ЗАСІДАННЯ СОРОК СЬОМЕ

Сесійний зал Верховної Ради України

13 грудня 2005 року, 10.00 година

Веде засідання Голова Верховної Ради України ЛИТВИН В.М.

ГОЛОВА. Доброго ранку, шановні народні депутати, запрошені та гості Верховної Ради України! Прошу, шановні колеги, підготуватися до реєстрації.

Ввімкніть систему „Рада”.

Зареєструвалися в сесійній залі 409 народних депутатів. Ранкове засідання Верховної Ради України оголошую відкритим.

Шановні колеги, прошу прослухати оголошення. Відповідно до статті 13 Закону України „Про статус народного депутата України„ та статті 4.2.2 Регламенту Верховної Ради України інформую про вихід народних депутатів Кобець Ольги Семенівни та Ситника Костянтина Меркурійовича зі складу депутатської фракції Блоку Юлії Тимошенко та входження їх до складу депутатської фракції Народного Руху України.

Відповідно до статті 13 Закону України „Про статус народного депутата України„ та статті 4.2.2 Регламенту Верховної Ради України інформую про входження народного депутата Іоффе Юлія Яковича до складу депутатської фракції Соціал-демократичної партії України (об'єднаної).

Відповідно до статті 13 Закону України „Про статус народного депутата України„ та статті 4.2.2 Регламенту Верховної Ради України інформую про вихід народного депутата України Черняка Володимира Кириловича зі складу депутатської фракції Української Народної партії.

Відповідно до статті 13 Закону України „Про статус народного депутата України„ та статті 4.2.2 Регламенту Верховної Ради України інформую про вихід народного депутата України Яворівського Володимира Олександровича зі складу депутатської фракції політичної партії „Реформи і порядок” та його входження до складу депутатської фракції Блоку Юлії Тимошенко: політичних партій всеукраїнське об'єднання „Батьківщина”, Українська Республіканська партія „Собор”, Українська соціал-демократична партія.

Шановні народні депутати! Відповідно до календарного плану проведення восьмої сесії Верховної Ради України сьогодні на ранковому засіданні проводиться черговий День уряду у Верховній Раді України. Постановами від восьмого вересня та третього листопада 2005 року Верховна Рада визначила його тематику „Про стан та перспективи охорони пам`яток культурної спадщини України” і друге питання „П’ята річниця закриття Чорнобильської АЕС”.

З зазначених питань доповідачами уряд визначив, відповідно, міністра культури і туризму Ігоря Дмитровича Ліхового та міністра з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи Віктора Івановича Балогу.

Інформаційно-довідкові матеріали з питань, що пропонується розглянути на ранковому засіданні Верховної Ради України вам роздано.

Шановні колеги, зважаючи, що сьогодні розглядається два питання, пропонується встановити такий порядок їх розгляду. З першого питання – про стан та перспективи охорони пам`яток культурної спадщини – пропонується доповідачу надати 15 хвилин і 35 хвилин на відповіді на письмові та усні запитання. Для виступу представника профільного комітету – до 15 хвилин, протягом 30 хвилин провести дебати з цього питання. По 3 хвилини на виступ. Немає застережень?

Для розгляду другого питання про 5 річницю закриття Чорнобильської атомної станції також пропонується доповідачу надати 15 хвилин на виступ, 35 хвилин – відповіді на письмові та усні запитання. Для виступу представника профільного комітету надати до 10 хвилин. Після того провести дебати протягом 30 хвилин з другого питання. Немає застережень?

Переходимо тоді до розгляду першого питання.

„Про стан та перспективи охорони пам`яток культурної спадщини України”. До доповіді запрошується міністр культури і туризму Ігор Дмитрович Ліховий. Будь ласка.

ЛІХОВИЙ І.Д.

Вельмишановний Володимире Михайловичу! Шановні народні депутати! Дорогі колеги! Передусім дозвольте від імені Кабінету Міністрів щиро подякувати вам за постійну увагу до одного з найважливіших аспектів культурного розвитку держави: питання охорони і збереження національної спадщини.

Останнім часом, а практично щороку, ця зала стає свідком плідної співпраці уряду і парламенту в галузі охорони та збереження національного надбання.

Крім того, представники Кабінету Міністрів і Верховної Ради, активісти пам’яткоохоронної справи зустрічаються на різних засіданнях, розширених колегіях, „круглих столах” тощо. Наслідками такої співпраці стають нові законопроекти, певні кроки у розвитку нормативної бази, зрештою – кроки впевненого поступу нашої держави у європейську та світову спільноту. Цю хорошу традицію, сподіваюсь, ми будемо підтримувати і розвивати.

Питання збереження культурної спадщини є вагомою складовою частиною державної політики у сфері культури і мистецтв. Конституцією України, основами законодавства про культуру, Законом України „Про охорону культурної спадщини” визначено державний пріоритет щодо створення умов для збереження, відтворення та охорони культурно-історичного середовища, себто держава у пріоритетному порядку забезпечує облік, захист, збереження, належне утримання, відповідне використання, консервацію, реставрацію, реабілітацію, музефікацію та інші охоронні заходи щодо пам’яток.

Крім цього, згідно з підписаними і ратифікованими Україною міжнародними конвенціями охорона культурної спадщини на своїй території, особливо нерухомих пам’яток, є міжнародно-правовим зобов’язанням нашої держави перед світовою спільнотою. Але, насамперед, ми несемо найвищу відповідальність за культурну спадщину перед нашими батьками і дідами, також перед нашими нащадками.

Україна на своїх теренах зберегла значну кількість об’єктів нерухомої культурної спадщини, починаючи від стоянки раннього палеоліту в селищі міського типу …………….Виноградівського району на Закарпатті, якій близько мільйона років, Кирилівської стоянки в Києві, якій виповнюється майже 40 тисяч років, до зовсім молодих пам’яток архітектури та монументального мистецтва, збудованих тільки у минулому столітті.

У світі добре відомі занесені до списку світової спадщини ЮНЕСКО, архітектурні ансамблі Софії Київської та Печерської Лаври у Києві, собору Святого Юра в історичному центрі Львова. На жаль, лише 3 об’єкти із численної культурної спадщини України занесені до цього престижного списку всесвітньої спадщини при ЮНЕСКО.

В музеях і заповідниках України зберігається понад 11 мільйонів пам’яток, протягом лише минулого року організовано 5377 виставок у музеях та більше 3000 за їх межами в різних регіонах України. Здійснено 21 міжнародний проект, з експонування пам’яток із музейних зібрань України за кордоном. Музеї та заповідники у 2004 році відвідали майже 18 мільйонів шанувальників української старовини і мистецтва. За останні роки дещо поліпшився стан фінансування музейної галузі.

