ЗАСІДАННЯ СОРОК ШОСТЕ

        С е с і й н и й  з а л  В е р х о в н о ї  Р а д и

         У к р а ї н и.  18  т р а в н я  2001  р о к у.

                         10 г о д и н а.

     Веде засідання Голова Верховної Ради України ПЛЮЩ І.С.

     ГОЛОВА. Доброго  ранку,  шановні  народні   депутати!   Прошу готуватися  до реєстрації.  Сьогодні день народження нашого колеги Миколи Сергійовича Пасєки.  Я бачу,  він стоїть і готовий прийняти наші  поздоровлення  і  побажання йому міцного здоров'я і всіляких успіхів. (Оплески).

     А також  просять  привітати  нашого  колегу   Бориса   Ілліча Олійника  з  присудженням  йому  Міжнародної  премії імені Михайла Шолохова та побажати йому творчих успіхів,  наснаги  і  таке  інше (Оплески).

     Прошу реєструватися.   У  залі  зареєструвався  361  народний депутат. Ранкове пленарне засідання оголошується відкритим. Ще раз просять повторити реєстрацію.  Оголосіть.  Олександре Сергійовичу, реєстрація йде,  щоб ви не просили повторити тоді.  Прошу,  ще раз проведіть реєстрацію.

     У залі   зареєструвалися  367  народних  депутатів.  Пленарне засідання оголошується відкритим.

     Я прошу вашого дозволу оголосити депутатські запити, щоб вони не залишалися в секретаріаті.

     Депутатський запит  народного  депутата  Михайла  Гуцола - до Президента  України  у  зв'язку  з  незадовільним  реагуванням  на звернення  з  приводу  ліквідації загрози здоров'ю населення міста Донецька,  причиненого розгерметизацією  могильника  радіоактивних відходів.

     Прошу голосувати.

     "За" - 105.

     Рішення не приймається.

     Народного депутата  Василя  Онопенка  -  до  Прем'єр-міністра України  щодо  проблем  фінансування  оплати  перших  п'яти   днів тимчасової  непрацездатності  громадян  унаслідок захворювання або травми, не пов'язаних з нещасним випадком на виробництві.

     Прошу голосувати.

     "За" - 132.

     Рішення приймається.

     Народного депутата Володимира  Зайця  -  до  Прем'єр-міністра України   стосовно   розмірів  плати  за  видачу  ліцензій  водіям радіотаксі,  передбачених постановою Кабінету Міністрів України за номером 1755 від 29 листопада 2000 року.

     "За" - 87.

     Рішення не приймається.

     Народного депутата   Івана  Ткаленка  -  до  Прем'єр-міністра України у зв'язку із затримкою з січня 1998 року доплат до  пенсій військовим пенсіонерам, які проживають на території радіоактивного забруднення.

     Прошу проголосувати.

     "За" - 107.

     Рішення приймається.

     Народного депутата  Леоніда  Косаківського  -   до   Прем'єр- міністра   України   у  зв'язку  з  незадоволенням  відповіддю  на звернення стосовно надання ефірного часу на  радіо  і  телебаченні для  інформування  виборців  про  депутатську  діяльність  та  хід виконання передвиборної програми.

     "За" - 143.

     Рішення приймається.

     Народного депутата Павла  Тищенка  -  до  Кабінету  Міністрів України  у  зв'язку  з невиконанням норм Кодексу законів про працю України на окремих підприємствах і  установах  приватного  сектора економіки.

     "За" - 124.

     Рішення приймається.

     Народного депутата  Івана  Миговича  -  до  міністра  охорони здоров'я   стосовно   відновлення   хірургічного   відділення    в Дубнівській  лікарні  Тячівського  району,  яка  перебуває  в зоні екологічного лиха на Закарпатті.

     "За" - 129.

     Рішення приймається.

     Народного депутата   Олександра   Кулика   до    Генерального прокурора України стосовно фактів халатності, службових зловживань при наданні бюджетних позичок, виявлених у Полтавській області.

     "За" - 136.

     Рішення приймається.

     Народного депутата Василя  Онопенка  -  до  голови  правління Українського  національного фонду "Взаєморозуміння і примирення" у зв'язку із затримкою компенсаційних виплат жертвам нацизму.

     "За" - 127.

     Рішення приймається.

     Відповідно до  Регламенту  сьогодні  ми  обговорюємо  питання порядку денного в першому читанні. Перелік питань, що пропонується до розгляду у вас, Анатолію Сергійовичу, є.

     Я оголошую  до  розгляду  проект  Постанови  про   Декларацію Конференції голів національних парламентів,  прийняту в НьюЙорку 1 вересня 2000 року.

     Давайте ми почнемо, а ви з процедури. Я не оголосив, а ви - з процедури.

     Осташ Ігоре Івановичу, де ви?

     ГОЛОС ІЗ ЗАЛУ. Он подождет.

     ГОЛОВА. Чого ж він буде чекати,  я ж оголосив.  Ідіть,  я вам надам із процедури, запишуться. Так, я зараз пораджуся, я не можу.

     Шановні народні депутати!  Сьогодні п'ятниця,  я зачитав,  що відповідно  до  Регламенту ми сьогодні не маємо ні 30,  ні 45,  ні якихось інших хвилин.  Тому я оголосив питання до розгляду.  Тепер чотири  фракції  просять  надати  слово...  Анатолію  Сергійовичу, ідіть. З процедури дають з місця. Та ні, я вже оголосив питання до розгляду,  є доповідач. Ну що порадитися із залом? Про що радитися

- чи з трибуни,  чи з місця?  Я оголосив,  ви не даєте  доповідачу зайняти місце.

     ГОЛОС ІЗ ЗАЛУ.  Я не даю,  бо чотири фракції вимагають надати мені слово.

     ГОЛОВА. Де чотири? Ну, вимагати не можна, можна просити, а не вимагати,  а я буду радитися.  А чого ж вимагають? Я раджуся - всі мовчать (Шум у залі).

     Ну де "за"? Ви "за" - четверо. Нема ні "за", ні "проти". Тому ідіть, Анатолію Сергійовичу, я вам увімкну мікрофон.

     Василю Даниловичу, ви не за те... Хто кого тягне?

     Я ставлю на голосування: хто за те, щоб сьогодні надати (я ще раз кажу) з трибуни слово на прохання  чотирьох  фракцій  Анатолію Матвієнку, прошу проголосувати.

     ГОЛОС ІЗ ЗАЛУ. А по процедуре не голосуют.

     ГОЛОВА. Я не можу сам приймати рішення.

     "За" - 171.

     (Шум у залі).

     Анатолію Сергійовичу,   ідіть,   я  вам  увімкну  мікрофон  з процедури. Я оголосив до розгляду питання. Осташ - доповідач.

     Я надам йому  слово,  Олександре  Олександровичу.  Ні,  ну  я оголосив питання.  На трибуні повинен бути Осташ.  А я з процедури йому ввімкну (Шум у залі).

     МАТВІЄНКО А.С., член Комітету Верховної Ради України з питань охорони здоров'я, материнства та дитинства (виборчий округ

 17, Вінницька область).  Осташ підписав,  щоб мені надали слово з процедури.

     ГОЛОВА. Будь ласка, говоріть.

     МАТВІЄНКО А.С.   Шановні   колеги!   Я   прошу  вибачення  за незручність, яку я створив для вас.

     ГОЛОВА. Будемо  вважати,   що   більше   половини   присутніх проголосували.

     МАТВІЄНКО А.С.  Але  я  хочу  вас поінформувати,  оскільки це питання процедури,  і попросити Верховну Раду  мене  підтримати  з тим, щоб керівництво Верховної Ради не займалося самодіяльністю, а відповідало за рішення, прийняті на засіданні Погоджувальної ради, і, відповідно, за графік нашої роботи.

     Справа стосується   звіту   спеціальної  слідчої  комісії  по Василькову. Зараз не буду забирати час, щоб розповідати, які умови були  створені  для  роботи цієї комісії,  як переслідувалися і як створювалися проблеми для її роботи.  Урешті-решт  комісія  подала звіт.  Цей  звіт  було  включено до порядку денного на п'ятницю ще того засідання,  яке відбувалося до нашої  перерви  у  зв'язку  із святами.   У   п'ятницю  сюди  приїхали  з  Василькова  люди,  щоб послухати, що по цій проблемі буде вирішено на засіданні Верховної Ради.  Це  питання було зняте без усякого рішення Верховної Ради з минулого нашого засідання,  яке відбулося до свят.  На цьому тижні це  питання стояло у п'ятницю першим.  На засіданні Погоджувальної ради воно так і залишилося першим на п'ятницю. На превеликий жаль, уже  в  графіку  роботи  на  тиждень  це  питання  в п'ятницю було включено останнім.

     Я підійшов  до  Голови  Верховної  Ради  Плюща  з   проханням перенести,   щоб  уже  не  зривати  засідання,  оскільки  знову  з Василькова їдуть люди і чекають цього звіту,  відповідного рішення Верховної  Ради.  Іван  Степанович  Плющ  мені  дав  таку команду: звертайся до Медведчука,  хай перенесе. Я звернувся до Медведчука. Медведчук  підтвердив,  що  сьогодні  питання  по  Василькову буде слухатися другим,  максимум - третім. На превеликий жаль, сьогодні нам роздали порядок дня - це питання взагалі знято.  Невідомо, хто дав  вказівку  зняти  це  питання  з  розгляду   і   чому,   Іване Степановичу, це зроблено.

     Я звертаюся   до   вас,  як  до  Голови,  із  проханням  дати пояснення,  чому це питання зняте  з  розгляду  і  чітко  пояснити людям,  які  приїхали з Василькова і стоять перед Верховною Радою, як це пояснити і коли буде слухатися питання.  Нам здається, що як Президент, так і керівництво Верховної Ради сьогодні зацікавлені в тих негараздах,  в тому  напруженні,  яке  існує  у  Василькові  і навколо  цієї  проблеми.  Нам  здається,  що  ми повинні реагувати принципово на такі порушення.

     Дякую.

     ГОЛОВА. Дякую,   Анатолію   Сергійовичу.   Шановні    народні депутати!  Що було раніше,  я не можу пам'ятати, коли там і про що йшла мова.  У нас щодня  звідкись  приїжджають  люди.  Але  вчора, справді,  Анатолій  Сергійович  Матвієнко  підійшов уранці з цього питання до мене.  Я сказав: "Вікторе Володимировичу, подивіться, у чому там справа". Він сказав: "Я подивлюся".

     Після цього  Віктор  Володимирович  сказав мені,  що надійшли додаткові  матеріали  (де  Юлій  Якович?),  вони  направлені   для розгляду  в  Комітет  з питань державного будівництва та місцевого самоврядування (Шум у залі).

     Ну я вам кажу те,  що є,  не комісія. Я не бачу Юлія Яковича. Ці   документи  знаходяться  в  комітеті  і  зараз  розглядаються. Сьогодні в порядку денному його немає. Я порядок не формую.

     Ігоре Осташ,  будь ласка (Шум у  залі).  Давайте  ми   Ми  не обговорюємо... пропозиції, вона не включена до порядку денного.

     Ігоре Осташ, будь ласка. 170 голосів, щоб виголосити. Давайте ми вчинимо так.  Я доручаю зараз Степану Богдановичу із комітетом, з Ковалем і з тимчасовою комісією розглянути це питання. Ну а що я буду ставити? Та ну, ви що, їй Богу! (Шум у залі).

     Я ще раз кажу,  хай  голова...  Ну  не  включено  до  порядку денного! Давай я проголосую, щоб... (Шум у залі).

     Де? Не включено.  Так немає в мене, як я буду оголошувати? Що я буду оголошувати?  Я зараз оголосив  питання,  ви  з'ясовуйте  і давайте мені. Немає його в порядку денному.

     ЄЛЬЯШКЕВИЧ О.С.,  заступник  голови  Комітету  Верховної Ради України з питань фінансів і банківської діяльності (виборчий округ 182,  Херсонська  область).  Є  в  порядку,  в розкладі засідань - немає.

     ГОЛОВА. Так я оголошую по розкладу.

     ЄЛЬЯШКЕВИЧ О.С. Так ви його особисто складаєте.

     ГОЛОВА. Не  я  особисто,  його  складає  Перший  заступник  і Коваль.

     ЄЛЬЯШКЕВИЧ О.С. Ні, Іване Степановичу, за Регламентом...

     ГОЛОВА. Я  не  кручу,  Василю  Даниловичу.  Та  ви виходьте і розказуйте,  Василю Даниловичу.  Ну що ви,  їй Богу,  хіба  ви  не розказували? (Шум у залі).

     Я вам  пояснив?  От  Жовтяк  каже:  яка  може  бути  етика  в представника злодійського клану і не каже якого - "жовтякового" чи "засушиного".  Ти  ж уточнюй,  який клан,  а в нас кланів,  знаєш, скільки. Леоніде Івановичу, заспокойтеся.

     Я ще раз кажу:  я оголосив до розгляду питання відповідно  до Регламенту  -  проект  постанови.  Ігор Осташ.  А ви розбирайтеся. Ставлю на голосування,  що група вимагає включити,  я не  знаю  що (Шум у залі).

     Цього немає   питання?   Ні,   цей   розклад  засідань  -  на Погоджувальній раді...  Ідіть,  готуйте.  А хто  буде  доповідати? Ідіть,  готуйте, я після... Ні, ну ми не можемо так. Ну як чому не можемо? Я оголосив питання до розгляду. Почитайте... (Шум у залі).

     Почитайте в   Регламенті.   Немає   проекту   постанови   про декларацію? Ігоре Осташ, є це питання в порядку денному засідання? Є (Шум у залі).

     Так, будь ласка, розглянемо це питання. Ви йдіть, утрясайте і будемо розглядати. Так, будь ласка, Ігоре Осташ. (Шум у залі).

     Іоффе, Коваль і Матвієнко втрьох сядьте і розбирайтеся. Ігоре Осташ,  будь ласка.  Анатолію  Сергійовичу,  ну  причому,  в  яких умовах? Я оголосив до розгляду питання (Шум у залі).

     Це не порядок денний,  це розклад засідань. Він погоджений на засіданні Погоджувальної ради. (Шум у залі).

     Я звертаюся до народних  депутатів.  Прошу  вникнути  в  суть нашого конфлікту.  Група народних депутатів,  яка знаходиться біля головуючого,  вимагає постановки питання про  інформацію  комісії. Його  розгляд  сьогодні  з  розкладом засідання не передбачено.  У зв'язку із тим,  що я оголосив до розгляду питання,  яке стоїть  у розкладі   засідань,   я   прошу   свого   заступника   разом   із представниками від депутатів,  які стоять біля трибуни,  і Ковалем знайти це питання,  і ми його додатково включимо при погодженні із депутатами.  Та я нічого не роблю,  Олександре Олександровичу.  Ви ніби  не робили те саме.  Ну ви знаєте:  усі копіювали все те,  що робиться, на новому витку і з новою якістю.

     Я вам казав увечері?

     ГОЛОС ІЗ ЗАЛУ. Медведчук і Коваль.

     ГОЛОВА. Так, я можу тільки так. Поставити на голосування: хто за те, щоб зараз надати слово... Я не можу самочинно (Шум у залі).

     Де я підписав?  Коваль.  Ні,  він не вище. Він формує порядок денний.

     У міру готовності.  Ні,  Голова формує, а Голові допомагають, ви  ж  знаєте!  Вам  Горьовий допомагав,  мені Коваль.  Давайте ми проголосуємо. Давайте. Давайте.

     МАТВІЄНКО А.С. Включіть тоді після Осташа.

     ГОЛОВА. Я  включу,  як  поставлю  на  голосування.  Вимагають проголосувати  весь порядок,  який сьогодні передбачений розкладом засідань.  Прошу проголосувати.  А,  ну так чого ж ви вимагаєте, а самі не голосуєте.

     МАТВІЄНКО А.С. Після Осташа - звіт комісії.

     ГОЛОВА. Зніміть  голосування.  Після  Осташа  я  поставлю  на голосування.

     МАТВІЄНКО А.С. Зараз ставте: після Осташа - звіт комісії.

     ГОЛОВА. Так,  я  звертаюся  ще...  Ваша  вимога  така:  зараз поставити на голосування, щоб після Осташа... (Шум у залі).

     Після Осташа поставлю.  Уже оголошено. Усе, сідайте, сідайте. Від комісії.  Я поставлю на голосування.  Ну,  я  не  можу,  Іване Сидоровичу, ну не можу я (Шум у залі).

     МАТВІЄНКО А.С.  Ну воно було вчора, ввечері мені підтвердили, що воно було другим.

     ГОЛОВА. Анатолію  Сергійовичу,  дайте  ми  розглянемо   перше питання і повернемося до цього (Шум у залі).

     Давайте весь порядок голосувати.  Ну, давайте ми вчинимо так: ми розглянемо оголошене питання і до цього... (Шум у залі).

     Оголошу, оголошу.  Ну,  будемо  слухати.  Ну   яка   різниця, зберіться і подивіться.

     ЄЛЬЯШКЕВИЧ О.С. Що там збиратися. Причому тут...

     ГОЛОВА. Ну, мені сказали... Юлію Яковичу, де ви?

     ЄЛЬЯШКЕВИЧ О.С. При чому тут Юлій Якович. Це питання комісії.

     ГОЛОВА. Це в мене було. Вони просили розмножити. Я сказав, що в нас паперу немає. Якщо хтось принесе тираж, ми розмножимо. Це не наші депутати.

     А де Іоффе?

     Осташ, ідіть.  Після Осташа перейдемо... Зал дасть добро мені

- і все.

     У розкладі засідань воно було?  Я знаю, що робила комісія. Як воно сформульовано? Дайте мені той порядок.

     МАТВІЄНКО А.С.  Я у Васильків повідомив, що буде розглядатися другим питанням. Люди приїхали - зараз його немає в розкладі.

     ГОЛОВА. Я  сказав,   що   після   оголошеного   питання,   ми повернемося  до  цього  питання.  Усе.  Ми  повернемося  до  цього питання.

     Олександре Олександровичу,  ми повернемося, після розгляду. Я дотримуюсь   цього   порядку.  Зараз  з'ясуємо,  поки  Осташ  буде доповідати. І дамо. Потім повернемося знов до цього (Шум у залі).

     ЄЛЬЯШКЕВИЧ О.С. Давайте зробимо перерву.

     ГОЛОВА. Давайте  зробимо  перерву.  Чотири   фракції   пишіть перерву,  я  зроблю перерву.  Я не зриваю,  у мене нема...  (Шум у залі).

     Я його  не  знімав  учора.  Його  було  знято  у  зв'язку  із надходженням   додаткових  документів.  Ті,  хто  готують  розклад засідань.

     ЄЛЬЯШКЕВИЧ О.С. Хто готує розклад? Ви готуєте розклад.

     ГОЛОВА. Віктор Володимирович і Коваль за моїм дорученням (Шум у залі).

     Пункт Регламенту  говорить  так:  якщо  оголошено  питання до розгляду,  то  його  не  можна  переривати.  Отак.  А   потім   ми повернемося  до вашого питання.  Я вам кажу:  після розгляду цього питання ми повернемося до питання по Василькову і заслухаємо.

     -------------

     Ігоре Осташ,  будь ласка, по першому питанню. Нагадую: проект Постанови    про   Декларацію   Конференції   голів   національних парламентів, прийняту в Нью-Йорку 1 вересня 2000 року.

     ОСТАШ І.І.,  голова  Комітету  Верховної   Ради   України   у закордонних  справах  (виборчий  округ  126,  Львівська  область). Високошановний Іване  Степановичу!  Високошановні  колеги  народні депутати!  Вашій  увазі запропоновано Декларацію Конференції голів національних  парламентів,   прийняту   одностайно   в   Нью-Йорку представниками  140  держав  світу  і  в  тому числі представником України -  Головою  Верховної  Ради  України  Іваном  Степановичем Плющем.  Іде  мова,  перш  за  все,  про  реальне  підвищення ролі парламентаризму  у   світовому   співтоваристві   і   національних парламентів.   Уперше   в   історії  людства  голови  національних парламентів  світу  зібралися  разом  для  обговорення   нагальних проблем   ХХI   століття  з  точки  зору  парламентського  бачення міжнародного  співробітництва  на  порозі  третього   тисячоліття. Декларація  не  лише  висвітлює  головні проблеми сьогодення,  а й демонструє політичну  волю  парламентарів  успішно  їх  вирішувати шляхом міжнародного співробітництва.

     Незалежно від   належності   парламентарів  до  більшості  чи опозиції,  вони продемонстрували єдність щодо необхідності твердої політичної  підтримки  ООН  з боку парламентарів та їх найстарішої міжнародної організації  -  Міжпарламентського  Союзу.  Для  більш ефективного   співробітництва   між   ООН   та   парламентами  МПС Міжпарламентський Союз  планує  оновити  і  зміцнити  відносини  з Генеральною  Асамблеєю та її допоміжними органами.  У цій ситуації Міжпарламентський Союз матиме можливість доводити  до  відома  ООН інформацію  щодо  парламентських обговорень на національному рівні та дебатів у рамках Міжпарламентського Союзу і сприятиме розумінню парламентарями  рішень  та  програм  Організації Об'єднаних Націй, надаватиме підтримку парламентам з метою посилення їх  можливостей щодо  здійснення  на  національному  рівні  законодавчих  та інших функцій,  пов'язаних з питаннями,  котрі є  предметом  міжнародної співпраці в рамках Організації Об'єднаних Націй.

     Не можна не погодитися з положеннями декларації щодо назрілої необхідності підвищити роль і  місце  парламентів  у  міжнародному співробітництві як інституції, що представляє суспільство в усьому їхньому різноманітті.

     Якщо ми подивимося на головні завдання третього  тисячоліття, які  відображені в декларації,  то,  в першу чергу,  це досягнення міжнародного миру і безпеки,  демократії,  поваги до прав  людини, забезпечення сталого розвитку та соціального прогресу.

     Чітко записано,  що  демократія  має  за  основу верховенство закону та повагу до прав людини,  які в свою чергу грунтуються  на тому принципі, що ніщо не може посягати на людську гідність. Я, до речі,  хотів би звернути  вашу  увагу,  що  в  недавно  прийнятому документі  в  Ніцці  -  в Хартії основних прав Європейського Союзу першим пунктом записано саме пункт про людську гідність.

     Також записано принцип, згідно з яким ніхто не вищий за закон і всі рівні перед ним.

     Цей принцип  має  також  бути справедливим і для відносин між суверенними державами.  Ми повинні  працювати  з  метою  створення національних  та  міжнародних  умов,  сприятливих  для соціального розвитку,  соціальної інтеграції,  знищення бідності та скорочення безробіття.  Я хотів би вам сказати,  що недавно в рамках ООН було прийнято умовно мінімальну  межу  бідності,  за  якою  вже  просто неможливо існувати, - це один долар на один день.

     Уявіть собі,  що  в Україні,  на жаль,  немає навіть і одного долара.  І в доповіді Організації Об'єднаних  Націй  щодо  України записано межу бідності в розмірі 90 гривень.

     Тепер кілька слів про глобалізацію. Глобалізація створює нову ситуацію.  Збільшення обсягів торгівлі,  нові технології зростання іноземних інвестицій та розширення обміну інформацією приводить до економічного зростання та прогресу людства. Однак усе це допомагає розвинутим країнам більше,  ніж країнам,  що розвиваються. Останні стикаються  з  серйозними  проблемами  при  виконанні  міжнародних торгових  угод.  Необхідно  забезпечити  більш широке використання можливостей і переваг глобалізації та поваги права на розвиток.  У цьому  Світова  Організація  Торгівлі повинна сприяти забезпеченню вільної і чесної торгівлі,  яка б приводила  до  довгострокових  і сталих переваг.

