ЗАСІДАННЯ П'ЯТДЕСЯТ ВОСЬМЕ

 

С е с і й н и й  з а л  В е р х о в н о ї  Р а д и

 

У к р а ї н и.  16  к в і т н я  1997  р о к у.

 

16 г о д и н а.

 

Веде засідання Голова Верховної Ради України МОРОЗ О.О.

 

     ГОЛОВА. Прошу   підготуватися   до   реєстрації.  Проводиться поіменна реєстрація.

 

     Зареєструвалися 335  народних  депутатів.  Вечірнє  засідання оголошується відкритим.

 

     Дві фракції наполягають на тому,  щоб перед початком розгляду чергового питання надати їм дві  хвилини  для  зачитування  заяви. Депутат Заєць, будь ласка. Прошу уваги.

 

     ЗАЄЦЬ І.О., заступник голови Комісії Верховної Ради України у закордонних справах  і  зв'язках  з  СНД  (Святошинський  виборчий округ,  м.  Київ).  "Заява фракції "Рух за народ,  за Україну". 16 квітня 1997 року у першій половині дня  в  стінах  Верховної  Ради народні  депутати  Володимир Марченко (Роменський виборчий округ N 348) та Наталія  Вітренко  (Конотопський  виборчий  округ  N  346) вчинили кримінальний злочин,  який можна кваліфікувати щонайменьше як злісне  хуліганство  та  умисне  завдання  тілесних  ушкоджень. Перебуваючи  в  нетверезому  стані,  народні  депутати  Марченко й Вітренко підстерегли в коридорі і  напали  на  народного  депутата Павла  Мовчана,  збили  його  на підлогу,  жорстоко били ногами та викрикували ганебні слова.

 

     Це вже не перший  випадок  хуліганських  дій  цих  депутатів, зокрема Володимира Марченка, якого тиждень тому рішенням Верховної Ради було покарано за хуліганство під  час  пленарного  засідання. Закликаємо  всіх народних депутатів,  хто цінує людську гідність і авторитет парламенту України,  дати належну оцінку  діям  народних депутатів.

 

     Вимагаємо від   Генерального   прокурора   України   провести ретельне розслідування і відповідно до закону вжити заходів до цих депутатів - Володимира Марченка і Наталії Вітренко".

 

     Дуже дякую.

 

     ГОЛОВА. Шановні депутати!  Ми проголосували доручення Комісії з питань етики.  Вона з'ясує всі обставини  цього  факту  і  внесе пропозиції.  У  будь-якому  випадку  це,  безперечно,  ганьба  для Верховної Ради.  Вважаю, що тут мова йде не про окремих депутатів, а  про  Верховну Раду.  Ми не повинні допускати,  щоб щось подібне робилося в сесійному залі чи в  приміщенні  Верховної  Ради  та  й взагалі з депутатами (Шум у залі). Прошу уваги. Юрію Олексійовичу, не треба перетворювати все на фарс...  Вас не били,  а ви кричите. Ну, навіщо це робити?

 

     Слухається питання  про  проект  Закону  України про внесення змін і доповнень до Закону України про громадянство України (третє читання).  Пропонується  розглянути чотири поправки до закону.  На трибуні Володимир Яворівський. Будь ласка.

 

     Іване Олександровичу,  уже ж вирішили все.  Сідайте поки  що. Увага!

 

     ЯВОРІВСЬКИЙ В.О.,  голова  підкомісії  Комісії Верховної Ради України   з   питань   прав   людини,   національних   меншин    і міжнаціональних    відносин    (Світловодський   виборчий   округ, Кіровоградська область).  Шановний Голово!  Шановні колеги!  Прошу заспокоїтися.  Оскільки  немає трансляції і немає ні Вітренко,  ні Марченка, то ми, я думаю, швидко приймемо сьогодні ці поправки.

 

     Під час розгляду проекту змін до Закону  про  громадянство  в попередньому  читанні  більшість статей було прийнято.  Не набрали голосів лише кілька статей. Це я нагадую вам, про що йдеться.

 

     Комісія з питань прав людини  обговорила  всі  поправки,  які надійшли  від  народних  депутатів,  і  пропонує  на  ваш  розгляд остаточний варіант проекту.

 

     ГОЛОВА. Одну хвилинку.  Ми розглядаємо тільки ті статті,  які не були проголосовані в третьому читанні.

 

     ЯВОРІВСЬКИЙ В.О.  Так,  тільки ті, які не були проголосовані. Отже, повертаємось до статті 15.

 

     ГОЛОВА. Сторінка 5, стаття 15 (Шум у залі).

 

     Шановні депутати,  прошу уваги!  Сергію  Івановичу,  сідайте, будь ласка. Заспокойтеся!

 

     Розглядаються статті Закону про громадянство...

 

     Павле Сергійовичу,  не  треба кричати з місця.  Та навіщо вам навушники?! Ви не кричіть і все буде чути.

 

     Будь ласка.

 

     ЯВОРІВСЬКИЙ В.О.  До статті 15  "Громадянство  дітей,  батьки яких   невідомі"  народний  депутат  Павло  Кузнєцов  вносив  усно поправку,  яку потім подав у  письмовому  варіанті.  Наша  комісія розглядала  цю  поправку й відхилила її.  Я поясню,  щоб і вам,  і автору цієї поправки було зрозуміло чому.

 

     Тому, шановний  депутате  Кузнєцов,  що  в  законопроекті  це питання практично вирішується. Народний депутат не врахував (Шум у залі).

 

     ГОЛОВА. Одну хвилинку, Володимире Олександровичу.

 

     Юрію Олексійовичу, ну, невже не можна помовчати? Я вас прошу, не   треба   кричати   в   залі!   І   вас   це   теж  стосується, дніпропетровці... Ну, перестаньте розмовляти!

 

     Будь ласка.

 

     ЯВОРІВСЬКИЙ В.О.  Пояснюю.  Проблему,  яку  ставить  народний депутат Кузнєцов,  розв'язано в статті 25 цього законопроекту.  До того ж і ми,  коли обговорювали це питання, і депутат не врахували ось чого. Він пропонує: "Дитина, яка досягла 14 років і проживає в Україні строком не менше 5 років і батьки якої  не  є  громадянами України, за їх згодою має право...", - і далі за текстом.

 

     Так от,  відповідно  до  статті 131 Кодексу про шлюб та сім'ю "Опіка  встановлюється  над   неповнолітніми,   які   не   досягли п'ятнадцяти    років,   і   над   громадянами,   визнаними   судом недієздатними внаслідок душевної хвороби або недоумства".

 

     Стаття 132 Кодексу  про  шлюб  та  сім'ю  "Особи,  над  якими встановлюється   піклування":   "Піклування   встановлюється   над неповнолітніми віком від п'ятнадцяти до вісімнадцяти років  і  над громадянами,   визнаними   судом  обмежено  дієздатними  внаслідок зловживання спиртними напоями або  наркотичними  речовинами..."  і так далі.

 

     І стаття  134  "Обов'язок повідомляти про неповнолітніх,  які потребують опіки чи піклування".

 

     Я ще раз пояснюю: згідно з Кодексом про шлюб та сім'ю України дитина  до  досягнення  14 років не може проживати самостійно.  Ми тоді цього не врахували.

 

     Так, статтею 131 кодексу передбачено,  що над неповнолітніми, які  не  досягли 15 років,  встановлюється опіка.  А відповідно до статті 132 цього кодексу над неповнолітніми,  віком від 15  до  18 років, - піклування.

 

     Отже, все це передбачено українським законодавством.  Тому ми й відхилили цю поправку.

 

     ГОЛОВА. Павле  Сергійовичу,  ви  наполягаєте  на  голосуванні вашої поправки? Будь ласка, говоріть.

 

     КУЗНЄЦОВ П.С.,   заступник   голови  Комісії  Верховної  Ради України з питань бюджету (Краматорський виборчий  округ,  Донецька область).  Уважаемый Александр Александрович!  Уважаемые депутаты! Уважаемый   Владимир   Александрович!   Ваша    аргументация    не соответствует  действительности.  Потому  что  случай,  который  я предлагаю описать в законодательстве,  не подпадает под законы, на которые вы ссылаетесь.

 

     Вы правильно   говорите:   если   оформлено  опекунство,  это регулируется другой статьей.

 

     Но речь идет о другом.  Я приводил конкретный  пример,  когда опекунство не оформлено, ребенок живет у бабушки, более восьми лет живет в Украине.  И  вот  возвращается  его  мать.  Она  гражданка России.  И получается, что этот ребенок не является ни гражданином России,  ни  гражданином   Украины.   Поэтому   я   настаиваю   на проголосовании   этой   поправки,  тем  более  что  она  уже  была проголосована за основу.  И мне непонятно,  как комиссия могла  ее отклонить, если в стенограмме зафиксировано, что она проголосована за основу. Это один факт.

 

     И другой.  В Украине сейчас  масса  беспризорных  детей,  над которыми   не  установлено  никакой  опеки.  И  вот  беспризорнику исполняется 18 лет,  он идет получать паспорт,  а ему говорят: "Ты не  гражданин  Украины".  Это  же  дурь!  Не  знаю,  как иначе это назвать.  Это издевательство над  собственным  народом!  Не  можем обеспечить, так давайте в закон запишем.

 

     Поэтому я настаиваю на голосовании своей поправки.

 

     ЯВОРІВСЬКИЙ В.О.  Павле Сергійовичу,  дозвольте мені все-таки відстоювати позицію нашої комісії.  Це моє  право  і  право  нашої комісії.

 

     Ви наводите  приклад,  коли  над  дитиною  не  встановлено ні опікунства,  ні  піклування.  Але,  даруйте,  це  грубе  порушення закону. Тому що в Кодексі про шлюб та сім'ю чітко сказано, що діти до чотирнадцяти років повинні мати опікунів, а від чотирнадцяти до повноліття над ними повинно встановлюватися піклування.

 

     Отже, ця  людина  порушила  законодавство (тут юристи сидять, вони це  підтвердять),  а  ви  пропонуєте  обійти  закон,  відразу перевести  її в ранг громадянина...  Ну для чого це робити,  Павле Сергійовичу? Це все передбачено в законі, все нормально...

 

     Комісія не підтримує цю поправку.

 

     ГОЛОВА. Прошу  уваги!  Ставиться  на   голосування   поправка депутата Кузнєцова. Зміст її зачитав депутат Яворівський.

 

     "За" - 191.

 

     Не вистачає голосів (Шум у залі).

 

     ЯВОРІВСЬКИЙ В.О.   Отже,  Олександре  Олександровичу,  стаття залишається  в  редакції,  прийнятій   у   першому   читанні.   Ця поправка... (Шум у залі).

 

     ГОЛОВА. Ще  раз  кажу:  якщо  будете  кричати,  то я не надам слова,  тому що за Регламентом ви не маєте права кричати!  Майте ж якусь витримку!  (Шум у залі).  Ще раз прошу:  підніміть руку, і я надам слово.

 

     Депутат Кузнєцов.

 

     КУЗНЄЦОВ П.С.  Я еще раз обращаю внимание  всех  депутатов  и лично Владимира Александровича как человека, отвечающего за данный законопроект,  что при рассмотрении моей поправки  комиссия  грубо нарушила Регламент.  Эта поправка была проголосована за основу,  и как комиссия могла ее отклонить, мне непонятно.

 

     ЯВОРІВСЬКИЙ В.О.  Тому  що  вона  безграмотна,  ми   поспіхом проголосували.

 

     КУЗНЄЦОВ П.С. Депутаты проголосовали за нее!..

 

     ГОЛОВА. Володимире   Олександровичу,   я   вас   теж   прошу: стримуйтеся,  не розкидайтеся словами.  За основу не  голосується. Вона в першому читанні прийнята чи ні?

 

     ГОЛОС ІЗ ЗАЛУ. Прийнята!

 

     ЯВОРІВСЬКИЙ В.О. Олександре Олександровичу, я поясню. Під час розгляду законопроекту в першому читанні цієї поправки взагалі  не було,  вона  з'явилася  під  час  другого читання.  Вона абсолютно випадає із закону і є,  власне, протизаконною. То як комісія могла її підтримати, Павле Сергійовичу?

 

     ГОЛОВА. Зрозуміло.  Інші  поправки - друга,  третя,  четверта депутатів Самойлик,  Кузнєцова, Яворівського, Снігача, Целиха тощо

- до статті 16.

 

     ЯВОРІВСЬКИЙ В.О. Так, до статті 16.

 

     ГОЛОВА. Треба її доголосовувати?

 

     ЯВОРІВСЬКИЙ В.О. Так.

 

     ГОЛОВА. Статтю  16  із поправками,  які враховані,  ставлю на голосування.