Зокрема, здійснено капітальний ремонт Національного музею літератури України. Продовжується ремонт Київського літературного меморіального музею-квартири Миколи Бажана, музею історичних коштовностей України, Національного музею Тараса Шевченка у Києві і Шевченківського національного заповідника у Каневі. Здійснено комплексні заходи щодо капітального ремонту меморіального комплексу Національний музей історії Великої Вітчизняної війни 1941-1945 років.

Досить значні кошти виділено також, буквально, нещодавно, місяць тому, у формі субвенції регіонам України із державного бюджету. Також передбачені певні суми, звісно, нас вони не задовольняють, і в проекті бюджету на 2006 рік.

З метою удосконалення обліку музейних пам’яток та стану їх збереження, Міністерство культури і мистецтв в 2003 році розпочало проведення повного звірення наявності музейних предметів з фондово-обліковою документацією державної частини музейного фонду України. Хочу вам повідомити, шановні колеги, що власне, із початком моєї роботи на посаді міністра культури і туризму розпочинається широкомасштабна програма інвентаризації пам’яток. Оскільки, нам необхідно знати, чим володіє український народ, українська нація. Загалом відомо, що в музеях зберігається мільйони таких пам’яток, яких очевидно крім науковців ніхто не бачив і невідомо, коли вони стануть відомими для широкого загалу.

Водночас розвиток музейної справи постійно стикається з численними проблемами. Візьму на себе сміливість окреслити найголовніші з них і сподіваюся, що під час обговорення, відповідей на запитання ми зможемо з вами раціонально використати час і виробити програму дій на найближчий час і стратегічні напрями.

Передусім це недостатнє фінансове забезпечення діяльності державних музеїв та реставраційної справи. Обсягів видатків з Держбюджету та місцевих бюджетів на утримання музеїв ледве вистачає на оплату праці, енергоносіїв, охорону та комунальні послуги. Бракує коштів на поповнення музейних фондів, проведення ремонту реставраційних робіт, встановлення сигналізації, оновлення музейного обладнання.

Відсутність фінансування не дозволяє завершити роботу по створенню державного реєстру національного культурного надбання. З цієї причини неможливо розпочати реконструкцію національно-художнього музею України, стан якого оцінюється як близький до аварійного. Зокрема на початок 2004 року реставраційні втручання потребували майже 700 тисяч музейних пам’яток. А протягом року відреставровано лише 12 тисяч, що складає менше двох відсотків від потреби. Всю іншу роботу майже без коштів здійснюють безпосередньо охоронці культурної спадщини на місцях, в музеях – чи то національного значення, чи обласного, чи, скажімо, районного.

З метою розвитку законодавчого забезпечення музейної галузі, врегулювання низки питань розроблено проект Закону України про внесення змін до Закон України "Про музеї та музейну справу” та низку інструкцій щодо обліку зберігання та використання музейних предметів.

Міністерством створено міжвідомчу робочу групу з урегулювання розбіжностей у питаннях обліку музейних предметів і музейних колекцій. Основне є завдання на найближчий рік – врегулювання вимог законів України про бухгалтерський облік та про музеї та музейну справу стосовно обліку музейних предметів.

Серед пріоритетних напрямів розвитку музейної галузі міністерство зосередить зусилля на: найперше, правовому врегулювання питань діяльності музеїв та інших установ, які оберігають пам’ятки недержавної частини музейного фонду. Друге. Зміцнення матеріально-технічної бази музею і заповідників, створення Державного реєстру національно-культурного надбання, комп’ютеризація основної діяльності і музейної галузі загалом передусім шляхом створення централізованої бази даних „Музейний фонд України”, електронної версії державного реєстру охорони пам’яток національного культурного надбання. Це дасть можливість не лише наблизити скарби до громадян України та гостей нашого краю, а й також зробити прозорою справу втручання в національні святині.

Крім того Міністерство культури і туризму України разом з Київською міськдержадміністрацією має негайно вирішити питання: реконструкцію Національного художнього музею України, забезпечення власними приміщеннями Національного науково-дослідного реставраційного центру України, створення музейного комплексу „Мистецький арсенал”.

Хочу окремо зупинитися на цьому проекті, який сьогодні так мало відомий, нажаль, в Україні, але так багато викликає уже заперечень. Власне, „Мистецький арсенал” не є самоціллю. З його реалізацією ми зможемо реалізувати ті проблеми, вирішити ті проблеми, які накопичувалися останні десятиліття щодо кількох центральних музеїв Києва, разом з тим створити музейний науково-дослідний заклад, який дасть можливість в найповнішій мірі передати набутки розвитку української цивілізації від найдавніших часів до сьогодення. В „Мистецькому арсеналі” мають бути представлені всі регіони України, етнічні землі за межами України, культура діаспори, якщо вона є, а вона насправді є, національною культурою.

З року в рік держава збільшує видатки на фінансування охорони культурної спадщини. Прикладом є фінансування заповідників, які стали важливими осередками збереження національного надбання. За 3 роки фінансування збільшилося майже у 2 рази. Також зросла і середня заробітна плата працівників, насамперед національних заповідників, яка на сьогоднішній день досягла уже тисячу гривень.

Слід зазначити, що для гуманітарної сфери це досить високий показник. Щороку збільшуються кошти на реставраційні, ремонтні роботи. Лише на цей рік у 2,5 рази збільшено в порівнянні з минулим роком обсяг фінансування ремонтно-реставраційних робіт на пам’ятках архітектури, насамперед Шевченківського національного заповідника, Хортиці, „Золотої підкови” Черкащини. Тривають роботи на пам’ятках національного значення в містах Львові, Кам’янці-Подільському, Євпаторії, Батурині, Глухові, Ніжині, Каневі.

Уряд і надалі докладатиме зусиль щодо збільшення фінансування галузі. Однак, як свідчить світова практика, жодна країна не забезпечує в повній мірі потребу фінансування пам’яток охорони галузей за рахунок бюджету.

Значну допомогу тут надають територіальні громади, великі підприємства. До речі, це є давньою традицією української нації, громада несе відповідальність за пам’ятки, оскільки саме в них відображається її історія, її поступ, а таким чином її, навіть економічні перспективи, якщо це стосується такої галузі як туризм. Прикладами в цій роботі є: міста Київ і Запоріжжя.

Нині в уряді опрацьовується питання концентрації зусиль для створення належних умов щодо залучення інвестицій в пам’ятку охорони сфери, повинен віддати належне Президенту України Віктору Ющенку, який особисто своїм прикладом сприяє залученню меценатів.

Адже споконвіку наша країна добра відома своїми меценатами: прізвища Ханенків, Терещенків, Бродських, Семеренків, Тарновських і багатьох інших українських достойників, не тільки увійшли в золоті сторінки нашої історії, а і є свідченням, насамперед, культури нашої нації і її високо розвитку впродовж цілих віків.

