ЗАСІДАННЯ ДВАДЦЯТЬ СЬОМЕ

        С е с і й н и й  з а л  В е р х о в н о ї  Р а д и

         У к р а ї н и.  13  ж о в т н я  1998  р о к у.

                         15 г о д и н а.

     Веде засідання Голова Верховної Ради України ТКАЧЕНКО О.М.

     ГОЛОВА. Шановні народні депутати!  Я прошу  підготуватися  до реєстрації. Прошу зареєструватись.

     Зареєструвалися 306  народних  депутатів.  Вечірнє  засідання оголошується відкритим.

     Слово від групи "Незалежні" надається депутату Ржавському. За ним від комітету виступить депутат Чиж (Шум у залі). Гаразд.

     Чиж Іван  Сергійович,  будь  ласка.  За  ним  буде  виступати депутат Кінах. Прошу виставити на моніторі час - по 5 хвилин.

     ЧИЖ І.С.,  голова Комітету Верховної Ради  України  з  питань свободи  слова  та  інформації  (виборчий  округ 190,  Хмельницька область). Фракція соціалістів і селян (Лівий центр).

     Шановні колеги!  Шановний Олександре  Миколайовичу!  Шановний Валерію Павловичу!  Шановні члени уряду!  Вчора на засіданні уряду за участю Президента,  Голови Верховної Ради та народних депутатів Валерій  Павлович  Пустовойтенко сказав,  що економіка України уже вийшла на траєкторію  більш-менш  стабільного  розвитку.  Я  щойно повернувся   зі   свого  округу,  побував  також  у  Житомирській, Львівській,  Чернівецькій областях і можу стверджувати однозначно: траєкторія ця - є круте піке чи й штопор.

     Україна - це падаючий літак,  народ - заручник на його борту, і чи здатен екіпаж,  тобто уряд,  урятувати машину і  людей,  -  я глибоко   сумніваюся.   А   якщо  відверто  -  не  дуже  вірю,  бо екіпажі-уряди мінялися один за одним,  проте дії наступних  дедалі поглиблювали  кризу.  І  так  буде доти,  доки здійснюватиметься в нашій державі економічна і соціальна політика,  яка формується  за її межами і спрямована на приховане чи явне руйнування України.

     Ось віхи  нищення:  ліберальна  цінова  політика;  форсування інфляційних  процесів  на   початку   90-х   років;   перерозподіл національного   багатства  на  користь  купки  ділків  за  рахунок зубожіння  основної  маси  населення;  приватизація,   справедливо охрещена в народі прихватизацією,  в результаті якої ласі шматки в паливноенергетичному комплексі дісталися тим самим ділкам; а легка промисловість, машинобудування - приватизовані першими і першими ж загинули.

     Тепер загребущі лапи  простягаються  до  села,  до  головного багатства   держави   -  землі.  Справедливості  задля  скажу,  що започатковувалося це не  Пустовойтенком,  не  його  урядом.  Проте нинішній  уряд  нічого  або майже нічого не зробив,  щоб повернути державу  в  економіку,  вирватися  із  залежності   від   світових фінансових  інституцій,  або  хоча  б  для  того,  щоб  зробити те елементарне,  що  обіцяв  відповідно  до  Конституції  і   законів України:  повернути  людям  борги  по  заробітній платі,  пенсіях, стипендіях,  інших соціальних виплатах. Навпаки - борги зростають. Довідка,  яку нам роздано,  свідчить про те,  що вони зросли ще на 1,5 мільярда гривень.

     Зате офіційні засоби масової інформації  (і  мені  як  голові профільного   комітету  це  прикро  говорити)  аж  упрівають,  щоб показати успіхи так званих реформ.  Найбільше тут  старається  мій колега міністр інформації пан Кулик.

     Політика антивиробництва   через   грошовий   голод  породила катастрофічний спад виробництва,  фактично його вмирання. Звідки ж узятися  надходженню  податків,  як  розширити базу оподаткування, якщо ні копійки не вкладати на підтримку  виробничих  галузей?  До речі,  про  самі  галузі,  які мають формувати бюджет і політику у виробництві, ніхто в державі вже й мови не веде.

     Кредитування виробництва  скоротилося  майже   в   30   разів порівняно  з 1990 роком.  Що це,  як не свідоме нищення економіки? Треба на повний голос сьогодні сказати про  співавтора  розвалу  - Національний  банк.  Така  монетарна  політика,  якою  наші  вітці грошової  реформи  хизувалися  як  такою,  що  породила  фінансову нестабільність,   закінчилася,   як   і   слід  було  сподіватися, фінансовим обвалом,  якщо не сказати більше -  очікуванням  краху. Бездарно  проведена грошова реформа звелася до простої деномінації і заміни грошових  знаків,  не  було  повернуто  боргів  бюджетній сфері,   заощаджень   населенню,   не   поповнено   обігові  кошти підприємств, гривня не була застрахована від інфляційних впливів.

     А подивіться на те,  скільки  грошей  в  обігу  і  що  планує Національний  банк?  Грошовий голод,  причому свідомо спричинений, остаточно розвалить економіку і соціальну сферу.

     Інакше як злочином не  можна  назвати  політику  Міністерства фінансів щодо облігацій.  Довипускалися цінних паперів до того, що за відсотки по  них  треба  віддати  суму,  еквівалентну  половині річного  бюджету!  Такий міністр за таку політику,  на мій погляд, має з тріском вилетіти з уряду.

     Отож, що в підсумку?  Обсяг промислового виробництва  -  в  5 разів     нижчий,     ніж     у     1990    році.    Прибутковість виробничо-господарської діяльності впала в 11 разів.  Рівень життя знизився  в 10 разів.  А про масштаби розкрадання держави свідчить хоча б таке:  в 1992-1993 роках ціни зросли в 4  тисячі  разів,  а офіційно  врахований номінальний обсяг промислової продукції в тих же інфляційних цінах зріс лише в 536 разів.  Це  означає,  що  сім восьмих національного продукту,  національного багатства вкрадено. То,  може,  саме тут і корінь зла  -  зла,  яке  наочно  й  боляче ілюструє крик болю наших виборців, простих громадян України?

     Завершу, Олександре  Миколайовичу,  цитатою  з одного листа - Марії Плехової,  матері восьми дітей,  четверо з яких школярі,  із села  Велика  Решнівка  Шепетівського району Хмельницької області, оприлюдненого  "Сільськими  вістями".  Вона   пише,   що   четверо дітей-школярів цього року ще не переступили порогу школи,  що вона вже 12 місяців не отримує ні копійки на цих дітей,  немає їх у  що вдягнути  і  немає  ні жмені борошна,  ні крупи.  То,  може,  це є ілюстрацією того, до чого ми доробилися?

     Висновок напрошується сам собою,  як за Тютчевим: "Переменили ямщика,  а  клячи  прежние  остались".  Треба міняти і ямщиків,  і клячі, клячі - це реформи, ямщики - ті, хто їх проводить.

     Дякую.

     ГОЛОВА. Кінах Анатолій Кирилович є?  Будь  ласка,  Ржавський, від фракції. Також немає.

     Депутат Раханський від групи "Незалежні".  Будь ласка. За ним

- депутат Ковалко.

     РАХАНСЬКИЙ А.В.,  член  Комітету  Верховної  Ради  України  з питань   державного   будівництва,   місцевого  самоврядування  та діяльності рад (виборчий  округ  4,  Автономна  Республіка  Крим). Група   "Незалежні".  Уважаемый  Александр  Николаевич!  Уважаемые депутаты!  С опозданием мы заслушиваем сегодня отчет правительства

-  страна  парализована,  углубляется  экономический  и финансовый кризис, разваливается банковская система.

     Мне хотелось бы остановиться на причинах этого и сказать, что необходимо сделать.

     Ликвидировав плановую  систему  развития народного хозяйства, мы  на  протяжении  7  лет  не  предложили  ничего  взамен,  кроме неуправляемого  рынка.  Разрушена также самая прогрессивная в мире оптовая  торговля,  без  которой  не  могут   расти   производство отечественной  продукции  и  ее  экспорт.  В результате наш мощный агропромышленный   комплекс   работает   на   одну   треть   своей возможности.  Используя его сполна, нам не были бы страшны никакие кризисы,  поскольку   в   мире   был,   есть   и   будет   дефицит продовольствия.   В  результате  резкого  сокращения  производства продукции на  предприятиях  военно-промышленного  комплекса  сотни тысяч  человек  остались  без  работы,  а  по производству товаров народного потребления мы опустились до уровня 50-60- х годов.

     И как следствие - по индексу человеческого  развития  Украина скатилась   на   102-е   место   в  мире.  В  стране  нет  должной управленческой координации,  царят суета и безответственность,  не работают     законы.    Горе-рыночники,    поддерживаемые    всеми правительствами,  проводили  и  проводят  свои  эксперименты,  чем довели богатейшую страну до критического состояния.

     К сожалению,  никто  из  них не понес ответственности,  и это дает право продолжать эти  эксперименты  другим.  То,  что  у  нас происходит  сегодня,  -  результат  прежде  всего  управленческого кризиса.  И в этой ситуации правительство допускает  новые  грубые ошибки,  которые  еще  более усугубляют положение.  Например,  как об яснить  недавнее  поднятие   акцизных   ставок   на   важнейшие подакцизные  товары,  о  чем  здесь  уже говорили?  Два месяца это продолжалось,  затем на  ликеро-водочные  отменили.  А  почему  не отменили на пиво,  на вино?  Эти предприятия сегодня тоже стоят, и бюджет продолжает недополучать в связи  с  сохранением  завышенных акцизных ставок на пиво и вино.  И это в то время, когда в бюджете не находится несколько сот миллионов гривень, чтобы начать расчеты с обманутыми вкладчиками.

     Унижаясь, Украина  на  внешних  рынках  берет  кредиты под 15 процентов годовых,  тогда как другие страны делают это под гораздо более   низкие   проценты.   Народные  депутаты,  члены  делегации Парламентской Ассамблеи Совета Европы, получив поддержку Верховной Рады  Украины,  Президента  и Премьера,  на протяжении длительного времени не могут  убедить  чиновников  из  Министерства  финансов, Кабинета  Министров  о  необходимости  вступления  Украины  в Фонд социального развития Совета Европы, что позволило бы решать стране свои  социальные проблемы под 3,5 процента годовых.  О какой тогда исполнительской дисциплине можно вести речь?

     А как   понимать   предусматриваемые   правительством   меры, направленные  на  развал  социального  страхования?  Или известное постановление Кабинета Министров  855,  которым  предусматривается массовое  сокращение  работников бюджетной сферы,  вследствие чего миллионы наших  граждан  лишают  права  на  доступное  медицинское обслуживание.

     Все это  свидетельствует  о  серьезных  ошибках,  допускаемых правительством в руководстве народным хозяйством.

     В условиях    острого    экономического,    финансового     и политического кризиса предлагаю потребовать следующее.

     Первое. От Премьер-министра Валерия Павловича Пустовойтенко в кратчайшие  сроки  представить   программу   возрождения   Украины буквально    поквартальную,    уделив    первоочередное   внимание возрождению национального производства.

     Второе. Существенно   укрепить   руководство   ряда   ведущих министерств   и   ведомств,   подобрать   на  главные  направления грамотных,  опытных  специалистов,   ответственных,   инициативных людей,  преданных прежде всего государству и народу. Национальному банку  Украины  -  изыскать  прежде  всего   внутренние   резервы, способствовать развитию отечественных предприятий.

     Надо помнить,   что  только  увеличение  производства,  а  не монетарная  наркомания  и  внешние  займы,  спасет   нас.   Только совместными,  согласованными усилиями всех ветвей власти мы сможем добиться под ема национального производства и  на  этой  основе  - разрешения социальных проблем и возрождения Украины.

     В создавшейся обстановке мы должны быть бдительными, проявить мудрость,  согласие,  не поддаваться эмоциям.  В противном случае, ведь  уже началась предвыборная кампания,  мы раскачаем нашу общую лодку  до  критического  состояния,  вследствие  чего,  на   жаль, пострадает прежде всего народ Украины.

     Благодарю за внимание.

     ГОЛОВА. Депутат Ковалко від комітету.  За ним - депутат Мороз від фракції.

     Будь ласка.

     КОВАЛКО М.П., голова Комітету Верховної Ради України з питань паливноенергетичного   комплексу,   ядерної  політики  та  ядерної безпеки  (виборчий  округ  65,  Житомирська   область).   Шановний Олександре   Миколайовичу!  Шановний  Валерію  Павловичу!  Шановні колеги!  Шановні члени уряду!  Сьогодні  ми  маємо  прийняти  дуже відповідальне рішення. Саме на відповідальності, до чого останніми днями закликали представники багатьох політичних сил, я й хотів би наголосити.

     Це досить  позитивний  симптом  у  баченні  ситуації,  в якій опинилась Україна.  Бо якраз  брак  відповідальності  за  прийняті рішення є чи не найголовнішою причиною того,  що держава опинилася в такому критичному стані.

     Звичні запитання:  "Хто винен?" і "Що робити?",  як і в  інші моменти  нашої  історії,  знову  на  порядку  денному.  Важливо не помилитися у відповідях.  Як правило, на перше запитання охочих до відповіді  багато.  Але  якби  ж,  відповідаючи,  не  забували про відповідальність не тільки  того,  кого  звинувачують,  а  й  усіх причетних,  у  тому  числі й самого визначальника відповідального. Будьмо об'єктивні.  Чи винен уряд у нинішній соціально-економічній ситуації? Однозначно - винен. Але разом із ним за це відповідальні усі попередники:  як уряди, так і Верховна Рада. Тоді виходить, що треба  йти  всім  нам  разом однією дорогою.  І можна спробувати - отримаємо результат гірший,  ніж той,  що мають наші сусіди  через політичну нестабільність.

     А чи  не  краще в даній ситуації спокійно,  без зайвих емоцій сказати самим собі гірку правду: до нинішнього становища ми дійшли спільними   зусиллями  і  незворотно  ці  спільні  зусилля  хочемо докладати до погіршення ситуації.

     Скажіть, будь ласка,  що гірше  для  економіки,  для  бюджету держави  - непродумані і непрораховані рішення виконавчої влади чи обраховані і невиважені дії Верховної Ради? Підвищення, наприклад, акцизу на спирт, про що сьогодні вже говорили, запроваджене влітку з  подачі  наших  фінансистів,   замість   очікуваних   додаткових надходжень дало горілчаному бізнесу прибутки, а бюджету - втрати.

     Інший приклад. Верховна Рада збільшила ряди пільговиків із 65 тисяч у 1990 році до 12,5 мільйона чоловік сьогодні, не визначивши джерел  фінансового  забезпечення  виконання своїх рішень.  А це - неоплачені за 3 роки послуги на суму понад 500 мільйонів  гривень. Або  ж  візьмімо  таке  ключове питання господарювання за будьякої соціально-економічної формації,  як  ефективний  власник.  Світова практика  віддає  перевагу  ефективному  власнику.  Для держави на певному її етапі для  певної  галузі  обирають  найбільш  вигідний спосіб господарювання чи певне співвідношення кількох, але кожного разу процес зміни власника - глибоко підготовлений, прорахований і максимально прозорий.

     Що ж відбувається у нас?  Про це сказано сьогодні багато.  То що ж робити?

     Передусім, на мою думку,  - покластися на нашу ментальність і зберегти  спокій  і  врівноваженість.  Далі,  незважаючи на значні прорахунки, зберегти уряд, поповнити його свіжими силами, виробити і   прийняти   програму   виведення   країни   з  кризи,  поклавши відповідальність за  його  реалізацію  однаковою  мірою  на  уряд, парламент і Президента.

     Що поставити на перший план? Запитання непросте для відповіді в даній ситуації.  Однак пріоритети найнагальніші на сьогодні  вже визначились. Із цим треба лише погодитися. Це паливно-енергетичний комплекс і сільське господарство,  без яких просто неможливе  наше життя.  При  забезпеченні  їх  сталої  роботи  ми  даємо собі шанс нагодувати,  напоїти й  обігріти  людей,  поступово  долучаючи  до діючих інші галузі.

     Щодо енергетичної  галузі.  Вона сьогодні дійсно в критичному стані.  Але не простоює,  виробляє продукцію, одночасно кредитуючи фактично  все народне господарство через неплатежі - 12 мільярдів, у тому числі 3,5 мільярда борг нинішнього року в  газовій  галузі, близько   4   мільярдів   -   у   вугільній,   стільки   ж   -   в електроенергетичній.  Поступово  необхідно   віддавати   зароблене енергетикам,   щоб   зберегти  цей  найважливіший  комплекс,  дати можливість працювати іншим.

     Чи потрібна  бюджетна  підтримка  за  нинішнього   становища? Потрібна.   І  на  неї  треба  йти  свідомо.  Бо  крім  збереження паливно-енергетичного комплексу,  вона  досить  швидко  обернеться надходженнями  до  бюджету.  Істина  надзвичайно  проста  -  кожну бюджетну копійку направляти туди,  де вона дасть дві. А це в першу чергу - паливноенергетичний комплекс.

     Я закликаю вас до зважених дій. Попереду зима. Річний злам, і тільки запряжені коні зможуть потягти віз.

     Дякую за увагу.

     ГОЛОВА. Слово  надається  голові  комітету  Кінаху.  За   ним виступатиме депутат Журавський.

     КІНАХ А.К.,  голова  Комітету Верховної Ради України з питань промислової політики (виборчий округ 128,  Миколаївська  область). Уважаемые   народные   депутаты!   Сегодня  для  Украины,  которая переживает социально-экономический и  финансовый  кризис,  что  по параметрам    сравним    с    угрозой    национально-экономической безопасности, - своеобразный момент истины - как для государства в целом,  так и для структур государственной власти, законодательной и исполнительной в частности.

     Сегодня, как никогда,  важно,  по-моему глубокому  убеждению, очень  четко  осознать,  в  чем же истинные критерии независимости государства,  что является нашими национальными приоритетами  и  в конечном  итоге,  что  является  конечной  целью сложнейшего блока структурных, социальных, экономических, политических реформ.

     Безусловно, истинная независимость любого государства,  в том числе Украины (я в этом убежден), в первую очередь основывается на конкурентоспособной,  эффективной  экономике  и  достойном  уровне жизни людей.  Это те критерии, которые в конечном итоге определяют место государства не только  в  международной  системе  разделения труда, но и в международном сообществе, а также то, насколько наши тактика  и  стратегия  реформ  соответствуют  нашим   национальным приоритетам  и в конечном итоге об ективным экономическим рыночным законам.  При этом, безусловно, надо учитывать фактор времени. Мир вокруг Украины меняется очень динамично,  и мы должны помнить, что экономическое пространство для любого государства - это  жизненное пространство,   и   за  него  во  всем  мире  идет  очень  жесткая конкуренция.  И отставание сегодня превращается  в  отставание  на годы, которое болезненно скажется на последующих поколениях.

     Нельзя упрощать ситуацию,  связанную с финансовым кризисом, с падением  гривни.  Нам   необходимо   понять,   что   стабильность национальной   денежной  единицы  -  это  интегральный  показатель эффективности, конкурентоспособности экономики, качества налоговой системы,  денежно-кредитной  политики  и  в  конечном итоге уровня платежеспособности и предприятий, и населения.

     Если мы не осознаем первопричин этого кризиса, которые прежде всего лежат в основе внутренних процессов в экономике Украины, нам будет очень сложно формировать оптимальную политику по  выходу  из этого кризиса.

     В настоящее       время      качественные      характеристики функционирования  экономики  Украины  вызывают   очень   серьезную тревогу.  В частности, за последние четыре года структура валового внутреннего  продукта  Украины  становится  адекватной   структуре экономики сырьевого,  я бы даже сказал,  колониального типа. Около 60  процентов  ВВП   -   это   структуры,   которые   представляют экологически вредные,  энергоемкие и ресурсоемкие отрасли с низким уровнем переработки продукции.

     Денежно-кредитная система,  уровень  монетаризации  экономики абсолютно не адекватны об ективным экономическим условиям.  Скажем прямо  -  cегодня  предприятия  всех  форм  собственности  Украины практически отсечены от денежнокредитной системы.

     Мне непонятно  почему,  имея  такие  результаты  формирования государственной, социально-экономической и финансовой политики, мы не  можем  ответить  прямо  на  ряд вопросов не только себе,  но и народу  Украины.  Насколько  мы  сегодня   являемся   экономически независимым     государством,    если    мы    формируем    основы денежнокредитной,  бюджетной  политики  по  показателям,   которые декларируются  Украине  извне?  Насколько эти показатели адекватны нашим реалиям?

     Не ответив себе на эти  вопросы,  говорить  об  оптимальности финансовой,  бюджетной,  налоговой  политики просто не приходится. Еще раз повторяю:  для этого нам нужны в том числе и  политические решения. При этом абсолютно однозначно ясно, что надо сотрудничать с международными финансовыми организациями,  ведь интеграция - это основа  развития экономики любого государства.  Но мы должны четко соизмерить, насколько это адекватно нашим национальным интересам.

     Уважаемые коллеги народные депутаты!  Я  уверен,  что  только четко  координируя,  сочитая  первоочередные  антикризисные меры с долгосрочной  государственной  политикой  на  основе  формирования основ денежно-кредитной,  бюджетной политики, можно выйти из этого кризиса.  И суть не в отставке правительства.  Суть в  том,  чтобы наше  государство на восьмом году независимости перешло от методов проб  и  ошибок  при   формировании   экономической   политики   к долгосрочным  системным  методам,  в  основе которых - об ективная экономика и наши государственные,  национальные и в конечном итоге

- людские интересы и приоритеты.

     Спасибо за внимание.

     ГОЛОВА. Депутат  Журавський  від  комітету,  за ним - депутат Кононов від фракції.

     ЖУРАВСЬКИЙ В.С.,  перший заступник голови Комітету  Верховної Ради України з питань культури і духовності (виборчий округ

  68, Житомирська   область).   Християнськодемократична    партія України.  У  нашій  фракції  є  люди  різних  політичних поглядів. Комітет з питань культури і духовності ухвали про відставку  уряду не приймав.

     Шановні колеги,  сьогодні  ми обговорюємо надзвичайно важливе питання:  відправляти чи не відправляти уряд  у  відставку.  Можна погодитися  з  усіма або майже з усіма аргументами депутатів,  які говорили про  недоліки  в  діяльності  уряду,  його  прорахунки  у внутрішній соціально-економічній та зовнішньоекономічній політиці, прорахунки у фінансовій сфері.

     Можна звинувачувати   уряд   у   погіршенні   якості    життя пересічного  громадянина.  Я  згоден з усіма вами.  Але давайте не забувати,  що всіх нас обрали люди,  і вони сподіваються на  краще життя. Уявімо, що сьогодні ми відправили уряд у відставку. Давайте поміркуємо, що буде завтра.

     Згідно з Конституцією  України  Президент  має  запропонувати нову кандидатуру Прем'єр-міністра, а Верховна Рада - погодитися чи не погодитися із запропонованою кандидатурою.  І нехай кожен з нас чесно  відповість  сам собі на два запитання.  Чи є в нас сьогодні реальна кандидатура на цю посаду з урахуванням того,  що  в  такий складний  час  це  не  може бути зовсім нова людина,  ми не можемо обирати "кота в мішку", який буде нам не зрозумілий? Це перше.

     І друге. Об'єктивно оцінюючи ситуацію, реальний розклад сил у Верховній   Раді,  давайте  визначимося,  скільки  часу  нам  буде потрібно для затвердження нового Прем'єрміністра?

