ЗАСІДАННЯ  ВІСІМДЕСЯТ  ЧЕТВЕРТЕ

        с е с і й н и й  з а л  В е р х о в н о ї  Р а д и

         У к р а ї н и  21   т р а в н я   1996  р о к у

                           16.00 година

         Веде  засідання  Перший заступник Голови  Верховної

                    Ради України ТКАЧЕНКО О.М.

      ГОЛОВУЮЧИЙ.  Шановні  колеги,  я  прошу  зайняти  місця,  і

 проведем реєстрацію.

      Включіть,  будь ласка, систему. Йде реєстрація.

       В  залі  зареєстровалось  313  народних депутатів. Вечірнє

 засіданя оголошується відкритим.

      Шановні колеги, я з вашого дозволу хотів би запросити в зал

 представників  з  областей,  які в нас запрошені, щоб спустилися

 сюди, якщо ви не заперечуєте.

      Будь  ласка,  заходьте  в  зал.  Всі  запрошені  з областей

 зайдіть,  будь ласка, до залу.

      Слухається  питання  про проект Закону України про внесення

 змін  і  доповнень  до  Земельного  кодексу.  Так,  як ми з вами

 вирішили  і  на  Президії,  на  сесії  Верховної  Ради: провести

 парламентське слухання по цьому законопроекту.

      Слово    для   доповіді   надається   Губарєву   Володимиру

 Сергійовичу  -заступнику  Голови  державного  комітету  з питань

 земельних ресурсів.

      Будь ласка.

      Вітайтеся і сідайте.

      ГУБАРЄВ  В.  С.  Шановний  Олександре Миколайовичу, шановні

 народні депутати, шановні запрошені!

      Перехід  до  ринкової  економіки  у  всіх галузях народного

 господарства  не  може  успішно  здійснюватись  без удсконалення

 земельних  відносин.  Не  перебільшую,  коли  скажу, що сьогодні

 найбільш  госрі  дискусії  ведуться  навколо  питань  про землю.

 Система  земельних  відносин,  що сформувалась в нашій країні на

 виключно  держаній  власності  на  землю, стала гальмом на шляху

 створення   умов  для  вільного  доступу  на  землі,  підвищення

 ефективності  галузей,  пов'язаних   із  використанням земельних

 ресурсів.   Такі  обставини  викликали  необхідність  проведення

 земельної  реформи,  яка  зачипає глибинний процеси виробництва,

 взаємодії  природи  і  людини,  задоволення  її життєвих потреб.

 Реформування  земельних відносин охоплює всі галузі економіки та

 сфери  суспільства, воно визначає роль і місце земельної реформи

 у загальній системі соціально-економічних перетворень.

      Найбільш  гостра  потреба  рефомування  земельних  відносин

 виникла  в  аграрній  сфері  виробництва. Земельна реформа стала

 однієї  з головних ланок формування і розвитку аграрної політики

 на   сучасному   етапі,   яка  передбачає  докорінну  перебудову

 земельних   відносин,   сформовану   на  роздержавлення  земель,

 утвердження нових форм господарювання.

      Реформування  земельних  відносин  в Україні провадиться на

 протязі  5  років.  Здійснюється  перерозподіл земель за формами

 власності,  із  запгальної площі України 60. 3 мільйона гектарів

 частки земель за формами власності на 1 січня 96 року складають:

 державна  -60  відсотків,  колективна -37 відсотків, приватна -3

 відсотка.

      Закінчується  процес передачі земель у колективну власність

 сільськолгосподарським  підприємствам  і організаціям. За станом

 на 1 травня 96 року державні акти на право колективної власності

 на землю одержали 9561 господарство, або 96 відсотків із тих, що

 мають  право.  У 96 році передбачається завершити роздержавлення

 земель,  у  тих колективних сільськогосподарських підприємствах,

 які  будуть  створені  на  базі  радгоспів  та  інших  державних

 сільськогосподарських  підприємств.  Верховна Рада у жовтні 1994

 року в цілому...

      ГОЛОВУЮЧИЙ.  Шановні колеги, ми запросили гостей, запросили

 тих  гостей,  які  глибоко  і професіонально розуміються на тому

 питанні,  яке  ми сьогодні винесли на розгляд сесії. І від того,

 наскільки ми не тільки свої думки висловимо тут, а заслухаємо їх

 і  врахуємо  їхні пропозиції, від цього буде залежати життєвість

 того  документу,  поправки до якого ми з вами собираємся вносити

 на черговому засіданні сесії.

      Ну, я просив би: давайте до уваги!

      Будь ласка.

      ГУБАРЄВ.  Дякую. Верховна Рада України у жовтні 1994 року в

 цілому  схвалила  основні  положення  доповіді  Президента  "Про

 основні   засади   економічної   та   соціальної   політики"   і

 рекомендувала  визначити  перелік відповідних законодавчих актів

 для внесення їх до Верховної Ради України.

      Виходячи  з  цього  та на підставі Указу Президента України

 "Про  невідкладні  заходи  щодо  прискорення земельної реформи у

 сфері  сільськогосподарського  виробництва"  підготовлено проект

 Закону  про  внесення  змін  і  доповнень  до Земельного кодексу

 України,  який   зараз   пропонується   на   розгляд   на  даних

 парламентських слуханнях.

      Проектом  цього законодавчого акту передбачені такі основні

 зміни  і  доповнення.  З  урахуванням багаточисельних пропозицій

 народних депутатів України пропонується у статті 4 визначити, що

 землі    лісового   фонду,   які   входять   до   складу   угідь

 сільськогосподарського  підприємства,  а також невеликі, до 5 га

 ділянки,  які  перебувають у користуванні селянських фермерських

 господарств,  можуть  передаватися  у  колективну  власність тих

 підприємств  та  у  приватну власність фермерів. Необхідно також

 визначити,  що  не  передаються  у  колективну  власність  землі

 водного  фонду,  за  винятком  рибогосподарських, протиерозійних

 (?)    та    інших   штучно   створених   господарських   водойм

 сільськогосподарських   підприємств   і   невеликих,  до  3  га,

 замкнених  ділянок  водойм  і  боліт, що входять до складу угідь

 товаровиробників.

      У  цій же статті доповнюється перелік земель, які не можуть

 передаватися   у   власність.   Це   землі  зон  відчудження  та

 безумовного  обов'язкового  відселення, що зазнали радіактивного

 забруднення  в  наслідок  Чорнобильської катастрофи та землі, що

 резервуються  для створення або розширення теріторій та об'єктів

 природно-заповідного фонду. Суттєви зміни пропонуються внести до

 статті 5 кодексу щодо колективної власності на землю.

      Враховуючи,  що  значні  площі земель запасу перебувають уц

 тимчасовому   використуванні   попередніх  землекористувачів  на

 умовах  оренди   потребує  чіткого  визначення,  що  в колектину

 власність  трудових колективів, госоподарств можуть передаватися

 лише  землі,  які  знаходяться  в їх постійному користуванні, за

 клопотанням загальних зборів  цих підприємств.

      До   прийняття  рішення  про  пердачу  земель  у  колектину

 власність  провадиться пердача земельних ділянок, розташованих у

 межах населлених пунктів до відення сільської, селищної, міської

 Ради  народних  депутатів.  А  також  створюється резервний фонд

 земель.

      Площа   земель,   що  передається  у  колективну  власність

 становить  різницю між загальною площею земель, що знаходяться в

 постійному    користуванні    колектвних   сільськогосподарських

 підприємств,   сільськогосподарських  кооперативов,  акціонерних

 товариств  у  тому  числі,  створених на базі радгоспів та інших

 державних  сільськогосподарських  підприємств і площа... земель,

 яка  залишається  в державній власності: водний, резервний фонди

 тощо.

      Земельні   ділянки   загального   користування  колективних

 сільськогосоподарських     підприємств,    сільськогосподарських

 кооперативів,   сільськогосподарських   акціонерних   товариств,

 садівницьких   товариств   можуть  бути  передані  в  колективну

 власність і поділу не  підлягають.

      Після  пердачі  земель у колективну власність кожному члену

 колективного         сільськогосподарського        підприємства,

 сільськогосподарського кооперативу, акцтонерного товариства може

 бути  визначений  розмір  земельної  частки  паю  без  виділення

 земельної  ділянки  в  натурі  на міцевості. Паюванню підлягають

 лише   землі...  лише  сільськогосподарськт  угіддя,  пердані  в

 колективну  власність. Прво на земельну частку паю посвідчується

 сертифікатом,  який  видається  і  реєструється  районою міською

 Радою народних  депутатів.

      Земельні  частки  -паї обчислюються комісіями, утвореними в

 підприємстві,  кооперативі,  товаристві  з  числа  їх  членів  в

 умовних  кадастрових  гектарах.  А  також  у вартістному виразі,

 виходячи з площі сільськогосподарських угідь, у тмоу числі ріллі

 що  передані  у  колективну  власність  з  розрахунку  на членів

 підприємства,    кооперативу    підприємства,   в   тому   числі

 пенсіонерів, які працювали в них і зараз залишаються їх членами,

 а  також  ті,  які  звільненні  внаслідок  обрання їх на виборні

 посади  в державних  органах.

      Розмір     земельних     часток     паїв     всіх    членів

 сільськогосподарських   підприємств,  коопертивів,  товариств  є

 рівними.

      На   нашу   думку   вбачається  необхідним  введення  норм,

 які...............  операціями  з вертифікатами щодо їх купівлі,

 продажу,  дарування,  міни,  супадкування  і  застави,  а  також

 пріоритетне  право  за  колективними  підприємствами,  і  за  їх

 членами  як суб'єктами права колективної власності. На придбання

 паїв  тих  членів  підприємства,  які з інших причин бажають або

 змушені  їх  відчужувати.  Тобто,  передбачити мехнізм закритого

 внутрігосподарського  руху  паїв.

      У  запропонованому  проекті  сертифікатну земельну частку -

 пай,  може  бути  об'єктом успадкування в порядку, передбаченому

 законодавством   України.

      Станом  1 травня 1996 року сертифікати на право на земельну

 частку-пай  отримали  174  тисячі  громадян  у  317  колективних

 сільськогосподарських   підприємствах.

       При  передачі  земель  у  колективну власність створюється

 резервний    фонд   земель   у   розмірі   10-15%   площі   усіх

 сільськогосподарських   угідь,   які  знаходяться  у  постійному

 користуванні  сільськогосподарських підприємств і визначаються з

 урахуванням  регіональних  особливостей.

      потребує  більш  чіткого  визначення призначення резервного

 фонду.  У  зв'язку  з цим передбачається установити, що цей фонд

 буде   передаватись   у  приватну  власність  або  надаватись  у

 користування  громадянам,  що  приймаються у члени кооперативних

 підприємств,  іншим  громадянам,  які  переселяються  у сільську

 місцевість  для  роботи у сільськогосподарському виробництві або

 соціальній   сфері,  а також  для  постійного  проживання.

       Вбачається  необхідність  приватизації земельних ділянок у

 сфері несільськогосподарської  підприємницької   діяльності.

      З  цією  метою необхідно установити, що фізичні та юридичні

 особи   України   мають  право  придбати  земельні  ділянки  для

 здійснення   підприємницької   діяльності,   не   пов'язаної   з

 сільськогосподарським  виробництвом. Безумовно, крім земель, яке

 відповідно  до  статті  4 кодексу не можуть приватизуватися. При

 цьому  маєть  на  увазі  вирішити проблему не тільки будівництва

 нових   об'єктів   для  цієї  мети,  а  перш  за  все  дозволити

 приватизацію  ділянок  під  незавершеним будівництвом. Придбання

 земельних  ділянок  за  плату  для  зраденних  цілей,  може бути

 здійснено на підставі наслідків аукціону або конкурсу.

      Набуття  права  власності  на  земельні  ділянки іноземними

 юридичними   та  фізичними  особами,  особами  без  громадянства

 забороняється.  Положення  статті  8  щодо довгостроковою оренди

 землі   доповнюється  нормою,  що  таке  право  орендарі  можуть

 набувати на підставі наслідків аукціону або конкурсу.

      З  метою  удосконалення  державного  управління  земельними

 ресурсами  координації  проведення земельної реформи, узгодження

 діяльності  Міністерства і інших центральних органів деражвної і

 виконавчої   влади  у  галузі  земельних  відносин  пропонується

 визначити  компетенцію Кабінету Міністрів України та спеціальних

 уповноваженних    органів   державного   управління   земельними

 ресурсами,  державного  комітету України по земельних ресурсах і

 Міністерства  охорони  навколишнього  природнього  середовища та

 ядерної безпеки України.

      Частиною   2   статті   17   діючого  кодексу  встановлений

 шестирічний   мараторій  на  купівлю-продаж  земельних  ділянок,

 отриманих у приватну власність. В зв'язку з тим, що у нас згідно

 Декрету  Кабінету  Міністрів "Про приватизацію земельних ділянок

 та ряду Указів Президента України існує інститут купівлі-продажу

 та   інших   видів  відчуження  земельних  ділянок  для  ведення

 ососбистого     підсобного    господарства,    будівництва    та

 обслуговування   житлового   будинку,   госпоадарських  будівль,

 садівництва,  дачних (..............) будівництва, під об'єктами

 незавершеного  будівництва  для  підприємницької діяльності тощо

 пропонується  зняти  мараторій  на  вказані  земельні  ділянки і

 залишити  його  тільки на земельні ділянки, переданних безплатно

 для  ведення  селянсько-фермерського  господарства  на наземних,

 переданих    в    колективну   власність   сільськогосподарським

 підприємством.

      Враховуючи  практику  діяльності  сільських та селищних Рад

 щодо  розпорядження  землею, вважаємо за доцільне установити, що

 навзані   Ради   мають  право  приймати  рішення  лише  в  межах

 відповідних  населених пунктів, а фукції по розпорядженню землею

 за межами сіл і селищ міського типу передати на рівень району.

      У  нас  є  набутий  невеликий  позитивний  досвід вирішення

 питань    надання    земель   фермерським   господаствам   більш

 кваліфіковано, професійно  районними Радими.

      У  відповідних  статтях  пропонується  визначити, що в разі

 відмови  видповідної  Ради  у передачі у приватку або колективну

 власність,  наданні  в  користування  та  при  продажу земельних

 ділянок, питання повинні вирішуватись у судовому порядку.

      Відповідно  до  діючого  Земельного  кодексу  вилучення  та

 надання  земельних  ділянок  за  межами  населених  пунктів  під

 будівництво  нафтових  та  газових свердловин та об'ектів для їх

 промислового  облаштування, якщо ті споруди розташовані на орних

 землях,  ділянках  занятих  багаторічними  насадженнями, а також

 лісами  першої  групи,  провадиться  за  рішенням Верховної Ради

 України.

      З  метою прискорення відлведення земель під згадані об'єкти

 паливно-енергетичного   комплексу   пропонується  передбачити  у

 названих  вище статтях щодо вилучення та надання земель в норму,

 згідно  якої  остаточно  ці питання будуть вирішуватись на рівні

 області і незалежно від складу угідь.

      Потребують  уточнення  положення  статті  30  Кодексу  щодо

 зняття  обмежень  у  розмірах  земельної  ділянки  відповідно до

 статті  67  при  переході власності на будівлі і споруди разом з

 переходом  права  власності  або  права  користування  земельною

 ділянкою,  на  якій  розташовані  будівлі  і  споруди  без зміни

 цільового призначення земельної ділянки.

      З  прийняття  Закону  України  про  плату за землю склались

 обставини, за яких питання плати за використання землі, орендної

 плати,   надходження   платежів   за  землю,  централізації  цих

 платежів, пільг щодо плати за землю регулюється вказаним законом

 та  Земельним кодексом.

      Це  створило певні труднощі в застосуванні зазначених актів

 законодавтства,  їх   неузгодженість  тощо.  Виходячи  з  цього,

 передбачається  скорегувати  статті  36,  37  та  38  Земельного

 кодексу,  маючи  на  увазі,  що  норми цих статей врегульовані у

 Законі про плату за землю.

      У  главі 7 кодексу землі сільськогосподарського призначення

 стаття 51, 52, 53, 54 і 55 приведені у відповідність законам про

 селянське  фемерське  господарство  у  новій редакції, прийнятій

 Верховною Радою  України  у  червні 1993 року.

      У зв'язку з майже протилежними тлумаченнями положень статті

 56  щодо  розмірів  ділянок,  що  продаються  у  власність,  або

 надаються   у   користування  для  ведення  особистих  підсобних

 господарств  та  виходячи(...........) таких господарств у межах

 міст,  пропонується  встановити цією статтьою, що розмір ділянок

 для   ведення   особистих   підсобних   господарств  не  повинен

 перевищувати  2  гектарів.  З  них  у межах сіл і селищ міського

 типу - не  більше  0,60  гектара.

