ЗАСІДАННЯ ДВАДЦЯТЬ ВОСЬМЕ

С е с і й н и й   з а л   В е р х о в н о ї   Р а д и

У к р а ї н и.  6 б е р е з н я 1997 р о к у.

10 г о д и н а.

Веде засідання Голова Верховної Ради України  МОРОЗ О.О.

     ГОЛОВА. Добрий день,  шановні депутати,  працівники  Кабінету Міністрів, радіослухачі, журналісти!

     Прошу депутатів   підготуватися  до  реєстрації.  Проводиться поіменна реєстрація.

     Зареєструвалися 324  народних  депутати.  Ранкове   засідання оголошується  відкритим.  Спочатку  розглянемо депутатські запити. Надійшли депутатські запити:

     Кірімова Івана Захаровича -  до  Лазаренка  Павла  Івановича, Прем'єр-міністра   України,   з  приводу  багатомісячної  затримки виплати зарплати вчителям, медпрацівникам та працівникам культури, а   також   пенсій  у  Поліському  районі,  який  зазнав  значного забруднення внаслідок  Чорнобильської  катастрофи,  та  до  Голови Верховної  Ради  з  приводу  ініціювання,  розроблення та розгляду законопроекту щодо диференціації оплати  праці,  тобто  ліквідації зрівнялівки. Я дуже вдячний депутату, що він нагадує ще раз про це питання.  Таке доручення вже  дано  Комісії  з  питань  соціальної політики  та праці,  і в порядку денному на цю сесію розгляд цього питання передбачається;  а депутат Анісімов пропонує свій  варіант законопроекту;

     Мовчана Павла  Михайловича  -  до  міністра  юстиції стосовно проведення юридичної оцінки нормативних документів, згідно з якими відбувається   переселення   депортованих  осіб  та  їх  сімей  на територію України;

     групи депутатів  -  Суслов,  Алексєєв  та  інші,  усього   32 депутати   -  до  Прем'єр-міністра  України  у  зв'язку  з  діями, спрямованими на припинення проведення в місті Харкові  міжнародних конкурсів  піаністів  на  честь  Володимира Горовіца і перенесення конкурсу до міста Києва.  Я з цього  приводу  теж  мав  листа  від працівників культури міста Харкова і навіть вносив пропозицію щодо врегулювання цього питання Кабінетом Міністрів,  бо я знаю,  що  і Київ  так  само  претендує  на роль центру у світі культури,  як і Харків. Треба, щоб в обох містах проводилися такі конкурси. Думаю, це можна вирішити саме в такий спосіб.

     Ці запити оформлені відповідно до вимог Регламенту.  Я ставлю на  голосування   пропозицію   про   їх   направлення   адресатам. Підтримайте, будь ласка, цю пропозицію.

     "За" - 224.

     Ще раз  ставлю  цю пропозицію на голосування.  Сідайте,  будь ласка, всі на свої місця.

     "За" - 239. Прийнято.

     На пропозицію  Комісії  законодавчого  забезпечення   свободи слова  та  засобів  масової  інформації  прошу включити до порядку денного на сьогодні проект Закону про державну  підтримку  засобів масової інформації та соціальний захист журналістів.  Я вважаю, що це питання дуже важливе,  бо якщо ми не приймемо такий  закон,  то виконавча  влада своїми конкретними діями може повністю зруйнувати засоби масової інформації.

     Гадаю, депутати не можуть  байдуже  поставитися  до  цього  і просив би включити це питання до порядку денного на сьогодні. Воно готове,  матеріали вам роздано.  Його можна  розглянути  в  другій половині дня. Інакше і ваша газета буде повністю знищена.

     Прошу, підтримайте цю пропозицію. Ставлю її на голосування.

     "За" - 220.

     Ще раз прошу,  проголосуйте,  будь ласка.  Матеріали у вас є. Ідеться про  державну  підтримку  засобів  масової  інформації  та соціальний захист журналістів.

     Ставлю на голосування. Підтримайте, будь ласка.

     "За" - 220.

     Є пропозиція  проголосувати  поіменно.  Депутати наполягають. Хто? Я наполягаю.

     Хто за те, щоб голосувати поіменно?

     "За" - 197.

     Отже, те ж саме питання ставиться на голосування в поіменному режимі.   Прошу   журналістів  подивитися  на  табло.  Голосується пропозиція про включення до порядку  денного  проекту  Закону  про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів. Голосування поіменне.

     "За" - 235. Прийнято.

     Опублікуйте, будь ласка, результати голосування по фракціях.

     Зрозуміло. Спасибі.

     На сьогодні до порядку денного  внесено  питання  про  проект Закону України про зміни і доповнення до Закону України про вибори народних депутатів України.  Це чотири поправки депутата  Соболєва та   інших  депутатів.  Для  того  щоб  ці  пропозиції  розглянути сьогодні, треба включити...

     Будь ласка,  чому з мотивів? Є потреба висловитися з мотивів? Будь ласка, запишіться. Чотири чоловіки.

     Депутат Гетьман.

     ГЕТЬМАН В.П., заступник голови Комісії Верховної Ради України з питань фінансів і банківської діяльності (Тальнівський  виборчий округ,  Черкаська область).  Шановні народні депутати! Я підтримую пропозицію Сергія Соболєва.  Учорашнє голосування ще раз показало, як  деякі фракції намагалися не допустити нових виборів.  Сьогодні цей варіант законопроекту в  першому  читанні  прийнятий.  Але  ми подивимося,  як вони будуть голосувати, коли дійдемо до конкретних статей.  Сьогодні  ж  я  підтримую  пропозицію,  яку  вніс  Сергій Соболєв, і прошу вас також голосувати за його пропозицію.

     ГОЛОВА. Депутат Шестаков.

     ШЕСТАКОВ В.П.,  член  Комісії Верховної Ради України з питань оборони  і  державної  безпеки   (МаріупольськийОрджонікідзевський виборчий округ,  Донецька область).  Прошу передать слово депутату Симоненко Петру Николаевичу.

     СИМОНЕНКО П.М.,  член Комісії Верховної Ради України з питань культури  і духовності (Красноармійський виборчий округ,  Донецька область).  Уважаемые коллеги!  Каждый из нас,  народных депутатов, имеет   право   на  законодательную  инициативу.  Рассматривая  на заседании фракции предложения,  которые  вносятся  депутатами,  мы считаем,  что все они должны быть рассмотрены. Но вчера мы приняли законопроект  в  первом  чтении  и  дали  поручение  комиссии   до следующей  среды  доработать  его.  Я  думаю,  что  сразу же после рассмотрения в среду этого варианта, если он не получит поддержки, мы проголосуем.  У нас возражений нет.  Но сегодня не стоит терять время на дискуссию, она идет в разрезе того законопроекта, который вчера  был представлен товарищем Мишурой,  и там эти поправки,  по сути,  получили поддержку.  Сегодня можно эти полчаса или  час  не терять,  а  рассмотреть  другие  проекты закона о налогах,  проект Жилищного кодекса и так далее.

     Давайте все-таки перенесем этот  вопрос.  После  среды  можно будет оперативно рассмотреть его.

     ГОЛОВА. Депутат Кірімов.

     КІРІМОВ І.З.,   голова   підкомісії  Комісії  Верховної  Ради України з питань Чорнобильської катастрофи (Іванківський  виборчий округ,  Київська область).  Дякую,  Олександре Олександровичу, але слово прошу передати Віталію Шевченку.

     ГОЛОВА. Віталій Шевченко.

     ШЕВЧЕНКО В.Ф.,   член   Комісії   Верховної   Ради    України законодавчого   забезпечення  свободи  слова  та  засобів  масової інформації (Фастівський виборчий округ, Київська область). Шановні колеги!  Я хотів би звернути вашу увагу на те,  що з цього питання запропоновано два законопроекти: перший і другий. У порядок денний поставлений другий законопроект. Та суть навіть не в цьому. Учора, ухвалюючи в першому читанні  проект  Закону  про  вибори  в  новій редакції,  ми проголосували другу постанову, де чітко зумовлюється пришвидшена процедура розгляду проекту в  другому  читанні.  Члени спеціальної  комісії  по  доопрацюванню цього законопроекту готові протягом тижня переробити увесь масив матеріалів.

     Усе це робилося для того, щоб ми швидше прийняли новий закон. Зміни  до старого закону підтримують ті,  кому не подобається ідея нового виборчого закону. Це прикро.

     Я пропонував  би  утриматися  від  розгляду   цього   питання сьогодні, хоч я є одним із авторів одного з цих законопроектів. Ми можемо швидко розглянути новий законопроект у другому  читанні,  і ще  матимемо  час  для всього іншого,  зокрема й для цих поправок. Логіка підказує, що треба вчинити так.

     ГОЛОВА. Депутат Попеску.

     ПОПЕСКУ І.В.,  голова  підкомісії  Комісії   Верховної   Ради України    з   питань   прав   людини,   національних   меншин   і міжнаціональних відносин (Глибоцький виборчий  округ,  Чернівецька область).  Міжрегіональна  депутатська група.  Шановний Олександре Олександровичу!  Шановні колеги! Справді, якщо на наступному тижні ми не зможемо прийняти в другому читанні закон про вибори, який ми вчора  схвалили  в  першому  читанні,  буде  доцільно   розглянути питання,  яке підняв сьогодні Сергій Соболєв, а також питання, яке свого часу піднімали народні депутати Мішура та Шевченко.

     Але так чи інакше,  а в законопроекті  про  вибори,  який  ми будемо  готувати  до  другого  читання,  і в цих змінах ми повинні привести всі положення у відповідність із Конституцією України.

     І я ще раз наголошую,  що в тому разі, якщо ми приймемо закон про  вибори і цей закон не дасть нам можливості сформувати уряд (а ці зміни треба внести і до Конституції),  то ніхто  не  візьме  на себе  відповідальності  за  те,  що твориться в країні.  І не буде сенсу навіть приймати цей закон. Прошу зважити на це.

     Дякую за увагу.

     ГОЛОВА. Обмінялися думками. З мотивів голосування висловилися чотири депутати, як передбачено процедурою.

     Одну хвилину депутату Соболєву. Будь ласка.

     СОБОЛЄВ С.В.,  член  Комісії  Верховної Ради України з питань правової політики і судово-правової реформи  (Хортицький  виборчий округ,   Запорізька   область).  Депутатська  група  "Реформи".  Я розумію,  що дехто хоче проводити вибори взагалі за старим законом з тими нормами, які діють і сьогодні...

     Шановні колеги,  ми  працюємо  в  цьому місяці до 22 березня. Якщо проект закону,  який вніс я або який внесли депутати Шевченко (тепер  він уже від нього відмовляється,  відхрещується) і Мішура, не буде розглянутий на цьому тижні,  то візьміть  до  уваги  таке. Президенту  для  підпису дається десять календарних днів.  У разі, якщо на цей закон буде накладено вето,  то внесення якихось  змін, доповнень  в  будь-яке  законодавство  буде  вже неможливе.  Ви це чудово розумієте.

     Я пропоную  змінити  лише  три   норми:   щодо   попереднього голосування,  щодо 50 відсотків явки (ви знаєте, що через цю норму було викинуто мільйони грошей на вітер) і щодо підрахунку  голосів після  другого  туру.  Я  просив  би включити це питання в порядок денний і розглянути його саме сьогодні,  бо на наступному тижні це вже не варто буде розглядати. Чому - я сказав.

     Дякую.

     ГОЛОВА. Я   ставлю  на  голосування  пропозицію  включити  це питання до порядку денного.

     "За" - 169.

     Пропозиція не отримала потрібної кількості голосів.

     ___________________

     Слухається питання про проект Житлового кодексу України (нова редакція).     Доповідає     Онищук    Георгій    Ілліч,    голова Держжитлокомунгоспу України. Будь ласка.

     ОНИЩУК Г.І.,   голова   Державного   комітету   України    по житлово-комунальному     господарству.     Шановний     Олександре Олександровичу!  Шановні народні депутати! Сьогодні на ваш розгляд внесено   проект   Житлового  кодексу  -  одного  з  найважливіших законодавчих актів,  який торкається інтересів кожного громадянина України, є основою реформування житлових відносин у державі.

     Законодавчим актом,   який   регулює  нині  правовідносини  у житловій сфері,  є Житловий кодекс, прийнятий Верховною Радою ще в 1983  році.  Цей  кодекс був прийнятий на підставі Основ житлового законодавства колишнього Радянського Союзу. Незважаючи на те що до чинного  Житлового  кодексу за час його дії внесено численні зміни та доповнення,  які викликані впровадженням ринкової  економіки  в Україні,  головні  його  положення  не відповідають вимогам часу і гальмують  вирішення  житлової  проблеми,  реформування   житлових відносин.

     Житлова проблема в Україні, як вам відомо, залишається однією з найгостріших соціальноекономічних проблем.  Причину такого стану справ ми бачимо передусім у неспроможності житлової політики,  яка проводиться впродовж останніх років.

     Одним із перших кроків на шляху реформування правовідносин  у житловій сфері, створення ринку житла була приватизація державного житлового фонду.  За станом на 1  березня  1997  року,  згідно  зі статистичними даними,  приватизовано близько 3 мільйонів квартир і одноквартирних будинків,  що становить більше 40 відсотків  усього обсягу  житла,  яке  підлягає  приватизації.  Окрім того,  третина житлового фонду житлово-будівельних і житлових кооперативів  також перейшла  у  власність членів кооперативів,  які повністю погасили державний кредит...

     ГОЛОВА. Георгію Iллічу, прошу хвилиночку уваги!

     Шановні депутати,  обговорюється  проект  Житлового  кодексу. Миколо Iвановичу! Говоріть тихіше. Заспокойтеся, будь ласка.

     ОНИЩУК Г.I.  На  сьогодні  згідно  з  Законом  про  власність (стаття 15) приватизовано вже 3 мільйони 300 тисяч квартир, у тому числі в житлово-будівельних кооперативах.  Таким чином, незважаючи на те що власники  квартир  не  мають  економічних  переваг  перед наймачами, за останні три роки 3 мільйони 300 тисяч сімей вирішили стати власниками житла.  До цього їх спонукала головна перевага  - почуття  господаря  та право розпорядження своїм житлом на власний розсуд.  Завдяки приватизації з'явився й ринок житла,  а  отже,  і можливість  вільного  вибору  громадянами  способу вирішення своїх житлових   проблем.   У   процесі   приватизації   житла   успішно вирішувались  і питання розселення сімей з комунальних квартир,  а власники  одноквартирних   будинків   змінили   своє   споживацьке ставлення до житла, і його утримання поліпшилось.

     Водночас необхідно   прискорювати   ці  процеси,  надаючи  їм державної підтримки.  Основними  факторами,  що  стримують  процес приватизації,  на  нашу  думку,  є  відсутність  рішень  з  питань оподаткування та страхування нерухомого майна громадян,  плати  за земельні  ділянки,  на  яких розташовані багатоквартирні будинки і прибудинкові  території,  а  також   невизначеність   у   питаннях організації,  обслуговування  та  ремонту  житла.  Тому є нагальна потреба законодавчо вирішити ці питання, багато з яких регулюються в проекті нового Житлового кодексу.

     Шановні народні  депутати!  Для  розробки  проекту  Житлового кодексу була створена  міжвідомча  робоча  група  з  представників відповідних міністерств і відомств,  народних депутатів, провідних юристів,  науковців,  представників громадських  організацій.  При розробці  цього  проекту  за основу було взято положення Концепції державної житлової політики,  схваленої Верховною  Радою  України, законів   України   про  власність,  про  приватизацію  державного житлового  фонду,  про  органи   місцевого   самоврядування,   про підприємства   та  інших  законодавчих  актів,  насамперед  окремі положення чинного Житлового кодексу та Конституції України (стаття 47).

     Iдеологія нового  Житлового  кодексу  побудована  на основних напрямах та шляхах реалізації державної житлової  політики  згідно із   затвердженою   вами  30  червня  1995  року  концепцією.  При опрацюванні проекту кодексу було враховано  досвід  країн  Європи, Російської Федерації, Білорусії, Казахстану та держав Балтії.

     Проект Житлового  кодексу  було  розглянуто  всіма  обласними державними адміністраціями,  виконкомами рад великих міст України, на семінарах фахівців у містах Києві,  Харкові.  Він обговорювався на міжнародних конференціях,  у постійних комісіях Верховної Ради, висвітлювався в засобах масової інформації.  Зібрано й узагальнено значну кількість письмових зауважень і  пропозицій,  більшість  із них  враховано  в  проекті  кодексу.  Вам  на розгляд пропонується сьогодні остання редакція проекту Житлового кодексу України.

     Прийняття Житлового кодексу України забезпечить реалізацію на практиці положень Концепції державної житлової політики. Переважна більшість  норм  житлових  правовідносин,  передбачених  кодексом, мають пряму дію.

     Проект Житлового   кодексу   складається   із  семи  розділів ("Загальні  положення",  "Реалізація  прав  громадян  України   на житло",  "Користування житлом", "Утримання та реконструкція житла, державний нагляд за використанням та утриманням житлового  фонду", "Відповідальність    за    порушення   житлового   законодавства", "Розв'язання житлових спорів" та "Прикінцеві положення"),  14 глав та 145 статей.

     У проекті   закріплено  положення  про  те,  що  спорудження, реконструкція та утримання житла є одним із пріоритетних  напрямів соціально-економічного розвитку країни, важливим фактором зниження соціальної напруги в суспільстві.  Збережено окремі норми  чинного житлового законодавства,  які не потребують реформування,  а саме: підстави для визнання  того,  що  громадянин  потребує  поліпшення житлових  умов  (стаття  15),  порядок надання службового житла та користування ним (статті 88 - 96),  порядок обміну житла  у  фонді загального призначення (статті 119 - 129).

     За окремими   категоріями   громадян   збережено  встановлені законодавством пільги при одержанні державного житла (стаття  18). Збережено  також  спадкоємність державної політики стосовно сімей, які тривалий час  перебувають  на  обліку,  потребуючи  поліпшення житлових умов.

     Що нового передбачено проектом Житлового кодексу?  Насамперед законодавчо врегульовано перехід від  безоплатного  надання  житла громадянам до створення умов,  за яких кожний громадянин, виходячи із своїх можливостей і потреб,  зміг би збудувати житло,  придбати його у власність або взяти в оренду.

     Проектом передбачається   забезпечення   житлом   за  рахунок держави в межах норми 13,65 квадратних метрів  житлової  площі  на одну  особу,  тобто  надання  житла в оренду лише громадянам,  які потребують поліпшення житлових умов  та  соціального  захисту  (це статті 1 і 13 проекту кодексу).

     Як основний  критерій  для  віднесення  громадян до категорії тих,  хто  потребує  соціального  захисту,   пропонується   рівень сукупного  доходу сім'ї.  Для забезпечення цієї категорії громадян житлом   передбачається   створення   необхідних   обсягів   житла соціального   призначення.   Створення  такого  житла  передбачене переважно за кошти держави. Будівництво такого житла юридичними та фізичними  особами має стимулюватися державою шляхом надання таким особам податкових та інших пільг.

     Змінюється і  порядок   обліку   громадян,   які   потребують поліпшення    житлових    умов.   Облік   громадян,   які   будуть забезпечуватися житлом за рахунок держави,  передбачено в  органах державної  влади  чи  в  органах  місцевого самоврядування лише за місцем  проживання,  а  облік  решти  громадян,   які   потребують поліпшення житлових умов, - за місцем їх роботи навіть після того, як вони вийшли на пенсію.

     Надання житла з фонду соціального призначення, що перебуває у власності  фізичних  чи  юридичних  осіб,  буде  здійснюватися під контролем органів державної виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

     Проектом передбачається,    що    житло   фонду   соціального призначення  не  підлягає  приватизації,  не  може   здаватися   в суборенду  (стаття  32),  а  обмін його може здійснюватися лише на житло такого ж соціального призначення за згодою  власників  цього житла.

     Громадянам, які  потребують поліпшення житлових умов,  але не відносяться до категорії тих,  хто потребує  соціального  захисту, передбачено   надання   пільгових   кредитів  на  будівництво  або придбання власного житла. Розмір пільгового кредиту та термін його повернення  має  визначатися виходячи з матеріального стану сім'ї, тобто виходячи з розміру сукупного доходу,  та терміну перебування на обліку тих, хто потребує поліпшення житлових умов.

     Таким чином,  у  проекті  кодексу  збережено  правила  обліку громадян,  які  потребують  поліпшення  житлових  умов,  визначено категорії  громадян,  які  матимуть  право  на одержання кредиту у позачерговому  та  першочерговому  порядку  (стаття   18),   тобто практично враховано пільги, що є на сьогодні.

     Кодексом буде   закріплено  право  громадян,  які  потребують поліпшення житлових умов, на безумовне одержання земельних ділянок для  будівництва  житла.  Визначено  й  умови розширення житлового будівництва за рахунок різних  (практично  всіх  можливих)  джерел фінансування,  зокрема  за рахунок коштів населення,  підприємств, кредитів банків, субсидій тощо.

     У главі  2  розділу  ІІ  визначено  порядок  будівництва   як будинків  садибного  типу,  так  і  багатоквартирних будинків.  Як відомо,  ми працюємо над проектом державної програми  забезпечення житлом громадян України,  який буде поданий Верховній Раді в цьому році.  У програмі визначатимуться підходи до будівництва  житла  в Україні і порядок забезпечення ним громадян.

     Будівництво багатоквартирних   будинків   передбачається   як окремими фізичними та юридичними особами, так і на умовах дольової участі  названих  осіб  шляхом  створення  об'єднань забудовників. Після  закінчення   будівництва   багатоквартирних   будинків   ці об'єднання  реорганізуються  в  об'єднання співвласників будинків. Введення поняття  об'єднання  забудовників  виключає  необхідність використання  таких  понять,  як  житлово-будівельні  або  житлові кооперативи.

     Порядок створення  та  діяльність  об'єднання   співвласників багатоквартирних будинків в існуючому житловому фонді, їх статус і правовідносини співвласників будинків визначено статтями 101-110.

     У чинному Житловому кодексі цих положень не було, і включення їх   до   проекту   кодексу   викликане   необхідністю   правового врегулювання питань обслуговування та ремонту  житлових  будинків, квартири  яких повністю або частково приватизовані згідно з чинним законодавством.

     Створення в  кожному  багатоквартирному  будинку   товариства співвласників  потребує  також  і  створення альтернативної мережі підприємств  з  обслуговування  житла,  що  дасть  змогу   усунути монополію державних житлово-експлуатаційних підприємств, перевести отримання  житла  на  конкурентну  основу,   як   це   передбачено Концепцією державної житлової політики.

