ЗАСІДАННЯ ТРИДЦЯТЬ ДРУГЕ

Сесійний зал Верховної Ради України, 30 червня 1994 року. 10 година.

Веде засідання Голова Верховної Ради України МОРОЗ О.О.

ГОЛОВА. Добрий день, шановні депутати, журналісти і гості!

Прошу депутатів зайняти свої місця. Прошу вставити картки і підготуватися до реєстрації. Умикайте, будь ласка, систему. Прошу зареєструватися.

У залі зареєстровано 259 депутатів, ранкове засідання оголошується відкритим.

Шановні депутати! Учора комісії працювали над документами, які пропонується розглянути сьогодні й завтра. Питання надзвичайно серйозні, депутати приділили їм достатньо уваги. Гадаю, це дасть можливість глибоко їх розглянути і прийняти зважені рішення.

Оскільки питань надзвичайно багато, і, як ви бачите, треба ущільнювати режим роботи Верховної Ради, я просив би розпочати їх розгляд без розминки. Прошу проголосувати пропозицію приступити безпосередньо до розгляду питань. Прошу увімкнути систему.

"За" - 217. Прийнято.

Прошу всіх зайняти свої місця. Під кінець вечірнього засідання можна буде зробити заяви, хто які хоче. Але зараз не час. Починаємо розгляд першого питання порядку денного. Слово для доповіді про стан науки та її роль в економічному розвитку України надається президенту Національної академії наук України Борису Євгеновичу Патону.

Прошу.

ПАТОН Б.Є., президент НАН України. Шановний Голово Верховної Ради! Шановні депутати! Дозвольте висловити подяку за надану можливість виступити перед такою високою аудиторією.

Передусім хотів би привернути вашу увагу до однієї тези, яка, незважаючи на її виняткову важливість, не є, на жаль, досить зрозумілою в нашому суспільстві, а саме до того, що низький рівень життя, занепад держави в мирний час в наслідком насамперед її неспроможності ефективно використовувати досягнення науки і техніки. Світовий досвід останніх десятиліть підтверджує справедливість цієї тези для будь-якої країни. Цей же світовий досвід і наш власний попередній досвід свідчать про те, що ні стихійні ринкові відносини, ні жорстка планова

економіка в її адміністративно-командному втіленні не здатні забезпечити умови для справжнього науково-технічного прогресу на всіх необхідних для суспільства напрямах. Шлях для України необхідно шукати виключно в орієнтації на сучасні постіндустріальні тенденції суспільного розвитку. Головна риса цих тенденцій - усе зростаюче використання інформації, знань як найважливішого виду ресурсів, який дедалі більшою мірою визначає стан та майбутнє держави. Саме капітал знань, який містять у собі насамперед досягнення науки і техніки, має стати рушійною силою нової економіки України.

Це не абстрактні міркування. Вони є такими лише для тих, хто традиційно відносить науку і освіту до так званої невиробничої сфери. Між тим у першу чергу науці й освіті зобов'язані ті країни, які, базуючись на використанні високих технологій, ідуть далеко попереду в економічному розвитку. І чим рішучіше робиться ставка на науково-технічний прогрес, чим активніше держава проводить відповідну політику, тим вражаючішим є так зване економічне чудо.

Слід констатувати: те, що відбувалося в Україні досі, є далеким від справжньої економічної реформи. Усе в основному звелося до адміністративної лібералізації цін, примітивної комерціалізації, жорсткого валютного регулювання та суворого оподаткування. Це не дає, як бачимо, і не може дати бажаного результату для фундаментальної реконструкції економіки. Треба дивитися правді в очі. Зволікати далі з реформами, зі структурною перебудовою виробництва вже неможливо. І невід'ємною складовою економічних реформ, основою прогресивних структурних перетворень повинна стати ефективна науково-технічна політика держави.

Зрозуміло, що для швидкої і масштабної структурної перебудови в нас немає коштів. Необхідні рішуча відмова від політики підтримки виробництва взагалі і перехід до підтримки тих виробництв, які є і повинні бути ядром нової майбутньої економіки.

У наших умовах склалася ситуація, яку потрібно використати. Перш за все це те, що внаслідок величезного спаду виробництва в промисловості та будівництві вивільнилися великі потужності /до 50 відсотків/. Далі, у нас є висококваліфікована робоча сила, яка, як відомо, не вимагав надто високої оплати праці. І, нарешті, ми маємо ряд власних наукових досягнень і сучасних технологій, у впровадженні яких зацікавлена не тільки Україна, А це означає, що ми впевнено можемо розраховувати на залучення іноземного капіталу, як фінансового, так і технологічного, до реформування економіки.

Хотів би нагадати присутнім, що наука України має добру історію, вагомі здобутки, загальновідомі наукові школи, міцні традиції зв'язків із виробництвом. Ми не повинні забувати, що саме в Україні був створений перший в СРСР прискорювач заряджених часток, здійснено першу штучну ядерну реакцію, отримана так звана важка вода, побудована перша в континентальній Європі електронно-обчислювальна машина.

В Україні зараз сконцентровано значний потенціал, який на багатьох сучасних напрямах розвитку науки і техніки знаходиться на достойному рівні. А в галузі математики, теоретичної фізики, фізіології, клітинної та молекулярної біології, електрохімії, розробки препаратів медичного призначення та полімерних матеріалів,

ракето- та літакобудування, виробництва програмного забезпечення, у сфері оборонних досліджень наука України має досягнення й світового рівня.

Україна добре відома в світі як загальновизнаний науковий центр сучасного матеріалознавства. Рівень науки про матеріали вирішальним чином визначає технічний прогрес у багатьох галузях виробництва. Розробки українських учених уже тривалий час користуються значним попитом з боку провідних фірм світу. Так, у Сполучених Штатах Америки зараз готується програма широкого застосування українських електронно-променевих технологій виробництва і обробки матеріалів. За оцінками американських фахівців ефект від цієї програми становитиме до 2005 року близько 7 мільярдів доларів. І, безперечно, Україна мав всі можливості бути одним із світових лідерів матеріалознавства не тільки в науковому чи науково-технічному відношенні, але і як виробник конкурентоспроможної наукоємної продукції. Переваги виходу на світовий ринок саме з такою продукцією, а не з сировиною чи напівфабрикатами, всім добре зрозумілі.

Мушу зробити невеличкий відступ. Коли ми говоримо про наукові результати і пропозиції щодо їх використання, то мається на увазі, що до них причетні установи не тільки Національної академії наук, але й академій аграрних і медичних наук, вищі учбові заклади та провідні галузеві науково-дослідні, конструкторські та виробничі організації України.

Немає сумніву, що науковий потенціал, наявні наукові розробки та технологічні рішення можуть і повинні бути використані для реалізації великомасштабних проектів по створенню в Україні високоефективних виробництв, випуску доброякісної продукції. Це допоможе подолати кризові явища і проблеми в багатьох,

насамперед базових галузях господарства і, головне, дозволить не на словах, а на ділі розпочати структурну перебудову на пріоритетних напрямах. Саме цьому питанню було присвячено недавнє засідання Президії Національної академії наук, яке ми проводили разом із Міністерством економіки.

Як приклад можна навести можливості у вирішенні проблем паливно-енергетичного комплексу України. Є серйозні проробки вчених пазом із спеціалістами об'єднання "Турбоатом" щодо застосування на теплових електростанціях так званих паро-газових установок, використання низькосортного вугілля, є пропозиції щодо збільшення глибини переробки нафти, усі ці питання економічно обгрунтовані, мають у своїй основі ефективні науковотехнічні рішення. І пауза, яка виникла внаслідок спаду виробництва, обов'язково повинна бути використана насамперед для швидкого технічного і технологічного переозброєння. До речі, у нас уже в конкретні спільні програми з промисловістю, передусім нафтогазовою та вугільною.

У перспективі дуже корисною для України має стати і запропонована вченими програма видобутку шахтного метану. Залучення шахтного метану до паливно-енергетичних ресурсів дозволить суттєво зменшити їх дефіцит. Я можу вам сказати, що ще в 1992 році в Сполучених Штатах Америки було видобуто 10 мільярдів кубічних метрів шахтного метану.

Але, без сумніву, магістральний шлях для України - це енергозбереження. Ми маємо неприпустимо високу питому енергоємність нашого національного продукту. І вирішити цю надзвичайно складну проблему можливо лише за рахунок використання найсучасніших досягнень науки і техніки. Усе це потребує і створення відповідної законодавчої бази. Було б дуже добре, якби Верховна Рада найближчим час сил прийняла Закон України про енергозбереження.

Великомасштабними проектами структурної перебудови в також підготовлені вченими та спеціалістами програми розвитку чорної металургії з виходом її продукції на зовнішній ринок та створення нової золотодобувної промисловості України.

Слід дбати і про перспективні, так би мовити, стратегічні напрями розвитку науки і техніки, що можуть втілитися в тих сферах, де за нашими прогнозами очікуються значні зрушення. Це, наприклад, докорінне оновлення трубопровідного транспорту, морських перевезень, використання нових і нетрадиційних джерел енергії, зокрема, геотермальної.

Тут є великі перспективи увійти в можливі міжнародні проекти на умовах, підкреслюю, рівноправного партнерства. І, безперечно, стратегічним напрямом є науково-технічне забезпечення інформатизації нашого суспільства, реалізація відповідної національної програми.

Ми добре розуміємо, що одним із найбільш пріоритетних для України завдань є виведення агропромислового комплексу на сучасний технологічний рівень. Національна академія наук, Українська академія аграрних наук мають значний доробок передових технологій вирощування, переробки та збереження сільгосппродукції.

Ці технології дозволять значно підвищити вихід кінцевого продукту, знизити собівартість, отримати екологічно чисту продукцію. Серед них, зокрема, технології виготовлення овочевих і Фруктових паст, у тому числі для дитячого харчування, технології переробки молока, лікарських рослин, одержання каротину з моркви, використання вуглеамонійних солей.

Дуже важливою, навіть першочерговою справою науки повинно стати забезпечення галузі елітним насінням, яке не поступалось би кращим іноземним зразкам. Слід зазначити, що сільське господарство України за умов підвищення технологічного рівня виробництва має неабиякі експортні можливості. Державна підтримка тут, без сумніву, повинна бути великою. Ми із задоволенням відзначаємо ту увагу, яку нещодавно приділила Верховна Рада саме агропромисловому комплексу.

Шановні депутати! З цілому необхідно значно посилити увагу до проектів, які здатні в стислі строки дати вагому віддачу, в тому числі для забезпечення потреб України в твердій валюті. Прикладом таких проектів може бути організація великомасштабного виробництва різноманітної продукції з мармуру, граніту та цінних каменів

України. Можливий також широкий експорт мінеральної води типу "Нафтуся" з використанням недавно відкритих покладів у Подільському та Карпатському регіонах та недавно розроблених ученими засобів транспортування і тривалого зберігання її властивостей. Як відомо, стара "Нафтуся" не мала таких властивостей.

Окремо хочу підкреслити, що важливою передумовою нормального економічного розвитку України повинно стати ефективне поліпшення якості навколишнього середовища, збереження здоров'я людей.

У цьому зв'язку треба чітко наголосити, що економічні проблеми не можна вирішувати у відриві від проблем екологічних. Зв'язок і взаємообумовленість цих проблем необхідно обов'язково враховувати.

Учені Національної академії наук нагромадили певний досвід у цьому напрямі, /ідеться, зокрема, про наукові рекомендації з питань економічної ефективності та екологічної обгрунтованості великомасштабних гідромеліорацій, будівництва та експлуатації атомних енергетичних об'єктів і великих хімічних підприємств, передусім для виробництва мінеральних добрив.

Рекомендації наших учених щодо створення в Україні біосферних заповідників схвалені ЮНЕСКО. Розроблена концепція комплексного системного моніторингу території України, яка вже втілюється в життя.

Сьогодні докладаються великі зусилля в науковому забезпеченні вирішення дуже пекучої для України проблеми чистої питної води. Розроблено нове покоління модульних очищувачів водопровідної води та нові технології для випуску ефективних вуглецевих сорбентів та іонітів з місцевої сировини. Запропоновано методи очистки питної води від радіонуклідів. Треба негайно зайнятись реалізацією цієї складної програми.

Слід зупинитися також на проблемі ліків в Україні, її практично повної залежності з цьому відношенні від імпорту. В стислі строки вченими був налагоджений ресинтез гостродефіцитних лікарських речовин. Уже створено нові антибіотики, інтерферони, транквілізатори, кровозупиняючі, протизапальні, ноотропні, антиблас-тичні, серцево-судинні засоби, композиції для розчинення ниркового каміння тощо, які пройшли різні фази клінічних випробувань і дозволені для застосування

Робота по створенню нових ліків не припиняється. Планується запропонувати ще близько сорока оригінальних препаратів. Справа зараз за організацією відповідного промислового виробництва. Для цього можуть бути використані вільні виробничі потужності хімічних підприємств, зокрема тих, що належать до ВПК. Доцільне було б і створення потужного наукового виробничого комплексу. Все це дозволить у значній мірі вирішити проблему забезпечення України життєво необхідними ліками, а також відповідно скоротити імпорт препаратів-аналогів. Дуже добре, що уряд визначив цей напрям як один із найпріоритетніших. До речі, через тиждень президія академії буде розглядати це питання на своєму спеціальному засіданні, і ми запрошуємо на нього фахівців, зокрема, присутніх у цьому залі.

Шановні депутати! Я торкнувся лише деяких напрямів використання науково-технічного потенціалу, розвиток яких, у свою чергу, залежить від рівня таких фундаментальних наук, як фізика, насамперед фізика твердого тіла, математика, хімія, біологія тощо. Саме вони є основою створення нових високих технологій, принципово нових видів продукції.

Безперечно, найголовнішє для нас зараз - це ті вже існуючі технології, ті проекти, реалізація яких дозволить дати швидку і вагому віддачу, знизити соціальну напругу, вирішити вузлові науково-технічні проблеми структурної перебудови. Але Національна академія наук повинна передовсім працювати на перспективу. Звертаючи на це вашу увагу, я хотів би тим самим підкреслити виключну важливість підтримки в цілому фундаментальних наук.

Значним є потенціал українських учених у галузі гуманітарних і соціальних наук. Ці науки в останні роки набули, без сумніву, пріоритетного розвитку і відіграють велику роль у розбудові культурного і духовного життя України, створенні правових засад державності. Учені-економісти здійснили розробку ряду важливих проблем, пов'язаних з подоланням кризи та реформуванням економіки. Серед цих розробок - Стратегія соціальноекономічного розвитку України. До владних структур надіслано також програму грошової реформи в Україні, аналітичні та методичні матеріали з проблем приватизації власності, фінансовокредитного регулювання, структурної перебудови господарського комплексу України, розвитку інтеграційних процесів в економіці. Але, на жаль, мушу сказати, що більшість цих пропозицій так і не була розглянута.

Характеризуючи науковий потенціал України, хотів би підкреслити також важливість його випереджаючого розвитку насамперед у регіонах нашої країни, активного залучення вчених до розробки актуальних регіональних проблем. Національна академія наук, її регіональні наукові центри приділяють цим питанням велику увагу.

Шановні депутати! Усе ж таки слід відверто визнати, що в цілому потенціал науки лише незначним чином використовується у вирішенні головних завдань, що стоять перед нашою країною. Наслідком цього вже в тенденція суттєвого спрощення народногосподарської структури, особливо в частині високих технологій та науково-технічного рівня. Це дуже загрозливо. Але ще більш загрозливим для майбутнього України в те, що сам науковий потенціал зараз катастрофічно руйнується.

Складається враження, що наука розглядається не як джерело нових необхідних Україні знань, а лише як можливість скорочення видатків бюджету. Фінансування науки з державного бюджету по відношенню до валового виробленого продукту зменшилося з 3,1 відсотка в 1990 році до 0,6 відсотка в 1993 році, тобто в о разів. За даними ЮНЕСКО це рівень африканських країн, що розташовані на південь від Сахари. Зараз ситуація ще погіршилася. У першому півріччі цього року наука отримала лише близько 40 відсотків від запланованих бюджетних асигнувань і це при тому, що в затвердженому Верховною Радою бюджеті на 1994 рік на науку передбачено менше коштів, ніж виділено їх на виборчу кампанію. У грудні 1992 року скасовано навіть ті незначні пільги, що передбачалися для наукових організацій та в цілому для інноваційної діяльності Законом України про основи державної політики у сфері науки і науково-технічної діяльності. Щодо умов оподаткування, валютних відрахувань тощо бюджетні наукові організації зараз повністю зрівняні з госпрозрахунковими організаціями, дослідні виробництва - з підприємствами, що випускають серійну продукцію, а всі вони разом - з комерційними структурами.

Таку "економію" на науці й на освіті, такого нехтування їх проблемами, такого ставлення до їх використання для розбудови держави наша країна, мабуть, ще ніколи не знада. Зараз уже немає відповідних умов для творчої праці. Відбувається значне скорочення чисельності науковців і, на жаль, за рахунок провідних учених і насамперед здібної молоді, які виїздять за кордон, а ще більше переходять до комерційних структур. Якщо такий стан не зміниться, то до сфери науки, освіти і культури не прийде ціле покоління, а це призведе

розпаду інтелекту нації. Відомо, що під час глибоких економічних перетворень держава бере на себе основний тягар, пов'язаний з підтримкою науки. Необхідні термінові заходи щодо збереження науково-технічного потенціалу. Ідеться про створення економічних стимулів для наукової діяльності, а саме: гарантії бюджетного фінансування науки не нижче визначеної межі; надання науковим установам пільг в оподаткуванні та валютному забезпеченні; надійний захист інтелектуальної власності.

Слід зазначити, що відповідною реакцією державної влади на надзвичайно кризовий стан, в якому опинилися академічні установи, став Указ Президента України про державну підтримку наукової діяльності АН України, підписаний 22 березня цього року. Подібний указ прийнятий нещодавно й стосовно вищих учбових закладів. І хоча Кабінет Міністрів докладав значних зусиль для практичної реалізації указу по нашій академії, цей указ, по суті, досі реально не працює. І головна причина - це брак необхідної законодавчої бази, а в окремих випадках і суперечність з діючим законодавством.

Україні потрібна, нарешті, ефективна державна науковотехнічна політика. Але ще не прийнято жодного закону чи нормативного акта, який би не на рівні побажань, а через конкретну податково-кредитну політику, інші економічні важелі стимулював технологічне переозброєння виробництва, випуск ново? продукції, не кажучи вже про позабюджетні інвестиції у сферу науки й освіти, саме ту сферу, де відбувається відтворення нових знань.

