ЗАСІДАННЯ ШІСТДЕСЯТ ПЕРШЕ

(Частина 1)

Сесійний зал Верховної Ради України. 19 квітня 1996 року. 10 година.

Веде засідання Голова Верховної Ради України МОРОЗ О.О.

ГОЛОВА. Доброго ранку, шановні депутати, представники Кабінету Міністрів, журналісти, шановні радіослухачі! Прошу депутатів підготуватися до реєстрації. Прошу зареєструватися.

Зареєструвалися 352 народні депутати. Ранкове засідання оголошується відкритим.

Шановні депутати, нам потрібно вчорашнє слухання "Про десяту річницю Чорнобильської катастрофи" завершити прийняттям постанови, підвести риску під цією постановою.

Документ цей вам роздано, він у вас на руках є. Я прошу проголосувати проект постанови Верховної Ради з цього приводу за основу. Будь ласка.

"За" - 311. Прийнято за основу.

Є пропозиція від комісії, і вчора вона обговорювалася на слуханні, доповнити проект постанови таким пунктом:

"Підтримати звернення парламентських делегацій Білорусі, Росії і України до глав держав, міжнародних організацій, світової наукової громадськості, а також звернення до парламентів, глав держав і урядів країн Співдружності незалежних держав у зв'язку з десятою річницею Чорнобильської катастрофи".

Документи теж вам усі роздано.

Ставлю на голосування доповнення.

"За" - 276.

Можна в цілому проголосувати?

Депутат Сургай. Будь ласка.

СУРГАЙ М.С., член Комісії Верховної Ради України з питань паливно-енергетичного комплексу, транспорту і зв'язку /Торезький виборчий округ, Донецька область/. Уважаемый Александр Александрович! Уважаемые народные депутаты! Я один из тех немногих депутатов, которые были вчера на слушаниях, посвященных этой трагедии. У меня есть редакционная поправка к этому документу.

Но перед этим я хочу выразить большую благодарность правительству, Минчернобылю, товарищу Яценко за то, что мы получили исчерпывающий материал в виде литературы. Правда, россияне пошли дальше, они издали прекрасную книгу "Чернобыль: десять лет спустя". Можно только завидовать этому.

В проекте постановления написано: "З урахуванням позицій народних депутатів України і громадських організацій прийняти нову редакцію закону". Мы это торопим. Вчера были чисто партийные слушания. Девяносто минут нам читали лекцию все, ни один депутат не выступил и ни один участник ликвидации аварии не выступил. А то, что мы давали к закону, все отклонено.

Надо этот пункт как-то отредактировать и приблизиться к жизни или учесть наши предложения, вернуться к этим предложениям. А то получается так: "Ви не виступали, то відхилено, і приймаємо".

Спасибо.

ГОЛОВА. Справа в тому, що проект закону ми обговорювали вже тут. І йдеться тільки про прискорення.

Депутату Яценку надається слово. Будь ласка.

ЯЦЕНКО В.М., голова Комісії Верховної Ради України з питань Чорнобильської катастрофи /Коростенський виборчий округ, Житомирська область/. Дякую. Вчора виступали всі, у тому числі й учасники ліквідації наслідків аварії. Всі виступали. Крім того, ми будемо вносити цей проект закону на друге читання, в порядку денному дане питання стоїть. Це цілком нормально, все відбуватиметься за процедурою, як і слід.

Єдине, на чому ми наполягаємо, - все-таки розглянути його до кінця. Я вам доповідав чому. Там є багато таких

речей, які треба з'ясувати і поставити на тому крапку. Там є підстави для зловживань. Ми повинні їх усунути. А законопроект розглядатиметься за процедурою другого читання, як і належить. Спасибі.

ГОЛОВА. Ви задоволені відповіддю? Йдеться про те, що... /Шум у залі/. Та ні, я знаю. Учора справді було всього десь 250 депутатів. Ми рішення не приймали. Брали участь в обговоренні, це слухання було, виступали недепутати, як правило, і таку практику ми застосовували не один раз. Тому відповідь депутата Яценка, мені здається, збігається із суттю того, що було. Ми в першому читанні вже обговорили проект закону. Його треба в другому читанні приймати. Просто йдеться про потребу прискорення цього процесу.

Депутат Яворівський.

ЯВОРІВСЬКИЙ В.О., голова підкомісії Комісії Верховної Ради України з питань прав людини, національних меншин і міжнаціональних відносин /Світловтдський виборчий округ, Кіровоградська область/. Демократична партія України. Шановний Олександре Олександровичу! Шановні колеги! Ми зараз проголосуємо цей проект постанови. Я тільки дуже хотів би, щоб ми не випустили з нашого поля зору дуже дражливе питання, про яке в суспільстві дуже багато різних, так би мовити, тлумачень і кривотлумачень. Це щодо перевірки спрямованості

тих коштів. Чесно кажучи, ми забираємо з однієї кишені 12 відсотків і передаємо до іншої. У Кабінеті Міністрів відбулася перевірка. Ми про неї якоїсь точної інформації не маємо. Через те я дуже просив би дати протокольне доручення: найближчим часом нам заслухати нормальну об'єктивну інформацію і довести її до широких кіл нашого суспільства.

Була недавно, ви знаете, заява Григорія Омельченка щодо багатьох зловживань. Я переконаний, що нам не треба ховатися. Питання це болюче. Краще про нього сказати всю ту правду, яку ми знаємо, і довести її до відома наших виборців, нашого українського суспільства.

Я хотів би, щоб було протокольне доручення та щоб найближчим часом ми повернулися до цього питання.

Дякую.

ГОЛОВА. Давайте так, Володимире Олександровичу... Чи можна зараз відповідь дати на конкретне питання? Василь Васильович готовий? Одну хвилиночку, я маю таку пропозицію. Ми будемо приймати закон у другому читанні, а також постанову про цей закон, тоді й дамо таке доручення. Тому що воно із самих слухань не випливає.

Депутату Яценку ще надається слово. Володимире Михайловичу, ідіть на трибуну.

ЯЦЕНКО В.М. Президія Кабінету Міністрів прийняла вчора рішення з цього приводу. Крім цього були дані доручення. Довідки про результати перевірки у мене є. Я підкреслюю, ми роздамо їх усім народним депутатам без винятку.

Почитайте також уважно документи. Є доручення Генеральній прокуратурі зробити остаточні висновки щодо зловживань чи незловживань. А те, що розповсюдив сьогодні Григорій Омелянович,

- це його особистий погляд на ці речі. Повинна бути завершена перевірка, зроблено висновки Генеральною прокуратурою. Називати людину винною чи невинною може лише відповідний орган, а не народний депутат України. Він не кат і не суддя. Лише правоохоронний орган повинен розставити крапки над "і". Таке доручення Генеральній прокуратурі є в цьому документі, розданому народним депутатам.

ГОЛОВА. Депутат Алексєєв. Тільки пропозиції до проекту постанови. Прошу.

Володимире Михайловичу, будь ласка, йдіть сюди.

АЛЕКСЄЄВ В.Г., заступник голови Комісії Верховної Ради України законодавчого забезпечення свободи слова та засобів масової інформації /Індустріальний виборчий округ, Харківська область/. У меня предложение к проекту постановления.

Вчера выступил ряд представителей общественных организаций, которые внесли некоторые предложения, не отраженные в проекте постановления. В частности, относительно детей Чернобыля и доноров костного мозга.

Я просил бы дополнить проект постановления пунктом, который предусматривал бы законодательное регулирование статуса и прав доноров костного мозга. Прошу проголосовать мое предложение.

ГОЛОВА. Володимире Михайловичу, будь ласка пропозиції до Закону України про донорство крові та її компонентів. І все буде нормально. Я думаю, сьогодні не варто вносити їх у резолюцію. Доручення таке було. Ми внесемо... /Шум у залі/.

ГОЛОВА. Я прошу вас, шановні депутати, заспокойтеся, будь ласка. Моцпан Анатолію Федоровичу, відпустіть його. Геннадію Григоровичу, сідайте на місце.

Ці пропозиції обговорювалися вчора на слуханнях, і депутати ж не випадково в них брали участь. Кожна комісія занотовувала до плану своєї роботи ті моменти, котрі випливали з цих слухань. І тому я запитую: є ще редакційні поправки до проекту постанови?

Депутат Череп. Будь ласка.

ЧЕРЕП В.І., голова Комісії Верховної Ради України з питань базових галузей та соціально-економічного розвитку регіонів /Білопільський виборчий округ, Сумська область/. Дякую.

Шановні колеги! Учора відбулися слухання. Якось, може, поза нашою увагою пройшла одна деталь. У 1992 році, коли ми приймали чорнобильський закон, Верховною Радою України було доручено кабінету Міністрів відпрацювати перелік населених пунктів і перелік професій людей, які брали участь у дезактивації території, техніки і так далі.

Минуло понад три роки. Цей пункт і досі Кабінетом Міністрів не виконано. Більше того, постанова була підписана, два тижні діяла, потім її скасували. Частина людей отримали посвідчення, більша частина не отримали посвідчень, зокрема ті, що працювали у таких населених пунктах, як десятки, інших.

Я хотів би, щоб ми з вами врахували це в законі, який будемо після цього приймати. Але одна деталь. У рекомендаціях учасників слухань є дуже багато важливих питань, на які урядові структури відповіді поки що не дають.

Я пропоную у проекті постанови, де написано: "Верховна Рада України постановляє:

1. Затвердити рекомендації учасників парламентських слухань щодо десятої річниці Чорнобильської катастрофи", слова "затвердити рекомендації" замінити на слова "схвалити рекомендації". Це нам дасть змогу потім нормально, спокійно доопрацювати багато питань і чорнобильського закону, і інших нормативних документів. Ще раз прошу вас підтримати мене і записати: "схвалити рекомендації", щоб було поле для подальшої роботи.

Дякую за увагу.

ГОЛОВА. Немає заперечень?

ЯЦЕНКО В.М. Спасибі. Заперечень немає. Я підкреслюю, у тій порівняльній таблиці, яку депутати одержали до другого читання проекту, в постанові Верховної Ради ті моменти, про які казав Валерій Іванович, ураховані. Там усе є: і доручення уряду і так далі. Питання вичерпано.

ГОЛОВА. Я прошу ще раз усіх депутатів, які відчувають потребу працювати, настійливо працювати над реалізацією тих рекомендацій, які розроблялися і вчора пропонувалися на слуханнях, брати участь у роботі при підготовці відповідних законодавчих актів, проектів постанов тощо. А зараз, очевидно, треба довірити колегам, котрі готували цей проект постанови, ті доповнення, які вже проголосували, і я думаю, що всі підтримають пропозицію не ставити себе в рамки відносно маневру, а написати не "затвердити", а "схвалити" і в такій редакції проголосувати в цілому проект постанови. Можна ставити в цілому на голосування?

Ставлю на голосування проект постанови в цілому з редакційним уточненням депутата Черепа. Будь ласка.

"За" - 257. Прийнято.

Спасибі.

Продовжуємо обговорення проекту Конституції. Слово має депутат Степанов. За ним виступатиме депутат Чорновіл.

СТЕПАНОВ П.С., голова підкомісії Комісії Верховної Ради України з питань соціальної політики та праці /Ватутінський виборчий округ, Луганська область/. Уважаемый Александр Александрович! Уважаемые народные депутаты! Уважаемые избиратели! Ход обсуждения проекта Конституции показывает, что большинство выступающих, практически все, называют себя демократами. Но во многих случаях демократия только на словах, а не на деле. Как можно, например, быть демократом и одновременно ненавидеть другие национальности, другие языки, кроме "державного", как вчера выступал один из народных депутатов, писатель-литератор? И нас избирали в Верховный Совет Украины не по знанию языка, а исходя из гражданских позиций. Меня никто не спрашивал, на каком языке я говорю, меня понимали вполне нормально на русском языке. И избирали за то, что моя гражданская позиция базировалась на том, что надо сохранить те гражданские завоевания, те права людей, которыми мы ранее пользовались. Это основные права человека: право на труд, право на отдых, право на образование, на здравоохранение, на жилье, на достойную человека жизнь.

