ЗАСІДАННЯ ВОСЬМИДЕСЯТЕ

Сесійний зал Верховної Ради України

2 липня 2004 року, 10.00 година

Веде засідання Голова Верховної Ради України ЛИТВИН В.М.

ГОЛОВА. Доброго ранку, шановні народні депутати, запрошені та гості Верховної Ради України. Прошу народних депутатів підготуватися до реєстрації. Я прошу сісти на місця. Увімкніть систему "Рада".

10:02:42

Зареєструвалося -437

Шановні народні депутати, на пленарному засіданні Верховної Ради України присутні - Прем'єр-міністр України. Давайте привітаємо Прем'єр-міністра України. (Оплески). Члени уряду, голова Конституційного Суду, голова Верховного суду, голова Вищого господарського суду, Генеральний прокурор України, голова Національного банку України, голова Рахункової палати України та голова Центральної виборчої комісії. (Оплески).

Шановні народні депутати, відповідно до постанови Верховної Ради України про внесення змін до календарного плану проведення п'ятої сесії Верховної Ради України четвертого скликання другого липня передбачено завершення роботи сесії. Зважаючи на те, що сьогодні завершується наша робота у пленарному режимі, дозвольте лише оголосити запити, що надійшли. Шановні колеги, надійшло більше сімдесяти депутатських запитів. Як у вас немає заперечень, давайте поступимо таким чином. Проголосуємо лише запити, які пропонується надіслати до Президента України, а інші у протокольному порядку оформимо, оскільки їх більше вісімдесяти. Немає заперечень?

Надійшли запити народних депутатів України.

Володимира Нечипорука та Петра Кузьменка до Президента України щодо подвійного громадянства народного депутата України Едуарда Гурвіца. Ставлю на голосування про підтримку запиту.

10:04:29

За-283

Запит підтримано.

Ставлю на голосування про направлення запиту.

10:04:49

За-285

Рішення прийнято.

Шановні колеги, інші запити стосуються керівників центральних органів виконавчої влади, керівників правоохоронних органів. Їх кількість 80. Ми їх оформимо протокольно і направимо за адресатами. Нема заперечень? Дякую.

Шановні колеги, до виступу запрошується Прем`єр-міністр України Віктор Федорович Янукович. (Оплески)

Шановні колеги, давайте толерантно. Заспокойтеся, будь ласка, я вас прошу. (Оплески) Дякую. Дякую, шановні колеги. Прошу уваги!

ЯНУКОВИЧ В.Ф.

Шановний Володимире Михайловичу, шановні народні депутати!

Черговий етап нашої спільної роботи відходить в історію. Ми зараз були свідками з вами, як кажуть, тієї істерії, яку ми бачили на протязі цієї сесії.

Ну, як кажуть, політика є політика, і коли кажуть, що політика - це брудна справа, все залежить від того, хто її робить. Я в цьому переконався під час своєї роботи за ці півтора роки в уряді.

Тому, не зважаючи, шановні народні депутати, на те, що ми з вами вирішили дуже багато питань, і переборюючи розбіжності, працювали в цій залі, маючи різні політичні погляди, все ж таки я вважаю, що результат, який ми отримали, є позитивним. А головне значення нашої роботи і результат - це покращання життя людей та зміцнення держави. За цей час нам довелося вирішувати складні питання, а подекуди і доленосні.

Хочу підкреслити, що п'ята сесія в стратегічному плані стала визначальною в сенсі становлення орієнтирів майбутнього суспільно-політичного життя України. Передусім я маю на увазі попереднє схвалення проекту Закону України "Про внесення змін до Конституції.

Різні баталії були в цій залі, але я впевнений, що без співпраці, без чіткого розподілу обов'язків між гілками влади ми будемо і далі мати протистояння в нашому суспільстві. Тому ефективність роботи влади, вона залежить перш за все від того, хто ставить і яку мету перед собою. Якщо мета ставиться шукати ворогів в середині держави і паплюжити державу за її межами, тоді це буде вірно. Треба шукати, знаходити і показувати своє обличчя. І хай Бог буде суддею тим політикам, хто займає таку позицію.

Ї їх особиста совість, якщо вона в них є.

На сьогодні практично всім політикам стало очевидним, що реформування політичної системи в Україні є обов'язковою умовою її сталого подальшого розвитку.

