ЗАСІДАННЯ ТРИДЦЯТЪ ДРУГЕ

Сесійний зал Верховної Раді України. 16 листопада 1994 року. 12 година 30 хвилин. /Після перерви/.

Веде засідання Голова Верховної Ради України МОРОЗ О.О.

ГОЛОВА. Шановні депутати і радіослухачі! Продовжується ранкове засідання. У його роботі бере участь Президент України Леонід Данилович Кучма.

Розглядається питання про приєднання України до Договору про розповсюдження ядерної зброї від 1 липня 1968 року.

Є пропозиція, щоб це засідання у вечірній інформації по телебаченню показали в повному обсязі. Прошу проголосувати цю пропозицію.

"За" - 251. Рішення прийнято.

Є пропозиція щодо процедури розгляду цього питання. Доповідь зробить заступник міністра закордонних справ Тарасюк Борис Іванович, співдоповідачем затверджений Олійник Борис Ілліч голова Комісії Верховної Рада у закордонних справах і зв'язках з СНД. А далі ми візьмемо участь в обговоренні і надамо слово Президенту з цього приводу. Немає заперечень?

Ми пропонували відвести одну годину на розгляд цього питання. Якщо це займе дещо більше часу, то, думаю, ми пізніше вирішимо остаточно питання про додатковий час. Немає заперечень? У вас є заперечення? Другий мікрофон.

Одну хвилиночку... Леоніде Даниловичу, будь ласка.

КУЧМА Л.Д., Президент України. Міністр закордонних справ зробить доповідь, оскільки його заступник Тарасюк у відрядженні.

ШЕВЧЕНКО В.Ф., член Комісії Верховної Ради України законодавчого забезпечення свободи слова та засобів масової інформації /Фастівський виборчий округ, Київська область/. Шановний Голово! Хочу сказати на доповнення того питання, яке ви порушили, - щодо висвітлення розгляду цього питання у Верховній Раді. Справді, це дуже важливо і в цьому зв'язку я хочу порушити питання про те, що заступником Голови дано розпорядження про те, щоб фотокореспонденти залишила зал. Питання надто важливе, причому мова йде не про всіх підряд фотокореспондентів, а є серед них представники серйозних державних агенцій. Напевне, це в якийсь інший спосіб мав регулюватися. Але зараз не про це мова. Напевне, цю засторогу треба зняти, хай люди відзнімуть. Це питання надто цікавить увесь світ, і такі зйомки, напевне, повинні ж проводитися. Не приватні ж питання ми тут розглядаємо.

Дякую вам.

ГОЛОВА. Віталію Федоровичу, ми вже проголосували за те, що телебачення буде передавати розгляд питання в повному обсязі. Про що ми ще говоримо? Погляньте, кращі наші журналісти тут, так що все в порядку, не хвилюйтесь.

У вас запитання? Другий мікрофон.

БІТОВИМ О.В., голова підкомісії Комісії Верховної Ради України з питань прав людини, національних меншин і міжнаціональних відносин /Жидачівський виборчий округ, Львівська область/. Олександре Олександровичу! Наскільки я зрозумів, міністр закордонних справ і Борис Олійник будуть доповідати по

президентському проекту постанови, тобто о проекту, який передбачає ратифікацію Договору про нерозповсюдження ядерної зброї. Є інша думка, яка була висловлена в проекті, поданому рядом народних депутатів. І ця думка зводиться до того, щоб не ратифікувати Договір про нерозповсюдження ядерної зброї.

Сьогодні ми ставили зранку питання, що маємо право вимагати, щоб виступити з обгрунтуванням своїх позицій саме по цьому другому, альтернативному проекту.

ГОЛОВА. Ясно. У нас не Президент вносить проект постанови. Проект постанови вносять відповідні комісії Верховної Ради. У процесі обговорення, якщо ви захочете висловитися з цього приводу, будь ласка, записуйтеся в Секретаріаті, ви одержите слово для виступу. Виправляю свою помилку, яка не від мене залежала, і надаю слово для доповіді міністру закордонних справ України Геннадію Йосиповичу Удовиченку Удовенку, вибачте.

УДОВЕНКО Г.Й., міністр закордонних справ України. Шановний Президенте! Шановний Голово! Шановні депутати! Удовиченко Петро Платонович був першим постійним представником України в Організації Об'єднаний Націй в 1949- 1950 роках. Так що добре, що його згадали сьогодні.

Питання про ставлення України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї /ДНЯЗ/ обговорюється у Верховній Раді далеко не вперше. Уже неодноразово викладалися різні, деколи протилежні, думки з цього приводу. Важко не повторити деякі аргументи і мені.

1. Договір про нерозповсюдження ядерної зброї 1968 року в одним з найбільш суттєвих факторів підтримання стратегічної стабільності у світі. Перехід від протистояння і "холодної війни" до розбудови міжнародних відносин на нових засадах взаємодії і співробітництва не принизив його значення. Цей Договір залишається найбільш універсальною за складом учасників міжнародною угодою в галузі контролю над озброєннями. Його учасниками є понад 160 держав світу - більше ніж будь-якої іншої угода в цій галузі. Через них усі ядерні держави, усі економічно розвинуті неядерні країни, практично всі держави, що мають мирну атомну енергетику. ДНЯЗ не тільки запобігає розповсюдженню ядерної зброї у світі, а й сприяє широкомасштабному і рівноправному співробітництву в галузі мирного використання ядерної енергії.

Договір, незважаючи на його певну недосконалість, продовжує відігравати роль одного з основоположних документів, що регулюють взаємостосунки держав у складній і делікатній ядерній сфері. Практично всі його учасники виступають за те, щоб Договір і далі виконував свою роль. Тому й мова на Конференції 1995 року йтиме не про зміну чи доповнення до Договору, а про термін продовження його дії. Я особливо хотів би наголосити, що Договір: переглядатися не буде.

Це не виключає можливості вжиття якихось додаткових заходів на. розвиток Договору, зокрема реалізації ідеї всеосяжної заборони ядерних випробувань. Проте у зв'язку з цим не слід забувати, що реально впливати на долю Договору можна дише перебуваючи його повноцінним учасником.

2. Особливість ситуації, в якій опинилася Україна після

розпаду колишнього Радянського Союзу і проголошення наміру стати без'ядерною державою, полягає в тому, що Україна стала спадкоємницею ядерної, зброї, дислокованої на її території. Але з огляду на те, що контроль над цією зброєю ніколи не належав Україні, вона не може розглядатися як ядерна держава в чистому вигляді.

Як відомо, право власності передбачав наявність принаймні трьох основних умов: володіння, користування, розпорядження об'єктом власності, Україна ж, будучи власником ядерної зброї, розташованої на її території, ніколи не мала і не має, зараз змоги "користуватися" цією зброєю.

Навіть якщо б Україна отримала доступ до так званої "ядерної кнопки", виникла б проблема відтворення ядерних боєзарядів, без розв'язання якої Україна могла б залишатися ядерною лише протягом нетривалого часу.

Для створення власного ядерного потенціалу необхідною умовою є спроможність власними силами виробляти і постійно вдосконалювати ядерні боезаряда, що потребує:

1/ відповідної науково-технологічної бази;

2/ індустріальної бази для виробництва ядерних матеріалів /передусім високозбагаченого урану і плутонію/;

3/ індустріальної бази для виготовлення ядерних боєзарядів і підтримки їх у відповідній кондиції;

4/ індустріальної бази для виробництва засобів доставки ядерної зброї;

5/ інфраструктури, яка б забезпечувала транспортування, технічне обслуговування, безпечне зберігання, фізичний захист ядерних боєзарядів;

7/ інфраструктури для бойового обслуговування ядерної зброї;

7/ полігонів для випробування ядерних боєзарядів.

Брак будь-якого з перелічених елементів робить неможливим створення і надійне функціонування ядерних сил. В Україні зовсім немає щонайменше деяких із згаданих елементів.

3. З іншого боку, не приєднавшись до ДНЯЗ, Україна фактично залишиться поза межами міжнародного економічного і науковотехнічного співробітництва, навіть у галузі мирного використання атомної енергії. Наслідком такої ізоляції стане, наприклад, припинення поставок ядерного палива, а також устаткування, необхідного для українських атомних електростанцій, із Росії. Згідно з указом Президента Російської Федерації експорт такої продукції забороняється в країни, ядерна діяльність яких не знаходиться під всеохоплюючими гарантіями МАГАТЕ. Створення Україною власного паливно-енергетичного циклу потребує часу і значних витрат. В умовах енергетичної кризи, що поглиблюється, перешкоди з постачанням електроенергії /а на атомних електростанціях виробляється близько 30 відсотків усієї електроенергії в Україні/призведуть до подальшого погіршення економічної ситуації в нашій державі. Я вже не кажу тут про примару можливої міжнародної політичної ізоляції з усіма її наслідками, в якій ми обов'язково опинимося і яка а ж ніяк не сприятиме поліпшенню нашого внутрішнього і міжнародного становища. До речі, до підписання відомої тристоронньої заяви ми були в такій ізоляції і знаємо по собі, що це означав.

4. Беручи до уваги вищевикладене, можна з певністю стверджувати,

що плани України приєднатися до ДНЯЗ як ядерної держави могли існувати лише як суто теоретичні. Крім того, якби Україна з самого початку прямувала цим шляхом, процес міжнародного визнання незалежності нашої держави значно б ускладнився. І тут треба ще раз наголосити, що свого часу, 16 липня 1990 року, коли Верховна Рада попереднього складу ухвалила історичну Декларацію про державний суверенітет України, у ній було положення про те, що в перспективі Україна стане без'ядерною державою. Це нам потім, коли Україна стала незалежною державою, значно полегшило визнання нашої держави усім світом. Якби цього не було, було б дуже важке дипломатичне становлення нашої держави, а можливо, його й не відбулося б.

5. Сьогодні можна констатувати, що після ратифікації Верховною Радою Договору про СНО і схвалення Тристоронньої заяви Президентів України, США та Росії, підписання відповідних двосторонніх угод із Росією однозначно вирішено практичні аспекти проголошеного Україною наміру стати без ядерною державою.

Основною нашою турботою було належне врегулювання трьох головних проблем: адекватної компенсації Україні за ядерну зброю, що виведена і виводиться з її території, достатньої фінансової допомоги нашій державі в ліквідації цієї зброї та надання надійних додаткових гарантій національної безпеки України.

6. Що маємо зараз? Вирішено і практично реалізується питання вивезення ядерних боєзарядів до Росії для їх ліквідації під контролем України і одночасного надання компенсації у вигляді твелів для українських атомних електростанцій. У принциповому плані вирішено питання про надання Україні компенсації за тактичну ядерну зброю, яку було вивезено з нашої території у 1991-1992 роках. Укладено цілу низку угод, якими передбачається надання Україні значної фінансової та матеріально-технічної допомоги з боку Сполучених Штатів Америки та інших західних країн на потреби ядерного роззброєння.

7. Завдяки цілеспрямованим та наполегливим зусиллям Президента, виконавчої і законодавчої гілок влади останнім часом вдалося досягти реальних зрушень у вирішенні вкрай важливого та наболілого питання про збільшення обсягів і підвищення ефективності допомоги Україні з боку міжнародного співтовариства. Цьому сприяли, зокрема, нещодавні зустрічі українських посадових осіб з високопоставленими представниками США та інших провідних країн Заходу. В результаті Сполучені Штати Америки погодилися прискорити поставку до України матеріально-технічних засобів та надання послуг не тільки за Угодою про ліквідацію стратегічних наступальних озброєнь, але й за іншими імплементаційними угодами.

Зокрема, вдалося значно просунутися у вирішенні питання будівництва житла для військовослужбовців стратегічних ракетних сил.

Звичайно, робота над інтенсифікацією надання фінансовотехнічної допомоги на потреби ядерного роззброєння України за законом Нанна-Лугара триватиме, але в будь-якому випадку ваше рішення про приєднання України до ДОЗ сприятиме збільшенню,

обсягів такої допомоги і прискоренню темпів її освоєння.

8. Хотів також наголосити на тому, що вкрай важливо було переконати ядерні держави проявити розуміння наших проблем, роз'яснити їм, що існування міцної демократичної України відповідає інтересам усієї європейської спільноти, залучити широке коло західних держав до надання нам допомоги.

Тому починаючи з лютого цього року Міністерство закордон них справ проводило інтенсивну роботу з провідними країнами донорами, і це принесло певні позитивні результати. Учора посли чотирнадцяти провідних західних держав і Європейського Союзу на зустрічі з Президентом України оголосили про намір своїх урядів виділити ще у цьому фінансовому році додаткові кошти у сумі біль те 230 мільйонів доларів США.

Змінився якісний підхід Заходу до надання цієї допомоги. Раніше мова йшла лише про ліквідаційні роботи, знищення інфраструктури; тепер країни-донори все більше схиляються до комплекс, нього підходу в її наданні. Зокрема, значна частина коштів спрямовуватиметься на вирішення соціально-побутових проблем військовослужбовців, що звільняються у запас, і зокрема, на будівництво житла для них, здійснення конверсії військовопромислового комплексу, забезпечення охорони навколишнього середовища, покращення медичного обслуговування.

І що найважливіше, з ліквідацією ядерної зброї процес надходження допомоги не завершиться. Якраз навпаки, країнидонори наполягають на співпраці, яка була б у майбутньому взаємовигідною.

Якщо ми самі зможемо правильно використати ці їхні наміри, то, без сумніву, через деякий час матимемо суттєві дивіденди, просунемось ближче до входження в європейські структури. Але

питання допомоги, мені, вдається, не найважливіше і не найголовніше.

9. Протягом останніх двох з половиною років ми наполегливо працювали і над іншою принциповою для нас проблемою - отримання від ядерних держав гарантії безпеки України у зв'язку з її приєднанням до ДНЯЗ. Хотів би тут зазначити, що жодна держава, що приєднувалася до ДНЯЗ, таких гарантій не отримувала. Переговори з цієї проблеми ми вели постійно на всіх рівнях, у тому числі і на найвищому політичному рівні.

На останньому етапі нами були забезпечені і здійснені такі заходи. 30 вересня цього року Президент України надіслав листи до Президентів Росії, Сполучених Штатів Америки, Франції та Прем'єр-міністра Великої Британії з викладенням ситуації, що склалася навколо проблеми надання гарантій безпеки Україні та пропозиціями щодо укладення багатостороннього Меморандуму. Ми ці питання доповідали на засіданні двох комісій - у закордонних справах і оборони ще 31 жовтня. Внаслідок дискусії, яка відбулася на тому засіданні, нам було доручено вжити додаткових заходів щодо активізації роботи, пов'язаної з отриманням від ядерних держав гарантій нашої національної безпеки. Внаслідок цієї роботи, внаслідок позиції, яку зайняли ядерні держави, ми одержали офіційні повідомлення від Сполучених Штатів Америки, Великої Британії і Росії, я повторюю, офіційні повідомлення у вигляді йот, що ці держави підтримують пропозицію про надання і закріплення гарантій національної безпеки спеціальному Меморандумі, який буде підписано главами цих ядерних держав.

