ЗАСІДАННЯ СОРОК ПЕРШЕ

        С е с і й н и й  з а л  В е р х о в н о ї  Р а д и

         У к р а ї н и.  19  ч е р в н я  1998  р о к у.

                         16 г о д и н а.

     Веде засідання член Президії першої сесії Верховної Ради

     України КОСТЕНКО Ю.І.

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Шановні народні депутати!  Прохання займати  свої місця в сесійному залі.

     Вечірнє засідання оголошується відкритим.

     Продовжуємо обговорювати питання про обрання Голови Верховної Ради.  Як ви знаєте,  до списку внесено 13 претендентів: Плющ Іван Степанович,   Юхновський   Ігор  Рафаїлович,  Павловський  Михайло Антонович,   Філіпчук   Георгій   Георгійович,   Федорин   Ярослав Володимирович,   Чубаров   Рефат   Абдурахманович,   Чобіт  Дмитро Васильович,  Танюк Леонід Степанович,  Ємець  Олександр  Іванович, Кафарський   Володимир   Іванович,  Балашов  Геннадій  Вікторович, Кириченко Сергій Олександрович і Білоус Артур Олександрович.

     Я хотів би нагадати, що ми внесли зміни до Регламенту, згідно з  якими для доповіді кожному кандидату на посаду Голови Верховної Ради України, надається до 15 хвилин, для запитань і відповідей на них  кандидата - до 15 хвилин,  для виступів у порядку обговорення кандидатур - до 3 хвилин для кожної депутатської  фракції  та  для депутатів, які не входять до складу депутатських фракцій.

     Розпочинаємо виступи  кандидатів  на  посаду Голови Верховної Ради.

     Слово надається народному депутату  Плющу  Івану  Степановичу (Оплески).

     ПЛЮЩ І.С.,    народний   депутат   України   (багатомандатний загальнодержавний виборчий округ,  НДП) Спасибі.  Шановні  народні депутати,  Президіє,  виборці! Мені довелося спостерігати еволюцію українського парламентаризму зсередини,  перебуваючи в  парламенті як  за  радянських  часів,  так  і  після  того,  як Україна стала незалежною державою.  Як і багатьом з  вас,  мені  пощастило  бути причетним   до  прийняття  таких  документів,  як  Декларація  про державний суверенітет,  Акт про незалежність та  інших  доленосних для молодої держави парламентських рішень.

     Сьогодні по-різному   оцінюють   ці   події  нашої  новітньої історії.  І це якоюсь мірою зрозуміло.  Але не можна поставити під сумнів  той факт,  що ці рішення ухвалювалися переважною більшістю голосів,  представниками всіх політичних сил  і  були  схвалені  і підтримані  українським  народом.  Ми спромоглися,  на відміну від багатьох наших сусідів,  мирно перейти до нових  умов  суспільного життя, а парламент віддзеркалював і віддзеркалює притаманні нашому народу тягу до злагоди і надію в краще майбутнє.

     У Верховній Раді минулого скликання я,  як ви пам'ятаєте, був звичайним,  "простим"  депутатом  і  міг  спостерігати  цей процес "знизу",  під іншим кутом зору.  Хотів би одразу  віддати  належне Голові  Верховної  Ради  України попереднього скликання Олександру Морозу - досвідченому політикові, який досить професійно виконував свої  обов'язки в різні критичні для парламенту моменти.  У той же час не можна ігнорувати очевидне:  ані керівництво Верховної Ради, ані  самі депутати не спромоглися зменшити політичне протистояння. Зростання  ідеологічних  суперечок   всередині   Верховної   Ради, перманетні  конфлікти з виконавчими структурами аж ніяк не сприяли і не сприяють налагодженню нормального законотворчого процесу. Той факт,  що  багато  законів  і  постанов  Верховної Ради реально не працюють, уже став, на жаль, банальною істиною.

     Сьогодні можна довго говорити  і  дискутувати  на  тему,  хто більше винен у цьому.  Я пропоную інше:  зосередитися на тому,  що робити.  У  зв'язку  з  цим  висловлюю  своє  бачення  напрямів  і перспектив   законотворчої   діяльності   Верховної   Ради  нового скликання,  її взаємодії  з  Президентом  і  урядом,  налагодження механізмів втілення в життя наших законодавчих ініціатив,  а також орієнтації  роботи  Верховної  Ради  в   цілому   і   депутатської діяльності зокрема.

     Перше. Парламенти  минулих  скликань  заклали  певні  правові підвалини соціальноекономічної і політичної систем нашої  держави. Про це вже немало говорилося з цієї трибуни. Але, віддаючи належне нашим попередникам,  навряд чи хто з нас цілком задоволений станом законодавчої роботи.

     Ухваливши Конституцію, ми заклали фундамент нашого державного будинку. Але недобудованими залишилися стіни і дах. Стінами, як на мене,   має  стати  система  кодексів,  найважливішими  з  яких  є Цивільний процесуальний  та  Кримінальнопроцесуальний  кодекси.  У перспективі ми маємо ухвалити також Адміністративний процесуальний кодекс.

     Особливу увагу  слід  приділити   питанню   про   кодифікацію податкового   законодавства.   Про   податковий  прес,  що  душить вітчизняного виробника,  сьогодні не говорить хіба що  німий.  Але розмови  розмовами,  а  прес  стає  все  важчим.  Тим  часом і наш виробник,  і іноземний інвестор все-таки пристосовуються до цього. Не   можуть   ніяк   вони   звикнути  лише  до  постійних  змін  і неузгодженостей,  відсутності будь-якї стабільності в  економічній політиці загалом і в системі оподаткування зокрема.

     Тому новий Податковий кодекс мав би встановити єдині, чіткі і передбачувані  правила  гри  в  системі  оподаткування.  Зменшення податкового  тиску  має  супроводжуватися  максимальним обмеженням податкових пільг,  які ще  й  досі  поглинають  частину  бюджетних надходжень.  Тільки  такі комплексні,  паралельні заходи дозволять уникнути  ситуації,  коли  нова  система   оподаткування   ще   не спрацювала, а надходження до бюджету вже зменшуються.

     Сама бюджетна політика також потребує суттєвих змін.  Перш за все - в напрямі децентралізації,  створення  умов  для  формування бюджету знизу догори, а не навпаки, подолання згубного залишкового принципу фінансування соціальногуманітарної сфери.

     Друге. Максимум   уваги   новий   парламент   має   приділити бюджетному  контролю,  про  що  з  цієї  трибуни вже говорив Євген Кирилович Марчук.  Відповідне законодавство, що регулює діяльність Рахункової  палати,  інших  контрольних  органів,  до  утворення і діяльності  яких  причетна  Верховна  Рада,  потребує   серйозного вдосконалення.

     Сьогодні ми    знаходимося   на   початку   процесу   великої приватизації,  яка починає відбуватися стихійно,  а ще  точніше  - досить цілеспрямовано, інколи - в інтересах різноманітних тіньових груп.  Подолання такого явища,  проведення приватизації на  основі загальнонаціональних,  а не вузькогрупових інтересів, забезпечення принципу  прозорості  цього   процесу   вимагає,   окрім   заходів адміністративно-управлінського    характеру,    ще    й   суттєвої модернізації відповідного законодавства,  зокрема  Закону  України про приватизацію державного майна.

     Разом з тим ми маємо бути свідомими й того, що виникатимуть і проблеми зворотного порядку.  А це означає,  що ми рано  чи  пізно змушені  будемо  прийняти  нормативний документ,  який законодавчо регулював би проблеми реприватизації.

     Третє. Ми маємо створити належні правові умови для  залучення вітчизняного   та   іноземного   інвестора,  зокрема  банківського капіталу,  як  до  процесу  приватизації,  так   і   особливо   до післяприватизаційної підтримки підприємств.

     Структурна перебудова   промисловості   країни   потребує   і прозорої   кредитної   політики.   Виробникові   вкрай    потрібне здешевлення  кредитів.  Одночасно  для  інвестора взагалі й банків зокрема актуальним  є  утворення  надійного  правового  поля  щодо управління    пакетами    акцій    підприємств   базових   галузей промисловості.  Утворення  такого  поля  на   засадах   дотримання загальнонаціональних  інтересів  -  одне з ключових завдань нашого парламенту.

     Четверте. Окремого законодавчого  врегулювання  потребує  вся система  соціального  захисту.  Ми справедливо дорікали урядові за невиконання  ухвалених  Верховною  Радою  соціальних   програм   і законів.    У   той   же   час   давайте   усвідомимо   і   власну відповідальність.  Не можна одним  стрибком  перестрибнути  канаву шириною  в  10  метрів,  коли навіть світовий рекорд із стрибків у довжину   становить   трохи   більше   9   метрів.   Перетворювати парламентські  закони  і  постанови  в  папери-обіцянки  для наших виборців - це не просто вводити їх в оману,  а зрештою,  зневажати самих себе.

     Соціальна допомога  має  все-таки  стати  конкретно і адресно спрямованою.  У цьому -  наріжний  камінь  соціальної  політики  і Верховної Ради, і уряду держави.

     П'яте. Хотілося      б      зауважити,      що     проведення соціально-економічних трансформацій  в  інтересах  людей  потребує подальшого   вдосконалення   відповідної  політико-правової  бази, основою якої,  як відомо,  стала Конституція. Але ще від Верховної Ради   минулого   скликання  нам  залишилися  закони  про  Кабінет Міністрів України, про місцеві державні адміністрації, про столицю України місто Київ.

     Вважаю, що   ми   маємо  подолати  власні  амбіції  і  уважно розглянути всі зауваження Президента до цих законів.  У той же час ми  не повинні відступати й від принципових позицій,  закладених у цих законах,  стосовно механізмів подолання урядової кризи в  разі незатвердження   кандидатури   Прем'єрміністра   Верховною  Радою, дотримання конституційних  норм  стосовно  механізмів  призначення заступників міністрів і голів обласних адміністрацій, забезпечення виборності міського голови і створення  системи  самоврядування  в столиці  України місті Києві.  Упевнений,  що при такому підході і Президент проявить волю і здатність до компромісів з цих питань.

     Шосте. Суттєвої  трансформації  потребує,  як  уже  зазначено багатьма виступаючими з цієї трибуни,  і виборче законодавство.  Я був і залишаюся прихильником саме пропорційної системи,  прийнятої в   переважній   більшості  європейських  країн.  У  той  же  час, розглядаючи  це  питання,  слід  ретельно  подумати  над   власним досвідом, оскільки стимулювання багатопартійності і структурування згори ще далеко не відповідає структурованості нашого  суспільства внизу.

     Окремої уваги    потребує   вдосконалення   законодавства   в міжнародно-правовій і  соціально-гуманітарній  сферах.  Наприклад, якщо  Закон  України  про  національні  меншини став майже взірцем навіть на рівні Європи,  то Закон про громадянство потребує певних змін,  спрямованих  на  подолання  бюрократичних перешкод на шляху отримання громадянства тими нашими співвітчизниками, які внаслідок тих чи інших обставин опинилися за межами України.

     Безперечно, потребує  вдосконалення і законодавство в галузях науки,  освіти,  культури  і  медицини.  Те  ганебне  для  великої європейської держави і,  без перебільшення,  жалюгідне становище в цих сферах зумовлено перш за все загальною економічною  кризою,  в якій  перебуває  країна.  Подолання  цієї кризи - спільне завдання Верховної Ради, Президента і уряду країни.

     Наступне. Чи подолаємо ми політичне протистояння між  гілками влади,  особливо  в міру наближення осені 1999 року?  Я давно зняв рожеві окуляри (і раджу зробити це вам), а тому далекий від думки, що трикутник "Верховна Рада - Президент - уряд" стане "трикутником кохання".  Хоча особисті спостереження приводять мене до думки, що наш  уряд інколи нагадує кохану жінку,  за яку змагаються дві інші складові трикутника. Хочу підкреслити, що я проти суттєвих ревізій конституційних підвалин організації влади. На жаль, ми часто-густо намагаємося змінити правові конструкції,  виходячи  з  сьогоденної політичної кон'юнктури,  яка, як відомо, дуже швидко змінюється. У той  же  час  наявність  повноважень  накладає   відповідальність. Мабуть,  тільки  в  Україні  найбільш виразно спостерігається,  як парламент і Президент "грають у футбол",  повертаючи  один  одному закони.

