ЗАСІДАННЯ ТРЕТЄ

        С е с і й н и й  з а л  В е р х о в н о ї  Р а д и

          У к р а ї н и.  3  л ю т о г о  1999  р о к у.

                         16 г о д и н а.

     Веде засідання Голова Верховної Ради України ТКАЧЕНКО О.М.

     ГОЛОВА. Прохання підготуватися до реєстрації. Реєструємося.

     Зареєструвалися 320  народних  депутатів.  Вечірнє  засідання оголошується відкритим.

     Шановні колеги!  На  прохання  голови Спеціальної контрольної комісії з питань приватизації народного депутата Рябченка пропоную розглянути  питання  про  заходи  щодо  запобігання кризі в галузі зв'язку.  Питання це невідкладне, ми розуміємо депутата. І питання про Національну телекомпанію ми будемо сьогодні розглядати,  але у зв'язку з тим що депутат Рябченко повинен їхати у  відрядження,  я просив  би,  щоб  ми це питання розглянули зараз.  Не заперечуєте? Будь ласка.

     Розглядається проект Постанови про  заходи  щодо  запобігання кризі  в галузі зв'язку.  Доповідає голова Спеціальної контрольної комісії Верховної Ради  України  з  питань  приватизації  Рябченко Олександр Володимирович. Будь ласка.

     РЯБЧЕНКО О.В.,   голова   Спеціальної   контрольної   комісії Верховної Ради України з питань приватизації (виборчий  округ  25, Дніпропетровська область). Шановні депутати! Мабуть, ситуація, яка склалася в галузі зв'язку,  відома всім. Виходячи з цієї ситуації, вісім депутатів запропонували на ваш розгляд, сподіваючись на вашу підтримку,  проект постанови з метою реалізації державної політики підтримки державних підприємств галузі зв'язку.

     Як відомо, свого часу в державі були прийняті рішення, згідно з якими надання найбільш ефективних видів послуг передавалося  від державного підприємства "Укртелеком" спільним підприємствам. Таким чином  державне  підприємство  було  поставлено  у  складні  умови господарської діяльності,  а спільні підприємства отримали пільги, які використовуються не на користь державі.  Тому група депутатів, яка  має  безпосереднє  відношення  до розгляду стану українського підприємства  державного   зв'язку   "Укртелеком",   запропонувала перелік  заходів,  яких  треба  вжити  в  державі,  щоб підтримати державне підприємство "Укртелеком". Я коротко назву ці заходи.

     Для реалізації заходів державної  політики  треба  насамперед визначити  стратегічні  підприємства,  на  які держава має зробити ставку і які треба підтримати.  Це державні  підприємства,  і  від цієї   підтримки   держава  сподівається  у  майбутньому  отримати додаткові кошти в бюджет у вигляді податків.  "Укртелеком" сплачує податки  і зараз,  і ми плануємо,  що завдяки розвиткові структури "Укртелекому" державний бюджет  зможе  отримати  до  10  відсотків доходів.

     Ми вважаємо,  що  галузь  зв'язку,  з  огляду  на те,  в яких економічних  умовах  вона  працює  (а   це   здебільшого   надання споживачам   послуг  у  кредит),  потребує  запровадження  системи економічного експерименту.  Вирішення цього питання треба доручити Кабінету   Міністрів,  бо  воно  належить  безпосередньо  до  його компетенції.

     Галузь зв'язку - це рентабельна галузь.  У  нас  є  конкретні економічні    умови,    сформовані    законами    України,   якими передбачається   регулювання   черговості   виплат   по    кожному підприємству.  І  це  регулювання вже призвело до того,  що галузь зв'язку була змушена декілька разів не виплачувати заробітну плату своїм працівникам,  а навпаки,  витрачати кошти на інші цілі тому, що цей загальний порядок поширюється на всі підприємства,  що є  в Україні.  Ми вважаємо,  що це неправильно,  бо галузь зв'язку - це рентабельна галузь,  і вона має працювати  так,  як  це  визначено Законом  про підприємства в Україні.  Тобто кожен керівник має сам визначати порядок реалізації коштів, які отримало підприємство.

     У пункті 4 проекту постанови ми пропонуємо Кабінету Міністрів розробити  і  подати на розгляд Верховної Ради проект Національної програми  розвитку  галузі  зв'язку  України  до  2010   року   та пропозиції щодо вдосконалення структури управління цією галуззю.

     Я не   буду   вдаватися   до   переліку  того,  що  конкретно пропонується  в  цьому  проекті.   Пропонуються   дев'ять   цілком конкретних  пунктів,  і  всі,  хто  в останні місяці слухав аналіз стану українського державного підприємства  "Укртелеком",  мабуть, погодяться   з   тим,  що  позиція  українського  парламенту  щодо підтримки галузей зв'язку з очікуванням значного збільшення обсягу надходжень  від державного підприємства "Укртелеком" є позитивною. Прийняття  проекту  постанови  Верховної  Ради,  який   ми   зараз розглядаємо,  стане  значним  поштовхом  і  для виконавчої влади в особі Кабінету Міністрів,  і українському державному  підприємству "Укртелеком"   до   створення   кращих   умов  для  розвитку  його економічної  діяльності.  Адже  є  конкретні  підприємства,  і   є державне підприємство "Укртелеком", і ми вважаємо, що треба надати підтримку  державному  підприємству,  оскільки  його  кошти  -  це державні  кошти,  і  бюджет  -  це державні кошти.  Треба створити відповідні  умови   для   його   діяльності.   Це   стосується   і оподаткування,   це   стосується  і  сприяння  у  придбанні  акцій акціонерних товариств "Утел" та "Український мобільний зв'язок". У результаті підприємство "Укртелеком" працюватиме краще.

     Якщо ми  приймемо цю постанову,  то я гадаю,  що через певний період часу ми,  розглядаючи вже звіт  про  виконання  бюджету  за півроку,  побачимо,  чи  дійсно  надходження  від  "Укртелекому" у вигляді податків зросли.  А це і є, мабуть, державна політика, яку має реалізувати Верховна Рада в галузі розвитку промисловості.

     Спасибі.

     ГОЛОВА. Запитання   до   Олександра   Володимировича  будуть? Запишіться,  будь ласка.  Скільки хвилин на  запитання  відведемо? П'ять? Будь ласка, виставте п'ять хвилин.

     Депутат Філіпчук. За ним - депутат Чубаров.

     ФІЛІПЧУК Г.Г.,  член Комітету Верховної Ради України з питань науки і освіти (виборчий округ 203,  Чернівецька область).  Дякую. Народний рух України. Безперечно, я за те, щоб найближчим часом ми повернулися до проекту закону щодо приватизації "Укртелекому", але зараз,  коли  йде  його  підготовка до повторного першого читання, мене непокоїть одне питання.  Увага держави до цієї  сфери,  як  і допомога їй,  потрібна,  оскільки сьогодні ця галузь дає найбільші прибутки в структурі бюджетних надходжень.  Але якщо ми не  будемо контролювати  ці  процеси,  то  вийде так,  що ми шляхом державних дотацій і підтримок доб'ємося рівноваги функціонування цієї сфери, а потім розпочнемо її активну приватизацію. Таким чином відповідно ця не найкраща модель буде існувати,  якщо ми втратимо  якраз  оцю ланку  -  допомога  держави,  а  потім  приватизація така,  яку ми пропонували. Я хотів би знати вашу точку зору з цього питання.

     РЯБЧЕНКО О.В.  Це актуальне питання,  і  добре,  що  ви  його порушили.  Однак  я  хочу  сказати,  що  цей проект постанови не є безпосередньою підготовкою до приватизації.  Те, що ми пропонуємо, стосується  і  виключно  державного  підприємства.  Якщо парламент прийме рішення, що це державне підприємство, усі ці заходи повинні бути виконані,  бо вони спрямовані на підтримку підприємства,  яке потенційно здатне  забезпечити  найбільші  бюджетні  прибутки  для держави.  І  можна було б сказати,  яким чином це зробити.  На наш погляд, "Укртелекому" не треба виділяти гроші, бо держава не дасть їх ніколи,  навіть якщо ми й приймемо таке рішення.  Цих грошей не буде,  бо їх немає в бюджеті.  Треба дати підприємству  можливість активно   заробляти  ці  гроші.  Треба  зняти  певні  обмеження  в економічній діяльності.  Для деяких підприємств інших галузей вони сьогодні  справді  ефективні,  але  не для "Укртелекому",  бо вони зв'язують йому руки і  не  дають  можливості  використати  власний економічний потенціал.

     Ми знімемо ці обмеження - і підприємство почне працювати.  Це стосується тільки економічних можливостей.  Збитків від цього  для держави не буде, навпаки, вона отримає додаткові гроші до бюджету. Це,  скоріше, система управління - делегування "Укртелекому" права самому  вирішувати  економічні  питання  на місці без погодження з бюрократичними   структурами.   А   система   контролю,    звісно, залишиться. Вона буде діяти, як і зараз.

     ГОЛОВА. Депутат Чубаров. За ним - депутат Абрамов.

     ЧУБАРОВ Р.А.,  голова  підкомітету  Комітету  Верховної  Ради України   з   питань   прав   людини,   національних   меншин    і міжнаціональних  відносин (виборчий округ 8,  Автономна Республіка Крим). Прошу передати слово народному депутату Черняку.

     ГОЛОВА. Будь ласка.

     ЧЕРНЯК В.К.,  перший заступник голови Комітету Верховної Ради України   з   питань  економічної  політики,  управління  народним господарством, власності та інвестицій (виборчий округ

 153, Рівненська     область).    Дякую.    Шановний    Олександре Володимировичу,  у  мене  таке  запитання.  Як  відомо,  на  ринку телекомунікацій  України  найбільш  ласі  шматочки  вже  відкусили "Утел" і "Український мобільний зв'язок".  Як ви дивитеся  на  те, щоб ці ласі шматочки все-таки повернути?  Ми знаємо, що зараз десь уже сім  операторів  працюють  на  ринку.  Це,  мабуть,  забагато. Віддали  "Укртелекому" сільський зв'язок,  найменш прибуткові види зв'язку. Отже, мабуть, потрібно внести якісь зміни в цей процес.

     І ще  один  аспект  цього   питання.   В   Україні   фактично здійснюється  лібералізація  ринку  телекомунікаційних  послуг без відповідної структуризації і  без  приватизації.  Ця  постанова  є кроком  на  шляху  до приватизації?  Саме таким чином нам треба її сприймати?

     Дякую.

     РЯБЧЕНКО О.В.  Стосовно   створення   спільних   підприємств. Справді,  на  початку  90-х  років  згідно  з  прийнятим  рішенням найбільш  прибуткові  види  діяльності  українського  підприємства "Укртелеком"   були   передані  спільним  підприємствам  "Утел"  і "Український мобільний зв'язок" (UMC).  Тепер ми  ставимо  питання про   те,   що  треба  підтримати  державну  позицію  та  доручити "Укртелекому" і Кабінету Міністрів вирішити питання щодо придбання в іноземних співзасновників акцій,  так щоб і "Утел",  і UMC стали виключно державними.

     Якщо "Утел" стане виключно державним,  то ця дуже  прибуткова сфера  професійної  діяльності  "Утелу" - міжнародний трафік - має використовуватися  кожним  національним  оператором  зв'язку   для розвитку   неприбуткової  мережі  зв'язку.  Скажімо,  у  сільській місцевості мережа зв'язку збиткова,  і її  треба  підтримувати  за рахунок найбільш прибуткових галузей, таких як міжнародний трафік.

     Тому "Утел"   обов'язково   треба  викупити.  Це  коштуватиме державі  від  80  до  100  мільйонів  доларів  чи,  можливо,   120 мільйонів.   Але   ми  вважаємо,  що  "Укртелекому"  треба  надати можливість отримати кредит  і  викупити  ці  частки,  щоб  зробити "Утел"  виключно державним,  ввести його до складу "Укртелекому" і за рахунок прибутків "Утелу" підтримувати збиткові системи зв'язку у сільській місцевості.

     Ця позиція   викладена   в  пункті  5  проекту,  де  Кабінету Міністрів пропонується вирішити це питання.  А  політична  позиція Верховної  Ради така:  ми пропонуємо викуповувати державні частки. "Утел"   тут   взагалі   стоїть   першим,   бо   його   діяльність найприбутковіша. І викупити цю частку треба у 1999 році.

     Не можна   сказати,   що   проект  постанови  спрямований  на приватизацію.  Він  спрямований  на  підтримку  підприємства,   на створення  йому  сприятливих  економічних  умов.  Після  того буде політичне рішення Верховної Ради про цю діяльність.  А  тим  часом підприємство стане прибутковішим,  могутнішим,  бо матиме і більші економічні можливості, і більше сплачуватиме до бюджету.

     Ми вважаємо,  що прийнявши  постанову,  ми  просто  виправимо певні перекоси державної політики в галузі зв'язку.

     ГОЛОВА. Шановні колеги!  Я хотів би,  щоб ми до цього питання поставилися з усією увагою й серйозністю і подумали,  як повернути державі  те,  що  вона на сьогодні вже втратила.  Тоді на прикладі "Укртелекому" ми,  мабуть,  переглянемо і підходи  до  виробництва лікерогорілчаних  та  тютюнових  виробів,  і  ряд  інших  позицій. Розхапали тоді,  коли можна було  хапати,  а  нам  сьогодні  треба потихеньку все збирати і ставити на свої місця.

     Депутат Абрамов. Будь ласка.

     АБРАМОВ Ф.М.,  член Комітету Верховної Ради України у справах пенсіонерів,  ветеранів та інвалідів (виборчий округ 59,  Донецька область).  Спасибо.  Коммунистическая партия.  Уважаемый Александр Владимирович!  Я разделяю ваше беспокойство относительно кризиса в отрасли связи,  являющегося частью всеобщего кризиса в Украине.  В моем     округе     сотни     избирателей     крайне     возмущены неудовлетворительной работой предприятий связи.  Особенно страдают от этого ветераны, инвалиды, пенсионеры.

     Скажите, пожалуйста,   Александр   Владимирович,   что   даст принятие постановления,  проект которого вы только что предложили, ветеранам, инвалидам, пенсионерам?

     Спасибо.

     РЯБЧЕНКО О.  В.  Абсолютно  правильно:  от  кризиса  страдают именно   наименее   защищенные  социальные  слои.  Интересно,  что существующая социальноэкономическая система  толкает  "Укртелеком" на  то,  чтобы именно эти люди страдали в первую очередь.  Сегодня "Укртелеком" предоставляет свои услуги в кредит.  Человек зачастую не  получает  заработной  платы,  но у него есть телефон,  и он не может заплатить "Укртелекому" за пользование телефоном.  Вместе  с тем,  как  ни  удивительно,  "Укртелеком" все равно должен платить налоги и с неполученной платы. Абонент не заплатил ему за телефон, но "Укртелеком" налоги уже заплатил. Мы считаем, что это полностью абсурдный подход.  Такого быть не должно. Это толкает "Укртелеком" на  отключение телефона,  даже если абонент не получает зарплаты и не может платить.  Поэтому мы и говорим: такой ситуации с налогами не может быть!

