ЗАСІДАННЯ ДВАДЦЯТЬ ШОСТЕ

        С е с і й н и й  з а л  В е р х о в н о ї  Р а д и

         У к р а ї н и.  13  ж о в т н я  1998  р о к у.

                         10 г о д и н а.

     Веде засідання Голова Верховної Ради України ТКАЧЕНКО О.М.

     ГОЛОВА. Доброго  ранку,  шановні  народні  депутати!  Доброго ранку,   гості,   представники  преси!  Доброго  ранку,  громадяни України!  Прохання  до   народних   депутатів   підготуватися   до реєстрації.

     Увімкніть, будь ласка, систему.

     Встиг зареєструватися 321 народний депутат. Ранкове засідання оголошується відкритим.

     Шановні народні депутати! Центральна виборча комісія 1 жовтня цього  року  зареєструвала народним депутатом України Чорноволенка Олександра  Віленовича,  обраного  29   березня   1998   року   по багатомандатному загальнодержавному виборчому округу від Народного руху України.

     Відповідно до статті 79 Конституції перед вступом  на  посаду народні  депутати складають присягу перед Верховною Радою України. Для складення присяги на  трибуну  запрошується  народний  депутат України Чорноволенко Олександр Віленович.

     ЧОРНОВОЛЕНКО О.В.,  народний депутат України (багатомандатний загальнодержавний виборчий  округ,  НРУ).  "Присягаю  на  вірність Україні.  Зобов'язуюсь  усіма  своїми діями боронити суверенітет і незалежність  України,  дбати  про  благо  Вітчизни   і   добробут Українського народу.

     Присягаю додержуватися   Конституції   України   та   законів України,   виконувати   свої   обов'язки    в    інтересах    усіх співвітчизників" (Оплески).

     ГОЛОВА. Спасибі. Шановні народні депутати! Дозвольте сердечно поздоровити Олександра Віленовича і побажати йому успішної  роботи в парламенті.

     Дозвольте оголосити депутатські запити.

     Омельченка Григорія Омеляновича,  Єрмака Анатолія Васильовича

- до Президента України стосовно притягнення  до  відповідальності посадових осіб за завдані державі збитки в результаті використання зерна  з  державного  резерву  відповідно   до   рішень   Кабінету Міністрів.

     Прошу визначитися.

     "За" - 253.

     Рішення прийнято.

     Про направлення. Будь ласка.

     "За" - 220.

     Лавриненка Миколи Федоровича - до Президента України стосовно відсутності належного реагування на запит з  приводу  фінансування Путивльського державного історико-культурного заповідника.

     Прошу визначитися.

     "За" - 234.

     Про направлення. Будь ласка.

     "За" - 275.

     Рішення прийнято.

     Семенюк Валентини  Петрівни  - до Президента України стосовно ігнорування Міністерством  охорони  здоров'я  України  принципових вимог   закону   щодо  якості  та  безпеки  харчових  продуктів  і продовольчої сировини.

     Будь ласка, визначимося.

     "За" - 247.

     Про направлення. Голосуємо.

     "За" - 246.

     Прийнято.

     Групи депутатів - Черненка та інших,  усього сім депутатів, - до  Президента України Леоніда Кучми стосовно негативних наслідків введення в дію указу 857  від  7  серпня  1998  року  для  базових галузей народного господарства.

     Прошу визначитися.

     "За" - 238.

     Про направлення. Будь ласка.

     "За" - 273.

     Прийнято.

     Запит народного  депутата  Єщенка до Президента Кучми Леоніда Даниловича:  "Прошу розглянути депутатський запит  і  відреагувати повторно  на  наказ  виборців  вирішити  питання  щодо  подальшого перебування  Даниленка  на  посаді  голови   Черкаської   обласної адміністрації".

     Прошу визначитися.

     "За" - 226.

     Про направлення.

     "За" - 232.

     Прийнято.

     Запит Діброви Валерія Григоровича до Прем'єр-міністра України стосовно ліквідації  заборгованості  з  виплати  заробітної  плати вчителям  Іваничівського  району  Волинської  області за 1996-1998 роки.

     Будь ласка.

     "За" - 241.

     Прийнято.

     Єрмака Анатолія Васильовича,  Омельченка Григорія Омеляновича

-  до  Генерального  прокурора  України  стосовно  правової оцінки комерційної діяльності осіб, причетних до справи "Бласко".

     "За" - 238.

     Прийнято.

     Оголошення. Відповідно до статті 4.2.2  Регламенту  Верховної Ради  України  повідомляю,  що  представляти  депутатську  фракцію Селянської партії України уповноважено народних депутатів  Суслова Віктора Івановича та Шпігала Володимира Єрофійовича.

     Шановні колеги!  Учора  на  засіданні  Погоджувальної ради ми домовилися (було висловлене таке  прохання),  враховуючи  нагальну необхідність більш результативно працювати в пленарному режимі, на розминку відводити не 30 хвилин,  а 20.  Я просив би підтримати цю пропозицію   Погоджувальної  ради.  І  Олександр  Миколайович  теж підтримує її.  Думаю, це було б правильно. А в п'ятницю на "Різне" відводити одну годину.

     Прошу за цю пропозицію проголосувати.

     "За" - 124.

     Рішення не приймається.

     У нас  залишилося ще 20 хвилин.  Прошу записатися на виступи. Достатньо.

     Шановні колеги!  Я хотів би  повідомити  вам,  що  йде  пряма телетрансляція по УТ-2.

     Слово надається   депутату  Єльяшкевичу.  За  ним  -  депутат Аніщук.

     ЄЛЬЯШКЕВИЧ О.С.,  заступник голови  Комітету  Верховної  Ради України з питань фінансів і банківської діяльності (виборчий округ 182,  Херсонська область).  Партия "Громада". Уважаемые коллеги! Я хотел  бы  проинформировать Верховную Раду Украины и избирателей о том,  что  впервые  в  истории   Украины   по   итогам   собрания, проведенного  25  сентября  1998 года в городе Херсоне,  городской голова Херсона Ордынский Николай Николаевич направил в Центральную избирательную комиссию документы о регистрации инициативной группы по сбору  подписей  за  проведение  всеукраинского  референдума  о досрочном  прекращении полномочий Президента Украины Кучмы Леонида Даниловича.  Я  надеюсь,  что  полученные  от  Президента  награды все-таки не позволят Центральной избирательной комиссии и лично ее председателю   принять   неправильное   решение,   которое   будет противоречить  Конституции  Украины,  и гражданам Украины все-таки будет предоставлено право провести такой  референдум  по  народной инициативе. Это право предусмотрено Конституцией Украины.

     Мне кажется,  что любые противодействия со стороны властей (и не только в городе Херсоне,  но и в других городах,  поскольку эта акция  носит поистине народный характер) будут обречены на провал. И я надеюсь,  что должностные лица -  те  лица,  которые  облечены властью,  -  будут  четко  исполнять  свои обязанности и не пойдут против воли народа.

     Я надеюсь,  что  Президент  Украины  Леонид  Данилович  Кучма все-таки  осознает  свою  персональную ответственность за то,  что происходит  в  стране,  за  действие  всех  правительств,  включая последнее   правительство,   возглавляемое   Валерием   Павловичем Пустовойтенко,  и не будет разводить руками, якобы кто-то виноват, а  он  как Президент узнает последним и о финансовом кризисе,  и о невыплатах  заработной  платы  и  пенсий,  а   все-таки   совершит мужественный  поступок  и покинет должность Президента Украины для того, чтобы облегчить народу Украины путь к будущему.

     Я надеюсь,  что все граждане Украины правильно  понимают  то, что  сейчас  происходит.  Если  мы  не будем менять руководителей, неспособных выполнять свои функции,  то это может приводить только к   ухудшению   ситуации  и  ее  взрыву.  Все  остальное  является словоблудием (я просто не могу найти другого термина),  и  попытки обвинить оппозицию в том, что она подрывает ситуацию, - это просто стремление   переложить   с    больной    головы    на    здоровую ответственность, которая должна лечь на высшее руководство страны.

     Спасибо.

     ГОЛОВА. Депутат Аніщук.

     АНІЩУК В.В.,  член  Комітету  Верховної Ради України з питань правової  реформи  (багатомандатний   загальнодержавний   виборчий округ,   КПУ).  Фракция  Компартии  Украины,  город-герой  Одесса. Уважаемые коллеги!  Уважаемый Александр Николаевич!  Я обращаюсь к вам    по   поручению   представителей   советов   всех   уровней, политических,  общественных, социальных и религиозных организаций, избирателей   самого  крупного  по  численности  населения  района города-героя Одессы - Киевского,  где проживает  более  300  тысяч человек и где проживаю я сам.

     Как известно,  бывший  "лучший  мэр  всех  времен  и народов" Эдуард Гурвиц путем шантажа, подкупа и угроз разогнал все районные советы,   исполкомы   в  городе-герое  Одессе.  Был  отстранен  от должности  Владимир  Романюк  -   председатель   самого   крупного райсовета - Киевского.  При его руководстве в 1994 году социальная защита населения в районе была признана,  я подчеркиваю,  лучшей в Украине.  Здесь  были созданы система местного самоуправления (еще задолго до  принятия  Конституции  Украины),  Дом  милосердия  для одиноких    престарелых,   бесплатная   столовая   "Ветеран"   для малоимущих, Дом ветеранов, центры реабилитации ветеранов-инвалидов и многое-многое другое.

     18 сентября  1998  года на сессии Одесского городского совета было  оглашено  обращение-покаяние  большинства  бывших  депутатов Киевского   райсовета,   в   котором   они   извинились   за  свое предательство в те тяжелые для города-героя и его  горожан  время. Поэтому  мои  избиратели  требуют восстановить все районные советы городагероя Одессы,  в том числе Киевский райсовет и его исполком, и восстановить в должности их руководителя Владимира Романюка.

     Благодарю за внимание.

     ГОЛОВА. Депутат Костинюк, Народний рух. За ним - депутат Туш.

     КОСТИНЮК Б.І.,  секретар  Комітету  Верховної  Ради України з питань  будівництва,   транспорту   і   зв'язку   (багатомандатний загальнодержавний  виборчий  округ,  НРУ).  Прошу  передати  слово Борису Кожину.

     ГОЛОВА. Депутат Кожин. Будь ласка.

     КОЖИН Б.Б.,  член Комітету Верховної Ради  України  з  питань національної  безпеки і оборони (багатомандатний загальнодержавний виборчий округ,  НРУ).  Народний рух  України.  Шановні  депутати! Шановні  виборці!  Нещодавно  Верховна  Рада  України ратифікувала широкомасштабний Договір між Україною та Російською Федерацією про дружбу і співробітництво. Однак комітети Державної Думи Російської Федерації для ратифікації  нею  цього  ж  договору  вимагають  від Верховної  Ради  України  ратифікації  угоди  щодо  Чорноморського флоту.

     Останнім часом до  мене  звертаються  представники  державних установ Криму,  військовослужбовці Військово-Морських Сил України, інші громадські організації і громадяни, які мешкають у Криму і не тільки в Криму (коли ми з народним депутатом Глухівським працювали на Харківщині,  там теж до мене зверталися люди), вислювлюючи своє глибоке обурення подіями, що відбуваються на півострові.

     Україна як  морська  держава  підписала міжнародні угоди щодо забезпечення безпеки мореплавства у  своїх  територіальних  водах, створена  Державна гідрографічна служба України.  Однак незважаючи на   все   це,   гідрографічне   забезпечення   Україною   безпеки мореплавства  біля  берегів  Криму  повністю паралізоване.  Маяки, знаки,  радіотехнічні пости,  їх території,  плавзасоби, військові містечка   Тарханкут,   Євпаторія,   Інкерман,   Херсонес,  Сарич, Ай-Тодор,  Ялта - усього 23 військових містечка площею близько  50 гектарів,  274  будівлі площею 35 тисяч квадратних метрів повністю перебувають під  контролем  і  управлінням  Чорноморського  флоту, тобто   Міністерства  оборони  Російської  Федерації,  на  теренах України.

     Більше того,  3 мільйони доларів зборів,  які  сплатили  інші держави  за  прохід  нашими  територіальними  водами,  отримала не Україна,  а  Російська  Федерація.  Український   Севастопольський морський  порт  сплачує гідрографічній службі Чорноморського флоту Російської Федерації близько  105  тисяч  гривень.  В  українських територіальних  водах,  у  тому  числі в Севастополі,  регулювання мореплавства,  а також надання згоди на вхід до українського порту та  вихід  з  нього  здійснюються командним пунктом Чорноморського флоту Російської Федерації при  наявності  Військово-Морських  Сил України та Міністерства оборони нашої держави.

     Пропоную Кабінету  Міністрів внести на розгляд Верховної Ради України проект Закону України про  гідрографічну  службу  України, яким  би  гарантувалося  недопущення  зазіхань  на  суверенітет та територіальну цілісність України. Це перше.

     Друге. Постанову  Кабінету  Міністрів  України  1282  від  17 серпня  1998  року  анулювати  як таку,  що вносить плутанину й не відповідає національним інтересам Української держави.

     І третє.   Прем'єр-міністру   України   підписати   постанову Кабінету  Міністрів  про передачу до сфери управління Міністерства транспорту  України  майна  підприємств,  установ  та  організацій гідрографічної  служби,  заснованих на державній формі власності і розташованих на теренах України і в прибережних  водах  Автономної Республіки Крим.

     Дякую.

     ГОЛОВА. Депутат Туш.

     ТУШ М.Н.,  член  Комітету  Верховної  Ради  України  з питань культури і духовності (багатомандатний загальнодержавний  виборчий округ,  КПУ).  Фракція  комуністів  України.  Прошу передати слово Грачеву Олегу Олексійовичу.

     ГОЛОВА. Депутат Грачев. Будь ласка.

     ГРАЧЕВ О.О.,  член Комітету Верховної Ради України  з  питань науки  і освіти (багатомандатний загальнодержавний виборчий округ, КПУ).  Спасибо. Уважаемый Александр Николаевич! Уважаемые народные депутаты!  Месяц  назад  ученые Национальной академии наук Украины пикетировали Администрацию Президента и Кабинет Министров,  требуя погашения  долгов по заработной плате.  В Администрации Президента их никто тогда не принял.  В  Кабинете  Министров  была  беседа  с вицепремьер-министром  Смоли  м,  который  от  имени  Президента и Премьер-министра  обещал  погасить  долги  до  80-летнего   юбилея академии. Однако за месяц никаких сдвигов не произошло.

     Сегодня ученые  Национальной  академии  наук Украины,  тысяча человек,  в связи с отчетом  Кабинета  Министров  собрались  возле Верховной Рады.  Они передали обращение,  в котором,  в частности, говорится:  "Україна  продовжує  падати   в   глибоку   фінансово- економічну   прірву.   Порушуються   елементарні   права   людини, гарантовані Конституцією  України.  У  цій  ситуації  лише  гарант додержання  Конституції - Президент України може стверджувати,  що уряд у цьому складі працює найбільш професійно за останні роки.

     До "творчого" доробку  нинішнього  Кабінету  Міністрів  можна віднести   прогресуючий  колапс  економіки,  деградацію  бюджетної сфери,  освіти,  науки,  охорони   здоров'я,   культури,   стрімке зростання  державного  боргу,  розраховуватись  за який доведеться нинішньому  й  прийдешньому  поколінням.  Власні  прорахунки  уряд списує  на  світову  фінансову  кризу,  на  відсутність необхідної законодавчої бази для  проведення  реформ  і  тому  подібне,  хоча головна   причина  нинішньої  кризи  очевидна.  Кабінет  Міністрів узагалі не має обгрунтованої й  послідовної  соціально-економічної програми виходу країни з глибокої системної кризи.

     За таких   умов   перебування   при  владі  нинішнього  уряду означатиме лише одне:  подальше погіршення ситуації,  що  неминуче призведе до соціального вибуху".

     За дорученням  ЦК  профспілки працівників НАН України я також висловлюю подяку Голові Верховної Ради,  який прийняв делегацію  і обіцяв підтримку вченим України.

     Дякую за увагу.

     ГОЛОВА. Депутат Мазур від прогресивних соціалістів.  За нею - депутат Кіяшко.

     МАЗУР О.А., секретар Комітету Верховної Ради України з питань промислової  політики  (багатомандатний загальнодержавний виборчий округ,  ПСПУ).  Спасибо.  Фракция  Прогрессивной  социалистической партии   Украины,   социалистическая   оппозиция.   На   заседании Согласительного совета  фракций  нашей  фракцией  было  предложено включить   в   повестку   дня   на  эту  неделю  вопросы  о  черте малообеспеченности,  о проекте Налогового  кодекса,  о  Законе  об оплате  труда,  о переголосовании вопроса о ратификации Договора о свободной торговле с Казахстаном,  о  переголосовании  поправок  к Уголовному кодексу Украины.  Мы просили включить в повестку дня на эту неделю проект постановления "Про стабілізацію грошової одиниці України  і про індексацію заробітної плати".  К сожалению,  это до сих пор не сделано.

     И еще,  Александр Николаевич,  просьба обратить  внимание  на следующее.  Нашей  фракцией  подготовлены  изменения к Конституции Украины,  которые  дадут  возможность   в   значительной   степени сэкономить нацбюджет и решить ряд государственных проблем.  Однако Леонид Гаврилович Шараев  отказывается  их  размножить  и  раздать депутатам в зале.

     Кроме того,    у   меня   обращение   к   Валерию   Павловичу Пустовойтенко. Пользуясь вашим присутствием, хочу предоставить вам следующую  информацию  (я  вам  ее уже отослала).  На мой запрос в Государственную таможенную службу и в Минфин о том,  сколько денег поступило  в  госбюджет  от  таможни  в 1997 году,  из таможни мне ответили,  что в госбюджет перечислено 2 миллиарда  700  миллионов гривень. А Государственное казначейство дало мне цифру 2 миллиарда 500 миллионов гривень.  146 миллионов где-то  потерялось.  У  меня просьба:  когда  отыщется  эта  сумма,  перечислить  ее областному бюджету  Луганщины  для   погашения   задолженности   шахтерам   и пенсионерам области.

     Спасибо.

     ГОЛОВА. Депутат Кіяшко, Соцпартія. За ним - депутат Ратушний.

     КІЯШКО С.М.,  член  Комітету  Верховної Ради України з питань прав  людини,  національних  меншин  і  міжнаціональних   відносин (багатомандатний  загальнодержавний виборчий округ,  виборчий блок СПУ та СелПУ). Спасибо, Александр Николаевич. Об единенная фракция избирательного   блока   Социалистической   и   Селянской  партий. Уважаемые   депутаты!   Уважаемые   избиратели!   По   приглашению Социалистической  партии  Сербии  и Союзной Республики Югославия я несколько дней был в Югославии,  в частности в округе Косово. Хочу донести  до  вас  тревогу,  которую  вызывает в Балканском регионе попытка  открыто  использовать  вооруженные   силы   НАТО   против свободолюбивого государства Югославия.

     Я посетил   ряд  населенных  пунктов  Косово,  которые  ранее захватывались  террористами   или   подвергались   их   нападению. Беседовал  с  албанцами,  сербами и турками,  проживающими на этой территории.  Могу  сказать,  что  ситуация  в   округе   в   целом государством контролируется.  Обстановка непростая, но стабильная, имеет тенденцию  к  улучшению.  Оснований,  даже  формальных,  для нанесения  бомбовых  ударов нет.  Под воздействием реальной угрозы практически все политические силы - и правящие партии, и оппозиция

-  об единились  в  одном:  не дадим разрушить государство.  Народ Югославии готов дать решительный отпор агрессорам.

     Президент Югославии,  председатель  Социалистической   партии Сербии Милошевич лично просил передать народным депутатам Украины, а в нашем лице всему  народу  Украины  глубокую  благодарность  за принятое  6  октября 1998 года заявление Верховного Совета Украины по поводу событий в Косово и  искреннюю  поддержку  Сербии  в  это очень тяжелое время.

     Общими усилиями  не  допустим  войны  на Балканах и остановим угрозу развязывания третьей мировой войны!

     Спасибо (Оплески).

     ГОЛОВА. Депутат Ратушний. За ним - депутат Манчуленко.

     РАТУШНИЙ М.Я.,  член Комітету Верховної Ради України з питань бюджету  (виборчий  округ  164,  Тернопільська  область).  Конгрес українських  націоналістів.  Перше.  Маючи  нагоду,  я  хотів   би оголосити   звернення  представників  бюджетної  сфери  волинських районів Тернопільської області.

     "Незважаючи на численні звернення  до  Кабінету  Міністрів  з приводу  того,  що  ситуація  на  Тернопільщині,  особливо у сфері освіти, у лікувальних закладах складається фактично катастрофічна, ми  як  дотаційна  область  не  отримуємо  навіть  передбачені  на погашення   заборгованості   кошти.    Велика    кількість    шкіл Тернопільщини до сьогодні не працює. Лікарі Тернопільської області готові  оголосити  страйк,  що  фактично  призведе  до  того,   що лікування  наших громадян,  яке й так не в найкращому стані,  буде зовсім припинене".

     Друге. У Верховній Раді минулого скликання,  шановні  народні депутати,   була   створена   спеціальна  комісія,  яка  займалася вивченням діяльності ОУН-УПА. Цією комісією була пророблена велика робота для встановлення історичної справедливості.

     У лавах  Української повстанської армії було задіяно декілька десятків  тисяч  громадян  України.  За  діяльність  у  визволенні України,  за  боротьбу  за  незалежну  Україну  більше сотні тисяч українців були виселені в Казахстан і Сибір.

     Велика робота, яку проробила комісія, фактично залишилася без завершення,  тому що через секвестр бюджету фінансування припинено (передбачалося виділити 200 тисяч гривень  по  лінії  Міністерства юстиції).   І   тепер   ми   можемо  сказати,  що  акт  історичної справедливості не відбувся.  Велика кількість  громадян  в  умовах незалежної  держави  продовжують залишатися упосліджені,  ходять з ярликом ворогів народу за свою діяльність у визволенні України.

     Я думаю, що ми повинні - просто зобов'язані - в цій Верховній Раді  відновити  діяльність комісії з вивчення діяльності ОУНУПА і здійснити акт історичної справедливості,  як це  свого  часу  було зроблено в Іспанії, саме напередодні 14 жовтня - дня Покрови, який є днем Української повстанської армії і всіх Збройних Сил України.

     Дякую за увагу.

     ГОЛОВА. Депутат Манчуленко.

     МАНЧУЛЕНКО Г.М.,  член  Комітету  Верховної  Ради  України  з питань    національної    безпеки   і   оборони   (багатомандатний загальнодержавний виборчий округ,  НРУ).  Фракція  Народного  руху України.  Шановний Олександре Миколайовичу!  Шановні колеги! Я вже не раз порушував  питання  про  нецільове  використання  бюджетних коштів  і  вдячний  Верховній  Раді України,  яка підтримувала мою пропозицію про те,  щоб Генеральна прокуратура розібралася з  цими проблемами й доповіла Верховній Раді. Рішення про це було прийняте Верховною Радою України на  першій  сесії.  Я  вважаю,  Олександре Миколайовичу,  що  було  б доцільно,  щоб саме сьогодні Генеральна прокуратура доповіла про результати цього розгляду за  матеріалами Рахункової палати.

     Ми маємо інформацію Рахункової палати про те, чому утворилася заборгованість  перед  держбюджетом  за  отримані  підприємствами, організаціями під державні гарантії іноземні товарні кредити.

     Це в  той час,  скажімо,  коли хронічно не вистачає коштів на погашення заборгованості з виплати зарплати,  пенсій і  соціальних виплат.

     Зокрема і   щодо   ліквідації  наслідків  стихійного  лиха  в Чернівецькій області,  яке сталося в червні  і  збитки  від  якого становлять   орієнтовно   7  мільйонів  гривень.  Були  відповідні обгрунтування,  проте від Міністерства фінансів і  Міністерства  з питань надзвичайних ситуацій я отримую відповіді,  що в резервному фонді Кабінету Міністрів України фактично немає коштів для  цього. Та  при  тому  ми  знаємо  про розтранжирювання державних цільових коштів.

     Тому я просив би,  Олександре  Миколайовичу,  щоб  Генеральна прокуратура саме сьогодні поінформувала народних депутатів України про нецільове використання коштів. Це перше.

     І друге.  Я  просив  би,  щоб  ви  поставили  на  голосування пропозицію  дати  доручення  Рахунковій  палаті  (я  думаю,  що це входить до її компетенції) розібратися з використанням  коштів  із резервного фонду Кабінету Міністрів України.

     Дякую за увагу.

     ГОЛОВА. Шановні колеги! Заяви вам зрозумілі. І щодо доручень, які треба дати, виходячи з ваших виступів. Це ми зробимо.

     Щодо міста Одеси і пропозиції народного депутата Аніщука,  то ми  також  дамо  доручення  комітету,  Секретаріату Верховної Ради розібратися з виїздом на місце і внести відповідні пропозиції.  Це справді порушення конституційних принципів,  якими не передбачено, щоб мер міста приймав такі недозволені рішення.

