ЗАСІДАННЯ СОРОК ДЕВ'ЯТЕ

 

        С е с і й н и й  з а л  В е р х о в н о ї  Р а д и

         У к р а ї н и.  16  г р у д н я  1999  р о к у.

                         16 г о д и н а .

 

     Веде засідання Перший заступник Голови Верховної Ради України МАРТИНЮК А.І.

 

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Шановні    колеги,    прошу    підготуватися   до реєстрації. Реєструємося.

 

     Зареєстровано 343  народних   депутати.   Вечірнє   засідання оголошується відкритим.

 

     Розглядається проект   Закону   про   строк  введення  в  дію підпункту "б" частини першої пункту 1 статті 26 Закону України про зайнятість   населення.  Доповідає  міністр  праці  та  соціальної політики Іван Якович Сахань.

 

     Будь ласка, Іване Яковичу, 3 хвилини.

 

     САХАНЬ І.Я.,  міністр праці та соціальної  політики  України. Шановні  народні  депутати!  Як вам відомо,  у листопаді 1997 року було прийнято зміни до  Закону  про  зайнятість  населення,  якими передбачалося  перекласти з роботодавця на Державний фонд сприяння зайнятості    населення    виплату     вивільненим     працівникам середньомісячної  заробітної  плати  протягом  двох  місяців після звільнення.

 

     Ця норма закону так і не була введена в дію,  оскільки в 1998 році коштів на ці цілі у фонді зайнятості не було. Верховною Радою були прийняті зміни до закону,  за  якими  термін  введення  цього закону в дію перенесено на рік.

 

     Маю зазначити,  що,  за  прогнозами,  обсяг коштів Державного фонду сприяння зайнятості населення на 2000 рік складе при  діючих розмірах   ставки   збору  на  соціальне  страхування  на  випадок безробіття близько 580,4 мільйона гривень.  Потреба  в  коштах  на фінансування   заходів   щодо   сприяння   у  працевлаштуванні  та матеріальної  підтримки  безробітних  становить  1   мільярд   615 мільйонів,  з них 260 мільйонів потрібно буде на виплату допомоги, про яку йдеться. Таким чином, прибуткова частина коштів Державного фонду сприяння зайнятості населення на 2000 рік складатиме лише 36 відсотків потреби.

 

     Враховуючи відсутність реальних коштів  у  фонді  зайнятості, Кабінет   Міністрів   пропонує  перенести  строк  введення  в  дію підпункту "б" частини першої пункту 1 статті 26 Закону України про зайнятість населення ще на один рік - на 1 січня 2001 року.

 

     Звертаюся до   вас,   шановні  народні  депутати,  з  великим проханням - вирішити це питання обов'язково треба до Нового  року, оскільки  з  1  січня  вивільнення  людей  на  підприємствах  буде здійснюватися без відшкодування їм вихідної допомоги,  а  у  фонді зайнятості   відповідних   коштів  не  буде.  Таким  чином,  люди, вивільнені з підприємств, не будуть соціально захищені й опиняться на роздоріжжі, не маючи підтримки ні з боку підприємств, ні з боку державної служби зайнятості.

 

     Я дуже  прошу  підтримати  нас  і   прийняти   запропонований законопроект.

 

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую,  Іване  Яковичу.  Є  запитання?  Є.  Прошу записатися. Висвітіть список, будь ласка. Відведемо п'ять хвилин.

 

     Депутат Донченко. Будь ласка. За ним - депутат Лісогорський.

 

     ДОНЧЕНКО Ю.Г.,  перший заступник  голови  Комітету  Верховної Ради України з питань соціальної політики та праці (виборчий округ 113,  Луганська  область).  Фракция  коммунистов.  Уважаемый  Иван Яковлевич!  Я,  конечно,  двумя  руками  проголосовал бы сегодня с удовольствием за документ,  который вы предложили, и призываю нашу "більшість" поддержать его.  Все-таки люди, которые имеют доступ к Президенту и на  которых  он  возлагает  большие  надежды,  должны поддерживать предложения Кабинета Министров.

 

     Но я  хочу  задать вам вопрос,  на который не получил полного ответа от своего  коллеги  Хары,  когда  мы  рассматривали  проект закона о социальном страховании на случай безработицы.

 

     Какой ожидается  рост  количества  безработных  в  2000 году? Будьте добры,  сделайте прогноз по этому поводу.  И не является ли цифра,   которую   вы   назовете,   следствием   проведения  курса радикальных рыночных реформ?

 

     Спасибо.

 

     САХАНЬ І.Я.  Шановний Юрію Григоровичу,  на  це  запитання  я відповів би таким чином. Справді, рівень безробіття в нашій країні високий,  і ця проблема є надзвичайно гострою.  Ми вважаємо, що її розв'язання  є принциповим завданням Кабінету Міністрів і в цілому органів  влади,  оскільки  не  розв'язавши   проблему   зайнятості населення, не можна говорити про підвищення життєвого рівня людей. Це взаємопов'язані речі.  І виходячи з цього ми  повинні  будувати свою роботу.

 

     Кабінет Міністрів розробив цілий ряд заходів,  спрямованих на вирішення цього питання (я не кажу про проблеми, пов'язані взагалі з  нормалізацією  ситуації  в  економіці).  Зокрема,  йдеться  про розробку генеральної схеми  створення  робочих  місць,  здійснення кроків,   спрямованих   на   підтримку  самозайнятості  населення, сприяння  розвитку  малого  і  середнього  бізнесу  як  можливості створювати  нові  робочі  місця.  Ми  разом  з Українською спілкою промисловців  і  підприємців  прийняли  рішення   про   проведення конкурсу на кращого роботодавця і в країні,  і на рівні регіонів з тим, щоб зацікавити роботодавців у створенні нових робочих місць.

 

     Що стосується рівня безробіття,  то  ми  передбачаємо,  що  в цьому  році він становитиме близько 5 відсотків.  Наступного року, якщо будуть прийняті зміни,  які ми  зараз  пропонуємо,  очевидно, рівень  безробіття  зросте  ще  приблизно  на півторадва відсотки. Відповідні розрахунки є, я їх з собою не захопив. Якщо потрібно, я можу назвати більш точну цифру.

 

     Але я хочу сказати,  що сьогодні у нас на підприємствах майже 4 мільйони людей працюють у режимі  неповного  робочого  часу  або перебувають у вимушених неоплачуваних відпустках. Це потенціал для вивільнення.  І зрозуміло,  що навіть за умови певної стабілізації економіки  певний час буде продовжуватися вивільнення працівників, які  на  сьогодні  не  забезпечені   роботою   на   підприємствах, відбуватиметься  їх перерозподіл.  Тому зростання рівня безробіття найближчим часом буде реальністю.

 

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Депутат  Лісогорський.  Будь  ласка.  За  ним   - депутат Гуцол.

 

     ЛІСОГОРСЬКИЙ О.І.,  член  Комітету  Верховної  Ради України з питань законодавчого  забезпечення  правоохоронної  діяльності  та боротьби з організованою злочинністю і корупцією (виборчий округ

 177, Харківська область).  Прошу  передать  слово  Тищенко  Павлу Васильевичу.

 

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Будь ласка.

 

     ТИЩЕНКО П.В.,  член  Комітету Верховної Ради України з питань промислової політики (багатомандатний  загальнодержавний  виборчий округ, КПУ). Спасибо. Фракция коммунистов. Иван Яковлевич! Я хотел бы  напомнить  вам  положение  Конституции  Украинской   Советской Социалистической Республики, по которому государство гарантировало каждому заработную плату.  И это было выполнено,  потому что везде требовались рабочие.

 

     Нынешняя же  Конституция в статье 43 декларирует:  "Кожен має право на працю...  Держава створює умови  для  повного  здійснення громадянами права на працю".

 

     У меня  складывается  впечатление,  что  мы сегодня уходим от этого  декларированного   пункта,   потому   что   признаем,   что безработица  у  нас - нормальное явление,  и делаем все возможное, чтобы защитить все более возрастающее количество безработных.

 

     Вы уже сказали, что 2 миллиона 200 тысяч граждан уже не имеют права  на  работу,  гарантированного  Конституцией.  И  сейчас  мы пытаемся  найти  выход.  Мне   непонятно,   почему   правительство занимается  этими  антиконституционными действиями.  Не правильнее было бы создавать рабочие места?

 

     САХАНЬ І.Я.  Власне,  ви самі відповіли на  це  запитання.  Я повністю поділяю вашу думку про те,  що треба займатися створенням нових робочих місць, забезпечувати людей роботою, я говорив про це у своєму виступі.

 

     Однак сьогодні  ми  повинні  виходити  з реалій.  І нам треба подбати про тих людей,  які  опиняються  в  стані  безробіття.  Ми повинні  надати  їм  матеріальну і соціальну підтримку,  допомогти адаптуватися до нових умов. Виходячи з цього ми й повинні будувати свою роботу.  І тому ми пропонуємо заходи,  які,  на нашу думку, є невідкладними в цих умовах.  Я,  здається, абсолютно чітко сказав, чому це треба зробити.  Ми вважаємо,  що працюючі на підприємствах повинні сплачувати внески,  щоб отримати допомогу з  безробіття  в разі  вивільнення.  Нам  треба буде або збільшувати відрахування в фонд зайнятості (не 2  відсотки,  а,  скажімо,  4  відсотки),  або просто підтримувати людей,  які працюють на підприємствах,  в нині діючому режимі соціального захисту.

 

     Що стосується нашого майбутнього, то ми, сподіваюся, приймемо закон  про  страхування на випадок безробіття,  який передбачатиме більш широкі і цивілізовані форми соціального захисту населення  в умовах безробіття.

 

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Депутат Гуцол. Будь ласка.

 

     ГУЦОЛ М.В., секретар Комітету Верховної Ради України з питань прав  людини,  національних  меншин  і  міжнаціональних   відносин (багатомандатний  загальнодержавний виборчий округ,  ПЗУ).  Дякую, Адаме Івановичу.  Фракція "Батьківщина".  Шановний Іване  Яковичу! Скажіть,  будь  ласка,  якщо  ми  приймемо  даний  законопроект за основу, чи не буде зростати заборгованість? Це перше запитання.

 

     І друге.  Чи захистить даний закон робітників,  які  отримали травму на підприємствах? Це дуже важливо.

 

     Дякую.

 

     САХАНЬ І.Я.  Власне, я не пов'язую цей законопроект з тим, що ви  сказали.  Хочу   тільки   підтвердити,   що   робітник,   який вивільнятиметься з підприємства, буде захищений, як це передбачено нині діючою нормою закону,  тобто він протягом першого,  другого і третього   місяців  після  вивільнення  отримуватиме  допомогу  на підприємстві.  Якщо ми не підтримаємо це,  то людина, вивільнена з підприємства, не отримає матеріальної допомоги ні на підприємстві, ні в службі зайнятості,  яка не зможе виплатити,  оскільки не  має коштів,  і опиниться на роздоріжжі.  Тому ми і пропонуємо зберегти нині  діючу  систему  соціальної  підтримки  людей,   які   будуть вивільнятися.

 

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую, Іване Яковичу. Сідайте, будь ласка.

 

     У нас  є  ще  один законопроект на цю тему народного депутата Леоніда Гавриловича Гусака. Будь ласка, 3 хвилини.

 

     ГУСАК Л.Г.,  член Комітету Верховної Ради  України  з  питань промислової  політики  (виборчий  округ 144,  Полтавська область). Шановний Адаме  Івановичу!  Шановні  народні  депутати!  Дозвольте запропонувати  на  ваш  розгляд  невеликий  за  обсягом,  але дуже важливий проект закону,  яким пропонується перенести на один рік - з  1 січня 2000 року на 1 січня 2001 року - строк введення в дію в повному обсязі підпункту "б" пункту 1 статті 26 Закону України про зайнятість населення.