До речі, в Японії за науково-технічну політику відповідає безпосередньо прем'єр-міністр. У конгресі Сполучених Штатів Америки питанням, пов'язаним з науково-технічною політикою, приділяється виняткова увага: до 10-20 відсотків часу всіх шукань. Кожні два роки президент подає конгресу відповідну доповідь. На жаль, Верховна Рада попереднього скликання приділила цим проблемам у цілому набагато менше часу, ніж, наприклад, акціонуванню Чорноморського пароплавства.

І справа не лише в часі чи в персональній відповідальності. Необхідно подолати стереотип, згідно з яким економіка, виробництво - це одне, а наука, освіта, технологічний розвиток - це щось інше; першим треба займатися, друге може почекати, до кращих часів. Кращих, часів у такому випадку не буде,

У доповіді Голови Верховної Ради України Олександра Олександровича Мороза на сесії Верховної Ради 15 червня цього року йшлося про необхідність посилення державної підтримки науки, вдосконалення економічного механізму управління науково-технічним прогресом, стимулювання інноваційної активності. І це вселяє певний оптимізм.

Ми також сподіваємося на вироблення новим Кабінетом Міністрів чіткої програми стабілізації та структурної перебудови економіки, яка передбачала б конкретну підтримку та економічне стимулювання пріоритетного виробництва, широку реалізацію науково-технічних проектів із швидкою і вагомою віддачею, і, безперечно, на те, що уряд, як казав нещодавно з цієї трибуни Віталій Андрійович Масол, надасть більш потужного пускового імпульсу реформам. Наука, зі свого боку, наполегливо працюватиме на найпріоритетніших напрямах розвитку економіки, про які, зокрема, я вже казав. Це перш за все паливноенергетичний та агропромисловий комплекси, охорона здоров'я людини та навколишнього середовища, забезпечення обороноздатності держави.

Шановні депутати! Я глибоко переконаний, що всіх вас, незалежно від партійної належності, об'єднує бажання створити в новій Україні суспільство, в якому пануватимуть добробут, високий рівень життя людей, мир і соціальна справедливість.

Зробити це без розвиненої науки неможливо. Її нинішній і майбутній стан, практичне використання її досягнень залежать значною мірою від вас, від вашого розуміння місця і ролі науки в цивілізованій державі.

Дякую за увагу. /Оплески/.

ГОЛОВА. Дякую вам, Борисе Євгеновичу! Чи є запитання до доповідача?

Скільки часу відведемо на запитання? Півгодини? Давайте 20 хвилин. Ви матимете змогу висловитися, записавшись на виступ. Так? Прошу підготуватися до запису на виступ. Я скажу, коли увімкнути систему. Будь ласка, поки що підготуйтеся, щоб потім не сказали, що забули на тиснута кнопку. Приготувалися?

Прошу увімкнути систему. Проводиться запис на виступ з трибуни. Досить, напевно? Прошу висвітлити запас на табло. Простежте за тим, чи ви є в списку. Крім того, я хотів би підкреслите, що представники від комісій уже подали письмові звернення. І, безперечно, буде можливість виступити від фракцій.

Перший мікрофон. На запитання - 20 хвилин.

ЯБЛОНСЬКИЙ В.А., член Комісії Верховної Ради України з питань науки та народної освіти Кам'янець-Подільський виборчий округ, Хмельницька область/. Шановний Борисе Євгеновичу! Я уважно вислухав вашу доповідь. Справді, Національна академія наук є мозковим центром нашої науки, і ми цим пишаємося.

Ви зробили дуже багато для Академії наук, щоб зберегти її, щоб домогтися її самоврядного статусу. Однак криза не обійшла Академію наук і її установи. Падає престиж науки, вона сидить на безгрішші, українські вчені виїжджають за кордон. Що може зробити Академія наук, щоб урятувати, зберегти нашу науку?

І друге, якщо можна. Ми нині говоримо про економічну кризу в Україні. Але, як відомо, на всяку дію є протидія, є спротив. Отже, чи може наша наука запропонувати нашому уряду, нашому суспільству всеохоплюючу комплексну програму виведення України з кризи із тим, щоб Україна була вдячна саме науці за її відповідальну роль у вирішенні цього питання? Дякую.

ПАТОН Б.Є. Щодо першого. Дійсно, як я вже зазначив, велика кількість учених виїздить тепер за кордон. Це насамперед фахівці з нових напрямів біології, фізики і математики. І, на жаль, цей потік збільшується.

Далі. Молодь переходить у комерційні структури, і це викликане лише однією обставиною: значно більшою заробітною платою в тих структурах. Крім того, цей відплив сил пояснюється тим, що в Академії наук нині дуже застаріла техніка, наукові прилади, немає необхідних реактивів, речовин тощо. Для того щоб позбутися цього негативного явища, яке може дати катастрофічні наслідки, треба, на мій погляд, насамперед вирішити два питання. Перше. Створити такі матеріальні умови, які б не надихали, будемо так говорити,

наші кадри на виїзд за кордон чи на перехід до комерційних структур, тобто збільшити їм зарплату. Нині середня зарплата працівників Академії наук десь на передостанньому місці серед зарплат інших категорій працівників.

І друге. Треба створити необхідні умови для наукової праці. Тому що, я повторюю, ми не маємо зараз сучасних зразків наукового обладнання, не можемо закупити навіть запасних частин для тих приладів, які вже працюють у нас, не можемо закупити необхідних реактивів, препаратів тощо.

У нас створилася свого роду залізна завіса щодо інформації. У багатьох випадках ми не маємо можливості виписати періодичну іноземну літературу, не можемо послати наших працівників за кордон для участі в міжнародних конференціях, конгресах, симпозіумах. Уже дійшло до того, що навіть академіки їздять за кордон тільки в тому разі, коли сторона, яка їх приймав, купує їм квитки на літак і оплачує проживання їх за кордоном. Тобто є багато питань, але основні я назвав.

Тепер щодо вашого другого запитання. Я перелічував деякі матеріали, насамперед економічні, які представила, Академія наук, вашому уряду і іншим владним структурам. Я не хочу сказати, що всі вони є справді вкрай хороші і вказують вихід чи шляхи виходу з кризи. Але хотілося б, щоб тепер економісти та інші наші фахівці працювали разом із владними структурами, насамперед з Кабінетом Міністрів і міністерствами. Ми сподіваємося, що засідання президії Академії наук з Мінекономіки, про яке я сказав, стане першою ластівкою в цьому напрямі. Думаємо, що, маючи новий склад Верховної Ради, новий склад уряду, ми зможемо значно краще

використовувати наш науковий потенціал для розробки антикризової програми.

ГОЛОВА. Шановний Борисе Євгеновичу! Шановні депутати! Я хочу попросити у вас уваги буквально на хвилину. Прошу вибачити мене, що роблю це під час обговорення питання, запитань і відповідей. Думаю, що ми/Регламентом це передбачено/продовжимо відведений на це час. Справа в тому, що за домовленістю з Президентом і Прем'єр-міністром через 18 хвилин повинна відбутися зустріч із керівниками областей, які обрані на цих виборах. Потрібно висловити позицію Верховної Ради стосовно формування структур влади в областях і районах. Тому я змушений буду залишати зал.

Але я просив би вас дуже, оскільки ми обговорюємо фундаментальне питання, уважно вивчити проект документа, підготовлений Комісією з питань науки та народної освіти, Академією наук і урядом. Прошу вас усе-таки, незважаючи на наші обмежені можливості, зробити все, щоб такий документ було прийнято, бо мова йде про майбутнє держави, про її інтелектуальний потенціал. Дуже прошу вашої підтримки в цьому і сподіваюся, що ви зважено підійдете до цієї оправи.

А тепер - запитання від другого мікрофона. Будь ласка, будьте точні в запитаннях.

КОВТУНЕЦЬ В .В., член Комісії Верховної Ради України з питань науки та народної освіти /Вересневий виборчий округ, Рівненська область/. Народний рух України. Шановний Борисе Євгеновичу! Ви сказали, що

більшість пропозицій Академії наук щодо економічної сфери не була врахована. Чому керівництво Академії наук поводило себе так пасивно? Чому, маючи можливість прогнозувати негативні наслідки тих чи інших рішень уряду. Президента, ви не вели аргументованої упереджувальної критики? Адже наслідком такої пасивності є в тому числі і катастрофа з фінансуванням, яка сталася.

ПАТОН Б.Є. Я б не сказав, що це пасивність. Були подані конкретні пропозиції, які навіть обговорювались у деяких комісіях цих владних структур. Але потім усе відбувалося так як завжди, - вони не враховувалися. Тому говорити, що Академія наук тільки обмежувалася тим, що подавала ці записки, а далі навіть не цікавилась їх долею, на мій погляд, неправильно.

Я можу погодитися з тим, що треба бути активнішими, наполегливішими. Але якщо це не сприймається, то нічого не зробиш. Мова йде не тільки про ці програми виходу з кризи, а про те, щоб запровадити у нашій економіці нові технології.

Ми розуміємо, що нині це дуже важко зробити, бо немає грошей. Але це треба зробити! І якщо ми не зможемо зробити, то в цьому, без сумніву, є і наша провина. Але якщо виробництво не сприймав цих нових технологій, то тут важко щось нове зробити.

Ви зробіть порівняння із закордонними фірмами і компаніями. Там будуть ганятися за науковцями і брати те, що заслуговує на увагу. Я хочу сказати, що серед тих наших технологій і серед тих записок щодо економіки

є такі, що справді варті уваги. Говорити, що Академія наук винна в тому, що вони не використані, не можна. Веде засідання перший заступник Голови Верховної Ради України Ткаченко О.М.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Третій мікрофон.

ДЕМ'ЯН Г.В., член Комісії Верховної Ради України з питань науки та народної освіти /Турківський виборчий округ, Львівська область/. Конгрес українських націоналістів, неформальна депутатська група 30 червня.

Шановний пане президенте Національної академії наук! Шановні депутати! Національна академія наук доповіддю, яку ми заслухали, має на меті привернути увагу парламенту до діяльності вчених, спрямованої на утвердження державної незалежності України та виведення її з кризи. Акцент слушно зроблено на останньому. І ще більше випливає з цього потреба нормального фінансування наукової діяльності. Це глибоко усвідомлює, напевно, кожен із депутатів і голосуватиме за це, бо без науки нам не вдасться ліквідувати дуже важких наслідків багатовікового колоніального поневолення України.

Однак із прикрістю доводиться констатувати, що наша Академія наук далеко не повністю використовує свої можливості для прискорення процесу державотворення. Є, нажаль, випадки, і непоодинокі, коли робота ведеться не на користь нації, ідеї державної незалежності. Візьмемо для прикладу мовну політику багатьох інститутів Національної Академії наук, документи, тематичні плани видавництв. Подивіться, що робиться... А можна прискорити перехід від російськомовних видань, якими послуговуються переважно всі інститути природничоматематичних галузей науки, до видань українською мовою. Для цього не потрібно ні мільярдів, ні трильйонів карбованців. Для того потрібна тільки добра воля.

Ось тільки два приклади. Українськомовних видань у 1993 році було 131, а російськомовних - 339... /Шум у залі/.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Вимкніть, будь ласка, мікрофон, Перший мікрофон, будь ласка.

ПАТОН Б.Є. Треба відповідати?

ГОЛОВУЮЧИЙ. Прошу.

Шановні депутати, задавайте запитання по суті. Не можна ж такі Коли розпочнемо обговорення, тоді будете висловлювати свої побажання, пропозиції, зауваження.

Будь ласка, Борисе Євгеновичу.

ПАТОН Б.Є. Я чув виступ, але не зовсім зрозумів запитання.

Єдине, що я зрозумів - чому не все видається українською мовою. Хочу вам сказати таке. Зараз усі наші журнали перебувають у дуже скрутному становищі. Академія наук мала 61 науковий, науково-технічний журнал. За перше півріччя вийшло по одному-два номери тільки трьох чи, може, п'яти журналів. Немає можливості в нинішніх умовах видавати наукову продукцію; журнали та монографії,

А щодо мови, то перш за все ми вважаємо, що немає української фізики, казахської фізики, киргизької фізики, російської фізики і так далі. Є наука фізика. І кожна...

ГОЛОС ІЗ ЗАЛУ. А мова є?

ПАТОН Б.Є. Мова є. /Оплески/.

І кожна держава, кожний вчений вносить у цю скарбницю знань свій вклад, відповідно до своїх можливостей, знань і таланту. А мова справді повинна бути українською. Але якщо ми не хочемо ізолюватися від інших країн, то резюме треба давати російською і англійською мовами. Ми це намагаємося робити в міру своїх можливостей, про які я сказав На початку.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую.

Перший мікрофон.

МУЛЯВА В.С., член Комісії Верховної Ради України з питань оборони і державної безпеки /Калуський

виборчий округ, Івано-Франківська область/. Вельмишановний Борисе Євгеновичу! У мене запитання із галузі наукового розв'язання проблеми розміщення продуктивних сил, налагодження внутрішніх економічних зв'язків, внутрішньої кооперації. Чому я порушую це питання?

Річ у тому, що економіку в колишній Українській Радянській Соціалістичній Республіці будували, виходячи не з принципів і критеріїв економічної доцільності, а прив'язуючись до імперського колеса. Сьогодні жодних економічних зв'язків - економісти так твердять - Україна не порвала, хоча нас і звинувачують у цьому. Навпаки, їх рве протилежна сторона, намагаючись економічними важелями поставиш нас політично на коліна. /Шум у залі/. Я просив би вболівальників за колишньою імперією не заважати.

Я задаю запитання: чи розроблена економічно доцільна програма розбудови внутрішньої кооперації, внутрішніх економічних зв'язків в Україні, щоб звільнитися від так небезпечної для нас політичної залежності?

І друге запитання. Із самого початку, після прийняття Акта проголошення незалежності України, були

відомі больові точки, тиснучи на які, нас можна в цій незалежності й державності обмежувати. Що зроблено для практичного розв'язання енергетичної проблеми Академією наук?

ПАТОН Б.Є. Щодо першого. Справді, наша економіка була прив'язана до економіки всього Радянського Союзу. І цим визначалася її структура. Ми не мали багатьох галузей, які конче потрібні такій великій державі, як незалежна Україна.

Зараз уже розроблено концепцію структурної перебудови нашої економіки. Там передбачаються необхідні заходи, але це дуже складна, важка і дорога справа. Її так швидко вирішити неможливо. Крім того, ви кажете про те, щоб ми вирішили це питання за рахунок внутрішніх зв'язків. Скільки б ми не встановлювали внутрішні зв'язки, але якщо у нас немає енергетичних носіїв, багатьох видів сировини, комплектуючих, то ми нічого не зробимо. Тому при розробці цієї дуже важливої програми структурної перебудови необхідно передбачати встановлення економічних, наголошую, економічних зв'язків з іншими країнами СНД і далекого зарубіжжя. Без цього нічого не можна зробити.

Прошу пробачення, яке було друге запитання?

ГОЛОВУЮЧИЙ. Що зроблено Академією наук щодо енергоресурсів і енергетики.

ПАТОН Б.Є. Я говорив про це в доповіді. Ми над цими питаннями працюємо разом з Держкомнафтогазом і Держкомвуглепромом. У нас дуже низький рівень забезпеченості енергоносіями. Ви знаєте, що ми видобуваємо власної нафти близько 4 мільйонів тонн на рік, а газу - 19 мільярдів кубічних метрів. А за старих часів Україна мала 120 мільярдів кубічних метрів газу і десь 60-70 мільйонів тонн нафти. Це дуже важка справа. Тому я підкреслював необхідність використання, поперше, шахтного метану і, по-друге, бурого вугілля, якого у нас багаті поклади. Крім цього нам необхідно приділити увагу насамперед вугільній промисловості, бо вугіллям Україна забезпечена дуже добре. Це щодо енергоносіїв.

Щодо енергетики в цілому. Я вважаю, що зараз, як було зазначено в доповіді, склалися сприятливі умови, тому що у нас падіння виробництва величезне і в можливість модернізувати нашу енергетику. Цим необхідно зайнятися в найкоротші строки. Я не буду говорити вже про атомну енергетику. Де питання нещодавно розглядалося, наша думка з цього приводу відома.

У мене є три письмових запитання.

"Вы в своем докладе убедительно сказали о состоянии науки в условиях экономического хаоса. Как Национальная академия наук относится к коммерческим структурам? Могут ли они служить развитию науки? Как вы оцениваете взаимоотношения Национальной академии наук с высшей школой?"

Ми зараз стоїмо на тій позиції, що Національна академія наук може і повинна розвивати свої зв'язки з комерційними структурами. Але для цього треба, щоб комерційні структури у свою чергу займалися не тільки валютними справами, а й розвитком виробництва, Тоці в нас не буде жодних підстав для того, щоб ми я ними не співпрацювали. І я сподіваюся, що найближчим часом ми справді матимемо такі зв'язки, приклади вже є.

Чи можуть комерційні структури служити розвитку науки? Безумовно, можуть. І якщо, повторюю, вони прийдуть до виробництва, до того щоб у нас нові підприємства працювали на найвищому технологічному рівні, то це і буде вкладом цих комерційних структур у розвиток науки.

Щодо взаємовідносин з вищою школою, то повинен сказати, що вони в нас є і досить плідні. Я маю на увазі Київський університет, Київський політехнічний інститут та інші вищі навчальні заклади в регіонах України. Маємо три спільні інститути з витою школою і проводимо деякі спільні дослідження. Один із них у Чернівцях з термоелектрики, другий у Харкові з іоносфери, третій... Ще маємо один спільний інститут, але як він називається, я зараз не можу згадати. Ми маємо спільні кафедри, маємо навчальні центри разом з вищою школою. Я впевнений у тому, що наука завжди невід'ємна від освіти, тому наш спільний обов'язок працювати разом. І ми до цього прагнемо.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую. Другий мікрофон.

ДЕПУТАТ /не представився/. Шановний пане президент! Мене цікавить ваше ставлення до дальшого розширення будівництва атомних блоків на території України. Якщо воно позитивне, то я хотів би знати ваше бачення цієї проблеми. Як ви ставитеся до загальносвітового принципу пріоритету людського здоров'я над найефективнішими технологічними зачинаннями? Це перше.

І друге. Зрозуміло, що Чорнобильська трагедія - це була трагедія, так би мовити, внаслідок кризи в господарській системі, яка супроводжувалася халатністю, злодійством. На жаль, ця криза перейшла в Україну. Як при такому становищі можна далі робити ставку на розширення будівництва блоків? Мені здається, що це знову призведе до нової чорнобильської трагедії чи то на Хмельницькій атомній, чи на Рівненській, чи на Запорізькій.

Дякую.

