ЗАСІДАННЯ ДВАДЦЯТЬ ТРЕТЄ
С е с і й н и й з а л В е р х о в н о ї Р а д и
У к р а ї н и. 7 ж о в т н я 1997 р о к у.
10 г о д и н а.
Веде засідання Голова Верховної Ради України МОРОЗ О.О.
ГОЛОВА. Добрий ранок, шановні депутати, члени Кабінету Міністрів, запрошені на засідання, шановні радіослухачі!
Я прошу депутатів підготуватися до реєстрації. Реєструємося.
Зареєструвалися в залі 329 народних депутатів. Ранкове засідання оголошується відкритим.
Інформую депутатів про те, що наше засідання прямо транслюється по радіо і прямо транслюється по другому каналу телебачення, як передбачено Положенням про День уряду України.
Сьогодні, справді, в нашому плані роботи День уряду. Перед тим як приступити до розгляду цього питання, я хочу вас проінформувати про те, що вчора відбулася нарада керівників фракцій, а потім ще спільна нарада керівників фракцій і голів комітетів, де було розглянуто ряд питань, пов'язаних з організацією роботи восьмої сесії. Голови комітетів, враховуючи, що в нас у плані серед питань, визначених для розгляду за пропозиціями депутатів, голів комітетів, уряду і Президента, є багато таких, які підготовлені повністю до розгляду, так би мовити, пройшли всі процедурні етапи, є рішення комітетів тощо, вказали на потребу дещо збільшити кількість пленарних засідань.
Тому пропонується така схема на ваш розгляд. Мається на увазі, що кожен день засідань повинен бути визначений у часі відносно терміну розгляду того чи іншого питання, і потрібно внести деякі зміни до календарного плану проведення восьмої сесії, а саме: провести сьогодні о 16 годині вечірнє засідання, а наступного тижня у вівторок, середу і четвер - ранкові пленарні засідання. Після перерви будуть проводитися засідання комітетів. Так само і в інші тижні, визначені для роботи в комітетах. А після обіду в ці дні депутати будуть працювати в комітетах, групах і фракціях, як і передбачалося календарним планом. Напередодні розгляду визначати, які питання порядку денного готові для розгляду за скороченою процедурою, і голосувати, визначаючись таким чином і скорочуючи термін загальної дискусії. А вечірні засідання не закривати, доки не будуть розглянуті питання, визначені на цей день. Мається на увазі, що ми будемо серйозніше ставитися до включення до порядку денного на відповідний день тих чи інших питань. Таким чином, не буде зайвої витрати часу, і ми зможемо скоріше розглянути ті питання, які передбачені календарним планом.
Враховуючи все це і враховуючи пропозицію голів комітетів і керівників фракцій, я прошу підтримати такі уточнення до календарного плану. Ставлю це на голосування. Будь ласка.
"За" - 202.
Хтось не зрозумів щось? Я тоді повторю пропозицію голів комітетів і керівників фракцій, висловлену вчора на нараді. Я просив би підтримати своїх колег, оскільки йдеться про ті питання, які ви вносили самі ж. І їх треба через пленарне засідання провести, в тому числі близько 40 документів, прийнятих у другому читанні, а також підготовлені до першого читання важливі законопроекти, включаючи ті, що пов'язані з організацією виборів на місцях, що випливають з Конституції тощо.
Я ще раз прошу: підтримайте цю процедуру. Корекція? Будь ласка, говорить голова комітету Шейко.
ШЕЙКО П.В., голова Комітету Верховної Ради України з питань Регламенту, депутатської етики та забезпечення діяльності депутатів (Бобровицький виборчий округ, Чернігівська область). Шановний Олександре Олександровичу! Я в принципі підтримую те, що ви запропонували. Єдине, що можна було б зробити додатково: не продовжувати до безконечності вечірні засідання, а на ті 15 хвилин, що ви маєте змогу відповідно до Регламенту самостійно зробити. І оці наші півгодинні розминки відмінити, а в п'ятницю обов'язково "Різне" започаткувати.
ГОЛОВА. Стосовно розминок ми окремо поставимо питання, а щоб оцей останній пункт, щоб вечірні засідання не закривати, доки не будуть розглянуті питання, визначені на день, давайте пропустимо. Просто будемо кожного разу домовлятися. Якщо буде потреба, тоді будемо голосувати. А перші два пункти щодо додаткових пленарних засідань я прошу проголосувати. Будь ласка, підтримайте. Це ранкові засідання, вони всім потрібні.
"За" - 230. Прийнято.
Спасибі.
Тепер стосовно сьогоднішніх засідань. На ранковому засіданні ми проведемо День уряду, як і передбачено порядком денним. На вечірньому засіданні будуть розглянуті три законопроекти, які перейшли з минулого пленарного тижня, вони є в плані.
Щодо Дня уряду. Пропонується відповідно до Положення про День уряду дати можливість виступити представнику Кабінету Міністрів. За положенням він має на це 15 хвилин. Тридцять хвилин він відповідатиме на направлені раніше запитання від комітетів і фракцій, а потім протягом години - на усні запитання. Дається 5 хвилин на виступ від комітету з коментарями і пропозиціями щодо прийняття постанови в порядку контролю. І впродовж 20 хвилин проводиться обговорення та приймається рішення. Це визначено загальним Положенням про День уряду. І на все це, за моїми підрахунками, потрібно від двох з половиною до трьох годин. Тому є пропозиція розглянути це питання - День уряду - до 13 години, зробивши перерву після 12 години на 30 хвилин. Ставлю на голосування пропозицію відвести на розгляд цього питання до 3 годин.
"За" - 222. Прийнято.
Це процедура. Вона випливає з положення.
Тепер стосовно "Різного". Вчора на засіданні голів комітетів запропонували: оскільки на День уряду ми викликаємо сюди членів Кабінету Міністрів і ніколи раніше на засіданні, присвяченому Дню уряду, не робили розминки, то перенести це питання на завтра. Зранку зробимо всі ці процедури, передбачені Регламентом. Не передбачено на сьогодні це питання. Будь ласка. Немає заперечень?
(Шум у залі).
Давайте завтра більше часу на це відведемо, бо в нас залишається всього 18 хвилин. Усе одно не будуть задоволені всі... (Шум у залі).
-------------
Ну, будь ласка, 18 хвилин відводимо на загальні питання до Дня уряду? Прошу проголосувати.
"За" - 158.
Це питання процедури. Ми не порушуємо Регламент.
Будь ласка, відведіть 18 хвилин.
Запишіться, хто хоче висловитися. Тим часом Василь Миколайович підготується до виступу.
Будь ласка. Депутат Ніколаєнко.
НІКОЛАЄНКО С.М., секретар Комітету Верховної Ради України з питань науки та народної освіти (Іванівський виборчий округ, Херсонська область). Передаю слово Чижу Івану Сергійовичу.
ГОЛОВА. Прошу.
ЧИЖ І.С., заступник голови Комітету Верховної Ради України з питань соціальної політики та праці (Летичівський виборчий округ, Хмельницька область). Дякую, Станіславе Миколайовичу. Об'єднана фракція Соціалістичної і Селянської партій України. Шановні колеги! Ми прийняли заяву щодо бюджетного процесу, яку я уповноважений виголосити з деякими коментарями.
Соціально-економічна ситуація в Україні вимагає рішучих кроків, спрямованих на ліквідацію головної нині біди - тотального злидарювання людей. Важливим інструментом подолання бідності є бюджет держави. Саме через закон про бюджет реалізується соціальна функція держави.
Об'єднана фракція Соціалістичної і Селянської партій України заявляє про особливу важливість бюджету, виступає за його прийняття у терміни, визначені законом, та в параметрах, які б забезпечували достойне життя людей на основі розвитку вітчизняного виробництва.
У той же час фракція звертає увагу уряду на те, що саме з його вини гальмується процес розгляду проекту бюджету, оскільки Кабінет Міністрів України разом із проектом бюджету та звітом про виконання попереднього бюджету не подав до Верховної Ради України розрахунків щодо вартісної величини межі малозабезпеченості, мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком.
Фракція ще раз підтверджує, що вона виступатиме за прискорення бюджетного процесу в рамках Регламенту й чинних норм, але ніколи не погодиться на розгляд проекту бюджету, як це було раніше, без цих соціальних параметрів, соціальних запобіжників.
Крім того, ми заявляємо про те, що нинішні розміри мінімальної заробітної плати і мінімальної пенсії є просто ганьбою для держави. У нас є документ під назвою "Основи соціальної політики партії". Там також дуже гостро поставлені соціальні питання. Разом із тим жодного кроку не зроблено для того, щоб забезпечити мінімальну зарплату і мінімальну пенсію на рівні 70,9 гривні та покрити затрати людини.
Ми вважаємо, що потрібно невідкладно відновити пенсійне забезпечення, яке б відповідало трудовому вкладу людини, її участі у виробництві, в економіці, і не було зрівнялівки, яка є сьогодні. Це теж соціальні параметри, які повинні бути відображені в бюджеті.
Крім того, фракція виступає за невідкладну й кардинальну реформу системи оплати праці, щоб підняти середні значення заробітної плати хоча б до мінімальних значень у Європі. Нагадую, що ми займаємо в Європі за цінами 13-е місце і за рівнем життя - 95-е місце. Це неприпустимо! Бюджетний процес зобов'язує нас виправити ці диспропорції.
Дякую.
ГОЛОВА. Депутат Манчуленко.
МАНЧУЛЕНКО Г.М., член Комітету Верховної Ради України у закордонних справах і зв'язках з СНД (Заставнівський виборчий округ, Чернівецька область). Фракція Народного руху України. Шановний Голово! Шановні колеги депутати! До мене звернувся Чернівецький обласний комітет профспілки працівників охорони здоров'я з такими вимогами.
Заборгованість із заробітної плати в закладах охорони здоров'я на 1 вересня 1997 року становила 14 мільйонів 313 тисяч гривень. У середньому строк заборгованості - 4,7 місяця.
Ускладнило ситуацію, викликало масове невдоволення пріоритетне фінансування освітянської галузі.
Я розумію біль медиків і їхні претензії до освітян. Освітянам борги, звичайно, треба погашати, але не за рахунок інших.
Кошти, які виділяються з державного бюджету України, ось уже чотири місяці направляються практично на погашення заборгованості із заробітної плати вчителям. Так, для медичних працівників Кельменецького району строки заборгованості становлять 9 місяців, для освітян - 4,2 місяця; Сторожинецького - відповідно 7 місяців і 2,8 місяця і так далі. В обласних лікувальних закладах розпочалася виплата заробітної плати лише за березень цього року.
Суттєво не змінює ситуацію натуроплата. Працівники установ охорони здоров'я вважають себе приниженими й ображеними. Вони не можуть задовольнити свої найнеобхідніші потреби в харчуванні, придбанні одягу, ліків тощо.
Ми не один раз зверталися з цього питання до Президента України, до Кабінету Міністрів. Проте наші вимоги ігноруються. Якщо не зміниться таке ставлення до працівників охорони здоров'я, в трудових колективах може скластися непередбачувана ситуація.
Звернення прийнято на четвертому пленумі обкому профспілки працівників охорони здоров'я 10 вересня 1997 року. Підпис - голова Чернівецького обкому профспілки працівників охорони здоров'я Геньчова.
Я хотів би звернути вашу увагу на ту проблему, що, дійсно, заборгованість із зарплати величезна, і непогашення її, як обіцяв Прем'єр-міністр України Валерій Пустовойтенко, найближчим часом загрожуватиме національній безпеці.
Тому треба погашати заборгованість усім працівникам бюджетної сфери: медикам, учителям, працівникам культури.
Користуючись нагодою, що тут є представники Кабінету Міністрів України, я звертаю їхню увагу на цю проблему, яка загострилася не тільки в нашому регіоні, а загалом у державі.
Дякую.
ГОЛОВА. Депутат Раханський.
РАХАНСЬКИЙ А.В., член Комітету Верховної Ради України з питань державного будівництва, діяльності рад і самоврядування (Євпаторійський виборчий округ, Автономна Республіка Крим). Дякую, Олександре Олександровичу. Група "Незалежні". Шановні колеги! З 22 по 27 вересня у Страсбурзі відбулося засідання четвертої сесії Ради Європи. Члени постійної делегації Верховної Ради України взяли активну участь у роботі та виступили з питань, важливих для України, а саме: про діяльність Організації економічного співробітництва та розвитку за 1996 рік; європейська політика в космічній галузі; наслідки для Європи і світу Кубинського демократичного акта; захист національних меншин у Європі.
Особливо хотілось би звернути вашу увагу на дуже важливе для нашої країни питання: захист національних меншин у Європі. В Україні мешкають представники 130 національностей, серед яких є багато біженців, а також близько 270 тисяч кримських татар, вірменів, німців, болгар, греків, які були депортовані, а тепер повернулися. Вони є також у Запорізькій, Одеській, Закарпатській та інших областях. В основному ці люди живуть у жахливих умовах, особливо у місцях компактного проживання: немає доріг, водопостачання, електроенергії, телефонів, дошкільних, шкільних та медичних закладів. Держава не в змозі їх захистити.
Також соціально не захищені постраждалі від наслідків аварії на ЧАЕС.
Тому пропоную уряду укласти угоду й стати членом Фонду соціального захисту біженців та повернутих депортованих народів. Такий фонд діє при Раді Європи. Умови видачі кредитів на ці цілі найбільш пільгові, які тільки є у світі, а головне - низька ставка і кредит довгостроковий. Уряду варто передбачити в проекті бюджету кошти для внеску.
Також вважаю, що такі дії сприятимуть зменшенню політико-економічної напруги в цих регіонах, поліпшенню демографічних обставин, скороченню безробіття, дадуть змогу соціально захистити велику частину населення України.
Дякую за увагу.
ГОЛОВА. Депутат Моісеєнко.
МОІСЕЄНКО В.М., член Комітету Верховної Ради України з питань державного будівництва, діяльності рад і самоврядування (Макіївський-Гірницький виборчий округ, Донецька область). Фракция коммунистов Украины, Всеукраинский союз рабочих. Уважаемые коллеги! Прошлую неделю мы с вами работали в округах. Я не знаю, как поступили другие депутаты, а я провел массовые встречи с избирателями, в том числе непосредственно в угольных коллективах шахтоуправления "Холодная балка" (присутствовало более 300 человек), шахты имени Ленина, средней школы N 57, выступил на сессии городского совета народных депутатов, в которой участвовало около 300 человек, взял обязательство перед собой и перед руководителями города на Дне хозяйственного руководителя, где присутствовало свыше 300 директоров предприятий города Макеевки, в отношении проекта Государственного бюджета Украины, который был внесен на рассмотрение Верховного Совета правительством. Все названные встречи показали полную неприемлемость для народа Украины этого проекта бюджета, в первую очередь для работников угольной промышленности. До того как выступить перед трудовыми коллективами, мы, депутаты-коммунисты от угольных регионов, приняли участие в обсуждении проекта Государственного бюджета в ЦК профсоюзов угольщиков. Вы знаете, отдельные профсоюзы угольщиков даже начали говорить серьезно о забастовке уже 8 октября. Все это не может остаться в стороне от внимания трудящихся.
Активное обсуждение проекта бюджета и оценка его учеными Донецкой области на очередной учебе областного партийного актива коммунистов, которая проходила в городе Донецке в течение З дней, также показали полную его неприемлемость для народа Украины в целом.
Все это говорит о том, что правительство заняло позицию сокрытия финансовых поступлений, которые, возможно, были бы достигнуты от реализации теневой экономики, оставило их без внимания. Ответом на эту позицию должна быть активность со стороны трудящихся масс - выход 17 декабря на всесоюзную политическую стачку с требованиями восстановления единого экономического пространства, единства действий, смены правящего режима.
Удивительная пассивность со стороны руководства профсоюзов наблюдается по отношению к этому важнейшему политическому действию. Я не могу понять позицию председателя украинского совета профсоюзов Стояна, который отмалчивается и делает вид, что на Украине как будто бы ничего не происходит. Встреча профсоюзного актива Донецкой области с депутатами Верховного Совета показала, что нет доверия такому руководству профсоюзов. Я думаю, что депутаты-коммунисты примут активное участие в скезде профсоюзов и помогут разобраться с этим руководством.
Спасибо.
ГОЛОВА. Депутат Дем'ян.
ДЕМ'ЯН Г.В., член Комітету Верховної Ради України з питань науки та народної освіти (Турківський виборчий округ, Львівська область). Конгрес українських націоналістів. Шановні колеги депутати, брати-українці! Через тиждень, 14 жовтня, виповниться 55 років з дня створення Української повстанської армії, яка майже два десятиріччя вела боротьбу проти окупантів із Сходу і Заходу за незалежність і самостійність України.
Сердечно вітаю всіх тих учасників, які дожили й сьогодні працюють на зміцнення нашої державності. Вітаю дітей і онуків тих учасників визвольного руху, які в ті роки полягли.
Разом із тим не можу не сказати, що події останніх днів у нашому парламенті ще раз виразно засвідчують, що між теперішніми керівниками постійно колабораціоністської Комуністичної партії України дуже чітко видно тих, які не лише успадкували все найгірше з російського більшовизму та німецького нацизму, а й посилюються аналогічними надбаннями маоїзму та полпотизму.
Якщо говорити лаконічно, то тут бачимо хворобливу агресивність, невиліковний колабораціонізм і реваншизм, нездійсненне прагнення реставрувати в Україні криваву диктатуру, ще жорстокішу від тієї, яка за попереднє сімдесятиріччя знищила 45 мільйонів наших співвітчизників.
Та є одна дуже істотна риса в сучасних комуністів та їх сателітів, яка відрізняє їх від російських, китайських, німецько-нацистських та кампучійських однодумців. У тих ніхто не виступав і не виступає за знищення власних незалежних держав, а комуністи України та їхні союзники не просто пишаються ганебним колабораціонізмом з московським імперіалізмом, а у своїх програмах на весь голос заявляють про бажання знову кинути Україну в пазурі найагресивнішої держави світу, яка й зараз мілітарною силою утримує на колоніальному становищі близько ста націй. День за днем безсоромно вихваляють агресивні війни СРСР, називають їх великими, вітчизняними, інтернаціональними тощо. Дійшли до такого безглуздя у своїй ненависті до українства, що голосують проти пожвавлення житлового будівництва у Львові, Одесі, Харкові, зривають реформування економіки, освіти і культури. Усі свої дії вони спрямовують на внутрішнє і зовнішнє послаблення нашої держави, на погіршення матеріального становища людей.
Уважний аналіз економічної і соціальної ситуації в різних регіонах України незаперечно веде до висновку: найгірше там, де підприємствами, містами і селами, районами й областями, міністерствами і комітетами Верховної Ради керують комуністи і соціалісти. Та повернення до колоніального минулого не буде!
ГОЛОВА. Я не коментую. Для довідки: у нас два райони в Україні очолюють соціалісти - то це передові райони у своїх областях.
Будь ласка. Депутат Ковтунець.
КОВТУНЕЦЬ В.В., член Комітету Верховної Ради України з питань бюджету (Вересневий виборчий округ, Рівненська область). Група "Реформи", Демократична партія України. Шановні колеги! Я хочу привернути вашу увагу до одної події, яка відбулася у вересні нинішнього року. Відбувся ІІ Конгрес українців Холмщини та Підляшшя. Ці люди були насильно вивезені з території нинішньої Польщі в 1944-1947 роках на територію України і до цього часу за знущання не отримали жодної компенсації.
Вони просять від вищих органів державної влади України, по-перше, політико-правової оцінки акції, яку історики, на відміну від операції "Вісла", нині умовно називають "Дніпро-Буг" - переселення на територію України. По-друге, визнання за ними статусу депортованих і надання статусу учасників війни. На превеликий жаль, вносячи зміни до закону, яким регламентується статус учасників війни, ми припустилися помилки і цей статус надали лише тим, хто був переселений після 1945 року. А це приблизно п'ята частина так званих переселенців.