     У документі  в  розділі  "Парламентський  вимір  міжнародного співробітництва" також записано,  що для досягнення нашої мети  ми плануємо  розглянути  в  наших  парламентах питання,  як найкращим чином  використати  парламентські  процедури,  щоб  парламент   за активної  підтримки  всіх  партій та членів парламенту міг зробити відповідний внесок в урядові переговори на міжнародному рівні.

     Таким чином,  у  декларації  пропонується  підвищити   статус Міжпарламентського  Союзу  -  унікального  інструмента міжнародної співпраці, засобу передачі позиції парламенту міжурядовій системі. Цей  статус  має  повною мірою відповідати конституційному статусу парламентів та завданням Міжпарламентського Союзу  як  всесвітньої парламентської організації.

     Ми єдині  у визначенні наявності дефіциту демократії в рамках Організації Об'єднаних Націй на міжурядовому рівні і  в  сучасному світі взагалі.  Певною мірою ми пересвідчилися в цьому на власному досвіді.  І якщо завдання ООН - це інтерпретація турбот і прагнень народів,   а   межа   міжнародних  домовленостей  -  віднаходження ефективних  шляхів   до   вирішення   проблем,   що   відповідають національним  реальностям,  то  парламент,  як  інституція,  що за законом репрезентує суспільство в цілому,  безумовно,  мусить мати більш впливовий голос у системі міжнародного співробітництва.

     Міжпарламентський Союз  вважає  своїм першочерговим завданням захист  парламентаризму  як  на  національному  рівні,  так  і   в цивілізаційному   вимірі.   Саме   розвиток  парламентаризму  і  є запорукою сталої,  впевненої  ходи  народів  шляхом  демократії  і прогресу.

     Погоджуючись з   цим,   ми  додаємо  свій  голос  до  голосів парламентів світу і сподіваємося,  що Верховна Рада України  займе чинне  місце  в сім'ї парламентів світу і,  зокрема,  в діяльності Міжпарламентського Союзу.

     Комітет на своєму засіданні розглянув  лист  президента  Ради Міжпарламентського Союзу пані Хептулли щодо Декларації Конференції голів національних парламентів,  яка відбулася 1 вересня 2000 року напередодні  самміту  тисячоліття в штабквартирі ООН у Нью-Йорку і ухвалив внести текст названої декларації на розгляд для схвалення.

     Просимо підтримати рішення  комітету  і  прийняти  відповідну постанову  з цього питання.  Хотів би також підкреслити,  що є два проекти постанови:  проект,  який пропонує комітет, і проект, який пропонують  депутати  Іван Михайлович Мусієнко та Гуренко.  Обидва проекти, на наш погляд, заслуговують на схвалення.

     Дякую за увагу.

     ГОЛОВА. Чи будуть запитання? Запишіться, будь ласка.

     Висвітіть, будь ласка.

     Олександр Мороз. За ним - Іван Чиж.

     МОРОЗ О.О.,  член Комітету Верховної Ради  України  з  питань аграрної  політики  та  земельних  відносин  (виборчий  округ  92, Київська область). Шановний Ігоре Івановичу, я уважно прочитав цей документ.  Він, справді, цікавий і корисний. Його треба, очевидно, ратифікувати нашою Верховною Радою. Але, як ви думаєте, от якби на цій  останній  нараді  прозвучала  така  тема,  що в Україні якісь зарубіжні спецслужби розіграли такий складний сценарій,  наслідком якого  стало  вбивство  журналіста,  щоб  потім ніби звинуватити в цьому Президента,  а потім виявилося через вісім  місяців,  що  це звичайний   кримінал,   що   нібито  кримінал  тут  у  зв'язках  з Президентом,  що ближче до суті,  то як би  відреагували  учасники цієї наради на таку історію,  яка є ганьбою для України, очевидно, без усякого сумніву?

     ОСТАШ І.І. Дякую за запитання, Олександре Олександровичу. Я у своєму   виступі   наголосив,   що  один  із  головних  принципів, відображений у декларації,  є саме повага людської гідності. І, на жаль,  у  справі,  про яку ви говорите,  останнім часом (протягом, практично,  майже півроку) ми пересвідчилися, що в Україні це дуже серйозна  проблема,  проблема навіть щодо поваги до парламентарів, тому що тут з цієї трибуни ми не раз чули, м'яко кажучи, неправду. І  все  це,  на  жаль,  сходило з рук цим високим посадовцям,  які говорили цю неправду з цієї високої трибуни.

     Єдине, що тішить  у  цьому  випадку,  що  парламент  України, справді,  виявився  на  висоті  і  проголосував за відставку таких посадових осіб.  І ви знаєте,  що двоє  з  них  уже  не  працюють, залишився ще один Генеральний прокурор.

     Я думаю,  що це засвідчило про те,  що ми маємо парламентську демократію в Україні. І ми повинні її, дійсно, берегти.

     Тому я цілком підтримую вашу думку.  Справді, в цьому випадку ми  бачили  вияв  серйозної  неповаги  до людської гідності,  вияв неповаги до журналіста,  якого було вбито, вияв неповаги до цілого журналістського  корпусу,  до  цього  журналістського цеху,  який, очевидно, має солідаризуватися із своїм колегою, якого було вбито.

     І єдине,  про що я  хотів  би  на  завершення  сказати:  наша національна  делегація  у  Парламентській  Асамблеї  ОБСЄ висунула Георгія Гонгадзе  на  здобуття  премії  ОБСЄ  за  журналістику  та демократію. І Георгій Гонгадзе удостоєний цієї високої міжнародної премії.

     ГОЛОВА. Іван Чиж. За ним - Полюхович.

     ЧИЖ І.С.,  член Комітету  Верховної  Ради  України  з  питань свободи  слова  та  інформації  (виборчий  округ 190,  Хмельницька область).  Дякую. Всеукраїнське об'єднання лівих "Справедливість". Шановний   Ігоре   Івановичу,  ну,  безумовно,  я  підтримую  таку постановку питання.  І  мені  більше  імпонує  проект  Мусієнка  - Гуренка.  Але  ви  самі  сказали,  що  між  ними немає принципової різниці. Я буду підтримувати.

     Але є питання.  Міжпарламентський Союз - це  добра  річ,  він давня демократична міжпарламентська інституція. Але чи не здається вам,  що,  приєднуючись до декларацій,  ми повинні бачити,  що є у світі кілька країн,  а конкретно навіть одна країна, які домінують достатньо  серйозно,  займають  домінуючу  позицію  і   управляють світом? І от такі демократичні інституції - ніби тло для того, щоб показати,  як  усе  добре  у  світі,  а  маніпулюють   свідомістю, спрямовують  політику  відомі  країни,  ну,  конкретно - Сполучені Штати Америки,  скажімо. І виходить так, що подвійне, потрійне дно в такій політиці.

     Сьогодні 10-15  країн  у  світі  більш-менш нормально живуть. "Сімка" живе добре.  А там же ж, в Міжпарламентській Асамблеї, 140 країн.  Усі  інші  бідують,  за межею бідності,  а Україна випадає навіть із цього кола.  Чи не здається вам,  що нам, підтримуючи цю декларацію, треба займати особливу, свою позицію і таких країн, як ми,  ставати своєрідним центром  проведення  політики  на  користь країн, які розвиваються, з достатнім рівнем бідності, на жаль?

     Дякую.

     ОСТАШ І.І.  Дякую за запитання, пане Чиж. Я хотів би сказати, що  це   справді   дуже   впливова   і   поважна   організація   - Міжпарламентський Союз. До речі, дев'ять членів Міжпарламентського Союзу в його історії були удостоєні Нобелівської премії.  Це  дуже серйозний показник.

     Разом із  тим  свого часу навіть розглядалося питання про те, щоб Міжпарламентський Союз став своєрідною асамблеєю Ліги Націй, а зараз  стоїть  питання,  щоб  Міжпарламентський  Союз був реальною асамблеєю ООН.

     Щодо другої частини вашого запитання,  то справді, я хотів би сказати,  що існують проблеми і всередині ООН.  Я про це говорив у своєму виступі. До речі, в останньому засіданні Міжпарламентського Союзу,  яке відбулося на Кубі, делегація Сполучених Штатів Америки не брала участі.  І це одна з тих країн,  яка не сплатила членські внески до Міжпарламентського Союзу. І ви знаєте, що зараз у рамках Конгресу  відбуваються  серйозні  дебати   взагалі   щодо   сплати членських  внесків  до  ООН  у зв'язку із тим,  що Сполучені Штати Америки не було обрано до Комісії з прав людини.

     Я думаю,  що це також і  проблема  співвідношення  великих  і малих держав.  На моє глибоке переконання кожна держава незалежноі від розміру має мати один голос,  тобто  є  рівновідповідальна  за світову  безпеку.  І  саме  через  це  і точаться дискусії навколо реорганізації Ради Безпеки ООН,  тому  що  ми  бачимо,  що  це  є, дійсно,  своєрідний клуб,  до складу якого входять п'ять постійних членів,  які мають найбільш впливовий голос,  далі ми маємо  групу тимчасових  членів,  а решта,  очевидно,  досить обмежені у своєму впливі на прийняття рішень.

     Тому я думаю,  що це питання -  питання  реформи  Організації Об'єднаних   Націй  і  Ради  Безпеки  також  є  на  сьогодні  дуже актуальним.

     ГОЛОВА. Іван  Полюхович.  За  ним  -  депутат  Беспалий.  Уже оголосив, Борис Якович знову буде мене лаяти.

     ПОЛЮХОВИЧ І.П.,  голова  підкомітету  Комітету Верховної Ради України з  питань  екологічної  політики,  природокористування  та ліквідації  наслідків  Чорнобильської  катастрофи  (виборчий округ 155,  Рівненська область).  Український рух.  Ігорю  Івановичу,  я розумію,  що  ми  приєднаємося  до цієї декларації.  Вона логічна, розумна,  це престижно для України і це  вигідно,  оскільки  ми  є парламент, і бути в Міжпарламентському Союзі для нас потрібно.

     Але я  трошки  не зрозумів одну річ,  Ігорю Івановичу,  як ми будемо голосувати  ці  два  проекти?  Ви  сказали,  що  їх  обидва доцільно підтримати - і 7063,  і 7063-1.  То що, ми маємо сьогодні обговорювати ці проекти постанови,  а потім ви в комітеті  зробите один,  чи,  можливо, в сесійній залі визначитися по якомусь одному проекту постанови у наступний четвер?

     Дякую.

     ОСТАШ І.І.  Дякую за запитання,  пане Полюхович.  Дійсно, два проекти постанови містять у собі два однакові пункти: тобто перший і другий - в одному проекті і перший і четвертий -  в  другому.  У проекті  Мусієнка  і  Гуренка додано два пункти:  у другому пункті записано,  що комітетам Верховної Ради  пропонується  внести  свої пропозиції   щодо   зміцнення   парламентаризму  і  парламентських процедур,   в   третьому   пункті   пропонується   звернутися   до Міністерства  закордонних  справ  із  тим,  щоб  вони  подали свої пропозиції щодо можливого плану заходів.

     Що стосується третього пункту (про звернення до  Міністерства закордонних  справ),  то  мені  здається,  що він,  можливо,  дещо неточний,  бо,  дійсно,  питання зміцнення парламентаризму - це, в першу чергу, завдання Верховної Ради України.

     Що стосується  другого  пункту  про  комітети  Верховної Ради України, я думаю, що цей пункт можна підтримати.

     Так чи інакше я пропонував би,  щоб  ми  прийняли  за  основу проект,  який проголосований у комітеті,  тобто два його пункти, а потім ще проголосували,  скажімо, внесення до остаточного варіанта ще двох пунктів, які теж комітет, у принципі, підтримує.

     ГОЛОВА. Останнє запитання - Борис Беспалий.

     БЕСПАЛИЙ Б.Я.,  член Комітету Верховної Ради України з питань правової  політики  (багатомандатний  загальнодержавний   виборчий округ,  НДП).  "Реформи-Конгрес".  Ігоре Івановичу,  ви так цікаво розповідали  про  світовий  досвід  парламентаризму,  але  є  таке питання:  чи  відомі вам такі парламенти у світі,  де б парламенти створювали спеціальні слідчі комісії,  а якісь органи  влади,  ну, там,  адміністрація  президента  чи  призначені  ним  губернатори, перешкоджали роботі парламентських слідчих комісій?  Це  перше.  І друге. Щоб керівництво Верховної Ради перешкоджало звіту створеної цим самим парламентом парламентської комісії? Може є такі приклади у світі?

     Дякую.

     ОСТАШ І.І.  Дякую за запитання. Я думаю, що питання, яке вами поставлено,  лежить у площині розширення  повноважень  парламентів світу  і,  звичайно,  парламенту України.  Я думаю,  що з часом ми все-таки  будемо  рухатися  саме  цим  напрямом,  надаючи   більше повноважень парламентам.

     Щодо світового  досвіду,  то  я  думаю,  що в більшості країн світу  справді  існує  досить  струнка   система   взаємодії   між парламентом і урядами.  І це,  як правило, одне дуже потужне тіло, яке важко розбити на дві частини,  тому що  воно  однаковою  мірою відповідає за життя виборців у кожній державі.

     Але ми  дійсно  повинні  вивчати світовий досвід.  Ми недавно були в Німеччині,  і я звернув увагу на  дуже  цікаву  деталь.  За німецькою конституцією прем'єр-міністр,  чи канцлер, призначається на чотири роки фактично,  але якщо є  бажання,  скажімо,  зняти  з посади канцлера,  чи прем'єрміністра, то тоді обов'язково спочатку має бути названа кандидатура нового прем'єрміністра,  чи канцлера, і має бути створена нова парламентська більшість. Лише після цього можна  ставити  питання  про   недовіру   уряду   чи   про   зміну прем'єр-міністра.

     На жаль,  якщо  б  ми  використали німецький досвід,  ми б не отримали  зараз  такої  ситуації  в  Україні,  коли  ми  практично потрапляємо  в  нову  фазу  чи  новий  цикл  "прем'єріади"  і дуже серйозно б'ємо і  по  міжнародному  авторитету  України  (особливо цього не розуміють європейські країни),  і,  звичайно, ми б'ємо по рівню  життя  наших  громадян,  які  в  першу   чергу   відчувають нестабільність у системі державної влади.

     Дякую за увагу.

     ГОЛОВА. Дякую,  Ігоре Івановичу. Ми два регламенти вичерпали. Ви бачите,  що тут два проекти постанови.  Тому по другому проекту слово надається народному депутату Івану Мусієнку. Візьміть другий проект 7063-1.

     МУСІЄНКО І.М.,  заступник  голови  Комітету  Верховної   Ради України  у  закордонних справах (багатомандатний загальнодержавний виборчий округ,  виборчий  блок  СПУ  та  СелПУ).  Шановний  Іване Степановичу!  Шановні  колеги!  Чому  ми із Станіславом Івановичем Гуренком пропонуємо розглянути іще один варіант проекту  Постанови про    Декларацію   конференції   головуючих   осіб   національних парламентів? Це зумовлено тим, що, на наш погляд, той проект, який тільки  що доповідав шановний Ігор Іванович Осташ,  дещо полегшено підходить  до  надзвичайно  важливого   документа.   Власне,   він обмежується чим? Тим, що в пункті першому ми його просто схвалюємо і другим пунктом інформуємо керівництво МПС про те, що ми документ схвалили.

     Ми виходимо   з  того,  що  й  політик,  і  політика  взагалі розпочинається там,  де є усвідомлення  чи  принаймні  бачення,  а потім   усвідомлення   тенденцій,   проблем,  основних  перспектив світового розвитку і при цьому розуміння місця своєї країни, своєї держави,  свого народу в цьому процесі.  Ми виходили з того, що ця декларація  -  справді  унікальний  історичний  документ.  І  його унікальність і історичне значення не лише в тому,  що це вперше за більш  ніж  сторічну  історію  МПС  зібрався  на  такому  рівні  в штаб-квартирі  ООН,  а  й у тому,  що вперше зафіксовані на такому рівні за  участю  представників  усіх  парламентів  світу  ключові проблеми світового розвитку.

     І такими  ключовими  проблемами,  з  точки зору парламентарів світу,  є,  насамперед,  проблеми прав людини в усіх її вимірах  - політичному,  гуманітарному,  соціальному, гендерному. Це проблема розвитку парламентаризму  як  того  ключового  напряму,  який  дає можливість  вирішувати  ці  проблеми.  Цікаве й формулювання,  яке вперше з'являється саме в цій декларації - це  розуміння  місця  і ролі  парламентів  як державних органів,  які втілюють суверенітет народу і дають можливість йому брати участь у розгляді і вирішенні всіх політичних процесів,  у тому числі й міжнародних. Тут уперше, можливо,  на такому рівні як  ніколи  гостро  фіксуються  проблеми соціальної   нерівності,   безробіття,   суперечливість   проблеми глобалізації,  вперше на такому  рівні  зазначається,  що  процеси глобалізації на сьогодні дають переваги розвинутим країнам.

     І, нарешті,   проблема  парламентського  виміру  міжнародного співробітництва.  Ви знаєте, тут є один цікавий момент, на якому я хотів  би  зупинитися,  оскільки,  на  щастя,  є  час.  Десь  ще в 1995-1996 році,  можливо чи не вперше,  український парламент один із   багатьох   європейських  парламентів  увійшов  з  пропозицією провести міжнародну конференцію по проблемі  "Архітектура  безпеки Європи   двадцять   першого   століття  -  парламентський  вимір". Олександр Олександрович Мороз був  тоді  Головою  Верховної  Ради. Було проведено десятки зустрічей із провідними політиками Європи - з головами урядів,  парламентів,  держав.  Усі підтримали цю ідею, усі  розуміли  її  актуальність  і її значення.  Ми не отримали ні розуміння, ні підтримки тільки з боку нашої виконавчої влади, або, інакше кажучи,  отримали дуже своєрідну підтримку,  яка звелася до того,  що було все зроблено для того,  щоб торпедувати  проведення такої конференції.

     Спочатку посилалися на те, що в нас немає місця для того, щоб провести таку конференцію за  участю  голів  парламентів,  урядів, держав в Україні.  Коли ми переконали в тому,  що у Верховній Раді можна  провести,  нам  сказали  тоді,  що  взагалі  це  не  справа парламенту.

     Переконали. Домовилися з керівництвом Парламентської Асамблеї Ради  Європи,  зокрема  Лені  Фішер,  яка  тоді  була  президентом Парламентської  Асамблеї Ради Європи,  включили в перелік заходів, присвячених 50-річчю Ради Європи.

     Але потім найшли ще один аргумент:  як же  це  так,  це  якщо Верховна Рада проведе,  то це буде авторитет Верховної Ради, а тим більше тут Мороз і таке інше.  Поїхав  перший  заступник  міністра закордонних  справ  і  таки  переконав,  що  не  можна проводити в Україні цю конференцію, бо ми до неї не готові.

     Я думаю, що сьогодні, маючи Декларацію Конференції головуючих осіб   парламентів   світу,  де  чітко  і  однозначно  зафіксована необхідність   посилення   парламентського   виміру   міжнародного співробітництва,  який розуміється як такий,  що передбачає участь парламентів і у виробленні,  і  у  здійсненні,  і  у  контролі  за здійсненням урядами цієї міжнародної політики,  ми таки і в себе в Україні цей  парламентський  вимір  Верховної  Ради  -  парламенту України будемо здійснювати.

     Але для  того  щоб  усе  це  робити і все це здійснювати,  ми вважали,  що не можна обмежитися  оцим  "злополучным  одобрямсом". Треба  розробити розгорнутий план реалізації положень,  висновків, ідей декларації на рівні нашого парламенту. Тим більше, що в самій же  декларації,  якщо ми її уважно прочитаємо,  заключне положення звучить таким чином  (я  його  зачитую,  з  вашого  дозволу):  "Ми вирішили  передати  цей документ нашим парламентам та закликати їх зробити  все  можливе  для  того,  щоб  гарантувати  практичне  та ефективне здійснення заходів у відповідності з цим документом".

     Отже, якщо   ми  навіть  просто  схвалюємо  документ,  то  це значить,  що ми беремо до уваги  всі  його  положення  включно  із заключним,  де йдеться про те, що ми маємо реалізовувати положення та ідеї цього документа. Яким чином це можна зробити?

     Ми пропонуємо,  аби  всі  комітети  Верховної  Ради,   уважно проаналізувавши  цю  декларацію,  внесли свої пропозиції до такого широкого плану заходів,  які потім  зведе  Комітет  у  закордонних справах разом із виконавчим комітетом нашої національної делегації в Міжпарламентському Союзі і внесе на розгляд Верховної Ради. Чому всі  комітети?  Ми  із Станіславом Івановичем думали спочатку так: давайте обмежимося Комітетом з питань правової політики, Комітетом у  закордонних справах.  А потім дійшли висновку,  що не можна так робити,  тому що в декларації  є  проблеми,  які  стосуються  всіх комітетів.  Тут  і  проблема прав людини,  і проблема довкілля,  і проблема глобалізації, я навіть зачитаю тільки ще один малесенький нюанс.   Коли   йдеться,   зокрема,   про  проблеми,  пов'язані  з розвинутими країнами і країнами, що розвиваються, коли йдеться про світові фінансові інституції, про ці кредити, борги й так далі, то йдеться про те,  що,  з одного боку, розвинуті країни мають давати ці  борги  на  зовсім  інших засадах,  ніж сьогодні робиться.  А з другого  боку,  країни-боржники  мають  ввести  прозорий  механізм контролю  з  метою  гарантування  того,  що економічний ефект буде спрямований на соціальноекономічний розвиток народів.  Отже, тут і для економічного комітету,  і для Комітету з питань фінансів і так далі є предмет для розгляду і внесення пропозицій.

     І, нарешті,  остання позиція: чому ми звертаємося з проханням внести  свої пропозиції,  своє бачення до Міністерства закордонних справ.  Та абсолютно очевидно.  Так,  у декларації говориться,  що парламентський вимір - це, насамперед, та проблема, вирішення якої має  забезпечуватися  самими   парламентами   перш   за   все   на національному  рівні.  Але  яким чином?  Впливом на політику своїх країн у питаннях, які вирішує Організація Об'єднаних Націй та інші міжнародні  форуми.  Не  можна тут обійтися без консультацій,  без порад,  без бачення Міністерства закордонних справ.  Бо  саме  цим займається   Міністерство  закордонних  справ.  І  саме  разом  із Міністерством закордонних справ ми маємо визначити оті пріоритетні і  ключові  проблеми,  у  вирішенні яких має брати участь Верховна Рада України.  Більше того,  ми маємо все це використати для того, щоб Україна, врештірешт, ставала суб'єктом міжнародного процесу, а не просто об'єктом чи навіть  якимось  там  фактором,  який  можна враховувати  чи  не враховувати.  Україна як незалежна,  суверенна держава має бути суб'єктом міжнародного процесу і в європейському, і в світовому вимірі.  І формулювання цих речей треба робити разом із Міністерством закордонних справ.

     От, власне,  основні аргументи і  основні  ідеї,  з  яких  ми виходили,  вносячи наш проект розгорнутої Постанови про Декларацію Конференції  головуючих  осіб  парламентів,  яка   відбулася,   на превеликий жаль, більш ніж півроку тому.

     Дякую за увагу. Готовий відповісти на запитання.

     ГОЛОВА. Іване  Михайловичу,  у  мене  перше  запитання (Шум у залі).

     Зараз запишетеся. Запишіться. Ні, ні, Олександре Сергійовичу! Я ще раз кажу: запишіться.

     Іване Михайловичу,  маємо  два  проекти постанови.  От як нам вчинити, на вашу думку?

     Олександре Сергійовичу, це щось уже не схоже на вас!

     МУСІЄНКО І.М.  Іване Степановичу,  я б дуже просто вийшов  із цієї колізії.  Є проект постанови,  в якій є,  власне, один пункт: "Схвалити".

     Є проект постанови, в якій, крім "схвалити", є ряд змістовних пропозицій.   Отже,   ми  беремо  другу  постанову,  в  якій  є  й "схвалити",  але,  крім цього,  передбачено  ще  розгорнутий  план роботи для Верховної Ради, для комітетів. Та й усі речі.