Що стосується олігархів - по ходу відповідаю на це питання. В цій залі є багато депутатів, які працювали в різні часи в уряді, і причетних до різних подій негативних, які підкреслює українське суспільство: це і приватизація, по-різному про неї кажуть в народі; це і питання руйнування економіки держави, це і борги, і страждання наших пенсіонерів і так далі. І всі попередні роки ми мали з вами можливість на це дивитися і переконуватися.

І якщо відверто сказати про політиків, то в цій залі знаходяться, як кажуть, політики різних часів. Чесні політики завжди чесно висловлювали свою думку. І до таких політиків я з увагою завжди ставився, незважаючи на різні політичні погляди.

Тому давайте будемо чесними перед українським народом і перед самими собою, перш за все.

Тому я, шановні колеги, хотів би, звертаючись до вас сьогодні з цієї трибуни, сказати, що кожен повинен займатися своєю справою, і займатися, як кажуть, дивлячись в очі українському народові.

Шановні народні депутати, хотів би подякувати конструктивній частині парламенту, всім депутатам, які підтримували позицію уряду і співпрацювали, йшли поруч з урядом. Перш за все, нам вдалося з вами виконати Програму Кабінету Міністрів 2003 року. В цій залі був затверджений бюджет минулого року, де це все було вперше. Зараз уряд виконує свої обов'язки і програму, яку ви затвердили на 2005 рік. Я не буду багато називати цифр, але вони переконливо доказують, що ми з вами обрали вільний шлях. Сьогодні зростає економіка України. Внутрішній валовий продукт України за 5 місяців зріс на 11, 3 відсотка. Зросли реальні доходи громадян, реальна заробітна плата на 27 відсотків і 15 відсотків реальні доходи громадян.

Я також вважаю, що у другому півріччі цього року динаміка розвитку економіки буде сприяти вирішенню багатьох назрілих питань. І те рішення, яке було прийнято на підтримку уряду в цій залі, тобто на збільшення видаткової частини бюджету, на 8 мільярдів гривень дасть можливість вже у другому півріччі цього року вирішити багато питань, які очікує від нас українське суспільство. І ці питання ми вирішуємо разом з вами. Низький вам уклін, шановні колеги. ( О п л е с к и)

Однією з центральних найважливіших, на мій погляд, подій, я вже це сказав, відповідальне відношення до співпраці між урядом і парламентом. І коли відбувалися голосування у цій залі у не залежності від політичних поглядів, а в залежності від того, що потрібно вирішувати для нашої держави, завжди знаходився компроміс, і завжди ми знаходили рішення. Це також наші спільні з вами здобутки.

Тому , як кажуть, не прощаючись, а кажучи до побачення всім, до нової сесії, я хотів би підкреслити декілька питань чи своїх поглядів, поглядів наших спільних, які на, на наш погляд, є найбільш важливими для вирішення на найближчий час. Серед них головними я вважаю:

1) це забезпечення подальшого зростання економіки та поліпшення рівня життя громадян;

2) створення умов для проведення демократичних та прозорих президентських виборів;

прийняття Закону "Про внесення змін до Конституції України “до виборів Президента України в жовтні цього року;

подальше утвердження коаліції депутатських фракцій та груп у Верховній Раді України;

прийняття законів необхідних для завершення вступу України до Світової організації торгівлі;

подальша інтеграція і створення Єдиного економічного простору,

реформування податкової та фінансової системи,

продовження земельної реформи,

формування збалансованого Державного бюджету та своєчасного прийняття Закону України "Про Державний бюджет" на наступний рік.

На завершення хочу зазначити, що виконання цих завдань є складною, але цілком реальною справою. Але, за умови згодженої, консолідованої та плідної взаємодії народних депутатів та урядовців ми всі ці питання з вами вирішимо, шановні колеги.

Хочу ще раз подякувати вам за співробітництво. Від щирого серця побажати вам доброго відпочинку. Щоб в наступній сесії ми з новою енергією працювали плідно на український народ і на нашу державу. Дякую за увагу.

МАРТИНЮК А.І. Слово надається Голові Верховної Ради України Володимиру Михайловичу Литвину.

ЛИТВИН В.М.

Шановні співвітчизники, дорогі народні депутати, шановні Прем'єр-міністр, члени уряду і керівники судової гілки влади, шановні журналісти та гості Верховної Ради.

