ЗАСІДАННЯ СТО ДЕВ'ЯТНАДЦЯТЕ

С е с і й н и й  з а л  В е р х о в н о ї  Р а д и

У к р а ї н и.  2  л и п н я  1997  р о к у.

16 г о д и н а.

Веде засідання Перший заступник Голови Верховної Ради

України ТКАЧЕНКО О.М.

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Шановні   колеги,    прошу    підготуватися    до реєстрації. Проводиться поіменна реєстрація.

     Зареєструвалися 344   народних  депутати.  Вечірнє  засідання оголошується відкритим.

     Депутат Терьохін. Будь ласка.

     ТЕРЬОХІН С.А.,  член Комітету Верховної Ради України з питань фінансів  і банківської діяльності (Комсомольський виборчий округ, Полтавська область).  Шановні народні депутати!  Комітет з  питань фінансів  і  банківської  діяльності  розглянув  останній з пакета проект  Закону  про  регулювання  фінансових  операцій  і  прийняв рішення не підтримувати його.  Ми прийняли це рішення,  виходячи з таких міркувань.

     Перше. Представник Державної комісії з цінних паперів говорив нам,   що  цей  законопроект  не  суперечить  проекту  Закону  про фінансові операції,  а також проекту Закону про довірче управління майном. Але суперечність є, тому що в проекті Закону про фінансові операції   говориться   про   створення   фонду    захисту    прав вкладників-громадян,  а  в  проекті  Закону про довірче управління майном  -  про  створення  спеціального  резервного  фонду.  Тобто відбувається  дублювання  функцій  двох незалежних один від одного фондів.

     Друге. Концепцією, закладеною у згаданих двох законопроектах, передбачається,  що  до  фонду  захисту  прав  вкладників-громадян зараховується 0,5 відсотка суми пасивів,  залучених  від  фізичних осіб  протягом  кварталу.  А  концепцією,  яка закладена в проекті закону Державною комісією з  цінних  паперів,  передбачається,  що фінансові  посередники  мають  сплачувати частину маржі,  яку вони отримуватимуть на фондовому ринку.

     Зрозуміло, що такий підхід  змусить  фінансових  посередників приховувати  цю  маржу,  що  суперечитиме Закону про оподаткування прибутку  підприємств,  яким  ми  намагаємося   маржу   фінансових посередників виявити й оподаткувати.

     Третє. У   проекті,  поданому  Державною  комісією  з  цінних паперів,  зазначається,  що  суми,  які  відраховуються  до  фонду захисту,  включаються  у собівартість.  Це податкове питання,  яке згідно з нашим законодавством повинно вирішуватися  в  Законі  про оподаткування прибутку підприємств.

     Четверте. Встановлюється   пеня,   яку   обов'язково  повинні сплачувати суб'єкти фондового  ринку.  Це  суперечить  Закону  про систему  оподаткування  в  Україні,  в  якому  є вичерпний перелік обов'язкових платежів, а також санкцій за їх невиконання.

     І останнє.  На жаль,  проект закону,  підготовлений Державною комісією   з  цінних  паперів,  не  відповідає  на  запитання,  як використовуватимуться кошти цього фонду.  Записана загальна фраза, що вони будуть направлятися на компенсацію громадянам, які зазнали втрат через  недобросовісну  діяльність  тих  чи  інших  суб'єктів фондового  ринку.  Але  чи  може  цей  фонд,  який не має статусу, незрозуміло,  в якій формі створюється, наприклад, розмістити такі кошти  десь  на  банківських  депозитах,  здійснити з ними валютні операції або ще якісь фінансові  обороти  пасивного  чи  активного характеру?

     На відміну від цього, в проекті Закону про фінансові операції жорстко регулюються питання використання коштів  фонду.  Їх  можна вкладати  лише  в  державні  цінні  папери,  тим  самим фінансуючи дефіцит  державного   бюджету   України   і   підтримуючи   велику ліквідність.

     Можна продовжувати огляд цього законопроекту. Але я не думаю, що  він  підготовлений  кваліфіковано,  що  він  є  корисним   для української  економіки.  І  ще  одне.  Світова  практика,  на  яку посилався попередній доповідач,  не  передбачає  в  жодній  країні відрахування  частини  маржі  фінансових  посередників.  Це завжди пов'язано із  зовсім  іншими  показниками,  скажімо,  ліквідністю, загальною сумою залучених пасивів або із загальною сумою взятих на себе зобов'язань.

     Тому Комітет  з  питань  фінансів  і  банківської  діяльності пропонує  не  підтримувати  цей  проект і зняти його з розгляду як такий,  що  суперечить  багатьом  законодавчим  актам,   прийнятим Верховною Радою України.

     Дякую.

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Є  запитання  до депутата Терьохіна?  Запишіться, будь ласка. Виставте п'ять хвилин.

     Депутат Білоус. За ним - депутат Степенко.

     БІЛОУС В.О.,  член Комітету Верховної Ради України  з  питань оборони і державної безпеки (Київський виборчий округ,  Полтавська область).  Шановний доповідачу! Скажіть, будь ласка, чи розмовляли ви з розробником до того, як мали виступати? І яка його реакція?

     Дякую за відповідь.

     ТЕРЬОХІН С.А. Цей проект закону був розроблений ще рік тому і проходив апробацію  в  Кабінеті  Міністрів  України.  Але  повного погодження  цього  законопроекту  (ви  можете  подивитися  останню сторінку),  де дається довідка про погодження,  немає.  Є  позиція Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку, яка полягає в тому,  що  цій  комісії  захотілося  мати  фінансовий  ресурс  і керувати ним, судячи із проекту закону, на свій розсуд. Зрозуміло, що наш комітет не міг підтримати таку позицію.  Я нагадую  ще  раз норму Конституції про те,  що будь-які обов'язкові платежі, у тому числі і в такий фонд,  мають бути відображені в державному бюджеті України.  Якщо  це  є необов'язковий платіж,  ніяких санкцій за не вступ до цього фонду не може бути.

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Депутат Степенко. За ним

- депутат Масенко.

     СТЕПЕНКО В.І.,  член Комітету Верховної Ради України з питань боротьби з  організованою  злочинністю  і  корупцією  (Полтавський виборчий округ,  Полтавська область). Сергію Анатолійовичу, у мене до вас конкретне запитання.  Ви знаєте, скільки у нас є порушень і зловживань.  Усе-таки хтось повинен відповідати за це.  Але в мене складається таке  враження,  що  ми  створюємо  якусь  поліцейську державу  -  як  тільки  хтось  хоч  трохи щось робить,  його треба задавити податками.  І сьогодні на засіданні комітету ми  говорили про податкову поліцію.

     Ви кажете,  що  не  треба  приймати цей закон.  А який вихід? Врешті-решт повинен бути якийсь  один  компактний  дійовий  орган, який справді регулюватиме всі ці питання.  То, може, ті структури, які в нас є,  розпустити і на їх основі,  щоб не витрачати коштів, створити відповідний комітет чи якусь іншу структуру?

     Дякую.

     ТЕРЬОХІН С.А.   Василю   Івановичу,   гадаю,  якби  ви  стали Прем'єр-міністром,   ми   б   із   вами   провели   дуже    швидко адміністративну реформу.  Ви цілком праві.  У нас, справді, багато органів дублюють функції один одного.  Але справа не в тому,  що в цьому   законопроекті   є   дублювання  адміністративних  функцій. Державна комісія відповідає за  стан  фондового  ринку.  Орган  по нагляду за небанківськими фінансовими установами, який ми схвалили в першому читанні, відповідає за інші суб'єкти фінансового ринку.

     Справа тут в іншому.  Судячи з цього законопроекту,  державна комісія  при  собі хоче зробити якийсь фонд за рахунок відрахувань суб'єктів фондового ринку і керувати цим фондом незрозуміло як.

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Депутат Масенко.

     МАСЕНКО О.М.,  голова  підкомітету  Комітету  Верховної  Ради України   з   питань  державного  будівництва,  діяльності  рад  і самоврядування (Оржицький  виборчий  округ,  Полтавська  область). Мене цікавить,  як оце все практично буде здійснюватися на місцях? Яка структура цього фонду?  Куди людині звертатися,  щоб  вирішити якесь питання? Чи це треба буде десь оббивати пороги в столиці, де нікуди не доб'єшся, чи можна якось вирішити це питання простіше?

     ТЕРЬОХІН С.А.  Це добре запитання.  В проекті закону, який ми зараз обговорюємо,  не записано, яка структура цього фонду, чи цей фонд буде знаходитися в Києві і обдуреним  вкладникам  треба  буде їхати  сюди,  чи  будуть  якісь  регіональні відділення.  Але тоді виникає  запитання:  скільки  коштів,  залучених   від   суб'єктів фондового   ринку,  буде  використовуватися  на  утримання  самого апарату? На жаль, ні те, ні те не відображено в проекті закону.

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Депутат Головко.

     ГОЛОВКО В.І.,  голова  підкомітету  Комітету  Верховної  Ради України  з питань оборони і державної безпеки (Ленінський виборчий округ, Полтавська область). Дякую, Олександре Миколайовичу. Сергію Анатолійовичу,  може, цей фонд і потрібний, якщо Кабінет Міністрів наполягає на його створенні.  Скажіть, будь ласка, може, потрібно, щоб комісія виробила для нього якийсь такий напрям діяльності,  що відображав би ситуацію в державі, враховував і те, що хоче Комітет з  питань  фінансів  і  банківської  діяльності,  і  те,  що  хоче Міністерство фінансів?  Чи можливо це погодити?  Чи,  навпаки, цей фонд буде ще одним паразитом на тілі нашого платника податків?

     ТЕРЬОХІН С.А.  Дякую.  Шановний  Володимире  Іллічу!  У  тому вигляді,  в якому фонд записаний,  він буде таким,  як ви сказали. Зрозуміло,   що   має   бути   орган,  який  страхував  би  ризики громадян-вкладників.  Такі  фонди  є  в  багатьох  країнах  світу, зокрема в Сполучених Штатах Америки.  Там засновниками цього фонду є самі суб'єкти фондового ринку.  Тут не  йдеться  про  так  зване податкове  вилучення.  Це  їхні  кошти,  і вони знають,  що в разі банкрутства суб'єкта фондового ринку ці кошти будуть витрачені  на допомогу людям, які вклали гроші до такого фонду.

     Відповідаючи коротко на ваше запитання, можна сказати так: ми маємо погодити позицію,  що такий фонд потрібний,  але ні в  якому разі   не  в  тій  концепції,  яку  закладено  в  проекті  закону, підготовленому Державною комісією з цінних паперів.

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Сергію  Анатолійовичу,  спасибі.  Сідайте,   будь ласка.

     Олександр Юрійович   Ромашко  -  заступник  голови  Державної комісії з цінних паперів. Будь ласка.

     РОМАШКО О.Ю,  заступник голови  Державної  комісії  з  цінних паперів і фондового ринку.  Шановні народні депутати!  Хотів би на хвилину привернути вашу увагу до  деяких  заперечень,  висловлених Сергієм Анатолійовичем.

     По-перше, цей законопроект, внесений Кабінетом Міністрів. Він погоджений   усіма   міністерствами   та   відомствами,    зокрема Міністерством   фінансів,  Національним  банком  та  Міністерством юстиції. Ви маєте довідку про погодження.

     Тобто це не є  якась  ініціатива  лише  Державної  комісії  з цінних паперів.

     По-друге, ми ні в якому разі не наполягаємо, щоб цей фонд був при комісії.  Більше того,  ми вважаємо набагато  кращим  варіант, коли  цей  фонд буде публічним фондом,  який не матиме формального відношення до державних структур, як це є в цивілізованих країнах.

     Безперечно, цивілізований світ може помилятися,  а ми  можемо піти іншим шляхом, але є майже тридцятирічний досвід існування цих фондів саме на таких засадах і без будьяких проблем.

     Дякую за увагу.

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Шановні   колеги!   Записалося   вісім   народних депутатів  на  виступ  в  обговоренні цього питання.  Є пропозиція десять хвилин відвести на виступи.

     Депутат Лановий.  Немає.  Депутат Яворівський. Немає. Депутат Лавриненко.  Немає.  Депутат  Квятковський.  Будь ласка.  За ним - депутат Вітренко.

     КВЯТКОВСЬКИЙ І.В., голова підкомітету Комітету Верховної Ради України  з  питань фінансів і банківської діяльності (Староміський виборчий округ,  Вінницька  область).  Шановні  народні  депутати! Нарешті те,  що потрібно було довести, автори цих законопроектів і довели:  їх  зовсім  не  хвилює  реальний  захист  інвесторів,  бо найголовніший  із  цих  трьох законопроектів був саме законопроект про створення відповідного фонду.

     Але фактично нас усіх тут надурили,  добилися того,  що ми  у двох  перших  законопроектах  схвалили створення якогось комітету. Чомусь ніхто не запитав:  "А за який же рахунок буде  цей  комітет працювати?"   А   коли   пропонується  створити  фонд,  відразу  ж починаються міркування:  а от за який рахунок  буде  існувати  цей фонд? Гадаю, більше казати вже нема чого.

     Я був   категорично  проти  всіх  трьох  законопроектів.  Але вважаю,  що логічно буде,  якщо ми все-таки підтримали два перших, проголосувати  і  за останній,  бо,  як нам казали автори всіх цих трьох законопроектів, це єдиний блок трьох законів.

     Дякую за увагу.

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Депутат Вітренко. Немає.

     Депутат Ярошинський. За ним - депутат Семенюк.

     ЯРОШИНСЬКИЙ Б.Х.,  член Комітету  Верховної  Ради  України  у закордонних  справах  і зв'язках з СНД (Гощанський виборчий округ, Рівненська область).  Голова Української республіканської  партії. Шановні народні депутати! Шановний головуючий! У черговий раз ми є свідками того,  як добру справу, потрібну справу спаскуджено через те,  що  люди,  які готували законопроект,  абсолютно не зрозуміли його  суті.  У  них  поєдналася  логіка  вчорашня,  логіка   отого командного стилю,  уявлення,  що ми створимо якийсь комітет,  який врегулює всі ті  питання,  які  необхідно  врегулювати,  і  логіка ринкового "ковтання" - створити комітет,  навколо якого можна було б ковтати.

     Зрозуміло, що фонд,  про  який  ми  говоримо,  -  я  повністю підтримую пана Терьохіна,  - потрібний Україні.  Він потрібний для того,  щоб інвестори могли захищати свої  права.  У  законодавстві маємо   передбачити,  що  інвестори  захищають  свої  права  через створений фонд,  але не зобов'язувати їх створювати цей фонд. Якщо будемо  вирішувати як,  кому і над ким наркома ставити,  який буде розпоряджатися коштами відповідного  інвестора,  то  ми  опинимося знову в зачарованому колі дуже багатьох проблем і ще ускладнимо ті проблеми,  які були,  бо створимо ще одну п'явку на чийомусь тілі, яка буде ковтати.

     Гадаю, що кошти у фонд захисту прав інвесторів мають даватися добровільно,  якщо інвестори хочуть захищати свої права. А якщо не хочуть - це їхня справа, вони можуть вибирати інший шлях.

     Для мене не зрозуміло,  чому саме законом має встановлюватися ця державна установа?  Чому держава бере на себе функцію змушувати інвесторів фінансувати той же комітет?  На мою думку,  ніхто з вас не пояснить цієї логіки: чому ми хочемо зробити добро для людей за рахунок грошей цих же людей? Це не-нормально.

     Мені здається   ненормальним   і  те,  що  у  Верховній  Раді законопроекти подаються  без  будь-яких  об'єктивних  оцінок,  без будь-яких економічних розрахунків та серйозних прогнозів:  що вони дадуть завтра, які наслідки будемо мати.

     Я хочу подякувати пану Терьохіну, який виступав переді мною і чи  не  вперше  побачив  проблему  в цілому,  і,  замість того щоб відстоювати так,  як дехто відстоює недбалі проекти, сказав правду у вічі,  що цей законопроект буде застосовуватися проти того, кого ми маємо захищати.  Я вважаю, що цей законопроект треба розглядати ще   раз  у  першому  читанні.  Серйозно  його  відпрацювати  і  в повторному першому читанні взяти за основу. Але ця основа має бути методологічно правильною.

     Дякую.

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Депутат Семенюк. Немає.

     Депутат Степенко.  Будь ласка, з місця, Василю Івановичу, щоб не гаяти часу.