 

     Зазначена норма  закону  передбачає  компенсаційні  виплати у формі допомоги по безробіттю працівникам,  вивільненим на підставі пункту  1  статті  40  Кодексу  законів  про  працю,  протягом  60 календарних  днів  після  вивільнення  у  розмірі  100   процентів середньої  заробітної  плати  за останнім місцем роботи за рахунок коштів Державного фонду сприяння зайнятості населення.

 

     Введення в дію підпункту "б" з 1 січня 2000 року  неминуче призведе до масового вивільнення працівників у різних галузях народного господарства України (приблизно 590 тисяч чоловік),  і  центри  зайнятості  не  зможуть  повністю  виплатити вихідну допомогу,  що викличе незадоволення і обурення громадян, а також  призведе  до зростання заборгованості з виплати допомоги по безробіттю.  За станом на 1 грудня цього року така  заборгованість становить   майже   20   мільйонів   гривень.   Згідно   з  чинним законодавством  відсоток  з  обов'язкових  відрахувань  до   фонду зайнятості незначний: для підприємств - 1,5 відсотка, для найманих працівників - 0,5 відсотка. До того ж велика кількість підприємств визнаються  банкрутами  і  не  поповнюють фонду зайнятості.  Отже, доходна частина Державного фонду сприяння зайнятості населення  на 2000  рік очікується в розмірі 584 мільйони гривень,  що становить лише 36 відсотків потреби.

 

     Враховуючи відсутність необхідних  фінансових  ресурсів  і  з метою   недопущення  заборгованості  з  виплат  по  безробіттю  та соціальної нестабільності в суспільстві пропоную  перенести  строк введення в дію підпункту "б" пункту 1 статті 26 Закону України про зайнятість населення з 1 січня 2000 року на  1  січня  2001  року. Сподіваюся  на  вашу  підтримку  та розуміння і пропоную відразу ж після прийняття законопроекту в першому читанні прийняти  закон  у цілому.

 

     Дякую за увагу.

 

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую. Є запитання? Немає. Сідайте, будь ласка.

 

     Від Комітету  з питань соціальної політики та праці слово має голова підкомітету Стоян Олександр Миколайович. Будь ласка.

 

     СТОЯН О.М.,  голова  підкомітету  Комітету   Верховної   Ради України  з питань соціальної політики та праці (виборчий округ 18, Вінницька область).  Шановні колеги!  На ваш розгляд  внесено  два законопроекти. Вони практично однакові. Я хочу спочатку зупинитися на законопроекті,  який вніс Кабінет Міністрів,  тому що саме його підтримав комітет.

 

     Як ви   зрозуміли  з  доповіді  Івана  Яковича,  пропонується залишити норму,  яка діє сьогодні,  тобто щоб виплати  людям,  які вивільняються,  здійснювалися  за  рахунок  підприємства,  а не за рахунок фонду зайнятості,  тому що на сьогодні фонд зайнятості  не має можливості здійснювати ці виплати.  Більше того, таку норму ми вже приймали в минулому році і продовжили термін введення в дію до 2000 року. Тепер пропонується продовжити до 2001 року.

 

     Комітет просив  би підтримати цю пропозицію.  І дуже просимо, незважаючи на те,  що сьогодні в нашому залі різні настрої  і  два важливих соціальних законопроекти не проголосовані, відкинути свої політичні амбіції і проголосувати.  Якщо ми  не  продовжимо  строк введення в дію,  то з 1 січня діятиме інший механізм:  допомога по безробіттю  вивільненим  працівникам  виплачуватиметься  з   фонду зайнятості,  а  у  фонді  грошей  немає.  Таким чином,  люди,  які вивільняться (понад 500 тисяч у 2000 році), залишаться без виплат. Я просив би підтримати цей законопроект.

 

     Що стосується   законопроекту   депутата   Гусака,   то   він нормальний.  Якби не було законопроекту  Кабінету  Міністрів  (він трохи  кращий),  можна  було  б  і  його підтримати.  Але фактично законопроект  депутата  Гусака  дублює  те,  що  пропонує  Кабінет Міністрів.  Більше  того,  тут є ряд технічних неточностей,  і він пропонує внести зміни до змін чинного закону.  А Кабінет Міністрів пропонує внести зміни до закону.

 

     Тому комітет прийняв таке рішення: підтримати законопроект, внесений Кабінетом Міністрів, і відхилити законопроект депутата Гусака не тому,  що він поганий, підкреслюю, а тому,  що він дублює законопроект Кабінету  Міністрів,  який  за суттю і технікою виконання є трохи кращим.

 

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Олександре  Миколайовичу!  Я  думаю,  ми  зробимо правильніше  і  мудріше,  якщо  приймемо  один   із   них   і   не відхилятимемо другий, бо само собою зрозуміло...

 

     СТОЯН О.  М.  Будь ласка. Я прошу, Адаме Івановичу, поставити на голосування законопроект, внесений Кабінетом Міністрів.

 

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую. Сідайте, будь ласка.

 

     Шановні колеги!   На   виступ   записалися   п'ять   народних депутатів. Наполягаєте на виступі?

 

     Депутат Журавський. Будь ласка.

 

     ЖУРАВСЬКИЙ В.С.,  перший  заступник голови Комітету Верховної Ради України з питань культури і духовності (виборчий округ

 68, Житомирська    область).    Християнськодемократична   партія України.  Обидва  законопроекти  непогані.  Але  я  все-таки  буду підтримувати   законопроект,   внесений   Кабінетом  Міністрів,  і погоджуюся в цьому плані з депутатом Стояном.

 

     Законопроектом, що розглядається,  пропонується ввести в  дію підпункт  "б"  пункту  1  статті  26 Закону України про зайнятість населення з 1 січня 2001 року,  тому  треба  все-таки  приймати  в першому   читанні.   З   прийняттям   проекту   особливі  гарантії працівникам,  які  втратили  роботу  у  зв'язку   із   змінами   в організації виробництва і праці,  будуть надані лише з 1січня 2001 року.

 

     Ці гарантії поширюються на тих осіб, трудовий договір з якими було розірвано з ініціативи власника або уповноваженого ним органу у зв'язку із змінами в організації виробництва  і  праці,  у  тому числі ліквідацією,  реорганізацією, перепрофілюванням підприємств, установ,   організацій,   скороченням   чисельності   або    штату працівників і військовослужбовців,  звільнених з військової служби у зв'язку із  скороченням  чисельності  або  штату  без  права  на пенсію.

 

     Гарантії полягають у тому,  що громадяни зазначеної категорії мають право на одержання  допомоги  по  безробіттю  у  розмірі  75 відсотків  середньої  заробітної  плати  за останнім місцем роботи протягом  наступних  трьох  місяців  і  50  відсотків  -  протягом наступних шести місяців, але не більше середньої заробітної плати, що склалася в народному господарстві  відповідної  області,  і  не нижче  встановленого законодавством розміру мінімальної заробітної плати.

 

     Але є  й  певні  негативні  моменти.  У  результаті  змін   в організації  виробництва  і  праці втрачає роботу значна кількість осіб. Прийняття цього закону може призвести до погіршення життєвих умов громадян,  які втратили роботу з незалежних від них причин, у період пошуку нової роботи.

 

     Дякую.

 

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую.  Таким  чином,   нам   потрібно   прийняти рішення.  У  нас  не  вистачає двох карток для того,  щоб було 226 голосів.  Тому давайте не  будемо  витрачати  часу,  а  перенесемо прийняття рішення на тоді, коли це буде можливо.

 

     Чи хоча б для рейтингу давайте проголосуємо.  Хто за те,  щоб прийняти в першому читанні  законопроект,  запропонований  урядом, прошу визначитися.

 

     "За" - 81.

 

     Прошу визначитися   щодо   законопроекту  народного  депутата Гусака.

 

     "За"- 71.

 

     У принципі ми домовилися,  і я думаю, що Леонід Гаврилович не буде заперечувати, що проголосуємо потім тільки один законопроект.

 

     Депутат Гуцол. Будь ласка.

 

     ГУЦОЛ М. В. Дякую, Адаме Івановичу. Шановні панове комуністи, колеги,  товариші!  Прошу вас активно проголосувати "за",  тому що закон дуже потрібний. Будь ласка!

 

     Дякую.

 

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Шановні  колеги,  все  зрозуміло.  Переходимо  до наступного питання - проект Закону про пенсії за особливі  заслуги перед   Україною  (прийняття  рішення).  У  нас  немає  можливості прийняти рішення, тому ми не будемо його розглядати.

 

     ----------

 

     Розглядається проект   Закону   про   встановлення   величини вартості  межі  малозабезпеченості  на  перше  півріччя 2000 року. Доповідає  Іван  Якович  Сахань,  міністр  праці   та   соціальної політики. Скільки часу, вам потрібно, Іване Яковичу?

 

     САХАНЬ І. Я. Чотири хвилини для доповіді.

 

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Будь ласка, п'ять хвилин.

 

     САХАНЬ І.   Я.  Шановний  Адаме  Івановичу!  Шановні  народні депутати!  На ваш розгляд  вноситься  проект  Закону  України  про встановлення  величини  вартості  межі малозабезпеченості на перше півріччя 2000 року,  який розроблено на виконання статті 4  Закону України про межу малозабезпеченості.

 

     Законопроектом передбачається  встановити  величину  вартості межі малозабезпеченості на  перше  півріччя  2000  року  на  рівні другого  півріччя  1999  року,  тобто  у  розмірі  118,3 гривні на місяць.

 

     Величину вартості межі малозабезпеченості на  друге  півріччя 1999 року в цьому розмірі було розраховано,  виходячи із споживчих цін,  які були зафіксовані в червні.  Пропозиція  щодо  збереження цієї  величини  і на перше півріччя 2000 року грунтується на тому, що в жовтні фактична  величина  вартості  межі  малозабезпеченості становила 109 гривень 87 копійок.

 

     За даними   Мінекономіки,  індекс  інфляції  на  кінець  року становитиме,  як  і  прогнозувалося,  119,1   відсотка.   Величина вартості  межі  малозабезпеченості на кінець 1999 року становитиме близько встановленого рівня, тобто 118,3 гривні.

 

     На кінець  першого   півріччя   2000   року   відповідно   до прогнозованого     індексу     інфляції    очікується    зростання запропонованої  величини  вартості  межі   малозабезпеченості   на декілька відсотків.

 

     Статтею 4 Закону України про прожитковий мінімум, який набрав чинності 18 серпня поточного  року,  передбачено,  що  прожитковий мінімум на одну особу,  а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп  населення,  за  поданням Кабінету  Міністрів України щорічно затверджується Верховною Радою до початку розгляду Державного бюджету  країни.  Про  це  сьогодні йшлося.  Кабінетом  Міністрів  України  було  здійснено  необхідну роботу по реалізації зазначеного закону.  Однак,  оскільки законом визначено  порядок  формування  прожиткового  мінімуму  на  основі нормативного методу і передбачено  проведення  науково-громадської експертизи     сформованих     наборів    продуктів    харчування, непродовольчих  товарів  та  послуг   на   принципах   соціального партнерства,  я  підкреслюю  це,  виконати  цю роботу у визначений законом двомісячний термін виявилося неможливим.

 

     Центральними органами виконавчої влади було вчасно сформовано відповідні  набори,  але на вимогу профспілок процес доопрацювання та  схвалення   їх   затягнувся.   Набори   продуктів   харчування непродовольчих  товарів  і послуг було схвалено науковогромадською експертизою лише 25 листопада поточного року,  і  це  не  з  вини, підкреслюю, Кабінету Міністрів.