Прикро говорити, але чомусь саме сьогодні, таким перлинам загрожують і сучасні вандали.

У всякому разі, мені, як міністру, не можливо назвати хоча б одну, дві резонансні кримінальні справи, які були пов’язанні з порушенням чинного законодавства щодо збереження пам’яток національного чи місцевого значення.

Скандального характеру набули масові факти розбазарення та закони приватизації земель історико-культурних заповідників, зокрема, в Криму та навколо Трахтомирова на Черкащині.

З метою отримання максимальних прибутків від будівництва кон’юнктурних об’єктів видавалися дозволи на спорудження сучасних об’єктів в історичних центрах населених пунктів. Прикро, але пальму першості в такому ставлення до історичного середовища продовжують тримати столичний Київ, стародавній Львів, Одеса, Крим.

Як бачити, тут всі регіони об’єдналися. На жаль, приходиться констатувати, що наші міста втрачають своє обличчя, яке складалося століттями.

Що стосується Києва, то складається враження, що це місто вдруге переживає трагедію 30-х років, коли воно втратило свій статус столиці і тодішня радянська влада заходилася перебудовувати його на зразкове соціалістичне місто. Ви знаєте, що це коштувало обличчю національної нашої святині.

І вже у незалежній Україні ми стаємо свідками зникнення старовинних будинків у мальовничих куточках старого Києва, руйнування давніх київських воріт XII століття, будівництво біля стін Святої Софії та костьолу, нових урбаністичних, часто ……………. споруд на Володимирській вулиці, Хрещатику і в інших місцях. Ці факти викликають справедливе обурення громадськості. І, очевидно, це прояв часу.

Ви пам’ятаєте наскільки активно об’єднується громадськість незалежно від політичних сил, орієнтації чи, скажімо, етнічного походження, всі об’єднуються довкола відстоювання загальнонаціональних святинь.

Сьогодні в День Апостола Андрія Первозванного, який за легендою освятив київські пагорби і багато сотень років тому пророкував нашому місту чудове майбутнє, ми маємо сказати собі, що ми збережемо це місто і передамо його своїм нащадкам.

Уряд вкрай занепокоєний таким станом справ і не має ніякого морального права залишити цю ситуацію напризволяще, ми будемо втручатися у кожну справу, оскільки немає пам’яток другорядних чи третьорядних, всі пам’ятки мають бути збережені.

Ми сподіваємося на плідну співпрацю з Верховною Радою. Шановні колеги, сподіваюся, що ви також почуєте мене, хоча б на п’ять хвилин звернувши свою увагу на те, що доповідає міністр, представник уряду. І цим віддасте свою належну повагу до проблем, які ви ж винесли сьогодні на засідання Верховної Ради.

Хочу особисто подякувати всім тим, хто прилучався, прилучається і буде прилучатися до охорони пам’яток, оскільки саме цим ми увійдемо в історію.

Ситуацію, яка склалася, особисто контролює Президент України. Глибоко символічно, що перший із документів, який має розробити і затвердити уряд, це – порядок дання та вилучення…

ГОЛОВА. Дайте можливість завершити виступ. Все у вас?

ЛІХОВИЙ І.Д. Якщо дозволите… Якщо дозволите.

ГОЛОВА. Будь ласка.

ЛІХОВИЙ І.Д. Я хотів би зупинитися насамперед на тих питаннях, над якими буде працювати уряд і сподівається на конструктивну співпрацю і допомогу парламенту. Це – вироблення законодавчої бази в галузі охорони культурної спадщини, яка, на жаль, сьогодні не є задовільною. І хочу запевнити, що власне ті сьогодні зауваження, які, очевидно, почую, бо ми маємо величезний запас запитань, пропозицій, які надійшли в процесі підготовки до нашого слухання. От, скажімо, тільки народний депутат Іван Заєць подав 25 пропозицій, будуть обов'язково враховані в розробці плану діяльності Міністерства культури і туризму, наших регіональних представництв на місцях в розробці плану 2006 року. Дякую вам за увагу і запрошую до конструктивною і плідної співпраці.

ГОЛОВА. Дякую, Ігор Дмитрович.

Так, шановні колеги, прошу записатися на запитання. Будемо чергувати: одне запитання письмове, друге безпосередньо від вас. Будь ласка, Ігор Дмитрович, письмове запитання.

ЛІХОВИЙ І.Д. Багато запитань надійшло з Комітету Верховної Ради з питань культури і духовності. „В Україні державну політику в сфері охорони культурної спадщини реалізують дві структури – Державна служба охорони культурної спадщини як урядовий орган державного управління в складі Міністерства культури і туризму України та Держбуд України. Така ситуація вищих пам'ятко-охоронних органів не дозволяє проводити єдину та ефективну державну політику у сфері охорони культурної спадщини.

Чому Кабінет Міністрів протягом п'яти років вперто ігнорує частину першу статті третьої Закону України „Про охорону культурної спадщини”, якою передбачено створення єдиного центрального органу виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини?”

Питання, очевидно, найактуальніше. Я хочу коротко відповісти, що нинішній уряд працює, як ви знаєте, лишень два місяці, і створення єдиного органу у сфері культури і охорони культурної спадщини вимагає не тільки передачі йому певних повноважень, а й відповідних організацій, що здійснюють наукове, науково-проектне, реставраційно-технологічне забезпечення збереження пам'яток.

Хочу звісно проінформувати, що в складі Міністерства культури донедавна діяло два підрозділи. Один із них це урядовий орган державна служба, а також окремо відділ музею. Найближчим часом, оскільки ми це не могли зробити навіть 2 тижні тому, Президент лишень 2 грудня видав указ про затвердження нового положення …. Міністерства культури і туризму. Ці два підрозділи будуть об`єднані, підсилені і таким чином ми матимемо всі передумови принаймні організаційного плану, готувати документи для створення єдиного органу, як це передбачено, власне, законом.

Прошу, шановні народні депутати, запитання.

ГОЛОВА. Так, Сафіуллін, фракція „Регіони України”, будь ласка, ваше запитання.

САФІУЛЛІН Р.С.

Передайте слово Стояну Александру Николаевичу.

ГОЛОВА. Давайте, шановні колеги, я прошу вас! Буйко, будь ласка, фракція комуністів.

БУЙКО Г.В.

Георгій Буйко, фракція комуністів.

Ігор Дмитрович, у мене три питання. Чому міністерство погано співпрацює з громадськими організаціями, зокрема такою як по охороні пам`яток? І у вашій доповіді не прозвучало зовсім ці співпраці. Це перше.