     Второй вопрос.  По  закону  есть  много  льготников,  которые должны иметь телефоны.  И "Укртелекому" нужно создавать финансовые ресурсы   для   последовательной  реализации  программы  установки телефонов для инвалидов Отечественной войны, которые сегодня имеют право,  но  не  имеют  телефонов.  А  у предприятия нет физической возможности установить телефоны.  Поэтому  должна  быть  программа развития  национальной  отрасли  связи  с  конкретными  пунктами и сроками установления телефонов льготным категориям граждан.

     ГОЛОВА. Спасибі.

     Депутат Черненко. За ним - депутат Манчуленко. І завершуємо.

     ЧЕРНЕНКО В.Г.,  перший заступник  голови  Комітету  Верховної Ради  України з питань охорони здоров'я,  материнства та дитинства (виборчий  округ  48,  Донецька   область).   Спасибо,   Александр Николаевич.  Уважаемый Александр Владимирович!  Уважаемые товарищи депутаты!  Мы сегодня должны думать не только о том, как вернуть в лоно  державы  то,  что  было  приватизировано.  Мы должны создать условия, чтобы дальше было неповадно это делать.

     Какая мысль  подбрасывается  сегодня  обществу?   Что   нужно быстренько  приватизировать  "Укртелеком":  дескать,  сейчас он не совсем рентабелен,  а  тогда  будет  лучше  работать.  Я  с  такой постановкой  вопроса  абсолютно  не  согласен.  Нигде  в  мире нет убыточной связи, это одна из наиболее рентабельных отраслей.

     Я хочу знать и вашу позицию,  и позицию комиссии: можем ли мы идти   на   приватизацию   того,   что  всегда  должно  составлять национальную  гордость,  что  должно  быть  всегда  в   управлении государства?

     Спасибо вам за ответ.

     А то,  что "Укртелеком" не работает... Нужно создать условия, чтобы он  работал,  но  чтобы  контролировало  и  управляло  этими процессами  государство.  Это  моя точка зрения.  Скажите,  какова ваша.

     РЯБЧЕНКО О.В.  "Укртелеком" - рентабельное предприятие. Но мы считаем,   что   потенциально   он   может   быть   намного  более рентабельным,  чем сейчас.  И нужно дать ему возможность  повысить рентабельность  за счет улучшения хозяйственной деятельности.  Это очень рентабельная структура, и государство должно это сделать.

     Что касается приватизации, то не может быть и речи ни о какой скоренькой приватизации. Это просто невозможно. Сегодня это лучшее предприятие,  и нужен вдумчивый подход. Мы будем отдельно говорить о законе о приватизации,  это не сегодняшняя тема. Но что касается приватизации, то могу вам совершенно точно сказать, что, допустим, до ноября 1999 года ни одна акция "Укртелекома" не будет продана.

     ГОЛОВА. Депутат Манчуленко. Будь ласка.

     МАНЧУЛЕНКО Г.М.,  член  Комітету  Верховної  Ради  України  з питань   національної   безпеки   і    оборони    (багатомандатний загальнодержавний   виборчий  округ,  НРУ).  Чернівецька  область, фракція    Народного    руху    України.    Шановний    Олександре Володимировичу!  Безперечно,  стратегічно  важливі  об'єкти  мають перебувати в державній власності,  тим  паче  коли  ці  об'єкти  є прибутковими і працюють стабільно.

     З другого боку,  йдеться про те,  щоб Україна -"Укртелеком" - викупила  частку  іноземних  власників.  Чи   не   спричинить   це припинення іноземного інвестування в цю галузь? Це перше.

     І друге. Коли буде викуплена ця частка, чи не буде це першим, початковим етапом підготовки до приватизації "Укртелекому"?

     Дякую.

     РЯБЧЕНКО О.  В.  Ми пропонуємо викупити  частки  в  іноземних засновників тільки за погодженням,  ні в якому разі не вдаючись до арбітражних процесів.  Запропонуємо їм продати їхню частку,  сісти за переговори, домовитися, скільки ця частка коштує. Ми розуміємо, що це і в інтересах засновників.

     Якийсь час держава розтринькувала галузь  зв'язку.  Це  було, від цього нікуди не дінешся.  Тепер інший час.  Держава збирає те, що їй належить. У жодній державі - ні в Європі, ні у світі - немає такого спільного підприємства,  як "Утел",  якому віддали найкращу галузь - трафік міжнародний.

     І Україна теж збирає все до себе. Але це не примусовий викуп, не  через  суд.  Ми  запропонували,  вони вже надіслали листи,  що згодні продати. Проведено оцінку, триває переговорний процес. І ми будемо викуповувати.

     У цій галузі є шість підприємств стільникового зв'язку, і всі вони мають іноземні інвестиції.  Там немає  державної  частки  від "Укртелекому", і вони працюватимуть, як і тепер працюють. Ніхто до них не має ніякої претензії.

     ГОЛОВА. Спасибі. Сідайте, будь ласка.

     З процедури слово депутату Кравченку. Будь ласка.

     КРАВЧЕНКО М.В.,  заступник  голови  Комітету  Верховної  Ради України з питань промислової політики (виборчий округ 57, Донецька область).  Спасибо.  Фракция  коммунистов.  Александр  Николаевич! Вопрос  об "Укртелекоме" очень серьезный,  на слух он очень тяжело воспринимается.  Нет   расчетов   по   вложениям,   какая   сейчас рентабельность.  И поэтому депутатов немного настораживает то, что по   рентабельному   предприятию   мы   дополнительно    принимаем постановление,  чтобы  сделать  его более рентабельным (но в каких пределах?) и так далее.

     Есть такое предложение. Сегодня мы послушали доклад, а завтра пусть  Рябченко  придет  к  нам на заседание фракции,  и завтра же утром мы сможем проголосовать.  Иначе, мне кажется, сейчас мы этот вопрос провалим.

     ГОЛОВА. Шановні   колеги!   З   депутатом   Кравченком  можна погодитися,  він має на це право і свою думку висловив.  Але я  ще раз  кажу:  правильно  піднімають  це питання,  і нам треба уважно поставитися до нього.  Те,  що може наповнювати  бюджет  і  давати користь  державі,  має  бути  державним.  Саме з цих позицій треба підходити до цього питання.

     Я хотів  би,  щоб  ми  послухали  Ольгу  Іванівну   Філіпову, заступника  голови  Державного  комітету зв'язку.  Вона присутня в залі.

     Будь ласка, Ольго Іванівно.

     ФІЛІПОВА О.І.,  заступник голови Державного комітету  зв'язку України.  Дякую.  Шановні  народні  депутати!  Я  хотіла б відразу відповісти на запитання  шановного  депутата  Манчуленка  стосовно рентабельності  "Укртелекому".  Так,  це підприємство рентабельне. Його рентабельність за станом на 1 січня 1999 року - 40 відсотків. Але   (я   знаю,   що   ви  зараз  будете  дивуватися)  що  це  за рентабельність?  З  усього  прибутку   більш   як   80   відсотків "Укртелеком" спрямовує на розвиток мереж зв'язку України. Минулого року обсяг капіталовкладень на  розвиток  мереж  зв'язку  становив майже  400 мільйонів гривень.  Повторюю,  це більш як 80 відсотків його прибутку.

     Якщо говорити про рентабельність "Укртелекому" з  урахуванням коштів,  які спрямовані на розвиток мереж зв'язку України, то його рентабельність не перевищує 10 відсотків.  А  якщо  врахувати,  що "Укртелеком" має дуже велику дебіторську заборгованість за послуги зв'язку, то можна стверджувати, що ця рентабельність є умовна.

     Чому потрібна  ця  постанова?  Шановні   депутати,   я   можу запевнити, що це підприємство справді дає користь державі, і ви не можете з цим не погодитися.  Це дуже  потужне  підприємство,  воно державне.  Але  його  поставлено  в  такі  умови  (маю  на увазі в законодавчому плані),  що воно не може працювати,  воно вже  цього року,  можна сказати,  на колінах. Що я маю на увазі? Підприємство сплачує ПДВ за надані послуги,  а не за отримані доходи. Уперше за стільки  років  воно  опинилося  на  картотеці.  Чотири  місяці на картотеці!  І це означає,  що програма будівництва місцевих  мереж зв'язку не буде виконана.

     Минулого року "Укртелеком" встановив 362 тисячі телефонів, із них 50 тисяч - у сільській місцевості. Послуги телефонного зв'язку в сільській місцевості збиткові.  "Укртелеком" - єдиний оператор в Україні, який їх розвиває. Я хотіла б звернути на це вашу увагу. І "Укртелеком" продовжуватиме розвивати місцеві мережі зв'язку.

     Щодо інших операторів. Чи зменшаться інвестиції в Україну? Це дуже  слушне  запитання.  Я  хочу  вам  сказати,  шановні  народні депутати,  що  в  Україні  сьогодні  діють більш як 700 операторів зв'язку, а державне підприємство зв'язку лише одне - "Укртелеком". Так  от  із  цих  операторів  більше  300 - це оператори місцевого зв'язку, які будують і експлуатують АТС, але при тому 90 відсотків усіх АТС вводиться саме "Укртелекомом". Він не скорочує будівельну програму.

     Крім того,  "Укртелеком"  будує  кабельні   мережі   зв'язку, волоконнооптичні лінії зв'язку,  які конче потрібні для того,  щоб Україна мала потужні засоби зв'язку і могла надавати такі послуги, яких сьогодні потребує наш споживач.

     Мова йде саме про державне підприємство зв'язку, і я дуже вас прошу прийняти цю постанову,  щоб "Укртелеком" міг далі  розвивати вітчизняні мережі зв'язку і збільшувати обсяги послуг.

     Дякую за увагу.

     ГОЛОВА. До   Ольги  Іванівни  є  запитання?  Є.  Будь  ласка, запишіться. Висвітіть. П'ять хвилин відведемо.

     От депутат Чубаров любить "Укртелеком".  Будь ласка. За ним - депутат Кириченко.

     ЧУБАРОВ Р.А.  Тут  така  фракційна  солідарність,  Олександре Миколайовичу. Прошу передати слово Манчуленку. Дякую.

     ГОЛОВА. Будь ласка.

     МАНЧУЛЕНКО Г.М.  Фракція  Народного  руху  України.   Шановна доповідачко!  Ви  частково  відповіли  на запитання,  яке я ставив голові Спеціальної контрольної комісії з питань  приватизації.  На другу  половину  мого  запитання  він  не дав відповіді,  і я хочу почути її від вас.

     За згодою іноземних партнерів держава викупить їхню частку  у свою власність.  Коли це станеться, це буде стовідсоткова державна власність України.  І це,  на мій погляд,  буде першим підготовчим етапом  до  того,  щоб  надалі  приватизувати "Укртелеком".  Але в такому разі для "Укртелекому" знайдеться інший власник чи декілька власників. Прошу конкретно сказати про це.

     ФІЛІПОВА О.І.  Питання приватизації "Укртелекому" сьогодні не розглядається і не повинно розглядатися. Це справа суто депутатів. Це  залежить  від законодавства.  Сьогодні про це не йде мова.  Та якщо навіть ішлося б про приватизацію "Укртелекому"...  Збираючись продати квартиру,  ви спершу зробите в ній капітальний ремонт, щоб ця квартира коштувала дорожче. Але я не думаю, що ми захочемо, щоб наше   державне   підприємство   жебракувало   на  фоні  всіх  тих підприємств,  які  не  є   державними.   А   воно,   це   державне підприємство, не зможе з ними конкурувати. Це дуже важливо.

     Я не ставила би зараз питання про приватизацію "Укртелекому". І скажіть, будь ласка, чи стосується приватизації питання, яке має бути  вирішене  цією  постановою?  Минулого  року до "Укртелекому" входили 35 підприємств зв'язку, сьогодні це одне підприємство. Але ви знаєте,  що є нормативні акти, згідно з якими підприємство, яке ще не сплатило кредит,  не має права отримувати новий.  Так от  35 підприємств  зв'язку  мали  п'ять  іноземних  кредитів під заставу уряду.  Чи може "Укртелеком" мати  ще  кредити?  Не  може,  бо  це забороняється.   Отже,  ця  постанова  надасть  йому  право  брати додаткові кредити й будувати мережі зв'язку України.  "Укртелеком" нікуди не від'їжджає з України і ніколи нізвідки не приїхав.  Це - дитя України, і ми це розуміємо.

     Дякую.

     ГОЛОВА. Депутат Кириченко. За ним - депутат Чернічко.

     КИРИЧЕНКО М.О.,  голова підкомітету Комітету  Верховної  Ради України  у  закордонних  справах  і зв'язках з СНД (виборчий округ 151,  Полтавська область).  Прошу  передати  слово  Грачеву  Олегу Олексійовичу.

     ГОЛОВА. Будь ласка.

     ГРАЧЕВ О.О.,  член  Комітету  Верховної Ради України з питань науки і освіти (багатомандатний загальнодержавний виборчий  округ, КПУ).   Спасибо,   Николай  Алексеевич.  Фракция  Коммунистической партии.  У меня такой вопрос.  Ко мне обратилась группа работников "Укртелекома", около 60 человек, с просьбой встретиться с ними для обсуждения вопроса приватизации. Был предусмотрен зал для встречи, однако руководство "Укртелекома" воспрепятствовало этой встрече, и обсуждения  не  получилось.  Как  вы  оцениваете  такие   действия руководства "Укртелекома"?

     ФІЛІПОВА О.І.  Я думаю,  что такие действия, если они были на самом деле,  можно оценивать только отрицательно.  Мне очень жаль, что  мы  дождались  сегодняшнего  заседания Верховной Рады,  чтобы обсуждать этот вопрос.  Можно было бы  обратиться  в  Госкомсвязи. По-моему,   к  обсуждению  с  депутатами  вопроса  о  приватизации "Укртелекома"   стремится   руководство   и    "Укртелекома",    и Госкомсвязи. Мы заранее приносим вам извинения и готовы на встречу в ближайшее время.

     Спасибо.

     ГОЛОВА. Депутат Чернічко.

     ЧЕРНІЧКО О.М.,  член Комітету Верховної Ради України з питань Регламенту,  депутатської  етики  та  організації роботи Верховної Ради  України  (виборчий  округ  34,  Дніпропетровська   область). Фракция    коммунистов.   Уважаемая   Ольга   Ивановна!   Скажите, пожалуйста,  почему  Госкомитет  связи  отказывается   приобретать отечественные  станции С32,  выпускаемые Южным радиозаводом (город Желтые Воды Днепропетровской области)?  По техническому уровню эти станции не уступают продукции иностранных фирм. Более того, вопрос касается  безопасности  Украины,  есть   несколько   постановлений Кабмина,  трижды указывал на это и Президент Украины,  но в стране есть силы, которые препятствуют изготовлению отечественных станций

С-32.