     Пригадаймо, за скільки місяців і в результаті  яких  складних переговорів нам вдалося обрати Голову Верховної Ради. Я вважаю, що процес обрання нового  Прем'єрміністра  триватиме,  якщо  піти  за таким  сценарієм,  не  один  тиждень.  Весь  цей час існуючий уряд працюватиме,  складатиме бюджет. Уявіть собі, якою буде якість цих документів,  якщо  їх розробники працюватимуть із занесеною над їх головою  сокирою?  Якщо  ж  відсторонити  цей  уряд  від  розробки бюджету,  то  коли  цей  найважливіший  для  держави документ буде розроблений і чи взагалі він буде розроблений?  І знову ж таки, як працюватиме  існуючий  уряд  в  умовах  невизначеності,  якщо його фактично   відсторонити    від    управління,    які    пріоритети переважатимуть  у  діяльності  кожного  члена  уряду - державні чи особисті?

     Усе вищезазначене можна повною мірою віднести  і  до  питання про звільнення чи не звільнення голови Національного банку.

     Ситуація на  сьогодні надзвичайно складна.  Усі ви знаєте про ситуацію в грошово-фінансовій сфері, про те що робиться з гривнею, що робиться в обмінних пунктах.  Усі ми висимо на волоску.  Уявіть собі,  як вчинить кожен громадянин,  який зараз  слухає  радіо  чи дивиться  телевізор,  тоді  коли  він  почує  про відставку уряду? Вважаю,  що кожен з нас знає це: він побіжить до обмінного пункту, в банк,  магазин, на базар, щоб придбати все, що можна придбати за ті гроші, які він має.

     Тож будьмо відверті:  чи буде кожному громадянину і всім  нам разом краще завтра, якщо ми сьогодні відправимо уряд у відставку?

     Ще один аспект,  на який ми не можемо не зважати.  Об'єктивна ситуація така,  що  ми  не  можемо  вийти  з  кризи,  якщо  будемо ізольовані від усього цивілізованого світу, якщо нам не віритимуть та не допомагатимуть інші держави, якщо ми перекриємо і так досить повільний   рух  до  нас  іноземних  інвестицій.  А  це  неодмінно станеться, якщо ми сьогодні приймемо невиважене рішення.

     Хочу, щоб мене зрозуміли правильно.  Я за те,  щоб у нас  був компетентний   уряд,   щоб  він  користувався  повагою  і  довірою громадян.  Але це питання ми маємо розглядати не сьогодні. Під час пожежі  -  не  час  міняти пожежних.  Давайте повернемося до цього питання через деякий час у спокійній обстановці.

     А шановних товаришів комуністів прошу мене,  коли я виступаю, не перебивати. Я вас не перебиваю!

     Дякую.

     ГОЛОВА. Слово   надається  Кононову,  голові  фракції  Партії зелених. За ним виступатиме депутат Павловський.

     КОНОНОВ В.М.,  член Комітету Верховної Ради України з  питань молодіжної  політики,  фізичної культури і спорту (багатомандатний загальнодержавний виборчий  округ,  ПЗУ).  Шановний  пане  Голово! Шановні  колеги  депутати!  Шановні  панове  журналісти!  Сьогодні великий день в Україні.  Так,  свято. І дай Боже, щоб таких свят у нас  було  менше.  Наша  фракція прийняла рішення сьогодні зранку, якої позиції дотримуватися при голосуванні.  Я  хотів  би  сказати кілька  слів про наше ставлення до ситуації,  яка склалася в нашій державі.

     Я згоден майже з усім,  що  сьогодні  тут  говорили.  Дійсно, ситуація   в  Україні  викликає  найсерйозніше  занепокоєння.  Ми, зелені,  могли б до всього  сказаного  ще  додати  низку  жахливих фактів.  Адже  не  секрет,  що  в  ряді  регіонів  вже  давно слід запровадити режим екологічної кризи з усіма наслідками,  що звідси випливають.

     Є такий об'єкт,  як Лузанівка, що в Одесі. Це майже 300 тисяч населення, яке вже багато років живе в умовах, які навіть не можна назвати цивілізованими. Група депутатів докладає чимало зусиль для розв'язання цього питання,  але в нас є проблеми - тому віз і нині там. І тут я роблю закид нинішньому уряду.

     Він виділив   кошти,  проте  їх  ніяк  не  можуть  отримувати будівничі.  Вони приїздять до нас зі скаргами.  І така ситуація на багатьох об'єктах,  якими ми опікуємося.  Це велика проблема, тому ми висловлюємо нашу претензію до уряду.

     Слід зазначити,  що на 90 відсотків  українські  підприємства внаслідок  економічної  неспроможності  є екологічними банкрутами. Переважна  більшість  українських   мегаполісів   потерпають   від індустріальних  монстрів.  А  вони нам відповідають,  що в них все гаразд - виконується екологічна програма і так далі.  Ми не віримо в це!

     Особливе занепокоєння в нас викликає також соціальна політика уряду, зокрема стосовно молоді. Напередодні президентських виборів усі  кандидати  на  велику  посаду намагаються використати молодь. Водночас практичних дій щодо турботи про молодь ми не  бачимо.  Ми не бачимо захисту молодої людини, яка входить у світ. Навіть маючи професію,  вона  не  має  роботи.  Вона  не  має  місця  в   цьому суспільстві.  І  вона не любить цього суспільства.  Вона не любить цієї держави. Це наша з вами проблема - не тільки уряду.

     Проблеми материнства взагалі не розв'язуються державою.  Якби не  діяльність  міжнародних  благодійних  товариств,  можна було б вважати, що таких проблем в Україні взагалі немає.

     Діяльність "уряду  професіоналів",  як  його  називає  преса, викликає   у  політиків  та  пересічних  громадян  уже  навіть  не здивування,  а просто обурення.  І тому наша партія переконана, що не народ - для держави,  а держава - для народу. Ми звертаємося до уряду: востаннє сьогодні будемо вас підтримувати (Сміх у залі). Ми говоримо про те,  що питання звіту уряду постало вчасно. Інша річ, чи можемо ми відправити його у відставку. Я хотів би вас, товариші комуністи,  запитати: скажіть, будь ласка, ви готові очолити уряд? (Шум у залі).  А є у вас більшість у парламенті?  Давайте створимо більшість,  і  тоді  вона  відповідатиме.  А  поки  що  нічого  не зміниться.  Змінимо цей уряд - а буде так само.  Гірший буде  уряд або  кращий,  але  хто  реально  відповідатиме за політику в нашій державі?  Давайте  домовлятися.  Тобто   я   вийшов   з   останнім попередженням уряду України (Сміх у залі).

     Дякую за увагу.

     ГОЛОВА. Я  звертаюся  до  народних  депутатів:  давайте  свою культуру трохи інакше показувати. Ми розглядаємо настільки важливе питання,  що сміятися і аплодувати не варто.  Я не знаю,  чому вам весело.

     Слово надається депутату Павловському від фракції  "Громада". За ним виступатиме депутат Марченко.

     ПАВЛОВСЬКИЙ М.А.,  голова підкомітету Комітету Верховної Ради України з питань Регламенту,  депутатської  етики  та  організації роботи  Верховної  Ради  України (виборчий округ 188,  Хмельницька область).  Шановний Олександре Миколайовичу!  Шановні члени уряду! Шановні колеги!  Я хочу розпочати свій виступ із запитань, про які говорив Валерій Павлович у своїй доповіді. А запитання такі. Що ми маємо?  Чому  так  сталося?  Як  перейти від кризи до економічного зростання?  І до цих питань я хочу додати ще два. Хто нас до цього привів?  І  запитання вчених та шахтарів,  які сьогодні пікетували Верховну Раду,  і з яким вони зверталися  відразу  до  всіх  гілок влади. Запитання просте: "Когда же мы будем жить нормально?"

     Чи є  відповіді  на ці запитання у доповіді Прем'єр-міністра? На жаль, немає. Для того, щоб дати відповіді на ці запитання, мені довелося написати цілу книгу (500 сторінок), там є відповіді на ці запитання,  але  все  зводиться  до  одного:  всі  проблеми  можна розв'язати  тільки одним шляхом - змінивши курс реформ.  Це єдиний шлях національного порятунку України. А отже, нам потрібен уряд. І тільки той уряд зможе врятувати Україну,  який піде на зміну курсу реформ. Всі інші, хто б вони не були, нічого зробити не зможуть.

     А хто ж  до  цього  привів?  А  привів  до  такого  становища Міжнародний   валютний   фонд.  Це  на  його  вимогу  видано  указ Президента про зміну бюджету,  внесено на розгляд  Верховної  Ради законопроект про скорочення Збройних Сил. І на вимогу Міжнародного валютного фонду на нас чекає ще один  удар  -скорочення  бюджетної сфери  приблизно  на  2  мільйони  робочих  місць.  Чи витримає це Україна?

     І тому правильно каже Валерій Павлович, що треба опиратися на власні  сили.  А я його доповню:  і до того ж опиратися на власний розум. Треба перестати дослуховуватися до всіх іноземних радників, консультантів і почати самим дбати про свій народ, використовувати потенційні можливості, які є у нас.

     А тепер послідовно даю відповіді на поставлені запитання.  Що ж ми маємо?  Якщо дуже коротко,  то ми маємо те, що Україна стоїть на порозі  національної  катастрофи.  Уже  розгорнуто  економічний геноцид проти українського народу.  Я тільки одну цифру назву:  із 23  мільйонів  чоловік  працездатного  населення  в  Україні   9,2 мільйона  чоловік - хворі,  що потребують стаціонарного лікування, але його не  отримують,  бо  скорочується  кількість  лікарень.  В Україні розпочалася епідемія туберкульозу, маємо близько 700 тисяч хворих на туберкульоз,  а туберкульозні  диспансери  скорочуються! Далі вже просто нікуди! Ви розумієте, це - якість робочої сили. Не буде якісної робочої сили - ніколи  не  буде  конкурентоспроможної продукції і ніколи не вийдемо на зовнішні ринки!

     До речі,  як ми можемо виконати цей заклик Прем'єр-міністра - прорватися на західні  ринки,  коли  Україна  втратила  внутрішній ринок?!  92 відсотки товарів на ринку - імпортовані! Тут, до речі, і всі причини фінансової кризи,  оскільки 92 відсотки наших грошей спрямовується  на фінансування іноземних фірм.  Це не наші гроші і не на нашу економіку справляють вони благотворний вплив.

     А чому так сталося?  Тому що Україна під впливом Міжнародного валютного   фонду  почала  виконувати  програму  шокової  терапії. Програму,  яка безсовісна і без мети!  Нам дуже  чітко  поставлено завдання  першого  етапу  -  вивести  всю виробничу сферу на грань банкрутства,  ліквідувати зайві гроші у  громадян  і  підприємств, тобто  знищити  заощадження.  І  ось  результат,  який ми сьогодні маємо!

     Більше того,  я хочу сказати,  що з  усіх  країн  світу,  які досягли   успіху,  ніхто  ніколи  не  співпрацював  з  Міжнародним валютним  фондом,  тому  що  саме  виконання   умов   Міжнародного валютного  фонду відлякує приватних інвесторів від України!  Отож, що не роби,  поки ми будемо співпрацювати з  Міжнародним  валютним фондом, ніколи ніякого просвітку не буде. А наш уряд виконує умови Міжнародного валютного фонду значно ретельніше, ніж закони України і постанови Верховної Ради!

     Ну, а тепер дуже коротко,  як вивести Україну з кризи. Тільки ключовими  словами.  Замість  лібералізації,  яка  нищить  все,  - протекціонізм  і тільки протекціонізм!  Захист свого ринку і свого виробника -  іншого  шляху  немає.  Замість  сьогоднішньої  хворої грошово-фінансової  системи  нам потрібна нова банківська система, банківська система з двома ногами,  бо нинішня має одну,  та й  ту хвору.  Замість  комерційного  кредиту  як  опори в державі...  На сьогодні ми маємо лише банківський і той  не  йде  у  виробництво. Майже повністю зупинено кредитування нашого виробництва!

     І ще хочу зазначити,  як фінансова криза впливає на розвинуті і слабкі країни.  Ну,  у слабких,  зрозуміло,  - все падає.  А  як реагують,  наприклад,  США  і Японія?  Японія на сьогодні зменшила процентні ставки за кредити у виробництво до  0,25  відсотка,  США теж зменшили ставки за кредити, тобто їхнє виробництво зростає!

     Отже, висновок   фракції   "Громада":   уряд,   який  не  має стратегії,  який не бачить,  куди вести державу,  повинен  піти  у відставку.   Всі   ті,   хто   його   підтримує,  беруть  на  себе відповідальність перед народом.  Хочемо, щоб Україна відродилась і жила  краще?  Тоді  ми  повинні  шукати  уряд,  який  буде діяти в інтересах нашого народу!

     Дякую за увагу.

     ГОЛОВА. Спасибі.  Депутат Марченко,  керівник фракції. За ним буде виступати депутат Круценко від комітету.

     МАРЧЕНКО В.Р.,  член Комітету Верховної Ради України з питань економічної політики, управління народним господарством, власності та  інвестицій  (виборчий  округ  161,  Сумська область).  Фракция Прогрессивной социалистической  партии  Украины  (социалистическая оппозиция).

     Уважаемые депутаты!  Я  хочу  напомнить  вам,  что мы сегодня рассматриваем по вашему,  к сожалению, решению два вопроса: вопрос об ответственности правительства и вопрос об отчете правительства. В этой связи необходимо будет принимать  два  решения,  и  поэтому наша   фракция  подготовила  два  проекта  постановления.  Я  буду говорить о проекте постановления,  который я передал  Председателю Верховного Совета,  об ответственности правительства и о резолюции недоверия ему.  Я хочу напомнить,  что  именно  так  распорядились Конституция и Регламент.

     И хочу   напомнить   это   тем,   кто,   инициируя   в  такой последовательности и в такой постановке  рассмотрение  вопроса  об ответственности  правительства,  даже  если  будет сегодня принята резолюция недоверия правительству,  сделает все,  чтобы в судебном порядке это отменить.

     Хочу напомнить также,  что коммунисты, "Громада" и социалисты подготовили резолюцию о том,  чтобы шахтерам выделили  из  бюджета 600 миллионов гривень.  Я тогда выступал и говорил,  что, пока нет Председателя Верховного Совета,  это будет пустышка.  Вы  обманули шахтеров, деньги эти не перечислены.

     Я хочу напомнить,  что вы собрали 191 подпись для того, чтобы рассмотреть вопрос  об  ответственности  правительства.  Потом  вы вдруг  это  отозвали.  Поэтому я сейчас спокойно хочу разобраться, какая очередная афера вами подготовлена.

     А теперь по существу.

     Успокойтесь! Я теперь расскажу о своей позиции в  этом  зале, особенно  молодым  депутатам.  Напомню,  что  на  протяжении  трех созывов нет ни одного моего  поименного  голосования  в  поддержку этого курса экономических реформ.  Ни одного! В противоположность, например,  Александру  Морозу,   который,   будучи   Председателем Верховного Совета, протащил все, что требовал Президент Украины.

     Я напомню, напомню... Не нравится? Послушайте!

     Значит, доклад  Президента  "Шляхом  радикальних  економічних реформ". Марченко - "против", Мороз - "за".

     Принятие Конституционного договора незаконно Мороз протащил.

     Принятие Конституции - Мороз протащил.

     Всех премьер-министров   -   Лазаренко,   Пустовойтенко,   их программы,  все  бюджеты,  ратификацию  договоров  с Международным валютным фондом - Мороз это все протаскивал.

     Витренко и Марченко предупреждали, что такой курс реформ и их законодательное обеспечение приведут к экономическому, социальному и политическому кризису.

     И поэтому мы сегодня говорим, что в действительности наши...

     ГОЛОВА. Володимире Романовичу, прошу вибачити (Шум у залі).

     Шановний Цибенко! Петре Степановичу, ну так же не можна.

     МАРЧЕНКО В.Р. Я просто хочу напомнить: октябрь 1995  года.  Наталия  Витренко  с этой трибуны выступила с альтернативной  экономической  программой,  предупреждая,  что   в Украине  будет  кризис,  катастрофа.  Вы,  конечно,  помните,  что Наталья Витренко выступила в Верховном Совете уже этого  созыва  с альтернативной  резолюцией  и  с  основами  внутренней  и  внешней политики.  Это не было вами поддержано.  И поэтому на вас так  же, как   и   на   Александра  Мороза,  и  на  правительство,  ложится ответственность за теперешнее положение дел в стране.

     Фракция Прогрессивной   социалистической    партии    Украины заявляет,  что  мы  поддержим  резолюцию  недоверия правительству, проголосуем за нее,  и проголосуем в поименном режиме.  Только при одном  условии:  чтобы  в  ней  был  решен и второй вопрос,  - кто возглавит  Кабинет  Министров.  И  мы  вносим  предложение,  чтобы руководитель   крупнейшей   фракции   -  коммунистической  -  Петр Симоненко возглавил правительство (Оплески).

     Прошу Александра   Николаевича   поставить    на    поименное голосование  проект,  который  мы  подготовили:  Петр  Симоненко - Премьер-министр и отставка  этого  правительства.  Если  этого  не будет, начнется хаос с вытекающими из него последствиями.

     Вы думаете,  что  вы  нас обманете своими очередными аферами? Думаете,  непонятно,  почему "Громада" ставит вопрос  об  отставке правительства?   Она   хочет   защитить   Лазаренко  от  уголовной ответственности.  Что,  непонятно?  Понятно.  Они боятся, что Юлия Тимошенко  также  будет  привлечена  к  уголовной ответственности. Разве непонятно,  что это афера? Разве непонятно, что если сегодня не будет назначен Премьерминистр, то в государстве начнется хаос и ответственность на себя должен будет  взять  Верховный  Совет?!  И Президент опять без всяких проблем выйдет из этой ситуации.

     Поэтому еще  раз  хочу обратить внимание на наше предложение: мы поддержим  резолюцию  недоверия  правительству  одновременно  с назначением   Петра   Симоненко,   коммуниста,   Премьер-министром Украины.

     Спасибо.

     ГОЛОВА. Я дам вам слово.  Слово надається депутату  Круценку, заступнику голови комітету, за ним виступатиме депутат Луценко.

     ТИМОШЕНКО Ю.В.,  голова  Комітету  Верховної  Ради  України з питань  бюджету  (виборчий  округ  99,  Кіровоградська   область). Согласно Регламенту, когда оскорбляют...

     ГОЛОВА. Вимкніть   мікрофон.   Сядьте,  будь  ласка.  Депутат Круценко... (Шум у залі).

     Слово від  Комітету  з  питань  аграрної  політики  надається депутату Круценку...

     Будь ласка, Юліє Володимирівно. Я дам вам слово.

     Ну, будь ласка, увімкніть мікрофон.

     ТИМОШЕНКО Ю.В.  Партия  "Громада".  Я хочу обратиться ко всем радиослушателям,  к  народным  депутатам.   До   каких   пор   эта лоббистская   группа   действующего  правительства  под  названием "Марченко и Витренко"  будет  унижать  тех  людей,  которые  хотят создать в нашей стране хотя бы предпосылки выхода из кризиса? Если репрессивные меры,  которые применяет правительство  к  оппозиции, есть  норма,  и  уголовные  дела,  по  которым бросают оппозицию в тюрьмы,  это норма, то тогда, наверное, нужно поддержать Марченко, который   для   оправдания   своего   лоббизма   по   отношению  к правительству чернит  всех  и  вся,  не  обращая  внимания  ни  на окружение, ни на реальные обстоятельства.

     Я хочу обратиться к радиослушателям: возьмите сегодняшнее поименное  голосование.  Может  быть,  кто-то отсутствовал в зале, может быть кто-то карточки вынет, может быть, кто-то, как Марченко и Витренко, найдет "благовидные" предлоги, но вы   твердо   знайте:   те,   кто   проголосовал   за   сохранение правительства,  проголосовал за тот беспредел, ту разруху, которая творится в стране (Оплески).

     ГОЛОВА. Депутат  Круценко.  Будь  ласка.  За  ним  -  депутат Луценко.

     Я ще раз звертаюся до залу  -  і  зліва,  і  справа:  давайте витримано проводити засідання!

     Будь ласка.

     КРУЦЕНКО В.Я.,  перший  заступник  голови  Комітету Верховної Ради України з питань  аграрної  політики  та  земельних  відносин (багатомандатний загальнодержавний виборчий округ,  КПУ).  Фракція Комуністичної партії України.  Шановні  депутати,  запрошені!  Про становище  в  агропромисловому комплексі країни в стінах Верховної Ради  мова  ведеться  щоденно.  Приймаються  постанови,  робляться заяви,  даються  доручення.  Та  хоч  і всі розуміють,  що словами справі  не  зарадиш,  але  ж  і  далі  слів  практично  нічого  не зрушилось.  Уряд,  Валерій Павлович розводять руками: ні пального, ні фінансів немає.  Четвертої частини озимини ще недосіяли.  Маємо всі  можливості  ще  заморозити буряк і не мати весною куди сіяти, тому що орати на зяб нічим.  Кабінет Міністрів мало  цікавить,  що навіть  та  мізерна  кількість  нафти  власного  виробництва,  яка виділялася постановою 1461,  ніяк не дійде до  села.  Де  там  уже думати про перспективу!

     Аграрна країна, якою стала Україна, не має державної аграрної політики. Ще в жовтні 1994 року постановою Верховної Ради Кабінету Міністрів  доручено  її  розробити.  Поданий  Кабінетом  Міністрів проект Державної  аграрної  політики  Верховна  Рада  попереднього скликання в грудні 1997 року повернула як такий,  що не відповідає вимогам.  Тож до цього часу Кабінетом Міністрів  у  цьому  напрямі нічого не зроблено. На мій депутатський запит із цього питання ви, Валерію  Павловичу,  не  вважали  за   потрібне   дати   конкретну відповідь.

     Цілком доцільні  посилання  декого  з урядовців на відповідні укази Президента. Бо вже не першому уряду доводиться розсьорбувати президентську політику розвалу вітчизняної економіки. Тож і маємо, що несе нас західний вітер по аграрному  ринку  і  вже  немає  чим торгувати, крім землі.

     Продукція села,  як  продовольча,  так  і технічна,  - тютюн, хміль,  льон,  вовна  -  стала   непотрібною   державі.   Державні замовлення  закинули.  Про  ціни  і цінотворення в АПК забули.  До системи матеріально-технічного забезпечення, при розвалі державної системи сільгосптехніки,  руки в держави не доходять, а комерційні структури вже поставили селян на коліна. Оті проценти, що свідчать про проведення польових робіт - то викачані з колгоспних комор усі ресурси,  і  тепер  вони  за  тонну  цукру  одержують  1,3   тонни дизельного палива.

     У комітети  надходять  сотні листів з усіх регіонів країни не лише від селян,  а  й  від  працівників  промислових  підприємств, машинобудівників. Вони просять спільними зусиллями врятувати село. Село, в якому люди роками не одержують зарплати, а пенсії, зокрема на  Кіровоградщині,  -  8  місяців.  Село,  в  яке  вже  не ходять автобуси,  в  якому  позакривали  магазини,  клуби,  в  якому   не функціонувати вже дійшла черга до шкіл.  Село, яке навіть за таких умов ще здатне при прозорливій чіткій державній політиці  не  лише саме  піднятися,  а  й  підняти харчову і переробну промисловості, дати на ринок свою продукцію,  а  не  продавати  останню  надію  - землю.

     Комітет вважає,   що   і  введення  фіксованого  податку  без списання,    реструктуризації    заборгованості    як    сільсько- господарських   товаровиробників,   так   і   переробників  їхньої продукції, які обслуговуватимуть сільгосппідприємства за станом на 1  січня  1999  року,  та  без зменшення податку до рівня фактично сплачуваного по регіонах за останні два роки,  нічого не дасть. Ми за  те,  щоб  нафту власного виробництва в 1999 році направити для потреб АПК,  прийнявши відповідний закон,  щоб створити  державний комітет   з   питань   матеріально-технічного  забезпечення  села, усунувши  від  процесу  постачання  масу   посередників;   щоб   у Державному  бюджеті  на  1999 рік,  крім держзамовлення на основні види сільгосппродукції  передбачити  окремим  рядком  фінансування вітчизняного  сільськогосподарського машинобуду-вання,  щодо якого Міністерство промислової політики не має ніякої політики.

