ЗАСІДАННЯ ШІСТДЕСЯТ ДРУГЕ

Сесійний зал Верховної Ради України.
10 квітня 1997 року 12 година 20 хвилин (після перерви)

Веде засідання Голова Верховної Ради України МОРОЗ О. О.

ГОЛОВА. Прошу уваги! Розглядається питання про Державну програму приватизації. Слово має Геннадій Юрійович Угаров Документ розглядається в першому читанні, він у вас на руках. Попередньо він уже опрацьовувався і навіть доповідав ся тут. Тому я просив би вас взяти активну участь в обговоренні цього питання.

Будь ласка.

УГАРОВ Г. Ю., голова підкомісії Комісії Верховної Ради України з питань економічної політики та управління народним господарством (Мелітопольський міський виборчий округ, Запорізька область). Уважаемый президиум! Уважаемые коллеги! После первого рассмотрения внесенного проекта Программы привати-

зации наша комиссия серьезно поработала над всеми замечаниями и предложениями, которые были высказаны депутатами в ходе обсуждения, детально проанализировала и учла самые основные, самые существенные, которые были высказаны в процессе рассмотрения и от комиссий, и от Фракций, и отдельными депутата ми. Из представленного вам доработанного проекта программы вы можете видеть, что самые существенные предложения реализованы.

В данном проекте программы уточнены, в сторону уменьшения, количественные показатели приватизации, удалено особое внимание качественным аспектам, потому что погоня за валом, как вы знаете, никогда ни до чего хорошего не доводила.

Я хочу отметить, что данная программа станет одним из основных документов при организации работы Фонда госимущества в 1997 году. Я уже говорил в прошлый рас и еще раз скажу и думаю, что вы со мной согласитесь, что с подчинением Фонда госимущества Верховному Совету мы, то есть Верховный Совет, и только мы можем принять программу приватизации. Если уж нам подчинен этот государственный орган, то он должен работать по тому плану, по той программе, которая будет ему определена нами. Верховный Совет должен принять эту программу, с тем чтобы Фонд госимущества мог правильно организовать свою работу в 1997 году.

Комиссия предлагает вам рассмотреть предложенный вам проект и проголосовать за его принятие в первом чтении.

Спасибо.

ГОЛОВА. Є запитання до Геннадія Юрійовича? Запишіться, будь ласка.

УГАРОВ Г. Ю. Я надеюсь, что процесс обсуждения пройдет, как всегда, плодотворно и творчески, а путем голосования мы определимся.

ГОЛОВА. Депутат Радченко. Будь ласка.

РАДЧЕНКО Г. Ф., член Комісії Верховної Ради України з питань бюджету (Прилуцький виборчий округ, Чернігівська область). Шановний Геннадію Юрійовичу, у розділі 2 проекту Закону про Державну програму приватизації визначено пріоритети приватизації, і одним із них є приватизація об’єктів соціально-культурної сфери.

Я знаю, що ще десь у листопаді минулого року в порядку денному стояло питання про концепцію приватизації об’єктів соціально культурної сфери Але досі ця концепція так і не розглядалася. Скажіть, будь ласка, у який спосіб, на яких принципах ми будемо вирішувати питання приватизації об’єктів соціально-культурної сфери?

УГАРОВ Г. Ю. Спасибо. Прежде всего я хочу заметить, что речь идет об объектах, которые приватизируются вместе с предприятиями Это социально бытовая сфера предприятии, а не какие-то отдельные объекты, скажем, сферы здравоохранения, социального обеспечения и так далее.

Что касается проекта концепции, который был внесен Кабинетом Министров за подписью Віктора Михайловича Пинзеника, то наша комиссия в первом чтении не одобрила этот документ. В чем его основная противоречивость, с чем мы не были согласны?

В проекте концепции речь шла в основном о том, что она чала мы пририватизируем всю социальную сферу, а что не будет приватизировано, то остается приватизирорзно, то останется государственным. Комиссия считает, и я в том числе, что должно быть наоборот. Сначала мы должны определиться, что останется в государсвенной собственности для удовлетворения основных потребностей населения, а потом уже можно вести речь об изменении формы собственности оставшихся объектов. То есть у нас абсолютно дру гой подход. Потому то мы не одобрили проект концепции, отправили его на дороботку. И до сих пор проект концепции не внесен Кабинетом Министров.

ГОЛОВА. Депутат Судницин.

СУДНИЦИН Ф. С., член Комісії Верховної Ради України з питань фінансів і банківської діяльності (Шевченківський виборчий округ, 3апорізька область). Уважаемый Геннадий Юрьевич! Действительно, в доработанном проекте вы учли многие замеча-

ния депутатов. И тем не менее оставлены целые разделы, которые, будем говорить так, концептуально противоречат действующему законодательству. Ну вот, к примеру, раздел 5 части II: "Пакет акцій, закріплений у державній власності, передається в управління на конкурсних засадах відповідно до положення, яке затверджується Фондом державного майна України, Міністерством економіки України та Антимонопольним комітетом України".

У нас до сих пор нет закона об управлении пакетом акций, принадлежащих государству. И практически подпункт 5.1.2 – это не что иное как декларация. Но если мы его примем, тона основании этого подпункта Фонд госимущества может создавать различные фонды, которые не смогут управлять этими акциями, поскольку нет законодательной базы. Этот подпункт, по всей видимости, нужно просто исключать.

Более того, в пункте 2.5 предусматривается право на получение до 5 процентов акций руководителями предприятий, которые приватизируются. Здесь четко указывается: в случае соблюдения сроков продажи акций... Практически это условие никогда не выполняется, а руководители автоматически получают 5 процентов акций. Это огромная сумма. Нужно этот вопрос урегулировать.

ГОЛОВА. Спасибі. Відповідайте, будь ласка.

УГАРОВ Г. Ю. Я начну со второго вопроса. Вы абсолютно правильно процитировали: "У разі додержання визначених планом розміщення акцій... строків..." То есть в случае соблюдения сроков. Если же допущено нарушение, то это, безусловно, надо расследовать и такое решение отменять. Но это только в случае рассмотрения.

Если же эта норма вызывает возражения в принципе, то давайте рассмотрим ее во втором чтении. Документ открыт для обсуждения и для внесения поправок. Давайте над ним работать.

И я согласен с вашим мнением, высказанным до обсуждения, о том, что если 5 процентов акций и идут как поощрительная мера, то они должны скорее всего носить не именной характер - Иванову, Петрову, Сидорову, а выделяться руководителю за то, что он успешно выполняет задания, за то, что у него предприятие работает, поэтому надо, чтобы 5 процентов акций закреплялись за должностью, а не за конкретным человеком. Я считаю, что это абсолютно нормальное предложение. Давайте будем его формулировать и рассматривать во втором чтении.

Что касается управления пакетом акций, то сейчас функции управления у фонда есть. Имеется институт уполномоченных лиц, который действует во все больших масштабах. Я не считаю, что этот институт пополняют высококвалифицированные менеджеры по управлению пакетами акций. Практика, к сожалению, свидетельствует об обратном. Хотя этим делом занимаются люди, в свое время имевшие отношение к властным структурам, к каким-то элементам управления, но это не те профессионалы, которые сегодня нужны экономике Украины.

Говоря о конкурсном подходе к управлению, мы имели в виду, что в результате конкурса придут профессиональные управляющие компаниями с огромным опытом управления в той или иной сфере. Эффективно управляя государственным пакетом акций, они будут способствовать увеличению дивидендов, поступающих в казну от государственных пакетов акций. Учитывая, что нынешняя практика работы фонда в этом направлении не является совершенной, мы и внесли сюда этот пункт. Я предлагаю его рассматривать во втором чтении.

ГСЛОВА. Депутат Квятковський.

КВЯТКОВСКИЙ І. В., голова підкомісії Комісії Верховної Ради України з питань фінансів і банківської діяльності /Староміський виборчий округ, Вінницька область/. Прошу передати слово депутату Єльяшкевичу.

ГОЛОВА. Будь ласка.

ЄЛЬЯШКЕВИЧ О. С., член Комісії Верховної Ради України з питань фінансів і банківської діяльності /Дніпровський виборчий округ, Херсонська область/. Депутатская група "Реформы". Уважаемый докладчик! Вы как инициатор этого законопроекта, говоря об управлении пакетами акций, принадлежащими государству, на-

верное, прекрасно понимаете, что за этим следует. Если принять эту редакцию подпункта 5.1.2, где речь идет о конкурсе /правда, непонятно на каких условиях и непонятно кому все-таки передается, ведь можно передавать и физическому лицу, и любой коммерческой структуре/, то не произойдет ли так, /а у нас на практике уже так происходило/, как произошло в соседней стране, в России, где разразился огромный скандал, когда новый вице-премьер Немцов вдруг обнаружил, что пакетом акций Газпрома, принадлежащим государству в размере 35 процентов, пользовался его управляющий Вяхирев и пользовался не так, как следует.

Так вот, зачем вы вносили эту формулировку, в то время как у нас совершенно нет законодательной основы для управления государственным имущестом?

УГАРОВ Г. Ю. Кто-то управлял не так, как следует... Это зависит не от самого принципа управления, а от механизмов, процедуры и эффективности контроля за управлением. Если Вяхирев управлял не так, как следует, это вовсе не говорит о том, что он не должен был управлять концерном вообще. Если ему было поручено, значит он должен был управлять как следует.

Отсюда исходит вся, так сказать, посылка: сейчас /я понимаю, что Госкоминвест - это та организация, которая занимается управленческими функциями/ реально повлиять на Госкоминвест у Верховного Совета нет никакой возможности, потому что вся его деятельность регулируется указами Президента.

Мы же хотим, чтобы эта деятельность регулировалась законом. Для этого нужно, во-первых, принять программу, принять соответствующее положение о Фонде госимущества. А так как Фонд госимущества подконтролен и подотчетен Верховному Совету, то эффективность контроля будет абсолютно достаточной.

В этой ситуации есть необходимость перейти от регулирования президентскими указами к законодательному регулированию процесса приватизации. Для того чтобы этот процесс можно было нормально контролировать, в Законе о Фонде госимущества, который мы приняли во втором чтении, есть нормы, которые позволяют Верховному Совету влиять на нормативную базу фонда в плане ее корректировки в ту или иную сторону в случае неудовлетворительного отношения.

ГОЛОВА. Депутат Вітренко.

ВІТРЕНКО Н. М., голова підкомісії Комісії Верховної Ради України з питань економічної політики та управління народним

господарством /Конотопський виборчий округ, Сумська область/. Передаю слово депутату Марченку.

ГОЛОВА. Будь ласка.

МАРЧЕНКО В. Р. Уважаемый Геннадий Юрьевич, я не хочу дискутировать и задавать вопросы по принципам приватизации, потому что всем уже понятно, что эта приватизация - не способ повышения эффективности производства, эффективности экономики, а простое перераспределение собственности в руки капитала.

Поскольку приватизация базируется на законах, которые мы приняли, я хочу вам задать один вопрос по Закону о приватизации имущества государственных предприятий. Статьей 5 определен перечень отраслей и предприятий, которые не подлежат приватизации, так как имеют общегосударственное значение. Так вот, в этой статье 5 было написано, что имеют общегосударственное значение теплоэлектростанции. И в проекте это было, и в том, что мы приняли окончательно. Президент также по этому поводу замечаний не давал.

И вот если сравнить текст, который мы проголосовали в зале, и тот, который подписал в качестве закона Александр Мороз, можно обнаружить, что теплоэлектростанции заменены на теплоэлектроцентрали. Какая разница между теплоэлектростанциями и теплоэлектроцентралями, думаю, понимают все. Знаете ли вы, что совершена такая подделка, кто инициатор этой подделки в законе, какую ответственность понес этот инициатор и что будет предпринято, в частности, вами и нами с вами в комиссии для того, чтобы исправить, казалось бы, такую маленькую, но очень существенную для государства подделку?

Спасибо.

УГАРОВ Г. Ю. Ваш вопрос, как вы сразу предупредили, не имеет отношения к проекту государственной программы приватизации. Тем более я не согласен, что решение проблемы повышения эффективности производства в проекте этой программы не предусматривается. Какие-то основы в нем, безусловно, заложены, хотя бы в том плане, что мы предлагаем отказаться от повальной приватизации и перейти к тщательному рассмотрению каждого объекта, особенно потому, что мы подходим к этапу так называемой большой приватизации.

