ЗАСIДАННЯ ТРИДЦЯТЬ П'ЯТЕ

С е с і й н и й   з а л   В е р х о в н о ї   Р а д и

У к р а ї н и. 14 б е р е з н я 1997 р о к у.

10 г о д и н а.

Веде засідання Голова Верховної Ради України МОРОЗ О.О.

     ГОЛОВА. Доброго ранку,  шановні депутати  і  гості  Верховної Ради, члени Кабінету Міністрів, шановні радіослухачі!

     Прошу депутатів  підготуватися до реєстрації.  Сідайте,  будь ласка, сідайте. Проводиться поіменна реєстрація.

     Зареєструвалися 340 депутатів. Ранкове засідання оголошується відкритим.

     У засіданні  Верховної Ради бере участь значна частина членів Кабінету Міністрів на чолі з  Прем'єрміністром  Лазаренком  Павлом Iвановичем.

     Відповідно до  статті 4.2.2 Регламенту Верховної Ради України Секретаріат  Верховної  Ради  повідомляє  про   реєстрацію   нової депутатської  фракції  "Аграрна  партія  України".  У її складі 31 народний  депутат.  Представляти  фракцію   уповноважені   народні депутати Ващук, Мельник, Кириленко, Гошовська і Карасик.

     У порядку оголошення повідомляю також про те, що до депутатів Верховної Ради  звернулися  керівники  ряду  політичних  партій  з приводу  прийняття  в  першому  читанні  і  підготовки  до другого читання проекту Закону про вибори народних депутатів України. Вони зазначають,  що  "у громадян України з'явилася реальна перспектива цивілізованої реалізації свого виборчого права,  яке,  ми  віримо, буде  базуватися  на найкращих традиціях міжнародного досвіду",  і звертаються з проханням підтримати проект у другому читанні.

     Підписали це  звернення  керівники  Республіканської  партії, Комуністичної          партії,         Ліберальної         партії, Християнсько-демократичної  партії,  Народнодемократичної  партії, Соціал-демократичної партії,  Демократичної партії, Соціалістичної партії,     Національно-консервативної     партії,      "Державної самостійності     України",     Партії     зелених,     Об'єднаної соціал-демократичної партії, Селянської партії.

     Я зобов'язаний був поінформувати вас про це, що і зробив.

     Надійшли депутатські запити:

     Омельченка Григорія Омеляновича - до  Генерального  прокурора про незадоволення відповіддю на попереднє звернення щодо порушення головою  Житомирської  обласної  адміністрації  законодавства  про працю;

     групи депутатів  (Угаров  та  інші,  усього  29 чоловік) - до Генерального  прокурора  щодо  питань,  пов'язаних  з   порушенням кримінальної справи стосовно Сичова, депутата минулого скликання;

     групи депутатів (Ткаченко та інші, усього 19 чоловік)

- до Голови Верховної Ради щодо процедури розгляду справи Сичова у Верховній Раді.

     Запити ці оформлені відповідно до вимог Регламенту.  Учора на пропозицію групи депутатів я зустрічався із згаданим тут депутатом Верховної  Ради дванадцятого скликання Сичовим.  Вважаю,  що є всі підстави відповідно до Регламенту направити ці запити адресатам.

     Ставлю на голосування цю пропозицію.

     "За" - 225.

     Просять ще раз проголосувати. Будь ласка, зосередьтеся.

     "За" - 263.

     ____________________

     Шановні депутати,  є ще одне питання,  яке  просто  не  можна відкладати.  Я просив би вашої згоди на те,  щоб його зараз швидко розглянути.  Про що йдеться?  За  час  діяльності  Верховної  Ради створено  більше  30  тимчасових  спеціальних  і  слідчих комісій. Частина з них припинила повноваження,  частина  закінчила  роботу, але  рішень  щодо них Верховна Рада не приймала.  Потім створилися нові комісії,  але  належних  умов  (приміщення  тощо)  для  своєї діяльності вони не мають.

     Комісія з питань депутатської етики вносить проект постанови, згідно  з  якою  припиняються  повноваження  тимчасової  Мандатної комісії  Верховної  Ради  України  як  такої,  що  не  передбачена Конституцією  України  та  Законом  України  про  вибори  народних депутатів  України.  Там же міститься доручення головам тимчасових спеціальних та слідчих комісій:  відповідно до вимог статті  4.6.4 та  статті  9.5.12  Регламенту до 25 березня подати Верховній Раді письмові звіти  про  виконану  роботу  для  прийняття  остаточного рішення щодо продовження або припинення їх діяльності.

     Я дуже  вас  прошу  внести  це  питання  до порядку денного і проголосувати проект постанови з двох  пунктів.  Це  потрібно  для прискорення  і підвищення ефективності роботи Верховної Ради.  Є в порядку денному? Тим паче.

     Я прошу вас проголосувати проект цієї постанови - про те,  що припиняється  діяльність тимчасової Мандатної комісії...  I Снігач завізував проект, бо комісія справді вже залишилася без роботи, за Конституцією її функції завершені. I голови комісій подадуть звіти до 25 березня,  а потім щодо кожної з них  ми  приймемо  остаточне рішення.

     Ставлю на голосування проект постанови. Будь ласка.

     "За" - 279. Рішення прийнято.

     Спасибі.

     ___________________

     Шановні депутати!  Сьогодні в порядку денному першим питанням стоїть інформація Тимчасової спеціальної  комісії  Верховної  Ради України з питань формування національного ринку енергоносіїв.

     У вас  на  руках є текст звіту комісії,  проекти постанов від тимчасової спеціальної комісії і від інших суб'єктів  законодавчої ініціативи.  Нам  потрібно  встановити  регламент  на розгляд цієї інформації і прийняття рішень.

     Від розробників і від представників  цієї  комісії  вноситься пропозиція  до 13 години розглянути це питання,  тобто відвести на нього дві з половиною, точніше майже три години. Немає заперечень? Ставлю на голосування. Будь ласка.

     "За" - 244. Рішення прийнято.

     Навіщо так довго? Пояснюю. Голова комісії просить більше часу для доповіді (Шум у залi).  Ну,  я  прошу  вас,  ми  вже  прийняли рішення.

     На трибуну  запрошується  Микола  Петрович  Дудченко,  голова Тимчасової спеціальної комісії Верховної Ради з питань  формування національного ринку енергоносіїв.

     Миколо Петровичу, скільки вам часу потрібно? До 50 хвилин? До 40 хвилин ви маєте право за Регламентом,  ще 10 хвилин,  я  думаю, може додати Верховна Рада.

     Будь ласка.

     ДУДЧЕНКО М.П.,    голова   Тимчасової   спеціальної   комісії Верховної Ради України з  питань  формування  національного  ринку енергоносіїв  (Славутський  виборчий округ,  Хмельницька область). Селянська  партія  України.  Шановний  Олександре  Олександровичу! Шановні колеги!  Шановні запрошені! Спеціальна тимчасова комісія з питань  формування  національного  ринку   енергоносіїв   утворена Верховною Радою України 20 вересня 1996 року. Основними завданнями комісії  були  вивчення  і  аналіз:  діючої  системи  імпорту   та постачання енергоносіїв; впливу системи постачання енергоносіїв на формування державного бюджету України; відповідності дій суб'єктів ринку  енергоносіїв  і  нормативно-правових  актів  уряду  законам України;  впливу і наслідків наданих урядом та посадовими  особами гарантій   щодо   зобов'язань   суб'єктів  ринку  енергоносіїв  на державний   бюджет   України;   стану   розрахунків   за    імпорт енергоносіїв;  питань цільового та ефективного використання коштів місцевого та державного бюджетів.

     Виконуючи рішення  Верховної  Ради,  комісія  звернулася   до органів  державної влади та окремих суб'єктів ринку з відповідними запитами і одержала відповіді.

     Комісія проаналізувала  матеріали  щодо  оптимізації   ринків енергоносіїв   в   Україні,  розроблені  національними  державними установами та громадськими організаціями  за  допомогою  експертів Світового банку,  Комісії Європейської співдружності.  На підставі цього комісія розробила  "Основні  положення  доповіді  тимчасової спеціальної  комісії".  Вони були обговорені на засіданнях комісії та Ради груп і фракцій  Верховної  Ради  України  і  розповсюджені серед народних депутатів. Це було зроблено ще в попередньому році.

     Комісія також  заслухала  керівників  Міністерства економіки, Міністерства фінансів,  Фонду державного  майна,  Антимонопольного комітету, Національного банку, Державної податкової адміністрації, Національної  комісії  з  питань  регулювання   електроенергетики, Міністерства енергетики та електрифікації,  Міністерства вугільної промисловості,  Державного  комітету  по  нафтовій  і  газовій  та нафтопереробній   промисловості   України   та   деяких  компаній, акціонерних товариств,  провела з ними консультації.  З  доповіддю про  результати роботи і відповідні висновки комісії мені доручено виступити перед вами.

     1. Ринок енергоносіїв та стан економіки України.

     На момент  початку  формування  ринку  енергоносіїв   Україна імпортувала  з  Росії:  92 відсотки нафти,  50 відсотків газу,  10 відсотків  вугілля,  100  відсотків   ядерного   палива.   Існував незначний імпорт вугілля з Польщі і Казахстану,  а частка газу, що належала Туркменії (у загальному імпорті  України  15  відсотків), транспортувалась трубопроводом, який належить Росії.

     З початком   побудови  незалежної  держави  виникли  проблеми постачання  енергоносіїв  та  розрахунків  за  них.  Сформована  в 1992-1994  роках  система взаєморозрахунків між Україною та Росією мала  дуже  вагомий  вплив  на  економіку  України,  тому  комісія приділила увагу цьому питанню та проаналізувала цю систему окремо.

     У різні часи було створено кілька компаній (корпорацій),  які з об'єктивних причин взяли на  себе  товарний  обмін  імпортованих енергоносіїв  на експортовані з України товари.  В умовах інфляції та втрати виробниками обігового капіталу ці компанії  ("Славутич", "Станк",   "Республіка"   та  інші)  налагодили  складні  ланцюжки товарного обміну,  в які були  включені  підприємства  металургії, АПК,  хімічної  промисловості,  що  виробляли ліквідну продукцію - основне джерело валютних надходжень в Україну.

     Враховуючи величезну  кількість   суб'єктів   підприємницької діяльності   та   обмінних   операцій,  у  систему  були  включені посередники,  так  звані  оператори  внутрішнього  ринку.  Система формувалась  в  умовах  реформування суспільних відносин та старих норм   цивільного   права,    які    базуються    на    механізмах планово-адміністративного управління.

     Поступово ця  система на підставі відповідної політики урядів встановила власні правила гри на ринку,  які  не  відповідають  ні суспільним    інтересам,    ні    навіть   чинному   недосконалому законодавству.

     Таким чином,  ринок енергоносіїв за структурою його  побудови нагадує піраміду, верхівку якої становить влада разом з приватними компаніями-імпортерами,  відносно яких ця влада проводить політику адміністративного  протекціонізму,  середину  -  оператори ринку і основу піраміди - виробники практично всіх базових галузей.

     В умовах  недосконалої  фінансової  системи  оператори  ринку шукали  засоби  взаєморозрахунків.  Одним  з основних уніфікованих засобів платежів стала електроенергія.  Її  повна  ліквідність  та можливість  миттєвого  передавання будь-якому споживачеві зумовили інтерес ділових кіл до електроенергетики.  З'явилися такі складові частини  системи  економічних  відносин,  як давальницькі умови та адресний  продаж.  За  цих  умов  використання  електроенергії  як платіжного   засобу   здійснюється   операторами   ринку,   а   за енергогенеруючими  компаніями   та   обленерго   залишилися   лише неплатоспроможні споживачі.

     Підприємства базових галузей завдяки бартеру та давальницьким умовам поступово втратили право розпоряджатися власною продукцією, одержувати прибуток та сплачувати податки до бюджету.  За цих умов біржова діяльність в Україні не  одержала  розвитку.  Біржі  тепер практично втратили своє значення як необхідні ринкові інститути.

     Необхідність ввезення  в Україну енергоносіїв на 15 мільярдів доларів США щорічно  робить  їх  імпорт  критичним.  За  нинішньої економічної   політики  цей  імпорт  не  може  бути  збалансований відповідним  експортом  українських  товарів,  наслідком  чого   є від'ємний платіжний баланс зовнішньо-економічної діяльності.

     В Україні натуральний обмін товарів порушує нормальні грошові потоки.   Бартерні   операції    здійснюються    поза    грошовими розрахунками,  а значить, поза банківською системою. За таких умов не  забезпечується  еквівалентність  обміну.   Величезні   ресурси осідають  в тіньовій економіці.  Як наслідок рахунки підприємств у банках заблоковані,  платіжна система на межі  фінансового  краху, державний бюджет не виконується.

     Комісія вважає  за необхідне,  щоб Кабінет Міністрів подав до Верховної Ради програму антикризових  дій.  Правовий  механізм  та формальні  засади  для  цього,  відповідно до Конституції України, існують.

     Комісія проаналізувала також  ситуацію  із  зовнішнім  боргом України,  точніше з тією його частиною,  яка пов'язана з критичним імпортом  енергоносіїв.  Постачання  енергоносіїв  у  попередньому періоді  здійснювалося  за  гарантіями  уряду України.  Однак слід відзначити  той  факт,  що  система   таких   гарантій   суб'єктам підприємницької діяльності не була об'єктивно необхідною. Утворені на ринку енергоносіїв за  участю  виконавчої  влади  в  1992  році постачальні  компанії  мали  дуже  невеликий  статутний капітал по відношенню до річного обсягу торгівлі.  Не краща ситуація і тепер. Це  одразу  створювало  небезпеку неповернення боргу за постачання нафти та газу на умовах товарного кредиту.  Це  і  було  однією  з причин надання урядових гарантій.

     Система надання  державних гарантій суб'єктам підприємницької діяльності  практично  не   забезпечувала   відповідальності   цих суб'єктів  перед  державою.  З  об'єктивних та суб'єктивних причин більшість  компаній,  створених  у  1992-1994   роках,   припинили діяльність  та самоліквідувались,  залишивши за державою борги.  З вини уряду не було своєчасно забезпечено процедуру банкрутства цих компаній і, таким чином, борг було покладено на бюджет держави.

     Обсяг зовнішнього  державного  боргу  України  за станом на 1 вересня 1996 року становить 8,5 мільярда доларів США,  з яких борг за  поставлений у минулі роки природний газ - 1,8 мільярда доларів США.

     Заборгованість України за поставлений із Туркменистану в 1993 році  природний  газ  реструктуризована  і  оформлена  міжурядовою угодою від 5 листопада 1994 року про  реструктуризацію  державного боргу України Туркменистану за 1993 рік. Загальна сума за угодою - 723 мільйони доларів США.  Залишок заборгованості за станом  за  1 вересня 1996 року становить 708 мільйонів доларів США. З 1997 року відповідно до умов зазначеної міжурядової угоди почнеться  планове погашення основної суми боргу.

     Заборгованість України  за поставлений з Російської Федерації у 1994 році природний газ реструктуризована і оформлена угодою від 18  березня  1995  року  між  урядом  України та РАТ "Газпром" про принципи   врегулювання   заборгованості   України   за   поставки російського  природного  газу в 1994 році та забезпечення поточних платежів за поставку природного газу в 1995 році. Загальна сума за угодою  - 1 мільярд 400 мільйонів доларів США.  На всю суму в 1995 році були випущені облігації державної зовнішньої  позики  України 1995 року.

     Постановою Кабінету Міністрів   1539 від 23 грудня 1996 року  про  порядок  забезпечення  природним  газом  народного господарства  і  населення  в  1997  році  визначено,  що  Кабінет Міністрів  не  несе  відповідальності  за   зобов'язання   оптових імпортерів,  крім  зобов'язань  щодо забезпечення газом населення, комунально-побутових споживачів та бюджетних організацій. Водночас постановою передбачено,  що оптові імпортери мають право постачати газ населенню  безпосередньо.  Це  означає,  що  урядові  гарантії будуть надаватися і далі.

     Комісія вважає,  що  до  тих  пір,  поки держава не здійснить рішучих кроків щодо збалансування експортуімпорту товарів,  послуг та  капіталу  і буде мати від'ємне сальдо в цьому балансі,  вона і далі буде розраховуватися  державними  активами.  Це  все  створює небезпеку  конверсії  боргових  зобов'язань  у  майнові  і  втрати базових  галузей  народного  господарства,  які   є   національним багатством. Це пряма загроза національній безпеці України.

     Враховуючи це,  комісія  намагалася  встановити,  чи  існують майнові зобов'язання під заставу  державного  майна,  надані  поза рішеннями   Кабінету  Міністрів.  Фонд  державного  майна  України підтвердив, що такі зобов'язання ним не надавались. Але до комісії надходили неофіційні відомості про існування зобов'язань посадових осіб держави, які визнаються міжнародним правом як дійсні.

     Комісія вважає за необхідне:

     - виконати  аналіз  правової  бази,  яка  визначає   механізм надання  зобов'язань  під  заставу  державного  майна,  та  внести необхідні зміни  і  доповнення,  що  встановлять  повноваження  та відповідальність  уряду,  державних  посадових  осіб  і керівників державних підприємств у цій діяльності;

     - встановити законом необхідність введення державного реєстру таких зобов'язань;

     - встановити  та оприлюднити термін реєстрації відомостей про наявність таких зобов'язань,  наданих посадовими особами  держави, після  якого  оголосити,  що  держава  не несе відповідальності за утаємнені зобов'язання;

     - Кабінету Міністрів вжити  жорстких  заходів  щодо  зведення торговельного балансу, пов'язаного з імпортуванням енергоносіїв.

     Комісія також проаналізувала виконання державного та місцевих бюджетів у зв'язку з обслуговуванням  ринку  енергоносіїв  і  може зробити   тільки   окремі   загальні   висновки,  оскільки  органи центральної  виконавчої  влади  практично  не  мають  статистичної звітності  про  діяльність  суб'єктів  підприємницької  діяльності недержавної форми власності.

     Висновки такі:

     - за  відсутності  нормальної  статистичної  інформації  щодо фактичної  сплати  податків  суб'єктами підприємницької діяльності дохідна  частина  бюджету  планується  нереальною,  із  завищенням доходів;

     - жорстка  боротьба  за  доступ  до  "живих"  грошей в умовах обмеження та відсутності прозорого єдиного механізму їх  розподілу створює  можливості  для  зловживань під час розпорядження коштами видаткової частини бюджетів усіх рівнів;

     - привілеї та протекціонізм є  на  всіх  поверхах  влади.  Це головне,  внаслідок  чого  порушується Закон України про Державний бюджет у частині пропорційного зменшення витрат по  всіх  напрямах видаткової   частини  бюджету  при  невиконанні  дохідної  частини бюджету;

     - недосконалий механізм  надання  дотацій  та  субсидій  (так звана  триточкова система:  дотації галузі - дотації підприємствам комунально-побутового  сектора  -  субсидії  населенню)   підвищує витрати бюджету і знищує їх ефективність.

     Комісія вважає за необхідне :

     - вдосконалити  та  врегулювати  діяльність органів державної виконавчої  влади  щодо   збирання   статистичної   інформації   і планування дохідної частини державного бюджету;

     - розробити  та реалізувати єдину і прозору систему розподілу тієї частини  видатків  державного  бюджету,  яка  здійснюється  у грошовому  вигляді.  Зокрема,  це  треба  здійснити  і для ланцюга "виробник - оптовик - споживач",  де  має  місце  дискримінація  у розподілі грошових ресурсів між суб'єктами ринку;

     - прискорити  формування  Рахункової  палати  Верховної  Ради України.

     2. Ринок нафти і нафтопродуктів.

     Ринок нафтопродуктів в Україні створений за подібною до інших ринків   енергоносіїв   України   схемою.   Практично  весь  ринок контролюється напівлегальним картелем. Експортно-імпортні операції проводяться також значною мірою за схемою товарного обміну.

     Особливістю цього     ринку     є     наявність     потужного нафтопереробного комплексу.

     Нафтопереробна промисловість України створювалася для  потреб усього Радянського Союзу і тепер її потужності перевищують потреби України в умовах відсутності власної  сировини.  Ключове  місце  в нафтопереробній    промисловості   України   займає   Лисичанський нафтопереробний  завод.  Маючи  продуктопровід,  який  дає   змогу транспортувати    нафтопродукти   за   межі   України,   та   нове поліпропіленове виробництво, цей завод становить особливий інтерес для компаній, які працюють на ринку нафтопродуктів.

     Останнім часом  акціонерне  товариство  "ЛIНОС",  створене на базі  Лисичанського  НПЗ,  працювало  на  давальницький  сировині, внаслідок  цього потрапило у складні економічні умови та практично банкрутує. Ситуація погіршується відсутністю коштів для повернення кредиту  в  розмірі  78  мільйонів  доларів США.  Уряд намагається знайти вихід із цієї  занадто  складної  ситуації,  вишукує  різні варіанти  вирішення  проблеми,  але  при  цьому  діє з порушеннями чинного законодавства щодо правового режиму власності.  Є  реальна загроза  переходу  заводу  у  власність  нерезидентів  України  за механізмом майнової компенсації за борги.

     У зв'язку з цим комісія вважає за  необхідне  здійснити  такі заходи:

     - остаточно визначити правовий режим майна АТ "ЛIНОС";

     - визначити  механізм  реабілітації підприємства та погашення боргу, який надавався під урядову гарантію;

     - привести дії уряду України у відповідність до цих рішень.

     3. Ринок вугілля.

     Ситуація у вугільній галузі значною  мірою  зумовлена  станом шахтного  фонду.  Шахтний  фонд  України  найстаріший  серед країн близького  і  далекого  зарубіжжя.  Середня  виробнича  потужність української  шахти  у  2-3  рази  нижча  за аналогічний показник у країнах  СНД.  Централізовані  капітальні  вкладення  у   вугільну промисловість  Донбасу  почали  скорочуватися  ще  20  років тому, оскільки Мінвуглепром СРСР  вважав  цей  основний  басейн  України безперспективним.

     Якщо ніхто не зацікавлений слухати,  то прошу,  щоб хоча б не шуміли...

     ГОЛОВА. Миколо Петровичу, всі слухають уважно.

     ДУДЧЕНКО М.П.   Більше   половини   українських   шахт    уже відпрацювали   свій   ресурс.  Майже  50  відсотків  механізованих комплексів уже відслужили свої нормативні строки.  На початку 1996 року в Україні були рентабельними лише 54 шахти.

     Ціна українського вугілля надто висока,  вона дорівнює 35-180 доларів за тонну.  Це не тільки призводить  до  неможливості  його придбання споживачами,  а й робить неконкурентоспроможним головний український експортний продукт - метал.  Гірники  мають  продавати вугілля  коксохімікам  не  дорожче,  ніж за 36 доларів,  лише тоді можна  вийти  на  світовий  ринок   із   металом,   зробленим   на вітчизняному паливі.

     Розуміючи, що   галузь   знаходиться   у   такому   скрутному становищі,  держава  надає  вугільній  галузі  підтримку,  яка   в минулому році становила 1 мільярд 124 мільйони гривень.  Державним бюджетом  на  1997  рік  передбачена  загальна  сума  видатків  на підтримку галузі - 1 мільярд 514 мільйонів гривень.

     Незважаючи на   вжиті   заходи   стан   справ   у   вугільній промисловості   погіршується,   неухильно   зростає   експорт    і скорочується власний видобуток. Негативно впливає на роботу галузі фінансова незбалансованість підприємств,  нестача власних обігових коштів,  криза платежів.  Тільки 10-15 відсотків вартості товарної продукції оплачується грошовими коштами.

     Виходячи із  становища,   що   склалося,   комісія   пропонує Верховній   Раді   України   принципово   визначитись  і  прийняти відповідний  закон.  Треба  зрозуміти,  що  або  вугільна   галузь підлягає  повній  націоналізації  з регулюванням державної низької ціни на вугілля і дотацією на тонну видобутого вугілля виходячи  з гірничо-геологічних умов вугільних родовищ, а також стану шахтного фонду,  або  проводиться  приватизація  галузі  із   встановленням вільної ціни на вугілля та сплатою субсидій населенню.

     Комісія вважає    принциповим   завданням   виключити   всяку можливість  подвійних  дотацій,  тобто  коли  дотаційні  гроші   з державного   бюджету   використовуються   для  збільшення  доходів підприємницьких  структур,  а  держава  сплачує  заробітну   плату шахтарям.

     Необхідно встановити  законом  механізм  надання  дотацій  та субсидій.  Із точки  зору  комісії  таким  механізмом  може  стати введення   державних   дотаційних   векселів,   які   забезпечують гарантоване отримання бюджетної дотації у  разі  здійснення  угоди купівлі-продажу  продукції,  що дотується.  Такі векселі видаються споживачу  продукції  уповноваженим  державою  органом.  Під   час укладення   угоди   купівліпродажу   в  ціну  дотованої  продукції обов'язково включається номінальна вартість державного дотаційного векселя.  Після  укладення  угоди  дотаційний  вексель передається виробнику  за  іменним  індосаментом  (передаточний   підпис)   та пред'являється  до  оплати  виробником  уповноваженому  державному органу по  закінченні  дії  угоди.  Введення  інституту  державних дотаційних  векселів дасть змогу нормувати і надходження бюджетних дотацій за умови виробництва і гарантувати реалізацію продукції.

     В усіх запропонованих випадках комісія відмічає,  що  державі потрібно розв'язати надзвичайно гостре питання - закриття шахт. За 1996-1997 роки потрібно було закрити близько 40  одиниць.  У  1996 році   було   закрито   тільки   дві  шахти  -  Верболозівську  та Світлопольську об'єднання "Олександріявугілля".

     Згідно з підписаною угодою  на  виконання  пілотного  проекту щодо закриття трьох шахт - "Ремівської",  "Красный октябрь", імені газети "Правда" від Світового банку одержано  363  тисячі  доларів США із загальної суми 15,8 мільйона доларів США. У 1997 році, крім коштів,  передбачених на пілотний проект, Світовим банком згідно з позикою   на   реструктуризацію   вугільної  галузі  виділено  150 мільйонів доларів США,  з яких частково кошти будуть направлені  і на закриття згаданих шахт.

     Процес дуже  болючий,  бо  йдеться  не  тільки  про зменшення видобутку палива,  а  й  про  звільнення  людей  та  їх  соціальну адаптацію.  Лише за 1996 рік на 40 шахтах, що підлягають закриттю, де працювало 42 тисячі чоловік,  звільнено 17 тисяч чоловік. Проте ніякої перспективної стратегії ні уряд,  ні Міністерство вугільної промисловості щодо цього гострого соціального питання не мають.