     Яка ще країна може собі дозволити так розпорошено  розробляти випуск   техніки,  зокрема  лише  зернозбиральних  комбайнів  -  у Херсоні,  Харкові,  Рівному,  Ковелі,  Олександрії,  Білій Церкві? Кабінет   Міністрів  спостерігає:  нехай  граються  у  вітчизняний комбайн, а ми дамо добро на завезення імпортних, будь-яких фірм. І нехай  спробують  селяни  через рік-два їх ремонтувати.  Ото гроші полетять,  що й землі не вистачить,  щоб розрахуватися.  А  методи вилучення майна господарств уже відпрацьовані Кабінетом Міністрів.

     Стосовно бюджетного   фінансування  поточного  року,  то  це, Валерію   Павловичу,   просто   знущання   над    селом.    Навіть протиепізоотичні  заходи  профінансовано на 22,  5 відсотка,  а за першу декаду жовтня на ці цілі за графіком мало бути  2  мільйони, фактично  -  нуль.  Разом  з  тим витрати на будівництво в бюджеті перевиконано в два рази.

     ГОЛОВА. Спасибі, сідайте.

     Депутат Луценко,  голова комітету.  Будь ласка.  За ним  буде виступати Симоненко Петро Миколайович.

     ЛУЦЕНКО В.І.,   голова  Комітету  Верховної  Ради  України  у справах  пенсіонерів,  ветеранів  та  інвалідів   (багатомандатний загальнодержавний   виборчий   округ,  КПУ).  Фракція  комуністів. Шановні товариші депутати!  Шановні виборці,  ветерани  і  молодь! Мені,  як  і  іншим  членам  нашого  комітету,  щоденно доводиться спускатися  на  дно  суспільного  життя  України.  На   тому   дні перебувають  14  мільйонів  пенсіонерів,  у  тому  числі  понад  2 мільйони інвалідів.  Це -  жертви  антинародної  політики  діючого режиму. Це - знедолені, обдурені і морально принижені, матеріально доведені до рівня жебраків учорашні воїни- визволителі, будівничі, хлібодари,  вчителі,  вчені.  Всі, хто ще недавно був честю нашого народу,  славою Вітчизни,  совістю  нації,  передчасно  вимирають, накладають  на  себе  руки,  ледве  животіють,  відмовляють собі в придбанні навіть найнеобхідні-шого - ліків і одягу.

     Судіть самі:  268 тисяч отримують пенсію, меншу 37 гривень; 2 мільйони 700 тисяч - 37 гривень; 3 мільйони 400 тисяч - 59 гривень і 5 мільйонів - до 66 гривень.  Як можна прожити на  цю  жалюгідну пенсію?!  Я  міг  би  навести  сотні прикладів того жаху,  в якому живуть наші люди.

     Ось лист киянки Дикої  Марії  Іванівни,  інваліда  ІІ  групи, ветерана  праці.  Її  чоловік - учасник Великої Вітчизняної війни, ветеран Збройних Сил,  полковник у  відставці,  інвалід  І  групи. Єдина  дочка невиліковно хвора,  інвалід І групи.  І єдину надію - онука 26 років,  молодого кіноактора недавно розбив параліч. Кожен із  членів цієї нещасної сім'ї потребує лікування,  але воно стало для них недоступним.  Про що благає ця бідна  жінка?  Перерахувати 2,5  тисячі гривень,  які є у неї на ощадній книжці,  на лікування єдиного онука.

     Я звертаюся до Національного  банку,  до  міністра  фінансів, запишіть адресу:  місто Київ,  вулиця Горького,  164,  квартира 2. Дика Марія Іванівна. Допоможіть цій людині!

     Шановні друзі!  Я  -  комуніст  і  переконаний,  що   жахливе становище ще недавно передової, індустріально розвинутої держави є наслідком реваншу міжнародного капіталу. І хоча відступ соціалізму

-  явище  тимчасове,  але  воно смертельно б'є по нашому трудовому народу,  знищуючи  мільйони  наших  співвітчизників.   Виконавцями замовлення  міжнародного  капіталу  є доморощені капіталісти,  які разом із їх породженням - злодіями  в  законі  -  усілись  на  шиї трудового народу і пихато заявляють, що не допустять ніяких змін у нашій державі.

     Як комуніст,  я бачу звільнення мого народу від  отих  панів, пихатих   та   бездарних   реформаторів  -  на  шляху  відродження соціалістичного ладу,  реформування задля народу,  а  не  за  його рахунок,   демократії   в   інтересах  трудящої  більшості,  а  не вседозволеності для панства і його лизоблюдів.

     Що пропонує наш комітет?

     Перше. Силою   жорстоких    і    жорстких    економічних    і адміністративних  важелів придушити тіньовий капітал і паразитичне споживання  в  державі.  Сьогодні   меншою   половиною   суб'єктів господарювання,   хоча   і  в  напівголодному  стані,  утримується суспільство.  Друга - більша половина - в тіні,  поза  законом.  Я звертаюся  до  відповідних  комітетів  Верховної  Ради  - у цілому негайно відпрацювати і прийняти закони про тіньовий  капітал,  про паразитичне споживання, про їх породження - корупцію.

     Друге. Ми,  члени комітету, вимагаємо негайно розрахуватися з Пенсійним фондом,  заборгованість державного бюджету перед яким на сьогодні  становить  946  мільйонів  гривень.  А це половина всієї заборгованості перед пенсіонерами.

     Третє. Передбачити  в  бюджеті  1999   року   припинення   не властивих   пенсійному   страхуванню   виплат,   які  безпідставно фінансуються за рахунок коштів Пенсійного фонду.  А це  1  мільярд 762 мільйони гривень.

     Четверте. Відновити   в   повному   обсязі  виконання  чинних сьогодні  законів  про   соціальний   захист   ветеранів   Великої Вітчизняної війни,  людей похилого віку та інвалідів. Мова йде про пільгові ціни на ліки,  безкоштовне лікування,  санаторно-курортне лікування, зубопротезування тощо.

     П'яте. Відшкодувати бюджетну заборгованість.

     Шосте. Проіндексувати пенсії.

     І на завершення. Володя Марченко, ви, як та жаба...

     ГОЛОВА. Спасибі.  Вимкніть  мікрофон.  Сідайте,  будь  ласка. Симоненко Петро Миколайович, за ним...

     Ми, шановні колеги,  розглядаємо настільки серйозне  питання, що, я думаю, давайте висловлюватися без цих афоризмів.

     Будь ласка, Петре Миколайовичу, за ним

- депутат Лавринович.

     СИМОНЕНКО П.М., член Комітету Верховної Ради України з питань правової   реформи   (багатомандатний  загальнодержавний  виборчий округ,  КПУ).  Уважаемые  народные  депутаты!  По  мнению  фракции коммунистов,  обсуждение  отчета  Кабинета  Министров  и  принятие решения о его ответственности необходимо рассматривать не в  связи с нынешним финансовым кризисом, а как закономерный итог бездарной, преступной политики на протяжении семи лет независимости. Именно в этот период закладывались основы нынешнего кризиса.

     Верховному Совету   впервые   предоставилась  возможность  не только проанализировать итоги так называемых реформ,  но и дать им соответствующую оценку.

     Хочу напомнить,   что   до  этого  смена  Кабинета  Министров происходила только в связи с  ухудшением  состояния  здоровья  его премьеров.  Мы  должны  давать  оценку не только нынешнему составу правительства, а целостной системе геноцида по отношению к народу, системе,  уничтожающей  огромную страну,  ее экономику,  культуру, науку,  духовность.  Ибо не стечение  неблагоприятных  об ективных факторов,   а   деятельность   двух   президентов,  многочисленных правительств,   сформировавшейся   олигархии   путем   бесконечных распрей,  торгов,  интриг  и  подлости поставили народ и страну на грань, за которой мрак и холод.

     Земной рай для наших отцов и дедов,  рабочих,  интеллигенции, крестьян,   молодежи  оборачивается  адскими  условиями  жизни.  А правительство,  судя по докладу,  находится в условиях виртуальной реальности.

     Во-первых. Авантюристические решения,  мошеннические действия власти создали предпосылки для осуществления крупнейших афер века. По оценке Валерия Павловича, которая прозвучала в его докладе, это смелые   и   неординарные   решения.   Итальянская   мафия   нашим государственным мужам и в подметки не годится.

     Десятки миллиардов   рублей   осели   в  карманах  дельцов  в результате операции по выходу из  рублевой  зоны.  120  миллиардов рублей  -  честно  заработанных  сбережений  52-миллионного народа исчезли при коммерциализации банков.  12 триллионов карбованцев  - последние  гроши,  откладываемые  на черный день,  через трастовые компании,  напоминаю, согласно декрету Кабинета Министров обманным путем  отняли  у пенсионеров.  И,  наконец,  облигации внутреннего государственного  займа.  Это  механизм,  действующий  по  законам воровской  пирамиды  трастовых  компаний для перекачивания средств уже из государственного кармана в карман власть имущих.

     Во-вторых. Вся система управления экономикой была,  по  сути, перестроена  для  обеспечения воровства и растаскивания имущества. Приватизационные  шалости  под  лозунгами:   "Даешь   эффективного собственника!"  оставили  миллионы людей без работы и куска хлеба. Предприятия превратились в вотчину для  директоров.  Некоторые  из них  используют  их  как  источник  личной наживы.  Целые тома уже напечатаны в средствах массовой информации  о  Львовской  железной дороге. Те денежные операции, которые были там проведены, сравнимы с  траншами,  предоставляемыми  Международным   валютным   фондом. Разграбили и уничтожают Николаевский глиноземный комбинат.  Никому никакого   дела   нет.   Разрушены   товарно-денежные   отношения. Преднамеренная  бартеризация способствует колоссальному обогащению посреднических структур, росту коррумпированности и преступности.

     Правительство умышленно уходит от определения государственных приоритетов  и  продолжает  преступную практику передачи важнейших стратегических монополий  в  грязные  руки  заведомо  сомнительных частных  фирм.  Служба  безопасности  самоустранилась не только от прогнозирования,  но и от упреждения тех  или  иных  преступлений. Последняя докладная Председателя о том,  куда уплыли 600 миллионов гривень резервного фонда,  извините,  но это, как говорится, уже в свинячий  голос.  Таможня создает коммерческие структуры "Гарант", "Сервис" и откачивает огромные средства.  И мы знаем для кого, кто там   создавал   и  какие  суммы  на  это  шли.  Генералы  наши  в Министерстве обороны вместо того  чтобы  загрузить  семимиллионным заказом заводы по ремонту самолетов, собственным детям отдают это. И вместо того чтобы самолеты разобрать на запасные части,  они  их режут и уничтожают. Может быть, в конце-концов начнем разбираться, что происходит с нашим государством и с  конкретными  должностными лицами?

     Финансовую систему    оторвали   от   конкретной   экономики. Макроэкономистытеоретики  привели  к   тому,   что   наполняемость национального  рынка  денежной  массой  значительно меньше,  чем в странах,  которые стремятся к расширенному воспроизводству  своего экономического      потенциала.      Хочу      напомнить      вам, макроэкономисты-теоретики:  в Советской  Украине  этот  показатель составлял 53 процента,  сегодня - 13,  в Японии - 116,  в Англии - 89,  во Франции - 69,  в Германии - 65 процентов.  Куда вы  ведете Украину такой политикой?

     Предприятия без   оборотных   средств,   усиливается   кризис платежей.  Сегодня остался бесконтрольным рынок энергоносителей. И я  неоднократно  просил  правительство:  наведите порядок на рынке энергоносителей - это основа экономики и ее стабилизации.

     В-третьих. Особенно  буйную  деятельность  вы  развернули  по уничтожению  села,  отдав  его  на  растерзание кому попало.  Сбор зерновых уменьшился почти в два раза,  надо эту правду нашим людям сказать,  - 23 миллиона тонн зерновых собрано.  Чем вы собираетесь сегодня животноводство подымать и вообще чем людей  кормить?  Скот вырезали,   вывезли,   сельхозмашиностроение   сегодня  добиваете, удобрения гоните  за  рубеж.  Теперь  последнее  -  землей  решили торговать.

     Я заканчиваю, Александр Николаевич. И я обращался, фракция из 120 человек сегодня ущемлена в пропорциональной норме  выступлений (Шум у залі).

     В-четвертых. В  дружественных  об ятиях Запада и его кредитов народу  дышать  сегодня  становится  все  труднее.  10  миллиардов долларов долгов у нас!

     И в-пятых,  практически  последнее.  Пенсия  -  15  долларов, средняя заработная плата - 50,  цены на товары и продукты питания, тарифы  растут.  Восхищение  вызывает,  как  выполняются  указания Международного  валютного  фонда!  Медицина,  образование  -  удел богатых, и сегодня бедные стоят...

     ГОЛОВА. Спасибі.

     СИМОНЕНКО П.М. Ну, я закончу, Александр Николаевич.

     ГОЛОВА. Депутат   Лавринович   (Шум   у  залі).  Від  фракцій виступають голови комітетів.  Шість голів комітетів виступають від фракцій.

     Сідайте, будь ласка.

     СИМОНЕНКО П.М. Ну, я сейчас закончу, Александр Николаевич.

     ГОЛОВА. Будь ласка.

     СИМОНЕНКО П.М.   Таким  образом,  без  преувеличения  систему временных кабинетов  министров  сегодня  можно  оценить  следующим образом:  они  создали  общество  с  ограниченной ответственностью имени Остапа Бендера,  преуспевают  во  владении  имуществом  и  в изощренности  методов  изымания средств у своего народа - главного кредитора этих правительств. И каждый из них изобретал все новые и новые  механизмы  злоупотреблений.  Мы убеждены,  что сегодня надо правительство отправить в отставку и менять курс (Оплески).

     ГОЛОВА. Спасибі. Сідайте.

     Депутат Лавринович. За ним - депутат Семиноженко.

     ЛАВРИНОВИЧ О.В.,  секретар Комітету Верховної Ради України  з питань  правової реформи (виборчий округ 121,  Львівська область). Ми  сьогодні  обговорюємо  питання  про  відповідальність   уряду. Розглядаючи  це  питання  на  засіданні Комітету з питань правової реформи,  ми наголосили на тому,  що, розглядаючи відповідальність конкретного  Кабінету  Міністрів,  ми  не  можемо  не  зважати  на загальну ситуацію з управлінням у нашій державі.  І те,  що  діюча система   управління   в  цілому  є  неефективною,  сьогодні  всім очевидно.  Так  само  очевидним  є  й  те,   що   без   політичної відповідальності  політичних  партій,  органів  державної  влади і високих посадовців,  політичних діячів не  може  бути  ефективного уряду і не може бути ефективних органів державної влади.

     Яка ж   роль   сьогоднішнього   складу   уряду  в  здійсненні державно-правової, судовоправової та адміністративної реформ? Якщо ми  подивимося  на напрями дій,  то позитивні зрушення знайти буде дуже важко.  А щодо  адміністративної  реформи,  то  взагалі  слід нагадати,   що  коли  почала  реалізовуватися  концепція,  а  саме прийняття законів про Кабінет Міністрів  і  про  місцеві  державні адміністрації,  то  не  без  участі  уряду  ці законодавчі акти до сьогодні не набрали чинності, незважаючи на те, що по одному з них навіть двічі було подолано вето Президента.

     Окрім того, якщо ми прочитаємо статтю 116 Конституції України,  в якій виписано,  що має робити  Кабінет Міністрів,  то  побачимо  дуже  чіткі норми,  що Кабінет Міністрів "вживає  заходів  щодо  забезпечення  прав  і  свобод   людини   і громадянина;    забезпечує    проведення    фінансової,   цінової, інвестиційної  та  податкової  політики...   здійснює   управління об'єктами    державної   власності".   Якщо   ми   подивимося   на конституційні обов'язки уряду і на результати його діяльності,  то можемо  побачити,  яких  же  заходів  вжито  для забезпечення прав громадян,  зокрема для своєчасного отримання заробітної  плати  та здійснення інших прав,  які сьогодні досить часто порушуються, про що суцільним потоком надходять звернення громадян,  у тому числі і до  Комітету  з  питань  правової  реформи.  Це  саме стосується і проведення фінансової, цінової, інвестиційної політики. Успіхи тут можна  побачити  хіба  що  на  позабюджетних рахунках контролюючих органів  нашої  держави.  Там  успіхи  справді  є.  Що  стосується здійснення  управління  об'єктами  державної власності,  то по тих цифрах,  які ми бачимо (доходи від діяльності державного сектора і від  зміни  форми  власності),  можна сказати,  що господар,  який управляє державною  часткою  майна,  сьогодні  має  досить  багато проблем. І ні в якому разі не можна назвати його ефективним.

     Про роль  Кабінету  Міністрів  у  виданні указів Президента з питань економічної реформи.  Конституція регулює,  що на засіданні Кабінету  Міністрів  обов'язково  має  бути  попереднє  схвалення, скріплене підписами Прем'єр-міністра і  міністра,  відповідального за  їх  виконання.  Якщо  ми подивимося на укази,  які видавалися, скажемо так, під цією рубрикою, то побачимо, не занурюючись навіть у   суть  цих  указів,  що  значна  частина  їх  прямо  суперечить Конституції України.  Я не знаю,  можливо, хтось зможе довести, що новий  механізм  стягнення  податку  на  додану  вартість  є  дуже прогресивним.  Перебуваючи на підприємствах  свого  округу,  я  не знайшов жодного, хто б про це мені сказав.

     Поза тим   у   Конституції   чітко   виписано,   які  питання визначаються виключно законами України.  І також визначено,  що  у сфери,  врегульовані  законами,  жодних  змін  указами  вносити не можна.  Так,  наприклад,  внесення змін  до  Закону  про  нотаріат указами Президента виглядає більше, ніж дивним. Але це ж подається Кабінетом Міністрів!  Тобто  тут  є  цілком  наочні  дії  всупереч Конституції України.

     Можна згадати,  звичайно, і проект бюджету, який був внесений до Верховної Ради (і не тільки цього року,  а  й  минулого),  коли концептуальний  підхід  не відповідав статтям Конституції України. Не  обговорюючи  його  зміст,  скажу,   що   концепція   головного економічного закону є антиконституційною.

     Що стосується  керівника уряду,  то є стаття 114 Конституції, яка говорить про те,  що Прем'єр-міністр має  спрямовувати  роботу Кабінету   Міністрів   на  виконання  програми  діяльності  уряду, схваленої Верховною Радою України.  Я не  знаю,  на  що,  скажімо, Валерій  Павлович  має  другий  рік  спрямовувати  роботу Кабінету Міністрів, якщо конституційну норму тут не виконано.

     Є також і інші кроки, які межують із протиправною діяльністю: коли  йдуть  погрози  суду,  щоб  він "правильно" вирішував справи (інакше,  мовляв,  не буде фінансуватися судова система),  коли  є перевищення повноважень і незаконне позбавлення волі осіб,  з яких хочуть отримувати відповідні зобов'язання.

     Зробивши юридичний  аналіз  діяльності   Кабінету   Міністрів України,   Комітет  з  питань  правової  реформи  ухвалив  рішення пропонувати Верховній Раді України прийняти резолюцію про недовіру уряду,  яка  відповідно  до  Регламенту  Верховної  Ради  має бути проголосована поіменно.

     Дякую.

     ГОЛОВА. Депутат Семиноженко від комітету,  за ним  -  депутат Костенко. Семиноженко є? Будь ласка.

     СЕМИНОЖЕНКО В.П.,  голова  Комітету  Верховної Ради України з питань науки і освіти (виборчий округ  168,  Харківська  область). Шановні колеги!  Це правда, що звіт Кабінету Міністрів ми слухаємо в дуже особливий час.  Я не буду повторювати всього того,  що  тут було  сказано,  у тому числі і Прем'єр-міністром України.  Усе це, звичайно,  створює досить негативний і зовнішній, і внутрішній фон для  такого  обговорення  звіту  уряду.  Але скажу,  що ми повинні констатувати багаторічну промислову депресію і перекіс у бік чисто монетарних  інструментів  економічної політики,  який не спрацював так, як повинно було бути. І більше того, ми не змогли, незважаючи на звернення Президента до народу і до Верховної Ради України, яке ми  заслуховували  тут,  у  залі,  своєчасно   дійти   відповідних висновків   і   суттєво   скорегувати   курс   наших   економічних перетворень.

     Дозвольте зупинитися  у  зв'язку  з  цим  на  ситуації,   яка склалася  в  тих  галузях,  які представляє наш комітет.  Ніхто на сьогодні,  я думаю, ні з членів Кабінету Міністрів, ні з присутніх не може не погодитися з тим, що основний ресурс, який повинен бути покладений в основу підйому нашої держави,  - це наші знання, наше вміння.  Тобто  мова  йде  про  освіту,  науку,  технології і,  як технологія впровадження науки і  технологій,  -  про  інноваційний алгоритм розвитку економіки.

     Тому, я думаю, наш комітет не може не зробити найсерйознішого докору урядові в тому, що науково-промислова, інноваційна політика і  політика  щодо  науки  і  освіти  взагалі  не були віднесені до основних дій і основних рішень у  діяльності  Кабінету  Міністрів, незважаючи  на те (давайте будемо відверті!),  що і Міністерству у справах науки,  і Міністерству освіти,  і багатьом  комітетам,  що опікуються  цією  сферою,  довелося  працювати у найнадзвичайніших умовах.  І ще доводиться дивуватись,  як вони зуміли  все  ж  таки витримувати ту ситуацію,  ту відповідальність, яка у них є і перед ученими, і перед науковими установами, і перед усіма освітянськими установами.

     У чому  ми вбачаємо основні прорахунки?  Тут уже згадувалося, що ми не можемо сьогодні говорити про програму діяльності уряду. Я думаю,  говорити треба не про той проект, що був підготовлений рік тому,  а   про   абсолютно   нову   програму   діяльності   уряду, концептуально нову.

     Я звертаю  вашу увагу на те,  що в тих аналітичних даних,  що сьогодні були вам роздані,  немає навіть  окремого  розділу,  який пов'язаний з наукою, освітою. Це по-перше.

     По-друге. Я  думаю,  що шлях огульного секвестрування всього, що стосується соціальної, гуманітарної, науково-технічної сфери, - це не те що не найкращий шлях,  а,  я вважаю,  це шлях,  що веде у безвихідь.  І говорити зараз треба про створення  абсолютно  нової концепції нашої економічної стратегії.

     Більше того,  я гадаю,  що вже час вживати навіть такі слова, як антикризова політична стратегія держави, яка повинна охоплювати й економічні засади,  і політичний ресурс, який сьогодні є і діє в Україні.

     Ми не   можемо   підтримувати   планів   навіть    відносного скорочення,  я  маю  на  увазі  відсотки  до валового внутрішнього продукту,  видатків на науку  і  освіту  в  1999  році.  І  ми  не поділяємо  практику  державної підтримки зазначених галузей в 1998 році.  А  це  є  практика  залишкової  фінансової  підтримки.  Ну, скажімо,  ті  ліміти,  які  сьогодні доводяться до науки,  - це 75 відсотків,  тобто  на  25  відсотків  менше.   Але   вчора,   коли відбувалося  засідання  Ради  з  питань  науки  і науковотехнічної політики при Президенті України,  ми констатували,  що  в  кращому разі  цільові  найкращі  державні  науково-технічні  проекти  буде підтримано на 50 чи 55 відсотків.

     Далі. Щодо підтримки  освіти.  Скорочення  на  13  відсотків, незважаючи  на захищеність цієї статті,  це теж те,  з чим не може комітет погодитися.  І це кошти,  які в першу чергу спрямовані  на освіту.