П'ята сесія Верховної Ради України четвертого скликання увійде у літопис українського парламентаризму у вигляді своєрідної суспільно-політичної кардіограми, на якій зафіксовано підвищений, пришвидшений, а місцями і переривчастий аж до затухання пульс життя країни. Менш за все парламент нагадував запрограмований технічний конвеєр з виробництва законів. Втім очевидно настав час відмовитися від екстенсивних держпланівських підходів до нашої роботи, за яких продукція Верховної Ради України планується наперед і оцінюється за відсотком виконання планів.

Верховна Рада - це загальносуспільний механізм, всеукраїнський барометр, який найточніше віддзеркалює усі народні уcтрімлення, болі, надії і тривоги. Відтак не могли стояти і таки не стояли осторонь усіх більш-менш помітних процесів, що відбувалися в Україні і за її межами.

У цьому у причетності українського парламенту до глибин народного життя, до основоположних проблем державного будівництва, до реалізації принципів верховенства права та справедливості і полягає вищий сенс демократії, демократії, яку він покликаний утверджувати. Тим більше, що бути у Європі і не бути демократією - це розкіш, яку ми не можемо собі дозволити. Мабуть, буде наближеним до істини твердження про те, що Верховна Рада набуває, що особливо засвідчили останні кілька місяців, принципово нової суспільно-політичної якості, намагаючись стати загально національним лідером, чутливо реагуючи на складні реалії повсякденного життя винятково правовими засобами і механізмами. Звичайно, декого дратувало загострене несприйняття нами кричущих фактів соціальної несправедливості, непоодиноких випадків політичного диктату, нехтування правами людини. Але, якщо саме життя переважної більшості все ще дуже далеке від нормального виміру, то кому, як не парламенту на повний голос говорити про це, і не лише говорити, а належно діяти.

Разом з тим ми підійшли, нарешті, до усвідомлення непродуктивності спроб імпорту демократії звідки б то не було. Необхідно налагодити її виробництво і застосування безпосередньо в Україні, причому на довгострокову перспективу, назавжди і самим українським народом.

Не дивлячись на всі наші розходження у поглядах і бурхливі конфлікти, ми зміцнили практику парламентаризму, набули необхідного досвіду і, хотілося б вірити, мудрості та виваженості. Немало зроблено Верховною Радою для більш чіткого і якісного окреслення та поглиблення правових параметрів економічного і політичного розвитку державі та суспільства. До вагомих здобутків нинішньої сесії можна віднести прийняття Цивільного процесуального кодексу України, який відповідно до Конституції та інших законів створює реальний механізм захисту майнових і особистих немайнових прав фізичних та юридичних осіб. Це не тільки відповідає конституційному принципу верховенства права, а й усуває проблеми практичного застосування чинного законодавства у цій сфері.

Важливим кроком у розбудові громадянського суспільства стало ухвалення Закону про третейські суди. А Закон про порядок обрання на посаду та звільнення з посади професійного судді робить цю процедуру зрозумілою і прозорою, тобто демократичною. Як логічний крок у напрямку удосконалення політичної системи, зміцнення багатопартійності, політичної структуризації суспільства слід розглядати утвердження Закону про вибори Президента України. Рівною мірою це стосується і законів про вибори народних депутатів та депутатів місцевих рад. З одного боку, це є свідченням поки що відсутнього еталону організації та проведення виборів в Україні. З іншого ж, розуміння того незаперечного факту, що вибори - політична функція суспільства, сформування своїх владних органів, а не навпаки. Відтак виборче законодавство приречене завжди бути наслідком політичних рішень і великих політичних компромісів між суспільними силами і владними структурами, учасниками законодавчого процесу.

Верховна Рада практично наближається до створення такої системи, яка дозволить досягнути основної мети - суспільно-політичних трансформацій, за допомогою виборів мати можливість законним, легітимним шляхом, з високим рівнем довіри громадян формувати належного суб'єкта влади і політичної відповідальності, структуруючи відповідно суспільство і парламент.

Не були обділені також увагою і питання зміцнення основ місцевого самоврядування, статусу депутатів місцевих рад.