     Проектом кодексу   передбачено   підвищення  відповідальності власників та користувачів житла за його  належне  використання  та утримання,  своєчасне  внесення  плати за користування житлом,  за його обслуговування та за комунальні послуги.  Так,  у  статті  58 передбачається  виселення  з  державного  житла без надання іншого орендарів,  які без поважних причин не  вносять  плату  за  оренду житла та комунальні послуги понад шість місяців.

     Пропонується заборонити     використання    житла    не    за призначенням,  крім  житла,  розташованого  на   перших   поверхах багатоповерхових будинків, яке має відокремлений вхід.

     Для здійснення  нагляду та контролю за належним використанням житла всіх форм власності та його утриманням передбачено створення державної інспекції з цих питань (розділ IV).

     Проектом передбачається   врегулювання   розміру   плати   за житлово-комунальні послуги,  а також  заходи  соціального  захисту малозабезпечених  громадян  при  переході  на  самоокупну  систему оплати житловокомунальних послуг.

     Встановлення ставок  орендної   плати   за   користування   в житловому  фонді  соціального призначення віднесене до компетенції уряду,  а ставок і тарифів плати за житлово-комунальні  послуги  у фонді загального призначення - до компетенції обласних,  Київської та Севастопольської міських рад.  Зберігається також і діюча  нині система   надання   адресних   субсидій   громадянам   на   оплату житловокомунальних послуг.

     Буде врегульовано також  питання  одержання  житла  із  фонду спеціального   призначення   та  користування  цим  житлом,  тобто службовим  житлом,  гуртожитками,  житлом  у  будинках-інтернатах, будинках-притулках  та  житлом  маневреного  житлового  фонду.  Це регулюється статтями 85-100.

     Реалізовано також визначений  Концепцією  державної  житлової політики  принцип  перерозподілу  функцій  між  органами державної виконавчої    влади,    органами     місцевого     самоврядування, підприємствами  та  установами з метою децентралізації цих функцій стосовно  до  проблем  забезпечення   громадян   житлом   та   для забезпечення   схоронності   житлового  фонду.  Зокрема,  проектом кодексу   пропонується   розширити   права   трудових   колективів підприємств   усіх  форм  власності  щодо  спрямування  коштів  на вирішення житлових проблем працюючих: трудовий колектив самостійно визначає умови надання житла тим, хто працює на підприємстві.

     У проекті   нового   кодексу  запропоновано  відмовитися  від ордерів  на  заселення  житла.  Підставою  для   заселення   житла пропонується вважати оформлений договір оренди,  бо вам відомо, що ордери мали чинність всього 10 діб.

     Тому підставою,  ще  раз  повторюю,   для   заселення   житла пропонується  вважати  оформлений  належним  чином договір оренди, який укладається власником житла  з  орендарем,  а  для  заселення власника  приватного  житла  -  оформлений в установленому порядку правовстановлюючий документ -  свідоцтво  про  власність,  договір купівлі-продажу тощо.

     До речі,  проектом  кодексу передбачено також надання житла в користування незалежно від форми  власності  на  нього  на  умовах оренди,  а  не  на умовах найму.  Підставами для цього є положення статті 47 Конституції України та досвід усіх цивілізованих  країн. Термін "найм" повинен, на нашу думку, використовуватись у трудових відносинах,  а нерухоме майно,  до якого віднесено також і  житло, має використовуватися тільки на умовах оренди.  Це положення треба врахувати і при розгляді проекту Цивільного  кодексу  України,  де терміни "найм" і "оренда" вживаться як синоніми.

     Водночас у  проекті  Житлового  кодексу пропонується зберегти чинність  договорів  найму  житла   в   існуючому   державному   і громадському житловому фонді до зміни наймача.

     Кодексом забезпечуватиметься   також   і  державна  підтримка молодих сімей,  вирішення їх житлових проблем. Кабінетом Міністрів 28  жовтня  1996  року  прийнято  Постанову 1300 про вдосконалення шляхів розвитку молодіжного  житлового  будівництва,  підготовлену комітетом разом з іншими міністерствами та відомствами,  де всі ці положення викладені.

     Збережено право на користування державним житлом за тимчасово відсутніми громадянами,  навіть за тими,  яких узято під варту або засуджено до позбавлення волі.  Визначено ряд інших положень,  які регулюють житлові відносини в державі.

     Шановні народні  депутати!  Введення  в дію Житлового кодексу потребує розробки й затвердження більш як  30  підзаконних  актів: правила обліку громадян,  які потребують поліпшення житлових умов, типові договори оренди  житла,  типові  статути  й  положення  про забудовників,  об'єднання  забудовників,  співвласників  та багато інших. Частина проектів уже розглядається сьогодні в міністерствах та відомствах,  але подальша робота над створенням законодавчої та нормативної бази потребує передусім прийняття  Житлового  кодексу, проект  якого  вам  подано.  Тому  я звертаюся до вас із проханням схвалити сьогодні цей проект Житлового кодексу.

     Дякую за увагу.

     ГОЛОВА. Чи є запитання до доповідача? Запишіться, будь ласка.

     Депутат Пронюк.

     ПРОНЮК Є.В., голова підкомісії Комісії Верховної Ради України з  питань  прав  людини,  національних  меншин  і  міжнаціональних відносин (Тисменицький виборчий округ, Івано-Франківська область). Українська  республіканська  партія.  Пане міністре,  дякую вам за змістовний виклад концепції і основних положень проекту  Житлового кодексу.  У  мене  два  запитання.  Перше.  Як  у  новому  проекті відображено  права  репресованих,  реабілітованих  громадян  нашої держави?

     І друге.  Як ви вважаєте,  наскільки серйозним є аргумент, що Житловий кодекс варто приймати після Цивільного?  Чи може це стати певною перепоною у прийнятті цього проекту?

     Дякую.

     ОНИЩУК Г.І.  Спасибі.  У  статтях,  де йдеться про збереження права на користування житлом  та  інші  права,  говориться  і  про репресованих  громадян.  А якщо деякі статті потребують уточнення, доповнення, то ми це зробимо.

     Про доцільність прийняття  проекту  Житлового  кодексу  після Цивільного.  У  Цивільному  кодексі,  справді,  є  дві глави,  які регулюють відносини в житловій сфері, але ми вважаємо (я висловлюю думку комісії,  фахівців), що доцільно прийняти Житловий кодекс, а потім,  розглядаючи проект Цивільного,  обговорити положення,  які стикуються  в  обох  кодексах,  щоб врегулювати ці питання.  Тобто треба або вилучити ці положення із Цивільного кодексу і  перенести їх у Житловий, щоб громадяни України мали можливість користуватися одним актом щодо житлових  відносин,  або  залишити  в  Цивільному кодексі,  узгодивши  норми  деяких  пунктів  і  статей  із нормами Житлового кодексу.

     Але доцільність прийняття Житлового кодексу в нас не викликає сумнівів.

     ГОЛОВА. Георгію Іллічу, я просив би коротше відповідати.

     Депутате Вітренко, будь ласка.

     ВІТРЕНКО Н.М.,   голова  підкомісії  Комісії  Верховної  Ради України з  питань  економічної  політики  та  управління  народним господарством  (Конотопський  виборчий  округ,  Сумська  область). Шановний доповідачу, скажіть, будь ласка, чому в проекті Житлового кодексу  не передбачено права громадян на реприватизацію житлового фонду?  Те,  що тепер діється в Україні, коли людей виживають з їх квартир,  бо  вони  не  мають змоги заплатити за житловокомунальні послуги,  а пан Пинзеник з подачі Міжнародного валютного фонду  ще протягує податок на нерухомість, стимулюватиме відмову від житла.

     Я отримую  багато  листів.  Ось,  наприклад,  лист  Балобая з Дрогобича. Він пише: "Я не хочу тепер мати приватизовану квартиру. Яким  чином  мені відмовитися від неї,  зробити реприватизацію?" У запропонованому вами проекті цього не  передбачено,  тобто  кодекс спрямований  тільки  на  погіршення  житлових  умов населення,  на вичавлення з квартир.

     ОНИЩУК Г.І. По-перше, це регулюється Законом про приватизацію державного  житлового фонду,  а не Житловим кодексом,  а по-друге, такі  факти,  справді,  непоодинокі,  але   все   це   вирішується позитивно. Це входить до компетенції місцевих органів влади (Шум у залі).

     ГОЛОВА. Тут є ціла глава "Приватизація державного житла" (Шум у залі).

     ОНИЩУК Г.І. Я вам обіцяю, що ми розглянемо це питання окремо, врегулюємо це і в законі, і в кодексі.

     ГОЛОВА. Думаю,  депутати мають змогу внести  пропозиції  щодо цього...   Я  роблю  зауваження  депутату  Марченку  за  безглузді репліки.

     Депутат Юрковський. Будь ласка.

     ЮРКОВСЬКИЙ А.В., член Комісії Верховної Ради України з питань правової  політики  і судово-правової реформи (Ленінський виборчий округ,  м. Севастополь). Меня беспокоит вопрос о льготах ветеранам войны  в  соответствии  с  Законом  о статусе ветеранов войны.  На практике происходит так,  что членов семьи ветерана  войны  лишают льгот,  которые  положены  по  закону.  Я не нашел в вашем проекте четкой нормы о сохранении льгот  участникам  войны  и  их  семьям, которая позволила бы избежать административного произвола.  Что вы можете сказать по этому поводу?

     ОНИЩУК Г.І. У розділі II "Реалізація прав громадян України на житло" збережено пільги,  які згідно з чинним законодавством мають ветерани війни,  інваліди війни та інші категорії пільговиків.  Їм надається  право позачергово або першочергово отримувати кредити і земельні ділянки для будівництва житла  або  придбання  квартир  у власність.

     ГОЛОВА. Депутат Кириченко.

     КИРИЧЕНКО М.О.,   член   Комісії  Верховної  Ради  України  у закордонних справах і зв'язках з СНД (Лохвицький  виборчий  округ, Полтавська область). Соціалістична фракція. Шановний доповідачу! Я підтримую моїх колег,  які  говорили  про  те,  що  нова  редакція Житлового  кодексу  не  повною  мірою  забезпечує  дію  статті  47 Конституції України,  яка проголошує:  "Кожен має право на  житло. Держава  створює  умови,  за  яких  кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду.

     Громадянам, які   потребують   соціального   захисту,   житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону".

     Я зустрічався з виборцями у своєму окрузі (а це Лохвицький  і Пирятинський  райони  Полтавської області) і знаю,  що за останніх чотири-п'ять років,  а надто за останній рік,  держава  нічого  не робить  для того,  щоб реалізувати положення Конституції про право громадян на житло.

     Я хотів би  запитати  вас,  чи  відповідає  проект  Житлового кодексу  духу  і  вимогам  статті  47 Конституції і чи забезпечить кодекс реалізацію прав  громадян  на  житло,  які  вони  мають  за Конституцією?

     Дякую.

     ОНИЩУК Г.І.  Положення  проекту  Житлового  кодексу,  на  наш погляд,  відповідають положенням статті 47  Конституції,  але  для того,  щоб їх реалізувати,  слід виділити кошти з бюджету. Я хотів би попросити вас передбачити в Державному бюджеті на 1997 рік  або хоча б з 1998 року кошти на реалізацію прав громадян на житло.

     ГОЛОВА. Депутат Алексєєв.

     АЛЕКСЄЄВ В.Г.,   заступник   голови  Комісії  Верховної  Ради України  законодавчого  забезпечення  свободи  слова  та   засобів масової  інформації  (Індустріальний  виборчий  округ,  Харківська область).  Спасибо,  Александр  Александрович.  Уважаемый  Георгий Ильич,  у  меня  к  вам  два вопроса.  Первый.  Разрушение прежней системы    получения    жилья    вы    пытаетесь    компенсировать предоставлением льгот и субсидий тем,  кто нуждается. Сейчас у нас процентов 90 людей нуждаются в получении этих льгот и субсидий. Не получится ли так,  как с жилищными субсидиями? Квартплату повысили и сказали людям,  что они получат субсидии, а профинансировали эти субсидии всего на 25 процентов. Это один вопрос.

     Второй. В ныне действующем Жилищном кодексе 1983 года содержится много норм прямого действия.  В  предложенном же  вами  проекте очень часто даются общие положения с отсылкой на решение Кабинета Министров.  Это что, желание освободить депутатов от  принятия  ответственных  решений  или  попытка отдать на откуп чиновникам принятие важных решений?

     Спасибо.

     ОНИЩУК Г.І.  Відповідаю  на  перше  запитання.  Пільги,   які збережені  в  проекті  Житлового  кодексу,  ще  треба реалізувати. Сьогодні,  на жаль,  стан нашого суспільства такий, що надання цих пільг ми не зможемо фінансувати в повному обсязі,  бо для того щоб вирішити житлове питання в державі, потрібно 52 мільярди гривень.

     Але і в проекті кодексу, і в інших нормативних актах ми якраз передбачаємо   вирішення   цієї   проблеми,   використовуючи   всі можливості,  усі джерела фінансування.  Інакше не  можна  вирішити основну   соціальну  проблему.  Тому  проектом  Житлового  кодексу пропонується  надати  право   трудовим   колективам   підприємств, установ,  незалежно  від форм власності,  громадянам вирішувати цю проблему всіма можливими методами:  з допомогою кредитів, субсидій і так далі.

     Прошу вибачення,   я   хотів   би,  щоб  ви  повторили  друге запитання.

     ГОЛОВА. Повторіть, будь ласка, запитання, депутате Алексєєв.

     АЛЕКСЄЄВ В.Г.  Второй вопрос,  Георгий Ильич,  такой.  В ныне действующем  Жилищном кодексе основные положения конкретизированы. В предложенном же вами  проекте  дается  много  отсылок,  согласно которым  конкретные  решения принимаются Кабинетом Министров.  Так вот у меня такой вопрос:  это просто желание оградить депутатов от тяжелой  работы  по принятию таких положений или желание отдать их решение на откуп чиновникам?

     ОНИЩУК Г.І.  Зрозумів,  спасибі.  Справа в тому,  що статтями кодексу  не  можна  врегулювати абсолютно всі відносини в житловій сфері,  бо вони дуже складні  й  потребують  динамічного  підходу. Тому,  закінчуючи  свій  виступ,  я  сказав,  що  в  нас є потреба прийняти ще не менше тридцяти актів,  у тому числі й  законів  про внесення  змін  до  діючих сьогодні законодавчих актів,  щоб можна було вирішувати питання,  пов'язані з відносинами людей у житловій сфері  і  з  житловою  сферою.  Ми не змогли передбачити в статтях кодексу всі ці ситуації,  але якщо його доповнити нормативними  та законодавчими актами, то це й буде відповіддю на ваше запитання.

     ГОЛОВА. Депутат Шкрабак.

     ШКРАБАК П.А.,   голова   підкомісії  Комісії  Верховної  Ради України  з   питань   бюджету   (Снігурівський   виборчий   округ, Миколаївська   область).  Фракція  комуністів.  Дякую,  Олександре Олександровичу.  Шановний  Георгію  Іллічу!  Немає  сумнівів,   що приватизація  квартир та іншого житла має позитивні наслідки,  але життя сьогодні вносить у цей процес корективи.  Уже постає питання про  комплексну  приватизацію.  Я  маю на увазі приватизацію житла разом з комунікаціями,  які  підходять  до  житла,  водопроводами, котельними,  газопроводами,  мережами каналізації тощо.  Цієї зими багато будинків зовсім не опалювалося,  часто відключали воду.  Що на  це  кажуть  керівники ЖЕКів?  Ви приватизувалися і тепер ви не наші.  Ми будемо дбати про своїх.  То як же буде з цим далі?  І чи буде   передбачатися   відповідальність  тих,  хто  відключає  оці приватизовані будинки й квартири від комунікацій?

     ОНИЩУК Г.І.  По-перше, створення об'єднань співвласників - це справді  радикальне  реформування відносин у житловій сфері.  Такі об'єднання  співвласників  урегулюють  усі  питання,  пов'язані  з приватизацією, отриманням чи експлуатацією комунікацій, про які ви говорите.

     Стосовно відповідальності.  Ми вважаємо за доцільне  створити державну інспекцію,  яка б контролювала технічний стан житла, його використання,  відповідальність власників житла за його збереження та інші питання і допомогла вирішити головну проблему - поліпшення стану житлового фонду,  а також умов проживання в ньому. Створення такої    інспекції   -   це   і   є   врегулювання   питання   про відповідальність.  Я не кажу про конкретні статті,  де йдеться про відповідальність громадян чи власників житла.

     ГОЛОВА. Депутат Марковська. Будь ласка.

     МАРКОВСЬКА Н.С.,  голова  підкомісії  Комісії  Верховної Ради України  з  питань  охорони  здоров'я,  материнства  і   дитинства (Замостянський   виборчий   округ,   Вінницька   область).  Дякую. Соціалістична фракція. Шановний Георгію Іллічу!

     У моєму військово-робітничому окрузі дуже багато гуртожитків. Заводи  зараз  практично  не  працюють,  і люди вже втратили надію отримати житло. Ви кажете, що буде створено соціальний фонд житла. Але  ці  люди  все  одно  не отримають квартир,  тому що заводи не працюють.  Які кредити вони можуть взяти?  Із чого  візьмуться  ці кредити? Тобто ці люди приречені зовсім не отримати квартир.

     Крім того, військовослужбовці, які приїхали з різних регіонів колишнього Радянського Союзу в Україну,  тепер повністю позбавлені можливості  стати  на  чергу для отримання житла.  Як із ними буде вирішуватися питання?  Це теж велика проблема.  Люди платять по 60 доларів у місяць,  при тому що на оплату житла їм видається тільки по  6  гривень.  Зарплати  їм  не  виплачують.   Як   це   питання вирішуватиметься?

     Цей новий кодекс, гадаю, квартир людям не дасть.

     ОНИЩУК Г.І.  Я  згоден,  що  кодекс  ніколи  не дасть квартир людям.  Ви  назвали  комплекс  питань,  які   справді   потребують вирішення.   У  проекті  кодексу  закладено  такий  принцип:  якщо сукупний дохід громадян не дає їм можливості побудувати,  викупити або  розрахуватися за довгостроковий кредит,  то держава будує для них житло за свої кошти -  житло  фонду  соціального  призначення. Можливо, про це не можна говорити як про сьогоднішні реалії, але ж ми пишемо закон, який має працювати і на майбутнє.

     Фінансовий стан    конкретних    підприємств,     ускладнення соціального плану - це сьогодення. Але в принципі підхід у кодексі єдиний:  ті,  хто бідні,  будемо так казати, повинні отримувати за кошти  держави державне житло в оренду.  А ті,  хто має можливість викупити житло або розрахуватися за кредит,  повинні це вирішувати самостійно.

     Стосовно гуртожитків  і іншої соціальної сфери.  Це конкретне питання по кожному підприємству,  тому що в  гуртожитки  поселяють тих,  хто працює на цих підприємствах.  Є сотні прикладів,  коли в гуртожитку працівників підприємства - 10 відсотків,  а решта  -  з інших  підприємств.  Тобто  потрібно  провести конкретну роботу по кожному підприємству.  Я згоден  допомогти  вам  у  вирішенні  цих питань.

     ГОЛОВА. Депутат Осадчук. Будь ласка.

     ОСАДЧУК П.І.,   голова   підкомісії  Комісії  Верховної  Ради України з питань культури і духовності (Тлумацький виборчий округ, Івано-Франківська область). Група "Конституційний центр". Шановний Георгію Іллічу,  скажіть, будь ласка, чи цей Житловий кодекс якось врегулює  складні  квартирні  проблеми  у  великих містах,  де вже появився своєрідний клан торгівців квартирами? Є люди, що мають по кілька  квартир.  І  вони  їх перепродують.  І є люди,  які стояли десятиліттями в чергах,  і тепер не мають  ніякої  перспективи  на одержання   житла.   Я  розумію,  що  так  просто  ці  питання  не вирішуються,  але якісь межі  отого  нерухомого  майна  встановить Житловий кодекс чи ні? Як регулюватимуться оці болючі проблеми?

     Дякую.

     ОНИЩУК Г.І. Спасибі. Ми з вами, ухвалюючи Концепцію державної житлової політики,  мали на увазі,  що  необхідно  створити  ринок житла.   Він  діє  сьогодні.  Можна  його  критикувати,  багато  є зловживань,  але ринок  житла  вже  діє,  і  це  зумовлено  нашими перетвореннями й реформами.

     Стосовно черг.   Я   говорив,  що  ці  черги  треба  зберегти (проектом кодексу це передбачено)  і  надати  можливість  вирішити головне питання: забезпечення житлом.

     Стосовно кількості  квартир,  які  можна  мати  у  власності. Сьогодні це ніяким документом чи законом не обмежується, але плата за житлово-комунальні послуги врегульована таким чином, що на одну квартиру є дотація,  є пільги з боку держави,  а за решту  квартир власник   повинен  вносити  стовідсоткові  платежі  за  комунальні послуги та використання житла.

     ГОЛОВА. Депутат Писаренко.

     ПИСАРЕНКО Л.А.,  заступник  голови  Комісії  Верховної   Ради України  з питань екологічної політики (Кіровський виборчий округ, Донецька область).  Шановний Георгію  Іллічу!  Я  голосуватиму  за прийняття  в  першому  читанні  проекту  цього  кодексу,  хоча він потребує доопрацювання,  та привертаю вашу увагу до статті 18,  де чітко розписані пільги та субсидії для придбання житла.

     Як це  питання  буде  вирішуватися  і як воно перегукується з бюджетом?  Я маю на  увазі,  чи  передбачається  окремий  рядок  у видатках   бюджету   для   надання   цих  пільгових  кредитів  для будівництва чи на поліпшення житлових умов  тим,  хто  є  в  цьому переліку? Це перше запитання.

     І друге.  Яким  чином будуть захищені й економічно підтримані житлово-будівельні молодіжні  комплекси,  які  сприяють  вирішенню проблеми житла?  Вони мають такі ж труднощі і в плані кредитів,  і всього іншого.  Чи передбачено це в проекті  кодексу  і  чи  можна внести якесь доповнення до нього? Будь ласка.

     ОНИЩУК Г.І.  Дякую.  Я  з  вами  згоден,  що проект Житлового кодексу - окремі статті - потребує доопрацювання і навіть введення нових  статей  з огляду на зауваження й пропозиції,  які надходять практично постійно  і  будуть  висловлені  сьогодні  і  депутатами Верховної  Ради.  Тому ми будемо продовжувати роботу над проектом, щоб кодекс відповідав на всі ці питання.