     Осторонь стоять і адміністрації областей, де розміщені шахти. Тим часом, окрім загальних лозунгів про важливість вуглевидобутку, конче необхідно зазначити,  де,  коли, в який спосіб буде зупинено ті  чи  інші  шахти.  Це  сприяло б своєчасній підготовці людей до такої операції.  На визначених шахтах уже не треба приймати  нових працівників,  а молодих шахтарів,  за їх бажанням,  навчати новому фаху тощо. Саме так робила Німеччина останні 20 років.

     Комісія вважає за необхідне  прискорити  виконання  пункту  2 Указу  Президента  України  про  структурну  перебудову  вугільної промисловості стосовно розробки Державної програми  щодо  закриття окремих  підприємств,  шахт  та  забезпечення  заходів соціального захисту працівників цих підприємств.

     4. Ринок газу.

     Ринок газу - це найбільш конфліктний ринок  України.  Iдеться про    глибокий    конфлікт   інтересів   держави   та   суб'єктів підприємницької діяльності, національних та міжнародних інтересів.

     Програми реструктуризації  нафтогазової  галузі  починаючи  з 1993  року кілька разів змінювалися,  але це не сприяло формуванню ефективного ринку.  У 1995 році  Верховна  Рада  України  ухвалила Програму діяльності уряду,  згідно з якою формувалася нова система постачання газу та розрахунків за нього.  Програмою  передбачалося обмеження    відповідальності    держави    за   споживання   газу господарюючими суб'єктами,  які будуть самостійно укладати угоди з постачальниками газу - РАТ "Газпром", Туркменистаном, комерційними структурами.

     Держава брала на себе відповідальність за забезпечення  газом тільки  населення,  комунальнопобутових  та бюджетних організацій, причому в основному за рахунок газу власного  видобутку,  а  також державного  контракту  на закачування газу до підземних сховищ для використання  його  в  осінньозимовий  період.   Постачання   газу споживачам,  отримання плати за нього,  регулювання розподілу газу споживачам  повинні  були  здійснювати   газозбутові   організації Укргазу   та   Київгазу.   Вони   ж   мали   укладати  договори  з комунально-побутовими споживачами і населенням,  отримуючи дотації від    облдержадміністрацій    на   покриття   різниці   в   ціні. Передбачалося,  що   схема   повинна   була   сприяти   виникненню конкуренції постачальників газу і зниженню таким чином його ціни.

     ГОЛОВА. Я  прошу уваги.  Шановні депутати!  Хочете поговорити між собою, сядьте поряд, врешті решт. Не можна розмовляти через 10 метрів  один  від  одного  - так,  щоб усі в залі чули,  про що ви говорите. Говоріть уже по секрету, зрештою.

     Будь ласка.

     ДУДЧЕНКО М.П.  Практична реалізація Програми діяльності уряду в  1995  році  дала позитивні наслідки.  Однак Постановою Кабінету Міністрів України  від  22  грудня  1995  року  1033  про  порядок забезпечення  природним газом народного господарства і населення в 1996 році систему постачання,  на  порушення  Програми  діяльності уряду,   було   змінено.  Постановою  Кабінету  Міністрів  України передбачено  лише,  що  оптові  імпортери  забезпечують   поставки природного   газу  за  територіальним  принципом,  охоплюючи  всіх суб'єктів  господарської  діяльності  даного  регіону,  і  визнано недоцільним,   щоб   оптовий   імпортер   реалізував  газ  окремим підприємствам в різних областях.

     Постановою не передбачалося навіть доручень  щодо  визначення умов  створення  енергетичної  біржі  в Україні,  доцільність чого також визначалася Програмою діяльності  уряду.  Перехід  на  схему енергетичної   біржі,   яка   гарантувала  б  прозорість  операцій купівлі-продажу, не відбувся, оскільки це не відповідало інтересам окремих оптових імпортерів та їх лобістів у владних структурах.

     На початку 1996 року було визначено 9 оптових постачальників, які забезпечували споживачів України  за  принципом  регіонального розподілу.    Вони   постачали   газ   через   мережу   операторів безпосередньо   споживачам.   У   комунально-побутовому    секторі постачання  газу  здійснювала  єдина комерційна структура - "Єдині енергетичні системи України".

     Міністерством фінансів  проведено  взаємозалік   з   місцевих бюджетів  до облгазів стосовно різниці у цінах за використаний газ і виконано розрахунки  з  комерційною  структурою  в  розмірі  100 відсотків   при   реальній  оплаті  у  30-40  відсотків.  Водночас суб'єктами   господарювання   державної    форми    власності    - Укргазпромом,   Укрнафтою,   Укрчорноморнафтогазом   розрахунки  з облгазами практично не здійснювалися,  тому що дотаційні виплати з державного  бюджету  проводилися  тільки  частково.  Ця тема - для окремого прокурорського розслідування.

     Незважаючи на неодноразові  звернення  до  органів  державної влади,  комісія  не  одержала  інформації  про  сплату податків на прибуток імпортерами  газу  за  1996  рік  (уже  після  закінчення роботи,  вчора,  комісія  одержала  таку інформацію від податкової адміністрації).  Неофіційні матеріали свідчать,  що надходжень  до бюджету за рахунок сплати податку на прибуток від цих корпорацій у 1996 році практично не було,  в той час як у 1995 році тільки  від державних корпорацій було одержано понад 0,5 мільярда гривень.

     У зв'язку  з  цим  комісія вважає за необхідне ввести законом обов'язковість  оприлюднення  всіма   суб'єктами   підприємницької діяльності  річного  балансу та звіту про результати господарської діяльності та  доручити  провести  спеціальне  розслідування  щодо сплати  податків  суб'єктами  ринку енергоносіїв недержавної форми власності.

     Подальший аналіз відносин  на  ринку  газу,  які  регулюються постановою  Кабінету  Міністрів  1033  від  22  грудня  1995 року, висвітлює цілу низку  негативних  наслідків,  зокрема  відсутність економічно    ефективної    конкуренції,    неефективне   державне регулювання,  неструктурованість ринку,  злиття підприємницьких та владних  структур,  наявність практично монопольного продавця газу за  межами  України  -  РАТ  "Газпром",  закритість,  непрозорість діяльності суб'єктів ринку.

     Враховуючи наявність    цих    проблем,   комісія   пропонує: заборонити Кабінету Міністрів України,  міністерствам, відомствам, а  також  органам  місцевого  самоврядування  України  дотувати за рахунок  коштів  державного   та   місцевих   бюджетів   суб'єктів господарювання недержавної форми власності у зв'язку з постачанням енергоресурсів та електроенергії для комунально-побутових  потреб; покласти  на  суб'єктів  господарювання  державної форми власності зобов'язання здійснювати поставки енергоресурсів та електроенергії для  комунальнопобутових  потреб  та потреб бюджетних підприємств, організацій  і  установ;  зобов'язання  по  здійсненню  постачання природного   газу   для   комунально-побутових  потреб  та  потреб бюджетних підприємств покласти на АТ "Укргаз"; заборонити Кабінету Міністрів  України,  іншим  органам державного управління приймати рішення щодо територіального та галузевого закріплення  споживання енергоресурсів  та  електроенергії  за  оптовими постачальниками - резидентами та нерезидентами України.

     Розглянувши питання ціноутворення на газовому ринку,  комісія відмічає,  що  ціна  природного  газу  власного видобутку для всіх категорій   споживачів,   у   тому   числі   і   для    населення, комунально-побутових    споживачів   та   бюджетних   організацій, становить 83 долари США за 1000 кубічних метрів,  з яких 3  долари США   ідуть   на   оплату  транспортних  послуг  (2  долари  -  АТ "Укргазпром",  1 долар -  ДАК  "Укргаз").  Таким  чином,  гранична оптова ціна природного газу,  який імпортує Україна,  становить 80 доларів США за 1000 кубічних метрів.  На цей  рік  зберігаються  і тарифи за його транспортування та транзит.

     Враховуючи, що  розрахунки  за постачання газу для населення, комунально-побутових   підприємств   і    бюджетних    організацій здійснюються за "живі" гроші, розрахунки за газ власного видобутку доцільно було б вести на  таких  же  умовах,  використовуючи  його тільки  на  потреби  населення.  Забезпечення  газом цієї сфери за таких умов  є  державною  монополією  і  має  виконуватися  тільки державними структурами.

     Комісія розглянула   концепцію   реформування   нафтогазового комплексу, прийняту урядом України в січні 1997 року. Вона, на наш погляд,  не  вирішує,  а  навіть  поглиблює названі мною проблеми. Спроби комісії взяти участь у її розробці не дістали  розуміння  в уряді.

     Постанова Кабінету Міністрів України від 23 грудня 1996 року 1539 про порядок забезпечення природним газом  народного господарства  і  населення  в  1997  році свідчить про продовження практики монополізації ринку енергоносіїв.  Прикладом є  створення Українського газоресурсного

     консорціуму, який  на  порушення Закону України про обмеження монополізму та недопущення  недобросовісної  конкуренції  разом  з Держнафтогазпромом   буде   здійснювати  контроль  за  дотриманням балансу  природного  газу  на  1997  рік  та  розподілом  ресурсів природного газу в Україні.

     Комісія вважає   за  доцільне  запропонувати  такі  дії  щодо формування системи постачання  газу:  утворити  Українську  газову біржу;   утворити   Національну   комісію   з  питань  регулювання енергозабезпечення  в  Україні,  правовий  статус  якої  визначити законом;   реорганізувати   систему   Укргазпрому   за   принципом відокремлення транспортної діяльності від інших видів діяльності.

     Для успішного функціонування ринку природного газу  необхідне проведення  структурних  змін в управлінні нафтогазовим комплексом із   законодавчим   встановленням   розподілу    повноважень    та відповідальності  щодо  регулювання  ринку між органами державного управління  (Держкомнафтогазпром,  Мінекономіки,   Антимонопольний комітет)   та  регулюючим  органом.  До  затвердження  структурної перебудови  в  нафтогазовому  секторі  та  прийняття  Закону   про особливості  приватизації в паливноенергетичному комплексі комісія вважає за доцільне призупинити розвиток процесів  приватизацієї  в цій галузі.

     Крім того,  комісія  відмічає,  що  нові інвестиційні проекти можуть здійснюватися на основі вертикально  інтегрованих  структур лише  за умови створення нових потужностей і непоглинання структур існуючого ринку.

     5. Ринок електроенергії.

     Електроенергетика України  опинилася   в   критичному   стані внаслідок  незадовільної  загальної економічної ситуації в Україні та гострої  кризи  платежів,  що  призвело  до  нестачі  в  галузі фінансових ресурсів, насамперед обігових коштів, зменшення запасів палива на електростанціях,  додаткового спрацювання запасів води у водосховищах   гідроелектростанцій,  а  також  невиконання  планів ремонту  устаткування  електростанцій,  теплових  та   електричних мереж,    наявності   трьох-чотирьохмісячної   заборгованості   по заробітній платі - до 170 мільйонів гривень.

     Протягом 1996 року спостерігалось подальше зменшення  обсягів виробленої   електроенергії.  Фактична  реалізація  електроенергії становила лише 81 відсоток. Оплата за енергію через банк становила 21 відсоток від товарного відпуску,  заліками - 60 відсотків.  При катастрофічно низькому рівні збору грошових  коштів  у  цілому  по галузі  в  найгіршому  стані виявилися генеруючі компанії.  Рівень платежів генеруючим компаніям за 1996 рік становив 49 відсотків, у тому  числі  грошовими коштами - 10 відсотків.  У грудні оплата на розрахункові рахунки цих компаній становила тільки 8 відсотків.  У січні  і  в  лютому  ситуація  тільки погіршилась.  Ситуація,  яка скалалася, призвела до того, що в генеруючих компаній немає коштів для  закупівлі  не  тільки  палива,  а  й необхідних першочергових матеріалів для виробництва,  затримка виплати заробітної  плати  - найвища в галузі.

     Враховуючи те,    що   в   циклі   виробництва   і   передачі електроенергії частка витрат виробництва становить 75-80 відсотків навіть  за нинішнього рівня банківських платежів (до кардинального вирішення проблеми платежів),  перерахунок  грошових  коштів,  які надійшли,   повинен   бути   переглянутий  на  користь  генеруючих компаній. Бо ми можемо втратити генерацію.

     Для поновлення платоспроможності галузі необхідно забезпечити рентабельність на рівні не менш як 15 відсотків,  тобто одержувати достатній прибуток для  збільшення  нормативу  обігових  коштів  у розмірі  45-  добової собівартості товарної продукції.  А сьогодні рентабельність  по  галузі  в  цілому  дорівнює  2  відсоткам,  що абсолютно незадовільно.

     Якщо додати до кредиторської заборгованості кошти,  необхідні для складання запасів палива на  складах  теплових  електростанцій (близько  310  мільйонів  гривень),  потреба  в обігових коштах по галузі становить близько 3 мільярдів гривень.  Фактично в  другому півріччі 1996 року галузь остаточно втратила обігові кошти.

     У цілому   до   стану   збитковості   галузь  призвели,  крім загальноекономічних,  такі  фактори:  значний   обсяг   реалізації електроенергії  комерційними  посередникамиоператорами  саме групі платоспроможних  промислових   споживачів;   наявність   пільгових категорій побутових споживачів,  для більшості з яких не визначено джерел фінансування. Це призводить до збитків у розмірі більше 400 мільйонів доларів США на рік.

     Оптовий ринок  електричної  енергії України повинен становити систему відносин між  суб'єктами  підприємницької  діяльності,  що отримали   від   Національної   комісії   з   питань   регулювання електроенергетики   України   ліцензії   на    право    здійснення підприємницької  діяльності з виробництва,  передачі та постачання електричної енергії.

     Незалежні постачальники на сьогодні працюють за  схемами,  що не  відповідають  Умовам  та  Правилам  здійснення підприємницької діяльності з постачання  електричної  енергії  за  нерегульованими тарифами.

     Оскільки незалежні постачальники електричної енергії працюють поза межами оптового  ринку,  то  на  етапі  становлення  ринкових відносин   в   електроенергетиці  це  створює  нерівні  умови  для державних і комерційних постачальників  електроенергії  внаслідок: різної  ціни  на  електроенергію  для  незалежних постачальників і державних акціонерних  енергопостачальних  компаній;  неможливості вибору   платоспроможного  споживача  внаслідок  адміністративного закріплення  споживачів  -  виробників  ліквідної   продукції   за окремими постачальниками.  Ця практика в період переходу до роботи в режимі оптового ринку має поступово скасовуватись.

     Надзвичайно скрутне фінансово-економічне становище,  в  якому опинилася   вітчизняна   електроенергетична  галузь,  вимагає  від енергетиків вишукувати інші форми взаєморозрахунків між суб'єктами енергетичного   ринку  з  метою  збільшення  грошових  надходжень, поставок  палива,  обладнання  та  матеріалів.  Маються  на  увазі насамперед  схеми адресних поставок і так звана давальницька схема вироблення електроенергії з власного палива на ТЕС.

     Серед переваг    адресної    схеми    необхідно    відзначити забезпечення  електростанцій  паливом,  обладнанням та матеріалами здебільшого за рахунок кредитування постачальниками палива.

     Реалізація зазначеної схеми пов'язана  із  значними  збитками для  енергопідприємств.  Для атомних електростанцій - це дисконт у 25 і більше відсотків від затвердженого тарифу. Для Міненерго - це виключення  із загального обігу енергії з низькою собівартістю,  а також вилучення з обсягів реалізації  платоспроможних  промислових споживачів  з  високими  тарифами  споживання  електроенергії.  За рахунок першого зростає оптовий  тариф  за  електроенергію,  а  за рахунок  другого  зменшується  середньовідпускний  тариф у галузі. Також  значно  зменшується  надходження  банківських   коштів   до енергопідприємств від найбільш платоспроможних споживачів.

     Адресні поставки   квотної   електроенергії   виконуються  на підставі постанови Кабінету Міністрів

  1248 від 9 жовтня 1996 року.  Реалізація зазначеного в постанові 1248  обсягу  електроенергії  на  адресних  засадах   навіть   без урахування  дисконту завдасть галузі чистих збитків на суму до 132 мільйонів доларів США.  Нарешті,  практика нормативного визначення Кабінетом  Міністрів  розмірів  оплати транспортування та відпуску адресної електроенергії суперечить чинному законодавству, оскільки ці питання належать виключно до компетенції НКРЕ.

     Давальницька схема,  якщо  виходити  з  особливостей оптового енергоринку,  принципово  майже  не  відрізняється  від  адресного продажу,  оскільки  вироблена  електроенергія  є власністю фірми - постачальника палива і реалізується споживачеві поза енергоринком.

     З метою впорядкування розрахунків позабанківськими засобами в листопаді  1996 року Міненерго і Держкоматом видали спільний наказ щодо  заборони  взаємозаліків  та  встановили  порядок  емісії   і погашення  векселів  НДЦ,  який  базується  на чинних законодавчих нормах.

     До переваг вексельного обігу слід віднести: можливість відносного  контролю за рівнем бартеризації операцій по галузі за рахунок регулювання обсягів емісії (цей  механізм,  крім усього    іншого,    дає   змогу   належним   чином   контролювати умовно-розрахункову   облікову   ставку   і   відповідно    рівень дисконтування  векселів);  поточне поліпшення структури внутрішніх взаєморозрахунків між підприємствами Міненерго та Держкоматому,  а також   розрахунків   з  паливниками,  транспортниками  та  іншими суміжниками.

     У цілому експеримент довів доцільність використання  векселів НДЦ  як  засобу  зменшення  неплатежів  за  рахунок  розрахункової функції векселя.

     До недоліків вексельного обігу в  енергетиці  треба  віднести можливість  подальшого  вилучення  обігових  коштів з галузі через закупівлю  споживачами  енерговекселів   за   гроші   і   подальші розрахунки  ними з енергопостачальними компаніями.  Є вірогідним і довгострокове блокування рахунку НДЦ у разі продажу його  векселів у   банківські   установи   замість   погашення   векселями  своєї заборгованості за спожиту електроенергію.

     Сьогодні в Україні ринок енергетичних векселів можна  вважати нецивілізованим. Є можливість "бандитського" скуповування векселів за рахунок іноземного капіталу з дисконтом  до  90  відсотків.  До речі,   це  вже  підтверджено,  і  останнім  наказом  Міністерства енергетики  емісію  векселів  тимчасово  припинено.  Робоча  група доопрацьовує вексельну систему.

     При розробці умов та принципів формування енергетичного ринку в  Україні  Кабінету  Міністрів  України  та  Міненерго  доцільно: насамперед  впорядкувати платежі за електроенергію шляхом уведення кваліфікованого контролю взаєморозрахунків між постачальниками  та споживачами електроенерегії; організувати цивілізований, прозорий, тобто  легалізований  через  фондову  біржу,  ринок   енергетичних векселів  в  Україні;  враховуючи  міжгалузевий та міжрегіональний характер векселя,  визначити постановою уряду,  що цей  вексель  є засобом   погашення  боргових  зобов'язань  підприємств,  установ, організацій за спожиту  електричну  та  теплову  енергію  поряд  з грошовими розрахунками.

     Стосовно електроенергетики    в    цілому    можна   було   б рекомендувати такі заходи:

     Перше. Здійснити    аудит     фінансів     НДЦ;     завершити реструктуризацію     боргів;    скласти    програму    відновлення платоспроможності НДЦ і приступити до її реалізації.

     Друге. Переглянути   систему   надання   пільг   за   спожиту електроенергію з метою обмеження споживання за пільговими тарифами та поступового скасування їх для  окремих  юридичних  та  фізичних осіб.

     Третє. Розробити  механізм відповідальності органів державної влади за борги підприємств,  щодо яких вони виконують  встановлені законом та Конституцією України повноваження власника.

     Четверте. Рішенням  уряду встановити жорсткий графік переходу на грошові  розрахунки  за  спожиту  електроенергію  та  виконання необхідних  для цього заходів,  включаючи законодавче забезпечення цих заходів.

     П'яте. Закінчити     формування     ринку      електроенергії (енергоринку) на умовах і принципах,  встановлених Законом України про енергетику,  проект якого прийнято Верховною Радою  у  першому читанні.

     І, нарешті,    про    відповідність   дій   суб'єктів   ринку енергоносіїв та нормативно-правових актів органів виконавчої влади законам України.

     Комісія проаналізувала  дії  суб'єктів  ринку енергоносіїв та нормативно-правові акти органів виконавчої влади і вважає:

     Перше. Постановами    Кабінету    Міністрів    про    порядок забезпечення  природним газом народного господарства і населення в 1996-1997 роках 1033 від 22 грудня 1995 року та 1539 від 23 грудня 1996  року,  відповідними наказами по Держкомнафтогазу порушуються принципи підприємницької діяльності,  гарантії прав і  самі  права підприємців,   які  встановлені  законами  України  про  обмеження монополізму  та  недопущення  недобросовісної   конкуренції,   про підприємництво, про підприємства в Україні.

     Друге. Антимонопольним  комітетом та іншими органами влади не вжито заходів щодо  приведення  цих  нормативно-правових  актів  у відповідність   із   законами   України.  За  роз'ясненням  голови Антимонопольного  комітету  Кабінет  Міністрів  України  є   вищим органом  державної  виконавчої  влади  і  тому  його діяльність не підпадає під дію  Закону  України  про  обмеження  монополізму  та недопущення   недобросовісної  конкуренції  (комиссия  с  этим  не согласна).

     Третє. Пункт 4  постанови  Кабінету  Міністрів  1539  від  23 грудня  1996  року,  яким  надано  право  контролю  за дотриманням балансу  природного  газу  на  1997  рік  та  розподілом  ресурсів природного  газу Українському газоресурсному консорціуму,  порушує пункт  11  розділу  10  Програми  діяльності  Кабінету   Міністрів України,   де   передбачено  відкликання  делегованих  господарчим суб'єктам функцій державного управління.

     Четверте. Чинний Цивільний кодекс, прийнятий у 1963 році,  в  основі  своїй  суперечить політичним та економічним реаліям сучасної України. Саме відсутність адекватного регулювання майнових   відносин  об'єктивно  призвела  до  ситуації,  коли  ці відносини були підмінені регулюванням,  яке є всі підстави вважати кримінальним.  Прийняття нового Цивільного кодексу, який сформував би основу контрактного та зобов'язального права, запізнюється.

     Далі. Необхідно терміново  розглянути  питання  про  внесення змін  і  доповнень  до Закону України про операції з давальницькою сировиною у зовнішньоекономічних відносинах.  Прийнявши цей закон, Верховна  Рада створила більш пільгові умови для імпорту в Україну нафтопродуктів,   а   не   сирої   нафти,   і   поставила   власну нафтопереробну  промисловість  у  скрутне  становище.  Це повністю стосується і Лисичанського НПЗ.

     Комісія звертає увагу на проблеми,  які потребують  негайного законодавчого  вирішення  і  відмічає,  що водночас не виконується Постанова Верховної Ради України від 14 листопада  1994  року  про орієнтовний перелік законодавчих актів щодо правового забезпечення економічних реформ.

     Верховною Радою та Кабінетом Міністрів України  не  завершено роботу  над  проектами  19  законів,  які безпосередньо стосуються ринку  енергоносіїв.  Особливо  важливими  з  них  комісія  вважає закони:  про  відповідальність  за  порушення прав і зловживання в системі розрахунково-платіжних операцій;  про державну власність і державний  сектор економіки;  про комерційний кредит та вексельний обіг;  про зміни та доповнення до  Закону  України  про  обмеження монополізму   та   недопущення  недобросовісної  конкуренції;  про природні монополії;  про систему державного обліку та  контролю  у сфері  економіки;  про порядок здійснення бюджетних операцій;  про операції з давальницькою сировиною; про державний бюджетний банк.

     Крім того,  комісія вважає  за  необхідне  прийняття  законів України про нафту і газ, про енергетику, про вугілля.

     У мене залишилися тільки висновки комісії, це ще 5 хвилин.

     ГОЛОВА. Треба,    очевидно,    дати    можливість   закінчити інформацію.  Справа в тому, що інформацію слухають і радіослухачі, її потрібно знати.

     Будь ласка.

     ДУДЧЕНКО М.П. Тепер про висновки комісії.

     Усі ринки  України,  зокрема ті,  що охоплюють базові галузі, тісно пов'язані з ринком енергоносіїв.  У нинішній  ситуації  вони взагалі не є самостійними, а є його придатками.

     Структура та  принципи  функціонування  ринку  нафти  і  газу створили ситуацію,  коли всі питання формування цін  на  ринку  та перерозподілу     прибутку    вирішуються    картелем    суб'єктів зовнішньоекономічної  діяльності  за  участю  урядових   структур. Робота  на  давальницьких  умовах  та бартерні відносини практично виключили виробника з ринкової діяльності.

     За браком   встановленої   законом    структури    ринку    і правовідносин його суб'єктів діяльність картелю має напівлегальний характер.

     Намагання уряду компенсувати недоліки  правового  регулювання адміністративними методами тільки посилює конфлікт інтересів, який перейшов межі економічних та  потребує  політико-правових  методів урегулювання.

     Відсутність відпрацьованої   системи  статистичної  звітності щодо результатів фінансової діяльності господарюючих суб'єктів має наслідком   необ'єктивне   врахування  в  показниках  держбюджету, зокрема в його дохідній частині,  надходжень від сплати  податків, зборів  і  платежів,  що нараховують на діяльність суб'єктів ринку енергоносіїв.

     Механізм розрахунків за імпортовані й спожиті енергоносії  та енергоносії  вітчизняного  виробництва складався в умовах минулого часу і об'єктивно не відповідає будь-якій  цивілізованій  ринковій моделі, основою якої є товарно-грошові відносини.

     Правова неврегульованість   відносин   щодо   поводження   із внутрішнім  і  зовнішнім  боргом   створює   ситуацію   постійного порушення  цієї  частини  Закону  про Державний бюджет.  Небезпека такої  ситуації  для  України  збільшується   загрозою   придбання стратегічних    виробництв    України   у   процесі   приватизації нерезидентами України в рахунок погашення державних боргів.

     Неврегульованість майнових     відносин,      нерозробленість принципів  та  правил  ринкової діяльності,  зокрема добросовісної конкуренції,  підміна правових засобів  адміністративним  примусом створюють  основу для криміналізації відносин на ринку та корупції в урядових структурах.

     В Україні  створено  економіку  товарних   відносин   замість економіки товарно-грошових відносин. Це основна причина руйнування державного   бюджету,   спаду   виборництва,    кризи    платежів, неефективного    функціонування   ринку   енергоносіїв.   Програма діяльності уряду спрямована на консервацію цієї системи, а тому не може вивести Україну з кризового стану.

     Необхідно терміново  розробити програму переходу від товарних відносин до товарно-грошових  відносин  та  необхідних  для  цього правових основ.

     Окремої уваги і розгляду в закритому режимі потребує проблема диверсифікації   джерел   забезпечення   енергоресурсами.    Майже п'ятирічна  гра  навколо  питання Укрзакордоннафтогазпрому виявила відсутність чіткої державної концепції диверсифікації.