Ратифікація Кіотського протоколу, до Рамкової Конвенції ООН про змінення клімату відкрила для України серйозні можливості залучення іноземних інвестицій та екологічно чистих технологій і водночас стимулюватиме скорочення викидів, забруднюючих речовин та енергозбереження у вітчизняному виробництві. А схвалення Рамкової Конвенції про охорону та сталий розвиток Карпат дозволить розв'язати складні проблеми, збалансувати розвиток цього унікального регіону.

Слід сподіватися, що низка важливих законів щодо удосконалення оподаткування та покращання адміністрування податків забезпечить збільшення податкових надходжень, розширить можливості уряду для формування Держбюджету на 2005 рік.

До події важливого соціального значення треба віднести прийняття змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2004 рік". Це - наочне свідчення того, яких результатів можна досягати, якщо домогтися узгодження позицій Верховної Ради і уряду.

Лінію на зміцнення такого курсу треба витримати і наростити. Додаткові вісім мільярдів гривень фінансових ресурсів дозволили на два місяці наблизити термін запровадження мінімальної заробітної плати у розмірі 237 гривень. Тепер маємо можливість забезпечити відповідне відновлення міжкваліфікаційних та міжпосадових співвідношень в оплаті праці працівників бюджетної сфери, збільшити з першого липня цього року в середньому у 2,3 рази мінімальний розмір стипендій для студентів вищих навчальних закладів та учнів профтехучилищ, повністю погасити заборгованості минулих років з виплат компенсацій і допомог та надання пільг громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, збільшити обсяги місцевих бюджетів для виплати заробітної плати та інших соціальних виплат.

З першого липня 2004 року відновлено пільги з оподаткування книговидавничої справи, продажу і доставки періодичних видань вітчизняного виробництва. Особливо необхідно закцентувати увагу на тому, що Верховна Рада спромоглася до правового врегулювання проблеми заборгованості перед працівниками освіти, що сталася в останні роки через невиконання статті 57-ї Закону України "Про освіту".

Вдалося удосконалити законодавство у сфері соціального захисту та реабілітації інвалідів, визначено правові засади надання державної соціальної допомоги особам, які не мають права на пенсію, поширено законодавчу вимогу обов'язковості створення робочих місць для працевлаштування на підприємствах усіх форм власності та господарювання, уніфіковано численні нормативні акти щодо надання інвалідам послуг з питань транспортного, медичного та соціального обслуговування, ухвалено закони щодо поліпшення матеріального становища інвалідів війни. Починаючи з 1 травня цього року на забезпечення виплати щомісячної цільової грошової допомоги цій категорії ветеранів буде додатково спрямовано понад 133 мільйона гривень.

З огляду на заслуги ветеранів війни та праці Верховна Рада України прийняла постанови проголошення 2005 року роком 60-річчя перемоги у Великий Вітчизняній війні, роком ветеранів в Україні, соціальна складова нашої роботи і далі має бути домінуючою, що, у свою чергу, вимагає виведення на якісно новий рівень співпраці з Кабінетом Міністрів.

Серед найважливіших правових актів, що стосуються зовнішньої політики держави слід назвати прийняті Верховною Радою закони про міжнародні договори, про правовий статус закордонних українців, про ратифікацію угоди про формування єдиного економічного простору, договору між Україною і Російською Федерацією про українсько-російський державний кордон, договору між Україною і Російською Федерацією про співробітництво у використанні Азовського моря і Керченської протоки. Справа лише за тим, щоб наповнити норми та приписи законів конкретним змістом, що мусить забезпечити нормативно-правові засади досягнення Україною своїх національних інтересів як у себе вдома, так і світі. А це національна безпека, економічна самостійність і зростання зміцнення політичного, культурного і гуманітарного впливу України у сучасних міжнародних процесах.

Упевнений, що такий підхід уможливить остаточне подолання пострадянського синдрому, перманентне очікування різновекторних меседжів, як і намагання заробити собі авторитет і похвалу десь на чужині від когось сильнішого, а не на рідній землі і не від співвітчизників.

Про нарощування уваги Верховної Ради до її контрольних функцій говорить рівень організації та проведення днів уряду та парламентських слухань з найбільш актуальних питань соціально-економічного розвитку держави та захисту конституційних прав і свобод громадян. Таких заходів за час сесії було 12. А додайте сюди 2 340 депутатських запитів.