 

     ЯВОРІВСЬКИЙ В.  О.  Комісія просить підтримати. Це схвалено в першому читанні.

 

     ГОЛОВА. Стаття 16.

 

     "За" - 106.

 

     Не вистачає голосів. У чому справа?

 

     Депутат Самойлик.

 

     САМОЙЛИК К.С.,   голова  підкомісії  Комісії  Верховної  Ради України   з   питань   прав   людини,   національних   меншин    і міжнаціональних  відносин (Чаплинський виборчий округ,  Херсонська область).  Олександре Олександровичу,  я взагалі не зрозуміла, яке питання виставили...

 

     ГОЛОВА. Стаття 16.

 

     САМОЙЛИК К.  С. Так, а наші поправки? Я не була тоді присутня на засіданні комісії і,  думаю,  не  тільки  я  не  була,  тому  й відхилено цю поправку.  Шановні колеги, я вас дуже прошу врахувати її.

 

     Чому ці  поправки  кожного  разу  відхиляються?  Бо  коли  ми говоримо   про  одержання  громадянства  й  про  знання  державної української мови в тому чи іншому обсязі, то чомусь маємо на увазі тільки тих українців, які приїдуть з Канади і будуть просити в нас громадянство.  Але ж  14,  5  мільйона  українців,  наших  з  вами земляків, проживають в одній тільки Росії. Це цілі покоління, і не треба  ставити  їх  в  такі  жорсткі  рамки,  щоб  вони   одержали громадянство.

 

     Я прошу підтримати або поправку,  яку внесли ми з Кузнєцовим, або ж пропозицію Комісії з питань депутатської  етики.  Ми  чомусь зациклені на тому,  що до нас тільки з Канади приїжджатимуть,  щоб одержувати  громадянство,  а  ті,  хто  живе  в  країнах  СНД,  не приїдуть.

 

     ЯВОРІВСЬКИЙ В.  О. Але ми ж зараз не обговорюємо цю поправку, ми обговорюємо поправку Кузнєцова щодо громадянства дітей,  батьки яких - і батько, і мати - не є громадянами України.

 

     ГОЛОВА. Володимире Олександровичу,  Павле Сергійовичу, будьте уважні.  Розглядається стаття  16,  до  неї  зауваження  депутатів Кузнєцова і Самойлик.

 

     Пропонується в   пункті   4,   де   мова  йде  про  володіння українською мовою,  записати,  що володіння українською мовою  для осіб,  які виявили бажання стати громадянами України, визначається статтею 10 Конституції та чинним законодавством.

 

     Можна так записати?

 

     ЯВОРІВСЬКИЙ В.О.   Олександре   Олександровичу,   ми    зараз перейдемо  до  цієї  поправки,  я  маю викласти аргументи.  А що з поправкою Кузнєцова?  Якщо вона  відхилена,  то  тоді  розглядаємо інші.

 

     Це стаття 15, давайте з'ясуємо, що з нею робити?

 

     ГОЛОВА. Ми проголосували поправку депутата Кузнєцова, вона не пройшла. Тепер перейшли до статті 16.

 

     ЯВОРІВСЬКИЙ В.О. Дозвольте тоді викласти аргументи. Відбулось обговорення  і в комісії.  Про що йдеться?  Шановні колеги,  прошу уваги!

 

     Тоді ми,  Верховна Рада,  загальмувалися на пункті  4,  тобто умовою   для   прийняття   до  громадянства  України  є  володіння українською мовою в обсязі,  достатньому для спілкування. Так було в   першому  законі,  який  прийняла  Верховна  Рада  попереднього скликання.  Були різні  пропозиції,  скажімо,  знання  української мови.  Ми  пішли  на  компроміс  і записали оцю норму:  "в обсязі, достатньому для спілкування".

 

     Ось у мене витяги із законодавства деяких країн:

 

     Канада. Закон про громадянство 1977 року: достатній рівень  знання  однієї  з офіційних мов Канади.  Це їхня конституційна норма;

 

     Франція. Кодекс французького  громадянства  в  редакції  1993 року: обов'язкове володіння французською мовою;

 

     Італія. Закон про громадянство 1992 року: вивчення італійської мови;

 

     Ізраїль. Закон про громадянство 1952 року: достатнє володіння;

 

     Литва, Грузія, Росія...

 

     Ми просто занадто заполітизовуємо це питання, особливо на тлі дообіднього нашого засідання.  Була пропозиція  Самойлик  пункт  4 частини  другої  викласти в такій редакції:  "володіння мовами для осіб,  які виявили бажання стати громадянами України, визначається статтею 10 Конституції України та чинним законодавством про мови".

 

     Ми не  можемо  в  законі  відсилати  до Конституції,  тому що Конституція відсилає до закону.  Там записано,  що вживання мови в Україні  регулюється  законом.  Тому  не  можна  в  законі  робити відсилку до Конституції.

 

     На засіданні комісії майже одноголосно  проголосували  за  цю норму.  Проти  був  лише  член  нашої  комісії  Павленко.  У нашій комісії,  до речі,  представлені всі політичні сили. I все-таки ми погодилися,  що  це  нормальна  умова  прийняття  до  українського громадянства.

 

     ГОЛОВА. Це не обговорення. Запитань немає. Які є міркування у авторів пропозицій?

 

     Депутат Самойлик. Будь ласка.

 

     САМОЙЛИК К.С.  По-перше,  не треба там посилатися на дообідні чи якісь там  іще  події,  треба  серйозно  поставитися  до  цього питання.

 

     Я прошу,    Олександре    Олександровичу,   якщо   Володимира Олександровича не влаштовує те,  що ми апелюємо до Конституції, то давайте  залишимо,  що  визначається  Законом  про мови.  Залишимо тільки посилання на Закон про мови.

 

     ГОЛОВА. Тобто ви  наполягаєте  на  голосуванні  вашої  норми. Ставлю на голосування. Будь ласка.

 

     ЯВОРІВСЬКИЙ В.О.   Комісія   відхилила   цю   поправку,   але голосуйте, це ваша воля.

 

     "За"- 175.

 

     ГОЛОВА. Ще яка поправка?

 

     ЯВОРІВСЬКИЙ В.О.  Ще є поправка  депутатів  Снігача,  Целиха, Анненкова, Агафонова: взагалі вилучити пункт 4.

 

     ГОЛОВА. Вони не наполягають.

 

     ЯВОРІВСЬКИЙ В.О.   Якщо  не  наполягають,  то  немає  потреби голосувати.

 

     ГОЛОВА. Ще раз прошу всіх,  заспокойтеся.  Ну що ви, ніби вас уедзь укусив! Я не можу зрозуміти, у чому справа. Спокійно.

 

     Стаття 16   "Прийняття  до  громадянства  України".  Зверніть увагу:  статтею 10 Конституції і Законом  про  мови  виставляються жорсткіші  умови,  ніж  тут  записані.  А йдеться про те,  що коли людина приїхала чи з Канади,  чи з  Росії,  чи  будь-звідки,  вона повинна одержувати право на громадянство, якщо вміє, вибачте мені, хоч хліба попросити,  привітатися.  Тобто володіє мовою в  обсязі, достатньому для спілкування. А якщо не володіє, Павле Сергійовичу, то одержує "вид на жительство" російською мовою до тих  пір,  поки навчиться.

 

     В усьому світі так робиться,  що ж тут дивного? Мова ж не про громадян України, а про тих, хто хоче набути громадянство. Хіба це незрозуміло? І в проекі цього закону норма менш жорстка, ніж норма статті 10 Конституції і Закону про мови.

 

     ЯВОРІВСЬКИЙ В.О. Олександре Олександровичу, я хотів би додати до того,  що ви сказали.  Про вихідців з України не йдеться.  Вони підпадають під зовсім  інший  режим.  Ідеться  про  афганців,  про африканські країни.  Ви зрозумійте один найголовніший аргумент. Ми даємо людині громадянство,  і  цей  громадянин  хоче  влаштуватися державним службовцем, не знаючи мови. Він завтра поставить питання про те, що в Україні порушують його громадянські права. Не можна ж розв'язувати цей мішок з гадюками.  Ми ж потім не вийдемо ніколи з цього зачарованого кола.

 

     ГОЛОВА. Депутат Марковська.

 

     МАРКОВСЬКА Н.С.,  голова підкомісії  Комісії  Верховної  Ради України   з  питань  охорони  здоров'я,  материнства  і  дитинства (Замостянський виборчий округ, Вінницька область). Я хочу запитати ось про що. Те, що ви кажете - якщо захоче бути службовцем, - це я розумію.  А якщо людина глухоніма і приїздить в Україну,  то  якою мовою вона повинна володіти?

 

     ГОЛОВА. Українською для глухонімих.

 

     ЯВОРІВСЬКИЙ В.О.  А  для глухонімих чудова,  до речі,  мова - есперанто.

 

     МАРКОВСЬКА Н.С. Дякую.

 

     ГОЛОВА. Депутату Кузнєцову ще слово для аргументації.

 

     КУЗНЄЦОВ П.С.  Фракция   коммунистов.   Уважаемый   Александр Александрович!  Уважаемые  коллеги  депутаты!  Я обращаюсь к вам с дополнительной аргументацией.

 

     Наше правительство приглашает крымских татар на  репатриацию, чтобы они заселяли Крым. Они живут компактно, разговаривают друг с другом по-татарски и знают еще русский язык. Каждый, кто отдыхал в Крыму,  видел:  есть  у  них  канал,  на  котором  они  ведут свои передачи,  хотя,  например,  я не понимаю, о чем они говорят, я не знаю татарского языка.

 

     Вдобавок обращаю   ваше   внимание,   мы   приглашаем  еще  и депортированных немцев, чтобы они заселяли там отдельные районы. С одной  стороны,  мы  их  приглашаем,  а с другой - ставим препоны, усложняем  возможность  стать  полнокровными  гражданами  Украины. Спрашивается,  зачем  мы  это делаем?  У нас есть группы компактно проживающих румын,  венгров,  греков,  болгар. Они могут нормально жить,  так сказать,  в своей общности.  Нет,  мы говорим:  пока ты украинский не выучишь, ты никогда не будешь гражданином Украины.

 

     ГОЛОВА. Вимкніть мікрофон.

 

     ЯВОРІВСЬКИЙ В.О.  Павле Сергійовичу,  ви самі  придумали  для парламенту  проблему.  Є  закон,  почитайте,  я  вас прошу.  Я вас глибоко шаную, та не можна ж втягувати людей у безплідну дискусію. Для  депортованих  народів  не  обов'язкове  знання  мови,  і  для вихідців з України також.  А ви кажете, що від них це вимагається. Це питання вирішене в законі і тут ідеться тільки про іноземців.

 

     Павло Сергійович  згоден?  Усе  нормально.  Згоден,  але буде голосувати проти.

 

     ГОЛОВА. Ще раз прошу, Павле Сергійовичу, не кричіть із місця!

 

     Звертаю увагу депутатів, що мова йде про набуття громадянства іноземцями,   які   приїжджають   в  Україну.  Визначається  строк законного проживання в Україні і обов'язок  володіння  українською мовою в обсязі, достатньому для спілкування.

 

     ЯВОРІВСЬКИЙ В.О. "Сало", "горілка" - ну, можна ж це вивчити.

 

     ГОЛОВА. Стаття   16   в   редакції   комісії   ставиться   на голосування. Будь ласка, підтримайте.

 

     ЯВОРІВСЬКИЙ В.О. Комісія просить підтримати.

 

     "За" - 213.

 

     ГОЛОВА. Ще раз ставлю на голосування статтю 16.

 

     "За" - 218.

 

     Слово має Коген Юрій Борисович.

 

     КОГЕН Ю.Б.,  секретар Комісії Верховної Ради України з питань прав   людини,  національних  меншин  і  міжнаціональних  відносин (Бахчисарайський  виборчий  округ,  Автономна  Республіка   Крим). Уважаемые коллеги!  Этот вопрос обсуждался в комиссии,  секретарем которой я являюсь. Мы эту норму поддержали практически единогласно (был  один  голос  против).  Когда этот вопрос возник,  то сначала предлагалась  формулировка:   "Обязательное   знание   украинского языка".  Я вот тоже говорю по-русски, но считаю, что если я живу в Украине, то все-таки должен понимать украинский язык, уметь на нем общаться.

 

     Эта статья как раз и предусматривает знание украинского языка в обкеме,  необходимом для общения.  Нельзя же жить в  стране,  не понимая ее коренных жителей. Эта норма как раз очень мягкая. Прошу вас, проголосуйте за эту статью.

 

     ГОЛОВА. Ще раз ставлю на голосування статтю 16.

 

     ЯВОРІВСЬКИЙ В.О. Я тільки підкреслюю, що ця стаття вже діє, і жодної претензії з цього приводу не було.