     Стосовно виплати заробітної плати науковцям Академії наук. Це питання не нове.  Є відповідне доручення і Президента, і Верховної Ради, і ми проконтролюємо, як воно виконується.

     Що стосується  пропозиції  депутата  Мазур  про  внесення  до порядку   денного  ряду  питань,  то  ми  їх  учора  на  засіданні Погоджувальної ради розглянули.  Частина з  них  уже  включена  на розгляд у жовтні, решта розглядатимуться в листопаді.

     Усі питання,  про  які  вчора  говорив  Володимир  Романович, враховані.  Усі без винятку,  включаючи й ратифікацію  договору  з Казахстаном.

     І останнє.  Депутат Манчуленко вніс пропозицію,  щоб сьогодні при обговоренні звітної доповіді Кабінету Міністрів за  підсумками дев'яти місяців виступив представник Генеральної прокуратури. Таке доручення  ми  теж  зараз  зробимо  і   надамо   таку   можливість представнику  Генеральної прокуратури - виступити з цього питання. І дамо також доручення Рахунковій палаті розглянути це  питання  й поінформувати Верховну Раду.

     А тепер  щодо  питання,  яке  стоїть  у  порядку  денному  на сьогодні.  Питання одне  -  звіт  уряду  про  соціально-економічну ситуацію  в  державі.  І  є ще пропозиція,  яка була внесена вчора керівниками фракцій, - включити також питання про відповідальність Кабінету Міністрів (Шум у залі).

     Я просив би,  щоб ми об'єднали в порядку денному ці питання і сьогодні розглянули їх,  так би мовити,  як  двоєдине.  Ставлю  цю пропозицію на голосування. Будь ласка.

     "За" - 296.

     Прийнято.

     Шановні колеги!  Пропонується такий порядок розгляду питання: для  доповіді  надати  до  однієї  години,  кожному   з   чотирьох співдоповідачів - головам комітетів Гуренку,  Марчуку, Тимошенко і першому заступнику голови комітету Сокерчаку - по 15  хвилин;  для відповідей  на  запитання голові Кабінету Міністрів відвести до 30 хвилин;  для виступів і від фракцій,  і від комітетів,  і  окремим народним  депутатам  -  до 5 хвилин;  для виступу Голови Верховної Ради - до 15 хвилин і голові  Кабінету  Міністрів  для  заключного слова - до 5 хвилин.

     Час розрахований так, щоб ми сьогодні до 18 години розглянули це двоєдине питання. Якщо немає заперечень, я просив би проголосувати за такий регламент розгляду.

     "За" - 323.

     Прийнято. Спасибі. Оце голосування.

     Шановні колеги!  Депутат  Марченко  наполягає  на  виступі  з процедурного питання. Будь ласка.

     МАРЧЕНКО В.Р.,  член Комітету Верховної Ради України з питань економічної політики, управління народним господарством, власності та інвестицій  (виборчий  округ  161,  Сумська  область).  Фракция Прогрессивной  социалистической  партии Украины,  социалистическая оппозиция.  Уважаемый  Александр  Николаевич!  Я   хочу   обратить внимание  ваше  и  депутатов,  которые  поспешно  проголосовали за об единение этих двух вопросов,  на то,  что по Конституции  и  по Регламенту это недопустимо.  Мы за рассмотрение обоих вопросов, но их нужно  рассмотреть  в  разное  время,  и  конечным  результатом рассмотрения должны быть абсолютно разные решения.

     Что касается  вопроса  об ответственности Кабинета Министров. Согласно статье 87  Конституции  и  главе  5.3  Регламента  вопрос вносится одной третью депутатов.  Он так и внесен.  Но в главе 3.4 Регламента определено,  что  по  этому  вопросу  должен  выступить инициатор.  Должны  быть  розданы соответствующие документы,  и мы должны голосовать по  конкретным  проектам.  То  есть  это  вообще разные   вопросы.   Кто   подготовил,   пусть   представит  все  в соответствии с Регламентом.

     Наша фракция  внесла  проект  постановления,  но  это  проект постановления в русле отчета правительства. А превращать Верховный Совет в бесправное месиво только потому,  что кому-то ни с того ни с   сего  чего-то  захотелось,  просто  непозволительно.  Я  прошу разделить эти вопросы.

     ГОЛОВА. Спасибі.  Володимире Романовичу!  Я маю поінформувати вас і всіх народних депутатів і присутніх,  що вчора я зустрічався з ініціаторами розгляду питання про відповідальність,  які зібрали 202 підписи народних депутатів. Зустріч була вранці і була зустріч в обід,  коли ми розглядали це питання  на  розширеному  засіданні Кабінету Міністрів.

     Я вам   сказав,   якого   висновку   дійшли   ініціатори.  Ми проголосували і набрали 296 голосів.

     Вважаю, що питання про звіт і про відповідальність -  одне  й те саме питання.  Їх можна,  як кажуть,  через риску поставити. Ми зробили це 296 голосами,  і  я  не  хотів  би,  щоб  це  викликало непорозуміння.

     ----------

     Приступаємо до   розгляду  питання.  Слово  надається  голові Кабінету Міністрів Пустовойтенку Валерію Павловичу. Будь ласка.

     ПУСТОВОЙТЕНКО В.П.,   Прем'єр-міністр    України.    Шановний Олександре  Миколайовичу!  Шановні  народні  депутати!  Я повністю згоден  з  пропозицією  народного  депутата  Марченка.  Мені   теж хотілося   б  знати,  хто  ініціатори  подання  документів,  збору підписів у Верховній Раді.

     Уряд звітує  на  фоні  вкрай  складної  фінансово-економічної ситуації,  в якій опинилася Україна в останні місяці.  Час вимагає глибокого та принципового  аналізу  процесів,  що  відбуваються  в державі і навколо неї, сміливих, а інколи й неординарних рішень.

     Не можу  не  відзначити,  що  загострення  фінансових проблем супроводжується ускладненням загальнополітичної ситуації. Сьогодні політичний  фактор  впливає  на економічне становище не менше,  а, можливо,  навіть і більше,  ніж фінансовий.  Подальше  розгортання політичної  боротьби загрожує звести нанівець зусилля,  спрямовані на стабілізацію  обстановки  в  країні,  та  будь-які  антикризові заходи.

     Із цим органічно пов'язаний інший момент. У центрі політичної боротьби опинився уряд.  Кабінет  Міністрів,  від  якого  залежить реалізація економічної політики, постійно дискредитується частиною депутатського  корпусу.   Як   наслідок   підривається   авторитет виконавчої влади,  сіється зневіра в можливості подолання нинішніх негараздів.

     Я добре розумію,  що для критики завжди  знайдуться  причини, тим більше що на тлі нинішніх проблем навіть його реальні здобутки об'єктивно відходять на задній план.  Але мене хвилює інше.  Я  не вважаю  випадковим  збіг  у часі розхитування політиканами човна і нинішньої напруженості у фінансовій сфері.

     Дехто з осіб,  які втратили вплив на важелі виконавчої влади, по суті,  ведуть до поглиблення кризи.  Для них це один із засобів відвернення  уваги  від  своїх  неправомірних  дій  у   недалекому минулому.  Сьогодні  їм  потрібен не звіт уряду,  а чергова спроба загострити політичну ситуацію.  Незважаючи на це,  ми сподіваємося на розуміння того, що у виконавчої та законодавчої влади є спільні зобов'язання й відповідальність перед народом. Цей обов'язок вищий за партійні інтереси, амбіції та кон'юнктурні міркування.

     Кабінет Міністрів   наполегливо   працює   над  налагодженням конструктивної співпраці з вищим законодавчим органом держави.  Ми заздалегідь    підготували    низку    програмних   документів   і законопроектів з метою прийняття ефективних законодавчих рішень  з усього спектра невідкладних проблем.  У даний час у Верховній Раді знаходиться  майже  230  проектів  законодавчих   актів,   поданих Кабінетом   Міністрів.   Внесено  пропозиції  щодо  першочергового розгляду ряду з них.

     Слід відзначити,  що  керівництво  Верховної   Ради   зайняло конструктивну  позицію щодо підтримки зусиль Президента України та уряду в консолідації всіх гілок влади навколо розв'язання  гострих проблем соціально-економічного розвитку.

     І сьогодні я звертаюся з цієї трибуни до народних депутатів з проханням  використати  звіт  уряду  не  тільки  як   нагоду   для критичного  аналізу  його  діяльності,  а й як можливість виробити спільну основу для подальших кроків у виведенні України з кризи.

     Запрошую всіх до пошуку відповіді на три найважливіші, на мій погляд, запитання:

     чим характеризується нинішня соціальноекономічна ситуація?

     що нам вдалося зробити і що не вдалося?

     які в  нас  перспективи  і  яким чином ми зможемо перейти від нинішнього  кризового  стану   до   економічного   й   соціального відродження України?

     Але спочатку  дозвольте  коротко нагадати про умови,  за яких розпочинав діяти нинішній уряд.

     Стан економіки  в  першій  половині  1997   року   визначався поглибленням економічної кризи.  Найбільш тривожним симптомом були продовження   спаду    виробництва    й    посилення    фінансової незбалансованості.

     Валовий внутрішній  продукт  скоротився  за  1996  рік  на 10 відсотків, а за перше півріччя минулого року - ще на 7,5 відсотка, обсяги промислового виробництва відповідно зменшилися на 5,1 і 4,5 відсотка.  Випуск товарів народного вжитку за перше півріччя  1997 року зменшився на 21,7 відсотка,  обсяги капітальних вкладень - на 11 відсотків.  Обсяги експорту  товарів  порівняно  з  відповідним періодом 1996 року скоротилися на 5,6 відсотка.

     Згадаймо, що  Державний  бюджет  на 1997 рік було затверджено лише в червні. Різні махінації з кримінальним присмаком, передусім в енергетичній галузі, до яких був причетний ряд високих посадових осіб,  дали підстави для  створення  Україні  іміджу  корумпованої держави.    Заборгованість    із   заробітної   плати,   грошового забезпечення та інших соціальних виплат із  бюджетів  усіх  рівнів зросла  з  1,5 до 2,5 мільярда гривень.  Борги з усіх видів пенсій збільшились у 2,3 раза.

     Ось таке  господарство  Україна  мала  за  станом  на  липень минулого року.

     Від самого   початку   роботи   нового  уряду  головним  його завданням стало подолання кризи,  яка вже  кілька  років  роз'їдає основи   економіки  й  добробуту  населення.  Поряд  із  заходами, спрямованими на  досягнення  макроекономічної  стабілізації,  уряд намагався створити умови для економічного зростання.

     Одним із   ключових  завдань  була  реалізація  заходів  щодо стабілізації  державних  фінансів.  Розмір   дефіциту   державного бюджету  було  скорочено  з  6,8  відсотка  ВВП за 1997 рік до 2,7 відсотка в поточному.  В абсолютному виразі його зменшено майже на третину.  Збільшилися  обсяги  надходжень  до  державного бюджету. Рівень інфляції був найнижчим за останні роки.

     Водночас увагу  було  перенесено  на  розв'язання  проблем  у реальному   секторі  економіки.  Нам  вдалося  досягти  позитивних зрушень в інвестиційній політиці,  що  відобразилось  у  зростанні обсягів   капітальних   вкладень,  виконаних  будівельно-монтажних робіт, залученні іноземних інвестицій.

     Дерегуляційні заходи,    насамперед    спрощення    механізму ліцензування   та   оподаткування,   реєстрації  та  впорядкування перевірок,  сприяли  розвитку  малого  й  середнього  бізнесу.   У поточному році вже створено близько 40 тисяч малих підприємств,  і їх загальна кількість перевищує 136 тисяч.

     Розпочато перехід до  грошової  приватизації.  Продовжувалася розбудова фондового ринку та системи національного депозитарію.

     Одним із   вагомих   напрямів   регіональної  політики  стало створення вільних економічних зон з  метою  залучення  інвестицій, активізації   виробничої  діяльності,  організації  нових  робочих місць, особливо в депресивних регіонах.

     Принципово важливе значення має той факт,  що вперше за  роки незалежності  було  стабілізовано  динаміку  валового внутрішнього продукту.  Кількість регіонів, де продовжується скорочення обсягів промислової  продукції,  порівняно  з  першим  півріччям 1997 року зменшилася  більш  як  у  два  рази,  а  кількість  таких  галузей промисловості - із семи до двох.

     Це стало можливим завдяки тому, що Кабінет Міністрів визначив пріоритети,  забезпечувалася їх фінансова підтримка.  У результаті вперше  за  останні  роки вдалося стабілізувати і збільшити обсяги виробництва  в  окремих  галузях,  які  мають  перспективу   стати "точками зростання".

     Зокрема, налагоджено  випуск якісно нової експорто-спроможної продукції в літакобудуванні (літаки АН-140  і  АН-70).  Потенційні можливості  експортних  поставок  лише  АН-70  оцінюються  на суму близько 3 мільярдів доларів.

     Постійна увага     приділяється      стабілізації      роботи суднобудівного   комплексу.  Укладені  або  знаходяться  в  стадії оформлення контракти на загальну суму 514 мільйонів доларів.

     Фактично відновлено  виробництво   легкових   автомобілів   і телевізорів,    розпочато   випуск   вітчизняних   зернозбиральних комбайнів "Лан" і "Славутич".

     Опрацьовано на   практиці   закупівлю   сільськогосподарської техніки за лізингом. Прийнято програму, виконання якої дасть змогу забезпечити технологічні процеси в  агропромисловому  комплексі  в основному машинам вітчизняного виробництва й відійти від закупівлі сільськогосподарської техніки під гарантії уряду. Відпрацьовується механізм  сервісного  обслуговування  техніки  за схемою:  завод - сервісний центр - споживач.

     Завдяки послідовній реалізації політики  створення  замкнутих циклів  виробництва  військової  техніки  та озброєння стабільніше запрацював військово-промисловий комплекс.

     У гірничо-металургійному комплексі  для  стабілізації  роботи експортоорієнтованих  підприємств передбачається спеціальний режим їх діяльності,  виведення з експлуатації надлишкових  потужностей, стимулювання виробництва труб та металовиробів, попит на які майже не зменшився на світовому ринку.

     У роботі хімічної промисловості додалося стабільності. Для її закріплення,  зокрема,  буде  вдосконалено  механізм  забезпечення сільськогосподарських виробників добривами та розрахунків за  них. Нині   уряд   працює   над   збереженням   експортного  потенціалу підприємств, які виробляють азотні добрива.

     Для стабілізації   роботи   в   легкій   та    деревообробній промисловості  залучено  кредит  США  з  постачання  на українські підприємства бавовни.  Працює механізм її закупівлі на клірингових умовах в Узбекистані.

     З метою   підвищення   ефективності   роботи  в  цих  галузях передбачається:  запровадити   механізм   сезонного   кредитування сировини; удосконалити митно-тарифну політику захисту внутрішнього споживчого ринку;  завершити роботу над створенням трьох концернів з  переробки  льоно-  та коноплесировини на базі льонокомбінатів у містах Рівне, Житомир та Харківського канатного заводу.

     Ми добре  усвідомлюємо,  що  результати,  яких  досягнуто   в реалізації  державної  промислової  політики,  на  жаль,  носять в основному кількісний  характер.  Багато  проблем  ми  сьогодні  не можемо  розв'язати  і  вимушені  подекуди  обмежуватися частковими рішеннями.  Треба чесно визнати,  що нашій роботі ще  не  вистачає системності,  наполегливості.  Проте  як  вектор  діяльності  вона визначена правильно.

     Основою економічної  безпеки  країни,  без  перебільшення,  є стабільна робота галузей паливно-енергетичного комплексу.  Заходи, що вживалися,  дали змогу змінити,  хоч і не докорінно,  ситуацію, призупинити  зростання заборгованості споживачів електроенергії та підвищити рівень проплат за природний газ.

     Так, якщо  в  1995-1997   роках   заборгованість   споживачів електроенергії щорічно зростала на 1,1-1,4 мільярда гривень,  то з липня 1997 року до жовтня  1998  року  вона  зросла  лише  на  0,3 мільярда гривень. Збір так званих "живих" грошей вдалося підняти з 10-14 до 18-24 відсотків.  Водночас подальше  поліпшення  ситуації можливе   насамперед   за  рахунок  посилення  роботи  в  найбільш промислово   розвинутих   областях   -   Запорізькій,   Донецькій, Дніпропетровській,   Луганській,   в   яких   частка   проплат  за електроенергію грошима становить лише 8-4 відсотки.

     Рівень розрахунків за природний газ,  поставлений  споживачам "Укргазпромом",   "Укрнафтою",  "Чорноморнафтогазом",  становив  у поточному році 42,3 відсотка проти 29,6 відсотка в 1997 році.

     Завдяки проведеній   роботі   з   енергозбереження    вдалося скоротити  споживання природного газу порівняно з минулим роком на 5,2 мільярда кубічних метрів,  що  коштує  близько  400  мільйонів доларів.

     За станом  на  1  жовтня  на  електростанціях  накопичено 4,2 мільйона тонн вугілля,  що є найвищим показником  за  останні  три роки і на 1,4 мільйона перевищує рівень 1997 року. Закладка палива триває. При цьому акцент перенесено на збільшення запасів мазуту.

     Ведеться добудова  атомних  енергоблоків  на  Рівненській   і Хмельницькій  атомних  електростанціях.  Завершується  будівництво лінії  Південнодонбаська  -  Донбаська  (750  кіловат),  що  дасть можливість зняти обмеження з видачі потужності Запорізької атомної електростанції та поліпшити енергопостачання всього Сходу України.

     Проте в цілому стан справ  у  цих  галузях  залишається  дуже складним. Щоб його виправити, необхідно вийти на збір грошима хоча б 35-40 відсотків вартості  відпущеної  електроенергії.  Це  дасть можливість  не  тільки розраховуватися із заборгованістю з виплати заробітної плати та  перед  бюджетом,  а  й  зменшити  витрати  на виробництво і відповідно рівень тарифів на електроенергію.

     Окремо хочу   зупинитися   на   заходах,  які  вживалися  для розв'язання  проблем  вугільної   промисловості.   Незважаючи   на обмежені   можливості   державного   бюджету,   було   забезпечене стовідсоткове фінансування галузі.  Звертаю на це увагу  тому,  що загальний рівень фінансування видаткової частини бюджету становить лише 74 відсотки.

     На виконання рішень Верховної  Ради  тільки  за  останні  три місяці  профінансовано закладення до держрезерву понад 5 мільйонів тонн  вугільної  продукції,  хоча  фактично  поставлено  лише  4,3 мільйона  тонн.  Тому  ми  сподіваємося,  що  колективи  вугільних підприємств виконуватимуть свої зобов'язання, як це робить уряд.

     Вжиті заходи дали можливість  зупинити  спад  виробництва  (з початку року видобуто 56,7 мільйона тонн вугілля,  що на 700 тисяч тонн більше, ніж за аналогічний період минулого року), забезпечити практично  регулярну виплату поточної заробітної плати.  Вперше за останні роки за рахунок бюджетних коштів  введено  в  експлуатацію пусковий комплекс шахти "Ніканор-Нова". Продовжується реформування галузі,  відпрацьовуються   механізми   запровадження   ефективної системи реалізації вугільної продукції.

     Проте фінансове  становище  переважної  більшості підприємств залишається складним. Бюджетні ін'єкції не можуть вивести вугільну галузь з фінансової скрути. Більшість шахт продовжують працювати з основними споживачами  вугільної  продукції  на  взаємозаліках  та бартері.

     Наведу тільки один приклад.  Перевіркою КРУ Мінфіну виявлено, що підприємства  державної  холдингової  компанії  "Донвугілля"  в 1997-1998    роках    реалізовували    вугільну   продукцію   ряду фірм-посередників  за  цінами,  набагато  нижчими   від   середніх відпускних   цін   для   інших   споживачів.  Як  наслідок  збитки "Донвугілля" за цей період становили майже 29  мільйонів  гривень. Варто зазначити,  що названа сума становить 77 відсотків отриманої бюджетної дотації.  От де справжнє поле  для  активної  діяльності профспілкових лідерів у захисті життєвих інтересів шахтарів. Кошти на своєчасну  виплату  заробітної  плати  заховані  саме  в  таких схемах.  Там  їх  і  треба шукати,  а не під стінами парламенту чи будинку уряду.

     Страйки, що   відбулися   в   значній   частині   шахтарських колективів,   завдають   економіці   значних   збитків.  Тільки  в об'єднанні "Селидіввугілля" з початку року через них втрачено  310 тисяч тонн вугілля, а всього по галузі - 2,7 мільйона тонн на суму 190  мільйонів  гривень.  А  це  -  реальні  втрати  для  теплових електростанцій,   металургійних   комбінатів,   потреби   яких  не забезпечуються, реальні втрати для бюджету.

     Шановні народні   депутати!   Хочу   сказати,   що   вугільна промисловість  виробила  продукції  на  3  мільярди  150 мільйонів гривень,  а живими коштами,  як  ніколи,  в  цьому  році  отримала близько 2 мільярдів 200 мільйонів гривень.  Такого за останні роки не було.  Це  дало  можливість  значно  поліпшити  стан  справ  із виплатою  заробітної  плати  і  зайнятістю,  реформуванням  галузі вугільної промисловості.

     До кола  питань,  що  потребували  постійної  уваги,  входять питання   розвитку   агропромислового   комплексу.  Незважаючи  на відсутність достатніх фінансово-кредитних  ресурсів,  за  рішенням Кабінету  Міністрів  сільськогосподарським  товаровиробникам усе ж було надано авансів,  матеріальнотехнічних  ресурсів,  фуражних  і насіннєвих  позичок  на  суму  700  мільйонів  гривень.  Вони були використані на придбання пальномастильних матеріалів,  мінеральних добрив, на збирання врожаю та проведення осінньопольових робіт.

     За рахунок  державного  лізингового  фонду  поставлено  понад півтори  тисячі  одиниць  сільськогосподарської  техніки.  Для  її ефективного використання створені майже 200 машинно- технологічних станцій та понад 500 механізованих загонів.

     Залучено кредитні ресурси для  закупівлі  високо-продуктивних тракторів.  Під  німецький  кредит  здійснюється закупівля 4 тисяч двигунів фірми "Дойц", які встановлюються на харківські трактори.

     На розвиток  селекції,  насінництва,  формування   державного насіннєвого  страхового  фонду  спрямовується  понад  42  мільйони гривень за рахунок повернення раніше наданих позик.

     З метою стабілізації виробництва тваринницької  продукції  із держресурсів  виділено спеціалізованим господарствам з виробництва свинини та продукції птахівництва 630 тисяч  тонн  непродовольчого зерна на комбікорми.

     З 1998   року   для   сільськогосподарських  товаровиробників запроваджено  нульову  ставку  податку  на  додану  вартість   при реалізації молока і худоби переробним підприємствам.  Цей механізм забезпечив повернення виробникам 130 мільйонів гривень уже в цьому році.

     Зазначені заходи сприяли тому, що вперше за останні сім років зросло виробництво валової продукції тваринництва.

     Хочу звернути увагу ще на одне принципове питання.  Розуміючи незадовільне  фінансове  становище галузі,  уряд пішов на списання заборгованості сільгоспвиробників за отримані аванси,  насіннєві й фуражні позики в 1994-1996 роках.

     ГОЛОВА. Валерію Павловичу, вибачте.

     Шановні колеги!   Ми   слухаємо   звіт   Кабінету  Міністрів. Відкладіть, будь ласка, усі свої питання. А хто не може відкласти, вийдіть поговорити туди. Дайте можливість іншим слухати.

     Будь ласка.

     ПУСТОВОЙТЕНКО В. П. Проте повернення зерна державі за товарні кредити 1997 та поточного років здійснюється  вкрай  незадовільно. Із  намолочених  за станом на 5 жовтня 1998 року 23 мільйонів тонн зерна (без кукурудзи) господарствами фактично повернуто  лише  3,3 мільйона тонн.

     Звертаю увагу й на те,  що в рахунок погашення заборгованості перед Пенсійним фондом надійшло лише 1,3 мільйона тонн,  або  54,4 відсотка до належних.

     Хотів би підкреслити:  буде повернення боргів державі, будуть і кошти для допомоги селянам,  у тому числі й за рахунок  поставок необхідних ресурсів у вигляді товарного кредиту на 1999 рік.

     Зрозуміло, що   надзвичайно  важливим  завданням  сьогодні  є завершення  комплексу  осінньо-польових   робіт.   У   даний   час вживаються   заходи   щодо   забезпечення   їх  пально-мастильними матеріалами,  вишукуються  фінансові  ресурси.  У   цілому   темпи осінньо-польових  робіт у поточному році вищі за минулорічні,  але ситуація залишається напруженою.

     Уряд і надалі буде підтримувати такі галузі,  як свинарство й птахівництво,    передбачає    зберегти    механізм   стимулювання виробництва молока і м'яса.  Удосконалюється  система  фінансового забезпечення селекції у тваринництві й рослинництві.