Хотів би сказати, що це був нелегкий процес. Спочатку з нами ніхто не хотів навіть і розмовляти про ці гарантії. Але вдалося переконати наших партнерів у тому, що Україна добровільно прийняла історичне рішення, ніхто нас тоді не

спонукав брати на себе таке важливе рішення. Але ми вимагаємо забезпечення гарантій нашої національної безпеки.

Я хотів би підкреслити, що надзвичайне політичне значення надання Україні гарантій безпеки полягає у викладенні їх саме у формі багатостороннього міжнародно-правового документа. Адже саме цього вимагали від нас застереження Верховної Ради і саме на це були спрямовані наші зусилля. Те, що вдалося вийти на підписання такого документа, без будь-яких перебільшень має безпрецедентний характер і в абсолютно новим словом у сучасних міжнародних відносинах: уперше в історії ядерні держави погоджуються на надання адресних гарантій одній окремій державі, при чому це фіксується главами держав, а Україна стає одним а учасників документа. Можу також вам сказати було дуже багато дискусій навколо того, чи погодитися, щоб і Україна підписала цей документ. Вдалося переконати і в цьому питанні наших партнерів.

Щоб було зрозуміло, про який прорив ідеться, скажу: ще півтора року тому ядерні столиці навіть слухати не хотіли про можливість взагалі розмовляти на тему гарантій, не говорячи про якийсь документ. Приєднання до ДНЯЗ жодної неядерної країни не супроводжувалося подібним зустрічним кроком з боку ядерних держав.

Велику увагу ми приділяли, безумовно, і змісту гарантій. На початку цієї величезної роботи ми стикалися з муром нерозуміння, неготовністю, деколи повною, врахувати реальні і специфічні вимоги України. Наполеглива, копітка і виважена праця, зусилля на всіх рівнях принесли свої результати. Погоджений текст Меморандуму, який ми отримали сьогодні зранку, передбачає, зокрема, зобов'язання Сполучених Штатів Америки, Великої Британії

Росії /це основа цих гарантій/: поважати незалежність, суверенітет та існуючі кордони України; утримуватися від загрози силою або використання сили проти територіальної цілісності чи політичної незалежності України /з використанням будь-якої зброї/, а також, що не часто зустрічається в міжнародно-правовій практиці, утримуватись від економічного тиску проти України.

Я хотів би, щоб ви звернули увагу, що наша політична незалежність залежить не тільки від нашого економічного розвитку; на нас може бути економічний тиск. А тут ядерні держави беруть на себе зобов'язання не погрожувати нам економічним тиском.

Важливим елементом Меморандуму в механізм його реалізації шляхом проведення консультацій трьох ядерних держав з Україною в разі виникнення питань щодо виконання сторонами зобов'язань, передбачених цим Меморандумом.

Відверто кажучи, більше можна отримати лише в рамках військового союзу, хоча це питання також досить суперечливе - можна погоджуватися, можна й не погоджуватися з таким аргументом. Але треба мати на увазі, що спробі багатьох неядерних країн вирішити у своїх інтересах проблему отримання гарантій незастосування сили проти них в рамках Женевської конференції з роззброєння досі не увінчалися успіхом.

У разі позитивного вирішення питання про приєднання України До ДНЯЗ передбачається провести в ході Будапештської зустрічі на найвищому рівні спеціальну церемонію, під час якої вищі державні керівники США, Росії, Великої Британії і України підпишуть Меморандум про гарантії безпеки України. Крім того, планується, що чотири держави - США, Росія, Велика Британія та Україна - одночасно виступлять із Заявою про зміцнення міжнародного миру і безпеки.

Стосовно надання гарантій безпеки Україні з боку Франції знайдено компромісне рішення про викладення таких гарантій у формі Декларації. При цьому французька сторона виявила готовність надати таку Декларацію у будь-який прийнятний для України строк.

10. І ще одне. Мені здається, що настав нарешті час позбавитися політичних ілюзій, які часто протягом останніх років заважали нам досягти ефективних результатів - як у внутрішньо економічному плані, так і в зовнішньополітичному. Нам треба нарешті навчитися приймати серйозні політичні рішення і відповідати за них. Тим паче, що перше слово уже було оказано, залишилося сказати те, що логічно випливав з попередніх заяв, які робилися раніше від імені України.

Глибоко переконаний: нам чіплятися за ілюзорну ядерну зброю в цей вирішальний період нашої історії - справа безперспективна. Наша безпека полягає у соціальній стабільності суспільства, економічному добробуті нашого народу, у могутніх Збройних Силах, забезпечених усім необхідним. Для цього нам насамперед треба зосередитися на проведенні глибоких економічних реформ, які можливі лише за умови їх реальної і ефективної підтримки з боку наших партнерів і на Заході, і на Сході. На таку підтримку без приєднання до ДНЯЗ нам розраховувати не доводиться.

11. Реальна ситуація, що склалася, наші тактичні і стратегічні національні інтереси підводять нас до єдино можливого рішення - приєднання України до ДНЯЗ. Це однозначно підвищить авторитет України як держави, що дотримується свої к міжнародних зобов'язань, як надійного і передбачуваного партнера, позбавленого комплексу "візантійської дипломатії".

Шановні депутати! До цього кроку ми йшли поступово, важко але цілеспрямовано. У липні 1990 року Верховна Рада в Декларації про державний суверенітет України /про що я говорив раніше/ урочисто проголосила про свій намір дотримуватися трьох неядерних принципів. У Зверненні до парламентів і народів світу від 5 грудня 1991 року, в Заяві з приводу укладення Угоди про СНД від 20 грудня 1991 року, в Заяві про без'ядерний статус України від 24 жовтня 1991 року, в Постанові про додаткові заходи щодо забезпечення набуття Україною без'ядерного статусу від 9 квітня 1992 року, в інших рішеннях і постановах Верховна Рада підтвердила намір України приєднатися до ДНЯЗ як неядерної держави.

Ратифікувавши Лісабонський протокол, Україна взяла на себе юридичне зобов'язання це здійсните, підтверджене в Тристоронній заяві від 14 січня 1994 року. Залишився останній крок прийняття самого рішення про приєднання України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї. Час для цього вже настав.

Рішення, шановні депутати, за вами.

Дякую за увагу.

ГОЛОВА. Шановні депутати! Чи в у вас запитання до доповідача? Відведемо на них десять хвилин, оскільки це питання вчора дуже детально розглядалося в трьох комісіях з участю всіх депутатів, хто хотів. І міністр відповідав на запитання. Тому давайте десять хвилин визначимо, бо в нас не вистачить часу на повній розгляд цього питання. Ну, давайте виділимо п'ятнадцять хвилин.

Перший мікрофон.

КИРИЧЕНКО М.О., член Комісії Верховної Ради України у закордонних справах і зв'язках з СНД /Лохвицький виборчий округ, Полтавська область/.

Шановні колеги, усі присутні! 3 питання і, яке сьогодні розглядаємо, ми повинні прийняти дуже важливе політичне рішення. При всій суперечливості ситуації щодо України. ми як дідам, яка хоче, щоб її поважали, повинні діяти послідовно. І тому я як член Комісії у закордонних справах і як представник Соціалістичної фракції в парламенті закликаю своїх колег підтримати рішення і пропозицію, з якою сьогодні вийшов до нас на трибуну міністр.

Є в мене й запитання. З позиції міжнародного права Україна, якщо вона є власником такої зброї, є ядерною чи неядерною державою? Тому від того, який ми висновок зробимо для себе, залежить обговорення.

І такі запитання. Як ви ставитеся до того, щоб Україна виступила ініціатором нового переговорного процесу у зв'язку з тим, що за останні роки у світі, і в першу чергу в Європі, з'явилися нові незалежні держави й нова розкладка сил? Чи потрібно, щоб це знайшло місце У тій постанові Верховної Ради, яку ми сьогодні приймемо?

Дякую.

УДОВЕНКО Г.Й. Я у своїй доповіді говорив, що в тому й полягає незвичайність ситуації в Україні, що вона в власницею ядерної зброї, яку не може використати. Тут можна навіть дискусію проводити з приводу того, чи ядерна ми держава, чи неядерна. Я думаю, що це зараз не питання для обговорення.

Друге. Ініціатива України. Якщо ви маєте на увазі перегляд діючого Договору, термін якого закінчується в 1995 році, то я ж говорив у доповіді, що не ставиться питання про те, щоб пере глянути Договір, а ставиться питання, щоб продовжити його дію. Але це не заперечує того, щоб Україна згідно з дорученням

Верховної Ради виступила з тими ініціативами, про які ви сказали. Проте, на мою думку, не треба нам сьогодні ускладнювати сам проект закону, який нині розглядає Верховна Рада. Він повинен чітко визначати прагнення України про приєднання до Договору і наше прагнення одержати певні гарантії національної безпеки.

Дякую.

ГОЛОВА. Другий мікрофон.

ВІТОВИЧ О.В. Пане міністре! Як відомо, особлива позиція Франції і, до речі, не лише Франції /вона поширена і серед ряду неядерних країн/ полягав якраз у визнанні того факту, що за час свого існування Договір виявився неефективним. Тобто він не зміг ефективно протидіяти так званому горизонтальному розповзанню ядерних озброєнь, що дуже яскраво видно на прикладі Індії та Пакистану.

Чи не варто б нам сьогодні, враховуючи, що в 1995 році дійсно закінчується термін дії цього Договору, не ратифікувати його, а виступити на міжнародній арені з ініціативою укладення нового договору і початку нового договірного процесу з питань ядерних озброєнь? Це моє перше запитання.

І друге. Ви у своєму виступі дуже чітко проговорилися, що фактично нам дає ратифікація ДНЯЗ, коли сказали, що /цитую/ "нам не треба чіплятися за ілюзорну ядерну зброю".

Чи не здається вам, що тепер, коли ми пожинаємо гіркі плода своїх односторонніх кроків і помилок нашого попереднього Президента /я маю на увазі вивезення тактичної ядерної зброї/, робити таку заяву міністр закордонних справ не повинен? Така заява більше личила б, перепрошую, американському шпигуну, а не такій високій посадовій особі.

УДОВЕНКО Г.Й. Щодо питання про позицію Франції. Бачите, я не хотів би торкатися її в присутності повноважного посла цієї держави, який присутній сьогодні на нашому засіданні. Ви Можете звернутися до нього і про дискутувати з ним це питання. Для нас головне те, що Франція надає гарантії, яких ми просили і за які ми виступаємо. Щодо цього буде меморандум і буде аналогічний меморандум, який підпише Президент Франції. Що стосується ініціативи України, то ми не повинні це пов'язувати з якимись умовами: переглядом Договору, укладенням нового договору, його ефективністю чи неефективністю. Ми про це вже багато говорили. Ви назвали тільки дві країни. А чому? Які у вас підстави назвати тільки ці країни, а не якісь інші? Тут багато запитань. Якщо Україна стане повноправним учасником цього Договору, тоді ваші пропозиції, ваші зауваженнями будемо враховувати як держава, як учасник Договору. А сьогодні наших пропозицій ніхто не приймає.

Щодо моїх заяв, пане Вітовичу, то я просив би вас користуватися цивілізованою мовою. Міг би вам відповісти таким же чином, але я цього не роблю.

ГОЛОВА. Третій мікрофон.

ШЕВЧЕНКО В.І., уповноважений Комітету з питань соціального захисту військовослужбовців при Кабінеті Міністрів України /Костопільський виборчий округ, Рівненська область/. У мене таке запитання. Ви перелічили держави, які нададуть нам гарантії в разі підписання цього договору. Мене цікавить, чи надасть нам якісь гарантії Росія. Ви знаєте, що в нас у Криму стоїть Чорноморський флот, що статусу Севастополя як російського міста Дума не скасувала і так далі.

Мене цікавлять гарантії від тієї країни, яка має справді ефективний вплив на економічну і політичну долю України.

УДОВЕНКО Г.Й. У тому якраз і позитив Меморандуму, що Росія надав нам ці гарантії. Ось нота Міністерства закордонних справ Російської Федерації від 9 листопада: "Министерство иностранных дел Российской Федерации имеет честь информировать о том, что Российская Федерация намерена подписать Меморандум о гарантиях безопасности в связи с присоединением Украины к Договору о нераспространении ядерного оружия, как только Украина присоединится к Договору о нераспространении ядерного оружия в качестве государства, не обладающего ядерным оружием".

Оце гарантія від Росії. Тому я закликаю всіх - і пана Вітовича, і всіх, хто його підтримує, зрозуміти: для нас сьогодні важливо, що Росія дає нам такі гарантії. Це означає політичну незалежність нашої держави. Вам цього мало, пане Вітовичу? Що ви хочете - потрясати ядерною картою? Це вже не той час! Я говорив учора в комісії і сьогодні в доповіді сказав: давайте економічні реформи Президента, які ви підтримали на нараді...

ГОЛОВА. Геннадію Йосиповичу! Я роблю вам зауваження. Ви, будь ласка, не виховуйте депутатів. Депутат має право на запитання, ви маєте право відповісти на це запитання, а в дискусію не встрявайте.

Перший мікрофон.

ДОНЧЕНКО Ю.Г., секретар Комісії Верховної Ради з питань соціальної політики та праці /Старобільський виборчий округ, Луганська

область /. Уважаемый Геннадий Йосипович! Скажите, пожалуйста, рассматривался ли данный вопрос о присоединении Украины к Договору о нераспространении ядерного оружия в Совете обороны? Если да, то какие решения там были приняты?

УДОВЕНКО Г.Й. Де питання перебувало під постійним контролем Президента, і Ради національної безпеки при Президенті, і Ради оборони. Це питання постійно розглядалося колегіально, Президент і я як міністр закордонних справ контактували з головами відповідних комісій, доповідали, інформували Голову Верховної Ради.

ГОЛОВА. Другий мікрофон.

РАТУШНИЙ М.Я., член Комісії Верховної Ради України з питань боротьби а організованою злочинністю і корупцією /Збаразький виборчий округ, Тернопільська область /. Конгрес українських націоналістів, Геннадію Йосиповичу! Згідно з ДНЯЗ кожна держава-учасниця, яка не володіє ядерною зброєю та є учасницею Договору, повинна укласти угоду з МАГАГЕ стосовно системи гарантій агентства з метою перевірки виконання зобов'язань, що взяті за Договором. Це стосується й питання атомної енергетики.