     Стосовно реалізації нашої житлової програми.  Вона  передусім потрібна для молодих сімей.  Iз цього питання є постанова Кабінету Міністрів  (я  вже  казав).  Враховуючи,  що   молодіжні   житлові комплекси   -   це  особливий  вид  будівництва,  створювати  такі об'єднання для вирішення житлової проблеми  слід  у  першу  чергу. Молодь  -  це  трудові  ресурси,  і ці житлові молодіжні комплекси будуть забезпечені кредитами, які передбачені державою.

     Усе інше - і терміни,  і обсяги будівництва залежать,  ще раз повторюю,  від  можливостей  не  тільки  державного  бюджету,  а й комерційних банків та підприємств.  Усі повинні виділяти кошти  на це будівництво.

     Наведу такі цифри. Щоб забезпечити житлом тих, хто вже стоїть на черзі (а це 2 мільйони 200 тисяч сімей), треба побудувати майже 87 мільйонів квадратних метрів житла,  яке за сьогоднішніми цінами коштує 52 мільярди гривень.  Як швидко  ми  вирішимо  це  питання, залежить від можливостей фінансування житлового будівництва.

     ГОЛОВА. Георгію  Iллічу,  чим  ви керувались,  запропонувавши норми, які записані у багатьох розділах проекту? Як зразок, читаю: "Будівництво  приватних  одноквартирних  будинків  садибного  типу здійснюється  громадянами  на  підставі  дозволу,  який  надається забудовнику   місцевим   органом   виконавчої  влади  або  органом самоврядування".  Чи житло будується в селі,  чи в  селищі,  чи  в місті  - ці питання регулюються органами місцевого самоврядування. Чому ж ви пишете: так або так?

     ОНИЩУК Г.I.  Шановний Олександре Олександровичу, ми вважаємо, що  деякі  моменти  вирішуються  в  сільській місцевості простіше, регулюються іншими кодексами і краще, ніж у містах.

     ГОЛОВА. Ні,  ви  не  зрозуміли  запитання.  Тут  треба  чітко записувати,  що це функція органів місцевого самоврядування,  а не виконавчої влади.

     ОНИЩУК Г.I. Я згоден з вами, ми переглянемо це.

     ГОЛОВА. Будь ласка, сідайте.

     Слово від  Комісії  для  співдоповіді   має   Череп   Валерій Iванович.

     ЧЕРЕП В.I.,  голова  Комісії  Верховної Ради України з питань базових  галузей  та  соціально-економічного   розвитку   регіонів (Білопільський виборчий округ,  Сумська область).  Шановні колеги! Цей проект не простий. Останній його варіант поданий нам у вересні 1996 року.  Було досить багато часу, щоб нормально його опрацювати і  врахувати  всі  слушні  зауваження.  Питання  і   законодавчого врегулювання,  і  практичного  вирішення  житлової  проблеми,  без сумніву, торкається кожної людини в державі.

     Протягом останніх років з питань житлових  відносин  прийнято кілька   законодавчих  актів,  про  що  сьогодні  говорилося.  Це, зокрема,  Закон про приватизацію державного житлового фонду,  який дав  змогу стати власниками житла більш як 40 відсоткам сімей.  Це був,  так би мовити,  перший крок до створення ринку житла.  Але в процесі приватизації виявилось багато законодавчо не врегульованих моментів.

     На першому етапі приватизація житла  здійснювалася  стрімкими темпами, а потім уповільнилася. Причин тут декілька, серед них є й проблемні.  Адже приватизації підлягає житло,  побудоване в  різні роки,  у тому числі й таке,  де комунальні мережі вщент добиті, і, чесно кажучи,  у таких випадках власники житла після  приватизації лишилися поодинці зі своїми проблемами.  Про це вже сьогодні також говорилося.

     Поява власника  житла  дала   поштовх   розвиткові   ринкових відносин у житловій сфері,  але, у свою чергу, це зумовило й появу інших важливих  проблем,  пов'язаних  із  збереженням,  утриманням приватизованого житла,  створенням об'єднань співвласників квартир у багатоквартирних будинках. Проблеми ці лишились невирішеними.

     Невирішеними залишаються й  питання  компенсації  для  оплати житла,  питання  експлуатації інженерних мереж у старому житловому фонді,  проблема експлуатації ліфтового господарства, комунікацій, підвальних приміщень і багато інших.

     Зміни й   доповнення   до   чинного  Житлового  кодексу,  які приймалися,  носили,  як  правило,  косметичний  характер   і   не вирішували   комплексу  проблем,  що  накопичувались  у  житловому законодавстві.  Житлова політика,  яка була закріплена в Житловому кодексі,  уже  не  відповідає  перетворенням,  що  відбуваються  в економіці України в цілому і в житловій політиці зокрема.

     Якщо бути відвертим,  треба сказати, що дії урядових структур у  цьому  напрямі  не тільки не дали відчутних результатів (про це сьогодні висловлювалися критичні зауваження з боку  депутатів),  а навіть  призвели  до втрати позицій,  яких було досягнуто раніше в цьому важливому соціальному питанні. Наведу деякі приклади.

     Сьогодні в Україні 2,5 мільйона сімей  потребують  поліпшення житлових умов.  Iз них 650 тисяч сімей мають пільги,  закріплені в новій Конституції України.  Це сім'ї інвалідів і ветеранів  війни, афганців,   чорнобильців,  багатодітні  сім'ї  та  інші  категорії громадян,  які мають конституційне право на  одержання  житла.  На жаль,  право  вони мають,  а гарантій - майже ніяких.  Спад обсягу будівництва житла загострює цю проблему.  В  1996  році  збудовано лише 6,5 мільйона квадратних метрів житла, тобто в три рази менше, ніж у 1990 році,  у тому числі за рахунок державних коштів - у сім разів  менше.  За  рахунок коштів житлово-будівельних кооперативів побудовано житла майже у вісім разів менше. Основна причина - брак коштів.

     Таку ситуацію  можна  пояснити  загальною економічною кризою, нестачею коштів у державі.  Але ж,  на  жаль,  ця  тенденція  буде зберігатись  і  надалі.  Люди просто втрачають надію на поліпшення справ у житловій політиці.  I для цього в них є всі  підстави,  бо далі загальних слів справа не йде.

     Наведу приклади.  Верховна  Рада  минулого скликання доручила урядові  розробити  проект  Державної  житлової  програми.  Минуло чотири  роки  -  результат  нульовий.  У  1993  році  вийшов  указ Президента про приватизацію  об'єктів  незавершеного  будівництва. Постанова  Кабінету Міністрів з цього питання приймається тільки в 1995 році.  Однак усе  залишилося  на  папері.  Підписується  дуже потрібний,  на мій погляд, указ Президента України про передачу 20 відсотків житла з балансу  промислових  підприємств  у  комунальну власність. Результати - мізерні. Указ не виконується, хоча все це, зрештою, лягає на собівартість продукції промислових підприємств.

     В останній Програмі діяльності Кабінету Міністрів на сторінці 92 є розділ,  присвячений реформуванню державної житлової політики відповідно до положень Конституції. У ньому визначається стратегія розвитку житлового будівництва.  Стратегія є,  а в проекті бюджету на 1997 рік на житлове будівництво не передбачено жодної  копійки. Не вирішується питання молодіжних житлових комплексів, недостатньо коштів виділяється на будівництво житла для військовослужбовців та їх  сімей,  не вирішується питання відселення військовослужбовців, які вийшли у відставку чи  в  запас,  та  їх  сімей  з  військових містечок.

     Я вже  не  кажу  про  біди  на  селі,  де  немає елементарних соціальних умов.  У нас 11 тисяч так званих  неперспективних  сіл. Додати   до   цих   негараздів   питання   надання   субсидій  для малозабезпечених верств населення - і ми матимемо всі докази вкрай негативного ставлення держави до соціальних потреб людини.

     Я навів  ці  факти  для того,  щоб іще раз підкреслити,  що в державі  на  різних  етапах  приймаються   дуже   важливі,   часто професійно   підготовлені  документи,  а  справа  не  йде,  бо  не спрацьовує механізм відповідальності посадових осіб  за  виконання рішень, постанов чи указів.

     А не спрацьовує часто тому, що в нас немає дійових механізмів реалізації цих рішень,  немає нормативних документів. Це дає змогу чиновникам  на  місцях  зволікати з вирішенням багатьох питань.  І людина,  яка походила по цих інституціях і інстанціях,  знає, чого це коштує і матеріально, і в плані здоров'я.

     Шановні колеги!   Ми  багато  втрачаємо  через  те,  що  дуже повільно  вирішуємо  питання  земельних  відносин  (до  речі,   це показало й останнє обговорення). А це - інвестори, це - можливість залучення додаткових нетрадиційних джерел  фінансування  житлового будівництва.

     За таких  умов  вирішувати житлову проблему можна лише шляхом впровадження  системи  довгострокового   пільгового   кредитування житлового  будівництва  через систему ощадних та іпотечних банків. Цей принцип діє в абсолютній більшості держав світу як  ближнього, так і далекого зарубіжжя.  Але процес довгострокового кредитування будівництва житла на цих принципах може діяти тільки за  наявності відповідного   правового  поля  та  фінансового  сприяння  з  боку держави. Підкреслюю, не повного вирішення питання, а тільки хоча б сприяння з боку держави.  Це дало б позитивний результат:  людина, беручи кредити,  будує житло,  потім через Закон  про  податок  на нерухомість поповнює державний бюджет.

     Тобто треба  працювати на перспективу,  а не жити одним днем. Держава повинна створити умови,  за яких кожен громадянин  вільно, відповідно  до своїх потреб і можливостей зміг би спорудити житло, придбати його у власність або взяти  в  оренду.  Водночас  держава зобов'язана   взяти   на   себе   забезпечення   житлом  соціально незахищених  громадян,  а  також   пільговиків,   які   потребують поліпшення житлових умов.

     Сьогодні в  Україні  починає  складатися економічна ситуація, сприятлива для системи  кредитного  житлового  будівництва.  Цьому сприяють стабільна валюта,  керованість інфляційним процесом, інші позитивні зрушення.  Було б великою помилкою не скористатися  цією ситуацією.

     Комісія з  питань базових галузей внесла такі пропозиції.  Ми знайшли підтримку особисто Президента і порозуміння з керівництвом Кабінету   Міністрів.   Це   питання   треба  вирішити  на  стадії затвердження Державного бюджету,  і це вже  залежить  від  нас  із вами.  Наша  комісія внесла пропозицію (ми вже і підписи зібрали), щоб видатки на ці  потреби  були  передбачені  в  бюджеті  окремим рядком.

     Шановні колеги!  Внесений  сьогодні  на  ваш  розгляд  проект Житлового кодексу України розроблявся дуже довго  і,  якщо  чесно, важко.  Це  цілком зрозуміло,  якщо врахувати його великий обсяг і великий перелік питань, які треба було об'єднати в єдиний цілісний документ,   який   упорядковував  би  житлові  відносини  в  нових економічних умовах.  За період підготовки нової редакції Житлового кодексу  до  нашої  комісії  надійшло понад півтори тисячі листів, звернень,  пропозицій.  Це свідчить про велику увагу й інтерес  до цього документа з боку громадян.

     Процес підготовки  нової  редакції  проекту Житлового кодексу йшов не по наїждженій колії.  Але багато з того позитивного, що ми мали  в  старому Житловому кодексі,  перенесено і в проект нового. Досить сказати,  що він коригувався,  перероблявся, уточнювався 15 разів.  Це  свідчить  про те,  що цей документ далеко не простий і розрахований на далеку перспективу.

     Водночас скажу  вам,  що  інколи  було  просто  неможливо  не зробити  зауваження  розробникам  цього  проекту,  які  на той час вносили некваліфіковано відпрацьовані пропозиції.

     Комісія з питань  базових  галузей  та  соціальноекономічного розвитку  регіонів  не  раз  розглядала  на  своїх  засіданнях хід розробки проекту кодексу. Членами комісії висловлювалися конкретні пропозиції   і   зауваження   для   уточнення   редакції  проекту. Розробниками законопроекту було підготовлено більше  десятка  його редакцій,  поки  на  ваш  розгляд  було  запропоновано  остаточний варіант.

     На думку комісії,  у  цій  редакції  проекту  кодексу  досить системно  й  конкретно  викладено  основні концептуальні проблеми, пов'язані  з  реалізацією  передбаченого  статтею  47  Конституції України  права  кожного  громадянина на житло,  у цілому враховані положення Концепції державної житлової політики. Це позитивні риси проекту.

     Разом із  тим  варто  звернути  увагу  й на деякі недоліки та недоречності, які містить у собі проект. Так, у ньому є норми, які відсилають   до   інших  правових  актів,  що  повинні  регулювати правовідносини.  Це,  скажімо,  формула "в установленому  порядку" (пункт  2  статті  63)  або "відповідно до законодавства" (пункт 1 статті 83).

     Як свідчить   практика    реалізації    законодавчих    норм, невизначеність суб'єктів або законодавчих актів, які безпосередньо торкаються конституційних прав громадян,  призводить до конфліктів і   судових   спорів   при   тлумаченні   норм,  що  дає  підстави запропонувати конкретизувати  ці  положення  в  проекті  Житлового кодексу.

     На підтвердження  сказаного можна нагадати,  як ми вирішували проблему приватизації кімнат у комунальних  квартирах  на  початку лютого.  До  речі,  слід  звернути увагу,  що в пункті 1 статті 27 запропонованого проекту передбачено можливість приватизації кімнат у  комунальних  квартирах  лише  за  згодою всіх наймачів,  що вже суперечить чинному законодавству.

     Варто звернути увагу й на те,  що в проекті кодексу є  багато посилань на нормативні акти, які ще тільки розроблятимуться урядом при  впровадженні  Житлового  кодексу.   На   нашу   думку,   слід запропонувати  уряду  подати  народним  депутатам  перед розглядом проекту кодексу в другому  читанні  перелік  нормативних  актів  з коротким  їх  змістом,  які  планується  підготувати  на  розвиток Житлового кодексу.

     І ще одна деталь.  Тривалий час  у  нас  велася  дискусія  (і сьогодні  про  це  теж ішла мова),  чи потрібен Житловий кодекс як окремий документ,  чи він повинен  увійти  складовою  частиною  до Цивільного   кодексу.   Зрештою,   ми   дійшли   згоди,   і  тепер підготовлено,  як ви бачите,  і подано до Верховної  Ради  проекти двох  окремих  кодексів.  Разом із тим продовжується дискусія щодо порядку розгляду цих документів.

     На думку  Мінюсту  України   та   нашого   науковоекспертного відділу,   першим   повинен  бути  розглянутий  проект  Цивільного кодексу,  а потім уже проект Житлового кодексу.  Тут сенс є.  Тому комісія   вважає   за   доцільне   розглянути  в  першому  читанні запропонований проект Житлового кодексу,  а при підготовці його до другого  читання  (а  цей  процес,  я  бачу,  буде  довготривалий, декілька місяців) врахувати положення проекту Цивільного  кодексу, який   незабаром   розглядатиме   Верховна  Рада.  З  цим  комісія погодилася.

     До комісії надійшли численні зауваження  та  пропозиції  щодо проекту  Житлового кодексу.  Аналіз цих зауважень і пропозицій дає можливість зробити висновок,  що запропонований проект  відповідає прийнятій  Концепції  державної житлової політики,  але його треба ретельно доопрацювати з урахуванням зауважень, які сьогодні будуть висловлені.

     Тому Комісія      з     питань     базових     галузей     та соціальноекономічного розвитку регіонів пропонує  прийняти  проект Житлового кодексу України в першому читанні,  доручити їй разом із Кабінетом Міністрів доопрацювати його з  урахуванням  зауважень  і пропозицій  і внести на друге читання.  Чому я про це кажу ще раз? Бо я знаю,  що сьогодні на засіданнях багатьох фракцій  і  комісій розглядалося  це  питання.  Я дуже просив би ще раз,  у тому числі фракції комуністів,  соціалістів,  групу  "Конституційний  центр", зрозуміти,  що, відклавши на цій стадії проект Житлового кодексу в шухляду ще на декілька місяців, ми в ньому нічого не змінимо. Якщо ми  ж сьогодні його приймемо в першому читанні,  то це дасть змогу комісії,  усім структурам,  які готують проект Житлового  кодексу, попрацювати  над усіма пропозиціями,  зауваженнями і прийняти його після прийняття Цивільного кодексу.

     Я просив би вас зважити на це.  Ви бачите,  що і наша комісія ставиться до цього документа дуже критично. Водночас ми бачимо, що реально,  логічно треба сьогодні прийняти рішення,  про яке я  вів мову і яке прошу вас підтримати.

     Дякую за увагу.

     ГОЛОВА. Запитання   є   до  Валерія  Iвановича?  Будь  ласка, запишіться.

     Валерію Iвановичу, поки депутати записуються, я висловлю таку думку.  Стаття  33,  де  визначається  плата  за  оренду  житла  і комунальні послуги у фонді соціального  призначення,  зорієнтована на,  вибачте,  недолугий  механізм  соціальних  субсидій.  А треба написати так,  як було в попередньому Житловому кодексі:  є  площа квартири,  є місце розташування,  комфортність житла і так далі. А субсидії  -  то  інший  закон.  Якщо  не  вистачає  коштів,   тоді здійснюється  доплата  з інших фондів.  Не можна в Житловий кодекс записувати те, що не стосується суті самого кодексу.

     ЧЕРЕП В.I.  Дякую.  Я з вами цілком погоджуюсь. Це зауваження було  висловлено  нашою  комісією  розробникам  проекту  Житлового кодексу.  Я вам  скажу  навіть  більше.  Ви  пам'ятаєте,  коли  ми затверджували бюджет,  я був серед тих,  які говорили,  що сума 25 мільйонів гривень  на  субсидії,  закладена  в  бюджет,  це  15-20 відсотків потреби.  Але тоді ми швиденько проголосували,  і вийшло так, що ми змогли тільки 2 мільйонам людей забезпечити субсидії, а потребує субсидій - ви правильно кажете - абсолютна більшість. Про це сьогодні й шановна колега Марковська казала.

     Тому я погоджуюсь,  що в Житловому кодексі  цю  статтю  треба виписати більш ретельно й конкретно.  Нам говорили,  що це можна в законі окремо виписати.  Навіщо в  законі?  Це  можна  виписати  в Житловому кодексі.

     ГОЛОВА. Ну,  нехай буде так.  Я мав на увазі,  що це якраз не норма кодексу, а норма іншого закону.

     Депутат Алексєєв. Прошу.

     АЛЕКСЄЄВ В.Г. Прошу передать слово Леониду Гармашу.

     ГОЛОВА. Будь ласка.

     ГАРМАШ Л.I.,  член Комісії Верховної Ради  України  з  питань оборони  і  державної  безпеки (Орджонікідзевський виборчий округ, Харківська область).  Скажите,  пожалуйста,  когда вы работали над проектом  этого  кодекса,  вы  учитывали,  что ситуация с жилищным фондом в Украине и имущественные правоотношения в жилищной  сфере, мягко говоря, настолько сложны, что одной строкой их урегулировать нельзя? Это первый вопрос.

     Второй вопрос.  Речь идет о  служебном  жилье.  К  сожалению, ситуация  со  служебным жильем драматическая,  потому что жилищный фонд - это прежде всего жилье заводов и фабрик,  которое находится в   их  ведомстве.  Так  или  нет?  Если  это  жилье  передадут  в коммунальную собственность, но без денег, скажите, как урегулирует этот вопрос настоящий кодекс?

     И последнее,  самое  главное.  Ответственность  за  нарушение любого закона должна быть неотвратимой.  Как  решается  вопрос  об ответственности    нарушителей    Жилищного   кодекса?   Ответьте, пожалуйста.

     ЧЕРЕП В.I.  Ви  поставили  три  запитання.  На   третє   ваше запитання  відповідь дуже коротка.  Є достатньо нормативних актів, які регулюють міру відповідальності посадових осіб за  невиконання закону.  Ви можете мені заперечити,  що вони не працюють.  Тут я з вами погоджуюсь, вони не працюють, але їх достатньо і вони повинні працювати. Я про це казав і підтримую вас у цьому плані.

     Стосовно того,  що сьогодні багато житлових приміщень старого житлового фонду і там чимало, як кажуть, недоречностей.

     Я не наводив цифри,  але тепер  наведу.  Нині  в  державі  65 відсотків житлового фонду,  побудованого до 60-х років.  Це житло, яке ми називаємо "хрущовками",  і житло,  що будувалося  швидко  й ненадовго.  Це означає,  що через декілька років, а може, декілька десятків років,  ми підійдемо до того,  що наш житловий фонд ущент буде зруйнований.

     Я з вами погоджуюсь,  що оті 70 нормативних актів,  про які я згадував,  що їх розроблятиме Кабінет Міністрів, повинні врахувати всі ці нюанси, які є в житловій політиці.

     Щодо житла,   яке   перебуває   на   балансі   підприємств  і організацій.  Коли  готувався  указ  Президента  про  передачу  20 відсотків  житла  із соціальної сфери до комунальної власності,  я теж висловлював свої думки з приводу  механізму  реалізації  цього документа.  Адже  коли  підприємство  передає житло,  то той,  хто приймає його,  каже:  "Приведи в порядок житло, інженерні споруди, мережі,  ліфти і так далі".  I в того,  хто передає житло,  грошей немає,  щоб це зробити,  і в того, хто це житло приймає, теж немає грошей.

     Якщо вже  указ  є,  то  житло  це  треба  передавати.  Але не вирішена проблема,  як фінансуватиме потім  той,  хто  приймає  це житло у комунальну власність.  Наскільки я знаю,  готується проект указу Президента про пільгове кредитування житла.  Я думаю, що там усе буде враховано.  Адже життя показало:  півтора року минуло,  а результат дуже й дуже скромний.

     Дякую.

     ГОЛОВА. Депутат Сизенко.

     СИЗЕНКО Ю.П.,  секретар  Комісії  Верховної  Ради  України  з питань   молоді,  спорту  і  туризму  (Жовтневий  виборчий  округ, Запорізька  область).  Фракция  коммунистов.   Уважаемый   Валерий Иванович!   Вы   сами   сказали   о   том,  что  четыре  года  нет государственной жилищной  программы.  Когда  же,  на  ваш  взгляд, всетаки  она появится?  Ведь вы в своем докладе четко подчеркнули: постройки 50-60-х  годов  рассчитаны  на  60-70  лет  службы,  это приведет  к  тому,  что  значительная  часть  городов  Украины,  в частности  таких,  как  Запорожье,  будут   вынуждены   заниматься колоссальным  жилищным  строительством,  потому что состояние этих домов будет аварийным.