Обсуждая проект Конституции, представленный Конституционной комиссией, нельзя не сказать, что там не говорится о правах человека. Да, в статьях 16, 17, 18, 19, 20 и других в разделе ІІ есть понятия о правах и свободах граждан. Говорится, провозглашается, декларируется, но главное - не гарантируется! Для того чтобы гарантировать, нужна система. Нужна материальная основа для выполнения этих прав граждан. Без этой материальной основы декларации так и остаются лишь словами на бумаге.

Давайте остановимся на тех основных правах человека, о которых я говорил. Право на труд. Да, в течение 70 лет у нас не было проблемы занятости населения. Что же сейчас получается? Почти половина предприятий стоят. То, что есть официально зарегистрированные безработные, еще ни о чем не говорит. Потому что люди годами не работают, числясь на работе. Так называемые бесплатные отпуска за свой счет, хотя никто такого "счета" не имеет... Остановка заводов привела к тому, что работающее население, дети, которые хотели бы и обязаны содержать своих родителей, этого делать не могут. Практически, по своему жизненному положению, по жизненному уровню работающее население находится на уровне пенсионеров.

Право на отдых. Да, такое право в проекте Конституции есть. Но имеет ли возможность хоть один работающий, человек труда, пенсионер сейчас получить путевку и поехать в дом отдыха, санаторий? Нет, не имеет!

Право на образование. На наших глазах образование становится платным. В институтах возникают факультеты, отделения, где принимают только на платной основе.

Там, где бесплатное образование сохранилось, идет открытое давление, чтобы таких студентов выжить. Кто может платить, чтобы платил, а кто не может платить, чтобы учебу оставил.

Только витая в облаках, можно говорить о бесплатном здравоохранении. Я, будучи буквально неделю назад в своем округе, посетил практически почти все больницы города. Бывает, что хлеб завозят один-два раза в неделю. Питание одноразовое. В больницу надо нести все, начиная с лекарств и кончая простынями, подушкой и так далее. Разве это бесплатная медицина? Раньше только в диком, кошмарном сне это могло присниться.

За последние три года практически ни один человек труда квартиру не получил. Сколько раз тут говорилось про особняки, построенные не знаю за какие средства. Остается только мечтать о той достойной человека жизни, которая была.

То поколение, которое сейчас не может работать, то поколение, которое создало все национальное богатство, фабрики и заводы, создавало мощную экономику,отстояло Родину в битвах с фашизмом, сейчас влачит нищенское существование.

Нет лекарств. Я пытался обойти все кабинеты, где эти вопросы решают, начинал от вице-премьера Кураса и министерства и заканчивая областным кабинетом. Но полгода даже та категория граждан, которая по закону должна пользоваться бесплатными, льготными лекарствами, этих лекарств не получает - нет денег! Вот такие на самом деле права человека.

Права человека гарантирует проект Конституции, внесенный группой в составе 125 народных депутатов Украины. Посмотрите статьи с 14 по 18 раздела ІІ и вы убедитесь, что там не провозглашаются,

не декларируются, а именно гарантируются эти права. Широкие права граждан гарантированы в главе ІX "Политические права и свободы", в главе X "Экономические, социальные, культурные права".

Внимательного отношения заслуживает вопрос о системе государственной власти. Ясно, что проектом Конституции, одобренным Конституционной комиссией, уничтожается система Советской власти. Некоторые депутаты, выступающие вчера, говорили, что этот проект Конституции дышит украинским духом. Но украинского духа здесь и близко нет. Здесь больше западный дух. У славян всегда был высоко развит дух коллективизма, которому отвечает советская власть. Такого духа коллективизма в этом проекте Конституции нет.

Что касается раздела XІ "Местное самоуправление", то там власть народа сведена до прав уличного или квартального комитета.

К сожалению, невозможно за короткое время поговорить о всех статьях в своем выступлении. Более сорока моих замечаний и предложений по этому проекту подготовлены и переданы в комиссию.

Но нельзя не сказать о роли суда, прокуратуры. О ней вчера говорили выступающие, которых нельзя обвинить в некомпетентности. Это и Генеральный прокурор, и Председатель Верховного Суда.

Практически сведена к нулю роль прокуратуры. Все говорят, что вопросы должны решаться в судах. Я, будучи народным депутатом, пытаюсь почти два года решать вопросы своих избирателей. Десятки дел. Через прокуратуру удалось решать два дела. По остальным за эти два года не могут в судах решить ни одного вопроса.

Каждый понимает, что для того чтобы обратиться в суд, необходимы средства, за это необходимо платить. Кто может за это платить? Притом незначительными делами будут завалены суды,годами эти дела не будут рассматриваться. Раньше достаточно было звонка из прокуратуры для того, чтобы директор завода, председатель колхоза восстановил человека на работе. Для этого достаточно было и обращения в средства массовой информации - газеты, журналы, радио, телевидение. Сейчас таких прав граждане практически не имеют.

Отдельно хочу остановиться на роли государства в управлении обществом, особенно в управлении экономикой. Уже на наших глазах государство сдает одну позицию за другой. Сдали внешнюю и внутреннюю торговлю, банковскую систему, туризм, планирование и так далее и довели экономику до краха. Без государственного управления общество жить не может. Это должно быть ясно. И это делается во всех развитых государствах.

Вопрос о профсоюзах. Как можно говорить о демократии и не говорить о профсоюзах, которые объединяют десятки миллионов людей, практически всех работающих! Без профсоюза демократии в обществе не может быть. А никто из демократов об этом не сказал.

Мы все говорим, что в обществе необходима стабильность, терпимость друг к другу. И такая терпимость, такие компромиссы нужды для того, чтобы мы получили Конституцию. Конституция нужна. Но разве можно ожидать какого-то компромисса, согласия, когда в обществе по инициативе отдельных народных депутатов, отдельных общественных сил инициируется антикоммунизм.

Один из народных депутатов, тоже пан-литератор, например, собирает подписи для суда над Компартией. Этому депутату я хотел бы сказать, что есть очень хорошая пословица: "Посеешь ветер - пожнешь бурю". Это не может способствовать стабилизации в обществе. Один из виднейших английских писателей в свое время сказал: "Антикоммунизм - самая большая глупость двадцатого века". Об этом тоже надо помнить.

Что касается представленного проекта Конституции, то я считаю, что при доброй воле всех наших депутатских групп, фракций его можно доработать с учетом всех представленных проектов: и 125-ти, и Буздугана, и других, с учетом выступлений народных депутатов, сделанных замечаний и предложений, и внести его еще раз на первое чтение.

Спасибо за внимание.

ГОЛОВА. Слово має депутат В'ячеслав Чорновіл. За ним - депутат Моісеєнко.

ЧОРНОВІЛ В.М., голова підкомісії Комісії Верховної Ради України з питань культури і духовності /Подільський виборчий округ, Тернопільська область/. Шановні колеги! Вчора увечері, переглядаючи трансляцію розгляду проекту Конституції, я ще раз переконався у слушності думки про люмпенізацію нашого парламенту за рахунок лівого його сектора. Справді, коли виступав генсек Симоненко і вправлявся в примітивній демагогії, закликаючи нас рухатися вперед до світлого концтабірного минулого, його опоненти тільки зневажливо посміхалися. Навіть не дуже

протестували, коли спікер лівих додав товаришу Симоненку кілька хвилин понад і без того вдвічі збільшений регламент.

Але варто було заговорити Іванові Зайцю чи Володимиру Яворівському, чи зараз мені, як комуносоціалісти починають шуміти і верещати, як на колгоспних зборах у поганому колгоспі, заважаючи виступати. Що ж, яка ідеологія, така й культура!

І ще на одну думку наштовхнуло мене вчорашнє обговорення./Шум у залі/.

ГОЛОВА. Будь ласка, я прошу уваги.

ЧОРНОВІЛ В.М. За висновками вчених, якщо б не організована 70-річною комуністичною диктатурою...

ГОЛОВА. Хвилинку, одну хвилинку! Вимкніть трибуну. В'ячеславе Максимовичу, зараз ви... Одну хвилиночку, я додам вам... Вам інші додадуть!

ЧОРНОВІЛ В.М. Це вам додадуть, Олександре Олександровичу.

ГОЛОВА. Поки що ніхто не кричав, не верещав, тому я просив би: не ображайте депутатів, говоріть по суті, про проект Конституції, так питання включене.

Увімкніть трибуну і двадцять секунд додайте.

Я прошу терпіння. Помовчіть!

ЧОРНОВІЛ В.М. Я хочу нагадати, як ви уважно слухали Симоненка. Додасте мені хвилинку!

І ще на одну думку наштовхнуло мене вчорашнє обговорення. Я вже казав, що за висновками вчених, коли б не організовані 70- річною комуністичною диктатурою війни, голодомори, депортації, масові репресії, то, враховуючи природний приріст, населення України сьогодні наближалося б до 100 мільйонів. Якого ж цинізму треба набратися представникам партії, яка офіційно визнала себе спадкоємницею злочинної КПРС, тобто визнала себе винною за знищення половини нації, щоб критикувати проект Конституції нібито за те, що там немає гарантій людських прав, чи за тоталітарні тенденції?!

Ми ще не забули ці ваші гарантії, шановні комуністи. Пам'ятаємо гарантії на працю в концтаборах і в колгоспах, де на трудодень видавали грами і копійки. Ще в 1965 році річного заробітку колгоспникам у селі Лопушному Міжгірського району на Закарпатті, де я працював, вистачало якраз на примусову передплату районної газети - органу райкому КПУ - та використання для власної корівки послуг колгоспного бугая. А сіно чи картоплю на своїй колишній землі селянам гарантувалося збирати за десяту копицю чи десяте відро. Це ж гірше, ніж за панщини.

Чи не такі гарантії ви хочете нам повернути? Ми ще не забули гарантії на безплатне житло з двадцяти- і тридцятирічними чергами, які можна було обійти хіба що за величезний хабар або проникнувши у вузьке коло компартійної номенклатури, яка жила за окремими, неписаними законами.

А якщо вже говорити про гарантії свободи слова, то ось перед вами живий приклад її втілення з п'ятнадцятирічним концтабірним стажем за плечима.

Шановний Петре Миколайовичу /щось не бачу його/, герою ви наш! Та якби в часи УССР, яку ви нам пропонуєте повернути, ви посміли назвати навіть районну, не кажу вже вищу, владу антинародним режимом, то мали б ви гарантовану кулю межи брови або років 10-15 концтабірного комунізму.

Нашому розгубленому суспільству настав час зрозуміти, що всі наші негаразди, на яких паразитують ліві, не від реформ, а від того, що їх немає. У тому числі і від того, що немає Конституції, а також від того, що при владі в основному залишилися колеги Петра Симоненка чи по колишньому ЦК Компартії, де він працював, чи по підлеглих йому обкомах і райкомах.

Треба частіше нагадувати феномен Чехословаччини. Вона далеко обігнала інші посткомуністичні держави, рішуче провела реформи і має найвищий в посткомуністичному світі приріст виробництва, найвищий рівень життя саме тому, що прийняла закон про люстрації та рішуче усунула від державної служби й виборних органів колишню компартійну номенклатуру. Якщо і є за що критикувати нашого Президента, то найбільше саме за непослідовну кадрову політику, за спробу проводити нову політику зі старими, зіпсутими соціалізмом кадрами.

Тепер про те, чому нам потрібно якнайшвидше приймати нову Конституцію. Зовсім не через майбутні вибори в Росії. Бо і Єльцин, і Зюганов, і Горбачов з'явилися на світ Божий

із цієї самої комунономенклатурної колиски і до України ставляться приблизно однаково. Конституція потрібна нам насамперед як гарант внутрішньої стабільності і незворотності обраного нами в серпні 1991 року шляху, її прийняття означатиме остаточний крах спроб повернутися до соціалістичного вибору, радянської системи чи нової УРСР. Більше того, заклики до ліквідації власної держави, якими вільно розкидається сьогодні частина депутатів із комуністичного табору, можуть стати незаконними і кримінальне карними. Звідси колосальні зусилля лівих зупинити конституційний процес, щоб знецінити проект Конституційної комісії, поставивши його в один ряд із альтернативними, зокрема і з проектом нової Конституції УРСР.