Что касается поднимаемого вами вопроса, то, поскольку мы с вами члены одной комиссии, давайте более детально изучим его, почитаем протоколы, которые велись, начиная с первого чтения /вы знаете, что у нас в комиссии документальный порядок очень строгий/, сделаем выводы и, если это потребуется,

внесем предложения на обсуждение депутатов. Я не возражаю против такой постановки вопроса.

ГОЛОВА. Процедурою і Регламентом передбачено, що під час підготовки документа до підписання після третього чи другого читання профільна комісія доопрацьовує текст документа. А Голова Верховної Ради при всьому своєму бажанні не здатний прочитати всі документи дослівно.

І тому комісія, в якій працюєте і ви, повинна відслідковувати текст і не допускати ніяких змін, це ваш обов’язок.

Депутат Шейко. Будь ласка.

ШЕЙКО П. В. Шановний Геннадію Юрійовичу! Відомо, що приватизаційний процес в агропромисловому комплексі - у сфері

земельних ресурсів - іде важко. На перешкоді стоять не тільки, скажемо так, кон’юнктурні міркування, а й те, що немає правової бази. І, власне, нічийним залишається майно, надбане за десятки років працею селян.

Наскільки проект програми, який ви сьогодні презентуєте, віддзеркалює те, що має відбуватися в агропромисловому комплексі у сфері приватизації, наскільки, скажімо, є вірогідною можливість того, що працівники агропромислового комплексу зможуть у майбутньому стати справжніми власниками заробленого їх працею майна, земельних ресурсів і так далі?

І скажіть мені, будь ласка, як ви вважаєте, чи не варто було б нам підготовку питань, пов’язаних із земельною реформою і земельними відносинами, передати з Комісії з питань АПК

у Комісію з питань економічної політики і управління народним господарством?

УГАРОВ Г. Ю. Уважаемый Петр Владимирович, когда этот проект рассматривался впервые, те немногочисленные пункты, которые касались АПК /и об этом депутаты очень много говорили/, вызвали очень серьезную критику и очень серьезные возражения. Аргументация приводилась, как вы помните, самая разная. Но в целом зал был настроен против того, чтобы эти вопросы решались в программе приватизации. Депутаты ссылались на то, что у нас есть закон, который так и называется "Об особенностях приватизации в агропромышленном комплексе", и поэтому программа приватизации не должна что-либо менять в лучшую или в худшую сторону. А дублировать в программе нормы закона вообще не имеет смысла.

Поэтому после ряда встреч и консультаций с представителями фракций, комиссий, с депутатами, которые вносили эти предложения, из проекта программы приватизации изъяты все положения, регулирующие земельные отношения. Это была воля большинства парламента, и я считаю, что в данном случае мы поступили достаточно мудро и конструктивно.

Что касается передачи вопросов, связанных с реформированием земельных отношений, из Комиссии по вопросам АПК в нашу комиссию, то наша комиссия так и называется - Комиссия по вопросам экономической политики, а экономическая политика прежде всего касается и политики государства в отношении земли.

Если же говорить о том, как конкретно отнестись к приватизации тех или иных объектов, то я считаю, что Комиссия по вопросам АПК сама может принять взвешенные, продуманные решения.

При решении же основополагающих вопросов регулирования земельных отношений наша комиссия по мере необходимости, безусловно, готова подключиться и взять на себя ведущую роль как комиссия, разрабатывающая и проводящая в этом зале основы государственной политики в этой области. Только в совместном труде, при полном взаимопонимании мы можем достичь, так сказать, нормального результата.

ГОЛОВА. Дякую. Час вийшов. Сідайте, будь ласка. Перед тим як надати слово для виступів з місць, на прохання депутата Вернигори зроблю коротеньку інформацію. Нам слід

бути трохи обережнішими, коли ми звинувачуємо в чомусь того чи іншого депутата, наприклад, з приводу його відсутності на засіданнях. Зокрема, мова йде про депутата Стояна. Хотів би, щоб ви знали, що він хворий і з II квітня перебував в кардіологічному відділенні. Вудьмо взагалі стриманими, коли говоримо про депутата, якого нема на засіданні.

Слово для виступу в обговоренні має Моцпан Анатолій Федорович від фракції. За ним - депутат Яворівський.

МОЦПАН А. Ф. Фракция Социалистической и Селянськой партий Украины. Уважаемый Александр Александрович! Уважаемые коллеги! Вчера депутат Вернигора Леонид Михайлович, выступая по вопросу

правопреемства на имущество бывшего Советского Союза, отнесся с сомнением к понятию "ваучер" и вообще к процессу приватизации.

Уважаемый Леонид Михайлович, лучше бы вы отнеслись с сомнением к афере, которая начиналась в России, а затем перекинулась в наше независимое государство, под названием "приватизация и которая фактически представляет собой захват государственной собственности криминальными элементами. Тогда, по-видимому, 19 октября 1994 года вы бы не проголосовали за программу Президента "Курсом радикальных рыночных реформ". Главной составной частью этой программы, как известно, является ускоренная приватизация государственной собственности Украины.

Уважаемые коллеги, в качестве одной из главных задач приватизации на 1997 год разработчики программы видят следующее. Цитирую часть I "Общие положения", раздел I "Задачи программы": "Сприяння підвищенню ефективності економіки України в цілому та чутливості підприємств до вимог ринку".

Я слышу эту формулу столько, сколько работах) в этом парламенте: приватизация должна способствовать повышению эффективности работы предприятий и экономики в целом.

Что мы имеем в конечном итоге на сегодня? Развал промышленности, сельского хозяйства, массовые неплатежи, непоступление платежей в доходную часть бюджета. Отсюда массовые невыплаты заработной платы, нищенское существование наших пенсионеров. Вот каковы последствия приватизации.

Несколько слов об опыте одной из бывших стран так называемого социалистического содружества - Венгрии. Считается, что сегодня бывшая социалистическая Венгрия идет в авангарде рыночных реформ и приватизации. И цифры убеждают.

Например, известно, что 40 процентов всех иностранных инвестиций, вложенных странами Запада в экономику бывших стран социалистического содружества, аккумулировано в Венгрии. На начало 1997 года это составляет 15 миллиардов долларов. Судя по статистике, это прежде всего капиталы Соединенных Штатов Америки и Германии.

Каковы же результаты этого, казалось бы, массового вложения иностранного капитала в венгерскую экономику в процессе той приватизации, которая началась там на несколько лет раньше, чем у нас?

В 1989 году внешний долг этого государства составлял 20 миллиардов долларов. В настоящее время - 25 миллардов долларов. Полгода назад он составлял свыше 30 миллиардов долларов. Сокращение произошло за счет того, что продали все энергосистемы и коммуникации. Но все-таки такой долг - 25 миллиардов долларов - достаточно внушительный для этого государства.

Далее. Сегодня в Венгрии 25 тысяч предприятий находятся в собственности иностранцев. Казалось бы, замечательно: используется богатейший опыт рыночной капиталистической экономики. Однако давайте поговорим об обратной стороне медали. Что же происходит в Венгрии? Возрос дефицит торгового оборота, не удалось решить проблему занятости, в процессе приватизации

сельскохозяйственных угодий земля оказалась, как свидетельствует венгерская статистика, в руках коррумпированных, криминальных Элементов, резко снизилась эффективность знаменитых венгерских сельскохозяйственных кооперативов, которые, как известно, в начале 70-х годов полностью обеспечивали свою страну необходимым количеством продуктов питания и 30 процентов производимой продукции вывозили на мировой рынок. Сегодня все это разрушено. Нарушена структура сельскохозяйственных угодий. Более того, на западной границе Венгрии около 15 процентов венгерских земель нелегально обрабатываются иностранцами, народу практически ничего не досталось.

Уважаемые коллеги! Давайте называть вещи своими именами. Что такое приватизация? От слов "приватный, частный". Так не будем обманывать людей. Приватизация - это значит передача предприятия в частную собственность. Этого, кстати, и требует Международный валютный фонд - чтобы до 70 процентов акций было сосредоточено в руках частных лиц. Тогда давайте скажем народу прямо, что мы осуществляем приватизацию в целях передачи государственных предприятий, созданных трудом и потом десятков поколений людей, в том числе и нынешних пенсионеров, в частные руки со всеми вытекающими отсюда последствиями.

Вот почему 1 мая, я уверен, подавляющее большинство населения будет выступать против приватизации.

Спасибо за внимание.

Веде засідання Перший заступник Голови Верховної Ради України ТКАЧЕНКО О. М.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Депутат Яворівський... Осадчук Петро Ілліч. Він зайнятий.

Вітренко Наталія Михайлівна. За нею - депутат Радько.

ВІТРЕНКО Н. М. Прогресивна соціалістична партія України. Поважне панство! Сьогодні ми знову повертаємося до проекту Державної програми приватизації. Ми вже раз не погодилися в його концепцією через те, що він не відповідає законам України і не захищає інтересів трудящих.

У даному проекті деякі зміни є. Наприклад, пріоритетами приватизації визначено не грошові надходження, а створення умов для підвищення ефективності виробництва. Де справді дуже важливо.

Але тут нічого не сказано про права трудових колективів. У цьому залі кажуть, що трудових колективів нема. Ні, вони сьогодні ще існують і досить непогано працюють. Існують навіть підприємства. Я дуже здивувалася, коли побачила в Полтаві "Турбомех". Це підприємство, яке збільшує обсяги виробництва і працює справді дуже добре.

То де ж права трудових колективів у цьому проекті програми? Гадаю, ми можемо до безкінечності про це дискутувати, тому що немає закону про націоналізацію. А саме в ньому повинно бути передбачено, що робити, коли не дотримуються

оцих пріоритетів. От, Геннадію Юрійовичу, не створено умов для підвищення ефективності виробництва. Що робити далі? Проект програми приватизації ніякої відповіді на це не дає. Якщо ж проект програми буде йти в пакеті а проектом Закону про націоналізацію, то тоді справді може бути так: порушуються умови програми - націоналізація, тобто реприватизація об’єкта. Мені здається, що сьогодні ми можемо прийняти проект програми в першому читанні тільки за умови негайного розгляду проекту Закону про націоналізацію. І не приймати остаточно програму в другому читанні до прийняття Закону про націоналізацію.

Над проектом Закону про націоналізацію ми працювали більше року, і Павло Кузнецов працював з нами. Проект уже готовий, його розглянуто в Секретаріаті і в юридичній комісії Верховної Ради. Він буде внесений на розгляд відразу після першотравневих свят.

Гадаю, коли ми приймемо Закон про націоналізацію, то зможемо якось контролювати процес приватизації і направляти його в інтересах нашого народу.

І на завершення хочу сказати, що наша мета як опозиції - відстояти інтереси народу, адже ми розуміємо, що ситуація у Верховній Раді загострюється тому, що режим агонізує. Ви ж бачите, що творить Кабінет Міністрів, Президент, більшість Верховної Ради: не керує ситуацією, а розграбовує, розпродає... Це довело до того, що стався справді ганебний випадок, коли рухівці як банкрутуюча політична сила, уже не знаючи, чим дошкулити опозиції, перейшли до брутальних звинувачень.

Хочу сказати, що те, що сьогодні робить Рух, зриваючи роботу Верховної Ради, якраз і доводить, що їх не хвилюють ані інтереси України, ані інтереси справедливості й пристойного ставлення до жінки. Вони не можуть її поважати, у них на меті питає політичні цілі, які не мають нічого спільного з національними інтересами народу України.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Депутат Радько. За ним - депутат Судницин.

РАДЬКО В. І., секретар Комісії Верховної Ради України з питань державного будівництва, діяльності рад і самоврядування /Кролевецький виборчий округ, Сумська область/. Фракція комуністів. Шановний Олександре Миколайовичу! Шановні виборці! Шановні колеги! Я хочу почати свій виступ цитатою із звернення Президента України, яке було виголошене з цієї трибуни II жовтня 1994 року: "Нова економічна політика Президента України мав одну мету - забезпечити реальний поворот усієї господарської системи до людини. Відновлення паралізованої економіки - це едина умова не лише зупинення нещадного зубожіння народу, а й виходу на якісно новий рівень задоволення життєвих потреб та інтересів населення".

