'язані з проведенням звітів депутатів перед виборцями, здійснюються за рахунок відповідних місцевих бюджетів".

Як на вашу думку, це здійснюватиметься? Адже коли депутати звітують, то і бюджету може не вистачити. Ви сказали, що відраховується одна мінімальна заробітна плата за роботу Депутатів. Я так зрозумів? Не більше? Чи ви, може, помилилися?

БОЙКО І.В. Відносно статті 16. Дійсно, при проведенні зустрічей і звітів доводиться іноді вирішувати питання навіть про оплату за приміщення, в якому проводиться зустріч або звіт депутата. Це все повинно фінансуватися з коштів відповідного бюджету, А для того щоб не закладати це в бюджет напередодні поточного року, ми прийняли таку норму. Звичайно, в бюджеті завжди є резерв, який виконавчий орган вправі використовувати для цього, і Рада може передбачити такі витрати в бюджеті. Все залежить від того, які кошти Рада виділяє для цього.

Що стосується статті 25, то я сказав, що компенсація заробітної плати депутату за період виконання ним депутатських повноважень, щоб не проводити взаєморозрахунків між відповідною Радою і підприємством, організацією, де працює той чи інший депутат, здійснюється за рахунок коштів відповідного місцевого бюджету шляхом щомісячних виплат депутату встановлених Радою в розмірі не більше передбаченої законодавством мінімальної заробітної плати.

ГОЛОВА. Другий мікрофон.

ГУСЄВ В.І., директор середньої школи N 92 м. Донецька /Кіровський виборчий округ, Донецька область/. У Росії і в більшості країн - колишніх республік Радянського Союзу Ради в тому вигляді, як у нас, показали свою недієспроможність. Тому вони розпущені і вже не існують. Гадаю, що в Україні це теж скоро станеться. Скажіть, будь ласка, як цей законопроект враховує те, що буде самоврядування, але в іншій формі, і депутат матиме, мабуть, інші повноваження?

БОЙКО І.В. На мій погляд, немає демократичної держави, де б не було представницьких органів влади. Інша справа, як вони будуть названі - Радами чи якось інакше. Це вже прерогатива, я думаю, наступної Верховної Ради, яка прийматиме Конституцію.

Однак цей законопроект про статус депутата не суперечить останньому варіанту проекту Конституції, який ми розглядали.

На мій погляд, цей законопроект треба приймати, і чим швидше, тим краще. Якщо ж навіть будуть якісь зміни, то це є нормальний механізм внесення змін до вже чинного законопроекту.

ГОЛОВА. Третій мікрофон.

КОЗЯРСЬКИЙ Б.І., секретар Комісії Верховної Ради України з питань народної освіти і науки /Червоноградський виборчий округ, Львівська область /. Шановний Іване Степановичу! Що робити з тими Радами, які не виконують ті рішення, які приймав Верховна Рада?

Знаю такі випадки, коли говорять: "А нам Верховна Рада - не указ". А секретар Потелицької сільради Заблодська фізично б'є людей. Голова цієї сільради Новосад від кожного відвідувача вимагає довідку від психіатра. Доки продовжуватиметься отаке безчинство?

ГОЛОВА. Доти, доки ті люди, які обирали сільраду, будуть її терпіти.

Перший мікрофон.

БОЙКО І.В. Іване Степановичу! Хотів би все-таки доповнити, якщо ви дозволите. Відносно статті 59, щодо якої задавав запитання депутат Козярський. У статті 59 закону передбачаються випадки, на підставі яких Верховна Рада має право розпустити ту чи іншу Раду. І там є цілий ряд повноважень. Зокрема, обумовлено такі випадки, коли Посадова особа постійно порушує закон і Конституцію. За рішенням референдуму вона може бути звільнена. Іван Степанович правий у тому, що доти, поки терпітимуть таку Раду, вона там існуватиме.

ГОЛОВА. Не Раду, а ту, яка б'є...

БОЙКО І. В. Зрозуміло.

ГОЛОВА. Перший мікрофон.

ЗАДОРОЖНИЙ В.В., голова підкомісії Комісії Верховної Ради України у питаннях екології та раціонального природокористування / Маріупольський - Центральний виборчий округ, Донецька область/. Шановний Іване Васильовичу! Як ви думаєте, чи багато буде бажаючих стати депутатами і сумлінно виконувати депутатські обов'язки, якщо, заробітна плата компенсуватиметься у розмірі не більше мінімального заробітку?

БОЙКО І.В. лотів би ще раз повторити, що в законопроекті передбачено, що депутат місцевої Ради виконує свої повноваження, не пориваючи зі своєю основною діяльністю. Тобто він працює не на звільненій основі. Він отримує заробітну плату в тій організації, де працює. А за те що він додатково під час сесій приймав людей, працює у виборчому окрузі тощо, у порядку компенсації з відповідного бюджету за рішенням Ради отримує додаткову платню, яка не перевищує однієї мінімальної заробітної плати. Вважаю, що це, навпаки, якоюсь мірою стимулює бажання працювати.

ГОЛОВА. Правильно, правильно. Другий мікрофон.

ГУДИМА О.В., член Комісії Верховної Ради України з питань культури та духовного відродження /Луцький-Центральний виборчий округ, Волинська область/. Шановний доповідачу ! Президент Росії Єльцин свої Ради розстріляв, у Казахстані депутати самі розбіглися. Ми ж шукаємо рецепти, аби якось оживити цю представницьку структуру влади. Мені здається /і хотів би, щоб ви висловили своє ставлення до моєї думки/, що нинішні Ради на місцях мусять бути скорочені в кількісному відношенні в 5-7 разів. Варто провести градацію: міста і райони - від 100 тисяч до 500 тисяч і від 500 тисяч і вище.

Разом з тим, ті, кого обиратимуть до представницьких органів влади, мають відразу ж нести певне навантаження у виконавчих структурах. Тобто вони відразу повинні формувати

якийсь владний орган, який би перебирав усю повноту влади в даному місті. Дякую.

БОЙКО І.В. Я вже пояснював, що немає демократичної держави без представницьких органів влади. Тому вважаю, що закон такий потрібен. В останньому варіанті проекту Конституції чітко передбачено, що кількість депутатів районної, сільської, селищної і міської Рад не повинна перевищувати тридцяти депутатів. А сьогодні, наприклад, у Чернівецькій міській Раді - 110 депутатів. Є обласні Ради, де працюють по 150-17 депутатів. Так от ця кількість значно зменшується - до тридцяти осіб. Обласна чи земельна Рада /як вона вже буде називатися за проектом Конституції/ має складатися не більш як з 75 депутатів. Тобто це треба визначити в іншому законопроекті, а цей законопроект тільки статус визначає...

ГОЛОВА. Ну, при кожній же Раді є виконавчий орган.

БОЙКО І.В. Зрозумів. Якраз цей законопроект передбачає статус, повноваження того, хто обраний, яким чином і на який період здійснюються ці повноваження.

ГОЛОВА. Третій мікрофон.

ПУШИК С.Г., голова підкомісії Комісії Верховної Ради України з ганянь культурі та духовного відродження /Коломийський виборчий округ, Івано-Франківська область/. У моєму виборчому окрузі є міська Рада. Є місто обласного підпорядкування Коломия, є район. І ось депутати районної Ради - на правах пасинків, а міської - диктують усе: скажімо, і лікарню ділять на свою користь, і все інше. А район, повторюю, фактично в ролі пасинка. Коли, нарешті, ми зможемо це об'єднати, щоб такі великі міста обласного підпорядкування, як Біла Церква і той же район, мали б одне керівництво і депутатів обирали одних. Бо навіть якщо йдеться про службові приміщення, то, скажімо, місто займав ратушу, а районній владі не дають поганенького кутка, де б вони могли керувати. Фактично маємо справу з дискримінацією щодо району з боку міських властей.

БОЙКО І.В. Ваше запитання дійсно слушне. Воно потребує уваги. Однак це не стосується законопроекту, який ми розглядаємо.

Новий склад Верховної Ради розглядатиме проект Конституції. На підставі Конституції передбачено прийняти закон про Ради. І в тому законі варто буде зробити якісь зміни для того, щоб цих питань не виникало.

ГОЛОВА. Правильно пояснив! Іване Васильовичу, дякую вам за змістовні відповіді.

Депутат Панасюк вніс пропозицію, що можна прийняти у першому читанні цей законопроект з урахуванням того, що над ним ще треба попрацювати, обговорити його якнайширшою аудиторією і внести на друге читання.

Так? Інших пропозицій не надходили.

Тож пропоную на ваш розгляд такий проект постанови, внесений Комісією Верховної Ради з питань діяльності Рад народних депутатів. Проект Закону про статус депутатів місцевих Рад народних депутатів схвалити в першому читанні, доручити комісії організувати більш широке його обговорення, узгодити з місцевими Радами, доопрацювати з урахуванням їх зауважень і внести як закон.

Так? Ну широке обговорення передбачає й публікацією. Немає інших пропозицій? Тоді прошу цей проект проголосувати як постанову.

"За" - 288. Приймається. Дякую.

Я бачу, тільки роздали проекти, ви ще не встигли ознайомитись. Може, ми питання про роботу Держтелерадіо ще встигнемо розглянути? Так? Добре.

Звіт про роботу Державної телерадіомовної компанії України. Доповідає президент Державної телерадіомовної компанії України Охмакевич Микола Федорович. До речі, іменинник сьогодні. Поздоровимо його.

ОХМАКЕВИЧ М.Ф., президент Державної телерадімовної кампанії України. Шановний Іване Степановичу! Шановні народні депутати!

Нещодавно на пленарних засіданнях упродовж кількох днів ви обговорювали надзвичайно важливе питання про стан та шляхи, забезпечення державної безпеки. Я цілком .Поділяю стурбованість деяких депутатів /а потім не прозвучало й у виступах

Леоніда Макаровича, Івана Степановича/ тим, що поряд з надзвичайно важливими аспектами, які комплексно - входять до поняття державної безпеки, далеко не другорядну роль відіграє інформаційне забезпечення. Конкретно це має вияв, з одного боку, в організації інформаційного середовища на території самої держави, з другого - в інтеграції наших інформаційних засобів у світовий простір.

Зрозуміло, що значна частина, я б сказав, переважна, цих проблем залежить від наших зусиль. Але є й такі, де необхідно приймати політичні рішення на зовсім інших державних рівнях, особливо стосовно присутності на території нашої держави зарубіжних джерел інформації.