На жаль, у Верховній Раді за місяць від представлення проекту Конституції так і не склалася конструктивна більшість, яка бодай би визначила порядок нормальної роботи над проектом. Проект Конституційної комісії, в якому виписані основи справді незалежної Української держави при всіх його недоліках, став об'єктом шаленої критики з боку антидержавних сил у нашому парламенті. До цієї критики, на жаль, долучилася і частина тих, які називають себе центристами.

Заряд примітивної демагогії у вчорашньому виступі Євгена Смірнова був, на мою думку, нітрохи не меншим, ніж у комуністичного лідера. Суспільству зумисне нав'язується думка, що проект украй недосконалий і без суттєвої переробки не може бути прийнятий навіть за основу.

Цікавий момент я помітив у цьому залі. Звертає на себе увагу те, що серед найактивніших противників української суті проекту Конституції, понять "український народ", "самовизначення нації", "державність української мови", національних символів бачимо тих, хто народився і виріс за межами України, а тепер повчає нас, якими нам треба бути тут, у себе на Батьківщині. Як тут не згадати знамениті слова російського поета: "На ловлю счастья и чинов заброшен к нам по воле рока, смеясь, он дерзко презирал земли чужой язык и нравы". Це до пана Моісеєнка, до пана Самофалова і до інших, тих, хто починає нас учити, якою повинна бути Україна, хто у нас якою мовою має говорити і так далі. То може ми трохи поспішили, приймаючи нульовий варіант у Законі про громадянство?

Я повинен сказати, що і ми не вважаємо верхом досконалості проект Конституції, але на загал він добрий, і якби треба було зараз голосувати його за основу чи в першому читанні, я, не сумніваючись, проголосував би за нього. А потім у нас був би ще час попрацювати над ним у складі погоджувальної комісії. Два тижні роботи в самодіяльній погоджувальній комісії з представників десяти груп і фракцій дали певні позитивні результати, хоч є спроби погіршити проект, викинувши з української Конституції саму Україну.

Повинен сказати, що ми теж подали свої зауваження і їх відстоюємо. Ми, наприклад, вважаємо, що недостатньо підкреслена саме українська частина проекту Конституції.

Далі. Ми пропонуємо в статті 10 вилучити другий абзац, який ставить під сумнів державність української мови.

У другій частині статті 31 ми пропонуємо додати, що політичні партії є основою політичної системи, тому що у проекті залишається цей антипартійний присмак.

Ми пропонували там, де йдеться про вибори, написати: на основі пропорційно-мажоритарної виборчої системи.

У нас були пропозиції дещо змінити спосіб формування уряду, судової системи і так далі. Але, повторюю, навіть у запропонованому вигляді проект заслуговує на те, щоб бути прийнятим у першому читанні.

Що нам робити далі? Я не знаю. Учора вранці було якесь дивне голосування. Ми розглядаємо питання про проект Конституції і окремо починаємо голосувати, чи приймати постанову про порядок прийняття Конституції. І, незважаючи на те що в десяти депутатських групах і фракціях зібралося 270 депутатів, ми набираємо 180 голосів. Ось що воно таке - неструктурованість парламенту. Керівник депутатської групи чи фракції має одну думку, а його група чи фракція має іншу думку. Я не думаю, що такий парламент життєздатний і довго протягне, навіть якщо його ніхто не буде розпускати, як це пропонують зробити комуністи після прийняття Конституції.

Що ж нам робити? Я думаю, що нам зараз треба перервати розгляд /ну, може, не відразу після мене, бо скажуть: "Чорновіл виступив і такі пропозиції робить"/ і прийняти все-таки постанову про порядок розгляду проекту Конституції.

Дуже хитро придумав Олександр Олександрович, щоб сьогодні проводити якесь голосування щодо проекту Конституції після третьої години дня. Що таке п'ятниця після третьої години, усі знають... Тобто знову взятий курс на провал будь-якого проекту і на те, щоби знову відкласти у довгий ящик прийняття будь-якого рішення щодо проекту Конституції.

Я пропоную зараз проголосувати проект постанови, підготовлений /тут є підписи/ восьми депутатськими групами і фракціями, де йдеться і про створення погоджувальної комісії, і про те, що вона бере за основу, його вам роздано... І продовжити, прискорити роботу погоджувальної комісії для того, щоб наступного тижня ми могли б прийняти проект Конституції комісії із внесеними поправками і доповненнями в першому читанні. Будь-які навмисні затримки конституційного процесу - це посягання на саму Українську державу. Ви знаєте, оці дні і оці місяці за значимістю десь дорівнюють серпню-грудню 1991 року. Вирішується доля України! І хто є хто в цьому залі - народ побачить.

Дякую.

ГОЛОВА. Одну хвилинку. Почекайте. Як головуючий я зобов'язаний ще раз звернути увагу депутата Чорновола на недопустимість образ депутатів. Маю на увазі депутатів Самофалова, Моїсеєнка чи будь-кого... І не видумуйте від себе того, чого не було. Ми тільки що провели засідання Погоджувальної ради фракцій. Тільки що! Ви відмовилися взяти в ньому участь. І тепер видумуєте, що я наполягав сьогодні голосувати те, інше... Звідки у вас береться оце усе в душі?!

Депутат Моісеєнко. Будь ласка.

МОІСЕЄНКО В.М., заступник голови Комісії Верховної Ради України з питань державного будівництва, діяльності Рад і самоврядування /Макіївський-Гірницький виборчий округ, Донецька область/. Фракция коммунистов Украины, член Конституционной комиссии. Уважаемые коллеги! Уважаемые радиослушатели! Перед началом своего выступления я вынужден обратиться к вам, радиослушатели, с просьбой. Из многих регионов Украины ко мне поступают письма о том, что на время моих выступлений там выключается радиотрансляция. Это имело место в Донецке, во Львовской, Николаевской и других областях. Я уже сделал запросы в связи с этим в радиокомпанию Украины и прокурорам соответствующих областей. Отключают - значит, боятся. Боятся правды.

Прошу вас, уважаемые радиослушатели, если отключают радиотрансляцию во время моих выступлений и в ваших регионах, прислать мне сведения об этом по адресу: Киев, Верховный Совет, депутату Моисеенко.

Теперь по сути вопроса. Конституция - это главный закон в жизни народа, государства в целом и каждого из его граждан в отдельности. Поэтому делать ее нужно чистыми руками и опираться только на волю избирателей. Я уже неоднократно говорил о том, что каждое свое слово сверяю с волей моих избирателей в ходе свободного обсуждения до полной ясности непосредственно в многолюдных аудиториях трудовых коллективов. И поэтому я презираю, подчеркиваю, презираю тех народных депутатов и лидеров фракций, которые свое голосование сверяют не со своими избирателями, а с Президентом, обманувшим свой народ, изменив

предвыборной программе, нарушившим Конституцию, растоптавшим даже итоги референдума по подтверждению Декларации о государственном суверенитете и так далее. Иудины 30 серебрянников, например, для Емца - это пост вице-премьерминистра, для Головатого - это пост министра юстиции, для Самофалова -это генеральские погоны и так далее. Заец, как мне рассказывали его избиратели, уже крепко упаковался... /Шум у залі/.

ГОЛОВА. Володимире Миколайовичу, я прошу, намагайтеся не називати прізвищ. Будь ласка.

МОІСЕЄНКО В.М. Большинство же депутатов схвачены железной рукой мафии, которая устанавливает через них свою диктатуру. /Шум у залі/. Включите, пожалуйста.

ГОЛОВА. Говоріть, я не вимикав.

МОІСЕЄНКО В.М. Большинство же депутатов схвачены железной рукой мафии, которая устанавливает через них свою диктатуру, о чем неоднократно заявляли коммунисты, прогрессивные депутаты Марченко, Витренко, Моцпан, Смирнов и другие.

Среди тех далеко не полных замечаний членов Конституционной комиссии, которые розданы депутатам, первое из моих замечаний гласит: "Проект Конституции означает построение националистического государства, диктатуру коррумпированной бюрократии, упразднение Советов и так далее".

Естественно, я, выражая волю моих избирателей, не могу с этим согласиться и поддерживаю проект постановления Марченко и Витренко о "неприйнятності" проекта Конституции, незаконно, с нарушением статьи 45 Закона о всеукраинском и местных референдумах отброшенный позавчера Морозом. Требую его переголосования. Если вы, Александр Александрович, не поставите этот вопрос на переголосование, то мне станет окончательно ясно, что вы не только противник системы советской власти, - это уже всем известно, - но и способны на игнорирование закона и воли народа. Ведь вы лучше других знаете, что Президентом выбрана та же тактика протягивания Конституции, что и при принятии Закона о власти.

Вся "согласительная" работа, которая якобы ведется девятью фракциями по команде Президента, имеет цель создать видимость улучшения проекта Конституции, уже полностью дискредитированного в народе. Это вызвано тем, что протест народа против предложенного проекта нарастает, о чем ярко свидетельствует 3,5 миллиона подписей,собранных под предложением о референдуме по основным положениям Конституции.

Президентская команда боится открыто выйти на референдум с таким порочным проектом. Ведь его провал почти неизбежен. В первую очередь потому, что авторитет Кучмы у народа почти

нулевой, а провал на референдуме - это политическая смерть Кучмы как Президента. Кому нужен временный Президент, потерявший доверие народа? Он не нужен ни своей мафии, ни зарубежным хозяевам.

И тут всплывают новые фигуры - мафиозные, криминальные, возможно, просто бандиты с тугими кошельками. Вот кто реально идет к власти. Причем тотальная ложь, помноженная на колоссальные деньги, просто раздавит так называемых демократических кандидатов

- всех этих кучм, кравчуков, марчуков, лазаренков и так далее. Выйдут только две кандидатуры. Клан либералов щербаней, захвативший Донбасс, и сильная кандидатура от коммунистов. Триллионер Евгений Щербань открыто заявляет по телевидению о том, что ими накоплено достаточно средств для победы Владимира Щербаня в президентских выборах. Насильственно формируется либеральная партия.

Я вам приведу один простой пример того, что уже делается в области. Вот этот красочный календарь выпущен специально и рекламируется во всех средствах массовой информации. Вот Владимир Петрович во всей красе. Скажите, он не похож на президента? Похож.

Но это еще не все. Есть и горькая правда Донбасса. Вот она. Это голодомор 1995 года, когда человек, бывший работник Министерства угольной промышленности, пенсионер умер от голода в соседнем с обладминистрацией доме.

Но против правды на попрешь. Сытый голодного не поймет, но и голодный не поймет сытого. Поэтому победят коммунисты. Посмотрите на Россию. Есть сильная фигура Зюганова - и все остальные претенденты просто мелко выглядят. У них нет законных шансов на победу.

Отклоняя проект Конституционной комиссии, я поддерживаю как один из соавторов проект, внесенный от имени 125 народных депутатов, и принял бы его за основу. Но время идет, меняется политическая ситуация и внутренняя, и внешняя. Поэтому на ваше рассмотрение я вношу проект постановления об изменениях в структуре предложенного проекта Конституции. Основные изменения следующие.

Название - Конституция /Основной Закон/ Украинской Советской Социалистической Республики.

Я отказываюсь от буржуазного принципа приоритета прав человека над обществом, суть которого сводится не к человеку как высшей ценности, а к очень богатому человеку как высшей ценности. При этом права простого человека улетучиваются как дым. И он уже не может даже рассчитывать на защиту со стороны общества от посягательств денежного мешка.

Именно поэтому либерал-триллионер Евгений Щербань говорит о равных стартовых возможностях, понимая, что деньги, которые не пахнут /это его принцип/, не дадут в обиду того, у кого они есть.

