ЗАСІДАННЯ ТРИДЦЯТЕ

        С е с і й н и й  з а л  В е р х о в н о ї  Р а д и

      У к р а ї н и.  14  л и с т о п а д а  2000  р о к у.

                         10 г о д и н а.

     Веде засідання Голова Верховної Ради України ПЛЮЩ І.С.

     ГОЛОВА. Доброго ранку, шановні народні депутати, представники засобів масової інформації,  гості Верховної Ради!  Прошу народних депутатів підготуватися до реєстрації. Прошу реєструватися.

     У залі  зареєструвався   381   народний   депутат.   Пленарне засідання оголошується відкритим.

     До президії надходять записки.  Проте сьогодні День уряду,  і ми не проводимо...  Тому я прошу,  або ми залишимо ці  записки  на наступний день, тобто на завтра, або ми з вами приймемо якесь інше рішення.

     У зв'язку з тим,  що на третьому поверсі у  нас  організована виставка  води,  я прошу вашої згоди надати як виняток дві хвилини для обгрунтування ініціаторам  проведення  виставки.  Від  фракції зелених виступив Юрій Іванович Самойленко.

     САМОЙЛЕНКО Ю.І.,  голова  Комітету  Верховної  Ради України з питань екологічної  політики,  природокористування  та  ліквідації наслідків      Чорнобильської      катастрофи     (багатомандатний загальнодержавний виборчий округ,  ПЗУ). Дякую, Іване Степановичу. Шановні народні депутати!  Ми з вами послідовно проводили політику щодо забезпечення народу України чистою питною водою.  Ви  знаєте, як ми голосували і впроваджували артезіанське водозабезпечення.

     А сьогодні перш ніж перейти...

     ГОЛОВА. Юрію Івановичу, ближче до виставки.

     САМОЙЛЕНКО Ю.І.  Перш ніж перейти до розгляду питання охорони здоров'я,  я запрошую всіх на третій  поверх  подивитися  виставку "Мінеральні води України".  Саме завдяки мінеральним водам України наше населення може зберігати своє здоров'я.

     За статистичними даними,  Україна має  одні  з  найбільших  у світі запасів мінеральних вод.

     ГОЛОВА. Юрію   Івановичу,   я   вам   надав   слово,  щоб  ви поінформували про виставку, а доповіді не треба.

     У нас вимог багато.  Ми  проводимо  сьогодні  День  уряду.  Є Положення про День уряду.  Візьміть його прочитайте:  ми не можемо надавати слово.  Я ще раз кажу: згідно з постановою Верховної Ради від  19  жовтня  до  порядку  денного  Дня  уряду у Верховній Раді внесено дві  інформації  Кабінету  Міністрів:  перша  -  про  стан фінансування  системи  охорони  здоров'я  України  та  невідкладні заходи щодо його поліпшення,  з  якою  виступить  міністр  охорони здоров'я Віталій Федорович Москаленко; друга інформація - про стан дотримання вимог законодавства щодо працевлаштування неповнолітніх та  випускників  навчальних закладів 2000 року,  з якою виступлять міністр освіти і науки Василь Григорович Кремень і  міністр  праці та соціальної політики Іван Якович Сахань.

     Відповідно до  Положення  про День уряду,  яке я вам показую, доповідачам надається  до  15  хвилин.  Після  цього  виступи  від профільних  комітетів,  співдоповіді  - 20 хвилин.  І ми завершимо розгляд цих двох питань  підведенням  підсумків  до  чотирнадцятої години.

     Тому я зараз надам слово і увімкну з процедури.

     Слово надається  міністру охорони здоров'я Віталію Федоровичу Москаленку.

     Увімкніть з процедури мікрофон Петра  Миколайовича  Симоненка зліва, а потім Михайла Ратушного справа.

     СИМОНЕНКО П.М., член Комітету Верховної Ради України з питань правової  політики  (багатомандатний  загальнодержавний   виборчий округ,  КПУ).  Фракція  комуністів.  Шановні  колеги!  Сьогодні ми розглядаємо на  Дні  уряду  дуже  принципові  питання,  які  мають відношення як до охорони здоров'я,  так і до практичної підготовки молодого  покоління  до  майбутнього  життя.  Сьогодні  профспілки працівників народної освіти прийшли до Верховної Ради, висловлюючи своє ставлення до того,  в  якому  жалюгідному  стані  знаходиться сьогодні  освіта.  Вони  висловлюють своє ставлення і до того,  як формується бюджет щодо підтримки народної освіти.

     А друге питання,  яке ми розглядаємо,- працевлаштування нашої молоді.  Воно  пов'язане  сьогодні  з системою народної освіти.  У зв'язку з цим я хотів би  попросити:  давайте  ми  також  виділимо п'ять чи сім хвилин для тих людей, які прийшли. А це інтелігенція, потужний загін  інтелігенції  України.  Хай  вони  теж  з  трибуни Верховної  Ради висловлять своє ставлення до цих проблем і вимоги, які вони сьогодні висловлюють стосовно позицій Верховної  Ради.  Я пропоную, щоб і їм надали слово з трибуни Верховної Ради.

     ГОЛОВА. Шановний  Петре Миколайовичу,  ми вмикаємо трансляцію на вулицю,  і  хай  вони  слухають,  про  що  йде  мова.  Депутате Ратушний, будь ласка.

     РАТУШНИЙ М.Я.,  голова  підкомітету  Комітету  Верховної Ради України  з  питань   законодавчого   забезпечення   правоохоронної діяльності  (виборчий округ 164,  Тернопільська область).  Шановні колеги!  Я вважаю, що, без сумніву, питання, яке привело під стіни Верховної  Ради  тисячі  освітян,  -  це підтвердження нерозуміння деким в уряді,  а особливо міністром освіти і науки,  що статтю 57 Закону  про  освіту,  в  якій ідеться про доплату за стаж,  треба, нарешті,  виконувати і виконувати бюджетно.  А  підвищення  на  25 відсотків   не   забезпечує  виконання  цієї  статті,  тому  що  є небезпека, що інфляція...

     Ще одне щодо регламенту. Іване Степановичу, не перебивайте.

     ГОЛОВА. Давайте з процедури, бо я вимкну ваш мікрофон.

     РАТУШНИЙ М.Я.  Друге питання.  Шановні колеги! Я звертаюся до депутатів   усіх   політичних   орієнтацій.   Два  наших  депутати здійснюють  акт  голодування  на  центральному  майдані   України. Викликано  це  тим,  що  протягом місяців не ставиться питання про створення тимчасової спеціальної  комісії  по  фактах  зловживання головою   Київської   облдержадміністрації   на   території  міста Василькова.  Тому від імені фракції я вважаю, щоб це питання знову не затерлося. Іване Степановичу, і щоб воно стояло не третім після обіду, а першим.

     Дякую.

     ГОЛОВА. Дякую.

     Будь ласка,  Віталію Федоровичу.  Прошу уваги!  Ми  увімкнули трансляцію  для  людей,  які зібралися під стінами Верховної Ради, хай слухають. Будь ласка.

     МОСКАЛЕНКО В.Ф.,  Міністр охорони здоров'я України.  Шановний Іване Степановичу!  Шановні народні депутати! Шановні члени уряду! Шановні присутні!  Перш за все дозвольте мені  від  уряду  України висловити подяку Верховній Раді за відчутне посилення турботи щодо охорони здоров'я нашого народу.  За цими словами -  схвалена  вами Програма  дій  уряду "Реформи заради добробуту" із потужним блоком питань з охорони здоров'я:  близько  двадцяти  законів,  прийнятих поточного  року  із  різних  проблем галузі,  в тому числі і сім - прямої дії: проведення сьогоднішнього Дня уряду з найактуальнішого питання - фінансування охорони здоров'я.

     Нагадаю, що від попереднього слухання минуло вже три роки. За цей  час  законодавча  та   нормативна   база   медицини   суттєво зміцнилася.  Лише  за 2000 рік підготовлено десять проектів указів та розпоряджень Президента, сорок дев'ять постанов та розпоряджень Кабінету   Міністрів,  які  вже  прийняті  і  реалізуються.  Зараз розробляється майже п'ятдесят нових актів уряду,  що визначатимуть реформаторський вектор розвитку системи охорони здоров'я.

     Один із   його   напрямів  -  поетапне  збільшення  державних асигнувань в охорону  здоров'я,  їх  раціоналізація  та  ефективне використання  -  визначений  у Посланні Президента України Леоніда Даниловича  Кучми  до  Верховної  Ради  "Україна:  поступ  у   ХХІ століття.   Стратегія   економічного  і  соціального  розвитку  на 2000-2004 роки".

     В абсолютних вимірах проголошена  формула  вже  реалізується. Якщо  у  1998  році  видатки  на  охорону здоров'я з бюджетів усіх рівнів становили 3,6 мільярда гривень,  в 1999 році -  3,8,  то  у 2000  році  обсяги  досягли  4,3  мільярда гривень.  На 2001 рік у проекті державного бюджету передбачено 5,1 мільярда, тобто видатки за ці роки послідовно зросли на 1,5 мільярда гривень. Таким чином, фіксується,  а не  зменшується,  як  раніше,  частка  видатків  на охорону  здоров'я  в  обсягах валового національного продукту 2000 року.  На цьому грунті за умови поліпшення  економічного  стану  в державі   в  наступні  роки  ми  виходимо  на  реальне  збільшення ресурсного потенціалу галузі.

     Шановні народні депутати!  Наш орієнтир -  середні  глобальні витрати  на  медикосанітарну допомогу,  які становлять,  за даними Всесвітньої  організації  охорони  здоров'я,   8   відсотків   від всесвітнього   валового  внутрішнього  продукту.  Для  довідки:  в країнах з низьким і середнім рівнем доходів ці витрати є на  рівні 4  відсотків.  А  Україна  має  в 2000 році лише 2,7 відсотка.  По витратах на охорону здоров'я в  розрахунку  на  одного  жителя  ми посідаємо  111 місце серед 191 країни світу та 8 місце серед країн колишнього Радянського Союзу.  Перед  нами  йдуть  країни  Балтії, Білорусь, Росія, Молдова і навіть Вірменія з її набагато біднішими ресурсами. Ця статистика буде виглядати ще більш несприятливою для України,  якщо  наступні  роки не наповнити активним реформуванням галузі,  не розвинути те позитивне,  що  вже  сьогодні  забезпечує ефективне   використання   ресурсів  навіть  при  існуючому  рівні фінансування.

     Для підтвердження цієї тези  скажу,  що,  посідаючи  у  світі згадане  111  місце  за  питомими  витратами  на охорону здоров'я, Україна за інтегральним критерієм Всесвітньої організації  охорони здоров'я  -  досягнення цілей охорони здоров'я - все ж таки,  і це важливо,  знаходиться за останніми даними на 60 місці у світі. Для порівняння: при значно кращому фінансуванні Росія посідає лише 100 місце, а найближча до нас Молдова - 91. Це однозначно свідчить, що в   Україні   сьогодні   матеріальні   і  кадрові  ресурси  галузі використовуються з максимально можливою ефективністю.

     Однак усе-таки наші зусилля не приводять поки що до помітного поліпшення  стану  здоров'я  населення,  адже діяльність,  власне, медичної галузі, як відомо, забезпечує не більше 10 відсотків його збереження.

     Рівні захворюваності  та  смертності визначаються перш за все комплексом немедичних причин.  Тому загальнодержавними є  проблеми туберкульозу  та  СНІДу,  вирішення  яких  неможливе без суттєвого покращання соціально-економічних  умов  життя.  Зростає  кількість хворих  на  хронічну  патологію,  хвороби  з  обтяжливим перебігом звичайних захворювань,  що вимагають особливо витратних технологій лікування.

     До цього слід додати, що помітно не змінюється і демографічна ситуація  в  Україні.  Середня  тривалість  життя  є   меншою   за аналогічний  показник  у  країнах Європи.  Україна все більше стає старішою.  Пенсіонери,  діти, інваліди мають отримувати достатній, на  рівні  реальної потреби,  обсяг медичної допомоги.  Тож фактор рівня  фінансування  охорони  здоров'я   залишається   актуальним, гострим  та  визначальним.  Він  обумовлює  і  розподіл  бюджетних коштів.

     У своєму виступі наведу лише окремі найбільш важливі  медичні та фінансовоекономічні показники діяльності галузі. У довідці, яку ви маєте, вони наведені детальніше.

     Ось деякі   результати.    Для    забезпечення    доступності медико-санітарної  допомоги  в сільській місцевості протягом трьох років  кількість  поліклінік  і  амбулаторій  збільшилась  на  3,9 відсотка.  Минулого року відкрито 86 лікарських амбулаторій,  а до кінця 2000 року їх кількість планується збільшити ще на 43.

     За останні роки в сільську місцевість було  направлено  понад 8,5  тисячі лікарів (60 відсотків випускників медвузів).  У цілому покращилась ресурсна база медичних закладів на  селі.  Збільшились обсяги  телефонізації,  забезпечення  санітарним  транспортом.  До кінця  поточного  року  буде  здійснено  централізовану  закупівлю автотранспорту  за  рахунок  коштів  держбюджету  на 10,5 мільйона гривень. Це близько 500 санітарних автомобілів.

     Завдяки прийнятій  урядом  цього  року  відповідній  програмі почала  реально впроваджуватись сімейна медицина.  У тих регіонах, де вже діють такі інституції,  відбувається скорочення відвідувань вузькопрофільних   спеціалістів  та  зменшення  викликів  "швидкої допомоги" до 20 відсотків.  Лише  цей  захід  дозволяє  отримувати щорічну економію близько 170 мільйонів гривень, а вивільнені кошти спрямувати на впровадження сучасних технологій.

     Набуває більш  широкого  застосування  і   програмно-цільовий принцип   фінансування.   Це   дозволяє  сконцентрувати  кошти  на виконання найбільш пріоритетних  державних  галузевих  програм  та комплексних заходів програмного характеру.

     Серед них - національні програми "Діти України",  "Планування сім'ї",  "Генетичний  моніторинг",  "Цукровий  діабет",  "Здоров'я літніх   людей",   програми   імунопрофілактики   та   боротьби  з туберкульозом, СНІДом та наркоманією тощо.

     Наприклад, завдяки   комплексній   дії   низки   програм   та організації мережі сучасних...

     ГОЛОВА. Віталію Федоровичу,  прошу вибачення.  Я звертаюся до уряду.  Анатолію Максимовичу Зленко! Ви самі себе поважати будете? Це хто говорить на трибуні?  На трибуні ваш колега. Ну, Іващенко - це ж депутат,  він може дозволити  що  завгодно.  А  ви  ж  колегу повинні слухати.

     Будь ласка.

     МОСКАЛЕНКО В.Ф. Дякую.

     Наприклад, завдяки   комплексній   дії   низки   програм   та організації мережі сучасних  відділень  реанімації  новонароджених вперше  за  роки  незалежності вдалося досягти сталої тенденції до зменшення малюкової смертності з 14 відсотків у 1997 році до  12,8

- у 1999, а за оперативними даними за дев'ять місяців цей показник ще покращився і становить 12 відсотків.  Також суттєво зменшився і рівень материнської смертності.

     Впровадження Національної      програми     імунопрофілактики населення дозволила знизити захворюваність на  керовані  інфекції, охопити   щепленням   96  відсотків  дітей.  Зараз  в  Україні  не реєструються епідемії небезпечних та особливо небезпечних хвороб.

     Дещо стабілізувався рівень онкологічної захворюваності,  а  в містах навіть спостерігається тенденція до його зниження.

     Уже наступного  року планується фінансове забезпечення потреб держави  у  вакцинах  для  профілактики  інфекційних  захворювань, зосередження    значно    більших    централізованих   коштів   на протитуберкульозні заходи,  закупівлю інсулінів та  протипухлинних препаратів.

     Шановні народні депутати!  Сьогодні можна констатувати,  що в державі  за  підтримки  Верховної  Ради  зберігається  пріоритетне фінансування  галузі  в  межах  можливого.  Адже  лише  за дев'ять місяців 2000  року  із  зведеного  бюджету  в  цілому  на  охорону здоров'я  спрямовано 386 мільйонів гривень - більше,  ніж за такий же період 1999 року.  При цьому питома вага  видатків  на  охорону здоров'я  в  2000  році  очікується на рівні 12 відсотків в обсязі зведеного бюджету проти 10,9 в 1999 році.

     Саме завдяки  цьому,  а  також  підвищенню  особливої   уваги Президента  нам  вдалося  досягти позитивної сталої тенденції щодо зменшення заборгованості із заробітної платні медикам. У 1999 році заборгованість  із  заробітної  плати  медичним  працівникам  була зменшена на 135 мільйонів гривень,  або  на  49  відсотків,  а  за десять місяців поточного року - ще на 71 мільйон.

     Таким чином,  сьогодні  поточна  заборгованість  за останніми оперативними даними становить лише 0,6 місяця (сума по регіонах  - 77    мільйонів    гривень).   Зовсім   немає   заборгованості   у Дніпропетровській,  Луганській, Львівській, Черкаській областях та у містах Києві та Севастополі.

     Проте сьогодні  держава  має перед медиками і моральний борг. Адже середній розмір заробітної платні в галузі становить лише 141 гривню.

     Я не хочу сказати,  що науковці, промисловці мають отримувати зарплату меншу,  ніж медики.  Але ж різниця  у  цифрах  досить  ще велика.  Якщо  в  середньому в промисловості працівник отримує 328 гривень,  науковець -  336,  то  середня  заробітна  плата  лікаря становить   лише  200  гривень.  Але  ж  лікарі  та  інші  медичні працівники  несуть  не  тільки  моральну,  професійну,  а   ще   й кримінальну відповідальність.

     Доречно нагадати, що відповідно до статті 77 Основ законодавства  України  про  охорону  здоров'я  працівник медичної  сфери має отримувати зарплату,  не нижчу від середньої в промисловості.

     Завдяки впорядкуванню мережі та штатів,  що було здійснено за останні  три  роки,  змінилася  на  краще  структура  витрат,  яка забезпечує    безпосередньо    лікувальнодіагностичний     процес, зменшилася  частка  оплати  праці  у загальних обсягах видатків на охорону здоров'я.

     Шановні народні депутати!  Проблеми  медицини  знаходяться  у постійному полі зору Президента України.  Без перебільшення скажу, що  визначальним  є  підписаний  Леонідом  Даниловичем  Указ   про додаткові  заходи  щодо  поліпшення  медичної  допомоги  населенню України,  яким передбачено вагомий комплекс міжгалузевих  дій  для підвищення   рівня   здоров'я  наших  громадян.  А  наступний  рік проголошено роком охорони здоров'я.

     Хочу також поінформувати,  що урядом  тиждень  тому  схвалена Концепція  розвитку  охорони здоров'я населення України,  яка буде подана   на   затвердження   Президенту   України.   Це   важливий стратегічний  документ,  який  обговорювався і також був схвалений профільним комітетом Верховної Ради.

     Концепція передбачає системні зміни у сфері охорони здоров'я. У першу чергу ми пропонуємо суттєво розширити позабюджетні джерела фінансування охорони  здоров'я.  Серед  них  чільні  місця  будуть посідати,   якщо   ви  підтримаєте,  загальнообов'язкове  державне соціальне медичне страхування,  добровільне  медичне  страхування, кошти  територіальних громад,  цільові медичні збори,  добровільні внески та пожертви юридичних та  фізичних  осіб  тощо.  При  цьому обсяги державного фінансування також поступово зростатимуть.

     Шановні народні   депутати!   Хочу   вас  запевнити,  що  при виконанні Концепції розвитку охорони здоров'я справа  за  медиками не стане.  1,3 мільйона працівників нашої сфери виконають достойно свій громадянський і професійний обов'язки.

     Що стосується фінансових проблем,  то доповім,  що  ми  стали раціональнішими у використанні коштів державного бюджету. Протягом 2000 року проведено  тендери  для  закупівлі  лікарських  виробів, виробів медичного призначення,  медичного обладнання та санітарних автомобілів із застосуванням процедур відкритих  та  двоступеневих торгів.  Це  дозволило  укласти  контракти на закупівлю товарів та послуг на загальну суму 50 мільйонів гривень.

     Економія бюджетних коштів вже становила 5 мільйонів гривень, за рахунок яких, зокрема, додатково закуплено протитуберкульозних препаратів на суму 2,4 мільйона гривень та  41 санітарний автомобіль на суму 868 тисяч гривень.

     До позитивних  тенденцій  можна  віднести  також  і зростання обсягу бюджетних  асигнувань  на  медикаменти  та  харчування,  що спрямовуються   із  бюджетів  усіх  рівнів.  Наведу  тільки  деякі приклади.  Видатки на медикаменти за останні три роки зросли більш як у два рази. Витрати на харчування збільшилися у півтора раза.

     За дев'ять   місяців  2000  року  зросли  обсяги  виробництва вітчизняних лікарських засобів  на  128  мільйонів  гривень.  Нині вітчизняна  фарміндустрія  на  38  відсотків  забезпечує наш ринок медпрепаратів.  До речі,  це суттєво  економить  кошти  галузі  та населення,  адже  українські  ліки в середньому на 20-60 відсотків дешевші закордонних аналогів.

     Усвідомлюючи обмежені  можливості   бюджету,   ми   проводимо наполегливу   роботу   щодо  залучення  позабюджетних  коштів.  Це благодійні внески,  кошти,  отримані за страховими угодами,  кошти підприємств  та  фінансування  за міжнародними програмами тощо.  У 1999 році їх надійшло близько 180 мільйонів гривень,  а за дев'ять місяців  поточного  року - вже 259 мільйонів.  Це краще за минулий рік на 44, а порівняно з 1998 - на 67 відсотків.

     Шановні народні  депутати!  Які  ми  бачимо   реальні   шляхи поліпшення   фінансового  стану  галузі?  Перш  за  все,  на  чому наголошував   і   Президент    України,    -    це    необхідність багатоканального   фінансування   медичної   сфери,   розвиток   і легалізація платних  медичних  послуг  при  одночасному  зростанні державного фінансування. І це сьогодні вже дійсно робиться.

     Вагомим внеском  у  цю  справу  може бути прийняття Верховною Радою та поетапне, і це дуже важливо, запровадження Закону України про  загальнообов'язкове  державне  соціальне медичне страхування, адже нині жодна країна в світі не бере  на  себе  зобов'язання  із виключно бюджетного фінансування охорони здоров'я.

     Друге. Запровадження   гарантованого   державою  безоплатного рівня та обсягу медичної допомоги. Проект такої постанови Кабінету Міністрів  нами  вже  підготовлено.  Це  дозволить захистити права громадянина на отримання як гарантованих державою медичних послуг, так   і   послуг   більшого  обсягу  та  якості  в  державному  та недержавному  секторах  медичної  допомоги.  Для  цього  необхідно розширювати  і  підтримувати  мережу  недержавних закладів охорони здоров'я і створити реальний ринок медичних послуг для активізації альтернативних джерел фінансування медицини.

     Конкурентне становище  між  закладами  охорони  здоров'я щодо надання медичних послуг приведе до підвищення їх якості,  а  також сприятиме легалізації існуючих тіньових фінансових потоків у сфері охорони здоров'я.

     Наступне. Створення єдиного медичного простору у регіонах. Це усуне  невиправдані  бюджетні  витрати  на  утримання  паралельних медичних структур.  Робота у цьому напрямі значно активізувалася в цьому році.

     Ще один  крок.  Необхідна  також  реальна  підтримка власного фармацевтичного  виробника  для   забезпечення   медичного   ринку дешевими  та  якісними  ліками.  Дієвим  чинником  могло  б  стати підвищення до 15 відсотків тендерної  преференційної  поправки  до ціни   вітчизняної   продукції,   а  також  врегулювання  проблеми державного замовлення на закупівлю вакцин,  інсулінів та ліків для лікування   соціально   небезпечних  хвороб.  Адже  це  питання  і національної безпеки нашої держави.

     Нарешті, потрібна подальша реструктуризація  системи  охорони здоров'я   зі   зміщенням  акцентів  на  первинну  медикосанітарну допомогу.  І це,  власне,  завдання галузі,  що  суттєво  зменшить потреби у високозатратній спеціалізованій допомозі.

     Усе вищезазначене   потребує  внесення  відповідних  змін  до нормативно-правової бази медичної сфери,  перш  за  все  до  Основ законодавства  України  про охорону здоров'я з метою їх приведення до стандартів Європейського Союзу.  Проект таких  змін  ми  готові подати  і  сподіваємося  на  вашу  підтримку  і допомогу,  шановні народні депутати.

     Позитивна бюджетна політика  на  2001  рік  стосовно  охорони здоров'я буде сприяти реалізації цих змін,  адже передбачена низка принципових фінансових тенденцій.

     Перше. Збільшення видатків на охорону  здоров'я  за  зведеним бюджетом на 821 мільйон гривень, або 19 відсотків.

     Друге. Підвищення ролі державного бюджету у зведеному бюджеті охорони здоров'я на 3,6 відсотка.

     Третє. Збільшення обсягу видатків із  державного  бюджету  на виконання   програм   з   охорони   здоров'я   у  два  рази  і  на централізоване придбання ліків і протезів у 3,4 раза.

     Четверте. Збільшення   обсягів   видатків   по   закладах   і установах, підпорядкованих Міністерству охорони здоров'я, в цілому на 289 мільйонів гривень.

     Хотів би сподіватися,  що зазначені заходи будуть  підтримані Верховною  Радою  під  час  розгляду проекту Державного бюджету на 2001 рік у другому читанні.

     Насамкінець підкреслюю: тільки спільні, скоординовані зусилля всіх гілок влади у державі на покращення здоров'я народу приведуть до мети - розквіту нашої незалежної країни,  де житимуть багаті  і здорові  люди.  Цьому  сприятиме  міжгалузева  програма  "Здоров'я нації", яка розробляється за дорученням Президента України.

     Дякую за увагу.

     ГОЛОВА. Шановні   народні    депутати!    Шановний    Віталію Федоровичу! Згідно з положенням зараз ми переходимо до письмових і усних  запитань.  Практика  така,  що  більшість  депутатів  надає перевагу усним запитанням. Тому я вас прошу, зачитуйте письмові, а ми  поки  запишимося  на  запитання  і   потім   вирішимо.   Прошу записатися. Ви зачитуйте письмові запитання і відповідайте.

     МОСКАЛЕНКО В.Ф. Шановний Іване Степановичу! Я хочу доповісти, що  до  Міністерства  охорони  здоров'я  надійшло  тридцять  вісім письмових  запитань.  Це  свідчить  про  велику  увагу  до проблем охорони здоров'я.  Хочу  сказати,  що  запитання  були  від  п'яти комітетів   Верховної   Ради   -   з  питань  охорони  здоров'я  - дев'ятадцять;  з  питань  прав  людини,  національних  меншин   та міжнаціональних  відносин  -  два;  з питань екологічної політики, природокористування   та   ліквідації   наслідків   Чорнобильської катастрофи - три і по одному від комітетів з питань науки і освіти та з питань будівництва, транспорту і зв'язку.

     Крім цього,  надійшли  запитання   від   трьох   депутатських фракцій:  Народного руху - два, блоку Соціалістичної та Селянської партій України (Лівий центр) - два; Комуністичної партії України - одне. Також надійшли запитання від депутатської групи "Відродження регіонів"  -  три,  персонально  від   народних   депутатів   Ніни Степанівни Марковської і Анатолія Варфоломійовича Раханського.

     За напрямами  ці  запитання стосувалися фінансово-економічних питань стану  галузі  -  двадцять  п'ять  (66  відсотків);  питань медикаментозного  забезпечення та вітчизняного виробництва ліків - шість (15 відсотків);  медичного забезпечення  та  стану  здоров'я населення   -   п'ять   (13   відсотків);  медичного  страхування, забезпечення медичними кадрами - по одному.

     Шановні народні депутати!  Дозвольте мені на них  відповісти. Перш  за  все  я  хочу  зачитати  запитання  від Комітету з питань охорони здоров'я, материнства та дитинства. Їх було дев'ятнадцять.