Що ж відбулося за два роки після того, як були сказані ці слова. Виступаючи 21 березня у Верховній Раді, Президент України наголосив, що, наша країна вже набуває ознак сучасної повноцінної і цивілізованої держави, що Рубікон перейдено і повороту назад не буде, що основні джерела труднощів, які

ми переживаємо, криються в нас самих. Але ж було сказано й те, що причина важкого економічного становища ще і в тому, що той, хто працює., не отримує заробітної плати, що стала масовим явищем затримка виплати зарплати і на промислових підприємствах, і в сільському господарстві, і у сфері освіти. Як вихід пропонується суттєво прискорити /подобається це комусь чи не подобається/ приватизаційний процес, перейти з 1 липня 1997 року до інвестиційно-грошової приватизації, завершити в поточному році другий етап земельної реформи, пов’язаної з паюванням землі, завершити організаційну перебудову агропромислових підприємств, запровадити систему банкрутств, заставне право, передбачити можливість здійснення приватизації через конверсію боргів і так далі.

У цьому проекті Закону про Державну програму приватизації з самого початку записано: "Відповідно до статті 4

Закону України про приватизаціє державного майна \ затвердити Державну програму приватизації, яка встановлює цілі, завдання та умови приватизації у 1997 році".

Але ж які це цілі і завдання? Чи захищає ця програма наш трудовий народ? Скажу відверто: ні. У першому розділі проекту програми одним із завдань визнається підвищення ефективності економіки України. За рахунок чого? За рахунок знищення нашого виробництва, як це робиться на багатьох фабриках легкої промисловості, з наступним розпродажем? За рахунок того, що приватизація об’єктів може здійснюватися разом з земельними ділянками? Це відповідь селянам, які ще

сподіваються, що їхні земельні ділянки не будуть продані іноземним інвесторам?...

І на завершення хочу повідомити, що в мене е звернення 350 студентів Шосткинського медичного училища до всіх народних депутатів. Ось їхні підписи. Вони протестують проти закриття свого медичного училища і, звертаючись до народних депутатів, говорять, що відмовляються від стипендії, якої вони давно не отримують.

Дякую за увагу.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Депутат Судницин. За ним – депутат Моісеєнко.

Шановні колеги, прошу хвилинку уваги! На виступ було записано семеро депутатів, тепер записалося ще троє. Скільком надамо слово і скільки відведемо часу на виступи?... Сімом. Отже, мають виступити ще шість депутатів. Надамо їм по три хвилини.

Будь ласка.

СУДНИЦИН Ф. С. Депутатская группа "Реформы". Всеукраинская федерация профсоюзов "Наше право". Уважаемые депутаты, действительно, в новом варианте проекта учтены многие замечания депутатов. Но я хочу остановить внимание на пункте 2.5 части II. Предусматривается, что руководители

предприятий в случае выполнения сроков приватизации имеют право на приобретение 5 процентов акций.

Еще Верховный Совет предыдущего созыва, рассматривая этот пункт, принял порядок, согласно которому 5 процентов акций остается в собственности предприятия и руководители в случае успешной работы /если есть прибыль/ получают с них дивиденды. То есть эти акции закрепляется за руководителями. В случае смены руководителей это право переходит к их праздникам.

В настоящее время это совершенно не так. Сроки приватизации срываются. Ну, к примеру, руководетво предприятия "Мотор-Січ" должно было представить план приватизации за два месяца, представило за восемь месяцев. И тем не менее руководители получили право на 5 процентов акций. Это грубейшее нарушение! С этим пунктом надо разобраться и внести соответствующие изменения.

Но самую главную опасность представляют в части II практически все пункты раздела 5, которые даже в первом чтении принимать нельзя. Почему? Потому что предусматривается, что Фонд государственного имущества может на конкурсной основе передавать даже государственные пакеты акций в управление.

Пожалуйста, уже есть пример. Такие пакеты акций 10 процентов лучших предприятий, которые имеют прибыль /а это порядка 200 предприятий/, переданы Государственной кредитной инвестиционной компании. Более того, Президент издал указ, согласно которому только эта компания имеет право

вести реєстр этих предприятий. Что же получается? Эта компания в ближайшее время получит в собственность 10 процентов предприятий, и непонятно, каким образом она будет ими управлять.

Возьмем акционерные общества "АвтоЗА3", "Мотор-Січ", "Запорожсталь". Их акции стоят примерно І гривню. На самом деле Государственная кредитная инвестиционная компания оценила их в 20 гривень и учредила уставный фонд, в 20 раз превышающий стоимость акций. По всей видимости, это правильно, эти акции так и стоят, но под этот уставный

фонд эта компания будет брать кредиты за рубежом, закладывая государственную собственность. И никто не будет нести ответственность за это.

Представленный проект программы приватизации можно принимать в первом чтении, но раздел 5 части II надо полностью исключить. Наталья Михайловна уже говорила о правах трудовых коллективов. Действительно этот проект программы значительно улучшен, и интересы трудовых коллективов учтены. Но суть в другом. Кто пытается отражать интересы трудовых коллективов? Ответ простой: директора. Используя трудовой коллектив, они создают общество покупателей, как это было, к примеру, на предприятии "Мотор-Сич", где 24

тысячи 902 человека написали, что они являются членами общества покупателей. От имени этого общества они получили по номинальной стоимости 27 процентов акций. Однако когда насупил момент распределения акций, собрались так называемые полномочные представители общества покупателей (а это в основном начальники цехов и их приближенные) и приняли решение, что акции можно раздать только тем членам общества покупателей, которые в течение двух-трех лет работали на предприятии и инвестировали, а остальных исключить из этого общества.

Таким образом, практически тысячи людей потеряли возможность приобретать акции. Это грубейшее нарушение закона, и тем не менее никто на это не обращает внимания.

Поэтому с этой точки зрения нужно тоже рассмотреть вопрос более детально. И надо расписать более конкретно, каким образом общество покупателей реализует свои права на приобретение собственности.

Спасибо за внимание.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Спасибі. Депутат Єльяшкевич. За ним - депутат Моісеєнко.

ЄЛЬЯШКЕВИЧ О. С. Депутатская группа "Реформы". Уважаемые коллеги! На протяжении всей деятельности нашего парламента мы так и не смогли принять хоть одну программу приватизации. Не смогли принять и из-за политического расклада сил в парламенте, и из-за того, что, к сожалению, не все до конца осознавали, что, не принимая программу, не разрабатывая правил

игры, исполнительная власть, и прежде всего конкретные чиновники, будет действовать по своим правилам, и это может привести к самым непоправимым последствиям.

Одним из таких последствий является передача пакетов акций наших элитных предприятий, о которых шла речь в известном постановлении Кабинета Министров, под инвестиционные обязательства, что предусмотрено указом Президента и о чем уже говорил коллега Судницын. Даже круг этих предприятий был расширен. Фактически уже сегодня идет прямая торговля этим имуществом на западных рынках под определенный дисконт. И мне совершенно непонятно, каким образом будет осуществляться приватизация этих объектов в дальнейшем.

Мы должны исключить возможность такого манипулирования ‘ государственной собственностью, и для этого необходимо принимать программу приватизации на соответствующий год.

В целом представленный проект соответствует нормативам и требованиям к осуществлению приватизации. Однако содержание раздела 5 "Особливості приватизації окремих груп об’єктів", о котором уже шла речь, свидетельствует, что, к сожалению, и через этот документ пытаются протащить своеобразный механизм приватизации (хотя напрямую это не называется приватизацией или отчуждением собственности) в виде управления государственным имуществом.

У нас не установлена конкретная ответственность конкретных лиц, управляющих государственным имуществом, или предприятий, а мы уже разрабатываем механизм передачи государственного имущества тем или иным структурам в управление. Причем здесь даже не говорится о том, будет это юридической лицо или физическое.

В проекте идет речь о согласовании этого механизма Фондом госимущества, Министерством экономики, Антимонопольным комитетом. Но функции Антимонопольного комитета несколько иные, а Министерство экономики, как мы знаем, возглавляет бывший председатель Фонда госимущества Юрий Ехануров, который в свое время и передавал пакеты акций в управление государственной кредитной инвестиционной компании.

Поэтому, на мой взгляд, необходимо хотя бы пункт 5.1 исключить из этого проекта. И вообще, рассматривать вопрос об управлении государственным имуществом нужно только тогда, когда его механизм будет четко определен на законодательном уровне и когда будет гарантирована ответственность лиц или структур, управляющих этим имуществом.

На мой взгляд, проект программы приватизации мы должны проголосовать (без пункта 5.1) не сегодня. Сейчас в зале мало людей. Например, от Херсонской области я один.

И я не понимаю вас, Александр Николаевич, почему вы не останавливаете некоторых наших коллег, которые, высказав нелестные слова в адрес своих оппонентов, покидают сессионный зал и не работают, считая, что они отстаивают интересы дорожников или кого-то другого. Думаю, мы должны серьезно рассмотреть вопрос о работе Верховного Совета. Это ненормально, когда в сессионном зале так мало людей, когда мы не даем должных оценок поведению депутатов, пусть даже тех, которые считают, что их эмоции были вызваны некорректным поведением других коллег депутатов.

Убежден, что если мы и дальше будем давать повод средствам массовой информации (о чем сегодня говорил Председатель

Верховного Совета) и не будем называть депутатов, которые поднимают руку на любого гражданина Украины, в том числе и на своих коллег, мы просто обрекаем себя на то, что из цивилизованного парламента будем превращаться в парламент нецивилизованный

Поэтому я просил бы всех, кто придерживается совершенно иных взглядов, думать о том, что завтра избитыми могут быть и они, что все это делается с целью дискредитации парламента. Сегодня группа народних депутатов находится в КРУ Минфина, которые дали незаконное распоряжение о проверке негосударственных средств массовой информации для того чтобы на мой взгляд, иметь давление на них. Это мы тоже должны рассматривать, все это звенья одной цепи. Парламент должен сохранять свое лицо, и, я уверен, мы найдем правильное решение.

Спасибо.

ГОЛОВУЮЧИЙ Шановні колеги, по-перше, давайте не віддалятися від теми.

По-друге, ми поважаємо засоби масової інформації, але хотіли б, щоб і вони нас поважали. Розумієте? Чому коли йде засідання Верховної Ради, показують тільки те, що хтось із депутатів щось гортає, читає чи просто розслабився?

А коли вчора ми приймали прем’єр-міністра сусідньої держави, то ні в програмі "Вісті", ні в інших передачах нічого не показали. Гостей приймає керівник Верховної Ради, з ним депутати, голови комісій, але цього не показують. То кого ви захищаєте, скажіть, будь ласка? Хіба в нас телебачення приватне? Хто дає таку команду телебаченню?

Тому ми й доручили розібратися, і ми їх закличемо до порядку.

Будь ласка, депутате Моісеєнко. За ним - депутат Роєнко.

МОІСЕЄНКО В. М., член Комісії Верховної Ради України з питань державного будівництва, діяльності рад і самоврядування /Макіївський-Гірницький виборчий округ, Донецька область/. Фракция коммунистов Украины. Всеукраинский союз рабочих. Я хочу обратить внимание избирателей и присутствующих в зале депутатов на то, что мы сегодня рассматриваем проект Закона о Государственной программе приватизации, то есть вопрос стоит о том, чтобы узаконить приватизацию в нашем государстве.

Вы знаете, что народ приватизацию окрестил "прихватизацией". Так мы что, собираемся сегодня узаконить "прихватизацию" и разработать ее программу? Сегодня я специально ваял с собой требования Всеукраинской стачки 18 марта. В пункте 7 этих требований сказано: "Прекратить разрушительную приватизацию, национализировать приватизированные предприятия, не допустить куплю-продажу земли".

Что же последовало дальше? Последовал ответ правительства, активно участвовавшего в подготовке проекта этой президентской программы: "Уряд не може погодитися з вимогами страйкового комітету щодо припинення приватизації та націоналізації роздержавлених об’єктів". И далее: "Одначе курс на ринкову трансформацію економіки, проголошений Президентом України і підтверджений його посланням до Верховної Ради, є незворотним".

Возникает вопрос: на кого работают правительство и мы с вами как представительный орган власти? Ответ на этот вопрос можно найти в тексте тех же требований народа, вышедшего на улицы 18 марта /вы знаете, что в этой акции приняли участие более двух миллионов человек/. Эти требования можно подтвердить и подписями наших сограждан, которые были собраны коммунистами и рабочими при обсуждении проекта Конституции. Вы помните, что тогда более трех миллионов граждан подписались за то, чтобы вынести на референдум вопрос о социальном выборе общества, в котором мы будем жить.