 

     У даний  час  проект  постанови  про  затвердження  цих  норм внесено  на  розгляд  Кабінету  Міністрів  України.  До   переліку найменувань продовольчих і непродовольчих товарів,  які ввійшли до складу відповідних наборів,  входить  67  нових  позицій,  з  яких обстеження цін Держкомстат не проводив.

 

     Крім того,  для  запровадження  нового  моніторингу цін,  для визначення прожиткового мінімуму  необхідно  розробити  відповідні специфікації  продовольчих  та  непродовольчих  товарів.  Зараз ця робота виконується.

 

     Вважаємо, що на даному  етапі  розвитку  економіки  механічно замінити  межу  малозабезпеченості  на  прожитковий  мінімум  буде неможливо.  Має бути забезпечено своєрідний перехідний  період  до нової  бази  соціального  стандарту  рівня життя,  підготовлено та внесено зміни до  нормативно-правової  бази.  Робити  це,  на  наш погляд, треба виважено, за погодженням із соціальними партнерами і виходячи з реальних можливостей держави.

 

     У зв'язку з цим Кабінет Міністрів України  пропонує  включити до  проекту Закону України про Державний бюджет на 2000 рік,  який буде подано Верховній Раді України на друге читання,  таку  статтю (і  вона включена в цей проект):  "Кабінету Міністрів України до 1 квітня  2000  року  внести  на  розгляд  Верховної  Ради   України законопроект  щодо  затвердження  величини прожиткового мінімуму і при уточненні  показників  Державного  бюджету  України  врахувати необхідні  фінансові  ресурси  для  його  забезпечення".  Це дасть можливість   законодавчо   уточнити   термін   першого    внесення законопроекту щодо величини прожиткового мінімуму.

 

     Виходячи з  викладеного,  Кабінет  Міністрів України пропонує затвердити на перше півріччя  2000  року  величину  вартості  межі малозабезпеченості в розмірі 118,3 гривні.

 

     Дякую за увагу.

 

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую.   Є  запитання?  Запишіться.  Відведемо  3 хвилини.

 

     Депутат Черненко. За ним - депутат Стоян.

 

     ЧЕРНЕНКО В.Г.,  перший заступник  голови  Комітету  Верховної Ради  України з питань охорони здоров'я,  материнства та дитинства (виборчий округ 48,  Донецька область).  Уважаемый Иван Яковлевич! По-моему, у нас 118 гривень было уже в уходящем квартале. Я думаю, вы  понимаете,  что  возрос  уровень  инфляции  и  цены  несколько повысились.   А  если  уточнить,  то  я  могу  сказать:  на  35-40 процентов. А вы предлагаете, чтобы Кабинет Министров возвратился к этому  вопросу  в  апреле.  Это  не  совсем  будет соответствовать ситуации, которая сложилась. Это первое.

 

     Второе. Адам Иванович!  Я понимаю,  что  протест  может  быть выражен в разной степени и форме.  Но мне непонятно,  как мы потом будем голосовать вопросы,  которые сегодня обсуждаем:  списком или по одному? Может быть, давайте отведем день, чтобы как-то выйти из ситуации.  Потому что послезавтра кому-то еще  захочется  выразить протест.  И  я  вообще считаю,  что договариваться нужно не в этом зале, а во фракциях.

 

     САХАНЬ І.Я.  Відповідаючи на це  запитання,  я  хочу  ще  раз підкреслити,   що   в   жовтні  фактична  величина  вартості  межі малозабезпеченості становила 109 гривень 87  копійок.  Тобто  вона протягом серпня,  вересня і жовтня була нижча,  ніж затверджена на сесії Верховної Ради, - 118,7 гривні.

 

     Виходячи з цього,  ми пропонуємо (залишився місяць  до  кінця цього   року)   до   того,  як  внесемо  показники  щодо  величини прожиткового мінімуму,  затвердити цю величину фактично на  перший квартал.  Ми  пропонуємо  це  виходячи  з  того,  що  розрахункова величина більша, ніж та, яка є на ринку.

 

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Депутат Стоян.  Будь  ласка.  За  ним  -  депутат Тищенко.

 

     СТОЯН О.М.  Шановний Іване Яковичу!  Ви знаєте, що з багатьох позицій Федерація профспілок вас підтримує,  коли йдуть  нормальні соціальні   нормативи.  У  даному  разі  я  уповноважений  просити депутатів не підтримувати ніякий рівень  вартісної  величини  межі малозабезпеченості.   Чому?  Тому  що  відповідно  до  Закону  про прожитковий  мінімум  Кабмін   повинен   був   подати   розрахунки прожиткового мінімуму і вони повинні були бути включені до проекту Держбюджету.  Ви ж пропонуєте ще на  півроку  затвердити  вартісну величину  межі  малозабезпеченості.  Якщо  ми затвердимо будь-який норматив -120,  130 чи ще  якийсь,  то  це  означає,  що  протягом півроку  ми  не  зможемо  затвердити  прожитковий мінімум і внести зміни до Держбюджету. Тобто Держбюджет 2000 року піде без величини прожиткового  мінімуму,  який  повинна затверджувати Верховна Рада України.

 

     Тому я не буду голосувати ні за яку межу. І хочу спитати вас: чому  уряд  не  подав  до  цього  часу розрахунків по прожитковому мінімуму,  який  вони  повинні  були  затвердити  і  включити   до Держбюджету?

 

     Дякую.

 

     САХАНЬ І.Я. Дякую за запитання, Олександре Миколайовичу. Хочу відповісти вам словами закону,  прийнятого Верховною Радою (стаття 4):    "Порядок    проведення    науково-громадської    експертизи встановлюється   на   принципах   соціального    партнерства    та затверджується Кабінетом Міністрів України".

 

     Ви знаєте,  що  профспілкові  об'єднання  не  підтримали наші пропозиції.  Ми збирались декілька разів, і тільки 25 листопада ця науково-громадська   експертиза  була  проведена.  Тобто  висувати претензії сьогодні до Кабінету Міністрів - це не  зовсім,  так  би мовити,  об'єктивно, оскільки ми разом з вами сиділи і, як кажуть, шукали відповіді на ці запитання.

 

     Далі. "Затвердити набори продуктів харчування, непродовольчих товарів  і  послуг  на  основі  розробленої  за  участю соціальних партнерів методики".  Тобто методика розроблена знову-таки разом з вами.  І  не можемо ми,  Кабінет Міністрів,  сьогодні перескочити, скажімо,  через ці терміни,  через нормальний  термін.  Тому  я  і відповідаю на це запитання таким чином,  що ми повинні разом нести відповідальність  за  те,  що  протягом  двох  місяців  не  змогли виконати  цю  роботу,  оскільки наші різні позиції,  різне бачення ситуації  не  дали  можливості   своєчасно   прийняти   відповідну постанову   Кабінету  Міністрів  і  запропонувати  Верховній  Раді прийняти цю норму.

 

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Депутат Тищенко. Будь ласка.

 

     ТИЩЕНКО П.В.  Спасибо.  Фракция  коммунистов.  Прежде  всего. Уважаемый  товарищ  Черненко!  В  парламент  избрано  445 народных депутатов.  Фракция коммунистов на сегодня - 110 человек.  Какие к нам претензии? Предявите их к тем, кто не ходит на работу.

 

     И, Иван  Яковлевич,  к  вам вопросы.  Мне не понятно,  почему Кабинет Министров решил остановиться на цифре 118,3  гривни?  Ведь чиновникам заработную плату повысили. Почему же остальной народ не имеет возможности точно также получить прибавку к своей заработной плате? Вы же подводите Президента - кругом были расклеены плакаты: "Все буде добре". Разве ж это "добре", когда издеваются?

 

     И второй вопрос.  Почему до  сих  пор  не  увеличено  пособие матерям, имеющим малолетних детей? 5 или 7 гривень - это же вообще насмешка, понимаете, это издевательство.

 

     Спасибо за ответ.

 

     САХАНЬ І.Я.  Я відповідав на це запитання і,  власне, в своїй інформації    про    це   казав,   що   величина   вартості   межі малозабезпеченості не має відношення до  рівня  оплати  праці.  Це показник,  який  використовується для визначення в кризових умовах економіки рівня життя,  використовується для  розрахунку  житлових субсидій і деяких інших соціальних норм. Він не є показником рівня заробітної плати.  Рівень  оплати  праці,  мінімальної  заробітної плати  -  це  інші  питання.  Тому сьогодні величина вартості межі малозабезпеченості, запропонована нами, вноситься тільки для того, щоб  протягом  першого  півріччя  2000 року ми могли відповідно до встановленого  Верховною  Радою  нормативу  забезпечувати  виплату субсидій та інших виплат, які виходять з цієї величини. І все.

 

     А що  стосується рівня матеріальної допомоги сім'ям з дітьми, то прийнято відповідне рішення.  Ці виплати вже підвищено. І після прийняття  закону  про соціальну допомогу,  який сьогодні Верховна Рада розглядала в  першому  читанні,  ми  будемо  мати  можливість надавати адресну допомогу і забезпечити істотне підвищення розміру цих допомог (Шум у залі). Відразу після прийняття закону.

 

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Депутат Гуцол. Будь ласка.

 

     ГУЦОЛ М.В.  Дякую,  Адаме Івановичу.  Фракція  "Батьківщина". Пане міністре!  Скажіть, будь ласка, який буде прожитковий мінімум на одну особу?  І як буде враховуватись індекс інфляції,  якщо  ми приймемо даний законопроект?

 

     Фракція "Батьківщина"    просить    всіх,   шановні   колеги, підтримати даний законопроект. Треба відкинути політичні амбіції і не забувати, що цього закону чекають наші виборці.

 

     Дякую.

 

     САХАНЬ І.Я.  Дякую  за  це запитання.  Ось переді мною лежить проект  постанови  Кабінету  Міністрів  про  затвердження  наборів продуктів харчування, наборів непродовольчих товарів та послуг для встановлення прожиткового мінімуму.  По кожній  із  п'яти  позицій була  проведена  величезна  робота.  І  до  того часу,  поки ми не матимемо норм і не матимемо  цін  на  ці  товари,  ми  не  зможемо назвати величину.  І у зв'язку з цим ми не можемо вносити зміни до діючих законів,  бо немає в нас  величини  і  ми  не  можемо  дати фінансове обгрунтування.

 

     Тобто це  ланки  одного  ланцюга.  Приймається  цей документ, з'являються статистичні дані,  а в Законі про прожитковий  мінімум чітко зазначено, що саме на основі статистичних даних робиться цей обрахунок,  і тоді вже зможемо визначити  величину  вартості  межі малозабезпеченості  і запропонувати розмір і фінансові видатки під ці речі.

 

     Сьогодні немає такої можливості об'єктивно. Тому ми не можемо просто сказати, яка буде величина прожиткового мінімуму для тих чи інших категорій населення. Для цього потрібно ще 2-3 місяці.

 

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую, Іване Яковичу. Сідайте. Народ терпів роки, потерпить ще 2- 3 місяці.

 

     Михайло Володимирович   Степанов  від  профільного  комітету. П'ять хвилин, будь ласка.