 

     "За" - 231.

 

     ГОЛОВА. Стаття 16 прийнята.

 

     Стаття 17 "Поновлення у громадянстві України".

 

     ЯВОРІВСЬКИЙ В.О.   Було   зауваження   депутатів  Самойлик  і Кузнєцова.  Вони пропонували пункт 1  частини  шостої  викласти  в такій редакції:  "засуджені за здійснення геноциду,  злочини проти людства або держави".  Це враховано частково.  Відхилено практично лише  поправки депутата Карпачової та Комісії з питань Регламенту. Решту враховано.

 

     Олександре Олександровичу,   якщо    автори    поправок    не заперечують, то статтю можна голосувати в редакції комісії.

 

     ГОЛОВА. Стаття   17   в   редакції   комісії   ставиться   на голосування.

 

     ЯВОРІВСЬКИЙ В.О. Прошу підтримати.

 

     ГОЛОВА. Я прошу,  не підказуйте йому,  він усіх разом слухати не може.

 

     Голосується стаття 17.

 

     "За" - 239.

 

     ЯВОРІВСЬКИЙ В.О.  Стаття 18 проголосована. Стаття 19 "Вихід з громадянства  України".  Комісія  з   питань   Регламенту   внесла поправку:  в частині першій після слів "клопотання особи" записати слова "або за рішенням суду".  Поправку відхилено,  тому що стаття передбачає  вихід  з  громадянства  лише на підставі волевиявлення особи.  Якщо Комісія з питань Регламенту не заперечує,  не  будемо обговорювати цю поправку.

 

     ГОЛОВА. Комісія не заперечує.

 

     Голосується стаття 19. Вона не викликає заперечень.

 

     "За" - 260. Прийнято.

 

     ЯВОРІВСЬКИЙ В.О. Дякую.

 

     Тепер стаття 26, Олександре Олександровичу.

 

     ГОЛОВА. Стаття  26  "Збереження дітьми громадянства України в разі усиновлення".

 

     ЯВОРІВСЬКИЙ В.О.  До цієї  статті  була  поправка  Комісії  з питань  Чорнобильської  катастрофи.  Її  враховано.  Інші поправки також враховано, і статтю треба просто проголосувати (Шум у залі).

 

     ГОЛОВА. У чому річ?.. Чого ж ви мовчали?

 

     Слово депутатові Кузнєцову. Ідеться про нову статтю?

 

     КУЗНЄЦОВ П.С. Была поправка 13 к статье 19 депутатов Самойлик и Кузнецова.

 

     Уважаемые депутаты! Когда этот проект закона рассматривался в первом чтении, мы проголосовали и приняли за основу (можно поднять стенограмму)  статью 191 "Про визнання належності громадян України до  іноземного  громадянства".  Содержание   ее   следующее:   "За громадянином   України  не  визнається  належність  до  іноземного громадянства до виконання ним  зобов'язань,  передбачених  статтею 19, і до прийняття рішення про втрату громадянства України".

 

     Мы тогда  говорили,  что  некоторые  граждане  могут наделать долгов и уехать  из  страны.  Такая  норма  даст  нам  возможность потребовать их возвращения в страну.

 

     Поэтому я предлагаю поправку 13 поставить на голосование. Она отклонена, хотя была проголосована.

 

     ЯВОРІВСЬКИЙ В.О. Павле Сергійовичу, вашу поправку враховано в статті 20. Почитайте її, там усе це викладено.

 

     ГОЛОВА. Він    наполягає.   Голосується   поправка   депутата Кузнєцова. Будь ласка.

 

     "За" - 179.

 

     ЯВОРІВСЬКИЙ В.О.  Тепер переходимо до статті 26. Усі поправки до неї враховані.

 

     ГОЛОВА. Ставиться на голосування стаття 26.

 

     "За" - 263.

 

     ЯВОРІВСЬКИЙ В.О.  Усе,   Олександре   Олександровичу.   Решту проголосовано.

 

     ГОЛОВА. Проект закону в цілому ставиться на голосування. Будь ласка.

 

     ЯВОРІВСЬКИЙ В.О.  Олександре Олександровичу, одну секундочку! Зніміть голосування. Я просто випустив у цих пристрастях наших...

 

     ГОЛОВА. Зніміть голосування.

 

     ЯВОРIВСЬКИЙ В.О. Шановні колеги! Хвилину уваги! Ми ще повинні визначити,  до якого часу діють ті статті закону,  які  дозволяють повернення  в  Україну  вихідців  з  України - депортованих і таке інше.

 

     На пропозицію депутатів  я  пропоную  в  пункті  3  статті  2 замінити  дату "31 грудня 1997 року" на "31 грудня 1999 року",  бо цей термін  справді  дуже  короткий.  I  в  пункті  2  Прикінцевих положень  дату  "1  квітня  1997  року" замінити на "1 червня 1997 року".

 

     ГОЛОВА. Немає заперечень?  Немає.  Голосуються ці  уточнення. Такі терміни більш прийнятні, і ці положення можна реалізувати без утиску прав громадян.

 

     Голосуймо.

 

     ЯВОРІВСЬКИЙ В.О. Комісія просить підтримати.

 

     "За" - 234.

 

     ГОЛОВА. Прийнято.

 

     Проект закону в цілому ставиться на голосування. Будь ласка.

 

     "За" - 224.

 

     Ще раз ставлю на голосування.

 

     "За" - 218.

 

     Шановні депутати! Ми зараз не голосуємо, зважаючи на поправку 13 депутата Кузнєцова.  Вона звучить так: "Про визнання належності громадян України до іноземного громадянства.

 

     За громадянином   України   не   визнається   належність   до іноземного громадянства до виконання ним зобов'язань, передбачених статтею  19,  і  до  прийняття  рішення  про  втрату  громадянства України".  Усе  це  виписано  в  статті  20  "Втрата  громадянства України".

 

     До того ж у самій статті закладені  алогізми,  не  можна  так записувати.  Павле  Сергійовичу,  я  прошу,  не  заперечуйте проти голосування... Яка поправка? Про дітей?

 

     ЯВОРIВСЬКИЙ В.О.  Павле Сергійовичу,  це все врегульовано.  Я розумію, що ви як депутат вболіваєте за долю цього хлопчика. Але ж він  повинен  прийняти  або  опікунство,  або  піклування,  і  всі проблеми знімаються.  Ну для чого заради одного незаконопослушного батька чи дитини вносити в Закон про громадянство  окрему  статтю? Павле Сергійовичу!

 

     ГОЛОВА. Спокійно.  Він  уже згоден.  Голосуємо законопроект у цілому. Підтримайте, будь ласка.

 

     "За" - 230. Прийнято.

 

     Постанову про порядок введення треба приймати?

 

     Депутат Носов.

 

     НОСОВ В.В.,  член Комісії Верховної  Ради  України  з  питань бюджету (Октябрський виборчий округ, Полтавська область). Останнім часом ми почали  записувати  Перехідні  положення  прямо  в  закон замість  постанови.  І якщо ми це зробили,  то він вводиться в дію згідно з Конституцією через...

 

     ГОЛОВА. Тут є Прикінцеві  положення,  які  регулюють  порядок введення цього закону в дію. Отже, усе прийнято.

 

     Спасибі.

 

     ЯВОРIВСЬКИЙ В.О. Спасибі вам.

 

     _____________________

 

     ГОЛОВА. Розглядається  питання про проект Закону про внесення доповнень до Закону України  про  надання  пільг  щодо  обкладання податком   на   додану  вартість  продукції  (робіт,  послуг),  що виробляються  за  контрактом.   Прядко   Володимир   Володимирович присутній...

 

     Шановні депутати!   Володимир   Володимирович   доповість  це питання о 18 години (ми за 10 хвилин його розглянемо),  тому що це тематика закритого засідання.

 

     А зараз  -  про  проект  Закону  України  про внесення змін і доповнень до Цивільного процесуального кодексу (статті 348, 349).

 

     Депутат Процев'ят на трибуні. Будь ласка.

 

     ПРОЦЕВ'ЯТ Т.І.,  член Комісії Верховної Ради України з питань боротьби  з  організованою  злочинністю  і  корупцією (Самбірський виборчий  округ,  Львівська  область).  Шановний  Голово!  Шановні народні  депутати!  Закон України про внесення змін і доповнень до Цивільного   процесуального   кодексу   України,   проект    якого запропонований   вашій   увазі,  незважаючи  на  невеликий  обсяг, розрахований,  на мою думку,  на вирішення першочергових  проблем, пов'язаних  із реформуванням фінансовоекономічних відносин у нашій державі,  подолання  глибокої  економічної   кризи   й   підтримку національного  товаровиробника.  Його  прийняття має сприяти також подоланню кризи платежів, яка глибоко вразила нашу економіку через величезний  дефіцит  грошових  платіжних засобів,  що у свою чергу паралізувало вітчизняне виробництво й народногосподарський оборот.

 

     Крім того,  проект,  у разі набуття ним сили закону,  повинен сприяти  повноцінному  впровадженню  в життя та активному освоєнню вітчизняними    товаровиробниками     механізму     функціонування комерційного    позабанківського    кредиту,   активним   ринковим компонентом якого є вексель.  Зауважу,  що на відміну від країн  з розвинутою  ринковою  економікою,  в яких вексельний обіг сягає 70 відсотків комерційного обороту, в Україні у зв'язку з забороною на початку  30-х  років  вексельного обігу і ліквідацією комерційного кредиту ці традиції були,  на  жаль,  втрачені.  Лише  з  початком економічних  реформ  (починаючи  з  1991  року)  було прийнято ряд законодавчих  актів  та  нормативних  документів,  пов'язаних   із запровадженням векселів і вексельного обігу в життя. Це були перші спроби зробити вексель засобом комерційного кредиту, засобом обігу й  платежу.  До цих актів належать прийнятий у 1991 році Закон про цінні папери і  фондову  біржу,  в  якому  введено  положення  про переказний  та  простий векселі відповідно до Женевської конвенції 1930 року, постанови Верховної Ради, інші нормативні акти Кабінету Міністрів та Національного банку.

 

     Та, на  жаль,  цей законодавчий процес не був завершений,  і, незважаючи на дуже серйозні заходи,  яких було вжито для подолання кризи  платежів  саме  через вексельний обіг,  незважаючи на укази Президента 1994 і 1995 року,  це питання не було вирішене. Вексель так   і   не   набув   природного  статусу  безумовного  боргового зобов'язання. А зробити це можна лише надавши йому через Цивільний процесуальний кодекс України функції виконавчого документа.

 

     Щоб стягнути  борг  за  векселем,  кредитор  згідно  з чинним законодавством спочатку має пройти досудову процедуру, яка триває, як правило, два місяці, потім подати позовну заяву до арбітражного суду,  де її розгляд теж триває щонайменше два  місяці,  і  тільки після  цього  вексель  може  бути  визнаний виконавчим документом. Фактично ж,  як свідчить судова практика,  процес стягнення  боргу триває  рік  і  більше.  До  того ж кредитор зобов'язаний ще нести додаткові фінансові витрати,  сплативши 5 відсотків  держмита  від суми боргу, вказаного у векселі.

 

     Саме через  складність цієї процедури вексель і не запрацював у  повному  обсязі  як  різновид  комерційного   короткострокового позабанківського  кредиту.  А  ви  знаєте,  як  сьогодні  потрібен вексель для тих товаровиробників, які мають повні склади продукції і  не  можуть її продати лише через те,  що в їхніх покупців немає наявних готівкових або безготівкових коштів.

 

     Зауважимо, що вексель не став,  на жаль, ні засобом обігу, ні засобом  платежу.  Про  це  свідчать торги на Українській фондовій біржі,  де проведено 47 торгових  секцій,  з  яких  лише  16  були результативними. Із запланованих до продажу векселів на суму 256,5 мільйона гривень їх було продано всього на 15 мільйонів гривень.

 

     Саме невирішеність  питання  про  надання   векселю   функцій виконавчого  документа  призводить  до  того,  що вексель сьогодні продається на біржовому та позабіржовому ринку із дисконтом у  60- 90  відсотків,  себто  всього  за  10,  30  чи  40  відсотків його номінальної вартості.

 

     Тому в  доповненнях  до  Цивільного  процесуального   кодексу України  саме  й  запропоновано надати векселеві природної функції безумовного боргового зобов'язання, функції виконавчого документа, фактично замкнувши ланцюг першого етапу законодавчого забезпечення повноцінної дієздатності векселів у  національному  законодавстві, що  створить  сприятливі  умови  для  приведення  в  дію потужного механізму подолання кризи платежів.

 

     Нагадаю вам,  що у жовтні 1996 року загальна кредиторська  та дебіторська  заборгованість  в  Україні перевищувала 106 мільярдів гривень,  тоді як реальна грошова маса в  Україні  залишається  на рівні 10 мільярдів гривень.