     СТЕПЕНКО В.І.  Спасибі,  Олександре Миколайовичу.  Передовсім повинна  бути  хоч  якась логіка в наших діях.  Якщо ми прийняли в першому читанні два законопроекти,  то потрібно приймати і третій, бо вони в одному пакеті.

     І зовсім  безпідставні  звинувачення,  що якщо вже прийняли в першому читанні,  то це вже все - поїзд пішов і треба тільки бігти по перону і вслід махати рукою.  Це не так. Ви знаєте, що прийняти в першому читанні означає,  що  остаточно  прийнято  може  бути  в другому чи в третьому читанні, а може бути й не прийнято.

     Я ще  раз  вношу  пропозицію,  Олександре Миколайовичу,  дати протокольне доручення,  щоб  усе-таки  до  другого  читання  чітко підготували  документ,  тому  що  це  питання  надзвичайної  ваги. Сьогодні ми кажемо,  що хтось не розуміє.  А коли було ошукано  25 мільйонів  громадян  України,  тоді  всі кинулися з'ясовувати,  де узялася ця біда.  А взялася ця біда ось де. По-перше, я вважаю, що в   державі  немає  порядку.  По-друге,  у  нас  кожне  об'єднання контролює  той,  хто  хоче,  або  спеціальні   відповідні   органи створюють свій орган, який їм підконтрольний.

     Тому я  й  пропоную  до  другого читання все це переглянути і дати чітку структуру,  як це буде.  Всі  позабюджетні  кошти,  все фінансування  поза  банківською системою повинен контролювати,  на мою думку,  один орган,  який чітко відслідковуватиме ці питання і нестиме відповідальність.

     Закінчуючи, я хочу ще про одне сказати. Я про це вже говорив, але не знаю,  чого моя поправка не була сприйнята. Буде структура, яка цим питанням займатиметься і пропагуватиме свою діяльність.  І якщо  процент  по  інвестиціях,  по   інших   коштах,   вкладених, наприклад,  громадянами,  буде  нереальний,  то вона повинна нести відповідальність  аж  до  кримінальної  щодо  справедливості   цих процентів.  Тому що людей ошукають,  людей одурять, а потім будуть звинувачувати Верховну Раду за те, що прийняла такий закон.

     Я вважаю,  що цей проект потрібно приймати в першому читанні, як  ми  ті два прийняли,  а до другого читання підійти надзвичайно виважено,  щоб не було багато контролюючих органів,  а  був  один, який би працював так як слід.

     Дякую.

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Спасибі, Василю Івановичу. Ви, як завжди, мудро й зрозуміло виступили.

     Шановні колеги! І доповідач, і співдоповідач, і депутати, які виступили,   -  всі  прийшли  до  одної  думки:  якщо  ми  ці  три законопроекти розглядаємо пакетом і два  вже  прийняли  в  першому читанні,  є необхідність,  мабуть, підтримати і прийняти в першому читанні цей законопроект з урахуванням тих пропозицій і зауважень, які висловлені.  Інших думок немає?  Я ставлю на голосування. Будь ласка, голосуємо.

     "За" - 114.

     Друга пропозиція - направити на доопрацювання та до 10  липня 1997  року  внести  його  на  повторне перше читання з урахуванням пропозицій і зауважень. Ставлю на голосування цю пропозицію.

     "За" - 192.

     Третьої пропозиції не було.  Яка  третя  пропозиція?  Депутат Терьохін. Будь ласка.

     ТЕРЬОХІН С.А.  Шановні народні депутати!  Пропозиція така.  У зв'язку з тим що цей законопроект за  висновками  нашого  комітету концептуально неправильно складений,  давайте не встановлювати цей тижневий термін.  Нехай нам подадуть на наступній сесії  нормально відпрацьований проект закону про цей захист, і ми його приймемо. Я пропоную розглянути його на наступній сесії.

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Тобто доопрацювати і  внести  на  повторне  перше читання.

     ТЕРЬОХІН С.А.   Так,   відправити   в  Кабінет  Міністрів  на доопрацювання і розглянути на наступній сесії.

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Це відповідає вимогам Регламенту, але давайте для певності  проголосуємо.  Ставлю  на голосування пропозицію про те, щоб відправити  цей  проект  закону  на  доопрацювання  в  Кабінет Міністрів для повторного першого читання.

     "За" - 240. Прийнято.

     Спасибі.

     Я не бачу Петра Володимировича Шейка. Немає його.

     ---------------

     Слухається питання  про  проект  Закону  України  про столицю України   -   місто   Київ.   Доповідає    Лавринович    Олександр Володимирович,   заступник   голови  Комітету  з  питань  правової політики і судово-правової реформи. Будь ласка.

     ЛАВРИНОВИЧ О.В.,  заступник голови  Комітету  Верховної  Ради України  з  питань  правової  політики  і  судово-правової реформи (Дрогобицький виборчий округ,  Львівська область). Шановні колеги! Вам  пропонується  розглянути питання,  яке довгий час шукало свою дорогу  до  сесійної  зали  і  повинно  бути  нарешті  розв'язане, оскільки   подальше   існування   конфлікту   норм,   передбачених законодавством України для столиці нашої держави,  є неприпустимим і досить згубно впливає на загальну ситуацію в державі.

     Сьогодні ми  не можемо в повному обсязі застосовувати в Києві закони   України   щодо   організації   управління   -   ні   щодо самоврядування,  ні  щодо державних адміністрацій.  Це пов'язано з тим,  що  в  Конституції  України  є  положення,   які   одночасно передбачають   наявність   у   місті   Києві   місцевої  державної адміністрації і можливість здійснення самоврядних функцій громадою міста.

     Ми маємо прийняти конституційний закон, усвідомлюючи вартість ефективної стабільної влади в нашій столиці.

     Аналіз проектів,  які зараз розглядатимуться,  з  точки  зору конституційності проводився не один раз і народними депутатами,  і різними підрозділами. Я хотів би на цьому окремо зупинитися.

     Якщо ми розглядатимемо положення  запропонованих  проектів  у межах  положень  про  структуру і повноваження органів управління, то,  я думаю,  годі змагатися за зверхність однієї чи іншої норми, оскільки  до кожного проекту можна знайти норму в Конституції,  на яку можна буде  посилатися.  Окремо  у  двох  статтях  Конституції України зроблені посилання на особливості здійснення як виконавчої влади,  так і  самоврядування  в  столиці,  яке  має  регулюватися окремим законом. Конституцією спеціально це передбачено з тим, щоб ми виписували окремі норми саме для міста Києва.

     Права порушувати конституційні норми,  які  гарантують  права громадян  України  або  стосуються  загальних засад функціонування держави,  не дано  нікому.  Наприклад,  у  статті  24  Конституції стверджується,  що  всі  громадяни  України  мають  рівні  права і свободи.  І неможливо допустити,  щоб була порушена  конституційна норма про рівність громадян України.

     У проекті   закону,   запропонованому   Кабінетом   Міністрів України,  є свідоме порушення цієї статті Конституції і  обмеження прав громадян України, які мешкають у місті Києві.

     У статті  7  Конституції  сказано,  що в Україні гарантується місцеве самоврядування.  З цієї точки зору проект,  запропонований Кабінетом   Міністрів,   звичайно,   не   конституційний   і   має голосуватися в цьому залі саме на предмет цих вимог,  оскільки він передбачає збереження існуючої системи місцевих районних державних адміністрацій і неможливість самоврядування.

     Для того щоб знати,  за який проект  голосувати,  ми  повинні дати відповідь на запитання: що ми хочемо бачити в місті Києві?

     Є дві схеми в різних проектах,  які пропонується реалізувати. Якщо ми вважатимемо, що місто Київ є таким самим, як область, тоді підхід буде один: треба, звичайно, бачити область як місто, бачити райони в місті як райони в  області.  І  тоді  залишається  тільки з'ясувати,  де  ж міста,  котрі будуть обласним центром,  районним центром?  І  де,  власне,  має  бути  реалізована  ідея  місцевого самоврядування?

     У даному  випадку  ми повинні подивитися на особливості,  які передбачаються  в  обох  законопроектах  та  відповідають   вимозі наявності  місцевого  самоврядування  в столиці,  і знайти місце в місті Києві для місцевої державної адміністрації.

     Особливості самоврядування обумовлюються  насамперед  статтею 118  Конституції,  у якій передбачено функціонування в місті Києві місцевої державної адміністрації,  а також пунктом 10  "Перехідних положень"  Конституції,  де сказано,  що до прийняття законів,  що визначають особливості здійснення виконавчої влади в містах  Києві та  Севастополі,  відповідно  до  статті 118 Конституції виконавчу владу в цих містах здійснюють відповідні  державні  адміністрації. Виникає конституційна колізія.  Ви бачите, ця норма передбачає, що після ухвалення цього закону державна адміністрація в місті  Києві нібито  повинна  припинити  своє функціонування,  але в статті 118 сказано, що вона здійснює виконавчу владу. Ми повинні вийти з цієї колізії  законним  шляхом,  посилаючись  на норми статей 119 і 140 Конституції.

     Якщо ми перестанемо шукати різні теоретичні схеми  столиці  і зупинимося  на  тому,  що  Київ  -  це місто,  де живуть громадяни України,  які мають такі самі права,  як і жителі інших  міст,  що громада  міста  Києва  має право на обрання свого представницького органу,  то відпаде багато  проблем  і  можна  буде  говорити  про характерні особливості міста Києва - виконання столичних функцій і паралельне   існування   органів   самоврядування    і    місцевої адміністрації.

     Яке ж   управління  пропонується  в  самоврядній  частині?  У проекті   закону,   запропонованому   членами   нашого   комітету, передбачається,   що  мешканці  міста  Києва  обирають  свою  раду столиці,  яка надалі є джерелом побудови всієї  структурної  схеми управління.  Вона  має  повноваження обирати свого голову,  голову уряду столиці і обирати управи районів столиці.

     Тут виникає суперечність з іншим  проектом,  де  пропонується проведення прямих виборів голови міста так, як це робиться в інших містах,  що саме по собі,  можливо,  і не  викликає  заперечень  з погляду правового підходу.  Тільки з практики функціонування влади в місті Києві виникає питання функціонування паралельно  державної адміністрації   та   органу   самоврядування.  І  якщо  ми  будемо передбачати,   що   цілком   відповідає   конституційній    нормі, особливість  здійснення  місцевого самоврядування - обрання голови саме радою,  тоді ми повністю унеможливлюємо конфлікт між радою  і головою,  існування  непрацездатної  ради  і виконавчої структури. Слава Богу,  Конституція дає нам таку можливість.  І саме в  місті Києві,  ми  переконалися,  для того щоб працювала рада і працювала виконавча структура,  є певний сенс обрання голови ради  на  сесії самої ради.

     Інше питання  щодо керівника виконавчої структури.  У проекті пропонується, щоб це були різні посади. Я думаю, що цілком можливе поєднання  в одній особі керівника ради і керівника уряду столиці. Такий підхід,  звичайно,  обумовлюється тим,  що виконавчий  орган ради столиці формує і виконує столичний бюджет, має всі права щодо комунального майна міста та  інші  повноваження,  передбачені  для ради столиці і її виконавчого органу,  що цілком кореспондується з ухваленим нами Законом  про  місцеве  самоврядування,  який  набув законної сили, і зараз ним керуються в Україні.

     Тут постає  тільки  одна  проблема,  пов'язана  ось  із  чим. Виконавчі структури в районах столиці  призначаються  нині  главою держави  - Президентом.  Оскільки ми здійснюємо самоврядну модель, пропонується в нашому проекті,  щоб рада столиці  сама  призначала виконавчі   структури   в   районах   міста.   В   іншому  проекті пропонується,  щоб це робила  рада  самого  району.  Це  вже  інша модель,  коли ми беремо за основу громаду району,  яка обирає свою раду,  і ця рада вже формує свій  виконавчий  орган.  Така  модель суперечить і конституційній нормі,  яка передбачає, що це все-таки право ради міста  визначати  управління  районами,  і  відповідній нормі  Закону про місцеве самоврядування,  де також передбачено це право за радою міста або за місцевим референдумом.

     Але, зрештою, це питання не є архіпринциповим. Єдине, що тоді потрібно чітко з'ясувати:  буде первинним суб'єктом самоврядування чи громада міста,  яка вирішуватиме спільні  міські  проблеми,  чи проблеми міста будуть розірвані між окремими районами.

     Ми маємо можливість законним шляхом цілком точно зберегти всі конституційні  повноваження  місцевої  адміністрації.  В   проекті закону  в  статті  "Основні  завдання  Київської міської державної адміністрації"  передбачається,  що   Київська   міська   державна адміністрація  забезпечує виконання Конституції України та законів України,  актів Президента України,  Кабінету  Міністрів  України, інших   органів   виконавчої  влади;  законність  і  правопорядок, додержання прав і свобод  громадян;  виконання  державних  програм соціальноекономічного  та  культурного розвитку;  реалізацію інших наданих державою повноважень.

     У цьому переліку немає тільки позиції  про  те,  що  державна адміністрація   здійснює   підготовку   та  виконання  відповідних обласного і районних бюджетів,  про що говориться  в  Конституції. Якщо ми говоримо про місто Київ, то не може бути посилання саме на цю норму Конституції.

     Таким чином, прийнявши цей закон, ми можемо вирішити колізії, які  на  сьогодні  є в місті Києві,  і передбачити здійснення всіх повноважень  місцевого  самоврядування   відповідно   до   моделі, закладеної в Конституції і в Законі про місцеве самоврядування,  і паралельне  функціонування  державної   адміністрації   також   із визначеними для неї Конституцією повноваженнями.

     Ми маємо три законопроекти, отже, може виникнути ситуація, як це часто бувало  в  цій  сесійній  залі,  коли  недостатньою  буде кількість голосів, щоб бодай якийсь проект було прийнято в першому читанні. І це найгірше, що може бути.

     Для того щоб  розв'язати  вузол  проблем,  які  є  в  столиці України, ми маємо сьогодні прийняти рішення щодо ухвалення якогось законопроекту в першому читанні. І я пропонував би відразу в цьому рішенні  проголосувати  окремі  завдання  для другого читання,  що передбачає наш Регламент,  пов'язані з трьома  спірними  моментами щодо  реалізації самоврядних функцій столиці,  якими різняться два законопроекти.

     Перше завдання  -  визначитися  щодо   передбачення   прямого обрання  голови  міста чи обрання його радою столиці і таким чином вирішити проблему подальшої змагальності.

     Друге - визначитися щодо поєднання  чи  непоєднання  в  одній особі посад керівника ради і керівника виконавчої структури.

     І третє  завдання  -  визначитися  щодо формування виконавчих структур районів у місті Києві радою столиці чи радами районів.

     Тобто дати завдання зняти суперечності,  які є,  щоб ми могли ще  до  кінця  цієї  сесії  прийняти  остаточно цей законопроект у другому читанні і щоб була можливість розв'язати зрештою проблеми, які є в нашій столиці.

     Я не  буду характеризувати конкретно кожен розділ і конкретні статті.  Мабуть, з 22 січня у вас було досить часу, щоб подивитися законопроект,  якщо  він  викликав  зацікавлення.  Я думаю,  що ми повинні сьогодні обов'язково завершити його розгляд результативним голосуванням.

     Дякую.

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Спасибі.

     До Олександра Володимировича запитання є?

     Запишіться, будь ласка.

     На запитання  просив  би  відвести  не  більше десяти хвилин. Виставте десять хвилин. Депутат Товт. За ним - депутат Омельчук.

     ТОВТ М.М., голова підкомітету Комітету Верховної Ради України з  питань  прав  людини,  національних  меншин  і  міжнаціональних відносин  (Берегівський  виборчий  округ,  Закарпатська  область). Дякую. Шановний доповідачу! Я хотів би, щоб і для мене, і для залу ви дали чітку відповідь на ті три питання,  які ви,  на мою думку, слушно ставите.  І,  якщо є можливість, більш конкретно вималювали модель дії виконавчої влади.  Вона не зовсім  зрозуміла  з  вашого проекту.  Як  утворюватиметься структура виконавчої влади на рівні районів міста і в самому місті?

     Дякую.

     ЛАВРИНОВИЧ О.В.  Я вам відповім так.  Я вважаю,  що  в  місті Києві обирати голову ради і голову виконавчої структури має рада з тим,  щоб уникнути конфліктів і того стану,  зрештою,  що ми маємо нині у столиці.