     ГОЛОВА. Є запитання? Є. Запишіться, будь ласка.

     Висвітіть. Павло Мовчан. За ним - депутат Журавський.

     МОВЧАН П.М.,  перший заступник голови Комітету Верховної Ради України у закордонних  справах  (виборчий  округ  152,  Рівненська область).  Шановний  Іване  Михайловичу,  зрозуміла річ,  що сумне становище,  в  якому  перебуває  сьогодні  Україна   у   світовому контексті.  І воно погіршується,  на превеликий жаль. Здавалося б, усі інші пострадянські держави з року в рік підносять свій  імідж. І  я  не  бачу  перспективи.  Чи  ми  можемо порятувати за рахунок якихось законодавчих актів,  якщо не зміняться самі підходи,  сама ідеологія   в   державі,   якщо   ми  будемо  грати,  нарешті,  за європейськими  правилами?  Ми  хочемо  створити  державу,  вже  її створили  -  не  ми,  її створили інші,  де гра тільки за власними правилами.  І,  перебуваючи в  центрі  Європи,  ми  хочемо  нібито правовим шляхом заличкувати,  тобто зробити такий вигляд, що в нас усе  нормально,  ми  демократична,  ми  європейська   держава.   А насправді  що  треба  докорінно  змінити  для того,  щоб дійсно ми вписувалися в цей контекст?

     Дякую.

     МУСІЄНКО І.М. Я дуже дякую вам, Павле Михайловичу, за ключове питання, якщо хочете.

     Можливо, не всі погодяться,  але,  дійсно, проблема полягає в тому,  що в нас сьогодні дуже часто діяльність наших представництв і за кордоном, і тут в Україні зводиться до того, щоб показати, що в нас усе гаразд.  Ну от, скажімо, ми іноді на рівні дипломатичних представництв  опікуємося  тим,  як  би  скоріше там добути проект резолюції Європарламенту,  що вони там про нас збираються говорити і потім всі сили кинути тут для того,  щоб переконати: ні, нас усе в порядку,  у нас демократія квітне,  у нас розвиток,  у  нас  усе нормально.

     Так от я думаю,  що вихід не в тому,  щоб показати,  що в нас усе квітне, а вихід у тому, щоб вирішувати ці проблеми, щоб дійсно розвивати  цю демократію,  щоб розвивати економіку.  А для цього є єдиний вихід,  і ви його,  Павле Михайловичу, добре знаєте - треба міняти  систему,  міняти  організацію  влади.  І врешті-решт треба добиватися  того,  щоб  парламент   був   парламентом,   щоб   був парламентаризм   в  Україні,  а  не  перетворення  його  в  якийсь кишеньковий орган.

     ГОЛОВА. Віталій Журавський. За ним - Олена Мазур.

     ЖУРАВСЬКИЙ В.С.,  перший заступник голови Комітету  Верховної Ради України з питань культури і духовності (виборчий округ

 68, Житомирська область).  Шановний доповідачу!  Я щось  не  можу нічого зрозуміти.  Те,  що ви говорите,  справді, цікаво. І воно в принципі по основних параметрах  не  розходиться  з  тим,  про  що говорив Ігор Осташ. Але, наскільки мені відомо, профільний комітет прийняв за основу і рекомендував прийняти проект постанови, з яким виступив Осташ. Якщо у вас спільні документи і різниці немає, який сенс розглядати їх по десять хвилин окремо і голосувати окремо? Це означає, що жодна із постанов не буде прийнята.

     Дякую.

     МУСІЄНКО І.М.  Я вас зрозумів.  Я ще раз повторюю:  різниця в документах полягає  в  тому,  що  документ,  який  доповідав  Ігор Іванович,  зводиться  до  однієї  позиції  -  схвалити  Декларацію Конференції головуючих осіб.

     А ми з Гуренком пропонуємо не просто схвалити  декларацію,  а на  підставі  уважного  прочитання  цієї декларації розробити план діяльності Верховної Ради,  який буде  спрямований  на  реалізацію положень цієї декларації згідно з вимогами самої декларації.

     І, врешті-решт, ми з вами тут люди: сьогодні ми є,  завтра нас не буде.  Але якщо ми започаткуємо таку роботу,  то  це  вже  буде започаткування певної традиції,  певної послідовності, певної наступності і для тих, хто прийде після нас. Колись же треба розпочинати цю роботу.

     І друге  (он  Ігор  Іванович  якраз  піднімає руку,  прагнучи сказати те,  що я вам зараз скажу).  Комітет  розглянув  і  перший проект постанови, і другий, і схвалив обидва. І тут немає колізії. Просто проект постанови,  з яким входив Ігор Іванович, розглядався в лютому,  і він десь у нас ходив дуже довго,  невідомо чому і як. Ми внесли свою пропозицію -  проект  постанови  -  трохи  пізніше. Комітет  його  розглянув  минулого вівторка і також схвалив.  Тому немає тут ніяких колізій.

     ГОЛОВА. Олена Мазур. Будь ласка.

     МАЗУР О.А., секретар Комітету Верховної Ради України з питань промислової    політики    і    підприємництва    (багатомандатний загальнодержавний виборчий округ, ПСПУ). Спасибо. Я прошу передать слово Александру Морозу.

     ГОЛОВА. Увімкніть мікрофон Олександра Мороза.

     МОРОЗ О.О.  Шановний  Іване  Михайловичу!  Шановні  депутати! Шановний Іване Степановичу!  Іване Михайловичу, ви добре знаєте (і я  вдячний  вам  за  те,  що  ви згадали про це) всю колізію,  яка виникла  з   Міжнародною   конференцією   з   питань   безпеки   і співробітництва в Європі. Це ганебна сторінка в історії України, в її зовнішньо-політичній діяльності, коли виконавча влада на чолі з Президентом  зламала  можливість  (можливо,  унікальну можливість) проведення такої конференції саме в Україні із  стратегічного  для всього  світу питання!  Ми мали на те підстави.  Тоді ми тільки що відмовилися від ядерної зброї,  до нас із симпатією ставилися інші держави,  але  тупа,  примітивна  хуторянська  політика виконавчої влади призвела до такої ганьби.

     Скажіть мені,  яким чином, ви вважаєте, зараз можна відновити оцей процес? Зрозуміло, що Україна ніякої вже ролі в тому грати не буде, бо ініціативу втрачено. Але чи можна відновити цей процес?

     МУСІЄНКО І.М.  Я   дякую,   Олександре   Олександровичу,   за запитання,  бо  воно якраз дає мені можливість дещо конкретизувати деякі міркування.  Звичайно,  ми уже не можемо повернутися до  тої глобальної  і  надзвичайно актуальної проблеми,  яку ми порушували 1995-1996 року.  Але коли я звертаюся в одному з  пунктів  проекту постанови  до  комітетів,  то  маю  на  увазі,  що  ми передбачимо входження з певними ідеями,  з  певними  пропозиціями  хоча  б  на регіональному   рівні.  Українська  делегація  працює  сьогодні  в Парламентській Асамблеї  Чорноморського  співробітництва,  в  Раді Європи,  в  Європарламенті,  в МПС.  Скажімо,  ми могли б порушити проблему  боргів  перед  міжнародними  фінансовими   інституціями, проблему  їх  ефективного використання,  проблему взагалі відносин країн-боржників і тих,  хто їх кредитує. Це не є тільки українська проблема.  Чому  б  ми  не могли ініціювати,  скажімо,  проведення однієї з  таких  конференцій  не  на  світовому,  а  принаймні  на регіональному рівні?

     Чи, скажімо,  проблема  переходу  від,  як  ми  тепер кажемо, системи командноадміністративної чи тоталітарної до демократичного устрою?  Це проблема, яка мало цікавить Америку, ФРН чи якусь іншу країну.  Але є ряд  країн,  для  яких  це  надзвичайно  важлива  і актуальна  проблема,  і  тут  можна  було  б провести конференцію. Україна могла б виступити ініціатором.  Все має  робитися  хоча  б маленькими кроками,  щоб ми перетворювалися із об'єкта, із фактора міжнародної політики все-таки на суб'єкт  політики.  І  тут  можна використати можливості, які дає ця декларація.

     ГОЛОВА. Дякую,  Іване Михайловичу.  Ви використали час. Дякую вам за підготовку.  Я так зрозумів,  що  ми  можемо  спокійно  два проекти обговорити і зробити один. Вам заключне буде надано, Ігоре Івановичу.  Ще обговорення відбудеться.  Ні,  ні, зачекайте. Після обговорення, так...

     Переходимо до  обговорення.  Олена  Мазур наполягає на слові? Слово надається  народному  депутату  Олені  Мазур.  За  нею  буде виступати депутат Журавський.

     МАЗУР О.А.  Луганская  область.  Спасибо.  Я  хочу  начать  с реплики в адрес господина Осташа.  Он посетовал  по  поводу  якобы нелегитимного   отстранения   Ющенко   от   руководства  Кабинетом Министров.  Хочу  сказать,  что  все   было   сделано   достаточно корректно,  в  отличие  от  переворота в феврале 2000 года и смены Регламента,  который вы сделали.  Вот там, действительно, было все некорректно,  грубо и с нарушением законодательства Украины.  А по поводу отставки Ющенко все прошло в рамках закона.

     А тепер стосовно Декларації  Конференції  голів  національних парламентів,  прийнятої  в  Нью-Йорку  1 вересня 2000 року.  Здесь очень красиво написано,  что руководители парламентов,  парламенты должны  действовать  в  соответствии  с  принципами международного права,  а  особенно,  когда  речь  идет  о  правах  человека  и  о международном  гуманитарном  праве.  Как у нас сегодня соблюдаются права человека и международного гуманитарного права (в том числе и по поводу того, что я сказала), можете сделать выводы. Кроме того, тут  написано,  что  парламенты  должны   непосредственно   блюсти экологическую   безопасность   страны,   бороться  за  уничтожение химического и биологического оружия.  Хочу сказать то,  что я  уже говорила:  Верховный  Совет  принял  преступный Закон "про охорону атмосферного повітря",  которым отменил биоконтроль.  Это  -  тоже нарушение.  Наша,  так сказать, держава не является соответственно сторонником этой декларации в реальном плане.

     Тут много  говорится  "про   сталий   економічний   розвиток, соціальний розвиток" и так далее.  И очень положительные отзывы по поводу глобализации.  Что такое глобализация,  уже всем  известно. Вспомните  1  мая,  а  также  те  события,  многотысячные митинги, которые происходили в Соединенных Штатах, в том числе в НьюЙорке и в  других городах Соединенных Штатов.  Действительно прогрессивное человечество выступает  против  глобализации.  Мы  почему-то,  как всегда, поддерживаем то, что наносит ущерб нашей стране.

     Здесь говорится, что глобализация "призводить до економічного зростання та  прогресу  людства".  Про  яке  зростання  і  прогрес людства   можна   казати,  коли  населення  України  за  10  років скоротилося  на  9  мільйонів?"  Что  касается  Украины,  то   это полностью    не    соответствует    действительности.   В   стране осуществляется полный геноцид!  Если кто-то мне  приведет  пример, что  где-то  были  вложены  инвестиции,  где-то  внедрены  высокие технологии,  в Украине,  я заберу свои слова обратно.  Мы потеряли даже  то,  что имели в тех отраслях,  где были мы "впереди планеты всей".  Поэтому  в  данном  случае  положение  в   Украине   этому требованию не соответствует.

     И последнее.  Здесь  также  много  говорится о том,  что надо реформировать Организацию Обединенных Наций,  а также о том,  что мы  должны "поважати демократію та виявляти повагу до всіх країн - членів ООН".  Украина является членом ООН с 1948  года,  это  всем известно,  однако здесь тоже проявляется дискриминация. В Кабинете Министров Украины,  в Администрации Президента находятся  немецкая консультативная     экономическая     группа     и    американская консультативная  экономическая   группа,   которые   разрабатывают стратегию  экономического,  финансового  и  политического развития Украины,  в результате которой,  по их данным,  население  Украины через 50 лет будет составлять 29 миллионов,  в результате которой, по данным Мирового банка,  население Украины сегодня  живет  на  1 доллар  в день (даже меньше,  поскольку если 1 доллар в день,  это когда средняя заработная плата и пенсия составляет 165 гривень,  а у нас,  мы знаем,  107 гривень, а есть и меньше). То есть, судя по тем реформам,  которые у нас осуществляются, положение у нас опять не соответствует этим требованиям.

     Мне бы   хотелось  предложить,  чтобы  такие  консультативные группы от Украины работали в Кабинете Министров Штатов и Германии, чтобы  мы тоже создали им такую стратегию экономического развития, в результате которой у них население сократилось бы в два  раза  и они стали жить на 1 доллар в день.

     ГОЛОВА. Дякую.

     МАЗУР О.А.   Поэтому   нельзя  поддерживать  эту  декларацию. Украина абсолютно не соответствует требованиям этой декларации.

     ГОЛОВА. Слово   надається    народному    депутату    Віталію Журавському. За ним буде виступати депутат Єльяшкевич.

     ЖУРАВСЬКИЙ В.С.  Шановний Іване Степановичу!  Шановні колеги! Ця декларація,  як політичний документ,  ще раз підкреслює  відомі демократичні   принципи,   але   вже   з   акцентом  на  підтримку парламентами світу процесів дотримання та  поваги  до  зобов'язань держав згідно зі статутом ООН.

     Зокрема, Україна  як  держава,  що  перебуває  на перехідному етапі (про це говорили два доповідачі),  економічно зацікавлена  в декларуванні   такого  принципу,  як  призупинення  скорочення  та початок  зростання  офіційної   допомоги   міжнародної   спільноти державам,  що цього потребують, на засадах суверенної рівності між країнами.

     Особливої уваги  заслуговує  питання   щодо   нового   виміру міжнародного  міжпарламентського співробітництва та парламентської дипломатії.  Тому згадану декларацію можна вважати точкою  відліку для    поширення    міжпарламентських    стосунків    і   розвитку співробітництва   у   різноманітних   галузях   із   застосуванням відповідних  механізмів,  методів,  спільних міжнародних програм і проектів.

     На розвиток  засад,  що   декларуються   в   цьому   проекті, пропонуємо   відповідним   інституціям   Верховної   Ради  України розробити,  щоб у подальшому законодавчо закріпити і деталізувати, механізми забезпечення впровадження парламентського виміру на всіх

- національному, регіональному, міжнародному - рівнях міжнародного співробітництва.  Інакше  цей  документ  юридично  залишиться лише декларацією про не визначені в часі наміри.

     І останнє.  Пропозиція  така:  треба  два  проекти   постанов об'єднати в один і дружно за це проголосувати,  бо, власне кажучи, обидва проекти спрямовані на схвалення запропонованої декларації.

     Дякую за увагу.

     ГОЛОВА. Слово   надається   народному   депутату   Олександру Єльяшкевичу. За ним буде виступати Іван Чиж.

     ЄЛЬЯШКЕВИЧ О.С.  Безусловно,  мы  должны проголосовать за то, чтобы  одобрить  красивую   Декрацию   Конференции   председателей национальных  парламентов,  декларацию,  принятую  в  Нью-Йорке  1 сентября 2000 года,  тем более,  что в этой конференции участвовал за  государственный счет и подписал соответствующий документ и наш Председатель Иван Степанович Плющ.

     Но проблема ведь состоит не в том,  какие документы принимает на  сегодняшний  день  Верховная  Рада  или  какие  подписывает ее Председатель.  Проблема состоит в том,  что в нашей  стране  грубо нарушаются  права  человека,  и  об этом прекрасно знает тот,  кто ездил  на  эту  конференцию  (я  имею  ввиду  нашего  Председателя Верховной Рады Украины).  Поэтому когда он ставит свою подпись под конкретным документом,  то прежде всего он должен сдавать  экзамен обществу   и   самому   себе  на  реализацию  положений  подобного документа.  Ведь становится просто страшно от осознания того,  что уже знают и в Европе, и за океаном об убийствах народных депутатов Украины,  о  нападениях  на  государственных  деятелей,  о  судьбе Георгия Гонгадзе, о судьбе многих других журналистов, о том, что у нас происходит каждый день.

     И когда распечатки майора Мельниченко обнародуются  в  прессе за  рубежом,  но парламентская газета "Голос України" не публикует эти  распечатки,  когда  у  нас  не  хотят   заниматься   реальным расследованием преступлений высших должностных лиц государства,  и Председатель Верховной Рады покрывает  все  это,  то  мы  видим  и убеждаемся,  что  от  деклараций  до  конкретных  дел  - дистанция огромного размера.

     Сегодняшний маленький пример такого своеобразного спикерского мошенничества  - непостановка вопроса,  связанного с деятельностью комисии по ситуации в Василькове - лишний  раз  подтверждает,  что Председатель   Верховной   Рады   и   другие  руководители  нашего парламента давно имеют гораздо больше прав, чем остальные народные депутаты Украины.

     Я, наверное,  уже  в последний раз обращаюсь с этой трибуны к Ивану  Степановичу  Плющу  с  тем,  чтобы  он   понял:   не   надо демонстрировать   то,   что   вы,   Иван   Степанович,  не  знаете Конституции, законов Украины, Регламента и норм той же декларации, которую вы лично подписали 1 сентября 2000 года.  Давайте все-таки действовать  по  общечеловеческим  принципам,  по  тем  принципам, которые  вы  отстаиваете  за  пределами  нашего государства,  но о которых напрочь забываете, выполняя здесь свои функции.

     Спасибо.

     ГОЛОВА. Олександре Сергійовичу,  ви не  востаннє  виступаєте. Якщо  запишетеся,  ми  вам  ще раз дозволимо виступити,  так що не бійтеся. Я вам вимикати мікрофон не буду.

     Слово надається народному депутату Івану Чижу.  За  ним  буде виступати Олександр Мороз.  Записуються. Продовжують записуватися. Ми вже  час  використали.  Будете  мене  знову  звинувачувати,  що порушую Регламент.

     ЧИЖ І.С. Дякую, Іване Степановичу...

     ГОЛОВА. Вибачте, Іване Сергійовичу.

     ЧИЖ І.С.   Будь   ласка.   Всеукраїнське   об'єднання   лівих "Справедливість".  Шановні  колеги!  Я  думаю,  що  проект,   який запропонували   Мусієнко   Іван  Михайлович  і  Гуренко  Станіслав Іванович, якраз об'єднує два проекти, оскільки є і схвалення того, що  містить проект комітету,  і є розгорнутий акцент,  я сказав би так,   у   бік   проблем,   як   бачиться   з   України    питання міжпарламентської    спільноти    і   взагалі   питання   розвитку парламентаризму.

     Тому я  підтримую  цей  проект  і  думаю,  що  так  треба   й проголосувати  за нього.  Але є й дуже серйозні сутнісні проблеми, які я намагався поставити у своєму запитанні  до  Ігоря  Івановича Осташа.

     Сьогодні найбільша  загроза народам - це загроза випробування бідністю,  злиднями.  І світові гегемони, які практично управляють світом (серед них Сполучені Штати Америки) намагаються використати такий атрибут,  як парламент, для усолодження зору, так би мовити. Мовляв,  усе нормально,  бачте, демократія є, демократичні процеси розвиваються, все нормально.

     Якщо у США,  у країні, справді, рівень демократії надзвичайно високий (учора там демонстрували,  як донька нинішнього президента десь випила пива і вже там розслідування йде),  то щодо демократії по відношенню до інших країн вже і говорити не доводиться.

     Сьогодні 10,  максимум  - 15 країн у світі,  мають більш-менш нормальний рівень життя,  "сімка" має високий  рівень  життя.  Усі інші - у злиднях,  за межею злиднів.  А Україна взагалі випадає за ці рамки,  вона взагалі "просіялася" до країн,  рівень  доходів  і рівень життя населення яких на межі жебракування. Це неприпустимо.

     І тому  я  хотів  би,  щоб коли ми (акцентую) приєднуємося до таких декларацій,  до таких намірів,  то ми повинні  розуміти,  що сьогодні нам треба кардинально міняти ситуацію, що у нас ніколи не буде  стабільної  держави,  і  будь-який   політичний   авантюрист використає  будь-який привід для роздмухування,  для розшарпування ситуації,  якщо  у  нас  буде  такий  рівень  життя,  якщо   люди, суспільство зорієнтовані на конфлікт з владою, яка приводить їх до такого рівня життя. У Сполучених Штатах Америки сьогодні заробітна плата не менше 5,5 долара на годину. На годину! У нас - 10 доларів середня пенсія на місяць, а зарплата подивіться яка!

     Тому, підтримуючи проект  Мусієнка  й  Гуренка,  я  хотів  би звернутися до Верховної Ради України.  Шановні колеги!  Коли ми чи за бюджет голосуємо,  чи Прем'єра оплакуємо,  чи навпаки обираємо, то думаймо перш за все про людей своїх,  про народ український, бо це все похідне,  а єдиним джерелом влади і сувереном є український народ.  На жаль,  ми не виконуємо свої функції.  Ми (всі інститути влади,  і парламент у тому числі),  - функції,  покладені  на  нас нашими  виборцями.  А  їх треба виконувати,  і приєднання до цього союзу повинно нам допомагати підтягуватися до світових стандартів, у тому числі демократії й парламентаризму.

     Дякую.

     ГОЛОВА. Слово   надається   народному   депутату   Олександру Олександровичу Морозу. За ним буде виступати депутат Павловський.

     МОРОЗ О.О.  Шановні колеги! Документ надзвичайно важливий. І, до  честі  авторів  альтернативного проекту,  видно,  що вперше за чимало років депутати серйозно попрацювали над документом і хочуть з нього взяти щось корисне.

     До цього   документа   додається  лист  керівництва  Світової парламентської  асамблеї   до   Голови   нашого   парламенту.   Ви вдумайтеся,  Іване Степановичу,  в цей лист.  Там же написано,  що ваша глибока  промова  вплинула  на  формування  цього  документа, особливо   в   питанні   використання   парламентів  у  виробленні міжнародної політики,  впливу парламентів на  цю  політику.  Ми  ж ведемо   мову   про   те,  що  ми,  підписавши  цей  документ  або ратифікувавши чи схваливши його тут, будемо ним і керуватися.

     Тоді, скажіть,  будь ласка,  в яких питаннях, у яких аспектах зовнішньої  політики  хтось  в Україні радиться з парламентом?  Ми знаємо, наприклад, про стосунки з Туркменією? Ми знали наперед про хід  підготовки документів,  які підписувалися в Дніпропетровську, чи те,  що стосується взаємин з НАТО і тому подібне?  Звідки ми це знаємо? Ми стаємо вже перед фактом, коли хтось щось зробив, зробив правильно чи зробив дурницю,  а ми тут  ратифікуємо  ці  документи формально.

     Очевидно, це  ще  раз  говорить про кризу стосунків усередині України,   між   гілками   влади,   про    необхідність    захисту парламентаризму, про необхідність підняття честі і рівня Верховної Ради,  а це багато в чому залежить  від  вас,  Іване  Степановичу, принаймні сьогодні.

     Ви зверніть  увагу:  у цьому документі говориться про те,  що парламент має  необхідну  владу  та  засоби  виразу  волі  народу. Скажіть мені,  які у нас засоби виразу? Отут можна почубитися один з одним, хто знає про що тут іде мова.

     Чому в Британії  постійно  транслюють  засідання  парламенту? Чому зараз,  через три місяці після звільнення чи заміни Клінтона, в Америці по телебаченню постійно йдуть сюжети про розгляд  деяких його  некоректних  дій  і  тому подібне?  Чому ми,  маючи сьогодні доказові речі про абсурдні,  цинічні, злодійські дії нашої влади в Україні,  не  можемо  ніде  поставити  (навіть  тут) на розгляд ці питання,  ні до суспільства дійти із тим,  що люди повинні знати і знають і так - здогадуються, в усякому разі?