     У відповідній аргументації сторін політичні амбіції, на жаль, домінують  над  здоровим  глуздом.  Тому  ми   маємо   внести   до Конституції  такі зміни і доповнення,  які б у разі подолання вето Президента конституційною більшістю  голосів  і  непідписання  при цьому  закону  главою  держави  автоматично вводили б закон у дію. Iнакше політико-амбіційного футболу нам не уникнути.

     Зрештою, зменшення   напруженості    між    гілками    влади, налагодження  конструктивної  взаємодії  між  ними визначається не тільки правовими  конструкціями,  а  й  доброю  волею  і  здоровим глуздом  тих,  хто  це  виконує.  На жаль,  сьогодні в апаратах на Грушевського і на Банковій є чимало посадових осіб, професією яких уже  стає  пошук  ворогів  у владному будинку на протилежному боці вулиці.  Тут багато що залежить і від самого керівника,  від  його бажання слухати правду, а не те, що приємне для власного вуха.

     Хочу звернутися  з  цього  приводу до колег,  особливо вперше обраних.  Iз власного досвіду знаю і раджу вам: не можна, щоб одна нога  стояла  в кабінеті високого чиновника,  "вибиваючи" щось,  а інша  тупотіла  тут,  у  Верховній  Раді,  і  її  господар  кричав "Ганьба!" з приводу "антинародної" політики уряду.

     Хочу також  звернути  увагу  отих  самих високих чиновників у сусідніх владних будинках на те, що політика батога і пряника рано чи пізно не спрацьовує, бо, як правило, пряник з'їдають ті, в чиїх руках знаходиться батіг.

     Я вважаю  позитивною  ту  обставину,  що  парламент  минулого скликання очолював представник політичної партії. Але, як свідчать представники цієї ж партії, маятник рухається, а з цього виходить, що на зміну лівоцентристу повинен прийти правоцентрист.  I якщо це станеться, то я буду виконувати ці обов'язки, виходячи не тільки з фракційно-політичних  інтересів,  а керуючись перш за все фаховим, професійним  рівнем  при  формуванні  комітетів,  обранні   голів, заступників і секретарів.

     I на завершення. Дуже багато говориться стосовно забезпечення депутатської діяльності. Ви всі пройшли вибори і чули, що говорять виборці.  Тому  я  вношу  таку  пропозицію:  давайте  приймемо  чи постанову,  чи інший нормативний акт,  яким передбачимо,  що можна переглядати всі ці умови, але вводити їх у дію - вже для наступних обранців, і це припинить бажання весь час змінювати ці умови.

     Але хочу,  щоб при цьому пам'ятали і ми, і виборці, що дешева влада  може бути легко куплена,  і,  отже,  депутатська діяльність повинна бути належним чином забезпечена.

     Можна було  б  продовжувати,  але  регламент  закінчився.   Я переходжу до відповідей на запитання.

     Дякую за увагу (Оплески).

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую, Іване Степановичу.

     Переходимо до запитань. Будь ласка, увімкніть систему.

     Слово надається народному депутату Левченку.

     ЛЕВЧЕНКО А.І.,   народний  депутат  України  (багатомандатний загальнодержавний  виборчий  округ,  КПУ).  Фракция   коммунистов. Уважаемый Иван Степанович!  Вы здесь проанализировали деятельность всех парламентов самостийной Украины.  Суверенитет, самостийность, Конституция - это заслуги парламентов, по вашему мнению. Я родился и жил в Советском Союзе,  а сегодня живу в Украине.  Мы не  найдем согласия,  о котором вы сказали. Одни считают, что это хорошо, что мы живем в Украине, - больше сала стало у нас, москали и узбеки не едят.  Другие  считают,  что  это  не  заслуга,  а наоборот,  укор нынешним правителям.  Сегодня много ходит  таких  разговоров,  что Крым станет самостийным, а там - Донбассо-Криворожская республика. Вот когда они  станут  самостоятельными,  героями  они  будут  для своего народа или нет, как вы считаете?

     ПЛЮЩ І.С.  Однозначно, ні. Але я думаю, що вас не задовольняє ця відповідь.  Я не хочу забирати часу,  скажу лише,  що  я  також народився в Союзі, як і ви. І, заповнюючи анкету, в графі "З якого ви  року  прийняли  громадянство  України?"  я  написав:  "з   дня народження".  Подивіться. Я її заповнював три тижні тому, до того, як Борис Ілліч,  мені здається,  тут коментував це.  Я повністю це поділяю.  Але  я  хочу,  щоб і ви зрозуміли,  що реальна дійсність така,  що якби і бажала Україна  розвалити  Союз,  вона  цього  не змогла б зробити.

     Перед вами   стоїть  той,  хто  був  безпосереднім  учасником новоогарьовського  процесу,  був  на   останній   його   зустрічі. Підніміть стенограми,  вони збереглися. Із чим Україна приїхала на цю зустріч, яка проходила під знаком "9 плюс 1"? Україна входила в "9",   а  "плюс  1"  був  Левон  ТерПетросян,  тодішній  президент Вірменії.  Так от, Україна мала зауваження до двох статей - статті 5,  яка  регулювала  відносини між майбутніми суб'єктами Союзу,  і статті 9, у якій говорилося про формування бюджету для задоволення функцій майбутнього Союзу.

     Було прийнято  о пів на третю ночі під таким ливним дощем,  у таку горобину ніч, яка була сьогодні. О пів на третю... Олександре Миколайовичу,  я  вам окремо розкажу.  Так,  плакала...  Тоді було прийнято таку постанову:  в основному погодитися стосовно статей 5 і  9,  доручити  Єльцину,  Плющу,  Назарбаєву (бо всі троє вносили пропозиції)  разом  з  експертами  і  консультантами  відпрацювати редакцію  цих  статей,  погодити  з парламентами і направити їх до Союзу.  Я як менший за чином на  другий  день  (постпред  Пічужкін Михайло  Сергійович  -  свідок  тих  подій) зранку зателефонував у приймальню Єльцина. Мені сказали: "Ви багато хочете - з'єднатися з Єльциним".  Тоді  я зателефонував у постпредство Казахстану.  Мені сказали, що Нурсултан Абішевич відлетів о 7.15 до Казахстану. Мені тоді нічого не залишалося, як узяти квиток і відлетіти до Києва. Я міг би продовжувати. Хочу, щоб ви зрозуміли, що правда була такою.

     Моя позиція така,  що  шлюборозлучний  процес...  Не  досить, Єщенко,  а слухайте,  ви ж ставите запитання, я вам відповідаю. Що шлюборозлучний процес було  проведено  не  найкраще,  але  зробити краще за це ми не зуміли...

     Роблять зауваження, я закінчую.

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую.   Слово   надається   народному   депутату Райковському.

     РАЙКОВСЬКИЙ Б.С.,  народний депутат України (багато-мандатний загальнодержавний  виборчий  округ,  КПУ).  Прошу  передать  слово народному депутату Пономаренко Григорию Григорьевичу.

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Будь ласка.

     ПОНОМАРЕНКО Г.Г.,  народний депутат України (багато-мандатний загальнодержавний   виборчий   округ,   КПУ).  Спасибо,  Бринислав Станиславович.  Иван Степанович!  Вы участник ликвидации аварии на Чернобыльской  АЭС,  вам  в  числе  118  должностных лиц назначена пенсия в 601 гривню.  Вы собственноручно заполнили декларацию и не указали  в графе "Совокупный доход" примерно 10 тысяч...  то,  что пенсия. Это вы скрываете от партии, которая живет исключительно на членские взносы? Это первый вопрос.

     И второй   вопрос.  При  назначении  пенсии  вам  установлена инвалидность   второй    группы    (80    процентов    -    потеря трудоспособности).  Не  сложно  ли  будет  вам  с  20  оставшимися процентами трудоспособности управлять  таким  сложным  механизмом, как Верховный Совет?

     ПЛЮЩ І.С.  Очень  сложно,  особенно таким,  как наш Верховный Совет.

     А теперь относительно Чернобыля.  Я на протяжении  всех  этих лет  ...намагався  не  відповідати.  Але останнім часом чую:  "Раз мовчить,  значить правда".  Я ніде не козиряв цим.  Так от, щоб ви знали: я єдиний, кого 26 квітня 1986 року було включено до союзної урядової комісії по ліквідації наслідків.  І 26 квітня  я  їхав  в одній машині з Легасовим і Щербиною,  нині покійними. Ви запитуєте

- я вам відповідаю.  І я не винен,  що стою перед вами живий, а їх уже немає.  У 1986 році в мене відпрацьованих у Чорнобилі 46 днів. У 1987 році...  А всього - 76.  Якщо ви  звернетеся  до  тих,  хто відпрацював  по  дню чи по два в Чорнобилі,  тоді моя совість буде нечистою.

     Тепер стосовно втрати працездатності.  Зверніться до тих, хто це встановлював.  Я ж не встановлював, на скільки в мене втрачена. Я вам називаю довідки.  Одну - московську.  Ви  ж  українським  не вірите, тому я називаю московську.

     "Справка. Плющу       Ивану       Степановичу,      участнику правительственной комиссии по ликвидации аварии,  в том,  что с 26 апреля по 1 мая..." У ніч з 30 на 1 травня це було встановлено.

     Я не хочу далі зачитувати, я вам тільки скажу, що підписав цю довідку   "зам.   председателя   группы   радиационного   контроля правительственной  комиссии,  доктор  технических наук,  профессор Абагян 10 июня 1986 года".  Про те, що я отримав дозу у 37 рентген і "количество лейкоцитов - 1,9".

     Якби я  бачив вас там 26-го,  27-го і в інші дні,  то я б вам тоді відповів по-іншому.  Але я вас  там  не  бачив.  Тому  я  вам раджу...  Щоб  ми  більше ніколи не мали такої трагедії і аварії і щоб ми не встановлювали, хто скільки був.

     Тепер стосовно того, чому не показав у декларації. Не показав у  декларації  тому,  що  в  інструкції  по  заповненню декларації говориться,  що ті гроші,  які знаходяться в Ощадбанку,  і  пенсії можуть не включатися, бо вони обраховані (Оплески).

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую. Слово надається народному депутату Шмідту.

     ШМІДТ Р.М.,  народний  депутат  України  (виборчий округ 115, Львівська  область).  Народний   рух   України.   Шановний   Іване Степановичу!   Справді,   ви  маєте  величезний  досвід  роботи  у найвищому законодавчому органі - парламенті  нашої  держави.  Нам, членам  фракції  Народного  руху  України,  імпонує  ваш виважений підхід до формування дієздатного,  конструктивного  парламенту.  У мене є до вас кілька запитань з цього приводу.

     Для того   щоб  парламент  працював  конструктивно,  потрібна більшість - отих 226 депутатів,  які будуть голосувати за  той  чи інший законодавчий акт. Чи маєте ви конкретні механізми формування оцієї більшості? Це перше запитання.

     І друге.  Наша   Верховна   Рада   відображає   різноманітний політичний  спектр.  Чи  дотримуєтеся  ви  тієї  точки зору,  що в керівництві парламенту повинні бути представники  принаймні  трьох політичних сил нашого парламенту?

     Дякую.

     ПЛЮЩ І.С.  Перше. Я сьогодні дав два інтерв'ю і повторю зараз коротко.  Те,  що  ліва  частина  парламенту  намагалася  провести спікера  від  лівих,  -  закономірно,  тому  що  це  найчисленніші фракції,  і ми це робили б,  і вони це роблять.  І тому я не  можу звинуватити їх ні в часі,  ні в тому... Я в одному не погоджуюся з ними.  Це їхнє виключне право,  але користуватися цим правом  вони повинні  за  сценарієм,  передбаченим  Регламентом,  а не за своєю режисурою  і  своїми  правилами.  Я  відповідаю,   а   ви   можете погоджуватися чи ні.

     Друге. Щодо  більшості.  Зрозумійте,  що  ніколи більшість не буває стабільною.  Більшість може  бути  в  одному  питанні,  а  в другому - меншість, у третьому питанні - більшість і так далі. Але більшість -  це  той  наріжний  камінь,  який  або  дозволить  нам працювати  і  виправдати  довір'я,  або  не  дозволить і цим хтось скористається.

     Я вчора  зрозумів  із  послання  таке  легеньке  нагадування, мовляв,  люди  добрі,  схаменіться.  І є два виходи - або подальша конфронтація,  яка не приведе ні  до  чого  одних  і  других,  або знаходження  платформи  для  співпраці  і  подальшого налагодження нашої роботи.  Якщо буде така більшість,  ми скоріше  знайдемо  цю співпрацю  і  вийдемо  з  цього тупика і з кризи.  Не знайдемо,  - значить, хтось буде за нас це робити.