     У проекті  передбачено,  що  голова  ради і голова виконавчої структури - різні особи, але я вважаю, що це має бути одна особа.

     Хто має формувати виконавчі  структури  в  районах  міста?  Я вважаю,  що  міська  рада  має  сформувати  виконавчі  структури в кожному районі міста з тим, щоб був єдиний підхід до всього міста, щоб був цілісний організм, який функціонуватиме.

     Що стосується структури виконавчої влади. Ви, мабуть, мали на увазі виконавчу  структуру  місцевого  самоврядування.  У  проекті досить  чітко  передбачено  уряд  столиці,  який формується радою. Виконавчі структури районів формуються також  радою,  але  вже  за поданням  уряду  столиці.  Повноваження  їх виписані повністю.  Це багато статей,  багато пунктів.  Якщо є необхідність,  я можу  їх, звичайно, зачитати.

     А що  робить  державна  адміністрація?  Я спеціально прочитав статтю   про   це.   Основні   повноваження   місцевих   державних адміністрацій  передбачені Конституцією.  Це виконання Конституції та законів,  актів Президента,  Кабінету  Міністрів;  забезпечення законності  та  правопорядку,  додержання  прав і свобод громадян; виконання державних і регіональних програм  соціально-економічного і   культурного   розвитку.  Звичайно,  потрібно  забезпечити  всі можливості для функціонування державних адміністрацій,  але тільки на рівні міста, а не на рівні районів.

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Депутат Омельчук. За ним

- депутат Кириченко.

     ОМЕЛЬЧУК Р.Ю.,  голова підкомітету  Комітету  Верховної  Ради України  з  питань  ядерної  політики та ядерної безпеки (Замковий виборчий округ,  Рівненська область).  Прошу передати  слово  пану Ковтунцю.

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Будь ласка.

     КОВТУНЕЦЬ В.В., член Комітету Верховної Ради України з питань бюджету (Вересневий виборчий округ,  Рівненська  область).  Дякую. Група  "Реформи".  Олександре Володимировичу,  як випливає з вашої аргументації,  прямі вибори голови міста - це не найкращий  спосіб формування  безконфліктно діючих органів місцевого самоврядування. Після того як ми  прийняли  Закон  про  місцеве  самоврядування  з відповідним  ухилом  у  бік ради,  чи не вважаєте ви,  що доцільно змінити і в Конституції  положення,  передбачивши  непрямі  вибори радою голови міста?

     Дякую.

     ЛАВРИНОВИЧ О.В.  Дякую за це запитання.  Воно,  на мою думку, тільки  дотично  стосується  даного  законопроекту.  Але  я   хочу сказати,  що логіка здійснення повноважень голови міста, виписаних у Законі про місцеве самоврядування,  підказує,  що  прямі  вибори голови  в  даному  випадку  не  є раціональні,  тому що він більше здійснює  функції  головування   на   засіданні   виконкому,   ніж одноосібні виконавчі дії.

     Ваше запитання логічне,  але Конституція визначила порядок, і ми маємо  її  дотримуватися.  У  даному  випадку  Конституція  дає можливість для міста Києва передбачити інше.  Гадаю,  що ми можемо скористатися цією можливістю.

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Депутат Кириченко. За ним - депутат Бондаренко.

     КИРИЧЕНКО М.О.,  член  Комітету  Верховної  Ради  України   у закордонних  справах  і зв'язках з СНД (Лохвицький виборчий округ, Полтавська область).  Шановний Олександре Володимировичу!  Вважаю, що  ми  маємо  виходити  з того,  що записано в Конституції,  і не гадати, чи будуть там якісь зміни найближчим часом.

     У мене запитання таке.  Чи вважаєте  ви  і  ваш  комітет,  що базовими законами для прийняття Закону про столицю України - місто Київ є Закон  про  місцеве  самоврядування  і  Закон  про  місцеві державні адміністрації?  Чи цей закон з ними не пов'язується і має якийсь особливий спеціальний статус?  Тому що ми знаємо,  що Закон про  місцеве  самоврядування вже введено в дію.  Він чинний.  Щодо Закону про місцеві державні  адміністрації  ще  не  з'ясовано,  чи введений він у дію чи ні.  Президент його, мабуть, ще не підписав. Чи не доцільно було б нам почекати,  поки почне  діяти  Закон  про місцеві державні адміністрації, а потім, виходячи з цього, а також Конституції, приймати закон про статус столиці?

     ЛАВРИНОВИЧ О.В.  Ні, я вважаю, недоцільно. І хочу сказати, що якщо  ми  в цьому залі визначимося,  зрештою,  що кияни мають такі самі права, як і громадяни в інших містах, і що вони не мають бути обмежені,  тоді базою для даного закону має бути Закон про місцеве самоврядування,  що ви можете побачити,  якщо покладете поруч  цей проект   і  Закон  про  місцеве  самоврядування.  Просто  зіставте повноваження, здійснення функцій, і для вас усе стане зрозуміло.

     Що стосується Закону про місцеві державні адміністрації, який ще  не  набрав  чинності,  то  він  не може бути базою для проекту закону,  який передбачає  функціонування  столиці  як  самоврядної одиниці.  Якщо  ми  і  цей  закон  покладемо в основу,  то тоді ми повинні сказати те,  що я вже  говорив,  що  місто  Київ  -  це  й область, яка має свої райони, і тоді залишається тільки розглядати кросворд і знайти, де знаходяться міста районні й обласний центр і де має бути реалізовано місцеве самоврядування.

     Для прийняття  рішення  щодо цього законопроекту ми маємо всі підстави - як правові,  так і,  звичайно,  суспільні,  які виникли зараз у місті Києві.

     Веде засідання Голова Верховної Ради України

     МОРОЗ О.О.

     ГОЛОВА. Депутат Бондаренко.

     БОНДАРЕНКО В.Д.,  член  Комітету  Верховної  Ради  України  з питань базових галузей та соціально-економічного розвитку регіонів (Ленінградський виборчий округ, м.Київ). Група "Реформи". Шановний Олександре Володимировичу! У своїй доповіді ви згадали два проекти закону  -  поданий вами і проект,  внесений Володимиром Чемерисом. Очевидно,  вони у вашому розумінні, як і в моєму особисто, близькі по  духу.  Але  є  ще третій проект,  поданий Кабінетом Міністрів. Дайте,  будь ласка, коротку характеристику цього третього тексту і відзначте  його  найбільші  вади.  Чи  вважаєте  ви  можливим його прийняття якраз на тій концептуальній  основі,  як  подав  Кабінет Міністрів?

     ЛАВРИНОВИЧ О.В.  Я не хочу аналізувати повністю кожний розділ і статті цього законопроекту. Я, власне, сказав уже в доповіді, що він консервує існуючий стан справ, позбавляє громадян України, які мешкають у місті Києві,  права на здійснення самоврядних  функцій. Такий  проект закону як антиконституційний не повинен розглядатися взагалі. Не з точки зору конституційних положень щодо управління в містах, де даються посилання на спеціальні норми Конституції, що в місті Києві  можуть  бути  зовсім  інші  схеми,  а  з  точки  зору забезпечення прав і свобод громадян.  Цього порушувати ми не маємо права в цьому залі.

     Я не робитиму зараз детального аналізу цього законопроекту ще й тому, що буде доповідач, він розповість, що вони мали на увазі і як слід враховувати права киян.

     А що стосується  другого  проекту,  то  там  також  є  кілька спірних  питань.  Скажімо,  обрання  районних  рад,  які  обирають виконавчі  комітети.  Виникає  запитання:  яка  ж   громада   буде первісною  у  самоврядуванні?  Чи  місто Київ буде ареною спільних функцій, тобто діятиме якийсь принцип, як на рівні області?

     Крім того,  є  кілька  положень,  які  втручаються   в   інші законодавчі акти,  де вони вже врегульовані зовсім по-іншому.  Але це все можна відпрацьовувати в режимі другого читання,  відбираючи позитивні   елементи,   особливо   положення,   у  яких  розписані особливості здійснення столичних функцій.  Я вважаю,  це має  бути предметом ретельної уваги.

     ГОЛОВА. Депутат Осадчук.

     ОСАДЧУК П.І.,  голова  підкомітету  Комітету  Верховної  Ради України з  питань  культури  та  духовності  (Тлумацький  виборчий округ,  Івано-Франківська область).  Група "Конституційний центр". Шановний доповідачу!  Чи  не  здається  вам,  що  навіть  найкраще виписаний  закон  за наявності трьох влад у Києві не убезпечить їх від     певного     протистояння,     принаймні     від     якоїсь адміністративно-керівної змагальності?

     Ось, наприклад,  стаття  29  "Повноваження  Київської міської державної адміністрації",  стаття 23 "Основні  завдання  Київської міської державної адміністрації",  стаття 32 "Розпорядження голови Київської  міської  державної  адміністрації",  стаття  30  "Права Київської міської державної адміністрації".  Чи не здаєтья вам, що за такого дещо умовного поділу певних повноважень, функцій, прав і обов'язків  важко  буде  встановити  рівень  цих  повноважень і їх спрямованість?

     От у статті 30,  де  йдеться  про  права,  записано:  "Давати обов'язкові  для  виконання  розпорядження керівникам підприємств, установ,  організацій  і  громадянам  з   підконтрольних   питань, порушувати питання про їх відповідальність у встановленому законом порядку".  Це буде стосуватися й уряду столиці?  Або, наприклад, у статті  32  сказано,  що  розпорядження  голови  Київської міської державної  адміністрації  є   обов'язковими   для   виконання   на відповідній  території усіма органами,  підприємствами і так далі. Це стосуватиметься і ради столиці? От такі загадки і труднощі.

     Дякую.

     ЛАВРИНОВИЧ О.В.  Безперечно, є труднощі і загадки. Якби ми не в  останній момент згадали про статтю 118 Конституції,  де йдеться про державну адміністрацію в  місті  Києві,  цих  загадок  було  б набагато менше.  Ті,  хто пам'ятає розвиток цих подій,  знають, що пункт 10 "Перехідних положень" Конституції був обговорений  давно, запис  про місцеву державну адміністрацію в місті Києві з'явився в останній момент уже перед ухваленням основного тексту.  І через це виникло багато проблем. Але ми можемо їх врегулювати.

     У даному  випадку  змагальність  відбуватиметься  в  площинах своїх функціональних  обов'язків.  І  коли  ми  записуємо  функції державної адміністрації в місті Києві,  передбачені в Конституції, які зовсім  не  стикаються  з  повноваженнями  виконавчого  органу місцевого  самоврядування,  що  має такі самі права,  як і в інших містах,  то може бути тільки  перехрещення  їх  дій  на  виконанні загальнодержавних   програм   чи   у   спілкуванні   з  державними підприємствами,  установами в місті Києві,  де,  звичайно,  будуть інтереси і місцевого самоврядування, але право на прийняття рішень щодо цих установ належатиме міській державній адміністрації.

     На мою думку,  запропонована модель дає відповідь на те, яким чином ми можемо розв'язати цю проблему, спираючись на норми, які є в  Конституції.  Тому  що  змінити  конституційну   норму   і   не передбачити державної адміністрації столиці ми не маємо права.  Ми повинні вирішувати проблеми,  виходячи з конституційних  положень. Цей проект, на мій погляд, досить точно розв'язує цю проблему.

     ГОЛОВА. Спасибі,  Олександре  Володимировичу.  Сідайте,  будь ласка.

     Запрошується на   трибуну    народний    депутат    Володимир Володимирович  Чемерис.  Він  представить від групи авторів проект Закону про столицю України - місто Київ.

     ЧЕМЕРИС В.В.,  член Комітету Верховної Ради України з  питань базових   галузей   та  соціально-економічного  розвитку  регіонів (Франківський виборчий округ, Львівська область). Шановний Голово! Шановні  колеги!  У  запропонованому  групою  народних депутатів у складі  Володимира  Чемериса,  Валентина   Симоненка,   Володимира Бондаренка проекті Закону України про столицю України - місто Київ використано напрацювання кількох проектів Закону про столицю,  які розроблялися починаючи з 1990 року,  а також елементи законодавчої бази Французької Республіки (закони про  статус  Парижа,  Марселя, Ліона) та Російської Федерації.

     Вам пропонується    варіант    проекту,    доопрацьований   з урахуванням  пропозицій  народних  депутатів  України,   депутатів Київської міської ради,  голів районних рад та адміністрацій міста Києва.  Розглянуті  та  враховані  частково  колективні  звернення мешканців кількох районів Києва - Теремків,  Жулян, а також селища Бортничі та інших.

     Закон про столицю - один з органічних  законів,  необхідність прийняття  якого  диктується  Конституцією  України  і  який  став надзвичайно актуальним у зв'язку з відомими вам подіями. Цей закон згідно  з  Конституцією  повинен установити особливості здійснення функцій місцевого самоврядування та державної виконавчої  влади  в Києві порівняно з іншими містами України.

     Пропонований вам  варіант  вирішує  проблему цих особливостей таким чином,  що повноваження органів місцевого  самоврядування  в Києві   й   відповідно   їх   значення   зростають   порівняно   з повноваженнями, визначеними Законом про місцеве самоврядування для інших   міст   України,   а   повноваження   Київської   державної адміністрації дещо  зменшені  порівняно  з  визначеними  в  законі повноваженнями місцевих адміністрацій.

     Передбачається, що  голова  Київської державної адміністрації виконуватиме роль,  подібну до ролі префекта у Франції, і головною його  функцією  має  стати  забезпечення  законності  на території столиці.  Таке вирішення проблеми прямо  випливає  з  Європейської хартії   про  місцеве  самоврядування,  яку,  я  певен,  парламент ратифікує найближчим часом,  і Всесвітньої декларації про  місцеве самоврядування   -   документа   ООН,  який  встановлює  пріоритет місцевого самоврядування порівняно з державною виконавчою  владою. Це перше.

     Друге. Наступного    року    ми    відзначатимемо   500-ліття Магдебурзького права,  наданого Києву ще 1498 року і скасованого у ХVІІІ сторіччі російським царатом. Я думаю, прийняття закону, який повертає місту основні принципи Магдебурзького права,  буде  нашим своєрідним подарунком українській столиці до цієї дати. Кияни самі мають право обирати повноважні й відповідальні перед  ними,  а  не перед  Президентом,  урядом  та Верховною Радою місцеві органи.  У такому  співвідношенні  між  адміністрацією   та   самоврядуванням полягає  головна  відмінність  нашого проекту від проекту Кабінету Міністрів та від пропозицій  Президента  до  законів  про  місцеве самоврядування та про місцеві державні адміністрації.

     Найбільшою вадою  урядового  проекту  є  те,  що в ньому,  на відміну від нашого, не передбачається утворення виконавчого органу самоврядування і пропонуються деякі повноваження Київської міської ради делегувати  Київській  міській  та  районним  адміністраціям. Тобто  урядовий  проект  передбачає  по  суті ліквідацію місцевого самоврядування  в  Києві  і  запровадження   в   столиці   прямого президентського правління.

     І це в той час, коли Конституцією України

- цитую статтю 7 - "гарантується місцеве самоврядування".

     Друга концептуальна проблема,  яка  порізному  вирішується  в поданих вам трьох проектах,  - спосіб формування органів місцевого самоврядування в Києві.  Зокрема,  у  проекті  Кабінету  Міністрів голова Київради обирається депутатами Київради. У проекті Комітету з питань  правової  політики  і  судовоправової  реформи  керівник виконавчого  органу  самоврядування - уряду столиці теж обирається депутатами Київради.

     У той же час у статті 141 Конституції однозначно передбачено: "Територіальні  громади  на  основі загального,  рівного,  прямого виборчого права шляхом таємного голосування  обирають  строком  на чотири роки...  міського голову, який очолює виконавчий орган ради та головує на її засіданнях".

     Якщо два  згаданих  проекти  обгрунтовують  інший,   непрямий спосіб  обрання  голови,  апелюючи до особливостей Києва,  то слід згадати текст  статті  140  Конституції:  "Особливості  здійснення місцевого   самоврядування   в   містах   Києві   та   Севастополі визначаються окремими законами України".  А закони не можуть  бути вище  Конституції,  і тому ці особливості не можуть перекреслювати конституційну норму про пряме обрання мера.

     Можна сперечатись,   яка   система   формування   ефективніше спрацює,  але  досвід  уже переконав нас у тому,  що мер,  за яким стоять голоси сотень тисяч киян,  значно впевненіше  відстоюватиме інтереси міста, аніж той, якого підтримують лише депутати ради.