Якось, виступаючи тут, у парламенті, я говорив про особливу стратегічну роль у цій справі телебачення і радіомовлення, захист від експансії ефіру на території України. А експансія, що вам добре відомо, активно ведеться як зі Сходу, так із Заходу, виявляється як у формі дезинформації, так і в намаганні штовхнути нас до духовного зубожіння. Як цьому протистояти?

Насамперед необхідно уважно й прискіпливо переглянути ті законодавчі акти /а можливо, навіть і інші/, якими в пориві демократичного екстазу Україну, по суті, перетворено в прохідний двір для розповсюдження друкованої продукції, широкого доступу до електронних засобів інформації. Я просив би вас, депутатів, запобігти цьому при прийнятті Закону про телебачення і радіомовлення. /До речі, сім місяців чекали мого звіту, а тепер я. чую, що не дуже ви слухаєте цей звіт/.

По-друге, слід максимально сконцентрувати зусилля на розбудові національного телебачення і радіомовлення. Варто підкреслити, що ті можливості, які ми одержали в спадщину за. Два роки незалежності, задіяно максимально. Сьогодні на Україні ми зуміли налагодити багатоканальне радіомовлення. Створено 3 канали внутрішнього мовлення загальним обсягом 64 години на добу, а також відкрито Всесвітню службу радіомовлення. Ми ведемо його українською, англійською, німецькою мовами в обсязі 31 години на добу на всі континенти світу. Якщо справді об'єктивно оцінювати результати нашої роботи, то в радіомовленні ми вийшли на достатньо непоганий рівень.

Що стосується телебачення, то тут, треба визнати: процес розвитку йде важче. Це зв'язано передусім з певними особливостями самого телевізійного виробництва, де багато що обумовлено технічною базою, її технологічним рівнем.

Ви знаєте, а якщо ні, то нагадаю вам, що вже більше десяти років ми будуємо апаратностудійний комплекс телебачення у Києві, який, по суті, має відкрити нові перспективи і для багатоканального телебачення. І хоч зараз важко, складно, але будівництво йде до завершення /вважаю, основні потужності вже можна буде задіяти десь на початку наступного року/, та перед нами гостро постало питання, чим же начинити комплекс, де взяти обладнання, вартість одного комплекту якого сьогодні сягає за мільярди карбованців. Добре, що ми були завбачливі і стаціонарне обладнання закупили ще за старих

часів /але це не основне обладнання/. Решту можна придбати тільки за валюту.

Телевізійну технологію ніхто в світі не дарує безплатно і в борг не дає. Ми не один раз зверталися з цього приводу до Кабінету Міністрів, до Президента. Є доручення Леоніда Макаровича Кабінету Міністрів, але результатів поки що не маємо. Мова йде хоча б про разову допомогу валютними коштами. Такої, допомоги ми не одержували вже сім років. Усе те, що ми свого часу закупили, на грані зупинки і розвалу.

Доводжу до вашого відома, що всі країни, включаючи США, Німеччину, Францію, інші західні країни, працюють, як правило, не на власній телевізійній техніці, а на імпортній, японській, і ми тут не можемо бути винятком. Згадайте лишень, як вирішувалося питання про створення парламентського телебачення на сесії Верховної Ради Росії, коли на цю мету було виділено 10 мільйонів доларів /це - мінімум тоді/. І що то був за канал, вам теж добре відомо. Отже, не вирішивши цю проблему, хоча б у можливих обсягах, ми знову й знову будемо прирікати себе на хронічне відставання.

І третій аспект, коли ми говоримо про інформаційне забезпечення. безпеки держави, - це наше активне вторгнення в інформаційний простір як Сходу, так і Заходу.

Але якщо на Сході в силу традицій зв'язки зберігаються, більше того, ми нарощуємо нашу присутність через оренду передавачів на території Росії, Казахстану для подачі туди програм радіо, то входження до західного інформаційного простору ми розпочали практично з нуля. Вирішальним для нас стало те, що минулого року ми вступили до Європейської спілки державних телерадіоорганізацій, більше того, обрані до її Адміністративної ради. Це далеко не формальна акція - уже сьогодні налагоджено взаємообмін інформацією, що дозволило мати власну зарубіжну інформацію. Це з одного боку. А з другого - ми можемо подавати інформацію про Україну для зарубіжних телеорганізацій.

Ви все це знаєте, я так відчував.

Я вважаю, що це досить важлива інформація для парламенту. Але якщо у декого, так би мовити, тягнеться рука до кнопки, то голосуйте. Для чого тоді я вам, дійсно, все це розповідаю? Вважаю, що це важлива інформація, і ви послухайте, що це за інформація. І що особливо важливо, ми зараз через Європейську спілку придбали спеціальну передавальну космічну станцію, правда, на свій страх і ризик, у кредит на сім років, за Допомогою якої вийдемо на стабільний взаємо обмін інформацією через космічний супутник.

І тут я дійшов до найголовнішого - інформаційне забезпечення безпеки держави практично неможливе без розвитку космічних передавальних засобів: не закриємо ми як слід своєї території і не зуміємо інтегруватися в інформаційний простір ні Заходу,

ні Сходу. Над таким проектом ми працюємо, але зараз важко щось прогнозувати. Бо проект сам по собі дуже дорогий, і тут без об'єднання зусиль України, Росії, Казахстану нам не обійтися . Я вважаю, що уряду слід би взяти на себе таку ініціативу.

Це перша частина мого виступу, яка зумовлена певними актуальними обставинами. А тепер інша.

Шановні депутати! Не раз за найскладніших обставин мені доводилося виходити на цю трибуну з нелегким відчуттям, та ніколи я перед вами не лукавив. Не збираюся лукавити і сьогодні. Хоч і не настільки наївний, щоб не розуміти, що чергова ситуація виникла також не з наївних намірів, і звичайно ж, не без причин. Спробую пояснити саму ситуацію і нашу позицію.

Як ми оцінюємо результати нашої роботи? Щиро зізнаюся: у нас немає найменших підстав для самозаспокоєння, ми глибоко переживаємо, що нам багато що не вдалося, особливо у підвищенні якості передач. Але як би там не оцінювалася наша робота, головне все ж простежується абсолютно чітко: ми працювали і працюємо на Україну, на її державність національне і духовне відродження. Згадаємо, лишень крупні радіотелевізійні акції, які стали, по суті, помітними подіями суспільно-політичного життя України. Я маю на увазі передусім референдум. А скільки ми праці, до речі, докладали для висвітлення роботи Верховної Ради! Це тільки так здається потім, коли повернешся до себе у кімнату чи додому і сідаєш біля телевізорів, що це все так просто. Три з половиною роки ми працюємо на Верховну Раду. А згадаймо телерадіомарафон "Дзвони Чорнобиля" або 12- годинний: телемарафон "Пам'ять", присвячений 50-річчю Перемоги, інші телемарафони як благодійні акції, спрямовані на допомогу ветеранам війни і праці, інвалідам, моральну їх підтримку.

Загалом скажу, що Українське телебачення і радіомовлення постійно прагнуть діяти відповідно до політичних державотворчих кроків Верховної Ради, президента, Кабінету Міністрів. Це наша принципова позиція, хоч нас дехто прагне навернути до опозиції. В опозицію стати неважко, цього ми всі вже навчилися. І взагалі, ми прагнемо витримувати виважену тональність мовлення, яка слугувала б згуртуванню всіх суспільних сил, національному миру, злагоді, не розводила б, як кажуть, бодай на різні сторони барикад. На жаль, не завжди це нам вдається і не без допомоги окремих депутатів, і з причини не завжди достатньої кваліфікації наших працівників.

Ми прагнемо зберегти певний баланс. Але часто спрацьовує стихія політичної ситуації і редакційної роботи. Та головна причина нарікань - у браку законодавчої нормативної бази, яка регулювала б використання державних засобів масової інформації, в тому числі телебачення і радіо, різними партіями. А це, не від нас залежить, коли та база буде створена.

Без чіткого законодавства телебачення і радіо можуть стати "яблуком розбрату" і політичного протистояння, як це сталося в Росії, до чого, як кажуть, не доведи Боже. Можливо, через це наша телекомпанія зі свого боку при взаємодії з владними структурами і партіями прагне певною мірою дистанціюватись і від тих, і від інших. Але, щиро скажу, не завжди нам це вдається.

Ми рішуче проти того, щоб ті чи інші сили втягували нас у політичну боротьбу. Подивіться на реалії. От уже кілька років не вщухають пристрасті навколо компанії. Ми зазнаємо безпрецедентного тиску то з одного боку, то з другого. Це виявляється навіть тут у залі, коли я йшов на трибуну. Пригадайте багатоденне пікетування компанії, як у цьому залі мені доводилось спростовувати свою причетність до так званого ГКЧП. То підкинули проблему "Останкино", яке ми нібито закриваємо на території України. І все це допнуло як мильна булька. Але скільки це забрало сил, породило безплідних дискусій, .дилетантських звинувачень! А працювати треба було. Бо саме в цей період ми розпочали структурну перебудову. Початком її стало перетворення Держтелерадіо у Державну телерадіомовну компанію з виразним акцентом не на міністерській, як раніше, а на творчо-виробничій функції. Це розв'язало нам руки у пошуку нових сучасних форм організації мовлення, ми одержали більше самостійності і прав. У такий важкий період, коли сьогодні гине преса, ми все-таки зуміли зберегти кістяк професійних творчих і технічних кадрів. Для нас це, я вважаю, дуже непогана заслуга.

Або ще один вимір. Тут дуже часто говорять, що ніхто не дивиться це телебачення, не слухає радіо. З початку року до нас надійшло /це нам люди пишуть/ більше ї 800 000 листів, а торік - тільки 200 тисяч.

Вважаю, такий сплеск пошти, аналіз її адресності, змісту свідчить, що структурна, творча розбудова національного мовлення не залишається не поміченого людьми. Істотні зміни відбулися у розвитку регіонального телевізійного мовлення. До; речі, за два роки в Україні відкрито 7 нових телецентрів у тих областях, де їх не було, і ця робота продовжується.