 

     СТЕПАНОВ М.В.,  заступник  голови  Комітету  Верховної   Ради України  з  питань  соціальної  політики та праці (багатомандатний загальнодержавний виборчий округ,  виборчий блок  СПУ  та  СелПУ). Уважаемый  председательствующий!  Уважаемые  депутаты!  Комитет по вопросам социальной политики и труда на своем заседании рассмотрел внесенный   Кабинетом  Министров  проект  Закона  об  установлении величины стоимости черты малообеспеченности  на  первое  полугодие 2000 года.  Внося упомянутый законопроект, Кабмин действительно не вышел за рамки правового поля и руководствовался нормой  статьи  4 Закона о черте малообеспеченности,  которой предусматривается, что величина стоимости черты малообеспеченности ежегодно  утверждается Верховной   Радой   Украины  по  представлению  правительства  при утверждении Государственного бюджета.

 

     Однако комитет   отмечает   факт   игнорирования    Кабинетом Министров норм статьи 46 Конституции Украины и статей 4 и 7 Закона Украины о прожиточном минимуме,  вступившего  в  силу  18  августа этого  года.  Статья  4  указанного  закона  предусматривает,  что ежегодно,  до   начала   рассмотрения   Государственного   бюджета Верховной  Радой по представлению Кабмина утверждается прожиточный минимум.  А  статья   7   содержит   поручение   правительству   в двухмесячный   срок   провести   мероприятия,  дающие  возможность реализовать закон,  ни один пункт которых на сегодня, к сожалению, не выполнен.

 

     Во избежание  пробелов  в правовом поле Законом о прожиточном минимуме не отменен Закон о черте малообеспеченности.  Это  должно произойти только после утверждения прожиточного минимума. В статье 4 Закона Украины о прожиточном минимуме определен четкий  механизм установления  и утверждения прожиточного минимума на одно лицо,  а также отдельно для тех,  кто относится  к  основным  социальным  и демографическим  группам  населения.  Этот механизм четко связан с бюджетным  процессом.  А  это  означает,  что   из-за   отсутствия правового  основания  исключается возможность по истечению первого полугодия 2000 года установить показатель  прожиточного  минимума, как обещает Кабинет Министров.

 

     Уважаемые коллеги!  Я предостерег бы вас от соблазна спорить, какой должна быть черта - 118,  200 или 500 гривень.  Ее вообще не должно  быть  уже  никакой,  потому что принят Закон о прожиточном минимуме.  И если мы сейчас  до  утверждения  закона  не  утвердим прожиточный  минимум,  то в соответствии со статьей 4 этого закона мы его уже не утвердим на следующий год вообще,  потому  что  этот показатель утверждается раз в год.

 

     Скрытый смысл  предложения  правительства состоит в том,  что Кабмину выгодна черта малообеспеченности.  Ведь она фактически  ни на что не влияет - ни на пенсии,  ни на зарплаты, ни на социальные выплаты,  только на индексацию.  Поэтому правительство просит нас: полгода  дайте нам поработать,  чтобы полгода вообще никому ничего не платить. Другое дело - прожиточный минимум. Это конституционная норма,  и  если правительство хочет выполнять Конституцию,  то оно должно было уже давным-давно подать  соответствующее  предложение. Почему они не протестовали, что им дали срок в два месяца?

 

     Если посмотреть статью 4 закона,  то там записано, что Кабмин предлагает Верховной Раде прожиточный минимум после того,  как  он будет рассмотрен общественной экспертизой.  И там не указано,  что внесение зависит от  того,  положительное  или  отрицательное  эта общественная   экспертиза  даст  заключение,  тем  более  что  это общественная экспертиза,  а все нормативы - по продуктам  питания, по   непродовольственным   товарам  и  услугам  -  устанавливаются доверенными органами исполнительной власти.  Поэтому  утверждение, что  без  общественной  экспертизы  мы  не  можем  внести,  - это, извините за выражение, лукавство со стороны правительства.

 

     Наш комитет,  учитывая вышеизложенное,  предлагает следующее. Следуя законным интересам большинства граждан Украины, нуждающихся в помощи государства,  наш комитет, во-первых, обратился в Комитет по  вопросам бюджета с предложением о приостановлении рассмотрения проекта Закона о Госбюджете на 2000 год,  поскольку мы  не  знаем, какой   будет  прожиточный  минимум.  И  во-вторых,  что  касается рассматриваемого в  настоящий  момент  законопроекта,  то  комитет предлагает  его отклонить и обязать Кабинет Министров в течение 10 дней  предоставить  нам  для  утверждения  величину   прожиточного минимума.  Если,  как говорил министр, все уже посчитали, то этого срока вполне хватит.

 

     И еще раз,  уважаемые коллеги,  повторю для тех,  кто, может, невнимательно меня слушал. Мы вообще не должны говорить ни о какой черте малообеспеченности.  Забудьте вообще это  определение.  Есть прожиточный минимум (статья 46 Конституции),  и мы должны говорить только об этом.

 

     Спасибо.

 

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую.  Сідайте,  будь ласка. На виступи записані три народні депутати - Баулін,  Кириленко і Донченко. Наполягаєте? Будь ласка, по 3 хвилини.

 

     Депутат Баулін. За ним - депутат Кириленко.

 

     БАУЛІН П.Б.,  член Комітету Верховної Ради України  з  питань свободи   слова  та  інформації  (виборчий  округ  76,  Запорізька область).  Фракция  коммунистов.  Уважаемые   народные   депутаты! Наверное,   наши   избиратели,   услышав   сегодняшнее  обсуждение представленного законопроекта, скажут: ну, депутаты четырнадцатого созыва и дают,  только и знают, что из месяца в месяц ведут дебаты то о величине черты малообеспеченности, то о прожиточном минимуме, а когда что-то изменится к лучшему, непонятно. А ведь мы во многих случаях,  как и в данном  случае,  являемся  заложниками  политики Президента  и  Кабмина,  которые  гнут  свою  линию.  И  статья 46 Конституции им не указ.  А согласно именно этой статье Конституции пенсии,  иные  виды социальных выплат и пособий не могут быть ниже прожиточного минимума, установленного законом.

 

     И вот такой закон не нужен исполнительной власти. Поэтому они так  и  любят  черту  малообеспеченности.  Но  это  первая подмена проблемы.

 

     Вторая. Это логика,  которая обосновывает  необходимость  все оставить  на  том  же  уровне  и  в  первом  полугодии  2000 года. Оказывается,  цены у нас всего-то ничего за 1999 год выросли -  на

3-4  процента.  Надо сказать,  что это смелое утверждение Кабинета Министров.  Ведь гривня за это время обесценилась под руководством талантливейшего  банкира Ющенко более чем на треть.  Хлеб,  другие продукты дорожают на глазах,  о бензине и  говорить  нечего.  А  у правительства:  все  хорошо,  прекрасная  маркиза.  Оно и понятно, президентской  административной  реформой  предусмотрено  удвоение зарплаты  чиновникам.  Наверное,  потому,  что все дешевеет,  а не наоборот.  Правильно,  что мы поставили  крест  на  Кабмине  таких оптимистов.  Может,  пришедшие в новый Кабмин люди будут чуть-чуть меньше воровать и чуть-чуть больше думать о народе.

 

     Поэтому надо в конце концов  набраться  мужества,  отвергнуть эти  промежуточные "межі малозабезпеченості" и сделать все,  чтобы заработал реальный Закон о прожиточном минимуме.

 

     Благодарю за внимание.

 

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую.  Депутат Кириленко.  Будь ласка.  За ним - депутат Донченко.

 

     КИРИЛЕНКО В.А.,  секретар  Комітету  Верховної Ради України з питань   соціальної    політики    та    праці    (багатомандатний загальнодержавний  виборчий  округ,  НРУ).  Фракція Народного руху України.  Шановні колеги!  Безумовно, питання, яке ми розглядаємо, практично не підлягає дискусії, оскільки є українська Конституція, стаття 46 якої  чітко  говорить:  "Пенсії,  інші  види  соціальних виплат  та  допомоги,  що  є  основним  джерелом існування,  мають забезпечувати рівень життя,  не нижчий від прожиткового  мінімуму, встановленого законом".

 

     Після довгих  суперечок  Закон  про  прожитковий  мінімум був ухвалений  Верховною  Радою  України  і  підписаний   Президентом. Незважаючи   на   це   Кабінет   Міністрів   усе-таки  вносить  на затвердження  Верховної  Ради  проект  Закону   про   встановлення величини  вартості  межі малозабезпеченості на перше півріччя 2000 року.

 

     І я згоден з депутатом Степановим,  що тут  нам  не  потрібно дискутувати взагалі про величину вартості межі малозабезпеченості: 118 гривень чи більше.  І 118 гривень мало,  і вдвічі більше - все одно   мало.   Але   діє   пропринцип:   величина   вартості  межі малозабезпеченості,  як   ми   усі   знаємо,   розраховується   на непрацездатну  особу.  Разом  з  тим Закон про прожитковий мінімум передбачає його  диференційоване  визначення  згідно  з  основними соціальними  і  демографічними  групами,  що  повністю  відповідає реаліям,  які склалися на сьогодні в українському  суспільстві,  і щодо  цього було досягнуто консолідації при прийнятті цього закону в залі Верховної Ради України.

 

     І, до речі,  як показав попередній виступ  депутата  Бауліна, комуністи  нібито  не  підтримують  те,  що величина вартості межі малозабезпеченості повинна продовжувати своє  існування.  От  якби вони  тільки  голосували  зараз,  узагалі не було б жодних питань. Давайте  це  питання  проголосуємо  і  знімемо  його  з  розгляду, оскільки  йде  розгляд бюджету,  а в бюджеті так само пропонується враховувати стару величину, а не нову - прожитковий мінімум.

 

     Тому позиція фракції Народного руху України така.

 

     Ми сприймаємо всі аргументи  Кабінету  Міністрів.  Ми  уважно слухали  все,  що  говорив  Іван  Якович Сахань,  і розуміємо,  що складно погодити всі показники. Хоча, з другого боку, парламент як вищий  законодавчий  орган уся ця технологія і хвилювати нібито не повинна, оскільки є закон, який прийнятий, і ми повинні чітко його дотримуватися,  а  Кабінет  Міністрів  повинен  забезпечувати його виконання.  Отже,  розуміючи всі  наведені  урядом  аргументи,  ми пропонуємо   відхилити  поданий  проект  Закону  про  встановлення величини вартості межі малозабезпеченості на перше  півріччя  2000 року,  оскільки  нам  усім потрібно бути послідовними у визначенні головних  соціальних  параметрів  і   соціальних   стандартів.   А прожитковий  мінімум,  повторюю,  є  практично  єдиним  соціальним стандартом,  який закріплений у статті 46 Конституції.  З цього  і треба   виходити,  підтримуючи  чи  не  підтримуючи  законопроект. Фракція Народного руху України пропонує його відхилити.

 

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую. Слово надається депутату Донченку.

 

     ДОНЧЕНКО Ю.Г.  Спасибо,  Адам Иванович.  Фракция коммунистов. Уважаемые коллеги! Я предложил бы сегодняшний вопрос рассмотреть в двух плоскостях: политической и юридической.

 

     Если говорить   о   политической,   то   сам   термин   "межа малозабезпеченості",  его  смысловая  нагрузка - уровень выживания человека - является унижением для тех граждан, кто живет ниже этой черты.  И  государство наше под руководством нынешнего Президента, который активно проводит курс радикальных рыночных  реформ,  не  в состоянии   было   обеспечить   эту   величину   стоимости   черты малообеспеченности как в прошлом году, так и в этом.

 

     Если мы посмотрим на среднюю заработную плату по  стране,  то более  40  процентов  населения  сегодня  получает  зарплату  ниже величины стоимости черты малообеспеченности.  И более 80 процентов пенсионеров  также  получают  пенсию ниже величины стоимости черты малообеспеченности.  Поэтому  говорить  об  этой  величине   после принятия Закона о прожиточном минимуме - это,  на мой взгляд,  еще одно унижение нашего народа.