     Ну як  можна  відстоювати  авторитет парламенту,  коли Голова Верховної Ради його не відстоює? Я це кажу вам, Іване Степановичу, тому що я знаю: ви - людина розумна, ви все це бачите. Ну не можна ж стільки догоджати!  Ви ж ризикуєте не тільки своїм  авторитетом! Ви ризикуєте авторитетом парламенту України - вищого законодавчого органу європейської суверенної держави.

     Тому я просив би  після  закінчення  розгляду  цього  питання надати (бо це складова того,  що ми розглядаємо зараз) слово:  хай Анатолій Матвієнко,  як  голова  комісії,  прозвітує  про  те,  що трапилося  у  Василькові,  і  ви  теж  побачите,  як на місці саме елементарна  банда  робить  те,  що   називається   розправою   із представницьким органом.

     Спасибі.

     ГОЛОВА. Дякую.    Слово    надається    Михайлу    Антоновичу Павловському. За ним буде виступати депутат Алексєєв.

     ПАВЛОВСЬКИЙ М.А.,  голова підкомітету Комітету Верховної Ради України  з  питань  Регламенту,  депутатської етики та організації роботи Верховної Ради України  (виборчий  округ  188,  Хмельницька область).  Дякую, Іване Степановичу. Шановні колеги, журналісти! Я хочу привернути увагу до того,  що розгляд цієї декларації повинен змусити нас задуматися: а що треба зробити Україні, щоб побудувати в Україні справді  європейську  державу,  щоб  відповідно  підняти рівень життя,  щоб забезпечити демократичні засади,  щоб ми могли, нарешті, зупинити розвиток авторитарного режиму в країні?

     Усі ці проблеми якраз і слід вирішувати в  Україні.  Але  наш колега    пропонує    спеціальний    інститут,   навіть   академію глобалізації,  бо в  глобалізації  є  не  тільки  позитивне,  а  й негативне,  і  якщо  ми  будемо  проводити  глобалізацію  не своїм розумом,  а розумом консультантів,  експертів, то Україна зникне з лиця землі. Я вам на наступному тижні (хто захоче) роздам книгу (я є її автором) "Стратегія розвитку суспільства.  Україна і світ", у якій  є  такий  науково  обгрунтований висновок:  "Глобалізація на засадах  вільного  ринку  веде  до   краху   периферії   світового господарства,  а  це  потім викличе крах всієї економіки у світі". Отже,  нам слід піти на глобалізацію,  але на своїх умовах.  Тобто спочатку треба розвинути своє виробництво,  розвинути демократичні засади парламентаризму,  бо нічого кращого ніж парламентаризм світ не придумав. Тому ми повинні розширяти повноваження Верховної Ради і  обмежувати  повноваження  Президента.  Тобто  нам   треба   оті пропозиції,   які   містяться  у  відповідних  законопроектах,  ті питання,  які  будуть   внесені   на   референдум,   що   сьогодні започатковується,  за народною ініціативою,  підтримувати, тому що вони відповідають цій декларації.  І ми бачимо,  як  адміністрація бореться проти цього.

     Для того щоб забезпечити демократію, потрібен певний життєвий рівень,  без  цього  неможливо.  Ще  Рузвельт  казав:  "Голодні  і нужденні  люди  -  це  дуже добрий матеріал,  з якого легко ліпити диктатуру",  а  стосовно  України  можна  так  сказати:  "Голодні, нужденні  люди  і  залякана  Адміністрацією  Президента і силовими структурами інтелігенція - це дуже добрий матеріал,  з якого можна ліпити і диктатуру, і що завгодно".

     Отже, ми  повинні  підтримати  саме другий проект постанови і розробити заходи, як реалізувати положення декларації, щоб Україна дійсно увійшла в коло розвинутих держав. А для цього потрібно, щоб Верховна Рада прийняла (а  у  нас  є  такі  законопроекти)  засади національних  інтересів  (такі  законопроекти є,  і чомусь комітет Косіва не виносить їх на розгляд), засади внутрішньої і зовнішньої політики.  Ці проекти відбивають інтереси України,  але теж чомусь не  розглядаються.  Адже  сталий  розвиток  -  це  окрема  частина стратегії, яка повинна реалізовуватися в Україні.

     Тому я пропоную схвалити цю декларацію,  але реалізовувати її власним розумом,  власними силами,  для чого розробити  відповідні заходи і прийняти в першу чергу закони стратегічного напряму.

     Дякую за увагу.

     Веде засідання заступник Голови Верховної Ради України

     ГАВРИШ С.Б.

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую,  Михайле  Антоновичу.  Слово на завершення виступів надається народному депутату Алексєєву.

     АЛЕКСЄЄВ В.Г.,  заступник  голови  Комітету  Верховної   Ради України  з питань свободи слова та інформації (виборчий округ 172, Харківська область).  Благодарю вас,  Степан Богданович. Мне очень жаль,  что  Иван  Степанович только что покинул зал,  потому что у меня к нему было бы несколько вопросов.  Сначала  я  хочу  развить мысль,  которую  высказал  в  своем выступлении депутат Мороз.  Он сказал о роли парламента в  ратификации  международных  договоров. Да,  безусловно,  роль  парламента должна быть решающей и никем не ограниченной.

     Что же  у  нас  делается?  Парламент   Украины   ратифицирует Европейскую   хартию  языков.  Кому-то  это  не  нравится,  кто-то считает,  что граждане Украины  получили  слишком  много  прав,  и обращаются в Конституционный Суд.

     Конституционный Суд без всяких оснований меняет правила игры, нормы закона,  придает им обратную силу,  и то,  что ратифицировал парламент, обявляет неконституционным.

     Уважаемые друзья!  Может быть,  есть смысл изменить процедуру ратификации международных договоров,  предусмотрев положение,  что все они сначала должны направляться в Конституционный Суд, который даст по ним заключение,  чтобы потом наша  страна  не  попадала  в очень  неудобное положение перед мировым сообществом?  А то ведь у нас получилось,  что независимость судей Конституционного Суда  на самом деле обернулась их вседозволенностью и безнаказанностью. Как обычно: хотели, как лучше, а получилось, как всегда.

     Вернемся к сути нашего вопроса, то есть к декларации. Я очень рад,  что эта декларация есть, и думаю, что принимать решение надо в  соответствии  с  той  процедурой,  которую  предложил   депутат Мусиенко.  Но я хотел бы обратить внимание на одно обстоятельство. Этот   документ   принят   Межпарламентским   союзом    -    очень представительной   международной   организацией,   членом  которой является Украина.

     Ведет ли себя государство Украина,  точнее, парламент Украины по  отношению к Межпарламентскому союзу корректно и в соответствии с действующими нормами? Нет. Очень жаль, что нет Ивана Степановича Плюща,  но я надеюсь, что ему передадут стенограмму, и желательно, чтобы  он  дал  ответ  на  такой  вопрос:  каким  образом   вместо официальных     членов     делегации    Украины    на    заседание Межпарламентского союза ездят лица,  которые никакого отношения  к делегации Украины в Межпарламентском союзе не имеют? Каким образом спикер парламента посылает представлять парламент  Украины  людей, которые  не  являются  членами  делегации?  Возможно  ли  такое по отношению к постоянной делегации Украины в Совете Европы? Нет, там жестко за этим следят.  Межпарламентский союз,  - наверное,  более либеральная организация.  Так что же ему можно  "вешать  лапшу  на уши"? Я считаю, что эту организацию надо уважать.

     Я думаю,  что будет правильно,  если мы нашему спикеру укажем на то,  что  нарушать  законы,  Регламент  и  нормы  международных документов нельзя никому, даже тому, кто сидит в президиуме.

     Спасибо.

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую,    Валерію    Геннадійовичу.   Слово   для заключного слова надається  народному  депутату  Осташу  -  автору цього  законопроекту.  Я  хочу  також  сказати,  що і автор іншого законопроекту має право на заключне слово.

     ОСТАШ І.І.  Шановні колеги!  Я хотів би подякувати усім  вам, хто  брав участь в обговоренні,  за справді змістовні виступи і за підтримку цього документа.  Лише один виступ, який прозвучав тут у залі,  був проти схвалення цього документа,  що,  звичайно, є дещо дивним,  бо я говорив про те,  що одним із головних завдань  цього документа  є захист парламентаризму як на національному,  так і на міжнародному рівнях.  Це є своєрідний  документ  про  солідарність усіх  парламентарів цілого світу,  про спільну відповідальність за долю світового товариства.

     До мене особисто Оленою Мазур було поставлене запитання  щодо відставки  Ющенка.  Я  не  говорив,  пані Мазур,  про те,  що було порушено процедуру  прийняття  рішення  про  відставку  Ющенка.  Я говорив  зовсім про інше і хотів би ще раз на цьому наголосити.  Я говорив про конструктивний вотум недовіри, норма про який записана в Конституції Німеччини. Це означає, що Прем'єр-міністр (у іхньому випадку канцлер) призначається чи обирається на чотири роки і  він має  можливість  працювати й не боятися відставки,  має можливість робити навіть  непопулярні  кроки,  щоб  потім  відчути  позитивні результати непопулярних кроків.

     У нас,  на  жаль,  ситуація  дещо інша.  Конструктивний вотум недовіри означає,  що відправити у відставку уряд  можна  лише  за умови  створення  нової  парламентської  більшості чи за наявності кандидатури нового Прем'єра.  Оце є конструктивний вотум недовіри. Тому  я  думаю,  що цей принцип,  очевидно,  цілком може у вигляді якоїсь формули бути включений і в документи нашого парламенту.

     Що стосується двох проектів постанов, то я говорив про те, що ці  обидва  документа  прийняті,  але  тут  я  хотів  би  трохи не погодитися з Іваном Михайловичем, який сказав про те, що документ, який  запропонував  комітет,  є  таким  загальним "одобрямсом".  Я думаю,  що (і на обговоренні в  комітеті  це  прозвучало)  ми  цей документ  сприйняли  як  міжнародний  документ,  і наше завдання - ратифікація цього документа.  Тому,  власне, пропозиція, внесена і схвалена  комітетом,  полягає  в  тому,  щоб  схвалити  документ і направити наше рішення до штабквартири  Міжпарламентського  Союзу. Тому  тут  немає  "одобрямсу",  бо це зовсім інший жанр,  це жанр, фактично, парламентської ратифікації.

     Я підтримую думку деяких  доповідачів,  що,  мабуть,  справді треба  подати  на наступний четвер на голосування спільний проект, об'єднати два проекти в один і дружно й одностайно проголосувати.

     Дякую за увагу.

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую, Ігоре Івановичу. Іване Михайловичу, берете заключне слово? Дуже прошу.

     МУСІЄНКО І.М.  Я дякую всім, хто взяв участь в обговоренні, і думаю,  ми  всі  задоволені,  що  обговорення  сприяло   глибокому усвідомленню  необхідності  проникнення  в  ту  проблематику,  яка хвилює сьогодні світове співтовариство і яка, власне, співзвучна з багатьма тими проблемами, які ми сьогодні вирішуємо.

     Я вдячний тим,  хто підтримав саме наш проект постанови.  І я хотів  би  сказати  таке.  Ми  виходимо  з  того,  що,   якщо   ви голосуванням підтримаєте проект постанови,  який був внесений мною і  представником   фракції   комуністів   Станіславом   Івановичем Гуренком,  то  ми  тоді  будемо  просити  комітети протягом місяця внести пропозиції щодо вирішення проблеми,  яку ми розглядали.  До кінця поточної сесії ми підготуємо розгорнутий план і внесемо його на схвалення Верховної Ради. Таким чином, ми будемо мати серйозний документ для подальшої роботи.

     Дякую.

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую,  Іване  Михайловичу.  Шановні  колеги!  Ми завершили питання розглядом. Олена Мазур має право на одну хвилину для репліки.

     МАЗУР О.А.  Спасибо.  Я к вам хочу обратиться, пан Игорь. Мне бы хотелось всетаки выяснить (и у Плюща Ивана Степановича, который был  на этой конференции,  и у руководителя профильного комитета), какую пользу будет  иметь  Украина  в  результате  поддержки  этой декларации? Вред виден, а пользы я не вижу.

     Вы сначала убедите нас, убедите народ в том, что в результате принятия  этой  декларации   действительно   наш   уровень   жизни повысится,  мы  не  будем  вымирать  такими  интенсивными темпами, экология у нас улучшится.  Пока я вижу только одностороннюю пользу

-  именно  для  той "сімки",  о которой все говорят.  Она от этого выигрывает,  имея украинский ресурс.  Мы же только теряем. Поэтому полагаю,    что    принимать   и   поддерживать   эту   декларацию преждевременно.

     Спасибо.

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Шановні колеги!  Таким  чином,  ми  завершили  на останній,  далеко не мажорній,  ноті обговорення проекту Постанови про  Декларацію  Конференції   голів   національних   парламентів, прийняту в НьюЙорку 1 вересня 2000 року, 7063, 7063-1.

     Що стосується   запитання   народного   депутата   Мазур.  Ви зверніться безпосередньо до Голови Верховної Ради, він дасть вам з цього  приводу  чітку  відповідь.  А  народні депутати визначаться відносно запропонованих двох проектів постанови при голосуванні  у наступний  четвер.  Дискусія  засвідчила надзвичайну гостроту цієї проблеми і важливість парламентаризму для  сучасної  розбудови  не тільки України, але і всього світу.

     ---------------

     Шановні колеги!  За  рішенням  сесійного  залу,  якщо воно не змінилося,  я надаю слово голові Тимчасової спеціальної комісії  і автору  проекту  постанови  про  звіт  Тимчасової  слідчої комісії Верховної Ради  України  з  питань  вивчення  соціально-політичної ситуації,  що  склалася  в  місті  Василькові  Київської області у зв'язку з проведенням у  травні  2000  року  позачергових  виборів міського  голови,  та  забезпечення  конституційних  прав громадян місцевими органами державної влади.

     Я хочу сказати,  що це питання знаходиться у порядку  денному сьомої  сесії Верховної Ради.  До порядку денного на п'ятницю,  18 травня, воно не внесено, але відповідно до рішення сесійного залу, яке зобов'язує головуючого це питання включити до порядку денного, я надаю слово для звіту Анатолію Сергійовичу Матвієнку.

     Відповідно до процедури розгляду цього питання,  після  звіту йому  можна буде поставити запитання,  а бажаючим виступити,  якщо вони записалися у відділі  контролю,  буде  надано  слово.  Прошу, Анатолію Сергійовичу. Десять хвилин.

     МАТВІЄНКО А.С.   Дякую.   Шановні  колеги!  Тимчасова  слідча комісія,  яку представляю я,  як голова,  обраний  на  її  першому засіданні,   закінчила   свою  роботу  щодо  вивчення  ситуації  у Василькові.  Комісія працювала у складі таких народних  депутатів: Бориса Беспалого,  Івана Біласа,  Леоніда Косаківського,  Анатолія Матвієнка, Василя Сінька та Тараса Чорновола.

     Комісія подала на ваш розгляд  довідку,  висновки  та  проект постанови. Ці документи затверджені на засіданні комісії, яке вона провела минулого місяця.  Ці документи ми пропонуємо розглянути на засіданні  Верховної Ради,  а тому дозвольте мені не читати їх,  а коротко прокоментувати ці висновки.

     Комісія дійшла висновку,  що  соціальнополітична  ситуація  у місті Василькові до 1999 року була відносно стабільною - далеко не ідеальною і не бездоганною,  але типовою і навіть  значно  кращою, ніж у багатьох подібних містах України і Київської області.

     Тому офіційні  пояснення  влади,  що  там  було дуже погано і потрібно було щось робити,  що саме вона пішла на  такі  кроки,  є безпідставними. Грубі порушення з боку керівників місцевої влади у Василькові  стали  причиною   розгортання   напруженості,   і   ця напруженість  вимагала  такого  "хірургічного"  втручання,  як  це пояснюють  керівники  і  в  президентській  адміністрації,   і   в адміністрації області. Ці порушення є невиправданими.

     Головною причиною  розгортання  конфлікту,  на думку комісії, між обласним та міським керівництвом (а саме цим  пояснюються  всі проблеми,  які сьогодні є у Василькові),  втягнення в цей конфлікт широкого  кола  громадськості  є  спосіб  здійснення  керівництвом області  з  боку  голови  обладміністрації  пана  Засухи прагнення впроваджувати авторитарний стиль керівництва,  культивувати гасла: "Я  начальник,  ти  дурень",  нестерпно  ставитися  до  будь-якого панування і розраховуватися,  розправлятися з опозицією, з кожним, хто дозволяє собі не погодитися із паном Засухою і його рішеннями.

     Пріоритетною в  області  є дія не сили аргументу,  а аргумент сили.  Для того щоб  тримати  всіх  у  покорі,  потрібно  публічно знищувати  непокірних.  Такою  черговою  жертвою став колишній мер Василькова  Попович.  Формальною   причиною   такої   війни,   яка розгорілася   між   адміністрацією  під  керівництвом  Поповича  і колишньою мерією є те, що це просто типове явище - явище, яке було потрібне Засусі для того, щоб налякати всіх інших і поставити їх у ряд бездумних виконавців.

     Ми не обожнюємо (хочу на  цьому  наголосити)  Поповича  і  не виправдовуємо   недоліків,   які   були   допущені,   але  ще  раз підкреслюємо,  що об'єктивно вони були не  причиною  конфлікту,  а приводом для нього.  Васильків - це полігон розправи з незручними, демонстрація  того,  якою  буде  доля  всіх,  хто   має   сьогодні сміливість мати власну думку, хто встає проти наруги і безчинства. Безконтрольне і  безвідповідальне  всевладдя  Президента  породжує такі   ракові   пухлини  авторитаризму,  створює  монстра  з  його регіональними філіями,  знищує демократію  і  конституційні  права людини.  Метастази  такої  хвороби  вражають усі гілки влади і всю ієрархію,  створюють  спрута  насилля,  викликають  у  суспільстві зневіру,  злобу,  апатію  і  байдужість.  Яскравим прикладом такої вседозволеності є Васильківський полігон з ініціативи пана  Засухи і за підтримкою пана Президента.  Ось це є головним висновком.  Ми повинні дати оцінку  цьому  факту  щодо  Василькова.  Ми,  народні депутати  та  Верховна  Рада,  на  жаль,  у  черговий  раз  можемо продемонструвати  не  лише  своє  безсилля,  а  й  причетність  до потурання  злодіянням  та  авторитаризму,  у тому числі до нищення всіх структур і принципів самоврядування,  а відтак - нищення  вже не  демократії  (її,  на  жаль,  немає),  а  надії  на  її можливе відродження.  Це принципове рішення,  і  тому  саме  такий  проект постанови  комісія  вносить  на  ваш  розгляд.  Рішення,  яке  має прийняти Верховна Рада,  принципово важливе ще й для  подолання  в Україні   зневіри  і  відвернення  загрози  того  рівня  правового нігілізму, який остаточно розтліває суспільство.

     Я кажу про це тому,  що такий рівень  залякування,  боязні  і зневіри,  як у Василькові, важко десь зустріти. Хоча, на жаль, і в інших місцях далеко не краще. Надія на те, що Верховна Рада здатна сказати слово правди,  - чи не остання надія цих людей і мільйонів громадян України,  для яких це буде серйозним і важливим прикладом правди.

     Тепер коротко  про  конкретну  ситуацію,  хронологію  подій у Василькові.  Попович публічно оголошується  незручним,  і  дається команда на те, щоб його знищити з трьох причин, як на наш погляд.

     Перше. Пані Засуха,  яка є жінкою пана Засухи,  балотується у Василькові (по Василькову  набирається  39  відсотків  голосів,  у середньому  по  округу  - 55).  Це найгірший показник.  Вона дає в присутності Поповича команду своєму  чоловікові:  відправте  цього голову  в  Молдову,  бо  він молдованин і там його місце,  йому не місце у Василькові.

     Друге. Заперечення приватизації з боку Поповича (всі вказівки Засухи  по  Василькову  не  виконуються);  ліберальне ставлення до кандидатур Президента,  що зачіпає вже інтереси Президента. Комусь із кандидатів,  бачите,  дали Будинок культури,  а не повинні були дати,  і тому Президент має за те велику образу і дає Засусі добро на знищення Поповича.

     Починається тиск  на  членів виконкому.  Трьох людей змушують вивести з членів  виконкому  для  того,  щоб  паралізувати  роботу виконкому. Це не вдається. Починається пошук компромату. Знаходять компромат на  Поповича  трирічної  давності  за  його  поїздку  до Франції.  Не вдається.  Безпідставний арешт,  звільнення. Робиться наступний крок - блокується сесія.  Три  рази  голова  і  секретар сесії роблять спробу зібрати сесію, сесія не є правомочною, кворум не збирається.  Вчиняється терор проти виконкому.  Але,  на  жаль, коли  на  вимогу  голови  і секретаря 28 січня цього року сесія не збирається,  то на вимогу заступника голови обласної адміністрації сесія   збирається  миттєво,  вірніше,  збираються  всі  депутати. Зібрання народних депутатів міської ради без попередження голови і секретаря  другого числа оголошується сесією,  на якій приймається неправомірне рішення (і на це є відповідні висновки) про  зміщення з  посади  Поповича  і  секретаря виконкому.  17 лютого це рішення підтверджує сесія Київради, 23 лютого Президент приймає указ, яким призначає  тимчасово  виконуючого обов'язки.  29-го...  збирається сесія міської ради, приймає рішення про дострокові вибори, приймає з порушеннями (замість 90 днів через 88). І все це сходить з рук.

     Обласний суд на підставі відповідних позовних заяв не реагує, відмовляє в розгляді цієї справи за те,  що один  раз  Попович  не з'явився, хоча мав на те підстави, бо був у Васильківському суді.

     Верховний Суд не розглядає скарг по суті. Всі адміністративні структури,  включаючи президентську адміністрацію,  не реагують на вимогу громади.  Це підтверджує те,  що це є спрутом,  це говорить про те,  що це є зговір і,  очевидно,  була  поставлена  конкретна задача.  Це говорить про те, що далеко не з кабінету Засухи все це здійснювалося,  що на це було дано дозвіл з інших,  більш  високих кабінетів,  а якщо не було дано дозволу,  то тоді,  напевно, на ті кабінети Засуха має сьогодні вплив.

     Почалася нова ера - ера правління тимчасової влади  Ліхачова. В   атмосфері   переслідувань,   залякувань   іде   підготовка  до позачергових виборів.

     Самі вибори - це епопея,  яку важко передати. Я був учасником цих виборів.  Це наруга,  фальсифікація, якої ще світ не знав. Усі комісії були сформовані за допущенням фальсифікації.  Там,  де  не було  допущено  фальсифікації,  де  були спостерігачі і мали право спостерігати за підрахунком  голосів,  переміг  Попович,  там,  де міліція   заблокувала   всяку   можливість  контролювати,  переміг Ліхачов.

     Бюлетень Ліхачова  клався  зверху,  вниз   клалися   будь-які бюлетені,  ставилися  в стос і рахувалися як гроші.  І це було при мені,  я це можу підтвердити.  На будь-які наші заяви, протести до сьогодні  не має ніякої реакції.  Більше того,  факт фальсифікації підтверджує виготовлення бюлетенів ( це офіційно  підтверджено,  є подані в суд документи) уже після виборів, 31 числа. На превеликий жаль, і це не було враховано. Було виявлено більш як 600 бюлетенів з іншими друкарськими ознаками.  І це не було враховано.  Однакові позначки однаковою ручкою.  Білоцерківський суд і це не  врахував. Верховний  Суд цю скаргу по суті не розглядав.  Конституційний Суд до сьогоднішнього дня на вимогу 48 депутатів ніяк  не  відреагував на грубі порушення Конституції і закону про Васильків.