Та завершення структурної перебудови, визначення нашого місця в суспільному житті держави значною мірою стримується, ще раз підкреслюю, тим, що немає закону про телебачення і радіомовлення. Тому я звертаюся і до Івана Степановича, і до нашої комісії, і до вас, шановні депутати, з проханням прийняти нарешті цей закон. Це необхідно, особливо тепер, напередодні виборів. І що особливо важливо - підтримати у його проекті ті статті, які передбачають захист державного телебачення і радіо, захист нашої культури і моралі. Бо ніякі інші заборони не зможуть припинити той потік низькопробної, не ліцензованої відеопродукції переважно зарубіжного походження, який заполонив сьогодні канали комерційного телебачення. Тут ефективно може спрацювати лише закон. Я акцентую увагу на цьому, бо майже щоденно ми стикаємося з намаганням з боку певних і політичних, і комерційних сил розвалити, розчленити єдину систему Українського телебачення і радіо. Пріоритет єдиної системи треба закріпити у новому законі, бо саме державне телебачення і радіо мають бути втіленням державного інтересу.

На цьому я завершую свою інформацію.

ГОЛОВА. Чи є запитання до Миколи Федоровича? Перший мікрофон.

ЧАРОДЄЄВ О.В., член Комісії Верховної Ради України у закордонних справах /Пролетарський виборчий округ, Донецька область/. Николай Федорович! Сразу скажу, что я не разделяю точку зрения многих моих товарищей о том, что вас нужно отстранить от работы, поскольку считаю, что вы - человек порядочный до глубины души. А то, что мы видим уродство на телевидении это следствие того политического курса, который имеем.

- А вопрос будет такой. Я хотел бы, чтобы вы сейчас четко обозначили позицию работы телевидений в предвыборной кампании. Это, прежде всего. Как вы будете предоставлять время на телевидении представителям разных политических сил, отдельным кандидатам в депутаты, отдельным политикам? Какое время для того, чтобы вещать в самостоятельном русле, вы отдадите областному телевидению? И ответьте, пожалуйста, ощущаете ли вы агрессивное давление со стороны отдельных депутатов? Ведь только включим телевизор, сразу видим одни и те же злые лица депутатов руховской ориентации или же по-фашистски - настроенного вице-премьерминистра Жулинского... /Шум у залі/.

ОХМАКЕВИЧ М.Ф. Відносно виборів насамперед ми будемо користуватися Законом про вибори. Там дуже чітко і ясно сформульовані позиції взаємовідносин між кандидатами в депутати і засобами масової інформації.

Єдине, що хотів би сказати необхідно значною мірою зорієнтуватися на регіональне телебачення і радіомовлення. Адже, ви розумієте, якщо обиратиметься 450 депутаті в, а висунуто буде по 5-6 кандидатів по кожному виборчому округу, то три тисячі чоловік через центральне телебачення і радіомовлення ми навряд чи зможемо пропустити. /Шум у залі/.

Це треба в законі передбачити. Я так не можу. Але, мені здається, основна ставка повинна бути зроблена на обласне телебачення і радіомовлення.

А щодо того, як надаватимемо можливості для виступів представникам різних партій, окремим кандидатам, то, повинен вам сказати, ми зробимо максимум, аби вони були рівними. /Шум у залі/. За гроші Ви нічого не зробите. У вас грошей дуже мало буде /Шум у залі/. А скільки ж у вас грошей буде?

ГОЛОВА. Ні, за гроші - тільки по районному телебаченню можна. Так? /Сміху залі/.

ОХКЕВИЧ М.Ф. Я вам просто назву цифри. Зараз одна хвилина мовлення по телебаченню коштує 2 600 000 карбованців. і 1 200 000 карбованців - по радіо.

ГОЛОВА. Другий мікрофон.

БАТІГ М.І., член Комісії Верховної Ради України з питань гласності та засобів масової інформації /Буський виборчий округ, Львівська область/. Шановний Миколо Федоровичу! Ви у своєму звіті говорили про високий рейтинг Українського телебачення. Справді, соціологічні дослідження підтверджують, що у нас цілі області практично не дивляться програм, які виробляє Українська державна телерадіокомпанія, особливо на сході України. Дивляться "Останкино", програми комерційного телебачення, місцеві, регіональні студії. І в найгіршій ситуації "за популярністю - програми Держтелерадіокомпанії.

Я не знаю, чи в зв'язку з цим є зараз смисл навіть говорити про якийсь інформаційний обмін України, особливо на західному інформаційному ринку. Я не бачу, що Держтелерадіокомпанія може запропонувати західному партнеру з тієї продукції, яку зараз виробляє, і у зв'язку з цим я хотів би відчути вашу стурбованість рейтингом Українського телебачення. Що ви робите для того, щоб піднести його на вищий рівень? Як створити ці доброякісні програми? Які бачите тут перспективи?

І ще одне питання. Про цензуру в рамках Держтелерадіокомпанії. Тут вельми і вельми "поукраїнському" настроєний депутат Чародєєв /я так оцінюю його репліку про державного міністра Жулинського/ вже говорив про тиск на вас.

Мене цікавить: як би ви оцінили рівень цензури у вашій структурі /не тільки тиск з боку Президента чи з боку Верховної Ради/? Наскільки вільний тележурналіст, який працює у вас, від цензури своїх керівників і телевізійних адміністраторів?

ОХМАКЕВИЧ М.Ф. Я працював у різні часи. Зараз набагато важче працювати. Це вам відверто кажу. І не буду називати ніякі прізвища. Те загальне тло, на якому доводиться працювати, навіть не піддається слову "цензурування". Але все це до журналістів, крім мене, по суті, не доходить. І по-іншому себе вести у цих обставинах не можна. Це непроста проблема. Ви подивіться, вже скільки разів змінювали керівників "Останкино"! От сьогодні знову змінили... Ну, це інша справа - правильно чи неправильно. Але поки що особливого результату немає.

А що стосується рейтингу, то що я вам повинен сказати? Я пропрацював на телебаченні, на радіо кілька десятків років, і не завжди на керівній посаді. Але на керівній посаді тільки тим і займаюся, що будую. І дуже шкодую, що можливо мені ніколи так і не вдасться побачити високий рейтинг Українського телебачення. Бо він так просто з нічого не робиться. Під це повинна бути закладена серйозна база. Оскільки ви вже маєте пряме відношення до УНІАР, то, напевно, знаєте, що таке

база і які бази мають ТФ-І, СІ-еН-еН чи Бі-Бі-Сі і яку базу має. "Останкино" тощо. Без такої бази поки що нам дуже і дуже важко.

Зараз завершуємо будівництво. Ще наступного року матимемо досить непогану базу, думаю, що ситуація зміниться. Зарає серйозним чином змінюємо структуру, змінили керівництво. Зараз під нову структуру добираємо таких людей, які, справді, можуть дати належну творчу продукцію. На це ми розраховуємо. Але так просто відповісти важко, бо це дуже непросте питання, особливо щодо телебачення.

ГОЛОВА. Третій мікрофон.

ГУДИМА О.В. Шановний Миколо Федоровичу, прошу вибачення за те, що наші рідні жириновські - Чародєєв і Марченко тут "ляпають" дурниці.

І запитання до вас. Скажіть, будь ласка, скільки валюти платить "Останкино" Україні за протягування в нас своєї реклами? Дякую.

ОХМАКЕВИЧ М.Ф. Я не зрозумів.

ГУДИМА О.В. "Останкино" під час трансляції на Україну рекламує іноземні товари, фірми і отримує за це валюту. Але воно теж мусить сплачувати нам за право рекламувати тут, у нашому просторі, за додатковий ринок.

ОХМАКЕВИЧ М.Ф. Повинен сказати вам, що тут є проблема. Річ у тому, що оскільки в нас на території працює канал "Останкино", то ціна хвилини реклами залежать від кількості населення, на яке вона поширюється. Безперечно, "Останкино" враховує самостійну Україну і вважає, що додається ще 50 мільйонів чоловік, і вони мають від цього зиск.

У зв'язку з цим повинен вам сказати таке. Недавно перші керівники телебачення і радіомовлення колишніх радянських республік, а тепер країн Середньої Азії, Закавказзя і Балтії зібралися і звернулися з конкретним листом до керівництва "Останкино" з пропозицією провести переговори щодо цього. Якщо вони і далі поширюватимуть у нас рекламу, то повинні нам компенсувати ту частину, яка нам мав належати.

ГОЛОВА. Перший мікрофон.

МАРЧЕНКО В.Р., член Комісії Верховної Ради України у закордонних справах /Роменський виборчий округ, Сумська область/. У меня сначала реплика. Понятно, что выше слов "ляпанье" и подобных интеллект Гудымы не поднимается и не поднимется никогда.

Хочу задать вам вопрос как член Социалистической партии, которая находится сегодня в оппозиции к нынешним рекордам. Я на себе ощутил пресс цензуры, которая существует на телевидении и радио, и массу гнусных комментариев.

Приведу пример. Несколько раз показывали съезды Руха. Мы к вам лично обращались с просьбой хотя бы дать информацию о докладе на съезде Соцпартий. Вы это обещали, но не выполнили своего обещания, ибо куда-то в командировки уезжали.

Я и другие социалисты неоднократно выступали в программе "Незалежність". И после этого каждый день идут такие комментарии, что это возврат к тоталитаризму и прочее, и прочее. Ежедневно средства массовой информации лишают народ Украины права объективного выбора пути выхода из кризиса, потому что замалчиваются реформы Китая, успехи Северной Кореи, социальная направленность экономики развитых стран.

У меня к вам такой вопрос. Вы когда-то сказали, что оскорбляют депутатов в каждой программе "Незалежність". Подгоняют образы депутатов Чародеева и Марченко под гудымовский интеллект.

Вы когда-то пришли и попросили извинения у депутатов Остроущенко и Чародеева за те оскорбления, которые им были нанесены в средствах массовой информации. В этой связи я выражаю вам чувство уважения. Но после этого еще трижды гнуснейшим образом были оскорблены эти же депутаты, У меня к вам один вопрос: не мучает ли вас совесть за то, что средства массовой информации лишают народ Украины права объективного выбора пути выхода из экономического кризиса и порочат Верховный Совет? Это - первый вопрос.

И второй вопрос. В том, что телевидение, и радио "руховские", у меня нет никаких сомнений. Черновила за телефонный аппарат 30 минут в эфире так хвалили - и качества у него прекрасные, и решительный, и объективный он... Я вам задаю вопрос: какой от меня надо презент вам и средствам массовой информации за то, чтобы меня похвалили хотя бы 5 минут, а не вводили в заблуждение народ Украины? Спасибо.