     Запитання. "Яких конкретних заходів збирається вжити уряд для забезпечення  повноти  фінансування  захищених  статей  Державного бюджету України на 2000 рік щодо  охорони  здоров'я,  зокрема  для ліквідації заборгованості по заробітній платні та інших соціальних виплатах,  повного фінансування видатків на придбання медикаментів та    перев'язувальних    матеріалів,    забезпечення   продуктами харчування,   а    також    видатків    на    державні    програми імунопрофілактики   населення,   профілактики  СНІДу,  наркоманії, комплексні заходи боротьби з туберкульозом?"

     Стан фінансування охорони здоров'я в  поточному  році  значно поліпшився.  За  дев'ять місяців заклади охорони здоров'я отримали кошти в  сумі  2  мільярдів  909  мільйонів  гривень,  що  на  787 мільйонів,  або  на  15  відсотків  більше порівняно з відповідним періодом минулого року.

     Заборгованість із заробітної плати,  я вже казав  про  це,  у закладах  охорони здоров'я місцевого підпорядкування зменшилася на 132 мільйони гривень і сьогодні становить  0,6  місяця.  Позитивні тенденції  спостерігаються  у фінансуванні придбання медикаментів, продуктів харчування,  виконання державних програм. За станом на 1 листопада поточного року, здійснено видатків на медикаменти в сумі 42,5 мільйона гривень (62 відсотки), на харчування - 18,8 мільйона гривень  (73  відсотки)  до  планових призначень,  що більше,  ніж минулого року відповідно на 38 і 53  відсотки.  Державні  програми профінансовані   в   обсязі  20  мільйонів  гривень.  Крім  цього, національні  програми  імунопрофілактики  -   на   50   відсотків, профілактики  СНІДу,  наркоманії - 53 відсотки,  комплексні заходи боротьби з туберкульозом - 50 відсотків, але не закінчена проплата тендерних договорів, обсяги видатків яких збільшено в 2000 році на сумму 26, 6 мільйона гривень.

     Друге запитання.  "Коли  Кабінет   Міністрів   приведе   свої нормативні  акти,  що  регулюють  оплату  праці  у системі охорони здоров'я, у відповідність з вимогами статті 77 Основ законодавства України  про  охорону  здоров'я  і  забезпечить перегляд посадових окладів медичних працівників, доведення їх до рівня, не нижчого за розмір середньої заробітної плати працівників промисловості?"

     Відповідь. Указом  Президента  України  про  додаткові заходи щодо  поліпшення  медичної  допомоги  населенню  України  Кабінету Міністрів  України  доручено  під час розробки бюджету на 2001 рік передбачити  перегляд  ставок  посадових   окладів   медичних   та фармацевтичних  працівників  відповідно  до  вимог статті 77 Основ законодавства  України  про  охорону  здоров'я,  на  що  необхідно додатково 1,4 мільярда гривень.

     Реалізувати його   можливо   поетапно   за   умови  грошового забезпечення.  Як перший крок планується з початку наступного року збільшити  посадові оклади працівників соціально-бюджетної сфери в середньому на 25 відсотків.

     Наступне запитання. Коли урядом буде ліквідовано диспропорцію в  міжпосадових  співвідношеннях при оплаті праці різних категорій працівників охорони здоров'я, що виникли після затвердження нового розміру мінімальної заробітної плати?

     Міністерством охорони   здоров'я   опрацьовано  питання  щодо упорядкування міжпосадових співвідношень  в  оплаті  праці  шляхом урегулювання  посадових  окладів  залежно  від складності праці та кваліфікації фахівців. Пропозиції...

     ГОЛОВА. Віталію  Федоровичу,  я  прошу   вибачення.   Шановні народні  депутати!  І  до  вас  звертаюся,  як  до доповідача.  89 народних депутатів записалися,  щоб поставити запитання.  Я  вношу таку пропозицію.  На письмові запитання,  я так відчуваю,  у вас є відповіді.  Тому ці відповіді ви направте в комітети, фракції, щоб не  витрачати  часу,  і  вони ознайомляться із суттю відповіді.  А зараз треба надати  більше  можливості  депутатам  поставити  усні запитання. Я звертаюся і до депутатів, і до вас: враховуючи те, що записалися 89 депутатів,  а в нас є одна година,  треба  все-таки, щоб і запитання, і відповіді були лаконічнішими. Немає заперечень? Немає.

     Слово надається депутату Пилипчуку.  За ним - депутат  Хазан. Будь ласка.

     ПИЛИПЧУК І.М.,  член Комітету Верховної Ради України з питань боротьби з організованою злочинністю і корупцією  (виборчий  округ 124,  Львівська область).  Шановний Віталію Федоровичу! Інформація Кабінету Міністрів про стан фінансування системи охорони  здоров'я України  та  невідкладні  заходи  щодо  його поліпшення сьогодні є надзвичайно  актуальною.  Я   представляю   регіон   (Червоноград, Соснівка),  в  якому  проживає  значна кількість дітей,  хворих на гіпоплазію.  Із 13 тисяч дітей Соснівки більше двох хворіють на цю хворобу,  проте  ця  категорія  хворих  не входить у звітність про осіб,  що потребують  невідкладних  заходів.  За  весь  час  після виявлення  цієї  хвороби  лікарня  в  Соснівці  отримали лише одну стоматустановку.  Батьки  хворих  дітей,  медпрацівники   постійно звертаються  у  всі  інстанції  за  допомогою.  Проте  сьогодні ці питання не вирішуються.

     Дякую за увагу.

     МОСКАЛЕНКО В.Ф.  Дякую за запитання.  Я хочу  сказати,  що  в проекті  бюджету наступного року є дуже потужні фінансові питання, які будуть вирішені в нашій державі.  Перш за все  передбачено  76 мільйонів    гривень    на    вирішення   стовідсотково   проблеми імунопрофілактики.  На 100 відсотків планується забезпечити хворих на туберкульоз ліками - виділяється 36 мільйонів.

     Уперше за  останні роки передбачені кошти - 28 мільйонів - на лікування онкохворих,  хоча ця проблема потребує  більших  коштів. Також планується вирішити проблему хворих на цукровий діабет.

     У програмах Міністерства охорони здоров'я передбачено ще десь 15 пріоритетних  напрямів,  щоб  покращати  ситуацію,  які  будуть фінансуватися із державного бюджету.

     Ваше питання   ми  вивчимо,  і,  можливо,  включимо  його  до переліку пріоритетних проблем, намічених на вирішення в наступному році.

     Що стосується матеріально-технічної бази цієї лікарні.  Після закінчення проведення тендера,  який  практично  на  завершальному етапі,  ми  розглянемо  питання щодо надання гуманітарної допомоги цій лікарні обладнанням.

     Дякую.

     ГОЛОВА. Депутат Хазан. За ним - депутат Гошовська.

     ХАЗАН В.Б.,  голова  підкомітету  Комітету   Верховної   Ради України  з  питань  екологічної  політики,  природокористування та ліквідації наслідків  Чорнобильської  катастрофи  (багатомандатний загальнодержавний виборчий округ,  ПЗУ). Фракція зелених. Шановний Віталію Федоровичу! У Дніпропетровській області в масовому порядку лікарів примушують писати заяви про відпустку за свій рахунок, що, звичайно,  значно погіршує ситуацію з наданням  медичної  допомоги населенню.

     Чи є  така  ситуація  і  в інших областях України і що робить міністерство для поліпшення?

     МОСКАЛЕНКО В.Ф.  Дякую за запитання.  Хочу  вам  сказати,  що Дніпропетровська    область   сьогодні   є   регіоном,   в   якому стовідсотково виплачується заробітна плата. Це перше.

     Друге. Міністерство охорони здоров'я знає про такі випадки  в деяких областях і,  будемо казати,  веде дуже серйозну роботу, щоб таких випадків не було.

     У проекті бюджету наступного року ми  плануємо  стовідсотково забезпечити фондом оплати праці наших медичних працівників, і тому я вважаю, що таких явищ не буде і не повинно бути.

     Дякую.

     ГОЛОВА. Валентина Гошовська. За нею - депутат Кульчинський.

     ГОШОВСЬКА В.А.,  голова Комітету  Верховної  Ради  України  з питань   соціальної   політики   та  праці  (виборчий  округ  178, Харківська область).  Дякую. Шановний Віталію Федоровичу! Справді, останнім  часом  вдалося  привернути  увагу  всіх  гілок  влади до проблеми охорони здоров'я,  про це свідчать і шість  законів,  які були прийняті лише цього року, шість указів тощо.

     І все ж, в умовах, коли на особу витрачається лише 20 доларів на рік, які ви бачите резерви для того, щоб медицина функціонувала достатньо  саме  для пересічного українця?  У зв'язку з цим,  який відсоток від валового внутрішнього продукту закладається в бюджеті 2001  року?  Яке  реальне  з  врахуванням інфляції буде підвищення заробітної плати?

     І що ми будемо все-таки робити з проблемою інсуліну?

     Дякую.

     МОСКАЛЕНКО В.Ф. Дякую вам за запитання.

     Перш за  все  я   хочу   сказати,   що   всі   країни   світу розподіляються на 3 групи.  У першій групі відсоток ВВП на охорону здоров'я - 10 і вище,  в другій - від 5 до 10  і  в  третій  групі країни,  в  яких  5 відсотків і менше.  На жаль,  сьогодні Україна знаходиться серед таких країн.

     У проекті бюджету наступного року  ми  все  ж  таки  плануємо зафіксувати  цей  відсоток,  і  він  буде  становити  приблизно  3 відсотки.  І  ви  знаєте  про  те,  що  бюджет  охорони   здоров'я збільшиться  на  821  мільйон  гривень.  І якщо ми з вами будемо і надалі так працювати і наступного  року  ще  збільшимо,  то  через декілька років стан охорони здоров'я поліпшиться, і ми будемо мати ту цифру, яка буде працювати на охорону здоров'я.

     Щодо другого запитання.  Хочу сказати,  що,  дійсно, проблема забезпечення  хворих  на  цукровий діабет - серйозна проблема.  На початку цього року,  в  лютому,  хворі  на  цукровий  діабет  були забезпечені  інсуліном  лише  на  10-12  відсотків.  Міністерством охорони здоров'я разом з регіонами було вжито серйозних заходів, і сьогодні зросла ця цифра до 50-70 відсотків.

     У проекті  бюджету наступного року вперше є сума 35 мільйонів на закупівлю інсуліну  централізовано.  І  ми  разом  з  регіонами будемо  намагатися  вирішити  проблему щодо забезпечення хворих на цукровий діабет стовідсотково.  Хочу назвати цифру - приблизно 132 мільйони гривень.

     Дякую.

     ГОЛОВА. Депутат Кульчинський. За ним - депутат Доманський.

     КУЛЬЧИНСЬКИЙ М.Г.,  член  Комітету  Верховної  Ради України з питань паливноенергетичного комплексу, ядерної політики та ядерної безпеки  (багатомандатний загальнодержавний виборчий округ,  НРУ). Шановний Віталію Федоровичу!  І  ваша  доповідь,  і  ті  позитивні тенденції,  які  сьогодні  є  в  охороні  здоров'я,  свідчать  про системну,  цілеспрямовану  і  продуману  працю  очолюваного   вами міністерства.

     Я знаю,  що  ви  знайомі з концепцією системної реорганізації охорони здоров'я у місті  Полтаві  на  основі  лікарняних  кас  та об'єднання лікарів лікарняних кас.

     Я також  розумію,  що  з  реформою  охорони  здоров'я ми дуже запізнилися.  Як ви ставитеся до системи реорганізації  на  основі лікарняних кас?

     МОСКАЛЕНКО В.Ф.   Міністерство   охорони  здоров'я  сьогодні, скажемо так,  дуже активно працює над  реформами.  Я  хочу  просто поінформувати   шановних   народних  депутатів,  що  ми  закінчили розробку    нової    версії    проекту    Закону    України    про загальнообов'язкове  державне  соціальне медичне страхування.  Цей проект завізований всіма міністерствами.  І  найближчим  часом  ми подамо його на розгляд Верховної Ради. Це перше.

     Друге. Закінчено  розробку  постанови  Кабінету Міністрів про гарантований рівень надання безоплатної медичної допомоги,  згідно з якою буде роз'єднане те,  що держава забезпечуватиме безоплатно, і те, що ми будемо доплачувати - за організацію медичної допомоги.

     І третє.  Сьогодні ми працюємо над версією  рамкового  Закону про цільові внески на охорону здоров'я. Це стосується медикаментів та  харчування.  Я  думаю,  що  це  значно  покращить  ситуацію  в майбутньому.

     Дякую.

     ГОЛОВА. Депутат Доманський.

     ДОМАНСЬКИЙ А.І.,  голова  підкомітету Комітету Верховної Ради України з питань національної безпеки і  оборони  (багатомандатний загальнодержавний   виборчий  округ,  КПУ).  Фракция  коммунистов. Виталий Федорович, я хочу задать вам два вопроса.

     Первый. В   Житомирской    области    начальник    управления медицинского  обеспечения  Парамонов,  разезжая  на дорогостоящем мерседесе,  с 1991 года закрыл все  сельские  медицинские  пункты. Скажите,   пожалуйста,   какова   перспектива   открытия  сельских медицинских пунктов в Житомирской области?

     Второй. В Вооруженных Силах  Украины  сегодня  76  солдатских столовых   переведены  на  полевое  питание,  то  есть  развернуты походные кухни, подготовка пищи происходит в этих походных кухнях, солдаты  питаются  из котелков,  обработка посуды - тоже в полевых условиях.  Это  создает  условия   для   возникновения   различных заболеваний?

     Отслеживает ли Министерство здравохранения эту обстановку,  и какие  меры  принимали  для  того,  чтобы  перевести   солдат   на стационарное  питание,  чтобы  подключить  газ,  электроэнергию  к военным городкам?

     Спасибо.

     МОСКАЛЕНКО В.Ф.   Дякую   за   запитання.    Що    стосується Житомирської області. Я хочу сказати, що ця область відноситься до регіонів,  де,  скажемо так,  охорона здоров'я краща,  ніж в інших регіонах. Це перше.

     Друге. Міністерство охорони здоров'я вже протягом року працює над тим, щоб сільські лікарські амбулаторії і дільничні лікарні не закривалися.

     У своєму  виступі  я сказав про те,  що ми відкрили навіть 86 нових і плануємо ще відкрити.  Дійсно,  в Житомирській  області  є проблема   забезпеченості  кадрами  сільських  лікарень.  Сьогодні укомплектованість такими кадрами в сільській місцевості  становить у  середньому  60-65 відсотків.  І ми будемо вирішувати це питання найближчим часом.

     Що стосується забезпечення харчуванням військових. Це питання ми  вивчимо  разом  з  відповідною медико-санітарною службою нашої армії.  І якщо там є якісь порушення, ми, може, будемо втручатися, щоб покращити цю ситуацію.

     Дякую.

     ГОЛОВА. Віталій Журавський. За ним - Олександр Мороз.

     ЖУРАВСЬКИЙ В.С.,  перший  заступник голови Комітету Верховної Ради України з питань культури і духовності (виборчий округ

 68, Житомирська    область).    Християнськодемократична   партія України. У мене до вас є кілька запитань.

     Перше запитання.  Останнім часом серед населення  і  фахівців дуже  багато  говориться  про зростання рівня інвалідності.  Чи не могли б ви прояснити цю проблему?

     Друге запитання.  Чи   ведеться   в   Україні   контроль   за безпечністю для здоров'я продуктів харчування?

     І третє  запитання.  Які заходи планує здійснити Міністерство охорони здоров'я щодо забезпечення  найнеобхіднішими  ліками  наше населення?

     Дякую.

     МОСКАЛЕНКО В.Ф.   Я   дякую   за   такі  серйозні,  проблемні запитання.  Перш  за  все  я  хочу  відповісти,  що   ситуація   з інвалідизацією в нашій державі дещо стабілізувалася. В останні два роки є тенденція  щодо  її  зниження.  Сьогодні  в  нашій  державі інвалідів десь приблизно 5 відсотків. До речі, хочу нагадати, що в країнах Західної Європи  -  десь  приблизно  10  відсотків.  То  в принципі Україна порівняно з іншими країнами виглядає позитивно. У нас зменшився рівень первинної інвалідності,  і що  дуже  важливо, зменшився рівень інвалідизації працездатного населення.

     Друге запитання    щодо    безпечності   продуктів.   Дійсно, Міністерство охорони здоров'я останнім часом напрацювало  потужний блок  цих питань,  питання ці контролюються.  Хочу сказати,  що на території України в цьому році порівняно з минулим роком кількість спалахів   епідемій,   кількість  випадків  захворювань  на  різні інфекційні хвороби знизилася.  Тобто це питання  контролюється.  Я можу навести приклади щодо тих сотні мільйонів кілограмів або тонн продуктів,  які ми заборонили,  вилучили в населення.  І  це  буде свідчити, що робота проводиться, дійсно, краще.

     І третє  запитання  щодо  ліків.  У доповіді я сказав,  що за останні 2-3 роки питома вага обсягів фінансування на  ліки  значно зросла,  десь приблизно у два рази. Що стосується наступного року, то ви знаєте,  в проекті бюджету ( я теж про це казав) є  захищені позиції,  насамперед  щодо тих ліків,  які сьогодні конче потребує населення -  на  лікування  туберкульозу,  цукрового  діабету,  на імунопрофілактику,  і те,  що ми вважаємо дуже і дуже важливим, 28 мільйонів планується направити на закупівлю ліків онкохворим,  які сьогодні дуже потребують цього.

     Дякую.

     ГОЛОВА. Олександр Мороз. За ним - депутат Гуцол.

     МОРОЗ О.О.,  член  Комітету  Верховної  Ради України з питань аграрної  політики  та  земельних  відносин  (виборчий  округ  92, Київська   область).   Фракція  "Лівий  центр".  Шановний  Віталію Федоровичу! Сьогодні рівно рік, як обраний новий старий Президент. Тисячі   щасливих   учителів  прийшли  під  стіни  Верховної  Ради привітати всіх із цим святом.  Вони представляють злиденну галузь, таку ж галузь, яку очолюєте і ви, і ми вам щиро співчуваємо.

     У зв'язку з тим два запитання.  Скажіть, будь ласка, скільки, на ваш погляд,  потрібно додати в бюджеті коштів,  щоб  хоч  трохи наблизитися  до  конституційних  норм  про  захист здоров'я людей? Навіть,  якщо це будуть емісійні кошти, наша фракція переконана, і всі депутати підтримають цю пропозицію, бо вам сьогодні неймовірно важко працювати.

     І друге  запитання.  Ви  знаєте,  що  біда   в   Первомайську поширюється далі і далі. Засобам масової інформації заткнули рота, щоб вони не говорили про те,  що там робиться.  Заручниками стають ваші підлеглі:  лікарі,  медсестри,  няні.  Я прошу вас,  звертіть увагу на цю проблему більше, тому що то велика біда, яка, можливо, порівнюється тільки із Чорнобильською катастрофою.  Я думаю,  що і люди вас зрозуміють, і ми вас підтримаємо.

     Будь ласка, дайте відповідь на ці питання.

     МОСКАЛЕНКО В.Ф. Дякую за такі важливі запитання.

     Щодо першого запитання.  Я хочу сказати,  що ця цифра  відома всім:  і фахівцям, і народним депутатам. Щоб забезпечити в повному обсязі гарантований рівень надання безоплатної медичної  допомоги, сьогодні  треба десь приблизно 12 мільярдів.  Тобто сьогодні ще не вистачає десь 5-6 мільярдів.  І ми хотіли б залучити їх за рахунок інших  джерел  фінансування охорони здоров'я завдяки гарантованому рівню,  завдяки обов'язковому державному медичному  страхуванню  і насамперед  нашому  рамковому  закону,  проект  якого  ми сьогодні розробляємо, про цільові внески на охорону здоров'я, медикаменти і харчування.  Якщо  б  ми  додали  ще  3-4  мільярди на лікування і харчування, ми б повністю вирішили проблему забезпечення населення якісною доступною медичною допомогою.

     Що стосується  другого запитання про ситуацію в Первомайську. Тут я, шановний Олександре Олександровичу, не дуже хотів би з вами погодитися.   Міністерство   охорони   здоров'я   разом  з  іншими міністерствами,  зокрема  міністерствами  з  питань   надзвичайних ситуацій,   екології,   відпрацювало   повністю   все,   що  могло відпрацювати.  Ми знаємо і  володіємо  ситуацією  досконально.  Ми запросили  всіх фахівців і експертів,  які схотіли приїхати в нашу державу.  Вони провели відповідні дослідження і сьогодні  повністю погодились з висновками урядової комісії.

     Минулого тижня було проведено спільне засідання двох урядових комітетів,  на  яких  були  розглянуті  питання   висновків   щодо Первомайська. Сьогодні ніяких "білих" плям не залишилося, сьогодні населення там здорове,  діти там  здорові.  Я  це  кажу  з  повною відповідальністю.  Ну  ми  хотіли  б провести профілактичні заходи щодо наступного року,  щоб ця  ситуація  не  повторилася.  Я  хочу сказати,  що все зроблено,  інформація повністю прозора, є звіти в Міністерстві  охорони  здоров'я,  і  я  запрошую   всіх   народних депутатів і кого це цікавить:  ми можемо представити стовідсоткову відкриту інформацію щодо цієї ситуації.

     Дякую.

     ГОЛОВА. Михайло Гуцол. За ним - Олександр Жир.

     ГУЦОЛ М.В., секретар Комітету Верховної Ради України з питань прав   людини,  національних  меншин  і  міжнаціональних  відносин (багатомандатний загальнодержавний виборчий округ,  ПЗУ).  Фракція "Яблуко".  Фракція "Яблуко" завжди стояла і буде стояти на позиції захисту прав людини.  Це одна з найважливіших  програм  фракції  і тому, пане міністре, у мене є до вас суттєві запитання.

     Чи знаєте   ви,   що   посадові   оклади  медсестер  найвищої кваліфікації - 117 гривень,  лікаря після семи  років  навчання  в медичному інституті - 135 гривень.  Пане міністре,  скажіть,  будь ласка,  чому порушується указ Президента про  поліпшення  медичної допомоги  населенню?  Коли в цьому буде наведено належний порядок? Чому щодо медиків грубо порушується законодавство про працю,  і ви з приводу цього абсолютно нічого не робите, не підвищуєте посадові оклади?

     І ще.  Я зустрічався з пікетуючими, вони дуже просять підійти до  них  і,  я  хотів би вас попросити,  щоб ви їм пояснили,  чому склалася така ситуація в нашій медицині в Україні?  Це ж жах! Люди в нас просто помирають.  Голодні хірурги йдуть на операцію.  Невже це можна терпіти?! Чи не пора вам піти у відставку?

     Дякую.

     МОСКАЛЕНКО В.Ф.  Дякую за запитання,  але я не  можу  з  вами погодитися.  Чому?  Тому що, дійсно, за останній рік було зроблено дуже багато,  щоб таке ганебне явище як заборгованість із  виплати заробітної  плати медичним працівникам зникло.  Я хочу нагадати (у доповіді я  казав  про  це),  що  станом  на  1  січня  1999  року заборгованість становила 253 мільйони, і в деяких областях була за

5-7,  8-9 місяців. Сьогодні ми практично маємо 15 регіонів, які не мають  заборгованості,  а інші мають заборгованість 1-2 місяці.  І тільки у двох областях заборгованість більше ніж  за  два  місяці. Мені  хотілося  б  вірити,  що  в цьому році за допомогою уряду це питання буде вирішено,  і ми  не  будемо  мати  заборгованість  із виплати заробітної плати.

     Інше питання   -  це  підвищення  заробітної  плати  медичним працівникам.  Дійсно,  я з вами  погоджуюся,  що  заробітна  плата медичних працівників,  зокрема медичних сестер і лікарів, потребує підвищення.  І я за це.  Але я  хочу  вам  нагадати,  що  в  указі Президента,  який  Леонід  Данилович підписав 8 серпня цього року, найперше серед усіх галузей було визначено  підвищення  заробітної плати  медичним  працівникам на 25 відсотків.  І це було доручення Кабінету Міністрів. І мені дуже приємно сьогодні казати про те, що це  вже  враховано в проекті бюджету 2001 року.  Тобто я з вами не можу погодитися,  що ми нічого не робимо,  сидимо  і  чекаємо.  Ми наполегливо працюємо і хотіли б, щоб це питання було вирішено так, як воно повинно вирішуватися в нашій державі.

     Дякую.

     ГОЛОВА. Олександр Жир. За ним - депутат Кириленко.

     ЖИР О.О.,  голова підкомітету Комітету Верховної Ради України з   питань   боротьби  з  організованою  злочинністю  і  корупцією (виборчий округ 35,  Дніпропетровська  область).  Дякую.  Шановний пане  міністре!  Вже  кілька років у державі ведеться розмова щодо впровадження  сімейної  медицини.  В   якому   стані   знаходиться вирішення   цього  питання  на  сьогодні  і,  на  вашу  думку,  чи покращиться рівень надання медичної допомоги населенню?

     І друге коротке запитання стосується щодо туберкульозу.  Мені його ставили буквально вчора на Дніпропетровщині.  Сьогодні рівень фінансування лікування хворого з відкритою формою -  2  гривні  на день.  Я  не  лікар,  але  розумію,  що  при  такому  фінансуванні вилікувати неможливо.

     Що робить  Міністерство  охорони  здоров'я,  що   нам   треба прийняти  Верховною  Радою задля того,  щоб зупинити це лихо,  яке поширюється в державі?

     Дякую.

     МОСКАЛЕНКО В.Ф. Я дякую за слушні серйозні запитання.

     Щодо першого питання. Я хочу нагадати, що в червні цього року урядом  було  затверджені комплексні заходи щодо розвитку сімейної медицини в нашій державі,  і  це  був  реальний,  конкретний  крок уперед.

     Цими заходами  передбачається  перехід  на лікування хворих і догляд за хворими  на  принципі  сімейної  медицини.  Ми  плануємо протягом  4-5  років  це  зробити.  Уже  кожний рік ми готуємо 250 сімейних  лікарів  завдяки  інтернатурі,  тобто  після  закінчення медичних  вузів.  Приблизно  стільки  ж  ми готуємо через програми удосконалення лікарів і перевведення  з  інших  професій.  А  якщо подивитися на якість і ефективність цього заходу, то хочу сказати, що  аналіз,  який   ми   провели   в   Львівській,   Житомирській, Хмельницькій,   Полтавській   областях,  де  це  вже  запроваджено декілька років,  то завдяки цій системі звернення до  спеціалістів "вузьких"  спеціальностей  знизилось  на  20 відсотків,  на швидку медичну допомогу - теж на 20 відсотків.  Тобто підвищується якість надання   медичної  допомоги,  покращує  доступність  і  економить ресурси.

     Щодо другого запитання про туберкульоз.  Скажу,  що це дійсно дуже  гостре  питання.  У цьому році Міністерство охорони здоров'я провело тендер,  і вже сьогодні я можу з відповідальністю сказати, що  ми  закупили  ліків  на 27 мільйонів гривень.  Практично на 90 відсотків  на  цей  рік  і   наступний   забезпечено   хворих   на туберкульоз, яких, дійсно, в нашій країні ще дуже багато.

     Крім цього,  міністр  охорони  здоров'я  взяв цю проблему під особистий контроль.  Щомісячно  це  питання  стоїть  на  апаратній нараді  і щоквартально - на колегії Міністерства охорони здоров'я. Ми слідкуємо за  станом  укомплектованості  кадрами  цієї  мережі, хочемо  забезпечити стовідсотково професійними кадрами.  І ставимо собі  таке  завдання   -   наступного   року   зупинити   епідемію туберкульозу в нашій державі.

     Дякую.

     ГОЛОВА. Депутат Кириленко. За ним - депутат Калінчук.