ПАТОН Б.Є. Щодо атомної енергетики. Наша Академія наук висловила свою думку. На жаль, у нас зараз немає альтернативи атомній енергетиці. Я казав про енергоносії, не хочу повторювати, ви самі розумієте, про що йде мова. Але, безумовно, ставити питання про подальший розвиток атомної енергетики можна тільки в тому випадку, коли буде абсолютна впевненість у тому, що наші реактори і взагалі атомні блоки справді безпечні і надійні.

От у цьому плані цим питанням займалося МАГАТЕ /ви знаєте, по таке МАГАТЕ /, і воно дало згоду на введення в дію трьох блоків, які справді модернізовані й відповідають сучасним вимогам до атомної енергетики.

Щодо Чорнобильської станції, то тут питання дуже складне. Ви знаєте, що сімка країн ставить питання про повне виведення з експлуатації Чорнобильської станції. Але при цьому не треба забувати, що це дуже складне технічне завдання і воно так легко не вирішується.

Безумовно, треба готуватися до повного виведення Чорнобильської станції з експлуатації, але треба це робити не за велінням якоїсь персоні! чи когось іншого, а щоб це було науково і технічно обгрунтовано. І до цього ми обов'язково прийдемо, бо /якщо не говорити про те, що Чорнобильська станція не поступається зараз іншим за технічним рівнем, а, може, навіть її технічний рівень і вищий/е психологічний аспект цієї справи, який, на мій погляд, весь час буде і потребуватиме закриття Чорнобильської станції.

Щодо подальшого розвитку атомної енергетики, то, на мою думку, при тому стані, в якому ми зараз опинилися, якщо пустимо оці три блоки і після цього закриємо Чорнобильську станцію, нам вистачить електроенергії за умови модернізації діючих теплових станцій.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую.

Третій мікрофон. І на цьому завершуємо.

ПРОНЮК С.В., член Комісії Верховної Ради України з питань прав людини, національних меншин і міжнаціональних відносин /Тисменицький виборчий округ, Івано-Франківська область/. Група "Державність". Шановний президенте НАН України! Моє запитання

стосується постанови президії Академії наук УРСР від 31 липня 1972 року N 294 про дальше вдосконалення тематичної спрямованості науково-дослідної роботи, структури та кадрового складу установ секції суспільних наук АН УРСР.

За цією постановою з політичних мотивів були вигнані а Академії наук такі вчені, як Брайчевський, Ставицький, Роженко, Пеньківський та десятки інших. Хочу вас запитати, чи не збирається очолювана вами нинішня президія скасувати ту постанову і відновити справедливість щодо переслідуваних тоді вчених?

ПАТОН Б.Є. У нас є спеціальна комісія, яка розглядає всі ці справи. Ми яке відновили в правах багато наших учених, видали спеціальну книгу з цього приводу і продовжуємо цю роботу. Я впевнений у тому, що всі вчені, яких у той чи інший час несправедливо звільнили з Академії наук, будуть поновлені в правах і про них буде написано в усіх наших виданнях, які мають відношення до цієї справи.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Добре. /Репліка депутата/.

ПАТОН Б.Є. Безумовно, коли приймаємо рішення про те, щоб відновити, то скасовується й постанова, бо інакше закон не буде витриманий.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Борисе Євгеновичу, дякую.

ПАТОН Б.Є. У мене ще є записки.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Ми відвели час.

Слово для співдоповіді надається голові Комісії з питань науки та народної освіти депутату Сторіжку.

СТОРІЖКО В.Ю., голова Комісії Верховної Ради України з питань науки та народної освіти /Шосткинський виборчий округ, Сумська область/. Шановна президіє! Шановні депутати?!

ГОЛОВУЮЧИЙ. Вибачте. Шановні депутати, давайте домовимося: для співдоповіді надаємо до 10 хвилин, а для виступів в обговоренні - до 5 хвилин. Немає заперечень? Приймається.

Будь ласка.

СТОРІЖКО В.Ю. Шановна президіє! Шановні депутати, гості! Загострення економічної кризи в Україні потребує переосмисленні ролі і функції науки в розвитку суспільства. На жаль, як ми почули з доповіді, держава вкрай неефективно використовує потужний науковий потенціал, що в академічних закладах, вузах та галузевих інститутах. Зусилля науковців запропонувати для реалізації ряд пріоритетних науково-технічних програм, до речі, схвалених Верховною Радою, залишаються марними, оскільки катастрофічно зменшуються державні асигнування на розвиток науки.

Згортання виробництва не мав структурних ознак, коли скорочуються нерентабельні ресурсопоглинаючі

галузі при контрольованому рівні виробництва у пріоритетних галузях економіки. А в нас, навпаки, прискореними темпами відбувається згортання виробництва найнеобхіднішого: продовольства та товарів народного споживання. Іде процес фізичного розпаду нагромадженого виробничого, науковотехнічного та інтелектуального потенціалу суспільства.

Тепер, коли ми нарешті визначилися з державними пріоритетами, мають бути змінені і підходи до фінансування наукової діяльності. Необхідно створити цілісну систему стимулювання інноваційної діяльності, починаюча від цілеспрямованих фундаментальних досліджень і закінчуючи створенням нових виробництв з наукоємними технологіями.

Практика конкурсного відбору для фінансування проектів ДКНТ та галузевої науки відіграла позитивну роль у збереженні та інвентаризації наукового потенціалу України. Але важко собі уявити, що реалізація кількох тисяч проектів при обмеженому фінансуванні може істотно вплинути на структурні зміни в економіці держави. На мій погляд, той шлях швидкого впровадження досягнень науки, який тривалий час обстоює Національна академія наук, в оптимальним. Академія має значний досвід швидкого впровадження новітніх технологій в оборонній галузі, створила розвинуту мережу дослідних виробництв і заводів для цього. Через брак державної політики у сфері науковотехнічної діяльності ця база швидко руйнується.

Заслуговує гострої критики діюча структура державного управління в науково-технічній сфері, яка, на мій погляд, не здатна забезпечити ефективне використання потужного наукового потенціалу України для структурної перебудови економіки. Маючи безліч урядових структур, діяльність яких пов'язана з наукою і технологіями, ми не можемо керувати ситуацією, а тому неефективно використовуємо матеріальні, кадрові й фінансові ресурси. Ми вважаємо, що цей недолік має бути обов'язково усунено при формуванні нової структури Кабінету Міністрів.

Викликає занепокоєння послаблення взаємодії Міністерства освіти і Національної академії наук. Борис Євгенович наводив тут гарні приклади такої взаємодії. Але, на жаль, ці приклади не стосуються всіх вузів і науково-дослідних інститутів. В умовах кризи ми маємо максимально використати потужну, а часом унікальну дослідну базу і висококваліфікованих фахівців Національної академії наук для спільної наукової роботи і підготовки кадрів. Відповідно треба поступово зменщувати педагогічне навантаження викладачів, щоб надати їм можливість займатися наукою.

Нарешті, суспільство чекає від науки активної участі в питаннях розробки та реалізації стратегії розвитку економіки регіонів. У цьому відношенні набуває особливого значення досвід Національної академії наук по створенню наукових центрів. А зараз дозвольте мені зробити короткий аналіз того, як виконуються закони, прийняті Верховною Радою минулого скликання.

Верховна Рада України прийняла ряд законів, які створили правові основи наукової діяльності. Базовим законом, в якому закладені основні принципи державної науково-технічної політики, відповідні економічні механізми, що дозволяють стимулювати активність та ініціативу всіх ланок науковотехнічної діяльності для створення ринку науково-технічної продукції, є Закон про основи державної політики у сфері науки і науково-технічної діяльності. Згідно з цим законодавчим актом держава повинна надавати всіляку підтримку розвитку науки як визначального джерела економічного зростання і невід'ємної складової національної культури; створювати необхідні умови для найповнішої реалізації інтелектуального потенціалу громадян у сфері науково-технічної діяльності; забезпечувати використання досягнень вітчизняної та світової науки і техніки для вирішення соціальних, економічних, культурних та інших проблем. На базі цього закону були прийняті закони України про науково-технічну інформацію; про охорону прав на винаходи і корисні моделі; про охорону прав на промислові зразки та інші. Верховною Радою України також було затверджено постанови про пріоритетні напрями розвитку науки і техніки та про перелік національних науково-технічних програм, виконання яких сприятиме соціальноекономічному розвитку України.

Залишковий принцип фінансування та постійні, на два - три місяці, затримки у виплаті заробітної плати практично довели до межі зубожіння працівників науки, а наукові установи - до фінансового краху. Так, заплановане на 1994 рік

пряме фінансування Національної академії наук з бюджету становить лише 0,3 відсотка загальної суми видатків. Цих коштів ледве вистачає на заробітну плату працівникам і утримання споруд, лише за перший квартал цього року борг Міністерства фінансів перед Національною академією наук досяг 177,1 мільярда карбованців.

В умовах інфляції і падіння життєвого рівня, коли заробітна плата значно нижча реального прожиткового мінімуму, будь-які затримки в її виплаті ставлять працівників наукових установ і їхні сім'ї у безвихідне становище. За рівнем заробітної плати в 1993 році наука і наукове обслуговування знаходилися на 16-му місці серед інших галузей державного сектору економіки.

Падає престиж наукової праці. За останні три роки чисельність працюючих в Національній академії наук скоротилася більш як на 20 відсотків. Особливо турбує відплив молодих учених, які в пошуках більш оплачуваної роботи від'їжджають за кордон або влаштовуються на роботу в комерційні структури.

У тяжких умовах опинилась і аграрна наука. Обсяг її фінансування становить лише 0,05 відсотка від вартості валової продукції сільського господарства, тим часом як у передових країнах цей показник становить 2-3 відсотки. Наукові установи не мають коштів для підтримання прийнятого температурного режиму не тільки в самих установах, а й навіть у фітотронах і теплицях, де проводяться багаторічні досліди. Це може стати однією з причин того, що незабаром Україна змушена буде купувати за кордоном за валюту не лише зерно, а й насіння

для сортооновлення та інше. Матеріальна скрута вкрай загострила кадрову проблему.

Не в кращому стані знаходиться вузівська наука, якою займаються у вищих навчальних закладах близько 70 тисяч науково-педагогічних працівників. У минулому і в цьому році на неї було виділено лише 8,7 відсотка від загального обсягу фінансування з державного бюджету напрямів науки і техніки. У структурі фінансування 90 відсотків становили роботи по держдоговірній тематиці. Сьогодні це призвело до наростаючого спаду виконуваних робіт.

Я хотів би обмежитися цими аргументами і далі сказати, що постанова, проект якої запропоновано, передбачає тільки вирішення нагальних потреб науки і освіти і лише частково компенсує борг держави перед наукою і освітою.

Проект постанови готувався за участю Міністерства економіки, але на стадії погодження з Кабінетом Міністрів прийняття рішення щодо пункту 5 Прем'єр-міністр запропонував відкласти до того часу, коли буде коригуватися бюджет 1994 року. Я наведу тільки кілька цифр, які, на мій погляд, повинні переконати депутатів у тому, що треба вирішити це питання. Розрахунок необхідності виділення кредиту на виплату заробітної плати працівникам науки і освіти.

Наука. У державному бюджеті на виплату заробітної плати на перше півріччя передбачено 1 трильйон 862 мільярди карбованців, а профінансовано за станом на 29.06.94 року 1 трильйон 455 мільярдів. Залишок не профінансованих витрат - 427 мільярдів.

Освіта. Для виплати відпускних учителям необхідно 2 трильйони 833 мільярди карбованців, профінансовано - 1 трильйон 630 мільярдів карбованців. Залишок непрофінансованих витрат - 1 трильйон 203 мільярди карбованців.

Необхідна сума кредиту при цьому - 1 трильйон карбованців. Це борг держави. Ми не вимагаємо якихось нових грошей. Держава повинна розрахуватися з наукою і освітою, виконати свій обов'язок. Наша комісія не може погодитися з виключенням цього пункту з проекту постанови, бо є реальна загроза 1 вересня в школах і вузах не розпочати навчальний рік і повністю зупинити роботу науково-дослідних інститутів.

Я закликаю вас, шановні колеги, підтримати цю постанову, а представників телебачення в повному обсязі показати засідання, якого чекають науковці й освітяни.

Дякую за увагу.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую.

Слово від групи "Аграрники України" надається депутату Чулакову. За ним виступатиме депутат Кіяшко.

ЧУЛАКОВ Є.Р., народний депутат України /Васильківський виборчий округ, Дніпропетровська область/. Шановні народні депутати! Доповідь вельмишановного Бориса Євгеновича Патона, на мою думку, слід розглядати як конкретну систему діяльності всього наукового потенціалу нашої держави.

Україна має розвинуту мережу аграрної науки. Тільки Академія аграрних наук об'єднує 98 установ, із них 52 науково-дослідних інститути, 20 вищих учбових закладів тощо.

Вивчаючи це питання, ми прийшли до висновків, що аграрна наука гине випереджаючими темпами. Які причини цього?

Перше. Фінансування. У більшості країн на сільськогосподарську науку витрачають 2-3 відсотки від вартості валової продукції сільського господарства. В Україні в 1993 році на ці цілі було витрачено 0,1 відсотка, тобто в 25 разів менше. У вирішенні цього питання ми прирівнялися до такої країни, як Барбадос. До речі, у нас і символіка майже така, як у Барбадосі. Ось вона /виступаючий показує депутатське посвідчення/.

Заробітна плата у науковця сьогодні становить 450 тисяч карбованців. На ці гроші він не в змозі утримувати сім'ю, не кажучи вже про можливість виписати наукові журнали чи іншу спеціальну літературу. Чи розумно платити полковнику науки /а до цієї категорії я відношу завідуючого відділом, доктора наук/ заробітну плату вдвічі меншу, ніж сержанту служби охорони порядку? Практично припинилося житлове будівництво для науковців.

Вкрай загострилася проблема омолодження кадрів. Середній вік докторів наук в академії - майже 60 років, а кандидатів наук - більше 50.

Аграрна наука втрачає найдорожчий свій капітал - учених, потенціал яких формувався десятиріччями. У багатьох науководослідних інститутах відплив перспективної молоді набуває катастрофічних розмірів.

За останні п'ять місяців з Інституту захисту рослин розрахувалася третина науковців із вченими ступенями. Подібна ситуація має місце в інститутах Києва, Харкова, Одеси. За останні три роки Академії аграрних наук не надано жодного цента на закупівлю наукового обладнання. Опинившись у безвиході, деякі вчені Державного Нікітського ботанічного саду, Інституту тваринництва центральних районів проводять складні біофізичні та біохімічні дослідження на саморобних приладах. Чи не настав час замислитися: що можуть зробити селекціонери на рубежі XXІ століття без генетичних досліджень, без фітотронів, без сучасних аналітичних приладів?

За браком матеріального забезпечення доробок українських учених залишається на полицях або використовується в інших країнах. Прикладів безліч. Але я наведу лише один. Ефективний засіб для боротьби із шкідниками сільгоспкультур "Боверін" розробив Інститут захисту рослин. У нас не налагоджено його виробництво, проте сьогодні він широко використовується в Сполучених Штатах Америки, в Росії та інших країнах. У той же час ми завозимо засобів захисту рослин на 300 мільйонів доларів у рік.

І нарешті. Останнім часом на порушення чинного законодавства частішають випадки вилучення земель наукового призначення на різні потреби, не пов'язані з наукою. Особливо загострилася обстановка в Харківському регіоні, де сконцентровані аграрні наукові установи. Вольові протиправні дії стали звичайним явищем. При потуранні обласних структур тільки за останні три роки в дослідних господарствах Інституту тваринництва самовільно вилучене 302 гектари землі.

Що можна зробити для збереження науки в цей важкий час?

Перше. Забезпечити функціонування інноваційного фонду.

Друге. Стимулювати використання коштів на наукові роботи по договірній тематиці.

Трете. Ввести фінансування науки від валового національного продукту.

Четверте. Сформувати єдину службу освоєння досягнень науки агропромислового комплексу.

І п'яте. Звільнити наукові установи від непосильних податків. Без рішучих і термінових дій з боку Верховної Ради та уряду аграрна наука України приречена на животіння. Дякую за увагу.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Слово надається депутату Кіяшко. За ним виступатиме заступник голови Кабінету Міністрів Шмаров.

КІЯШКО С.М., заступник голови Комісії Верховної Ради України з питань прав людини, національних меншин і міжнаціональних відносин /Ворошиловський виборчий округ, Донецька область/. Уважаемый президиум! Уважаемые депутаты! Мы сегодня заслушали очень важное сообщение о состоянии нашей науки и о состоянии дел в научных учреждениях в Украине. Состояние нашей науки, образования катастрофическое.

Сегодня вопрос стоит уже не о стимулировании развития этой сферы, не о том, как поднять ее на новые рубежи, на новые достижения, а о спасении науки, о спасении образования. Разрушение единого народнохозяйственного комплекса Советского Союза привело к разрушению не только экономики, о чем мы все с вами знаем, слышим и ощущаем, но и науки.

Наука пыталась держаться, но удержаться оказалось невозможно. Уровень ее финансирования сопоставим только с уровнем финансирования в "банановых республиках", о которых сегодня говорили. Заработная плата не только мизерна, но и не выдается месяцами. Это мы все чувствуем на своей шкуре. Начинают закрываться вузы, научно-исследовательские институты. Ряд научно-исследовательских институтов, слава о которых гремела по всему Союзу и миру, в частности Институт рыбного хозяйства, оказались Украине не нужны.

Массовый выезд специалистов за рубеж, переход научых работников в коммерческие структуры, отсутствие перспектив получения работы по специальности у выпускников вузов, потеря заинтересованности заниматься научными исследованиями, подготовкой кандидатских и докторских диссертаций - это реалии

сегодняшнего дня, это результат той политики, которую проводили последние годы наши руководители. Это результат деятельности б первую очередь Жулинского и Таланчука, которые главной целью ставили украинизацию науки и образования любой ценой, проведение самых немыслимых экспериментов как в сфере науки, так и образования. /Шум у залі/. Что касается образования, то вспомните то тестирование, которое предложили эти деятели у нас в школе. И что из этого получилось? В Донецке две недели тому назад состоялась манифестаций студентов, которые хоронили науку. И это, наверное, похороны науки по всей нашей Украине.

Вот сегодня уже поднимали вопрос о том, на каком языке должна разговаривать наука и культура. Я как преподаватель считаю, что мы все в науке, культуре и образовании должны общаться именно на языке науки, языке образования независимо от того, русский это язык, украинский, английский, немецкий и так далее. То есть исходить из того, насколько мне удобно говорить на моем родном языке, насколько это закономерно и приносит экономические выгоды в той сфере, в которой я работаю. К этому надо склоняться, а не создавать искусственные проблемы, загонять их в тупик, а потом пытаться найти выход из этого тупика.

