ЗАСІДАННЯ ШІСТДЕСЯТЕ

       С е с і  й н и й  з а л  В е р х о в  н о ї  Р а д и

         У к р а ї н и.  12  ч е р в н я  2001  р о к у.

                         10  г о д и н а.

     Веде засідання Голова Верховної Ради України ПЛЮЩ І.С.

     ГОЛОВА. Доброго ранку,  шановні народні депутати, журналісти, гості  Верховної  Ради!  Прошу  народних  депутатів  готуватися до реєстрації.

     Сьогодні день  народження  нашого   колеги   Юрія   Івановича Костенка,  йому виповнилося перші 50 років.  Прошу привітати його. Володимире  Петровичу,  ми  приєднуємося  до  ваших   поздоровлень (Оплески).

     Прошу реєструватися.

     У залі   зареєструвалися   333  народних  депутати.  Пленарне засідання оголошується відкритим.

     Шановні народні депутати!  Відповідно до Постанови  Верховної Ради від 24 травня на черговий День уряду України у Верховній Раді Кабінетом  Міністрів  подаються  дві  інформації:  про  здійснення політики  державного регулювання цін на лікарські засоби та вироби медичного призначення; про стан виконання статті 62 Закону України про  Державний  бюджет  України  на  2001  рік  щодо  використання бюджетних коштів, виділених для фінансування видатків на закупівлю інсулінів  для  хворих  на  цукровий  діабет  та  на  забезпечення лікування онкологічних хворих та хворих  на  туберкульоз.  З  цими інформаціями  від  імені  уряду виступить міністр охорони здоров'я Москаленко Віталій Федорович.

     Нагадую, що відповідно до Положення про  День  уряду  України для  доповіді з кожного питання доповідачу відводиться 15 хвилин і до півтори години - для відповідей на письмові й  усні  запитання. Після  цього  надається  п'ять  хвилин для виступу від профільного комітету,  і якщо буде час,  можуть бути обговорення і  підведення підсумків.

     Тому я хочу погодити з вами таке питання. У зв'язку з тим, що міністр виступатиме з двох питань,  може,  ми йому добавимо  трохи часу для доповіді,  якщо він цього буде просити? Немає заперечень? Немає.

     Віталію Федоровичу, скільки вам треба часу? Доповідач просить до 25 хвилин. Немає заперечень? Немає. Будь ласка.

     МОСКАЛЕНКО В.Ф.,  міністр охорони здоров'я України.  Шановний Іване Степановичу!  Шановні народні депутати! Шановні члени уряду! Шановні  присутні!  Перш  за  все  дозвольте  мені від імені Уряду України висловити подяку Верховній Раді за  турботу  щодо  проблем охорони  здоров'я.  Підтвердженням цього є другий протягом півроку розгляд найактуальніших проблем медичної сфери у Верховній Раді.

     Охорона здоров'я дійсно стала пріоритетом державної політики. Завдяки  постійній  увазі  Президента  України  Леоніда Даниловича Кучми,  Верховної Ради та уряду  ситуація  в  медичній  галузі  за останній час дещо покращилася. Це було б неможливо без економічної стабілізації та перших ознак зростання нашої економіки.

     Президент України,  проголошуючи  в  травні  поточного   року невідкладні   завдання  бюджетної  політики,  особливо  підкреслив необхідність принципових змін у сфері державних фінансів. "Досягти гідних результатів у жорстких реаліях сучасного світу,  - зазначив у  своїй  програмній  доповіді  Прем'єр-міністр  України  Анатолій Кирилович  Кінах,  -  спроможні  лише  ті  країни,  де поважаються розумні правила гри в економіці,  базовані на засадах національних інтересів   та   об'єктивних   економічних   законах".   Саме  цим забезпечується   сталий   розвиток   національної   економіки,   а відповідно і медицини.

     Шановні народні  депутати!  Стан  охорони здоров'я є питанням безпеки  нації.  Рівень  здоров'я  населення,  про  що  ви   добре інформовані,   викликає  у  всіх  закономірну  стурбованість.  Для вирішення нагальних питань галузі лише  за  останні  півтора  року прийнято  достатньо  потужний  пакет державних нормативно-правових актів з питань охорони здоров'я.  Ними  визначено  реформаторський вектор розвитку медичної сфери.

     Одним із  результатів  цієї  стратегії  є  суттєве збільшення (майже на один мільярд гривень) державних  асигнувань  на  охорону здоров'я.  Символічно  та  цілком  закономірно,  що це відбулося в проголошений Президентом України рік  охорони  здоров'я  населення України.

     Шановні народні  депутати!  Сьогодні Верховна Рада заслуховує уряд з найбільш болючого питання медицини -  забезпечення  ліками. Зрозуміло,  без  медикаментів  не може функціонувати жодна система охорони  здоров'я.  Нині  ми  впроваджуємо  в  лікарську  практику новітні  дорогі медичні технології,  а на придбання ліків отримали лише  10  відсотків  від  загальних  бюджетних  асигнувань.  Скажу відверто,  сьогодні пацієнти значну частку медикаментів,  особливо імпортних,  вимушені купувати за власні кошти.  На жаль, це суворі реалії  життя  нашої  медицини,  про  які  не  можна  сьогодні  не говорити.  Вирішення  цієї  проблеми  бачиться  в  трьох   окремих площинах.

     Перше. Достатнє   забезпечення   медичними  препаратами  всіх державних і комунальних закладів охорони здоров'я.

     Друге. Якомога  повне  забезпечення  ліками   відповідно   до чинного   законодавства  громадян  з  окремими  захворюваннями  та соціальних   груп   населення:   ветеранів,   інвалідів,    дітей, чорнобильців тощо.

     І третє.  Доступність медикаментів для населення в роздрібній торгівлі:  широка аптечна мережа, передусім на селі, доступні ціни на ліки.

     Шановні народні депутати!  Достатньо високими темпами зростає вітчизняне виробництво лікарських засобів.  Тільки за минулий  рік воно  зросло  на  265  мільйонів  і  досягло 1,1 мільярда гривень. Медична та мікробіологічна промисловість України сьогодні - це 180 фармацевтичних  підприємств,  із  них 23 віднесено до стратегічних для  економіки  і  безпеки  нашої  держави.  Вони  виробляють   85 відсотків  загального  обсягу ліків країни,  90 підприємств,  і це важливо, приватної форми власності.

     До складу  галузі  входять   підприємства   по   виготовленню медичного  скла,  які  забезпечують 80 відсотків потреби України в цій продукції,  та по  виробництву  стоматологічних  матеріалів  і медичних  пластмас,  аерозольних  препаратів,  медичних виробів із полімерних матеріалів.  Численність працюючих на  підприємствах  і установах  галузі  перевищує  на сьогодні 25 тисяч осіб.  Державою здійснюється підтримка вітчизняного виробника.

     За роки незалежності створені сучасні виробництва  ліків,  що відповідають   стандартам   GMP.  На  ВАТ  "Фармацевтична  фабрика "Дарниця" виробляються розчини для ін'єкцій,  на  ВАТ  "Фармак"  - таблетки   L-   тироксину,   в   науково-виробничому   центрі  ЗАТ "Борщагівський  хімфармзавод"  -   протизапальні   та   знеболюючі серцевосудинні  препарати,  на  ВАТ  "Стиролфарм"  -  шипучі форми знеболюючих та протизапальних таблеток, на підприємстві "Грамед" - інфузійні розчини тощо.

     Нині вітчизняна  фарміндустрія  на  50  відсотків (проти 20 в 1991 році)  забезпечує  наш  ринок  медпрепаратів.  Їх  асортимент становить більш як 1500 найменувань, що може забезпечити лікування майже  всіх  нозологічних   форм.   З   1991   року   вітчизняними підприємствами освоєно 788 препаратів, з них оригінальних - 60.

     Тільки в  новому  році  за рахунок власних коштів підприємств освоєно 90 лікарських засобів  10  фармакологічних  груп,  у  тому числі 26 препаратів випущено вперше.

     Шановні народні  депутати!  Позитивні  зрушення мають місце у виробництві виробів медичного  призначення.  Нині  в  Україні  вже виробляється    сучасна   ультразвукова   техніка,   рентгенівська апаратура,  маммографи,  наркозно-дихальна   апаратура,   яка   за технічними характеристиками не поступається іноземним аналогам,  а за ціною у 2-5 разів дешевша.

     У червні минулого року в  Харкові  вперше  проведена  спільна колегія   Міністерства   охорони   здоров'я   з   розробниками  та виробниками цієї техніки.  Були намічені  й  започатковані  заходи щодо  покращання цього напряму,  які вже сьогодні реалізуються.  У минулому  році  заклади  охорони  здоров'я  отримали  на  суму   7 мільйонів гривень 27 апаратів УЗІ, 23 наркозно-дихальних апаратів, кувези, електрокардіографічне та інше обладнання.

     За десять  років  незалежності  України  у  сфері  попиту  та пропозиції   лікарських  засобів,  виробів  медичного  призначення сталися суттєві  зміни  -  ринок  перестав  бути  дефіцитним.  Але проблема   дефіциту   трансформувалася   в   проблему  економічної доступності якісних,  ефективних  і  безпечних  ліків  та  виробів медичного призначення.  Дійсно, їх вартість сьогодні висока, але ж ціна  визначається  об'єктивними  економічними  реаліями  ринку  і законами  України  про  ціни і ціноутворення та про підприємства в Україні.

     Процес ціноутворення перш за все залежить від  підприємств  - виробників лікарських засобів і виробів медичного призначення,  що реалізують свою продукцію за власними  цінами  або  на  договірній основі,  і  лише  у  випадках,  передбачених законодавством,  - за державними цінами.

     Дозвольте детальніше   розкрити    політику    ціноутворення. Роздрібні  ціни формуються додаванням або торговельної надбавки до ціни вітчизняного виробника,  або митної  вартості  для  імпортних ліків.

     Розмір торговельних   надбавок  на  ліки,  ціни,  на  які  не підлягають  державному  регулюванню,   встановлюється   самостійно суб'єктами ринку. Держава регулює роздрібні ціни лише на кількасот медикаментів шляхом встановлення граничного  рівня  надбавок,  які варіюють  сьогодні  від 10 до 50 відсотків у різних регіонах та по групах медикаментів.

     Право встановлення такої  межі  належить  регіонам,  а  право визначення  зазначеного переліку ліків надане Міністерству охорони здоров'я за погодженням з Міністерством економіки.

     Крім переліку,  визначеного  МОЗ,  у   ряді   областей   ціни регулюються  і  на  інші  лікарські  засоби,  групи препаратів для деяких категорій населення, окремих підприємств.

     Одним із чинників зниження цін на ліки є  звільнення  з  1997 року   від   податку   на   додану  вартість  операцій  з  продажу медикаментів і виробів медичного призначення відповідно до  Закону про  податок на додану вартість.  Суттєво вплинули на зниження цін на ліки й інше заходи уряду.

     По-перше, створена і поширюється мережа  ветеранських  аптек, де  лікарські  засоби  вітчизняного виробництва на 40-50 відсотків дешевші.

     По-друге, затверджено категорії громадян,  хворих  на  окремі види  захворювань,  які  мають  право отримувати ліки за рецептами лікарів на пільгових умовах або без оплати.

     По-третє, зменшено на 30 відсотків та введено  однакові  ціни на   послуги   при  державній  реєстрації  ліків  для  вітчизняних виробників та імпортерів.

     Шановні народні  депутати!  Переконаний,   в   умовах   ринку проблема  ціноутворення  на  ліки  та вироби медичного призначення може  вирішуватися  лише  двома  шляхами  -   зниженням   цін   та підвищенням платоспроможності як населення, так і закладів охорони здоров'я.

     Щодо першого напряму. Починаючи з 1999 року  темпи  приросту  цін у медичній промисловості неухильно знижувалися.  Цього року ми вперше досягли  стабілізації  цін:  за квітень  поточного  року порівняно з груднем минулого ціни знижено на 0,2 відсотка.  Крім того,  у 2000 році змінилося на  протилежне співвідношення   темпів   приросту   цін   на  ліки  та  продукцію промисловості в цілому. Загальною тенденцією є зниження фактичного середнього  рівня торговельних надбавок на всю номенклатуру ліків. Їх  величина  зараз  не  перевищує  в  середньому  по  Україні  38 відсотків, незалежно від кількості оптових перепродаж.

     Щодо другого     напряму,     який     стосується     низької платоспроможності громадян.  Безперечно,  ліки  -  предмет  першої життєвої необхідності.  Завдяки розширенню асортименту вітчизняних ліків,  які на 20-60 відсотків у середньому  дешевші  за  іноземні аналоги   і  не  поступаються  їм  за  якістю,  вони  стали  більш доступними для споживачів, особливо соціально незахищених.

     Один приклад:  на ринку частка вітчизняних ліків становить 46 відсотків,  а  в  структурі  продажу аптек - 58 відсотків.  Із 5,2 мільярда гривень, що передбачені на охорону здоров'я бюджетом 2001 року, потреба в коштах на оплату в повному обсязі тільки пільгових і  безоплатних  рецептів  оцінюється  сьогодні  приблизно  у   три мільярди  гривень.  Цілком  зрозуміло,  що  за  рахунок нинішнього бюджету неможливо забезпечити ліками понад 10 мільйонів  пільгових категорій населення.

     Передбачаю ваші можливі питання щодо доцільності впровадження повного державного регулювання цін на ліки. Досвід, скажімо, Росії свідчить,  що  втілення  такого  заходу  не  тільки не призвело до зниження цін на медикаменти,  а й у деяких регіонах знову з'явився їх дефіцит.

     Ми розуміємо, що ціни на ліки повинні урівноважувати інтереси виробників та споживачів.  У цьому контексті  завдання  держави  - створити  систему,  що  гармонізує  ринкові механізми з гарантіями соціального  захисту.  Міністерство  вже  працює  над   зазначеною проблемою:  завершується  розробка  системи  спеціальних переліків лікарських засобів за європейською класифікацією.

     Перший. Ліки та вироби медичного  призначення,  ціни  на  які підлягають   державному   регулюванню.   Зазначений  перелік  буде налічувати  600  препаратів  із  дев'яти   фармакологічних   груп, включатиме  132 міжнародні непатентовані назви лікарських засобів; торгових назв - 600.

     Другий. Вітчизняні та іноземні ліки,  визначені для придбання державними та комунальними лікувально-профілактичними закладами за бюджетні  кошти  у  співвідношенні  -  1500  вітчизняних  до   800 іноземних препаратів, або у відсотках - 65 до 35.

     І третій.    Основні    лікарські    засоби,   визначені   за рекомендацією  Всесвітньої  організації  охорони   здоров'я,   які складатимуть  основу  обов'язкового  асортименту  ліків в аптеках. Зазначений перелік налічує 418 торгових назв - 300  вітчизняних  і 118 імпортних.

     Шановні народні     депутати!    Проблеми    медикаментозного забезпечення  населення  найбільш  гостро  проявляються  під   час надання   медичної   допомоги   хворим  на  соціально  значимі  та небезпечні  недуги.  Чільне  місце  серед  них  займають  цукровий діабет,  онкологічні  захворювання  та туберкульоз.  Це обумовлено двома групами причин медико-соціального та економічного змісту.

     По-перше, ці хвороби  мають  значну  поширеність,  зумовлюють високу   інвалідність  та  смертність.  Так,  в  Україні  сьогодні зареєстровано майже 1 мільйон хворих на  цукровий  діабет.  Щороку з'являється  близько  160  тисяч нових випадків злоякісних пухлин. Рак є причиною 15 відсотків усіх смертей в  Україні,  поступаючись за місцем лише серцево-судинним хворобам.

     Кожного року   реєструється   30   тисяч   нових   хворих  на туберкульоз, з них 10 тисяч помирають від цієї тяжкої недуги.

     По-друге, лікування зазначених хвороб дорого  коштує.  Кілька прикладів. Потреба в коштах для закупівлі лише препаратів інсуліну становить 160 мільйонів гривень  (Для  порівняння:  це  відповідає річному  бюджету на охорону здоров'я середньої області в Україні). Забезпечення таблетованими цукрознижуючими препаратами потребує ще понад  30 мільйонів гривень.  Крім того,  вкрай необхідні і засоби контролю за лікуванням.

     Річна потреба коштів для закупівлі протипухлинних  препаратів та  проведення відповідної супровідної терапії сягає 300 мільйонів гривень.  Для придбання протитуберкульозних  препаратів  необхідно щороку  понад  75  мільйонів гривень.  Тобто лише на лікування цих трьох груп захворювань потрібні щорічні витрати обсягом понад  1,5 мільярда  гривень,  а  це приблизно 9 відсотків бюджету на охорону здоров'я нашої країни.

     Які кошти ми  фактично  мали  для  лікування  цих  хвороб?  У попередні роки фінансування видатків на закупівлі інсулінів, онко- і протитуберкульозних препаратів із державного і місцевих бюджетів було вкрай недостатнім. Так, видатки на закупівлю інсулінів у 1998 році з державного бюджету передбачалися в обсязі  лише  700  тисяч гривень,  з  яких  було  профінансовано лише 38 тисяч.  У місцевих бюджетах план становив 25,9 мільйона  гривень,  а  його  виконання було неповним.

     У 2000  році після затвердження указом Президента комплексної програми  "Цукровий  діабет"  ситуація  суттєво   поліпшилася.   У зведеному  бюджеті  було  передбачено  80,5 мільйона гривень,  які практично повністю були профінансовані  (93  відсотки  виконання). Однак це становило лише половину потреби.

     Ще гірша   ситуація   була   з   фінансуванням   видатків  на онкопрепарати.  У  1998  році  у  державному  бюджеті  взагалі  не передбачалися кошти на такі цілі,  у 1999 році - лише 3,2 мільйона гривень, а у 2000 році - 7,7 мільйона гривень. У місцевих бюджетах планові призначення не перевищували 10 мільйонів гривень,  до того ж  недостатньо  фінансувалися,  і  це  при  річній  потребі,   яка оцінюється в 30 разів більше.

     Стосовно туберкульозу.  До  2000  року реалізація комплексних заходів  боротьби  з  ним  здійснювалася  переважно   за   рахунок асигнувань  місцевих  бюджетів,  і  то лише на 30-40 відсотків від потреби.  Але  все  ж  у  Державному  бюджеті  на  2000  рік  було передбачено   на   зазначені   цілі  27,5  мільйона  гривень,  які стовідсотково профінансовані.

     Нині ситуація  кардинально  поліпшилася.  Указом   Президента України про невідкладні заходи щодо боротьби з туберкульозом чітко визначені   напрями   державної   стратегії   подолання   епідемії туберкульозу.  На  виконання зазначеного указу підготовлено проект Національної  програми  боротьби  з  туберкульозом  в  Україні  на 2002-2005  роки,  а  нещодавно  вами,  шановні  народні  депутати, прийнятий  за  основу  проект  Закону  України  про   боротьбу   з захворюванням на туберкульоз.

     Підкреслю, що  захворювання на цукровий діабет,  туберкульоз, онкозахворювання мають важливий соціальний аспект,  адже всі  вони входять  до  переліку захворювань,  у разі амбулаторного лікування яких лікарські засоби згідно з чинним законодавством відпускаються безкоштовно.

     Враховуючи вищезазначене, вперше за роки незалежності Законом України про Державний бюджет на 2001 рік у статті  62  були  чітко визначені  державні  пріоритети щодо забезпечення в повному обсязі фінансування видатків на закупівлю  інсулінів,  онкопрепаратів  та забезпечення  ліками  хворих  на  туберкульоз.  Відповідно до цієї статті у видатках Державного бюджету 2001 року  на  централізовану закупівлю  інсуліну  передбачено 57 мільйонів гривень,  препаратів для лікування онкологічних хворих  -  47  мільйонів  гривень,  для хворих на туберкульоз - 36 мільйонів гривень.  У місцевих бюджетах також передбачено 113,2  мільйона  гривень  цільових  видатків  на зазначені ліки.

     Крім того,  при  визначенні  обсягів  міжбюджетних  стосунків державного бюджету з місцевими бюджетами в розрахунках видатків на охорону  здоров'я  в  бюджетах регіонів враховано цільові кошти на закупівлю інсулінів на загальну суму 27,1 мільйона гривень.

     Таким чином,  завдяки статті 62 Закону України про  Державний бюджет України на 2001 рік асигнування на централізовану закупівлю інсулінів у 2001 році порівняно з 1998 роком  зросло  майже  у  82 рази,  протитуберкульозних препаратів - у 37 разів. Як результат - реальна забезпеченість інсулінами хворих на цукровий діабет зросла у  5-6  разів  та досягнута стовідсоткова забезпеченість основними протитуберкульозними препаратами в державі.

     Щодо медикаментів  для  лікування  онкохворих.  Суми  на   їх закупівлю  з державного бюджету можна порівняти лише з 2000 роком, оскільки в попередні роки  кошти  передбачалися  лише  в  місцевих бюджетах.

     Шановні народні  депутати!  Хочу  доповісти вам про виконання статті 62 Закону України про Державний бюджет на 2001 рік. Видатки на  закупівлю зазначених ліків здійснювалися своєчасно і в повному обсязі відповідно до помісячного розподілу.  Так,  за станом на  1 червня цього року, на закупівлю інсулінів виділені кошти в розмірі 28,5 мільйона гривень,  препаратів для лікування онкозахворювань - 6,9 мільйона гривень.

     Враховуючи особливе  значення  проблеми цукрового діабету,  у поточному році було здійснено наближення  планових  призначень,  а саме: попередньо затверджений план фінансування витрат на інсуліни збільшено на ці місяці на загальну суму 9,1  мільйона  гривень  за рахунок  відповідного  зменшення  асигнувань,  передбачених  на IV квартал поточного року.

     Видатки на    придбання    протитуберкульозних     препаратів заплановано  на  другу  половину  поточного року.  Такий підхід до планування видатків пояснюється тим, що остання закупівля ліків на суму  27,5  мільйона гривень для хворих на туберкульоз проведена в грудні 2000  року.  Створеного  запасу  препаратів  достатньо  для лікування  хворих протягом 5-6 місяців поточного року.  За цей час уже проведено відповідні тендерні процедури.  За умов фінансування в  повному  обсязі за плановими призначеннями закупівлю якісних та ефективних протитуберкульозних ліків буде здійснено  своєчасно,  з достатньо  високим  економічним  ефектом  і  значно більше,  ніж у минулому році.

     У структурах виконавчої влади  розпочався  процес  підготовки проектів бюджетів усіх рівнів на 2002 рік. Без сумніву, базою його формування стане новий Бюджетний  кодекс.  Основні  віхи  в  цьому процесі  визначив  Президент  України  Леонід  Данилович  Кучма  в посланні  до  Верховної  Ради.  Перед  урядом  поставлено,  цитую: "завдання  удосконалити структуру витрат,  з яких безпосередньо на лікувально-діагностичний  процес  нині  використовується  лише  30 відсотків коштів".

     Шановні народні  депутати!  Нашою  метою  у  сфері державного регулювання цін на ліки та раціональне використання коштів бюджету є  забезпечення  населення  якісними,  ефективними  та  безпечними препаратами за доступними  цінами,  особливо  хворих  на  цукровий діабет,  злоякісні  пухлини  і  туберкульоз  тощо.  Що  для  цього потрібно зробити в державі?

     Перше. Передбачити у  Законі  України  про  Державний  бюджет України  на  2002  рік фінансування наукових розробок,  лікарських засобів та виробів медичного  призначення  в  обсягах,  визначених Комплексною  програмою  розвитку  медичної  промисловості на 1997- 2003 роки.

     Друге. Необхідно у Податковому кодексі передбачити звільнення вітчизняних  виробників,  хоча  б  на  декілька років,  від сплати податку  на  прибуток  із   реалізації   життєво   необхідних   та найважливіших  ліків  і виробів медичного призначення.  Крім того, звільнити їх  від  податку  на  додану  вартість  при  продажу  та ввезенні  на  митну територію України обладнання з метою оновлення виробничих фондів.

     Ми прогнозуємо,  що тільки ці заходи дадуть змогу залучити на розвиток  галузі  додатково  до  23  мільйонів гривень,  збільшити обсяги виробництва  в  середньому  на  140  мільйонів  гривень  та підвищити  у  півтора  раза  забезпеченість  вітчизняними  життєво необхідними ліками.

     Протягом трьох років Міністерство охорони здоров'я ставило це питання, в тому числі перед Верховною Радою, і тільки нині знайшло підтримку Комітету  з  питань  охорони  здоров'я,  материнства  та дитинства.  Просимо вас, шановні народні депутати, підтримати наші пропозиції.

     Третє. Визначити  в  Законі  України  про  Державний   бюджет України  на 2002 рік окремими рядками обсяги видатків на закупівлю найважливіших груп препаратів:  інсулінів,  ліків для  онкохворих, протитуберкульозних    препаратів,   вакцин,   виробів   медичного призначення. Ці програми нами підраховані.

     Розрахунки свідчать,  що на  ці  заходи  необхідно  збільшити видатки державного бюджету приблизно на 300 мільйонів гривень, або на 6 відсотків нинішніх обсягів фінансування  галузі.  А  протягом наступних  двох-трьох  років  довести обсяги видатків на зазначені цілі до необхідних мінімальних потреб.

     Четверте. Передбачити забезпечення цільового  фінансування  в місцевих   бюджетах   гарантованого   державою   безоплатного   та пільгового відпуску лікарських засобів за рецептами лікарів у разі амбулаторного  лікування  окремих  груп  населення  та  за певними категоріями захворювань.

     П'яте. Поетапно впровадити  в  фармацевтичній  сфері  України стандарти,   норми   і   правила,  що  діють  сьогодні  у  країнах Європейського Союзу.

     Шосте. Необхідно розробити та прийняти,  і це  дуже  важливо, постанову   уряду   про  затвердження  окремого  переліку  життєво необхідних та найчастіше вживаних лікарських засобів для соціально незахищених  верств  населення  з  єдиною мінімальною торгівельною надбавкою  на  рівні  держави.  Такий  перелік  міністерством  вже опрацьований.