     КИРИЛЕНКО В.А.,  секретар  Комітету  Верховної Ради України з питань   соціальної    політики    та    праці    (багатомандатний загальнодержавний  виборчий округ,  НРУ).  Народний рух.  Шановний Віталію  Федоровичу!  З  цього  приводу  і  по  цій   проблематиці надходить   дуже   багато   звернень   виборців.   От   одне,  від білоцерківської організації Всеукраїнського  об'єднання  ветеранів зараз переді мною.  Є дуже багато підписів,  зачитувати не буду. І воно  адресується  багатьом,  у  тому  числі  і  міністру  охорони здоров'я. Не знаю, чи ви бачили це звернення.

     У зверненні порушуються дві проблеми - надзвичайно актуальні, зокрема,  для Білої Церкви.  IV зона  радіоактивного  забруднення, асортимент ліків,  які можна дістати безкоштовно і та кількість по кожній  з  позицій  асортименту  не  витримують  жодної   критики. Практично всі люди мають право на безкоштовне придбання цих ліків, але не мають фактично можливості їх дістати.  Що робиться в  цьому напрямі?  І яка взаємодія тут центрального органу виконавчої влади і місцевих бюджетів?

     І друге запитання.  Чи не потрібно нам зараз, аби ініціювати, активізувати  роботу органів і місцевої влади,  місцевих бюджетів, провести  спеціальні  засідання  обласних,  міських,  якщо  хочете навіть селищних рад,  по проблемі охорони здоров'я, щоб розв'язати ті питання,  які можна розв'язати на місцевому рівні?  Адже  немає паперу,  бланків  для  рецептів,  лампочок тощо.  Ці питання треба вирішувати на місцях. З цього приводу що можна сказати?

     МОСКАЛЕНКО В.Ф.  Дійсно,  ви згадали  проблеми,  які  повинні вирішувати місцеві органи виконавчої влади. Але я хочу сказати про медикаменти.

     Тут є проблеми.  Перша - реальна наявність цих медикаментів в аптеках.   І  це  питання,  скажемо  так,  ми  можемо  вирішити  і контролювати.

     І друга проблема пов'язана з першою - реальні кошти для того, щоб  це  вирішити.  Будемо  сподіватися,  що  все-таки бюджет буде прийнятий,  і кошти на ці  ліки  будуть  виділені,  в  тому  числі найбільше регіонам.

     І третя  проблема  - перегляд переліку найнеобхідніших ліків, якими повинні бути забезпечені наші хворі.  Ми над  цим  переліком щодо його розширення сьогодні працюємо.

     Дякую.

     ГОЛОВА. Депутат Калінчук. За ним - депутат Чобіт.

     КАЛІНЧУК В.А.,  член Комітету Верховної Ради України з питань аграрної політики та  земельних  відносин  (виборчий  округ,  143, Одеська область). Прошу передати слово Ващук Катерині Тимофіївні.

     ГОЛОВА. Будь ласка.

     ВАЩУК К.Т.,  голова  Комітету Верховної Ради України з питань аграрної  політики  та  земельних  відносин  (виборчий  округ  20, Волинська область).  Шановний Віталію Федоровичу! Я хочу поставити таке запитання.  У нас виникає багато проблем з  лікуванням  дітей тут,  у Києві, особливо, коли необхідно хірургічне втручання, коли дитині потрібна операція на серці чи нирках,  чи якась інша.  І ці операції всі платні.

     Ви знаєте, як часто звертаються до вас депутати, в тому числі і  я.  І  я  дуже  вдячна,  бо  ви  завжди,  справді,  дуже  чуйно відгукуєтеся і допомагаєте. Але не кожна людина дійде до депутата, і не всі зможуть знайти підтримку особисто міністра.

     Тому таке запитання.  Що нам треба передбачити у бюджеті, аби всі  складні  випадки  в  дітей  були безплатними в нашій державі? Інакше ці діти просто приречені,  і горе батьків  не  можна  нічим пояснити.  Ви  знаєте,  які  мають  статки 90 відсотків населення. Скажіть, будь ласка, і ми постараємося у бюджеті це підтримати.

     Дякую.

     МОСКАЛЕНКО В.Ф.  Я дякую за дуже болюче і серйозне запитання. Передусім  я  хочу  сказати,  що  ваше прохання виконано.  Хвора з Волині два дні тому прооперована.  Вона нормально себе почуває, ми зробили все, що належить.

     Стосовно самої   проблеми.   Дійсно,  потреба  в  оперативних втручаннях складає близько 5-6 тисяч на рік.  Ми робимо  приблизно одну-півтори  тисячі  операцій,  і  поза  можливостями залишається

3-3,5 тисячі дітей.

     Ми з колегами з регіонів намагалися вирішити це питання. Вони сьогодні тут присутні. Ми повинні відпрацювати схему фінансових та інших потоків,  які охоплюють міністерства,  регіони і  інститути. Тобто  треба  підрахувати,  скільки  потрібно  коштів.  Ми  знаємо потребу,  знаємо наші можливості.  Потрібно запланувати відповідну суму  в держбюджеті,  яка закривала б цю проблему,  в тому числі в регіонах.

     Гадаю, цього року ми  все-таки  до  цієї  проблеми  підійдемо зовсім  близько.  Є  домовленість з Академією медичних наук,  тому інститути підпорядковані академії.  Є домовленість  з  Олександром Федоровичем Возіановим.  Я думаю, що ми такі розрахунки підготуємо і намагатимемося скерувати цю проблему так,  щоб  у  нас  не  було головної  болі,  щоб  ми не думали кожен день,  як і де це робити. Тому що, як ви знаєте, сьогодні вартість однієї операції складає в середньому від 2-3 тисяч до 15 тисяч гривень.

     Дякую.

     ГОЛОВА. Депутат Чобіт. За ним - депутат Романчук.

     ЧОБІТ Д.В., секретар Комітету Верховної Ради України з питань Регламенту,  депутатської етики та  організації  роботи  Верховної Ради  України  (багатомандатний  загальнодержавний виборчий округ, НРУ). Прошу передати слово Івану Кірімову.

     ГОЛОВА. Будь ласка, увімкніть мікрофон Кірімова.

     КІРІМОВ І.З.,  голова  підкомітету  Комітету  Верховної  Ради України  з  питань  охорони  здоров'я,  материнства  та  дитинства (виборчий округ  95,  Київська  область).  Фракція  "Батьківщина". Насамперед дякую за передане слово.

     Шановний Віталію  Федоровичу,  мені  дуже  часто доводиться з вами спілкуватися.  І я радий,  що ви  горою  стоїте  за  те,  щоб допомагати  всім,  хто  до  вас  звертається,  зокрема людям,  які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

     Однак я хотів вас запитати таке. У своїй доповіді ви сказали, що  треба  звертати  увагу  на  вітчизняного товаровиробника.  Так скажіть, будь ласка, чому ж ось уже протягом трьох років під таким великим    тиском    Борщагівський   завод   хіміко-фармацевтичних препаратів, що директор змушена переховуватися, завод не працює на повну  потужність,  хоча  міг би виготовляти необхідні медикаменти для України? Це перше запитання.

     І друге.  Північ   Київської   області   значно   постраждала внаслідок  Чорнобильської  катастрофи,  але  якщо  ви  пройдете по лікарнях     Макарівського,     Бородянського,     Вишгородського, Іванківського,  Поліського районів,  то помітите, що там не просто немає достатньо лікарів і медикаментів,  а немає  ліжок,  білизни. Мені  думається,  що  це також дуже важливе питання.  І я хотів би почути від вас відповідь,  як  найближчим  часом  ми  будемо  його вирішувати?

     Дякую.

     МОСКАЛЕНКО В.Ф.   Я  дякую.  Дуже  непрості  запитання.  Щодо Борщагівського заводу хіміко-фармацевтичних препаратів,  то, як ви знаєте,  його кілька місяців тому відвідав Президент нашої держави Леонід  Данилович  Кучма,  були  дані  відповідні  доручення.   Це підприємство акціонерного товариства,  і,  я вважаю, воно запрацює тепер краще. Від Міністерства охорони здоров'я сьогодні там не все залежить.

     Стосовно другого  запитання - по Київській області.  Справді, матеріально-технічне   забезпечення   медичних   установ   області потребує поліпшення,  як,  до речі,  і інших областей, районів. Що може  Міністерство  охорони  здоров'я  цього  року  тут   зробити? Найближчим  часом  десь  десять чи й більше машин швидкої допомоги буде передано  Київській  області  для  надання  швидкої  медичної допомоги населенню. Можливо, і з обладнання щось теж буде передано установам цієї області.

     Я думаю,  що  потрібно  наполегливіше  працювати   керівникам охорони   здоров'я   цієї   області   щодо   забезпечення  ліками, обладнанням лікувальних установ.

     Після прийняття бюджету на наступний  рік  завдяки  тендерам, які   ми   плануємо   провести,   є   сподівання   на   поліпшення матеріальнотехнічного  забезпечення  медичних  закладів  Київської області, і ми на це звернемо увагу в своїй роботі.

     Дякую.

     ГОЛОВА. Депутат Романчук. За ним - депутат Савенко.

     РОМАНЧУК П.М.,  член Комітету Верховної Ради України з питань соціальної політики та  праці  (багатомандатний  загальнодержавний виборчий округ, ПСПУ). Прошу передати слово Наталії Вітренко.

     ВІТРЕНКО Н.М.,  член Комітету Верховної Ради України з питань економічної політики, управління народним господарством, власності та інвестицій (виборчий округ

 160, Сумська область). Фракція Прогресивної соціалістичної партії України, соціалістична опозиція.

     Передусім, Іване   Степановичу,  я  прошу  вас  надати  слово представникові тих людей,  які зараз пікетують Верховну Раду. Це і є  наш  народ.  І  щоб  не хтось з політиків переказував,  що вони вимагають,  а нехай їх представник вийде  на  трибуну  і  пояснить депутатському залу,  уряду, як жити сьогодні вчителям, лікарям, що вони вимагають від влади.

     І в мене запитання до пана  міністра.  У  своєму  виступі  ви сказали,  що  захворюваність і смертність в Україні зростають і що це викликано комплексом немедичних причин. Я цілком згодна з вами. Ви  працюєте  в  уряді,  і  саме  уряд виконує вимоги Міжнародного валютного  фонду,  саме  уряд   перевів   енергоринок   на   ручне управління, а тепер з людей вичавлюють останні копійки за плату за житловокомунальні послуги.  Ви  особисто  розумієте,  що  люди  не можуть через це сплатити за ліки, оплатити операцію. Саме ви такою політикою на вимогу МВФ перевели всю медичну допомогу  на  платний шлях.  Скажіть,  будь ласка, як сьогодні уряд розуміє, що потрібно змінювати  політику,  треба  відходити  від   вимог   Міжнародного валютного фонду і піднімати власне виробництво, щоб люди працювали і заробляли собі на життя?

     МОСКАЛЕНКО В.Ф.  Я дякую за запитання.  Я відповідаю за  стан охорони здоров'я в нашій державі,  і ще раз хочу сказати,  що якби ми щорічно додавали на охорону  здоров'я  1  мільярд  гривень,  то через  3-4  роки ця проблема в нашій державі,  мабуть,  вже не так гостро стояла б. Це по-перше.

     По-друге. Є абсолютно реальні кроки поліпшення цієї  ситуації в  цьому  році,  і  є перспектива поліпшення її в наступному році. Щодо взаємодії з іншими міністерствами, які дійсно відповідають за стан  здоров'я  нашого  населення,  то  я  хочу вам доповісти,  що Міністерством охорони  здоров'я  розроблений  проект  міжгалузевої програми "Здоров'я нації".  Це інтегральна комплексна програма,  в якій братимуть участь всі відповідні міністерства,  в  тому  числі освіти, екології, культури та інші, які впливають на стан здоров'я населення.  Тобто,  ми над цією проблемою працюємо і  намагаємося, щоб  наша  Україна  мала  гідний  рівень здоров'я населення,  який відповідає вимогам Всесвітньої організації охорони здоров'я.

     Дякую.

     ГОЛОВА. Депутат Савенко. За ним - депутат Григорович.

     САВЕНКО М.М.,  член Комітету Верховної Ради України з  питань охорони   здоров'я,   материнства  та  дитинства  (багатомандатний загальнодержавний  виборчий  округ,  ПСПУ).  "Трудовая   Украина". Виталий Федорович,  у меня несколько вопросов и главный наболевший вопрос,  который уже поднимался в зале,  - это  закрытие  лечебных учреждений.  Закрываются  лечебные учреждения.  Например,  закрыта поликлиника

 2 горбольницы города Смелая, и в это здание переводится налоговая инспекция.  У меня к вам такой вопрос:  каковы действия в связи  с этим вашего министерства?

     В настоящее  время  закрывается Макеевская городская больница 7.  Я вам  направил  около  4,5  тысячи  подписей  жителей  города Макеевки  с  просьбой  не  закрывать это лечебное учреждение.  Что именно  делает  по  этому  вопросу  Министерство   здравоохранения Украины?

     В вашем  выступлении  прозвучала  мысль о платных медицинских услугах в лечебных учреждениях коммунальной  формы  собственности. Какое ваше отношение к решению Конституционного Суда, запрещающего платные услуги в лечебных учреждениях?

     И такой вопрос.  Во многих лечебных учреждениях сейчас  можно услышать  о том,  что главные врачи лечебных учреждений заставляют медиков писать заявления  о  работе  на  0,75  ставки  в  связи  с повышением  минимальной  заработной платы до 118 гривень.  Если не напишешь заявление,  тебя уволят с работы.  Какое мнение по  этому поводу  министерства?  Этот  вопрос  я  вам  задавал  на заседании Комитета по вопросам здравоохранения.

     И еще.  Привлеченные средства - это прекрасно.  Но кто  будет контролировать,  как они используются в лечебных учреждениях?  Они же используются бесконтрольно.

     Спасибо.

     МОСКАЛЕНКО В.Ф.  Я дякую вам за  великий  комплекс  запитань. Передусім  щодо  закриття  медичних установ.  Конституцією України заборонено змінювати мережу медичних установ  (ви  це  знаєте),  і Міністерство охорони здоров'я теж за це стоїть і контролює.  Але є процеси реорганізації,  і вони не пов'язані  з  закриттям  якихось конкретних медичних установ,  адже це погіршило б надання медичної допомоги в регіонах. Ми домовились, і комісія Міністерства охорони здоров'я   перевіряє   це   питання.   Якщо   буде   виявлено,  що порушуватимуться права мешканців цього регіону, то ми втрутимось і не дозволимо здійснити такі плани.

     Щодо платних   медичних  послуг.  Ви  знаєте,  що  вони  були заборонені в тому вигляді,  в якому вони були на  15  лютого  1999 року.  Сьогодні  фактично  платні  і  медичні  послуги надаються в стоматології, а також це різні медогляди населення.

     Підготовлено проект Постанови Кабінету Міністрів України  про гарантований  рівень  безоплатної  медичної  допомоги.  Ми  хочемо диференціювати платні медичні послуги і платну  медичну  допомогу. Окрім цього,  ми хочемо звернутись у відповідні юридичні інстанції за правовою допомогою,  щоб розмежувати суто  медичну  допомогу  і медичні послуги.  Після цього будуть затверджені ці медичні й інші послуги, щоб ми цивілізовано працювали в даній сфері.

     Що стосується  вашого  питання,  яке  ви  задавали  мені   на засіданні комітету і зробили це сьогодні ще раз,  - щодо того,  що медичні працівники працюють на 0,75 ставки, то скажу, що, зокрема, Донецька область на сьогодні повністю не має заборгованості.  Тому ми ще раз подивимось,  чому там примушують медиків працювати не на повну ставку. В принципі фонд оплати праці був запланований такий, що  забезпечує  100-  відсоткову  працю  всіх  фізичних   медичних працівників.

     В наступному році я обіцяю, що таких ганебних явищ не буде.

     Дякую.

     ГОЛОВА. Депутат Григорович. За нею - депутат Кочерга.

     ГРИГОРОВИЧ Л.С.,  заступник  голови  Комітету  Верховної Ради України  з  питань  охорони  здоров'я,  материнства  та  дитинства (багатомандатний загальнодержавний виборчий округ,  НРУ). Народний рух України.  Шановний Віталію  Федоровичу,  в  мене  до  вас  два запитання. Перше. Яким буде розмір зарплати медичних працівників у 2001 році,  як вона співвідноситиметься із прожитковим  мінімумом, які  темпи її нарощення і яке співвідношення між зарплатою освітян і медиків?

     Друге запитання - щодо  капітального  будівництва.  Весь  час говориться про закриття. А які об'єкти планується завершити в 2001 році,  які з них є  стратегічними  і  які  обсяги  фінансування  є критичними до їх завершення?

     Дякую.

     МОСКАЛЕНКО В.Ф. Дякую вам за запитання.

     Перше запитання - щодо параметрів заробітної платні - справді дуже серйозне, і я ще раз до нього повертаюсь.

     Заробітна плата медичним працівникам  буде  підвищена  на  25 відсотків.  Сьогодні наші фахівці спільно з фахівцями Міністерства соціальної політики та праці відпрацьовують механізми все  ж  таки збереження  відповідної  диспропорції,  яка сьогодні є між оплатою молодшого медичного персоналу і  лікарів.  Ми  хотіли  б,  щоб  ця різниця  все  ж  таки  була,  тому  що  надання  медичної допомоги залежить передусім від лікарів і медичних сестер.

     Ми сподіваємось,  що за рахунок  підвищення  зарплати  на  25 відсотків (а можливо,  й з інших джерел, які нам обіцяють) буде це питання вирішено.

     Що стосується капітального будівництва,  то,  на жаль,  все ж таки  його  обсяги  за  останні  роки  зменшились,  хоча  в деяких областях будуються і амбулаторії,  і лікарні,  і центри. І це дуже нам приємно бачити,  наприклад,  у Рівненській області,  яка цього року збудувала декілька таких цікавих потужних сучасних об'єктів.

     Дуже приємно відмітити,  що у місті Києві, завдяки увазі мера Олександра   Олександровича  Омельченка  відкрито  декілька  нових потужних установ,  які надають висококваліфіковану сучасну медичну допомогу.

     Дякую.

     ГОЛОВА. Депутат Кочерга. За ним - депутат Супрун.

     КОЧЕРГА В.Г.,  секретар  Комітету  Верховної  Ради  України з питань боротьби з організованою злочинністю і корупцією  (виборчий округ   49,   Донецька  область).  Коммунистическая  партия.  Иван Степанович!  Накануне нашего "Дня уряду" я  побывал  в  ряде  школ Добропольского    района,    встречался    с   педагогами   города Красноармейска.  Ситуация в педагогических  коллективах  -  крайне напряженная.  Поэтому  я  поддерживаю  предложение,  которое  внес товарищ  Симоненко,  относительно  того,  чтобы  дать  возможность выступить представителям тех, кто сейчас находится возле Верховной Рады.

     Теперь вопросы к вам,  Виталий Федорович.  Я хочу сказать вам большое  спасибо.  В  ряде случаев я обращался лично к вам и вашим работникам - помогают чем могут!  Однако почти на каждом приеме, - а  у  меня  одномандатный  округ,  -  обращаются  ко мне инвалиды, участники боевых действий с жалобами на то,  что не обеспечиваются они  в полном размере медикаментами,  особенно сердечно-сосудистой группы, в частности церебрализином.

     Я полагаю,  что вы  должны  внести  предложение  усилить  эту позицию в бюджете, и мы проголосуем.

     И еще.  Вы сказали относительно инсулина,  что необходимо 135 миллионов,  а всего выделяется - одна треть.  Как вы  думаете  эту проблему решить? Потому что в том же городе Красноармейске, хотя и бюджет  неплохой,  но   проблема   обеспечения   решается   только наполовину.

     Спасибо.

     ГОЛОВА. Віталію  Федоровичу,  у  зв'язку з тим,  що було одне запитання до мене,  я відповідаю. Шановний Вікторе Герасимовичу, з тими,  хто  пікетує біля Верховної Ради,  ведуть переговори голова комітету Ігор Юхновський і  міністр  освіти  Василь  Кремень.  Про результати  переговорів  повідомимо.  А  то у нас виходить,  що ми маємо вимоги не від них, а від тих, хто симпатизує їм.

     Будь ласка, Віталію Федоровичу.

     МОСКАЛЕНКО В.Ф.  Дякую,  Іване Степановичу. Я відповідаю вам, шановний   народний   депутате,  на  запитання  щодо  забезпечення інсуліном.

     Потреба нашої держави для інсулінозалежних хворих, яких у нас 126  тисяч,  складає  132  мільйони гривень.  У державному бюджеті цього року було 5 мільйонів.  Вони повністю  всі  використані.  На наступний  рік  плануємо  35  мільйонів.  Але 35 мільйонів - це із державного бюджету.  Відповідно будуть  допомагати  регіони.  Якщо сума буде більша, значить, будемо вирішувати більше.

     Ще раз нагадаю.  У лютому цього року забезпеченість інсуліном хворих у нашій державі становила 8-12 відсотків.  Сьогодні це  вже 50-60  і навіть 80-90,  а в місті Києві - 100 відсотків.  Тобто ця проблема сьогодні контрольована,  стабільна,  і вона поліпшується. Ми хотіли б цю проблему розв'язати в наступному році,  і ми будемо це робити.

     Що стосується ветеранів війни,  то в  мене  до  них  особлива увага  і  особлива  повага  у Міністерства охорони здоров'я.  Ми в цьому місяці плануємо провести в Дніпропетровську нараду  з  цього приводу.   Там   дійсно  створена  сучасна  потужна  установа  для обстеження і лікування ветеранів війни.  Ми хочемо  показати  всім керівникам охорони здоров'я нашої держави, як це треба робити і як це роблять у Дніпропетровську.

     Що стосується  забезпечення  медикаментами,  харчуванням.  То все-таки  в  установах,  у  яких  лікуються ветерани,  сьогодні на харчування витрачається 3,5-5 гривень,  а на  ліки  приблизно  5-7 гривень.   Це  суттєво  відрізняється  від  медичних  установ,  де лікуються інші громадяни.

     Дякую.

     ГОЛОВА. Депутат Супрун. За нею - депутат Чубаров.

     СУПРУН Л.П.,  голова  підкомітету  Комітету  Верховної   Ради України  з  питань  бюджету  (виборчий  округ 100,  Кіровоградська область).   Шановний   Віталію   Федоровичу,   на   жаль,   аналіз законопроектів,  які  знаходяться сьогодні на розгляді у Верховній Раді,  свідчить  про  те,  що  Кабінет   Міністрів,   як   суб'єкт законодавчої  ініціативи,  не  подав  до  Верховної  Ради  жодного кардинального законопроекту,  який  свідчив  би  про  реформування сфери охорони здоров'я. А ви врахуйте, що Кабінет Міністрів уже 10 місяців перебуває у відповідному правовому становищі.

     За таких умов у мене виникає  запитання.  У  проекті  бюджету 2001   року   взагалі   не  передбачено  ніякого  реформування,  і збільшення видатків на заробітну плату на 25 відсотків  свідчитиме тільки   про  одне:  оскільки  ми  прийняли  закон,  яким  піднято мінімальний рівень заробітної плати на 60 відсотків -  від  74  до 118  гривень,  -  то  реального  збільшення  заробітної  плати для працівників сфери  медицини  взагалі  не  відбудеться.  На  що  ви сподіваєтеся  за  таких  умов?  Адже  збільшення  фінансування  по окремих програмах,  якщо  ви  будете  закуповувати  за  тендерними умовами  ліки  для  туберкульозних,  інсулінозалежних  хворих,  не вирішить  проблем  у  медичній  сфері.  На  що  ви   сподіваєтесь? Бюджетний комітет,  розглядаючи питання про фінансування медицини, намагається передбачити додаткові кошти для збільшення  заробітної плати  до  того  рівня,  який  визначений  і указом Президента,  і статтею 77 Основ законодавства України про охорону здоров'я.

     Ви знаєте реальні цифри, скільки для цього потрібно коштів?

     Дякую.

     МОСКАЛЕНКО В.Ф.  Я дякую  вам  за  дуже  складне  і  серйозне запитання,  тому  що,  я  ще раз нагадаю:  для того,  щоб вирішити проблеми охорони здоров'я в нашій державі,  потрібно 12  мільярдів гривень.  Це дуже великі кошти. Держава сьогодні, на жаль, не може забезпечити такі обсяги.  І скільки б не працювало у нас  медичних працівників,  і скільки б не було лікарень, є ставлення держави до охорони  здоров'я,  що  складає  певну  суму.  Тому  кардинальними змінами ми сьогодні займаємося, це гарантований рівень, який дасть змогу,  так би мовити,  від'єднати державну частку  і  те,  що  ми повинні  дозаробити,  дозібрати  і спрямувати на охорону здоров'я. Нам потрібно ще знайти приблизно 4-5,  а то й 6 мільярдів гривень, щоб забезпечити населення відповідним рівнем медичної допомоги. Ми сьогодні шукаємо джерела, щоб вирішити ці питання.

     Що стосується законопроектів, то я ще раз нагадую: розроблено програму  "Здоров'я  нації",  Кабінетом  Міністрів схвалено проект Концепції   розвитку   охорони   здоров'я    населення    України, гарантований    рівень    передбачено    проектом    Закону    про загальнообов'язкове державне і соціальне медичне страхування, який завізований практично усіма міністерствами і незабаром з'явиться у Верховній Раді.  Оце наші реальні кроки щодо реформування  галузі. Стосовно  медичної  допомоги на ті обсяги коштів,  які є,  то вона може бути така, яка вона є.

     Хочу зазначити,  що якщо минулого року були тільки  негативи, то  цього  року  ми  разом  з вами все-таки знайшли практично один мільярд на охорону  здоров'я.  І  це  дуже  велика  потужна  сума, враховуючи, що ми мали лише 4 мільярди.

     Дякую.

     ГОЛОВА. Депутат Чубаров. За ним - депутат Кожин.

     ЧУБАРОВ Р.А., перший заступник голови Комітету Верховної Ради України   з   питань   прав   людини,   національних   меншин    і міжнаціональних відносин (виборчий округ

 8, Автономна Республіка Крим).  На своє запитання я  вже  отримав відповідь.   Прошу   передати  слово  колезі  Біловолу  Олександру Миколайовичу.

     ГОЛОВА. Увімкніть мікрофон депутата Біловола.

     БІЛОВОЛ О.М.,  народний депутат України (виборчий  округ  99, Кіровоградська  область).  Шановний  Віталію Федоровичу,  судячи з вашої доповіді і знаючи ситуацію,  яка склалася в системі  охорони здоров'я,  ми  бачимо,  що  у  такий  тяжкий час є певні зрушення, бачимо,  як міністерство працює на виконання програм, затверджених урядом  і  указом  Президента.  Я  хотів  би,  щоб ви відповіли на декілька  запитань,  які  зараз  є,  мабуть,   основними   і   які перекликаються  із  запитаннями  тих  народних  депутатів,  у яких болить серце за наших хворих, за працівників охорони здоров'я.

     Перше запитання.   Ми   бачимо,   як   ніколи,    виділяється позабюджетних  коштів  понад  800  мільйонів  гривень  на  систему охорони здоров'я.  Як, на вашу думку, ці кошти будуть розподілені, чи   буде   збільшено  кошти  на  утримання  пацієнтів  у  денному стаціонарі.  Мається на увазі,  чи буде збільшено фінансування  на харчування,  лікування й так далі.  Скільки це коштуватиме? До нас люди звертаються з запитаннями, що їм відповідати?

     Друге запитання.  Які кошти будуть  передбачені  на  науку  у вищих  навчальних  медичних  закладах?  Адже  якщо  зараз  не буде вкладено кошти в науковий потенціал,  то,  мабуть,  нашій  охороні здоров'я буде дуже сутужно.

     І третє запитання.  Яка частина цих коштів буде спрямована на виконання національних програм,  затверджених указом Президента  і Верховною Радою?