Друге. Що міністерство робить для того, щоб остановити… зупинити вакханалію руйнування пам`яток Великої Вітчизняної війни у західних регіонах? І як ваше міністерство відноситься до комерційної забудови історично-ландшафтної території міста Києва і руйнування тих історичних пам`яток, які знаходяться у нашій столиці? Зокрема я вам наведу приклад, творча майстерня славнозвісного скульптора Зноби і інших.

ЛІХОВИЙ І.Д. Дякую.

Ну насамперед чому Міністерство культури погано співпрацює з громадськими організаціями. Я б не сказав би, що погано. Насправді і міністр культури багато років особисто є одним із активістів Українського товариства охорони культурної спадщини, я знаю, що голова цього товариства представлений також у Верховній Раді. І з Всеукраїнським товариством краєзнавців, і з іншими товариствами. Насправді, те, що вони робили, ці організації, скажімо, в умовах держави 70-х, 80-х, на початку 90-х років, сьогодні це значно менші можливості, дещо інший час. Але я сподіваюся, і в своїй доповіді наголосив про те, що, очевидно, цих два великих кити: Верховна Рада, Уряд і зусилля громадських організацій – допоможуть нам вирішити назрілі і наболілі проблеми в галузі охорони культурної спадщини.

Що робить міністерство по захисту пам’яток Великої Вітчизняної війни, зокрема і в західних, я думаю, тут варто говорити і про східні регіони, і про південні, і про центральні, і про північні. Звісно, на жаль, це традиція, і не найкраща, коли ми згадуємо про пам’ятки лише перед ювілеями. Міністерство робить все для того, щоб зберегти ці пам’ятки. Сьогодні, очевидно, настав час зрозуміти, що все, що відбувалося на теренах нашої землі, нашої території, яка сьогодні носить назву держави Україна, все має бути збережено, осмислено, музефіковано, йому повинна бути належна оцінка. І свідчення подій ніхто не має права знищувати.

З іншої сторони, згадаємо, шановні колеги, що дуже багато пам’яток, а оскільки такі жертви понесла наша держава, наш народ понесли в умовах Великої Вітчизняної війни, багато пам’яток були створені із нетривких матеріалів. Багато з них розташовані – це братські могили насамперед, - в малодоступних місцях, змінилася демографічна ситуація. Ви знаєте, що сьогодні в багатьох селах залишилося, можливо, два – три жителі, і навіть більше братських могил, ніж, принаймні, тих, хто має ними опікуватися.

Я думаю, що Міністерство культури – в своїх планах я про це говорив, - провівши інвентаризацію пам’яток, не повинно підходити з політичних мотивів, а насамперед, із пам’яткоохоронних позицій, які у всьому світі вважаються професійними. І чи це західний регіон, чи східний регіон, нам справді приходиться пояснювати часто на місцях керівникам органів місцевої влади, які дуже ретиво здійснюють, так би мовити, переорієнтацію такі чи інші політичні сили, що пам’ятки є вічні. Вони приходять тимчасово на цю посаду, так, як і ми, до речі - це життя.

Принципова позиція – Міністерства культури – зберегти все те, що називається пам’яткою. Бо, коли ми говоримо про поховання, я перепрошую, це важливо, поховання воїна, який захищав рідну землю, навіть, поховання того, хто не своєю волею був сюди пригнаний і також загинув, має бути відзначено. Тому що вони також люди.

Третє, відношення до ситуації в місті Києві. Міністерство культури з тривогою відноситься до того, яким чином ведеться будівництво в місті Києві. Очевидно, ви також про це знаєте. Скільки приписів направлено до Київської міської адміністрації. Я скажу, що місто Київ, на жаль, за останні роки втратило своє обличчя. Одне з моїх коротких відряджень було на зустрічі з колегами – міністрами культури Європи до Лісабону. І ви знаєте, я був вражений тим, що Лісабон виглядає зараз так, як він виглядав 100 років тому. Жодного будинку сучасного в центральній частині Лісабону немає.

І я вважаю, що місто Київ належить не лише Київській міській адміністрації і колись буде прийнятий у нас закон про те, що встановлення пам’ятників в столиці має вирішуватися на рівні закону, який буде приймати Верховна Рада, багато країн так роблять.

От, перепрошую, у Вашингтоні не можна було поставити пам’ятник Тарасові Шевченкові, поки Конгрес не прийняв Закон. Це не справа міста Вашингтона – це справа законодавчої влади всієї держави. Побудуємо таким чином ми з вами працю, ми вирішимо дуже багато проблем.

Дякую за увагу.

ГОЛОВА. Письмове, будь ласка.

ЛІХОВИЙ І.Д. Законом України про охорону культурної спадщини до спеціально уповноважених органів охорони культурної спадщини віднесено, зокрема, органи охорони культурної спадщини Ради Міністрів Автономної Республіки Крим, обласних Київської та Севастопольської міських, районних державних адміністрацій. Однак за 5 років дії закону, такі органи утворені лише в Криму, в Закарпатській, Одеській областях та місті Києві. В інших регіонах функціонують відділи охорони культурної спадщини зі штатом у 2-8 одиниць або обласні інспекції у кількості з 4 до 16 одиниць.

Таким чином в Україні не існує система органів охорони культурної спадщини як єдиної пам’яткоохоронної політики.

Запитання стосується того, що Верховна Рада постановою номер 1351-4 від 27.11.03 рекомендувала Кабінету Міністрів внести зміни до постанови Кабінету Міністрів від 18.05.2000 року доповнити переліки управлінь, відділів та інших структурних підрозділів. Але, на жаль, це у повній мірі не зроблено. З чим це пов’язано? Чому так відбувається, що Кабінет Міністрів, на якого покладено функції виконання норм закону ігнорує ці норми.

Насправді питання поставив Лесь Степанович Танюк, голова Комітету Верховної Ради України з питань культури і духовності. Питання має під собою основу, без сумніву. Я не можу погодитися тільки, що Кабінет Міністрів ігнорує. Це не так.

Знову, шановне товариство, ми маємо з вами очевидно визначитися, що Київ, яке б це потужне Міністерство культури і туризму не було, не може забезпечити повноцінну охорону тих 11 мільйонів рухомих і нерухомих пам’яток, які є в Україні. Це також і справа громади. І коли формуються штатні розписи в управліннях культури і туризму, а зараз ми переглядаємо їх, приходять нові керівники, ми ставимо питання про те, що обов’язково має бути створений підрозділ щодо охорони культурної спадщини.

Тепер уже на місцях багато розуміють, що це дасть можливість привести культурну спадщину до репрезентативного вигляду, музефікувати її, і таким чином розвивати унікальні економічні можливості зеленого туризму насамперед у сільських регіонах чи культурного туризму, як це було раніше у попередній державі, ви пам’ятаєте, коли їхали за путівкою до іншого міста, ми з вами насамперед відвідували не ресторани, відвідували ми музеї, відвідували театри, картинні галереї, ми брали участь у фестивалях. Було таке поняття „культурний туризм”. Ми до цього маємо повернутия.