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую.   Слово   надається   народному   депутату Асадчеву.

     АСАДЧЕВ В.М.,   народний   депутат  України  (багатомандатний загальнодержавний виборчий округ,  НРУ).  Фракція  Народного  руху України.  Шановний  Іване  Степановичу!  Ви бачите,  що вже більше місяця парламент здійснює своєрідний сюрпляс.  У зв'язку з  цим  у мене  до  вас  таке  запитання.  Як  ви  ставитеся до того,  щоб у майбутньому парламент формувався  за  принципом  ротації  -  тобто обиралась тільки якась певна частина депутатів, через певний час - ще якась і  так  далі,  і  це  дасть  змогу  парламенту  працювати постійно і не мати таких випадків, який ми маємо зараз?

     Дякую.

     ПЛЮЩ І.С.  Дякую.  Я оце нове почув - "сюрпляс".  Але я хочу, щоб ви зрозуміли.  З цієї трибуни за цей місяць не раз звучало, що є досвід зарубіжних країн,  де по черзі головують.  Це неправда. Є досвід Швейцарії, де щорічно змінюється президент і члени уряду по черзі   правлять,  очолюють  виконавчу  владу.  Це  -  виключно  у Швейцарії.  Другого такого досвіду,  щоб по черзі головували, я не знаю. Може, є, але він мені не відомий. Це перше.

     Друге. Щодо ротації. Ви зрозумійте одне

- все це можна розглядати,  але в плані внесення змін і  доповнень до   того   чи   іншого   законодавчого  нормативного  акта,  нами прийнятого.  Напрацьовуйте, вносьте, буде відповідний комітет, він опрацює,  експерти  дадуть оцінку і так далі,  і ми тоді побачимо. Виключати цього не слід.

     Але наскільки мені відомий досвід парламентаризму в Європі  й у світі,  якщо і передбачено ротацію, то тільки там, де двопалатні парламенти,  і за окремими нормативними актами.  Я думаю, що ми ще до цього...  Не ротація нас губить і не ротація нас врятує. Врятує нас наше розуміння, порозуміння і злагода.

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую. Слово надається народному депутату Єщенку.

     ЄЩЕНКО В.М.,  народний   депутат   України   (багатомандатний загальнодержавний виборчий округ,  КПУ). Фракція комуністів. Прошу передати слово депутату Роєнку.

     ПЛЮЩ І.С. Слухаю, Вікторе Григоровичу.

     РОЄНКО В.Г.,  народний депутат України (виборчий  округ  199, Черкаська  область).  Фракція комуністів.  Іване Степановичу,  так розпорядилася доля,  що ми з  вами  сиділи  поруч  чотири  роки  у Верховній  Раді  попереднього  скликання  і  дискутували  стосовно землі.  Я казав,  що було допущено помилку, коли селян поставили в неоднакові   умови,   прийнявши   закон  (Верховну  Раду  ви  тоді очолювали) про фермерів і потім -  про  розпаювання  землі.  Тепер знову  починається  та  сама  несправедливість,  я  маю  на  увазі купівлю-продаж землі.  Як ви до цього  питання  поставитеся,  якщо будете  Головою Верховної Ради і в даний період?  Ви знаєте,  що я проти купівлі-продажу землі. Ваше ставлення до цього?

     А також скажіть  про  ваше  ставлення  до  указів  Президента України щодо купівліпродажу сертифікатів на землю (це щось подібне до приватизаційних сертифікатів,  які розпродували на  вулицях,  у будинках і на базарах).  І як ви діятимете у Верховній Раді,  якщо Президент підпише указ про купівлюпродаж землі?

     Дякую.

     ПЛЮЩ І.С.  Вікторе Григоровичу і  шановні  депутати!  Питання землі - це питання влади (раніше так говорили), це основне питання економіки і так далі.  Кажуть,  що Вільям Петті  сказав,  що  якби земля вміла говорити, то вона б не кричала, а волала за все те, що з нею робиться. А тепер конкретно.

     Сертифікати на землю.  Сертифікатна приватизація - далеко  не краща форма приватизації, а землі, як показує досвід і практика, - чи не найгірша.  Тому давайте працювати над Земельним  кодексом  і знаходити кращі форми,  ніж сертифікатна приватизація. Діяти треба в установленому законом порядку і в межах правового поля.

     Тепер щодо купівлі-продажу землі.  Я єдиний у цьому залі, хто відверто  і  твердо  в  1990  році на одному з "круглих столів" на українському телебаченні сказав, що я не боюся слів "земля-товар", і повторюю вам це незалежно від того, як ви будете голосувати.

     Коли ми кажемо "земля-товар",  то одразу вводимо в дію велику суму  обігових  коштів.  Без   них   ніколи   сільськогосподарське виробництво  і економіка не вийдуть із кризи.  Інша справа,  що це живий товар спеціального призначення.  І європейський,  і світовий досвід  дає безліч прикладів,  як цим товаром розпоряджаються і як його захищають.

     Тому давайте ми з вами оберемо одну,  українську,  форму, яка базувалася  б  на  тому,  що є в ближньому і в далекому зарубіжжі. Головне -  не  продавати  і  купувати  землю,  а  щоб  земля  мала власника:  чи це буде колективний, чи це буде кооперативний, чи це буде приватний власник.

     Тепер щодо фермерів.  Я причетний до закону.  Так, причетний. Але не менше,  ніж я,  причетний до цього закону і був розробником цього закону Олександр Олександрович.  Свого часу він говорив,  що не боїться сказати, що оцією рукою написаний цей закон і кодекс. Я не хотів би посилатися на це і не хочу, щоб загострилися стосунки, мовляв,  Плющ  видає  Олександра...  Не  видаю я,  а хочу,  щоб ви зрозуміли,  що треба вдосконалювати це законодавство і тоді ми  не передеремося. Не в тому справа, хто більше, хто менше...

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую.     Час,    відведений    для    запитань, закінчився...

     ПЛЮЩ І.С.  Якщо указ такий вийде, вирішуватиме Верховна Рада, а не Плющ.

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую, Іване Степановичу. Бажаємо вам успіхів.

     ПЛЮЩ І.С.  Ну,  я  дякувати  буду у заключному слові,  щоб не забирати час в інших кандидатів.

     Дякую вам за увагу (Оплески).

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую вам, Іване Степановичу.

     Слово для виступу надається  народному  депутату  Юхновському Ігорю Рафаїловичу.

     ЮХНОВСЬКИЙ І.Р.,  народний  депутат України (багато-мандатний загальнодержавний виборчий округ,  НРУ). Шановна Президіє! Шановні депутати!  Я хочу використати надані мені 15 хвилин,  щоб вплинути позитивно на  ваші  наміри  вирішити  питання  про  вибори  Голови Верховної Ради.

     Я вже раз виступав і зняв свою кандидатуру. Я вам говорив, що найважливіше завдання Верховної Ради - сприяти  виходу  держави  з економічної  кризи.  Після прийняття Конституції я одразу ж узявся за організацію Економічної ради при Кабінеті Міністрів  України  з тим,  щоб  знайти шляхи виходу держави з кризового стану.  Ця рада була організована тоді,  коли Прем'єрміністром був Євген Кирилович Марчук.  А остаточно раду було затверджено, коли Прем'єр-міністром був Павло Іванович Лазаренко при схвальному ставленні до  цього  і Президента, і Голови Верховної Ради.

     Шановні депутати! Ця невелика аналітично-консультативна рада, на  яку  Кабінет  Міністрів  виділив  чотири  штатні  одиниці,  за невеликий  період  часу  оглянула  майже все виробництво держави і зробила основні  висновки,  які  необхідно  зробити,  щоб  держава вийшла з кризового стану.

     Здійснено макроекономічний   огляд  усієї  держави,  докладне вивчення сільського господарства,  металургії,  енергетики.  Тепер уже закінчено огляд хімії і промисловості будівельних матеріалів.

     Ми вперше  поставили  питання про введення єдиного податку на землю,  який зараз вводить Президент.  Ми вперше сказали,  що  для виведення   вугільної  галузі  із  стану  економічної  кризи  дуже вигідним є об'єднання "вугільна шахта  -  електростанція",  бо  70 процентів   усього   вугілля  України  споживається  в  енергетиці України. Зараз ми вивчаємо проблему заставної закупівлі зерна, яка була  введена  в  багатьох  країнах світу і дала змогу цим країнам вийти з кризового  стану.  Ви  знаєте,  що  найважливішою  галуззю України  є  сільське  господарство,  яке  дає  найбільший внесок у валовий державний продукт.  На другому місці  знаходиться  харчова промисловість  і  так  далі.  І  до тих пір,  поки ми не піднімемо сільське господарство держави, ми не вийдемо з кризового стану.

     Що стосується електроенергетики, то ми дослідили найважливіші питання,  які без особливих інвестицій можуть вивести державу і цю галузь із кризового  стану.  Це  заставна  закупівля  вугілля  для електроенергетики,  знімання  денних  пікових  навантажень  у всіх областях   держави   і   введення    багатотарифної    плати    за електроенергію.

     Ми пропонуємо впровадити коридор заробітної плати з тим,  щоб доходи населення знаходилися в певних межах, тобто суттєво підняти нижню межу й опустити верхню межу заробітної плати по всій державі з тим, щоб зайві гроші направляти на модернізацію. Ми показали, що існує  мінімальна  заробітна плата,  при якій може бути нормальний товарооборот всередині держави,  вона дорівнює 155 гривень  доходу на одну особу на місяць.

     Ми вперше  запропонували  повернення  капіталів  юридичних  і фізичних осіб,  які є в іноземних банках,  у банки держави з  тим, щоб ці гроші в першу чергу спрямувати на інвестицію у виробництво.

     Сильні математичні  групи,  що працюють при нас,  довели,  що основною причиною кризового стану в державі є криза платежів,  яка в основному виникає через низьку технологію виробництва в державі. Єдиними  заходами  боротьби  з  кризою  платежів  є   модернізація виробництва,  його  раціоналізація  (це означає повне завантаження частини виробництв,  які можуть дати рентабельну продукцію  навіть при   відсталій   технології,   і   повну  зупинку  іншої  частини виробництв,  продукція яких не знайде збуту на ринку) і скорочення витрат на нафту й газ всередині держави.

     У нас  тепер є дві основні галузі,  які тягнуть усю економіку держави вниз.  Одною галуззю є машинобудування, другою - нафтогаз. І  якщо  ми  не  виправимо  становище в цих двох галузях,  Україна ніколи не стане на шлях виходу з економічної кризи.

     Машини, які  виробляються  в  Україні,  є  занадто  дорогі  і занадто   неякісні.  Ми  маємо  скоротити  витрати  на  українське машинобудування  з  боку  транспорту,   вугільної   промисловості, металургії, особливо сільського господарства. Що стосується витрат на газ,  то Україна займає четверте місце у світі за обсягами його витрат,  хоча  власного  газу  фактично  не має.  Якщо виходити із споживання  газу  в  1996  році,  то  тепер  треба  скоротити   це споживання  майже  на  2 мільярди гривень по всій державі,  іншого виходу немає.

     З кожного  напряму  ми  запропонували   заходи,   які   можна здійснити в тих умовах,  в яких ми перебуваємо. На жаль, ця велика робота була перервана Кабінетом Міністрів. Із невідомих нам причин Прем'єр-міністр   Пустовойтенко   і   міністр  Кабінету  Міністрів Толстоухов видали незвичайний наказ про ліквідацію ради.  Це схоже на те, як колись Шевченкові заборонили писати, читати й малювати.

     Шановні друзі!  Верховна  Рада має декілька головних завдань. Одне з них - прийняття бюджету держави.  Бюджет складається з двох основних   частин   -   із  доходів  і  видатків.  Доходи  бюджету визначаються податковою системою держави, яка не може змінюватися. Я  відповідально  заявляю,  що податки,  які встановлені в державі законами,  не  є   високими.   Податки,   наприклад   у   хімічній промисловості,   не   перевищують   35   відсотків   від  валового внутрішнього продукту хімічної промисловості.  Податок  на  додану вартість  - це в основному податок на населення.  Якщо надходження від податку на додану вартість в 1996 році в  цілому  становили  9 мільярдів   гривень,  то  з  них  6,9  мільярда  гривень  сплатило населення.