Я звертаюся до вас, Олександре Олександровичу, і до голів відповідних комітетів, щоб це питання було в полі зору Верховної Ради. І українці, які постраждали в роки Другої світової війни від більшовицького режиму, що розпалював міжнаціональну ворожнечу, були у своїх правах поновлені так само, як представники інших національностей, які мешкають нині в Україні.
І ще, скориставшися хвилинкою часу, прошу звернути вашу увагу на одну поточну справу. Минулого тижня Прем'єр-міністр Валерій Павлович Пустовойтенко заявив, що судді арбітражних судів не отримають заробітну плату доти, доки не будуть вирішені всі справи за позовами податкових адміністрацій.
Ми пам'ятаємо, як подібним чином попередній Прем'єр-міністр намагався позбавити зарплати народних депутатів, домагаючись прийняття відповідних рішень. Звичайно, в нормальній цивілізованій державі, яка визнає себе правовою, і не тільки визнає, а намагається такою бути, подібні дії, подібні заяви знаходять не тільки різку оцінку відповідних політиків, Президента, але й мають наслідки для майбутнього тих політиків, які це роблять. Звичайно, таким чином ми не доб'ємося ні поповнення бюджету, ні порядку в нашій судовій владі. Ми тільки підриваємо авторитет виконавчої влади й арбітражних судів.
Я прошу Президента, прошу Прем'єрміністра все-таки спростувати цю необдуману заяву і стояти твердо на позиціях Конституції, на позиціях закону.
Дякую за увагу.
ГОЛОВА. Спасибі. Записані ще багато депутатів, і наступним - депутат Степенко, але час вичерпано. Василю Івановичу, завтра ви будете першим. Ні, я не оголосив, тільки сказав, щоб виборці знали, що ви турбуєтеся про їхні проблеми і записані на виступ. Завтра виступите.
Питання, які потребують вирішення.
Анатолій Варфоломійович Раханський порушив дуже важливу проблему: укладення угоди між урядом і відповідним фондом при Раді Європи. Треба, очевидно, підготувати або депутатський запит з цього приводу, або проект постанови, якщо є такий варіант, чи в будь-який інший спосіб звернутися до Кабінету Міністрів офіційно. Я думаю, що це буде кроком виправданим, і уряд потім визначиться щодо укладення такої угоди.
Пропозиція депутата Моісеєнка перекликається із зверненням керівників ЦК різних профспілок і територіальних комітетів стосовно участі депутатів у розгляді проекту бюджету разом із профспілками. Я думаю, що це слушна пропозиція, вона дає змогу краще озброїти депутатів перед розглядом проекту бюджету матеріалами для дискусій. Тому я просив би зважити на цю обставину, бо такі запрошення надходять і до мене. Я вважаю, що вони слушні і треба скористатися такою можливістю.
_______________________
Розглядається питання, яке входить до порядку денного Дня уряду. Сьогодні на День уряду вноситься питання про стан справ у легкій промисловості України та заходи щодо виведення галузі з кризи. Тут присутні перший віце-прем'єр-міністр Голубченко Анатолій Костянтинович, міністри, які відповідають за цю галузь.
Слово для доповіді надається Гуреєву Василю Миколайовичу, міністру промислової політики України. Будь ласка.
ГУРЕЄВ В.М., міністр промислової політики України. Шановний Олександре Олександровичу, шановні депутати! Легка промисловість України - галузь, яка покликана забезпечити потребу населення у товарах першої необхідності: одязі, взутті, тканинах, посуді і яка завдяки швидкому обігу коштів може бути основою економічного зростання держави, на сьогодні, на жаль, має найбільший спад виробництва порівняно з іншими галузями промисловості і перебуває в глибокій кризі.
Відразу зазначу, що ця промисловість є складним багатогалузевим комплексом, який включає 19 окремих підгалузей, різнопланових за сировиною, технологіями, обладнанням, організацією виробництва.
Товари легкої промисловості, окрім підприємств, які входять до складу Міністерства промислової політики, виробляють також підприємства системи побутового обслуговування, місцевої промисловості, сільського господарства, спортивного товариства "Динамо" як структури Міністерства внутрішніх справ, малі підприємства, засновані на приватній і акціонерній власності тощо.
Згідно із статистичними даними товари легкої промисловості в Україні виготовляють близько чотирьох тисяч підприємств, які зареєстровані в органах статистики. Однак більше 90 відсотків потужностей та обсягів виробництва зосереджено на підприємствах Мінпромполітики, яких налічується більше 600. Серед підприємств, що належать до сфери управління Мінпромполітики, багато таких, де чисельність виробничопромислового персоналу становить більше 5 тисяч чоловік, а на окремих із них, таких як Херсонський, Тернопільський бавовняні комбінати, Чернігівський камвольно-суконний комбінат, Дарницький шовковий комбінат, - до 10 тисяч чоловік.
Для виробництва товарів легкої промисловості використовуються внутрішні сировинні ресурси: вовна, льон, конопля, шкірсировина, кокони тутового шовкопряду, каоліни. Тому підприємства галузі здійснюють тісну кооперацію з підприємствами агропромислового комплексу, а також із хімічними підприємствами, що виробляють хімічні нитки і волокна, барвники, пластичні маси, машинобудівною галуззю та з торговельними закладами.
Довідково: до Мінпромполітики входять 577 підприємств та організацій, у тому числі 32 державних підприємства, 39 - орендних, решта - акціонерні. Галузь обслуговують шість науково-дослідних, три проектних інститути та Інститут підвищення кваліфікації кадрів легкої промисловості.
Потужності галузі спроможні забезпечити виробництво 800 мільйонів квадратних метрів тканин, 3,1 мільярда квадратних дециметрів шкіртоварів, 130 мільйонів пар взуття, 213 мільйонів одиниць одягу, 216 мільйонів штук трикотажних виробів, 200 мільйонів штук фарфорового посуду та іншої продукції.
Кризові явища в економіці України, що розпочалися після 1990 року, особливо вразили легку промисловість, найбільш незахищену і непристосовану до жорсткої конкуренції, яку диктує світовий ринок.
В умовах повного знецінення обігових коштів, неприйнятної для виробництва системи кредитування, а також лібералізації зовнішньоекономічних відносин галузь втратила свої позиції як на внутрішньому ринку, так і на ринках СНД.
Особливо стрімко зменшувався випуск товарів легкої промисловості починаючи з 1993 року. Темпи спаду обсягів виробництва порівняно з роком, що передував даному, характеризуються такими показниками: 1991 рік - 98,8 відсотка, 1992 рік - 100,7 відсотка, 1993 рік - 70,5 відсотка, 1994 рік - 74,9 відсотка, 1995 рік - 74,8 відсотка, 1996 рік - 73,1 відсотка, шість місяців 1997 року - 82 відсотки, 1996 рік порівняно з 1990 роком - 16,5 відсотка.
Обсяги виробництва тканин, взуття, шкіри, трикотажних, шкіргалантерейних виробів за декілька років зменшилися в 5-10 разів.
Коротко про сьогоднішню ситуацію.
За вісім місяців 1997 року підприємствами легкої і текстильної промисловості, що входять до складу Мінпромполітики, вироблено продукції у діючих оптових цінах на загальну суму 635 мільйонів гривень, у порівнянних цінах - 1,1 мільярда гривень, з темпом спаду обсягів виробництва порівняно з відповідним періодом минулого року - 91,5 відсотка.
За цей період виготовлено товарів народного споживання у відпускних цінах (без продукції виробничо-технічного призначення) на суму 850,7 мільйона гривень, що становить 90,8 відсотка порівняно з відповідним періодом 1996 року.
Протягом січня-серпня поточного року збільшилися обсяги виробництва порівняно з відповідним періодом 1996 року лише окремих видів продукції, в тому числі: вовняних тканин - на півтора мільйона квадратних метрів, або на 27,4 відсотка; шовкових тканин - на 1,3 мільйона квадратних метрів, або на 21,3 відсотка; пряжі бавовняної і трикотажної - на 110 тонн, або на 27,6 відсотка; швейних виробів у відпускних цінах - на 6,4 мільйона гривень, або на 1,4 відсотка. Обсяги виробництва іншої продукції зменшилися.
У поточному році прослідковується тенденція щодо уповільнення темпів спаду обсягів виробництва. Так, за перший квартал загальний обсяг виробництва становив 84,4 відсотка; за півріччя - 89,4 відсотка, за вісім місяців - 91,5 відсотка порівняно з відповідним періодом минулого року.
Обсяг реалізації продукції з початку року становив 435 мільйонів гривень, або 68 відсотків порівняно з відповідним періодом минулого року, що свідчить про те, що готова продукція не знаходить збуту на внутрішньому ринку. Як позитивне можна відзначити, що в поточному році залишки готової продукції на складах підприємств зменшені на 37,1 мільйона гривень, або на 18 відсотків, і становлять на 1 вересня 169 мільйонів гривень. У цілому вони не перевищують двомісячний обсяг виробництва.
Відповідно до рівня використання виробничих потужностей, незадовільними залишаються і фінансово-економічні показники роботи цієї галузі.
Балансовий прибуток підприємств легкої промисловості в першому півріччі становив 27 мільйонів гривень, а балансовий збиток - 34,9 мільйона гривень. У цілому по галузі отримані збитки на суму 7,9 мільйона гривень. Рентабельність виробництва за перше півріччя становила - 7,6 відсотка, а з урахуванням реалізації залишків продукції - 4,9 відсотка, тобто була від'ємною.
Витрати на одну гривню виготовленої продукції становили 1,8 гривні в цілому по галузі. Третина підприємств у першому півріччі 1997 року були збитковими.
За станом на 1 липня дебіторська заборгованість зросла на 20 відсотків і досягла 313,2 мільйона гривень, кредиторська заборгованість за цей же період зросла на 12,9 відсотка і становила 690,3 мільйона гривень.
Прострочена заборгованість підприємств перед бюджетом на 24 вересня 1997 року становила 27,3 мільйона гривень, перед Пенсійним фондом - 21,2 мільйона гривень. Загальна заборгованість підприємств із заробітної плати становить 35,7 мільйона гривень, або 2,7 місяця.
Середньомісячна заробітна плата в першому півріччі становила в легкій промисловості 77,5 гривні, в тому числі в шкіргалантерейній підгалузі - 24,2 гривні, трикотажній - 48,2 гривні, взуттєвій - 68 гривень. Для порівняння: в чорній металургії середньомісячна зарплата становить 249 гривень, кольоровій - 224 гривні, у верстатобудуванні - 191 гривня, в хімічній промисловості - 174 гривні.
Приховане безробіття в легкій промисловості досягає 46,5 відсотка. Для порівняння: в чорній металургії - 6,7 відсотка, кольоровій металургії - 10,7 відсотка, в хімічній промисловості - 15,9 відсотка, в деревообробній промисловості - 42,9 відсотка.
Така ситуація зумовлена певною мірою тим, що протягом останніх років цьому сектору виробництва не приділялося належної уваги. Цілісної протекціоністської політики щодо захисту вітчизняного товаровиробника, яка змогла б пом'якшити перехід підприємств від планово-розподільчої системи господарювання до ринкових відносин і жорсткої конкуренції, своєчасно не було напрацьовано.
Хочу зупинитися тільки на основних, найбільш вагомих причинах незадовільної роботи підприємств легкої промисловості та кризового стану галузі.
По-перше, засилля дешевих імпортних і контрабандних товарів народного споживання на внутрішньому ринку України.
По-друге, втрата внутрішніх каналів збуту продукції внаслідок згортання налагодженої системи оптової торгівлі, а також перенесення більшої частини торгового обороту із закладів роздрібної торгівлі на речові ринки, де процвітає торгівля більш дешевою контрабандною і тіньовою продукцією. Контрабандна та тіньова продукція лежить в основі недобросовісної конкуренції на внутрішньому ринку. На сьогодні обсяг реалізації товарів легкої промисловості через речові ринкі досягає 80 відсотків загальної суми товарообороту.
По-третє, брак на підприємствах обігових коштів: потрібно 564 мільйони гривень, а є 150 мільйонів, тобто дефіцит становить майже 73 відсотки.
По-четверте, неможливість отримати середньотермінові та довготермінові кредити для закупівлі сировини і матеріалів, модернізації виробництва під прийнятні проценти і брак механізму довгострокового кредитування виробництва.
По-п'яте, недосконалість системи розрахунків торговельних організацій з постачальниками товарів, у першу чергу вітчизняного виробництва, внаслідок чого заклади торгівлі мають можливість використовувати виручку від реалізації продукції на власний розсуд, зокрема на закупівлю товарів іноземного походження, а не на розрахунки з підприємствамипостачальниками реалізованих товарів. Діюча система взаєморозрахунків дозволяє торговельним організаціям здійснювати виплату заробітної плати, сплату податків та інших обов'язкових платежів не за рахунок торговельної надбавки, а із загальної виручки, тобто за рахунок постачальників.
По-шосте, брак у торгівлі економічних стимулів для нарощування обороту національних товарів, які мають бути визначені, наприклад, у податковому законодавстві.
Причинами збитковості значної частини підприємств стали:
високі кредитні ставки комерційних банків на закупівлю сировини, питома вага вартості якої становить 70 відсотків собівартості продукції, а також пеня і штрафні санкції за несвоєчасні розрахунки з бюджетом і кредиторами;
великі затрати енергоносіїв, загальнофабричні затрати на одиницю продукції внаслідок низького рівня використання виробничих потужностей;
значні витрати на утримання соціальної сфери, яка мусить бути передана місцевим органам самоврядування;
заборгованість військових відомств (мається на увазі Міністерство оборони та МВС) за речове майно, виготовлене за державним оборонним замовленням - борг у серпні досяг 15,7 мільйона гривень. Обсяги державного замовлення на речове майно не відповідають обсягам видатків із державного бюджету на утримання Збройних Сил і МВС.
Заходи, здійснювані урядом та міністерством для поліпшення роботи галузі і стабілізації фінансового стану підприємств.
Розуміючи ситуацію у цьому секторі виробництва, уряд, Міністерство промисловості та Міністерство промислової політики здійснили цілий ряд кроків для виправлення становища в галузі. Зокрема, у минулому році розроблено і схвалено урядом Державну програму розвитку легкої промисловості на період до 2000 року, у рамках якої протягом 1996-1997 років здійснювались організаційні, економічні та технічні заходи, спрямовані на виведення галузі з кризового стану. Ці заходи зазначені в довідці, яка вам роздана, але дещо я вам хочу доповісти.
Протягом минулого та поточного років, зокрема, здійснено такі заходи.
Підвищено ставки ввізного мита майже на всю готову продукцію легкої промисловості в 2-2,5 раза (пільгові - до 30 відсотків, повні - до 40 відсотків).
Запроваджено комбіновані ставки ввізного мита на товари легкої промисловості, що ввозяться в країну фізичними особами.
Прийнято Верховною Радою Закон України про вивізне (експортне) мито на живу худобу та шкіряну сировину, який дозволив збільшити переробку шкірсировини на підприємствах галузі в 1,7 раза.
Прийнято окрему Постанову Кабінету Міністрів України про заборону використання бюджетних коштів для закупівлі імпортних товарів, яка дозволила збільшити обсяги замовлення на виготовлення речового майна для військових відомств на українських підприємствах.
Вирішено питання щодо збільшення експортних квот на поставку текстильної продукції в країни ЄС.
Прийнято окрему постанову уряду від 22 травня 1997 року N477, яка дозволяє Мінпромполітики приймати рішення щодо консервації основних фондів, що не використовуються у виробництві.
Підписано міжурядову угоду з Узбекистаном на поставку на першому етапі 6 тисяч тонн бавовни та на другому - 29 тисяч тонн в обмін на українські товари. Зараз доопрацьовується проект постанови уряду щодо реалізації цієї угоди.
Вирішується питання щодо отримання американського довгострокового кредиту РL=480 на суму 10 мільйонів доларів для закупівлі в поточному році 5,6 тисячі тонн бавовни в США. Опрацьовується також питання про збільшення зазначеної кредитної лінії на 1998 рік до 30 мільйонів доларів.
Вирішено питання цільового авансування в 1997 році виробництва спеціальних тканин для виготовлення речового майна за оборонним замовленням на загальну суму 7,6 мільйона гривень.
За рахунок коштів Державного інноваційного фонду надано фінансову допомогу Чернігівській взуттєвій фабриці "Берегиня" та Вінницькій швейній фабриці "Володарка" на загальну суму 2,7 мільйона гривень для технічного переоснащення підприємств, а також Харківському килимовому комбінату "ЕПОС" на освоєння килимового виробництва в розмірі 6 мільйонів гривень.
Згідно з указом Президента визначено заходи щодо розвитку легкої промисловості Луганської області.
Становище, у якому опинилася галузь, найгірше, відверто казатиму, тому Міністерство промислової політики вважає за необхідне найближчим часом розробити і внести на розгляд уряду та Верховної Ради України невідкладні заходи щодо захисту вітчизняного товаровиробника, підкріплені відповідними проектами законодавчих і нормативних актів. Перш за все це проект Закону України про захист національного товаровиробника від імпортних поставок, які є об'єктами демпінгу; проект Закону України про спеціальні заходи щодо обмеження імпорту в Україну товарів, які в достатній кількості можуть вироблятися національною промисловістю; проекти змін до Постанови Верховної Ради України про структуру бюджетної класифікації щодо виділення окремим рядком видатків на речове майно для потреб Міністерства оборони та Міністерства внутрішніх справ; змін до Закону України про оподаткування прибутку підприємств у частині щодо запровадження диференційованих ставок оподаткування прибутку торгових підприємств, отриманого від реалізації імпортних та вітчизняних товарів; змін до Митного кодексу, якими передбачити стягнення мита з імпортних товарів, що ввозяться фізичними особами (крім особистих речей), незалежно від загальної суми їх вартості, виходячи із наявної товарної партії, а також ряд інших проектів. Вони подані у довідці.
Крім того, вживатимуться заходи щодо використання потенціалу оптової торгівлі, яка ще працює, але, на жаль, працює дуже погано. Ця система нам потрібна, вона може принести практичну користь для галузі.
Шановні депутати! Міністерство промислової політики вважає, що цю скрутну ситуацію, яка склалась у легкій промисловості, можна подолати, здійснивши ті заходи, перелік яких вам запропоновано.
Дякую за увагу.
ГОЛОВА. Василю Миколайовичу, у вас є письмові запитання, які давали депутати, фракції, комітети. Будь ласка, відповідайте на них. Зачитуйте запитання і давайте лаконічну відповідь.
ГУРЕЄВ В.М. Комітет з питань соціальної політики та праці: "Яким чином уряд планує забезпечити системне та ефективне управління економічними й соціальними процесами в легкій промисловості, яка працює на засадах законів ринку та не має державного замовлення?"
У постанові Кабінету Міністрів від 5 серпня 1997 року N845 відзначено, що міністерство промисловості України, незважаючи на неодноразові вимоги та прийняті урядом рішення, не вжило необхідних заходів для забезпечення виробництва та зупинення його спаду на підприємствах легкої промисловості.
"Які заходи, на думку уряду, могло б вжити Міністерство промисловості, щоб зупинити спад обсягів виробництва взуття, швейних та трикотажних виробів і нормалізувати продаж цих товарів на споживчому ринку?
Чи не думає уряд України, що настав час вирішити питання про створення Міністерства внутрішньої торгівлі, яке б захищало внутрішній ринок, вітчизняного товаровиробника, виконувало завдання щодо формування споживчого ринку, його товарного наповнення з урахуванням попиту населення та ринкової інфраструктури, створення конкурентного середовища і подолання монополізму у сфері товарного обороту, здійснення кадрової, наукової, регіональної політики в галузі та протистояло згубній політиці, яку проводить Міністерство зовнішніх економічних зв'язків і торгівлі щодо внутрішнього ринку, вітчизняного товаровиробника?"