Социалисты давно выступали относительно двуязычия в Украине. И это реальность, как бы этого кому-то ни хотелось. Социалистическая партия Украины выступает за немедленное решение проблем финансирования науки и образования и выплату долгов, в первую очередь долгов по заработной плате работникам образования, научных учреждений. Особенно остро этот вопрос стоит сегодня, когда работники этой сферы собираются в отпуск. Хоть и мизерная зарплата, но если нам ее еще и не выплатят,

то оздоровление работников науки, образования пойдет насмарку. И с 1 сентября не отдохнувший специалист начнет заниматься неизвестно чем. Мы считаем, что без установления размера заработной платы в этой сфере не ниже средней в промышленности постепенно исчезнет такая социальная категория, как работники образования, науки. Мы выступаем против коммерциализации науки и образования. А эти потуги сегодня уже есть. Мы против попыток ликвидировать бесплатность образования и загнать в тупик те проблемы, с которыми сталкиваемся.

Нельзя также выводить науку из сферы высшей школы. Эта попытка сегодня делается. Это еще один ход, чтобы загнать науку и уничтожить систему высшего образования. Необходимо поддержать предложенный проект постановления Верховного Совета, который предусматриваем очень много нужных и совершенно необходимых вопросов. Социалисты считают, что если мы сегодня не сделаем шаг в направлении поддержки нашей науки, завтра поддерживать будет уже некого: умрет сфера науки, умрет сфера образования. И в этом направлении перспективы у нашей независимой Украины никакой не будет.

Спасибо за внимание.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Слово надається заступнику голови Кабінету Міністрів Шмарову. За ним виступатиме депутат Анісімов.

ШМАРОВ В.М., віце - прем'єр - міністр України. Я прошу вісім хвилин.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дозволимо? Будь ласка, регламент 8 хвилин.

ШМАРОВ В.М. Шановна президіє! Шановні народні депутати! Питання, що сьогодні розглядається на сесії Верховної Ради, мав, безумовно, дуже важливе значення для розв'язання проблем економіки України. Саме на засадах освоєння досягнень науки та використання інтелектуального потенціалу держави можна в короткий строк подолати кризові явища, вийти на належний рівень суспільного виробництва.

У процесі становлення економіки України важлива роль належить ученим Національної академії наук, галузевої науки, вузів, усім науково-технічним працівникам народного господарства.

У доповіді Бориса Євгеновича Патона переконливо показані наші можливості щодо освоєння сучасної техніки, технології, висловлені справедливі претензії до уряду та інших структур державної влади. Але я не вживав би таку термінологію, яка сьогодні прозвучала, відсутність державної політики. Я думаю, це не зовсім правильно, тому що державна політика була, є і, безумовно, буде. І розглядати ті процеси, що відбуваються в нашому суспільстві, державі, певна річ, треба в комплексі всіх проблем, які ми сьогодні маємо.

Не виправдовуючись, хочу сказати, що Кабінет Міністрів навіть за складних умов намагається вжити конкретних заходів для повнішого використання вітчизняних розробок та зменшення нашої залежності від імпорту. Було сьогодні таке запитання від пана Муляви.

Так, за пропозиціями вчених розпочата реалізація проекту, спрямованого на пошук газогідратної сировини в Чорному морі, створення ефективних технологій переробки її, проекту по видобутку метану з вугільних родовищ України. З метою відновлення занедбаних свердловин у західному регіоні держави і збільшення видобутку нафти та газу створено науково-виробничу корпорацію "Карпатнафтогаз". Ведуться розвідувальні й проектноконструкторські роботи для освоєння українських родовищ фосфоритів, доломітів, сировини для керамічної, металургійної, будівельної промисловості, які ввозилися з країн СНД. До речі, і родовищ дорогоцінних металів. Ви також про це знаєте.

Ведеться інтенсивний пошук шляхів збільшення видобутку, поліпшення якості мінеральної сировини, що є в Україні в достатній кількості. Це - каоліни, марганцеві, залізні руди, декоратавне каміння, деякі рідкісні та розсіяні метали.

На базі наукових розробок Академії наук підприємствами військово-промислового комплексу освоюється випуск великої кількості цивільної техніки та товарів широкого вжитку. У той же час уряд поділяє стурбованість Національної академії наук кризовим станом, що склався в науці, сьогодні першочерговим завданням є створення адекватної системи регулювання економічних і правових відносин у цій сфері, що дозволить найефективніше задіяти і використати великий наукововиробничий потенціал,

Ця робота ведеться не на порожньому місці. Верховною Радою було прийнято Закон про основи державної політики у сфері науки і науково-технічної діяльності, затверджено сім пріоритетних напрямів розвитку науки і техніка та гри національні науковотехнічні програми: "Енергоресурси", "Агропромкомплекс", "Матеріали та речовини". У розвиток цих та інших рішень Верховної Ради прийнято ряд постанов уряду.

Проте внаслідок відомих вам причин, викликаних кризовим станом економіка, фактично припинилась інноваційна діяльність у народному господарстві. Інститути майже не отримують замовлень на розробки новітніх технологій та видів продукції з боку галузевих міністерств, відомств та товаровиробників. Значно зменшилися обсяги так званої госпдоговірної тематики. А це також було важливим джерелом фінансування і покривало більше половини витрат на науку.

За таких умов держава була змушена взяти майже всі видатки на рахунок бюджету. Повинен також сказати, що держава, не маючи національної державної структури науки, наукових закладів, взяла на утримання практично всі діючі наукові заклади з метою їх підтримки, з метою проведення подальшої інвентаризації і з'ясування необхідності їх застосування в замкненому наукововиробничому циклі народного господарства України.

Треба визнати, що це потребувало до деякої міри додаткових коштів, тому що ми утримували те, чого, може, нам і не потрібно було утримувати. Але ставилося завдання виживання науки і вирішення подальшої долі наукових кадрів і подальшої можливості використання усього наукового потенціалу,

Найближчим часом уряд України внесе на розгляд Верховної Ради проект закону України щодо внесення змін і доповнень до деяких законодавчих актів України та декретів Кабінету Міністрів. Зокрема, передбачено звільнити установи науки, освіти від сплати податку на добавлену вартість щодо устаткування, літератури та документації, інших видів благодійної допомоги, що надається іноземцями, або устаткування, літератури тощо, які завозяться для власної наукової діяльності. Такі документи вже підготовлено.

Відповідно до постанови Верховної Ради щодо реалізації основних засад і напрямів становлення економіки України та положень, викладених у доповіді Прем'єр-міністра Віталія Андрійовича Масола, уряд розробляє конкретний план дій, в якому передбачається також комплексне розв'язання проблем науково-технічного прогресу. Ми не можемо дозволити собі втратити головну відмінність

нашої держави - той могутній науково-технічний потенціал, що є сьогодні найнеобхіднішою умовою для створення процвітаючого суспільства. Стан науки й культури, науково-технічний потенціал і його використання врешті-решт стануть визначальними факторами виходу економіки з кризи. Це особливо актуально для сучасної пост індустріальної економіки, де не менш як три чверті приросту ВНП, не кажучи про інші показники, забезпечуються за рахунок новітніх технологій.

В умовах реформа, орієнтованої на входження України у світовий ринок і участь її в міжнародному поділі праці, місце і роль науки стають визначальники. Технологічне відставання в більшості галузей народного господарства призводить до завищення затрат на виробництво товарів у 5-7 разів, як підрахували вчені, і відповідно до неконкурентоспроможності цих товарів на світовому ринку негативно впливає на соціальноекономічні процеси в країні, на ресурсомісткість виробництва, викликає його спад.

Завдання сьогодні повинно стояти так: не просто зберегти науку, а зберегти через максимальне її залучення для вирішення пріоритетних народногосподарських проблем. Як це зробити і які заходи повинні бути? Це - формування оптимальної науковотехнічної політики, визначення пріоритетів, їх постійне відслідковування /цю роботу фактично вже розпочато/, формування і реалізація технологічно спрямованих науковотехнічних програм. Нинішня система програм ніяк не може нас задовольнити, її треба вдосконалювати. І, взагалі, вся науковотехнічна діяльність сьогодні повинна бути, так би мовити, максимально технологізована.

Я хотів би навести такі статистичні дані. З тих коштів, які було виділено на науку в 1993 році, 43 відсотки використано на науково-дослідні роботи, 40 відсотків - на проектно - конструкторські роботи, тільки 8 відсотків - на дослідні зразки і ще менше - близько 4 відсотків - на впровадження розробок.

Впровадження розробок, думаю, і є та проблема, над якою треба працювати сьогодні, і в першу чергу самим науковцям.

Розробка дійового економічного механізму стимулювання науково-технічної та інноваційної діяльності. Мова повинна йти про протекціоністську політику держави в галузі створення і освоєння новітніх технологій. Такий економічний механізм повинен діяти на всіх етапах - від фундаментальних і прикладних наукових досліджень, спрямованих на створення перспективних технологій, до стадії промислового виробництва, де відбувається освоєння нових технологій і видів продукції.

Структурна перебудова науково-технічної сфери. Зрозуміло, що перебудови потребує сама система науково-технічної діяльності, яка склалася ще за часів існування Радянського Союзу за умов необмеженості ресурсів і значної орієнтації науки на військовопромисловий комплекс, думаю, багата хто знає, то десятки інститутів на Україні зайшлися проблемами, пов'язаними з програмою СОІ. Були навіть створені деякі інститути для цього. Я думаю, що сьогодні в рамках оборонної доктрини України, воєнної доктрині України, в рамках концепції розвитку треба переглянути можливості конверсії, зміни профілів цих наукових закладів. Тому що, безумовно, програму СОІ /можна навести й інші приклади/ Україна вже не буде розробляти.

У сфері науки і виробництва повинні використовуватися вже готові технології. Треба сміливіше запроваджувати методи акціонування, оренди. Нині розпочато розробку економічноправових засад створення інноваційних центрів, технопарків і технополісів. І є вже такі приклади.

Ще один момент. Сьогодні держава, про це треба прямо говорити, не в змозі забезпечити підтримку того великого обсягу досліджень, який був дотепер. Недостатньо виділяється коштів для науки. Але сьогодні потрібен і зустрічний процес - регулювання напрямів наукових досліджень і самими вченими, визначення тих наукових досліджень, наукових колективів, підтримка яких, безумовно, необхідна з огляду на сьогоднішній стан народного господарства.

Інтеграція у світове наукове співтовариство - ще один шлях і спосіб збереження та розвитку нашої науки, створення спільних з іноземними партнерами наукових центрів, програм. Вона дасть також можливість для обміну спеціалістами і таке інше.

Одним із шляхів збереження майбутнього науки повинна бути державна і відомча регіональна підтримка обдарованих науковців. Для прикладу скажу, що в Німеччині уряд матеріально підтримує близько п'яти тисяч молодих науковців.

Президент і уряд України також пішли таким шляхом: прийняли рішення про матеріальну підтримку молодих учених, стипендіатів. Засновано 1400 стипендій Президента, Кабінету Міністрів, ДКНТ, Мінмашпрому, Академії наук. Вона вже в цьому році будуть запроваджені і сприятимуть підтримці молодих учених.

Серйозні надії у справі прискорення розвитку нових технологій пов'язані з інноваційною діяльністю різноманітних фондів, насамперед Держіннофонду. Є такий державний фонд. Повинен сказати, що робота цього фонду дала хороші результати. Ми сьогодні бачимо, що є багато програм, які вже реалізуються. До речі, в такий спосіб - залученням інновацій - розроблено і запроваджено виробництво інсуліну, виготовлено хроматографічне чистий інсулін, атравматичношовні матеріали. Ведуться розробки ще багатьох цікавих програм, так потрібних сьогодні нашому господарству. Важливим є створення регіональних і галузевих фондів.

Товариші народні депутати! Підтримуючи в цілому проект постанови а обговорюваного питання, я думаю, що він ще достатньо буде доопрацьованим фахівцями в міністерствах, і найближчим часом ми зможемо прийняти ті заходи, що пропонуються.

Дякую за увагу.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Слово надається народному депутату Анісімову. За ним виступатиме депутат Гошовська. Будь ласка.

АНІСІМОВ Л.О., член Комісії Верховної Ради України з питань базових галузей та соціально-економічного розвитку регіонів /Заводський виборчий округ. Запорізька область/. Уважаемые товарищи депутаты! Важность рассматриваемого вопроса очевидна. Состояние науки, о котором мы услышали из доклада, как в зеркале отражает соотояние экономики нашего государства в целом. сегодня умирают

некоторые институты, уходят в другие структуры научные работники. Все это наблюдается и в других отраслях народного хозяйства. Сегодня перед наукой, как и в целом перед народным хозяйством, стоит одна из важнейших задач - взять груз ответственности за выход экономики Украины из кризиса.

Я хотел бы обратиться и к Президенту, и лично к вам, Борис Евгеньевич. На сегодняшний день времени на раскачку у нас практически нет. Поэтому хочется чтобы для научных работников приоритетный и стали те технологии, которые можно быстро внедрить в производство и получить определенный экономический эффект. Времени на раскачку, повторяю, ни у кого не осталось.

Из проекта постановления, а также из доклада видно, что наука и производство взаимосвязаны. Нет поступления денег в бюджет - нет отчислений на науку и шумные разработки. Но если осознать и отдать приоритет тому, о чем я уже сказал, то думаю, что общими усилиями мы решим этот вопрос.

Я поддерживаю пункт 3 проекта постановления, где говорится, что 1,7 процента валового внутреннего продукта нужно направить на финансирование науки. Пока мы не заставим работать экономику, эти 1,7 процента практически ничего не решат. Нынешняя стагнация экономики говорит о том, что бюджетные ассигнования с каждым днем уменьшаются. Спасибо вам, Борис Евгеньевич, что вы сегодня все-таки подняли вопрос о том, что принятые постановления и указы Президента не выполняются. Это прослеживается и в других отраслях народного хозяйства.

Хотел бы, чтобы мы сегодня дали протокольное поручение о том, чтобы был рассмотрен вопрос о выполнении конкретных

решений, которые буквально месяц-полтора назад были подписаны высшим должностным лицом, возглавляющим исполнительную власть - Президентом государства. Это касается и народнохозяйственного комплекса, в первую очередь тех отраслей, от которых во многом зависят и валютные поступления, и бюджетные ассигнования.

Хочется сказать доброе слово научным работникам Академии наук. Включившись в решение проблем кризисного состояния нашей экономики, они разработали концепцию развития черной металлургии. Сегодня черная металлургия нашего государства приносит в бюджет до 70 процентов валютных отчислений. Хорошо, что есть такая концепция. Нужно быстро применить те технологии, которые сделают нашу продукцию конкурентоспособном. Сегодня износ основных фондов, особенно в черной металлургии, достигает 80 процентов. Если мы не изменим технологические процессы, не введем новшества, то не выдержим конкуренции не только со странами дальнего зарубежья, но и с некоторыми странами СНГ, в первую очередь с Россией.

Я хотел бы еще остановиться на проекте постановления. Мне кажется, что в пункте 5 в той его части, где выделены подпункты "а", "б", "в", вопрос поставлен узко, вырван из общего комплекса проблем, которые стоят перед народным хозяйством Украины в целом. Вы посмотрите, здесь записано, чтобы в двухнедельный срок разработать и принять поправки к законам, которые уже назывались в этом зале.

Это и валютное регулирование, и налогообложение, и другие. Я думаю, что эти подпункты надо исключить. В остальном проект можно принять за основу и поддержать то, что было сказано с этой трибуны Борисом Евгеньевичем.

Спасибо за внимание.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую.

Слово надається депутату Гошовській. За нею виступатиме депутат Філіпчук.

ГОШОВСЬКА З.А., член Комісії Верховної Ради України з питань науки та народної освіти / Балаклійський виборчий округ, Харківська область/. Шановна президіє? шановні колеги? Шановні представники преси! Сьогодні ми заслухали доповідь не просто всесвітньо відомого вченого, а мужнього патріота, котрий змусив усіх нас, у кого немає і не буде іншої батьківщини, яг і власних рахунків за кордоном, пронлкнутися почуттям загрози того, що можуть стати пророчими слова Шевченка з поезії "Мені однаково..." Пам'ятаєте?.. "На нашій, не своїй землі..." Отак же побудемо німими свідками руйнівних процесів, оглянемося... Декларативно ніби і с своя держава, а де-факто - колонія, колоніальна демократія, класичні перші ознаки якої можна вже спостерігати сьогодні.

Мені болить цифра 47 тисяч. Де рівно стільки спеціалістів. за минулий рік б Україні покинули сферу науки. Якщо і далі так триватиме, то через сім років, якраз на початок нового тисячоліття, у нас у науці вчених взагалі не залишіться. От і буде: комусь міжнародні лайнери, а ми з стилі національного ретро

- на воли?

Відплив розуму триватиме і далі, якщо доктор наук за чотири робочих дні зароблятиме п'ять доларів /за місяць - якраз на придбання 3-4 книжок/,а один технїк-електрик комерційної фірми за цей же час матиме стільки, скільки вісім докторів фізикоматематичних наук разом узятих.

Справжня наука в зашморзі. Зате за кількістю академіків

якихось сумнівних академій, що плодяться як гриби після дощу, нас можна заносити до Книги рекордів Гіннесса.

Усе це потрібно привести до норми через відповідні закони. Нам по державницькому слід поставитися і до практики доступу всіх, хто забажав, до нашої інформації про найновіші досягнення, не забувати при цьому, що одним із першочергових обов'язків Агентства національної безпеки СІЛА якраз є пошук стратегічних інформації з переважною орієнтацією на принципові наукові і технологічні розробки, незалежно від галузі їх застосування,

Великі й середні корпорації мають різноманітні фонди, які фінансують розробки досить щедро. Певне коло вчених хвилює благодійна акція Фонду Сороса. Тут можна, бути як її прихильником, так і супротивником. Але одного ніхто не заперечить: проведено тотальну інвентаризацію ідей наших учених, насамперед новітніх, у фундаментальній галузі, яка є первинною для майбутніх технологій.

Колись Сорос визнавав, що Росія живить ідеями весь світ. Але не слід забувати, що ці ідеї щедро фінансувалися в інтересах обороноздатності держави. Ці кошти були забрані у цілих поколінь, у народу, який і недоспав, і недоїв. Нині ж ці видатки повинні б запрацювати на економіку, однак виявилися надбанням виключно однієї наддержави.

Мені хотілося ще нагадати: коли ми захоплюємося зарубіжною наукою, коли ми захоплюємося чудом у Південній Кореї, то давайте не забувати, що там за останні 20 років частка затрат на науку у валовому національному продукті збільшилася у сім разів, а в нас утричі зменшилася.