      Необхідно також встановити, що розмір земельної ділянки для

 ведення  особистого  подсобного господарства може бути збільшена

 на  площу земельної ділянки... площі частки паю у разі отримання

 її  громадяном  привиході  із  складу колективного підприємства,

 кооперативу, товариства.

      Статтьою  71  передбачено,  що  сільські,  селищні,  міські

 районні   ради  народних  депутатів  можуть  вилучати  тимчасово

 невикористовувані   землі  підприємств,  установ  і  організацій

 промсловості,  транспорту  в  зв'язку  оборони та інших галузейі

 надавати  їх  в  тимчасове  коритсування громадинам, колективним

 сільськогосподарським     підприємствам,     радгоспам,    іншим

 підприємствам,       установам      і      організаціям      для

 сільськогосподарських   цілей  у  порядку  6  установленому  цим

 Кодексом.

      Після  закінчення  строку,  на  який  їх  було  надано,  ці

 земельні     ділянки    підлягають    поверненню    попередньому

 землекористовачу для   використання за  цільовим призначенням.

      У  зв'язку з прийняттям закону про фізичну культуру і спорт

 у  статті 74 до земель рекраційного призначення віднесені землі,

 на яких розташовані фізкультурно-оздоровчі та спортивні споруди.

      У  ряді  статей  проекту Закону враховані окремі пропозиції

 Держнафтогазу,  Держгідромету,  Міністерства  культури України і

 інших  міністерст  і  відомств.  У  зв'язку  з прийняттям 3 форм

 власності    на    землю,   вважаємо,   що   землеустрій,   крім

 загальнодержавних потреб, необхідно здійснювати також за рахунок

 підприємств,  установ,  організацій і за рахунок громадян.

      Зараз виконання всіх видів робіт по землеустрою провадиться

 лише  за рахунок коштів Державного, республіканського і місцевих

 бюджетів.

      Шановні  народні  депутати, шановні запрошені, реформування

 земельних   відносин  в  державі  потребує  постійної  уваги  до

 законодавчого    забезпечення    цих   процесів,   удосконалення

 законодавчої бази.

      Висловлюю надію за плідне обговорення запропонованих змін і

 доповнень до одного із основних наших законів.

      Дякую за увагу.

      ГОЛОВУЮЧИЙ. Спасибі, Володимир Сергійович.

      Запитання до Володимира Сергійовича, будуть? Будуть?

      Запишіться,  будь  ласка,  депутати,  і  запрошені  разом з

 своїми депутатами можете задать запитання.

      20 хвилин достатньо на запитання?

      Достатньо. Виставте 20 хвилин.

      Слово Пономаренко, за ним - Анісімов.

      ПОНОМАРЕНКО Б.Й.

      (422 виборчий округ, депутат Пономаренко)

      Шановний доповідачу, в мене два запитання буде.

      Скажіть, будь ласка, наскільки це все-таки от справедливо в

 очах  громадянина  України-селянина,  коли  фермер  має право на

 отримання  до  50  га  землі, і це, мабуть, справедливо, тому що

 меншість........    землі    являється   просто   нерентабельним

 обробіток.

      І  в той же час, колгоспник при паюванні отримує тільки 2-3

 га   землі.  Тут  закладена  вже  якась  певна  невідповідність.

 Несправедливість.

      І  далі. Якщо фермер, який отримає такий шмат землі, працює

 неефективно,   не   справляється  з  цією  роботою,  все-таки  в

 законодавстві,  який у нас закладається механізм відчуження цієї

 землі в такого господаря, який тільки може перевести цю землю?

      Дякую за увагу.

      ГУБАРЄВ В.С. Дякую.

      У відповідності до першого запитання я вам повинен сказати,

 що  від  останнього  про внесення змін і доповнень до селянсько-

 феремерського  господарства  в червні 1993 року, сесія Верховної

 Ради    вирішила,    що   для   ведення   селянсько-фермерського

 господарства можна отримувати 50 гектарів і всього 100 гектарів,

 так що тут протиріччя, будемо говорити, ніяких немає абсолютно.

      ГОЛОВУЮЧИЙ.  Ну,  ви  знаєте,  я  просто репліку зроблю, не

 доповнюючи,  що  коли готували цей проект закону в 90 році, в 91

 вже   його  розглядали,  так,  то  було  зроблено  розрахунок  -

 доцільність    розміру,   а   точніше   економічна   доцільність

 фермерського  господарства по зонах республіки: степ, мезостеп і

 поліссі,-в    степовій   зоні   середній   розмір   фермерського

 господарства  з урахуванням розширеного виробництва і товарності

 господарства,  а  не  тільки  себе нагодувати і заробить на свою

 сім'ю  -300-350  гектар.  Лісостепова  зона  -200-250  гектар  і

 західна   зона..........   гірської   100-150   гектар.   Це  ті

 господарства,  які  були  обраховані Інститутом Шліхтера, але не

 було  це  враховано,  і тоді зійшлися на 50 орної землі, і на 50

 гектар  сільгоспугіддя,  в  цілому  100  гектар. Тому якщо вести

 розмову  за розширене виробництво і за економічну доцільність як

 товарного  господатсва,  то,  я думаю, нам потрібно серьйозно до

 цього підійти питання. Будь ласка, ще запитання.

      ГУБАРЄВ.  І  по  другому  питанню щодо припинення права

 користування  землею  у  відповідності  до  статті 27 Земельного

 кодексу   України   щодо   використання  землі  не  за  цільовим

 призначенням, то ця земельна ділянка, наприклад, якщо це не буде

 використовуваться    протягом    одного    року    наданої   для

 сільськогосподарського  виробництва,  то  може  бути вилучена ця

 земельна ділянка.

      ГОЛОВУЮЧИЙ.  Анісімов. Малєвський.

      АНІСІМОВ  178 Запорожье.

      У  меня  два  вопроса  к  вам.  Первый  вопрос -цена земли.

 Удовлетворяет   ли  она  сегодня  комитет?  И  эффективность  ее

 использования,  что  предусматриваете  ли  вы или разрабатываете

 определенные  нормы  об  эффективности  использования: нормально

 используется - поощряется  в  данном случае тот человек, который

 работает на этой земле; плохо использует -какие штрафные санкции

 предусматривает?

      И  второе:  ваше  мнение  и  мнение вашего комитета (можете

 разграничить) - земля  должна быть товаром или нет? А товар, как

 мы знаем, имеет свойство продаваться.

      ГУБАРЄВ.  Дякую.  Значить,  у відповідності до грошової

 оцінки   земель  сільськогосподарського  призначення,  яка  була

 проведена  на  1.07.95 р.,  то грошова оцінка 1 га ріллі складає

 373 мільйони карбованців. Це у відповідності, те що за 1 центнер

 коштував...  ну, на 1.07.95 р. - 1 мільйон 250 тисяч. Зараз буде

 відповідна  індексація  і мається на увазі до 600 мільйонів за 1

 гектар.

      Щодо... земля повинна бути товаром. Ну, у нас зараз (хочемо

 чи  не хочемо) є інститут купівлі-продажу для ведення особистого

 підсобного  господарства,  обслуговування житлового будівництва,

 дачного  і гаражного будівництва. Так що зараз, практично, у нас

 земля є товаром.

      ГОЛОВУЮЧИЙ. Значить, шановні колеги, ми давайте... єсть два

 поняття (ви  за  їх  знаєте) -"ціна землі" і "податок на землю".

 Друге - те,  що  ціна  землі  повинна  бути  визначена  в любому

 випадку,  тому  що  якщо  земля не має ціни (це значить, що якщо

 вона має ціну, обов'язково нею торгувать потрібно) -вона повинна

 мати  ціну для того, щоб ми  могли оцінити на протязі року, який

 податок  для  відтворення  продуктивності  землі; друге -те, щоб

 праця  того,  хто  працює на землі, тоже мала ціну, тому що ми з

 вами  знаєм,  що  ціна  працівника  сільського  господарства  до

 сьогоднішнього  часу,  практично,  обезцінена...  А  якщо  праця

 обезцінена, то товар, який виробляється - чи то м'ясо, чи овочі,

 чи цукор - він що? Він не має вартості. І та людина, яка працює,

 вона  тоже  тоді,  як кажуть, в зменшеному вигляді розглядається

 порівняно даже з гегемоном. Тому і сьогодні, коли йде розмова за

 ціну,  то  ми  повинні  підходити  з  цих двох позицій. Но це не

 обов'язково,  що  якщо  земля має ціну, нею потрібно обов'язково

 торгувать. Будь ласка, ще запитання? Малєвський.

      МАЛЄВСЬКИЙ

      Скажіть,  будь  ласка,  це  закладено  в механізм вилучення

 земельних участків у фермерів, котрі не орбробляють землі вже по

 декілька років.

      ГУБАРЄВ.  Чи  закладен  механізм  вилучення  земельних

 ділянок у  фермерів?

      ГОЛОВУЮЧИЙ. Да.

      МАЛЄВСЬКИЙ....  мається  в  виду,  відкриваєм,  є  тут  в

 кодексі так механізм, ясно хто приймає рішення -сільська Рада чи

 района  чи  Верховна  Рада,  чи  Кабмін,  чи  Президент, ну, там

 наприйнимали  зараз  нічого  не понятно... Ну, значить, як я уже

 говорив,  це  у  відповідності  до  статті  27 "Припинення права

 користування  землею". Там є відповідні пункти, де розписанно як

 припиняється право користування земельною ділянкою. І, починаючи

 від  добровольної  відмови і, закінчуючи використанням земель за

 цільовим призначенням.

      ГОЛОВУЮЧИЙ.  Запитання  було  поставлено  трошки ширше. Ви,

 будь  ласка,  так  ширше  і відповідайте. Мається на увазі, якщо

 земял  не  тільки  використовується  не за призначенням, а земля

 використовується   не   раціонально.  Земля  працює  на  що?  На

 зменшення  продуктивності  так,  як  с  ьогодні ролбиться вже на

 протязі  4-х  років. І, втрачаючи продуктивність, то єсть, гумус

 землі,  ми  втрачаєм  національне  багатство. В цьому плані було

 запитання вам посталено.

      Петренко, Таран.

      ПЕТРЕНКО, 220.......... виборчий округ.

      Шановний   доповідачу,   правильно   зараз   агропромислові

 комлекси переживають дуже трудний період. Мені б хотілося почути

 від  вас  відповідь  на перше питання.

      Якщо  ми приймем цей Земельний кодекс чи може наше сільське

 господарство   вийти   із  того  скрутного  становища,  в  якому

 знаходиться.  Це перше.

      І   друге.  Кромє  членів  КСП  у  сільському  господарстві

 працюють,  я  счітаю,  що вони толже до них відносяться, на селі

 працюють   багато   інших   трудівників   -це  учителі,  лікарі,

 працівники  культури.  Чи  буде  справедливо,  якщо  оці люди не

 получать  свого паю? Ну, я понімаю, що можна їм там дати і землі

 з запасу щось. Ну, якщо ця людина, адже вона навчає людей, лікує

 тих  же  самих  колгоспників  і  чи  справедливо це буде на вашу

 думку,  дайте, будь ласка,  відповідь. Спасибі.

      ГУБАРЄВ.  Я  по першому питанняю хочу сказати, що в нас все

 зараз  народне господарство знаходиться в скрутному становищі, а

 не тільки АПК.

      А  по-друге  я  повинен  вам  сказати слідуюче, що вчителі,

 лікарі  і  так  далі і так далі, ми всіх їх поважаємо, тут немає

 ніяких  питань,  але  тут  є  одне  "но", що вони знаходяться на

 державному  бюджеті,  це  по-перше,  у  них  зовсім  інше, як то

 кажуть,  забезпеченість. Це  по-перше.

      І   по-друге,   для,   наприклад,   розширення   особистого

 підсобного    господарства,    для    обслуговування   житлового

 будівництва  і  так  далі,  вони  можуть отримувати з резервного

 фонду. Так що тут, ніякого ущімлення тут абсолютно немає.

      А   пай   тільки,  як  уже  визначено,  в  першу  чергу  ля

 колгоспників,  мається на увазі, для пенсіонерів-колгоспників. І

 якщо   за  загальними  збоирами  членів  колгоспу  вирішить,  що

 необхідно  розширити цей список, мається на увазі, співвласників

 з  урахуванням  врачів  і вчителів,   то   будь ласка.

      ГОЛОВУЮЧИЙ.   Петренко.

      ПЕТРЕНКО.  Велике  спасибі за  відповідь.

      Але  якщо  учитель  чи  працівник культури отримує землю із

 землів  запасу,  він  має  передавати її у спадщину чи якось по-

 іншому  поступити?

      ГУБАРЄВ. Ну, а як же? Як і всі громадяни України.

      ГОЛОВУЮЧИЙ.   Таран,  Масенко. Нема  Тарана?

      Будь ласка,   Масенко,  за  ним  Роєнко.

      МАСЕНКО.  Шановний  доповідачу,  давайте  уявимо  собі таку

 ситуацію.  Якби  оце  на  якусь  незайняту  землю прийшли люди і

 вибиралі  форму там господарювання, то, звісно, все, що ми б усі

 погодились і письменики, і поети, ті, хто на землі працювали, що

 приватна  власність -це краще. Але, коли в нашій країні створена

 така матеріально-технічна база -основа для введення колективного

 господарювання.  І оці всі реформи, революції, перевороти, як би

 ми  їх  не  назвали,  вон  ивсе  ж  таки  відкидають  і сільське

 господарство,  і  землеробство,  і  країну  на декілька десятків

 роківназад.  То  чи розумно в вашому розумінні оце проводити оцю

 (..............)?  Може  б  краще  було  б там, де віддати це на

 розсуд  місцевих  органів  влади  там, де дійсно не на належному

 рівні   ведеться   колективна   форма  господарювння,  там  дати

 можливість  у  приватну  власність  забирати щемлю, а там, де ця

 справа  налагоджена  так,  як  потрібно,  силою  указу чи закону

 насильницькими методами не проводити цю приватизацію.

      ГУБАРЄВ.  Так,  у  нас  зараз  у  відповідності  до

 законодавства    насильницькими    методами    приватизація   не

 проводиться.  Є  Декрет  Кабінету  Міністрів  "Про  приватизацію

 земельних ділянок".

      МАСЕНКО.  Указ  Президента  про  паювання  землі,  що це ви

 вважаєте не насильницькі методи. Де ж від нього дінешься. Він на

 всю територію України розповсюджується.

      ГУБАРЄВ.  Якщо колективне сільськогосподарське підприємство

 захоче   проводити   паювання,   воно  його  проводить,  а  якщо

 колективне   сільськогосподарське   підприємство   вирішить   не

 проводить паювання, воно його не буде проводить.

      ГОЛОВУЮЧИЙ.  Володимир  Сергійович,  Моісеєнко мав на увазі

 отаке.    Моісеєнко   мав   на   увазі,   що   доцільність   від

 великотоварного  господарства переходити до мілкотоварного. І де

 краще проваджується сучасна технологія. Це перше.

      І  друге. Доцільність ліквідовувати колективне господарство

 в   агропромисловому   комплексі   і   створювати   колгоспи   у

 промисловості. Це він мав на увазі.

      ГУБАРЄВ. Я зрозумів. Но у нас же не стоїть, мається

 на   увазі   розвал   колгоспів,   радгоспів  і  на  мелтоварные

 господарства.

      ГОЛОВУЮЧИЙ.  Нада  нам  опускаться  на  землю і раціонально

 дивиться на ті помилки, які вже наробили. Роєнко, Найда.

      РОЄНКО

      Роєнко,  423  Уманський виборчий округ, фракція " Комуністи

 України".

      Те,  що  вже  обікрали  селят, то це однозначно. А ця кража

 сталася тим, що спочатку віддали землі фермерам в тій пропорції,

 яка  ніяк  не відповідає сьогодні дійсності, потім забрали землі

 запасу  і  ще  створили  резервний  фонд. Це однозначна політика

 проти  села  і  я  просив  би вас унікати відповіді, що це не на

 розвал колгоспів. Це ви берете великий гріх на душу.

      А в мене запитання відносно цього. Ще й резервний фонд, ось

 що  тут пише проект:"Резервний фонд земель перебуває в державній

 власності   і   призначається   для   надання  у  власність  або

 користування земельних ділянок переважно громадянам, які зайняті

 в соціальній сфері на селі, іншим особам, що приймаються в члени

 сільськогосподарських   підприємств,   а  також  громадяни,  які

 пересиляються в сільську місцевість на постійне проживаня".