Наше правительство и наш Президент уклонились от этого выбора. Вы знаете, на третьем конгрессе народов СССР президент Лукашенко /не наш, а народный президент Белоруссии/ однозначно заявил, что если два года назад он был за частную форму собственности предприятий, то сегодня как президент он против нее, потому что она разрушает народнохозяйственный комплекс.

Хотелось бы, чтобы наш Президент тоже стал народным, и - прислушался к мнению народа, тем более что процесс реприватизации- предприятий и их национализации у нас уже начался.

Неделю назад мы были на Сумской обувной фабрике. Там коллектив на общем собрании принял решение вернуть предприятие в государственную собственность, переизбрал профсоюзный комитат, который стоял на антинародных позициях, переизбрал директора. И теперь это предприятие фактически будет государственным. Аналогичная ситуация на Макеевском металлургическом комбинате. Решительную борьбу за возврат к государственной форма собственности ведет сегодня коллектив киевского завода "Большевик" и так далее.

Поэтому вопрос сегодня стоит так: либо мы принимаем эту программу и продолжаем курс антинародных реформ, либо 1 Мая десятки миллионов людей выйдут и скажут нам с вами "Нет!" за то, что мы стали на этот путь. И правильно сделают!

ГОЛОВУЮЧИЙ. Депутат Роєнко. За ним - депутат Кузнєцов.

РОЄНКО В. Г., член Комісії Верховної Ради України з питань агропромислового комплексу, земельних ресурсів та соціального розвитку села /Уманський виборчий округ, Черкаська область/. Фракція "Комуністи України". Реформатори наші, кілька з яких ще залишилося в залі, посміюються над усім, що тут говориться з цієї трибуни, зокрема над словами попереднього промовця. Я б рекомендував їм не посміюватися, бо сміється той, хто сміється останнім...

Ось що я скаку про цей законопроект. Зверніть увагу: додаток до проекту закону названий "Державна програма приватизації на І997 рік". Це збігається з планами Президента

/і тих, хто його підтримує/ завершити в 1997 році приватизацію великих і середніх підприємств і розпродати землю. Тож називаймо речі своїми іменами!

А наслідки приватизації показують, що люди, які повірили в красиву байку про приватизацію, у те, що вони стануть господарями заводів і фабрик, а селяни відповідно стануть господарями землі /я про підприємства ще скажу/, отримають дивіденди й стануть багатими, залишаються ошуканими.

Які насправді результати приватизації? Немає підприємств, немає роботи, є безробітні. Немає дивідендів і заробітної плати, проте є безробіття, знищення власного виробництва й відповідно бідність. Президент купив директорів заводів, ще будучи Прем’єр-міністром, а ми тепер хочемо це узаконити. Адже ж вони заберуть до 25 процентів акцій. Порахуймо, що можна викупити за ці гроші.

То що треба робити? А робити треба те, що вимагали /тут уже говорилося, я ще раз повторю/ трудящі України - і робітники, і селяни, і інтелігенція - порядна інтелігенція: зупинити грабіжницьку приватизацію і націоналізувати приватизовані підприємства, які не працюють ефективно. Це ж робиться в усіх країнах світу. І нам сьогодні треба приймати закон про націоналізацію підприємств саме на виконання вимог трудящих України.

Вимога не допустити купівлі-продажу землі правильна. Гадаю, недарма і робітники разом із селянами стривожені цим, бо ця брехлива політика паювання землі і відповідно власності приведе сільське господарство до того ж, до чого привела

промислові підприємства, і ми залишимося ще й без хліба. Ми вже сьогодні до 80-90 процентів продукції завозимо з-за кордону, заполонили нею всі ринки. Люди питають: а де к наше масло, а де наше м’ясо?

Колись у 1991 році рухівці писали гасла: "Хто з’їв моє сало?" Тепер можна додати: "і м’ясо в тому числі". Сьогодні відомо, хто його з’їв: з’їли ми разом. Тому пропозиція така... Перепрошую, Олександре Миколайовичу, я закінчую.

Посилання на укази Президента, що ми, мовляв, вирівняємо становище - усе це брехня. Якщо ми сьогодні повністю підтримає мо цей законопроект, ця програма сприятиме остаточному знищенню власного промислового виробництва і сільського господарства. І соціальної сфери, про яку тут згадується. Навіщо ми це робимо?!

Тому я пропоную не підтримувати цей проект, а готувати і приймати Закон про націоналізацію приватизованих підприємств.

ГОЛОВА. Як же треба любити свою рідну Батьківщину і свою землю, щоб вимагати її продавати...

Депутат Кузнєцов.

КУЗНЄЦОВ П. С., заступник голови Комісії Верховної Ради України з питань бюджету /Краматорський виборчий округ, Донецька область/. Фракция коммунистов Украины. Я являюсь членом Контрольной комиссии по вопросам приватизации. Уважаемые коллеги депутаты!

Вопрос, который мы сегодня обсуждаем, чрезвычайно важен для каждого нашего гражданина, для будущего нашей страны.

Всем хорошо известно, что мы, коммунисты, выступаем за жесткое управление народным достоянием и против его разбазаривания.

К сожалению, активная политика приватизации, к которой мы приступили в последние годы, дает в основном отрицательный эффект. В этом году предполагается провести приватизацию так называемых стратегических объектов, которые составляют основу экономического достояния нашей страны.

Можно привести много примеров того, что происходит с предприятиями после их приватизации. Например, в моем родном городе был приватизирован завод тяжелого станкостроения. Это было единственное предприятие в Советском Союзе, которое выпускало тяжелые лоботокарные станки. И вот пришел новый хозяин, обладающий контрольным пакетом акций, и заявил, что в течение 24 часов все должны написать заявление на расчет и он будет заново набирать работников. Он считает, что их количество должно быть уменьшено на 2 тысячи человек.

И таких примеров можно привести много. Взять хотя бы акционерное общество открытого типа "Радикал", где благодаря вмешательству Фонда государственного имущества, депутатов и. рабочих этого предприятия будет проводиться собрание акционеров, на котором будут решать, что делать дальше. Я просто напомню, что завод сдали в аренду за 500 гривень в год. Это конечно, сумасшедшая цена для нашей республики.

И возникает вопрос. Как же так, объекты у нас продаются

и продаются, а денег в бюджете становится все меньше? Совсем недавно мы обсуждали на заседании нашей бюджетной комиссии смету Фонда государственного имущества, и у меня возник вопрос: а сколько же Фонд государственного имущества заплатил в прошлом году налогов в государственный бюджет? Оказалось, что вопрос совершенно новый и никто не знает, сколько и должен ли он вообще платить налоги.

Я приведу простой пример. Если человек покупает в магазине пиджак, он должен заплатить 20 процентов налога на добавленную стоимость. В этом году нам предлагается проводить приватизацию самых престижных и высокорентабельных объектов за живые деньги. И в отличие от случая с пиджаком, когда вы должны будете заплатить 20 процентов НДС, за продаваемые объекты в государственную казну не будет заплачено ни копейки налогов. Разве это нормально?

Хочу остановиться еще на одном. В проекте программы приватизации предлагается так называемая послеприватизационная поддержка приватизированных предприятий. Эта практика уже довольно давно существует, но я специально посмотрел, какие же предприятия были прокредитованы Фондом госимущества. В Донецкой области уже практически все предприятия приватизированы. Но я не нашел в списке предприятий, которые подучили кредит на послеприватизационную поддержку, ни одного предприятия с востока Украины. То есть приватизировали - и плывите, как хотите. А поддерживаются те предприятия, которые если бы и умерли, то Украина не ощутила бы этого. Это разве по-хозяйски? А ведь кредиты выдаются под копеечные проценты, можно сказать,

беспроцентные кредиты. Таким образом опять-таки прямо или косвенно запускается рука в государственный бюджет.

Я лично не против поддержки предприятий, которые уже приватизированы. Но хотел бы точно знать, какие аргументы приводит Фонд государственного имущества, когда выделяет эти кредиты, и какой эффект от их возврата. Я, по крайней мере, не ощутил, что что-то сдвинулось с места.

В данном проекте программы приватизации нет ни слова о так называемой "золотой" акции, то есть акции, которая позволила бы государству наложить вето на принятие решений советом акционеров данного предприятия. А ведь Фонд государственного имущества и Кабинет Министров только об этом и говорят. Так как же это отражено в проекте Государственной программы приватизации? Никак.

То же самое можно сказать о стратегическом инвесторе. Кабинет Министров продолжает настаивать на стратегическом инвестировании. Но из проекта программы приватизации исключили понятие "стратегический инвестор". Его здесь нет.

Напоследок хочу сказать, что мы не должны забывать простую вещь. Есть такая форма конкурентной борьбы, как скупка контрольного пакета акций предприятий конкурента. И то, что часто протаскивается через Фонд госимущества, через Кабинет Министров -допустим, российское предприятие или какие-то акционеры покупают контрольный пакет акций - приведет к уничтожению промышленности в Украине, Есть конкретный пример по Дружковскому заводу газовой аппаратуры. Там купили этот пакет, и завод потихоньку ложится на дно. Поэтому я предлагаю данный проект

программы приватизации существенно доработать.

Благодарю за внимание.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Осадчук Петро Ілліч. За ним - депутат Мулява.

ОСАДЧУК П. І., голова підкомісії Комісії Верховної Ради України з питань культури та духовності /Тлумацький виборчий округ, Івано-Франківська область/. Шановний Олександре Миколайовичу! Шановні депутати! Я хочу звернути вашу увагу на висновок комісії, яка готувала це питання: те, що в нас не було державної програми приватизації на 1997 рік, призвело до хаотичності в процесі реформування економіки України, що може викликати негативні наслідки.

Я довіряю цій комісії. Водночас пригадую скільки з цієї трибуни вже говорилося про приватизаційні закони, про приватизацію, і жодного разу ми не знаходили спільної мови, Проте потім дуже багато говорилося, що в нас усе погано і що в усьому винна приватизація.

Через те, що тут у нас домінують певні політичні пристрасті і продумані політичні ходи, і зважаючи на те, що тут сталося /група депутатів уранці покинула зал для того, щоб ми конструктивно працювали/, я попрошу вашої згоди на те, щоб скоротити свій виступ щодо проекту і продовжити його заявою від депутатських груп "Конституційний центр", "Реформи" і фракції Народного руху України. Можна? /Шум у залі/.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Ні, хвилинку. Петре Іллічу, ми відхиляємося від теми. Тоді я в "Різному" надам вам слово. Ви свій виступ закінчуйте, а тоді я надам вам слово...

ОСАДЧУК П. І. Шановне товариство! Зважаючи на ваші емоції, продовжу свій виступ у плані проблем приватизації. Я хотів би виділити такий аспект. Очевидно, по-різному треба підходити до приватизації промислових підприємств і до тих підприємств, без яких не може жити наше книговидання й наша культура, держава, яка тільки будується, не може віддати в приватизацію буквально все, що стосується нашого видавничого комплексу, поліграфічних підприємств.

Ви, очевидно, не забули, що в листопаді минулого року у цьому залі із списку найважливіших підприємств, які не підлягають приватизації, бо мають загальнодержавне значення, було вилучено 57 видавництв і поліграфічних підприємств України. Це такі видавництва, як "Освіта", "Вища школа", "Либідь", "Дніпро", "Україна", "Музична Україна", "Веселка", "Мистецтво", "Техніка", "Урожай", "Здоров’я", "Українська енциклопедія" імені Бажана, потужні газетно-журнальні видавництва "Преса України", "Київська правда" в Києві та аналогічні в обласних центрах, які здатні забезпечити реалізацію державних програм випуску соціально важливих видань.

Я пропоную в програмі приватизації на 1997 рік виключити можливість приватизації цих важливих 57 об’єктів.

Свого часу Комісія з питань культури звернулася до уряду

з проханням переглянути це рішення, яке тоді підготували якісь закулісні приватизатори. Добре, що Міністерство інформації звернулося до Президента й він підписав відповідний документ про зупинення приватизації цих найважливіших об’єктів.

Я вважаю, що в Законі про видавничу оправу слід передбачити окрему статтю про особливості приватизації у видавничій оправі,

Цілком можливо, що в майбутньому статус цих і подібних об’єктів доведеться переглянути. Але сьогодні, на першому етапі будівництва держави, під час гострої кризи українського книговидання, коли українська преса зазнає великих труднощів, держава не може й не повинна відмовлятися від свого контролю в цій галузі, інакше вона, втративши свою культуру й самобутність, можливо, прийде до ринку, але перестане бути українською державою.

Дякую за увагу.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Депутат Мулява. За ним - депутат Терещук.