     Після того   як   пройшов  неправовим  шляхом,  з  порушенням Конституції і закону новий голова,  причому територіальна  виборча комісія   визнала   його   головою   раніше,   ніж   було  рішення Білоцерківського суду,  що само по собі вже є абсурдним,  почалася нова ера. Сьогодні вона продовжується у Василькові. Переслідуються люди,  їх саджають за грати.  Саджають тих,  хто  протестує  проти такої наруги. Чиниться тиск, щоб сьогодні люди мовчали, щоб брехня і наруга у Василькові процвітали.

     Це можна підтвердити двома прикладами.  По справі  Ковальчука вже  проведено  більше  50 засідань,  уже більш ніж півроку триває суд,  який  білими  нитками  шито.  На  превеликий  жаль,   правда перемогти  не  може.  Водія  Горбача  змушують  давати  неправдиві свідчення.

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Анатолію Сергійовичу, ви просили одну хвилину.

     МАТВІЄНКО А.С. Закінчую. Побили адвоката Макара. Проблеми є і у  директора  школи  Клименко.  Мені особисто начальник управління освіти заявляє: хай вона помириться із Тетяною Засухою, і все буде добре. Три директори помирилися, достатньо, щоб і вона помирилася.

     Я хочу ще раз наголосити,  що це є прикладом типовим.  Справа не в тому, щоб розправитися з кимось по Василькову, справа в тому, щоб поновити правду.  Якщо ми і тут попустимо,  то тоді,  я думаю, нам уже немає за який плацдарм триматися.

     Я прошу всіх депутатів розглянути проект  нашої  постанови  і підтримати його. Він є виваженим і принциповим.

     Дякую.

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую, Анатолію Сергійовичу.

     Запишіться на запитання. Є запитання? Запишіться, будь ласка. Покажіть на табло прізвища депутатів,  що записалися на  запитання до доповідача. Покажіть на табло, будь ласка.

     Депутат Соломатін. За ним - депутат Алексєєв.

     СОЛОМАТІН Ю.П.,   член  Комітету  Верховної  Ради  України  у справах  пенсіонерів,  ветеранів  та  інвалідів   (багатомандатний загальнодержавний виборчий округ,  КПУ).  Дякую. Київська область, фракція комуністів. Шановний Анатолію Сергійовичу! Ця справа мені, як  народному  депутату  і секретарю Київського обласного комітету Компартії України,  дуже добре відома. Тому я хочу запевнити вас у тому,  що наша фракція,  і я в тому числі,  підтримуємо цей проект постанови,  але хочу вас спитати ось про що.  Скажіть, будь ласка, що  слід зробити заради того,  якщо Кучма і Засуха будуть усунуті, щоб нові кучми і засухи не з'явилися і на чолі держави,  і на чолі Київської області?

     Дякую.

     МАТВІЄНКО А.С.  Я  думаю,  що  неправда,  яку  культивує  наш Президент, який змушує підпорядковані йому структури реалізовувати цю  неправду  (згадаймо  референдум),  дала таким,  як Засухи і їм подібні,  право на всевладдя.  Тому треба  сьогодні  дотримуватися Конституції  і  законів  усім  без  винятку,  яку  б  посаду ти не обіймав,  і Президенту особливо. Президент, який не реагує на такі злодіяння,  на  такі порушення і Конституції,  і закону,  перший є винуватцем,  оскільки ці люди в його підпорядкуванні.  А  тому  ми повинні  сьогодні  серйозно  спитати  з  Президента,  користуючись правом контролю з боку Верховної Ради,  серйозно  ставити  питання про початок процедури імпічменту, спитати з нього за всі порушення і причетність до них,  серйозно сьогодні  говорити  про  зміни  до Конституції,  яка  давала  б баланс влади,  а не дозволяла в одних руках концентрувати її необмежено і в такий спосіб зловживати цією владою.

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Народний   депутат   Алексєєв.  За  ним  -депутат Ніколаєнко.

     АЛЕКСЄЄВ В.Г.  Уважаемый Анатолий  Сергеевич!  Я  внимательно прослушал  ваше  выступление.  У  меня  такое  впечатление,  что в нормальном демократическом обществе изложенные вами факты  вызвали бы,  как минимум,  шок, а в нормальном государстве привели бы, как минимум,  к кризису.  У нас же это воспринимается как-то обыденно, привыкли, что ли.

     Я хотел бы знать ваше мнение: насколько изложенные вами факты по Василькову типичны для Украины?

     МАТВІЄНКО А.С.  Дякую.  Моя  думка  висловлена  у   головному висновку  комісії.  Я  її  підтверджую однозначно,  що це є типове явище,  в більшій або  меншій  мірі  воно  повторюється  в  кожній області.

     І тому реакція на ситуацію у Василькові є реакцією,  яка може бути запобіжним  заходом  проти  такого  всевладдя  і  безчинства, реакцією,  яка могла б зупинити це безчинство. І тому вона повинна бути обов'язково.

     Ми не   є   слідчі   якоїсь   спеціальної   комісії,   не   є представниками  силових  структур.  Ми просимо,  щоб ці факти були розглянуті відповідними силовими  підрозділами,  міністерствами  і відомствами.  І по цих фактах повинна бути дана принципова оцінка. Верховна Рада повинна продовжити контроль над цією справою.

     Але це є типове явище. Тому якщо ми дамо принципову оцінку по Василькову, то можемо зупинити таке безвладдя по всій Україні.

     Дякую.

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую.   Народний   депутат   Ніколаєнко.   І  на завершення - народний депутат Єльяшкевич.

     НІКОЛАЄНКО С.М.,  секретар Комітету Верховної Ради України  з питань   науки   і   освіти   (виборчий   округ   185,  Херсонська область).Соціалістична партія.  Шановний Анатолію Сергійовичу! Без сумніву,  потрібно підтримати висновки,  які зробила ваша комісія. Але я хотів би підтвердити,  що від того,  що діється в  Київській області,  від  цих фактів,  як кажуть,  кров холоне в жилах.  І це діється по всій Україні.

     Зовсім недавно  до  мого   помічникаконсультанта   Володимира Черненка тільки за те,  що він покритикував на сесії районної ради у Великій Лепетисі Херсонської області керівництво за приватизацію і махінації із землею,  прийшли на другий день після Дня Перемоги, обшукали його садибу,  у батька 80-річного, учасника війни забрали кортик,  саблю,  і  звинуватили  Володимира  Черненка  у  вбивстві попереднього мого помічника  Валерія  Черевка,  секретаря  райкому Компартії України.

     Тому я   думаю,   що   все-таки  вихід  один  -  зміна  ладу, референдум. Іншого нічого не може бути.

     МАТВІЄНКО А.С. Дякую. Я підтримую цю точку зору.

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Народний депутат Єльяшкевич.

     ЄЛЬЯШКЕВИЧ О.С.   Херсон.   Уважаемый   Анатолий   Сергеевич! Использовались  ли в работе комиссии материалы пленок Мельниченко, которые свидетельствуют о том,  что действующий  Президент  был  в курсе  всех  тех  проблем,  которые  есть  в  Киевской области,  и прекрасно знает о том,  что там творится,  кто там это  творит,  и пленки,  как  мне  известно,  дают специфическое представление и о деятельности самого Президента по этому поводу?

     Будет ли  в  дальнейшей  работе  комиссия,  если  раньше   не использовались эти пленки,  использовать эти материалы? И будет ли комиссия обращаться к Мельниченко,  как  к  свидетелю,  по  данным вопросам?

     МАТВІЄНКО А.С.  Суть розмови на цих плівках відома,  і членам комісії в тому числі.  На  жаль,  ми  їх  не  можемо  використати, оскільки потрібне відповідне рішення про те, що вони є ідентичними і правдивими.  І посилатися,  в тому числі в нашому документі,  на них ми не могли. Але у нас є достатньо фактів, які дають нам право стверджувати,  що Президент знає,  знав і координував цю роботу, і знає про все те, що відбувається у Василькові.

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую, Анатолію Сергійовичу. Прошу сідати.

     Шановні колеги! Оголошується перерва на 30 хвилин.  Сесія  продовжить  роботу  о  12  годині  32  хвилини. Заслухаємо виступи народних депутатів у зв'язку з доповіддю голови комісії.

      (Після перерви)

     Веде засідання Заступник Голови Верховної Ради України

     ГАВРИШ С.Б.

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Продовжуємо  ранкове  засідання  Верховної   Ради України.  Хотів би нагадати, що о 13 годині сьогодні відповідно до Регламенту ми починаємо процедуру "Різне",  коли народні  депутати зможуть виступити із заявами і пропозиціями.

     В порядку  обговорення  слово  надається  народному  депутату Беспалому. За ним буде виступати депутат Жовтяк.

     Я назву тих,  хто має виступати:  Жовтяк,  Шевченко,  Сінько, Кириленко, Соломатін, Марченко, Косаківський.

     БЕСПАЛИЙ Б.Я. "Реформи-Конгрес". Шановні колеги! Сьогодні, 18 травня - міжнародний День музеїв.  Щиро вітаю музейних працівників зі святом.  Але,  на жаль, в Україні є музеї-заповідники, від яких радіти не доводиться.  Один із них -  це  заповідник  безправ'я  у місті Василькові Київської області.

     За браком  часу  я  зупинюся  лише  на  одному  моменті  - як проводилися вибори,  про які сьогодні  говоримо,  міського  голови міста  Василькова.  Уявіть  собі ситуацію,  що коштами Центральної виборчої комісії розпоряджається один  із  кандидатів,  наприклад, діючий  Президент.  Абсолютно  абсурдна ситуація.  Між тим під час проведення виборів у Василькові  (і  цей  факт  не  спростовується навіть опонентами), коштами міської виборчої комісії розпоряджався один із кандидатів,  який на той час виконував обов'язки  міського голови.  Одного цього факту досить,  щоб у будь-якій цивілізованій країні  зробили  повноправний  висновок,  що  ніяких  виборів  там насправді  не  було.  У  моральному  плані це свідчить про те,  що комісія була повністю кишеньковою,  якщо її коштами  розпоряджався керівник міста.

     Шановні колеги! Ми сьогодні бачили, як Голова Верховної Ради, маніпулюючи порядком денним,  намагався  уникнути  розгляду  цього питання.  Але  місцева  влада  також,  скажемо  так,  вибачайте за м'ягкість,  перешкоджала роботі комісії.  Ну,  мабуть, знає кішка, чиє м'ясо з'їла. Якщо представники місцевої влади з цим не згодні, вони мають можливість заперечити.  Наприклад,  я такий-то керівник державної  адміністрації  (обласної чи міської) сприяв і далі буду сприяти роботі комісії.

     Більше того,  постанова Верховної Ради,  яка  була  підписана Іваном Степановичем Плющем, так само як і стаття 89 Конституції до уваги не приймалися.  Це було сказано в тому дусі,  що  це  не  що інше,  як папірці,  зіпсовані типографською фарбою.  Отаким чином, цинічно і зневажливо режим ставиться не тільки до населення,  а  й до  всіх  нас,  шановні  депутати,  незалежно  до  того,  кого  ми належимо: до опозиції чи до президентської гвардії.

     Шановні колеги!  Для того, щоб відмінити незаконні результати виборів,  досить  одного  аргументу,  а  не п'ятидесяти.  І органи прокуратури,  включно з Генеральною прокуратурою,  і судові органи мають  усі процесуальні можливості це зробити.  Інакше неминучим є сумний висновок,  що правосуддя в Україні не  дрімає,  воно  міцно спить, і, можливо, час вже йому прокинутися.

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Народний депутат Жовтяк. За ним -народний депутат Кулик.

     ЖОВТЯК Є.Д., заступник голови Комітету Верховної Ради України з  питань бюджету (виборчий округ 94,  Київська область).  Фракція Українського  народного  руху,  КиєвоСвятошинський  та  Ірпінський виборчий округ

 94, голова Київської обласної організації Українського  народного руху.  Коли  говорити про ту ситуацію,  яку вивчала слідча комісія під керівництвом Анатолія  Матвієнка,  то  можна  виділити  кілька головних   аспектів   щодо   причин  конфлікту,  який  призвів  до незаконного усунення мера Василькова і  незаконного  ув'язнення  у суді  захисника територіальної громади Леоніда Ковальчука - голови Васильківської районної організації Українського народного руху.

     Серед причин  конфлікту  першою  є  сфабриковані  на  користь Татяни Засухи вибори до Верховної Ради 1998 року.  Не дивлячись на те, що Засуха внаслідок фабрикацій виборів перемогла, вона була не задоволена  тим,  що  Попович,  на  її  думку,  проявив  надмірний лібералізм,  коли в окрузі фабрикувалися вибори,  і по  Василькову Тетяна Засуха набрала значно меншу кількість голосів, ніж по інших населених пунктах округу.

     Друга причина (суттєва  і  важлива)  -  це  прихватизаторські апетити кримінального подружжя Засух,  які були настільки великі в місті Василькові,  що міська рада просто не могла їх задовольнити. Це  стосується,  в  першу  чергу,  приватизації  великої земельної ділянки  біля  фактично  прихватизованого   Засухами   військового аеродрому.   Але   кримінальні   прихватизаторські  апетити  Засух поширювалися не тільки на Васильків.  І тут можна було  б  згадати загибель Володимира Рижкова,  по суті вбивство Володимира Рижкова, яке до цього часу не розслідуване, внаслідок конфлікту між Тетяною Засухою   і   Володимиром  Рижковим  щодо  акцій  Соловінківського цукрового заводу.  Але знаючи маніакально-хворобливу реакцію Кучми щодо  непідтримки  своєї  кандидатури,  Засухи подали всю ситуацію так,  нібито Поповича треба усунути через те,  що він  на  виборах Президента  підтримав  не  того  кандидата.  Внаслідок був виданий незаконний  указ  Президента  про  призначення  фактично   прямого президентського правління в місті Василькові.  У результаті вибори були сфабриковані,  а за захист інтересів міста Василькова дев'ять місяців   незаконно   утримується   в  тюрмі  політв'язень  Леонід Ковальчук.

     Закликаю колег   народних   депутатів   підтримати   висновки тимчасової   слідчої   комісії  під  час  голосування  і  добитися встановлення конституційного порядку в місті Василькові,  зокрема, і на Київщині в цілому.

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую.  Шановні  народні  депутати!  Закликаю вас відповідно до Регламенту не вживати образливих висловів на  адресу державних  інститутів  і  посадових  осіб.  У противному випадку я змушений буду вимикати мікрофон без попередження.

     Прошу. Народний депутат Кулик.  За  ним  -  народний  депутат Сінько.

     КУЛИК О.В.,  член  Комітету  Верховної  Ради України з питань свободи  слова  та  інформації  (виборчий  округ  145,  Полтавська область). Дякую, шановний головуючий. Безкарність антинародних дій влади чи то у Василькові,  чи то в інших регіонах України  (фактів більш ніж достатньо) спонукає до подальших розправ.

     Чому я  взяв слово з цього питання?  Виявляється,  що одним з виконавців  волі  столичної  влади  у  Василькові   був   тодішній заступник  голови  Київської  облдержадміністрації  Євген Фролович Томін.  Він брав активну участь у  знятті  законно  обраного  мера Поповича. Можливо, саме ця заповзятливість сприяла просуванню пана Томіна  по  службі.  Рік  уже,  як  він  головує   в   Полтавській облдержадміністрації.  І  що  маємо?  У  місті  Миргороді  вчинено подібну розправу, як і у Василькові, над всенародно обраним, двічі обраним   мером  Василем  Тритецьким.  І  тут  співучасником  цієї розправи,  про це знають і мої виборці, і вся Полтавщина, бо преса про це досить активно писала,  був Євген Фролович Томін. Ця справа набула ще резонанснішого характеру,  про неї сьогодні відомо  і  в Європейському суді.

     Нова влада  в  Миргороді  тим  часом  безчинствує.  Одне з її рішень - незаконні вимоги до підприємців міняти асфальт на  плитку на  місцевих  тротуарах.  Ця  влада  боїться правди,  отже всіляко подавляє демократичні осередки в Миргороді і  незалежну  від  цієї влади пресу.

     Другий факт   на   Полтавщині:   за  мовчазної  згоди  Євгена Фроловича на Полтавщині,  по суті, заблоковано діяльність одного з кращих    в    Україні   обласних   державних   Фондів   підтримки індивідуального житлового  будівництва  на  селі.  Я  неодноразово говорив  про  це  з  цієї трибуни,  звертався і з цього приводу до Президента України, але, на жаль, одержав від нього відписку.

     Сьогодні мені     зателефонували      з      Полтави,      що облдержадміністрація  має  намір  передати функції Фонду підтримки індивідуального  житлового  будівництва   на   селі   збанкрутілим "Агробудам".   Це   означає,   що   вартість   сільського  будинку збільшиться у 2-3  рази,  а  державні  гроші  можуть  потрапити  в партійну казну. Відомо, що Євген Томін є членом політради Аграрної партії.

     Водночас він не вживає ніяких заходів  по  відстороненню  від влади   вже  відомих  своїми  службовими  зловживаннями  державних чиновників.  Прикладом є голова Кобеляцької  райдержадміністрації, який  ще,  перебуваючи  на посаді голови колгоспу,  взяв з бюджету понад 600 тисяч гривень бюджетної  позички  і  до  цього  часу  не повернув.  А  Євген  Фролович Томін радіє з того,  що був хрещеним батьком цього Олександра Копельця,  призначаючи його на найвищу  в районі посаду.

     І це  не поодинокі факти.  Ось яку повзучу метастазну реакцію має безкарність тих,  хто чинить подібне зло.  На  прикладі  міста Василькова Верховна Рада зобов'язана дати відсіч таким проявам.

     Підтримую висновки   тимчасової   слідчої   комісії  і  прошу Верховну Раду відреагувати на ці рішення достойно.

     Дякую.

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую. Народний депутат Сінько. За ним - народний депутат Кириленко.

     СІНЬКО В.Д.,  член  Комітету  Верховної Ради України з питань екологічної політики,  природокористування та ліквідації наслідків Чорнобильської   катастрофи   (багатомандатний   загальнодержавний виборчий округ,  виборчий блок СПУ  та  СелПУ).  Шановний  Степане Богдановичу!  Я  вас попросив би передати Івану Степановичу,  який пішов із засідання незрозуміло чому,  що нехай  закінчує  з  модою тріпати нерви депутатам на початку роботи кожного дня.  Він думає, що розумний дуже, але я його знаю, слава Богу, 10 років.

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Про відсутніх, за звичаєм, кажуть лише добре.

     СІНЬКО В.Д.  Так я і так кажу добре.  І ви так і кажіть  йому добре, а я йому розкажу ще й сам окремо.

     Справа, яка сьогодні розглядається по Василькову, - це зразок диктатури Кучми  в  Київській  області  через  свого  представника Засуху,  який  увесь  час все робить для знищення керівників міст, районів,  виробничих колективів області.  Ці люди - Кучма, Засуха, Плющ - глибоко релігійні,  ходять і відмолюють гріхи в церквах. То де ваша віра,  совість?  Як вам не соромно дивитися у вічі  людям, яких ви заради власних інтересів знищуєте морально і фізично?

     Вивчаючи васильківські  події,  спрямовані на знищення голови міста,  прослідковується  вся  кривава  дорога  кланів   Київщини: вбивство   директора   радгоспу  Рижкова,  організація  замаху  на редактора "Сільських вістей" Сподаренка,  розправа з  політв'язнем Ковальчуком,  з  десятками керівників господарств,  сільських рад, районів,  які не забезпечили підробки документів під  час  виборів Президента   і   референдуму,  це  концентрація  в  руках  десятка олігархів області об'єктів  паливно-енергетичного  комплексу.  Йде скуповування кращих земель цукрових заводів в області.  Цій справі підпорядковані    податкова    служба,    прокуратура,    міліція, обслуговуються  високопоставлені  особи  Адміністрації Президента, Верховної Ради,  Кабінету Міністрів і,  як результат,  пробити  цю стіну неможливо. Рука руку миє, але бруд відмити неможливо.

     Зрозуміло, залякані міська рада,  обласна рада.  Зволікається розгляд питання  у  Верховній  Раді,  чиниться  тиск  на  народних депутатів.  Якщо  і  ми  будемо  слухняними,  то  хто  тоді  зможе покінчити з оцим київським спрутом? Яка ще влада вища є у державі?

     І я вважаю, що, окрім того, що треба підтримати постанову, ще у  постанові  маємо  записати таке:  попросити Людмилу Кучму,  щоб сказала своєму чоловікові,  що такі друзі тільки позорять його  не тільки в Україні, а й в усьому світі.

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую.  Народний  депутат  Кириленко.  За  ним  - депутат Соломатін.  Кириленка немає. Депутате Соломатін, прошу. За ним - Володимир Марченко.

     СОЛОМАТІН Ю.П.  Фракція комуністів, Київська область. Шановні колеги!  Моя фракція і я особисто підтримуємо,  в основному,  звіт тимчасової  комісії,  бо він правдивий,  бо він відображає те,  що коїлося в Київській області останні  два  роки,  коли  відбувалися події як на Васильківщині,  так і в цілому на Київщині,  коли були вибори Президента в 1999 році та так званий "референдурь"  у  2000 році.

     Разом з  тим наголошую,  що представники Комуністичної партії України від Київської області свідомо не  брали  участі  в  роботі зазначеної  тимчасової  комісії.  До  складу  комісії  в основному входили представники Форуму національного порятунку,  відверті  та послідовні  опозиціонери  Леоніда  Кучми  та  його  поплічників  у державі.

     Опозиція Фронту   національного    порятунку    і    опозиція Кучмі-Засусі - це лише намагання змінити, як у народі кажуть, шило на мило,  бо політичний та соціально-економічний устрій у  державі залишається незмінним.

     Тому ми  вважаємо,  що  потрібна  зміна конституційним шляхом державного устрою України з усуненням президентської  гілки  влади взагалі.  Не буде будь-яких президентів - не буде і того розбрату, не буде того, що відбувається в нас на Київщині.

     Комуністична партія України та її Київська  обласна  партійна організація   так  само  виступають  проти  панування  угрупування Кучми-Засухи у Київській області.  Саме тому на Київщині з  квітня цього  року  в  усіх  районах  йде  збір підписів під колективними зверненнями громадян з вимогою  до  Президента  України  Кучми  та голови   Київської   обласної   держадміністрації  Засухи  піти  у добровільну   відставку   за   численні   порушення   Конституції, наприклад,     за     брутальне     суміщення     посад     голови облдержадміністрації,  голови обласної ради і  порушення  людської моралі,  що не раз було доведено як під час президентських виборів 1999 року,  насамперед у другому турі,  так і під час  референдуму 2000 року.

     Ці порушення  людської  моралі  проявилися в застосуванні так званого адміністративного ресурсу під час виборів з боку  місцевих поплічників  клану  Кучми-Засухи.  Тому  на  сьогодні  вже по всіх районах Київщини зібрано по 10 тисяч підписів громадян  з  вимогою до Кучми і Засухи піти у добровільну відставку.

     Я дякую  за  увагу  і  закликаю  всіх,  хто  займається  цієї важливою роботою,  продовжувати її ще більш наполегливо,  щоб саме ці наші господарі відчули,  що народ чинить їм супротив, а не лише окремі політичні партії.

     Дякую за увагу.

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую.  Слово  для  виступу  надається  народному депутату  Володимиру  Марченку.  І  у завершенні виступів народний депутат Косаківський.

     МАРЧЕНКО В.Р.,  член Комітету Верховної Ради України з питань економічної політики, управління народним господарством, власності та інвестицій (виборчий округ

 161, Сумська  область).  Фракция  Прогрессивной  социалистической партии Украины. Уважаемые депутаты! Я буду выступать не просто как депутат,  который будет оценивать проект постановления,  внесенный следственной комиссией Верховного Совета (я хочу сказать,  что  мы поддержим   этот   проект   постановления  как  народные  депутаты Украины), а в какой-то степени как свидетель событий, произошедших в Василькове.

     Депутаты разных   фракций,  разных  политических,  совершенно противоположных по идеологии, направлений приехали в Васильков для того,  чтобы посмотреть, как будут проходить выборы. Мы с Натальей Михайловной Витренко были в составе депутатской группы.