     Что делает конкретно правительство для того,  чтобы  жилищная программа была введена в действие?

     Спасибо.

     ЧЕРЕП В.І.  Дякую.  Я вам відповідь дам,  мабуть, як депутат, просто як людина,  тому що я за уряд відповідати не можу. Я про це не раз казав і з трибуни,  і в пресі - скрізь, що житлова політика

- проблема не одного дня.  І хоч ми заганяємо її в глибину,  а все одно  дійдемо  до  того,  що все це підніметься на поверхню - і ми змушені будемо вирішувати житлову проблему.

     Як ви пам'ятаєте,  в Програмі діяльності Кабінету Міністрів є розділ,  де  записано,  що  уряд розробляє і подає на затвердження державну житлову програму.  Я,  як і ви, чекаю досі цієї програми. Коли  ми будемо приймати житлову програму в Україні,  я думаю,  що там треба дуже уважно, ретельно й конкретно виписати всі ці норми, а  головне,  - довгострокову програму розписати по роках,  що буде зроблено з боку держави,  з боку неринкових структур, банків і так далі.

     ГОЛОВА. Депутат Пасечна.

     ПАСЕЧНА Л.Я.,   голова   підкомісії  Комісії  Верховної  Ради України  з  питань  науки  та  народної  освіти  (Костянтинівський виборчий округ,  Донецька область). Фракция коммунистов. Уважаемый Валерий   Иванович!   Понятно,   что   закон,   проект    которого рассматривается,  очень  важный,  и его с большим нетерпением ждут граждане нашей Украины.

     Но рынок жилья,  как,  наверное,  и вся  рыночная  экономика, реализуется  в  Украине в самом искаженном виде.  Такая реализация рынка жилья привела к тому,  что мы имеем очень  горькую  картину, когда  "крутые"  (их  так называют в народе) честными и нечестными путями заимели по 6,  7,  8 квартир,  а молодые  семьи,  инвалиды, ветераны войны,  афганцы,  чернобыльцы,  многодетные семьи - можно этот список продолжать до бесконечности - не могут годами получить жилье. И, наверное, не скоро они его смогут получить.

     Как вы считаете,  государственный ли это подход к обеспечению нормальными жилищными условиями и выполняется  ли  конституционное право граждан, которое определено в Конституции статьей 47?

     И второй      вопрос.      Проектом     Жилищного     кодекса предусматривается,  что если человек не платит  шесть  месяцев  за квартиру,  то  он  будет  выселен из нее.  Возможно ли такое в тот период,  когда мы знаем, что государство не выплачивает заработную плату по 7-8 месяцев? Как вы считаете, нормальное ли это явление?

     ЧЕРЕП В.І. Даю відповідь спочатку на друге запитання. Вважаю, що не  нормальне.  Бо  якщо  людині  не  виплачують  зарплату  6-8 місяців, тоді незрозуміло, звідки вона візьме гроші, щоб заплатити за житло.

     Разом із тим я скажу вам таке:  поки що я не  знаю  фактів  в жодному  місті  України,  де  б  за це людину виселили з квартири. Лякають,  ходять, кричать, але, я гадаю, що до виселення не дійде, тому  що  держава  повинна  думати  про  те,  що  треба  заплатити зароблені людьми гроші.

     Тепер відповідь на перше запитання.  Ви сказали  дуже  слушно про  те,  що люди чекають на житло.  Тому я хотів би попросити вас про таке щодо цього документа.  Ми сьогодні  можемо  проголосувати або  за,  або  проти.  Якщо  проголосуємо  проти,  то тільки через півроку повернемося до проекту Житлового кодексу,  який  практично змін великих не зазнає,  тому що всі зауваження ми вже дали. Може, ще хтось щось запропонує додатково.  А якщо ми проголосуємо за, то це  дасть  змогу  все-таки  проект Житлового кодексу доопрацювати, записавши все,  що запропонують депутати,  і прийняти кодекс.  Він допоможе людям хоча б захистити себе, розібравшись у законодавчому полі житлової політики держави (Шум у залі).

     Я прошу вибачення.  По-перше,  не треба так голосно  кричати. По-друге,  я  ніколи  цього  не  робив.  І  по-третє,  я  ж не вам відповідаю.  Якщо  у  вас  є  запитання,  то  запитуйте,  я   буду відповідати.  Тільки треба сісти як слід,  зосередитися, продумати запитання, і поставити його розумно, а не кричати.

     Дякую.

     ГОЛОВА. Валерію Івановичу,  будь ласка,  не робіть  зауважень депутатам, а депутатів теж прошу вести себе стримано.

     Депутате Пасечна! Яке було ваше перше запитання?

     ПАСЕЧНА Л.Я.  Первый  вопрос  я  задавала относительно защиты конституционных прав, предусмотренных статьей 47.

     ЧЕРЕП В.І. Я відповідаю на ваше запитання. У статті 47 є   конституційне   право   на   житло.   Його   просто   треба забезпечувати.

     ГОЛОВА. Депутат Швидкий.

     ШВИДКИЙ П.Є.,  секретар  Комісії  Верховної  Ради  України  з питань  ядерної  політики  і ядерної безпеки (Жовківський виборчий округ,  Львівська область).  Шановний  Валерію  Івановичу!  Проект Житлового  кодексу  дуже великий за обсягом,  він важкий,  тому що повинен враховувати різноманітність нашої сучасної житлової сфери. І от зараз,  тримаючи цей дуже покреслений мною проект, бо в ньому багато недоробок, я хотів би побажати, оскільки виступати не буду, щоб  урахували  тут  усе-таки Цивільний кодекс і Закон про місцеве самоврядування,  бо дуже багато є неузгодженостей.  Зокрема, пункт 14  статті  12  не  узгоджується  з  проектом  Закону  про місцеве самоврядування.

     Далі. Щоб урахувати в пункті 1 статті 15,  що в нас є не одна Федерація профспілок,  а є кілька різних галузевих профспілок. Але в мене таке запитання буде.  Скажіть,  будь ласка,  який  сучасний стан  недобудов і яка доля житлово-будівельних кооперативів?  Вони зараз не мають можливості добудувати розпочате будівництво.

     Дякую.

     ЧЕРЕП В.I.  На перше запитання  ви  самі  дали  відповідь.  Є потреба  узгодити  статті Житлового кодексу,  Цивільного кодексу і Закону  про  місцеве  самоврядування.  Це  буде  відпрацьовано   і пов'язано між собою.

     Ви піднімаєте дуже важливе питання для кожного з нас, хто є в цьому залі: будівництво кооперативного житла в округах. Там тисячі будинків   не  добудовано,  кинуто,  а  люди  заплатили  гроші.  Я пропонував би і просив би вас усіх ще раз при затвердженні бюджету прийняти  пропозицію  нашої  комісії  про виділення довгострокових пільгових   кредитів   для   індивідуального   будівництва,    для будівництва молодіжних житлових кооперативів.

     Якщо ми  проголосуємо  і приймемо рішення,  ця проблема почне вирішуватись.  За один рік її не буде  вирішено,  але  вона  почне вирішуватись,    причому    вирішуватиметься   нормально.   Тільки дострокове кредитування - іншого виходу я не бачу.

     А для 650 сімей - пільговиків,  про що я казав,  повинна бути гарантія  держави.  Це в статті 47 Конституції записано.  Я маю на увазі  ветеранів,   інвалідів   війни,   афганців,   чорнобильців, багатодітних, інші категорії.

     ГОЛОВА. Депутат Чиж.

     ЧИЖ I.С.,  заступник  голови Комісії Верховної Ради України з питань соціальної політики та праці (Летичівський виборчий  округ, Хмельницька область). Соціалістична фракція. Валерію Iвановичу, ви тут закинули соціалістам,  ніби закликали нас.  Нас  закликати  не треба,  бо ми завжди стоїмо за інтереси людей.  I проект Житлового кодексу розглядаємо теж з урахуванням їхніх інтересів.

     Маю три    короткі    запитання.    Раніше     дотація     на житлово-комунальні  послуги  становила  менше  2  відсотків.  I це стримувало ціни,  не треба було вигадувати ці  субсидії,  про  які можна   тільки   різким   словом  говорити.  Чому  б  до  того  не повернутися? Це перше запитання.

     Друге запитання.  У  нас  є  люди,  які  отримали  житло   за радянської  влади.  Цими  законами  ми  просто позбавляємо їх того житла і тим порушуємо норми права.  Адже закон не  може  змінювати ситуацію на гірше для людини.

     Третє запитання.  Як  зробити  так,  щоб закон не давав змоги гендлювати житлом? Маю на увазі тих, у кого вже є по 5-7 квартир і хто  вже робить на цьому бізнес.  А в нас є афганці,  чорнобильці, інваліди,  багатодітні сім'ї,  величезна  кількість  безквартирних офіцерів.  Які  механізми  в цьому кодексі передбачено для захисту їхніх прав?

     Дякую.

     ЧЕРЕП В.I.  Iване Сергійовичу,  я не закидав  соціалістам,  а просив фракцію соціалістів підтримати законопроект.

     Я з  вами погоджуюсь,  що раніше була дотація на житло,  і це вирішувало всі проблеми людей.  Але ми з вами теж прийняли закони, постанови,   проголосували   про  те,  що  80  відсотків  вартості комунальних  послуг  повинна  сплачувати  людина.  Я  розумію,  що більшість  сімей  сьогодні  не  в  змозі  сплатити ці 80 відсотків вартості комунальних послуг. Якщо буде подано відповідний документ і механізм врегулювання оплати житла, наша комісія розгляне його.

     Тепер стосовно того,  як бути з пільговиками. Я вже доповідав і казав,  що ті категорії,  які мають право на  пільги,  а  ми  їх назвали,  повинні  бути захищені законом.  Держава має гарантувати забезпечення їх житлом.  Це треба вирішувати на  державному  рівні законодавчо.

     Хто й  скільки завтра будуватиме будинків або квартир?  Закон про власність,  добрий він чи ні, дозволяє мати декілька будинків, якщо людина побудувала їх за свої гроші.  А слідкувати за тим,  за які гроші будується житло,  повинні відповідні органи. Ці ж органи повинні забезпечувати й нормальне функціонування цього закону.

     А щодо  тих  категорій  людей,  які потребують захисту з боку держави, я з вами погоджуюсь, статтю треба виписати ширше.

     ГОЛОВА. Депутат Пономаренко. Останнє запитання.

     ПОНОМАРЕНКО Б.Й.,  член  Комісії  Верховної  Ради  України  з питань  базових галузей та соціальноекономічного розвитку регіонів (Смілянський виборчий округ,  Черкаська область). Шановний Валерію Iвановичу!  Ми  працювали  разом у комісії і,  безперечно,  будемо голосувати за прийняття цього проекту в першому читанні.  Щоб усім народним депутатам було зрозуміло, як напружено опрацьовувався цей проект,  я хотів би вас запитати,  скільки разів Комісія з  питань базових  галузей відправляла його на доопрацювання?  Скільки разів ми слухали на засіданні комісії міністра?  Я хочу, щоб люди знали, що  процес  підготовки  проекту  аж  до внесення його на розгляд у сесійній залі був дуже непростий.

     ЧЕРЕП В.I.  Я вам дав відповідь.  Багато разів, я називав: це 15 варіант.  Як часто змінювалися в нас уряд, окремі міністри, так часто змінювалася й концепція, і подавався новий варіант. Це факт. Може,  це й нормально. Але це свідчить і про те, що перші варіанти були не дуже добре розроблені.

     ГОЛОВА. Дякую. Сідайте, будь ласка.

     На виступ для обговорення проекту цього кодексу записалися 18 депутатів.  Є пропозиція до перерви провести це обговорення. Немає заперечень?

     Депутат Глухівський від фракції.  Прошу.  За  ним  -  депутат Моцпан. Теж від фракції.

     ГЛУХIВСЬКИЙ Л.Й.,  член  Комісії  Верховної  Ради  України  з питань науки та  народної  освіти  (Золочівський  виборчий  округ, Львівська область).  Фракція Народного руху. Шановний пане Голово! Шановні колеги народні депутати!  Ми прийняли нову Конституцію.  У Конституції є стаття 47,  яка гарантує громадянам України право на житло.  Але   Конституція   потребує   законодавчого   наповнення. Запропонований  проект  Житлового  кодексу  і є таким законодавчим наповненням.

     Про важливість житлової проблеми скаже кожний  депутат,  який проводить прийоми своїх виборців.  На ці прийоми,  як правило,  30 відсотків наших виборців приходять зі своїми житловими проблемами. Через  ці  проблеми  у  народного  депутата  болить  голова  після закінчення прийому...

     Я вважаю,  що проект Житлового кодексу ми  повинні  прийняти, але  хотілося  б,  щоб у ньому були відповіді на всі ті запитання, котрі виникають у народних депутатів на прийомах своїх виборців.

     Передусім хотілося б,  щоб було враховано,  що  ми  живемо  в перехідний  період  - такий період,  коли ринкова економіка тільки будується.  Які проблеми виступають на перший  план?  Приватизація житла.  Було  сказано,  що приватизовано вже три мільйони квартир. Але мусимо констатувати, що темпи приватизації сповільнилися. Чому сповільнилися?  Передусім тому,  що ми запроваджуємо оподаткування нерухомості.  Якщо ми скажемо,  що оподатковуються тільки приватні квартири,  то  це  неодмінно сповільнить приватизацію і,  можливо, викличе реприватизацію.

     Зношений житловий фонд.  Не всі люди приватизують  рівноцінні квартири.  Хтось нормальну квартиру приватизує,  а хтось таку,  що доведеться потім невідомо за які кошти робити капітальний ремонт.

     Є багато будинків,  у яких частина квартир уже приватизована, а  частина  не  приватизована.  В  проекті  Житлового  кодексу  не згадується про те,  що дах, ліфти, сходові клітки спільні. Так чиї вони будуть - приватні чи державні?

     Житлово-будівельні і житлові кооперативи. У проекті Житлового кодексу чомусь цей термін уже навіть не згадується,  як  би  й  не було цих кооперативів.  А насправді вони ще довго будуть,  тому що тільки частина їх оформлена як приватні квартири.

     Житло для офіцерів.  Дуже багато їх приходить на прийом.  I в моєму виборчому окрузі військові частини також мають цю проблему.

     Є багато  недобудованих  житлових  будинків,  у  тому числі й кооперативних.  Що з ними робити?  Вони  стоять,  а  люди  чекають житла.

     Черги на  житло  залишаються  фантастичними.  Особливо багато людей мешкають у непридатних для проживання  житлах:  у  підвалах, напівпідвалах.  Як  правило,  це  люди,  що потребують соціального захисту. Їм би в першу чергу треба поліпшити житлові умови.

     Заборгованість плати  за  квартиру,   яка   сягає   декількох місяців,  іноді  року й більше.  Знову ж таки,  ми живемо в умовах перехідного періоду,  не всі нині можуть платити. Якщо не отримуєш зарплати, як можеш заплатити за квартиру?

     Самовільне захоплення   житла,   яке   вже   набуло  масового характеру.  Пропозицію в проекті Житлового кодексу відмовитися від ордера  я  вважаю  передчасною,  бо  це  може тільки загострити цю проблему.

     Зупинюсь на  деяких  положеннях  законопроекту.  У  статті  1 введено поняття соціального рівня як критерію безоплатного надання житла для населення.  Незрозуміло,  як він пов'язаний  з  поняттям межі малозабезпеченості.

     Пропонується переглядати  цей рівень один раз на п'ять років. Хіба це можливо в умовах  інфляції  і  перехідного  періоду?  Його щонайменше один раз на рік доведеться переглядати.

     Стаття 2,  частина  друга.  Пропонується  знову підприємствам виділяти кошти на будівництво,  реконструкцію та утримання  житла. Ну  хіба  це  нині реально,  коли підприємство не має грошей,  щоб заплатити зарплату?  Звідки воно візьме кошти на утримання  житла? Можливо, тут треба було говорити тільки про відомче житло.

     У статті 7 житловий фонд поділяється на категорії.  Вводиться поняття  "житловий  фонд  колективної  власності".  Щось  мені  не зрозуміло,  як  це  суб'єктом права на житло колективної власності можуть бути політичні партії?  У минулому таке  було,  коли  деякі будинки  були  суто  партійними  і в них проживала тільки партійна еліта.  У нас у Львові це були будинки типу люкс і напівлюкс.  Що, пропонується і надалі це зберегти?

     Уже говорилося про те, що погоджувати проблеми житла треба не лише з Федерацією профспілок,  а й з іншими профспілками,  бо вони вже  існують реально.  I єдиних профспілок,  що були колись школою комунізму, вже немає.

     Пропонується і  за  місцем  проживання,  і  на  підприємствах здійснювати  облік  громадян,  які  потребують поліпшення житлових умов. Мені видається, що треба якийсь один стандарт приймати. Нині за  місцем проживання реєструється платник податку,  і буде відомо його  доходи.  На  підприємствах  це  буде  призводити  тільки  до плутанини.

     Черговість поліпшення житлових умов.  Це добре, що є пільгові категорії - ветерани,  інваліди війни,  інші. Але я там не побачив реабілітованих жертв політичних репресій. Навіщо ця дискримінація? Вони ж теж заслужені і теж потребують поліпшення житлових умов.

     Висловлена доповідачем думка про те,  що  розгляд  у  другому читанні  доцільно  провести  неспішно,  а  тільки  після прийняття Цивільного  кодексу,  є  слушною.   Адже   житлове   законодавство базується не тільки на адміністративному праві, а й на цивільному.

     Я вважаю,  що  в  першому  читанні ми можемо проект Житлового кодексу прийняти,  але не поспішати з  другим  читанням,  провести його після прийняття Цивільного кодексу.

     Дякую.

     ГОЛОВА. Депутат Моцпан від фракції.  За ним - депутат Сизенко теж від фракції.

     МОЦПАН А.Ф.,  член Комісії Верховної Ради  України  з  питань боротьби  з  організованою злочинністю і корупцією (Амвросіївський виборчий округ, Донецька область). Фракция социалистов. Уважаемый

     Александр Александрович!  Уважаемые  коллеги!  Что,  на   мой взгляд,  отражает этот проект нового Жилищного кодекса Украины? Он отражает  сегодняшние  реалии  дня,  привязан  к  нашей   нынешней действительности    -    рыночной   капиталистической   экономике, ускоренный переход к которой был одобрен  парламентом  19  октября 1994 года. То есть программа Президента Украины Леонида Даниловича Кучмы.  И в этом отношении у меня нет существенных претензий ни  к разработчикам  проекта - правительстьву,  ни к Комиссии Верховного Совета по вопросам  базовых  отраслей  и  социально-экономического развития регионов во главе с Валерием Ивановичем Черепом.

     Я считаю,  что  в  проекте Жилищного кодекса неплохо выписаны статьи 13,15. Задаю себе вопрос: обеспечивает ли Жилищный кодекс в предложенной  редакции реализацию права граждан Украины на жилище? Статья 13 четко отвечает на этот вопрос:  "Громадяни України,  які потребують  поліпшення житлових умов і соціального захисту,  мають право на одержання у володіння та користування  житла  в  будинках державного  житлового  фонду  за  встановленою  нормою  в порядку, передбаченому цим кодексом".  То есть  это  фактически  повторение советского законодательства.

     Статья 15 "Підстави для визнання громадян України такими,  що потребують поліпшення  житлових  умов".  Що  пропонує  ця  стаття? "Забезпечені  житловою площею нижче від норми (а норма,  наверное, 13,6 квадратного метра),  що визначається в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України за погодженням з Федерацією профспілок України."

     Я хочу подчеркнуть,  уважаемые  коллеги,  что  в  этой  части предложенный  проект  Жилищного  кодекса повторяет нормы,  которые существовали в бывшей Советской Украине,  во всяком случае до 1990 года:  право  на  предоставление жилища,  если требуется улучшение жилищных условий гражданина.

     Статья 88 "Служебное  жилье",  считаю,  выписана  неплохо.  Я думаю,   докладчик,   председатель  Государственного  комитета  по жилищнокоммунальному хозяйству  уважаемый  Онищук  Георгий  Ильич, согласится, что если бы в действующем Жилищном кодексе была статья с такой трактовкой служебного жилья,  то у нас в последние годы не было   бы   вакханалии   с   приватизацией  ведомственного  жилья. Ведомственное жилье мы разрешили приватизировать и, таким образом, оставили   предприятия   без   жилищного   фонда.   Нужно  принять квалифицированного  работника  на  предприятие,  а  ведомственного жилья как такового нет, потому что оно приватизировано.

     Я согласен  с  выступившими  докладчиками и депутатами в том, что стоит принять в первом чтении предложенный законопроект.

     А теперь по сути.  Наши уважаемые избиратели,  которые следят за данной дискуссией в радиоэфире, ждут ответа на коренной вопрос: решает ли Жилищный кодекс в предложенной редакции главную проблему

- обеспечение жильем? Ведь у нас порядка 8 миллионов граждан стоят на квартирном учете. Нет, он не решает.

     Уважаемый депутат Осадчук  задал  вопрос  докладчику  Георгию Ильичу  Онищуку.  Как  понимать  ситуацию,  что некоторые граждане имеют по несколько квартир и спекулируют?  Я считаю,  что  Георгий Ильич совершенно справедливо ответил на этот вопрос, сказав, что в соответствии с проведенными в стране экономическими  реформами  мы имеем рынок жилья. Следовательно, право гражданина иметь несколько квартир и ими торговать, спекулировать.

     Но, уважаемый депутат Осадчук, мы должны признать, что, как в предыдущем парламенте,  так и в новом парламенте, вы голосовали за экономические  реформы,  за  курс  на  рыночную  капиталистическую экономику.  И  ваше возмущение в данном случае мне напоминает,  не хотел бы вас обидеть, поведение некоторых библейских персонажей.

     Таким образом,  уважаемые  коллеги,  с  принятием   Жилищного кодекса  в предложенной редакции мы не решаем главную проблему для наших граждан.  И она не будет решена  до  тех  пор,  надо  честно сказать, пока страна будет сохранять по инициативе Президента, при поддержке большинства  Верховного  Совета  нынешний  экономический курс на рыночную дикую капитализацию страны.

     Я считаю,  что  18  марта,  в  день всеукраинской забастовки, народ четко должен ответить на вопрос,  поддержит ли он этот  курс или  нет,  и  потребовать  отставки  организаторов  так называемых реформ.

     Спасибо за внимание.

     ГОЛОВА. Депутат Сизенко від фракції. За ним виступить депутат Алексєєв.