МУЛЯВА В. С., член Комісії Верховної Ради України а питань оборони і державної безпеки /Калуський виборчий округ, Івано-Франківська область/. Група "Конституційний центр". Об’єднання "Нація і держава". Я не відчуваю пієтету ні до приватної, ні до соціалістичної власності. На мій погляд, Україна настільки специфічна, що нам не можна мавпувати, дивлячись на Захід чи Америку, на Росію чи на будь-кого, а треба будувати овій власний шлях і виходити з реалій, які склалися в Україні.

На превеликий жаль, те, що називали приватизацією, насправді перетворилося в прихватизацію. І сьогодні треба думати, як виправити ті негаразди, в яких ми винні. Я підтримую зупинення приватизації в нафтопромисловому комплексі, а там, де приватизація не дала бажаних позитивних наслідків, треба виправляти ситуацію. Скажімо, в результаті приватизації передбачався розвиток, реконструкція чи перебудова виробництва, але цього не сталося. Мабуть, нашому Фонду держмайна, Адміністрації Президента, виконавчим органам треба шити заходів, щоб повернути в загальнодержавну власність ті підприємства, які не спромоглися забезпечити розвиток виробництва, перевести його на новий, вищий рівень і на нові технологічні основи.

Про проект програми, який ми сьогодні розглядаємо, я хотів би сказати таке. Саме намагання мати програму приватизації, е, безперечно, прогресивним, бо безпрограмний, хаотичний, анархічний процес приватизації - це та каламутна водичка, в якій нечестиві людці виловлюють золоту рибку /і таки немало її виловили/. І за умов, коли десятки мільярдів осідають десь в америках і Західній Європі, ми вижебруємо якийсь мільярд, 800 мільйонів доларів або ще якийсь кредит, за який будуть розплачуватися наші діти. Тому я вважаю, що ми повинні розглянути це питання й спрямувати ці процеси в такому напрямі, щоб реалізувати той величезний потенціал,

який є у нас в Україні. І якщо ми справді наведемо порядок і дисципліну в цих процесах, особливо в економічній галузі, то самі здивуємося, як швидко можемо вирівняти ситуацію.

Мене дивує, що ліві фактично не дали згоди на призначення Ланового головою Фонду державного майна. У програмі, яку він виклав, дуже багато такого, що влаштовує і правих, і лівих, бо орієнтоване на виправлення наших прорахунків у приватизації. За його програмою процес приватизації, який має продовжуватися, спрямований на те, щоб запустити великі й середні підприємства з мотивацією приватного інтересу кожного, хто буде працювати на них.

На дану програму, проект якої внесено, я дивлюся лише так. Вона, фактично, майже ніяка, і не буде біди, якщо ми її не приймемо. Тоді й просити Президента треба б тим, які зацікавлені, щоб процес виробництва запрацював в Україні, аби він своїм указом задіяв програму, а Верховній Раді доручити, аби вона працювала далі над удосконаленням цього процесу.

Проте буде цілком нормально, якщо ми приймемо проект про грами в першому читанні, а в другому читанні внесемо суттєві корективи для того, щоб стимулювати процес виробництва.

Дякую за увагу.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Я вам скажу, це виступ хороший, але лівого напряму.

Депутат Терещук. За ним - депутат Лановий.

ТЕРЕЩУК В. В., член Комісії Верховної Ради України з питань культури і духовності /Маріупольський-Приморський виборчий округ, Донецька область/. Всеукраїнський союз робітників. Шановні депутати! Шановний Олександре Миколайовичу! Шановні виборці І Вже було багато сказано з приводу того, яку. мету, який напрям розвитку нашої держави захищає Державна програма приватизації, проект якої запропоновано для розгляду Верховною Радою.

Настільки зрозумілі наслідки приватизації в Україні зараз, що, як ви чули, навіть представники Руху й націоналістичних сил уже зрозуміли, що потрібно покласти край тому розвалу, який

не тільки губить промисловість, але й ставить під загрозу існування Української держави. Адже дійсна незалежність - це е тільки незалежність, базована на високому розвитку виробництва, це е незалежність, базована на тому, що трудові колективи є господарями на своїй землі, а не приїжджі комерсанти, спекулянти й закордонні бізнесмени.

Я хотів би звернути вашу увагу на те, що цей проект програми приватизації, крім усього іншого, відкриває також двері для закордонного інвестора і ставить нашу промисловість під загрозу її продажу закордонним хазяям. Розвал почався й відбувався внаслідок того, що іноземні товари повністю заполонили вітчизняний ринок і навіть ті залишки рентабельного виробництва, які ще існували в Україні, було покладено на лопатки. Тепер започатковано наступний період, коли зупинені наші підприємства підуть закордонному власнику.

Ми вважаємо, що наведення порядку в промисловості, піднесення виробництва можливі тільки за умови, якщо самі трудівники будуть визначати долю своїх підприємств.

На адресу Голови Верховної Ради Олександра Олександровича Морозе надійшов лист з "Південмашу", в якому трудовий колектив волає про те, що флагман української промисловості розвалюється. На ЗО відсотків знову скорочується заробітна плата на цьому підприємстві, триває розпад на маленькі фірмочки. Цією програмою фактично хочуть "проковтнути" ті величезні підприємства, які були гордістю України як у Дніпропетровську, так і в Маріуполі. Це і металургійні гіганти, це й пароплавство - ті орендні підприємства, які ще давали змогу трудовим

колективам більш-менш жити. Тепер вони будуть приватизовані. Така сама ситуація і в Києві, як у Дніпропетровську.

Тому, пишуть у цьому листі, робітники створили робітничий комітет, щоб організувати трудівників на захист свого підприемства. Ми входимо в новий етап розвитку робітничого руху, в етап боротьби за свої підприємства, за те, щоб було припинено розвал і трудові колективи почали відбудовувати економіку України, І травня буде значним кроком на шляху єднання трудівників для зупинення розвалу і початку піднесення України, піднесення робітничого класу й переходу від капіталізму до соціалізму.

Дякую.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Депутат Лановий. За ним - депутат Юрковський.

ЛАНОВИЙ В. Т., виконуючий обов’язки голови Фонду державного майна України /Русанівський виборчий округ, м. Київ/. Шановні народні депутати! Я теж за піднесення економіки, І треба зробити нам у першу чергу все для того, щоб піднесення хоч потрошку починалося. А для того щоб воно починалося, необхідно приступити до перебудови наших підприємств, звернути на них увагу,

Ми, на жаль, дуже багато уваги приділяємо бюджету, іншим великим державним проблемам, макропроблемам і зовсім не звертаємо уваги на наші підприємства.

Фонд державного майна вносить проект програми приватизації після того, як його перший раз було відхилено, з тим щоб програма приватизації була спрямована на піднесення наших підприємств, на те, щоб краще використовувалися гроші від приватизації, в тому числі на розвиток підприємств /Шум у залі/.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Володимире Миколайовичу, ви заважаєте депутатам виступати. Не перебивайте депутатів, будь ласка. Володимира Тимофійовичу, виступайте, будь ласка.

ЛАНОВИЙ В. Т. Але, звичайно, ці зміни й доповнення не е вичерпними. Сьогодні неефективними е насамперед самі плани приватизації підприємств. В них не передбачено процедур, які забезпечують прозорість процесу приватизації й ефективне використання права власності після приватизації. З цього випливають і ці наші ідеї про призупинення приватизації, про повернення майна, яке приватизоване, але власники не виконують своїх зобов’язань, про перегляд договорів купівлі-продажу, які не виконані.

Окремо стоїть проблема некомерційних конкурсів, які

зараз активно використовуються, але, на жаль, не приносять ні доходів самим підприємствам, ні виручки для бюджету. Фонд державного майна вносить законодавчу пропозицію про те, щоб зробити ці конкурси прозорими, але лише в окремих випадках використовувати їх для підтримки підприємств, які вже лежать. Нас дуже не влаштовують підходи до визначення ціни під-

приємств. Про це я вже говорив, і це буде теж переглянуто.

Але головне, що я хотів сказати і чого не було ще сказано у виступах, - це обов’язкова пильна увага до того, як використовуються гроші від приватизації. Недостатньо лише записати, що ці гроші спрямовуються в бюджет, на технічний розвиток підприємств, на кредитування приватизованих підприємств і на створення нових робочих місць. Треба реалізувати пропозиції про те, щоб ці гроші використовувалися на погашення боргів по заробітній платі підприємств, які приватизуються. Інакше наші люди не будуть захищені. В майбутньому нові власники скажуть: "Ми до цього не маємо ніякого відношення". Така пропозиція має бути відбита обов’язково в програмі приватизації і в Законі про приватизацію державних підприємств, щоб ми мали змогу використовувати кошти від приватизації на відшкодування цієї заборгованості.

Отже, ми внесемо нові законодавчі акти щодо проведення некомерційних конкурсів, урегулювання проблем заборгованості й банкрутства, яке, на жаль, повсюдно відбувається, використання коштів від приватизації. Де буде враховано в проекті програми приватизації до другого читання.

Дякую.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Спасибі. Депутат Юрковський. За ним - депутат Рябченко.

ЮРКОВСЬКИЙ А. В., член Комісії Верховної Ради України з

питань правової політики і судово-правової реформи /Ленінський виборчий округ, м. Севастополь/. Уважаемые коллеги! Мне кажется, что из вопросов, которые мы в последние месяцы обсуждаем, это едва ли не судьбоносный вопрос для жизни миллионов людей. Если раньше приватизация была использована для того, чтобы уничтожить советское социалистическое государство, то проведение приватизации дальше означает стремительное превращение Украины в колонию, а ее трудового населения в полурабов, в быдло для поставщика рабочей силы как здесь, на экологически вредных производствах, так и за рубежом.

Поэтому, говоря о программе приватизации, можно сказать только одно - это программа дальнейшего ограбления, уничтожения прежде всего трудового народа, являющегося создателем материальных ценностей, на которых построена жизнь общества. И в этой связи проект программы приватизации не может серьезно рассматриваться, если каждый из нас помнит, что он имеет звание народного депутата Украины.

Люди, которые избраны сюда, должны прежде всего думать об интересах тружеников, о тех, кто создает все, чем располагает общество. Всякие разговоры о том, что может быть улучшена приватизация, что могут быть ‘приняты меры для того, чтобы лучше расходовались средства от приватизации, - все это сказки про Красную Шапочку, они ничего не дают в жизни.

В Севастополе из-за приватизации лежат крупнейшие предприятия - Севастопольский морской завод, завод "Парус" и многие другие. В Севастополе сосредоточены заводы военно-

промышленного комплекса, причем ракетного, судостроительного и судоремонтного направления. Опыт показывает, что никаких средств, никакой ощутимой пользы, кроме страданий, кроме безработицы, кроме голода и собственно уничтожения, приватизация не приносит. Поэтому проект программы приватизации должен быть отвергнут, если мы действительно являемся народными депутатами, то есть людьми, призванными защищать интересы трудящихся, интересы народа. Это первое, о чем я хотел сказать.

Второе. Я не могу согласиться с утверждениями людей, называющих себя прогрессивными социалистами, что есть какие-то обстоятельства, которые могут оправдывать приватизацию.

Приватизация была задумана, как уже сказано, для уничтожения социализма, и разговоры о рыночном социализме -это разговоры не социалистические, скажем мягко.

И, наконец, последнее обстоятельство. Имеется много инсинуаций по поводу инцидента, имевшего место несколько дней назад. Я хочу заявить, что этот инцидент спровоцирован прежде всего депутатами от так называемого Руха. Многие дни, недели, месяцы мы слышим их провокационные выступления и заявления в адрес тех, кто о ними не согласен. Дело дошло до прямых оскорблений, которые позволил себе депутат Мовчан. И когда ставятся вопросы о том, что виноваты Витренко и Марченко, то в такой же мере виноват и Мовчан. Давайте не будем спекулировать на этих вопросах.

Благодарю за внимание.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Олександр Володимирович Рябченко. За ним - Олександр Миколайович Бондар. За рішенням комісії він виступить.

РЯБЧЕНКО О. В., голова Контрольної комісії Верховної Ради України з питань приватизації /Вузівський виборчий округ, Дніпропетровська область/. Уважаемые коллеги! Очень сложное положение, которое сложилось в приватизации, имеет объективные и субъективные причины. Я не буду долго выступать. Хочу вам напомнить, что мы в свое время приняли правильное решение и приблизили Фонд госимущества к парламенту, подчинили его парламенту. Это было сделано с той целью, чтобы приватизационные процессы регулировались исключительно законами и чтобы приватизация шла только так, как установлено украинским законодательством. Поэтому наша позиция будет оправданной, когда мы будем принимать приватизационные документы и выписывать в них правильные нормы.