     Тому впорядкування податку на додану  вартість  таким  чином, щоб  він  сплачувався  підприємствами  тоді,  коли  на  їх рахунок надійдуть   гроші   за   відвантажену   продукцію,   є    основним нововведенням, яке ми повинні ввести.

     Видані недавно  Президентом держави нові податкові укази дуже важливі. Вони спрямовані на стабілізацію податкової та економічної системи в державі, і Верховна Рада має уважно вивчити їх.

     Становище, яке ми зараз маємо у Верховній Раді, - незвичайне. Завдяки Закону про вибори до Верховної Ради прийшли вісім  партій, представники  яких  фактично  ведуть  усю роботу у Верховній Раді. Безумовно,  це не є той випадок, коли у Верховній Раді утворюється більшість і меншість,  пов'язана з двома головними партіями.  І це нам треба пережити.

     Доля Верховної Ради - це доля України.  Я глибоко переконаний у тому,  що Верховна Рада України знайде в собі сили,  щоб вийти з цього кризового стану,  і протягом декількох днів наступного тижня ми оберемо Голову Верховної Ради.

     Нещодавно я  давав  на  телебаченні  інтерв'ю стосовно указів Президента щодо податкової політики і таке інше.  Я сказав,  що ці укази  є  добрі,  але незабаром ми оберемо Голову Верховної Ради і Верховна Рада розгляне ці укази,  внесе на їх підставі  відповідні поправки до законів, і все стане на своє місце. І я дуже хотів би, щоб усе це справдилося.

     Дякую за увагу.

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую.  Запишіться,  будь  ласка,  на  запитання. Увімкніть систему.

     Слово надається народному депутату Косаківському.

     КОСАКІВСЬКИЙ Л.Г.,  народний  депутат України (виборчий округ 223, м. Київ). Шановний пане претенденте! Ви сказали, що Президент видав  дуже  важливі  й  потрібні  укази.  Але  видавши  ці укази, Президент фактично вийшов за межі конституційного поля, тому що це укази  з  питань,  які вже врегульовані законами.  За Конституцією Президент може  видавати  укази  з  питань,  які  не  врегульовані законодавством.

     Які у  зв'язку  з цим будуть ваші перші дії,  якщо займете це крісло і будете Головою Верховної Ради? Це перше запитання.

     І друге.  За роки президентства Кучми і діяльності нинішнього уряду  фактично  знищено вітчизняну науку.  Як ви як академік,  як людина,  що все життя пов'язала з наукою, оцінюєте становище в цій сфері?  Що  треба робити,  щоб врятувати інтелектуальний потенціал нашої держави?

     ЮХНОВСЬКИЙ І.Р. Щодо першого запитання. Що я зроблю у зв'язку з  тим,  що Президент вийшов за межі Конституції,  видавши укази з питань,  які фактично врегульовані нашими законами. Я вважаю, що в державі  завжди в такій ситуації між Президентом і Верховною Радою можуть бути випадки тимчасового виходу за конституційне поле,  що, однак, незабаром має бути врегульоване. Я негативно поставив би ці укази Президента на розгляд Верховної Ради,  щоб або прийняти  їх, або відхилити.

     Щодо становища у сфері науки. Воно справді катастрофічне. Але маю вам сказати (я дуже детально розглядав питання про вклад науки в  окремі  галузі  виробництва  в  Україні),  що вина за ту низьку технологію лежить частково і на науці.  Ми  маємо  раціоналізувати науку.  Вона  має  складатися  з  двох  головних галузей.  Перша - фундаментальна наука,  яку має представляти  Національна  академія наук  і  яка,  беззаперечно,  має  інвестуватися  з  національного бюджету.  І не може  бути  ніякої  затримки,  неінвестування  цієї галузі.  Фундаментальна  наука  дуже тісно пов'язана з навчальними закладами,  де знаходить основне застосування. Студенти навчальних закладів її переймають, а згодом будуть її впроваджувати.

     Друга галузь  науки - це прикладна наука.  Зв'язок прикладної науки з виробництвом за часів Радянського Союзу був украй слабкий. Наука  мусить  знайти свій шлях у виробництво.  Без входження цієї другої частини науки,  а саме прикладної науки,  у виробництво, ми вічно  будемо  мати  отакий розрив між тим,  що винайшли (скажімо, якусь машину),  і тим,  що  впроваджено,  адже  по  всіх  напрямах технології ми відстаємо.

     Я можу навести вам один дуже яскравий приклад.  Для одержання 1 тонни аміаку,  який є основною складовою частиною  всіх  азотних добрив   в   Україні,  ми  витрачаємо  15  гігакалорій.  У  Європі витрачають 6 гігакалорій.  А під час  одержання  аміаку  внаслідок реакції   виділяється  1,5  гігакалорії.  Отут  є  величезне  поле діяльності для науки з погляду застосування каталізаторів  і  таке інше. І в кожній іншій галузі те саме.

     Тобто прикладна  наука  України  має  величезний  борг  перед виробництвом.  Фундаментальну науку України ми повинні пестити  як дитину.

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую.   Слово   надається   народному   депутату Доманському.

     ДОМАНСЬКИЙ А.І.,  народний депутат  України  (багатомандатний загальнодержавний  виборчий  округ,  КПУ).  Прошу  передать  слово Виталию Ивановичу Луценко.

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Будь ласка.

     ЛУЦЕНКО В.І.,  народний  депутат   України   (багатомандатний загальнодержавний виборчий округ,  КПУ). Ігоре Рафаїловичу, у мене до вас є кілька запитань. Ми знаємо вас як неординарного радника й неординарного  винахідника.  Наприклад,  будучи першим заступником віце-прем'єра, ви радили і винайшли, як зекономити пальне. Ви тоді рекомендували всім пересісти на велосипеди,  тобто на самопери, як говорить дехто з національно  стурбованих.  Це,  можливо,  і  було вашою радикальною пропозицією.

     Ви також   є  один  із  фундаторів  програми  державотворення відомої політичної організації Рух,  в економічну програму якої ви включили  і  лібералізацію  цін,  і  принципи зовнішньоекономічної діяльності,  приватизації і так далі,  тобто  все,  що  довело  до розрухи.

     То запитання  таке,  Ігоре Рафаїловичу.  От ви станете завтра Головою Верховної Ради...

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Формулюйте запитання, будь ласка.

     ЛУЦЕНКО В.І.  Ви будете далі  розвалювати  нашу  державу  чи, може, треба вам усім рухівцям врешті-решт перестати дутися як жабі на купину й тихенько сидіти у своєму правому куточку?

     ЮХНОВСЬКИЙ І.Р.  По-перше, я дуже хотів би попросити вас бути ввічливим.

     По-друге, стосовно  велосипедів.  Країна,  яка  не  має своєї нафти,  не може мати лише той  транспорт,  який  споживає  пальне. Тому,   звичайно,   в   якійсь   промові  я  й  сказав,  що  треба використовувати інші способи транспорту в державі,  використовуючи фізичну силу,  як це є у всіх цивілізованих країнах. Я не знаю, чи ви були  десь  за  кордоном,  а  якщо  були,  то  якби  ви  зранку подивилися,  як  люди  їздять на роботу,  ви побачили б,  що я був правий.

     На жаль,  і  до  цих  пір,  мушу  вам   сказати,   українське машинобудування  не  спромоглося виробляти нормальних велосипедів, якими ми могли б користуватися.  На жаль,  і  до  цих  пір  ми  не побудували  нормальних  доріг,  на  яких  би  ці  велосипеди могли рухатися. А жаль.

     Мені навіть дуже хотілося б,  щоб  ви  особисто  пересіли  на велосипед. Це сприяло б вашому розвиткові (Оплески).

     На друге запитання, яке стосується мого вкладу в Рух і вкладу Руху в розруху,  я хотів би  вам  відповісти  так.  Це  неввічливе запитання.   Незабаром   ми   роздамо   у  Верховній  Раді  другий макроекономічний огляд,  і ви самі побачите, що я стою за жорсткий контроль  з  боку  уряду за певними основними галузями виробництва незалежно від форми власності.

     Я вам  більше  того  скажу.  Основна  біда  держави  полягає, по-перше,  в  тому,  що  ми  одержали  дуже  низьку технологію,  а подруге, в тому, що ми надто швидко й безконтрольно відкрилися так званому західному ринку,  який повністю деформував курс карбованця країни.  І звідси ми теж одержали і інфляцію,  і неплатежі,  які й тепер маємо.

     Так що ваше друге запитання було некоректне з усіх боків.

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую.

     Слово надається народному депутату Круценку.

     КРУЦЕНКО В.Я.,   народний  депутат  України  (багатомандатний загальнодержавний  виборчий  округ,   КПУ).   Фракція   комуністів України.   Ігоре   Рафаїловичу!   Ви   мене  розчарували  тим,  що підтримуєте  укази  Президента,  які  ведуть  до  розвалу   нашого народного господарства, і тому я прошу передати слово Масенку.

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Будь ласка.

     МАСЕНКО О.М.,  народний  депутат України (виборчий округ 147, Полтавська область).  Дякую, Василю Яковичу. Ігоре Рафаїловичу, як ви  ставитеся  до такого.  От з'явилася в державі невеличка групка людей (і вчені в цю групку входять),  затіяла  всі  ці  реформи  - радикальні, ринкові - і каже, що тільки такий курс треба проводити в державі,  альтернативи немає.  І сидять вони  тут,  у  Києві,  в кабінетах  і  випускають  рекомендації,  як ці реформи на практиці здійснювати. А внизу там люди мучаться.

     То я хотів би запитати,  чи не вважаєте ви доцільним, щоб ті, хто  затіває  реформи,  самі  попробували втілювати їх у життя.  Я противник  всякої  приватизації  і  власності,  але   я   Плющеві, Кравчукові, Кучмі і всім іншим дав би по 300 гектарів землі, нехай би вони спробували  щось  зробити  в  цих  умовах.  Як  ви  на  це дивитеся?

     ЮХНОВСЬКИЙ І.Р. Я дивлюся на це так: кожен у цій державі має робити те,  що він вміє.  А якщо він  щось інше хоче робити, то спочатку повинен повчитися.

     Я вважаю,  що  при  економічній  побудові  нашої держави було допущено ряд чималих помилок,  і ви  матимете  змогу  про  це  все прочитати в тому другому макроекономічному огляді.

     Щодо того,  щоб, скажімо, Кучму чи інших направити в сільське господарство й  дати  їм  по  300  гектарів  землі.  Ну,  якщо  ви погодитеся    замість    Кучми    піти    директором    Південного машинобудівного заводу й випускати  ракети,  я  нічого  не  матиму проти цього.

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую.

     Слово надається народному депутату Цибенку.

     ЦИБЕНКО П.С.,  народний  депутат України (виборчий округ 110, Луганська область). Прошу передати слово академіку Олійнику.

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Будь ласка.

     ОЛІЙНИК Б.І.,  народний  депутат   України   (багатомандатний загальнодержавний    виборчий    округ,   КПУ).   Спасибі,   Петре Степановичу,  за іронію.  Вельмишановний Ігоре Рафаїловичу!  Я вас глибоко  поважаю  як  ученого  і  як  розважливу людину і хотів би запитати таке.

     Чи не здається вам,  що нинішня організація влади в Україні в очах  світового  співтовариства  нагадує  приблизно такий варіант: англійський  протокольний  піджак,  під  ним  -  біла  голландська сорочка,  метелик  французький у горошинку,  трохи нижче піджака - козацькі шаровари,  дещо нижче - стилізовані  чоботи,  зверху  для нацколориту  -  оселедець козацький,  і все це накрито ковбойським капелюхом?

     Чому ми  завжди  насмикуємо  в  чужих,  маючи   свої   древні традиції.  Я  знаю,  що  ви  їх бережет.  Чому ми не спираємося на вічовий, громадський принцип - на принцип ради і доброї виконавчої влади? Це наш національний характер.

     Дякую.

     ЮХНОВСЬКИЙ І.Р.  Борисе Іллічу, я такої самої думки, як і ви. Я вважаю (не сприйміть за те,  люди,  що я тут вихваляюся),  що ця Аналітично-консультативна  рада з тими спеціалістами,  які входять до неї,  стоїть вище за будь-які іноземні дорадчі ради,  що  їх  з усіх сторін намагаються притягнути сюди і платять їм великі гроші. Хіба можуть ці чотири  ставки,  які  ми  мали,  рівнятися  з  тими десятками тисяч,  з тими прекрасно оформленими паперами,  які вони вибирають? Тому мені дуже жаль, що Прем'єр-міністр закрив цю раду. Президент обіцяв, що відкриють, але нічого з цього досі не вийшло.