     ГОЛОВА. Спасибі.

     СЕМИНОЖЕНКО В.П. Я хочу сказати останню фразу.

     ГОЛОВА. Слово надається депутату Костенку.

     СЕМИНОЖЕНКО В.П.  Я думаю,  що у цьому напрямі зараз має бути спільна робота уряду і нашого комітету. Це сьогодні дуже актуальне питання, яким ви повинні займатися.

     ГОЛОВА. Депутат Костенко від фракції Руху, за ним виступатиме депутат Матвієнко.

     КОСТЕНКО Ю.І.,  заступник  голови  Комітету  Верховної   Ради України з питань паливно-енергетичного комплексу, ядерної політики та ядерної  безпеки  (багатомандатний  загальнодержавний  виборчий округ,  НРУ). Шановні колеги! Катастрофічна ситуація, яка склалася в державі, вимагає від уряду подати парламенту чіткий і конкретний аналіз  причин,  що  обумовлюють  падіння  економіки  та фінансову кризу,  і,  що головне,  дати відповідь, що маємо робити далі, аби уникнути повного економічного краху та соціальних потрясінь.

     Але в  черговий  раз  від  чергового  уряду  відповідей на ці ключові питання ми не почули.  За браком часу я не зможу  викласти повну оцінку ситуації,  яку зробила аналітична консультативна рада та фахівці фракції Народного руху.  Тому зупинюся лише на причинах і пропозиціях щодо виходу з кризового стану.

     Головною причиною,  яку  економісти  охрестили як український феномен у негативному сенсі (тобто коли в державі  начебто  все  є для гарного життя,  але реалії такі, що живемо все гірше і гірше), є відсутність  стратегії  та  дій,  спрямованих  на  трансформацію економіки Радянської України, яка забезпечувала потреби колишнього СРСР у  сировині  і  напівфабрикатах,  у  цілісну  і  самодостатню економіку незалежної держави.

     Жоден уряд  за  всі  ці роки так і не спромігся розглянути це ключове питання та накреслити план дій.  Саме тому і  цей,  і  всі попередні   уряди   проводили   здебільшого  так  звану  "слідову" політику,  спочатку  за  російським  сценарієм,  а  пізніше  -  за вимогами західних кредиторів.  Результатом стала повна енергетична залежність України від Росії та фінансова - від країн Заходу.

     Як не  прикро  констатувати,  але  ми  не  змогли   ефективно використати ні того колосального потенціалу природних ресурсів, що має Україна,  ні працелюбності та освіченості наших громадян. Тому економічне  становище,  яке  склалося  в  державі,  є  свого  роду жорстокою розплатою за нехтування владними структурами всіх рівнів українською  ідеєю.  А  саме  національна  ідея  відродження  була основою більшості економічних  перетворень  тих  посткомуністичних країн, де вже досягли високого рівня життя.

     Друга причина негараздів криється в політичній площині. Попри те,  що  національно-демократичні   сили   вибороли   незалежність України,  при  владі  залишилася здебільшого стара,  консервативна держпартноменклатура,  а в парламенті всі ці  роки  панувала  ліва більшість.  Цим  і  пояснюється  другий український феномен,  коли прийнято чи ненайбільшу у світі  кількість  начебто  демократичних законів,      але      вони      не     забезпечили     формування національноекономічного простору та дієвих  ринкових  перетворень, ефективної   приватизації,   не   створили   умов   для   розвитку підприємницької діяльності і становлення  українського  традиційно заможного селянина.

     Більше того,  багато в чому чинне законодавство у поєднанні з консервативною  владою  сприяло  розкраданню   державного   майна, тінізації  економіки  та  корумпованості українського суспільства. Тому  політичну  відповідальність  за  кризовий  стан  в   Україні здебільшого   несуть  представники  лівих  сил  -  і  колишніх,  і теперішніх.

     Виходячи з причин,  які зумовлюють  економічну  та  фінансову кризу,  фракція  Народного  руху  заявляє,  що  ми не будемо брати участі в чергових політичних ігрищах лівої  більшості  парламенту, пов'язаних   з   відставкою   уряду.   По-перше,  фракція  Руху  в попередньому   парламенті    не    голосувала    за    призначення Прем'єр-міністром   Валерія  Пустовойтенка,  бо  пропонувала  іншу кандидатуру,  про що була зроблена відповідна заява. По-друге, нам не  потрібна просто відставка лише для того,  аби до влади прийшов ще більш лівий та консервативний уряд,  як це зроблено в Росії.  І по-третє.  І  це  головне.  Настав  свого  роду  політичний момент істини,  суть якого полягає в тому, що час компромісів пройшов і є лише  два  шляхи,  якими  можна рухатися далі.  Перший - це спроба повернутися   до   адміністративно-командної   системи   з   усіма тоталітарними наслідками.  І другий - це швидкі, рішучі, ефективні реформи, а не їх імітування.

     Щодо першого шляху,  то, враховуючи політичну розстановку сил у  парламенті  і  наявність  лівої  більшості,  сьогодні ви можете ухвалити рішення про відставку уряду, сформувати свій уряд на чолі з   представником   найбільшої  в  цьому  сесійному  залі  фракції (Президент на це дав згоду) і,  нарешті,  не на словах,  а на ділі показати,  як можна швидко і ефективно розв'язати всі ті проблеми, які ви самі й створили.  Щоправда, аналогічний експеримент провели в  минулому  році  ліві  в  Болгарії.  Він  дуже швидко закінчився відомими  результатами,  і  ми   не   хочемо   повторювати   таких експериментів в Україні.

     Щодо шляху   радикальних  ринкових  реформ,  то  тут  фракція Народного руху готова  політичну  відповідальність  за  результати брати на себе, за умови, що нарешті буде реалізована наша програма будівництва незалежної Української  держави.  Суть  цієї  програми досить проста.

     Перше. Формування  національної  економіки  із  замкнутими  і напівзамкнутими  технологічними   циклами   виготовлення   готової продукції з рівнем самозабезпечення 70 відсотків.

     Друге. Уряд має проводити таку економічну політику, яка менше регулює і забороняє,  а створює найсприятливіші умови для розвитку всіх видів підприємницької діяльності, окрім заборонених законами.

     І останнє.  Ми переконані, що в Україні можна повторити свого роду економічне диво, як це було в Японії чи в інших країнах, якщо реалізувати    величезний    потенціал   українських   чорноземів. Вдумайтеся лише в цифру:  4 відсотки  приватизованої  землі  дають майже  97  відсотків  сукупного виробництва картоплі та всіх інших овочів.

     Для реалізації цих реформ ми готові діяти.

     Дякую за увагу (Оплески).

     ГОЛОВА. Спасибі.

     Слово надається   керівнику   фракції   Народно-демократичної партії депутату Матвієнку. За ним виступатиме депутат Кушнір.

     МАТВІЄНКО А.С., член Комітету Верховної Ради України з питань охорони здоров'я, материнства та дитинства (виборчий округ

  17, Вінницька область). Шановні колеги народні депутати! Шановні члени    уряду!    Дозвольте     висловити     позицію     фракції Народно-демократичної  партії  в нашому парламенті,  але передусім зазначити і мої враження як депутата,  який слухає нашу  дискусію. Слухаючи  сьогодні  виступи,  і  насамперед  моїх  колег,  лідерів фракцій  Соціалістичної  та  Комуністичної  партій,  я  не  зовсім розумію, чи ми у Верховній Раді обговорюємо питання про діяльність уряду,  його проблеми,  чи ми на дискусії з приводу президентських виборів.  А  тому  передовсім  я  хотів  би  закликати депутатів в емоційному пориві та  бажанні  сподобатися  не  наробити  чергових дурниць.

     Позиція фракції НДП базується на наступних висновках.

     Перше. Ніхто  з  присутніх у цьому залі не буде стверджувати, що уряд не припускався у своїх  діях  помилок.  Проте  ці  помилки заради  об'єктивності,  очевидно,  треба  було  б розділити на дві групи. Перша - це помилки, яких практично неможливо було уникнути, бо   зумовлені  вони  самим  процесом  реформування,  надзвичайною складністю сьогоднішньої економічної ситуації як в Україні,  так і в  цілому  у  світі,  появою  таких  чинників,  яких  ми  не могли передбачити.

     Друга група помилок -  це  ті,  яких  можна  і  слід  було  б уникнути,  яких можливо було б не допустити,  бо зумовлені вони, у кращому разі, недостатньою фаховістю тих, хто ухвалював рішення, у гіршому  -  відверто  егоїстичними,  корупційними намірами окремих посадових осіб.

     Позиція Народно-демократичної  партії   та   її   фракції   у Верховній  Раді  полягає  в  непримиримості  саме до таких помилок другої групи.  І  саме  НДП  та  урядові,  який  очолює  член  НДП Пустовойтенко (і я вважаю це доречним нагадати),  судилося зробити перші в нашій історії реальні кроки для очищення верхніх  ешелонів влади від метастазів корупції.  Свідченням цього є декілька подань до  Генеральної  прокуратури  щодо  притягнення  до   кримінальної відповідальності   осіб,   які,  м'яко  кажучи,  зловживали  своїм службовим становищем та можливістю на власний розсуд розпорядитися значними  бюджетними  коштами.  Дискутуючи  тут  із соціалістами і комуністами,  я звертаюся насамперед до Олександра  Олександровича Мороза,  який закликав сьогодні боротися за правду,  за народ,  за Україну.  Чому ж соціалістична фракція  і  Голова  Верховної  Ради попереднього скликання,  маючи значно більше інформації і займаючи таку принципову позицію,  не заявили  про  свою  боротьбу  з  тими метастазами,  які  породили  і  сьогоднішні  проблеми.  Саме члени фракції  Народно-демократичної   партії   виступили   сьогодні   з ініціативою  -  збирати підписи за перегляд статті про депутатську недоторканність.  І  тут  я  пропоную  пану   Симоненку:   давайте об'єднаємося, давайте справді наводити порядок.

     Звичайно, діючий  уряд  формувався  не на партійних позиціях. Відтак є вельми неоднорідним.  І тому ми не хочемо сьогодні  брати відповідальність  за весь уряд,  ми несемо відповідальність тільки за членів партії в уряді.  Проте сьогодні основне вістря  критики, якщо  об'єктивно  розібратись,  значною мірою спрямоване проти тих помилок уряду, які зроблені не цим урядом, а насамперед попереднім урядом.  І,  я  думаю,  це  дуже  добре знають керівництво фракції "Громада" і сама Юлія Володимирівна,  яка так палко  закликає  нас боротися з рецидивами. Це з одного боку.

     З другого,  ми  сьогодні  говоримо про помилки уряду,  на які уряд був приречений тими  умовами,  які  створили,  не  в  останню чергу,  ми з вами,  народні депутати. Ми сьогодні відповідальні за цю позицію.  Я думаю,  що разом з  питанням  про  відповідальність Кабінету  Міністрів  усім  нам  не  в  останню чергу при прийнятті рішення варто було б відверто поставити питання про  нашу  з  вами відповідальність і причетність,  бо уряд працює за прийнятими нами з вами законами. Зробимо це інакше, породимо ще більшу проблему.

     Друге. Ми проти відставки уряду сьогодні, тому що переконані, і  я  тут  підтримую тих,  хто вже виступав з цієї трибуни,  що це найперше матиме катастрофічні наслідки саме для рядового  виборця. Ми кинемо нашу державу в хаос,  а тому пропоную, перш ніж приймати рішення, серйозно думати.

     Третє. Ми цілком поділяємо ту точку  зору,  що  уряд  повинен сьогодні у своєму складі бути переглянутим.  Але склад уряду треба переглянути   на   базі   утворення   коаліційної   відповідальної більшості,  яка  візьме на себе відповідальність.  А тому перш ніж говорити  про  заміну  і  відставку  уряду,  я  пропоную:  давайте керуватися  не  політичними амбіціями,  не бажанням захистити своє місце,  а  інтересами  держави.  Давайте  ж   спробуємо   створити більшість,  і  нехай  ця  більшість  внесе  тоді  пропозицію  щодо персонального складу уряду.

     Дякую за увагу.

     ГОЛОВА. Слово надається депутату Кушніру від комітету. За ним буде виступати депутат Суслов від фракції.

     КУШНІР О.Д.,  голова Комітету Верховної Ради України з питань державного будівництва, місцевого самоврядування та діяльності рад (багатомандатний загальнодержавний виборчий округ, КПУ). Уважаемый Александр Николаевич!  Уважаемые народные депутаты!  Сегодня много сказано   о   социально-экономическом   положении  в  государстве. Приводились     показатели,     цифры,     конкретные     примеры, свидетельствующие   о  глубине  охватившего  Украину  жесточайшего системного кризиса.

     Я хочу  сказать  о  том,  что  явилось  главными,   основными причинами нынешней сложнейшей ситуации в стране.

     Первое. Частая   смена   правительства   не   является  виной Верховной Рады,  а является бедой Президента и его команды,  бедой многострадального народа Украины.  Если эту проблему рассматривать глубже,  то причина не в предыдущих и не в  нынешнем  руководителе Кабинета Министров,  не в министрах, а в социально-экономическом и политическом курсе, который был взят после августа 1991 года.

     В чем  основной  недостаток,  пагубность,  порочность   этого курса?   В   том,  что  он  -  антинародный,  антигосударственный, антинациональный,  антисоциальный и антиисторический.  По большому счету,  все  эти  анти  - следствие того,  что по живому разорвана более трехсот лет формировавшаяся единая, общая экономика братских народов Украины, России и Белоруссии, для предприятий которой были характерны:  кооперация,  взаимовыгодные  производственные  связи, неограниченные  рынки  сбыта и потребления.  В подтверждение того, что не в правительстве главная причина,  я напомню вопрос, который задавал  бывший  Премьер-министр  Украины Кучма тогдашнему составу Верховного Совета: какое общество мы строим? К сожалению, ни тогда народные депутаты не смогли дать ответ, ни сегодня Президент Кучма дать ответ на этот вопрос не может,  потому что режим, пришедший к власти  в  августе  1991 года в Украине,  ничего не стоит.  Власть имущие  и  новоявленная,   украинская   буржуазия   разворовывают, распродают,   растаскивают   богатства,  созданные  на  протяжении столетий потом и кровью миллионов людей.

     Поэтому признать работу неудовлетворительной  и  отправить  в отставку нынешнее правительство - сегодня недостаточно.  Это будут полумеры.

     Нужно коренным,      радикальным       образом       изменить социально-экономический   и   политический   курс,   проводимый  в государстве.  Этого хочет подавляющее большинство граждан  Украины независимо от политической ориентации и материального положения.

     Второе. Состояние   кадрового  потенциала,  профессиональный, моральный,   нравственный   уровень   людей,   которые   управляют отраслями, предприятиями, областями, городами, районами, поселками и   селами,   -   все    это    свидетельствует    о    порочности социально-экономического и политического курса, степени деградации государства и общества.

     О том,  как  и  какие  интересы  отстаивают  и   представляют министры и директора,  сегодня говорили другие выступавшие. Я хочу обратить внимание на то,  что большее число руководителей  местных государственных  администраций  и  местных советов по тем или иным причинам,  а  главные  из  них  -  отсутствие  реальной  защиты  и поддержки    государства,   попали   в   прямую   зависимость   от мафиозно-клановых группировок, вынуждены работать по их указке и в их интересах.

     В таком    же    положении    оказались   многие   сотрудники административных   и   налоговых   органов,    работники    службы безопасности,  милиции,  судов  и прокуратуры.  Созданная правящим режимом    социальноэкономическая    и    политическая     система содействовала тому, что на прошедших 29 марта выборах было трудно, а порой просто невозможно победить  честному  человеку  в  честной борьбе,  во  многих  случаях  побеждали деньги,  власть,  насилие, коррупция.

     Можно ли рассчитывать,  что пришедшие таким  путем  к  власти люди  будут  печься  об  интересах народа,  интересах государства? Конечно же,  нет.  Можно ли что-то изменить в этой ситуации?  Тоже нет.     Нужна     только     радикальная     перемена     общего, социальноэкономического и политического курса в государстве.

     Третье. С мая 1997 года  у  нас  действует  Закон  о  местном самоуправлении   в   Украине.  При  всех  его  недостатках  в  нем содержатся  конкретные   законодательные   гарантии   деятельности местного  самоуправления,  самостоятельности  в  решении  вопросов местными советами в пределах своей компетенции. Но давайте спросим любого   с   большим   стажем   городского   голову,  председателя областного,  районного совета,  когда  ему  было  легче  работать, свободней   и  полней  решать  вопросы  жизнеобеспечения  области, города,  района - сегодня,  когда  есть  такой  хорошо  выписанный закон,  или  до  1991  года,  когда  были  материальные средства и ресурсы,  когда социальноэкономическая политика не на словах, а на деле  была  направлена  на  защиту  государственных интересов,  на защиту конкретного человека?  По этому закону государство  обязано поддерживать   местное   самоуправление,   гарантировать   органам местного самоуправления доходную базу, достаточную для обеспечения населения  услугами на уровне минимальных социальных потребностей. Но о каких  минимальных  социальных  потребностях  и  возможностях местных бюджетов сегодня можно вести речь?

     Мало того,  Кабинет  Министров  даже диктует местным советам, какое количество работников аппарата  они  должны  иметь,  хотя  в соответствии с законом это их прямая прерогатива.

     Далее. В  первом варианте проекта Государственного бюджета на 1999  год,   отвергнутого   Верховной   Радой,   предусматривалось сократить дотации местным бюджетам на 54,7 процента.  Одновременно предлагается сократить другие расходы,  которые  прямо  влияют  на положение дел в городах и районах.

     Способно ли  нынешнее  или  любое  другое  правительство  без коренного   реального   изменения    социально-экономического    и политического курса обеспечить выход из создавшегося положения?  Я уверен, что нет.

     Благодарю за внимание.

     ГОЛОВА. Від  фракції  Селянської  партії  слово  має  депутат Суслов. За ним - депутат Шевчук.

     СУСЛОВ В.І.,  член  Комітету  Верховної Ради України з питань фінансів     і     банківської     діяльності     (багатомандатний загальнодержавний  виборчий  округ,  виборчий  блок СПУ та СелПУ). Уважаемые народные  депутаты!  До  20  апреля  этого  года  я  был министром экономики в правительстве, которое сегодня отчитывается, поэтому имею  все  основания  сегодня  выступить  как  эксперт  по вопросам экономической политики правительства.

     Так что  же  является  основной  причиной  нашего финансового кризиса?

     Если мы начнем оперировать конкретными данными и фактами,  то я просил бы обратить внимание на следующее.

     К моменту  завершения  формирования  этого правительства,  то есть  к  концу  августа  1997  года,  величина  валютных  резервов Национального  банка  достигла  максимума и составляла 2 миллиарда 892 миллиона долларов. Ровно через год, в конце августа 1998 года, она  составила  890  миллионов долларов.  Резервы уменьшились на 2 миллиарда,  но реально было продано более 3  миллиардов  долларов, поскольку  были  и другие поступления в валютные резервы в течение года.

     Таким образом,  начиная  с  сентября  прошлого  года  начался процесс  постоянной  продажи  резервов.  Экономисты понимают,  что кризис  начался  год  назад,  начался  с   того   момента,   когда государство   вынуждено   сознательно   пойти   на   искусственное поддержание валютного курса гривни ценой распродажи своих валютных резервов.

     Естественно, то,   что  кризис  уже  начался,  было  известно правительству,  в   правительстве   велось   активное   обсуждение антикризисной  программы,  в  подготовке которой принимало участие Министерство экономики.  И мы тогда,  в частности,  отмечали,  что финансовый  кризис и обвал гривни неизбежны в результате ошибочной политики Национального банка и  Министерства  финансов.  Мы  тогда отмечали,  что  политика  займов  под чрезвычайно высокие проценты приведет к краху государственного бюджета.  Мы тогда отмечали, что истощение валютных резервов должно будет в конечном счете привести к обвалу гривны.  И уже  тогда  прогнозировалось,  что  финансовый кризис  приведет  к  политическому  кризису и к возможной отставке правительства, что мы сегодня и имеем.

     Тогда же предлагались  и  конкретные  антикризисные  меры,  в частности    Министерством   экономики   это   все   зафиксировано документально.  Предлагалось пойти на  контролируемую  девальвацию гривны   с   целью  спасения  валютных  резервов.  Эта  мера  была заблокирована,  в частности Национальным банком  Украины,  который был  больше заинтересован в обеспечении высокой доходности по ОГВЗ как  для  некоторых  банков-резидентов,  так   и   для   некоторых банков-нерезидентов,   чем   в   спасении   национальных  валютных резервов.  Тогда же предлагалось  начать  конверсию  краткосрочных облигаций,  выпущенных в гривнях,  в более долгосрочные облигации, выпущенные в  иностранной  валюте.  Эта  мера  была  заблокирована Министерством  финансов.  Тогда же предлагалось внести изменения в законодательство и дать право Национальному банку Украины  вводить при   необходимости  обязательную  продажу  валюты,  что  не  было сделано,  но,  как мы знаем,  незаконно делается ныне Национальным банком.

     Справедливости ради  хочу  сказать,  что  надо разделять вину правительства и вину  Национального  банка.  И  я  считаю,  что  в развитии кризиса вина Национального банка существенно больше,  чем вина правительства,  потому что распродажа валютных резервов - это дело  Национального  банка.  Прогноз валютного курса 1,9 гривни за доллар на весь год,  заложенный в проект Закона о  Государственном бюджете  (на  этом  также  настоял  Национальный банк),  - один из факторов,  который сделал этот закон нереальным.  А год назад  мне как  министру приходилось ходить между Премьером и Президентом,  и те,  кто был тогда в составе Верховной Рады,  помнят,  что удалось даже  добиться  рассмотрения  в  этом  зале  на закрытом заседании вопроса о предупреждении  грядущего  кризиса.  И  тогда  все  -  и председатель   Нацбанка,   и  представители  экономического  блока правительства заверяли,  что все эти страхи преувеличены,  что все остается стабильным и нам ничего не угрожает.

     Таким образом,  я  делаю вывод о том,  что есть очень большая вина и Национального банка,  и правительства  в  том,  что  у  нас начался тяжелый финансовый кризис.  И,  конечно же,  это позволяет ставить вопрос об ответственности тех лиц,  которые  не  принимали решения,   либо   блокировали   принятие  разумных,  действительно антикризисных решений.

     Я вижу,  что время  истекло,  поэтому  скажу,  какое  решение предлагает  фракция  Селянской  партии  Украины.  Мы считаем,  что Верховная Рада должна  признать  работу  правительства  по  итогам обсуждения  его отчета неудовлетворительной.  Однако считаем,  что отправлять правительство в отставку сегодня рано,  потому  что  мы находимся  в начале развития кризиса,  и этому правительству нужно будет до конца вытянуть все то,  что последует в ближайшее время - крах  бюджета,  обвал гривни,  инфляцию,  которая в следующем году может достичь сотен процентов.  Если в этом  зале  найдутся  силы, которые   возьмут   на   себя   вину   за   действия   предыдущего правительства,  пусть они заявят о готовности это сделать. А нашим фракциям надо начать консультации о будущем составе правительства, потому что в любом случае отставка правительства неизбежна, кризис будет развиваться и дальше.

     ГОЛОВА. Спасибі. Депутат Шевчук. За ним - депутат Крючков.

     ШЕВЧУК С.В.,  голова Комітету Верховної Ради України з питань охорони здоров'я, материнства та дитинства (виборчий округ

  23, Волинська   область).   Шановний  Голово!  Шановний  Валерію Павловичу! Шановні колеги! Під час перерви члени Комітету з питань охорони здоров'я, материнства та дитинства обмінялися думками щодо звіту Кабінету Міністрів та аналітичних матеріалів,  які  сьогодні роздані  народним  депутатам.  Усі  зійшлися на одному:  чому ні у виступі,  ні у довідкових матеріалах  аж  на  56  сторінках  немає жодного  слова  про  охорону  здоров'я,  про захист материнства та дитинства,  як,  до  речі,  немає  згадки  і  про  освіту,  науку, культуру, чорнобильські проблеми та інші соціальні програми.