     СИЗЕНКО Ю.П.   Фракция   коммунистов.   Уважаемый   Александр Александрович!  Уважаемые  коллеги!  Уважаемые  радиослушатели!  Я думаю,  что  для  каждого человека с момента его появления на свет возникает проблема:  есть ли у него жилье, есть ли у его родителей жилье,  какая  перспектива  получения жилья и сможет ли он создать нормальную семью для того,  чтобы по-человечески жить и  работать, отдохнуть после работы.

     Жилищный кодекс,  проект  которого  сегодня  рассматривается, должен подтвердить, будет ли реализовано право на получение жилья, заложенное в статье 47 Конституции Украины, или не будет, будет ли ухудшено состояние жилищного хозяйства или нет.

     На мой взгляд,  в проекте Жилищного  кодекса  рассматриваются определенные вопросы, связанные с предоставлением жилья. Но мы уже убедились, что в течение четырех лет нет государственной программы строительства жилья.  Пока еще нет таких разработок. Мы убедились, что с каждым годом положение в жилищном строительстве  ухудшается. Можно  привести  примеры  по  регионам  Украины,  где  остановлено строительство домов.  Недавно я ездил в город Ковель.  Четыре года стоит жилой дом,  строительство которого не завершено. Много таких же примеров  и  по  городу  Запорожью.  Предприятиям  все  сложнее выделять средства для продолжения жилищного строительства.

     Такая же  организация  и  в  строительном  хозяйстве Украины. Многие   жилищные   предприятия   фактически   сворачивают    свою деятельность,  так  как  нет  спроса  на  жилье,  потому что нечем платить  ни   гражданам   за   строительство   жилья,   ни   УКСам горисполкомов, ни тем более предприятиям. То есть эта проблема уже стала государственной.  Не- случайно Валерию  Ивановичу  Черепу  я задал  вопрос:  что  же будет через 10-15 лет,  когда значительная часть  жилищного  фонда,  который  имеется  в  республике,   будет фактически   разрушена,  потому  что  многие  дома  строились  как временные  в  расчете,  что  потом   будет   вестись   капитальное строительство?

     Но основной  является  следующая  проблема.  Многие  граждане Украины,  особенно люди преклонного возраста,  напуганы  тем,  что вследствие    невозможности    платить    за   жилье,   вследствие невозможности приобретать  жилье,  они  будут  лишаться  жилья.  У людей,  действительно, нет реальной возможности поддерживать жилье в нормальном состоянии.

     Вы заметили,  наверное,  что все  более  и  более  настойчиво предлагается  вводить  рынок  жилья.  Рынок  жилья  будет работать прежде всего в  том  направлении,  что  неимущие  слои  населения, которые  находятся  за чертой бедности,  будут вынуждены продавать жилье. И это уже вводится в ранг государственной политики. То есть если ты не в состоянии содержать жилье,  значит меняйся, переезжай на окраину,  продавай  какую-то  комнату,  ухудшай  свое  жилищное положение, что противоречит статье 47 Конституции.

     Я должен  сказать  о  том,  что  эта  проблема существует для многих,     в     частности     для     бывших     военнослужащих, офицеров-отставников.  У меня в округе есть такие примеры. Скажем, майор Войтанник после 25 лет  службы  в  рядах  армии  вернулся  и просит   у   Министерства   обороны   обеспечить  его  жильем.  Но Министерство обороны не имеет для этого средств. Таких примеров, я думаю, найдется более чем достаточно у каждого из вас.

     Вызывает тревогу     перспектива     молодежного    жилищного строительства.  Несмотря  на  благие  пожелания  и   постановления Кабинета Министров,  реальное финансирование МЖК в статьях бюджета замораживается.  Обещаются какие-то незначительные суммы,  которые не   дадут  возможности  кардинально  решать  стоящие  перед  нами вопросы.  Естественно, нужны кардинальные механизмы и кардинальное вливание средств для того, чтобы жилищное строительство велось.

     Но, уважаемые товарищи, давайте реально смотреть на процессы, происходящие в нашей стране.  По итогам 1996 года более чем на 350 тысяч сократилось наше население. Это, практически, город Полтава. Если  эта  тенденция   будет   продолжаться,   то,   по   расчетам специалистов,  к  2040  году  не  останется  в  Украине  ни одного гражданина  Украины.  И  это  тоже  факт.   Тогда   можно   и   не разрабатывать государственную программу, потому что вопрос решится естественным способом.

     Мы, коммунисты,   выступаем   категорически   против    таких подходов.   Если   государство   не   решает   вопросы   жилищного строительства, если государство отворачивается от гражданина, если государство продолжает под диктовку Международного валютного фонда повышать  плату   за   коммунальные   услуги   (вы   знаете,   что предлагалось,  чтобы  к  лету  1997  года  граждане оплачивали 100 процентов стоимости  коммунальных  услуг),  то,  естественно,  нет оснований  рассчитывать,  что  у  нас  граждане  будут  обеспечены жильем, будут иметь реальную возможность отдохнуть и воспроизвести себя,  то  есть  отработать  честно на работе и получить деньги за свою работу.

     Заканчивая свое   выступление,   я   должен   сказать:    да, действительно,   надо  увязывать  Гражданский  кодекс  и  Жилищный кодекс,  проект которого нам  предложен,  да,  действительно,  нам необходимо  принять эти законы и необходимо вводить их в действие. Но пока реального механизма я не вижу.

     Спасибо за внимание.

     ГОЛОВА. Слово  має  депутат  Алексєєв   від   МДГ.   За   ним виступатиме депутат Васильєв від групи "Незалежні".

     АЛЕКСЄЄВ В.Г.  Спасибо.  Я  внимательно  изучил  поданный нам проект нового Жилищного кодекса и должен отметить,  что  наряду  с целым рядом предложений,  которые соответствуют новым реалиям,  он имеет и целый ряд  положений,  которые  делают  его  гораздо  хуже существующего Жилищного кодекса, принятого в 1983 году.

     На мой взгляд,  поданный нам проект усиливает степень свободы наших граждан даже от теоретических возможностей  получить  жилье. По  сути,  держава  сбрасывает  с  себя  обязанность  обеспечивать неимущих жильем. Почему?

     У меня возникает вопрос: как быть с теми, кто сейчас стоит на очереди,  которые  предлагают ликвидировать на предприятиях?  Я не по- наслышке знаю о  жилищных  проблемах.  Моя  семья  из  четырех человек  занимает в Харькове однокомнатную кооперативную квартиру, площадью 16 квадратных метров.  И то я ее получил,  отработав пять лет  по  совместительству председателем ЖСК (вывоз мусора,  ремонт труб, уборка территории и так далее).

     И вот  теперь,  будучи  депутатом,  я  не  могу  решить  свою жилищную проблему.  Единственное,  что мне смогли предложить,  это двухкомнатную "хрущевку",  которая уже занята другим человеком.  Я не для того вышел на трибуну, чтобы пожаловаться на свои проблемы. Я просто  на  себе  иллюстрирую  положение,  в  котором  находятся несколько миллионов наших граждан.  И вот я задаю себе вопрос: так что,  смириться с  существующей  ситуацией  и  подогнать  под  нее законодательную базу?  Нам говорят,  что, мол, люди не пострадают, ныне существующая система учета жилья  будет  демонтирована,  зато появится   система   льгот,   кредитов   и  так  далее.  Простите, пожалуйста, но мы имеем очень неприятный прецедент: когда повышали квартплату, говорили, что будут субсидии на плату за квартиру. Так вот по моему округу эти  субсидии,  которые  сбросили  на  местные органы власти, профинансированы лишь на 25 процентов.

     Давайте посмотрим  правде  в  глаза  и  прямо  скажем,  что в обозримом будущем денег  на  эти  субсидии,  которые  нам  обещают взамен разрушаемой системы учета жилья, не будет.

     Нам говорят:  надо развивать рынок жилья,  продавать-покупать жилье.  Я, пожалуй, с этим согласился бы, если бы не одно "но". За прошедшие  пять  лет  наших  граждан  сделали  практически нищими, отобрав их вклады, сбережения, а теперь предлагают идти на рынок и покупать жилье!

     Тех депутатов,  которые живут на свою зарплату и могут на эту зарплату купить жилье, я прошу поднять руки. Нет таких?! А ведь мы получаем гораздо больше, чем большинство наших сограждан. Так что, мы,  сами не имея возможности  на  свои  высокие  зарплаты  купить жилье,   теперь   предлагаем   тем,   кто   живет   гораздо  хуже, воспользоваться  этой  мнимой  льготой?  На  кого  рассчитан  этот законопроект?! Я иногда думаю, что просто на жирных котов, а не на большинство наших сограждан...

     И есть еще одно  существенное  обстоятельство,  которое  меня удерживает  от  того,  чтобы проголосовать за.  Если в действующем Жилищном кодексе есть статьи,  которые являются  статьями  прямого действия,   то   в  предложенном  проекте  зачастую  даются  общие положения,  а потом делаются отсылки к будущим  решениям  Кабинета Министров. То есть нам предлагают принять общие формулы, потом они будут наполняться без нас. К чему это приведет, я могу показать на таком  примере.  Вы помните скандал с квартирой Дмитрия Табачника? Уважаемый министр Кабинета Министров, встречаясь с нашей фракцией, посетовал:  да, надо государственных чиновников обеспечить хорошим жильем, чтобы они хорошо работали. Я согласился, но попросил всего лишь показать положение, по которому предоставляется им жилье. Это было полгода назад - мне до сих пор его показывают... То есть есть опасность,  что  под  наши  общие решения потом примут конкретику, которую даже депутаты не смогут узнать.

     Нам сейчас скажут:  ну,  надо доработать  при  подготовке  ко второму    чтению.    Я   больше   склоняюсь   к   мнению   нашего научно-экспертного отдела,  который считает, что этот законопроект можно  принимать после принятия Гражданского кодекса.  И максимум, на что мы можем согласиться,  - это на повторное первое чтение. Не более того!

     Спасибо.

     ГОЛОВА. Зараз я надам слово депутату Васильєву. Але перед тим я  хотів  би  сказати,  що   час,   відведений   на   обговорення, завершується, а в нас ще є депутати, записані на виступ від груп і фракцій,  і потрібно надати слово всім,  хто записався.  Я маю  на увазі  депутата  Осадчука  від "Конституційного центру",  депутата Бондаренка від групи "Реформи". Вони виступлять після перерви, яку я  оголошу  після виступу Геннадія Андрійовича.  Немає заперечень? Немає.

     Ще я хотів сказати  депутатам  про  те,  що  конгрес  молодих митців за ініціативою Комісії з питань молоді,  спорту і туризму й Міністерства у справах сім'ї та  молоді  організував  на  третьому поверсі виставку молодих художників,  присвячену Дню 8 Березня.  В основному,  це роботи молодих жінок-художниць,  дітей. Я хочу, щоб усі  уважно  подивилися  цю  експозицію.  Хочу  подякувати молодим художникам за те,  що вони прийшли до нас. А їхня експозиція тут - це,  по  суті,  підтвердження  уваги  Верховної  Ради  до талантів молодих.

     Спасибі.

     Будь ласка, Геннадію Андрійовичу.

     ВАСИЛЬЄВ Г.А.,  член Комісії Верховної Ради України з  питань законності  і правопорядку (Калінінський виборчий округ,  Донецька область).  Уважаемый Александр Александрович!  Уважаемые  народные депутаты!   Мы  рассматриваем  проект  кодекса,  который  касается важнейших  социальных  интересов  граждан.  Жилищная  проблема   - исключительно острая:  миллионы людей годами, а то и десятками лет ожидают жилье.  Во многих случаях,  когда  очередь  на  жилье  уже подходила,    новые    условия    экономического   хозяйствования, приватизация,  отсутствие средств на  капстроительство  остановили продвижение к заветной мечте,  сделали невозможным получение жилья на предприятиях.  Люди в  отчаянии.  Социально  незащищенные  слои потеряли всякую веру в решение их проблемы государством.

     Из своего многолетнего опыта я могу сказать,  что действующее жилищное законодательство перестало отвечать сложившимся условиям, оно нуждается в совершенствовании и относительно требований статьи 47 Конституции Украины.

     Поэтому на вопрос,  нужен ли новый Жилищный  кодекс,  следует однозначно ответить: да, он нужен.

     Но чтобы  не  вводить  в заблуждение наших соотечественников, следует откровенно сказать, что новый Жилищный кодекс, конечно же, социальную   проблему   не   решит.  Но  важно  другое.  Он  будет способствовать решению этой проблемы.

     Второй важный момент - место жилищно-правовых норм в  системе гражданско-правовых  отношений.  Как  разграничить  сферу действия жилищного,  гражданского и хозяйственного законодательства? Думаю, что    жилищные    отношения    должны   регулироваться   отдельно кодифицированными нормативными актами.  В этой связи  я  хотел  бы высказать   несогласие   с   выводами   научно-экспертного  отдела Секретариата  Верховной  Рады  о   необходимости   первоочередного принятия  Гражданского  и Хозяйственного кодексов.  Повторяю,  это необязательно.

     Поэтому предлагаю проект Жилищного кодекса принять  в  первом чтении,  доработать  его  и  внести  на второе чтение.  Конкретные замечания по проекту мной переданы Комиссии  по  вопросам  базовых отраслей.

     Спасибо за внимание.

     ГОЛОВА. Спасибі за лаконічність і конкретність пропозицій.  Я ще  раз  повторюю:  на  третьому  поверсі   -   виставка   молодих художників.

     Оголошую перерву на півгодини.

      (П і с л я п е р е р в и)

     Веде засідання заступник Голови Верховної Ради України

     МУСIЯКА В.Л.

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Шановні колеги,  будь ласка,  сідайте. Залишилося ще два виступи з цього питання:  від  "Конституційного  центру"  і позафракційних депутатів.

     Слово надається    Петру    Iллічу    Осадчуку    від   групи "Конституційний центр". Будь ласка.

     ОСАДЧУК П.I.    Демократична    партія     України,     група "Конституційний центр".  Шановний Вікторе Лаврентійовичу!  Шановні колеги депутати!  Демократична партія України - дуже красива назва і серйозна суть...

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Будь   ласка,   говоріть   про  проект  Житлового кодексу.

     ОСАДЧУК П.I. "Життя нема, а Житловий кодекс є", - сказав один депутат  на  засіданні  групи  "Конституційний  центр".  Але  коли говорити серйозно, то Житловий кодекс - важливий правовий документ у  ряду  тих,  які  мають  створити  якісно нову систему правового регулювання  відносин,  спрямованих  на  побудову   громадянського суспільства в Україні, створення нормального ринку житла.

     Його треба   приймати   в   ситуації,   коли  мільйони  людей приватизували свої квартири, хоча поки що не відчули полегшення, а десятки  тисяч одержують чи прагнуть одержати земельні ділянки для будівництва власних жилих будинків. Триває нелегальний, незаконний продаж  земельних  ділянок,  особливо  в  межах  міст і приміських зонах.  Хапучі люди,  м'яко  кажучи,  правові  нігілісти  з  числа директорів  заводів,  голів колгоспів,  нові скоробагатьки зводять багатоповерхові палаци на тіньові кошти.  Це все має  регулюватися законом  аж до конфіскації незаконно прихопленого чи награбованого в народу.

     Запропонований проект Житлового кодексу зберігає пільги  -  і це  добре  -  на  одержання  житла  тими,  хто  на  це заслуговує, зберігається конституційне право трудової малозабезпеченої  людини на  безплатне  одержання жилого помешкання.  I не треба,  товаришу Моцпане, ностальгічно банувати за минулими часами, коли нібито всі одержували квартири безплатно.  Не всі одержували! Півжиття стояли в черзі численні робітничі сім'ї,  роками  жили  в  гуртожитках  в одній кімнаті,  умовно розділеній ширмою,  жили по дві,  навіть по три сім'ї.  Діти виростали в бараках,  а квартир не було, черга не рухалася, тому що позачергово одержували квартири пани - партбоси, начальники і вся номенклатурна  рать.  Про  це  вже  дехто  забув. Великі   черги   були   й  на  кооперативні  квартири.  Процвітали спекуляція, зловживання у сфері кооперативного будівництва.

     Цей проект Житлового кодексу розв'язує багато гострих проблем на користь людини, яка за свої гроші може легко вирішити квартирну проблему.  Добре,  що  тут  визначені  пріоритети   для   трудових колективів,  для  молодих  сімей.  І  я ще раз повторюю:  вважав і вважаю,  як би там не крутив Моцпан,  що кодекс повинен  припинити вакханалію  і  спекуляцію  квартирами,  встановити межі нерухомого майна в теперішній важкий період.  Не повинно такого бути, що одні мають по кілька квартир,  платять,  до речі,  за них,  як і всі, а інші,  хто стояв роками у квартирній черзі,  нині не мають  жодної перспективи. Дай Боже, щоб кодекс відрегулював ці проблеми.

     Пропоную прийняти в першому читанні проект Житлового кодексу, продовжити над ним роботу,  обов'язково передбачивши довгострокове кредитування житлового будівництва, у тому числі для жителів села. А приймати його в цілому треба тільки після того, як буде прийнято новий  Цивільний  кодекс,  тому  що  багато  правових  норм  у цих кодексах тісно пов'язані між собою.

     Дякую за увагу.

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую, Петре Іллічу.

     Будь ласка. Наталія Михайлівна Вітренко від позафракційних.

     ВІТРЕНКО Н.М.  Прогресивна  соціалістична   партія   України. Шановні  колеги!  Насамперед  хочу дати оцінку запропонованому нам проекту Житлового кодексу.  Будемо самі вирішувати, тобто кожен по совісті голосуватиме за чи проти. Але щоб не було обману ніякого , кажу відразу,  що цей проект кодексу зроблений  для  багатих,  для того, щоб розпродати житло, а не для того, щоб захистити трударя і хоч якісь житлові гарантії йому дати.

     Ось дивіться, стаття 18. Вона зроблена популістськи для того, щоб  комуністи і соціалісти подумали,  не вчитуючись:  о,  то це ж якраз і захищає трударів.  Дивіться,  тут кому тільки не надається житло:  інвалідам,  чорнобильцям,  ветеранам.  Лише не сказано,  а скільки  років  -  10,  30,  130  -  чекати  цього  житла.  Ніяких зобов'язань немає.

     У моєму виборчому окрузі,  я переконана, що і в інших округах будується житло.  У Конотопі 14,7 тисячі квадратних  метрів  житла здано в 1996 році.  І це непоганий показник,  бо я знаю округи, де зовсім нічого не будується.  Але в Конотопі жодна людина за чергою квартиру не отримала.  Черга не просувається. Будують ті, в кого є гроші.

     Депутат Моцпан сказав,  що йому сподобалась  стаття  15,  бо, бачите,   буде   забезпечення   житловою   площею.   А   хто  буде встановлювати  норми?  Ми  ж   усі   знаємо,   що   норма   раніше встановлювалась законодавчо.  Тобто саме ми,  законодавці, повинні визначати,  скільки квадратних метрів житлової площі має  отримати кожен громадянин,  бо наш Кабінет Міністрів,  а це переписано саме на  Кабінет  Міністрів,  знімає  з  себе  всі   зобов'язання.   Ви перечитайте  програму  діяльності  уряду.  Що  пообіцяв  Лазаренко зробити  протягом  трьох  років?  Поступово  збільшувати   розміри мінімальної  заробітної  плати  і  пенсії,  наближаючи  їх до межі малозабезпеченості  відповідно  до  можливостей  економіки.  Знову ніяких  зобов'язань:  немає  можливості - не буду поступово нічого підвищувати.  І що,  можна такому уряду віддавати визначення такої норми?

     Ми вже віддали йому розробку механізму індексації заощаджень. Тепер же всі виборці в нас  запитують:  коли  виплатять  гроші?  А Кабінет  Міністрів  нічого  не  розробив,  бо  не  хоче  і не буде розробляти. Яким же чином людям захистити себе?

     Як представники народу ми повинні не  приймати  такий  проект Житлового  кодексу,  якщо  ми  зацікавлені  в тому,  щоб захистити більшість виборців,  а не меншість, яка собі й так будує. Як людям захистити  себе в нинішніх умовах?  Це неможливо.  Треба змінювати владу,  треба змінювати закон про вибори.  Учора тут у залі,  коли було   виключено  радіотрансляцію,  комуністи  пішли  на  те,  щоб позбавити трудові колективи права  висувати  своїх  кандидатів.  А потім вони кажуть про радянську владу... Не зможуть люди захистити себе,  якщо не буде висунення кандидатів від трудових  колективів, якщо  не  буде  відновлена саме мажоритарна система виборів.  Адже саме тоді буде поставлена перепона для того,  щоб  оці  кишенькові лідери      і     партійні     боси,     партійна     номенклатура соціалістичнокомуністична,  рухівська, петлюрівська - яка завгодно не   залишилася   в  цьому  залі.  Народ  повинен  висувати  своїх представників,  щоб приймалися закони,  які дадуть  змогу  вижити. Такий же Житловий кодекс не дасть змоги вижити.

     Веде засідання Голова Верховної Ради України

     МОРОЗ О.О.

     ГОЛОВА. Я   нагадаю,   що  ми  обговорюємо  проект  Житлового кодексу.  Надається слово від групи "Реформи" депутату Бондаренку. Будь ласка.

     БОНДАРЕНКО В.Д., член Комісії Верховної Ради України з питань базових  галузей  та   соціальноекономічного   розвитку   регіонів (Ленінградський   виборчий  округ,  м.  Київ).  Депутатська  група "Реформи".  Шановні колеги! Я не буду закликати не приймати проект Житлового  кодексу  в  першому читанні,  тому що та ситуація,  яка склалася, той розрив між правовою базою і станом речей у житловому секторі,  не  дає  нам можливості не працювати над документами.  А закликати нічого  не  приймати  -  це  означає  не  працювати  над документами.

     Я хотів  би торкнутися трьох питань,  які мене дуже хвилюють. Перш за все треба,  щоб Житловий кодекс  дав  можливість  піднести рівень і збільшити обсяги житлового будівництва.

     Друге. Щоб   він   зняв  ті  суперечності,  які  виникли  між фактичним станом речей і юридичною, правовою базою.

     Третє. Щоб у ньому була визначена  чітка  соціальна  страхова база для різних категорій громадян, які мають відношення до житла.

     Що треба  зробити  для  збільшення обсягів,  піднесення рівня будівництва?  Передовсім  відкрити  ті  нові   канали   збільшення житлової  площі,  які  тривалий  період  за  старої  системи  були закриті.  Я хотів сказати, що державне житлове будівництво повинно вестись  із залученням інших видів інвестування,  окрім державного бюджету.  Треба  щоб  державні  установи,  державні   організації, найперш  армія,  мали  можливість  залучати кошти з інших джерел і використовувати    їх    для    будівництва    житла,     скажімо, військовослужбовцям, тисячі яких не мають квартир.

