ЗАСІДАННЯ ДВАДЦЯТЬ ТРЕТЄ

        С е с і й н и й  з а л  В е р х о в н о ї  Р а д и

          У к р а ї н и.  2  ч е р в н я  1998  р о к у.

                         16 г о д и н а.

     Веде засідання член Президії першої сесії Верховної Ради

     України МОРОЗ О.О.

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Шановні депутати! Я прошу вас зайняти свої місця. Біля  столів  реєстрації  підтвердили  свою  присутність  уже  297 депутатів. Реєстрація продовжується. У нас є всі підстави відкрити вечірнє засідання.

     В обідню  перерву  відбулося  засідання  Погоджувальної  ради фракцій. Серед питань, що розглядалися, є два, стосовно яких я вас повинен поінформувати.

     Ідеться передусім  про  ініціативу близько двохсот депутатів. Вони пропонують розглянути питання про  відповідальність  Кабінету Міністрів  за  виконання  вимог  Конституції та законодавства щодо оплати праці,  виплати пенсій, стипендій і так далі. Відповідно до статті  5.3.1  Регламенту  це питання,  оскільки третина депутатів виступають ініціаторами його розгляду,  за рішенням Погоджувальної ради фракцій буде розглядатися наступної середи.  Я звертаюся перш за все до ініціаторів, які підписали цю пропозицію.

     Далі. На ранковому  засіданні  головуючий  повідомив,  що  ми сьогодні  протягом дня обов'язково розглянемо питання про ситуацію у вугільній промисловості  України.  Погоджувальна  рада  пропонує зараз  відвести  до  години  часу на розгляд цього питання в такій послідовності:  дати змогу  зробити  інформацію  з  цього  приводу Кабінету   Міністрів,   ми  запросили  у  зв'язку  з  цим  першого віце-прем'єра Анатолія Костянтиновича Голубченка;  послухати думку зацікавленої  сторони,  яка  організовувала  пікетування  структур влади у Києві (я поставлю на голосування пропозицію  надати  слово представнику  Незалежної  профспілки гірників);  розглянути проект постанови з цього питання,  внесений Кабінетом Міністрів, і другий проект  постанови  з  цього  ж  питання,  внесений в ініціативному порядку групою депутатів.

     У зв'язку з викладеним  прошу  вашої  згоди  на  те,  щоб  ми припинили  на  одну годину розгляд основного питання,  яке зараз у порядку денному,  і розглянули це питання,  про час розгляду якого було повідомлено на ранковому засіданні.

     Прошу проголосувати   цю  зміну  до  порядку  денного.  Прошу підтримати (Шум у залі). Потім я надам... Так, трансляція іде.

     "За" - 187.

     Було запитання,  чи йде трансляція. Я відповідаю: іде. Ще раз прошу відвести годину на розгляд цього питання.  Немає заперечень? (Шум у залі).  Ну не треба  поіменно,  давайте  так  проголосуємо. Можна голосувати?

     "За" - 191.

     Не треба поіменно голосувати. Погоджувальна рада визначилася, що ми зараз відведемо годину  на  розгляд  цього  питання  (Шум  у залі).  Хто?  Представники всіх фракцій. Зараз голосів не вистачає тому,  що частина депутатів просто ще не  зайшла  до  залу.  Чи  є потреба обговорювати цю процедуру? Я думаю, ми визначилися з цього приводу.  Члени Погоджувальної ради фракцій, коли закінчували своє засідання,  зійшлися  на  тому,  що  ми відведемо до години часу й обговоримо це питання.

     Слово для інформації має Анатолій  Костянтинович  Голубченко. Будь ласка.

     ГОЛУБЧЕНКО А.К.,  перший віце-прем'єрміністр України. Шановна Президіє!  Шановні народні депутати!  Погоджувальна робоча  група, яка  працювала  весь час згідно з дорученням Верховної Ради від 22 травня,  підготувала матеріал,  який, гадаю, ви отримали у вигляді протоколу  засідань  погоджувальної  робочої  групи (ми його вчора подали).  Якщо ні,  то треба розмножити і роздати вам.  Але я можу поінформувати по кожному пункту.  Думаю, вони настільки прості, що їх можна зрозуміти, навіть слухаючи доповідача з трибуни.

     Перш за все хотів би сказати,  що до  протоколу  увійшли  всі пункти,  викладені  в  постанові  Верховної  Ради.  Передбачається насамперед можливість виплачувати поточну заробітну плату протягом усього  1998  року.  З  урахуванням  коштів,  які  потрібно мати в бюджеті для дотації в повному обсязі (тобто щоб  додати  на  кожну тонну  видобутого вугілля 24 гривні на погашення збитків вугільної галузі),  пропонується збільшити видатки з державного  бюджету  на суму   400  мільйонів  гривень  за  рахунок  перерозподілу  статей видатків  державного  бюджету,  а  також  за  рахунок   додаткових надходжень,   які  мають  бути  отримані  після  прийняття  деяких законодавчих актів,  проекти яких уже подано на розгляд  Верховної Ради.

     Ми вважаємо,  що  в результаті цих додаткових заходів можливо отримати в бюджет 1998 року 1,5 мільярда гривень.  Після  того  як будуть прийняті Верховною Радою відповідні законодавчі акти, можна буде розглядати питання про те,  за рахунок яких конкретно  статей можливо збільшувати видатки для вугільної галузі.

     Але для   того   щоб   мати   змогу   вже  зараз  фінансувати вугільників, ми і подали Верховній Раді проект постанови, яка дала б нам право збільшити видатки на підтримку вугільної промисловості на 400 мільйонів гривень із наступним коригуванням бюджету, проект змін до якого буде внесено в терміни,  передбачені Верховною Радою і Кабінетом Міністрів.

     Пропонується ці 400  мільйонів  гривень  отримати  у  вигляді кредитних  ресурсів  Національного  банку,  виділених  комерційним банкам для надання кредитів Державному  комітету  по  матеріальних резервах для оплати вугілля,  що закладатиметься до держрезерву, - приблизно 6,6 мільйона тонн.

     Ми також порахували,  що якщо не робити взаємозаліків,  можна отримати  ще 100 мільйонів гривень за рахунок повернення ПДВ,  які стовідсотково підуть на заробітну плату.

     Ми розглянули   середньомісячні   надходження   за    рахунок реалізації вугілля.  Це приблизно 30 мільйонів гривень, тобто за 7 місяців - 210 мільйонів. Ми порахували і маємо такі пропозиції: 70 відсотків цих надходжень віддати на заробітну плату;  приблизно 30 відсотків піде  на  виконання  різних  судових  рішень  або  інших зобов'язань по платежах,  які списуються безакцептно. 70 відсотків

- це ще 147 мільйонів гривень.

     Таким чином,  у нас є сума,  яка забезпечує щомісячну виплату заробітної плати.

     Що стосується  покриття  заборгованості  із заробітної плати. Протоколом   передбачається,   що    за    рахунок    дебіторської заборгованості перед шахтарями, яка зараз становить 3 мільярди 600 мільйонів гривень,  можна вилучити ще 500 мільйонів  гривень,  які могли  б  піти  на  погашення заборгованості,  а це вже сума,  яка перевищує потребу в поточній виплаті заробітної плати.

     Питання це дуже складне.  Чому?  Аналіз показує,  що  основні борги  за  відвантажену  продукцію,  кредиторська  й  дебіторська, особливо дебіторська,  заборгованість,  є всередині самої  галузі. Практично  з  3,5 мільярда гривень дебіторської заборгованості 2,7 мільярда - це внутрігалузева взаємна заборгованість,  а решта - це вже заборгованість отримувачів продукції.  Якщо комісія, яка зараз працює,  доходитиме  до  кожного  посередника,   постачальника   і споживача,  ми  матимемо  змогу  отримати  ці кошти для того,  щоб покривати заборгованість із заробітної плати.

     У протоколі йдеться ще про багато  питань,  які  порушувалися вугільними колективами. Що це за питання?

     Мінвуглепрому разом з профспілками в 10-денний термін розглянути і погодити  питання  щодо  внесення  в галузеву  тарифну  угоду необхідних доповнень та змін,  визначення розміру доплат до тарифної  ставки  за  працю  в  нічний  час,  за пересування  від  ствола до місця роботи під землею та одноразової винагороди за вислугу років з віднесенням витрат  на  собівартість вугільної продукції.

     Мінфіну забезпечити  виконання  постанови  Кабінету Міністрів України від 3  лютого  109  щодо  фінансування  придбання  засобів захисту працівників шахт у сумі 15,6 мільйона гривень. I ми це вже почали виконувати.

     Мінвуглепрому разом з іншими центральними органами виконавчої влади   подати   Кабінету   Міністрів  погоджені  пропозиції  щодо підвищення рівня пенсійного забезпечення шахтарів.

     МЗЕЗторгу, Мінекономіки,   Мінвуглепрому,    Мінпромполітики, Міненерго,   Держмитслужбі  терміново  подати  Кабінету  Міністрів України пропозиції щодо виключення вугільної продукції з  переліку критичного імпорту та введення квот на її ввезення.

     Можу вам  доповісти,  що  вже  в травні за рахунок підвищення тарифів зменшилося ввезення на 80 відсотків. Ми вирішили питання і щодо деяких інших заходів,  і, думаю, в червні ввезення вже зовсім не буде.

     Але водночас хотів би сказати,  що ми не отримали  вже  понад мільйон  тонн вугілля внаслідок того,  що шахтарі не працюють.  Це вже загрозлива цифра.  I якщо ми приймаємо  рішення  про  заборону ввезення,  то  всі  повинні  розуміти,  що треба цей імпорт чимось замінити.  Замінити можливо тільки за рахунок  свого  виробництва, свого видобутку.

     Мінвуглепрому з  1 червня 1998 року здійснювати закриття шахт за умови повного погашення заборгованості із соціальних виплат  та за іншими статтями фінансування.  Це дуже важливий пункт,  який ми внесли до протоколу.

     Мінфіну, Мінвуглепрому   забезпечити   в    межах    видатків державного   бюджету   фінансування   будівництва  вуглевидобувних підприємств з високим ступенем готовності,  а також  реконструкції та  розвитку  діючих  перспективних  шахт.  Тобто мається на увазі закінчити будівництво, а також реконструкцію шахт.

     I ще деякі інші пункти,  які теж стосуються  вимог  шахтарів. Вони  будуть  відпрацьовані  Мінвуглепромом.  Це  не стосується ні рішень Верховної Ради, ні рішень уряду на рівні постанов, а тільки рішень органу управління, тобто Мінвуглепрому.

     Ми майже  кожного  дня  збиралися  з приводу цього протоколу. Хочу  сказати,  що  є  ще  один   пункт:   керівникам   профспілки працівників  вугільної  промисловості,  НПГ  України,  НПГ Донбасу довести прийняті  рішення  до  відома  страйкуючих,  запропонувати призупинити акції протесту і забезпечити повернення страйкуючих на робочі місця з 1 червня 1998 року,  а погоджувальній робочій групі продовжити роботу з реалізації запропонованих заходів.

     Я хотів  би  сказати,  що  ми дійшли з більшості питань майже згоди.  Цей протокол підписали голова  ЦК  профспілки  працівників вугільної  промисловості Держак,  співголова Незалежної профспілки гірників  Донбасу  Дятлов.  За  дорученням   уряду   підписав   я. Завізували міністр економіки і перший заступник міністра фінансів, який виконував того дня обов'язки міністра фінансів.

     Я виїжджав на зустріч з шахтарями Павлоградвугілля, віддав їм цей  протокол,  роз'яснював.  Виїжджав зі мною і голова Незалежної профспілки гірників України Волинець.  Шахтарі взяли цей  протокол для вивчення. Сьогодні я зустрічався з делегацією, яка прибула від цих шахтарів.  Ми обговорили  ще  деякі  питання,  які  стосуються Павлоградвугілля.  Вони  виїхали  на  місце,  і  на  завтра  в нас призначена ще одна зустріч.

     Але якщо  говорити  про  повне  погашення  заборгованості  із заробітної плати,  то в протоколі є ще один пункт, у якому йдеться про реструктуризацію заборгованості до бюджету вугільної галузі, а також до Пенсійного фонду. Це десь 1,5 мільярда гривень.

     До кінця року ми можемо отримати ще 15- 16 мільярдів гривень.  Тільки для того щоб задовольнити всі вимоги зараз,  потрібно не менш як 6 мільярдів гривень, тобто фактично 40 відсотків того,  що буде  зібрано.  Я  вважаю,  що  цього  зробити неможливо.  I  справа  не в тому,  хоче уряд чи не хоче.  Справа в тому, що держава не має зараз таких можливостей.

     Тому я хотів би звернутися до  Верховної  Ради,  до  народних депутатів,  до шахтарських колективів. Те, що зараз зроблено, - це максимум можливого за того стану,  в  якому  перебуває  економіка. Iдеться  насамперед  про  виплату  поточної  заробітної плати.  Ще жодного року починаючи з 1992-го  шахтарі  не  отримували  поточну заробітну плату.  I всі,  хто зараз говорить,  що потрібно робити, щоб віддати,  на превеликий жаль,  збільшували заборгованість. А в цьому  році,  якщо  ми  дійдемо  згоди,  є змога виплатити поточну заробітну плату і приступити до погашення заборгованості.

     Є ще  один  дуже  важливий  пункт,  який  я  хотів   би   вам запропонувати.  Поки  що  шахтарі  над  ним  думають,  вони  ще не підтвердили  своєї  згоди.   Він   звучить   так:   "Мінвуглепрому зафіксувати  борги з виплати заробітної плати за попередні роки за станом на 1 січня 1998 року з віднесенням на депонентні рахунки  і визначенням  термінів  їх  погашення виходячи з відповідних джерел фінансування".