     Кожен із  депутатів  співпрацював раніше і зараз з виконавчою владою на різних рівнях і знає,  що ні разу ми не  зустрічалися  з фактом,  коли  у  звіті  голови,  припустімо,  районної  державної адміністрації чи обласної державної адміністрації,  чи  керівників органів  місцевого  самоврядування  соціальні питання ігнорувалися так, як у сьогоднішньому звіті уряду. Якщо це нова мода, то скажу, що  це  погана мода.  Можливо,  це викликано тим,  що замало часу, однієї години недостатньо.

     Однак погодьтеся,  що замовчування проблем аж ніяк не  сприяє їх розв'язанню.  Не можна економіку розвивати задля економіки, без урахування внутрішньої політики.

     Сказати, що ситуація в охороні здоров'я України є  критичною, значить нічого не сказати. Може навіть скластися враження, ніби це суто відомчі проблеми Міністерства охорони здоров'я. Так от, члени нашого  комітету,  представники різних політичних партій,  фракцій єдині в одному:  йдеться не про інтереси відомства,  а про найвищу цінність  суспільства  - здоров'я нації.  За основними показниками здоров'я населення  України  наша  держава  наближається  до  межі критеріїв  національної  безпеки.  Чи  розуміють  це сьогодні наші горе-економісти?  Чи знають вони,  що лише  6  відсотків  дітей  в Україні  народжуються  здоровими,  що  материнська смертність у 10 разів перевищує середньоєвропейські показники,  що  в  державі  не лише епідемія туберкульозу,  а й епідемія суїцидів? Понад 20 тисяч наших громадян щороку накладають  на  себе  руки  через  нестерпні умови  життя.  І  за цих умов видання постанови Кабінету Міністрів 855 щодо скорочення 50 тисяч спеціалістів, яких держава навчала, а також  скорочення  асигнувань  на  охорону  здоров'я  у Державному бюджеті на 1999 рік до 40 відсотків потреби безумовно  викликає  у депутатів серйозні зауваження. Є й інші приклади, проте я не хотів би зупинятися лише на негативних фактах.

     Комітет з питань охорони здоров'я,  материнства та  дитинства свою роботу розпочав спільно з міністерствами охорони здоров'я,  у справах сім'ї та молоді,  у справах науки і технологій та  іншими. Ми бачимо, що нині діється, і тільки завдяки надзвичайним зусиллям керівників  органів  місцевого  самоврядування  вдається  утримати ситуацію на місцях.

     Комітет наш не приймав ухвали щодо відставки уряду. До того ж це  питання  і  не  вносилося  на  засідання  комітетів,  оскільки більшість   депутатів-медиків   розуміють,  що  для  нашої  хворої економіки отакий холодний душ буде не на користь.

     Одночасно ми звертаємося до членів уряду  і  хочемо  нагадати давню мудрість: формуючи бюджет на 1999 рік, подбайте про хворих і немічних так,  як би ви хотіли,  щоб на старості подбали  про  вас самих.

     Дякую.

     Веде засідання Перший заступник Голови Верховної Ради України МАРТИНЮК А.І.

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Слово від Комітету з питань національної  безпеки і оборони має депутат Крючков. За ним - депутат Зінченко.

     КРЮЧКОВ Г.К., голова Комітету Верховної Ради України з питань національної безпеки і оборони (багатомандатний  загальнодержавний виборчий  округ,  КПУ).  Шановні  колеги!  Передусім  мене  вразив контраст між оптимістичним звітом Прем'єра  і  виступами  народних депутатів,  які  принесли  на  цю  трибуну  біль  і  відчай нашого знедоленого,  багато  разів  пограбованого,  приниженого   народу. Створюється  враження,  що  уряд  не відчуває до кінця серйозності становища, глибини соціального невдоволення.

     Невже примітивний куликівський "одобрямс", який щодня звучить у телерадіопрограмах, заплющує очі на справжній стан справ у нашій державі?  Як про головний результат діяльності  нинішнього  складу Кабміну  видається  інформація  про  припинення  загального  спаду виробництва.  Та хіба це  заслуга  уряду?  Просто  наша  економіка сягнула дна, далі падати їй нікуди.

     До того ж, як свідчать офіційні дані за 9 місяців цього року, падіння триває і в промисловості,  і в сільському господарстві,  і на  транспорті.  Між  іншим,  у  бюрократичній еквілібристиці наші урядовці  неперевершені  віртуози.  Чого  вартий,  скажімо,  такий пірует.  У  першому  півріччі  цього року Кабміну вдалося зменшити темпи зростання заборгованості із виплати заробітної плати.  Однак ми  так  і  не  почули  сьогодні,  коли  ж  і  як  уряд збирається розв'язувати цю гостру проблему.

     Не можу обійти мовчанкою дуже болюче,  до того ж  обійдене  у звіті уряду питання про ставлення до забезпечення нагальних потреб Збройних   Сил,   Прикордонних   військ,   структур,   які   мають забезпечувати   надійну  обороноздатність  країни.  У  бюджеті  на нинішній  рік  було  передбачено  профінансувати  їх  менш  як  на половину мінімальних потреб.  Однак і ці кошти виділяються лише на 80 відсотків. А у проекті бюджету на 1999 рік їх передбачається ще зменшити.  Так,  витрати  на  закупівлю  озброєння  та  військової техніки  передбачається  скоротити  в   3,4   раза,   тобто   вони становитимуть  менш,  як  50 мільйонів гривень.  Кажуть,  що майже стільки було витрачено на ремонт Хрещатика!..

     На науково-дослідні  та  дослідноконструкторські   роботи   в галузі  оборони передбачається спрямувати коштів у 2,7 раза менше, всього  10,3  мільйона  гривень.  Чи  не  в  таку  суму  обійшовся проведений ні з того ні з сього відомий військовий парад?!

     Не треба  бути  фахівцем  у військових питаннях,  щоб зробити висновок:  у державі свідомо (чи несвідомо) проводиться  лінія  на обеззброєння,   якщо   хочете,   на  зруйнування  Збройних  Сил  і переважної більшості оборонних підприємств.

     Оборонна промисловість  -  на  грані  банкрутства.  Лише   за останні  4 роки чисельність працівників у цій галузі скоротилася в 7  разів,  обсяги  виробництва,  озброєння  і  військової  техніки становлять  усього 5-6 відсотків порівняно з 1990 роком.  На думку фахівців,  якщо ставлення до оборонних справ буде таким, як зараз, діяльність   оборонно-промислового  комплексу  за  2-3  роки  буде повністю  дезорганізовано,   безповоротно   буде   втрачена   його наукововиробнича  база  і одночасно спроможність держави випускати конкурентоспроможну  технічно  складну  наукоємну   продукцію   як військову,  так  і  цивільного  призначення.  Це  буде такий самий злочин перед нашим  народом,  як  і  бездарний,  безвідповідальний підхід  відомих політиків до позбавлення України ядерної зброї.  А саме цього і домагаються "доброзичливці" з Міжнародного  валютного фонду  та  інших  міжнародних  структур,  чию  волю  так  слухняно виконують нинішні українські власті.

     Не можу  не  сказати  про  соціальний  стан   Збройних   Сил. Військовослужбовці  по 5-6 і більше місяців не одержують зарплати, багато їхніх сімей у відчаї,  діти голодні,  не  мають  можливості ходити до школи. Ситуацію у Прикордонних військах оцінюю так: один прикордонник служить за трьох, харчується через день! Невже нікого в  уряді  не  тривожить  те,  що  голодні дружини і діти танкістів перепинають автомобільні шляхи,  сім'ї льотчиків  блокують  злітні смуги,  у  багатьох  інших  місцях проводяться різні санкціоновані акції протесту?! Невже в урядових і в президентських структурах не розуміють, що не можна гратися з людьми зі зброєю?!

     І ще  одне.  Ми  не  можемо  погодитися  з  намаганнями уряду розв'язувати проблеми бюджету за рахунок трудящих,  у  тому  числі військових,  ветеранів.  Чому уряд не думає про те, як залучити до державних потреб гроші тих,  для кого  не  є  проблемою  витратити один-три  мільйони  доларів,  щоб  стати народним депутатом?  Чому практично  нічого   не   робиться   для   скорочення   величезного бюрократичного,  наскрізь  корумпованого  управлінського  апарату, який з'їдає десятки і сотні мільйонів гривень?

     Мільйони і сотні мільйонів  гривень  витрачаються  на  ремонт фасадів  і  облаштування  урядових  будинків,  заміну  асфальтного покриття тротуарів цегляним, інші роботи, які б могли ще почекати. Таких  питань,  за  якими стоїть немислиме для будьякої нормальної держави марнотратство на кшталт бенкету під час чуми, дуже багато.

     Я вже  не  кажу  про   нездатність   уряду   припинити   шлях перекачуванню  мільярдів  доларів України за кордон,  про злочинне розбазарювання народного добра вартістю в сотні мільярдів  доларів під  час  прихватизації,  про втрату керованості життєво важливими народногосподарськими  комплексами.  Хіба  можна  за  таких   умов сподіватися на зміни в країні на краще?

     Історичний досвід  свідчить:  критична ситуація,  якісно нові завдання завжди  вимагають  нових  підходів  і  нових  виконавців, передусім   радикальної   зміни  курсу  економічної  і  соціальної політики.

     Дякую за увагу.

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую.  Слово  від  фракції  Соціал-демократичної партії  (об'єднаної)  має  депутат  Зінченко.  За  ним  -  депутат Ткаленко.

     ЗІНЧЕНКО О.О.,  голова підкомітету  Комітету  Верховної  Ради України  з  питань  свободи  слова  та інформації (багатомандатний загальнодержавний    виборчий     округ,     СДПУ(о)).     Фракция Социалдемократической партии.

     Уважаемые коллеги!  Финансовоэкономический  кризис совершенно рельефно обнажил все то,  что до поры  до  времени  было  в  тени. Достаточно взглянуть на повестку дня заседаний парламента,  нашего парламента, а не другой институции, и станет ясно: очень часто нас волнует  все  что угодно,  только не последовательная стабилизация положения в стране. Сколько не ставится на всевозможных совещаниях вопрос  о  прекращении  политиканства  и  включении в повестку дня только сверхважных экономических вопросов, а воз и ныне там.

     Вроде бы  и  желание  есть,  ведь   завтра   на   встрече   с избирателями  надо будет что-то говорить,  но сиюминутные интересы заставляют проталкивать в повестку  дня  абсолютно  второстепенные вопросы.  Вот  и тянется из нашего парламента бесконечная вереница петиций в Кабинет Министров, в министерства о том, чтобы по крохам откусить от уже тающего пирога.

     Рядовому избирателю абсолютно безразлично - то ли это Кабинет Министров,  исполнительная  власть,  то  ли  это   законодательная власть... Он ругает всех вместе.

     Главный узел  противоречий  деятельности самой Верховной Рады состоит в том,  что она должна  стремительно  и  энергично  менять законодательную основу реформ. Ведь именно в этом причина кризиса, глубокой диспропорции в экономике страны.

     Парламент обязан был  давно  рассмотреть  комплекс  вопросов, связанных  с  необходимостью  усиления  контроля над деятельностью Кабинета Министров, Национального банка. Но мы как бы оставили без внимания  такие важные вопросы,  как законы о Кабинете Министров и Национальном банке.

     Неужели мы только сегодня столкнулись с отсутствием стратегии преодоления  финансового  и банкового кризиса?  Нет.  Национальный банк находится в непосредственном подчинении Верховной Рады. И уже мы  несем  непосредственную  ответственность за состояние кризиса, коль этот орган подчинен именно нам.

     История не любит сослагательных наклонений,  то есть что было бы,  если бы...  И тем не менее предположим, что это правительство сложило свои полномочия. Зададим себе несколько вопросов.

     Первый. Что,  бюджетный  дефицит,   дыра   в   бюджете   сама рассосется, как по Кашпировскому? Наверняка, нет.

     Второй. Национальный   банк  стремительно  обретет  программу действий? Нет.

     Третий вопрос.  Экономический   блок   нового   правительства обретет  вдруг  редкое  единодушие  и  решит все стоящие перед ним проблемы? Нет.

     Правительство не невеста на выданье,  оно не должно нравиться или  не нравиться.  Оно обязано справляться с возложенными на него функциями - и только.

     Но схему развития событий представить нетрудно.

     Первое. Финансовый    кризис     стремительно     дополняется политическим.  В  этом  политически  структурированном  парламенте утверждать новое правительство будем столько же,  сколько избирали спикера,  если  не  больше.  Значит,  будем работать с исполняющим обязанности.  К чему это приводит, мы уже хлебнули, как говорится, по полной.

     Второе. Неустойчивость  правительства  -  это новая раскрутка спирали финансового кризиса.  Спираль финансового кризиса означает банкротство  двух-трех  крупнейших  банков  страны и в перспективе крушение банковской системы в целом, то есть прекращение расчетов. Это же отнюдь не увеличит поступления в бюджет от налогов.

     Наконец, третье. Механическая отставка правительства приведет к полному хаосу и кризису в региональных звеньях управления.  Мы и так  уже пережили три административные реформы.  Невольно приходит мысль о том,  что кому-то очень выгодно превратить страну  в  поле постоянно действующих экспериментов.

     Итак, адекватен  ли  отчет правительства о ситуации в стране? Наша фракция отвечает:  нет.  Это не может не волновать.  Вчера на совещании  с  участием  Президента,  Председателя  Верховной  Рады председатель   Национального   банка   Виктор   Андреевич   вместо обсуждения  основных  направлений  развития  экономики  в  строгой хронологии рассказал об истории развития кризиса, которую мы и без него  хорошо  знаем.  Но  мы  не  знаем,  какой  программой  будет пользоваться Национальный банк по  выводу  страны  из  финансового кризиса.

     Мы и сегодня выглядим не лучше.  Обсуждение идет при минимуме знакомства с цифрами и оценками,  по существу, с голоса, поскольку в  комитетах  анализ не проведен.  Правительство должно работать - это однозначное мнение нашей  фракции,  причем  расхлебывать  этот кризис.

     Во-первых, оно должно подготовить реальный бюджет,  насколько это удастся сделать за ограниченный промежуток времени. Во-вторых, рассчитать   черту  малообеспеченности,  без  чего  просто  нельзя реализовать пенсионную реформу.  Втретьих,  предложить  не  просто антикризисные меры, а программу, позволяющую поднять отечественную промышленность,  сельское хозяйство.  И вчетвертых  сформулировать экономическую мотивацию,  а не фискальные меры, предложив реальных людей. Не секрет (об этом говорится очень часто), что квалификация многих в этом правительстве действительно неудовлетворительна. Но, к сожалению,  слишком узок круг тех,  кто готов сегодня сесть в те кресла.  Украина  не  Италия,  где  смена  кабинета проводится при стабильной экономике.  У нас же при такой  частой  смене  кабинета обеспечен прямой путь к хаосу.

     И наконец,   это   ведет  к  самому  главному  последствию  - возвращению к административно-командной  экономике.  И  если  есть силы,  готовые взять на себя всю полноту ответственности, хотелось бы познакомиться не  только  с  уважаемыми  кандидатами,  но  и  с соответствующими   программами   действий   в  реальных  кризисных условиях.

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую.

     Шановні колеги, депутат Ткаленко передає слово Іщенку Олексію Максимовичу. За ним - депутат Масенко. Будь ласка.

     ІЩЕНКО О.М.,  член  Комітету  Верховної Ради України з питань державного будівництва, місцевого самоврядування та діяльності рад (виборчий     округ     96,     Київська     область).     Фракція Народнодемократичної партії.  Шановний Голово!  Шановні  колеги  і члени уряду!  Сьогодні,  на превеликий жаль, відбувається недружня зустріч між парламентом і Кабінетом Міністрів,  яка обом,  на  мою думку, крім гуль і синців нічого не дасть, а тим паче для держави.

     Даючи оцінку роботі уряду,  ми,  депутати,  повинні шукати не стільки винних,  скільки шляхи виходу країни із кризи. Ми слухаємо звіт  - наполягають на відставці Кабінету Міністрів.  Що це дасть? Видимість   результативної   і   бурхливої   діяльності    окремих парламентаріїв?  Так.  Але  на  порозі зими в надзвичайно складній фінансово-економічній ситуації це була б занадто висока  плата  за чиїсь  амбіції.  Хто хоче взяти на себе відповідальність і очолити уряд (про це вже говорилося сьогодні тут),  яка партія, фракція?.. Якщо  ж  такі і знайдуться,  можна з упевненістю сказати,  що стан справ вони не поліпшать. І ось чому.

     По-перше, новим людям,  які прийдуть на відповідальні  високі посади,  потрібно  мінімум  півроку,  щоб  зрозуміти,  що  від них вимагають і що вони можуть.

     По-друге, хочуть вони чи ні, а будуть працювати з оглядкою на майбутні   президентські   вибори.  Це  і  без  того  зменшить  їх коефіцієнт корисної дії.

     По-третє, ефективність роботи уряду  значною  мірою  залежить від правового поля,  в якому він діє, а закони поки що не сприяють нашому товаровиробнику піднятися з колін.

     Я переконаний,  що Кабінет Міністрів не заслуговує того,  щоб його відправляти у відставку. Саме він розробив антикризові заходи і тепер  має  їх  реалізувати.  Попереду  велика  робота  стосовно реалізації спільних дій уряду і Верховної Ради, указів Президента, робота над бюджетом 1999 року.

     Уряду докоряють за збільшення платіжної кризи, заборгованості із заробітної плати,  пенсій,  соціальних виплат,  за те, що немає дієвої  підтримки  вітчизняного  товаровиробника,  за  загострення проблем у паливно-енергетичному комплексі.  І це справедливо, уряд є за що критикувати, його і критикують.

     Наведу приклад з роботи підприємств свого виборчого округу. У місті Бровари Київської області є два заводи,  аналогів яким немає в Україні.  Це - завод порошкової металургії.  До  речі,  державне казенне підприємство з унікальними технологіями світового рівня. І завод  алюмінієвих  будівельних  конструкцій.   Заводи   поки   що працюють,  хоча проблем у них більш як достатньо.  Чому, приміром, Міністерство промислової політики не цікавить стан справ, доля цих підприємств. Хіба тільки Прем'єр повинен за все відповідати?

     Або інший  приклад.  Що  відбувається  з постачанням газу.  З цього приводу я вже виступав з цієї трибуни минулого  тижня.  З  2 червня  1998  року  Броварський  шиноремонтний  завод  не  працює, оскільки не забезпечений тиском газу відповідних параметрів,  хоча і   не   має   жодної   копійки  боргу  перед  постачальниками  та транспортувальниками газу.  І взагалі,  що це  за  практика,  коли замість  конкретних  боржників  відключають  цілі міста і регіони, паралізуючи   роботу   промисловості,   навіть   хлібовиробної   і молокопереробної?  Я  вже  не  кажу про соціальну сферу та простих громадян,  які платять за газ.  Як же працювати за таких умов, хто буде платити податки?  Це я кажу як колишній мер майже з 10-річним стажем роботи.

     Я вважаю,  що винні і міністри, і губернатори, і якоюсь мірою ми, народні депутати, за нинішній стан справ в Україні.

     Що ж  до Кабінету Міністрів,  то треба розуміти,  що в даному разі не від уряду все залежить.  Як казав  давньогрецький  філософ Платон,  добробут держави визначають закони, які в ній діють. Уряд

- це тільки парус,  за допомогою якого рухається  корабель,  а  не вітер,  який його рухає.  Якщо навіть парус буде новий,  нічого не зміниться. Наповнювати його повинні парламент, Президент. На жаль, наша  спільна  біда  не  стільки  в  парусі і вітрі,  скільки в їх кольорах.  Одним хочеться паруса червоного, іншим - синього, одним

- вітру зеленого,  іншим - жовтого.  А корабель стоїть і гниє, дає тріщини і потихеньку тоне.

     Зрозуміло, кожен  має  право  на  сердечні   прихильності   в політиці. Та всі ми - люди державні. А ще Наполеон казав, що серце державної людини має бути в голові.

     Багато моїх колег, виступаючи з цієї трибуни і наполягаючи на відставці уряду,  посилалися на своїх виборців. Три дні тому я мав зустріч з ветеранами війни та праці в місті Бровари і  поцікавився їх  думкою  з приводу відставки уряду.  Усе залежить від того,  як говорити з людьми. Як люди мудрі, з великим життєвим досвідом вони висловилися  за  недоцільність у даній ситуації відставки Кабінету Міністрів, хоча і вважають, що окремих міністрів замінити треба.

     Роботу уряду пропоную вважати недостатньою, Прем'єра залишити і дати можливість працювати, провести ротацію окремих міністрів.

     І останнє.  Колись класик сказав, що людьми керують інтереси. Але не тільки окремими  людьми,  а  й  партіями,  і  фракціями.  У кожного  з  нас свій інтерес.  Ось і сьогодні в залі демонстрували різні сфери інтересів -  від  мінімальної  до  найбільшої.  Та  ми повинні  це  розуміти,  що  об'єднують  нас  - Україна та інтереси народу. Тож давайте й виходити з цього.

     Спасибі за увагу.

 Веде засідання Голова Верховної Ради України

     ТКАЧЕНКО О.М.

     ГОЛОВА. Депутат Масенко. За ним - депутат Самойленко.

     МАСЕНКО О.М.,  голова  підкомітету  Комітету  Верховної  Ради України з питань державного будівництва,  місцевого самоврядування та  діяльності  рад  (виборчий  округ  147,  Полтавська  область). Шановний  Олександре  Миколайовичу!  Шановні   народні   депутати! Оскільки  не  було  ніякої  програми  дій,  то про роботу уряду ми можемо судити тільки з того,  чи є зрушення на краще в економіці і чи підвищився життєвий рівень громадян України. Саме в цьому плані нічого втішного немає. Які б сьогодні цифри не називалися, реальна картина   зовсім   інша.  Всі  галузі  ще  не  так  давно  міцного народногосподарського  комплексу  практично  розвалені.   Життєвий рівень людей погіршується вже не по роках чи місяцях,  а по днях і годинах.

     Я за своє життя ще не бачив наших людей  такими  знедоленими, такими розгубленими,  у стані такої безнадії. Для мене це основний критерій оцінки діяльності влади.  Добре живеться людям  -  хороша влада, погано - то нікудишня і влада.

     Про яку  стабілізацію  та  ще  й піднесення можна вести мову, коли дорослі люди плачуть, як малі діти, бо не знають, як вижити в цих   штучно   створених  жахливих  умовах?  Хоч  би  ви,  Валерію Павловичу, разом із Президентом розказали простим людям, як вижити в цій ситуації, яку ви створили.

     Причина цього  безладдя  дуже  проста:  не  той  курс,  не та політика проводиться в державі,  щоб зробити життя наших  громадян кращим.  І мені дивно слухати, коли Президент заявляє, що, мовляв, ліві  сили  в  Україні  радіють,  коли  погіршується  ситуація   і погіршується  життя  народу.  Ну  що тут скажеш!  Такого рівня наш Президент.  Від імені своїх товаришів по партії  скажу,  що  немає великого задоволення радіти з того, як бідують наші люди. А щоб ми не "раділи" у вашому розумінні,  то зробіть так,  щоб нашим  людям жилося  краще,  і  тоді  ми  не  будемо радіти.  А не можете цього зробити,  то підіть відпочиньте.  Нехай прийдуть до керма  держави ті,  хто  може це зробити.  У наших Президента й уряду не вистачає розуму і мужності зробити ні того, ні того кроку.