      Тоді  постає  питання:"Що  ж  ми  робимо?"  Є це колективна

 власність,  відповідно... Вже тут говориться про паювання. І тут

 же  в резервному фонді вже там немає тим селянам, що поступають,

 новоприйняті  члені  колгоспу.  І  тут уже їм з резервного фонду

 авиділяється. Як це пояснити?

      І  друге. Соціальна сфера. Як би тут не ратували, але я вам

 скажу:  вчиталь  повинен  займатися  такою  великою  роботою, як

 виховання,  навчання  дітей,  і  він  повинен отримати височайшу

 зарплату,   а  не  порхатися,  вибачте,  в  землі,  як  сьогодні

 пропонують.  З  нього  тоді  вчителя,  як  і медика, як і іншого

 такого серйозного працівника не буде.

      ГУБАРЄВ.  Дякую. Як ви знаєте, у відповідності до постанови

 Верховної  Ради  України  від  18  грудня 1990 року, в якій було

 зазначено:  провести інвентаризацію земель. Так у вас виявлена і

 включена  до  земель  запасу зростаючим підсумком з 1 січня 1996

 року  6  мільйонів  452  гектар.  З  них  для ведення селянсько-

 фермерського  господарства.......... тисяч. Ну а решта, я вам не

 буду називати, для ведення особисто-підсобного, дачно-гаражного,

 колекстивного, інивідуального садівництва і  так далі.

      Значить,  щодо  резервного фонду земель, який (...........)

 перебуває  у  державній  власності і призначається (...........)

 дання  у  власність  і користування, ну якщо я -місцевий житель,

 потім за якихсь обставин, як кажуть, повернувся на село, то якщо

 є  ці  землі  запасу  чи  резервний  фонд,  то  мені буде надана

 земельна  ділянка  -я  ще  повторюю:  якщо  вона  є -для ведення

 особистого  підсобного  господарства чи обслуговування житлового

 будівництва. Ну я наприклад, чи мої батьки там проживали в цьому

 селі, чи вирішив своє життя, як кажуть, поєднати з селом. Так що

 тут нема ніяких протирічь. Ну я повністю згоден з вами, що кожен

 повинен  займатися  своєю  справою:  вчитель  вчити дітей, лікар

 лікувати і так далі.

      ГОЛОВУЮЧИЙ. Найда.  Осадчук.

      НАЙДА. Прошу  слово  передати  Довганю.

      ГОЛОВУЮЧИЙ. Осадчук, будь ласка. Нема?

      ДОВГАНЬ.  Довгань  є.  Довгань,  фракція  Селянської партії

 України.  У  мене таке запитання до керівництва Держкомзему. Хто

 вас заставляє каждого кожного місяця виносити оцей проект "Зміни

 до Земельного кодексу"? Його вже 10 раз Верховна Рада відхиляла,

 а все щось хочете зробить.

      Я думаю і комісія тут наша, яка організовувала всі читання.

 Краще  внесіть  питання  про  роботу Держкомзему про те, як вони

 розтранжирили 10 процентів землі, передавши його невідомо кому і

 та  земля  зараз не працює.

      Тому  моє запитання. Що нового сьогодні в оцьому документі,

 який  ви  нам  положили  на  стіл?  Проти  того,  що.  Це  перше

 запитання.

      І   ще  одне  запитання.  Тут  представники  Асканії  Нової

 задають.  Як  буде  відшкодовуватися  затрати господарствам, які

 лежать...   розташовані  навколо  заповідника?  Там  єсть  певні

 ограніченія  по використанню мінеральних добрив, засобів захисту

 рослині  і таке інше.

      ГУБАРЄВ.   Я   вам   повинен   сказати  слідуюче.  Якщо  ви

 пам'ятаєте,  рівно  рік  тому назад, 25 травня 1995 року у цьому

 залі  теж  розглядали  це,  було  слухання  про  внесення змін і

 доповнень до Земельного кодексу. Це, по-перше.

      По-друге,  тільки  мається  на  увазі 14, 15 листопада 1995

 року з внесенням змін і доповнень до Земельного кодексу виступав

 академік Леонід Якович................

      Так  що,  тут не можна сказати, що, як кажуть, кожен місяць

 Держкомзем вносить зміни і доповнення до Земельного кодексу.

      По-друге,  ніяких  10  процентів, про що ви говорите, що ми

 розтранжирили  і  т.  д.,  не  можна. Ми керуємося тільки діючим

 законодавством.  Якщо  в  відповідності,  мається  на  увазі, до

 Постанови  Верховної  Ради  України,  від 21 грудня 1991 року, в

 якій   було  зазначено  "вилучити  7-10  відсотків  для  ведення

 селянсько-фермерського  господарства, осбистого підсобного" і т.

 д.,   і   т.   д.,  так  це  було  вилучено  за  згодою  тих  же

 землекористувачів.

      Так що, тут, як кажуть, питань немає ніяких.

      По-друге,  щодо  втрат  сільськогосподарського виробництва.

 Ну,  по останніх напраюцваннях Мінекономіки, як ви знаєте, у нас

 зараз діє, втрати сільськогосподарського виробництва 6 мільярдів

 за 1 гектар при відведенні земельних ділянок, то зараз готується

 десь  порядка  в  10  разів  більше,  тобто 50-60 мільярдів за 1

 гектар.

      ШУМ У ЗАЛІ

      ГОЛОВУЮЧИЙ. Що давала до цього, і що зараз дає.

      ГУБАРЄВ.  Значить,  у  нас  є  повністю  аналіз щодо земель

 запасу, які вилучені з 1991 року і на 1. 01. 1996 року. А те, що

 давала,    будемо    говорити,   земля,   то   це   питання   до

 міністра........................

      ГОЛОВУЮЧИЙ. 14 процентів того, що було в 1990 році.

      ШУМ У ЗАЛІ

      В  розрахунку на 100 га валової продукції. Від яйця, м'яса,

 молока до всього решта.

      ШУМ У ЗАЛІ

      Все. Осадчук,  будь ласка.

      ОСАДЧУК П.І.

      Шановний  доповідачу,  моє питання я спробую оперти на такі

 прості життєві приклади.

      В.................... районі в моєму виборчому окрузі давно

 запроваджено  ці  принципи  паювання,  і в більшості господарств

 вони  вже  діють,  люди  є  співвласниками і добре ставляться до

 землі,  до своєї роботи. В селі, скажімо, Скавкове на Одещині, я

 його  добре  знаю, бо там живе моя теща, там нема ніяких реформ,

 але  там  розікрали  все  давно і не платять зарплату вже більше

 року  колгоспникам.  Скажіть,  будь  ласка, як ви думаєте в чому

 основні біди нашого агропромислового комплексу? Чи не в тому, що

 реформи все-таки не проводяться, що паювання не проводяться і що

 оці  поправки до Земельного кодексу, які пропонують спеціалісти,

 стараючись  досягнення  науки на практвку, тут у нас у Верховній

 Раді не приймаються.

      І,  завершуючи  свою думку, правильно тут ставиться питання

 що  неможна  землю  розбазарювати, товарну землю треба зберегти,

 але якщо землю не визнати товаром, то часом не люди є товаром на

 цій  Землі,  які  працюють  і  не знають результатів цієї праці?

 Дякую за відповідь.

      ГУБАРЄВ.  Я  думаю,  що  своїм запитанням практично, як

 кажуть, дали собі відповідь, тому що.

      ГОЛОВУЮЧИЙ.  Я думаю, що Осадчук дав відповідь; сам задав і

 сам  дав, що швець повинен чоботи шить, а пекарь -хліб пекти; от

 так  і  на  землі  кожен повинен займатись своїм ділом. Сідайте,

 будь ласка, спасибі.

      (Шум у залі)

      Ну,   будь  ласка,  Катерина  Семенівна,  дайте  відповідь.

 Катерина Семенівна, включить, будь ласка.

      САМОЙЛИК.

      Друге  питання,  яке  задав  вам Сергій Васильович Довгань,

 стосувалося  буферної  зони. Ви знаєте, що раніше діяв закон про

 природно  заповідний  фонд,  який  передбачав  відшкодування  за

 буферну  зону,  ви  знаєте  з  чим  це пов'язано. На сьогодні ці

 статті  цього  закону  відмінені,  то, скажіть, будь ласка, як у

 новому проекті закону Земельного кодексу це передбачаєть. Це, до

 речі,  проблема  дослідних  господарств,  наприклад, мого округу

 Осканьї Нової конкретно, будь ласка, поясніть.

      ГУБАРЄВ. Дякую Катерина Семенівна, я думаю, більше все-

 таки це враховано в Законі про природно-заповідний фонд, тому що

 це  про  внесення  змін  і  доповнень до Земельного кодексу -тут

 тільки її ж частина. Що касається рекреаційних територій. А все,

 що  касається буферних зон, -це у Законі про природно-заповідний

 фонд.  Давайте  я  вам особисто, мається на увазі, про природно-

 заповідний фонд, і це питання в робочому порядку ми переглянем.

      ГОЛОВУЮЧИЙ.  Катерина Семенівна мала на увазі ще й те, що у

 свій  час,  років  15-17  тому  назад,  із  площі  в 37 тисяч га

 девствєнної,  як  кажуть,  природи  було  12 тисяч розорано і не

 повернули  по  сьогоднішній день. Ось вона що має на увазі: коли

 її повернуть? Сідайте, будь ласка.

      Слово  надається  Михайліченко Сергію Івановичу, начальнику

 Полтавського  обласного  управління  земельних  ресурсів. За ним

 виступить Бамбідра Дмитро Іванович, Запорізька область.

      МИХАЙЛІЧЕНКО С.І.

      Шановні народні депутати, шановні колеги і запрошені!

      Обговорення законопроекту "Про внесення змін і доповнень до

 Земельного кодексу України", на думку практиків і професіоналів,

 які   втілюють   положення   кодексу   в   життя,   безпідставно

 затягнулося.  І  це тормозить реформування земельних  відносин в

 нашій державі. З дня виходу указу Президента України ь666 від 10

 листопада  1996  року  "Про  невідкладні заходи щодо прискорення

 земельної  реформи  в  сфері сільськогосподарського виробництва"

 минуло   півтора   року.  Було  рекомендовано  внести  зміни  та

 доповнення  до  ряду законів стосовно земельних правовідносин, в

 тому числі і до Земельного кодексу України.

      У  двомісячний термін ми подали свої пропозиції Держкомзему

 України,  який  їх узагальнив і виніс на ваш розгляд. Але до цих

 пір закон не прийнятий.

      На  підставі положень Земельного Кодексу України в редакції

 1992 року та ряду указі в Президента, земельна реформа в державі

 проводиться як би не було тяжко і як би -то не говорив інше.

      Звернемося  до  окремих статей Земельного кодексу. 3 стаття

 закріпляє  3  форми  власності  на землю: державну, колективну і

 приватну.  Всі вони між собою рівні. 6 стаття Земельного кодексу

 України  закріплює право приватної власності, 17 стаття визначає

 порядок   пердачі  земельних  ділянок  у  власність.  Стаття  18

 "Придбання  земельних  ділянок  у  власність  пердбачає купівлю-

 продаж земельних ділянок. Вище названі положення прийняті ні ким

 іншим, а Верховною Радою  України  з цієї  високої трибуни.

      А   тьепр  вносяться  пропозиції  і  думки  про  виключення

 положень  о  привотній власності на землю, ставляться під сумнів

 купмвля-продаж  земельних  діялнок і таке інше.

      Шановні  депутати,  в  Україні  на  сьогодні  приватизовані

 громадянами сотні тисяч ділянок. І ця робота активно проводиться

 землєпорядною  службою і Радами  базового рівня.

      Тільки  у полтавській області приватизовано близько 200 000

 земельних  ділянок  на  площі  62  тисячі  гектарів.  Так  що  у

 громадян,  у  селян  будемо  знову забирати землю? Що це нагадує

 нам?

      Я  вважаю,  що  процес  приватизації  не  зворотній в нашій

 державі. Земельні відносини ввійшли у ринок і підстави для цього

 у нас єсть. Ми маємо грошову оцінку землі і повинні, підкреслюю,

 повинні мати   вірегульовану та читку правову базу.

      Щодо  6-річного мораторію на право купівлі-продажу, то його

 слід,   безумовно,   зняти,   замість  того  створити  Державний

 земельний  банк України, який і повинен регулювати ці  процеси в

 нашій  державі.

      Шановні    депутати,  в  цьому залі цвіт нації і закодавчий

 розум нашої держави. Громадяни України вірять вам і сподіваються

 а вашу мудрість. Проголосуйте за поданий вам законопроект. Цього

 вимагає  життя.

      Шановний  народний  депутат  Довгань,  дякую за увагу. Вам,

 Олександр  Миколайович  і  ВАсилю  Івановичу  Степенко за надану

 можливість   виступити.

      ГОЛОВУЮЧИЙ.  Спасибі.

      Слово   надається  Бамбідрі  Дмитру  Івановичу  -начальнику

 управління  земельних  ресурсів Запорізької області. За ним буде

 витупати   Комар Петро  Панасович.

       БАМБІДРА   Д.   І.   Шановні   депутати,   діюче  земельне

 законовство   чітко  не  встановлює,  які  землі  знаходяться  у

 власності  кожного  рівня  Рад.  Існує  тільки порядок передачі,

 вилучення,  надання  земельних ділянок по цільовому призначенню.

 І  в  цій  частині  кожному  рівню  Рад делегується компетенція.

 Відсутність  конкретного державного власника на землю призводить

 до  відсутності  передумов  ринкових відносин. Початковий момент

 трансформації  державної  власності  в  приватну  повинен бути з

 чітким визначенням власності на з емлю Верховної Ради, обласної,

 районної,  сільської.  Не  рівень  компетенції  кожної  Ради,  а

 конкретна  власніть на землю чітко гарантує інтереси як держави,

 так  і громадян.

      Якщо  дана  пропозиція буде відхилена, то бажано врахувати,

 щоб   рівень   компетенції   вищестоящої   Ради  вбирав  би  всі

 повноваження  нижчестоящої.  Для  чого  це?  А  д  ля  того,  що

 громадяни звертаються із скаргами про відмову  надання земельних

 ілянок  сільською або районною Радою. Наприклад, обласна Рада не

 має   повноважень   вирішувати  ці  питання,  а  проводить  лише

 роз'яснювальну  та  виховну  роботу.

      Далі.  Власність  на землеьну ділянку не може бути поняттям

 абсолютним.   Повинні  бути  на  законодавчому  рівні  визначені

 обмеження,   екологічні,   не   допускати  погіршення  родючості

 грунтів,  обмеження  в забудові, планування розвитку території з

 урахуванням  державних  і громадських  потреб.

      Скільки  б  ми  не  вели  розмову про приватну власність на

 землю, нормально це не сприймається. Якщо похідною від власності

 буде  лише купівля, рподаж і дарування, а не відповідальність за

 її  ефективне  використання.

      На  законодавчому рівні повинні бути правила використання і

 відповідальність  за  їх порушення. Рішення про припинення права

 власності  повинні  приймати  Ради,  а  порушник  громадянин, чи

 організація захищають свої права в судовому порядку. В існуючому

 земельному кодексі Ради позбавлені цього права. В новій редакції

 обов'язково   треба   визначити  примусове  вилучення  земельних

 ділянок   для   державних   і   громадських  потреб  з  грошовою

 компенсацією.  Тим  паче,  коли  м  ивже  маємо  вартісну оцінку

 земель.

      Шановні   депутати,   щоб  добитись  успіхів  в  реалізації

 земельної  реформи,  необхідно  проводити своєчасне забезпечення

 Рад  народних  депутатів  всіх  рівнів підприємств, організацій,

 громадян    повною    досвірною    інформації.   При   існуючому

 законодавстві громадяни можуть мати земельні ділянки не тільки в

 різних  областях,  а  і в кожному районі сільскої Ради. А звідси

 спекуляція  земельними  ділянками,  особливо в приміських зонах.

 Треба  негайно  мати державний закон про єдину державну земельну

 регистраційну  систему.  Регистраційна  система  дає  можливість

 аналізувати,  планувати  розвиток територій, інвестицій, потребу

 земельних ділянок для громадян і галузей народного господарства.

      Шановні  депутати,  проект  змін  і доповнень до земельного

 кодексу  треба  приймати. Він якісно набагато кращий, відповідає

 вимогам сьогоднішнього життя. Дякую за увагу.

      ГОЛОВУЮЧИЙ. Слова надається Комер Петру Опанасовичу, голова

 постійної  комісії по земельних ресурсах АПК Львівської області.

 Будь   ласка.   За   ним   буде   виступать  Бридихін  Олександр

 Олександрович, Суми.