Я ввожу раздел І "Основы общественного строя и политики УССР", в котором выделяются главы: "Политическая система", "Экономическая система", "Семья", "Объединения граждан", "Социальное развитие", "Наука и культура", "Внешнеполитическая деятельность и защита социалистического отечества", "Экологическая безопасность".

Нам, жителям Донбасса, как никому другому ясно, что проблемы экологии в XXІ веке примут общечеловеческий характер,

катастрофический. Речь будет идти о выживании человечества. Поэтому они включены в первый, наиболее важный раздел Конституции.

Раздел ІІ озаглавить "Государство и личность", в котором предусмотреть главы: "Гражданство УССР", "Равноправие граждан", "Права, свободы и обязанности человека и гражданина УССР".

Напомню, что в проекте Конституции Конституционной комиссии нет равноправия граждан по имущественному, национальному и другим признакам. Не гарантируется равенство женщин и мужчин.

Раздел ІІІ озаглавить: "Национально-государственное и административно-территориальное устройство УССР".

Принципиальной здесь является глава 12, сохраняющая Автономную Республику Крым, а не автономию. И особенно глава 10 "Украинская ССР - союзная республика в составе СССР", Введение его вызвано изменением политической ситуации. Напомню: в условиях нарастающего националистического психоза, проводимого политическим курсом Верховного Совета Украины двенадцатого созыва, 17 марта 1991 года народ Украины на

вопрос референдума СССР "Считаете ли вы необходимым сохранение Союза Советских Социалистических Республик как обновленной федерации равноправных суверенных республик, в которой будут в полной мере гарантироваться права и свободы человека любой национальности?" ответил "да". Семьдесят процентов...

ГОЛОВА. Завершуйте, будь ласка, виступ.

МОІСЕЄНКО В.М. Я выступаю с содокладом. У меня на это есть право как у человека, предложившего изменения в структуре проекта Конституции!

Во время опроса населения Украинской ССР на вопрос "Чи згодні ви з тим, що Україна має бути у складі Союзу Радянських Суверенних Держав на засадах декларації про державний суверенітет України?" "так" ответило 80 процентов. Референдум и опрос народа Украины убедительно продемонстрировали его желание и волю, как высшее проявление власти народа, жить в Союзе Советских Социалистических Республик, войдя в него.

ГОЛОВА. Закінчуйте виступ, я ще раз повторюю.

МОІСЕЄНКО В.М. Пиком националистического психоза и надежд народа Украины на успешную реализацию...

ГОЛОВА. Вимкніть мікрофон, будь ласка. МОІСЕЄНКО В.М. Я заканчиваю...

ГОЛОВА. Сідайте, будь ласка. Я прошу вас, сідайте на місце. Ми цим правом скористалися. Треба було використовувати свій час, відведений для того, щоб говорити по суті. Ви використали на другорядні речі. Тепер, будь ласка, сідайте і передайте в комісію... /Шум у залі/.

Ну що зробиш. Сідайте, будь ласка. Ви записані як... /Шум у залі/.

Хто за те, щоб дати депутату Моісеєнку ще п'ять хвилин часу на виступ, проголосуйте.

"За" - 107.

Сідайте, будь ласка. Чому ви вигукуєте з місця? Ви майте на увазі: можуть звучати з трибуни не зовсім виважені речі, але і з місця такі самі. Заспокойтеся.

Володимире Миколайовичу, відносно вашої репліки щодо голосування про неприйнятність або відкладання. Це питання точно за Регламентом розглянуто Верховною Радою, і рішення відповідне не підтримане, точніше, варіант цього рішення не підтримано. А якщо ви знайдете підстави для того, щоб поставити це питання ще раз на голосування, то тоді, будь ласка, відповідно до Регламенту це питання можна розглядати... Я не збираюся дискутувати, я відповідаю на ваше запитання.

А відносно вашого звинувачення мене в тому, що я, так би мовити, проти Рад і все інше, то це такою ж мірою правда, як і те, що ви маєте якийсь інтерес у пропаганді кандидатури Щербаня. Ви ж тільки що використали свій час з трибуни саме для того, я не розумію, на яких підставах і за що ви там стояли.

Слово має Чиж Іван Сергійович від фракції. За ним - депутат Чернявський.

ЧИЖ І.С., заступник голови Комісії Верховної Ради України з питань соціальної політики та праці /Летичівський виборчий округ, Хмельницька область/. Соціалістична фракція. Шановний Олександре Олександровичу! Шановні народні депутати України! Шановні наші виборці! Свого часу відомий російський філософ Микола Бердяєв сказав, що історія - це пророцтво, обернене в минуле. Якщо виходити з цієї тези, то я б сказав, що конституція - це пророцтво в майбутнє, а тому це пророцтво є більш продуктивне, бо може стати реальністю. Яку приймемо Конституцію - таким буде життя, такою буде Україна.

Що таке конституція з точки зору суспільної? Це основний закон, який фіксує і захищає права панівного класу, що таке панівний клас з погляду того, що ми маємо сьогодні в Україні? Це ті, які мають владу, гроші, власність. Іншими словами -не трудящі, а мафіозні авторитети та ті бюрократичні структури, які їх обслуговують. Ось чому народу, який декларується єдиним джерелом влади, в проекті Конституції записуються паперові права, які нічим не гарантуються. А цьому "почту" так званих нових українців і старих мафіозі, як учора сказав член нашої фракції Михайло Степанов, дається стаття 36, яка абсолютно гарантує право приватної власності. Отже, усе накрадене з тієї хвилини, коли буде прийнято Конституцію, стане захищеним Основним Законом України, пане Чорновіл. У тому

числі те, що накрадене й заховане в іноземних банках. Зрозуміло, отже, кому служить Рух та інші структури, які так уболівають за цей проект Конституції.

До речі, генеральному секретарю Руху я б сказав так: ви дарма топчете капці, ходячи по тому самому колу, бо це непродуктивно. П'ять років тому ви говорили про те, які ми багаті. І як тільки перестанемо москалів годувати салом, то як ми заживемо. Тепер ви кажете, які ми бідні, бо реформи не йдуть. Так от, метаморфоза від багатих до бідних сталася саме тому, що пішли реформи саме по-рухівськи. Ось наслідок цих реформ. І сьогодні через цю статтю, про яку я тільки що сказав, закладається найгірший варіант пограбування народу. І тільки вже заради цього не можна даний проект брати за основу та розглядати як головний документ.

Я хочу нагадати: два з половиною мільйона громадян сьогодні на квартобліку, а обсяги капвкладень скорочуються катастрофічне. Водночас особняки на "полях чудес"- звідки вони взялися? На які гроші? Місяцями не виплачується заробітна плата - місяцями, в той же час шикарне життя, будівництво хмарочосів, банків різного роду. Де вони взялися, за які гроші? Який перерозподіл відбувся?

Конституція повинна гарантувати ті соціальні параметри - зарплата, пенсія, житло, праця, нормальне дитинство і так далі,- за які держава не має права опустити своїх громадян. Інакше це не Конституція, інакше це не Основний Закон, інакше це документ для обслуговування однієї групи, і відомо якої.

Що це за самодостатній проект, який так гамузом беруться схвалювати, що і віце-прем'єра по схваленню призначили? Якщо Голова Верховного Суду цілком справедливо говорить про те, що і так недосконала судова система новим проектом фактично зводиться до рівня "слугової". Такий термін вживався з цієї трибуни Президентом! Якщо Генеральний прокурор, якому дійсно не бракує відповідальності і роботи /і бачимо, що він хоче щось робити/, просить з цієї трибуни: не відбирайте у прокурорської системи права й обов'язку загального нагляду за дотриманням законності. Прокуратура повинна стояти на сторожі прав і свобод громадян! Але й цього тут немає.

Що це за самодостатній проект, коли виключається наймасовіша громадська організація громадян - профспілки? Безперечно, що й такий громадський контроль за тими, для кого писався цей проект Конституції, не потрібен...

Тож знову запитую: Конституція для народу чи для кого? Запитую і тих, хто вже побіг схвалювати в обласних, у районних структурах /мішками подають схвалення сюди, у президентську структуру/: ви розумієте, що ви схвалюєте? Я звертаюся туди, на місця... Надіюся, що ви зрозумієте. Аби не було пізно.

У цьому проекті, про який ми говоримо, безліч неохайностей, навіть правових, юридичних.

До якої, скажімо, палати подавати законопроект? Дві палати ж придумали... До якої має подаватися, хто перший розглядатиме все? Як долати вето?

Повноваження Сенату не відповідають тій функції. Це ж буде представлений регіон, а займатиметься дипломатичним корпусом. Це що, у нас у регіонах уже й дипломатів будемо запроваджувати, чи як?..

Функції Президента виписані як глави держави і глави виконавчої влади. Тоді для чого нам Кабінет міністрів?

Наша фракція і наша партія стоять на тому, що повинен бути сильний уряд, Прем'єр-міністр, який буде центром виконавчої влади і за все відповідатиме, як це в принципі і має бути. А оскільки є Президент, він виконує функції глави держави.

Передбачається референдум. Причому що цікаво: ми з вами, Верховна Рада, не можемо оголосити референдум, якщо навіть буде зібрано три мільйони підписів, скажімо, за відставку Президента чи відкликання в силу якихось обставин, і не обов'язково цього Президента, а й іншого. Щось скоїв... А Президент не оголошує щодо себе референдум для імпічменту. То що це взагалі за правова система, що це за правові аргументи в Конституції?

І подібного багато. Соціалістична партія і її фракція у Верховній Раді виступає за те, щоб у Конституції було закріплено:

Перше. Гарантії соціально-економічних і політичних прав громадян.

Друге. Рівний правовий статус і правовий захист різних форм власності, неприпустимість перетворення землі, крім присадибних, дачних, садово-городніх ділянок, на предмет купівлі-продажу.

Третє. Наділення Президента лише функціями глави держави без фактичного підпорядкування йому виконавчої і особливо судової системи.

Законодавчим органом має бути однопалатна Верховна Рада. Виконавчу владу здійснює підзвітний уряд - Кабінет Міністрів.

Четверте. Збереження системи Рад народних депутатів, товаришу Моісеєнко, як органів місцевого самоврядування і державної влади на місцях. Оскільки це позиція і фракції, і партії, то це, я думаю, і позиція Мороза. Я не знаю, кого ви обслуговували, кидаючи ту тезу, яка тут прозвучала.

П'яте. Гарантії справжнього повновладдя народу. Зокрема, лише всеукраїнським референдумом мають вирішуватися питання про зміну кордонів України, вступ і вихід України з міждержавних союзів, характер суспільно-політичного ладу, форму державного правління, зміни і доповнення до Конституції, дострокове припинення повноважень Верховної Ради і Президента.

Шосте. Збереження статусу Криму як автономної республіки у складі України.

Сьоме. Неприпустимим є закріплення в будь-якій формі статусу України як національної, а не багатонаціональної держави. І тут з цього приводу зчиняється багато галасу. Та Україна своїм титулом, народом уже говорить, що це Україна і тут є український народ, народ-етнос.

Але якщо ми хочемо зберегти державу, щоб Конституція об'єднувала, то це є момент, скажімо, рівної правової захищеності всіх етносів, національностей, які тут проживають. Це наше бачення.

Восьме. Вирішення питання про державні символи України окремим конституційним законом після того, як свою волю в цьому питанні висловить народ на всеукраїнському референдумі. Це треба зробити. Знову ж таки символи також повинні об'єднувати Україну, а не роз'єднувати.

Дев'яте. У законі України про введення в дію Конституції передбачити перевибори /і це я особливо підкреслюю, це принципово/ у шестимісячний термін після прийняття Конституції всіх гілок влади - Верховної Ради, Президента і всіх керівників Рад на місцях.

Для чого це потрібно зробити?

По-перше, із прийняттям Конституції реально формується нова система, нова правова основа. І гілки влади, які обиралися на іншій правовій основі, повинні стати на цю основу, яка сформована.

По-друге, крісло не рухатиме зараз, у цей надзвичайно важливий момент, людьми. Не буде тих "одобрямсів", і всі розумітимуть: я через півроку піду, отже, я повинен об'єктивно підійти - Конституція має бути така, яка не мене обслуговує зараз.