     Учора Президент залякував, що в разі відставки уряду ситуація ще  погіршиться  і  він  навіть запропонує очолити уряд Симоненку. Думаю,  що ситуація буде погіршуватися і без відставки уряду, хоча куди вже далі.  І не треба лякати,  що немає кому очолити уряд.  Є кому. Я думаю, і Єльяшкевич не гірше справиться з цією роботою, чи та   ж  Тимошенко,  чи  Мороз  і  багато  інших.  Думаю,  і  Петро Миколайович Симоненко не побоїться взяти на себе відповідальність. А якщо побоїться, то знайдуться інші. І я зміг би керувати урядом, але за однієї умови:  якщо разом із цим урядом піде у відставку  і нинішній Президент.

     При цьому  Президенті  і  його політиці жоден уряд не змінить ситуацію на  краще!  Усі  попередні  уряди  й  прем'єри,  а  також нинішні,  свідомо  чи  несвідомо  взяли на себе роль камікадзе при реалізації антинародного,  нереального курсу ринкових реформ.  Цей курс не призвів до чогось доброго,  а лише до розвалу всього того, що десятиліттями створювалося руками наших батьків.

     Єдине, що можна занести в актив нинішнього уряду,  -  це  те, що,  врешті-решт,  у Вашингтоні Прем'єр-міністр зрозумів, що окрім нас самих  нас  ніхто  не  врятує.  Якби  ви,  Валерію  Павловичу, переконали в цьому ще й нашого Президента...

     Яке питання не зачепи, відповідь одна: немає коштів.  Неправда це! Там, де є багаті люди, кошти завжди є. Були б бажання і вміння забрати ці кошти.

     Не можу обійти увагою і стиль керівництва нинішнього Кабінету Міністрів і  Прем'єра.  До  якого  міністра  не  звернися  -  одні відписки,  хіба  що за винятком міністра охорони здоров'я Сердюка. Він якщо й не допоможе, то хоч по-людськи відповість.

     А чого  варті  нетрадиційні  методи   залучення   коштів   до держбюджету та цільових фондів!  Викручуючи руки,  забрали в селян усе до зернини за безцінь.  Залишили їх без  пального,  запчастин, грошей. А толку з того? Пенсії як не виплачувалися по півроку, так і  не  виплачуються.  Ціни  на  всі  види  товарів  зросли,  а  на сільгосппродукти   залишились   на  попередньому  рівні,  а  то  й знизилися.  А де ж та допомога селу з  боку  Кабміну,  яку  обіцяв Валерій Павлович Пустовойтенко?

     Десятки керівників   уже   засуджено.   На   сотні   заведено кримінальні справи.  Та що ж це робиться?!  Що ж це  за  держава?! Навіщо ж судити людей за те,  що в нас бездарне керівництво? Може, доцільніше  було  б  засудити  одного-двох,  які  знаходяться   на піраміді  державної  влади,  -  і  всі проблеми зникли б,  і людям жилося б краще, і нікого не довелося б більше судити.

     Я не розумію, чому ви мертвою хваткою вхопилися за владу? Ну, бачите,  що  у вас нічого не виходить,  зійдіть з дистанції.  Якщо зробите це добровільно,  це буде найкраще.  Навіть злочинцям,  які добровільно зізнаються у скоєнні злочинів,  суд робить пом'якшення вироку.  То заслужіть же  й  ви  пом'якшення  вироку  українського народу, добровільно пішовши у відставку!

     Дякую за увагу (Оплески).

     ГОЛОВА. Депутат  Самойленко  від  комітету.  За ним - депутат Криворучко.

     САМОЙЛЕНКО Ю.І.,  голова Комітету Верховної  Ради  України  з питань  екологічної  політики,  природокористування  та ліквідації наслідків     Чорнобильської      катастрофи      (багатомандатний загальнодержавний виборчий округ,  ПЗУ).  Уважаемые избиратели! (Я прежде всего обращаюсь к избирателям южных и восточных регионов, о которых   буду   говорить).   Уважаемые   депутаты,  Председатель, Премьер-министр! Позиция зеленых во многом будет зависеть от того, каким будет ответ на вопрос:  будет ли выгодно в нашем государстве производить  продукцию  отечественным  производителям,  учиться  и рожать  детей?  И  я  плевать  хотел  (и такая позиция зеленых) на членов правительства,  которые  заставляют  нас  есть  генетически измененные   продукты,  пить  гнилую  воду,  дышать  воздухом,  от которого болеют туберкулезом.

     Як професіонал я ніколи не буду говорити про гроші й вимагати їх від уряду, не показавши, де ці гроші взяти.

     Будь ласка,  наш  запит  до  Генерального  прокурора і Голови Верховного Суду:  у зв'язку із забрудненням нафтою  територіальних вод   Чорного  моря  з  власника  танкера  іноземної  судноплавної компанії  згідно  з  рішенням  Жовтневого  райсуду   міста   Одеси необхідно  стягнути  21  мільйон  доларів  США  на  користь  нашої держави,  але  внаслідок  непродуманих  судових  дій   Печерського райсуду  міста Києва,  колегії й президії Одеського обласного суду сума  стягнення  безпідставно  зменшена  на  16  мільйонів.   Буду оперувати цими 16 мільйонами.

     Скільки разів   Партія   зелених,   "Зелений   світ"  казали: "Вирішіть,  будь ласка,  проблему Лузанівки".  Сказали,  що будете вирішувати. Що ви вирішили? Жодної копійки там немає.

     Надзвичайно складна,    винятково    небезпечна    екологічна ситуація,  що склалася й особливо загострилася останнім  часом  на Львівщині,  змусила  мене  звернутися  з  цієї  високої трибуни до Президента,  Верховної  Ради,  керівників  уряду,  міністерств   і відомств.

     Хочу, зокрема,  привернути вашу увагу до тих непередбачуваних наслідків,  що можуть статися в разі невжиття  термінових  заходів стосовно   до   гірничо-хімічних   підприємств  Яворова,  Роздола, Стебника.  У місті Дрогобичі Львівської області 15-16 вересня 1998 року   відбулася   нарада   з  участю  представників  зацікавлених міністерств і відомств.  Усі вони сказали,  що можлива  техногенна катастрофа вже ніким - ні науковцями, ні урядом - не ставиться під сумнів.  Необхідно, нарешті, не на словах, а на ділі приступити до вирішення   цієї   проблеми.   Не   завтра,  а  вже  сьогодні!  Не вирішується. Це, що стосується надзвичайних ситуацій.

     Хочу сказати про ядерну безпеку.  Скільки разів ми говорили з цієї  трибуни:  не  треба  добудовувати  Рівненську  й Хмельницьку атомні  електростанції.  Ви  подивіться,   будь   ласка,   скільки додатково   треба  грошей  на  їх  модернізацію,  щоб  можна  було добудувати.  Валерій Павлович добре це  знає  і  всі,  хто  за  це агітує, - але мовчать.

     Кошти треба витрачати на видобуток нафти,  вугілля, газу, про що я скажу пізніше.  А зараз хочу довести до вашого відома,  що за перше  півріччя  1998  року  питома вага нестандартних проб питної води за бактеріологічними показниками в цілому по республіці  Крим становила 4 відсотки, за санхімпоказниками - 4,5 відсотка.

     Рівень забезпечення населення питною водою в містах Донецької області недостатній.  Середньодобове водопостачання - 64  відсотки від  розрахункового  рівня  зі  схемою водопостачання Донецької та Луганської областей.

     Середній вік функціонування  мереж  -  35  років.  За  період 1995-1998   років  на  водопровідних  мережах  зареєстровано  2227 аварій.

     Отримано дозвіл Міністерства охорони здоров'я на експлуатацію водозабірних  джерел  з 16 водозаборів у Херсоні.  Мають дозвіл на експлуатацію з порушенням  вимог  ГОСТу  водопроводи  Цюрупинська, Генічеська, Сірогозіва, Рогачинки, Олександрівки, Чаплинки. Такі ж негативні  наслідки  в   Донецькій,   Луганській,   Миколаївській, Одеській областях.

     Незабезпеченість населення питною водою гарантованої якості в достатній кількості стає активним чинником  шкідливого  впливу  на здоров'я  і першочерговим фактором виникнення багатьох небезпечних масових інфекційних захворювань, зокрема вірусного гепатиту А.

     Що можна зробити? Далеко за прикладами не ходіть. Зробіть те, що  в  Києві:  побудуйте  артезіанські  свердловини.  У  нас немає грошей, щоб усе це капітально відремонтувати.

     І ще  один  напрям  роботи  комітету  -  це  сировинна  база. Відновивши  сировинну  базу,  ми зможемо на 48 відсотків відновити наш ресурсний потенціал,  удвоє підняти його експортний потенціал. Тому я,  звертаючись до уряду,  говорю: зможете забезпечити, щоб у цій  державі  можна  було   виробляти   продукцію,   навчатись   і народжувати  дітей,  -  отак  і  будуть  за  вас голосувати.  Ні - відповідним чином і відреагують як  зелені,  так  і  члени  нашого комітету.

     Дякую.

     ГОЛОВА. Слово надається депутату Криворучку від комітету.  За ним -  Симоненко  Валентин  Костянтинович.  Криворучко  є?  Немає. Симоненко Валентин Костянтинович,  голова Рахункової палати.  Будь ласка.

     СИМОНЕНКО В.К., голова Рахункової палати. Уважаемый Александр Николаевич!   Уважаемый   Валерий   Павлович!  Уважаемые  народные депутаты!  Сегодня  правительство  отчитывается  перед   Верховным Советом о результатах своей,  на протяжении почти 500 дней, работы по преодолению системного кризиса в экономике страны.

     Случайно или осознанно,  но вся деятельность правительства за этот   период  осуществлялась  без  одобренной  Верховным  Советом Украины программы,  а значит,  и без  выраженных  целей  и  задач, конкретных  механизмов их достижения.  Осуществляя деятельность на такой основе,  правительство,  по сути,  взяло на себя всю полноту ответственности за ситуацию, которая в настоящее время сложилась в экономике, в финансовой и социальной сферах.

     Учитывая такие особенности  работы  правительства,  оценивать его   деятельность   нужно   не   по   прямым   результатам  (ведь правительство ничего конкретного нам и не  обещало,  и  этот  опыт следует  проанализировать,  чтобы  он не повторился в будущем),  а исходя из общей экономической ситуации,  сложившейся  в  настоящее время, и прежде всего в сфере государственных финансов.

     Как показывают анализ и расчеты, проделанные Счетной палатой, критическое  состояние  экономики   и   государственных   финансов обусловлено прежде всего такими причинами.

     Первая. Сужение  доходной  базы  государственного бюджета как следствие    ухудшения     финансового     состояния     суб ектов хозяйствования,  сокращение внутреннего рынка, уменьшение реальных доходов  граждан.  Чистая  прибыль,  полученная  всеми  суб ектами хозяйственной  деятельности  всех форм собственности,  составила в прошлом году 14 миллиардов гривень. Средний уровень рентабельности выпуска  продукции в отраслях экономики - всего лишь 4,4 процента. Просроченные платежи как наиболее характерный признак  финансового кризиса  суб ектов  ведения хозяйства на 1 октября в общих об емах дебиторской и кредиторской задолженности составили  соответственно 63 и 90 процентов.

     Вторая причина.  Огромные  потери  бюджета  от предоставления прямых и опосредствованных льгот по уплате налогов. Из-за всех без исключения   предоставленных   льгот  по  налогам  и  обязательным платежам,  включая  нулевые   ставки   налогообложения   и   суммы возмещения НДС, бюджет не получил в прошлом году (вдумайтесь в эту цифру!) 19 миллиардов 715 миллионов гривень. Эта сумма больше всех поступлений в государственный бюджет Украины за 1997 год.

     Третья причина. Существование легальных и не совсем легальных финансовых схем и механизмов,  которые в  условиях  несовершенного законодательства  и  несовершенного финансового контроля позволяют части суб ектов хозяйственной  деятельности  обогащаться  за  счет бюджетных средств.

     К наиболее  значимым  из  этих  схем  и  механизмов относятся следующие.

     Невозвращение или несвоевременное возвращение  как  денежных, так  и  товарных государственных кредитов.  На сегодня это около 5 миллиардов гривень.  Сумма  невозвращенных  иностранных  кредитов, представленных   под   гарантии   правительства  -  1,1  миллиарда долларов,  а сумма  просроченных  платежей,  как  сегодня  уточнил Валерий Павлович, - 770 миллионов долларов.

     Ограничение поступлений  реальных  средств в бюджет в связи с невыполнением  доходной  части  в  значительной   мере   за   счет взаиморасчетов  (4,2  миллиарда гривень в доходной части и столько же в расходной части государственного бюджета).

     Функционирование параллельно бюджету  внебюджетных  фондов  и фондов специального назначения,  которые не были включены в состав бюджета.  В прошлом году в эти фонды были мобилизованы 4 миллиарда гривень, из них 1 миллиард гривень - чисто бюджетные средства.

     Неуплата в государственный бюджет дивидендов,  начисляемых на принадлежащую государству  долю  в  уставных  фондах  предприятий. Государствувладельцу  начислено  (вдумайтесь  в  эту цифру!) всего лишь 3 миллиона гривень дивидендов,  или 0,1  процента  от  чистой прибыли в 1997 году.

     Четвертая причина.   Низкий   уровень  управления  бюджетными средствами и средствами  внебюджетных  фондов.  Платежи  в  бюджет аккумулируются  сегодня  на  многочисленных  счетах  министерств и ведомств,  тогда как эти средства должны сразу же перечисляться  в бюджет.

     Пятая. Неэффективное   использование   бюджетных  средств.  В качестве примера могу привести угольную  отрасль,  о  которой  уже говорили.   В   1997   году   для   поддержки   угольной   отрасли непосредственно  из  государственного  бюджета  было  выделено   1 миллиард   800   миллионов   гривень.   Деньги  были  использованы неэффективно.  В итоге уровень  добычи  угля  падает,  растет  его себестоимость, и сегодня отрасль имеет задолженность по заработной плате более 2 миллиардов гривень.

     Шестая. Проблемы погашения  и  обслуживания  государственного долга. Сумма, которая идет на обслуживание государственного долга, сопоставима со всеми доходами государственного  бюджета.  Судя  по всему, скоро она превысит доходы государственного бюджета.

     ГОЛОВА.Спасибі.

     СИМОНЕНКО В.К. Я готовился выступать 15 минут. Могу поблагодарить за внимание или продолжать дальше...

     ГОЛОВА. Депутат Ржевський від групи  "Незалежні"...  Вибачте, Ржавський.

     РЖАВСЬКИЙ О.М., член Комітету Верховної Ради України з питань молодіжної політики,  фізичної культури і спорту  (виборчий  округ 46, Донецька область). Наверное, из-за того, что меня тоже так три раза вызывали, я не понял - думал, что не меня.

     Если честно, я восхищен речью Петра Николаевича Симоненко. Он с  таким  надрывом  говорил,  причем  говорил  очень много и очень правильно.

     Я не питаю любви к нашему уважаемому  правительству.  Есть  у меня  претензии и к Президенту.  Может быть,  я не очень доволен и проводимым сегодня курсом реформ,  потому что это  нельзя  назвать реформами.  Вы все правильно говорите,  я с вами согласен, что это только наполовину реформы.  Наполовину и мы занимаемся работой для нашего общества.

     Сейчас здесь  идет  определенная политическая игра.  И я могу вам сказать,  что никто правительство в отставку не отправит.  Что бы мы тут ни говорили, это не значит, что правительство отправят в отставку.  Нет.   Это   элемент   определенного   психологического давления.

     Сегодня мы   находимся   в   такой  ситуации.  Нас  в  группе "Незалежні" 26 человек.  17 придерживаются такой же точки  зрения, какой  придерживаюсь  и я.  Я ее сейчас выскажу.  Нам очень тяжело именно сегодня, поскольку мы тоже болеем за наших избирателей.

     За них болеет и левая часть нашего парламента,  только они об этом больше говорят.

     Здесь уже говорилось,  что тот,  кто проголосует за то, чтобы оставить это правительство,  будет виновен в том,  что  наш  народ будет  жить все хуже и хуже.  Я скажу другое:  независимо от того, какое решение сегодня будет принято, все равно народ лучше жить не будет.  Дело  в  том,  что  причины происходящего в нашем обществе более  глубинные.  Вы  видели,  как  менялись  премьеры,  менялись правительства, однако в стране ничего радикально не менялось.

     Почему, скажите,  ничего не менялось?.. Правильно вы говорите

- товарищи коммунисты,  я думаю, вы поддержите - курс, может быть, не  тот.  Правильно.  Но  мы вроде в правовом государстве живем... Если курс неправильный,  его надо менять.  И надо менять вместе  с Президентом.

     В следующем  году  у  нас  выборы  Президента.  Вот и давайте устроим,  так сказать,  конкурс среди разных курсов - хороших и не очень,   и   пусть   тогда   новый   Президент   формирует   новое правительство.

     Кроме того,  я вам скажу,  есть еще одна  беда.  Вы  говорите своим избирателям, что мы об явим импичмент Президенту. К чему это все ведет? Вы хоть об ясните своим избирателям, что вы их немножко обманываете.  Вы  прекрасно знаете,  что нет у нас законодательных норм,  чтобы процедуру импичмента довести до конца.  Люди, которые сегодня  ходят,  собирают подписи,  занимаются бесплодной работой, даже если все общество проголосует против. Вот что плохо.

     И отставка правительства,  за  которую  вы  сегодня  ратуете, имеет те же корни.

     Я не  хочу участвовать в этих играх,  которые приносят стране только вред.  А этот вред ощутимый.  Что  о  нас  подумает  Запад? Смотрите:  Президенту хотят об явить импичмент,  правительство - в отставке.  Что там за государство  такое?  Вы  же  понимаете,  что сегодня  мы  не можем обойтись без денег,  которые берем у Запада. Они нам сегодня крайне необходимы.

     Здесь в зале сидит не один бывший премьер. И я думаю, ни один из них не может сказать, что при нем все шло прекрасно и наш народ жил с каждым днем все лучше и лучше. Нет.

     Давайте же все-таки будем достаточно взвешенными и во  всяком случае честными перед своими избирателями.  Кроме того,  Верховная Рада тоже виновата кое в чем,  потому что принимаемые нами  законы не всегда отвечают новой идее развития экономики.

     И в заключение мне хотелось бы сказать,  что,  может быть,  у нас действительно трудное время,  но именно в  это  время  все  мы должны об единиться, чтобы ни в коем случае не допустить падения в еще большую пропасть.

     Спасибо.

     ГОЛОВА. Спасибі.  Шановні колеги,  в обговоренні взяли участь 30  чоловік  -  представники  всіх  фракцій  і  комітетів,  окремі депутати,  які виявили  бажання.  Враховуючи  час  і  дотримуючись регламенту,  я  хотів  би  надати  слово  для  заключного  виступу Прем'єр-міністру Пустовойтенку.  Потім  я  виступлю  із  заключним словом  і  перейдемо  до  самої  процедури  голосування тих восьми проектів постанов, які подано.

     Будь ласка, Валерію Павловичу.

     ПУСТОВОЙТЕНКО В.П.,   Прем'єр-міністр    України.    Шановний Олександре  Миколайовичу!  Шановні народні депутати,  присутні!  Я розумію,  що,  напевне,  я особисто і уряд,  який я очолюю, якоюсь мірою є смертниками, беручи до уваги, наскільки складна й серйозна ситуація в нашій державі.

     Я думав,  із чого ж почати свій виступ після того,  як я всіх вислухав,  сумлінно все записав.  Я згадав 1990 рік,  коли теж був народним депутатом,  провів  у  цьому  залі  кілька  років,  як  і більшість  тут  присутніх.  Одного  разу я виступив із критикою на адресу уряду,  який тоді очолював Вітольд Павлович Фокін, і коли я проходив  повз  урядову трибуну,  він мене покликав (а я в той час був народним депутатом і мером міста Дніпропетровська) і  запитав: "Ти в місті можеш усі проблеми вирішити?" Я кажу: "Ні". - "То чого ж ти критикуєш уряд?.." Ось така була ситуація.

     Від того  часу  я  ніколи,  жодного  разу  не  критикував  ні прем'єр-міністрів,  ні уряд,  бо знаю,  які проблеми виникають. Це перше.

     Друге, на що я звернув увагу.  Мені надали п'ять хвилин,  і я постараюсь вкластися в них.

     Згадую теж  1990 рік,  коли йшла передвиборна кампанія.  Тоді членів виконкомів - міських,  обласних - запрошували на  засідання бюро  міськкому партії й запитували про недоліки в роботі.  Одного разу після такого засідання,  відчуваючи,  що вже більше немає сил терпіти,   я  подзвонив  нині  покійному  меру  міста  Кривий  Ріг Гутовському (нехай земля йому буде пухом) і запитав,  як там у вас справи?

     А він каже:  "Ти знаєш, оце теж щойно повернулися з засідання бюро і записуємо,  про що  нас  ще  не  запитували.  Готуємося  до наступного бюро".

     Отож сьогоднішнє   засідання   Верховної  Ради  якоюсь  мірою нагадує мені 1990 рік.

     Я перепрошую за те, що зупинився на цьому.

     У своєму виступі  я  сказав,  що  ніхто  в  уряді  ніколи  не спрощував і не спрощує ситуацію. Пробачте, але я настільки глибоко володію  всіма  процесами   і   складним   або   навіть   страшним фінансово-економічним  становищем,  що  не  можу  навіть висловити точно,  що я відчуваю зараз,  стоячи  на  трибуні.  Якщо  ви  мені довірите надалі працювати...

     Я добре  розумію,  що  наша  робота  має  численні  недоліки, прорахунки,  за які ми несемо повну відповідальність.  Водночас не можу не нагадати вам, шановні народні депутати, що ви вимагали від уряду звіт про його діяльність,  про підсумки зробленої роботи,  і уряд такий звіт підготував.

     Я дуже  уважно  слухав  усі ваші виступи.  Георгій Корнійович Крючков сказав, що уряд, мовляв, пороздавав майно і так далі. Уряд діяв згідно з програмою приватизації.  Він мав право виставити або 51 відсоток,  що є в державній власності, або близько 20 відсотків

-  і  все.  На  більше уряд згідно з програмою приватизації не мав права.

     Скільки я  працюю  Прем'єр-міністром,  я  просив,  щоб   Фонд державного   майна   підпорядкували  Кабінету  Міністрів,  щоб  ми простежили   за   процесами   приватизації,   щоб   ми   скасували сертифікатну  приватизацію  і  приватизація  відбувалася тільки за гроші.  На жаль, лише тепер ви надали нам це право, півтора місяця минуло  від  того.  А  сьогодні  треба  затвердити систему й схему управління народним господарством,  державною часткою майна і тими акціями, які є і в народному господарстві, і в наших акціонерів.

     Я уважно вислухав співдоповіді до звіту уряду та виступи всіх народних депутатів.  Багато з того, що я почув, збігається з моїми думками і може бути застосоване на практиці.  Та водночас не можна не бачити того,  що в  декого  з  промовців  домінувало  намагання використати звіт уряду,  наші проблеми як трамплін для політичного злету або реваншу.

     Я не казатиму,  що я незамінний,  це не так.  Проте  будь-яка людина,  яка  прийде,  зіткнеться  з тими ж труднощами.  Звичайно, підібрати новий уряд - це ваше право.  Доля - і моя,  і нинішнього уряду  -  залежатиме  від  вас,  народні  депутати.  Але  хочу вам сказати,  що не можна,  мабуть,  кожного місяця викликати уряд  на килим Верховної Ради для звітів,  для розносу. Непросто це робити, непросто  слухати.  За  шість  місяців  Верховна   Рада   не   раз заслуховувала нас із цього приводу і не прийняла, нагадаю, жодного закону,  який дав би можливість збільшити доходну частину бюджету, скільки  ми  про  це  не казали.  У нас є податкова база,  на якій формується бюджет 1999 року.  І більше  в  нас  нічого  немає.  Ми повинні  подивитися,  що  зробити,  щоб  збільшити доходну частину бюджету.