      ШМІД Р.М.

      Шановні  народні депутати, на жаль, не зміг приїхати голова

 нашої  комісії, тоя за нього маю сказати кілька слів. Шмід Роман

 Михайлович  -заступник голови комісії депутатської обласної Ради

 з питань  сільського господарства продовольств.

      Шановні  народні  депутати,  сьогодні обговорюється один із

 найважливіших  законопроектів,  який  будь-коли  обговорювався і

 приймався  Верховною  Радою України. Я дозволю собі дуже коротко

 проінформувати   той   досвід   Львівської   області   з  питань

 реформування  земельних  відносин,  які ми маємо на сьогоднішній

 день.

      На  нашу  думку, в законопроекті слід передбачити механізми

 передачі  в  оренду  земельних  паїв  та отримання їх власниками

 орендної  плати  на  основі  угоди  оренди  землі між власниками

 сертицікатів    і    орендарем    чи     це    буде   колективне

 сільськогосподарське   підприємство,   чи   сільськогоподарський

 кооператив,   чи  сільськогосподарське  товариство  з  обмеженою

 відповідальністю,  чи  фермерське  господарство  і так далі. Без

 цього   обезцінюється   важливість  сертифікату,  як  державного

 документу. Це, в свою чергу, гальмує створення нових економічно-

 ефективних форм господарювання на засадах приватної власності на

 землю.

      Практика  використання  земельних сертифікатів на Львівщині

 засвідчила   надзвичайну   актуальність   застосування  орендних

 відносин    в   сільськогосподарському   виробництві.   Власники

 сертифікатів передають в оренду свої земельні паї насамперед тим

 господарствам  і  колективним,  і  фермерським, які платять вищу

 орендну   плату,   тобто  працюють  більш  ефективно,  створюють

 одночасно здорову конкуренцію між ними.

      Власне з цією метою Львівська обласна Рада змушена була, ще

 8   грудня   1993  року  затвердити  положення  про  паювання  і

 приватизацію   землі  в  агропромисловому  комплексі  Львівської

 області та положення про сертифікат на право приватної власності

 на  землю,  середньо-земельну  частку,  як  це  було передбачено

 Земельним кодексом України в редакції 1992 року.

      На нашу  думку...

      ГОЛОВУЮЧИЙ.  Я  вибачаюсь, одну хвилиночку. Шановні колеги,

 давайте  послухаєм,  як кажуть, людина, яка приїхала тільки що з

 поля. Давайте тоді поговорим, після сесії. Будь ласка.

      ШМІДТ.  Шановні  народні  депутати!  На  нашу  думку,

 сьогодні  не так важливо чи земля буде об'єктом купівлі-продажу,

 дарування,  успадкування,  застави,........  Сьогодні  в порядку

 денному  стоїть  найважливіше питання, найактуальніше питання, з

 нашої  точки  зору,  -це можливість передати власнику земельного

 паю  в оренду, тому господарю, який може її ефективно обробляти.

 Це  стосується,  в  першу  чергу,  пенсіонерів, які фізично не в

 стані  обробити земельний пай, який їм належить, оскільки вони є

 членами  колективного  сільськогосподарського  підприємства. Але

 дати   їм   можливість  передати  той  земельний  пай  в  оренду

 ефективному  господарствуі  за  це  отримати  орендну  плату.  В

 сьогоднішній економічній скруті це є одне із найбільш актуальних

 і  важливих,  з нашої точки зору, болючих проблем. І його можете

 вирішити ви.

      З нашої точки зору, суб'єктами у законопроекті про внесення

 змін і доповнень до Земельного кодексу України обов'язково варто

 записати  такий  пункт: що "суб'єктами оренди земельної ділянки,

 земельного  паю  виступають  виключно  орендодавець  і  орендар.

 Оренда  земельної  ділянки  земельного  паю  здійснюється шляхом

 укладання  договору  оренди  між  орендодавцем  і  орендарем  на

 добровільних   засадах".

      Частину 4 статті 3 цього законопроекту, з нашої точки зору,

 можна викласти в такій редакції. "Право на оренду земельного паю

 посвідчує  сертифікат на право на земельну ділянку паю. Право на

 земельний  пай є об'єктом оренди. Право на оренду земельного паю

 не може бути передано, як внесок до статутних фондів товариств і

 підприємств".

      Адже   сьогодні   склалася   парадоксальна  ситуація,  коли

 земельний  сертифікат  є  об'єктом  купівлі, продажу, дарування,

 успадкування,  застави,  міну...  міни,  але  він  не є об'єктом

 оренди.

      І   для   того,   щоби  ефективно  реформувати  сьогоднішні

 господарства,  щоби  вони могли ефективно запрацювати, цей... це

 положення  в  законопроекті  про  внесення  змін  і доповнень до

 земельного  кодексу  України мусить обов'язково бути врахованим.

 Дякую за увагу.

      ГОЛОВУЮЧИЙ.   Спасибі.   Спасибі.  Слово  надається  Чапюку

 Ростислав Степановичу, депутату Верховної Ради. Будь ласка.

      За ним виступе  Філімонов Андрій Васильович,  Житомир.

      ЧАПЮК Р.С.

      (...........)   виборчий   округ,   (...........)  область.

 Шановні  учасники  парламентських  слухань,  я  хочу  підтримати

 положення  доповіді  заступника голови Держкомзему (...........)

 Володимир  Сергійовича, з яким він сьогодні виступив. Сьогодні в

 основних положеннях. Але хочу по одній тезі висказаній висловити

 своє дещо інше бачення.

      Ми  ось  тут  в  парламенті,  в Верховній Раді дуже часто і

 обгрунтовано  звинувачуємо  Уряд, інші виконавчі структури в тих

 значних  бідах соціальних, економічних, що сьогодні є в Україні.

 І цілком обгрунтовано.

      Але  є  одне  положення,  в якому, я вважаю, в значній мірі

 вина  падає  на  Верховну Раду як законодавчий орган. І це якраз

 питання,  яке  переплітається  із землею, хоча воно стосується в

 цілому економіки всієї України.

      Будучи   при   нагоді,   щасливій,   скажем,  і  рідкій,  в

 Європейській  комісії,  я  зміг  вияснити  одне, один момент. Ми

 вважаєм,  що  західні,  скажем,  власники  дуже потирають руки і

 бажають, дивляться оком заздрісним на українську землю.

      Нам  це  роз'яснили,  що не це відповідає суті. Але якщо ми

 хочем  замість  кредитів  західних,  за  якими сьогодні їздять і

 керівник  держави,  і  глава  Уряду,  і  які врешті-решт треба з

 процентами  повертати  як  не  нам,  то  нашим  дітям, онукам, і

 ефективність  яких  не  завжди  висока,  кредитів, замість цього

 Україна  (і  це підтвердив буквально в сьогоднішньому номері, це

 надруковано  в  "Голосі  України",  Голова Верховної Ради, нашої

 Верховної  Ради,  Олександр  Олександрович  Мороз  в  недавньому

 інтерв'ю) Україна є інтересна для інвестицій при одній невеликій

 умові, і ці інвестиції можуть бути.

      Коли   кваліфіковані  робочі  сили,  і  інженерно-технічним

 працівникам  буде місце у виробництві, буде місце не на базарах,

 не  на  ринках, не в торгівлі і інших видах обслуговування, а на

 високоефективному   виробництві.  Це  питання  і  конверсії,  це

 питання внести кисень у нашу так повільно плинучу промисловість.

 Це  питання  точечної  товарності  землі,  це  питання  -надання

 можливості  не  лише  внутрішнім  інвесторам,  а, в першу чергу,

 західним  інвесторам  надати  законодавчу  основу придбати землю

 там,  де  він  вкладає  інвестиції,  в  той  завод,  який  треба

 реконструювати,   в   то   підприємство,   яке  ми  надіємся  на

 будівництво. І я вважаю, що ми рано чи пізно це зробимо, не ми -

 то  після нас, і ми ще при цьому можуть бути надії, що в Україну

 придуть реальні і широкі інвестиції із тих кіл, з тих держав, де

 вони є для цього вільні.

      Я  хотів  би  щоб  учасники сьогодні парламентських слухань

 і........ аграрних областей і ті, не числені колеги депутати, що

 залишились  на  ці парламенські слухання, підтримали ці ідеї, бо

 її  треба  раньше  чи пізно нам оплодотварити громадську думку і

 законодавчо рішити. Дякую вам за увагу.

      ГОЛОВУЮЧИЙ.  Філімонов  Андрій Васильович, голова комісії з

 питань   АПК  Житомирького  облвиконкому,  будь  ласка.  За  ним

 виступить Ковальов Олександр Іванович, Івано-Франківськ.

      ФІЛІМОНОВ.

      Шановний Олександре Миколайовичу, шановні народні депутати,

 колеги  з  усіх областей нашої держави. Велика честь виступати з

 цієї  головної  державної  трибуни,  важко  віриться, що до мого

 голосу  з  самих  низів України, бувшого не перспективного села,

 яке  і  до  цього  часу  не  має під'їздної дороги з Житомирщини

 хтось  прислухається.  Але більшість народних депутатів постійно

 говорять,  що  ми -ваші виборці. Я думаю, що і враховуючи це, що

 буду  вами  почути. Ми з самих низів не розуміємо як можна жити,

 робити великі добрі державні справі, коли у законодавче поле, що

 регулює  земельні відносини, вмішується то Кабінет Міністрів, то

 Президент  України. На наш погляд, Верховна Рада є конституційно

 єдиний  орган,  який  повинен приймати закони відносно землі, по

 яких ми повинні працювати.

      Нам  говорять  і переконують, що це не така Верховна Ради і

 вона  повільно  приймає  закони.  Верховна  Рада є така, як і ми

 насправді  в  нашому  житті.  Ігнорувати  Вверховну  Раду не має

 ніхто,  тому  працювати  з  землею  і розпоряджатись, і видавати

 законодавчі акти має тільки право Верховна Рада.

      Як виборець із села я повинен запитати сільських депутатів,

 а  їх 247 у Верховній Раді від сільских виборчих округів: де ви,

 народні  депутати! Де ваші обіцянки захищати село, селян? Коли є

 ви  у  цьому залі, а я бачу, що є дуже багато відомих депутатів,

 які  часто плачуть -  ми  на  низах  чуємо, а сьогодні їх у залі

 немає -  коли ви розумієте, що таке земля, то чого до цього часу

                              - 42 -

 не  наклали вето на указ Президента про прискорення реформування

 земельних  відносин?!  По суті, це по тому, по чому зараз працює

 село  і  що  нас заставляють робити. Селянин від природи не може

 поспішати,  а  ми,  не чіпаючи землю, не вносячи зміни в закони,

 революційним шляхом хочемо провести капіталізацію селян. Народні

 депутати,  допоможіть  нам, як розібратися в житті?..

      Проект  нової  Конституції,  який  нам  хотять представити,

 ігнорує  колективну  власність - там  береться  до  уваги тільки

 приватна   власність,   а  дехто  цей  проект  Конституції  дуже

 вихваляє...  А  ми  ж робимо роботи і говоримо, що хорошу справу

 робимо,  коли  землю передаєм в колективну власність!.. Зараз ми

 передали   землю   в   колективну  власність,  але  вже  цими  ж

 революційними   кроками   її   паюємо.  Ціль,  мета - приватний,

 індивідуальний власник повинен бути колективним господарством, і

 це запущено механізм руйнації колективних господарств.

      Що  нам потрібно зробити сьогодні в законодавчому полі? Це,

 перше, - призупинити  дію,  якщо не можна накласти вето на указ

 Президента  від  14  листопада  1994 року. От у мене сертифікат,

 який   нам  отправляють  на  місця.  робляться  радіопереклички,

 вказуються  строки  до  якого часу наші селяне повинні одержавти

 такий сертифікат.

      Ліва  сторона  добра,  права сторона, що написано. Права на

 земельну   частку   -пай   може   буте  об'єктом  куплі-продажу,

 дарування...  і  спадкування  застави?  От, я хочу запитати вас,

 шановні  депутати,  що  в нас робить права рука, я маю на увазі,

 Верховна  Рада  і  що  робить  ліва  рука?  Ліва  рука поспішає,

 набагато     вивпереджаючи    революційними    кроками    робить

 капіталізацію  і  це  все  буде  в селянин, коли отдадуть, як це

 повернути  назад?  А  ми  повинні  з землею працювати тільки нга

 основі законів. Сьогодні ми Фонд приватизації........... хватило

 мудрості  Верховній  Раді,  підпорядкували  Верховній Раді. Хіба

 земля  не  основний  засіб  нашого  виробництва,  це  є  основне

 багатство  держави.  чому ми земельну службу віддали Президенту?

 Земельний  оцей  фонд,  що  тут виступав теж віддали Президенту?

 Тільки  з  єдиною метою, щоб на основі указів робити ту волю або

 виконууати ті  вказівки, які...   є в нас в указі.

      І давайтке будемо відверті: часом в земельній службі є такі

 спеціалісти,  які  взагалі  далекі  від  землі. Я, наприклад, по

 своєму  районі,.........  одного  дня  працював  біля  землі і з

 людьми не працював.

      І я хотів би просто внести пропозицію, народні депутати, що

 давайте  призупинем  дію,  давайте будем працювати біля землі на

 основі  законів. Тоді яка -то буде логіка, буде селянська яка-то

 думка і не буде   поспішності.

      І  тут  виступав  депутат з Івано-Франківщини, им їздили по

 них  ділитися  чи  брати  від них досвід. Між іншим, ви там дуже

 мудро  поступаєте,  ви як раз не поспішаєте. А, якщо поспішаєте,

 поспішаєте  з  думкою  і  вчите даже нас, східняків. Ну, хоч ваш

 трошки  виступ сьогодні був такий, що..... не так, ну, ми ж увас

 були. І  ви  справді робите  ту  мудру  селянську справу.

      І  ось  хотів  би  сказати останнє. Олександр Миколайович і

 народні   депутати,   Земельний  кодекс  не  передбачає  такого.

 Сьогодні  вже  вступила  в дію приватна власність. Значить, якщо

 спадкоємець  може  мати   декілька...  земельних  часток  і вони

 перебільшують,  ніж  1  гектар,  і  як раз оформлення у спадщину

 здійснює  нотаріальна  служба і виходить, що в нас є по селі вже

 такі спадкоємці, що мають дві-три земельні ділянки, у розмірі їх

 до  трьох гектарів, починають їх перепродувати, і тоді виникає

 законне  запитання:  земельна  ділянка в центрі села, колись тут

 повинні побудуватись діти і онуки, а якщо вже наступила купівля-

 продаж, то де будуть будуватись наші діти? Мабуть, це Земельному

 кодексу  треба відрегулювати, яку кількість даже в спадщину, яку

 кількість землі, бо може бути, що через підставних осіб, тих, що

 мають  гроші,  починаються  різні  релігійні  діячі,  різні люди

 багаті  через  знайомих  і  скупляти  якраз цінну землю, яка є у

 населених  пунктах, а Земельний кодекс це не передбачає. Дякую за

 увагу.

      ГОЛОВУЮЧИЙ.   Спасибі.  Тільки  то  виступав,  Комар  Петро

 Опанасович з Львівської області, то не з Івано-Франківської.

      А  зараз  слово  надається  Коваліву Олександру Івановичу,

 голова  комісії  з  питань  АПК Івано-Франківської районної Ради

 народних  депутатів. За  ним  виступить  Довгань.

       КОВАЛІВ.  Шановні  депутати, присутні! Я рік тому, в цьому

 залі на парламентських таких читаннях вносив деякі пропозиції як

 професіонал,  який працює 20 років в земельних органах, з них 12

 років  управляв  землями  області.

       Сьогодні  ми бачимо в порівняльній таблиці, що немає тих чи

 інших  пропозицій не тільки моїх, а численних пропозицій і наших

 депутатів, через який ми вносили, зокрема, Степана Волковецького

 і Романа  Круцика.

      В  чому  справа?  Ми, ще раз повторюю, давали пропозиції як

 професіонали  через  депутатів. В  чому  справа?

      Погляньте  ви  другу  статтю,  де  визначено  сім категорій

 земель.  Якщо  ми  називаємо  категорію  земель  "землі населених

 пунктів",   а   інша   категорія   -"землі  сільськогосподарського

 призначення",  то  що,  немає  в  межах  населеного пункту земель

 сільськогосподарського   призначення?

      Якщо   ми  на  рівні  ставимо  категорію  "землі  запасу"  із

 категорією  "землі  сільськогосподарського  чи лісового фонду", то

 що,  землі  запасу  не  можуть бути землі сільськогосподарського

 призначення?   80  стаття  "Землі  запасу"  говорить,  що  землі

 запасу -це всі ті землі, які не нада ні в постійне користування,

 ні  в власність. А значить є неточності. І я вважаю, що це треба

 поправити,  щоб  чітке було тлумачення правового поля земельного

 кодексу.