     Одним із  джерел  такого  фінансування  є  якраз   повернення реструктуризованої бюджетної заборгованості до Пенсійного фонду та до бюджету вугільної галузі.  А це 1,5 мільярда гривень. Як тільки ми її реструктуризуємо, то можемо записати в іншому пункті про те, щоб усі ці кошти,  які будуть  надходити  до  бюджету,  відразу  ж повертати шахтарям для виплати заборгованості із заробітної плати.

     Ось те, що я хотів доповісти Верховній Раді.

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Шановні депутати!  Ми на засіданні Погоджувальної ради домовилися про те,  що  будемо  приймати  постанову  з  цього питання. Проект її внесено урядом і збігається з позицією багатьох депутатів і фракцій.  Крім того, є інший варіант проекту постанови з цього питання. І ми могли б обговорювати ці документи по суті.

     Тому навряд  чи  є  зараз  потреба ставити запитання Анатолію Костянтиновичу. Ви наполягаєте на запитаннях? Будь ласка.

     Відведемо 10 хвилин на запитання. Запишіться на запитання.

     Опублікуйте список.

     Депутат Хунов. Прошу.

     ХУНОВ А.І.,   народний   депутат   України   (багатомандатний загальнодержавний  виборчий  округ,  КПУ).  Прошу  передать  слово депутату Моисеенко.

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Будь ласка.

     МОІСЕЄНКО В.М.,  народний депутат України (виборчий округ 53, Донецька   область).   Фракция  Коммунистической  партии  Украины. Анатолий   Константинович,   наша   фракция    была    инициатором рассмотрения этого вопроса в Верховном Совете Украины. Причем этот вопрос  является  логическим  следствием   рассмотрения   вопроса, связанного   с   погашением  задолженности  по  заработной  плате, пенсиям,  стипендиям на предприятиях, в организациях и учреждениях всех форм собственности, который тоже был инициирован и проведен в Верховном Совете фракцией Коммунистической партии Украины.

     В постановлении,  которое было принято Верховным  Советом  22 мая по нашей инициативе, говорится о том, что "з метою погашення в поточному році заборгованості по заробітній  платі  та  соціальних виплатах,  що  утворилася  на  вугледобувних,  вуглепереробних  та шахтобудівельних підприємствах,  запропонувати Кабінету  Міністрів до  1  червня  поточного  року  внести  на  розгляд Верховної Ради України пропозиції щодо збільшення обсягів фінансування  вугільної галузі, у тому числі за рахунок державного бюджету України".

     Об ясните, почему  срок  был  нарушен  и  мы  до  сих  пор не получили этих предложений?

     ГОЛУБЧЕНКО А.К.  Доповідаю.  Учора, 1 червня, Прем'єр-міністр підписав  лист  про внесення проекту постанови стосовно збільшення видатків  з  державного  бюджету  для   додаткового   фінансування вугільної  галузі  на 400 мільйонів гривень та про залучення через Національний банк 400  мільйонів  гривень  кредитних  ресурсів.  Я думаю, ви розумієте, що це теж фактично державні бюджетні кошти.

     Отже, терміну було чітко дотримано.

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Депутат Журавський.

     ЖУРАВСЬКИЙ В.С., народний депутат України (виборчий округ 68, Житомирська область).  Християнсько-демократична  партія  України. Анатолію   Костянтиновичу,   скажіть,  будь  ласка,  чи  має  уряд комплексну  і  цілісну  програму  виведення  з   кризи   вугільної промисловості  України?  Якщо ні,  то чи планується розробка такої програми?

     ГОЛУБЧЕНКО А.К.  Така  програма  була  затверджена  Верховною Радою,  вона  існує.  Але  з  часом  змінилася  ситуація,  і тепер потрібно внести деякі зміни до цієї  програми.  За  розпорядженням Кабінету  Міністрів  створено  робочу  групу,  яка доопрацьовує цю програму.  Після  внесення  деяких  змін   ця   програма   повинна працювати, але працювати вже настільки чітко, щоб ні в кого більше не виникало таких думок, що можна знову не виконувати її. Справа в тому,  що  як  тільки  приходить новий уряд,  він починає одразу ж ревізувати цю програму.  І починаються зміни,  які  все  руйнують. Тому  потрібно насамперед прийняти рішення і вже йти тільки шляхом виконання цих рішень.  Вони є і  стосуються  насамперед  виведення шахт на рентабельне виробництво. Я вважаю, що ми можемо видобувати 100 мільйонів тонн вугілля за нормальної роботи шахт,  які  будуть незбитковими.

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Депутат Матвєєв.

     МАТВЄЄВ В.Г.,   народний   депутат  України  (багатомандатний загальнодержавний виборчий округ,  КПУ).  Фракция Коммунистической партии  Украины.  Анатолий  Константинович,  замминистра  угольной промышленности,  выступая здесь,  привел следующий  факт:  отрасль стала  работать  лучше,  а ее финансовое состояние ухудшается.  Вы тоже сказали о том,  что задолженность по заработной плате с  1992 года  возрастает  и шахтеры ни разу не получили текущую заработную плату.  В то же время вы говорите, что существует программа вывода отрасли из тупика, из кризисного состояния. Верите ли вы в то, что можно  вывести  одну   угольную   промышленность   из   кризисного состояния,  тогда  как  она  улучшает  свою  работу,  а финансовое состояние ее ухудшается,  без изменения системы  хозяйствования  в стране в целом?

     ГОЛУБЧЕНКО А.К.  Я на минулому засіданні Верховної Ради на це запитання відповідав.  Я впевнений, що вивести одну галузь з кризи можливо, якщо в усіх інших галузях буде все нормально. Фактично ми маємо комплексну  проблему  в  народному  господарстві,  і  тільки комплексний  підхід  до  її  розв'язання дасть можливість подолати кризу.  Але це не означає,  що ми не повинні віддавати  пріоритети тим  чи  іншим  галузям.  У  даному випадку я згоден,  що вугільна галузь потребує  особливого  підходу,  як,  до  речі,  і  сільське господарство.  І  я думаю,  що перш за все потрібно здійснювати ту політику і  ті  заходи,  які  були  викладені  тут  Президентом  і підтримані  Верховною Радою.  Якщо ми будемо послідовно виконувати свої ж рішення,  то,  думаю,  у нас буде змога  вивести  країну  з кризи.

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Депутат Шмідт.

     ШМІДТ Р.М.,  народний  депутат  України  (виборчий округ 115, Львівська  область).  Народний  рух  України.  Шановний   Анатолію Костянтиновичу!  Чи  можете  ви  сьогодні поінформувати про роботу щодо створення окремої вугільної компанії на базі червоноградських шахт   у   зв'язку   з   роз'єднанням  Червоноградсько-Волинського вугільного басейну? Якщо так, то на якому етапі це знаходиться?

     I оскільки в мене ще  є  час,  прошу  передати  слово  Гурову Вадиму Миколайовичу, народному депутату України.

     Дякую.

     ГОЛУБЧЕНКО А.К.  Я не зовсім досконально знаю це питання. Але тут є виконуючий обов'язки міністра.  Якщо можливо, він відповість на ваше запитання.

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Будь ласка.

     РАДЧЕНКО В.В.,   виконуючий   обов'язки   міністра  вугільної промисловості України.  Вопрос  о  раз единении  производственного об единения  "Укрзападуголь"  на  два производственных об единения стоял давно.  В настоящее время мы не согласны с  предложениями  о разделе  данного  об единения  по  ряду  причин.  Но  что касается финансирования,  то мы особо выделяем сейчас волынскую группу шахт и   отдельно   внимательно  рассматриваем  вопросы  финансирования львовской  группы  шахт.  Но,  повторяю,   по   ряду   причин   мы категорически  против  раз единения  производственного об единения "Укрзападуголь" на два подразделения.

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Депутат Гуров. Прошу.

     А депутату  Шмідту  я  пояснюю:  за  Регламентом  передається право,  а час не передається.  Але в даному разі депутат Гуров уже був оголошений, і я надаю йому слово.

     ГУРОВ В.М.,  народний депутат  України  (виборчий  округ  32, Дніпропетровська   область).  Уважаемый  Анатолий  Константинович! Передо мной четыре основных требования представителей  шахтерского Донбасса:  погашение  задолженности;  зарплата  и пенсии на уровне 1990 года;  приоритет угольной промышленности;  запрет  на  импорт угля.

     Я задаю вам вопрос как металлургу: можем ли мы,  металлурги,  обойтись без импорта угля?  Ведь даже в лучшие годы мы брали 30 процентов угля из Кузнецка для того, чтобы выплавить сталь.

     Как в   этой   ситуации   украинским    металлургам    давать качественный металл? Прошу ответить на этот вопрос.

     ГОЛУБЧЕНКО А.К.  Я  думаю,  що це питання буде вирішено.  Тут багато  проблем.  Якщо  навіть  металурги  порушують  питання  про завезення  по  імпорту...  Тут  головне  -  не  перейти до повного імпорту.  Бо коли даєш дозвіл,  то починається просто завезення по імпорту,  а все своє береться, але не оплачується. Так от, коли ми навчимося купувати і оплачувати своє вугілля,  тоді ніхто  нам  не буде ставити запитання, де ще ми купуємо вугілля. А коли металурги беруть своє коксівне вугілля і розраховуються за нього здебільшого бартером,  а за вугілля по імпорту так чи інакше, ви це розумієте, платять   гроші,   хай   пізніше,   хай    із    запізненням,    з реструктуризацією    оплати,   але   оплачують,   тоді   претензії вугільників справедливі.

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Депутат Драголюнцев.

     ДРАГОЛЮНЦЕВ А.Д.,  народний депутат України  (багатомандатний загальнодержавний виборчий округ,  КПУ).  Анатолію Костянтиновичу! Невже ви тримаєте нас за дурнів, невже Президент і уряд не знають, що  посередники,  які перепродують вугілля,  що здобувається ціною життя,  кров'ю,  потом шахтарів,  набивають  кишені  і  всі  гроші переводять за кордон?  То чому уряд і Президент не створять слідчу комісію,  яка взялася б за цих посередників,  за керівників  шахт, які кишені набивають, за тих генералів об'єднань? Дайте відповідь, будь ласка, на це запитання.

     ГОЛУБЧЕНКО А.К.  Я хочу вам сказати... Ви, мабуть, знаєте, що і в минулому році працювала така комісія,  за висновками якої було відкрито 89 кримінальних справ.  I зараз таку комісію створено,  і ми будемо перевіряти.  До речі,  500 мільйонів гривень ми плануємо вилучити за рахунок дебіторської  заборгованості.  Їх  можна  буде взяти тільки в результаті роботи такої слідчої комісії.  Вона буде працювати.

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую,  Анатолію  Костянтиновичу,  сідайте,  будь ласка.

     Погоджувальна рада  фракцій  вважає,  що  потрібно  було  б з приводу обговорюваного питання послухати  ініціаторів  шахтарських акцій.   Тому  я  надаю  слово  Михайлу  Яковичу  Волинцю,  голові Незалежної профспілки гірників України. Будь ласка.

     ВОЛИНЕЦЬ М.Я., голова Незалежної профспілки гірників України. Шановний  Олександре Олександровичу!  Шановні народні депутати!  Я вдячний за надану можливість виступити від  імені  багатотисячного колективу      шахтарів      із      заявою     про     наростання соціально-психологічної напруги в шахтарських регіонах, довести до вашого  відома  законні вимоги шахтарів щодо необхідності розгляду ситуації, яка склалася у вугільній промисловості за останні чотири роки.

     Внаслідок глибокої  кризи платежів за відвантажену споживачам вугільну  продукцію,   безвідповідальності   Кабінету   Міністрів, керівників  вугільної  промисловості  всіх  рівнів  у  розв'язанні нагальних соціальних і економічних проблем, недостатньої державної фінансової підтримки вугледобувних підприємств стан справ у галузі продовжується залишатися критичним.

     Заборгованість із виплати заробітної плати щомісячно зростала на  60-70  мільйонів  гривень  і на 1 травня 1998 року становила 2 мільярди 260 мільйонів гривень.  У середньому в  галузі  заробітна плата не виплачується близько 10 місяців, а на окремих шахтах - до півтора року.  При цьому рівень оплати праці шахтарів порівняно  з працівниками   інших   галузей   народного  господарства  постійно знижується і займає сімнадцяте місце порівняно  з  другим  у  1990 році.

     Зростає також заборгованість із виплат шахтарям за регресними позовами,   одноразовими   допомогами,   пов'язаними   з   втратою професійної  працездатності.  Основне  джерело надходження "живих" грошей - кошти від реалізації вугільної продукції не діє. У той же час видобуте шахтарями вугілля повністю реалізується, залишки його на складах не  збільшуються.  А  справа  в  тому,  що  близько  80 відсотків  вугільної  продукції проплачується шляхом грабіжницьких бартерних операцій,  внаслідок чого дебіторська заборгованість  за відвантажену   вугільну   продукцію  в  даний  час  перевищує  400 мільйонів гривень.

     За січень-травень поточного року шахтарям  надійшли  кошти  в розмірі  22  відсотків від суми реалізованої продукції.  Одержаних грошей від реалізації вугільної продукції і  тих,  що  надійшли  з державного бюджету на підтримку вугледобувних підприємств, а також за відвантажену в державний резерв вугільну  продукцію,  вистачило тільки   на  виплату  частини  заробітної  плати  шахтарям.  А  на придбання  гірничого  устаткування,  запасних  частин  до   нього, матеріалів, розрахунки за спожиту електроенергію, утримання житла, об'єктів соціальної  сфери,  погашення  заборгованості  з  виплати заробітної  плати,  за  регресними  позовами  та  інших соціальних виплат грошей немає,  і  тому  борги  по  всіх  напрямах  постійно зростають.