Шановні депутати! Стан легкої промисловості розглядався урядом у січні 1996 року та квітні 1997 року. З метою стабілізації роботи галузі постановою Кабінету Міністрів від 29 січня N147 затверджено Державну програму розвитку легкої промисловості на період до 2000 року. В рамках цієї програми протягом 1996-1997 років здійснено ряд організаційних, економічних, технічних заходів, спрямованих на виведення галузі з кризового стану. Я вже називав ці заходи: підвищення ставок ввізного мита майже на всю готову продукцію легкої промисловості в 2 - 2,5 раза (пільгових - до 30 відсотків, повних - до 40 відсотків), запровадження комбінованої ставки ввізного мита на товари легкої промисловості, що ввозяться в Україну фізичними особами.
Прийнятий Верховною Радою Закон про ввізне (експортне) мито на живу худобу та шкіряну сировину дозволив збільшити переробку шкірсировини на підприємствах галузі в 1,7 раза. На підставі окремої постанови Кабінету Міністрів про заборону використання бюджетних коштів для закупівлі імпортних товарів, яка головним чином стосується Міністерства оборони, Міністерства внутрішніх справ, включено держзамовлення для отримання речового майна від легкої промисловості для цих міністерств. Збільшено квоти на поставку текстильної продукції тощо.
Заходи щодо стабілізації роботи галузі, що вживалися, Міністерством промислової політики були оцінені як недостатні. Основними причинами незадовільної роботи підприємств легкої промисловості та кризового стану галузі залишаються (і це констатувалося, коли було визнано незадовільною роботу в цих напрямах Міністерства промисловості) неконтрольований імпорт в Україну дешевих товарів народного споживання та брак нормативної і законодавчої бази щодо захисту економічних кордонів України від контрабандних товарів з метою запобігання недобросовісній конкуренції на внутрішньому ринку.
Кризовий стан у галузі спричинили також втрата ринків збуту продукції внаслідок згортання діяльності налагодженої системи оптової торгівлі, брак на підприємствах обігових коштів, неможливість отримати короткотермінові та довготермінові кредити, щоб вирішити питання сезонної закупівлі сировини для легкої промисловості, заборгованість Міністерства оборони, Міністерства внутрішніх справ за відвантажене речове майно, вироблене підприємствами легкої промисловості, в обсязі 15,7 мільйона гривень.
Я називав у своєму виступі всі ці причини, а також пропозиції уряду з цього приводу.
Що стосується пропозиції про створення Міністерства внутрішньої торгівлі. Я вважаю, що ті функції, які перелічені в запитанні, повністю відповідають статусу Міністерства зовнішніх економічних зв'язків і торгівлі. Треба тільки трошки оживити роботу торговельної мережі. А робити з одного міністерства два чи три - я вважаю, що це ефекту великого не дасть. Потрібні конкретні дії.
Фракція Соціалістичної і Селянської партій України: "Порівняйте, будь ласка, економічні показники галузі в динаміці за 1990-1996 роки. Як реалізується навіть та мізерна кількість продукції, що виробляється підприємствами легкої промисловості на вітчизняному ринку? Чи не свідчить це про фактичний крах галузі, і хто має нести за це відповідальність? Які конкретні заходи будуть вжиті і у який термін щодо подолання розпаду і нищення легкої промисловості?"
Я нічого не втаював, коли доповідав показники. Я загострив вашу увагу на них і сказав, що вони критичні. Ви просите порівняти показники. Почну з кількості підприємств. У 1990 році у нас було 414 підприємств легкої промисловості, з них державних - 381, тепер підприємств легкої промисловості маємо десь 600, але з них державних 30, а якщо брати всю галузь, тобто і ті підприємства, що не входять у відання Мінпромполітики, то не більше 70. Решта підприємств - орендні та приватизовані, тобто недержавної власності.
Звертаю вашу увагу на такий показник, як знос основних фондів. 1991 - 39,9 відсотка, 1996 рік - 45,4 відсотка. Як бачите, тут теж негативна тенденція - оновлення фондів здійснюється дуже повільно.
Темпи спаду обсягів виробництва товарної продукції - основний показник роботи галузі я ілюстрував, порівнюючи дані за кілька останніх років, і наголошував, що різкий спад почався з 1993 року. Але хочу відзначити, що в галузі відбуваються певні зрушення, вони незначні, але є. Це просто, так би мовити, відновлення життя, оскільки маємо деяке уповільнення темпів спаду. У першому півріччі 1997 року цей показник становив 86,5 відсотка порівняно з 75,9 відсотка за відповідний період 1996 року, а тепер уже маємо 91 відсоток.
Проте дуже погані справи в галузі з рентабельністю виробництва. Якщо в 1991 році рентабельність була +29,3 відсотка, то в 1996 році вона становила мінус 1,6 відсотка, а за перше півріччя 1997 року вже мінус 7,6 відсотка.
І про проблему зайнятості населення стосовно цієї галузі. У 1991 році в галузі працювало 475 тисяч чоловік, у 1997 - 241 тисяча чоловік.
Про заходи, які будуть вжиті щодо піднесення галузі, я сказав у відповіді на перше запитання, і вони наводяться у довідці.
Комітет з питань охорони здоров'я, материнства і дитинства: "Що робиться для поліпшення якості, розширення асортименту, збільшення обсягів і здешевлення виробництва одягу, взуття та інших товарів легкої промисловості для дітей?
Як використовуються потужності української легкої промисловості для виробництва перев'язувальних матеріалів, предметів гігієни для дітей раннього віку, які є дефіцитними в лікувальних закладах?"
ГОЛОВА. Василю Миколайовичу, прошу вибачити, ви на попереднє питання, може, не зовсім точно відповіли. Очевидно, у вас не було під руками тих матеріалів, а наш аналітичний відділ поклав довідку, і там можна уточнити, що, наприклад, у 1996 році порівняно з 1990 роком тканин вироблено 9 процентів, панчішно-шкарпеткових виробів - 15 процентів, трикотажних виробів
- 3,7 процента, взуття - 6,7 процента, дитячих пальт - 1,8 процента, костюмів - 2 проценти, курток - 10 процентів, суконь - 0,6 процента, сорочок - 1,5 процента, трикотажних виробів - 2,5 процента, взуття - 2,7 процента. Оце темпи спаду осягів вироництва основних видів продукції.
ГУРЕЄВ В.М. Так, Олександре Олександровичу, я не перелічив усе це, дякую вам за допомогу. Але я, нічого не приховуючи від депутатів, наголосив на тому, що найгірша ситуація в легкій промисловості.
Якщо порівнювати загальні обсяги виробництва в 1990 і 1996 роках, то в 1996 році цей показник становив тільки 15 відсотків. А якщо виходити з асортименту, то я погоджуюся з тим, про що сказав Олександр Олександрович.
Для здешевлення товарів легкої промисловості розроблено та запроваджено ряд нових технологій. Ми тепер випускаємо тканини із застосуванням катонизованого лляного волокна, а також вату медичну лляну та бавовно-лляну, тканини для державних потреб замість імпортованих тканин, тканини нових структур для експорту на замовлення іноземних споживачів, тканини та неткане полотно технічного призначення. Розробляється асортимент медичних виробів і предметів гігієни, у тому числі для дітей, а також разової білизни для застосування у медичних закладах, на атомних електростанціях, у хімічній промисловості тощо. Розроблені й перебувають у стадії реалізації бізнес-проекти на технічне переоснащення Черкаської фабрики "Ватфарм", Рівненської та Бориславської фабрик нетканих матеріалів. Свого часу Міністерство промисловості ще до створення Міністерства промислової політики підтримало клопотання підприємств про фінансування цих проектів із Державного інноваційного фонду. Матеріали зараз розглядаються в Міністерстві у справах науки і технологій. Запроваджено також технологію випуску медичних трикотажних перев'язочних матеріалів, які раніше не виготовлялися в країнах СНД. Серійно випуск перев'язочних матеріалів налагоджено на Кременчуцькому трикотажному об'єднанні "Крето" та на Чернівецькій текстильно-галантерейній фабриці "Візерунок". У минулому році випущено 20 мільйонів метрів медичної марлі, 5,5 мільйона метрів фіксуючих бинтів для Міністерства охорони здоров'я.
Для поліпшення якості виробів для дітей введено обов'язкову сертифікацію якості та відповідності згідно з наказом Держстандарту України від 30 червня 1993 року N 98. Це гарантує надходження на ринок доброякісних та безпечних для здоров'я виробів.
Комітету з питань бюджету: "Чому уряд допустив розорення української легкої промисловості, не вживши протекціоністських заходів для захисту вітчизняного виробника? Чому не забезпечено постачання сировиною власного виробництва вітчизняних підприємств легкої промисловості й вони на 99 відсотків залежать від закордонної давальницької сировини, у той час коли в нас гинуть свинарство, вівчарство, хмелярство та інші галузі? Хто конкретно (назвіть прізвища) повинен нести за це відповідальність? Ряд законодавчих актів вимагають поставити бар'єр критичному імпорту, але уряд в'яло втілює їх у життя. Чому і яку частку в доходах місцевих бюджетів становить податок на прибуток, що сплачують підприємства легкої промисловості, і як це вплине на забезпечення конституційних вимог щодо безоплатного медичного забезпечення та освіти?"
Я повинен сказати, що легка промисловість повною мірою не забезпечена шкіряною сировиною через скорочення поголів'я худоби в Україні. За станом на 1 січня 1990 року в Україні налічувалося 54 мільйони 898 тисяч голів худоби, у тому числі овець і кіз - 9 мільйонів. За станом на 1 січня 1997 року налічувалося 30,3 мільйона голів, у тому числі овець і кіз - 3 мільйони. В 1,8 раза скоротилося поголів'я худоби в Україні, у тому числі поголів'я овець і кіз - у 3 рази. А це основа сировинної бази для легкої промисловості.
Дійсно, є можливість забезпечити повністю легку промисловість льоном вітчизняного виробництва. Але, на жаль, вирощування льону в агропромисловому комплексі зменшилося в 7 разів за цей час.
У програмі дій уряду на 1997-1998 роки передбачено заходи для забезпечення текстильних підприємств сировиною. Уже Міністерство промислової політики уклало міждержавну угоду з Республікою Узбекистан на поставку 35 тисяч тонн бавовняного волокна на кліринговій основі. Валютнокредитна рада розглянула, а уряд прийняв рішення про залучення довготермінового пільгового кредиту США PL-480 за програмою Мінсільгосппроду на суму 10 мільйонів доларів для закупівлі бавовни. Здійснюється кредитування закупівлі сільгоспсировини. Але, на жаль, у сезоні застосувати нам це не вдасться, через що держава багато втрачає. Міністерство промислової політики ставить ці питання, щоб у законодавчому порядку вирішити це.
Текстильне підприємство використовує волокно тільки вітчизняного виробництва. Треба сказати, що ми працюємо разом із Міністерством агропромислового комплексу над вирощуванням бавовни. Правда, результати поки що незначні, але вони дають підстави сподіватися, що все-таки ми зможемо наступного року отримати десь близько 6 тисяч тонн бавовни. Сьогодні засіяно 360 га, а це може дати орієнтовно десь дві тисячі тонн бавовни.
Але це питання треба розв'язувати комплексно і все-таки будувати бавовноочисний завод. Передбачається це зробити в селі Чулаківці Херсонської області. На це треба передбачити (і ми подаватимемо пропозиції) десь 5 мільйонів гривень.
Ужито та вживаються заходи для захисту внутрішнього ринку, збуту продукції. Запроваджено мито на більшість продукції легкої промисловості. Проте захист не спрацьовує через наявність вільної торгівлі з деякими країнами, зокрема Росією, Узбекистаном, Туреччиною, Китаєм. Становище може бути виправлене встановленням мінімальної митної вартості на продукцію, аналогічну вітчизняному виробництву. Нині в уряді знову опрацьовуються дані питання: відбулося чимало засідань Державної митної служби, з якою ми відпрацьовуємо питання підвищення митних ставок.
Кілька слів про те, що зроблено в митнотарифній політиці. У Державній митній службі за період з 1 січня 1996 року по вересень 1997 року було проведено 5 засідань митнотарифної ради, на яких розглянуто пропозиції про зміни ставок ввізного мита на товари легкої промисловості, які ввійшли в 212-ту, 360-ту та інші постанови Кабінету Міністрів, котрими в більшості випадків істотно підвищено ставки ввізного мита на товари легкої промисловості.
На сьогодні середньозважена ставка мита на готову продукцію легкої промисловості становить 10-30 відсотків, а щодо окремих груп товарів діють ставки 30-40 відсотків, що навіть вищі, ніж визначені концепцією трансформації митного тарифу України на 1996-2005 роки.
Ефективне застосування ставок ввізного мита до товарів легкої промисловості, що імпортуються, тобто ввозяться в Україну, стало можливим через те, що значна частина ставок мита на зазначені товари, а саме 40 відсотків, є комбінованими. Це ми застосували такий захист. Так, підвищені ставки ввізного мита були встановлені на одяг із натуральної шкіри (хутра норки, нутрії, песця тощо). Це становить десь 47,9 відсотка. Взуття - орієнтовно 11,3 відсотка порівняно з попереднім періодом, тобто в першому півріччі 1997 року до відповідного півріччя 1996 року.
У зв'язку з застосуванням таких митних ставок було скорочено імпорт килимів та інших текстильних покриттів на 8,5 відсотка, штучної шкіри, а також тканин - на 17,2 відсотка.
Легка промисловість - галузь із дуже швидким обігом капіталу. Чому кризові явища такі гострі для неї? Вона може отримувати значні прибутки майже в геометричній прогресії, але й такі самі збитки, коли застосовувати високі процентні ставки.
Щодо податку з прибутку, то, наприклад, товарної продукції за 1996 рік у легкій промисловості вироблено на 1,3 мільярда гривень, виручка від її реалізації становила 1,2 мільярда, балансований прибуток - 91,5 мільйона гривень. Платежів до бюджету було нараховано в сумі 232,4 мільйона. Фактично сплачено 189,2 мільйона гривень. Рентабельність, як я вже говорив, мінус 1,9 відсотка.
Запитання Комітету з питань паливноенергетичного комплексу, транспорту і зв'язку: "Заходи України щодо впровадження державної монополії на виробництво і торгівлю високоліквідними товарами. Яких заходів уряд України вживає для підвищення коефіцієнту використання виробничих потужностей підприємств легкої промисловості?"
Заходи уряду для підвищення коефіцієнту використання виробничих потужностей підприємств легкої промисловості такі. Насамперед до програми дій уряду на 1997- 1998 роки введено і реалізуються позиції щодо забезпечення текстильних підприємств сировиною. Ви знаєте, що основна проблема незавантаженості цих підприємств - брак сировинної бази і постачання сировиною. Не наголошуватиму ще раз, що ми розв'язуємо не тільки проблеми нарощування власної сировинної бази, а й закупівлі матеріалів за кордоном згідно з міждержавними угодами, про котрі я вже казав, з використанням кредитів Сполучених Штатів Америки.
Також передбачається фінансування виробництва тканин для державних потреб (ви знаєте, що цього року було закладено в бюджет кошти для держзамовлення на виготовлення речового майна для військових).
В травні 1996 року прийнято Закон України про вивізне (експортне) мито на живу худобу та шкіряну сировину. Це дало можливість завантажити виробничі потужності підприємств шкіряної галузі в середньому на 30 відсотків.
Заходи для впровадження державної монополії на виробництво і торгівлю високоліквідними товарами проблематичне у зв'язку з майже повною приватизацією підприємств легкої промисловості (я вже казав, що фактично залишилося 30 підприємств).
Запитання Комітету з питань економічної політики та управління народним господарством: "Навести дані щодо досвіду управління легкою промисловістю в розвинених країнах Європи. Охарактеризувати соціально-економічний ефект приватизації підприємств легкої промисловості. Навести дані щодо розцінок на аналогічні роботи в текстильній, швейній, взуттєвій промисловості та спільних підприємствах України порівняно з підприємствами Німеччини та США".
Роздержавлення швейних підприємств не дало особливого економічного ефекту. Якщо ми бачимо зниження економічних показників на приватизованих підприємствах, то ті самі процеси відбуваються і на державних підприємствах. Підприємства працюють здебільшого на замовлення іноземних фірм із давальницькою сировиною, мають заборгованість до бюджету, пенсійного фонду, з виплати заробітної плати працівникам. Це справді є. І я на цьому наголошував.
Аналогічне становище на підприємствах текстильно-галантерейної, хутрової підгалузей та у виробництві іграшок, де всі підприємства - недержавної форми власності.
Відповідаючи на це питання, ми підібрали інформацію про погодинну тарифну ставку в доларах США в легкій промисловості 1996 року: в США - це 16,7, Німеччині - 25,7, Японії - 19, Південній Кореї - 5,5, Росії - 0,3, Україні - 0,35.
Ми здійснили деякі порівняння виробничих витрат у різних країнах за 1995 рік. Наприклад, взуттєва галузь. В Україні кількість робочих днів - 232, продуктивність - 70 відсотків, погодинна оплата в німецьких марках - 0,55 марки, податки на соціальне страхування - 50 відсотків. Якщо порівняти з Німеччиною, то кількість робочих днів практично збігається - 223, продуктивність у східній Німеччині - 90 відсотків, погодинна оплата на 10,75 відсотка вища за нашу, податки на соціальне страхування - 75 відсотків; у Західній Німеччині продуктивність становить 100 відсотків, погодинна оплата на 17,6 відсотка вища за нашу, тобто більша ніж у східній, податки - 82 відсотки.
Я розумію, що в таку скрутну ситуацію потрапила не лише Україна, а й Білорусія та Росія. У Білорусії, скажімо, така ситуація: кількість робочих днів - 232, продуктивність - 75 відсотків, погодинна оплата в німецьких марках 0,58 марки, податки становлять 40 відсотків.
Стосовно Росії. Якщо дозволите, то я порівняю таким чином: Центральна Росія та провінційна Росія. Центральна Росія: кількість робочих днів - 232, продуктивність - 75 відсотків, оплата в німецьких марках - 1,1 марки, тобто більша, ніж у нас, і податок на соціальне страхування - 40 відсотків.
Щодо провінційної, так би мовити, Росії, то маючи ті самі 232 робочих дні, продуктивність становить 75 відсотків, а оплата - 0,52 німецької марки. Якщо згадати, що по Україні цей показник становить 0,55 марки, то в середньому ми відстаємо від Росії.
ГОЛОВА. Василю Миколайовичу, будь ласка, зробіть якесь узагальнення щодо системи оплати праці та всього іншого.
ГУРЕЄВ В.М. Я підтримую. Перше. Як бачите, в країнах Європи внутрішній ринок захищеніший, ніж наш. Там розв'язано проблему сировини, бо ми користуємося зв'язаними кредитними лініями на отримання такої сировини. Продуктивність праці практично вдвоє перевищує нашу. Завантаженість потужностей також перевищує нашу. Я вже казав, що в Німеччині продуктивність практично стовідсоткова. Такого показника нам дуже важко досягти.
Підсумовуючи сказане та зважаючи на негативні явища в легкій промисловості України, зазначу, що треба ретельно проаналізувати (ми тепер над цим уже працюємо) причини, які до того призвели, та вжити заходів, про які я казав.
Запитання від фракції Народного руху України: "Яких заходів уживає уряд для припинення імпорту в Україну товарів легкої промисловості контрабандним способом?"