     Спасибо за ответ.

     ФІЛІПОВА О.І.  Спасибо  за вопрос.  Я очень благодарна вам за него.

     Согласно Закону о связи в Украине для  развития  сетей  связи может  применяться  оборудование,  которое  отвечает международным стандартам,  которое сертифицировано  и  при  равных  условиях,  я повторяю,  при  равных  условиях  по  качеству  такое  же,  как  и оборудование других производителей.

     Начнем с  того,  что  программное  обеспечение  станции  С-32 разрабатывалось  в  Центральном научно-исследовательском институте связи  в  городе  Москве.  Сегодня  Украина  не  имеет  доступа  к программному    обеспечению    этой    станции.    Станция   может использоваться только как оконечная,  то есть она  не  может  быть транзитной, не может соединяться и использоваться в узлах.

     Но это еще ничего.  Станция не имеет сертификата в Украине, и вместе с тем, действительно, она насаждается для внедрения в сетях связи Украины.

     Вдумайтесь, уважаемые   господа   депутаты:  эта  станция  не позволяет  предоставлять  услуги  "Internet",  не  позволяет   без дополнительного оборудования подключаться и получать услуги факса, не позволяет обеспечивать нормальную  охранную  сигнализацию.  Что касается   безопасности   государства,  то  станция  не  позволяет подключить  оборудование  для  снятия   информации   в   интересах безопасности государства.  Есть много вопросов, которые сегодня не дают возможности нормально использовать эту станцию.

     Вчера на  заседании  Кабинета  Министров  по   этому   поводу выступал Дмитрий Андреевич Худолий,  выступал министр промышленной политики Василий Николаевич Гуреев, и было принято решение изучить вопрос  о  возможности  и  целесообразности дальнейшего применения этой станции.  Что касается других станций -  5  ESS,  "Алкатель", EWSD,   -   которые   сертифицированы   и  по  которым  тоже  есть постановление  правительства  и   есть   программа   национального развития  средств  связи  Украины,  то есть украинские заводы,  на которых может выпускаться это оборудование.  В будущем этот вопрос будет рассмотрен более детально.

     Я бы   не  стала  говорить  о  том,  что  Госкомсвязи  против национального   производителя.   Госкомсвязи   за    национального производителя   качественного  оборудования,  за  получение  нашим национальным потребителем услуг связи высокого класса.

     Спасибо.

     ГОЛОВА. Останнє запитання. Депутат Мороз.

     МОРОЗ А.М.,  член Комітету Верховної Ради  України  з  питань промислової політики (виборчий округ

 82, Запорізька область). Фракція комуністів. Шановна доповідачко! У мене таке запитання. На зустрічах із виборцями буває дуже багато ветеранів,  пенсіонерів, людей, які не отримують заробітної плати. Вони  скаржаться на неякісну роботу "Укртелекому" і занадто високі тарифи.  Незважаючи на те, що ми подолали вето Президента (це всім відомо),  ви все-таки знову підвищили плату за послуги телефонного зв'язку за рахунок ПДВ.  Чому це робиться?  Поясніть,  будь ласка, нашим виборцям.

     І ще таке.  Це питання занадто складне,  і його,  я підтримую Миколу  Васильовича  Кравченка,  треба,   мабуть,   обговорити   у фракціях,  а  потім  внести  в  зал для обговорення.  Інакше воно, мабуть, буде провалене.

     Дякую за увагу.

     ФІЛІПОВА О.І. Дякую. Я сподіваюся, що кожний депутат буде сам приймати рішення, на свій розсуд.

     Що стосується  тарифів,  то  ми  не підвищували їх за рахунок ПДВ.  Згідно з чинним законом до ціни послуги входить саме тариф і ПДВ (Шум у залі). Так, так, згодна. Я хочу пояснити це.

     Ви знаєте,  що  з  1996  року  тарифи  на послуги зв'язку для населення і  для  підприємств  відрізнялися  в  10  разів.  Частка підприємств  у  загальній  кількості абонентів - не більш як 10-12 відсотків.  А  оскільки  послуги  місцевого  зв'язку,  як  я   вже говорила,  дуже  низькорентабельні,  то  "Укртелеком" не отримував прибутків для розвитку місцевих мереж зв'язку.  Так от,  зменшуючи тарифи  на  послуги зв'язку для підприємств (а ми розуміємо,  що у багатьох підприємств частка витрат на послуги зв'язку у  загальних витратах  дуже велика) і трошки збільшуючи тарифи для населення... (Шум у залі).

     Я розумію,  що ви хочете сказати. Ми підготували для шановних депутатів  динаміку  зростання  тарифів  на  послуги  зв'язку.  Ви побачите, що це - єдина можливість для розвитку послуг зв'язку. Ви побачите зміну тарифів у динаміці і побачите, які вони порівняно з тарифами країн СНД та інших країн (Шум у залі).  Можна говорити не тільки   про  послуги  зв'язку.  Якщо  концентруватися  тільки  на цьому... Але ж я не думаю, що це так є.

     ГОЛОВА. Ольго  Іванівно,  сідайте,  будь  ласка.  Є   потреба обговорювати?  Є,  так?  Висвітіть,  хто  записався.  Скільки часу відведемо? Достатньо 15 хвилин? Я вважаю, що достатньо.

     Хто за те,  щоб  15  хвилин  відвести  на  обговорення  цього питання, прошу проголосувати.

     "За" - 131.

     Рішення прийнято.

     Депутат Черняк. Будь ласка. За ним

- депутат Яковенко.

     ЧЕРНЯК В.К.  Дякую.  Шановні депутати! Уже декілька депутатів сьогодні сказали,  що ми можемо завалити цю постанову.  Думаю,  це було б помилкою,  і про це  я  кажу  абсолютно  щиро,  відверто  й переконано.

     Я детально вивчав це питання й у нас,  і за кордоном і думаю, що є всі підстави прийняти  сьогодні  цю  постанову.  Її  проектом передбачено комплекс заходів, спрямованих на поліпшення ситуації в "Укртелекомі". Тим, хто боїться приватизації, хочу сказати, що тут немає   жодного  слова  про  неї.  Хоч  я  особисто  думаю,  що  в перспективі якусь частину акцій (відсотків 25) можна буде продати. Але  це  в перспективі.  А зараз ідеться про поліпшення ситуації в "Укртелекомі".  Я б навіть сказав рішуче: нам потрібно відмовитися від  ілюзії,  нібито  "Укртелеком" є рентабельною структурою,  яка успішно функціонує.  Багато в чому це ілюзія, це видимість. Про це сьогодні заступник голови державного комітету говорила,  і я з нею повністю згоден.  "Укртелеком" сьогодні - це фактично розвалюха. І ми  не  можемо  тримати  його в такому становищі,  враховуючи його стратегічне значення.

     Не маючи можливості  вдаватися  в  деталі,  назву  лише  одну цифру:   для   того   щоб  підняти  якість  послуг,  що  надаються "Укртелекомом",  до сучасного  європейського  і  світового  рівня, потрібно  10 мільярдів доларів,  а "Укртелеком" щорічно виділяє на це всього 200 мільйонів доларів. Отже, ситуація справді складна.

     Для чого треба приймати постанову.  Ми всі піклуємося про те, щоб   наші  виборці  користувалися  сучасними  телекомунікаційними послугами.  І  ця  постанова  спрямована  насамперед  на  те,  щоб забезпечити просування в цьому напрямі,  щоб дати можливість нашим виборцям отримати якісніший зв'язок,  щоб наші виборці  не  стояли так  довго  в  чергах.  Дати,  передусім  селянам,  міський рівень зв'язку.  У проекті  постанови  визначено  комплекс  заходів,  які спрямовані саме на це.

     Я не  бачу  ніяких  підстав шукати в цьому проекті щось таке, чого там немає.  Він абсолютно прозорий,  і нам потрібно  прийняти постанову. Я б навіть назвав її інакше. Постанова називається "Про заходи  щодо  запобігання  кризі  в  галузі  зв'язку  України".  Я пропонував  "подолання кризи",  тому що криза в цій галузі реально існує, і ця постанова сприятиме її подоланню.

     Дякую.

     ГОЛОВА. Спасибі.  Шановні  колеги!  Я  просив   би   вас   не викрикувати.  Якщо в декого в кишені є мобільний телефон, то це ще не означає,  що є він і  в  кожного  селянина  чи  робітника.  Тож давайте до цього так і ставитися. А то мають при собі мобільний, а видають, нібито сильно переживають за всіх. Не потрібно цього.

     Яковенко Олександр Миколайович.  Будь ласка. За ним - депутат Альохін.

     ЯКОВЕНКО О.М.,    перший    заступник    голови   Спеціальної контрольної комісії Верховної Ради України з  питань  приватизації (виборчий округ 50,  Донецька область).  Уважаемые коллеги! Вопрос достаточно изучен,  и я думаю, присутствующие в зале в большинстве своем достаточно глубоко разобрались в нем.

     Являясь одним  из  соавторов проекта такого постановления,  я всетаки по некоторым моментам  выступаю  категорически  против.  В частности, по вопросам, касающимся приватизации данного обекта.

     В прошлый  раз  мы с вами однозначно отклонили законопроект о приватизации "Укртелекома".  И нам необходимо на этих  позициях  и оставаться,  потому  что  анализ  зарубежного  опыта  приватизации подобных обектов однозначно убеждает в том,  что вопрос далеко не прост. Все государства стараются держать контрольный пакет акций у себя.  Многие из зарубежных специалистов,  это в  противовес  вам, Кириллович,  однозначно утверждают, что это обект стратегического значения,  его  ни  в  коем  случае  нельзя   выпускать   из   рук государства.  Идеальнейший  вариант - чтобы он оставался полностью под контролем государства.  Поэтому я уже  выступал  на  заседании комиссии и еще раз говорю:  все,  что касается приватизации, нужно исключить из проекта постановления.

     Точно так же я не согласен с пунктом 3. Мне совсем непонятно, почему  должна предоставляться такая привилегия руководству именно этого предприятия.

     Есть еще ряд мелких деталей, которые, на мой взгляд, не имеют принципиального  значения.  Но  с  другой  стороны,  отрицать - не строить.  Проще всего отметать,  а в условиях нынешнего рынка  это значит  похоронить  данный обект.  Сие означает,  что если мы эту ситуацию  не  возьмем  под  жесточайший  контроль,  обект  просто уплывет из рук.

     Что меня  настораживает?  Многие  вроде бы разобрались в этом вопросе  здесь,  но  абсолютно  не  знают  рынка  связи.  В  итоге однозначно    скажу,    что   сегодня   рентабельное   предприятие "Укртелеком" на фоне  остальных  рентабельных  предприятий  связи, которые  составляют  довольно жесткий рынок в стране,  практически погибнет.

     И следующий момент.  Извините, уважаемые господа депутаты, до нас  с  вами умудренные седые головы приняли решение и создали ряд предприятий связи,  передав им наиболее доходную часть технологий. В  результате с "Укртелекомом" остались бабушки и дедушки в селах, городах.  Если мы сегодня конкретно, на государственном уровне, не поддержим  этот  обект,  то "Укртелеком" в нашей стране умрет как таковой.

     Поэтому я настаиваю на том,  чтобы были учтены мои замечания, которые  я  сейчас  высказал  и  на которых настаивал на заседании комиссии,  и считаю, что это постановление нужно принять. В данной ситуации    это    будет    конкретная   поддержка   "Укртелекома" государством.

     И еще раз повторю:  мы должны продумать  механизм,  чтобы  не допустить приватизации этого обекта.

     Спасибо.

     ГОЛОВА. Спасибі, Олександре Миколайовичу.

     Депутат Альохін. За ним - депутат Довганчин.

     АЛЬОХІН В.І.,  голова  підкомітету  Комітету  Верховної  Ради України  з  питань   законодавчого   забезпечення   правоохоронної діяльності  та  боротьби  з  організованою злочинністю і корупцією (виборчий округ 39, Дніпропетровська область). Шановні колеги! Два місяці  тому  розглядалося питання про приватизацію "Укртелекому". Проект тоді  в  залі  не  пройшов,  і  для  цього,  логічно,  були підстави.  Сьогодні  розглядається  питання  не про продаж,  а про підтримку державного підприємства,  в якого забрано всі можливості збагачуватися, тому що п'ять ліцензій на мобільний зв'язок віддано таким структурам,  як UMC,  "Утел",  "Golden Telecom", "Київстар", іншим  підприємствам.  Залишилися  тільки  зв'язок  між  містами і сільський зв'язок. Це сьогодні підприємства "Утелу".

     Що передбачається проектом постанови? Відповідно до Постанови Кабінету   Міністрів   України   від  21  березня  1997  року  про врегулювання  механізму  взаємозаліків  взаємозаліки   в   Україні проводяться   за   наявності   недоїмки   платежів   до   бюджету. "Укртелеком",   незважаючи   на   складність   свого   фінансового становища,  не  має  на  сьогодні  заборгованості  по  платежах до бюджету  та   відрахуваннях   у   позабюджетні   фонди.   Водночас дебіторська  заборгованість  за  вже надані послуги електрозв'язку становить  близько   750   мільйонів   гривень,   у   тому   числі заборгованість бюджетних організацій - близько 200 мільйонів.

     Проведення взаємозаліку  дасть  можливість "Укртелекому" мати реальні кошти для  фінансування  інвестиційної  програми,  знизити кредиторську     заборгованість     постачальникам     обладнання, будівельникам та іншим. Отже, необхідно внести зміни до зазначеної постанови.

     Для успішного виконання програми реструктуризації підприємств потрібно збільшити інвестиції в розвиток мереж зв'язку.  У держави багато  проблем,  але  перш за все треба підтримувати те,  що може давати прибуток.  Кожна гривня, вкладена в телекомунікацію, завтра дасть близько 3 гривень прибутку.

     Об'єднання "Укртелеком" у квітні 1998 року  реорганізоване  в  Українське   державне   підприємство електрозв'язку,    яке   є   правонаступником   по   зобов'язаннях підприємств,  що входили до складу об'єднання та отримали кредити. І   тепер   згідно   з  чинним  порядком  залучення  підприємством "Укртелеком" іноземних кредитів стало неможливим,  оскільки заявки юридичних  осіб  на  залучення нових кредитів розглядаються тільки після повного погашення раніше отриманих.  Тому  це  рішення  буде справедливим.

     Крім того,  треба  зважити,  що,  прийнявши  цю постанову про підтримку,  ми  матимемо  можливість  зберегти  базу,  яка  є,   і забезпечити надходження до бюджету (а це питання тут дуже серйозно обговорювалося і кожний депутат вболівав за долю свого регіону).