     І щодо  заробітної  плати,  тому  що це,  мабуть,  є одним із основних  питань.  Фахівці,  багато  народних   депутатів   внесли пропозицію  до  бюджетного  комітету  і  є  згода Прем'єр-міністра України Віктора Андрійовича  Ющенка,  щоб  передбачити  підвищення заробітної  плати працівникам охорони здоров'я з урахуванням вимог статті 77 Основ законодавства  України  про  охорону  здоров'я  на рівні  середньої  заробітної плати в промисловості,  на очікуваний рівень інфляції, який передбачається десь 18-20 відсотків.

     ГОЛОВА. Будь ласка, відповідайте.

     МОСКАЛЕНКО В.Ф.  Шановний Олександре Миколайовичу! Я дякую за дуже важливе запитання.  І хочу відповісти. Заплановані на охорону здоров'я  оці  821  мільйон  гривень  в  плюсі  на  наступний  рік розподіляються   так:   518  мільйонів  -  це  заробітна  плата  з нарахуванням у місцевому бюджеті (63  відсотки),  302  мільйони  - заробітна плата установам, які підпорядковані Міністерству охорони здоров'я, на утримання санепідемслужби і централізовані заходи.

     Стосовно централізованих заходів,  то до них належать у  тому числі  державні  програми  і  ліки.  Назву найголовніші з них.  Це комплексні заходи боротьби з туберкульозом (я вже називав  суму  - 36  мільйонів),  програма  "Здоров'я  літніх  людей",  заходи щодо розвитку державної служби медицини катастроф,  комплексна програма генетичного  моніторингу  в Україні на 1999-2003 роки,  комплексні заходи щодо розвитку сімейної медицини, програма "Цукровий діабет" (35  мільйоні),  а  також  Національна  програма імунопрофілактики населення на 1993-2000 роки (76 мільйонів).

     Окрім цього,  будуть вирішені  проблеми  придбання  протезів, ліків для онкохворих,  інсуліну,  тест-системи, кардіостимулятори, штучні   клапани   серця,   ліки    для    лікування    гемофілії, фенілкетонурії,  ізотопи, вакцини, ВІЛ-інфіковані та інші, якщо ці кошти отримає охорона здоров'я.

     Дякую.

     ГОЛОВА. Депутат Рябікін.  За ним - депутат  Лимар.  Увімкніть мікрофон депутата Тігіпка, будь ласка.

     ТІГІПКО С.Л.,  член  Комітету Верховної Ради України з питань фінансів   і   банківської   діяльності   (виборчий   округ    36, Дніпропетровська область).  "Трудова Україна". Віталію Федоровичу, спочатку одна пропозиція.  Ми всі, особливо депутати, які працюють в округах,  стикаємося з проблемою інсуліну. І сьогодні відповідь, яку ви вже давали на це запитання,  мене не  задовольняє.  У  мене така  пропозиція:  централізувати витрати по закупівлі інсуліну на центральний бюджет, тому що місцеві бюджети з цим не справляються. А  зараз  терміново  потрібно  прийняти рішення,  щоб казначейство пропускало ці платежі. Останній випадок: є гроші, можна заплатити, але  казначейству  дано вказівку пропускати тільки на енергетику і заробітну плату.  На інсулін гроші не  проходять  -  не  пропускає казначейство.

     Друге запитання. Ви сказали, що потрібно 12 мільярдів,  і цього ми в бюджеті сьогодні не маємо і найближчим часом  не  знайдемо.  На  жаль,  ви  нічого  не сказали про платні медичні послуги.  Сьогодні  нашим  медичним  закладам  надзвичайно важко  надавати  навіть  легальні  платні  послуги.  Вони  змушені придумувати якісь фонди,  вони не  знають,  як  це  робити.  І  ці рішення свого часу були прийняті. Ви нічого не сказали і про такий можливий вихід,  як страхова медицина.  Будь  ласка,  якщо  можна, скажіть більше про реформи і про платні послуги.

     Дякую.

     МОСКАЛЕНКО В.Ф.  Дякую, шановний Сергію Леонідовичу, за ваші, дійсно, важливі запитання. Про інсулін я з вами цілком погоджуюся, ми подумаємо, можливо, випишемо варіант проекту постанови Кабінету Міністрів з цього приводу,  якщо це можна буде так зробити в цьому році.  Ми  хотіли  б  це  питання  вирішити  на державному рівні і підняти цю планку хоча б десь на 50,  60,  70 відсотків наступного року,  щоб,  будемо  казати,  зменшити це навантаження на регіони. Тому що завдяки проведенню  централізованої  закупівлі  ми  можемо знайти  додаткові  ресурси,  як  ми  знайшли їх для боротьби проти туберкульозу. Я хочу нагадати, що завдяки тендеру ми зекономили на 27 мільйонах 2,4 мільйона гривень, що є великою цифрою.

     Щодо платних  послуг,  то  справді це проблема,  "біла пляма" сьогодні.  Ми не можемо  вийти  з  цієї  колізії.  Я  вважаю,  що, можливо,  гарантований рівень нам допоможе плюс тлумачення платної медичної допомоги і платних  медичних  послуг,  як  це  зробили  в Росії.  Тоді  ми  могли  б  відкрити  цей  люфт,  щоб цивілізовано працювати з платними медичними послугами.  Адже нині можемо  брати плату лише за стоматологію і за медичні огляди.  Решту ми збираємо за рахунок благодійних внесків, фондів і інших джерел.

     Стосовно страхової медицини я хочу сказати,  по-перше,  що ми вже  завершили  роботу  над цим законопроектом,  зібрали всі візи. Правда,  там є зауваження наших колег з Міністерства фінансів.  Не знаю, як ми це подолаємо, але цей законопроект розглядатиметься на Раді соціального партнерства 28 листопада,  тобто вже скоро. Після цього ми, можливо, його передамо до Верховної Ради.

     Окрім цього,  потужно  працювала  група  фахівців громадської організації "Пульс України",  яка готує окремий  законопроект  про цільові внески в охорону здоров'я на медикаменти і харчування.

     Ми підрахували  цю  суму,  яка складає сьогодні приблизно 115 гривень на мешканця нашої держави на рік, а реально є 5-6 гривень. І,  можливо,  частково  це  буде  вирішенням страхової медицини на покриття тих витрат,  скажімо,  на медикаменти і харчування,  коли люди не можуть отримати медичної допомоги.

     Дякую.

     ГОЛОВА. Останнє запитання - Микола Кухарчук. Нема.

     Ніна Покотило. Нема.

     Борис Беспалий - десь вийшов.

     Полюховича нема. Сафронов є? Не бачу.

     Завершуємо. Дякую   вам,  Віталію  Федоровичу,  за  змістовні відповіді.

     МОСКАЛЕНКО В.Ф. Я теж хочу подякувати вам, Іване Степановичу, за  те,  що  ви  дали  змогу  мені сьогодні тут доповісти про стан охорони здоров'я,  за серйозні запитання і за спілкування,  яке  я зміг мати сьогодні тут.

     Дякую.

     ГОЛОВА. Ми приймаємо вашу подяку, працюйте на здоров'я.

     Шановні народні  депутати,  ми  повинні  вирішити питання,  з якими звертались народні  депутати,  зокрема  депутат  Кочерга.  Я давав  пояснення,  що  група  народних  депутатів  від профільного комітету на чолі з  Ігорем  Юхновським,  міністр  освіти  і  науки Василь  Григорович  Кремень  вели  переговори  з пікетуючими,  які вимагають надання слова.

     Але головуючий не має такого права без погодження із залом.

     Тому я ставлю це на голосування.  Хто за  те,  щоб  урахувати вимогу   пікетуючих   біля   стін   Верховної  Ради  і  надати  їх представнику слово, прошу проголосувати.

     "За" - 218.

     По фракціях покажіть.

     Слово для   співдоповіді   надається   Віталію    Григоровичу Черненку,  голові Комітету з питань охорони здоров'я,  материнства та дитинства (Шум у залі).

     Ви збирайтеся з думками, я поставлю!

     Будь ласка, Віталію Григоровичу.

     ЧЕРНЕНКО В.Г.,  голова  Комітету  Верховної  Ради  України  з питань охорони здоров'я,  материнства та дитинства (виборчий округ 48,  Донецька область).  Шановні народні депутати, питання, яке ми розглядаємо,  це на сьогодні питання суто бюджетного фінансування. У системі людських  цінностей  здоров'я  посідає  особливе  місце: втративши  його,  усі  інші  цінності  втрачають  свій сенс.  Тому охорона здоров'я людини,  особливо під час зростання  екологічного навантаження,  демографічного спаду,  економічної нестабільності є чи не найбільшим актуальним завданням держави.

     Зрештою, здоров'я населення країни - це потужні та  ефективні продуктивні  сили,  здатні  забезпечити  піднесення  економіки  та добробуту.  Тому   суспільство   і   держава   мають   забезпечити пріоритетність охорони здоров'я, удосконалення медичної допомоги і сприяти  запровадженню  здорового  способу   життя.   Для   цього, передусім   має  бути  забезпечене  належне  фінансування  системи охорони здоров'я.

     Однак, незважаючи на складну демографічну  ситуацію,  високий рівень  загальної  захворюваності  та  смертності населення,  стан фінансового забезпечення  галузі  є  катастрофічно  поганим.  І  в останні  кілька  років  практично  ніяких ознак його поліпшення не спостерігалося.

     За даними МОЗ,  потреба закладів охорони здоров'я в коштах на 2000  рік  становить 12 мільярдів гривень,  в розрахунку на одного жителя - 243 гривні.  У проекті зведеного бюджету на 2001  рік  на охорону здоров'я виділено коштів на суму 5,1 мільярда гривень,  що в розрахунку на душу населення складає лише  104  гривні,  або  18 доларів США.

     Для порівняння.  Витрати  на охорону здоров'я в розрахунку на одного жителя складають,  наприклад,  у Великій Британії  від  700 доларів  США,  до  3,8 тисячі доларів у Сполучених Штатах.  Частка видатків на охорону  здоров'я  у  валовому  внутрішньому  продукті України за останні чотири роки зменшилася більш як у півтора раза: з 4,3 відсотка до 2,7 відсотка у  проекті  Державного  бюджету  на 2001 рік.

     Частка видатків  на  охорону  здоров'я  у структурі загальних видатків зведеного бюджету теж з року в  рік  знижується.  У  1997 році  ця  величина складала 11,5 відсотка,  а у проекті Державного бюджету на 2000 рік передбачено лише 10,4 відсотка.

     За таких умов діяльна система охорони здоров'я  підтримується фактично  лише  завдяки  неймовірним  зусиллям  самих медиків,  їх високій   громадській   відповідальності   та   вірності    своєму професійному обов'язку.

     При цьому  середньомісячна  заробітна плата в системі охорони здоров'я у вересні поточного року становила лише 141 гривню,  що у 2,3  раза  менше  заробітної  плати  у промисловості і майже вдвоє менше за прожитковий мінімум.

     Наслідком такого жалюгідного рівня матеріального забезпечення наших   медиків   є  неспроможність  оплачувати  житловокомунальні послуги,  користування транспортом,  придбання життєво  необхідних товарів.  Усе  це  призводить до загострення соціальних настроїв у колективах медичної галузі.

     Деякі регіональні профспілки працівників охорони здоров'я вже ініціюють виникнення трудових спорів на місцевому та національному рівнях.

     Наш комітет не раз загострював увагу нинішнього та попередніх урядів  на  необхідності термінового вжиття заходів для приведення умов оплати праці медиків у відповідність із  вимогами  статті  77 Основ законодавства України про охорону здоров'я.

     Однак питання  про  відповідний  перегляд  посадових  окладів працівників охорони здоров'я досі так і не  вирішено.  Мало  того, навіть  існуючу  мізерну  заробітну  плату  далеко  не всі медичні працівники можуть отримати своєчасно.

     За даними  Держкомстату  України,  за  станом  на  10  жовтня поточного  року  509 тисячам працюючих у закладах охорони здоров'я держава заборгувала 115 мільйонів гривень.

     Ще однією проблемою в організації оплати  праці  в  галузі  є відсутність  коштів  на  забезпечення підвищення посадових окладів спеціалістів  у  зв'язку  із   збільшенням   розміру   мінімальної заробітної плати.

     Внаслідок цього  заробітна плата висококваліфікованого лікаря нині мало відрізняється від зарплати санітарки.  Через відсутність коштів     вдаються    до    таких    незаконних    методів,    як добровільнопримусова відправка працівників у безоплатні відпустки, припинення виплати надбавок за кваліфікаційну категорію,  роботу в шкідливих умовах праці тощо.

     У проекті  бюджету  на  2001  рік   передбачено   кошти   для підвищення  заробітної плати в галузі лише на 25 відсотків,  що за умов інфляції фактично не покращує фінансове становище медиків.

     З кожним роком усе більше  й  більше  загострюється  проблема відсутності  необхідних  лікарських  засобів,  обладнання та інших життєво важливих для галузі речей.

     Задекларовані державою гарантії надання безоплатної  медичної допомоги практично не виконуються.  І населення змушене все більше сплачувати за медичні  послуги  з  власної  кишені.  Безоплатність медичної  допомоги  в  тому  вигляді,  до якого всі звикли,  стала ілюзією. Продовжує зростати тіньовий ринок медичних послуг.

     У зв'язку із цим назріла необхідність удосконалення  правових засад надання громадянам безоплатної медичної допомоги.  Необхідно і створення економічно-правового механізму додаткового надходження фінансових ресурсів для забезпечення потреб галузі.

     На нашу   думку,   розв'язати   цю   проблему   можна  шляхом запровадження    загальнообов'язкового    медичного     державного страхування.

     Згідно з Указом Президента України від 8 серпня 2000 року про додаткові  заходи  щодо  поліпшення  медичної  допомоги  населенню України  уряд  у другому півріччі поточного року повинен розробити та внести на розгляд Верховної Ради  України  проект  відповідного закону.

     На думку комітету, зволікати із виконанням цього завдання, за яким стоїть  чи  не  найголовніша  суть  реформи  системи  охорони здоров'я,  далі не можна. Хоча цей закон може запрацювати на повну силу не відразу, його потрібно приймати і поступово вводити в дію.

     Однак поки що уряд і Верховна Рада повинні  зробити  все  для того,   щоб   в   якомога   повному   обсязі   в  наступному  році профінансувати  такі  нагальні  потреби,  як  придбання  інсуліну, протитуберкульозних препаратів, вакцин, електрокардіостимуляторів, забезпечити заходи боротьби із ВІЛ/СНІДом,  лікування онкологічних хворих, проведення операцій по трансплантації органів тощо.

     Не менш важливим є забезпечення вчасного виконання ряду інших доручень  Президента,  що  передбачені   названим   вище   указом. Відповідні  позиції  нами  закладено у проекті постанови Верховної Ради по результатах сьогоднішнього слухання.

     На думку комітету,  для поліпшення стану фінансування системи охорони здоров'я потрібно не лише залучення нових

     додаткових коштів.  Важливе  значення  мають  і  заходи  щодо реорганізації використання наявних фінансових ресурсів.

     Іване Степановичу...

     ГОЛОВА. Віталію  Григоровичу,  я  вам  нагадую,  ви   читайте положення:  головуючий  може надати до п'яти хвилин,  до п'яти.  7 хвилин 20 секунд.

     ЧЕРНЕНКО В.Г. Іване Степановичу, я завершую, все, я зрозумів. Отаке ставлення взагалі в державі.

     Мова йде,  зокрема, про недотримання першочерговості видатків по захищених статтях бюджету та про порушення встановленого урядом порядку тендерних централізованих закупівель медикаментів.

     І останнє.  На  думку  комітету,  одним  із дієвих механізмів парламентського  контролю  за   фінансуванням   охорони   здоров'я населення  могло  б  бути затвердження загальнодержавних програм у цій галузі Верховною Радою України,  як це передбачено статтею  85 Конституції України.  На жаль,  жодна із таких програм, на відміну від  інших  галузей,  незважаючи  на   встановлений   Конституцією порядок,   досі   Верховною   Радою  не  затверджена.  Це  питання вирішується  або  Президентом,  або  Кабінетом  Міністрів.   Іване Степановичу,  якщо не повернемося обличчям до охорони здоров'я, не буде охорони здоров'я як стрункої дієвої системи.

     ГОЛОВА. Не змушуйте вимикати мікрофон.

     ЧЕРНЕНКО В.Г. І фінансування залежить тільки від уряду.

     ГОЛОВА. Шановні народні депутати,  зачитую:  після відповідей на  запитання  для  уточнення запитання (відповідей) представникам профільного  комітету  може  надаватися  слово  до  п'яти  хвилин. Читайте і не зловживайте.

     Переходимо до  обговорення.  У  нас  записалися 20 депутатів, залишилося 14 хвилин.  Тому я вас прошу: або економте регламентний час і більше промовців виступить, або ми не зможемо...

     Слово надається  Володимиру Моісеєнку.  За ним буде виступати депутат Роєнко.

     Ще раз проголосуємо про надання слова?  Хто за те, щоб надати слово від пікетуючих,  прошу проголосувати.  Пізніше зовсім нікому буде...

     "За" - 249.

     Ігор Рафаїлович   від   комітету.   По   фракціях   покажіть. Володимире Миколайовичу, немає часу, ідіть на трибуну.

     МОІСЕЄНКО В.М.,  голова  підкомітету  Комітету Верховної Ради України   з   питань   державного   будівництва    та    місцевого самоврядування  (виборчий  округ  53,  Донецька область).  Фракция Коммунистической  партии  Украины.  Уважаемые  коллеги!   Я   хочу обратить ваше внимание на предмет сегодняшнего обсуждения. У нас в повестке дня записано:  информация Кабинета Министров Украины "про стан  фінансування  системи  охорони  здоров'я".  Вот  я  хотел бы обратить внимание  именно  на  эту  сторону  вопроса.  Мы  сегодня обсуждаем  не  уровень работы Министерства здравоохранения,  о чем большинство из вас задавали вопросы,  а именно  финансирования.  И здесь по-хорошему должен был бы стоять не министр здравоохранения, а министр финансов,  Премьер-министр,  а,  возможно,  и  Президент Украины.

     Ведь министр  здравоохранения - всегонавсего подчиненное лицо у тех, кто решает вопросы финансирования, в том числе у Верховного Совета   Украины,   который   принимает   государственный  бюджет, определяя степень финансирования.  Поэтому за те вопросы,  которые сегодня  были подняты,  мы с вами и,  в первую очередь "більшість" Верховного Совета,  которая голосует, одобряя бюджет уже не первый год, несем прямую ответственность.

     За что же она должна нести ответственность,  эта "більшість"? Я зачитаю статью 49 Конституции,  потому что, думаю, многие из вас забыли об этом.

     "Кожен має  право  на  охорону здоров'я,  медичну допомогу та медичне страхування".  Давайте посмотрим,  реализовано сегодня это право?   Конечно   же,  нет.  Большинство  людей  сегодня,  будучи больными,  стараются не обращаться в медицинские учреждения, т. к. не в состоянии оплатить даже лекарства и элементарные нужды.

     Читаем вторую часть этой статьи: "Охорона здоров'я    забезпечується    державним     фінансуванням відповідних     соціально-економічних,     медико-санітарних     і оздоровчо-профілактичних програм". Вы все слышали, что в несколько раз  меньше  мы  -  Верховный  Совет  Украины,  в  первую  очередь "більшість",  - обеспечивает вместе с правительством вот это самое "фінансування".  Поэтому  очень легко сегодня перевести стрелки на министра здравоохранения и на  систему  работы  здравоохранения  в органах коммунальной собственности.  Но давайте посмотрим на себя, что  сделано  Верховным  Советом  Украины  для  реализации   этого конституционного права.  Куда смотрит наш Комитет з питань охорони здоров'я,  материнства та дитинства? Здесь высказывались, конечно, некоторые соображения по поводу того,  что сделано и могло бы быть сделано на законодательном уровне.  Но ведь главный вопрос  -  это вопрос  государственного  бюджета и теневой системы финансирования экономики. Теневой! Он сегодня не решается.

     Я хотел бы услышать прежде всего мнение министра финансов  по этому вопросу:  что собирается Министерство финансов решать в этом направлении?

     Уважаемые коллеги! Завершая свое выступление, я хочу обратить ваше  внимание  на  подготовленный  мною  проект постановления,  в котором найдены,  на мой взгляд,  новые  источники  финансирования этой проблемы, и прошу поддержать его при голосовании.

     Спасибо.

     ГОЛОВА. Слово надається народному депутату Віктору Роєнку. За ним буде виступати Сергій Шевчук.

     РОЄНКО В.Г.,  член Комітету Верховної Ради України  з  питань аграрної  політики  та  земельних  відносин  (виборчий  округ 199, Черкаська область).  Комуністична фракція України. Шановні народні депутати!  Шановні  члени  уряду!  Шановні  лікарі!  Питання стану фінансування  системи  охорони  здоров'я  України  має  не  тільки економічний  та  морально-етичний  характер,  а й суто політичний. Різке   скорочення   кількості   населення   України,   обумовлене підвищенням  рівня  смертності,  не  може  не викликати тривогу не тільки медиків, а й політиків.

     Тільки за вісім місяців цього року померло 513,5 тисячі чоловік,  що більше, ніж за цей період минулого року, що призвело до природного скорочення кількості  населення  України на 258,7 тисяч чоловік.  Це означає,  що до кінця року ми матимемо не менше півмільйона.

     Соціально-економічна розруха в країні через недолугу політику Президента  України,  депутатів  Верховної Ради України,  які,  до речі, сьогодні плачуть по охороні здоров'я, а голосували за бюджет 2001  року  вже  в  першому читанні,  і Кабінету Міністрів України призвела до  збільшення  хворих  людей  на  такі  хвороби,  які  в радянський   період   були   зведені   до  мінімуму  або  повністю ліквідовані. Стан охорони здоров'я в нашій державі через нікудишнє фінансування   дає   підстави  робити  висновок,  що  здійснюється планомірний геноцид власного народу.

     Запроваджена платна або приховано платна медицина не  дала  і не    дасть    позитивних   результатів,   бо   її   викривленість дискваліфіковує лікарів,  а в декого з них виробляє синдром "дай". Тому  основою  державного  фінансування  охорони  здоров'я повинна стати стаття 49 Конституції України.  Надія  лише  на  проворність керівників    науково-дослідних   інститутів,   центрів,   клінік, диспансерів і лікарень та самовідданість лікарів -  це  наївність, самообман і безперспективність.

     Отже, у державний та місцеві бюджети потрібно в справедливому співвідношенні закладати необхідну кількість, яку називав сьогодні міністр охорони здоров'я - не менше 12 мільярдів гривень.  Тому на першому місці повинна стояти охорона материнства і дитинства.

     Я сказав би сьогодні  про  уманський  пологовий  будинок,  де планувалося   будівництво  нового  корпусу,  який  заморожено  вже протягом  багатьох  років,  і  навіть   немає   коштів   на   його консервування, щоб у перспективі добудувати.

     Профілактика захворювань  -  це і санаторно-курортна система, і, відповідно, щорічна стовідсоткова диспансеризація населення.

     Окремим рядком у бюджеті повинні стояти кошти на  боротьбу  з туберкульозом  і  на  лікування дітей із природними вадами,  щоб у дитинстві вилікувати їх.

     Підтримка незакриття дільничних лікарень  і  ФАПів  на  селі, вирішення  проблеми  з  інсуліном,  з пересадкою кісткового мозку, тобто мати свій великий центр. Ми повинні виділити великі кошти на наукові дослідження і запровадження їх у практику.

     Розвиток донорства,   а   не   скорочення   цих   коштів,  як передбачено у проекті бюджету на 2001 рік,  збереження  пільгового забезпечення  незахищених  верств  населення  ліками,  доступність безплатної медичної освіти,  а не  під  окремі  категорії,  як  це сьогодні  робиться,  коли  навіть  обдаровані діти відчисляються з вузів.  Використання  заощаджень  громадян  для  їх  лікування   в лікувальних  закладах  та  навчання їх дітей у медичних навчальних закладах.

     Я запрошую голосувати за проект  бюджету  2001  року,  тільки якщо  ми  це  все  врахуємо.  З такою пропозицією виступає фракція комуністів.

     ГОЛОВА. Слово надається народному депутату Сергію Шевчуку. За ним буде виступати Раїса Богатирьова.

     ШЕВЧУК С.В.,   голова  підкомітету  Комітету  Верховної  Ради України  з  питань   законодавчого   забезпечення   правоохоронної діяльності (виборчий округ 23,  Волинська область). Шановний Іване Степановичу! Шановні народні депутати та колеги! Стан фінансування охорони здоров'я слід розглядати з двох боків: по-перше, наскільки раціонально використовуються наявні державні  кошти,  і  по-друге, скільки справді потрібно коштів на охорону здоров'я на даний час.

     На перше  питання відповідь дає звіт Рахункової палати,  який було надіслано у  Верховну  Раду.  Я  думаю,  що  депутати  з  ним ознайомлені,   а  міністерство  зробить  із  цього  звіту  належні висновки.

     Набагато цікавішим є інший документ - інформація Кабінету

     Міністрів з  даного  питання.  У  цій  інформації  є   цікаві новації.  Я  цитую:  спостерігається  збереження в межах можливого пріоритетного фінансування галузі охорони  здоров'я.  На  практиці таке  пріоритетне  фінансове забезпечення означає,  що питома вага валового  внутрішнього  продукту,  що  витрачається   на   охорону здоров'я, зменшується стабільно з року в рік з 4,6 в 1995 до 2,7 у 2000 році. Це означає, що так звані захищені статті на медикаменти та  харчування  не  фінансуються  в  першу чергу.  Це означає,  що загальні видатки,  затверджені в межах третини реальної потреби за дев'ять  місяців  цього  року фінансуються лише на 64 відсотки.  І означає те, що заробітна плата лікаря, який сім років учиться, щоб отримати  кваліфікацію,  лише  на  25-30  гривень вище мінімальної заробітної плати  абсолютно  неосвіченого  якогось  працівника.  І особливо  в  сільській  місцевості  сьогодні,  щоб вижити,  лікарі просто перетворюються на напівфермерів, напівфельдшерів.

     Шановні народні  депутати,  послухайте,   як   уряд   розуміє пріоритет охорони здоров'я.  Цитую:  "Обсяги видатків в абсолютних показниках,  що виділяються по функції охорони  здоров'я  протягом трьох  останніх  років,  зростають.  Середній  розмір  видатків із місцевих бюджетів у  розрахунку  на  одного  жителя  в  1998  році становив 65 гривень, а в 2000 році передбачено 74 гривні".

     Вибачте, навіть бабуся в переході,  яка торгує насінням, і та в змозі порахувати, що в 1998 році це становило близько 30 доларів США,  а  в нинішньому році - 13 доларів США.  Про яке зростання ми говоримо?  І чи не зарано,  пане міністре,  говорити  про  те,  що коштів на фінансування галузі сьогодні достатньо?

     Або щодо   зміцнення   матеріально-технічної   бази.   Цитую: "Протягом 1999-2000 років  відновлено  телефонний  зв'язок  у  701 медичному закладі". На зорі електрифікації, коли провели телефонну мережу,  вона існувала,  потім була  зруйнована,  тепер  її  знову відновили.  І  це  подається  як  великий  успіх,  як модернізація охорони здоров'я на зламі тисячоліть.

     Якщо реально,  то треба,  щоб знали і депутати,  і, особливо, присутні  колеги  з  регіонів,  що  наш  уряд  подав до парламенту пропозицію зменшити на 0,5 відсотка фінансування охорони  здоров'я в  реальних  цифрах.  Оце є правда і це є ваша надія на підвищення заробітної плати на 25 відсотків.

     ГОЛОВА. Дякую.  Слово  надається  народному  депутату   Раїсі Богатирьовій.  А далі вже час перерви.  Завершуємо на цьому. Іване Івановичу, на цьому завершуємо обговорення.

     БОГАТИРЬОВА Р.В.,  народний депутат України  (виборчий  округ 41,  Донецька область). Християнсько-демократична партія. Шановний Іване Степановичу,  дякую за  надану  можливість  виступити  перед депутатами.

     Шановні колеги,  хотіла  б  у  першу  чергу подякувати з цієї трибуни сьогодні і міністру охорони здоров'я  за  відповідь  і  за інформацію,  завдяки якій ми отримали всетаки поглиблене уявлення, що робиться в галузі.