     Треба, щоб  на  будівництво  кооперативного  житла виділялись усе-таки державні кредити.  Через повернення кредитів бюджет  буде відновлювати свої можливості.

     Треба відкрити  канали для індивідуального будівництва.  Якщо людина має  гроші,  нехай  вона  будує.  Але  треба,  щоб  людина, отримавши   земельну   ділянку,   наприклад   у   Києві,  написала зобов'язання про повернення  державі  квартири,  яку  вона  раніше отримала,  для  надання  її незаможним і тим,  які не мають зовсім житла.

     Треба докорінним  чином  переглянути  систему   реконструкції житла,   зокрема  тих  п'ятиповерхівок,  які  будувалися  під  час правління Микити Сергійовича Хрущова і  доля  яких  не  визначена. Реконструювати гуртожитки, тисячі яких стоять порожні. У Києві 720 гуртожитків,  з  них  500  це  так  звані  робітничі   гуртожитки. Внаслідок   скорочення  припливу  робочої  сили  зі  сторони  вони пустують.  Їх розпродують,  використовують не за призначенням.  Ці гуртожитки треба реконструювати і передати під житло.

     Є і  такий  шлях,  як  заміна  більшого  житла  на  менше.  Є пристарілі люди,  які мають,  наприклад, на Борщагівці трикімнатну квартиру,  але  хотіли  б  жити  ближче  до центру.  Їхня квартира молодій сім'ї підійшла б,  а вони пішли б в однокімнатну  квартиру десь ближче до центру. Цей шлях не використовується.

     Треба зняти  юридичні  розбіжності,  пов'язані  перш за все з правом власності, про які я говорив. Нині в житловому будинку може існувати   декілька   форм  власності,  а  стосунки  між  ними  не відрегульовані.  Одна труба,  яка йде через  різні  поверхи  через власну квартиру, через кооперативну квартиру, через приватизовану, через державну,  недоступна для  служб,  які  обслуговують.  Немає можливості встановити індивідуальний облік енергоносіїв,  особливо газу,  в квартирах.  Це також не відрегульовано у нашому житловому законодавстві.

     Дуже важливе завдання - соціальний захист громадян. Я радився зі своїм колегою і сусідом по  округу  Іваном  Зайцем.  І  в  його окрузі  ті  самі  проблеми,  ті самі гуртожитки,  та сама службова площа. Уявіть собі, що нині громадянин, який проживає на службовій площі,  повністю  позбавлений  усяких  прав.  Відпрацювавши десять років, двірник не може приватизувати службову квартиру, не може її обміняти. Держава йому не заміняє цю квартиру і не може виселити з неї.  Людина вимушена жити аж до смерті в однокімнатній  квартирі, яка  залишається  службовим  житлом,  що  не  дає права на обмін і приватизацію, що доступно іншим громадянам.

     Проблема кооперативних  будинків  також  не   відрегульована. Влада прив'язує до кооперативних будинків великі мережі, які треба обслуговувати за рахунок тих,  які живуть у цих  будинках.  Кожний мешканець  кооперативного  будинку  в  одному  місті має 10 метрів мережі,  а в  іншому  -  200  метрів,  а  це  велетенські  затрати сьогодні.

     Цей проект  Житлового кодексу не дає можливості використати і такий спосіб оплати  за  житло,  який  треба  використовувати.  Ви знаєте,   що   тисячі   пенсіонерів,  мільйони  людей  позбавилися можливості використати свої заощадження,  які вони збирали тривалі роки,  але які потім були знецінені. Треба передбачити можливість, щоб ці люди,  особливо пенсіонери,  могли за  рахунок  цих  коштів оплачувати  житло  та  комунальні  послуги.  Держава  перш  за все повинна надати таке право,  і це  треба  врегулювати  в  Житловому кодексі  і  дати  Кабміну  право  на  розробку такого нормативного документа.

     Я хотів би звернути увагу на те,  що  житлові  органи  чинять жорсткий  диктат  по  відношенню  до  громадян.  Тисячі людей,  не отримуючи ні гарячої, ні холодної води, опалення, вимушені платити за  них,  тому що ніяк не можуть доказати ЖЕКу,  що їх фактично не було.  Потрібні інші форми обліку, інші форми звітності і взаємна, а не одностороння відповідальність щодо плати за квартиру.

     Треба цей    проект    приймати    в    першому   читанні   і доопрацьовувати. Відкидати його буде безвідповідально.

     Дякую.

     ГОЛОВА. Спасибі.  Григорій Ілліч має бажання  заключне  слово сказати?  Він  згодний.  Валерій  Іванович?  Заключне  слово скаже депутат  Пономаренко  від  базової  комісії...  Хвилинку.  Депутат Головко.   Три  хвилини,  будь  ласка.  Це  специфіка,  враховуючи надзвичайно напружену ситуацію із забезпеченням житлом військових, особливо офіцерів. Будь ласка, від Комісії з питань оборони.

     ГОЛОВКО В.І.,   голова   підкомісії  Комісії  Верховної  Ради України з питань оборони і державної безпеки (Ленінський  виборчий округ,  Полтавська  область).  Спасибо,  Александр  Александрович. Здесь у нас разгорелись политические  дебаты,  каждый  хочет  быть ближе к народу,  доказать,  что он больше любит народ,  чем кто-то другой.  Отсюда и эти политические дрязги, и угрозы 18-м, и сменой курса, которые мы слышим от левого крыла.

     Мне кажется,   что   мы  в  первую  очередь  должны  работать конструктивно.  Наш конструктивизм действительно поможет народу, и мы  сможем  выйти  из  сложившейся  ситуации.  Если  же  мы  будем постоянно поворачивать курс,  куда-то стремиться,  мы  никогда  не выйдем из этой ситуации.

     Я думаю,  что Жилищный кодекс,  проект которого мы обсуждаем, как раз будет помогать  конструктивно  решать  проблемы  жилищного строительства в Украине.  И он даст возможность реализовать статью 47 Конституции,  которой провозглашается право  наших  граждан  на жилье,  даст  реальную  возможность  гражданам  получить  жилье  в Украине.

     Я хотел   бы   остановиться   на    проблеме    молодежи    и военнослужащих.   Молодежь   сейчас   оказалась  в  очень  сложном положении, особенно молодые семьи, не имеющие пока что перспективы получения жилья. Конечно, мы с вами понимаем, что этой перспективы нет из-за экономических проблем.  До тех  пор  пока  мы  не  решим экономический вопрос, пока не заработают наши предприятия, пока мы не начнем получать реальные доходы,  которые дали  бы  возможность строить жилье, мы не сможем ничем помочь нашей молодежи.

     Поэтому я  хотел  бы,  чтобы мы в будущем конкретнее работали над налоговым законодательством,  чтобы мы способствовали принятию Гражданского кодекса,  который расширяет права человека, личности, чтобы мы создавали законодательную базу под  Конституцию  и  таким образом решали все наши проблемы.

     В статье 17 Конституции говорится о том, что военнослужащим в нашем обществе государство обеспечивает социальную защиту, то есть они  тоже  должны  получать жилье.  К сожалению,  в бывшем СССР не смогли решить жилищную проблему для  военнослужащих.  Я  служил  и знаю,  что в тот период множество военнослужащих стояли на очереди в гарнизонах,  и множество на  очереди  было  офицеров  запаса.  В частности,  в Полтаве тогда было постоянно 500-600 офицеров запаса и около тысячи кадровых офицеров на  очереди.  Сейчас  на  очереди где-то  1200  кадровых  офицеров  и  700-800  офицеров запаса.  По Украине всего более 100 тысяч кадровых офицеров и офицеров  запаса не имеют жилья.

     Я не  хочу  сказать,  что  Украина  виновна  в  этом,  я хочу сказать,  что  мы  получили   тяжелое   наследство.   Естественно, сокращение  армии  с  1  миллиона  до  350  тысяч не могло не лечь тяжелым бременем на государство.  И теперь этот  тяжелый  груз  на наших военнослужащих.

     Но мне  очень  неприятно,  что  наше  государство  в  течение последних  пяти   лет   перестало   уделять   внимание   проблемам строительства жилья для военных кадров. Я вам приведу такие цифры. В 1994 году было построено 2 тысячи квартир для военнослужащих,  в 1995  году - полторы тысячи,  в 1996 году - только 500 квартир,  в 1997 году, я думаю, если ситуация так дальше будет развиваться, мы ничего не построим.

     Я уже  не  говорю  об  обеспечении  жильем  офицеров  запаса. Выполняя постановление Верховного Совета,  вы помните, в 1995 году я проводил проверку в пяти областях,  куда же идут деньги, которые выделяются на жилищное строительство офицерам запаса.  Мне помогал ряд  депутатов  Верховного Совета.  Мы выяснили,  что львиная доля денег используется местными властями для  того,  чтобы  строить  в своих целях виллы, дачи и так далее.

     Поэтому мне хотелось бы, чтобы Президент, наше правительство, наша власть на местах решали проблемы наших военнослужащих,  чтобы меньше денег использовалось не по назначению, чтобы мы могли выйти из этой сложной ситуации.

     Я считаю, что проект Жилищного кодекса необходимо принимать в первом чтении и согласен с депутатами,  которые говорят о том, что окончательно его можно принять только после принятия  Гражданского кодекса.

     Спасибо за внимание.

     ГОЛОВА. Тут  варто  сказати  тільки  одне:  товариші офіцери, "соблюдайте регламент". Так не можна...

     Будь ласка. Депутат Пономаренко. Заключне слово від комісії.

     ПОНОМАРЕНКО Б.  Й. Шановний Голово! Шановні народні депутати! Ми  сьогодні  нарешті розглядаємо багатостраждальний проект,  який багато разів розглядався  в  Комісії  з  питань  базових  галузей, багато разів перероблявся,  кілька разів вносився в порядок денний роботи  Верховної  Ради.  А  процес  іде.  Приватизується   житло, будуються  і  успадковуються  квартири,  а також приватні будинки, виділяється земля під забудову і ростуть,  як гриби,  узаконені  й підпільні   дачі.  Створились  умови,  які  без  нового  житлового законодавства сприяють збагаченню одних і  загостренню  соціальної напруги  для  інших.  Словом,  новим  умовам  повинна  відповідати соціальна правова база.

     Запропонований проект в основному відповідає  новим  вимогам. Чітко визначено право громадян України на житло, чітко розмежовано компетенцію Верховної Ради,  Кабінету Міністрів,  місцевих органів влади, уперше закріплено право на отримання пільгового кредиту для забудовника,  унормовано можливість отримання іпотечного  кредиту, що  взагалі є новим у законодавстві.  Чітко визначено умови обліку громадян, що потребують поліпшення житлових умов, визначено вимоги до   житла,   унормовано   процес  приватизації,  введено  поняття житлового фонду  соціального  призначення  з  визначенням  порядку формування  житлового  фонду,  джерел фінансування та умов надання житла з фонду  соціального  призначення.  Визначено  норми  оренди житла,  права та обов'язки орендодавця і орендаря.  Гарно виписано норми житлового фонду колективної і приватної власності.

     Комісія хотіла б відзначити,  що нарешті  урівняно  в  правах житлові кооперативи,  бо завжди раніше на тих,  які отримали житло через житлові кооперативи,  дивились як на  багатіїв  і  сумнівних людей.  А в дійсності це в переважній більшості прості люди,  які, економлячи  кожну  копійку,  десятки  роки  будували  собі  житло. Покажіть   нам   керівника   чи  чиновника  найвищого  або  навіть найнижчого рангу,  який би будував собі кооперативне житло. Таких, мабуть,  не знайдете.  На жаль, і нині ЖБК не користуються великою любов'ю держави,  хоч це чи  не  найвигідніший  для  держави  шлях забезпечення житлом, який себе виправдав протягом довгих років.

     У запропонованому   проекті   Житлового   кодексу  є,  хоч  і небагато,  вади.  Так,  статтю 2 про участь громадян  і  об'єднань власників  будинків  і  профспілок  у  будівництві  і використанні житлового фонду варто було б розбити на дві частини: для власників приватних   будинків  і  для  власників  квартир  багатоквартирних житлових будинків, бо то різниця велика: у першому випадку йдеться про приватну власність, а в другому - про комунальну власність.

     Не узгоджено статтю 11 і статтю 15 у питанні про встановлення мінімальних норм забезпечення житлом державної і колективної форми власності.

     У статті  18,  яка  визначає  черговість  поліпшення житлових умов,  не визначено в повній мірі право на  пріоритет  сімей,  які мають інвалідів І і ІІ груп.

     У статті  27 не враховано недавно прийняті поправки до закону про можливість приватизації окремої кімнати.

     Вважаємо, що можна було б ще попрацювати над статтею 29,  яка визначає шляхи формування житлового фонду соціального призначення, у бік їх розширення.

     Таких пропозицій у нас ще багато,  і гадаємо,  що їх багато в кожного  з  вас,  шановні  народні депутати,  бо закон надзвичайно важливий і потребує серйозної роботи.  Сподіваюся,  що вони будуть враховані в процесі другого читання.

     Ми розуміємо,   що   певна   частина   депутатського  корпусу намагатиметься  політизувати  ситуацію  і   закликати   людей   на демонстрацію до якихось дат, коли б ми навіть обговорювали питання встановлення контактів з НЛО.

     Новий Житловий кодекс потрібен.  Він не вирішить завтра  всіх проблем, але прийняття його диктується нормами Конституції. І тому я закликаю вас, шановні народні депутати, незалежно від політичної орієнтації,  проголосувати  за  проект Житлового кодексу в першому читанні і дати можливість нам усім далі працювати над ним.

     Дякую за увагу.

     ГОЛОВА. Коли Борис Йосипович говорив на  політичні  теми,  то пропустив  той  момент,  який  треба  було сказати від комісії.  І Валерій Іванович Череп просить ще 30 секунд з місця.

     ЧЕРЕП В.І.  Дякую.  За останні 5  днів  до  комісії  надійшло декілька сот пропозицій,  зауважень депутатів.  І сьогодні під час перерви ми ще з багатьма депутатами спілкувалися.  До чого я веду? Якщо  Кабінет  Міністрів  у  порядку  законодавчої ініціативи вніс проект на перше читання,  то комісія не має права змінювати статті і таке інше. Це можна зробити тільки під час другого читання, коли всі  зауваження  депутатів,  фракцій  і  комісій  відкориговані  і внесені як доповнення.  Це дає мені моральне право теж просити вас підійти до справи  об'єктивно  і  проголосувати  проект  Житлового кодексу в першому читанні. Потім ми матимемо дуже багато часу, аби попрацювати разом.

     Дякую за увагу.

     ГОЛОВА. Дякую.  Ми завершили обговорення цього питання. Зараз визначатимемося шляхом голосування щодо цього проекту.  Я бачу, до перерви зареєстровано 322 депутати,  а тепер 323.  Очевидно,  Юхим Леонідович Звягільський скористався своїм правом і зареєструвався. Так? Тоді все гаразд.

     Підбиваючи підсумки  нашої  дискусії,  зауважу  ось  що.  Так сталося,  що  мені  довелося  попередній  Житловий  кодекс вивчати доволі грунтовно.  Мені здається,  що  добре  його  знаю,  а  тому зазначу:  нинішній  проект Житлового кодексу в певних частинах має переваги.  Проте в багатьох інших  він  недосконалий,  бо  не  дає конкретних  відповідей  на ті життєві питання,  які постають перед кожною окремою людиною.  Зокрема,  тут чудово визначена  категорія службового  житла  і нарешті буде впорядковане те,  що пов'язано з ним,  - гуртожитки і так далі.  Але треба  чіткіше  записати,  яка різниця  між  фондом  соціального  призначення і фондом загального призначення.  Тут "плавають"  ці  категорії,  а  треба,  щоб  було записано чітко.

     У попередньому Житловому кодексі права пільговиків за різними категоріями були  виписані  точніше,  конкретніше.  Це  теж  треба врахувати.   І   потім   мусимо   зробити  так,  щоб  не  виникало двозначностей у трактуванні. Наприклад, як діятиме договір оренди, який тут передбачається,  стосовно членів сім'ї, чи не утискуються інтереси,  скажімо,  дітей,  батьків,  інших  членів  сім'ї.   Ось успадковується,   наприклад,  договір  на  старшого.  А  інші  що, втрачають права, чи як? Усе це має бути обумовлено.

     Само собою зрозуміло,  що  треба  врахувати  всі  зауваження, висловлені  депутатами,  у  тому числі частину норми,  пов'язану з реприватизацією житла, оскільки це часом здійснюється з порушенням закону.  З огляду на це, звертаюся до Комісії з питань економічної політики,  якій ми доручили підготувати проект майже 3 роки  тому. Увесь  час  члени  комісії  агітують  за  потребу прийняття такого закону,  але нічого не роблять для того,  щоб запропонувати  такий законопроект,  аби  депутати  могли  стосовно нього визначитися як слід...

     Я розумію, є сумніви, чи приймати цей кодекс, чи не приймати. Але увімкніть, здається, сьомий канал телебачення і подивіться, як сьогодні працює  право  без  цього  кодексу:  житло  продається  - купується,    продається   -   купується...   Дозвольте   запитати розробників Житлового кодексу:  а що має  з  того  держава?  Ви  ж подивіться  на  цифри  -  однокімнатна  квартира по Києву коштує в середньому десь 12-13 тисяч...  Множте на  2,  це  буде  25  тисяч гривень.   Має   щонебудь   з   того  держава?  Анічогісінько!  Бо оформлюються оці всі операції десь на суму 500 гривень абощо, тоді як   офіційні   ринкові   ціни   зовсім   інші.   Очевидно,  треба запроваджувати певні норми, тоді хоч якимось чином формуватимуться комунальні  фонди  на  будівництво  житла для тих,  які потребують його.

     Сьогодні можна зайняти таку позицію:  поверніть нам радянські умови, і тоді ми керуватимемо далі, у тому числі й житловим фондом та всім,  що пов'язано з житлом.  Не можна  так  ставити  питання! Треба  підготувати  нормальний  Житловий  кодекс,  в  якому було б враховано можливості держави і всі інтереси суспільних  груп,  які виражаються через депутатські групи, фракції, комісії.

     Я настійно прошу прийняти в першому читанні проект,  віднести його на друге читання десь тижнів через три, розглянувши перед тим проект  Цивільного  кодексу  в  першому  читанні,  щоб  до другого читання врахувати всі зауваження, висловлені депутатами.

     Але я прошу депутатів:  вивчіть цей документ.  Він  настільки складний  і суперечливий за своїм змістом,  що кожній комісії буде потрібно, скажімо, не менше двохтрьох тижнів, щоб подати конкретні обгрунтовані пропозиції до Комісії з базових галузей. Тоді під час другого  читання   ми   матимемо   предмет   для   обговорення   - дискутуватимуться конкретні норми, скажімо, виділення житла, умови взяття на квартирний облік,  про соціальні фонди житла і  загальні тощо.

     Але щоб  дати  можливість  працювати  над кодексом,  потрібно прийняти проект у першому читанні,  бо уряд знову нам внесе те, що подав сьогодні.  Я пропоную вирішити цю проблему таким чином,  щоб уряд так само підготував пропозиції.

     Я тільки про одне скажу: різниця між першим поверхом і п'ятим тут не враховується,  тобто між "хрущовкою" і серією "Т", а це все елементи,  які впливають на розв'язання життєво важливих для людей проблем. Я прошу вашої підтримки.

     Ставлю на  голосування  пропозицію прийняти в першому читанні запропонований проект Житлового кодексу,  він складений на  основі Концепції державної житлової політики. Прошу проголосувати.

     "За" - 189.

     Я прошу  68  депутатів,  які  не визначилися,  голосуйте,  ми повинні прийняти рішення.  Прошу звернути увагу на таку обставину, шановні  депутати:  якщо  ми  не матимемо законодавчої основи,  то відносини в житловій сфері здійснюватимуться  так,  як  я  сказав, посилаючись на телерекламу.  А треба, щоб закон діяв, щоб той, хто дає оголошення,  розумів:  дав оголошення, то маєш 400-500 доларів платити державі,  щоб можна було створити житловий фонд і будувати житло для соціально незахищених людей.

     Депутат Носов - з процедури. Будь ласка.

     НОСОВ В.В.,  член Комісії Верховної  Ради  України  з  питань бюджету (Октябрський виборчий округ,  Полтавська область). Шановні депутати!  Шановний Голово!  Я маю ще процедурну  пропозицію.  Щоб отак  діяти,  як ви сказали,  Олександре Олександровичу,  потрібно тиждень працювати в пленарному режимі,  а тиждень - у комісіях. Бо ті  комісії,  які  мають  реально  працювати  над законопроектами, виконують ту роботу під час пленарних засідань,  не  маючи  іншого часу. Ми ж так не можемо працювати. Кодекс-то чималенький.

     Отже, я пропоную працювати по тижнях почергово,  а не поспіль у пленарному режимі, бо неможливо нічого зробити.

     ГОЛОВА. Зрозуміло.  Це питання дещо не пов'язане  з  порядком денним,  але  воно  цілком  зрозуміле,  бо навіть тепер працює три комісії з підготовки законопроектів до розгляду.  І  що?  Я  бачу, наприклад,   Віктор   Іванович  Суслов  тільки  тепер  прийшов  на засідання,  бо комісія,  яку він очолює, безперервно працює там. А до того ж ходять, вимагають, як, скажімо, представники громадських організацій інвалідів,  щоб він негайно розглянув їхні питання.  А він і так цілодобово працює.

     Шановні депутати.  Ми  ухвалили  Концепцію державної житлової політики,  і  нам  над  цим  кодексом  доведеться  працювати  дуже серйозно.  І,  можливо,  ми  його будемо частинами розглядати.  Ми створимо умови для того,  щоб комісія його  опрацювала,  врахувала зауваження.  Але перед тим як розглядатиме комісія,  кожен депутат мусить розглянути.  Тих, які агітують проти, я прошу взяти слово і пояснити,  чому  його  не  можна приймати,  що треба робити (Шум у залі).

     З мотивів голосування заслухаємо чотири виступи.  Будь ласка. Хто хоче висловитися? Прошу висвітлити список.

     Депутат Круцик.

     По одній хвилині. Будь ласка.

     КРУЦИК Р.М.,  член  Комісії  Верховної  Ради України з питань боротьби з організованою  злочинністю  і  корупцією  (Рогатинський виборчий  округ,  ІваноФранківська область).  Прошу передати слово депутату Яворівському.