     Утім цю  проблему  про  формування  місцевих органів влади не варто тут дискутувати,  адже Конституція однозначно нам  диктує  і наш  проект  це  закріплює:  кияни  прямим  загальним голосуванням обиратимуть міського голову - мера,  а мер головує  на  засіданнях міської  ради і очолює виконавчий орган місцевого самоврядування - уряд міста Києва.  У нашому проекті повноваження Київської ради та мера  визначені  та  розмежовані  таким  чином,  щоб  унеможливити узурпування мером в одній особі повноважень ради й уряду.

     Третя концептуальна проблема, яку розв'язує наш проект закону про  столицю,  -  здійснення  місцевого  самоврядування  на  рівні районів  міста  Києва.  Питання   про   те,   чи   може   існувати самоврядування   районів   у   містах,  вирішується  Конституцією, Європейською  хартією   про   місцеве   самоврядування,   світовою практикою однозначно: "Так!"

     У статті    142    Конституції    України   введено   поняття "територіальні громади районів у містах". І цей факт відображено у статті  8  нашого  проекту.  Відповідно  в нашому проекті закону є поняття "районна рада".  Необхідність конституювання районних  рад випливає  не  лише  з  Основного  Закону.  Існування  районних рад логічно  випливає  з  міркувань  ефективності   та   європейського досвіду.  Не  можна  ефективно  керувати  трьохмільйонним  містом, більшим  за  деякі  європейські  держави,  з  однієї  точки  -   з Хрещатика,  36.  Необхідно  в повній відповідності до Європейської хартії   про   місцеве   самоврядування   передати   всі   можливі повноваження ближче до громадян.  Отже,  відповідно до Конституції проектом  передбачається  існування  районних   рад   як   органів територіальної  самоорганізації  громадян.  Якщо  на рівні районів функціонуватимуть лише представники виконавчої влади  або  міських органів  влади,  то  чи зможуть вони повноцінно вирішувати питання мешканців  району?  Не  зможуть,  якщо  не   матимуть   у   своєму розпорядженні районних бюджетів та районної комунальної власності. І  черга  охочих  вирішити  свої  питання  безпосередньо  в  мерії збільшиться непомірно.  Але якщо будуть існувати районні бюджети і власність,  повинен  існувати  орган,  який  усе  це  контролює  і розподіляє.  Отже,  наш  проект  на  відміну  від інших передбачає існування районних рад.

     Повноваження між  районами  та  містом  розподілені   якомога чіткіше.   Наприклад,   повноваження   у   сфері   архітектури  та містобудування,  транспорту,   зв'язку,   енергетики   і   юстиції залишаються  у  виключній  сфері  відання  міста,  а  не  районів. Очевидно,  що саме в цих галузях мусить провадитись загальноміська політика,  а не окремо політика кожного району.  Аналогічно райони не можуть проводити місцеві референдуми і не повинні встановлювати місцеві  податки.  Усі  ці  сфери - прерогатива міста як цілісного комплексу.  Спроби  порушити  цю  цілісність  призведуть  лише  до негативних наслідків.

     Якщо будуть  зауваження,  що районні органи влади в нас мають дещо підпорядковане  становище  стосовно  міських  органів,  то  у статті 140 Конституції говориться: "Питання організації управління районами в містах належать до компетенції міських рад". Наголошую, не  питання  існування,  створення  чи ліквідації районних рад,  а організації управління.

     Наш проект повністю відбиває це  конституційне  положення.  В усіх європейських столицях існують районні ради або їх аналоги.

     У Лондоні,  наприклад,  місцеве  самоврядування  здійснюється лише  на  рівні  районів.  І  такий  порядок  речей,  випробуваний століттями,  диктується  міркуваннями доцільності та ефективності. Одночасно наш проект не передбачає  існування  районних  державних адміністрацій.  Подібних  органів  у  європейських  столицях немає взагалі.

     Четверта проблема - це  проблема  розподілу  повноважень  між виконавчим органом місцевого самоврядування в місті Києві,  урядом міста Києва та  державною  виконавчою  владою  в  особі  Київської міської державної адміністрації.  Ці повноваження у нашому проекті розподілені якомога чітко таким чином,  щоб не було сфер спільного відання і, отже, не виникало конфліктів між цими двома виконавчими органами.  Тобто органи  місцевого  самоврядування  розробляють  і виконують  бюджет  міста,  розпоряджаються  комунальною власністю, землею.  Міська  державна  адміністрація  слідкує  за  дотриманням законності,  виконує державний бюджет та розпоряджається державною власністю  на  території  міста  Києва.  Іншими  словами,   міська державна  адміністрація  як  неколегіальний  орган,  не підзвітний киянам, а підзвітний Президенту й уряду, не повинна брати участь у розподілі землі, комунальної власності, підготовленні та виконанні міського бюджету.

     Пропонований вам проект встановлює для Києва  статутне  право так само,  як Закон про місцеве самоврядування встановлює статутне право для інших міст  України.  На  думку  авторів  проекту,  Київ мусить   мати   принаймні   не   менше   самоврядних   прав,   ніж Дніпропетровськ, Харків, Львів та інші великі міста України.

     Оскільки наш проект не  є  простою  фіксацією  статус-кво,  з одного боку,  а з другого боку,  не може бути просто поширення дії законів  про  місцеве  самоврядування  та  про  місцеві   державні адміністрації на столицю, тому що Конституція передбачає існування особливостей у Києві,  він фактично поєднує в  собі  і  Закон  про місцеве самоврядування, і Закон про місцеві державні адміністрації для Києва. Цим пояснюється його доволі великий обсяг - 48 статей.

     Крім того,  постійні  бої  місцевого  значення  між   різними угрупованнями  на Хрещатику,  36,  змусили авторів досить докладно виписати норми,  які  визначають  повноваження  Київської  міської ради,  мера,  уряду, міської державної адміністрації, районних рад та їх виконкомів,  а також  норми,  що  визначають  їх  взаємодію, встановлюють  систему  противаг та спосіб вирішення конфліктів між ними.

     Через недосконалість  виборчого  законодавства  -  не  тільки виборчого  закону для вищих державних органів,  але й для місцевих органів,  ми змушені були включити в проект закону доволі  об'ємні статті,   які  визначають  основні  принципи  проведення  місцевих референдумів та виборів органів місцевого самоврядування в  Києві, виключно   для   того,   щоб   внести  порядок  і  визначеність  у забезпечення  конституційного  права  киян  безпосередньо,   прямо вирішувати головні питання самоврядування в місті.  Сподіваюся, що закон,  проект якого вам запропоновано, завдяки цьому зніме значну частину суперечностей,  які виникають у столиці, або переведе їх у законне цивілізоване русло.

     Оскільки Конституція  визначає  особливості  в  місті  Києві, пов'язані з тим фактом,  що Київ - столиця України, окремий розділ проекту присвячений визначенню столичних функцій міста і у зв'язку з  цим  прав  і  обов'язків територіальної громади Києва,  органів місцевого самоврядування,  а також  прав  і  обов'язків  державних органів влади щодо столиці.

     Передбачено право  "батьків"  міста  брати участь у вирішенні всіх питань на рівні держави,  що  стосуються  Києва.  Передбачено компенсації   з  боку  державних  органів  влади  за  використання матеріальних,  трудових, природних та інших ресурсів міста під час проведення  заходів  загальнодержавного та міжнародного характеру; договірний характер виконання  містом  Києвом  столичних  функцій; порядок  орендування та передання з комунальної власності до інших форм власності земельних ділянок, будівель та споруд.

     Окремі розділи проекту присвячені господарству міста, бюджету Києва  та  його районів,  охороні порядку.  Київ - столиця,  отже, обличчя України,  і введенням цих розділів  у  закон  ми  прагнули законодавчо  визначити  умови  для  функціонування  цивілізованого ринку,  господарства, запровадити в Києві атрибути, характерні для всіх столиць Європи.

     Є сенс   докладніше  зупинитися  на  формуванні  міського  та районних бюджетів.  Бюджет Києва готується урядом міста,  району - виконкомом, а затверджуються вони відповідними радами.

     Доходи бюджету  міста  Києва  формуються  за  рахунок коштів, отриманих від  місцевих  податків  та  зборів,  що  встановлюються Київрадою  і  ніким  іншим  відповідно  до законодавства,  коштів, отриманих від загальнодержавних  податків,  які  зараховуються  до бюджету  міста Києва відповідно до закону про державний бюджет,  а також інших надходжень:  від приватизації, позик, субсидій з інших бюджетів.

     Бюджет поділяється  на  поточний  бюджет  та бюджет розвитку. Контроль  за  використанням  бюджету  та  кредитів   здійснюватиме рахунковий  комітет  Київської  міської ради,  свого роду київська рахункова палата.

     Київська міська рада визначає також пропорції,  в яких кошти, отримані від місцевих податків і зборів, зараховуються до бюджетів районів.  Для стабільності ситуації і усунення фінансово-бюджетних суперечностей  між містом і районами передбачено,  що ці пропорції встановлюють один раз на чотири роки - на термін каденції  органів місцевого  самоврядування  в місті Києві.  Очевидно,  такий спосіб розподілу фінансів доцільніший порівняно з ситуацією,  коли райони самі встановлюють місцеві податки.

     Київська міська  адміністрація  за  нашим  проектом не матиме відношення до міського бюджету.  Викладена  тут  схема,  я  певен, надійніше захистить київський бюджет, ніж запізнілі слова про долю Києва під час прийняття державного бюджету.

     Окремий розділ законопроекту присвячено екологічній проблемі. Пропонується   законодавчо   закріпити  за  Києвом  статус  міста, потерпілого від Чорнобильської катастрофи.  Але автори  намагалися підійти  до цієї надзвичайно важливої і водночас важко вирішуваної проблеми відповідально,  не по-популістськи. Адже Київ - найбільше в світі місто, яке потерпіло від екологічного лиха.

     У проекті  пропонується  механізм  розробки  та  впровадження державних програм подолання наслідків Чорнобильської катастрофи  у місті  Києві,  де  враховуються  і  проблеми  киян,  і  можливості державного бюджету.

     Київ як європейська столиця потребує  особливої  гуманітарної та  правової політики.  Основи такої політики закладено в проекті. Пропонується надати  статус  екстериторіальності  державним  вищим навчальним  закладам  Києва.  Переконаний,  що  в цьому українська столиця - давній світовий  центр  освіти  та  культури  -  повинна прирівнятися до столиць світу.

     Законодавчо закріплюється   реалізація   державного   статусу української мови в Києві. Запроваджується такий порядок проведення масових заходів, який не потребує дозволу, а лише повідомлення.

     Проект визначає,   що  не  допускається  встановлення  ніяких обмежень  права  на  постійне  проживання  громадян   України   на території  міста  Києва.  І  таке законодавче закріплення одного з основоположних прав людини і громадянина - права на вільний  вибір місця проживання однозначно вимагає скасування віджилого інституту прописки,  який не в змозі  регулювати  рух  населення,  а  тільки створює перепони для людей,  розвитку нових економічних відносин і суперечить закріпленим у Конституції правам людини.

     Шановні колеги!  Закон про столицю,  напевне, найактуальніший закон, який необхідно прийняти парламенту, щоб припинити не зовсім законні дії владних угруповань, ласих до великих шматків київської власності,  угруповань,  які хочуть отримати контроль над столицею напередодні парламентських виборів.  Його необхідно прийняти,  щоб припинити дії, які не мають нічого спільного з інтересами киян.

     Сподіваюся на  вашу  підтримку саме нашого проекту Закону про столицю України - місто Київ.  Якщо він буде  підтриманий  вами  у першому   читанні,  відкриються  можливості  удосконалити  його  з урахуванням  ваших  зауважень  та   положень   проекту,   поданого депутатами  -  членами  Комітету  з  питань  правової  політики  і судово-правової реформи, який доповідав депутат Лавринович.

     Дякую за увагу.

     ГОЛОВА. Шановні   депутати,   є   запитання   до   Володимира Володимировича? Запишіться.

     Опублікуйте список, будь ласка.

     Депутат Вітренко. Будь ласка.

     ВІТРЕНКО Н.М.,  голова  підкомітету  Комітету  Верховної Ради України з  питань  економічної  політики  та  управління  народним господарством  (Конотопський  виборчий  округ,  Сумська  область). Передаю слово Олександру Ємцю.

     ГОЛОВА. Однопартійцю. Будь ласка (Сміх у залі).

     ЄМЕЦЬ О.І.,  член Комітету Верховної Ради  України  з  питань бюджету  (Галицький  виборчий  округ,  Львівська область).  Дякую, Олександре Олександровичу.  Нічого,  бувають дуже цікаві коаліції, все    буває    в    житті.    Група    "Конституційний    центр", Народнодемократична партія.  Шановний доповідачу!  У мене  до  вас таке  запитання.  У  статті  118  Конституції  чітко  сказано,  що виконавчу владу в областях і районах,  містах Києві та Севастополі здійснюють місцеві державні адміністрації.

     У статті  119  виписано,  що належить до компетенції місцевих державних адміністрацій.  Наприклад,  виконання бюджету.  Скажіть, будь  ласка,  як  без  внесення  змін до статті 118 можна приймати закон у тій формі,  яку ви пропонуєте? Чи не краще було б спочатку внести  зміни до статті 118 Конституції?  Чи передбачений у вашому законопроекті вихід з цієї колізії?

     ЧЕМЕРИС В.В.  Я думаю,  що вихід знайти дуже просто. Справа в тому,  що є державна виконавча влада,  тобто влада,  яку виконують місцеві державні адміністрації,  і  є  виконавча  влада  місцевого самоврядування.  Це абсолютно різні речі. Київська міська державна адміністрація буде здійснювати державну виконавчу  владу  у  місті Києві  і відповідно займатиметься виконанням державного бюджету на території міста Києва. А виконавчий орган місцевого самоврядування буде займатися виконанням міського бюджету.

     ГОЛОВА. Депутат Оробець.

     ОРОБЕЦЬ Ю.М.,  член  Комітету Верховної Ради України з питань паливноенергетичного комплексу,  транспорту і зв'язку (Промисловий виборчий округ, м. Київ).Шановний колего! Наявність трьох проектів свідчить про наявність багатьох політичних і економічних інтересів навколо  цього  закону.  Скажіть,  будь  ласка,  в  якій  мірі ваш законопроект відповідає  прийнятому  Верховною  Радою  Закону  про місцеве  самоврядування?  Якщо  порівняти  ці  два  документи,  на скільки відсотків вони корелюють між собою?

     ЧЕМЕРИС В.В.  Дякую.  Насамперед наш проект закону відповідає основним принципам,  які записані в Конституції України. Звичайно, він не може повністю повторювати Закон про місцеве самоврядування, тому   що   Конституція  визначає,  що  є  особливості  здійснення місцевого самоврядування на території  міста  Києва.  Але  основні принципи - обрання голови міста,  статутне право та багато інших - цілком знайшли відображення в нашому законопроекті.  Я не рахував, на скільки відсотків, але думаю, що дуже велика частина Закону про місцеве самоврядування абсолютно відповідає нашому проекту.

     ГОЛОВА. Депутат Моісеєнко.

     МОІСЕЄНКО В.М., член Комітету Верховної Ради України з питань державного    будівництва,   діяльності   рад   і   самоврядування (Макіївський-Гірницький виборчий округ, Донецька область). Фракция коммунистов  Украины,  Всеукраинский  союз  рабочих.  У  меня  два вопроса.  Первый.  Не кажется ли вам,  что ваш  документ  является неприемлемым с точки зрения конституционности,  учитывая то, что в нем употребляются, например, такие термины, как "мер міста", "уряд міста", не предусмотренные Конституцией?

     Второй вопрос.  Как  вы считаете,  может,  сегодня необходимо решить  проблему,  связанную  с  финансовым,  я  бы  сказал   так, обдиранием  регионов  для того,  чтобы были поступления в киевский бюджет,   что   ярче   всего   продемонстрировано    в    принятом государственном бюджете,  когда крупнейшие производители, например Донецкая область,  стоят на грани дотационных,  а город Киев вдруг оказался  мощнейшим  донором?  Решается  ли  эта  проблема в вашем законопроекте? Ответьте на два этих вопроса.