     Власне, на  цьому  доповідь   закінчено.   Комісія   ще   має пропозиції.  Однак щоб не забирати багато часу,  тільки пошлюся на те,  що комісія дійшла висновку,  що всі  ці  проблеми  постановою Верховної  Ради  врегулювати неможливо.  Це можна зробити тільки в рамках закону.  І тому комісія внесла на  розгляд  Верховної  Ради проект  Постанови  про  окремі  питання  розвитку і функціонування національного ринку енергоресурсів, який було розповсюджено тут, у залі,  два  тижні  тому.  Якщо  з проектом не всі народні депутати ознайомилися, я можу його зачитати.

     "Виходячи з розуміння  важливості  ринку  енергоресурсів  для економічної безпеки держави та подолання кризових явищ у народному господарстві, Верховна Рада України постановляє:

     1. Кабінету Міністрів України протягом..."

     ГОЛОВА. Миколо Петровичу,  давайте так. У процесі обговорення проекту постанови можна буде зупинитися на цих питаннях,  оскільки пропозиції роздано всім депутатам.

     ДУДЧЕНКО М.П.  Я хочу обратить внимание депутатов, что проект постановления,   который   вносится   от  комиссии,  содержит  три принципиальных положения.

     Первое. Ограничить  противозаконные  действия  исполнительной власти.

     Второе. Исключить   в   будущем  возможность  противозаконных действий исполнительной власти.

     Третье. Создать   регулирующий   орган,   который   обеспечит прозрачность  действий  на рынке энергоносителей и сможет публично регулировать отношения.

     Вот три  основных   положения,   которые   необходимо   будет поддержать.  И  комиссия  просит  поддержать проект постановления, который вам роздан.

     И последнее. Хочу поблагодарить всех членов комиссии, которые работали  в  непростых условиях.  Назову их,  чтобы радиослушатели могли оценить их работу: Анненков Егор Иванович, Бессмертный Роман Петрович,   Ващук   Екатерина   Тимофеевна,  Ельяшкевич  Александр Сергеевич,  Ищенко Олег Иванович,  Кужель Александра Владимировна, Кузнецов Павел Сергеевич,  Левченко Анатолий Иванович,  Магда Иван Иванович,  Моцпан Анатолий Федорович, Мусияка Виктор Лаврентиевич, Омелич Виктор Семенович, Оробец Юрий Николаевич, Петренко Анатолий Андреевич,  Петренко  Дмитрий   Дмитриевич,   Самофалов   Геннадий Григорьевич,   Татаринов   Анатолий   Арефьевич,  Федорин  Ярослав Владимирович и Хмара Степан Ильич.

     Спасибо всем, кто так терпеливо слушал доклад, и спасибо моим коллегам по комиссии.

     ГОЛОВА. Є  запитання  до Миколи Петровича?  Запишіться,  будь ласка,  на запитання.  Є пропозиція півгодини відвести. Хто за те, щоб 30 хвилин дати?

     "За" - 144 (Шум у залі).

     Була пропозиція депутата Соболєва відвести 5 хвилин. Я ставлю її на голосування (Шум у залі). Пропозицію внесено, я ставлю її на голосування, то чому ви обурюєтеся? Прошу голосувати.

     "За" - 109.

     Депутат Кендзьор.

     КЕНДЗЬОР Я-П.М.,  голова  підкомісії  Комісії  Верховної Ради України з  питань  культури  і  духовності  (Сокальський  виборчий округ,   Львівська   область).  Олександре  Олександровичу,  прошу передати слово В'ячеславу Білоусу.

     ГОЛОВА. Будь ласка.

     БІЛОУС В.О.,  член Комісії Верховної Ради  України  з  питань оборони і державної безпеки (Київський виборчий округ,  Полтавська область).  Спілка офіцерів України,  депутатська група  "Реформи". Шановний Олександре Олександровичу!  Шановні колеги! У цьому звіті понад 30 пропозицій.  Думаю,  що то не функції Верховної  Ради,  а функції Генеральної прокуратури.  Тому пропоную припинити сьогодні розгляд  цього  питання,   а   запросити   на   засідання   голову Антимонопольного    комітету,    голову    Державної    податкової адміністрації,  Генерального прокурора і  тільки  тоді  продовжити розгляд.  І ось чому. У висновках комісії є факти, що свідчать про ознаки злочину.  Порушується законодавство України і ніхто не несе відповідальності.  Тільки  маючи  велику  владу можливо порушувати закони України. Пропоную поставити мою пропозицію на голосування.

     Дякую.

     ГОЛОВА. В'ячеславе Олександровичу,  всі,  кого ви  пропонуєте запросити,  тут  присутні.  Проте  ми  не  проводимо  слідство,  а розглядаємо інформацію комісії.  Якщо ви хочете це питання в  іншу площину   перевести,   подавайте   пропозиції...  Потрібно  внести документи,  а  не  голосуванням  вирішувати.  Це  змінить  порядок денний. Як ви це розумієте? (Шум у залі).

     Пропозицію депутата   Білоуса  ставлю  на  голосування.  Будь ласка.

     "За" - 145.

     Депутат Ратушний.

     РАТУШНИЙ М.Я.,  член Комісії Верховної Ради України з  питань боротьби  з  організованою  злочинністю  і  корупцією  (Збаразький виборчий  округ,  Тернопільська  область).   Конгрес   українських націоналістів. Шановний доповідачу! Комісія зробила висновок, що в державі взагалі нічого не  робилося  для  того,  щоб  унезалежнити Україну  від  російських  енергоносіїв,  ні  урядом Лазаренка,  ні урядом Марчука,  ні іншими прем'єрміністрами.  Усі  розуміють,  що доти,  доки  ми  не  унезалежнимося від Росії,  говорити про якусь економічну та політичну незалежність нашої держави немає  сенсу... Як  ви  розцінюєте такі дії всіх прем'єрміністрів:  вони виконують свої обов'язки чи ні? Це перше запитання.

     І друге.  Чи  відома  вам  діяльність   державного   міністра Мінченка і те,  що через нього в нас величезний скандал із німцями з приводу Лисичанська?  Ми не знаємо,  як нам  віддавати  тих  (ви назвали  70  мільйонів  доларів,  але  то  70  мільйонів  екю) 100 мільйонів доларів? Про якісь інвестиції з боку західних інвесторів говорити  після  цього  неможливо.  І взагалі державний міністр за одним номером,  за одним числом пише листи зовсім  різного  змісту німецькій стороні.

     Дякую за увагу.

     ГОЛОВА. Я прошу стисліше ставити запитання.

     ДУДЧЕНКО М.П.  Относительно первого вопроса. Есть предложение комиссии рассмотреть проблему  диверсификации  источника  поставок газа  и  нефти  в Украину на закрытом заседании Верховного Совета. Этот вопрос нужно рассмотреть отдельно.

     Что касается второго вопроса, то комиссия Верховного Совета - не   следственная  комиссия.  Она  выполняла  специальное  задание согласно постановлению Верховного  Совета,  поэтому  деятельностью отдельных должностных лиц не занималась.

     ГОЛОВА. Група   депутатів   запропонувала  розглянути  проект закону  щодо  Лисичанська  наступного  тижня.  Я   дав   доручення відповідним комісіям проаналізувати це питання і подати висновки з цього приводу.

     ДУДЧЕНКО М.П. Комиссия очень внимательно рассматривала вопрос по  Лисичанску.  Было  несколько проектов постановлений Верховного Совета относительно того, как решить проблему Лисичанского завода. Однако  после  правового  анализа  выяснилось,  что постановлением такой вопрос не  решить,  необходим  закон.  Такой  проект  закона разработан на основе предложения Юрия Ивановича Еханурова, который предложил осуществить для оздоровления этого предприятия  пилотный проект. Думаю, большинство членов комиссии поддержит такой проект.

     ГОЛОВА. Депутат Сургай.

     СУРГАЙ М.С.,  член  Комісії  Верховної  Ради України з питань паливно-енергетичного комплексу,  транспорту і зв'язку  (Торезький виборчий округ,  Донецька область).  Уважаемый Николай Петрович! Я понимаю, как тяжело было членам вашей комиссии за три месяца стать профессионалами в топливно-энергетической отрасли.

     Много говорится  о  том,  что  украинский  уголь дорогой,  но ничего не предпринимается для того,  чтобы сделать его дешевле.  В прошлом  году  за  границей  купили  11 миллионов тонн угля на 443 миллиона долларов.  Поделите,  пожалуйста...  Получается,  по 40,3 доллара  за  тонну...  И  это подтверждает статистика.  Украинские шахтеры поставили 25  миллионов  тонн  угля  энергетикам  и  15  - коксохимикам  на общую сумму 1 миллиард 580 миллионов.  Поделите и получите 39,5 доллара, то есть дешевле. Кому нужна эта болтовня во всех  средствах  массовой  информации и отдельных товарищей о том, что надо угольную промышленность Украины добивать,  потому что она дорогая?   Мы   вчера   на  заседании  комиссии  по  этому  поводу высказались.  Вы все равно очень аккуратно прочитали...  Да,  есть шахты,  где 180,  даже 600 долларов за тонну, но это единицы. А на рынке (мы же рынок  обсуждаем)  украинский  уголь  при  всех,  так сказать,  сложностях и трудностях имеет такую цену. Как вы к этому относитесь? Вы же проверяли, вы же должны были правду сказать.

     Спасибо.

     ДУДЧЕНКО М.П. Первое. Я вынужден читать доклад, поскольку это не мое выступление, а официальный доклад комиссии, и тут ничего ни убавить,  ни добавить я как председатель комиссии не  имею  права. Текст доклада проголосован в комиссии.

     Второе. Мы  с  вами  действительно  этот  вопрос обсуждали на заседании вашей комиссии.  Могу согласиться: есть много эффективно работающих   шахт   в   Украине,  но  есть  и  много  неэффективно работающих.  Есть  случаи,  когда  импорт   угля   из-за   границы осуществляется  экономически  необоснованно.  Это  тема отдельного разговора,  отдельного расследования.  Но  каких-то  окончательных выводов в ту или другую сторону комиссия делать не стала,  и я был вынужден повторить только выводы комиссии.

     ГОЛОВА. Депутат Пилипчук.

     ПИЛИПЧУК В.М.,  член Комісії Верховної Ради України з  питань агропромислового  комплексу,  земельних  ресурсів  та  соціального розвитку  села  (Центральний  виборчий  округ,   Івано-Франківська область).   Шановні   депутати!  Всім  відомо,  що  якби  не  було монополії,  то в нас  газ  був  би  до  60  доларів,  а  звідси  - комунальні послуги набагато дешевші, електроенергія і таке інше.

     Звичайно, коли ухвалювалось таке рішення,  то були люди,  які не розуміли,  що таке "монополія", а були люди, які мали це знати, для  яких це арифметика (зокрема,  віце-прем'єр з питань економіки та голова Антимонопольного комітету).

     Мене цікавить: які їхні візи на постановах 1995 і 1996 років? Позитивні,  тобто прийнято цю постанову,  чи негативні? Тобто вони дали згоду на  прийняття  такої  постанови,  чи  написали,  що  це зруйнує економіку? Бо для фахівців це - елементарна арифметика...

     І ще  одне.  Як  ви ставитеся до того,  що вже й на місцевому рівні   видаються   розпорядження   отримувати,   наприклад,    чи електроенергію, чи векселі лише з конкретних фірм? Це за тим самим типом і подобою, але вже на низах робиться...

     ДУДЧЕНКО М.П.     Комиссия      пользовалась      документами опубликованными,  в которых визы не содержатся.  Я думаю, что этот вопрос вы должны задать присутствующим здесь членам правительства.

     А на второй вопрос могу ответить таким образом.  Раздел рынка идет  на всех уровнях.  В Киеве делят области,  а в областях делят конкретные предприятия, и комиссия такие сведения имеет. В докладе это прозвучало.

     ГОЛОВА. Депутат Донченко.

     ДОНЧЕНКО Ю.Г.,  секретар  Комісії  Верховної  Ради  України з питань  соціальної  політики  та  праці  (Старобільський  виборчий округ,  Луганська область). Фракция коммунистов. Уважаемый Николай Петрович,  ваш доклад мне напомнил песню акына,  который  едет  по степи и поет о том,  что видит. Вы не назвали ни одной фамилии, ни одной   фирмы,   допустившей   нарушение   финансово-хозяйственной деятельности.  Вы сказали,  что есть ряд фирм,  которые сегодня не заплатили ни одной копейки налога в государственный бюджет,  и при этом  не  назвали  ни  одной фирмы.  Какие это фирмы и что сегодня делается для того, чтобы вернуть в бюджет деньги, ими присвоенные?

     Вы очень  много  сегодня  говорили  по  поводу  выработки   и поставки   электроенергии,   но   ничего   не  сказали  о  продаже электроенергии за рубеж.  Кто этим занимается и куда эти  средства идут:  в  государственный  бюджет  или  в  бюджет  какой-то фирмы, предпринимателя?

     Спасибо.

     ДУДЧЕНКО М.П.  Я еще  раз  повторяю,  что  комиссия  наша  не является   следственной,  она  не  должна  была  подменять  органы исполнительной   власти,   органы    прокуратуры,    Администрацию Президента.  Комиссия сделала экономический анализ и дала правовые выводы.

     Что касается неуплаты налогов,  то могу сказать,  что к этому приложил руку и Верховный Совет,  который принял законодательство, в соответствии с которым совместные  предприятия  имеют  право  не платить налоги на прибыль,  а все экспортеры продукции имеют право не платить НДС.  Поэтому криминала вполне может не  быть  или  его придется искать в этом зале.

     Что касается   электроэнергии.   Экспорт   электроэнергии  за пределы  Украины  незначительный,  и  комиссия  этим  вопросом  не занималась, это не входит в ее компетенцию.

     ГОЛОВА. Депутат Соболєв.

     СОБОЛЄВ С.В.,  член  Комісії  Верховної Ради України з питань правової політики і судово-правової реформи  (Хортицький  виборчий округ,  Запорізька область).  Депутатська група "Реформи".  Миколо Петровичу,  у  мене   є   запитання,   пов'язане   із   запитанням попереднього  народного  депутата.  Скажіть,  будь  ласка,  як  це сталося,  що абсолютно всі фірми, які постачали й постачають газ в Україну,  є  тільки  спільними  підприємствами?  Невже  ті,  котрі підписували дане рішення,  не знали,  що ще два роки ці  фірми  не сплачуватимуть   податку  на  прибуток,  користуватимуться  іншими пільгами?

     І які пропозиції до комісії надійшли від Державної податкової адміністрації?  Можливо,  щоб  фірми,  які  мають  мільярдні річні обороти, все-таки сплачували податки? Як це можна врегулювати саме в  постанові  Кабінету  Міністрів,  бо ми навряд чи розглядатимемо таке питання?

     ДУДЧЕНКО М.П.  Примерно такой  же  вопрос  комиссия  задавала заместителю   председателя   Госкомнефтегаза  господину  Лопатину: почему на рынке нет других субкектов, кроме "Единых энергетических систем"?  Он  коротко  и  не  без  юмора  ответил:  "Не  выдержали конкуренции".

     ГОЛОВА. Депутат Омельчук.

     ОМЕЛЬЧУК Р.Ю.,  голова  підкомісії  Комісії  Верховної   Ради України  з  питань  ядерної  політики та ядерної безпеки (Замковий виборчий округ,  Рівненська область).  Шановний Миколо  Петровичу! Сьогоднішній  стан  бюджетних  надходжень  у  Рівненській  області призводить до масової  невиплати  зарплати  працівникам  бюджетної сфери. Відомо, що основний платник до бюджету області - Рівненська АЕС,  яка внаслідок несплати за відпущену електроенергію  не  може розрахуватися  з  бюджетом.  Водночас  РАЕС директивно зобов'язали відпускати електроенергію,  а,  наприклад,  платоспроможний "Азот" зобов'язаний  закуповувати російську електроенергію за підвищеними цінами.

     На клопотання і РАЕС, і "Азоту" депутація Рівненської області зверталася  до уряду щодо вирішення адресної поставки і відповідно взаєморозрахунків. Але позитивної відповіді не отримано.

     Як усе-таки можна  це  вирішити,  щоб  надалі  таких  прикрих ситуацій не було?

     Дякую.

     ДУДЧЕНКО М.П.  Вы только подтверждаете, что пирамида на рынке энергоносителей  существует  и  что  производитель  задавленный  и несамостоятельный.  Единственный  выход  в  этой  ситуации  - дать производителю самостоятельность и право решать самому, у кого, что и по какой цене покупать. До тех пор, пока это регулирует верхушка пирамиды, не будет того, чего вы хотите.

     ГОЛОВА. Депутат Вінський.

     ВІНСЬКИЙ Й.В.,  голова  підкомісії  Комісії  Верховної   Ради України з питань агропромислового комплексу, земельних ресурсів та соціального розвитку села (Городоцький виборчий округ, Хмельницька область).   Соціалістична   фракція.   Миколо   Петровичу!  Як  ви відзначили, у функціонуванні ринку енергоносіїв є чимало недоліків та  навіть очевидних зловживань.  Переконаний,  що за кожною такою дією  стоять  конкретний  чиновник,  який   створює   умови,   або виконавець-підприємець.  Я розумію,  що ви під певним пресом,  але все-таки хотів би почути бодай основні прізвища і  посади  дійових осіб, причетних до такого становища на ринку енергоносіїв.

     І друге  запитання.  До проблеми газового ринку безпосередньо прилягає ринок газових лічильників.  Тепер провадиться політика на витіснення українських товаровиробників газових лічильників низкою зарубіжних компаній.  А це втрата близько 150 мільйонів доларів на рік і 20 тисяч робочих місць для України. Про це писала центральна преса  ("Голос  України").  Я  звертався  з  цього  питання  і  до Президента,  і  до  Прем'єр-міністра,  і  до інших урядовців.  Але проблема не розв'язується.  Хоча потрібно елементарне: щоб Кабінет Міністрів або Президент як суб'єкти законодавчої ініціативи внесли законопроект про запровадження стовідсоткового ввізного мита.

     Чи ваша комісія хоч якоюсь мірою виходила на цю проблематику? Як   ви   бачите   розв'язання  проблеми,  пов'язаної  з  газовими лічильниками?

     ГОЛОВА. Прошу стисліше ставити запитання.

     ДУДЧЕНКО М.П.  Я понимаю  желание  зала  услышать  конкретные фамилии,  конкретные  вывески.  Однако  очень сложная проблема для должностных лиц видеть ту  черту,  где  кончаются  государственные интересы  и начинаются частные.  Поэтому не случайно в Конституции Украины заложены политические средства решения,  скажем, процедуры рассмотрения   доверия   и   недоверия   правительству,  поскольку уголовное преследование в  данном  случае  фактически  невозможно. Вообще  могу  только  повторить,  что уголовное преследование - не задача комиссии Верховного Совета,  а других органов. Политическое же решение - вопрос всего зала, групп и фракций.

     Что касается  проблемы  счетчиков.  Она,  как государственная проблема,  стоит остро.  То есть счетчики нужны  для  того,  чтобы сопоставить   физические  потоки  газа  и  финансовые  потоки.  Но проблема не в производстве счетчиков,  а в том,  что они никому не нужны.   В   этом   заинтересованы   те,  кто  работает  на  рынке энергоносителей.  И пока они не будут заинтересованы  в  установке счетчиков,  мы  с  вами  эту  проблему  не решим.  Итак,  коренная проблема  в  том,  что  счетчики  сегодня  никому  не  нужны,  они позволяют  мешать физические и финансовые потоки и зарабатывать на этом деньги.

     ГОЛОВА. Депутат Терьохін.

     ТЕРЬОХІН С.А.,  член Комісії Верховної Ради України з  питань фінансів  і банківської діяльності (Комсомольський виборчий округ, Полтавська область).  Дякую. У мене три лаконічні запитання. Я, на жаль,  не знайшов висновку,  реакції комісії.  От і хочу запитати, яка має бути реакція Верховної Ради на факт порушення  Конституції України  в  частині  надання  гарантій іноземним постачальникам за частину продукції,  що  споживалася  комунальною  сферою?  І  хто, власне, підписував такі угоди?

     Друге запитання  (воно  вже  звучало):  яка  має бути реакція Верховної  Ради  на  поведінку  конкретних  посадових  осіб,   які визначали  трейдерами неоподатковуваних осіб?  І чи не підпадає це під термінологію службової халатності? А для цього в Кримінальному кодексі є специфічна стаття.

     І третє.  Як  ви  пояснюєте  як голова тимчасової спеціальної комісії, що у 1994-1995 роках за децентралізованого газового ринку вартість тисячі кубів трималася десь на рівні 54 - 64 долари, а от за монополізації  ринку,  що  насамперед  пояснювалася  посиленням регулюючої  ролі  держави,  маємо  нині на кордоні 80 та плюс ще 3 долари за внутрішнє транспортування?

     Дякую.

     ДУДЧЕНКО М.П.  На первых два вопроса я уже ответил предыдущим народным   депутатам.  А  на  третий  отвечу  так.  Давайте  будем обкективными.  Ведь цены в  1993-1994  годах  регулировались  и  в России,  и  в  Украине  и  постепенно  поднимались до мировых цен. Поэтому они формировались не коньюнктурой  рынка  и  не  рыночными отношениями,  а  межправительственными  соглашениями  и ступенчато повышались.  Поэтому не думаю,  что  здесь  можно  оценить  что-то обкективно.

     ГОЛОВА. Депутат  Семенюк.  Валентино Петрівно,  поставте свою картку правильно.

     СЕМЕНЮК В.П.,  секретар  Комісії  Верховної  Ради  України  з питань   агропромислового   комплексу,   земельних   ресурсів   та соціального   розвитку   села   (Андрушівський   виборчий   округ, Житомирська  область).  Прошу  передати  слово  Віктору  Івановичу Шевченку.

     ГОЛОВА. Будь ласка.

     ШЕВЧЕНКО В.І.,  член Комісії Верховної Ради України з  питань базових   галузей   та  соціально-економічного  розвитку  регіонів (Макіївський-Центральний  виборчий   округ,   Донецька   область). Николай  Петрович,  в  своем докладе вы,  касаясь проблемы угля (в продолжение  вопроса,  который  вам  задавал  Николай  Сафонович), употребили  такое  выражение:  "або-або".  Два  пути  выхода:  или изменить цену угля, чтобы вся дальнейшая продукция была дешевле, и дотировать уголь, или принять то, что нам предлагает международное сообщество  (опубликован,  кстати,  материал  вчера  в   "Киевских ведомостях")  -  все шахты приватизировать до первой половины 1997 года,  а дальше  с  помощью  государства  субсидировать  буквально каждого  человека,  потому что цены будут непредсказуемы.  Так все же,  какое мнение комиссии: первое - что нужно для государства или второе - что нужно для международного сообщества.

     ДУДЧЕНКО М.П.  Спасибо.  Хороший  вопрос,  поскольку  этого в докладе  действительно  нет.  Комиссия   рассматривала   эти   два варианта.  Комиссия  исходила  из того,  что во всем мире угольная отрасль - дотационная, и везде идут два процесса: если государство хочет  сохранить отрасль,  то ее национализирует и дотирует;  если государство не хочет  нести  бремя  расходов  на  содержание  этой отрасли, оно ее денационализирует и наполовину закрывает. Так было во всех странах.

     Поэтому комиссия  считает,  что  первый  вариант,   то   есть национализация  угольной отрасли и осуществление дотаций,  - более правильный вариант. Так высказалось большинство членов комиссии.

     ГОЛОВА. Депутат Довгань.

     ДОВГАНЬ С.В.,  член Комісії Верховної Ради України  з  питань фінансів і банківської діяльності (Великоолександрівський виборчий округ,  Херсонська область).  Шановний Миколо Петровичу, по-перше, дозвольте  подякувати  вам  і вашій комісії за велику роботу,  яку проведено, і за висновки, які зроблено.

     І таке запитання. У ваших висновках написано таке: "Структура... функціонування  ринку нафти...  вирішуються картелем суб'єктів  зовнішньоекономічної  діяльності  за  участю   урядових структур". А діяльність картелю має напівлегальний характер. Тобто можна  зробити  висновок,  що  енергетичним  ринком  у  нас  керує міжнародна мафія. Можна такий висновок зробити?

     І другий висновок.  Постачання нафтопродуктів на село:  чи це прийнятний варіант для нашої  держави?  Чи,  може,  існують  кращі варіанти розв'язання цієї проблеми?

     ДУДЧЕНКО М.П. Спасибо за вопрос. Когда комиссия сделала вывод о существовании полулегального картеля,  имелось в виду,  что  его деятельность   законом   запрещена,   а   решениями  правительства разрешена.  Вот это и есть  полулегальность,  то  есть  по  закону нельзя, но если очень хочется, то можно.

     Относительно обеспечения нефтепродуктами сельского хозяйства. Комиссия этим вопросом не успела  заняться,  и  я  могу  высказать только свое личное мнение.  В прошлом году правительство, как и во времена  военного  коммунизма,  изкяло  урожай   у   крестьян,   у сельскохозяйственного     производителя,     положила    его    на централизованное хранение,  а точнее,  пустила в товарный оборот и использовала  его  до  весны  этого  года.  Часть  урожая пошла на закупку нефтепродуктов,  которые сегодня даются селу  на  условиях товарного кредита.  То есть кто-то использовал ресурсы, получил от этого прибыль и теперь еще возвращает  их  на  условиях  товарного кредита,  то  есть  еще и за это проценты платить надо.  Кроме как разбоем на большой дороге, это никак назвать нельзя.

     ГОЛОВА. Депутат Немировський.

     НЕМИРОВСЬКИЙ В.Л.,  секретар Комісії Верховної Ради України з питань  фінансів  і  банківської діяльності (Болградський виборчий округ,  Одеська область). Уважаемый докладчик! У меня три коротких вопроса.

     Первый вопрос.  Целесообразно  ли  вводить пошлину и акциз на горюче-смазочные материалы,  которых у нас не хватает? И чьи здесь интересы преследовались, если вы изучали данный вопрос?

     Второй вопрос.  Всегда  ли  оправданны гарантии правительства под  валютные  кредиты  относительно  энергоносителей,   когда   в результате сделок цены там в полтора, в два раза выше, чем у нас ?

     И третий вопрос. Не считаете ли вы, что сегодня у нас диктует условия единый монополист  на  рынке  балонного  сжиженного  газа, особенно для сельского населения?