     Мы приехали,   представились   администрации,   представились окружной  избирательной  комиссии  и  попросили об одном:  в русле законодательства    позволить    народным    депутатам     Украины присутствовать на избирательных участках,  просто присутствовать и проконтролировать,  как выполняется закон и как наблюдателям будет позволено выполнять или не выполнять свои функции, предусмотренные положением и законодательством.  То,  что мы увидели в Василькове, это,  безусловно,  можно  охарактеризовать только словом "фашизм". Фашизм  в  том  понимании,  что  выборы  проводились   с   помощью административных ресурсов и милиции.

     Так, в   частности,   мы  по  распределению  среди  депутатов находились на участке с одной целью - понаблюдать  за  соблюдением законодательства   при  подсчете  голосов.  Приехали  милиционеры, приехали разные подразделения:  "Беркут",  "Кобра" и  другие.  Они беспрепятственно    находились    на    участках,   психологически осуществляя давление.  И когда мы сидели в уголке,  созерцая,  как работает  комиссия,  не  вмешиваясь  вообще  в процесс ни подсчета голосов,  ни даже не  общаясь  с  членами  комиссии,  некий  майор Слончак  зашел,  завел  свою бригаду и потребовал вынести народных депутатов Украины с избирательного участка. Нас хотели за руки, за ноги  схватить  и  просто  физически  удалить  с  участка.  Это не удалось.

     Но я хочу сказать,  что то, что произошло в Василькове, - это тот крик, который должен быть услышан у нас в государстве, и таким процессам должен быть положен конец.

     Я хочу сказать,  что правовым  способом  невозможно  было  до настоящего  момента решить эту проблему.  На мой взгляд,  и работа судов,  и работа  администрации  во  главе  с  Засухой,  и  работа Президента Леонида Кучмы повлияли на то, что не правовые механизмы были положены  в  основу  оценки  происходящего  в  Василькове,  а политические.  Следовательно, Верховный Совет может отреагировать, обединившись для того,  чтобы именно политическими методами снять те политические барьеры, которые мешают решить проблемы Василькова правовыми методами.

     Такие же тенденции на Сумщине,  где во главе стоит Щербань. И я считаю,  что Верховный Совет должен принять решение при принятии Закона о выборах народных депутатов, коррекции законов о выборах в местные советы...

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую, Володимиру Романовичу.

     МАРЧЕНКО В.Р.  Я вношу одно предложение, суть которого в том, что  избирательные  комиссии  должны  формироваться  политическими партиями,   которые   представлены   в   Верховном  Совете,  чтобы административный ресурс не вмешивался  в  избирательную  кампанию. Как  ни  крути,  какие  бы  ситуации  и  конфликты  в  обществе не развивались,  в  конечном  итоге  они   разрешаются   политическим методом.  Тогда  избирательная  кампания  будет проведена честно и справедливо.

     С такими предложениями Прогрессивная социалистическая  партия Украины выступила 29 октября.  Я поддерживаю проект постановления, который внесла следственная комиссия.

     Спасибо.

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую,  Володимире  Романовичу.  Слово  надається депутату Косаківському. Прошу дотримуватися регламенту.

     КОСАКІВСЬКИЙ Л.Г.,  член  Комітету  Верховної  Ради України з питань бюджету (виборчий округ 223,  м.Київ). Шановний головуючий! Шановні  народні  депутати!  Як  член комісії,  я вивчав документи сесії Васильківської міської  ради,  які  стосувалися  незаконного відсторонення її голови від виконання своїх обов'язків.

     Коли я знайомився з цими документами,  то я побачив,  що все, що там відбувалося,  - це повна калька дій влади в місті  Києві  в 1996-1997  роках.  Точно  за такими самими методами та механізмами все відбувалося у Василькові.  Інша справа,  що  в  Києві  на  мою користь були рішення Верховного Суду, вимоги Ради Європи, але й це не зупинило владу.

     В даному  випадку  ситуація  складніша,  тому  що   суди   не втрутилися  в цю справу і,  з правової точки зору,  тут важко щось доводити.  Ми бачимо,  що сьогодні повертається той бумеранг, який був  запущений  у Києві в 1996 році.  Якби тоді не було байдужості політичних партій,  якби не було пасивної позиції,  в тому числі і Верховної Ради,  якби тоді зупинили ці всі дії виконавчої влади, у нас  не  було  б  потім  Одеси,  Ялти,  не  було  б,  врешті-решт, Василькова.

     Що зараз  робити  в  цій  ситуації?  Безумовно,  я  підтримую висновки  комісії  і  просив  би  колег  проголосувати  за  проект постанови.  Але не думаю, що це на щось вплине, тому що наша влада вже  абсолютно   втратила   гальма,   вона   несеться   в   прірву авторитаризму,  ми  вже  в ній давно опинилися,  вона ж не звертає увагу ні на що.  Тому я думаю, що зараз єдиний вихід із ситуації - довести  до  кінця  процедуру  імпічменту Президента і після зміни влади зробити все,  щоб такі рецидиви не були можливі.  Для  цього потрібно зараз негайно вносити зміни до Конституції (підписи зараз збираються) про обрання голів адміністрацій всіх рівнів населенням відповідних  територій  для того,  щоб зробити їх залежними не від чиновників верхнього рівня,  а від тих людей,  які їх обирають.  І зробити  все  для  того,  щоб  у нас дійсно стала незалежна судова влада.  Для цього треба прийняти Закон про судоустрій,  аби судова влада діяла в першу чергу з огляду на закон, керувалася інтересами людей і  не  була  залежна  від  виконавців,  які  фінансують  її, забезпечують  матеріально  і так далі.  Тільки тоді можна говорити про те,  що такі випадки в майбутньому можуть стати неможливими  в Україні. Без цього все інше - просто зайві розмови.

     Тому я закликаю до підтримки проекту постанови і до підтримки пропозицій щодо внесення змін до Конституції,  до активних дій  по імпічменту Президента.

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую.  Одну  хвилину просить Анатолій Сергійович Матвієнко, голова комісії.

     МАТВІЄНКО А.С.  Я  дякую  всім,  хто  підтримав  і   доповнив доповідь комісії.  Я хочу тільки поінформувати народних депутатів, що до народних депутатів Іщенка,  Мельника і  Ткаленка  звернулася група  депутатів  Васильківської  міської  ради,  які виклали свої думки щодо нашої довідки,  аргументують деякі моменти і  з  нашими висновками не погоджуються.

     Я хочу   поінформувати,   що  до  голосування  ми  у  комісії запланували   у   вівторок   запросити   представників-ініціаторів внесення  альтернативного  проекту  постанови.  Ми заслухаємо їхні аргументи  і  до  голосування  поінформуємо  Верховну   Раду   про результати розгляду їхніх заперечень щодо висновків комісії.

     Дякую.

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую.

     Шановні народні  депутати!  Ми  завершили розгляд питання про звіт Тимчасової слідчої комісії Верховної Ради  України  з  питань вивчення   соціально-політичної  ситуації,  що  склалася  в  місті Василькові Київської області.  Хотів  би  нагадати  всім  вам,  що комісія подала для народних депутатів разом з проектом постанови й інформаційний друкований звіт.

     Також хочу сказати,  що є ще один проект постанови,  внесений народними  депутатами  Іщенком,  Мельником  і  Ткаленком,  який ви можете вивчити  до  моменту  голосування  у  наступний  четвер  та прийняти рішення з цього питання.

     --------------

     Шановні колеги!  Хоча  вже  13  година  і  ми домовлялись про "Різне",  але народний депутат Сінченко звертається до всіх вас  з проханням  швидко  розглянути  законопроект  про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів за номером 5217-1. Немає заперечень?

     Він обіцяє  лаконічно  доповісти  його,  і  після  цього   ми перейдемо до "Різного". Прошу, Сергію Григоровичу.

     СІНЧЕНКО С.Г.,  голова  підкомітету  Комітету  Верховної Ради України з питань національної безпеки і  оборони  (багатомандатний загальнодержавний виборчий округ,  КПУ). Шановні народні депутати! У лютому 2000 року Верховною Радою України був прийнятий Закон про деякі  заходи  щодо  економії  бюджетних  коштів.  У частині,  яка стосується  військовослужбовців,  були  скасовані  ряд  пільг   та компенсацій,  у  тому  числі  грошова компенсація замість речового майна для тих категорій,  які  у  своїй  повсякденній  роботі  при виконанні  службових обов'язків використовують цивільний одяг,  що зашифровує особу та відомчу належність військовослужбовців.

     Які це  категорії?  Це  оперативний  склад  працівників  СБУ, офіцери   та  прапорщики  Управління  державної  охорони,  офіцери розвідки Міністерства оборони,  офіцери внутрішніх військ МВС, які працюють  серед цивільного населення на особливо важливих об'єктах типу  атомних  електростанцій  та  інших,  які  мають  стратегічно важливе значення.

     Коли ми  приймали  закон  у  цій  частині на початку минулого року,  нам було дано пояснення,  що із скасуванням компенсації  за військову   форму   одягу,   якою  має  бути  забезпечений  кожний військовослужбовець  у  повному  обсязі,  бюджет  отримає  суттєву економію коштів.

     Але сталося  навпаки,  адже  придбання  військового  речового майна у  підприємств,  що  його  виготовляють,  на  26,3  відсотка дорожче, ніж компенсаційна вартість цього майна.

     Грошова компенсація   за   речове   майно   була  введена  ще законодавством колишнього СРСР і передбачена в Законі України  про соціальний  і  правовий  захист  військовослужбовців  та членів їх сімей від 20 грудня 1991 року з метою економії  бюджетних  коштів, оскільки  ціна на виробництво військової форми одягу значно більша розміру компенсації.

     Проте зараз замість економії склалася невиправдана  ситуація, коли  офіцер  змушений щороку (кілька разів на рік,  а то й тричі) отримувати форму незалежно від того,  що вона  в  нього  вже  є  і використовується  для  служби,  замість  того,  щоб він за власним бажанням міг би за рахунок компенсації придбати цивільний  одяг  і не  обтяжувати  себе  та  рідних  проблемами  реалізації відрізків шерстяної та бавовняної тканин та інших предметів форменого  одягу на ринках.

     Щоб ліквідувати   таке,   м'яко   кажучи,  непорозуміння,  на численні  прохання  моїх  колег  офіцерів  ми  разом   з   Василем Петровичем  Цушком  пропонуємо  повернутися  до здорового глузду і поширити право на отримання грошової компенсації за  речове  майно для  зазначеної  категорії військовослужбовців,  що дасть економію бюджетних коштів на ці витрати в сумі 11  мільйонів  гривень.  Для цього  пропонуємо  пункт  2  закону  після  слів "замість речового майна"    доповнити    словами    в    дужках    "(за     винятком військовослужбовців    Міністерства   оборони,   Служби   безпеки, Управління державної охорони та  Головного  управління  внутрішніх військ   МВС  України,  що  використовують  цивільний  одяг,  який зашифровує особу та відомчу належність військовослужбовця)".

     Просимо підтримати такі зміни до закону.  Заперечень  з  боку уряду,    трьох    комітетів    Верховної    Ради   та   Головного науковоекспертного управління немає. Доповідь закінчена.

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую,  Сергію Григоровичу.  Будуть запитання  до Сергія  Григоровича?  Прошу  записатися,  я  бачу,  що рук багато. Покажіть на табло.

     Депутат Журавський.  За ним - депутат Павловський.  За ним  - депутат Крючков.  Коротке запитання - і коротка відповідь,  я дуже прошу.

     ЖУРАВСЬКИЙ В.С.  Хоч я і  не  поділяю  позиції  свого  колеги Павловського, але пообіцяв йому передати слово. Мушу дотримуватись депутатської   етики.   Прошу   передати   слово   своєму   колезі Павловському.

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Михайле Антоновичу, передайте також кому-небудь.

     ПАВЛОВСЬКИЙ М.А.  Я дякую. У мене є одна пропозиція: вилучити з числа співробітників СБУ, внутрішніх військ тих, хто в цивільній формі бере участь у мітингах,  зборах та створює перешкоди у вузах та інших організаціях для участі громадян у страйках і зборах.

     СІНЧЕНКО С.Г.  Ну,  тоді взагалі  не  потрібно  приймати  цей законопроект. Це проблема не цього закону.

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Георгій  Корнійович  Крючков.  За  ним  - депутат Ніколаєнко.

     КРЮЧКОВ Г.К.,  член Комітету Верховної Ради України з  питань національної  безпеки і оборони (багатомандатний загальнодержавний виборчий округ,  КПУ).  Шановний Сергію Григоровичу! Скажіть, будь ласка,   а   чи   недоцільно   було   б   узагалі   скасувати  цей дискримінаційний стосовно військовослужбовців закон? Ви розумієте, коли дивишся, що робиться в сусідній країні для того, щоб піднести авторитет і соціальний статус захисників країни,  і що робиться  у нас,  то  якось прикро стає за Україну,  як вона ставиться до тих, хто має захищати рубежі нашої країни.  Висловте,  будь ласка, вашу думку.

     СІНЧЕНКО С.Г. Я вважаю так. Якщо ми приймемо цей законопроект (а він лише на третину полегшить  становище  військовослужбовців), то  щодо двох інших питань:  першого - про продовольчі пайки,  які забрали у військовослужбовців, і другого - про безкоштовний проїзд до  місця лікування,  у відпустку військовослужбовця і членів його сім'ї, я думаю, Верховна Рада здатна подолати це рішення.

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Народний  депутат  Ніколаєнко.   І   завершує   - народний депутат Абрамов.

     НІКОЛАЄНКО С.М.  Соціалістична фракція. Сергію Григоровичу, у мене до вас таке запитання.  А чи не доцільно пункт 2  закону  про так  звану  економію  бюджетних коштів (це не економія,  бо хто не дбає про свою армію, той годує іншу) взагалі скасувати? Ну, що, ми пайки відібрали в нещасних офіцерів, які сидять під Києвом у степу чи в лісі і вважаємо,  що бюджет зекономили.  Давайте  весь  пункт скасуємо та й усе!

     СІНЧЕНКО С.Г.  Я  не  заперечую,  але для цього потрібна нова редакція закону.  Ми взяли тільки одну  частину.  Я  не  заперечую абсолютно.

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Народний депутат Абрамов.

     АБРАМОВ Ф.М.,  член Комітету Верховної Ради України у справах пенсіонерів,  ветеранів та інвалідів (виборчий округ 59,  Донецька область).   Спасибо.  Коммунистическая  партия.  Уважаемый  Сергей Григорьевич!  А не вызовет ли это недовольство у  офицеров  других родов войск, если одним разрешается, а другим не разрешается?

     Спасибо.

     СІНЧЕНКО С.Г.  Что  касается  формы одежды - это определенная категория.  А остальное - бесплатный проезд к месту отдыха  -  это касается всех офицеров всех родов войск, всех тех, которые ходят в погонах.

     Продовольственные пайки - это тоже касается всех родов войск. Но  я  уже  боюсь  сейчас эти все вопросы ставить,  иначе мы можем получить крест. Я взял только эту проблему.

     Кстати, если  пройдет  этот  законопроект  с  вашей  помощью, следующим  законопроектом  мы будем инициировать то,  о чем сказал депутат Николаенко: отменить этот дискриминационный по отношению к военнослужащим пункт.

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую. Прошу сідати.

     Для обговорення   цього   питання   записалися  три  народних депутати:  Баулін,  Чаговець,  Ніколаєнко.  Усі   наполягають   на виступах? Будь ласка, по одній хвилині з місця.

     Народний депутат Баулін в одну хвилину вкластися не може, але у  півтори  обіцяє  вкластися.  Наступні  -  депутати  Чаговець  і Ніколаєнко.

     БАУЛІН П.Б.,  член  Комітету  Верховної Ради України з питань свободи  слова  та  інформації  (виборчий  округ  76,   Запорізька область).  Фракция  коммунистов,  депутатское  обединение "ЗУБР". Уважаемые народные депутаты!  Законопроект достаточно  простой  и, вроде бы, понятный. Однако, на мой взгляд, предлагаемые в нем меры не являются однозначными.

     С одной стороны,  если агенты силовых структур, например СБУ, сидят  в  тех  местах,  где надо выдавать себя за гражданских,  то резонно  не  тратиться  на   изготовление   для   них   формы,   а компенсировать  ее  деньгами.  Здесь  на  лицо экономия.  В этом с авторами   предложенного   законопроекта   нужно   согласиться   и поддержать их предложение.

     Но я  хотел  бы,  уважаемый  Сергей  Григорьевич,  в качестве дискуссионного проднять такой вопрос:  а нужно ли вообще тем, кому по роду деятельности форма фактически не нужна,  ее выдавать?  Ну, не выдают же форму "держслужбовцям", и денежная компенсация за это не предусмотрена.  И работают ударники строительства в гражданской одежде, купленной за свои кровные, и пайки и компенсацию за это не требуют.

     Почему эта  логика  не  может  быть применена к такой пусть и специфической    категории    государственных    служащих,     как военнослужащие?  Ссылка  на то,  что практика денежной компенсации была еще в Советском Союзе,  не совсем корректна. Напомню тем, кто забыл:   СССР  был  богатейшей  сверхдержавой  мира,  и  советские военнослужащие выполняли на порядок более ответственные задачи.  В нищей Украине никогда не будет таких финансовых возможностей,  как в Советском Союзе.  Так, может, сразу и по Сеньке шапку мерять, то есть свои возможности.  Сказать своим служивым людям,  что держава не способна нести такое материальное бремя,  как изготовление  для них формы,  честно и откровенно сказать, зато денежное довольствие платить сполна.

     Если кто-то боится,  что это  как-то  повлияет  на  текучесть кадров,  зря.  Ведь если человек не остался в российской армии,  а перешел в "українське військо", значит, он был заранее согласен на более бедное существование.

     Вот такое  у меня дискуссионное предложение,  над которым,  я думаю,  можно  будет  подумать  перед  вторым  чтением,  то   есть отказаться от выдачи как формы,  так и денежной компенсации за нее тем,  "хто використовує цивільний одяг,  який зашифровує особу або відомчу належність".

     Спасибо за внимание.

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую.  Увімкніть  мікрофон  Василя  Миколайовича Чаговця. За ним - депутат Ніколаєнко.

     ЧАГОВЕЦЬ В.М.,  член Комітету Верховної Ради України з питань паливноенергетичного   комплексу,   ядерної  політики  та  ядерної безпеки (виборчий округ 180, Харківська область). Шановний Степане Богдановичу!   Шановні   колеги!  Донедавна  різноманітні  пільги, харчові пайки та компенсації були суттєвою підмогою  до  невеликих заробітних   плат   військовослужбовців.   Але  сьогодні  численна кількість нарікань на скасовані нами пільги вже нікого  не  дивує. Напевно, більшість народних депутатів уже стикалися з відповідними скаргами  з  боку  виборців.  У  цілому  скорочення   пільг   усім категоріям   громадян   є  необхідним,  але  за  умов  адекватного підвищення заробітної плати чи адресної допомоги. В іншому випадку ліквідація пільг призводить тільки до зубожіння людей.

     Потрібно визнати, що така ситуація є наслідком поспішності та непродуманості при прийнятті деяких законодавчих актів.  Свідчення цьому  -  заборона  грошової  компенсації  за речове майно.  Немає сумнівів, що відновити таку компенсацію для військових, які носять цивільний  одяг,  просто  необхідно.  До того ж внаслідок реальної економії бюджетних коштів доцільно розглянути можливість  грошової компенсації для всіх без винятку військових.

     Тому наша фракція пропонує проект закону підтримати в першому читанні із подальшим доопрацюванням.

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую.  Станіслав  Миколайович   Ніколаєнко   -на завершення виступів.

     НІКОЛАЄНКО С.М.   Соціалістична   фракція.   Дякую,   Степане Богдановичу.

     Я ще раз хочу трішечки розвити свою думку. Сергій Григорович, без сумніву,  фракція соціалістів підтримає ваш законопроект, і ми будемо голосувати за нього. Але я вас прошу (стенограма пишеться): під  час  підготовки до другого читання врахуйте моє побажання про те,  щоб взагалі скасувати пункт 2 цього закону.  Якщо не з  цього дня, то давайте з 1 січня 2002 року. Ось, власне кажучи, і вся моя пропозиція.

     Дякую.

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую.  Думаю,  що Сергій  Григорович  і  комітет прислухаються  до  вашої пропозиції,  як і до інших,  які лунали у виступах народних депутатів.

     Оскільки Сергій Григорович не наполягає на заключному  слові, то оголошую розгляд питання 5217-1 завершеним.

     --------------

     Шановні колеги!   Переходимо   до   питання  порядку  денного "Різне".  Прошу показати на табло список народних  депутатів,  які записалися на виступ з трибуни.

     Народний депутат Абрамов. За ним - депутат Юхимець. Всього 20 народних депутатів.  Наголошую,  що  о  14  годині  наша  пленарне засідання буде завершено.

     АБРАМОВ Ф.М.  Спасибо. Уважаемый Степан Богданович! Уважаемые коллеги!  Как и вы,  я получаю большое количество писем  от  своих избирателей,  в которых характеризуется та тяжелая жизнь,  которой сегодня живут наши избиратели. Вот одно из них:

     "Уважаемые господа депутаты Верховной Рады!  Я,  Сымак Лариса Андреевна,  жительница  города  Шахтерска  Донецкой области,  хочу выразить вам и  нашему  "глубокоуважаемому"  господину  Президенту сердечную   благодарность   за  вашу  доброту  и  заботу  о  нашем благосостоянии.  А благосостояние мое состоит  из  97  гривень  75 копеек и двух детей,  один из которых инвалид.  Получаю на него 40 гривень.

     Хочу также выразить вам особую благодарность за  то,  что  вы создали такую Конституцию,  в которой дано право не работать отцам и не выплачивать алименты на несовершеннолетних детей.

     Еще хочу попросить у вас, уважаемые господа депутаты, совета: как  мне  -  матери  несовершеннолетних  детей,  -  имея  доход 97 гривень,  уплатить за коммунальные услуги в размере 72 гривень  за электроэнергию,     выкупить     дорогостоящее    лекарство    для ребенка-инвалида,  накормить  их,  одеть  и  обуть.  Субсидию   на квартиру  я  не  могу  оформить  из-за  задолженности по оплате за коммунальные услуги.  Цены  на  рынке  страшные.  Моего  месячного дохода  хватает  всего  лишь,  чтобы  купить продукты на пятьшесть дней.  Так что прошу вас: научите меня, как жить в нашей вольной и счастливой  Украине  и  воспитывать  защитников Родины здоровыми и крепкими.

     Недавно по  телевизору  была  передача  "Табу",   посвященная поездкам  на заработки за границу.  Не надо,  господа,  вешать нам "лапшу на уши".  Ехать за границу - надо иметь 300 долларов. Где я их могу взять, как и другие мои товарищи?

     И еще  мои пожелания.  Убедительно прошу вас,  и просили меня другие мои  соотечественники,  чтобы  вы  лучше  представили  нашу жизнь, попробуйте прожить на 97 гривень 75 копеек троим детям.

     Еще одна  просьба.  Господа  депутаты!  Помогите  нам выжить! Спасибо.

     С уважением Симак Лариса Андреевна".

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую.

     Слово надається   народному   депутату   Юхимець.   За    нею виступатиме народний депутат Баулін. Прошу, Ольго Федорівно.

     ЮХИМЕЦЬ О.Ф.,  член  Комітету Верховної Ради України з питань національної безпеки і  оборони  (виборчий  округ  196,  Черкаська область).  Шановний  Степане Богдановичу!  Шановні колеги!  З цієї трибуни я хочу порушити одне з болючих питань, яке сьогодні турбує моїх земляків,  жителів Баранівського району Житомирської області. На превеликий жаль,  великі історичні традиції,  які зароджувалися тут  ще  на  початку ХІХ століття,  сьогодні зусиллями новоявлених господарів знищуються.