     Не виділяються  кошти  на  поліпшення  умов  та охорону праці шахтарів,  внаслідок чого в галузі зростає виробничий  травматизм. За  січень-травень  1998  року  на  шахтах  загинуло 192 чоловіка. Подібного   рівня   смертельного   травматизму   не   має    жодна вуглевидобувна країна світу.

     У той  же  час урядом приймається рішення про введення режиму жорсткого обмеження бюджетних коштів  у  вугільній  промисловості, внаслідок  чого  вже  у  другому  кварталі поточного року бюджетні видатки галузі можуть зменшитись на 30 відсотків, або приблизно на 100 мільйонів гривень.

     Тільки після  нашого втручання це рішення поки що не поширено на вугільну галузь у цілому.

     Не раз гучно продекларована урядом  пріоритетність  вугільної промисловості залишається пустою фразою.

     З метою  привернення  уваги  уряду  до  вугільної  галузі  та уникнення  розвитку  неконтрольованих  тенденцій   у   шахтарських регіонах  рада  голів  членських організацій Незалежної профспілки гірників України,  яка  відбулася  в  квітні  1998  року  в  місті Донецьку, постановила:

     відновити з   4   травня  цього  року  страйк  з  припиненням видобутку та відвантаження вугілля;

     звернутися до  Президента,  уряду  і  Міністерства  вугільної промисловості  України  щодо  дотримання прав і гарантій громадян, передбачених Конституцією  України,  а  саме:  перше  -  погашення шахтарям  заборгованості  з  виплати  заробітної  плати;  друге  - відновлення рівня заробітної плати  і  пенсій  гірників  не  нижче рівня 1990 року порівняно з іншими галузями народного господарства України;  третє - надання вугільній промисловості статусу  базової галузі на пріоритетних засадах;  четверте - призупинення закупівлі вугілля для потреб промисловості  України  в  зарубіжних  країнах; п'яте  -  встановлення мораторію на дію Закону про адміністративну та іншу відповідальність шахтарів за участь у  страйках  та  інших акціях  протесту;  шосте  -  поновити  виплати  за  вислугу  років гірникам, нічні та інше.

     Починаючи з 4 травня поточного року в страйку  беруть  участь шахтарі  40-45  шахт  загальною  чисельністю до 120 тисяч чоловік. Щоденно повністю не працюють шахти державних холдингових  компаній "Павлоградвугілля" Дніпропетровської області, "Первомайськвугілля" Луганської області та інших міст.

     Шахтарі міста Павлограда чисельністю до 4 тисяч   чоловік   пішки  прибули  до  міста  Дніпропетровська  і пікетують облдержадміністрацію. А колона в 1 тисячу чоловік іде до міста Києва з метою пікетувати Адміністрацію Президента,  Верховну Раду і Кабінет Міністрів України.  У столицю вони прибудуть  через

6-7  днів.  Зараз  шахтарі  знаходяться за 30 кілометрів від міста Світловодська.  У дорозі шахтарів морально і матеріально підтримує населення навколишніх сіл і міст.

     Шахтарі міста  Первомайська  кількістю  понад  тисячу чоловік пішки  дійшли   до   міста   Луганська   і   пікетують   Луганську облдержадміністрацію.

     Учора близько   500  гірників  мали  намір  виїхати  з  міста Дніпропетровська до міста Києва,  але працівники Дніпропетровської облдержадміністрації стали створювати при цьому всілякі перешкоди. І все ж 200 гірників прибули до міста Києва.

     Шановні депутати!  Вимоги шахтарів - суто економічні. Перш за все  -  вирішити  проблему  виплати  поточної  заробітної  плати і погасити існуючу заборгованість.

     Незалежна профспілка гірників  України  12  травня  поточного року   звернулася   до   Президента,  Прем'єр-міністра  України  з пропозицією  терміново  розпочати   переговорний   процес   заради розв'язання  критичної  ситуації.  Із  запізненням  було  створено погоджувальну    робочу    групу    під    керівництвом    першого віце-прем'єр-міністра України Анатолія Костянтиновича Голубченка.

     У період  з 27 по 29 травня були напрацьовані пропозиції щодо джерел виплати поточної заробітної плати  і  часткового  погашення існуючої  заборгованості.  29  травня  протокол підписали Анатолій Костянтинович  Голубченко  та  Віктор  Держак,  голова   державної профспілки вугільників.

     Незалежна профспілка  гірників  України  не може погодитися з деякими  положеннями  протоколу.  Наприклад,   очевидно,   що   не надійдуть  до  кінця  поточного  року  задекларовані 500 мільйонів гривень від погашення  дебіторської  заборгованості,  бо  вугільна галузь  заборгувала  іншим  більш  ніж  у два рази.  Ми поки що не бачимо в пропозиціях уряду реальних джерел надходження коштів  для поточної виплати заробітної плати і погашення заборгованості.  Уже неодноразово приймалися подібні рішення. Але проблеми залишаються, вони   ще  більше  загострюються  і  набирають  вибухонебезпечного характеру.

     Шановні народні  депутати!  Деякі  питання   можна   вирішити виключно  на  рівні Верховної Ради.  Незалежна профспілка гірників України звертається до вас  із  пропозицією  прискорити  вирішення питання  законодавчого  забезпечення  виплати  заробітної плати та поліпшення стану вугільної галузі. Зокрема:

     Перше. Прийняти Закон України про внесення змін  і  доповнень до  Закону  України  про  Державний  бюджет  України  на 1998 рік. Мається на увазі збільшення видатків з державного бюджету на  1998 рік на державну підтримку вугледобувних підприємств.

     Друге. Прийняти  Закон України про реструктуризацію боргів до державного бюджету і Пенсійного фонду з цільовим використанням цих коштів - на погашення заборгованості і виплати заробітної плати.

     Третє. Прийняти   постанову   Верховної   Ради  України  щодо вирішення Національним банком України питання надання комерційними банками кредитів в обсязі 400 мільйонів гривень Держкомрезерву для оплати вугільної продукції, що закладатиметься до держрезерву.

     Сподіваємося на  вашу  підтримку  та  плідну   співпрацю.   І надіємося,  що  заборгованість  із  заробітної плати гірників буде погашена.  Постановка питання  про  віднесення  заборгованості  із заробітної  плати  гірникам  на  депонент  нас  не  влаштовує - це питання таким чином ставлять і гірники.

     Дякую за увагу і хочу повідомити,  що депутати Верховної Ради увесь цей час плідно з нами співпрацювали у підготовці та розгляді шахтарських питань.

     Спасибі.

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Спасибі, Михайле Яковичу. Сідайте, будь ласка.

     Шановні депутати!  Погоджувальна   рада   запропонувала   вам завершити розгляд цього питання прийняттям відповідного документа, тобто постанови.  Один варіант цього документа  внесено  Кабінетом Міністрів, і до нього є пропозиції депутатів. Гадаю, що можна буде його прийняти.  І є ще проект,  який вноситься фракцією "Громада", він може розширити цю постанову.

     Тому я  від Погоджувальної ради фракцій пропоную:  дати змогу тим фракціям, які бажають висловитися з цього приводу, висловитися і  потім  прийняти  постанову.  Тобто  пропонується  дотримуватися принципу,  я б сказав так,  скороченого розгляду цього  питання  - тільки від фракцій виступи (Шум у залі).  Я розумію! Цю пропозицію

- дати можливість виступити від фракцій  по  одному  представнику, оскільки  вона погоджена на засіданні ради фракцій,  - я ставлю на голосування. Тим, хто вважатиме за потрібне. Іде голосування.

     "За" - 230.

     Рішення прийнято.

     Слово має Володимир Васильович Рибак від  фракції  НДП.  Будь ласка.

     РИБАК В.В.,  народний  депутат  України  (виборчий  округ 45, Донецька  область).  Уважаемый  Президиум!  Уважаемые  коллеги!  Я представляю  45-й округ,  город Донецк,  проработал последние пять лет председателем городского совета,  горисполкома, и те проблемы, которые   имеются   сегодня  в  шахтерских  коллективах,  знаю  не понаслышке.  Слава Богу,  с 1989 года я на своей шкуре испытал все справедливые требования шахтеров.

     Я сейчас  не  буду говорить о том,  что шахтеры по заработной плате за свой тяжелый труд оказались далеко не  на  первом  месте, оказались  обиженными  и  униженными,  что  базовая  отрасль нашей страны в общем-то приходит с каждым годом в упадок.

     Я хочу сказать о шахтерских семьях.  Вы знаете,  что 63 семьи потеряли своих кормильцев, жены потеряли своих мужей. Мне пришлось бывать в этих семьях,  я увидел,  что шахтеры живут в  сараях,  их семьи остались без средств к существованию. Поэтому вопрос сегодня назрел очень-очень  серьезно.  И  поэтому  в  пятницу  я  принимал участие в том совещании, которое проводил Анатолий Константинович. На  нем  были  представители   профсоюзов,   некоторые   депутаты, представители  городов.  В принципе я поддерживаю эту информацию и то, что делает правительство сегодня для того, чтобы как-то решить вопросы, и прежде всего вопрос выплаты заработной платы.

     И я хотел бы обратиться к коллегам: сколько бы мы сегодня ни перекладывали вину на  правительство,  на министра угольной промышленности,  решение придется принимать нам. В  связи  с  этим  мне  думается,  что  все-таки  правительство  в ближайшее  время  должно  предоставить программу развития угольной промышленности хотя бы на пять лет.  Будет у  нас  соответствующий топливный  комитет,  где будут наши депутаты,  нужно обсчитать эту программу и,  конечно же,  уже в 1999  году  в  основу  финансовых расчетов положить именно эту программу.

     Я считаю,  что  в  стране должен быть четкий механизм выплаты заработной платы,  и в первую очередь шахтерам.  Потому  что  если взять  в  целом  Донбасс,  то это очень большой социальный вопрос. Должен быть составлен четкий график  погашения  долгов,  иначе  мы просто не решим этот вопрос.

     Я хотел  бы,  чтобы и правительство,  и министерство в первую очередь прекратили бездумное,  преступное закрытие шахт.  В городе Донецке, где год-два назад закрыли шахты, люди до сих пор не могут устроиться на работу.  Они остались без  квартир,  без  средств  к существованию.   До   тех   пор,   пока   эти   вопросы  не  будут согласовываться  с  местными  органами  власти,  шахты   закрывать нельзя. Вы знаете, что этот вопрос я неоднократно поднимал.

     И, конечно   же,   отдельное   финансирование   должно   быть регрессникам,  то есть тем людям, тем инвалидам, которых на каждой шахте от сотни до тысячи, которые потеряли свое здоровье и сегодня ждут,  когда из остатков им будут выплачены эти деньги.  Я  думаю, здесь   должно   быть   отдельное  финансирование  и  должен  быть установлен четкий контроль.

     И последний вопрос - управляемость угольной  отрасли.  У  нас каждые  полгода  или каждый год меняются министры.  На сегодняшний день министра нет.  Естественно,  нет дирижера - не будет работать угольная  промышленность.  Поэтому  нужно немедленно решать и этот вопрос.

     Ну и хотел бы в  заключение  обратить  внимание  на  то,  что угольная  промышленность  -  это фундамент,  это база,  на которой может быть построено наше государство.

     Благодарю за внимание.

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую.  Слово має Петренко Дмитро  Дмитрович  від фракції комуністів.

     ПЕТРЕНКО Д.Д.,  народний депутат України (виборчий округ 107, Луганська область).  Уважаемые коллеги!  Уважаемые представители и работники  шахтерских  коллективов  угольной отрасли!  Сегодняшний вопрос,  который рассматривается Верховным Советом,  уже для  всех ясен и понятен.  Он является очередным пожарным вопросом.  Но если посмотреть на этот вопрос глубже,  то неполучение заработной платы шахтерами   обусловлено   одним   -   неправильно  определенной  и проводимой нашим правительством,  а точнее Президентом стратегией, изложенной   в   его  программе  "Шляхом  радикальних  реформ",  в отношении угольной промышленности. И пока мы не решим этот вопрос, не переведем его в политическую плоскость, никакие разовые решения не смогут вывести угольную промышленность из кризиса.

     Для коммунистов это ясно давно.  И коммунисты целенаправленно и   прямо   ставят  эти  вопросы.  Они  не  решаются  потому,  что постановление,  принятое нами 5 октября 1995 года,  где  обо  всем этом   было   сказано,   и  постановление,  принятое  22  мая,  не выполняются  правительством.  Не  выполняются   не   потому,   что правительство не хочет решать вопросы,  а потому, что оно зажато в очень узкие рамки.

     Решая эти  экономические  вопросы,  мы  выходим  на  то,  что угольная     промышленность     должна     быть    государственной промышленностью,  коль  мы  даем  средства   из   государственного бюджета. Коль это государственная промышленность и государственные деньги,  они должны  контролироваться  государственным  банком,  а ответственность   за   развитие   угольной  промышленности  должна полностью лежать на государстве.

     К сожалению,    нынешняя    политика,    проводимая     нашим государством,  втолкнула,  так сказать,  угольную промышленность в рынок,  не подготовив ее к  этому.  Тем  самым  мы  угробили  свою собственную  угольную  промышленность.  Если  не  хватит  здравого смысла,  о  котором  все  время  говорит  фракция  коммунистов,  и государство  не  изменит  политический  курс,  то  мы  не  улучшим состояние дел в угольной промышленности.