Разом з тим, треба прямо сказати, що як конституційний інструмент реалізації повноважень і здійснення парламентського контролю депутатський запит у багатьох випадках нівелюється, перетворюється на буденщину, то як мав би бути суспільною подією. З цього треба зробити принципові висновки.

Повинен сказати і про те, що ми багато втратили через протистояння у сесійній залі. Так, тільки на вивчення та з'ясування стосунків при розгляді питання про ситуацію, що склалася у зв'язку з подіями під час виборів міського голови міста Мукачеве блокувалися вісім пленарних засідань. Проблема перебування українських військовослужбовців у Республіці Ірак та питання приватизації "Криворіжсталі" - це теж вісім безрезультативних пленарних засідань. Не кажу вже про інші, так би мовити, дрібні причини і приводу, що призводили до парламентських збурень і розборок.

Для довідки скажу: за одне пленарне засідання ми в середньому розглядаємо 14-20 питань. Як і скажу те, що із цих та інших симптоматичних та показових прикладів складається стійке враження, що Верховній Раді весь час нав'язують відволікаючі дії з метою тримати її, а відтак - і всю країну, у напруженні, у контрпродуктивному протистоянні. Ми ж нерідко сприймаємо це і ведемося на це, замість того щоб одразу і чітко зафіксувати позицію.

Верховна Рада не може і не повинна далі йти шляхом найменшого опору, виправдовуючи такі дії цілим арсеналом мотивів. Треба зайняти врешті-решт позицію. А якщо будемо продовжувати вести себе так, то це означатиме, що ми цього хочемо, а не тому що нам це нав'язують.

А тепер про узагальнюючий і традиційний показник дієвості Верховної Ради.

За сесію прийнято 231 закон, у тому числі 59 законів у новій та оновленій редакції. Ратифіковано 55 міждержавних угод, обрано 451 суддю загальних та спеціалізованих судів. Вважаю за необхідне зробити кілька принципових зауважень до наведеної статистики. У нас невиправдано ствердилася думка, що ніби-то прийняття закону, а тим більше кодексу, одразу ж покращить становище у відповідній сфері суспільного буття, і водночас забута аксіома: право у кращому випадку протоколює політико-економічну дійсність. Кажу це тим, хто у всіх прорахунках бачить промисел Верховної Ради і гудить їй, де тільки може, особливо за кордоном.

Сформувати бажані політико-економічні чи виробничі відносини за рахунок випереджального законодавчого процесу, якщо останньому передують базові явища, головним чином система економічних інтересів та фінансові ресурси, практично неможливо. Проблема ускладнюється тим, що, так би мовити, у розвиток чинних законів продукуються постанови, розпорядження, інструктивні листи, причому всі вони обов'язкові для виконання. А за силою впливу на місцевому рівні відчутно переважають навіть закони. Оскільки законодавець високо і далеко, а відомчий начальник поряд і його вплив є безпосереднім та відчутним. Нормативні акти такого кшталту нагромаджуються у геометричній прогресії. Збірники нормативних документів морально старіють чи на стадії друкування.

Проблема з проблем - системність і якість законів. Правда, ми нерідко заспокоюємо себе тим, що низька якість законів компенсується їх невиконанням, що у нас панують не закони, а юристи. Проте виконання лобіських законів забезпечується предметним супроводом, починаючи з розробки і особливо після їх підписання. І не з причини відсутності того чи іншого закону, а через їх кількісну надмірність, колізійність та суперечливість чинного законодавства.

До половини фінансових ресурсів держави все ще перебуває в тіні. Надмірно тінізований політичний ринок та судочинство. Якби не було такого масштабного розкрадання державного майна та ресурсів, не було б панування олігархічних кланів, перманентного відмивання і вивозу національного капіталу. Зрештою, не було б таких вражаючих масштабів бідності людей.

( О п л е с к и)

Ми витворили суспільство, яке значною мірою спирається на зв'язки, закулісні інтриги, здирництво. Те, що значні кошти осідають у кишенях, точніше сказати, на рахунках фінансово-промислових груп та кланів, не посилює, а послаблює до межі владу. Це врешті-решт мають усвідомити нинішні і майбутні керівники.