     Прошу підтримати цей проект постанови, взяти його за основу і з доповненнями прийняти постанову в цілому.

     ГОЛОВА. Спасибі.

     Депутат Довганчин.  Немає?  Чиж  Іван  Сергійович.  За  ним - Вітренко Наталія Михайлівна.

     ЧИЖ І.С.,  голова Комітету Верховної Ради  України  з  питань свободи  слова  та  інформації  (виборчий  округ 190,  Хмельницька область).  Дякую,  Олександре Миколайовичу.  Фракція соціалістів і селян (Лівий центр).  Шановні колеги! Як ви пам'ятаєте, ми в цьому залі   розглядали   проект   нормативного   акта   щодо   можливої приватизації  "Укртелекому".  Верховна  Рада  виключила можливість розгляду цього підприємства як об'єкта приватизації.  І  я  цілком підтримую  таке  рішення,  оскільки  за словами про те,  що кошти, отримані за рахунок приватизації,  за  рахунок  реалізації  акцій, будуть використані на підтримку цієї серйозної , стратегічної, я б сказав,  галузі,  фактично  крилася  інша  ідея  -  і  вона   була виголошена  з  цієї  трибуни  Президентом  - про те,  щоб кошти ці віддати на покриття боргів.  І галузь фактично залишилася б  ні  з чим.

     Питається: навіщо город городити?  І тому Верховна Рада, мені здається, вчинила мудро.

     Щодо цього проекту постанови,  який  я  підписав,  то,  як  я розумію,  ідея полягає в тому, щоб підтримати стратегічну галузь в цей   непростий   час.   Я   виходжу   передусім   не   тільки   з загальнодержавних  інтересів,  а  й  з  інтересів  виборців  свого округу, бо це теж загальнодержавний інтерес.

     Якщо в моєму окрузі (а це і  на  Хмельниччині  загалом,  а  є регіони,  де ще гірша ситуація) проводове радіомовлення на третину практично не працює - стовпи лежать,  мережі всі понищені,  коштів для  їх відновлення немає;  якщо кабельні мережі повиходили з ладу (теж дуже багато коштів потрібно для того,  щоб розвиватися); якщо галузь відстала за багатьма технічними, технологічними показниками на десятиріччя (знову ж таки,  коштів немає) і  водночас  у  самій галузі  є  високодоходні  напрями,  сфери,  передусім  міжнародний зв'язок,  міжміський зв'язок,  які дають прибутки,  - то, можливо, все-таки  державна  політика повинна полягати в тому,  щоб зробити певний перерозподіл  на  користь  загальнодержавного  інтересу?  Я виходив саме з цього, коли підтримував цей проект.

     Разом із   тим   я   критично  ставлюся  до  багатьох  сторін діяльності "Укртелекому" (тут є один із його керівників).  Маю  на увазі  передусім тарифну політику.  Не можна без кінця підвищувати тарифи!  Виходячи  з   гіпотетичних   міркувань,   мовляв,   дехто використовує  квартири  під  офіси,  для всіх громадян такі тарифи загнали, ніби це телефони в офісах. Такого робити не можна.

     І головне.  На мій  погляд,  не  можна,  навіть  гіпотетично, передбачати в цій постанові можливу приватизацію.  Цього робити не слід. Назва постанови - "Про заходи щодо запобігання кризі". Кризу запобігти можна державною підтримкою.

     Дякую.

     ГОЛОВА. Спасибі.  Вітренко Наталія Михайлівна.  Будь ласка. І завершуємо.

     ВІТРЕНКО Н.М.,  член Комітету Верховної Ради України з питань економічної політики, управління народним господарством, власності та інвестицій  (виборчий  округ  160,  Сумська  область).  Фракция Прогрессивной  социалистической  партии Украины,  социалистическая оппозиция.  То,  что прогресс в решении  проблем  "Укртелекома"  в нашем   зале   очевиден,   я   думаю,  уже  ощутили  все.  Сначала навязывалась абсолютно абсурдная мысль о том,  что  нужно  продать "Укртелеком", приватизировать и тогда, оказывается, решать вопросы пенсионеров.  Это же нужно иметь настолько изощренное,  иезуитское мышление,  чтобы  думать:  сначала  нужно  пенсионеров  довести до обнищания,  а потом,  разрушая  фактор  национальной  безопасности страны,  распродать высоколиквидную рентабельную систему и бросить маленькую  косточку  пенсионерам,  все   остальное   растащив   по карманам!

     Поэтому это  нужно приветствовать.  Если даже Черняк осознал, что не нужно распродавать, - это уже хорошо.

     Но я обращаю внимание депутатов на предложенный  документ.  В пункте   1   неосторожно   сказано   об   "вдосконаленні   процесу приватизації",  и  я  думаю,  что  пан  Рябченко  уберет  это   из постановления.  Однако  пункт  3  у меня как у экономиста вызывает недоумение:  а почему  только  предприятия  связи  получают  право платить так, как они хотят, безо всякой очередности платежей?

     Читаем пункт 4.  Почему программу разработать к 1 июля? Когда мы предметно изучали проблему "Укртелекома",  то выехали в Лондон, разобрались  с  этим  обманом.  "Бритиш  телеком" абсолютно не так приватизировался.   Что   говорили    все    участники    поездки, парламентарии   разных   фракций?  Давайте  немедленно  программу. Немедленно! Это что, немедленная програма - "до 1 июля"? Украина в кризисе, а тут - полгода на раскачку.

     Вот смотрите,  что  под  этим  "полгода"  кроется.  А кроется следующее,  читаем  подпункт   2   пункта   5.   Оказывается,   из Государственного  бюджета планируется выделение средств только для "мереж  урядового  зв'язку".  А  как  нам,   депутатам,   отвечать инвалидам  войны,  ветеранам,  многодетным семьям?  Что из бюджета никто и не предполагает ставить им телефоны?  А у них денег нет на телефонизацию. Вы об этом даже речи не ведете.

     Всю социальную   сферу   хотите   сбросить   в   коммунальную собственность,  а  местные  советы  сегодня  не  имеют  источников формирования  бюджета  и не могут взять на себя обекты социальной инфраструктуры  и  удержать  их.  Следовательно,  вы   сбрасываете обекты социальной инфраструктуры, и они будут все уничтожены.

     Дальше читаем.  По "Утелу" и UMC,  безусловно, нужно наводить порядок.  Безусловно!  И этот пункт должен стать  центральным.  Но только  не  в такой же растянутой перспективе.  Неизвестно,  каким образом, какими темпами выкупать эти акции.

     Я все время хочу,  чтобы все осознали:  Украина в  тяжелейшей финансово-экономической ситуации.  Непозволи-тельно решать вопросы такими темпами!

     И тут,  извините меня,  уважаемые товарищи,  вы ни  слова  не сказали об отечественном производстве. Да рядом с моим Конотопским округом Роменский  избирательный  округ.  Там  завод  АТС  сегодня стоит,  потому  что  нет  заказов.  А  в проекте защищаются только рабочие места на Западе,  речь идет только об импорте продукции. И Национальный банк, оказывается, должен рассматривать льготы только в отношении импорта продукции.

     Поэтому авторам   проекта   постановления   я    бы    хотела посоветовать  не  гробить  хорошую  идею,  а довести до нормальной ситуации, и тогда за нее можно голосовать.

     ГОЛОВА. Спасибі. Вимкніть мікрофон.

     Шановні колеги!  Я думаю,  що до будь-якого пункту будь-якого проекту можна завжди по-різному підійти,  залежно від того,  як на нього дивитися і як у нього вчитуватися.

     Якщо уряду ставлять зв'язок,  то це не означає,  що  всім  50 мільйонам громадян можна за рахунок держави ставити його.  І немає жодної країни - багатої чи бідної,  - щоб за рахунок держави  всім телефони  ставили.  Уряд  є  уряд,  і  яка б влада не була,  йому, безперечно, за рахунок держави цей зв'язок ставиться.

     А тут,  коли людина проста слухає,  то подумає:  бачте, як за нас турбуються. Не можна так (Шум у залі).

     Я вас не консультую.  Ви в мене консультантом не були (Сміх у залі).  Наталіє Михайлівно,  я не хочу вас образити. Не треба мене зачіпати. Я своїм розумом завжди обходився, обійдусь і зараз.

     Шановні колеги!  Я  просив  би  проголосувати  за  основу цей проект постанови.

     "За" - 128.

     Ще раз прошу:  давайте проголосуємо за основу.  Не треба  так сліпо  і  не  вдумавшись:  дано  команду  не  голосувати  -  і  не голосують.

     До ранку чи до післязавтра доопрацювати,  а потім прийняти  в цілому  вже  з  тими  поправками,  про  які  йде  мова,  -  і щодо приватизації,  і щодо інших позицій. Ну, не можна так посолдатськи підходити. Я прошу прийняти за основу цей проект постанови.

     "За" - 129.

     Які ще є зауваження?

     Депутат Хмельовий. Будь ласка.

     ХМЕЛЬОВИЙ А.П.,  голова  підкомітету  Комітету Верховної Ради України   з   питань    будівництва,    транспорту    і    зв'язку (багатомандатний  загальнодержавний виборчий округ,  КПУ).  Я - от комитета. Я был записан, но, к сожалению, регламент был исчерпан и мне  не  дали  слова.  Комитет вчера рассмотрел на своем заседании этот  вопрос.  Да,  есть  серьезные  замечания  к  этому   проекту постановления,  поскольку  готовили  его не специалисты.  Депутаты искренне полагают,  что "Укртелекому" нужно помочь, комитет с этим согласен.  Но  мы  просили бы дать протокольное поручение комитету доработать  этот  проект  постановления   с   учетом   высказанных замечаний и потом внести на рассмотрение Верховного Совета.

     Почему нельзя  откладывать  этот  вопрос?  Буквально  на днях рассматривался  вопрос  о  том,  что  иностранные  инвесторы   или акционеры  готовы  продать  "Укртелекому" часть акций "Утела" - 50 процентов.  Но существует определенное положение:  в течение  трех месяцев.  Нам  сегодня нужно просто помочь "Укртелекому" найти эти 80 миллионов долларов, чтобы они сумели их выкупить, и подготовить соответствующее постановление.

     ГОЛОВА. Депутат Чиж.

     ЧИЖ І.С.  Фракція соціалістів і селян (Лівий центр).  Шановні колеги!  Шановний Олександре Миколайовичу! Я думаю, не підтримують проект  тому,  що  є  питання,  які  треба зняти до голосування за основу.  Передусім  із  пункту  1  треба  вилучити  посилання   на недостатню  підготовку  підприємства "Укртелеком" до приватизації. Це не норма даної постанови.  Доживемо - через рік,  через  два  - якщо  треба  буде,  розглянемо  це  питання.  А сьогодні про це не йдеться,  Верховна Рада вже висловилася.  В інших пунктах також  є прозорий  натяк  на  приватизацію.  Це  треба  вилучити.  Тобто ми домовляємося, що голосуємо за основу без натяків на приватизаційні моменти. І тоді, я думаю, проект можна підтримати.

     Дякую.

     ГОЛОВА. Голосуємо    з   урахуванням   пропозиції,   внесеної депутатом Чижем, за основу.

     "За" - 131.

     Хто за те,  щоб поіменно проголосувати (Шум у залі).  Я надам вам слово.

     "За" - 114.

     Рішення прийнято.

     Голосуємо проект постанови за основу з урахуванням пропозиції депутата Чижа в поіменному режимі.

     "За" - 144.

     Будь ласка, по фракціях.

     За: комуністи - 4 із 103; НДП - 9 із 46; Рух  -  36  із  40;  "Громада" - 21 із 25;  зелені - 21 із 22; соціалісти - 16 із 24;  соціал-демократи - 14 із 18; "Незалежні" - 3 з 9;  селяни - 9 із 11;  ПСПУ - 0 із 13; "Реформи - центр" - 3 з 9; позафракційні - 8 із 17.

     Депутат Марченко. За ним - депутат Довганчин.

     МАРЧЕНКО В.Р.,  член Комітету Верховної Ради України з питань економічної політики, управління народним господарством, власності та   інвестицій   (виборчий   округ   161,    Сумська    область). Социалистическая оппозиция.  Александр Николаевич! Наша фракция не голосовала за этот проект постановления,  так как  нет  целостной, комплексной программы развития "Укртелекома".  Я - бывший работник Роменского завода автоматических телефонных станций  и  знаю,  что золотые руки и головы этого завода сегодня выживают,  выстаивая на рынке.  У  нас  есть  СКБ  "Поиск",  которое  разработало  дешевую миниАТС,  которая готова к внедрению и продаже на нашем внутреннем рынке.  Поэтому,  не  решив   в   программе   проблемы   поддержки отечественного товаропроизводителя,  голосовать за такую концепцию нельзя.

     Считаю, нужно поддержать предложение депутата Хмелевого.  Оно заключается  в  том,  чтобы дать протокольное поручение доработать этот проект  постановления  профильному  комитету  с  учетом  всех предложений,  которые  были высказаны депутатами.  За это мы будем голосовать.

     Спасибо.

     ГОЛОВА. Вважаю,  ви правильно кажете, але за основу постанову можна було б прийняти і доопрацювати.  Уже був би певний документ, над яким можна було б далі працювати.

     Будь ласка, депутате Довганчин.

     ДОВГАНЧИН Г.В.,  секретар  Спеціальної  контрольної   комісії Верховної  Ради  України  з  питань  приватизації (багатомандатний загальнодержавний виборчий округ,  виборчий блок  СПУ  та  СелПУ). Фракція  Селянської  партії  України.  Шановні колеги!  Суть даної постанови така сама,  як  і  підтримка  металургійного  комплексу, підтримка  вугільної  промисловості  чи  сільського  господарства. Проблема  в  тому,  що  сьогодні  наш  "Укртелеком"   неспроможний виконувати  своїх функцій і через два роки він перестане існувати. Тому що на всі ласі шматочки Кабінет Міністрів  уже  давно  продав ліцензії і на тому ринку працюють бізнесмени і приватні особи.

     "Укртелеком" -   це  сьогодні  лінії  місцевого  зв'язку,  це радіозв'язок.  Мені як сільському жителю  добре  відомо,  що  село скоро залишиться і без телефонного зв'язку, і без радіомережі.

     Даний проект     постанови     спрямований    на    підтримку "Укртелекому",  а не  на  його  приватизацію.  Тому  є  пропозиція підтримати   цей   проект  постанови,  прийняти  його  за  основу, доопрацювати з урахуванням  пропозицій  з  тим,  щоб  після  цього остаточно прийняти.

     Дякую.

     ГОЛОВА. Депутат Ємець, НДП.