У відповідь на одвічне запитання інтелігенції - що робити? - давайте насамперед приймемо постанову, проект якої запропоновано,

хоч вона і дуже куца для нормального функціонування науки. Гадаю, необхідно створити реальну, на нинішній фінансовий стан зорієнтовану, а не вимріяну програму порятунку базової, фахової, фундаментальної науки як єдиного неподільного організму що обслуговує всі нації, які проживають в Україні.

Я вважаю /і це мною передумано, осмислено/, що все-таки назріла необхідність створення концепції морально-національних засад розвитку освіти, науки, культури - не провінційношаропарної, а такої, яка увібрала б як загальнодержавні реалїї, так і особливості регіонів і була б свідомо сприйнята всім населенням, тобто народом.

Згадаймо. Після війни вже здавалося - переможці зламають Японію, навіть ієрогліфи її збиралися заборонити під вічним приводом демократизації національної культури. А Японія виставила концепцію як бар'єр - і живе. Ми мусимо стати тією Верховною Радою, які, зрештою, заповнить державність відповідним змістом і зупинить руйнування могутнього національного потенціалу.

Дякую за увагу.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Слово надається депутату Філіпчуку. За ним буде виступати депутат Заєць.

ФІЛІПЧУК Г.Г., голова Комісії Верховної Ради України з питань екологічної політики /Кіцманський виборчий округ, Чернівецька область/. Шановні депутати! Шановний президенте! Хотів би, щоб ми, дискутуючи питання про те, чи відбуваються в нашій державі реформи, чи ні, запитали себе: а чи поціновується сьогодні в нас розум, чи поціновується в нас сьогодні вчена людина й освіта? І ми мусимо сьогодні всі сказати категорично - ні. Отже, сьогодні надіятися на те, що наука як важливий компонент соціально-економічного розвитку найближчим часом при такій тенденції й оцінці буде включена в цей процес, нам нічого. Це перше.

Друге. Ми катастрофічно втрачаємо свій інтелект. Інтелект наш виїжджає сьогодні за кордон, і назавжди. Маємо ми й іншу форму, коли виїжджають епізодично, коли практично мігрує наш розум, мігрує наш інтелект і наша освіта. Образно кажучи, нас активно почали доїти. Доять і наші сусіди, і не сусіди, і далекі держави.

Повинен сказати, що це питання сьогодні розглядається багатьма державами на рівні геополітики. Ми ж сьогодні розглядаємо його, принаймні хочемо так думати, що це в вузько відомчий інтерес і вузько відомча позиція. Я просив би всіх зорієнтуватися на те, що сьогодні проблеми науки і перспективи її розвитку становлять; складову нашої національної безпеки. В цьому плані я хотів би звернутися до майбутнього Президента, до Верховної Ради і до уряду з тим, що ми мусимо захистити наш інтелект і інноваційну діяльність.

Тут згадували, що в конгресі Сполучених Штатів Америки

протягом останнього періоду виділяється 10-15 процентів часу для обговорення проблем науки в освіти. Але не тільки це. У Сполучених Штатах Америки за останні ЗО років на федеральному рівні прийнято 400 законів, які захищають їхній національний Інтелект і їхню національну інтелектуальну власність. Напевне, цей приклад для нас повинен бути поважний і серйозний.

Я гадаю, що ми сьогодні послуговуємося декретом 1920 року. Це ленінський декрет, який означав: заборонити купівлю-продаж інтелектуальної власності. Гадаю, що це неправильний підхід, оскільки експорт розуму повинен бути. Але експорт розуму за кордон повинен здійснюватися сьогодні у двох вимірах - в інтересах ученого, який би не був жебраком у нашій державі, і в наших державних і національних інтересах.

Ще одна проблема, якої я хотів торкнутися сьогодні, - це проблема енергозбереження. Звісно, що ми маємо напівколоніальний тип нашої економіки. Звісно, що сьогодні ми програємо в кілька разів по відношенню до європейських держав за рівнем енерговитрат. Звісно, що сьогодні наші показники дуже низькі. Протягом останніх років ми практично збільшили енерговитрати на 40 процентів, зменшивши при цьому випуск національного валового продукту. Але гадаю, що і наука, і влада повинні вирішувати, яким шляхом ми повинні піти: чи нарощувати виробництво енергії, чи зберігати енергію. Я думаю, ще збереження енергії - це той шлях, який сьогодні забезпечить нашу безпеку на перспективу. Бо чого гріха таїти, якщо раніше геноцид проти нації був лише політичний, то сьогодні ми відчуваємо, що він є і екологічний.

У зв'язку з цим хотів би звернутися до пана президента а таким. Чому ж усе-таки, незважаючи на те, що біль України - це чорнобильський біль, незважаючи на те, що сьогодні ми є

чорнобильською нацією, яка має рік народження 1986, незважаючи на те, що ми маємо формулу крові, відмінну від формули крові інших народів, не було поставлено це питання хоча б епізодично, з точки зору чорнобильської проблеми?

Вважаю сьогодні за необхідне сказати таке. Ми всі дружно голосували за те, щоб вивезти за одну ніч тактичну ядерну зброю. Потім ми проголосували друге рішення. Але ядерна безпека і безпека національна - це і наш Чорнобиль. І ми повинні до цього поставитися з усією відповідальністю, оскільки чіткої позиції Академії наук немає. /Шум у залі/. Вважайте це моїм депутатським запитом до пана Президента.

І закінчуючи, хотів би сказати, що була розроблена цікава програма Академії наук щодо охорони навколишнього природного середовища, але протягом року заблоковано триста наукових тем і триста наукових договірних варіантів. Якщо у питанні ув'язування економіки і екології ми не хочемо бути схожими на тих древніх мисливців, які ритуальне вибачалися перед ведмедем перш ніж його вбити, то думаю, що Верховна Рада найближчим часом повинна прийняти відповідні закони для забезпечення економічної й правової бази екологічної політики, яка б захистила наш народ від вимирання, що практично вже почалося, /Шум у залі/.

Прошу вибачення, це одне питання - суто етичне. Мені дещо незрозумілий був виступ товариша Чулакова. Це є парламент, і, коли ми дістаємо своє посвідчення, показуємо герб і наші національні символи і кажемо, що це подібне до Барбадоса... Я думаю, що з точки зору етики депутата не годиться так реагувати на Барбадос, оскільки Барбадос - така ж поважна країна, нічим не гірша і не краща, як і Україна, і я думаю, що не

слід спекулювати тими символами, які для більшості українців і неукраїнців є святими, бо вони є державні й національні. Звертаюся до голови відповідної комісії, щоб вона розглянула цей мій запит.

Дякую.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Оголошується перерва на 30 хвилин.

/Після перерви/

ГОЛОВУЮЧИЙ. Шановні депутати, прошу сідати! Продовжуємо роботу. Слово для обговорення надається депутату Зайцю. Після нього виступатиме депутат Терещук.

ЗАЄЦЬ І.С., член Комісії Верховної Ради України у закордонних справах і 'звязкях з СНД /Святошинський виборчий округ, м. Київ/. Шановний головуючий! шановні депутати! Про що ми сьогодні ведемо розмову? Послухавши кілька доповідей і виступів, я прийшов до висновку, що ми ведемо розмову, не знаючи самого предмета. І ось чому.

Якщо взяти доповідь, яку виголосив академік Патон, то можна сказати, що це доповідь ні про що. Але якщо взяти проект постанови, то ми бачимо, що тут робиться спроба врятувати науку через фінансове вливання в Академію наук України.

То за яких же це таких умов наука може сьогодні виконати роль локомотива у подоланні економічної кризи і суспільної кризи? Безумовно, за умов не тільки фінансового вливання в науку, коштів, а й за умов глибокого реформування самої науки, тобто змін організаційних форм діяльності науки, вирішення соціальних проблем наших науковців і різних інших речей.

Якщо ми проаналізуємо доповідь, то абсолютно нічого з цього не побачимо. Я знаю турботи науки, бо в моєму окрузі є цілий комплекс таких відомих інститутів Академії наук - і лиття, і матеріалознавства, і багато

інших. Усі вони сконцентровані в мікрорайоні Академічного містечка.

Хотів би, щоб ішла розмова про реформування науки, щоб чітко говорилося, що нам ці кошти потрібні не для того, аби збагатити "генералітет" Академії наук, а для того щоб справді підвищити заробітну плату нашим науковцям. Ви не знайдете ні в доповіді, ні в проекті постанови нічого про те, що ці гроші повинні дійти до науковця.

Так само коли ми подивимося на цю доповідь, то не побачимо там, наприклад, і питання про житло. Ми чудово бачимо, що робиться сьогодні з майном в Академії наук. Іде приватизація, а фактично розкрадання, іде процес орендування за мізерну плату. І всі ці кошти йдуть не на те, щоб покращити життя наших науковців, а для того щоб знову ж таки науковому "генералітету" дати гроші.

І тому я поставив би питання /і записав би це у проект постанови/, щоб усе-таки дослідити ефективність використання майна в Академії наук, щоб воно було передано указом Президента саме у власність Академії наук, аби ці кошти пішли саме для людей, саме для науковців, а не для того "генералітету". Тут так само нічого цього немає.

Про питання відпливу кадрів /істинні причини цього, як зупинити цей процес/ так само ми нічого сьогодні не почули.

Щодо питання ролі науки у відродженні промисловості, створенні нашої економічно? системи /про що говорив тут сьогодні депутат Мулява/ так само нічого, не було сказано.

Я вам наведу приклад знову ж таки із свого округу. Там є авіаційні заводи і ті ж інститути. Ідеться про те, що

можна ряд літаків будувати в Україні за повним замкнутим циклом. Але треба подолати таку проблему, як сертифікація. І мені директор "Мотор-Січі" Богусдавлєв творив, що це найлегше зробити, коли будуть такі відомі інститути, як Патона, матеріалознавства. Саме вони можуть вирішити питання про цю сертифікацію через їхні бази, бо через підприємства це зробити дуже важко. Але це не робиться, платяться великі кошти російським науковим центрам за те, щоб одержати технологічні завдання і щоб потім реалізувати їх у нас в Україні.

Я не побачив у цій доповіді жодного підходу щодо реформування науки. Тому розцінюю сьогоднішню доповідь лише як таку агітку, мовляв, дайте нам фінанси. /Це нагадує випадок із прийняттям Закону про пріоритетність соціального розвитку села, коли селяни ніколи цих грошей не одержать, а одержать їх якісь проміжні структури/. Хоча я виступаю за те, щоб дати науці кошти, і, можливо, не один трильйон, а більше. Але щоб вони дійшли до науковця, щоб, справді, були цільові програми. 1 ми наполягаємо, щоб була доповідь не тільки Шмарова, а й Рябченка, щоб він розказав усе-таки, як треба рятувати науку. Чи можна врятувати сьогоднішню структуру науки, яка орієнтувалася колись на забезпечення військової місії колишнього Радянського Союзу? Чи треба змінити її структуру? Сьогодні, справді, варто врятувати ті наукові напрями, ті школи, які даватимуть нам великий ефект.

Тому пропоную у проект цієї постанови внести положення про зменшення податкового пресу на науку, зменшення їм інших плат - за імпорт книжок тощо. І все-таки зобов'язати Верховну Раду і комісії

розглянути ці питання щодо реформування науки у Верховній Раді.

І останнє - щодо двомовності. Коли президент Патон говорить, що є мова науки, тобто фактично російська мова, то я, наприклад, не розумію цієї науки. Є мова нації. А наука, вибачте, не може народити мову. 6 наукові знання, які можуть носити інтернаціональний характер, але будь-які наукові знання фіксуються все-таки у національній формі. І немає інтернаціональної науки, є національна наука. І та держава, яка це розуміла і розуміє, що саме нація мав свою мову, мала велику науку і великий вплив.

Так що, шановні депутати, давайте кінчати з цими псевдотеоріями відносно двомовності, мови науки тощо.

Дякую за увагу.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Спасибі. Слово для виступу надається депутату Терещуку. Після нього виступатиме депутат Павловський.

ТЕРЕЩУК В.В., секретар Комісії Верховної Ради України з питань культури і духовності /Маріупольський-Приморський виборчий округ, Донецька область/. Хочу почати свій виступ з того, що про необхідність підтримки науки сказано багато. І кризовий стан, а також потреба в науковому прогнозуванні суспільного розвитку в найбільшими аргументами за те, що треба цю підтримку використовувати.

Варто сказати, що провідне значення має державна політика щодо підтримки науки. Адже в усьому світі

вона використовується, і від цієї підтримки залежить шлях розвитку науки. І найважливіше в цьому питанні - позиція нашої Верховної Ради.

Я теж хетів би доповнити проект постанови у тому плані, що коли ми закладаємо відсоток на науку в бюджеті, нам потрібно закладати не 1,7, а як мінімум 3 відсотки. Тоді можливо забезпечити розвиток науки. І така позиція - це критерій не тільки розумності та реалістичності Верховної Ради, а також людяності та гуманності її позицій відносно науки, освіти, відносно перспектив розвитку України.

Але маю також звернути увагу на певну слабкість позиції Академії наук України і якраз на те, що не побачив депутат Заєць у виступі шановного Бориса Євгеновича Патона.

По-перше, не прозвучали причини руйнування науки.

По-друге, не були вказані ті суспільно-політичні сили, які також представлені у Верховній Раді, що діють у своїх інтересах /і діють руйнівно у відношенні до науки, освіти, охорони здоров'я/, а також ті політичні сили, що повинні орієнтуватися на підтримку і розвиток науки та освіти згідно зі своєю позицією, своїми інтересами.

По-третє. Не вказані ті суспільно-політичні відносини, що не сприяють розвитку науки і освіти. А також не виявлені ті відносини, які потрібно створити для цього розвитку.

І, четверте, стратегія Академії наук України щодо соціальноекономічного розвитку України була запропонована, але її результати були використані для розвалу економіки України і для розвалу самої науки і освіти. Це, мабуть, теж було закладено в деяких хибах цієї стратегії. І я бачу небезпеку певних положень позиції Академії наук України. Якраз те, про що казав депутат Іван Заєць, що він цього не побачив, а я бачу.

По-перше, в положеннях, висловлених у доповіді, є небезпека корпоратизації науки та освіти, перетворення розуму на капітал, його експорту і націленості на визиск, на прибутки, на перетворення науки в одну із капіталістичних корпорацій.

По-друге, це намагання врятувати науку за рахунок суспільного прошарку робітників і селян. У чому це виявляється? Використання низької собівартості кваліфікованої робочої сили, масового безробіття /50 відсотків підприємств стоять/, об'єднання з іноземним капіталом, податкової політики.

І третє. Ми знаємо практику створення малих підприємств при наукових та освітніх організаціях, які викачують кошти для того, щоб забезпечити собі місце у керівному прошарку в науці та освіті. Але я бачу, що це те реформування суспільних відносин, на якому ви наполягаєте. Тому якщо ви критикували позицію академіків справа, я критикую її зліва.

Потенціал науки й освіти створено і розвинуто в умовах соціалізму та Союзу Радянських Соціалістичних Республік і тією мірою, якою суспільство було зацікавлене в розвитку праці, в захисті людей праці.

Зараз орієнтація на підприємництво довершить руйнування науки, а розвиток науки й освіти пов'язаний з тими суспільнополітичними відносинами, які орієнтовані на престиж чесної праці, а не спекуляцію, на систему захисту інтересів робітників і селян, на систему соціалізму та витворення на новій основі Союзу Радянських Соціалістичних Республік. Тільки в цих умовах можливо реалізувати ті програми, про які говорив Борис Євгенович Патон,

В інтересах науки і освіти зараз - призупинення приватизації, збереження державної власності і державного керування в базових галузях економіки. А це є не що інше, як кроки до соціалізму.

І на закінчення. Позиція Верховної Ради у відношенні науки та освіти продемонструє, в чиїх інтересах зараз діє державна влада. Потенціал науки потрібно використати для того, щоб вихід з економічної кризи був реалізований не за рахунок робітників, селян, учителів, науковців, а шляхом розвитку виробництва, збільшення кількості робочих місць, вкладання коштів у розвиток робочої сили. Ми маємо одну науку - світову науку. Немає національної науки. Якщо це досягнення не стає світовим, воно не є досягненням науки. Так само, як і культура. Ми маємо єдину світову культуру. Якщо досягнення культури не стає світовим, воно не є досягненням кутьтури.

Дякую за увагу. /Оплески/.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Слово надається депутату Павловському, за ним виступатиме депутат Чукмасов.

ПАВЛОВСЬКИЙ М.А., голова Комісії Верховної Ради України з питань ядерної політики та ядерної безпеки /Центральний виборчий округ, Хмельницька область /. Шановна президіє, шановні народні депутати, шановний уряде! Сьогодні з цієї трибуни критикували науку зліва, спрага, а Я хочу розглядати її з центру. І почати я хочу з розгляду становища в атомній енергетиці. Негр давно наша комісія разом з фахівцями провела виїзне засідання на Чорнобильській атомній електростанції. Я хочу сказати, що в багатьох змінилося ставлення до атомної енергетики. Сьогодні тут ставили питання про кількість атомних реакторів. Зважаю, що сьогодні постановка такого питання є некоректною. Ми повинні говорити не про кількість

атомних реакторів, а про рівень безпеки, хоча б і на одному реакторі.

Так от, сьогодні в Україні діє відповідна програма, яка дала можливість значно підвищити рівень безпеки на атомних електростанціях. Сьогодні реактори, що стоять на Чорнобильській атомній електростанції,- це зовсім не ті, які були декілька років тому. Навіть можна було б уже назву цієї електростанції змінити, щоб змінити психологію людей і їх ставлення до атомної енергетики. Але ми звернули увагу на те, що більшість порушень безпеки на станції - через низький рівень підготовки кадрів.

А чи є в нас умови для підготовки кадрів? Виявляється є, але самої підготовки немає. Минулого року наша команда фізиків - школярів зайняла перше місце у світі на конкурсі в Сполучених Штатах Америки. Саме команда фізиків. А де ці учні? Вони всі вчаться в Московському фізико-технічному інституті, бо у нас немає аналогічного вузу.

Так от, наша комісія прийняла рішення /і я хочу, щоб нас підтримали й уряд, і Академія наук/ про те, щоб створити, наприклад, на базі Академії наук і Київського політехнічного інституту фізико-технічний факультет, який би за рівнем підготовки був не нижчий, ніж Московський фізико-технічний інститут. І тоді талановита молодь буде залишатися тут, у нас вдома.