     Шановні друзі!  Ми  потрапили  в  цю  біду  і тільки власними силами й власним розумом можемо вийти з неї.  Ми маємо сподіватися в  основному  тільки  на  наші власні гроші.  Вони є в достатку за кордоном у наших нових багатих людей (хай будуть  багаті,  бог  із ними),  але гроші ці мають бути в наших банках. Нам треба вирішити питання з тими грішми,  які люди мають в ощадних  касах,  обмежити рівень  заробітної  плати знизу і зверху,  і ми маємо жити в цьому коридорі.  Ми маємо пожити скромно декілька років  і  свідомо  для того,  щоб  вийти  з  кризового  стану.  Ми маємо стати справжніми українцями й працювати на своїй власній землі як повні господарі.

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую.

     Слово надається народному депутату Варбанцю.

     ВАРБАНЕЦЬ І.М.,  народний  депутат  України  (багатомандатний загальнодержавний   виборчий   округ,   КПУ).  Фракция  Компартии. Шановний Ігоре Рафаїловичу!  Ви великий і відомий учений. Декілька цифр.  За  даними  Держкомстату,  середня  заробітна плата вченого сьогодні 160 гривень.  Якщо враховувати ціни,  то порівняно з 1990 роком,  коли вона становила 290 радянських карбованців, це менше в десять разів.  Коли тут виступав Самойленко,  ви йому  казали:  не треба плакати.  То,  може,  рада,  яку ви очолюєте, знайшла якийсь спосіб,  щоб люди раділи з того,  що їм  платять  у  десять  разів менше?

     ЮХНОВСЬКИЙ І.Р.  Ми  підрахували.  Є дві основні умови виходу держави з кризового стану.  Перша - має бути баланс  пропозицій  і попиту  всередині  держави,  і  друга  - має бути позитивне сальдо зовнішнього  економічного  балансу.  Якщо  ці   дві   умови   буде дотримано, почнемо виходити з кризи.

     Для цього   має   бути   відповідна  купівельна  спроможність населення,  тобто,  ще раз повторюю: дохід на одну особу в державі має бути 150 гривень,  або на середню сім'ю,  з трьох чоловік - не менш як 450 гривень у місяць.  Це середній дохід на одну сім'ю. На основі  цього  середнього  доходу  треба  зробити рамку заробітної плати в державі.

     Щодо порівняння нашого нинішнього стану із станом 1990  року. Ради  Бога,  перестаньте посилатися на 1990 рік,  бо система цін і вартостей у Радянському Союзі була абсолютно здеформована.

     Якщо взяти витрати галузей на себе за  міжгалузевим  балансом (ви  можете  подивитися  документи),  то  в  1990  році  вони були астрономічні.  Вугільна галузь  витрачала  на  себе  50  відсотків випущеного   нею  продукту.  Те  саме  було  в  металургії.  Тобто самовитрати галузей були дуже великі.

     Дефіцит бюджету  в  останні  роки   Радянського   Союзу   був астрономічний,  незважаючи  на  величезні  кредити,  які  Горбачов одержав з-за кордону.

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую,  Ігоре  Рафаїловичу.  Час,  відведений  на запитання,  вичерпано.  Ми вам дякуємо і бажаємо всіляких гараздів (Оплески).

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Слово для доповіді надається  народному  депутату Павловському Михайлу Антоновичу.

     ПАВЛОВСЬКИЙ М.А.,  народний  депутат  України (виборчий округ 188,  Хмельницька  область).  Фракція  "Громада",   УРП.   Шановна Президіє!   Шановні  народні  депутати!  Шановні  наші  виборці  - громадяни України!  Я вдруге виходжу на цю трибуну лише  тому,  що відчуваю і передбачаю небезпеку, яку несе Україні необрання Голови Верховної Ради і,  отже, її бездіяльність. Вважайте, що її немає в законодавчому процесі.

     Я не виголошуватиму розгорнутої доповіді,  я виголосив її при першому висуненні.  Нагадаю лише,  що тоді я говорив  про  загрозу національної катастрофи в Україні. Нинішня бездіяльність Верховної Ради тільки  прискорить  цей  процес  -  процес  руху  України  на периферію   світового   господарства,  встановлення  тоталітарного режиму латино-американського типу, перетворення України в бананову республікумаріонетку,  сировинний придаток. Це підтвердили виступи моїх колег, особливо науковців, які засвідчили процес приниження в Україні  кваліфікованої  праці  і знищення як класу інтелігенції - інтелекту нашої нації.

     Усі ви  були  свідками  того,  якої  шкоди  Україні   завдала безконтрольна  законотворча  робота  уряду  в  1994  році.  Досить нагадати тільки один декрет про трасти,  в  результаті  дії  якого постраждали  близько  чотирьох мільйонів наших громадян,  які ще й досі шукають і не можуть знайти свої гроші.

     Тепер аналогічний процес розпочався з указами Президента. Але якщо  тоді  ініціатором був уряд,  то бездіяльність Верховної Ради підштовхує сьогодні до цього Президента.

     Подальше утвердження амбіцій деякими нашими  колегами,  їхній конформізм,  штучне  прискорення  структуризації парламенту несе в собі загрозу  повного  знищення  не  тільки  структуризації,  а  й парламентаризму  в  Україні.  У кращому випадку,  коли на підставі всеукраїнського референдуму буде призупинено діяльність  Верховної Ради  і  запропоновано  нову  її  структуру,  буде  принижено роль політичних партій.

     Чому я наважився знову піднятися на цю  трибуну?  Тому  що  я враховую  проблеми  перехідної економіки.  Я знаю стратегію виходу України з кризи.  Я за своїми поглядами і переконаннями готовий  в інтересах народу України, в інтересах творення нації та виходячи з національних  інтересів  шукати  компроміси  з  усіма  партіями  і фракціями.  Основою  для  цих  компромісів  є  не  розбіжності між партіями і фракціями,  а те,  що є для них  спільне:  турбота  про народ України,  про його добробут,  турбота про всі його прошарки, турбота про їх соціальні, культурні й духовні проблеми.

     Я бачу в цьому  залі  талановитих  людей,  я  бачу  патріотів України як зліва, так і справа і, звісно, в центрі. Вони є скрізь, але вас потрібно об'єднати.  А  об'єднати  всіх  нас  разом  зможе тільки копітка,  конкретна законодавча робота в інтересах держави, в інтересах всього народу.

     Я бачу,  що зліва переважає ідея  справедливості  й  рівності людей  у  суспільстві,  а  справа - ідея свободи особистості.  Я ж вбачаю можливість досягнути компромісу між  рівністю  і  свободою. Якщо  справа  переважає  ідея  ринкової саморегуляції,  то зліва - державного   регулювання.   Я   ж   бачу   великий   компроміс   у співвідношенні    між    державним    регулюванням    і   ринковим саморегулюванням, що досягається на українському грунті. Це єдиний для  України  шлях  до  моделі розвинутих країн.  Саме української моделі, а не європейської чи американської.

     Ідея компромісу - не в наголосі на недоліках і  розбіжностях, не   в   їх  протиставленні,  а  в  пошуку  позитивного  в  усьому політичному спектрі,  бо цей  спектр  є  відображенням  політичної свідомості  всього  нашого суспільства,  всього народу України від сходу до заходу, від півдня до півночі.

     Я вже виголошував у цьому залі  тезу  про  те,  що  нормальна влада  бореться за нормальний стандарт життя,  а ненормальна влада бореться за владу.  Давайте ж переконаємо  український  народ,  що більшість депутатів в Україні - це основа нормальної влади.

     Шановні колеги! У час небезпеки для України будьте самостійні в прийнятті рішень і,  коли голосуватимете, вирвіться з-під впливу тих,  хто  сьогодні,  може,  ще не усвідомлює цієї небезпеки.  Хай інтереси ваших виборців,  усього народу України візьмуть гору  над усім!

     Я дивлюся  в  зал  і  бачу:  у  кожного  з  вас є сила,  сила інтелекту. У кожного з вас є воля. Я переконаний, що ви знайдете в собі  і достатню силу волі,  щоб відстояти демократичні здобутки в Україні,  щоб було кому відстоювати їх,  щоб був Голова  Верховної Ради і сама Верховна Рада.

     Я, Михайло  Павловський,  готовий  заради  служіння цій ідеї, заради служіння народу України віддати все!

     Шановні народні депутати,  шановні колеги, зробіть правильний вибір!

     Дякую за увагу (Оплески).

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую. Будь ласка, запишіться для запитань.

     Слово надається народному депутату Левченку.

     ЛЕВЧЕНКО А.І. Прошу передать слово Донченко.

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Будь ласка.

     ДОНЧЕНКО Ю.Г.,  народний депутат України (виборчий округ 113, Луганська  область).   Фракция   коммунистов.   Уважаемый   Михаил Антонович!   Действительно,   можно   было   бы   поддержать  вашу кандидатуру,  потому что я  вижу,  как  вы  болеете  за  экономику государства,  за  развитие государства.  Я считаю,  что вам мешает только партийная принадлежность. Если бы вы были беспартийным, то, я думаю, большинство зала вас точно поддержало бы.

     Но вопрос у меня другого порядка.  Правительство мы с вами не отправили в отставку,  и оно сегодня работает. Меня удивляет одно: почему господин Толстоухов,  министр Кабинета Министров,  не может заняться делом,  а находится все время в парламенте?  Если  бы  вы были Председателем Верховного Совета,  вы отправили бы его на свое рабочее место или он так и оставался бы в  Верховном  Совете?  Тем более  что  здесь  находится Шаров - другой представитель Кабмина. Что делает здесь целую неделю министр Кабинета Министров?  Неужели он там не нашел себе работы?

     Спасибо.

     ПАВЛОВСЬКИЙ М.А.  Я дякую вам. Хочу підтвердити, що проблеми, які я підняв,  спільні для всіх партій і партійна приналежність не може стояти на заваді правильного вибору. Ми повинні відстоювати в першу чергу інтереси нашої держави.

     Стосовно того,  чому знаходиться тут  представник  уряду.  Ви розумієте,  більшість  завдань,  доручень уряду дає Верховна Рада. Уряд наш настільки  хоче  працювати,  що  вони  сидять  і  чекають доручень від Верховної Ради.

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Слово надається народному депутату Кулику.

     КУЛИК О.В.,  народний  депутат  України  (виборчий округ 145, Полтавська область). Народний рух України. Шановний претенденте на високу посаду.  У вас достатньо сміливі й радикальні прогнози.  Ви готові шукати компроміси. Ви кажете, що ненормальна влада бореться за владу. Мені здається, що це лише лозунги. Але я так і не почув, як ми можемо перейти до тої законодавчої діяльності,  до  якої  ви готові і до якої ви закликаєте.

     Де той  механізм у вашому розумінні,  завдяки якому Верховній Раді можна перейти до законотворчої роботи?  Що  для  цього  треба конкретно зробити? Ми ж усе-таки тупцюємо на місці.

     ПАВЛОВСЬКИЙ М.А. Дякую.

     Хочу сказати,   що   мої  твердження  сміливі,  бо  я  в  них упевнений, оскільки вони науково обгрунтовані.

     Як конкретно перейти до законодавчої діяльності? Найголовніше

-  проголосуйте  за  мене як за Голову,  і ми негайно перейдемо до законотворчої діяльності.

     І щодо конкретного механізму.  Механізм є.  Перш  ніж  почати приймати   закони,   ми   повинні   розробити  й  прийняти  засади внутрішньої і зовнішньої політики України.  Це обов'язок Верховної Ради  згідно  зі  статтею  85  Конституції.  І  ми  їх  таки маємо розробити.

     І коли в нас будуть ці засади - це будуть рамки для Верховної Ради,  для уряду і навіть для Президента,  куди вести і як діяти в Україні, щоб добробут нашого народу весь час зростав.

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую.

     Слово надається народному депутату Косаківському.

     КОСАКIВСЬКИЙ Л.Г.  Округ  223.  Київ,  який  два  роки   тому захоплений Президентом, але не скорився.

     У мене таке запитання. Усі кажуть, що в державі немає грошей. Скажіть,  будь ласка  (ви  кваліфікований  економіст,  науковець): можуть бути гроші в державі,  яка, наприклад, два рази за два роки ремонтує дорогу на дачу Президента - на Кончу-Заспу  чи  витрачає, як  це  відбувається  сьогодні,  60  мільйонів  гривень  на ремонт Хрещатика (це у два рази більше,  ніж  було  потрібно,  щоб  зняти проблему шахтарів, які вимагали всього 30 мільйонів гривень) і так далі?