     Відпрацьовується комплекс   заходів  для  вирішення  проблеми підтримки цін і  доходів  сільськогосподарських  товаровиробників. Запроваджується фіксований сільськогосподарський податок.

     Із прийняттям   Закону   про   оренду   землі   відкриваються можливості    широкого    запровадження     орендних     відносин. Доопрацьовується   ряд   заходів  щодо  формування  інфраструктури аграрного ринку.

     Важливою проблемою,  яка потребує  термінового  вирішення,  є відпрацювання   механізмів   матеріально-технічного   забезпечення сільськогосподарських   робіт   у   1999   році.    Передбачаються максимальне  спрямування  нафти власного видобутку на потреби АПК, активізація   та   розширення   лізингової   форми    розрахунків, забезпечення АПК мінеральними добривами та іншими ресурсами.

     Реалізація цих   та   інших  заходів  сприятиме  стабілізації ситуації в агропромисловому комплексі.

     Однією з причин повільних темпів  структурних  перетворень  є гострий  дефіцит  фінансових  ресурсів.  Упродовж  останніх  років склалися  негативні  тенденції  в   структурі   оборотних   коштів підприємств,  що  може  поставити  під  загрозу нестійку тенденцію стабілізації виробництва.  Досить сказати, що питома вага грошової частки  в оборотних коштах суб'єктів господарювання за останні сім років знизилася більш як у 10 разів і в першому півріччі становила 1,5   відсотка.  Одночасно  кредити  комерційних  банків  відносно валового внутрішнього продукту скоротилися з 32 відсотків  у  1991 році до 7,9 відсотка в минулому.

     Незважаючи на    деяке   зростання   питомої   ваги   обсягів довгострокових кредитів (з 10,2 відсотка в 1997  році  до  14,7  у поточному),    умови    їх    залучення   залишаються   ще   вкрай несприятливими.  Важко уявити,  який має бути проект, терміни його окупності,  коли середня процентна ставка за кредитами комерційних банків у поточному році становила близько 50 відсотків річних.

     За рахунок  чого  в  таких  умовах   здійснювати   структурну перебудову металургійної,  хімічної промисловості, суднобудування? Як  розвивати  виробництво  в  галузях,  що  мають   сезонний   та довгостроковий виробничий цикл?

     Водночас, як   відомо,   грошово-кредитна   політика   -   це прерогатива Національного банку,  і уряд  практично  усунутий  від можливості  активно  впливати на неї.  Ми звертаємося до Верховної Ради з проханням розглянути питання грошово-кредитної  політики  в першочерговому  порядку,  оскільки  вона  є виключною компетенцією вищого законодавчого органу.

     В умовах гострого  дефіциту  інвестиційних  ресурсів  Кабінет Міністрів   запропонував   централізувати  частину  амортизаційних відрахувань із цільовим їх використанням на  підтримку  визначених пріоритетів.  Ці обмежені кошти були використані на реальні справи для реалізації структурних та високотехнологічних  проектів.  Уряд переконаний,  що  цей механізм має бути збережений і в наступному, 1999-ому, році.

     Суттєвою підтримкою   товаровиробника,   резервом   зменшення собівартості  продукції є передача соціальної сфери підприємств на баланс місцевих органів влади.  Ми пропонуємо зробити це  протягом 1999  року  також  за  рахунок  централізованих  амортвідрахувань. Відповідний проект закону незабаром буде внесений на ваш розгляд.

     Центральним завданням   своєї    діяльності    уряд    вважає розв'язання   накопичених  роками  соціальних  проблем.  У  жовтні минулого  року  Президентом  України  за  пропозицією  уряду  було схвалено  Основні  напрями  соціальної політики на 1997-2000 роки, які реалізуються.  Зокрема,  у  поточному  році  підвищено  розмір мінімальної  заробітної  плати  в  3,6  раза.  З 1 січня 1998 року запроваджено механізм виплати компенсації за  несвоєчасну  виплату заробітної  плати  та  індексації  доходів громадян.  Підготовлено проекти законодавчих актів щодо введення соціального страхування.

     Здійснено перші кроки в подоланні зрівнялівки при нарахуванні пенсій.  З  1  березня  було  збільшено на 10 гривень максимальний розмір пенсій,  що виплачуються на  загальних  засадах,  і  на  20 гривень  -  для  осіб,  які  працювали  на підземних роботах та на роботах з особливо шкідливими і важкими умовами  праці.  Додаткові видатки  на  це  пенсійного  фонду щомісячно становлять 71 мільйон гривень, а загальна їх сума в поточному році вже досягла майже 500 мільйонів гривень.

     У зв'язку   із   зростанням   споживчих  цін  буде  проведена індексація доходів  громадян.  Опрацьовується  питання  підвищення розмірів вартісної величини межі малозабезпеченості та мінімальної заробітної плати.

     Разом із  тим,  критично  оцінюючи  реальність,  розумію,  що більшість гострих соціальних проблем не вирішено.  Безумовно, що в цьому є прорахунки і нинішнього уряду.  Та  заради  справедливості треба, щоб свою відповідальність відчували й ті, хто був причетний до накопичення соціальних проблем у минулі роки.

     Найболючішою проблемою,  яка ще не знайшла свого розв'язання, залишається заборгованість із виплати заробітної плати,  грошового забезпечення, пенсій, стипендій та інших соціальних виплат.

     На 1  жовтня  поточного  року  борги  перед  громадянами   із зазначених  виплат,  які  фінансуються  з  бюджетів  усіх  рівнів, становили 3,2 мільярда гривень.  За період  діяльності  нинішнього уряду  їх динаміка характеризується такими даними.  З 1 липня 1997 року по 1 квітня 1998 року сума заборгованості  була  зменшена  на 432 мільйони гривень.  Проте утримати цю тенденцію ми не змогли, і в останні місяці заборгованість зросла.  За період з 1 липня  1997 року по 1 жовтня 1998 року збільшення заборгованості становило 594 мільйони гривень.

     Для порівняння.  За  період  діяльності  попереднього   уряду заборгованість  із  соціальних  виплат  із  бюджетів  усіх  рівнів збільшилася в 1,6 раза, або на 1 мільярд гривень.

     Наведені дані свідчать, що в умовах гострої нестачі бюджетних коштів   уряд   робив   усе  можливе  для  недопущення  збільшення заборгованості.  Головною проблемою є  щомісячний  дефіцит  коштів (300  мільйонів  гривень),  які  мали  бути виділені для погашення заборгованості.  Іншими словами,  доходи від  сфери  матеріального виробництва сьогодні не покривають потреб для виконання соціальних зобов'язань держави.

     Невирішеною залишається     також     проблема      погашення заборгованості  по  пенсіях,  які виплачуються Пенсійним фондом за рахунок збору на обов'язкове державне пенсійне страхування.  На  1 жовтня  цього  року  вона  становила 1,1 мільярда гривень.  Лише в Запорізькій і Одеській областях,  у містах  Києві  та  Севастополі немає боргів із виплати пенсій. Хочу звернути вашу увагу на те, що за останніх сім років чисельність пенсіонерів зросла більш  як  на 1,5 мільйона чоловік. Це сталося в основному за рахунок розширення кола осіб, які мають право виходу на пенсію на пільгових умовах до досягнення  пенсійного  віку.  Якщо  в  1990  році  на  цих умовах отримали пенсію 1,4 мільйона громадян,  то в 1998 році - уже понад 3  мільйони,  що  становить  28  відсотків  загальної  чисельності пенсіонерів за віком  і  додатково  коштує  близько  1,6  мільярда гривень Пенсійному фонду щорічно.

     Порушилися також   співвідношення   між   розмірами   пенсій. Сьогодні  це  регулюється  численними  законами  щодо   пенсійного забезпечення різних категорій громадян,  прийнятими без урахування важкої економічної ситуації,  яку переживає  Україна.  Це  занадто обтяжливо для працюючої з великою напругою економіки. Проте урядом буде робитися все можливе для зменшення,  а  в  подальшому  -  для повної ліквідації заборгованості із соціальних виплат.

     Ми шукаємо   нетрадиційні  засоби  розв'язання  цих  проблем. Президентом видано ряд указів,  реалізація яких  дасть  можливість залучити  додаткові кошти до пенсійного фонду в сумі 680 мільйонів гривень на рік.  Мова йде,  зокрема,  про сплату  певних  сум  від реалізації ювелірних виробів, з операцій купівлі-продажу валюти та відчуження легкових автомобілів.

     Прийнято рішення щодо стягнення додаткового  збору  за  митне оформлення   нафтопродуктів,   що   імпортуються   в   Україну,  і спрямування цих коштів у сумі понад 100 мільйонів гривень  на  рік на погашення боргів із виплати пенсій військовослужбовцям.

     Одночасно буде     продовжено     роботу    щодо    посилення відповідальності  керівників   за   непогашення   недоїмки   перед бюджетами всіх рівнів і пенсійним фондом.

     Як би  ви  не  розцінювали  дії  уряду  щодо  стягнення  цієї заборгованості,  заявляю,  що нікому не дозволено порушувати чинне законодавство. Усі, кому належить, повинні в установленому порядку сплачувати податки та збори до бюджетів і пенсійного фонду.  Хотів би запитати в тих, хто висловлює незадоволення, піддає критиці дії уряду: а як би ви повели себе стосовно своїх боржників?

     Особливого значення уряд надає здійсненню пенсійної  реформи. Нарахування  пенсій  на  принципах  солідарності  та запровадження індивідуальних  рахунків  працюючих  громадян   дасть   можливість забезпечити  соціальну справедливість у визначенні розміру пенсій, активно  вплинути  на  легалізацію  фонду  заробітної  плати  і  в результаті   збільшити   надходження   до  бюджетів  усіх  рівнів, пенсійного та інших соціальних фондів.  Сподіваємося,  що Верховна Рада підтримає ці пропозиції.

     Уряд передбачає   максимально  наблизити  мінімальні  розміри соціальних гарантій до межі малозабезпеченості.  Однак усі повинні зрозуміти,  що  це  можливо лише за умови відповідного фінансового забезпечення.  Ми не маємо права обманювати людей, обіцяючи їм те, чого не зможемо виплатити.

     Наступний блок   проблем  пов'язаний  із  розвитком  майнових відносин та необхідністю вдосконалення управління.

     Незважаючи на  зміни,   які   відбулися   останніми   роками, державний  сектор  продовжує зберігати провідну роль в економіці - держава залишається власником значної частки майна  в  акціонерних товариствах.  Проте  ефективного  представництва її інтересів Фонд державного  майна  не  здійснював.  Галузеві  міністерства,   інші центральні   органи   виконавчої   влади   фактично   не  мали  ні економічних,  ні  адміністративних  важелів  впливу  на   державні підприємства.   Мусимо  визначити,  що  нам  не  вдалося  створити цілісної системи управління,  адекватної змінам, що відбуваються у відносинах власності та господарювання.

     Нині відпрацьовуються  нові  підходи до управління державними підприємствами  та  частками  державного  майна  в   корпоративній власності,  при цьому головними критеріями мають стати: підвищення ефективності   роботи    цих    підприємств,    забезпечення    їх прибутковості,  впровадження  нових технологій,  створення робочих місць і залучення інвестицій.  Водночас для розширення повноважень місцевих  органів влади буде продовжено роботу щодо передачі їм до сфери управління підприємств, що перебувають у державній власності й працюють в основному на місцеві ринки.

     Урядом розпочато   роботу  щодо  здійснення  адміністративної реформи.  Перед  нами  стоїть  завдання  створити   таку   систему державного управління, яка б максимально була підконтрольна народу та  адекватна  потребам  подальшого  розвитку  економіки  держави. Зокрема,   у   ході   реформи   мають   бути  по-новому  визначені повноваження і функції Кабінету Міністрів,  міністерств,  місцевих органів державної виконавчої влади.

     Відбуваються серйозні     зміни     в    зовнішньоекономічній діяльності.  Незважаючи   на   певне   зниження   останнім   часом зовнішньоторговельного   обороту,  вдалося  забезпечити  позитивне сальдо торговельного балансу України:  в січні- вересні цього року воно  становило  546  мільйонів  доларів і збільшилося порівняно з відповідним періодом минулого року майже на третину.

     Водночас фінансова  криза  ще  більше   загострила   проблему конкурентоспроможності та якості наших товарів.  До цього додалося загальне погіршення  кон'юнктури  світових  ринків.  Нас  особливо хвилює  проблема  експорту українських товарів на російський ринок та система оплати української продукції  в  умовах  нестабільності рубля.     Нині     опрацьовуються    питання    щодо    створення українсько-російської робочої групи для організації розрахунків та зняття надуманих бар'єрів на шляху взаємовигідної торгівлі.

     Позитивні результати     дає     розширення    стосунків    з країнами-учасницями  Центральноєвропейської   угоди   про   вільну торгівлю,  тим  самим  ми повертаємося на ринки,  які були значною мірою втрачені після розпаду Радянського Союзу.

     Робота, проведена  з  відповідними   установами   США,   дала можливість переглянути антидемпінгові заходи,  які застосовувалися щодо ряду товарів українського походження.  В результаті скасовані дискримінаційні   обмеження   щодо   титанової  губки,  очікується позитивне рішення питання про зняття обмежень з імпорту магнію  та урану.  Уряд  і надалі вживатиме заходів до нарощування експорту в умовах фінансової нестабільності.

     Вагомим фактором  поліпшення  платіжного  балансу  має  стати створення   надійної   системи   захисту  внутрішнього  ринку  від недобросовісного  імпорту.  З  цією  метою  15   вересня   Кабінет Міністрів  направив  до Верховної Ради для першочергового розгляду пакет  із  шести  законопроектів,  які  в   сукупності   складають Антидемпінговий  кодекс  України.  Його прийняття дасть можливість уряду використовувати новий механізм обмеження небажаного  імпорту з   огляду   на   звужені  можливості  його  подальшого  тарифного регулювання.

     Деякі спритні  імпортери  вміло  користуються  недосконалістю законодавчого   поля   та   статусом   підприємства  з  іноземними інвестиціями.   На   підставі   судових   рішень   вони   фактично монополізували  ринки імпорту підакцизних та інших високоліквідних товарів за рахунок  несплати  належних  податків.  За  попередніми підрахунками,  втрати бюджету від таких дій становлять близько 470 мільйонів гривень. От де кошти на соціальні виплати!

     Ми звертаємося і до народних депутатів,  і до Конституційного Суду  з  проханням  дати  відповідне тлумачення положень Постанови Верховної Ради щодо пільг підприємствам з іноземними інвестиціями.

     Хочу наголосити, що функціонування економіки в поточному році відбувається   на  фоні  важких  випробувань  фінансової  системи. Центральне місце в ній належить бюджету.  Саме  бюджетна  політика може  задавати  як  позитивні,  так  і  кризові  імпульси розвитку економіки.

     Сьогодні на стадії формування проекту Державного  бюджету  на 1999  рік  ми  отримали  шанс  зробити  важливий крок до подолання фінансової нестабільності.  Бюджет має  містити  не  побажання  та емоції,  а  відбивати фінансові реалії.  Саме такий проект бюджету уряд готовий внести  на  ваш  розгляд  найближчим  часом.  Якщо  ж законодавці   не   підтримають   нашу  позицію,  а  підуть  шляхом формування нереального  бюджету  з  непомірним  дефіцитом,  то  ми зіткнемося з катастрофічними наслідками повномасштабної фінансової кризи.

     Зараз проводиться  робота  щодо  уточнення   розрахунків   до зведеного та державного бюджетів на наступний рік.

     Ключовим питанням   бюджету  1999  року  є  реалістичність  у визначенні його дохідної частини.

     У зв'язку з цим звертаю вашу увагу на те,  що Верховною Радою нинішнього скликання не прийнято жодного закону,  який працював би на збільшення дохідної частини  бюджету  на  наступний  рік.  Тому необхідно  прискорити  прийняття  законів  про податок на нерухоме майно,  місцеві податки і збори,  про податок на  доходи  фізичних осіб, що дало б можливість розширити дохідну базу бюджету майже на 1 мільярд гривень.

     Ми просимо також розглянути найближчим часом  внесені  урядом законопроекти  щодо джерел фінансування дорожнього господарства та часткової централізації в бюджеті амортизаційних  відрахувань.  Їх прийняття  дасть  можливість  залучити  на  вказані цілі понад 2,2 мільярда гривень.

     Незабаром буде внесено також законопроект про Гербовий  збір, спрямований  на  розширення  бази  оподаткування,  звуження  сфери тіньової економіки. Відпрацьовується механізм контролю за доходами фізичних   осіб,   запобігання   ухиленню   від  оподаткування  чи приховуванню    фактичних    доходів.    Пропонується    підвищити відповідальність за неподання декларацій.

     Зазначені заходи   націлені   на  підвищення  рівня  збирання податку з громадян,  які мають високі доходи, а також на поступове перенесення  податкового  навантаження  з  підприємств на фізичних осіб.

     Особливої гостроти  проблема   виконання   дохідної   частини бюджету набула внаслідок величезної податкової заборгованості, яка становить  8,4  мільярда  гривень  і   дорівнює   чверті   доходів консолідованого бюджету.

     Велику заборгованість   перед   бюджетом  мають  підприємства нафтової,  газової та нафтопереробної  промисловості,  енергетики, агропромислового  комплексу,  а  також  ті,  що  входять  до сфери управління Міністерства промислової політики.

     Цей рік підтвердив, що виконання бюджету залежить не лише від реальності  макроекономічного прогнозу,  а й від здатності збирати нараховані податки.  Зростання недоїмки за дев'ять  місяців  на  6 мільярдів  гривень  засвідчило  про  глибокі проблеми,  які є як в організації  збирання  податків,  так  і  у  відповідності   рівня оподаткування фінансовому стану суб'єктів господарювання.

     Ми ще  раз переконалися в необхідності комплексного вирішення питання   мобілізації   доходів   бюджету.   Лише   списанням   та реструктуризацією    податкової   заборгованості   без   посилення адміністративного  впливу  на  неплатників  збільшення  надходжень досягти важко. Так само і жорсткими адміністративними заходами без відповідної    економічної    політики    стимулювання    розвитку виробництва,   підприємницької  діяльності,  розв'язання  проблеми обігових  коштів  не  забезпечити  зростання  доходів.  Вони  лише викличуть збільшення недоїмки і відповідно фінансових санкцій.

     Водночас мають  місце  непоодинокі  випадки,  коли  керівники підприємств   використовують   значні   кошти   не   на   розвиток виробництва,  а  на  споживання  і не розраховуються з бюджетом за належними  платежами.  Наприклад,  протягом  1994-1997  років   із прибутку  "Укрнафти"  використано  на  заохочення  працівників 120 мільйонів  гривень,  на  благодійні  та  інші,  не   пов'язані   з виробничим процесом,  цілі - ще 155 мільйонів.  Водночас дивіденди на частку державного майна  мали  становити  майже  100  мільйонів гривень.  Проте  до  бюджету  вони  так  і не були сплачені.  Слід зазначити, що завдяки вжитим заходам удалося дещо збільшити обсяги надходжень до бюджету. За дев'ять місяців 1998 року вони порівняно з відповідним періодом минулого року зросли майже на 6  відсотків. Слід  підкреслити  і те,  що рівень збирання податків у нас вищий, ніж в інших країнах СНД і в 1,5 раза - ніж у Росії.  Проте стан із мобілізацією доходів,  особливо державного бюджету, необхідних для фінансування першочергових витрат, залишається критичним.

     Потребує посилення робота щодо виявлення фактів  приховування податків,  які  набули  поширеного  характеру.  В поточному році з перевірених  265  тисяч  суб'єктів  підприємницької  діяльності  в кожного другого встановлено порушення податкового законодавства на загальну суму 3,4 мільярда гривень. І це лише те, що виявлено!

     Користуючись нагодою  ще  раз  попереджаю  тих,  хто   очікує можливого  списання  податкової заборгованості.  Ніякої податкової амністії не буде.  Це  було  б  несправедливо,  зокрема  щодо  тих платників,  які,  незважаючи на фінансові труднощі,  своєчасно і в повному обсязі розраховуються з бюджетом.

     Одночасно принциповим    залишається    питання    повернення заборгованості  перед державним бюджетом суб'єктами господарювання за кредити, які свого часу були отримані під державні гарантії. За станом  на  1  жовтня  ця  заборгованість  становить 750 мільйонів доларів.  Це просто катастрофа!  Я хочу сказати:  якщо не вдасться повернути  ці  кошти,  нам  доведеться  їх  усе  одно виплатити за рахунок бюджету, за рахунок соціальних виплат. Тому я звертаюся до народних депутатів і до прокуратури вже з цієї трибуни з проханням допомогти повернути державі ці кошти.

     Нещодавно Кабінетом  Міністрів  прийнято  відповідне  рішення щодо  забезпечення  повернення цих боргів.  Затверджені відповідні заходи,   які   передбачають   стягнення   заборгованості   майном позичальника.

     Продовжують істотно  стримувати нормальну роботу підприємств, скорочувати бюджетні надходження значні обсяги бартерних операцій. Їх  обсяг  у  промисловості  вже  довгий  час залишається на рівні близько 40 відсотків. Це стало вже хронічною хворобою економіки.

     Більше половини загального обсягу  бартеру  припадає  на  три галузі:  чорну металургію,  машинобудування, елекроенергетику. Тут "лідирують" Донецька та Дніпропетровська області.  І це в той час, коли  підприємства  цих  областей  за вісім місяців поточного року експортували продукції майже на 3  мільярди  доларів.  Експорт  же понад 90 відсотків оплачується живими грішми.

     Чим же   тоді  можна  пояснити  те,  що  рівень  проплати  за електроенергію так званими банківськими  коштами  в  цих  областях становить відповідно 6 і 7 відсотків? Для вирішення цієї хронічної проблеми  урядом   підготовлено   законопроект,   спрямований   на стимулювання скорочення обсягів бартерних операцій.

     Шановні народні   депутати!  Доповідаючи  про  роботу  уряду, вважаю за необхідне окремо зупинитися на питанні фінансової кризи. Останнім  часом  уряд  безпідставно  звинувачують  у тому,  що він прикривається російською  кризою  для  того,  щоб  приховати  свої власні помилки.

     Хочу підкреслити:     ми     усвідомлюємо,    що    фінансова нестабільність зумовлена цілим  комплексом  як  зовнішніх,  так  і внутрішніх  чинників,  які впливають на економіку протягом кількох років.  Серед  внутрішніх  назву:  надмірні  витрати  держави,  що перевищують   її  реальні  фінансові  можливості;  низький  рівень наповнення дохідної частини бюджету;  борги з  соціальних  виплат; прорахунки  з використанням облігацій внутрішньої державної позики для покриття дефіциту бюджету та його великий  розмір;  накопичені роками  неплатежі  між  суб'єктами господарювання;  бартеризація й тінізація   значної   частини   економічного   обороту;   повільне здійснення  структурних  реформ  як  умови  стійкого  економічного зростання й фінансового оздоровлення;  значний  розмір  від'ємного сальдо   платіжного   балансу  та  переважно  сировинна  структура експорту.

     Але ж  треба  розуміти,  що   Україна,   ставши   повноцінним учасником  світового  ринку,  не  може  жити  на якомусь хуторі за своїми окремими правилами.

     Нині провідні  фахівці,  економісти,   лідери   найпотужніших держав  відверто  визнають,  що  фінансова криза,  яка охоплює все більше країн,  загрожує  стати  найсерйознішою  в  цьому  сторіччі небезпекою  для  світової  економіки.  Криза вже обійшлась світові втратою сотень мільярдів доларів та мільйонів робочих місць.

     Я тільки-но  повернувся  із  щорічних   зборів   Міжнародного валютного  фонду  та  Світового  банку,  на яких обговорювалася ця глобальна проблема,  і  хочу  засвідчити  ту  велику  тривогу  про майбутнє,    якою    були   пронизані   всі   виступи   на   цьому представницькому форумі.

     Ще однією поширеною тезою стало звинувачення уряду в тому, що він нібито проспав кризу:  пізно почав вживати антикризові заходи. Такі  твердження  є  некоректними:  ще  на   початку   року   було започатковано  упереджувальні  дії.  Нагадаю  лише  січневий  указ Президента про скорочення бюджетних витрат та  збільшення  доходів бюджету,  а  також  відомий  пакет  економічних указів Президента. Впевнений,  що  ці   своєчасні   рішення   дозволили   заблокувати катастрофічний варіант розвитку подій.

     Комплекс антикризових    заходів    Кабінету   Міністрів   та Національного банку, вжитих на початку вересня, став відповіддю на російську  кризу  з метою мінімізації її наслідків для вітчизняної економіки.  Він  передбачав   невідкладні   заходи,   мета   яких: недопущення  під  впливом  ажіотажу інфляційної хвилі та надмірної девальвації гривні;  створення умов для  вітчизняних  експортерів, скорочення   обсягів  некритичного  імпорту  з  метою  оптимізації торговельного і платіжного балансу;  суворе  дотримання  цільового використання бюджетних коштів,  розширення дохідних джерел бюджету та скорочення бюджетних видатків, заходи щодо соціальної підтримки населення.