 

     Таким чином, прийняття і введення в дію запропонованих змін і доповнень до  Цивільного  процесуального  кодексу  України,  по  - перше,   забезпечить   повноцінне   виконання   векселем   функцій комерційного позабанківського  кредиту,  засобу  обігу  та  засобу платежу,    зупинивши    багаторічний    хаос    і   плутанину   у взаєморозрахунках   суб'єктів   господарювання,    що    сприятиме надійності цих розрахунків.

 

     По-друге, сприятиме  загальному  усвідомленню  суті  та  ролі векселя як доброякісного строкового  письмового  зобов'язання,  що дисциплінуватиме    боржника,   спонукатиме   його   виважено   та відповідально  вирішувати  питання,  брати  чи  не  брати  кредит, стимулюватиме   його  до  успішного  господарювання  у  зв'язку  з безпосередньою матеріальною відповідальністю за взяті зобов'язання (аж  до  проголошення  банкрутства),  змушуватиме  чітко  і вчасно виконувати всі умови вексельного контракту, здійснювати платежі.

 

     Таким чином,    прийняття    закону    сприятиме    зростанню відповідальності  й  підвищенню платіжної дисципліни,  яка в нашій державі абсолютно  розхитана,  як  факторів  регенерації  процесів кредитування,  підвищення надійності та передбачуваності отримання платежів за продані в кредит товари та надані послуги.

 

     Зауважу також,  що проведення в  країні  жорсткої  монетарної політики  і  як результат - наявність обмеженої кількості грошей і зростання  за  10  місяців  1996  року   удвоє   дебіторської   та кредиторської    заборгованості,    значно    звузило   можливості кредитування суб'єктів підприємницької діяльності з боку банків. А це   позбавило  підприємства  реальних  коштів,  у  тому  числі  й оборотних,  та можливостей розраховуватися за сировину й матеріали або  отримати реальні кошти за вже виготовлену й продану продукцію чи надані послуги,  не кажучи вже  про  кошти  для  технологічного переоснащення.  Саме  вексельний  обіг  здатен зменшити щонайменше вдвоє - підкреслюю,  удвоє - потребу в готівкових та безготівкових коштах і вдвоє,  а може й більше, прискорити їх оборот. Продавці й виробники,  отримавши  вексель,  завдяки  дисконту  можуть   легко перетворити   його   в   гроші;  покупці  -  зробити  його  формою комерційного кредиту;  підприємства-суміжники отримають можливість здійснювати   розрахунки,   не   вдаючись  до  послуг  банків,  що забезпечує значне прискорення розрахунків,  піднесення оборотності коштів і зменшення потреб у банківському кредиті.

 

     Дуже важливо, що введення цього закону дасть змогу вивільнити наші арбітражні суди від фактично непотрібної роботи  і  скасувати доарбітражний порядок подання претензій щодо сплати заборгованості по векселю.  Зауважу також,  що  цей  проект  закону  внесений  на виконання   Програми   діяльності   Кабінету   Міністрів,  яку  ми підтримали в 1996 році.

 

     Крім того  проект  підтримано  Національним   банком,   Вищим арбітражним   судом,   державною  комісією  з  цінних  паперів  та фондового  ринку,  комісіями  Верховної  Ради  з  питань  правової політики  і  судово-правової  реформи  та  з  питань  законності і правопорядку.

 

     Шановні колеги,  я прошу  вас  відповідально  поставитися  до розгляду цього проекту, адже закон у разі його прийняття сприятиме розв'язанню однієї з найболючіших  на  сьогодні  проблем  -  кризи платежів у нашій державі.

 

     Щиро дякую.

 

     ГОЛОВА. Спасибі.  Є  запитання до Тараса Івановича?  Є.  Будь ласка, запишіться, хто хоче поставити запитання.

 

     Депутат Радько.

 

     РАДЬКО В.І., секретар Комісії Верховної Ради України з питань державного    будівництва,   діяльності   рад   і   самоврядування (Кролевецький   виборчий   округ,   Сумська   область).   Шановний доповідачу!  Ви сказали, що прийняття цього закону вирішить одне з найболючіших питань.  Тільки не сказали  всієї  правди:  для  кого питання неплатежів є найболючішим.  А мабуть, найболючіше воно для тих людей,  які мають сьогодні великі кошти.  І вони  вже  знайшли спосіб,  як  відповідно до вашого закону вкласти їх у виробництво, яке сьогодні стоїть.  Давайте ще приймемо цей закон  і  віддамо  в заставу  державні  будівлі,  які  залишилися  від  наших заводів і фабрик.  Давайте ще дамо їм вексель і  будемо  як  приватні  особи викуповувати  наше  вітчизняне виробництво.  Я ніколи не підтримаю такий законопроект.

 

     Дякую.

 

     ПРОЦЕВ'ЯТ Т.І.  Дякую за запитання. Воно справді дуже цікаве. Ви   правильно   зауважили,   що   завдяки  чинному  законодавству вексельний обіг поставлений з ніг на голову, бо, справді, згідно з передбаченою    процедурою    векселем   сьогодні,   як   правило, оформляються безнадійні борги.  І боржник, оформляючи їх векселем, добре    знає,    що   найближчим   часом   йому   не   доведеться розраховуватися.  А кредитор сподівається, може, щось зміниться, і те, що я колись повинен був отримати, мені справді повернуть.

 

     Сам вексель - така його природа - у всьому світі оформляється на час укладення угоди про продаж  товару  чи  надання  послуг.  І таким чином він функціонує як комерційний кредит, а не укладається постфактум.  Якраз те,  що немає цього закону,  дає можливість для постійних зловживань,  безвідповідально виписувати векселі,  як це зробив Національний диспетчерський центр на  енергетичному  ринку, де  сьогодні  панує  хаос.  Цей  закон сприятиме відповідальнішому ставленню  до  кожного  векселя,  який  виписується,  до   кожного боргового  зобов'язання,  дасть  можливість саме збереженню,  а не розграбуванню, як ви кажете.

 

     Дякую.

 

     ГОЛОВА. Василю Івановичу, ви, очевидно, просто не вчиталися в ці норми.  Це нормальні пропозиції.  Тільки, очевидно, слід писати "векселі", а не "векселя".

 

     ПРОЦЕВ'ЯТ Т.І. Так, векселі.

 

     ГОЛОВА. Векселі. Треба правильно писати.

 

     Депутат Мулява.

 

     МУЛЯВА В.С.,  член Комісії Верховної Ради  України  з  питань оборони   і   державної   безпеки   (Калуський   виборчий   округ, Івано-Франківська  область).  Депутатська  група   "Конституційний центр".  Об'єднання  "Нація  і  держава".  Пане Процев'ят!  На мій погляд,  ви дуже переконливо й  глибоко  не  лише  юридично,  а  й економічно  обгрунтували  необхідність  внесення змін до ЦПК,  аби запрацював вексельний обіг.

 

     Але в мене таке запитання: чи досить цих змін до двох статей, щоб вексельний обіг запрацював?  Мені здається, що не лише правові недоробки гальмують вексельний обіг.

 

     І друге запитання.  Уже сьогодні можна помітити,  що  векселі скуповують рекетирські компанії, діє вексельний рекет. Які, на ваш погляд,  потрібні економічні та правові важелі, щоб перекрити шлях рекету, який рветься до вексельного обігу?

 

     ПРОЦЕВ'ЯТ Т.І. Дякую, ваші запитання дуже важливі.

 

     Щодо першого.  Без  сумніву,  цей  закон не допоможе вирішити всіх проблем.  Він замикається, так би мовити, лише на одному колі проблем.

 

     Національний банк  підготував  проект  Закону  про вексельний обіг  в  Україні.  Правда,   процесуальні   норми   в   ньому   не розглядаються,  тому  Національний  банк  підтримав  ці  зміни  до Цивільного процесуального кодексу.

 

     Думаю, у  перспективі  ми   розробимо   власний   український вексельний  кодекс.  Але  це  питання майбутнього,  а сьогодні нам треба вирішувати питання кризи платежів,  беземісійного збільшення грошової  маси й підвищення оборотності капіталів наших виробників в Україні.

 

     І щодо другого запитання. Сьогодні кредитор, який продав свою продукцію,  реально не може одержати борг за векселем у зв'язку із складною процедурою його  отримання.  Саме  тому  він  змушений  з величезним   дисконтом   віддавати  ці  векселі  напівкримінальним структурам, які обов'язково з боржника ці гроші виб'ють.

 

     Якби в нас була цивілізована процедура,  то ці гроші  отримав би не рекетир,  який купив вексель з дисконтом 90-80 відсотків,  а виробник через виконавчий документ.  І саме те,  що  ця  процедура сьогодні   ускладнена,   спонукає   виробника   віддавати  в  руки напівкримінальному світові ці боргові зобов'язання.

 

     Дякую.

 

     ГОЛОВА. Тарасе Івановичу,  трохи  менше  часу  витрачайте  на відповіді.

 

     Депутат Юрковський.

 

     ЮРКОВСЬКИЙ А.В., член Комісії Верховної Ради України з питань правової політики і судово-правової реформи  (Ленінський  виборчий округ, м. Севастополь). Прошу передать слово депутату Носову.

 

     ГОЛОВА. Депутат Носов.

 

     НОСОВ В.В.  Як  правило,  такі відносини пов'язані з великими шахрайствами.  Здається,  ще Рікардо описував  шахрайства  довкола векселів.  Запитання таке:  переклади законів яких країн у вас є і чи вивчали ви саме негативний досвід використання векселів?

 

     ПРОЦЕВ'ЯТ Т.І.  Гадаю,  жодна сфера економічного життя так чи інакше не обходиться без шахрайства. Але шахрайство сьогодні якраз і небезпечне тому, що кредитор не звернеться до суду, щоб отримати гроші  за  векселем,  бо  крім  того,  що він тривалий час повинен чекати рішення суду,  він як кредитор ще повинен сплатити держмито

- п'ять відсотків від суми боргу. Для цього знову треба вилучити з обороту чималі гроші. Саме тому борги за векселями і не стягуються через  суд.  А  за  цим  законом  це  робитиметься  через суд,  бо процедура буде спрощена.  Це й стане  перешкодою  для  шахрайських операцій  та  відкриє  можливість  цивілізованого  руху  боргового зобов'язання через офіційні державні судові установи за  спрощеною процедурою.

 

     У мене  були  не  лише переклади законів багатьох країн,  а й коментарі  до  них.  Але  в  основному  ми  керуємося   Женевською вексельною  конвенцією  1930  року  і  двома додатками до неї.  Це основоположний  документ,   на   якому   базується   законодавство більшості країн Європи. Ось усе щодо вексельного обігу.

 

     Дякую.

 

     ГОЛОВА. Я до Владислава Носова звертаюся: над цими поправками разом із Тарасом Процев'ятом працював  Михайло Швайка, один із кращих, на мій погляд, фахівців в Україні з питань вексельного обігу.

 

     ПРОЦЕВ'ЯТ Т.І. Без сумніву, це так.

 

     ГОЛОВА. Депутат Свято. Будь ласка.

 

     СВЯТО В.П., заступник голови Комісії Верховної Ради України з питань ядерної політики та ядерної безпеки (Чемеровецький виборчий округ,  Хмельницька область).  Дякую,  Олександре  Олександровичу. Шановний пане Тарасе!  Мене цікавить, який фінансовогрошовий захід ефективніший:  введення нормальної вексельної системи,  за яку  ви ратуєте,  чи  перехід  від  політики  дорогих  грошей  до політики дешевих грошей?  Чи відомо вам, пане Тарасе, що в нас забезпечення грошовою  масою обсягу товарів і послуг становить 12 відсотків (це дані за 1996 рік), у той час як у Японії - 116 відсотків, в Англії

- 89 і так далі. Лише в Росії цей показник становить 10 відсотків, бо там, як і в нас, гостра криза платежів.

 

     І ще таке конкретне запитання.  Чи відомо вам,  що  грошовому обігу  не  вистачало  в  1996  році  17,5  мільярда  гривень,  і в результаті ми недоотримали в 1996 році 100 мільярдів гривень?

 

     Дякую за увагу.

 

     ПРОЦЕВ'ЯТ Т.І.  Дякую за  запитання.  Воно  дуже  серйозне  і важливе.  Думаю,  що  запропоновані  заходи  -  це  лише  часткове вирішення  цієї  комплексної  проблеми.  Без  сумніву,   наявність грошової  маси  в  обсязі лише 17 відсотків від ВВП - це проблема, яку треба вирішувати.  Але для того Національним банком  і  урядом мають  бути  підготовлені  і  внесені  на  розгляд  Верховної Ради відповідні  документи.  Я  ж  доповідаю  лише  про  одну  складову комплексу  заходів,  автономний  елемент,  що має відіграти вагому роль у вирішенні цього питання.