     І останнє,  найголовніше.  Все  зазначене стане реальністю за умови  достатнього  фінансування  охорони   здоров'я   в   цілому. Мінімально  можлива  межа  потреби  галузі  становить  3  відсотки валового внутрішнього продукту,  або  7,4  мільярда  гривень.  Для порівняння:  цього  року 1 відсоток витрат ВВП на потреби медичної сфери  становить  лише  2,7  відсотка.  Для  довідки  зазначу,  що Всесвітня організація охорони здоров'я вважає мінімально достатнім рівень фінансування охорони здоров'я країни середнього рівня  у  5 відсотків валового внутрішнього продукту.

     Шановні народні  депутати!  Медицина - це сфера,  що об'єднує всіх нас. Тому сподіваюсь на ваше повне розуміння проблем галузі і підтримку  наших  пропозицій  щодо  Закону  України  про Державний бюджет України на 2002 рік.

     Глибоко символічним є  те,  що  уряд  доповідає  про  охорону здоров'я  напередодні  Дня медичного працівника.  Дозвольте з цієї високої  трибуни   привітати   передусім   моїх   колег   народних депутатів-медиків,   усіх   вас   та   мільйонний  загін  медичних працівників України з професійним святом і побажати  всім  міцного здоров'я та успіхів.

     Дякую за увагу.

     ГОЛОВА. Дякую, Віталію Федоровичу, за змістовну доповідь.

     Шановні колеги!  Ви  знаєте,  що  відповідно  до Регламенту є письмові та усні запитання. Як ми будемо? Або усні, або чергувати? Чергувати.

     Віталію Федоровичу,  вже  сімнадцять,  дев'ятнадцять народних депутатів бажають виступити в  обговоренні.  Згідно  з  положенням обговорення може проводитися до 20 хвилин. Дев'ятнадцять - це всім по хвилині. Тому ви думайте, або ми зекономимо час на запитаннях і відповідях  і  надамо  можливість  виступити  депутатам,  або тоді обмежимо час на виступи, або прийматимемо якесь інше рішення.

     Я прошу записатися на запитання.  Віталію Федоровичу,  можете тим  часом  зачитувати  одне письмове запитання,  потім усне буде. Висвітіть, будь ласка, прізвище.

     МОСКАЛЕНКО В.Ф.  Шановний Іване Степановичу!  Шановні народні депутати!  До  Кабінету  Міністрів України надійшло від комітетів, депутатських фракцій і груп Верховної Ради 26 запитань  з  порядку денного Дня уряду.

     Це запитання   від:   Комітету  з  питань  охорони  здоров'я, материнства і дитинства - 11,  фракції партії "Демократичний союз"

-  два,  Комітету  з питань соціальної політики та праці - чотири, депутатської фракції Комуністичної партії України -  три,  фракції блоку  Соціалістичної  партії України та Селянської партії України (Лівий центр) -  два,  Комітету  з  питань  екологічної  політики, природокористування   та   ліквідації   наслідків   Чорнобильської катастрофи - два.  Із загальної кількості запитань  11  стосуються ціноутворення  на  ліки,  15  запитань  - забезпечення лікарськими засобами.

     Я хочу вам зачитати перше запитання голови Комітету з  питань охорони   здоров'я,  материнства  та  дитинства  Черненка  Віталія Григоровича:  "Які розміри граничних рівнів торгівельних  надбавок на  ціни  на  вітчизняні  та  імпортні  лікарські засоби та вироби медичного  призначення,  ціни   на   які   підлягають   державному регулюванню?"

     Відповідно до  Постанови  Кабінету  Міністрів  України від 25 грудня 1996 року

 1548 із  змінами  і  доповненнями,  внесеними до постанови від 15 липня 747:  Рада Міністрів  Автономної  Республіки  Крим,  обласні Київська   та   Севастопольська   міські   державні  адміністрації регулюють (встановлюють) граничні рівні торгівельних  надбавок  на ціни   суб'єктам   підприємницької  діяльності  на  вітчизняні  та імпортні  лікарські  засоби  і  вироби  медичного  призначення  за переліком,   що  визначається  Міністерством  охорони  здоров'я  і погоджується з Міністерством економіки.

     Спільним наказом МОЗ і Мінекономіки від 1 серпня 1997 року,  зареєстрованим Мін'юстом 9 жовтня 1997 року з доповненням,  внесеним  спільним  наказом  МОЗ   і   Мінекономіки, зареєстрований такий перелік.

     Є повний  реєстр  цін  на  ліки.  Якщо потрібно,  я можу його оголосити.

     Дякую.

     ГОЛОВА. Народний  депутат  Кірімов.   За   ним   -   письмове запитання.

     КІРІМОВ І.З.,  голова  підкомітету  Комітету  Верховної  Ради України  з  питань  охорони  здоров'я,  материнства  та  дитинства (виборчий  округ  95,  Київська  область).  Фракція "Батьківщина". Дякую,  Іване Степановичу.  Шановний Віталію Федоровичу!  Скажіть, будь   ласка,   яке   співвідношення   вітчизняних   і  зарубіжних медикаментів, які використовуються в Україні?

     Дякую.

     МОСКАЛЕНКО В.Ф. Я дякую за запитання.

     Це співвідношення  сьогодні  становить  відповідно  45  і  55 відсотків.

     ГОЛОВА. 45 вітчизняних?

     МОСКАЛЕНКО В.Ф. Так, вітчизняних і 55 - імпортних.

     ГОЛОВА. Дякую. Письмове запитання, Віталію Федоровичу.

     МОСКАЛЕНКО В.Ф.  Знову  запитання  голови  Комітету  з питань охорони  здоров'я,  материнства  та  дитинства  Черненка   Віталія Григоровича:   "Які  критерії  використовуються  при  встановленні граничних рівнів торгівельних надбавок на ціни на лікарські засоби та  вироби медичного призначення,  ціни яких підлягають державному регулюванню?"

     Шановний Віталію  Григоровичу,  при  встановленні   граничних рівнів   торгівельних  надбавок,  визначених  органами  виконавчої влади,  враховуються динаміка рівня та  структура  захворюваності, рівень  реальних  доходів  населення,  динаміка змін демографічної структури населення  та  інші  критерії,  характерні  для  окремих регіонів.  У  ряді  областей  застосовано  регулювання цін на інші лікарські засоби,  крім переліку Міністерства охорони здоров'я  та Мінекономіки.

     Дякую.

     ГОЛОВА. Народний   депутат   Пасечна.   За   нею  -  письмове запитання.

     ПАСЕЧНА Л.Я.,  голова  підкомітету  Комітету  Верховної  Ради України з питань науки і освіти (багатомандатний загальнодержавний виборчий  округ,  КПУ).  Фракція  комуністів.   Шановний   Віталію Федоровичу,  ви  сьогодні  дуже  добросовісно поставилися до своєї інформації.  Але все ж таки вона дає змогу казати  й  про  те,  що сьогодні   в   країні   відсутній  державний  контроль  за  ринком лікарських засобів та виробів медичного  призначення,  і  все  це, звичайно,  призвело до неконтрольованого зростання цін на найперші медичні препарати,  які стали не- доступними для  багатьох  верств населення.  У  свою  чергу це стає однією з причин того,  що в нас сьогодні   (ви    знаєте    статистику)    смертність    перевищує народжуваність у два рази.

     Я хотіла б запитати сьогодні вас про те, яких дій вживає ваше міністерство спільно з Кабінетом Міністрів,  щоб  призупинити  цей геноцид проти нашого народу і зробити все можливе,  щоб наші діти, особливо  ті,  які  хворіють  на  цукровий   діабет,   онкологічні захворювання, на туберкульоз, були забезпечені необхідним?

     МОСКАЛЕНКО В.Ф.  Я дуже дякую за серйозне, глибоке запитання, на яке дуже не просто відповісти.

     Передусім хочу сказати,  що ціни на ліки і  лікарські  засоби регулюються відповідними законами, які я назвав, водночас сьогодні вільне  ціноутворення,  окрім  препаратів,  які  регулює  держава. Завдяки  цьому  ми  сьогодні  не  маємо  дефіциту ліків у аптечній мережі.

     Безперечно, ціни на медикаменти дуже й дуже високі  порівняно з   купівельною  спроможністю  наших  громадян.  Але  Міністерство охорони  здоров'я  сьогодні,  я  ще  раз  хочу   це   підкреслити, підготувало  два  нових переліки і два,  які сьогодні існують поза змінами.   Це   переліки   лікарських   засобів,   які   дозволено закуповувати за бюджетні кошти.  Сьогодні ми хочемо зробити - 65 і 35  на  користь  вітчизняних,   щоб   ми   підтримали   вітчизняну промисловість,    яка   випускає   лікарські   препарати   широкої номенклатури і дешевші, ніж імпортні.

     Також ми хочемо  застосувати  новий  перелік,  який  підлягає державному   регулюванню,  збільшивши  його  вдвоє.  Сьогодні  він містить 300 препаратів, у нас уже готовий такий перелік на 600. Це означає,   що   ми  будемо  далі  глибше,  обережніше,  об'єктивно втручатись у регулювання щодо саме тих препаратів, в яких сьогодні є потреба.

     І підготували  ще  два  переліки.  Це  дуже  й  дуже серйозне питання.  Перший перелік - це те,  що ми повинні були зробити  вже давно,  чим  користується  багато  країн  у  світі,  - це перелік, визначений Всесвітньою організацією охорони  здоров'я  як  базовий перелік лікарських засобів, які повинні бути в кожній аптеці.

     І найголовніше,  ми підготували перелік основних,  найчастіше вживаних лікарських засобів,  яких сьогодні 27 найменувань  і  які контролюватимуться державою,  і від держави цим підприємствам буде допомога,  щоб ці лікарські засоби були найдешевші і доступні,  на які в даний час найбільший попит.  Це перше питання, що стосується політики.

     І ще друге.  Я хочу вам  нагадати  цифри,  що  співвідношення державного  бюджету  до  місцевих бюджетів на пріоритетні програми становить приблизно 60 і 40  відсотків.  Це  означає,  що  держава взяла   під   контроль   такі   напрями,   як   імунопрофілактика, туберкульоз, інсуліни, онкозахворювання та деякі групи препаратів. І якщо в бюджеті наступного року нам ще додадуть 200-300, можливо, й більше мільйонів гривень,  ми посилимо наші пріоритетні програми і захищеність населення від хвороб, тобто поліпшимо здоров'я наших людей.

     Дякую за питання.

     ГОЛОВА. Народний  депутат  Калінчук.  За   ним   -   письмове запитання.

     КАЛІНЧУК В.А.,  член Комітету Верховної Ради України з питань аграрної політики  та  земельних  відносин  (виборчий  округ  143, Одеська  область).  Дякую,  Іване  Степановичу.  Шановний  Віталію Федоровичу,  у мене два таких коротеньких запитання. Скажіть, будь ласка,  як коливаються ціни на ліки між регіонами, в яких регіонах найвищі ціни,  а в яких найнижчі?  І що робить уряд для того,  щоб вирівняти їх? Це перше запитання.

     І друге запитання. Яких заходів вживає уряд щодо забезпечення хворих на цукровий діабет  необхідними  ліками?  Ви  говорили  про кошти,  але  я  хотів  би,  щоб ви сказали,  яка потреба і скільки фактично коштів виділяється?

     Дякую.

     МОСКАЛЕНКО В.Ф.  Я дякую за питання.  У доповіді я  цю  цифру називав.  По-перше,  у нас один мільйон хворих на цукровий діабет, 120 тисяч - цукровозалежних.  На стовідсоткове забезпечення хворих на цукровий діабет,  які інсулінозалежні,  потрібно 160 мільйонів. Нині ми в п'ять-шість разів  підвищили  забезпеченість  хворих  на цукровий   діабет   інсулінами.   Ще   рік   тому   в   середньому забезпеченість по державі  становила  12-15  відсотків,  коливання спостерігалось від 90 відсотків - Київ,  до 8 відсотків - у деяких регіонах.  Сьогодні ми в п'ять-шість разів  вирішення  цих  питань поліпшили  за  рахунок  виділення  коштів  у  видатках  державного бюджету на закупівлю інсулінів - 57 мільйонів гривень.

     Що стосується торгівельних націнок,  то вони коливаються  від 10-20 відсотків - це, по пам'яті, Вінниця, Київ, 28 - Харків, 20 - Миколаїв,  до 40-45 відсотків у Криму та  деяких  інших  областях. Якщо потрібно детальніше, я такі дані маю.

     Дякую за запитання.

     ГОЛОВА. Письмове запитання, Віталію Федоровичу.

     МОСКАЛЕНКО В.Ф.  Ще  одне  запитання  від  голови  Комітету з питань охорони здоров'я, материнства та дитинства Черненка Віталія Григоровича.  Запитання  таке:  "Як  ставиться  Кабінет  Міністрів України до можливості розширення переліку  лікарських  засобів  та виробів  медичного призначення,  ціни на які підлягають державному регулюванню і які перспективи розв'язання цієї проблеми?"

     Шановний Віталію Григоровичу,  я і в доповіді,  і  зараз  уже відповідав   про   це.  Ми  підготували  зміни  до  двох  існуючих переліків.  Це  переліки,   за   якими   контролюється   закупівля лікарських  засобів  за  бюджетні  кошти,  і другий перелік,  який контролює торгівельні націнки,  і два інших переліки - це  перелік ВООЗ   найбільш   важливих   ліків.  Таким  чином,  ми  пропонуємо регулювати в подальшому поліпшення забезпечення населення ліками.

     Дякую.

     ГОЛОВА. Народний депутат Шевчук. За ним - письмове запитання.

     ШЕВЧУК С.В.,  голова  підкомітету  Комітету  Верховної   Ради України   з   питань   законодавчого  забезпечення  правоохоронної діяльності (виборчий округ 23,  Волинська область).  Шановний пане міністр,  у мене запитання і до вас, і до віце-прем'єра Володимира Семиноженка, якщо він погодиться відповісти. Справді, дуже важливе питання сьогодні розглядається, і загалом воно важливе не лише для країн бідних, а й для країн з високим розвитком, адже ціни на ліки є  тим  соціальним стандартом,  який визначає,  наскільки державні інститути розуміють потреби людей.  Але дивним є те,  що  з  цього важливого  питання  доповідачем  визначено  лише  міністра охорони здоров'я.  Це має вигляд, скажімо, так, ніби якби міністр освіти і науки  звітував перед парламентом про стримування цін на зошити та підручники.  Це далеко не медичне питання. Це велика помилка, якщо в цьому вбачається лише медична проблема.

     Процес ціноутворення,  не  мені сьогодні говорити,  включає в себе економічні,  податкові та інші  чинники.  Чому  таке  важливе питання обмежилось лише медичним аспектом розгляду в парламенті?

     Дякую.

     ГОЛОВА. Будь ласка.

     МОСКАЛЕНКО В.Ф.  Що  я  можу  сказати?  Мене  визначили  -  я доповідаю, шановний Сергію Володимировичу.

     ШЕВЧУК С.В.   Я   зачекаю   відповіді   від   міністра    або віце-прем'єра. Віце-прем'єр зайнятий, я бачу.

     МОСКАЛЕНКО В.Ф.  Я  єдине,  що  можу сказати,  так це те,  що урядом визначено доповідачем з цих двох  питань  міністра  охорони здоров'я. Я доповідаю і намагаюсь це робити професійно. Дякую.

     ГОЛОВА. Увімкніть мікрофон Володимира Петровича Семиноженка.

     Говоріть, Володимире Петровичу.

     СЕМИНОЖЕНКО В.П.,   віце-прем'єр   міністр  України.  Шановні друзі!  Справді, у запитанні народного депутата Шевчука поставлена серйозна  проблема.  Сергій Володимирович провів аналогію між тим, якби міністр освіти і науки звітував за кошти,  виділені з бюджету на   підручники,  і  звітом  Міністерства  охорони  здоров'я  щодо закупівлі ліків.  Але є  дуже  велика  відмінність  між  тим,  чим сьогодні займаються ці міністерства.

     Проблема з  Міністерством  охорони здоров'я більш комплексна. Якщо там щодо підручників просто шукають тендери на виробників,  і їх  не  так  багато,  й  усі  в однаковому становищі,  то сьогодні проблема ліків і медобладнання - в  більш  серйозній  площині.  Це перше.

     Друге. Національне   виробництво,   скажімо,  субстанцій  для фармпрепаратів  і  їх  здешевлення.  Потім,  безумовно,   державна політика у створенні додаткового ринку фармпрепаратів. Я думаю, що немає  потреби  вам  говорити,  наскільки  ринок  ми  ще  віддаємо закордону.

     Третє. Минулого  року  ми зробили суттєвий крок,  до речі,  з ініціативи  Верховної  Ради,  у  проведенні   державної   політики стосовно національних виробників медичних препаратів, виготовлення діагностичної техніки.  Але це  тільки  початок  роботи  на  рівні державного бюджету.  А скільки ще є галузевих бюджетів,  чого,  до речі,  немає в системі Міністерства освіти і науки,  де  передусім питома вага закупівлі цих підручників.

     Тобто я   вважаю,   що  має  бути  координація  саме  з  боку Міністерства охорони здоров'я і,  безумовно,  в тісному зв'язку  з Мінекономіки,   Мінфіном   при  плануванні  відповідних  бюджетних витрат.  У цьому значна роль політиків,  які  визначають,  у  яких напрямах треба рухатись.

     Дякую.

     ГОЛОВА. Народний депутат Развадовський. Будь ласка.

     РАЗВАДОВСЬКИЙ В.Й.,  заступник голови Комітету Верховної Ради України з питань боротьби з організованою злочинністю і  корупцією (виборчий   округ   69,   Житомирська   область).   Дякую,   Іване Степановичу.

     Шановний Віталію Федоровичу,  я хотів би передусім подякувати вам за змістовну доповідь, яку ви сьогодні зробили.

     І хотів би, щоб ви приділили увагу стаціонарним лікарням, які сьогодні закриваються в сільській місцевості.  Тому що люди з села не мають змоги дістатися до райцентру. Хотілося б, щоб ви вплинули на вирішення цього питання.

     А запитання в мене буде до вас таке.  Скажіть, будь ласка, чи існує  сьогодні  в  нас потреба направлення на лікування за кордон хворих на злоякісні пухлини?

     Дякую.

     МОСКАЛЕНКО В.Ф.  Дякую за оцінку мого виступу.  Я перш за все хочу  сказати,  що  Міністерство  охорони  здоров'я  останні  роки практично проводить політику зупинення скорочення мережі, особливо в сільській місцевості.

     Ми сьогодні  робимо  орієнтир на базову установу - центральну районну лікарню.  У  минулому  році  ми  розробили  програму  щодо підвищення  ефективності  роботи  цих  закладів охорони здоров'я і будемо її й далі запроваджувати.

     Готуємо програму пакетного оснащення цих центральних районних лікарень,  тому що вона базова для організації охорони здоров'я на селі.

     Стосовно протитуберкульозних та інших закладів. Ми там зовсім припинили скорочення мережі, і цього, я вас запевняю, ми не будемо робити.

     Що стосується вашого питання про направлення на лікування  за кордон,  то  існує  така  практика.  Але  я  хочу вам сказати,  що Міністерство охорони  здоров'я  цю  практику  звело  практично  до мінімуму.  І  якщо  називати цифри,  то в минулому році в нас було шість таких хворих,  яких ми направляли за кордон, в цьому році їх теж  не  більше  п'яти.  Сьогодні система охорони здоров'я в нашій державі,  передусім наші науково-дослідні центри і клініки,  є все необхідне   обладнання,   відповідні   методики  і  протоколи  для лікування  цих  захворювань.  І  ми  практично  сьогодні  вже   не користуємося послугами іноземних країн.

     Дякую.

     Веде засідання Перший заступник Голови Верховної Ради України МЕДВЕДЧУК В.В.

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Народний  депутат  Гуцол.  Наступний  -   депутат Довганчин.

     ГУЦОЛ М.В., секретар Комітету Верховної Ради України з питань прав  людини,  національних  меншин  і  міжнаціональних   відносин (багатомандатний  загальнодержавний виборчий округ,  ПЗУ).  Дякую. Фракція "Яблуко",  екологічна партія  України  "Захист".  Шановний пане міністр! Я уважно слухав вашу доповідь, і мені пригадався мій професор Заїка з Харківського політеху.  Дуже змістовні лекції він читав. З вашої доповіді я мало що зрозумів, тому, напевно, що я не фахівець з медицини,  а еколог.  Ось чому в мене є до вас декілька запитань.  Поясніть, будь ласка, чому Україна - європейська країна

- займає одне з перших місць по смертності дітей в Європі і світі? Чому  в  Києві  від паління помирає щороку майже 70 тисяч чоловік? Чому чорнобильці всієї України приїжджають до  Києва  і  благають, щоб  ми,  народні  депутати,  допомогли їм з ліками?  Чому немає в Житомирі,  Чернівецькій та інших областях ліків,  чому порушується Конституція, святая святих, чинне законодавство?

     Ви тут  нам  доповідаєте  і  розказуєте  казки.  Та ні,  пане міністр,  ваша робота незадовільна. Я дуже незадоволений тим, що в нас  помирають  діти,  я  незадоволений,  що ми на одному з перших місць з таких захворювань, як рак, туберкульоз.

     Потрібно робити реальні, перспективні кроки в лікуванні наших громадян, профілактиці.

     Дякую за увагу.

     МОСКАЛЕНКО В.Ф.  Я дякую за таке комплексне питання, але хочу тут із вами не погодитися, шановний народний депутат.

     По-перше, я хочу сказати,  що рівень малюкової  смертності  в Україні  досяг  найменшого  показника  за  всю історію України.  У минулому році - 11,9, у цьому році - 10,66. Це практично найкращий показник  на  всьому  просторі колишнього Радянського Союзу,  крім країн Балтії.  Україна за цим показником у Європі і на Сході не на останньому місці.

     По-друге... Я прошу дати мені відповісти! По ресурсах Україна займає  сьогодні   111   місце,   за   класифікацією   Всесвітньої організації охорони здоров'я. Ми маємо 2,7 відсотка від ВВП. Але ж працює охорона здоров'я сьогодні і,  за класифікацією ВООЗ, займає 60  місце  по організації охорони здоров'я.  60 місце - випереджає Росію й інші країни.

     Що стосується  паління.  Безперечно,  сьогодні   Держстандарт провів  опитування.  Так,  це погано.  У нас сьогодні 60 відсотків чоловічого населення палить. У нас 20 відсотків жіночого населення палить. Але це культура нашого народу. Давайте разом працювати над цим!  Міністерство охорони здоров'я разом з іншими  міністерствами підготувало програму "Здоров'я нації", прийнята Концепція боротьби з тютюнопалінням.  Давайте разом  працювати  і  це  питання  разом вирішувати,   щоб   наші  люди  були  здорові,  менше  хворіли  на онкологічні захворювання і туберкульоз.

     І останнє  питання:  чому   немає   ліків.   Я   сказав,   що забезпеченість ліками хворих на туберкульоз збільшена в 5-6 разів, інсуліном - також у 5-6 разів.  Давайте разом працювати, закладати в наш бюджет більші кошти, і тоді населення буде краще забезпечено ліками.

     Дякую за ваше питання.

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Народний депутат Довганчин.  Наступна  -  депутат Семенюк.

     ДОВГАНЧИН Г.В.,   секретар  Спеціальної  контрольної  комісії Верховної Ради  України  з  питань  приватизації  (багатомандатний загальнодержавний  виборчий  округ,  виборчий  блок СПУ та СелПУ). Прошу передати слово Дроботову.

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Будь ласка.

     ДРОБОТОВ А.І.,  голова підкомітету  Комітету  Верховної  Ради України   з   питань   аграрної  політики  та  земельних  відносин (багатомандатний загальнодержавний виборчий округ,  виборчий  блок СПУ  та СелПУ).  Уважаемый Виталий Федорович!  Вы знаете,  грустно все-таки после вашего выступления,  хотя вы с  такой  помпезностью сказали,  что  есть  вроде  бы  и нормальные какие-то результаты в здравоохранении.  Вы ничего в своем докладе не сказали о том,  как можно  выйти  из  сложившейся  ситуации и действительно обеспечить лекарствами наше  население,  кроме  того,  что  "треба  фінансова підтримка".  Клятву Гиппократа,  наверное,  забыли у нас сегодня в медицине,  и аморально на здоровье человека получать сверхприбыли. Прибыль  -  это еще понятно.  Но когда посмотришь на наши аптечные управления,  фармацевтическую отрасль в целом,  то там не прибыль, там сверхприбыль.

     Отвечая на  вопрос,  вы  сказали,  что "припинили в сільській місцевості закривати ФАПи,  амбулаторії,  лікарні".  Они  уже  все закрыты,  поэтому  и  "припинили"!  Вы  сядьте  после сегодняшнего выступления на служебную машину,  выедьте даже в Киевскую область, в  самый  отдаленный  район,  и просто поинтересуйтесь у сельского населения,  как у  них  обеспечивается  здравоохранение.  В  нашей стране    растет    эпидемия    СПИДа,    туберкулеза,   сифилиса, онкологических  заболеваний,  увеличивается  количество  и  других заболеваний.  Поэтому, Виталий Федорович, скажите, как все-таки вы предполагаете регулировать цены на медикаменты, которые поступают, в частности для сельского населения. Ваши предложения.

     МОСКАЛЕНКО В.Ф.  Я дякую за серйозне і складне питання.  Щодо мережі на селі.  Я відповідально доповідаю вам:  як було в нас  16 тисяч ФАПів на селі, так вони і залишаються сьогодні.

     Більш того,  ми  сьогодні деякі ФАПи хочемо перевести в режим лікарських амбулаторій,  тобто дати можливість селянам  отримувати безпосередньо  лікарську  допомогу  і  покращити  її  доступність. Кількість лікарських амбулаторій на селі збільшена,  статистику  я можу цю вам надати.