     Возьмем даже этот протокол,  о котором здесь  говорили  и  на который  ссылались.  Не полностью договаривает наше правительство, не полностью. Я понимаю Анатолия Константиновича, он зажат рамками президентской команды, он не может обо всем полностью сказать. Нам сегодня не сказали,  что этот протокол не  подписан  председателем Независимого  профсоюза  горняков  Украины  Волынцом.  Держаком он подписан,  но с двумя существенными оговорками - по пункту 14, где предлагается с 1 числа прекратить акции,  и по пункту 3б.  Все это должно быть известно залу. Принимая решение, мы должны это знать.

     У нас   есть   проект,   который   предложил    и    подписал Пустовойтенко.  Но есть и другой проект, который внесен группой во главе с Иоффе (он здесь первым подписался).

     Здесь стоит вопрос о том,  что нужно  сделать  для  шахтеров, например  составить график погашения задолженности,  и не отражено то,  что шахтеры  могут  сегодня  получать  заработную  плату,  но правительство  всегда уходит от этого вопроса.  А как дальше будет развиваться  угольная   промышленность?   Почему   о   капитальном строительстве здесь нет ни слова? Не говорит правительство, почему сегодня   под   приватизацию   бросаются    вся    инфраструктура, ремонтно-механические   заводы,   которые   обслуживают   угольные предприятия.  Я считаю,  как и вся фракция  коммунистов,  что  это преднамеренное  разрушение угольной промышленности.  Не решив этих вопросов, мы никогда не выйдем из тупика.

     Поэтому я предлагаю  сегодня  ограничиться  только  принятием этого  проекта  постановления  как промежуточного.  И организовать жесточайший контроль.  И коль Пустовойтенко уже  готовил  нам  тот документ, то, может быть, надо вписать и пункт о том, что контроль за выполнением вот  этого  протокола  осуществляет  Президент.  Не кто-нибудь, а Президент пусть на себя возьмет эту ответственность, коль такая ситуация создалась.

     В этом проекте,  который нам предлагается, пункт 1, я считаю, нужно  дополнить.  Здесь  говорится  о  400  миллионах  гривень на поддержку угольной промышленности.  Следует оговорить,  что это не за  счет сокращения социальной сферы,  не за счет сокращения льгот для чернобыльцев,  а только  за  счет  перераспределения  бюджета, внесения  в  бюджет  изменений  и правильного отношения к угольной промышленности.

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Спасибі.  Сідайте,  будь ласка. Слово від фракції "Громада" має Лазаренко Павло Іванович. За ним виступатиме депутат Мазур.

     ЛАЗАРЕНКО П.І.,  народний депутат України (виборчий округ 40, Дніпропетровська   область).   "Громада".   Я,   напевне,  один  з небагатьох,  хто мав можливість спілкуватися з шахтарями,  які  на сьогоднішній день пройшли вже 384 кілометри.  Їх майже 2,5 тисячі. По-різному ставляться до цих питань.  Одні - з  посмішкою,  як  це було  на  засіданні Погоджувальної ради фракцій,  коли блокувалося внесення цього питання на засідання і взагалі  пропонувалося,  щоб шахтарів не було в сесійному залі. Інші - з розумінням.

     Хочу сказати,  що  не тільки уряду,  а й наша з вами особисто велика вина в тому, що вперше в державі шахтарі в кількості більше 2  тисяч чоловік приходять сюди з такими вимогами.  Вимоги прості, лаконічні і зрозумілі.  Питання полягає в одному: дайте можливість отримати заробітну плату.

     Двадцять другий день триває страйк.  Жодної політичної вимоги шахтарі не висувають.  Вони не ставлять питань до  Президента,  не ставлять питання щодо зміни уряду.  Вони порушують єдине питання - дайте можливість отримати заробітну плату.

     Чи є така можливість?  Звісно,  є. І тому ті, хто сьогодні не підтримує  розгляд  питання  шахтарів,  напевно,  забули обіцянки, котрі давали нещодавно, напередодні і під час виборів.

     Кожен день уряд звітує:  "Все гаразд,  ми не маємо боргу,  ми виплатили 567 мільйонів гривень,  які передбачалися в цьому році". Я погоджуюся,  цифри об'єктивні, вони добрі. Потрібно не забувати, звідки  взявся  борг.  Борг  утворився через те,  що в 1994 і 1995 роках за рішенням уряду було припинено дотацію вугільної галузі.

     Мені надто подобається звинувачення Міністерства  фінансів  в особі  заступника  міністра  Германчука.  Я  в  1995 році працював першим віце-прем'єром,  Марчук - Прем'єрміністром.  Ми  розглядали проект   бюджету  1996  року.  Марчук  і  Лазаренко  14  разів  на засіданнях уряду наполягали,  щоб відновити на 1996  рік  дотацію. Германчук  був  категорично  проти.  І  от  знову  знаходяться всі звинувачення, щоб вказати на когось пальцем.

     Винні ми всі разом. Винні уряди. І тому нам сьогодні потрібно приймати тимчасове рішення.  Але,  за великим рахунком,  визнавати прорахунки уряду 1994-1995 років і повертати борги,  які  не  були повернуті.

     Ще одне  питання:  де  гроші?  Питання  занадто  складне.  Ви сьогодні зрозуміли,  що нас знову намагаються зіштовхнути з іншими соціальними  верствами населення.  Ви чули на минулому тижні,  які загострені   розмови   точилися   серед    київських    студентів: "Парламентарії забирають у нас стипендії, щоб віддати шахтарям".

     Я просив  би вас сьогодні:  не потрібно втягуватись у питання бюджету.  Я, напевно, один серед небагатьох, хто повністю займався в  робочій  групі  і володію цим питанням.  Гроші можливо сьогодні взяти з резерву Національного банку.  До речі,  пан Ющенко,  даючи інтерв'ю минулої п'ятниці, сказав, що такі можливості є. Це перше.

     Друге. Ми   працювали  з  комерційними  банками.  Вони  мають можливість  із  залишків  дати  230-220  мільйонів  гривень.  Такі залишки є.

     Третє. Урядова    комісія   працює   на   ринку   євробондів, єврооблігацій і має можливість залучити необхідні  кошти.  До  нас ніхто  не звертався,  коли залучалися 700 мільйонів 18 лютого 1998 року під 18,2 відсотка річних. Це рішення суто урядове. І тому нам потрібно  проголосувати  ці  три  основні  пункти  повністю  і  не торкатися Бюджетної резолюції.

     І ще одне. Шановні колеги, минуло 64 доби, як ми з вами стали народними   депутатами  України.  Ми  всі  обіцяли,  що,  поперше, зарплата депутата буде такою,  як середня  по  державі.  Усі,  без винятку, ми зробили дослідження щодо цього.

     По-друге, всі без винятку обіцяли, що будемо приймати рішення стосовно державних пенсій державним службовцям.  Сьогодні є нагода продемонструвати таке рішення, позитивне рішення.

     І на завершення...

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Закінчуйте.

     ЛАЗАРЕНКО П.І.  Я прошу вас,  давайте ми до урядового проекту постанови додамо три пункти, які пропонує "Громада", без прийняття рішення щодо зміни бюджету.

     Дякую.

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Слово  має  Олена  Анатоліївна  Мазур від фракції Прогресивної соціалістичної партії.  За  нею  виступатиме  депутат Гудима.

     МАЗУР О.А.,   народний   депутат   України   (багатомандатний загальнодержавний    виборчий    округ,    ПСПУ).    Прогрессивная социалистическая партия Украины,  Луганская область. Я хочу начать с реплики.  Павел Иванович Лазаренко предложил  свои  три  пункта. Здесь  коммунисты предлагали национализировать все,  что связано с энергетикой.  Вот  я  и  вношу  конкретное  предложение:   "Единые энергетические   системы",   которые   принадлежат   руководителям "Громады", сделать государственным предприятием, и мы значительную часть проблем разрешим! (Оплески).

     В пояснительной  записке к проекту постановления Кабмина есть пункт "б" на странице 2:  "доручення Національному  банку  України виділити   кредитні  ресурси  комерційним  банкам  для  надання  в установленому  порядку  кредитів  Держкомрезерву  в   обсязі   400 мільйонів гривень".  А почему бы эти 400 миллионов непосредственно не  отдать  Госкомрезерву?   Опять   их   будут   прокручивать   в коммерческих банках,  а потом - в казначействе. И в результате вот этого прокручивания  денег  месяцами  доходы  коммерческих  банков растут,  наша  экономика  все ниже и ниже падает,  разрушается.  И уровень жизни населения тоже.

     Я вчера встречалась с луганскими шахтерами,  которых,  как  в Чили,  всех почему-то отправили на стадионы:  в поселок Юбилейный, на стадион "Шахтерский",  на "Авангард".  Не знаю,  наверное,  это первый  этап  тех  действий,  которые  будут предприняты по указке Бжезинского,  находящегося  здесь,  как  дальше  рассчитываться  с бунтарями.

     И что  же  мне  сказали эти обездоленные люди?  Судьба их мне близка,  потому что я сама родилась,  жила в шахтерском поселке  и отец  у  меня  шахтер.  На шахте "Горская" в городе Горском (здесь присутствует один из депутатов от этого населенного пункта - Иоффе Юлий Яковлевич) только в марте умерли от истощения три шахтера!  И нигде этой информации нет,  никто об этом не говорит. Мы плачем по чужим,  погибшим в других странах,  а о своих нам плакать некогда. Мать  троих  детей,  которая   пришла   к   зданию   Администрации Президента,  сказала:  "Если  наши требования не будут приняты,  я подниму всех матерей  и  детей.  Придут  матери  и  дети  и  будут добиваться того, чего требуют наши мужья, которые гибнут на шахтах из-за того,  что шахты растаскиваются,  средств на безопасность не выделяется".

     И еще  по  поводу некоторых "крокодиловых слез".  Передо мной постановление  Кабинета  Министров  от   28   марта   1997   года, подписанное   бывшим  Премьер-министром  Павлом  Лазаренко.  Здесь большой перечень шахт,  которые наметили закрыть: сначала 32 шахты и два разреза, потом 79 шахт. А теперь эти люди поднимают шахтеров для решения своих политических проблем.

     И передо мной требования, подписанные 2 тысячами   шахтеров.   Один   из   пунктов  гласит:  "Установити персональну відповідальність усіх посадових осіб починаючи з  1992 року - прем'єр-міністрів і так далі до директорів шахт, які мали і мають   безпосереднє   відношення   до   структурної   перебудови, реструктуризації   вугільної   промисловості,  сприяли  здійсненню руйнівних заходів у вугільній  галузі".  То  есть  всех  бывших  и настоящего премьерминистров, директоров шахт, которые наживались и наживаются на горе шахтеров, за счет которых живем и мы.

     Здесь поднимался  вопрос,  чтобы  в  первую  очередь  платили бюджетникам.   А   почему  бюджетникам?  Если  не  будет  работать экономика,  не будут работать базовые отрасли,  и у нас  денег  не будет.  Я как госслужающий могу сказать почему.  Потому,  что мы с вами и все эти премьерминистры наверняка живем за  счет  кредитов, которые    получаем    от   Международного   валютного   фонда   и Международного банка реконструкции и развития.  И получается,  что нам все равно,  как живет наша экономика. Давайте в первую очередь мы насытимся, а потом другие.

     Я хочу сказать,  что шахтеры не только для  себя  требуют.  Я прочту  еще  несколько  пунктов.  Шахтеры "Артемугля":  установить заработную плату народных депутатов Верховного Совета  в  размере, не  превышающем  двойной среднемесячной зарплаты в промышленности. Отменить  льготы  депутатам   Верховного   Совета,   оставить   их чернобыльцам  и  инвалидам.  Принять  закон  о  погашении  вкладов населения  в  течение  пяти  лет,  в  первую  очередь   инвалидам, пенсионерам.  Принять  закон  о помощи матери и ребенку,  о защите семьи. Как можно вырастить ребенка на пособие в 5 гривень? И опять же, закон об ответственности должностных лиц за порученное дело.

     То есть  пока  мы  не  будем отвечать за то,  что мы сделали, ничего в стране не изменится. Заменим мы Премьер-министра, Кабинет Министров,  как этого хотят Павел Лазаренко и те шахтеры,  которых привели из Днепропетровска,  ну и что?  Здесь сидят  один,  второй премьер-министры,   которые   ни   за  что  не  ответили,  которые находились под судом и следствием,  потом им все простили. Они как сидели, так и сидят. Надо было привести донецкого Премьер-министра

-   привели,   волнения   начались   в    Донецке.    Надо    было днепропетровского   Премьер-министра   -   начались   волнения   в Днепропетровске.

     Завершая свое выступление,  я вношу следующее предложение: "З метою запобігання подальшому руйнуванню вугільної промисловості та енергетики  усі   підприємства   паливно-енергетичного   комплексу повернути   у   власність   держави,   зробити   єдиний  державний паливноенергетичний комплекс з фіксованими  державними  цінами  на паливо і електроенергію. Для шахт з високою газоносністю необхідно негайно  ввести  в  дію  державну  програму  "Метан".  З   приводу останньої я вже ставила запитання...

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Спасибі. Будь ласка, вимкніть мікрофон.

     Шановна Олено Анатоліївно, не ображайтесь, будь ласка, ви вже перебрали хвилину, ви основне сказали. Спасибі вам.

     Слово має Гудима Олександр Миколайович від фракції  Руху.  За ним - депутат Степанов.