 

     Дякую.

 

     ГОЛОВА. Депутат Пронюк. Ви відмовляєтеся від слова чи ставите запитання?..

 

     Будь ласка.

 

     ПРОНЮК Є.В., голова підкомісії Комісії Верховної Ради України з  питань  прав  людини,  національних  меншин  і  міжнаціональних відносин (Тисменицький виборчий округ,  ІваноФранківська область). Українська  республіканська  партія.  Пане  Процев'ят,   ви   мене переконали,  що  законопроект  внесено  вчасно  чи  навіть трохи з запізненням.  Я голосуватиму за нього.  Але хотів би запитати:  ми дуже  зацікавлені  в  тому,  щоб  обіг  наших  коштів прискорився? Скажіть,  скільки приблизно має минути часу, щоб ми відчули, що ці статті справді дають ефект?

 

     ПРОЦЕВ'ЯТ Т.І.  Можливо,  ми справді трошки запізнилися з цим рішенням, бо через те, що воно не приймалося, у цій сфері виявлено дуже  багато зловживань.  Наше рішення зніме гостроту проблеми.  З іншого боку, я вважаю, що сьогодні наше суспільство вже дозріло до розуміння   важливості  функцій  векселя.  Позитивні  наслідки  ми відчуємо вже до кінця 1998 року.  На  той  час  ця  система  зможе запрацювати принаймні на 50-60 відсотків своїх можливостей.

 

     Дякую.

 

     ГОЛОВА. Сідайте, будь ласка.

 

     ПРОЦЕВ'ЯТ Т.І. Дуже дякую.

 

     ГОЛОВА. Від комісії слово має Шишкін Віктор Іванович.

 

     ШИШКІН В.І., голова підкомісії Комісії Верховної Ради України з питань правової політики і  судово-правової  реформи  (Київський виборчий    округ,    Одеська    область).   Уважаемые   депутаты! Законопроект,  который внес депутат  Процевят,  был  рассмотрен  в нашей  комиссии.  Комиссия  посчитала  необходимым  согласиться  с данным  законопроектом,  однако  с  изменением  формулировок  (это предложил научноэкспертный отдел Верховной Рады).

 

     Речь идет  о  процедуре исполнения судебных решений.  Статьей 348 Гражданского процессуального кодекса  Украины  устанавливаются обязанности  суда  по  исполнению  судебных  решений  или решений, принимаемых  государственными   органами.   Судебные   исполнители исполняют  решения не только суда,  но и других органов,  например третейского  суда,   товарищеского   суда,   решения   о   мировом соглашении,  нотариальные  надписи  и  так далее.  То есть все это возложено на судебных исполнителей.

 

     В законопроекте   депутата    Процевята    речь    идет    об опротестованных  нотариусом  векселях,  которые  проданы в связи с неоплатой либо неакцептированы. Значит, судебный исполнитель будет исполнять  еще  и  решения,  вытекающие  из  протеста нотариуса по отношению к тем или иным документам,  которые принимаются.  Вот  к чему сводится точка зрения депутата Процевята.

 

     ГОЛОВА. Немає запитань до Віктора Івановича? Є.

 

     Депутат Єльяшкевич.

 

     ЄЛЬЯШКЕВИЧ О.С., член Комісії Верховної Ради України з питань фінансів і банківської діяльності  (Дніпровський  виборчий  округ, Херсонська  область).  Депутатская  группа  "Реформы".  Я хотел бы задать вопрос автору.  А  с  Виктором  Ивановичем  мы  только  что переговорили.  Мне  кажется,  что формулировка дополнения к статье 348 очень неудачна.  Записано,  что исполнению подлежат "прості чи переказні векселі, опротестовані нотаріусом"... То есть исполнению подлежат вексели,  а на самом  деле  исполнению  должны  подлежать протесты   нотариуса.   Надо   изменить  формулировку,  чтобы  она соответствовала тому, о чем идет речь.

 

     ГОЛОВА. Може,  приймемо законопроект  у  першому  читанні,  а потім відредагуємо? Добре.

 

     Депутат Юрковський.

 

     ЮРКОВСЬКИЙ А.В.  Виктор  Иванович,  я получаю массу писем,  в которых люди жалуются, что не выполняются обычные судебные иски по взысканию  различных выплат и прочего.  Скажите,  есть ли реальные возможности реализации этого закона в интересах  участников  этого процесса в условиях массового развития рэкета в Украине?

 

     ШИШКІН В.І.  Анатолий  Вильгельмович,  вопросы,  связанные  с реализацией через судебного исполнителя решений, которые принимает суд,  касаются  другой  сферы.  Мы  с  вами  говорили об улучшении деятельности так называемой  исполнительной  службы.  А  в  данном случае  речь  идет  о  внесении  дополнений  в перечень подлежащих исполнению решений.  Это сегодня весьма необходимо.  А хорошо  или плохо работает эта служба - это уже другой вопрос.  Именно поэтому и  поставлен  вопрос  о   введении   в   государстве   специальной исполнительной службы.

 

     То, о  чем  вы говорите,  не имеет отношения к перечню актов, которые подлежат исполнению.  Сейчас речь идет о расширении такого перечня.  Я думаю,  депутат Процевят правильно поставил вопрос, мы должны его в этом поддержать.

 

     А уже исполнение закона зависит  от  нас,  от  того,  как  мы отрегулируем законодательство, находящееся в другой плоскости.

 

     ГОЛОВА. Зрозуміло. Дякую. Сідайте, будь ласка.

 

     Депутат Єльяшкевич.

 

     ЄЛЬЯШКЕВИЧ О.С.   Депутатская   группа  "Реформы".  Уважаемые коллеги!  Вопрос,  связанный с вексельным обращением,  который  мы сегодня  рассматриваем,  касается  не только нотариусов,  судебных исполнителей,  но и нас,  и  все  население  Украины,  потому  что зарплата будет выплачиваться не векселями.

 

     Это хорошо,  что вексели находятся у нас в обращении, но само обращение организовано ужасно.  Мы должны разобраться,  кто  имеет право   эмитировать   вексели,   какова   форма  векселей,  какова ответственность  за  выпуск  векселей,  которые  не  соответствуют требованиям.   Поэтому   в  первую  очередь  необходимо  принимать законодательство о вексельном обращении,  и  этим  наша  Верховная Рада должна заниматься прежде всего.

 

     Проект, который  нам предлагается,  на мой взгляд,  не совсем удачный,  так как то,  о чем вел речь докладчик Процевят,  и то, о чем говорил депутат Шишкин, не совсем стыкуется.

 

     Насколько я  понял,  например,  поправка  к  статье 348 - это своеобразный шлагбаум для фальшивых векселей,  которые у нас очень часто    выпускаются    и    находятся   в   обращении.   Нотариус опротестовывает  фальшивый  вексель,  и   его   решение   является окончательным.

 

     Если это так, то формулировка этого дополнения явно неудачна. Здесь  написано,  что   исполнению   подлежат   вексели,   которые опротестованы нотариусом, то есть фальшивые вексели.

 

     Поэтому я   предлагаю  принять  этот  законопроект  в  первом чтении,  для того чтобы предложить правильную формулировку и таким образом  предоставить  право  нотариату определять подлинность или фальшивость векселей. Чтобы это право закреплялось законодательно.

 

     Если это будет  выписано  в  нормальной  форме,  тогда  можно согласиться.    Но    задержка   с   принятием   нами   конкретных законодательных актов по вексельному обращению  может  привести  к тому,    что    через   вексельное   обращение   будут   незаконно приватизироваться обкекты и присваиваться финансовые ресурсы  теми структурами,  которые  находятся  вблизи организаций,  эмитирующих вексели.

 

     Спасибо.

 

     ГОЛОВА. Шановні депутати,  обговорення зводиться до того,  що цей  документ  можна  приймати  в  першому читанні.  Потім автор і комісія доопрацюють його до другого читання і  незабаром  ми  його приймемо. Нема заперечень?

 

     Ставлю на  голосування  пропозицію  прийняти  проект закону в першому читанні. Будь ласка.

 

     "За" - 188.

 

     Будь ласка,  оголосіть,  щоб ті,  хто сумніваються, зайшли до залу.

 

     Тарасе Івановичу,  ви на місці проголосували б скоріше.  Та й підказали б сусідам, щоб проголосували.

 

     Будь ласка,  ставлю на голосування ще раз у  першому  читанні важливий проект закону, короткий, з двох пунктів.

 

     "За" - 240. Прийнято.

 

     _____________________________

 

     Шановні депутати,  я  ще раз подивився цей законопроект,  про який мав би доповідати Володимир Володимирович Прядко, і зрозумів, що  тут  ні  запитань,  ні заперечень ніяких немає.  Один короткий пункт  про   сприяння   великому   підприємству   у   виготовленні спеціальної продукції.

 

     Тому я  прошу цей законопроект поставити на голосування.  Щоб не оголошувати закрите засідання тощо. Можна?

 

     Ставлю на голосування. Будь ласка, підтримайте.

 

     "За" - 226. Прийнято.

 

     Спасибі.

 

 _______________________________

 

     Розглядається проект  Закону про внесення доповнень до статті 4  Закону  про  підприємництво  стосовно  ліцензування   космічної діяльності.

 

     Запрошується на   трибуну   Олександр   Олексійович   Негода, генеральний директор Національного космічного агентства України.

 

     НЕГОДА О.О.,  генеральний директор  Національного  космічного агентства  України.  Шановний  Олександре Олександровичу!  Шановні народні депутати!  12 квітня цього року десятки тисяч  українських учених,   робітників,   фахівців  уперше  відсвяткували  нещодавно встановлене в Україні свято - День  працівників  ракетно-космічної галузі   України.   Ми   підійшли   до  цього  свята  з  реальними звершеннями,  що демонструють усьому світу  Україну  як  розвинену космічну державу.

 

     Незважаючи на    нелегкі    випробування    останніх   років, підприємствами та організаціями космічної галузі України здійснено роботу, яка дає підстави сьогодні з оптимізмом дивитися вперед. Ми впевнені, що галузі вдалося знайти точку опори.

 

     Завершено реструктуризацію  галузі   на   сучасних   засадах, відтворено  фундаментальну  та галузеву космічну науку,  здійснено концентрацію усіх засобів наземної інфраструктури з  їх  наступною демілітаризацією.

 

     Україна впевнено  знаходить  своє  місце  у  світовому поділі праці в космічній сфері.  Підписано угоди  про  співробітництво  з більш як 20 державами світу. Підприємства та організації космічної галузі України на сьогоднішній день беруть участь у 25 міжнародних наукових проектах та програмах.

 

     Національна космічна  галузь активно інтегрувалась у світовий комерційний ринок космічних послуг.  Нині наші підприємства беруть участь у здійсненні більш як 100 комерційних контрактів.

 

     За п'ять   останніх   років   ракетами-носіями   українського виробництва проведено 43 успішні  запуски  різноманітних  корисних навантажень.  Експорт  космічних  послуг  майже  на  30  відсотків забезпечує завантаження потужності нашої галузі.

 

     На цей час космічне агентство разом з Національною  академією наук,  міністерствами  та  відомствами  України  завершує розробку концепції  космічної  діяльності  та   проекту   загальнодержавної космічної програми на наступні п'ять років.

 

     У травні  цього  року ми плануємо подати ці важливі документи на розгляд Верховної Ради України.

 

     ГОЛОВА. Олександре Олексійовичу,  оскільки є у  депутатів  ці матеріали,  може,  ви  відповісте  на  запитання,  якщо  вони  є в депутатів?.. Ну, будь ласка, завершуйте.

 

     НЕГОДА О.О.  Подання  проекту  Закону  України  про  внесення доповнень   до   статті  4  Закону  про  підприємництво  зумовлено насамперед  двома  причинами.  Перша:  щоб  забезпечити  виконання міжнародних зобов'язань України щодо державної відповідальності за наслідки космічної діяльності згідно з  конвенцією  1972  року  та стосовно   нерозповсюдження   ракетних  технологій  відповідно  до положень меморандуму між Україною та Сполученими  Штатами  Америки 1994 року.

 

     Для цього   перша  частина  статті  4,  що  стосується  видів діяльності, які можуть провадитися тільки підприємствами державної форми власності, поширюється також на такі критичні види космічної діяльності,  як створення та експлуатація ракет-носіїв і  космічні запуски з будь-якою метою.

 

     Друга причина   суворого   додержання   принципів  державного регулювання   пов'язана   з   необхідністю    реального    захисту вітчизняного   виробника  та  практичного  використання  космічних технологій, захисту інформаційного простору держави.