ОХМАКЕВИЧ М.Ф. Маю сказати, що мені не дуже приємно, що якраз на моїй постаті раптом, так би мовити, схрестилися списи і точаться такі досить серйозні міжпартійні суперечки. Хоча, власне, це та ж ситуація, яка спостерігається щоденно у мене на роботі. Але я не стану виправдовуватися. Чи мучить що мене? Мене мучить усе. Хіба зараз можна жити і не мучитися? усі ми мучимося. Створили ці складні обставини, а тепер мучимося і починаємо один одного запитувати, хто більше з нас мучиться. Скажу, що я не менше мучуся, ніж ви.

Тепер наступне питання. Ви кажете, що не так показали Соціалістичну партію. Ну, я не знаю. Он Олександр Олександрович сидить, нехай скаже. 3'їзд Соціалістичної партії ми показували так же само, як і збори Руху. 15 хвилин було вам дано для загального матеріалу і по 5 хвилин ще репортажі. Такий же хронометраж і для Руху.

Ну, як же ні? Я ж знаю! Ну, що ж видно? Я вам відповідально кажу, що більше п'яти хвилин репортажів не було.

ГОЛОВА. Другий мікрофон.

БОЙКО І.Г., заступник голови Комісії Верховної Ради України у справах ветеранів, пенсіонерів, інвалідів, репресованих, малозабезпечених і воїнів-інтернаціоналістів /Кам'янсько-Дніпровський виборчий округ, 3апорізька область/. Шановний Миколо Федоровичу! Так сталося, що Україна завжди успадковувала щось від нашого "старшого брата - Росії. Дуже часто бувало, що й негативне. Згадаймо: під час

передвиборної кампанії в Росії був офіційний канал - "Останкино", де кандидати виступали згідно з законом. Але були канали й комерційні, які оплачували комерційні структури, і певні кандидати мали додатковий час, щоб виступити й пропагувати свої платформи.

Скажіть, будь ласка, чи будете ви практикувати такий метод, скажімо, в каналі УТ3? Тим більше, як я розумію, це доход для телебачення. І чи ви вважаєте це правомірним у нашій майбутній виборчій кампанії?

ОХМАКЕВИЧ М.Ф. Згідно з Законом про вибори ми повинні /це визначено як норма/ надавати кандидатам право виступу безплатно. Ми в цій ситуації не збираємося торгувати ефіром.

Але, ще раз вам кажу, можливості у тих, хто захоче, скажімо, купувати ефір, будуть дуже й дуже незначні. Я не знаю, яка в комерційних структурах ціна, але нашу я назвав. Вона досить висока для того, щоб вести широку передвиборну кампанію. Це треба мати дуже солідні, гроші. А у вас же передбачено, по-моєму, кілька мінімальних зарплат, п'ять чи шість. Може, я щось неточно кажу?

ГОЛОВА. Миколо Федоровичу! З приводу попередніх доказів. Неоднозначно й інші канали оцінюються, не тільки наш канал. І там теж можна почути таке, що диву даєшся...

Третій мікрофон.

ПОРОВСЬКИЙ М.І., член Комісії Верховної Ради України з питань планування, бюджету, фінансів і цін /Рівненськйй виборчий округ, Рівненська область/. Шановний Миколо Федоровичу., в порядку репліки. Прошу вас не звертати уваги на звинувачення в рухівстві, які тут звучали від депутатів Марченка і Чародєева. Для цих людей рухівською є й Верховна Рада, звинувачують вони й уряд, що він рухівський. Це вже скоріше хвороблива манія переслідування - настав час діагноз ставити. Ці люди намагаються всіх звинувачувати в фашизмі, будучи самі найпершими фашистами, тільки російського толку.

А запитання у мене таке. По телебаченню в нашому інформаційному просторі йде відверта інформаційна агресія, хибно трактуються події, які відбуваються в Україні. На жаль, наше телебачення, зокрема інформаційні програми, безнадійно відстають у тому, щоб вчасно реагувати на таке неправдиве трактування подій. Це по-перше.

По-друге, практично немає інформації про інтелектуальне життя українців у Росії. Дуже мало висвітлюється життя українців у Криму, до того ж Українське телебачення в Криму часто блокується місцевим телебаченням. Скажіть, будь ласка, що в цьому плані ви передбачаєте на майбутнє?

І стосовно технічної бази. Чи хоч один із супутників зв'язку, які використовувало телебачення, дістався вашій телерадіокомпанії? І чи ви хоч вимагали, щоб цю частку майна було виділено Українському телебаченню?

ГОЛОВА. Миколо Федоровичу, поки видумаєте, я звертаюся до Миколи Івановича і до інших. Будь ласка, "не підкручуйте" людей. Українці - це народ України. Чому "як живуть українці в Криму"? Тоді можна запитати, як живуть українці на Донбасі, а як у Львові. Ну, до чого це відокремлення? Давайте розпалювати пристрасті ще й з цього залу.

Будь ласка, Миколо Федоровичу.

ОХМАКЕВИЧ М.Ф. З приводу відповідей на певну дезинформацію, яка йде по каналах із "Останкино", чи на якісь інші випади. Розумієте, завжди ж першою з'являється та інформація, на яку потім треба відповідати. Тому ми не можемо її випереджати. А от коли вона з'являється, тоді вже знаходимо різні способи й методи відповідати. Скажімо, на вчорашню заяву, яку зробив Єльцин, ми все ж певним чином відреагували. Зв'язалися зі службою Президента і була відповідна заява з цього приваду, Щоправда, не завжди нам це вдається. Але я не впевнений, що треба, скажімо, на кожен такий випад неодмінно відповідати. Нам, мабуть, потрібно більше виваженості.

Що стосується того, чи нам вдається показати інтелектуальне життя в Росії. Не знаю - вони, по-моєму, й самі його не - показують. Яке там інтелектуальне життя в Росії? Я вважаю, що цей політичний бал, який відбувся після виборів у Росії, це, по-моєму, найвищий вияв російського інтелектуалізму.

ГОЛОВА. Останнє коло. Перший мікрофон.

МАРЧЕНКО І.Д., директор Артемівського машинобудівного заводу "Победа труда" /Артемівський виборчий округ, Донецька область/. Уважаемый докладчик! Ваша телерадиокомпания как серьезное предприятие, наверное, планирует свою работу и расписывает время эфира по часам, минутам, раз такая цена, то, может, и по секундам. Скажите, почему в передачах нашего телевидения и радио практически одни и те же политические деятели без конца протаскивают свои программы, свое видение вопросов я без конца эти идеи навязывает радиослушателям и телезрителям?

Скажите, почему не выступают ни министры, ни члены правительства, ни окружение Президента, и в том числе и сам Президент, да и руководство Верховного Совета, кроме того, что интервью дают или по поводу каких-то событий выступают? Или они не желают выступать, или нет денег, или вы не предоставляете им эфир? Я это говорю потому, что практически по радио и телевидению Украина искусственно делится на восточную зону и западную зону. А это наносит большой вред целостности нашего государства.

Спасибо за ответ.

ОХМАКЕВИЧ М.Ф. Ви поставили досить непросте для мене питання, говорячи про найвищих керівників держави. Чому вони не виступають вони можуть відповісти самі, Щодо того, чому так мало виступають міністри. Мені здається, що міністрів навіть уже й забагато у нас в ефірі. А стосовно виступів

деяких діячів, то скажу, що вважаю: той, хто себе поважав, поважає свою позицію, свої думки, часто по телебаченню і радіо виступати не буде. У нас навіть придумали таку рубрику - "По дорозі на роботу". Мовляв, між ділом зайшов і хочу вам дещо сказати. Я так вважаю, що просто ці люди іноді й самі себе не цінують. Але ясна річ, я розумію, що ми маємо якось це все дозувати. Дуже непроста ця річ - дозувати. Як тільки ми починаємо трохи щось обмежувати, відразу заявляють про цензуру.

З другого боку, я вам скажу з усім своїм переконанням: усі, хто до мене звертався / я за всіх співробітників відповісти не можу, тому що організація велика/ за різних обставин, завжди мав можливість виступити в ефірі. Ми, між іншим, ніколи не могли б відмовити, безперечно, Президенту, Голові Верховної Ради. Але ж ви розумієте, як зараз важко виступати. Ви повинні теж розуміти, що керівникам виступати - це ж не просто говорити. Не знаю, як ви це розцінюєте...

ГОЛОВА. Це ж не рапортувати, бо нема чим.

ОХМАКЕВИЧ М.Ф. Повинен визнати, є і най певний гріх у тому, що якоюсь мірою простежується роз'єднання Заходу і Сходу. Я вас запевняю, що у нас не буває жодної літучки, коли б ми не закликали постійно думати про це важливе політичне питання. На жаль, ще не вдалося виправити ситуацію, і це наш гріх. Це я кажу тут щиро.

ГОЛОВА. Другий мікрофон.

ДУНТАУ О.М., заступник голови Агентства міжнародного співробітництва та інвестицій /Ізмаїльський виборчий округ, Одеська область/. Уважаемый пан Охмакевич! У меня к вам следующий вопрос. Иван Степанович, этот вопрос перекликается с тем, что я хочу сказать и вам также. Мы приняли здесь в начале сессии положение о том, чтобы не проводить предвыборную агитацию, сессию по радио не транслировать и не показывать по телевидению. Правильно? Правильно. Так вот что мы с вами имеем? Идет обсуждение программы правительства, Иван Степанович выступает с яркой, пламенной речью. Его полностью транслируют по УТ-1 и по радио как депутата Верховного Совета, как Председателя Верховного Совета. Тут можно поразному расценивать...

ГОЛОВА. Я не просив.

ДУНТАУ О.М. Иван Степанович, я не об этом. Вы меня поймите правильно, пожалуйста. Уважаемый Иван Степанович, я понимаю вас прекрасно, я ведь не сказал, хорошо это или плохо. Я говорю об объективности подхода пана Охмакевича как редактора.

Почему? Идет предвыборный процесс. Сегодня так же, как вы, Иван Степанович /поверьте мне, пожалуйста/, 90-95 процентов

депутатов могут сказать, не хуже. Потому что наболело очень многое. И в силу этого возникает один общий проблемный для всех вопрос: есть сегодня на телевидении Украины какой-либо прогноз, как освещать эту предвыборную кампанию? Она будет очень сложной, очень тяжелой. Так вот в силу этого общий вопрос. Как подходит к предстоящим выборам Украинское телевидение, как эти передачи будут корреспондироваться с нашим законом? И самое интересное; как будут вести себя в этом плане должностные лица сегодня? Спасибо.

ГОЛОВА. Депутат Дунтау більше разів, ніж я, був на телебаченні. Це точно.