     Чи може Верховна Рада,  якщо вас оберуть  Головою,  примусити виконавчу владу витрачати гроші на потреби держави, а не на власні забаганки?

     ПАВЛОВСЬКИЙ М.А. Дякую за запитання, Леоніде Григоровичу.

     Справді, у даній ситуації, коли для шахтарів, які пройшли 600 кілометрів,  позбивали ноги,  немає де взяти коштів, щоб виплатити зарплату, це аморально.

     Але трагедія не в цьому,  а в тому,  що в Україні 92 відсотки імпортних  товарів.  Отже,  така  сама  кількість  грошей  іде  на фінансування іноземних фірм.

     Висновок напрошується сам.  Нам потрібно розробити  стратегію захисту свого ринку і свого виробника,  і в Україні буде достатньо ресурсів для того,  щоб відродити власне виробництво.  Я  в  цьому залі вже називав цифру,  що сьогодні через наші банки відпливає за кордон у три рази більше капіталів,  якщо взяти разом  інвестиції, кредити  й  навіть  гуманітарну допомогу.  Треба просто думати про свою державу, і все зрушиться з місця.

     Дякую.

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую.   Слово   надається   народному   депутату Сінченку.

     СIНЧЕНКО С.Г.,   народний  депутат  України  (багатомандатний загальнодержавний виборчий округ,  КПУ).  Передаю  слово  депутату Анненкову.

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Будь ласка.

     АННЕНКОВ Є.I.,   народний  депутат  України  (багатомандатний загальнодержавний  виборчий  округ,  КПУ).  Фракция   коммунистов. Михаил  Антонович,  мы  уважаем  вас  как  ученого,  как  патриота Украины.  Сейчас в средствах  массовой  информации  Президент  все время говорит о кризисе в парламенте.  Вы прекрасно понимаете, кто привел к этому кризису,  кто здесь лоббирует этот кризис. Для чего он  нужен?  Президент  в  нарушение  Конституции издает указы.  Не возьмутся ли он и его  окружение  подготовить  указ  о  назначении Председателем  Верховного  Совета представителя этих лоббистов?  И все вопросы снимутся.

     Мы призывали работать в субботу и воскресенье. Вы посмотрите, кто в зале. Правые все ушли, присутствуют только левые.

     Президент назначит Председателя указом,  и все проблемы будут сняты.

     ПАВЛОВСЬКИЙ М.А.  Дякую.  Я  вас  теж  дуже  поважаю  і  хочу сказати,  що  в  нас  є  можливість упередити цей указ Президента: обирайте мене Головою, і Президент не встигне.

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Слово надається народному депутату Кочерзі.

     КОЧЕРГА В.Г.,  народний  депутат   України   (багатомандатний загальнодержавний  виборчий  округ,  КПУ).  Прошу  передати  слово Борису Iллічу Олійнику.

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Будь ласка.

     ОЛIЙНИК Б.I.  Дякую,  Вікторе Герасимовичу.  Шановний Михайле Антоновичу!  Я  знаю,  що  ви  компетентний  не  тільки  у  своєму головному жанрі,  а й в економіці.  Є кілька ваших  робіт,  досить добрих, які ми презентували і в Фонді культури. Що ж так виходить, що ми вже сьомий рік користуємося послугами "замежних",  як кажуть білоруси,  зарубіжних консультантів і все нижче падаємо? Що вони в нас чинять?  Чим вони займаються  в  нашій  суверенній,  соборній, правовій, передбачуваній, позаблоковій державі? Чи не варто було б усе-таки інвентаризувати їх, відправити домів, а нам самим узятися наводити  порядок  і  послати  Клінтону  п'ятьох  наших нормальних консультантів, щоб вони допомогли йому підняти економіку?

     Дякую за увагу.

     ПАВЛОВСЬКИЙ М.А.  Я дякую, Борисе Iллічу, за запитання і хочу сказати,  що шкода від іноземних радників-консультантів,  справді, є. Не можна оцінити, яка вона велика.

     А що вони чинять,  я вам скажу.  Вони  відтворюють  у  нас  в Україні основні чинники кризи США 1929-1933 років.  На це націлена програма шокової терапії.  Але що цікаво:  з цієї кризи  Сполучені Штати  Америки вийшли,  а нам чомусь пропонують методи,  абсолютно протилежні тим,  за допомогою яких США вийшли  з  кризи.  Тому  ви маєте  сенс у тому,  і я про це тут уже казав,  що ми повинні щиро подякувати іноземним радникамконсультантам і відправити їх додому. А   скрізь  на  вході  до  Кабінету  Міністрів,  до  Адміністрації Президента написати вислів Григорія Сковороди,  що не треба яблуню вчити,  як  родити  яблука.  Її  потрібно  відгородити  від свиней (Оплески).

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую.

     Слово надається народному депутату Краснякову. Немає?

     Слово надається народному депутату Єльяшкевичу.

     ЄЛЬЯШКЕВИЧ О.С.,  народний депутат  України  (виборчий  округ 182,  Херсонська  область).  Партия  "Громада".  Уважаемый  Михаил Антонович!  Вы как претендент на должность Председателя  Верховной Рады  прекрасно  понимаете,  в  какой  ситуации  сейчас  находится парламент.  Это уже смех  сквозь  слезы.  Продолжается  спектакль, несмотря  на  настойчивые  требования  членов  депутатской фракции "Громада" работать без выходных до избрания Председателя Верховной Рады.   Спектакль  продолжается,  продолжается  с  перерывами,  со вздохами  Президента  и  его  якобы  обеспокоенностью   тем,   что парламент обезглавлен.  На самом деле, вы прекрасно понимаете, все это  инсценируется,   чтобы   издавались   указы,   противоречащие Конституции Украины.

     Здесь уже  задавался подобный вопрос,  но я бы хотел услышать от  вас  ответ:  готовы  ли  вы  в  случае  постоянных   нарушений Президентом Украины Конституции Украины как Председатель Верховной Рады начать процедуру импичмента Президенту?

     ПАВЛОВСЬКИЙ М.А.  Дякую за  запитання.  Вся  моя  доповідь  і відповіді  на  запитання показують,  що для мене інтереси держави, нашої нації - найвищі. І кожна посадова особа, яка буде зраджувати цим інтересам, заслуговує на осуд і відповідне ставлення до неї.

     Дякую.

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую.   Слово   надається   народному   депутату Альохіну.

     АЛЬОХІН В.І.,  народний депутат України (виборчий  округ  39, Дніпропетровська  область).  Фракція  "Громада".  Шановний Михайле Антоновичу!  Ви другий термін працюєте в  парламенті.  Ви  зробили багато  корисного  для  держави,  маєте  певний  досвід  роботи  в парламенті,  як і третина  наших  колег,  які  також  працювали  в парламенті   дванадцятого   скликання,   а   зараз   знову  обрані депутатами.  У нас досі необраний Голова.  Як  ви  зараз  оцінюєте ситуацію,  що  законодавчу  роботу  парламенту  практично блокують представники НДП і Народного  руху  України.  Чому  така  склалася ситуація?  І  що  ви особисто зі своїми колегами зробили для того, щоб ситуацію поліпшити, щоб якомога швидше обрати Голову?

     ПАВЛОВСЬКИЙ М.А.  По-перше,  я дякую вам за запитання. Я хочу сказати, що незважаючи на отаку напругу, нестабільність, я написав декілька статей,  де йдеться  про  становище,  в  якому  опинилась Україна,  зокрема про вплив і, я б сказав, найбільшу небезпеку для України тіньової економіки,  яка породжує організовану злочинність і корупцію.  У цих статтях показано,  куди це нас веде. А веде нас оце у вісімнадцяте століття. Думаю, депутати читали ці статті.

     І тому я звертаюсь до вашого  здорового  глузду,  до  почуття патріотизму і,  нарешті,  до інстинкту самозбереження:  ми повинні почати діяти  незалежно  від  того,  хто  що  каже,  а  керуватись турботою  про  своїх батьків,  про свою землю і про своє майбутнє. Нам іншого не буде дано.  Це останній шанс для порятунку  України, всі ми це маємо усвідомити. І якщо ми втратимо сьогодні парламент, а в майбутньому - Україну,  то ми повинні знати,  чому це сталося. Може,  тому,  що недосить сміливими були деякі депутати.  Вони все розуміють, але не хочуть, бояться діяти самостійно.

     Тому я сьогодні тут,  і тому я пропоную все,  що в мене є,  - мої  знання,  вміння,  наполегливість  -  для того,  щоб урятувати державу.

     Дякую за увагу.

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую.

     Слово надається народному депутату Журавському.

     ЖУРАВСЬКИЙ В.С., народний депутат України (виборчий округ 68, Житомирська  область).  Християнсько-демократична  партія України. Пане  претенденте,  скажіть,  будь  ласка,  як  ви  ставитеся   до законопроектів, які надійшли на розгляд Верховної Ради України під час поточної сесії Верховної  Ради  України  і  стосуються  питань правового регулювання земельних відносин в Україні, конкретно - до проекту  Закону  України  про  захист  прав  власників   земельних часток-паїв,  який  вніс  Президент  України  разом  з відповідним указом,  а також до проекту Закону України про  внесення  змін  та доповнень   до  Земельного  кодексу  України,  який  вніс  Кабінет Міністрів України? Дякую.

     ПАВЛОВСЬКИЙ М.А.  Дякую.  На  превеликий  жаль,  ще  не   всі депутати  побачили  ці  законопроекти.  Але я знаю їх зміст і хочу сказати,  що ці  законопроекти  не  повністю  відбивають  інтереси держави, їх треба доопрацьовувати. Проте мене більше хвилює те, що в нашій державі немає стратегії у вирішенні питань стосовно  землі і взагалі агропромислового комплексу.

     Тому я   думаю,   що  ми  повинні  над  цими  законопроектами працювати,  якомога швидше їх  приймати,  але  водночас  розробити відповідні  засади  аграрної політики в державі.  І моя пропозиція щодо цих засад полягає в тому,  що  ми  повинні  врахувати  досвід розвинених держав і заборонити продавати землю,  і в першу чергу - іноземним фірмам.

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Спасибі. Час, відведений для запитань, вичерпано. Дякуємо вам, Михайле Антоновичу, і бажаємо вам всіляких успіхів.

     ПАВЛОВСЬКИЙ М.А.  Дякую, Юрію Івановичу, і ловлю вас на слові (Оплески).

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Слово для виступу  надається  народному  депутату Філіпчуку Георгію Георгійовичу.

     ФІЛІПЧУК Г.Г.,  народний депутат України (виборчий округ 203, Чернівецька   область).   Шановна   Президіє!   Шановні    колеги! Завершується робочий тиждень.  Він безрезультатний. І я, абсолютно не претендуючи на те,  щоб змагатися зараз у любові до держави, до народу,  абсолютно  не  претендуючи  на  те,  щоб саме мене обрали Головою Верховної Ради, хотів би вибачитися перед виборцями за те, що  ми  були  справді бездіяльні і не зуміли вийти на нормальний і конструктивний результат.

     Я думаю,  що нас об'єднує зараз у цій залі єдиний об'єктивний критерій  - це те,  що всі ми заслуговуємо на негативну оцінку - і центр,  і ліві,  і праві.  Ще як особистості,  як люди  професійно підготовлені  ми чогось варті,  а як люди,  які мали б бути здатні йти на політичний компроміс,  ми сьогодні  довели,  що  політичної культури у нас в парламенті бракує...

     Що нам  бракує політичної культури,  свідчить і інше (і зараз народний депутат Єльяшкевич  підтвердив  це  своїми  запитаннями). Дехто  дуже  активно  виступав  за те,  що нам треба працювати і в суботу,  і в неділю,  втягнувши і президію,  і  залу  в  абсолютно непотрібну  дискусію  про роботу в суботу і неділю,  але зараз цих людей практично вже не  видно  в  цій  залі!..  Вони  зараз  дають інтерв'ю,  використовують сьогодні ефір і державні кошти для того, щоб змагатися у своєму політичному іміджі.  Думаю,  що ми  повинні дати етичну і політичну оцінку тим депутатам, які саме так мислять і саме так сьогодні діють...