     Водночас хотіла  би  звернути  увагу  присутніх   на   якість підготовки  документів  до  Дня  уряду  і на кількість супровідних матеріалів,  що підготовлені міністерством.  Це є сьогодні  доброю ознакою  відповідальності  апарату Міністерства охорони здоров'я і відбиває  рівень  володіння  ситуацією,  а  значить,  і  здатність керувати нею.

     На що  б  хотіла  звернути увагу?  Коли йшлося про збільшення питомої ваги видатків  на  охорону  здоров'я  в  обсязі  зведеного бюджету,  Віталій  Федорович  сказав,  що це свідчить (цитую) "про збереження   в   межах   можливого   пріоритетного    фінансування забезпечення галузі".  Ця фраза є настільки значущою,  наскільки й непримітною.

     Слід віддати сьогодні все-таки належне  Міністерству  охорони здоров'я,  що,  оперуючи обмеженим бюджетом,  міністерство утримує контроль за станом справ у галузі.

     У той же час саме депутати Верховної Ради  мають  помітити  в цій  фразі  те,  про що пан міністр делікатно не згадав.  Я маю на увазі,  що позитивна тенденція збільшення питомої ваги видатків на охорону  здоров'я  маскує  подальше  зменшення  обсягів державного фінансування,  якщо перекласти це на мову реальних цін та,  так би мовити, живих грошей.

     Якби скорочення  бюджету  охорони  здоров'я не компенсувалося прямою та опосередкованою платнею  громадян  за  медичні  послуги, ліки,  харчування,  догляд та інше,  то ніякі зусилля урядовців не забезпечили б показників медичної діяльності.  Найгірше є  те,  що обіг  у  тіньовому  секторі  коштів,  отриманих від населення,  не тільки не сприяє розвитку системи охорони  здоров'я,  а,  навпаки, обмежує  державний  контроль  за  доступністю  та  якістю медичної допомоги.

     Ситуація є настільки викривленою,  що вже важко  встигати  за появою   ініціатив  з  реформування  галузі.  Отож  і  з'являються пропозиції про запровадження медичного страхування то в одному, то в другому місці,  і органи місцевого самоврядування започатковують фонди на користь лікувальних установ.

     Що я пропоную  зробити?  Сьогодні  звертаюся  до  профільного комітету  Верховної  Ради  з  пропозицією розглянути і переглянути Основи законодавства України про охорону здоров'я,  що вже  чотири роки  після  прийняття  Конституції  не змінюються.  І не питати з Міністерства охорони здоров'я,  а спитати з себе,  що  сьогодні  в правовому   полі  зроблено  нового,  щоб  ця  найважливіша  галузь суспільства була на досить  серйозному,  потужному  і  нормальному рівні в державі.

     Отже, я   пропоную   сьогодні   взяти   до  уваги  інформацію міністерства, на парламентських слуханнях розглянути програму щодо національної  доктрини  здоров'я,  визначитися  з реформою охорони здоров'я і далі діяти відповідно.

     Дякую.

     ГОЛОВА. Слово надається народному депутату Івану Миговичу.  Я прошу, Іване Івановичу, дві хвилини. І на цьому вже завершити.

     МИГОВИЧ І.І.,  голова  підкомітету  Комітету  Верховної  Ради України   з   питань   прав   людини,   національних   меншин    і міжнаціональних    відносин   (багатомандатний   загальнодержавний виборчий  округ,  КПУ).  Дякую,  Іване  Степановичу.   Закарпаття. Фракція  комуністів.  Шановні члени уряду,  колеги,  усі,  хто нас бачить і слухає! Питання, яке обговорюється, надзвичайно актуальне для всіх регіонів, і перш за все - наймолодшого і найвіддаленішого

- Закарпаття.

     Що нас найбільше турбує?  По-перше.  Медичні заклади  області профінансовано  лише  на  30-40  відсотків  від  потреб.  Загальна заборгованість їм становить понад 11  мільйонів  гривень,  у  тому числі майже половина - по заробітній платі.

     Як приклад.  Медичні  заклади  одного  з найбільших в Україні районів - Тячівського, - який, до речі, постраждав чи не найбільше від позаторішньої повені,  профінансовано лише на 25 відсотків від потреб.  Коштів нині не  вистачає  скрізь.  Про  це  вже  сьогодні говорилося.

     По-друге. В  медичних  закладах  бракує  спеціалістів високої кваліфікації. Частина з них, підготувавшись, вимушена емігрувати в сусідні Угорщину, Словаччину та інші країни.

     По-третє. Потребує   подальшого  вдосконалення  функціональна структура   системи   охорони   здоров'я,   насамперед   зміцнення матеріально-технічної бази.

     По-четверте. Критична    ситуація   склалася   в   діяльності фельдшерсько-акушерських пунктів, про що тут вже мовилося.

     Загалом середня тривалість життя моїх земляків зменшилася  до 62 років, а смертність перевищила народжуваність на півтори тисячі людей.  І це в найблагополучнішому донедавна краї,  який  називали перлиною.

     Що доцільно зробити?  Здійснити передачу, як тут зазначалося, відомчих  закладів   охорони   здоров'я   територіальним   органам управління;  зарплату  медичних  працівників  підвищити  до  рівня середньої в промисловості і періодично її  індексувати  відповідно до  рівня інфляції;  здійснити повне фінансування раніше прийнятих державних програм,  про що тільки що йшла  мова  з  цієї  трибуни; перевести  фінансування  медицини  через  казначейство  в  повному обсязі;  нарешті чітко визначитися із законодавчою базою медицини, а    головне   -   треба   покінчити   з   безробіттям,   голодом, антисанітарією,  стресами,  горем і відчаєм людей від соціальних і екологічних бід.

     Пропозиції нашої   фракції   на   підтримку  системи  охорони здоров'я  обгрунтовані,  відомі,   і   фракція   буде   послідовно добиватися їх прийняття при обговоренні бюджету на наступний рік.

     Дякую за увагу.

     ГОЛОВА. Оголошується перерва на 30 хвилин.

      (П і с л я п е р е р в и)

     ГОЛОВА. Оголосіть, що ми продовжуємо пленарне засідання.

     Увімкніть мікрофон з процедури депутату Моісеєнку.

     МОІСЕЄНКО В.М.  Фракция Коммунистической партии Украины. Иван Степанович,  я хочу напомнить,  что в своем выступлении я  обратил внимание  на  то,  что  сегодня  рассматривается  вопрос "про стан фінансування".  И я думаю,  что все депутаты  с  удовольствием  бы выслушали позицию Министерства финансов по этому вопросу.  А я так понял, что мы уже закругляемся с этим вопросом. Поэтому я все-таки вношу  предложение,  чтобы представитель Министерства финансов,  а лучше   сам   Митюков,   высказал   свое    видение    дальнейшего финансирования системы здравоохранения.

     Спасибо.

     ГОЛОВА. Дякую.  Я  ще  раз кажу:  ми керуємося положенням про День  уряду.  Згідно  з  положенням  доповідача   визначає   уряд. Володимире  Миколайовичу,  я  розумію вашу раціональну пропозицію, але ми завершили обговорення цього питання і в часі, відповідно до положення,  і за формою,  і за змістом.  Ми продовжимо цю розмову, коли будемо розглядати бюджет на 2001 рік у другому читанні. Якраз сьогоднішній  розгляд  передує  розгляду  бюджету.  І  ви,  й інші промовці якраз на  цьому  акцентували.  Тому,  я  думаю,  що  вони врахують це. Матвійчук - заступник міністра - сидить і слухає наші пропозиції.

     Я вам ще раз кажу.  Він би  міг  сказати,  і  в  нього  є  що сказати,  але ми не маємо часу.  Я ще раз вас прошу,  не зривайте. Ваша  пропозиція  цінна,  але  вона  не   відповідає   положенням. Рахуйтеся із положенням. Не забирайте час.

     Шановні народні   депутати!   Ми  проголосували,  щоб  надати можливість виступити представнику пікетуючих громадян України, які перебувають біля Верховної Ради.  Тому я раджуся з вами.  Ми зараз повинні  були  б  приступити  до  розгляду   інформації   Кабінету Міністрів   про   стан   дотримання   вимог   законодавства   щодо працевлаштування неповнолітніх та випускників навчальних  закладів 2000  року.  Але  тоді ми будемо розривати слухання.  Тому я прошу вашої згоди надати зараз  слово  представнику  від  пікетуючих,  а потім  перейдемо  до  розгляду  цього  питання.  Немає заперечень? Немає.  Тоді  слово  надається  Леоніду   Семеновичу   Сачкову   - професору,  голові  Центрального  комітету  профспілки працівників освіти і науки, заслуженому працівнику народної освіти України.

     Будь ласка,   Леоніде   Семеновичу.   Слово   надається    за погодженням, це не я називаю.

     САЧКОВ Л.С.,    голова   Центрального   комітету   профспілки працівників освіти і культури України. Шановний Іване Степановичу! Шановні  народні  депутати!  Шановні  урядовці!  Шановне зібрання! Напевне,  вперше за час існування Верховної Ради України  біля  її стін зібралися люди, які не кричали "Геть депутатів!" і таке інше, а які підтримують  рішення  профільного  Комітету  Верховної  Ради України з питань науки і освіти.

     В Україні  склалася  така  ситуація,  коли кожна сім'я віддає найкраще дітям.  Освіта - це сім'я нашого суспільства, сім'я нашої держави,  на жаль,  не обласкана і на сьогодні дуже скривджена. Ви це  відчули,  коли  побачили  біля  цих  стін  представників  усіх областей  України,  а  це  близько  5  тисяч  чоловік.  У них одне прохання,  і це прохання знаходиться у вас на  робочих  місцях  як заява  чи  звернення  нашого  комітету  до  вас,  шановні  народні депутати.

     Ми підтримуємо наш профільний комітет тому,  що  він  ставить абсолютно об'єктивне завдання перед собою і звертається до вас,  а саме:  привести до норми статтю 57 Закону  про  освіту  в  частині підвищення   заробітної  плати  освітянам  до  рівня  середньої  в промисловості і науково-педагогічним працівникам  вищої  школи  до подвійної середньої в промисловості.

     Цифри. На  сьогодні  середній  посадовий  оклад учителя - 137 гривень,  середня заробітна плата в промисловості  вже  понад  300 гривень,  тобто  більше  ніж  удвічі  в  нас нижча заробітна плата відповідно до встановлених норм.

     Світова практика вважає освіту - і,  напевно, це об'єктивно - найпріоритетнішою  галуззю,  яка  є  рушієм  економіки  і прогресу кожного суспільства.  І такі поважні  міжнародні  організації,  як ЮНЕСКО, Міжнародна організація праці рекомендують усім державам не економити на освіті, закладати в свої бюджети не нижче 6 відсотків від внутрішнього валового продукту для того,  щоб ця галузь жила і розвивалася реально.  Що ми маємо на сьогодні?  У поточному році - 3,22  відсотка  від  внутрішнього  валового  продукту,  в  проекті бюджету на наступний рік - 4,05.

     Тому, шановні народні депутати, ми підтримуємо наш профільний комітет  і  звертаємося  до  вас  з одним проханням - врахуйте той стан,  який склався сьогодні в освіті,  врахуйте.  Ви,  напевно, у своїх округах відчуваєте той негативний пульс, який існує сьогодні в освітянському середовищі.

     І на  завершення.  У  нас  напередодні  1  вересня   фактично склалася  ситуація,  коли міг не початися новий навчальний рік.  У зв'язку з діями Президента - його травневе  розпорядження,  значне зменшення   заборгованості   по   заробітній   платі  і,  нарешті, меморандум,  який від імені  Кабінету  Міністрів  підписав  Василь Григорович  Кремень,  а по завданню профспілки - я,  зняли ці дуже серйозні ситуації в освіті.  Меморандум гласить:  істотно  підняти заробітну плату освітянам, керуючись розпорядженням Президента.

     Що ми   маємо   в   проекті  Держбюджету  на  наступний  рік? Підвищення зарплати на 25 відсотків.  Враховуючи те,  що  протягом чотирьох  років освітянам жодного разу не підвищувалося заробітної плати і рівень інфляції,  який закладається на наступний  рік,  це підвищення буде фактично знівельоване.  Тому ми вас дуже просимо і звертаємось до вас майже від двох мільйонів освітян: врахуйте наші проблеми, і ми за це будемо дуже вдячні.

     ГОЛОВА. Дякую, Леоніде Семеновичу.

     ------------

     Шановні народні  депутати!  Переходимо до розгляду інформації Кабінету Міністрів України про стан дотримання вимог законодавства щодо  працевлаштування  неповнолітніх  та  випускників  навчальних закладів 2000 року.  Доповідачі - міністр освіти  і  науки  Василь Григорович  Кремень  і  міністр  праці та соціальної політики Іван Якович Сахань.

     Я прошу  Василя  Григоровича  і  Івана  Яковича   максимально дотримуватися регламенту:  до 10 хвилин, тому що є ще співдоповіді (Борзов і Юхновський),  а потім депутатам не буде коли ні запитань задати, ні виступити.

     КРЕМЕНЬ В.Г.,   міністр   освіти   і  науки  України.  Добре. Глибокошановний  Іване  Степановичу!  Шановні  народні   депутати! Питання,  яке  внесене  в  порядок  денний,  надзвичайно важливе й актуальне,  хоча б з огляду на те,  що в особистісному плані  лише людина,  яка буде мати роботу, зможе себе реалізувати. А з другого боку - з точки зору держави,  -  держава,  яка  не  може  залучити найбільш   підготовлених   молодих   людей  до  активної  праці  в суспільстві, не матиме майбутнього.

     Хочу наголосити,  що питання працевлаштування неповнолітніх і випускників  професійно-технічних  та вищих навчальних закладів на даний час відображені в ряді законодавчих і підзаконних актів. Це, зокрема,  два  укази  Президента  1996  року,  закони  України про освіту,  про професійнотехнічну освіту,  про зайнятість населення, про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в Україні, постанови Кабінету Міністрів України від 22 серпня  1996  року  та від    1    вересня   1997   року,   якими   затверджено   Порядок працевлаштування випускників вищих навчальних закладів, підготовка яких здійснювалася за державним замовленням, а також Положення про працевлаштування  випускників  вищих  навчальних   закладів,   які навчалися  на умовах державного контракту за освітньо-професійними програмами підготовки магістрів державного управління.

     Кожен із цих  документів  певним  чином  регламентує  питання працевлаштування,  і  за  чотири роки,  що минули з часу прийняття указу  Президента  України,  набуто  відповідного  досвіду  в  цій роботі.

     Спробую на  прикладі  навчальних закладів,  що підпорядковані Міністерству  освіти  і  науки,  окреслити  нинішню   ситуацію   з працевлаштуванням випускників.

     Починаючи з   1997   року   міністерством   створено  систему моніторингу   працевлаштування   випускників.   Щорічно    питання розподілу  молодих  фахівців  є  предметом  аналізу  на  засіданні колегії.

     Для забезпечення ефективної роботи з пошуку робочих  місць  у вищих   навчальних  закладах  створено  центри,  сектори,  відділи сприяння працевлаштуванню;  формується і щорічно поповнюється банк потреби    у   фахівцях;   укладаються   довгострокові   угоди   з міністерствами, регіональними відомствами, окремими організаціями, тристоронні  угоди  "ректор  -  підприємство - студент",  ведеться профорієнтаційна робота з абітурієнтами.

     З метою надання допомоги випускникам у пошуку робочого  місця за  умов  ринку  праці у вищих навчальних закладах запроваджується навчальна дисципліна "Техніка пошуку роботи".

     Відповідні кроки      зроблено      також      у      системі професійно-технічної освіти.

     Усе це   сприяло   поліпшенню  ситуації  з  працевлаштуванням випускників  в  останні  роки.  Зокрема,  є   позитивна   динаміка кількості  випускників  вищих  навчальних закладів III - IV рівнів акредитації,  що отримали направлення на роботу.  Так, у 1997 році їх було 80 відсотків,  у 1998 - 83 відсотки,  у 1999 - 85 і в 2000 році  -  88  відсотків.  Зросла  частка   працевлаштованих   серед випускників   професійно-технічних   навчальних  закладів:  із  75 відсотків у 1999 році до  79  відсотків  у  цьому  році.  Показник працевлаштування  молодших спеціалістів стабілізувався на рівні 80

- 83 відсотків.

     Треба зазначити,  що  попри  загальні   позитивні   тенденції працевлаштування  випускників  нерівномірне як у розрізі регіонів, так і в розрізі спеціальностей.  Останнім часом  дещо  поліпшилася ситуація   з   працевлаштуванням  у  Дніпропетровській,  Одеській, Харківській областях,  у місті Києві,  де  позитивні  зрушення  на ринку  праці  мали  вплив  і на працевлаштування молодих фахівців. Водночас є суттєві проблеми  з  пошуком  роботи  випускників,  які здобули фах із таких напрямів підготовки,  як культура, мистецтво, філософія,    соціологія,    біологія,    легка     промисловість, лісозаготівля та деревообробка, авіація і космонавтика.

     Незважаючи на безробіття серед молоді, є галузі й регіони, де бракує фахівців.  І  це  не  дивно.  Така  ситуація  не  нова,  на превеликий  жаль,  вона  є  традиційною  з  давніх  пір і сьогодні ускладнюється тим, що в Україні не подолано диференціацію регіонів за рівнем економічного забезпечення освітніх потреб громадян.  Має місце міграція молоді за освітнім фактором до регіонів  з  високим потенціалом  мережі  вищих  навчальних  закладів  (це  міста Київ, Львів,  Одеса,  Дніпропетровськ,  Донецьк,  Харків),  що   суттєво впливає на подальше працевлаштування випускників.

     Більше того,   через  спад  у  виробничій  сфері  залишаються низькими суспільні запити  на  фахівців,  а  звідси  послаблюються партнерські   зв'язки   між   вищими   навчальними   закладами   і підприємствами,  організаціями, установами. Із загальної кількості укладених  угод  на  працевлаштування практично третина замовників відмовляється від молодих фахівців.

     Недержавні структури      погоджуються      працевлаштовувати випускників, але не подають на них замовлень, чим знімають із себе відповідальність за подальшу їхню долю.

     Не можу не сказати і про проблеми,  з якими стикаються молоді фахівці  безпосередньо  на  робочому  місці.  Вони  здебільшого не забезпечуються  житлом,   у   крайньому   випадку   їм   надається ліжко-місце  в  гуртожитку  без подальшої перспективи на отримання квартири. Посади, що пропонуються, низькооплачувані і так далі.

     Шановні народні  депутати!  Гострою  проблемою  для   нас   є працевлаштування   неповнолітніх.  У  1999/2000  навчальному  році загальноосвітні навчальні заклади закінчили 452,7 тисячі учнів,  з яких 374,9 тисячі, або 82,8 відсотка, продовжують навчання у вищих та інших навчальних закладах; 42 тисячі, це приблизно 9 відсотків, працевлаштовані;  35 тисяч випускників,  а це близько 8 відсотків, ніде не навчаються і не працюють.

     Міністерство освіти і науки вживає  заходів  для  того,  щоб, по-перше,   забезпечити   чіткий   облік  таких  дітей;  по-друге, активізувати  роботу  місцевих  органів  управління  освітою   для сприяння такій категорії осіб у працевлаштуванні чи навчанні.

     Прикро, але  в  працевлаштуванні  неповнолітніх  мають  місце порушення чинного законодавства в частині  обов'язковості  надання першого  робочого  місця,  ведення  на  підприємствах спеціального обліку неповнолітніх працюючих,  дотримання тривалості їх робочого часу та норм виробітку тощо.

     Стосовно охоплення   навчанням   дітей  шкільного  віку  можу поінформувати,  що  в  цьому  році  нам  вдалося  дещо   поліпшити ситуацію.  На  початок 2000-2001 навчального року кількість дітей, яких не було охоплено  навчанням  у  порівнянні  з  минулим  роком зменшилась у два з половиною рази і становила 12,1 тисячі чоловік. За два місяці цього навчального року  зусиллями  місцевих  органів виконавчої влади півтори тисячі дітей повернуто до навчання.

     Стан охоплення   дітей   навчанням   постійно   вивчається  й аналізується Міністерством освіти  і  науки,  відповідних  заходів вживається   для   попередження  такого  процесу.  Зокрема,  днями відбудеться засідання колегії Міністерства освіти і науки  спільно з Міністерством внутрішніх справ та Державним комітетом молодіжної політики, спорту і туризму з питання дитячої бездоглядності.

     Шановні народні депутати!  Сучасні проблеми  працевлаштування молоді,  на  нашу думку,  треба розв'язувати через вирішення таких основних організаційних завдань.

     Перше. Забезпечити дотримання всіма ланками виконавчої  влади чинного законодавства з питань працевлаштування.

     Друге. Створити відповідну міжгалузеву координаційну раду для проведення  всеукраїнського  моніторингу   ринку   праці   молодих фахівців   та   координацію  роботи  виконавців  і  замовників  на підготовку фахівців.  До речі, у Федеративній Республіці Німеччині для подолання безробіття, у тому числі серед молоді, міністерством праці і соціального забезпечення  розроблено  федеральну  програму "Союз за працю". Можливо, і в Україні варто спробувати реалізувати подібний проект.

     Третє. Законодавчо   слід   розширити   сферу    використання випускників, підготовка яких здійснюється за державним замовленням на підприємствах недержавного сектора. Встановити, що підприємства всіх форм власності повинні однаковою мірою мати доступ до молодих фахівців і однаковою мірою забезпечувати умови для їх професійного становлення.

     Четверте. Виробити    механізм    економічного   стимулювання підприємств,  що створюють і бронюють  робочі  місця  для  молодих фахівців.

     Разом з тим,  шановні колеги,  я хотів би ще раз підкреслити, що ця проблема багатоаспектна,  і  Міністерство  освіти  та  науки реалізує  лише  один  із  аспектів  цієї  проблеми.  Її вирішення, врешті-решт,  залежить  від   того,   наскільки   працездатною   і ефективною  буде  наша  економіка  і  чи  будемо  ми мати достатню кількість робочих місць.

     Що стосується ролі Міністерства освіти і науки  в  реалізації цієї проблеми,  то ми бачимо тут цілий ряд завдань,  починаючи від утвердження в студентів розуміння, що сьогодні і в майбутньому сам лише  факт  наявності  у випускника диплома не означає,  що робоче місце для нього буде автоматично забезпечене і буде  утримуватися. Для того щоб робоче місце було,  потрібна і відповідна підготовка. Тому ми намагаємося сьогодні всіляко комп'ютеризувати освіту,  аби дати можливість майбутнім фахівцям бути комп'ютерно освіченими. Ми намагаємося всіляко сприяти тому,  щоб наш фахівець  глибоко  знав хоча б одну іноземну мову, що теж дасть йому можливість бути більш конкурентоспроможним, і робимо ряд інших кроків.

     І, шановні друзі,  не можу не сказати такого. Вирішення цих і інших  проблем  починається  з середньої освіти і продовжується на рівні  вищої  освіти.  Сьогодні  біля  стін  парламенту  зібралися представники  освітянських  профспілок.  І  я  хотів би сказати як міністр освіти і науки,  що розумію їх і згоден з  тим,  що  такий рівень оплати праці,  який є сьогодні в цій сфері, несправедливий, що це загрожує майбутньому нашої держави.  Попри шану й повагу  до будь-якої сфери,  все-таки зазначу (не тому, що я міністр освіти і науки,  а від глибокого розуміння  цієї  істини),  що  лише  через інтелектуалізацію     нації,     через    розвиток    фахової    і загальноосвітньої підготовки кожного громадянина України ми можемо забезпечити достойне майбутнє нашій державі.

     Хотів би  зазначити,  що  Міністерство  освіти і науки буде й надалі  брати  участь   у   вирішенні   проблем   працевлаштування неповнолітніх і випускників професійнотехнічних і вищих навчальних закладів.

     Я думаю, що більш серйозно, грунтовно, і всебічно цю проблему в  контексті  розвитку  всієї  освіти  і  країни нашої в цілому ми зможемо  обговорити  на  другому  з'їзді  освітян  України,   який відбудеться  наступного  року  згідно  з указом Президента України Леоніда Даниловича Кучми.  До з'їзду ми підготуємо і  винесемо  на широке   обговорення  громадськості  України  проект  Національної доктрини розвитку освіти і конкретну програму дій.

     Спасибі за увагу.

     ГОЛОВА. Дякую. Шановні народні депутати! Я вас інформував, що з  цього  питання  дві  доповіді і дві співдоповіді.  І запитання. Залишилася година і три хвилини. Є пропозиція відразу дві доповіді заслухати, а потім вони будуть  сядуть поряд...

     ГОЛОСИ ІЗ ЗАЛУ. Ні.

     ГОЛОВА. Ну,  тоді  давайте  півгодини виділимо,  навіть трохи менше - 25 хвилин, щоб вирівняти їхні можливості. Отже, 25 хвилин. Лише усні запитання.

     Василю Григоровичу,  ви  не  заперечуєте?  На  письмові дасте відповідь письмово.

     КРЕМЕНЬ В.Г.  Ми отримали  одинадцять  письмових  запитань  і підготували  відповіді  (об'єднали  разом  з Іваном Яковичем).  Ці спільні відповіді ми роздамо, і я не буду повертатися до письмових запитань.

     ГОЛОВА. Тоді прошу записатися. Висвітіть, будь ласка.

     Слово надається Івану Ткаленку. За ним - Володимир Марченко.

     ТКАЛЕНКО І.І.,  перший  заступник  голови  Комітету Верховної Ради України з питань соціальної політики та праці (виборчий округ

 90, Київська   область).   Дякую,   Іване   Степановичу.   Василю Григоровичу!  У нас з кожним роком зростає  кількість  недержавних вузів,  які працюють на недержавне замовлення.  На жаль,  ми людей вчимо,  витрачаємо великі кошти (часом і кошти державні,  тому  що частина фінансування здійснюється за рахунок держави, частина - за рахунок батьків) і потім чомусь робимо вигляд,  що цих вузів  ніби не   існує.  Спеціалістів  готуємо,  а  от  працевлаштуванням  цих спеціалістів,  на жаль,  ніхто не хоче займатися. Але ж 60, 70, 80 відсотків коштів ідуть на це з бюджету держави.

     Дякую.

     КРЕМЕНЬ В.Г.  Сьогодні маємо в освіті, як ви знаєте, декілька складових. Є приватні вузи, де навчається близько 8 відсотків усіх студентів.  Хотів  би  зазначити,  що  всі  вони  навчаються не за рахунок державного бюджету  (вони  поки  що  не  мають  державного замовлення), а за рахунок юридичних і більшою мірою фізичних осіб. Це перше.

     Друге. Щодо  державних  вузів,  то,  справді,   там   готують спеціалістів  і за державним замовленням (більше 50 відсотків),  і власні кошти тощо.  Зараз мова йде про працевлаштування насамперед тих випускників, які навчаються за державним замовленням.

     Я взагалі хотів би, шановні колеги, сказати (ситуація у світі така),  що ми повинні якомога більше готувати  фахівців  згідно  з вимогами  і потребами суспільства,  дотримуючи пропорцій.  Причому навчання за плату - це значною мірою  є  реалізація  прав  людини, тому  я  думаю,  що  потрібно  всіляко сприяти (і ми дещо робимо в цьому  плані)  і  працевлаштуванню  тих,  хто  за   власні   кошти навчається.  Вони допускаються до бази даних про місця роботи, але на першому місці щодо працевлаштування все-таки ті, хто навчається за   державним   замовленням,  тому  що  держава  витратила  кошти безпосередньо на цих студентів. Ось така відповідь.

     ГОЛОВА. Василю Григоровичу!  Ви маєте  досвід  парламентської роботи. Записалися на запитання 33 депутати. Врахуйте час.

     Володимир Марченко. За ним - Іван Кірімов.