     ДУДЧЕНКО М.П.   Что   касается   тарифной  импортноэкспортной политики. Вопрос сложный. Я на него однозначно ответить не могу. С одной   стороны,  ввоз  более  дешевых  нефтепродуктов  в  Украину облегчает жизнь и сельскохозяйственным производителям, и другим. С другой  стороны,  мы  имеем  с вами проблему акционерного общества "ЛИНОС",  поскольку его  это  поставило  в  тяжелые  экономические условия и оно просто не выдерживает конкуренции. Поэтому я не могу однозначно ответить на вопрос.  И,  честно говоря, комиссия его не рассматривала.  Теперь о газовых баллонах.  Схема, по которой одна государственная  организация  обеспечивала  население  газом,   не вызывала проблем.  Проблемы появились только сейчас.  Поэтому я не думаю,  что эта схема не может работать. Здесь просто надо навести порядок.  И  комиссия  считает,  что население должна обеспечивать газом только государственная  корпорация  (об  этом  я  в  докладе говорил).

     ГОЛОВА. Депутат Немировський,  ще раз. На третє запитання він не відповів...

     НЕМИРОВСЬКИЙ В.  Л.  Поинтересуйтесь их заработной  платой  и посмотрите, какие они порядки вводят там... Это же самый настоящий бандитизм!..

     ГОЛОВА. Володимире Лукичу, все правильно, але ж це не функція комісії...  Ви цікавилися,  які заробітки,  то зараз скажіть, тоді буде зрозуміло для всіх...

     Депутат Петренко.

     ПЕТРЕНКО М.І.,  член Комісії Верховної Ради України з  питань боротьби  з  організованою  злочинністю і корупцією (Гайворонський виборчий   округ,   Кіровоградська   область).   Дякую.   Шановний доповідачу!  Ви дуже вміло обходите ці гострі кути,  які є у вашій доповіді,  проте я все-таки хотів би почути (депутат Терьохін  теж вам  ставив таке запитання),  хто підписував ті зобов'язання,  про які йшлося вже.  І  ви  у  своїй  доповіді  вказуєте,  що  до  вас надходили неофіційні матеріали. Чому ваша комісія не розглянула ті неофіційні  матеріали  і  не  зробила  якісь  висновки?  Це  перше запитання.

     І друге.  Чи  підраховувала ваша комісія,  якої шкоди завдали нашим базовим галузям бартери і давальницькі умови?

     Дякую.

     ДУДЧЕНКО М.П. Давайте тогда сразу определимся, что существует два  вида  обязательств  или  гарантий,  которые  даются Кабинетом Министров:  финансовые и имущественные. Финансовые гарантии даются Министерством   финансов   и  Национальным  банком,  имущественные гарантии  -  Фондом  госимущества.   В   докладе   говорилось   об имущественных гарантиях. Действительно, у комиссии нет официальных данных о том,  что какое-то конкретно должностное лицо государства давало  имущественные  гарантии.  Но  для того чтобы это впредь не сыграло против Украины,  комиссия и  предложила  обкявить,  что  в течение 6 месяцев все субкекты предпринимательской деятельности, в том числе  нерезиденты  Украины,  которые  имеют  неопубликованные имущественные  гарантии  должностных  лиц  государства,  должны их обнародовать с тем,  чтобы мы составили реестр таких  гарантий.  И через  6  месяцев государство просто снимет с себя ответственность за гарантии  этих  должностных  лиц,  если  такие  сведения  будут сокрыты.

     Я еще  раз  подчеркиваю,  у  нас есть неофициальные сведения, официальных нам никто не дал,  поэтому комиссия  предложила  такой механизм.

     ГОЛОВА. Миколо  Івановичу  та  інші депутати,  котрі ставлять подібні запитання, доповідь комісії вам роздано понад місяць тому. І  в цій комісії працюють представники всіх фракцій,  у тому числі вашої.  Ви що не могли досі поцікавитися конкретно цими питаннями, задати їх голові? А тепер ви нібито робите для себе відкриття: "От погляньте,  немає такої інформації" (Шум у залі).  Він же пояснив, чому такий підхід у комісії до цього документа.

     Дякую, Миколо Петровичу. Сідайте, будь ласка.

     ДУДЧЕНКО М.П. Всем спасибо.

     ГОЛОВА. На  виступи  з  цього  приводу  записалися  понад  20 депутатів.  Відповідно до Регламенту провадимо обговорення. Список висвітліть,  будь ласка. Слово від фракції соціалістів має депутат Моцпан. За ним - депутат Павловський.

     МОЦПАН А.Ф.,  член Комісії Верховної Ради  України  з  питань боротьби  з  організованою злочинністю і корупцією (Амвросіївський виборчий округ,  Донецька область). Фракция социалистов. Уважаемый Александр  Александрович!  Уважаемые  коллеги!  Как член Временной специальной комиссии Верховного Совета  по  вопросам  формирования национального  рынка  энергоносителей  прежде всего отмечу,  что в докладе  председателя  комиссии  уважаемого   народного   депутата Николая Петровича Дудченко дан определенный анализ состояния рынка энергоносителей на современном этапе. Хотя я и не согласен с рядом положений  и  выводов  доклада,  о  чем  скажу  позже,  но следует признать,   что   по   многим    направлениям    развития    рынка энергоносителей   докладчик   дал   обкективную   и   во   многом, согласитесь, удручающую картину.

     Украина, по существу, банкрот, так как импортируя ежегодно на 15   миллиардов   долларов  энергоносителей,  из-за  тупиковой,  а попросту,  преступной хозяйственной политики  не  может  поставить взамен  этого импорта соответствующую массу товаров в ту же Россию и другие страны.

     Нас все больше затягивают  в  финансовую  кабалу  окружающего мира  при  развале  промышленности  и  сельского хозяйства.  И как следствие -  обостряющаяся  нищета  и  безысходность  подавляющего большинства людей на одном полюсе и жирующая публика - на другом.

     Уважаемые коллеги, уважаемые избиратели! В руховских и прочих листовках так называемых национально-демократических  сил  периода 1990-1991  годов  усиленно  распространялась информация об успехах Украины   по   производству   продукции   на    душу    населения. Действительно,  по  целому  ряду  важнейших  показателей мы делили первое и третье места в Европе,  в  частности  по  металлу,  углю, электроэнергии, зерну , мясо-молочной продукции.

     Однако при  этом  сознательно  замалчивалось,  в  том числе и кандидатами в Президенты Украины Кравчуком, Чорновилом, Лукьяненко и  другими,  что  это  положение  достигается благодаря российским энергоносителям - нефти и газу,  сырьевым и материальным ресурсам, которые  Украина  получала по символическим ценам,  и что в случае выхода из СССР (в чем, собственно, я большой трагедии не вижу) нам придется  проводить  жесткую  политику  экономии энергоносителей и прочих  материально-сырьевых  ресурсов,   с   одной   стороны,   и наращивать  экспортный потенциал сельского хозяйства и ряда других приоритетных отраслей экономики, - с другой.

     Однако руководство Украины в  лице  президентов,  большинства народных депутатов, министров и прочих чиновников озабочено прежде всего удовлетворением  собственных  политических,  материальных  и прочих   амбиций,   а   не   интересами  украинского  народа,  его государства.

     Поэтому и в  парламенте  мы  периодически  создаем  различные временные следственные специальные комиссии.

     Почему, к  примеру,  за  1994  год  долг  Украины  Российской Федерации за газ составил 1 миллиард 400 миллионов долларов? И это при  том,  что  газовики,  как  государственные  структуры,  так и коммерческие (пресловутый "Славутич",  "Укрзовнішпром" и  другие), чувствовали  себя  превосходно.  Потому  что в 1991 году Верховный Совет принял законы о предприятиях,  о предпринимательстве,  после введения   в   действие   которых   начался   планомерный   развал государственного сектора экономики. Я не против частной инициативы в отдельных отраслях экономики, но почему для этого первоначальный капитал необходимо формировать за счет ограбления  государства,  а по   существу   -   народа?  Вышеупомянутыми  законами  мы  отдали госпредприятия  на  откуп  директорскому  корпусу,   коммерсантам, большинство из которых оказалось элементарным жульем. Производство сокращается,  рабочие увольняются,  а директор и коммерсант  живут припеваючи,   что   хорошо   иллюстрируют   трехэтажные  особняки, иномарки,   заграничные   вояжи   и   так   далее.   Сегодня   как госпредприятие,  так и акционерное приватизированное предприятие - это,  в  известной  степени,  концлагеря.  Рабочий,   боясь   быть уволенным, сведен до коленопреклоненного существа.

     Докладчик дал  положительную  оценку  действиям правительства Украины на газовом рынке в 1995 году, подвергнув сомнению политику правительства  по  данному  вопросу  в 1996 году и в текущем году. Однако известно,  что предложенная правительством Украины  в  1996 году   схема   поставок   и   реализации  российского  газа  путем закрепления  оптовых  импортеров  газа  за  регионами  страны  (по предложению  тогда  еще  первого  вице-премьер-министра Лазаренко) позволила избежать долгов за газ,  поставленный Россией, в прошлом году. Согласитесь, это весьма существенно.

     Что же   касается   неуплаты   налогов   с  прибыли  газовыми трейдерами,  импортерами,  то на этот  вопрос  должна  дать  ответ Государственная  налоговая  администрация,  и в том числе по такой набившей оскомину структуре,  как "Единые  энергетические  системы Украины".  Корпорация,  насколько мне известно, не имеет долгов за 1996 год перед РАО "Газпром"  за  поставленный  газ.  Более  того, корпорация    с   помощью   правительства   стремится   обеспечить продвижение украинского товара на российский рынок.  Например,  за 1996  год трубная отрасль Украины увеличила производство продукции на 12,6 процентов,  в чем немалая роль ЕЭСУ.  И  опровергнуть  эту информацию  могут  только  сами трубники,  прежде всего Харцызский трубный завод.

     У меня   есть   немало   оснований   полагать,   что   данное рассмотрение   вопроса   о   рынке   энергоносителей  используется определенными политическими и коммерческими кругами для достижения следующей цели:  дестабилизировать и без того неустойчивый газовый рынок с последующим захватом РАО "Газпром" газотранзитной  системы Украины.  И  кто пытается этому воспрепятствовать?  Этого не знают как сидящие в этом зале, так и члены правительства. Я думаю, пусть они дадут ответ.

     Поэтому, не   желая  участвовать  в  таких  играх,  я  вашему вниманию  предложил  собственный  проект   постановления:   вопрос энергоносителей взять под жесткий государственный контроль.

     Спасибо за внимание.

     ГОЛОВА. Слово  має  Михайло  Антонович Павловський.  За ним - депутат Кожушко.

     ПАВЛОВСЬКИЙ М.А.,  голова Комісії Верховної  Ради  України  з питань  ядерної  політики та ядерної безпеки (Центральний виборчий округ,  Хмельницька область).  Шановний Олександре Олександровичу! Шановні члени уряду!  Шановні колеги!  Дозвольте звернути увагу на те,  що  проблема  енергоносіїв  зачіпає   проблеми   національної безпеки.  А в тих сферах, які стосуються національної безпеки, має панувати не хаос і стихія,  а доконче мусить  бути  системність  і цілеспрямованість.  І  тому звертаю увагу ось на що.  У розвинених країнах із перевагою змішаної економіки співвідношення таке:  де є кінцева продукція - там переважає ринковий механізм,  а чим ближче до енергоносіїв - тим далі від ринкового механізму.

     А ми,  розбудовуючи свою систему,  почали якраз  з  того,  що запустили  ринковий  механізм  саме в систему енергоносіїв,  тобто почали не з того краю.

     Отож дозвольте  обгрунтувати  таку  пропозицію.   Згідно   зі статтею   85  Конституції  Верховна  Рада  може  визначати  засади внутрішньої  і  зовнішньої   політики.   Така   норма   якраз   із обговорюваною поблемою пов'язана. І тому я пропоную дати доручення Кабінету  Міністрів  розробити  відповідні  засади  довготривалого забезпечення  України  енергоносіями і внести на розгляд Верховної Ради.  Причому  ці  засади  мають  бути  розроблені  на   декілька десятиліть,  щоб ми знали, як розвиватимемо вугільну промисловість та інші галузі.

     Для того щоб підкреслити,  наскільки це  питання  стратегічно важливе,  дозвольте  поставити  лише одне запитання.  Чому ціна на газ, який продає Росія, на кордоні Франції становить 80 доларів за одну  тисячу  кубічних  метрів,  на кордоні Польщі - 60 доларів за одну тисячу кубічних метрів, а на кордоні України - теж 80 доларів за  одну  тисячу кубічних метрів плюс ще три долари за транспортні послуги? Так де тут інтереси держави? Хто їх обстоює?

     Для того  щоб  вийти  з  оцього  глухого  кута,  ми   повинні переймати  досвід  розвинених  країн.  Ми  мусимо мати рівноцінні, співмірні три джерела енергопостачання.  Хай  одне  залишається  з Росії,  друге має бути з півдня,  а третє - своє,  внутрішнє. Вони повинні бути співмірні і з  самого  початку  діяти  паралельно.  З метою  захисту  інтересів  держави  структури,  які  керують  цими джерелами,  мають бути незалежні і навіть діяти  таємно  одна  від одної.   Бо  сьогодні,  наприклад,  "Укргаз"  не  здатен  захищати інтереси  держави  і  сприяти  розвитку   альтернативних   джерел, оскільки він усередині держави монополіст і,  зрозуміло, хоче, щоб ми його поважали та цінували.  А щоб насправді захистити  інтереси держави,  ми мусимо мати незалежну структуру управління, незалежні джерела енергопостачання.

     Проблема, яку ми сьогодні  розглядаємо,  зачіпає  і  проблему економічної політики.  Вона підтверджує,  що,  скажімо,  монетарна економічна політика є неефективною.  Вона сприяє розвитку бартеру. А якщо ми сприяємо розвитку бартеру,  то ми сприяємо лібералізації зовнішньоекономічної діяльності і так нищимо своє виробництво.

     Якщо ж  підійти  більш  зважено,  то  ми  можемо  і  сьогодні пропонувати  радикально зменшити бартер,  а це дасть змогу вільно, не  оглядаючись  на  рекомендації  Міжнародного  валютного  фонду, збільшити емісію, і тоді почне працювати промисловість.

     Ця проблема спричиняє і неплатежі,  і борги,  що своєю чергою загрожує  безпеці,  особливо  в  ядерній   енергетиці.   Хіба   це припустимо,  щоб  нині  єдиний  діючий блок Чорнобильської атомної станції був завантажений наполовину, бо немає палива?

     Проблеми формування ринку енергоносіїв пов'язані з  питаннями зовнішньоекономічної діяльності і взаємодії з іншими державами. От сьогодні великим тягарем для України є повернення  боргів,  навіть Росії  за  газ.  Тому  пропоную,  щоб  уряд,  поки  не завершилися переговори з поділу Чорноморського флоту,  пред'явив Росії рахунок за оренду Російським чорноморським флотом баз України. Так зможемо збалансувати зовнішні і внутрішні борги.

     Завершую свій виступ тим, з чого почав: пропозицією дати  доручення  Кабінету  Міністрів  розробити засади довготривалого забезпечення України енергоносіями.

     Дякую за увагу.

     ГОЛОВА. Михайле Антоновичу,  ви,  будь ласка, свої пропозиції подайте в письмовій формі.

     Слово має  Олександр  Михайлович Кожушко від Комісії з питань паливно-енергетичного комплексу,  транспорту і зв'язку. За ним від Комісії  з  питань  фінансів  і  банківської  діяльності - депутат Квятковський.

     КОЖУШКО О.М.,  голова Комісії Верховної Ради України з питань паливно-енергетичного     комплексу,    транспорту    і    зв'язку (Ясинуватський  виборчий  округ,  Донецька   область).   Уважаемые коллеги!   Материалы  Временной  специальной  комиссии  Верховного Совета  Украины  по  вопросам  формирования  национального   рынка энергоносителей  еще  раз  подтверждают серьезные проблемы в сфере топливноэнергетического комплекса, усложнение которых препятствует нормальному развитию Украины.

     Не умаляя  роли  главного энергоносителя страны - угля,  хочу привлечь ваше внимание к нефтегазовому комплексу, где в результате непродуманного   и   поспешного  проведения  реформ  с  грубейшими нарушениями  законов  возникла  опасная  ситуация   развала   этой отрасли,   что,   в   свою   очередь,   усугубляет  энергетическую зависимость нашего государства.  Эти нарушения  не  оставлены  без внимания.   И  наша  комиссия  несколько  раз  докладывала  о  них Верховному  Совету  Украины,  вносила   предложения,   принимались соответствующие решения,  но положительных результатов по сей день нет.  Спрашивается:  почему?  Потому что те,  кто причастен к этим нарушениям   законов,   теперь   всячески  игнорируют  предписания государственных органов об их устранении.

     Напомню, что 2  ноября  1995  года  Верховный  Совет  Украины принял   Постановление   об   устранении   нарушений  действующего законодательства Украины  по  приватизации  предприятий  нефтяной, газовой,   нефтеперерабатывающей   промышленности   и  обеспечению нефтепродуктами.   Этим   постановлением   было   поручено   Фонду госимущества   отменить   свои   решения   и  остановить  процессы приватизации в нефтегазовом комплексе, противоречащие закону.

     Фонд государственного    имущества    в    лице    тогдашнего председателя  Юрия  Ивановича  Еханурова вместо выполнения данного поручения стал на путь его прямого игнорирования и  занял  позицию отрицания указанных нарушений.  Генеральная прокуратура Украины по нашему  поручению  изучила  вопросы  и   подтвердила   наличие   в деятельности   государственных   органов,   в   том   числе  Фонда государственного   имущества,   нарушений   законодательства   при реформировании   нефтегазового   комплекса,   о  чем  неоднократно информировала Верховный Совет  и  Президента  Украины.  В  августе прошлого  года  Генеральная  прокуратура за нарушение действующего законодательства  при  проведении  корпоратизации  и  приватизации открытых  акционерных  обществ  "Укргазпром"  и "Укрнефть" ставила перед Президентом Украины вопрос о привлечении  пана  Еханурова  и других причастных должностных лиц к ответственности.

     Как видите,  обращения  Генеральной  прокуратуры стали пустым звуком, и при назначении Еханурова на должность министра экономики этот документ оказался под сукном.

     Этим же  постановлением  Верховного  Совета  от 2 ноября 1995 года поручалось Кабинету  Министров  Украины  устранить  нарушения законодательства    в    части   противозаконного   преобразования государственных предприятий  нефтегазового  комплекса  в  дочерние акционерные общества.  Кабинет Министров Украины в лице тогдашнего вице-премьера Василия  Ивановича  Евтухова  проигнорировал  данные поручения  и  ответил,  что  нарушений  нет.  Поэтому  Генеральная прокуратура  обратилась  в  суд,  и  решением  суда   подтверждены нарушения,  отменены  незаконные  решения  Фонда  государственного имущества.

     Что имеем в результате?  Приватизация нефтегазового комплекса начата   и  проводится  без  учета  отраслевых  особенностей,  без концепции приватизации предприятий этой  отрасли,  предусмотренных действующей тогда программой приватизации.  Единый технологический процесс  был  разорван  между  8-ю  закрытыми,   127-ю   открытыми акционерными обществами, 27-ю арендными, 10-ю коллективными и 66-ю государственными предприятиями отрасли. Может ли Украина выдержать такое положение?!

     Только 16  декабря  прошлого года Кабинет Министров по нашему предложению   утвердил   основные    направления    реформирования нефтегазового   комплекса,   реализация   которых   теперь  весьма сомнительна...

     Я просил 10 минут от ведущей комиссии.  У нас на рассмотрение какого-нибудь флажка целый день находится.

     ГОЛОВА. Олександре Михайловичу (Шум у залі).  Прошу уваги! Ви могли  відзразу  взяти  слово  як  співдоповідач  від   профільної комісії. А то так, явочним порядком...

     КОЖУШКО О.М. Проблема использования имущества, не подлежащего приватизации...

     ГОЛОВА. Олександре Михайловичу, одну хвилинку, будь ласка.

     За продовження регламенту до десяти хвилин прошу  визначитися шляхом  голосування  (Шум  у  залі).  Я прошу:  не кричіть,  бо ви розмовляли, не чули, що я казав!

     "За"- 151.

     Продовжуйте, будь ласка. Ще 4 хвилини.

     КОЖУШКО О.М. Проблема использования имущества, не подлежащего приватизации,  до  сих  пор  не  решается  Кабинетом Министров,  и магистральные нефтепроводы третий  год  не  имеют  амортизационных отчислений,  что при интенсивной эксплуатации создает опасность их разрушения,     аварий,     экологических     бедствий.     Оценка приватизируемого   имущества  подлежит  проверке  согласно  нашему поручению. Однако данный вопрос Кабинет Министров игнорировал.

     10 июля  прошлого  года  наша  комиссия  доложила  Верховному Совету  о  выполнении  указанного  постановления  от 2 ноября 1995 года,  и было  принято  соответствующее  решение  провести  оценку имущества акционерных обществ "Укрнафта" и "Укргазпром".  Вопрос о дальнейшей  эксплуатации  магистральных  нефте-   и   газопроводов "Укргазпромом" до настоящего времени не решен.

     Следует отметить,   что   благодаря   вмешательству   первого вице-премьера    Василия    Васильевича    Дурдинца     наметились положительные  сдвиги.  Была  создана  межведомственная  комиссия, вскрывшая    нарушения    законодательства    по    реформированию нефтегазового  комплекса.  Теперь встал вопрос о завершении работы по выполнению постановления Верховного  Совета  от  10  июля  1996 года, но игнорирование постановлений продолжается.

     Так, Юрий   Иванович   Ехануров   перед  уходом  с  должности председателя  Фонда  государственного   имущества   на   должность министра  экономики  дал  Верховному  Совету  и Кабинету Министров письменное обкяснение по тому вопросу,  которое содержит  элементы фальсификации.  Товарищ Ехануров признал,  что факты действительно были,  хотя до этого было 20 заявлений. Вместе с тем и в докладной записке  на  имя  первого  вице-премьера,  и  в Верховный Совет он пишет,  что за эти нарушения снят с занимаемой должности Александр Михайлович Бородавко.

     Мы сделали  запрос и получили документ - заявление Бородавко: "Прошу уволить по  собственному  желанию".  Резолюция:  "Звільнити Бородавка  Олександра  Миколайовича,  директора  департаменту,  за власним бажанням. Єхануров".

     И сейчас  продолжается  вранье  и   Кабинету   Министров,   и Верховному Совету.

     Теперь относительно  счетчиков.  Наша  комиссия  изучила этот вопрос.  Проблема не в наличии счетчиков,  их достаточно, а в том, что  сейчас  установка  счетчика  стоит  в  два  раза  дороже  его собственной стоимости. Это дело захватили в свои руки монополисты. Несколько  помогло  вмешательство  нашей комиссии,  в частности по Киеву. Сейчас получаем письма благодарности. Мы рассматривали этот вопрос  у  товарища  Минченко,  но решения по нему до сих пор нет. Почему  это  происходит?  Потому,  что  мы  сознательно  разрушили общегосударственные комплексы,  в том числе нефтегазовый. Такое же положение и в цементной промышленности.

     Я считаю,  что до тех пор,  пока люди, которые позволяют себе не  выполнять  законы,  обманывать  государство,  будут  и  дальше занимать ответственные должности, мы положения не изменим. Поэтому надо менять и кадровую, и экономическую политику.

     Я предложил  свой  проект закона.  Если вас он удовлетворяет, пожалуйста...

     ГОЛОВА. Я прошу:  завершуйте,  будь ласка.  Я ж обурювався не менше за вас. Ну, зрозуміло. Сідайте, будь ласка.

     Спасибі.

     Після перерви першим виступатиме Квятковський.

     Оголошується перерва на півгодини.

                    (П і с л я п е р е р в и).

     Веде засідання Голова Верховної Ради України МОРОЗ О.О.

     ГОЛОВА. Прошу  депутатів  сідати.  Продовжується  обговорення інформації.  Слово має Ігор Васильович Квятковський від комісії  з питань  фінансів  і  банківської  діяльності.  За  ним  -  депутат Панасовський від фракції.

     КВЯТКОВСЬКИЙ І.В.,  голова підкомісії Комісії Верховної  Ради України  з  питань фінансів і банківської діяльності (Староміський виборчий   округ,   Вінницька   область).   Шановний    Олександре Олександровичу,  шановні депутати!  Питання, яке ми розглядаємо, і ті факти, що відкриваються нам, у будь-якій іншій країні викликали б  такий шквал обурення,  такі судові процеси,  що покровителі цих справ отримали б щонайменше довічне ув'язнення.

     У світлі цього дозвольте навести вам деякі цифри і факти,  що не подаються ні в доповіді,  ні в матеріалах,  над якими працювала комісія.

     Отже, повні затрати на видобуток 1 тисячі кубометрів  газу  в "Оренбурггазі"  (це в Росії) становлять 18-20 доларів.  Пропозиції вартості продажу  (і  на  те  є  документальні  підтвердження)  на кордоні  Росії з Україною коливаються від 45 до 56 доларів за одну тисячу кубометрів. Унаслідок повної монополізації газового ринку з боку  газових  трейдерів,  які  є  приватними  конторками чергових прем'єрміністрів і відвертої змови між  першими  особами  в  уряді України  і  керівництвом  "Газпрому",  ця  ціна  для  українського споживача вже сягає 83 доларів за тисячу кубометрів.

     Зверніть увагу  на  структуру  ціни  природного  газу  нашого власного  видобутку.  Ми  ж  чудово  знаємо,  що  інвестицій,  які містяться в цій ціні,  немає,  що так звана різниця в ціні й рента ховаються  по кишенях урядовців.  А це разом 48,9 долара на кожній тисячі кубометрів уже українського газу.

     Цілком очевидно,  що  ціну   українського   газу   спеціально завищено. Вона дорівнюється до ціни російського газу для того, щоб газові  трейдери  отримували  надприбутки.  Отже,  перше   джерело надприбутків  -  різниця  між  фактичною ціною газу,  за якою його отримують наші  газові  трейдери,  і  ціною,  за  якою  вони  його реалізують в Україні.  А це близько 30 доларів чистого надприбутку за кожну  тисячу  кубометрів,  за  які  жодного  цента  у  вигляді податків до державного бюджету не надійшло.  Тобто газові трейдери тільки  за  цією  складовою  отримали  1996  року  щонайменше  2,7 мільярда  доларів чистого прибутку,  ні копійки не давши у вигляді податків  до  державного   бюджету   для   сплати   пенсій   нашим пенсіонерам,  для  погашення  заборгованості  по  заробітній платі шахтарям,  учителям... Це все призводить до зростання собівартості продукції  наших  вітчизняних підприємств,  що робить їх продукцію неконкурентоспроможною   порівняно    навіть    із    аналогічними російськими підприємствами.

     Цілком очевидно,   що  відбувається  пригнічення  й  знищення власного виробництва, а це ще більші втрати державного бюджету. Та це  тільки  одна  складова  здирства щодо наших підприємств з боку приватних газових трейдерів і наших прем'єрів.