     Що стосується того,  що в нас погіршився стан здоров'я,  то я хочу сказати:  так,  дійсно, в 1,6 раза збільшилася захворюваність на  туберкульоз.  Але  і  в Європі,  і у світі вона збільшилася на 30-40 відсотків.  Ми сьогодні займаємо десь середнє місце в Європі за цим показником.

     Так, є  епідемія ВІЛ(СНІДу),  але це не проблема України,  це сьогодні проблема глобальна, міжнаціональна, міждержавна, світова. І ми маємо ці програми. Є проект закону з туберкульозу, є державна програма,  є державні програми з найбільш  пріоритетних  напрямів. Сьогодні є 19 національних програм, фінансування їх покращилось за останній рік втроє,  і ви це знаєте,  я можу на цифрах це довести. Це,  зокрема,  програма  з кардіостимуляторів,  з онкозахворювань, туберкульозу,  вакцинна профілактика і таке інше  -  19  державних програм сьогодні є, яких не було два роки тому.

     Що стосується  цін на ліки,  то я ще раз кажу:  сьогодні наша фармацевтична промисловість залежна  від  іноземної  сировини.  70 відсотків - це сировина з-за кордону,  тому нам диктуються ціни. І якщо ми з вами створимо потужні хімічні підприємства,  які  будуть готувати сировину для наших фармпідприємств,  то тим самим знизимо ціни на наші медикаменти. Це поперше.

     По-друге, я ще раз хочу вам нагадати ці  чотири  переліки.  І якщо  ви,  можливо,  мене не зрозуміли,  то в окремій бесіді я вам поясню,  що ми застосовуємо більш прозору,  більш чітку  підтримку вітчизняних  виробників,  а  цим  самим ми розширюємо асортимент і знижуємо ціні на медикаменти в перспективі.

     Дякую.

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Народний депутат  Семенюк.  Наступний  -  депутат Чубаров.

     СЕМЕНЮК В.П.,  член  Комітету Верховної Ради України з питань аграрної   політики   та   земельних   відносин   (багатомандатний загальнодержавний  виборчий  округ,  виборчий  блок СПУ та СелПУ). Фракція  соціалістів  і  селян  (Лівий  центр).  Шановний  Віталію Федоровичу, у мене до вас кілька питань, тому прошу записати.

     Як міністерство  співпрацює  з  Антимонопольним  комітетом  у плані   зменшення   монополії   посередництва,   бо,   за    моїми підрахунками, на кожній операції не менше 20 фірм?

     Друге питання. 6 жовтня 1999 року Президент підписав Указ про додаткові  заходи  щодо  молодіжної  політики,  яким   зобов'язав, зокрема,   Міністерство   охорони   здоров'я  створити  молодіжний національний центр на базі двох  санаторіїв:  "Червоний  маяк"  та "Юність"  -  це  в  Сімеїзі,  Автономна  Республіка Крим.  Чому не виконується відповідний указ Президента і  Міністерство  підводить Президента?

     Третє питання.  За  радянських  часів  у  школах  на  посадах медичних сестер,  фельдшерів були відповідні  медичні  працівники, які  не  тільки  надавали  медичну  допомогу,  а й вели відповідну роз'яснювальну роботу серед молоді.  Як міністерство співпрацює  з Міністерством  освіти в плані збереження цих посад?  Адже сьогодні практично майже всі ці посади знищені.

     І четверте питання.  Сьогодні 80 відсотків студентів до вузів фактично навчаються платно. Чому відбувається зменшення бюджетного навчання в медичних вузах?  Якщо взяти кількість  наших  населених пунктів, то в нас скоро доведеться відкривати школи бабок-повитух, тому що відбувається скорочення людей,  а ті, хто навчатиметься на платній основі,  в трудонедостатнє село і особливо в Чорнобильську зону, не підуть. Як у цьому плані працює сьогодні міністерство?

     Дякую.

     МОСКАЛЕНКО В.Ф.  Я дякую вам за такі  серйозні  багатопланові питання.  По-перше,  з Антимонопольним комітетом працюємо постійно і,  як-то кажуть,  немає ніяких зауважень до  нас.  Якщо  якісь  є конкретні зауваження, будь ласка, скажіть.

     Що стосується  цих  двох  наших  санаторіїв і виконання указу Президента.  Міністерство  готове  це  питання   розглянути,   але сьогодні  є  декілька нормативних актів,  які забороняють передачу цих установ з державної  в  комунальну  власність.  Ми  готові  це питання розглядати і в цьому році.  Будь ласка,  в оренду на 10-15 років ці санаторії можна  віддати,  але  прошу  врахувати,  що  це дитячі санаторії, спеціалізовані, яких у нас стало за останні роки на десять менше.  Це дуже й дуже  серйозне  питання,  тому  що  це спеціалізовані санаторії Міністерства охорони здоров'я.

     Далі. Що стосується медичних працівників у школах.  Дійсно, у Радянському Союзі існувала  така  система,  коли  в  кожній  школі працювали  закріплені медичні працівники,  навіть і лікарі.  Жодна країна Європи сьогодні не має такої схеми, щоб, скажімо, в дитячих садочках,  у  школах  працювали  окремі медичні працівники.  Ми до цього ставимося,  у принципі,  позитивно і розумно, оптимізуємо цю мережу,  але  на  це  питання  теж  треба  подивитися з точки зору раціонального використання наших ресурсів.

     Питання четверте - щодо вузів.  Починаючи з 1993 року в нас у країні випускається приблизно сім тисяч лікарів. По забезпеченістю лікарями Україна на одному з перших місць у Європі - 41  лікар  на 10 тисяч населення (Шум у залі).  Ну, я прошу дати мені можливість відповісти.  Це один із найбільш високих показників у світі. Зараз 202 тисячі живих лікарів працюють в охороні здоров'я.  Це найбільш високий показник,  і він збільшився сьогодні  навіть  порівняно  з радянськими часами. Тому я не бачу тут проблеми.

     Що стосується  підготовки  лікарів.  Сьогодні  в  нас щорічне об'єктивне зменшення кількості лікарів становить чотири  тисячі  - це ті,  які йдуть на пенсію, вибачте, помирають і від'їжджають. Ми сьогодні  готуємо  сім  тисяч   лікарів   -   чотири   тисячі   за держзамовленням  і  практично  чотири тисячі за контрактами (Шум у залі).  Вибачте,  52 відсотки - це в нас сьогодні за контрактами і 48 відсотків - держава. Це офіційні дані, і я можу сьогодні тут же їх вам показати після засідання.

     Дякую!

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Народний депутат  Чубаров.  Наступний  -  депутат Тягнибок.

     ЧУБАРОВ Р.А., перший заступник голови Комітету Верховної Ради України   з   питань   прав   людини,   національних   меншин    і міжнаціональних відносин (виборчий округ

 8, Автономна Республіка Крим).  Шановний  Віталію  Федоровичу!  Я приєднуюся до тих колег,  які висловили вам подяку за обгрунтовану доповідь. У мене до вас є два запитання.

     Перше. Ні для кого не є таємницею,  що  більшість  хворих  на туберкульоз  належить  до  соціально незахищених верств населення. Тому, зрозуміло, в лікуванні хворих на туберкульоз велике значення має  своєчасне  вирішення  соціальних проблем,  з якими стикаються люди,  хворі на туберкульоз, у тому числі і покращення їх житлових умов  хоча  б  для того,  щоб відокремити хворого від інших членів родини.

     Тому, шановний Віталію  Федоровичу,  якими,  на  ваш  погляд, мають   бути   форми   поєднання   медичних  заходів  боротьби  із туберкульозом і соціальних програм у державі? Це перше запитання.

     І друге. Минулого тижня ми прийняли Закон про імміграцію. Цим законом  передбачається,  що  в'їзд  в Україну іммігрантів,  тобто людей, які хочуть проживати постійно в Україні, має відбуватися за певними   умовами,   в   тому   числі  буде  встановлений  перелік захворювань, при яких не можна буде отримати дозвіл на імміграцію. Як   на  ваш  погляд,  чи  має  в  цьому  переліку  бути  названий туберкульоз?

     Дякую.

     МОСКАЛЕНКО В.Ф.  Я  дякую   за   дійсно   серйозні   питання. Безперечно,  проблема туберкульозу - це не медична проблема. І всі фахівці й нефахівці знають, що це і медикосоціальна, і економічна, і навіть,  можливо,  й політична проблема з деякого боку.  Охороні здоров'я  в  цьому  секторі  належить  десь  10-   20   відсотків. Безперечно,  це освіта,  культура,  економіка,  соціальний захист, житло, харчування і таке інше.

     Ми з минулого року з цього питання інтегрувалися  і  працюємо разом із Міністерством освіти, із Державним департаментом з питань виконання  покарань,  щоб  до  цього  питання  поставитися   більш соціально,  тому  що  медицина  і Міністерство охорони здоров'я не подолають цю проблему і цю епідемію в державі.

     Що стосується другого питання, то ви цілком правильно кажете, ми, безперечно, повинні це врахувати у своїх документах.

     Дякую.

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Народний  депутат  Тягнибок.  Наступний  -депутат Донець.

     ТЯГНИБОК О.Я.,  член Комітету Верховної Ради України з питань бюджету (виборчий округ 119,  Львівська область).  Дякую.  Фракція Українського народного руху,  Соціалнаціональна  партія.  Шановний Віталію  Федоровичу!  Перш  за  все  дозвольте вас і всіх медичних працівників  привітати  з  нашим  професійним  святом,  яке   буде незабаром.

     І якщо   дозволите,  декілька  вам  запитань.  Усе-таки,  які конкретні заходи вживаються для реалізації  указу  Президента  про комплексну програму "Цукровий діабет"? Це перше.

     Друге. З  тих  даних  Рахункової палати,  які нам роздали,  я вичитав, що ціни на вітчизняні протитуберкульозні препарати значно вищі,  ніж  ціни на аналогічні препарати за кордоном.  Якщо можна, вашу оцінку цієї тези.

     Третє. Останнім  часом  у  пресі  з'явилася  інформація   про протираковий  онкологічний  препарат україн,  який не має побічної дії, оскільки є рослинного походження і виготовлений із чистотілу. І обстеження цього препарату показало його ефективність.  Скажіть, будь ласка, чи закуповується цей препарат для онкохворих державою? Якщо ні, то які, власне, є причини?

     І мені  просто дуже шкода,  що вам часом навіть зараз у цьому залі доводиться відповідати на не зовсім кваліфіковані  запитання. Ще раз із нашим професійним святом!

     Дякую за відповідь.

     МОСКАЛЕНКО В.Ф.  Я дякую за запитання, дякую за поздоровлення і мене, і наших колег. Три питання.

     Перше - програма "Цукровий діабет".  Головне,  що справді  за останні  два  роки  суттєво  покращилося  фінансування  хворих  на цукровий діабет.  І ви про це дізналися з довідкових матеріалів та з   доповіді.  І  це  є  свідченням  уваги  і  Президента,  і  тих відповідних   документів.   Усе-таки   ми    покращили    сьогодні забезпечення  хворих на цукровий діабет інсуліном десь приблизно у чотири-п'ять разів, а в деяких регіонах, мабуть, і краще.

     Що стосується цін на протитуберкульозні  препарати.  Я  єдине хочу  сказати,  що завдяки державній підтримці,  завдяки підтримці Верховної Ради,  завдяки такій увазі до проблеми  туберкульозу  ми провели  в минулому році тендери.  Ціни були відчутно нижчі,  ніж, скажімо,  ринкові.  І ми мали ефективність:  на 27  мільйонах  2,5 мільйона  ми зекономили.  У цьому році при проведенні тендера ціни ще на порядок нижчі.  Ми  прогнозуємо  економічний  ефект  -  десь приблизно на 26-30 відсотків зниження цін.

     Що стосується  цін,  то  ви знаєте,  що ми субстанції ввозимо

з-за кордону,  тому,  може,  цим пояснюються деякі ціни, по деяких позиціях  вони  можуть  бути  менші,  тому  що  все-таки  сировина надходить із-за кордону.

     Що стосується препарату україн, то ми сьогодні не закуповуємо цей препарат.  Але ми,  можливо,  його включимо до переліку,  і це дасть можливість,  кому це потрібно, купувати його. Ми сьогодні ще не  бачимо  високої  ефективності  цього препарату,  треба його ще перевіряти.

     Дякую.

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Народний  депутат   Донець.   Наступна   -депутат Григорович.

     ДОНЕЦЬ Н.Г.,  член  Комітету  Верховної Ради України з питань Регламенту,  депутатської етики та  організації  роботи  Верховної Ради  України  (багатомандатний  загальнодержавний виборчий округ, Всеукраїнське об'єднання "Громада").  Фракція  "Трудова  Україна". Шановний Віталію Федоровичу! Скажіть, будь ласка, скільки все-таки коштів   необхідно   медичній   промисловості   на    впровадження європейських стандартів виробництва?  І чи доцільно створення умов виробництва відповідних європейських стандартів на кожному із нині діючих фармацевтичних підприємств?

     Дякую.

     МОСКАЛЕНКО В.Ф.  Я  дякую  за  питання.  На  перехід  до  цих європейських стандартів,  до яких ми повинні все-таки  прийти,  за оцінкою   фахівців,  потрібно  десь  приблизно  130-150  мільйонів гривень - це дуже велика сума.  Ми її сьогодні не маємо,  тому  це буде відбуватися поетапно і не за один рік.

     Якщо народні  депутати  підтримають  те,  що  було  сказано в доповіді про зменшення податку на  додану  вартість  та  про  інші пільги,  то,  можливо,  ми  підтримаємо вітчизняну фарміндустрію і зробимо крок до цих європейських стандартів.

     Дякую.

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Народний  депутат  Черненко.  Наступний  -депутат Кушнір.

     ЧЕРНЕНКО В.Г.,  голова  Комітету  Верховної  Ради  України  з питань охорони здоров'я,  материнства та дитинства (виборчий округ 48,  Донецька область).  Дякую,  Вікторе Володимировичу.  Шановний Віталію Федоровичу!  Я розумію,  як важко вам сьогодні  працювати, знаю,   як  працює  Міністерство  охорони  здоров'я.  Але  в  мене запитання не до вас,  а до уряду.  Чому сьогодні  цінову  політику уряду доповідає міністр охорони здоров'я з усією повагою до нього? Чому немає сьогодні нікого з Мінекономіки (я  не  бачу  міністра), чому  я  не бачу міністра фінансів?  Чому сьогодні регулювання цін покладено на Міністерство охорони здоров'я?  Воно використовує  ці ліки,   воно  не  може  втручатися  в  ті  процеси,  які  сьогодні відбуваються.

     Я взагалі хочу  сказати:  чому  сьогодні  в  місті  Києві  10 відсотків   торговельна   націнка,   чому  сьогодні  в  Автономній Республіці Крим - 45 відсотків,  чому  за  це  відповідає  міністр охорони  здоров'я?  Хто  приймав  постанову уряду,  якою дозволено регіонам самим втручатися в  ці  процеси?  Чому  сьогодні  існують якісь  холдингові  компанії  в регіонах,  які за бюджетні кошти за своїми цінами закуповують ці ліки?

     Дякую за  відповідь,  якщо  хтось  відповість  від   Кабінету Міністрів.

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Будь ласка, Володимире Петровичу.

     СЕМИНОЖЕНКО В.П.   Шановний   головуючий!   Шановні   народні депутати!  Ми по суті знову повертаємося після запитання народного депутата  Шевчука до того самого.  Дійсно,  якщо б моє призначення відбулося не тиждень тому,  а хоча  би  місяць  тому,  то  було  б етично,  щоб  я  доповідав.  Але  ми порадилися.  Дійсно,  міністр охорони здоров'я відповідає не тільки як споживач,  а й як людина, яка  окреслює,  безумовно,  за  підтримкою  чинного законодавства, політику в цій галузі, і технічну функцію, технологію розрахунків, більше того, функцію, яка сьогодні дуже важлива. Подивіться, у нас існує проблема територій. Ці торговельні надбавки в кожній області різні, і чесно, тут є великий недолік, який ми будемо виправляти.

     Уже за   цей  короткий  час  роботи  нового  уряду  можу  вас запевнити  що  найближчим  часом   ми   оголосимо   дуже   важливі пропозиції, які повністю корелюються з постановкою цього завдання, а саме:  хто сьогодні сказав,  що не  можна  кардинально  вирішити питання   щодо  здешевлення  життєво  необхідних  препаратів,  які вживають наші пенсіонери?  Сьогодні,  як кажуть, всі перед аптекою рівні.  А це ж неправильно.  Не в цьому зміст соціальної політики. Це питання Міністерства соціальної  політики,  правильно.  Але  як краще    побудувати,    розраховуючи,   безумовно,   на   бюджетну реконструкцію,  на ці 5,2 мільярда?  Це питання  міністра  охорони здоров'я і, безумовно, на стику з іншими міністерствами.

     Інше запитання.  Ми, до речі, за великою підтримкою Верховної Ради провели перше за десять років незалежності спільне  засідання колегії Міністерства охорони здоров'я,  Держкомпромполітики, інших міністерств і відомств щодо того,  яку виробничу базу має  Україна для медичного обладнання.  І пробачте,  але минулий рік закінчився вже тим,  що майже 70 відсотків державних коштів ішло на тендерній основі,  саме  на  власне  наше  обладнання.  Це  питання  начебто Мінпромполітики,  але при окресленні відповідних  завдань  з  боку Міністерства охорони здоров'я. Тому, відповідаючи на першу частину вашого запитання,  шановний депутате Черненко,  скажу, що, дійсно, варто було б, щоб звітував саме міністр.

     Ще один  дуже  важливий  аспект.  Ви  знаєте,  у нас сьогодні голови обласних адміністрацій,  безумовно,  відповідають  за  весь комплекс  питань  по  регіонах.  Але  я думаю,  що коли б однією з найперших позицій звіту за стан області була  б  адресна  допомога щодо  забезпечення  ліками  з  урахуванням  особливостей  області, можливостей її,  починаючи  від  ветеранських  аптек  до  місцевих бюджетів,  то  це  був  би  дуже серйозний внесок на регіональному рівні.  І таке завдання теж ми  ставимо.  Більше  того,  можу  вам абсолютно  відверто  сказати,  що  вже  зранку  відповідні питання обговорювалися у Прем'єр-міністра  Кінаха,  і  такі  вже  завдання поставлені - і по слухових апаратах,  і по проблемах протезування, яке виходить на рівень регіонів одночасно із залученням тих  наших державних   інституцій,  які  за  це  відповідають,  і,  до  речі, недержавних можливостей і  навіть  громадських  установ,  які  теж повинні бути залучені до вирішення цього питання.

     І щоб  уже  потім  мені не виступати,  я хочу вас ще в одному запевнити.  Зараз буде дуже серйозно проведене питання щодо  такої великої,  в доброму розумінні,  кампанії за те, щоб субстанції для фармацевтичних  препаратів   переважно   вироблялися   в   нас   і витіснялися імпортні.

     Більше того,  це буде дуже серйозне здешевлення.  По суті, ми знаходимося сьогодні у великій залежності,  коли  самі  не  можемо виробляти.  Але сьогодні ми виходимо вже,  приблизно,  наскільки я пам'ятаю, на рівень 35-40 вітчизняних позицій. Більше того, багато з них,  як,  скажімо,  оксолін,  вже експортується в Росію,  і там компанії  Бринцалова  і  таке  інше  вже  починають  працювати  на українських субстанціях.

     Сьогодні розглядається питання,  що в Казахстані вже і навіть у далекому зарубіжжі на базі наших розробок буде створене  спільне виробництво.  Ми  зараз очікуємо серйозну делегацію з Казахстану і також будемо приймати це рішення.

     І, дійсно,  дуже важливо те, що ми розглядаємо. Дивіться, нам дуже багато потребується, таких складних готових форм, як вакцини. Ми сьогодні влаштовуємо тендери готових форм. Хто сказав, що ми не можемо  акумулювати  наші  зусилля  і  робити тендери на придбання субстанцій  до  розчинів,  як  їх  називають  in  balk,  поступово оволодівати цим дуже важливим для нас ринком,  який стільки коштує для нашого бюджету. Дійсно тут величезний резерв.

     Таким чином,  дивіться, навіть по переліку цих питань, скрізь є й економічні, і фінансові, і виробничі проблеми, але в основному все знаходиться на  вершині  тієї  політики,  яку  провадить  наше Міністерство охорони здоров'я.  Так що я хочу, щоб ви правильно це зрозуміли.

     Дякую за увагу.

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую, Володимире Петровичу.

     Народний депутат Кушнір. Наступний - Олексій Марченко.

     КУШНІР О.Д.,  член Комітету Верховної Ради України  з  питань державного     будівництва     та     місцевого     самоврядування (багатомандатний загальнодержавний виборчий округ, КПУ). Уважаемый докладчик,  своим  вопросом  я  хочу  обратить  ваше  внимание  на следующую проблему.  В настоящее время медикаменты являются сферой предпринимательской   деятельности,  дающей  людям,  которые  этим занимаются, солидный доход.

     Врачи становятся  фактически  субектами  сбыта   медицинских препаратов.  Они  рекомендуют,  а  нередко  и  обязывают  больных, приходящих на прием,  приобретать лекарства в конкретных аптеках у продавцов,  оплачивающих  им  такие  услуги.  При  этом врачи,  не получающие зарплаты,  готовы навязать  больному  любое  лекарство, продажа  которого  принесет  ему хоть какуюто прибыль.  Негативную роль в навязывании людям зачастую бесполезных,  в лучшем случае не вредных лекарств играет реклама.

     Вопрос. Знает  ли  министерство эту проблему и как оно думает ее решать?

     Спасибо.

     МОСКАЛЕНКО В.Ф.  Дякую за запитання. По-перше наша країна йде до  ринкової економіки,  і в принципі тут нічого такого поганого я як лікар не бачу.

     По-друге, сьогодні  заробітна  плата  лікарям,  як   і   всім медичним працівникам,  виплачується своєчасно,  і,  слава Богу, що так є й буде.

     А що стосується використання  препаратів,  це  право  кожного лікаря.  Він учився,  його вчили, і це його право рекомендувати ті ліки, які сьогодні зареєстровані в державі.

     Дякую.

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Народний депутат Марченко.  Наступний  -  депутат Матвієнков.

     МАРЧЕНКО О.А.,  член Комітету Верховної Ради України з питань аграрної політики  та  земельних  відносин  (виборчий  округ  201, Черкаська область). Дякую. "Демсоюз". Шановний Віталію Федоровичу! Де і в якій державі може бути ще така ситуація,  з якою я знайомив своїх колег,  і, мабуть, ця інформація доходила до міністерства ще два місяці тому, коли аналізувалася діяльність попереднього уряду. Майже  рік  на черкаській митниці під митним контролем знаходиться гуманітарний вантаж із ліків на суму 130  тисяч  дойчемарок,  який надійшов із Німеччини громадській організації "Діти Чорнобиля". Це тоді,  коли бюджет дійсно неспроможний,  бо ми,  приймаючи бюджет, визнали  його  таким,  і я абсолютно з вами згодний,  що бюджет не може вирішити всіх питань.

     Але хіба це не кощунство сьогодні розповідати людям,  у  тому числі народним депутатам,  зокрема мені,  бо я,  захищаючи, у тому числі позицію  уряду,  змушений  розповідати  своїм  виборцям,  що держава  знаходиться в такій ситуації:  "Люди добрі,  змиріться із обмеженим переліком медикаментів, які ви одержуєте за пільгами". І ось  у цей час ми маємо ситуацію,  коли цей гуманітарний вантаж не може дійти до дітей, які його потребують.

     І наступне.  Чи відомо вам,  Віталію Федоровичу шановний, про те,  що в черговий раз у регіонах на виконання рішень міністерства намагаються  продати  в  першу  чергу  лікарям,  учителям,   іншим декретованим  категоріям  населення  особові  медичні книжки по 16 гривень,  у той час як,  за оцінками вашого міністерства два  роки тому,  вартість  однієї  книжки  має  бути  дві гривні.  І чи може міністерство,  втрутившись у цю  ситуацію,  врешті-решт,  вирішити однозначно  питання  на  користь наших виборців,  ваших підлеглих, учителів, лікарів і так далі?

     Дякую.

     МОСКАЛЕНКО В.Ф.  Дякую вам за запитання.  По першому питанню. Ну,  безперечно, в бюджеті коштів на охорону здоров'я не вистачає, це аксіома,  ми про це вже казали.  І та гуманітарна допомога, яка надходить до наших медичних закладів,  - це позитив.  Але останнім часом,  саме останнім часом,  ця гуманітарна  допомога  різна.  Ми стикалися  з  тим,  що  надходять  ліки  з  простроченням термінів використання,  ті,  які не зареєстровані в нашій державі.  Тому  в державі  існує  спеціальний  порядок  прийняття  цієї гуманітарної допомоги.  І якщо там ліки були не  зареєстровані,  то  ми  просто повинні   цю  гуманітарну  допомогу  знищити.  Так  визначено  цим порядком.

     Що стосується цього випадку в Черкасах,  то я ще раз  готовий подивитися  це,  але  по пам'яті скажу,  що там були ліки,  які не зареєстровані в нашій державі.

     Що стосується особових санітарних книжок,  то я не  знаю  про суму  16  гривень.  Вартість  їх значно менша.  Цей порядок,  якто кажуть,  хвилює  всіх,  і  сьогодні  виписується  чіткий   порядок стосовно цих санітарних книжок,  які дійсно повинні бути,  тому що це національна безпека,  це епідситуації і всі інші  захворювання, які  можуть  бути в нашій державі.  Я ще раз кажу:  не 16 гривень. Собівартість її оцінюється десь  у  чотири-п'ять  гривень.  Ми  це питання  по  Черкасах  перевіримо.  Я  дякую  за цю пропозицію.  Я особисто перевірю це питання по Черкасах і вам доповім.