Але насамперед знову, я думаю, що і, призначаючи керівників виконавчих органів влади на місцях, ми маємо оцінювати їхню роботу, що ними зроблено безпосередньо щодо збереження культурної спадщини. При цьому Міністерством культури і туризму чи його попередником, Міністерством культури і мистецтв, підготовлені необхідні подання законодавчої ініціативи.

ГОЛОВА. Петро Петрович Толочко, фракція Народної партії, будь ласка.

ТОЛОЧКО П.П.

Шановний Ігор Дмитрович, у мене два невеличкі питання. Ігор Дмитрович, дивіться сюди-от, на мене. Перше питання це, скажіть, будь ласка, з вашої доповіді така більш-менш благополучна ситуація з охороною пам’яток, в два з половиною рази збільшено фінансування, там, і так дальше. Я хотів би, щоб ви сказали в абсолютних цифрах як фінансується охорона, реставрація, ремонт в абсолютних цифрах від потреб цієї галузі.

І друге питання. Як трапилося, що в ЮНЕСКО відкривав виступ наш Президент з пам’яток Трипільської культури, половина експонатів якої походить із чорних колекцій, безпаспортних. В світі такого немає, щоб такі речі експонувалися і презентувалися президентом якоїсь країни.

ЛІХОВИЙ І.Д. Дякую, дякую, шановний колега.

Насамперед фінансування виглядає таким чином. Проектом бюджету на 2006 рік передбачено на охорону культурної спадщини 47 мільйонів гривень. Багато це чи мало? Очевидно тут ніхто не скаже багато. Це зовсім мало. З них 11 мільйонів гривень йде безпосередньо на ремонтно-реставраційні роботи. Це майже в півтора рази менше, ніж найвищі досягнення минулого і нинішнього року. Ми продовжуємо вишукувати резерви. Очевидно будуть переорієнтовано певні напрями з вашою допомогою, шановні колеги, напрями фінансування, але сталося так, що необхідно насамперед забезпечити функціонування установ, заробітну плату. Ви знаєте, що ми минулого року, цього року було піднесено заробітну плату до досить терпимих розмірів, звісно в порівнянні.

Що стосується взагалі фінансування галузі культури і мистецтв, то я хочу вам нагадати, що на цей рік передбачено було понад 500 мільйонів, менше 600 мільйонів на наступний рік, це становить десь 0,44 відсотка від загального бюджету України, ми не підходимо навіть під межу двох відсотків, яку ж затверджували в цьому залі свого часу, я вже не кажу за 4 відсотки як це буває в наших сусідів. Але знову ж тут, очевидно, з міністра запитувати щодо фінансування дещо некоректно, коректно запитувати про коефіцієнт корисної дії використання цих коштів.

Що стосується використання на виставках на Україні чи за межами України музейних предметів з приватних колекцій, то я хочу нагадати, шановні колеги, що згідно з Законом „Про музеї і музейну справу” Музейний фонд України складається з двох частин: з державної складової і з приватної складової.

Власне, настав цивілізований час, коли ми повинні, переглянувши наявність в приватних руках надзвичайно цінних предметів культурної спадщини, визначити їхні походження. Легалізувати, якщо закон дозволяє це робити або доступними законом шляхами, очевидно, через суд, вилучити їх і прилучити до державної спадщини.

На сьогодні, я хочу нагадати, що ті музеї, якими ми пишаємося: це, скажімо, Чернігівський музей, який створював свого часу з приватної колекції Тарновський; це музей Дніпропетровську, який свого часу з приватної колекції створював академік Яворницький; це музей і в Києві - Ханенки, Терещенки; це музей Національний у Львові, який з приватної колекції почав створювати Андрій Шептицький і багато інших свідчить про те, що Україна мала свого часу дуже добрі європейські традиції, світового рівня традиції приватного колекціонування.

В певних умовах соціальних приватні колекціонери були поставлені, залучені до стану ворогів, їхні колекції були вилучені, часто й знищені, до речі, але така реальність, шановний колего.

Що відбувалося у ЮНЕСКО, я був свідком тому. В ЮНЕСКО був величезний успіх у день 60-ти річниці створення цієї шанованої організації величезний успіх України. Голова ЮНЕСКО пан Мацуро був на відкритті цієї виставки. Виставка була створена і показана в рамках чинного законодавства, оскільки предмети з приватної колекції (там їх частина тільки) була передана на депозит у Національний музей історії України. І, власне, перепрошую, не приватна особа, не Тарута чи хтось інший виставляв ці роботи, а виставляв їх Національний музей історії України.

Походження цього предмету я, як міністр, не маю жодного звернення слідчих органів чи Генеральної прокуратури, чи Міністерства внутрішніх справ, які б сказали, що скажімо, саме цей предмет є кримінального, незаконного походження. Очевидно, в цій державі кожен має робити свою справу. Дякую.

ГОЛОВА. Будь ласка, письмове запитання.

ЛІХОВИЙ І.Д. Прошу запитання такого плану. Чому вищими навчальними закладами культури за державним замовленням за три роки підготовлено лише 77 спеціалістів по музейній справі та охороні пам’яток історії та культури, в тому числі Харківською академією культури і мистецтва – 43 спеціалісти та Київським національним університетом культури – 34 спеціалісти, а підготовка фахівців з реставрації взагалі не ведеться?

Відповідаю. Відповідно до переліку напрямів та спеціальностей, за якими здійснюється підготовка фахівців у вищих навчальних закладах за відповідними освітньо-кваліфікаційними рівнями, затвердженому Кабінетом Міністрів України спеціальності „музейна справа” і „ охорона пам’яток історії та культури” та „реставрація творів мистецтва” входять відповідно до напрямів „культура і мистецтво”, спеціальність „архітектурна реставрація” у зазначеному переліку відсутня. Питання надзвичайно актуальне, тому що, звісно, коли ми говоримо про професійну охорону пам’яток, не аматорську, дуже важливо, коли залучається найширші кола громадян до захисту пам’яток, державні органи, різнопланові, бо охорона пам’яток це не тільки питання Міністерства культури і туризму, це питання Міністерства внутрішніх справ, це питання Міністерства оборони, на території якого знаходиться багато унікальних пам’яток світового значення, як пам’яток природи, так і пам’яток історії, це питання Держбуду, це питання Національної академії наук, це і питання, до речі, Міністерства охорони здоров'я і Міністерства надзвичайних ситуацій. От я минулого тижня був на території Чорнобиля, чорнобильської зони, скажу: там необхідно справді створювати пам'ятко-охоронну інституцію, тому що працює Ліна Костенко, працюють інші люди, які не можуть залишити напризволяще унікальні скарби нації.