Хочу звернути увагу на те, що, говорячи про підготовку кадрів, Борис Євгенович намалював ту картину, як гине велике дерево науки. Але чому воно гине? Тому що в нього засихає коріння, а коріння науки - це система освіти. Так от, для того щоб відродити і зберегти науку, треба починати з нашої системи освіти, особливо вищої. Борис Євгенович говорив тільки про половину науки, у нас є ще одна половина - науковці,

які працюють є освіті і промисловості. У системі освіти працює 40 відсотків докторів наук. Але як бони фінансуються? Оці 40 відсотків представників науки мають лише 8,7 процента /за даними минулого року/ фінансування. І якщо цього року на фінансування Міносвіти було заплановано 442 мільярди на рік, то за півроку виділено тільки 45 мільярдів. Я тільки дивуюсь, як вони працюють, а працюють, до речі, непогано - у Міносвіті минулого року лише патентів зареєстровано майже 2 тисячі.

Міносвіти сьогодні пропонує 4 тисячі нових зразків приладів і технологій /до речі, це цінні технології/. Що цікаво - жодна з них не застосована в нашому виробництві, а 38 ліцензій куплено іноземними фірмами. Більше того, іноземні фірми сьогодні, ви знаєте, виявили інтерес до нашої науки, а оскільки у нас немає системи захисту нашого інтелектуального потенціалу, то вони його безплатно отримують. Я хотів би, щоб ми надалі вели розмову не про підтримку нашої науки, а про використання її в інтересах нашого господарства.

Я хочу сказати, що система освіти має всю необхідну структуру, щоб працювати в інтересах народного господарства: 153 вузи, 19 науково-дослідних інститутів /з них 4 подвійного підпорядкування і 1 - потрійного/. Так що Міністерство освіти до такої роботи готове приступити, але немає замовлень. Сьогодні взагалі склалася дивна ситуація: є з одного боку виробництво, а з другого - наука, й вони існують ніби незалежно одне від одного, а тому окремо говорять про свої проблеми. Причому в науці так

виходить, що кожний підрозділ, а у нас талановиті люди в лабораторіях, кожний працює ніби сам для себе. Це дуже добре видно навіть по фінансуванню. Якщо п'ять років тому Міносвіти мало 20 відсотків фінансування з бюджету, а 80 відсотків - від держдоговірної тематики, то в 1993 році навпаки. У цьому ж році за деждоговірною тематикою не отримано фінансування зовсім. Ось вам і використання науки

Оскільки час вичерпаний, на останній хвилині я пропоную нову схему. Стара не працює - пропонується нова. Я пропоную радикально змінити структуру виконавчої влади, починаючи з Кабінету Міністрів. Потрібно зробити ставку на власне виробництво, опираючись на власний науково-технічний потенціал. Захистити свій ринок і свого виробника, радикально змінити грошово-фінансову систему, ввести власну валюту і, як один із засобів захисту, - широкомасштабну приватизацію. Оскільки сьогодні говорили, що зроблені перші кроки до ринку, а саме, введено лібералізацію, то оцей перший крок і є першою помилкою.

Лібералізація буде працювати тільки тоді, коли буде необхідна раціональна структура виробництва. Отже, для того щоб нам прийти до нормальних ринкових відносин, потрібно на перехідному етапі жорстке державне регулювання, яке повинно підкріплюватися відповідною структурою Кабінету Міністрів і науково-технічним, прогресом. Віце-прем'єр має керувати відповідною структурою.

Дякую за увагу!

ГОЛОВУЮЧИЙ. Слово надається депутату Чукмасову, за ним буде виступати депутат Кузнєцов.

ЧУКМАСОВ С.О., член-Комісії Верховної Ради України з питань

базових галузей то соціально-економічного розвитку регіонів / Петровський виборчий округ, Дніпропетровська область /. Дорогие товарищи, панове /кому как приятнее будет/! Я долго не задержу ваше внимание. Хотелось бы не повториться, поскольку уже многие выступающие повторяются. Скажу только одно. Мы сегодня имеем ученых,которые умудряются ставить эксперименты при отсутствии финансирования,оборудования; имеем врачей, которые лечат при отсутствии лекарств. Это парадокс. Люди эти, действительно,попадая на Запад, при своих знаниях и умении пользуются там большим авторитетом, почетом и, естественно, зарабатывают значительно больше, чем на Украине.

Сегодня, наверное, один вопрос относительно науки Украины должен быть обязательно решен,- это вопрос финансирования. А все остальное - приложится, это же не научный симпозиум, чтобы здесь рассматривать академические проблемы. Главный ворос, повторяю, - вопрос финансирования. Финансирование - вот то, чем должен обеспечить парламент, то есть мы с вами, науку. Вопрос финансирования очень важен и его необходимо решать, иначе наука действительно через несколько лет будет в таком состоянии, из которого ее вывести дальше будет просто невозможно.

Поэтому я тоже хотел бы призвать вас поддержать проект постановления в том виде, в котором он имеется сегодня у вас на руках. А в дальнейшем- так же способствовать работе Академии наук.

Спасибо.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Слово надається депутату Кузнецову від бюджетної комісії, за ним виступатиме депутат Косів.

КУЗНЄЦОВ П.С., член Комісії Верховної Ради України з питань бюджету / Краматорський виборчий округ, Донецька область/. Уважаемые депутаты! Хочу начать свое выступление с поговорки, которую приводил Владимир Иванович Даль: "Постоянные перестройки и переделки кого хочешь до сумы доведут".

Вот мы сейчас как раз с вши и разбираем вопрос, связанный с перестройками, которые довели нашу науку до сумы. Вопросы, поднимаемые в докладе Бориса Евгеньевича, чрезвычайно важны, ибо от ситуации в науке зависит во многом ответ на вопрос: выживет независимая Украина или превратится в аграрносырьевой придаток развитых государств мира? Страна в серьезном экономическом кризисе. Выход из него связан со структурной перестройкой экономики. Это требует огромных капиталовложений, но вкладывать их во все отрасли народного хозяйства - просто безумие. Ничего хорошего от такого распыления средств ожидать не приходится.

Академия наук Украины обязана дать ответ: где, куда и сколько денег нужно вложить для того, чтобы зарастали именно приоритетные для нашей страны отрасли.

Гибнет фундаментальная наука, оказавшаяся без финансовой поддержки государства, уплывают высококвалифицированные кадры, ученые за границу. Такое состояние похоже на то, будто бы наша страна превратилась в инкубатор ученых: сколько ни уплывет ученых из Украины, мы их сейчас же, через 24 часа, новых получим. Не будет этого!

Практически прекращена подготовка кадров высшей квалификации через аспирантуру и докторантуру, а вам хочу напомнить, уважаемые депутаты, что в 1918 году в условиях сплошной разрухи, голода и холода правительство большевиков организовало так называемую ЦКПБУ - Центральную комиссию по быту ученых.

Я даже в то трудное время находили средства для того, чтобы создать нормальные бытовые условия для высокопрофессиональных ученых нашей страны, чтобы их не перекупил Запад. Сейчас же на нас никто не нападал, никакой гражданской войны в Украине нет, а наши ученые десятками, сотнями, тысячами уезжают из страны. Как мы собираемся восполнять этот потенциал?

Поэтому не случайно поднимается вопрос о том, что нужно поддержать нашу науку финансово и материально. В такой же поддержке нуждается и высшая школа. Мои избиратели задают мне вопрос: откроются ли вузы 1 сентября?

Наша комиссия внимательно посмотрела проект постановлення, который предлагается нам для принятия, но у нас есть спои определенные предложения, которые мы хотели бы вынести на ваше обсуждение.

Например, вопрос о том, что наука просит нас освободить ее от налогов, от таможенных пошлин и так далее. Этот вопрос должен быть безусловно решен. Но при выдаче беспроцентного кредита науке нужно хорошенько подсчитать, во что это выльется для нашего бюджета. Потому что кредитная ставка Национального банка сейчас существует общая. Нужно посмотреть, за счет каких статей мы будем перекрывать процент по данному кредиту.

Учитывая это обстоятельство, мы считаем, что постановление нужно, конечно, "терміново" принимать, но некоторые аспекты этого постановления следует доработать с учетом определения источников финансирования, бюджетных трат на науку и научное обслуживание.

Болъшое спасибо за внимание.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Спасибі. Слово для виступу надається депутату Косіву. Після нього виступатиме депутат Кожушко.

КОСІВ М.В., голова Комісії Верховної Ради України з питань культури і духовності /Пустомитівський виборчий округ, Львівська область/. Шановний головуючий! Шановні народні депутати! Якщо розглядати конкретно проект постанови, яку ми сьогодні маємо прийняти, аналізуючи питання про роль науки у подоланні економічної кризи, то найважливішими пунктами проекту цієї постанови в пункт 3 - про відрахування 1,7 відсотка валового внутрішнього продукту на розвиток науки. Це, звичайно, пов'язано із звільненням наукових досліджень, поставок зарубіжних спонсорів, нових технологічних зразків від сплати податку.

А також пункт 5, який в менш прозаїчним. Він просто свідчить про те, що мав бути задоволене на належному рівні фінансування з бюджету. Але йдеться тільки про виплату зарплати працівникам, які працюють у галузі науки та освіти.

Звичайно, з цими двома пунктами проекту постанови треба погодитися. Але я вважаю, що, розвиваючи

думку Івана Олександровича Зайця, треба сказати, ми мали б точно знати, на які конкретно наукові дослідження підуть ці 1,7 відсотка валового внутрішнього продукту.

Я добре знаю із практики, що всі ці відрахування, які держава спрямовує на розвиток науки, йдуть ні на що інше, як на підтримання звичайного апарату.

Хотілося б, щоб у цій доповіді, яка була сьогодні виголошена, були визначені ті пріоритетні галузі, в які Академія наук збирається вкладати основні кошти, 40 будуть виділені державою. Наприклад, називалися цифри видобутку нафти і газу в Україні нині і в попередні роки. Але ж ми знаємо, що в цій стратегічній галузі Академією наук в останні роки майже нічого не робиться. І як розв'язати на практиці цю конкретну проблему, як пов'язати наукові дослідження, експерименти, досліди із реальним виробництвом, - ми такого плану не маємо, А тому я не знаю, на що підуть ці 1,7 відсотка. Із чистою душею голосувати за ті пункти я, звичайно, не можу.

Закликаю вас усе-таки проголосувати за них. Але варто дописати у проект постанови, ще й такий пункт, щоб Академія наук представила нам /необов'язково, щоб ми це розглядали на сесійному засіданні/ конкретний розгорнутий план витратних відрахувань з цього бюджету на ті проблеми, які вона вважає стратегічними.

І це одне. Гадаю, що крім віце-прем'єра Шмарова мав би виступити і віце-прем'єр Жулинський, який би висвітлив стратегічні напрями тих наукових досліджень Академії, які стосуються гуманітарних дисциплін. Навіть з того, як іде

обговорення доповіді, видно, що такі підходи є. Тут про все це йшлося, і навіть, може, зневажливо дехто вже торкнувся проблем і національної символіки, і двомовності, які теж е, до речі, на совісті Академії наук. І Академія наук, нарешті, мала б дати свої концепції щодо державобудування і ті основні ідеї гуманітарного плану, які повинні об'єднати таке розбурхане і розсварене суспільство.

І останнє. Шановні колеги, які говорять про те /зокрема ви, Василю Васильовичу/, що розвиток науки можливий тільки з відновленням Союзу! Я в цьому залі уже не раз мав нагоду нагадувати вам, зокрема новим депутатам, що 24 грудня 1993 року прийнято Закон про посилення кримінальної відповідальності за деякі злочини проти держави. Зокрема, йдеться про публічні заклики до насильницької зміни чи захоплення конституційного ладу в Україні.

Отже, прошу Генерального прокурора пояснити новим депутатам те, що вони граються в дуже небезпечну гру.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Слово для виступу надається голові комісії Кожушку. Після нього виступатиме депутат Гуров. Іване Олександровичу, ви глушите всіх! Будь ласка.

КОЖУШКО О.М., голова Комісії Верховної Ради України з питань паливно-енергетичного комплексу, транспорту і зв'язку /Ясинуватський виборчий округ, Донецька область/. Уважаемые коллеги! Я внимательно выслушал доклад Бориса Евгеньевича. И с его основними положениями вполне согласен.

Я как производственник хочу сказать, что очень правильна нить, которая проходит в его докладе: без научно-технического прогресса, внедрения его в производство светлого будущего нам Украине не видать.

Я согласен с его позицией относительно того, что выхода из этой ямы, в которой оказались сейчас и наша промышленность, и весь народ, выхода из этого кризисного состояния одними только изменениями форм собственности, уменьшением влияния государства на экономику и изменением управления мы не достигнем.

Я хочу, товарищи, поддержать проект постановления, ибо без научно-технического прогресса, без внедрения новых технологий мы экономику не поднимем. Экономику мы можем поднять только вместе с наукой.

Давайте посмотрим, товарищи, много ли раз вот этот цвет неуки, встречал наше понимание. Ученые пришли к нам, а как мы относимся к их проблемам даже здесь, в этом зале? Никто не слушает, друг друга не слушаем, все заняты какими-то другими вопросами. А когда мы послушаем этих людей, которые доказали, что они светила науки, то узнаем, что они могут сделать. И что они помогут вывести экономику из кризиса.

Л отношусь к тем руководителям, у которых большие, стотысячные коллективы. Хочу вам сказать, уважаемые коллеги, что эти два принципа - первый и второй - я внедряю на своем производстве. Чтобы было понятно, я хочу сказать: при том развале экономики, который царит на Украине, в 1990 году наш коллектив построил 950 квартир, в 1991 году - 1250, в 1992 году - 1370 и в 1993 году -1713 квартир - больше, чем в 1990 году в два раза. А мы живем в этом же мире. Производство мяса на подсобных хозяйствах увеличилось вдвое, производство молока увеличилось втрое. А если бы это было сделано по всей Украине? Найдите мне сейчас на Украине предприятие, на котором работающий пенсионер мог бы 24 дня в году отдыхать бесплатно. Я это говорю не для того, чтобы

себя здесь рекламировать. Я говорю о позициях, которые мы должны занимать в экономике, чтобы улучшить жизнь нашего народа.

Почему мы устояли перед кризисом, почему это произошло? Это произошло потому, что дорога не потеряла управляемости /а экономика Украины потеряла управляемость/. Это произошло потому, что был создан, как говорится, костяк руководителейединомышленников, которые не тянули в разные стороны, это произошло потому, что мы /вообще, это крупные хозяйства - энергетика, связь и агро-комплекс/ не всем финансы давали, а давали только тем производственным точкам, где можно получить больший экономический эффект.

Я это говорю потому, что у нас сейчас назначен новый Премьер-министр. Он должен создать команду единомышленников. Мы, депутаты, хоть какие мы тут ни есть, но должны управлять государством, а для этого надо иметь и какието элементарные знания. Мы должны послушать предложения Кабинета Министров относительно того, какие нужно изменить законы, какие дополнения внести немедленно. Кабинет должен нести ответственность за их внедрение. А мы их должны принять.

А как мы принимаем законы? Вы посмотрите, мы ни в один день пленарных заседаний не выполнили составленную Президиумом программу. Мы ее выполняем на 20-23 процента. На производстве за это уже давно бы наказали. А мы остаемся безнаказанными. Мы сейчас можем занять все телефоны и кричать: там забастовка, там еще что-то. А если пройдет три месяца, а зарплату не будет кому предлагать?

Поэтому у меня есть предложение. Чтобы у государства меньшими были затраты на зарплату, уважаемые коллеги /я внедрил у себя это - я получал зарплату тогда, когда вы платили всем/,

давайте зарплату выплачивать Кабинету Министров и нам, депутатам, тогда, когда начнется рост зарплаты у работающего населения. /Оплески/.

Второй вопрос. Товарищи, я хочу, чтобы мы прекратили политические игры. Я вам должен сказать, что мы как народные депутаты свою задачу не выполняем. Мы должны прийти к единому согласию - и Президент, и исполнительная власть, и мы, депутаты. Мы не долины мириться с тем, что мы высказываемся иногда некорректно в адрес Президента, но и я не согласен с тем, как иногда говорит наш Президент о депутатах Верховного Совета.

Согласие, товарищи, должно быть. При согласии мы найдем деньги и на науку, и на экономику, и поднимем народное хозяйство.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Спасибі. Слово для виступу надається депутату Гурову. За ним виступатиме депутат Драгомарецький.

ГУРОВ В.М., заступник голови Комісії Верховної Ради України з питань базових галузей та соціально-економічного розвитку регіонів. /Кривбасівський виборчий округ, Дніпропетровська область/. Дорогие депутаты, уважаемый Борис Евгеньевич! Мы внимательно выслушали ваш доклад, Борис Евгеньевич,- очень серьезный, очень основательный. Думаю, что не может же вся Академия наук подготовить неосновательный доклад - уж если этого нет, тогда конец.

Конечно, такой ценитель и критик, как депутат Заец, обязательно найдет темные пятна даже на солнце. Поэтому вы сильно не расстраивайтесь по этому поводу. а что касается

выступления товарища Кокушко, так я хочу сказать следующее. Пускай он не обижается, но больше таких популистских выступлений не надо. К тому же они транслируются на всю Украину. Это выступление бьет не только по мне, который находится здесь, но также по другому, по третьему... Я то, что он кивает на правительственную ложу, пусть, мол, они не получат зарплаты, так неужели Наша седина не знает, что есть айсберг, у которого есть видимая и невидимая части. Так вот, если мы перейдем на верхнюю часть айсберга, то , одни так и останутся, а другие будут жить-поживать да добра наживать. Поэтому нес надо призывов, не надо жертв. Надо просто делать свое дело.

Теперь что касается постановки вопроса. Мы решаем вопрос: что было первым - яйцо или курица. Очень интересный вопрос. Говорим, надо науку поставить на такой уровень, чтобы она вытянула промышленность.

А одновременно говорим, что нет денег для науки, чтобы ее "поставить". Так как же можно вытянуть науку, не имея финансов? Неужели одним микрофоном и программой, даже самой лучшей?

Я вам хочу сказать. Я криворожанин, металлург, езжу машиной из Кривого Рога. Вся наука на всем протяжении пути, а это 400 километров, стоит в г-образном состоянии - обрабатывает свои 6 соток. Все до одного - от академика до рабочего. Так неужели мы этого не видим? Видим, но закрываем глаза. А почему так делается? Потому что нет финансов..

А в том, что нет финансов, Борис Евгеньевич, и вы, и ваша Академия, которую вы возглавляете, виноваты на 99 процентов. Вы же по натуре психолог, но то, что вы сделали с атомной энергетикой... правда,сегодня вы уже уверяли нас, что там, мол, не так все и страшно. А ведь эту психологию делают ученые, в том числе и вы.

Именно вы погубили металлургию полностью, на корню, Вы сказали, что металлургия энергоемкая, что металлургия трудная, металлургия нам не нужна, и вообще, нам, Украине, надо металла вот столечко, а больше нам не надо. Как это понимать, если больше 60 процентов валютных поступлений идет от черной металлургии? Спрашивается после этого, какая же это наука?!