 

     С другой стороны,  хотел бы подчеркнуть,  что Закон  о  черте малообеспеченности  -  это уже юридический рудимент,  который надо как можно быстрее удалить.

 

     Что касается юридической,  то хотел бы,  чтобы  сегодня  Иван Яковлевич   Сахань,  когда  докладывал  проект  о  принятии  новой величины стоимости  черты  малообеспеченности  на  следующий  год, отчитался о том, как выполнен закон, который мы приняли 25 декабря 1998   года,   "про   встановлення    величини    вартості    межі малозабезпеченості та розміру мінімальної заробітної плати на 1999 рік".

 

     Я почему об этом говорю?  Потому что статья  3  этого  закона четко   предусматривает,   что   Кабинет   Министров   должен  был пересчитать помощь согласно Закону "про державну допомогу сім'ям з дітьми",  исходя  из  суммы  74  гривни  -  установленного размера минимальной заработной платы.  Все проигнорировано, все отброшено. Никто не собирался пересматривать эти цифры. И говорить о том, что закона не было - это не совсем корректно.  Закон есть,  я вам  его показываю,  вот он у меня в руках,  можете сами убедиться. То, что все это  игнорируется,  -  лишнее  доказательство  того  пагубного курса, который проводится у нас в стране.

 

     Если говорить   о   Законе  "про  прожитковий  мінімум",  то, товарищи,  если мы не примем его сейчас,  то уже не примем в  2000 году  вообще.  Потому  что  статья 4 Закона о прожиточном минимуме четко гласит (я вам зачитаю):  "Прожитковий мінімум на одну особу, а  також окремо для тих,  хто відноситься до основних соціальних і демографічних  груп  населення,  за  поданням  Кабінету  Міністрів України  щорічно затверджується Верховною Радою України до початку розгляду Державного бюджету України  і  періодично  переглядається відповідно  до  зростання індексу споживчих цін разом з уточненням показників Державного бюджету України та публікується в  офіційних виданнях".  То есть как только мы примем бюджет, мы не будем иметь права  утверждать  величину  прожиточного  минимума.   Поэтому   я предложил  бы  сегодня  поддержать  решение комитета о том,  чтобы отбросить любую  величину  стоимости  черты  малообеспеченности  и Кабинету   Министров   в   десятидневный  срок  внести  показатель прожиточного минимума.  После этого будем  вести  разговор,  какой величины он должен быть.

 

     И маленькая  реплика  коллеге  Кириленко.  Уважаемый Вячеслав Анатолиевич!  Фракция  коммунистов  сегодня  практически  по  всем рассматриваемым  законам  готова была голосовать.  Но вы прекрасно понимаете, что решение по земле - это вторая Конституция в стране, и  такого рода вопросы решаются большинством,  а не игнорированием даже  рассмотрения  вопроса.  То,  что  вы  не  позволили  сегодня Верховному Совету рассмотреть этот документ, возьмите на свой счет и не обвиняйте в этом коммунистов.

 

     Спасибо.

 

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Обговорення  завершено.  Для  прийняття   рішення треба  мінімум  226  голосів.  У  нас  у  залі  206 карток.  Може, скористаємося порадою депутата Кириленка і проведемо голосування в пакеті?  Проголосуємо  за  внесення до порядку денного на вівторок питання про землю, а потім проголосуємо решту питань. Депутат Крук готовий?   Це   питання   завершено,  я  його  можу  поставити  на голосування,  але  тільки  206  карток.  Тож,  мабуть,  не  будемо витрачати  час  (Шум  у залі).  Добре.  Хто за те,  щоб підтримати проект   Закону   про   встановлення   величини   вартості    межі малозабезпеченості на перше півріччя 2000 року, внесений Кабінетом Міністрів, прошу визначитися.

 

     "За" - 30.

 

     Наполягають ще раз, але ж 30 голосів

 

     Шановні колеги!  Наступне  питання  у  нас  розглядається   в другому   читанні.   Тому  зрозуміло,  оскільки  немає  можливості прийняти законопроект, то, мабуть, не будемо витрачати час, бо під час   другого   читання   потрібне   конкретне  голосування.  Тому переходимо до розгляду наступного питання.

 

     ------------

 

     Розглядається проект Постанови про продовження дії  пункту  6 Постанови  Верховної Ради України про земельну реформу.  Доповідає народний депутат Жовтіс  Олександр  Ігорович.  Три  хвилини,  будь ласка.

 

     ЖОВТІС О.І.,  член  Комітету  Верховної Ради України з питань паливноенергетичного  комплексу,  ядерної  політики   та   ядерної безпеки (виборчий округ 138,  Одеська область).  Уважаемые коллеги народные депутаты!  Еще в  декабре  1990  года  Верховным  Советом Украины  было  принято Постановление о земельной реформе,  которым предполагалось предпринять  ряд  мер  по  реформированию  правовых отношений в аграрном секторе. Основной задачей данной реформы было перераспределение земель с одновременной передачей  их  в  частную собственность,  коллективную собственность,  а также в пользование предприятиям, учреждениям и организациям.

 

     При принятии   этого   постановления   предполагалось,    что оформление   права   собственности   и  права  пользования  землей субектами  этих  прав  завершится  15  марта  1994  года.  Однако практическое  проведение земельной реформы показало,  что процессы формирования отношений собственности на землю происходят  непросто и требуют значительно большего времени.  Необходимо отметить,  что затягивание   процесса   формирования   права   собственности    и пользования  на  земельные  участки  в  немалой  степени  является заслугой местных органов власти.  Чиновники  на  местах  не  горят желанием  оформлять законные права физических и юридических лиц на земельные участки,  находящиеся у них в фактической собственности. Кроме того,  процесс перехода права собственности и пользования на земельные участки продолжался и после 15 марта 1994 года,  так как действие  пункта  6  Постановления  о земельной реформе уже дважды продлевалось Верховным Советом.

 

     В настоящее время есть еще немало  физических  и  юридических лиц,  которые  имеют  в распоряжении земельные участки и хотели бы оформить права собственника  либо  пользователя  этими  земельными участками.  По данным Госкомзема Украины, из 100 тысяч юридических лиц,  которые пользуются  земельными  участками,  право  на  землю оформили только 65 тысяч, а из 12 миллионов граждан, которые имеют земельные участки,  государственные акты на землю получили  только 1,8 миллиона, то есть чуть более 14 процентов.

 

     Поэтому я   предлагаю   продлить   срок   действия  пункта  6 Постановления Верховной Рады о земельной реформе.

 

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую. Є запитання? Сідайте, будь ласка.

 

     Співдоповідає від Комітету  з  питань  аграрної  політики  та земельних  відносин Микола Сергійович Пасєка.  Миколо Сергійовичу, скільки часу? Будь ласка, три хвилини.

 

     ПАСЄКА М.С.,  голова  підкомітету  Комітету  Верховної   Ради України з питань аграрної політики та земельних відносин (виборчий округ 15,  Вінницька область).  До Верховної Ради за останній  час надійшло багато звернень від обласних рад і адміністрацій (зокрема Чернівецької),  народних депутатів, трудових колективів та окремих громадян  про  продовження  дії  пункту 6 Постанови Верховної Ради України про  земельну  реформу,  прийнятої  в  грудні  1990  року. Комітет   з   питань  аграрної  політики  та  земельних  відносин, розглядаючи 9 грудня цього року дану проблему, відзначив таке.

 

     Перше. До введення Земельного кодексу (це грудень 1990  року, а  нова  редакція  -  березень  1999  року)  право  громадян,  які проживали   в   сільській   місцевості,    на    землекористування посвідчувалося  в  земельно-шнурових  книгах  КСП та господарських книгах сільських рад,  а у містах і  селищах  міського  типу  -  в реєстрових  книгах  їх виконкомів.  Земельним кодексом передбачене посвідчення  права  на  землю  громадян  і   трудових   колективів державними актами та їх реєстрація у відповідних радах.

 

     Друге. Постановою Верховної Ради України про земельну реформу (грудень 1990  року)  передбачалося  завершити  цю  роботу  до  15 березня  1994  року.  Уряду доручалося виділити відповідні кошти і матеріальнотехнічні ресурси.  Однак цього не було  зроблено,  тому Верховна  Рада  попередніх  скликань  два  рази  - у лютому 1994 і грудні 1997 років продовжувала термін дії цієї постанови, останній термін - до 1 січня 2000 року.  Тобто пройшло дев'ять років,  але, на жаль,  як тут уже зазначав депутат Жовтіс,  охоплено тільки  63 відсотки юридичних осіб і 14 відсотків громадян.

 

     Тому звинувачення з боку виконавчих структур,  у тому числі й Президента,  що  Верховна  Рада  є  головним  гальмом   проведення земельної реформи, безпідставні. Ви пам'ятаєте, ми нещодавно також продовжили строк  дії  постанови  Верховної  Ради  про  проведення грошової оцінки земель та інших земельних проблем.  І все це тому, що навіть виділення тих незначних коштів, які закладаються щорічно на   земельну  реформу  в  Державному  бюджеті,  Мінфін  і  Кабмін ігнорують.  Так,  на цей рік,  наприклад (ви  знаєте,  скільки  ми доклали   зусиль),   у  бюджеті  на  цю  статтю  було  передбачено всього-на-всього 20 мільйонів гривень,  а виділено на  сьогодні  - 3,5  мільйона гривень,  тобто 17 відсотків.  І підписаний указ про реформу  АПК,  головна  ідея  якого  -  купівля  і  продаж,  тобто спекуляція землею, знову обман знедоленого народу.

 

     Третє. Основна причина неотримання державних актів на землю - фінансова.  Посудіть самі:  хто з пенсіонерів,  більшість  з  яких отримують  40-50 гривень пенсії,  чи селян,  які по декілька років зовсім не отримують заробітної платні, може дозволити собі віддати за  отримання державного акта 60-80 гривень,  а в окремих областях ще більше? А автори вищезгаданого указу - Гайдуцький, Новаківський та  інші - пропонують зменшити цю плату до п'яти неоподатковуваних мінімумів.  Порахуйте:  17 помножити на 5 - це  85  гривень.  Люди добрі,  це  навіть  більше,  ніж  сьогодні  коштує  ця процедура в більшості областей!  Тому без  вирішення  фінансової  проблеми  це знову буде лише благими намірами.

 

     Виходячи з  вищесказаного,  комітет  пропонує прийняти проект постанови, який роздано. Олександр Ігорович погодився зі мною. Він пропонував продовжити на 2 роки,  комітет пропонує - на 4 роки, бо за 2 роки,  люди добрі,  ми не зробимо цього.  Згадайте,  що за  9 років  -  лише  на 12 процентів.  І є проект Наталії Вітренко - на півтора року.

 

     Тому, думаю,  Верховна  Рада  повинна  погодитися  продовжити термін  до  1 січня 2004 року і записати так:  "Враховуючи скрутне матеріальне становище більшості  громадян  України,  запропонувати Кабінету  Міністрів вжити заходів щодо зниження вартості робіт при оформленні громадянами права на землю".

 

     Дякую.

 

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую.  Сідайте,  будь  ласка.  Мабуть,  гріх  не проголосувати  за  такий  проект постанови в пакеті з внесенням на вівторок питання про АПК.  Бачите,  як вони взаємопов'язані.  Ось, дивіться,  вам спеціаліст,  людина,  яка все життя пропрацювала на землі,  каже,  що за 9 років тільки 14 відсотків громадян оформили право на землю.