Шановні депутати, тривалий час серйозно обговорювалося питання щодо негативного впливу так званого "човникового" бізнесу, який, на жаль, у нас є. Як впливає цей бізнес на стан та перспективи розвитку власної галузі легкої промисловості? Справді, основними товарами, що ввозяться громадянами в Україну для подальшого перепродажу, тобто з комерційною метою, є товари легкої промисловості: текстильні вироби, білизна, одяг, взуття, дитячі іграшки, галантерея тощо. У 1996 році були здійснені заходи, що дозволили чималою мірою змінити ситуацію, істотно зменшивши (у 5-8 разів) обсяги ввезення таких товарів громадянами. Але існування ринків, які діють практично скрізь, свідчить, що ми все-таки маємо великий обсяг ввезень, тобто "човниковий" бізнес процвітає. Наведу кілька прикладів. За даними Мінстату, розподіл продажу непродовольчих товарів через торговельну мережу і речові ринки має ось який вигляд. У 1997 році швейних виробів, хутряного та шкіряного одягу на речових ринках було продано 77 відсотків, через торговельну мережу - 23 відсотки. Трикотажні вироби: на речових ринках - 83 відсотки, через торговельну мережу - 17 відсотків. Панчохи і шкарпетки: відповідно 52 і 48 відсотків, взуття: 58 і 42 відсотки. I так далі. Зрозуміло, що нам треба ще багато працювати з цих питань, встановлювати норми ввезення, ретельніше працювати митній службі.
Питання від Комітету з питань Чорнобильської катастрофи: "Протягом останніх років уряд фактично відмовився від управління цією галуззю і на стан справ не впливає. Сумний результат цієї політики загальновідомий. Чи не вважає уряд за потрібне відновити найближчим часом свою діяльність щодо управління галузями, у тому числі й галуззю легкої промисловості? Чи розв'язано, врешті-решт, проблему створених штучно фінансових перепон на шляху пересування наших товарів, у тому числі й товарів легкої промисловості, на ринок Російської Федерації, про що домовилися президенти двох країн? Якщо не розв'язана, то що або хто цьому заважає?"
Стосовно основних заходів, здійснюваних урядом на підтримку легкої промисловості. Я вже казав, що це укладання міждержавних угод щодо забезпечення сировиною, застосування митно-тарифної політики, встановлення держзамовлень на окремі види товарів, пошук нових підходів кредитування (маються на увазі сезонні закупівлі, запропоновані Міністерством промислової політики). Управління підприємствами здійснюється через державну частку акцій в акціонерних підприємствах.
У відносинах між Російською Федерацією та Україною, коли розглядати питання кооперації, то, як ви знаєте, діє Ашгабатська угода. Але вона передусім поширюється на кооперовані зв'язки та сировину. До іншої торгової продукції, яка ввозиться вже готовою, застосовується режим оподаткування, запроваджений кожною країною окремо.
Депутатська фракція "Комуністи України за соціальну справедливість і народовладдя" запитує: "З вини генералітету кардинальних реформ відкрито кордони для агресії товарів польсько-турецького виробництва. Тисячі робочих місць у галузі легкої промисловості України знищено, сотні тисяч висококваліфікованих фахівців викинуто на вулицю. Хто в уряді відповідатиме за цей безпрецедентний акт геноциду стосовно економіки України?"
Шановні депутати! Уже близько двох місяців ми займаємося цими питаннями в Міністерстві промислової політики, аналізуючи насамперед причини того, чому галузь опинилася в такому скрутному становищі.
Але, як я вже казав, це галузь зі швидким обігом капіталу, де швидко наростають прибутки і так само швидко за негативної макроекономічної ситуації і кредитної політики, при високому рівні інфляції в геометричній прогресії нарощуються збитки.
Той рівень інфляції негативно впливав на роботу всіх галузей промисловості. Не подолавши її, ми не змогли б відновити виробництво. Адже з рівнем інфляції тісно пов'язані процентні ставки за кредит. Галузь, отримавши кредитів по 200-250 відсотків (а вона повинна була їх брати, інакше просто не змогла б функціонувати, хоча б для сезонної закупівлі сировини), у геометричній прогресії нарощувала збитки і кредиторську заборгованість. З цієї причини втрачались обігові кошти практично на всіх підприємствах.
Ще раз кажу, що процеси, які відбувалися в усіх галузях промисловості, найнегативніше впливали саме на легку промисловість, менш захищену від зовнішнього впливу (маю на увазі інтервенцію товарів на внутрішніх ринках зовнішніх виробників) внаслідок неможливості кредитування у банківській сфері через високі кредитні ставки.
Хто відповідатиме в уряді, мені дуже важко сказати. Це треба аналізувати.
ГОЛОВА. Та ви скажіть, що ніхто. Це буде точно.
ГУРЕЄВ В.М. Там ви знаєте які обставини. Хіба тільки про цю галузь казати? Якби нам не вдалося стабілізувати макроекономічну ситуацію, то зазначені негативні тенденції тривали б.
Я в доповіді сказав, що є деякі позитивні зрушення, точніше, уповільнення темпів падіння. Треба докласти зусиль, щоб усетаки забезпечити приріст виробництва. Це основне завдання Міністерства промислової політики. Я розраховую й на вашу підтримку, шановні депутати.
Аграрна партія України: "Чи думає уряд відродити галузь шовківництва і як ця проблема розв'язуватиметься? Відомо, що дитяче взуття та одяг завозяться в Україну зза кордону. Вітчизняне виробництво призупинене. Що робиться в державі для відновлення виробництва дитячого взуття та одягу і які обсяги випуску цих виробів плануються?"
В Україні діяло два підприємства з переробки коконів тутового шовкопряду - Запорізька шовкомотальна фабрика і Київський шовковий комбінат. За найкращих років цими підприємствами вироблялося 140 тонн ниток шовку-сирцю, що давало змогу виробляти понад 2 мільйони метрів тканин з натурального шовку.
Для виробництва ниток шовку-сирцю використовувалися кокони тутового шовкопряда як власного, так і імпортного виробництва з Узбекистану й Китаю. Підприємства Мінсільгосппроду і приватного сектора поставляли близько 60 відсотків потреби, тобто 640 тонн. Сьогодні, шановні депутати, практично в цьому питанні - жодних перспектив через збитковість галузі. Якщо її відновлювати, то на це потрібні певні дотації, які треба передбачати в бюджеті.
Виробництво дитячого одягу та взуття до 1990 року дотувалося державою. Після 1990 року ці дотації були скасовані і в бюджеті не передбачаються. Обсяги випуску дитячих виробів плануються сьогодні лише на рівні підприємств. І дуже важко навіть застосувати звітність. Спроба міністерства щодо стимулювання розвитку дитячого асортименту не була підтримана, на жаль, ні в Міністерстві економіки, ні в Мінфіні, ні в Верховній Раді. Чому? Тому що в інших країнах світу застосовуються стимулювання або фінансова підтримка багатодітних сімей. Такий порядок зокрема в Німеччині.
Виробництво взуття порівняно з 1990 роком зменшилося в 40 разів. 1990 року випущено 76,6 мільйона пар, 1996 - 1,8 мільйона пар. Виробництво дитячого одягу скоротилося в 60 разів і становить півтора відсотка рівня 1990 року. Справді, ця проблема є, і нам треба її уважніше розглянути. Ми опрацьовуватимемо її в міністерстві.
ГОЛОВА. Василю Миколайовичу, а що ви мали на увазі, кажучи, що ніби Верховна Рада не підтримала пропозиції? От ми розглядали щойно Закон про податок на додану вартість. Треба було вносити пропозиції - гарантую, що депутати підтримали б.
ГУРЕЄВ В.М. Шановний Олександре Олександровичу, мені важко зараз сказати. Чому? Від Міністерства промислової політики (ми ж існуємо два місяці) я не подавав таких пропозицій, відверто вам кажу. Але коли ми проаналізували ці проблеми, то з'ясувалося, що вони не відображені, оскільки змушували дотувати виробництво. А можна застосувати дотацію багатодітних сімей. Така пропозиція може бути прийнятніша, оскільки є світова практика.
ГОЛОВА. На усні запитання можете відповісти? Звертаюся до авторів запитань, на які відповідав Василь Миколайович: може, хтось не задоволений відповіддю абощо?
Депутате Моісеєнко, будь ласка. Тільки дуже стисло. Бо ви не були автором запитань. Будь ласка, спокійно.
МОІСЕЄНКО В.М. Уважаемый докладчик, я обращался через Комитет по вопросам государственного строительства, деятельности советов и самоуправления по поводу организации работы на Сумской обувной фабрике. Это крупнейшее промышленное предприятие, новейшее (введено в эксплуатацию в 1989 году), которое производило три миллиона пар детской обуви. Я уже неоднократно говорил с трибуны Верховного Совета о том, что там было проведено собрание трудового коллектива, на котором коллектив пожелал перевести фабрику в государственную собственность. После этого я с группой народных депутатов обращался в Министерство промышленности по этому поводу, в Фонд государственного имущества, в другие соответствующие органы, но, к сожалению, ответа так и не получил. И в вашем выступлении тоже не прозвучал ответ на это. Добавлю, что у вас есть еще одно письменное обращение - по поводу Макеевской хлопкопрядильной фабрики. Прошу также и на него ответить.
Спасибо.
ГУРЕЄВ В.М. Дякую. Відповідаючи на останнє запитання, я говорив про взуттєву промисловість, про обсяги виробництва. Ми в Міністерстві промислової політики готові розглянути будь-яке звернення, але зараз мені дуже важко відповісти на ваше запитання, бо я не отримував його. Ви, мабуть, подавали його раніше? Я згоден розглянути це питання, особливо якщо є звернення колективу, як і стосовно кожної конкретної фабрики. Шановні депутати, нагадаю, бо, можливо, дехто не простежив за процесами, які відбулися в реформуванні державного сектора управління: об'єдналися Міністерство промисловості та Міністерство машинобудування, військово-промислового комплексу і конверсії та було створено Міністерство промислової політики. Функціонує воно близько двох місяців, але намагаємося розв'язати проблеми, які призвели до кризового стану в легкій промисловості.
Я взяв до уваги порушене вами питання і намагатимусь вирішити його. Нині, до речі, надходить дуже багато таких, так би мовити, запитів стосовно процесів реприватизації.
ГОЛОВА. Дякую. Є ще письмові запитання? (Шум у залi). Так комітет не там, комітет он сидить і мовчить, так що запитань немає. Будь ласка, усні запитання. Запишіться. Будь ласка, висвітліть список. У нас залишилося 45 хвилин на запитання. Прошу, депутате Кочерга.
КОЧЕРГА В.Г., заступник голови Комітету Верховної Ради України з питань законності і правопорядку (Добропільський виборчий округ, Донецька область). Фракция "Коммунисты Украины". Уважаемый докладчик! У следственной комиссии по изучению ситуации, сложившейся в Генеральной прокуратуре, были материалы, свидетельствующие о том, что специально были предприняты акции, препятствующие поставкам в Украину хлопка, о продаже за рубеж всего вырощенного льна, а также о намерениях лишить нашу обувную промышленность кожсырья. Скажите, пожалуйста, что сейчас делается для того, чтобы обеспечить нашу легкую промышленность хлопком и в полном обкеме кожевенным сырьем? Что предпринимается для увеличения обкемов выращивания хлопка, чтобы обеспечить нашу промышленность, бывшую когда-то надежным источником пополнения валютных резервов?
Спасибо.
ГУРЕЄВ В.М. Спасибо. Уважаемые депутаты! Как вы знаете, в этом году засеяно 360 гектаров площадей под хлопок как собственную сырьевую базу. Мы рассчитываем ориентировочно получить две тысячи тонн хлопка. Наступного року ми зможемо втроє збільшити цей обсяг і він становитиме близько 6 тисяч тонн. Але для цього треба збільшити посівну площі та, справді, дуже багато попрацювати. Це, так би мовити, програма-максимум.
Проте якщо ми нарощуватимемо посівні площі, то паралельно треба буде нарощувати потужності для переробки сирцю. Я казав, що в селі Чулаківці Херсонської області планується будівництво бавовно-очисного заводу. Над цим уряд працюватиме.
ГОЛОВА. Тут присутній міністр агропромислового комплексу Юрій Михайлович Карасик. Як він дивиться на вирощування бавовнику в Україні? Ми завозили понад сто тисяч тонн бавовни, тому навіть якщо ми всі площі, придатні для вирощування, засіємо бавовником, то все одно не матимемо його в достатній кількості. Можливо, краще все-таки льон переробляти, а з нього ж і вату, і все інше можна робити? Усі ж бачили, яка тут виставка виробів з льону була. Ми повинні знати позицію уряду з цього питання, бо воно принципове. Чи є потреба будувати бавовно-очисну фабрику, коли Полісся не може збути льон і нищиться галузь?
Юрію Михайловичу, що ви скажете?
КАРАСИК Ю.М., міністр агропромислового комплексу України (Черкаський виборчий округ, Черкаська область). Шановний Олександре Олександровичу! Шановні народні депутати! Справді, у порядку експерименту в Херсонській області вирощується бавовник. Але та кількість не задовольнить наших потреб на близьку перспективу. Тому у нас відпрацьовано механізм котонізації льону. I ми вже навіть на Херсонському бавовняному комбінаті процентів на 30 використовуємо льон. Тобто перспектива наша - котонізація льону. I ми такий напрям розвиваємо.
ГОЛОВА. Зрозуміло. Василю Миколайовичу, ви тільки не думайте, що я вас підставляю...
Депутате Яворівський, будь ласка.
ЯВОРІВСЬКИЙ В.О., голова підкомітету Комітету Верховної Ради України з питань прав людини, національних меншин і міжнаціональних відносин (Світловодський виборчий округ, Кіровоградська область). Демократична партія України. Шановний Василю Миколайовичу! Я розумію, що ви зараз стоїте на лобному місці, і, повірте, не хочеться кидати у вас ножа, але якби ми з вами помінялися місцями, ви зробили б те саме.
У Кривому Розі від професійної хвороби помирає підривник Олег Шевченко. Родина не має грошей навіть на знеболювальні ліки. Скільки було звернень від родини, колективу... 30 тисяч йому заборгував рудник. Цей чоловік, можливо, доживає останні дні (тіпун мені на язик, хай живе довго!), але хвороба неймовірно тяжка. Може, від вас - міністра - він отримає хоч краплинку якихось сподівань на те, що йому, його родині ті гроші повернуть.
Дякую.
ГУРЕЄВ В.М. Я розумію, що питання хоч і не стосується легкої промисловості, але дуже важливе, бо йдеться про людину, яка працює в нашій державі.
Шановні колеги! Я нещодавно повернувся з Кривого Рогу, і там дуже багато проблем. Я побував на трьох підприємствах - двох ГЗК та "Криворіжсталі". Планується ще одна поїздка. Днів за 10 у мене буде змога досконало розглянути програму Кривбасу, і передбачається нарада у першого віцепрем'єра.
На жаль, це питання переді мною не порушували, а оскільки ви порушили, то я готовий сьогодні його розглянути. Вважаю, що його можна розв'язати тільки через матеріальну допомогу чи звернення до уряду. Чому я так кажу? Не тому, що ми такі бездушні. Я просто не маю іншого джерела матеріальної допомоги, як тільки через підприємства. У міністерстві є тільки фонд конверсії, де чітко визначено, з якою метою його можна використати. Тому я подам звернення до Кабінету Міністрів, щоб дозволили як виняток надати допомогу чи просто допомогли цій родині. Питання серйозне, його розв'язуватимемо.
ГОЛОВА. Депутате Найда, прошу.
НАЙДА Г.І., член Комітету Верховної Ради України з питань паливно-енергетичного комплексу, транспорту і зв'язку (Суворовський виборчий округ, Херсонська область). Фракция коммунистов. Уважаемый Василий Николаевич, я не знаю, как вам задавать вопрос: или как бывшему министру экономики, или как нынешнему министру промышленной политики, но вы совсем не осветили вопрос производства шерсти в Украине. Это сейчас от вас как министра зависит. Сегодня вырастить шерсть значительно дешевле, чем ее помыть в Чернигове или в Харькове. А продукция, которую мы можем получить на собственных производствах, пользуется популярностью.
И второй вопрос. Вы правильно сказали, что неконтролированный импорт изделий легкой промышленности за счет бюджета поступает в основном в Министерство обороны и Министерство внутренних дел. Так правда ли, что Министерство внутренних дел заключило договор на поставку тканей из Южной Кореи (на 10 или 15 миллионов долларов), а ткань у наших предприятий не берет?
Спасибо.
ГУРЕЄВ В.М. Спасибо. Если говорить о тех обкемах производства шерсти, которые мы имеем сегодня для обеспечения собственным сырьем, то главная и актуальнейшая проблема - кредитование сезонной закупки шерсти. И когда я говорил о банковском механизме, который предложило Министерство промышленной политики, то к этому нас подвела жизнь. Ибо первый вопрос, который мне задали, когда обкединили министерства, был о сезонной закупке сырья. Поэтому вначале нужно решить финансовый вопрос, а потом - дальнейшего развития сырьевой базы.
Что касается импорта продукции легкой промышленности, в том числе тканей, Министерством обороны, то такие факты имели место. Мне, конечно, сложно говорить по данному конкретному случаю, но принято постановление Кабинета Министров, запрещающее за счет бюджетных средств покупать иностранные товары.
В последнее время поступает много обращений, но постановление стало работать. К сожалению, всплыл другой фактор. У нас где-то 270 миллионов гривень предусмотрено по госзаказу в бюджете на 1997 год для Министерства обороны.
Сьогодні підприємства на 15,9 мільйона гривень відвантажили продукції - речове майно для Міністерства оборони і Міністерства внутрішніх справ (я про це казав у доповіді), а з ними не розрахувались. І це питання порушено перед урядом. У понеділок на нараді ми його розглядали з Прем'єрміністром. Найближчим часом через рахунки Міністерства оборони ми здійснюватимемо поступове погашення. Така ситуація.
ГОЛОВА. Василю Миколайовичу, для довідки. Раніше в Україні заготовлялося 30 тисяч тонн митої шерсті, чого вистачило, приблизно, на 80-90 мільйонів костюмів. Ясно, що вам важко зараз працювати, але що зробиш. Це фактичні дані.
Депутате Ратушний, будь ласка.
РАТУШНИЙ М.Я., член Комітету Верховної Ради України з питань боротьби з організованою злочинністю і корупцією (Збаразький виборчий округ, Тернопільська область). Конгрес українських націоналістів. Стосовно Міністерства оборони -пунктиром. Треба Міністерству оборони вчасно платити з бюджету гроші, тоді воно, напевно, розраховуватиметься з тими, хто виготовляє їм продукцію.
Запитання щодо бавовняних комбінатів. Шановний доповідачу, треба відзначити, що всі ці бавовняні комбінати в Херсоні, Тернополі і Донецьку - результат совєтської системи економіки. Бавовна росте в Середній Азії, а їх натикали тут. Там, правда, працюють тисячі і тисячі людей, здебільшого жінок.
Тому основне запитання: чи ви й далі думаєте проводити політику закупівлі бавовни не лише в Середній Азії, а й в інших державах і постачати її лише на Херсонський бавовняний комбінат, бо там працював теперішній міністр агропромислового комплексу представником Президента, чи гаситимете цю соціальну проблему і в Тернопільському АТ "Текстерно", і в Донецьку, де вона також актуальна. Тобто уряд має здійснювати політику не вибірково, за лояльністю, під впливом того, хто десь колись працював. Йдеться про американський кредит. Ви знаєте, що я маю на увазі.
І друге. Справді, бавовна - не українська культура, і, справді, льонарство нарешті мусить бути відроджене в Україні. Якщо це стане стратегічним напрямом діяльності уряду, я думаю, проблему, котра залишилася нам від Радянського Союзу, і соціально, і технологічно, і політично в Україні можна буде розв'язати.
Дякую.
ГУРЕЄВ В.М. Дякую за запитання. Справді, ви порушили практичне питання, яке теж розглядалося. Десь місяць тому звернулися до нас і Херсонське бавовняне об'єднання, і "Текстерно", та й питання є в Донецьку. І я як міністр вважаю, що під час отримання ресурсів по кредитній лінії "Пі Ель" треба рівномірно завантажити і херсонців, і тернополян, і розв'язати проблему в Донецьку.