     ГУДИМА О.М.,  народний  депутат  України (виборчий округ 123, Львівська область). Шановна Президіє! Шановні панове депутати! Тут можна  було  б  вдатися до змагання в популізмі і пропонувати нові цифри для того,  щоб задовольнити шахтарів.  Я розклав перед собою всі проекти постанов і хочу сказати, що я є енергетик, і мені дуже близькі болі шахтарів.

     Але я хотів би почати не  з  того.  Ми  теж  зустрічаємося  з шахтарями.  I  я  не  розумію,  для  чого  розбивати до крові ноги шахтарів Павлограда, якщо Павло Iванович Лазаренко елементарно міг би  вирішити фінансові проблеми шахтарів у межах Дніпропетровської області, не посилаючи їх на Київ.

     У мене складається враження,  що скоро зі всіх болючих  точок нашої  держави  підуть  безкінечними потоками,  розбиваючи ноги до крові,  колони вчителів,  пенсіонерів.  I хто більше ноги розіб'є, той  переконливіше  нам  доводитиме,  що  ми  повинні популістськи просити в Кабінету Міністрів вносити дедалі нові зміни до бюджету.

     Я хотів би проаналізувати проекти постанов, запропоновані нам сьогодні. У проекті, внесеному Кабінетом Міністрів, говориться про збільшення  видатків   на   державну   підтримку   вуглевидобувних підприємств у обсязі 400 мільйонів гривень.

     Шановні панове  депутати,  які  представляють НДП,  пан Iоффе просять  на  це  600  мільйонів  гривень.  Народний  рух  міг  би, змагаючись  у  популізмі,  запропонувати  цифру  -  800  мільйонів гривень, щоб сподобатися шахтарям.

     Але ми повинні до проблем вугільної галузі  підходити  зовсім інакше.  Якщо  ми,  не  маючи цілісної державної програми розвитку цієї галузі,  намагаємося тільки частковими  рішеннями  розв'язати проблеми  шахтарів,  то  ми  помиляємося,  бо їх не розв'яжемо.  I взагалі  у  мене  таке  передчуття,  що  шахтарі,  які   йдуть   з Павлограда,  зупиняться  не  біля Адміністрації Президента,  а під стінами Верховної Ради.  Бо ж упродовж трьох тижнів  нашої  роботи можна  було давно вирішити питання обрання Голови шляхом пакетного голосування,  але комуністам  потрібен  для  цього  всеукраїнський референдум або новий з'їзд,  і мій колега комуніст закликає нас до зміни політичного курсу. Водночас усім відомо, що не зараз, а ще в 70-80-х   роках  унаслідок  імперської  політики  почався  занепад вугільної промисловості.

     Ми прекрасно справляємося зі своїми контрольними функціями. А якщо  прислухатися  до декого,  то можна навіть прийняти постанову заслуховувати уряд два рази - один раз ранком,  другий раз - після обіду, замість законотворчої роботи, задля якої нас обирали.

     Я хотів  би  вас  закликати до плідної роботи на законодавчій ниві.  На мою думку,  ми повинні дбати більше про міру  наповнення бюджету,   щоб   через   комплексну  програму  допомоги  вугільній промисловості,  яку слід розробити, підійти до реального вирішення справ.  Iнакше, гадаю, скоро в наших стінах буде більше суму, тому що тих кілька тисяч шахтарів  будуть  гупати  касками  біля  наших стін.

     Дякую.

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую.  Слово  має Степанов Михайло Володимирович від фракції соціалістів і селян.

     СТЕПАНОВ М.В.,  народний  депутат  України   (багатомандатний загальнодержавний  виборчий  округ,  виборчий  блок СПУ та СелПУ). Уважаемый Президиум!  Уважаемые коллеги!  Мне с этой  трибуны  уже приходилось  выступать  по  шахтерским  проблемам.  И  каждый  раз проблемы угольной промышленности мы решали в пожарном порядке.  Не исключение  и  этот  раз.  Я думаю,  что то,  что предлагается,  - увеличить ассигнования на 400 миллионов гривень, конечно, не решит даже текущих проблем.  У нас ежегодно меняется правительство,  и с каждым правительством  появляется  очередная  новая  программа  по выведению  отрасли из кризиса.  Но тем не менее в отрасли кризис с каждым годом нарастает.  Это не только проблема выплаты заработной платы,  о  которой  здесь говорил председатель НПГ,  но и проблема регрессных выплат,  которые мы,  кстати,  предусмотрели в бюджете, выплаты   единовременных   пособий,   о  которых  практически  уже стараются не говорить,  проблемы стихийно закрываемых шахт,  когда целые поселки,  небольшие шахтерские города превращаются в мертвые города,  такие,  как когда-то появлялись на "диком"  Западе  после того, как затихала там золотодобыча.

     Я считаю,   что   нужно   поддержать   предложение   Кабинета Министров,  пересмотреть госбюджет по предложенной цифре. Вместе с тем  хочу  поддержать  и моего коллегу Петренко относительно того, что в пункте  1  постановления  следует  оговорить,  что  средства выделить  угольщикам  не  за  счет  сокращения  социальных выплат, предусмотренных законодательством. Нельзя допустить, чтобы эти 400 миллионов были отобраны то ли у пенсионеров, то ли у инвалидов, то ли у чернобыльцев.  Пусть правительство ищет, что сокращать. У нас есть  за счет чего сокращать.  Ведь буквально каждый год создаются следственные  комиссии  и  обнаруживается,  что  там  украли   100 миллионов гривень,  там 200,  там 500 миллионов.  Вот эти деньги и надо поискать в бюджете.  А социальные выплаты  сокращать  нельзя, чтобы  никто  не  мог  нас  упрекнуть  в том,  что мы здесь решили вопросы  шахтеров  за  счет  учителей,  медиков,  работников   той бюджетной сферы, которая работает непосредственно на человека.

     Мне хотелось   бы  сказать  еще  следующее.  В  пояснительной записке к проекту постановления Кабинета Министров есть пункт "б", с  содержанием  которого я категорически не согласен и не согласна наша фракция.  Здесь Кабинет Министров просит Верховный Совет дать "доручення  Національному  банку України виділити кредитні ресурси комерційним банкам для надання... кредитів Держкомрезерву в обсязі 400 мільйонів гривень..."

     Я скажу,  что  получится,  если  эти  ресурсы  будут выделены коммерческим   банкам.   Сейчас   главной    проблемой    угольной промышленности является проблема посредников.  Так вот половина, а может,  и больше этих средств,  которые будут выделены шахтерам на зарплату,  может  очутиться в карманах этих посредников,  которые, как клещи,  присосались к каждой шахте и буквально  высасывают  из них  соки.  Когда на конкретной шахте начинаешь выяснять ситуацию, то обнаруживается,  что и  уголь  добывается,  пусть  не  в  таком об еме,  как  при  социализме,  а  куда  все девается и почему нет средств - шахтерам неизвестно.

     А попадает уголь в  руки  посредников.  И  я  боюсь,  как  бы выделенные средства опятьтаки не попали к ним в карманы. Поэтому в постановлении нужно записать,  что деньги выделяются только  через Госказначейство.  Это  гарантия  того,  что эти средства дойдут до шахтеров, а не попадут вот этим жучкам, которые перегоняют уголь с шахт на рынки.

     Мне кажется,  что  нам  следует  более  взвешенно подходить к решению этого вопроса. Вот у меня в руках предложение "Громады". Я считаю,  вряд  ли  мы  можем  согласиться  с  тем,  чтобы выделять средства из резервного фонда, боюсь, что он уже практически пуст.

     Ну, а  если   "звернутися   до   комерційних   банків",   как предлагалось?  Что ж,  "ми можемо звернутися", но они же могут нас так ободрать,  что  вообще  пропадет  желание  к  кому-либо  затем обращаться.

     Поэтому я   предлагаю   ограничиться  проектом  постановления Кабмина,  в  пункте  1  которого  надо  обозначить,  что  средства выделяются  не за счет сокращения социальных выплат и направляются через Госказначейство.

     А коллеге из Руха, который передо мной выступал, я скажу, что в проблемах угольщиков виновна не "тоталітарна держава",  а прежде всего ваша политика разрушения угольной  промышленности.  И  могут шахтеры вам сказать: "Спасибо Руху за разруху".

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Слово   має   Песоцький   Микола   Федорович  від Соціал-демократичної партії (об'єднаної).

     ПЕСОЦЬКИЙ М.Ф.,  народний  депутат  України  (багатомандатний загальнодержавний виборчий округ,  СДПУ (о)).  Уважаемые товарищи, господа!  Социальная  ситуация  в  Донбассе   крайне   сложная   и непредсказуемая.  Задержки  по  зарплате  составляют  от  4  до 13 месяцев.  Положение  усугубляется  еще  и  тем,  что   аналогичная ситуация   сложилась   и  в  машиностроении.  Практически  рабочие поставлены на грань выживания. Безработица среди мужчин составляет 50 процентов, а среди женщин доходит до 85 процентов. Не раз имели случаи неповиновения,  захвата помещения горисполкома  Краснодона, Первомайского.   Сегодня   проходят   митинги  протеста  у  здания Луганской облгосадминистрации.

     Поэтому для  разрешения  ситуации  следует   принять   проект постановления  Кабинета  Министров,  так  как  необходимо  сегодня выплатить  заработную  плату,  и   в   краткие   сроки.   Но   это недостаточная   мера.  Следует  немедленно  разработать  программу выведения  экономики  Донбасса  из  кризиса.  Считаю,  работу   по созданию   специальных   экономических   зон  в  Донбассе  следует ускорить.  Сегодня такая экономическая зона создается в Стаханове. Три экономические зоны создаются в Донецкой области.  Работу по их созданию необходимо выполнить в сжатые сроки.

     В свободных  экономических  зонах  предприятия  должны  иметь существенные  льготы по налогообложению.  Это будет способствовать проведению структурных изменений в экономике Донбасса  и  созданию новых рабочих мест.

     Если эта  работа  будет  проведена  целенаправленно,  тогда и социальные проблемы в Донбассе будут решаться. Об ективно угольная промышленность  будет  сокращать  об емы производства,  об ективно цена тонны  угля  будет  увеличиваться,  поэтому  без  структурных изменений в экономике Донбасса не обойтись. А для этого необходимо создание    специальных    экономических    зон     с     льготным налогообложением.

     О посредниках.   Есть  и  честные  посредники.  Уголь  должен отгружаться тому,  кто его покупает, независимо от того, посредник он или нет.  Неплатежи начинаются с энергетиков.  К сожалению, нет кредитования    угольной    промышленности.    Поэтому     следует предусмотреть  определенное  льготное  кредитование  для  угольной промышленности, для создания рабочих мест за счет фонда занятости.

     Сегодня никто не обращает внимания на то,  что фонд занятости не  выполняет  свою функцию - создания рабочих мест.  А это сейчас очень важная социальная задача для Донбасса. Ведь создание рабочих мест снимает социальную напряженность.

     Дотацию угольной промышленности надо сохранить.  И уже сейчас необходимо думать об оптимальном размере дотации.

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую за лаконічність.  Слово має Самойленко Юрій Іванович від зелених.

     САМОЙЛЕНКО Ю.І.,  народний  депутат  України (багатомандатний загальнодержавний виборчий округ,  ПЗУ).  Фракція  Партії  зелених України.  Шановні  колеги!  Я  уважно  слухав усіх,  хто виступав, слухав репліки,  і чомусь декому в залі було весело...  А ми  ж  з вами присутні фактично на похоронах вугільної промисловості. І при цьому дехто дозволяє собі посмішки, жарти, популізм...

     Багато хто тут говорив,  що в Україні зросла смертність.  Але ми  не  говоримо,  що  70  відсотків  померлих  -  це чоловіки,  і більшість - працездатного віку.  До того ж  це  припадає  саме  на гірничодобувні регіони...  Тому й піднімаються матері, яких хвилює здоров'я не лише їх чоловіків,  а й дітей, 90 відсотків яких у цих регіонах хворі.

     Говорили, що  це  буде регіон вічно молодих - там до старості ніхто не доживає...  Мабуть,  за це мав би хтось відповідати!  Але замість  того  щоб  відповідати,  у  вугільних  регіонах  ділиться якимось чином Мінвуглепром.  І активісти  зелених  не  знають,  що робити  -  вирубуються  ліси  під  Києвом!  Чому ж ліси під Києвом вирубуються?! Виявляється, для нових начальників і начальничків із Мінвуглепрому дачі будуються!  За що дачі будуються під Києвом?  А ви гроші шукаєте!

     Ми добре  знаємо,  що  ті  гроші  -  у  тих   "жучків",   які присмокталися  до  шахтарської промисловості.  Та хто ж ті "жучки" породив,   як   не   директори   підприємств   і   не    керівники промисловості?!  Ось  там  і  треба  шукати  ті  гроші!  Відкиньмо популізм!  Ми,  зелені,  ніколи не проголосуємо,  щоб для  виплати заробітної  плати бралися позики міжнародних валютних організацій, бралися валютні кошти. Адже це буде латання дірок за рахунок наших майбутніх  поколінь,  дітей,  яким  нині  16-18 років,  за рахунок студентів.  Ми цього не дозволимо  і  не  голосуватимемо  за  такі проекти постанов.