     МАРЧЕНКО В.Р.,  член Комітету Верховної Ради України з питань економічної політики, управління народним господарством, власності та інвестицій (виборчий округ

 161, Сумська  область).  Прогрессивная  социалистическая   партия Украины. В чем я с вами согласен? В том, что Украину можно вывести из  кризиса,  только  реализуя  ее  колоссальный   образовательный потенциал.  Я  думаю,  что этот образовательный потенциал когда-то сконцентрируется,  и всю ту чепуху под  лозунгом  реформ,  которые проводят правительство и Президент, надо перечеркнуть и идти своим путем.

     Вот вы сказали,  что поддерживаете требования "освітян",  что финансирование   недостаточное  и  так  далее.  Как  представитель оппозиционной партии,  я  в  этом  с  вами  согласен.  А  вы,  как представитель   правительства   и  консолидированной  политической ответственности Президента,  правительства и "більшості" Верховной Рады ответьте мне на два вопроса.

     Первый. Что  вам мешает реализовать то,  о чем вы заявили как министр?

     И второй.  Вы высказали при обсуждении в  Кабинете  Министров свою "окрему думку" по проекту бюджета,  который внесен и принят в первом чтении и в котором не решаются проблемы образования, или вы вместе с Кабинетом Министров поддержали его?

     КРЕМЕНЬ В.Г.  Шановний  Володимире  Романовичу!  Міністерство освіти і науки за моїм підписом,  як міністра,  двічі  подавало  в Міністерство  фінансів України проект бюджету освітянської галузі, який мав би повною мірою забезпечити виконання статті 57.  Це  те, що було нами зроблено, незважаючи на інші орієнтації.

     Я думаю, що виправлення цифр бюджету

- то є наша  спільна  справа,  бо  ви  розумієте,  що  в  Кабінеті Міністрів  представлені  різні  міністерства  і  кожне намагається лобіювати   свої   інтереси.   А   от   Верховна   Рада,   мабуть, продемонструє,  наскільки пріоритетною вважає ту чи іншу сферу. Ми сподіваємось на вашу активну підтримку.

     Спасибі.

     ГОЛОВА. Іван Кірімов. За ним - Михайло Косів.

     КІРІМОВ І.З. Фракція "Батьківщина". Дякую, Іване Степановичу. Шановний  Василю  Григоровичу!  Хочу  відразу  зазначити,  що мені імпонує те,  про що ви говорите,  і саме тому я вас підтримую. Але ідеологічному фасаду освіти в Україні ніяк не додає чогось доброго те, що сьогодні Верховну Раду пікетують стільки вчителів.

     Безперечно, що проблема номер один  для  вчителів  -  навчати дітей, але для того вони повинні бути забезпечені всім необхідним: і пристойною заробітною платою,  і умовами життя,  і житлом, якого катастрофічно не вистачає.

     Саме тому я хотів би поставити вам два запитання.

     Перше. Як ви вважаєте,  чи буде в Законі про Державний бюджет враховано все те, що стосується поліпшення життя вчителів, чи ні?

     І друге запитання.  Ви говорите про комп'ютеризацію в системі освіти,  і багато освітян про це говорять. Але перш ніж братися за комп'ютеризацію  навчальних  закладів,  необхідно  мати   хоча   б підручники. У моєму виборчому Іванківському окрузі у школах є лише 50 відсотків підручників, то як вирішити ось це вузлове питання?

     Дякую.

     КРЕМЕНЬ В.Г.  Дякую.  Перше запитання. Я глибоко переконаний, що  певні  позитивні  зрушення  щодо  фінансування  сфери освіти у бюджеті, який ви затвердите в другому читанні, будуть обов'язково.

     І друге,  щодо комп'ютеризації. Шановні друзі! Якщо ми будемо чекати,  поки  в  кожній  школі її директор разом із райвно знайде можливість  придбати  крейду,  друге,  третє,  а  потім  поставимо завдання - підручники, а потім - комп'ютери, ми ніколи не виведемо освіту на сучасний рівень.  Я прибічник  системного,  комплексного вирішення проблеми.

     Щодо підручників.  У  цьому  році,  як  ніколи  раніше,  буде випущено  13  мільйонів  підручників.  На  превеликий   жаль,   за попередні чотири роки з бюджету було недодано запланованих коштів, що не дало змоги видрукувати 40 мільйонів  підручників,  і  ми  не змогли  поправити  ситуацію.  Але  на наступний рік передбачається трошки більше коштів, і стане ліпше.

     Щодо комп'ютеризації.  Не  можна  очікувати  вирішення  інших проблем,   а   потім   приступати   до   комп'ютеризації.  Глибоко переконаний, що в цьому ми вже відстали на декілька років, мінімум

- на десять.

     Шановні друзі!   За  кордоном  вивчення  жодного  предмета  в середній школі не здійснюється  без  комп'ютера.  А  в  нас  дітки закінчують школу,  не побачивши наяву цього комп'ютера.  Як ми, як нація, будемо змагатися з такими державами?

     ГОЛОВА. Михайло Косів. За ним - депутат Свирида Олександр.

     КОСІВ М.В.,  голова  підкомітету  Комітету   Верховної   Ради України  з  питань  культури  і  духовності  (виборчий  округ 116, Львівська  область).  Фракція  Народного  руху  України.  Шановний Василю  Григоровичу!  Коли  мова заходить про освіту,  питань дуже багато: і про матеріальне забезпечення шкіл, і про зарплату, і так далі.   Ви   це   знаєте.   Але  давайте  зосередимося  тільки  на працевлаштуванні,  про що ви доповідали.  Після вас буде виступати міністр праці і соціального забезпечення.

     За довголітню практику парламентарія я постійно зустрічався з питанням:  чому люди, які досягли пенсійного віку, все-таки більше забезпечені   робочими   місцями,   а   молодь  фактично  тотально безробітна?  Чи не можна вам,  двом міністерствам,  дійти  якогось консенсусу,  щоб усе-таки на державному рівні інтереси молоді щодо працевлаштування відстоювалися в першу чергу?

     Дякую.

     КРЕМЕНЬ В.Г.  Я згоден з таким  підходом.  У  ряді  прийнятих законів (у даному випадку я про себе кажу,  за моєї участі, коли я сидів у цьому залі і  мав  приємність  із  вами  спілкуватись)  ми спонукали не до того,  щоб ветерани відходили, а молодь прийшла, а навіть консервували ситуацію.  Я думаю,  що  кожний  законопроект, який  буде  проходити  у Верховній Раді,  треба розцінювати з цієї точки зору.

     А що стосується вашої пропозиції,  я глибоко переконаний,  що ми з Іваном Яковичем готові будемо подати відповідні пропозиції.

     ГОЛОВА. Олександр Свирида. За ним - депутат Федорин.

     СВИРИДА О.М.,  голова  підкомітету  Комітету  Верховної  Ради України з питань бюджету (виборчий округ 22,  Волинська  область). Фракція  "Трудова  Україна".  Дякую,  Іване Степановичу.  Шановний Василю   Григоровичу!   Серед   молодіжної   проблематики   дійсно найважливіше проблема - працевлаштування,  і найголовніше (навколо чого і  сьогоднішня  розмова  точиться)  працевлаштування  молодої людини перший раз. Далі - простіше.

     Мені здається,  що  в  цій  сфері  держава  не  повною  мірою використовує можливості економічного стимулювання.  Справа в тому, що працедавець повинен мати стимул,  щоб надавати перевагу людині, яка вперше влаштовується на роботу.  І таким стимулом,  наприклад, могло  б  бути  звільнення  від  нарахування  на фонд оплати праці (скажімо,  на рік чи півроку) людині, яка перший раз влаштовується на роботу.

     Мені здається,   у   цій  сфері  держава  не  допрацьовує,  і відповідних пропозицій від міністерства немає, принаймні, ми їх не бачили.

     Яка ваша думка з цього питання?

     Дякую.

     КРЕМЕНЬ В.Г.  Я  згоден  з  вами,  що  подібні проблеми треба вирішувати,  застосовуючи  економічні  механізми.  Адміністративне командування ні до чого не приведе. Можна десь натиснути один раз, другий, третій, але постійно це невдасться.

     Ми готові будемо внести такі пропозиції, але хочу сказати, що в  країнах,  які  довший  час  працюють  в  демократичних  умовах, міністерство   освіти    і    науки    має    завдання    готувати конкурентоспроможного  фахівця.  А  працевлаштування - це вже інше питання. Хоча в наш перехідний період ми не відмовляємося від цієї функції і готові в цьому напрямі працювати.

     ГОЛОВА. Ярослав Федорин. За ним - депутат Федоренко.

     ФЕДОРИН Я.В.,  член  Комітету Верховної Ради України з питань паливноенергетичного  комплексу,  ядерної  політики   та   ядерної безпеки  (багатомандатний загальнодержавний виборчий округ,  НРУ). Партія  підтримки  вітчизняного  виробника,  фракція  Українського народного  руху.  Вельмишановний пане міністре!  Дуже приємно чути ваші слова про те, що сучасну школу треба обладнати найсучаснішими засобами.  Звичайно,  ми не повинні відставати від світу.  Країна, яка  виробила  перший  в  Європі   комп'ютер,   перший   у   світі персональний комп'ютер, повинна бути на висоті.

     Але чи  не здається вам,  що ми будемо трошки не праві,  коли школи обладнаємо комп'ютерами,  а  структуру  нашої  економіки  не змінимо?  Як ми знаємо,  у нас тепер в основному розвиваються лише сфера обслуговування і,  так би мовити енерго- та  ресурсозатратні технології. А галузі високих технологій - електронна, аерокосмічна

- певною мірою занедбані.  Тож заходи щодо зміни  структури  нашої економіки, мені здається, необхідні і в плані зайнятості молоді.

     Дякую.

     КРЕМЕНЬ В.Г.  Спасибі. Я солідарний з вами. Хоча відповідь на це  питання  виходить  за  межі  моєї   компетенції,   я   глибоко переконаний,  що,  на жаль,  проблема ця є. Це ми спостерігаємо на розподілі  фахівців.  Думаю,  що   в   державі   потрібно   більше стимулювати  розвиток  саме цих напрямків і захистити вітчизняного виробника.  Адже  ми  в  період  дитячої  хвороби  державності   і романтичного  уявлення  про співпрацю з закордоном думали,  що так усі нас обнімуть,  будуть запитувати кожного дня: "Що вам потрібно для  зростання?".  Цього  немає,  не  було  і  ніколи  не буде.  У глобалізованому  світі,  в  який  ми  входимо,  конкуренція  більш жорстка, аніж у попередній період, і ми це повинні зрозуміти.

     Чому я  кажу  в школі,  що нам не потрібні абсолютно слухняні діти?  Нам потрібна,  скажімо,  певна експансія щодо нашої освіти, адже   у  світі  йде  велика  боротьба  за  освітянський  простір, освітянські послуги.  Вища освіта не має вже кордонів, дистанційне навчання  буквально  з  одного  центру охоплює різні країни.  І ми повинні захистити  свій  освітянський  простір  і  вийти  за  межі України.  Тому нація повинна бути активною, динамічною, здатною до відстоювання своїх інтересів.

     ГОЛОВА. Депутат Федоренко. За нею - депутат Покотило.

     ФЕДОРЕНКО Л.П., член Комітету Верховної Ради України з питань паливноенергетичного   комплексу,   ядерної  політики  та  ядерної безпеки (багатомандатний загальнодержавний виборчий  округ,  КПУ). Прошу передать слово Краснякову Евгению.

     ГОЛОВА. Будь ласка.

     КРАСНЯКОВ Є.В., член Комітету Верховної Ради України з питань науки і освіти (багатомандатний загальнодержавний виборчий  округ, КПУ).  Фракция коммунистов. Уважаемый Василий Григорьевич! Спасибо за материалы,  которые дают хоть малейшее представление о ситуации с  трудоустройством и профобучением детей,  особенно тех,  которые заканчивают общеобразовательные школы и ПТУ.  Там  проблема  очень большая, и цифры об этом говорят.

     Но я хочу спросить вас о другом.  Знаете ли вы в министерстве (а в этом зале депутаты, которые проводят приемы в своих округах), что есть такая проблема,  когда ректор отдает выпускнику документы и  говорит:  "Принесешь  мне  справочку  о   том,   что   я   тебя трудоустроил". И такую справочку находят. По всей нашей статистике проходит,  что этот выпускник трудоустроен, а на самом деле у него работы  нет.  Скажем,  у  нас  в  Донбассе  немалый  процент таких выпускников высших учебных заведений,  ПТУ,  которые на самом деле не трудоустроены.

     КРЕМЕНЬ В.Г.  Євгене Васильовичу,  я знаю,  що є ця проблема. Навіть  більше.  До  мене  влітку   зверталися   випускники   двох харківських   вищих  навчальних  закладів,  ми  відповідним  чином прореагували. І ви щодо цього, на жаль, праві.

     Що стосується профтехосвіти,  то  в  ній,  мабуть,  найбільше проблем  ще  й  тому,  що  вона  за десять років практично ніяк не змінювалася.  Намагались  лише  утримати  її  позиції.  Це  добре, утримати мережу,  але я думаю, що нам потрібно суттєво переглянути все,  що   стосується   професійно-технічної   освіти.   Вона   не модернізована.  Навіть  сама  назва:  ПТУ - це доіндустріальна або рання індустріальна  епоха.  Ми  передбачаємо  через  реформування створити   професійні   ліцеї,   технічні   коледжі  на  базі  цих професійнотехнічних навчальних  закладів  з  тим,  щоб  сприяти  і підвищенню  соціальної  ролі  цих  професійно технічних навчальних закладів, і більш, так би мовити, надійному працевлаштуванню.

     Спасибі.

     ГОЛОВА. Ніна Покотило. За нею - депутат Єльяшкевич.

     ПОКОТИЛО Н.О.,  член Комітету Верховної Ради України з питань культури  і духовності (багатомандатний загальнодержавний виборчий округ, виборчий блок СПУ та СелПУ). Фракція Соціалістичної партії, Союз жінок України за майбутнє дітей. Шановний Василю Григоровичу! Ось у мене в руках лист, переданий для вас пікетуючими учителями з Білої  Церкви.  Тут  така  фраза:  "Наші  власні діти роздягнуті й розуті,  навіть у магазини гуманітарної допомоги немає з чим  іти. Не  вистачає  коштів  на  підручники,  зошити для дітей школярів". Скажіть, будь ласка, як ви завтра-післязавтра будете вирішувати цю проблему?

     Друге запитання. Як ви, як міністр освіти, ставитеся до праці дітей - отих, які на дорогах миють машини наших "багатих Буратін"?

     І третє запитання.  Тепер багато говориться про реформу - про дванадцятибальну  залікову  систему  й  так  далі.  Тільки  що  до Верховної  Ради  підійшли  пікетувати  учні  11-их   класів,   які категорично  протестують  проти  дванадцятибальної  системи.  Вони десять років провчились за п'ятибальною системою. То скажіть, будь ласка,  хіба  можна  вводити  якісь реформи,  а потім на з'їзді їх обговорювати?

     Дякую за відповідь.

     КРЕМЕНЬ В.Г.  Спасибі.  Щодо підручників. Вважаю, що має бути багатоканальне забезпечення підручниками.  По-перше, для всіх, хто не може купити підручники,  потрібні  безкоштовні  або  на  основі 20-відсоткової  компенсації.  І на наступний рік у проекті бюджету передбачено вже не 83 мільйони гривень, а 100 мільйонів.

     По-друге, міністерство підготувало проект постанови  Кабінету Міністрів  з  тим,  щоб  усіляко  сприяти  випуску підручників для вільного продажу.  Якщо Верховній Раді вдасться прийняти Закон про книговидання,   то   підручник   коштуватиме   дешевше   і   стане доступнішим.  І тут ми значною мірою покладаємося  ще  й  на  указ Президента,  виданий  минулого тижня,  де передбачене кредитування видавництв для випуску підручників.  Ці напрямки я б зазначив перш за все.

     Що стосується дітей, які миють машини. Повірте мені, і десять років тому я вважав,  і тепер вважаю,  що це ганебне явище, хоча в період  дитячої  хвороби  ринкових відносин ми милувалися тим,  що дітки заробляють собі копійку.  Це не той спосіб і не той вік, щоб заробляти копійку. Я ставлюся до цього негативно.

     І щодо реформ. Шановні друзі, я хотів би зазначити таке. Наша школа непогана,  багато є позитивного.  Але наша школа  -це  школа індустріальної епохи.  Світ,  а слідом за світом Україна прийде до інформаційного суспільства.  Ми повинні,  зберігаючи все те добре, що мали,  вести школу до нового життя,  тому що до учня, до людини ставляться нові вимоги і разом з тим відкриваються нові можливості для навчання.

     Ми започаткували  реформування (це не революція,  революції в освіті взагалі не може бути),  навіть більше,  ми зробили один-два кроки.  Звичайно,  спокійніше було б мені,  як міністру,  сидіти і нічого не робити,  пливти за  течією.  Я  вважаю,  що  суспільство втомилося  від  бездіяльності  і відсутності змін,  у тому числі в освіті.

     Що стосується дванадцятибальної системи оцінювання,  то  хочу зазначити,  що  з країн Європи лише Росія поки що має чотирибальну систему оцінювання.  Основне питання,  яке ми з міністрами  освіти країн  СНД  обговорювали  в  Єревані  три  тижні  тому  - проблема оцінювання знань.  Білорусь переходить  на  десятибальну  систему, Прибалтика перейшла,  Молдова перейшла,  інші країни.  У Франції - двадцятибальна  і  таке  інше.  Тому  не  можна  сказати,  що   це неправильний крок.

     Динаміка змін, можливо, більша, ніж потрібно було б, але я ще раз повторюю,  краще ми будемо працювати, вносити зміни. Якщо ми в чомусь помилимося,  виправимо разом з учителями, з освітянами, але не можна бути бездіяльними, як раніше.

     Що стосується одинадцятикласників,  то їм просто не пояснили. Усі їхні оцінки "5" їм буде зараховано як дванадцятибальні, і вони зможуть взяти участь у конкурсі за медаль.

     І взагалі це стосується лише  Києва,  тому  що  в  Києві,  як виявилося, найважче щось міняти. Не буду казати, чому.

     Спасибі.

     ГОЛОВА. Олександр Єльяшкевич. За ним

- Станіслав Сафронов.

     ЄЛЬЯШКЕВИЧ О.С.,  заступник голови  Комітету  Верховної  Ради України з питань фінансів і банківської діяльності (виборчий округ 182,  Херсонська область).  Уважаемый Василий Григорьевич! Сегодня исполнился    ровно   год   со   дня   проведения   второго   тура недемократичных президентских выборов.  Слава Богу,  вы  тогда  не были  министром  и  не участвовали в проведении строем голосования студентов высших учебных заведений.  Вы сейчас прекрасно сказали о том,  что  молодые люди должны быть свободны,  молодые люди должны сами решать свою судьбу.

     Активность молодых людей, безусловно, полностью зависит от их возможности трудоустройства.  Вы это знаете. В ваших материалах не дается прогноза того,  что будет в предстоящие  годы.  Расскажите, пожалуйста,  о  прогнозируемой  динамике,  и  не  скажется  ли она негативно на активности тех же студентов высших учебных  заведений в   будущем   при   проведении   так   называемого  всеукраинского референдума, в котором уже вам довелось участвовать?

     Спасибо.

     КРЕМЕНЬ В.Г.  Спасибі, Олександре Сергійовичу. Щодо прогнозів на майбутнє, то вони залежатимуть від того, наскільки ми всі разом (я маю на увазі суспільство і  насамперед  усі  владні  структури) зможемо  створити  умови,  щоб  наша економіка запрацювала нарешті динамічно,  а  розвиток  був  стабільним.  Зробимо   це   -   буде працевлаштування незалежно навіть від зусиль Міністерства освіти і науки і особисто міністра.  Не зможемо цього зробити - скільки б я чи  хтось  інший  не  стояв на цій трибуні,  справа не зрушиться з місця.

     Дякую.

     ГОЛОВА. Станіслав Сафронов. За ним - депутат Удовенко.

     САФРОНОВ С.О.,  член Комітету Верховної Ради України з питань економічної політики, управління народним господарством, власності та  інвестицій  (виборчий  округ  30,  Дніпропетровська  область). Шановний Василю Григоровичу!  У мене до вас три запитання.  Перше. Ми всі знаємо,  що в наших вищих навчальних  закладах  близько  50 відсотків студентів навчаються на контрактній основі, тобто батьки платять за них величезні кошти. Діти закінчують вузи і викидаються на вулицю. Що ви на це скажете?

     Друге питання.    Ми   знаємо   демографічне   становище   на внутрішньому ринку працевлаштування,  791 тисяча молодих  людей  у нас  на сьогодні без роботи.  І разом з тим яке ставлення у вас до пенсійної реформи,  за якою планується збільшення пенсійного  віку на 5 років. Як це вплине на працевлаштування молоді?

     І третє питання. У нашому уряді кажуть, що потрібно здійснити реформу освіти.  І водночас Німеччина, наприклад, щорічно закликає до себе на роботу,  і в цьому році планує, наших фахівців у галузі електроніки - випускників вузів. Що ви скажете з цього приводу?

     Будь ласка.

     КРЕМЕНЬ В.Г.  Спасибі. Шановні друзі! Глибоко переконаний, що основне,  що  ми  повинні  зробити  у  сфері освіти,  вищої освіти зокрема,  -  створити  передумови,  щоб  якомога  більша   частина громадян отримала як можна більш високу фахову освіту.

     Можливі різні канали фінансування.

     Перше. Наскільки    можна,    треба    підвищувати   державне замовлення,  хоча б не зменшувати,  і ми в цьому  питанні  досягли консенсусу з Міністерством фінансів, Міністерством економіки.

     Друге. Треба   дати   можливість  провідним  вузам  брати  на навчання тих дітей, які можуть заплатити.

     Третє. Цього  року  вперше,   ви   знаєте,   ми   запровадили принципово  новий  канал  фінансування - фінансування за державним кредитом, 2 тисячі чоловік поступило.

     Наступне.

     Ми зараз опрацьовуємо ідею освітнього банку з тим,  щоб  дати можливість тим дітям,  які сьогодні не мають можливості доступу до вищої освіти, її отримати. Це з одного боку.

     А з другого,  ще раз кажу,  я звичайно негативно ставлюся  до того,   що   багато  дітей  закінчують  вуз,  а  потім  не  можуть влаштуватися на роботу.  Але така ситуація знову-таки буде до  тих пір,  доки  не  запрацює економіка країни,  і ми,  в кращому разі, будемо відправляти емігрантів до Німеччини  та  інших  країн,  які працюватимуть там програмістами.  У даному разі це ще не найгірший варіант,  хоча є й кращі.  Між іншим Болгарія зробила таким чином, що  німецькі  замовлення  з програмування надходять у Болгарію,  і болгарські програмісти,  організовані  на  вітчизняному  просторі, виконують їх.  Я думаю,  що тут немає нічого поганого, дав би Бог, щоб і нам таке зробити.

     Ну, а що стосується пенсійної реформи, то я не фахівець у цій сфері і мені важко сказати, як краще - чи так, як було, чи так, як буде. Це Іван Якович знає про пенсійну реформу.

     ГОЛОВА. Геннадій Йосипович Удовенко, останнє запитання.

     УДОВЕНКО Г.Й.,  голова  Комітету  Верховної  Ради  України  з питань прав людини, національних меншин і міжнаціональних відносин (багатомандатний загальнодержавний виборчий округ,  НРУ). Шановний Василю Григоровичу!  Мені імпонує ваша діяльність на такій високій посаді. Багато новацій відбувається і у вищій школі, і в загальній школі.   Хотілося  б  тільки  побажати,  щоб  учнів  наших  більше виховували  в  дусі  патріотичному,  в   дусі   відданості   своїй Батьківщині, і щоб українська мова нарешті запанувала в школах.

     Але запитання   таке:   як   ваше   міністерство   займається працевлаштуванням дітей-сиріт, які закінчили школи-інтернати? Адже ці  діти  були  під  опікою все своє життя,  і раптом їх викидають напризволяще, вони нікому не потрібні.

     І друге: як ви займаєтеся працевлаштуванням дітей-інвалідів?

     Дякую.

     КРЕМЕНЬ В.Г. Геннадію Йосиповичу, спасибі за добре слово.

     Щодо працевлаштування сиріт хочу сказати, що взагалі стосовно інтернатів  ми  запровадили  таку  практику:  будь-який  працівник міністерства,  який виїжджає в будь-який регіон  у  відрядження  з будь-якого   питання,  повинен  піти  в  місцеву  школуінтернат  і подивитися,  як  живуть  діти.  Ми  також   зорієнтували   обласні управління  освіти  на  поіменний  контроль за долею кожного з цих дітей. Значна частина дітей вступили до вищих навчальних закладів. Практично  повністю,  всі ті,  хто подавав заяву на вступ і хоча б елементарні виявив знання,  продовжують навчання. Щодо тих, хто не зміг  цього  зробити  чи  не захотів,  то тут є ряд проблем.  Це і працевлаштування,  Геннадію Йосиповичу,  і,  на  превеликий  жаль, проблема проживання. Ми маємо такі випадки, коли в школі-інтернаті проживають діти,  які вже рікдва закінчили цю школу,  але  змушені жити  саме  там,  тому що на виробництві не надають навіть місця в гуртожитку.  І  ці  проблеми,  як  і   проблеми   працевлаштування дітей-інвалідів,  ми  можемо  вирішувати  лише  разом  з  органами місцевої влади на місцях.

     ГОЛОВА. Дякую,  Василю Григоровичу,  за змістовну доповідь  і відповіді. Бажаємо вам успіхів.

     КРЕМЕНЬ В.Г. Спасибі всім вам.

     ГОЛОВА. Слово надається міністру праці та соціальної політики Івану Яковичу Саханю.

     САХАНЬ І.Я.,  міністр праці та соціальної  політики  України. Шановний Іване Степановичу! Шановні народні депутати! Питання, яке сьогодні винесено на  обговорення,  на  нашу  думку,  є  винятково важливим і актуальним.  Вам роздано аналітичні матеріали,  ви мали можливість з ними ознайомитися,  очевидно,  багато питань для  вас стали  зрозумілими,  і  я  думаю,  це  дає  мені  можливість тепер зупинитися тільки на деяких принципових питаннях,  враховуючи,  що обмаль часу.

     Насамперед хочу  відзначити  окремі позитивні тенденції,  які склалися нині на  молодіжному  ринку  праці.  Зрозуміло,  що  дуже обнадіюватись  і  радіти  цим  речам  важко,  але обстеження,  які здійснюються в Україні за міжнародною методологією, засвідчили, що за останні дванадцять місяців зріс рівень зайнятості та відповідно зменшився рівень безробіття серед молоді у віці 15-29 років.

     У поточному році вперше за останні п'ять  років,  я  хочу  це особливо підкреслити,  зменшилася кількість випускників усіх типів навчальних закладів,  які перебувають на обліку в державній службі зайнятості.  Призупинити  зростання молодіжного безробіття вдалося перш за все завдяки певній стабілізації в економіці, що відбулася, вдосконаленню  нормативно-правової  бази  щодо  регулювання питань зайнятості, дякуючи і Верховній Раді, спільним діям центральних та місцевих  органів  виконавчої влади,  державної служби зайнятості, закладів освіти, молодіжних структур, які цим займаються, тощо.

     Відповідно до чинного  законодавства  у  складі  Міністерства праці   та   соціальної  політики  функціонують  Головна  державна інспекція  праці  та  відповідні   територіальні   інспекції.   Ці підрозділи  самостійно  та  спільно  з  іншими  органами,  зокрема державною службою зайнятості, здійснюють систематичний контроль за дотриманням  чинного  законодавства  у цій сфері.  Ми,  зрозуміло, маємо цілий  ряд  питань  у  цьому  відношенні,  але  така  робота здійснюється.

     Які конкретні   результати   роботи   щодо   працевлаштування випускників та неповнолітніх, зареєстрованих у центрах зайнятості?