Тобто виникав таке запитання. Якщо ми ратифіковуємо ДНЯЗ, то автоматично МАРАТЕ має підстави справді закрити ядерні електростанції в Україні, які вкладають максимум в енергетичну галузь, бо вони не відповідають нормам МАГАТЕ, Виходить, що, голосуючи зараз за приєднання до ДНЯЗ, ми фактично самі

валимо свою ядерну енергетику. Прошу відповісти.

УДОВЕНКО Г.Й. Так, ми беремо на себе зобов'язання, що МАГАТЕ контролюватиме мирне використання ядерної енергії в Україні. Я повторюю, мирне використання. Тобто ми беремо зобов'язання, що не будемо використовувати своїх можливостей для розбудови ядерної зброї. Але МАРАТЕ не мае права приймати рішення про закриття чи не закриття атомних електростанцій. Воно може зробити нам якісь зауваження, дати рекомендації і таке інше. Отже, ваше запитання цілком слушне, але воно не може давати підстав для занепокоєння.

ГОЛОВА. Третій мікрофон.

КІРІМОВ І.З., голова підкомісії Комісії Верховної Рада України з питань Чорнобильської катастрофі /Іванківський виборчий округ, Київська область/. Шановний Геннадію Йосиповичу! У мене до вас таке запитання. Справа в тому, що Договір про нерозповсюдження ядерної зброї вже підписали 162 країни і, сподіваюся, підпише й Україна. Але які гарантії ми матимемо від найближчого нашого сусіда - від Росії? Які є гарантії того, що Росія буде ставитися до нас так, як потрібно ставитися в даній ситуації?

друге запитання. Справа в тому, що є ядерні держави, є неядерні держави, а Україна дише держава, яка є власником ядерної зброї. Як буде означено в Договорі становище України, яке буде відповідає до цього ставлення?

І третє запитання. Як ми знаємо, після того як буде

ліквідована ядерна зброя на Україні, має бути відповідна компенсація. Раніше ж, як відомо, такої компенсації не було, а якщо вона і намічалася, то після багатьох запитів. Дякую за відповідь.

УДОВЕНКО Г.Й. Щодо першого запитання я вже цитував ноту Міністерства закордонних справ Російської Федерації, де Росія бере такі ж зобов'язання на своє, як і інші члени ядерного клубу. Я зачитав вам ноту, але я можу ще процитувати і листа Президента Єльцина Президенту Кучмі з цього питання: "Со своей стороны Россия с пониманием и конструктивно откликнулась на желание Украины получить от ядерных держав соответствующее подтверждение гарантий безопасности в связи с оформлением ее безъядерного статуса. Принципиальное значение в этом плане договоренности о форме и содержании таких гарантий со стороны депозитариев ДНЯО зафиксировано в заявлении президентов России, США и Украины. На наш взгляд, оно отражает точно выверенный баланс интересов сторон, существующую международную правовую практику, и попытки поставить положения этого заявления под сомнение были бы контрпродуктивны и неприемлемы".

Тобто у нас є офіційна нота, у нас є лист Президента Єльцина і в нас буде підпис Президента Єльцина. Так що з цього питання Росія чітко висловила свої позиції.

І питання, пов'язані з матеріально-технічною допомогою. Я деякі цифри вже наводив, мова йде, наприклад, про те, що вже було виділено 500 мільйонів доларів на будівництво житла. Так що в нас усі питання вирішуються.

ГОЛОВА. Дякую. Слово має Борис Ілліч Олійник. Будь ласка.

ОЛІЙНИК Б.І., голова Комісії Верховної Ради України у закордонних справах і зв'язках з СНД /Запорізький виборчий округ, Запорізька область/. Вельмишановний Президенте! Вельмишановний Голово! Вельмишановні колеги! Усвідомлюючи всю вагу і відповідальність, намагатимуся утримуватися від особистісних оцінок даної ситуації...

ГОЛОВА. Борисе Іллічу, я перепрошую. У нас проходить одне засідання Верховної Ради, а не два. Я звертаюся до тих депутатів, які в центральному проході сесійного залу організували нову дискусію. Прошу уваги.

Будь ласка.

ОЛІЙНИК В.І. Ще раз кажу: усвідомлюючи всю вагу і серйозність ситуації, уникатиму особистісних оцінок, одначе нагадаю, що я належу до тих, хто усвідомлює, знову-таки, що в тому світі, куда ми йдемо, поважають лише сильних.

Одначе диспозиція на даний період така, що ми маємо прийняти рішення в контексті, який не на нашу користь. З 1990 року ми зробили стільки збоїв, заяв і присягань приєднатися до всіх можливих і неможливих угод і договорів, що просто загнали себе у безвихідь. Отже, треба виходити з реальної ситуації.

Так от, диспозиція така: ми обважені, що нас і так роздягають до негліже стосовно оборони. Так зване світове співтовариство посилається на те, що 1990 року Україна, як процитував Геннадій Йосипович, не раз заявляла про свою беззастережну підтримку трьох позицій щодо ядерної зброї і щодо приєднання до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї. Отже, потрапивши в таку ситуацію, ми маємо виходити з

неї з якнайменшими втратами.

Хочу сказати, що Україна вперше проявила характер як справді держава і як ви бачите, нам пішли на поступки. Значить, у майбутньому все-таки треба шанувати своє реноме як незалежної суверенної держави і виставляти теж свої умови.

Пропонований вам проект Закону України про приєднання України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї створений на основі подань засідань трьох комісій і сьогоднішнього засідання Комісії у закордонних справах і зв'язках з СНД. Обговорення, як ви знаєте, було неоднозначне, динамічне, але дійшли висновку, що в цьому залі де повинно прозвучати, що ми супроти такого Договору, бо немає нормальної людини, яка була б за розповсюдження ядерної зброї, тим паче держава Україна. Але такі застереження, які подані в цьому проекті, дають нам підстави для маневру. Тим паче що, згадайте, в Договорі про ДНЯЗ, параграф 10, кожна із сторін, зваживши на обставини, може вийти з цього Договору.

Ви маєте в руках проект цього закону. До нього внесені правки і будуть, очевидно, внесені ще деякі, зокрема про те, що Верховна Рада України вирішила приєднатися до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї від 1 липня 1968 року з такими... не заявами, а застереженнями і далі за текстом. У Комісії з питань оборони і державної безпеки, у Комісії з питань ядерної політики та ядерної безпеки і в Комісії з питань прав людини є свої уточнення. Отже, на ваш розсуд подається такий проект закону.

ГОЛОВА. Чи є запитання до Бориса Ілліча? Немає. Є одне запитання? Прошу.

ЧЕРНЯВСЬКИЙ О.П., генеральній директор наукововиробничого об'єднання "Еліта" /Сумський виборчий округ, Сумська область/. Дякую. Шановний Борисе Іллічу! Як представник Сумщини, як представник аграрників і як учасник прийняття Декларації про державний суверенітет України я закликаю всіх колег підтримати проект закону, тому що Україна хоче стати нейтральною, без'ядерною державою. Але я хотів би знати; чи є економічна вигода від того, що ми відмовимося від ядерної зброї? Якщо є то яка. Дякую за відповідь.

ОЛІЙНИК Б.І. І набутки, і видатки оцінені експертами. Звичайно, є видатки і є набутки. Єдине, що я можу додати: нас так "зав'язали" в цю ситуацію, що Україна, яка прагне інтегруватися, в європейські та і інші міжнародні інституції, прив'язана саме до цього Договору. Так, треба віддати належне професіоналам

вищого вишколу. Звичайно, і щоб увійти в Раду Європи, це теж є для нас обов'язковим, тобто приєднатися до цього Договору. Ми не маємо грішити тільки на інших. Ми все-таки й самі себе ввели в цю ситуацію, і треба з неї виходити з якнайменшими видатками, зважаючи на державні інтереси, піраміду яких вінчає національна безпека.

ГОЛОВА. Другий мікрофон.

ІЛЬЯСЕВИЧ Я.М., член постійної Комісії Верховної Ради України в питань оборони і державної безпеки /Яворівський виборчий округ, Львівська область/. Шановний Борисе Іллічу! Я прошу вас відповісти на такі запитання. Перше. Чому однобоко висвітлена проблема підписання Договору по днях? Чому наводяться аргументи лише за те, що Україна повинна обеззброїтись? Не наведено жодного аргументу на користь того, що Україна не повинна підтісувати цього Договору, бо вона багато чого втрачав. Чому про це нічого не сказано?

Друге. Щойно прозвучало по радіо, що Росія вже шантажує нас непоставкою твелів, якщо ми не підпишемо цього Договору. Що ж нас чекає далі, коди ми підпишемо цей Договір? Ми вже маємо досвід підписання таких договорів із нашим сусідом.

І третє запитання. Чому Комісія у закордонних справах не вивчила цього питання? Чому нас, як того гриба, примушують стрибати в козубок чи на гарячу сковорідку? Чому на нас чиниться тиск? Чому не доповіла комісія і ви зараз теж не доповім?

ОЛІЙНИК Б.І. Передовсім комісія не вчинила ніякого тиску. Вона зібралася демократично і ще раз провентилювала кілька

проектів цієї угоди. Ви цілком маєте рацію, що треба було б розписати, які видатки і які набутий одержує Україна, але це справа експертів. У повідомленнях експертів /я не знаю, чи ви з ними ознайомилися/ в намагання дати такі пояснення.

Щодо північного сусіда, який нібито /я ніколи не беру на себе сміливості цитувати з вуст, я не чув цього/ зупинив передачу нам твелів, скапу таке: якщо Росія діє таким чином, то це тільки підтверджує мою точку зору, що ми разом з вами самі увійшли в таку ситуацію, з якої треба вибиратися з якнайменшими втратами.

ГОЛОВА. Третій мікрофон.

СТЕПЕНКО В.І., член Комісії Верховної Ради України з питань боротьбі з організованою злочинністю і корупцією /Полтавський виборчий округ, Полтавська область/. Борисе Іллічу! Переконливо виступив Геннадій Йосипович. Я думаю, приємно слухати, що в нас є такі міністри. Лад Боже, щоб їх було чим більше. Але в мене до вас запитання щодо провісну постанови. У другому пункті написано: "Україна є власником ядерної зброї". Так, може, краще було 6 написати, що Україна є власником ядерного металобрухту? Зброя це тоді, коли її можна використати, А Геннадій Йосипович каже, що ми використати не можемо. То це не зброя, це ілюзія, що ми можемо бряцати цією зброєю.

І третій пункт: "Загроза силою чи її використання проти територіальної цілісності та недоторканності кордонів чи політичної незалежності України з боку будь-якої держави рівно як і застосування економічного тиску" і так далі "розглядатиметься Україною як виняткові обставини, що поставили під загрозу її найвищі інтереси". А як іще можна це розглядати, якщо є загроза

силою чи примушує економічний тиск? Я вважаю, що взагалі третій пункт це справді ілюзорний пункт. Дякую.

ОЛІЙНИК Б.І. Я вже сказав, що під час обговорення будуть деякі правки. А щодо того, чи металобрухт це, та ні, то все-таки, коли ракети стоять, це зброя. Тут потрібен юридичний термін, який передбачав точність у цьому питанні.

ГОЛОВА. Першій мікрофон..

ВІТОВИЧ О.В. Борисе Іллічу! У мене до вас два коротких запитання. По-перше, чи відомо вам /а я все-таки сподіваюся, що відомо/, що ратифікація Україною ДНЯЗ суперечить не лише стратегічним інтересам України? Ви ж чудово знаєте, що таке доступ експертів МАГАТЕ.

Вам, напевне, не менше ніж мені відомо, що це буде означати на практиці. Тобто це буде означати: доступ відповідних, я не хочу сказати гірше, американських фахівців до всіх ракетно-ядерних секретів колишнього Радянського Союзу. Чи маємо ми сьогодні моральне право просто так розкривати ті секрети, які оберігалися протягом десятків років, які становлять сьогодні наше спільне надбання, нашу гордість? Перепрошую, я не агітую тут за Радянський Союз. Але, панове, чи справді маємо ми моральне право вирішувати це за інших, адже це питання стосується і Білорусі, і Росії?

І друге невелике запитання до вас, Борисе Іллічу. Я розумію, в якій важкій ролі ви сьогодні тут "виступаєте. Праворуч вас сидять дуже суворі на вигляд люди. І все ж я прошу вас не як голову постійної комісії Верховної Ради, а просто як людину, як народного депутата сказати чесно всім присутнім у цьому залі: хлопці, давайте розробляти новий договір, бо цей недосконалий. Ми його просто тихо, культурно, мирно відкладемо на пізніший строк і відповідно об?рунтуємо свою позицію, що, до речі, передбачено в альтернативному проекті постанови.

Ми не кажемо, що ми проти ратифікації ДНЯЗ. Ми всі за мир у всьому світі, але тут просто вважаємо, що Договір в недосконалим, що він не відповідав сучасним реаліям, а тому немає потреби його взагалі обговорювати і ратифікувати.

ГОЛОВА. Будь ласка, Борисе Іллічу, відповідайте.

ОЛІЙНИК Б.І. Я згоден з вами, що потрібен інший, універсальніший договір. До речі, наш Голова про це говорив і в НАТО, і при зустрічі в Європарламенті. йдеться про договір, який, так би мовити, не ретушував би нинішній, а поглинув його і був би обов'язковим для всіх держав. Тому й треба над цим працювати.

ГОЛОВА. Другий мікрофон.

КОЖУШКО О.М., голова Комісії Верховної Ради України з питань паливно-енергетичного комплексу, транспорту і зв'язку /Ясинуватський виборчий округ,

Донецька область/. Борис Ильич, в четвертом пункте, наверное, допущена ошибка. Я читаю: "Цей закон набував чинності після підписання Україною і державами-депозитаріями Меморандуму... "І далі за текстом.

Очевидно, здесь должно стоять подписание не Меморандума, а международного правового документа "про гарантії безпеки України".

С этим вопросом еще можно, как говорится, мириться, а Меморандум - это ведь сели поговорили, и все.

ГОЛОВА. Прошу.

ОЛІЙНИК Б.І. Я думаю, що при обговоренні, коли параграфуватимемо цей закон, треба ще буде вносити уточнення, але в межах нормативів міжнародних правових законів і все-таки юридичної термінології.

ГОЛОВА. Ясно. Третій мікрофон.

АНІСІМОВ Л.О., голова підкомісії Комісії Верховної Ради України з питань базових галузей та соціально-економічного розвитку регіонів /Заводський виборчий округ, Запорізька область/. Борис Ильич, первый вопрос к вам. Как относятся к сегодняшним нашим постановлениям и принятому решению ваши или наши, будем говорить, коллеги в комиссиях Белоруссии, Казахстана и России?