     Однією з   головних  проблем,  від  вирішення  яких  залежить подальший розвиток подій на фінансовому ринку,  була  ситуація  на ринку облігацій внутрішньої державної позики.  Я хотів би відвести звинувачення на адресу уряду стосовно так званого  "розкручування" піраміди облігацій внутрішньої державної позики. Дозвольте навести декілька цифр:  за 1996 рік борг з облігацій внутрішньої державної позики  зріс у 9,2 раза,  за перше півріччя 1997 - у 2,4 раза,  за друге півріччя - у 1,5 раза,  а за перше  півріччя  1998  року  ця заборгованість  збільшилася  лише  в 1,1 раза.  Ми просто вимушені були погашати і обслуговувати облігації, що були випущені раніше.

     У доповіді 2 вересня в цьому залі  я  детально  зупинився  на проблемі   формування  цієї  заборгованості,  її  структури,  тому сьогодні не буду повторюватися. Уряд разом з Національним банком у надзвичайно  стислі  терміни  виконав  великий  обсяг  роботи щодо конверсії боргових зобов'язань  для  трьох  категорій  утримувачів облігацій внутрішньої державної позики - резидентів,  нерезидентів і Національного банку. Проведена добровільна їх заміна резидентами на  конверсійні облігації державної позики із строком погашення до 5,5  року.  Хоча  ми  цю  роботу  продовжили,   деякі   банки   не погоджуються  співпрацювати  з  урядом.  Ми  будемо  вживати більш жорстких заходів щодо тих,  які не пішли  на  конверсію  облігацій внутрішньої державної позики.

     Разом з  конверсією  понад 80 відсотків портфеля нерезидентів не  забезпечило  заміну  короткострокових  облігацій   внутрішньої державної позики на суму близько 1,9 мільярда гривень.  Принципово вирішені також питання щодо заміни облігацій внутрішньої державної позики,   якими   володіє   Національний  банк  України.  Це  дало можливість  значно  понизити  вартість  обслуговування  боргу   та відстрочити  виплату  основних  сум  за  борговими зобов'язаннями. Складну  процедуру  конверсії  нам  вдалося  провести  на   основі добровільності   та   раціональності,   що  було  відмічено  всіма експертами.

     З метою подальшої стабілізації на фінансовому ринку  протягом листопада  необхідно  завершити  конверсію державних облігацій для резидентів та Національного  банку  з  тим,  щоб  перенести  тягар виплати  державного  боргу  на  період  після  2000 року.  Це час, необхідний  для  нормалізації  ситуації  на  ринках  капіталу   як внутрішніх, так і зовнішніх.

     Заплановане трикратне   зменшення   в  1999  році  виплат  за облігаціями дасть  змогу  внести  корективи  до  грошово-кредитної політики  в  напрямі  її  більшої  орієнтації  на  реальний сектор економіки.  Особливе місце в  антикризових  діях  займає  проблема стабілізації  валютного  ринку.  Ціною неймовірних зусиль уряду та Національному банку вдалося утримати стабільність гривні в  рамках нового  валютного  коридору.  Заходи,  які були здійснені,  носили непопулярний характер.  У надзвичайних умовах психологічного тиску кризових   подій   в  Росії  ми  свідомо  йшли  на  деякі  рішення адміністративного характеру.

     Був також  реалізований  комплекс  дерегулятивних  заходів  - спрощена  процедура  реєстрації  зовнішньоторговельних контрактів, зменшено перелік продукції, стосовно якої забороняється здійснення бартерних операцій у зовнішньоекономічній діяльності;  затверджено перелік товарів,  під час експорту  яких  не  буде  продовжуватись термін повернення з-за кордону виручки,  скорочено перелік товарів критичного імпорту.

     У цілому  успішними  були  дії  щодо  стримування  хаотичного підвищення  споживчих  цін.  Взагалі практика регулювання цін,  що формуються монополістами,  має  застосовуватися  більш  активно  і постійно.

     Фінансова криза   стала   найсерйознішим   та  найжорстокішим випробуванням політики виконавчої влади за всі роки  незалежності. Те,  що  уряд  кваліфіковано  подолав  її  першу  хвилю,  не можна заперечити. Авторитетні міжнародні експерти віднесли нас до країн, що зберегли контроль за ситуацією в умовах кризи.

     Реалізація антикризових  заходів  дала нам змогу не допустити обвалу ні в фінансовій,  ні в  ціновій  сферах,  ні  на  валютному ринку,  ні  в  банківській  системі.  Вдалося  запобігти  панічним настроям  на  споживчому  ринку.  Визнанням  з  боку  міжнародного співтовариства   керованості  економічних  процесів  в  Україні  і реальної можливості їх стабілізації стало рішення Ради  директорів Міжнародного  валютного  фонду  щодо  надання  позики під програму розширеного фінансування  з  максимальним  доступом  до  кредитних ресурсів фонду.

     Крім цього,  Рада директорів Світового банку прийняла рішення про надання Україні позик по чотирьох проектах  на  загальну  суму 910   мільйонів  доларів.  Це  кредити  на  структурну  перебудову фінансового  та  вугільного  секторів,  розвиток  підприємств   та сільського господарства.

     Однак нам слід бути реалістами.  Без опори на власні сили, їх зосередження  на   найважливіших   напрямах,   без   збалансованої фінансово-кредитної  політики  в  штормах  світової  кризи  нам не утриматися.  Зовнішні кредити - лише додаткова допомога  до  наших власних зусиль.

     Хочу сказати,   звертаючись  до  вас,  що  після  поїздки  до Вашингтона я для себе зробив висновок,  що ніхто нам не  допоможе, якщо ми самі собі не допоможемо! (Шум у залі. Оплески).

     Дякую! Дякую!

     Не буду  детально  зупинятися  на  підсумках роботи народного господарства за  дев'ять  місяців,  оскільки  вони  розглянуті  на вчорашньому  засіданні  Кабінету  Міністрів  з  участю  Президента України Леоніда  Даниловича  Кучми,  керівництва  Верховної  Ради, голів комітетів і керівників фракцій.  Скажу лише,  що ускладнення ситуації   у   вересні   поставили    під    загрозу    досягнення стабілізаційних процесів попереднього періоду.

     З початку  року  ми  мали  приріст  промислової продукції.  У вересні її випуск порівняно з  вереснем  1997  року  впав  на  6,2 відсотка.   Як  наслідок  -  з  початку  року  обсяг  промислового виробництва зменшився на 0,3 відсотка.  Водночас збереглися  темпи приросту   виробництва  товарів  народного  споживання  -  на  4,1 відсотка,  в тому числі у вересні проти вересня 1997 року - на 3,7 відсотка.  Випуск  продовольчих товарів за минулий рік зріс на 7,7 відсотка.  Вперше за останні роки у 1998 році досягнуто збільшення виробництва   продукції  сільського  господарства.  За  9  місяців порівняно з відповідним періодом 1997  року  воно  зросло  на  1,8 відсотка,  на 6 відсотків підвищилися обсяги капітальних вкладень. Хочу ще  раз  наголосити,  що  це  говориться  не  для  того,  щоб переконати   вас  в  успіхах  уряду.  Ми  критично  оцінюємо  свою діяльність,  соціально-економічну  ситуацію,  в   якій   перебуває країна, і усвідомлюємо свою відповідальність.

     Підсумки роботи   у   вересні   і  за  дев'ять  місяців  року засвідчили,  що стабілізаційні  процеси  не  набули  незворотнього характеру.  Але  ситуація  могла  бути  набагато  гіршою,  якби не оперативна реалізація антикризових заходів.

     У той же  час  (давайте  будемо  відвертими)  зараз  фактично відбувається  гальмування  процесів  їх  реалізації.  З  метою  їх законодавчого забезпечення Кабінет Міністрів 8  вересня  подав  до Верховної   Ради   перелік   законопроектів,   які   пропонувалось розглянути в першочерговому порядку.  12  вересня  за  пропозицією окремих  народних депутатів урядом було визначено 20 найважливіших проектів законів для розгляду на  пленарних  засіданнях  Верховної Ради.  Проте вже минув місяць,  а розглянуто з них тільки вісім, а прийнято лише один.

     Головна ж увага багатьох  депутатів  була  приділена  ревізії пакету  указів  Президента,  реалізація  яких дає змогу утримувати хитку  рівновагу  в  економіці.  Невже  хтось   вважає   здобутком відхилення  цих указів Президента?  Невже несвоєчасними були укази Президента  щодо  врегулювання  питань,  пов'язаних  із   процесом управління   об'єктами   державної   власності  та  про  створення фінансово-промислових груп?

     Чи вирішена в нас проблема залучення інвестицій  у  розбудову транспортних   коридорів?  Чи  працює  ефективно  в  нас  механізм банкрутства,  без  якого  неможливо  здійснити  санацію  збиткових підприємств, віднайти для них повноцінного власника?

     Думаю, що  відповіді  на  ці запитання відомі всім.  На жаль, енергія депутатського корпусу під час  розгляду  цих  питань  була спрямована не в конструктивне русло.

     Шановні народні депутати!  Підсумовуючи сказане,  хотів би ще раз  наголосити  на   загальних   напрямах   політики   уряду   на перспективу.

     Найважливішим уроком  кризи  має стати розуміння того,  що її неможливо  подолати  з  допомогою  лише  монетарних  інструментів. Безумовно, фінансова стабільність і надалі залишатиметься ключовим завданням  уряду.  Але  вона   має   бути   підкріплена   рішучими структурними   реформами,   нарощуванням  ефективного  виробництва шляхом залучення якісно  нових  факторів  економічного  зростання, зокрема інвестиційних та інноваційних.

     По-перше, мова   йде  про  посилення  координаційних  функцій держави   шляхом   визначення   пріоритетних   напрямів   розвитку економіки,  здатних  забезпечити  стратегічні  переваги  України в наступному столітті.  Керуючись цими пріоритетами,  уряд перегляне прийняті державні програми та найближчим часом підготує комплексні науково-технологічні програми, які спроможні забезпечити не тільки вихід  із нинішньої економічної стагнації,  а й прорив вітчизняних інноваційних лідерів на міжнародні ринки.

     По-друге, треба суттєво активізувати інвестиційну діяльність, створити умови для нагромадження.  Діяльність банківської системи, фондового ринку,  вільних економічних зон має бути  підпорядкована збільшенню  обсягу  інвестицій  у структурну перебудову економіки. Суттєвим резервом їх залучення, який поки що не використано, могло б стати правове врегулювання питань розподілу продукції, концесій, використання ділянок землі як застави,  довгострокова оренда землі під забудову тощо.

     По-третє, робиться  новий  акцент  у  політиці  приватизації. Найважливішими для нас стануть не кількісні показники.  На  перший план   виходить   завдання  формування  відповідального  власника, залучення  реальних  інвестицій,  які  б  забезпечили  в   процесі структурної  перебудови перехід від економіки збитків до економіки прибутку на кожному підприємстві.

     По-четверте, визначається  важливість   всебічної   підтримки підприємництва,   що  дасть  змогу  створити  нові  робочі  місця, динамічно  реагувати   на   зміну   кон'юнктури   внутрішнього   і зовнішнього ринків, наростити експортний потенціал держави.

     По-п'яте, визнається  необхідність переходу від фіскальної до стимулюючої  податкової  політики  та  забезпечення   стабільності правової  бази.  Звертаюсь  до  народних  депутатів із пропозицією спільно прискорити опрацювання "економічної конституції" держави - Податкового  кодексу.  На  часі також розробка податкових стимулів для банків,  які надають довготермінові  кредити  під  пріоритетні виробничі програми.

     По-шосте, уряд усвідомлює необхідність стимулювання реального споживчого попиту на внутрішньому ринку,  відсутність якого  стала одним із важливих чинників кризи вітчизняного виробництва. У цьому напрямі  буде  реалізовано  комплекс   заходів,   спрямованих   на збільшення   обсягу   обігових   коштів   підприємств,  підвищення платоспроможності  населення,  застосування  реальних   механізмів банкрутства тощо.

     По-сьоме, уряд   вважає,   що   гострота   ситуації  потребує посилення  фінансової  дисципліни,  підвищення  на   всіх   рівнях відповідальності   за   забезпечення   цільового   і   ефективного використання  бюджетних  коштів,  повноти  і  своєчасності  сплати податків і зборів до бюджетів і цільових фондів.

     По-восьме, ми  визнаємо  необхідність  якісних  змін  системи державного управління.  Як я вже наголошував,  здійснюються рішучі заходи  щодо  наведення  порядку  в  управлінні  державним майном. Держава як рівноправний власник має нарешті реалізувати свої права щодо  державних  підприємств та щодо своєї частки в корпоративному секторі.

     У цілому ж мова йде про поглиблення реформ з  усього  спектра соціальноекономічного  розвитку  та  про  перехід  до такої моделі економічного розвитку,  яка має забезпечити становлення України як високотехнологічної держави. Саме на цій основі буде створено нову ефективну структуру  економіки,  що  зможе  повністю  задовольнити соціальні потреби суспільства.

     Шановні народні  депутати!  Сьогодні  як  ніколи є актуальним питання  щодо  спроможності  провідних  політичних  сил   подолати протистояння. За будь-яких обставин ми не маємо права забувати, що ціна в цій боротьбі - майбутнє нашої країни.  Це можливо  лише  за однієї умови - збереження політичної рівноваги,  яка є вирішальним фактором   у   проведенні   економічної    політики.    Відповідно зберігається   довіра  партнерів  та  прогнозованість  ситуації  в економіці та суспільстві.  Сподіваюся,  що всі присутні  це  добре розуміють.

     На моє  глибоке  переконання,  першим  кроком до налагодження співпраці  має  стати  чітка  синхронізація  дій  законодавчої  та виконавчої  влади,  зокрема щодо реалізації комплексу антикризових заходів та прийняття Державного бюджету  на  1999  рік.  Одночасно спільні  дії  уряду  та  Верховної Ради мають бути спрямовані і на перспективу.  В цьому плані в нас є що запропонувати законодавцям. Майже рік тому уряд напрацював пакет програмних документів.  Зміни в економічному житті країни потребують постійної  корекції  планів роботи,  що були намічені раніше. Найближчими днями уряд направить на розгляд Верховної Ради уточнену  Програму  діяльності  Кабінету Міністрів та інші найважливіші документи.  Ми готові врахувати всі конструктивні пропозиції та ідеї народних депутатів.

     Думаю, що  цілком  логічним  було  б  використання   урядових напрацювань  для  спільної  розробки  довгострокової і комплексної програми подальшого розвитку України.  Така  робота  вже  ведеться урядом.  Є  також ряд цікавих ініціатив,  що виходять із Верховної Ради.

     Я вважаю,  що така спільна робота над перспективними  планами могла   б   справді  консолідувати  як  гілки  влади,  так  і  всі конструктивно налаштовані політичні сили.  Адже вона має  закласти фундамент  для  результативної  діяльності  наших наступників,  що будуть працювати і в уряді, і в законодавчому органі.

     На закінчення хочу наголосити на тому,  що в нас є  унікальна можливість  стати  вище  політичних  суперечок  і  по- справжньому продемонструвати своїми рішеннями піклування про  наших  громадян. Уряд пропонує законодавцям використати цей шанс.

     Дякую вам усім за увагу (Оплески).

     ГОЛОВА. Спасибі.

     Шановні колеги!  Згідно  з Регламентом ми відводимо 30 хвилин на запитання і відповіді.  Прохання  записатися  на  запитання,  а письмові запитання є у Валерія Павловича.  Він буде відповідати по черзі на одне письмове і  на  одне  усне  запитання.  Будь  ласка, висвітіть список.

     Слово надається   депутату   Новику.   Будь  ласка,  Анатолію Матвійовичу.

     НОВИК А.М.,  член Комітету Верховної Ради  України  з  питань охорони   здоров'я,   материнства  та  дитинства  (багатомандатний загальнодержавний виборчий округ,  виборчий блок  СПУ  та  СелПУ). Прошу передать слово Довганю Сергею Васильевичу.

     ГОЛОВА. Будь ласка.

     ДОВГАНЬ С.В.,  член  Комітету Верховної Ради України з питань фінансів     і     банківської     діяльності     (багатомандатний загальнодержавний  виборчий  округ,  виборчий  блок СПУ та СелПУ). Дякую, Олександре Миколайовичу. Шановний Валерію Павловичу! Я дуже уважно   ознайомився   з  розділом  "Сільське  господарство".  Там говориться,  що спад виробництва зупинено.  Але якщо подивитися на абсолютні  показники (скажімо,  урожайність - 22 центнери,  удої - 1300 кілограмів молока на корову),  то виникають великі сумніви  з приводу  того,  що  стосовно  аграрного  сектора сьогодні ведеться правильна політика. Я маю на увазі політику Міністерства АПК.

     1300 кілограмів молока на корову - це менше удою  кози.  Наші науково-дослідні  установи  мають великі можливості для того,  щоб вивести таку породу корів, яка б забезпечила ефективність власного виробництва  молока.  Я  маю  на  увазі племінну роботу.  Це також стосується і насінництва. Треба щоб насіння вироблялося в Україні, у нас є такі можливості.

     Як ви  дивитеся  на  те,  щоб  усе-таки  гроші,  які йдуть на закупівлю за  кордоном  племінної  худоби  чи  сортового  насіння, повернути нашому товаровиробнику?

     ПУСТОВОЙТЕНКО В.П.  Дякую за запитання. Справді, показники за дев'ять місяців свідчать,  що вперше за останні  роки  виробництво сільгосппродукції  збільшилося.  Але  якщо подивитися на структуру цього  виробництва,  то   мене   не   зовсім   задовольняє   якраз м'ясо-переробна  промисловість,  зокрема  виробництво  ковбас,  де відбувається  спад  виробництва.  Але  найголовніше  те,   що   ми призупинили   падіння  виробництва  в  галузі  тваринництва.  І  я повністю вас підтримую,  що  за  рахунок  селекції  і  направлення коштів...

     ГОЛОВА. Вибачте. Шановні колеги! Я просив би... Одну хвилину, все правильно...  Не треба шуміти.  Ваш колега поставив запитання, одержуйте відповідь... Будь ласка.

     ПУСТОВОЙТЕНКО В.П.  Я  просто  не  чую,  що  ви кажете.  Хочу сказати,  що те зростання,  яке є, досить скромне. Але ми минулого року  прийняли  програму  і спеціально виділили кошти на підтримку тваринництва.  Ви знаєте про це. Перше, що ми зробили на підтримку тваринництва,   -   звільнили  виробника  від  податку  на  додану вартість,  отримавши від  цього,  як  я  сказав  у  доповіді,  140 мільйонів гривень.

     Крім того,    ми    віддали    зерно    в    позичку    нашим сільськогосподарським  підприємствам  для  того,  щоб  вони  могли займатися   подальшим  розвитком  тваринництва,  і  це  дало  свій результат.

     І головне.  Я повністю підтримую думку про те,  що ми повинні свої кошти направляти на розвиток власної селекції в державі, а не фінансувати закордонних селекціонерів.

     ГОЛОВА. Письмове запитання.

     ПУСТОВОЙТЕНКО В.П.  Тут від багатьох фракцій.  Як  брати,  по одному від кожної?

     ГОЛОВА. Так, по одному.

     ПУСТОВОЙТЕНКО В.П.   Добре.   "Яких  заходів  вживає  Кабінет Міністрів щодо впорядкування роботи нафтогазового  комплексу?"  На минулому  засіданні  мене  запитували,  для чого в галузі створено національну акціонерну компанію. Ще раз підтверджую: для того, щоб навести порядок у нафтогазовому комплексі.

     Я подивився  зараз заяви окремих народних депутатів.  Вони не відповідають дійсності.  Ми уклали договір на 1999 рік щодо цього, і вчора відбулися збори акціонерів нафтогазової компанії, якими ми залишилися дуже задоволені.

     Щодо заходів.  Насамперед  це  система  постачання  газу   на територію  України.  Газ  власного  видобутку і частка російського газу,  що   транспортується   через   територію   України,   мають спрямовуватися  тільки на комунальнопобутові потреби населення.  А газові трейдери будуть обов'язково працювати  на  тому  ринку,  на якому   вони  працювали,  для  того  щоб  знайти  нормальні  форми розрахунків за газ.

     Що стосується розвитку  всього  нафтогазового  комплексу,  то стан справ у цій галузі нас дуже і дуже турбує.  І я думаю, що нам потрібно обов'язково із цих  питань  визначитися,  щоб  у  проекті програми  соціально-економічного  розвитку  на 1999 рік насамперед було   виписано   спеціальний   розділ,    присвячений    розвитку нафтогазового комплексу.

     ГОЛОВА. Депутат Іщенко.

     ІЩЕНКО О.М.,  член  Комітету  Верховної Ради України з питань державного будівництва, місцевого самоврядування та діяльності рад (виборчий  округ  96,  Київська  область).  Прошу  передати  слово депутату Янковському.

     ЯНКОВСЬКИЙ М.А.,  член  Комітету  Верховної  Ради  України  з питань  економічної  політики,  управління народним господарством, власності та інвестицій (виборчий  округ  47,  Донецька  область). Уважаемый  Валерий Павлович!  Я хотел бы задать конкретный вопрос: какие  проекты  законов  по   вопросам   стимулирования   экспорта предполагается передать на рассмотрение Верховной Раде и какие уже переданы?

     И второй вопрос:  какие меры  принимаются  правительством  по ограничению  роста тарифов естественных монополий,  очень влияющих сегодня на экспортную политику предприятий?

     ПУСТОВОЙТЕНКО В.П.  Дякую вам за запитання. Хочу вам сказати, що   після   зустрічі   з   керівниками  підприємств  Міністерства промислової політики в нас, у Кабінеті Міністрів, ми розробили три основних антикризових заходи.

     Перший -  спрощення видачі ліцензії на експорт продукції,  що реалізується з території України.

     Другий - спрощення митних процедур для експортерів.

     І третім заходом був перегляд  Постанови  Кабінету  Міністрів щодо  критичного  імпорту  товарів,  які  будуть  експортуватися з території України.

     Щодо другого  запитання.   Хочу   сказати,   що   нам   треба обов'язково прийняти ті шість проектів законодавчих актів, про які я сказав.  Вони стосуються антидемпінгових заходів і вже внесені у Верховну Раду.  Це - першочергові законодавчі акти,  які,  вважаю, треба прийняти.

     Ми також  проаналізували   процедуру   імпорту   товарів   на українські  ринки.  Хочу  сказати,  що  мене  сьогодні дуже хвилює процес закупівлі валюти на  валютній  біржі,  який  уряд  сьогодні практично не контролює.  Замість товарів,  необхідних для України, там закуповуються товари, які зовсім не треба б закуповувати в цей складний для підтримки експортера час.

     ГОЛОВА. Думаю,  Валерію Павловичу,  що нам,  мабуть, потрібно подати законопроект про оголошення мораторію на вивіз  мінеральних добрив  на  найближчі  десять років і заборонити вивіз мінеральних добрив.  Ми  ж  сьогодні  ще  не  довели  урожай  зернових  до  22 центнерів, а торгуємо добривами!..

     ПУСТОВОЙТЕНКО В.П.   Олександре   Миколайовичу!  Я  хотів  би депутату Янковському, який поставив запитання, іще сказати... Якщо ми  ще  втратимо експорт мінеральних добрив у нашій державі,  тоді нам потрібно взагалі згорнути нашу хімічну  промисловість  і  вона більше не працюватиме.

     ГОЛОВА. Думаю,  що  вона  створена для нашого села,  а не для закордону. Ми хліба вже не маємо, ми цукру не маємо! (Оплески).

     Думаю, що це не місце для суперечок.

     ПУСТОВОЙТЕНКО В.П.  Так,  Олександре   Миколайовичу.   Я   на доповнення ще хочу сказати,  що наші хімічні підприємства працюють сьогодні  на  30-40  відсотків  потужності.  У  нас  є  можливість повністю  забезпечити  себе  мінеральними добривами,  тільки треба вирішити питання розрахунків за них.  На жаль,  ту позичку, яку ми надали  сьогодні  сільгоспвиробнику  під  урожай  1998 року,  дуже складно  повернути  до  цих  підприємств.  Я  думаю,  що   депутат Янковський мене в цьому підтримує.

     ГОЛОВА. Будь ласка, відповідайте на письмові запитання.

     ПУСТОВОЙТЕНКО В.П.  Я  вже не знаю,  на що відповідати.  Може нехай хтось інший вибирає запитання,  щоб  не  сказали,  що  я  їх вибираю?..

     Депутат Журавський  пише:  "Шановний  Валерію  Павловичу!  Як відомо,  у зв'язку з загостренням  соціально-економічної  ситуації сьогодні у найскладніших умовах опинилася сільська загальноосвітня школа.Чи планує уряд якісь заходи для підтримки  загальноосвітньої сільської школи?"