     ЄМЕЦЬ О.І.,  член  Комітету  Верховної  Ради України з питань будівництва,     транспорту     і     зв'язку     (багатомандатний загальнодержавний виборчий округ,  НДП).  Олександре Миколайовичу, фракція НДП в принципі,  як і ви,  підтримує процеси приватизації. Але  ми  подавали  ряд  зауважень до цього проекту закону.  Кілька разів розглядався законопроект  на  засіданні  Комітету  з  питань будівництва,  транспорту і зв'язку. Уряд кілька разів погоджувався з нашими зауваженнями,  давав обіцянки  доопрацювати  його,  проте нічого з цього не зроблено.

     Тому ми  розглядатимемо  і проект постанови,  і проект закону після того, як уряд повністю відпрацює документи, які він подав до Верховної Ради, - так, як це було прийнято на засіданні Комітету з питань будівництва, транспорту і зв'язку.

     ГОЛОВА. Депутат Філіпчук.

     ФІЛІПЧУК Г.Г. Народний рух України. Звісно, дискусія точиться не  в тому напрямі.  А проблема конкретна:  яких заходів має вжити держава, щоб уникнути того кризового явища, яке вже є в цій сфері.

     Мене хвилює ця проблема з  точки  зору  практики,  зокрема  в Чернівецькій  області.  Тут  у  90-х  роках були введені і цифрові станції,  і сільські станції, автономні системи живлення. Сьогодні практично прокладені кабельні лінії до кордонів Молдови, Румунії і країн  Середземномор'я.  І  якщо  ми   сьогодні   не   підтримаємо зв'язківців на рівні держави, то не лише в цьому регіоні і не лише щодо сільських жителів,  а всі стратегічні напрями,  пріоритетні в Україні, будуть втрачені.

     І повірте  мені  як  людині,  яка  мала  причетність  до цієї проблеми,  потрібно підтримати  цю  позицію,  за  основу  прийняти проект  постанови  і  доопрацювати  його  з  урахуванням зауважень депутатів.

     Дякую.

     ГОЛОВА. Спасибі. Є ще пропозиції?

     Депутате Яковенко, будь ласка.

     ЯКОВЕНКО О.М.  Фракция коммунистов.  Уважаемые  коллеги!  Все выступающие  однозначно подчеркнули:  речь о приватизации связи не идет.  И все категорически считают ее неприемлемой.  И Витренко, и Чиж,   и   я,  выступая,  говорили:  надо  вычеркнуть  из  проекта постановления все,  что касается приватизации.  И хорошо,  что  мы отмели законопроект о приватизации, правильно. Это первое.

     Второй момент.  Мы  не  принимаем  постановление.  Я  еще раз подчеркиваю:  нерентабельное  предприятие  завтра  просто-напросто сожрут.  Уровень  нашей технологии сегодня примитивно-первобытный. Если мы ведем речь о нормальной цивилизованной связи,  то  процесс совершенствования  останавливать  нельзя.  Из такой ситуации могут быть два варианта выхода. Здесь было два предложения: либо принять проект  постановления  за основу и двигаться дальше,  либо принять тот  вариант,  который  предложил  депутат  Хмелевой  -   поручить комитету доработать.  Еще раз подчеркиваю:  основа должна быть.  А позиция  -  вообще  ничего  не  делать,  а   только   зарабатывать политические дивиденды, - это проще всего.

     И относительно    Регламента.    Посмотрите    на   табло   и проанализируйте, кто как голосует, если вообще в состоянии мозгами шевелить.

     ГОЛОВА. Шановні   колеги!   Філософська   спіраль  у  нас  не порушується - з чого розпочали,  тим і  завершили.  Всі  розуміють однаково, але дехто лінується натискати кнопку, яку потрібно, хоча знає,  що це треба робити.  Це ж не вила в руках тримати, а кнопку натискати!

     Я просив  би,  давайте,  мабуть,  дбати  не  тільки  про свої мобільні телефони,  а й про телефонний зв'язок у селі і в місті. І якщо вносять колеги питання про вилучення слова "приватизація", то що тут незрозумілого?  І що незрозумілого  в  тому,  щоб  прийняти проект за основу, з тим щоб його доопрацювали комітет і Спеціальна контрольна комісія з питань приватизації,  й потім розглянути  вже остаточний  документ?  Було  б добре,  аби декому амбіції розум не туманили.

     Я просив би прийняти  даний  проект  постанови  за  основу  з поправками,  внесеними  депутатами  Яковенком,  Чижем  та  іншими. Ставлю на голосування за основу.

     "За" - 129.

     Я ставлю   на   голосування   другу   пропозицію:    доручити профільному комітету спільно зі Спеціальною контрольною комісією з питань  приватизації  доопрацювати  даний  проект   і   до   нього повернутися наступного пленарного тижня. Будь ласка, голосуємо.

     "За" - 242.

     Прийнято. Спасибі.

     ----------

     Розглядається проект  Постанови  Верховної  Ради  України про звіт  Національної   ради   України   з   питань   телебачення   і радіомовлення  за  1995-  1998  роки.  Доповідає Віктор Михайлович Петренко. Будь ласка (Шум у залі).

     Я прошу, тихіше. Сядьте і працюйте.

     ПЕТРЕНКО В.М.,  голова Національної  ради  України  з  питань телебачення  і радіомовлення.  Шановні народні депутати!  Шановний Олександре Миколайовичу!  Сьогодні перед вами  звітує  Національна рада  України  з  питань  телебачення  і  радіомовлення,  яка була затверджена вами 15 грудня 1994 року в складі восьми осіб:  чотири за поданням Президента і чотири за поданням Голови Верховної Ради.

     Національну раду   як   позавідомчий   державний  орган  було утворено з метою реалізації та додержання законодавства  в  галузі телебачення  і  радіомовлення та інших нормативних документів.  На Національну раду було покладено  завдання  забезпечити  реалізацію цих   законів,   відповідальність   за   розвиток,   якісний  стан телебачення і радіомовлення, за зростання професійного, художнього та естетичного рівня передач телерадіоорганізацій.

     Я нагадаю  вам,  що  Національна  рада  розпочала свою роботу тоді, коли в ефірі панували програми зарубіжних телекомпаній, коли передач  українською  мовою  було  дуже  і дуже мало,  коли обсяги програм національного виробництва  були  жалюгідними,  а  масштаби відеопіратства набували неконтрольованих розмірів.

     Сьогодні в  телерадіопросторі  України  склалася  якісно нова ситуація.  Спільними зусиллями нам  вдалося  забезпечити  не  лише скорочення  відстані  між  розвинутими телерадіоканалами Європи та України,  а  й  вийти  з  ряду  напрямів  на  перші  позиції  і  в технології,  і в підготовці телерадіопрограм,  і що найголовніше - відбулася радикальна переорієнтація уваги  наших  радіослухачів  і телеглядачів.  Якщо  п'ять  років  тому  абсолютна більшість наших людей дивилася і слухала передачі зарубіжних телерадіокомпаній, то сьогодні  90  відсотків  наших  співвітчизників  віддають перевагу передачам українських телерадіокомпаній.

     При цьому  треба  зазначити,  що  у   сферу   телебачення   і радіомовлення було залучено мільйони гривень небюджетних коштів.

     Водночас нинішній   стан   телерадіомовлення  не  задовольняє сьогодні ні телеглядачів і радіослухачів,  ні Національну раду, ні парламент,  ні  Президента України.  З урахуванням реального стану телебачення і радіомовлення Національною радою були розроблені три основні етапи її становлення.

     Перший етап    (внутрішнього   організаційного   становлення) передбачав   розробку   основних   положень   концепції   розвитку телебачення і радіомовлення; формування апарату Національної ради; розробку підзаконних нормативних документів;  участь у  підготовці та розгляді Верховною Радою проектів законів про Національну раду, про телебачення і радіомовлення, про рекламу та інших законодавчих актів.

     Другий етап  -  розробка  та  здійснення  державної  політики ліцензування    телерадіомовлення     і     створення     цілісної телерадіоструктури України .

     Третій етап  -  посилення  безпосереднього  впливу державного органу - Національної ради - на  формування  якісного  програмного наповнення     телерадіопростору;    контроль    за    дотриманням телерадіоорганізаціями    законодавства;    сприяння     включенню вітчизняних   аудіовізуальних   засобів   масової   інформації  до світового інформаційного простору і  переходу  їх  до  міжнародних (європейських) стандартів.

     Сьогодні можна сказати, що Національна рада практично пройшла перші  два  етапи  становлення  та  діяльності  й  утверджує  себе поступово як конституційний позавідомчий державний орган.

     Сьогодні в       загальнодержавному       контексті      стан телерадіо-мовного   простору   України   характеризується   такими суттєвими   факторами:   становлення  Української  державності  на принципах демократії,  законності,  інформаційної відкритості,  на основі    становлення    загальної,    правової,   політичної   та інформаційної культури суспільства в цілому;  перехід  України  до ринкових  відносин в економіці,  поява значної кількості іноземних структур у  телерадіоінформаційному  просторі  на  тлі  загального критичного   стану   вітчизняної   промисловості   і  національної індустрії мовлення; інформаційне проникнення іноземних держав, які здійснюють глобальний моніторинг світових політичних, економічних, військових,  екологічних   та   інших   процесів,   розповсюдження інформації  як  засобу  отримання однобічних переваг;  відсутність науково-технічного  забезпечення  галузі;  значна  залежність  від іноземних   інформаційно-політичних   та   розважальних   програм, технічних засобів мовлення за повної  незахищеності  національного рекламного  ринку  та  інтересів  широкого  кола  громадськості  в цілому.

     Нагадаю, що сьогодні поряд із загальнонаціональним  державним телебаченням  -  Національною  телекомпанією,  яка веде мовлення в обсязі 22 години на добу,  значний вплив  здійснюють  два  потужні недержавні     мовники     на     загальнонаціональних    каналах. Телерадіокомпанія "Студія 1+1" здійснює трансляцію своїх програм у всіх   регіонах  України.  Ця  корпорація  є  одним  з  найбільших користувачів  технічних  засобів  концерну  РРТ  -  на  договірних засадах використовує 414 телевізійних передавачів, що становить 30 відсотків   усіх   передавачів    концерну.    Друга    недержавна телерадіокомпанія  -  українська  незалежна  корпорація  "Інтер" - здійснює трансляцію своїх програм теж  у  всіх  регіонах  України. Вона використовує 20 відсотків передавачів.

     Сьогодні в  нас  на  чотирьох  програмах  працює  Національна радіокомпанія.  Створено шість регіональних телевізійних  каналів, вісім     регіональних    радіоканалів    і    десятки    місцевих телерадіокомпаній.  Активно ведеться  будівництво  багатоканальних систем  кабельного  та ефірнокабельного мовлення,  абонентами яких стали мільйони громадян  України.  Усе  це  повною  мірою  сприяло розширенню  загального  національного мовлення,  яке репрезентують сьогодні  понад  700  телерадіоорганізацій  ефірного,  кабельного, супутникового,  місцевого,  регіонального та загальнонаціонального мовлення різних форм власності.

     На підставі своїх повноважень Національна рада першочергового значення   надавала  організації  роботи  з  координації  розробки Концепції розвитку теле-радіоінформаційного простору України,  яка передбачає,  зокрема,  побудову чіткої структури телерадіоканалів, програмне  насичення  яких  повною  мірою   має   відповідати   як загальнонаціональним   інтересам,   так   і   інтересам  особи  та суспільства в цілому.

     Концепція наголошує на  забезпеченні  й  подальшому  розвитку унікальної Національної телекомунікаційної мережі, яка на сьогодні складається з 11 тисяч  кілометрів  багатоствольних  радіорелейних ліній,    майже    200   потужних   телевізійних   передавачів   і ретрансляторів,  100 станцій супутникового прийому і  70  потужних телевізійних центрів.

     Я звертаю  вашу  увагу  на  те,  що  останнім часом внаслідок хронічного недофінансування підприємства концерну РРТ поставлені в скрутне  становище.  Припиняють  роботу передавачі,  знижується їх потужність,  час  від  часу  в  трудових  колективах   створюється передстрайкова ситуація.

     Завдяки втручанню  два  роки  тому  Національної  ради  в  цю ситуацію і оперативному ліцензуванню загальнонаціональних  каналів нам  удалось  порятувати,  так  би  мовити,  підняти  з колін,  цю структуру.  Але  держава  має  якнайшвидше  подбати  про  достатнє фінансування  концерну  та  підвищення  рівня  його  господарської самостійності.

     Спостерігається тенденція  окремих  державних  структур  щодо спроби  змінити  законодавчу базу діяльності телерадіокомпаній без участі Національної ради з  питань  телебачення  і  радіомовлення. Наприклад,     щодо     введення    нового    виду    ліцензування телерадіоорганізацій шляхом ліцензування використання радіочастот, зміни  організаційної  системи  державного  телерадіомовлення  без погодження з Національною радою тощо.

     Відповідно до закону Національною радою за  цей  період  було створено Державний реєстр телерадіоорганізацій України, банк даних про телерадіокомпанії,  який постійно поновлюється. За чотири роки Національною  радою видано 859 ліцензій,  у тому числі державним - 72, державно-комунальним - 216, недержавним - 571.

     У цих цифрах простежується не лише  динаміка  ліцензування  і зростання  кількості  телерадіокомпаній,  це  динаміка  збільшення кількості телерадіоорганізацій,  які  працюють  в  правовому  полі України.

     За чотири  роки  видано  217  ліцензій редакціям місцевого та районного мовлення.  На сучасному етапі розвитку нашої держави,  в умовах,  коли  катастрофічно  знижуються  тиражі газет,  журналів, проводове радіо для багатьох наших людей залишається чи не  єдиним джерелом  інформації  про  події в нашій країні та за кордоном.  У нього,  на жаль,  сьогодні немає справжнього господаря.  В окремих регіонах,  зокрема  в  Криму,  проводове  радіо  гине.  Це питання сьогодні  набуває  політичного  характеру.   Проблему   технічного забезпечення функціонування проводового радіомовлення (а в Україні воно  охоплює  майже  13  мільйонів  абонентів)   має   вирішувати передусім  Державний  комітет  зв'язку,  і  значно  більшу  роль у збереженні проводового радіо,  особливо  в  сільській  місцевості, мають відіграти обласні державні адміністрації.

     Значну увагу Національна рада приділяє контролю за ефективним використанням радіочастотного ресурсу держави.

     Слід зазначити,  що серйозним гальмуючим фактором у  розвитку національних   ефірних   засобів   інформації  є  науково-технічне відставання галузі.  Внаслідок  зупинки  виробництва  вітчизняного телерадіообладнання   величезні   кошти  вкладаються  в  закупівлю імпортного,  проте українські підприємства спроможні виготовляти й постачати  власне  сучасне  обладнання належного технічного рівня. Національна рада рекомендує телерадіокомпаніям використовувати  цю техніку.  Але  було  б  краще,  якби  законодавчо  було закріплено пріоритетне право на одержання ліцензій тих телерадіокомпаній, які використовують  техніку  вітчизняного виробництва.  Тоді величезні кошти йшли б не  на  закупівлю  імпортної  техніки,  а  на  випуск власного  продукту,  що дало б змогу забезпечити і процес розвитку галузі, і роботою українського виробника.