     Перше. Протягом дев'яти місяців  працевлаштовано  близько  35 тисяч  випускників,  що  майже  на  20  відсотків  більше,  ніж за відповідний  період   минулого   року.   Рівень   працевлаштування випускників значно перевищує,  я це підкреслюю,  середній показник працевлаштування інших  категорій  незайнятого  населення.  Зросла чисельність працевлаштованих неповнолітніх та дітей-сиріт,  про що вже сьогодні йшлося,  які були на обліку у службі  зайнятості.  Цю категорію   молоді  ми  взяли  під  особливий  контроль  і  дійсно займаємося предметно по кожній особі персонально.  Крім  того,  ми намагаємося  відслідковувати  і  стан  сімейного безробіття,  бо в сім'ях дітей, які виходять на ринок праці, інколи ще є безробітний або навіть двоє.  Ми намагаємося з такими сім'ями окремо працювати і маємо, так би мовити, з цього приводу програму дій.

     Додаткові гарантії   працевлаштування   молоді   реалізуються шляхом  бронювання  на  підприємствах,  в установах і організаціях робочих місць за  робітничими  професіями.  На  поточний  рік  для молоді заброньовано понад 70 тисяч таких місць,  на які за дев'ять місяців поточного року працевлаштовано близько 40 тисяч чоловік  з числа молоді, з них 5,5 тисячі - це молодь у віці до 18 років.

     Слід зазначити,  що  обсяги  працевлаштування на заброньовані робочі місця суттєво зросли,  і це позитивно.  Проте в цілому  цей напрям роботи є надзвичайно складним,  проблематичним.  Про це вже йшлося у виступі Василя Григоровича і в запитаннях  та  відповідях це прозвучало.

     Дійсно, частина підприємств, на яких бронюються робочі місця, перебувають у складних фінансових і економічних умовах,  частина з них  працюють  не  на  повну потужність,  працівники знаходяться у вимушених  відпустках  або  працюють  неповний  робочий   час.   І зрозуміло,  що  працевлаштування  молоді  на  цих  підприємствах є проблематичним. Тут справді проблем багато.

     Водночас мають місце випадки,  коли роботодавці відмовляють у прийомі на роботу молодим громадянам у межах встановленої квоти. І такі випадки є.  За дев'ять місяців поточного року  нами  виявлено таких  випадків  844.  До  порушників  законодавства відповідно до закону застосовано економічні,  штрафні, санкції на суму майже 500 тисяч гривень.

     З метою  вдосконалення  механізму  економічної зацікавленості підприємств до прийому  на  роботу  неконкурентоспроможних  верств населення,   в   тому   числі   випускників  навчальних  закладів, Міністерство праці розробляє Порядок надання  відповідних  дотацій роботодавцям  за  рахунок  коштів  фонду  страхування  на  випадок безробіття.   Передбачається,   що   зазначений    порядок    буде запроваджено  в  дію  з  1 січня 2001 року водночас із Законом про загальнообов'язкове  державне  соціальне  страхування  на  випадок безробіття.

     Хочу також зазначити, що спільно з роботодавцями ми проводимо зараз всеукраїнський конкурс,  і по регіонах,  і в кожному  місті, районі,  на  кращого  роботодавця  року,  де обов'язковою умовою є робота    з    такими    малозахищеними    верствами    населення, неконкурентоспроможними на ринку праці.

     Друге, про що я хотів би зазначити. Мінпраці, державна служба зайнятості у вирішенні проблем працевлаштування  молоді  в  умовах підвищених  вимог роботодавців до якості робочої сили використовує такі  активні  форми  сприяння  зайнятості,   як   профорієнтація, професійна підготовка та перепідготовка.  Обсяги зазначеної роботи постійно збільшуються,  в тому числі  і  серед  неповнолітніх.  За дев'ять  місяців  цього  року  за  направленням  служби зайнятості навчалися майже 60 тисяч осіб у віці до  28  років,  що  становить 60,4 відсотка від загальної чисельності незайнятих громадян, з них 10,6 тисячі - неповнолітні.

     Хочу підкреслити,     що     для     багатьох     випускників загальноосвітніх   шкіл,  особливо  у  родинах  з  низьким  рівнем доходів,  навчання за кошти державної служби зайнятості є, власне, єдиною   можливістю   отримати  професійну  освіту.  І  ми  широко використовуємо  цю  можливість.   Серед   випускників   навчальних закладів,  які  таким чином пройшли професійне навчання і отримали професію,   дві   третини    припадає    саме    на    випускників загальноосвітніх шкіл. Зазначу, що службою зайнятості організовано навчання по більш як 200 професіях та  спеціальностях,  тобто  200 професій - такий сьогодні вибір випускників загальноосвітніх шкіл, які шукають роботу.

     Третє. У складних умовах нинішнього ринку праці зростає  роль тимчасової зайнятості,  громадських та сезонних робіт,  які ми теж проводимо і практикуємо.  За дев'ять місяців поточного року  понад 49  тисяч молодих громадян були залучені до таких робіт.  Це якраз альтернатива тій роботі, яку молодь часто здійснює неорганізовано, про що говорили і запитували,  про миття машин і таке інше. І така організація громадських і сезонних робіт,  на нашу думку,  повинна бути  значно  більшою  за обсягами.  Для цього ми разом з органами місцевої влади вишукуємо можливості і фінансові,  і організаційні, щоб  цей  показник  був  не  40  чи 50 тисяч,  а у 2-3 рази вищий. Кількість осіб із числа учнівської  та  студентської  молоді,  які протягом дев'яти місяців поточного року брали участь у громадських роботах, збільшилася порівняно з минулим роком на 20 відсотків. Це теж є позитивним, що треба відзначити.

     І, власне,  наостанок  я  хотів  би зупинитися на наступному. Міністерство праці та соціальної політики розуміє,  що кардинальні зміни   на  краще  на  ринку  праці  можливі  за  умови  суттєвого економічного піднесення  держави.  І  я  вважаю,  що  обов'язковою умовою  вирішення  цього  питання  є  реалізація  вимог Президента України щодо створення до  2004  року  1  мільйона  нових  робочих місць.

     Що для   цього  ми  робимо  зараз  у  Міністерстві  праці  та соціальної політики?  У даний час міністерство  завершує  розробку Державної програми зайнятості населення на 2001-2004 роки,  в якій будуть закладені конкретні завдання розв'язання проблем зайнятості населення України,  в тому числі молоді, і в розрізі регіонів, і в розрізі  галузей.  Зокрема,  спеціальним  розділом  передбачається працевлаштування    молоді,    підвищення    її   кваліфікації   і конкурентоспроможності на ринку праці.

     Найближчим часом Кабінет Міністрів  розгляне  цю  програму  і подасть  її  на  розгляд  Верховної  Ради.  Сподіваюся  на плідну, конструктивну співпрацю з народними депутатами  у  цьому  напрямі. Крім того,  ще раз хочу підкреслити,  що з 1 січня наступного року вступає в дію Закон про загальнообов'язкове  державне  страхування на випадок безробіття. Це дійсно дуже важливий, принциповий закон. І я сподіваюся,  що Верховна Рада  теж  допоможе  нам  обов'язково включити  його  в роботу з 1 січня шляхом розгляду і підтримки тих пропозицій,  які ми внесли,  щодо порядку формування бюджету цього фонду, оскільки від нього дуже багато в чому залежатиме можливість підтримки цих категорій населення, про які ми зараз говоримо, перш за все молоді.  Вважаю,  що розгляд цього питання у Верховній Раді сприятиме посиленню уваги до цієї проблеми всіх органів виконавчої влади,  всіх  гілок  влади і вважаю,  що ми дійсно зробимо належні висновки для активізації цієї роботи.

     Дякую за увагу.

     ГОЛОВА. Дякую.  Запишіться,   будь   ласка,   на   запитання. Відведемо 20 хвилин. Висвітіть список.

     Ніна Марковська. За нею депутат Баулін.

     МАРКОВСЬКА Н.С.,  голова  підкомітету Комітету Верховної Ради України  з  питань  охорони  здоров'я,  материнства  та  дитинства (багатомандатний  загальнодержавний виборчий округ,  виборчий блок СПУ та СелПУ).  Шановний Іване Яковичу! Слухаючи вас, бере жах, що за  майже  десять  років  нашої  незалежності  у  нас 60 відсотків молоді,  які стоять на обліку в центрах зайнятості, а 40 відсотків взагалі  не мають ніякого працевлаштування.  То виникає запитання: "Яку державу ми будуємо?" Ми тільки  що  заслухали  звіт  міністра охорони здоров'я,  який говорив про те, що кожна третя дитина - це хвора дитина, яка має психічні або фізичні вади.

     Діти не можуть працевлаштуватися.  Ми готуємо дітей,  які  не матимуть  роботи.  Тобто  наші інститути,  університети,  всі вузи готують  безробітних  фахівців.  Для  кого  ми  їх  готуємо?   Для Німеччини,  для Туреччини, для Ізраїлю, для Китаю, для Канади? Для кого? Що роблять в цьому напрямі і Міністерство освіти, і саме ви?

     САХАНЬ І.Я. Дякую за це запитання. Я хочу привернути увагу до того,  що  порядок  цифр,  який  ви  назвали,  я  тут  не  починав аналізувати.  У матеріалі,  який ми роздали,  детально виписано  і показано   ситуацію   на   ринку  праці  цих  категорій  молоді  і випускників шкіл  всіх  категорій.  Тут  видно,  який  рівень  цих показників  на  сьогодні  і скільки молоді (по роках) зверталося у службу зайнятості.

     Я хочу підкреслити,  що дійсно вперше  в  поточному  році  ми маємо  зменшення проти минулих років кількості молодих людей,  які після завершення навчання у  навчальних  закладах  звертаються  до служби зайнятості.  І до певної міри це позитивне явище.  Проте це не означає, що немає проблеми працевлаштування молоді, і про це ми говорили.

     Що стосується дітей-інвалідів. Це проблема дійсно надзвичайно серйозна.  Ми сьогодні  разом  з  Міжнародною  організацією  праці працюємо  над створенням в Україні Національного центру трудової і соціальної реабілітації інвалідів, регіональних таких центрів, які будуть  займатися цим питанням і готувати молодь,  яка має фізичні вади,  підвищувати їх конкурентоспроможність на  ринку  праці.  Ми найближчим   часом   будемо  запроваджувати  разом  з  Міжнародною організацією праці спеціальний проект,  який дасть нам  можливість реалізувати цю програму.

     ГОЛОВА. Павло Баулін. За ним депутат Задорожна.

     БАУЛІН П.Б.,  член  Комітету  Верховної Ради України з питань свободи  слова  та  інформації  (виборчий  округ  76,   Запорізька область).  Фракция коммунистов.  Уважаемый Иван Яковлевич,  у меня два небольших вопроса.

     Первый. Мне,  как  депутату,  избранному  по   одномандатному округу,  приходится очень часто заниматься проблемой устройства на работу  молодых  людей.  И  одна   из   главных   проблем   такая. Заканчивает,     скажем,     молодой     человек    или    девушка профессионально-техническое училище (парикмахер,  сварщик  или  по другой профессии),  но на работу нельзя устроиться,  их не берут и посылают в эти центры  занятости  только  потому,  что  нет  опыта работы.  Как, на ваш взгляд, можно решить эту проблему? Потому что на основании этого,  по моим подсчетам,  где-то  до  80  процентов получают отказы. Немає досвіду, ми тебе не візьмемо.

     И второй  вопрос.  Здесь прекрасно полиграфически выполненные (не поскупились) данные о молодежи в возрасте от 15 лет. Наверное, вам хорошо известно,  что эксплуатируется труд детей и 12, и 10, и

7-летних.  Есть ли какая-то статистика  по  эксплуатации  детского труда, и как с этим нужно бороться?

     САХАНЬ І.Я.  Дякую. Дуже цікаві і важливі запитання. Стосовно професійно-технічної освіти і працевлаштування дітей, які виходять на ринок праці.  Тут питання, очевидно, треба розглядати під таким кутом зору,  що не завжди ми  готуємо  дійсно  тих  фахівців,  які сьогодні  потрібні  на  ринку  праці.  І  є  на  сьогодні  потреба приводити у відповідність ці речі.

     Що стосується   працевлаштування   дітей,   які   не    мають практичного  досвіду,  -  це  теж  проблема  надзвичайно  важлива, серйозна.  Яким чином ми намагаємося сьогодні її вирішувати? Зараз ми  опрацьовуємо проект документа,  яким з 1 січня запроваджується система дотування тих роботодавців,  які  прийматимуть  на  роботу передовсім таку категорію громадян.  Тобто той роботодавець,  який візьме на роботу людину,  котра не має необхідного досвіду роботи, матиме  можливість  одержати від служби зайнятості певну фінансову підтримку.  І таким чином,  ми вважаємо,  можна,  доклавши  певних організаторських  зусиль,  запровадити необхідний рівень підтримки цієї категорії населення.

     І стосовно дитячої праці.  Це надзвичайно серйозне питання. Я хотів  би зазначити наступне.  Україна єдина на теренах колишнього Радянського Союзу,  яка  організувала,  і  ми  разом  з  Державний комітетом  статистики  здійснили впродовж січня 1999 року - квітня 2000 року,  обстеження якраз  також  дитячої  праці,  про  яку  ви говорили.

     Дійсно, виявлено близько 400 тисяч працюючих дітей, і частина з них працюють у неформальному секторі,  і це справді  надзвичайно серйозна проблема.

     Сьогодні якраз  за  підсумками  цього обстеження відбувається науково-практична конференція за участю представників  Міжнародної організації праці, фахівців, які мають досвід вирішення цих питань з метою опрацювання можливих шляхів розв'язання  цієї  проблеми  з тим,   щоб   ми  дійсно  могли  реально  внести  зміни  до  чинних законодавчих і нормативних актів.

     ГОЛОВА. Іване Яковичу, у нас ще 20 запитань.

     Тетяна Задорожна. За нею - Борис Беспалий.

     ЗАДОРОЖНА Т.А., член Комітету Верховної Ради України з питань прав   людини,  національних  меншин  і  міжнаціональних  відносин (багатомандатний загальнодержавний виборчий округ,  ПСПУ).  Дякую, Іване Степановичу. Шановний Іване Яковичу! Я вивчила ці матеріали, які ви нам  роздали,  і  дійсно  стан  справ  з  працевлаштуванням неповнолітніх нібито загалом поліпшується.  Але якщо подивитися на цю проблему більш конкретно,  то ми побачимо зовсім  інші  реалії. Наприклад,  школа-інтернат  12 для дітей-сиріт,  що в місті Києві, постійно звертається до  прокуратури,  щоб  влаштувати  на  роботу своїх    випускників.    Чи    дійсно    спрацьовує   ця   система працевлаштування?

     Наприклад, у місті Миколаєві є школаінтернат для дітей-сиріт, звідки  дітей направляють на навчання у ПТУ,  а потім на роботу на Завод імені 61-го комунара.  Але на цьому заводі  вже  півроку  не виплачують заробітну плату, і можна уявити собі, де знаходяться ці підлітки, які не мають роботи.

     Тому за браком часу я не  буду  наводити  такі  приклади.  Ми бачимо,  що ні бронювання, ні всі інші заходи не спрацьовують. І я в цьому сенсі не хочу відокремлювати уряд від Верховної Ради, тому я  пропоную:  давайте  зараз виводити цю проблему на самий високий державний рівень,  давайте створювати цю програму, як ви говорили, у Німеччині.  А головне - треба зараз зобов'язати усі підприємства приймати  на  роботу  певний  відсоток  дітей-сиріт  і  інвалідів, причому підприємства всіх форм власності.

     Дякую.

     САХАНЬ І.Я.  Дякую.  Я  повністю  підтримую  те,  про  що  ви сказали.  І повторюю:  всі дітисироти,  які  звернулися  в  службу зайнятості,   знаходяться   під   персональною  опікою  директорів обласних центрів зайнятості. Це доручення міністра, і це абсолютно чітка вимога,  від якої ми не відступаємося. І по кожній дитині ми готові  розглянути,  якщо  є  конкретні  приклади.  Що  стосується школиінтернату в місті Києві, я думаю, ми спеціально, наші фахівці сьогодні тут присутні, розберемося, що там відбувається.

     І стосовно бронювання.  Я відповів би таким  чином:  належним чином,  повністю  не  спрацьовує.  Все-таки ми майже 40 тисяч осіб якраз на заброньовані місця працевлаштували.  Треба,  може, щоб це було не 40, а 400 тисяч - це так, але сьогодні економічна ситуація на багатьох підприємствах така,  що,  коли ми  направляємо  людину молоду,  вона  не  хоче  йти туди.  Бо немає систематичної виплати заробітної плати,  вона дуже низька і таке інше.  І такі  проблеми дійсно  існують,  я  не  можу сьогодні їх не підтвердити в повному обсязі, як ви сказали.

     ГОЛОВА. Борис Беспалий. За ним - Іван Полюхович.

     БЕСПАЛИЙ Б.Я.,  член Комітету Верховної Ради України з питань правової   політики  (багатомандатний  загальнодержавний  виборчий округ, НДП). "Реформи-Конгрес". Шановний доповідачу! У продовження попереднього  запитання  і  деяких  інших  щодо особливо вразливих верств молоді.  Я хотів би  привернути  увагу  ще  до  двох  таких категорій.

     Перша -  це  сільська  молодь,  яка вся у своїй масі сьогодні належить  до  найбільш  незахищеної.   Проблема   відома,   я   її деталізувати не буду.

     І друга категорія - це молоді люди,  які свого часу завинили, потім відбули покарання у виправних установах,  і тепер потребують соціальної  реабілітації.  Важливість  цієї  проблеми  теж  досить очевидна, я її аргументувати також не буду.

     Хотілося б знати не тільки вашу позицію з  цього  приводу,  а якщо  є,  то  якісь  конкретні цифри,  статистику з цього приводу. Можливо, не зараз, але взагалі хотілося б такі дані одержати.

     САХАНЬ І.Я.  Дякую. Ви дійсно дуже слушні і актуальні питання порушили.

     Що стосується  сільської  молоді.  У цілому рівень сільського безробіття  сьогодні  є   проблемою   надзвичайно   актуальною   і злободенною.  Бо  у  нас  сьогодні  вже є цілий ряд територій,  де рівень  безробіття  в  сільській   місцевості   перевищує   рівень безробіття у містах.

     Це справді комплексна проблема. Зрозуміло, що вона пов'язана, очевидно,  передусім із необхідністю більш швидкої реалізації  тих задумів,  які є щодо реформування сільського господарства. Але, на нашу думку,  сьогодні якомога швидше треба законодавчо  визначити: коли сільська людина має в обробітку 3,  4 чи 5 гектарів землі, то вона є первинно зайнятою.  Тобто це її первинна зайнятість.  Що це не підсобне господарство, це її основна діяльність.

     У зв'язку  з  цим  на  розгляд  Верховної Ради внесено проект Закону про особисте селянське господарство. Я вважаю, що прийняття такого  закону  дасть  змогу нам швидше вирішувати ці питання.  Це один бік цієї проблеми.

     Тепер другий.  Ми повинні,  очевидно,  максимально вишукувати можливості    стимулювати    молодь    до   зайняття   самостійною підприємницькою діяльністю,  враховуючи те,  що земля  сьогодні  у них, як правило, є.

     Для цієї мети ми вже в цьому році майже 4 мільйони коштів  із  фонду  зайнятості  спрямовуємо  на  надання кредитів (мікрокредитів) тим,  хто хоче цим займатися.  І сьогодні ми  можемо  навести  десятки  таких  прикладів,  коли  молодь  цим скористалася  і має вже певні позитивні зрушення.  А з 1 січня,  з уведенням в дію Закону про страхування на випадок  безробіття,  ми запроваджуємо  систему  одночасної  виплати допомоги по безробіттю тим,  хто хоче  займатися  своєю  підприємницькою  справою,  тобто молода  людина  матиме  можливість одержати цю суму для того,  щоб можна було започаткувати власну справу.  Тобто ми працюємо над цим питанням.   Хоча  злободенність  цих  проблем  дійсно  надзвичайно велика.

     І щодо тих,  хто відбув покарання.  Ця проблема має особливий зміст.  Я  сьогодні не готувався,  бо дещо інша специфіка розмови, але  ми  маємо  необхідну  статистику,  співпрацюємо  з   органами внутрішніх справ. Я окремо вам надам інформацію з цього питання.

     ГОЛОВА. Іван Полюхович. За ним - депутат Стоженко.

     ПОЛЮХОВИЧ І.П.,  голова  підкомітету  Комітету Верховної Ради України з  питань  екологічної  політики,  природокористування  та ліквідації  наслідків  Чорнобильської  катастрофи  (виборчий округ 155,  Рівненська  область).  Дякую.  Іване  Степановичу.   Фракція Українського   народного  руху.  Іване  Яковичу!  Дуже  слушно  ви зауважили,  що перебудова вищих навчальних закладів і  професійних училищ відстає від потреб ринку. Це основна наша біда на сьогодні.

     Я був  свідком  не  раз,  коли звертався про працевлаштування своїх виборців,  людей з вищою освітою. Вони йшли на стажування на тиждень-два, і підприємець каже: "Вибачте, Іване Павловичу, він не тягне.  Не знає того,  того,  того і цього не знає, хоч має диплом про вищу освіту". Це між іншим.

     А тепер   конкретна   відповідь.  Я  уточню  вашу  фразу  про незайнятість у сільській місцевості.  Те,  що ви щойно  сказали  у відповідь  на  запитання  мого  колеги-депутата,  -  це  абсолютна істина.  Вже  час  законодавчо  узаконити  зайнятість  у  власному господарстві. Щоб і стаж йшов, щоб людина пенсію могла заробити.

     Запитання таке: як ви ставитеся до того, щоб змінити в новому пенсійному законодавстві принцип роботи пенсіонера:  або пенсія  - або заробітна плата. У нас зараз масово породжується оцей молодий, так би мовити,  незайнятий прошарок,  який тільки через те не може влаштуватися, що місця займають пенсіонери. І відповідно до закону звільнити їх не можна.

     Дякую за відповідь.

     САХАНЬ І.Я. Я добре розумію всю гостроту цього питання і вашу тривогу.

     Щодо рівня фаху у людей,  які завершують навчання і приходять на роботу. Я не буду вдаватися в подробиці, немає часу на це. Хочу сказати  лише,  що  сьогодні якраз через систему служби зайнятості люди набувають необхідних  знань,  які  потрібні  для  конкретного роботодавця.  Тобто  ми сьогодні працюємо в основному на конкретні вимоги.  Роботодавець каже:  "Мені треба такий-то фахівець".  І ми його  готуємо  якраз  уже  під  це  замовлення.  І це є,  можливо, відповідь на те запитання, яке ви поставили.

     Крім того,  ми  разом  з   Міжнародною   організацією   праці започаткували  і  вже  протягом  трьох  років опрацьовуємо систему модульного навчання людей, перепідготовки. Це окрема тема розмови, але  мова  йде  про  більш швидку,  оперативну і якісну підготовку людей за  конкретними  напрямами,  яких  потребує  сьогодні  ринок праці.

     Тепер щодо  пенсії  чи  заробітної плати.  Першим питанням на завтра  стоїть  питання  про  запровадження  загальнообов'язкового пенсійного страхування.  У нас дійсно півтора мільйона пенсіонерів працюють,  приблизно така кількість людей, і отримують і заробітну плату, і пенсію.

     ГОЛОВА. Володимир Стоженко. За ним - депутат Черненко.

     СТОЖЕНКО В.Я.,  член Комітету Верховної Ради України з питань Регламенту,  депутатської етики та  організації  роботи  Верховної Ради  України  (багатомандатний  загальнодержавний виборчий округ, ПСПУ). Прошу передати слово Ткаленко Івану Івановичу.

     ГОЛОВА. Депутат Ткаленко.

     ТКАЛЕНКО І.І.  Дякую,  Іване Степановичу.  Іване Яковичу,  ви зараз посилалися на те, що готуєте нову редакцію закону і з нового року  хочете  її  ввести,  про  збільшення  відрахувань  до  фонду зайнятості з 1,5 до 3 відсотків. А ви не подумали, що ми цим самим можемо створити умови,  коли кількість робочих місць (і для молоді зокрема,    якщо    ми    збільшимо   навантаження   на   власного товаровиробника) зменшиться, а не збільшиться?

     І друге запитання.  Ми весь час тут розглядаємо питання,  але випадає у нас така категорія,  як молодь на селі. У радянські часи ми завжди враховували її.  І створення нових робочих місць на селі дешевше  обходиться,  і саме головне,  не порушується демографічна ситуація.  Чому сьогодні не розглядається  це  питання,  створення робочих місць саме для молодих людей і саме на селі?

     Дякую.

     САХАНЬ І.Я.  Іване Івановичу, я щиро дякую за запитання. Щодо першого хочу підкреслити ще раз,  і  я  про  це  говоритиму,  коли доповідатиму  ці  законопроекти:  ми  виходимо  з  необхідності не збільшувати нарахування на фонд  заробітної  плати.  В  тому-то  й найбільша   проблема   на   сьогодні,   що  кількість  людей,  які звертаються у службу зайнятості, збільшується. Ми повинні надавати ці  послуги,  враховуючи  необхідність  і  соціального захисту,  і головне - підтримки цієї категорії людей,  готувати  її  треба  до роботи.  І ми разом з роботодавцями, профспілками виходимо якраз з того,  що  треба  перерозподілити  всередині  фондів   соціального страхування ці відрахування з метою збільшення на один напрям,  не збільшуючи в цілому ці нарахування. І у нас, здається, передбачена саме така можливість це зробити. Це один бік медалі.

     Тепер щодо  сільської  молоді  і  працевлаштування.  Я про це щойно говорив.  Ми  сьогодні  дійсно  зацікавлені  якомога  швидше вирішити питання про можливість визначення для молодої людини, яка займається обробітком землі,  цього виду  діяльності  як  основної роботи.   З   цією   метою  ми  готові  надавати  їй  допомогу  як мікрокредитами,  так і виплачувати  всю  ту  можливу  допомогу  по безробіттю,  щоб  людина  могла  започаткувати свою власну справу. Тобто в основному це обробіток землі, зрозуміло.

     ГОЛОВА. Депутат Черненко. За ним - Олександр Стоян.

     ЧЕРНЕНКО В.Г.  Іване  Яковичу,  коротке  запитання  і   прошу коротку   відповідь.   Скажіть,   будь   ласка:   скільки  молодих спеціалістів  може  сьогодні  працевлаштувати  ринок  в   Україні, принаймні у 2001 році? Це перше запитання.

     Друге: скільки   коштів   у   бюджеті  на  2001  рік  держава передбачила на створення нових робочих місць?

     І третє.  Тут в залі вже лунало,  Іване  Степановичу   Ну,  я розумію, багато справ у уряду. Жулинський прийшов і пішов, як ясне сонечко.  Але ж це він відповідає за цю  політику.  Сидять  Богдан Сильвестрович,  Василь Григорович, Володимир Макарович, а інших це не цікавить?  Чому вас тоді троє в ложі сидить?  І депутати є.  Це питання  треба  вирішувати,  за  нього  спитають  з  уряду.  Іване Степановичу, якщо проводити День уряду, так проводити День уряду.

     Дякую.

     САХАНЬ І.Я.  Щодо першого запитання, кількості фахівців, яких може  працевлаштувати економіка.  Сьогодні я не можу сказати,  яка буде точна цифра.  Мова йде про те,  що ми  через  систему  служби зайнятості  працевлаштовуємо  близько 600- 700 тисяч осіб щорічно. Це те,  що робить безпосередньо служба  зайнятості.  Однак  значна частина людей,  і це абсолютно об'єктивно,  працевлаштовується без послуг служби зайнятості.  Я не  можу  підтвердити  якоюсь  точною цифрою,  тільки  скажу,  що  ми  сьогодні  маємо рівень зайнятості населення України порівняно з минулим роком на 500  тисяч  більше. Тобто додатково 500 тисяч осіб, незважаючи на вивільнення, знайшли роботу і сьогодні зайняті в економіці.