     ЧЕМЕРИС В.В.  Щодо  першого  запитання.  Якби  проблема  була тільки в тому,  як назвати - мер,  уряд чи інакше.  Я думаю,  якщо виникнуть заперечення,  ці слова можна з проекту вилучити,  це  не основна проблема,  яка є в цьому документі. Ці поняття введені для того, щоб якимось чином підняти престиж столиці України, наблизити її  навіть  на  рівні понять,  які вводяться тут,  до європейських столиць.  Хоча  це  не  принциповий  момент,  на  ньому  ніхто  не наполягає.

     Відносно фінансів.   Цей   проект  закону  не  може  вирішити проблеми Донецької області,  він не про Донецьку  область,  а  про місто Київ.

     Бюджетні проблеми,   зокрема   в   місті   Києві,  потребують серйозного вирішення.  Вважаю,  що схема бюджетного  процесу,  яка викладена  в нашому проекті,  якраз надійно захистить бюджет міста Києва.

     Якщо йдеться  про  субвенції,  дотації  в  бюджет   Донецької області,  то  це  проблема,  яку  треба  вирішувати тоді,  коли ми приймаємо Закон про Державний бюджет  України,  а  не  тоді,  коли приймається Закон про столицю України - місто Київ.

     ГОЛОВА. Депутат Пронюк.

     ПРОНЮК Є.В.,   голова  підкомітету  Комітету  Верховної  Ради України   з   питань   прав   людини,   національних   меншин    і міжнаціональних    відносин    (Тисменицький    виборчий    округ, Івано-Франківська  область).  Українська  республіканська  партія. Пане доповідачу! Мені імпонує ваш проект більше порівняно з іншими проектами.  І все-таки я хотів би вас попросити відповісти на  два запитання.

     Перше. Чи  ви  не  допускаєте  якісь  варіації,  що  з  метою концентрації влади,  зміцнення виконавчої влади  буде  делегування влади  міської  державної  адміністрації  голові  міста або,  як у вашому проекті, меру?

     І друге.  Інституалізація уряду міста Києва запозичена (я  не кажу,  звичайно, що це плагіат) з московського устрою чи має якусь іншу традицію?

     Дякую.

     ЧЕМЕРИС В.В.  Дякую.  Перше  запитання  торкалося  можливості зосередження всієї влади в руках мера,  так? Я вже говорив про те, що в проекті закладені механізми противаг,  які  не  допускатимуть узурпації  влади  в  одних  руках  у  місті  Києві.  Зокрема,  тут передбачені можливості для того, щоб депутати Київської ради могли відправити  у  відставку  мера або уряд міста Києва,  звичайно при виникненні  певних  умов.  Гадаю,  що  якраз  настільки   докладно виписані ці механізми, що повністю унеможливлюють подібні моменти.

     Щодо назви  "уряд".  Давайте  назвемо виконком,  якщо так уже багато запитань.  Але справа в тому,  що  уряд  -  це  дуже  давнє українське слово.  Ще, здається, княгиня Ольга вживала таке слово. І тому,  я вважаю,  цілком доцільно було  б  ввести  в  закон  про столицю таке слово,  тим паче що виконавчий орган самоврядування в столиці Росії Москві називається "правительство города Москвы".

     ГОЛОВА. Депутат Цушко.

     ЦУШКО В.П.,  член Комітету Верховної Ради  України  з  питань фінансів  і  банківської  діяльності (Тарутинський виборчий округ, Одеська область).  Фракция Социалистической  и  Селянской  партий. Скажите, пожалуйста, уважаемый докладчик, какой из проектов больше соответствует нашей Конституции - тот,  который докладывал коллега Лавринович, или ваш?

     ЧЕМЕРИС В.В.  Я  можу  відповісти  зрозуміло  як,  тому  що я зацікавлена особа.  Краще,  напевно,  запитайте  в  незацікавленої особи.  Я  сказав  уже  в  своїй  доповіді,  що  в  нашому проекті максимально відображені всі положення Конституції України.

     ГОЛОВА. Депутат Пейгалайнен.

     ПЕЙГАЛАЙНЕН А.В.,  член Комітету  Верховної  Ради  України  з питань  державного  будівництва,  діяльності  рад і самоврядування (Харцизький   виборчий   округ,   Донецька    область).    Фракция коммунистов.  Не кажется ли вам,  что,  как говорил Оробец, каждый тянет одеяло столицы  на  себя,  желая  овладеть  ситуацией  перед выборами?   Это  все  предельно  понятно.  Одни  хотели  бы  новые управленческие структуры  внедрить,  такие,  как  "рада  столиці", "уряд  столиці",  "управи".  О  последних  хорошо  еще помнят наши ветераны Великой Отечественной войны,  как они управляли в Киеве в 1943,  1944 годах. Другие хотят протащить львовский вариант закона о столице.  За образец взята муниципальная полиция Львова, которая действовала  9  мая  этого  года.  Вы  помните  прекрасно события, которые были.

     Третьи, безусловно,    отстаивают    прямое     президентское правление.

     Не кажется  ли  вам,  что нужно все три варианта отправить на доработку и рассмотреть в повторном первом чтении один вариант,  а не выбирать сегодня из трех один?

     ЧЕМЕРИС В.В.  Дякую.  Я вважаю, що сьогодні обов'язково треба прийняти один із запропонованих вам проектів закону. Ви зачепилися за назву "управа".  Здається,  її нема в жодному проекті... (Шум у залі).

     У проекті  Лавриновича?  Можливо.  Або  назва   "муніципальна поліція",  яка є в нашому проекті. То я хочу вам сказати таке. Ви, напевне,  не були,  на жаль,  на одній із конференцій, присвяченій місцевому  самоврядуванню.  Так  думають не тільки якісь політично заангажовані люди.  Є  думка  окремих  представників  Міністерства внутрішніх  справ  України  про  те,  що  створення  таких органів потрібне.  До речі,  муніципальна поліція  -  це  по  суті  аналог відомих усім ДНД,  які існували не так давно.  Так що,  гадаю,  ви шукаєте просто аналогію в названих,  а треба дивитися усе-таки  на суть. Якраз усі ці органи, які запропоновані, працюватимуть тільки на одне - на підсилення  й  повнокровне  функціонування  місцевого самоврядування в столиці України місті Києві.

     ГОЛОВА. Дякую.   Володимире   Володимировичу,  сідайте,  будь ласка.

     Слово має Пукшин Ігор Гелярович,  заступник міністра юстиції, з  приводу  урядового  проекту  Закону про столицю України - місто Київ. Скільки часу вам треба?

     ПУКШИН І.Г.,  заступник  міністра  юстиції  України.   Хвилин п'ятнадцять.

     ГОЛОВА. Вкладіться, будь ласка, в десять хвилин.

     ПУКШИН І.Г. Добре. Шановний Голово! Шановні народні депутати! На ваш розгляд пропонується  проект  Закону  України  про  столицю України  -  місто Київ,  підготовлений Кабінетом Міністрів України відповідно до статті 20,  пункту  16  статті  92,  частини  другої статті 118 та частини другої статті 140 Конституції України.

     Історія Києва  -  визначного  центру європейської та світової цивілізації протягом усього існування і  розвитку  засвідчує  його особливе   становище.   Незабаром  виповнюється  півтисячоліття  з моменту надання Києву першої установчої  грамоти  на  Магдебурзьке право,  що  дійшла  до  нас у час відбудови незалежної Української держави.  Це вимагає при визначенні статусу міста Києва як столиці України врахувати його багатовіковий історичний досвід.

     Столиця є    особливим   у   спеціальному,   економічному   і політичному значеннях містом.  Найхарактернішою відмінною рисою  є те,  що  саме  тут  визначається і звідси реалізується внутрішня і зовнішня політика країни.

     У той же час столиця - таке саме місто,  як і всі інші міста. Виконання  столицею  одночасно  функцій,  відмінних  від звичайних функцій   інших   міст,   обумовлює   необхідність   законодавчого врегулювання її статусу.

     Запропонований проект закону складається з п'яти розділів.

     В розділі  I закріплюється статус міста Києва як столиці.  Як столиця України місто Київ є:  містом загальнодержавного значення; політичним, адміністративним та культурним центром держави; місцем розташування глави держави - Президента  України,  Верховної  Ради України,  Кабінету Міністрів України, Національного банку України, Конституційного  Суду  України,  Верховного  Суду  України,  вищих державних  органів,  установ  і  організацій;  місцем розташування дипломатичних  представництв  іноземних  держав  і   представництв міжнародних організацій в Україні.

     Спеціальний статус  міста  Києва - це правовий статус міста з визначеними  в  цьому   законопроекті   особливостями   здійснення органами  місцевого  самоврядування  та  органами виконавчої влади їхніх прав та обов'язків у  зв'язку  з  виконанням  містом  Києвом столичних функцій.

     Статтею 3  проекту закону закріплюється статус міста Києва як самостійної адміністративно-територіальної одиниці, яка входить до єдиної системи адміністративнотериторіального устрою України.

     Відповідно до проекту закону місто Київ має власну символіку, яка відображає історичні,  культурні, соціально-економічні та інші особливості і традиції міста.  Зміст,  опис,  порядок застосування символіки  визначається  Київською  міською  радою  відповідно  до законодавства.

     У розділі  ІІ  врегульовуються  столичні функції міста Києва. Столичні функції міста Києва - це повноваження  органів  місцевого самоврядування  та  органів  виконавчої  влади  в  особі Київської міської ради та  Київської  міської  та  районних  у  місті  Києві державних   адміністрацій   з   питань  здійснення  містом  Києвом столичних функцій.

     Визначається система комунальної власності в місті Києві,  до якої  входять  комунальна  власність  територіальної громади міста Києва та комунальна  власність  територіальних  громад  районів  у місті.

     Відносини органів   місцевого   самоврядування   та   органів виконавчої влади міста Києва з вищими  органами  державної  влади, дипломатичними  представництвами  та  представництвами міжнародних організацій в Україні,  що не врегулювані в цьому проекті  закону, встановлюються договорами.

     Договірні відносини  передбачають  встановлення  умов надання земельних ділянок,  будинків, споруд вищим органам державної влади України,  дипломатичним представництвам для здійснення їх функцій; умови і розміри компенсаційних виплат місту за  надані  об'єкти  і послуги;   взаємну   відповідальність   у   реалізації   положень, визначених договорами; інші взаємні зобов'язання.

     Ці договори  укладає  голова  Київської   міської   державної адміністрації  з  наступним  їх  затвердженням  Київською  міською радою.

     Враховуючи спеціальний  статус  міста   Києва,   пропонується визначити   фінансовоекономічну   базу   міста,   зокрема  джерела формування доходів бюджету міста Києва та бюджетів районів у місті Києві.

     У розділі     ІІІ     "Особливості    здійснення    місцевого самоврядування в місті  Києві"  встановлюється  особливий  порядок здійснення місцевого самоврядування в столиці.

     Згідно з  проектом  місцеве самоврядування в місті Києві - це право  територіальної  громади   самостійно   вирішувати   питання місцевого  значення  на правових засадах,  визначених Конституцією України, Законом України про місцеве самоврядування в Україні.

     Система місцевого   самоврядування   включає:   територіальну громаду  міста  Києва;  територіальні  громади  районів  у  місті; Київську  міську  раду;  голову  Київської  міської  ради;  органи самоорганізації  населення  в  місті  Києві.  До системи місцевого самоврядування входять також органи адміністративно-територіальних одиниць,  розташованих на території міста Києва,  в даному випадку йдеться про селище ПущаВодиця.

     Київська міська  рада  є  представницьким  органом  місцевого самоврядування, що здійснює від імені територіальної громади міста функції  і  повноваження   місцевого   самоврядування,   визначені Конституцією України та Законом про місцеве самоврядування.

     Київська міська рада складається з депутатів,  які обираються і   здійснюють   свої   повноваження   в   порядку,    визначеному законодавством України.

     Депутати Київської  міської ради здійснюють свої повноваження на непостійній основі.

     Очолює Київську міську раду голова,  який обирається  таємним голосуванням з числа депутатів ради на строк повноваження ради.

     Голова Київської  міської  ради здійснює свої повноваження на постійній основі.  Він також  очолює  виконавчий  апарат  ради  та організовує  його  роботу.  Повноваження  голови Київської міської ради детально сформульовані у статті 23.

     Київська міська  рада  правомочна  розглядати  і   вирішувати будь-які  питання,  віднесені Конституцією України,  цим та іншими законами до відання органів місцевого самоврядування,  за винятком тих питань, які вирішуються виключно місцевим референдумом.

     Перелік повноважень   Київської  міської  ради  визначений  у статтях 16-18.  З огляду на те що згідно з цим проектом  утворення виконавчого  органу ради не передбачається,  здійснення виконавчих функцій Київської міської ради пропонується покласти  на  Київську міську та районні в місті державні адміністрації.

     У статті 19 визначені повноваження,  що делегуються Київською міською  радою  Київській  міській   державній   адміністрації   у відповідних сферах.

     У статті   20   ідеться   про  повноваження,  що  делегуються Київською міською радою районним у місті державним адміністраціям.

     Київська міська та районні  в  місті  державні  адміністрації здійснюють    повноваження   органів   місцевого   самоврядування, делеговані  їм  Київською   міською   радою,   які   підзвітні   і підконтрольні у частині виконання делегованих їм повноважень.

     Така модель  місцевого  самоврядування  зумовлюється тим,  що місто Київ є столицею України,  містом розташування  Адміністрації Президента   України,   органів   державної  влади.  Тому  виникає необхідність у функціонуванні місцевих органів виконавчої влади як на  рівні  міста,  так  і  на  районному  рівні,  та  наділенні їх відповідними повноваженнями, в тому числі делегованими радою.

     Для організаційного, правового, інформаційного, аналітичного, матеріальнотехнічного   забезпечення   діяльності  ради,  сприяння здійсненню взаємодії і зв'язків Київської міської ради з місцевими органами  виконавчої влади передбачається створення її виконавчого апарату.

     Київська міська  рада  в  межах  своїх  повноважень   приймає нормативні  та  інші акти у формі рішень,  які є обов'язковими для виконання на  території  міста.  З  метою  врахування  історичних, національнокультурних, соціально-економічних та інших особливостей міста Києва Київська міська рада від імені територіальної  громади міста   приймає   статут  територіальної  громади,  який  підлягає державній реєстрації.

     Відповідно до частини другої статті 118  Конституції  України особливості здійснення виконавчої влади в місті Києві визначаються цим законом.  Основні завдання Київської  міської  та  районних  у місті  державних  адміністрацій  визначаються  у  статтях  30 і 31 проекту закону.

     Як уже  зазначалося,   проектом   передбачається   здійснення виконавчих   функцій   Київською  міською  та  районними  в  місті державними адміністраціями. Слід також зазначити, що відповідно до статті  33  проекту  закону  з метою забезпечення виконання містом Києвом  функції  столиці   Кабінет   Міністрів   у   встановленому законодавством   порядку   може   додатково  передавати  до  сфери управління  державним  адміністраціям  у   місті   Києві   об'єкти державної   власності.   Водночас   відповідно  до  цього  проекту державним адміністраціям  у  місті  забороняється  використовувати об'єкти,   що   належать   до  державної  власності  та  власності територіальних громад і відносяться до  сфери  їх  управління,  як застави чи інші види забезпечення,  виконання зобов'язань, а також здійснювати  операції  переведення  боргу,  прийняття  переведення боргу, дарування, пожертвування.

     Виконання столичних  функцій  так  чи  інакше  накладає певні обмеження на повноваження органів  місцевого  самоврядування,  що, зокрема,  викликане  необхідністю забезпечення умов для діяльності центральних органів державної влади. Це не суперечить Європейській хартії  місцевого самоврядування,  яка передбачає таку можливість, але в межах,  встановлених законом, та узгоджується з Конституцією України  і  Законом  України про місцеве самоврядування в Україні. Проте такі обмеження компенсуються державою і певними гарантіями.

     Для забезпечення здійснення містом Києвом  столичних  функцій проектом   закону   передбачаються   такі  гарантії:  передача  до комунальної  власності  міста  у  встановленому  законом   порядку відповідних  об'єктів державної власності (паїв,  часток,  акцій), які належать  державі  в  господарських  товариствах;  передача  в управління Київській міській адміністрації підприємств, установ та організацій державної власності, а також частки державного майна в господарських  товариствах  на  території  міста Києва;  виділення місту необхідних ресурсів, компенсація витрат, понесених внаслідок проведення  у  столиці  Україні  заходів загальнодержавного рівня, відшкодування витрат,  що виникли внаслідок рішень  вищих  органів державної влади.