Національна академія образотворчого мистецтва і архітектури є єдиним профільним вищим навчальним закладом системи Мінкультури з підготовки фахівців архітектури будівель і споруд в межах напряму архітектура. В усякому разі ви знаєте, що ведеться також в цій галузі вже кілька років підготовка спеціалістів в Національному університеті культури і мистецтв. Але проблема в іншому. Проблема в тому, що випускники цих вузів потім часто не знаходять роботи в державних установах, оскільки заробітна плата, яку пропонують молодому спеціалісту, відсутність побутових умов, а часто. Ви знаєте, заповідники знаходяться на віддаленні від адміністративних центрів. Не дають можливості їм започаткувати свою сім'ю, власне, і творчо і гідно працювати над збереженням культурної спадщини.

Я б, шановні колеги, але хотів би попросити вас звернути увагу на те, що в багатьох країнах Служба охорони культурної спадщини – це служба надзвичайно великих повноважень, які дають їм законодавчі органи. Це – так звані рейнжери, які є державними службовцями, які мають високі страхові поліси на випадок того, що він стратив здоров8я чи життя, захищаючи національну цінність. І, таким чином, коли ми зможемо підняти престиж охоронця пам'яток історії і культури, а не лишень декларуватимуся, таким чином, ми зможемо збільшити попит в вищих навчальних закладах і таким чином ми зможемо поліпшити цю справу.

ГОЛОВА. Жижко Сергій, будь ласка, ваше запитання.

ЖИЖКО С.А.

Сергій Жижко, "Наша Україна".

Україна пережила тривалу колонізацію, руйнівні військові та ідеологічні цунамі і тільки в 20 столітті у нас зруйновані сотні храмів, вивезені у музеї Петербурга, Москви і Кракова тисячі реліквій. Сьогодні ми також втрачаємо замки, Скіфські кургани.

Ігор Дмитрович, скажіть, будь ласка, охорона і збереження яких об`єктів має отримати пріоритет 2006-2007 роках? Що робиться для повернення в Україну колекцій з Петербургу і Москви? І які заходи Міністерство буде здійснювати для встановлення в Україні пам`ятника-меморіалу голодомору в Києві? Дякую.

ЛІХОВИЙ І.Д. Цілий комплекс проблем, які відображають дійсно і не тільки стан охорони пам`яток очевидно, а стан нашого суспільства і стан філософії життя, яке існує тепер в Україні. Насправді Міністерство культури і туризму України має список пріоритетних напрямів, на яких має зосередитися і вся, якщо можна назвати, могуть фінансова, бюджетна, власне, і людські резерви. Ну насамперед нам необхідно завершити розпочаті реставраційні роботи в таких комплексах, які, до речі, знаходяться в аварійному стані, це в Києво-Печерській Лаврі. Ви знаєте, цього року був викид грунту, нам необхідно там застерегти, бо потім набагато більше коштів буде потрачено уже на відновлювальні роботи, аніж, скажімо, на профілактичні відновлювальні роботи.

Це також Національний заповідник „Софія”. Це також цілий комплекс питань, які ми маємо вирішити на Хортиці. Там склалася унікальна ситуація, ви були учасниками виходу із конфлікту і багато залежить сьогодні від того, наскільки буде єдино працювати уряд і Верховна Рада з тим, щоб будівництво мосту, яке ведеться згідно меморандуму очевидно принесло не менше зло. Воно справді принесе зло. Але при цьому був створений повноцінний заповідник, бо по великому рахунку, я не хотів би ображати своїх колег, але в значній мірі створення заповідника на Хортиці було лишень задекларовано 30 років тому і весь цей час заповідник практично не мав ні державного акту на землю, а значить не був власником. Ми говорили лишень і клялися вірності нашій козацькій історії. І ще прадавнішій історії. От очевидно ті кошти, які передбачили на цей рік, це 233 мільйони з бюджету на будівництво мосту в значній мірі мають піти також на охорону культурної спадщини на Хортиці на формування справді національного заповідника, який міг би бути зразком для інших заповідників.

Що стосується голодомору, звісно, сьогодні вже, я думаю, не знайдеться людини, яка може привести наукові аргументи про те, що геноциду щодо українського народу в 1932-1933-му роках минулого століття не було. Сьогодні дискутують скільки мільйонів загинуло: п’ять, вісім чи дванадцять. Насправді це вже справа, очевидно, науковців. Але та трагедія, яка відбулася, вона не закінчилася, та трагедія. Та трагедія сьогодні існує в нашому суспільстві: на генному рівні, на рівні нашої свідомості. І поки не відбудеться покаяння, поки ми не поставимо свідчення матеріальні цьому покаянню… Звісно, сьогодні, очевидно, немає кого судити за ті злочини, але ми маємо засудити сам злочин. І я сподіваюся, що таким чином – через покаяння – ми об’єднаємося всі, хто прагне побудувати справедливу, гідну Українську державу.

ГОЛОВА. Письмове, будь ласка, запитання.

ЛІХОВИЙ І.Д. „Чи планує Кабінет Міністрів України створювати громадські дорадчі органи та організації на всіх рівнях, до яких входили б представники регіональної громадськості, бізнесу та влади, які б забезпечували: перше – громадський контроль по використанню бюджетних коштів, спрямованих на культурну спадщину; друге – пошук та реалізацію інноваційних проектів, спрямованих на збереження та розвиток культурної спадщини. Народний депутат України Олуйко”.

Я вам дякую, шановний колего, за таке питання. Насправді світова практика показує, що культурна спадщина чи діяльність будь-якого музею – це, насамперед, три основних напрями щодо фінансування. Приблизно третину дає бюджет, державний, скажімо, чи регіональний, приблизно третину необхідно заробити в результаті своєї діяльності, хоча музеї, заповідники, картинні галереї є неприбутковими організаціями, але вони повинні в межах чинного законодавства за реалізацію квитків, проведення заходів заробляти коштів, і в світі це приблизно третина.

І третя частина – це ті кошти, які надходять від спонсорів, від добродійників. Так було в традиціях нашої нації, так існує тепер в світі. Для цього, до речі, необхідно створити необхідні законодавчі кроки. Я постійно відповідаю, буквально повернувся вчора зі Львова з Національного музею, де зібралися з усіх регіонів України привітати своїх колег із століттям цього музею, коли буде прийнято закон щодо меценатської діяльності. Коли люди, які уже мають кошти і хочуть їх внести в розбудову, реставрацію національних святинь будуть якимсь чином, ну, зацікавлені в тому на економічному рівні, не лишень грамотою за їхніх внесок, чи публікацією в газеті. І для цього, я думаю, що нам необхідно, справді, знову, як це колись робило товариство охорони пам’яток в Україні, як Українська спілка краєзнавців, як Товариства „Лева”. Нам необхідно залучити найширшу громадськість.