ОХМАКЕВИЧ М.Ф. Коли під час обговорення ви запитували, який буває тиск, то я вам повинен сказати /це я правду вам скажу/, що, як правило, від перших осіб тиску ми ніколи ніякого не знали. І абсолютно правильно каже Іван Степанович - він нічого не просив. Але ви прийняли постанову про зміни у висвітленні сесії по телебаченню і радіо. Ви прочитали четверту позицію цієї постанови? Що там записано? Ну так чого ж ви мене запитуєте?

ГОЛОВА. Третій мікрофон.

КОЛІНЕЦЬ В.В. Шановний Миколо Федоровичу! Я хотів би вас запитати і одночасно порадитися.. Чи не здається вам, що панує надмірне протистояння українському інформаційному простору з боку "Останкино"? Де ви бачили таку державу, яка так широко: відкривала би свій інформаційний простір для іншої держави, що веде, по суті, відносно неї ворожу пропаганду?

У зв'язку з цим запитання. Чи не можна хоч якось регламентувати телепередачі "Останкино"? Це перше.

І друге. От скаржився депутат Марченко, що не так, як би йому хотілося, ваші коментатори трактують його виступи. Скаржився Марченко і соціалісти, що їх на вашому телебаченні не хвалять. Але як зрозуміти те, що ваше телебачення надає все-таки ефір для крайніх лівих і абсолютно не надає його для крайніх правих? Де, хто і коли бачив, щоб, наприклад, з трибуни телебачення виступала Українська національна асамблея "Державна самостійність України". Є навіть, як уже не раз було сказано, цензура на деякі прізвища народних депутатів з партії крайніх правих. Я, наприклад, це відчув на собі. Неодноразово про це заявляв і депутат Хмара.

Дякую.

ОХМАКЕВИЧ М.Ф. Відносно "Останкино". В принципі, у світовій практиці таке є, на території багатьох Держав знаходяться телевізійні сигнали інших країн. Поїдьте, скажімо, в Бельгію, там є чотири зарубіжні канали. У Швейцарії - канали

німецького, французького телебачення. Зараз у Європі, по суті, немає такого, щоб не перетиналися телевізійні сигнали різних країн. Але що стосується "Останкино"... Звичайно, це неприємно, що ця студія інколи веде себе некоректно відносно нашої держави. Це так.

Але, думаю, треба шукати все-таки трохи інші шляхи. Не знаю, як ви розціните мою точку зору, але позбавити нашого глядача і каналу "Останкино" /як от взяти і закрити його/-це є, по-моєму, нецивілізований шлях навіть за умови, що ми одержуємо звідти таку неприємну інформацію /Шум у залі/.

Тепер відносно того, що, як ви кажете, ми не надаємо права виступати крайнім. Повірте мені, дуже важко їм надавати це право, дуже важко. Будь-яким крайнім дуже важко. При цьому ще треба пам'ятати, що не я ж беру інтерв'ю. От мене звинувачують, що журналіст щось не так сказав. Виходить, журналіст не має права на якусь свою думку?

ГОЛОВА. Так, мені нагадують, що вже два регламенти використали - 30 хвилин. Я кажу, якщо ми будемо за регламентом працювати, то треба припиняти обговорення цього питання. Якщо не будемо обговорювати, можна було б цей час використати. Обговорювати? /Шум у залі/.

Припиняються відповіді на запитання. За регламентом ми використали час. Дякую, Миколо Федоровичу, сідайте.

Прошу ввімкнути систему, запишіться на обговорення.

Прошу висвітлити./Шум у залі/.

Вже, мабуть, досить. На виступи вже записалися 76 депутатів. Ну, понатискували кнопки. Тут досить тих, що є /Шум у залі/.

Так, слово надається народному депутату Чародєєву. За ним виступатиме депутат Дудченко. Немає його? Тоді - депутат Марченко.

Що повторимо? /Шум у залі/.

Я прошу, не втрачайте час, у нас його і так не вистачить для тих, хто записався. Ну, не заважайте. /Шум у залі/. Та нас жодна система не витримає!

Будь ласка, депутате Чародєєв.

ЧАРОДЄЄВ О.В. Уважаемые товарищи депутаты! Помню, эта фраза уже звучала в нашем зале, что захват телевидения равносилен захвату воздушного пространства во время войны, что мы и имели возможность наблюдать все эти годы, и что привело, в принципе, страну к такой разрухе. Люди дезориентированы и в области политики, и в области приватизации, и в области перспективы - как жить и как защищаться от новых выдумок и Верховного Совета, и Президента, и правительства.

Но сейчас мы можем поговорить только о том, как повлиять хотя бы на предвыборную кампанию, Я никаких иллюзий не питаю. Николай Федорович не ответил, как на него давят некоторые депутаты и как влияет на это Охмакевич.

Не хочу сказать, что последние перестановки на телевидении были только плохие. Но то, что такое влияние есть,- это факт.

Я разговаривал со многими сотрудниками телевидения. Это толковые, профессионально подготовленные люди. И они называют факты, когда приходят те или иные депутаты и не выходят из кабинета до тех пор, пока не дадут им время на телевидении.

Такого во время избирательной кампании, конечно, допускать нельзя.

Что касается заявлений относительно того, каким политическим силам дают телевизионное время, то скажу, что очень внимательно за этим слежу.

Депутат Колинец говорит, что не дают слово ДСУ. Кто знает, что такое ДСУ? Недавно слово имел один из лидеров депутат Шлемко. Это одна из самых оголтелых, крайних фашистских организаций. Лидером сейчас является Роман Коваль, редактор газеты "Нескорена нація". Одна статья "Основи санації" /я дам любому ее ксерокопию/ убедит каждого, что это что-то запредельное разжигание национальной розни. Здесь постоянно публикуется некто под фамилией Щербатюк. Прочитайте статью "Дух крові"! Человек, который украл 3 рубля еще в 1976 году у гражданки Трушковой и был, судим, является сейчас одним из лидеров. Так вот на телевидении и по радио об этих людях и об этой организации говорят нормально, ни малейшего штриха по поводу того, что что-то в нашем государстве ненормально.

Да, в России мы уже практически видели приход к власти фашистов. Так там хоть говорят об этом! А тут же никто не хочет сказать, что это есть и у нас. И кто его знает, не окажется ли через полгода мир перед лицом того факта, что рядом будут два конфронтирующих государства с профашистским Верховным Советом? Нет таких гарантий. И мы начинаем удивляться уже потом, когда это произойдет, как это было в России.

Николай Федорович! Надо сейчас спокойно продумать механизм. Действительно, давайте выберем надзирательный совет от Верховного Совета, здесь проголосуем за тех людей, которые

могут объективно к этому отнестись. Согласен быть вице-президентом. Не нужно смеяться, потом будем смеяться, когда пройдут выборы. Считаю, что мы сейчас должны проголосовать за такое постановление, в котором обязать Николая Федоровича отчитаться в первый же месяц работы нового состава Верховного Совета о том, как он освещал предвыборную кампанию. Необходимо, чтобы он в эти месяцы знал, что придется за это отвечать.

Я не считаю, что Охмакевич не способен к руководству телевидением. Это - профессионал. И я знаю, что это человек честный. Но так случилось, что произошла такая ломка строя, когда все подумали: ну все, пришел Рух, пришла эта черная сила, которая скоро будет при власти в полной мере, и начали бояться и из страха уродовать, себя и свою работу.

Считаю, что сейчас Николаю Федоровичу нужно честно сказать, кто ему мешает работать. Он на это не захотел пойти сразу, но мы видим, что оно имеет место. И без снятия этого вопроса решать вопросы о руководстве трудно.

В отношении тех интервью. Вот что мы имели? Наша газета "Голос Украины" за все время осветила в лучшем случае позицию трех десятков депутатов из 450. Эти телевизионные интервью... Выйдите во время серьезных заседаний в холл. Постоянно Вячеслава Максимовича интервьюируют. Просто замучили его, он до того исхудал и както измельчал, потому что изморили его этими интервью.

Великий немецкий философ сказал, что нельзя верить ни одной мысли, если она не рождена во время быстрой ходьбы по высоким горам. Вы только вдумайтесь! А тут действительно, что пришло в голову - сразу на телевидение быстренько схватили, вот и рождается в эфире всякая ерунда.

Мы же знаем влияние телевидения. Стоило только Жириновскому за последние недели купить несколько телевизионных выступлений, и такой эффект!

И так безнаказанно мы хотим подойти и периоду предвыборной кампании...

Николай Фёдорович! Считаю, что за следующую неделю вы должны подготовить и представить свой план показа по телевидению предвыборной кампании.

ГОЛОВА. Ви пам'ятаєте, ще герой фільму "Москва сльозам не вірить" казав, що скоро відпаде все, залишиться тільки телебачення. Може, це істина?

Слово надається народному депутату Марченку. Після нього виступатиме депутат Тризна.

МАРЧЕНКО І.Д. Уважаемые депутаты! Уважаемый Иван Степанович! Думаю, что всем присутствующим понятно, что сегодня, когда мы (большинство) газет не выписываем, единственный источник информации - это все-таки радио и телевидение. И это такой источник информации, который или может работать на спокойствие, согласие в нашем государстве, или может порождать недоразумения в решении многих вопросов.

И поэтому я не зря задал такой вопрос: есть ли у нашего телевидения какая-то программа, которая бы составлялась на месяц, или на два, или на неделю, и которая бы охватывала все стороны жизни нашей республики: экономическую, культурную, политическую жизнь всех регионов, и чтобы эта работа была плановой.

Нельзя же мириться с таким положением. Не успеешь дойти после окончания заседания до гостиницы "Москва", как депутат в 18.30 уже дает свое видение вопросов на телевидении. Как он успевает чуда проскочить? Какая плановость в этой работе? И кто готовит эти вступления? Никто не может на это ответить.

Считаю, что этот бесконечный рассказ о программах и движениях, бесконечное разжигание вражды между партиями, которое практикуется на нашем телевидении, переходит на людей и не приносит никакой пользы.

Должен сказать, что жизнь восточных регионов очень плохо освещается как по радио, так и по телевидению. У нас тоже не меньше культурных достижений. У нас, несмотря на такое трудное положение, есть достижения и в экономике. У нас живут люди в труднейших условиях. И надо находить возможность все-таки показывать и лучшую, и худшую сторону, и комментировать что нужно.