     Я хочу   заперечити  попереднім  доповідачам,  які  висловили думку,  що проект закону, внесений урядом, суперечить Конституції, є неконституційним.

     По-перше, частина  друга  статті  118 та частина друга статті 140 встановлюють,  що особливості здійснення виконавчої  влади  та місцевого  самоврядування  в  місті  Києві  визначається  окремими законами.

     По-друге, статус  міста  Києва  відповідно  до   статті   133 Конституції  відповідає  статусу  області.  Тому  для  повноважень органу місцевого самоврядування в місті Києві - Київської  міської ради  взято  за  основу  повноваження  обласної ради відповідно до Закону про місцеве самоврядування,  доповнені тими повноваженнями, якими наділяються ради будь-якого міста. При цьому необхідно брати до  уваги  те,  що  в  будь-якому  іншому  місті  немає   місцевої адміністрації.

     По-третє, висновок,   зроблений   науковоекспертним  відділом Секретаріату Верховної Ради,  свідчить саме  про  конституційність проекту,  який  підготовлено  і  внесено  на ваш розгляд Кабінетом Міністрів України.

     Я прошу прийняти зазначений проект закону за основу.

     Дякую за увагу.

     ГОЛОВА. Спасибі.  Чи є запитання до  доповідача?  Запишіться, будь ласка.

     Користуючись тим,  що я знаходжусь ближче до мікрофона, хотів би запитати вас про таке. Здається, у статті 1 говориться про вищі органи державної влади,  про те, де вони розміщені і тому подібне. Депутати звертаються до мене  із  запитанням  стосовно  розміщення Конституційного Суду.  Верховна Рада ще не визначилась остаточно - можливо,  це буде Харків чи Ірпінь,  чи,  скажімо, Бровари. А ви в проекті  вже зафіксували,  що це Київ.  Чи варто це робити?  Чи не слід записати просто: вищі органи державної влади, і все?

     ПУКШИН І.Г.  Цілком слушно,  я погоджуюсь, можна уточнити при доопрацюванні.

     ГОЛОВА. Депутат Болдирєв.

     БОЛДИРЄВ Ю.О.,  голова  підкомітету  Комітету  Верховної Ради України з питань бюджету (Кіровський-Шахтарський  виборчий  округ, Донецька   область).  Уважаемый  Председатель!  Уважаемые  коллеги депутаты!  Уважаемый докладчик!  Мы видим,  что  события  в  нашей стране повторяют историю Советского Союза,  то есть Украина как бы пытается построить маленький  Советский  Союз.  И  все  недостатки бывшей  столицы  СССР - Москвы повторяются в Киеве.  Я имею в виду то,  что только Киев сегодня является живым городом,  только здесь продолжается  хоть в какой-то мере жилищное строительство,  только здесь  чиновники   вовремя   получают   зарплату,   только   здесь ремонтируются дороги и так далее,  и так далее. Этому способствует существующая бюджетная система, неправильная, на мой взгляд, когда все  налоги  стягиваются  в Киев,  и потом уже дяди в Министерстве финансов в той или иной мере перераспределяют их областям.

     Как вы считаете,  не целесообразно ли нам  для  строительства государства,  сегодня  в общем-то бедного и не имеющего перспектив стать богатым в ближайшие 50 лет, принять другой закон о столице и сделать   столицу   где-то,  может  быть,  недалеко  от  Киева,  в каком-нибудь небольшом городке,  в котором чиновничество не  имело бы таких возможностей,  как здесь, в Киеве, и в который люди ехали бы только работать?

     Каково ваше мнение по этому вопросу?

     ПУКШИН І.Г.  Дякую за запитання. У принципі ідея цікава. Але, як ви і самі це обгрунтували,  оскільки сьогодні держава настільки бідна, що не може вчасно виконувати свої зобов'язання щодо виплати заробітної плати та іншого соціального забезпечення,  очевидно, що ця ідея є просто мертвою і нездійсненною.

     Дякую.

     ГОЛОВА. Депутат Бондаренко.

     БОНДАРЕНКО В.Д.  Група "Реформи".  Шановний Ігоре Геляровичу, ви  знаєте,  що  в  Києві живуть такі ж пенсіонери,  з таким самим рівнем доходів,  як і в будь-якому районному центрі чи  селі.  Тут студенти отримують таку ж стипендію, як і в районному чи обласному центрі,  а рівень цін у Києві іноді вдвоє або втроє  чи  навіть  у чотири рази перевищує рівень цін в обласних, районних центрах та в сільській місцевості.

     Чи ваш проект передбачає можливість компенсації  за  фактичну дискримінацію тих людей, які представляють бюджетну сферу в Києві?

     ПУКШИН І.Г.  Цим  проектом  якраз  і  передбачається  надання повноважень Київській міській раді приймати рішення  щодо  виплати компенсацій певним категоріям громадян.

     ГОЛОВА. Депутат Таран.

     ТАРАН М.В.,   голова   підкомітету  Комітету  Верховної  Ради України  з  питань  соціальної  політики  та  праці  (Леваневський виборчий  округ,  Запорізька область).  Шановні депутати,  шановні Олександре Олександровичу і  доповідачу!  У  мене  одне  конкретне запитання.   Тепер  в  Україні  скасовано  прописку  (чи  це  буде зроблено), скасовано обов'язковість зазначати національність. І це в  суверенній,  самостійній  і  так  далі державі Україна!  Звідси напрошується такий висновок:  прописку та національність скасовано для  керівної еліти в цій державі,  а для народу,  мову українську визнано обов'язковою, державною.

     Дайте відповідь  на  таке   конкретне   запитання.   З   якою економічною, політичною та етнічною метою скасовуються прописка та обов'язкова відмітка про національність у вашому проекті закону та проекті від комітету?

     ПУКШИН І.Г. Дякую за надзвичайно цікаве запитання. Думаю, цим законом прописка не може  бути  скасована,  тому  що  вона  ніяким законом  не встановлювалась,  а встановлювалась союзними відомчими чи підвідомчими актами.

     Конституцією України  кожному  гарантовано   право   вільного пересування  та  вибору місця проживання.  Я вважаю,  що (можливо, навіть при ратифікації Європейської конвенції з  прав  людини)  ми рано  чи  пізно  все  одно прийдемо до скасування прописки.  Але я думаю,  що після скасування прописки як інституту на її місце буде запропоновано інший інститут - інститут реєстрації.  Якщо говорити про  політичне  та  економічне  значення  прописки,  то  її   слід розглядати як інститут покріпачення людини.

     ГОЛОВА. Депутате Таран, ви хочете щось уточнити? Будь ласка.

     ТАРАН М.В.  Шановний доповідачу,  я трішки не зрозумів. Дайте тоді пояснення,  що більше ображає людину - прописка,  яка ніяк не заважає  вільному  пересуванню по країні (це лише засіб реєстрації громадянина,  засіб обліку),  чи концтабірний номер, який нам буде потім запропоновано?  Номер точно, як у концтаборі, тільки це буде п'яти-, шести- і так далі значний номер. Що більше образило б вас?

     ПУКШИН І.Г.  Ну, я не думаю, що можна ототожнювати реєстрацію з  таким  номером.  Але  люди більше невдоволені пропискою,  бо не можуть влаштуватися на роботу, якщо немає прописки.

     ГОЛОВА. Депутат Волковецький.

     ВОЛКОВЕЦЬКИЙ С.В.,  голова  ІваноФранківської  обласної  ради (Долинський виборчий округ,  Івано-Франківська область).  Шановний доповідачу,  відомо,  що ідея  самоврядування  передбачає  обрання виборцями  мера.  І  це,  власне,  відображено в одному з проектів закону.  З другого боку, інтереси держави вимагають, щоб був вплив і  Президента чи уряду,  вищих посадових осіб,  в усякому разі при вирішенні питань про розміщення посольств і  так  далі.  І  це  ми побачили на прикладі діяльності київського мера.

     Моє запитання: чи розглядався такий варіант, щоб узгодити ось ці  дві,  так  би  мовити,  ідеї  -  ідею  самоврядування  й  ідею призначення?  Наприклад,  у  такому варіанті,  щоб мера обирали чи призначав Президент за погодженням з Київрадою або в якійсь  іншій комбінації, але щоб обов'язково були враховані ці дві ідеї.

     ПУКШИН І.Г.  Дякую за запитання. У процесі підготовки проекту закону розглядалося надзвичайно багато пропозицій  стосовно  того, як  найкраще  побудувати  систему виконавчої влади та організувати систему   місцевого   самоврядування.   Аналізувалися   і   статті Конституції,   і   статті  обох  базових  законів  -  про  місцеве самоврядування і  про  державні  адміністрації.  Я  хочу  сказати, по-перше, що в Конституції зазначається: виконавчу владу в єдиному місті, крім Севастополя, - місті Києві здійснюють місцеві державні адміністрації.  Для інших міст такого не передбачено.  Подруге, за Конституцією статус міста Києва прирівняно до статусу області.

     Виходячи з таких особливостей,  беручи до  уваги  закони  про місцеве  самоврядування  і про місцеві державні адміністрації,  ми вважаємо,  що найоптимальнішим варіантом є той, що запропоновано в проекті закону.

     ГОЛОВА. Дякую. Сідайте, будь ласка.

     Депутатів, очевидно,  цікавить  думка  профільного комітету з цього питання.

     Слово для співдоповіді за всіма проектами надається  Стешенку Олександру  Миколайовичу,  голові  Комітету  з  питань  державного будівництва, діяльності рад і самоврядування. Прошу уваги.

     СТЕШЕНКО О.М.,  голова  Комітету  Верховної  Ради  України  з питань  державного  будівництва,  діяльності  рад і самоврядування (Сватівський виборчий округ, Луганська область). Дякую. Олександре Олександровичу!  Шановні  колеги!  Я  прошу 11 хвилин,  думаю,  що вкладуся.

     ГОЛОВА. Будь ласка.  Ви маєте право виступати 20 хвилин,  але вкладіться в 11.

     СТЕШЕНКО О.М.  Шановні колеги! Про важливість та необхідність прийняття  закону  про  столицю,  мабуть,  немає   потреби   довго говорити.   По-перше,   прийняти   такий   закон   нас  зобов'язує Конституція України (статті  118  та  140).  По-друге,  повноцінне функціонування   органів   самоврядування  і  місцевих  виконавчих органів у нашій столиці неможливе без законодавчого  врегулювання, оскільки на практиці виникає безліч питань, які мають вирішуватися на підставі статті 92 Конституції, тобто виключно законом.

     I, нарешті,   прискорення   прийняття   відповідного   закону вимагає,  я б сказав,  ненормальна ситуація, яка склалася в Києві, протистояння між  місцевою  державною  адміністрацією  і  органами місцевого  самоврядування,  яке вийшло вже за дніпровські береги в намаганнях  втягнути  в  цей  конфлікт  найвищих  посадових   осіб держави.

     З огляду на викладене я просив би дуже уважно, з витримкою та політичною мудрістю,  керуючись лише інтересами справи, відкинувши політичні пристрасті та амбіції,  розглянути подані законопроекти, тим  паче  що  авторами  законопроектів  виконано  значний   обсяг корисної  та  цікавої  роботи,  що  однозначно  наблизить  нас  до кінцевої мети.

     Дозвольте коротко зупинитися на них.  Усі три проекти,  маючи мало позитивних рис,  містять ряд оригінальних положень,  які тією чи іншою мірою відбивають особливості діяльності місцевих  органів виконавчої влади та місцевого самоврядування в столичному місті.

     Разом з тим саме особливостям, а цього вимагає Конституція, у законопроекті,   поданому   народними   депутатами   Лавриновичем, Стретовичем,  Коліушком та іншими, фактично присвячено лише статтю 52,  в якій у загальному плані згадано  особливі  функції  органів самоврядування  столичного  міста.  Решта  повноважень  і  функцій органів самоврядування у Києві (статті 13,  14,  15,  17, 33 - 43, тобто   ще   10   статей)   притаманні   всім   органам  місцевого самоврядування  і  значною  мірою  дублюють  відповідні  положення Закону про місцеве самоврядування в Україні.

     Якщо автори  вважають,  що Закон про місцеве самоврядування в Україні на  території  Києва  не  діє,  то  тоді  стає  зрозумілою концепція  законопроекту.  I  зовсім  незрозуміло,  чого домагався авторський колектив,  адже в законопроекті не визначено  принципів та   механізмів   взаємовідносин   міської   ради,  її  органів  з розташованими на території міста центральними  органами  державної влади,     місцевою     державною    адміністрацією,    іноземними представництвами  в  Україні,  пов'язаних  із   забезпеченням   їх діяльності.

     Також не   визначено   ролі   й   місця   органів   місцевого самоврядування,  їх посадових  осіб  в  організації  і  проведенні загальнодержавних,    міжнародних   заходів,   відповідних   прав, обов'язків,    не     передбачено     відповідальності     органів самоврядування, посадових осіб за наслідки їх діяльності.

     Не опрацьовані   належним  чином  і  статті  розділу  п'ятого законопроекту  щодо   особливостей   матеріально-фінансової   бази місцевого    самоврядування.   Аналогічні   питання   не   знайшли відображення і  в  розділі  третьому  законопроекту,  присвяченому міській державній адміністрації.

     Ряд положень  згаданого  проекту  закону  про  столицю  прямо суперечать Конституції України або не узгоджуються з  її  нормами. Так,  у законопроекті повністю проігноровано положення статті 142, частина перша,  Конституції щодо територіальних громад  у  районах міста,  наявності  в них комунальної власності,  не кажучи вже про можливість функціонування представницьких  органів  самоврядування на рівні районів міста.

     Всупереч статті  143,  частина третя,  Конституції статтею 12 законопроекту передбачено можливість надання  окремих  повноважень органів  державної  виконавчої влади лише виконавчому органу ради. Саму раду такими повноваженнями не наділено. Звертає на себе увагу й  те,  що  згідно  із законопроектом жодна з вищих посадових осіб міста,  а їх аж три (це теж дуже принципово в ситуації, яку ми так довго тут обговорювали), не обирається населенням. За Конституцією територіальною громадою обирається  міський  голова,  який  очолює виконавчий орган ради.

     Можна ще  багато  говорити про недоліки проекту закону,  але, мені здається,  що й сказаного досить.  Тим  паче  що  розгорнутий висновок нашого комітету,  прийнятий одностайно, є у вас на руках, і тут нема чого гаяти час.

     На наш погляд,  значно досконалішим у правовому відношенні  є законопроект, поданий народними депутатами Чемерисом, Симоненком і Бондаренком.  Проте він, на жаль, не позбавлений певних недоліків. Так,   ряд   положень  цього  проекту  закону  не  узгоджується  з Конституцією України,  із Законом  про  місцеве  самоврядування  в Україні,  іншими  законами.  Наприклад,  у  статті  8  до  органів місцевого самоврядування віднесено територіальну  громаду,  в  той час  як згідно зі статтею 140 Конституції та відповідними статтями Закону  про  місцеве  самоврядування   територіальна   громада   є первинним суб'єктом системи місцевого самоврядування, органом якої є рада та її виконавчий орган.

     Суперечить статті 141,  частина перша,  Конституції положення статті  11  проекту  закону,  згідно  з  яким  до складу Київської міської ради входить  мер.  До  речі,  такої  посадової  особи  ні Конституцією,  ні законами України не передбачено.  Але ці питання можна обговорювати,  тим паче  що,  зі  слів  автора,  вони  не  є принциповими для цього авторського колективу.

     Не відповідає Конституції України положення законопроекту про те,  що межі районів міста Києва встановлюються Київрадою (пункт 6 статті   2).  Згідно  з  Конституцією  (пункт  29  статті  85)  це компетенція Верховної Ради.

     Пунктом 2  статті  9  законопроекту  позбавлені  права  брати участь   у   референдумах  та  виборах  громадяни,  які  проходять військову строкову  або  альтернативну  службу,  що  є  порушенням статті 70 Конституції.

     Незрозумілим, недоречним  є  існування  (згідно  з  проектом) такої посадової особи,  як голова уряду,  та й  уряду  взагалі  як виконавчого  органу.  Адже  Конституцією  та  Законом  про місцеве самоврядування цю проблему  вирішено  досить  чітко.  I  тут  теж, мабуть, дискусії зайві.