Поэтому, закругляясь, хочу сказать ют что. Сейчас, только что, я связывался со своим городом Кривым Рогом, а регион называется Кривбасс. А некоторые "знатоки" путают Кривбасс с Кузбассом. Кузбасс и Кривбасс - это далеко не одно и то же. Это 100 процентов руды, это 50 процентов всего металла, это практически золотой город нашей святой Украины.

Сейчас горняки не работают. И им металлурги должны /вдумайтесь в цифры!/ 4,7 триллиона карбованцев. Горняки полностью стоят. Коксохимикам металлурги опять же должны 5,6 триллиона карбованцев. В чем же заключается вопрос? А металлургам должны другие... Все это отразится на горняках Донбасса. Им эти люди не платят, и в результате - Донбасс стоит, Кривбасс стоит. Заколдованный круг! Где

же, кто же должен его разрубить?! Дорогое правительство, сидящее здесь с правой стороны! И "петлицы" высокие у вас, и ума много, и красивые, и симпатичные вы, но кто же будет править делом? Вы что думаете - Верховный Совет будет править?

Поэтому я хочу сказать одно. Если мы металлургию в настоящее время не сдвинем с места, то все эти прожекты, которые уже начали выдвигать, так ими и останутся. Да еще нет этих денег... Я, здесь,с трибуны заявляю; их и но будет в ближайшее время.

Поэтому, Борис Евгеньевич, ваше счастье находится в ваших руках. Давайте говорить, что металлургия нужна, и через месяц она будет нужна. Мы, металлурги, хотим, чтобы вы были нашим "батькой" в идеологическом отношении, шесте с наукой.

Спасибо за внимание!

ГОЛОВУЮЧИЙ. Спасибі. Слово надається депутату Драгомарецькому від комісії з економічної політики.

ДРАГОМАРЕЦЬКИЙ С.Д., член Комісії Верховної Ради України з питань економічної політики та управління народним господарстаом /Іллічівський виборчий округ, Одеська область/. Мы, экономисты, люди хмурые и мрачные, потому что всегда призываем к воздержанию. Но свое выступление я хочу начать, может быть, и с мрачной, но все-таки шутки.

Сегодня каждому из нас ясно, что состояние нашей науки, которое мы констатируем,приведет к тому, что через 20 лет мы

будем посылать своих детей учиться в Зимбабве, а через 30 - просить у Новой Гвинеи патентное изготовление чайной ложки. Однако констатация этого факта, как бы она ни была прискорбна, не может быть итогом нашего сегодняшнего обсуждения, как и не может быть итогом поиск врагов государственности, поиск врагов развития науки и так далее.

По надо отметить, что при всех недостатках украинской науки, при падении ее эффективности, при снижении ассигнований на нее, есть, безусловно, и достижения: чем меньше научных результатов - тем больше у нас академиков и профессоров.

Поэтому кроме всего прочего, учитывая ситуацию на макроуровне, можно было бы обратиться к проблеме на микроуровне того, что касается, собственно, системы науки в Украине,

Скажите пожалуйста, разве кто-то проанализировал/и, кстати, в сегодняшнем докладе это вновь не прозвучало/ эффективность научных исследований в наше кризисное время? Нет! А разве ктото поднял вопрос о том, что по существу в Украине ликвидирована система научно-технической информации? Ведь без научно-технической информации, без фактажа не может быть научного знания вообще.

Мы говорим о кризисе финансирования - совершенно правильно! Но разве кто-то /и опять-таки в докладе об этом, к сожалению, не говорилось/ поднял вопрос об эффектинности той собственности, которая находится в распоряжении научных учреждений? 0 том, каким образом она отдается в аренду - и в итоге столовых академических городков функционируют бары, рестораны и так далее, и тому подобное?

Все вопросы, как правильно сказал здесь кто-то из выступающих, сводятся к одному: дайте деньги! Но если бы деньги были, то было бы все нормально. Поэтому по существу призыв читается так: "Чтобы было хорошо, надо чтобы все било хорошо".

Мне кажется, сегодня, поддерживая это, постановление, мы должны отдать себе отчет в том, что при всей нашей любви и уважении к науке; при всем, что каждый из нас осознает, что в условиях научно-технической революции /ее развития, развертывания/, в условиях развертывания наукоемкого производства, словом, без нее нет движения вперед. Данный проект постановления - это еще один из многих лоббистских документов, которые мы проходили и которые нам еще придется пройти.

Давайте поставим вопрос несколько иначе. А каковы вообще могли бы быть источники финансирования и какова роль науки в поиске этих источников? Ведь наука - это передовое знание. Ученый

- это тот человек, который знает то, что не знает никто, в том числе, наверное, и наш Верховный Совет. Поэтому мы вправе обратиться к ученым с такой просьбой.

Возьмем первый вариант. Фундаментальная наука за счет чего развивается? Конечно, ото финансирование государства, это прежде всего такой источник, как бюджет. Источник бюджета - это поступления от функционирующих предприятий, прежде всего из сферы материального производства.

Прикладная наука - то, что развивается за счет заказов из сферы материального производства. Круг замыкается. Финансировать не из чего, потому что нет доходов, ибо производство стоит. Прикладная наука не имеет заказов. Почему? Потому что производство стоит. А разве в этой ситуации не логично было бы поставить на самом высоком научном уровне вопрос, скажем, о программе стимулирования непосредственного производителя?

Академик Патон совершенно правильно сказал: надо взяться за основное звено, чтобы вытянуть всю цепь. Прекрасная ленинская цитата. Мы все ее помним, она абсолютно справедлива. А может быть, Академия наук и взялась бы за научную разработку такой программы, а Верховный Совет рассмотрел бы ее и, я твердо убежден, утвердил. Я таким образом круг разорвали бы. Какие бы проценты мы сегодня ни называли, преследуя различные цели /либо добросовестно заблуждаясь, либо пытаясь сорвать очередные аплодисменты/, все равно это проценты, взятые с потолка.

Разве кто-то нам сегодня сказал: а сколько нужно? Абсолютную

сумму, кстати, не мешало бы перевести в валютный эквивалент, потому что эти расходы относительно постоянные. Ведь относительный показатель в доле валового национального продукта ничего не означает. Темпы инфляции завтра в два раза вырастут, и эти деньги превратятся в прах. Может быть и обратный вариант, но он мало вероятен.

Я, конечно же, призываю поддержать это постановление, по делаю это не с легким сердцем, хотя, повторяю, понимаю всю его значимость. Но также призываю наши уважаемые научные кадры в лице руководителя Академии наук не просто констатировать горе и беду, которые нас окружают, а предложить четкую, конкретную разработку, и прежде всего как первый шаг, как первое звено -программы стимулирования непосредственно произвидителя.

Если получит возможность работать и производить тот, кто кормит, одевает и обувает страну, то будет хлеб, будет к столу все, будет и для науки все. В противном случае мы будем ходить по замкнутому кругу, из которого выхода нет. Неприятный вывод, но он таков.

Спасибо за внимание.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Спасибі. Слово надається депутату Гмирі Після нього виступатиме депутат Кравчук.

ГМИРЯ С.П., член комісії Верховної Ради України законодавчого забезпечення свободи слова та засобів масової інформації / Алчевський виборчий округ, Луганська область/. Уважаемые коллеги! Многое из того, что я хотел сказать, уже сказал Василий Васильевич Терещук, Поэтому не буду говорить много и , надеюсь, не течерпаю регламент.

Хотел бы сказать буквально несколько слов о развитии нашей вузовской науки. У нас наука вообще в страшном положении. Мы это увидели из доклада. Если так пойдет дальше, то скоро о науке можно говорить в перфекте или плюсквамперфекте. А вузовская наука

- это буквально бедная родственница бедной науки, о чем очень хорошо говорил депутат Павловский.

Когда у нас ничтожная доля средств выделяется на вузовскую науку, то это страшно. Во всем мире на передаем фланге - развитие науки. У нас, в условиях, когда ничтожная доля выделяется на ее развитие, практически ни о каких фундаментальных исследовяниях в вузах говорить не приходится. только прикдадные исследования, которые могут сегодня дать какой-то материально исчисляемый зффект. А это губит науку как таковую. Она перестает бьггь наукой и превращается в способ поддержания жизнедеятельности того или иного вуза. Это - первый момент.

Второй момент. Считаю, что антиконституционная отмена известной статьи 32 законе приводит к тому, что преподаватель становится наименее защищенной категорией населения, и в этих условиях о вузовском преподавателе как об ученом говорить просто-напросто не приходится.

Третий момент, который стоит подчеркнуть, - это персональная ответственность руководства Министерства образования за тот развал, который переживает наше вузовская наука. И очень удивительно, что, по-видимому, руководители этого министерства, как хорошие капитаны, хотят уйти с тонущего корабля после того, как на нем не останется никого из пассажиров,

И еще один важный момент, с моей точки зрения. Мы все время говорим о демократизации науки, о демократизации образования. А вузы полностью лишены даже тех наметок призрачных автономий, которые раньше были. Контрактная система назначения руководства губит всякое развитие вузовской демократии.

И последнее, что я хочу сказать. /Повторяю, что не исчерпаю регламент/. Здесь депутат Косив обвинял депутата Терещука в том, что он якобы нарушает законодательство. Очень характерно, что ни слова по существу против того, что развал Советского Союза привел к развалу нашей науки, он не сказал. Парламент может издать закон о том, что земля не должна крутиться с двенадцати часов ночи следующего дня, но от этого она крутиться не перестанет. То, что развал Советского Союза привел к развалу в нашей науке - тоже факт.

Спасибо за внимание.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Слово для виступу надаєтъся депутату Кравчуку. Після нього виступатиме депутат Яблонський.

КРАВЧУК В.І., заступник голови Комісії Верховної Ради України з питань агропромислового комплексу, земельних ресурсів та соціального розвитку села /Білоцерківський виборчий округ, Київська область/. Шановна президіє! Шановні депутати, запрошені! Ні в кого з нас не виникає питання про роль науки та освіти у становленні нашої держави. Якщо говорити про аграрну науку, про аграрні наукові установи, то слід сказати, що вони спрямовують свою діяльність на розв'язання актуальних проблем, пов'язаних не тільки з розробкою нових сортів рослин і порід тварин та екологічно безпечних і енергозберігаючих технологій виробництва і переробки сільськогосподарської продукції, а й з глибокими фундаментальними змінами у структурі агропромислового виробництва та економіки, виходячи із концепції стратегічних напрямів розвитку нашої держави.

Можна навести ряд прикладів, коли здобутки українських учених-аграрників не поступаються або перевищують кращі досягнення зарубіжної науки. Серед них найважливішими є такі, як модель грунтозахисної контурно-меліоративної системи землеробства, що запобігає ерозії грунтів та підвищує родючість, продуктивність сівозміни на 20-30 відсотків. За останні три роки виведено більше 120 сортів і гібридів сільськогосподарських рослин, нові породи, типи і лінії сільськогосподарських тварин, які у віці 18-20 місяців досягають живої ваги 700 кілограмів. А полтавська м'ясна порода свиней здатна досягти маси 100 кілограмів за 185 днів. Розроблено та налагоджено виробництво віброцентрових сепараторів зерна потужністю до 20 тонн на годину.

Хочу нагадати, що ще в недавньому минулому кожний вкладений у науку карбованець давав 4 карбованці прибутку.

Ці приклади і багато інших є свідченням того, що наявний аграрний науковий потенціал України навіть у надзвичайно складних умовах, про які говорили попередні виступаючі, спроможний виправдати покладені на нього надії в подоланні економічної кризи. Однак у нових умовах господарювання виявилися специфічні особливості аграрної науки, яких не можна не враховувати в заходах державної підтримки науки, у тому числі і законодавчого порядку.

Ось найважливіші з них. Поширення на аграрні наукові установи /а вони всі бюджетні/ загальної системи оподаткування, роботи за прямими договорами, висока плата за пальне, тепло та електроенергію зробили наукові установи збитковими. Аграрні наукові установи розміщені, як правило, у приміській та сільській місцевостях, а у зв'язку з цим свого часу створили і тепер утримують відповідну соціальну інфраструктуру. Високоенергоємні наукові об'єкти, переважно з безперервним виробничим процесом без пільгових тарифів приречені на згортання обсягу наукової продукції.

Наукові установи, крім власне наукової продукції, виробляють оригінальну науковоємку продукцію - мак на увазі однолітнє насіння рослин та племінний молодняк тварин. Ця продукція може не тільки стримувати експансію іноземних фірм, але й бути Об'єктом вигідного експорту.

Окремо слід привернути увагу до вирішення в законодавчому порядку питань щодо державної підтримки та заохочення освоєння досягнень науки і техніки в агропромисловому виробництві. В умовах неузгодженості окремих положень в діючому законодавстві щодо земельних відносин, оподаткування і невизначеності статусу наукового працівника наука не може повною мірою не тільки реалізувати, але й зберегти наявний науковий потенціал.

Тому я підтримую тезу Бориса Євгеновича Патона про доцільність внесення необхідних змін та доповнень до діючого законодавства України щодо вирішення невідкладних проблем розвитку науки в межах компетенції вищої виконавчої влади.

Дякую за увагу.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Спасибі. Слово надається депутату Яблонському. За ним виступатиме депутат Симоненко.

ЯБЛОНСЬКИЙ В.А.. Шановний головуючий! Шановні народні депутати! Наука, як відомо, відіграє визначальну роль у житті суспільства, у забезпеченні науково-технічного прогресу, Флагманом нашої науки справді є Національна академія наук, яка володіє солідною дослідно-виробничою базою та вагомим кадровим потенціалом. Але, по-перше, поряд з Національною академією ми сьогодні маємо численний загін учених, які працюють у галузевих академіях та громадських академіях наук. Крім того, значна частина вчених працює у вузах. Вузівська наука становить не менше 60 процентів учених. Лише у системі Міністерства освіти працює понад 3 тисячі докторів і 30 тисяч кандидатів наук. Тобто на Україні є велика армія вчених, але, на жаль, ця армія розпорошена, вона не об'єднана ні організаційно, ні тематично.

Друге. Довгий час головну увагу ми приділяли академічній науці, і це було правильно для свого часу. Це забезпечило нам вихід на передові позиції з ряду напрямів досліджень. Проте у

переважній більшості країн на першому місці стоїть університетська наука. Це дозволяє тримати тісний зв'язок освіти та науки, залучати студентів до наукової роботи і поповнювати науку молодими силами.

Ми зараз проводимо реформу вищої освіти. Освіта переходить на ступеневу систему. Отже, хочемо ми того чи не хочемо, ми змушені будемо зайнятися також реформою науки, щоб знайти оптимальний варіант об'єднання в єдиний кулак наукового потенціалу установ науки та освіти.

Дещо вже робиться в цьому аспекті. Зокрема, Міністерство сільського господарства разом з Академією аграрних наук працює над реформуванням аграрної освіти, її інтегруванням з науководослідними установами. На базі Українського державного аграрного університету створюється Українсько-американський консорціум разом з університетами штатів Айова, Луізіана, Пенсільванія та Індіана. Це - нова модель навчального наукововиробничого аграрного комплексу.

Третє. У системі підготовки та збереження наукового потенціалу в Україні останнім часом спостерігаються глибокі кризові явища, спричинені неймовірно низьким рівнем оплати праці наукових працівників та викладачів, недостатнім фінансуванням з державного бюджету та за рахунок господарських договорів, абсолютною незацікавленістю нашого призупиненого виробництва у новітніх розробках, браком стимулів для цього, тим, що ми не маєм, закону про приватну інтелектуальну власність тощо. Спостерігається неконтрольований витік здібних науковців і викладачів у комерційні та приватні структури чи просто виїзд за кордон.

Потрібно бити на сполох. Гинуть наукові школи, руйнується інтелектуальний потенціал нації. Прийнята у нас система оподаткування зруйнувала і економіку, і науку. Фінансування науки проводиться вряди-годи лише за статтею "зарплата". А звідки брати кошти на обладнання, реактиви та інші витрати?

Четверте. Постановою Кабінету Міністрів від 18 лютого 1992 року передбачено створення інноваційних фондів. Це потрібно, бо це резерв для підкріплення науки. Але якщо взяти, наприклад, по Міністерству сільського господарства за І992-1993 роки і 3 місяці 1994 року, в цей фонд повинно було надійти 243,9 мільярда карбованців, а фактично надійшло лише 5,3 мільярда. То де ж брати кошти на науку? Тому наша наука нині бідна, як костельна миша. Наших учених практично ніхто не бачить на міжнародних конгресах та симпозіумах, вони не мають це публікуватися; Національна академія наук позбавлена власної поліграфічної бази, про що вже близько десяти років б'є на сполох, але їй не вдається цього питання пробити. Ми не отримуємо іноземних журналів. Парадокс: наш учений, наш інтелектуал сьогодні не може ні читати, ні писати. Ще світ такого не бачив!

П'яте. Ми дуже часто говоримо про японське чудо і забуваємо, що головним секретом його в турбота держави про освіту й науку. Треба зрозуміти врешті-решт, звідки це чудо взялося і як воно існує.

Отже, де вихід із такого становища? Безумовно, доти, доки не запрацює економіка, ми не розв'яжемо наших проблем. І це потрібно всім усвідомити.

Тому пріоритетом, найважливішою нашою проблемою повинна бути розробка програми виведення України з кризи, бо це наша національна трагедія. Отже, потрібна комплексна, всеохоплююча

програма виведення економіки з кризи, при впровадженні якої запрацювало би все народне господарство.

Я вважаю, що Національна академія разом з галузевими громадськими академіями, з відомствами, з вузами повинні й можуть розробити таку комплексну програму. Потрібно нарешті поставити всі крапки над "і".

Першим розділом такої програми повинен бути розділ про причини економічної кризи на Україні, про причини відставання її галузей. Потрібно врешті-решт встановити і сказати - що, куди, коли і як попливло. А також як перемістити цінності з тіньової економіки в національну. Бо якщо ми і цього не зробимо, користі буде мало. Як говорив Ціцерон: мало оволодіти премудрістю, треба також вміти користуватися нею. Без цього наш розмови залишаться розмовами, гаслами, сеансами гіпнозу.

Необхідно завершити розробку і впровадження законодавчонормативної бази з питань науки та освіти, законів про інтелектуальну власність, наукові та науково-технічні організації, про статус та оплату праці наукових працівників.

Потрібно рятувати науку!

Для стимулювання розвитку економіки на новітніх засадах необхідно звільнити хоча б на певний час наукові установи та вузи від усіх видів податків, мит і зборів, бо якщо ми не підтримаємо науку, то будемо змушені значно дорожче купувати за кордоном чужі, давно списані розробки. І це обійдеться нам дуже і дуже дорого.