То же касается и программы приватизации. Уверяю вас, что непринятие программы приватизации для державы обернется очень неприятными последствиями, потому что приватизация все равно идет и будет идти, но она будет идти не на основании законов, чего мы никак не можем допустить.

Я предлагаю принять этот проект программы в первом чтении, учитывая предложения, которые прозвучали в выступлении депутата Судницына, а до второго чтения проект доработать и принять его окончательно через три недели.

Вместе с тем я предлагаю провести голосование во вторник,

потому что сегодня, я думаю, мы никакого решения не сможем принять, нас мало в зале.

Спасибо.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Має значення не стільки те, що мало, скільки те, що треба осмислити.

Олександр Миколайович Бондар, заступник голови Фонду держмайна, за дорученням комісії повинен проінформувати депутатів про процес приватизації за І996 рік. Будь ласка.

БОНДАР О. М., заступник голови Фонду державного майна України. Шановний Олександре Миколайовичу! Шановні депутати! Коли був попередній розгляд проекту Державної програми приватизації на 1997 рік, депутати висловили пропозиції заслухати інформацію про хід приватизації в 1996 році.

За рішенням комісії було доручено Фонду держмайна таку інформацію подати. Керівництво фонду вирішило доручити це мені.

Вам роздана аналітична записка за підписом Прем’єр-міністра Павла Івановича Лазаренка про хід приватизації в 1996 році.

Я не буду довго затримувати вашу увагу на підсумках приватизації, ви можете їх прочитати в цій записці, зупинюсь тільки на найбільш принципових моментах. Я хочу це зробити для того, щоб у вівторок у вас не було жодних сумнівів перед голосуванням.

Хочу нагадати, що Фонд державного майна України звітував на початку цього року про свою діяльність. Колишній

голова фонду Єхануров Юрій Іванович вам доповідав, і ви прийняли відповідну постанову Верховної Ради.

Тепер відносно підсумків приватизації в 1996 році. Протягом 1996 року змінили державну форму власності близько 20000 об’єктів, у тому числі 16562 об’єкти групи А, 3002 об’єкти груп Б, В, Г і 328 об’єктів групи Д.

Крім того, 3919 об’єктів незавершеного будівництва ввійшли до статутних фондів 1171 цілісного майнового комплексу та 26 - до складу семи структурних підрозділів підприємств, що приватизуються.

Суттєвих масштабів набув процес приватизації в АПК. У процес приватизації в 1996 році було включено 2999 об’єктів АЖ, що майже на 50 відсотків більше, ніж у 1995 році.

Встановлені указом Президента України № 194 від 19 березня 1996 року річні завдання з малої приватизації виконано приблизно на 135 відсотків, з великої приватизації - майже на 90 відсотків. Для порівняння: у 1995 році завдання з малої приватизації виконано на 62 відсотки, з великої приватизації - на 39 відсотків.

До державного та місцевих бюджетів за рік перераховано 262 мільйони 600 тисяч гривень. Річне завдання - 120 мільйонів гривень, тобто маємо значне перевиконання надходження коштів у бюджет від приватизації.

У цілому за роки приватизації в Україні реформовано понад 48000 об’єктів, у тому числі майже 39000 об’єктів групи А. За період масової приватизації 1995-1996 років змінило державну форму власності майже в три рази більше об’єктів, ніж за три попередні роки.

Балансова вартість основних фондів приватизованих підприємств за станом на 1 жовтня 1996 року становила 24 відсотки вартості основних фондів усіх підприємств і організацій України. У приватизованому секторі на цей час зайнято 2, 9 мільйона чоловік, або п’ята частина всіх працівників підприємств і організацій.

Значних зрушень набув процес приватизації в 1996 році в плані продажу акцій за грошові кошти на фондових біржах. Продано за готівку акції більш як 300 підприємств на загальну суму понад 12 мільйонів гривень. У 1995 році продано акції 90 підприємств на суму близько 2 мільйонів гривень.

У 1996 році Фонд державного майна значні зусилля спрямував на здійснення перевірок виконання умов договорів купівлі-цродажу державного майна на 6512 підприємствах. Порушення виявлені на 32 відсотках цих підприємств, Я знаю, що в депутатів дуже багато зауважень і пропозицій з приводу післяприватизаційної підтримки підприємств і нагляду за виконанням договорів купівлі-продажу. Ми зробили спробу відобразити це в програмі приватизації на 1997 рік.

Разом із тим суттєвого позитивного впливу на економічні показники, насамперед на дохідну частину бюджету країни, що є синтезовим показником ефективності її економіки, зростаючий недержавний сектор поки що не має.

Основними причинами низької ефективності діяльності приватизованих підприємств є загальна економічна ситуація, жорстка податкова політика, криза платежів, брак сировини та інвестиційних надходжень.

Поглиблює кризову ситуацію також тривалий, через недосконалість чинного законодавства, період між корпоратизацією і приватизацією підприємств - у цей час на підприємствах практично немає реального зацікавленого в розвитку виробництва власника.

Ми думаємо, що ті пропозиції, які подав Фонд державного майна України, в 1997 році поліпшать ситуацію з приватизацією підприємств. Пропонуємо підтримати проект, внесений Комісією з питань економічної реформи і прийняти його в першому читанні.

Дякую за увагу.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Спасибі. Сідайте, будь ласка.

Геннадій Юрійович Угаров. Будь ласка. Заключне слово.

УГАРОВ Г. Ю. Уважаемые коллеги! Я в заключительном слове не буду злоупотреблять вашим вниманием. Я хочу подчеркнуть главное, что сегодня было сказано, то, чему можно возразить, и то, что нам предстоит оделять.

Первое. Несколько выступающих говорили об ускорении процесса приватизации, делая при этом прежде всего политический акцент. Я хочу напомнить, что в 1996 году было задание приватизировать 3600 объектов групп Б, В, Г, в этом -1440 объектов. Это ускорение или не ускорение? Это не ускорение, это объективность, против которой трудно спорить, потому что это цифры.

Второе. Программа не подчинена требованиям МВФ, чтобы вы знали. Здесь об этом тоже говорил весьма пламенно один из ораторов. МВФ выставляет цифру - 5000 предприятий, у нас

эта цифра в пять раз меньше. Ни с какими требованиями МВФ программа приватизации не связана, это я вам говорю как человек, который работал совместно с фондом над созданием проекта этой програми.

Что касается всех остальных предложений, которые были высказаны /права трудовых коллективов, условия национализации, реприватизации/, то у меня к вам будет убедительная просьба: давайте сделаем все, чтобы все эти правильные слова, которые здесь были произнесены, не остались благими пожеланиями, чтобы они были воплощены в конкретные депутатские предложения законодательного характера и поданы в нашу комиссию для включения их в эту программу, чтобы мы о них говорили не только с этой трибуны, ссылаясь на всевозможные источники, а чтобы они были конкретно реализованы в государственной программе приватизации.

Хочу заметить, что один из выступающих сделал ссылку: "разом із земельними ділянками". Еще раз напоминаю: вопросы земли в проекте программы очерчены одним абзацем. В нем сказано, что эти вопросы решаются в соответствии о Законом об особенностях приватизации в АПК. Поэтому не надо рассматривать это как недостаток проекта программы и пытаться представить этот документ хуже, чем он есть на самом деле.

Далее. Вопрос был, почему подается проект программы на 1997 год? Уважаемые коллеги, это требование нами принятого Закона о приватизации государственных предприятий. Это тоже не (фантазия и не выдумка отдельно взятого депутата, это требование закона.

Была ссылка на тяжелое бедственное положение Южмаша, о 30-процентном сокращении и так далее. Уважаемые коллеги, так это же государственный завод! Это государственный завод, который находится в таком бедственном положении, и приватизация к этому заводу не имеет никакого отношения.

Я хочу подчеркнуть своими небольшими замечаниями такое: можно, конечно, обсуждать вопрос политический и надо, потому что мы прежде всего орган политический. Но перед нами стоит один большой вопрос, на который мы сами должны себе ответить: кто будет регулировать работ/ подчиненного нам органа? Либо это будет делать целенаправленно, взвешенно и по закону Верховный Совет, либо эту работу будут регулировать Президент и Кабинет Министров. Во втором случае все сетования на то, что приватизация идет не так, как хотелось бы, просто будут лишены всяческих оснований. Никто из нас не будет иметь даже внутреннего морального права говорить так, если мы сами добровольно откажемся от регулирования этого процесса.

Тем более, я еще раз подчеркиваю, у подчиненного нам органа должен быть план работы. Давайте работать над этим планом, примем его в первом чтении, внесем туда многочисленные существенные изменения, которые здесь предлагали, и дадим для работы фонду, чтобы иметь полное право спросить с него за эту работу. Я думаю, что здесь логика есть, и вы со мной согласитесь.

Предлагаю принять проект программы в первом чтении с последующей доработкой. Потому что либо мы принимаем программу и приватизация идет дальше так, как мы определили, либо мы не принимаем программу и приватизация дальше идет, но уже к ее регулированию мы будем иметь весьма опосредованное отношение, о чем неоднократно говорили многочисленные депутаты.

Просьба прислушаться к такого рода соображениям и во вторник принять экономический документ в первом чтении.

Спасибо.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Спасибі. Шановні колеги! Я думаю, що ми досить уважно підійшли до обговорення проекту програми і одержали відповіді на всі питання, які вас цікавили. Мабуть, нам треба погодитися з пропозицією Геннадія Юрійовича і перенести голосування на вівторок, оскільки, дійсно, є потреба осмислити всі ті зауваження, які були зроблені, і доопрацювати проект програми.

Але я хотів би на одне питання звернути вашу увагу. Було сказано, що Закону про Державну програму приватизації на 1997 рік, проект якого ми розглядаємо, не торкаються умови, виставлені нам Міжнародним валютним фондом Це далеко не гак Я можу по пам’яті назвати декілька пунктів, а ви їх бачили и читали, де чітко сказано дозволити іноземним інвесторам брати участь у приватизації об’єктів агропромислового комплексу, зняти мораторій на купівлю-продаж землі, відкрити кордони, надавши право вивозу худоби і шкірсировини, навіть відмінити податок на будівництво об’єктів соціальної Інфраструктури. Хто може давати такі рекомендації державі?

Тому я просив би вас дуже уважно підійти до цього питання У вівторок ми включимо цей законопроект у порядок денний, розглянемо і приймемо в першому читанні, якщо, звичайно, ви так вирішите

Я думаю, що всі одностайно погоджуються з тим, щоб перенести голосування на вівторок. Чи є інші думки? Приймається. Спасибі.

***

Шановні колеги! Питання які сьогодні ви вносили, ми в принципі розглянули. Спасибі вам. І я просив би півгодини відвести на "Різне", як записано в Регламенті.

Висвітліть, будь ласка, хто записався.

Депутат Осадчук. Буде ласка.

ОСАДЧУК П І. Депутатська група "Конституційний центр". Шановний Олександре Миколайовичу! Шановні колеги депутати! Я зачитаю заяву депутатських груп "Конституційний центр", "РеФорми" та Фракції Народного руху України.

"13 квітня 1997 року в приміщенні Верховної Ради України трапився ганебний інцидент жорстокої фізичної розправи над депутатом Павлом Мовчаном, вчиненої депутатами Володимиром Марченком та Наталією Вітренко, що є логічним наслідком атмосфери вседозволеності в сесійній залі. У зв’язку з цим ми повинні зробити докір керівництву Верховної Ради України га постійне нереагування на очевидні прояви грубості, на котрі боляче реагують наші виборці. Ми робимо докір і Голові Верховної Ради Морозу Олександру Олександровичу за відсутність його негайної реакції на безтактний, образливий словесний випад депутата Марченка стосовно відомих письменників Мовчана. Павличка, Драча, Яворівського. що мало наслідком відповідну репліку депутата Мовчана. Це вже не перший інци-

дент, спровокований депутатами Вітренко та Марченком, за що останній уже був покараний за рішенням Верховної Ради України позбавленням права присутності в сесійній залі терміном на п’ять днів.

Але нині не може бути виправдання тим, хто в стінах нашого парламенту, найвищого символу закону України, влаштовує самосуд та фізичну розправу, що вже підпадає під єдину для всіх громадян України статтю карного кодексу.