Якщо мене зараз чують працівники підприємств, то скажу, що ми підготували та подали проект відповідної постанови Кабінету Міністрів. На жаль, ми пізно почали працювати, тому довелося, якщо говорити про підходи, які ми застосовували, просто атакувати. Але Прем'єр-міністр підтримав це питання. Щоб використати цю кредитну лінію, ми вирішили, що отримуватиме херсонський комбінат, а контрагентом з виконання з такими самими заставами й гарантіями виступатиме комбінат "Текстерно".
Що стосується іншої кредитної лінії, то тут ми не повинні припуститися похибки. Сьогодні присутній новий заступник міністра з питань легкої промисловості, він отримав завдання домогтися равномірного завантаження регіонів. Це головне на сьогодні, бо проблем зайнятості людей, соціального напруження в колективах треба уникати і використовувати всі можливості рівномірного завантаження потужностей.
Стосовно вирощування бавовнику. Шановні депутати, те, що ми зараз робимо, це пошук, експеримент. Фахівці, з якими я зустрічався, висловлюють різні думки. Одні, відповідальніші, які знаються на даній проблемі (а вона більше стосується питань сільського господарства), наполягають на поширенні цього досвіду, інші кажуть, що цього робити не треба.
Тому ми шукаємо компроміс, це справді пошук. Дві тисячі тонн бавовни нас не врятують. Тому, здійснюючи цей пошук, науково-дослідні, практичні роботи, ми всетаки розраховуємо на залучення бавовни з-за кордону та працюємо над проблемами розвитку льонарства в нашій державі.
З Узбекистаном у нас також підписано угоду (ще чорнило не висохло), відповідно до якої ми отримаємо 6 тисяч тонн бавовни. А в перспективі сподіваємося отримувати до 29 тисяч тонн - це вже вагома цифра, але багато залежить (це клірингове постачання) від того, як наші підприємства виконуватимуть угоду. Нині міністерство здійснює контроль за постачанням металопродукції та інших товарів з наших підприємств для випереджувальної поставки до Узбекистану та отримання звідти сировини.
ГОЛОВА. Олександре Миколайовичу Масенко, будь ласка.
МАСЕНКО О.М., голова підкомітету Комітету Верховної Ради України з питань державного будівництва, діяльності рад і самоврядування (Оржицький виборчий округ, Полтавська область). Дякую. Фракція комуністів України. Василю Миколайовичу, прошу вас як людину, громадянина України чесно сказати: які основні причини різкого зниження обсягів виробництва товарів легкої промисловості? Тільки не посилайтеся на те, що ми опинилися в якійсь кризовій ситуації, а спирайтеся на те, що, напевно, не така політика проводиться в нас у державі, щоб більше виробляли товарів народного споживання.
І друге запитання. Тут колега Ратушний багато говорив про те, що нам залишилася важка совєтська спадщина. Але я бачу, що наші люди, громадяни України, й досі носять усе совєтське, бо оте імпортне чи демократичне, яке виробляється, практично нізащо купити. То як ви дивитеся на те, щоб у нас у державі вироблялися товари легкої промисловості, доступні за ціною тим верствам населення, які на сьогодні становлять близько 80 процентів? Нехай ті товари неконкурентоспроможні, але доступні.
ГОЛОВА. Дякую. Відповідайте, будь ласка.
ГУРЕЄВ В.М. Дякую. Шановні депутати! Скажу відверто. Ви ж розумієте, наскільки наша країна залежить від постачання енергоносіїв. Коли ми розглядаємо питання національної безпеки держави, то починаємо з чого? З енергоносіїв. Ми на 70 відсотків залежимо від імпорту, і коли після розпаду Радянського Союзу почалося поступове і в дуже великих обсягах підвищення вартості енергоносіїв, то ця вартість стала основною причиною інфляції в нашій державі. Тобто ми імпортуємо інфляцію з країн, з якими співпрацюємо. Отож постала єдина проблема, властива всім галузям промисловості, - інфляція та нестабільна макроекономічна ситуація, яка спричинила недоліки у функціонуванні банківської системи (щоб не втрачати коштів, банки підвищували процентну ставку, робили її позитивною).
Ще одна проблема - вимивання обігових коштів. Я вже наводив деякі приклади. Специфічним питанням для даної галузі є здійснення досконалої та своєчасної митнотарифної політики. Це питання обговорювалося з головою Державної митної служби.
Є проблеми з давальницькою сировиною. Якщо поглянемо на експорт та імпорт у легкій промисловості, то побачимо, що давальницька сировина звільняється від податків, тобто обсяги виробництва продукції підприємствами легкої промисловості за рахунок давальницької сировини постійно збільшуються і в експорті, і в імпорті.
Отож ми пропонуємо застосовувати рівномірний податок на готову продукцію, щоб у такий спосіб захистити наших вітчизняних виробників та захиститися від вивозу з країни сировини, якої й так бракує.
ГОЛОВА. Василю Миколайовичу, дякую вам.
Ви поки що відпочиньте на час перерви. Потім відповідатимете на запитання. Першим задасть запитання депутат Кендзьор.
Оголошується перерва до 12 години 30 хвилин.
(П і с л я п е р е р в и)
ГОЛОВА. Я прошу депутатів зайняти місця.
Василь Миколайович запрошується на трибуну.
Запитання ставить депутат Кендзьор. За ним - депутат Моісеєнко.
У нас залишилося на запитання 25 хвилин. Так, здається? Прошу.
КЕНДЗЬОР Я-П.М., голова підкомітету Комітету Верховної Ради України з питань культури і духовності (Сокальський виборчий округ, Львівська область). Шановний Василю Миколайовичу! Ми сьогодні багато говоримо про основну сировину, необхідну для текстильної промисловості, - бавовну, льон. Десь у кінці 50-х - на початку 60-х років на Сокальщині - у цілком землеробському, хліборобському районі збудували ні з того, ні з сього завод хімволокна, без якого наша текстильна промисловість не може обійтися. Останнім часом там виробляли і кольорове хімволокно. І ось уже три роки як завод зупинився. Але ж не може такого бути, щоб для української легкої промисловості ця сировина не була потрібна!
Чи робить щось ваше міністерство, щоб відродити, реанімувати цей завод? Я розумію, що там застаріле технологічне устаткування і що те хімволокно неконкурентоспроможне. Але ж Україні, мабуть, потрібне хімічне волокно?
Дякую.
ГУРЄЄВ В.М. Дякую за запитання. Мені зараз важко відповісти, чому це підприємство три роки не працює. Єдине, що я можу пообіцяти, то це конкретно розібратися в цьому питанні. Зокрема, важливо з'ясувати форму власності - є це підприємство державним чи акціонерним? Оскільки від цього насамперед залежить можливість залучення інвестицій. У нас у легкій промисловості інколи закриті акціонерні товариства не проводять емісію акцій... І взагалі наше міністерство застосовує різні підходи залежно від особливостей кожного конкретного підприємства. Я готовий взяти це питання... До речі, я його записав, щоб з'ясувати ситуацію, яка склалася на цьому підприємстві на Львівщині.
Дякую.
ГОЛОВА. Депутат Моісеєнко.
МОІСЕЄНКО В.М. Фракция "Коммунисты Украины", Всеукраинский союз рабочих. Уважаемый Василий Николаевич, у меня такой вопрос. В городе Макеевке Донецкой области вот уже несколько лет фактически не работает хлопкопрядильная фабрика, построенная в целях трудоустройства жен шахтеров. Сегодня несколько тысяч работников фабрики, а это в основном женщины, не имеют средств для существования, поскольку и их мужьям, работающим на шахтах, более четырех месяцев не выплачивают заработную плату.
В беседах со мной на прошлой неделе в Горняцком и Советском районах города Макеевки трудящиеся выражали большую озабоченность в связи с реструктуризацией и закрытием угольных предприятий в связи с фактической остановкой хлопкопрядильной фабрики. В городе Макеевке возникла сложная социально-политическая обстановка.
Прошу вас ответить, как будет рассматриваться в ближайшее время вопрос, связанный с восстановлением производственной загрузки Макеевской хлопкопрядильной фабрики, и как вообще правительство собирается решать проблему выведения из кризиса легкой промышленности и восстановления работоспособности женских трудовых коллективов отрасли в Донецком регионе.
Спасибо.
ГУРЄЄВ В.М. Дякую за запитання. Вы затронули очень существенную проблему. Как известно, в Донецкой и Луганской областях проводится реструктуризация угольных предприятий по программе Мирового банка. Что касается работы легкой промышленности в этих двух областях, то трудности, о которых вы говорите, имеют место именно в Донецкой области, так как в Луганской области при формировании программы реструктуризации угольных предприятий (я об этом уже докладывал) часть денежных средств была заложена в развитие и реконструкцию предприятий легкой промышленности. Я считаю одним из упущений прежнего руководства то, что не был поставлен вопрос обеспечения эффективной работы предприятий этой отрасли в Донецкой области при реструктуризации угольных предприятий. Те денежные средства, которые мы сегодня привлекаем как кредиты Мирового банка, могли бы быть использованы и в легкой промышленности, а не только в угольной, тем более что в результате реструктуризации угольной промышленности часть работающих в ней мужчин перейдут на предприятия легкой промышленности.
Я считаю, что на следующий год (на этот год мы уже не успеем) нам нужно рассмотреть вопрос реструктуризации предприятий в Донецкой области с учетом того, о чем вы сейчас говорили, то есть обратив внимание на нужды предприятий легкой промышленности.
Что касается сырьевой базы для возобновления работы этой фабрики. На мой взгляд, те средства, которые мы планируем получить из Узбекистана, целесообразно использовать в большей степени для нужд Донецкой области, так как ее предприятия - Мариупольский завод и другие отгружают продукцию в Узбекистан. Я обращаюсь к Иващенко: пометьте себе, чтобы мы к этому вопросу вернулись.
Что касается расчетов задолженности по заработной плате. Вчера первый вицепремьер проводил работу с шахтерами, там был и министр угольной промышленности. У меня есть такая информация, что правительство берет на себя обязательство погасить задолженность по дотации, которая предусмотрена на тонну выпускаемого угля. Эта проблема будет решаться уже в угольной отрасли.
Что касается мер, то они изложены в моей справочке. Я считаю, что меры, которые сегодня предлагает министерство, являются рациональными. Они, может быть, немножко необычные, потому что это новый взгляд.
ГОЛОВА. Депутат Стретович.
ГУРЕЄВ В.М. Еще раз говорю, что средства, предусмотренные на реструктуризацию угольной промышленности, следует использовать и для создания рабочих мест в других отраслях, в том числе и в легкой промышленности. Я считаю, что это, а также погашение задолженности шахтерам, о чем шла речь вчера на совещании у первого вице-премьер-министра, можно и нужно сделать сейчас.
СТРЕТОВИЧ В.М., голова Комітету Верховної Ради України з питань правової політики і судово-правової реформи (Немирівський виборчий округ, Вінницька область). Християнсько-демократична партія, Християнський народний союз, об'єднання "Вперед, Україно!" Шановний Василю Миколайовичу! Ні для кого не секрет, що сьогодні підприємства легкої промисловості працюють на давальницькій сировині (про що ви говорили) і, як правило, в більшості своїй відправляють продукцію, що виробляється в Україні за рахунок дешевої робочої сили, за кордон.
Чи планує очолюване вами міністерство здійснити ті дії, про які ви говорили в своєму виступі, а саме: вжити заходів щодо обкладання ввізним митом сировини і матеріалів для виробництва продукції на наших фабриках, яка потім відправляється за кордон і споживається закордонним споживачем? Це перше запитання.
Друге. Чи є у вас бажання і можливості, а якщо немає, то чи потрібна вам допомога, щоб депутатський корпус прийняв таке рішення і встановив відповідні ставки ввізного мита, зокрема на підкладкові, меблеві, гобеленові, ворсомеблеві, ворсові для одягу та інші тканини, які сьогодні ввозяться з-за кордону і відправляються туди ж?
Дякую.
ГУРЕЄВ В.М. Дякую. Дійсно, я наводив у своєму виступі приклади щодо співвідношення імпорту й експорту продукції з давальницької сировини. Перший, хто втрачає від цього, це держава. Чому? Ми звільнили від оподаткування, і тепер ця ніша постійно зростає. Мені митний комітет надав довідку (я не хочу її наводити, бо ви володієте цими питаннями), що постійно відбувається зростання. Отже, це вже тенденція, з якою потрібно боротися.
Це непросте питання. З одного боку, йдеться про застосування мита на готові вироби, і ми звертатимемося до Верховної Ради з проханням про сприяння. З другого боку, виникає проблема з ПДВ. Ми багато сировини імпортуємо для того, щоб наші швейні підприємства працювали. І ось тут, на мій погляд, більше складностей, ніж з давальницькою сировиною. Чому? Звичайно, ми повинні розвивати свою сировинну базу. І якщо ми звільнятимемо від ПДВ імпортовану сировину, то нам та ж легка промисловість поставить свої вимоги, розумієте? Тут треба подивитися баланси, зважити, що для нас краще. Якщо віднести до критичного імпорту... Тут виникає питання. Тому ми будемо опрацьовувати це у балансі і найближчим часом усе-таки вирішимо, чи відносити це до критичного імпорту, чи не відносити. Я боюся, що ми втратимо більше, якщо це зробимо. Але я із задоволенням працюватиму разом із вами, тим більше що у вас є певний досвід.
Дякую.
ГОЛОВА. Депутат Глух.
ГЛУХ І.В., член Комітету Верховної Ради України з питань агропромислового комплексу, земельних ресурсів та соціального розвитку села (Доманівський виборчий округ, Миколаївська область). Прошу передати слово депутату Агафонову.
ГОЛОВА. Будь ласка.
АГАФОНОВ А.В., голова підкомітету Комітету Верховної Ради України з питань Регламенту, депутатської етики та забезпечення діяльності депутатів (Первомайський виборчий округ, Миколаївська область). Василий Николаевич, у меня вопрос в продолжение вопроса коллеги Стретовича. В Первомайске есть швейная фабрика, которая, как и сотни других предприятий, оказалась в подобной ситуации. Не проще было бы вернуться к старой системе, чтобы все-таки действовала вексельная система платы за госсырье? Сегодня у предприятий нет оборотных средств, поскольку они получают давальческое сырье и отдают готовую продукцию, но деньги получают только за производство. Не проще ли вернуться к этой системе?
ГУРЕЄВ В.М. Спасибо за вопрос. Действительно, сейчас, особенно после введения НДС, эта проблема стала острой для предприятий. Речь идет о вымывании оборотных средств, так как их теперь необходимо отвлечь больше - на 20 процентов. И я с вами полностью согласен. Поэтому мы внесли вчера совместно с Минэкономики... И вот Анатолий Константинович меня сегодня утром проинформировал, как и некоторых депутатов, что будет применяться вексель. Это единственная разумная мера для плавного перехода к использованию того законодательства, которое мы создаем. Мы завизировали этот документ, и, думаю, он в ближайшее время будет подписан.
ГОЛОВА. Депутат Степенко.
СТЕПЕНКО В.І., член Комітету Верховної Ради України з питань боротьби з організованою злочинністю і корупцією (Полтавський виборчий округ, Полтавська область). Василю Миколайовичу, у мене... (я, повірте, ставлюся до вас з повагою), у мене конкретне запитання, і дайте мені конкретну відповідь.
От ви говорите про підтримку власного товаровиробника. До речі, я вам задаю це запитання як голова правління Спілки вітчизняних товаровиробників. Як ви розумієте оцю підтримку товаровиробника, якщо підприємство сьогодні платить (я вам точні цифри даю): податків загальнодержавних - 13, місцевих податків - 6, інших платежів та зборів - 7?! 26 видів податків! Як може взагалі підприємство діяти і що ж це за підтримка?!
І ще одне. Дайте конкретну відповідь, тому що люди чекають конкретики, а не взагалі розмов про те, що буде і що ми будемо вирішувати. Дивіться: ввели ось оцю податкову накладну. На одному підприємстві треба їх виписувати 1050 у трьох примірниках! І це в той час, коли підприємство державне, коли налагоджено систему приймання сировини і відпущення продукції. Тобто немає і натяку на те, що може бути якесь зловживання, бо все перевіряється згідно з документообігом, який діє на підприємстві. Ну чому ми так бездумно робимо?!
І як ви вважаєте, може, дійсно, треба все ж таки стати на захист вітчизняного виробника і хоч трішечки зняти отой зашморг? Адже, повірте, становище дедалі погіршується.
Дякую.
ГУРЕЄВ В.М. Дійсно, для захисту вітчизняного виробника треба насамперед знизити податковий тиск. Як я вже казав, після досягнення певної макроекономічної стабілізації (яку можна зірвати в будь-який час, ми ж це розуміємо) головне - це зміщення акцентів на мікрорівень, на рівень виробника. І це має бути головним напрямом діяльності уряду і Міністерства промислової політики в тому числі. На мій погляд, перший крок, який ми повинні зробити, - це зниження навантаженості на заробітну плату. Чому це треба робити? Тому що сьогодні багато безготівкових коштів сплачується різними підприємствами різних форм власності, які вже пристосувалися до таких відносин. Знижуючи податковий тиск, можна вийти з цієї ситуації. Це одне питання.
Друге питання. На мій погляд, ми повинні аналізувати роботу не тільки легкої промисловості, а й машинобудування (там теж скрутна ситуація), деревообробної промисловості, металургійної промисловості, тому що там, до речі, вже немає такого приросту, а в останні місяці має місце навіть зменшення обсягів виробництва. У чому тут проблема?
Банківська система слабка. Це по-перше. По-друге, з боку банківської системи втрачено довіру до наших вітчизняних підприємств щодо кредитування, треба її відновити. Але сьогодні нам просто необхідне додаткове вливання фінансових ресурсів, і про це я доповідав вам, шановні депутати, коли ми розглядали питання про спільне виробництво на тому злощасному "АвтоЗАЗі". Нам потрібні великі іноземні інвестиції, нові технології, нове обладнання з тим, щоб подолати відставання, яке створилося за останні роки в промисловості.
Але для залучення великих інвестицій поряд із зниженням податкового тиску, на мій погляд, треба створювати привабливіші умови, може, надавати окремі пільги в оподаткуванні. Ну, не можна ж з кожним конкретним проектом виходити і будувати відносини між іноземною структурою і рядом підприємств нашої держави! Треба, щоб були рівні підходи до іноземних інвесторів на основі національного законодавства, щоб усе було нормально і цивілізовано. Це перше питання.
Друге питання. Що потрібно терміново зробити? У легкій промисловості є науководослідні інститути. Давайте зробимо те, що повинні зробити. Верховна Рада прийняла закон про реструктуризацію заборгованості підприємств. Але ми забули, що поряд з підприємствами працюють і науково-дослідні інститути. Тому Міністерство промислової політики внесло пропозицію реструктуризувати і заборгованість цих інститутів. Це теж додаткове джерело, яке дасть можливість працювати багатьом підприємствам, адже сьогодні інститути, маючи велику заборгованість і картотеку, не приймають замовлень від підприємств.
Треба виробити комплекс заходів, який стимулював би нарощування експортного потенціалу легкої промисловості. Ви повинні знати, що кожне підприємство, коли воно звітує за рік, враховує і обсяги експорту, а отже, заінтересоване в нарощуванні експортних поставок.
Ми вже декілька разів вносили такі пропозиції. І в попередній Програмі діяльності уряду (на жаль, це не спрацювало) було записано про стимулювання нарощування експортного потенціалу. Треба дати можливість підприємствам використати хоча б той прибуток, який вони отримують від приросту експортного потенціалу. Це великий стимул для підприємств будь-якої галузі. Тим більше що у нас від'ємне сальдо торговельного і платіжного балансу. Я вважаю, що це перший захід, який ми повинні застосувати.
У мене багато пропозицій. До речі, від імені Міністерства промислової політики я їх усі подав до Кабінету Міністрів, у тому числі щодо зниження податкового тиску.
Дякую за увагу.
ГОЛОВА. Слово надається першому віцепрем'єр-міністру Голубченку. Будь ласка.