     За сім років незалежності України, по суті, щорічно міняються прем'єри.  Ви цю традицію можете продовжити,  якщо вважаєте, що це поліпшить фінансову,  політичну ситуацію і вплине на життя  людей. Через  рік  згідно  з  Конституцією  ви  знову  будете  вирішувати проблему уряду.  Отже,  у вас є  шанс  і  через  рік  списати  всі недоліки  на  чергових  урядовців.  Тільки навряд чи ви розв'яжете таким  чином  проблему  бюджету,  фінансової  кризи,  економічного піднесення.

     Сьогодні в цій залі дуже багато говорили про моральні аспекти ситуації,  що склалася. Справді, без цього її загальна оцінка була б  неповною.  Та  мені незрозуміло,  про яку мораль може йти мова, коли з парламентської трибуни на всю Україну уряд  повчають  люди, які нещодавно займалися надприбутковим бізнесом,  користуючись при цьому численними пільгами та підтримкою високопосадових  урядовців попереднього складу.

     Ви добре  знаєте,  що  діяльність  цих  бізнесменів-депутатів зараз розслідується прокуратурою.  Чому ж тоді дивуватися, що саме вони  красномовно  переконують  усіх,  що  треба відправити уряд у відставку.  Пробачте,  це ж цинізм.  І мене дивує,  що  аргументам таких  політиканів аплодують представники лівих сил,  які постійно заявляють про свою принциповість і послідовність  у  захисті  прав простої людини.

     У мене немає ніякого бажання виправдовуватися перед вами. Але я переконаний, що саме нинішньому уряду на відміну від попередніх, навіть за наявності численних недоліків,  удалося вперше в історії незалежної України не плентатись у хвості подій,  які відбуваються в нашого північного сусіда Росії, а результативно запровадити свої підходи до подолання кризи.

     Ще раз хочу повторити. Якби ми, не дай Бог, не провели вдалої реструктуризації,    або    конверсії,    облігацій,   утримуваних нерезидентами, тобто іноземним інвесторам, які працюють в Україні, можна  було  б  на  цій  трибуні  навіть не стояти.  Я кажу про це відверто.  Тобто ми вийшли з цієї кризи  завдяки  спільній  роботі уряду й Національного банку.  І я вдячний вам за те, що коли ми на засіданні  фракцій  доповідали  вам  про  виконання   антикризових заходів,   ви   дали   нам  право  на  це.  Якщо  ми  й  далі  так працюватимемо, у нас не буде ніяких проблем. І ці підходи, що б ви не казали, дали результати.

     Росія, яка   є   нашим   найбільшим  торговельним  партнером, опинилась  у  системній  кризі.  Україні  вдалося  на  якийсь  час заблокувати  це,  і  сьогодні в нас виникне дуже велика проблема з експортними поставками продукції до Росії.  Я  звертаюсь  по  вашу допомогу.  Уряд, відпрацювавши і вживши антикризових заходів, узяв на себе повну відповідальність за антикризову політику.  Ми не раз зверталися  до Верховної Ради з пропозицією про спільну роботу над цими заходами, але в підсумку довелося розробляти їх самотужки.

     Закінчуючи, хочу звернутися до вас. Нам треба зробити спільно (окремо ми не маємо права це робити) такі кроки: прийняти Програму діяльності  уряду,  Основні  напрями  грошово-кредитної  політики, затвердити бюджет на 1999 рік і підтримати програму виходу України з кризи насамперед на 1999 рік і на п'ять років.

     Без цих програмних документів,  стійкого  розвитку  економіки нам  буде  дуже  й  дуже  складно  виправити  фінансово-економічну ситуацію, що склалася сьогодні в нашій державі.

     Дякую за увагу (Оплески).

     ГОЛОВА. Шановні колеги! Дозвольте мені підвести підсумки.

     Шановні народні депутати, гості, запрошені! Шановні громадяни України!  Сьогодні  у  стінах Верховної Ради розглядається справді доленосне питання -  звіт  уряду  і  перспективи.  І,  безперечно, сьогодні ми не маємо права на помилку.  Але щоб цієї помилки ми не допустили,  я  хотів  би  зробити  при  вашій  допомозі  невеликий екскурс,  оцінивши  пройдений шлях,  коли протягом 1991-1998 років змінилися шість урядів і сьогодні працює третій парламент.  Що,  в який  час і скільки зробив кожен з нас для українського народу - я хотів би на цьому зупинитись.

     Перебіг подій у сесійному залі  навколо  звіту  уряду  змушує мене нагадати деякі сторінки нашої новітньої історії. Подивіться

     разом зі  мною,  скільки урядів було і як вони чергувалися по роках. Отже, по порядку:

     квітень 1991 - жовтень 1992 року - Прем'єр-міністр Фокін;

     жовтень 1992 - вересень 1993 року - Кучма;

     вересень 1993 - червень  1994  року  -  виконуючий  обов'язки Прем'єр-міністра Звягільський;

     червень 1994 - квітень 1995 року - Прем'єр-міністр Масол;

     червень 1995 - травень 1996 року - Марчук;

     травень 1996 - липень 1997 року - Лазаренко;

     з липня 1997 року по даний час - Пустовойтенко.

     Тут усе,  майже  як  у Гоголя:  рідко хто з прем'єр-міністрів "долітає" до кінця року... (Пожвавлення в залі).

     1992 рік.  Тиха економічна війна з Росією.  Одна  з  областей відмовляється  постачати  цукор  та  інші  продукти  харчування до Красноярського краю. Красноярці у відповідь відмовляються приймати з  України  відпрацьовані  елементи ядерних реакторів.  Руйнується єдина  валютна  зона  і  з'являються  митниці.   Внаслідок   цього гальмуються розрахунки по поставках, посилюється криза платежів.

     1993 рік.  Рекордна  гіперінфляція - 10155 відсотків протягом року.  Хоч,  безумовно,  основи  для   такого   потворного   явища закладалися  раніше.  Леонід Кучма,  доповідаючи 18 листопада 1992 року про антикризові заходи уряду,  так і говорив:  "Я точно знаю: країну ми розвалили".

     У доповіді на сесії Верховної Ради 20 січня 1993 року він сказав:  "Маючи за спиною рік  наскільки  святковий, настільки  й  злиденний,  ми  змушені  починати  фактично з нуля і принципово нової постановки питань.  Ми зайшли у глухий кут, тепер повернемося назад і лише після цього підемо далі".

     І зараз переконаний я, і думаю, що й ви: Леонід Данилович поставив діагноз тоді абсолютно точно.

     1994 рік.  Уряд Звягільського дорогою ціною збив дев'ятий вал гіперінфляції.  Дорогою, бо на кінець того року валовий суспільний продукт становив  лише  58  відсотків,  національний  доход  -  45 відсотків,  продуктивність  праці  -  65  відсотків від рівня 1991 року.  Проте завойований такою кров'ю плацдарм був утрачений ще до кінця року.

     Починаючи з  вересня,  як тільки був проголошений новий курс, пожвавилися інфляційні очікування. Ціни спочатку поповзли, а потім різко  злетіли  догори.  Протягом  останнього  кварталу  року ціна споживчого кошика стрибкоподібно зросла  в  3,5  раза.  Це  -  при Масолі.

     1995 рік.  Незмінний  віце-прем'єр  кількох  урядів  з питань економічних реформ Пинзеник на початку року говорив,  що ціни  вже знижуються.  Але  не  міг  навести  приклади  товарів,  котрих  це стосується.

     Протягом року    продовжувалося    скорочення    виробництва, щоправда,  втричі  повільніше,  ніж  у  попередньому році.  Низька ефективність  виробництва  заблокувала   купівельну   спроможність всього населення.  Неминуче зростання частки видатків на соціальні потреби у структурі ВВП за умов падіння виробництва в поєднанні  з інфляцією  знекровило  інвестиційну  діяльність.  Звідси  - провал задумів щодо структурної перебудови економіки в цілому.

     1995-1996 роки.  Євген Марчук був упевнений, що вже з'явилося світло  в  кінці  тунелю.  У  грудні  1995  року  Прем'єр говорив: "Абсолютно точно знаю:  ми подолаємо кризу.  Це  знають  усі,  хто вивчив  досвід країн Східної Європи і країн СНД.  Якщо інфляція за рік досягає 30 відсотків,  це ознака оздоровлення економіки.  Якщо падає  хоча  б  до  25  відсотків,  а  тим більше до 20 відсотків, суттєво пожвавлюється економіка.  Цю закономірність усі повторили. Якщо  зараз  не  зірвемося  під тиском політичної кон'юнктури,  то приборкаємо  інфляцію..."  І  стане  життя  набагато  кращим!   Не відбулося...

     1996-1997 роки.  Уряд  Лазаренка  налаштований  на заохочення вітчизняного товаровиробника,  державну  підтримку  виробництва  в агропромисловому комплексі,  збільшення експорту. У програмі уряду йдеться про масштабне використання науково-технічного  потенціалу, створення умов для залучення вітчизняних і закордонних інвесторів. Але започатковані раніше  процеси  розвиваються  в  зовсім  іншому напрямі.  Якщо  в  1994  році  збитково  працювало  кожне  дев'яте підприємство, то в 1996 році - кожне третє.

     Низька забезпеченість        села        фінансовими        і матеріально-технічними  ресурсами  призвела  до чергової невдачі в сільському  господарстві:  валовий  збір  зерна  ледь   досяг   25 мільйонів  тонн.  Надбанням  історії  стали ті часи,  коли Україна збирала по тонні хліба на душу  населення,  тобто  52-53  мільйони тонн становив валовий збір зерна.

     Посилилася політична активність населення. У цей час понад 15 мільйонів людей брали участь у різних акціях протесту в Україні.

     1997-1998 роки.  Нарешті,  останній  уряд  -  нинішній   уряд Пустовойтенка.  Яка  спадщина  йому  дісталась і які заходи вживає уряд - усе це видно  після  сьогоднішньої  розмови  в  цьому  залі протягом пленарного засідання.

     Таким чином,   уряди   змінюються,   а  все  наше  українське населення живе гірше й гірше.  Тому, даючи оцінку діяльності уряду Пустовойтенка,  давайте  скористаємося старим і надійним правилом: щоб дійсно пізнати процес, слід охопити і вивчити всі його сторони і  зв'язки.  Нам  слід побачити ситуацію в її розвитку і саморусі. Нам необхідно використати всю раніше набуту практику для точної  і всебічної  оцінки.  Нарешті,  не  будемо забувати,  що абстрактних істин не буває. Істина завжди чітка й конкретна.

     Призабутий нині класик сказав колись:  "У  нас  надто  багато бажаючих  перебудовувати  на  всілякий  лад,  і  від цих перебудов виходить таке нещастя,  що я більшого нещастя у своєму житті й  не знав".

     Хіба незрозуміло,   що   кожний   новий  уряд  -  це  чергова перебудова і чергові нещастя?

     Про те,  що  маємо  серйозні  прорахунки  в   економічній   і соціальній  політиці,  сьогодні вже багато сказано.  І на будь-які нові десять недоліків,  які кожний з вас може  зараз,  безперечно, назвати,  я можу назвати, як і кожний з вас, ще десятки недоліків. Але не в тому справа, що відставкою уряду і швидкою реорганізацією можна   все   покращити.   Справа   в  тому,  що  тривалий  процес соціально-економічних   перетворень   потрібно   переварити,   щоб отримати   новий   рівень   культури  економічного  мислення,  щоб зрозуміти, що і як треба робити і сьогодні, і на майбутнє.

     Не будемо забувати,  що в полі не  зібрано  ще  80  відсотків кукурудзи  на  зерно,  46  відсотків  овочів,  майже  30 відсотків картоплі,  14 відсотків льону-довгунця,  більше половини  цукрових буряків  (при  тому  що  цукрових  буряків на одну третину посіяно менше).  Ми вже використовуємо грудневий газ і так далі.  Хто буде всім цим займатися в разі зміни уряду?

     Це не виправдання (і я цього не хочу робити) дій уряду,  як і всіх тих,  хто нині урядує.  І я впевнений,  що в  цьому  Кабінеті Міністрів є люди,  яким не допоможуть розібратися у справі ні рік, ні навіть три роки.  Ви добре  знаєте,  про  кого  йдеться.  Отже, давайте   допоможемо   уряду  звільнитися  від  баласту,  порадимо Президенту щодо нових призначень,  у тому  числі  з  депутатського середовища.  І  підемо  далі.  Будемо  наслідувати хорошу практику хліборобів,  які завжди чітко відрізняють  культурну  рослину  від бур'яну, а зерно - від полови.

     А тепер,  шановні  колеги,  після  цього  екскурсу  дозвольте зупинитися більш конкретно на темі, яку ми розглядаємо.

     Попри різні погляди й політичні симпатії,  у всіх  нас  єдина мета  -  стримати обвал в економіці,  забезпечити покращення життя нашого українського народу.  Саме для цього виборці  довірили  нам свої  повноваження,  наділили великою відповідальністю за майбутнє нашої держави України.

     Сьогодні ми розглянули звіт уряду.  Наведені показники  стану економіки за дев'ять місяців навряд чи додали комусь оптимізму. Ті ознаки стабілізації в промисловості і сільському господарстві,  що висвітилися  в липні-серпні,  виявилися надто слабенькими.  Легкий вересневий фінансовий поштовх  перетворив  плюси  надій  у  мінуси втрат,  які  тактовно  назвали  сьогодні в цьому залі уповільненим спадом розвитку економіки.  Зусиллями виконавчих структур поки  що не втримано позитивних здобутків.

     Незважаючи на  окремий  позитив,  про  який  тут говорилося в деяких виступах, підсумки дев'яти місяців коротко прокоментую так. Це    не   стільки   результати,   скільки   наслідки   діяльності організаторів економіки.  Різниця між цими термінами,  безперечно, всім зрозуміла,  адже життя людей не покращується. На жаль, зросли всі негативні показники,  про які тут теж велася мова. До позитиву можна  віднести  лише те,  що різкий обвал,  який охопив економіку Росії,  у нас проявився слабкіше.  Ціни  на  продукцію,  товари  і послуги  підскочили  не  так  високо,  як  у наших сусідів,  не на стільки знецінилася наша гривня.  Коротко кажучи,  втіха  -  як  у відомій приказці про більше зло у сусіда.

     Не хочу  цим  огульно  оцінити  зусилля виконавчої влади та й нас,  депутатів,  адже результати народ  справедливо  ототожнює  з діяльністю всіх гілок влади без винятку.

     Розумію, що великий механізм управління 50-мільйонною державою  зупинити   й   переналадити   складно   і, безперечно, це не кожному під силу.

     Бачу, що в уряді Валерія Павловича,  який працює з липня 1997 року,  ряд керівників  істотно  додали  державного  управлінського досвіду,  щиро  прагнуть  забезпечити  і  повести справи на краще. Проте знаю,  що часта заміна таких людей приведе до  втрати  цього досвіду, а отже - і дорогоцінного нашого з вами часу.

     Зараз ситуація    в    економіці   настільки   критична,   що безповоротною втратою може стати  кожна  прогаяна  хвилина.  Закон природи простий: перед прірвою не штовхаються, а в злагоді і згоді обережно й дружно її обходять.  Саме така в нас з  вами  історична доля  -  разом з 50-мільйонним народом,  що довірив нам стати його провідниками, обминути економічну прірву.

     Не хочу,  щоб  сказане  хтось   зрозумів   як   канікули   на вимогливість   до  уряду  чи  як  мою  безпринципність  як  Голови Верховної Ради.  Ні,  це зовсім не так.  Уряду  потрібно  відверто говорити  про  всі  його  недоліки.  Упущення  цього  уряду,  як і декількох попередніх,  полягає в тому,  що він  так  і  не  зробив реальної  - підкреслюю - реальної програми подолання кризи.  І при ньому економіка держави пливе не на  широкому  надійно  керованому плоту,  складеному  із  вітчизняних  можливостей,  а тримається на воді, як діряве корито, яке бозна-куди здувають чужі вітри.

     Зараз ситуація  стає  в  якійсь  мірі   обнадійливою.   Група фахівців  активно  включилась  у  підготовку Національної програми відродження  України.  Сподіваюся,  що  недалеко  той  день,  коли почнемо її розглядати в стінах нашого українського парламенту.

     Я далекий  від  думки,  що  всі члени уряду працюють однаково кваліфіковано   і   самовіддано.   Але    належної    персональної вимогливості   бракує   і   Прем'єр-міністру,   і  віце-прем'єрам. Зрозуміло, що такий лібералізм недопустимий.

     Далі хотів  би  привернути  вашу  увагу  до   таких   питань. Буквально фрагментарно.

     Перше. Питання ефективності монетарної політики. Сьогодні все більше вчених і фахівців вважають, що загострення фінансової кризи свідчить про те,  що монетарні підходи,  які здійснюються протягом останніх років,  по суті,  заганяють інфляцію дедалі глибше.  Вони можуть  підтримуватися,  але  це  шлях  до зростання зовнішньої та внутрішньої заборгованості держави,  поглиблення  кризи  платежів, масштабної  бартеризації  та накопичення величезної заборгованості по заробітній платі, пенсіях та інших соціальних виплатах.

     Тому, думаю,  надалі   необхідно   відпрацьовувати   механізм дієвого державного економічного регулювання,  який буде спроможним забезпечити необхідну  еквівалентність  у  ринкових  відносинах  і надійно захистити суб'єкти економічних відносин від різних проявів дискримінації.

     Глибоко переконаний,  що саме  уряд  має  створити  необхідні умови    для    того,   щоб   фінансово-кредитні   потоки   почали спрямовуватись у матеріальне виробництво,  щоб інвестиції йшли  на забезпечення  реального  сектора економіки новітніми технологіями. Державне регулювання має створити умови для  посилення  прозорості ринків, а також зупинити небезпечні процеси розшарування населення та падіння життєвого рівня переважної більшості громадян України.

     Друге. Відродження  власного  виробництва  та  захист   свого товаровиробника.  У  пошуках  можливостей наповнення бюджету в нас надто захоплюються адміністративним пресом там,  де перевагу  слід віддавати  розширенню самого виробництва,  збільшенню його обсягів навіть для внутрішнього ринку.  Саме  так  розширюватиметься  база оподаткування  та  збільшуватимуться  суми  надходжень грошей.  Це проста і всім зрозуміла істина.  Адже величезні гроші заробляють у нас в Україні сьогодні спритні іноземні й вітчизняні підприємці.

     Широко відома фірма "Макдональдс" почала працювати в Україні. Це  в  принципі,  здавалося  б,  непогано.  Але  вона  фрахтує  15 двадцятитонних  трейлерів  і завозить в Україну з Європи для своїх підприємств громадського харчування картоплю,  борошно, яловичину, овочі за цінами,  що значно перевищують наші вітчизняні.  Тобто на наших покупцях у ресторанах "Макдональдс"  гарно  заробляють  чужі фермери.

     Далі. Всі  провідні  пивоб'єднання  і  пивзаводи  України для потреб свого виробництва закуповують  у  німецьких,  польських  та інших постачальників солод,  хміль,  пляшки, етикетки. А де ж наші товаровиробники?

     Або ще  таке.  На  колишній  республіканській  базі  "Взуття" створено  спільне  підприємство  "Наталка",  яке  на давальницьких засадах вивозить з України в Італію мокросолоні шкіри, а натомість завозить на вітчизняний ринок взуття Курського об'єднання (Росія), що має виробничу марку "Олік",  Італія.  І такі  приклади  можу  я наводити, і може наводити кожний у цьому залі.

     Давайте разом,  шановні  колеги,  подумаємо,  чи не варто нам призупинити дію Закону про підприємництво,  який було  прийнято  в період  мітингової  ейфорії  і  завдяки якому діяльність державних підприємств із мільярдними фондами було віддано  на  відкуп  новим власникам,  які  не змогли належно організувати виробництво на цих величезних підприємствах.  Треба підняти роль  і  відповідальність Міністерства  економіки  і галузевих міністерств,  безперечно,  за результати роботи.  Так робилося і робиться в період кризи в  усіх розвинутих  країнах,  на  які  ми  дуже  полюбляємо останнім часом посилатися.

     У цьому  зв'язку  я  звертаюся  до  Прем'єрміністра,  лідерів депутатських  фракцій:  давайте  дамо  зелену  вулицю  Закону  про Кабінет  Міністрів.  Час  уже  чітко  визначити  законодавчо  його функції,    регламентувати   права,   обов'язки   і,   безперечно, відповідальність перед державою.

     Наше завдання - надати уряду всі необхідні  повноваження  для ефективного  управління  економікою.  Тоді  можна  буде  і спитати суворіше і з Прем'єр-міністра, і з кожного віце-прем'єра, міністра чи голови держкомітету.

     Не буде  новиною  сказати,  що  досить великий організаційний потенціал є в кожному регіоні без винятку. Проте сьогодні державні адміністрації  і  місцеві ради практично не займаються економікою. Тому слід невідкладно посилити вимогливість до керівників за  стан економіки  на  місцях.  А  для  цього  пора  припиняти суперечки в столиці про розподіл влади і дати,  кінець кінцем, путівку в життя Закону про державні адміністрації.

     На моє   переконання,  це  саме  ті  центральні  позиції,  що потребують максимуму зусиль кожного депутата і  Верховної  Ради  в цілому.

     Нинішня постановка питання про уряд також начебто логічна, бо виглядає як виконання передвиборних гасел і обіцянок,  але логічна тільки  з  точки  зору передвиборної політичної боротьби.  Ми ж із вами  -  діючий  парламент  і  маємо  зважувати  наслідки  кожного рішення, яке приймається в цих стінах.

     Давайте поміркуємо.  Фактично 10 місяців ми тільки й лупцюємо уряд,  у якого навіть немає програми.  Уряд є за що критикувати, і навіть  дуже суворо,  що сьогодні й робиться.  Але він діє в межах законодавчого поля, яке створили попередні парламенти. Та вже й ми з  вами  винні в тому,  що уряд поводить себе як ненавчена пожежна команда на пожежі.  А ми з вами  замість  того  щоб  разом  гасити пожежу, починаємо пропонувати: уряд - у відставку.

     Перед виборами ми багато наобіцяли людям, навіть дуже багато, але замість виконання обіцянок знову заводимо політичні баталії. І знову нібито в ім'я інтересів усього народу.

     Давайте покладемо  руку  на  серце:  в  ім'я  людей чи в ім'я політичних інтересів, маючи напередодні президентські вибори? Чи є у  Верховній  Раді така більшість,  яка б сьогодні показала народу програму виходу з кризи?  Таку програму, яка була б реальною, якій би люди повірили?  І чи готові ці політичні сили представити такий уряд,  який відразу ж,  без  розкачки,  взявся  б  її  виконувати, гарантувати власну відповідальність за долю всього народу?

     Кажу про  це,  шановні колеги,  не випадково,  бо ми з вами - вища законодавча влада в Україні.  Саме ми повинні втілювати  волю народу.  Саме  тому повинні діяти виважено,  мудро і,  безперечно, відповідально.  Ось чому ми  маємо  дати  урядові  наказ,  що  він повинен  робити,  встановити  строк,  допомогти найневідкладнішими законами і тільки тоді спитати з нього з усією суворістю.

     Тоді, я вважаю, ми справді вчинимо як влада, яку обрав народ. Тоді ми виправдаємо сподівання наших виборців.

     Повторю, що  всі  зміни  попередніх  урядів  тільки  посилили нестатки й біди наших людей.  Уряди міняли,  а жили й  живемо  все гірше.