 

     Останнім часом  спостерігається  вкрай  негативна   тенденція імпортування на територію України різноманітного обладнання навіть у тих  галузях,  де  національна  продукція  мала  досить  солідні позиції  щодо  конкурентоспроможності,  у  тому  числі  й  у сфері космічних технологій.

 

     Наведу один   яскравий   приклад.   Українські   підприємства "Орізоннавігація"  (місто Сміла) та КБ "Промінь" (місто Тернопіль) мають  величезний   досвід   виготовлення   наземного   обладнання світового рівня для супутникових приймальних антен тощо.  У той же час розпочалося масове ввезення в  Україну  імпортного  обладнання цього класу приватними структурами.

 

     Якщо негайно не вжити відповідних заходів,  то вже завтра й у цій високотехнологічній галузі ми матимемо такий стан справ,  як і з  вітчизняними  телевізійними приймачами,  іншим радіоелектронним обладнанням.

 

     Ще більшою  загрозою  є  безконтрольний  доступ  до  ресурсів супутникового  зв'язку та передачі даних,  насамперед входження до зарубіжних інформаційних систем, що в свою чергу створює умови для несанкціонованого доступу до інформаційних ресурсів нашої держави.

 

     Ми вже  маємо  факти  безконтрольної  оренди ресурсів штучних супутників іноземних держав з  метою  передачі  інформації  систем "Інтернет",  "Теленет"  та інших.  А як свідчить світовий досвід у цій сфері,  такий доступ  не  завжди  обертається  здобутками  для країни, що відчиняє двері для такої інформаційної лавини.

 

     Дозвольте поінформувати   вас,  що  заходи,  передбачені  цим законопроектом,  є типовими  для  більшості  розвинених  космічних держав світу.

 

     Пропозиції космічного   агентства  щодо  розвитку  державного регулювання космічної діяльності  повністю  підтримані  постійними комісіями  Верховної Ради з питань економічної політики,  з питань оборони і державної безпеки,  з питань ядерної політики та ядерної безпеки, а також з питань науки та народної освіти.

 

     Прошу вас,  шановні  народні депутати,  підтримати зазначений законопроект і сприяти його прийняттю.

 

     ГОЛОВА. Чи є запитання до Олександра Олексійовича?

 

     Депутат Моісеєнко. Прошу.

 

     МОІСЕЄНКО В.М.,  член Комісії Верховної Ради України з питань державного    будівництва,   діяльності   рад   і   самоврядування (МакіївськийГірницький виборчий округ,  Донецька область). Фракция "Коммунисты Украины",  Всеукраинский союз рабочих. Когда речь идет о   лицензировании   любой    деятельности,    это    предполагает предпринимательство.    Наша    космическая   техника,   наверное, единственная  еще  пока   сохранилась   в   какой-то   степени   в государственном ведении,  в том числе наши космические секреты,  и не только наши,  но  и  наших  постоянных  партнеров-государств  - бывших  республик Советского Союза.  Нет ли в данном законопроекте попытки распродать эти секреты?

 

     НЕГОДА О.О.  В этом проекте  закона  предлагается  не  просто ужесточить  государственный  контроль,  а  чтобы  только "державні підприємства   займалися   цією   діяльністю.   Тільки    державні підприємства!"

 

     ГОЛОВА. Ви  ж  зверніть  увагу:  мова  йде  про  обмеження  у здійсненні підприємницької діяльності,  тобто якраз про  посилення державного контролю.

 

     Дякую. Сідайте, будь ласка.

 

     Іван Петрович Симоненко.  Прошу. Іване Петровичу, якщо можна, коротко.

 

     СИМОНЕНКО І.П.,  голова  підкомісії  Комісії  Верховної  Ради України  з  питань  економічної  політики  та  управління народним господарством   (Новозаводський   виборчий   округ,   Чернігівська область).  Комиссия  Верховного  Совета  по вопросам экономической политики и управления народным  хозяйством  полностью  согласна  с логикой и подходами Национального космического агентства Украины в вопросе необходимости лицензирования различных  видов  космической деятельности.

 

     Мы не    так   богаты,   чтобы   безалаберно   разбрасываться незначительным научным и техническим потенциалом, который достался Украине   от   мощного   ракетно-космического   комплекса  мировой космической державы  -  Советского  Союза.  Кроме  того,  Украина, согласитесь,  больше никогда - ни сейчас, ни в будущем - не сможет самостоятельно вкладывать столько средств в  космическую  отрасль. Следовательно,   этим  наследством  нам  необходимо  распорядиться по-хозяйски.  Жаль,  что к  пониманию  этого  наша  исполнительная власть пришла только сейчас.

 

     Правда, в  условиях  частично сохранившейся тотальной системы закрытости  космоса  в  СССР,  даже  несмотря   на   приобретенную независимость    и   внедрение   псевдореформ,   доставшийся   нам научно-технический  потенциал  в  космической   отрасли   не   был разворован так, как в других отраслях, и, к счастью, пока сохранил мировой, конкурентоспособный уровень.

 

     Вместе с тем к космосу мы должны подходить в первую очередь с позиций экономического прагматизма. Народ Украины волнует реальная экономическая отдача космоса,  а не внешнеполитические игры  наших правителей.   Он   должен   пополнить   бюджет  за  счет  экспорта космических технологических достижений.

 

     А для того  чтобы  не  оскудел  источник,  надо  создавать  и оберегать  его.  Это  не  значит,  что мы не должны не допускать в космическую   отрасль   негосударственный   сектор.   Просто   его деятельность   надо   регламентировать,   нельзя  самостийничество разводить и на внешнеэкономическом мировом рынке.  Ведь в конечном счете за отрицательные последствия деятельности любых предприятий, как правильно отметил в своем докладе Александр Алексеевич Негода, будут отвечать налогоплательщики Украины.

 

     А теперь  конкретно  относительно  предложения  о поправках и изменениях к проекту Закона о предпринимательстве.

 

     Комиссия Верховного  Совета  Украины   в   целом   поддержала Национальное  космическое  агентство  Украины,  но  хочет при этом сделать  предостережение  для  всех  народных   депутатов,   чтобы прислушались и приняли правильное решение.

 

     К сожалению,   правильная   по   сути  логика  лицензирования различных видов  космической  деятельности  не  совсем  получилась такой в тексте поправок.  Заботясь о том, чтобы не оставить лазеек для недобросовестных субкектов  предпринимательской  деятельности, разработчики  заложили  ограничение  правового поля.  Что я имею в виду?

 

     Проектом предполагается,   что   без   лицензии   не    могут осуществляться (цитирую) "розроблення, випробування, виробництво і експлуатація космічних апаратів та їх складових  частин,  наземної космічної  інфраструктури та її складових частин,  обладнання,  що входить до складу космічного та наземного  сегментів  супутникових систем".

 

     Что это  может быть за оборудование,  которое входит в состав наземных сегментов спутниковых систем? Ну например, у нас миллионы граждан  имеют  такое  наземное  приемное оборудование спутниковых систем в виде спутниковых антенн телевидения  и  радио.  Наверное, таким  же  оборудованием  является  телефон  тех  счастливчиков из "новых украинцев",  которые уже пользуются связью через космос.  И получается,   что   на  следующий  день  после  принятия  подобной формулировки  все  обладатели  названных  персональных  достижений космической   техники  обязаны  будут  получать  лицензию.  Такого тотального лицензирования я в мире не знаю!

 

     Национальное космическое агентство не собиралось это вводить, насколько  я  понимаю,  но  из  логики  текста  такое вытекает,  к сожалению...

 

     Поэтому в тексте данной поправки в конце надо добавить: кроме спутниковых антенн и телефонов. И проблема будет снята.

 

     Согласно проекту  без  лицензий также не могут осуществляться (цитирую) "передавання,  отримання,  оброблення, розповсюдження та використання інформації з космічних об'єктів".  То же самое: прием на   спутниковые   антенны   и   телефоны   опять   попадает   под лицензирование. Как от этого уйти - я уже сказал.

 

     Непонятно и такое.  Почему должна лицензироваться информация, полученная,  например,  с  американских  и  российских  спутников? Наверное    необходимо    ограничиться    только    отечественными космическими обкектами,  а также теми,  которые являются полностью или частично собственностью Украины.

 

     И последнее.  Поправка  о  том,  что  лицензируются "продаж - купівля та  надання  космічних  послуг  з  використання  космічної техніки  і  технологій",  фактически дублирует ранее перечисленные поправки.  Она  также  имеет  названные  мной  недостатки.   Масло масляное  не  всегда  необходимо  - без этой поправки можно просто обойтись.

 

     Комиссия вначале полностью одобрила законопроект. Но, взяв во внимание   высказанные  замечания,  все-таки  посчитала  возможным данный  проект  закона,  предложенный   Кабмином,   учитывая   его актуальность,  принять в первом чтении,  а затем в процессе работы над ним устранить отмеченные недостатки.

 

     И еще  одно  замечание.   Завтра   мы   будем   рассматривать законопроект,   предложенный  Кабмином,  о  внесении  изменений  в существующее законодательство.  Там также будут  перечислены  виды деятельности,   которые  лицензируются.  Нам  нужно  будет  завтра рассмотреть  возможность  одновременного  рассмотрения   Верховным Советом Украины данного законопроекта и принятого сегодня в первом чтении.

 

     Я благодарю за внимание.

 

     ГОЛОВА. Шановні  депутати,  здається,   ні   в   кого   немає заперечень щодо прийняття цього закону. Він потрібен. Справді, він наводить державний порядок у професійній діяльності,  пов'язаній з космічними   технологіями.   Тому   я   прошу  поставити  його  на голосування в першому читанні, підтримуючи доповідача. Будь ласка.

 

     "За" - 242. Прийнято.

 

     Олександре Олексійовичу,  можна його  швидко  підготувати  до другого читання? Іване Петровичу, а може, зараз у цілому прийняти? Комісія профільна заперечує.

 

     Давайте так.  Якщо завтра ми приймемо один податковий закон і він  збігатиметься  з  тим,  що  тут  визначено,  то  тоді  завтра проголосуємо й цей законопроект.  А інакше суперечність  буде  між тим  проектом  закону,  що  завтра  розглядатиметься,  і  тим,  що розглядався сьогодні.

 

     Іване Петровичу, переговоріть з ним.

 

     _____________________________

 

     Шановні депутати! Ми запросили керівників творчих спілок, але вийшло  не  так,  як  ми  передбачали,  ми  в  регламент трошки не вклалися.  Тому  є  потреба  два  питання  про  проекти   постанов пропустити   зараз,   а   розглянути  проект  Закону  України  про правонаступництво на майно загальносоюзних громадських організацій (об'єднань)  колишнього  Союзу  РСР  в Україні.  Доповідає Михайло Васильович Чечетов.

 

     ЧЕЧЕТОВ М.В., заступник голови Комісії Верховної Ради України з питань економічної політики та управління народним господарством (Юнокомунарівський виборчий округ,  Донецька  область).  Уважаемый Александр Александрович!  Уважаемые коллеги!  На ваше рассмотрение вносится  подготовленный  Комиссией  по   вопросам   экономической политики  проект  Закона  Украины  "Про правонаступництво на майно загальносоюзних  громадських  організацій  (об'єднань)  колишнього Союзу РСР в Україні". Несколько слов о предыстории этого вопроса.

 

     После распада   Союза  ССР  на  территории  Украины  осталось имущество  бывших  общесоюзных  организаций.  Сразу   же   возник, конечно,   комплекс   вопросов,  связанных  и  с  проблемой  права наследования этого имущества на территории Украины,  и с проблемой временного    управления    собственностью    бывших   общесоюзных организаций    до    момента    окончательного    законодательного урегулирования проблемы права наследования.

 

     Я хочу  в  хронологической  ретроспективе  показать отдельные документы, которые принимались органами верховной власти Украины с момента  распада  Союза  и  с  того  момента,  когда  эта проблема возникла в Украине.

 

     30 августа  1991  года,  через  неделю  после  провозглашения независимости  Украины,  был  принят  Указ  Президиума  Верховного Совета Украины "Про передачу підприємств,  установ та  організацій союзного  підпорядкування,  розташованих  на території України,  у власність держави". Буквально один абзац из этого указа: "Президія Верховної Ради України постановляє:

 

     1. Встановити,   що  підприємства,  установи  та  організації союзного підпорядкування,  розташовані  на  території  України,  з прийняттям цього указу переходять у державну власність України".