ГОЛУБЧЕНКО А.К., перший віце-прем'єрміністр України (Бердянський виборчий округ, Запорізька область). Шановні народні депутати! Я хотів би відповісти на друге запитання народного депутата Степенка. Дійсно, у зв'язку із введенням у дію нових законів виникла проблема з документами, які підтверджують приймання вантажу або його відвантаження. Податковій адміністрації дано доручення вдвоє зменшити кількість таких документів, а можливо, і спростити всю цю схему.
Що стосується податків, то, на мій погляд, треба було б розглянути і в 1998 році запровадити диференційовані податки з тим, щоб усе ж таки визначити пріоритетні напрями по галузях, а не для якогось одного підприємства. Але це вже завдання на 1998 рік. І я думаю, що якби ми в 1998 році прийняли такі закони, то з 1999 року могли б працювати за ними.
ГОЛОВА. Депутат Степенко. Будь ласка.
Цибенко Петре Степановичу, хвилиночку зачекайте.
СТЕПЕНКО В.І. Олександре Олександровичу, я вам дуже дякую. Добре, що Голубченко втрутився.
Я ставлю конкретне запитання. Виробникові, як то кажуть, пече введення з 1 жовтня нових типових форм товаротранспортних накладних та шляхових листів, які повинні друкуватися чомусь тільки в Києві. Це збільшує витрати та створює ускладнення в роботі. Ви розумієте, що з таких маленьких непомітних справ складаються великі справи, і вони так гальмують виробництво, що не можна працювати.
Наведу такий приклад. Я не критикую, просто ви з цим розберіться. Навіщо вводити три примірники цих податкових накладних, якщо там чітко відслідковується облік? Навіщо друкувати їх у Києві? Василю Миколайовичу, це ж абсурд, що в Києві друкують бланки і везуть у Полтаву! Тут можливі зловживання, тут, знаєте, треба дати комусь хабара.
Хай конкретно мені скажуть, чи буде в цьому наведено порядок.
Дякую.
ГУРЕЄВ В.М. Дякую за запитання. Вибачте, я, дійсно, відповідав на першу частину запитання, а про другу забув.
Так, це робота Державної податкової адміністрації. Але оскільки ви порушили це питання, я готовий сьогодні ж, як тільки повернуся звідси, зайнятися ним разом з Азаровим. До речі, ще багато підприємств звертаються з проханням про зниження податкового тиску і про зняття тих недоречностей, коли по кілька разів перевіряють наші державні і недержавні підприємства. Мені однаково, чи падіння стосується державного сектора, чи недержавного, я вже їх не розділяю, бо сьогодні саме така ситуація склалася.
Тому ми тепер знаходимо спільну мову з податковою адміністрацією. Зараз мені важко відповісти, що вони в інструкціях там написали. Але я вивчу це питання.
ГОЛОВА. Депутат Цибенко.
ЦИБЕНКО П.С., член Комітету Верховної Ради України з питань науки та народної освіти (Свердловський виборчий округ, Луганська область). Фракция коммунистов. Уважаемый Василий Николаевич! Прежде чем задать вам вопрос, я хотел бы напомнить ваш ответ на вопрос фракции коммунистов. Вопрос фракции состоял в следующем: в чем причина такого положения в легкой промышленности и кто за это понес ответственность? Вы тут сказали, что создана комиссия, которая в течение двух месяцев изучает этот вопрос. Неудивительно, что министр ответил вот так. Мне как депутату Верховного Совета совершенно ясно, что главная причина состоит в том, что легкая промышленность была тем полигоном, на котором начинали отрабатывать механизм вот этого рыночного разбоя. Это мне совершенно понятно.
Мой вопрос: собирается ли правительство хотя бы те остатки легкой промышленности, которые есть, спасти? Как и в какие сроки? Вопрос не праздный, потому что в 70-е годы советская власть в городе Свердловске Луганской области построила швейную фабрику. Производственное швейное обкединение "Спецодежда" шило спецодежду, шило форму для армии и так далее. Работало там 4 тысячи человек, была прекрасная социальная база. Сегодня этот коллектив уничтожен, его заживо похоронили. Так вот, есть ли надежда на восстановление этого предприятия или нет?
Спасибо.
ГУРЕЄВ В.М. Я в доповіді чітко назвав основні причини спаду в легкій промисловості. Якщо потрібно, готовий їх повторити.
По-перше, я сказав, що обсяг виробництва в легкій промисловості у 1996 році порівняно з 1990 роком становив лише 15 відсотків. Я на цьому наголосив. Це велике падіння, більше, ніж в інших галузях промисловості. Чому так сталося? Тому, що внутрішній ринок країни заполонили дешеві імпортні (і контрабандні, до речі) товари народного споживання.
По-друге, я сказав, що ми втратили внутрішні канали збуту продукції внаслідок згортання системи оптової торгівлі. Я наводив приклади, скільки і якої продукції сьогодні реалізується на речових ринках.
По-третє, я сказав про нестачу на підприємствах обігових коштів, дефіцит їх становить 73 відсотки до потреби. Потреба - 564 мільйони гривень, а в наявності - 150 мільйонів гривень. Сказав, чому це сталося. Сказав про рівні інфляції, про процентні ставки за банківські кредити. Сказав, що це фактори, які впливають не тільки на легку промисловість, а й на підприємства інших галузей промисловості. Сказав про те, що виникла ця ситуація тоді, коли підприємства було позбавлено можливості отримувати середньотермінові (на три місяці) та довготермінові кредити. Це до того, чому так виникло. Сказав про те, що урядом... Ні, ні, це головна причина. І є ще причини, специфічні для кожної галузі промисловості. Якщо брати легку промисловість, то нам не вдалося розробити і впровадити механізм сезонної закупівлі сировини. Це перша і головна причина. Коли ви запитували про вовну, про бавовну, то це стосувалося якраз сезонності.
Крім того, треба захистити ринки, а митно-тарифна політика стосовно легкої промисловості повинна бути досконалішою, ніж для інших галузей промисловості. Треба конкретно відпрацювати групи товарів і своєчасно вносити зміни в митно-тарифну політику залежно від балансів виробництва продукції легкої промисловості в різних регіонах країни.
Ми з вами запровадили мито на шкірсировину, ви пам'ятаєте про те злощасне мито. Так от, це дало нам можливість усе ж таки на 30 відсотків завантажити вітчизняні потужності. Це яскравий приклад того, що такі питання можна вирішувати шляхом прийняття законів, які мають діяти інколи тимчасово, а інколи постійно.
Коли я кажу про залучення іноземних інвестицій, то маю на увазі не лише гроші. Інвестиція може бути й у вигляді сировини.
ГОЛОВА. Спасибі. Василю Миколайовичу, ви ще при тому сказали, що хтось було підготував зауваження Президенту на той закон, але ми все-таки подолали вето, щоб відбувалося зростання обсягів переробки шкіри.
Будь ласка, сідайте на місце. Спасибі.
Шановні депутати! Відповідно до Положення про День уряду профільний комітет чи декілька комітетів, якщо розглядається ширше питання, висловлюють своє ставлення до нього. Учора на нараді голів комітетів Михайло Васильович просив надати не 5 хвилин, як передбачено положенням, а хоча б 10 хвилин депутату Мозеру на співдоповідь від комітету. Не заперечуєте?
Запрошується на трибуну для співдоповіді від Комітету з питань економічної політики депутат Мозер. Будь ласка.
МОЗЕР Г.Е., голова підкомітету Комітету Верховної Ради України з питань економічної політики та управління народним господарством (Богунський виборчий округ, Житомирська область). Уважаемый председательствующий, уважаемые члены правительства, уважаемые коллеги! Я хотел бы начать свое выступление с просьбы.
Я прошу, уважаемые коллеги, зайти в зал. Сейчас в зале сидят 125 человек. У каждого из вас в округе есть предприятия легкой промышленности. Поверьте мне, что и работники этих предприятий голосовали за вас. Поэтому я попрошу вас... Я доклад сделаю на украинском языке...
ГОЛОВА. Одну хвилиночку! Я вас прошу, давайте відразу по суті. Згідно з монітором у залі зараз знаходяться 330 депутатів. Просто частина депутатів стежать за ходом засідання через трансляцію, на час голосування вони підійдуть. Зараз, як ви знаєте, з дозволу Голови Верховної Ради засідає бюджетний комітет, оскільки ми через кілька днів повинні розглядати проект бюджету. Отже, ця ситуація зрозуміла.
Я просив би вас бути коректним, уважним і говорити по суті.
МОЗЕР Г.Е. Александр Александрович, я понимаю, что коснулся, наверное, не той темы, но все-таки это правда.
Я хотел бы свое выступление начать с конкретики.
Приняв 28 числа Закон о налоге на добавленную стоимость, мы практически с 1 октября... Здесь мой коллега Стретович задавал вопрос, как ввести еще ввозную пошлину на давальческое сырье. Практически мы этого уже можем не делать, поскольку на сегодня уже 200 предприятий швейной, обувной и трикотажной промышленности остановлены. На предприятиях легкой промышленности сегодня находятся под выгрузкой как минимум 200 автомобилей, прибывших из-за границы с давальческим сырьем. Все они на простое.
В связи с этим я, Александр Александрович, передаю вам депутатское обращение, в котором изложил вопросы, касающиеся письма Государственной таможенной службы от 30 сентября 1997 года, и просил бы наших коллег и вас, Александр Александрович, сегодня все-таки принять решение, чтобы Государственная таможенная служба приостановила действие этого письма и предприятия получили возможность работать на давальческом сырье.
Когда мы готовили проект Закона о налоге на добавленную стоимость, я пытался убедить авторов, которые сегодня отсутствуют в этом зале, в том, что нельзя устанавливать налог на добавленную стоимость на продукцию, которая не является собственностью украинского резидента. Как можно устаналивать?! Сырье остается в собственности нерезидента Украины, а мы устанавливаем налог на добавленную стоимость... Нравится это кому-то или нет, но на сегодня 200 тысяч человек обеспечены работой за счет давальческого сырья.
Скажу вам откровенно, уважаемые коллеги, что, готовясь к сегодняшнему выступлению, я думал, что этот вопрос всетаки можно решить. Но, пожалуйста, почитайте в "Урядовому кур'єрі" выступление уважаемого Валерия Павловича Пустовойтенко на совещании руководителей Киевской области. Я с вашего позволения зачитаю: "Відділ економічної безпеки буде створено в Кабінеті Міністрів. Про це сказав Валерій Пустовойтенко на нараді керівників міст і районів Київської області, яка минулої суботи відбулася в Борисполі. Займатиметься нова служба тим, щоб гроші надходили до бюджету, а не в кишеню окремих посадових осіб чи комерційних структур, якими обросли практично всі гілки влади. Бартерні операції, робота з давальницькою сировиною, демпінг тощо віднині є небажаними для нашої економіки. У розв'язанні цих проблем уряд бачить свою роботу в найближчий час..."
Как видите, это, оказывается, государственная программа окончательного уничтожения уже практически несуществующей легкой промышленности. Я ни в коем случае не хочу заниматься популизмом, но, Александр Александрович, вынужден констатировать, что у нас сегодня не "День уряду", а "дань Верховного Совета уряду". В правительственной ложе сидят 3 члена правительства. Я ни в коем случае не хочу, чтобы это восприняли как неуважение к первым заместителям министров или к первым заместителям руководителей других государственных служб, но из членов правительства в ложе находятся товарищ Карасик, товарищ Гуреев и товарищ Голубченко. Остальные не являются членами правительства. Как же мы можем говорить, что проводим "День уряду"? Это свидетельствует об их уважении к высшему законодательному органу, поверьте мне, и об их отношении к тому вопросу, который сегодня слушается в этом зале.
Я умышленно не хочу останавливаться на докладе, сделанном Василием Николаевичем. И, поверьте мне, я Василию Николаевичу нисколько не завидую. Я представляю себе, как можно управлять таким монстром, когда в 10 часов утра он вынужден проводить совещание по танкам, в 11 - по самолетам, в 12 - по ракетной технике, в 13 - по обуви и так далее и тому подобное. Практически это невозможно сделать в одном министерстве. Таковы и результаты.
Я хочу ответить моим коллегам, которые задавали Василию Николаевичу один и тот же вопрос: в чем причина нынешнего состояния дел в легкой промышленности и кто понесет ответственность? Товарищ Цибенко последним задавал этот вопрос, поэтому я вам и отвечаю. Причина в одномединственном: в 1990 году государство, правительство, все государственные структуры отказались от управления экономикой. Именно в этом самая главная причина. На сегодняшний день экономика сама по себе, правительство само по себе, Верховный Совет сам по себе и Президент сам по себе. Поэтому так все и развивается "повільно". Поверьте мне, это именно так.
Что же касается легкой промышленности, то я вам скажу откровенно: когда этот вопрос благодаря моим коллегам по комитету (в частности, очень большую активность проявила Наталья Михайловна Витренко) все-таки попал в повестку дня, я подумал, что для работников легкой промышленности, которых в 1990 году было 700 тысяч, а на сегодняшний день осталось, к несчастью, всего-навсего около 300 тысяч, это благая весть, что наконец-то лед тронулся. Увы, этого не случилось.
Обсуждая этот вопрос, необходимо сказать о многих факторах, которые здесь не были освещены. Конечно, проблемы в легкой промышленности те же, что и в целом в нашей экономике. И как один из примеров... Я уже говорил, что мы приняли Закон о добавленной стоимости, нигде его не апробировав. Между тем начиная с 9 апреля, когда мы приняли этот закон, и по мере того, как мы постепенно переносили срок его ввода до 1 октября, были видны все те огрехи, которые в него заложены.
Вот что пишет председатель Государственной таможенной службы: "До прийняття Кабінетом Міністрів постанови про затвердження порядку випуску, обігу та погашення податкових векселів при митному оформленні вантажів положення статті 11 закону не застосовується". Так извините, с апреля по октябрь этот вопрос неоднократно обсуждался в Кабинете Министров. Александр Александрович, тут есть и наша вина. Я вчера получил официальную телеграмму из полтавской фирмы "Ворскла". Они назвали номер документа, с которым обращались и к вам, и к Президенту. Они написали, что если этот закон будет введен 1 октября, то будут именно такие результаты. Но ни в правительстве, ни у нас никто не принял никаких мер, и сегодня мы имеем в конечном итоге именно такие результаты.
Я хотел бы, не занимая долго вашего внимания, остановиться на следующем. Тут много говорили о стихийных рынках, о том, что мы не управляем. Действительно, никто сегодня в нашем государстве (приятно это слушать членам правительства и нам с вами, уважаемые коллеги, или неприятно) не управляет экономикой. Какой бы формы собственности ни были предприятия, ими никто не управляет, все предоставлено стихии.
В заключение я хотел бы доложить вам мнение моих коллег - работников легкой промышленности. Руководители предприятий и подразделений Минпромполитики находятся здесь, на балконе, слушают выступления. В перерыве я с ними встречался. Так вот, у них сложилось впечатление, что никому этот вопрос и сегодня не нужен. Я постараюсь буквально в восьми пунктах сформулировать то, что, на наш взгляд, необходимо сделать, чтобы хоть как-то реанимировать нашу легкую промышленность.
Сегодня, я твердо в этом убежден, 95 процентов населения Украины готовы пользоваться теми товарами, которые выпускает наша промышленность. Мы постоянно слышим о том, что наша продукция, товары нашей легкой промышленности неконкурентоспособны. Позвольте с этим не согласиться. Когда мы говорим о работе с давальческим сырьем... Я вам хочу сказать одно-единственное: 30 процентов населения Западной Европы, самых высокоразвитых в вопросах легкой промышленности стран (Италия - законодатель моды, Франция - законодатель моды, Германия - законодатель моды) ходят в одежде и обуви, которые выпущены на наших предприятиях, да еще и за бесценок. Я могу назвать и более конкретные цифры, так как постоянно кручусь в этом пекле.
Так вот... Наталья Михайловна, вы задавали этот вопрос в письменном виде. Я начал работать в 1989 году с немецкой фирмой "Ромика" на принципах давальческого сырья и по лизингу получил от них литейное оборудование. Так они же платят своему рабочему за одну производственную минуту 60 пфеннигов, а мне они платили 8 пфеннигов! И все же мне удалось сохранить на сегодняшний день из 2,5 тысячи работающих 1 тысячу 350 человек. Они имеют работу и зарплату. То есть нужно еще посчитать, что все-таки сегодня в социальном плане выгоднее. Мне вчера директор полтавской фирмы "Ворскла" говорит, что завтра он будет вынужден все 2,5 тысячи человек выставить на улицу, потому что работы для них больше нет. Вот где начнется социальный взрыв, когда эти люди пойдут на улицу. Заканчиваю.
На нашу думку, необхідно на рівні уряду як додаткові заходи по підтримці вітчизняного товаровиробника вирішити такі питання:
Перше. Прийняти нормативний акт, яким дозволити установам банків виконувати доручення підприємств по виплаті заробітної плати в першочерговому порядку на підприємствах легкої промисловості.
Друге. Дати доручення відповідним органам і в першу чергу тим, що відповідають за економічну безпеку держави, перекрити канали нелегального просочення на ринок України контрабандних імпортних товарів та товарів тіньового виробництва, що не обкладаються податками, і навести порядок у роздрібній торгівлі шляхом перенесення її з речових ринків у легальну торговельну мережу.
Третє. Зобов'язати обласні, міські держадміністрації, держторгівлю організувати на торговельних підприємствах усіх форм власності секції та відділи по продажу вітчизняних товарів легкої промисловості з товарообігом не менш як 50 відсотків від загального товарообігу, звернувши особливу увагу на сільську місцевість.
Зайдите сегодня в сельские магазины, да там же буквально ничего нет! Но это же можно было решить. Причем работники легкой промышленности (я последние 10 лет работал в легкой промышленности) всегда говорили одно: не надо нам давать кредиты, дайте кредиты торговле, пусть торговля оплатит нашу продукцию, у нас будет завершенный производственный цикл, и мы снова начнем производить продукцию. Так почему сегодня нельзя дать предприятиям потребкооперации, предприятиям торговли кредиты для того, чтобы они покупали продукцию и ее реализовывали? Да, мы говорим все в один голос на всех уровнях, что у нас нулевая покупательная способность. Но тем не менее я еще не видел ни одного нудиста на улице, все ходят чем-то прикрытые. Поэтому давайте все-таки вернемся к решению этих вопросов.
Четверте. Зобов'язати держадміністрації контролювати насичення торговельних підприємств усіх форм власності товарами легкої промисловості вітчизняного виробництва.
Зобов'язати торговельні підприємства встановлювати торгову надбавку на вітчизняні товари не більше 20 відсотків.
Доручити обласним держадміністраціям разом із МЗЕЗторгом розробити регіональні програми розвитку оптової торгівлі.
Я вам скажу откровенно. Когда я пришел в 1986 году в легкую промышленность, то меня поразили огромнейшие структуры оптовой торговли. Порой оптовые звенья были больше, чем сами предприятия. И как вы думаете, эти оптовые звенья с огромнейшими складами в чьих сегодня руках? Я не буду говорить, вы сами об этом догадываетесь... Нет, не в наших, если бы в наших!
Надавати оптовим ланкам торгівлі пільгові кредити для закупівлі товарів вітчизняного виробництва.
И еще один вопрос, товарищи, на котором я не могу не остановиться. За семь лет реструктуризации легкая промышленность попала под самые большие эксперименты. И не только легкая промышленность, но и перерабатывающая промышленность и торговля.
И вот эта огромная отрасль промышленности... Василий Николаевич правильно сказал, что если взять легкую промышленность, местную промышленность, быт и сферу внутренней торговли, то получается до 5 тысяч предприятий. Если в 1990 году в Министерстве легкой промышленности работало 1,5 тысячи человек, то сегодня в Министерстве промышленной политики управляют легкой промышленностью всего 32 человека. Я вам скажу, что когда я начал с одним человеком говорить об этой цифре... Здесь, к сожалению, нет Романа Безсмертного, моего коллеги. Но я вам, работники легкой промышленности и уважаемые депутаты, сообщаю, что в Администрации Президента в группе Романа Безсмертного, который держит связь с Верховным Советом, - 30 человек. То как могут 32 человека управлять огромной отраслью, в которой, кстати, имеется 30 подотраслей? Должен, наверное, какую-то ответственность за это нести Кабинет Министров.