І тому ми, Соціалістична фракція, категорично відкидаємо так звані перехідні положення як політичний хабар, коли нам сказано: ви добудете, допрацюєте... Що це таке взагалі?

Є певні правові норми, певні правові аспекти, зокрема той, про який я сказав. І цього треба дотримуватися.

Ви знаєте, те, що зараз робиться з "одобрямсом" відносно Конституції, мені нагадує такі обговорення й "одобрямси" часів покійного Леоніда Ілліча Брежнєва /царство йому небесне/, коли ми обговорювали "малу землю", "Відродження" і "Цілину". Так от я дуже не хотів би, щоб в Україні цими референдними справами догралися до такого, що ми з неї залишили б малу землю й цілину, а потім наступним поколінням довелося б відроджувати. Думаймо, сьогодні для нас настав час істини.

Дякую.

ГОЛОВА. Слово має депутат Чернявський. За ним виступатиме депутат Терець.

ЧЕРНЯВСЬКИЙ О.П., член Комісії Верховної Ради України з питань фінансів і банківської діяльності /Сумський виборчий округ, Сумська область/. Шановний Олександре Олександровичу! Шановні колеги! Шановні виборці! Я хочу спинитися на кількох питаннях також із приводу прийняття проекту Конституції. Я не поділяю думки моїх колег, які говорять про те, що Конституцію необхідно так швидко прийняти. Ми знаємо історію нашої держави і знаємо, що все, що швидко робилося, те, як правило, перероблялося. Не хотілось би бути серед тих депутатів, яким делеговані певні права, не хотілось би, щоб ми прийняли

так Конституцію, щоб її потім швидко переробляли. Мотивують, що одна тільки наша держава не має Конституції. Неправда це. Англія не має досі Конституції, але люди там добре живуть.

Іще інший приклад. Нас весь час підштовхували з прийняттям бюджету. Ми прийняли бюджет. Що ж від того змінилося? Заборгованість у виплаті зарплати перед бюджетними організаціями освітян, медиків, іншими не тільки не зменшилася, а й збільшилася. То чи ми були винні в несвоєчасності прийняття бюджету? Це ще один аргумент із приводу поспішності.

Далі. Я не погоджуюся і з тими, хто говорить, що цей проект Конституції - президентський. Вибачте, я категорично проти. Чому? Жодна нормальна людина не витримає того навантаження, яке делегується проектом Конституції Президенту. Я хотів би, щоб лікарі зробили з цього приводу якийсь аналіз, тому що ви знаєте, що тільки Сталін, Гітлер могли в історії, так би мовити, націй і народів витримати таке навантаження. Але ми знаємо й до чого це призвело. /Шум у залі/. Я прошу слухати. Кожний має свою думку...

Наведу аргумент з приводу того, що це антипрезидентська Конституція. Хіба можна було допускати таке?.. У цьому залі я був свідком, так би мовити, розгляду, коли той, хто тепер є Президентом, сюди приходив і просив захисту у Верховної Ради від попереднього Президента. Це тут було. А тепер ті самі сили, ті самі люди /я ж бачу!/ на очах підтримують цей проект Конституції, нібито це

вони підтримують Кучму. Та що ви, люди добрі?! Хіба це за Президента проект Конституції? Це ті люди, які проти Президента. І я хотів би, щоб він це збагнув нарешті.

І ще один аргумент з цього приводу. Хіба ще більшої шкоди можна було завдати Президенту, ніж тоді, коли хтось від його імені дав команду обговорювати проект Конституції, який ми тут не обговорили? Навіть Мусіяка погодився, що це антизаконне діяння. Я не знаю, що з цього приводу Іван Сергійович думає. Я маю власну думку. Можливо, я і підтримав би проект Конституції, але до мене приїжджають цілі делегації виборців, які вже провели обговорення. Вони категорично проти багатьох положень у цьому проекті Конституції. Як я тепер можу виступати й підтримувати цей антипрезидентський проект Конституції, коли люди, мої виборці, його не підтримують? Скажіть, будь ласка, в якій я ролі опинився?

А який буде мати вигляд голова місцевої адміністрації, районної чи обласної, якщо, не дай Бог, не підтримає цей проект Конституції? Який вони будуть мати вигляд? Тобто такими діями завдана шкода всій президентській структурі. Я бачу це.

Наш нинішній Президент - син вдови війни, як і я. І хіба хтось із нас проти матері щось мав, коли мати нас сварила і била інколи, може, когось, а когось голубила. Але ж ніхто не виступав проти матері. Чому ж зараз усі ополчилися проти Верховної Ради й Мороза? Я вважаю, що за нормального становища повинна бути й альтернатива всім цим

діям, щоб ми не наробили шкоди. Хто сьогодні організовує проти Верховної Ради цю роботу в країні? Я думаю, що це не Президент, а ті, так би мовити, антипрезидентські сили.

Інше питання. Не викликав довір'я нинішний проект Конституції. Я відверто говорю, що Конституційний договір, який прийнятий, - він же не виконується в багатьох своїх положеннях. То хто сьогодні повірить у те, що прийнята нова Конституція дасть можливість навести порядок в Україні?

Я ще й тому вважаю, що це справді антипрезидентський проект Конституції, бо за ним Президентові надаються всі права, але ж і найбільша відповідальність покладається на Президента. Дивіться, якщо можна було задати запитання: "Куди ми йдемо?, потім сказати, куди йдемо, то ж настане час, коли треба буде сказати - тоді вже одній людині /яке це непосильне навантаження!/ - куди прийшли?

Я думаю, що це вагомі аргументи, у тому числі й можливість невиконання. У людей немає впевненості, що прийнята Конституція буде дотримана.

Тепер безпосередньо про те, що стосується проекту Конституції. Декларативність багатьох положень. Велика декларативністьі Ну, скажімо, стаття 35: "Усі мають право направляти індивідуальні та колективні письмові звертання до органів державної влади, органів місцевого самоврядування..." Ці органи зобов'язані відреагувати. І всі, як правило, відреаговують. Але ж немає забезпечення обов'язковості реагування на ці справедливі звернення. І так по багатьох інших питаннях.

Тут уже говорилося, не хотілось би повторюватися, але от, наприклад, право на безплатне медичне обслуговування. Ви зверніться сьогодні. Шановні мої колеги, вже навіть не в хутірські чи сільські лікарні, а в лікарню обласного центру. Що, там є засоби першої допомоги людям? Немає цього вже. Тобто йдеться про декларативність, на папері в проекті Конституції гарантується все. Як можуть лікар чи інші медичні працівники обслуговувати нас, коли багато місяців вони не отримують навіть зарплати? Вони сьогодні працюють, як правило, на громадських засадах. Я не бачу, щоб цей проект Конституції щось кардинально змінив у цьому питанні.

Не хотілося б говорити такого, але сьогодні навіть права на поховання, особливо в зимових умовах, люди не мають. Про які права ми говоримо і до чого ми вже дійшли?

Щодо багатьох, так би мовити, символів, що тут записані, не буду говорити. Але я приєднуюся до тих депутатів, які говорять, що символи держави справді повинні об'єднувати людей і спрямовувати діяльність нашого народу - народу України.

То ж до чого веде нас сам гімн наш "Ще не вмерла Україна"? Ну я не збагну якось. Дійсно, Україна вимирає сьогодні, і це ми знаємо. Я не хочу вже сильно акцентувати на цьому питанні, але гімн "Ще не вмерла Україна" говорить, що ми наче йдемо свідомо до того, щоб вона вмерла.

Тут виступали мої колеги, виступали також Генеральний прокурор і Голова Верховного Суду. Я до них

приєднуюсь і теж вважаю, що не досить визначено в проекті права і судової влади, і прокуратури. Я думаю, що несправедливо так записувати в проекті Конституції. Тут треба внести відповідні зміни.

Я також вважаю, що саме оця поспішність призвела до тієї несправедливості, що роль такої масової організації, як профспілки, зовсім не виписана в проекті Конституції. Ці органи сьогодні мають відігравати важливу роль у суспільстві, тому що відповідно до проекту Конституції підтримку отримують, як я вже говорив, протипрезидентські, протинародні сили.

Я не думаю, що доцільним і справедливим є також те, що призначення всіх посадових осіб держави здійснюється практично однією людиною. Це надзвичайно важко. І повертаючись до цього питання, я вважаю, що буде справедливо, коли незалежність судової влади буде забезпечена Конституцією, а не лише декларуватиметься, що хтось має призначати. Коли має призначати, то має й спитати про відповідальність.

Зовсім, я вважаю, недосконало виписано в проекті Конституції права і обов'язки депутатів усіх рівнів.

У статті 36, наприклад, я не погоджуюся з тим, що неможливе примусове відчуження об'єктів приватної власності. А якщо вони награбовані? Якщо вони придбані незаконним способом? То що тоді робити, коли така гарантія буде записана в Конституції?

Дякую за увагу.

ГОЛОВА. Слово має Валерій Миколайович Терець від групи "Аграрники за реформи". За ним виступатиме депутат Олійник від комісії.

ТЕРЕЦЬ В.М., член Комісії Верховної Ради України з питань соціальної політики та праці /Токмацький виборчий округ, Запорізька область/. Шановні співвітчизники! Шановний Олександре Олександровичу! Шановні колеги! Право на думку і позицію має кожен. І висловити її може з цієї трибуни. Але в основі нашої роботи щодо розгляду проекту Конституції мають бути інтереси людини, утвердження суверенної держави, громадської злагоди у суспільстві.

Непрості процеси відбуваються в державі і в нас, у Верховній Раді, у зв'язку з розглядом і прийняттям проекту Конституції України. На всіх рівнях розгорнулася робота по вирішенню цього питання. Створено штаби, до нас надходить багато звернень і пропозицій, щоб ми з вами якнайшвидше прийняли Конституцію нашої держави. Але поспішати ми не повинні. Ми повинні чинити виважено, з великою відповідальністю, адже ми з вами закладаємо основу майбутнього нашої держави.

Володимир Григорович Буткевич у своїй доповіді висвітлив більш як чотирирічний конституційний процес в Україні. Велика шана і повага вченим і народним депутатам за ту велетенську роботу, яку вони виконали для підготовки проекту нової Конституції.

Запропонований проект Конституції має чимало позитивних змін порівняно з проектом від 23 листопада минулого року. Зокрема, йдеться про суттєві уточнення преамбули та розділів "Загальні засади", "Прокуратура", "Автономія Крим". У цьому проекті закріплено унітарну форму державного устрою, символіку держави, визначено характер утворення держави на підставі здійсненого права української нації на самовизначення, збільшено обсяг присяги Президента та запропоновано присягу для членів Національних Зборів.

У проекті Конституції пропонується норма, за якою кожен громадянин має право захистити свої права та свободи, звернувшись до судових органів ООН та Ради Європи, бо без цих норм деякі міжнародні організації не приймають до розгляду заяви громадян.

У проекті закріплено такі принципи організації суспільства та держави: переважно авторитарний тип політичного режиму з зазначенням певних принципів демократії; президентська форма правління, яка деякою мірою фактично нівелює ідею поділу влади; унітарна форма державного устрою з практичною ліквідацією системи місцевого самоврядування.

Загальновідомо, що демократичний тип політичного режиму характеризується такими ознаками: пріоритет прав особистості, юридична рівність прав громадян, виборність органів державної влади, поділ влади на законодавчу, виконавчу та судову, гарантії прав меншості, пріоритет права, право на політичну опозицію. Ці принципи закладені в проекті статтями 1, 3, 5, 6, 8 та 12.

Водночас інші статті тільки декларують принципи демократії. Так, наприклад, юридична рівність прав громадян обмежується статтею 19, де з переліку ознак рівності перед законом знято пункти: "за посадою", "родом" та "характером занять".

Свобода думки, слова та переконань обмежується в статті 29 ліквідуванням захисту репутації. Подібні обмеження прав і свобод людини маємо також у статтях 24, 27, 37, 39. Нонсенс: громадянин має право звернутися до міжнародних організацій, але позбавлений права звертатися до Конституційного Суду України.