     Я хотів би також висловити свою позицію з приводу того, що ми затіяли оце політичне рондо, танці по колу (не вдаватимусь до тієї відомої і дуже вульгарної приказки  -  що  нам  шкодить),  і  хочу сказати, що вони не принесуть нам ніякого результату...

     І ще,  що хотів би сказати. Пригадаймо досвід минулого складу парламенту.  Ми (отут сидять мої колеги),  починаючи  практично  з 1994  року,  активно  включилися  в  протистояння  один  з одним і побачили,  що результату  від  цього  не  отримали.  Що  нам  тоді заважало  домовитись?  Ми тоді боролися за Конституційний договір, інші - проти,  Конституція,  Міжнародний  валютний  фонд,  Москва, Тель-Авів, Вашингтон, мафія - усі заважали парламенту працювати... Однак незважаючи на те,  що  ми  постійно  перебільшуємо  значення зовнішніх   чинників  у  роботі  парламенту,  мусимо  визнати,  що залишившись наодинці,  вісім фракцій і  позафракційні  зобов'язані сьогодні  прийти  лише  до  одного  - обрати керівні органи.  Хоча керівні органи і Голова Верховної Ради - це зовсім не самоціль, це лише  той  інструмент,  який  дасть  нам  можливість  нормально  і конструктивно працювати.

     Що сьогодні я побачив як  представник  конкретної  фракції  - Народного  руху України,  як політик і як той,  хто має вже певний досвід роботи в парламенті.  Без політичної заангажованості й  без упередженості до будь-якої з фракцій, тут присутніх, мушу сказати, що  народ  своїм  волевиявленням  видав  такий   результат:   така структура, такі політичні розстановки і таке співвідношення сил. І ми як реальні політики мусимо зважати саме на таке  співвідношення і зобов'язані, напевно, відповідно сформувати і керівні структури.

     Говорилося про центр, безперечно, центрист - це не лівий і не правий,  це найбільш здатна і найбільш адаптивна до суспільного  і політичного  життя  фігура.  Вчора  я з цієї трибуни запевняв,  що такою фігурою  міг  би  стати  Іван  Степанович  Плющ.  Як  людина послідовна  і  без  претензії  на  те,  щоб  мене  обрали  Головою Верховної Ради,  я залишаюся  на  тій  позиції,  що  сьогодні  нам потрібна  людина,  не  надто  заангажована  політично,  яка була б здатна зінтегрувати  ці  інколи  крайні  і  неприйнятні  сили  для спільної   роботи.  Проте  хочу  лише  змалювати  образ:  якщо  ми центриста Івана Плюща взуємо у два ліві чоботи,  то куди Іван Плющ поведе Україну? Те саме можна сказати і про два праві чоботи, тому лише зазначу:  на сьогодні є досить нормальне "взяття"  і  з  боку правих,  і  з боку лівих для того,  щоби ми,  враховуючи політичне співвідношення, могли нарешті обрати Голову Верховної Ради.

     Шановні колеги!  Ми добре знаємо один одного,  але,  повірте, найближчим часом може скластися така ситуація, що ні з боку лівих, ні з боку правих, ні з боку яскравих політичних особистостей, ні з боку фракцій не буде нікого в керівних органах Верховної Ради, або їх буде дуже мізерна кількість,  яка не зможе серйозно впливати на політичне життя в Україні.

     Я говорю  і підкреслюю це,  і говоритиму доти,  доки в нас не буде якісного парламенту. До влади сьогодні йде корпоративна група політиків, йдуть клани, які поділили Україну на сфери впливу. Саме вони сьогодні є тими законодавцями,  які ділять цукор, нафту, ліс, метал,  які  панують  на  ринку  зброї і які ведуть Україну не тим шляхом.

     Що треба зробити сьогодні нам,  які уособлюють представницьку владу?  Нам треба зінтегрувати свої можливості, щоб саме політики, а не кланові інтереси визначали сутність  політичного  вектора  на найближчу перспективу.  Це не лише моя позиція,  це і моя тривога, власне,  це наш  біль,  який  повинен  об'єднати  нас  перед  цією загрозою.   Об'єднати,   хоча  до  кінця  ми,  і  ліві,  і  праві, безперечно, ніколи не будемо мати з усіх ідеологічних, політичних, соціальних і економічних питань єдиних позицій. І це нормально, бо ми є різні і тому потрібні один одному.  Але ми будемо  нікому  не потрібними, якщо не знайдемо політичного компромісу.

     І на  завершення  я  хотів  би  сказати  про те,  чого бракує сьогодні нашому депутатському корпусу,  щоб запрацювати активніше. Напевно,  більшість із вас,  як і я, напередодні виборів і під час виборів  говорили  про  одне:  депутатську  недоторканність  треба скасувати.

     Що дає,  власне, депутатська недоторканність? Учора Олександр Ткаченко, я в цьому міг би підтримати його, якщо б і далі ця думка була розвинута,  сказав,  що треба захищати честь Верховної Ради і депутатів.  Так, але ми мусимо захищати поряд з честю парламенту і честь   людей,   яких  ми  представляємо.  Тому  що,  користуючись депутатською недоторканністю,  ми побачили,  як ціна депутатського місця  зросла порівняно з 1994 роком на кілька порядків.  Це місце стало дуже вигідним не як  місце  для  політичної  і  законодавчої роботи,  а  як  місце для того,  щоб відстоювати свій особистий чи корпоративний корисливий інтерес.  Тому якщо б  ми  сьогодні  мали сміливість  і  громадянську  мужність  одним  з  найперших законів скасувати положення про депутатську недоторканність, я певен, що в перспективі якісний склад парламенту був би зовсім іншим.  І які б важелі чи механізми захисту честі  й  гідності  депутата  ми  тоді обгрунтовували - це вже, як кажуть, перспектива нашої роботи.

     І ще   одне.   Напевно,   мажоритарнопропорційна  система  не спрацювала,  бо від неї і не тепло,  і не холодно.  Це на сьогодні породжує безвідповідальність багатьох,  яких,  до речі, в цій залі немає.  Вони відсутні,  бо користуються партійним прикриттям,  або тим,  що  гроші  вони  мають відпрацьовувати не в парламенті,  а в інших місцях.  Я,  шановні, звертаюся до тих, кого тут немає. Я не можу,  порушуючи етику,  говорити це тим,  які сьогодні в цій залі присутні.  Але я висловлюю, власне, свою позицію стосовно того, що відбувається в нашому парламенті.  Я особисто є прихильником того, щоб у перспективі в нас  була  або  мажоритарна,  або  пропорційна виборча система. Однак зважаючи на те, що наше суспільство активно структурується  політично,  ми  повинні  думати  про   пропорційну систему,  яка  б,  можливо,  не породила стільки проблем,  скільки змішана.

     Щодо функціональної діяльності Верховної Ради.  Я вважаю,  що враховуючи  гострий  дефіцит  бюджету,  було  б  етично і морально визнати,  що Верховна Рада  не  має  права  збільшувати  кількість комітетів.  Верховна Рада не повинна підживлювати грошима сьогодні ці апендикси - структурні підрозділи, які практично не працюють на законодавчий процес.  І,  на мою думку, неприпустимо, щоб Верховна Рада збільшувала заробітну плату помічникам-консультантам  на  100 процентів,  незважаючи  на те,  що мажоритарники зібрали майже 150 підписів (а я також представляю мажоритарний округ,  в якому п'ять районів).  Я гадаю, якщо ми підемо таким шляхом, люди нам цього не пробачать.  Ми повинні усвідомити,  що цього не можна робити, коли коштів   скрізь  не  вистачає,  коли  п'ять-сім  місяців  люди  не отримують заробітну плату,  коли пенсія в  академіка  і  директора великого заводу - 49 гривень.  Думаю,  що це вдарить не стільки по бюджету,  як по капіталу, якого ми ще не заробили, - по авторитету Верховної Ради.

     Ну, а  щодо того,  яке найбільше зло ми могли б тут чинити... Незважаючи на політичні підходи і належність до партійних фракцій, ми  не  повинні  один одному робити оці злі уколи на антитезі.  Ми представляємо  різні  регіони.  Вони  мають  свої  особливості   в політичному,  етнічному, географічному, економічному, історичному, релігійному плані.  Але хто сьогодні це робить і  з  одного,  і  з другого  боку,  той  вносить  сегрегативний  елемент,  той  завдає сьогодні  шкоди  нашій  унітарності  і  здатності  формувати  наше суспільство як єдину політичну націю України.

     Зовнішня і  внутрішня  політика - буквально кілька тез.  Наша безпека  залежатиме  від  того,  наскільки  ми  сьогодні   зможемо відмовитися  від  неправильної  експортноімпортної  політики,  яка перетворює  Україну  практично  на  сировинний  придаток.  Україна сьогодні  вивозить  свою  стратегічну  сировину  і шляхом страшної товарної диверсії ввозить неякісний товар. За такої ситуації ми не можемо  бути  не  бідними,  у  нас  все господарство виглядає (так кажуть на Буковині),  як у дурного  на  подвір'ї.  Ми  зобов'язані змінити   експортно-імпортну  політику.  Ми  зобов'язані  сьогодні звернути  увагу  на  наш  інноваційний   фонд,   визначити,   куди витрачатимуться його кошти.

     Ми повинні визначити пріоритети і зробити все для того,  щоб, керуючись не суб'єктивним,  а  обгрунтованим  підходом,  зусиллями Верховної  Ради,  уряду  і Президента створити оптимальні кредитні інноваційні лінії,  які б  справді  давали  можливість  підтримати нашого вітчизняного товаровиробника.

     Нарешті, я  хотів  би сказати,  що нам загрожують сьогодні не зовнішні чинники. Наша загроза сьогодні - у структурі національної безпеки.   В   ній  сьогодні  причина  соціальної  нестабільності, низького життєвого рівня людей,  економічної кризи.  А  економічну кризу можна подолати не протистоянням гілок влади, а єдиними діями (без флірту,  без обнімання) законодавчої і виконавчої влади. Лише це  дасть  нам  можливість  зробити добро для наших виборців,  для народу, який ми представляємо.

     Дякую (Оплески).

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую. Будь ласка, запишіться для запитань. Слово надається народному депутату Сінченку.

     СІНЧЕНКО С.Г. Прошу передать слово Донченко.

     ДОНЧЕНКО Ю.Г.   Уважаемый   Георгий  Георгиевич!  С  вами  мы общались не только в этом зале,  но и вне этого зала.  Мы с вами в одной команде играли в спортивные игры (вы знаете, в какие). И это действительно была команда "Україна" - с таким высоким  названием. Вы один из немногих моих политических оппонентов, с которыми можно нормально общаться.

     Я с вами не совсем согласен по поводу  сапог,  о  которых  вы говорили:  левые,  правые...  У нас есть Чобит Дмитрий Васильевич. Это правый Чобит,  левого чобота нет.  А центр  -  это,  по-моему, валенок, понимаете, который ни правый, ни левый. Это самый обычный валенок. Но там, где валенки, не надо никого, и парламента тоже.

     Но суть не в этом.  Лично я хочу просить вас вот о чем. Дайте нам   возможность   увидеть  в  бюллетене  кандидатуру  одного  из представителей Руха,  то есть  не  снимайте  свою  кандидатуру.  Я рассчитывал  на то,  что этого не сделает Иван Александрович Заец, но он снял свою кандидатуру.  Пообещайте сейчас залу, что вы этого не сделаете.

     Спасибо.

     ФІЛІПЧУК Г.Г.   Дякую.  Щодо  того,  який  чобіт  ми  повинні взувати, я сказав образно... Думаю, що ви добре на це зреагували.

     В цій залі практично кожній  політичній  структурі  і  кожній фракції  була надана можливість здобути і рейтинг,  і авторитет не лише своїй партії, а й кожному з нас як політику.

     Але так сталося,  що ми по  чотири-п'ять  разів  презентували одну й ту ж саму політичну фігуру,  і вона не проходила. Якби мені запропонували виходити сюди вдруге чи втретє - я б  відмовився.  І не тому, що вважаю себе менш значимим, ніж мій політичний опонент, а від сорому перед народом  України.  Ми  по  п'ять,  шість  разів гвалтуємо  громадськість,  намагаючись,  щоб  саме  когось  із нас обрали Головою Верховної Ради.  Серед членів вашої фракції,  серед членів  вашої партії є люди,  які в праві відповідно до Регламенту пробувати свої сили.  Серед членів фракції Народного руху  України також є такі люди.