 

     За указом  Президента  всю  землю  треба роздати за 4 місяці. Всю! Це реально? Звичайно, нереально, і кожен розуміє, для чого це було   Іване  Олександровичу,  нереально  навіть  з вашим досвідом економіста сільського господарства.

 

     Давайте проголосуємо в пакеті.

 

     Наступне питання - проект Закону про внесення змін до  Закону про  поставки  продукції  для  державних  потреб.  Це  також друге читання, тому в нас немає можливості його розглядати.

 

     ------------

 

     Переходимо до розгляду проекту Постанови  про  Положення  про редакційну  раду  та Статут редакції газети Верховної Ради України "Голос  України".  Доповідає  народний  депутат  Правденко  Сергій Макарович. Будь ласка.

 

     Сергію Макаровичу,  скільки часу вам потрібно?  Будь ласка, 5 хвилин.

 

     ПРАВДЕНКО С.М., член Комітету Верховної Ради України з питань свободи  слова  та  інформації  (багатомандатний загальнодержавний виборчий  округ,  Всеукраїнське  об'єднання  "Громада").  Шановний Адаме   Івановичу!  Шановні  колеги!  Я  хочу  вам  доповісти,  що фінансове становище вашої  газети  дуже  скрутне.  Цього  року  ми отримали  з  бюджету  всього  2,2  мільйона  гривень  замість  3,6 мільйона.  До того ж той папір,  який ми спожили в 1998 році,  нам зараховують  на  1999  рік.  Із заробленими позабюджетними коштами газета на сьогоднішній день  отримала  3,6  мільйона  гривень.  За рахунок зароблених коштів вона сьогодні, власне, й виживає. Газету ви бачите щодня,  я вам можу її  продемонструвати.  Я  вважаю,  що такою  газета Верховної Ради бути не може.  Вона вже перетворилася на листівку. Це два аркушики.

 

     І я хотів би запропонувати подумати  ось  над  чим.  Оскільки наша  робота  не транслюється по радіо і телебаченню,  ми за це не платимо.  Тоді,  мабуть,  треба  подумати  про  підживлення   того друкованого  джерела,  яке  ще  залишилося,  щоб воно не було таке маленьке.  У цьому плані,  я вважаю  (так  вважає  і  редакція,  і Комітет  з  питань  свободи  слова),  вкрай  важливим  є прийняття Положення про редакційну раду. Чому?

 

     Ми просимо,  щоб  редакційна  рада  газети  була  утворена  з представників різних фракцій.  Проекти положення давно роздані,  є аж три редакції. Але основний, я вважаю, - це пропозиція комітету. Ми  пропонуємо  включити  до  складу  редакційної  ради  по одному представнику  від  фракцій,  до  яких  входять  до   50   народних депутатів,  по  2 представники - від 51 до 100 народних депутатів, по 3 представники - від 101 до 150 народних депутатів, щоб ці люди за вашим дорученням вникали в те,  як фінансується газета, як вона надає  квоти  різним  фракціям  і  групам   Верховної   Ради,   як розподіляється  її газетна площа,  що належить Верховній Раді.  Це дасть змогу унормувати відносини у використанні газети,  я так  би сказав.  І, звичайно, члени ради будуть цікавитись, скільки коштів отримує газета, особливо з бюджету, і на які цілі їх витрачає.

 

     Я думаю,  тоді наші фракції  більше  займалися  б  проблемами своєї газети і краще знали б, що в ній відбувається.

 

     Я вважаю:  якщо  вона  і  далі  буде  фінансуватись  так,  як фінансується сьогодні,  якщо ми  не  забезпечимо  нового  імпульсу розвитку  цього  видання,  то воно може поступово перетворитися на звичайнісіньку листівку на дві сторіночки.

 

     У червні ми  прийняли  дуже  добру  постанову,  яка  доручила редакції  газети  бути  видавцем,  і  доручили Управлінню справами Верховної Ради України представляти інтереси засновника в  частині фінансового  та  матеріально-технічного  забезпечення видання.  На жаль,  я можу сказати тільки  одне:  видання  забезпечується  дуже погано.   Ми  розраховуємо,  що  редакційна  рада  буде  працювати постійно,  що вона буде підказувати редакції, редакція разом з нею розв'язуватиме  свої проблеми,  і фракції краще знатимуть,  хто як друкується.  Тому що окремі депутати без квоти фракцій,  комітетів ідуть  до  керівництва  Верховної  Ради  за  візою.  Цих депутатів буквально на пальцях однієї руки можна порахувати, вони друкуються значно більше,  ніж інші. Виникає запитання: чому, як? Керівництву незручно відмовити, і воно підписує. А нам що робити, коли йдеться не про якісь там 100 рядочків,  а про матеріали на 2-3 полоси, про величезні матеріали,  які,  як правило,  не дуже  читабельні?  Ми, журналісти,  знаємо,  який  розмір читається,  який ні,  як подати матеріал

 

     Отже, є дуже багато  проблем,  у  розв'язанні  яких  редакції могла б допомогти редакційна рада.

 

     Була пропозиція    шановного   народного   депутата   Віталія Шевченка:  один член редакційної ради від 50  депутатів  незалежно від належності їх до фракцій. Я думаю, що це неправильно. Все-таки члени редакційної ради повинні  представляти  інтереси  фракцій  і відслідковувати,  як надається газетна площа тій чи іншій фракції. Тут має бути гармонізація інтересів фракцій.

 

     А якщо просто від 50 депутатів - фізичних осіб.  Як  поєднати інтереси  різних  фракцій у цій групі з 50 чоловік?  По-моєму,  це можливо тільки теоретично, практично - ні.

 

     Тому я дуже  просив  би,  шановні  колеги,  проголосувати  за редакцію  проекту,  яку  вніс  Комітет  з  питань свободи слова та інформації.  Це третя колонка порівняльної таблиці.  Єдине,  що  я пропоную ще доповнити (тут немає цього положення): редакційна рада збирається не рідше,  ніж раз на місяць.  Тут  записано,  що  вона збирається в разі потреби. Потрібно "не рідше, ніж раз на місяць", бо "в разі потреби" - це дуже умовно. І, зрозуміло, у разі потреби з   ініціативи   секретаря-координатора  або  його  заступника,  з ініціативи не менш як двох третин членів редакційної ради  й  таке інше.

 

     Це дасть  змогу  стабільно  і  постійно працювати редакційній раді і редакції.

 

     І ще одне - це статут редакції,  до якого,  на жаль,  є  дуже багато зауважень юридичного і науково-експертного управлінь. З цим дуже багато проблем.  З одного боку,  Верховна Рада не є юридичною особою,  яка  затверджує  статут,  з  другого,  - вона засновник і видавець цієї газети, і вона має на неї, безперечно, всі права.

 

     Проте просив би сьогодні прийняти  Положення  про  редакційну раду,  а  ми  вже позиції цього положення внесли б до Статуту,  бо він,   на   мою   думку,   ще   потребує   доопрацювання    і    з науково-експертним управлінням, і з фінансовим управлінням.

 

     Окрім того,  все  одно  цей  статут  потрібно  потім нести до районної  державної  адміністрації  і  затверджувати.  Без   цього редакція просто не набуває прав юридичної особи.  Одне слово,  тут ситуація продовжує залишатися складною.

 

     Ми, так би мовити,  свої права  на  видання  наступного  року владнали,  узгодили і з видавництвом, і з розповсюджувачем. Так що проблеми з юридичною особою вже немає.  Таким чином, насамкінець я просив  би  вас  проголосувати за Положення про редакційну раду і, якщо буде ваша згода,  за статут у цій редакції,  а ні - то будемо його доопрацьовувати.

 

     Дякую за увагу.

 

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую, Сергію Макаровичу. Є запитання?

 

     Депутат Масенко. Будь ласка.

 

     МАСЕНКО О.М.,  голова  підкомітету  Комітету  Верховної  Ради України з питань державного будівництва,  місцевого самоврядування та діяльності рад (виборчий округ 147, Полтавська область). Сергію Макаровичу,  я,  може,  не зовсім по суті.  Редакційна рада  після того,  як  ми її затвердимо,  сама будуватиме свою роботу,  і якою буде газета - як кажуть, поживемо побачимо.

 

     Я про сьогоднішній день.  Назвіть мені як фахівець,  де ще  є така  газета,  яка  постійно критикувала б свого завновника за тим принципом:  критикую того, хто платить гроші? Такого я на практиці не  спостерігав.  Уже  скільки  недоліків у Кабінеті Міністрів,  у Адміністрації Президента,  але жодна їхня газета жодного  разу  не помістила   якогось   матеріалу,   негативно  не  висвітлювала  їх діяльність.

 

     У нашій же газеті практично постійно на Верховну Раду,  окрім того,  що  самі  депутати  один  на одного бочку котять,  так ще й редакція,  і сам редактор.  Отут  я  й  задумався  тоді,  чи  може редактор  поєднувати  посаду  редактора  і народного депутата.  Як народний депутат ви можете висловлювати  свою  думку  так,  як  ви забажаєте,  але  як  редактор,  на  мою  думку,  не годилося б вам упереджено ставитися до депутатів однієї політичної  орієнтації  і чимось нагороджувати тих, які вам подобаються.

 

     Як ви ставитеся до цього питання?

 

     ПРАВДЕНКО С.М.   Я   не   помітив,   що  в  моїй  практиці  є дискримінація одних депутатів і перевага  для  інших.  І  якщо  ви говорите,  що газета критикує свого засновника,  я дуже просив би, будь ласка, наводьте конкретні приклади. Жодного такого матеріалу, де працівники редакції критикували б свого засновника,  я до друку не підписував.

 

     Хоча, вибачте,  погляньте на цей зал, на нашу відвідуваність. І що ж,  люди не бачать і преса не бачить цього? А хіба ми час від часу не друкуємо про відвідуваність?  То це критика засновника  чи ні?   А   якщо  депутати  критикують  позицію  іншої  фракції  або керівництво Верховної Ради,  чи один  одного  у  фракції,  або  ще когось  -  тут  уже  ми їм не цензори!  Я можу висловити побажання своїм працівникам:  робіть оте,  а не робіть отого. Вони можуть зі мною  подискутувати,  але в принципі,  ви розумієте,  з редактором погоджуються.

 

     Будь ласка,  наведіть  хоч  один  конкретний  приклад,  де  в редакційному  матеріалі  є щось дошкульне чи необгрунтоване.  Може бути одна-дві іронічні фрази - не без того.  Але так,  щоб  газета цим займалась систематично, - Боже збав. Ми цінуємо свої відносини з засновником, хоча засновник з нами твердо не укладає договору на висвітлення, і ми існуємо просто так. До речі, Верховна Рада своїм рішенням ще 1991  року  зобов'язує  з  редакцією  своєї  ж  газети укласти   договір   про   висвітлення.  І  якщо  вона  неправильно висвітлює,  з нею просто розривають угоду.  Таким чином,  політика газети диктується і фінансами, якщо говорити відверто.

 

     У нас, на жаль, цього немає, і, я думаю, не скоро ми до цього дійдемо, але колисьтаки дійдемо. І, я вважаю, на сьогодні, вибачте за  нескромність,  відносини  редакції  і  Верховної  Ради  досить цивілізовані.

 

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Олександре  Миколайовичу,  я  повинен  вас  трохи заспокоїти.  Не  тільки  депутати правої частини залу не ходять на роботу, а й журналістів сьогодні не так багато.

 

     ПРАВДЕНКО С.М.   Але   з    "Голосу    України"    є,    можу відрекомендувати.

 

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Так, з "Голосу України" є (Шум у залі).