     Я хочу  сказати,  що  ця  проблема  повинна  стати  предметом спеціального розгляду як  у  нас  в  уряді,  так  і  на  засіданні Кабінету  Міністрів.Чому?  Тому  що  насамперед  у  нас сьогодні є перекіс між розвитком загальної освіти в місті,  де  створені  для цього всі умови, і на селі, де таких умов практично немає.

     ГОЛОВА. Депутат Мармазов.

     МАРМАЗОВ Є.В.,  перший  заступник  голови  Комітету Верховної Ради України з  питань  паливно-енергетичного  комплексу,  ядерної політики  та  ядерної  безпеки  (багатомандатний загальнодержавний виборчий округ,  КПУ).  Валерий Павлович,  у меня  к  вам  вопрос, связанный   с   проблемой   повышения   ответственности   Кабинета Министров.  Можно приводить много примеров,  но  вот  последний... Недавно  состоялась  мощная акция протеста работников пяти атомных электростанций Украины, входящих в состав Энергоатома, связанная с невыплатой  заработной  платы.  И  вот в результате договоренности между правительством и профсоюзом эта акция  была  приостановлена; вышло специальное постановление Кабинета Министров, я могу назвать и его номер,  и от какого оно числа - 29 сентября, то есть в конце месяца,  -  в  котором  предусматривалось  сокращение до 5 октября задолженности по заработной плате работникам АЭС на месяц.

     Не успели чернила высохнуть,  как это  постановление  Кабмина уже было забыто и не выполнено.  Сейчас атомщики готовятся к новым массовым акциям протеста, вплоть до остановки ядерных реакторов.

     Причем, по заявлению профсоюза атомщиков,  эта акция не имеет политического характера.  Она не связана с отчетом правительства в Верховном Совете.  Ответьте,  пожалуйста, почему это постановление Кабинета  Министров не выполнено,  кто за это ответил,  какие меры принимает  сейчас  Кабинет  Министров,  чтобы  как-то  решить  эту проблему?

     Спасибо.

     ПУСТОВОЙТЕНКО В.П.   Я  зустрічався  особисто  з  керівниками профспілки працівників атомної промисловості,  бо  в  нас  справді виникли проблеми щодо розрахунків із галуззю атомної енергетики.

     Ви знаєте,  що уряд не виплачує заробітну плату підприємствам атомної енергетики.  I всі питання випливають якраз із того, що ми незадовільно розраховуємося за електроенергію. I це питання там є. Але ми обов'язково виконаємо ту постанову, яка підписана сьогодні. Ми обов'язково виконаємо її найближчими днями.

     Письмове запитання депутата Луценка:

     "Шановний Валерію  Павловичу,  я  згідний  із названою вами в доповіді причиною фінансової кризи,  проте ніяк я не утямлюю, чому в  цьому  переліку  причин  не  названо  таких  явищ,  як  розквіт тіньового  бізнесу,  паразитичне  споживання,  втрата  керованості багатьма сьогоднішніми процесами, ідеалізація монетаризму..."

     Тут відразу пять запитань.

     Я хочу  сказати  (я  про  це  побіжно  сказав),  що нам треба займатися  боротьбою  з  тіньовим  бізнесом,  бо,  на  жаль,   він процвітає.  Якраз одним із заходів щодо цього може стати прийняття Закону про Гербовий збір,  що дасть змогу  значно  зменшити  обсяг тіньового  виробництва.  Проект  цього  закону  є.  Уряд  ужив ряд заходів щодо наведення порядку в  сферах,  де  якраз  розвивається тіньовий бізнес,  насамперед в газоенергетичному секторі. Особисто я подав до Конституційного Суду звернення щодо  комерційних  фірм, які  завозять  сьогодні  на  територію  України підакцизні товари. Тільки, на жаль, воно розглядається вже протягом трьох місяців.

     Щодо паразитичного споживання...  Що ви маєте на увазі?  Якщо те,  як  неякісно ми споживаємо передовсім енергоносії,  в той час коли  повинні  займатися  енергозбереженням,  то  щодо   цього   є спеціальна програма. На жаль, ми виконуємо її теж незадовільно.

     Щодо втрати керованості багатьма цими процесами. Вже давно на засіданнях Кабінету Міністрів ми  ставимо  питання  про  створення системи  управління  всіма  галузями народного господарства,  якою буде визначено,  хто за  що  на  якому  рівні  відповідає:  за  що безпосередньо  відповідає уряд,  за що і перед ким - міністерство, обласна державна адміністрація,  керівник підприємства,  а за що - ті акціонери,  які сьогодні акціонували ті чи інші підприємства, у тому числі приватний сектор економіки.

     I щодо  ідеалізації  монетаризму.  Ви  знаєте,  я  до   цього ставлюся   дуже   й   дуже  просто.  Якби  у  нас  не  було  зараз заборгованості передовсім із  соціальних  виплат,  де  ми  повинні робити індексацію, - це була б одна політика. У зв'язку з цим я на вчорашньому засіданні Кабінету Міністрів і сьогодні тут сказав, що якщо  в  цьому  чи  в  наступному році ми не вирішимо питання щодо можливості кредитування економіки за рахунок банківської  системи, а  не  тільки  за  рахунок  бюджету,  то далі ми просто не зможемо забезпечити розвиток усіх галузей народного господарства.

     Тому я хотів  би,  щоб  ми  опрацювали  і  розглянули  засади грошово-кредитної політики на 1999 рік разом із Верховною Радою, і тоді ми могли б працювати далі.

     ГОЛОВА. Депутат Долженко.

     ДОЛЖЕНКО Г.П.,  член Комітету Верховної Ради України з питань екологічної політики,  природокористування та ліквідації наслідків Чорнобильської   катастрофи   (багатомандатний   загальнодержавний виборчий  округ,  КПУ).  Фракция  коммунистов  Украины.  Уважаемый Валерий Павлович,  скажите,  пожалуйста,  в каком еще  государстве правительство работает два года без программы? Вы ее нам пообещали внести,  но мы ее до сих пор не видим у себя  на  столах.  Как  же можно было без нее работать? Это первый вопрос.

     И второй.  Вы  в своем выступлении заявляли о том,  что нужно отойти от фискальных налогов  и  перейти  к  налогам,  которые  бы стимулировали  производство в Украине.  На самом деле предложенный правительством пакет является фискальным.  И тот  проект  бюджета, который  вы  предложили  в  этом  году,  а  мы отклонили здесь,  в Верховном Совете,  он тоже фискальный,  потому что на 20 процентов предусматривает   увеличение  отчислений  из  местных  бюджетов  в центральный.  Вы   что,   за   счет   разрушения   и   уничтожения Чернобыльского фонда хотите пополнить бюджет?

     Сегодня, несмотря  на ваше обещание погасить задолженность по заработной плате,  в большинстве районов Черниговщины  учителя  не получают  ее  по  восемь  месяцев,  пенсионеры по шесть месяцев не получают пенсий. Люди вымирают. Сегодня на кладбище привозят по 25 человек в день,  а рождается один ребенок.  Куда мы идем,  Валерий Павлович?

     ПУСТОВОЙТЕНКО В.П. На перше запитання відповім дуже просто. Я передбачав,  що  до  мене  буде запитання щодо програми діяльності Кабінету Міністрів.  Така програма була розроблена в  серпні  1997 року.  Ми  готові  були  її подати до Верховної Ради.  Потім ми її затвердили  вже  13  січня  1998  року,  бо  час   іде,   ситуація змінюється.   Проте  ця  програма  актуальна  й  сьогодні.  Ми  її підкоригували також напередодні травневих подій.  А  та  програма, яку   повинна  була  розглядати  Верховна  Рада,  була  готова  на вересень.  І якщо ви нам скажете,  щоб ми в найближчі  дні  внесли програму, ми це зробимо обов'язково.

     Але я  особисто  дуже  сумніваюсь  у тому,  що ми тут зможемо прийняти програму дій уряду.  Адже  це  дає  можливість  працювати уряду ще один рік без відставки.  Якщо б ви її прийняли,  то я був би вам дуже-дуже вдячний,  бо ми б спокійніше працювали  і  у  вас було б більше часу для розгляду законодавчих актів.

     Друге запитання: яких заходів щодо підтримки нашого виробника вживає уряд?  Я на це запитання можу дуже довго відповідати,  бо в мене є своє бачення шляхів підтримки розвитку власного виробника.

     По-перше. Ми  скасували податок на додану вартість за газ,  а також на всі транзитні перевезення вантажів по території  України. Минулого року,  якщо ви пам'ятаєте, ми скасували податок на додану вартість або віддали його сільгоспвиробнику.

     Далі. Якщо ви дали право  Кабінету  Міністрів  регулювати  ці процеси...  Я  наводив  приклад (і ще раз до нього повернуся) щодо легкої промисловості.  Я пам'ятаю,  як Петро Миколайович Симоненко сказав,  що  в  нас  настав  час приватизації і треба передати все трудовим  колективам.  Ми   передали   всі   підприємства   легкої промисловості  трудовим колективам.  Зараз вони або відкриті,  або закриті акціонерні товариства.  Як вони працюють? За давальницькою схемою:   з-за   кордону   завозиться   метал,   потім   із  нього виготовляється продукція і  відправляється  за  кордон.  Там  вона реалізується,   і  на  тій  готовій  продукції  отримують  великий прибуток, а ми нічого не маємо. Що ми можемо зробити?

     Перш за все ми  повинні  взяти  під  контроль  ресурсну  базу легкої  промисловості  і  створити  для  неї  пільгові  умови щодо оподаткування.  Щоб наша  нитка,  гудзик,  тканина  були  набагато дешевші,   ніж   виготовлені   за   кордоном,  і  щоб  наша  легка промисловість могла працювати на наших тканинах. Якщо ви дали такі повноваження уряду, ми відпрацювали цей технологічний комплекс.

     Я робив  невеличку  доповідь  щодо  хмелярства  і виробництва льону.  Що таке хмелярство?  Візьміть райони  Полісся.  Там,  крім хмелю,  нічого не буде.  Краще всіх знає це Олександр Миколайович. Скільки ми вирощували там хмелю в  минулі  часи!  А  як  справи  з хмелярством сьогодні? Та ніяк, тому що в нас зовсім немає сьогодні переробки хмелю.  Абсолютно! Тому повинна бути система підготовки, вирощування й переробки хмелю.  Величезні кошти ми можемо отримати до бюджету якраз за  рахунок  підготовки  сировини,  яку  сьогодні практично всі наші пивзаводи завозять із-за кордону.  Аналогічно і з льоном.  Уряд уже опрацював ці схеми.  Нам тільки потрібно,  щоб Верховна  Рада  погодила  ці  технологічні схеми,  що дало б уряду можливість працювати в цьому напрямі.

     ГОЛОВА. Письмове запитання.

     ПУСТОВОЙТЕНКО В.П.  "Що  зроблено  урядом  щодо  стабілізації ринку державних запозичень?"

     Це питання для нас надзвичайно просте. Ми цією роботою почали займатися, як ви знаєте, ще після призначення нового складу уряду. Я  в  своєму  виступі порушував питання щодо облігацій внутрішньої державної позики.  Ніхто на це не зреагував.  Ми не  працювали  на ринку  облігацій внутрішньої державної позики практично по жовтень 1997 року.  Потім у зв'язку з фінансовою скрутою  знову  випустили облігації   внутрішньої  державної  позики  -  ринок  почав  знову працювати.  І реструктуризацію ми почали  ще  задовго  до  початку російської  кризи.  На жаль,  ми не змогли і з нерезидентами,  і з резидентами  вивчити   та   до   кінця   погодити   питання   щодо реструктуризації облігацій внутрішньої державної позики.

     Ми провели  реструктуризацію боргу за облігаціями внутрішньої державної  позики,  які  знаходилися  в  Національному  банку.  На сьогодні  ми  проплатили  нашим  нерезидентам  20 відсотків коштів (решта  коштів  у  гривні  залишилася  на  території  України)   і дозволили   нерезидентам,   які   працювали   на  ринку  облігацій внутрішньої державної позики,  працювати  на  нашому  внутрішньому ринку, тобто вкладати кошти в економіку України.

     І щодо  резидентів  наших  банків.  У нас залишилося декілька банків,  які не провели конверсії.  Думаю (я це сказав і  у  своїй доповіді),  найближчим  часом ми цю роботу завершимо.  Сума ця для нас узагалі незначна.  Але я хотів би,  щоб усе-таки був порядок і було  однакове  ставлення всіх банків до дій Національного банку і уряду в цьому плані.

     ГОЛОВА. Депутат Малолітко.

     МАЛОЛІТКО І.Ф., член Комітету Верховної Ради України з питань науки  і освіти (багатомандатний загальнодержавний виборчий округ, ПСПУ). Прошу передати слово Володимиру Марченку.

     МАРЧЕНКО В.Р.  Фракция Прогрессивной социалистической  партии Украины, социалистическая оппозиция. Уважаемый Валерий Павлович! Я надеюсь,  что экономическую оценку деятельности правительства даст Наталия  Витренко,  реализуя  наше  право  обосновать предложенный проект постановления.

     До того,  как задать вопросы,  я просто  хочу  напомнить  вам хорошо известный факт.  И я,  и Наталия Витренко голосовали против назначения вас на должность Премьерминистра.  Мы тогда  предлагали взять  всю  полноту  ответственности  за  положение  дел  в стране Президенту Украины.  И тогда Александр Мороз выступил и  предложил именно    вас    как    оптимальную   кандидатуру   на   должность Премьер-министра, чем увел Президента от прямой ответственности. А теперь   Александр  Мороз  является  одним  из  инициаторов  вашей отставки.

     У меня вопрос: в чем причина? Вы - Премьер Мороза. Сегодня он против вас.

     И еще два конкретных вопроса.  Вы показали программу, которую разработало правительство.  Почему эта программа не внесена в зал, кто   помешал?   И   вы   считаете   необходимым   принять  основы денежнокредитной политики.  Говорили  ли  вы  Морозу  о  том,  что необходимо их принять, и почему Верховный Совет их не принял?

     Спасибо.

     ГОЛОВА. Спасибі.

     ПУСТОВОЙТЕНКО В.П.  Я  дякую  вам  за  запитання.  Я  готовий відповідати на всі запитання.

     По-перше, я не Прем`єр Мороза.  Що значить Прем`єр Мороза або ще чийсь (Шум у залі). Це ваша думка. Я хотів би, щоб вся Верховна Рада довіряла урядові та мені особисто.

     По-друге. Щодо Програми діяльності Кабінету Міністрів,  то  я особисто  звертався  на  початку року до Олександра Олександровича Мороза з питанням: подавати програму на розгляд чи ні? Я зрозумів, що вона прийнята не буде, і сказали не подавати, тому я не подавав програму, хоча в травні місяці ми були готові подати нову програму на розгляд нового парламенту (Шум у залі). Можемо подати, так (Шум у залі).

     ГОЛОВА. Письмове запитання.

     ПУСТОВОЙТЕНКО В.П. "Шановний Валерію Павловичу! Скажіть, будь ласка,    чи    буде    в    нашій   державі   власна   банківська кредитно-фінансова система,  адже за відсутності власної кредитної системи  не  можна говорити про будь-яку економічну волю?  Чи буде погашатися  фінансова  заборгованість  із  пенсій  та  зарплат  по Чернівецькій області? Фракція партії зелених. Депутат Гуцол".

     Я взяв першу записку, яка є.

     ГОЛОВА. Я  хотів  би  сказати,  Валерію  Павловичу,  стосовно програми.  Ми на 24 жовтня цього року передбачили розгляд Програми діяльності уряду на 1999 рік.  Таким чином, ми в цьому залі будемо її розглядати.

     Депутат Чубаров. Будь ласка.

     ЧУБАРОВ Р.А.,  член Комітету Верховної Ради України з  питань прав   людини,  національних  меншин  і  міжнаціональних  відносин (виборчий округ 8,  Автономна Республіка Крим).  Уважаемый Валерий Павлович! Разумеется, для Автономной Республики Крым характерны те же экономические проблемы,  что и для других  регионов.  В  то  же время  только Крым имеет такую особую проблему,  как возвращение и обустройство ранее депортированного крымскотатарского народа и лиц других национальностей.

     В течение  1996-1997  годов из запланированных на эти цели 60 миллионов гривень было выделено  всего  13  миллионов  гривень.  В текущем  году из 13,5 миллиона гривень,  предусмотренных бюджетом, выделено только около 2  миллионов  гривень.  Последние  два  года практически  не  финансировались строительные работы,  связанные с обустройством ранее депортированных в Автономной Республике Крым.

     Уважаемый Валерий Павлович!  Вы один из тех  немногих  высших должностных   лиц,  которые  очень  хорошо  и  глубоко  знают  эту проблему.  Также вы знаете,  чем заканчивается накопление проблем, связанных  с  обустройством  десятков  тысяч  семей.  Я  хотел бы, Валерий  Павлович,  чтобы   вы   прокомментировали,   почему   так получилось,  что  Минфин отклонил предложения Госкомнаца Украины к проекту  Госбюджета  на  1999  год,  связанные   с   обустройством депортированных?

     Спасибо.

     ПУСТОВОЙТЕНКО В.П.  Я  справді добре знаюся на тих проблемах, які виникли  сьогодні  з  раніше  депортованим  кримськотатарським населенням.  Звичайно,  потрібно, виходячи з реальних можливостей, вирішувати ці питання.  Але я хотів би,  щоб ми розглянули й  інше питання,  про яке я говорив у своїй доповіді, - створення умов для окремих  банківських  структур,   які   будуть   займатися   якраз кредитуванням розселення кримськотатарського народу.

     ГОЛОВА. Письмове запитання.

     ПУСТОВОЙТЕНКО В.П.  "Скільки коштів надійшло від приватизації до державного бюджету?"

     Я хочу сказати, що передбачалися надходження від приватизації до  державного  бюджету в розмірі близько 1 мільярду 100 мільйонів гривень.  На сьогодні надійшло близько 260 мільйонів  гривень.  Це дуже  незадовільно,  і  дане  питання  нас хвилює.  Це,  звичайно, непогано,  з одного боку,  а з другого - це дасть  нам  можливість підготуватися  до наступного 1999 року,  коли ринок цінних паперів буде  щось  вартий.  Тому  що  на   сьогодні   вартість   об'єктів приватизації  практично  нульова,  а  мені як урядовцю і просто як людині,  громадянину своєї країни не хотілося б, щоб ми за безцінь віддали  ті об'єкти,  які на сьогодні є в Програмі приватизації на 1999 рік.

     ГОЛОВА. Депутат Черняк.

     ЧЕРНЯК В.К.,  перший заступник голови Комітету Верховної Ради України   з   питань  економічної  політики,  управління  народним господарством,  власності  та  інвестицій  (виборчий  округ   153, Рівненська область). Фракція НРУ. Шановний Валерію Павловичу! (Шум у залі).

     ГОЛОВА. Мається на увазі фракція Народного руху України.

     ЧЕРНЯК В.К. Народний рух України. Шановний Валерію Павловичу! Як  ви оцінюєте ступінь впливу уряду на ситуацію:  чи володіє уряд ситуацією,  чи вона вийшла зпід  контролю?  Які,  на  ваш  погляд, основні  помилки  були  допущені  урядом  і  як  уряд виправляє ці помилки?

     Далі. Прогнозувалася урядом фінансова криза чи вона виявилася для  нього  несподіванкою?  Складається  враження,  що уряд пер на кризу,  як "Титанік" на айсберг. Чому не вживалися упереджувальні, превентивні  заходи?  Ви  трошки  сказали  про  це,  що начебто це робилося,  але все-таки складається враження,  що недостатньо вони вживалися, і тому криза виявилася глибшою.

     Дякую.

     ПУСТОВОЙТЕНКО В.П. Я дякую вам за запитання. Хочу сказати, що ви задали дуже і дуже складне і суттєве запитання.

     Після поїздки до  Сполучених  Штатів  постало  питання,  і  я підтримую  цю  ідею,  що ми повинні мати інструмент,  за допомогою якого   слідкуватимемо   за    світовими    фінансово-економічними процесами. Без цього ми на сьогодні не зможемо обійтися.

     В усіх  доповідях  зазначалося  на  щорічних зборах (до речі, було присутньо дуже багато депутатів),  що світова фінансова криза охопила   40   відсотків   економік   країн   світу   і  продовжує нарощуватися.

     Нині в Міністерстві економіки проводиться моніторинг з  метою відслідковування  всіх  фінансових  і  економічних  процесів,  які відбуваються у світі, щоб вчасно вживати відповідних заходів.

     Хочу сказати,  що фінансову кризу ми почали  відчувати  ще  в жовтні  1997 року.  І коли це сталося,  ми майже повністю зупинили погашення заборгованості із заробітної плати та пенсій.  До Нового року,  якщо  пам'ятаєте,  ми погасили заборгованість із соціальних виплат десь на 1 мільярд гривень, можливо, трохи більше. Потім уже не змогли.

     Почався новий  бюджетний  рік.  Був затверджений бюджет.  І я хочу сказати,  що за структурою був затверджений непоганий бюджет, і  якщо  б  ми  виконали  всі  ті структурні показники і своєчасно прийняли законодавчу базу під бюджет 1998 року, то ситуація була б зовсім іншою.

     Перше. Ми повинні були отримати більше 1 мільярда гривень надходжень до Інноваційного  фонду.  Постановою Верховної  Ради  було  затверджено,  що  420  мільйонів  гривень з Інноваційного  фонду  спрямовуються  на  соціальні   виплати,   на погашення заборгованості.  Ця сума так і залишилася, але, на жаль, відповідний закон ми так і не прийняли. Тобто це записано тільки в бюджеті,  а  коли  податківці йдуть до керівника підприємства,  то чують таке:  "Те,  що записано в бюджеті - це  для  вас.  Покажіть закон для нас, що я повинен щось перераховувати".

     Друге питання  - приватизація.  Програму приватизації на 1998 рік було затверджено лише у  березні  місяці.  Тобто  ми  втратили майже  три  місяці.  А  тоді  якраз  фондовий  ринок ще більш-менш працював.  Таким чином,  за п'ять  місяців,  тобто  за  станом  на травень,  було отримано майже 250 мільйонів гривень,  а за останні чотири місяці ми практично нічого не отримали від приватизації  до державного бюджету.  А передбачено 1 мільярд 100 мільйонів гривень надходжень від приватизації.

     Третє питання,  одне з головних.  Ми зазначили, що повинні за рахунок  амортизації фінансувати,  підтримувати виробництво.  Уряд запропонував стягувати амортизаційних  відрахувань  1  відсоток  і вніс відповідний законопроект ще в грудні 1997 року. Передбачалося отримати трохи більше 1 мільярда  гривень  на  підтримку  власного товаровиробника.  Оскільки  в банківській системі коштів немає,  в бюджеті також,  ми почали думати,  де їх  можна  закумулювати.  Що маємо? Прийняли рішення відраховувати 0,65 відсотка і зробили це 3 чи 4 березня 1998 року.  Ми втратили майже три місяці! Перші кошти було  отримано  20  чи  22  квітня.  Я пам'ятаю кожну копійку.  На сьогодні зібрано десь 140 мільйонів гривень - це зовсім мало. А ми хотіли зібрати до кінця року 560 мільйонів. А якщо б це був ще й 1 відсоток і він почав стягуватися з початку року -  це  було  б  ще більше.  І це якраз ті кошти,  яких так бракує в бюджеті, для того щоб  здійснити  економічні  зрушення  та  виправити  становище   в соціальній сфері.  Тобто ми отримали бюджет, дохідна частина якого наповнена недостатньо.

     І яке б рішення ви сьогодні не  прийняли,  ми  повинні  разом створити   робочу  групу  щодо  доопрацювання  проекту  Державного бюджету на 1999 рік.  Я вчора запропонував це і сьогодні звертаюся до вас, благаю: визначте народних депутатів, урядовців, які сядуть разом і подивляться податкову базу, на якій буде готуватися проект бюджету на 1999 рік.  Других же грошей не буде!  Треба порахувати, десь поліпшити  базу,  десь  розширити,  десь,  можливо,  зменшити податки,  але  створити  умови  для надходження коштів до бюджету. Також треба подивитися, які законодавчі акти потрібно прийняти під бюджет  1999  року,  причому прийняти за 10-15 днів,  лише тоді ми зможемо працювати. Якщо ж не буде законодавчої бази для наповнення бюджету  1999  року,  то як би хто не виступав,  як би хто щось не обіцяв, питання ці повністю вирішені не будуть.

     Тому хочу сказати,  що ми чекали  на  такий  розвиток  подій. Взяти,   наприклад,   ситуацію  в  чорній  металургії.  Ми  тільки застосували  жорсткіші  заходи  щодо  човників,   які   їздять   в Туреччину,  та  заборонили  вивезення  соняшнику,  як після візиту прем'єр-міністра Туреччини почали відчувати,  що  Туреччина  стала "душити"  наші  ціни  по  чорній  металургії,  на наш метал.  І на сьогодні, на жаль, ця проблема залишається.

     Під час поїздки до Сполучених Штатів  Америки  я  скрізь,  на всіх  рівнях,  порушував  питання щодо скасування ввізного мита на експортні товари українського виробництва.