     На превеликий  жаль,  з  1990  року,  коли  в  цій  залі була проголошена Декларація про державний  суверенітет,  ми  так  і  не зуміли сформувати нову плеяду, нову генерацію політиків, а змушені знову і знову використовувати (по колу) одних і тих самих, на яких сьогодні багато компромату, які мають багато проблем і яких не так легко сьогодні проштовхнути на місце Голови, чого вони так хочуть. Час для нової генерації ще не настав. Думаю, що нам треба спочатку зробити те,  що ми можемо зробити в цьому парламенті, а решта - це справа часу (Оплески).

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую.   Слово   надається   народному   депутату Анненкову.

     АННЕНКОВ Є.І. Я прошу передать слово депутату Левченко.

     ЛЕВЧЕНКО А.І.  Георгий  Георгиевич,   вы   сторонник   отмены иммунитета в отношении депутатов Верховного Совета. Вы участвовали в избирательной кампании по  мажоритарному  округу.  Наверное,  вы слышали,  что  богатые  люди,  новые украинцы,  в своих программах заявляли:  "Мы - за социализм,  мы - за отмену иммунитета". Как мы знаем,  в  Верховном  Совете  сейчас 100 предпринимателей.  Как вы думаете, решится этот вопрос?

     И второй вопрос. Завтра вы - Голова Верховной Рады. По многим депутатам  плачет  прокурор.  Если мы отменим иммунитет,  прокурор заберет их из зала. Как мы будем выходить из этой ситуации?

     ФІЛІПЧУК Г.Г.  Ну,  тут кілька запитань.  Спочатку  щодо  100 підприємців,  які  є  в  нашій  залі.  Вони мають право перебувати сьогодні в цій залі,  якщо вони здобули  це  право  в  нормальній, чесній   політичній   боротьбі.   Взагалі   щодо   підприємців   і українського бізнесу - хочу сказати  вам  таке.  Нехай  підприємці починають любити державу не до глибини серця, а до глибини кишені! Настав час, коли критерій роботи підприємця, серйозного бізнесмена не  в  тому,  як  він  виступає з цієї трибуни,  а в тому,  як він справді допомагає у вирішенні соціальних програм чи  ставиться  до тих бідних людей, яких ми маємо немало.

     Щодо проблеми    скасування   депутатського   імунітету.   За скасування імунітету виступали практично  всі  фракції,  наскільки мені  відомо.  Думаю,  що законопроект про скасування депутатської недоторканності викличе величезний  спротив.  Але  це  й  один  із законопроектів,   який,   як   лакмусовий   папірець,   дасть  нам надзвичайно чітку картину розмежування інтересів у Верховній Раді. І тому я хотів би,  щоб після обрання керівництва у Верховній Раді ми спробували зініціювати прийняття такого закону. Тоді нам багато що стало б зрозумілим!

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую.   Слово   надається   народному   депутату Кириленку.

     ФІЛІПЧУК Г.Г.  ...А щодо Генерального прокурора... Шановні, я хотів,  щоб Генеральний прокурор, по-перше, вже був і щоб Верховна Рада,  незважаючи  на  свої,  звісно,   симпатії,   все   ж   таки визначилася,  бо  без Генерального прокурора сьогодні держава жити не може.  Адже виконуючий обов'язки неспроможний зробити сьогодні, те,  чого вимагають багато резонансних кримінальних справ,  які до цього часу не закриті в Україні!

     Я за якнайшвидше обрання Генерального прокурора для того, щоб ми  мали  нарешті  право  хоча  б  сказати,  що починаємо наводити порядок!

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Увімкніть мікрофон депутата Кириленка.

     КИРИЛЕНКО В.А.,  народний  депутат  України  (багатомандатний загальнодержавний  виборчий  округ,  НРУ).  Народний  Рух України. Прошу передати слово депутату Григорович.

     ГРИГОРОВИЧ Л.С.,  народний депутат  України  (багатомандатний загальнодержавний  виборчий  округ,  НРУ).  Народний  Рух України. Шановний Георгію Георгійовичу!  Я щиро дякую вам за ваш  блискучий виступ,  бо  ви  довели,  що  Україна  таки  має  молоду політичну генерацію на перспективу.  Отже, ця перспектива є доброю. Я вам ще раз дякую за твердження про антитезу й за те,  що ви, говорячи про необхідність  досягнення  консенсусу  лівих  і  правих  політиків, закцентували  увагу  на  загрозі  захоплення  влади корпоративними кланами.  Я думаю,  що,  крім нашої відповідальності  перед  нашим народом, це ще один момент, який нас єднає.

     А запитати   хочу  таке.  Чому  перед  загрозою  розламу  наш парламент не користується державотворчим досвідом - нашим і  наших сусідів?  Чому ми не захищаємо товаровиробника так,  як це роблять поляки,  не здійснюємо приватизації так,  як у Чехії?  Чому ми  не любимо України так, як люблять свою батьківщину комуністи в Росії, і не обираємо парламент так,  як обирали  російську  Думу  в  1996 році?

     Дякую.

     ФІЛІПЧУК Г.Г. Я не став би стверджувати, що наші проблеми (як окремі політичні аналітики сьогодні стверджують у  нашій  пресі  і серйозних  журналах)  породжені  політичним  протистоянням.  Треба поглянути,  яке  це  політичне  протистояння.   Лівий   і   правий політичний  спектр  -  це  абсолютно нормальне явище в політичному житті будь-якої країни,  а тим паче України,  і воно має право  на існування. І ліві, і праві мають право відстоювати свої позиції як узагалі, так і в конкретних ситуаціях. Але вся проблема в тому, що ми, Народний рух України, виступаємо за те, щоб Українська держава все ж таки була стержнем для політиків,  щоб ні МПА,  ні  СНД,  ні нові варіанти союзу не визначали нашу політику.

     Шановні! Повірте,  є  реальна статистика.  Росія має сьогодні 113 мільярдів зовнішнього боргу,  а Білорусія і Україна  мають  13 мільярдів  зовнішнього боргу.  Нам зараз пропонується об'єднатися, злитися з Росією.  Це означає, що Україна одразу ж буде включена в найактивніше    обслуговування    зовнішнього   боргу   вже   цієї сконсолідованої і достатньо аморфної спільноти.

     Давайте користуватися  іншими  принципами.  Ми   повинні   не воювати,  обмінюватися з усіма своїми сусідами - Румунією, Чехією, Росією й іншими державами,  не ракетними ударами, а товарами. Наша співпраця  сьогодні  - в торгово-економічному,  інтелекту-альному, технологічному,  інформаційному просторі, що є нормальним підходом і нормальним явищем життя будь-якої країни.

     Але я  був і є противником тих,  хто сьогодні як політик хоче знову написати "Україна" з малої літери.

     Стосовно того, що робиться в Чехії і в Польщі, давайте будемо вчитися  дечому  в  них.  Але  я  хочу сказати,  що коли ми будемо вчитися лише у Вашингтона,  в Тель-Авіва,  Варшави,  Бухареста  чи Анкари,  то,  повірте,  втративши  свої  національно-господарські, національно-етичні традиції, втративши свою традиційну православну релігію,   будемо   піддані   такій   обструкції,   що   практично перетворилося на об'єкт активної експлуатації.

     Я хотів би,  щоб ми з усіма співпрацювали,  але політика наша повинна  формуватися  в  Києві,  бо  Київ  -  це  наш  політичний, економічний,  духовний і адміністративний центр.  Я проти політики меншовартості,  яку сьогодні окремі недолугі й недалекі політикани починають запроваджувати на теренах нашої держави.

     Оце така моя позиція.

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую.

     Слово надається народному депутату Тищенку. Будь ласка.

     ТИЩЕНКО П.В.,  народний  депутат   України   (багатомандатний загальнодержавний виборчий округ, КПУ). Фракція комуністів. У мене до вас запитань немає.  Я розумію,  що в понеділок ви знімете свою кандидатуру, тому прошу передати слово депутату Мироненку.

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Будь ласка.

     МИРОНЕНКО В.А.,  народний  депутат України (виборчий округ 5, Автономна  Республіка  Крим).   Фракция   коммунистов.   Уважаемый кандидат!  Соединенные  Штаты Америки через Международный валютный фонд навязали Украине  борьбу  с  инфляцией  с  помощью  невыплаты зарплаты,   пенсий,   пособий,  с  помощью  отказа  отечественному производству в инвестировании и кредитовании.  Не кажется ли  вам, что  население  и  экономика  страдают уже не столько от инфляции, сколько от дефляции - нехватки  денег  в  сфере  товарно-денежного обращения?

     В связи  с  этим  второй  вопрос.  Не  кажется  ли  вам,  что необходимо  пойти  на   поддержку   отечественного   производства? Государство   должно   на  это  пойти,  чтобы  обеспечить  выплату зарплаты,  пенсий,  пособий,  и по мере нарастания производства  - будет снижаться инфляция.

     И третий вопрос. Вы говорите об интересах украинского народа. Но ведь украинский народ заинтересован в том,  чтобы был воссоздан своюз  с Россией и Белоруссией,  в котором будет восстанавливаться производство,  будет  повышаться  жизненный  уровень   украинского народа, именем которого вы клянетесь?

     Спасибо.

     ФІЛІПЧУК Г.Г.  Дякую.  До оцінки Міжнародного валютного фонду сьогодні серед політиків в Україні є два підходи.  Одні,  оцінюючи співпрацю з Міжнародним валютним фондом, рішуче не сприймають його взагалі,  а інші практично безоглядно,  без аналізу ідуть в обійми Міжнародного валютного фонду.

     До речі,  коли  міжнародні  валютні  експерти  зробили аналіз економіки 25 країн, куди потрапила й не дуже розвинута Україна, їй дали 15 місце,  але це було ще півтора року тому.  Зараз, я думаю, що ситуація не поліпшилася. Там був один закид (і він правильний), що  непослідовність  економічних  реформ  змушує  сьогодні Україну абсолютно прив'язуватися (без аналізу) до  Міжнародного  валютного фонду. Тому моя позиція зараз така. Із Міжнародним валютним фондом співпрацювати  треба,  але  основа  нашого  успіху  лише   в   тій економічній  реформації,  яку ми здійснимо.  Якщо ми обійдемося із Міжнародним валютним фондом,  то нашим дітям завтра і  післязавтра треба  буде ці страшні кредити-ін'єкції віддавати,  а не буде чим. Тут  повинна  провадитися   політика   з   урахуванням   інтересів національної безпеки.

     Проблема щодо союзу України, Росії і Білорусії. Я не хотів би зараз розпочинати цю дискусію,  скажу лише одне. У нас у Чернівцях є  вісім  найбільш  сучасних  (у військовопромисловому відношенні) заводів.  Вони сьогодні також мають проблеми,  бо, працюючи на всі космічні програми,  на всі системи найсучаснішого озброєння,  - не мають ні ринку,  ні нормальної інтеграції  з  багатьма  державами, включаючи Росію. Але є такий приклад. Створено фінансовопромислову групу,  в  якій  саме  в   інтересах   національної   безпеки   ми найактивнішим  чином  співпрацюємо  із  Росією:  створюємо  робочі місця, маємо додаткові бюджетні надходження. Саме ця структура дає 60  відсотків  бюджетних надходжень.  І я вважаю,  що можливо,  до серйозної політики ми повинні прийти не від  загального,  яке  нас роз'єднає,   а   від  одиничного.  Я  пропонував  би,  щоб  ми  не заполітизовували сьогодні інтеграційні заходи. Ми проти наукового, технологічного,  виробничого  й  економічного  співробітницва лише через створення надструктур,  які будуть розташовані,  безперечно, не в Києві. Безперечно, що й оцінки ми будемо отримувати звідти, з того боку.

     Я думаю,  що час для інтеграції настав.  Але,  можливо, не на основі  таких  підходів,  які ми протокували в парламенті минулого скликання, у 1994-1998 роках.

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую,  Георгію Георгійовичу. Час, відведений для запитань, закінчився.

     ФІЛІПЧУК Г.Г.  Я  дякую вам за коректність та за спілкування. Сподіваюся,  що мій виступ на цій  трибуні  буде  тією  невеличкою часткою, яка допоможе нам обрати Голову Верховної Ради.

     Спасибі вам.

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякуємо і бажаємо вам усіляких гараздів.

     Шановні народні   депутати!  Вечірнє  засідання  оголошується закритим.  Наступне пленарне засідання відбудеться в понеділок  22 червня о 10 годині.