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Народний депутат Матвієнков.  Наступний - депутат Поляков.

     МАТВІЄНКОВ С.А.,  голова  підкомітету Комітету Верховної Ради України з питань промислової політики і  підприємництва  (виборчий округ 55,  Донецька область).  Спасибо.  Город Мариуполь, "Регионы Украины".  Уважаемый Виталий Федорович, я представляю экологически очень сложный регион - город Мариуполь. Я думаю, вы представляете, на каком уровне находится заболеваемость в этом регионе.

     Конечно, за последнее время произошли определенные  подвижки, увеличились отчисления на онкозаболевания, на туберкулез. Но здесь сразу же следует "но". Первое. Рост цен на эти препараты, это раз. И  второе.  Колоссальный  рост  заболеваемости.  И  сегодня нельзя сказать, что то, что мы выделяли на одного человека, действительно является ростом. Это первый момент.

     Второй момент. О том, что делают сегодня холдинговые компании по монополии на реализацию этих товаров,  сегодня здесь  уже  тоже неоднократно  говорили.  В  то же время приезжает "скорая помощь", которая имеет носилки и две таблетки аспирина, не больше.

     Так вот  у  меня  конкретный  вопрос.  Не  могло  бы   как-то министерство в этом деле повлиять таким образом, чтобы непременным условием  участия  в  тех  же  холдинговых   аукционах   было   бы обеспечение  хотя  бы скорой и неотложной помощи,  которые сегодня ничего кроме носилок не имеют? Это первый вопрос.

     И второй. Каким все-таки механизмом мы можем поставить барьер вот   тем   некачественным   лекарствам,   которыми   сегодня  эти холдинговые  компании  наводнили  страну,  и  когда  человек  идет покупать,  он  не знает,  что он фактически покупает,  кто в конце концов здесь поставит заслон?

     Спасибо.

     МОСКАЛЕНКО В.Ф. Я дякую за запитання.

     По-перше, я ще раз хочу нагадати,  що для того,  щоб ми  мали потужну нормальну охорону здоров'я,  ми мусимо мати десь приблизно 5 відсотків від ВВП.  Тому що не буває безплатної  медицини,  вона коштує щось. Усі країни діляться на три категорії. Перша категорія країн - це 10-15 відсотків ВВП, до якої належать США, Німеччина та інші.

     Середні країни мають 5-10 відсотків ВВП,  і це аксіома. А всі інші країни,  як-то кажуть,  небагаті,  які переживають  труднощі, мають менше 5 відсотків ВВП. Україна сьогодні має 2,7 відсотка. Ми хотіли б мати 3,  за основним законодавством - 3,6 відсотка.  Коли ми будемо мати ці кошти, які повинна мати охорона здоров'я, тоді в нас буде все.

     Що стосується "швидкої допомоги" у вашому місті.  Це проблеми мера і громади цього міста.  Є приклади,  коли мерія ставить перед собою завдання (я маю на увазі місто) і визначає пріоритети.

     Повірте мені,  я  колись   працював   керівником   управління великого  міста,  ми  питання  "швидкої допомоги" вирішили,  як-то кажуть, без проблем. Це неважке питання. Сьогодні вартість виклику "швидкої допомоги" оцінюється в 16-17 гривень,  враховуючи бензин, пальне,  медикаменти і таке інше.  Це питання просте,  його  можна вирішити.

     Що стосується  державного впливу на "швидку допомогу",  то це різні бюджети. І якщо Міністерство охорони здоров'я буде займатися й цими питаннями,  то це буде, мабуть, дуже погано. Але це важливе питання.

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Народний депутат  Поляков.  Наступний  -  депутат Сахно.

     ПОЛЯКОВ С.В.,  секретар  Комітету  Верховної  Ради  України з питань паливноенергетичного комплексу, ядерної політики та ядерної безпеки   (багатомандатний   загальнодержавний   виборчий   округ, Всеукраїнське об'єднання  "Громада").  Фракция  СДПУ(о).  Скажите, пожалуйста,   как  повлияла  на  увеличение  роста  онкологических заболеваний ситуация,  связанная с катастрофой на ЧАЭС, которую мы имеем на сегодняшний день? Есть ли у вас такие данные?

     МОСКАЛЕНКО В.Ф.    Я    дякую   за   запитання.   Безперечно, Чорнобильська  катастрофа  вплинула  на  стан  здоров'я  населення України.  Ви  знаєте,  що  ми маємо тенденції зростання показників захворюваності серед населення, і в тому числі серед постраждалого населення,   яке  оцінюється  десь  приблизно  в  20-30  відсотків порівняно з іншим населенням України. Є така негативна статистика.

     Дякую.

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Народний  депутат  Сахно.  Наступний  -   депутат Моісеєнко.

     САХНО Ю.П.,   член   Комітету   Верховної   Ради   України  у закордонних справах  (багатомандатний  загальнодержавний  виборчий округ, НДП). Фракція "Яблуко". Шановний Віталію Федоровичу, одна з причин збільшення захворювань певних категорій в Україні, особливо це   стосується   легеневих  захворювань,  захворювань  шлункового тракту, є зловживання тютюном і спиртними напоями.

     Останнім часом ви,  мабуть, бачите: тут у залі точиться якраз дискусія   щодо  Закону  про  рекламу  стосовно  зловживання  цими продуктами.  І,  на жаль,  незважаючи на те,  що ми тут і  проекти вносимо,  і боремося за певні поправки в цьому відношенні,  "воз", як кажуть по-російськи,  і  нині  там,  тобто  ми  бачимо  зухвалу рекламу,  в тому числі з порушенням закону, і на телебаченні, і на радіо,  і біля шкіл ближче 100 метрів, хоча цього не можна робити. Тобто ось, чи непокоїть міністерство у вашій особі і віцепрем'єра, скажімо, ця проблема? І які практичні кроки ви все-таки бачите, як це  можна  зробити?  Я  зрозумів,  що  ви можете сказати,  що так, непокоїть,  ми хочемо,  будемо,  але лобі могутнє і буде нас  усіх нахиляти. І як діяти в цьому напрямі?

     Дякую.

     МОСКАЛЕНКО В.Ф.  Я  дякую  вам за таке кардинальне,  серйозне запитання.  "Покоїть"  і  дуже  "покоїть"   Міністерство   охорони здоров'я це питання.  Ми сьогодні маємо напрацювання змін до основ законодавства України про охорону здоров'я  з  цього  приводу,  ми маємо  напрацювання  змін  до  Закону  про рекламу і хотіли би вас просити,  благати,  щоб ви  нам  допомогли  в  цьому  напрямі.  Це потрібно робити, тому що ми все-таки цивілізована держава.

     Дякую.

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Народний  депутат Моісеєнко.  Наступний - депутат Бокий.

     МОІСЕЄНКО В.М.,  голова підкомітету Комітету  Верховної  Ради України    з    питань   державного   будівництва   та   місцевого самоврядування   (виборчий   округ    53,    Донецька    область). Коммунистическая   партия   рабочих  и  селян.  Уважаемый  Виталий Федорович! У меня несколько вопросов.

     Первый вопрос.  Здесь  все  мои  коллеги,  задавая   вопросы, говорили о том,  что нужно повысить эффективность государственного контроля за ценообразованием.  Но из практики  известно,  что  для того  чтобы  эту  эффективность повысить,  нужно,  чтобы работники министерства, по крайней мере, имели возможность выехать на место, провести встречи и проверку на местах положения дел.

     К сожалению,   на   сегодняшний   день,   насколько  я  знаю, министерство   не   обеспечено   средствами   для   оплаты    даже командировочных   расходов   своих   работников.  В  прошлые  годы министерству отключали даже междугородные телефоны  и  так  далее. Поэтому   я   просил   бы   от   имени  многочисленных  работников здравоохранения  о   том,   чтобы   были   выделены   средства   в государственном бюджете Украины для решения этих проблем.

     Второй вопрос.   Здесь   уже  говорилось  вами  о  социальных болезнях. Вы как-то обошли проблему венерических заболеваний. Речь шла  о туберкулезе,  о других болезнях,  но когда был задан вопрос Дроботовым о сифилисе, как-то в стороне осталась эта проблема.

     Но, кроме этого,  во время  рассмотрения  на  прошлой  неделе проекта  Закона  о  приоритетных  направлениях  развития  науки  и техники поднимались вопросы о  грибковых  и  прочих  заболеваниях, охватывающих   сегодня   все   население,   которые  и  связаны  с иммунодефицитом.   Как   вот   эти   проблемы   решаются   сегодня Министерством здравоохранения?

     Спасибо.

     МОСКАЛЕНКО В.Ф.  Я дякую вам за ці запитання, особливо за те, що ви привернули увагу  до  можливостей  ресурсів  самого  апарату Міністерства охорони здоров'я.  Дійсно, в минулому році в нас були серйозні проблеми, коли в нас не вистачало коштів навіть на оплату телефонних розмов.

     Але ми  це  питання  вирішували і зараз вирішуємо.  Кількість відряджень співробітників  до  регіонів  значно  збільшилася.  Але ресурсів  дійсно  не  вистачає,  і тоді я можу тільки звернутися з проханням до Міністерства фінансів, щоб у наступному році ці кошти заклали.

     Що стосується   відряджень,   то  в  нас  у  середньому  десь приблизно  два  місяці   на   рік   співробітник   знаходиться   у відрядженні.

     Міністр знаходився   у  відрядженні,  якщо  пам'ять  мені  не зраджує, десь 120-130 діб на рік.

     Що стосується другого питання - про  венеричні  захворювання. Дійсно,  проблема серйозна.  І з 1991 року, ви пам'ятаєте, почався бум навколо зростання захворюваності на сифіліс - підвищилася в 7- 10  разів  (пік  цих  захворювань був у 1995- 1996 роках).  Зросла захворюваність і на гонорею,  безперечно.  В останні два-три  роки вона  стабілізувалася  і  має  тенденцію до зниження.  Це серйозна проблема - соціальна й медична, але сьогодні ми, на жаль, не маємо можливості  керувати  цією проблемою за державні кошти,  тому що в нас є декілька  більш  серйозних  пріоритетів,  мається  на  увазі охорона материнства і дитинства,  імунопрофілактика,  туберкульоз, СНІД тощо, про що я казав у доповіді і про що ви знаєте.

     Що стосується проблеми  грибкових  захворювань,  то  тут  ви, безперечно,  маєте рацію. Цю проблему треба порушувати, тому що це проблема в тому числі імунодефіциту.  Але це ми вважаємо  сьогодні серйозною проблемою, яких у нас дуже й дуже багато. І ресурсів для цього  в  нас  поки  що  немає  таких,  які  можуть  впливати   на розв'язання цієї проблеми.

     Дякую.

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Народний   депутат   Бокий.  Наступна  -  депутат Григорович.

     БОКИЙ І.С.,  член   Комітету   Верховної   Ради   України   у закордонних  справах  (багатомандатний  загальнодержавний виборчий округ,  виборчий блок СПУ та СелПУ). Прошу передати слово депутату Ніколаєнку.

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Будь ласка.

     НІКОЛАЄНКО С.М.,  секретар  Комітету Верховної Ради України з питань науки і освіти (виборчий округ  185,  Херсонська  область). Соціалістична  фракція.  Шановний  Віталію  Федоровичу,  ви,  будь ласка,  не ображайтеся  на  мої  активні  коментарі  до  запитання депутата Семенюк, але я повторю декілька питань. Мені здається, що потрібно все-таки вашому  міністерству  звернути  увагу  на  якусь роботу  з  кадрами.  Я  до  вас офіційно звертався і зверталося 12 головних санітарних лікарів Херсонської області з приводу того, що головним  санітарним  лікарем  призначена  людина  аморальна.  Він володіє кількома кафе і таке  інше.  Незважаючи  на  шалений  тиск адміністрації,  все  одно  12  головних лікарів написали цю заяву. Поїхав завідуючий відділом.  Він навіть не зустрівся з людьми,  за ним  весь  час  ходив  "поліцай-наглядач",  і  він  робив усе,  що говорила обласна адміністрація. Це перше.

     Друге. Ви сказали,  що в нас по міжнародних  мірках  сьогодні багато  лікарів.  В  Америці  сьогодні  агропромисловий комплекс у структурі ВВП становить 3 відсотки.  Сіл  немає.  У  нас  сьогодні більше   37   тисяч   сіл.  У  12  тисячах  сіл  люди  взагалі  не народжувалися.  Ми  не  можемо   сьогодні   в   селах   закривати, ліквідовувати лікарні,  амбулаторії і таке інше,  які закриваються щорічно.  І те,  що ви сказали,  що сьогодні 52 відсотки в  нас  - платне  навчання,  48  відсотків - державне замовлення,  неправда! Тільки в цьому році Мінекономіки,  Володимире Петровичу, плюючи на всі державні замовлення, самочинно (там один чоловік все вирішує - Вітренко  Юрій  Михайлович)  зменшує  на  20  відсотків  кількість лікарів.  Я думав,  що міністр буде зараз волати:  що ж ми робимо? Сьогодні люди (он віце-прем'єрміністр по селу  сидить)  не  можуть доїхати  з  села  до міста.  Давайте в місті Києві будемо мати всю медицину,  а  в  селах  хай  люди  вимирають.  Не  можна  сьогодні застосовувати  західні  мірки  до  України,  де в структурі ВВП 40 відсотків село займає.

     Дякую.

     МОСКАЛЕНКО В.Ф.  Дякую.  Що стосується питання по Херсону. Це було  непросте  питання  і  непросте  рішення.  Головний державний санітарний  лікар  України  Ольга  Олександрівна  Бобильова  двічі виїжджала  в  регіон  для  вирішення  цього питання.  Вона провела спеціальну нараду з усіма головними санітарними лікарями  області, на  якій  вона  кожного  попросила висловити своє ставлення і дати оцінку  цій  людині.  І  після  цього  було  прийнято  об'єктивне, спокійне рішення. Ви знаєте, ми з вами в тому числі зустрічалися і спілкувалися.  Рішення було прийнято там  на  нараді  з  головними лікарями всіх районів міста Херсона (Голос із залу).

     Ну, я  не  знаю,  хто  там  сміється.  Якщо  будуть  офіційне підтвердження цих головних лікарів і  їхні  офіційні  вимоги  щодо цього  керівника,  то  я обіцяю особисто розглянути дане питання - скасувати це рішення або поїхати з ними поспілкуватися.

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Так, дякую, Віталію Федоровичу.

     МОСКАЛЕНКО В.Ф.  Ці головні лікарі відмовилися від  того,  що вони написали.

     Вікторе Володимировичу, до мене ще питання були.

     СЕМИНОЖЕНКО В.П.  Віталію Федоровичу, давайте я відповім щодо скорочення.

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Це наш віце-прем'єрміністр.

     СЕМИНОЖЕНКО В.П.  Я прокоментую.  Шановні  народні  депутати! Дійсно,  існує  велике  питання,  тому  що це були не тільки деякі моменти,  пов'язані (і вони почали розвиватися) із  скороченням  у зв'язку   з  підвищенням  заробітної  плати.  Запитайте,  скажімо, ректора   вищого   навчального   закладу,   чи   задоволений   він відповідними  рішеннями,  що  треба  підвищувати зарплату,  чи ні? Однозначно скаже ні,  тому що державних грошей залишилося  стільки ж,   на   госпрозрахункову   діяльність   він  не  переведе  своїх професорів,  тому що це фактично те саме скорочення штатних посад. І  тому це дійсно складний такий момент.  Уряд відповідає зараз за свої вже дії,  а не за дії  попереднього  уряду.  Але,  безумовно, проблему  не  можна  залишати,  як кажуть,  у повітрі,  тому дайте деякий час розібратися з усім,  що тут зараз відбувається. Питання дуже  складне.  Просто його треба вирішувати.  Відміняти - це буде просто політично незрозуміло. Як це відміняти, скажімо, підвищення заробітної плати?  Але як вийти з цього становища,  думаю,  будемо мати час і можливості, щоб з вами поговорити.

     Дякую.

     МОСКАЛЕНКО В.Ф.  Вікторе Володимировичу,  ви  мені  дозволите відповісти?

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Так, будь ласка.

     МОСКАЛЕНКО В.Ф.  Я  ще  не  відповів вам на інші питання.  Що стосується мережі по селу.  Я ще раз сьогодні  хочу  спокійно  вам сказати:  ми  не  скорочуємо  і не будемо скорочувати ні ФАПи,  ні сільські амбулаторії.  А якщо ФАПи  будуть  закриватися,  то  вони будуть трансформуватися в сільські лікарські амбулаторії.

     Так, дійсно,  було  деяке  скорочення по дільничних лікарнях. Але,  вибачте, якщо в населеному пункті проживає 1000-1500 чоловік і  там  лікарня  на  90-100  ліжок,  то  така  лікарня не може там існувати, тому що це просто нераціональне використання коштів.

     Що стосується  загальної  кількості  лікарів.  Україна  більш компактна,  мабуть,  країна, ніж Росія, і забезпечення лікарськими кадрами в Україні краще,  ніж у Росії на сьогодні.  І я вважаю, що показник 41 на 10 тисяч населення - це високий показник, і ми його поки що не зменшуємо.  І ще раз кажу:  у 1991 році в Україні  була 201 тисяча лікарів, сьогодні в нас 202 тисячі лікарів, тобто ми їх кількість не зменшуємо,  а навіть за рахунок контрактників ми ще й збільшимо.  На  селі  сьогодні  в  нас  десь  приблизно  5-6 тисяч вакансій.  Ми їх заповнимо через два-три роки,  і проблема на селі буде  вирішена.  Ми  навпаки сьогодні хочемо замінити фельдшерську допомогу на лікарську допомогу. І тому нам лікарі теж потрібні.

     Дякую.

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Народний депутат Григорович.  Наступний - депутат Полюхович.

     ГРИГОРОВИЧ Л.С.,  заступник  голови  Комітету  Верховної Ради України  з  питань  охорони  здоров'я,  материнства  та  дитинства (багатомандатний  загальнодержавний виборчий округ,  НРУ).  Дякую, Вікторе  Володимировичу.  Шановний  Віталію  Федоровичу!  Я   хочу приєднатися  до  тих  колег,  які  привітали  вас  і  всіх  нас із професійним святом - Днем медика,  і  подякувати  за  рік  охорони здоров'я,  за  те,  що  припинилося  скорочення  мережі лікарських установ,  у тому числі на селі,  за те, що ми відчуваємо це все, і за те, що нарешті медична галузь разом із поліпшенням економічного становища в державі також почала  виходити  на  якісь  нові  кращі рубежі.

     Предмет нашого  Дня  уряду  дійсно містить більше економічних мотивацій,  аніж суто медичних.  Але я вам дякую за  таке  потужне економічне    обгрунтування,    оскільки    підвищити   купівельну спроможність,  збільшити відсоток ВВП,  що виділяється на  охорону здоров'я, знизити оподаткування вітчизняних фармвиробників - це ті напрями,  які  дійсно  дадуть   змогу   нашому   населенню   ширше закуповувати медичні препарати.

     Але є  ще  один  напрям - це формування оптимальних потоків у медичній галузі. До кола таких проблем належить і прийняття Закону про  загальнообов'язкове  державне  медичне  страхування і взагалі прийняття розумних, нормальних, економічно та професійно грамотних законів.

     З огляду  на  це  я хочу сказати,  що зволікання з прийняттям цього закону,  а також прийняття таких законів,  як,  скажімо, про трансплантацію органів,  які не працюють,  - це також,  власне, не тільки моральні,  не тільки медичні,  а й  економічні  збитки.  Чи міністерство  відстежувало  такі  збитки?  І  чи  є до певної міри механізм,  я  маю  на  увазі  роботу  з   нашими   парламентськими фракціями,  який унеможливлює допущення саме таких кроків? Тому що за них, напевно, несемо відповідальність насамперед ми.

     МОСКАЛЕНКО В.Ф.  Шановна  Ліліє  Григорівно,  дякую  вам   за запитання.  Дійсно, ви абсолютно праві. Я хочу подякувати народним депутатам,  що  все-таки  настав  час,   коли   є   в   парламенті законопроект    про   обов'язкове   державне   соціальне   медичне страхування,  він уже прийнятий у першому  читанні,  і  це  ознака цивілізованого  кроку  вперед  Української  держави  до  розбудови охорони здоров'я своєї країни.

     Дякую.

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Народний депутат  Полюхович.  Наступний  -депутат Синенко.

     ПОЛЮХОВИЧ І.П.,  голова  підкомітету  Комітету Верховної Ради України з  питань  екологічної  політики,  природокористування  та ліквідації  наслідків  Чорнобильської  катастрофи  (виборчий округ 155,  Рівненська область).  Український рух. Віталію Федоровичу, я зрозумів з вашої грунтовної доповіді, що робляться поступові кроки до поліпшення медичного забезпечення населення,  і,  повірте,  без лукавства   заявляю  вам,  що  на  Рівненщині,  зокрема  у  своєму виборчому  окрузі,  я  це  відчуваю.  Але  ви  міністр  і   будете отримувати не тільки схвальні відгуки,  а найбільше зауважень,  що погано,  щоб зробити краще.  Вдосконаленню немає меж,  і до  цього звикайте.

     У мене  до  вас є конкретні два запитання.  Як ви дивитеся на те,  Віталію Федоровичу,  аби на державному  телебаченні  і  радіо надавався  ефір  для  утвердження  і  роз'яснення нашому населенню необхідності   медичного   страхування?   Це   треба   обов'язково запровадити. І що в цьому напрямі робить міністерство?

     І друге. Враховуючи прогресуюче зростання коштів на лікування онкохворих - з 25 мільйонів до 61,  а тепер вже 97  мільйонів  (це тільки  сліпий  не  бачить  або  той,  хто  цього не знає),  як ви ставитеся до препарату  україн?  Він  дуже-дуже  ефективний  проти онкологічних   захворювань,   про   це  є  дуже  багато  висновків експертів.  Якщо ви дасте на ці два запитання  відповідь,  я  буду дуже вдячний вам, Віталію Федоровичу.

     МОСКАЛЕНКО В.Ф.  Що  стосується  організації,  як  то кажуть, переконання  населення  і  фахівців,  що  стосується  Закону   про обов'язкове   державне   медичне  страхування,  я  цілком  з  вами погоджуюся.  Треба  спокійно,  постійно   провадити   цю   роботу, переконувати  і  фахівців,  і  населення  в  тому,  що  це  ознака цивілізації і,  найголовніше,  - це додаткові  ресурси  в  охорону здоров'я,  які ми можемо зібрати.  Вони все-таки є, але поки що це тіньові потоки,  треба їх збирати  і  використовувати  на  користь громадян, на користь охорони здоров'я.

     Ви знаєте,  для  того  щоб  налагодити охорону здоров'я,  нам потрібно 12-13 мільярдів гривень,  а маємо тільки 5.  Якщо буде 6, то це буде,  мабуть,  найкращий показник. Однак нам не вистачає ще

5-7 мільярдів.  Це той ресурс,  який ми  повинні  зібрати  завдяки обов'язковому  медичному  державному  страхуванню.  І про це треба казати щоденно,  у тому числі на  телебаченні,  радіо,  і  в  усіх засобах масової інформації.

     Стосовно препарату україн. Що можливо зробити? Думаю, якщо ми включимо цей препарат у перелік тих,  які  можна  закуповувати  за державні  кошти,  це буде певним пріоритетом.  Це максимально,  що можна зробити. Ми ж не можемо робити рекламу одному препарату.

     Дякую.

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Народний депутат Синенко.

     СИНЕНКО С.І.,  секретар Комітету  Верховної  Ради  України  з питань охорони здоров'я, материнства та дитинства (багатомандатний загальнодержавний виборчий округ,  КПУ). Дякую. "Трудова Україна". Звичайно,  як би ми сьогодні розмову вели ще й про ціни на життєво необхідні продукти харчування,  особливо дієтичні для  діабетиків, фрукти,  овочі,  соки для дітей і хворих людей,  то,  напевно,  на трибуні стояли би міністр аграрної  політики,  міністр  економіки, віце-прем'єр-міністр   чи,   можливо,   сам  Прем'єр-міністр.  Але сьогодні питання про ліки, і тому в мене запитання до вас, Віталію Федоровичу,  водночас  із привітанням зі святом.  Можливо,  не всі знають,  у неділю День медичного працівника. Ваші земляки полтавці і кременчужани щиро вас вітають. А запитання таке. На сьогодні діє механізм регулювання цін на  регіональному  рівні.  Скажіть,  будь ласка, який, на вашу думку, механізм державного регулювання цін на ліки більш доцільний:  на  регіональному  рівні  встановлення  цих надбавок чи все-таки на державному?

     Дякую.

     МОСКАЛЕНКО В.Ф.  Дякую,  Світлано  Іванівно,  за питання і за поздоровлення, у тому числі від земляків.

     Що стосується регулювання - це питання дуже непросте, і треба дуже обережно до нього підходити. Я вважаю, що треба дуже обережно здійснювати регулювання на рівні регіонів завдяки розширенню цього переліку,  який контролюється,  але не впливати стовідсотково і не загалом по всій державі.  Тому що  може  виникнути  дефіцит,  може створитися така ситуація,  коли ліків просто не буде у продажу. І, безперечно,  на  центральному  рівні  теж  треба   регулювати   за допомогою тих самих переліків,  де ми повинні віддавати пріоритети вітчизняному виробнику.

     Дякую.

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Народний депутат Подгорний.  Наступний -  депутат Старинець.

     ПОДГОРНИЙ С.П., член Комітету Верховної Ради України з питань Регламенту,  депутатської етики та  організації  роботи  Верховної Ради  України  (багатомандатний  загальнодержавний виборчий округ, НДП).  Фракція "Яблуко". Шановний міністре! Всетаки нам хотілося б більш  детально  почути  відповідь  на  запитання,  яке  вам  Юрій Петрович  Сахно  задавав  щодо  реклами   тютюнових   виробів   та алкогольних напоїв. Ви кажете, що у нас вже є наробки. Наробки є і у Верховній Раді. Але хотілося б знати, яких радикальніших заходів треба вжити з боку міністерства,  щоб усе-таки це все було втілено в життя?