     Тепер щодо питання, скільки коштів на створення нових робочих місць  спрямовує  держава.  Точну  цифру теж назвати важко,  але я вважаю, що будь-які кошти на капітальні вкладення - це є кошти для створення  робочих місць,  бо таким чином з'являється необхідність виробляти будівельні матеріали  -  працюють  люди,  будують  вони, отримують  заробітну  плату і таке інше.  На мій погляд,  сьогодні кожен фактично кожен рядок  бюджету  спрямований  і  на  створення додаткових робочих місць.

     ГОЛОВА. Олександр Стоян, останнє запитання.

     СТОЯН О.М.,   голова   підкомітету  Комітету  Верховної  Ради України з питань соціальної політики та праці (виборчий округ  18, Вінницька  область).  Голова  Федерації профспілок України.  Іване Яковичу, вчора ми з вами обговорювали ряд соціальних проблем. Одна з них - це проблема першого робочого місця для молодих людей,  які закінчили школу,  вуз.  Ми поки що не дійшли повної згоди.  Чи  не вважаєте  ви,  що ми будемо дуже довго стикатися з цією проблемою, якщо не вирішимо проблему пенсіонерів.  Мова йде ось про що.  Якби ми  сьогодні  вирішили  пенсійну  проблему,  щоб мінімальна пенсія становила хоча б 50 відсотків прожиткового мінімуму, то профспілки могли ініціювати,  а уряд і парламент підтримали б нас, щоб людей, які досягли пенсійного віку,  відправляти на  пенсію  і  звільняти робочі  місця  молодим.  Без  вирішення  цієї проблеми ми проблему працевлаштування молодих не вирішимо. Це перше.

     І друге. Сьогодні, як ви знаєте, відбувається надексплуатація неповнолітніх  на  підприємствах  приватної  форми  власності.  Що пропонує уряд, щоб усе-таки захистити цих дітей?

     Дякую.

     САХАНЬ І.Я.  Шановний Олександре Миколайовичу! Враховуючи те, що  вчора  ми  справді  детально обговорювали ці питання в гострій дискусії,  скажу,  що я з вами абсолютно згоден:  сьогодні ставити питання  про  вивільнення  працюючими  пенсіонерами робочих місць, враховуючи низький рівень пенсійного забезпечення, було б, мабуть, передчасно  і  необгрунтовано.  Ми  вважаємо,  що  до  цього треба здійснити якомога швидше реформування пенсійного забезпечення, щоб дати пристойну пенсію, яка дозволить людині, що досягла пенсійного віку,  не займати робоче місце. В цьому я з вами абсолютно згоден. Але це проблема, яку ми можемо завтра обговорювати.

     Щодо використання дитячої праці.  Про це я вже говорив і хочу ще раз підкреслити:  дійсно,  сьогодні  близько  400  тисяч  дітей зайнято  в  різних  формах роботи.  З цієї проблеми якраз сьогодні відбувається конференція,  яка має напрацювати можливі варіанти її розв'язання.   Можливо,   буде   запропоновано  прийняття  якогось законодавчого акта, який врегульовуватиме ці речі. Я щиро дякую за запитання.

     ГОЛОВА. Дякую, дякую. Ми завершили.

     Шановні народні   депутати!   У  нас  іще  дві  співдоповіді. Співдоповідачі - Валерій Пилипович Борзов (я надаю йому  слово)  і Ігор Рафаїлович Юхновський. Тому на правах головуючого я оголошую, що ми продовжимо наше засідання  на  15  хвилин.  Прошу  вислухати співдоповіді.

     БОРЗОВ В.П.,  голова Комітету Верховної Ради України з питань молодіжної  політики,  фізичної   культури,   спорту   і   туризму (багатомандатний загальнодержавний виборчий округ,  НРУ). Шановний Іване Степановичу!  Шановні народні депутати! Шановні представники уряду! Насамперед я хотів би наголосити, що розгляд даного питання на Дні уряду викликаний  виключно  намаганням  визначити  реальний стан  справ  у  сфері  зайнятості молоді,  можливі шляхи подолання негараздів або,  принаймні,  поліпшення  ситуації  на  молодіжному ринку  праці.  Про  це йшла мова і на парламентських слуханнях про становище молоді,  відповідно до рекомендацій яких ініційовано  це питання порядку денного.

     Вимоги щодо  вирішення  проблеми  зайнятості молоді визначено низкою  законодавчих   актів,   директивних   документів,   указів Президента, постанов Кабінету Міністрів про що йшлося вище. Тобто, з точки зору забезпечення цього процесу  правовою  базою,  начебто все гаразд. Проте суттєві зміни економічної ситуації породили нові проблеми,  основною з яких є  неспроможність  держави  забезпечити всіх  випускників  першим  робочим  місцем  відповідно  до набутої професії та запитів молоді.

     Про це свідчать  і  аналітичні  матеріали,  надані  Кабінетом Міністрів,  і  доповіді  шановних  міністрів.  Ми цілком поділяємо думку Міністерства праці щодо необхідності об'єднання зусиль  усіх причетних  до  цієї  проблеми органів державного управління різних рівнів для вдосконалення механізмів підготовки і  працевлаштування молодих громадян.

     Дійсно, крім шкіл і професійно-технічних училищ, які належать освітянам,  підготовкою  кадрів  з  вищою  освітою  займається  25 міністерств  і  відомств.  І  як  результат  - ситуація з наданням першого робочого місця залишається досить складною.

     Та незважаючи на те, що за останні роки частина випускників з вищою освітою, які отримали направлення на роботу, зростає, чіткої системи  моніторингу  закріплення  їх   на   робочих   місцях   на централізованому   рівні   ще   немає,   а   моніторинг,  що  є  в міністерствах не дає узагальненої інформації з цього питання. Тому сам  факт  направлення  випускника  на роботу стає суто формальним заходом.  Певною мірою це пояснюється тим,  що перші робочі  місця бронюються  переважно  на підприємствах державної форми власності. Але,  з одного боку,  в силу економічного стану ці підприємства не зацікавлені в молодих спеціалістах,  а з другого,  самі випускники не  поспішають  займати  непривабливі   і   непрестижні,   за   їх критеріями,  робочі місця. На цей рік для молоді було заброньовано більш як 70 тисяч робочих місць за робітничими спеціальностями,  а працевлаштовано на них трошки більш як 23 тисяч юнаків та дівчат.

     Особливо гостро  стоїть проблема працевлаштування дітей-сиріт та дітей,  які залишилися без піклування батьків, насамперед через відсутність  у  них житла і перспектив його отримання.  Це питання вже тут ставилося,  і я думаю,  що,  можливо, в Кабінеті Міністрів слід  було  б  подумати  про  те,  щоб зацікавити фонд молодіжного будівництва щодо будівництва житла для працюючої молоді.

     Немає сенсу  повторювати  статистику,  що   досить   детально викладена  в  аналітичних  матеріалах уряду.  Хочу привернути вашу увагу до висновків фахівців.  Нинішня ситуація в сфері  зайнятості молоді  характеризується  нерегульованим відтоком молоді з галузей народного господарства,  в тому числі і через скорочення кількості робочих  місць,  розчарованість  роботою  в  легальних структурах, втягнення молоді до  неформальної  та  тіньової  сфер  зайнятості. Останнє створює умови для погіршення криміногенної ситуації.

     За даними   Міністерства  внутрішніх  справ,  майже  половина вчинених злочинів припадає на молодих громадян,  які офіційно ніде не  працювали  і  не  навчалися.  І  порівняно з минулим роком цей сумний показник зріс на 7,2 відсотка.

     Що б ми вважали за потрібне порадити Кабінету Міністрів у цій ситуації? Насамперед, щоб питання працевлаштування неповнолітніх і випускників навчальних  закладів,  докорінної  перебудови  системи професійної  орієнтації,  підготовки і перепідготовки кадрів стали предметом розгляду на спеціальному засіданні Кабінету Міністрів.

     Враховуючи міжвідомчий характер проблеми  зайнятості  молоді, для  її вирішення доцільно запровадити дієвий механізм координації всіх зацікавлених сторін,  у тому числі щодо прогнозування  потреб ринку   праці   в   спеціалістах   на  перспективу  з  урахуванням прогнозного економічного і соціального розвитку держави.

     Потребує (і я думаю,  що  учасники  засідання  мене  в  цьому підтримають)  удосконалення  законодавча  і нормативноправова база економічного стимулювання роботодавців,  які створюють нові робочі місця   насамперед   для  молоді.  Впровадження  механізму  такого стимулювання є невідкладним. Зокрема, важливою формою цих стимулів для  малих підприємств може стати додаткове залучення працівників, але на сьогодні воно є не досить вигідним.

     Разом з тим, вирішення проблеми зайнятості молоді, зрозуміло, має  бути  підкріплено  заходами державного коригування як у сфері професійної орієнтації  молоді,  так  і  в  орієнтації  навчальних закладів на реальні зрушення і перспективи попиту на робочу силу.

     У сучасних  умовах  заходи  інформаційного  і організаційного забезпечення політики стосовно зайнятості молоді мають надзвичайно важливе  значення.  Тому  ми пропонуємо Кабінету Міністрів,  окрім розробки державної програми підтримки  молодіжного  підприємництва та  сприяння  зайнятості  молоді,  запровадити на централізованому рівні  також  систему  моніторингу  виробничих  кадрів,   створити інформаційний  банк  вільних робочих місць,  ввести централізовану офіційну статистику щодо зайнятості  молоді,  у  тому  числі  щодо закріплення випускників навчальних закладів на робочих місцях,  їх професійнокваліфікаційного руху хоча б протягом двох років.

     І на завершення свого виступу хочу наголосити,  що  в  умовах сучасного  економічного стану держави,  складного і неоднозначного становища молоді на ринку праці політика держави  щодо  зайнятості населення,  насамперед  молодих  громадян  не може мати пасивний і вичікувальний  характер.  Тому  комітет  буде  всіляко  сприяти  і підтримувати  всі  конкретні  дії  і  заходи уряду,  спрямовані на вирішення цієї життєво важливої для нашого суспільства проблеми.

     Нарешті, хочу подякувати представникам Кабінету Міністрів  за підготовку   аналітичних  матеріалів  і  пропозицій  щодо  проекту постанови Верховної Ради.

     Дякую.

     ГОЛОВА. Дякую. Слово надається голові Комітету з питань науки і освіти Ігорю Рафаїловичу Юхновському.

     ЮХНОВСЬКИЙ І.Р.,  голова  Комітету  Верховної  Ради України з питань науки і освіти (багатомандатний загальнодержавний  виборчий округ, НРУ). Шановний Іване Степановичу! Шановні депутати! Комітет з питань науки і освіти разом  з  Комітетом  з  питань  молодіжної політики  дуже  уважно  вивчав  проблему  працевлаштування молодих випускників усіх  -  і  середніх,  і  вищих  -  шкіл  України.  Ми переконалися,  що  це  питання  має  дві  сторони  -  об'єктивну і суб'єктивну.  Це важливо знати  для  того,  щоб  його  можна  було успішно вирішувати.

     Об'єктивна сторона полягає в тому, що має бути утворена певна спільна комісія  Міністерства  економіки,  Міністерства  освіти  і Міністерства праці.  Її представники мають знаходитися між собою у постійному контакті  і  визначати,  яка  кількість  робочих  місць потрібна державі,  з яких спеціальностей, які заявки на заповнення робочих  місць  можуть  бути   подані,   скільки   треба   набрати абітурієнтів  на  відповідні спеціальності у вищі і середні учбові заклади.  Без  такого  постійного  моніторингу   ми   не   зможемо справитися з безробіттям, яке зараз розвивається у державі. Такого моніторингу досі немає.

     Міністерство економіки просто по інтуїції подає  певні  цифри Міністерству освіти, а те сприймає це як так зване держзамовлення. Взагалі я вважаю,  що ми не маємо держзамовлення у  вищих  учбових закладах, ми маємо лише державну підтримку вищої освіти.

     Суб'єктивна сторона.  Людина,  яка  йде  в  вищий чи середній спеціальний учбовий заклад,  щоб придбати  спеціальність,  повинна знати,  де  вона  буде працювати,  коли вона закінчить цей учбовий заклад.  Для того,  щоб вона думала над цим,  слід змінити систему оплати,  систему стипендій у вищих навчальних закладах. Ми повинні прямувати до зменшення  так  званого  стипендіального  навчання  у вищих навчальних закладах і збільшувати процент державного кредиту на закінчення середньої чи вищої освіти з  тим,  щоб  людина,  яка закінчила  вищу  чи  середню  освіту,  могла  віддати цей кредит в період своєї роботи.  Тоді ця молода людина буде думати,  куди  їй піти вчитися.

     Робочі місця.    За    кількістю   робочих   місць   сільське господарство займає одне з перших місць у нашій державі.  Ми маємо 7  мільйонів сімей,  які живуть на селі,  але це в основному старі сім'ї.  Ми роздали,  розпаювали землю в основному  людям  старшого покоління,  вік яких понад 60 років,  і серед них є непрацездатні. Отже, мова йде про прихід на землю молодих кадрів.

     Земля буде дуже  дешевою.  Ціна  одного  гектара  землі  буде приблизно  25 доларів.  З одного боку,  це погано,  з другого - це добре.  Добре тому,  що молоді сім'ї зможуть купити землю і осісти на цій землі.  Має бути прийнятий спеціальний закон,  який надасть молодим сім'ям,  що мають сільськогосподарську  освіту,  переважне право купівлі землі у сільському господарстві.

     Є престижні   і   непрестижні   спеціальності.   Це   повинно враховуватися та регулюватися відповідною стипендією,  відповідним заохоченням.

     Комітет Верховної  Ради  з  питань  науки  і  освіти  разом з молодіжним комітетом,  разом з Міністерством праці  та  соціальної політики,  Міністерством економіки буде дуже щільно займатися цими питаннями у майбутньому,  для того щоб було  менше  невизначеності для молодого покоління, яке закінчує середню і вищу освіту.

     Дякую за увагу.

     ГОЛОВА. Шановні  народні  депутати!  Ми  вислухали доповіді і співдоповіді.  Я  хочу  подякувати  ініціаторам,   хто   домагався включення  до  порядку  денного  заслуховування  цих  питань  саме напередодні або під час розгляду бюджету  на  2001  рік.  Сьогодні чимало народних депутатів акцентували на цьому увагу з тим, щоб ті пропозиції,  ті рекомендації,  що закладені в  проекті  постанови, який  ми будемо голосувати в четвер,  були максимально враховані у бюджеті.

     Я звертаюся до наших профільних комітетів,  до всіх депутатів і  до  урядовців.  Звичайно,  ми  не  зможемо  одразу вирішити всі проблеми,  але вирішити їх поетапно ми зобов'язані.  Всі сходяться на  тому,  що  всетаки перший етап вирішення багатьох проблем - це освіта.  Тому,  якби ми в цьому році і в цьому бюджеті передбачили виконання законодавства щодо народної освіти в Україні,  це було б вже вагомим кроком  уперед.  Наступним  кроком  була  б  медицина, наступним  -  культура,  гуманітарна  сфера  і  так  далі.  Тому я закликаю саме до такого підходу при  вирішенні  цього  питання.  Я дякую всім за роботу.

     Ми продовжимо роботу о 16 годині,  за графіком. Запрошую всіх до роботи.

                  ТЕКСТИ НЕВИГОЛОШЕНИХ ВИСТУПІВ

     РАХАНСЬКИЙ А.В.,  член  Комітету  Верховної  Ради  України  з питань  державного   будівництва   та   місцевого   самоврядування (виборчий округ 4,  Автономна Республіка Крим).  Депутатська група "Трудова Україна".  Шановний Іване  Степановичу!  Шановні  колеги! Заслухавши   інформацію   Кабінету   Міністрів  України  про  стан фінансування системи  охорони  здоров'я,  наша  група  вважає,  що Міністерство   охорони   здоров'я   вживає   певних   заходів  для стабілізації роботи галузі,  але сьогоднішній  його  звіт  занадто оптимістичний.   Працюючи   в   округах,   особливо   у  сільській місцевості,  зустрічаючись з  виборцями,  медичними  працівниками, працівниками    профспілок    галузі    охорони    здоров'я,    ми пересвідчуємося,  що ця найважливіша галузь  знаходиться  зараз  у складному становищі:  книги, на придбання яких виділяються кошти з бюджетів  усіх  рівнів,  становлять  лише  третину  від   потреби, особливо   страждають  такі  статті,  як  придбання  медикаментів, оновлення апаратури,  харчування хворих;  у  дальніх  селах  через відсутність парку машин і брак пального забули, коли бачили швидку допомогу,  посадові  оклади  працівників   медичних   установ   не переглядались з 1966 року,  і це в той час, коли середня заробітна плата в галузях економіки держави підвищилась у 2,5 раза. Складною залишається   ситуація   із  забезпеченням  інсуліном.  Згідно  із показниками Кабінету Міністрів,  які ми,  до речі, отримали тільки сьогодні,  заборгованість  із  заробітної плати у закладах охорони здоров'я місцевого підпорядкування за станом на 1 жовтня 2000 року становить 0,7 місячного фонду. Але якщо проаналізувати ситуацію по районах,  то в деяких з них заборгованість  із  зарплати  сягає  8 місяців.

     Наприклад, у моєму окрузі в Сакському районі, де мешкає понад 100  тисяч  сільського  населення,  заборгованість   із   зарплати тягнеться  з  1996  року і становить за станом на 1 листопада 2000 року 1 мільйон гривень, або 6 місячних фондів заробітної плати.

     Такі тривожні показники потрібно було б у звіті відмітити,  а не  показувати  середню температуру по лікарні у вигляді середньої цифри по країні (заборгованість 0,7 місячного фонду).

     Через недостатнє  фінансування   установ   охорони   здоров'я утворилась  заборгованість  із  відрахувань  до  Пенсійного фонду. Потім  на  цю  заборгованість  нараховуються  штрафи  і  пеня.  По Євпаторії вони вже становлять 990 тисяч гривень,  а заборгованість із зарплати становить 2 місячних фонди.

     Скажіть, будь ласка,  про  що  думає,  обслуговуючи  хворого, лікар,  коли  він  місяцями  не отримує заробітної плати.  В таких умовах  важко  ставити  перед  медичними   працівниками   завдання забезпечити   реалізацію   державної   політики  у  сфері  охорони здоров'я.

     Я не збираюсь драматизувати ситуацію.  Ми пропонуємо Кабінету Міністрів і Міністерству охорони здоров'я України мобілізувати всі ресурси для виконання поставлених перед медиками завдань.

     Перше. В  проекті  Держбюджету  на   2001   рік   передбачити фінансування  галузі  в обсягах,  необхідних для надання населенню гарантованого рівня медичної допомоги.

     Друге. Терміново знайти шляхи для погашення заборгованості із зарплати  медичним  працівникам  і підвищити її до рівня середньої зарплати працівників промисловості.

     Третє. Прискорити   підготовку   і   прийняття   Закону   про загальнообов'язкове державне медичне страхування.

     Дякую за увагу.

     ТАРАН (ТЕРЕН)  В.В.,  член  Комітету Верховної Ради України з питань    свободи    слова    та    інформації    (багатомандатний загальнодержавний  виборчий  округ,  НРУ).  Фракція "Батьківщина". Шановні  колеги!  Згідно  з  визначенням  Всесвітньої  організації охорони  здоров'я,  саме  поняття  "здоров'я людини" означає повне фізичне, духовне і соціальне благополуччя, а не відсутність хвороб або   фізичних  вад.  За  загальноприйнятими  світовими  оцінками, здоров'я  людини  на  30-40  відсотків  залежить  від  економічної ситуації   в   державі,   приблизно  на  стільки  ж  -  від  стану навколишнього природного середовища,  на  10-20  відсотків  -  від успадкування   особливостей   організму  і  на  стільки  ж  -  від організації системи охорони здоров'я. І тому охорона здоров'я - це система не тільки й не стільки медичних заходів, скільки, головним чином,  соціальноекономічних,  що  мають  на  меті   зберегти   та підвищити  рівень  здоров'я  кожної  окремої людини та населення в цілому.

     А якщо ми згодні з такими  світовими  критеріями  підходу  до чинників,  які  зумовлюють  належний стан охорони здоров'я і які є багатоманітними (повторюю,  це стан природного  середовища,  умови праці,  що  включають  інтенсивність  і  тривалість  робочого дня, розмір   заробітної   плати,   забезпечення   населення   якісними продуктами   харчування,   санітарний   стан  довкілля  тощо),  то поліпшення  загальної  економічної  ситуації  в  країні,   виплата заборгованості  із пенсій і зарплат,  наведення порядку в ПЕКі і в країні в цілому,  тобто всі  об'єктивні  дані,  які  безпосередньо пов'язані з діяльністю нинішнього уряду,  і є тими чинниками,  які чи не вперше за роки незалежності реально сприяють  збереженню  та зміцненню здоров'я громадян нашої країни.

     Отже, саме  позитивні  зрушення в економіці і дозволили уряду збільшити фінансування на охорону здоров'я,  а саме:  за 9 місяців 2000  року  зі зведеного бюджету на охорону здоров'я спрямовано на 386,3 мільйона гривень більше,  ніж у  минулому  році.  Відповідно зменшилась  і  заборгованість  перед  працівниками  галузі охорони здоров'я.  На початку роботи нинішнього уряду,  тобто  на  початку 2000  року,  борги  по зарплатах становили 2 місячних фонди,  нині вони становлять 0,7 місячного фонду у  середньому  по  країні.  До кінця  року  має  бути повністю погашена заборгованість із зарплат перед працівниками медицини, які фінансуються з місцевих бюджетів, а  наступного  року  уряд  збирається  підвищити  заробітну  плату працівникам охорони здоров'я на 25 відсотків.  Наступного року всі видатки  бюджету  на  охорону  здоров'я  мають бути збільшені до 1 млрд.  200 мільйонів гривень. Тобто порівняно з 1999 роком ця сума збільшиться   на   40   відсотків.  Проектом  бюджету  передбачено стовідсоткове фінансування державних програм,  зокрема по боротьбі з туберкульозом.

     Я не буду повторювати цифри,  які вам надав уряд і які навіть з'явилися в засобах масової інформації,  хоча  далеко  не  в  усіх мас-медіа,  адже  ряд  наших газет і тіньових режисерів по єдиному принципу - які б здобутки уряду  не  були,  а  Карфаген  має  бути зруйнований.  Втім,  ця урядофобія,  якщо послуговуватися лексикою нинішньої розмови,  може кваліфікуватися одним  словом  "діагноз", але лікувати її мусить не медицина.

     Однак повернемося до питання обговорення.  На наш погляд, уже давно назріла потреба у прийнятті Закону про медичне  страхування, адже  саме  він дасть змогу залучити додаткові кошти і забезпечити належний рівень медичного обслуговування населення. Я переконаний, що  прийнятною  на  сьогодні моделлю системи медичної допомоги має бути саме бюджетнострахова, яка мусить базуватися на відрахуваннях на  цілі  медицини  не  менше 10 відсотків національного доходу та фондах обов'язкового і добровільного страхування.

     І насамкінець.  Проект  постанови,  який  вноситься   членами Комітету  з  питань  охорони  здоров'я,  є детальним,  аналітичним агрументом,  який не  лише  аналізує  нинішню  ситуацію  в  галузі медицини,  а  й  конкретно доповнює стратегічні напрями покращення роботи галузі охорони здоров'я,  з  якими  нас  ознайомив  Кабінет Міністрів.  А  тому  наша  фракція і пропонує цей проект постанови підтримати.

     Виступ народного депутата України  МАРКОВСЬКОЇ  Н.С.  на  Дні уряду  "Про  стан фінансування системи охорони здоров'я України та невідкладні заходи щодо його поліпшення".

     Шановний Голово!   Шановні    народні    депутати!    Складна соціально-економічна  ситуація  суттєво торкнулась системи охорони здоров'я,  негативно  вплинула  на  стан  здоров'я  населення   та фінансування  галузі  охорони  здоров'я.  Кошти,  передбачені  для фінансування галузі,  на жаль,  визначаються сьогодні економічними можливостями країни і не відбивають реальних потреб галузі. Розмір необхідних бюджетних витрат на охорону здоров'я має визначатися на основі  показників  потреб  в  різних  видах  медичної допомоги та нормативів затрат на її надання в розрахунку на одного жителя.

     Враховуючи складну економічну ситуацію,  можна спрогнозувати, що  в  найближчі  роки бюджетне фінансування не перевищить третини потреб галузі.

     Недостатнє фінансове  та  матеріальне   забезпечення   галузі охорони     здоров'я     призводить     до    погіршення    роботи лікувальнопрофілактичних закладів,  зменшення  обсягів  та  якості медичної допомоги,  зростання вартості медичної допомоги,  причому малодоступною стає медична допомога для найнезабезпеченіших верств населення.

     Хронічно недостатнє  фінансування  системи  охорони  здоров'я породжує незадоволення населення якістю та  ефективністю  медичних послуг,  а  низький  рівень та затримка виплати заробітної плати - незадоволення медичних працівників.

     Отже, на сьогодні держава не виконує зобов'язань,  існуючих в сфері  охорони здоров'я,  які передбачають надання всім громадянам гарантованого  рівня  медичної  допомоги  в  обсягах,   визначених Кабінетом Міністрів України, та безплатно.

     До цього  часу Кабінетом Міністрів України не виконано вимоги статті 7 Основ законодавства про  охорону  здоров'я,  прийнятих  у 1992 році,  щодо затвердження обсягів гарантованого рівня медичної допомоги.  Фактично  система  охорони  здоров'я  залишається   без належної державної підтримки, а населення - без захисту своїх прав на охорону здоров'я.

     Заслухавши подану  нам  інформацію  про   стан   фінансування галузі,  необхідно  визнати,  що  ситуація  з фінансуванням галузі залишається важкою.  В  умовах  обмежених  фінансових  можливостей держави  занепокоєння  викликають  дані  перевірок  галузі охорони здоров'я Рахунковою палатою,  які вказують на продовження практики розбазарювання державних коштів та їх неефективного використання.

     Реформування системи  охорони здоров'я в Україні здійснюється не системно,  а фрагментарними змінами її складових, і в основному за  рахунок внутрішніх резервів галузі (скорочення ліжкового фонду та  його  інтенсифікація,  зміщення  акценту  із  стаціонарної  на амбулаторну   медичну   допомогу  тощо).  Ціна  такого  підходу  - посилення соціальної напруги в галузі охорони здоров'я, погіршення якості життя населення в Україні.

     Водночас слід  зазначити:  в Україні немає законодавчої бази, яка дала б змогу розв'язати проблеми галузі адекватно економічному стану країни.

     Скільки б   ми   не   дискутували   з   приводу  необхідності впровадження в нашій країні страхової  медицини,  світовий  досвід свідчить:  іншого  шляху  у  нас  немає.  У  фінансуванні  охорони здоров'я мають брати участь і  держава,  і  підприємства,  і  самі громадяни.

     Впевнена, що  саме  медичне  страхування  дозволить  зберегти матеріальні,  технічні,  кадрові,  технологічні  ресурси   системи охорони   здоров'я,   підвищить  рівень  управління  системою,  її доступність для всіх категорій населення.

     Хочу побажати  уряду   та   Міністерству   охорони   здоров'я своєчасно  виконувати  доручення  Верховної Ради,  якісно готувати нормативно-правові  акти,  інші  документи  з  питань   подальшого реформування  галузі  охорони здоров'я,  а також активізувати свою діяльність щодо вивчення та впровадження реформаторського  досвіду регіонів, зокрема впровадження сімейної медицини, тощо.

     Враховуючи вищевикладене,  а  також  те,  що  для розв'язання проблем  галузі  охорони  здоров'я  потрібне   об'єднання   зусиль законодавчої  та  виконавчої гілок влади,  сподіваюсь на підтримку Кабінетом Міністрів,  Міністерством охорони здоров'я  законодавчих пропозицій    нашого    комітету,   які   стосуються   фінансового забезпечення галузі та впровадження в країні різних форм страхової медицини.

     Дякую за увагу.