 

     Наступний документ, датований 10 квітня 1992 року:  Постанова Верховної Ради України про майнові комплекси та фінансові ресурси громадських організацій колишнього Союзу РСР, розташовані  на  території  України.  Ось  один   фрагмент   цього документа:  "З  метою збереження майна загальносоюзних громадських організацій   колишнього   Союзу   РСР   Верховна   Рада   України постановляє:

 

     до визначення  правонаступників  загальносоюзних  громадських організацій  колишнього  Союзу  РСР   передати   тимчасово   Фонду державного  майна  України майно та фінансові ресурси розташованих на  території  України  підприємств,  установ  та   об'єктів,   що перебували у віданні центральних органів цих організацій".

 

     И, наконец, третий емкий, аккумулирующий документ: "Постанова Верховної Ради від 4 лютого 1994 року  про  майно  загальносоюзних громадських  організацій  колишнього  Союзу РСР".  Этот документ в какой-то степени повторяет и конкретизирует процедуру,  выписанную в  ранее  названных выше документах.  "У зв'язку з тим що до цього часу   правонаступників    майна    загальносоюзних    громадських організацій  колишнього  Союзу  РСР  законодавчо не визначено та з метою його збереження в інтересах громадян України,  Верховна Рада постановляє:

 

     1. Встановити,  що  тимчасово,  до  законодавчого  визначення суб'єктів  права  власності  майна   загальносоюзних   громадських організацій  колишнього  Союзу  РСР,  розташованого  на  території України, зазначене майно є загальнодержавною власністю".

 

     І другий  пункт  цієї  постанови  Верховної  Ради:  "Кабінету Міністрів  України  до 1 березня 1994 року у встановленому порядку визначити  органи  управління  зазначеним  майном,  що   тимчасово виконуватимуть    ці    функції    до   законодавчого   визначення правонаступників вищезгаданого майна".

 

     То есть речь идет о том,  что Верховная  Рада,  обеспокоенная тем,  что  проблема  права  наследования не решена,  временно,  до окончательного  правового   урегулирования   права   собственности имущества бывших общесоюзных организаций, определяет это имущество на территории  Украины  как  общегосударственную  собственность  и поручает  Кабинету  Министров  в  установленном порядке определить органы,  которые  бы  управляли  этой  собственностью  до  момента окончательного законодательного урегулирования этого вопроса.

 

     Естественно, Кабинету  Министров,  чтобы  выполнить поручение Верховной Рады и взять в управление указанную собственность, нужно составить  перечень  обкектов этой собственности.  То есть вначале надо провести инвентаризацию,  а  затем  определяться  с  органами управления.

 

     Но для того чтобы составить перечень обкектов собственности,

 

     чисто логически  вытекает,  что  нужны  критерии.  То есть по каким критериям определять, какая собственность будет относиться к собственности бывших общесоюзных организаций, а какая не будет.

 

     Кабинет Министров  в  свою  очередь несколько раз обращался к Верховному Совету с просьбой:  определите,  по каким критериям  мы должны установить перечень обкектов для того,  чтобы временно,  до окончательного урегулирования вопросов права наследования, взять в управление эту собственность.

 

     В письме  от  27  марта  на  имя Верховной Рады Кабмин пишет: "відсутність даного тлумачення не дає можливості  скласти  перелік майна колишніх загальносоюзних громадських організацій,  а отже, й визначити  державні   органи   управління   або   правонаступників власників цього майна".

 

     Теперь давайте  возвратимся  на  несколько  месяцев назад.  В декабре прошлого года Комиссия по вопросам экономической  политики в   соответствии   с   письмами,  которые  поступили  от  Кабинета Министров,  подготовила  проект  постановления.  В  этом   проекте постановления мы попытались обозначить критерии,  по которым можно было бы составить перечень обкектов имущества  бывших  общесоюзных организаций,  чтобы Кабинет Министров выполнил наше постановление, а  впоследствии  был  решен  вопрос  о  праве  наследования   этой собственности.

 

     Вы помните,  наверное,  какая  жаркая  дискуссия  была в этом зале.  Высказывались полярные точки зрения,  говорилось о том, что нельзя  собственность,  стоимость  которой исчисляется миллиардами долларов,  передавать  втемную,  нужно  засветить,  показать   эти обкекты.

 

     Закончилось тогда  наше  заседание  принятием  постановления, которым было поручено Комиссии по вопросам экономической  политики подготовить   проект   Закона   "про  правонаступництво  на  майно загальносоюзних громадських організацій  колишнього  Союзу  РСР  в Україні",  чтобы  в  этом законе окончательно урегулировать вопрос права наследования.

 

     Таким образом,  законопроект, который роздан вам и который мы сегодня   рассматриваем,   не   является  плодом  фантазии  одного депутата.  Там  стоит  моя  фамилия,  но  вы  знаете,  что   право законодательной  инициативы  в  соответствии  с  законом  имеет не только  комиссия,  проект  могут  вносить  группа  депутатов   или отдельный депутат.

 

     Я хочу  сказать,  что для разработки этого законопроекта была создана  рабочая  группа,  в  которую  вошли  депутаты  из  разных комиссий,  фракций  и групп.  В этой группе работали представители фракции  "Социально-рыночный  выбор"  (Чечетов,  Кужель,  Угаров); представители  Прогрессивной  социалистической  партии  (Витренко, Марченко);  активно работали в ней Владимир Иванович Шевченко - от фракции Руха,  Валентина Петровна Семенюк - от аграрников. То есть был представлен весь  политический  спектр  парламента.  Ни  одна, помоему,   рабочая   группа  за  всю  мою  бытность  депутатом  не собиралась на заседания  так  организованно,  как  эта.  Принимали участие   в   заседаниях   представители   различных  общественных организаций, их юристы.

 

     В течение нескольких  месяцев  группой  наработано  несколько вариантов  проекта  закона,  в конечном результате мы вышли вот на этот  последний  согласованный  вариант.  Затем  этот  вариат  был рассмотрен   на   заседании   профильной   Комиссии   по  вопросам экономической  политики.  И  профильная  комиссия  вносит  его  на рассмотрение  Верховного  Совета  с  предложением принять в первом чтении.

 

     Теперь конкретно о  проекте  закона.  Поскольку  законопроект надо  было  делать  с  нуля,  первый  вопрос,  который встал перед рабочей  группой  и  комиссией,   был   такой:   от   какой   даты отталкиваться при решении вопроса о праве наследования?

 

     Назывались три  даты.  Первая  -  дата  принятия Декларации о государственном    суверенитете    Украины.    Называлась     дата провозглашения независимости Украины.  Представитель Руха Владимир Иванович Шевченко называл дату проведения референдума по вопросу о суверенитете  Украины.  Большинством комиссии,  опираясь на мнение юристов,  исходной была взята  дата  провозглашения  независимости Украины,  поскольку  впоследствии  проведенный  референдум  только подтвердил это решение.

 

     В чем суть самой идеологии предложенного проекта закона? Суть его  сводится  к тому,  что все общественные организации,  которые претендуют   на   имущество   бывших   общесоюзных    общественных организаций,  мы  разделили на две группы.  В одну группу включили организации,  которые входили в состав союзных  организаций;  были зарегистрированы  в  Украине еще до 24 августа 1991 года;  до этой даты  имели  статус  юридического   лица;   основные   направления деятельности  которых  согласно  их  уставу  совпадают с основными направлениями  деятельности  бывших  общесоюзных  организаций;   в которых  члены  бывших общесоюзных организаций составляют не менее 50 процентов. Организации, которые попадают в эту группу, являются правонаследниками  имущества  бывших  общесоюзных  организаций и в соответствии  с  законом  должны   получить   имущество   в   свою собственность.

 

     Организации, которые   не   входили   в  состав  общесоюзных, возникли  в  Украине  уже  после  24  августа  1991   года,   были зарегистрированы  и  получили  статус юридического лица после этой даты,  профиль деятельности которых согласно их уставу совпадает с профилем  деятельности  общесоюзных  организаций,  а  среди членов данных организаций не менее 50 процентов составляют те, кто входил в  бывшие  общесоюзные организации,  мы включили во вторую группу. Они  тоже  могут  претендовать  на  имущество  бывших  общесоюзных организаций. Но для этого согласно процедуре они должны обратиться в   Фонд   государственного   имущества.   Фонд   государственного имущества,  просмотрев  документы,  должен создать соответствующую комиссию. Процедура создания комиссии выписана в проекте закона. И комиссия должна окончательно определить: переходит собственность к этим  организациям  или  нет,   являются   они   правонаследниками собственности бывших общесоюзных организаций или нет. Если нет, то собственность  становится  общегосударственной.   И   тогда   Фонд государственного  имущества  должен управлять этой собственностью. Или, допустим, она будет передана в коммунальную собственность.

 

     Дальше...

 

     ГОЛОВА. Михайле Васильовичу, ще багато у вас?

 

     ЧЕЧЕТОВ М.В. До пяти минут.

 

     ГОЛОВА. Завершуйте, будь ласка.

 

     ЧЕЧЕТОВ М.  В.  Дальше.  Еще  один  момент  я  хочу  отметить непосредственно  по  данному  законопроекту.  Вы  помните,  что  в прошлый  раз  было  поручено  Фонду   государственного   имущества произвести   инвентаризацию   собственности   бывших   общесоюзных организаций и представить такой список не для утверждения,  а  для того,  чтобы  показать,  что  есть  такая  собственность,  о праве наследования которой мы должны принять решение

 

     Фонд государственного имущества такое  поручение  выполнил  - произвел  инвентаризацию имущества бывших общесоюзных общественных организаций.

 

     Были, конечно,    сложности     в     процессе     проведения инвентаризации.  Я  выполняю обещание,  данное Фонду госимущества, сказать о том,  что иногда не было контакта у Фонда госимущества с представителями  профсоюзов  и  другими организациями,  которые не оказывали в инвентаризации действенную помощь.  Такая  обкективная реальность,  и я об этом говорю с этой трибуны. В сопроводительном письме  фонда  Верховной  Раде  так  и  записано:  "До  проведення інвентаризації   об'єктів   Федерації   профспілок   України,  яка заборонила підвідомчим  організаціям  брати  участь  у  проведенні інвентаризації,  були  залучені  обласні статистичні управління та Державна податкова адміністрація,  а також використані  матеріали, надані   Федерацією  профспілок  України  Комісії  Верховної  Ради України з  питань  економічної  політики  та  управління  народним господарством."

 

     В этом  списке  свыше  1  600  обкектов  собственности бывших общесоюзных общественных организаций.  Сегодня речь идет не о том, что  мы  должны  пообкектно  рассмотреть  и утвердить,  кому какой обкект следует передать.  Речь идет о том,  что,  приняв закон, мы утвердим  критерии,  по  которым  можно будет определить,  в какую группу  попадает  та  или   иная   общественная   организация.   В соответствии  с  этим часть данного имущества и будет переходить к этой организации.

 

     ГОЛОВА. Спасибі, Михайле Васильовичу.

 

     Запитання є? Запишіться на запитання.

 

     Депутат Головко. Будь ласка.

 

     ГОЛОВКО В.І.,  голова  підкомісії  Комісії   Верховної   Ради України  з питань оборони і державної безпеки (Ленінський виборчий округ,  Полтавська  область).  Дякую,  Олександре  Олександровичу. Скажите, пожалуйста, действительно ли так необходимо именно сейчас решать нам вопрос об имуществе  общественных  организаций  бывшего СССР  путем принятия этого законодательного акта?  Не определиться ли нам и,  возможно,  избрать другой путь решения  этого  вопроса, чтобы    это    имущество    стало   по   справедливости   сначала государственным?  А потом государство уже будет решать,  какой  из общественных  организаций  отдать это имущество.  Потому что после развала СССР все имущество должно стать достоянием государства.  А государство само решает, кому что дать. На ваш взгляд, не лучше ли так?

 

     Спасибо.

 

     ЧЕЧЕТОВ М.В. Спасибо за вопрос. Я, в принципе, хотел упредить этот  вопрос  в своем выступлении.  Но отвечу на него сейчас.  Это наиболее кардинальный вопрос из всех, которые будут задаваться.

 

     Нужно отдать должное нашим с вами предшественникам, депутатам прошлого созыва, которые работали в этом зале. Они тоже были умные люди,  умудренные жизнью.  В указе Президиума  Верховного  Совета, датированном  30  августа  1991  года,  все четко и правильно было написано. Я еще раз зачитаю: "Президія Верховної Ради постановляє:

 

     1. Встановити,  що  підприємства,  установи  та   організації союзного  підпорядкування,  розташовані  на  території України,  з прийняттям цього указу переходять у державну власність України".

 

     Какой универсальный алгоритм решения этой проблемы? Алгоритм, конечно,  один:  если  Верховная  Рада примет сегодня политическое решение. Можно этот законопроект и не рассматривать, а подтвердить статус     этой     собственности     как     общегосударственной, национализировать ее, а затем органы управления будут передавать в аренду.