     Дякую.

     МОСКАЛЕНКО В.Ф.  Я хотів би ще раз уточнити,  що  мається  на увазі:  боротьба з тютюнопалінням чи, скажімо, зміни до Закону про рекламу. Що мається на увазі?

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Народний депутат Старинець.  Наступний -  депутат Мусієнко.

     СТАРИНЕЦЬ О.Г., член Комітету Верховної Ради України з питань молодіжної  політики,  фізичної   культури,   спорту   і   туризму (багатомандатний    загальнодержавний    виборчий   округ,   КПУ). Український комсомол.  Шановний Віталію Федоровичу!  Я також  хочу привітати  всіх  медиків  з  професійним святом.  Проте хочу знову порушити те питання,  про яке говорила Валентина Петрівна Семенюк, оскільки ми не почули грунтовної відповіді. Напевно, ви не знаєте, що саме відбувається в Симеїзі.

     Селищна рада проголосувала за те, щоб передати два санаторії, Верховна  Рада  Автономної  Республіки  Крим  також підтримує ідею створення Національного  молодіжного  центру  на  базі  санаторіїв "Червоний маяк" та "Юність".  Ми з колегою Місюрою в минулому році були там,  на власні очі бачили,  що  там  коїться.  Одні  корпуси передані  головним лікарем в оренду приватній структурі,  одним із засновників  якої  -  його  син.  І   там   зроблено   євроремонт, встановлено джакузі, обладнано сауни. Решта корпусів знаходяться у жалюгідному  стані.  Ми  пройшли  з  Вадимом  навколо   всіх   цих санаторіїв   і  не  побачили  там  жодної  дитини.  Стоять  джипи, мерседеси з російськими номерами. До яких пір Міністерство охорони здоров'я не виконуватиме указу Президента?

     Це питання  розглядалося  і  на засіданні Національної ради з питань молодіжної політики. Віктор Володимирович може підтвердити. Півтора року триває тяганина і немає рішення,  остаточного рішення про створення Національного молодіжного центру.

     Дякую.

     МОСКАЛЕНКО В.Ф. Єдине, що я можу зараз відповісти: я запрошую вас зустрітися, якщо ви хочете, завтра чи післязавтра. Ми сядемо і остаточно це питання вирішимо,  щоб у нас не було питань  один  до одного.  У  нас  є  варіанти:  або  оренда,  або з вашою допомогою вирішити питання щодо передачі санаторіїв у  порядку,  визначеному законом.  Будь ласка,  приходьте. Я готовий до спілкування, у мене на столі цей пакет лежить уже рік.

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Народний депутат Мусієнко.  Наступний  -  депутат Манчуленко.

     МУСІЄНКО І.М.,   заступник  голови  Комітету  Верховної  Ради України у закордонних справах  (багатомандатний  загальнодержавний виборчий  округ,  виборчий  блок СПУ та СелПУ).  Спасибі.  Фракція Соціалістичної партії (Лівий центр).  Шановний Віталію Федоровичу! Я розумію,  в якій складній ситуації працює міністерство, розумію, що ви не на якомусь острові знаходитеся  і  що  більшість  проблем можуть бути вирішені тільки з поліпшенням економічного становища і таке інше.  Але і  в  цих  умовах  живуть  реальні  люди,  зокрема пенсіонери.   Ви   з   ними  зустрічаєтеся,  ми  з  ними  постійно зустрічаємося, і вони порушують одне питання: отримую пенсію 70 чи 80  гривень,  а  лише на ліки,  щоб якось вижити,  потрібно значно більше.  Яку  ви  бачите  перспективу?  Який   усе-таки   механізм вирішення    проблеми   забезпечення   медикаментами   і   взагалі підтримання здоров'я цих людей, виходячи з реальних умов?

     І ще одне таке абсолютно  прагматичне  і  земне,  як  кажуть, питання.   От   дивіться:  лінзи,  скажімо,  близько  100  гривень коштують,  операція  -  600-700  гривень.  Як   формується   ціна, наскільки міністерство впливає на цей ціновий механізм? Принаймні, так би мовити, ваше перспективне бачення цієї проблеми.

     Дякую.

     МОСКАЛЕНКО В.Ф.  Дякую вам за таке непросте, складне і болюче питання. Дійсно, ціна на медикаменти сьогодні така, як має бути, а платоспроможність наших громадян,  у тому  числі  пенсіонерів,  ви знаєте,  дуже низька.  І тому виникають, безперечно, проблеми щодо можливості закупівлі населенням ліків.

     У ціні на медикаменти,  я вже казав,  65 відсотків - вартість сировини,  субстанцій,  які ми завозимо з-за кордону, ще приблизно 20   відсотків   -   соціальні   виплати    підприємства.    Тобто рентабельність  наших підприємств дуже і дуже низька.  То яка може бути політика?  По-перше, Володимир Петрович Семиноженко казав, ми повинні   створити   підприємство   з  випуску  власної  сировини, субстанцій.  По-друге,  ми повинні надати пріоритет розвитку нашої вітчизняної фарміндустрії. По-третє, треба застосовувати механізми окремих  переліків,  про  які  я  сьогодні   казав.   По-четверте, проінвестувати  підприємства,  які  випускають  ліки  для найбільш незахищених верств населення.  І по-п'яте,  зробити перелік,  який сьогодні ми оцінюємо у 27 препаратів,  можливо,  30, які найбільше вживаються  населенням,  захистити,  запровадити  єдині  тарифи  в державі  на  ці  препарати  і  підтримувати  підприємства,  які їх випускають.  Можливо,  зафіксувати ціни і зробити їх доступними. А найголовніше:  якщо  наша  держава буде економічно розвинутою,  то люди краще житимуть,  у них буде  можливість  купувати  ліки,  які сьогодні є в асортименті (7 тисяч назв) у мережі держави.

     Дякую.

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Народний депутат Манчуленко.  Наступний - депутат Новик.

     МАНЧУЛЕНКО Г.М.,  член  Комітету  Верховної  Ради  України  з питань    національної    безпеки   і   оборони   (багатомандатний загальнодержавний  виборчий  округ,  НРУ).  Чернівецька   область, Український  народний рух.  Моє перше запитання стосується більше, мабуть, віце-прем'єр-міністра Володимира Петровича Семиноженка. Чи готовий  уряд  внести  відповідні законопроекти про звільнення від оподаткування податком на прибуток,  податком на  додану  вартість підприємств,  які  випускають  певні види медичних препаратів?  Це перше.

     Друге і третє запитання,  Віталію Федоровичу,  будуть до вас. Ми  знаємо,  скільки  ділків  крутиться  навколо  фарміндустрії  в Україні, лобіюючи ті чи інші фірми, зокрема закордонні, і маючи на цьому величезні бариші. Що планує в цьому напрямі робити уряд і ви конкретно як міністр?

     І третє стосовно тубдиспансеру і онкодиспансеру в  Чернівцях. Є серйозні проблеми в цих специфічних установах. Я вже не кажу про забезпечення  ліками,  навіть  елементарного  ремонту  зробити  не можуть,  не  кажучи  вже про обладнання онкодиспансеру специфічною технікою,  не вистачає фінансових можливостей.  І покладатися  тут тільки  на місцеву владу,  думаю,  не зовсім коректно,  тому що її можливості обмежені. Що робиться на сьогодні Міністерством охорони здоров'я  і  що  планується  робити  надалі  конкретно по цих двох закладах?

     Дякую.

     МОСКАЛЕНКО В.Ф.  Дякую  за  запитання.  Ну,   мені   незручно відповідати від імені уряду,  але я скажу, що Міністерство охорони здоров'я готове внести пропозиції  стосовно  змін  до  відповідних податкових законів. Це перше.

     Що стосується  впливу  на якісь окремі приватні фармацевтичні фірми,  то в нашій державі  діє  Закон  про  підприємництво,  інші закони,  і  Міністерство  охорони  здоров'я  не  може  впливати на діяльність цих фірм за межами тих повноважень, які воно має.

     Що стосується  забезпечення  препаратами  по  Чернівцях,   по туберкульозному   і   онкодиспансерах.   Я   можу   назвати  цифру забезпеченості населення цієї області по цих позиціях, якщо треба, така довідка є.

     Протитуберкульозними препаратами,    я    вже    казав,    ми стовідсотково забезпечили всю Україну,  всі області,  і цим  самим звільнили  регіони  від  необхідності закуповувати ці ліки.  Таким чином, вони мають маневр по ресурсах, щоб зробити ці ремонти.

     Міністерство охорони здоров'я не буде займатися  ремонтами  і поточними,  і  іншими  у державній мережі,  яка налічує 3,5 тисячі лікувальних установ.  Але Міністерство охорони здоров'я,  можливо, буде     брати     на     себе     обов'язки    щодо    поліпшення матеріально-технічного забезпечення,  я маю на  увазі  обладнання, якщо  ви  підтримаєте  наші  пропозиції  при  прийнятті Державного бюджету на  наступний  рік.  Ми  вже  обрахували  пакет  оснащення центральних районних лікарень в комплекті, туди входить обладнання для туберкульозних диспансерів - машини, рентгенівське обладнання, флюорографічне  обладнання  і таке інше.  Якщо підтримаєте,  ми це питання вирішимо, в тому числі й по Чернівцях.

     Дякую.

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Народний  депутат  Новик.  Наступний  -   депутат Кирильчук.

     НОВИК А.М.,  перший  заступник голови Комітету Верховної Ради України  з  питань  охорони  здоров'я,  материнства  та  дитинства (багатомандатний  загальнодержавний виборчий округ,  виборчий блок СПУ та СелПУ).  Шановний Віталію Федоровичу!  Ви бачите, наскільки питання   функціонування   системи  охорони  здоров'я  сьогодні  є актуальними,  бо багато народних депутатів відступили від  порядку денного,  ставили  питання  і  кадрові,  і  щодо конкретних ліків, просування їх на ринок тощо.  Я не  буду  відступати  від  порядку денного, і моє питання пов'язане безпосередньо з темою Дня уряду.

     З 1997   року   діє  комплексна  програма  розвитку  медичної промисловості.  Якими є обсяги її фінансування з бюджету?  І  який внесок у виконання цієї програми фармацевтичних підприємств?

     Дякую.

     МОСКАЛЕНКО В.Ф.  Дякую,  Анатолію Матвійовичу, за таке болюче питання.  Дійсно, є така програма, вона оцінювалася приблизно у 50 мільйонів  гривень.  На  жаль,  сьогодні  з фінансуванням скрутно, приблизно 7 мільйонів гривень  фактично  було  використано  на  цю програму, і вона потребує поліпшення.

     У минулому  році,  вже  про  це  казав Володимир Петрович і я казав у своїй доповіді,  була проведена у  місті  Харкові  спільна колегія Міністерства охорони здоров'я з виробниками,  з тими,  хто використовує це обладнання.  Ми це питання вивчили  і  намагаємося поліпшити програму.

     Є у нас версія на наступний рік,  скажімо,  на 10, на 20 і на 50 мільйонів,  ми хотіли б розробити  таку  комплексу  програму  і всетаки  реалізувати.  Якщо  буде  ваша підтримка,  згода і будуть ресурсні  можливості  уряду,  я  разом  з   колегами   буду   дуже задоволений,  якщо  ми цю програму все-таки розпочнемо виконувати, як належить.

     Дякую.

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Народний депутати Кирильчук.  Наступний - депутат Пхиденко.

     КИРИЛЬЧУК Є.І., член Комітету Верховної Ради України з питань бюджету   (багатомандатний   загальнодержавний   виборчий   округ, виборчий  блок  СПУ  та  СелПУ).  Шановний  Віталію Федоровичу!  Я затверджений співдоповідачем від  бюджетного  комітету  з  другого питання,  але не зовсім задоволений,  що вам доручили доповідати з обох питань.  Вам би краще було б теж вимагати  звіту  від  другої сторони,   тобто  від  Міністерства  фінансів,  від  представників місцевих адміністрацій. Як ви на це дивитеся, що вам доручили?

     І друге.  Чи задоволені  ви  тим,  що  тих,  хто  представляє місцеві  бюджети  і несе відповідальність за організацію лікування людей на місцях,  немає сьогодні в залі запрошених?  З вами  хтось радився, кого запрошувати на сьогодні, чи ні?

     Дякую.

     МОСКАЛЕНКО В.Ф.  Дякую.  Ще  раз  хочу сказати,  що я не можу коментувати   доручення   керівництва   уряду,   в   тому    числі Прем'єр-міністра,   який  визначив  доповідачем  міністра  охорони здоров'я. Це я намагався зробити якнайбільш професійно. Як зробив, вам оцінювати.

     Що стосується  присутності  представників  з регіонів,  ми це питання дійсно два дні тому обговорювали.  Ну,  ми вважали,  що це питання специфічне,  воно стосується передусім виконання статті 62 Державного бюджету,  тобто тільки Міністерства охорони здоров'я, і вважали за недоцільне запрошувати керівників з регіонів.

     Дякую.

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Народний депутат Пхиденко.

     ПХИДЕНКО С.С.,  секретар  Комітету  Верховної  Ради України з питань культури і  духовності  (багатомандатний  загальнодержавний виборчий   округ,   КПУ).  Прошу  передати  слово  Миговичу  Івану Івановичу.

     МИГОВИЧ І.І.,  голова  підкомітету  Комітету  Верховної  Ради України    з   питань   прав   людини,   національних   меншин   і міжнаціональних   відносин   (багатомандатний    загальнодержавний виборчий округ,  КПУ). Дякую, Станіславе Семеновичу. Шановний пане міністр! Загальновідомі і загальновизнані факти масового поширення в  медичних  установах поборів,  хабарництва та інших зловживань - явних і латентних.  Чи усвідомлює міністерство характер і глибину, а  також  негативні  наслідки цих явищ?  А якщо усвідомлює,  то що робить хоча б для їх мінімізації, не кажучи про викорінення?

     Дякую.

     МОСКАЛЕНКО В.Ф. Повністю з вами погоджуюсь. Ми знаємо про це, маємо  інформацію.  Ми розробили спеціальний моніторинг.  Можу вам особисто доповісти про ці  показники.  У  нас  навіть  є  показник правопорушень по регіонах. Ми знаємо, в яких регіонах їх більше, в яких менше,  але це питання лежить в іншій площині. Коли ми з вами приймемо Закон про обов'язкове державне медичне страхування і коли буде гарантія для однієї із сторін, то й гарантія для інших сторін буде.  Я думаю,  це питання тоді буде викреслене назавжди. Тому що сьогодні ми працюємо не в економічних, а в інших умовах.

     Дякую.

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую,  Віталію Федоровичу.  Сідайте, будь ласка. Оголошується перерва до 12 години 30 хвилин.

     МОСКАЛЕНКО В.Ф.  Я  хочу подякувати,  Вікторе Володимировичу, вам особисто і всім  депутатам  за  таке  прихильне  ставлення  до проблем  охорони здоров'я та поздоровити зі святом усіх моїх колег у цьому залі і всіх колег, які знаходяться поза межами цього залу.

     Дякую.

      (Після перерви)

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Шановні колеги,  ми продовжуємо  наше  засідання. Слово  для співдоповіді надається голові Комітету з питань охорони здоров'я,  материнства та дитинства Черненку Віталію  Григоровичу. Будь ласка, Віталію Григоровичу.

     ЧЕРНЕНКО В.Г.  Шановні народні депутати! Шановні члени уряду, запрошені!  Регулювання  цін,  принаймні  на   життєво   необхідні (основні) ліки та вироби медичного призначення,  має бути однією з основних  складових  соціальної  та  цінової   політики   держави. Принципово  це  визначено  частиною першою статті 9 Закону України про ціни і ціноутворення,  де сказано,  що на товари і послуги, що мають   вирішальне  соціальне  значення,  встановлюються  державні фіксовані та регульовані ціни.

     Єдиним діючим на сьогодні механізмом  державного  регулювання цін  на  медикаменти  є встановлення граничних рівнів торговельних надбавок суб'єктами  підприємницької  діяльності.  Вони  згідно  з постановою  уряду  від  25  грудня  1996 року встановлюються Радою Міністрів Автономної  Республіки  Крим,  обласними,  Київською  та Севастопольською    міськими    державними    адміністраціями    і застосовуються до переліку  препаратів,  ціни  на  які  підлягають державному  регулюванню,  затвердженому  спільним  наказом  МОЗ  і Мінекономіки від 1 серпня 1997 року.

     Однак хоча цей перелік і містить близько 90 препаратів, які дійсно є життєво необхідними, він не відповідає рекомендованому   Всесвітньою   організацією   охорони    здоров'я орієнтовному  переліку  основних  лікарських  засобів,  що містить близько 300 препаратів,  за допомогою яких можна закрити  проблему медикаментозного лікування 95 відсотків нозологічних хвороб.

     Тому першочерговим  завданням  уряду  в  розв'язанні проблеми медикаментозного забезпечення потреб системи  охорони  здоров'я  є розробка   та  постійне  ведення  національного  переліку  життєво необхідних  (основних)  лікарських  засобів,  що  грунтується   на рекомендації  ВОЗ.  На  думку комітету,  саме за таким переліком у подальшому повинні вирішуватися як питання державного  регулювання цін  на  ліки,  так  і  питання  планування  державних  закупівель лікарських засобів вітчизняного  та  зарубіжного  виробництва  для потреб закладів охорони здоров'я, що фінансуються з бюджету.

     Тепер я  хочу  повернутися  власне  до  механізму  державного регулювання цін на ліки. Як вже було зазначено, єдиним діючим нині в  Україні  механізмом такого регулювання є встановлення граничних рівнів торговельних націнок.  На жаль, уряд не подав у відповідних інформаційних  матеріалах  даних про розміри цих націнок у розрізі регіонів України, щоб народні депутати могли оцінити їх коливання, як це просив комітет.

     Однак є  очевидним,  що  застосування  лише  виключно  такого механізму  зумовлює  неефективність  системи  регулювання  цін  на вказані товари в цілому, і свідчення тому - ціни на ліки в аптеках та реагування на них з боку населення.

     За даними опитування понад 25 тисяч  осіб  у  всіх  регіонах, проведеного  Держкомстатом  України  з жовтня 1999 по жовтень 2000 року,  у чотирьох домогосподарствах із п'яти хто-небудь  з  членів господарства потребував медичної допомоги.  Разом з тим, у третині таких домогосподарств було повідомлено  про  випадки  неможливості задовольнити   потреби   в   лікуванні.  Основною  причиною  цього переважна більшість (96 відсотків) опитаних назвали занадто високу вартість  ліків.  Це  означає,  що  уряд  повинен  знайти,  як  це передбачено  частиною  другою  статті  8   Закону   про   ціни   і ціноутворення,  і ввести інші методи державного регулювання цін на вказану групу товарів.

     На думку  комітету,  наводити  лад  у  цій  справі  потрібно, починаючи з цін виробників фармацевтичної продукції.  Як пояснити, наприклад,  такі  факти,  коли  ціна  упаковки   десяти   таблеток діазоліну  в  одній  і  тій  же  дозі  виробництва  Борщагівського хімфармзаводу і АТ "Фармак"  (обидва  підприємства  розташовані  в місті  Києві)  різниться  на 44 відсотки?  Різниця у ціні упаковки левоміцетину (це антибіотик) виробництва заводу  "Київмедпрепарат" та фармфірми "Дарниця" - 25 відсотків; різниця в ціні десяти ампул фуроцеміду  виробництва  Державного  наукового  центру  лікарських засобів  (місто  Харків) та фармфірми "Дарниця" - 38 відсотків.  І таких прикладів безліч. Можна назвати випадки, коли різниця в ціні вітчизняних виробників на один і той же препарат є двократною.

     А чим  пояснити  різницю  в  два  рази  між  цінами  на деякі антибіотики (наприклад,  пеніцилін та гентоміцин), що пропонуються вітчизняними  та  деякими  зарубіжними  виробниками?  Чи ефективно здійснюється контроль за встановленням митної  вартості  імпортних ліків?

     Виходом з  цієї ситуації є запровадження державної реєстрації цін  на  життєво   необхідні   (основні)   лікарські   засоби   як вітчизняних,  так  і зарубіжних виробників.  Державній реєстрації, яка,  на думку комітету,  має здійснюватися Міністерством  охорони здоров'я,  повинен  передувати  процес  погодження ціни на ліки як вітчизняного,  так  і  зарубіжного  виробництва  з   Міністерством економіки,  у  ході  якого  мають розглядатися відповідні детальні матеріали щодо економічного обгрунтування заявлених для реєстрації цін.

     Такий порядок  ціноутворення  застосовує  переважна більшість країн Європейського Союзу та держави СНД, зокрема, Росія. До речі, Росії  лише  за  два  останніх  роки  завдяки  запровадженню цього механізму вдалося суттєво знизити ціни на основні ліки і тим самим підвищити  рівень соціальної захищеності населення,  значною мірою раціоналізувати витрати на  утримання  системи  охорони  здоров'я. Адже не слід забувати про те, що вартість ліків становить до 30 (а іноді й більше)  процентів  у  структурі  витрат  на  лікування  в цілому.

     Крім того,   ми  вважаємо,  що  для  виходу  з  ситуації,  що склалася, Кабінет Міністрів має вжити і заходів щодо вдосконалення та  деталізації  механізму  регулювання граничних рівнів оптових і роздрібних торгівельних надбавок на  життєво  необхідні  лікарські засоби,  провести  аналіз їх економічної обгрунтованості.  Суттєве значення для процесу формування цін на ліки мають і непрямі методи державного  регулювання.  Передусім  вони  полягають  у  створенні сприятливого  режиму  оподаткування  для  суб'єктів  господарської діяльності,   що   забезпечують   виробництво   принаймні  життєво необхідних (основних) лікарських засобів та  здійснюють  оптову  і роздрібну торгівлю ними.

     Певний вплив  на  формування  рівня  цін на медикаменти має і вартість деяких дозвільних процедур, що повинні проходити суб'єкти господарської  діяльності,  які  здійснюють  оптову  та  роздрібну торгівлю лікарськими засобами.  Для нівелювання цього  впливу,  на нашу  думку,  уряду  необхідно  розглянути питання про доцільність подальшого   паралельного    існування    процедур    ліцензування господарської  діяльності  у цій сфері та обов'язкової акредитації відповідних суб'єктів господарювання і внести на розгляд Верховної Ради  законодавчі  пропозиції,  спрямовані  на усунення дублювання процедур технічного регулювання їх діяльності.

     За браком часу я не можу сказати все...  Я  розраховував,  що мені  дадуть  більше  часу.  Є  ще  деякі питання.  Передусім щодо інсуліну. Я звертаю увагу, шановні колеги...

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Віталію Григоровичу, скільки вам ще треба часу?

     ЧЕРНЕНКО В.Г. Півтори-дві хвилини... У нас сьогодні 120 тисяч хворих  на  цукровий  діабет,  які  потребують постійного введення інсуліну.  Як ця проблема фінансується  в  державі?  Дивіться:  на січень  передбачено 3,5 відсотка річних призначень,  на лютий -14, на березень  -  5  відсотків,  на  грудень  поточного  року  -  11 відсотків.  У  цілому  по державі передбачено 663 гривні на одного хворого на діабет.  А деякі області навіть ці видатки зменшили. Ви подивіться: Чернігівська - 240 гривень, Чернівецька - 270 гривень, Волинська - 397 гривень.

     Туберкульоз. Шановні друзі!  Для  боротьби  з  цією  хворобою потрібно 350 мільйонів гривень. Сьогодні є 36 мільйонів. Це десята частина!

     Онкозахворювання. Я вам хочу  сказати,  що  це  також  велика проблема.  Для  її  розв'язання  потрібно  300  мільйонів гривень, виділили 47 мільйонів.

     І ще одна дуже болюча проблема.  За даними Рахункової палати, ціни  на  вітчизняні  протитуберкульозні  препарати  в  Україні  в два-три рази вищі,  ніж на аналогічні препарати  за  кордоном.  На нашу  думку,  ця проблема потребує окремого вивчення із залученням фахівців Міністерства економіки.  Ось чому ми  наполягали,  щоб  в уряді  сьогодні  нею займалися не тільки міністр охорони здоров'я, який не може охопити всі проблеми,  а  й  Міністерство  економіки, Міністерство фінансів.

     Дякую за увагу.

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую,  Віталію Григоровичу.  Зачекайте хвилинку, Віталію  Григоровичу,  до  вас  можуть  бути   запитання.   Ви   ж співдоповідач.  Чи є запитання?  Запишіться, будь ласка. Висвітіть список. Народний депутат Матвієнков. Наступний - депутат Білорус.

     МАТВІЄНКОВ С.А.  Спасибо.  Уважаемый коллега!  Я  внимательно выслушал вопрос,  который вы задавали министру.  Вы спросили,  где находится  министерство,  когда  рассматриваются  вопросы   работы холдинговых   компаний,   связанных  с  реализацией  лекарственных препаратов  и  так  далее?  После   этого   вопроса   к   министру здравоохранения у меня возник вопрос к вам.

     Скажите, а  вы  в  комитете у себя рассматривали этот вопрос? Где сегодня  комитет,  когда  эти  холдинги  в  буквальном  смысле раздирают  наш  рынок лекарственных препаратов,  когда идет заброс некачественного  товара,  когда  идет  вот   это,   так   сказать, раздирание бюджета,  перекачивание,  перемывание средств? Скажите, пожалуйста,  сколько раз вы рассматривали комитете этот  вопрос  и каковы были решения комитета?

     Спасибо.