И второй. Я обращаюсь к своим коллегам в зале. Вы, наверное, упустили момент, когда министр иностранных дел подчеркнул,

что при ситуации, сохранившейся в Украине, самое главное - это социально-экономическая стабильность. Давайте далеко ходить не будем, а посмотрим на страны СНГ. Некоторые государства взорвали себя изнутри. Поэтому я поддерживаю сегодня проект постановления, который вам дали. И прошу всех своих коллег все-таки обратить на это особое внимание и принять сегодня решение, потому что за ним еще стоит и экономическая изоляция. Большая или малая - это смотря с какой стороны она будет. Мы должны выжить и сохранить социально-экономическую стабильность в нашем государстве.

Спасибо.

ОЛІЙНИК Б.І. Ми не консультувалися з відповідними комісіями тих деркав, які ви назвали, але, як на мене, ці країни приєдналися до цього Договору.

ГОЛОВА. Дякую, Борисе Іллічу. Тут ситуація ось яка. Я включив монітор на десять тоді, коли минуло вісім хвилин. Це просто щоб була гарантія. Якщо ви не наполягаєте, то я не буду більше давати часу на запитання...

Він використав стільки ж часу, як і міністр, хоч і посаду мав іншу.

Шановні депутати! У нас на виступи записалися двадцять п'ять чоловік. Одначе в така пропозиція. Записаний на виступ, у нас голова Комісії з питань оборони.

І оскільки все те, про що ми говоримо, безпосередньо стосується цієї комісії, то треба дати най перш йому слово теж у порядку обговорення. До того ж він у списку є. Немає заперечень?

Слово мав депутат Мухін Володимир Васильович від Комісії з питань оборони.

Відносно регламенту. У нас багато бажаючих виступити, а тому ми, може, п'ятьма хвилинами на виступ обмежимося? Хто за цю пропозицію, прошу проголосувати.

"за" - 265. Рішення прийнято.

І ще одна пропозиція. Оголосити перерву після остаточного розгляду цього питання. Прошу за це проголосувати.

"За" - 247. Рішення прийнято.

Прошу, Володимире Васильовичу.

МУХІН В.В., голова Комісії Верховної Ради України а питань оборони і державної безпеки /Київський виборчий округ, Харківська область/. Я хочу сказать следующее. Мы в Комиссии по обороне и государственной безопасности несколько раз собирались по обсуждению этого вопроса. Также вместе с Комиссией по иностранным делам достаточно подробно исследовали его. По просьбе Комиссии по обороне и государственной безопасности Совет национальной безопасности и целый ряд экспертов представили соответствующие документы. Часть открытых документов находится вот у меня в руках. Часть закрытых документов находится в первом отделе. Все депутаты из Комиссии по вопросам обороны и государственной безопасности, которые хотели ознакомиться з этими документами, ознакомились. Во всех документах, представленных экспертами, делается один-единственный на все экспертизы вывод. Предлагается Верховному Совету Украины ратифицировать Договор о нераспространении ядерного оружия. Мы получили целый ряд экспертиз независимых экспертов, где тоже делается этот вывод. Ряд депутатов выступали и говорили, что они могут представить независимую экспертизу с совершенно противоположным выводом. Я просил этих депутатов, чтобы эта экспертиза была представлена в комиссию. На сегодняшний день такой независимой экспертизы, где бы рекомендовалось не ратифицировать Договор о нераспространении ядерного оружия, в комиссии не имеется.

Я хочу отметить следующее. В настоящий момент Украина, безусловно, по тому, ядерному боекомплекту, который у нас имеется, является третьей в мире ядерной державой. Но все эти боеголовки мы не можем использовать. Дело в том, что у

нас нет не только плутониевого цикла, который необходим для поддержания этих боеголовок в соответствующей боеготовности и боеспособности. Сегодня в Украине нет даже уранового цикла для производства своих твелов, необходимых для работы атомных электростанций.

Тех депутатов, которые говорят, что нам надо разрабатывать это ядерное оружие, я спрашиваю: сколько миллиардов долларов вы завтра дадите для этой разработки? Один из самых крупных ядерных центров навей Украины Харьковский физикотехнический институт сегодня не имеет даже копейки, чтобы платить заработную плату. О чем идет речь? О какой разработке, о какой поддержке? Это несерьезный разговор со стороны этих депутатов.

Я хочу сказать еще вот о чем. Что такое не подписание Договора о нераспространении ядерного оружия? Оно означает полную изоляцию от мировой общественности в научнотехническом сотрудничестве.

Мы хотим, чтобы у нас развивалась ядерная физика, мы хотим, чтобы у нас развивалась космическая техника. Мы хотим, чтобы у нас развивался целый ряд других научно-технических направлений. На сегодняшний день в Украине это возможно только в сотрудничестве с международными научными коллективами, которые находятся как на Западе, так и на Востоке.

Если же мы не будем ратифицировать Договор по нераспространению ядерного оружия, то отсюда сразу же вытекает соответствующее воздействие и, как правильно говорят депутаты, давление. Да, будет это давление и ничего другого у нас не будет, если мы не ратифицируем Договор.

И еще одни момент. Я хотел бы отдельно сказать об особом статусе Украины. Дело в том, что впервые в мире появилась держава, которая добровольно сдает ядерное оружие. В истории такого не было никогда, все государства рвались к тому, чтобы обладать ядерным оружием. Украина же впервые сдает это ядерное оружие. И поэтому естественным является наше требование об особом статусе Украины. Украина - это не те 160 держав которые подписали Договор о нераспространении ядерного оружия, это особое государство, которое обладает ядерными боеголовками, в том числе и тактическими ядерными боеголовками, и которое решило отказаться от этих ядерных боеголовок ради мира. Здесь многие депутаты, особенно представители УНА-УНСО, выступали за то, чтобы удержать ядерное оружие. Я вам скажу как профессор физики: удержать на сегодняшний день это ядерное оружие невозможно.

Если мы хотим, чтобы с нашей державой считались, то, как сказал Борис Ильич, для этого надо, чтобы Украина была сильной державой. Когда мы будем обсуждать вопрос об оборонном бюджете, я вас очень прошу поддержать один пункт - о том, чтобы отдельной строкой выделить соответствующие ассигнования на разработку нового, современного оружия. Будет у нас это новое, современное оружие - будут считаться с державой, даже если это неядерное оружие, не будет - не будут считаться. И до тех пор, пока у нас такие научно-исследовательские институты будут, грубо говоря, лежать, и если там не будет активной работ - не будет у нас ничего.

Поэтому я предлагав следующее. Взять все-таки за основу проект, предложенный Президентом. Он первый внес эти предложения.

Если их сравнить с тем что вносится от комиссия то отличие заключается в том, что мы просим, чтобы были предоставлены особые гарантии нашему государству, а именно - гарантии безопасности и чтобы они были оформлены в виде международного соглашения. Спасибо.

ГОЛОВА. Слово має депутат Шандрюк, за ним виступатиме депутат Дурдинець.

Вибачте, одну секундочку, я вам дам слово, сядьте, будь ласка.

Згідно з Регламентом у вас на руках є альтернативний проект, з яким виступила група депутатів. У порядку обговорення надамо по 5 хвилин для виступу депутатам Мостиському і Вітовичу. Депутате Вітович, будь ласка.

ВІТОВИЧ О.В. Шановні депутати, вельмишановний пане Президенті Оскільки аргументів за прийняття нами рішення про ратифікацію ДНЯЗ було більш ніж достатньо, я хотів би навести основні, на мою думку, контраргументи.

Перший контраргумент я вже назвав у виступі від мікрофона. Насамперед, за час свого існування /а я нагадаю, що це понад 25 років/ Договір про нерозповсюдження ядерної зброї виявив свою недосконалість, свій головний недолік. Як відомо, він мав на меті протидіяти санкціонованому великими ядерними державами /перш за все СРСР і Сполученими Штатами Америки/ так званому горизонтальному розповзанню ядерних озброєнь. На жаль, як ми це бачимо /я ще раз наведу приклад щодо Індії чи

Пакистану, які не декларують свого мі ядерного, ні без'ядерного статусу можна легко обійти основні положення цього Договору.

Друге. У 1996 році, тобто досить швидко, вичерпується термін дії цього Договору. І саме з цим пов'язана, очевидно, особлива позиція не дише Франції, а й деяких інших держав, які цілком резонно піддають цей Договір критиці.

Третє. Статті 2 і 3, якщо ви читали сам текст Договору про нерозповсюдження, свідчать про те, що Україна, і я наголошую на цьому, практично втрачав можливість перебраний технічного контролю та оперативного управління над ядерною зброєю, що розміщена на її території.

Шановні депутати! Не треба нас дурити обіцянками про те, що ми можемо приєднатися в ядерному чи якомусь без'ядерному статусі. Якщо ми тільки ратифікуємо цей Договір - це однозначно означатиме без'ядерний статус. Почитайте уважно статті 2, де говоряться про оперативне управління та технічний контроль над ядерними боєзарядами. Ми цю можливість тоді фактично втрачаємо.

Наступний контраргумент. Це практично повна відсутність гарантій нашої національної безпеки. І тут я хотів би звернути ваву увагу на текст постанови, який нам пропонується. Там є згадка про Меморандум. Шановні депутати! Що таке меморандум? Це декларація, яка практично ні до чого не зобов'язує. І це називається гарантіями нашої національної безпеки.

Далі. Чи маємо ми право вирішувати про те, що накопичили за кілька десятків років? Ми даємо іноземним спеціалістам практично повний доступ. - і недаремно тут згадувалося про контроль зі сторони МАГАТЕ - до ракетно-ядерних технологій. Вам кажуть,

що це буде стосуватися мирного атома. Неправда, панове. Знову ж таки уважно почитайте Договір.

Ще одне - під падання під стандарти МАГАТЕ, які, як відомо, трошки інші, ніж наші. До чого це може призвести на практиці? Це може призвести фактично до повно! ліквідації ядерної енергетики в Україні. То чи маємо ми сьогодні моральне право ратифікувати Договір, який фактично може поставити під загрозу 40 відсотків нашої енергетики? 40 відсотків, задумайтесь над цим! А це вже станеться через 18 місяців, якщо тільки буде прийнято відповідне рішення.

І, нарешті, останнє. Я вже не кажу про те, що ратифікація Договору практично робить нас заложниками політики інших держав, завдає солідного удару по національній безпеці України і позбавляє нас будь-яких перспектив.

Я не знаю, які це контраргументи треба навести. Ні для кого не секрет, з боку якої держави на нас чиниться тиск. І я хотів би лише тим депутатам, які обидві руки ладні підняті за ратифікацію, нагадати дуже гарну приказку: "Янкі, гоу ту хом!"

Я хотів би звернутися до моїх шановних колег із лівого блоку. Панове, я не закликаю вас, бо, можливо, справді хтось із вас у цьому не спеціаліст. Я закликав вас ввернутися до своєї марксистсько-ленінської совісті, етики і моралі. Я відверто вам скажу, що сподіваюся лише на вашу принциповість. Ми бачили, хто і які, так звані демократичні, сили обеззброїли Україну в минулому. Я застерігаю вас не повторити зараз цих помилок. Ми ще довго і дуже довго будемо пожинати гіркі плоди наших рішень щодо тактично! ядерної зброї.

Дякую.

ГОЛОВА. Дякую. Слово мав депутат Мостиський.

МОСТИСЬКИЙ А.Б., голова підкомісії Комісії Верховної Ради України у закордонних справах і зв'язках з СНД /Ковельський виборчий округ, Волинська область/. Шановний Президенте, шановні депутати! Що ми маємо сьогодні? Перше. Маємо сам Договір про нерозповсюдження ядерної зброї, термін дії якого закінчується через 6 місяців у травні 1995 року. І що буде з ним далі, ніхто не знає.

Друге. Маємо сьогодні невизначеність у тому, чого буде коштувати Україні, якщо вона приєднається до Договору. А чого буде коштувати Україні, якщо вона не приєднається до Договору? Як ви бачите, на столи вам ніяких розрахунків не поклали.

Третє. Маємо сьогодні тиск на Україну, щоб змусити її приєднатися до Договору. І маємо сьогодні сакраментальне запитання: навіщо чи кому вигідне приєднання України до Договору, термін дії якого закінчується через 6 місяців?!

Хочу звернути вашу увагу на такий головний аргумент людей, які виступають за приєднання, тобто на гарантії. Мені не зрозуміло, про які гарантії ми сьогодні ведемо мову. Мені не зрозуміло, чого ми хочемо, можливо, я дещо перебільшую, але я хочу звернути вашу увагу ось на що. Ми хочемо, щоб Сполучені Штати, про які стільки сьогодні говорилося, оголосили Україну зоною своїх життєвих інтересів і в нас, можливо, повторився варіант бурі в пустелі Сомалі чи на Гаїті?

Так, маємо сьогодні щиро сказати, що Президент Рейган свою програму виконав, і "імперію зла" ліквідовано. Але це не означає, що Україна програла в холодній війні і таким чином треба а нею поводитися.

Для мене не зрозуміло, про які гарантії з боку Росії ми ведемо сьогодні мову. Адже відомо, що парламент Росії прийняв відому постанову про Севастополь. До речі, її досі не скасовано, хоча Генеральний секретар Організації Об'єднаних Націй з цього приводу вробив відповідне зауваження.

Для мене не зрозуміло, про які гарантії з боку ООН ми ведемо сьогодні мову. Адже у нас на очах протягом двох років ведеться братовбивча війна в Югославії, в Закавказзі й інших гарячих точках. І ООН з усім своїм авторитетом нічого не може вдіяти.

Отже, ми бачимо, до чого це призводить.

Мені здається, що найбільші гарантії нашої національної безпеки - це добробут наших людей, це ефективна економіка, це сильні Збройні Сили. Хочу звернути вашу увагу і на так звані пропозиції щодо компенсації Україні за ліквідацію ядерної зброї. Нагадаю, що рік тому, в листопаді І993 року, Верховна Рада минулого скликання розглядала питання щодо приєднання України до договору "Старт-1", Договору про скорочення та обмеження стратегічних наступальних озброєнь. Я тоді також мав можливість виступати з цієї трибуни з тим, що не треба поспішати, але тоді ми тішили себе ілюзіями, як до речі, і сьогодні, що коли допишемо якісь зауваження, зробимо якісь поправки, то забезпечимо собі якийсь пріоритет. Блеф це все й ілюзії, адже через пару місяців після приєднання України до Договору "Старт-1" ці зауваження, навколо яких було стільки розмов, тією ж Верховною Радою були зняті.

Сьогодні ж ми знову ведемо розмову, що приєднаємося до Договору про нерозповсюдження, але із застереженнями. Побійтеся Бога! Не можна два рази робити тих самих помилок.