     На сьогодні є дуже велика проблема і з реалізацією  карбаміду та аміаку.  Ми в цьому питанні залежимо від Росії.  Було підписано угоду щодо експорту аміаку за кордон, ми підвищили тарифні ставки. Тепер тільки ми пробуємо скоротити поставки аміаку Росії,  щоб наш товар більше йшов на експорт за  кордон,  або  підвищуємо  тарифні ставки,  як  Росія  одразу  ж  припиняє  постачання газу (так вона вчинила стосовно двох  маріупольських  металургійних  комбінатів), або веде розмову про ціну. І ми, на жаль, від цього залежимо. Тому повинні враховувати процеси, які відбуваються.

     Щодо російської кризи. Так, ми розробили заходи і підготували законодавчі  акти  на  збільшення  дохідної  частини бюджету,  але протягом шести місяців практично не мали  з  ким  співпрацювати  в Росії.  На сьогодні ситуація вже стабілізувалася, призначено новий уряд,  призначено відповідального  за  роботу  з  Україною.  І  ми найближчими  днями  маємо  розглянути  всі  питання,  пов'язані зі збільшенням експорту продукції та створенням системи розрахунків з Росією.  Не  буде експортного потенціалу,  ми втратимо ринки збуту нашої продукції,  а потім буде дуже важко за них боротися. Тому ми відслідковували  процеси,  які  відбувалися,  володіли ситуацією і зараз володіємо.  Але,  на жаль,  на ті процеси, на які ми повинні впливати, ми впливаємо недостатньо.

     Наведу лише  один  приклад - стосовно контрактів на закупівлю валюти.  Я домагався,  щоб  усе-таки  показали  ці  контракти.  На прохання   Віктора   Андрійовича  Ющенка  послали  туди  податкову інспекцію,  представників Служби безпеки,  митного  контролю,  щоб вони  слідкували  за  реальністю тих контрактів,  які подаються на валютну біржу.  Довго  не  надавали.  Потім  подивився,  що  ж  ми закуповуємо.  Парфюмерні вироби,  рибу, музичні інструменти і таке інше.  А доступу до того (про це мене сьогодні  запитував  депутат Янковський),  щоб  купити  газ,  нафтопродукти,  нафту,  практично немає. А запити щодо цього надходять з обласних адміністрацій. Тож тепер  ми  почали  займатися  тим  товаром,  який закуповується на території України.

     ГОЛОВА. Спасибі, Валерію Павловичу.

     ПУСТОВОЙТЕНКО В.П. Дякую всім за увагу.

     ГОЛОВА. Оголошується перерва на 30 хвилин.  Розпочнемо роботу о 12 годині 45 хвилин.

      (П і с л я п е р е р в и)

     ГОЛОВА. Прохання   запрошувати  людей  до  залу.  Продовжуємо роботу.  Слово для співдоповіді надається голові Комітету з питань економічної політики, управління народним господарством, власності та інвестицій Станіславу Івановичу Гуренку.

     ГУРЕНКО С.І., голова Комітету Верховної Ради України з питань економічної політики, управління народним господарством, власності та інвестицій (багатомандатний загальнодержавний  виборчий  округ, КПУ).  Фракція Компартії України.  Шановні присутні!  Шановні наші виборці!  Питання,  яке  розглядає  сьогодні  Верховна  Рада,  має набагато глибший зміст, ніж визначає його назва в порядку денному. Незважаючи на бодьорі заяви державного  керівництва  про  неминучу близьку   стабілізацію   економіки,   системна   (наголошую:  саме системна!) криза стрімко підмиває підвалини  соціальноекономічного буття нашого суспільства.

     Провал відчайдушних   спроб  Прем'єра  поліпшити  стан  справ адміністративним тиском,  низька ефективність антикризових заходів уряду підтверджують таку тезу:  щоб запобігти трагічним руйнаціям, нині конче потрібні не заяви про безальтернативність  курсу  і  не кавалерійські наскоки, а системні й вичерпні дії владних структур.

     Характер економічної  ситуації,  що склалася в державі,  стає більш зрозумілим в процесі аналізу деяких  статистичних  даних  та оцінок, опублікованих іноземними й вітчизняними експертами.

     Почнемо з  головного.  Головний  економічний показник - обсяг внутрішнього  валового  продукту  держави  -  за  1995-1997   роки зменшився в 2,5 раза.  З урахуванням рівня девальвації гривні його падіння 1998 року сягне  не  менше  як  6-8  відсотків.  Внаслідок цілковитої    перемоги   політики   монетаризму   над   інтересами національної  економіки  фінансово-кредитна  система   в   Україні функціонує   нині  лише  як  інструмент  самодостатнього  розвитку банківської спільноти.

     Протягом останнього часу Нацбанком України кредитуються  лише державні видатки, а кредитні ресурси комерційних банків укладалися в спекуляцію на державних облігаціях.  Реальна  економіка  вже  не один  рік  практично  відсічена  від  кредитування.  Сума взаємних неплатежів у народному господарстві зростає і нині  перевищує  220 мільярдів гривень.

     А про  динаміку економічного рівня життя громадян красномовно можуть  свідчити  такі  дані:  звичний   для   багатьох   показник зайнятості  населення - чисельність промперсоналу - знижується.  У другому кварталі поточного року він  становив  лише  68  відсотків рівня 1992 року.

     Показник офіційних   доходів   -  рівень  середньої  реальної заробітної плати - у липні 1998 року  сягнув  лише  35,7  відсотка аналогічного показника 1990 року.

     Постійно наростаюча заборгованість із виплат заробітної плати становить 6,5 мільярда,  а з пенсій - 2 мільярди гривень,  сумарна заборгованість  із соціальних виплат населенню за рахунок бюджетів сьогодні уже становить понад 2 мільярди гривень. За минулий рік за інтегральним  показником  якості  життя Україна посіла 151-е місце серед держав світу.  Беззастережно відкривши свій внутрішній ринок товарній експансії закордонних виробників, наша держава під тиском кризи та антимонопольних заходів конкурентів нині  швидко  втрачає ті  нечисленні  зовнішні  ринки,  які  донедавна ще давали валютне забезпечення критичного імпорту.  Відтак зростає  від'ємне  сальдо зовнішньої  торгівлі,  а споживчий ринок щорічно витягує з України не менш як 5 мільярдів,  а за деякими розрахунками - не менше 8-10 мільярдів доларів США.

     Фактично з    кишені   пересічного   українця   на   сьогодні інвестується  економіка  зарубіжних   країн.   Іноземні   експерти відзначають,  що  нині  Україна  не  має  внутрішніх інвестиційних джерел для розвитку власної економіки. Аналогічні твердження, хоча й   дещо  інакше  сформульовані,  останнім  часом  з'явилися  і  в публічних заявах найвищих посадових осіб України.  За  таких  умов важко навіть говорити про економічний суверенітет держави.

     Попри всякі    політичні    спекуляції   можна   обгрунтовано стверджувати,  що нинішня економічна ситуація склалася аж ніяк  не протягом  останніх місяців.  Вона є результатом тривалої державної політики.  В інтересах держави,  в інтересах  народу  ця  політика повинна   зазнати   докорінних   змін.   На  жаль,  немає  підстав сподіватися,  що для громадян України ситуація швидко зміниться на краще,  навіть  якщо  корективи  до  цієї  політики будуть внесені просто сьогодні.  Та подальше зволікання є  просто  неприпустимим. Незалежно  від того,  якому уряду випаде доля провадити економічну політику далі,  ми всі свідомі того,  що,  напевне, знову матимемо справу з політикою нинішнього Президента.

     Сподіваючись на  зміну курсу навіть у такому випадку,  вважаю за потрібне висловити деякі концептуальні  зауваження  щодо  зміни економічної  політики,  які  випливають  з  обговорення  питань на засіданнях нашого комітету,  із  контактів  із  членами  уряду  та представниками різних кіл виробничників.  Починати, на наш погляд, слід   з   негайного   визначення   межі   малозабезпеченості   та індексування  заробітних  плат  і  пенсій відповідно до фактичного рівня інфляції.  Ми впевнені, що Верховна Рада ухвалить відповідні рішення  найближчими  днями.  Попри  всі негаразди,  уряд разом із регіональними органами (я на цьому особливо  наголошую:  разом  із регіональними  органами  виконавчої  влади!)  просто  зобов'язаний забезпечити негайні регулярні поточні виплати заробітної плати  та пенсій,  проіндексувати  заборгованості  та  вишукати  способи  їх ліквідації найближчим часом. Причому робити це треба незалежно від того, до якої форми власності належить боржник.

     Далі. Уряду   слід   опрацювати  конкретну  програму  запуску реальної економіки  та  розвитку  внутрішнього  ринку  споживання. Концептуальні   підходи   тут  відомі:  активна  протекціоністська політика держави, дійова державна підтримка вітчизняного виробника в  процесі  освоєння  нових  зовнішніх  ринків.  Кінцева мета - це забезпечення   платоспроможного   попиту   населення,    оживлення внутрішнього   ринку,   виробництво  і  збут  конкурентоспроможної продукції.

     На шляху цих перетворень стоять відомі всім  нам  перепони  і одна  з  головних  -  це  хижацький  характер  внутрішнього ринку, особливо ринку енергоресурсів,  його криміналізація. Безконтрольна цінова   політика   спрямована   сьогодні   лише   на   збагачення посередників і  в  остаточному  підсумку,  що  найбільш  ускладнює проблеми   економіки   України,   -  на  необгрунтоване  зростання собівартості  української  продукції,  що  зумовлює  зниження   її конкурентоспроможності  на  світових ринках і занепад вітчизняного виробництва.

     Проблема ця давно відома і нині можна вже  відверто  сказати, що  подальше  зволікання  з  її  розв'язанням  є  злочинним з боку виконавчих  та  правоохоронних  структур.  Не  може  не  виникнути питання, чому ці проблеми час від часу постають, обговорюються і в міру сил розслідуються лише депутатськими надзвичайними комісіями? Ми,  на  жаль,  не  маємо жодного прикладу,  коли такі справи,  що відомі всім,  що випливають тільки під час тих  або  тих  можливих переміщень  у  владних  структурах,  стають  об'єктом  уваги наших правоохоронних органів.

     Останнім часом видається,  що й  податкова  адміністрація,  і податкова  міліція,  і численні підрозділи Міністерства внутрішніх справ  та  Служби  безпеки  просто  спостерігають  і   накопичують матеріали.

     Для побудови  моделі  економічного  розвитку треба,  зрештою, відмовитися від ідеологізації окремих табу,  тобто заборон.  Варто реально  проаналізувати,  які наслідки маємо від приватизації;  до чого призвела демонетизація економіки; чи така вже справді страшна керована  емісія  для  стартових  впорскувань кредитів та обігових коштів,  передусім до короткоциклових галузей економіки (із них  я виділив би галузі з виробництва товарів народного споживання).

     Принагідно нагадаю   про  те,  що  ще  за  90-х  років  легка промисловість   Української   РСР   забезпечувала   40   відсотків надходжень   до   державного   бюджету.  Нині,  як  відомо,  легка промисловість не те що лежить,  а вже навіть зникла і  з  лежачого стану.

     Щодо приватизації.  Назріла  проблема  оголошення  мораторію. Рішення комітету з цього приводу вже є.  Також є проекти,  внесені до Верховної Ради. Я прошу нас правильно зрозуміти: ми наполягаємо на  мораторії  насамперед  для  того,  щоб  скоригувати   програму подальших    дій,    зокрема   часткову   реприватизацію   окремих підприємств.

     Щоб не бути голослівним і знову  не  підпасти  під  небезпеку ідеологічних  звинувачень,  звернуся до двох прикладів,  близьких, сподіваюся, і Прем'єр-міністру, який звітував з цієї трибуни.

     Шановний Валерію Павловичу! Як усім відомо, ви мали нещасливу нагоду  бути  присутнім  під час поховання жертв вибуху в одній із шахт на Луганщині.  Ви,  гадаю,  знайомі  з  висновками  державної комісії.

     Тож мушу  вам  сказати,  що  в  цих висновках є страшні речі. Значна частина (якщо не більшість) шахтарів,  молодих хлопців, які загинули    в    забої,   не   мали   саморятувальників.   Це   ті саморятувальники,  що випускаються на заводі в Луганській області, на  заводі,  котрий  майже  продали  з  молотка.  І тільки завдяки енергійному втручанню нашого комітету, допомозі працівників вашого апарату  нам  удалося  зберегти  маленьку  часточку ще у власності держави.  Саморятувальник  в  Україні  коштує  70  гривень,  а   у Федеративній  Республіці Німеччині - 2,5 тисячі гривень.  Куди він піде з приватного  підприємства?  Навіщо  було  приватизувати  цей завод?  І,  гадаєте,  на  цьому  заспокоїлися?  Ми  знову одержали перелік підприємств, що не підлягають приватизації. Гадаєте, там є заводи,      скажімо,     з     виробництва     вибухонебезпечного електрообладнання,  вкрай   потрібного   для   наших   надзвичайно газонебезпечних на метан шахт?  Немає. До того ж немає, незважаючи на те,  що й  до  міністра  Гуреєва,  і  до  віце-прем'єр-міністра Тігіпка колектив Торезького заводу звертався п'ять разів. Отакенна папка листування, всі резолюції схвальні, а завод знову поставлено на приватизацію.

     Іще найразючіший приклад. Ви цілком обгрунтовано говорили про те, що не можна допустити розпродажу обласних енергосистем. А вони ж розпродуються!  То невже не пора навести в цьому лад? Невже ж не пора знайти посадових осіб,  які стоять за цим, які наживаються на цьому?

     Тепер про демонетизацію.  Маса грошей у країні в пропорції до внутрішнього валового продукту становила 1991 року  80  відсотків. Тепер вона становить 13,5 відсотка,  за розрахунками Національного банку на кінець року становитиме 14,4 відсотка.  На 1999 рік знову планується зниження.  А чи можемо ми з такою масою обігових коштів обслуговувати і ринки, і потреби нашої економіки? Звичайно, й далі триває орієнтація лише на доларове забезпечення гривні.  То, може, годі  вже  утримувати  штучний  курс  гривні?  Все   це   підлягає докладному аналізу й негайному розв'язанню.

     Далі - про керовану емісію.  У нас слово "емісія" рівнозначне 58 статті колишнього Кримінального кодексу (це,  хто пам'ятає,  15 років  із конфіскацією або смертна кара).  Ну,  треба ж без емоцій з'ясувати,  який обсяг емісії потрібно  для  того,  щоб  запустити замерзлу економіку.

     Є нагальна   потреба   в  розв'язанні  й  таких  проблем,  як пріоритетний розвиток усього комплексу  забезпечення  енергетичних потреб  держави  і нарощування обсягів електроенергії.  І починати слід із поглибленого використання вугілля.  Ну,  що ж це робиться? Ми  на  закриття  шахт  разом із нашим рідним урядом уже витратили десь близько 200 мільйонів доларів США.  Планується  витратити  ще майже  стільки.  Тобто нашим нащадкам залишаться зруйновані шахти, зруйновані шахтні селища і присілки та понад 300 мільйонів  боргу, який  доведеться віддавати з відсотками.  А тим часом у нас запаси вугілля достатні, щоб експлуатувати свої родовища понад сто років.

     У нинішньому році,  до речі,  видобуток вугілля планується не більш ніж 60 мільйонів тонн за умови, що для нормального існування середненького  економічного   комплексу   України   потрібно   130 мільйонів   тонн.  Тут  багато  хто  з  депутатів  виступав  проти завезення дешевого вугілля з Казахстану.  А  я  хочу  сказати,  що сьогодні  з  Польщі,  із  Західної  Європи  мільйони  тонн вугілля завозяться без усілякої ратифікації.  До того ж за ціною,  що якби такі кошти платити,  скажімо,  шахтарям шахти Юхима Звягільського, то  ми  б  мали  це  вугілля  в  більшій  кількості,  дешевше   за транспортуванням  і  набагато вищої якості.  І знову ми інвестуємо західного виробника.

     Відомо, як важко розв'язуються проблеми оплати російського  й туркменського газу та нафти. Але тим часом є ж висновки експертів, які свідчать, що близько 40 відсотків потреби в нафті і близько 60 відсотків  потреби  в  газі  Україна  може  забезпечити за рахунок розроблення власних родовищ.  У цьому напрямку нічого не робиться, а    треба   вже   повертатися,   оскільки,   як   слушно   сказав Прем'єр-міністр сьогодні, слід надіятися тільки на самих себе.

     Є проблема,   котра   стосується    підвищення    керованості економіки.  Не можна не зважати на те, що низку функцій центральне керівництво не  може  виконувати  щодо  підприємств  різної  форми власності. На мій погляд, треба делегувати деякі функції державним адміністраціям.  А якщо потрібна зміна Конституції та законів  про державне  самоврядування,  то  треба до того вдатися.  Справа того варта.

     На завершення скажу,  що радикальна зміна економічного  курсу на користь України,  як її розуміють комуністи,  можлива тільки за умови зміни нинішнього  курсу,  котрий  провадить  Президент.  Тим часом  він  укотре запевнив,  що ніякої зміни курсу не буде.  Тому наше сьогоднішнє засідання певною мірою має умовний характер. Який би  уряд не прийшов на зміну уряду Пустовойтенка (чи йому довірять працювати далі), реальних результатів буде, на мій погляд, мало.

     Що стосується долі уряду,  то наш комітет сьогодні  зійдеться на своє зібрання і внесе потрібні пропозиції.

     Дякую за увагу.

     ГОЛОВА. Слово  для  співдоповіді  надається голові Комітету з питань соціальної політики та праці Євгену Кириловичу Марчуку.

     МАРЧУК Є.К.,  голова Комітету Верховної Ради України з питань соціальної  політики  та  праці (багатомандатний загальнодержавний виборчий округ,  СДПУ(о)). Шановні народні депутати! Вельмишановні співвітчизники!   Завтра   виповнюється   чотири  роки  з  моменту започаткування курсу радикальних економічних реформ,  економічного курсу,  результатом  якого є глибока системна фінансово-економічна криза.  На сьогодні ми маємо практично цілком збанкрутілу державу. Наявна  соціально-економічна система вже практично вичерпала майже всі свої ресурси виживання.  Карколомне падіння  життєвого  рівня, абсолютне   зубожіння  основних  верств  та  прошарків  населення, соціальна  депресія,  цілковитий  розвал  економіки,  а   особливо соціальної  сфери,  досягли  межі,  за  якою незворотна деградація суспільних процесів стає,  на жаль,  уже неминучою.  Саме в  цьому контексті,  як  на  мене,  ми маємо розглядати й сьогоднішній звіт уряду.

     Що ж стало основним каталізатором загальноукраїнської  драми? Чому  омріяна  в  поколіннях  і  оспівана  в  піснях  незалежність обернулася для людей так званим "комфортом" безнадії та  безвір'я? Висновок  тут напрошується один - визначальним чинником,  основним спонукачем усіх наших суспільних бід і системної руйнації є  криза влади, передусім - криза владних найвищих поверхів.

     Суспільству вже  набридає дивитися,  як наші найвищі посадові особи поводяться як удома,  так і за кордоном у ролі плакальників, маючи  всю  повноту  державної влади.  Президент без упину вишукує причини і винуватців,  які нібито постійно  заважають  здійснювати ефективну соціально-економічну політику.  Це,  звичайно,  викликає глибоке співчуття.

     Президент каже правду,  що країні бракує дієздатного  апарату управління   ринковими   перетвореннями.  Водночас  постає  цілком законне  запитання:  хіба  в  Україні  бракує   високопрофесійних, патріотично  налаштованих  фахівців?  Тим  часом  ні для кого не є таємницею,  що підбір і розстановка кадрів здійснюються  на  вищих щаблях виконавчої влади не за критеріями професійності й моралі, а за ознаками відданості якійсь невідомій для всіх нас справі.

     Рік 1994-й  -  момент  в  історії  нашої  країни,   з   якого започатковується    найбільш   еклектичний   різновид   суспільної невпорядкованості,  тобто криза  влади.  Управління  економікою  і державою практично пішло врозтіч.  Саме впродовж останніх чотирьох років структурна криза набула всіх ознак  системної,  а  економіка досягла найвищої межі депресивності й занепаду.

     На превеликий    жаль,    сьогодні    немає   майже   жодного макроекономічного параметра,  який  би  продемонстрував  позитивні зміни   порівняно   з   1994   роком.   Реальна   зарплата  впала, заборгованість із зарплати зросла, про що сьогодні вже говорилося. Як  результат  цього курсу ми маємо на сьогодні 26 мільйонів наших громадян,  які,  за даними Держстату,  живуть за  межею  бідності, тобто ми маємо країну бідняків.

     У документі  "Основні  параметри  економічного  й соціального розвитку України на 1999 рік" є такий  ключовий  розділ  -  "цілі, пріоритети  та  напрями економічної політики".  У ньому,  на жаль, змішано і грішне і праведне. Немає практично жодної позиції, яка б справді націлювала на усунення кризових явищ у реальній економіці. Чому це раптом ключовою метою діяльності  уряду  стало  "безумовне виконання,  -  як там написано,  - своїх зобов'язань у 1999 році". Якщо це не фактор впливу під час президентської кампанії,  то чому подібна "безумовність" не настає тепер,  чи не була минулого року? З яких це пір "поповнення валютних резервів  Національного  банку" стало основною цільовою функцією уряду?  І до речі, що це за явище

-  "валютні  резерви  Національного  банку"?  Чи   звертаємо   ми, законодавці,  увагу на некоректність ситуації,  за якою не держава володіє  і  розпоряджається  своїм  недоторканним   золотовалютним запасом,  а  ніким реально не контрольована інституція?  І на яких підставах  ставиться  урядом  мета  поповнення  валютних  резервів Національного банку за рахунок зовнішніх запозичень?

     Не краща  ситуація з урядовим набором пріоритетів економічної політики.  Тут і поліпшення структури грошової маси,  і  опора  на власні кошти підприємств,  заощадження населення, немовби сьогодні обігові кошти підприємств  не  наближаються  до  абсолютного  нуля (зараз  -  2  відсотки);  а середній розмір заощаджень в Ощадбанку становить 39 гривень.

     У запропонованих урядом документах майже жодного натяку немає на  комплекс заходів,  без практичної реалізації яких оздоровлення економіки неможливе в принципі.  Хіба  не  дивно,  що  в  переліку пріоритетів  навіть  немає  згадки  про системне розв'язання кризи платежів, про оживлення платоспроможного попиту суб'єктів реальної економіки та купівельної спроможності населення, про нейтралізацію криміналізації виробничих відносин,  про забезпечення регулюючих і координуючих функцій держави?!

     Принципова помилка  наших  псевдореформаторів  (бо є справжні реформатори!) - це сліпе намагання  використовувати  суто  ринкові механізми  у  неринковому  середовищі.  По  суті  авантюрні  схеми ринкової трансформації згубні  для  національної  економіки.  Брак концептуально   виваженої   домінанти   в   економічній  політиці, формування  відповідного  правового  поля  навздогін   об'єктивним потребам,   вироблення  пріоритетів  і  механізмів  їх  реалізації всупереч законам соціально-економічного розвитку - ось три ключові чинники,  які  прирекли  нас  на  великі провали й соціальні біди. Найхарактернішою ознакою нашої держави на сьогодні є безгрошів'я і борги.

     Президент Леонід  Кучма  сказав  чотири роки тому такі слова: "Жити в борг,  за рахунок майбутніх поколінь, ставити під постійну загрозу  функціонування  національної  економіки,  як  і існування держави загалом у повну залежність від  катастрофічного  зростання зовнішньої заборгованості,  просто неприпустимо!" (кінець цитати). Після цих правильних слів нашого Президента зовнішній борг України потроївся і сьогодні досяг понад 10 мільярдів доларів США.

     Декларації прогресу  з  механізмами  протилежної  дії  - суть такого курсу радикальних реформ.  Винятково  жорстка,  надзвичайно жорстка  монетарна  політика,  опора  на  максимальну  мінімізацію грошової маси в національній валюті зумовили адекватні  позики  та кредити  від  міжнародних фінансових організацій.  Однак зарубіжні позики  та  кредити  видавалися  лише  під  закупівлю  українською стороною товарів та послуг.

     Із плином  часу  простежується  досить специфічна залежність: кожен долар зарубіжних товарно-цільових кредитів та позик  зумовив невиробництво  (невиробництво,  наголошую) такої самої за вартістю товарної маси в Україні.  Чи не тому виробництво товарів народного споживання  найбільш  депресивна  та  кризова  галузь національної економіки?  Монетарний   (доларовий)   протекціонізм   просто-таки таранив  внутрішній споживчий ринок,  паралізуючи та деморалізуючи вітчизняного товаровиробника.

     Досить активна деконцентрація банківського капіталу, зведення до  мінімуму  безготівкових розрахунків (через банківську систему, до речі),  фактичне сприяння готівковому обігу між  господарюючими суб'єктами   ще  більше  дезорганізували  грошовий  обіг  у  нашій державі. І це зовсім не останнє "досягнення" наших монетаристів.