     Друга складова -  це  суцільна  бартеризація,  тобто  товарні схеми  розрахунків  за  газ.  А  внаслідок таких операцій прибуток набагато вищий,  ніж за першою складовою бо тут уже таке  безмежне поле  напрямів  для його отримання,  що не вистачить пальців ні на руках,  ні на ногах.  Це і забирання товарів у товаровиробника  за демпінговими  цінами,  бо  якщо не розрахуєшся за зниженими цінами своєю продукцією,  то просто перекриють газ, і ухилення від сплати ПДВ та інших податків, і митних зборів тощо.

     Цинізм і зухвалість газових трейдерів дійшли до того, що вони примушують наші підприємства сплачувати ще й  вартість  зберігання цієї продукції доти,  доки газові трейдери не знайдуть можливостей реалізації цієї  продукції  в  Росії  за  вищою  ціною.  Директори підприємств,  які є в залі,  це чудово знають.  Безумовно,  що вся маржа осідає в кишенях газових трейдерів,  а наші  товаровиробники залізають  у  дедалі  більші  борги  перед  тими  самими  газовими трейдерами.  І саме через те в надрах Кабінету Міністрів готується постанова  про  приватизацію  цих  підприємств  за  борги  в обхід будь-яких законів.

     За найскромнішими  підрахунками   чистий   прибуток   газових трейдерів  від  товарних  схем  розрахунків сягає щонайменше 3,5-4 мільярди доларів на рік.

     Отже, політика  уряду  свідомо  спрямовується   на   знищення власного  виробництва,  на здирання останнього з украй знедоленого населення,  яке змушене оплачути газ за такими непомірними цінами, та на неймовірне власне збагачення урядовців.  Це - ракова пухлина нашої економіки,  здирники кладуть щорічно до кишені  близько  6,5 мільярда доларів, що становить 16-18 відсотків державного бюджету, не даючи тому самому бюджету у вигляді податків ані копійки.

     Я пропоную прийняти рішення  з  цього  питання  тільки  після заслухання   доповідей   Державної   податкової   адміністрації  і Антимонопольного комітету, тобто наступного тижня.

     Але, на мою думку, наші виборці марно сподіватимуться, що цей парламент  зробить  якісь  висновки  для  хірургічного втручання з метою усунення цієї хвороби нашого  суспільства.  Бо  те,  з  яким запалом лідери і комуністів, і Руху протягували на посаду Прем'єра пана Лазаренка, свідчить лише про одне: метастази названої хвороби проникли  і  в  цей зал,  і частина надприбутків газових трейдерів осіла тут.

     Дякую за увагу.

     ГОЛОВА. Ще раз нагадую  для  довідки.  Голосування,  про  яке говорить Ігор Васильович,  зібрало тоді 340 голосів... навіть 344. Тому ми маємо всі носити свої шапки.

     Слово має  депутат   Панасовський.   За   ним   від   комісії виступатиме депутат Ратушний.

     ПАНАСОВСЬКИЙ О.Г.,  директор Вуглегірської ДРЕС (Артемівський виборчий округ,  Донецька область). Как председатель подкомиссии и руководитель  государственного  предприятия  заявляю об отсутствии каких-либо политических пристрастий.  В данной конкретной ситуации свое  главное  предназначение  я  вижу  в том,  чтобы в меру своей компетентности и сил помогать выжить именно в нынешних условиях.

     В отличие от некоторых оценок и выводов,  прозвучавших в этом зале  по  вопросам  развития  национального рынка энергоносителей, позволю высказать собственное мнение.  Будем обкективны  в  оценке ситуации   на  момент  прихода  восьмого  по  счету  правительства Украины:  почти пустые топливные склады  тепловых  электростанций, практически    сработанные    госрезервы,    крайне   ограниченная возможность  отечественной  угольной  промышленности  в   покрытии потребности энергетики,  огромный государственный долг в размере 3 миллиардов долларов США за поставленный природный газ из России  и потерянный   авторитет   из-за   невыполненных   правительственных гарантий и,  как следствие,  - отсутствие  договоров  на  поставку природного газа в Украину.

     Ситуации бывают разные:  нормальные и чрезвычайные. Ситуация, в которой мы находились и пребываем в настоящее время, относится к категории   чрезвычайных.   Обкективная   необходимость  формирует чрезвычайную систему  управления,  если  хотите,  отбирайте  ее  у руководителей, однако не будем впадать в крайности.

     Как специалист-производственник,              соприкасающийся непосредственно  с  экономической  реальностью,  я  понимаю   курс правительства,   который  оно  вынуждено  проводить  в  конкретной ситуации.  Я считаю,  что ничего без особой на то необходимости не делается, однако все должно преследовать государственные цели.

     В конкретно  сложившихся  условиях  правительством  в  зимний период принимались,  как правило, конкретные решения. Результат: в чрезвычайно   сложных   условиях  энергетика  обеспечила  энергией промышленность,  страна  пережила  очередную  зиму.  За  1996  год задолженности за поставленный газ нет,  перебоев в газоснабжении и претензий потребителей не было.  Мне трудно говорить о выборе ЕЭСУ в   1996   году  в  качестве  основного  газотрейдера.  Могу  лишь констатировать что корпорация  поставила  в  1996  году  около  24 миллиардов  кубических  метров  газа по контракту с РАО "Газпром", рассчитавшись на 100 процентов  за  поставленный  газ,  и  закрыла часть прежних долгов станции за потребленный газ.

     О преимуществах   ныне  действуюшей  системы  могут  говорить эксперты,  повторяться нет  смысла.  Павел  Иванович,  любые  ваши благородные  усилия,  направленные на наведение порядка в Украине, всегда найдут поддержку в депутатском корпусе!

     Хотел бы обратить внимание всех,  кто меня слушает, кто может принимать   правильные  решения  и  нести  ответственность  за  их выполнение.  Сегодня  не  может  не  тревожить   тот   факт,   что задолженность  за  отпущенную  электро-  и  теплоэнергию  достигла четырехмесячного   товарного   отпуска   продукции   отрасли   при постоянном   снижении   сбора   банковских  средств.  Кредиторская задолженность превышает дебиторскую на один миллиард гривень,  что обкясняется  наличием  убытков  от  адресных продаж электроэнергии атомными станциями,  наличием некомпенсированных  льгот,  выплатой кредитов  и  процентов  на них,  отставанием увеличения тарифов от роста цен на топливо и длительными сроками неплатежей  в  условиях инфляции.  Задолженность  по заработной плате составляет от 3 до 6 месяцев.  Получение краткосрочных  кредитов  под  закупку  топлива окончательно разрушает экономику энергетики, так как нет источника не только возврата кредитов, но и выплаты процентов. Энергосистема Украины  работает  обособленно  в  критическом  диапазоне  частот. Положение просто катастрофическое!

     Отмечу, что эта ситуация формировалась всеми,  в том числе  и предыдущими  составами правительства,  в течение последних 5 лет и обкясняется   стремлением   государства   сберечь    существование неэффективных   энергоемких  предприятий  и  производств  за  счет достаточно эффективной отрасли Украины  -  энергетики.  Энергетика практически   дотирует  все  народное  хозяйство  страны,  являясь донором за счет собственного самоуничтожения!

     Мы имеем условия,  когда цены на топливо,  которые  формируют себестоимость   электроэнергии,  освобождены  от  государственного регулирования,  тогда  как   тарифы   на   электроэнергию   жестко регулируются  государственными  органами.  Здесь  дают  себя знать ошибки всех правительств,  исправление последствий которых не  под силу нескольким грядущим поколениям.

     Павел Иванович,   разрешите   обратиться  к  вам  по  фактам, представляющим   угрозу    безопасности    страны.    Существующие организации  сбыта электроэнергии и последствия нынешнего передела на  энергорынке  наносят  миллиардный  ущерб  отрасли,  а   заодно авторитету  властных  структур.  Потенциал  энергобизнеса поистине огромен и превышает, по мнению независимых экспертов, 7 миллиардов долларов.

     Разрушительные процессы  в  энергетике  будут усиливаться,  и ущерб многократно увеличится с установлением тарифов,  соизмеримых с   действующими   в  развитых  странах.  Получаемые  средства  за реализацию могли бы использоваться  на  модернизацию,  однако  они уплывают  в  теневой сектор.  Необходимо в возможно короткие сроки завершить   формирование   энергорынка,   перейти   на    рыночное формирование  тарифов,  а отрасль,  кстати,  подготовлена к такому процессу.   Реализацию   электроэнергии   генерирующих   мощностей необходимо осуществить только посредством энергорынка.

     Есть над  чем  подумать,  но  решать надо немедленно.  Потеря контроля со стороны государства за энергорынком,  так же как и  за нефтегазовым,  грозит  непредсказуемыми  для страны последствиями. Необходимо срочно,  безотлагательно принять после доработки  закон Украины об энергетике.

     Благодарю за внимание.

     ГОЛОВА. Депутат  Ратушний.  За  ним  - депутат Соболєв.  Будь ласка.

     РАТУШНИЙ М.Я.  Шановні виборці!  Шановні народні депутати!  Я думаю,  від  того,  яку  позицію  зайняла  і  займе  Верховна Рада України,  залежатиме,  чи парламент України має намір і спроможний виконувати свої контрольні функції,  чи він гідно захистить справу не лише економічної,  а,  певно,  й політичної незалежності  нашої держави.  Цим  питанням  парламент  мав  заопікуватися  давно,  бо вакханалія,  яка  чиниться  на  ринку   енергоносіїв,   переходить будь-які межі.  І про те, хто несе за це відповідальність, напевно знають не лише всі в цьому залі, а вже знають і школярі, і не лише київських шкіл.

     Тому, треба сказати відверто, мене не задовольнило, за такого великого обсягу роботи,  здійсненого комісією,  що голова  комісії говорив  якось  узагальнено,  не  називаючи  конкретних  прізвищ і конкретних корпорацій,  які справді несуть відповідальність за те, що відбувається на ринку енергоносіїв.

     Немає сумніву в тому, що говорити про це небезпечно, і всі це знають.  Але чи безпечно далі мовчати,  коли Україна щораз  більше узалежнюється  від  поставок  газу  з  Росії,  коли за ці поставки російський  капітал  уже  претендує  на   найбільш   ласі   шматки української   власності,   що   відбувалось   і,   на  жаль,  далі відбувається в Лисичанську.  І все  це  робиться  не  будь-ким,  і робиться  не  лише Росією,  а робиться з відома найвищих державних чиновників нашої держави, які є і в уряді, і в оточенні Президента та мають відповідні лобістські групи і тут , у парламенті.

     Тому дуже  дивною  видається  відповідь  на  звернення  групи депутатів України,  яку я вже декілька місяців наводжу і продовжую наводити, щодо ситуації, яка склалася в Лисичанську.

     Я думаю, цей гамір, який здійнявся у зв'язку з цією ситуацією і опинився в центрі уваги і  діяльності  нашої  Комісії  з  питань боротьби з організованою злочинністю і корупцією, примусив декого, як кажуть, рушити зворотнім ходом.

     Пропонується, щоб  уряд  Російської  Федерації   запропонував гарантовані  поставки  нафти  ВАТ "ЛиНОС" близько 6 мільйонів тонн щорічно, протягом 7 років, на умовах продажу російському інвестору пакета акцій обсягом 45 відсотків статутного фонду.

     Фактично статутний фонд підприємства,  який реально сягає 1,2 мільярда доларів США,  занижено до 10  мільйонів  гривень  завдяки сприянню  державного  міністра  Мінченка  (бо  в нас уже з'явився, напевно,  крім державних,  ще й приватний міністр;  до того ж я не розумію взагалі статусу посади "державний міністр").

     Отже, занижено  статутний  фонд  стратегічного об'єкта,  який хочеться за борги,  яких нібито  й  немає  перед  Росією,  віддати російській стороні.

     І я  думаю,  що контроль за тим,  що робиться по ВАТ "ЛиНОС", планується щодо "Оріани" та інших об'єктів,  має бути дуже пильним з боку Контрольної комісії з питань приватизації, Комісії з питань боротьби з організованою злочинністю та корупцією і,  власне, тієї комісії, від імені якої доповідав депутат Дудченко. Треба, щоб цій комісії було надано статус спеціальної слідчої комісії. Це перше.

     Друге. Ціна  80  доларів  за  одну  тисячу  кубометрів   газу свідчить  про  те,  шановний  пане Моцпан,  що за допомогою отаких чиновників хтось хоче зробити Україну економічним  банкрутом.  Уже наш власний газ продається за такою самою ціною. Невже оця різниця в ціні йде на розроблення нових газових сховищ?  Ні.  Фактично все це  призводить  до  дуже  вільного  поводження  трейдерів у Єдиних енергетичних системах,  призводить до того,  що все списується  на державну корпорацію "Укргазпром". Фактично тепер усі винні за таку діяльність корпорації "Укргазпром".  І якщо тут хтось виступає  за природну  монополію  на  транзит  газу,  що повинна контролюватися державою,  то треба  допомагати  не  якимось  приватним  чи  іншим корпораціям і системам, а корпорації "Укргазпром", яка представляє і повинна представляти  інтереси  держави.  Але  що  виходить?  68 відсотків  нараховується  податку  за  видобуток  газу.  Це  йде в податок.  Фактично  минулого  року  5  мільярдів  кубометрів  газу пропало.  Його немає,  його поставили і не знають,  куди він зник. Його спалено. А все це лягає державним боргом на державу.

     Проект постанови,  внесений комісією,  в принципі  може  бути прийнятий  за основу.  Я також вважаю,  що комісії в її діяльності треба звернути увагу на те,  щоб ми,  поборюючи одну монополію, не зазнали  впливу  інтересів  інших  лобістських  груп,  які діють з протилежного боку та мають намір викупити на ринку  поставок  газу лише  ласі  шматки,  а  комунальні  служби та приватних споживачів передати, так би мовити, до державної корпорації.

     Якщо Верховна   Рада   прийме    постанову,    проект    якої запропоновано  комісією,  а  також  відповідні  закони  щодо таких об'єктів,  як у Лисичанську, серйозніше займатиметься не виборами, а  контролем за тим,  як відчужується майно українського народу за участю найвищих посадових осіб,  і змусить Генеральну  прокуратуру займатися  такими  фактами  корупції,  то  нам  тоді не доведеться доповідати  виборцям,  що  за  час  нашого   депутатства   Україну розграбували й приватизували до кінця.

     Дякую за увагу.

     ГОЛОВА. Я  ще  раз  прошу депутатів дотримуватися Регламенту. Слово має депутат Соболєв. За ним - депутат Федорин.

     СОБОЛЄВ С.В.  Шановні  колеги,  шановні  представники  уряду, шановний  головуючий!  Нашу  депутатську  групу  зовсім  не хвилює питання,  хто сьогодні фаворит того або того Прем'єр-міністра.  Чи це Єдині енергетичні системи, чи це "Інтергаз", який був учора, чи це "Олгаз",  який намагався приватизувати всю систему  газтранзиту ще позавчора.  Ми не забули цього,  бо саме наша депутатська група подала всі матеріали до комісії депутата Кожушка, і ми дуже вдячні голові комісії,  народним депутатам за те, що підтримали прийняття чіткого  рішення:  вся   газотранспортна   магістраль,   включаючи газосховища, не може приватизовуватися.

     Мене турбує  інше питання.  У нас відбувається,  як у цікавій казочці  "Убити  дракона".  Змінюється  черговий  Прем'єр-міністр, з'являється  новий  фаворит,  а  система  діє  та  сама.  Завдання Верховної Ради не виявляти цих фаворитів,  а конкретно врегулювати діяльність  на  газовому ринку.  На жаль,  комісія,  яка звітувала протягом п'ятдесяти хвилин і працювала протягом трьох місяців,  не дала відповіді на жодне запитання.

     Які саме запитання?  Перше: де рентна плата за газ, видобутий в Україні?  Офіційна статистика за  підсумками  виконання  бюджету 1996  року  свідчить,  що  рентна  плата  надійшла  лише  на рівні двадцяти восьми відсотків. А видобуток газу був на стовідсотковому рівні, як і планувалося.

     Чи побачимо  ми  в  проекті  бюджету  на  1997  рік  суми від реалізації  газу,  який  надходить  із  Російської  Федерації,  за транзит через територію України?

     Нам кажуть,  що  є дуже великі видатки всієї газотранспортної магістралі,  всієї  системи  "Укргазпрому".  Так,  але  це  бюджет держави.  Покажіть  баланс.  Ось  прибутки  від  реалізації десяти мільярдів кубів газу минулого року,  ось такі-то  будуть  прибутки від реалізації тридцяти мільярдів кубів газу цього року.

     Чергове запитання:  яким чином на газовому ринку діють тільки ті компанії, які не сплачують податки згідно із законодавством? До того  ж  це  не  тільки запитання.  Буквально тиждень тому (будемо називати імена) депутат Єльяшкевич зупинив у цьому залі постанову, якою  пропонувалося  ще  на  п'ять  років  надати  пільги спільним підприємствам щодо несплати податків.  Як  виникла  ця  постанова? Яким чином вона пройшла уряд?  Як вона потрапила до нашого залу? У той час,  як на всіх рівнях - від Президента,  Прем'єр-міністра до всіх  комісій  Верховної Ради,  розбираються,  чому не сплачуються податки.

     Наступне нагальне  запитання,  на  яке  я  не  зміг  отримати відповіді від голови Антимонопольного комітету,  коли він звітував тут кілька місяців тому.  Яким чином Антимонопольний комітет візує такі    постанови    уряду?   Чому   орган,   який   безпосередньо підпорядковано Верховній Раді,  не входить зі своїми  пропозиціями про неприпустимість існування такої системи у Верховну Раду?

     Саме тому нас не цікавлять прізвища Тимошенко,  Бакая, Іщенка і всіх інших,  - нам зовсім байдуже,  хто нині працює на  газовому ринку.  На ринку,  справді, повинен працювати найсильніший. Але не може найсильніший залежати від того,  хто є Прем'єр-міністром цієї держави.

     Є конкретні  пропозиції.  Досі  так  і  не  з'ясовано головне питання - сплата податків.  І наша фракція наполягає на тому,  щоб був  виступ  голови  Державної  податкової  адміністрації.  Але не просто з аналізом,  який,  до речі,  не зробила комісія  (вона  не зробила  навіть  приблизних розрахунків з несплати податків),  а з конкретними пропозиціями:  що пропонує податкова адміністрація? Як вийти  з  цієї  ситуації?  Як  урегулювати  ринок,  аби  на  ньому працювали ті компанії, які сплачують податки.

     Друга конкретна   пропозиція:   тут   повинен    прозвітувати Антимонопольний комітет, який візував усі постанови. І тільки коли зчинився  галас,  він  з  газового  консорціуму   спеціально   для Верховної  Ради  опублікував  своє  рішення  про незгоду щодо його створення, бо так порушується антимонопольне законодавство.

     Далі. Маємо Раду національної безпеки.  Усі знають,  що  вона закінчила аналіз стану енергетичного ринку в Україні. Нам обіцяли, що буде присутній  секретар  Ради  національної  безпеки,  що  ми, принаймні,   послухаємо   його   інформацію.  Це  питання  справді стосується національної безпеки України .

     Тому пропозиція  така:  розглянути  це  питання  і   прийняти остаточне  рішення  у вівторок після інформації згаданих посадових осіб.  Бо з тих п'яти проектів  постанови,  які  нам  роздали,  ми рішення  не  приймемо.  Комісія  мусить  розглянути  всі  варіанти постанов, заслухати інформацію і внести єдиний погоджений текст.

     Дякую за увагу.

     ГОЛОВА. Слово має депутат Федорин. За ним виступатиме депутат Сирота.

     Одну хвилинку.   Я   прошу   вибачити.   Час,  відведений  на обговорення,  ми вичерпали.  У  нас  залишилися  ще  записані  від фракцій - депутати Свято, Омеліч, Татаринов, Петренко, від комісії

- депутат Стецьків.  Є потреба послухати і представників відомств, котрих   тут  називали  депутати.  Маю  на  увазі  Антимонопольний комітет. Пропонуємо Володимиру Павловичу Горбуліну виступити, якщо він готовий до цього.  Не завадило б, якби Антимонопольний комітет дав відповідь на конкретні запитання, поставлені депутатами. Таким чином,  потрібно  ще  на  півгодини продовжити засідання.  Я прошу підтримати таку пропозицію. Ставлю її на голосування.

     А промовців прошу якомога стисліше говорити.

     "За" - 212. Прийнято.

     Це процедура.    Виступайте,     будь     ласка,     Ярославе Володимировичу.

     ФЕДОРИН Я.В.,  член  Комісії  Верховної Ради України з питань паливно-енергетичного    комплексу,    транспорту    і     зв'язку (Голосіївський виборчий округ,  м.  Київ).  Фракція Народного руху України.  Шановний Голово!  Шановна президіє! Шановні члени уряду! Шановні народні депутати! Коли Україна вийшла із Радянського Союзу після  його  розпаду,  то  мала  унікальну   можливість   створити надпотужну  нафтогазову промисловість,  яка могла б брати участь в освоєнні родовищ не тільки власних, а й усього світу. І цей процес починався, коли перші делегації поїхали до країн Перської затоки і до країн колишнього Радянського  Союзу,  аби  почати  консультації стосовно  участі  в  освоєнні  таких родовищ.  На жаль,  такого не сталося.

     У 1992 році,  ще коли я працював  у  Державній  думі  України завідуючим  відділом  науково-технічної  стратегії  та  формування національних  програм,  під  моїм  керівництвом  було   розроблено концепцію  енергетичної  безпеки  України  "Нафта  і  газ".  У ній передбачалося перетворення української нафтогазової  промисловості на  конкурентоспроможну  промисловість,  яка  могла б брати участь саме в освоєнні світових запасів нафти і газу.

     Що в цій  концепції  передбачалося?  Передбачалося  створення трьох  потужних  нафтогазових  компаній,  які  в  своїй діяльності охоплювали  б  повний  комплекс  освоєння  нафтогазових   родовищ, починаючи від наукових розробок і закінчуючи бензозаправками.  Хто знає світовий досвід,  той підтвердить,  що це абсолютно нормальна ситуація.  Так воно є всюди. У будь-якій країні світу ви натрапите на такі компанії як "АМОКО" чи "Britishoil",  чи інші, які саме за таким принципом і діють.

     На жаль,  усі наші уряди не прислухались до цих пропозицій, і наша нафтогазова промисловість була роздрібнена на окремі  заводи, інститути,  а деякі залишились і надалі державними підприємствами, як наприклад, управління нафти й газу в Держкомгеології...

     Те саме стосується і газового ринку. У зв'язку з цим ми маємо те, що маємо, як говорив наш колишній Президент.

     Що ж треба робити,  щоб тепер розпочати освоєння та нормальне створення  нафтогазової  промисловості?  Знову-таки,   тут   треба підійти    до    проблеми   комплексно.   Погляньмо:   нині   наші нафтопереробні заводи стоять,  а нафтопродукти завозяться з  інших країн.  Хіба  може  будь-яка  держава,  що  себе поважає,  довести нафтогазову  галузь  до  такого  становища?!  Отже,  ті  величезні потужності,  які  тепер простоюють,  мають бути задіяні.  Будь-яка держава  не  може  допустити,  щоб   майже   все   її   нафто-   і газопостачання  здійснювалось  із  однієї  держави - із Росії.  Не здійснено диверсифікації поставок нафти і газу в Україну.  І треба сказати, що будівництво терміналу провадиться зовсім незадовільно. Тобто  є  дуже  серйозні  проблеми  в  нафтогазовій  промисловості України.

     Тепер щодо  газового  ринку.  Україна  1995  року  мала певну заборгованість за газ перед Росією.  І  ця  газова  заборгованість створилася  тому,  що  не  було  забезпечено  єдиного  ланцюжка  - відірвали "Укргазпром" як організацію,  що імпортувала і виробляла газ  в Україні,  від безпосереднього постачальника підприємствам і комунальним службам "Укргазу".  І утворився тромб  саме  на  лінії постачання продуктів.  Через те "Укргазпром" не зміг повністю в ті роки розрахуватися за енергоносії з Росією.

     Що ж у цьому напрямі треба робити,  щоб  виправити  ситуацію? Можна піти таким шляхом: повернутися до державного існування такої структури,  тобто об'єднати "Укргазпром" і  "Укргаз"  та  створити єдину  велику  державну  компанію,  яка взяла б на себе монопольне право постачання газу в Україну.  Можна піти іншим шляхом, але цей шлях  має бути шляхом справді конкурентним,  як узвичаєно в усьому світі.  Це  може  бути  лише  природна  монополія  під   контролем національного центру з регуляції постачання енергоресурсів,  як це є в Америці.  А створити конкурентне середовище  треба  на  стадії виробництва та постачання газу вже до конкретних регіонів,  де має бути створене конкурентне середовище.

     У зв'язку з цим пропоную: Кабінету Міністрів разом із базовою комісією   Верховної  Ради  розробити  та  подати  Верховній  Раді програму структурної перебудови нафтогазової індустрії  України  й диверсифікації поставок нафти і газу в Україну.  Оскільки все-таки сьогодні виникли певні проблеми із поданням інформації про  сплату податків  і ставленням до цієї ситуації Антимонопольного комітету, я   підтримую   пропозицію   пана   Соболєва   перенести   розгляд обговорюваного питання надалі, попередньо заслухавши представників названих виконавчих структур.

     Дякую.

     ГОЛОВА. Слово  має  депутат  Сирота  від  депутатської  групи "Конституційний  центр",  за  ним  виступатиме  депутат  Свято від групи.

     СИРОТА М.Д.,  заступник голови Комісії Верховної Ради України з  питань  екологічної  політики  (Придніпровський виборчий округ, Черкаська  область).  Депутатська  група  "Конституційний  центр". Шановний  голово,  шановні  колеги!  Економічна криза,  що охопила народногосподарський комплекс України, зумовила критичне становище в бюджетній сфері, призвела до майже 5-мільярдної заборгованості у виплаті заробітної плати вчителям,  лікарям, працівникам культури, пенсіонерам,   породила  згубні  для  промисловості  й  сільського господарства України бартерні операції та  схеми  з  давальницькою сировиною. Як наслідок маємо майже паралізовану фінансово-кредитну систему держави.  Розрахунки провадяться в  натуральній  формі,  а зароблені бюджетом гривні вимиваються в позабанковий обіг.

     Однією з головних причин такого становища є ситуація на ринку енергоносіїв,  а точніше, ситуація, спричинена браком такого ринку взагалі.   Реально  діє  схема,  у  якій  поєдналися  корпоративні інтереси окремих керівників центральних і місцевих органів влади з фінансовими   інтересами  вітчизняних  та  закордонних  спритників бізнесу. Вони знайши шлях до викачування коштів із бюджетів різних рівнів,    використовують    із    корисливою    метою   прогалини законодавства.