     Частина людей, причетних до загибелі вугільної промисловості, є і в цьому залі.  Можливо,  дехто з них слухає це і посміхається. Тоді,  коли зробили перекос у розвитку ядерної енергетики,  довели її до 50 відсотків в Україні,  і підготували  грунт  для  загибелі вугільної  промисловості.  Ми  вкотре  говоримо:  поки  не  пізно, припиніть  добудовувати  Рівненську,  Хмельницьку  АЕС,  добудуйте шахти, які вже готові на 90-95 відсотків, вони будуть рентабельні. Усе,  що є в наших резервах,  усе,  що можна,  слід  направити  на розвиток  вугільної  промисловості  -  майбутнього України,  нашої енергетики.

     Ми маємо енергетичних ресурсів на  240  років.  Тому  повинні створювати нові,  екологічно безпечні технології, в киплячому шарі на теплових електростанціях спалювати вугілля,  а то доведеться  у холод,  коли  мінус  25,  подавати  в мережу опалення наших міст з атомних електростанцій оту радіоактивну водичку.  Хто цього  хоче? Ніхто не хоче.  Погляди всіх звернено на Донбас, і всі думають, як би це тепло подати з теплових електростанцій.

     Я вкотре повторюю: питання шахтарів не буде вирішено, якщо до них по черзі ходитимуть голови то однієї,  то іншої фракції,  щось обіцятимуть.  Перша вимога шахтарів - щоб ми обрали  Голову.  Тоді можна  буде  вирішити  питання  пріоритетності  розвитку вугільної галузі в Україні.

     Дякую.

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Спасибі, Юрію Івановичу.

     Шановні депутати,  я прошу уваги!  Я привертаю вашу увагу  до такої  обставини.  У  нас  є кілька проектів:  Кабінету Міністрів, групи депутатів на чолі з Юлієм Іоффе,  проект, внесений депутатом Павлом Івановичем Лазаренком від фракції "Громада".

     Є доповнення  від  позафракційних  депутатів.  Для стенограми скажу  коротко,  щоб  не  виступав  від   позафракційних   депутат Коломойцев:  це  доповнення полягає в тому,  щоб у проекті Кабміну після пункту 1 додати слова:  "Джерела їх покриття забезпечити  не за  рахунок  фінансування  соціальних статей Державного бюджету на 1998 рік,  обсяг яких має бути не менший,  ніж передбачено  діючим бюджетом на 1998 рік".

     Це те  саме,  що пропонували і комуністи,  і Михайло Степанов про це говорив.

     А також  пункт  2  проекту   постанови   доповнити   словами: "Рекомендувати   Національному  банку  України  виділити  кредитні ресурси  за  ставками  рефінансування   (дуже   важливий   момент) безпосередньо  Державному  комітету  по  матеріальних  резервах  у обсязі 400 мільйонів гривень для оплати  вугільної  продукції,  що закладається   до   державного   резерву".   Це   перегукується  з пропозицією Олени Анатоліївни Мазур від фракції ПСПУ.

     На мій погляд,  недоцільно обговорювати усі документи  разом, бо це буде непродуктивна робота.  Підсумовуючи проведену дискусію, я вношу таку пропозицію: взяти за основу проект Кабінету Міністрів і всім ініціаторам доопрацювати єдиний проект,  який буде прийнято Верховною Радою,  скажімо,  післязавтра.  Тут  потрібно  врахувати деякі   моменти.   Передусім   ми  не  можемо  щось  рекомендувати Національному банку,  адже регламентацією наших відносин з  банком це не передбачено. Крім того, потрібно знати, чи Кабінет Міністрів погодив свою пропозицію з Національним банком,  йому не так просто сьогодні знайти можливості для кредитування.

     Діє також   норма   закону   про  те,  що  Національний  банк безпосередньо не кредитує виробництво,  але,  можливо,  тут  можна буде  зробити  виняток.  Тобто  є  комплекс  питань,  які потрібно з'ясувати й погодити ініціаторам спільно з урядом  і  Національним банком.   У   тому   числі  і  питання  щодо  невитрачання  не  за призначенням коштів, передбачених у бюджеті на соціальні потреби.

     Тому я переконливо вас прошу:  давайте проголосуємо за основу проект,  внесений  Кабінетом  Міністрів,  і  доручимо  ініціаторам доопрацювати спільно з Кабінетом Міністрів,  Національним банком і суб'єктами права, які сьогодні були, по суті, призвідцями розгляду цього питання,  від страйкуючих шахтарів доопрацювати цей документ з тим, щоб післязавтра ми його розглянули. Немає заперечень?

     Я ставлю   на   голосування   цю   пропозицію,   будь  ласка, підтримайте її.

     "За" - 250.

     Рішення прийнято.

     Я просив би ініціаторів звернути увагу на одну  обставину.  З пропозиціями щодо зовнішніх запозичень будьмо дуже обережні,  тому що Верховна Рада  не  давала  згоди  на  таку  форму  запозичення. Приймаючи бюджет, ми передбачили іншу форму. Щоб ми не освятили ті кроки,  до яких уряд вдався самостійно. Це дуже небезпечна справа. Нехай з'ясують ці всі позиції, і вони будуть розглянуті.

     Депутат Єльяшкевич просить слова для репліки,  бо вважає,  що образили його і фракцію.

     ЄЛЬЯШКЕВИЧ О.С.,  народний депутат  України  (виборчий  округ 182, Херсонська область). Партия "Громада". Я обращаюсь к коллегам после выступления дочери шахтера.  К  сожалению,  видимо,  шахтеры откажутся   от   таких  детей.  Если  дети  поддерживают  нынешнее правительство и Президента, прибегая к различным манипуляциям, то, по-моему,  становится  понятно,  кто  хочет  работать,  кто  хочет отражать интересы шахтеров,  а кто  голосует  против  того,  чтобы Верховная Рада работала без выходных, как это делает Прогрессивная социалистическая партия Украины во главе  с  Натальей  Михайловной Витренко.

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Будь ласка, розглядається питання про...

     З мотивів? Будь ласка. Депутат Яковенко. Від фракції.

     ЯКОВЕНКО О.М.,  народний  депутат України (виборчий округ 50, Донецька область). Фракция коммунистов. Александр Александрович, я предлагаю  в эту рабочую группу включить и тех депутатов,  которые непосредственно   работали   над   постановлением   по    угольной промышленности, которое принималось 22 числа. Это первое.

     И второе.   То   постановление  по  углю  мы  должны  активно использовать,  так  как  там  положения  сформулированны   гораздо конкретнее,  чем  те  дополнительные предложения,  которые сегодня были внесены.

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую.  Ваші зауваження беруться до  уваги.  Мова йде  про  те,  що  всі ініціатори розгляду цього питання,  які вже працювали над документом,  повинні взяти участь у остаточній  його підготовці.

     ---------------

     Іван Олександрович Заєць, кандидат на посаду Голови Верховної Ради від Руху, запрошується на трибуну. Будь ласка.

     ЗАЄЦЬ І.О.,   народний   депутат   України   (багатомандатний загальнодержавний виборчий округ,  НРУ). Шановні народні депутати! Хочу передусім подякувати членам фракції Народного руху України за те,  що  висунули  мене  кандидатом  на  високу  посаду  -  Голови Верховної Ради.

     Я розумію цю довіру як високу відповідальність перед  членами своєї фракції,  всіма вами, перед усім українським народом. Я хочу відразу сформулювати найбільш принципову,  на  мою  думку,  ознаку теперішньої ситуації,  в якій перебуває наше суспільство. Загальна криза суспільства триває. Запас міцності у всіх владних структурах надзвичайно  низький.  І  якщо  криза  буде  тривати  й  далі,  то незабаром суспільство підійде до тієї межі,  за якою у всій  своїй складності  постане питання не про дотримання принципів демократії в країні, а про саме існування України як держави.

     У такій ситуації потреба в діяльності Верховної Ради  України буде розглядатися не з точки зору формального дотримання принципів демократії,  а з точки зору здатності  нашого  парламенту  зробити свій внесок у подолання кризи в державі. Тобто в нинішній кризовій ситуації,  яка  загрожує  самому  існуванню  Української  держави, Верховна  Рада  зможе  існувати  лише  тоді,  коли  буде працювати достатньо ефективно.

     У всіх  нас  перед  очима   негативний   приклад   діяльності Верховної   Ради   минулого   скликання.  За  чотирирічний  період попереднім складом парламенту було прийнято 753 закони і  ухвалено 1625  постанов.  Але  цілісної системи національного законодавства так  і  не  було  сформовано.  Про  сумнівну  якість  і   тотальну нестабільність  чинного  законодавства  говориться багато,  у тому числі з цієї трибуни.

     Я скажу лише,  що сьогодні всі  відхрещуються  від  прийнятих раніше  законів.  Складається враження,  що у наявної законодавчої бази немає авторів,  особливо коли мова заходить про  закони,  які регулюють відносини в царині економічної чи соціальної політики. А батьків податкового та бюджетного  законодавства  зараз  удень  із свічкою не знайдеш.

     Хаотична, неякісна   і   головне  -  безвідповідальна  робота парламенту знизила ефект навіть  від  такої  події,  як  прийняття Конституції   України.   Скажу  відверто,  Верховна  Рада  України попереднього  скликання  не  була  налаштована  на  продуктивну  і ефективну  роботу.  Тому  й  уповільнилися процеси реформування її структури,  знизилася  якість  законів,  послабилися   контролюючі функції   парламенту.  Саме  у  слабкості  Верховної  Ради,  в  її політичній  неструктурованості,  в  низькому   рівні   організації законотворчої  діяльності  слід  шукати  причини  її  неефективної роботи та здебільш негативного впливу парламенту на суспільство.

     І це при тому,  що,  згідно з Конституцією,  Верховна Рада  є однією  з  найважливіших  і самодостатніх вершин владної системи в Україні.  В статті 75  Конституції  записано,  що  єдиним  органом законодавчої влади в Україні є парламент - Верховна Рада України.

     Я категорично відкидаю думки про те, що Верховній Раді бракує конституційних повноважень,  щоб повноцінно контролювати виконавчу владу.  Повноважень  достатньо.  Проблема  в  іншому  -  чи здатна Верховна Рада їх реалізувати,  чи  має  вона  бажання  і  достатню політичну волю для цього.

     Я хочу, щоб ми, народні депутати України, усвідомили, що наша Верховна Рада буде приречена,  якщо нині,  у 1998 році,  вона піде тим шляхом,  яким ішла в минулому скликанні. Наше завдання полягає не в тому,  щоб підім'яти або підпорядкувати собі виконавчу  владу чи  стати  над  нею  погоничем.  Ми  маємо  перевести стосунки між гілками влади  в  правове  конституційне  поле,  а  не  керуватися емоціями  та  тішити  власні амбіції.  Наше завдання - працювати в рамках,  визначених Конституцією,  дати перспективу  всім,  всьому 52-мільйонному українському народові,  дати можливість працювати і заробляти, нормально жити, а не виживати.

     За відносно короткий час нам потрібно значно підвищити рівень повноструктурності   і   стабільності  правової  системи  України, посилити державотворчу функцію  парламенту,  маємо  зрозуміти,  що кожен день відтягування реформ погіршує наші можливості. Проте вже зараз можна багато чого зробити. Мені чужі думки про приреченість. Такі   думки   можуть   слугувати  лише  для  виправдання  власної бездіяльності.  І не  треба  лякати  людей  болісністю  реформ.  У нинішній   ситуації   ці   реформи   будуть   болісними  лише  для корумпованого мафіозного чиновництва, бо більш болісного стану для людей,   ніж  маємо  сьогодні,  не  буде.  Не  реформи  спричинили теперішні біди, а те, що вони не проводяться.

     Отже, що нам треба зробити, щоб дати перспективу українському народові?  Насамперед,  шановні депутати, треба зрозуміти, що така перспектива є,  вона вже  визначена  всією  історією  українського народу  і  випливає  з засад Конституції України,  з уже прийнятих Верховною  Радою  законів.  Ця  перспектива  -  європейский   шлях України.  І  ми  маємо  оберігати  цей  вибір.  Європейський  шлях України,  європейський вибір України - це не просто  долучення  до загальноєвропейських  справ і інтеграційних процесів у Європі - це наше бажання жити  європейським  життям,  за  європейською  шкалою цінностей  і  стандартів.  Коли ми говоримо про європейський вибір України, то маємо на увазі передусім бажання досягти європейського рівня  життя,  європейського  рівня соціального захисту населення, європейського рівня демократії.  І мені щонайменше хотілося б, щоб європейська  цивілізаційна  орієнтація  України  зводилася лише до вибору форм зовнішньополітичної діяльності держави. Тут я акцентую вашу  увагу  передовсім  на потребі побудови держави європейського типу.  Україна має стати європейською державою національного типу, в  якій  в  основу  суспільного устрою кладуться традиція і звичай української нації при гарантуванні  свободи  розвитку  культурної, мовної,  етнічної  самобутності представників національних меншин. Параметри  європейської  моделі  держави  визначені  історією,   і Верховна  Рада  мусить  постійно  тримати  в полі зору цю модель і прагнути реалізувати її на практиці.

     Чому я  наголошую  на  цьому?  Бо  не  хочу,  щоб  ми   знову винаходили те,  що давно працює і довело свою перспективу,  щоб ми не повернули назад до тієї країни,  де все краще - розстріляне  та закатоване,  а майбутнього - просто немає.  Я просто хочу,  щоб ми врахували сучасні геополітичні реалії,  глобальну реструктуризацію людської  цивілізації.  Я хочу,  щоб український народ якнайшвидше вийшов на шлях поступу.