 

     Наталья Михайловна      Витренко     завершает     подготовку законопроекта  о  национализации.   Мы   сегодня   можем   принять политическое   решение,   рекомендовать   Комиссии   по   вопросам экономической политики, в частности Наталье Михайловне Витренко, в законопроект   о  национализации  ввести  пункт  о  национализации имущества бывших  общесоюзных  общественных  организаций.  Принять такое решение, а затем рассматривать вопросы управления.

 

     Но, повторяю,   это   может  решить  только  Верховная  Рада, поскольку согласительная комиссия  приняла  другое  решение  и  мы подготовили соответственный законопроект.

 

     Спасибо.

 

     ГОЛОВА. Михайле  Васильовичу,  я прошу коротше відповідати на запитання.

 

     Депутат Радченко. Будь ласка.

 

     РАДЧЕНКО Г.Ф.,  член Комісії Верховної Ради України з  питань бюджету (Прилуцький виборчий округ,  Чернігівська область).  Прошу передати слово депутату Штепі.

 

     ШТЕПА Н.П.,  голова підкомісії Комісії Верховної Ради України з  питань  соціальної політики та праці (Сімферопольський виборчий округ,  Автономна Республіка Крим).  Прежде всего я предлагаю всем депутатам   поддержать   законопроект,  о  необходимости  принятия которого мы уже говорили,  в первом чтении.  И не стоит говорить о том,  что нужно национализировать это имущество,  а потом передать общественным организациям.  Не  надо  забывать,  что  значительная часть  собственности  была  создана,  например  в  профсоюзах,  на профсоюзные взносы.

 

     Теперь у меня конкретный  вопрос.  9  апреля  нынешнего  года Президент  издал указ о придании Ялте статуса общегосударственного курорта.  В этом указе  речь  идет,  в  частности,  о  передаче  в коммунальную  собственность  имущества,  принадлежащего Автономной Республике  Крым,  о  проведении   мониторинга   для   определения общегосударственной   собственности,   собственности  общественных организаций и так далее.

 

     Скажите, пожалуйста,  как  корреспондируется  данный   проект закона    и   существующая   система   собственности   профсоюзных организаций с этими положениями указа  Президента?  Насколько  они конституционны и законны?

 

     ЧЕЧЕТОВ М.В.  Мы  сегодня  рассматриваем  "проект  Закону про правонаступництво на майно загальносоюзних громадських організацій (об'єднань) колишнього Союзу РСР в Україні".

 

     Что касается  президентского  указа,  то он затрагивает более широкий круг проблем и прямо не связан  с  предметом  сегодняшнего нашего рассмотрения.

 

     Спасибо.

 

     ГОЛОВА. Депутат Осташ.

 

     ОСТАШ I.I.,   секретар   Комісії  Верховної  Ради  України  у закордонних справах і зв'язках з СНД (Стрийський  виборчий  округ, Львівська  область).  Шановний пане доповідачу!  Я хочу підтримати депутата Головка,  який справедливо поставив риторичне  запитання: чому  з  1992 року,  з того моменту,  коли було прийнято постанову Верховної Ради, майно цих організацій не було взято на облік Фонду державного  майна?  Чому  досі не виконана ця постанова?  Виходить так,  що величезна частина державного майна буде віддана не завжди дійсним  власникам і державі доведеться відвойовувати своє майно в кожному  окремому  випадку,  причому  в  тисячах  таких  випадків? Можливо,  краще  піти  тим шляхом,  яким пішли в Ялті,  і стосовно інших  курортів,  наприклад  Моршина,  Трускавця?   І   тоді   вже розглядати в кожному окремому випадку питання власника?

 

     ЧЕЧЕТОВ М.В.  Я в самом начале выступления сказал, какие шаги предпринимала  государственная  власть   для   того,   чтобы   эта собственность   не   разваливалась,   не   расхищалась   и  как-то управлялась.

 

     Последним нашим постановлением поручалось Кабинету  Министров временно, до момента окончательного урегулирования вопроса о праве наследования имущества бывших общесоюзных организаций,  взять  это имущество в управление.  Но для выполнения нашего же постановления Кабинет Министров попросил определить критерии,  по которым  можно составить перечень имущества общесоюзных общественных организаций. Поскольку тогда мы не  смогли  постановлением  урегулировать  этот вопрос, мы пытаемся урегулировать его законом.

 

     Что касается  радикальной развязки,  то я,  отвечая на вопрос Головко, высказал свою точку зрения.

 

     ГОЛОВА. Ігоре  Олександровичу!  Ви  зверніть  увагу  на  таку обставину: Михайло Васильович зіслався на постанову Верховної Ради і указ Президії Верховної Ради,  який було прийнято відразу  після прийняття Акта проголошення незалежності. То був політичний акт, у якому говорилося,  що все,  що є на території України, є власністю народу  України.  А  правонаступництво  і  його  механізм - все це виписується тепер (Шум у залі).

 

     Звичайно, треба  було  раніше  прийняти,  ну,  не  було   так зроблено. Треба хоч пізніше прийняти відповідний закон.

 

     Депутат Осташ. Будь ласка.

 

     ОСТАШ I.I.  Я  не  зовсім задоволений відповіддю.  Тоді треба було  цей  законопроект  назвати  своїм  іменем,  бо  це  фактично законопроект про критерії визначення громадських організацій. А ми називаємо його  проектом  закону  про  правонаступництво.  Тут  не йдеться про правонаступництво, а лише про певні критерії ставлення до громадських організацій.

 

     ЧЕЧЕТОВ М.В. Прошу прощения, но я не согласен. Сама идеология проекта  закона  соответствует  его  названию.  Критерии,  которые составят  сердцевину  этого  документа,   дают   нам   возможность юридически выписать процедуру наследования собственности.

 

     ГОЛОВА. Депутат Кияк.

 

     КИЯК Т.Р.,  член Комісії Верховної Ради України у закордонних справах і зв'язках з СНД (Ленінський виборчий  округ,  Чернівецька область).  Дякую. Шановний пане Чечетов! Шановні колеги! Наскільки я пригадую,  була інша постанова Верховної Ради  від  1  листопада минулого року про передачу управління загальнопрофспілковим майном спільному  органу,  утвореному  всіма  профспілками   України   на паритетній  основі.  Вважаю то цілком слушною ідеєю.  Але чи такий орган у нас засновано? Якщо ні, то чому?

 

     Дякую.

 

     ЧЕЧЕТОВ М.В.  Я  еще  раз  хочу  остановиться   на   главном, последнем нашем постановлении,  которое юридически решает проблему управления   собственностью   бывших   общесоюзных    общественных организаций.  Это  "Постанова  Верховної Ради України від 4 лютого 1994  року  про  майно  загальносоюзних  громадських   організацій колишнього  Союзу  РСР".  Я  прочитаю  еще  раз  эти  два  абзаца: "Встановити,  що тимчасово,  до законодавчого визначення суб'єктів права  власності  майна  загальносоюзних  громадських  організацій колишнього  Союзу  РСР,  розташованого   на   території   України, зазначене майно є загальнодержавною власністю.

 

     Кабінету Міністрів  у  встановленому порядку визначити органи управління  зазначеним  майном,  що  тимчасово  виконуватимуть  ці функції до законодавчого визначення правонаступників вищезгаданого майна".

 

     То есть в  принципе  мы  приняли  нормальное  решение,  чтобы регулировать  эту  процедуру  до  того  момента,  когда  она будет урегулирована законодательно.

 

     Но я еще раз повторяю, что для выполнения этого постановления Кабинету   Министров   нужны  были  критерии  составления  перечня обкектов,  которые нужно взять в управление.  Получился  замкнутый круг. В этом законопроекте мы пытаемся такую развязку найти.

 

     ГОЛОВА. Депутат Камінський.

 

     КАМІНСЬКИЙ Л.О., член Комісії Верховної Ради України з питань паливно-енергетичного    комплексу,    транспорту    і     зв'язку (Сніжнянський  виборчий округ,  Донецька область).  Прошу передать слово депутату Черепкову.

 

     ГОЛОВА. Будь ласка.

 

     ЧЕРЕПКОВ В.Ф.,  заступник  голови  Комісії   Верховної   Ради України  з питань молоді,  спорту і туризму (Артемівський виборчий округ,  Донецька область).  Фракция Социалистической  и  Селянской партий   Украины.   Уважаемый  Михаил  Васильевич!  Постановлением Верховного Совета от 20 декабря 1991 года  запрещалось  отчуждение собственности комсомола кому бы то ни было.

 

     У меня к вам следующий вопрос. Почему в списке, о котором шла речь,  нет обкектов собственности ВЛКСМ - не ЛКСМУ,  а  ВЛКСМ?  Ни одного обкекта нет в этом перечне, который прилагают. Хотя речь об этом шла во время парламентских слушаний,  было обращение комиссии к   Президенту,   затем  на  встрече  я  персонально  обращался  к Президенту, было поручение Президента Фонду госимущества. И до сих пор этот вопрос полностью не рассмотрен.

 

     ЧЕЧЕТОВ М.В.  В связи с тем что Верховный Совет поручил Фонду госимущества  произвести  инвентаризацию,  такой  список  обкектов представлен  на  сессии Верховной Рады.  Я повторяю,  не для того, чтобы мы разделили,  а для того, чтобы просто ознакомились и знали эту  собственность.  Сегодня  здесь присутствует Виталий Никитович Ковтюх. Если можно, будьте добры, ответьте на этот вопрос.

 

     ГОЛОВА. Будь ласка.

 

     КОВТЮХ В.М., заступник голови Фонду державного майна України. Ми включали у перелік тільки ті організації, на які не поширюється дія Закону про  обернення  майна  Компартії  України  та  КПРС  на державну власність. Ось у чому справа. Тимчасова комісія Верховної Ради минулого скликання повинна була майно ВЛКСМ... (Шум у залі).

 

     ГОЛОВА. Спокійно, будь ласка. Сергію Григоровичу, будь ласка, не провокуйте розмову.

 

     Прошу, Володимире Федоровичу.

 

     ЧЕРЕПКОВ В.Ф.  Я ставил вопрос не о собственности ЛКСМУ,  а о собственности ВЛКСМ.  Ни один обкект собственности  ВЛКСМ  в  этот список  не  попал.  Это  разные  вещи  -  собственность  ВЛКСМ  на территории  Украины  и  собственность   ЛКСМУ.   Я   спрашивал   о собственности ВЛКСМ.

 

     КОВТЮХ В.М. Я и говорю, что собственность ВЛКСМ и ЛКСМУ тогда еще...

 

     ЧЕРЕПКОВ В.Ф. Она ЛКСМУ не передавалась.

 

     КОВТЮК В.М.  "Артек" - это собственность  ВЛКСМ,  он  передан Минмолодежьспорту.

 

     ГОЛОВА. Сідайте, будь ласка, Михайле Васильовичу. Спасибі.

 

     Записалися на виступ 16 депутатів.

 

     Депутат Яворівський.  Прошу.  Говоріть з місця.  Один виступ, будь ласка.

 

     ЯВОРІВСЬКИЙ В.О.  Демократична   партія   України.   Шановний Олександре Олександровичу!  Шановні колеги!  Я хочу сказати, що не бачу підстав для того,  щоб нам, так би мовити, довго дискутувати. Моя  позиція (вона вже тут звучала,  я хочу її тільки зафіксувати) така.  Найкращий,  найрозумніший варіант,  який ми можемо сьогодні прийняти,  це,  звичайно,  виконати  те  рішення,  яке  було і яке стільки літ ніхто не виконував:  передати все у власність держави, а   держава   хай   передасть   у   безплатну  оренду  громадським організаціям,  тому що ці організації  розвалюються,  замість  них народжуються  інші...  Ми  тут якоїсь справедливості не встановимо ніколи.

 

     Тому я думаю,  що найрозумніше рішення, і я прошу вас усіх за нього  проголосувати,  - передати це майно у власність держави.  І відповідно зафіксувати,  що держава передає його  тим  громадським організаціям,  які існують сьогодні, у безплатне користування. Але це  майно  повинно  бути  власністю  Української  держави.  Іншого виходу, нормального, цивілізованого, - я не бачу.

 

     Дякую вам за увагу. Прошу підтримати цю думку.

 

     ГОЛОВА. Спасибі.  Шановні депутати! Я знаю, що можна всебічно обговорювати цей законопроект  з  позиції  кожної  організації,  з позиції  функціонального  призначення того чи іншого майна.  Але я пропонував би  (і  це  було  б  раціональніше,  адже  всі  фракції працювали,  комісії різні) прийняти законопроект у першому читанні й нехай хто хоче внесе свої зауваження... (Шум у залі).

 

     Не хочете?  Ну,  не хочете,  то й не треба.  Тоді  продовжимо обговорення  завтра.  Будь  ласка,  завтра  початок засідання о 10 годині.

 

     До побачення.