      Тут  говориться,  що поспішає Уряд і Президент із паюванням

 землі. Ні. В діючому законі земельного кодексу, який приймався в

 цьому залі, 6 стаття говорить про визначення частки. І, до речі,

 6  стаття  визначає,  що в розрахунок середньої земельної частки

 включаються   як  працівники  сільськогоподарських  підприємств,

 пенсіонери, а також  соціальна сфера.

      Ми  на  Івано-Франківщині цей процес успішно проходимо і не

 можеам  дочекатися зміни у земельний кодекс, щоб робити наступні

 кроки.  Якщо  ми сьогодні 21 травня розглядаємо повторно змін иі

 не  можемо  внести  зміни,  то  я вам скажу, що (..............)

 процес  іде  і  те,  що уже відбувається, зворотнього процесу не

 буде.  Не  зможемо  ми  сьогодні  ставити радикально питання про

 відміну  приватноїчи іншої  власності.

      Але  тут  навіть  при  паюванні є багато запитань таких. От

 сидить  директор  нашого науково-виробничого об'єднання "Еліта",

 науково-дослідне   господарство,   і   в  сусідньому  селі  люди

 одержують  земельну  частку, земельний пай, а в цьому селі земля

 не паюється.

      Так у дослідному господарстві є частина земель, де ведуться

 дослідні  роботи,  де  не можем передавати ні в колективну, ні в

 приватну  власність  і треба залишати в державній власності. Але

 на  інших  землях, де ми просто розмножуємо еліту, напевно треба

 подумати  і сьогодні в законі не писати однозначно, що не можуть

 передаватися  такі  землі  у  приватну  власність  чи  підлягати

 паюванню.

      Багато  є  і  інших  нюансів.  Я  тут говорив і хочу ще раз

 повторити.  Визначений  механізм  по  території  господарства чи

 села,    визначення   середньої   земельної   частки,   -він   є

 невмотивований.  В одному селі багато людей, в іншому мало. Якщо

 взяти  такі  області,  де  перважна  кількість  ріллі,  то любим

 механізмом громадяни стануть власниками майже цілої області.

      У   нас   в   Івано-Франківській  області  половину  земель

 загальнодержавної власності лісів і понад 150 населених пунктів,

 де  зовсім  не  проходить паювання. То що сказати цим громадянан

 України, які поставлені в нерівні умови.

      Якщо  ставити  питання  ще  глибше,  то  зараз в Земельному

 кодексі  в  новій  редакції  пропонується записати 56 статтю, що

 передається  земельні  ділянки  у приватну власність та постійне

 користування до 2 гектарів. Я щойно прочитав, бо тільки сьогодні

 роздали.

      В   попередньому   нашому  Кодексі  чітко  розмежовано,  що

 передається  безплатно  в  приватну  власність, а що надається в

 користуванн.   Якщо  ми  так  же  чітко  напишем,  дамо  навідку

 сільським  Радам,  одна  сільська  Рада  схоче  дати  в приватну

 власність,  ні. Це ми не забезпечимо права громадян, які існують

 на сьогодні в законодавчому просторі.

       За  такий  короткий час детально не буду зупинятись на цих

 всіх  нбансах,  скажу наступне. Коли ми зараз минуючи колективну

 власність і не передаючи землю в колективну власність не тратимо

 грошей,  який  і  так  немає  на виготовлення державних актів на

 колективну  власність,  спочатку передаєм у приватну власність в

 межах  земельної  частки,  то люди добровільно вибарають кому як

 об'єднатися і як створити те чи інше господарство.

      Переді  мною виступаючий голова постійної комісії вам також

 на це наголосив, що немає ніякого там штурмовщини, немає ніякого

 такого,  щоб люди не розуміли, що не потрібно подрібнювати поля,

 але  людина  повинна  бути  власником,  як своєї землі, як своїх

 засобів виробництва, так і своєї праці.

      В мене час закінчився, дякую за увагу.

      ГОЛОВУЮЧИЙ.   Спасибі.   Слово   надається  Довганю  Сергію

 Васильовичу, народному депутату. За ним буде виступать Шевченко,

 Київська область.

      ДОВГАНЬ С.В.

      Шановні  товариші, колеги! Я хотів би почати свій виступ із

 слів  класика,  якийц  сказав,  що  в Росії две напасти... і так

 дальше  по  тексту.  Так  оце  в  нас в Україні теж дві напасті:

 одна -приватизація називається, а друга -земельна реформа.

      По  приватзації ми вже не будем 100 раз розсказувать що там

 робиться.  Недавно  вже була в нас розмова дуже така велика тут,

 але  , на жаль, ми  не можем її  зупинити.

      Те  саме  робиться і з земельною реформою. Я не проти того,

 що  її треба робити. Але якщо починати щось робить, треба знать,

 що  ми  хочемо. Дивлячись на те, що ми зараз робимо, то виходить

 так,  що  ми  хочемо,  щоб  у нас не було сільськогосподарського

 виробництва  на  Україні. Ми сьогодні заміть того, щоб давати на

 село,  скажем,  якісь  ресурси:  грошові, матеріально технічні -

 займаємся  тим, чим, так сказать, можем сьогодні, потому шо дали

 команду  чиновникам,  які представляє Держкомзем, і вони роблять

 справу,  не  радячись  із  тими  людьми,  які  працюють на землі

 сьогодні.

      Ми  не питаєм голови колгоспу, ми не питаєм колгоспника -що

 робить,  а питаєм у людини, які платять зарплату за те, щоб вона

 сьогодні  щось  ділила, щось множила і таке інше. Тому для того,

 щоб (...........) реформи(...........) (...........) проводились

 ефективно, вони не будуть проводиться до тих пір, поки не будуть

 наші господарсва сільськогосподарського виробництва мати ресурси

 і гроші.

      Сьогодні  ми  що  робим?  Ми даєм право, безплатно передаєм

 землю  любому  громадянину. Це в ньому (...........), як кажуть,

 дар  божий,  а  завтра  він  може її продавать, якщо ми підем на

 поводу,  скажем,  у розробників цих проектів, що можна продавать

 те,  що  йому  не  належить.  Вона  йому  попала,  так  сказать,

 случайно,    він    завтра    буде   торгувать.   В   результаті

 розрушається   наша   основа   нашого  сільського  господарства,

 колективні  сільськогосподарські виробництва.

      Тому  я  вважаю так, що сьогоднішні питання, які виносяться

 вони  цей законопроект мабуть треба відхилити. Виконати слідуюче

 треба.  Ми  вилілили  уже  достатню кількість землі для передачі

 фермерам  і  т.  ін.  Сьогодні треба вивчити, як вона, ця земля,

 працює,   що   мішає,   скажем,  цим  самим  фермерам  ефективно

 використовувати землю.

      Якщо  ми  побачим,  що,  дійсно,  таке виробництво, як в 50

 гектарах,  тут  називалися  цифри,  що,  як  мінімум,  треба 300

 гектарів,  250.  Якщо ці 50 гектарів можуть ефективно працювати,

 значить, ми можем далі вести ці реформи.

      А   якщо   ми  будем  іти  шляхом  проб  і  помилок  і  ось

 роздрібнювати ці господарства, скандали. Ви знаєте, що зараз і в

 Комісію  по  земельним ресурсам чи агропромислового комплексу, і

 депутатам   ідуть   величезна  кількість  листів,  в  яких  люди

 жалуються  на  те,  що  не  правильно  виділяються  оці земельні

 участки. Немає кому розібраться в цих справах. В суд вони йдуть,

 суд  приймає  рішення,  ні одна, ні інша сторона не можуть бути,

 так  сказать,  погодитись  з  тим  рішенням, тому що у нас немає

 законодавчої  бази  для  проведення  такої, я б сказав, що це ще

 важливіша справа, чим приватизація в плані тому, як наша держава

 може розвиватися.

      Тому,  я  пропоную,  Верховна Рада це зараз слухає, і всім,

 хто  присутній  порекомендувати  своїм депутатам призупинити всі

 питання,  зв'язані  з  земельною  реформою,  глибоко вивчити це,

 визначити  основні  напрямки проведення цієї роботи, подивитись,

 чим не треба займатись, що треба взяти, так сказать, який досвід

 взяти  для того, а потім розглядати закони. І не носитись з цими

 законами  через  кожні  три  місці  і  щось туди втягувать, щось

 вписувать туди - а вдруг проскочить. Дякую за увагу.

      ГОЛОВУЮЧИЙ. Спасибі.

      Слово    надається    Шевченку,   Київська   область.   Ні,

 відмовляється.

      Моцпан. Омелян Никонович Парубок має слово, да? Будь ласка,

 на  трибуну, Омелян Никонович. Двічі Герой соціалістичної праці.

 Цей  землю знає досконально, як ніхто. Ні один міністр так землі

 не знає, як знає Омелян Никонович.

      За ним виступить Новоковський.

      ПАРУБОК.

      Дорогі  товариші.  Ну,  я тут і Довганя підтримую, і других

 підтримую,  якщо,  як  тиждень,  так  у  нас і Земельний кодекс,

 і  кодекс, і він не йде, і не піде, тому що люди розуміють, куди

 нас  товкають.  Давайте  згадаємо  91  рік, були у нас колгоспи,

 со....,  колгоспи,  як  хотіли так і називали, з чиєї-то милості

 ліквідували,  назвали КСП, не одне й те саме -те саме. Але в 90-

 му  році,  89,  90-му  році Жашківський район продавав 72 тисячі

 тонн  хліба  і 16 тисяч тонн м'яса, а Івано-Франківська область,

 де  сильно  хорошо  йде  приватизація землі, продавала 23 тисячі

 хліба,  це тоді, коли секретара або голову облвиконкому садили в

 президію,  давали ще й на груди якусь желізячку. Так де ж робити

 приватизацію  землі? В Івано-Франківській області чи в Черкасах.

 Не  зачипайте  її,  хай  люди  самі  определяться  яка  там буде

 собственность,  чи  вона буде приватна, чи вона буде колективна,

 від цього не змінеться. А в минулому році Жашківський район вже,

 бо  КСП  стали,  продав півтора тисячі тонн м'яса і 8 тисяч тонн

 хліба.  О,  біда  наша!  Не  лізьмо  в  святе  діло,  яке віками

 создавалось, і не зачипаймо землі.

      Я   Львівянам   предлагаю,   все  життя,  всі  експерименти

 проходили  в  Львовській  області, бо покойний, добре поважаємий

 чоловік  був  і  Володимира  Васильовича і Леоніда Ілліча, і там

 мільярди  викидали на експерименти, експерименти себе доказали і

 довели,  що  вони нікому не потрібні. Ну, давайте тут заніматься

 експериментами.

      ГОЛОВУЮЧИЙ.  Спасибі.  Ну,  я  думаю,  що Львівська область

 всегда  була  в  аграрному питанні козирної областю не тільки на

 Україні,  а  в Союзі, і ми там проводили не один, самий сучасний

 семінар,  якому  завидували  і  Захід,  і  Схід.  Сьогодні можна

 порівнять.

      Новаковський,  будь  ласка,  директор Інституту землеустрою

 Української  Академії  аграрних  наук,  академік.  За  ним  буде

 виступать Масенко, Полтава.

      НОВАКОВСЬКИЙ

      Шановнй    Олександре    Миколайовичу,   шановні   учасники

 парламентських читань!

      Безумовно,  складно виступати після Довганя і Парубка, якщо

 ми  будемо  розглядати  земельну  реформу у політичному аспекті,

 особливо якщо ми будемо робити або аналізувати те становище, яке

 ми  маємо  зараз.  Але  я  не  ставлю  перед  собою таку мету. Я

 виступав  перед  вами  декілька  разів... Я хотів би сказать про

 інше.

      Зараз  у  нас  в  державі при наявності Земельного кодексу,

 який,  по  суті,  є зводом земельного законодавства, ще діють 18

 законів,  які  регулюють земельні відносини, регулюють по-іншому

 ніж  Земельний  кодекс;  у  нас  існує  9 указів Президента, які

 регулюють  земельні  відносини;  у  нас  є  2  декрети  Кабінету

 Міністрів,   які   регулюють   земельні   відносини.   Такого  в

 цивілізованій  державі  бути  не  може,  і чим ви раніше внесете

 зміни  в Земельний кодекс, які б задовольняли вас, тим раніше ми

 позбудемось   регулювання   земельних   відносин  не  властивими

 документами,   які   зараз   діють.   Не  буде  цих  розмов,  що

 заставляють,  щоб сьогодні робить сертифікати чи щось інше. Ми ж

 не можемо вийти з становища!

      Дивіться,  з  16  лютого  минулого  року  у вас знаходиться

 Земельний  кодекс!  Чому ми не можемо прийняти Земельний кодекс?

 Ми  не  можемо прийняти... ви не можете прийняти через те, що ми

 не  можемо  пройти  рубікон  так  званого першого читання. Я вас

 питаю: як можна пройти перше читання, коли в кодексі 118 статей?

 Ми  вносимо  принципові  зміни  в 6 статей. Ми не можемо досягти

 тієї  одностайності, яка була ще недавно в державі, що ми за все

 голосували... У вас різні думки... Ви не можете зійтись на трьох

 позиціях.

      Перша  позиція.  До  якого рівня ми повинні ввести державну

 власність  в  лісову  і водному фонді: чи весь фонд повинен бути

 державною  власністю  чи  ми  будемо допускати, що в колективній

 приватній власності будуть якісь землі лісового, водного фонду?

      Друга   позиція.  Чи  ми  будемо  в  колективній  власності

 допускати  відчуження земельної частки чи не будемо?

      І  третя  позиція.  Чи  ми  будемо переходити на комунальну

 власність  на землю, обмежуючи місцеві Ради, сільські, селищні і

 міськи  розпорядженням  землі  в  межах  населеного  пункту?

      3  позиції  ми проводимо по цьому питанню 3 перших читання,

 2-гі  парламентські  слухання.  Ми  ж кінця не досягаємо в цьому

 відношенні.  Ми обмінюємось, всі висчтупають дуже правильно, але

 б  я просив би, Олександр Миколайовч, може зайняти таку позицію:

 давайте сформулюємо ці 3 позиції і проголосуємо демократично, ви

 більшістю  яку позицію ви приймаєте, закриємо 1-ше читання. Я не

 наполягаю,  що  купівлю-продаж, ви  проголосуйте,  що  ви будете

 примати.  Ну,  ми  ж  не  можемо,  півтора роки ми возимся з цим

 кодексом  і  тепер .......... обвіняє нас: що ви місяць подаєте?

 А, що, товарищу,..........., для вас немає значення, що ми......

 не  знаємо як робити, що ви заставляєте самі, щоб ви сертифікати

 робили на завтра і так дальше. Законодавства ж немає. Так чого ж

 ми  тут сидимо з вами?

      Я просив би вас, давайте приймемо на Парламенських читаннях

 якесь  рішення,  якщо  б  закінчувало  цю  ситуацію.  Якщо ми це

 закінчемо  нормально,  мі  підемо  далі,  це  не  значитб, що ми

 повинні   відкривати   купівлю-продаж   земель   з...  товарного

 господарсва.  Це не значить, що ми повинні зараз, щоб у нас весь

 лісовий  фонд  був  державний,  це не значить, що окремі ділянки

 водного  фонду не можуть бути в колективній приватній власності,

 світ  живе  іначе.  А  вони проголосуйте, скажіть, як зробити ці

 положення, щоб  пройти 1-ше  читання.

      Якщо  ми  пройдем 1-ше читання, тоді можна піти далі і тоді

 можна  те,  що зараз ставити скільки буде діяти указ Президента,

 так  вінь буде діяти до того часу поки ви не внесли зміни, через

 те,  що  він  відрегулював  норми,  яких  не  було  в Земельному

 кодексі.  Це  зрозуміло  чи  ні?  Нащо  тоді  ми розмову ведемо?

 Давайте  внесемо  зміни, і якщо ви з завтрашнього дня поміняєте,

 що  не  буде  сертифікат  об'єктом купівлі -продажу, закінчаться

 розмови  і  закінчиться  видача.  Скільки ж ми будемо ці розмови

 вести?