Адже, ці люди не зацікавлені в формуванні вільного ринку, оскільки експлуатація державної влади у власних економічних інтересах є запорукою їх процвітання на фоні того, що їх країна, кажучи словами Байрона, “кричить від болю”. Рано чи пізно Україна прийде до ідеї антиолігархічного перевороту, про що все частіше говорять українські і зарубіжні аналітики. Краще зробити це якомога раніше, без революцій, потрясіння, цивілізовано, а для початку відокремити бізнес від влади і при цьому на всіх рівнях і в усіх її гілках. У цьому зв'язку вважаю за необхідне сказати про ще один вимір діяльності Верховної Ради - це вимір нашої політичної мудрості, толерантності, здатності і спроможності до розумних компромісів. Власне Верховна Рада - це місце для знаходження компромісів. Якщо хочете - це своєрідний загальносуспільний загальноукраїнський круглий стіл, за яким політичні, громадські сили зобов'язані шукати порозуміння.

На жаль, у багатьох з наш ще глибоко сидить синдром холодної громадянської війни, бажання підступно вдарити політичного суперника, принизити, навіть морально знищити його. За таких обставин тактовність приймається за слабкість, простота і відкритість як простуватість, нахабність як сміливість, безцеремонність як розкутість, і це добре видно. до речі, в сесійній залі нерідко.

Час від часу в цій залі відчувалося гаряче дихання ненависті і тоді на пам'ять спадали сцени з чорних козацьких рад, які наближали велику руїну. Ми вражені вірусом нетерпіння і нетерпимості, хвороби дуже небезпечної, здатної зруйнувати суспільний організм. Хвороби, яка лікується лише здоровим глуздом, бажанням знайти компроміс.

Загострювати проблему стосунків у парламентських стінах та поза їх межами. мене змушує не те, що я першим відчуваю на собі спалахи зіткнень і невдоволень з реальних причин, недодуманих мотивів. Йдеться про авторитет кожного з нас, про авторитет найвищого представницького органу народу, про авторитет країни, про віру людей у свою державу.

Шановні народні депутати, за порівняно короткий період роботи п'ятої сесії Верховної Ради відбувся ряд важливих міжнародних подій глобального значення, які матимуть вплив і на долю України. Перш за все маю на увазі справжній геополітичний прорив, включення до складу Європейського Союзу найближчих наших сусідів та трьох колишніх радянських республік. Ми ще не повністю осмислили значення цієї події, яка впритул наблизила простори Європейського Союзу до України. Наш новий статус сусідства має бути ретельно оцінений з погляду перспектив України. Потрібно вирівняти стосунки насамперед з Радою Європи. Давайте чесно і відверто визнаємо, зовсім невипадково маємо проблеми з рядом міжнародних організацій таких, як Парламентська Асамблея Ради Європи, НАТО, ОБСЄ та інші, у сфері захисту прав людини, свободи засобів масової інформації, верховенства права. За кількістю слухань питання щодо України у ході сесій ПАРЄ - 15 разів. Ми поступаємося лідерством лише Туреччини - 23 рази. До речі, з Туреччини знято моніторинг. Очевидно, доведеться нам ще дожити до того, щоб 8 разів заслухали Україну, тоді знімуть з неї моніторинг.

Виявилося, що при всіх вагомих економічних успіхах, продемонстровані Україною в останні роки, стан прозорості і демократизму ряду суспільних процесів перебуває на рівні, який не співвідноситься з усталеними європейськими стандартами. Це треба не тільки визнати, а головне вжити вичерпних заходів для повернення країни у річище демократичного розвитку на законній основі, що виключає будь-які тіньові технології. Тим більше, що Верховна Рада багато... Верховною Радою багато робиться для поглиблення міжпарламентських зв'язків, зокрема із допомогою нових форм міжпарламентської співпраці, комісії, форуми, асамблеї. Уже відбулося п'ять засідань Міжпарламентської комісії по співробітництву Верховної Ради України і Федеральних Зборів Російської Федерації. Розпочав роботу Українсько-литовський міжпарламентський форум та Міжпарламентська асамблея України і Республіки Польщі. Формуються аналогічні інституції з парламентами Румунії, Азербайджану, Франції, Вірменії, Індії та Китаю.