     Привертає до   себе   підвищену   увагу  стаття  12,  зокрема підпункти 2,  9 та 39  пункту  2,  у  частині  повноважень,  якими наділена  столична  міськрада.  Згідно з цією статтею міська рада: затверджує регламенти районних рад;  скасовує рішення райрад та їх органів;   затверджує   структури  виконавчих  органів  райрад  та положення про них.  Тим часом відповіді на ці питання дають стаття 26 та стаття 43 Закону про місцеве самоврядування в Україні.

     Нарешті, про   проект  закону,  поданий  Кабінетом  Міністрів України.  У ньому в статті 5 перераховано  лише  основні  завдання органів  самоврядування  та  органів  місцевої виконавчої влади по здійсненню  столичних  функцій.  Самі  ж  функції,  механізми   їх здійснення чітко не визначені.

     Законопроект значною   мірою  дублює  положення  законів  про місцеве  самоврядування  в  Україні  та   про   місцеві   державні адміністрації,  у  чому за наявності згаданих законів немає ніякої необхідності.  Документ  містить  ряд  термінологічних  та   інших неточностей, які можна усунути.

     А головний  недолік  полягає  в  тому,  що  зазначений проект закону концептуально суперечить Конституції.  Наведу лише  кілька, на мій погляд, досить суттєвих прикладів.

     Перше. Законопроект  всупереч нормі частини першої статті 118 Конституції передбачає діяльність районних у місті Києві державних адміністрацій.

     Друге. Законопроектом  не  передбачено  можливості діяльності представницьких органів на рівні районів міста - районних у  місті рад. Як відомо, Конституція (стаття 142) не заперечує, а Закон про місцеве самоврядування в Україні прямо  передбачає  можливість  їх функціонування, визначаючи умови для цього (статті 5, 41 та інші).

     Третє. На  відміну  від  інших законопроектів про місто Київ, внесених на розгляд Верховної Ради,  всупереч Конституції  (стаття 140, частина третя) проект закону, поданий Кабінетом Міністрів, не передбачає наявності у міської ради власного  виконавчого  органу. Функції  виконавчого  органу згідно із законопроектом здійснюються міською та районними у місті  державними  адміністраціями.  Як  ви зрозуміли,  розробники  для міста та ще й столичного запропонували модель області та ще й не в найкращому вигляді.

     Такі концептуальні особливості проекту  закону  відбилися  на змісті більшості його статей, внаслідок чого законопроект також не може бути прийнятим з мотивів його невідповідності Конституції  та Закону про місцеве самоврядування в Україні, хоча окремі положення і цього законопроекту заслуговують на увагу та підтримку.

     З огляду на викладене,  а я торкнувся лише  окремих  положень законопроектів, внесених на розгляд Верховної Ради, можна сказати, що всі  вони  потребують  істотного  доопрацювання  і  в  поданому вигляді не можуть бути прийняті в першому читанні.

     У зв'язку  з цим пропоную відхилити внесені проекти законів і доручити  нашому  Комітету  з   питань   державного   будівництва, діяльності рад і самоврядування підготувати новий законопроект про столицю,  який повністю узгоджувався  б  з  Конституцією  України, законами  про  місцеве  самоврядування  та  про  місцеві  державні адміністрації.  Не дублював  би  їх,  а  містив  лише  особливості здійснення самоврядування і діяльності місцевих органів виконавчої влади столиці,  як того вимагає Конституція, а також враховував ті положення    представлених   сьогодні   законопроектів,   які   ми розглядаємо, що базуються на Конституції та законах нашої держави, з  урахуванням  пропозицій народних депутатів.  Проект відповідної постанови Верховної Ради з цього питання внесено,  він є у вас  на руках. Прошу підтримати.

     Дякую вам за увагу.

     ГОЛОВА. Подякуємо  і  Олександру  Миколайовичу.  Навряд  чи є потреба задавати йому запитання. Він висловив міркування від імені комітету. Так?

     Тоді сідайте, будь ласка, Олександре Миколайовичу.

     Я хотів  би  порадитися з депутатами щодо подальшої процедури обговорення цього питання.  Поза  всяким  сумнівом,  усі  суб'єкти законодавчої ініціативи, які підготували три проекти одного і того ж закону,  заслуговують на слова  вдячності  за  те,  що  серйозно попрацювали  над  цим  питанням чи то з власної ініціативи (маю на увазі  групи  депутатів),   чи   виконуючи   свій   обов'язок   за Конституцією,  як Кабінет Міністрів,  хоча це, правда, і не зовсім функція Кабінету Міністрів.

     Практика розгляду подібних питань у сесійному залі  свідчить, що  коли  вноситься кілька проектів,  то жоден з них не проходить. Але все-таки хотілося б, щоб якийсь із представлених сьогодні було взято за основу.

     У нас  записалося на виступ 16 депутатів...  Одну хвилиночку! Якщо раптом ми сьогодні нічого не приймемо і  доведеться  готувати проект  до  першого  читання,  то тоді треба буде обговорювати все спочатку.  Тому я запропонував би таку схему.  Шляхом рейтингового голосування  визначити,  чи наближаємося ми до прийняття у першому читанні того чи іншого проекту.  І якщо в нас є реальна можливість справді  ефективно,  результативно  сьогодні провести обговорення, щоб  наші  зауваження  було  враховано  при  доопрацюванні   цього проекту,   тоді   можна   було  б  провести  за  визначеним  часом обговорення  і  прийняти  остаточне  рішення.  А  якщо  цього   не станеться,   то   тоді,   може,  справді  підтримати  той  варіант постанови,  який вніс депутат Стешенко,  маючи на увазі, що ми все одно будемо в першому читанні розглядати цей законопроект.

     Немає заперечень? Якщо так, то тоді на рейтингове голосування я ставлю  пропозицію  про  прийняття  в  першому  читанні  проекту закону,  який  доповів  Олександр  Володимирович Лавринович.  Будь ласка.

     "За" - 114.

     Запам'ятайте цю цифру - 114 голосів.

     Ставлю на  голосування   проект,   який   доповів   Володимир Володимирович Чемерис. Будь ласка.

     "За" - 180.

     Він має більше прихильників.

     Ставиться на  голосування  проект  закону,  який вніс Кабінет Міністрів.

     "За" - 86.

     Тоді давайте проголосуємо пропозицію депутата Стешенка... Про що?  Про  доопрацювання проектів і підготовку їх на повторне перше читання.  Я сказав би так: про підготовку одного проекту на основі цих   трьох  проектів  і  Конституції.  Одну  хвилину!  Рейтингове голосування. На основі чи двох, чи трьох... На основі Конституції,

- скажемо так, щоб не помилитися.

     "За" - 243.

     То, може,  давайте зараз один проголосуємо?  Можна так?  Одну хвилиночку!  У проекті постанови написано так:  "Доручити Комітету Верховної Ради України з питань державного будівництва, діяльності рад і самоврядування підготувати і  внести  на  розгляд  Верховної Ради  законопроект  про  статус  столиці  України  - міста Києва з урахуванням  тих  положень  зазначених   законопроектів,   що   не суперечать   нормам   Конституції,   Закону  України  про  місцеве самоврядування в Україні,  а також пропозицій  народних  депутатів України,  внесених  під  час обговорення законопроекту про столицю України".  Маючи на увазі,  що  з  участю  розробників.  Можна  це проголосувати? За основу. А тоді внесете пропозицію.

     Прошу голосувати  за  основу  проект депутата Стешенка.  Будь ласка.

     "За" - 233. Прийнято.

     Тепер доповнення. Будь ласка, депутате Федорин.

     ФЕДОРИН Я.В.,  член Комітету Верховної Ради України з  питань паливноенергетичного     комплексу,     транспорту    і    зв'язку (Голосіївський виборчий округ,  м.  Київ).  Фракція Народного руху України. Я пропоную, щоб усе-таки і той комітет, який брав активну участь у розробці,  а саме комітет депутата Стретовича, також було включено  в  цю  роботу.  Тобто  треба доручити цим двом комітетам доопрацювати два тих  проекти,  що  мають  найбільший  рейтинг,  - проект,  розроблений  під  керівництвом  депутата  Лавриновича,  і проект, розроблений під керівництвом депутата Чемериса.

     Дякую.

     ГОЛОВА. Це ми  поки  що  для  орієнтації  провели  рейтингове голосування.  Хто  там  більше,  хто  менше  набрав,  про це зараз говорити не будемо.  Багато голосів набрав і урядовий варіант,  як ви  помітили.  86 - це для депутатів багато (Сміх у залі).  Ні,  я серйозно це кажу.

     Мова йде про доручення комітетові Стешенка разом з комітетом, умовно   кажучи,  Стретовича...  Якщо  ви  не  згодні,  то  можете голосувати проти,  будь ласка.  Але профільний  комітет  по  цьому закону - це, поза всяким сумнівом, комітет Стешенка.

     Депутат Стешенко просить слова. Може, він сам це запропонує.

     Я просив би, щоб він узяв участь разом з розробниками. Тут ні при чому комітет, тут розробники повинні бути.

     СТЕШЕНКО О.М.  Шановний  Олександре  Олександровичу!  Шановні колеги! Я не можу сказати, що для нашого комітету цей законопроект є абсолютно новим або незвичним.  Над  ним  ми  працювали  півтора року. У нас є кілька варіантів. Але чому ми його досі не подавали? По-перше,  не  було   прийнято   базового   закону   про   місцеве самоврядування.  По-друге, постановою Верховної Ради від 20 лютого про затвердження календарного плану законопроектних робіт на сьому сесію основним суб'єктом законодавчої ініціативи визначено Кабінет Міністрів, і я не хотів, щоб ми роз'єднували зал.

     Тепер щодо  суті.  Якщо  виходити  з  логіки   сьогоднішнього розгляду і результатів рейтингового голосування...  Я відразу хочу сказати,  що концептуально найбільше відповідає  уявленням  нашого комітету  про те,  яким має бути закон про статус столиці,  проект Чемериса.  Наша думка збігається певною мірою з  думкою  учасників "круглого   столу",  проведеного  25  лютого  у  Києві  за  участю експертів Ради Європи,  мерів європейських міст,  окремих народних депутатів України та міськради. Тому було б логічно спілкуватися з тим  авторським  колективом,   який   сьогодні   за   результатами голосування  отримав  найбільшу  кількість  голосів.  Ідеться  про авторський колектив, очолюваний депутатом Чемерисом.

     Якщо говорити  про  законопроект,  представлений  Олександром Володимировичем  Лавриновичем (суть не в тому,  скільки він набрав голосів),  то  він  концептуально  неприйнятний.  Розумієте,   три посадові особи,  жодна з яких не обирається всім населенням... Про що тут можна говорити,  про яку  співпрацю  над  якимось  спільним законопроектом?

     ГОЛОВА. Ми зараз не обговорюємо зміст. Давайте доручимо цьому комітету  разом  із  суб'єктами   законодавчої   ініціативи,   які підготували  різні варіанти...  Це буде логічно.  Ми будемо знати, хто є крайній, хто відповідає за підготовку.

     Вносив пропозицію депутат Федорин. Ставлю її на голосування.

     "За" - 111.

     Депутат Ємець. Будь ласка.

     ЄМЕЦЬ О.І.    Народно-демократична     партія.     Олександре Олександровичу,  я хочу звернути увагу на таке.  Судячи з того, що один із законопроектів набрав 180 голосів, парламент схиляється до того,  щоб  забезпечити  в  місті  Києві  місцеве самоврядування в повному обсязі.  Але щоб це повністю  відповідало  Конституції,  я думаю,  варто було б доручити комітету розглянути варіант внесення зміни до Конституції.  Тут у частині першій  статті  118  потрібно лише  виключити  два слова:  "міста Києва",  і тоді не буде ніяких проблем з прийняттям закону і не буде суперечностей,  які могли  б призвести до його розгляду в Конституційному Суді.

     Я вважаю, що це можна було б зробити, включивши це питання ще на цій сесії до порядку  денного,  а  проголосувати  на  наступній сесії.

     ГОЛОВА. Я  думаю,  що  одне одному не завадить.  Коли комітет готуватиме, то він може внести цю пропозицію. Але якщо пов'язувати прийняття  цього  закону  із внесенням змін до Конституції,  то ми його одержимо тільки у наступній депутатській  каденції.  А  закон треба приймати вже зараз. Я просив би зважити на цю обставину.

     Коли комітет  внесе на розгляд Верховної Ради пропозицію щодо внесення зміни до статті 118,  то ми її проголосуємо і підтримаємо комітет.  Але  зараз  давати  таке  доручення немає підстав.  Вони визначаться самі.

     Депутат Бондаренко. Будь ласка.

     БОНДАРЕНКО В.Д.   Група   "Реформи".   Шановний    Олександре Олександровичу,  шановні колеги! Я просив би зробити запис у нашій постанові про доручення комітетові на розробку і про залучення  до цього  київської депутації.  Вона нечисленна,  лише сім депутатів. Але цей закон стосується безпосередньо нашої діяльності,  і, може, єдиний, який стосується лише нашої депутації.

     Тому я хотів би,  щоб було таке доручення про залучення нашої депутації до діяльності комітету.

     ГОЛОВА. Я думаю,  що комітет залучить усіх депутатів,  у тому числі й київських.  Справа в тому,  що в Регламенті, у Конституції немає такої категорії,  як "регіональна депутація".  Ми  різні  за політичними поглядами, за професійними ознаками тощо.

     Будь ласка,  я поставлю на голосування,  але, думаю, депутати не  підтримають,  тому  що  це  буде  ущемленням  інтересів  інших депутатів.

     Пропозицію депутата Бондаренка ставлю на голосування.

     "За" - 95.

     Я ж казав.  Бачите?  Я прошу проголосувати проект постанови в цілому і закрити це питання на сьогодні.  Ставлю  на  голосування, будь ласка. У цілому!

     "За" - 269.

     Я просив  би  вашої  підтримки  в  тому,  щоб  дати доручення комітетові на  наступному  тижні  внести  це  питання  на  розгляд Верховної Ради.  Нам нема куди далі відтягувати його. Вони готові, я ж знаю цей комітет,  у нього завжди в запасі  є  готові  на  всі випадки проекти законів.

     Будь ласка,  давайте  проголосуємо таке доручення.  Ставлю на голосування.  Він згоден.  Депутат  Стешенко  піднімає  руки,  він згоден.  Не  можна відкладати далі.  Підтримайте,  будь ласка.  Ми повинні цей закон прийняти на цій сесії.

     "За" - 253. Прийнято.

     Вважайте, що це додаток до постанови.

     А тепер ще така справа.  Ми це питання розглянули.  Я  просив би,  щоб ніхто з авторів різних проектів не ображався. Вони дійсно серйозно попрацювали над проектами. Усі вони хочуть, по-перше, щоб документ  відповідав  Конституції,  а  по-друге,  хочуть врахувати певні колізії,  які принесла практика  здійснення  влади  в  місті Києві.   Треба  передбачити,  щоб  такі  колізії  були  неможливі. Все-таки це столиця, це самоврядна організація, і тут все має бути так, як у кращих столицях світу. А найкращою столицею, безперечно, є Київ.

     ---------------

     Тепер. Перед  розглядом  цього   питання   ви   проголосували доручення   авторам  проекту  Закону  про  приватизаційні  майнові сертифікати підготувати і внести проект відповідно  до  Регламенту через 10 днів. У зв'язку з цим хочу повернутися до тих аргументів, які я наводив із самого початку розгляду цього питання ще  півтора тижні тому. Ми на цій сесії обов'язково повинні прийняти Закон про приватизаційні майнові сертифікати.  Якщо ми цього не зробимо,  то будуть здійснюватися відносини власності і попливе ця власність на 7 мільйонів сертифікатів (не менше, за деякими підрахунками - на 9 мільйонів) хтозна куди.

     Якщо говорити  відверто,  йдеться  про капітал приблизно в 70 мільярдів гривень.  І тому ми  повинні  законом  відрегулювати  це питання,   не   допустити  розбазарювання  цього  майна.  Якщо  ми усвідомлюємо потребу в цьому, то я просив би авторів завтра внести на  розгляд  проект  закону,  з тим щоб у першому читанні прийняти його.  Не  можна  відкладати  прийняття  на  пізніше,  це  було  б колосальною помилкою.

     Я прошу  проголосувати  таке  доручення  розробникам:  завтра внести цей проект.  Прошу вашої підтримки.  Ставлю на голосування. Будь ласка.