     Разом з  Головним  управлінням  з  питань   радіочастот   при Кабінеті  Міністрів  України Національна рада здійснювала розподіл та конверсію смуг радіочастот,  призначених для телерадіомовлення. Це непросте питання для України,  оскільки ми вийшли із загального інформаційного телерадіопростору колишнього Радянського Союзу.

     За станом на 1 січня на основі проведених науково-  технічних експериментів   було  внесено  відповідні  зміни  до  Національної таблиці радіочастот для впровадження багатоканальних, розподільчих телевізійних  систем,  для  реалізації  проектів  багатоканальних, інформаційних систем.

     Впровадження прогресивних  технологій  зумовлено   насамперед освоєнням  нових та конверсією діючих смуг радіочастот військового призначення.  З ініціативи і за сприяння Національної ради спільно з  Держкомзв'язку  розпочато роботу щодо освоєння смуг радіочастот та технологій,  які вже тривалий час мають цивільне використання в країнах  Європи та інших державах.  Зокрема,  успішно завершується разом з відповідними  службами  Генерального  штабу  Збройних  Сил України  експеримент  по  впровадженню  в  Україні багатоканальних інформаційних систем типу МІТРІС.

     Відповідно до  законодавства  Національна  рада   здійснювала контроль  за  діяльністю  телерадіокомпаній,  за  дотриманням ними чинного  законодавства,  зокрема  законів  про   інформацію,   про телебачення і радіомовлення,  про рекламу, про мови в Україні, про авторське право та суміжні права.

     Загалом Національною радою було  охоплено  перевірками  понад 200  телерадіоорганізацій.  Найбільш  типовими  порушеннями  в  їх діяльності було виявлено  використання  іноземної  відеопродукції, щодо якої діють обмеження; порушення ряду статей Закону про мови в Україні,   який   регламентує   використання   української    мови електронними  засобами  масової інформації;  відсутність державних прокатних посвідчень на право прокату  і  розповсюдження  кіно-  і відеофільмів.

     До порушників   Національною   радою   було   вжито   заходів адміністративного     характеру.     Зокрема,      близько      70 телерадіоорганізацій  було  попереджено,  а деяким організаціям за повторні  порушення  було  призупинено   дію   їх   ліцензій.   Це радіостанція  "Радіо  Три"  (місто  Запоріжжя),  радіостудія  "Хіт радіо"  (місто  Київ),  телерадіокомпанія  "ТЕТ"   (місто   Київ), телекомпанія   "Ютар".  А  щодо  радіокомпанії  "Срібна  хвиля"  і телекомпанії  "Українськоамериканське  мовлення"   було   прийнято рішення скасувати рішення про видачу їм ліцензій.

     На перший  погляд,  Національна рада недостатньо суворо з них спитала за ці порушення.  Ми керувалися  принципом,  що  передусім треба  попередити  порушення.  Адже,  як кажуть,  коли у сліпого і поводир сліпий, то обидва в яму потраплять.

     Ще кілька   років   тому   абсолютна   більшість   керівників телерадіокомпаній,  а  тим  більше  працівників  цих  телекомпаній ніякого поняття не мали про законодавчу базу у сфері телебачення і радіомовлення.  Саме  тому  ми  доклали чимало зусиль,  щоб видати багатотисячним  тиражем  збірник   законів   про   телебачення   і радіомовлення.  Ми  видали  спеціальний  збірник  всіх законів про засоби масової інформації.  І сьогодні можна говорити, що правовий нігілізм у цій сфері значною мірою подолано.

     Позитивні наслідки дала співпраця з Генеральною прокуратурою, спільні перевірки на  місцях.  І  все  ж  цього,  на  наш  погляд, недостатньо.  Актуальним залишається питання організації первинної підготовки і перепідготовки,  підвищення кваліфікації  працівників цієї сфери.

     У цьому  залі  не раз говорилося про те,  що телерадіопростір продано. Я хочу сказати, що за одержання

 ліцензії кожна  телерадіокомпанія  справді сплачувала певну суму - від 50 гривень до кількох мільйонів гривень. Ці кошти надходять на рахунок   Національної   ради  і  використовуються  відповідно  до положення,  погодженого  з  Міністерством  фінансів.  Зокрема   до бюджету нами було перераховано понад 350 тисяч гривень.

     Значну увагу Національна рада приділила розбудові телебачення і радіомовлення в західних і північних регіонах нашої  країни,  де його  не  було.  Значні  суми  витрачено на виготовлення соціально значущих теле-  і  радіопрограм,  на  проведення  науковотехнічних розробок.  Зокрема,  спільно  з  Інститутом електроніки та зв'язку розроблено, і я вже говорив, ведеться експериментальне мовлення із застосуванням  мікрохвильової  інтегрованої телерадіоінформаційної системи МІТРІС;  розроблено типові  проекти  технічного  оснащення телерадіоорганізації   типу   "місто  -  район  -  село";  наукове обгрунтування  одержала  диференціація  тарифів  на   використання технічних засобів мовлення; надано допомогу вітчизняним виробникам у розробці вітчизняних компонентів цифрових та  аналогових  систем мовлення     (ЗАТ     "Відеотехніка"    в    місті    Кіровограді, науково-дослідному інституту "Оріон" у місті Києві,  Дніпровському машинобудівному заводу);  спільно з "Укркосмосом" та концерном РРТ реалізується проект впровадження в Україні  цифрових  супутникових розподільчих мереж телебачення. І все ж цього недостатньо.

     Я зверну увагу лише на кілька фактів, які викликають сьогодні нашу стурбованість.  У місті Києві сьогодні ми можемо приймати 150 зарубіжних  супутникових  телеканалів:  з  них  12  російських,  7 польських, 2 румунських і багато інших. На Південному березі Криму можна почути 12 радіопрограм з Туреччини і лише одну-дві місцеві.

     Сьогодні ми використовуємо лише 40 відсотків  потенційно  можливого  ресурсу  частот.  І  якщо  ми найближчим  часом  не  заповнимо  його,  то ініціативу перехоплять сусідні  держави.  Активна  підтримка  Національною   радою   всіх наукових  досліджень  дає  свої  позитивні результати,  але зусиль однієї Національної ради в цьому плані замало.

     Я хочу звернути вашу увагу,  шановні народні депутати, на те, що   чотири  роки  діяльності  Національної  ради  були  позначені поглибленням економічної та політичної кризи в  нашій  країні,  це були роки гострого політичного протистояння,  а до недавнього часу і серйозного протиборства гілок влади.  Це, безумовно, не могло не відбитися  на  становленні і організації роботи Національної ради, цього позавідомчого державного органу.  Вона  п'ять  разів  міняла адресу  свого  місцезнаходження,  фактично  ще  й  сьогодні не має відповідних  умов  для  роботи,  обмаль   телефонів,   недостатньо оргтехніки,  вона  має лімітний дозвіл на використання лише одного автомобіля.

     І все ж,  як  зазначалося  на  першій  Всеукраїнській  нараді керівників    телерадіокомпаній,    на    раді   науковопрактичних конференцій,  у громадському звіті Національної ради,  і за даними соціологічних  досліджень,  Національна  рада  сьогодні  у  стадії поступового становлення як справді позавідомчий державний орган.

     Сьогодні досвід чотирьох років спільної роботи з  парламентом дає  змогу  визначити  такі  пріоритетні  напрями наступного етапу розбудови телерадіомовлення України.  Це:  завершення  розробки  і прийняття    концепції    розбудови   телерадіопростору   України; недопущення   монополізації   аудіовізуальних   засобів    масової інформації;   захист   телерадіоорганізацій   від   тиску  владних структур,  політичних та  фінансово-економічних  сил  суспільства; вдосконалення  законодавства  насамперед  у плані поширення впливу держави  на  програми  наповнення  телерадіоканалів  і   підтримки вітчизняної відеопродукції.

     Сьогодні діючого  обмеження  у  50  відсотків щодо зарубіжної продукції,  ви,  мабуть,  розумієте,   явно   недостатньо.   Обсяг зарубіжного  мовлення  треба  зменшити  принаймні до 30 відсотків. Потрібно  законодавчо  закріпити  пріоритет  мовлення  українською мовою  і  надання  певних  пільг для рекламування товарів і послуг вітчизняних виробників.

     На нашу думку,  треба збільшити кількість членів Національної ради  до  12-14  чоловік  і  створити  дві  палати:  ліцензійну  і контрольну.  Розмежування функцій між  членами  ради  дасть  змогу більш  узгоджено  проводити  роботу  і  щодо  розподілу  каналів і частот, і щодо організації дієвого контролю за дотриманням чинного законодавства телерадіокомпаніями.

     Ефективний вплив    Національної   ради   не   можливий   без присутності її на місцях,  маю на  увазі  в  областях.  Закон  про Національну  раду  передбачає  таку  можливість  шляхом  створення представництв  Національної  ради   в   областях   та   Автономній Республіці Крим. Але державно-бюрократична машина всіляко протидіє цьому,  і сьогодні немає іншого виходу, як внести відповідні зміни до   Закону   про   Національну   раду   з  питань  телебачення  і радіомовлення,  щоб у законі виписати чітко,  які  це  мають  бути представництва на місцях.  Тільки це, на мій погляд, сьогодні може вплинути на "коридори Кабінету Міністрів".

     Якщо сьогодні говорити відверто про вплив  Національної  ради на програмну політику телерадіокомпаній,  то я можу сказати, що ми відчуваємо   лише   задоволення   від   співпраці   з    місцевими телерадіокомпаніями.

     Для прикладу  я  наведу  акцію  "Кримський сезон - 98".  Було створено  10  відеофільмів  про  Крим,  про  нинішню  ситуацію  на півострові,   які   були   показані   понад  500  разів  місцевими телекомпаніями. І те, що минулого року в Криму побувало на мільйон відпочиваючих   більше,   -  значною  мірою  заслуга  і  місцевого телебачення та радіомовлення.

     Але радість від спілкування з телерадіокомпаніями  меншає  по мірі того,  як зростає їх потужність.  І в цьому плані ми відверто шкодуємо,  що із закону було вилучено норму про обов'язковий  звіт державних  телерадіокомпаній та всіх керівників телекомпаній перед Національною радою з питань телебачення і радіомовлення.

     Сьогодні законодавчого врегулювання потребує і взаємодія  тих організацій,  які  схилилися  над  телевізійною картою України.  Я назву  ці  юридичні  особи.  Окрім  Національної  ради  з   питань телебачення  і  радіомовлення  це  ще  і  Міністерство інформації, Держтелерадіо,  Держкомзв'язок,  Головне   управління   з   питань радіочастот  при  Кабінеті  Міністрів.  І не завжди діяльність цих структур  направлена  на  те,  щоб  дбати   про   загальнодержавні інтереси.

     Зокрема, Держкомзв'язок претендує на те, щоб їхня ліцензія на використання частот  передувала  ліцензії  Національної  ради.  Ми говоримо про те,  що перш ніж вийти в ефір, треба представити свій громадсько-політичний паспорт,  а потім уже  технічні  можливості, але  Держкомзв'язок  каже,  що  спочатку  треба  вирішити  питання отримання ліцензії на використання частоти.  Тому  тут  теж,  мені здається,  треба  подумати  над  тим,  щоб  внести  певні зміни до чинного законодавства.

     Шановні народні депутати!  Шановний Олександре  Миколайовичу! Шановна  Президіє!  Ми  хотіли б висловити щиру подяку парламенту, який нас обрав у 1994 році, вам, які дали нам можливість працювати і  вдосконалювати  телебачення і радіомовлення.  Ми говоримо і про те,  що в нас була конструктивна співпраця з Президентом  і  нашим урядом,  і їм ми також висловлюємо подяку.  Ми будемо вдячні, якщо досвід і знання людей,  які впродовж чотирьох років займалися цією непростою справою, будуть використані у майбутньому.

     Дякую вам за увагу.

     Веде засідання Перший заступник Голови Верховної Ради України МАРТИНЮК А.І.

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую,  Вікторе Михайловичу.  Прошу записатися на запитання.  Будь ласка,  висвітіть список. Є пропозиція відвести 5 хвилин.

     Депутат Аннєнков. За ним - депутат Аніщук.

     АННЄНКОВ Є.І.,  член Комітету Верховної Ради України з питань Регламенту,  депутатської  етики  та  організації роботи Верховної Ради України (багатомандатний  загальнодержавний  виборчий  округ, КПУ). Прошу передать слово депутату Дайнеко.

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Будь ласка. Увімкніть мікрофон депутата Дайнека.

     ДАЙНЕКО Л.І.,  голова  підкомітету  Комітету  Верховної  Ради України з питань державного будівництва,  місцевого самоврядування та  діяльності  рад  (багатомандатний  загальнодержавний  виборчий округ,  КПУ).  Уважаемый Виктор Михайлович!  Заслуживает  внимания предложение    создать   подразделения   на   местах   и   принять соответствующий  законодательный  акт,  потому   что   на   местах практически происходит узурпация власти над телевидением,  радио и прессой со стороны некоторых органов.

     Но у меня другой вопрос.  Вы мне скажите, пожалуйста, сколько раз   снимались   с   эфира   передачи   с   участием  Президента, Премьерминистра?  Я задаю этот вопрос  потому,  что,  допустим,  в Луганской  области  не  составляет труда снять с эфира выступление народного  депутата  или  вырезать  это  выступление,  когда  идет передача   и   показывают  заседание  круглого  стола  с  участием депутатов.  Вот  такие  непозволительные,  антизаконные   действия совершаются,  хотя  вы  сказали,  что  все  руководители  теле-  и радиоорганизаций ознакомлены с  действующим  законодательством  и, естественно, должны его исполнять.

     ПЕТРЕНКО В.М.  Спасибі.  Те,  про  що  ви  говорите,  подібні випадки справді мають місце,  і без присутності  на  місцях  наших представників,  безумовно, це питання вирішити дуже важко, тому що безпосередні скарги,  скажімо,  на подібні дії місцевих керівників до нас не надходили, але з приватних розмов ми про це знаємо.

     Я сам  наведу  приклад.  Нещодавно на Хмельницькому обласному державному телебаченні було надано слово  народному  депутату,  що передбачено  законом,  який  очолює парламентський комітет.  Після цього керівник цієї організації мав  серйозну  розмову  з  головою державної  районної  адміністрації,  було  відкликане  подання  на присвоєння йому почесного звання.  Але ж людина офіційно цього  не розповість,  ви ж розумієте.  А от присутність там наших постійних представників дала б змогу забезпечити виконання закону.