Новим поняттям у проекті є моральність населення, котре зазначене в міжнародних деклараціях щодо прав людини. Одначе в нашому випадку його застосування є абсолютно некоректним, бо жоден нормативний акт України не тлумачить суті поняття "моральність населення". Водночас така норма має пряму дію в разі заборони діяльності партій і громадських організацій.

Згідно з новим проектом Конституції Україну вилучено з міжнародного правового поля, бо в статтях 9 та 13, де йдеться про співвідношення національного і міжнародного права, знято попередні застереження щодо пріоритету міжнародного права. У статті 32 вилучено також права на парламентську діяльність партій, чим поставлено під сумнів принцип і право на політичну опозицію.

За умов, які маємо в Україні, заборона створення

партійних фракцій у парламенті та в органах місцевого самоврядування консервує корпоративно-плановий характер їхньої діяльності та гальмує процеси структуризації суспільства.

Серед головних ознак демократичного політичного режиму у проекті зафіксовано та має механізм повноцінного функціонування лише одна - виборність органів державної влади та місцевого самоврядування.

Усі інші принципи демократії лише декларовані, а в подальшому тексті обмежені або знівельовані взагалі. Отже, висновок: це свідчить про закріплення правового авторитарного типу політичного режиму з ознаками певних принципів демократії.

Проект Конституції закріплює таку президентську форму правління, котра, якщо взяти до уваги повноваження глави держави, визначає його статус як чи не найсильнішого Президента щонайменше на європейському континенті. Проект містить лише одну ознаку непрезидентської форми правління - посаду Прем'єрміністра. Проте стаття 112 свідчить, що його повноваження функціонально й формально відповідають посаді першого міністра.

Президент має право розпуску парламенту за непереконливою мотивацією /це стаття 90/: за згодою Палати депутатів. Однак не зазначено механізму застосування даної норми, який у країнах демократії установлений та чітко визначений.

Президент призначає Прем'єр-міністра та самовільно його звільняє. За поданням Прем'єр-міністра призначає членів Кабінету Міністрів та самостійно їх звільняє. Призначає керівників інших центральних органів, глав державних адміністрацій, за згодою Сенату призначає Генерального прокурора, голову Антимонопольного комітету та самостійно звільняє їх. Призначає половину складу Конституційного Суду. Призначає суддів за поданням міністра юстиції. Видає крім указів і розпоряджень ще й універсали, правочинність яких не визначена, але, вочевидь, їх задумано як самостійні акти законодавчого характеру. Проектом Національні збори позбавлені права накладати вето чи призупиняти дію актів Президента. Це можливо лише через Конституційний Суд.

У такий спосіб Президент поєднує повноваження виконавчої та законодавчої влади. А Національні Збори в їх двопалатному вигляді не діють як інструмент стримування Президента.

Ключові кадри і призначення Національні Збори можуть здійснювати лише у свої палати і тільки у формі погодження чи затвердження. Тобто впливають лише пасивно, опосередковано на кадрову політику. Тільки Президент має право на звільнення. Право самостійного звільнення Палата депутатів має лише стосовно голови та половини членів Рахункової палати, структура та функції якої в проекті Конституції та чинних нормативних актах не визначені.

Єдині посилання у проекті від 23 листопада на необхідність розрахунків до законопроекту знято, а залишено лише в статті 99 право на контроль за фінансовою діяльністю держави та Уповноваженого Національних Зборів у правах людини.

Сенат узагалі не має права самостійного звільнення.

Механізм відставки Кабінету Міністрів поставлено в залежність від тривалості його діяльності: не раніш як через рік і не більше одного разу протягом сесії.

А щодо імпічменту Президента, то відповідно до останнього проекту Конституції застосування цього інституту майже неможливе. Підставою для його застосування є вчинення Президентом тяжкого злочину, а не злочину.

Судова система виключно є сферою впливу Президента. Він призначає половину членів Конституційного Суду. За його поданням Сенат обирає суддів Верховного Суду. А всіх суддів інших судів призначає Президент.

Проблема бюджету завжди була ключовою в забезпеченні й поділі влади. У новому проекті Конституції закладено таку схему затвердження бюджету: Президент подає бюджет, але подальшої схеми дій немає, що може призвести до одноосібного прийняття бюджету.

Розділ про місцеве самоврядування посилює недемократичний характер проекту. У цілому ця частина проекту найменш виписана та відповідно витлумачена.

На закінчення я хотів би зазначити позицію групи "Аграрники за реформи". Ми за той проект, який був розроблений групами і фракціями. Необхідно згідно з Регламентом /глава 4/ для доопрацювання проекту Конституції затвердити тимчасову спеціальну комісію, сформовану з представників депутатських груп і фракцій.

І останнє. Зважаючи на важливість Основного Закону України, не маємо права не врахувати позиції і волю тих, хто дав нам право приймати рішення щодо цього доленосного закону України. Тому щоб ухвалення Конституції було не лише символічним актом, який не закріплюватиме засади демократичного суспільства в нашій державі, щоб не дискредитувати власне гідну ідею - Конституцію як акт громадської злагоди та суспільного договору між громадянином та державою, необхідно підготувати текст Конституції, який би сприймався суспільством.

Дякую за увагу.

ГОЛОВА. Слово має Олійник Борис Ілліч. За ним виступатиме депутат Брит.

ОЛІЙНИК Б.І., голова Комісії Верховної Ради України у закордонних справах і зв'язках з СНД /Запорізький виборчий округ, Запорізька область/. Високодостойні колеги! Гострота, з якою обговорюється минулорічний Конституційний договір, і ще вища напруга в розмислах щодо нинішнього проекту Конституції

засвідчують зрослу зрілість Верховної Ради. Я включаю сюди і виступи В'ячеслава Максимовича і Володимира Миколайовича, щоправда, позначені стилістикою пізнього українського бароко.

Головне ж, наші депутати усвідомили, що йдеться не про договір чи Конституцію, а об тім, кому і як дістанеться Україна: посполитству або новим українцям сукупно з їхніми закордонними хазяями та власними тіньовими структурами.

Ну, приміром, чи потрібні були Леоніду Даниловичу особливі повноваження, скажімо, у червні 1995? І досі вірю запевненням Президента, що особисто йому вони ні до чого, оскільки і так має задосить влади.

Їй-право, не потрібно це йому і зараз, хоча в нинішньому проекті Президентові нав'язують уже і справді повноваження монарха. Тіньові розробники не криються з тим, що жоден парламент не прийме та ще й конституційною більшістю пропоноване ними. Отже, розрахунок на одверту конфронтацію, на дострокове припинення повноважень Верховної Ради. Ну то так і скажіть і не морочте людям голову.

Безпрецедентний натиск на прискорене прийняття Конституції, приміром, обумовлюють тим, що без неї країна не держава, а казна-що. Слушно. Конституцію справді треба приймати. Але яку і для кого? І чому такої запопадливості, як нині, ми не відчували упродовж п'яти років нашої незалежності?

Кажуть, треба квапитися, аби прийняти Конституцію до виборів у Росії. Бо не доведи Господи переможе Зюганов. У котре повторюю: вибори на півночі плануються не в Росії, а далеко за її межами, у двох варіантах. Якщо комп'ютери вкажуть на "тепло" - вибори відбудуться. Коли ж хилятиметься на програш Єльцина - вибори просто відмінять.

Отже, і ця карта знімається з гри. Та й, зрештою, доки ж суверенна Україна пов'язуватиме свою долю то з виборами, то ще з якимись забаганками старшого брата? Це я до правих звертаюся.

У своїй хаті своя правда. Отже, нам своє робити. Цебто приймати Конституцію виходячи не з чужого, а з власного історичного досвіду і традиції наших національних інтересів.

Але задля цього треба переконати Президента передусім у недоцільності двопалатної моделі. Усвідомлюю, що вчинити це вельми нелегко, оскільки Президент потрапив у надто міцні обійми вітчизняних і чужих радників та дорадників. І все ж спробуємо.

У статті 2 /розділ І/ проекту бронзою по мармуру закарбовано: "Україна є унітарною державою". А в розділі ІV /статті 71, 72/ раптом з`являється новела: "Законодавчу владу в Україні здійснює парламент - Національні Збори України. Національні Збори складаються з двох постійно діючих палат: Палати депутатів і Сенату".

З якої необхідності випливають ці дві палати, у подальшому так і не зрозуміло. Щоправда, одне з пояснень

наяву. Ми знову по-холопськи дублюємо модель старшого брата. Але ж досвід росіян свідчить, що вони й досі не зовсім з'ясували, для чого їм ці два поверхи, де вони блукають у пошуках один одного. Але в сусіда це принаймні виправдано тим, що Росія - федеративна держава, яку поки ніяк не спроможеться розвалити Єльцин.

А ми ж маємо унітарну державу, підкреслюю, молоду державу, яку і певні зовнішні та й внутрішні сепаратистські сили намагаються сегментувати. Виходить, ми ніби підохочуємо їх своєю двопалатною моделлю вимагати федеративного устрою, і вже дехто вимагає вголос. Можливо, з часом ми і прийдемо до двох палат, але нині, у період становлення, наше суперзавдання - зберегти цілісність, територіальну недоторканність, себто узаконити державні кордони, уклавши з сусідами повнометражні угоди і взявши з них зобов'язання поважати ці кордони. До речі, деякі сусіди покіль цього не вельми хочуть.

Можливо, Президента зманюють Сенатом як слухняним знаряддям. У мене створюється враження, що хтось хоче за його допомогою пробити ледве чи не монархістський варіант, аби потім передати корону комусь другому чи третьому. А що коли цей другий чи третій у стилі ретро одягне напіввійськового кашкета? На подібні розмисли навертає відсутність такої ланки, якщо ми вже захотіли Президента, як віце-президент. А він конче необхідний уже хоча б для збереження спадковості та контролю громадськості

на випадок дострокової передачі влади. За відсутності законно обраного знаного віце-президента певні сили, скориставшись з якихось надзвичайних обставин, якраз і можуть просунути от того другого чи третього. І це не плід кабінетних вислідів. Скидається на те, що дехто з оточення Президента має більшу владу, ніж він сам, аж таку, що вже на власний смак міняють і добирають сподвижників. Схоже, що навіть доперебудовний принцип орієнтації на місцеві кадри забувається. Окрім засилля закордонних радників, консультантів і спеців, відчувається, особливо у верховних структурах, дивний ухил на якесь витіснення аборигенів, гейби ми вже й справді на нашій і не своїй землі знову. Це вельми нагадує, якщо не біронівщину, то, принаймні, распутінщину.

Укотре запитую себе, лівих, правих і "центр": то для кого ми добували незалежність? Невже талановитий, мужній і мудрий український народ тільки на те й сподобився, щоб ним правували чужаки й свої і зайшлі? То, може, аби ми остаточно позбулися пам'яті, з наших паспортів вилучають уже й графу про національну приналежність? Не знаю, як і хто, а я особисто не дозволяв і не дозволю нікому позбавляти мене і свого родуплемені, і свого історичного минулого. /Оплески/.

Тим більше, що вже замахнулись і на грядуще. А як інакше трактувати скорочення учительського корпусу? Адже освітянство - то духовна валюта нації, яка живить дітей, себто наше майбутнє.

Отож, треба приймати нормальну Конституцію. А задля цього варто найперше відмовитися від двопалатної моделі, зберігай випробувану віками інституцію - Раду. Віками, підкреслюю,

починаючи з козацької, білої, чорної, з Центральної, нарешті, Ради, аж до Верховної Ради включно.

Якщо вже нам потрібен так президент, то обов'язково ввести інституцію віце-президента. Чітко виписати систему забезпечень, які гарантували б народові право на працю, відпочинок, безоплатну освіту і медичне обслуговування, гарантовану зарплату по трудах праведних, пенсію, адекватну трудовому стажу, яка забезпечувала б достатній життєвий рівень і соціальні потреби людини. І гарантували, зрештою, право чесному трударю на безплатне житло. Це те, що ми добули впродовж багатьох десятиліть. І чіткіше, і повніше визначити статус культури в державі, а саме: по її вертикальній підтримці.