     ЧЕРНЕНКО В.Г.   Дякую,  Сергію  Анатолійовичу,  за  змістовне запитання.  Що я  вам  можу  сказати?  Перше,  стосовно  запитання міністру  охорони  здоров'я.  Я його не так ставив,  я ставив його дещо по-іншому.  Я питав,  у яких областях  сьогодні  вже  є  свої холдинги.

     Друге. Коли  це питання вирішувалося на рівні держави,  ми ще не були депутатами Верховної Ради.

     Третє. Я головою комітету працюю трохи більше  року.  За  цей час  ми  вже розглянули два питання - про стан фінансування галузі охорони здоров'я і про цінову політику на ліки.

     Четверте. Ви ж розумієте,  що є Конституція,  і відповідно до неї  Верховна  Рада не регулює ціни на ліки.  Є відповідний закон, прийнятий Верховною Радою.  Я сказав одразу, коли почав виступати, що є Закон про ціни і ціноутворення.

     Веде засідання Голова Верховної Ради України

     ПЛЮЩ І.С.

     ГОЛОВА. Так,  шановні народні депутати!  Віталію Григоровичу, відповідно до положення вам запитань не задають,  часу немає.  Але давайте ми порадимося. Віктор Володимирович це зробив, оскільки ми начебто маємо час.  У нас 19  бажаючих  виступити.  Щоб  потім  не дорікали.  Або ми продовжимо запитання,  будемо надавати депутатам можливість виступити.

     Давайте так.  Віктор Володимирович оголосив  Олега  Білоруса. Нехай  він поставить запитання,  а потім будемо радитися,  тому що так не можна.

     БІЛОРУС О.Г.,  член  Комітету  Верховної   Ради   України   у закордонних  справах  (багатомандатний  загальнодержавний виборчий округ,  Всеукраїнське об'єднання "Громада").  Віталію Григоровичу, яка  зараз питома вага ліків національного виробництва (інсулінів, протитуберкульозних препаратів і іншої специфічної  фармацевтичної продукції)?

     І як  ви  оцінюєте  стан  нашої  фармацевтичної  індустрії  в цілому?

     ЧЕРНЕНКО В.Г. Я почну з останнього. Фармацевтична індустрія в Україні сьогодні,  я скажу,  на стадії інтенсивного розвитку. Якщо ми починали з 16 відсотків,  то сьогодні (Віталій Федорович про це сказав) маємо 45 відсотків ліків вітчизняних виробників.

     Щодо інсуліну.  Держава  сьогодні  (виробництво "Індар") може забезпечити інсуліном усіх громадян.  Але тут деякі є  нюанси:  не всім громадянам підходить цей інсулін.

     І стосовно  проблеми  туберкульозу.  Я  знаю,  що  майже  вся номенклатура протитуберкульозних ліків виробляється в Україні.

     ГОЛОВА. Олексій Марченко - і завершуємо.

     МАРЧЕНКО О.А. Дякую. "Демсоюз". Шановний Віталію Григоровичу! Відомо  (сьогодні  це тут говорилося,  і ви це підтверджуєте),  що сьогодні у держави з'явилася можливість  повністю  взяти  на  себе лікування таких тяжких захворювань, як рак, діабет і інших. Але чи відомо вам,  що робиться  на  місцях,  що  тому,  кому  доводиться приймати    хіміотерапію    після   оперативного   втручання   при онкозахворюванні,  доводиться заплатити за  те  немалі  гроші?  Чи відомо  це сьогодні в комітеті,  яким ви керуєте,  і як ви до того ставитеся? Які висновки робить комітет? Це перше.

     І друге.  Відомо,  що  сьогодні  націнки   на   фармацевтичні препарати,  на  ліки,  що  продаються аптеками,  встановлюються на місцях, у регіонах. Як ви вважаєте, чи не треба повернути сьогодні це   право   Кабінету   Міністрів,   нехай  би  Кабінет  Міністрів встановлював ці націнки в цілому для всієї держави?

     Дякую.

     ЧЕРНЕНКО В.Г.  Дякую,  Олексію  Андрійовичу,   за   змістовне запитання.  Перше.  Як ніхто, члени комітету знають, скільки у нас сьогодні онкохворих, який захист їм потрібен. Не проходить жодного засідання комітету, щоб це питання у нас не ставилося.

     Шановні народні  депутати!  Я вас прошу підтримати пропозиції депутатів від комітету, коли ми будемо затверджувати бюджет. Це не наші  пропозиції,  це ваші пропозиції.  Якщо сьогодні в Сполучених Штатах,  у Канаді 16-14  відсотків,  у  Франції  -  12,5  відсотка валового  національного  продукту  направляється  в галузь охорони здоров'я,  то в Україні - всього 2,7 відсотка,  хоча в Законі  про Основи охорони здоров'я записано,  що має виділятися не менш як 10 відсотків.

     Друге. Шановні народні депутати,  я вам хочу сказати:  була б моя воля,  я заборонив би формувати цінову політику в регіонах. Це уряд сам віддав ці повноваження  регіонам,  мотивуючи  тим,  що  в регіонах різні умови.  Ну, скажіть, які різні умови? У місті Києві торговельна надбавка (треба подякувати Омельченку) - 10 відсотків, а в Автономній Республіці Крим - 45 відсотків.  А якби вам роздали матеріали по кожній області,  то ви б побачили, яка це політика. Я купив ліки у одного продавця,  а потім продаю їх ще другому, той - третьому, четвертому. І та торговельна надбавка збільшується. Якби був  час,  я  б  ще  навів  приклади,  як  деякі  наші підприємці, закуповують ліки,  а потім,  як  тільки  вони  перетнули  митницю, продають їх з націнкою 20-30 відсотків. Ось до чого ми вже дійшли!

     Дякую.

     ГОЛОВА. Дякую,    Віталію    Григоровичу.    Переходимо    до обговорення?  Так?  Ні,  ще депутат Кирильчук від  комітету.  Так, відповідно  до  Положення  про День уряду профільному комітету для виступу надається до п'яти хвилин. Оскільки два питання, з кожного питання готувалися виступи.

     КИРИЛЬЧУК Є.І. Шановні народні депутати! Шановні члени уряду! У Конституції України передбачено,  що кожна людина має невід'ємне право на життя.  І головне завдання влади - захищати життя людини. За останні роки,  ви знаєте,  тривалість життя в  Україні  суттєво зменшилася.  І наше горе, і наша біда, і наша ганьба, що в Україні щорічно на 350-500 тисяч чоловік помирає більше, ніж народжується, а  середня тривалість життя чоловіків зрівнялася з віком виходу на пенсію.

     Безумовно, тут є дві причини:  і низький життєвий  рівень,  і стан охорони здоров'я.  Сьогодні на розгляд внесено якраз питання, як ми  лікуємо  наших  громадян.  Ми  загострили  увагу  на  трьох конкретних    хворобах:   діабет,   онкологічні   захворювання   і туберкульоз.  Моє завдання як члена бюджетного комітету  -звернути увагу  на  порядок  фінансування  цих  напрямів  охорони здоров'я. Характерно,  що на вимогу профільного комітету,  ряду  фракцій  та депутатів  у  цьому  році  фінансування  заходів  боротьби  з цими хворобами в законі про бюджет  було  значно  збільшено.  Якщо  для лікування діабетиків торік передбачалось 32 мільйони гривень, то в цьому році виділено - 57 мільйонів.  Значно збільшені  суми  і  на боротьбу з іншими хворобами.

     Але основний   доповідач  міністр  охорони  здоров'я  Віталій Федорович сьогодні якраз не розкрив це питання так  як  слід.  Він взяв усю вину на себе.  А сьогодні треба було б чітко сказати, яка сума коштів повинна була піти на лікування цих хвороб із  місцевих бюджетів.  Чи  правильно,  чи  за  графіком  Міністерство фінансів виділяє кошти для  лікування  хворих,  чи  правильно  Міністерство охорони  здоров'я  розподіляє  ці кошти за напрямами?  Це якраз не розкрито.  Звернімося до цифр. Ситуація з забезпеченням інсуліном. Сьогодні  ми  вже  майже на 70 відсотків профінансували ці заходи. Тепер виникає питання:  а що ж будемо робити у  другому  півріччі? Лікування  хворих на туберкульоз.  Потреба в коштах - 75 мільйонів гривень,   передбачено   державним   бюджетом   -   43   мільйони, Міністерство  фінансів  виділило  2  мільйони  гривень,  а місцеві бюджети  -  нуль.  Якщо  говорити   про   фінансування   лікування онкохворих,  то  ситуація  приблизно  така  ж:  із передбачених 47 мільйонів гривень виділено 12,4 мільйона з  Державного  бюджету  і лише 5 мільйонів - із місцевих бюджетів. З таким фінансуванням цих проблем вести мову про якись успіхи було  б  просто  смішно.  Коли немає фінансування, то одного ентузіазму замало.

     І як  би Віталій Федорович сьогодні гарно не виправдовувався, він вини всіх винних,  тих,  хто відповідає  за  це,  на  себе  не візьме.  Я  вважаю,  що  у  цій  ложі  повинні  були сидіти голови облдержадміністрацій і голови обласних рад,  бо коштів на тротуари і  пам'ятники  в  областях  виділяється в 10 разів більше,  ніж на боротьбу з такими страшними хворобами,  через які вимирають  сотні тисяч наших людей.

     Я думаю, що після цієї розмови (ми запропонували також проект постанови щодо заходів  на  друге  півріччя)  бюджетному  комітету разом   з  Міністерством  фінансів  слід  розглянути  питання  про збільшення фінансування саме  цих  напрямів.  Я  думаю,  що  новий віце-прем'єр   Володимир   Петрович  стане  ініціатором  прийняття Кабінетом Міністрів серйозної постанови,  де було б усе розкладено по  поличках:  хто  винний,  хто  за що відповідає і таке інше.  Я думаю,  що тут не мішало б заслухати й доповідь Рахункової  палати про те, чи правильно, чи неправильно ці гроші використовуються.

     І останнє.  Іване Степановичу,  я думаю,  що коли ще міністру посадять секретаря,  який буде розпоряджатися кадрами, а на місцях сьогодні   голови   облдержадміністрацій  призначають  начальників управлінь,  то  міністерство  фактично  буде  лише  прикриттям,  а вирішувати всі проблеми повинні інші.

     От для    прикладу.    У    кожній   області   повинен   бути ендокринологічний диспансер, а є вони у нас лише в шести областях. У  Волинській  області  його  закрили.  Люди  плакали,  стояли під вікнами,   просили,   депутати   писали   звернення   до    голови адміністрації, все одно його закрили.

     Нещодавно закрито другий диспансер - венерологічний. Головний лікар зробив усе для того,  щоб розвалити його роботу.  Тепер  цих страшно  хворих розіслали по всіх поліклініках і лікарнях.  Люди в чергах жахаються від цих хворих,  а  головний  лікар  приватизував приміщення колишнього диспансеру.  Це просто анекдот, що твориться на місцях.  Я думаю,  що з цього  приводу  повинні  бути  прийняті серйозні рішення в Кабінеті Міністрів, бо постанова Верховної Ради зобов'язує лише Кабінет Міністрів.

     Дякую за увагу.

     ГОЛОВА. Євгене Івановичу,  в міністра завжди був секретар  чи секретарша. Ви мали на увазі державного секретаря? Я вам дякую, ми уточнили це.

     Переходимо до обговорення. Слово надається народному депутату Олександру Масенку.  За ним буде виступати Моісеєнко.  А я його не бачу. Ніна Марковська буде.

     МАСЕНКО О.М.,  голова  підкомітету  Комітету  Верховної  Ради України    з    питань   державного   будівництва   та   місцевого самоврядування (виборчий округ 147,  Полтавська область).  Шановні депутати! На превеликий жаль, у залі мало депутатів, хоча сьогодні обговорюється питання настільки важливе,  що воно,  на мою  думку, набагато  важливіше  від  проектів Земельного кодексу,  Закону про судоустрій.  Бо  якщо  ми  не  вирішимо  питання,   яке   сьогодні обговорюється, то не буде кому ділити серед наших людей землю і не буде кого судити.

     Я думаю, немає потреби переконувати вас і в тому, що життєвий рівень  наших  людей  надзвичайно низький.  А якщо до цього всього додається й хвороба,  то тоді нашій людині  хоч  живому  в  могилу лягай.

     Ось такий   приклад.   Звертається   до  мене  жителька  села Новоселиця Семенівського району Полтавської області Михайлюта Ніна Іванівна. Її дев'ятирічний внук Тарас обпікся від спалаху бензину. Лікувався  у  дільничній  лікарні.  У  спеціалізовану  лікарню   в Кременчук відправили.  7 квітня переправили сюди,  в Київ.  Дитина знаходиться в тяжкому стані,  але  лікарі  висловлюють  надію,  що можна його вилікувати.  Але ж,  каже ця бабуся, для цього треба 12 тисяч гривень.  Ну ви тільки вдумайтеся,  де цій людині  взяти  12 тисяч гривень?!  Навіть присутнім тут депутатам, хто чесно живе на заробітну плату,  і то це буде обтяжливо,  а цій Ніні Іванівні  (А скільки ще їх таких?  Десятки тисяч!) взагалі не під силу.  І вона бідкається, де взяти такі гроші.

     Заради справедливості я повинен сказати, що і міністр охорони здоров'я,  і його заступники,  і міністерство в цілому намагаються вирішувати ці болючі питання і допомагають людям.  Я це  стверджую офіційно.  Але я усвідомлюю і те,  що їхні можливості обмежені,  і всім людям,  які потребують цієї медичної  допомоги,  вони  надати такої підтримки не можуть.  Тому якраз про це, я думаю, і потрібно вести мову.  Не про те,  скільки ми виробили ліків у  порівняльних цінах  у 1999 році чи в 2000 році,  а про те,  які у наших людей є можливості придбати ці ліки.

     В інформації Кабінету Міністрів констатується той факт,  що в 1998  році була криза вітчизняного фармацевтичного виробництва.  А хто ж призвів до цієї кризи -  про  це  не  говориться.  Хтось  же повинен  за це відповісти!  У структурі цін витрати на виробництво ліків за  рахунок  вартості  імпортних  субстанцій  становлять  65 процентів.  А  де  ж  наша вітчизняна база?  Ось у моєму виборчому окрузі  під  Лубнами  (мабуть,  знаєте)  був  Інститут  лікарських рослин,  "Вілар"  називався.  За роки незалежності з нього зробили вже станцію лікарських рослин,  але вона не фінансується,  не  має державної  підтримки  і  вже  і станції немає,  а залишився тільки якийсь полустанок... Я закінчую зараз... А хтось же в цьому винен? І  з  нього  треба  було б спитати.  Ото,  я розумію,  був би саме державний підхід до вирішення цієї проблеми.

     Отже, мої  пропозиції.   Оскільки   новопризначений   Кабінет Міністрів у цьому вини як такої ще не має,  я це добре розумію, то роботу попереднього  уряду  в  цьому  питанні  я  вважаю  все-таки незадовільною  і  пропоную  так  і  записати  в рішенні.  А новому Кабінету Міністрів треба все зробити і знайти можливість  зменшити вартість лікарських засобів.  Але не тільки...  Іване Степановичу, останнє. Але цього замало. Треба вирішити питання надання цільової допомоги  отим  малозабезпеченим верствам населення,  не мені,  не депутатам,  а отим,  які не можуть,  повірте,  заплатити за  ліки. Треба  туди  на місця поїхати і подивитися.  Вони не можуть купити елементарних ліків.

     Дякую за увагу.

     ГОЛОВА. Олександре Миколайовичу,  я  правильно  зрозумів,  що записати це Жулинському, а не Семиноженку?

     МАСЕНКО О.М. Ні. Записати уряду, щоб і цей же уряд трошки був "на взводі".

     Дякую.

     ГОЛОВА. Слово надається народному депутату Ніні  Марковській. За нею буде виступати депутат Синенко.

     МАРКОВСЬКА Н.С.,  голова  підкомітету Комітету Верховної Ради України  з  питань  охорони  здоров'я,  материнства  та  дитинства (багатомандатний  загальнодержавний виборчий округ,  виборчий блок СПУ та СелПУ).  Шановний Іване Степановичу!  Шановні колеги!  Перш ніж   почати   свій   виступ,   я   хочу  сказати  (тут  присутній віце-прем'єр),  що наш соціаліст - начальник відділу Блящук  Пилип Петрович  з  Вільшанського району Кіровоградської області розпочав голодування через те, що його звільнили з роботи, бо в школі немає лампочок і немає холодильників. З'ясуйте, будь ласка, це питання.

     Щодо сьогоднішнього Дня уряду.  Формування державної політики щодо  ціноутворення  на  лікарські  засоби  має  не  тільки   суто економічне, а й соціальне значення, бо йдеться про інтереси хворих людей,  особливо громадян пільгових категорій та  малозабезпечених верств населення.

     Перші кроки  з  боку  держави в цьому напрямі було зроблено і лікарські засоби звільнені від податку  на  додану  вартість,  але поліпшення   забезпечення   ліками   для   безоплатного  лікування населення не відбулося.

     Про що свідчать результати аналізу  динаміки  росту  середніх споживчих    цін   на   медикаменти   та   їх   співвідношення   з середньостатистичними  доходами  громадян,  рівня   забезпеченості населення  лікарськими  засобами  за пільговими рецептами та рівня медикаментозного забезпечення мережі лікувальних закладів?

     Не називаючи багато  цифр  результатів  зазначеного  аналізу, наведу  такий  факт:  за  інформацією  Кабінету Міністрів про стан фінансування охорони здоров'я в 2000 році,  обсяг фінансування  на медикаментозне  забезпечення порівняно з 1998 роком зріс удвоє і в 1998 році він становив 235 мільйонів гривень,  а  в  2000  році  - 500,1  мільйона  гривень.  Здавалося б,  що можна було б очікувати поліпшення рівня медикаментозного забезпечення населення,  але, як свідчить   аналіз   скарг   і  звернень  громадян,  поліпшення  не відбулося.

     За даними  вказаного  звіту  Кабінету  Міністрів,   кількість звернень  громадян  до МОЗ України з приводу забезпечення ліками в 1998 році становила 2,5 відсотка,  у  2000  році  -  5  відсотків. Кількість   запитів  народних  депутатів  України  за  зазначеними зверненнями громадян становила в 1998 році 5,6  відсотка,  у  2000 році  -  7,9 відсотка.  Таким чином,  за останні два роки склалася парадоксальна ситуація:  при збільшенні вдвоє питомого  бюджетного фінансування    на   придбання   ліків   незадоволення   населення медикаментозним забезпеченням збільшилося вдвоє,  про що  свідчить зростання кількості скарг та звернень громадян.

     З цього  випливає,  що незважаючи на подвоєне фінансування на придбання медикаментів, реальна заборгованість перед населенням із забезпеченням  ліками зменшилася внаслідок такого ціноутворення та неврегульованості  механізму  придбання  лікарських   засобів   за бюджетні кошти.

     Якщо проаналізувати структуру ціноутворення на ліки,  то вона складається  з  двох  принципових  сегментів:  перший  -  це  ціна виробника або імпортної організації,  другий - це націнка аптечної мережі,  а також посередницькі націнки.  Основна частина бюджетних закупівель  відбувається  в  аптечній  мережі,  тобто за найвищими цінами.  У  такій  ситуації  втрачають  усі:  держава  не  отримує податків  через  пільгове  оподаткування,  населення  - не отримує ліків. Виграють тільки бізнесові структури.

     За таких обставин подальше збільшення бюджетного фінансування без    урегулювання    механізму   ціноутворення   та   закупівель медикаментів безпосередньо не  вирішує  проблеми  медикаментозного забезпечення   населення.   Тому  нами  було  підготовлено  проект постанови,  який ми сьогодні роздали.  Від фракції  Соціалістичної партії ми також готуємо проект постанови.

     Що я хочу сказати на закінчення?  Шановні колеги!  Вийдіть на Хрещатик,  подивіться,  що робиться в Києві,  що робиться в  нашій державі,  куди  йдуть кошти!  За один тільки монумент можна було б побудувати п'ять лікарень,  тому що саме тут  починається  основна політика і звідси треба починати.

     Дякую за увагу.

     ГОЛОВА. Я  так  і не зрозумів,  попередній виступаючий хвалив Олександра Омельченка, а ви кажете, що тут щось не те робиться?

     Слово надається  Світлані  Синенко.  За  нею  буде  виступати депутат Роєнко.

     СИНЕНКО С.І.  Дякую,  Іване Степановичу.  Шановні колеги!  Ми довго можемо скаржитися один одному на те, що дуже високі ціни, що недостатня кількість ліків і лікарських засобів,  але всі ми маємо сьогодні  усвідомити,  що  забезпечення  наших  громадян  якісними ліками  за  доступними для них цінами можливе лише (і перш за все) за умови  інтенсивного  розвитку  нашої  промисловості,  передусім фармацевтичної.

     Наша ж   вітчизняна   українська   промисловість   має  добрі традиції.  За  десять  років  у  нашій  країні  розвинулися   такі виробництва,   частина   з  яких  уже  зараз  може  конкурувати  з європейськими.   І   цілком    слушно,    що    23    підприємства фармпромисловості,  яка  є  не  досить  великою  в  нашій державі, віднесено до стратегічних для економіки і безпеки нашої держави.

     На підприємствах   створюються    наукововиробничі    центри, основним   завданням   яких   є  розробка  та  впровадження  нових лікарських препаратів. З 1991 року в Україні розроблено та освоєно випуск майже 800 нових лікарських засобів.  За підсумками минулого року,  фармацевтична промисловість досягла рівня виробництва  90-х років, і важливою в цьому є заслуга Міністерства охорони здоров'я. Але проблем у наших виробників ще багато,  і ці проблеми не можуть не впливати, як ви розумієте, на формування цін на ліки.

     Однією з  основних  таких  проблем залишається спрацьованість основних фондів, що досягає в галузі майже 50 відсотків. При цьому використання наявних потужностей підприємств наближується ледьледь до 70 відсотків.  З  огляду  на  це  стає  очевидним  необхідність оновлення обладнання, устаткування і технологій. Без цього взагалі неможливо забезпечити конкурентоспроможність  нашої  продукції  на зовнішньому  ринку  і зростання експортного потенціалу українських ліків.

     І тут  постає   ще   одна   проблема   нашої   фармацевтичної промисловості  - проблема впровадження умов виробництва відповідно до світових стандартів,  до європейських стандартів.  Йдеться  про так  звану  систему  GMP.  Без сертифіката системи GMP з 2005 року наша  вітчизняна  фармацевтична  продукція  буде   заборонена   до ввезення  навіть до Росії.  Разом з тим,  власні кошти підприємств замалі для вирішення цих проблем.  Довгострокові  кредити  дорогі. Вітчизняна  промисловість  ще  не  виробляє  сучасне  технологічне обладнання  для  виробництва  ні  в  достатній  кількості,  ні   в достатньому асортименті, а терміни для впровадження досить стислі. При  ввезенні  імпортного  обладнання  наші   підприємства   мають сплатити ПДВ, що теж позначається на ціні ліків.

     Шановні депутати!  Якщо  ми  хочемо мати сучасну дієздатну та ефективну медичну промисловість,  що стала б економічним партнером держави   у  вирішенні  такої  важливої  соціальної  проблеми,  як забезпечення пільгових  категорій  населення  життєво  необхідними ліками,   то   очевидно,   що   сьогодні  допомогу  фармацевтичній промисловості маємо надати ми.  Тому я думаю,  що нашим  комітетам слід   іще   раз  повернутися  до  пропозицій,  які  надійшли  від Міністерства  охорони  здоров'я,  виробити  спільну   позицію   і, нарешті,  втілити  їх  у  наші  рішення.  Комітет з питань охорони здоров'я вніс на  ваш  розгляд  проект  постанови  з  сьогоднішніх питань,  що  розглядалися  на Дні уряду,  і я прошу підтримати наш проект постанови.

     Дякую.

     ГОЛОВА. Слово надається народному депутату Віктору Роєнку. За ним буде виступати депутат Кірімов.

     РОЄНКО В.Г.,  член  Комітету  Верховної Ради України з питань аграрної політики  та  земельних  відносин  (виборчий  округ  199, Черкаська область).  Фракція Комуністичної партії України. Шановні народні депутати!  Два питання,  які  ми  розглядаємо  сьогодні  у Верховній Раді за інформацією уряду,  є надзвичайно важливими. Але їх  важливість  чомусь  не  підкріплюється  особистою  присутністю новозатвердженого Прем'єрміністра України та міністрів економіки і фінансів.  Проте нехай це буде на їхній совісті.  Так вони думають про здоров'я нашого народу.

     У нас  є спільне завдання:  добитися,  щоб 5 відсотків коштів від  валового  внутрішнього  продукту  направлялися   на   охорону здоров'я нашого народу.  А для цього потрібно,  щоб належним чином працював увесь народногосподарський комплекс  України.  Проте,  на жаль, цього немає, а проблеми в охороні здоров'я є.

     Одна з проблем така. Шановний Віталію Федоровичу! Я звертався до  вас   із   депутатським   зверненням   відносно   фінансування спеціалізованих   лікарень   та  відділень,  які  надають  медичну допомогу в моєму виборчому окрузі (це  місто  Умань),  і  ще  вони надають цю допомогу шести районам Черкаської області.  Це загальна проблема для України, тому на прикладі Умані я і хочу показати, що у нас відбувається.

     Перспективи вирішення  фінансування  спеціалізованих лікарень та  відділень  не  є  обнадійливими.  На  2002  рік   пропонується сконцентрувати   в   обласних  центрах  лікування  туберкульозу  і онкологічних захворювань,  а також психічних розладів здоров'я  та службу крові.  Усього - 13 відділень,  що не влаштовує населення і міста  Умані,  і  прилеглих  районів,  які  обслуговують  ці  наші спеціалізовані лікарні.