     Сьогодні Національна рада не може рекомендувати  телекомпанії відповідно  до  закону  показувати ту чи іншу передачу.  Ми навіть фінансуємо підготовку спеціальних телепрограм.  Скажімо,  сьогодні на  каналі  "ICTV"  пройшла  передача  про  поїздку парламентської делегації до Білорусії.  Але я сумніваюся,  що цю програму  покаже Національна телерадіокомпанія,  тому що законом це не передбачено, тільки за добровільною згодою.  Тому  примусити  не  можна,  треба створити пільги для тих,  хто більше показує життя України,  життя регіонів,  хто більше веде мову про культуру України,  хто  більше користується українською мовою. Шляхом пільг це можна стимулювати.

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Народний  депутат  Аніщук.  Будь ласка.  За ним - депутат Шевченко.

     АНІЩУК В.В.,  член Комітету Верховної Ради України  з  питань правової   реформи   (багатомандатний  загальнодержавний  виборчий округ, КПУ). Прошу передать слово Виталию Ивановичу Луценко.

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Будь ласка.

     ЛУЦЕНКО В.І.,  голова  Комітету  Верховної  Ради  України   у справах   пенсіонерів,  ветеранів  та  інвалідів  (багатомандатний загальнодержавний виборчий округ, КПУ). Дякую. Фракція комуністів. Вікторе  Михайловичу!  Коли  Верховна  Рада  затверджувала  вас  і Національну раду в  цілому,  то  одним  із  основних  питань,  яке ставилося  перед  вами,  було  питання  забезпечення інформаційної безпеки нашої держави перш за все через збереження радіочастотного ресурсу  нашої  держави.  На мою думку і думку багатьох комуністів нашої фракції,  цей ресурс розтринькано,  і  на  сьогодні  Україна втратила  інформаційну  безпеку  внаслідок  такої діяльності.  Або підтвердіть це, або спростуйте.

     І друге запитання. Скажіть, будь ласка, хто вилучив з екранів ТБ  героїв Великої Вітчизняної війни,  героїв будівництва держави, яка входила в  першу  десятку  розвинутих  країн  світу,  а  тепер відкинута  на  102  місце,  і хто заполонив ці екрани ТБ вбивцями, злодіями в законі, криміналітетом і валютними проститутками?

     Дякую.

     ПЕТРЕНКО В.  М.  Спасибі за запитання. Я кілька слів сказав у виступі про частотний ресурс,  але не все.  Дійсно,  на сьогодні є така загроза.  І я сказав,  що ми використовуємо лише 40 відсотків потенціальних частот,  які могли б використовувати.  Але я дозволю собі не погодитися з тим, що це вина Національної ради.

     За перший рік своєї діяльності  ми  узаконили  присутність  в телерадіопросторі всіх діючих телерадіокомпаній.  Ті, які виникали після цього,  подавали нам замовлення,  і ми протягом трьох  років направили в Укрчастотнагляд понад 600 заявок.  Третина з цих наших замовлень   виконана,   і   понад   200   частот   надано    нашим телерадіокомпаніям,  зокрема  в  прикордонних  областях.  Тобто це значний приріст. І якщо ми не зробили ще більше, то не тому, що не хотіли,  а тому що з бюджету ця справа не фінансується.  Раніше це фінансувалося державою,  а сьогодні фінансується  за  рахунок  тих організацій,   які   подають   заявки,   або   за  рахунок  коштів Національної ради.  Так ось те,  що на сьогодні замовлялося,  нами профінансовано.

     Проте є  ще й інша проблема.  Щомісяця ми одержуємо приблизно

5-7 частот.  І ми можемо розподіляти  лише  те,  що  одержимо  від відповідних  служб  Держкомзв'язку.  Буде,  як  то  кажуть,  краща ситуація  на  телебаченні  і   радіомовленні,   будуть   кошти   в телерадіокомпаній,  будуть  кошти у держави,  тоді цю справу можна буде прискорити.  А якщо не буде коштів,  то певною мірою  загроза існуватиме.

     Стосовно вашого   невдоволення   якістю  наповнення  теле-  і радіопрограм,  то ми цим  теж  стурбовані.  Кілька  днів  тому  ми провели   нараду  з  керівниками  регіональних  телерадіокомпаній, керівниками  Національної  телекомпанії  за   участю   працівників Генеральної  прокуратури  і ще раз попередили про відповідальність за те, що показується в ефірі.

     Але, на жаль (повірте мені на слово,  або ще  раз  подивіться наше законодавство),  законодавством передбачено,  що 50 відсотків фільмів,  які вони показують, можуть бути іноземними. Більше того, на  одному  із  засідань  Національної ради був присутній народний депутат,  представник фракції Руху,  який сказав,  що  коли  перед американським   фільмом   і   після   нього  виступає  український кінокритик,  то таку передачу можна вважати українською. Таке наше законодавство...  Тому  треба вносити зміни до законодавства,  щоб було чітко визначено, що таке національний відеопродукт, а що таке зарубіжний.  Поки  цього  не  буде,  до  них  не можна застосувати санкцій.

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Будь ласка, народний депутате Шевченко.

     ШЕВЧЕНКО В.Ф.,  секретар Комітету Верховної  Ради  України  з питань    свободи    слова    та    інформації    (багатомандатний загальнодержавний  виборчий  округ,  НРУ).  Шановний  пане  голово Національної  ради!  У  мене  два  запитання,  на  які  ви  можете відповісти коротко.

     Перше. Коли   йдеться   про    роботу    такого    серйозного позавідомчого  конституційного  органу,  природніми  є розмови про політичний тиск на нього,  лобіювання різних інтересів.  Ми  маємо ганебний   факт,   коли   так  званий  "Гурт"  в  особі  закритого акціонерного товариства назвався суспільним мовленням і тиснув  на Національну раду з вимогою видати ліцензію.  Скажіть,  будь ласка, чи припинився цей тиск?

     І друге.  Як на ваш погляд,  чи під силу Національній раді  в перспективі  ліцензувати  чи  реєструвати також і друковані засоби інформації, а може навіть у перспективі мати двопалатну структуру, яка   передбачає   існування   окремо   реєстраційного   і  окремо контрольного органу?

     Дякую.

     ПЕТРЕНКО В.М.  Дякую.  Я  хочу  перш  за  все  зазначити,  що Національна  рада  жодного  разу  не  дозволила  собі нетолерантно висловитися на адресу Верховної Ради.  І в  принципі  усі  рішення парламенту  ми  виконували або намагалися виконати.  Ми намагалися виконати  і  рішення  щодо  "Гурту",   але   там   були   серйозні суперечності  з  чинним законодавством,  тому ми його не виконали. Тиску з боку парламенту не було.  Були лише емоційні  відвідування Національної  ради деякими народними депутатами,  які в приватному порядку приходили і висували свої вимоги.  Це було.  Але  сьогодні цього  немає,  оскільки  ті  народні депутати не увійшли до нового складу Верховної Ради.  Тобто на сьогодні, мені здається, стосовно "Гурту" ми порозумілися з нинішнім парламентом.

     Щодо того,   чи   під   силу   Національній   раді,  скажімо, трансформувати досвід своєї роботи і на друковані засоби.  Я  перш за все хочу щиросердно сказати,  що ми знаємо,  де не доробляємо і знаємо,  скільки в нас ще недоліків.  Але я відверто це кажу і вас запрошую до відвертості. Давайте подивимося, чи відбулися зміни за ці чотири роки у друкованих засобах інформації і чи  відбулися  на телебаченні та радіомовленні. Телебачення і радіомовлення сьогодні

- це небо і земля порівняно з  тим,  що  було  колись.  Законності все-таки  більше,  порядку більше,  якщо навіть щось і не так,  то воно хоча б якось вписується в законодавчі норми. А за друкованими засобами  масової  інформації  на  сьогодні дійсно ніякого нагляду немає.  Але це, на мій погляд, можливо було б, якби трансформувати Національну   раду   з   питань   телебачення  і  радіомовлення  в Національну раду з питань телебачення,  радіо  і  преси.  І  потім відповідно  дообрати  певну  кількість  людей і створити додаткову структуру.

     Я хотів би звернути вашу увагу (і у зв'язку з  цим  попросити вашої допомоги) на те, що Національна рада щороку витрачає на себе близько 300 тисяч гривень.  Від видачі ліцензій ми могли б  більше заробити.  Але  це  треба  законодавчо виписати - скільки має бути людей у Національній раді і який має бути  апарат.  Тому  що  повз Кабінет Міністрів без норми закону пройти неможливо, і контроль за діяльністю телебачення, радіо, місцевої преси без конкретних людей на місцях забезпечити неможливо.  Кабінет Міністрів впирається, як кажуть, у це розширення штатів (Шум у залі). Я ж кажу, що гроші є.

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Вікторе Михайловичу,  дякуємо. Це вже трошки інше питання. Сідайте, будь ласка.

     Слово для  співдоповіді  надається  голові  Комітету з питань свободи  слова  та  інформації  народному  депутату   Чижу   Івану Сергійовичу. Будь ласка.

     ЧИЖ І.С.  Шановні колеги!  Шановний Адаме Івановичу! Сьогодні ми розглядаємо дуже  серйозне  і  непросте  питання.  Нагадаю,  що розділом  ІІ Конституції України визначені основні права і свободи громадянина у сфері інформації.  З метою забезпечення цих  прав  і свобод   відповідно   до   Закону   України   про   телебачення  і радіомовлення Верховною Радою України  була  утворена  Національна рада  України  з  питань телебачення і радіомовлення.  За поданням Голови Верховної Ради України і Президента України 15 грудня  1994 року  Верховною  Радою  було затверджено вісім членів Національної ради України з питань телебачення  і  радіомовлення.  Таким  чином було   утворено  принципово  новий  конституційний,  позавідомчий, постійно діючий державний орган, підзвітний Верховній Раді України і Президентові України.

     Для чималої частки управлінських структур держави Національна рада виявилася досить незручною, незрозумілою напочатку структурою влади.  З цим пов'язані,  треба прямо сказати,  трирічні митарства Національної ради в пошуках місця перебування, юридичної адреси. І те,  що  Віктор  Михайлович  доповів,  до  цього  часу до кінця не вирішено.  Але треба об'єктивно сказати, що навіть за таких досить несприятливих   умов   Національна  рада  активно  розпочала  свою діяльність.  Було утворено керівні органи ради на чолі  з  головою Віктором  Петренком,  його першим заступником Миколою Слободяном і заступником Олександром Ляховим. Було створено апарат Національної ради, розроблено ряд нормативних документів.

     Перші кроки становлення Національної ради були важкими, проте енергійними.  Проводилися розширені консультації, була взаємодія з профільними   комітетами  Верховної  Ради,  управліннями  Кабінету Міністрів, Адміністрацією Президента.

     3 травня     1995     року      розпочалося      ліцензування телерадіоорганізацій,  і з цього часу спостерігаються різного роду порушення вимог законодавства.  Це в  ряді  випадків  і  формальна робота  конкурсних комісій,  і лобіювання телерадіомовних компаній перед Національною радою, і деякі рішення самої Національної ради, які   вступають   у   суперечність   з  чинним  законодавством  та міжнародними   правовими   нормами,   ратифікованими   Українською державою.

     Без сумніву,  тільки  негативно  або якось однобоко оцінювати роботу Національної ради неправомірно і неправильно,  оскільки  за минулі   роки  нею  здійснено  досить  велику  роботу  -  створено розгалужену мережу телерадіоорганізацій різних форм  власності  як на  місцевому  (регіональному),  так  і  на  загальнонаціональному рівнях. Проблематичною є якість цього новоствореного радіомовлення і телебачення, оскільки поспішність з їх виходом в ефір зумовила і непрофесіоналізм їх засновників та творчих колективів, особливо на перших порах,  і цілу низку непрофесійних програм і передач, зливу дешевих і,  як  правило,  низькопробних  фільмів  та  розважальних шоу-програм. Масовим став показ неліцензованих кінофільмів.

     Я хочу  сказати,  що коли сьогодні прислухатися до суспільної громадської думки,  то найголовнішою проблемою є саме це - засилля в  ефірі  низькопробної,  брудної,  такої,  що  нищить  і нівечить суспільну мораль,  продукції.  Я не  скажу,  що  Національна  рада позбавлена   важелів.   Достатньо  згадати  статтю  2  Закону  про телебачення   і   радіомовлення.   Достатньо   згадати,   що   при ліцензуванні  встановлюються  певні  запобіжні  вимоги,  і якби до кінця   здійснювався   контроль   за   дотриманням    ліцензованих зобов'язань, ситуація в телепросторі була б іншою.

     Більше того,  за даними Генеральної прокуратури України,  ряд місцевих телерадіоорганізацій (майже 300) порушують  законодавство про авторське та суміжні права,  про підприємництво, рекламу тощо. Тільки  в  Чернігівській   області   1997   року   з   35   діючих телерадіокомпаній  ліцензію на право мовлення мали лише 14,  тобто фактично відбувається піратство.  Аналогічні  порушення  допускали телерадіокомпанії   Тернопільської,   Рівненської,  Миколаївської, Одеської, Сумської, Херсонської та інших областей.

     Поспіх, з  яким  Національною  радою  здійснювалося  первинне ліцензування  телерадіоорганізацій,  мав  наслідком  вихід  в ефір телерадіокомпаній на частотах, призначених для інших користувачів, зокрема  авіації,  пожежників тощо.  Були навіть випадки,  коли на одній  частоті  отримували  ліцензії  на  право  мовлення  по  3-4 телерадіомовники,  загальним  часом  мовлення далеко більшим,  ніж вміщує доба  -  до  40  годин.  Я  не  знаю,  чого  тут  більше  - некомпетентності,   лобіювання   приватного  інтересу  або  чогось іншого,  сказати  важко.  Проте   однозначно   це   свідчить   про неузгодженість  дій різних управлінських структур,  про недостатнє використання контрольних функцій як з боку Національної ради,  так і    з    боку   міністерств   та   відомств.   Навіть   перевірки телерадіоорганізацій,   здійснювані   Генеральною    прокуратурою, Держкомзв'язком,    податковими    органами    України,   службами Укрчастотнагляду,  хоч  і  проводилися  регулярно,  але  не   мали належного  узагальнення  і  подальшого  застосування  Національною радою на практиці.

     Лише Генеральна прокуратура за фактами перевірок на  усунення порушень   чинного  законодавства  телерадіо-організаціями  внесла понад 400 подань,  за деякими з яких  були  застосовані  фінансові санкції.  А хто про це знає?  Як це вплинуло на якість і становище телерадіомовлення в Україні?  Питання риторичні.  Відповіді відомі всім.  На  жаль,  Нацрада не виконала своїх законодавчо визначених повноважень.