Ми висловлюємо своє здивування поведінкою тих депутатів, що вже двічі не підтримали осуду депутатів-хуліганів. Ми закликаємо перед усією Україною продемонструвати справедливість та строгість українського закону, підпорядкованість йому й народних депутатів. Починаймо наведення порядку в державі з себе. Жоден замах на здоров’я особи не може залишатися непокараним. До цього нас закликають Конституція та Регламент Верховної Ради України.

Ми покинули зранку сесійну залу й готові повернутися до неї для спільного осудження Верховною Радою України перед усім народом поведінки депутатів Вітренко і Марченка. Ми готові до співпраці на конструктивній основі в атмосфері порозуміння, пошуку істини, а не в атмосфері відвертого знущання над українською культурою, над Українською державою, яка тільки будується, над тими паростками демократії, які тільки проростають. Будьмо мудрі і підкоряймося здоровому глузду!"

Дякую за увагу.

ГОЛОВА. Депутат Марковська. За нею - депутат Свято.

МАРКОВСЬКА Н. С., голова підкомісії Комісії Верховної Ради України з питань охорони здоров’я, материнства і дитинства (Замостянський виборчий округ, Вінницька область). Фракція Соціалістичної та Селянської партій. Шановний головуючий! Шановні колеги! Сьогодні, як ніколи, охорона здоров’я перебуває у великій скруті. Руйнація соціально-економічної системи суттєво торкнулася невід’ємної її частини - системи охорони здоров’я: порушила і і цілісність і керованість, негативно вплинула на рівень суспільного здоров’я, обсяги та якість необхідної медичної допомоги.

Негативно позначається на ефективності роботи галузі кадрова лихоманка, що відбувається на всіх рівнях системи охорони здоров’я і призводить до таких негативних явищ, як безвідповідальність, низька виконавська дисципліна, некомпетентність.

Ситуація загострюється через зменшення обсягів фінансування та несвоєчасне забезпечення коштами закладів охорони здоров’я, що призводить до зростання заборгованості закладів охорони здоров’я стосовно плати за медикаменти, харчування, комунальні послуги.

Із бюджету за 1996 рік заробітну плату профінансовано на 70 відсотків, а витрати на харчування, ліки, м’який інвентар усього на 10 відсотків. Усі інші статті витрат фінансуванням не забезпечені.

Уже стала традицією затримка на декілька місяців виплати заробітної плати працівникам охорони здоров’я. Розробле ний урядом графік щодо погашення заборгованості по заробітній платі не виконано, медичні працівники вимушені йти в чергові відпустки без збереження заробітної плати.

За таких умов фінансування галузі охорони здоров’я стає безперспективним виконання положення Конституції та законів України про забезпечення громадян України безплатною доступ ною висококваліфікованою медичною допомогою.

Наступна за важливістю причина загострення ситуації - це прийняття рішення уряду та МОЗ України про приведення кількості лікарняних ліжок і штатів системи охорони здоров’я у відповідність до можливостей бюджету без урахування особливостей показників стану здоров’я населення кожного регіону та механізму соціального захисту працівників галузі.

До непередбачуваних наслідків можуть також призвести рішення Кабінету Міністрів України та МОЗ України, які не відповідають Конституції та законам України, про запровадження оплати за медичні послуги на тлі катастрофічного зубожіння більшості народу і невиплати заробітної плати.

Хочу сказати, шановні колеги, що до мене як народного депутата а усіх кінців нашої Вітчизни надходять заяви, а також пропозиції з приводу порушення статті 49 Конституції.

Ви знаєте, що нині в багатьох місцях скорочується кількість ліжок. На першому місці в цьому процесі стоїть Вінницька область, де під виглядом реконструкції або структуризації медичної галузі знищується Існуюча мережа закладів, а саме: третя міська лікарня, кардіологічний диспансер. І тому люди зараз страйкують, не виходять на роботу.

Сьогодні до мене надійшов факсом лист із Керчі, підписаний 71 медичним працівником. Ці люди почали голодовку на знак протесту проти того, що вони не мать чим лікувати хворих. Хіба таке було коли-небудь у державі, щоб медичні працівники, намагаючись звернути увагу на те, що немає чим лікувати хворих почали голодувати?

Тому я звертаюсь із таким запитом до Презиидента як гаранта конституції: чому порушуються ці права? Надходять такі запити і з Дніпродзержинська, де ціла медична галузь припи нила функціонування Цій вакханалії, що творится в медицині, треба покласти край.

Дякую за увагу.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Василі Петрович Свято. За ним - депутат Дем’ян.

СВЕЯТО В. П., заступник голови Комісії Верховної Ради України з питань ядерної політики та ядерної безпеки (Чемеровецькии виборчий округ, Хмельницька область). Дякую, Олександре Миколайовича. Шановні колеги депутати! Наша робота - це не тільки пленарні засідання, робота в комісіях, а й робота в окрузі. На мою думку, робота в окрузі - одна з найголовніших.

У мене в окрузі (я гадаю, що це не тільки в мене в окрузі, а й по всій Україні) створено критичні умови для блокування моєї роботи протягом усього періоду моєї депутатської діяльності. Це зневажання прав людини, розгул корупції, оганізованої злочинності.

У зв’язку з цим я звернувся з депутатськими запитами до влади найвищого рівня. Разом із тим хочу оголосити не тільки депутатський запит, а й протест (чому, скажу вкінці) керівникам нашої держави: Президенту України, Голові Верховної Ради України і Прем’єр-міністру України.

"Шановні керівники держави! У зв’язку з вибухонебезпечною соціальною напруженістю в Чемеровецькому виборчому окрузі №416 Хмельницької області; масовими протестами і скаргами виборців, зумовленими невиплатою пенсій, заробітної плати, компенсацій за комунальні послуги в 1995-1996 роках, допомоги на дітей малозабезпеченим сім’ям; зловживаннями у виплаті субсидій; організованою злочинністю, корупцією і хабарництвом посадових осіб різних рівнів, що завдали і завдають великих матеріальних збитків моїм виборцям і державі в цілому; фальсифікацією судових справ на різних етапах їх розгляду, винесенням протизаконних судових рішень і вироків: переслідуванням моїх помічників-консультантів (до речі, було порушено кримінальну справу щодо двох із них - Мороза і Дениса; влаштовано на квартирі Анатолія Павловича Волчелюка несанкціонований обшук із вилученням речей); провокаційними діями з боку райдержадміністрації на чолі з Анатолієм Івановичем Барчуком і керуючим справами Владиславом Володимировичем Паздерником, які звинувачують мене як поплічника Президента України, Голови Верховної Ради України і Прем’єр-міністра в розвалі, геноциді проти народу України і держави Україна, прошу від імені моїх виборців (заява з підписами виборців додається) і себе особисто вашої допомоги у вирішенні питання про проведення незалежного від районного і обласного рівнів

розслідування з виїздом на місце подій представників Генеральної прокуратури, Служби безпеки, Комісії з питань боротьби з організованою злочинністю".

Трапився безпрецедентний випадок, шановні. Два дні тому у зв’язку з цією заявою, яку я оголосив по радіо попередньо, сфальсифіковано заяву мого помічника-консультанта Анатолія Павловича Волчелюка - підроблено підпис! Організовано було засідання без його участі Анатолієм Івановичем Барчуком, головою райдержадміністрації. Заяви Волчелюку не пред’являють...

Це - кримінальна справа! Тому я прошу вашої підтримки. Мій округ такий самий, як і ваш, і інших. Уся Україна в такому безладді, хаосі, у стані розвалу.

Дякую за увагу.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Депутат Дем’ян. Немає. Депутат Марченко (Шум у залі).

Немає Вітренко, Марченко записаний. Ну, будь ласка.

ВІТРЕНКО Н. М. Прогресивна соціалістична партія України. Поважне панство й товариші депутати! Я прийшла до Верховної Ради як науковець, що має своє бачення економічних реформ, спрямованих на захист вітчизняного товаровиробника і підвищення життєвого рівня населення України. І саме тому обрали мене виборці Конотопського виборчого округу, бо я пропонувала, яким чином змінювати економіку України.

Але у своїй діяльності тут, у Верховній Раді, я зіткнулася з тим, що методи, які політичні опоненти використовують у цій Верховній Раді, особливо брудні по відношенню до жінки. Наведу тільки декілька прикладів. Пан Гетьман, захищаючи свої економічні інтереси, в цьому залі крутив мені руки, нікого не було тоді в перерві, щоб захистити мене.

Інший приклад, Олександр Мороз, використовуючи своє становище головуючого, вдавався до образливих випадів щодо мене особисто і нашої Прогресивної соціалістичної партії.

Багато разів ми зверталися до Комісії з питань Регламенту, щоб захистили нас від тих фальшивок, які розповсюджувалися в залі, від тих образ, які ми чули від депутатів Чижа, Кендзьора, Марковської, що зневажають нашу партію.

Комісія жодного разу навіть ті рішення, що приймала на користь наших звернень, не довела до логічного завершення, не захистивши нас.

Сам Олександр Мороз і Петро Шейко створили всі умови у Верховній Раді, щоб політичні опоненти скотилися до образ жінки в тому випадку, коли вони не знаходять інших аргументів.

Я вже не буду підкреслювати, що 16 квітня 1997 року саме Павло Мовчан першим схопив мене за руку в коридорі Верховної Ради, коли я підійшла до нього, щоб дати ляпаса за завдану мені особисто моральну образу. Він же першим почав бійку, і Володимир Марченко став на захист моєї гідності як людина порядна, смілива і принципова. Я вдячна, що є такі колеги депутати.

Не можна не оцінити всю фальш заяви Руху. Вони вдались

до відвертої брехні про наш нетверезий стан, що вимусило нас тут же, почувши таку брехню, піти й здати аналіз крові на вміст алкоголю, щоб спростувати цей наклеп.

Вони вклали у свою заяву всю ненависть до нас як до опозиції такому режиму, який вони запровадили своїми руками в Україні. Бо саме вони зруйнували державне управління, державну конституційну символіку. Вони зганьбили національну ідею, сьогодні всім нам боляче і соромно за нашу гинучу Україну.

Не можу я-не звернути увагу ще на процес розгляду цього питання. Комісія з питань Регламенту нас не запросила, не з’ясувала всі обставини, а відразу подала свої ріг шення до залу.

І на закінчення хочу сказати, що ми безмежно вдячні тим своїм виборцям і представникам інших регіонів, які нам телефонували, надіслали численні листи, факси. Наприклад, нас підтримали депутати Харківської міськради, робітники Київського заводу імені Артема й інші.

Ми переконані, що народ України зробить сам висновки, чому скоївся такий інцидент, - краще було б, щоб у нашій Верховній Раді він не стався.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Депутат Камінський. Будь ласка.

КАМІНСЬКИЙ Л. О., член Комісії Верховної Ради України з питань паливно-енергетичного комплексу, транспорту і зв’язку /Сніжнянський виборчий округ, Донецька область/. Фракція Соціалістичної

та Селянської партій України. Шановні колеги! Звичним явищем у нашій державі стало нехтування, зневажливе ставлення до закону, до Конституції. Принцип - якщо не можна, але дуже хочеться, то все можна - став принципом роботи всіх, починаючи від Президента й закінчуючи непомітним клерком. Усіх, крім нашого законопослушного громадянина.

Але, беручи приклад з глави держави, це роблять і на місцях. Є оправа із звільненням та поновленням на роботі заступника голови ради народних депутатів міста Сніжне Донецької області Синельникова Олександра Миколайовича. У квітні 1996 року Синельников був незаконно звільнений з посади заступника голови міської ради. Цілий рік тягнулася ця справа: вона розглядалася в Комісії Верховної Ради України з питань державного будівництва, вона розглядалася в міському суді, в колегії з касаційних скарг обласного СУДУ, розглядалася на засіданні обласного суду. 4 квітня цього року обласним судом було винесено рішення про поновлення Синельникова Олександра Миколайовича на посаді заступника голови ради. Але, я повторюю, принцип, коли не можна, але дуже хочеться, то можна, спрацював і тут. Незаконно обраний на цю посаду Шалун В’ячеслав Миколайович вдався до всіляких хитрощів, аби залишитися на посаді. Ну, це зрозуміло - владу віддавати не хочеться. І ось 11 квітня зібралася сесія міської ради. Вона з самого початку і до самого закінчення проходила з грубим порушенням законодавства. Було виставлено два кордони міліції, яка на засідання сесії не допускала виборців і тих, які хотіли взяти участь у засіданні. Мене як народного депутата було позбавлено

права виступити на сесії, прокоментувати, дати пояснення щодо тих або інших статей закону, 3 такими порушеннями відбувалася сесія.