     У контексті  зазначених  перетворень  незрозумілими  є  заяви радника  Президента з економічних питань пана Гальчинського,  який сказав  (цитую):  що  "монетаризм   -   це   ініціатива   місцевих чиновників,  і від самого початку ніхто не збирався проводити таку жорстку політику".

     Все, що відбувається тепер підтверджує  давню  істину:  можна деякий  час  вводити  в  оману  народ,  можна  заплющувати  очі на драматичні очевидності,  але не можна обманути  об'єктивні  закони економічного розвитку.  Якщо прискіпливо проаналізувати так званий гіркий досвід деяких країн,  які потрапляли в системну скруту і  з честю  вийшли  з  неї  (це  і  велика депресія США,  і відродження повоєнної Німеччини під керівництвом Ерхарда, і японське чудо 60-х років,  чилійський варіант, безпрецедентний динамізм Китаю), то за всього размаїття  суто  національної  специфіки  всі  без  винятку країни запускали до життя ось які передумови.

     Перше. Першочергове  спирання  на  власні сили,  на історичні традиції та внутрішню енергетику свого народу у формі патріотизму. Лише  патріотизм  виковує  велич  нації.  Це унікальний інструмент загальнонаціонального єднання.

     Друге. Всюди вдавалися до того, щоб передусім власними силами нагодувати    та    одягти    країну,    створивши   таким   чином загальнонаціональні передумови для здійснення інших перетворень.

     Третє. Цілковита  підконтрольність  усіх  владних  інституцій єдиній  волі  -  законам.  Законність  і  порядок  задля  успішної реалізації великомасштабних проектів  наповнюють  виконавчу  владу конструктивом.   Ми  повинні  зрозуміти,  що  сильний,  професійно дієздатний уряд ніколи  не  вироджується  в  диктатуру.  Диктатура завжди є атрибутом слабкої безпорадної влади.

     Четверте. Фактично   в   усіх   країнах  процес  оздоровлення національної  економіки  всебічно   регулювався   державою.   Теза Рузвельта  "держава  має  приборкати збожеволілий ринок" у тій або тій формі виявлялася в різних  країнах  світу.  Повна  демократія, зокрема  через  ринкову  лібералізацію,  є результатом історичного розвитку, а не його передумовою. Спочатку суспільство має стати на засади   законності   та   порядку,   і   лише  потім  ці  останні підтримуються демократичними методами.

     П'яте. Дуже  енергійно  й  результативно  влада  боролася   з корупцією, з криміналом та бандитизмом на всіх рівнях.

     Шосте. Винятковою турботою всіх нині економічно упорядкованих країн  був  і  є  захист  та  всіляка  підтримка  науки,   освіти, максимальне заохочення національного інтелекту.

     І сьоме.  На  передній  план  практичної  політики  безумовно виступила  проблема  нормалізації  торгівельно-грошових  відносин, реанімація товарного виробництва.

     Україна стоїть  перед  потребою серйозної корекції нинішнього економічного курсу.  Це стало зрозуміло всім,  про це  вже  навіть почав  говорити недавно і сам Президент.  Позиція влади - сьогодні підтримуємо  економіку,  а  завтра  повернемося   до   розв'язання соціальних  питань  -  принципово  помилкова.  На  жаль,  численні законопроекти щодо соціальної сфери,  які надійшли до парламенту з Кабінету  Міністрів  і  від  Президента,  здебільшого  націлені на скорочення соціальних виплат.

     Так звані   антикризові   заходи   переважно   зводяться   до подальшого нарощування зовнішніх і внутрішніх боргів. І те, з яким оптимізмом   нам   розповідали,   що   вдалося   реструктуризувати заборгованість через ОВДП з резидентами, нерезидентами, має вигляд наївного  оптимізму,  оскільки  все  одно  за  все  це  доведеться платити,  і  платити залпами.  Державна заборгованість зростає,  і поточні  виплати  кінця  1998  року  та  всього  наступного   року переносяться на двотисячний рік. За визнанням голови Національного банку пана Ющенка,  з середини 1999 року буде можливість  широкого доступу  до  грошей.  Чи  не  позв'язано  це якраз із розгортанням президентської кампанії,  що саме  тоді  буде  широкий  доступ  до кредитних ресурсів?

     Тепер, у розпалі фінансово-економічної кризи,  особливо видно згубність  наслідків  заблокованості  виконавчою  владою  і  самим Президентом  чи  за  його  участю  своєчасної  політичної реформи. Нинішні розмови про формування коаліційного уряду  -це,  на  жаль, ілюзія,  адже  всі  політичні механізми,  що передбачали створення коаліційного уряду,  як не прикро,  були і є заблоковані. Сьогодні формувати коаліційний уряд практично неможливо. Його можна назвати коаліційним, але з правого погляду він не буде коаліційним.

     На завершення дозвольте сказати таке. Для серйозної розмови з питання,  внесеного  до  порядку  денного,  ми  практично не маємо серйозних підстав.  Матеріали були нам передані тільки вранці.  До того  жоден  із  комітетів  не  мав  ніяких базових матеріалів для серйозного розгляду. А щоб кваліфіковано, професійно розібратися з питанням нинішнього порядку денного, вношу такі пропозиції.

     Перша. Сьогоднішній  звіт  взяти до уваги.  Адже ми тільки на слух сприйняли виступ Прем'єр-міністра, і отримали матеріали, яких ніхто не встиг прочитати.

     Друга. Доручити   нашим   профільним  комітетам,  які  ведуть питання  соціальноекономічного  характеру,   докладно,   грунтовно вивчити причини соціально-економічної кризи, оскільки наслідки всі знають.

     Уряд має надати потрібні матеріали з цього приводу з тим, щоб у  листопаді  розглянути  питання  про  відповідальність  уряду за соціально-економічний стан у державі.

     Дякую за увагу (Оплески).

     ГОЛОВА. Слово надається першому заступнику голови Комітету  з питань  фінансів  і  банківської діяльності В'ячеславу Михайловичу Сокерчаку.

     СОКЕРЧАК В.М.,  перший заступник  голови  Комітету  Верховної Ради  України з питань фінансів і банківської діяльності (виборчий округ 142,  Одеська область).  Шановні народні  депутати!  Шановні присутні  в  цьому  залі!  Шановні  виборці!  Скажу відверто,  що, вислухавши звіт Валерія Павловича Пустовойтенка, його відповіді на запитання,  я та, переконаний, й мої виборці, на жаль, не отримали відповіді на запитання,  що найбільше сьогодні хвилює і  непокоїть усіх:  "Коли  стане  жити  краще?"  Адже  люди  у виборчих округах відверто ставлять це питання.

     За яких  умов  може  бути  припинено  падіння  нашої  власної економіки?  Де те дно економічної та фінансової прірви,  на яке ми обіпремося, щоб відштовхнутися і звестися на власні ноги?

     Отже, я не почув такої відповіді,  і тому дуже шкода, що люди марно  чекали звіту Кабінету Міністрів,  марно чекали наших рішень для того,  щоб мати в своєму житті якусь точку опори.  Я  особисто переконаний,  що в рамках нинішнього курсу радикальних економічних реформ,  які вже здійснюються протягом семи років, важко надіятися на  реальне  поліпшення  життєвого рівня більшості наших громадян. Такий курс слід  визнати  хибним,  а  тому  його  належить  рішуче змінювати.

     Але оскільки мені надали слово сьогодні,  щоб я виклав оцінку діяльності  уряду,  вироблену  Комітетом  з  питань   фінансів   і банківської діяльності,  то я змушений,  звичайно, дещо відступити від особистих міркувань з  даного  приводу  й  довести  до  вашого відома рішення нашого комітету.

     Минулого тижня   комітет   розглянув  питання,  пов'язане  зі звітом.  Хоч самого  звіту  у  нас  і  не  було,  про  що  говорив попередній доповідач,  але, спілкуючись протягом майже трьох годин з представниками уряду,  відповідальними працівниками Міністерства фінансів,  заступниками міністрів фінансів, економіки, керівниками Національного  банку,   Державного   казначейства,   ми   отримали відповіді  на  поставлені  питання  та могли спрогнозувати нинішню розмову,  а також запропонувати проект постанови про звіт Кабінету Міністрів щодо соціальноекономічної ситуації в державі.

     Народні депутати     пропонували    розгляд    питання    про відповідальність уряду перенести на пізніший термін, наприклад, на листопад.  Але оскільки це питання уже внесено до порядку денного, зокрема на сьогоднішній розгляд,  то,  звичайно,  така  пропозиція нашого комітету відпадає.

     Із метою    економії   часу   скажу,   що   стосовно   оцінки соціально-економічної ситуації,  причин, за яких Україна опинилася в  такому  стані,  слід  приєднатися  до вже сказаного Станіславом Івановичем Гуренком і Євгеном Кириловичем Марчуком. Але спинюся на принципових думках, що висловлювалися в нашому комітеті.

     Комітет вважає, що причиною такої ситуації є й те, що Кабінет Міністрів не вніс  на  розгляд  Верховної  Ради  України  програму діяльності  Кабінету  Міністрів.  Майже  500  днів  минуло  з часу діяльності  нинішнього  складу  уряду.   Ми   могли   б   поділити відповідальність, якби затвердили таку програму. Але оскільки цієї програми немає,  Верховна Рада не висловилася щодо неї,  то  ми  в комітеті  вважаємо,  що  вся  відповідальність  за теперішній стан справ в економіці, соціальноекономічній політиці тощо лягає на наш уряд. І від цього ніде подітися.

     Основних макроекономічних  показників  соціального розвитку в Україні  на  1999  рік  теж  бракує,  хоча  Верховна  Рада   чітко визначила,  що  перед розглядом проекту бюджету такий документ має бути обов'язково поданий до парламенту.

     Комітет констатує й те,  що Верховна Рада відхилила  внесений проект Закону України про Державний бюджет на 1999 рік.  Тут немає потреби на цьому докладніше спинятися.  Сподіваюсь,  що  наступний доповідач,  голова  Комітету з питань бюджету грунтовніше розгляне це  питання.  Але  то  теж  позиція  уряду,  котру  ми  не  можемо підтримати. Така думка членів нашого комітету.

     Комітет відзначає,  що  уряд  діяв і діє неадекватно стосовно ситуації в нашій державі,  її економіки, її найголовніших галузей, стосовно соціальної та бюджетної сфер.  Ми вважаємо, що тут певною мірою проявляється безпорадність,  а відтак  є  підстави  сказати: уряд не знає, що робити далі.

     Нам усім  дуже  важко  сьогодні  прогнозувати,  а  громадянам України передбачати,  які подальші заходи здійснюватиме  уряд  для виведення з кризи нашої економіки.

     Сподіваюсь, ви   погодитеся,   що   уряд   не   несе   повної відповідальності за розвиток, поглиблення й загострення фінансової кризи.  Про це вже говорилося. В нашому проекті відзначається брак відповідної реакції на загрозливі тенденції,  започатковані  ще  у вересні  1997  року  (Валерій  Павлович  сказав,  що в жовтні 1997 року).  Одначе не було вжито адекватних заходів  для  попередження цього.

     І тому дивує, що антикризові заходи не були розроблені урядом для випередження ситуації, яка тепер склалася в державі. Фінансова та  економічна  криза,  як  відзначається  в  нашій постанові,  що спричинилася до значного зниження й знецінення національної валюти та  підвищення цін у вересні-жовтні 1998 року,  розпочалася восени 1997 року.  Це треба визнати,  бо згаяно цілий рік. А сьогодні те, що  пропонується,  навряд  чи може відшкодувати втрачене.  Це,  на жаль, так.

     Ви знаєте, що на 1998 рік не були затверджені основні напрями грошовокредитної політики.  Наш комітет лише вчора отримав поданий Національним банком  проект  основних  напрямів  грошово-кредитної політики  на  1999  рік.  А що зараз робиться?  Адже до кінця року треба ще три місяці жити!  Які напрями були 1998 року?  У нас,  на жаль, такої інформації немає.

     Отже, я можу підбити такі коротенькі підсумки: немає програми уряду;  немає  програми  Національного  банку  стосовно   основних напрямів грошово-кредитної політики; не визначено того курсу, яким повинен іти тепер уряд.

     Через те сьогодні маємо отой хаос,  до якого  потрапила  наша економіка.

     Комітет також   констатував,   що   антикризові  заходи,  які складаються  з  55-ти  пунктів,   мають   суто   адміністративний, фіскальний характер.  На нашу думку, це не розв'яже проблеми, коли тільки так,  суто за законами,  за поправками до закону йти  і  не вживати   ніяких  радикальних  заходів  для  боротьби  з  тіньовою економікою.

     На нашу  думку,  не  розв'яже  проблеми  й   введення   нових податків,  про  що  сьогодні  говорив  Валерій Павлович.  Нас усіх особливо турбує податок на  нерухомість.  Адже  Кабінет  Міністрів знає про те,  що Верховна Рада встановила мораторій на цей податок до 2000 року!

     Пропонується запровадити новий податок

- гербовий збір;  податок із продажу окремих видів товарів (це, ви знаєте,  золото,  автомобілі,  валюта).  Але вся світова  практика свідчить:  коли починається криза,  ніякі податки, ніякі ставки не змінюються,  бо це тільки спонукає швидше  поглиблення  кризи.  За пропозицією  уряду  змінюються  лише  механізми  стягнення наявних податків.

     Особливо небезпечним нині стає  податок  в  додану  вартість, запроваджений указом Президента з 1 жовтня. Я не знаю, чи радяться представники   Кабінету   Міністрів,   податкова    адміністрація, Президент  із  виробничниками,  коли пропонується запровадити такі податки?  Я думаю,  що страшну ситуацію,  яку створять поправки до податку  на  додану  вартість,  ми  відчуємо  15  листопада,  коли підприємствам доведеться звітувати.

     Особливо гостро поставлено питання у нас в комітеті щодо змін законодавства про акцизи.  Дуже шкода, що Верховна Рада допустила, щоб набрав чинності указ Президента,  котрий надав право  Кабінету Міністрів  визначати  ставки акцизного збору на підакцизні товари. Хибність цього,  як ми вже знаємо,  визнали і Президент,  і  уряд, зокрема  щодо  запровадження  ставок  акцизного збору на горілчані вироби. Їхнє виробництво практично припинилось.

     Дуже хочеться, щоб у практиці Кабінету Міністрів не переважав тиск на виробничників,  не переважав примусовий збір, аби показати всім,  що таке запроваджується і ви  його  схвалюєте.  Треба,  щоб переважала   увага   до   виробничників.  Це  практикується  нашим комітетом.  Ми проводимо засідання  робочих  груп.  Зокрема  вчора з'ясували,  до  чого призвело підвищення ставок акцизного збору на алкогольні напої із 3 екю до 7.  Практично із 47 підприємств,  які виробляють  спирт,  на  1  жовтня  працює  тільки  4.  Ніде  немає нормативних запасів  спирту.  Отже,  сьогодні  повністю  надається можливість    торгувати    на   тіньовому   ринку   контрабандними алкогольними  напоями,  а  наша   величезна   промисловість,   яка забезпечувала   половину   потреб  колишнього  Радянського  Союзу, практично майже зупинена і ледве-ледве животіє. Така сама ситуація склалася і в тютюновому виробництві.

     Вважаю, що нам, аналізуючи сьогоднішній стан економіки та дії уряду,  треба   все   зробити   для   того,   щоб   завтра,   коли розглядатиметься  законопроект у другому читанні,  повернути право Верховній Раді визначати  ставки  акцизного  збору  на  підакцизні товари.

     Варто особливо   наголосити   на   проблемі,  яка  виникла  з бензином.  Це теж один із заходів,  вжиттям яких Кабінет Міністрів намагався отримати більше надходжень до державного бюджету.

     З даного  приводу  є  лист  Державної  митної служби,  Служби безпеки України,  Генеральної  прокуратури,  Державної  податкової адміністрації   до   Голови  Верховної  Ради,  котрий  красномовно засвідчує,  яку ми створили ситуацію на нафтовому ринку в Україні. Тут   чітко   зазначено,  що  через  арбітражні  суди,  підтримані Верховним Судом України,  спільні підприємства отримали монопольне право  завозити  без  ввізного  мита,  без  акцизу  і  без ПДВ всі нафтопродукти.

     Сьогодні фірми "Буртекст",  "Сіліо",  "Бізон" та  їхні  філії завозять  величезну  масу  світлих нафтопродуктів.  Звільнення від платежів призвело до того,  що за дев'ять місяців нинішнього  року бюджет  втратив  понад  470 мільйонів гривень,  зокрема мита - 273 мільйони, податку на додану вартість - 140 мільйонів, акцизу - 192 мільйони. Президент підвищив ставки акцизного збору, і через те ні колгоспи,  ні підприємства,  які займаються перевезенням вантажів, украй   потрібних   для   держави,   нині   не   можуть   закупити пально-мастильні матеріали.

     Згадані чотири вищі органи державної влади  пишуть:  "Змушені констатувати,   що   така   ситуація   становить  реальну  загрозу національній безпеці України".

     Якби уряд думав про свій авторитет,  то раніше,  ніж надійшло це звернення, подбав би про наведення порядку.

     Сподіваюся, ніхто   не  заперечує  проти  того,  щоб  зібрати президію Верховного Суду України і вирішити це  питання,  оскільки філії  таких спільних підприємств ростуть,  як гриби.  Нові ставки акцизного  збору  призвели  до  того,   що   наша   нафтопереробна промисловість  упала  на  коліна,  і  взагалі невідомо,  коли вона підведеться.

     Ситуація, яка  склалася  в  Україні,  змусила  членів  нашого комітету   зробити   однозначний   висновок,  що  роботу  Кабінету Міністрів на даному етапі  треба  визнати  незадовільною.  На  мою думку (і,  гадаю,  вона буде підтримана фракцією комуністів), уряд сьогодні   не   показав   перспективи   виведення    України    із соціально-економічної кризи.  Складається враження,  що він сам не знає,  як це треба зробити. Через те потрібно приймати рішення про відставку нашого уряду.

     Дякую за увагу.

     ГОЛОВА. Слово надається голові Комітету з питань бюджету Юлії Володимирівні Тимошенко.

     ТИМОШЕНКО Ю.В.,  голова Комітету  Верховної  Ради  України  з питань бюджету (виборчий округ 99, Кіровоградська область). Партія "Громада".  Шановні народні депутати,  шановні колеги! Переконана, що  ми  переживаємо  найвідповідальніший,  навіть кульмінаційний з початку нашого обрання  момент.  Сьогодні  ніхто  з  нас  не  може сказати,  що  від  народного  депутата нічого не залежить.  Саме в даний момент від нас із вами залежить якщо не все, то дуже багато. Я  не  маю  на  увазі  долю  цього  уряду  -  вона мене взагалі не цікавить.  Але парламент здатний,  змінивши тепер уряд, змінити на краще долю України. Мені б не хотілося, щоб мій виступ розцінювали як випад на чиюсь адресу. Можливо, нинішній уряд якраз добрий, але за певних умов та певного часу.  Можливо,  це просто чудовий уряд, наприклад,  для Нігерії 2000 року.  Та справа в тому, що ми з вами живемо в сьогоднішній Україні у світі зразка 1998 року.  Хочеться, щоб наш уряд бодай якось співвідносився з цим історичним часом,  з його конкретними обставинами.

     Тому, по-перше,  треба разом із вами з'ясувати, який уряд нам нині  потрібен?  Потрібен,  звичайно,  не   Верховній   Раді,   не Президенту,  не якимось політичним холдингам, а людям, які у своїй країні не можуть знайти собі гідного місця. А по-друге, ми повинні просто  й  відверто  сказати,  чи  відповідає  нинішній уряд таким необхідним об'єктивним вимогам.

     Щоб відповісти  на  ці  два  звичайні  запитання,   достатньо проаналізувати  урядові  програми європейських країн з ліберальною економікою.  Ми побачимо дивовижну  подібність  даних  програм  та підходів. Ці програми можна звести до семи уніфікованих пунктів.

     Перший і основний.  Всіляке фінансове,  економічне,  моральне заохочення   ділової   активності   своїх   громадян,    підтримка підприємця,  особливо  дрібного й середнього,  що складає середній клас;  повсюдне перенесення акцентів із  примусової,  репресивної, фіскальної ролі держави та її структур на заохочувальну мотивацію, позитивні стимули.

     Що ж зроблено  у  нас  для  пробудження  й  розвитку  ділової активності та ініціативи в країні?

     По-перше. Всі видатки на розвиток вітчизняного підприємства в бюджеті на 1999 рік порівняно з бюджетом 1998 року цим урядом  або скасовано взагалі,  або суттєво зменшено.  Саме цей уряд у проекті бюджету 1999 року передбачив збільшення податкового  тиску  в  1,4 раза.  За  останні  роки відчай,  безнадія,  тотальний страх стали домінуючими   почуттями   кожного   громадянина   України,    який намагається   хоч  щось  зробити  у  виробництві,  підприємництві, комерції.  Побори  й  залякування  чиновництвом  різного   калібру досягли  апогею.  Цілком  очевидно,  що сьогодні урядові чиновники викорінюють будь-яку ініціативу. Підприємця в країні практично вже вбито.  Відповідно  знищений той державотворчий середній клас,  що його будь-який європейський уряд розглядає як  основу  економічної та політичної стабільності.

     Україна сьогодні   фактично   поділилася   на  дві  категорії мешканців:  тих, які, незважаючи на всі приниження та знущання, на обмеження  й переслідування з боку влади всіх рівнів,  намагаються працювати,  і тих, що їх штрафують, саджають, знищують лише за те, що вони намагаються працювати.

     Саме завдяки  політиці  цього  уряду  впали  останні  могутні металургійні,  хімічні,  трубні,  гірничі  підприємства,  які   ще трималися  на  плаву останніми роками.  Вперше вимикаються десятки генеруючих енергосистем.

     Другий важливий  елемент   побудови   політики   європейських урядів:   ретельний   добір  пріоритетів  економіки  та  адекватне забезпечення цих  пріоритетів  бюджетною  й  податковою  політикою уряду.

     Ми досі  так  і  не  побачили програми діяльності уряду.  Тож реальні пріоритети вочевидь лишаються вселенською  таємницею.  Але якщо  синтезувати  окремі  висловлювання урядовців,  виходить,  що оприлюднення цим урядом чергового пріоритету на ділі стає смертним вироком об'єктові урядових симпатій.

     У відомому анекдоті лікар запитує колегу: що, нехай живе чи будемо лікувати?  Так само й наш уряд  почергово лікує  галузі  народного  господарства  та  виробничої  сфери,  що викликає у пацієнта або швидку й неминучу  смерть,  або  потяг  до суїциду.  Уряд  загалом  та  окремі  міністри протягом року більше сотні разів визначали чергові пріоритети.  Усім їм світла пам'ять! Пріоритетом стало реформування вугільної галузі в промисловості, і голодні шахтарі помандрували до Києва.

     Робимо пріоритетом  активізацію  надходжень   до   державного бюджету  від приватизації.  І знову блискучий результат.  Державна скарбниця  отримує  в  10  разів  менше,  ніж  сподівалися  навіть скептики.   На   черзі  пріоритетність  розвитку  агропромислового комплексу і в підсумку маємо 90 відсотків нерентабельних сільських господарств,    6    мільярдів   збитків,   триразове   збільшення собівартості   виробництва   за   умов    консервації    цін    на сільськогосподарську продукцію.

     Наступна, третя,   важлива  турбота  цивілізованих  урядів  - запровадження у своїй країні нових  найперспективніших  технологій та  новацій.  Це забезпечується постійним удосконаленням загальної та  професійної   освіти,   підвищенням   кваліфікаційного   рівня працівників.  На  сьогодні  ми  не  знаємо  жодної фундаментальної науково-практичної  програми,  яку  б   підтримав   діючий   уряд. Статистичні свідчення про те,  що продуктивність праці української наукової школи становить лише чотири відсотки німецької, очевидно, не  хвилюють уряд.  Бо як пояснити факт,  що 1998 року мізерні 1,7 відсотка асигнувань  на  науку  зменшено  до  явно  злиденних  0,3 відсотка.

     Четверта стратегічна    мета    урядів    розвинутих    країн

-безперервне розширення  ринків  збуту  вітчизняної  продукції  та створення за цей рахунок національного багатства країни.  Але саме цей уряд втратив не тільки наші традиційні  зовнішні  ринки,  а  й сподобився    втратити    внутрішній    ринок    для   вітчизняних товаровиробників.  Саме цей уряд почав створювати сприятливі умови для  імпортування  продукції,  якої  в  нас  завжди  вистачало для власних потреб,  таких,  наприклад,  як соняшникова  олія,  цукор, горілка, тютюнові вироби.

     Цей уряд  порівняно  з  1997  роком збільшив на 23,6 відсотка потік імпорту  в  Україну,  значно  скоротивши  збут  вітчизняного виробника.  Саме  цей  уряд у проекті на 1999 рік планово проектує мінусовий зовнішньоторговельний оборот в 1,6 мільярда доларів,  що порівняно з 1997 роком зменшився в 4,8 раза.