     Баранівський район традиційно славився своїм льонарством.  На превеликий  жаль,  у  2001  році  в  цьому  районі посіяно лише 90 гектарів  льону.  І  друге  велике  багатство  мого  району  -  це фарфорова   промисловість.   Фарфорова   промисловість   Баранівки народжувалася на  початку  ХІХ  століття.  Довбишський  фарфоровий завод  запрацював  у  1825  році.  І  от  працівники  цього заводу звернулися до мене з такими словами.

     "Уявіть собі  сім'ю,  де  батько,  мати,  син,   невістка   - заводчани,  у  них  двоє  дітей.  Сім місяців у бюджеті сім'ї - ні копійки,  причому була зима.  Що робити таким сім'ям?  Як пояснити дітям, чому немає хліба в хаті і олії? А як спіткає горе, хвороба, куди бігти,  у кого просити?  Не такою ми уявляли  собі  незалежну самостійну   Україну,   а  найстрашніше  те,  що  стали  обдурені, зневірені ображені.

     Українська фарфоро-фаянсова група,  спонсором якої є  один  з депутатів Верховної Ради Михайло Бродський,  обдурив нас,  зупинив завод,  перепродав нас  фірмі  "Ридан",  спонсором  якої  є  інший народний  депутат  Юрій  Спіженко,  який продовжує нас обдурювати: завод і не думає працювати,  хоча вже всі обіцяні терміни вийшли і минули давно.

     Люди їм  повірили і за безцінь,  по 50 гривень,  віддали свої паї з вірою в краще майбутнє заводу,  а з ним - долю їхню і  їхніх дітей.  І  найбільш  прикро  те,  що  згідно  зі статтею 18 Закону України про порядок погашення боргових зобов'язань від  21  грудня 2000 року завод мав можливість списати свої борги.

     А тому прохаємо вас: допоможіть, будь ласка, врятувати людей, дітей,   і   селище   в   цілому,   посприяйте   притягненню    до відповідальності панів депутатів Бродського та Спіженка за скоєний ними економічний злочин".

     Я думаю,  ці рядки - це ще одна трагічна сторінка пресловутої капіталізації в Україні.  Це злочин, який коїться в тих невеличких містечках,  де центром є  невеликі  підприємства,  і  зникає  така національна гордість, як фарфорова промисловість України.

     Я думаю, що тут пора втрутитись вже і правоохоронним органам, Міністерству економіки і іншим  організаціям,  а  нам,  депутатам, подумати  про  прийняття  Закону  про реприватизацію і відновлення державного контролю за галузями,  які  є  національним  багатством України.

     Дякую.

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую,  Ольго  Федорівно.  Шановні колеги народні депутати,  я одразу даю доручення відділу контролю  проаналізувати виступи народних депутатів,  направити ці матеріали до відповідних суб'єктів державної влади,  а  також  у  державні  комітети,  якщо будуть для цього підстави.

     Народний депутат Баулін. За ним - народний депутат Гуцол.

     БАУЛІН П.Б. Координатор депутатского обединения "ЗУБР".

     "Его святости святейшему Ивану Павлу Второму Папе Римскому.

     Ваша Святость!

     Комитет депутатского    обединения    "За    союз   Украины, Белоруссии,  России - "ЗУБР" Верховного Совета  Украины  от  имени народных  депутатов  Украины,  выступающих  за  единение  братских православных народов,  для которых православие было,  есть и будет основой  их  духовного родства,  поводырем на трудном историческом пути, опорой и надеждой обращаются к вам с призывом задуматься над последствиями  вашего визита на земли православного Востока Европы

- в Украину.

     Вам, как никому другому,  хорошо известны  сложные  отношения народа  Украины  с  католицизмом.  Большинство  населения  Украины всегда было и остается  православным  по  своему  вероисповеданию. Ведь   исторический   опыт   жизни   нашего   народа,   чему  есть подтверждением его героическое православное диссидентское движение XVII-XVIII  веков,  наша  культура и традиции неразрывно связаны с православием.

     Большинство верующих Украины - паства Украинской православной церкви.  Иерархи  УПЦ  единогласно  приняли  решение  просить Вашу Святость  отложить  свой  визит.  Главной  причиной  они   назвали неурегулированность отношений между католиками восточного обряда и православными в Украине.

     Ваша реакция  на  это  обращение  для  православных  верующих станет примером решения этих противоречий искренности христианина, а игнорирование мнения наших пастырей - оскорбление для пастсвы  и не   только   в   Украине.   В  такой  ситуации  ваш  визит  будет способствовать не окончательному мирному решению конфликта,  а его эскалации.  Это  условие,  когда  ниодно  из соглашений о храмовых сооружениях,  захваченных  греко-католиками   у   православных   в Украине,  не  было выполнено.  Разгром трех епархий,  около тысячи захваченных храмов превратят ваш визит в демонстрацию силы мнимого победителя.  Но  победителей  в  конфликтах  между  христианами не бывает.

     У наших народов  есть  поговорка,  что  незваный  гость  хуже захватчика,  а  приглашение  от  Русской православной и Украинской православной церквей к вам не направлялись.

     Неуклюже выглядит  и  попытка  скрыть  истинную  цель  вашего приезда  за  ширмой официального визита главы государства Ватикан. Заверение,  что запланированное в ходе вашего визита  богослужение не  противоречит  законодательству Украины,  может обмануть только жаждущих быть обманутым.

     Удивительна и  социальная  программа  подготовки   к   вашему визиту.  Так,  во  Львове  уже  идет  чистка  беднейших  социально незащищенных людей.  Оставшихся без крова над  головой,  в  рамках подготовки  к вашему визиту вывозят из Львова,  где они имели хоть какое-то  пропитание.  Об  этом  уже  сообщалось   в   независимых средствах массовой информации.

     Мало того,  как  стало  известно,  средства  для  организации вашего   визита   выделяются   из   Резервного   фонда    Кабмина, предназначенные  для ликвидации последствий стихийных бедствий.  У такой нищей страны,  как Украина, просто нет других средств. То ли пострадавшим от наводнения в Закарпатье уже не нужна помощь, то ли ваш визит будет иметь для Украины такие же последствия?

     Исходя из вышеизложенного,  просим Вашу Святость воздержаться от планируемого визита на Украину". Благодарю за внимание.

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую.  Народний  депутат  Журавський.  За  ним - народний депутат Кузнецов.

     ЖУРАВСЬКИЙ В.С.  Християнськодемократична   пратія   України. Шановні колеги,  я хотів би нагадати вам норму Конституції (стаття 35) згідно з якою у нас держава відокремлена від  церкви.  Ми,  як народні  депутати,  не  маємо  права втручатися у внутрішні справи церкви. Україна є різна, любі наші депутати, на Галичині абсолютна більшість людей вірні Українській грекокатолицькій церкві, і з цим треба рахуватися.  Є понад мільйон римо-католиків,  і  з  цим  теж треба  рахуватися.  І  Президент  рахується  із  цим.  Тому  візит святійшого отця Папи Римського - це є візит глави держави до глави держави,  тобто  глава  держави  Україна  запрошує  главу  держави Ватикан, і Папа Римський їде до своєї пастви. Я з глибокою повагою ставлюся  до Української православної церкви (канонічної),  але ми живемо в одній державі. І питання етнічне, релігійне - інтимне, на цьому можна ж просто розкраяти, влаштувати роздрай в Україні, а ми з вами повинні зберегти державу Україна.  Я до цього вас закликаю. Я  не  готувався  до  цього  виступу,  це просто мій колега Баулін спонукав висловити ці міркування.

     А мій  виступ  стосується  того,  що  скасування  з   моменту набрання  чинності  Закону про внесення змін до Закону України про пенсійне забезпечення всіх,  не передбачених Законом  України  про пенсійне  забезпечення  видів пенсій та надбавок до них,  фактично означатиме зменшення їх розмірів,  звуження обсягу  існуючих  прав багатьох  громадян  України,  що  суперечить статті 22 Конституції України.

     У зв'язку  з  цим,  слід  нагадати,  що   особливий   порядок пенсійного забезпечення передбачено рядом законів України.  На мою думку,  немає   потреби   додатково   аргументувати   необхідність існування більшості видів пенсійного забезпечення,  що передбачені цим законом.

     Водночас необхідно привернути увагу до того, що запровадження особливих   умов  пенсійного  забезпечення  для  деяких  категорій працівників,  які  виконують  державні  обов'язки,  в  тому  числі військовослужбовців,   суддів,  прокурорів,  державних  службовців тощо,  є загальноприйнятою в світі нормою,  яка стимулює залучення до   цієї   діяльності   найбільш  висококваліфікованих  фахівців, враховує ненормований характер  їх  праці  і  створює  матеріальні умови для запобігання корупції.

     На мою   думку,   вирішення   проблеми  здійснення  належного пенсійного  забезпечення  повинно  відбуватися   не   за   рахунок зменшення розміру пенсії одним категоріям громадян, і в той же час за рахунок підвищення розмірів  пенсій  іншим.  Проте  і  в  цьому випадку   треба   виходити  з  можливості  реальних  джерел,  які, врештірешт,  якщо   сьогодні   виходити   з   даної   ситуації   і запропонувати  ці зміни до закону,  призведуть до падіння реальних доходів громадян.

     Враховуючи зазначене, на мою думку, проект Закону України про внесення змін до Закону України про пенсійне забезпечення має бути визнаний  неприйнятним,  оскільки  він  суперечить  Конституції  і законам України і є суто популістський.

     Дякую.

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую.   Слово   надається   народному   депутату Кузнєцову. За ним - народний депутат Гуцол.

     КУЗНЄЦОВ П.С.,  голова підкомітету  Комітету  Верховної  Ради України   з   питань  бюджету  (багатомандатний  загальнодержавний виборчий округ,  КПУ).  Уважаемые депутаты,  выйти на эту  трибуну меня побудило несколько моментов. Первый момент. Сегодня утром мне позвонили из моего родного города  Краматорска,  где  прокуратурой началась  тотальная  проверка  регистрационных свидетельств газет, прежде всего оппозиционных. У меня возникает естественный вопрос к Генеральной  прокуратуре:  какое  отношение  имеет  прокуратура  к регистрационным свидетельствам и документам нашей прессы? Это что, Генеральная прокуратура так понимает реализацию Декрета Президента "О свободе  прессы  в  Украине"?  Если  это  так,  то  тогда  надо разобраться,   кто  правильно  понимает  указ  Президента,  -  сам Президент,   который   подписал   этот   указ,   или   Генеральная прокуратура,   которая  осуществляет  тотальную  проверку  средств регистрации прессы?

     Второй. Я хотел бы вернуться к проведению дня  правительства. Мне,  к  сожалению,  тогда  не  удалось выступить.  Когда выступал господин Гусаков и красиво рассказывал, какая наша страна бедная и что  она  не может выдержать такое бремя коммунальных платежей,  я хотел бы сказать следующее.  Себестоимость добычи украинского газа составляет 20 долларов за тысячу кубометров, вот подсказывают, что даже 10,  а  20  долларов  -  это  с  транспортировкой,  со  всеми накрутками.  Они  продают  населению  по  48  с  лишним долларов и говорят,  что отрасль является убыточной.  Я не могу никак понять, кто же,  в конце концов,  прав:  Президент,  который заявил, что в связи с  повышением  на  34  процента  себестоимость  коммунальных платежей,  наше  население  перестало  платить  за  квартиры,  или исполняющие  обязанности  правительства,  которые  заявляют,   что платежи за жилье увеличились на 7,5 процента?

     Хотелось бы, чтобы наши компетентные органы тоже разобрались, кто же, в конце концов, говорит неправду украинскому народу: то ли Президент  со своим докладом Верховной Раде,  то ли правительство, которое показывает, что платежи увеличились?

     И, наконец,  третий  момент,  который  касается   того,   что произошло  в  Тернополе.  Все те факты свидетельствуют о том,  что фашизм наступает в нашей республике.  Понятное дело,  что фашизм - это  есть  идеология  взбесившегося  от ужасов капитализма мелкого буржуа.  И действительно у нас в  Украине  этот  ужас  капитализма осознан уже мелкой буржуазией.  То есть база подготовлена,  фашизм наступает.

     В Краматорске девятый раз сорвали  красный  флаг,  подбросили его  с  лозунгами:  "Геть  червоних  з України!" Но меня волнует в даном случае не это,  а то,  как  наши  правоохранительные  органы реагирует  на  все  это.  Девять раз я писал заявление в СБУ.  СБУ передает прокуратуре, прокуратура - милиции, милиция...

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Завершуйте,  ви забираєте час  у  колег  народних депутатів.

     КУЗНЄЦОВ П.С.  Я  прошу  прощения,  еще  буквально  несколько секунд. Милиция приходит в мой офис и спрашивает: "А сколько стоит ваш флаг?" - Столько-то. И закрывает дело.

     Так вот  в  результате  такого закрытия дел мы можем очнуться так,  как очнулся наш товарищ депутат  областного  совета  Акимов, который оказался с перерезанным горлом.

     Я хочу,  чтобы  правоохранительные  органы,  в  конце концов, обратили внимание на рост фашизма в стране и разобрались  с  этими проблемами.

     Спасибо.

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Слово надається народному депутату Гуцолу. За ним

- народний депутат Семенюк.

     ГУЦОЛ М.В., секретар Комітету Верховної Ради України з питань прав   людини,  національних  меншин  і  міжнаціональних  відносин (багатомандатний загальнодержавний виборчий округ,  ПЗУ).  Фракція "Яблуко",  екологічна  партія  України  "Захист".  Шановні колеги! Шановні панове  журналісти!  Екологічна  партія  України  "Захист" стоїть на позиції захисту не тільки екології, як великої науки про довкілля,  флору і фауну  і  людину  -  невід'ємну  частину  нашої природи,  а  й  на позиції захисту нашої прозорої в правовому полі політики, економіки, соціального захисту.

     Ми вважаємо, що Конституція України тоді надійна, коли вона - у  надійних руках.  І тоді вона чогось варта.  Тому з цієї високої трибуни я хотів би звернутися до міністра Івана Яковича Саханя. До мене надійшло звернення від виборців.  Є така фірма "Артексервіс". Ця  фірма  протезує  наших   діточок.   Конституцією   передбачено соціальний  захист  наших громадян.  І це дуже серйозна проблема - дітей треба протезувати.  Це нещастя і горе  батьків  і  в  цілому нашої країни.

     Я хотів би сказати, що борг "Укрпротезу"

- понад 100 тисяч гривень.  Тобто бюджетні кошти не  проплачуються на протезування дітей.  До чого ми дійшли? До того, що порушується Конституція, чинне законодавство.

     Я привертаю увагу і ще до того факту.  У День Перемоги в мене були  на  прийомі  громадяни  нашої України - дуже багато поважних людей похилого віку - це діти війни. Їх понад п'ять мільйонів.

     Шановний Президенте!  Шановні урядовці!  Шановні  колеги!  Ця верства  населення  забута.  Ми повинні все зробити,  щоб ті,  хто кував перемогу над фашистами,  хто стояв біля  станка  в  холод  і голод, були соціально захищені. Ми, шановні колеги, я думаю, що ви мене підтримаєте, і профільному комітету буде дано таке доручення, щоб  провести  парламентські  слухання  і  прийняти постанову.  Ми повинні поставитися до тих людей з повагою і шаною, і не можна про них   забувати.  І  наостанок.  Звернення  до  Президента  Леоніда Даниловича Кучми.

     Леоніде Даниловичу!  Зараз формується уряд.  Ми просимо  вас, щоб  наш  уряд  був професійний.  Щоб люди,  котрі працюватимуть у міністерствах,  любили свою країну,  своїх людей  у  першу  чергу, шанували  Конституцію  і чинне законодавство.  Це мають бути люди, котрі знають свою справу. У нас у цьому залі багато таких народних депутатів, котрі віддано служать нашому народу.

     Дякую за увагу.

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую.   Слово   надається   народному   депутату Семенюк. За нею виступатиме народний депутат Білорус.

     СЕМЕНЮК В.П.,  член Комітету Верховної Ради України з  питань аграрної   політики   та   земельних   відносин   (багатомандатний загальнодержавний виборчий округ,  виборчий блок  СПУ  та  СелПУ). Фракція  соціалістів  і  селян  -  "Лівий  центр".  Шановні колеги народні депутати!  Я передусім хотіла б звернути особливу увагу на те,  що  до  нас,  народних  депутатів  України,  і до керівництва Верховної Ради,  зокрема до Івана  Степановича,  надходить  чимало листи.  А  яка  на  них  реакція,  яка на них відповідь?  Я хотіла наголосити на тому,  що сьогодні порушується Закон  про  звернення громадян.   Листи,   які   надходять,   фактично  не  доходять  до керівництва і в комітетах майже не розглядаються,  а особливо якщо вони   стосуються  соціальних  питань,  порушення  прав  громадян, приватизації і якщо люди починають  добиватися  відновлення  своїх порушених  прав,  вони  отримують негативну відповідь або відписку наших чиновників.

     Так трапилося і зі зверненням громадян  фармацевтичної  фірми "Дарниця",  зокрема акціонерів, які звернулися до Голови Верховної Ради з відповідним листом.  Замість того щоб  розглянути  лист  по суті,  він  був  відправлений до Генеральної прокуратури.  У листі люди  зверталися  з  проханням  позбавити  свавілля   прокуратури, зокрема  Генерального  прокурора,  щодо  упередженого  ставлення і приватизації фірми "Дарниця", де акціонери були викинуті на вулицю безпосередньо   з  роботи,  де  порушуються  права  на  працю,  на санітарні умови праці,  на отримане  ними  житло.  Люди  вимагають розібратися  у цій вакханалії.  Але відповідь була лише відпискою. Крім того,  громадяни поряд із зверненням  до  Івана  Степановича, направили  подання  до  суду.  І як тільки було прийнято позитивне рішення  і  обстоєні  громадянські  права  на  першому  засіданні, адвокат  Нечитайло Сергій Васильович,  який захищав громадян,  був позвірячому вбитий у під'їзді свого будинку.  Тобто  сьогодні  йде залякування уже і адвокатів, які в судах захищають права громадян.

     Тому я  хочу  сьогодні  з  цієї  трибуни  звернутися до Івана Степановича.  Я направила листи в усі комітети,  зокрема з  питань боротьби з організованою злочинністю і корупцією, з питань охорони здоров'я,  з питань соціальної  політики  і  праці,  щоб  створити відповідну  комісію,  щоб  виїхати  на завод і зберегти і трудовий колектив,  і тих акціонерів,  які сьогодні фактично  позбавляються права на житло, яке вони отримали, працюючи на цьому підприємстві.

     Я хочу  сказати,  що  це  аналогічна ситуація тій,  коли ми в цьому   сесійному   залі   розбиралися   стосовно   Борщагівського хімікофармацевтичного заводу, тоді відстояли цю позицію.

     Тому, шановний  Степане  Богдановичу,  прошу  дати відповідне доручення профільним комітетам по створенню комісії і  розібратись у цій ситуації.

     Лист я офіційно направила Івану Степановичу і в усі комітети.

     Дякую.

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую, прошу сідати. Народний депутат Білорус. За ним - народний депутат Косаківський.

     БІЛОРУС О.Г.,  член  Комітету  Верховної   Ради   України   у закордонних  справах  (багатомандатний  загальнодержавний виборчий округ,  Всеукраїнське  об'єднання  "Громада").   Шановні   народні депутати!   Фракцію   "Батьківщина"   дуже  непокоять  деякі  нові негативні  тенденції  в  діяльності  Верховної  Ради  -  прийняття законів  останніми  днями  блокується.  Вчорашній  день  є наочною ілюстрацією.

     На замовлення відповідних політичних сил  у  парламенті  була зроблена безпрецедентна спроба скасувати давно прийнятий бюджетний кодекс і  зупинити  бюджетну  резолюцію,  яка  перекрила  шлях  до розкрадання і неправильного розподілу бюджетних ресурсів.

     Сьогодні під загрозою зриву весь бюджетний процес.

     Повна відповідальність  за  таку  ситуацію  лягає на Верховну Раду.  Сьогодні стало очевидним для всіх:  без  нового  Бюджетного кодексу  і  без нового Податкового кодексу,  без зниження шаленого податкового навантаження на виробника і  фізичних  осіб  приблизно вдвоє,  ми  не зможемо вирішити нашу головну стратегічну проблему, яка  має  характер  національного  лиха,  -  подолання   тотальної бідності в Україні.

     Більш як  80  відсотків  наших  громадян  опинилися  за межею бідності і перебувають там уже майже 10 років незалежності.  Більш як  7  мільйонів  сімей є вкрай бідними і не можуть забезпечити ні прийнятної якості життя і людського розвитку, ні навіть народження дітей.

     З чим  Президент,  уряд,  парламент  думають  вийти на десяту річницю незалежності України?  З монументами  тотальної  бідності? Народ прокляне таких правителів,  які не забезпечили громадянам ні можливості праці, ні мінімального добробуту, зате винайшли систему сучасного  "безоплатного труда".  Це рукотворна система,  і за неї доведеться відповідати.

     Небаченим світовим  феноменом  стало  й  те,  що  в   Україні бідність  зростає навіть за зростання обсягу валового внутрішнього продукту як загального,  так і на  душу  населення.  У  результаті нестримного   галопу   цін   держава   не  виконує  своєї  функції регулювання оплати  праці  і  прибутків.  Частка  зарплати  у  ВВП залишається  небачено низькою.  Виходить,  що економічне зростання може  стати  зростанням  прибутків  олігархів,   тобто   це   буде дискримінаційне зростання для себе.

     У державному   бюджеті  надто  великі  витрати  на  утримання бюрократичного  апарату.  Я  звертаюсь  до  Президента,  уряду   і Верховної Ради і пропоную.

     Перше. Припинити замовчування бідності, як найбільшої загрози розвитку нашої країни,  і  виступити  з  ініціативою  стратегічної програми подолання бідності в найближчі три-чотири роки.

     Друге. Програму  дій  нового уряду зорієнтувати на реалізацію гасел:  "Добробут  через  працю",  "Роботу,   заробіток   -кожному громадянину".

     Третє. Тільки  результати  подолання  безробіття  і  бідності повинні стати парламентськими критеріями оцінки діяльності уряду.

     Дякую.

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую.  Народний депутат Косаківський.  За ним  - народний депутат Кулик.

     КОСАКІВСЬКИЙ Л.Г.   Шановний   головуючий!   Шановні  народні депутати!  Звернутися до вас мене змусила загрозлива ситуація,  що склалася із забудовою центральної частини нашої столиці.  Останнім часом у Києві йде процес руйнування  історичного  надбання  нашого народу,   нищаться   цінні   пам'ятки,  неповторні  ландшафти,  що формувалися  століттями.  Величезні  фінансові  ресурси  за  нашої бідності  витрачаються на побудову історично і культурно сумнівних новоробів, які зводяться на кістках справжніх пам'яток.

     Ще 10 липня 1997  року  з  цього  приводу  забили  на  сполох учасники перших в історії міста громадських слухань, які надіслали відповідні звернення  владним  структурам,  але  не  були  почуті. Внаслідок  цього  люди,  які незаконно,  в результаті перевороту в 1996 році,  опинилися біля керма столиці,  просто розперезалися  і поводять  себе в місті як слон у посудній лавці,  забудовуючи його відповідно до своїх смаків, руйнуючи те, що саме і є Київ.

     Позавчора у статті "Не робіть  Київ  Парижем"  про  це  писав "Голос   України".   "Нескінченні  перебудови,  реконструкції,  як пластична  операція,  спотворюють  сформоване  століттями  обличчя міста.  Щось Колізей у Римі ніхто не відбудовує,  а туристи їздять туди,  щоб доторкнутися до його віковічних каменів", - справедливо пише   це   шановане  видання.  Справжнім  лихом  стала  тротуарна лихоманка,  масове знищення дерев. На протести громадськості ніхто не   звертає   уваги.   Часто-густо   будівництво  відбувається  з порушенням норм законодавства.