Хотів би насамкінець сказати: тільки погоджено ми можемо прийняти Конституцію, поважаючи і Президента, і самих себе. І не довіряймося чужим дорадникам та лукавим симпатикам, які вчергове купують, прикуповують і продаються. За певних обставин вони вчергове продадуть або накивають п'ятами. Нам же тікати нікуди, оскільки ми стоїмо на своїй землі, перед якою доведеться звітувати всім - від депутата і Президента починаючи. Отож, давайте візьмемо від усіх проектів найоптимальніше та й приймемо Конституцію у Верховній Раді, а не на якихось конгресах, комітетах сприяння, що вельми нагадують сусідський Фронт національного порятунку. Не забуваймо, що ми приймаємо Конституцію не для росіян, а для українського народу.

Дякую за увагу. /Оплески/.

ГОЛОВА. Слово має депутат Брит. За ним виступатиме депутат Павловський.

БРИТ В.П., секретар Комісії Верховної Ради України з питань екологічної політики /Приазовський виборчий округ, Запорізька область/. Шановний Олександре Олександровичу! Шановні колеги! Незважаючи на те, що більшість учасників зборів трудових колективів, сесій обласних та районних Рад усіх областей майже одностайно, якщо вірити засобам масової інформації, схвалюють президентський варіант проекту Конституції, зауважую: 90 відсотків, якщо не більше, тих, що схвалюють, не читали його, не бачили, а дехто тільки переглянув.

Суть цього проекту нової Конституції України є антидемократична й монархічна. Цей проект Конституції дає Президенту необмежену владу, ліквідує народовладдя, робить народ ще більш безправним і незахищеним. Тому ті, що схвалюють цей проект, або виконують відповідне завдання Президента, або не відають, що творять, не думають, яке майбутнє вони готують своїм дітям і онукам.

Щодо самого проекту Конституції. Уже стаття 3, де записано, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, не узгоджується зі статтями розділів ІІ і VІ, де йдеться саме про конкретні права і свободи людини й громадянина.

Тут гарантії держави стосується тільки недоторканності житла, таємниці листування та свободи думки й слова. Усі інші основні права людини тільки декларуються.

Наприклад, у статті 33 записано право громадян брати участь в управлінні державними справами. Але, по-перше, чому тільки брати участь? Громадяни України, які становлять її народ, мають право управляти державними справами, а не тільки брати участь у цьому. Бо, як записано в статті 5: "Єдиним джерелом влади в Україні є народ. Народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади". А по-друге, як і чим держава гарантує це право? Про це - ні слова ні в цій, ні в подальших статтях.

Дуже чітко і повно в статті 36 записані державні гарантії права приватної власності. Мимохідь говориться про те, що є ще державна та комунальна власність, і ні слова - про колективну власність, про неї зовсім не згадується. Таким чином, прийняття цієї Конституції підведе правову основу під ліквідацію колективної форми власності. А як же тоді розуміти останній абзац статті 12, де говориться про те, що держава забезпечує захист усіх форм власності? Як окозамилювання та обман?

Про державні символи. Це стаття 15 проекту Конституції. Символи повинні об'єднувати народ, викликати гордість за державу. Але в цій статті ми знову бачимо синьо-жовтий стяг, тризуб і "Ще не вмерла Україна". Як показав час, ці символи роз'єднують народ. Багатьма вони сприймаються вкрай негативно, тому слід було б, щоб не ускладнювати процес прийняття нової Конституції, статтю про державні символи вилучити з тексту проекту Конституції і прийняти їх окремим конституційним законом.

Стаття 38 декларує право на працю: "Держава створює умови..." А гарантується тільки захист від незаконного звільнення. А де ж гарантія держави права на працю? Гарантія захисту від звільнення у змушені відпустки, здебільшого без оплати, неповного робочого дня, від бататомісячної затримки заробітної плати?

Цинічною є стаття 43, яка проголошує: "Кожен має право на достатній життєвий рівень для нього і його сім'ї, що включає достатнє харчування, одяг, житло". Та не треба милостиво дарувати народу це право, шановні натхненники і розробники проекту Конституції! Це право кожна людина має від народження. А де ж гарантії держави здійснення цього права, де гарантії того, що старі люди не будуть передчасно помирати від холоду, недоїдання, через те що немає можливості придбати ліки, як це відчувається тепер, а діти, які тепер у багатьох сім'ях не мають що одягнути, щоб іти до школи, матимуть таку можливість?

Я не ставлю перед собою мету дати аналіз усього проекту Конституції, бо на це потрібно часу в декілька разів більше, ніж передбачено Регламентом. Але вважаю за необхідне опинитися ще на кількох положеннях проекту.

Передусім у проекті Конституції не передбачено дійових противаг гілок влади, віддаючи суттєві переваги одній із них, а саме Президенту. Наприклад, стаття 90 містіть норму про можливість дострокового розпуску Президентом Палати депутатів, якщо Палата депутатів протягом 60 днів після першого подання двічі відхилить програму діяльності Кабінету

Міністрів. Таким чином, коли за першого подання представлено програму, яка не відповідає інтересам народу і буде відхилена депутатами, а через деякий час, протягом двох місяців, знову без змін буде вдруге подана парламенту, то депутати стануть перед вибором: або, не поступившись своєю совістю і обов'язками перед виборцями, знову відхилити її і бути розпущеними Президентом, або, щоб зберегти свої місця, прийняти її. Так це демократія чи диктатура?

А от що стосується Президента, то його Національні Збори теж можуть усунути з поста, але лише у випадку вчинення ним державної зради або іншого тяжкого злочину. Тобто якщо він здасться ворогу або піде грабувати на великий шлях /на большую дорогу по-русски/, то тоді він із застосуванням дуже складної процедури може бути усунений з поста. А от коли він порушує Конституцію і закони держави, то це для нього сходить з рук. Це він може робити хоч кожного дня. Так це демократія чи диктатура?

Шановні колеги! Уважаемые избиратели! Я обращаюсь прежде всего к вам: не дайте обмануть себя, ввести в заблуждение тем агитаторам, которые будут убеждать вас, что этот проект Конституции самый лучший из всех, которые только могут быть, и его нужно принять непременно и как можно скорее. Проект Конституции, который вам навязывают, лишает вас тех немногих прав и гарантий, которые у вас еще сохранились.

Считаю, что представленный проект Конституции в таком виде не может быть принят Верховным Советом за основу. Он требует серьезных концептуальных изменений. Предлагаю отправить

его на доработку с учетом замечаний и предложений народных депутатов и субъектов права законодательной инициативы и подготовить к рассмотрению в повторном первом чтении.

Когда я слышу, уважаемые коллеги, от некоторых из вас высказывания о необходимости скорейшего принятия Конституции, обращения некоторых партий к Президенту с требованием установить для парламента жесткий срок рассмотрения и принятия проекта Конституции, у меня возникает вопрос: "Куда и зачем они торопятся? Что для них важнее принять: что-нибудь и как-нибудь, лишь бы скорее, или все-таки принять Основной Закон государства, за который нам не было бы стыдно перед нашими детьми и внуками?"

Когда-то великий Королев сказал: "Если вы сделаете что-то быстро, но плохо, скоро все забудут, что вы сделали быстро, но долго будут помнить о том, что сделали плохо. Если вы что-то делали долго, но сделали хорошо, в скорости все забудут о том, что вы делали долго, и долго будут помнить о том, что сделали хорошо".

Комиссии, которую нам необходимо создать, предстоит огромная и кропотливая работа по доработке проекта Конституции. И мы должны дать ей достаточно времени и возможностей сделать свою работу хорошо.

ГОЛОВА. Спасибі. Слово має депутат Павловський від комісії. За ним - депутат Носов.

ПАВЛОВСЬКИЙ М.А., голова Комісії Верховної Ради України з питань ядерної політики та ядерної безпеки /Центральний виборчий округ, Хмельницька область/. Шановний Олександре Олександровичу! Шановні народні депутати! Шановні виборці! Я, щоб не повторюватись, хотів би проаналізувати запропоновані проекти Конституції тільки з однієї точки зору: наскільки вони відповідають інтересам широких верств населення. А широкі верстви населення цікавить, у першу чергу, їхній життєвий рівень, цікавить їхнє майбутнє.

Безперечно, що різною мірою всі запропоновані проекти Конституції орієнтовані на ринкову систему. А от у ринковій системі є два типи країн: слаборозвинені і розвинені. Так от давайте проаналізуємо, якому типу країн відповідають наші проекти Конституції? А для цього я хочу проаналізувати, що є спільного та які відмінності в цих країнах, і що потрібно, щоб конституційно закріпити норми розвиненої країни?

Спільне для всіх країн - ринкова система. Так от ринкова система - це система, якій байдужі економічні права людини. Це система, механізми якої не мають, умовно кажучи, ні моралі, ні совісті. Це система, в якій панує конкуренція та власний інтерес. А от усе те, що виходить за межі ринкової системи, регулює в ринковій системі держава.

Так що ж держава регулює? Держава регулює соціальні потреби, соціальний захист населення. Держава регулює макроекономіку, макроекономічні стосунки. Держава забезпечує економічну незалежність. Держава забезпечує - і це, до речі,

найсуттєвіше - захист свого ринку і свого виробника, бо ринковий механізм - інтернаціональний. Отже, щоб багато не говорити, все, що погано спрацьовує в ринковій системі, має регулювати держава.

Так от, виходячи з цього, для розвинених країн характерна саме змішана економіка. Тобто, економіка, яка поряд із ринковими механізмами має розвинене державне регулювання.

Більше того, будь-яка країна тим ближче перебуває до моделі або до статусу розвиненої країни, чим повніше виконується зокрема положення Загальної декларації прав людини ООН від 1948 року та Міжнародного пакту про економічні, соціальні та культурні права людини. До речі, саме останній пакт ратифікований Україною 1973 року. А для порівняння з тим, що є в нашій Конституції, я зачитаю тільки одну статтю -вона чудова - зазначеного пакту. Це стаття 7: "Держави, які беруть участь у цьому Пакті, визнають права кожного на справедливі і сприятливі умови праці, включаючи зокрема винагороду, що забезпечувала б як мінімум усім трудящим справедливу зарплату і рівну винагороду за працю рівної цінності, без будь-якої різниці".

Так ось останнє положення навіть не згадується в запропонованому проекті Конституції, а, до речі, нині у нас в Україні найпоширеніше порушення прав людини саме такого плану.

Із того, що я вже сказав, випливає одне - є відповідь на запитання, яке прозвучало в цій залі: яким же чином гарантувати права людини? Виявляється, єдиним гарантом виконання

прав людини є держава, що реалізує свої функції через державне регулювання, а елементами, механізмами цього регулювання є оці три гілки влади, про які йдеться.

Таким чином, для того щоб Конституція відповідала статусу розвиненої держави, у ній потрібно відобразити як мінімум три положення. Перше - повністю сформулювати всі права людини /і не декларативно/, серед яких головними мають бути саме економічні права, а економічні права - це якраз найслабша ланка запропонованого проекту Конституції. Тому що, зрозуміло, якщо по відношенню до людини не виконуються економічні права, то всі інші її не цікавлять. Ми добре знаємо, як мало потрібно людині, щоб не вмерти, і як багато їй треба, щоб жити.

Друге. Обов'язково включити до Конституції положення про державне регулювання економіки в інтересах держави і її громадян як необхідну умову реалізації гарантованих Конституцією прав людини, як ознаку розвиненої держави. До речі, у проекті Конституції навіть немає згадки про державне регулювання.

І, нарешті, третє. Повинна бути відповідальність усіх гілок влади за реалізацію фундаментального положення Конституції: економічних, соціальних та культурних прав людини.

Викладене дає мені надію на те, що всі без винятку хотіли б бачити Україну як розвинену державу. І, отже, я хотів би просити, щоб внесені мною пропозиції були підтримані.