Шановні колеги, на роботі п'ятої сесії позначалося, можна сказати, грозове дихання кампанії з виборів Президента України, хоча офіційно вона стартує завтра. Навколо постаті майбутнього глави держави нагнітаються пристрасті, розгортаються політичні баталії, до яких прикуто пильну увагу з боку зарубіжних держав і міжнародних організацій. Перебуваючи у вирі політичних пристрастей, персоніфікуючи питання щодо особи наступного Президента, ми майже не говоримо про принципи, на яких незабаром буде вибудовуватися внутрішня і зовнішня політика держави. Тоді, як це має визначальне значення. Головне мати передбачуваність, і на основі зробленого, досягнутого вийти на нову якість. Треба дати відповідь і на інше питання, яке хвилює суспільство. Чи зуміє новий Президент зупинити поширення таких небезпечних явищ, як корупція - головне гальмо демократичних перетворень, - посилення економічної і політичної влади у олігархічно-кланових груп, як принижуюча націю соціальна нерівність і зубожіння народу. Адже усе це посилює зневіру мільйонів громадян у справедливості державного суспільного устрою України, завдає відчутної шкоди і національних інтересам, її міжнародному іміджу.

Таким чином президентські вибори - це момент істини для України, для українського народу. І ми не повинні дозволити будь-які адміністративній, економічній чи політичній силі однобічно нав'язати народу свою волю, вплинути на результати його волевиявлення. Верховна Рада має все зробити, щоб президентські вибори 2004 року були чесними і прозорими. Про це говорив і Прем'єр-міністр України Віктор Федорович Янукович. Вона повинна стати суспільним організатором і контролером президентської кампанії, організатором суспільно-політичного діалогу якісно нового рівня, щоб забезпечити загальноукраїнське порозуміння і поступ.

Якщо говорити конкретно, то мені бачаться такі складові цього процесу. Перше. Визначення і погодження кандидатами на президентство базових цінностей, на яких вони будуть вибудовувати свої програми і відповідно здійснювати практичну діяльність. Таких базових цінностей, які сповідуються і є прийнятними для більшості народу, що забезпечить стабільність в країні незалежно від результатів виборів. Друге. Відповідальне, підкреслюю, відповідальне підписання кандидатами угоди про чесну виборчу кампанію, в основі якої мають бути змагання підходів і позицій, що дозволить людям свідомо вибрати проект майбутнього України. Український народ повинен бачити перспективу, а кандидати на президентство повинні продемонструвати вміння думати так, як думають люди, бачити проблеми так, як вони їх бачать, а головне - показати здатність проводити зрозуміли політику. Не можна допустити того, щоб чотири місяці передвиборчих змагань були наповнені ворожнечею, брудом і черговий раз принизили країну. Кожен кандидат має пам'ятати, що можна виграти вибори і програти країну.

Третє. Українське суспільство має бути зорієнтоване не на конкретного переможця, а на нормальний життєвий ритм після виборів, без тріумфу переможців над переможеними в українському виконанні. У свою чергу претенденти на президентство не повинні розглядати президентство, як кінцеву мету своєї політичної стратегії, бо це знову ж таки, буде, за великим рахунком, поразкою для країни, принаймні не перемогою.

Шановні народні депутати, Україна вступає в чотиримісячний період владного міжсезоння, і Верховна Рада має унікальну можливість для того, щоб остаточно випростатися, стати справді Верховною Радою! Підкреслюю, справді Верховною Радою, вищим представником українського народу і виразником його волі, пріоритетним органом у системі державної влади. Наше надзавдання, наша стратегічна лінія - повернення довіри людей до українського парламенту, утвердження парламентаризму як фундаменту гарантованої демократії. Сподіваюся вірою і розраховую на те, шановні колеги, що сьогодні після закінчення цієї сесії ми не розійдемся на політичні барикади, з яких буде нам важко повертатися і знаходити порозуміння. Я сподіваюся, що ми будемо знаходити спільну мову, оскільки ми представляємо український народ. Дякую за увагу. (Оплески)

ГОЛОВА. Шановні народні депутати, перед закриттям сесії дозвольте нагадати вам, що згідно з рішенням Верховної Ради з п'ятого по дев'яте липня народні депутати працюють в округах. Вам відомо, що відповідно до Конституції чергова шоста сесія Верховної Ради України четвертого скликання розпочне свою роботу сьомого вересня.

П'яту сесію Верховної Ради України четвертого скликання оголошую закритою. (Звучить Гімн України)