При Міністерстві культури зараз створюються, оновлюються вірніше, експертні дорадчі групи. Таким чином, і підійшли до вирішення побудови мистецького арсеналу. Там також приймає рішення не Президент, як голова ради, приймає рішення не міністр культури, як один із заступників голови ради, там є експертні ради із фахівців, які виробляють свою пропозицію свого рішення. Це рішення виноситься на загальний розгляд, затверджується і потім виконується.

Громадський контроль за використанням бюджетних коштів сьогодні, дійсно, надзвичайно актуальний. От ви чули, які кошти, ну, 11 мільйонів на наступний рік нам затвердить Верховна Рада . Це невеликі кошти, але на сайті Міністерства культури з нового року ми зможемо побачити: які суми направлені, на який об’єкт? Яким чином вони там уже використані? Я думаю, це вже питання інших контролюючих органів, не лише Міністерства культури.

Пошук та реалізація інноваційних проектів спрямованих на збереження та розвиток культурної спадщини також нині в Україні має свої, небачені масштаби, я б сказав би. От нещодавно я повернувся з Батурина, також ви знаєте, що ця руїна, до того ж на сході України в сільському регіоні постає зараз із попелу. Там буде створено не тільки палац і не тільки туристична інфраструктура для відпочиваючих. А ми повинні забезпечити організацію такого внутрішнього туризму. Це єдине, що дасть можливість нам, жителям Донецька, скажімо, зрозуміти, що ми належимо до великої європейської культури, відвідавши Закарпаття, Київ, Одесу чи Львів. І навпаки, приїхати галичанам на Луганщину чи на Харківщину, на Сумщину, на Чернігівщину, в Крим і побачити там присутність глибинних національних коренів.

Таким чином я чую бажання донецьких уже їхати. Я підтримую це бажання і допоможемо. Я про регіон, перепрошую товариство, не реагуйте так адекватно. Я житомирських запрошую...

ГОЛОВА. Будь ласка, по запитанню.

ЛІХОВИЙ І.Д. Будь ласка, я з пропозиції вийшов, ви перебиваєте. Кожен може виступити і сказати свою пропозицію.

ГОЛОВА. Будь ласка, я прошу вас, Ігоре Дмитровичу.

ЛІХОВИЙ І.Д. Будь ласка. І от власне таким же чином буде будуватися також мистецький „Арсенал”. Таким чином буде розбудовуватися та Мелітопольщині, я прошу не ображатися запорожці, .................. про Запорізьку область, Кам’яна могила. Там є бізнесова структура, яка сьогодні виділяє кошти. І єдність уряду, Верховної Ради, місцевих органів влади, бізнесу, громадських зусиль дасть нам можливість вирішити. Пане Олуйко, дякую за таке запитання.

ГОЛОВА. Андрій Шкіль, фракція Блоку Тимошенко.

ШКІЛЬ А.В.

Дякую. Вже не думав, що дійде. Так довго відповідає, але цікаво єдине, що можу сказати. Тільки хотілося б коротше.

Пане, шановний доповідачу, я хотів би наголосити на тому, що дуже добре, коли виділяються кошти на утримання, аж 11 мільйонів на утримання пам’яток історичних. Але от знаєте місто Львів є таке, 750 років йому мало би відмічатися у наступному році. Але ви знаєте, що 750 років уже відмічатися не буде, тому що кошти Міністерство фінансів заблокувало на святкування цієї дати, хоча прийняла постанову відповідну, автором якої був я і Верховна Рада.

То, звичайно, може взагалі простіше було б зрівняти місто Львів з землею, запросити туди Поляченка. Він збудує там колосальні будинки, ми це продамо, дамо гроші, ставки, працівникам Міністерства культури, представникам Кабміну, ну, а Львів, одним Львовом стане більше, менше, ну яка різниця? В нас стільки багато міст в Україні, яким 750 років.

Я б хотів би почути ….

ЛІХОВИЙ І.Д. Дякую.

Можна погодитися насправді з такою позицією, оскільки Львів потребує набагато більше тих коштів, які цього року надійшли з субвенції на його пам’ятки. Без сумніву. Прошу.

ГОЛОВА. Так, письмове, будь ласка.

ЛІХОВИЙ І.Д. І письмове запитання. Керівник депутатської фракції Народної партії у Верховній Раді України Єремеєв. Які заходи вживає уряд для запобігання знищенню і розграбуванню історико-культурних пам’яток та проведенню несанкціонованих розкопок так званих „скіфських могил”, якими є обсяги завданої шкоди, адже за неофіційними даними здобич несанкціонованих розкопок у приватних колекціях оцінюється у понад 5 тисяч екземплярів, 5 тисяч.

Хочу нагадати, шановні колеги, що згідно 17 статті Закону України „Про охорону культурної спадщини” усі пам’ятки археології, власне це ті, що знаходяться під водою, включаючи пов’язані з ними рухомі пам’ятки є державною власністю. Про це говорив академік Толочко. Насправді це унікальна особливість, власне, пам’яток археологічних. Де б ви не знайшли на приватному садибній ділянці, так би мовити, у своєму ставку чи будь-де, вони повинні бути передані до державної скарбниці.

Насправді скіфські могили руйнуються не лише останнім часом. Вони руйнуються вже останні 2 тисячі років, можливо навіть більше. Багато їх пошкодили, коли земля була відібрана з приватної власності, коли вона була практично нічийною. Потім вона перейшла тепер у руки знову людей, які не несуть відповідальності за збереження пам’яток.

Міністерство культури насамперед буде сприяти створенню інспекцій на місцях щодо збереження археологічної спадщини, щодо створення археологічного музею, в Україні якого чомусь немає.

ГОЛОВА. Леонід Вернигора, фракція Соціалістичної партії України.

ВЕРНИГОРА Л.М.

Леонід Вернигора, фракція Соціалістичної партії України, Полтавщина.

Шановний Ігоре Дмитровичу! У нас дуже багато культурних пам’яток знаходиться за кордоном.

Мені вдалося розшукати в Аргентині унікальний споруджений українцями іконостас, який оздоблений нашими національними кольорами у православній церкві. В Аргентині збережений, я кажу, уже 100 з лишнім років, а у Миргороді такий іконостас пограбований і десь на оздоблення взяли якихось установ, то організацій. Але там побував, щойно побував, нещодавно, наш Президент.

Я до звертаюсь з таким питанням. У нас в Італії, мені там повідомили, є третій іконостас наш Миргородський. Допоможіть через посольство, консульство, знайти туди, а тим більше, що ви як і міністр по культурі і туризму – це не важко організувати туди поїздку і знайти, і зробити реєстр трьох унікальних шедеврів української, зодчого нашого мистецтва. Я вас би дуже просив дати на це якусь допомогу.