      Я  прошу  підтримки  вашої.  Як  один  з  авторів,  я  хочу,

 Олександр Миколайович, виразити велику подяку Верховній Раді, що

 вона питаннями землі так багато займається, так багато часу і ви

 особисто,  але  я  просив би вас: давайте ми закінчимо цю справу

 таким  чином,  щоб внизу ми могли мати законодавство, за яким би

 ми  могли  йти  далі.  Реформуючи  чи не реформуючи -це вже інша

 справа.   Ми   реформу  почали  не  цією  Верховною  Радо,  вона

 розпочалась  раніше,  і те, що ми зробили, передавши землі майже

 40%  у  колективну власність, це знаходить підтримку в селянства

 через те, що це захищає селянство в першу чергу від держави.

      Дякую  вам  за  увагу.

       ГОЛОВУЮЧИЙ.   Спасибі.

      Володимир Ілліч,  сядьте,  будь ласка,  слухайте.

       ШУМ   У   ЗАЛІ

       Одну хвилиночку. Сядьте, будь ласка*

      Шановні  колеги,  я  просив  би,  давайте  на персоналії не

 переходить.  Я  бачу,  Довгань вийшов, я хотів би відповідь дать

 вмісто  Довганя,  якщо  ви не   заперечуєте.

      По-перше,  ведучи розмову, що розгляд питання в політичному

 аспекті, то мало-мальські людина,  яка в цих питаннях політику і

 економіку  не  розділяє, то прекрасно знає: яка політика, така і

 економіка.  Яка була раніше політика -така була і економіка, яка

 сьогодні  політика  -така  і  економіка.  Я думаю, що сьогодні не

 потрібно   один  одному  протиставлять.  Ми  бачимо  політику  і

 економіку.

      І я думаю, що Омелян Ніконович, ну, краще не скажеш, як він

 казав.

      І  друге  в  мене  запитання: хто готував Указ Президента -

 Верховна  Рада  чи  ви?  Ви.  Ви  готували.  Що  підсунули-те  і

 підписано. Тому  я  просив  би не звинувачувати.

      (ОПЛЕСКИ)

      Будь ласка, слово надається Масенко. За ним Чернявський.

       МАСЕНКО.   Шановні   депутати   і  шановні  спеціалісти  -

 землевпорядчики!  Питання  землі  -це  питання державної ваги. І

 зрозуміло  само  собою,  що  воно  на державному рівні повинні і

 вирішуватися.  Але  це  не значить, що воно повинно вирішуватися

 під  натиском, силою закону, указу чи ще якихось правових дій. І

 дуже  дивно  слухати,  коли  окремі і політики, і от наприклад і

 лауреат  премії  Ленинського  комсомолу  Петро  Осадчук,  радить

 селянам як їм поступати із землею.

      То  в  мене  тоді  виникає  запитання.  Не краще тоді Петру

 Осадчуку  очолити  Комісію  з  питань  АПК  у  Верховній Раді, а

 Даниленко хай пише вірші. Я це шановні присутні говорю для того,

 що  кожен  повинен  займатися  своєю  справою, тому що йому дано

 природою,  тому що тим, що йому дано наукою. А як може мені воно

 не  підходить,  а як у народі говорять те, що йому дано богом. І

 дивно  дивитися,  коли  передо  мною виступав науковець, світило

 нашої  аграрної  науки, як можна так висловитися, і говорить, ви

 щось небуть приймайте у першому читанні, хоть би щось аби тільки

 прийняли.  І  яке  основне  питання? Питання лісових фондів. Да,

 невде ви думаєте в лісові фонди так оце все впирається суть усих

 питань.  Не  про  це  іде  мова.  Мова  іде про те, про суттєве,

 корінен  питання,  питання  власності  на землю. І ви це якраз і

 минаєте,  ви  це  якраз  і  не зачипаєте. А лісові фонди чи вони

 будуть  державні,  чиїх віддати комусь у колективну, чи приватну

 власність -це не суттєве питання. Це вже можна якось вирішити на

 місцевому і регіональному рівні.

      Я  хотів  ще навести... Там є такі світила, як Юрчишин і ще

 один  академік  там,  я  забув  його  прізвище,  виступали  вони

 "Реформи  робимо  разом"  така передача по телебаченню була по 1

 програмі.  Так  дивно було дивитися. Чи це люди на землі живуть,

 чи вони впали з неба. Вони таке розказують, що дивно слухати тим

 людям, які весь вік народилися і працюють на землі.

      Я  ще раз підкреслюю, що давайте не будемо давити на селян.

 Який  вихід  можна  знайти у цій усій ситуації, яка склалася? На

 мою  думку,  дуже  простий: дати селянину дійсно свободу і право

 вибору.  Всі,  так  звані,  демократи,  які зараз тут дуже р'яно

 виступають,   вони   завжди  критикують  ту  політику,  що  була

 проведена  з питання колективізації, була проведена насильницька

 колективізація.  Можна  з  цим  і  погодитися.  Може й так. Була

 допущена  помилка.  ТО  навіщо ж таку помилку повторювати знову?

 Проводити насильницьку приватизацію.

      Так  ми  ніколи, шановні колеги, не визначимо переваги тієї

 чи  іншої  форми  господарювання. Якщо наводить тут6 що десь там

 фермерське господарство має якісь успіхи певні, тоя може десятки

 прикладів  навести,  де  колективні  господарства  мають  великі

 успіхи.  Але  я  знаю  в  себе  на  виборчому  округу,  що таких

 фермерів, який три роки сіяв соняшник по соняшнику і збирав один

 бьур'ян, то, я думаю, що ні один спеціаліст, ні одна людина жива

 на    жемлі   не   скаже,   що   фермерство   має   переваги   у

 сільськогосподарському виробництві.

      Я  на  закінчення  хотів  би  ще таке сказати. Тут присутні

 люди,  які  мають  спілкування  з  Президентом, якщо дойдуть мої

 слова  до  Президента, мені чогось не віриться, що наш Президент

 так  уже  в  душі  дуже  переконаний  у перевазі приватної форми

 господарювання   на  землі.  Це  йому  нашиптують  різного  роду

 шиптуни,  які  не  хотять блага для нашого народу. Вони, перш за

 все,  передбачають  благо для себе, а тільки закриваються благом

 народу.

      Так  я  хотів  би сказати:" Шановний Леоніде Даниловичу, що

 прокльони впадуть і на нас депутатів, але прокльони впадуть і на

 вас.  І вас спідкає та доля, що і попереднього Президента". І не

 потрібно  зараз чекати того моменту, поки можна було почекати що

 з  цього вийде6 але ми вже знаємо, що з його вийде і тільки тоді

 дойдемо...  дойде  до того моменту і ми розведемо руками і знову

 скажемо: "Маємо все те, що маємо". То ж давайте, щоб ми мали те,

 що  треба,  то  не  допускати цього, а дати право тим людям, які

 працюють на землі, їм самим  вибирати  форму господарювання.

      ГОЛОВУЮЧИЙ. Спасибі. Чернявський. За ним Кендзьор.

      ЧЕРНЯВСЬКИЙ

      Шановні  колеги!  яворівський мені дав напутствіе, щоб я не

 плакав. Я й не збираюся, до речі сказать, і вірші писати також.

      Я  хочу  висловити  свою  думку  з  того  приводу,  який ми

 сьогодні обговорюєм, і думку не тільки свою, а й багатьох селян,

 що  головне  сьогодні  і  головне -не це нам треба обговорювати:

 фермерство    чи   колективні   господарства   чи   інші   форми

 господарювання. Головне -  економічні відносини.

      Ви  дивіться...  давайте подивимось що з нами сталося за ці

 роки під гаслами реформування. Тому я не знаю в кого, а мене вже

 алергія  на  це  слово і, шановний Леонід Новаківський, академік

 шанований  мною...

      ГОЛОВУЮЧИЙ. Леонід  Якович.

      ЧЕРНЯВСЬКИЙ.  Леонід Якович. Я знаю, я просто, так сказать,

 хотів  би вам сказати, що якби ви під іншим гаслом говорили уже,

 напевне  ми  б  вас  повністю б підтримали. В чому реформування.

 Дивіться,  статистичні  дані,  а  не  якісь  мої там видумки ч и

 чиїсь.  Ми  вже  маємо  з  вами -дореформувалися -по виробництву

 м'яса  одна  третина  до  1989  року,  по  маслу  -40 процентів,

 ковбасні вироби - 31...

      ГОЛОС З ЗАЛУ. НЕ ЧУТИ

      Взуття -11 процентів, мука -і на рівні вже 1953, 1962 року.

 Давайте  дальше  реформуватись,  сьогодні  я повинен сказати, що

 багатих  господарств  і фермерських, і колективних, і інших форм

 власності  мають непогані результати. Але ви ж знаєте, ми ж такі

 самі мали результати і в попередньому. Куди возили президентів -

 тоді   вони   називалися  Генеральними  секретарями,  голів  Рад

 міністрів,  тепер  вони  віце-прем'єри  і  т.  д.  Це  були, так

 сказать,  господарства,  на  який, ну, показові були. А загальні

 показники  говорять не на користь сьогоднішніх наших реформ. І я

 вважаю,  що  в  цьому  плані ми повинні всі працювати разом. І я

 підтримую  нового  нашого  віце-прем'єра,  що  такі експерименти

 треба  проводити  не  над  всім  народом України, а над окремими

 регіонами,  господарствами  і  т.  ін.  Дало  позитивний ефект -

 давайте його зробим надбанням всієї України.

      Але  ви  ж дивіться, давайте світовий досвід вивчати, і для

 чого ми їздимо по закордонів багато. Німеччина, Східна Німеччина

 не    реформувала,    вірніше,   реформувала   через   паювання,

 акціонування і т.д.Але кооперативи залишилися.

      І  чого  ми  замовчуємо,  що  в  1995 році Східна Німеччина

 обігнала  Західну  Німеччину по ефективності використання землі.

 Вперше  за всю історію. І західні німці кажуть, що шлях "нашого"

 фермерства...........  до збільшення шлихом, яким, кожний рік 20

 процентів   фермерів  на  Заході  гине.  І  в  результаті  цього

 крупні... Величина ..........збільшується.

      Аналогічне питання у Америці. В інших країнах світу. Чому ж

 ми    хочемо    дробити    наші    господарства:   концентрація,

 спеціалізація  -це поняття не соціалістичні і не капіталістичні,

 це  поняття  економічні.  Леонід  Якович,  це  не  політика,  це

 економіка.  І  нам,  в першу чергу, треба виходити з економічних

 підходів до цього питання.

      Я думаю, що доля правди і істина, Леонід Якович, в тому, що

 треба  приймати  по  основних  позиціях,  хоча би щоб звести всі

 закони. Тут логіка ваша є, без сумніву. Але вести, підштовхувати

 до  того,  що  вже  ми  проходили,  до  того,  щоб  насильницько

 проводити  знову  продаж  землі  і  т. ін., ви знаєте, знову ж у

 Східній  Німеччині  ума  вистачило  Бундестагу  не  прийняти, не

 дозволити  продаж  землі  поки що, паїв не дозволити. Тому що не

 дозріли умови для цього.

      Так,  я вважаю, що і в нас прийде час, можливо, ми будем ще

 землю  перетворювати  в  товар,  але  це  ж  не сьогодні. І тому

 пропозицію,  яку  дехто  тут  привносив  про  те,  щоб відмінити

 мораторій на продаж землі, я вважаю, передчасною і не потрібною.

      Я вдячний, от мені понравились виступи багатьох наших колег

 із  місць,  які  от Філімонов, він чи які, реально, так сказать,

 пропонує  сьогодення  у  вирішенні  цих  земельних, так сказать,

 відносин.  І  ми  забуваємо  про  те,  що у всіх капіталістичних

 країнах:  Німеччини,  Америці, Бельгія, Данія і так дальше 70-80

 процентів товарної продукції виробляється в кооперативах, той же

 Вермахт   має,  ну,  в  кількох  навіть  кооперативах  буває  по

 виробництву  молока і так дальше, чого ми сьогодні ту форму, яка

 досягнута........ не справедливим шляхом, тут уже дехто говорив:

 шляхом   насильницької  колективізації  і  так  дальше,  але  це

 досягнуте  економічне,  так сказать, досягнення сьогодення наше,

 що  якими б шляхами воно не було, але спеціалізація, подивіться,

 який  рівень  наших спецхозів був, яку вони продуктивність праці

 мали, їх сьогодні знищили і хто за це буде відповідати.

      Я  думаю,  що  наряду  із  розумними  цими  заходами, я щас

 закінчую,  я  думаю,  що  треба  розібратись з цим і законодавчо

 визначитись по кожному пункту, і не треба нам дурити людей, тому

 що  фермерство  говорили ми, а хто відповість дійсно за те що, і

 не  фермерами його іменувати, ми їх обдурили давши землю не дали

 умови  працювати.  Хто  це  винен  за  це  і хто це винен, що 10

 процентів землі сьогодні на Україні практично пустує. Дякую.

      ГОЛОВУЮЧИЙ.  Спасибі. Кендзьор, за ним Роєнко.

      КЕНДЗЬОР

      Шановні  колеги  народні  депутати.  Розгляд  сьогодняшього

 питання   мене   мимо  волі  повертає  у  спомини  про  щасливий

 колгоспний  лад  і щасливу працю колгоспника.

      Якщо ми з вами так, дуже тверезо оглянемося назад, і кожен,

 хто   представляє  той  чи  інший  сільськогосподарський  район,

 мабуть,  погодиться  зі  мною і скаже, що я маю рацію. У кожному

 районі було 3-4, ну максимум 5 рентабельних колгоспів, які в тій

 чи  іншій  мірі,  так  би  мовити,  давали  собі раду, якісь там

 копійки  заробляли люди і забезпечували, так би мовити, державну

 програму   вирощування   сільськогосподарської   продукції.  Все

 решта...   всі   решта  колгоспні  господарства  були  абсолютно

 нерентабельними,  вони  були  збитковими,  вони  висілі  на  шиї

 тодішньої   держави.   Я  пригадую  такий  факт,  коли  у  якесь

 господарство, і,  зокрема,  до  нас  на  Львівщину,    був такий

 знаменитий  Герой Соціалістичної праці, голова колгоспу Чиж і за

 день  чи  за  тиждень до приїзду Генсека Хрущова з усього району

 усі господарства звозили і свиней -вибирали, щоб вони більш-менш

 виглядали,  і  корів, і самого хату Чижа обладнували, обставляли

 килимами і т. д. Ось це було, так би мовити, ефективне колгоспне

 сільськогосподарське виробництво.

      (Шум у залі, окремі вигуки)

      ...І  мені  сьогодні дуже дивно слухати шановного комуніста

 Масенка,  який-но  абсолютно  забув  науку свого вождя, товариша

 Леніна,  який закликав, що землю треба віддати селянам, тим, хто

 працює на цій землі!..

      (Шум у залі, окремі вигуки)

      ...І  сьогодні  отаке  святотатство  з  боку  комуністів  -

 категорично стояти на колективній, тобто нічийній власності, або

 власності   феодала   сільськогосподарського - голови  колгоспу,

 значить, це є позиція цілком не зрозуміла!..

      І до честі нашого парламенту, звичайно, було би врешті-решт

 зрозуміти, що нігде у світі аналогічна форма господарювання, хоч

 і  шановний Олександр Миколайович не проминає жодної можливості,

 щоби  не  сказати,  що форма господарювання, за котрою тягнеться

 шлейф  і голодоморів, і десятиріч без... оплатної праці кріпака-

 колгоспника, що ця форма найефективніша і по сьогодняшній день в

 той  час,  коли світ, інші держави... світу абсолютно іншу форму

 господарювання  на  селі  запровадили.  І, коли ми візьмемо, ну,

 дуже узагальнений, так би мовити, факт, коли у сфері сільсчького

 господарства,  наприклад,  в  Сполучених  Штатах  Америки  чи  в

 Форанції, чи в Німеччині працює встого-навсього 3-4 відсотки нас

 елення,  виробника,  а у нас працює десь більше 20, і ви бачите,

 ми  не можемо звести кінці з кінцями, то який ефект ціїє системи

 господарювання?

      А  тому, я вважаю, що в даному випадку у Земельному кодексі

 ми  мусимо передбачити, що колективнв форма власності на землю є

 гальмом  в подальшому розвитку аграрної реформи.

      Закладений  у  законопроекті  правовий  нонсенс  одночасної

 видачі  двох  державних  документів,  про  це  вже  говорилося і

 державного  акту  на  право  колективної  власності  на  землю і

 сертифіката  на  право приватнолї власності на землю, тобто... .