     Отже, від  найбільш  віддаленого населеного пункту до області 240  кілометрів.  У  поточному   році   з   бюджету   району   для спеціалізованих  лікарень  і  відділень  міста  Умані  виділено  1 мільйон 27 тисяч гривень, але цієї суми не вистачає до кінця цього року  навіть  для  покриття  видатків  на виплату заробітної плати медичним працівникам у сумі 1,3 мільйона гривень.

     Тому в формулах розрахунку фінансування  необхідно  врахувати витрати  на  одного  жителя  і  специфіку роботи окремих регіонів. Бюджет закладів охорони здоров'я міста Умані на 2001 рік  становив 6,6  мільйона  гривень з дефіцитом виплати заробітної плати в сумі 1,3 мільйона гривень.  Відставання - майже  на  3  місяці.  Постає питання:  за  рахунок  яких видатків планується виплата заробітної плати медичним працівникам? Це перше.

     Друге. Чи будуть збережені і навіть збільшені лікарняні ліжка спеціалізованих   закладів   охорони   здоров'я?   А  якщо  будуть збережені,  то як буде здійснюватися  стабільне  фінансування  цих закладів?   Саме  так  ставилося  питання  у  моєму  депутатському зверненні.  І я дякую,  що мені дали відповідь.  Але ця відповідь, Віталію Федоровичу, неповна.

     Якщо це  потрібно  закріпити у законах,  зокрема в Бюджетному кодексі,  щоб це було,  як кажуть,  уже  надовго,  то  ми  просимо Міністерство охорони здоров'я і в цілому Кабінет Міністрів входити з  пропозиціями  до  Верховної  Ради  України,  і  ми,   депутати, підтримаємо всі пропозиції,  які ви внесете.  Бо якщо ми спільними зусиллями  не  зупинимо  закриття   лікарень,   скорочення   числа лікарняних  ліжок,  а  потім  і  втрати самих спеціалістів,  то ми нічого не доб'ємося у вирішенні питань,  які сьогодні  порушені  у Верховній Раді України.

     Дякую.

     ГОЛОВА. Слово  надається Івану Кірімову.  Увімкніть мікрофон. За ним буде виступати депутат Пухкал.

     КІРІМОВ І.З.  Дякую,  Іване  Степановичу.   Шановні   колеги! Шановні   члени  уряду!  Шановні  журналісти!  Шановні  запрошені! Безперечно, сьогоднішній день уряду присвячений винятково важливій проблемі   у   нашій  державі,  проблемі  охорони  здоров'я.  Слід зазначити, що ми всі уважно вислухали доповідь Віталія Федоровича. Особисто  я  вважаю,  що  вона  заслуговує на увагу.  Але доповідь доповіддю,  а нам треба усвідомити,  що медицина в нашій державі - це  не  якісь  корпоративні  інтереси,  а стратегічний напрям.  І, безперечно,  цього в першу  чергу  треба  дотримуватися,  тому  що медицина повинна бути в нашій державі,  як у деяких країнах світу, пріоритетом.

     Скажімо, нещодавно наша делегація побувала в Республіці Куба. Це  держава,  в якій 11,3 мільйона чоловік,  66 тисяч лікарів.  30 тисяч лікарів - це лікарі сімейні,  і медицина  в  цій  державі  - пріоритет.  Найновіші  досягнення науки,  які є у світі,  вони є в кубинських лікарнях.  І,  безперечно,  нам треба  вчитися  у  цієї маленької держави,  як дбати про своїх людей, що треба робити, щоб медицина була пріоритетом у державі. Тоді буде турбота про людей.

     Чи можна сказати,  що це є в нашій державі?  Аж  ніяк  ні.  Я торкнуся  такого питання.  В Україні є Борщагівський хімфармзавод. Уже більш як п'ять років цей завод зазнає  збитків  через  те,  що його хочуть приватизувати не українці,  а люди з іншої держави. І, безперечно,  якщо вони його приватизують,  він ніколи вже не  буде українським,  і медикаменти будуть не українськими,  і,  звичайно, вони будуть брати за медикаменти ту ціну, яку захочуть.

     Тому, я вважаю (хоча  я  вже  теж  багато  разів  виступав  у парламенті   з  цього  питання,  і  ми  сьогодні  повинні  про  це говорити),  що,  нарешті,  ми повинні вирішити питання про те,  що Борщагівський хімфармзавод повинен бути українським.

     Медична проблема в Україні є особливо гострою для людей,  які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. Як ми знаємо, від цієї катастрофи постраждали мільйони людей.  Але тисячі людей - це ті,  які досі живуть і працюють у Чорнобильській зоні,  які й досі опромінюються. І, безперечно, ці люди не забезпечені медикаментами в повному розумінні  слова,  і  не  мають  змоги  поправляти  своє здоров'я в санаторіях.

     До речі,  буквально,  кілька  днів  тому  в Україні відбулася міжнародна   конференція    "Медичні    наслідки    Чорнобильської катастрофи.   Підсумки   п'ятнадцяти   річних  досліджень".  В  її резолюції  чітко  говорилося  про  те,   що   здоров'я   учасників ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС погіршилося, збільшилося число інвалідів   серед   ліквідаторів,   що   в   Україні    зменшилася народжуваність,  погіршилося здоров'я дітей, які щойно народилися, і людей у цілому.  І,  безперечно, це вузлові питання. Я думаю, що сьогодні, коли ми будемо приймати рішення, саме ці питання повинні відобразити в цьому рішенні,  щоб,  повторюю,  охорона здоров'я  в Україні почала ставати пріоритетом.

     Дякую.

     ГОЛОВА. Слово   надається   народному   депутату   Олександру Пухкалу. За ним буде виступати Олексій Марченко.

     Шановні колеги!  Деякі   депутати   говорили   про   міністра фінансів.  Ігор Олександрович Мітюков у відпустці з 8 червня.  Тут присутній заступник міністра Матвійчук.

     Будь ласка, Олександре Григоровичу.

     ПУХКАЛ О.Г.,  перший заступник голови Комітету Верховної Ради України  у  закордонних справах (виборчий округ 209,  Чернігівська область).  Дякую.  Шановний  Іване  Степановичу!  Шановні  колеги! Шановні  члени  уряду!  У  своєму  короткому  виступі  я  хотів би зосередитися більше  на  питанні  державного  регулювання  цін  на лікарські   засоби   та  вироби  медичного  призначення.  Головним фактором у конкурентній боротьбі на ринку  лікарських  засобів  та виробів  медичного призначення в Україні є,  безперечно,  ціна.  І якщо зарубіжні виробники, як правило, орієнтуються на високу ціну, то  вітчизняні  виробники обирають стратегію низьких цін.  Завдяки такій стратегії низьких цін за останні роки вітчизняним виробникам медичних  засобів  справді  вдалося  частково витіснити зарубіжних виробників з ринку лікарських засобів,  і сьогодні більшість ліків

-  вітчизняні.  Але  продовжувати стратегію низьких цін неможливо, оскільки це призводить до того,  що наші підприємства  позбавляють себе   можливості   розвиватися,   втрачаючи   внаслідок  демпінгу прибуток,  який повинен спрямовуватися на розвиток і  модернізацію виробництва   та  підвищення  його  конкурентоспроможності.  Мова, звичайно,  не йде про те,  що треба переходити до політики високих цін,  оскільки  лікарські засоби відносяться до соціально важливих товарів.  Мова йде про те,  щоб держава створила такі  передумови, які  б дозволили нашим виробникам акумулювати фінансові ресурси на підприємствах в умовах їх самофінансування.  Іншими словами,  мова йде  про  те,  що  наші  виробники  мають  нарощувати  виробництво лікарських засобів за рахунок  власної  інвестиційної  діяльності. Тут  потрібен  системний підхід,  і вихід з цієї ситуації можливий саме  за  рахунок  побудови  відповідного   механізму   державного регулювання  інвестиційної діяльності,  впровадження обгрунтованої інвестиційної політики на рівні  галузі  та  регіонів  і  розробки зваженої  інвестиційної  стратегії  підприємств.  А для цього слід використовувати цікавий зарубіжний досвід.

     Я зупинюся лише  на  двох  моментах.  У  Великобританії  ціна лікарських   засобів,   що   продаються  для  Національної  служби здоров'я,  яка надає послуги населенню безкоштовно,  контролюється схемою  регулювання  ціноутворення  в  галузі  лікарських засобів. Головний елемент цієї схеми - це встановлення  для  індивідуальних (приватних)  компаній  цільового  рівня  прибутку  -  не  вище  17 відсотків. Це можна застосовувати і в наших умовах.

     Друге. Застосовується  схема  вибраних  списків,   за   якими Національна служба здоров'я Великобританії визначає перелік ліків, на які знижуються ціни, і надає рекомендації міністерству фінансів держави щодо надання відповідних субсидій цим підприємствам.

     Останнє, на що хотілося б звернути увагу

- на регіональний механізм  активізації  інвестиційної  діяльності виробників  вітчизняних  ліків.  Треба  мобілізувати  позабюджетні джерела інвестування.  В усьому  світі  саме  вони  більш  за  все використовуються для збільшення виробництва потрібних ліків...

     ГОЛОВА. Щось сьогодні всі по чотири хвилини виступають, трьох не вистачає.

     ПУХКАЛ О.Г. Дякую за увагу. Я передам...

     ГОЛОВА. Так, Олександре Григоровичу, передайте.

     Слово надається народному депутату Олексію Марченку.  За  ним буде виступати депутат Раханський.

     МАРЧЕНКО О.А.   Дякую.   Шановні  урядовці!  Шановні  колеги! Вартість медикаментів у нинішніх умовах  є  питанням  надзвичайної соціально-політичної ваги. Це пов'язано з особливостями споживання ліків, їх соціальною значимістю в умовах зростання захворюваності, падінням життєвого рівня населення.

     Зважаючи на  це,  держава має застосовувати дієві заходи щодо стимулювання стримування росту цін.

     Як довела практика,  існуюча система регулювання  цін  шляхом обмеження  торговельних  надбавок  неспроможна суттєво впливати на цінову політику, цінову ситуацію на фармацевтичному ринку України. Обмеження  націнок  практично не позначається на роздрібних цінах, оскільки  вони  застосовуються  до  базової  ціни  виробника   або імпортера.

     Зростання цін на ліки, як правило, відбувається на попередніх етапах закупівлі медикаментів,  про що було сказано і міністром, і виступаючими,  через  відпрацьовані  схеми,  що  практично  робить неефективною державну політику регулювання цін на ліки.

     Таким чином,  ця сфера вимагає  більш  системного  і  дієвого державного    втручання.    Державна   політика   регулювання   як фармацевтичного ринку,  так і цін повинна проводитись перш за  все за  номенклатурою життєво необхідних лікарських засобів.  Мова йде про створення національного переліку основних лікарських  засобів, що  грунтується  на  структурі захворюваності населення в Україні, рівні оснащеності лікувальнопрофілактичних закладів, підготовці та практичному   досвіді  працівників  галузі,  фінансових  ресурсах, демографічних, екологічних і генетичних факторах.

     При цьому  обов'язково  мають  бути  враховані   рекомендації Всесвітньої  організації  охорони  здоров'я  з останнього переліку основних  лікарських   засобів,   який   становить   близько   300 найменувань.  У  нас відповідний перелік препаратів,  затверджений постановою Кабінету Міністрів, складається, на превеликий жаль, із значно меншої кількості найменувань.

     Для провадження     науково     обгрунтованого     бюджетного фінансування потреб охорони здоров'я необхідно розробити стандарти медичної    допомоги    населенню,   передбачивши   медикаментозне забезпечення конкретних захворювань.

     Мають бути   запроваджені   вагомі   важелі   для   зменшення собівартості   лікарських  засобів  та  витрат  по  їх  реалізації аптечною мережею. Слід обмежити розміри тарифів орендної плати для аптечних  закладів  усіх форм власності.  Сьогодні орендна плата в різних регіонах коливається від 2,5 гривні за 1 квадратний метр  у Сімферополі до 35 гривень у Києві.

     До речі,  аналогічно  тут  має  бути  розв'язана  проблема  і встановлення цих надбавок  і  націнок,  які  сьогодні  віддані  на відкуп регіонам,  на відкуп органам влади на місцях. І у зв'язку з цим є проблеми.

     Доцільно звільнити від акцизного збору спирт  етиловий,  який використовується    лікувально-профілактичними    закладами    для забезпечення лікувальних процесів та для  виготовлення  лікарських препаратів.  А  в  Законі про плату за землю треба чітко визначити право  закладів  охорони  здоров'я  на   звільнення   від   сплати земельного  податку,  поширивши  цю  норму на аптечні заклади всіх форм господарювання лише в тих випадках,  коли  ці  аптеки  будуть пропонувати населенню спектр медичних препаратів за цінами,  що не перевищують визначений рівень.

     Зважаючи на це,  фракція партії "Демократичний союз"  вважає, що  уряд  найближчим  часом  має  розробити  і  подати  на розгляд Верховної Ради законодавчі пропозиції з цього питання

     і врегулювати ті конкретні поточні питання,  про  які  йшлося сьогодні на засіданні Верховної Ради.

     Дякую.

     ГОЛОВА. Дякую.  Слово  надається  народному депутату Анатолію Раханському. За ним буде виступати депутат Григорович.

     РАХАНСЬКИЙ А.В.,  член  Комітету  Верховної  Ради  України  з питань   державного   будівництва   та   місцевого  самоврядування (виборчий округ 4,  Автономна Республіка Крим).  Депутатська група "Трудова  Україна".  Дякую,  Іване Степановичу!  Шановні депутати! Охорона здоров'я повинна бути стрижнем кожної держави, бо здоров'я кожної  людини  -  це багатство держави.  Сьогодні рівень здоров'я населення в Україні викликає серйозне занепокоєння суспільства.  І тому  одним  із  головних  пріоритетів бюджетної політики має бути значне  збільшення  державних  асигнувань  на  охорону   здоров'я. Позитивно,  що  питома  вага  видатків  у цьому році спрямована на лікування  соціально  небезпечних   хвороб:   цукрового   діабету, онкологічних захворювань і туберкульозу.  Про це доповідав міністр Віталій Федорович.  Але цих коштів вкрай  недостатньо,  враховуючи соціально напружений стан у державі, пов'язаний із розповсюдженням цих захворювань.  Адже багато співвітчизників  працездатного  віку помирає від цих захворювань через несвоєчасне лікування.

     Також можна  вважати  позитивним кроком створення виробництва вітчизняних  препаратів  -  інсулінів  і  зменшення  цін   на   їх виробництво  порівняно з іноземними.  Цей позитив відчувають хворі на  діабет,  але  цих  ліків  ще  занадто  мало.  Потрібно  значно збільшити їх виробництво.

     У державі  залишається критична ситуація із захворюваністю на туберкульоз.  Досвід нашої держави говорить:  з цим  захворюванням можна успішно боротися при активній підтримці держави.

     Звернення виборців свідчать, що гострою проблемою залишається забезпечення  ліками  пільгових  категорій   громадян.   У   моєму виборчому окрузі діють декілька аптек фірми "Ганза".  Лише за один рік за рахунок різниці в цінах на ліки ветерани та  інваліди,  які користуються  цими аптеками,  заощадили близько 150 тисяч гривень. Але  таких  аптек  у  державі  явно  недостатньо.  У  той  же  час комерційні аптеки не надають пільг, а навпаки - збільшують ціни на ліки.

     Особливо критичним    залишається    лікування     сільського населення.  Реформи  на селі не врахували проблем охорони здоров'я сільського населення,  а їх 18 мільйонів чоловік.  Соціальна сфера на  селі  гине.  Тому  Кабінету  Міністрів,  Міністерству  охорони здоров'я, Мінагрополітики, обласним та районним держадміністраціям потрібно терміново звернути увагу на ці проблеми.

     На мій   погляд,  проведення  закупівлі  ліків  Міністерством охорони здоров'я дає позитивні зрушення в забезпеченні  ними,  але ця процедура повинна бути прозорою,  і кошти на їх придбання мають виділятись державою без затримки.

     Шановні колеги!  Зараз формується проект  Державного  бюджету України  на  наступний  рік,  і нам необхідно наблизити видатки на придбання  інсулінів,  препаратів  для  онкохворих  та  хворих  на туберкульоз до визначеної проблеми.

     На закінчення    хотів   би   сердечно   привітати   медичних працівників з їх професійним святом і побажати їм успіхів.

     Дякую за увагу.

     ГОЛОВА. Слово надається народному депутату Лілії  Григорович. За нею буде виступати депутат Богатирьова.

     ГРИГОРОВИЧ Л.С.   Народний   рух   України.   Шановний  Іване Степановичу!  Шановний уряде!  Шановні колеги!  Безумовно, це дуже добре,  що  впродовж  останніх  півроку  ми  вже двічі розглядаємо питання медичної галузі.  Я переконана,  що це тільки на користь і медичній справі, і нашим виборцям.

     Предмет сьогоднішнього   розгляду   на   80   відсотків   має економічні мотивації,  а не медичні. Проте я бачу, що в ході нашої дискусії і парламент, і уряд достойно розібралися у всіх нюансах.

     Що ми  на  сьогодні  маємо?  Дійсно,  45 відсотків препаратів виробляється на українському ринку і 55 відсотків закуповується за кордоном.  Не  може  бути український протитуберкульозний препарат дорожчим від німецького,  так  само  як  не  може  депресант  бути дешевшим у Франції і дорожчим в Україні.

     Що ми маємо сьогодні на меті, намагаючись прийняти постанову, яка прийнята в Росії 1999  року,  про  регуляцію  цін  на  медичні препарати?  Ми маємо на меті здешевити ці препарати. І дійсно дуже добре,  що анальгін,  вироблений в Україні,  має однакову ціну і в Криму,  і  в Києві.  У той же час здешевлення препаратів і надання можливості населенню купувати в більшій мірі ці ліки  залежить  ще від дуже багатьох речей.

     Тому, говорячи про симптоматичні мотивації,  варто поговорити і  про  етіологічні.  З  огляду  на  це  купівельна   спроможність населення підвищиться тоді,  коли буде більше робочих місць.  А це буде тоді,  коли буде прийнятий Податковий кодекс, який дасть такі підстави.  Це  буде  тоді,  коли виділятиметься не 2,7 відсотка на потреби медичної галузі,  а хоча б  3,6,  як  записано  в  основах законодавства.   Це   буде  ще  й  тоді,  коли  ми  надамо  пільги вітчизняним виробникам медичних препаратів. Це буде тоді, коли ми, врешті-решт,  скеруємо  оптимальні  потоки  на медичну галузь,  що стане можливе після введення в дію закону про  загальнообов'язкове державне  медичне  страхування.  Адже  понад  5  мільярдів гривень сьогодні обертається в тіні замість того, щоб працювати знову-таки на того ж селянина, пенсіонера чи фермера.

     Що ми на сьогодні маємо? Нам необхідно 3 мільярди гривень для того,  щоб забезпечити медпрепаратами  всіх пільговиків.   Проте   сьогодні   на  це  виділяється  тільки  500 мільйонів.  Отже,  робота  є  для  всіх:  для   економістів,   для законодавців, для Міністерства охорони здоров'я.

     Тут багато  хто  з  колег  вітав  зі святом працівників нашої медичної галузі.  І дуже поганим  подарунком  до  свята  є  проект постанови, підготовлений фракцією комуністів. На жаль, у їх складі немає жодного медика, і це відчувається.

     Шановні колеги!  Я виступаю тут не  як  член  Народного  руху України,  а як медик проти фракції, яка не має професіонала. Через зволікання з прийняттям закону  про  загальнообов'язкове  державне медичне  страхування  ми  зазнали  втрат.  Ваш  внесок у Закон про трансплантологію - це не тільки економічні й фінансові втрати,  це моральні   й  медичні  збитки.  Тому  я  дуже  прошу  вас  зробити нормальний подарунок до свята медиків,  собі  й  насамперед  своїм виборцям і відкликати такий проект постанови.

     Дякую.

     ГОЛОВА. Слово     надається    народному    депутату    Раїсі Богатирьовій. За нею буде виступати депутат Моісеєнко.

     БОГАТИРЬОВА Р.В.,  народний депутат України  (виборчий  округ 41,   Донецька  область).  Депутатська  група  "Регіони  України". Шановний Іване Степановичу! Шановні народні депутати! Ідея навести порядок з ціноутворенням є привабливою. І державне регулювання цін повинно існувати,  особливо коли мова йде про природні  монополії. Сьогодні законодавство з контролю над цінами виконується в державі вкрай незадовільно.  А якщо додати до цього ще й слабку  політичну волю з боку держави, то ситуація стає цілком зрозумілою.

     Безумовно, що однією із сфер, де держава повинна вести справу в напрямі зниження цін, є ринок ліків, де на розмір ціни (сьогодні ми  говорили)  впливають велика кількість посередників,  кількість оптових баз і таке інше.  Це дійсно так. Але я хотіла б привернути вашу   увагу   до   іншої   проблеми   і  подивитися  на  проблему ціноутворення з такої точки зору.

     Перше. Сьогодні з'являються  нові  класи  хвороб,  змінюється клініка їх проявів.  І це потребує не тільки нових препаратів, а й нових технологічних ліній.  Для цього потрібні чималі кошти.  Тому якщо  ми  будемо  просто  обмежувати  роздрібну  ціну на ліки,  це зумовить скорочення наукових досліджень і не приведе до  того,  що власне виробництво буде на сучасному технологічному рівні.

     Друге питання.   Будь-яка   система  контролю  призводить  до додаткових витрат.  Міжнародна практика довела, що контроль у ряді випадків суттєво впливає на рівень цін.  Тому та система контролю, яка є в Україні,  теж потребує перегляду.  Мається на увазі зняття певних діючих обмежень. Це теж допоможе знизити ціни на ліки.

     На мою думку, підвищення ролі держави в процесах забезпечення доступності і якості медичної допомоги,  у тому числі й лікарських засобів,   полягає   не   у   використанні   прямих  обмежувальних механізмів,  а у застосуванні  оптимальних  режимів  обмежень,  що враховують  інтереси  всіх учасників ринку:  споживачів,  держави, виробників  і  дистриб'юторів.  Такими  механізмами   є   державне замовлення  та  централізована  закупівля  ліків,  гнучка  система оптимального   оподаткування,   часткове   фінансування   наукових розробок ліків,  де частка держави не може бути такою, якою вона є сьогодні.  Я  маю  на   увазі   рівень   державного   фінансування Комплексної  програми розвитку медичної промисловості на 1997-2003 роки.

     Тому пропоную розвивати наступні напрями.

     Перший. Інформаційне  забезпечення  всіх  ланок  внутрішнього фармацевтичного ринку.

     Другий. Проведення інтенсивних фармако-економічних досліджень

-  найважливішої  складової  сучасної   системи   забезпечення   і управління якістю та доступністю медичної допомоги.

     Третій. Державне замовлення на поставку лікарських засобів та виробів медичного призначення.  Це добровільне обмеження  ціни  на певний час з боку виробника та дистриб'ютора.

     Четверте. Безумовне  виконання  з боку держави зобов'язань по фінансуванню  всіх  державних  комплексних  цільових  програм,  що приймаються в галузі охорони здоров'я.

     І п'яте.  Визначення  етапів  досягнення повного забезпечення ліками пільгових категорій населення  та  хворих  на  окремі  види захворювань (я маю на увазі постанову

 1303) з урахуванням можливості бюджету  на  кожному  з  етапів  і забезпечення    бюджетним    фінансуванням    прийнятих   державою зобов'язань.

     І останнє,  найважливіше.  Підвищення рівня платоспроможності населення.

     Проблема, як   ми  бачимо,  існує.  І  тому  держава  повинна сьогодні здійснити цілий комплекс  економічних  та  організаційних заходів,  проводити  відповідну грошовокредитну політику і спитати за це трохи пізніше, коли ми це впровадимо в життя.

     Дякую.

     ГОЛОВА. Дякую.  Слово надається народному депутату Володимиру Моісеєнку. За ним буде виступати Олег Тягнибок.

     МОІСЕЄНКО В.М.   Коммунистическая  партия  рабочих  и  селян. Уважаемые коллеги!  КПРС  принципиально  выступает  за  бесплатное медицинское  обслуживание  и  доступные цены на лекарства для всех членов нашего общества.  В связи с этим я хотел бы  обратить  ваше внимание на то,  что для того чтобы реализовать эту задачу,  нужны совершенно другая система государственной организации и совершенно другой подход к реализации этих целей.

     Мы сегодня   рассматриваем   вопрос  о  "здійсненні  політики державного регулювання цін",  но надо обратить внимание на то, что это  происходит  в  условиях рыночного государства.  То есть здесь возникает   вопрос,   находящийся   совершенно   вне   компетенции Министерства  здравоохранения,  -  вопрос об экономических рычагах управления регулированием цен на одном из самых прибыльных рынков. Почему  он  сегодня  один из самых прибыльных?  Потому что человек может вытерпеть  все  что  угодно,  кроме  дикой  боли,  и  всегда заплатит  за  свое  лекарство.  На  этом  сегодня и наживаются все толстосумы,  начиная от зарубежных и кончая нашими  доморощенными. Именно  поэтому  у нас везде и всюду возростает количество частных аптек,  частных клиник,  повышаются цены.  Вот здесь и надо искать корень зла.

     Что же мы видим в цепи разрешения этой проблемы? Прежде всего необходимо  поднять  национальное  производство,  то   есть   ВВП. Естественно,  это должно привести к росту заработной платы.  Потом нужно изучить и реализовать  потребность  в  лекарствах,  а  после этого  установить  цены,  доступные  для  населения.  Нужно  уметь ограничивать сверхдоходы  сверхприбыльных  отраслей,  сверхвысокие доходы  отдельных  господ  и обеспечивать доступность лекарств для всех граждан.

     К сожалению, на сегодняшний момент государство не в состоянии разрешить   эту   проблему.   И  не  потому,  что  плохо  работает Министерство  здравоохранения,  а  потому,  что  само  государство криминальное  и  воровское.  Вы знаете,  что мы здесь неоднократно рассматривали  страшные  дела  о  миллиардных  расхищениях   нашей державы. Это как раз те самые миллиарды, о которых говорил министр здравоохранения, которых не хватает сегодня здравоохранению.