     П'яте. Кожний   уряд   кожної   розвинутої   країни  реалізує всеосяжні та, безумовно, виконувані соціальні програми. А що маємо ми?  Заборгованість  працівникам  усіх галузей економіки на кінець 1997 року становила 2,6 мільярда гривень, а на 1 вересня 1998 року

-  5,9 мільярда гривень.  Загалом заборгованість за час діяльності цього уряду зросла в 2,3 раза.  За останні дев'ять місяців  роботи цього  уряду  пенсійна  заборгованість  зросла  на 45,4 відсотка і становила  1,7  мільярда  гривень.  За  останні  дев'ять   місяців заборгованість  в  бюджетній сфері щодо заробітної плати зросла на 24,6 відсотка. На 93 відсотки зросли борги перед чорнобильцями.

     Уряд, щоправда,  ніби  знайшов  шлях  для  усунення  проблеми заборгованості  із  заробітної  плати.  Стабільність досягається у спосіб ліквідації невдоволених,  тобто працюючих.  За методологією Міжнародної  організації праці безробіття в Україні (з урахуванням часткової  і  прихованої  незайнятості)  становить   5   мільйонів громадян.

     Якщо на  1  січня 1997 року на одне робоче місце претендували 11 осіб,  то на 1 січня 1998 - 20 осіб.  Це  такі  цифри,  що  ми, шановні  колеги,  можемо внести зміни до Конституції і запровадити до нормативного вжитку нове словосполучення: Україна є суверенна і незалежна безробітна держава.

     Шостий стратегічний  напрям  діяльності  урядів  -  постійний контроль та стримування фінансових спекуляцій на  ринках  капіталу своїх  країн  із  метою  недопущення витоку фінансових ресурсів із реальних сегментів  економіки.  До  речі,  даний  аспект  сьогодні особливо  активно  відстоюють  такі світові лідери,  як Жак Ширак, Тонні Блейєр, а тепер і Герхард Шредер.

     Найстрашнішим свідченням    руйнації    економічних     основ економічної  незалежності  України саме й стала діяльність уряду в сфері  фінансової  політики.  Грошова  маса  штучно   стиснута   і обертається  не  у  виробничій  сфері,  а  на  орбітах  фінансових спекуляцій.  Заходами  Кабінету  Міністрів  створено   нездоланний кордон між фінансами та виробництвом.  Тим часом вся країна працює на погашення заборгованості за державними позиками!

     Саме цим   урядом   для   України   залучалися    надзвичайно неефективні  кредити.  Ставка за залучення коштів до бюджету через ОВДП у 1998 році сягала 50 відсотків річних у твердій валюті. Та й узагалі  діючий  уряд  у проекті держбюджету 1999 року порівняно з 1998 роком передбачив збільшення виплат за боргами  держави  на  2 мільярди  гривень,  або  у  1,7  раза.  Саме  ці  кошти планується додатково вилучити з  обласних  бюджетів,  залишивши  всю  місцеву бюджетну сферу без заробітної плати.

     Сьоме і останнє.  Забезпечення урядами безпеки,  міжнародного авторитету,  впливу та престижу країни.  Про це  навіть  не  варто говорити, оскільки власну безпеку ми підриваємо досить послідовно, знищуючи або даруючи  бажаючим  стратегічно  важливі  для  держави об'єкти.

     А стосовно впливу та престижу України, то досить поглянути на дані міжнародного рейтингового агентства "Моудіс",  яке  нещодавно повідомило  про  значне  зниження  кредитного  рейтингу України за довгостроковими позиками.  Цей  перелік  "перемог"  діючого  уряду можна  продовжувати  довго.  Але  вже  з  наведених  цифр і фактів зрозуміло:   цей   уряд   не   може    працювати    за    складних соціальноекономічних умов.

     Які ж  аргументи  наводять  народні  депутати  -  прихильники збереження уряду?  Перший і головний:  немає заміни. Другий: ніхто не  здатний  запропонувати  ефективну  програму виходу з кризи.  І нарешті,  третій,  убивчий:  після   відставки   уряду   остаточно завалиться  все,  що  сьогодні ще якось тримається.  Але дозвольте запитати шановних колег,  які наводять  ці  аргументи:  навіщо  ви казали  неправду  своїм  виборцям під час виборчої кампанії?  Адже саме ви казали,  що ви найталановитіші і найспроможніші, що саме у вас  повні  портфелі  реальних  програм,  котрі  вже завтра будуть виконані.  Якщо сьогодні половина народних  депутатів  вважає,  що збанкрутілому урядові немає заміни,  чи не чесніше скласти мандати або розпустити Верховну Раду,  яка  не  змогла  утворити  реальний кадровий  політичний  потенціал  країни?  Чи  не  чесніше  буде не витрачати марно й без того мізерні бюджетні  кошти?  Насправді  не треба  мудрувати,  вишукуючи  відповідні  аргументи,  а лише чесно сказати  виборцям:  "Немає  в  залі  жодного  депутата,  який   би позитивно   оцінив  роботу  уряду".  Усі  народні  обранці  чудово розуміють:  цей уряд украй неефективний.  То чому ж у такому  разі половина  народних  депутатів  не  голосуватиме за його відставку? Відповідь очевидна:  під різними приводами вони зберігатимуть  цей уряд  або з переляку,  або з особистої вигоди.  Виняток становлять лише члени правлячої партії НДП, які просто намагаються утриматися при владі.

     Голосування про  відставку уряду дасть реальний розклад сил у парламенті.  Або парламентська більшість збереже уряд і візьме  на себе  відповідальність  за  всі  стратегічні помилки та прорахунки діючого Кабінету Міністрів (причому  не  тільки  за  ті,  які  вже здійснені,   а   й   за  ті,  про  які  ми  дізнаємося  завтра  чи післязавтра), або парламентська більшість ухвалить єдино правильне в   нинішній  ситуації  рішення  -  висловить  недовіру  урядовому кабінету, почне формування коаліційного уряду народної довіри.

     Фахівці для формування нової  урядової  команди  у  Верховній Раді є.  У кожній фракції,  безумовно,  є. Є, відповідно, й готові антикризові урядові програми.  Потрібно лише дати змогу цим  людям реалізувати  себе  і  свої  плани.  А головне,  новий уряд повинен сказати суспільству:  "Присягаємо Богом, Україною і своїми долями, що  вже  ніколи  не  буде  брехні  уряду  своєму  народу,  не буде кулуарної  закритості,  хабарництва   і   тотального   розкрадання бюджетних коштів, чиновницького диктату, поліцейського свавілля, а залишиться лише один диктат - диктат інтересів людей, які довірили нам свої долі".  Новий уряд повинен сказати так.  І дай Боже,  щоб народ йому повірив востаннє (Оплески).

     ГОЛОВА. Шановні  народні  депутати!   Шановні   радіослухачі! Дозвольте  нагадати  лише  одне,  що  за Конституцією парламент не формує уряду. Виконуймо обов'язки, шо покладаються на парламент як контрольний орган (Шум у залі).

     Згідно з Регламентом (стаття 3.4.1, пункт 4) ми  повинні  надати  слово  ініціаторам.   У   нас   ініціатори комфракція, соціалістична фракція і фракція "Громади".

     По п'ять хвилин,  будь ласка. Депутат Цибенко від комфракції. Одну хвилинку!  Завершимо процедуру,  а потім  порадимося.  Це  15 хвилин. Гадаю, буде правильно.

     ЦИБЕНКО П.С.,  член  Комітету Верховної Ради України з питань науки і освіти (виборчий округ 110,  Луганська  область).  Фракция Коммунистической  партии  Украины.  Уважаемые  коллеги!  Уважаемые избиратели!  Начиная  сегодняшний  отчет,  Премьерминистр  Украины заявил,  что хотел бы знать имена инициаторов отчета правительства в   контексте   его   ответственности   за   положение    дел    в социально-экономической сфере в стране и в Украине в целом.

     Не вижу  в  этом абсолютно никакой проблемы:  подписи двухсот двух депутатов, которые инициировали рассмотрение данного вопроса, находятся в Секретариате Верховного Совета.  И я,  кстати, один из них,  причем инициировал не только рассмотрение самого вопроса, но и проект постановления по данной проблеме.

     Я слушал отчет Премьер-министра и ловил себя на мысли, что он рассказывает не об Украине,  где  все  мы  живем,  а  о  другом  - благополучном,  стабильном,  процветающем  государстве.  Ни  одной фамилии из членов правительства в критическом контексте, ни одного серьезного  факта.  Да  за  такие  успехи,  которые звучали с этой трибуны,  не  недоверие  правительству   оказывать,   а   орденами награждать,   делать   их   национальными  героями.  Поэтому  нам, депутатам, стоит лишь повиниться, посыпать голову пеплом и уйти из этого зала. Сегодня в нем и в средствах массовой информации витает мнение о том,  что вопрос появился в Верховном Совете  неожиданно. Все  было прекрасно и безоблачно.  И вдруг,  как гром среди ясного неба,  требования отчета.  Причем не просто  отчета,  а  отчета  в контексте   ответственности   правительства  за  положение  дел  в социально-экономической сфере.

     Позвольте с этим не согласиться.  Отчет появился и логично, и закономерно. Судите сами.

     Во-первых, правительство  работает уже один год и три месяца. К тому же работает без программы.  Куда ведет,  что строит, каковы его  перспективы?  Премьер-министр  Кучма  в свое время Верховному Совету хотя бы вопрос задавал: "Что строить?" Сегодня уже и вопрос этот не звучит.

     Кстати, утверджение  программы  Кабинета  Министров - одно из конституционных требований.  И не  нужно  лукавить:  "Попросите  - принесу, не попросите - не принесу".

     Вот и  сегодня  Премьер-министр  принес не программу действия правительства, а очередное обещание вскоре чем-то, какимито идеями нас осчастливить.

     Во-вторых, первый  звоночек  прозвучал еще в июле,  но теперь уже  совершенно  очевидно,  что   вывода   из   этого   последнего предупреждения не сделано.

     В-третьих, если в июле еще были сомнения в отношении отставки правительства,  и Верховный Совет тогда на  эту  крайнюю  меру  не пошел,  а  дал  возможность  самому  правительству  исправить свои ошибки,  то сегодня ситуация по тем же вопросам,  которые стояли в июле, не только не изменилась к лучшему, а стала еще хуже.

     Более того,  к тем вопросам,  которые звучали тогда,  сегодня добавился тяжелейший финансовый кризис,  и в этом впрямую  повинен Кабинет  Министров.  Так что же нам,  депутатам,  делать?  Премии, ордена раздавать, или нечто другое?

     Поэтому сегодня мне как депутату не остается ничего  другого, кроме   как  инициировать  предложение  об  отставке,  то  есть  о выражении недоверия правительству.

     И потом.  Все было бы просто,  если бы этого требовали только депутаты. Но давайте не упрощать ситуацию. Правда состоит именно в том, что это требование миллионов обездоленных людей: пенсионеров, рабочих,  колхозников, учителей, врачей, студентов. Они, эти люди, наши избиратели, выставили нынешнему правительству двойку.

     7 октября состоялась  всеукраинская  акция  протеста.  В  ней приняли  непосредственное участие свыше 500 тысяч человек.  Мощные митинги  прошли  в  Кировограде,  Киеве,   Запорожье,   Черкассах, Донецке,  Луганске,  Симферополе.  Об этом не смогли умолчать даже пропрезидентские,    проправительственные    средства     массовой информации.

     К примеру,  в  небольшом городе в 200 тысяч человек (я имею в виду город Краматорск) на митинг протеста собралось свыше 5  тысяч человек.  И  таких  примеров  у меня десятки.  И везде,  везде без исключения,  вопрос  отставки  Кабинета  Министров  и   Президента Украины звучал четко,  однозначно и жестко. Люди за годы рыночного разбоя,  монетаристского геноцида уже научились,  по крайней  мере многие,  отличать  правду  от  лжи.  Поэтому  сегодняшний вопрос о доверии правительству (а вопрос может стоять  только  так:  или  о доверии,  или о недоверии,  а то, что появилось множество проектов постановлений,  я лично расцениваю как попытку растащить голоса  и не  принять  результативного  решения)  я  рассматриваю только как элемент корректировки социально-экономического  курса  и  призываю всех   депутатов   (вместе   с  коллегами  мы  подготовили  проект постановления) выразить недоверие этому  правительству.  Предлагаю поддержать наш проект постановления.

     Спасибо.

     ГОЛОВА. Спасибі.  Шановні  колеги!  Є  потреба надавати слово представникам фракцій Соціалістичної партії та "Громади"?  (Шум  у залі).  Є.  Будь ласка,  хто від соціалістів?  Депутат Мороз.  Від "Громади" хто? Депутат Правденко.

     МОРОЗ О.О.,  голова Комітету Верховної Ради України з  питань аграрної  політики  та  земельних  відносин  (виборчий  округ  92, Київська  область).  Шановний  Олександре  Миколайовичу!   Шановні депутати! Я виступаю від фракції блоку Соціалістичної і Селянської партій,  які внесли пропозицію про висловлення  недовіри  Кабінету Міністрів.

     Звіт Кабінету  Міністрів  невипадково  викликав такий великий інтерес. Коли б з приводу того почалися гострі дискусії, вважав би це   природним   явищем,   але   дискусій  немає,  одні  політичні спекуляції.  Нехай дехто з коментаторів до того вдається, за це їм платять,  так  ні  ж,  сам  Президент  привселюдно використовує до блиску зашмульгані аргументи на зразок:  "Ліві,  Мороз чотири роки хотіли,  щоб  чим  гірше,  то  тим краще".  Якби це говорив просто шановний Леонід Данилович,  то я б не дивувався, але ж це говорить висока  посадова  особа - Президент,  тому відповідні й висновки з того.

     Тепер вже не про його  дії  йдеться,  хіба  що  про  декілька попередніх  відставок  Кабінету  Міністрів,  які здійснювались і в літню,  і в зимову пору, і нікого це не турбувало. Парламент таких пропозицій  не вносив,  вони приймалися одноосібно Президентом.  І кожного разу наслідки були гіршими від попередніх.  Хіба ще  можна згадати  про свіжі колосальні збитки приблизно в 300-500 мільйонів гривень,  завдані бюджету неконституційними указами про акцизи  на алкогольні  напої  та  тютюнові  вироби,  про  імпорт цукру-сирцю, рослинного масла тощо.  Оце вже справді:  чим  гірше,  тим  краще. Тільки  треба  розібратися,  кому краще?!  До чиїх кишень пішли ті кошти?  І,  можливо,  доручення з цього приводу будуть дані хоч би стосовно  застосування  тарифів  на  імпортні  товари при перетині митного кордону,  бо в запиті,  який ми з цього приводу направили, йдеться  про  те,  що  збитки  могли сягнути приблизно 8 мільярдів доларів.

     Послухавши звіт Валерія Павловича, робиш висновок: усе добре. Дивно, правда, що люди цього не помічають. Хоча, здається, бачать, особливо ті,  які  харчуються  з  магазину  або  базару,  ті,  хто місяцями,  а  то  й  роками не одержують заробітної плати,  або із затримками одержують злиденні пенсії.

     Депутати фракції блоку Соціалістичної і Селянської партій  не раз  порушували  питання про відповідальність уряду,  в тому числі під  час  розгляду  проекту  бюджету  на   нинішній,   1998   рік, попереджаючи   про   обов'язковість   виконання  тих  статей,  які стосуються  соціальної  сфери,  а  також  дотримання  законів  про мінімальну заробітну плату і пенсію, індексацію тощо.

     Наші претензії  в  даному  разі  не  до  особистостей і не до Валерія Павловича зокрема.  Він на сьогодні саме  та  постать  для биття,  яку,  правду кажучи,  усі це знають,  давно вже здали і ще здадуть,  якщо не сьогодні, то ближчим часом виходячи з політичної кон'юнктури.  Але  є  бажання  вирішити це питання сьогодні руками парламенту, щоб потім ще й знайти винних у парламенті, бо ситуація все  одно буде погіршуватися.  Тож звинувачення фракції стосуються не окремої персони, а уряду як суб'єкта правовідносин. Уряд не має права   діяти,   порушуючи   законодавство  і  Конституцію.  А  ми спостерігаємо,  що робиться саме так.  І ніколи,  вважаю,  не буде порядку в державі, в якій уряд свідомо, послідовно і грубо порушує закони,  Конституцію,  не зазнаючи при тому протидії, у тому числі від гаранта дотримання Конституції.

     Зокрема, йдеться про згадані закони про мінімальну зарплату і пенсії,  про індексацію грошових доходів  громадян,  про  бюджетну систему, про Держбюджет 1998 року, про державні гарантії власникам заощаджень (згадайте,  навіть на похорони не  можна  одержати  150 гривень   із   ощадної   книжки,   що  передбачено  законом),  про приватизацію і так далі.

     Не згадую   вже   про   свідоме   порушення    закону    щодо недопустимості  приватизації  нафтогазового комплексу,  прийнятого цим  парламентом,   постанови   відповідного   змісту,   прийнятої попереднім  парламентом.  Не згадую про зупинення виплат учителям, медикам, працівникам культури у зв'язку з незаконним 54-процентним секвестром  дотацій з бюджету і тут же,  як на глум,  виданий указ про  недопустимість  скорочення  шкільної   сітки.   Зовсім   мало торкаються   експорту  спеціальних  товарів.  За  посадою  Прем'єр відповідає за торгівлю зброєю,  а там  -  збитки,  зловживання  на багатомільйонні  суми.  Навмисно  не згадую про проблеми села,  бо пропозиції  депутатів  урядом  проігноровані.  Він,  очевидно,  не контролює  ситуацію,  яка  загрожує великими втратами в наступному році. Аналіз же, запропонований урядом з цього приводу, несерйозно коментувати,  тому  що  раніше  за таке окозамилювання виключали з партії, я так пригадую.

     І повторюю:  не можна довіряти урядові,  для  якого  закон  - ніщо!

     Кажуть, немає  кому  керувати.  Є!  Президент учора на нараді розвів руками - немає кого призначати.  Ну,  що тут скажеш?!  Який піп, такий приход! (Оплески).

     ГОЛОВА. Слово   від   фракції  "Громада"  надається  депутату Правденку.

     ПРАВДЕНКО С.М., член Комітету Верховної Ради України з питань свободи  слова  та  інформації  (багатомандатний загальнодержавний виборчий  округ,  Всеукраїнське  об'єднання  "Громада").   Фракція "Громада".  Шановний Голово! Шановні народні депутати! Я думаю, що питання про  відставку  уряду  можна  порушувати  навіть  в  іншій площині,  ніж  зараз,  бо насправді ми маємо не уряд,  а комітет з обслуговування  зовнішнього   боргу   та   інструмент   придушення опозиції.  Іншими  справами  цей уряд не займається і займатися не здатен,  тому звання "уряд",  помоєму, надто завищене як для цього комітету.

     Тільки цьому   уряду   вдалося  поставити  на  коліна  пресу. Сьогодні газети оголосили одну передплатну ціну, що буде в січні - невідомо.  Як будуть виживати - теж невідомо.  Тиражі, безперечно, зменшаться,  бо масовий читач колосально зубожіє.  І  уряд  робить усе,  щоб  скуповувати певні видання,  готуючись до президентських виборів.

     Ще такий факт.  Провокація в  Луганську  24  серпня,  у  День незалежності (з приводу неї один генерал, як Понтій Пілат, сказав, що він тут ні при чому), коли відбулося брутальне побиття шахтарів під  патронатом  цього уряду,  бо ніхто за те не покараний.  Іншим робітникам,  які  не  пікетували,  пропонується  зарплата  за  два останніх місяці. Тобто є намагання зробити всіх тих людей підлими, бо вони,  через те,  що діти в них  голодні,  мусять  отримати  цю зарплату,  натомість  відмовитися  від  тих,  хто  взяв  участь  у пікетуванні. Це розкол робітничого класу.

     Те саме вони  роблять  з  бізнесменами.  Якщо  бізнесмен  має самостійність  і  займає  критичну позицію стосовно уряду (це його громадянська позиція),  то його треба присадити, щоб інші не брали з нього прикладу,  добити обов'язково до кінця,  бо інші теж мають гордість,  але вона придушена і приглушена, і небезпечно, якщо всі так чинитимуть. Там теж уряд робить що? Розкол!

     Цілковитим фарсом  виглядало  інтерв'ю  Прем'єра  по  Першому національному каналу,  коли він обіцяв виплатити зарплату вчителям в  окрузі  депутата  Олександра Мороза.  На це взагалі було бридко дивитися. Тож його обов'язок, щоб вона там виплачувалася своєчасно і постійно.  А так виходить, що ось депутат вам не дає зарплату, а я добрий і вас прийняв!  Так у депутата інші функції! Це настільки вже  було  з  ніг на голову поставлено,  що,  вибачте,  це справді комітет з обслуговування певних замовлень.

     Як бореться уряд  з  опозицією,  з  опозиційною  пресою,  теж відомо. Усі сиділи біля телефонів у певний день і запитували: "Так зайшла вона до редактора Горобця,  чи  не  зайшла?".  Вісім  разів потикалася  зайти,  а  його  на місці не було.  Усі - прокуратура, урядовці  чекають  на  інформацію.   Державна   справа   -   взяти опозиційного редактора,  придушити, додушити, зганьбити і так далі за двома статтями,  які,  до речі,  одна одну виключають,  - 117 і 119.  Ну,  юристи в них не дуже,  а, може, просто сподіваються, що хоч одна стаття залишиться.  І це теж відбувається під  патронатом славного   уряду,   бо,  повірте,  він  займається  дуже  великими дрібницями.  Зараз  вони  шукають,  як  до  мене  підібратися,   - перевіряють,  скільки  я  дав квартир.  На здоров'я,  перевіряйте, податки всі сплачені, дарма втрачаєте час.

     Сьогодні можна сказати:  те,  що сказано про Росію, сказано і про нас. І сказав це професор Стівен Коен: "Економічна і соціальна катастрофи настільки грандіозні,  що нині ми повинні говорити  про інший  процес,  який  не має прецеденту в ХХ столітті,  - обвальну деіндустріалізацію і демодернізацію країни!" Це аналіз,  зроблений західним фахівцем, яких, сподіваюся, наш уряд поки що поважає.

     Наш Голова  Верховної  Ради,  шановний Олександр Миколайович, закликає до злагоди,  до співпраці. Згоден. Але, як сказав класик, якого  поважає  в  цьому  залі  не  тільки  Олександр Миколайович: "Прежде чем об единяться, нам следует решительно раз единиться".

     Отже, я пропоную таке. Ті депутати, які підтримують цей уряд, нехай  заявлять  про  це  своїм  голосуванням,  з  опублікуванням, звичайно,  списків і з конкретною,  персональною  відповідальністю кожного  з народних обранців за всі дії уряду.  Якщо вони будуть у більшості,  то нехай створюють парламентську  більшість,  формують уряд,  переформовують його,  міняють міністрів, то їхня справа. Ті ж,  хто проти цього уряду,  нехай створюють опозицію,  але давайте приймемо   закон  про  опозицію,  визначимо  права  опозиції,  які виключали б ганебне переслідування і  таке  інше.  Якщо  більшість депутатів  буде за відправлення уряду у відставку,  то вони беруть на себе відповідальність і відповідні функції.  Нехай це буде,  як сказав Євген Кирилович,  умовно коаліційний уряд,  але все-таки ці фракції  здатні  сформувати  уряд   і   здатні   взяти   на   себе відповідальність!

     Дякую за увагу (Оплески).

     ГОЛОВА. Шановні   колеги!   Час,   відведений  для  доповіді, співдоповіді та на виступи ініціаторів, ми використали.

     Відповідно до Регламенту в нас передбачається перерва  до  16 години.

     Але я просив би вас,  можливо,  враховуючи, що вже записалися на виступи 11, а точніше 42 представники... (Шум у залі)... голови комітетів і керівники фракцій...  Я не розумію, чого ви смієтесь?! Усі керівники фракцій і всі голови комітетів...  Що тут  смішного? Можливо,  скоротимо час перерви,  так? Ми домовимося з вами (Шум у залі).  Я вважаю за потрібне назвати вам цю цифру, тому що коли ми надамо   по   5   хвилин   (а  ми  за  це  проголосували)  кожному представникові фракцій і комітетів, а також Голові Верховної Ради, як  проголосували,  -  15  хвилин  для  виступу  і  15  хвилин для заключного слова главі Кабінету Міністрів, то нам потрібно мінімум 3,5-4 години роботи на вечірньому засіданні (Шум у залі).  Якщо ви погоджуєтеся з цим, то давайте визначимося.

     Хто за  те,  щоб  зараз  зробити  перерву  на  одну   годину, розпочати  роботу  о  15-й годині і до 18 години завершити роботу? Прошу проголосувати.

     "За" - 206.

     Одну хвилинку. Це процедурне питання.

     Я оголошую перерву до 15 години.