Я не зря задал вопрос, почему не выступает представители правительства. Считаю, что не только мы тут должны утверждать программы, которые не выполняются, а и министр, доля труда которого есть в этой программе, должен, если не систематически, то периодически рассказывать, что он делает, каково положение в отрасли, что он будет предпринимать сегодня и завтра, чтобы дело двигалось. Иначе складывается совершенно безрадостная картина: кругом развал, гибель, непонятно кто что делает и что будет.

Хотелось бы еще вспомнить, что у нас очень мощные, как мы всегда считали, научные силы. Вот сегодня тут называли, сколько академиков и прочее. Что же думает наша наука по этому поводу?

Заканчивая, не занимал больше времени, хочу пожелать, чтобы телевидение перестроило свою работу, разнопланово показывало жизнь нашего государства. И не надо нам тут ставить вопрос о закрытии другого телевидения, оставив только наше. К сожалению, качество наших передач очень низкое, и большинство жителей наших регионов смотрят "Останкино" не потому, что любят передачи из Москвы, а потому, что они качественные. А наши - низкого качества, поэтому никто не смотрит. И если мы закроем передачи оттуда, это приведет к тому, что будут их в подполье как-то смотреть и слушать. Этого делать нельзя, не нужно разжигать страсти.

Я желаю успеха телевидению и в том чтобы оно в предстоящей избирательной кампаний объективно освещало борьбу партий, других группировок и течений, не становилось

предвзято на чью-то одну сторону, то ли Рука, то ли какой-то партии, оппозиционной, тем же коммунистам или социалистам. Спасибо за внимание.

ГОЛОВА. Слово надається народному депутату Тризні. За ним виступатиме депутат Мороз.

ТРИЗНА В.С., голова підкомісії Комісії Верховної Ради України з питань гласності і засобів масової інформації /Куйбишевський виборчий округ, Донецька область/. Я хотел задать вопрос, но у меня не получилось, поэтому придется воспользоваться пятью минутами времени и выступить.

Когда первоначально ставился вопрос об отчете председателя Гостелерадио и готовился проект закона, мне пришлось немножко ознакомиться с работой телевидения, с проблемами нашей Гостелерадиокомпании.

Действительно, их немало. Есть и проблемы кадров, и проблемы оборудования. Много сил вложил коллектив, в том числе и председатель, в создание новой базы, улучшенной, более качественной. И сейчас мы бы погрешили против истины, если бы сказали, что на телевидении вообще ничего не меняется, даже в качестве самих программ. Есть интересные находки. Ну, а смотрят или не смотрят - здесь, по-моему, причины далеко в прошлом, наверное, в привычке. Ведь в то, временя, когда у нас

был Советский Союз, украинское телевидение меньше смотрели, чем Центральное телевидение.

От того, насколько будет прогрессировать именно качество и содержание программ, зависит и количество зрителей. Думаю, что будут смотреть и украинское телевидение, ведь оно все-таки меняется, надо смотреть правде в глаза. И я уверен, что в украинское телевидение придут новые люди, будет отбор квалифицированных кадров, наладится все.

Меня больше волнует то, как освещается телевидением - государственным телевидением - жизнь государства Украины. И, честно говоря, настораживает позиция руководства Гостелерадиокомпании и некоторых наших государственных мужей.

Возьмем то элементарное, что нужно пропагандировать, - культуру. Есть вице-премьер Жулинский, он отвечает, кстати, не только за культуру и образование, а здесь докладывал нам о решении социальных вопросов, которые тоже курирует, и ничего, собственно, не мог сказать, ответить на простейшие вопросы. Но вот в сфере культуры он практически становится телезвездой, вроде ведущего телевидения, особенно в последнее время. Нормально ли это, когда культуру Украины сводят к двум-трем именам определенных литераторов или театральных деятелей и забывается весь огромный исторический пласт, начиная с Шевченко и заканчивая,- даже нельзя сказать кем... Плеяду этих имен мы знаем: это и Стефаник, и Гаврилюк, и Леся Украинка, и Панас Мирный - да можно со школьного учебника всех вспомнить. Но у нас две фамилии называются, а все остальное отсекается.

Доклады Жулинский делает почти полуторачасовые, еще пройдет полгода - и будет доклад, как у Генерального секретаря.

Дальше. Неудовлетворительно. Отражение жизни по регионам и социальным слоям. Нет в передачах представителей рабочего класса. В последнее время все-таки появился крестьянин на экранах, но рабочий класс... Вроде его вообще нет. Нет людей, которые производят.

У нас абсолютно забыты сейчас большие проблемы Донбасса. Где выездные группы? Я, кстати, звонил, когда были в Краснодоне очень сложные события, просил: пошлите туда группу, пусть покажут правду, что происходит в Краснодоне, Обращался и к первым лицам Гостелерадио, но просьба моя так втуне и осталась.

Следующий пример. На Южмаше происходит огромнейший митинг в поддержку СНГ. Вступать в СНГ или не вступать в СНГ - это вопрос, который мы решим, решит народ, решит Верховный Совет, Положительно или отрицательно - это другой вопрос. Но нужно именно отражение того, что да, есть люди, которые этого хотят. В это же время показывают кучку людей с другого региона: "Ні!", "Ганьба!" - я все. Так же нельзя, нужно говорить правду о том, что происходит в, обществе.

Еще одно. Николай Федорович, в России телевидение тоже заняло тенденциозную позицию. И сейчас, когда сложилась такая ситуация, и тот же "Выбор России" заявляет; мы будем сотрудничать с коммунистами, и вчера министр иностранных дел Козырев расхвалился, что коммунисты всегда воевали с фашизмом, - у нас получается так: у нас есть все партии, все движения, но левое движение ни на радио, ни на телевидении абсолютно не отражается. И от вашей Позиции в этом вопросе зависит очень много.

ГОЛОВА. Слово надається народному депутату Морозу. За ним виступатиме депутат Червоній.

МОРОЗ О.С., секретар Комісії Верховної Ради України з питань агропромислового комплексі /Таращанський виборчий округ, Київська область/. Шановний Миколо Федоровичу! Я, вітаючи вас із днем народження, хотів би побажати вам найперше підвищення якості телепередач, тому що з цього приводу, я думаю, чимало з нас могли б багато докорів зробити на адресу телебачення.

Я наведу тільки один приклад, точніше такий аргумент. Нам не треба в сюжетах телепередач копіювати інші передачі, наприклад, останкінські. От іде молодіжна програма. Задумана за сюжетом московської, але там готується вона глибше, на багатшій основі і з кращими виконавцями. Та ще якби ми не виставляли цього, уже такого досить підстаркуватого ведучого, і хоч і вуса у нього є, і все інше, але не виходить передача, не йде, та ще й голос зовсім не годиться. Мені здається, що треба якось делікатніше кожному виконувати свою місію. Він буде ефективний десь в іншій передачі. Але ця йому не підходить абсолютно. А тим більше - ще яку

аудиторію підберуть. Подивіться, нібито і молодий, але обличчя таке, навіть трохи більше, ніж у мене, та ще й крупним планом показують. І все російські пісні співають в українській передачі, та ще й такі, знаєте, дешевого змісту. Мені здається, ми дуже програємо в цьому відношенні.

Ще одне. Треба працювати на перспективу. І в цьому відношенні є добрий приклад "Останкіно". Там, наприклад, раз на тиждень іде передача про те, що буде показано протягом тижня, причому уже відпрацьовані програми, А у нас все іде ніби спонтанно. Ось тільки зараз з'явилося і пішло по телебаченню. Від того і якість така.

Треба працювати серйозно. Якщо для цього треба більше грошей

- давайте, просіть, Верховна Рада допоможе, але все-таки треба, щоб якість була вищою.

Далі. Про однобічність інформації говорити не буду, їду в поїзді до Харкова. Вранці, о 8 годині, радіо передає останні вісті. Що передають: приїхав із Канади Лук'яненко боротися за демократію; потім - Павличко у Прибалтиці зустрівся з кимось там і з цього приводу коментар; про Українську правничу фундацію. Головатий /він, на жаль, пішов, за останні 5 днів був з'явився, і знов не стало/ дає інформацію; потім - Чорновіл готується до з'їзду. І все, на цьому вісті закінчилися. Невже більше нічого немає? Їде Мороз у Харків - ніхто не сказав ні на радіо, ні на телебаченні. Теж проблема.

Я вважаю, що інформативності в роботі телебачення зовсім немає, тенденційність у викладі випирає назовні. Це нікуди не годиться. Професіоналізм журналіста, або, вірніше, колективу журналістського, насамперед залежить від того, наскільки у передачі забезпечується рівень інформативності.

І ще одне - про мову, діалектизми. Звідки в нашому мовному лексиконі взялися слова, скажімо, "пан", "панове"? Можна сперечатися. Так говорять, не так говорять, але все-таки телебачення відразу пішло саме в цьому напрямі. "Відомости", "Аргентина" і все інше. Треба трошки обачніше до цього ставитися, тому що дивиться ж весь народ України. Оці різкі повороти не дають користі телебаченню чи радіо, так само як, наприклад, говорити "восьма година", було поки що "вісім годин". Так, ми звикли до цього, може це й не так, але я вчився тут, де Шевченко виріс, може, він неправий був. Одначе давайте все-таки будемо обачніші в цьому відношенні, бо за цим ідуть наслідки, які не бажані в більш широкому плані, ніж ті, про що ми говоримо.

Дуже велика проблема - телебачення в регіонах. Я зустрічався з багатьма спеціалістами, організаторами цієї справи. Мені здається, тут треба забезпечувати обмін досвідом, користуватися тими матеріалами, що готуються в регіонах, і організовувати методичну допомогу з бону телерадіокомпанії.

Сьогодні можна зробити такий висновок: телерадіокомпанія - не незалежна. Досвід Москви показує: трубили в одну сторону - продовжують трубити за інерцією. А тепер думають, як вийти з ситуації, люди не підтримують те, що говорилось. А що тепер робити? Ми ж у дурне становище ставимо непоганих професіоналів. Давайте будемо обережніші в цьому відношенні, щоб потім того ж самого Миколу Федоровича, інших журналістів не Ставити у таке незручне становище.

Тобто телебачення і сьогодні у нас так само, як і в Росії, відповідає позиції влади, на жаль, тільки виконавчої влади.

Іще одне. Я думай, що ви повинні дати уточнення до закону, і, на мій погляд, треба у тому законі передбачити, щоб усе-таки

кадрові питання у телерадіокомпанії вирішувала перша особа, щоб ніхто не казав: так робити, а так - не робити. Голова повинен за принципом професіоналізму підбирати собі таких людей, які підносили б наше телебачення і радіо на значно вищий рівень.