І ще одне, на закінчення. Шановні колеги, якщо ми хочемо справді допомогти науці, щоб мати дійову національну науку, якщо хочемо справді вивести Україну в цивілізований світ, то берімо до уваги сьогодні лише науку і відкиньмо все другорядне вбік. Не шукаймо в супі фортепіанних струн, бо їх туди просто не кладуть.

Дякую за увагу.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Спасибі. Слово для виступу надається депутату Симоненку, за ним виступатиме депутат Юхновський.

СИМОНЕНКО П.М., член Комісії Верховної Ради України з питань культури та духовності /Красноармійський виборчий округ, Донецька область/. Шановні товариші депутати! Підтримуючи основні положення доповіді Бориса Євгеновича, хотів би привернути вашу увагу до деяких принципових моментів, які, на наш погляд, є визначальними для розвитку української науки, а відтак потребують особливої уваги держави та законодавців.

Перше. Сьогодні всі політичні сили єдині в розумінні необхідності докорінної структурної перебудови економіки України. Світовий досвід розвитку в найбільш розвинених країнах чітко визначає основу такої перебудови, а саме: широке впровадження у виробництво і суспільне життя новітніх високих технологій та створення надійно функціонуючих інформаційних систем, що охоплюють усі сфери людської діяльності. Зрозуміло, що структурна перебудова - справа нелегка, і потребує вона чималих витрат, коштів та тривалого часу.

Разом з тим насторожують спроби деяких політиків та економістів переконати громадську думку в тому, що на Україні нібито немає високих технологій, а економіка країни не тільки застаріла, а й безнадійно, непоправно відстала від світового рівня.

Не будемо вдаватися у полеміку, відкриваючи політичне підгрунтя таких тверджень. Бони очевидні сьогодні: ще раз підкреслити, що при комуністах все було зроблено погано, і ще раз

спрямувати наших українських урядовців та промисловців на уклін до західного дядька. Будь-який неупереджений аналітик стану української науки в сьогоднішній доповіді погодиться з головними висновками: українська академічна наука на численних напрямах свого розвитку досягла світового рівня, її доробок достатній для того, щоб при належній державній підтримці забезпечити необхідний якісний розвиток економіки України.

Широко відомий практичний внесок українських вчених у розвиток суперпрестижних галузей світової науки - генної інженерії, астрономії, космонавтики, кібернетики, матеріалознавства, нетрадиційної енергетики та іншого.

Безперечно, перевершували світовий досвід методи розробки і впровадження прикладних досліджень навіть в умовах командноадміністративного керівництва народним господарством. Це все ще раз підтверджує наявність могутнього інтелектуального потенціалу українського суспільства, його спроможність власними, іще раз хочу наголосити, власними силами подолати нинішні біди та негаразди.

У той же час, як свідчать численні факти повсякдення, а також красномовні твердження доповіді Бориса Євгеновича, виступи інших народних депутатів, нині наша наука перебуває, так би мовити, у надкритичному стані. Чому? І я думаю, що не може не викликати обурення жебрацький рівень матеріального забезпечення вчених. Якщо академіки хоча б у якійсь мірі відчувають якесь піклування про себе, то становище інших працівників Академії наук України просто жахливе.

Все це, поряд з обмеженням коштів на забезпечення мінімальних господарчих потреб академічних установ, веде до згортання досліджень, відпливу молодих та кращих наукових кадрів.

Таке становище - результат офіційної політики держави протягом останніх двох-трьох років. Це ще, на жаль, творилося і під керівництвом віце-прем'єрів, які мали теж такий же досвід і мали звання академіків.

Подальше збереження нинішнього стану, безумовно, призведе до незворотніх змін у розвитку суспільства, може, на нашу думку, вкрай негативно позначитися на історичній долі народу України. Тільки за останній рік із системи освіти - шкіл, середньоспеціальних навчальних закладів та вузів - звільнилося понад 47 тисяч викладачів. Це становище поглиблюється і тим, що на наступний навчальний рік у багатьох училищах, технікумах та вузах введено платне навчання.

Друге. Ми бачимо такий вихід із ситуації, що склалася: негайна розробка і впровадження дійової державної політики підтримки вітчизняної науки. Для цього не треба, як кажуть, відкривати Америку, треба проаналізувати наявний досвід.

Шановний Борис Євгенович скромно промовчав і не сказав про те, як гнобилась українська наука.

А я хотів би нагадати, що з бюджету Української Радянської Соціалістичної Республіки у цінах 80-х років на науку знаходилось ледь-ледь 200 мільйонів карбованців при загальних фактичних витратах щонайменше близько півтора мільярда щорічно. Зазначу принагідне, що левову частку витрат Академії наук компенсували ті кола, кого деякі з народних депутатів звуть імперсько-колоніальними.

Ми маємо підстави стверджувати також, що саме завдяки багаторічній державній підтримці пріоритету науково-технічного

прогресу зміцнювалась наукова та матеріальна база Академії наук України, створювалися належні умови для розвитку фундаментальної науки в Україні. Була створена науково обгрунтована система комплексних науково-технічних програм, яка охоплювала основні галузі суспільного виробництва і мала наскрізний об'єднуючий принцип ресурсозбереження,

Тобто заощадження всіх видів ресурсів - трудових, матеріальних та енергетичних, наближення цс світових показників... Я вже закінчую, якщо можна - півхвилини!

На думку фахівців, актуальність багатьох програм не втрачена й зараз. Головними виконавцями програм були наші діючі академічні науково-технічні комплекси. Саме навколо таких, програм, переглянутих з урахуванням нинішніх реалій, можна було б побудувати систему цільового державного фінансування розвитку фундаментальної та прикладної науки.

І, закінчуючи, хотів би порадити, де взяти кошти. Ми, думаю, підтримали б наміри нового складу уряду щодо кардинального скорочення витрат на держапарат, вважаючи за доцільне значне його скорочення і направлення цих коштів на розвиток науки.

Також слід було б доручити Кабінету Міністрів у стислий термін внести на розгляд Верховної Ради пропозиції щодо механізму податкових пільг та штрафів для виробників залежно від рівня витрат ресурсів та їх участі у фінансуванні за рахунок прибутку від перспективних наукових досліджень. На такій основі можна було б, як нам здається, зміцнити державну фінансову підтримку науки.

Дякую за увагу. /Оплески/.

100

ГОЛОВУЮЧИЙ. Слово надається депутату Юхновському.

Шановні товариші, давайте порадимося. Записалися на обговорення 67 депутатів. Виступили вже 22 депутати, це вже 23- й. Послухаємо, а потім вирішимо? Так.

Будь ласка.

ЮХНОВСЬКИЙ І.Р., заступник голови Комісії Верховної Ради України з питань науки та народної освіти /Личаківський виборчий округ, Львівська область/. Шановний Олександре Миколайовичу! Шановні депутати! Як академік, який має свою наукову школу, який виховав, скажімо, 9 докторів наук і більше 40 кандидатів наук, який має понад 400 наукових праць, я хотів би переконати вас, шановні депутати, прийняти цю постанову, яка пропонується Верховній Раді.

Хочу коротко охарактеризувати основні пункти цієї постанови з позиції їх правдивості. Насамперед, постанова складається з двох частин. У першій говориться про необхідність Академії наук сконцентрувати свої сили для того, щоб переконати парламент і уряд України в необхідності різноманітної модернізації виробництва, особливо зовнішніх інвестицій.

Ви знаєте прекрасну доповідь Світового банку, в якій стверджується, що для того, щоб країна, подібна нашій, могла вийти з кризового стану, зовнішні інвестиції у промисловість і науку повинні становити не менше 30 процентів валового внутрішнього продукту. І це в та важлива цифра, з якою ми повинні рахуватися.

101

Друга річ, яка тут є,- це звільнення Академії наук від о6ов'язкової сплати 50 процентів заробленої нею валюти.

Шановні депутати! Коли внутрішні ціни буди дуже низькі, визначання 50-процентної сплати заробленої підприємствами і науковими установами валюти було більш-менш виправдано. Тепер же, коли внутрішні ціни наближаються до світових цін, вилучення 50 процентів валюти за низькими цінами фактично повністю знищує виробництво і наукові установи. І ми повинні поволі зняти це обмеження. Думаю, ми повинні почати з науки.

Друга частина цієї постанови стосується фінансових вливань, які ми повинні зробити в науку. Ви знаєте, що згідно із законом, який діє в Україні, наука повинна фінансуватися в розмірі 3,1 процента від валового внутрішнього продукту. Зараз вона фінансується в цьому бюджеті одним процентом від валового внутрішнього продукту. Внутрішній продукт нині становить 480 трильйонів карбованців. Отже, 4,8 трильйонів карбованців мало б іти на науку, а в дійсності йде один трильйон карбованців.

Комісія запропонувала на наступний рік збільшити порівняно з цим роком асигнування, а саме: з одного процента від валового внутрішнього продукту підтягнути до 1,7 процента. У більшості країн світу цей процент є значно вищий.

Чому ми вважаємо, що цей процент треба зафіксувати? Для того, щоб наука не фінансувалася за залишковим принципом.

102

Друге, що тут сказано /це є дуже важливе/, те, що треба зняти податок з прибутку науково-дослідних і конструкторських організацій, який направляється на створення приладів, реактивів та іншого для науки. Ми не маємо можливості закупити прилади ззовні і мусимо їх створювати тут. Ці прилади ми робимо з прибутку. Отож цей прибуток не повинен оподатковуватися. Це - необхідно.

Далі. Зараз наша наука має цілий ряд договорів із наукою капіталістичних країн. І вони платять за наші спільні роботи, надсилаючи різноманітні прилади, літературу тощо. Ці речі не треба оподатковувати. З них не слід брати мито, вони не повинні обкладатися податком на добавлену вартість. Це абсолютно зрозуміло, і це є теж у тому пункті.

103

Далі. Ви знаєте, що заробітна плата науковим і освітнім установам стримувалася. Тут 500 мільярдів стримано і там 500 мільярдів стримано, а це - один трильйон у сумі. Немає цього одного трильйона у Міністерстві фінансів. Отже, тут, у цій постанові, слід би внести положення, щоб дозволити Національному банку дати кредит у розмірі одного мільярда.

Це одне питання, може, абсурдне. Ви знаєте, що наука, не одержуючи грошей, не могла оплатити комунальні послуги. І від того, що вона вчасно не оплатила комунальні послуги, наростає пеня. У постанові слід зазначити, щоб ця пеня була ліквідована, адже вона виникла не з вини наукових організацій.

Таким чином, у цілому проект постанови не має жодного пункту, який потребував би якихось особливих переваг для української науки. Це те вкрай необхідне і справедливе, що ми можемо просити, цей проект постанови був глибоко продуманий і членами Комісії з питань науки та народної освіти, і у Кабінеті Міністрів. Прошу Верховну Раду, щоб вона певністю прийняла цей проект постанови.

І, нарешті, останнє зауваження. Хочу зауважити всім депутатам і президії Академії наук, що державність України є фактом незаперечним, і якщо ми будемо виходити з цього факту, то перестанемо по-дурному тут змагатися.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Шановні народні депутати, надходять пропозиції припинити обговорення, йдуть повторення. Але члени Комісії з питань Чорнобильської катастрофи наполягають на виступі. Є пропозиція надати слово, а потім ще заслухати виступи від фракцій. Домовилися? У нас залишилося 8 хвилин до перерви, будемо продовжувати роботу після перерви.

Будь ласка, слово надається депутату Долженку.

104

ДОЛЖЕНКО Г.П., член Комісії Верховної Ради України з питань Чорнобильської катастрофи/ Чернігівський виборчий округ, Чернігівська область/. Шановна президіє, шановні депутати! Члени чорнобильської комісії уважно розглянули питання про стан науки та її роль в економічному розвитку України і вносять пропозицію щодо проекту постанови з цього питання.

Перше. Розробити модель економічного розвитку України з урахуванням природних, етнічних та екологічних особливостей регіонів.

Друге. Підвищення ефективності розвитку науки пов'язане з необхідністю глибокої реформації управління наукою. Ми підтримуємо ідею введення посади віце - прем'єр - міністра з питань науки.

Третє. У такій важливій проблемі, як подолання наслідків Чорнобильської катастрофи, без науки неможливо зробити ані кроку. Але ми мусимо робити такі кроки, оскільки Національна академія наук не може поки що гарантувати наукове забезпечення цієї проблеми.

Більше того, в понеділок на засіданні Комісії з питань ядерної політики та ядерної безпеки віце-президент Академії наук Бар'яхтар Віктор Григорович зробив заяву, що 12 відсотків Чорнобильського фонду треба витрачати не на захист потерпілих від Чорнобильської аварії, а на створення в Україні повного ядерного циклу. Якщо це особиста думка академіка Бар'яхтара, то хай він з нею залишається. Якщо ж це позиція Академії наук, то ми з нею категорично не згодні і вимагаємо чітких роз'яснень з цього приводу.

Звертаємо увагу депутатів на те, що закордонні фірми вже відсовують на задній план наші наукові надбання, впроваджують технології, які потребують постійного супроводження з боку

105

західних науковців, великих сум валютних коштів, що вже призвело до експансії західних технологій/при цьому далеко не кращих / і розпаду вітчизняної науки. Гріх нам і сором! Наша благодатна Земля ще не втратила змоги народжувати геніїв таких, як Патон і Антонов, Ремесло і Кириченко, імена яких за їх вклад у світову науку і на благо людства ще при житті занесені до світової історії.

Розділяємо тривогу і біль, які пролунали в доповіді шановного Бориса Євгеновича Патона, і підтримуємо пропозиції щодо збереження і примноження наукового потенціалу України, їх державній підтримки. Так допоможемо ж нашій рідній науці, надамо необхідну духовну, фінансову і державну підтримку!

ГОЛОВУЮЧИЙ. Шановні народні депутати, просять слова від груп і фракцій ще 5 депутатів. Будемо продовжувати? Від груп і фракцій безперечно потрібно надати слово.

Від групи "Центр" слово надається депутату Волинському. Думаю, що до перерви ми встигнемо. Будь ласка.

ЖУЛИНСЬКИЙ М.Г., член Комісії Верховної Ради України з питань культури і духовності /Луцький виборчий округ, Волинська область/. Шановна президіє! Шановні народні депутати! Думаю, ні для кого не є секретом те, що розвинуті країни світу за рахунок пріоритетного розвитку освіти і науки одержують до сорока відсотків приросту валового національного продукту. Світовий досвід показав, що послаблення уваги до гуманітарної сфери, до науки, до освіти в багатьох випадках спричиняє кризу в економіці і в соціальній сфері. Ми говоримо про стан нашої науки, і, безперечно, думаємо

106

про те, які шляхи треба знайти сьогодні для підтримки національної науки. Але ми повинні пам'ятати про те, що маємо дуже добру основу, і повинні подякувати Національній академії наук України за те, що вона в таких важких умовах все-таки втримала цей науково-технічний потенціал, втримала ці технології, які сьогодні все-таки розвиваються, і робить героїчні зусилля для того, щоб дати поштовх розвитку нашої науки у цих складних умовах. У нас є добра основа.

Цього року Організація Об'єднаних Націй опублікувала так званий показник гуманітарного розвитку. На першому місці за цим показником стоїть Канада. Україна стоїть на 45 місці, але зважте на те, що цей індекс враховує доход на душу населення, стан здоров'я, смертність, рівень освіти, загальної освіченості населення і, безперечно, науки. Так от, треба сказати, що після України, позаду неї стоять Болгарія, Польща, Румунія, Туреччина, Кувейт, Мексіка. Це свідчить про те, що все-таки у нас є потенціал і треба його не втратити т, навпаки, зберегти і водночас дати йому можливості для розвитку.

Безперечно, сьогодні прозвучала критика на адресу Кабінету Міністрів і конкретних людей. Критику треба сприймати спокійно. І я особисто її спокійно сприймаю. Але зауважте: за те, що розроблено сьогодні в наших тяжких умовах, треба подякувати людям, які не допустили, щоб була зруйнована ця система. Вона, може, не функціонує зараз нормально, але, в принципі, ця система є.

Ви зверніть - увагу, що ми, по суті, на порожньому місці створили державно-патентну систему, систему атестації наукових кадрів вищої кваліфікації, службу стандартизації, сертифікацій та метрології, створили Державний комітет з питань науки і технологій. Кабінет Міністрів України в цьому році прийняв рішення

107

про розширення складу Державного комітету України з питань науки і технологій. Зараз розглядається склад комітету і має бути затверджено нове положення про цей комітет.

Яка мета всіх тих заходів? Вона полягає у посиленні державного регулювання у науково-технічній сфері, насамперед у виробленні та реалізації більш ефективної науково-технічної політики, координації відповідних дій урядових органів усіх міністерств і відомств України і недавно в Кабінеті Міністрів було зібрано перше засідання цього комітету в новому складі. А до його складу ввійшли керівники або перші заступники керівників усіх міністерств та відомств України, які мають безпосереднє відношення до науково-технічного розвитку, провідні вчені.

Отже, говорити про те, що держава не звертає на це уваги, було б неправильно. І водночас ми розуміємо, що невеликі кошти, які ми маємо, повинні бути сконцентровані /правильно тут говорили колеги/ на пріоритетних напрямах науки. Тому зараз Державний комітет має переглянути всі сьогоднішні науково-технічні програми різного рівня - і державні, і міжгалузеві, і галузеві - і привести їх у систему, суттєво використавши при цьому саму кількість програм і проектів. Усі вони повинні бути прив'язані до конкретних замовлень, про які йшлося у доповіді президента Національної академії наук.

Питання про надання пільг не буду порушувати. Не говоритиму і про наукову літературу та інше. Усі ці питання сьогодні дуже болючі, тривожні. Вони ставлять наших науковців просто у безпорадний стан. Як це так, що ми не можемо ті, питання вирішити самі і повинна вирішити те передусім Верховна Рада?

І ще одне - проблема інформаційного забезпечення. Якщо ми не

108

будемо включені в сучасну міжнародну світову інформаційну систему, то ми не зможемо вийти з нинішнього стану. А тому нам потрібно сьогодні звернути особливу увагу на цей аспект, посилити наглу увагу до гуманітарної сфери. Ми зараз не маємо енциклопедичних довідників, ми не маємо словників. Ми не можемо публікувати наукові праці. А це призводить до такого тривожного становища, що ми не можемо створити необхідний фундамент, аби розвивати і гуманітарні науки, і науку взагалі.

Тому я закликаю всіх вас, шановні колеги, підтримати цей проект постанови, проголосувати за нього, щоб хоч таким чином посприяти розвитку нашої науки.

Дякую!

ГОЛОВУЮЧИЙ. Спасибі! Шановні народні депутати! Продовжимо обговорення на вечірньому засіданні. А зараз оголошується перерва до 10 години.

109