     9 лютого цього року я виступив на сесії, а 16 березня  звернувся  до Прем'єр-міністра України з проханням про надання інформації щодо проекту будівництва монумента Незалежності в  місті Києві,  його кошторисної вартості та джерел фінансування. Але до цього часу відповіді не отримав.  Тобто на цей час  проекту будівництва   монумента  немає  і  будівельні  роботи  ведуться  з порушенням діючих норм.  Незрозуміло,  звідки для  цього  беруться кошти.  В бюджеті їх просто немає,  і ми їх не передбачали. Тому я вимагаю від уряду і керівництва Верховної Ради:

     Перше. Терміново надати мені відповіді  на  мої  звернення  у зв'язку із спорудженням монумента Незалежності,  зокрема щодо його проекту і джерел фінансування,  та припинити проведення  незаконно розпочатих   будівельних   робіт   до   вирішення   цих  питань  в установленому законодавством порядку.

     Друге. Негайно   провести   спеціальне   засідання   Кабінету Міністрів за участю відповідних комітетів Верховної Ради, народних депутатів,     представників     архітектурної      громадськості, пам'яткоохоронних організацій з порядком денним про критичний стан забудови  столиці  та  заходи   щодо   збереження   тисячолітнього культурно-історичного обличчя Києва. Адже, якщо ми і надалі будемо пасивно спостерігати,  як гине надбання предків,  велика  спадщина Київської  Русі,  з  нашим вічним містом станеться те,  що не зміг зробити хан Батий у тринадцятому столітті,  бо в нього  просто  не було бульдозерів.

     Дякую. І,  Степане  Богдановичу,  прошу  надіслати текст мого виступу уряду для відповідного реагування.

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Ви знаєте,  що я завжди це роблю. Слово надається народному  депутату  Кулику.  За  ним  -  народний  депутат Кожин. Володимире Романовичу, я вам наприкінці надам слово для репліки.

     КУЛИК О.В.  Український  народний  рух.   Шановні   депутати. Голосування  проти  уряду Віктора Ющенка - першого уряду,  який не обкрадав  свій  народ  -  і  небажання  майже  половини   народних депутатів   України   цивілізовано,   по-європейськи,   тобто   на пропорційній основі,  проводити наступні парламентські вибори - це результати   криміналізації   і  аморальності  нинішньої  влади  в Україні, влади знизу доверху.

     Від регіональних влад ми не почули голосу на підтримку уряду, зате  почули  суцільне "одобрямс" Президентові і його олігархічним підспівувачам у Верховній  Раді  щодо  неприйняття  нової  системи виборів.

     Місцеві князьки, боячись за свої посади, нав'язали цю позицію районним,  міським, обласним представницьким органам влади, в тому числі і на моїй Полтавщині.

     Як місцеві  чиновники,  так  і столичні бояться постати перед виборцями відкритими політиками з прозорими рішеннями і бюджетними видатками,   бо   опікалися  і  печуться  не  про  пенсії  рядових українців,  не про їхні зарплати і  стипендії,  а  захищають  свої шкурницькі інтереси.

     Голосуванням у  безпартійних радах всіх рівнів такі депутати, по суті,  узаконюють  зло,  сказати  по-народному,  такі  депутати стають злодіями в законі. Тим часом я переконаний: кожен столичний депутат,  поїздивши по  світу,  певно  ж  усвідомив,  що  шлях  до добробуту лежить через політичну структуризацію суспільства, через обрання на всенародних виборах програми тієї чи іншої  партії  або блоку  партій  і обрання таким чином парламентської більшості.  Це складові частини правового руху до добробуту громадян.  Приклади - Німеччина, Чехія, Польща й інші.

     У 1998   році  Україна  зробила  перший  крок  до  політичної структуризації  суспільства,  обравши  до  Верховної  Ради   вісім партій. Наступним, ширшим, кроком мусили б стати вибори 2002 року. Тільки так скоротилася би кількість партій, якою Президент страхає виборців.  Таким чином,  народ,  як носій влади,  природним,  а не силовим шляхом обрав би дієву парламентську більшість, а та в свою чергу - коаліційний,  політичний відповідальний уряд.  І дві гілки влади дружно тягли б одного воза і в один бік.  Зрозуміло як божий день.  Але  бачте,  Леонід  Кучма  цього або свідомо не хоче,  або підтримує олігархів,  або як політик не дійшов  такого  розуміння, рубає гілку, на якій сидить.

     Шановні депутати!  Шановні журналісти!  Шановні кияни!  Усіма публічними засобами на зустрічах з виборцями,  на місцевих теле- і радіоканалах, через бойову парламентську газету "Голос України" ми зобов'язані говорити людям про переваги  виборів  на  пропорційній основі,  про важливість політичної структуризації суспільства. Так само як український народ на відміну  від  його  Президента  зумів достойно оцінити роботу Віктора Ющенка і Юлії Тимошенко, скільки б бруду на них не вилили так звані національні  канали  телебачення, так  народ  дійде  і  до  розуміння  великої  політики.  А  вміння розрізняти  правду  від  брехні,  то  сильніша  зброя,  ніж  гроші олігархів, які вони накопичили для підкупу виборців у мажоритарних округах.

     Дякую.

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Народний депутат Мовчан.

     МОВЧАН П.М.  Шановний пане головуючий! Шановні колеги! Власне я хотів звернутися не до вас,  а до тих, хто сьогодні слухає радіо на коротких хвилях.  Мій виступ зумовлений тим,  що в пресі  і  на телеканалах  не  згадується  дуже  важлива  історична  подія,  яка переживається всім українським суспільством.  Я маю  на  увазі  22 травня - 140- у річницю перепоховання Тараса Григоровича Шевченка. Як і в старі часи, так і за нової України чомусь ця історична дата споневажається.

     І саме тому з ініціативи Українського народного руху, якого я маю  честь  представляти  з  цієї   трибуни,   і   Всеукраїнського товариства "Просвіта" в Каневі 20 травня,  в неділю,  о 13 годині, буде закладено хрест  для  спорудження  каплиці  на  честь  Тараса Григоровича  Шевченка і всіх національних великомучеників.  І буде оголошений всеукраїнський збір на будівництво  цієї  каплиці  біля Чернечої гори.

     Але я   одночасно  хотів  би  запросити  всіх,  хто  ще  живе українською справою,  хто не  розупевнився  в  наших  національних ідеалах,   хто,   незважаючи  на  те,  що  ця  Українська  держава перебарвлена в абсолютно інші тони,  про те, що вона втратила свої ідеологічні,  моральні,  засади  все-таки  зберігає в основі своїй українську людяність, український етнос, щоб ви прийшли 22 травня, о  14  годині,  на  молебен  і панахиду,  які відбудуться на честь Тараса Григоровича біля  пам'ятника  Тараса  Григоровича  Шевченка напроти університету.

     Я хотів  би,  щоб  ми вшанували пам'ять Шевченка,  тому що ця пам'ять зневажається.  Ви знаєте, які були атаки, і вони тривають. Якщо  сьогодні ми одержали звернення посла Куби,  де він пише,  що апостолом їхньої  незалежності  є  Хосе  Марті,  то  я  не  чув  у висловлюваннях   жодного   нашого  державця  посилання  на  Тараса Григоровича Шевченка.

     Навіть, коли  відзначалося  10  травня  40-   річчя   з   дня заснування  Державної  (тепер Національної) премії імені Шевченка, не прибув Президент.  Зате він  відвідав  конгрес  антиукраїнської преси, який відбувався в Україні.

     Сьогодні тут лунали заклики про те, щоб Папа Павло II не їхав до України.

     Шановні! Це єдина постать,  яка сьогодні  робить  містки  між усіма  релігіями.  Це  єдиний  Папа,  єдиний  перший ієрарх,  який переступив поріг мечеті.  Він перший закликав і перший  спокутував історичну вину греко-католиків перед православними,  він вибачився за погроми Візантії.  Якщо він це робить в  ім'я  того,  щоб  була злагода  і  дійсне  порозуміння і щоб дійсно християнські цінності були найважливішими,  то я просив би,  щоб ви дійсно дотримувалися їх.  І  ще  раз  запрошую  вас  на 20 травня.  Збір депутатів біля Верховної Ради,  а всім,  хто  зможе  доїхати  до  Чернечої  гори, прибудьте, будь ласка, на 13-ту годину.

     Дякую.

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Народний депутат Кожин. За ним - народний депутат Ведмідь.

     КОЖИН Б.Б.,  член Комітету Верховної Ради  України  з  питань національної  безпеки і оборони (багатомандатний загальнодержавний виборчий округ,  НРУ).  Український народний рух.  Шановні народні депутати!  Від  імені Спілки офіцерів України як її голова повинен заявити, що спілка, як громадська патріотична організація, не може і не буде стояти осторонь процесів, які відбуваються в Україні.

     Спілка офіцерів України робить висновок, що після 26 квітня - роковин  Чорнобильської  катастрофи,  коли  був   відправлений   у відставку  уряд  Віктора Ющенка,  - наступив час адміністративного безладу і свавілля.  Усю відповідальність за  таких  обставин  має взяти на себе Адміністрація Президента і сам Президент. Тим більше з відставки уряду Віктора Ющенка  приватизатори-тіньовики  взялися за  улюблену  справу  -  продовжують розкрадання державного майна. Завдяки  їхнім   махінаціям   три   теплові   електростанції   ВАТ "Донбасенерго"  продані  за  ціну  в  десятки  разів  меншу від її реальної  вартості.  Понад  120  географічних   об'єктів-містечок, споруд,  що належать Україні,  перебувають у повному розпорядженні військових частин Чорноморського флоту Російської Федерації. Таким чином,  в Україні фактично створена і успішно діє планова мафіозна модель

     привласнення стратегічних об'єктів,  що становлять економічну основу державної незалежності України.

     Спілка офіцерів  України  робить  однозначний  висновок:  йде свідома руйнація економічної основи України,  яка здійснюється  за рахунок   планомірного   втручання  Росії.  Завдяки  бездіяльності керівництва України Росія перебирає на себе  оперативне  керування нашою державою (Шум у залі).

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Закликаю вас до уваги! Не заважайте виступаючому.

     КОЖИН Б.Б.   Черговим   кроком   посилення   дієвості   цього антиукраїнського  альянсу  та  остаточного  придушення  непокірної України  є  те,  що  на  посаду  посла  Росії в Україні призначено газового  магната  клановоолігархічних  угрупувань.   Виходячи   з поточної  ситуації,  що  склалася,  Спілка  офіцерів  заявляє,  що відповідальність  за   наслідки   цієї   злочинної   змови   проти українського  народу повністю лягає на комуно-мафіозні олігархічні клани та Президента України.  Спілка офіцерів України  звертається до      українського      народу      з      закликом      єднання національно-патріотичних,   національно-демократичних   сил    для спрямування  зусиль  на формування широкої виборчої коаліції,  яка здатна протидіяти всім  антидержавним,  антиконституційним  силам. Відчуваючи  небезпеку,  Спілка  офіцерів  України залишає за собою право діяти адекватно загрозі національним інтересам України.

     Дякую.

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую.  Народний  депутат  Ведмідь.  За   нею   - народний депутат Пхиденко.

     ВЕДМІДЬ А.П.,  член  Комітету Верховної Ради України з питань соціальної політики та  праці  (багатомандатний  загальнодержавний виборчий округ, КПУ). Шановний Степане Богдановичу! Шановні колеги депутати!  Я думаю,  що всіх тих, хто в залі і хто чує трансляцію, дивує,  що я, аграрник, виступаю зовсім по-іншому питанню. У такий складний час,  коли в нашій державі вирішується питання долі нашої землі,  долі нашого народу,  долі території України,  я думаю,  що дочекаюся того часу,  коли  все-таки  ми  проведемо  парламентські слухання  щодо  широкого  обговорення  проекту Земельного кодексу, який був неприйнятий.  І він буде обговорений і  прийнятий  такий, який  би  забезпечив,  щоб наша держава Україна була незалежна,  а земля, як і мати, була не продана.

     І сьогодні я говорю по темі, яка мені не є близькою, але хочу вам навести приклад безпорядку в нашій виконавчій владі.  Я згадую уряд Олександра Павловича Ляшка (вік мій вже такий,  я вже  третій раз  депутат),  коли  мені  не треба було ходити вибивати гроші чи щось,  а просто включати до плану будівництва населених пунктів  і об'єктів  -  і  все.  Я бачила почерк роботи того уряду.  Які були відповідальні люди,  як вони все це виконували!  На жаль, сьогодні вони одержують дуже мізерні пенсії. А сьогодні прийшов уряд і його апарат, який дійсно більше важить, ніж сам уряд. Уряд міняється, а апарат  -  на місті.  Як вони вирішують окремі питання,  одержуючи такі зарплати і пенсії?!  Я думаю, що треба зробити новоствореному уряду відповідні висновки, щоб у нашій державі був порядок.

     А зв'язано це з чим? Наприклад, у Києві на Білоруській вулиці є колишній Київський технологічний технікум.  Це  унікальний  вуз, який  на весь Союз славився,  випустив багато випускників,  в тому числі і для  нас,  селян.  Він  був  підпорядкований  Міністерству побутового обслуговування.

     З часу  ліквідації  Міністерства побутового обслуговування на базі його  створена  громадська  організація  "Укрсоюзсерсвіс",  у підпорядкуванні якої залишився цей технікум.

     І цей  "Укрсоюзсервіс"  почав розпоряджатися державним майном технікуму.  І була прийнята постанова Кабміну,  згідно з  якою  до закінчення  приватизації у сфері побуту технікум підпорядковувався "Укрсоюзсервісу",  але після того як завершиться приватизація, він повинен був бути переданий Міністерству освіти.

     І вже  три  роки  ведеться  боротьба.  І  звичайно,  до  нас, депутатів,  зверталися працівники цього закладу.  За те,  що  вони зверталися,  "Укрсоюзсервіс"  звільнив  незаконно  директора,  суд поновив його на посаді (і тут є цілий ряд паперів).

     Декілька разів і мені довелося  займатися  цією  справою.  До Комітету  з  питань Регламенту і на мою адресу надійшла скарга від ректора цього технікуму.

     І сьогодні я повинна дати пояснення стосовно цього доручення.

     Я не буду все  зачитувати,  бо  вже  закінчується  час.  Хочу сказати,   що   рівень   цього   ректора   характеризується  таким документом.

     "Колектив інституту післядипломної освіти  працівників  сфери побутового  обслуговування  звернувся до Голови Президії Верховної Ради України Івана Степановича Плюща..."

     ГОЛОВУЮЧИЙ. У нас немає голови президії.

     ВЕДМІДЬ А.П.  Можете представити, який рівень цього ректора і що тут написано.

     Я не  перший  раз  депутат.  До  кого  б  я не зверталася,  - державних службовців,  керівників держави,  виборців,  - ніхто  не скаже,  що  я приймала якесь незаконне рішення чи на свою користь. Степане  Богдановичу,  я  прошу  мене  захистити  і  ці  документи передати і до Комітету з питань Регламенту, і до Комітету з питань науки і освіти,  і  розібратися,  що  робиться  в  зв'язку  з  цим питанням,  і  все-таки домогтися,  щоб колишній технікум (якщо він зараз існує), був переданий під порядкування Міністерства освіти.

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую.  Я  дам  таке  доручення.   Ви   передайте матеріали у відділ контролю.

     Слово надається народному депутату Пхиденко.

     ПХИДЕНКО С.С.,  секретар  Комітету  Верховної  Ради України з питань культури і  духовності  (багатомандатний  загальнодержавний виборчий   округ,  КПУ).  Шановний  Степане  Богдановичу!  Шановні колеги! Сьогодні я хотів би прикути вашу увагу до важливої, на мій погляд,  проблеми  -  бідування  сімей  переселенців із територій, сильно забруднених чорнобильською радіацією. У даному разі йдеться ніби  про  окремий випадок,  але насправді за цим окремим випадком криються масові типові упущення і недоліки державних чиновників, а то   й   грубі  порушення  чинного  законодавства,  пов'язаного  з чорнобильською трагедією.

     До мене звернулася громадянка Янкова  Олександра  Михайлівна, яка  зараз проживає в місті Володимир -Волинському,  що на Волині, по вулиці Юрія Яновського,  10,  з  1993  року,  у  перебудованому хліві.  Гроші,  які  мали бути виплачені на самостійне будівництво згідно з Законом про статус  і  соціальний  захист  громадян,  які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи,  виділено лише на фундамент будинку.

     Роками листується  ця  жінка  з   чиновниками   Мінчорнобиля, обласною  та  міською  адміністраціями.  І  весь час на свої листи отримує лише формальні відписки,  які на сьогодні  вже  становлять добрячий  том.  Два  роки  тому  на  її  прохання  до  керівництва Мінчорнобиля  звертався  народний  депутат  Діброва,  але  і  його звернення було зігноровано.  У нас сьогодні звертаюся я,  оскільки вона до мене звернулася.

     Внаслідок бюрократичних відписок громадянка Янкова так  і  не взнала  за  вісім років переписки не тільки,  яку суму їм належить виділити,  а навіть,  яка в неї черга, бо саме проблему черговості державні  чиновники  зробили  найголовнішою,  а  не  суму,  яку їй повинні виплатити.

     Пропозиції керівництву  Мінчорнобиля   виділити   передбачені гроші   були   зігноровані   управлінням  у  справах  чорнобильців Волинської облдержадміністрації (начальник управління  Фурів  Іван Іванович).  Ситуація  вимагає  вирішення  згідно з законом.  Прошу Степана Богдановича дати протокольне доручення  міністру  Дурдинцю взяти під контроль позитивне вирішення даного питання.

     І на  завершення  свого  виступу я хотів би коротко висловити своє ставлення до проблеми,  яка  вже  тут  піднімалася.  Це  інша проблема, я прошу її в протокол не включати.

     Справа в  тому,  що  я  підтримую  виступ  народного депутата Бауліна щодо оцінки приїзду Папи  Римського.  І  вкрай  некрасиво, непристойно сьогодні звучать виступи народних депутатів,  особливо націоналпатріотів,   які   так   шалено   борються   за   інтереси українського народу, а насправді готові його продати кому завгодно і як завгодно, під яким завгодно приводом. Це негоже.

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Народний  депутат  Яценко.  За  ним   -   депутат Марченко в порядку репліки.

     ЯЦЕНКО В.М.,  член  Комітету  Верховної Ради України з питань екологічної політики,  природокористування та ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи (виборчий округ

 66, Житомирська область).  Шановні колеги!  Я наполягав на  слові насамперед тому,  що є керівником групи народних депутатів України по зв'язках з Російською Федерацією.  Пан Мовчан повідомив вас про те,  що  начебто відбувся конгрес антиукраїнської преси.  Відбувся конгрес руської преси в Україні,  і ми,  народні депутати України, оцінюємо це як конгрес нашої української преси, також, оскільки ми всі, за великим рахунком, є дітьми нашої праматері Київської Русі. Ми всі насамперед руські - і українці, і росіяни, і білоруси і так далі. Це наш конгрес, нашої української преси також.

     І я просив би і радіослухачів,  які слухають нас,  і народних депутатів  України  саме  так  оцінювати  цю  подію  в житті нашої держави.

     Друге. Відбулася приватизація обленерго.  Ну,  крім того,  що вони  були  продані  в  декілька  разів  дешевше  від їх фактичної вартості,  відбулася приватизація природних монополій. Якщо раніше природними монополіями володіла держава, то тепер приватні особи.

     І вже  в  моєму рідному місті Коростені відключають в'язницю, відключають міськводоканал,  бо  приватизатори  диктують  сьогодні правила.

     Степане Богдановичу,  я  просив би дати протокольне доручення Кабінету Міністрів України,  щоб він розробив правила гри в даному випадку,  аби  ми  не  призвели  до  того,  що  сьогодні в багнюці потонули наші міста, мільйони людей залишилися без води, без тепла тощо   в   результаті   діяльності   цих  приватних  монополістів. Обов'язково і негайно треба це зробити.

     Дякую.

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую, Володимире Михайловичу. Володимир Марченко на завершення виступів у "Різному".

     МАРЧЕНКО В.Р.  Фракция  Прогрессивной социалистической партии Украины.  Я взял  слово  для  реплики  после  выступления  Виталия Журавского,        народного       депутата       Украины       от Христианско-демократической партии.

     Виталий Журавский выступил против законопроекта о  пенсионном обеспечении,  который  принял  Верховный Совет.  Виталий Журавский предложил признать этот законопроект как "неприйнятний".

     Я думаю,  что  Виталий  Журавский   в   конце   срока   своей деятельности     прекрасно    понимает,    что    оснований    для "неприйнятності"  принятого  в  первом  чтении  Верховным  Советом законопроекта о пенсионном обеспечении нет, потому что наоборот он четко выводит пенсионное обеспечение в русло  норм  Конституции  и международного права.

     Я напомню  Журавскому,  что  статья  46  Конституции требует, чтобы минимальная пенсия,  как  и  минимальная  заработная  плата, соответствовали   минимальным  нормативам,  а  минимальная  пенсия сегодня  должна  быть  248  гривень.  И  это  как   раз   в   этом законопроекте  регулируется.  Я  напомню депутату Журавскому,  что статья 48 Конституции  требует,  чтобы  в  минимальный  социальный норматив  были  включены такие параметры,  как обеспечение каждому человеку питания, жилья и одежды.

     Как автор законопроекта, я просто возмущен, потому что именно такие депутаты,  как Журавский,  именно такими выступлениями,  как сегодня, когда он выступил против пенсионеров, продолжают политику геноцида против пенсионеров.  Я считаю, что оснований для принятия "про  неприйнятність"  этого   законопроекта   нет.   Как   авторы законопроекта,  мы  благодарны всем депутатам,  которые поддержали его,  которые сделали первую попытку для  того,  чтобы  прекратить политику геноцида против пенсионеров.

     Спасибо.

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Ви   зачепили   добре   ім'я  народного  депутата Журавського,  я змушений  надати  йому  слово  для  репліки.  Одну хвилину, Віталію Станіславовичу.

     ЖУРАВСЬКИЙ В.С.  Шановні  друзі!  Усе,  що  ми тут приймаємо, повинно відповідати Конституції і чинному  законодавству  України. Отже,   кожен   депутат   має   право   запропонувати  проект  про неприйнятність.  Я вибачаюся,  що трошки схвильовано говорю,  бо я спускався з балкона. Цей законопроект, справді, прийнято в першому читанні,  депутати в більшості не розібралися,  прийнявши  його... (Шум у залі).

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Володимире Романовичу, роблю вам зауваження.

     ЖУРАВСЬКИЙ В.С. Бо він позбавляє можливості фінансування саме пенсійного  забезпечення  правової  еліти,  тих,  хто  працював  у прокуратурі,  СБУ,  міліції,  можливості  нормальної  пенсії.  Він забирає в них цю пенсію і передає іншим категоріям.  Кожен депутат має  право  в  будь-якому  варіанті  розгляду  цього законопроекту поставити питання про неприйнятність.  І  ось  коли  в  четвер  ми будемо  розглядати цей законопроект у другому читанні,  я поставлю свій проект про неприйнятність і надам більш чітку аргументацію. А зал хай визначається.

     Я дякую за увагу.

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Ви маєте на це право.

     Шановні колеги!  Ми  не  будемо продовжувати дискусію навколо будь-якого законопроекту. Усі вичерпали право на репліки. На цьому порядок  денний  нашого  засідання  вичерпано.  Оголошую засідання закритим. Сесія продовжить роботу в пленарному режимі 22 травня, у вівторок.  У  понеділок відбудеться засідання Погоджувальної ради, на якому буде  визначатися  порядок  денний  роботи  на  наступний пленарний тиждень. Усім до побачення, і хай всім вам щастить.