Іще один момент. Очевидно, ви розумієте, що Договір про нерозповсюдження ядерної зброї передбачав приєднання до нього держави як такої, що володів ядерною зброєю, або такої, що не володів ядерною зброєю. Третього не дано.

Як виглядить у цьому аспекті Україна? Так, Україна сьогодні в власником компонентів ядерної зброї, власником майна, але можливості пуску і виробництва ядерної зброї Україна сьогодні не мав. Отже, враховуючи що унікальну ситуацій, ми повинні з неї і виходити.

І Олександре Олександровичу, у мене залишилося кілька хвилин, а я один із депутатів, який в установленому порядку вніс проект своєї постанови. Проект цієї постанови сьогодні зранку розданий усім депутатам. Тому я прошу ще кілька хвилин, щоб зачитати його. Мені здається, у даному випадку ми повинні діяти зважено і мудро.

ГОЛОВА. Справа в тому, що ми не зачитували жодного проекту. Думаю, усі депутати ознайомилися з ним, а коли не будемо уже приймати остаточне рішення, тоді будемо зіставляти; якщо буде прийнятий ваш, тоді всі його пролягають.

Будь ласка, просто використовуйте свій час, у вас іще в 40 секунд.

МОСТИСЪКИЙ А.Б. Хотів би також звернути вашу увагу і на те, що сьогодні Україна зрозуміла, що таке поспішне виведення тактичної ядерної зброї було нераціональним і нерозумним. І сьогодні ми всі бачимо, що Україна не отримала реальної і повної компенсації за виведення тактичної ядерної зброї.

Ми приєдналися до Договору про стратегічну ядерну зброю і сьогодні вивозимо боєголовки, але компенсації за це сьогодні також не маємо. То, можливо, сьогодні треба сказати про те, що Україна вже достатньо зробила зі своєї стороні кроків, що Україна дійсно перша держава у світі, яка за власною ініціативою роззброюється? А може, варто сьогодні поставити питання і про те, що треба зупинитися, треба переглянути свої рішення?

Я впевнений, що Україна стане без'ядерною державою, але не треба поспішати, тому що поспіх потрібен, тільки при... Ви знаєте, в якій справі.

ГОЛОВА. Ясно. Слово має депутат Шандрюк, за ним виступатиме депутат Дурдинець.

ШАНДРЮК О.І., член Комісії Верховної Ради України у закордонних справах і зв'язках з СНД /Шевченківський виборчий округ, Львівська область/. Шановний пане Президенте, шановний Голово, шановні панове депутати! Справді, світ любить і поважає сильних. Але світ поважає також послідовних і принципових у своїх діях політичних діячів, а так само й держави

Ми зробили важкі й відповідальні кроки в минулому. Ми підписали Лісабонський протокол, ми підписали Тристоронню угоду, ми взяли на себе зобов'язання перед усім світом.

Сьогодні я хочу нагадати вам, що ситуація неординарна. Залишилося кілька місяців до Конференції, яка вирішить подальшу долю цього духе важливого у світовій практиці Договору, що об'єднує більш як 160 країн світу. Можна сперечатися, добрий цей Договір чи поганей, ефективний чи неефективний, чи виправдав він ті надії, які на нього покладали. Але подумайте, уявіть собі: якби цього Договору не було - яку б ми мали сьогодні картину у світі?

Ми можемо, приєднавшись до Договору, взяти активну участь у підготовці Конференції, можемо розпочати паралельні процеси по організації якогось іншого договору, бо, на жаль, сам цей Договір не передбачав можливості внесення змін і доповнень до його тексту в реальному, так би мовити, масштабі часу. Але таким чином ми залучаємось як відповідальна і серйозна держава до світового

процесу, ми беремо не на словах, а на ділі й далі відповідальність за світовий порядок. Ми зробили дуже важливі кроки. На нас дивиться світ. Якщо ми пішли цією дорогою, то мусимо показати приклад і довести наш задум до кінця. Ми показуємо реальний процес роззброєння, про що досі інші країни тільки говорили, що нам дало б неприєднання до цього Договору або спроба неприєднання як ядерної держави? Нічого, крім потенційної можливості колись спробувати створити свою ядерну індустрію, маю на увазі збройну. За оцінками експертів, це коштує мінімум 120 мільярдів доларів; максимальна межа - 200 мільярдів доларів /це як два БАМи/. Подивіться, у нас зараз не літають літаки - немає пального, у нас танкісти не можуть проводити навчання немає пального, у нас сьогодні розвалюється та армія, яку ми маємо, бо нам не вистачав ні фінансових, ні матеріальних ресурсів для її нормального утримання.

Пригадайте, у 60-ті роки Швеція мала реальні шанси створити повний цикл науково-технічної підтримки ядерної індустрії. Це одна а найбагатших країн світу. Але ж, зваживши свої реальні можливості, усвідомивши, що це завадить підтримувати в боєздатному стані звичайні, неядерні, збройні види, вона відмовилася йти в цьому напрямі. А ми, не маючи ні грошей, ні часу, ні реальних можливостей, хочемо будь що залишити за собою цю потенцію. Це щодо позитиву, який ми одержали б.

Негативи більш вагомі, набагато вагоміші та серйозніші. Я закликаю всіх усвідомити, що якщо сьогодні, за кілька днів до початку конференції глав дошив НБСЄ в Будапешті, наш парламент не ратифікує цієї угоди, ми блокуємо обмін ратифікаційними грамотами щодо "Старту-1". Парламент Росії, нагадаю, висунув застереження, що дозволить обмін ратифікаційними грамотами тільки після того, як Україна приєднається до ДНЯЗ як неядерна держава.

Отже, якщо ми не ратифікуємо сьогодні цей Договір як неядерна держава, 5-6 грудня в Будапешті не відбудеться обмін ратифікаційний грамотами між учасниками "Старту-1". Крім того, ми заблокуємо дуже важкий процес багатосторонніх переговорів щодо повної заборони ядерних випробувань у світі. Крім того... Добре. На жаль, бракує часу. Я лише хочу закликати депутатів усвідомити: якщо ми проголосуємо сьогодні проти ратифікації, а значить, і за протистояння з Росією, ми опинимося в ситуації протистояння з усім світом.

Дякую за увагу.

ГОЛОВА. Слою має депутат Дурдинець. За ним виступатиме депутат Яворівський.

ДУРДИНЕЦЬ В.В., перший заступник голови Координаційного комітету по боротьбі з корупцією і організованою злочинністю при Президенті України /Бобринецький виборчий округ, Кіровоградська область/. Група "Центр". Шановний Леоніде Даниловичу! Шановний Олександре Олександровичу! Шановні народні депутати! Приєднуватись Україні до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї чи ні - ця фраза не вперше звучить у цьому залі. Оскільки даю питання безпосередньо стосується стратегічних інтересів України, Верховна Рада щоразу надзвичайно відповідально і грунтовно його розглядала. Як раніше, так і тепер проводилася всебічна підготовка, щоб допомогти нам розібратися в далеко не простих проблемах і чітко визначити свою позицію щодо них.

Я як депутат /а ви знаете, що разом з іншими депутатами я майже два роки займався цією проблемою/ визначився і хотів би сьогодні викласти свою позицію.

Без перебільшення можна сказати, що весь світ турбує: як же Україна після першого сміливого кроку, коли вивезла в Росію зі своєї території все тактичну ядерну зброю, а згодом зробила наступний крок - ратифікувала 3 лютого цього року Договір про стратегічні наступальні озброєння, діятиме тепер відносно приєднання до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї? Сьогодні міністр закордонних справ Геннадій Йосипович Удовенко інформував, що виконавчою владою України відповідно до постанови Верховної Ради проведено значну роботу, щоб

отримати гарантії безпеки у формі багатостороннього міжнародного правового документа. З огляду на роль ядерної зброї реальне отримання гарантій не повинно розглядатися як особлива примха України, адже рівноправні відносини між державами мають бути збалансовані. Не можна допустити, щоб наша держава брела ми себе лише зобов'язання щодо світового співтовариства, а воно на брало на себе жодних зобов'язань щодо України.

Тому важливо, щоб були вироблені й механізми реалізації таких гарантій. Цим самим буде дано відповідь тим, хто говорить: "А чи багато варті паперові гарантії ?"

Шановні депутати! Нам слід в умовах, які на сьогодні склалися в Україні, коли ми не маємо інфраструктури, необхідної для розроблення, виготовлення і просто надійної експлуатації наявної ядерної зброї, за кризового стану економіки свідомо зробити черговий логічний крок і приєднатися до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї. Таке рішення Верховної Ради відкрив шлях і до набуття чинності договорами про стратегічні наступальні озброєння СНО-1 і СНО-2. Це стане ще одним виявом доброї волі України щодо ядерного роззброєння, зміцнення миру та стабільності не тільки в Європі, а й без перебільшення в усьому світі.

У зв'язку з цим хочу сказати таке.

Перше. Україна вправі розраховувати на адекватні кроки а боку ядерних держав, насамперед Росії, Сполучених Штатів Америки, Великобританії та Франції.

Друге. Оскільки більша року минуло, як у принциповому плані вирішено питання щодо надання Україні компенсації за тактичну ядерну зброю, вивезену раніше, настав час практично вже в цьому році реалізувати цю домовленість із Росією.

Третє. Ми маємо за цих умов право на значну фінансовоекономічну підтримку з боку західних деркав і міжнародних фінансових організацій, право виходу на міжнародні ринки космічних послуг й участі у міжнародних режимах передачі високих технологій.

Україна повинна взяти найактивнішу участь у підготовці конференції щодо продовження дії Договору про нерозповсюдження ядерної зброї. Адже голос нашої держави, на мій погляд, буде вагомим і авторитетним, щоб удосконалити наявний механізм реалізації договору та перетворити його на універсальну угод/.

Приєдную свій голос і закликаю вас, шановні депутати, прийняти внесений Президентом України проект Закочу про приєднання України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї від 1 липня 1968 року з відповідними застереженнями, у яких враховані унікальна ситуація, специфіка і національні інтереси України.

Оскільки ми одержали і проекти законів від постійних комісій, і доповнення від депутатської групи "Реформи", то перед голосуванням доцільно їх узгодити, з тим щоб ми все-таки прийняли цей закон України.

Дякую за увагу.

ГОЛОВА. Перед тим як надати слово наступному виступаючому, я просив би вашої згоди встановити регламент для завершення розгляду цього питання.

Ми ведемо розмову вже 1 годину 10 хвилин... вибачте, більш як півтори години. Тому пропоную ще півгодини відвести на обговорення, потім за наполяганням деяких груп і фракцій зробимо перерву на їй хвилин, щоб ви порадилися перед голосуванням, а після неї проведемо голосування.

Отже, зробимо таким чином: півгодини обговорюємо, на 10 хвилин перерва, потім голосуємо.

Слово надається депутату Яворівському. За ним виступатиме депутат Головатий від групи "Реформи".

ЯВОРІВСЬКИЙ В.О., голова підкомісії Комісії Верховної Ради України з питань прав людини, національних меншин і міжнаціональних відносин /Світловодський виборчий округ, Кіровоградська область/. Шановний Президенте, шановний парламент, шановні дипломати, які сьогодні прийшли до нас, і шановні виборці! Звичайно, за нормальних умов таке питання, яке ми сьогодні обговорюємо, повинно було б розглядатися кілька днів з вислуховуванням буквально всіх точок зору, із про думанням

буквально кожного кроку перед тим як натиснути на кнопки. Але ми знову працюємо в екстремальній ситуації, знову нас ситуація підганяє.

Питання, яке ми сьогодні обговорюємо, багатоповерхове. Давайте відразу собі скажемо правду: ми сьогодні ідеального рішення, найрозумнішого рішення не приймемо. Його практично сьогодні уже немає. Надто пізно ми до цього питання підступили, що б ми не прийняли, рішення все одно буде компромісним. Тому ми повинні вибрати із компромісів найрозумніший сьогодні для нашої держави.

Виступали тут депутати Вітович, Мостиський. Повірте мені, вини мають рацію, їхня позиція об?рунтована. Я розумію їхній певний страх. І, не приведи Господи, щоб вони виявилися праві. Виступав соціаліст Мухін, і він має рацію. От яка ситуація сьогодні перед нами розкрилась.

У такій ситуації, в якій перебуває сьогодні Україна, мабуть, жодна держава не перебуває, і, дай Боже, щоб не перебувала. Адже, чесно кажучи, наші попередні парламенти не приймали ніякого рішення з приводу того, бути чи не бути нам ядерною державою. Але ми нею стали. Україна сьогодні як дитина, яка народилася з цією атомною бомбою під пахвою. І вона де-факто є уже ядерною державою. Як бути нам? Відхилити цей Договір? Це раз кажу: для цього є дуже багато підстав. Але це означає завтра нам знову увійти в мінне поле.

Який імідж має сьогодні Україна? Це, з одного боку, бідна держава, яка має атомну зброю, тобто має рушницю, але не має курка, на який можна натиснути. І другий образ України -це, звичайно, мафія у верхніх ешелонах влади. Ось і все, що ми, власне кажучи, маємо. Про це сьогодні говорить світ.

Ви знаєте, як була здана наша тактична зброя. І сьогодні, відверто кажучи, теж поспішаємо. Сьогодні відбувається великий політичний торг. Навіщо ми лукавимо? Ми добре розуміємо, що сильні держави, члени ядерного клубу, не можуть мати поруч із собою бідну, в якій заблоковано всі економічні реформи, у якій відбувається політична гризня, державу, яка нагадує дволикого Януса. Бо в ній одні дивляться вперед, а другі назад, і, як не крути головою, все одно в один бік дивитися поки що ми не можемо. Де шукати виходу? Гадаю, ми повинні йти на компроміс. Іншого не дано.

Але сьогодні важливо, з чим ми повернемося з цього торгу. Чи як дід Щукар з отим конем, надутим циганами, чи ми все-таки щось зможемо для себе взяти От у чому, гадаю, полягає важливість нашого рішення. Тому потрібно не беззастережно приймати цей документ, як дехто пропонує. Давайте ще раз поміркуємо в інтересах Української держави, що ми мажемо зробити. Так, слід ратифікувати сьогодні цей документ. Хай наш Президент їде у Будапешт і хай весь світ знає, що наш парламент не набичився, не вперся і не тримається за цю атомну зброю, забувши, ще раз кажу, про реформи, про все на світі, тільки як той монстр бідний, злиденний, бо від злиднів можна чекати чого завгодно.

Найбільше, тут всі казали, поважають у світі силу і розум. Але, на превеликий жаль, ми сьогодні не демонструємо ні першого, ні другого.