     ГОЛОВА. Депутат Яворівський.

     ЯВОРІВСЬКИЙ В.О.,  голова підкомісії Комісії  Верховної  Ради України    з   питань   прав   людини,   національних   меншин   і міжнаціональних   відносин   (Світловодський    виборчий    округ, Кіровоградська   область).   Демократична  партія  України.  Група "Конституційний центр".  Шановні колеги народні депутати! Ми ж усі з депутатських прийомів знаємо, що 80 відсотків усіх проблем наших виборців - це,  звичайно,  житло. Знаємо, у якому хаотичному стані сьогодні все це перебуває.  Особливо так зване службове житло,  до якого люди сьогодні,  власне, як раби прикуті. Це відомче житло, і ми  ніяк  не  можемо кінці розв'язати.  А гуртожитки...  Ви все це добре розумієте,  тому я й закликаю вас:  проголосуймо! Цей проект закону  в багатьох моментах нині й мене не задовольняє.  Але вже є певна база.  І це законопроект,  над яким ми повинні дуже серйозно попрацювати, бо це стосується наших виборців. Я переконаний, що ви всі зараз проголосуєте.  А якщо хтось не проголосує, то він просто не хоче добра своїм виборцям.

     Дякую.

     ГОЛОВА. Депутат Заєць.

     Я прошу обійтися без політичних акцентів. Будь ласка.

     ЗАЄЦЬ І.О., заступник голови Комісії Верховної Ради України у закордонних справах  і  зв'язках  з  СНД  (Святошинський  виборчий округ,  м.  Київ).  Шановні  депутати!  Я  все-таки  закликаю  вас проголосувати цей законопроект у першому  читанні  хоча  б  з  тих причин,  що не можна весь час займатися критиканством.  Адже ви за Конституцією є суб'єктами законодавчої  ініціативи.  Якщо  вас  не задовольняє законопроект,  поданий Кабінетом Міністрів,  то,  будь ласка, запропонуйте свій. Але ми цього свого не бачимо, а весь час

- критика, критика і критика.

     Отже, якщо  ми  приймемо  законопроект у першому читанні,  то матимемо змогу доопрацювати його таким,  яким він є.  Бо  проблем, справді,  є  дуже  багато.  Взяти  хоча  б  таку  проблему.  Людей звільняють із роботи,  бо підходить черга на одержання  житла.  Ми можемо  врегулювати  таку  проблему в Житловому кодексі?  Можемо і повинні врегулювати.  Чи візьмімо,  наприклад,  будівництво  житла людьми,   яких  посилають  туди  підприємства.  Трапляється,  люди попрацювали,  а  житла  не  одержали.  Чи   взяти   продаж   житла підприємствами.  Начебто  ці  кошти  потім  будуть  повертатися  в будівництво і  сторицею  окупляться  для  підприємств.  Але  ж  ми бачимо,  що  йдеться  про  зменшення можливості забезпечити житлом черговиків.

     Отже, усі   ці   проблеми   свідчать,   що   треба   прийняти обговорюваний  законопроект  у першому читанні і доопрацювати його відповідно до інтересів наших громадян.

     ГОЛОВА. Депутат Алексєєв.

     АЛЕКСЄЄВ В.Г. Зачем нам здесь говорят, что без нового кодекса мы прожить не сможем,  будто у нас его нет? У нас есть действующий Жилищный  кодекс.  Пожалуйста,  руководствуйтесь,   те,   кто   за "виборців"  страдает.  Нам  предлагают  принять  в  первом чтении. Простите,  я уже имею опыт,  когда обещают учесть  поправки  после первого чтения,  а потом оказывается, что их не учли. Максимум, що я можу запропонувати - повторне перше читання. Подати зауваження і пропозиції, опрацювати їх і повторно внести.

     ГОЛОВА. Депутат Манчуленко.

     МАНЧУЛЕНКО Г.М.,   член  Комісії  Верховної  Ради  України  у закордонних справах і  зв'язках  з  СНД  (Заставнівський  виборчий округ,  Чернівецька область).  Шановний Олександре Олександровичу! Шановні  колеги!  Зрозуміло,  що  є  певні  претензії  до  проекту Житлового кодексу України,  і це закономірно.  Можливо, хотілося б мати спочатку малу Конституцію  України,  тобто  Цивільний  кодекс України.  Але ситуація така,  що нам треба упорядкувати нормативну законодавчу базу стосовно житлової сфери.

     Тому я прошу всіх добре зважити і все-таки  проголосувати  за прийняття Житлового кодексу України в першому читанні.  А це дасть змогу  вже  профільній  комісії,  враховуючи  всі   зауваження   і пропозиції,  висловлені депутатами,  максимально його доопрацювати вже  тут,  у  стінах  Верховної  Ради   України.   Бо   коли,   не проголосувавши,  відправити  його на доопрацювання,  то він певний період припадатиме пилом десь на  полицях,  а  цю  проблему  вкрай потрібно вирішувати сьогодні.

     І після  прийняття  проекту  в  першому  читанні,  коли  буде готовий до розгляду Цивільний кодекс України,  можна зробити  так, щоб вони кореспондувалися. Тому я прошу проголосувати законопроект у першому читанні.

     Дякую.

     ГОЛОВА. Я бачу,  що  фракція  комуністів  сумнівається.  Будь ласка,

     депутате Симоненко.

     СИМОНЕНКО П.М.  Спасибо. Фракция коммунистов. Безусловно, как и многие другие проекты законов,  он имеет  огромнейшее  значение, ибо  затрагивает  большие  группы  населения,  конкретные трудовые коллективы.  А  по  сути  дела  это  определение   государственной политики  в части предоставления жилищных условий в соответствии с Конституцией, Декларацией прав человека, Европейской хартией.

     Поэтому, отвечая на вопрос:  будет ли  он  защищать  интересы большинства  нашего  народа  в  соответствии  с уровнем социальной защиты, которая была достигнута, скажем - нет.

     В состоянии ли сегодня общество, если принимать такой кодекс, решить другие экономические проблемы?  Разве сегодня правительство выплачивает заработную плату или  человек  имеет  право  выбора  и самостоятельно решать это?

     Заработную плату выплачиваем? Нет, не выплачиваем. Что, у нас предприятие  сегодня  может  отремонтировать  общежитие,   которое советская  власть  построила?  А  нам тут рассказывают,  какие они плохие.  Не приведет он  к  нормальным  условиям.  Что,  мы  можем компенсировать или нормальный уровень...

     ГОЛОВА. Будь ласка.

     СИМОНЕНКО П.М.  Александр  Александрович,  квартплата - то же самое. Поэтому...

     ГОЛОВА. Я прошу...

     СИМОНЕНКО П.М.  Если  мы  сегодня  говорим,  что   предыдущий закон...

     ГОЛОВА. Будь ласка, вимкніть мікрофон.

     Шановні депутати!   Від   усіх   фракцій,  представники  яких записалися,  висловлено міркування. З мотивів голосування чотирьом депутатам  надали  можливість  виступити.  Думаю,  що  ви все-таки схилятимете фракцію до якогось конкретного рішення.

     Ще раз ставлю на голосування пропозицію про  прийняття  цього проекту в першому читанні. Будь ласка.

     "За" - 202. Не підтримується (Шум у залі).

     Одну хвилину    зачекайте.   Депутати   вносили   пропозицію: підготувати  цей  проект  до  повторного  першого  читання.   Але, приймаючи таке рішення,  Верховна Рада зобов'язана визначити: а що саме треба доопрацьовувати?  Ми  могли  б  скористатися  в  даному випадку загальною формулою: врахувати всі зауваження і пропозиції, внесені  депутатами.  А  до  того  ж   пропоную   такий   порядок: проголосувати    про    внесення   на   повторне   перше   читання обговорюваного законопроекту з  урахуванням  висновків  комісії  і пропозицій   депутатів,  які  будуть  подані  розробникам  проекту протягом двох  тижнів.  Кожен  внесе,  покаже,  що  він  хоче,  як записати,  а тоді на основі внесених пропозицій,  ще раз повторюю, протягом двох  тижнів,  розробники  разом  із  Комісією  з  питань базових   галузей   та  соціально-економічного  розвитку  регіонів протягом  місяця  повинні  внести  Житловий  кодекс   на   розгляд Верховної  Ради.  Тоді  є  надія,  що  він буде розглянутий на цій сесії.  Інакше буде зволікання з надзвичайно важливим питанням. Ці правовідносини  треба  врегулювати  законодавчо.  Пропонується ось така схема:  підготувати на повторне перше читання,  протягом двох тижнів  комісії,  фракції  та  окремі  депутати  вносять конкретні пропозиції до цього законопроекту, суб'єкт законодавчої ініціативи разом  із нашою комісією доопрацьовує його і протягом місяця подає на повторне перше читання.

     Ставлю на голосування таку пропозицію.

     "За" - 248. Прийнято.

     Дякую.

     ______________________

     Слухається питання про проект Закону України про призупинення спаду    сільськогосподарського    виробництва    та   продовольче забезпечення країни і проект Закону про внесення змін і  доповнень до  Закону  України про пріоритетність соціального розвитку села і агропромислового комплексу в народному господарстві.

     Анатолію Степановичу,  оскільки  ми  розглядали  це   питання зовсім  недавно,  дайте,  будь ласка,  інформацію буквально на три хвилини про те,  що змінилося з цього приводу (Шум  у  залі).  Ні, саме в проекті документа.  Щодо ситуації,  то ми знаємо: нічого не змінилося, стало гірше.

     ДАНИЛЕНКО А.С.,  голова  Комісії  Верховної  Ради  України  з питань   агропромислового   комплексу,   земельних   ресурсів   та соціального розвитку села (Миронівський виборчий  округ,  Київська область).  Шановний Олександре Олександровичу! Згідно з постановою Верховною Ради від 20 лютого,  коли розглядався  законопроект  про призупинення    спаду    сільськогосподарського   виробництва   та продовольче забезпечення країни,  комісія розглянула зауваження  і пропозиції,     які     надійшли     від    народних    депутатів, науково-експертного  та  юридичного  відділів,  внесла  відповідні зміни та доповнення до даного законопроекту.

     Наприклад, стаття 1 законопроекту про задоволення державних і регіональних потреб у сільгосппродукції та продовольстві  вилучена у  зв'язку  з  тим,  що  обсяги  заготівель  сільськогосподарської продукції,  порядок формування продовольчих  ресурсів  регулюються нині  Законом України про поставки продукції для державних потреб, а механізм реалізації цього закону стосовно  сільськогосподарської продукції  визначається  на  кожен  рік Кабінетом Міністрів шляхом укладення контракту. Але, якщо стисло говорити про виконання цього закону, то мушу сказати, що не здійснено розрахунків за 1995- 1996 роки   за   зерно,   здане   господарствами   на   хлібоприймальні підприємства.

     Вилучено також  статтю  5  законопроекту стосовно соціального розвитку села і  замінено  законопроектом  про  внесення  змін  до Закону    про   пріоритетність   соціального   розвитку   села   і агропромислового комплексу в народному господарстві. Крім того, до Комісії   з  питань  фінансів  і  банківської  діяльності  внесено пропозиції про доповнення до законопроекту про податок  на  додану вартість  в  частині визначення суми ПДВ з огляду на фактичну ціну реалізації сільгосппродукції.  Залишено в законопроекті,  на  нашу думку,  найважливіше - фінансово-кредитне забезпечення,  підтримка галузі   тваринництва    і    матеріально-технічне    забезпечення агропромислового комплексу.

     Стаття 1   щодо  кредитування.  Диспаритет  цін  і  непомірні податкові вилучення поставили під реальну  загрозу  функціонування більшості підприємств аграрної сфери.

     Який вихід?   Пропонується   Національному   банку  щомісячно працювати з комерційними банками щодо виділення кредитних ресурсів для   довгострокового  кредитування  підприємств  агропромислового комплексу  та  заводів   сільськогосподарського   машинобудування, встановлювати верхню межу маржі.

     Якщо говорити про кошти, то вони справді є. Ви знаєте про те, що для покриття дефіциту  бюджету,  який  ми  прийняли  в  першому читанні,  виділяються значні суми з тих кредитів, які отримує наша держава.  Гадаю,  буде  надзвичайно  хибно  та  згубно,  коли   ми братимемо   кредити  з  зовнішніх  джерел  і  спрямовуватимемо  на поповнення  дефіциту  бюджету  замість  того,  щоб  спрямувати  їх безпосередньо у виробництво. Саме нормою цієї статті законопроекту і пропонується таке робити.

     Говорячи про спрямування коштів,  можливо,  варто записати  в законопроекті про направлення емісійних коштів, які виділятимуться знову-таки безпосередньо на розвиток  агропромислового  комплексу, для нарощування виробництва сільськогосподарської продукції.

     Щодо реструктуризації    заборгованості   сільгоспвиробників. Діяльність  аграрного  сектора  практично  паралізується   наявною заборгованістю  виробників  перед  бюджетом,  що  утворилася  не з їхньої  вини.   Тому   пропонується   здійснити   реструктуризацію бюджетної  заборгованості  за станом на 31 грудня 1996 року шляхом пролонгації строком на  10  років  та  розстрочення  сплати  після закінчення строку пролонгації терміном на 10 років.

     Шановні колеги,  якщо ми сьогодні здійснимо реструктуризацію, то не досягнемо розблокування рахунків,  бо  діючому  підприємству все  одно потрібно буде платити податки згідно з чинною податковою системою.  Для того щоб "розвантажити" сільгосппідприємства,  наше виробництво,  треба  спочатку  пролонгувати,  а потім уже провести реструктуризацію.  Саме ця норма і передбачається в законопроекті, розданому вам, шановні колеги, минулого тижня.

     Стаття 2       "Забезпечення       фінансової       підтримки сільськогосподарських товаровиробників".  Ціни  і  їх  регулювання державою.  Хочемо  ми  цього  чи ні,  але без регульованої цінової політики з боку держави нам не обійтися, тим більше за перехідного до ринку періоду.

     Iдеться не   про   визначення   нормативного   рівня  цін  та встановлення джерела коштів для компенсації виробникам різниці між цим нормативом і фактичною ціною на обсяги продукції, потрібні для задоволення мінімальних  потреб  населення,  передусім  продукцією тваринництва.

     Основним джерелом   доплат  буде  пряме  виділення  бюджетних коштів на такі цілі,  спрямування коштів від вивізного і  ввізного мита   на  сільськогосподарську  продукцію  та  інші  надходження. Причому ставки ввізного мита,  особливо  на  продукцію  тваринного походження,  необхідно істотно підвищити.  Саме це й буде реальним захистом вітчизняного виробника. Саме це передбачається у статті 2 проекту.  Нормативноправові акти щодо її реалізації,  звичайно, за Кабінетом Міністрів.

     Щодо матеріально-технічного забезпечення. Зношеність понад 50 відсотків діючої нині техніки (через неплатоспроможність) зумовлює єдиний вихід - широке запровадження довгострокового  лізингу.  Для цієї  мети  треба передбачити в бюджеті кошти на зворотній основі, тобто  для  підтримки  виробників,  техніки  та  інших   технічних ресурсів.

     Звичайно, насамперед  потрібно продумати механізм.  I ми його закладаємо в цьому законопроекті - безпосередньо спрямувати  кошти товаровиробнику, тобто господарству, яке працює на землі.

     У поданому  проекті  Закону  про внесення змін і доповнень до статей  5  і  6  Закону  України  про  пріоритетність  соціального розвитку   села   та   агропромислового   комплексу   в  народному господарстві пропонується  статтю  5  "Соціальний  розвиток  села" законопроекту   викласти   в  такій  редакції:  "Розмір  державних централізованих капіталовкладень,  що спрямовуються  на  зміцнення матеріально-технічної    бази    соціальної    сфери    села    та агропромислового комплексу,  має становити  не  менше  1  відсотка вартості  валового  внутрішнього продукту в народному господарстві України.  Вони виділяються в Державному  бюджеті  України  окремим рядком".

     Раніше в    законі   була   встановлена   відповідна   частка централізованих капіталовкладень в національному  доході  України. На жаль, ця норма не виконувалась.

     До статті   6  законопроекту  вводиться  правова  норма  щодо компенсації з державного  бюджету  вартості  будівництва  планових (повторюю,  планових) об'єктів соціальної сфери,  споруджуваних за рахунок власних  коштів  господарств.  Порядок  відшкодування  цих витрат встановлюється Кабінетом Міністрів.

     Передбачається також  встановити  мораторій  на  закриття  та перепрофілювання на селі об'єктів соціальної сфери.

     Узагальнюючи сказане,  варто  наголосити,  що  без  активного втручання   держави  в  економічні  процеси,  які  відбуваються  в агропромисловому комплексі,  хочемо ми того чи не хочемо,  нам  не обійтися,  шановні мої колеги. Запропонований законопроект і зміни до чинного закону саме і мають це на меті.

     Прошу народних депутатів підтримати законопроекти, внесені на ваш розгляд.

     Дякую за увагу.

     ГОЛОВА. Чи є запитання? Запишіться, будь ласка, на запитання. Анатолію Степановичу,  за умови  реалізації  продукції  за  ціною, нижчою   від   ціни   відтворення,   ким  відшкодовується  різниця виробнику?

     ДАНИЛЕНКО А.С. Державою.

     ГОЛОВА. Якщо державою, то треба так і писати.

     ДАНИЛЕНКО А.С.  Справа в тому,  що в кожній державі  державна політика спрямована на збереження свого власного виробника,  тобто підтримка, вибір пріоритетів, що ми й пропонуємо.

     ГОЛОВА. Тоді так і потрібно записати. Депутат Мулява.

     МУЛЯВА В.С.,  член Комісії Верховної Ради  України  з  питань оборони   і   державної   безпеки   (Калуський   виборчий   округ, Iвано-Франківська область).  Шановний доповідачу!  Ми кожного року розглядаємо     питання     про     потребу     зупинення    спаду сільськогосподарського виробництва. I це не викликає сумніву. Яких же кардинальних заходів треба вживати,  щоб призупинити спад, і що треба нам вчинити,  звернувшись до  широкого  загалу  українського суспільства,  щоб реально захистити нашу землю,  з якої повинні не тільки паляниці,  а й  діти  виростати?  А  ми  весь  час  ставимо проблему - призупинити спад.

     А треба,  щоб у нас були не гасла,  а конкретні заходи, і щоб кожний  громадянин  України  знав,  що  йому  треба  робити,   аби сільськогосподарське   виробництво   у   нас   не   занепадало,  а розвивалося.

     ДАНИЛЕНКО А.С.  Шановний Володимире  Савелійовичу,  дякую  за запитання.

     Я розділив би відповідь на дві частини.  Насамперед,  чому ми розглядаємо? Якщо ви були свідком розгляду законопроекту про зміни і  доповнення  до  Земельного  кодексу,  то ви вже мали б отримати відповідь  на  своє  запитання.  Ми  маємо  зрозуміти,  що  процес реформування   має   на  меті  наближення  людини  до  результатів господарювання.  I  є  інше  питання,   яке   має   розв'язуватися паралельно.   Йдеться  про  розумну,  виважену  державну  політику підтримки власного товаровиробника,  тобто селянина.  I  ми  маємо поєднати одне й друге.  Якщо ми на нинішньому етапі розвитку наших стосунків,  розвитку агропромислового комплексу не зробимо  цього, то,  звичайно, ми будемо лише розглядати, розглядати і розглядати. А тому ми маємо повернутися і до Земельного кодексу, до Закону про кооперацію, бо сьогодні іншого немає, і кращого світ не придумав.

     Дякую за запитання.

     ГОЛОВА. Депутат Чапюк.

     ЧАПЮК Р.С.,  голова підкомісії Комісії Верховної Ради України з питань економічної політики та управління народним господарством (Ківерцівський   виборчий  округ,  Волинська  область).  Селянська партія України.  Шановний Анатолію Степановичу! Гадаю, що ви, як і я  розумієте,  що  постановами  справи  у  сільському господарстві поправити не можна.  Потрібні радикальні,  предметні заходи уряду. Як  ви  особисто  ставитеся до того,  що під час обговорення цього важливого  питання  в  сесійному  залі  немає   всього   політбюро правлячої  в  державі  Аграрної  партії  України і,  в тому числі, народних депутатів, які проводять своє засідання окремо?

     ДАНИЛЕНКО А.С. Шановний Ростиславе Степановичу, я ставлюся до цього так,  як і ви. Бо сьогодні розглядається надзвичайно важливе питання  (ви  маєте  матеріали  щодо  ситуації,  яка  склалася   в агропромисловому комплексі). Iдеться про направлення фінансів, про мінеральні добрива,  про  дизпаливо,  про  бензин.  Ситуація  дуже непроста. А тому я, Ростиславе Степановичу, також стурбований тим, що на засіданні немає депутатів, які мають тут бути.

     ГОЛОВА. Депутат Куз'єв.

     КУЗ'ЄВ В.А.,  член Комісії Верховної Ради  України  з  питань науки та народної освіти (Центральний виборчий округ, Миколаївська область).  Прошу   передати   слово   народному   депутату   Павлу Ананійовичу Шкрабаку.

     ГОЛОВА. Будь ласка.

     ШКРАБАК П.А.  Шановний Анатолію Степановичу!  Те, що сільське господарство опинилося в такій великій скруті,  нам уже зрозуміло. До  цього  призвела  та  політика,  яку  проводив  уряд  разом  із Президентом.

     Але я хочу сказати про інше.  На сьогодні прийнято  з  питань сільського  господарства  стільки добрих,  правильних законів,  що якби їх виконували,  то не було б потреби приймати новий закон. То для чого ж його приймати і не виконувати?  Маємо достатньо законів для того, щоб сільське господарство могло працювати.

     А чому ми не прийняли цей закон ще того разу? Бо ваша комісія підготувала його незадовільно.  Ви мені пробачте, але законопроект справді   був   незадовільно   підготовлений,    йому    бракувало конкретності.

     Прошу відповісти, яка потреба його приймати?

     ДАНИЛЕНКО А.С.  Шановний  Павле  Ананійовичу,  я дякую вам за поставлені запитання.

     Стосовно першого.  Повернімося  до   тих   питань,   які   ми розглядали і ще розглядатимемо цього тижня.  Справді,  дуже багато претензій до уряду,  до законодавчої влади,  до  Президента.  Одні сьогодні критикують фермерів, інші - великі й малі господарства. I так може тривати до безконечності.