 пай.  Я  гадаю,  що годжуюся із паном Масеноком, що нам не можна

 таку ж робити налогічну помилку, як робили колись: насильницько,

 так   би   молвити,   впроваджувати   яку,   ту  чи  іншу  форму

 господарювання.  Саме  паювання землі, визначення власника цього

 паю   дасть   можливість   природнім   чином   сформувати  різні

 господарства,  різної,  так  би  мовити,  форми господарювання і

 визначить  такий  процес  істиного  господаря,  тих людей, котрі

 знають  землю,  вміють  на  ній  працювати  і  люблять  на   ній

 працювати.  Ось  таким  шляхом ми повинні сьогодні йти. На цьому

 шляху  є  перспектива  для  сільськогосподарського  виробника  і

 сільськогосподарського виробництва в Україні. Дякую.

      ГОЛОВУЮЧИЙ.  Спасибі.  Слово  надається Роєнку. Поки Роєнко

 йде,  я скажу, що в 1991 році по всій Україні з 12 682 колгоспів

 і  радгоспів  було  6 збиткових і два радгоспи збиткові. Тому не

 нада говорить те, чого не знаєш.

      Слово Роєнко має, будь ласка, від Черкаської області. За нм

 виступить  Бакуменко.

      РОЄНКО.  Шановні  товариші, мені дуже важко виступати після

 великого  хлібороба Кендзьора, і знов ця..................., але

 я  постараюсь дати поняття і розуміння того, чому ми, комуністи,

 відносимся   з   критикою   до   цієї   земельної  реформи,  яка

 розгорнулась  в   Україні.

      По-перше,  я  повинен  нагадати,  що наша Черкаська область

 завжди   допомагала  Львівській  області  хлібом.  Бо  Львівська

 область  продавала  державі,  робила  заготовки 150 тисяч тонн, а

 туди  ввозилось  450  тисяч  тонн.  А  те,  що  вони  зруйнували

 тваринництво повністю, вони конкорували з Черкаською областю, то

 це однозначно.

      А  третє, що треба додати: сьогодні люди приїжджають люди з

 Львівської  області  після  реформ  Чорновола,  який туди вже не

 являється  більше,  розваливши  колгоспи, збираються в селянські

 спілки  і  просять  нас:  люди  добрі,  не розваліть колгоспи на

 сьогоднішній  день,  бо хто ж тоді нам буде поставляти хліб? І у

 вас  його не буде,  і  нам  не  попаде. Це перше.

      Той  рівень сільського господарства, до якого ми скотились,

 ні  в  які  рамки вже не доходить. Якщо рівень випуску тракторів

 1940-й,  ви  відповідно  по  статистиці  знаєте,  то  якже можна

 сьогодні   о   дним   трактором  на  2  тисячі  гектарів  землі,

 розпаювавши  їх,  роздавши  її,  працювати?

      Тому  питання  земельних  відносин,  приватної власності на

 землю  -крижневе  питання  цього закону, проекту цього закону, і

 навколо  цього,  як  вже  говорилось,  і ламались списи і будуть

 ламатись.

      Але я хочу зупинитись ще на тому, що сьогодні не згадували.

 Вже  все  перебрали по кісточках ми -праві лівих, а ліві правих.

 Але  тепер я скажу вам про інтервенцію на нашу українську землю.

 Хто  хоче  детальніше  познайомитись,  почитайте  газету  "Гірка

 правда",  там  ми с Сергієм Довганем описали це в деталях. Але я

 коротко   нагадую.   Працюючи   в  комісії  по  агропромисловому

 комплексу,  а  відповідно  з  цим, знайомлячись з документами та

 зустрічаючись   з   іноземцями,   які   так   цікавляться  нашим

 українським   черноземом,   прийшли   до  висновку,  і  це  вони

 підтвердили,   якими   шляхаіи   іде   інтервенція  на  сільське

 господарство України.

      Перше.   Через   спільне  підприємство.  Створивши  спільне

 підприємство,   частина   галузей   знищується,  в  першу  чергу

 твариництво. Що за цим скривається. За цим скривається те, що не

 вносяться  органічні  добрива  в землю. Вноситься хімія одна. Як

 наприклад  для  одного  підприємства  сільськогосподарського,  в

 нашій  Черкаській  області  вияснилося,  що вони взяли за основу

 тільки  внесення азотних добрив, фосфорний каліній не вноситься,

 а  це  виходить,  що  виноситься з грунту все, що можна винести,

 залишають пустелю.

      Про   твариництво  вони  і  не  говорять.  Не  рентабельно,

 збитково,  ми не будем працювати у відношенню по твариництву. Із

 3  тисячі  голів  худоби,  які  були  в  цьому  специалізованому

 підприємству,    залишилося    300    голів.    Який   результат

 господарювання на землі?

      Другий  варіант. Нашими руками через оцей земельний кодекс,

 який  сьогодні  протягується  уже  більше року у Верховній Раді,

 розпаювання, потім приватизація, роздріблення великого товарного

 виробництва,  на  якому  можуть  працювати  високі  технології і

 техніка.  Ми  даємо можливість зруйнувати повністю наше сільське

 господарство і разом з цим знизити продуктивність землі. Бо ми ж

 знаємо  чим  сьогодні  займаються  фермерські господарства. Вона

 твариництвом  не займаються. І це знову врожайність нашої землі.

 Падає  продуктивність.  І  як  наслідок  завезення  інтервенції,

 завезення товарів з-за рубежа. До речі, як ви знаєте, неякісних.

 Але  через  спільні  підприємства  вивозиться  все  наше  зерно,

 незважаючи  на  наш  Чорнобильський  фонд.  Виходить,  по  їхніх

 експортних   оцінках   наша   продукція   набагато   якісніша  і

 натуральніша.

      І   отож,  як  результат  цього,  добившись  нашими  руками

 Земельного кодексу в такому вигляді, як його пропонують сьогодні

 реформатори, ми практично сприяємо іноземній інтервенції на наші

 землі.  То  одумаємося,  що ми втрачаємо? Все живе в порівнянні.

 Сусід   на   сусіда  дивиться,  як  він  живе.  Так  от  давайте

 порівняємо,  що  було  до рівня 1990 року і що на сьогодні, і ми

 тоді  скажемо,  і  кожен  з  нас  зробить висновок, правильно ми

 підходимо  до  земельної реформи чи ні, і підтримувати цей закон

 чи  не  підтримувати.  А  якщо  реформувати  щось  в  сільському

 господасртві, то треба радитимся із людьми, які працюють.

      Дякую.

      ОПЛЕСКИ.

      ГОЛОВУЮЧИЙ.   Спасибі.   Слово  надається  Бакуменко  Івану

 Івановичу,  голові  асоціації фермерських господарств "Славутич"

 Запорізького  району,  Запорізької  області, голова Запорізького

 обласного АПК, комісії, я вибачаюсь.

      За ним буде витупать Моцпан.

      БАКУМЕНКО І. І. Уважаемые товарищи депутаты!...............

 и  хотел бы, чтобы вы меня внимательно послушали  и академики, и

 писатели, и председаетли колхозов и все, кто здесь присутствуют.

 Потому  что  я первый раз сегодня ехал юда и думаю, когда смотрю

 по  телевидению, что тут меня вот ожидает. Такой слушается очень

 важный  вопрос.  И  вот  такое впечатление как будто бы половина

 слушает, а половина не слушает.

      Поймите одно. Сидит тут Борис Олийнык, наш депутат. Закон о

 земле  принимать надо. Мы там покуда вы тут бедете радытьтся, мы

 там  подохнем.  То  я  вам  кажу  на  українській мові, до цього

 доходим.

      У  нас асоция фермерских хозяйств 5 тысяч 200 гектар земли.

 Мы  в  1991 году, когда только издали первый закон о фермерстве,

 создали  асоциацию  фермерских  хозяйств,  разделили каждому, то

 есть,  социально  разделили  сами  без  политиков,  коммунистов,

 социалистов  и всех остальных разделили социально колхозников на

 имущих   и   неимущих.  85  процентов  отдали  земли.  Тот,  кто

 действительно  работает  и  тот, кто заслуживает по этому закону

 быть  фермером.  А  пьяницы,  лодыри  оставили им землю на общем

 колхозном   собрании   и   все   решили.  И  поймите...  тут  та

 оскорбительно вызвали "голова колгоспу -це феодал". Це расса. Не

 феодалы, не...

      Когда такие слушаются вопросыи там же ж 52 миллиона слушают

 телезрителей  и  смотрят.  Не  сделайте  такого!  Не  все мы там

 дураки!

      Я  просто еще раз говорю: "Социально разделили, но оставили

 им  землю по 17 гектар каждому". Председатель и доярки, скотнику

 и  токарю.

      И  насколько  это  нам помогло сплотить коллектив? Получили

 акцию  на  землю.  Вот  сидит  председатель  нашей комиссии этой

 обласной.  На карте. Все ничего так страшного нету. Создали. Был

 всплеск такой к работе, энтузиазм ну было, ну такая... механизм,

 ну  в  экономике  вот этот хаос не дает возможности нам проявить

 то, что  вы уже  наработали.

      Поймите,  еще  раз говорю, Закон о земле принимать надо, Мы

 ждем  каждый  год,  что  вы  поменяете здесь. Само хуже, что нет

 стабильности.  Должен  быть  плохой  закон,  но  он  должен быть

 стабильный.  А если этого закона сегодня так, завтра так. Ну кто

 ж  там  будет  работать?  Мы  не уменьшили ни одного... ни одной

 коровы  не уменьшили. У нас тысячу 100 коров было в 1984 году, я

 пришел  в колхоз. И в 1984 году они сейчас тысячу 100 их и есть.

 Надои  -больше 3 тысяч литров молока. Но я с тоской думаю сейчас

 как  мне  сейчас  идти  в  это  сено, прекрасное 800 гектар есть

 люцерны  прекрасной.  Можна полторы тысячи тонн заготовить сена,

 когда  мы  в  таком  хаосу  даже  банки... Вы понимаете, я прошу

 прощения.  Особенно  касается  всех вас в каком плане. Насколько

 была  крепкая  система создана, что нам в этом году даже не дают

 никто  ни кредита, ни одного копейки не дал. И мы не развалились

 и  еще  будем убирать, и хлеб уберем.

      Вы понимаете, сделали? Нельзя, надо все-таки закон принять.

 Чтоб  я четко понимал. И я ушел бы в эту ферму, если бы это было

 возможно.  Но  сейчас  делать  каждому  фермеру,  такую  технику

 раздать,  которая  у нас уже на шнурках делается, невозможно. Мы

 потеряем Украину, государство -то  наше молодое!

      Я часто говорю, что каждое хорошее, новое должно протоптать

 само  себе  дорогу.  Не тыкайте, не дергайте его за полы, за все

 остальное.  Если оно хорошее, оно само даст плоды и будет все...

 Будет  фермерство,  увидят, что колхозники будут лучше, пойдут в

 фермеры.

      Вот  только  так вот, я просто Богом заклинаю, сделайте вот

 такую милость.

      И  последнее, что бы с спросил бы еще. Я очень вас прошу. У

 нас стоит, я приехал сюда из Запорожья, начиная С Лыбны, Полтавы

 по самый Киев дождя ни капли не было. Урожая, практически, нету.

 Мы  на  Юге  очень много не посеяли яровых культур. Это трагедия

 для этого года для нашей Украины.

      Надо  нам все-таки, Александр Николаевич, решите и помогите

 вы  нам  по-настоящему,  не  вот  тут, не в дебатах. Вот поймите

 одно.  Я  ще  раз  говорю.  Я  со всей ответственностью заявляю:

 помогите  нам  этот хлеб убрать, хоть который у нас сейчас есть.

 Если  уберем  хлеб,  все  остальное,  мы  еще  можете  два  года

 разговаривать  про эту землю и все остальное. Но доведите это до

 ума. А то, что его принимать надо, это однозначно. Спасибо.

      ГОЛОВУЮЧИЙ.   Спасибі,   Іван   Іванович.  Слово  надається

 Моцпану. За ним виступить з тернополя Голик.

      МОЦПАН А.Ф.

      (146    Амвросиевский    избирательный    округ,    фракция

 социалистов)

      ГОЛОВУЮЧИЙ.  Шановні,  я  вибачаюся,  Анатолій Федорович. Я

 думаю,  що  у  нас  сьогодні  парламентські  читання. Ми трошки,

 буквально 5-10 хвилин, щоб завершить.

      МОЦПАН  А.  Ф.  Уважаемый  Александр  Николаевич, уважаемые

 коллеги,  я,  как  был,  так и остаюсь, вам известно, убежденным

 противником  астной собственности на землю, то есть права купли-

 продажи земли. Я, как был, так и остаюсь, убежденным сторонником

 реформирования  сельского хозяйства. Но реформирование сельского

 хозяйства,  как и экономики в целом, проводить, преследуя святое

 правило,   которое   в  свое  время  изложил  известный  русский

 экономист Кондратьев.

      Цитирую.   "Любые   преобразования   должны  отвечать  трем

 непременным  условиям: быть реалистичными, не допускать снижения

 производства  и  соответствовать  принципам  справедливости.  Ни

 каким   этим   трем   условиям  экономические  реформы,  которые

 осуществлялись в бывшем Советском Союзе с подачи Горбачева 87-88

 года,  затем  первого президента и поддержавшего его парламент -

 Кравчука  Леонида Макоровича-как и нынешнего Президента -Леонида

 Даниловича  Кучмы -не соответствуют. и тот результат, который мы

 сегодня имеем-это вполне закономерно.

      Я,   уважаемые   коллеги,   не  буду  повторять  те  факты,

 убедительные  факты,  я  считаю,  которые  вы  назвали, снижение

 поголовья     скота,     снижение    производства,    в    целом

 сельскохозяйственной   продукции  я  сегодня  своим  избирателям

 популярно  говорю,  что  если  бы  сегодня  народ осознавал свою

 ответственность  в обществе, а прежде всего свою, то сегодня наш

 народ   должен   самые  жесткие  условия  поставить  Президенту,

 Верховному  Совету,  а  потом  уже  Правительству.  Почему вы за

 последние     годы     допускаете     спад     производства    и

 сельскохозяйственного и промышленного? Если сегодня растут цены,

 если   сегодня   большинство  нашего  населения,  в  особенности

 пенсионеры,   не   могут  купить  элементарный  набор  продуктов

 питания,  так  это  результат  развала экономики вследствие этих

 порочных реформ.

      Тем  же кто считает, что частная собственность на землю нас

 спасет,  я назову конкретные факты, в особенности представителям

 депутатций  от  западных  регионов Украины. С 1870 по 1913 год в

 Западной  Украины  эммигрировалов  Европу, а затем в Соединенные

 Штаты   Америки  и  Канаду  800  тысяч  украинцев,  подчеркиваю,

 украинцев.  С той территории Западной Украины, которая входила в

 состав  Австро-Венгрии,  это  20  процентов  территории  Украины

 нынешенй,  80 процентов на начало 20 века, как известно, входило

 в  состав  Российской  империи.  И  основная причина первой, так

 называемой  волны  эммиграции  украинского  населения с нынешней

 Львовской,   Тернопольской,   Ивано-Франковской   областей  -это

 малоземелье  и  безземелье, ибо большая часть земли была в руках

 помещиков.  Введете  институт  частной  собственности на землю -

 начнете  скупать землю друг у друга, в моем Амбросиэвском районе

 вам  землю  скупить не удасться, ибо я знаю чем вас там стретять

 кресткяне.

      Учитывая,  что  у  вас  очень  мало  плодородных  земель на

 территории  западной  Украины,  не  трудно предположить, что вас

 будет  ожидать.  Разговоры  о  том,  что  частная  собственность

 насыщала  рынок,  обесппечивала  боагополуе  -это  эелементарный

 обман!  Сегодня  известно  (с подачи демократов так называемых),

 что  Россия  в  начале  века торговала хлебом. Я даже больше вам

 добавлю:  каждая  четвертая тонна хлеба, реализуемого на мировом

 рынке,  это  была  российская пшеница! Так это -с одной стороны,

 одна  сторона  медали.  А  другая  сторона  медали?  Подавляющее

 большинство  даже  сельского  населения  хлеба не ело вволю!.. Я

 сегодня  на территории своего окурга 8 престарелых людей найду в

 подтверждение  факта  -до  революции хлеба ели вволю до Пасхи, а

 если  у нас Пасха бывает не раньше 4 апреля, не позднее 8 мая, а

 в  этом  году -14 апреля, судите сами, когда можно было получить

 хлеб с нового урожая?!.. Вот вам и частная собственность!

      Далее.  Следующие факты, которые приводит известный русский

 экономист  Чаянов:  одна десятина земли в крестьянском хозяйстве

 Англии  на  начало  ХХ  века  давала  22  центнера  с гектара, в

 Германии  -19,  3 центнера с гектара, в Российской империи -6, 7

 центнера с одного гектара...