Пропоную все-таки виявити полю і розум і прийняти заков, щоб розв'язати руки нашому Президентові. Україні без світового

співтовариства сьогодні не обійтись. Але, Леоніде Даниловичу, мабуть, найрозумніше було б усе-таки нам урахувати доповнення, яке пропонує група "Реформи". Тобто ми зробили перший крок - парламент ратифікував, але в дію його не вводити до тих пір, поки, скажімо, наш Президент чи міністр закордонних справ не доповість про конкретні гарантії світового співтовариства для нашої Української держави. Тоді ніяких проблем не буде, і, я переконаний, у цьому залі всі проголосують і введуть у дію цей закон. Вважаю, що це нормальний варіант, на якому можуть зійтися всі політичні сили. Але ще раз кажу, не приведи Боже нам сьогодні упасти в яку-небудь крайність. Гадаю, цього не станеться. Дякую.

ГОЛОВА. Прошу всіх виступаючих бути дуже чіткими у висловлюваннях. Коли ви кажете "мафія у вищих ешелонах влади", то вибачте, Володимире Олександровичу, треба тоді конкретно говорити, кого ви підозрюєте: Президента, Голову Верховної Раді, Прем'єр-міністра чи кого? А ні, то тоді називайте, в якому ешелоні влади, де конкретно. Не можна такими словами розкидатися! Ви ж думайте, що говорите, тим більше, що ви такий мудрий чоловік, Я не коментую. Я зобов'язаний закликати всіх вас до порядку.

Слово має депутат Головатий. За ним виступатиме депутат Ратушний.

ГОЛОВАТИЙ С.П., голова підкомісії Комісії Верховної Ради України у закордонних справах і зв'язках з СНД /Сирецький виборчий округ, м. Київ/. Шановний пане Голово! Шановний пане Президенте! Шановні панове народні депутати України! Я уповноважений депутатською групою "Реформи" пояснити нашу позицію і той проект, який внесено на доповнення проекту закону, поданого Президентом України. Я буду відвертим і окажу, що коли 2 листопада 1994 року ми отримали проект закону, внесений Президентом України, для депутатської групи "Реформи" він виявився неприйнятним з певних обставин. У своїх численних інтерв'ю Президент України, міністр закордонних справ, Голова Верховної Ради України, голова Комісії Верховної Ради України у закордонних справах на запитання про умови приєднання України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї відповідали, що де - надання Україні гарантій безпеки. На жаль, у ньому законопроекті таких застережень щодо гарантій не зроблено. У розданому сьогодні проекті закону, підготовленому Комісією у закордонних справах і Комісією в питань оборони і державної безпеки, уже є пункт 4 стосовно надання Україні гарантій безпеки, якого бракувало у проекті закону, внесеному Президентом України.

Обговоривши пі два документи, депутатська група "Реформи" прийшла до висновку, що дані законопроекти не суперечать один одному, а лише взаємно доповнюють один одного /мається на увазі пункт 4, запропонований комісіями Верховної Ради/. Тому депутатська група "Реформи" на цей момент підтримує проект Закону про приєднання України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї від 1 липня 1968 року, внесений Президентом України 2 листопада

1994 року, з такими застереженнями чи пропозиціями: ми пропонуємо додати до цього проекту два пункти - 5 і 6.

Пункт 5 звучить так: "Документи про приєднання України до Договору будуть передані країнам - депозитаріям Договору після набуття чинності цим Законом". І цим законом ти встановлюємо час набуття ним чинності.

Пунктом 6 передбачається: "Цей Закон набуває чинності після надання Україні ядерними державами гарантій безпеки, оформлених міжнародно-правовим документом". У декого, може, виникнуть запитання, яка відмінність між пунктом 4, внесеним двома комісіями Верховної Ради, і пунктом 6, який пропонуємо додати ми? Відмінність у тому, що згідно з теорією і практикою міжнародного договірного процесу, а також дипломатичної служби документ, який називається "меморандум", належить до категорії дипломатичних документів, а не міжнародно-правових.

Є етичний момент. Ми вважаємо, що в національному законі держави, мабуть, недоцільно вказувати іншим країнам, таким як США, Франція, Великобританія, як називатиметься документ, який буде підписати главами держав. Тому що ми наперед уже їх змушуємо підписати документ саме під такою назвою. Мені здається, Геннадій Йосипович мене зрозуміє, що це буде неетично з боку нашого парламенту і нашої держави. Крім того, Генадій Йосипович сказав, що Франція не приєднується, а прийме окрему декларацію.

Отже, і з огляду на це слово "меморандум" не підхопить. Мабуть, найкраще було б уникнути формальної ознаки, не записувати, як цей документ буде називатися, і дати суттєву ознаку, тобто по суті, що цей документ буде міжнародно-правовим документом.

Міністерство закордонних справ, дипломатична служба будуть працювати, і невідомо, на яку назву вони вийдуть. Можливо, і ця назва залишиться, я не знаю. Це покаже подальша робота, але найголовніша, що гарантії безпеки Україні будуть дані міжнародно-правовим документом. А якщо він буде підписуватися главами держав, то досягти цього буде неважко.

На закінчення пропоную народним депутатам України підтримати законопроект, внесений Президентом. Він не заперечує законопроект, поданий двома комісіями, а лише доповнює, уточнює пункт 4. Закликаю вас проголосувати сьогодні за приєднання до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї із тими застереженнями, про які я говорив вище.

Дякую за увагу.

ГОЛОВА. Слово має депутат Ратушний. За ним виступатиме депутат Павловський.

РАТУШНИЙ М.Я. Шановні виборці і Шановний пане Президенте! Шановні колеги! Напевно, за значимістю серед усіх питань, які ми розглядали в цій Верховній Раді, дане питання - одне з найважливіших. Це відчувають усі - і дуже ліві, і дуже праві, і дуже центристи.

Тут часто говорилося про те, що у світі поважають сильних. Але першопричиною військової чи економічної сили є наявність політичної волі і політичної сили керівництва тієї чи іншої держави здійснювати свою власну політику, політику не під диктат зовнішніх сил, звідки б її не диктували - зі Сходу чи із Заходу.

Давайте проаналізуємо це. Чи спроможні ми, вищий законодавчий орган України, в даний момент засвідчити, що в нас в політична сила не піддаватися диктату зовнішніх сил? Якщо ми спроможемося засвідчити це передусім не світу, а власному народу, тоді з'явиться і економічна сила, і військова міць. Я думаю, саме під таким кутом ми повинні розглядати і то питання, і будь-яке інше.

Тут часто закидають, що Україна в такому разі не буде послідовною. Але Україна вже є послідовною. 16 липня, ще не будучи незалежною, Україна не просто заявила про бажання бути без'ядерною, вона першою наївно засвідчила всьому світу, що робить кроки до того, щоб бути без'ядерною. І зробила такі кроки. А що отримала натомість? Я процитую слова голови Комісії з питань оборони і державної безпеки: З'явилася держава, яка вперше здав ядерну зброю. А як оцінив цю здачу ядерної зброї світ? Чи оцінив він належно?

Тому, мені здається, Україна є послідовною, а якраз інші держави у ставленні до незалежної України виявилися непослідовними.

Кажуть, міжнародний авторитет.

Але хіба міжнародний авторитет визначається деклараціями, а не реальними кроками? Ми зробили реальні кроки, і якби нашими попередниками проводилась активна зовнішня політика, то, напевно, т могли б довести всьому світу, що наш міжнародний авторитет може бути вищим. Я запитую другий документ за підписом Президента. "Результати останніх переговорів щодо цього з російською та американською сторонами дозволяють сподіватися на реальну можливість укладення такого документа". Зверніть увагу: "дозволяють сподіватися"... Ми можемо залишитися біля розбитого корита", і хто буде нести відповідальність за ще одну нашу наївність?

Тощ, мені здається, ми як вищий законодавчий орган України не повинні повторювати помилок своїх попередників, наївних політиків, які не лише задекларували без'ядерний статус і заявили, що готові бути без'ядерною країною, а й зробили реальні кроки, щоб стати без'ядерною країною. Наші партнери не пішли на це.

Тепер кажуть, що ДНЯЗ ратифікували більш як 160 держав. Але 20 держав /і це всі знають/ уже володіють або ось-ось заволодіють ядерною зброєю. До закінчення терміну дії ДНЯЗ залишилося півроку, і всі з нетерпінням чекають, коли цей Договір, який не відповідає сучасним умовам не тільки України, а й інших країн світу, закінчиться, щоб підійти до вироблення нового, повноцінного Договору про нерозповсюдження ядерної зброї і заборону її використання.

Отож давайте ми все-таки спроможемось проявити політичну волю і силу й зачекаємо півроку.

Я хочу сказати, що Конгрес українських націоналістів завше чітко стояв за послідовність у політиці, за наявність політичної волі й характеру. Так, ми за без'ядерну Україну, але в без'ядерному світі. Нехай найперше ядерний світ засвідчить, що готовий

стати без'ядерним, У політиці тих, хто відстоює пацифістські, або мирні, ініціативи, називають "голубами", а тих, хто відстоює ідеї міцності своєї держави, своєї нації і народу, називають "яструбами". Але цей поділ умовний. Як ми знаємо із зоології /та й бачимо навіть тут/, голуб доволі часто є агресивнішим, ніж яструб. Він заїдав, він лукавіший.

Тому я хотів би, щоб "голуби" чи ті, що прийшли сюди в личині голубів, все-таки заявили, чого вони хочуть: щоб і далі політика України здійснювалася під диктат зовнішніх сил чи щоб вона врешті-решт стала фактором, якого вимагають і історія, і її місце у світі.

Я звертаюся до Президента України. Леоніде Даниловичу, повірте: якщо Верховна Рада не ратифікує цей Договір, то наша держава і ви як Президент цієї держави будемо чимось цікаві світові. Якщо ж ратифікуємо його, то Україна стане банановою державою, і повірте, що ні да держава, ні її Президент вже не будуть нікого цікавити у світі.

Дякую за увагу. /Оплески/.

ГОЛОВА. Слово надається депутату Павловському. За ним виступатиме депутат Буткевич.

ПАВЛОВСЬКИЙ М.А., голова Комісії Верховної Рада України з питань ядерної політики та ядерної безпеки /Центральний виборчий округ, Хмельницька область/. Українська республіканська партія. Шановні народні депутати! Шановний Президенте! Шановний Голово! На відміну від усіх своїх попередників, які виступали сьогодні, я

хотів би говорити не стільки про зброю, скільки, і в основному, про використання ядерної енергії в мирних цілях. Але оскільки технології тут споріднені, то й ці питання нерозривно зв'язані між собою.

Сьогодні все звелося до того, що питання міжнародного співробітництва в галузі атомної енергетики повністю залежить /так можна зрозуміти/ від приєднання чи неприєднання України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї. Я хочу заперечити. Питання співробітництва мав ще й інші обмеження, і питання приєднання до цього Договору не є головним.

Для співробітництва в галузі ядерної енергії потрібні три умови, на які звертає увагу світ.

Перше. Потрібно мати своє відповідне внутрішнє законодавство, яке не суперечило би міжнародним угодам. Такий закон у нас уже є, і він не суперечить міжнародним угодам, у тому числі і Договору про нерозповсюдження ядерної зброї.

Друге. Потрібно, щоб ми передусім приєдналися /від нас цього вимагав світ/ до угод, де зазначено, що ми приймаємо умови відшкодування ядерних збитків при ядерному інциденті. Це насамперед Паризька та Віденська конвенції.

І третя умова, від якої ми не можемо відійти, - відсутність політичного тиску на Україну. А політичний тиск якраз пов'язаний і з питаннями зброї, і з питаннями приєднання до Договору про нерозповсюдження. ядерної зброї.

Ось приклад такого тиску. Ви знаєте про лист уряду Росії до уряду України, направлений у січні. Там ідеться про дві умови: щоб Україна підписала ДНЯЗ і щоб уклав договір з МАРАТЕ, хоч сама Росія такого договору не має

Сьогодні якраз говорили про цю угоду з МАГАТЕ. Це не так уже й страшно, але це і зовсім не безплатно, бо головне в гарантіях МАРАТЕ - це система контролю. Зокрема, контроль за виробництвом розщеплюваних матеріалів, їх кількістю, контроль за тим, щоб вони не використовувалися для виробництва ядерної зброї, система моніторингу і таке інше.

Але для того щоб ми відповідно обладнали наші реактори, потрібні мільйони доларів. І якщо ми приєднаємося до цього Договору без будь-яких умов, то ці мільйони доларів треба вишукувати у себе.

Якщо ж ми приєднаємося як держава з особливим статусом, то можемо і особливий договір підписувати, щоб якоюсь мірою і раціонально використати допомогу, і зменшити витрати.

Наша комісія наполягає на тому /оскільки, як ви бачите, питання політичного тиску стоїть дуже гостро/, щоб у пункті 3 були такі слова: "Питання міжнародного економічного співробітництва у галузі використання ядерної енергії в мирних цілях не можуть бути предметом політичного та економічного тиску на Україну з боку держав-постачальників". Тому що ми дуже часто стикаємося з тим, що коли ми якусь умову не виконали, то нам кажуть: ми перестаємо давати вам твели. І все, життя у нас зупиняється.

Я вважаю, що доцільно прислухатися до пропозиції депутатської групи "Реформи" щодо пункту 4, а пункти 5 і 6 викласти так, щоб наша позиція була чіткою і ясною.

І ми маємо надію, що нинішня Верховна Рада, наш уряд поновому підходитимуть до укладання міжнародних угод, що ми будемо укладати їх як незалежна держава, не лише розглядаючи ті умови, які нам ставлять інші держави, а й виставляючи свої умови. Треба виправляти ті помилки, які були допущені в минулому, коли ми одержували політичні вигоди й економічні збитки. Ми повинні мати вигоди і політичні, і економічні.

В цілому наша комісія поділяє думку, що Україні слід приєднатися до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї як державі з особливим статусом з відповідними застереженнями.

Дякую за увагу.

ГОЛОВА. Дякую вам. Слово надається депутату Буткевичу. За ним виступатиме депутат Мармазов.

ГУТКЕВИЧ В.Г., голова Комісії Верховної Ради України з питань прав людини, національних меншин і міжнаціональних відносин /Погребищенський виборчий округ, Вінницька область/. Шановні народні депутати! Сьогодні ми тут чули багато думок з приводу того, чому треба приєднуватись до Договору, як і з приводу того, чому не можна приєднуватись до Договору. Я повинен сказати, що це питання є складним і сам цей Договір є одним я найбільш складних міжнародно-правових документів.

У цій папці є аналіз буквально кожної норми, кожної статті цього Договору. Видно як плюси, так і мінуси. Але, виступаючи у своїй депутатській групі, у своїй комісії і перед членами інших комісій, я говорив і зараз кажу, що ми можемо приєднатися до Договору за однієї умови - забезпечення належних гарантій безпеки нашої держави. Тому, враховуючи ту поправку, яка внесена сьогодні депутатською групою "Реформи", я хотів би сказати, що з такою поправкою ми сміливо можемо приєднатись до цього Договору.