     Я уже  задавал  вопрос  министру:  как   же   может   сегодня министерство  реально  регулировать и контролировать положение дел на местах,  если  даже  работникам  министерства  не  в  состоянии оплатить выезд в командировку?  Это вопрос из вопросов. Мы тут все говорим: надо проконтролировать, надо посмотреть. А как посмотреть

-  никто  не  говорит.  Я думаю,  что этот вопрос необходимо будет решить в плане финансирования.

     Отдельно хочу   остановиться   на   том,   что   в   таблице, предложенной       Кабинетом      Министров      -      "Показники соціальноекономічного  розвитку  України  у  1998-2000  роках",  - бросаются  в  глаза  следующие цифры.  Да,  на медикаменты "індекс споживчих цін" по сравнению с другими ценами ниже - 113  процентов по сравнению с прошлым годом, тогда как общий - 125.

     Я хочу  обратить  ваше  внимание  на более важный показатель. Реальные денежные доходы населения увеличились на 106,3  процента, то  есть  даже  113  процентов  -  это  необеспеченность населения доходами на 6 с лишним процентов,  и  это  только  по  официальной статистике.  Ведь мы все знаем,  что в частных клиниках, аптеках и других местах реализации медикаментов действуют совершенно  другие законы,   когда   бандиты   контролируют   их,  а  государство  не контролирует.

     В связи с этим я вношу предложение: признать работу     правительства     по     регулированию     цен неудовлетворительной и обратить внимание Президента Украины на то, что  он  не гарантирует сегодня важнейшее право нашего населения - право на жизнь.

     Спасибо.

     ГОЛОВА. Слово надається народному депутату  Олегу  Тягнибоку. За ним буде виступати Наталія Донець.

     ТЯГНИБОК О.Я.  Дякую.  Фракція  Українського  народного руху, Соціалнаціональна партія.  Шановні колеги!  Надзвичайно важливим є те,   що   ми  сьогодні  обговорюємо  це  питання.  Я  вважаю,  що результатом цього обговорення буде  те,  що  ліки,  необхідні  для найбільш  соціально незахищених верств населення,  дійдуть до них, тому що сьогодні проблем з ліками фактично немає.  Ті,  у  кого  є кошти, без проблем можуть лікуватись або тут, або за кордоном, або купити будь-які ліки в  аптечних  закладах.  Але  владі  необхідно допомагати саме найбільш незахищеним верствам населення.

     Для цього  потрібно в першу чергу,  я вважаю,  диференціювати кошти,  які виділяються для різних категорій пільговиків,  тому що на  сьогодні  існує 49 категорій пільговиків,  яким треба виділяти ліки.  І щоб забезпечити в повному обсязі  ці  пільгові  проплати, потрібно виділити ще один додатковий бюджет охорони здоров'я. Тому в  цьому  питанні  не  повинно  бути  популізму.  І  щоб  не  було зловживань,  краще  просто  цим  пільговикам доплачувати до пенсії вартість необхідних лікарських засобів.

     Друге. Я вважаю,  що нам  потрібно  сприяти  різним  аптечним закладам.   Насамперед   необхідно  заборонити  роздрібний  продаж препаратів  гуртовнями,  тому  що  змінюється   цінова   політика, відбувається   продаж   несертифікованих  препаратів,  зменшуються відповідно  надходження  в  бюджет  і  збільшуються   зловживання. Необхідно  врегулювати  кількість  аптек по різних областях,  усім аптекам створити рівні умови.  Стали нерентабельними  аптеки,  які виготовляють   медикаменти   за   індивідуальним   рецептом.   Для комерційних  фірм,  які  торгують  фармакологічними   препаратами, потрібно зробити сталою митну ціну, яку вони встановлюють різною.

     І, звичайно,  вкрай  потрібно  зменшити  податковий  тиск  на аптечні заклади.  Коли будемо обговорювати Податковий  кодекс,  це потрібно врегулювати.

     І кадрове побажання до Міністерства охорони здоров'я. Віталію Федоровичу,  я вважаю (тим  більше  що  ви  зараз  формуєте  новий апарат), що у складі Міністерства охорони здоров'я мають працювати фахівціфармацевти,  які могли б добре вести український  державний фармакологічний бізнес.

     І, нарешті,  в  Європі існують фармакологічні асоціації,  які якраз регулюють оцей фармакологічний бізнес. Хочу вам нагадати, що цей бізнес є третій за кількістю доходів у цілому світі. Думаю, що це треба врахувати у нас, в Україні.

     Звичайно, ми,  розглядаючи бюджет на новий, 2002 рік, повинні пройнятися  цією необхідністю і збільшити бюджетні асигнування для системи охорони здоров'я.

     І, завершуючи,  хочу   сказати,   що   переглянувши   проекти постанов,   які  нам  роздані,  ми  вирішили  підтримувати  проект постанови, запропонований профільним комітетом.

     Дякую.

     ГОЛОВА. Слово надається народному депутату Наталії Донець. За нею буде виступати депутат Полюхович.

     ДОНЕЦЬ Н.Г.  Шановний Іване Степановичу! Шановні представники Кабінету Міністрів!  Шановні депутати! Дійсно, якщо ми хочемо мати сучасну, дієздатну та ефективну медичну промисловість, яка стала б економічним  партнером  держави   у   вирішенні   такої   важливої соціальної проблеми, як забезпечення пільгових категорій населення життєво  необхідними  ліками,  то  очевидно,  що  сьогодні  надати допомогу  фармацевтичній промисловості конче необхідно.  А ось для того, щоб реалізовувати лікарські засоби лише в аптечних закладах, які  відповідають  діючим  нормам,  взагалі  не  потрібні бюджетні кошти,  а потрібні лише професійні працівники інспекцій з контролю та  державницьке ставлення до своїх обов'язків керівників місцевих управлінь охорони здоров'я, яких чомусь, на превеликий жаль, немає сьогодні в ложі уряду.

     На жаль,  у  Дніпропетровській  області (начальник управління здоров'я - Василишин Роман Йосипович) далеко непоодинокі  випадки, коли  аптеки  відкриваються  в  абсолютно  непридатних  для  цього приміщеннях.  Одним із прикладів є факт відкриття аптечного кіоску (фірма  "Медарсенал")  у Дніпропетровську по вулиці Калинова,  12. Кіоск розташували у продовольчому  магазині,  який  у  свою  чергу займає підвальне приміщення. Така сама ситуація з аптекою "Дельта" по вулиці  Криворізькій,  6  та  аптекою  "Днепр-плюс"  по  вулиці Шмідта,  які  також розташовані в напівпідвальних приміщеннях,  що абсолютно суперечить постанові Кабінету  Міністрів.  По  проспекту Миру  18  відкрита аптека "Двина" у непристосованому приміщенні на першому поверсі - колишня квартира площею приблизно 40  квадратних метрів,  без  достатньої кількості виробничих складів і допоміжних приміщень.

     Паспорти цих аптечних установ було  підписано  без  будь-яких застережень   обласною   інспекцією   з  контролю  за  лікарськими засобами.  Підпис керівника вищезгаданої інспекції під документами такого гатунку є,  безумовно, доказом не тільки його незнання умов ліцензування,  а й цілковитої байдужості до здоров'я громадян.  Те саме  стосується  керівників  обласної  санітарно-епідеміологічної станції та, безумовно, самого Василишина.

     Такі приклади можна навести майже по кожному регіону України. Сподіваюся,   що   міністр   охорони  здоров'я  зробить  усе,  щоб унеможливити такі факти,  щоб ліки,  виготовлені на підприємствах, де впроваджені європейські стандарти виробництва,  реалізовувались через аптеки європейського рівня.

     Дякую.

     ГОЛОВА. Дякую, Наталіє Григорівно.

     Слово надається народному депутату Івану Полюховичу.  За  ним буде виступати депутат Новик.

     ПОЛЮХОВИЧ І.П.  Дякую,  Іване  Степановичу.  Український рух. Шановні  народні  депутати!  Ми  сьогодні  слухали   питання   про здійснення  політики  державного регулювання цін на ліки.  Повинен вам сказати з усією відповідальністю,  що діяльність  Міністерства охорони  здоров'я за останні два роки дала дуже хороші результати. Тендер на закупівлю  ліків  за  державним  замовленням  дав  змогу здешевити на 10-20 відсотків окремі види ліків, і тому більше було закуплено медичних препаратів.

     Я вийшов на цю  трибуну,  власне,  з  приводу  двох  проектів постанов,  які  рекомендуються  для  прийняття  Верховною Радою за результатами слухань, - проекту постанови 7359 і проекту постанови

 7359-1. Преамбула проекту постанови

 7359-1, внесеного  депутатами  -  членами  фракції  Комуністичної партії  України,  є некоректною,  і тому я закликаю колег народних депутатів відкликати проект цієї постанови.  Я впевнений,  що вона не буде прийнята.

     А от  щодо  проекту  постанови  7359,  то  якраз  у  пункті 2 (четвертий абзац) зазначено:"...та Севастополі з метою  оцінки  їх відповідності   реальним   витратам   на  виробництво,  оптову  та роздрібну реалізацію (мається на увазі тільки вивчити питання)..." Я  додав  би  до цього в остаточному варіанті постанови таке:  "та визначення на тендерних комісіях  цін  на  окремі  види  ліків  по регіонах". Редакційно це можна визначити в комітеті поіншому.

     Що стосується  дев'ятого  абзацу  цього  ж  пункту  2:  "до 1 вересня 2001 року розглянути питання  про  доцільність...",  то  я рекомендую   провести  юридичну  експертизу  другого  рядка  цього тексту.  Вважаю,  що це теж комітет редакційно врахує  і  це  буде виправлено.

     Віталію Федоровичу,  вам як міністру охорони здоров'я (хочете ви того чи не хочете) доведеться багато за що відповідати  з  цієї трибуни  по результатах виконання цієї постанови.  На жаль,  ви не слухаєте.

     Так от,  ви знаєте,  яка була проведена афера в  Рівному  два роки тому по закупівлі медичного обладнання для лікарні на суму 96 мільйонів гривень,  що  еквівалентно  77  мільйонам  американських доларів. Відкрито дві кримінальні справи. З трибуни Верховної Ради не  менше  десятки  разів  звучали  виступи  з  цього  питання.  У Державному  бюджеті  на  2001  рік  ми  прописали  окремою статтею повернення  цих  коштів.  За  станом  на  травень  це  рішення  не виконується. Я вважаю, що ваше міністерство повинно повернутися до цього питання і взяти активну участь або  в  забезпеченні  лікарні цими препаратами,  на які було укладено договір,  або у поверненні коштів.

     Ми підтримаємо проект постанови.

     Дякую за увагу.

     ГОЛОВА. Дякую.  Слово надається народному  депутату  Анатолію Новику, за ним буде виступати депутат Шевчук.

     НОВИК А.М.   Депутатська  група  "Трудова  Україна".  Шановні народні депутати!  Шановні представники уряду!  Щойно ми заслухали представника  уряду  в особі міністра охорони здоров'я.  Доповідач достатньо повно висвітив проблеми,  які потребують  вирішення  для досягнення  економічної  доступності ліків.  Вирішення частини цих проблем залежить від Міністерства охорони  здоров'я,  Міністерства економіки,  Міністерства фінансів, Антимонопольного комітету тощо. Тобто це урядові проблеми. Але є з цього приводу питання і до нас, депутатів Верховної Ради.

     Проблеми здешевлення  ліків,  їх  доступності для всіх верств населення,  збільшення обсягу бюджетних ресурсів, що направляються на охорону здоров'я,  соціальний захист населення потребують свого вирішення і на законодавчому рівні.

     Окремо можна   виділити   проблему   підтримки    вітчизняних виробників ліків.  Хочу акцентувати вашу увагу на тому, що медична продукція - це не тільки продукт промислового виробництва, це перш за  все  соціально  значущий  продукт,  від  якого  залежить життя людини.  Тому підходити стандартно до проблеми оподаткування  цієї галузі не можна. Соціальні наслідки стандартного підходу тут надто вагомі,  а виправлення помилок потім дорого коштуватиме і  окремій людині,  і підприємству,  і державі.  Тому створення оптимального, сприятливого податкового клімату для медичної та  мікробіологічної промисловостей  вважаю для нас,  депутатів,  одним із пріоритетних завдань.

     Росія вже   п'ять   років    застосовує    пільговий    режим оподаткування  для фармацевтичних підприємств,  вони звільнені від сплати податку на прибуток,  що  отримується  виробниками  життєво необхідних  ліків.  Це  дало  змогу підприємствам значно збільшити обсяги  виробництва,  модернізувати  їх  і  розвинути,   підвищити конкурентоспроможність    російської   фармацевтичної   продукції. Російські ліки витісняють українські не тільки з ринків країн СНД, а    й   на   фармацевтичний   ринок   України   приходить   більш конкурентоспроможна  російська  продукція.  З  пропозиціями   щодо запровадження  сприятливого  податкового режиму для фармацевтичних підприємств України  Міністерство  охорони  здоров'я  неодноразово зверталося  до  Верховної  Ради.  Вважаю,  що варто повернутися до розгляду  цих  пропозицій,  урівноважити  інтереси  виробників   і споживачів ліків та збалансувати їх з можливостями бюджету.

     У доповіді   прозвучала   інформація  про  підготовку  урядом переліку ліків,  які треба визнати життєво  необхідними.  Доцільно створити   умови  для  наповнення  вітчизняного  ринку  саме  цією продукцією високої якості у необхідному обсязі.

     Оскільки медикаменти - це соціально значуща продукція,  діяти треба конкретно і виважено. Ми повинні через прийняття відповідних законів стимулювати власне  виробництво  ліків,  не  допустити  їх дефіциту  на  внутрішньому  ринку,  забезпечити  безпеку держави у випадках надзвичайних ситуацій,  створити  умови  для  здешевлення ліків і підвищення експортного потенціалу наших підприємств.

     І головне,  що  можна  зробити  вже  сьогодні,  - це провести закупівлю лікарських засобів для забезпечення виконання  державних цільових  програм,  таких  як лікування діабету,  онкозахворювань, туберкульозу та  інших  тяжких  хвороб,  через  систему  державних замовлень  на  основі  конкурсного відбору виробників ліків,  а не через  тендери  серед  торгівельних  посередників.  Від   практики тендерів по закупівлі ліків для забезпечення спеціальних державних програм треба негайно відмовитися.

     Дякую за увагу.

     ГОЛОВА. Слово надається народному  депутату  Сергію  Шевчуку. Будемо завершувати.

     ШЕВЧУК С.В.   Спасибі,  Іване  Степановичу.  Шановні  колеги! Грунтовний виступ міністра охорони здоров'я,  обговорення  питання показали,  що  сьогодні  не  стільки  обговорюється  питання,  яке внесено в  порядок  денний,  скільки  значення,  роль  медицини  в цілому.

     І, дійсно,  наші  зауваження  стосувалися  того,  що  не лише керівник відомства охорони здоров'я повинен сьогодні  виступати  і давати  роз'яснення.  Сьогоднішній  день показав роль Міністерства охорони здоров'я в розумінні проблеми  стану  здоров'я  нації.  На жаль,  Міністерство  охорони здоров'я так і залишається такою собі крайньою інстанцією, яка завжди за все відповідає. Прикладів можна навести  дуже багато.  Міністерство охорони здоров'я відповідає за травматизм,  хоча дороги погані,  і винуваті  в  цьому  далеко  не медики.  Через те,  що житловий фонд зношений, більшість приміщень знаходиться  в  антисанітарних  умовах,  що   збільшує   кількість паразитарних захворювань на туберкульоз.  Але знову-таки крайнім є Міністерство охорони здоров'я.  Коли погана питна вода,  то медики спасають  і від цих наслідків.  А згадайте останній закон,  проект якого ми розглядали,- Закон про  амністію.  Ви  подумайте  тільки, випускають засуджених з місць позбавлення волі,  зокрема тих,  хто має  активну  форму  туберкульозу,  для  того,  щоб  звільнити  це відомство  і  щоб  пізніше  медики  займалися  цими  10 відсотками звільнених (Шум у залі). Ви щось хотіли додати?

     ГОЛОВА. Сергію Володимировичу, продовжуйте.

     ШЕВЧУК С.В.  Добре, тоді я перейду до статистичних даних. Так от,   Наталіє  Михайлівно,  щодо  статистичних  даних.  За  даними Всесвітньої організації охорони здоров'я,  наша вітчизняна охорона здоров'я  посідає  сьогодні  71-е  місце  серед  усіх національних систем охорони здоров'я по загальному вкладу.  По іншому показнику

-  фінансовому  вкладу  в систему охорони здоров'я наша українська охорона здоров'я посідає 141-е місце.  Якщо ви хороший  економіст, то повинні зрозуміти,  що при всій критиці ситуації, що склалася в галузі,  слід визнати,  що дана модель є економічно обгрунтованою, найкращою  взагалі  у  світовому  масштабі.  Найменші  вкладення - найбільші можливі при цьому результати.

     Тепер щодо питання,  яке розглядається.  Я хочу  навести  вам такий  приклад.  Коли  у декількох комітетах ми розглядали питання щодо  ставки  акцизу  на   спирт,   який   іде   на   виготовлення медикаментів,  то  нашими  головними  опонентами були Міністерство економіки,   Державна   податкова   адміністрація,    Міністерство фінансів, але зовсім не Міністерство охорони здоров'я.

     Тобто я  хочу ще раз підкреслити,  що це складне,  комплексне питання. Воно потребує багатосекторного підходу. Не можна всю вину звалювати   лише  на  Міністерство  охорони  здоров'я.  Це  є  тим соціальним стандартом  нашого  суспільства,  яке  характеризує  чи розуміє суспільство, що ціни на медикаменти повинні контролюватися і суспільство повинно робити все для того,  щоб ці  ціни  не  були максимальними.

     Спасибі.

     ГОЛОВА. Зрозуміло,  що  винуваті  не  лікарі,  а  економісти, Наталіє Михайлівно.

     Шановні колеги!  Відповідно до Положення  про  День  уряду  в кінці засідання Прем'єрміністр і головуючий підводять підсумки.  Я зранку  мав  розмову  з  Анатолієм  Кириловичем,  і  він,  бачите, делегував  майже  весь уряд для участі у сьогоднішньому засіданні. Народні депутати більш повно у своїх виступах зробили аналіз стану справ  у  цій  надзвичайно  важливій  для держави і насамперед для людини галузі.  Ми домовились,  що  можливість  підвести  підсумки надамо  віце-прем'єр-міністру  з  гуманітарних  питань  Володимиру Петровичу Семиноженку.

     Будь ласка, Володимире Петровичу.

     СЕМИНОЖЕНКО В.П.  Шановний Іване Степановичу! Шановні народні депутати!  Я перш за все хотів би абсолютно відверто подякувати за дуже високопрофесійний рівень обговорення цих питань. Ми не хотіли б сьогодні розділяти - звітує про результати роботи старий уряд чи звітує новий уряд.  Про проблему,  яка сьогодні обговорювалася, не можна забувати ні на хвилину,  тому її прямо,  як кажуть,  з коліс вирішує новий уряд, і саме це буде основним завданням уряду.

     Невипадково у нас виникла загальна дискусія. Ми не обмежилися сьогодні  питанням про ліки чи медичні прилади.  Ішлося дійсно про стан медицини,  висловлено багато серйозних зауважень,  які будуть враховані в нашій роботі.

     Більше того,   ми  звернули  увагу,  що  не  можна  розділити проблеми галузі охорони здоров'я і  проблеми  економіки.  В  якому плані?  Ми говоримо не тільки про соціальні питання, ми говоримо і про серйозний економічний зміст галузі охорони  здоров'я.  Медична галузь  серйозно  стимулює економіку,  і сьогодні вже існує навіть термін (і це абсолютно природно) "економіка здоров'я".  Мається на увазі,  що  великим  стимулом  для  економіки  є розвиток сучасних методів   виробництва    ліків,    біотехнологічне    виробництво, виробництво діагностичної техніки тощо.

     На сьогодні  середній українець споживає за рік ліків на суму приблизно 8 умовних одиниць,  росіянин - на 20 умовних одиниць,  я вже  не  кажу про Сполучені Штати,  де ця цифра у 20 разів більша. Тобто ми повинні  розуміти,  що  сьогодні  говоримо  про  серйозну економіку,  в тому числі про високотехнологічний експорт,  тому що саме в цій галузі  концентруються  найбільші  досягнення  науки  і високих  технологій.  Сьогодні  з'являються такі можливості,  і ми будемо узагальнювати досвід провідних підприємств України, які вже перемагають на тендерах у країнах далекого зарубіжжя.

     Стосовно ваших   зауважень   про   виробництво   національних субстанцій,  то на сьогодні у нас,  на жаль,  по суті, є лише один виробник,  і  ще  трошки  цим  займаються  у  Харкові  та на фірмі "Стірол".  Але,  думаю,  найближчим часом ми розглянемо ще одиндва виробництва і задіємо їх.

     Стосовно науки,   то   тут   дуже   велике   прохання,  Іване Степановичу,  до вас.  У нас на цей рік взагалі зупинено виконання державних   науково-технічних  програм.  Можливо,  на  найближчому засіданні ми зможемо розглянути проект постанови про  затвердження пріоритетів.  Тоді  ми  зможемо задіяти науково-технічні програми, націлені на виробництво нових ліків.

     У нас уже є досвід розвитку технопарків,  уже запроваджено не один  проект,  який  стосується  саме  цих  галузей:  і  медичного приладобудування,  і фармацевтичної галузі.  А це означає,  що  ми задіємо  податок  на  прибуток як стимул для розвитку матеріальної бази.  Нагадую,  що  Закон  про  технопарки  ви   тут   голосували конституційною більшістю, і він починає працювати.

     Ми здешевлення  сьогодні розглядаємо умовно по двох напрямах. Перший -  нормативно-адміністративні  важелі.  Це  граничні  ціни, дотації   на   життєво  необхідні  препарати.  Ми  дійсно  вийдемо найближчим часом з дуже  серйозними  пропозиціями,  і,  думаю,  ви підтримаєте  їх,  щоб  усі  відчули  переваги,  особливо соціально незахищені люди.

     І другий напрям - економічний.  Повинні бути у нас  податкові стимули,  повинні  організовуватись  саме на державному рівні нові виробництва,  повинна  існувати  прозора  конкуренція,   тому   що монополія  призводить  до  занадто  завищених цін,  і,  безумовно, повинна бути турбота про свою  науку,  про  технології,  які  дуже багато коштують в цих галузях, особливо в такому напрямі, як генна інженерія.

     Але треба підходити до вирішення питань не  тільки,  скажімо, законодавчим   шляхом,  а  й  через  структуру  бюджету.  Тому  ми пропонуємо включити в проект постанови,  який  буде  голосуватися, три пункти, які кардинально вирішують це питання.

     Перше. Передбачити  в  проекті Державного бюджету на 2002 рік капітальні   видатки   на   добудову    об'єктів    фармацевтичної промисловості у повному обсязі. На сьогодні ми отримали у спадщину недобудовані об'єкти,  неготові лінії.  У той же час  ми  вимушені закуповувати  за  кордоном препарати,  витрачаючи сотні мільйонів, коли самі можемо їх виробляти.

     Друге. Уряду включити до програми  державних  запозичень  (ми самі   будемо   це  пропонувати,  але  треба,  щоб  було  рішення, постанова) фінансування комплексної  програми  розвитку  "Здоров'я нації"   щодо   переоснащення  медзакладів  та  добудови  об'єктів незавершеного будівництва сфери охорони здоров'я.

     Третє. У структурі капітальних вкладень передбачити кошти  на комплексне  переоснащення  лікарень  районного  рівня,  щоб  був і сучасний  цифровий  рентген,  і  мамографи,   щоб   була   сучасна ультразвукова  техніка,  гамматомографи  і  так  далі,  що взагалі можливо закупити на суму не менше 150 мільйонів гривень.

     На завершення  хочу  від  імені  уряду   привітати   всіх   з наступаючим святом - Днем медичного працівника і ще раз подякувати за дуже змістовну сьогоднішню дискусію.

     Дякую.

     ГОЛОВА. Дякую, Володимире Петровичу.

     Шановні колеги!  Віталію Григоровичу, заключного слова вам не буде.   Добре,  30  секунд.  Увімкніть  мікрофон  голові  комітету Черненку Віталію Григоровичу. Положенням це не передбачено.

     ЧЕРНЕНКО В.Г.  Дякую,  Іване Степановичу.  Я розумію,  що  не передбачено,  але  ж  ми  завершуємо,  і  хочу  поставити питання. Скажіть,  будь ласка,  хто сьогодні  від  уряду  -  чи  пан  віце- прем'єр,  чи  хтось із Міністерства економіки скаже,  обгрунтовані ціни чи ні? Це перше питання.

     Друге питання. Яка структура цих цін?

     І третє питання.  Мабуть, марно ми проводили День уряду, якщо все це обгрунтовано?

     Дякую, Іване Степановичу. Я так і не почув цього.

     ГОЛОВА. Може, Віктор Іванович вам скаже.

     ЧЕРНЕНКО В.Г.  До чого тут Віктор Іванович.  Я хочу це почути від Міністерства економіки, а не від Віктора Івановича.

     ГОЛОВА. Дякую.  У нас було півтори  години  на  запитання  та відповіді.  У  вас  був  час  також  для інформації.  Ми завершили обговорення двох питань,  які вносились на  День  уряду.  Я  прошу колег  і вас,  Віталію Григоровичу,  особисто доопрацювати поданий вами  проект  з  урахуванням  зауважень  і  пропозицій  депутатів, висловлених  під  час  обговорення,  та  внести  його у четвер для прийняття рішення.

     Ми завершили роботу в пленарному режимі. Після обіду депутати працюють у комітетах і фракціях.