 

     ПРАВДЕНКО С.М.  Ім'я  їм - легіон,  це ж треба взяти все.  Ми готові хоч фото показувати,  хоч  поіменно  -  будь  ласка,  немає проблем з цим.

 

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Будь ласка, депутате Бондаренко. За ним - депутат Шевченко.

 

     БОНДАРЕНКО В.Д.,  член  Комітету  Верховної  Ради  України  з питань промислової політики (виборчий округ 212,  м.Київ). Фракція "Реформи-Конгрес".  Шановний Сергію Макаровичу! Вам, мабуть, добре відомо,  що  які б кошти не залучалися,  але якщо немає серйозного творчого колективу,  якщо не залучено серйозні  творчі  сили,  які робитимуть  цікаві матеріали,  то газети не буде.  Які у вас плани щодо цього?  Тому що кошти можна дістати. А чи є у вас на прикметі фахівці, яких ви залучите і які зроблять газету цікавою?

 

     ПРАВДЕНКО С.М.  Шановний  колего!  Я  вас запевняю (може,  це надто сміливе твердження,  але я в цьому переконаний), якщо є лише оці  вісім сторінок,  де треба надрукувати одну-дві суто політичні статті депутатів,  тексти закону,  постанови,  заяви фракцій, інші офіційні  матеріали,  то  читабельною газета може бути дуже й дуже умовно.

 

     Я чому говорю про кошти?  Якби ми мали  можливість  виходити, скажімо, на 24-х сторінках, як сьогодні виходить більшість видань, які,  ми знаємо,  звідки фінансуються  Добре знаємо,  ні для кого, хто  працює в засобах масової інформації,  це не є секретом.  Якби було 24 сторінки (про що я мрію),  то вісім чи навіть більше могли б  займати матеріали Верховної Ради,  офіційні документи,  закони, підписані Президентом і таке інше,  але було б і  досить  газетної площі, щоб робити цікаві матеріали з регіонів, з місць тощо.

 

     Ви подивіться,  в  газеті  ми дали серію статей про ринки (по базарах ми висвітлили,  що там робиться).  Можна було б  так  само дати   серію   статей  про  енергетику,  про  машинобудування,  по вугільній промисловості. Є дуже багато цікавих і творчих тем. Можу вас запевнити, що є в редакційному колективі як мінімум 10-12 дуже талановитих журналістів.  У жодній редакції стільки немає, там, як правило,  2,  3, 5 провідних, а решта - вибачте, газетні "ослики", невеличкі інформатори. У нас потенціал. Тому в мене й душа болить, що в нас творчий потенціал зібрано колосальний!

 

     У минулі  роки,  коли  з бюджетом було легше,  то і в державі було легше.  А ви ж бачите,  занепадає  держава,  то  занепадає  і державна газета,  це, по суті, один процес. Творчий потенціал є, а реалізовуватися ніде,  і це сьогодні велика проблема для колективу нашої редакції.

 

     Дякую.

 

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Будь ласка, депутате Шевченко.

 

     ШЕВЧЕНКО В.Ф.,  секретар  Комітету  Верховної  Ради України з питань    свободи    слова    та    інформації    (багатомандатний загальнодержавний  виборчий округ,  НРУ).  Шановний доповідачу!  У мене не стільки запитання,  скільки побажання до вас. Користуючись нагодою,  що ви на трибуні,  підтвердіть,  будь ласка, що всі, хто мав якісь побажання,  зауваження,  в тому числі члени  профільного комітету, їх знімають задля того, щоб обидва питання сьогодні були вирішені.  Це дуже важливо для нас, тому ми тут у Верховній Раді і говоримо   про  неблагополучне  становище  у  сфері  інформаційних відносин,  і водночас наша газета застигла в  тому  статусі,  який вона  мала,  коли  створювалась  вісім років тому.  Цей нюанс було упущено в доповіді, а це дуже важливо.

 

     Справді, треба це зробити,  щоб поставити на тверді ноги нашу газету.   Це  одностайна  позиція  всіх  членів  нашого  комітету, незалежно від належності до фракцій.

 

     Дякую.

 

     ПРАВДЕНКО С.М.  Я  можу  тільки  підтвердити  слова   Віталія Федоровича.  У нас статут старий,  написаний ще тоді, коли не було розрізнення редакції газети як юридичної особи.  Тобто комітет тут доклав усіх зусиль.

 

     Якщо буде згода і ми приймемо статут редакції,  дасть Бог, то я  хотів  би  запропонувати  деякі  поправки.  У  пункті  1.5,  де говориться,   що   "видання   газети  здійснюється  за  дорученням Верховної Ради  України  редакцією  газети  "Голос  України",  яка створюється  відповідно  до  чинного законодавства",  треба додати слова "та діє".

 

     У статті 4 "Управління редакцією" пункт 4.4 потрібно    почати   словами   "перший   заступник   головного редактора",  а  далі  вже  за  текстом  -  "заступники   головного редактора" і так далі.

 

     І до   пункту  4.2  цієї  статті,  де  йдеться  про  виключну компетенцію  засновника,  тобто   Верховної   Ради,   після   слів "призначення  та  звільнення  з  посади  головного редактора" слід додати "газети "Голос України" - для уточнення, про кого йдеться.

 

     Таким чином,  тут дотримано всіх прав засновника,  і якщо ми, так  би  мовити,  залишимо  поза  увагою  деякі  тези юридичного і науково-експертного управлінь, то цілком можна прийняти.

 

     Якщо це не  пройде,  скажімо,  на  рівні  районної  державної адміністрації,  якщо вони визнають,  що щось не так, можна потім у робочому порядку додати уточнення. Але, я гадаю, там суперечностей не повинно бути.

 

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую, Сергію Макаровичу, сідайте, будь ласка.

 

     Будемо голосувати?    Ставлю    на   голосування   пропозицію затвердити Положення про редакційну  раду  газети  Верховної  Ради "Голос України". Прошу визначитися.

 

     "За" - 72.

 

     Прошу визначитися з приводу Статуту редакції газети Верховної Ради України "Голос України".

 

     "За" - 58.

 

     Все одно ми сьогодні рішення не приймемо, будемо тільки гаяти час. Тому залишаємо це питання для голосування пізніше.

 

     ----------

 

     Проекти законів про внесення змін до Закону України про плату за землю та про внесення змін і доповнень до статті 23 Закону  про транспорт  (щодо  підприємств залізничного транспорту).  Доповідає народний  депутат  Бродський.  Немає?  Тоді,   будь   ласка,   від профільного  комітету  слово  надається Пасєці Миколі Сергійовичу, співдоповідачу.

 

     ПАСЄКА М.С.  Шановний  Адаме  Івановичу!  Шановні  колеги   і запрошені!  Комітет  Верховної  Ради  України  з  питань  аграрної політики та  земельних  відносин,  розглядаючи  цей  законопроект, зазначив таке.

 

     Перше. Відповідно  до  Закону  України  про  плату  за  землю податок на земельні ділянки,  надані під залізничне полотно, у 250 разів менший, ніж сплачують інші підприємства. Тобто 0,02 проценти грошової оцінки,  або приблизно по Україні - півтори гривні  за  1 гектар.

 

     А в межах населених пунктів та міст цей податок для залізниць у чотири рази нижчий,  ніж для інших  підприємств.  Це  діє  ще  з часів,  коли  на  транспорті  був "залізний" нарком Каганович,  ви пам'ятаєте.

 

     Підприємства залізничного транспорту,  що виконують  ремонтні роботи,  нічим  не  відрізняються від підприємств по ремонту інших видів  транспорту  та   сільськогосподарської   техніки.   А   тут пропонується зменшити для них податок у чотири рази. Де ж логіка?

 

     Друге. Автор законопроекту,  знаючи вимоги закону про бюджет, повинен був запропонувати,  чим компенсувати цю різницю в  доходах місцевих  бюджетів.  І що буде при цьому з дитсадками,  лікарнями, школами,  іншими об'єктами соцкультпобуту,  більшість яких не  так давно передані на утримання місцевих бюджетів?  Чим же там платити зарплату?

 

     Крім цього,  такі пропозиції мають розглядатися за три місяці до офіційного подання Державного бюджету,  тобто до 15 липня, а не в грудні.  Підрахунки показують,  що при  прийнятті  цього  закону загальна сума податку скоротиться в чотири рази і становитиме лише 870 тисяч гривень.  А як перекрити  решту?  На  сьогодні  ця  сума становить 2,5 мільйона гривень.

 

     При цьому   не  враховано  й  те,  що  четверта  частина  цих підприємств,   які   займають   значні   земельні   ділянки,   вже приватизована. А всього 30 таких підприємств по Україні. Більшість із них, у тому числі ті, які приватизовані разом із землею, здають частку  земель  в  оренду,  маючи з цього відповідний зиск.  Тому, мабуть,  доцільно було б місцевим органам влади і радам спільно  з Держкомземом   України  і  "Укрзалізницею"  провести  ревізію  цих земель, лишки добровільно здати і не платити за те податки.

 

     Для довідки.  Площі деяких з цих підприємств становлять 100 і більше гектарів. Це Попаснянський вагоноремонтний завод Луганської області, Ізюмський Харківської та інші.

 

     Третє. Мабуть,  доцільно нагадати  автору  і  тим,  хто  його активно  підтримує,  що  Закон про плату за землю в частині третій статті  12  надає  право  Автономній  Республіці  Крим,  обласним, міським,  сільським  та  селищним  радам встановлювати пільги щодо плати за землю: часткове звільнення на певний строк, зменшення сум земельного податку.

 

     Чому ми  хочемо  за  когось  розв'язувати вольовим методом ці проблеми в цілому по державі?  Я  розумію,  що,  наприклад,  міста Київ,  Дніпропетровськ  чи Донецьк можуть це собі дозволити.  А що скажуть області і  міста,  більшість  яких  в  Україні  дотаційні? Наприклад,  Жмеринка  Вінницької  області недоодержить до міського бюджету 50 тисяч гривень, Конотоп Сумської - 150 тисяч.

 

     Кошти "Укрзалізниці" та тим, хто зомбує її інтереси, потрібно шукати  не  в  податках  на землю,  які в Україні чи не найнижчі в світі,  а там,  де вони сьогодні  потрапляють  у  кишені  спритних ділків:   за  безоплатний  проїзд  пасажирів,  створення  штучного дефіциту квитків та інші махінації.

 

     Підсумовуючи сказане,   комітет   пропонує    відхилити    ці законопроекти.  Подібне  рішення  прийняв і Комітет Верховної Ради України з питань  бюджету,  не  підтримують  його  й  Міністерство фінансів   України  та  науковоекспертне  управління  Секретаріату Верховної Ради.

 

     Дякую за увагу.

 

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую, Миколо Сергійовичу. Сідайте.

 

     Є ще один співдоповідач від  іншого  профільного  комітету  - Комітету  з  питань  будівництва,  транспорту  і  зв'язку  -  Єдін Олександр  Йосипович.  Тут  думка  протилежна.  Будь  ласка,   три хвилини.

 

     ЄДІН О.Й., голова підкомітету Комітету Верховної Ради України з питань будівництва,  транспорту і зв'язку (виборчий  округ  102, Кіровоградська область). Шановний Адаме Івановичу! Шановні колеги! Поняття "залізничний транспорт" включає багато напрямів діяльності цієї  багатопрофільної  галузі.  У  статті  23  Закону України про транспорт визначено землі,  які належать  до  земель  залізничного транспорту.  До  таких  земель  належать  землі,  які є смугою для відведення залізниць, надані в користування під залізничне полотно та  його облаштування,  під станції з усіма будівлями і спорудами, захисні  і  укріплюючі  насадження,  службові,  культурно-побутові приміщення  та  інші  споруди,  необхідні  для забезпечення роботи залізничного транспорту.