Але водночас хочу звернути вашу увагу ось на що. У цій поправці мова йде про оформлення міжнародно-правовим документом гарантій. Справа в тому, що цей міжнародноправовий документ буде складовою частиною Договору про нерозповсюдження ядерної зброї, тобто коли ми приєднаємось... У міжнародній практиці діє таке правило, гар додаткові документи повинні прийматися після того як укладається певна угода.

Тому я пропоную пункт 4 в проекті комісій Верховної Ради України у закордонних справах і зв'язках з СНД та з питань оборони і державної безпеки сформулювати так: "Цей Закон набуває чинності після підписання Україною і державамидепозитаріями міжнародно- правового документа про гарантії безпеки України та передачі документів про приєднання України до Договору державам-депозитаріям". Тобто ми замінимо слово "меморандум" на "міжнародно-правовий документ". І, таким чином, приймемо той закон, який дійсно не зобов'язує інші держави приймати документ з певною назвою. Держави можуть домовитися про назву у процесі підписання. А ми в такому разі дотримуємось усіх тих правил, яких повинні дотримуватися, коли беремо на себе зобов'язання.

Я ще раз повторюю на завершення, що, на мою думку, якщо замінити слово "меморандум" на "міжнародно-правовий документ", можна приєднуватися до цього Договору. І закликаю всіх депутатів голосувати за приєднання.

ГОЛОВА. Дякую. Слово мас депутат Мармазов. За ним виступатиме Президент України.

МАРМАЗОВ Є.В., заступник голови Комісії Верховної Ради України у закордонних справах і зв'язках з СНД /Олександрійський виборчий округ, Кіровоградська область/. Уважаемые народные депутаты! Я хотел бы остановиться на тех последствиях, которые ожидают Украину в зависимости от того, присоединимся или не присоединимся мы к Договору. Здесь есть политический, военный и экономический аспекты.

Я убежден, что в политическом отношении, если мы не присоединимся к Договору, Украина попадет под общую критику международного сообщества ввиду того, что мы подрываем режим нераспространения ядерного оружия. Здесь уже говорилось, что начиная с 1970 года этот Договор подписали уже 166 государств.

Безусловно, наше неприсоединение к Договору вызовет международное недоверие к Украине как к стране с непоследовательной политикой. Здесь уже говорилось, что и Верховный Совет, и бывший Президент приняли немало официальных документов, в которых давались гарантии, что в кратчайшее время мы присоединимся к Договору как неядерное государство. Я вам напомню, что с 1991 по 1994 год мы приняли таких 11 документов.

То есть, мы в таком случае продемонстрировали бы всему миру, что наше государство нарушает собственные политические декларации и международные обязательства.

О военном аспекте. Мы - неядерная страна и, как известно, в ближайшем будущем ядерной страной не станем. Ядерное оружие,

которое досталось нам в результате распада Союза, военного значения для Украины не имеет. Мы не можем произвести ядерные материалы, они в России производятся. Изготовляются ядерные боеголовки в России, контроль над ядерными боеголовками осуществляют специалисты России, система управления и наведения - в России, ну и кнопка пуска - в России.

Ко всему прочему я должен добавить, что у ядерного оружия, которое находится в Украине, завершается гарантийный срок. У нас получается, образно говоря, как у того мужика, который держит за пазухой ржавую мину с часовым механизмом и не знает, как ее применить, а часики тикают.

До определенного срока был смысл тянуть, выдвигать условия. Но есть предел. А предел этот наступает тогда, когда нам уже официально дают гарантии безопасности. При этом торг уже просто неуместен.

У мирового сообщества может сложиться об Украине мнение как о государстве, которое стремится владеть ядерным оружием и содействовать распространению ядерного оружия. В результате этого Украина может попасть в список потенциально опасных государств со всеми вытекающими отсюда последствиями.

В экономическом плане неприсоединение к Договору - это международная блокада Украины. Ни о каких международных программах помощи в таком случае не может быть и речи. Борис Ильич говорил тут, что ми должны показать свой характер. Ну, а если нам покажут свой характер те страны, от которых мы сейчас зависим? А я должен сказать, "то Украина сейчас - государствобанкрот. Об этом сказал и Премьер-министр, и Президент. Мы

находимся в полной зависимости от России, в полной зависимости. И Россия может показать свой характер.

В то же время, если мы присоединимся к Договору, те же статьи 3 и 4 открывают Нам, возможность экономического сотрудничества и с Россией, и с западными странами. Они открывают нам возможность сотрудничества с развитыми странами в области мирного использования ядерной энергии.

Кто сейчас против подписания этого Договора? Против его подписания, вы слышали, или ура-патриоты, или дилетанты. Жалко, нет здесь одного народного депутата, я с ним ездил на шахтную пусковую установку в Первомайск. Он является идеологом не разоружения как раз в этом направлении. Первый вопрос, который он задал генералу, когда мы пришли на эту шахтную пусковую установку, был такой: "Товарищ генерал, под каким углом и в какую сторону ствол направлен, в какую сторону страны?" То есть он считал, что это как патрон в ружье. И теперь он учит, как нужно поступать.

Я удивляюсь. Вот выступают тут некоторые товарищи /правда, может, товарищ передо мной ошибся / и говорят, что заканчивается срок действия, Договора, но сам Договор не прочитали. А ведь статья 10 его свидетельствует, что ни о каком ограничении срока действия этого Договора не может быть и речи. Просто руководители государств соберутся, чтобы продлить срок его действия или ограничить определенным сроком. И все.

Теперь о МАГАТЭ. Говорят, вот появится МАГАТЭ, оно нас задавит. Да за вою историю, начиная с 1970 года, не было ни одного случая, чтобы МАГАТЭ хоть где-то закрыло станцию! Вот

они, мол, рассекретят все секреты. Какие секреты? Да на всех наших секретных объектах уже побывали американские разведчики в сопровождении генерала нашей контрразведки!

Почему мы не прислушиваемся к мнению Президента? Вы что, считаете, что Президент не патриот своей страны? Можно ему предъявлять претензии, но он же ракетчик, он же в этих делах разбирается. Что, министр обороны не разбирается, не переживает за национальную безопасность? Что, министр иностранных дел не патриот? Что, специалисты, командующий 43-й армией, который седину на этом заработал, не понимают, что говорят? А все они говорят, товарищи, что альтернативы присоединению к Договору нет. Прошу Бас поддержать внесенный проект закона.

ГОЛОВА. Слово має Президент України Леонід Данилович Кучма.

КУЧМА Л.Д. Радянський Союз на хвилі перебудови називали тією ж африканською країною, лише з ракетами. Я не знаю, як називатимуть нас, бо в нас будуть ракети із простроченими. термінами ядерних боєзарядів. Тому хотів би звернутися до вас, шановні депутати, з проханням встановити термін мого виступу трошки більший.

ГОЛОВА. Не заперечуєте? Прошу.

КУЧМА Л.Д. Шановний Голово! Шановні народні депутати! Звертаючись до цієї проблеми, хотів би нагадати: світовий досвід свідчить, що народ прощає політикам усе, крім неправди. А правда є такою. В Україні немає сьогодні вибору - бути їй ядерною чи без'ядерного. Вибір зроблено і діяльністю Верховної Ради попереднього та нинішнього скликання, і міжнародними зобов'язаннями України, і врешті-решт фактичною ситуацією.

А ситуація склалася така. Від наших рішень сьогодні залежить хід світового пронесу ядерного роззброєння. Якщо ми вирішили поторгуватись із світовим співтовариством, то обрали найнесприятливіший час і найневдаліший об'єкт торгу. Ми здивуємо, якщо не сказати різкіше, цивілізований світ, оскільки рішення про приєднання до Договору в заключним етапом, що логічно зумовлюється всіма попередніми політичними актами, ухваленими Верховною Радою України протягом 1990-1994 років. Це -Декларація про державний суверенітет України, Заява Верховної Ради про без'ядерний статус України, Постанова Верховної Ради про ратифікацію Договору про СНО-І та Лісабонського протоколу, яким передбачено приєднання України до ДНЯЗ.

14 січня 1994 року Верховною Радою було схвалено Тристоронню заяву, згідно з якою здійснюється фактично вивезення /і термін встановлено - 2, 5 року/ ядерних боєзарядів до Росії, що знімає можливість їх використання Україною взагалі. Тому подальше зволікання з вирішенням нього питання призвело б на мою думку, до того, що з нами взагалі перестане рахуватись усе світове співтовариство як із країною, яка не вміє виконувати свої зобов'язання.

Який же виграш мають надію отримати ті наші політики, які фактично гальмують процес приєднання або, більше того, виступають за ядерний статус України? Безпеку держави чи політичні, економічні переваги і вигоди?

Нагадаю тим, хто в розпалі штучного патріотизму забув, що Україна не лише не має відповідного виробництва і не може використовувати ядерну зброю в оборонному плані; вона не може навіть скористатися тими ядерними боезарядами, що дістались їй у спадщину, для енергетики. Розукомплектування боєзарядів з дотриманням вимог ядерної безпеки можливе виключно на підприємствах-виробниках, тобто в Росії, про що сказано і в Тристоронній заяві держав.

Одне лише створення та удосконалення системи безпечного збереження наявної на нашій території ядерної зброї, за оцінками експертів, може обійтися в суму від 10 до 30 мільярдів доларів. Це щодо економічної вигоди, як кажуть.

Що ж стосується власного виробництва, то у створення замкнутого циклу виробництва ядерних боєзарядів необхідно вкласти щонайменше /сьогодні про це теж згадували/ 160-200 мільярдів доларів США протягом десяти років, це викладено в довідці, яка є у вас на руках.

То чи є у нас вибір? Хто з прихильників ядерних ігор встане зараз і скаже, кому треба продати, закласти все майно України, щоб натомість ощасливити її власним ядерним арсеналом?

Але не ще не вся правда. Тут є люди, які сумніваються в моїй політичній компетентності. Будь ласка! Але навряд чи хтось поставить під сумнів мій професійний технічний досвід.

Як професіонал-ракетник дозволю собі додати, що і технічних можливостей для вибору у нас немає. Тут є багато аспектів. Візьму лише один - наявність для володіння і розробки ядерної зброї полігону ядерних випробувань. Уже не говоритиму про те, що жодна країна нам його не надасть. Давайте проведемо такий експеримент. Нехай зараз встануть ті депутати, які зможуть умовити своїх виборців надати свою територію для ядерних випробувань. Будь ласка! Немає таких? /Оплески/. Немає.

Нарешті, правда, яка стосується найзапекліших піклувальників ядерного щита незалежності України. Збереження, а тим більше виробництво ядерної зброї зробить Україну настільки залежною від інших ядерних країн, насамперед від Росії, що про ніяку незалежність та суверенітет не може бути й мови. Прошу теж добре подумати над цим.

Шановні депутати! Коли я стверджую, що ми не маємо вибору, то це зовсім не означає, що ми безвільні та сліпі заложники ситуації та що у нас немає поля діяльності. Якраз після приєднання до Договору нас чекає велика робота. Так, у дечому Договір і справді застарів. З моменту, коли він набрав чинності, минуло 25 років. Але щоб проводити роботу щодо його удосконалення більш ефективно, потрібно бути повноправним учасником цього Договору, а не стороннім спостерігачем.

Тому Україна повинна взяти активну участь у конференції 1995 року, на якій будуть прийняті рішення щодо подальшої долі ДНЯЗ. Тут усі, хто бажає, зможуть повною мірою виявити і свою

компетентність, і овій професіоналізм, і овій патріотизм. Будь ласка, ми надамо вам таку можливість.

Якщо я вас переконав, якщо переконав виборців, які стежать за нашою роботою / я сподіваюся, що це саме так/, то хотів би перенести акцент із проблеми необхідності приєднання на проблему подолання перепон на шляху до приєднання.

В юридичному плані її вирішення не є простим, оскільки ДНЯЗ не повною мірою враховує ту унікальну ситуацію, що має місію в Україні.

Перше. Питання про власність. На сьогодні загальновизнаним у світі стало право власності України на ядерні боєзаряди. Ще раз повторюю: саме згідно з цим правом Україна отримує компенсацію за вивезені боєзаряди. Отже, це питання, яке сьогодні порушувалося, вирішено.

Друге. Питання про контроль за ядерною зброєю. Оскільки всі стратегічні наступальні озброєння, що знаходяться на території України, обслуговуються українськими військовослужбовцями і знаходяться під адміністративним та військовим управлінням України, то на цій підставі мали місце звинувачення, нібито, такий стан речей суперечить положенню статті 2 ДНЯЗ - не мати контролю над ядерною зброєю чи ядерними вибуховими пристроями ні прямо, ні опосередковано.

У зв'язку з цим необхідно з усією відповідальністю заявити таке. Ядерні боєзаряди на території України знаходяться тимчасово і підлягають вивезенню до Росії, як це і передбачено Тристоронньою заявою, нами схваленою. Ще раз повторюю: Україна

не здійснює оперативного управління ядерною зброєю. Ні у Президента, ні у міністра оборони України немає можливості дати команду на її використання.

Ядерна зброя на час до повного виведення з України знаходиться під оперативним управлінням Російської Федерації, це факт юридичний. Вона ж здійснює технічне обслуговування і авторський нагляд за цими боезарядами і забезпечує їх ядерну безпеку.

Далі. ДНЯЗ і справді не передбачає ситуації, за якої ядерні боєзаряди були б у власності країни з без'ядерним статусом. Але, беручи до уваги головне - те, що Україна не контролює в контексті цього Договору ядерні боєзаряди і не може скористатися ними як зброєю, правомірними є приєднання України до цього Договору з відповідними заявами, які відображали б фактичний стан із статусом нашої держави, що склався.

І третє. Питання про надання Україні гарантій національної безпеки. Я хочу подякувати Борису Олійнику, який сказав, що практично вперше світові держави - члени ядерного клубу підійшли до України як до держави. Протягом 7-9 листопада /і у вас це є в листі/ отримано офіційні підтвердження з боку Росії, США та Великої Британії про їх готовність підписати документ про гарантії безпеки України у зв'язку з приєднанням нашої держави до Договору. Підписання цього документа найвищими керівниками трьох ядерних держав і Президентом України планується під час зустрічі. глав держав - учасниць НБСЄ у Будапешті 5-6 грудня /якщо ви, шановні депутати, приймете сьогодні позитивне рішення/.

Ще раз хочу нагадати, що погоджений текст цього документа передбачав, зокрема, зобов'язання Росії, США і Великої Британії поважати незалежність, суверенітет та існуючі кордони України, утримуватися від погрози силою або її використання проти територіальної цілісності чи політичної незалежності України /а використанням будь-якої зброї/, утримуватися від економічного тиску на Україну.