Я считаю, что постановлением, проект которого мы подготовили от комитета, нужно обязать Кабинет Министров рассмотреть вопрос о создании специальной структуры. То ли это будет госкомитет, то ли государственная корпорация. Пусть будет что угодно, но, на мой взгляд, кто-то должен нормально управлять промышленностью.
И последнее. Товарищи, 20 января 1996 года была утверждена программа развития легкой промышленности на период с 1996 по 2000 год. Есть у меня эта программа, она красиво оформлена в Кабинете Министров. И я, готовясь к сегодняшнему "Дню уряду", специально ее посмотрел. Василий Николаевич, ни одного пункта не то что не выполнено, никто даже и не приступал к их выполнению.
Уважаемые коллеги, еще раз подчеркиваю, что у каждого из вас в округе есть как минимум одно предприятие легкой промышленности, а максимум - три-четыре. Поэтому посмотрите эту программу. В ней предусматривается и развитие нашей машиностроительной промышленности. Так как оборудование для предприятий легкой промышленности раньше в Украине не выпускалось, давайте займемся развитием машиностроения для легкой промышленности.
Сегодня утверждать, что легкая промышленность уничтожена только из-за того, что у нас нет сырьевой базы, - значит вводить людей в заблуждение. Украина до 1990 года экспортировала товары народного потребления в рамках межреспубликанских поставок во все республики СССР, а ныне - в страны СНГ. А мы завозили самое большее 180 тысяч тонн хлопка. Говорить в этом зале о том, что в Херсонской области мы получим 2 тысячи тонн хлопка... Не смешно ли это? 180 тысяч тонн и 2 тысячи тонн?!
Зато мы обеспечены собственным кожсырьем. Вспомните, уважаемые коллеги, как меня тут пытались уничтожить за то, что я отстаивал введение ввозной пошлины на кожсырье. Сегодня Василий Николаевич считает это большим достижением. Да, хотя и на 30 процентов, но мы загрузили предприятия кожевенной промышленности работой. Так же нужно поступать в отношении ввозной пошлины на все товары, которые мы умеем производить.
Пример в этом отношении подает Белоруссия, наш сосед. Она, кстати, и в былые советские времена по легкой промышленности шла впереди. Так вот, если мы ввели 30 процентов ввозную пошлину, и то, как вы знаете, только для легального импорта, а на нелегальном, контрабандном, это вообще никак не отразилось, то в Белоруссии введены ввозная пошлина, акциз и НДС. Пожалуйста, ввози, но это будет уже на 80 процентов дороже. И, конечно, каждый задумается: ввозить или не ввозить?
Товарищи дорогие, не будем мы ходить в карденовских костюмах и от "Версаччи", не будем мы ходить в обуви фирмы "Филанто" и других. Мы будем ходить в своем, в том, к чему привыкли, - в лаптях, но своих! Кстати, это и вопрос экономической безопасности. Поэтому давайте проникнемся уважением к самим себе, к работникам легкой промышленности и предпримем какие-то, пусть малейшие, усилия к тому, чтобы возродить нашу былую промышленность.
Спасибо.
ГОЛОВА. Спасибі. Запитання співдоповідачу не задають, він лише розставляє акценти від імені комітету з приводу того питання, яке обговорюється, тому це... (Шум у залі). Ви ж задавали запитання міністру та іншим представникам Кабінету Міністрів .
Ви помітили, що я не зупиняв Георгія Едуардовича. Оскільки це питання справді болюче, ми внесли на сьогоднішнє засідання тільки його, хоч планувалося розглянути і ситуацію в авіаційній промисловості.
Георгію Едуардовичу, будь ласка, сідайте.
Відповідно до положення в нас ще є 20 хвилин на обговорення. Записалися сім депутатів.
Першою виступає депутат Вітренко. За нею - депутат Ковтунець.
ВІТРЕНКО Н.М., голова підкомітету Комітету Верховної Ради України з питань економічної політики та управління народним господарством (Конотопський виборчий округ, Сумська область). Прогресивна соціалістична партія України. Поважне панство! Я дійсно була ініціатором розгляду на Дні уряду саме цього питання - про стан легкої промисловості, як була і ініціатором проведення виставок у Верховній Раді в січні 1996 року "Льон України" і в березні 1996 року "Вовна України". Як науковець я намагалася пояснити всім - і депутатам, і урядовцям, і працівникам Адміністрації Президента, що сьогодні ще є багатство в Україні, його тільки потрібно використати нормально. Тоді люди отримають робочі місця, зможуть чесно заробити гроші, а громадяни України матимуть змогу одягти чудовий вітчизняний одяг, взуття і таке інше. Ну і меблі (це теж пов'язано з роботою легкої промисловості). І тоді на виставках я доводила, що крім легкої промисловості так швидко і так надійно поповнити державний бюджет не зможе ніяка інша галузь. У структурі економіки Радянської України питома вага легкої промисловості становила 12,7 відсотка, а тепер - лише 1,7 відсотка.
І коли Рахункова палата (ось нам сьогодні надали інформацію про виконання бюджету) показує, що за півріччя виконано лише 35,9 відсотка дохідної частини бюджету, то це ж проблема легкої промисловості, все зв'язано воєдино. Уряду запропонували: будь ласка, зробіть доповідь у Верховній Раді, розкажіть про стан справ і запропонуйте, як його змінити. Що робить уряд? Дивимося його інформацію, підписану першим віце-прем'єрміністром паном Голубченком. Розкриваємо сторінку 6 "Основні причини незадовільної роботи підприємств легкої промисловості". Георгій Едуардович правильно уточнив: не "незадовільної роботи", а знищення легкої промисловості в структурі економіки України. Так ось, про основні причини. Якщо уряд не бачить причини, він уже їх не ліквідує. Так не буває - не бачити і ліквідувати.
Пишуть, що основна причина - неконтрольований імпорт. А звідки він узявся - неконтрольований? А що зробив уряд, щоб імпорт був контрольованим? Митний комітет займається тільки власним збагаченням, і всі митниці України працюють тільки самі на себе. І в державний бюджет вони дають лише 700 мільйонів гривень, тоді як їхній найменший потенціал - 3,2 мільярда гривень. І ми розрахунки ці подали, але і пан Азаров, і пан Мороз заблокували внесення їх до залу.
Митний комітет - відомство урядове. Чому уряд не працює на те, щоб не йшов той імпорт, який не потрібен? Дійсно, йде весь непотріб усієї Європи і Америки нашим людям, щоб вони споживали його як гуманітарну допомогу. Ви подайте гуманітарну допомогу, щоб робочі місця були в легкій промисловості.
Друга причина - втрата ринків збуту продукції. А чому втрата ринків збуту? Уряд не називає головну причину. Як збути продукцію, коли люди сидять без заробітної плати і без пенсій? Так не буває! Якщо люди вмирають з голоду, вони останню копійку на хліб несуть, а не на взуття, не на постільну білизну, не на меблі. І уряд, дивіться, сьогодні роздав проект програми уряду для лідерів партій, щоб ми ознайомилися. І там він і не порушує питання, щоб у 1998 році змінити рівень мінімальної заробітної плати і пенсії!
Про заборгованість. Це окреме питання. Уряд над цим не працює.
Далі. Нестача на підприємствах обігових коштів. А ви ж дивіться, пана Ющенка кращим банкіром світу вже скоро зроблять. Нема обігових коштів, нема нормальної емісії, нема грошового обігу, нема вексельного обігу, а уряд нічого не робить.
Далі. Неможливість отримати короткотермінові і довготермінові кредити. Знову ж таки, а де система банків? Де позиція уряду з приводу незадовільного стану банків, де відповідальність Національного банку? Треба, щоб ми, депутати, не поздоровляли пана Ющенка, а щоб він знову звітував і щоб до відповідальності його закликали. Це ж наша структура, за яку Верховна Рада відповідає! Уряд мовчить.
Далі. Заборгованість військовим відомствам. Ну, це повністю вина уряду і дефіцит стратегічних можливостей.
Усе, що назвав уряд, є якраз свідченням того, що уряд не хоче навіть працювати. І мене дивує, що колишні прем'єр-міністри і сьогоднішні - марчуки, лазаренки, пустовойтенки з усіма урядовцями ще й думають про нові вибори! Вони не зробили всього, щоб підняти економіку України, вони завалили все в Україні. А сьогодні думають, що народ такий дурний і знову їх підтримає.
Треба змінювати економічну політику в цілому, виганяти Міжнародний валютний фонд із країни, піднімати всю нашу економіку, в тому числі й легку промисловість.
ГОЛОВА. Ковтунець Володимир Віталійович. Будь ласка.
КОВТУНЕЦЬ В.В. Група "Реформи", Демократична партія України. Шановні колеги, я представляю округ, на території якого працюють одні з найбільших підприємств текстильної промисловості України, зокрема Рівненський льонокомбінат, фабрика нетканих матеріалів та інші. Тому добре знайомий із ситуацією в цій галузі.
Уже більше трьох годин триває розгляд звіту уряду. На жаль, аналіз, який нам було запропоновано, виявився дуже поверховим. З таким аналізом можна було виступати п'ять і десять років тому. Зовсім ніякої інформації ми не отримали. Адже поза увагою уряду і міністра залишається основне питання: галузь збиткова, мінус 7,6 відсотка - ось рівень рентабельності. Причому, як випливає з порівняльної таблиці, рентабельність дедалі падає. Найвищу рентабельність галузь мала в 1993 році, коли був найвищий рівень інфляції. Тому і була найвища процентна ставка на кредити в 1994-1995 роках. Тоді якраз галузь не була збитковою. Тому пояснювати цю збитковість високими ставками на банківські кредити не зовсім коректно.
Очевидно, проблема в іншому. У тому, що, скоротивши в 5-10 разів обсяги виробництва, наші підприємства не змінили обсяг накладних витрат, не змінили обсяг соціальної сфери, яку вони змушені утримувати. І все це накладається на ціну виробника. За таких умов збитковості говорити про піднесення виробництва, про прихід інвестора не доводиться. Треба прослідкувати за енерговитрачанням, за сировинними ресурсами. Адже, згадайте, нашу українську льонопереробну галузь сьогодні практично заведено в тупик. Уже кілька років виробництво льону в наших колгоспах усе зменшується й зменшується. Якщо раніше ми працювали на привізній сировині, то тепер будемо переходити на давальницьку і виходу з цього поки що не бачимо.
Тобто якби були нормальна структура, нормальне ціноутворення, то з цієї трибуни можна було б говорити про шляхи виходу із кризи. Але цього, на жаль, не було, і тому інформації для роздумів ми фактично не маємо.
Не маємо структурних змін у галузі, нічого не було сказано про якість, про необхідність технічного переоснащення галузі. А з такою якістю, як тепер, звичайно, наша продукція є неконкурентоспроможною порівняно навіть із низькопробною імпортною.
Не виділено головних ланок галузі, тих підприємств, через які можна було б, навіть давши їм якісь бюджетні позички і кредити, витягувати всю галузь.
І, нарешті, про керівництво. Поки ще є значні пакети акцій в управлінні держави, ми могли б впливати на добір керівних кадрів наших підприємств. Але, на жаль, цього також не робиться. Наші директори підприємств уже встигли збудувати собі двоі триповерхові особняки. А тепер взялися за виселення сімей із гуртожитків, бо їм, виявляється, мало того житла, яке вони мають. Вони намагаються в першу чергу забезпечити майбутнє собі і своїм дітям, і ніхто не дбає про те, як далі працюватиме виробництво. І схоже, що уряд це також не цікавить.
Пропоную сьогоднішню інформацію уряду визнати незадовільно підготовленою. Нам нема про що зараз серйозно говорити.
Дякую за увагу.
Веде засідання Перший заступник Голови Верховної Ради України ТКАЧЕНКО О.М.
ГОЛОВУЮЧИЙ. Депутат Павловський. За ним - депутат Найда.
ПАВЛОВСЬКИЙ М.А., голова Комітету Верховної Ради України з питань ядерної політики та ядерної безпеки (Центральний виборчий округ, Хмельницька область). Українська республіканська партія. Шановні народні депутати! Шановні члени уряду! Шановний Олександре Миколайовичу! Я хочу в цьому питанні піднятися до стратегії економічного розвитку України, бо те, що викладав міністр та мої колеги, стосується окремих питань, тобто тактики.
Я хотів би привернути вашу увагу до того, що легка промисловість тому і називається так, що її дуже легко зруйнувати; її легко підтримати, але дуже важко відродити. І я хочу вклонитися перед геніальністю тих радників й іноземних консультантів уряду, які так швидко зруйнували нашу галузь. А вона, легка промисловість, виявляється, потягнула за собою і сільське господарство. Виявилося, що не потрібна нам сьогодні шкіра, і ми на 60 відсотків скоротили поголів'я великої рогатої худоби, на 71
- свиней, на 80 - овець і так далі. Не потрібні нам ні машинобудування, ні наука, тому що ми все завозимо.
Я хотів би відповісти на одне запитання: чому з'явилася інфляція, чому такі наслідки? Не стільки про причини я хочу говорити, скільки про витоки - звідки це взялося. А взялося це, крім об'єктивних причин, із програми шокової терапії, яку розроблено Міжнародним валютним фондом і Світовим банком і прийнято нашим урядом.
А в цій програмі (я хочу, щоб радіослухачі почули) на першому етапі, який ми нібито вже успішно виконали, закладено таке завдання: ліквідувати заощадження населення і в остаточному підсумку через відомі нам механізми поставити всю виробничу сферу на грань банкрутства, що успішно і зробили.
Як же тепер бути в цій ситуації? Я тільки один приклад наведу. Ті самі шкіри. Уряд наполягав (і навіть ще й сьогодні Світовий банк наполягає), щоб ми сприяли вивозу худоби з України і тим самим зліквідували взуттєву промисловість. А для того щоб створити в Україні, скажімо, взуттєву фабрику, треба завезти сучасне обладнання всього на 2 мільйони доларів. Комітет же пана Шпека в минулому році розробив і реалізував проектів на 2,5 мільярда доларів. Але все це під іноземні товарні кредити, під інтереси іноземних фірм, і зовсім не відстоювалися інтереси нашої легкої промисловості.
Я назву ще одну цифру в цілому по Україні, щоб, як то кажуть, не розмінюватися на дрібниці: 95 відсотків товарів широкого вжитку
- імпортні. Отепер і "працюємо". Тобто Україна втратила свій внутрішній ринок. Як же нам пробитися на зовнішній?
Я хотів би звернути увагу і присутніх журналістів на те, що Верховна Рада розглядала питання стратегії економічного розвитку, викладені в розроблених мною Засадах внутрішньої економічної політики України на перехідний період. Тому я хотів би, щоб ми доручили урядові при розробці Програми діяльності уряду врахувати Засади внутрішньої економічної політики України на перехідний період. Це перше.
Друге. Доручити урядові розробити стратегію захисту свого ринку і свого виробника.
Далі. Запропонувати урядові разом з Національним банком розробити нову структуру банківської системи, яка відповідала б інтересам України, тому що сьогоднішня банківська система є антиринковою.
Далі. Розробити не окрему, а міжгалузеву комплексну програму розвитку легкої промисловості, куди увійшли б проблеми сільського господарства, торгівлі, машинобудування й так далі.
Якщо ми ці пункти реалізуємо, то з'явиться можливість збільшити зарплату в легкій промисловості.
Ну і нарешті ось про що. Оскільки головним джерелом наших бід у цілому є програма шокової терапії, то, мабуть, настав час відмовитися від неї, враховуючи, що її розробники ставили за мету так нас опустити, щоб ми дійшли до точки неповернення. А лікарі кажуть, що ще трішечки, і взагалі ніхто нікуди не повернеться.
Тому я пропоную відкинути програму шокової терапії і відмовитися, мабуть, від послуг тих, хто її розробив, - Міжнародного валютного банку і Світового банку. Пропоную подякувати іноземним консультантамрадникам і урочисто відправити їх додому. А замість них ставку зробити на вітчизняних учених-економістів, патріотів, їх в Україні вдосталь. Потрібно починати жити своїм розумом.
Дякую за увагу.
ГОЛОВУЮЧИЙ. Найда Георгій Іванович. Будь ласка.
Поки він іде до трибуни, розповім вам про такий випадок. На республіканській нараді Володимир Яворівський навів вислів філософа Сковороди про те, що не потрібно вчити яблуню родити яблука, а потрібно свиней гнати, щоб не підривали коріння. Я вважаю, це якраз стосується розгляду сьогоднішнього питання (Оплески).
Будь ласка.
НАЙДА Г.І., член Комітету Верховної Ради України з питань паливно-енергетичного комплексу, транспорту і зв'язку (Суворовський виборчий округ, Херсонська область). Уважаемый Александр Николаевич, уважаемые члены правительства, уважаемые коллеги! Мне трудно после сказанного Александром Николаевичем и Михаилом Антоновичем сказать что-то новое. Но все же отмечу, обращаясь к первому вице-премьерминистру и к Василию Николаевичу Гурееву, что нелегкая (как ее часто называли) легкая промышленность всегда была тем звеном, взявшись за которое можно было вытащить всю экономику нашей Украины. Тем не менее на протяжении всех лет независимости и самостийности Украины правительство, властные структуры сделали все, чтобы погубить эту отрасль нашего народного хозяйства - отрасль, дававшую 20-25 процентов доходов бюджета, высокорентабельную - до 50 процентов, с большой оборачиваемостью средств.
Если раньше легкая промышленность составила практически 35 процентов всего промышленного производства в Херсоне, то сегодня в городе ни одно предприятие не имеет оборотных средств, практически все они остановились.
Я хотел бы задать вопрос Анатолию Константиновичу. Отчитываясь перед парламентом, все-таки можно и нужно было предложить меры - что же мы будем конкретно делать для выхода из кризиса. Сегодня можно критиковать друг друга. Но намного важнее рассмотреть пакет законопроектов. В первую очередь - о пополнении оборотных средств. Во вторую - о том, чтобы полностью перекрыть границы, чтобы ни одна пара обуви не прошла, чтобы положить этим "челнокам" конец. Мы же до конца губим всю Украину! И все смотрим, всех это удовлетворяет.
Сегодня бюджетные деньги могут использоваться для закупки во всех случаях импортных товаров, но не наших. А как же иначе? В свое время Херсонская область сдавала шерсти столько, что ее хватило бы, чтобы для всех жителей Украины пошить костюмы! Сегодня у нас ничего этого нет.
Возьмем шелководство, возьмем другие отрасли. Что сегодня требуется, скажем, швейникам? Здесь мы пришли к страшной, по моему мнению, форме - берем кредит у иностранцев и на своих фабриках шьем для них одежду по их лекалам, по их заготовкам.
Сколько потерь для Украины - кто может подсчитать? Это больше скажется, конечно, потом, со временем. А сейчас давайте возьмем в руки статданные (это я хочу сказать для радиослушателей). Так вот, если за пошив в час немецкому рабочему платится 15,6 марки, то на наших фабриках рабочие получают всего 0,12 немецкой марки. Даже Румыния (уж такая "высокоразвитая" страна!) и та платит рабочему 0,65 марки в час. А мы и этого не можем. Горько и обидно!
Александр Николаевич, эти отчеты правительства превращаются в формальность: мы сидим, чтобы их выслушать, намучиться, краснея за них; они приходят, лишь бы как-то отчитаться. Давайте или прекращать, или проводить серьезно! Это может быть раз или два в год, но мы заслушали правительство по какому-то вопросу, наметили рассмотрение законопроектов, подготовленных комитетами, отработали за месяц - тогда будет какая-то польза! Что ж мы тут времяпровождением занимаемся?! Посидели, посидели и разошлись?! Просто стыдно и обидно и за наше время, и за наших слушателей. Все работники легкой промышленности ждали этого дня, надеясь, что сегодня мы рассмотрим и что-то сделаем. Мы с вами проговорили четыре или пять часов и разошлись. Василий Николаевич положит все бумажки в шкаф и на этом закончим вопрос по легкой промышленности. А ей осталось жить максимум год.