     Але коли розібратися,  то треба розділити  цю  проблему.  Чим зумовлена  потреба прийняття цього законопроекту?  Ви маєте рацію, законів,  які  б  регламентували  стосунки   між   агропромисловим комплексом   і   державою,   на   перший  погляд,  достатньо.  Але найголовнішим законом,  який ми мали б  виконати  1996  року,  щоб уникнути  цієї критичної ситуації,  був Закон про Державний бюджет на  1996  рік,   і,   зокрема,   його   норма,   яка   стосувалася агропромислового комплексу.

     Сьогодні ми,  констатуючи те,  що маємо,  все-таки пропонуємо прийняти  цей  законопроект.  Ми  зобов'язані  це  зробити.   Адже склалася   надзвичайна   ситуація,   і   цей  закон  має  посилити відповідальність нашої держави за агропромисловий комплекс.

     ГОЛОВА. Анатолію  Степановичу,  відповідайте,   будь   ласка, лаконічніше.

     Депутат Запорожець.

     ЗАПОРОЖЕЦЬ Ю.М.,  секретар  Комісії  Верховної Ради України з питань базових галузей та соціальноекономічного розвитку  регіонів (Миколаївський  міський  виборчий  округ,  Миколаївська  область). Прошу передати слово депутату Паламарчуку.

     ГОЛОВА. Депутате Паламарчук, будь ласка.

     ПАЛАМАРЧУК В.О., член Комісії Верховної Ради України з питань фінансів   і   банківської   діяльності  (Миколаївський  сільський виборчий округ,  Миколаївська область).  Група "Єдність". Шановний Анатолію Степановичу!  Тепер дали міндобрива,  солярку. Треба буде косити  траву,  яка  виросла  на  зораних  восени  площах.  Десять мільйонів  гектарів  землі  нині не зорано.  Де ж для цього знайти пальне? Це перше.

     Друге. До кінця березня  в  Україну  надійде  70  тисяч  тонн дизельного пального за американським кредитом.  Це ви знаєте.  А в квітні  буде  закуплено  для  сільгоспвиробників   ще   600   тонн дизельного пального.  Із цієї кількості,  залежно від надходження, пальне виділятиметься для господарств усіх областей України.

     Ми бачимо,  що  уряд  робить  усе  можливе,  щоб  максимально забезпечити потреби в пальному.  Районні адміністрації зобов'язані встановити суворий контроль за ефективним використанням  пального: не  допустити  його розбазарювання і розкрадання.  А правоохоронні органи мусять взяти це питання під контроль.

     А ще треба зробити так,  щоб ми не мали  монополістів  у  цих сферах.

     Дякую.

     ГОЛОВА. Це був виступ,  а не запитання. Анатолій Степанович з цим згоден.  Сідайте,  будь ласка, спасибі (Шум у залі). Спокійно. Шановні депутати,  потрібно визначитися щодо прийняття відповідних документів.

     Ви маєте два документи. Прошу вашої підтримки, оскільки я був автором законопроекту про пріоритетність соціального розвитку села та агропромислового комплексу. Тому можете мені довіритися.

     Другу норму, що тут пропонується, - про порядок відшкодування витрат на соціальні потреби (регулюватиметься Кабінетом Міністрів)

- приймати не можна.  Адже буде так:  хто має коротші коридори  до Прем'єр-міністра  чи  до  міністра,  той  одержуватиме кредити або погашатиме свої витрати. А хто ні - то не користуватиметься нормою закону.  А  в  законі  записано,  що всі мають право відповідно до певних умов.

     Що стосується    мораторію    на    закриття,     ліквідацію, приватизацію, перепрофілювання закладів охорони здоров'я, освіти і соціального забезпечення, будинків для інвалідів та пристарілих на селі,  -  тут  поставити  крапку.  Бо  все  інше  визначається  за конкретних умов (коли вони передаються  до  комунальної  власності абощо).  Ми  мораторій  на це не накладаємо,  і тут пріоритет,  не пріоритет - значення не має. Тобто ці дві норми.

     А першу  норму,  що  стосується  виділення  одного   відсотка валового  внутрішнього  продукту  з державного бюджету на розвиток соціальної сфери  села  і  зміцнення  матеріально-технічної  бази, соціальної сфери,  треба підтримати, тут заперечень немає. Це дещо більша сума, ніж те, що в сьогоднішньому законі передбачено.

     Тобто більше співвідношення,  не сума.  Сума  залежатиме  від реального  обсягу  ВВП.  Ще  раз  повторюю,  це  проект Закону про внесення змін до Закону про  пріоритетність  соціального  розвитку села і агропромислового комплексу в народному господарстві.

     Думка Кабінету  Міністрів  з  цього  приводу?  (Шум  у залі). Хвилинку! Будь ласка, хто з Кабінету Міністрів може доповісти?

     Є така пропозиція:  у зв'язку з тим, що Кабінет Міністрів тут не  представлений,  зняти  питання  з  розгляду (Шум у залі).  Від Міністерства фінансів є? Будь ласка, йдіть на трибуну.

     АНТОНІЄВ Г.К.,  заступник міністра фінансів України. Шановний Олександре Олександровичу,  шановні народні депутати! Міністерство фінансів брало участь в опрацюванні зазначеного законопроекту й  у межах своєї компетенції вважає,  що статті про фінансові відносини заслуговують на увагу і потребують  їх  розв'язання.  Особливо  це стосується  статей  про реструктуризацію заборгованості,  державну підтримку, а також про лізинг.

     Щодо реструктуризації, то, на нашу думку, не слід виходити із загальної  суми,  яка є за звітністю.  Нам варто було б опрацювати щодо кожного платника, виходячи з фінансового стану.

     Що стосується пункту  4  статті  1:  "Заборгованість  держави перед  сільськогосподарськими товаровиробниками за зерно,  продане державі в 1994- 1996 роках,  погашається в термін до 1 квітня 1997 року",    то    треба    сказати    таке.   Заборгованість   перед товаровиробниками  сільського  господарства  1994  року,   як   ви пам'ятаєте, пов'язана з інфляцією. І тоді було винесено ухвалу про повернення доходів товаровиробників  за  рахунок  дооцінки  зерна. Урядом  розроблено  порядок,  і  цей порядок виконується.  Та сума складала  300  мільйонів   гривень.   На   сьогодні   Міністерство сільського  господарства  і  продовольства,  а  точніше  ДАК "Хліб України",  уже відшкодувало від дооцінки зерна понад 222 мільйони. Залишилося десь 73 мільйони.  Залежно від реалізації зерна ця сума буде відшкодована.  Ми вважаємо,  що 1994 року в законопроекті  не повинно бути.

     Що стосується   1995   року.  Це  заборгованість  за  насіння кукурудзи.  Уряд уже заплатив за 93 тисячі  тонн,  і  практично  є оплачене   насіння,   яким   можна  забезпечити  повністю  посівну кампанію.  Що ж до решти,  то ми пропонуємо передавати  неоплачену кукурудзу  за  згодою  товаровиробника  іншим товаровиробникам для посіву і зараховувати потім власнику насіння виконання  державного замовлення.

     І, нарешті,  заборгованість  1996  року.  Вона  становить  на сьогодні менше ста  мільйонів.  Уряд  і  особисто  Павло  Іванович Лазаренко  тримають  під  контролем це питання.  Розроблено графік оплати   заборгованості   здебільшого    за    рахунок    кредитів Агропромбанку,   які   потім   даються   під   вексель  Державного казначейства  і  погашатимуться.  До  1  квітня  це  питання  буде вирішено. Тому вважаємо, що цю статтю слід вилучити.

     Про державну підтримку. Звичайно, це питання питань. Ясно, що власного виробника треба підтримувати.  Про це сказано в  Програмі діяльності  уряду  і в проекті бюджету.  Передбачена певна сума на підтримку продукції тваринництва. Зараз ми працюємо над механізмом підтримки, і я теж маю сумнів у потребі даної статті.

     Тепер про лізинг.  Звичайно,  це дуже важлива стаття,  і вона має бути підтримана.  Правда,  не знаю,  де краще: чи в законі про лізинг, чи в окремому законі.

     Дякую за увагу.

     ГОЛОВА. Заступник  міністра  виступає  в  порядку обговорення документа,  тому,  якщо  буде  потреба  -  йому  й  іншим  задасте запитання (Шум у залі).  Та почекайте, Олександре Миколайовичу, не кричіть з місця.

     Володимире Семеновичу Пустовойтовський,  яка думка Комісії  з питань бюджету щодо цього? Будь ласка.

     ПУСТОВОЙТОВСЬКИЙ В.С.,  заступник  голови  Комісії  Верховної Ради України  з  питань  бюджету  (Первомайський  виборчий  округ, Харківська   область).   Спасибо,   Александр   Александрович.  Мы рассмотрели этот вопрос и дали заключение,  правда,  рассматривали мы первоначальный вариант.  Комиссия считает, что все вопросы надо отражать в бюджете.

     ГОЛОВА. Тобто в бюджеті визначати всі ці питання.

     Слово має  Володимир  Семенович  Стельмах  від  Національного банку. Будь ласка.

     СТЕЛЬМАХ В.С.,  перший  заступник  голови Національного банку України.  Шановний  Олександре  Олександровичу!  Шановні   народні депутати!  Якби  я  сказав про те,  що село не потребує фінансової підтримки,  то взяв би гріх на душу.  Проте Національний  банк  не може підтримати цей законопроект на даному етапі через дві основні причини. По-перше, для того, щоб здійснювати цільові аукціони так, як   тут   записано,  маємо  визначити  кошти.  Національний  банк доповідає,  що  виходячи  з   економічної   програми,   яка   вами затверджена,  і того рівня інфляції ми повинні випустити додатково певну суму гривень до економічного обігу.

     Але це дуже тісно пов'язано з бюджетом. Ви знаєте, що дефіцит бюджету  становить  5  мільярдів  700  тисяч  гривень.  Якщо  буде витримано прогнозований рівень інфляції та інші параметри,  то  із зовнішніх   джерел  надійдуть  кошти,  які  покриватимуть  близько половини,  і тому вся емісія,  яка додатково може  бути  випущена, заявлена  урядом для покриття дефіциту бюджету.  Тому дане питання не можна розглядати в  розриві  з  бюджетом,  визначати  додатково кошти тільки для агропромислового комплексу.

     По-друге, є,   здається,  три  рішення  Верховної  Ради,  які забороняють Національному банку здійснювати будь-які кредитні, так би  мовити,  вкладення  галузевого  характеру,  тобто  всі  галузі повинні мати однаковий доступ  до  кредитів.  Тому  ми  не  можемо здійснювати такі аукціони, якщо не скасовано названі постанови.

     Ми вже   три  роки  дискутуємо  зміну  характеру  емісії.  Ми виступаємо  за  продуктивний  характер  емісії,  щоб   вона   була спрямована саме в економіку, насамперед у ті галузі, підгалузі, де здійснюється швидкий обіг капіталу.  У сільському господарстві  це відбувається за 9 місяців,  у легкій промисловості є підприємства, швидкість обороту капіталу яких ще більша.  Тому ці галузі справді можуть дати додатковий прибуток. Потім ці гроші можна відшкодувати для бюджету,  але вже забезпечити товарною масою.  Оце  такий  наш принциповий  підхід.  Але вирішуєте ви,  куди і як спрямовувати ці гроші, бо в нас руки зв'язані.

     Щодо ціни кредиту.  Ціна кредиту, як ви знаєте, минулого року змінювалася  нами  9  разів.  Зі  спадом  інфляції знижується ціна кредиту. Отже, поступ інфляції за січень і лютий свідчить: якщо ми утримаємось   у   цих   параметрах,  то  досягнемо  закладеного  в економічні програми рівня інфляції 25 відсотків,  а це означає, що триватиме  подальше зниження ціни кредитів.  Зараз у Національному банку відбувається розширене засідання правління і,  я думаю, буде винесено  ухвалу про те,  щоб ставку рефінансування з 35 відсотків зменшити, можливо, на 10 відсотків. І таким чином ціна кредиту вже стає доступнішою для тих, хто потребує цього кредиту.

     Безумовно, банківська  система  буде також зорієнтована на цю ставку  рефінансування.  Якщо  ми  надаватимемо  банкам   кредитні ресурси   конкретно   в   економіку,  то  будемо  обмежувати  їхні можливості у підвищенні процентів.

     Слід виходити з того,  що пункти 1.1,  1.3 статті  1,  пункти 2.3, 2.4 статті 2 і стаття 3 потребують дуже великих грошей, а без розгляду в контексті бюджету цього не можна робити.

     Дякую за увагу.

     ГОЛОВА. Сідайте,  будь ласка.  Депутат Парасунько від фракції просить слова. Будь ласка.

     ПАРАСУНЬКО М.В.,  голова  підкомісії  Комісії  Верховної Ради України з питань агропромислового комплексу, земельних ресурсів та соціального  розвитку  села  (Могилів-Подільський  виборчий округ, Вінницька область).  Шановний Олександре  Олександровичу!  Шановні колеги!  Члени  депутатської група "Аграрники України" висловлюють стурбованість      поглибленням      кризового       стану       в сільськогосподарському   виробництві,  що  незабаром  призведе  до важких наслідків.  І саме тому ми просимо всіх депутатів зрозуміти наші проблеми і підтримати проект закону, підготовлений комісією.

     Ми допускаємо,  що  сьогодні  забезпечити  повною мірою норми цього закону надто складно  для  виконавчої  влади,  Національного банку,  місцевої  влади.  Але ж іншого шляху немає.  І ефективного варіанта ніхто не пропонує.

     На думку  нашої  фракції,  прийняття  цього  законопроекту  і дійовий   контроль  за  його  виконанням  з  нашого  боку  змусять виконавців вишукувати бодай мінімальні можливості  для  врятування села,  особливо  шляхів підтримки власного товаровиробника,  на що спрямована  й  Програма  діяльності   уряду,   як   тут   шановний представник уряду відзначав.  Адже проект закону розрахований саме на період призупинення катастрофи.  І нічого тут зайвого немає. Ця катастрофа вже наблизилася впритул. У законопроекті передбачаються справедливі   й   закономірні   юридичні   та   економічні   норми взаємовідносин  держави,  банків  і сільгоспвиробників за кризових умов,  що створилися не за стихійними факторами природи,  а  через допущення   порушення   чинного   законодавства   та  недотримання економічно відповідальних принципів  взаємовідносин,  особливо  за ринкових  умов.  Прикладом  цього  є  порушення  основних положень Закону   про   пріоритетність   соціального   розвитку   села   та агропромислового  комплексу  в  народному  господарстві.  Тому нам потрібно,  шановний Олександре Олександровичу,  прийняти  сьогодні зміни  і  доповнення  до  статей  5 і 6 щодо нормативного відсотка розміру державних централізованих капітальних вкладень з тим,  щоб виділити  його  в  Законі  про  Державний  бюджет  України окремим рядком,  як це  зроблено  для  вугільної  промисловості  та  інших галузей.

     Слід узаконити    повернення    господарству    коштів,   які товаровиробники поки що спрямовують (незважаючи  на  бідність)  на розвиток   сільської  соціальної  сфери,  що  передбачено  планами соціально-економічного розвитку, бо діючі механізми повернення цих коштів безсистемні і безвідповідальні. Вони необ'єктивно регулюють потреби села і його можливості.

     Нам відомо,  що своєю Програмою діяльності,  яку ми схвалили, уряд  намагається поліпшити ситуацію в пріоритетній галузі країни, але ми добре  розуміємо  і  маємо  зважити,  наскільки  зруйновано колишню  та  не  організовано  продекларовану  систему мінімальної підтримки сільгоспвиробника,  яку  небачену  потаємну  силу  мають відомчі   інтереси   навколо   села.  А  щоб  знищити  такий  прес монополізму і комерційний тиск,  треба мати великі сили  і  певний час.  Тому неприйняття цього закону сьогодні або перетворення його на чергову постанову породить ще більшу  невизначеність  і  значно погіршить становище,  а неприйняття змін і доповнень до закону, що запропоновані  Комісією  з  питань   агропромислового   комплексу, земельних   ресурсів   та  соціального  розвитку  села,  сприятиме загибелі села як вагомої частини держави. Члени нашої депутатської групи  "Аграрники  України"  дуже  просять  вас  підтримати проект Закону про призупинення спаду  сільськогосподарського  виробництва та продовольче забезпечення країни та зміни і доповнення до Закону України  про   пріоритетність   соціального   розвитку   села   та агропромислового  комплексу  в народному господарстві.  Пропонуємо проголосувати поіменно.

     Дякую за увагу.

     ГОЛОВА. Депутати не наполягають більше  на  виступах  (Шум  у залі).

     Як я  можу вам надати слово,  коли ви навіть не записалися на виступ? (Шум у залі).

     Шановні депутати!  Одну хвилинку. Я змушений як головуючий на засіданні,  як Голова Верховної Ради сказати про те, що в черговий раз на розгляд Верховної Ради  внесено  не  підготовлені  належним чином  документи.  І  обстоюючи  потребу  прийняття цих норм,  тут передбачених,  я мушу сказати, що жодна з цих норм, сформульованих у  проекті  закону,  виконана  бути  не  може,  бо немає юридичної техніки, яка б уможливлювала їх виконання.

     Звертаюся до комісії. Коли ви подаєте такий список запрошених на  пленарне  засідання,  то  треба,  щоб вони тут сиділи.  Членів Кабінету Міністрів ви записали понад 20 осіб. Де вони? Це перше.

     Друге. Треба,  щоб кожен  із  них  розумів,  яким  чином  він відповідає  за те,  що передбачається в законопроекті.  Такого тут немає, не записано.

     Інше питання.  Пункт 1.2 законопроекту про призупинення спаду сільськогосподарського     виробництва.     Тут     ідеться    про реструктуризацію заборгованості,  або іншими словами, про списання боргів з десятирічною відстрочкою.  Можливо,  це й потрібно. Але в такому разі потрібен диференційований підхід.  А як це позначиться на місцевих бюджетах?  За рахунок чого існуватимуть місцеві органи влади і не тільки  влади,  а  всі  ті,  що  користуються  місцевим бюджетом?  Все  ж  це треба виписати.  І ми вас просили,  дали вам термін: підготуйте, внесіть, і щоб це було зроблено, як слід.

     Ви виписали   ті   норми,   які   стосуються    Закону    про пріоритетність   соціального  розвитку  села  та  агропромислового комплексу в народному господарстві. Це можна розглядати. Тут є три норми,  які  можна після обговорення записати і прийняти.  Вони не погіршують закон, працюватимуть на користь справі.

     Якщо є потреба прийняти постановою чи  передбачити  в  законі під час формування бюджету норму про направлення емісії на потреби сільського господарства,  то ми це зробимо.  Інших норм,  які  тут записано, не можна приймати (Шум у залі).

     Анатолію Степановичу,  я прошу...  Це депутати так думають. А те, що ви думаєте, ви вже сказали.

     Ставлю на голосування пропозицію про прийняття проекту Закону про   призупинення  спаду  сільськогосподарського  виробництва  та продовольче забезпечення країни в першому  читанні,  який  внесено комісією. Голосуйте, будь ласка.

     "За" - 108.

     Такою є думка депутатів. А ви запитуєте...

     А тепер  щодо  змін  до Закону про пріоритетність соціального розвитку села.  Ідеться про поправки (я про них  уже  говорив),  а саме: вилучення другої поправки, тобто частини першої статті 6 (не треба записувати,  тому що це створюватиме умови для волюнтаризму, корупції  і так далі),  і вилучення з останньої третьої поправки з трьох  рядків  стосовно  пріоритетності  в   передачі   соціальних об'єктів до комунальної власності. Це можна проголосувати, воно не погіршує норми закону.

     Прошу проголосувати пропозицію про  прийняття  цього  проекту закону. Будь ласка.

     "За" - 170.

     Є пропозиція:  доручити  Комісії  з  питань  агропромислового комплексу,  земельних ресурсів та соціального розвитку села  разом із урядом і Національним банком доопрацювати законопроект протягом чотирьох днів і внести на розгляд  Верховної  ради  такий  варіант документа, який можна проголосувати та який буде ефективним (Шум у залі).  Зайдете до мене,  я вам напишу,  коли  ви  не  знаєте,  як написати.

     Ставлю на голосування це доручення. Будь ласка.

     "За" - 215.

     Прошу це   доручення   проголосувати.   Ще   раз   ставлю  на голосування.  Протягом чотирьох днів треба доопрацювати проект, бо зволікати в часі з цим питанням не можна.

     "За" - 239. Прийнято.

     Звертаюся до   депутатів-аграрників,   зокрема   до   Михайла Васильовича. Ви представляєте фракцію, але треба щоб вони теж були в залі,  коли обговорюється таке питання. А то представник фракції виступає, а депутатів немає.

     Сідайте на  місце,  будь  ласка!  Рішення  прийнято  з  цього питання!  (Шум у залі).  З обох законопроектів,  з обох!..  (Шум у залі). Я надам слово депутату Шаланському Анатолію Миколайовичу. О 16  годині ви візьмете слово!  (Шум у залі).  І ви візьмете слово, запишіться і візьмете! Спокійно, будь ласка!

     _______________________

     Шановні депутати! Сьогодні вранці, коли ми голосували питання про  внесення до порядку денного законопроекту про внесення змін і доповнень до Закону України про вибори народних депутатів України, був такий аргумент... (Шум у залі).

     ІЗ ЗАЛУ.  Та не буде тих виборів,  бо не буде чого їсти! Люди добрі, нащо вам ті вибори?!. (Шум у залі).

     ГОЛОВА. Спокійно!  Увага! Виникла загроза у зв'язку з тим, що в чинному законі про вибори передбачено: за рік до початку виборів не  можна  вносити  зміни  до  закону  (стаття  52  і   "Перехідні положення").

     Депутат Мусіяка   пропонує   вилучити   цю   статтю,  що  дає можливість  доопрацьовувати  закон,  приймати  інший.  Це   цілком кореспондується  з  тим,  що  вносили депутати Шевченко,  Соболєв, Мішура та інші.  Тобто вам  роздали  лаконічний  проект,  за  яким стаття 52 вилучається з цього закону (Шум у залі).

     Прошу підтримати внесення даного питання до порядку денного і проголосувати цю норму.  Тоді знімаються всі проблеми.  А той, хто пропонує цього не робити, бо має щось інше на думці, то нехай собі думає в іншому місці.

     Прошу проголосувати внесення зазначеного питання  до  порядку денного.

     "За" - 236. Прийнято.

     Ставлю на   голосування  проект  закону,  внесений  депутатом Мусіякою.

     Підтримайте, будь ласка.

     "За" - 247. Прийнято.

     Спасибі. Перерва до 16 години.