Найважливішим елементом цього документа є механізм його реалізації шляхом проведення консультацій трьох згадуваних держав з Україною в разі виникнення питань щодо виконання сторонами зобов'язань, передбачених цим документом.

І на закінчення хочу дуже коротко відповісти на запитання багатьох депутатів: що дав Україні приєднання до Договору? Не буду говорити про економічну, технічну, енергетичну допомогу, це досить тривіально, та навіть не в цьому справа. А справа в тому, що це дає Україні таке, вибачте, забуте нами і в особистому, і в політичному плані надбання, як висока репутація, якої ми сьогодні не маємо у світі.

Своїм актом ми показуємо, що Україна не збирається ні. торгуватися, ні тим більше спекулювати або шантажувати світове співтовариство погрозою безпеці, використовуючи для цього не стільки фундаментальні юридичні підстави, скільки формальні юридичні закарлючки.

Цим актом ми нарешті закриваємо питання про набуття чинності Договором про стратегічні озброєння, що звільнить нас від звинувачень з боку широкого кола країн щодо блокування ядерного роззброєння. Якщо на одну чашу терезів ляже репутація країни і її законних обранців, то я просто не знаю, що потрібно покласти на другу, щоб її переважити.

Тому всіх тих депутатів, для кого репутація політики і політиків, репутація країни в цілому не порожній звук, я закликаю прийнятій сьогодні відповідне рішення. Подальше зволікання в цьому питанні, на мою думку, неприпустиме і суперечить національним інтересам, престижу і безпеці нашої держави.

Дякую за увагу. /Оплески/.

ГОЛОВА. На 15 хвилин я прошу фракції зібратися... /Шум у залі/. У мене в прохання фракцій, я саме тому і хотів... Як ви дивитеся? Немає заперечень? Голосувати? Ну, просять фракції зібратися, ну, про що ви говорите? Треба...

Тому я прошу... Повинен бути один документ перед голосуванням. /Шум у залі/. Одну хвилиночку, заспокойтеся. Справа в тому, що проектів зараз більше, ніж фракцій, і тому нам потрібно щось брати за основу.

Крім того, надходять поправки, Я ж не можу, наприклад, просто відкинути таке зауваження депутата, який зараз хворів. Він, тобто депутат Пилипчук, пропонує ввести до закону статтю такого змісту: "Набуття неядерного статусу Україною відбувається шляхом продажу нею ядерної зброї державам - членам ядерного клубу за ціною домовленості". Розумна пропозиція. Є й інші.

Я вважаю, треба зробити так. Ми даємо доручення Олійнику, Мухіну, Удовенку, Мостиському... Хоче Вітович? Будь ласка. Павловському: беріть папери... Я маю на увазі ініціаторів і розробників проектів... Беріть папери, але всього на 15 хвилин, і приходьте сюди з документом, який ми будемо голосувати.

На 15 хвилин оголошується перерва.

/Після перерви/

ГОЛОВА. Шановні депутати? Прошу зайняти свої місця. Прошу уваги.

Пропонується така процедура. Автори альтернативних проектів дійшли консенсусу і пропонують один проект, але розходяться у двох моментах. Зважаючи на це, слід було б спочатку проголосувати концепцію, тобто визначитися, чи приєднуємося ми із застереженнями, чи не приєднуємося до Договору. Якщо, наприклад, приєднуємося із застереженнями, то з цього випливатимуть наші подальші кроки.

Тому щоб не ображати, так би мовити, ініціаторів, я спочатку ставлю на голосування. До речі, у якій послідовності будемо ставити? У порядку надходження? У порядку надходження першою вносилася концепція, яка виходить з потреби приєднання до Договору. Хто за це концепцію, прошу голосувати. /Шум у залі/.

Перший мікрофон. З мотивів голосування, будь ласка.

ЧИЖ І.С., заступник голови Комісії Верховної Ради України з питань соціальної політики та праці /Летичівський виборчий округ, Хмельницька область/. Соціалістична фракція. Олександре Олександровичу, першим надійшов президентський законопроект, а потім уже всі інші. Тому є пропозиція спочатку поставити на голосування проект, який запропонував Президент. Якщо він не набере необхідної кількості голосів, тоді вже будемо погоджувати. А наперед не треба цього робити.

ГОЛОВА. Другий мікрофон.

РАТУШНИЙ М.Я. Пропонував би спочатку концепцію поставити...

ГОЛОВА. Я так і хочу.

РАТУШНИЙ М.Я. Крім того, пропоную голосувати дане питання поіменно.

ГОЛОВА. Поіменно? Добре. Третій мікрофон.

КОВТУНЕЦЬ В.В., член Комісії Верховної Ради України з питань науки та народної освіти /Вересневий виборчий округ, Рівненська область/. Фракція Народного руху України вносить пропозицію проголосувати за основу проект, внесений комісією, і тоді врахувати поправки, які пропонує група "Реформи". Дякую.

ГОЛОВА. Ну, це вже деталі. Ми поки що про концепцію говоримо. Отже, ставиться на голосування пропозиція голосувати поіменно. Будь ласка.

"За" - 208. Рішення прийнято.

Хто за те, щоб вибрати концепцію - за приєднання до Договору, прошу голосувати... А потім будемо із застереженнями, безперечно. За приєднання із застереженнями. Прошу голосувати.

"За" - 295. Рішення прийнято. /Оплески/.

Є потреба ставити на голосування іншу концепцію? Немає?

Тепер відносно тексту. Оскільки і радіослухачі, і телеглядачі, які будуть дивитися передачу, не знайомі із цим текстом, я його зачитаю. Він погоджений усіма ініціаторами підготовки цього документа.

"Закон України про приєднання України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї від 1 липня 1968 року.

На підставі положень Декларації про державний суверенітет України від 10 липня 1990 року, Заяви Верховної Ради України про без'ядерний статус України від 24 жовтня 1991

року, Постанови Верховної Ради України про додаткові заходи щодо забезпечення набуття Україною без'ядерного статусу від 9 квітня 1992 року, Постанови Верховної Ради України про ратифікацію Договору між Союзом Радянських Соціалістичних Республік і Сполученими Штатами Америки про скорочення й обмеження стратегічних наступальних озброєнь, підписаного в Москві 31 липня 1991 року, і Протоколу до нього, підписаного в Лісабоні від імені України 23 травня 1992 року, від 18 листопада 1993 року і Постанови Верховної Ради України про виконання Президентом України та урядом України рекомендацій, що містяться в пункті її Постанови Верховної Ради України про ратифікацію Договору між Союзом Радянських Соціалістичних Республік і Сполученими Штатами Америки про скорочення й обмеження стратегічних наступальних озброєнь, підписаного в Москві 31 липня 1991 року, І Протоколу до нього, підписаного у Лісабоні від імені України 23 травня 1992 року, від 3 лютого 1994 року Верховна Рада України постановляє:

Приєднатися до Договору яро нерозповсюдження ядерної зброї від 1 липня 1968 року з такими застереженнями:

1. Положення Договору не охоплюють повною мірою унікальної ситуації, що склалася внаслідок розпаду ядерної держави - Союзу РСР.

2. Україна є власником ядерної зброї, успадкованої нею від колишнього СРСР. Після розукомплектування, та знищення останньої під її контролем і за процедурами, що виключатимуть можливість повторного використання ядерних матеріалів, які в компонентами цієї зброї, за первинним призначенням, Україна мав намір застосовувати вищезгадані матеріали виключно в мирних цілях.

3. Наявність на території України ядерної зброї до її повної ліквідації, а також відповідна робота щодо її утримання, обслуговування та ліквідації не суперечать положенням статей 1 і 2 Договору.

4. Загроза силою чи її використання проти територіальної цілісності та недоторканності кордонів чи політичної незалежності України з боку будь-якої ядерної держави, рівно як і застосування економічного тиску, спрямованого на те, щоб підкорити своїм власним інтересам здійснення Україною прав, притаманних її суверенітету, розглядатимуться Україною як виняткові обставини, що поставили під загрозу її найвищі інтереси.

5. Документи про приєднання України до Договору будуть передані країнам - депозитаріям Договору після набуття чинності цим законом.

6. Цей Закон набуває чинності після надання Україні ядерними державами гарантій безпеки, оформлених шляхом підписання відповідного міжнародно-правового документа".

Ось такий проект. Хто за те, щоб прийняти його за основу - прошу проголосувати. Даруйте, я не маю права... Зніміть, будь ласка, з голосування.

Перший мікрофон.

ЧОРНОВІЛ В.М., голова підкомісії Комісії Верховної Ради України з питань культури і духовності /Подільський виборчий округ, Тернопільська область/. Народний рух України. Олександре Олександровичу! Звичайно, можна було б і це проголосувати, але, мені здається /і такою є думка нашої фракції/, варто було б зняти преамбулу. Можливо, вона була доречною в тексті, який подав для нас Президент, щоб ми звернули на це увагу. Але ви згадайте: ці документи внутрішньо досить суперечливі. Там в перелік

документів, не всі вони роблять нам честь. Хтось почне їх вивчати і заплутається. Мабуть, краще все-таки зробили Комісія у закордонних справах і Комісія з питань оборони, почавши законопроект словами: "Верховна Рада України постановляє".

Отже, підтримуючи повністю все інше, я пропоную зняти преамбулу і зупинитися в цьому моменті на варіанті комісій.

Дякую.

ГОЛОВА. Зрозуміло. Є ще інші думки? Будь ласка, третій мікрофон.

МУЛЯВА В.С., член Комісії Верховної Рани України з питань оборони і державної безпеки /Калуський виборчий округ, ІваноФранківська область/. Там, це мовиться про оформлення міжнародно-правовим документом, я пропоную через кому додати такі слова: "ратифікованим Верховною Радою України".

ГОЛОВА. Я поставлю вашу пропозицію на голосування, але поки що в пропозиція прийняти зачитаний проект за основу. Хто за це - прошу голосувати.

"За" - 301. Рішення прийнято.

Надійшла пропозиція депутата Чорновола зняти преамбулу. Хто за цю пропозицію прошу голосувати... Я вибачаюся, це пропозиція комісій і депутата Чорновола.

"За" - 150. Рішення не прийнято.

Таким чином, преамбула залишається.

Була пропозиція депутата Володимира Савелійовича Муляви додати слова: після його ратифікації українським парламентом. Хто за це, прошу проголосувати. /Шум у залі/. Вибачте.

Ну знімемо, меже він згодиться не голосувати свою пропозицію. Справа в тому, що міжнародно-правові акти в обов'язковому порядку ратифікуються... Може, не будете наполягати на голосуванні?

Володимире Григоровичу, ідіть на трибуну. Я хочу, щоб ми не ставили в незручне становище депутата, який вніс пропозицію. Будь ласка.

БУТКЕВИЧ В.Г. Шановні народні депутати! ми приєднуємося до Договору, ми сьогодні те й робимо, що ратифікуємо, якщо мова йде про вам Договір. Я вже говорив. Це інший документ, який в складовою...

ГОЛОВА. Ні, ви не зрозуміли, Володимире Григоровичу. Залишайтеся на трибуні. Я прочитаю, про що йдеться. Записано так: "Цей Закон набував чинності після надання Україні ядерними державами гарантій безпеки, оформлених шляхом підписання відповідного міжнародно-правового документа". А депутат пропонує додати через кому: "ратифікованого Верховною Радою України".

БУТКЕВИЧ В.Г. От якраз цієї коми і далі не потрібно, бо це йде в комплекті. Якщо ми сьогодні ратифікуємо Договір, то вирішуємо це питання.

ГОЛОВА. Ви наполягаєте на голосуванні? Володимире Савелійовичу, давайте без кони. Ні? Ну кажіть.

МУЛЯВА В.С. Річ у тому, що ми говоримо про гарантії безпеки, оформлені міжнародно-правовим документом, не визначаємо яким. Декларація - це міжнародно-правовий документ чи ні?

ГОЛОВА. Ні, декларація не мав правових наслідків.

МУЛЯВА В.С. Так от, я хочу, щоб у даному разі не було якихось подвійних тлумачень. Дія цього через кому я пропоную дописати: "ратифікованого Верховною Радою України".

ГОЛОВА. Дякую. Сідайте, будь ласка. Прошу, Володимире Григоровичу.

БУТКЕВИЧ В.Г. Уявіть собі, що ми своїм рішенням змушуємо трьох президентів ратифікувати документи, які не ратифікується. Яке ми справимо на них враження?

КУЧМА Л.Д. Якби ми тільки з паном Мулявою підписувати документ, тоді можна було б і ратифікувати, а там будуть що два інших президенти. Ми ж не маємо права так робити.

ГОЛОВА. Хто за пропозицію депутата Муляви, прошу проголосувати...

МУЛЯВА В.С. Мають бути гарантії

ГОЛОВА. Хто за пропозицію депутата Муляви, прошу проголосувати.

"За" 29. /Пожвавлення у залі/.

"За" проголосували 29, у тому числі за трьох проголосував сам Мулява. Я просив би не робити цього. Ще є, якісь зауваження?

Будь ласка, третій мікрофон.

КОСТИЦЬКИЙ В.В., голова підкомісії Комісії Верховної Ради України з питань охорони здоров'я, материнства і дитинства /Залізничний виборчий округ, Івано-Франківська область/. Я просив би вас, шановний пане Голово, поставити на голосування пропозицію про реалізацію на договірних засадах продуктів розукомплектування.

ГОЛОВА. Це те, що депутат Пилипчук вносив?

КОСТИЦЬКИЙ В.В. Так. Будь ласка.

ГОЛОВА. Я не проти... Тоді давайте впишемо це в пункт 2, подивіться, де там воно в. Зачитую:

"Україна в власником ядерної зброї, успадкованої нею від колишнього СРСР. Після розукомплектування та знищення останньої під її контролем і за процедурами, що виключатимуть можливість повторного використання ядерних матеріалів, які в компонентами цієї зброї, за первинним призначенням, Україна мав намір застосовувати вищезгадані матеріали виключно у

мирних цілях". І далі дописати: "Набуття неядерного статусу Україною відбуватиметься шляхом продажу нею ядерної зброї державам - членам ядерного клубу за ціною домовленості". Так можна? Чи не треба?

Прошу проголосувати цю пропозицію.

"За" - 82. Рішення не прийнято.

Тепер прошу проголосувати пропозицію прийняти документ у цілому, як закон.

Прошу голосувати.

"За" - 301. Рішення прийнято. /Оплески/.

Зараз 15. 43. Через півгодини відбудеться засідання Президії з участю делегації Крилу з приводу ситуації, що склалася в Криму. А решта депутатів мають працювати в комісіях над тими питаннями, які будемо розглядати завтра.