ГОЛОВУЮЧИЙ. Депутате Моцпан, будь ласка. За ним - депутат Степенко.
МОЦПАН А.Ф., член Комітету Верховної Ради України з питань боротьби з організованою злочинністю і корупцією (Амвросіївський виборчий округ, Донецька область). Фракция Социалистической и Селянской партий Украины. Уважаемый Александр Николаевич, уважаемые народные депутаты! Рассмотрение на Дне правительства информации о состоянии дел в легкой промышленности, на мой взгляд, есть не что иное, как иллюстрация (и убедительная иллюстрация) краха экономической политики в государстве. Мы решаем вопрос о выводе одной отрасли из кризиса - этого быть не может: вся экономика у нас в кризисном состоянии, в системном кризисе. Без смены экономического курса, который не раз характеризовался с этой трибуны как преступный, не может быть и речи и незачем себя обманывать.
Обратите внимание на цифры статистики, они упрямая вещь. В 1990 году Украина произвела 196 миллионов пар обуви, в 1996 - 13 миллионов, а в текущем году ожидается не более 11 миллионов. Неужели вы думаете, что при таком соотношении производства отечественной обуви, при массовом завозе импортного ширпотреба, мы можем серьезно говорить о стабилизации ситуации в конкретной отрасли и о выводе ее из кризиса? Согласно официальным данным Государственной таможенной службы Украины, в 1996 году было завезено (считается, официально) 6 миллионов пар обуви; произведено нашими товаропроизводителями, как я уже говорил, 13, всего 19 миллионов пар обуви. Реализовано же было на внутреннем рынке, как показывает практика в нашей торговле, не менее 60 миллионов пар обуви. Следовательно, 41 миллион пар обуви было реализовано на внутреннем рынке Украины нелегально и не облагалось соответствующими налогами.
28 марта 1996 года группа из 34 народных депутатов выступила с заявлением: "Страна и народ в опасности!". Шестой пункт нашей программы выхода из экономического кризиса гласил: "Введение монополии государства на внешнюю торговлю, на производство и реализацию алкогольных, табачных изделий". К сожалению, эти меры не принимаются ни Президентом, ни Верховным Советом.
Либо мы сегодня действительно введем монополию государства на внешнюю торговлю (как минимум - жесткая протекционистская политика правительства по защите собственного товаропроизводителя), либо должны народу Украины сказать правду в глаза, а именно: уважаемые работники легкой промышленности, вешайте амбарные замки на свои предприятия, не нужны вы и ваша продукция! Давайте будем честны перед своим народом.
О каком развитии отечественного производства легкой промышленности может идти речь, когда люди не получают пенсию, заработную плату?! Ведь эта отрасль работает непосредственно для человека, для человека труда, пенсионера. Люди не получают пенсий, заработной платы, значит, не может быть и развития легкой промышленности при данном экономическом курсе.
Спасибо за внимание.
Веде засідання Голова Верховної Ради України
МОРОЗ О.О.
ГОЛОВА. Виступає Василь Іванович Степенко. За ним - депутат Кияк.
СТЕПЕНКО В.І. Дякую, Олександре Олександровичу. Шановний Голово, шановні колеги, шановні члени уряду! Дозвольте висловити думку людини, яка весь час пов'язана з практичним розв'язанням деяких питань. Я розумію це так. Якщо ми слухаємо якесь питання у Верховній Раді, Кабінет Міністрів звітує чи про легку, чи про важку промисловість, повинна відбуватися конкретна розмова. Тобто маємо говорити про конкретну допомогу, щоб вийти з прориву, в якому опинилася та або та галузь, у даному разі наша промисловість і не тільки вона.
Мене дивує, як ми розглядаємо питання. Я не почув, що конкретно потрібно. Якщо потрібна законодавча база, то її належить готувати. Ніхто нічого не пропонує, констатують факти. Хто з нас не знає стану справ?! Усі прекрасно знають, але ніхто пальцем не ворухне, щоб цей стан справ виправити. Я це кажу з повною відповідальністю. Що хвилює сьогодні виробника у тій самій легкій промисловості? Це передусім - податки, кредитно-фінансова політика і інвестиції.
Щодо податків. Я вже казав, якщо господарство чи підприємство платить 26 видів податків, то хіба може воно існувати?! До того ж податки і збори такі, які ніхто не контролює: хто скільки скаже, стільки й потрібно платити. Я вже не кажу про рекет, мародерство контрольних органів, які деруть і там, і тут, деруть з тих, хто ще хоч трохи сьогодні ворушиться. І ми кажемо, що якось зменшуємо податковий тиск. Підтримую міністра промислової політики Василя Миколайовича, який пропонує розглядати окремо кожен закон. Бо ми звикли: вилами скидали все в купу, щоб було в пакеті. А що в тому пакеті?
Потрібно, врешті-решт, розібратися конкретно, щоб почув виробник.
Стосовно кредитно-фінансової політики. Кажуть, що в нас немає інфляції - лише 0,5, 1,3 відсотка. Як це немає? А чому ж тоді банки дають кредит мінімально під 40 відсотків? Хіба це від кого залежить? Це що, банк не наш? Отже, в нас така ситуація, що ліва рука не знає, що робить права. Це питання потрібно було порушити.
Щодо інвестицій не хочу багато говорити. Ніхто інвестиції не робитиме, якщо ми будемо так ставитися. Ми спершу що зробили? Мені найдужче болить село, власний товаровиробник, розрахунок за продукцію, зокрема за льон, шкірсировину. Стоять підприємства. Ні в кого не стане ума-розуму зробити так, щоб ці підприємства запрацювали. Врешті-решт, треба комплексно вирішувати це питання, щоб люди почули, що питання розглянуто, вживатимуться конкретні заходи і підприємства запрацюють.
І ще одне. Я вчора чи позавчора спостерігав, як партія влади проводить зустріч в одній із областей. Виходять усі вишколені, а голова, як Микола Угодник, стоїть за трибуною і хита її на всю країну. І хочеться спитати: "Та ти ж уже на такій посаді, що вище немає, тільки Бог вище. То що конкретно ти зробив, щоб підняти економіку?" Ми поїдемо на підприємство, де стягують 26 видів податків, і казатимемо, що хороші.
Люди добрі, давайте розглядати конкретні питання, давайте справді допоможемо власному товаровиробникові. Я це кажу від імені Спілки вітчизняних виробників. Ми це питання розглядали. І прошу вас, Олександре Олександровичу, з розумінням поставитися до цієї справи і дати відповідне доручення. Треба приймати рішення, щоб допомогти власному товаровиробникові не на словах, а на ділі.
Дякую за увагу.
ГОЛОВА. Спасибі, Василю Івановичу, подавайте пропозиції.
Депутате Кияк, будь ласка.
КИЯК Т.Р., член Комітету Верховної Ради України у закордонних справах і зв'язках з СНД (Ленінський виборчий округ, Чернівецька область). Дякую. Група "Конституційний центр", Демократична партія України. Шановні колеги! У моєму місті Чернівцях є підприємства текстильної, трикотажної промисловості, панчішні, галантерейні, сувенірні фабрики, фабрики з виробництва одягу і так далі. Негаразди типові - криза платежів, брак обігових коштів, борги, що не дають можливості отримати кредити, інвестиції, не вистачає сировини, відсталі технології, недосконало здійснена приватизація, неможливо знайти ринки збуту і, на жаль, відверте невміння їх шукати. І залишаються такі аргументи: дешева робоча сила та відповідні ціни.
Отже, частка легкої промисловості у валовому продукті України зменшилася до критичної межі - 1,7 відсотка. І валове виробництво не збільшиться, доки ми не організуємо замкненого циклу товарногрошових операцій. Наведу приклад. У моєму окрузі є акціонерне товариство "Восход", яке випускало колись відомі килими, покривала, обруси тощо. Нині - це місячний пустельний пейзаж у величезних цехах. Ще й банкрутом хочуть проголосити. Якщо банкрут на початку приватизації, то це, можливо, позитивне явище, або тоді, коли директор уперто не хоче позбутися крісла. Та коли новий директор тільки-но зайняв посаду, то треба дати йому можливість працювати.
Ми намагаємося йому допомогти. До честі пана віце-прем'єра Голубченка треба сказати, що він допомагає в отриманні бавовни. Посольство Узбекистану виявило діловитість. Але знову наштовхуємося на різних посередників, у яких ціна відповідна - 1720 доларів за тонну з передоплатою 50 відсотків. І про векселі навіть говорити не хочуть. Ну невже ми настільки недолугі, що не можемо без посередників обійтися? А на митниці тим часом затримують цю сировину, і якість її погіршується. Сьогодні вже говорили про котонізацію льону. Тож треба активніше цей процес запроваджувати.
Але вдаримо і себе в груди, шановні колеги. Ось у мене є звернення 39 директорів підприємств мого міста. Їх особливо турбує запровадження законів України про податок на додану вартість та про оподаткування прибутку підприємств. Вони вважають, що дія цих двох законів остаточно припинить діяльність багатьох підприємств, бо дуже збільшується обсяг оподаткування, починаючи з податку з реалізації товарів і завершуючи операціями з цінними паперами, безповоротною фінансовою домопогою і таким іншим.
Відповідно до Закону про ПДВ треба сплатити податок за продукцію, яка ще не реалізована. У цих двох законах багато суперечностей, багато статей, які трактуються неоднозначно, про що я вже говорив. До роботи в умовах дії цих законів не готові ні підприємства, ні контрольні органи. Закони настільки складні, що кращі бухгалтерії міста розгубилися, не кажучи про те, що за нових умов вони вимагають подвійної зарплатні. Ми зчинили цілу бюрократичну паперову бурю. Вважаю, що ці два закони треба доопрацювати, попередньо узгодивши, зробити їх зрозумілими та простішими. Вони мають працювати на користь держави, підприємств, а не проти них.
Ще один приклад. Ідеться про підприємства легкої промисловості у сфері УТОС. Після прийняття Верховною Радою Закону про соціальне страхування ці підприємства опинилися в надзвичайному становищі, оскільки нарахування на фонд зарплати на інвалідів збільшилися від 5,5 до 37,5 відсотка, а отже, собівартість продукції і ціни на неї різко зросли, конкурентоздатність знизилася.
Крім того, погіршився психологічний клімат у колективах, інваліди висловлюють негативне ставлення до тієї частини колективу, яка, як їм здається, є причиною погіршення економічного стану підприємства. Зі свого боку зрячі відчувають у зв'язку з цим значний психологічний дискомфорт, що негативно впливає на результативність праці. Цей закон закріплює тенденцію на розшарування колективу за принципом: зрячий - незрячий. І оці пільги на ПДВ нічого не дали, оскільки це перекладання з однієї кишені в іншу.
Повертаючись до згаданої проблеми - нарахування на фонд зарплати, зазначу, що я провів переговори з керівництвом УТОС, директором Косенком. Ми дійшли згоди, що тут має бути єдина цифра, збільшена до 10 відсотків, і це оптимальний варіант.
Пропоную до питань, котрі я щойно порушив, повернутися найближчим часом.
Отже, шановні колеги, вимагаючи від уряду рішучих та мудрих дій, спитаймо і з себе, перш ніж знову йти до виборців та говорити про свою геніальність і неповторність, бо ми теж не з медом.
Дякую.
ГОЛОВА. Я оголосив, що виступить сім депутатів, останнім записаний депутат Юхимчук. Хоч ми й перебрали трохи часу, але, будь ласка, Анатолію Петровичу. Інакше буде некоректно щодо нього.
ЮХИМЧУК А.П., член Комітету Верховної Ради України з питань прав людини, національних меншин і міжнаціональних відносин (Жмеринський виборчий округ, Вінницька область). Дякую, Олександре Олександровичу. Шановні колеги, цілком зрозуміло, що сьогодні у виступах всіх народних обранців і в інформації уряду прозвучала тривога за ситуацію, яка склалася в легкій промисловості.
Звертаю вашу увагу, що в попередній програмі уряду (а всі добре її знають) зафіксовано, що пріоритетними галузями в нашій внутрішній економіці є легка і харчова промисловість. Мабуть, вони стали пріоритетними не з того боку, що потрібно: вони стали пріоритетними на виживання, на руйнацію і знищення.
Мушу нагадати, що на території мого виборчого округу розташовані три великі промислові підприємства, які були в загальнодержавних програмах на перших місцях. Це Жмеринська хутрова фабрика, Браїлівська швейна і текстильногалантерейна фабрики.
Скажу відверто, що ці потужні підприємства залишилися наодинці зі своїми проблемами, із вкрай великими труднощами в реалізації продукції.
Пам'ятаєте, у творі одного з наших видатних письменників Олега Чорногуза "Аристократ із Вапнярки" на хутровій фабриці було гасло: "Дамо кожному жителю по шапці". Сьогодні наша хутрова фабрика готова дати кожному не тільки по шапці, а й по інших, малозахищених місцях. Однак продукція справді не має ринку збуту ні в себе, ні в сусідніх республіках.
Тому я пропоную до проекту постанови додати пункт про створення загальнодержавних програм, і підприємства, які є практично в кожному виборчому окрузі, мають замикатися на виробництві та реалізації продукції не тільки на нашому внутрішньому ринку, а передусім на ринках сусідніх держав - Росії, Білорусі, де є збут нашої продукції. Переконаний, що ми повинні на міждержавному рівні розв'язати ці питання.
Дякую за увагу.
ГОЛОВА. Дякую вам, Анатолію Петровичу. Шановні депутати, ми розглянули питання і провели навіть стислу дискусію з приводу теми, котра була внесена на День уряду. Відповідно до положення я зобов'язаний підбити підсумки дискусії.
Вони зводяться, власне, до того, що всі депутати, Верховна Рада в цілому вкрай незадоволені ситуацією, яка склалася в легкій промисловості. Усі також прекрасно розуміють і причини тієї руйнації. Дуже дотепно з цього приводу висловився Олександр Миколайович, вийшовши з лікарні, - якраз в яблучко, мені здається, влучив.
Ця галузь занепала, тому нищить нам бюджет, не дає можливості розв'язувати безліч питань і з погляду соціального захисту людей, і з погляду забезпечення умов для функціонування галузей, які користуються бюджетом.
Я розумію, що в багатьох виступах було, можливо, пристрасті більше, ніж би це годилося для такої дискусії. Але це теж можна пояснити тим занепалим станом, в якому перебуває дана галузь і наша економіка загалом.
Ніхто не наголосив тут на одному моменті: ми завжди, говорячи про економічні реформи, про їхні наслідки, посилаємося на те, що ми от в такому-то темпі здійснюємо приватизацію. Йдеться не про темпи і не про обсяги приватизації, а про те, що ця галузь практично вже недержавна! Виходить, що наслідком таких заходів, інституційних перетворень стало те, що ми втратили галузь! Це галузь, яка була переоснащена наприкінці 80-х років цілком! Я був на фабриках і в Луганську, і в Вінниці, і в Харкові, і в інших містах - сучасне виробництво, підготовка лекал, наприклад, для швейної промисловості з допомогою систем автоматичного проектування тощо. I все це не працює, оскільки може створити конкуренцію західному виробнику. І тільки де працює? Де виробляють на давальницькій сировині, де реалізують за кордоном нашу продукцію за рахунок того, що вона найдешевша, а якістю не поступається зарубіжній, а часом краща, ніж в інших виробників (я маю на увазі - в Німеччині, Італії, Австрії та інших державах).
Я не повторюватиму те, про що говорив Георгій Едуардович, він, на мій погляд, і пристрасно, і точно як фахівець визначив основні проблеми галузі. Гадаю, треба прислухатися до його пропозиції... Миколо Васильовичу, будь ласка, не заважайте йому, бо він зараз голосуватиме з цього приводу. А нам потрібно розглянути кілька конкретних питань. Підтримую в цьому відношенні й думку Василя Iвановича Степенка. Пропозиція така. У вас на руках є звернення до голови Державної митної служби Леоніда Васильовича Деркача. До речі, я просто не розумію, як Леонід Васильович, розуміючи, що таке для галузі та для бюджету податок на давальницьку сировину для підприємств легкої промисловості, знаючи, що під час слухання минулої п'ятниці тут, у сесійному залі, законопроекту про внесення змін до Закону про ПДВ, Верховна Рада тільки тому відклала на кілька днів розгляд цього питання, що уряд був непереконливий у своїй аргументації, зміг видати інструктивний документ, який зупинив, по суті, роботу митних служб у цьому плані і в такий спосіб зупинив роботу цілої галузі економіки України.
Кожен представник уряду, керівник відомства повинен бути насамперед державною людиною, тоді він не вдаватиметься до таких непродуманих дій. Як на мене, то можна зараз підписати це звернення, щоб воно було від депутата чи від депутатів направлено йому, але окрім такого звернення треба завтра розглянути Верховною Радою пункт 6 Закону про внесення змін до Закону про податок на додану вартість і вирішити нарешті питання щодо давальницької сировини, яка ввозиться з-за кордону. Сподіваюся, депутати, розуміючи значення цієї справи, вирішать питання належним чином.
Василю Миколайовичу, те що ви пропонували стосовно дитячого асортименту взуття, швейних виробів абощо. Будь ласка, подавайте пропозицію, і можете бути певними, що депутати її підтримають, бо йдеться ж про дитячий асортимент, а це стосується і малозабезпечених сімей. Подавайте пропозицію, вона обов'язково буде підтримана.
Ми підготували відповідний проект постанови, я зараз поставлю його на голосування, Георгій Едуардович Мозер висловився щодо важливості цього документа. Але є ще один висновок, який випливає з нашої сьогоднішньої дискусії. Ви помітили, що вона сьогодні була політизованішою, оскільки, з одного боку, є об'єктивні підстави - кричуще становище в округах, на підприємствах, у виробництві, в економіці загалом, а з другого боку - попереду виборча кампанія. Тому треба і нинішнім депутатам, і тим, хто прийде нам на зміну, запам'ятати: замість проголошення гасел треба вирішувати конкретні питання. I тому коли ми говоримо про ПДВ на давальницьку сировину, Георгію Едуардовичу, я до вас звертаюся, треба тут, у залі, приймати рішення, а не демонструвати незгоду чи з процедурою, чи з Регламентом, чи я не знаю з чим. Щоб не було так: сьогодні наполягають на тому, звинувачують і керівництво Верховної Ради, яке нібито не забезпечило розгляд питання, а коли воно розглядалося, демонстративно знялися всі, фракція із двох чоловік, і пішли з залу. Треба тут працювати над документами, тоді буде ефект.
Ставлю на голосування проект постанови за основу, який вноситься комітетом. Прошу. Ви маєте два варіанти - депутата Буздугана і комітету. Я прошу підтримати варіант, поданий комітетом.
"За" - 204.
Проект депутата Буздугана ставиться на голосування за основу. Прошу голосувати.
"За" - 160.
На пропозицію депутатів ще раз ставлю проект постанови, запропонований комітетом. Прошу підтримати.
"За" - 246.
У цілому можна ставити? В цілому ставлю на голосування.
"За" - 247.
Ще одну хвилинку. Проект завтрашнього порядку денного зачитав Георгій Едуардович Мозер під час свого виступу, і правильно зробив. Проте на завтра до порядку денного не внесено питання про зміни до Закону про ПДВ. Я прошу проголосувати таку пропозицію: якщо Комітет з питань фінансів і банківської діяльності разом із Комітетом з питань економічної політики та управління народним господарством внесе це питання, то його розглянути позачергово. Прошу голосувати.
"За" - 238. Прийнято.
Верховна Рада продовжить засідання в пленарному режимі сьогодні, о 16-й годині. Оголошується перерва.