     Урядовці повинні  мати  час для того,  щоб не тільки побачити факти, а й пізнати розвиток процесу і навчитися ним керувати.

     Логічно зараз  допомогти  уряду  закінчити   розробку   своєї програми дій,  очиститися від тих,  хто явно не забезпечує справу, порадити Президентові достойні кандидатури,  визначити завдання  й строки їх виконання по етапах.

     Такий підхід став би добрим прикладом як для областей,  так і для районів нашої держави.

     Якщо і  після  цього  ситуація  не  зміниться  на  краще,  то Верховна  Рада  завжди  зможе  повернутися  до  розгляду питання і вчинити з урядом відповідно до Конституції.

     Спасибі за увагу.

     Шановні колеги,  прошу заспокоїтися.  Я розумію,  що всі  вже втомилися.  На слуху багато різних думок,  це так.  Але я хотів би сказати,  що ми не маємо права на помилку. Ми їх багато допустили, і до нас їх багато допустили.

     Сьогодні у  кожного  з вас на руках є вісім проектів,  в яких дається оцінка роботи уряду,  вносяться пропозиції.  А яке рішення прийняти?  Перш  ніж  ми  перейдемо до цього,  я хотів би,  щоб ми розглянули саму процедуру.

     Слово для  виступу  з  процедури  надається  Ємцю  Олександру Івановичу від НДП. З місця, будь ласка (Шум у залі).

     ЄМЕЦЬ О.І.,  член  Комітету  Верховної  Ради України з питань будівництва,     транспорту     і     зв'язку     (багатомандатний загальнодержавний виборчий округ,  НДП). Дякую. Я пояснюю, чому. Я написав заяву і звернувся з нею до Голови  Верховної  Ради.  Я  не збираюся  пояснювати  всю  процедуру,  а висловлю лише свою власну пропозицію.

     Оскільки є вісім проектів  і  в  них  є  різні  формулювання, відразу важко зорієнтуватися, які наслідки матиме голосування того чи іншого проекту.  Тому є  прохання  перед  голосуванням  кожного проекту  інформувати  депутатів,  чи  тягне  позитивний  результат голосування цього проекту відставку уряду,  чи ні.  Тоді  депутати зможуть свідомо зробити свій вибір. Це перше.

     Друге. Я вважаю,  що оскільки питання дуже важливе,  потрібно особливо  серйозно  поставитися  до  голосування  двома  й  більше картками.  Є  прохання  до  головуючого  забезпечити  неможливість голосування з порушенням Конституції.

     І третє.  Ми маємо приклади,  коли при поіменному голосуванні те,  як  ми  голосували,  не  завжди  збігалося  з тим,  що було в роздруковці.  Тому є прохання  до  головуючого  оголосити  кінцеві результати голосування лише після того,  як депутати ознайомляться з роздруківкою і підтвердять, що їхнє волевиявлення об'єктивне.

     Дякую за увагу.

     ГОЛОВА. Депутат Марченко. За ним - депутат Мороз.

     МАРЧЕНКО В.Р.  Фракция Прогрессивной социалистической  партии Украины,    социалистическая    оппозиция.   Уважаемый   Александр Николаевич!  Уважаемые депутаты!  Я еще раз  хочу  напомнить,  что проекты   постановлений,   которые   будут  сейчас  поставлены  на голосование, делятся на две группы. Первая группа - это проекты, в которых  дается оценка деятельности правительства,  то есть отчета правительства. А вторая группа проектов постановлений, как минимум два  из  них,  -  "про  відповідальність  уряду  і  резолюція  про недовіру".

     Поэтому я  прошу  поставить   на   голосование   эти   группы постановлений раздельно. Это первое.

     И второе.  Александр  Николаевич,  от  нашей фракции никто не выступал.  Я внес проект постановления и  прошу  предоставить  нам возможность  выступить,  используя те пять минут,  которые фракция сэкономила,  и те пять минут,  на которые имеет право Витренко как инициатор предложения,  чтобы пояснить наш проект постановления по отчету правительства.  И только после того как будут  представлены проекты  постановлений,  проводить голосование.  Голосование прошу проводить в поименном режиме.

     Спасибо.

     ГОЛОВА. Це передбачено Регламентом.

     Мороз Олександр Олександрович. Будь ласка.

     МОРОЗ О.О.,  голова Комітету Верховної Ради України з  питань аграрної  політики  та  земельних  відносин  (виборчий  округ  92, Київська  область).  Шановний  Олександре  Миколайовичу!   Шановні депутати!   Починаючи  розгляд  цього  питання,  ми  проголосували порядок,  за яким останнім мав виступити Голова Верховної Ради. Ми точно  дотрималися  процедури,  тому  більше  ніяких  виступів  не повинно бути.

     Тепер з мотивів голосування.  У нас  є  вісім  проектів,  але серед  них  є кілька кручених,  я так би сказав.  У нас немає двох питань,  оскільки відповідно до Конституції питання про звіт уряду розглядається тільки в контексті статті 87 щодо довіри. І тому тут є одне питання - про відповідальність уряду.  І не треба  видавати щось одне за інше.

     І, нарешті,  є чіткий проект: або довіра, або недовіра. Треба голосувати так,  як пропонується депутатами від трьох  фракцій.  І визначимося в поіменному режимі, не треба боятися.

     А те,  що намагаються заплутати Верховну Раду,  - це повністю відповідає  відповідним  сценаріям  позиції  фракції,  котра  себе відносить до опозиції, до соціалістів.

     ГОЛОВА. Шановні колеги, ми все, здається, з'ясували...

     Депутат Моісеєнко. Будь ласка.

     МОІСЕЄНКО В.М.,  голова  підкомітету  Комітету Верховної Ради України з питань державного будівництва,  місцевого самоврядування та діяльності рад (виборчий округ 53,  Донецька область).  Фракция коммунистов  Украины,  Всеукраинский  союз  за  возрождение  СССР. Уважаемые коллеги!  Среди выступавших авторов проектов был товарищ Цибенко.  Он четко указал на розданный нам  проект  постановления, который  называется  "Про  резолюцію  недовіри  Кабінету Міністрів України".  Проект подготовлен в полном соответствии с Конституцией и согласно той повестке дня,  которую мы сегодня утвердили,  может быть проголосован.

     Я хочу обратить ваше внимание на то,  что у нас  есть  четкая нумерация   этих   проектов   постановлений.  Первым  идет  проект Манчуленко,  вторым - проект Зубова,  Цибенко и Задорожной  и  так далее, не буду все перечислять.

     Поэтому предлагаю   не  слушать  того,  что  сейчас  пытается рассказать   Емец,    любой    ценой    выгораживая    сегодняшнее правительство.  Ясно,  человек  отрабатывает то,  что ему положено отрабатывать.

     Сегодня большинство - 293 депутата - определились с повесткой дня.  И  я  вношу  предложение  начать сейчас голосование проектов постановления и определиться по каждому.

     Спасибо.

     ГОЛОВА. Депутат Коваль від Народного руху. Будь ласка.

     КОВАЛЬ В.С.,  член Комітету Верховної Ради України  з  питань державного будівництва, місцевого самоврядування та діяльності рад (багатомандатний загальнодержавний виборчий округ,  НРУ). Шановний Олександре Миколайовичу!  Шановні депутати! Фракція Народного руху України внесла свій проект постанови Верховної Ради України,  і  я вважаю,  що  не  можна  голосувати,  не  давши  можливості Георгію Манчуленку  відстояти  позиції,  які  він  за  дорученням  фракції Народного руху виклав у проекті постанови.

     Ми наполягаємо на тому,  щоб Георгій Манчуленко отримав слово для  обгрунтування  змісту  проекту   постанови,   запропонованого фракцією Народного руху України. Як і депутат Марченко, можливо.

     ГОЛОВА. Усе зрозуміло.  По-перше, ніхто не суперечив тому, що пропонував Марченко. Будемо йти по порядку. Є вісім проектів.

     Від трьох фракцій,  які зініціювали  збір  підписів,  внесено проект   постанови,   підписаний   депутатами  Зубовим,  Цибенком, Задорожною.  Він у вас є.  Треба його зачитувати?  Я зачитаю  лише один  пункт  постановляючої частини:  "Прийняти резолюцію недовіри Кабінету Міністрів України".

     Голосуємо в поіменному режимі. Будь ласка.

     "За" - 203.

     Результати по фракціях, будь ласка.

     Комуністи - "за" 113 із 115;  НДП - 1 із 77;  Рух - 4 із  41; "Громада"  -  43  із  45;  зелені  -  2 із 13;  СДПУ(о) - 0 із 20; Соціалістична партія - 23 із 23;  незалежні - 5 із 17;  селяни - 3 із 11; прогресивні соціалісти - 1 із 14; позафракційні - 8 із 23.

     Проект постанови,  внесений  народними  депутатами  - членами Комітету з питань фінансів і банківської діяльності.  Він у вас  є на руках.

     Я зачитаю постановляючу частину.

     "Верховна Рада України постановляє:

     1. Звіт  Кабінету  Міністрів України про соціально-економічну ситуацію в державі взяти до відома.

     2. Визнати роботу Кабінету Міністрів України щодо  проведення фінансової,   цінової,  інвестиційної,  соціальної  та  податкової політики   відповідно   до   статті   116   Конституції    України незадовільною.

     3. Призначити  розгляд  Верховною  Радою України питання щодо відповідальності Кабінету Міністрів на 10 листопада  (Ми  сьогодні об'єднали це питання і питання про звіт, тому це відпадає).

     4. Запропонувати  фракціям  Верховної  Ради України розпочати консультації щодо вироблення  пропозицій  стосовно  нового  складу Кабінету Міністрів або суттєвих змін у його складі".

     Ставлю на   голосування   в   поіменному  режимі  цей  проект постанови без пункту 3. Голосуймо (Шум у залi).

     "За" - 124.

     Наполягають на голосуванні з пунктом 3.  Я не буду ставити на переголосування. Усе. Сядьте, будь ласка, заспокойтеся.

     Пропозиція від   фракції   НДП,   внесена  депутатами  Ємцем, Кінахом,   Єхануровим,   Гуровим,    Круком,    Єдіним.    Зачитаю постановляючу частину.

     "1. Звіт  Кабінету Міністрів України про соціально-економічну ситуацію в державі взяти до відома.

     2. Відзначити, що Кабінетом Міністрів України та Національним банком України вживаються заходи, спрямовані на подолання кризових явищ, створення умов для піднесення економіки та соціальної сфери, оздоровлення фінансової ситуації та стабілізації гривні.  Покласти на  Кабінет  Міністрів  України  та  Національний   банк   України відповідальність за наслідки реалізації зазначених заходів у межах їх повноважень.

     3. Вважати за доцільне з метою  чіткого  визначення  основних напрямів   грошовокредитної   політики   та   подальшого  розвитку банківської  системи  створити  комісію  у  складі   представників Верховної Ради України,  Національного банку та Кабінету Міністрів України.

     Комітету Верховної  Ради  України   з   питань   фінансів   і банківської  діяльності  в  тижневий термін внести на затвердження Верховної Ради України  конкретні  пропозиції  щодо  персонального складу комісії.

     Комісії в  місячний  термін  подати на розгляд Верховної Ради України пропозиції  стосовно  основних  напрямів  грошовокредитної політики та подальшого розвитку банківської системи.

     4. З   метою  узгодження  дій  щодо  реалізації  антикризових заходів створити Координаційну раду на чолі з  Першим  заступником Голови  Верховної  Ради  України  та першим віце-прем'єр-міністром України,  включивши до її складу голів  комітетів  Верховної  Ради України   та  керівників  центральних  органів  виконавчої  влади, визначених  відповідно   Головою   Верховної   Ради   України   та Прем'єр-міністром  України,  а  також  голову  Національного банку України.

     5. Комітетам  Верховної  Ради  України,   відповідальним   за розгляд  законопроектів,  спрямованих  на  реалізацію антикризових заходів,  прискорити їх  розгляд  для  прийняття  Верховною  Радою України в першочерговому порядку.

     6. Запровадити  на 1999 рік мораторій на одержання позик усіх видів місцевими державними адміністраціями  і  органами  місцевого самоврядування  та  надання  ними гарантій суб'єктам господарської діяльності.

     7. Кабінету Міністрів України:

     подати до 1 листопада 1998 року для розгляду Верховною  Радою України Програму діяльності Кабінету Міністрів України та Державну програму соціально-економічного розвитку України на 1999 рік;

     розробити проект Програми  структурної  перебудови  економіки України на середньостроковий період (1999-2001 роки), передбачивши в ній,  зокрема,  конкретні заходи щодо  закриття  неперспективних збиткових  державних  підприємств,  і до 1 квітня 1999 року подати його до Верховної Ради..."

     Є потреба до кінця читати?  Немає.  Ставлю на  голосування  у звичайному режимі.

     ГОЛОСИ IЗ ЗАЛУ. Поіменно!

     ГОЛОВА. Шановні  колеги!  У  цьому  проекті  не  йдеться  про недовіру.

     Будь ласка, голосуймо у звичайному режимі.

     "За" - 105.

     Проект постанови,  який вноситься від фракції Народного  руху депутатом  Манчуленком.  Манчуленко  просить надати йому слово для пояснення. Будь ласка, з місця.

     МАНЧУЛЕНКО Г.М.,  член  Комітету  Верховної  Ради  України  з питань    національної    безпеки   і   оборони   (багатомандатний загальнодержавний виборчий округ,  НРУ).  Фракція  Народного  руху України.  Шановний  Голово!  Шановні колеги!  Я просив би,  щоб ви заспокоїлися й уважно вчиталися в проект постанови,  який я вношу, а саме в пункт 1 результативної частини проекту постанови. Тут іде посилання на  пункти  9  і  10  статті  106  Конституції  України. Нагадаю,  що в пункті 9 статті 106 Конституції України говориться, що Президент України "призначає за згодою Верховної  Ради  України Прем'єр-міністра  України;  припиняє  повноваження Прем'єрміністра України та приймає рішення про його відставку".

     А в пункті 10 цієї ж статті записано: "Призначає за  поданням  Прем'єр-міністра  України членів Кабінету Міністрів України, керівників інших центральних органів виконавчої влади,  а також голів місцевих державних адміністрацій та припиняє їхні повноваження на цих посадах".

     Я просив би вас вдуматися в  те,  що  запропоновано  в  цьому проекті постанови і,  незважаючи на якісь ідеологічні розбіжності, підтримати саме цей проект,  оскільки Президент України  як  глава держави  несе  відповідальність  за  все  те,  що  відбувається  в державі, у тому числі й за діяльність Кабінету Міністрів України.

     Дякую за увагу.

     ГОЛОВА. Голосуємо у звичайному режимі.

     "За" - 126.

     Наступний проект постанови  внесений  депутатами  Вітренко  і Марченко. Будь ласка, з місця.

     ВІТРЕНКО Н.М.,  член Комітету Верховної Ради України з питань економічної політики, управління народним господарством, власності та  інвестицій  (виборчий  округ  160,  Сумська область).  Фракція Прогресивної   соціалістичної   партії   України,    соціалістична опозиція.  Передусім я нагадую,  шановний Олександре Миколайовичу, що в нас проекти двох постанов.

     Перший проект,  він із двох пунктів,  - про  недовіру  уряду. Пункт  1  -  прийняти  резолюцію про недовіру Кабінету Міністрів і пункт 2 -  дати  згоду  на  призначення  Прем'єрміністром  України керівника фракції КПУ Симоненка Петра Миколайовича.

     Другий проект постанови був підготовлений до питання про звіт уряду. Цей проект постанови має такий зміст:

     "1. Визнати фінансову,  економічну,  соціальну  та  політичну кризу,  яка охопила суспільство, закономірним наслідком політичних та  економічних  реформ,  які  проводяться  в   Україні   владними структурами з 1991 року за рецептами Міжнародного валютного фонду.

     2. Денонсувати   договір   з   Міжнародним  валютним  фондом, заморозити виплату боргів міжнародним фінансовим  організаціям  до подолання кризи в Україні.

     3. Доручити  Комітету  Верховної  Ради  України з прав людини підготувати звернення до Міжнародного суду з вимогою відшкодування збитків,  завданих Міжнародним валютним фондом економіці та народу України.

     4. Вважати    діяльність    Кабінету    Міністрів     України незадовільною.

     5. Висловити  недовіру головним ідеологам теперішніх реформ в уряді  України  віцепрем'єр-міністру   України   Сергію   Тігіпку, міністру  фінансів Ігорю Мітюкову,  міністру зовнішніх економічних зв'язків і торгівлі Сергію Осиці,  а також  (це  додають  уже  при обговоренні) першому віце-прем'єр-міністру Анатолію Голубченку.

     6. Зобов'язати  уряд  у місячний термін підготувати та внести на розгляд Верховної Ради України антикризову  програму  з  дієвим механізмом   опори   на   власні  сили  для  захисту  вітчизняного товаровиробника і населення  України.  У  разі  невиконання  вимог пункту  6  даної постанови розглянути питання про відповідальність уряду та прийняти резолюцію про недовіру уряду.

     7. Верховній   Раді   України   терміново   розглянути   звіт Національного  банку України про грошово-кредитну політику за 1997 рік  та  9  місяців  1998   року.   Затвердити   Основні   напрями грошово-кредитної  політики на четвертий квартал 1998 року та 1999 рік".

     Також Верховній Раді розглянути питання про кадрову  політику НБУ. Зробити це негайно.

     Ми вимагаємо  голосування цих двох проектів постанов провести в поіменному режимі.

     Дякую (Шум у залі).

     ГОЛОВА. Спасибі. Шановні колеги!

     Ви заважаєте мені працювати.  Сядьте, будь ласка. Я вам надам слово.  Чого  ви  шумите?  От  я  кину зал і тільки вам слово буду надавати, бо одні ви тут сидите в залі і більше нікого немає.

     Прийшов Мороз,  щось сказав на вухо і давай голосуй,  бо  він так сказав.  Не треба! Я надам слово. Сядьте, будь ласка. Виступає депутат,  ваш колега.  Що ви мене силуєте?  Не  буде  так,  як  ви хочете, а буде так, як зал вирішить.

     Я поставлю на голосування. Прошу заспокоїтися (Шум у залі).

     Я сказав,  що  Симоненку  надам  слово,  чого  ви  шумите?  Я прислуховуюсь до всього залу,  а не до одного чи двох...  Я  надав слово народному депутату Вітренко.  Вона внесла пропозицію,  у вас на руках і проект постанови.  Другий проект постанови я ставити на голосування  не можу і не ставлю,  бо він вам на руки не розданий. Чого ви шумите?

     Симоненко Петро Миколайович. Будь ласка.

     СИМОНЕНКО П.М.   Спасибо.   Уважаемые   народные    депутаты! Уважаемые   избиратели!   Вы   не  впервые  уже  слышите  подобные заявления,  которые  звучат  из   уст   лидеров   так   называемой Прогрессивной социалистической партии.

     Хочу официально  от  себя  заявить:  я не нуждаюсь в подобной поддержке троянского коня,  который,  по  сути,  пытается  изнутри разрушить левое движение.  Это они два месяца назад, когда решался вопрос об избрании Председателя Верховного  Совета,  все  сделали, искали  любые  причины  для  того,  чтобы  заявить  о своем отказе поддерживать представителей Компартии.

     И сейчас  очевидно,  что  это  провокация.  Они  выходят   на трибуну,  ссылаются  на  Регламент,  но  забывают  о  том,  что  в Регламенте предусмотрено внесение той или иной кандидатуры  именно Президентом (Шум у залі).

     Мы согласимся  с  рекомендацией  и  будем отвечать за Кабинет Министров  только  тогда,  когда  будет  полнота   власти,   когда Президент  уйдет  в  отставку  и  не  будет  мешать правительству, которое  мы  будем  формировать.  Только  при  таких  условиях  мы согласны взять на себя полную ответственность. А в провокаторах, в поддержке подобных заявителей мы не нуждаемся! (Оплески).

     Благодарю.

     ГОЛОВА. Чого ми  аплодуємо?  Кому  ми  аплодуємо?  (Оплески). Замість того, щоб вирішувати питання, ми аплодуємо.

     Шановні колеги!  Наталія Вітренко прочитала проект постанови, внесений нею і Марченком.  Ставлю  цей  проект  на  голосування  у звичайному режимі. Той, який вона зачитала, а не той, який подала. Із слів, ще раз кажу, я не ставлю на голосування, бо його немає на руках у депутатів.

     Ставлю на голосування проект під номером 2145-6. Будь ласка.

     "За" - 34.

     Проект постанови,  внесений  народними  депутатами Жовтяком і Червонієм. Слова просить депутат Жовтяк. Будь ласка, з місця.

     ЖОВТЯК Є.Д., заступник голови Комітету Верховної Ради України з  питань бюджету (виборчий округ 94,  Київська область).  Шановні колеги!  Ми сьогодні цілий день розглядаємо справді  дуже  важливу проблему. На мій погляд, проект постанови, внесений мною і колегою Червонієм,  як раз відображає  настрої,  що  переважають  у  залі. Справді,  є  криза  уряду,  уряд  фактично  не  може  справитися з ситуацією.  Водночас відправити тепер уряд у відставку,  -  це  ще більше поглибити кризу.

     З вашого  дозволу,  щоб  присутні  й  наші виборці почули,  я зачитаю цей проект  постанови,  тому  що  в  констатуючій  частині дається повне обгрунтування.

     "Розглянувши соціально-економічну    ситуацію    в   державі, Верховна Рада України констатує,  що за останній рік  вона  значно погіршилася.  Так, заборгованість із заробітної плати за станом на 10 вересня поточного  року  становила  6  мільярдів  492  мільйони гривень,  що  на  31 відсоток більше,  ніж за станом на 10 вересня 1997  року.  Заборгованість  із  виплати  пенсій  зросла   на   59 відсотків.

     Така тенденція  не  може  не мати своїм наслідком прогресуюче загострення   соціально-економічної   кризи,   що   знайшло   своє відображення  у зростанні фіксованого безробіття за січень-серпень поточного року на 37 відсотків проти аналогічного періоду минулого року.

     Декларативно-пропагандистські заяви  представників  уряду про зменшення   темпів    економічного    падіння    і    стабілізацію фінансово-економічного  становища не витримують критики,  оскільки не знаходять свого  підтвердження  в  зростанні  добробуту  народу України.

     Не витримують  також критики неодноразові заяви представників уряду України про те, що причиною фінансових і економічних проблем нашої держави є фінансові кризи в інших країнах.

     Україна -   незалежна   держава,   інтегрована   у   світовий соціально-економічний процес.  Гідність народу і держави вимагають визнати, що погіршення реального добробуту українського народу має у своїй основі перш за все внутрішні причини.

     Такими причинами  є:  недосягнення   за   роки   незалежності реальної реструктуризації економіки нашої держави,  стратегічні та методичні помилки..."

     ГОЛОВА. Вимкніть мікрофон.  У всіх на руках є цей  проект.  Я прошу проголосувати його у звичайному режимі.  Будь ласка.  Проект за номером 2145-5.

     "За" - 188.

     Проект постанови... Ну, депутат Єдін знімає свій проект.

     І останній проект постанови - за номером 2145-3. Він   внесений   народним   депутатом  Чайкою.  Я  зачитаю постановляючу частину проекту.

     "Верховна Рада України постановляє:

     1. Звіт Кабінету Міністрів взяти до відома.

     2. Діяльність Кабінету Міністрів по виведенню країни зі стану глибокої соціально-економічної кризи визнати вкрай незадовільною.

     3. Визнати Кабінет Міністрів України на чолі з Пустовойтенком відповідальним за поглиблення соціально-економічної кризи".

     Ставлю на голосування.

     "За" - 190.

     Таким чином, шановні колеги, звіт Кабінету Міністрів взяли до відома.  На  цьому  засідання  Верховної  Ради завершуємо.  На все краще.

     Завтра почнемо роботу о 10 годині.