     Я про це кажу ще й тому,  що народні  депутати,  представники різних  політичних  сил,  знову  загострили питання цивілізаційної орієнтації і  політичного  вибору  України.  Одні  -  представники правоцентристських  партій  -  пропонують  працювати новому складу Верховної Ради в межах  європейських  традицій  і  наголошують  на необхідності    членства    України   у   всіх   європейських   та євроатлантичних структурах,  таких, зокрема, як Європейський Союз, НАТО,  Західноєвропейський  Союз  та  інші.  І це правильно.  Інші

-представники переважно лівих партій - пропонують азійський чи так званий  євразійський,  до  того  ж радянськокомуністичного зразка, шлях розвитку України і домагаються повноцінної участі  України  в СНД  шляхом  приєднання  до  Міжпарламентської  Асамблеї  СНД,  до системи колективної безпеки СНД,  до союзу двох (Росія,  Білорусь) чи трьох (Росія, Білорусь, Казахстан) країн або реанімації СРСР.

     Треті пішли   іще  далі  і  пропонують  збудувати  Українську державу на межі трьох світів.  Чи можна за  такого  орієнтаційного різнобою   політичних   сил  творити  швидкими  темпами  довершену цілісність  держави,  забезпечити  єдність  українського   народу, проводити   ефективні   і  широкомасштабні  реформи?  Запитання  - риторичне, відповідь проста - ні.

     Чому ж ми стали саме на європейський шлях розвитку України  і закликаємо будувати державу європейського зразка?  Тому що Україна географічно знаходиться в центрі Європи. Тому що український народ за  своєю  культурною  традицією  належить  до  європейської сім'ї народів. Витоки, коріння нашої держави - європейські. Європейський вибір України було зроблено ще з прийняттям християнства,  пізніше

- з наданням Києву Магдебурзького права.  Наша сучасна Конституція базована на європейському розумінні демократії.

     Отже, альтернативи    рухові    України   в   Європу   немає. Європейський шлях розвитку України  -  це  не  примха  чи  вигадка Народного  руху  України.  Це - об'єктивна реальність,  яку мусимо вчасно зрозуміти і  засвоїти.  Вона  органічно  випливає  з  наших історичних  і  культурних  традицій,  з  геополітичної  ситуації в Європі і світі,  важливою ознакою якої є глобалізація економіки  і політики.

     Глобалізаційні процеси обумовлюють появу не нових імперій,  а цивілізаційних  міждержавних  конгломератів   типу   Європейського Союзу.   Міждержавна  конкуренція  доповнюється  конкуренцією  між такими конгломератами.  То чи розумно Україні залишатись  осторонь таких процесів?

     Великою нісенітницею  і  неправдою  є  твердження про те,  що начебто орієнтація на Європу веде до  втрати  Україною  російських ринків чи ринків інших країн снд.  Повторюю,  що європейський шлях розвитку  України  -  це  орієнтація  на   найвищі   стандарти   і технології, які створюють нові можливості захоплення цих ринків. У цьому нас переконує  досвід  наших  західних  сусідів:  українські ринки  заполонили  не  російські товари,  а товари західних країн. Навпаки,  орієнтація на інтеграцію в межах СНД - це орієнтація  на давно застарілі технології,  на неефективну економіку,  на бартер, на  безробіття,  корупцію  та  авторитаризм.  Не  можна  політично орієнтуватися на Європу, а економічно на СНД!

     Врешті-решт, народні   депутати,   ми   вже   чимало  пройшли європейським шляхом.  Україна долучилася до багатьох  європейських справ.  Україна  є  членом  Ради  Європи,  Центрально-Європейської ініціативи,  почали діяти Угода про партнерство і  співробітництво між   Україною   та   Європейським  Союзом,  Хартія  про  особливе партнерство  між  Україною  та  НАТО.  Український   парламент   є асоційованим членом Північноатлантичної Асамблеї.  А якщо до цього переліку додати  нашу  Конституцію,  такі  документи,  як  Основні напрями  зовнішньої політики України,  програми діяльності урядів, минулорічне послання Президента України до Верховної Ради,  яке  є офіційним  документом Української держави,  інші законодавчі акти, то стає зрозумілим,  що легкого  повернення  назад,  в  радянський період і в Євразію,  не буде.  Руйнувати треба буде багато дечого. Але ж ми прийшли сюди  будувати,  а  не  руйнувати.  Держава,  яка щорічно змінює Конституцію, довго не протримається. Це - аксіома.

     Ви, шановні колеги, всі складали присягу. А отже, присягалися додержуватися Конституції України та законів  України.  Тому,  щоб позбутися цивілізаційної орієнтаційної багатовекторності Верховної Ради, а отже, багатофлюгерності та неефективності нашої діяльності і  забезпечити  єдність  парламенту на рівні стратегічного вибору, базових  цінностей,  принципів,   нам   усім   треба   визнати   і беззастережно  дотримуватися  Конституції  України.  Це є вихідною точкою,   необхідною    умовою    реалізації    Верховною    Радою державотворчої  функції,  підвищення  ефективності  її діяльності. Верховній  Раді  слід  також  розширити  і  поглибити   участь   у діяльності  європейських  та  євроатлантичних  структур.  I про це маємо подбати. Хочу наголосити, що після проголошення стратегічної лінії на інтеграцію України в європейські структури минуло майже 8 років,  але реальних кроків на цьому шляху не було зроблено.  I за це  має  нести  відповідальність  виконавча  влада,  в першу чергу Президент України.

     Якщо спроектувати європейську  традицію  на  наші  умови,  то діяльність   парламенту   має   бути   спрямована   на   створення стабільності в усіх сферах життя,  повноструктурності й цілісності суспільних явищ.  Триває лише початковий етап творення Української держави.  Україна не є ще державою  із  завершеною  цілісністю,  з чітко  визначеними національними інтересами.  Правова,  політична, економічна,    культурна,    інформаційна     системи     не     є повноструктурними.  Тому  вони надзвичайно вразливі до всяких змін як зовнішніх,  так і  внутрішніх.  Їм  властива  нестабільність  і низька   продуктивність.   В   таких   умовах  головним  завданням законодавця є творення саме  цієї  цілісності,  повноструктурності цих  систем,  визначення  системи  національних інтересів.  Саме в цьому в першу чергу реалізується державотворча  функція  Верховної Ради.

     Отже, шановні   депутати,   я  пропоную  подивитися  на  наші проблеми  і  пошукати  шляхи  їх  розв'язання   саме   з   позицій європейської цивілізаційної традиції.

     Проблема влади.  Саме  слабкість  влади  є  головною причиною наших  бід.  Вона  породжує  перманентну  управлінську  кризу.  За ідеологічною   спрямованістю   вона   не   є   українською.  Iснує надзвичайне відчуження влади від народу,  від  людей.  Влада  живе своїм   життям,   а   народ  -  своїм.  Теперішня  влада  є  вкрай корумпованою і безвідповідальною.

     Місцева державна й господарська  номенклатура  замість  того, щоб  подбати  про  робочі  місця,  про  вчасну  і в повному обсязі виплату заробітної плати  та  пенсій,  переймається  лише  власним збагаченням,    безперервним   будівництвом   власних   "хатинок", придбанням надміру дорогих автомашин, організацією бучних застіль. I при цьому,  не моргнувши оком,  кажуть людям,  що в усьому винні отам нагорі,  в Києві,  а вони, бачте, тут ні при чому. Центральна влада   ж   замість   того,   щоб   контролювати   місцеву  владу, забезпечувати  стратегічний  розвиток  Української  держави,  сама погрузла  в  хабарництві  та  корупції.  Кожен  прагне  перекласти відповідальність  на  плечі  іншого,   геть   забувши   про   свої повноваження і обов'язки.  Уже дійшло до того, що Голова Верховної Ради  -  представник  лівої  більшості  в  парламенті  -  постійно твердить, що він в опозиції до влади.

     Україна запізнилася  з політичною структуризацією влади.  Щоб переконатися  в  цьому,  треба  пильніше  придивитися  до  статусу народного  депутата  чи  міністра.  Хто  вони - політичні особи чи державні службовці? Народний депутат мав би бути політичною особою і  не  мав  би  бути  пов'язаний з державною службою.  Але депутат прирівнений у зарплаті, у своїй діяльності до державного службовця першого рангу.

     Запізнилися з  політичною структуризацією влади,  тому мусимо нині пожинати  гіркі  плоди  процесу  директоризації  влади,  який особливо розцвів в останні три роки.  Суть цього процесу полягає в тому,  що в органи  державної  влади  на  керівні  посади  прийшла господарська номенклатура.  Цей прихід ще більше комерціоналізував і без того комерціоналізовану владу. За короткий час влада встигла огосподарити  всю свою діяльність так,  що перестала навіть думати про узгодження інтересів людей, груп і всього суспільства, а думає лише про те,  як щось потягнути чи перепродати.  Політичну функцію влада  фактично  знехтувала.  Усього   за   кілька   років   влада отоварилася  величезною  кількістю  будинків відпочинку,  готелів, колгоспів,  будівельних організацій,  позабюджетних  фондів  тощо. Потягнулася  господарська  номенклатура в органи державної влади і потягнула за собою об'єкти соціальної сфери,  майно, все те, що не встигла "прихватизувати" за попереднім місцем роботи.

     Взяти хоч  би  Верховну  Раду України.  На балансі парламенту знаходяться готельні комплекси,  будівельні організації,  радгосп, безліч інших комерційних структур,  нежилих приміщень.  Я розумію, що вся ця спадщина дісталася Верховній Раді від колишньої  КПСС  - КПУ. Але чи не забарилися ми з тим, щоб її позбутися? Чи, може, ми зберігаємо і примножуємо за рахунок бюджетних коштів ці  багатства для КПУ і СПУ? Усі ці структури здійснюють комерційну діяльність і водночас їхня діяльність фінансується з бюджету. Ось звідки беруть витоки  пропозиції  минулих  керівників Верховної Ради залишити за парламентом і радами повноваження на управління майном.

     У таких умовах керівники і чиновники  найбільше  переймаються тим,  як  утримати  це  майно  у своїх руках,  а не дбати про свій народ.

     Чи буде така державна людина  дбати  про  людей,  думати  про майбутнє,  боротися з мафією і корупцією?  Звісно, що ні! Фактично існує дві економіки - чиновницька  і  звичайна.  Комерціоналізація влади  є  однією  з  причин все більшої і більшої зарегульованості економіки.  В  одних  владних  руках  опинилися  і   бюджетні,   і комерційні кошти.

     Наша влада  складається  з  більшості  людей,  яким  властиве радянське мислення.  Вона переважно забарвлена в  червоний  колір, про   що   свідчать   оті   тисячі  й  тисячі  пам'ятників  вождям комуністичного тоталітаризму, які окупували площі міст і сіл.

     Для такої влади Україна є товаром.  Такій владі  не  потрібні наука,  освіта, культура. Існуюча влада ні за своїм складом, ні за своєю організацією не відповідає  тим  завданням,  які  поставлені перед   нею  суспільством.  Тому  вихід  із  цієї  нестерпної  для більшості громадян ситуації слід  шукати  в  заміні,  радикальному оновленні  і  реформуванні  влади.  Реформа  влади  - ключ до всіх реформ.

     Отже, що треба зробити, щоб створити патріотичну, професійну, енергійну владу?

     Перше. Слід оновити її молодими людьми.  Енергійною владою із здоровим владним азартом може бути лише молода  влада.  Тому  слід розширювати   можливості   підготовки   управлінських   кадрів  як всередині України,  так і за кордоном.  Має бути державна програма підготовки   таких  кадрів.  І  нам  треба  передбачити  на  це  в державному бюджеті відповідне фінансування.

     Друге. Слід  рішуче  декомерціоналізувати  владу,  діяльність органів державної влади. З цією метою треба на законодавчому рівні прийняти рішення про  виведення  з  органів  влади  структур,  які займаються  комерційною діяльністю,  а також остаточно ліквідувати позабюджетні фонди,  виключити можливість так званої  спонсорської допомоги  владним  органам  з  боку  комерційних  структур,  часто кримінального походження.  Діяльність  влади  має  забезпечуватися виключно  через бюджет.  Нам слід добре попрацювати,  щоб створити ефективне законодавство  для  належного  фінансового  забезпечення місцевого   самоврядування.   Нагальною   потребою   є   створення ефективного механізму  управління  державною  власністю.  Державні підприємства  слід помістити в таке ж конкурентне середовище,  яке існує для підприємств інших  форм  власності,  зокрема  приватної. Варто  посилити  відповідальність керівників державних підприємств за результати їх діяльності.

     Третє. Маємо, шановні депутати, створити законодавчу базу для проведення  комплексної  реформи влади.  Час на реформування влади шляхом послідовного  реформування  її  окремих  гілок  вичерпався. Особливо ми запізнилися з реформуванням судової влади. Нагадаю, що "Перехідними положеннями" Конституції для формування системи судів загальної юрисдикції в Україні,  а отже,  і створення відповідного законодавства, відводиться п'ять років. Два роки вже минуло.

     Треба негайно   розпочинати    здійснення    широкомасштабної адміністративної  реформи.  Є  опрацьований  Державною  комісією з проведення в Україні  адміністративної  реформи  проект  Концепції адміністративної  реформи  в  Україні.  Цей  проект  переданий  на затвердження  Президенту  України.  Варто  врешті-решт   остаточно прийняти Закон про Кабінет Міністрів.

     На мою   думку,   створення   законодавства   для  проведення адміністративної  реформи  є  одним  з  пріоритетних  напрямів   у діяльності  парламенту.  Без  скорочення  кількості  міністерств і відомств,  без реорганізації служб Кабінету Міністрів і підвищення ролі   і  значення  міністра,  без  чіткого  розмежування  статусу політичного діяча і державного службовця,  без усунення дублювання в  роботі  управлінських  структур,  без  запровадження політичної відповідальності керівників виконавчої влади подолати управлінську кризу неможливо.