 

     Обговорюваним законопроектом   пропонується    включити    до наведеного   переліку   також   землі   підприємств   залізничного транспорту, що здійснюють ремонт та вдосконалення рухомого складу. І це,  на мою думку,  є юридично правомірним. Відповідно до статті 22 Закону про транспорт  землями  транспорту  визначаються  землі, надані  в користування підприємствам і організаціям транспорту для виконання покладених на них завдань  щодо  експлуатації,  ремонту, вдосконалення і розвитку об'єктів транспорту.

 

     Крім того  додам,  що статтею 22 Закону України про транспорт визначено,  що до складу залізничного транспорту входять  не  лише підприємства,  що здійснюють перевезення пасажирів і вантажів, а й промислові та інші підприємства, що забезпечують його діяльність і розвиток.

 

     Таким чином,  вносячи  запропоновані  доповнення до статті 23 проекту Закону про транспорт,  ми приводимо її у відповідність  із нормами статей 11 і 22.  Тому, на мою думку, є пропозиція прийняти внесені депутатом  Бродським  законопроекти,  вони  не  потребують доопрацювання.

 

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую.   Сідайте,   будь   ласка.   Мабуть,   все зрозуміло,  лише 164 картки. Будемо наступні питання обговорювати, а рішення прийматимемо тоді, коли зможемо прийняти.

 

     ----------

 

     У нас є кілька законопроектів про ратифікацію,  давайте ми їх розглянемо, а рішення будемо приймати тоді, коли це буде можливо.

 

     Проект Закону  України  про  ратифікацію  Угоди  між   урядом Республіки   Болгарія,   виконавчою   владою  Грузії  і  Кабінетом Міністрів України про спільну  експлуатацію  залізничної  поромної переправи  між  портами  Варна (Республіка Болгарія),  Поті/Батумі (Грузія) і Іллічівськ (Україна).  Доповідач -  заступник  міністра транспорту Аркадій Федорович Демиденко.

 

     Ми обговоримо,  а  рішення  приймемо тоді,  коли зможемо його прийняти. Все одно законопроект треба розглядати.

 

     Які будуть запитання до Аркадія Федоровича? Є одне запитання.

 

     Депутат Степанов. Будь ласка.

 

     СТЕПАНОВ М.В. Уважаемый докладчик! У меня вопрос относительно названия   проекта.   Здесь   написано:"...між  урядом  Республіки Болгарія, виконавчою владою Грузії і Кабінетом Міністрів України". Что  это  такое - "виконавча влада Грузії"?  Я впервые слышу такое понятие. Там что, правительства нет или курултай какой-то? Что это за "виконавча влада Грузії"?  И кто готовит такие проекты,  вы мне ответьте.

 

     ДЕМИДЕНКО А.Ф.,  заступник   міністра   транспорту   України. Наскільки  мені  відомо,  таку  назву  має  вищий виконавчий орган Грузії, так він у всіх міжнародних угодах називається.

 

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Я  підтверджую  сказане   заступником   міністра. Дійсно,  це  назва  виконавчої структури Грузії,  як у нас Кабінет Міністрів. Так що це не має відношення до ратифікації угоди.

 

     Немає більше  запитань?  Будемо  вважати,   що   питання   ми обговорили. Воно чекатиме прийняття рішення.

 

     ----------

 

     Тоді наступне  питання,  Аркадію  Федоровичу.  Проект  Закону України  про  ратифікацію  Основної  багатосторонньої  угоди   про міжнародний транспорт щодо розвитку коридора Європа-Кавказ-Азія та технічних додатків до неї. Повідомте коротко, про що йдеться.

 

     ДЕМИДЕНКО А.Ф.  Йдеться,  шановний Адаме  Івановичу,  шановні депутати,  про  ратифікацію  угоди  щодо так званого транспортного коридора,  який сполучає Європу, Кавказ та Азію. Цей проект закону України  є  в  депутатів,  він  розглядався  на  засіданнях нашого профільного комітету і комітету Бориса Ілліча Олійника.

 

     Ця угода  спрямована  на   розвиток   економічних   відносин, торгівлі  і  транспортного  сполучення в регіонах Європи,  Чорного моря,  Кавказу,  Каспійського моря і Азії,  на сприяння доступу до міжнародного  ринку  автомобільного,  залізничного  і  повітряного транспорту, а також торгового судноплавства.

 

     Я хочу сказати,  що ця угода 23 травня цього року вступила  в силу.   До   цієї   угоди  на  сьогодні  приєднались  Азербайджан, Таджикистан,  Узбекистан, Грузія, Болгарія і Молдова. Якщо до цієї угоди приєднається й Україна,  це дасть нам можливість працювати з названими державами в цьому транспортному коридорі.

 

     Реалізація положень угоди не  потребує  додаткових  коштів  з Державного   бюджету.   Вона  дасть  можливість  збільшити  обсяги міжнародних перевезень вантажів  і  пасажирів,  а  також  транзиту через  територію України всіма видами транспорту договірних сторін і приведе до збільшення валютних надходжень до Державного  бюджету України.

 

     Дякую за увагу.

 

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую. Чи є запитання? Є.

 

     Депутат Баулін. Будь ласка.

 

     БАУЛІН П.Б.   Фракция   коммунистов.   Уважаемый  заместитель министра,  я  внимательно  прослушал  вашу  информацию  по  поводу ратификации данного документа. Меня интересует такой вопрос. Может быть,  вам известно,  по каким  причинам  к  этому  соглашению  не присоединяется  Российская  Федерация?  Ведь  она является узловым пунктом этого транспортного пути.

 

     ДЕМИДЕНКО А.Ф.  На недавнем совещании министров транспорта  в СанктПетербурге  российская  делегация во главе со своим министром транспорта сообщила,  что  они  согласны  присоединиться  к  этому соглашению,  но  сегодня  оно  прорабатывается,  я так понимаю,  в Государственной Думе России. Наверное, решение тоже будет принято.

 

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую.  Сідайте,  будь  ласка.  Ми  також  будемо сподіватися, що рішення буде прийнято.

 

     ------------

 

     Так, будь ласка,  ще одне питання - проект Закону України про ратифікацію  Угоди  між  Кабінетом  Міністрів  України  та  урядом Аргентинської   Республіки  про  науковотехнічне  співробітництво. Доповідає перший заступник голови Державного  комітету  України  з питань   науки   та   інтелектуальної   власності   Гриньов  Борис Вікторович.

 

     ГРИНЬОВ Б.В.,  перший заступник  голови  Державного  комітету України  з  питань  науки  та  інтелектуальної власності.  Шановні народні депутати! Необхідність укладення цієї угоди була зумовлена взаємною  зацікавленістю  обох  держав  у співробітництві в галузі науки і техніки,  а також відсутністю належної правової основи для реалізації двостороннього науково-технічного співробітництва.

 

     Реалізація угоди   сприятиме   становленню   партнерських  та взаємовигідних відносин між Україною та Аргентинською  Республікою у сфері науки і техніки. Укладення угоди створило правову базу для науковотехнічного співробітництва та для забезпечення захисту прав науковців   обох  країн  на  інтелектуальну  власність,  що  стане результатом цього співробітництва.

 

     Підписання угоди має і економічне значення, оскільки створить сприятливі  умови  для  ефективного використання науковотехнічного потенціалу обох держав,  розширення ринку збуту нових  технологій, наукоємної  продукції,  спільне  використання  наукових  об'єктів, можливо, створення нових робочих місць.

 

     Українські науковці  готові  співпрацювати  з  Аргентиною   в найрізноманітніших напрямах науки та технологій.  Пріоритетними на сьогодні для нас є такі напрями,  як нові речовини  та  матеріали, охорона   навколишнього   природного   середовища   та   екологія, біотехнології,  енерго- та ресурсозберігаючі технології,  медицина та інші.

 

     На сьогодні від українських наукових організацій вже надійшов ряд  пропозицій  щодо  співробітництва  з   Аргентиною.   Прохання підтримати цей законопроект.

 

     Дякую за увагу.

 

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую. Чи є запитання? Є.

 

     Депутате Абрамов, будь ласка.

 

     АБРАМОВ Ф.М.,  член Комітету Верховної Ради України у справах пенсіонерів,  ветеранів та інвалідів (виборчий округ 59,  Донецька область).  Коммунистическая партия.  Уважаемый докладчик, скажите, пожалуйста, в каких конкретно областях намечается сотрудничество с Аргентиной. И что это конкретно даст Украине?

 

     Спасибо.

 

     ГРИНЬОВ Б.В.  Сьогодні  вже подані такі проекти,  як розробка принципово  нових  методів   біосенсорної   діагностики   перебігу біохімічних   реакцій.   Результати   проекту   відкривають   нові можливості біохімічної експресдіагностики в медицині та  екології. З  української  сторони  це  Інститут  біохімії імені Палладіна та Інститут фізики.  Це обидві установи  Національної  академії  наук України.

 

     Також проект  створення  нових  сортів  рослин  -  кукурудзи, пшениці тощо,  український учасник - Інститут  рослинництва  імені Юр'єва Української академії аграрних наук.

 

     Також розробка        двокіловатного        квазінеперервного ніобійгелієвого технологічного лазера.  Значення проекту полягає в розвитку  екологічно  чистих  та  енергозберігаючих  технологій  у судно- і  автомобілебудівній  галузях  промисловості,  а  також  у можливості забезпечити зварювання чи різку у важкодоступних місцях або  агресивних  середовищах.  Український  учасник   -   Інститут прикладної оптики Національної академії наук.

 

     Так що   пропозицій,  які  сьогодні  вже  реалізуються,  дуже багато.  І я ще міг би навести приклади. Таким чином, ця угода для нас вже має наповнення і надалі наповнюватиметься,  тому що обидві сторони є зацікавленими.

 

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую, Борисе Вікторовичу, сідайте, будь ласка.

 

     Шановні колеги,  знову-таки,  рішення будемо  приймати  тоді, коли в нас буде така можливість.

 

     Далі в  нас проект Закону України про внесення змін до Закону України  про  Антимонопольний  комітет  України,   але   він   має розглядатися  у  другому  читанні,  і  ми  його  зараз  не зможемо розглянути.

 

     А також проект Закону України про  внесення  змін  до  Закону України про племінне тваринництво в новій редакції, також у режимі другого читання, його розглянути зараз не можемо.

 

     Таким чином,  усі  питання,  які  можна  було  б  обговорити, обмінятись думками, дійти якихось висновків, ми розглянули.

 

     Я дуже  просив би,  особливо керівників фракцій,  надто тих з них,  котрі сьогодні спричинили до цього.  Я ще раз  повторюю,  що внесення  питання до порядку денного - це ще не прийняття рішення. І,  напевно,  давайте добре  зважимо,  щоб  завтра  ми  внесли  це питання,  яке  перешкодило  результативній роботі,  на вівторок чи середу і прийняли сьогоднішні законопроекти. Бо, як бачите, досить багато  з  них  є  актуальними,  особливо щодо соціального захисту населення, а також ті законопроекти, які будемо розглядати завтра.

 

     А зараз  -  на  все  добре.  На   цьому   вечірнє   засідання оголошується закритим. Початок роботи завтра о 10 годині.

 

     Дехто пропонує зареєструватися?

 

     Підготуйтеся до  поіменної реєстрації.  Нехай виборці знають, хто працює навіть у таких складних умовах.  Готові?  Реєструємося. Немає.   Гаразд,  не  будемо  сьогодні  реєструватися,  завтра  це зробимо.

 

     Засідання завершене.