І останнє. Я думаю, щоб наша розмова не закінчилась тим, що ми, так би мовити, звільнили Миколу Федоровича з роботи. Нехай працює, тільки йому треба створити такі умови, щоб ніхто не втручався у професійні обов'язки.

Г0ЛОВА. Слово надається народному депутату Червонію. За ним виступатиме депутат Черненко, а потім депутат Спис, він

ЧЕРВОНІЙ В.М., член Комісії Верховної Ради України з питань оборони і державної безпеки /Ленінський виборчий округ, Рівненська область/. Шановні колеги, вважаю, що обговорення цього питання в цій скрутній економічній ситуації, яка склалась після того, коли ми на руки одержали цю постанову про економічне та соціальне становище в Україні, є недоцільним. Тому я буду дуже лаконічним, щоб не забирати у вас державного часу. Миколо Федоровичу, переді мною виступали представники виключно соціалістичної і комуністичної партій. Я розумію, вони ображені, вони часто ходять на телебачення і, можливо, надокучили вашим заступникам, начальникам відділів, тому їм здається, що їх звідти женуть.

Я, наприклад, порадив би їм просто не потрапляти в такі ситуації, не ходити туди щодня або через день. Я не буваю на телебаченні і радіо, тому мене ніхто не ображає. Радив би це зробити і депутату Марченку . А якщо хтось його особисто там

оббрехав чи зробив на нього якийсь наклеп, знову ж таки в нормальний спосіб вирішити це звернувшись до суду. Так, наприклад, як я покарав дві соціалістичні газети в місті Рівному. Відносно "Независимости" ми з депутатом Поровським виставили цій газеті 26 мільярдів за моральні збитки. Хлопці вчетверте не з'явилися на суд. Отже, думаю, правду можна довести черва суд. Будь ласка, доведіть своє правду. Гадаю, якою вона буде на вашому боці, то телебачення згідно з законом відповідатиме за наклеп, та ще й заплатить Марченку за моральні збитки мільярд чи скільки належить.

А взагалі-то я думаю, якщо говорити більш серйозно, то ситуацію можна вирішити інакше. Аби таких, як Марченко, Не образити, треба запросити Кімерсена чи товариство його підтримки "Лучи чучхе", нехай вони за круглим столом разом з Марченком виступлять перед виборцями. Може, тоді він заспокоїться.

Дякую за увагу.

ГОЛОВА. Слово надається депутату Черненку. За ним виступатиме депутат Спис.

ЧЕРНЕНКО В.Г., голова підкомісії Комісії Верховної Ради України з питань здоров'я людини /Горлівський-Микитівський виборчий округ, Донецька область/. Вы меня что-то, Иван Степанович, забываете, я смотрю. Но я хочу вас похвалить. Так, как вы выступали вчера, никто не выступал. Но я до сих пор не знаю вот чего. Когда Мороз уехал в Харьков, а в Ригу - Павлычко, где была Лариса Павловна? Это, так сказать, реприза.

Николай Федорович! Я - из тех немногих, наверное, депутатов, которые никогда не настаивают на выступлениии. Кстати, я голосовал, чтобы и трансляцию прекратить...

Гусев, ты хоть и учитель, но учишь, наверное, двоечников.

А хочу я поднять вот какой вопрос. Известно, что телевидение формирует общественное мнение. Как же наше телевидение формирует это общественное мнение? Не буду переходить на личности, не стену опускаться до дрязг. Но посмотрите, была у нас сложнейшая ситуация с религией. И кто выступал с этим вопросом по телевидению? Я понимаю, когда представители духовенства отстаивают свою точку зрения, позицию своей конфессии. Но ведь выступали случайные люди, один из них раньше, например, руководил каким-то комсомольским оперативным отрядом, потом вдруг стал большим сторонником церкви.

Вот я был атеистом и сейчас не могу отнести себя к верующим. Какие же они верующие, чтобы давать советы, как той или иной конфессии жить в обществе, как вести себя?

Далее - вопрос, который, кстати, уже поднимался, - о телевидении для отдельных регионов. Например, у нас есть регионы, для которых характерны одни и те же проблемы. В одних регионах они стоят более остро, в других - чрезвычайно остро. Хочу сказать о Донбассе. Кто лучше нас самих, имея возможность выступить с трибуны может сказать о наших проблемах?

Понимаете, Николай Федорович, многое по телевидению подается в искаженном виде. Знаю, что политическое давление на вас чрезвычайно сильное, оно такое прессингующее, что даже не дает настоящей свобода вашему творческому коллективу. А ведь люди там, в принципе, неплохие. Вспомните, какое было отношение к вам два года назад. Те, что сегодня именуют себя большими демократами, помните, к чему здесь призывали? Чуть ли не суд Линча хотели устроить над вами. А сегодня они вдруг из оппозиции перешли в помощники!

Я прошу вас, хотя это очень сложно, даже чрезвычайно сложно, выберите определенный нейтральный курс. Ведь телевидение должно отражать здравые точки зрения. Нельзя, понимаете ли, замкнуться на каких-то позициях вождизма, позициях племенных вождей, которые слушают только себя и считают, что все, что они говорят, - истина. Я не буду называть фамилии.

Далее. Вот сегодня, например, Украина; да и не только Украина, а и ближнее, дальнее зарубежье относительно Закона о выборах информировано, в основном, с точки зрения позиций депутатов Черновила, Филенко и других, тех, которым этот закон не нравится.

Но ведь у каждого своя позиция, и как думают одни депутаты, другие так не считают. А они действительно думают, что они сказали и все им поверили. Да не верят им!

Я знаю мнение одной из стран, в которой демократия существует более, нежели где бы то ни было в мире. Так вот там наш закон был принят с пониманием. Говорят, что он вполне демократичен. У них, кстати, и процедура наиболее демократична. Но ведь телевидение ни слова не сказало об этом законе. А ведь мы идем к выборам. Но у меня такое чувство, что телевидение не знает, что у нас скоро будут выборы. Хотя именно вы должны формировать мнение, призывать ладей, прийти на эти выборы. А то, не дай Бог, опять выберут то, что уже выбрали.

Относительно рекламы. Николай Федорович, я считаю, что это - вызов обществу, когда нам показывают всевозможные машины и призывают: "Приходите - и покупайте!" Сидишь в гостинице и думаешь: как же это сообразуется с нынешними моральными устоями? Нищие, босые, голодные и оборванные люди, а им: "Приходите - и покупайте!" Вроде бы пришел и купил. Тут спички купить уже не за что! Для кого все это рекламируется?

И еще одно. Возможно, кому-то мое предложение покажется не совсем демократичным, но я хочу сказать, что вам необходим /подумайте и сами определитесь/ наблюдательные совет, не зависимый, очевидно, и от Верховного Совета, который будет действительно помогать вам в работе. Иначе вас задергают.

Спасибо за внимание.

ГОЛОВА. Слово для співдоповіді надається голові Комісії з питань гласності та засобів масової інформації Спису Миколі Михайловичу.

СПИС М.М., голова Комісії Верховної Ради України з питань гласності та засобів масової інформації /Ялтинський виборчий округ, Республіка Крим/. Уважаемые народные депутаты! В соответствии с поучением Верховного Совета рабочей группой нашей комиссии с привлечением специалистов, причем различных отраслей, была проанализирована деятельность Укртелерадиокомпании.

При этом мы исходили из того, что столь значительное внимание народных депутатов, граждан Украины к телевидению и радио объективно обусловлено тем, что это одно из самых мощных средств формирования общественного мнения, популяризации идей государственного строительства и демократии, имеющихся в нашем государстве. И, располагая такими возможностями, Укртелерадиокомпания, безусловно, должна нести высочайшую ответственность за свою работу. А депутатский корпус, разумеется, не посягая на свободу информации, вправе высказать свое отношение к ее деятельности, свое видение путей ее улучшения.

Я не имею сейчас времени для того, чтобы делать глубокий анализ состояния дел. Скажу только то, что результаты проверенного анализа свидетельствуют, что руководство и коллектив искренне стремились стать активной действенной силой в становлении и укреплении государственности Украины. Об этом говорилось в отчете. И со многим мы согласны.

Однако нет оснований делать вывод о том, что деятельность телерадиокомпании была достаточно эффективной, отвечала в нужной степени требованиям дня, потребностям и жизненным интересам граждан Украины. Напротив, анализ свидетельствует о наличии существенных недостатков, об отсутствии внимания к решению чрезвычайно важных проблем развития телевидения, о необходимости активизации усилий руководства телерадиокомпании, о повышении роли ее президента в становлении качественно нового телерадиовещания.

В этой связи, на наш взгляд, речь, прежде всего, должна идти о том, что с обретением Украиной независимости наше телерадиовещание крайне медленно осваивает новые функции, крайне медленно переходит от состояния придатка всесоюзных средств массовой информации, по сути, декоративной роли, которая отводилась ему в прошлом, к полнокровному телерадиовещанию, рассчитанному на удовлетворение разнообразных потребностей граждан своего государства, становление действительно демократического строя.

Об этом свидетельствует тот факт, что за последние годы объем телевизионного вещания увеличился только на 25 процентов. Гостелерадиокомпания заполняет своей продукцией только лишь один канал - УТ-1, который не в состоянии конкурировать с каналами ни дальнего, ни ближнего зарубежья.

Попытка организовать выход еще одной программы - УТ-2

-провалилась, а УТ-З не имеет должной юридической и финансовой основы, судьба его неопределенна.

До сих пор нет четко определённых концепций вещания, формирования национального телерадиопространства, программ самообеспечения, технического и творческого развития вещания, улучшения его качества.

Согласен со всеми, кто здесь говорил о том, что до сих пор не выработан более-менее действенный механизм объективного освещения политических событий и процессов. И у меня нет оснований говорить, о том, что руководство компании для этого прилагало серьезные усилия.

Обращает на себя внимание и излишняя заполитизированность передач. Дело не в том, что выступает много депутатов и других политических деятелей, а в том, каким образом, насколько профессионально все это преподносится. Не обеспечивается действительное разнообразие тематической направленности той экономической, культурно-просветительной и другой информации, которая в обязательном порядке должна быть. Крайне неудовлетворительным является освещение жизни на местах. Нет и гибкости в освещении религиозной тематики.