     Чинна система  управління  вітчизняним   паливно-енергетичним комплексом   не   дає  змоги  повністю  контролювати  стан  справ. Гальмується реалізація проектів диверсифікації джерел забезпечення України енергоресурсами,  прикладом чого стало зволікання уряду зі створенням та розгортанням діяльності  "Укрзакордоннафтогазпрому". Рішення конфіденційного характеру розголошуються. Уряд, відповідні органи влади начебто не помічають цілковитої  монополізації  ринку енергоресурсів,  яка  поступово  переноситься на весь енергетичний ринок,  зокрема спричиняє цілковитий занепад  вітчизняної  атомної енергетики.  Хибна  кадрова  політика в органах управління атомною енергетикою є однією з головних причин її важкого становища.

     Непокоїть стан магістральних і місцевих газопроводів, система яких   потребує  термінового  ремонту.  "Укргазпром"  перебуває  в катастрофічному стані,  заборгованість в оплаті за транспортування газу постійно зростає.

     На порушення      чинного      законодавства     відбуваються адміністративний   розподіл   ринку   на   об'єднання    суб'єктів господарювання, надання окремим із них пільгового режиму.

     Енергозатратні технології  є  причиною  постійного  зростання заборгованості   підприємств   за   спожиті   енергоресурси,   йде маніпулювання боргами під час приватизації підприємств.

     Руйнується вугледобувна   промисловість,  а  уряд  так  і  не вирішив,  кого і що держава має дотувати - виробника, споживача чи посередника.  Створено  ситуацію,  заложником якої є,  насамперед, сільське господарство та всі базові  галузі  народногосподарського комплексу України.

     Мало того,   що   бюджет   держави  не  отримує  доходів  від суб'єктів,  що  діють  на  ринку  енергоресурсів,  його   постійно використовують  для  поповнення  їхніх  обігових  коштів,  роблять джерелом реальних доходів.  Неприпустимою є  діяльність  на  ринку енергоресурсів   суб'єктів   господарювання  з  мінімальною  сумою статутного капіталу та їх мільярдним річним товарообігом та ще  за умов надання цим суб'єктам урядових гарантій.

     Однією з основних причин невиконання дохідної частини бюджету є  те,  що  майже  55   відсотків   всього   обсягу   імпорту   не оподатковується.   Більшість  трейдерів  газового  ринку  України, користуючись недосконалістю чинного  законодавства,  теж  уникають сплати  податків,  сума яких пропорційна величині заборгованості в заробітній платі.

     Склалася загрозлива ситуація,  коли за борги  за  газ  можуть бути  забрані  українські  підприємства  закордонними інвесторами. Левова частка вини за те, що сталося на ринку енергоносіїв, лежить на  Верховній  Раді  України,  яка не змогла законодавчо захистити інтереси нашої держави в цій сфері.

     Група "Конституційний  центр"  підтримує  роботу  комісії   і вважає,  що  така  її робота повинна тривати далі.  Водночас ми не можемо підтримати запропонований нею проект постанови так само, як і інші,  оскільки вони,  на наш погляд,  не сприяють усуненню тієї ситуації, яка сьогодні склалася в цій галузі.

     Група "Конституційний центр" вважає, що комісія має визначити та  розробити разом із Кабінетом Міністрів перелік законопроектів, які зможуть впорядкувати діяльність ринку енергоносіїв в інтересах держави.

     Проект постанови  треба  доопрацювати  з урахуванням ось яких аспектів:  передбачити забезпечення постачання енергоресурсів  для комунально-побутової   та   бюджетної   сфер   тільки   державними підприємствами;   заборонити   дотувати   з   бюджету   недержавні підприємства,  що працюють на ринку енергоресурсів;  рішення уряду стосовно ринку енергоресурсів терміново привести у відповідність з чинними  законами;  Генеральній прокуратурі провести розслідування стосовно гарантій,  що надавались урядом та його членами суб'єктам господарювання; державній податковій адміністрації перевірити, які суми   податків   сплачено   компаніями-імпортерами   в    Україну енергоносіїв;    Верховній   Раді   України   прийняти   концепцію енергетичної   безпеки   та   диверсифікації   джерел   постачання енергоресурсів;  терміново  ухвалити  закони  та  внести  зміни до чинних  законодавчих  актів,  якими   регламентується   діяльність суб'єктів  ринку;  встановити  мінімальні розміри статутного фонду для суб'єктів господарювання, що діють на ринку енергоресурсів.

     Депутатська група  "Конституційний  центр"  пропонує  комісії продовжити  роботу,  а  проект постанови доопрацювати й розглянути його наступного вівторка.

     Дякую.

     ГОЛОВА. Слово має  Василь  Петрович  Свято  від  депутатської групи "Незалежні". За ним виступатиме депутат Стецьків.

     СВЯТО В.П., заступник голови Комісії Верховної Ради України з питань ядерної політики та ядерної безпеки (Чемеровецький виборчий округ,  Хмельницька  область).  Дякую,  Олександре Олександровичу. Група "Незалежні".  Шановні колеги депутати!  Шановні члени уряду! Шановні  виборці!  Ми  сьогодні  обговорюємо  надзвичайно  важливе питання,  а саме -питання національної безпеки України, бути чи не бути  Україні,  бо  енергетика  - основа економіки.  Проте ставити питання, як це говорив переді мною мій колега, стосовно ліквідації наслідків,  не  зачіпаючи  причин,  що  призвели до цих наслідків, зокрема в енергетичній галузі, це не розв'язання проблеми.

     Чому Україна в руїнах?  Чому  здійснюється  геноцид  стосовно народу   України?   Причина   в   тому,   що  ми  відмовилися  від найважливішого  принципу  -   принципу   державного   регулювання, особливо на перехідному етапі.

     Так, має  бути  державно  регульована,  соціально орієнтована ринкова економіка.  Але до цього треба дійти,  для цього  потрібен час,  а  жити треба сьогодні.  І тому забезпечити цей перехід може тільки  держава,  спираючись  на  базові  галузі,   передусім   на енергетичну галузь. Це - стратегія.

     Я дуже  радий,  що  сьогодні  тут присутні члени уряду,  що є можливість спілкуватися на всю Україну разом із виконавчою владою, законодавчою і висловити свою думку.

     Шановний Павле   Івановичу,   питання   питань   нині   -  це збалансування  бюджету.  Великої  помилки  припускається  Україна, уряд,  усі  ми,  коли  ставимо питання про збалансування бюджету в межах одного року.  Міжнародна практика підказує, що держави світу відмовилися від такого збалансування.  Збалансування має бути не в межах року, а в межах економічного циклу. А на це потрібні роки. І не  треба боятися дефіциту бюджету,  а здійснювати,  реалізовувати бюджетну політику шляхом збільшення цільових  видатків  на  базові галузі, шляхом зниження рівня податків, а не перекладати цей тягар на народ.

     Фіскальна політика здійснюється в  двох  аспектах:  у  режимі ручного  управління  (дискреційна  політика) і в режимі монтованої стабільності.  Так от,  з огляду  на  це  на  даному  етапі  треба поєднувати два режими:  і ручний,  і автопілотний. Коли ми йтимемо цим шляхом,  то вийдемо з біди.  Нині в  державі  грошовий  голод, насиченість  ринку грішми надзвичайно низька.  Є такий коефіцієнт, який називається "коефіцієнт монетаризації або відношення грошової маси до вартості валового внутрішнього продукту".

     В Україні  з  1991  по 1996 рік ця цифра зменшилася з 0,53 до 0,12.  Для порівняння наведу дані з провідних держав світу: Японія

-  1,16,  Англія- 0,89,  Франція - 0,69,  Німеччина - 0,65.  Ми не добираємо,  шановні,  близько 17,5 мільярда гривень.  Це ті гроші, які не дадуть зростати інфляції,  це ті гроші, інвестування яких у виробництво зумовить мультиплікативне зростання

     чистого національного продукту,  оживлення виробництва, вихід із кризи,  можливість зберегти Україну як державу. І тут справа не в ідеології,  а в державному підході,  у захисті інтересів народу, інтересів держави.

     Якщо говорити   конкретно   про   енергоринок,   то   лише  з монополістом-державою  на  цьому  ринку.  Є   ринок,   де   багато пропозицій,  багато споживачів,  є конкуренція, але це не стосовно енергоносіїв. І міжнародна практика це підтверджує. Навіть держави зі  стабільною економікою,  зокрема Англія,  і ті тільки останніми роками почали порушувати  питання  щодо  енергоринку.  А  візьміть Францію, де маємо державне регулювання...

     ГОЛОВА. Василю Петровичу, говоріть про Україну.

     СВЯТО В.П.   Та  конкретна  пропозиція,  про  яку  я  сказав, збігається з думкою всієї нашої  групи.  Якщо  є  енергоринок,  то енергоринок - з монополістом -державою.

     А дану  постанову,  яку  вніс  Микола Петрович,  повернути на доопрацювання.

     Дякую за увагу.

     ГОЛОВА. Спасибі.

     Слово має депутат Стецьків від  комісії.  За  ним  -  депутат Омеліч від фракції.

     СТЕЦЬКІВ Т.С.,  член  Комісії Верховної Ради України з питань правової політики і судовоправової реформи  (Городоцький  виборчий округ,   Львівська   область).   Група   "Конституційний   центр", Народно-демократична партія. За браком часу дозвольте спинитися на кількох позиціях.

     Перша -  проблема  зовнішнього  боргу  України  за газ.  Борг України  перед  Туркменистаном  за   газ   реструктуризований   на цивілізованій  основі.  Ми  будемо виплачувати його грошима.  Борг України за газ перед Росією  реструктуризований  на  зовсім  іншій основі.

     Нагадаю народним депутатам, що 1995 року було підписано угоду (підписував її Марчук), згідно з якою ми на суму свого боргу - 1,4 мільярда  -  випускали  облігації  державної  позики  під  заставу держмайна.  Парламент ухвалив  кілька  постанов,  якими  заборонив уряду  це робити.  Спочатку уряд з тим погодився.  Проте 1996 року такі облігації були випущені  та  передані  РАТ  "Газпром".  І  на сьогодні є інформація, що їх переуступлено вже третім країнам.

     Дозвольте запитати:  на яких умовах випускалися ці облігації, під яку процентну  ставку?  І  чи  були  вони  гарантовані  Фондом держмайна? Можливо, ми вже всю свою власність заставили?

     Позиція друга.  Ринок  нафти.  Скільки  ми  не  говорили  про стихійне формування  ринку  нафти  протягом  1993-1994  років,  на сьогодні цей ринок є диверсифікований,  ціни стабільні. І дефіциту в поставці нафти немає.

     Інша проблема - проблема приватизації нафтової промисловості. Я  не раз говорив,  що рішеннями,  прийнятими Верховною Радою 1995 року,  було  завдано  більшої  шкоди   цій   галузі,   ніж   усіма комерсантами  разом  узятими.  Прийнявши  рішення про перетворення дочірніх  підприємств  "Укрнафти"   на   державні,   ми   юридично зруйнували  галузь.  Ми  також ухвалили,  що ця галузь не підлягає приватизації, тоді як 30 відсотків уже було приватизовано.

     Тепер Кабінет  Міністрів  розглянув  концепцію   реформування нафтогазового   комплексу.   У   ній   пропонується  створити  три вертикальні нафтогазові компанії.  Проте є  ж  інші,  кращі  схеми створення нафтових компаній.

     Дозвольте ще  запитати:  чому  й  досі не підписано постанови Кабінету Міністрів про створення Української національної нафтової державної   компанії,   куди   ввійшли   б  нафтопровід  "Дружба", Надвірнянський НПЗ,  Дрогобицький НПЗ та інші.  Кажуть,  що  дехто проти.  Кажуть, що пан Мінченко проти. Проти чого? Проти створення корпорації чи проти того,  щоб її центр містився у  Львові?  Можна почути відповідь?

     Принципово неправильною      є     запропонована     комісією реорганізація "Укргазпрому" - розділення  транспортної  частини  і частини газовидобутку.  Якщо це буде зроблено,  ми просто втратимо газову  галузь,  оскільки  транспортна  частина  дає  прибутки,  а газовидобуток  -  ні.  Тому ця корпорація мусить існувати як єдине ціле. І постанову Верховної Ради з цього питання треба прийняти.

     Тепер щодо проблеми газу.  На моїй  пам'яті  це  третя  схема енергопостачання  в Україну.  Перша була 1993 року і базувалася на державних гарантіях.  Вона провалилася,  фірми зникли,  уряд  взяв борг  на себе.  Друга базувалася на тому,  що держава бере на себе забезпечення побутового сектора,  а комерсанти забезпечують заводи і  фабрики.  Це  також було замінено на територіальний принцип.  Я згідний, що саме цей принцип, можливо, врятував Україну, бо іншого принципу просто не було.

     Але, користуючись   із   присутності   урядовців,  вважаю  за потрібне поставити кілька риторичних запитань. Хто визначає, якого газового  трейдера за якою областю закріпити?  Чиновник!  Хто,  на якій основі це здійснює?  Звичайно,  на суб'єктивній,  бо іншої  ж основи немає! Чи, може, нам нав'язують газових трейдерів із-за меж України?! Дайте, будь ласка, відповідь.

     Чи надавалися гарантії комерційним  структурам  під  поставки газу комунальному сектору?  Якщо надавалися, назвіть їх; поясніть, чому це робилося.

     Третя позиція.  Якщо комерційній структурі  компенсуються  її видатки   за  поставки  газу  комунальному  сектору,  а  державним структурам не компенсуються, то на якій основі, з яких причин?

     Четверта позиція.  Коли підтверджується  те,  що  депутатська комісія не отримала ніякої інформації про те,  які податки платять газові трейдери,  то як це називається, шановні народні депутати?! То,  може,  вони  зовсім  не  платять  цих податків?!  Будь ласка, поясніть,  на яких підставах таке робиться.  І тоді все,  можливо, буде зрозуміло. Можливо, депутати не будуть цих питань ставити!..

     П'ята позиція.  Чи  відомо  урядові про те,  що розрахунок на бартерній основі за поставки  газу  призвів  до  того,  що  газові трейдери  просто вдаються до демпінгу щодо цін за цю продукцію і в такий спосіб її продають.  Водночас українські товаровиробники  не можуть   продати   цієї  продукції...  Чи  є  правильною  практика демпінгування щодо цін газовими  трейдерами,  які  беруть  газ  за низькими  цінами,  а  продають  за високими,  що дає їм можливість грати на демпінгу?..

     Ще одна проблема полягає в тому,  що, справді, існує практика продажу  акцій  українських  підприємств  за  газові  борги.  Така практика має бути заборонена!

     І, нарешті,  висновки.  Роботу комісії в будьякому разі конче треба   продовжити.  Проект  постанови  недосконалий,  його  треба доопрацювати.  Я підтримую тих народних депутатів,  які пропонують приймати її у вівторок.

     І останнє.  Я  особисто  не  бачу іншого виходу,  ніж змінити систему газопостачання в Україні.  Вважаю,  що участь парламенту в затвердженні    або   погодженні   такої   системи   є   абсолютно обов'язковою,  бо  це  критичний  імпорт,  життєво  важливий   для інтересів України.

     Дякую за увагу.

     ГОЛОВА. Слово  має  депутат  Омеліч,  від  депутатської групи "Єдність". За ним - депутат Петренко.

     ОМЕЛІЧ В.С.,  член Комісії Верховної Ради  України  з  питань бюджету   (Верхньодніпровський  виборчий  округ,  Дніпропетровська область).  Шановний  Голово,  шановні  народні  депутати!  Одна  з найгостріших  проблем  розвитку  економіки  України - забезпечення народного  господарства  природним  газом.  Вона  заторкує  основи існування України як незалежної держави,  стосується кожної сім'ї, кожного з нас.

     Ринок природного газу впродовж останніх років діяв за різними схемами.  Характерними  особливостями  ринку  газу 1993-1995 років було  те,  що  стосовно  розрахунків  імпортерів  природного  газу надавались урядові гарантії за майже цілковитого браку контролю за діяльністю цих структур.  Це якраз і призвело до того, що упродовж 1993-1995  років комерційними структурами був створений страшенний зовнішній державний борг, який перевищив три мільярди доларів США. Ось  якою стала ціна колишніх урядових гарантій і брак регулювання ринку природних монополій.

     Держава досі  змушена  сплачувати   борги   імпортерів   газу 1993-1995  років  зі  свого бюджету фактично за рахунок скорочення соціальних програм.  Ті кошти можна було б  направити  на  виплату пенсій,  заробітної  плати  вчителям,  лікарям,  працівникам інших бюджетних установ і зняти соціальну напругу в суспільстві.

     Залишений державі  оптовими   імпортерами   природного   газу величезний  зовнішній  борг,  за  який  справжні боржники так і не притягнені до відповідальності,  став ще одним серйозним ударом по економіці України.

     Іншою негативною   особливістю  системи,  що  діяла  протягом 1993-1995  років,  стало   нестабільне   забезпечення   споживачів природним газом.  Хто з нас не пам'ятає напруги,  яка була в наших округах, коли люди замерзали в квартирах від холоду, коли тривалий час не опалювалися лікарні,  дитячі садки,  школи, коли через брак газу з перервами працювали пекарні,  молокозаводи та інші  життєво важливі виробництва?

     Одначе ринок  газу 1993-1995 років з такими очевидними хибами влаштовував  комерційні  структури   саме   тому,   що   створював можливість поживитися за державний кошт, давав змогу безконтрольно діяти, добирати собі партнерів на власний розсуд.

     Враховуючи це,  нам варто серйозно задуматися, чи треба знову повертатися до старої схеми, підтримувати її палких прихильників.

     Головною перевагою  ринку  газу  1996  року є те,  що уряд не ризикнув узяти на  себе  відповідальність  за  розрахунки  оптових постачальників,  не  дав  гарантій  і  довірив  забезпечення газом надійнішим із них,  внаслідок чого держава вперше за останні п'ять років не має зовнішніх боргів за спожитий природний газ.

     У 1996  році  уряду  вдалося  розв'язати  іншу  надто важливу проблему -  здійснити  стабільне  забезпечення  всіх  без  винятку споживачів  природного  газу  у  спосіб закріплення постачальників газу за регіонами.

     От якраз ці дві  нові  обставини  -  утримання  від  урядових гарантій  і  регіональне  закріплення - і не влаштовують тих,  які звикли  за  минулі  три  роки  діяти  безвідповідально.   Вони   й нагнітають  атмосферу,  домагаючись  перерозподілу  ринку  газу та повернення вигідної для них системи.

     До боротьби за це залучено все,  що тільки можна:  і  окремих впливових осіб, засоби масової інформації, різноманітні інсинуації та плітки, навіть Верховну Раду.

     Буде дуже  прикро,  якщо  під  впливом  емоцій,  глибоко   не осягнувши проблему, ми підтримаємо пропозиції, спрямовані фактично на руйнування наявного ринку,  створимо хаос,  вигідний лише  тим, які затіяли цю справу.

     Тут чимало  говорилося про високі ціни на газ та що вони були значно нижчі ніж у 1993-  1995  роках.  Я  скажу  так:  ціни,  які склалися  на  ринку,  не  могли  бути  іншими за умови,  що є один монополіст  газу  -  РАТ  "Газпром".   Вони   встановлювалися   не трейдерами, а визначалися міждержавними договорами.

     Ціни рівня  1993-1995 років газові трейдери можуть створити і нині,  але за умови,  коли за них розраховуватиметься  держава,  і знову повисне такий страшенний борг, який ми маємо сьогодні.

     Хіба не  зрозуміло,  чому оптові постачальники так виступають проти закріплення регіонів?  Саме тому,  що доти вони  вихоплювали тільки ласі шматочки:  підприємства металургії,  хімії, переробної промисловості тощо,  а виживання інших підприємств лягало  тягарем на плечі держави.  Звичайно,  ідеальних схем не буває. Але важливо те,  що люди протягом занадто суворих  зим  1996-1997  років  були зігріті,  навіть  не маючи можливості своєчасно розраховуватися за спожитий газ.

     Проблема стабільного   забезпечення   природним   газом    не розв'язується  лише  оптимізацією  колишніх схем.  Для цього треба здійснити цілий комплекс заходів.  Ми запропонували їх  у  проекті постанови, який поданий мною, депутатами Петренком і Магдою. Прошу підтримати  запропонований  проект.  Там  якраз   висвітлено   всі проблеми, порушені мною сьогодні.

     Дякую за увагу.

     ГОЛОВА. Слово  має  депутат  Петренко  від депутатської групи "Аграрники України", за ним - депутат Татаринов.

     ПЕТРЕНКО А.А.,  голова  підкомісії  Комісії  Верховної   Ради України з питань агропромислового комплексу, земельних ресурсів та соціального розвитку села (Слов'янський виборчий  округ,  Донецька область). Селянская партия. Мы расматриваем сегодня очень важный и очень тяжкий вопрос.  Комиссия работала практически пять  месяцев. За  это  время  только  благодаря  усилиям  Николая  Петровича был подготовлен доклад,  а депутаты  и  руководители  групп,  конечно, внесли поправки и определенные изменения.  К сожалению, не все мои предложения вошли в доклад, поэтому имею право высказать мнение по его отдельным пунктам.

     В первую  очередь обращаю ваше внимание на то,  что в докладе использован  командноадминистративный  стиль  проповеди  и  ценных указаний   для   правительства.  Я  думаю,  в  правительстве  есть профессионалы,  которые не хуже нас разбираются в этих  проблемах, имеют концепции, академическую науку и определяют направления.

     Во втором  разделе  практически  не освещен или слабо освещен нефтяной  рынок  Украины.  И  я  хочу  сказать  уважаемому   Павлу Ивановичу и присутствующим членам правительства о том,  что, отдав государственную  собственность  на  откуп   директорам   НПЗ   или акционерным обществам,  мы ликвидировали поставку нефти в Украину. Анализ (он здесь не приводился) показывает,  что на каждом  заводе есть 70-85 поставщиков нефти,  не несущих ответственности за общую поставку государству.

     И, наверное, правильно было сделано в области газового рынка, когда  избавились  от  этих приживальщиков и посредников и создали истинно оптовых трейдеров и поставщиков.  Это надо  сделать  и  по нефтяному рынку.  В результате того,  что нефтяной рынок мы отдали на откуп новым структурам нефтеперерабатывающих заводов,  накануне посевной мы оказались без дизельного топлива, без бензина.

     Мы напрасно в докладе затронули вопрос диверсификации.  Кроме того  дали  очень  жесткое   дополнение,   которое   характеризует возможную диверсификацию.  Наверное,  безопасности Украины мы этим нанесли огромный вред, поскольку это будет муссироваться не только у   нас,   и   против   нас  будут  приняты  меры  за  разглашение государственных секретов.  Я говорил,  что не нужно этого  делать. Это тема для закрытого заседания, а не открытого разговора.

     По углю  не  буду  говорить много,  думаю,  об этом подробнее скажет Анатолий Арефьевич,  однако замечу,  что рынок угля  должен формироваться на национальных ресурсах.  И програма правительства, где  предусматривается  рост  производства  угля  до   собственной потребности  в  110-120  миллионов тонн,  более действенна,  более актуальна.  И надо установить особый механизм  контроля  бюджетных средств, которые идут на дотацию в угольную промышленность. Многие просто "доедают" эту дотацию  и  не  занимаются  приростом  добычи угля. Дотировать надо там, где растет добыча угля.

     И кратко  скажу  о  нашем  таком скорбном газовом рынке,  где рождаются преступления,  заказные  убийства,  покушения.  Наверное таким  заказом и явилось создание нашей комиссии.  Были ограничены трейдеры по газу.  Эти трейдеры подняли шум в  прессе,  в  силовых структурах.  Есть  в комиссии письма и министра обороны России,  и РАО "Газпром",  и других,  в которых настойчиво проталкивались эти трейдеры.  Наверное,  правительство вынуждено было отступить перед этим напором и расширить число трейдеров. И сразу весь шум утих, а комиссия  так  и  продолжала  работать  по  инерции.  Механизм уже запущен, и сейчас приходится здесь это дело раскручивать.

     Что касается выводов,  то,  вы знаете,  обвиняется в основном Верховный  Совет  в  том,  что  не  принято  примерно  40 законов. Скажите,  пожалуйста,  когда мы их примем под эту систему? Мы что, должны  все бросить и заняться только законами под энергокомплекс? Я  думаю,  не  надо  давить  на  инициативу  правительства,   надо поддержать  его  по  основным  направлениям.  Но  ни в коем случае нельзя,  Павел Иванович,  чтобы  СП,  которые  работают,  получали сверхдоходы. Давайте законы, и будем исправлять эти упущения.

     И последнее  -  о  создании особой комиссии по энергетическим ресурсам. Я за комиссию, но за комиссию на общественных началах, а не межведомственную или надведомственную,  которая будет еще одной кормушкой в распределении энергетических ресурсов.

     Спасибо за внимание.

     ГОЛОВА. Ще  раз  прошу:  дотримуйтесь   Регламенту,   шановні депутати.

     Слово має  депутат Татаринов від Міжрегіональної депутатської групи.  Це останній виступ від фракцій (Шум у  залі).  Що  я  можу зробити,  Юрію Миколайовичу?  Так записано в Регламенті, я не можу його порушувати.

     ТАТАРИНОВ А.А.,  заступник  голови  Комісії  Верховної   Ради України  з  питань  паливноенергетичного  комплексу,  транспорту і зв'язку (Макіївський-Совєтський виборчий округ, Донецька область). Уважаемый Александр Александрович!  Уважаемые члены правительства, коллеги!  Мне как члену Временной специальной комиссии по вопросам формирования  национального рынка энергоносителей вместе с другими депутатами от шахтерских регионов было  поручено  проанализировать состояние дел в угольной промышленности и на рынке угля.

     Основное звено  топливно-энергетического комплекса - угольная промышленность - все еще находится в глубоком  кризисе,  предельно усугубляя  состояние  экономики  в  целом,  и  попрежнему является главным источником социальной напряженности в государстве.

     Предусмотренные указами Президента,  постановлениями Кабинета Министров   Украины   меры  по  структурной  перестройке  угольной промышленности  выполняются  не  в  полном   обкеме,   не   всегда последовательно.

     Структурная перестройка отрасли носит фрагментарный,  отчасти малоуправляемый  характер.  Создание  холдинговых   компаний,   по необкяснимому  для многих специалистов отрасли принципу исключения из них ряда шахт и вспомогательных предприятий,  скорее похоже  на смену  вывески.  Не  ясна перспектива тех предприятий,  которые не вошли в холдинг.  Стала реальной угроза распада шахтостроительного комплекса  (углестроительный практически уже разрушен),  угольного машиностроения,  ликвидации ремонтной базы  сервисных  центров  по ремонту шахтного оборудования.