     "За" - 270. Рішення прийнято.

     Я просив би авторів попрацювати серйозно.

     У порядку  інформації  повідомляю,  що  є указ Президента про прийняття відставки Прем'єр-міністра  Лазаренка  Павла  Івановича. Він посилається на статтю 115 Конституції. Правда, там ідеться про повноваження Прем'єра,  а не Президента.  Повноваження  Президента викладено у статті 106.

     Але не це важливо. Відповідно до статті 115 відставка  Прем'єр-міністра  має  наслідком  відставку  всього складу Кабінету Міністрів України.  Так і розуміють, що сьогодні у відставці весь Кабінет Міністрів.  Він,  правда, виконуватиме свої обов'язки до формування нового Кабінету Міністрів.  Але я сьогодні постараюсь  переговорити  з  главою  держави,  з  тим  щоб  завтра поінформувати вас про суть цього питання.

     У зв'язку  з  цим  Дурдинець  Василь  Васильович  призначений виконуючим обов'язки Прем'єр-міністра (Шум у залі). Я не коментую, це взагалі невдячна справа - коментувати,  скажімо,  рішення глави держави, не треба цього робити.

     --------------

     Шановні депутати!   Ви,   очевидно,   не   забули,   що    ми проголосували   за  те,  що  сьогодні  працюємо  до  18.30.  Зараз розглядається питання,  яке є в  порядку  денному,  -  про  проект постанови про зміни у складі комітетів Верховної Ради. Матеріали у вас є, і я, щоб не розпочинати велику дискусію, просто послідовно, по   кожній  кандидатурі,  поставлю  на  голосування  всі  внесені пропозиції, а ви, будь ласка, підтримайте їх.

     Вноситься пропозиція про обрання народного депутата  Говоруна Володимира  Пилиповича  членом  постійного Комітету Верховної Ради України з питань боротьби з організованою злочинністю і корупцією, увільнивши його від обов'язків члена постійного Комітету Верховної Ради України з питань законності і правопорядку.

     Я думаю, ніхто не рветься в цей комітет. А він робить так, як вважає краще для використання його професійних навичок.  Ставлю на голосування.

     Ви почекайте з пакетом,  ви тоді будете  голосувати  "проти". Увага!

     "За" - 268. Прийнято.

     Про обрання   народного   депутата   України  Дьоміна  членом постійного Комітету з  питань  бюджету.  Ну,  він  проситься,  він спеціаліст. Ставлю на голосування.

     "За" - 81. Не підтримується.

     Народний депутат Юлія Тимошенко звернулася з пропозицією, щоб її обрали до складу  Комітету  з  питань  фінансів  і  банківської діяльності.  Вона  спеціаліст  у  цій галузі.  Я прошу уваги!  Це, безперечно, посилить комітет.

     Ставлю на голосування цю пропозицію.

     "За" - 88.

     Ну, може, тоді... Вона, правда, не писала заяву. Давайте тоді в  Комітет з питань паливно-енергетичного комплексу,  транспорту і зв'язку.  Олександре Михайловичу!  Ну добре,  я не буду ставити на голосування це питання.

     Є пропозиція про обрання народного депутата Франчука Анатолія Романовича членом постійного  Комітету  у  закордонних  справах  і зв'язках з СНД.

     Ставлю на голосування. Будь ласка.

     "За" - 36.

     Ну, у  нас  ще  таких  результатів не було!  Схоже на те,  що Анатолій Романович,  перебуваючи за межами Верховної Ради,  думає, що він за кордоном перебуває.  Всетаки треба,  щоб він обов'язково був на наших засіданнях. Це не жарт, а вимога Регламенту.

     Пропонується обрати депутата Чобіта Дмитра Васильовича членом Комітету   з  питань  бюджету,  увільнивши  від  обов'язків  члена Комітету з  питань  боротьби  з  організованою  злочинністю.  Одну хвилиночку!  Це  проект  постанови,  який уже розглядався.  Тому я прошу: спокійно!

     Депутата Звонаржа  Андрія   Юрійовича,   обраного   депутатом замість  загиблого  депутата  Михайла  Михайловича  М'ясковського, пропонується обрати в той самий Комітет у  закордонних  справах  і зв'язках з СНД, членом якого був М'ясковський.

     Депутата Кириченка  Сергія Олександровича пропонується обрати членом постійного Комітету  з  питань  прав  людини,  національних меншин і міжнаціональних відносин, увільнивши від обов'язків члена Комітету  з  питань  боротьби  з   організованою   злочинністю   і корупцією.

     А депутата  Коропенка  пропонується  обрати членом постійного Комітету  з  питань  державного  будівництва,  діяльності  рад   і самоврядування,   увільнивши   від   обов'язків  члена  постійного Комітету з питань молоді, спорту і туризму.

     Цей проект постанови у вас є.  Я ставлю в  цілому  проект  на голосування. Будь ласка. Голосуйте, не помилитеся.

     "За" - 150. Не підтримується.

     Народний депутат  Звягільський  Юхим  Леонідович звернувся до Верховної Ради з проханням обрати його членом постійного  Комітету з    питань    економічної   політики   та   управління   народним господарством.

     Ставлю на голосування цю пропозицію.

     "За" - 249. Прийнято.

     Народного депутата Іванова Валерія Геннадійовича пропонується обрати  членом  постійного  Комітету  з питань оборони і державної безпеки. Він спеціаліст у цій галузі.

     Ставлю на голосування.

     "За" - 198.

     Можна ще раз проголосувати?  Ще раз ставлю на голосування. Ну треба,  щоб  людина  десь зарплату принаймні одержувала.  Хтось же "вісімки" їй повинен ставити.

     "За" - 216.

     Оскільки це близько до позитивного  результату,  то  ще  раз, будь ласка,  проголосуйте.  Нехай працює. Підтримайте, будь ласка. "Єдність", підтримайте, він і вам допоможе.

     "За" - 229. Прийнято.

     Пропонується обрати  народного  депутата  Медведчука  Віктора Володимировича членом Комітету з питань законності і правопорядку. Це його профіль,  прошу підтримати.  Ставлю на  голосування.  Будь ласка, підтримайте.

     "За" - 243. Прийнято.

     Пропонується обрати   народного   депутата   України  Стецько Ярославу Йосипівну членом постійного  Комітету  Верховної  Ради  у закордонних справах і зв'язках з СНД.  Ярослава Йосипівна поліглот (знає багато мов) і має  досвід  роботи  за  кордоном.  Ставлю  на голосування пропозицію.

     "За" - 107.

     Ярославо Йосипівно,  ви ще подумайте,  порадьтеся з колегами, можливо,  в інший комітет. Справа в тому, що Комітет у закордонних справах чомусь виявився найпрестижнішим,  там майже третина складу депутатів записана. І тому вони не...

     ---------------

     Шановні депутати, я прошу вас звернути увагу на статтю 6.2.11 Регламенту,   яка   говорить:   "Законодавча  ініціатива..."  Одну секундочку! Ви підготуйтесь, а я ще одну пропозицію зачитаю.

     Надійшла пропозиція від великої групи депутатів  (я  не  буду зачитувати  їх  прізвища).  Вони  звертаються  з  такими  словами: "Розглядаючи питання  про  пропозиції  Президента  до  Закону  про тимчасову заборону підвищення цін та тарифів на житлово-комунальні послуги,  що надаються громадянам  України,  ми,  на  нашу  думку, припустилися порушення процедури розгляду даного питання.  А саме: провівши процедуру  обговорення,  ми  не  провели  голосування  по кожному  пункту.  (Ну,  воно  було,  тільки  пізніше).  Результати голосування:  за відхилення вето було подано 290,  299 голосів,  а проти - 24,  18. Не було з'ясовано мотиви тих, хто голосував проти або не голосував зовсім.

     Пропонуємо поставити  сьогодні,  2  липня,   на   голосування пропозицію  про  внесення  до порядку денного на завтра,  3 число, цього питання,  тобто про пропозиції Президента". Підписали більше десятка депутатів.

     Ми рішення з цього питання вже приймали.  Якщо ви наполягаєте на тому,  щоб на завтра внести,  то це ваша справа.  Будь ласка, я ставлю на голосування, а ви визначайтесь.

     Одну хвилиночку!.. Депутати висловлювались так, коли подавали цю пропозицію,  що йдеться не про подолання вето Президента, а про неможливість  підвищення тарифів на житлово-комунальні послуги.  І тому депутатів не цікавить,  хто як голосував.  Важливо,  щоб було проголосовано, щоб люди знали, що вони гарантовані від підвищення.

     Я хотів би, щоб ми, може, вирішили це питання не на ранковому засіданні,  щоб не піднімати шум навколо нього,  аби  тільки  було захищено громадян. Так?

     Але пропозиція була, і я ставлю її на голосування.

     "За" - 250. Рішення прийнято.

     Я просив би вас ось про що.  Ви розумієте, як сприймається на слух те чи інше питання,  яке ми розглядаємо?  Ми змушені і  часто користуємося таким прийомом, як кількаразове голосування з того чи іншого приводу. Я розумію (бо сам добросовісно відсидів у минулому складі   Верховної   Ради,   не   пропустивши  жодного  пленарного засідання),  що коли проходить голосування вперше, то трапляється, що депутат не зорієнтувався, про що саме йдеться.

     І тому,  коли  виникає потреба в повторному голосуванні...  Я просив би Петра Володимировича піти таким шляхом. Скажімо, першого разу не всі проголосували, і депутати хочуть ще раз проголосувати. Якщо 10 відсотків  депутатів  наполягають  на  цьому,  то  дається дозвіл Голові...  Тому що я від того не маю позитивних дивідендів. Але якщо я ставлю на повторне голосування,  то Президент  може  це сприймати  так,  що  це спеціально проти нього.  Але ж ідеться про інтереси населення,  і тут "проти" чи "за" стосовно гілок влади не має суттєвого значення.

     Тому я просив би: якщо ми завтра поставимо це питання, то ви, будь ласка, прийдіть і відразу проголосуйте.

     I ще.  Щоб  не   виникало   питань,   я   просив   би   Петра Володимировича внести пропозицію про вилучення з відповідної норми Регламенту слова "поіменно",  враховуючи,  що Конституція вища від Регламенту,  а  в ній не передбачається поіменного голосування при подоланні вето Президента.  Таким чином ми  відразу  зняли  б  цей нюанс,  і  ця  норма  Регламенту  не  суперечила б Конституції,  у "Перехідних положеннях" якої записано,  що закони є чинними в  тій частині, що не суперечить Конституції. Ось про що йде мова.

     I, взагалі,   у  нас  виникає  стільки  непотрібних  колізій! Повірте,  мені неприємно,  коли  дискусія  загострюється  і  потім персоніфікується.  Це  не  додає  авторитету Верховній Раді.  Тому давайте ми зараз внесемо і приймемо (Шум у залi).

     Одну хвилинку! Це питання є в порядку денному на цей тиждень. То давайте ми зараз скасуємо ту норму, та й на тому кінець.

     Петре Володимировичу, візьміть слово і вносьте пропозицію.

     ШЕЙКО П.В.,  голова  Комітету Верховної Ради України з питань Регламенту,  депутатської   етики   та   забезпечення   діяльності депутатів  (Бобровицький  виборчий  округ,  Чернігівська область). Шановні колеги!  У порядку денному на наступний  тиждень  якраз  є доручення  нашому  комітету.  Ми маємо виступити з пропозицією про внесення змін до Регламенту. Щоб надалі не створювати тих колізій, які  в  нас  виникають  у  процесі подолання вето та під час інших голосувань,   ми    можемо    сьогодні    підтримати    Олександра Олександровича і проголосувати той варіант, який він запропонував.

     ГОЛОВА. Тобто у статті...  (назвіть цю статтю) вилучити слово "поіменно".  I тоді все стає  на  свої  місця,  тобто  з'являється можливість долати вето Президента двома третинами голосів,  коли в тому є потреба.  I парламент налаштований саме так,  бачить, що це потрібно зробити.  А коли депутати вважають за потрібне голосувати поіменно,  вони можуть проголосувати за те,  щоб провести поіменне голосування.  Ось  про  що  йдеться.  У такому разі не утискуються інтереси і права депутатів, а крім того, не підставляються, будьмо відвертими,  ті  депутати,  для  яких  з  результатами голосування пов'язане, скажімо, виконання ними службових обов'язків.

     Депутат Носов має слово.

     НОСОВ В.В.,  член Комітету Верховної Ради  України  з  питань бюджету  (Октябрський  виборчий  округ,  Полтавська область).  Щоб потім не було нарікань, нехай комітет депутата Шейка складе проект постанови  Верховної  Ради  буквально з одного пункту:  із частини четвертої статті 6.10.2 вилучити речення "Голосування  проводиться поіменно".  I ми могли б завтра включити його до порядку денного і проголосувати за  один  раз.  Зараз  документ  не  роздано,  знову почнуться інсинуації.

     ГОЛОВА. Документ  є,  бо  у  всіх  на  руках  є Регламент.  А пропозицію Петро  Володимирович  тільки  що  вніс.  Давайте  зараз включимо  це  питання до порядку денного і вилучимо це речення,  а потім почнемо розглядати інші питання. Можна так?

     Хто за включення до  порядку  денного  питання  про  внесення зміни  до  статті  Регламенту  стосовно  процедури подолання вето? Ставлю на голосування цю пропозицію.

     "За" - 252. Прийнято.

     Ставлю на голосування  пропозицію  про  вилучення  із  статті 6.10.2 речення "Голосування проводиться поіменно".

     Депутате Носов, сформулюйте, як треба записати. Увага!

     НОСОВ В.В. "Верховна Рада постановляє: у Регламенті Верховної Ради України у статті 6.10.2, частина    четверта,    вилучити    речення   "Голосування проводиться  поіменно".  Це  саме   те   місце,   яке   стосується голосування щодо повторного розгляду.

     ГОЛОВА. Ставлю на голосування цю пропозицію.  Будь ласка.  Це закон, зміна до Регламенту... Це постанова, так, постанова.

     "За" - 255. Прийнято.

     Тепер я ще раз інформую вас про  те,  що  сьогодні  ми  знову починали засідання без трансляції по радіо.  Займався цим питанням Олександр Миколайович  разом  з  Кабінетом  Міністрів.  Трансляцію відновили,   коли  ми  закінчували  так  звану  розминку.  Але  це нормальне явище.  Я просив  би  Олександра  Миколайовича  сьогодні звечора  ще  раз  переговорити  з Дурдинцем,  виконуючим обов'язки Прем'єр-міністра,  та з іншими,  з ким  потрібно  переговорити.  I нехай,  ну,  скажемо так,  не дивують себе і людей, тому що будуть неприємності.  Ми все одно знайдемо можливість  поставити  все  на місце, так, як це визначено законом.

     Будь ласка,  перерва до завтра до 10 ранку...  Ні,  ні,  одну хвилиночку!  Я ж  надав  слово  Віктору  Лаврентійовичу,  а  потім забрав.

     Будь ласка.

     МУСІЯКА В.Л.,   заступник   Голови   Верховної  Ради  України (Фрунзенський виборчий округ, Харківська область). Шановні колеги, ми  повинні  діяти  відповідно  до Регламенту.  У зв'язку з тим що відставка Прем'єр-міністра України має наслідком відставку  всього складу  Кабінету Міністрів,  вступають у дію частини п'ята і шоста статті 6.2.11 Регламенту.

     Зачитую: "Законодавча ініціатива Президента України або уряду оголошується  відкликаною,  якщо до її прийняття Верховною Радою в першому читанні відповідно Президент або  уряд  України  припинили свої повноваження чи пішли у відставку". Це частина п'ята.

     Частина шоста:  "У  семиденний  термін  після  оголошення про відкликання  документа  законодавчої  ініціативи  інші  особи   та органи, які мають право законодавчої ініціативи, можуть внести цей документ без змін або зі змінами за своєю письмовою підтримкою".

     Я думаю,  що Роман Петрович поінформує Президента,  і  чи  за його  ініціативою,  чи  за  своєю ініціативою як депутат...  Треба подивитися,  які законопроекти,  внесені Кабінетом  Міністрів,  не пройшли  перше читання,  підтвердили їх,  подавши сюди відповідний документ.  Вважаю, що ми повинні сприйняти це як наслідок того, що відбувалося, - відставки уряду разом з Прем'єром.

     Дякую.

     ГОЛОВА. Всього доброго. Перерва до 10 години ранку.