В целом анализ свидетельствует о том, что когда мерилам деятельности компании является не ее конечная продукция и рейтинг передач, а осуществленные затраты или общий объем вещания, то при слишком запутанной системе и структуре управления, во многом искусственном разделении технических и творческих специалистов, при полном отсутствии программной концепции, долгосрочных программ развития, периферийный статус и уровень телекомпании могут сохраняться и дальше.

В своем выступлений хотел бы очень кратко остановиться на том что, на наш взгляд, необходимо сделать.

Прежде всего, не определен статус Укртелерадиокомпании как средства массовой информации. В первом пункте известного постановления Кабинета Министров вместо Государственного комитета по телевидению и радиовещанию создается телерадиокомпания. Но во второй части этого пункта ей присваиваются все функции, права, обязанности и задачи Госкомитета. То есть, сделана попытка в одной форме соединить два антипода.

Таким образом, сегодня мы рассматриваем деятельность в большей степени структурного подразделения правительства, а не средства массовой информации, которое, безусловно, должно быть независимым от Кабинета Министров.

К этому надо добавить, что до сих пор не утвержден устав - главный документ, определяющий программную политику и регламентирующий деятельность компании. Не был создан программно-административный совет. То есть, наряду с неопределенностью концептуальных подходов нет и надлежащим образом

разработанной нормативной базы, что в свою очередь является причиной неопределенности и нерешенности многих элементарных вопросов организации и управления.

Именно поэтому так медленно идет преобразование Госкомитета в телекомпанию, именно это не позволило до сих пор создать новую организацию государственного вещания, провести до конца необходимую структурную реорганизацию и ослабить то, о чем здесь много было сказано, - это зависимость от властных структур и, соответственно, политических сил, которые они презентуют.

В связи с этим первое, что надо сделать, - это определить статус государственного телевидения Украины.

Такие телевидение и радио, существующие на деньги налогоплательщиков, отвечающие их интересам, интересам, общества в целом, должны учреждаться теми, кто уполномочен представлять народ, /а это, как известно, Верховный Совет и Президент/, должны быть подконтрольными вневедомственному государственному органу - Национальному совету и, через его бюджет, - Верховному Совету.

Действительно, необходимо осуществить реорганизацию системы государственного телевидения. Должен сказать, что комиссия тут однозначно не поддерживает те пред ложения,

с которыми сегодня выходят и Кабинет Министров, и Гостелерадиокомпания. Но, вместе с тем, мы допускаем и такую возможность: для освоения второго канала телекомпания может создать вместе с иностранном партнером организацию по производству, подчеркиваю, производству телепропукцйи при условии, что 30- процентная доля участия иностранного партнера будет в форме телевизионных технологий и техники. Речь идёт о создании одной из разновидностей государственного телевидения как конкурента Гостелерадиокомпании на государственных: каналах вещания, с надеждой посредством принципиально иной системы управления и организации производства добиться повышения качества реализации стоящих перед государственным телевидением задач. Это можно сделать даже на базе Укртелефильма, который имеет достаточно хорошую автономную производственную базу.

Хочу коротко сказать о том, о чем здесь уже много говорилось. Действительно, назрела необходимость урегулировать вопросы дальнейшей деятельности российских телекомпаний на территории Украины. И речь не должна идти о том, чтобы взять и перекрыть каналы, - это практически даже невозможно сделать. Просто с учетом всей совокупности и политических, и экономических, и технических факторов необходимо найти решение, позволяющее, прежде всего и в дальнейшем обеспечить распространение их высококачественной продукции на нашей территории, но в то же время и уменьшить возможность осуществленияроссийскими средствами массовой информации контроля информационного пространства Украины посредством дозировки и придания определенной тональности, как входящей, так и выходящей информации. Следует также решить при этом целый комплекс финансовых вопросов, потому что это и тяжелое бремя сегодня для нас.

Второе - это недостаточный профессионализм работников телевидения и радио. Хочу просто коротко сказать, что нам надо создавать специальные учебные заведения, и возможности для этого у нас сегодня есть.

Третье. Несоответствие общего уровня технического и технологического оснащения компании современным требованиям. Здесь об этом говорилось много, добавлю только одно: если его оценить объективно, то оно не только не соответствует этому уровню, а находится за чертой минимального обеспечения производства и выдачи программ. А в связи с интенсивной эксплуатацией в последнее время ресурс его практически исчерпан. Поэтому на морально устаревшей технике, естественно, невозможно выдавать какую-то качественную продукцию. И в этом компании надо помогать.

Четвертое. Нет какого-либо целостного научно-законодательного обеспечения развития средств массовой коммуникации. А в этом есть острая необходимость - иметь уже сегодня научные прогнозы и рекомендации по вхождению Украины в массово-коммуникационный простор Западной Европы. Мы делаем в этом направлении первые шаги и необходимо предвидеть все культурные, политические, социальноэкономические и правовые последствия этого процесса. Отсутствие всего этого, без сомнения, приведет к довольно серьезным негативным последствиям.

И последнее - законодательная база. Действительно, нам надо принимать тот проект, который подготовлен, во втором чтении. Он разрешит всю совокупность проблем и откроет возможности для становления нового телевидения и радио. Спасибо за внимание.

ГОЛОВА. Дякую.

Шановні народні депутати! Скільки депутатів змогли, стільки і взяли участь в обговоренні. Є висновок комісії, комісія готувала проект постанови Верховної Ради, він вам розданий. І виступаючі в основному вносили такі ж пропозиції, як у проекті.

Отже, щодо постанови є у депутатів серйозні зауваження?

Другий мікрофон.

ЯЦЕНКО В.М., заступник голови Комісії Верховної Ради Україні з питань Чорнобильської катастрофа /Коростенський виборчий округ, Житомирська область/. Я з Миколою Михайловичем спілкувався кілька разів, спеціально збиралися двічі з паном Охмакевичем і його командою, я брав участь у роботі цієї комісії. Обговорювали принципові позиції цієї постанови. Настільки важливе питання сьогодні розглядається, що я хотів би, щоб усі задумалися над цим і зрозуміли: від його вирішення залежить багато у майбутньому України і її народу.

Микола Михайлович так і не пішов на вирішення принципових питань. Та причому тут комуністи чи не комуністи! Повірте, Микола Федорович чудова жадна, але до його позитивних якостей я додав би сьогодні негативну - боягузтво. Боягузтво когось пустити на телебачення, боягузтво когось показати, боягузтво не показати якусь високу посадову особу, проявити сміливість, журналістську принциповість, висвітлити весь спектр подій. Боягузтво висвітлити все те, що є у східних, у південних регіонах України.

Тому я пропоную, оскільки закінчився робочий час, продовжити обговорення завтра. У мене є конкретні пропозиції до проекту постанови, і я просив би їх обговорити.

Дякую.

ГОЛОВА. Я не заперечую, та й як я можу заперечувати? Але справа в тому, що зараз я буду інформувати про ту постанову, до розгляду якої ми сьогодні ще не приступили. Я думав, що ми завтра почнемо з неї. Дивіться, це ви вирішуєте.

Третій мікрофон.

ШКАРБАН М.І. Член Комісії Верховної Ради України з питань державного суверенітету, міжреспубліканських і міжнаціональних відносин /Кобеляцький виборчий округ, Полтавська, область/. Іване Степановичу, я щодо постанови. 120 мільярдів коштує трансляція. Вона на 80 відсотків - ретрансляція російського телебачення, вона на 80 відсотків - з бюджету. Українська трансляція коштує 20 відсотків. Якби доручити уряду хоч компенсувати ту частину, що ми добровільно платимо за ретрансляцію, без ніяких російських програм. І ніяких взаєморозрахунків. Слід у цій постанові записати протокольне доручення уряду розібратися. 10 мільярдів у місяць коштує!

ГОЛОВА. Сформулюйте це письмово, дайте в Комісію з питань гласності і засобів масової інформації. І потім ми внесемо на обговорення.

З трибуни, будь ласка, тільки ж для пропозицій.

ТАБУРЯНСЬКИЙ Л.І. президент синдикату "Олімп", м. Дніпропетровськ /Петровський виборчий округ, Дніпропетровська область/.

Дякую! Тільки для пропозицій. Шановні народні депутати, я вважаю, що ми повинні перенести обговорення на завтра, тому що далеко не все сказано. Треба розповісти про те, як відбувалася кампанія щодо виборів Президента. Можу вам за п'ять хвилин розказати, як кажуть, з перших рук, про те, що витворяє телебачення. Дякую.

ГОЛОВА. Так, я бачу по карточках, що ми зараз наголосуємо.

Я не буду це ставити на голосування, тому що результату тут важко добитися. Зараз ми все одно не проголосуємо цю постанову, а завтра вранці визначимося. Отже, зараз не буду ставити проект постанови на голосування.

Тепер щодо першого питання - про проект постанови в обговорюваного нами позавчора і вчора питання.

Комісія, яку ми створили під керівництвом Василя Васильовича Дурдинця, працювала до половини першого. Я мав розмову з Президентом Леонідом Макаровичем Кравчуком. Він охоче погодився прийняти членів комісії. Василь Васильович зараз з ними говорив.

Перший проект, який вам розданий, був напрацьований комісією. Але депутати Мельничук і Ягоферов продовжують працювати ще й зараз над цілим рядом пропозицій і зауважень. Сьогодні ввечері відбудеться засідання Президії Кабінету Міністрів. Я так зрозумів, що на ньому будуть розглядати проект і ці зауваження.

Ви спілкуєтеся з виборцями у своїх округах. Зараз ще потік телеграм, який не зупиняється весь час. От, наприклад, а Бородянського екскаваторного заводу надійшла телеграма, в якій пишуть: "Якщо ви вже відпустили ціни, то відпустіть і зарплату, чого ж ви тоді до нас, трудових колективів, маєте таке ставлення?" Розумієте?

Усі телеграми я передав уряду, в комісії. Завтра вони інформуватимуть з цього питання.

Тобто сьогодні приступити до розгляду проекту такої постанови не було можливості.

Уже під час обіду Крилов телефонує знайомим: мовляв, якщо ви сьогодні не приймете рішення, то "завтра мы снимаем с себя ответственность"...

Тому прошу депутатів, насамперед з Донецької області, звернутися до своїх виборців і сказати, що над цим питанням працюють, і завтра його вже обговорюватимемо.

Так що проект постанови, який вам роздано, не вбирав всі ці питання. Над цим продовжують працювати. Леонід Макарович працює над цим. І ви про це поінформуйте виборців.

Ми продовжимо роботу завтра о 10 годині.