     По холдинговым  компаниям  растащили  обогатительные фабрики, мощности которых на  сегодня  составляют  147  миллионов  тонн,  а годовой  обкем  добычи -71 миллион тонн.  В результате их загрузка составляет от 9 до 90 процентов.  В среднем они загружены на  одну треть,   что  еще  раз  подтверждает,  что  реорганизация  отрасли проводится без должного экономического обоснования.

     В результате такой реорганизации количество  производственных структур в отрасли возросло с 26 до 30.  Естественно,  увеличилось количество аппаратных чиновников,  на содержание которых  на  1996 год израсходовано почти 32 миллиона гривень бюджетных средств.  Из государственного  бюджета  отрасль  получила  в  прошлом  году   1 миллиард  124  миллиона  гривень.  Полученные  деньги  Минуглепром выделял предприятиям  не  всегда  в  соответствии  с  утвержденным порядком  и  запланированными  суммами.  То  есть  государственные дотации на тонну угля одним  передавали  в  два  раза,  другим  не додали. Это свидетельство того, что система дотаций в прошлом году не работала.  Поддерживалась,  образно говоря, средняя температура по  палате,  то  есть  выплачивалась  зарплата  в  среднем,  чтобы отставание было приблизительно одинаковым по всем регионам.

     Деньги господдержки  в  размере  85  процентов  общей   суммы направлены  на погашение задолженности по заработной плате в связи с  кризисом  платежей  за  угольную  продукцию.  Остальные  деньги использованы  на оплату подрядных работ и лишь мизерная часть - на приобретение горношахтного оборудования.  Финансовое  состояние  в отрасли до предела усложнили неплатежи.  Огромная часть бартера во взаиморасчетах достигла 80 процентов,  а по отдельным предприятиям

- до 90 процентов.  Живые деньги в расчетах за продукцию в прошлом году составили всего 21 процент, а удельный вес заработной платы в товарной продукции - более 40 процентов.

     Все это  создало благоприятные условия для работы на угольном рынке посреднических,  коммерческих и других структур. Если раньше эти   функции   в   отрасли  выполнял  "Укруглесбыт",  то  сегодня реализацией своей продукции занимается и шахта,  и обкединение,  и холдинговая   компания,   и  территориальные  углесбыты,  и  сотни посредников.  Практически весь украинский  уголь  скупается  этими структурами и продается потребителю,  как правило украинскому,  за живые деньги,  бартер и тому подобное.  Если предположить, что как минимум  5  процентов от сделки идет посреднической структуре,  то отрасль за год теряет более 200 миллионов гривень.

     Министерства экономики,  финансов, в первую очередь, и другие ведомства  не  оказывают  отрасли  необходимой помощи в разрешении таких ее проблем,  как  преодоление  кризиса  платежей,  погашение задолженности  по выплате заработной платы,  повышение социального статуса шахтеров,  улучшение  социально-экономической  ситуации  в шахтерских регионах, особенно там, где закрываются шахты.

     Эти и  другие  проблемы  реформирования  отрасли,  выполнения указов Президента вчера были предметом детального рассмотрения  на заседании   Кабинета  Министров.  Нами,  народными  депутатами  от шахтерских регионов,  были высказаны предложения  по  стабилизации работы угольной промышленности и упорядочению угольного рынка.

     Во-первых, мы предлагаем в обязательном порядке предусмотреть в бюджете 1997 года вопреки советам ВМФ и Мирового банка  средства на  капитальное  строительство.  Преступно  не  строить в Донбассе новые  шахты,  а   еще   более   преступно   не   профинансировать шахты-новостройки   с   готовностью   70-80   процентов,   которых насчитывается не более десяти.  А их, если не профинансируем, ждет затопление.

     Во-вторых, необходимо  не  на  словах,  а  на деле освободить отрасль от содержания социальной сферы.  В прошлом году из бюджета на  эти  цели было выделено 25 миллионов гривень,  то есть десятая часть запланированной суммы. Содержание же обошлось шахтерам почти в  300 миллионов гривень,  а ведь этот вопрос был и остается одним из ключевых в программе реструктуризации отрасли!

     В-третьих, со стороны государства практически нет контроля за формированием   национального   угольного  рынка  и  за  созданием нормативной базы для его стабильного  функционирования.  В  основу рынка   угля   должен   быть  положен  принцип  сохранения  единой государственной политики сбыта и ценообразования,  направленный на защиту  общегосударственных интересов при одновременном расширении самостоятельности     и      ответственности      непосредственных производителей  угля,  а  также  перехода  на прямые хозяйственные связи с потребителями.

     Новой системой обеспечения  потребителя  угольной  продукцией должны  выполняться  следующие основные функции:  гарантированно и своевременно  обеспечивать  государственные   нужды   в   угольной продукции;   обеспечивать   органы   государственного   управления информацией  о  наличии,  использовании   угольных   ресурсов   на внутреннем   рынке;   гарантированно   и   своевременно  возмещать производителю  его  затраты  на  угольную  продукцию;   обеспечить получение  наибольшего  экономического  результата  от  реализации угольной  продукции  с  учетом  конкюнктуры  рынка   и   интересов государства.  Как  вариант - для реализации основных функций новой системы сбыта угольной продукции необходимо учреждение  украинской товарной угольной биржи. Реализация угольной продукции через биржу обеспечит прямой контакт производителя с потребителем,  перевод их взаимоотношений на чисто рыночные принципы.

     Эти меры позволят защитить интересы государства на внутреннем и внешнем рынках угля  и  будут  содействовать  переходу  угольной промышленности на рыночные отношения.

     Эти и многие другие наши предложения нашли поддержку у членов правительства,  в  частности,  у  первого  вице-премьера   Василия Васильевича Дурдинца.

     Уважаемые коллеги,  в  докладе,  представленном вам временной комиссией,  мы предлагаем поддержать тезис  о  том,  что  угольная промышленность  и в дальнейшем нуждается в поддержке и контроле за ее работой со стороны государства.  Считаю, что иначе нельзя, ведь вкладывать  в  отрасль  до 1,5 миллиарда гривень и не осуществлять контроль за ее  работой  и  сбытом  продукции,  по  крайней  мере, абсурдно!

     Спасибо.

     ГОЛОВА. Борис Iлліч Олійник просить 30 секунд для репліки від комісії. Він має право. За ним виступатиме Микола Янович Азаров.

     ОЛІЙНИК Б.І.,  голова  Комісії  Верховної  Ради   України   у закордонних  справах і зв'язках з СНД (Запорізький виборчий округ, Запорізька область).  Шановні колеги!  Ще раз тверджу, що навіть в особливому  духовному піднесенні варто все-таки добирати принаймні нейтральні  терміни.  Стосовно  того,  що,   як   повідав   колега Квятковський,  ліві протягли Павла Івановича, то мушу уточнити, що не протягли, а рекомендували і, як на мене, діяли оптимально.

     По-друге, коли не по-перше,  у Павла Івановича не та фактура, аби  його  можна було протягти,  так що пошукайте тендітнішого для цієї ролі.

     Дякую за увагу.

     ГОЛОВА. Слово має Микола Янович Азаров.

     АЗАРОВ М.Я.,  голова Комісії Верховної Ради України з  питань бюджету (Петровський виборчий округ,  Донецька область). Уважаемые народные  депутаты!   В   связи   с   многочисленными   вопросами, прозвучавшими  в  выступлениях,  относительно того,  платят или не платят газовые компании налоги,  хочу  сказать:  компании  платят. Вопрос  в том - сколько платят,  в каком обкеме и соответствуют ли выплаченные налоги действующей системе налогового законодательства Украины.

     В настоящее   время   налоговая   администрация  по  указанию Президента  осуществляет  проверку  всех  газовых,  энергетических компаний  страны,  общей  численностью  более 26.  Работа,  как вы понимаете,  обкемная  и  трудоемкая.  Думаю,  в  апреле   мы   эти результаты доложим Президенту и Верховному Совету.

     ГОЛОВА. Слово   має   Анатолій   Леонідович   Завада,  голова Антимонопольного комітету. Будь ласка. До вас сьогодні було багато запитань. Ви, сподіваюсь, могли їх продумати, щоб відповісти. Будь ласка,  протягом трьох хвилин дайте відповідь  на  запитання,  які ставили депутати. Я думаю, що докори були обгрунтованими.

     ЗАВАДА О.Л.,   голова   Антимонопольного  комітету.  Шановний Олександре  Олександровичу!  Шановний  Павле  Івановичу!   Шановні народні депутати!  Запитання були поставлені, я нагадаю, у виступі Сергія Владиславовича:  куди дивився Антимонопольний комітет? І що він візував?  Я маю дві відповіді. Одна - проста, друга - складна. Якщо говорити просто,  то Антимонопольний комітет не візував,  і в цьому легко переконатися за документами.

     Що стосується     питання    про    створення    Українського газоресурсного консорціуму, то Антимонопольний комітет не відмовив у  наданні згоди на його створення.  І не надати не міг,  оскільки установчі документи, перелік засновників і всі інші факти свідчили про   те,   що   підстав  для  відмови  у  створенні  Українського газоресурсного консорціуму не було: ні установчими документами, ні іншими,  які були на час надання згоди, не передбачалося виконання консорціумом контрольних функцій,  функцій газового  трейдера.  Це факти, які я повинен вам доповісти.

     Чому ми  писали  в  засобах масової інформації?  Дуже просто. Тому що побачили певну тенденцію виставити Антимонопольний комітет у цих газових історіях стрілочником.  Але вважаємо,  що цю хворобу треба все-таки долати.

     Друга відповідь доволі складна.

     Вона полягає  в  тому,  що  антимонопольне  законодавство  на рішення   вищих  органів  влади  не  поширюється.  Це  дуже  легко перевірити:  в Секретаріаті Верховної Ради є юридичний  відділ,  у вас є правові комісії. Я вас прошу це питання визначити чітко, щоб ми з цього приводу не  вели  дискусій.  Бо  стаття  1  Закону  про обмеження монополізму та недопущення недобросовісної конкуренції у підприємницькій  діяльності  визначає,   що   органами   влади   і управління  в  розумінні  цього  закону  є  міністерства,  обласні державні адміністрації й інші відомства нижчого рівня. Все.

     Далі. Що  зробив  Антимонопольний  комітет  з   цих   питань? Дозвольте вам доповісти,  що взагалі визначає ситуацію на газовому ринку. Два питання: законодавча база і відповідь - куди рухатися і як   рухатися.   Антимонопольний   комітет   розробив   і  домігся затвердження   основних   напрямів   реформування    нафтогазового комплексу.  Аби  ви зрозуміли,  що це було зробити нелегко,  я вам скажу про ситуацію, що склалася в цій галузі порівняно з іншими. У 1995 році в усіх галузях, в усіх регіонах були розроблені програми ринкових  перетворень.  Тільки  в  нафтогазовому  комплексі  такої програми розроблено не було.

     В 1996  році  в  усіх галузях і регіонах мали бути розроблені плани демонополізації,  реструктуризації. На жаль, у нафтогазовому комплексі   таких   планів  теж  розроблено  не  було.  Бо  велася принципова дискусія між різними державними органами, яка, на жаль, результату  тоді  не дала.  І лише наприкінці 1996 року з великими труднощами були затверджені основні напрями реформування нафтового комплексу, хоча дискусії продовжувались, оскільки питання складне, і сьогодні,  ви бачили,  є  різні  думки.  Питання  про  створення вертикально    інтегрованих    компаній,    зокрема    недопущення розукрупнення,  роздрібнення  підприємства  "Укрнафта",  щоб  воно залишилось  конкурентоспроможним,  було поставлено Антимонопольним комітетом три роки тому.

     Друге питання -  законодавча  база.  Для  того  щоб  створити цивілізований  ринок  (я  маю  на увазі передовсім ринок газовий і ринок   електроенергії),   мусить   бути    законодавча    основа. Антимонопольний  комітет ініціював розроблення і підготував проект Закону про природні монополії. Ініціював два роки тому, розробив і подав  до  Кабінету Міністрів,  а Кабінет Міністрів - до Верховної Ради понад  рік  тому.  Треба  зробити  все,  щоб  цей  закон  був прийнятий,  щоб  він  відкрив  дорогу до створення і вдосконалення законодавчої бази.  Багато проблем,  які сьогодні тут  називалися, скажімо, процедура негласного визначення трейдерів чи інші питання

- все це передбачено в проекті Закону про природні монополії, який перебуває тут.

     Ще одна непроста відповідь полягає в тому,  що в усьому світі 99 країн мають поки що державну монополію на ринку газопостачання. Єдиний  виняток  -  Сполучені  Штати  Америки,  які мають повністю лібералізований, нерегульований газовий ринок. Розпочався з певним успіхом  цей  процес  у  Великобританії.  Європа  тільки дискутує, тільки рухається в цьому напрямі, але дуже обережно.

     Тому, безперечно,  ми повинні визначитися не лише з основними напрямами,  а  й  з  конкретною  програмою структурних реформ та з іншими програмними питаннями.

     І останнє.  Микола Янович Азаров  казав  про  перевірки,  які провадяться   Державною   податковою   адміністрацією.  Аналогічні перевірки здійснюються в регіонах  стосовно  газових  трейдерів  і Антимонопольним комітетом.  За їх результатами,  відповідно,  може бути надана також інформація.

     Дякую.

     ГОЛОВА. Сідайте,  будь ласка,  на місце.  Для довідки: проект Закону  про  природні  монополії розглядався Верховною Радою.  Він відправлений Кабінету Міністрів на доопрацювання як такий,  що  не відповідає  потребам економіки.  Тому,  будь ласка,  долучіться до цієї роботи.  А,  подруге,  якщо відчуваєте потребу і  вам  бракує повноважень  на  основі  закону  для  втручання  в ситуацію,  коли монополія одержує справді монопольні  права,  зокрема  і  в  ринку енергетичному,  то подавайте пропозиції. Ми за рахунок поправки до закону це б двадцять разів уже зробили.  А тому виходить  так,  що структура працює,  а туди,  де гаряче,  не сунеться,  бо знає,  що матиме  неприємності.  Тому  й  мовчить   собі:   добре,   бо   не врегульоване законодавство.

     Слово має Прем'єр-міністр України Павло Іванович Лазаренко. У нас тут є багато запрошених міністрів,  але,  мені  здається,  хай Прем'єр-міністр скаже за них. Це буде доречно, бо ми вже й так два регламенти вибрали.

     Будь ласка.

     ЛАЗАРЕНКО П.І.,   Прем'єр-міністр    України    (Солонянський виборчий  округ,  Дніпропетровська  область).  Шановний Олександре Олександровичу!  Шановні  народні  депутати!   Шановні   присутні! Питання,  котре  сьогодні  обговорюється,  найважливіше  для нашої держави,  оскільки,  маючи великі природні ресурси,  ми  не  маємо достатньої кількості енергетичних ресурсів - нафти,  газу,  палива для атомних станцій.  І  тому  правильно,  що  сьогодні  парламент розглядає саме це питання.  Мені приємно, що я вже вдруге протягом цього тижня на найвищій трибуні держави звітую  про  ті  або  інші напрями діяльності уряду.

     Проблема полягає  в  тому,  що  занадто малоефективна система реалізації і насамперед енергоресурсів  -  електроенергії,  нафти, газу.   Звідси   всі   проблеми,   про  котрі  тут,  скажу  заради об'єктивності,  правильно говорилося.  Усе  це  покладає  особливу відповідальність  на  уряд,  на його рішення,  а найголовніше - на наслідки діяльності,  за які сьогодні доводиться відповідати уряду і Прем'єру.

     Я не спинятимуся на електроенергетичній та вугільній галузях, оскільки створення і діяльність комісії спрямовані лише на одне  - врегулювання газового ринку.

     Від самого   початку  скажу,  що  сьогодні,  можливо,  вперше інформуємо всіх присутніх та населення  України  про  ситуацію  на газовому ринку.

     Починати потрібно,  мабуть,  з 1992-1993 років, а закінчувати 1997 роком.  Ми мали борги,  про які я скажу,  і  наприкінці  1995 року, і на початку 1996 року, тому нам треба було визначатись: або й далі нарощувати борги,  або приймати рішення,  які  (вдовольнять вони  певну  частину  трейдерів  чи не вдовольнять) дадуть користь державі.  І уряд обрав на даному етапі, напевне, правильний шлях - досягти щонайменшої залежності від державного бюджету.

     Я почну  з 1992-1993 років,  коли в середньому постачалось із Росії 50 мільярдів кубічних метрів газу,  в 1994 році  -  55,7,  у 1995  році  -  50,8,  у 1996 році - 50,5.  Які безпосередньо кошти платив бюджет по роках  за  споживчий  газ  до  РАТ  "Газпром"?  У 1992-1993  роках  - 419 мільйонів,  у 1994 році - 85 мільйонів,  у 1995 році - 717 мільйонів і в 1996 році - 120 мільйонів.

     Треба особливо  виділити  1996   рік:   30   мільйонів   було проплачено  прямо  до  РАТ "Газпром" і 90 мільйонів - "Укргазу" як різниця в цінах за газ.  Загальна  сума  становила  120  мільйонів доларів.

     Які ми маємо борги за цей час? Борги 1992- 1993 років  становили  2,4   мільярда   доларів,   які   підписані урядовцями  і визначені борговими зобов'язаннями.  Ви про це добре знаєте.

     У 1994 році ми мали 1 мільярд 423  мільйони  боргу.  У  цьому році  нам потрібно сплачувати відсотки і платити за обслуговування боргу.  У 1995 році ми мали борг 106 мільйонів,  який  сплачено  в січні 1996 року.

     У 1996  році  Україна  в  особі всіх без винятку трейдерів та "Укргазпрому" не заборгувала Російському  акціонерному  товариству "Газпром" жодного цента.

     Я назву загальні витрати, якщо сумувати прямі проплати, і те, що реструктуризовано за боргами:  1992-1993 роки -  419  мільйонів плюс  2,4  мільярда  (2  мільярди  819  мільйонів);  1994 рік - 85 мільйонів плюс 1 мільярд 423 мільйони (1 мільярд  508  мільйонів); 1995  рік - 823 мільйони,  1996 рік - 120 мільйонів.  Оце загальна сума,  що  обійшлася  державному  бюджету  за  постачання  газу  в Україну. Сумарно це становить 5 мільярдів 270 мільйонів доларів.

     Що сплачено  до бюджету?  У 1994 році - 46 мільйонів,  у 1995 році  -  600,  у  1996  -  738  мільйонів.  Усіма  без  винятку  і трейдерами, і "Укргазом", і "Укргазпромом".

     Заради об'єктивності варто сказати,  що починаючи з 1993 року згідно з Законом про режим  іноземного  інвестування  (котрий  був призупинений  1  січня 1995 року),  трейдери платили лише податки, передбачені законом.  Сьогодні  закінчується  перевірка  і  будуть повністю  оприлюднені  проплати  і  "Інтергазу",  і  ще  20  інших трейдерів починаючи з 1993-1994 років. Політику на одному трейдері зробити неможливо.  Чому? Бо сумарно навіть минулого року трейдери значно перевищили загальну кількість.

     Постає інше питання:  чому в  1996  році  був  запропонований регіональний    принцип?   Занадто   неоднозначне   сприйняття   і неоднозначне  рішення.  Ми  мали  з  вами  можливість   працювати, включаючи 1995 рік, за так званих ринкових умов. І кожний оператор обирав тільки те підприємство,  яке має ліквідну продукцію - азот, металургійні вироби, - і працював там, маючи надприбуток. Всі інші суб'єкти     господарювання,     починаючи     від     неліквідних (машинобудівного,  інших  затратних  виробництв),  лягли  на плечі "Укргазпрому".  І тому сьогодні така загальна заборгованість,  про котру я казав:  за три роки - 5 мільярдів 150 мільйонів. А за 1996 рік,  коли  працювали  в  умовах  регіонального   принципу,   вона становила 120 мільйонів.

     Досконалий чи   не   досконалий  цей  принцип?  Однозначно  - недосконалий!  Однозначно потрібні ринкові умови (і  я  наприкінці свої висновки запропоную).

     Можна сьогодні прийняти рішення? Можна. Можу розрахунково вас поінформувати:  до кінця року заборгованість  "Укргазпрому"  перед Росією  має  становити  близько  1,3-1,4  мільярда доларів.  Чому? Трейдери  виберуть  ліквідні  підприємства,  а  все  останнє,   що сьогодні є,  не закривається.  Чи вигідно це трейдерам? Невигідно. Вони категорично проти регіонального принципу,  вони категорично - тільки   за   галузевий:   в  одне  відомство  прийти,  скажімо  в Міністерство промисловості,  і там остаточно вирішити питання. Все інше, на жаль, нікого не цікавить.

     Ще одне  питання.  Стосовно гарантій уряду.  Гарантій уряду в 1996 році не було: ніяким комерційним структурам гарантії уряду не видавались   (ні   майнові,   ні   грошові,   ні  бюджетні)  і  не видаватимуться.

     Стосовно Туркменистану.   В   1993   році   ми   одержали   з Туркменистану   13   мільярдів   кубічних  метрів  газу,  загальна заборгованість Туркменистану становить 708  мільйонів  доларів.  У 1994 році загальна заборгованість була 138 мільйонів доларів,  яку потім погасили.  Але потрібно сказати, що не вирішене питання 1994 року:  корпорація  "Республіка"  поставила  9,2  мільярда кубічних метрів газу в Україну.  Тут занадто великі борги,  які на сьогодні не виплачено.

     У 1995  році загальна проплата з державного бюджету становила 137 мільйонів.  У 1996 році гарантій уряду щодо туркменського газу не було.  І не буде.  У що обійшлася поставка газу з Туркменистану за останні три роки?  Я називаю цифру:  983 мільйони. І тому можна сумувати загалом: 5 мільярдів 270 мільйонів плюс 983 мільйони - це 6 мільярдів 253 мільйони доларів. Ось такий борг.

     Чи досконала  нинішня  система?  Недосконала.  Потрібно  дуже послідовно,  виважено  приймати рішення і виводити її на нормальні цивілізовані ринкові форми. Але якщо знову послуговуватися схемою, котра  була...  Ціну  тієї  схеми  для  бюджету  держави я назвав. Минулого року в бюджетній сфері ми одержали газ від цих  трейдерів ("Укргазпрому"  і  "Укргазу")  на  рівні  1995 року,  але не маємо боргів.  Судити вам,  судити іншим: правильно це чи ні. Так, схема справді недосконала - погоджуюся з цим.  І багато критики, котру я сьогодні вислухав, було об'єктивної.

     Давайте приймемо таке,  єдино  правильне,  рішення:  перше  - стовідсоткова  оплата  газу;  друге  -  відпуск тільки при оплаті; третє -  постачальником  є  тільки  "Укргаз",  а  його  оператором "Укргазпром"; четверте - можливе запровадження біржі, а можливо, у такому варіанті,  і ні.  За умов стовідсоткової оплати  всіма  без винятку схема приймається в іншому варіанті.

     Я думаю,  що сьогодні виклав вам усе про систему - що до чого призведе і до чого призвело.  І тому я сподіваюсь,  що, врахувавши ваші   зауваження  і  побажання,  вдосконаливши  цю  систему,  нам вдасться позбутися тих порушень, які там дійсно є.

     А змінювати ту форму, яка запропонована, і знову брати шалені борги  в  розмірі  6  мільярдів 253 мільйонів доларів на державний бюджет, думаю, немає необхідності.

     Дякую за увагу.

     ГОЛОВА. Сідайте, будь ласка.

     Шановні депутати,  у вас на руках є шість  варіантів  проекту постанови.  Я  просив  би  двітри  хвилини,  щоб  висловити кілька міркувань з мотивів голосування щодо них.

     Підбиваючи підсумки  сьогоднішнього  обговорення,  насамперед слід  сказати,  що  комісія  зробила  все-таки,  хто б там і що не говорив,  глибокий і системний аналіз,  який, безперечно, потрібен депутатам  і  якого,  до  речі,  за  іншими напрямами діяльності і економічної політики раніше не робилося.  Я  вважаю,  що  депутати сповна   виявили   свій  професіоналізм  і  підійшли  до  проблеми серйозно,  системно, не вдаючись до якихось дріб'язкових висновків тощо.  Я думаю,  що це заслуга комісії в цілому. Вносилися цікаві, раціональні,  на мій погляд,  пропозиції. Тепер справа за тим, щоб ці пропозиції було реалізовано.

     Для Верховної    Ради   великим   завданням   є   законодавче врегулювання національного ринку енергоносіїв. Виходячи із цього я запропонував  би  дві конкретні пропозиції на розсуд саме комісії. Одна з них - законодавчого плану, а друга - організаційного.

     Пропозиція законодавчого плану.  Я вважаю,  що  нам  потрібно було  б  прийняти закон про український газ,  тобто про газ,  який видобувається в Україні і повинен споживатися громадянами  України в комунальній сфері за тими цінами,  які складаються в Україні. Не можна змішувати, так би мовити, цей газ з імпортованим, а потім за світовими  цінами  реалізовувати  його  населенню,  тому  що  наше населення ще не має світового рівня доходів.

     Пропозиція організаційного   плану.   Я   підтримую    думку, висловлену багатьма депутатами, що треба надати комісії можливість працювати далі. Але, на мій погляд, комісії потрібно було б надати статус   постійної   з   проблеми   ринку  енергоносіїв,  тому  що законодавче врегулювання цієї галузі передбачає підготовку близько 40 законів.  І не мати сьогодні професіоналів, які займалися б цим системно, постійно, - це було б недоліком у роботі Верховної Ради.

     Пропоную вам продумати це питання і внести пропозиції. Гадаю, якщо  виникне  потреба,  можна  буде  цій комісії надавати й інших функцій,  у тому числі, скажімо, слідчої комісії. Бо наша постійна Комісія  з  питань  боротьби з організованою злочинністю,  вибачте мені, ловить жуків там, де треба дивитися на серйозні справи.

     Далі. Ми  сьогодні  зачіпали  різні  питання  стосовно  ринку енергоносіїв  і кожного разу шукали причину його нинішнього стану. Так  от,  головна  причина  -  це  все-таки  триваюче   економічне безладдя, коли не зв'язуються інтереси постачальників і споживачів енергопродукції з інтересами виробництва,  бюджету і  громадян.  І все  це  треба врегульовувати знову ж таки законодавчим шляхом,  а також заходами уряду,  яких треба вживати,  не  чекаючи  прийняття відповідних  законів,  але  не йдучи супроти чинних законів.  Якщо щось не врегульовано,  то вносити пропозиції,  а не  вдаватися  до кроків, які руйнують економіку.