     Чимало з  проблем,  які  є  в  царині  телерадіоінформаційних відносин,  могли би бути розв'язані,  як то кажуть, ще вчора, якби Національна рада наполегливіше залучала до спільної роботи  органи управління   нашої   держави,  наукові  установи,  підприємства  - виробники телерадіокомунікаційних систем.

     Аналіз стану вітчизняної науки,  освіти,  виробництва  діючих систем    комунікацій,   перспектив   розвитку   світових   систем телерадіокомунікацій  міг  би  значною  мірою  прискорити   процес формування     національного     телерадіовиробництва,    якісного інформаційного наповнення вітчизняного ефіру.  На жаль,  цього  не сталося.   Відповідальність   за  це  несе,  звичайно,  не  тільки Національна рада, розділити її мають Державний комітет телебачення і   радіомовлення,   Міністерство  інформації,  Державний  комітет зв'язку,  Кабінет Міністрів  та  й,  очевидно,  Верховна  Рада  та Президент України.

     Давайте поглянемо у недалеке минуле. У 1991 році Україна мала найрозгалуженішу і найдосконалішу  систему  телекомунікацій  серед країн,  що  входили  до  складу  Радянського  Союзу.  На території України  діяли  найпотужніші  підприємства  електротехнічного   та радіоелектронного       виробництва,       науковотехнічні      та дослідно-виробничі установи військово-промислового комплексу,  які за  умов  конверсії  та  виробничої  реорганізації  були б у змозі значною  мірою   задовольнити   потреби   вітчизняного   ринку   в обладнанні,   устаткуванні,   товарах   та   послугах  для  потреб телебачення,  радіомовлення та зв'язку.  Таку роботу, наприклад, у 1992 році розпочало Кіровоградське НВП "Відеотехніка",  яке за два роки  створило  і  виготовило  понад  20   складних   телевізійних комплексів.  Раніше такі комплекси в Україні не виготовлялися. Але через   відсутність   державного    протекціонізму    національним виробникам  створилися  сприятливі умови для іноземних виробників. От і зупинили роботу національні  радіоелектронні,  приладобудівні НДІ,  СКГБ,  НВП, об'єднання та заводи в Києві, Львові, Запоріжжі, Севастополі,  Одесі, Вінниці, Харкові, Хмельницькому, інших містах України.

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Іване   Сергійовичу,   прошу  вибачення.  Шановні колеги!  Я розумію,  що питання,  яке ми розглядаємо, дуже цікаве, тому  викликає  пожвавлення в залі.  Але ж деякі фракції буквально проводять засідання у залі.  Будь ласка, давайте все-таки, шановні колеги,  дослухаємо виступ Івана Сергійовича,  і на цьому сьогодні будемо завершувати. Буквально кілька хвилин уваги.

     Буль ласка, Іване Сергійовичу.

     ЧИЖ І.С.  Дякую.  Обговорення,  я думаю, продовжиться завтра. Тому, будь ласка, дозвольте я закінчу співдоповідь.

     Нині в  Україні розвиток єдиної національної системи зв'язку, на превеликий жаль,  здійснюється в напрямі впровадження іноземних технологій наземних та супутникових телекомунікацій. Ці технології впроваджуються за рахунок значної частини радіочастотного  ресурсу України     і     в    діапазонах    частот,    призначених    для телерадіокомунікацій. Зокрема, рішенням Кабінету Міністрів України від  7  травня 1998 року дозволено запровадження систем рухомого і фіксованого радіозв'язку  на  частотах  824  і  840  мегагерц,  що практично  зупинило  впровадження  в  Україні  на 61-ому та 69-ому каналах  цифрового  телебачення.  Така  ж  складна  ситуація  і  з реалізацією  в  Україні спеціальної угоди Європейської конференції адміністрацій пошт і телекомунікацій по  використанню  п'яти  смуг радіочастот.  Тобто  ці  частоти фактично віддаються без участі та відома (про що Віктор  Михайлович  правильно  сказав)  Нацради  на цілі, далекі від розвитку телебачення і радіомовлення.

     Становлення нового інституту управління в системі електронних засобів  інформації  відбувається  на  тлі  існування  традиційних управлінських структур і виникнення нових,  які у своїй діяльності опікуються тими  чи  іншими  аспектами  телерадіоінформаційних  та телекомунікаційних відносин в Україні та на міжнародному рівні, що призводить   до   розмивання   функцій,   компетенцій   кожної   з управлінських  структур.  Тобто треба долати таке неузгодження.  І це,  я думаю,  багато в чому залежить від самої Національної ради. Адже для реалізації своїх широких повноважень вона розробила низку регламентуючих   нормативних   документів,   які   значною   мірою реалізувала в практичній роботі.

     Разом із   тим  комітет  відзначає,  що  ці  документи  не  є внутрішніми документами  Національної  ради  і  мають  обов'язково реєструватися  в  Мінюсті  та  доводитися  до відома представників Національної ради та телерадіоорганізацій.  Вищезгадані документи, на жаль, не зареєстровані у Мінюсті і не оприлюднені, що ускладнює реєстраційні  моменти,  пов'язані  з  ліцензуванням  і  діяльністю телерадіоорганізацій.

     Слід зазначити,  що  розробка  нормативних  документів певною мірою стримується через  неузгодженість  законодавства.  Необхідно оприлюднити   регламент   Національної   ради,  який  має  чіткіше визначати механізм реалізації її повноважень. Фактично не створено чіткої і прозорої системи організації роботи Національної ради, що є наслідком неповного введення в дію Закону про Національну раду з питань телебачення і радіомовлення.

     Я хочу  сказати,  що в характеристиці,  даній у звіті Віктора Михайловича,  телерадіомовного  простору   України   не   повністю враховані  концептуальні  законодавчі  акти  Верховної  Ради  щодо рівноправності  суб'єктів   мовлення,   суттєвих   антимонопольних (підкреслюю:  антимонопольних)  обмежень,  тому що в нас з'явилися монополісти,  яких Національна рада чомусь дуже любить на  відміну від інших. Я міг би навести десятки прикладів, зокрема, як воювала за ліцензію телерадіокомпанія "Золоті ворота"  (і  до  цього  часу проблема ще не до кінця розв'язана).  Разом із тим є компанії, які отримують ліцензію легенько в принципі,  без особливої напруги.  Я думаю, що саме антимонопольні обмеження повинні бути головним, так би мовити,  інструментом в руках Національної ради.  Безперечно, з допомогою     Верховної     Ради,    удосконаливши    інформаційне законодавство.

     Робоча група   Національної   ради   з   провідних    вчених, спеціалістів,   політологів,   журналістів,  мистецтвознавців  уже наприкінці  діяльності  Національної  ради   за   звітний   період підготувала      основні      начерки      концепції      розвитку телерадіоінформаційного простору України.  Я  думаю,  що  це  буде суттєвим  базовим  підгрунтям для того,  щоб ми могли відпрацювати законопроекти   про   операторів   зв'язку,    про    використання радіочастотного ресурсу,  про національні телерадіомовні компанії, про   супутникове   і   транскордонне   мовлення,   про   кабельне телебачення,  про  захист  вітчизняного  телерадіомовлення  і таке інше.

     Я хочу підкреслити,  що нікуди не годиться,  і Верховна  Рада повинна про це знати,  коли без участі Національної ради здійснено перекомутацію загальнонаціональних каналів, підпорядковано концерн РРТ   Мінінформу  України,  створено  ДАК  "Укртелерадіо"  (з  цим монстром,  який фактично руйнує систему,  ми з вами  боремося  вже стільки    часу),    запроваджено   ліцензування   телерадіочастот міжвідомчою комісією  Держкомзв'язку.  З  наведених  фактів  можна зробити  висновок,  що Національна рада фактично в значній частині була усунута від реалізації державної політики.  Нагадаю,  йдеться про  конституційний,  державний,  позавідомчий орган,  тож усувати його від таких справ не можна.

     На перший погляд,  600 телерадіокомпаній  для  України  -  це забагато.  Але з другого боку,  ними використовується не більше 80 відсотків теоретично можливого частотного ресурсу держави. І якщо, як стверджується у звіті, ми не закріпимо його за собою найближчим часом,   ініціативу   перехоплять   сусідні   держави.   Насправді ліцензування  -  не  єдиний  спосіб  збереження частотного ресурсу держави.  Цивілізовані країни,  як  ми  їх  називаємо,  резервують частотний   ресурс,   закріплюючи   його   за   собою  процедурами міжнародної координації.  Сьогодні перші  кроки  в  цьому  напрямі зроблено.  Ми  повинні  все  зробити,  щоб  Укрчастотнагляд  став, мабуть,  тією єдиною структурою,  яка б усі ці важелі взяла у свої руки.  Оскільки  на  сьогодні  в  нас  практично  немає  кому  цим займатися.

     Я хотів би сказати, що дуже багато матеріалу залишається поза співдоповіддю, оскільки його справді багато. Але думаю, що коли ми будемо заслуховувати це питання на  Дні  уряду,  то  до  цього  ще повернемося.

     На сьогодні  іноземні телерадіокомпанії - нерезиденти України практично правлять бал в Україні. Правлять бал неукраїнські гроші, про  це  треба  прямо  сказати.  Такі компанії,  як "Європа плюс", "Ностальжі",  "ТВ-6",  "НТВ", "ОРТ" та інші позаліцензійно, шляхом ретрансляції  опанували  більше третини частотного ресурсу України за рахунок рекламної  експлуатації,  від  якої  отримують  десятки мільйонів доларів.  Це факт.  Хочу нагадати народним депутатам, що телепродукт - це такий же товар,  як  і  будь-який  інший,  котрий перетинає  митний  кордон  України,  і  до  нього саме так треба й ставитися.  Тому нам потрібно все зробити для того,  щоб  включити якісь   запобіжники,  щоб  не  розтринькувалося  наше  національне багатство.

     Крім того,  доводжу  до   вашого   відома,   що   я   ініціюю законопроект  про  власний  інформаційний  продукт,  тому  що  тут (правильно сказав Віктор Михайлович) дуже багато лобіювання.  Коли телерадіокомпанія,  тільки  зробивши  позакадровий з неукраїнським акцентом супровід,  уже вважає,  що це її продукт, нею вироблений, то  це  нікуди  не годиться.  Але ж на цьому заробляють колосальні бариші!

     Я міг би ще багато чого говорити,  але хотів би  кілька  слів сказати  про бідування концерну РРТ.  Ситуація там дійсно страшна. Буквально  насувається  катастрофа.  Якщо  концерн  зупинить  свої передавальні пристрої, ми і оглухнемо, і осліпнемо, тому що нічого не буде транслюватися.

     Я сьогодні    зустрічався    з    президентом    Національної радіокомпанії  Володимиром Петровичем Рєзніковим,  у нас відбулася нормальна,  грунтовна розмова.  Далі у мене  в  планах  зустріч  з головою  Національної  телекомпанії.  А завтра буду зустрічатися з керівництвом концерну РРТ.  Більше 80 мільйонів гривень становлять борги   перед   концерном   з   боку   державних  телекомпаній  та радіоорганізацій.  Це неприпустимо.  Я думаю,  що ми повинні  такі законодавчі   механізми   закріпити,  щоб  Національна  рада  була повноцінним,  повноформатним державним  органом,  але  виключалося будь-яке лобіювання,  будь-який приватний інтерес в її діяльності, і щоб ця робота велася на користь національної безпеки та розвитку національного телеінформаційного простору.

     Я хотів   би   сказати   таке   на   завершення.  Безперечно, сьогоднішній  звіт  стане,  мені  здається,  достатньо   серйозним вододілом між тим, що було, і тим, що треба зробити. І я хотів би, щоб наше обговорення і проект постанови, який ми пропонуємо, стали поштовхом до того, щоб новий склад Національної ради (а ми повинні його затвердити,  і  комітет  зараз  працює  над  питанням  складу Національної   ради)  забезпечив  роботу  цієї  складної  ділянки, забезпечив проведення в життя державної політики так,  як  це  має бути.

     Наведу ще один приклад,  який для мене був новиною, я недавно тільки  про  це  дізнався.  Якщо  ми  думаємо,  що  у  нас  є  три загальнонаціональних  канали  радіомовлення,  то  виявляється,  що Національна рада на першому каналі віддала 10  відсотків  ефірного часу, на другому - 20 відсотків, на третьому (елітарному каналі) - 30 відсотків.  Тож у нас немає навіть  трьох  загальнонаціональних каналів  радіомовлення!  Тоді  виникає  запитання:  так що ж це за структура? Куди ми йдемо? Чи ми вже зовсім роздягаємося, забираємо у держави те, що становить її стратегічний, якщо хочете, інтерес?

     Я просив  би вас під час обговорення акцентувати увагу на цих та інших питаннях,  ви їх знаєте,  і підтримати проект  постанови, який вам запропоновано.

     Дякую вам.

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую, Іване Сергійовичу.

     ЧИЖ І.С.  Я  залишив  кілька  хвилин на запитання,  якщо такі будуть.

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Давайте ми  так  вчинимо.  Завтра  ми  продовжимо обговорення, зараз буквально одне-два зауваження.

     На виступи  у  нас  записалися  16  народних депутатів,  тож, зрозуміло,  обговорення буде завтра.  Сьогодні  записатися?  Прошу записатися на запитання. Будь ласка.

     Будь ласка,   висвітіть   список.   Записалися   58  народних депутатів.  Це була  пропозиція  тільки  записатися  чи  і  задати сьогодні запитання?  Тільки записатися.  Добре. Іване Сергійовичу, сідайте, будь ласка. 58 осіб записалися, завтра продовжимо.

     Шановні колеги!  Хвилинку уваги.  Є прохання від  Комітету  з питань   фінансів   і   банківської  діяльності  дати  протокольне доручення такого змісту.

     29 грудня Верховна Рада України прийняла закон, відповідно до якого   статтю   22  Закону  України  про  оподаткування  прибутку підприємств   доповнено   пунктом    22.23    про    амортизаційні відрахування.  У  той же час на схваленні у Президента України був інший,  прийнятий 16 грудня,  закон щодо доповнення цієї ж  статті Закону  про  оподаткування  прибутку  підприємств таким же пунктом 22.23   про   фінансування   витрат   на   добудову   енергоблоків електростанцій.   Ті   закони   майже   одночасно  були  підписані Президентом  України,  внаслідок  чого  у  статті  22  Закону  про оподаткування   прибутку  підприємств  з'явилися  два  пункти  під номером 22.23. Оскільки це суто технічна неточність, усунення якої не  потребує  голосування,  необхідно  дати  протокольне доручення Секретаріату Верховної Ради в Законі України від  29  грудня  1998 року  цифру  22.23  замінити цифрами 22.23 і,  відповідно,  22.24. Немає заперечень, шановні колеги? Дякую.

     На цьому  вечірнє   засідання   оголошується   закритим.   До зустрічі. Початок роботи завтра о 10 годині.