      Уважаемые  коллеги,  если  мы  хотим  поиметь  беду -вводим

 частную  собственность  на  землю  со  всеми  вытекающими отсюда

 последствиями!..  Реформировать  село  нужно  во  имя  повышения

 производства    сельскохозяйственного   производства.   И   даже

 социальный  аспект  беру  во  внимание: чтобы не называли нашего

 председателя  колхоза  помещиком  -некоторые  из них заслуживают

 этого,  это  справедливо  нужно  скзаать,  сегодня  надо  честно

 признать...  Так вот реформирование, в конечном-то итоге, и надо

 направлять на эти цели:

      1. Увеличение производства сельскохозяйственной продукции.

      2.  Чтоб  сама  обстановка,  социальная  атмосфера  на селе

 соответствовала общепринятым человеческим ценностям.

      Спасибо за внимание.

      ГОЛОВУЮЧИЙ.    Голик    Володимир    Романович,   начальник

 Тернопільського  обласного управління земельних ресурсів. За ним

 виступить Даниленко Анатолій Степанович. І завершуєм.

      ГОЛИК В.Р.

      Шановні депутати!

      Нас запросили сьогодні, групу, скажем так, спеціалістів, чи

 державних  службовців, чи професіоналів на парламентські читання

 по новій редакції Земельного кодексу України.

      Я  не знаю, як ви відноситесь, можливо, вам вже ці слухання

 надоїли,  можливо,  кожен  день  один і теж. Для нас же... це по

 суті  діла  нова  справа,  відповідальна  і  ми  приїхали сюди з

 надією,  що,  можливо,  хоч що небудь так в кодексі буде змінено

 або буде якась надія на його прийняття або не прийняття.

      Не  можна допустити сьогодні в залі навіть на парламенських

 читаннях, щоб просто по здоровому глузду змішати. Ви чуєте, що я

 кажу?  Змішати  ланцюги6 банки, склянки і хто знає що і сказати,

 що  це  посуда. Ми вас просим вже цілий рік: будь ласка, скажіть

 такий  буде  Земельний кодекс чи буде інший? Сьогодні вже піздно

 казати,  що може віжказатись від приватної власності, можливо не

 вводити  в колективну власність і так дальше і тому подібне. Все

 це  в нас є. Мало того, якщо ви хотіли дальше, ну, як скажем, не

 напрацьовувати  на  земельну реформу, треба було в минулому році

 призупинити  указ Президента "Про паювання земель".

      Як  бути  нам?  коли майже 100 000 сертифікатів практично в

 дорозі  і  скоро  будуть в руках селян? Як їм пояснювати в  тому

 випадку, якщо ви скажете, що це все абсурд, це якась авнтюра, ви

 ні які не власники, ви навіть не маєте долі в рахунок того, що в

 свій  час  в  західних  областях України, ви занєте, що насильно

 були риквізовані землі. І порівнювати сьогодні Донецьку область,

 скажем,  Херсонську  чи  іншу  -це  неправомірність і вряд чи не

 можна  поєднувати,  тим  більше, що у нас середній пай в межах 2

 гектарів, а, скажем, на сході України він  сягає за 10 гектарів.

 І  ви  можете  повірити  на  слово,  що  при  нашіх опитуваннях,

 дослідженнях  ніхто  сьогодні  і  мови  не  веде  за  це, навіть

 допускається, ну, я би сказав, опасіння в плані продажу.

      Ми  не змішуємо сьогодні права слвсності і права управління

 цією  власністю. Адже  це  різні  речі.

      Ми  х  очемо  зразу все передбачити, на скільки років, буде

 ефективність  -не буде ефективності. Ми давайте спочатку скажемо

 людям:  от  вам  земля,  і  ми  будемо  вам  допомагати,  щоб ви

 нормально   вели   господарювання.  Безперечно,  сьогодні  можна

 казати:  спало  виробництво, знизилась ефективність, підвищилась

 зитковість.  Хіба  це  до  цього  має  пряме  відношення? Я б не

 сказав.

      Є,  безперечно, тут відношення, але тут зв'язано набагато з

 більшими  факторами  і  іншого  характеру.

      Тому  у  зв'язку з тим, що реформування земельних відносин,

 практично, на марші, ми не можемо затримувати, скажемо,виходу в

 світ  нової   редакції  Земельного  кодексу   України.

      Ми  будемо довго один одному доказувати свою правоту, однак

 ми  прийдемо  до того висновку, що його тки треба прийняти в тій

 чи  іншій  редакції,  але,  будь  ласка,  прийміть, ми не знаємо

 тепер,  як  вести  себе  перед  людьми  і  як  кажати, правильно

 поступає Верховна Рада чи неправильно? Тому що в даному випадку,

 практично,  якихось трактувань в пользу Верховної Ради проводити

 не можна. А ми тоже виборці і працюємо тоже з виборцями.

      ГОЛОВУЮЧИЙ.   Спасибі.

      Даниленко  Анатолій Степанович-голова комісії АПК Верховної

 Ради України.

      ДАНВЛЕНКО. Шановний Олександр Миоколайович, шановні народні

 депутати,  шановні  гості,  які  сьогодні прибули на слухання по

 надзвичайно   важливому   питанню.   А   питання  -реформування,

 оприділення  власності,  хто  дійсно  буде  господарем  на нашій

 українській  землі  -це  одне  з самих принципових, одне з самих

 ключових,  які  нам  потрібно вирішувати в нашій державі? Я хочу

 сказати, що я з миронівської землі на Київщині, де до цього часу

 працює  Миронівський інститут селекції пшениці. Там високі сорта

 давали  вчені, які і в Росії, і в Німеччині, і в Чехословаччині,

 і  в  Західній  Україні  давали надзвичайно великі результати. А

 тому хотів би сказати на самому початку свого виступу, що я бачу

 Україну  як  цілу незалежну державу, де єсть прекрасна ценральна

 частина,  де  єсть прекрасна південа, східна, північна, західна.

 Це  єсть  поєднання  наших  земель,  наших  людей. І я думаю, ми

 сьогодні   повинні   обговорювати  дане  питання  з  урахуванням

 регіональних  особливостей  кожного  регіону. Спокійно, виважено

 ппідходити,  тому що хто б нам сьогодні як не казав, а все рівно

 ми  прийдем  рано  чи піздно до вирішення цього питання. Але, на

 жаль,  затягування  часу  -це  не  нашу  користь,  не на користь

 селянани, не на користь держави.

      Давайте  повернимося трошки в історію. І, дійсно, коли була

 командно-адмінистративна    система,    були    колгоспи,   було

 виробництво  сільськогосподарської продукції, тобто той чи інший

 керівник був в якихось параметрах, він знав, що це доведено йому

 завдання. І він працював, не дивлячись  ні в ліво, ні в право.

      Сьогодні  колективне господарство, фермерське господарство,

 великий  чи  малий, по суті діла люди чекають, щоб визначитись у

 власності, тому що воно по суті сьогодні нічиє. І давайте будемо

 чесними,  дивиться  в  очі  і казати один одному правду. Яке йде

 сьогодні  розтягування  тої  власності.  Чи  то з боку того, хто

 працює в самому низу, хто недобросовісто, чи з боку керівника. А

 чому  так?  А  тому  сьогодні  ми  не  визначилися,  а хто є там

 господарь.

      І  от  якраз  сьогодні  ми  зібралися у цьому залі і я дуже

 вдячний,  що  немає  тут  байдужих сьогодні при розгляді данного

 питання: яким шляхом іти, що робити. І якщо ми поступимо так, то

 до чого ми прийдем, що будуть мати люди праці, що буде мати наша

 держава?  І  я  думаю,  дуже  правильно  сьогодні, бо були різні

 думки,  дуже  правильно,  що сьогодні присутні народні депутати,

 які  повинні  не  тільки виступати від випадку до випадку на цій

 трибуні  і  казать,  що  не потрібно вносить змін і доповнень до

 цього Земельного кодексу,  їх потрібно вносити.

       Але  з  урахуванням  проплзицій  конкретних  реалій нашого

 життя. і Я ХОЧУ СКАЗАТИ, ДАТИ ВІДПОВІДЬ шановному моєму старшому

 товаришу,  другу Омеляну Никоновичу, наоборот, з прийняттям змін

 і  доповнень до цього Земельного кодексу якраз і захищається той

 колектив,  який  безпосереждьо  працює  на  тій  землі.  Тому що

 сьогодні дуже багато підходять з ініціативою, кажуть:"Давайте ще

 якісь  будем  створювати  фонди".  А  якщо ми ствооюєм якийсь ще

 фонд,  то  ми  відриваємо  землю  від  того  малого  и  великого

 трудового  колективу,  від  тих  селян,  від  свтяих  людей, хто

 залишився сьогодні, безпосередньо працює на землі.

      І  разом  з  тим  ми  хочемо  дати  кожній людині спокійно,

 виважено   опреділитись,   як   вона   захоче   поступати,  хоче

 попробувати  свої сили. Так давайте ми дамо можливьсть цм людям.

 Давайте ми створемо нормальне законодавче поле.

      Я   розумію,   що   без  нормальної,  розумної,  виваженої,

 ціленаправленої    державної    політики    по   відношенню   до

 агропромислового  комплексу... А всі ми знаєм, що це єсть основа

 нашої  держави  і нашої державності сьогоднішньої майбутнє, і ми

 вийдем з кризи тільки через наше село.

      На жаль, багато депутатів попроиїжджали з округів і бачать,

 що  ще  є  в  усіх майже районах, що земля даже не доорана. Отут

 якраз  повинна сказати своє слово держава через проведення своєї

 державної  політики.  Відношення до землі, до власності, до тих,

 Ростислав  Степанович,  інвестицій,  про  які  ми  кажем,  а нам

 сьогодні   потрібно   піднімати   свого  товаровиробника,  свого

 власника, свого безпосередньо. А не чекати, звичайно, залучаючи,

 інвестиції,  но то не вирішення питання. Ми повинні підняти роль

 сьогодні свого власного товаровиробника.

      Сьогодні  ми говорим про те, що не потрібно продавати землю

 чи  потрібно.  Мова  йде  про  етапне  реформування  в земельних

 відносинах,  в  першу чергу, закріплення тої землі безпосередньо

 за тими, хто на ній працює.

      І  давайте  подивимся,  а чи сьогодні не продається земля у

 селі.  Дачники,  чи,  там,  огороди,  там,  хатка у центрі чи за

 межами  та  на  околиці села -різна ціна. А де держава? А що має

 держава  в  державну  казну,  в казну сільської Ради чи районної

 Ради чи обласної? Нічого не надходить. Он колега, мій товариш із

 Київщини, може про це підтвердити.

      Отут  ми  би хотіли послухати вашу думку, вашу позицію, щоб

 нам  як  комісії  зорієнтуватись і прискорити, дійсно, прийняття

 змін  і  доповнень  до Земельного кодексу, тому що ви бачите, як

 назріла необхідність.

      І  останнє,  Олександре  Миколайович,  я  бачу, що я забрав

 багато  часу.  Я  хочу  подякувати всім, хто сьогодні присутній,

 приймає  активну  роботу  у  парламентських  слуханнях.  І нашим

 народним  депутатам,  і  головам  постійних комісій з питань АПК

 обласних   Рад,  і  начальникам  обласних  управлінь  сільського

 господарства,   начальникам   обласних  управлінь  по  земельних

 ресурсах.  І  просто  якщо  попросити  вас,  якщо  у  вас є своє

 бачення,  свої пропозиції, свої зауваження. Будь ласка, надайте,

 ми врахуємо у роботі. Ми ради цього вас і запросили і ради цього

 ми  повинні  буть  разом,  тому що в нас немає чого, люди добрі,

 шановні  колеги, чого ділити. В нас є єдина земля, у нас є єдина

 Україна.  А  тому  за  нас  цієї роботи святої ніхто не зробить.

 Дякуєм, дорогі друзі, за вашу велику працю. Спасибі.

      ГОЛОВУЮЧИЙ. Спасибі.

      Шановні   колеги,   декілька   слів  на  завершення  нашого

 парламентського   читання  з  урахуванням  і  доповіді,  з  якою

 виступив  Державний  комітет, і виступів всіх (а виступи слушні,

 виступи  з  хорошими  пропозиціями),  але  кожний  виступ, кожна

 пропозиція - це  бачення не тільки тієї людини, яка виступила, а

 це  бачення того регіону, який він представляє. Тому ми, мабуть,

 взявши  стенограму  сьогоднішньої... сьогоднішнього читання, ми,

 безперечно,  при доопрацюванні поправок до Земельного кодексу...

      Михайло  Іванович!  Михайло  Іванович,  з  Зайцем вийдіть і

 поговоріть - ви  великі  землевласники  два... Поговоріть там, у

 коридорі!..

      ...Я   вважаю,   що   ми,   безперечно,   використаємо  при

 доопрацюванні тих статей Земельного кодекса, які будуть винесені

 на  сесію  Верховної Ради. Але я хотів би звернути вашу увагу на

 от  що:  ми повинні пам'ятати, що у нас 52 мільйони населення і,

 на жаль, населення зменшується. але 34 мільйони землі орної і 40

 майже  1  мільйон  сільгоспугідь  тоже  зменшується в обороті...

 Сьогодні  ми на душу населення маєм всього-навсього десь біля 0,

 68  гектара. 10-12 років назад ми мали 0,96... А я не думаю, що

 ті  люди,  які живуть і працюють в місті, на селі чи в обласному

 центрі,  зменшилась  потреба в продуктах харчування!.. Ми з вами

 повинні  виробляти  на  34-х  мільйонах  гектар землі мінімум по

 тонні зерна на душу населення - це 52 мільйони. Но не тих 29-30,

 що  ми сьогодні маємо... Ми повинні вироблять півтонни молока на

 душу  населення.  Ми  повинні ви роблять 80-85 кілограм м'яса на

 душу  населення,  100  кілограм  цукру  і мінімм 20-22 кілограми

 масла  рослинного.  Це  дає  нам  можливість  70 процентів всією

 продукції  повністю  використати на внутрішні потреби до повного

 забезпечення кожного громадянина і 40 процентів дати на експорт,

 що  повинно  дать  і  давало  нам  до  1990-1991 року експортної

 продукції на 25-30 мільярдів доларів щорічно.

      Тоді  у  мене  виника  питання. За які інвестиції мова йде?

 Інвестиції  можна  найти.  Тому  що  землю  скупить -тут не нада

 нікого  запрошувать.  А от хто буде на цій землі працювать і хто

 буде  відпрацьовувать ці інвестиції, це ми чи наші діти і внуки.

 От  я  думаю,  я  проти   таких   інвестицій.

      Слідуюче.  Я  думаю,  шановні  колеги, сьогодні мова йде за

 різні  форми  власності.  Ми  їх узаконили. Вони взаконені в нас

 різні:  державні, кооперативні і приватні.

      Ну   хто  мені  в  цьому  залі  докаже,  академіки,  рядові

 депутати  чи  гості  наші,  що продуктивність праці залежить від

 власності. Це помилка тієї економіки, яку ми вивчали, це помилка

 тієї   економіки,   яку   сьогодні   нам   нав'язують,  тому  що

 продуктивність  праці  залежить не тільки від науково-технічного

 рівня  і  мтеріального забезпечення, а від організаційного рівня

 виробництва  любого  чи  це  в  промисловості,  чи  в сільському

 господарстві.

      І   останнє.  Я  думаю,  що  я  в  репліці  сказав,  не  од

 великотоварного    спеціалізованого   іти   до   мілкотоварного,

 хуторського,  ми  цього  не  повинні  допустити, ми держава, яка

 сторіччами  сформувалася  общностю,  селами,  а не хуторами. І я

 хотів  би  щоб  ми,  враховуючи всі зауважання і пропозиції, які

 вносились  і  ще  будуть  вноситься при доопрацюванні Земельного

 кодексу,  щоб  ми  врахували особливості нашої держави -України,

 особливості  кожного  регіона і лише при цій умові мизможем тоді

 дійсно внести ті поправки, які ляжуть в основу відродження нашої

 економіки  і  становлення  міцної  політичної  системи  в  нашій

 державі.

      Спасибі  вам  за участь в нашому спільному засіданні, бажаю

 вам  міцного  здоров'я,  удачі  і успіхів. На цьому ми засідання

 завершили.

      Я  просив би, шановні депутати, в нас завтра робочий день у

 комісіях.  Частина депутатів виїжджає на Шевченківське свято. Ми

 сьогодні  запланували  провести о 18. 15 засідання Президії, але

 по  проханню  депутатів,  з  урахуванням  того,  що  з  областей

 приїхали  люди,  просять  перенести  засідання Президії на 8. 30

 ранку.

      На  все карще. В четвер у  8.30 ранку.