     І, нарешті, я вважаю, що саме тут основна причина неплатежів, зупинки виробництва,  невиплат заробітної плати і пенсій,  тому що та  економія,  якої  ми досягли,  позбувшись боргів перед Росією і Туркменистаном, обернулася боргами в заробітній платі - 4 з лишком мільярди. То хто тут виграє? Нібито бюджет виграє, але ж громадяни програють.  Треба в комплексі бачити  ці  проблеми  й  узгоджувати інтереси.

     І, нарешті,  є ще одна така,  знаєте,  політична проблема.  У мене виникає підозра, що вся та робота, яку ми провели, і рішення, які можуть бути прийняті, не в останню чергу мають на меті те, щоб руками Верховної Ради  одні  трейдери  витіснили  з  ринку  інших. Причому  одні  хоч товарами українськими розраховуються,  а інші ж будуть майном.  То що краще,  де зло  більше?  Давайте  ми  уважно подивимося на все це.

     І тому я пропонував би документ, який пропонує комісія, взяти за основу,  а в остаточно прийнятому документі передбачити систему роботи,  а  не  зняття якихось,  знаєте,  зовнішніх,  суб'єктивних факторів.  Я вважаю, що це потрібно було б врахувати, даючи цією ж постановою  доручення  і  Антимонопольному  комітету,  і Державній податковій адміністрації, і комісії нашій з питань фінансів (або з питань бюджету).

     Я пропонував  би  за  основу  прийняти  проект,  який  внесла тимчасова  комісія.  Вона  серйозно  попрацювала,  врахувала   всі нюанси. Зачитати? Будь ласка.

     "Заслухавши доповідь  Тимчасової спеціальної комісії з питань формування  національного  ринку   енергоносіїв,   Верховна   Рада постановляє:

     1. Доповідь   Тимчасової   спеціальної   комісії   з   питань формування національного ринку енергоносіїв взяти до відома.

     2. Запропонувати  Президенту  України  утворити   Національну комісію  з питань регулювання енергозабезпечення в Україні (НКРЕЗ) та внести на розгляд  Верховної  Ради  України  комплекс  проектів законодавчих  актів,  які визначають правовий статус НКРЕЗ.  Склад комісії  визначити  на  основі  пропорційного  представництва  від Президента України і Верховної Ради України.

     3. Продовжити термін роботи Тимчасової спеціальної комісії до створення і прийняття законодавчих актів про НКРЕЗ.

     4. Кабінету Міністрів України:

     4.1. Розробити   в   тримісячний    термін    проект    основ законодавства  у  сфері  енергозабезпечення  (основ  енергетичного законодавства) та проекти нормативно-правових актів,  у тому числі проекти законів про особливості

     приватизації підприємств паливноенергетичного комплексу,  про нафту і газ, та подати на розгляд Верховної Ради України.

     4.2. Прискорити подання на  розгляд  Верховної  Ради  України проектів законів:  про недобросовісну конкуренцію;  про управління державним майном; про біржову діяльність; про внутрішній борг; про відповідальність  за  порушення  правил  і  зловживання  в системі розрахунково-платіжних  операцій;  про   комерційний   кредит   та вексельний  обіг;  про  операції  з  давальницькою сировиною;  про державний  бюджетний  банк".  Я  хочу  зауважити,  що  це  перелік здебільшого тих законодавчих актів, які вже розглядалися як проект програми, затвердженої Верховною Радою в червні 1994 року, а тепер ми повертаємося до цих документів.

     "4.3. Підготувати  пропозиції  до  чинного Закону України про підприємства  в  частині   відновлення   контролю   держави   щодо ефективності   фінансової  і  господарської  діяльності  державних підприємств та подати в травні 1997 року на розгляд Верховної Ради України.

     4.4. Привести  упродовж  місяця  у  відповідність  до чинного Закону  України   про   обмеження   монополізму   та   недопущення недобросовісної конкуренції прийняті у цій сфері рішення.

     4.5. Кожного  кварталу  1997  року  інформувати Верховну Раду України   про   стан   поточних   розрахунків    за    імпортовані енергоресурси,  а  також  про  виконання  міждержавних  угод,  про погашення заборгованості за поставки в Україну  енергоресурсів  за попередні роки.

     5. Вказати   Кабінету   Міністрів   України   на  невиконання Постанови Верховної Ради України  від  15  травня  1996  року  про Національну  енергетичну  програму  України до 2010 року у частині вжиття організаційних заходів щодо її реалізації".

     Ось такий  проект  пропонує  комісія.  Я   ставлю   його   на голосування за основу. Будь ласка.

     "За" - 164.

     Тоді ставлю  на  голосування  проект,  який  внесено...  Але, правда,  тут є доповнення,  яке запропонували  депутати  Дудченко, Мусіяка, Татаринов:

     1. Звернутися  до  Президента України з пропозицією скасувати відповідно до  пункту  15  статті  106  Конституції  України  акти Кабінету Міністрів,  якими регулюється ринок енергоносіїв і які не відповідають законодавству України.

     2. Запропонувати   Кабінету   Міністрів   України   терміново розробити і внести на розгляд Верховної Ради Програму антикризових дій Кабінету Міністрів та  пакет  законопроектів,  спрямованих  на правове забезпечення цієї програми".

     Я відразу  не прочитав цих два пункти - це випадково сталося. Тому  з  цими  двома  пунктами  я  пропоную  ще  раз   за   основу проголосувати документ. Будь ласка.

     "За" - 136.

     Є пропозиція депутата Кожушка такого змісту:

     "1. Доповідь  Тимчасової  спеціальної  комісії Верховної Ради України з питань формування національного ринку енергоносіїв взяти до відома і вважати її роботу завершеною.

     2. Запропонувати  Кабінету  Міністрів  України  протягом двох місяців з дня прийняття цієї постанови внести на розгляд Верховної Ради  України  проекти  законів  України:  про державне управління паливно-енергетичним комплексом;  про Національну комісію з питань регулювання  діяльності  у  сфері паливно-енергетичного комплексу; про експлуатацію нафто- і газопроводів,  про постачання природного газу  в  Україну  через  ВАТ  "Укргазпром",  ДАХК  "Укргаз" та ДАК "Укрресурси".

     3. Постанова набирає чинності з дня її публікування".

     За основу ставиться цей проект. Будь ласка.

     "За" - 143.

     Є проект,  внесений народним депутатом Моцпаном,  про  окремі питання    розвитку    й    функціонування   національного   ринку енергоносіїв.

     "Виходячи з розуміння  важливості  ринку  енергоресурсів  для економічної безпеки держави та подолання кризових явищ у народному господарстві, Верховна Рада України постановляє:

     1. Кабінету Міністрів України протягом 1997  року  відновити: систему закупівлі, постачання та розрахунків за газ через державні організації  "Укргазпром",  "Укргаз"  та   "Укрресурси";   дійовий контроль  за  фінансово-господарською  діяльністю  вугільних шахт, собівартістю продукції, заробітною платою та іншим.

     Встановити економічно обгрунтовані дотації на видобуток тонни вугілля.   Ціноутворення,   постачання  вугілля  промисловості  та населенню покласти на державні структури.

     2. Уряду забезпечити постачання та розрахунки за  енергоносії і електроенергію виключно на договірній основі між постачальниками та споживачами із суворою відповідальністю сторін  за  невиконання умов   контракту,   заборонивши   розрахунки   шляхом   бартерних, товарообмінних операцій.

     3. У січні 1998 року  Кабінету  Міністрів  України  доповісти Верховній Раді України про виконання цієї постанови".

     Ставлю на голосування проект цієї постанови за основу.

     "За" - 134.

     Проект постанови  з  одного  пункту вніс депутат Павловський, голова комісії:

     "Згідно зі статтею  85  Конституції  України  доручити  уряду України  до  1  червня  1997 року розробити засади довгострокового забезпечення України енергоносіями і  внести  їх  на  затвердження Верховної Ради".

     Ставлю на голосування цей проект.

     "За" - 139.

     Проект, який пропонує депутат Гармаш:

     "1. Доповідь комісії взяти до відома.

     2. Матеріали   Тимчасової  спеціальної  комісії  передати  до Генеральної прокуратури України для розслідування фактів особистої причетності  вищих  посадових  осіб  до спекуляції на енергоринку, руйнування енергетичної  бази  України  (за  ознаками  статті  165 Кримінального  кодексу  України).  Тимчасовій  спеціальній комісії надати повноваження слідчої комісії Верховної Ради України".

     Ставлю на голосування за основу цей проект.

     "За" - 156.

     Депутати Вітренко  і  Марченко  пропонують  проект  постанови такого змісту:

     "1. Інформацію комісії взяти до відома.

     2. Враховуючи  особисту  причетність  вищих посадових осіб до спекуляції на енергоринку, руйнування енергетичної бази України та забезпечення   надприбутків   комерційних   структур   та  окремих підприємств за рахунок населення України:

     продовжити роботу тимчасової спеціальної комісії;

     Голові Верховної Ради України О.Морозу до 20 березня  1997  року  надіслати подання до суду щодо позбавлення Прем'єр-міністра   України   П.Лазаренка   повноважень   народного депутата України;

     доручити Генеральному  прокурору України вивчити питання щодо використання службового становища для  зловживань  на  енергоринку України.

     3. Верховній Раді України заслухати результати роботи комісії і висновки прокуратури у квітні 1997 року".

     Ставлю на голосування за основу.

     "За" - 117.

     Я ще раз прошу!  Оскільки...  (Шум у залі). Я не бачив більше документів... (Шум у залі).

     Так, так, є ще один варіант. Депутати Омеліч, Петренко, Магда пропонують такий варіант проекту постанови:

     "1. Доповідь  Тимчасової   спеціальної   комісії   з   питань формування національного ринку енергоносіїв взяти до відома.

     2. Запропонувати   Президенту  України  утворити  Національну комісію з питань регулювання енергозабезпечення в Україні  (НКРЕЗ) та  внести  на розгляд Верховної Ради України проекти законодавчих актів,  які  визначають  правовий  статус  НКРЕЗ.  Склад   комісії визначити  на  основі  пропорційного представництва від Президента України, Верховної Ради України та Кабінету Міністрів України.

     3. Кабінету Міністрів України:

     3.1. розробити   в   тримісячний    термін    проект    основ законодавства  у  сфері  енергозабезпечення  (основ  енергетичного законодавства) та проекти нормативно-правових актів,  у тому числі проекти   законів   про   особливості   приватизації   підприємств паливноенергетичного комплексу,  про нафту і газ,  та подати їх на розгляд Верховної Ради України.

     3.2. прискорити  подання  на  розгляд  Верховної Ради України проектів законів про недобросовісну  конкуренцію,  про  управління державним майном, про біржову діяльність, про внутрішній борг, про відповідальність за  порушення  правил  і  зловживання  в  системі розрахунково-платіжних   операцій,   про   комерційний  кредит  та вексельний обіг,  про  операції  з  давальницькою  сировиною,  про державний бюджетний банк.

     3.3. раз  на  півріччя  інформувати Верховну Раду України про стан поточних розрахунків за імпортовані енергоресурси,  погашення заборгованості  за  поставки в Україну енергоресурсів за попередні роки,  а також про хід виконання Постанови Верховної Ради  України від  15  травня  1996  року  про  Національну енергетичну програму України до 2010 року".

     Я ставлю на голосування за основу цей проект постанови,  який повторює у багатьох пунктах проект,  внесений тимчасовою комісією. Будь ласка.

     "За" - 150.

     Тоді є  така  пропозиція.  Відповідно  до  Регламенту,   якщо Верховна   Рада  створює  тимчасову  спеціальну  комісію,  дає  їй відповідне доручення,  пропонує,  що брати за основу,  то потрібно таке доручення оформити у вигляді постанови.

     Сьогодні було багато пропозицій щодо того, щоб дати доручення комісії доопрацювати проект постанови з  урахуванням  обговорення, яке сьогодні відбувалось.

     Я пропонував  би  дати  таке  доручення  комісії,  яку очолює депутат Дудченко:  взяти за основу проект,  який вона підготувала, оскільки  він  набрав найбільшу кількість голосів,  і доопрацювати його. Такою є вимога Регламенту.

     Я ставлю дану пропозицію на голосування.  А потім доголосуємо інші пропозиції. Будь ласка.

     "За" - 165.

     Тоді я   ставлю  на  голосування  таку  пропозицію:  доручити тимчасовій спеціальній комісії підготувати на наступний тиждень  з урахуванням обговорення і пропозицій, які вносили депутати, єдиний проект постанови Верховної Ради.

     Ставлю на голосування. Будь ласка.

     "За" - 260. Рішення прийнято.

     Тепер відповідаю на репліку депутата. Верховна Рада обговорює питання,  а  не  проект  постанови,  а  результатом  обговорення є прийняття постанови. Просив би на це зважати.

     Пропозиції окремих  депутатів  я  прошу   передати   депутату Дудченку для того, щоб комісія опрацювала. Дякую.

     Шановні депутати,  у  вас  на  руках  є  питання про грант на потреби  Чорнобильської  атомної   станції.   Я   прошу   міністра енергетики і державного міністра Мінченка залишитися на місцях.

     Будь ласка.

     ЧЕБРОВ В.Д.,    голова   Державного   комітету   України   по використанню ядерної енергії.  Уважаемый  Председатель  Верховного Совета! Уважаемые народные депутаты! На ваше рассмотрение вторично вносится вопрос о ратификации соглашения о  гранте  с  Европейским банком  реконструкции  и  развития  в сумме 118,1 миллиона экю для оказания Чернобыльськой станции помощи по  трем  проектам.  Первый проект   -   это   повышение   безопасности  работающего  третьего энергоблока... (Шум у залі).

     ГОЛОВА. Хвилиночку уваги! Я прошу всіх депутатів сісти.

     Шановні депутати! Шановні радіослухачі! Розглядається питання про  проект Закону України про ратифікацію Угоди про грант (Проект ядерної  безпеки  Чорнобильської  АЕС)  між  Європейським   банком реконструкції та розвитку як Розпорядником коштів,  наданих згідно з  Грантом  з  Рахунку  ядерної   безпеки,   урядом   України   та Чорнобильською   атомною   електростанцією.   Це   -   продовження обговорення.  Ми були відхилили проект (я кажу про  це  тому,  що, можливо,  радіослухачі  не  знають),  оскільки  вважали,  що умови прийняття цього гранта принизливі для України.  Але уряд наполягає і вносить пропозицію, оскільки обговорення тоді не було завершено, коротко розглянути його сьогодні і прийняти  рішення:  або  "так", або  "ні".  Уточнюю:  не  відхилили,  а відклали.  Тоді Магда Іван Іванович був співдоповідачем, і він про це зараз нагадує.

     Я прошу , увага!

     ЧЕБРОВ В.  Д.  Уважаемые народные депутаты!  Вторично на ваше рассмотрение вносится Соглашение о гранте между Европейским банком развития и реконструкции,  Правительством Украины и  Чернобыльской атомной  електростанцией  в  сумме 118,1 миллиона экю.  Этот грант направлен на оказание безвозмездной помощи Украине,  безвозмездной помощи  Чернобыльской  атомной  электростанции для выполнения трех проектов:  первый - повышение  безопасности  работающего  третьего энергоблока;  второй  - создание предприятия по переработке жидких радиоактивных  отходов;  и  третий   -   строительство   хранилища отработанного ядерного топлива.

     От этого гранта зависит работа наших монтажников,  наладчиков и так далее. Грант предоставляется бесплатно.

     Я еще раз хочу сказать,  что этот грант не  приносит  Украине каких-то    дополнительных   обязательств   в   политическом   или экономическом плане.  Работы,  которые будут выполняться  за  счет этого  гранта,  мы  так или иначе должны будем выполнить.  Если мы отказываемся от гранта,  значит, должны найти деньги в собственном бюджете.  Сегодня,  я  думаю,  нет необходимости этого делать.  Мы встречались уже со всеми комиссиями.  После  первого  рассмотрения еще  раз  обсудили  этот  вопрос  с  министром  охраны  окружающей природной среды и ядерной безопасности Костенко Юрием  Ивановичем. И  мы  не  услышали каких-то возражений против того,  чтобы данное соглашение ратифицировать.

     Я прошу присутствующих в зале народных  депутатов  исходя  из интересов  Украины  проголосовать  за ратификацию Соглашения между Европейским  банком  реконструкции  и   развития,   правительством Украины и Чернобыльской атомной электростанцией.

     ГОЛОВА. Шановні депутати! Чи є ще запитання, крім тих, які ви задавали минулого разу? (Шум у залі).

     МIНЧЕНКО А.К.,  державний   міністр   України.   Убедительная просьба  принять.  Ну  это  же  не  кредит!  Это же энергетическая безопасность Украины. Я убедительно прошу!

     ГОЛОВА. Анатолію Калениковичу,  у Верховній Раді беруть слово з дозволу головуючого.

     Запишіться на   запитання.   5   хвилин  на  обговорення.  Це доповнення до попередніх запитань.

     Будь ласка, депутате Яворівський.

     ЯВОРІВСЬКИЙ В.О.,  голова підкомісії Комісії  Верховної  Ради України    з   питань   прав   людини,   національних   меншин   і міжнаціональних   відносин   (Світловодський    виборчий    округ, Кіровоградська  область).  Демократична  партія України.  Шановний доповідачу і шановні колеги народні депутати!  Я думаю,  ні в кого не  залишилося  сумнівів з приводу того,  що нам сьогодні потрібно підтримати цей проект закону.  Я просто хочу,  щоб ми не забували, що  в  30-  кілометровій зоні сьогодні є 800 так званих тимчасових радіонебезпечних і брудних поховань, є "рудий ліс", є проблеми, до вирішення  яких ми ще не приступали.  І самі ми сьогодні абсолютно немічні  щось  зробити,  бо  маємо  заборгованість  не   лише   по заробітній  платі,  а  й  по  всьому  іншому.  Тому конче потрібно підтримати, тут немає про що дискутувати.

     У мене лише одне запитання,  на яке я дуже  хотів  би  почути відповідь,  оскільки  це  не  раз  уже було,  і до речі,  у вашому відомстві це було і повторювалося десятки  разів.  Чи  зможемо  ми гроші,  які надійдуть, проконтролювати, чи даєте ви гарантію того, що  всі,  до  копійки,  гроші,  які  нам  виділені  під  конкретні програми,  не  підуть  на  ваші  фестивалі,  які  ви  проводите  у Славутичі?  Бо складається враження, ніби немає інших питань, крім того,  щоб тільки у Славутичі фестивалі проводити. Ви несете за це відповідальність як міністр і посадова особа чи ні?

     Дякую.

     ЧЕБРОВ В.Д.  Да,  полностью несем ответственность.  И,  более того,   контроль  за  использованием  гранта  -  очень  жесткий  и открытый.  Поэтому вся информация о расходовании средств по  этому гранту будет публиковаться. Она будет доступна для всех.

     ГОЛОВА. Депутат Брит.

     БРИТ. В.П.,  секретар Комісії Верховної Ради України з питань екологічної  політики  (Приазовський  виборчий  округ,  Запорізька область). Шановний доповідачу, скажіть, будь ласка, що змінилося в цьому питанні з моменту його  першого  розгляду?  Ну,  зокрема,  в умовах надання цього гранту.

     ЧЕБРОВ В.Д.  Условия  предоставления  гранта сформулированы в самом соглашении.  Грант предоставляется для выполнения конкретных работ,  которые  здесь  указаны.  Именно  это  и  является главным условием.  Есть дополнительные условия о том,  что по этому гранту определенную  работу  Украина  должна  выполнить сама.  И это тоже будет выполнено.

     В соглашении в двух местах речь идет о том, что мы согласны с тем,  чтобы  вывести  из  эксплуатации  до 2000 года Чернобыльскую атомную станцию.  Но там же записано:  при условии выполнения всех условий  меморандума!  То  есть  мы на себя дополнительно каких-то обязательств в этом соглашении не берем.

     Таким образом, все условия, которые здесь оговорены, являются приемлемыми  и  никаких  дополнительных обязательств на Украину не накладывают.

     ГОЛОВА. Депутат Радько.

     РАДЬКО В.I., секретар Комісії Верховної Ради України з питань державного    будівництва,   діяльності   рад   і   самоврядування (Кролевецький виборчий округ, Сумська область). Фракція "Комуністи України".  Шановний доповідачу! Згідно з розділом 3.07, пункт "с", держава гарантує,  що  Чорнобильську  атомну  електростанцію  буде поступово  закрито  до  2000  року.  Але  ніде  в  цьому  великому документі немає гарантії, що цей грант надійде в Україну.

     І друге запитання.  Чи вирішує цей  грант  соціальні  питання міста Славутича?

     Олександре Олександровичу,   у   мене  є  до  вас  таке  ніби зауваження.  Це,  звичайно,  важливе питання,  і тому  його  треба обговорити. Так, одразу, вирішити неможливо.

     Дякую.

     ГОЛОВА. Відразу  відповідаю,  Василю  Івановичу.  Запишіться, якщо хочете виступити.  Я тільки що викликав  з  монітора  список, нема там вашого прізвища.

     ЧЕБРОВ В.Д.  Там,  в  этих  двух пунктах,  записано,  что при условии выполнения всех обязательств по меморандуму, а все условия по меморандуму - это более 5 миллиардов экю.  Нет там такого,  что мы обязаны вывести,  не дожидаясь,  так сказать, выполнения других обязательств.   Меморандум   подписан  главами  правительств.  Нет оснований  не  доверять  главам  правительств.  Те  обязательства, которые  записаны  в  меморандуме,  будут  строго  выполняться как главами  "большой  семерки"  и  других  государств,  так  и  нашим правительством.

     Что касается    социальных   проблем   города   Славутича   и возможностей использования средств этого гранта. Этот грант, как я уже   сказал,   будет  направлен  на  выполнение  конкретных  трех проектов.  И в ходе выполнения этих  трех  проектов  действительно удастся  немножко  улучшить  в  том  числе  и социальное состояние города Славутича. И средства пойдут не на проведение фестивалей, а на  нужды  наших  работников,  находящихся  в зоне и проживающих в городе Славутиче.

     ГОЛОВА. Депутат Свято. Немає?

     Сідайте, будь ласка.

     Іване Івановичу, ви від комісії? Будь ласка, на трибуну.

     МАГДА І.І.,  член Комісії Верховної  Ради  України  з  питань фінансів  і банківської діяльності (Апостолівський виборчий округ, Дніпропетровська область).  Уважаемые депутаты!  Я в  прошлый  раз говорил  и  повторяю  сегодня,  что  на  повестке дня стоит вопрос безопасности атомной электростанции.  Все равно мы будем закрывать эту  станцию,  но тогда вложим свои деньги,  которых у нас сегодня нет.  А в  случае  незакрытия  мы  можем  иметь  на  этой  станции серьезные последствия.

     Я очень  вас  прошу:  не  надо больше обсуждать!  Это деньги, которые даются безвозвратно,  их не  надо  возвращать.  Зачем  нам сегодня политизировать этот вопрос?!

     Поэтому я   не   буду  больше  агитировать.  Депутат  Швыдкий предлагает,  что  если  уж  ктото  хочет  высказаться,   еще   раз обменяться   мнениями,  то  давайте  это  сделаем  по  сокращенной процедуре:  два - "за",  два - "против" (Шум у залi).  Голосовать? Правильно!

     ГОЛОВА. Одну хвилиночку!  Шановні депутати,  мова йде ось про що (щоб мені не докоряли потім у  порушенні  Регламенту):  ми  вже обговорювали   це   питання,   і   якщо   є  пропозиція  припинити обговорення,  я  можу  поставити  її  на  голосування,  а  якщо  - продовжувати, можу поставити і її.

     Давайте так. Хто за те, щоб продовжити обговорення? Ставлю на голосування цю пропозицію.

     "За" - 54.

     Хто за те,  щоб припинити обговорення?  Ставлю на голосування цю пропозицію.

     "За" - 202. Рішення прийнято.

     У вас на руках проект закону про ратифікацію угоди про грант. Його обговорено,  всі мають  свою  думку.  Ставлю  на  голосування проект закону в цілому. Будь ласка.

     "За" - 215. Рішення не прийнято.

     Я не маю права. Наполягаєте на голосуванні?

     ГОЛОСИ IЗ ЗАЛУ. Так!

     ГОЛОВА. Ставлю ще раз на голосування.

     "За" - 222.

     Є пропозиція проголосувати застереження Комісії у закордонних справах. Це їх питання, вони мають право.

     Депутат Манчуленко. Будь ласка.

     МАНЧУЛЕНКО Г.М.,  член  Комісії  Верховної  Ради  України   у закордонних  справах  і  зв'язках  з  СНД (Заставнівський виборчий округ,  Чернівецька область).  Шановні колеги,  не можна  поспіхом приймати  надзвичайно  серйозні  рішення.  Якщо  уважно  прочитати угоду,  то в розділі 3.01,  пункт "с" і в розділі 3.07,  пункт "с" йдеться  про  те,  що станція має бути обов'язково закрита до 2000 року.

     Комісія у  закордонних  справах  розглядала  це   питання   і виносить на ваш розгляд такий проект закону:

     перше - угоду про грант ратифікувати; друге

- пункт "с" розділу 3.01 та пункт "с" розділу 3.07 угоди є чинними для України за умови виконання своїх зобов'язань усіма сторонами - учасницями Меморандуму про  взаєморозуміння  від  20  грудня  1995 року.

     Ви знаєте,  що  є  така проблема:  ми із свого боку виконуємо взяті на себе зобов'язання,  а з їхнього  боку  починаються  якісь пересмикування.  Ми ратифікуємо цю угоду, а там настане 2000 рік - і все.  I тоді нам скажуть: закривайте цю станцію. А із свого боку зобов'язань  не  виконають.  Ну  як  же  ж  так,  давайте серйозно підходити до вирішення проблем!

     ГОЛОВА. Шановні депутати,  у вас на руках  є  цей  проект  із застереженнями  Комісії  у  закордонних справах.  Він ставиться на голосування, прошу підтримати. Увага! Голосується проект, внесений Комісією у закордонних справах. Будь ласка.

     "За" - 212.

     Була пропозиція   проголосувати  поіменно.  Хто  за  те,  щоб голосувати поіменно? Будь ласка, голосуємо.

     "За" - 179.

     Голосування йде в поіменному режимі. Ставиться на голосування проект,  внесений  Комісією  у  закордонних справах (проект,  який оголосив депутат Манчуленко). Будь ласка.

     "За" - 207.

     Я прошу проголосувати пропозицію про перенесення  голосування з цього питання на вівторок. Ставлю на голосування.

     "За" - 225. Рішення прийнято.

     Я звертаюся  до тих депутатів,  які дуже голосно розмовляють. Може,  ви в регламентну  комісію  перейдете?  Ви  так  стежите  за дотриманням Регламенту іншими, а за собою - не завжди.

     Оголошується перерва  до  вівторка,  до  10 години ранку.  До побачення.  Там біля столів реєстрації візьміть порядок денний  на наступний тиждень.