У статті 5 замість речення: "Україна є республікою"

пропоную записати: "Україна є президентсько-парламентською республікою". З самого початку повинна бути чіткість, і далі чітко виписати розподіл функцій між гілками влади.

У статті 38, де йдеться про права людини на працю і таке інше частину четверту доповнити словами: "Кожен має право на рівну оплату за рівну працю".

У статті 105, де йдеться про повноваження Президента України, у пункті 1 написати: "Президент України гарантує захист економічних, соціальних та культурних прав громадян України", тобто бере на себе обов'язок виконати цю умову.

У статті 114, де йдеться про повноваження Кабінету Міністрів України, у пункті 1 у фразі "Кабінет Міністрів забезпечує державний суверенітет і економічну самостійність України" я пропоную слово "самостійність" замінити на слово "незалежність", тому що економічна незалежність - це значно сильніше, ніж самостійність. Більше того, це відповідало б статті 105, де йдеться про повноваження Президента. Там якраз записано: "незалежність".

Далі. Пункт 1 статті 114 доповнити такою частиною: "Кабінет Міністрів України реалізує державне регулювання економіки в інтересах держави та її громадян"...

Пункт 2 цієї статті досить індиферентний. Пропоную замінити його такою редакцією: "Кабінет Міністрів вживає заходів щодо реалізації економічних, соціальних культурних прав і свобод людини і громадянина".

Пункт 3 цієї ж статті доповнити словами: "в інтересах розвитку власного виробництва та зростання життєвого рівня широких верств населення". Ідеться про те, що Кабінет

Міністрів здійснює фінансову, грошову, кредитну, інвестиційну та іншу політику. Так от оця політика повинна здійснюватися в інтересах саме власного виробництва - для того щоб ми виключили з нашого бюджету фінансування іноземних фірм.

На завершення я звертаюся до народних депутатів, передусім членів міжфракційної групи "Столиця", з проханням підтримати пропозицію про те, щоб статтю 131 /розділ 9/ доповнити словами або, може, й сформулювати окрему статтю такого змісту: "Столицею України є місто Київ. Особливості правовідносин органів державної влади і місцевого самоврядування столиці держави визначаються окремим законом". Саме такий підхід до проблем Києва дасть можливість громадянам України гордитися не лише древнім історичним минулим столиці, а й бути впевненими у достойному майбутньому одного з найкращих міст світу.

Дякую за увагу.

Веде засідання перший заступник Голови Верховної Ради України ТКАЧЕНКО О.М.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Депутат Носов.

НОСОВ В.В., член Комісії Верховної Ради України з питань бюджету /Октябрський виборчий округ, Полтавська область. Шановні депутати! Наше вчорашнє, сьогоднішнє, а також майбутнє обговорення має врешті-решт закінчитися прийняттям постанови щодо результатів

розгляду. Такий проект постанови я запропонував вам і хотів би дуже коротко його прокоментувати.

На першому читанні ми з вами розглядаємо основні положення, структуру законопроектів і вибираємо, який з них буде прийнятний для подальшого розгляду. Подано кілька проектів Конституції, але я хочу сказати, що всі вони не відповідають певним критеріям. І тут це відзначено.

Я пропоную проект постанови з кількох пунктів. Перший пункт: "Створити Тимчасову спеціальну комісію Верховної Ради України по опрацюванню проекту нової Конституції України до введення нової Конституції України в дію". Тобто на всіх етапах буде опрацьовувати проект ця комісія, а не так, як пропонується групою з восьми /чи скільки тут/ фракцій, щоб підготувати тільки для першого повторного читання. А далі хто працюватиме? Знову ми будемо колотитися?! Треба ж думати трохи на майбутнє.

Далі. Регламентом передбачено, що можна направити законопроект на доопрацювання. Але у Верховній Раді минулого скликання ми вже намордувалися, коли проект направлявся на доопрацювання, а ніхто не говорив, що доопрацьовувати. Сидять у комісіях і гадають: що вони хочуть?.. П'ять проектів було, жодний їм не годиться, а що хочуть - не визначили... Тому треба визначити, що ми хочемо.

Отже, я пропоную доручити цій комісії доопрацювати проект нової Конституції України так, щоб він відповідав Декларації про державний суверенітет України, а також передбачав і далі пункти. Пропоную проголосувати поіменно, і стане

видно, хто в цьому скликанні не хоче підтримати Декларацію про державний суверенітет. Це їхнє право - не підтримувати, але буде видно.

Що мене турбує? В декларації про державний суверенітет є такий дуже об'ємний пункт, що від імені народу може виступати виключно Верховна Рада. Це дуже принципове положення. Верховна Рада - це представницький орган. Від імені народу він ухвалює закони, які відображають волю народу. Передбачається процедура скасування таких законів, щодо яких народ не згоден. І відповідно зразу вимальовується місце Президента: він має казати "єсть" і виконувати волю народу, виражену в законах. А немає такого, що розганяю, не розганяю, тобто що хочу - те й роблю. Треба розуміти, в чому суть виконавчої влади.

Там же передбачається, що Генеральний прокурор повністю підконтрольний і підзвітний Верховній Раді. Це і є елемент противаги між двома гілками влади.

Окремо має передбачитися чітке визначення й розподіл прав та свобод людини й громадянина на ті, які захищатимуться судом, та ті, реалізація яких є соціальною функцією чи намірами держави.

Хочу сказати, що це проблемне питання. Воно, на жаль, не вирішене. Права людини в проекті розписані так: стаття 8 говорить, що норми Конституції мають пряму дію: стаття 50 визначає, що всі права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Але статті сформульовані так, що суд не буде забезпечувати вам ні квартиру, ні харчі, ні житло.

Неграмотно взагалі написана стаття 43:" Кожен має право на достатній життєвий рівень"... Треба, щоб була можливість заробляти собі на гідний рівень життя за восьмигодинний робочий день, а не відірвано - право на гідний рівень... Так що це треба виправляти. Ну, це можна й поправки зробити. Але проблемою є те, які права захищаються судом, які ні. Тому в проекті 1992 року було написано дві глави: одна - про права і гарантії, друга - про громадянське суспільство. Була спроба виписати там забезпечення прав.

У Конституції Швеції, Намібії /у нашій бібліотеці є/, індійській сказано, що права судом не захищаються, а їх реалізація є намірами держави. Тобто уряд має право включати ці видатки в бюджет, а не громадянин має через суд вимагати.

Далі. Треба передбачити соціальну функцію держави щодо сім'ї, материнства, дитинства, молоді. В цьому проекті у статті 46 взагалі так сказано, що мені навіть соромно читати: "Сім'я, дитинство, материнство і батьківство перебувають під охороною держави". Та для цієї фрази досить Кодексу про шлюб і сім'ю. В 1992 році в проекті ми писали, що материнство й дитинство охороняється державою /це кодекс/, а далі: їм гарантується правовий захист,, моральна і матеріальна підтримка, держава розробляє і здійснює програму соціальної допомоги багатодітним сім'ям... Це дає підстави уряду включати відповідні витрати в бюджет. А немає цього в Конституції - уряд не має права включати витрати в бюджет. А якщо включить, то Конституційний Суд зріже, заявивши: шановні, видатки вишукуються в примусовому порядку, витрати мають іти

на те, що передбачено соціальною функцією держави. І це в проекті зовсім не вирішено, це треба доробляти, бо це абсолютно принципове питання.

Наступне. Передбачити право громадян на звернення за певних умов до Конституційного Суду України. Чого ж цю демократичну норму вилучено? Ввели обудсмен. А ми вже знаємо: ви звертаєтеся до прокуратури, а прокуратура каже - ми не вбачаємо підстав для порушення справи. Отак і омбудсмен буде один на всю Україну. Що він там знайде? Має бути право на звернення до Конституційного Суду!

Далі. Зобов'язання держави щодо підтримки та розвитку культури і науки, а також забезпечення загальнодоступності їх надбань. Цей проект узагалі написаний наче для колонії, немає ніде слова про культуру. Єдина фраза: "Культурна спадщина охороняється законом". А ремонтувати, охороняти, будувати - хто це буде робити? А музеї хто буде створювати? Чи це все буде на комерційній основі? Був проект 1992 року, були статті... Чого ж розробники не спромоглися навіть усвідомити цю проблему?

Головне - в проекті має бути передбачена представницька за своїм характером форма правлінця, при якій виконавча влада підзвітна обраним законодавчим органам або виборцям. Звертаю вашу увагу, що це є одне з положень документа Копенгагенської конференції по людському виміру. Союз РСР приєднався з цього питання, а ми є правонаступниками. /Шум у залі/. Правильно, саме парламент, і він представляє інтереси народу. Виконавча влада має брати під козирок. І про це далі написано: ''Обязанность правительства и государственных властей соблюдать

Конституцию и действовать совместимым с законом образом". Не волею Президента, а закон для них в волею. Це принципове положення.

Мають бути передбачені реальні збалансовані механізми противаг між державними органами різних гілок влади. Ну, тут уже говорили, що в проекті Конституції фактично виписали повноваження фюрера. Тільки Гітлер був більш добросовісний, він однією фразою записав: "Політична воля вождя підлягав беззаперечному виконанню". І не мучився, не розкидав хитрих викрутасів, як у цьому проекті. Деякі з них я можу показати, якщо залишиться час.

Формування виборчих комісій представницькими органами влади. Чому це структури виконавчої влади, які мають нами контролюватися, будуть формувати представницькі органи? Ну, всім зрозуміло, що це намір узурпувати владу в узаконеній формі. Ні, це мають робити представницькі органи.

Чітке визначення, чию політичну програму закладає Кабінет Міністрів у програму своєї діяльності. Оцей пункт є головним побиттям, на цьому іде боротьба між законодавчою і виконавчою владою. Президент іде за однією політичною програмою, вважає, що треба так робити, а парламент - за іншою. Чого це так?

Міжнародні документи говорять, що політичні партії саме через парламент здійснюють політичні програми, а Президент під козирок бере. У нас поки що передбачено навпаки. Оце і є проблема побиття. Тому має бути прямо записано, яку програму закладає уряд. І тоді не парламент треба розганяти, якщо він маячну програму подає, а уряд. Навпаки треба робити.

Далі. Має бути однопалатний парламент. Якщо ми візьмемо за основу цей проект, то тоді доведеться затвердити двопалатний.

Механізми повноцінного контролю парламенту за діяльністю виконавчої влади. Взагалі за діяльністю, а не лише за виконанням програм, затверджених Верховною Радою. У проекті дуже вузько. У всьому світі ширший контроль.

Взаємно рівноцінний спосіб вирішення політичного конфлікту між Президентом України та парламентом... Була пропозиція: Президент може оголосити референдум щодо дострокового припинення повноважень парламенту, але при цьому, якщо народ не проголосує, Президент іде у відставку. І парламент може оголосити референдум. Не проголосував народ - парламент пішов... Народ дав владу - народ її і забрав. Але ж це не подобається, хочеться сидіти недоторканно і взагалі непідзвітними народу бути.

Умови, форми і процедури відповідальності державних органів усіх гілок влади за результати своєї діяльності чи бездіяльності.

Наприклад, Президент не підписує закони, не вводить у дію, запиячив, не з'являється на роботу. Тяжким кримінальним злочином це не є. Що з ним робити? Трудове законодавство на нього не поширюється, напівкримінального кодексу немає. Так що з ним робити? Все це треба передбачати! В клятві має бути записано, що він береться добросовісно виконувати свої обов'язки, а за порушення клятви - через імпічмент - у відставку.

І найголовніше: передбачити глави про державну оборону і безпеку, бюджет і фінансовий контроль та інші... Скажімо, соціальні функції держави треба, може, окремо виписати. І має бути така глибина й деталізація нормативного регулювання, яка була б достатньою для прийняття Конституційним Судом обгрунтованих, однозначних й несуперечливих, справедливих рішень. Це страшна проблема, тому що для цього треба, щоб Конституція мала 200 сторінок. І тільки після цього ми можемо уникнути побиття і скандалів,

Дякую за увагу.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Оголошується перерва на 30 хвилин.