Дуже дивно, що міська прокуратура на звернення Синельникова допомогти виконати рішення обласного суду не відреагувала. Заступник міського прокурора посилається на те, що в нього немає таких повноважень за Конституцією. Він, мабуть, не читав "Перехідні положення", де прокурорський нагляд зберігається.

І я не знаю, скільки ще ця справа буде тягнутися, поки ті, кому належить цим займатися, не візьмуться за неї як слід.

На закінчення хочу сказати таке. Наталі є Михайлівно, дорога ви наша, ви ж самі спровокували Мороза. Він же не може витримувати ваші напади і ваше неетичне ставлення до нього. Ми вже спостерігаємо це протягом дуже тривалого часу. Тому не треба дивуватися, що інколи Олександр Олександрович відповідає вам тим же, чим ви перші почали боротися з ним.

Дякую.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Депутат Сизенко. Немає. Депутат Діхтяренко. Немає. Депутат Єльяшкевич. Будь ласка. За ним - депутат Лук’яненко.

ЄЛЬЯШКЕВИЧ О. С., член Комісії Верховної Ради України з питань фінансів і банківської діяльності /Дніпровський виборчий округ, Херсонська область/. Уважаемые коллеги! Немногочисленные коллеги, оставшиеся в сессионном зале! Я бы хотел посвятить свое выступление тому положению, которое сложилось у нас с проектом бюджета и с принятием нового налогового законодательства.

После сегодняшнего решения, когда мы фактически возвратили в действие 35-й из существовавших ранее 36 налогов, можно сказать, что речи быть не может о снижении налогового бремени. Исполнительная власть, долгое время декларирующая, то, что она хочет снижать налоги на субъекты предпринимательской деятельности, на те предприятия, которые здесь представляет абсолютное большинство депутатов, показала, что на эти предприятия будет распространяться старая налоговая система.

Все попытки что-либо изменить, что-либо уменьшить сводятся к нулю, потому что мы продолжаем, к сожалению, еще мыслить старыми категориями, мы думаем о том, что, вводя целевые налоги, у нас будут средства, например, для дорожного строительства или для любого другого вида целевых расходов.

Пора понять, что предприятия - это не та дойная корова, которая может доиться бесконечно /а у предприятий на сегодняшний день нет уже финансовых ресурсов/, пора понять, что количество налогов надо резко снизить, как и снизить ставки этих налогов, для того чтобы предприятия

освободились от картотеки, заработали, чтобы бюджет получал конкретные, а не умозрительные суммы, о которых постоянно говорит наш глава налоговом администрации, он же руководитель бюджетной комиссии Николай Янович Азаров. Пока мы это но осознаем, мы не разорвем заколдованный круг.

Безусловно, мы должны делать иногда болезненные шаги, связанные с тем, чтобы налогов било меньше и ставки налогов снималась. Если ни этого не будем делать, то в результате опять останемся у разбитого корыта. Опять будет падать валової! внутренний продукт, опять будут те же проблемы по выплате заработной платы, пенсий и так далее.

Поэтому я бы просил всех наших коллег, внимательно слушая то, что говорит правительство, то, что говорят представители бюджетно-налоговых органов, все-таки принимать решения, сообразуя их с теми принципами, на которых они победили: на принципах 1994 года, когда абсолютное большинство из вас обещало предприятиям снижение налогового бремени. "Прошло три года. Меньше чем через год будут новые выборы. Скажите пожалуйста, с чем мы придем к ним? Па сегодняшний день мы только снизили ставку налога на добавленную стоимость о 28 до 20 Процентов. Больше мы не сделали ничего.

Спасибо.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Депутат Лук’яненко. Немає. Депутат Гошовська. За нею - депутат Райковський. Будь ласка.

ГОШОВСЬКА В. А., член Комісії Верховної Ради України а питань науки та народної освіти /Балаклійський виборчий округ, Харківська область/. Дякую, Шановний Олександре Миколайовичу! Шановні колеги! Шановні виборці! Продовжуючи питання стосовно приватизації, яке ми розглядали, я змушена зачитати звернення трудового колективу Балаклійського цементно-шиферного комбінату /тепер це акціонерне товариство/, про який уже не раз порушувала питання і в стінах Верховної Ради, і перед виконавчими органами різного рівня.

Балаклійський цементно-шиферний комбінат раніше входив до складу державного концерну "Укрцемент", був насильно приватизований у 1996 році. Колись передове підприємство за один рік перетворилося на безпорадного монстра, основне технологічне устаткування стало непридатним, колектив не отримує заробітної плати більш як півроку. Провідні спеціалісти виїхали працювати до Росії.

До 1996 року щорічно колектив підприємства своїми силами споруджував по одному 70-квартирному житловому будинку. На сьогодні пам’ятником того часу стоять чотири будинки готовністю на 80 відсотків, а це понад 500 квартир. Зараз власник не проводить будівельних робіт через брак коштів.

До приватизації колектив комбінату мав спеціальні фонди, з яких виплачувалася допомога ветеранам, пенсіонерам, інвалідам, багатодітним сім’ям та незаможним, але нині він неспроможний надати матеріальну допомогу навіть на ритуальні послуги.

На установчих зборах акціонерів, які відбулися

15 травня 1996 року, основними власниками пакета акцій колективу були запропоновані бізнес-програми із райдужними перспективами.

Насправді вое це виявилося марнослів’ям, за минулий рік жодного з цих планів не було виконано. Складається враження, що власники забули, з якою метою купувалися пакети акцій Балаклійського цементно-шиферного комбінату.

У той же час у колективі соціальна напруженість досягла критичної позначки, люди вимагають проведення реприватизації підприємства.

Щодо факту приватизації прокуратурою Харківської області порушено кримінальну справу. Колектив не раз звертався до Фонду державного майна України. Зверталася і я, але ніяких заходів не було вжито.

Тому я як народний депутат, а отже виразник інтересів колективу, профспілкової організації, звертаюся до виконуючого обов’язки голови Фонду державного майна з проханням назвати прізвища всіх до єдиного акціонерів, які мають акції, щоб люди знали, з кого питати за знищення найбільшого в Європі Балаклійського цементно-шиферного комбінату.

Дякую.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Якби цей один комбінат був розвалений. Розвалили все...

Депутат Райковський. За ним - Депутат Глухівський.

РАЙКОВСЬКИЙ Б. С., голова підкомісії Комісії Верховної Ради України з питань законності і правопорядку /Чугуївський виборчий округ, Харківська область/. Фракция "Коммунисты Украины". "Обращение в Верховный Совет Украины от жителей города Чугуєва Харьковской области.

Уважаемые Президент и министры, депутаты - наши избранники! Обратите серьезное внимание на наше письмо. К вам обращаются пенсионеры-участники войны, одинокие и малообеспеченные старики. Знаете ли вы, как влачат сегодня жалкое существование беспомощные старики и наши дети, которые работают, но по году не получают заработной платы? Пенсионерам жалкую пенсию дробят по кусочкам. Неужели у нас нет наличности, чтобы не дробить пенсию? Ведь нам очень много приходится платить за коммунальные услуги, газ, воду, свет и другое. У нас даже не остается на хлеб, который очень дорогой - 80-90 копеек, а в нем - 700-800 граммов. Так сколько приходится на человека? Три раза в день поесть по 200 граммов хлеба? Это не пайка, которая нам стоит жизни, нашим освободителям, защитникам Родины, которые своей кровью оросили землю. Вам и нам, оставшимся в живых, дали жизнь, чтобы мы не потеряли бдительности и жили спокойно, не зная горя и бед.

Посмотрите вокруг: что мы имеем? Иностранщина... Мы, простой народ, не кончали академий и университетов, чтобы читать везде и всюду иностранные названия магазинов, иностранные названия на продуктах питания и многом другом. Вы смотрите, сколько детей с протянутой рукой просят: "Дядя, дай копейку!". Старухи-пенсионерки на свалках, помойках ищут питание, одежду. Нашему поколению и так досталось тяжелое испытание - война, голод, холод, разруха. Неужели это возврат?! А бизнесмены, которые не нюхали пороху, лоточники о заморскими порченными продуктами процветают.

Подумали ли вы о пенсионерах - участниках-войны и их здоровье? Неужели они на свою пенсию, оставшуюся после оплаты всех коммунальных услуг, могут себя обеспечить медикаментами? Нам предлагают платное лечение, а если госпитализация - неси свое белье, лекарство, вату, марлю и плати за услуги в долларах. У нас ничего не остается. Ведь вы знаете, сколько все это стоит, а что остается нам - смерть? Возможно, вы нам поможете. Ведь фашисты делали Бабий Яр - это будет дешевле, чем выплатить помощь на ритуальные услуги.

Просим, чтобы народ услышал, как живут наши завоеватели. Мы требуем отставки Президента, правительства. Не можете руководить, управлять страной - дайте другим, кто знает и умеет".

Спасибо за внимание.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Депутат Глухівський.

ГЛУХІВСЬКИЙ Л. Й., член Комісії Верховної Ради України з питань науки та народної освіти /Золочівський виборчий округ, Львівська область/. Шановний пане головуючий! Шановні колеги народні депутати! Ми в цьому залі представляємо наших виборців. І дуже добре, що між нами і нашили виборцями постійно є зворотний зв’язок, який відбувається не тільки під час тих тижнів, коли ми працюємо в округах, а й повсякденно.

Ось, наприклад, учора ми розглядали пакет законів, у які. треба було внести зміни й доповнення у зв’язку з прийняттям бюджету, і я вже отримав учора і сьогодні ряд дзвінків від своїх виборців.

Ми, Україна, справді є державою суцільних пільг: надто багато категорій громадян у нас їх мають, а тому треба це впорядкувати. Проте мене весь час запитують, чому законодавство надає пільги ветеранам війни, але не надає пільг жертвам політичних репресій. Мене запитують: якщо зберегти пільги для ветеранів війни - це морально, то хіба морально цих пільг позбавляти жертв політичних репресій, яких так багато в моєму виборчому окрузі?

Виборці запитують мене: чому уряд шукає джерела поповнення бюджету зовсім не там, де треба їх шукати? Чому не беруть податки з трейдерів на газових ринках /а це мільярди гривань/, а думають над тим, як позбавити пільг жертв політичних репресій?

Мене запитують: чому уряд не шукає шляхів, як узяти орендну плату за використання нашої території іноземними військовими формуваннями? Адже це понад 20 тисяч гектарів, і цих понад 20 тисяч гектарів цілком задурно використовує інша держава. Хіба це не джерело поповнення нашого бюджету?

Я отримав чимало телефонних дзвінків виборців, які обурені, що в цій залі і з цієї трибуни з уст депутатів лівих фракцій постійно лунають нападки на нашу зовнішню політику, зокрема щодо зближення України з НАТО, залякують нас, що НАТО збирається зробити Україну колонією. Шановні колеги, більшою колонією, як за радянської імперії, Україну зробити неможливо. І наше зближення із НАТО це якраз гарантія нашої цілісності, гарантія нашої незалежності, тому що ми постійно перебуваємо в умовах залякування, територіальних претензій.

Ось зовсім свіжий факт. Учора чи передучора російська Державна Дума зробила заяву, вчинила такий тиск на Єльцина, щоби домогтися особливого статусу для Севастополя, тобто щоб Севастополь став українсько-російським спільним містом і управлявся спільно. Що це як не територіальні претензії знову до України? І вони будуть до тих пір лунати, поки ми не станемо повнокровними членами НАГО. Ось тоді ми можемо бути впевнені, що Україна буде мати цілісність.

Дякую.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Спасибі. Ми будемо тоді вільними і незалежними, коли будуватимемо свою економіку. Я не пам’ятаю, що ми від Заходу добро мали.

Шановні колеги! Я хочу подякувати вам за плідну роботу сьогодні і звернути вашу увагу на те, що ви одержали графік роботи на наступні два пленарні тижні. Прохання уважно подивитися, щоб наступного понеділка, коли в нас відбудеться засідання погоджувальної ради, ті питання, які нам потрібно розглянути невідкладно, були враховані.

Ще раз вам дякую за плідну роботу. Засідання Верховної Ради на цьому завершується.

На все краще.