     В Україні  нарешті  мусить  відбутися інституційна революція. Наше з вами,  шановні депутати, завдання - законодавчо забезпечити цей  процес,  створивши систему інституційного законодавства.  Вже цих кількох прикладів достатньо,  щоб усвідомити потребу  в  новій організації   процесу   планування   і   здійснення  законотворчої діяльності.   Слід   забезпечити   більш   тісне   співробітництво парламенту  з виконавчою і судовою владами,  повніше реалізувати в своїй  діяльності  принцип  комплексності.  Особливу  увагу  варто сконцентрувати  на  розробці  і  прийнятті  кодексів,  що  суттєво підвищить  стабільність  правової  системи,  стабільність   нашого права.  Зокрема  треба прийняти Цивільний,  Бюджетний,  Податковий кодекси.

     Четверте. Необхідно здійснити глибоку реформу Верховної  Ради України.  Вже досить прочитати статтю 75 Конституції, щоб збагнути потребу в реформуванні Верховної Ради саме в напрямі  європейської традиції.  Ця  Конституція  України  говорить,  що  Верховна  Рада України є парламентом.

     Криза у виборах Голови Верховної Ради красномовно  засвідчує, що  проблема  полягає  не  в  пошуку  відповідних персоналій,  а у визначенні і конституюванні  в  парламенті  політичної  сили,  яка візьме  на себе всю відповідальність за діяльність Верховної Ради. Рівень структуризації теперішнього парламенту є значно вищим,  ніж попереднього.  Цьому  слід завдячувати не тільки виборчому закону, але й внесеній до Регламенту зміні щодо умов утворення фракцій.

     У таких умовах ситуацію  в  парламенті  визначає  не  інтерес окремого   депутата,  а  політична  воля  фракцій.  Але  в  нашому парламенті немає жодної  фракції,  яка  б  становила  більшість  у парламенті.  Тому  кожна  фракція  хоче  мати  свого  керівника  і посилити позиції посадовими повноваженнями своїх членів, але ніхто не  хоче  брати  на  себе  політичну  відповідальність  за  роботу парламенту.  Тому й триває вже три тижні вся ця  гра,  вибачте,  у підкидного дурня.

     Є два шляхи подолання цієї кризи.  Суть першого шляху полягає в тому, щоб понизити структурованість парламенту до певного рівня, коли  визначальним  фактором  обрання  Голови Верховної Ради стане саме  пошук  прийнятної  для  всіх  персоналії.  У  цьому  випадку проблема виборів Голови буде розв'язана, але проблема ефективності роботи парламенту залишиться на всі чотири роки.

     Суть другого шляху полягає в тому,  щоб зробити ще один  крок до   підвищення  структурованості  парламенту,  а  саме:  створити коаліцію політичних сил,  яка спроможна  обрати  Голову  Верховної Ради і взяти на себе відповідальність. Це оптимальний в будь-якому відношенні вихід,  але чи спроможні ми зробити цей важливий  крок? Чи  відступимо  до  періоду  1994  року?  Чи  зупинимось  десь  на середині, що так властиво нашому менталітетові?

     Наше прагнення   підвищити    роль    парламенту,    посилити ефективність  його  діяльності  і відповідальність вимагає від нас подальших кроків  у  напрямі  всебічної  структуризації  Верховної Ради, зокрема політичної.

     Я переконаний,    що    ключовою   проблемою   структуризації парламенту  і  забезпечення  ефективності  його  функціонування  є проблема   формування  і  публічного  конституювання  депутатської більшості  та  опозиційної  меншості.  У   парламенті   має   бути сформована   і   конституйована   реальна  депутатська  більшість, спроможна сформувати всі керівні органи  Верховної  Ради  і  нести політичну відповідальність за їх діяльність.

     Увесь досвід   Верховної   Ради   попередніх  скликань,  коли представники  червоної  "опозиції"  займали   ключові   посади   у Верховній  Раді і використовували відповідні посадові переваги для "опозиційної"  діяльності,  свідчить  про  нагальну   необхідність публічного  конституювання  депутатської  більшості  не  тільки як інструменту для  одержання  посад  у  Верховній  Раді,  але  й  як інструменту  політичної  відповідальності  за діяльність Верховної Ради.

     У попередній Верховній Раді ліві сили займали  посади  Голови Верховної   Ради,   Першого   заступника,  очолювали  всі  ключові комітети,  зокрема з питань економічної та соціальної політики.  А саме - комітети з питань бюджету,  з питань фінансів і банківської діяльності,  з питань базових  галузей  та  соціально-економічного розвитку  регіонів,  з питань Чорнобильської катастрофи,  з питань молоді,  спорту і туризму, у закордонних справах і зв'язках з СНД, з   питань   оборони  і  державної  безпеки.  В  руках  лівих  сил знаходилися як організаційні і фінансові  засоби  всієї  Верховної Ради,  так  і  законотворча  робота  з  усіх  найважливіших питань внутрішньої      і      зовнішньої      політики.      Представник соціалістично-селянської  фракції  Суслов  був міністром економіки України.  І при цьому ліві видавали себе за опозицію не тільки  до виконавчої влади,  а й в парламенті.  То чи можна чекати від такої Верховної Ради добра?

     Тому для поліпшення роботи Верховної Ради, підвищення її ролі слід    якнайшвидше    структурувати    парламент    за    схемою: уконституйована правляча  більшість  і  опозиційна  меншість.  Для цього  треба  внести  зміни  та доповнення до Регламенту Верховної Ради України.

     Такий проект       постанови       опрацьований       членами аналітично-консультативної   групи  Асоціації  народних  депутатів України  попередніх  скликань  і  вноситься  мною  як  законодавча ініціатива.

     Немає уконституйованої   депутатської   більшості  -  обирати посадових осіб,  формувати керівні і робочі органи Верховної  Ради ніхто не має права; нехай ідуть і домовляються.

     З питанням конституювання і формування депутатської більшості у парламенті тісно пов'язана  ще  одна  проблема,  а  саме:  чітке означення статусу, повноважень і відповідальності Голови Верховної Ради.

     Так склалося,  що  в  умовах  політичної   неструктурованості парламенту  його  Голова  набув якостей найвищого органу Верховної Ради.  На  нього  працює  весь  апарат,  Інститут   законодавства, Управління справами. І саме посадовими повноваженнями визначається політична вага Голови Верховної Ради, а не його належністю до тієї чи іншої партії чи фракції. Сьогодні ми можемо говорити про разючу невідповідність  реального  статусу   Голови   парламенту   рівню, визначеному Конституцією України. Тому нам слід працювати над тим, щоб привести де-факто існуючий  статус  Голови  Верховної  Ради  у відповідність із тими повноваженнями,  які визначені Конституцією. Голова Верховної Ради має бути спікером парламенту в європейському розумінні  цього  терміна,  тобто  головуючим.  Голова парламенту, обтяжений своїми правами,  але не  обтяжений  своїми  обов'язками, політичною   відповідальністю   в  принципі  не  може  забезпечити ефективну роботу Верховної  Ради.  А  надто,  коли  цей  Голова  є надмірно   заполітизованою   особою,   як  це  було  у  випадку  з Олександром Морозом.  У  таких  умовах  Голова  парламенту  працює виключно  у  власних  інтересах.  Голова  парламенту  з неприродно завищеним статусом не  зацікавлений  у  політичній  структуризації парламенту шляхом конституювання правлячої більшості і опозиційної меншості.  Такий Голова є найбільш зацікавленою особою в тому, щоб основною  формою роботи парламенту було пленарне засідання та ще й з прямою радіо- і телетрансляцією.  Він розглядає Верховну Раду як арену для публічних виступів, політичної демагогії, для пропаганди його власних думок чи позицій своєї партії.  Збереження  існуючого рівня посадових повноважень,  прав Голови Верховної Ради неодмінно перетворить  будь-якого  Голову  на  тореадора  по  відношенню  до виконавчої влади і Президента, зробить усю Верховну Раду, народних депутатів заручниками цього протистояння.

     Дещо інакше формується політична  вага  Голови  парламенту  в умовах його повної структуризації. До політичної ваги, обумовленої посадовими повноваженнями, додається ще й те, що він є одночасно і лідером    правлячої    депутатської    більшості.   Додається   і відповідальність перед більшістю,  помножена  на  відповідальність останньої  за всю діяльність парламенту.  Чи може Голова Верховної Ради мати службовий літак?  Мабуть, ні. Чи може він мати допуск до багатьох державних таємниць? Так само ні!

     Про проблему  комітетів.  Теперішній  Верховній Раді властива організаційна  асиметрія,  яка  проявляється,  з  одного  боку,  в недорозвиненості,  слабкості  таких  органів,  як  комітети,  а  з другого  боку,  в  надмірній   чисельності   структур   загального призначення,   їх   заангажованості   на  обслуговування  виключно керівництва парламенту,  насамперед Голови парламенту. Надзвичайно важкою  є господарська частина.  Тому слід добре попрацювати,  щоб ліквідувати  цю  організаційну  структурну  асиметрію.   Постійний комітет  має  стати  головним  робочим  органом Верховної Ради,  а робота  депутатів  в  комітетах  має  стати  основною  формою   їх діяльності.

     Тому передусім  необхідно поліпшити інформаційне,  аналітичне забезпечення комітетів з боку центральних структур.  Треба  знати, що  центральні  структури  неспроможні виконати таке завдання,  бо зорієнтовані   на   діяльність   технічного   характеру   або   на обслуговування   окремих  осіб.  Поліпшити  ситуацію  можна,  якщо завершити створення централізованої дослідницької служби,  яку  за моєю  ініціативою  і  прямою участю почали створювати ще в першому парламенті.  Хоча ця робота і загальмувалася в останні  роки,  але багато  чого  зроблено.  Створена  інформаційна система,  Інститут законодавства,  окремі аналітичні служби,  існує тісна співпраця з Національною парламентською бібліотекою.  Образно кажучи,  є тіло, але не створено мозку - власне,  дослідницького центру. Залишилося не  так  уже  й багато роботи.  Треба об'єднати всі ці структури в єдину систему і створити дослідницьку службу.

     При прийнятті бюджету Верховної  Ради  особливу  увагу  треба звернути   на  формування  кошторису  комітетів.  Кошторис  витрат постійного  комітету  має   забезпечити   нормальну   законотворчу діяльність.  Слід  значно  розширити  і  можливості комітетів щодо самостійного використання коштів для забезпечення їх роботи. Треба створити реальні механізми реалізації в цій частині Закону України про постійні комітети Верховної Ради України.

     Для того щоб суттєво підвищити роль комітетів, слід розширити секретаріати  комітетів,  паралельно скоротивши апарат центральних структур і змінивши їх функції,  а також забезпечити значно  вищий рівень професійності працівників секретаріатів. Підвищити значення підкомітетів і робочих груп у законотворчій діяльності.  При  всіх комітетах мають бути створені інститути позаштатних радників,  які формувалися б з відомих  учених  та  практиків.  Необхідно  значно ширше  практикувати  на  рівні  комітетів  таку  форму роботи,  як парламентські слухання.

     Я у своєму  виступі  не  міг,  шановні  депутати,  торкнутися багатьох інших важливих проблем, зокрема економічних і соціальних, залишаю це на подальші свої виступи.  Але я  хочу,  щоб  ми  стали парламентом, про який народ скаже: це той парламент, який поліпшив економічну і політичну ситуацію в Україні. Саме про це нас просили виборці, і ми маємо шанс виправдати їх сподівання.

     Дякую за увагу (Оплески).

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Шановні депутати! Будь ласка...

     ЗАЄЦЬ І.О. А це, Олександре Олександровичу, та моя пропозиція про формування депутатської більшості.

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Це ж якби я був Головою,  то  ви  б  дали,  ми  б розглядали, а так - що? Це тимчасово хіба що...

     Шановні депутати,  запишіться на запитання, будь ласка (Шум у залі).  Я знаю,  всі хочуть поставити запитання,  але  ж  не  всім повезе.

     Опублікуйте, будь ласка, список.

     Зараз ставитимемо запитання?  Завтра?  Гаразд.  Сідайте, будь ласка, Іване Олександровичу.

     Шановні депутати!  Ми  взяли  за  основу   проект   постанови стосовно  шахтарських справ і доручили ініціаторам цього питання і авторам проектів  постанови  опрацювати  погоджений  варіант,  щоб післязавтра  Верховна  Рада  прийняла  з  цього приводу відповідне рішення.  Треба не забувати про те,  що  відповідно  до  постанови Верховної  Ради  ми  кілька  днів  тому  створили робочу групу для підготовки такого документа.

     Тому є   пропозиція,   щоб   суб'єкти   права    законодавчої ініціативи,  які брали участь у підготовці проекту,  прийнятого за основу,  і ті,  хто раніше працював над відповідними  документами, завтра  о  9  годині зібралися в залі Президії на третьому поверсі для того,  щоб визначитися стосовно процедури підготовки  питання. Запросити  членів Кабінету Міністрів,  представників Національного банку та інших суб'єктів правовідносин  для  того,  щоб  ми  могли прийняти зважене рішення (Шум у залі).

     Я просто  повторюю:  ті,  хто раніше входив до складу робочої групи,  і ті,  хто сьогодні вносив варіанти постанови,  завтра о 9 годині   ранку  збираються  на  третьому  поверсі  для  того,  щоб визначитися  щодо  процедури  підготовки  цього  документа,   його змісту.

     Оголошується перерва   до  завтра  до  10  години.  Почнеться засідання із відповідей Івана Зайця на запитання депутатів.