ЛІХОВИЙ І.Д. Добре. Дякую. Думаю, що ми зробимо все спільно з колегою Тарасюком для того, щоб повернути культурні цінності в Україну.

ГОЛОВА. Так, будь ласка, останнє запитання …

ЛІХОВИЙ І.Д. Рада Європи здійснює проект розвиток творчих індустрій. В Україні ініціативні групи з провадження цього проекту.

Чи планується Кабінетом Міністрів України організаційна, фінансова підтримка цього проекту з метою створення конкурентоспроможного українського культурного продукту – народний депутат Олуйко.

Співробітництво з Радою Європи є одним із пріоритетних міжнародних напрямків діяльності Міністерства культури і туризму. І, до речі, завтра Генеральний секретар Ради Європи Тері Девіс приймає також українську делегацію у зв’язку з цим.

Розвиток творчих індустрій сьогодні не належить до пріоритетів Кабінету Міністрів, ми можемо сказати це так. Але мені знов подобається надзвичайно конструктивний підхід до вирішення проблем пам’ятко-охоронних нетрадиційних, коли постійно Міністерство культури приходить з пропозиціями залучати ті чи інші вже випрацювані у світі схеми.

Одна з них, яка тут запропонована, я думаю, буде розглянута фахівцями Державної служби охорони культурної спадщини, Міністерством культури і туризму, Держбудом, Міністерством фінансів з тим, щоб ми знайшли механізм прилучитися до сучасних напрямів збереження культурної спадщини. Дякую.

ГОЛОВА. Дякую, Юрію Дмитровичу. Час вичерпаний, сідайте, будь ласка.

Жулинський Микола Григорович запрошується до співдоповіді, голова підкомітету Комітету з питань культури і духовності.

ЖУЛИНСЬКИЙ М.Г.

Шановний Володимире Михайловичу Шановні колеги!

Сьогодні хочеться знову згадати слова нашого прекрасного поета Олександра Олеся: „З журбою радість обнялась”. А радість тут одна-єдина, те, що ми слухаємо сьогодні питання про збереження культурної спадщини, а все інше – велика журба. Тому що збереження культурної спадщини в Україні критичне. Ми стоїмо на порозі просто культурної катастрофи, бо, уявіть собі, із 130 тисяч пам’яток, які є в Україні, кожна друга вимагає сьогодні реставрації і ремонту. І це ситуація настільки складна, що нас навіть не втішає те, що ми маємо там, наприклад, у списку всесвітньої спадщини комплекс споруд Софіївського Собору і Києво-Печерської Лаври, і Історичного центру міста Києва. Але уявіть собі, це, по суті, кільки із 59 національних державних заповідників, 13 з них мають статус національних. Так уявіть собі, навіть будинок Митрополита у заповіднику Софія Київська, на який ми витратили у 2002-2004 році майже півтора мільйона коштів на ремонт, у бухгалтерському обліку має ціну 300 гривень. А та ж Софійська дзвіниця має ціну у бухгалтерському обліку всього 400 гривень, хоча витрачено на її ремонт вже майже 280 тисяч гривень.

Про що це говорить? Це говорить про те, що наші пам’ятки сьогодні не оцінені у грошовому еквіваленті. Вони не мають ціни сьогодні реальної, це 55 відсотків пам'яток. Це серйозна надзвичайно проблема, і ми би могли сьогодні розмову взагалі не продовжувати, а просто почитати оте, що зробило Головне контрольно-ревізійне управління України, яке провело аудит ефективності використання коштів Державного і місцевого бюджетів на збереження культурної спадщини в 2002-2004 роках. Тут надзвичайно об'єктивна і дуже цілісна картина постає, що сьогодні у нас твориться із збереженням історико-культурної спадщини.

До цих пір вже п'ять років діє Закон України „Про охорону культурної спадщини”, а Кабінет Міністрів так і не забезпечив створення єдиного центрального органу виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини. І ця проблема є надзвичайно серйозна. Мені скажуть: слухайте, є ж Державна служба охорони культурної спадщини. Але в цій Державній службі охорони культурної спадщини всього 23 чоловіка. Як вони можуть забезпечити охорону 130 тис. об'єктів?

І, до речі, хоч цим законом передбачено створення відповідних служб в регіонах, тільки в Автономній Республіці Крим, в Закарпатській, Одеській областях та місці Києві створені ці служби. На той час починають активно створюватися і діють госпрозрахункові організації, такі своєрідні науково-рятувальні археологічні служб, центри охорони культурної спадщини, які по суті підмінюють органи охорони культурної спадщини, використовуючи норми законів України про охорону культурної спадщини, про охорону археологічної спадщини та інші нормативно-правові акти.

І це робиться на основі власних кошторисів, здійснюється платне погодження тих чи інших програм, проекті містобудівних, архітектурних і ландшафтних перетворень, будівельних, меліоративних, шляхових, земляних робіт на пам'ятках культурної спадщини, їх територіях, у зонах охорони, на охоронних археологічних територіях, в історичних ареалах населених місць.

Таким чином, за сприянням державних наукових установ та місцевих органів влади відбувається вихолощення власне охорони культурної спадщини в регіонах і переведення її в категорію можливості законного заробітчанства. Уряд України повинен негайно вжити заходи з припинення діяльності таких організацій і забезпечити створення повноцінних місцевих органів охорони культурної спадщини, передавши їм всі функції погодження, передбачені законом.

Відсутність цілісної системи охорони культурної спадщини ставить під сумнів навіть можливість реалізації положень Закону України про охорону культурної спадщини, оскільки на практиці немає суб`єкта застосування механізмів охорони пам`яток. Зокрема, не укладаються охоронні договори, не проводиться належним чином виявлення та облік об`єктів культурної спадщини, не надаються розпорядження та приписи щодо охорони пам`яток, не застосовуються фінансові санкції за порушення пам`ятко-охоронного законодавства і так далі. До речі, жоден виконавчий орган в Україні не володіє повною інформацією про діяльність усіх заповідників, про стан іх фінансово-господарської діяльності та збереження. Все це призводить, а може призвести до втрати як самої пам`ятки, так і її історичної цінності. Вже говорилося тут про несанкціоновані археологічні розвідки та розкопки. Треба також тут докласти зусилля консолідовано. Це повинен робити уряд по координації діяльності силових міністерств та відомств з охорони з органами охорони культурної спадщини щодо припинення „чорної” археології, незаконної торгівлі та вивезення археологічних предметів.

Дуже повільно відбувається нормативно-правове забезпечення охорони культурної спадщини. До цього часу Кабінету Міністрів України не забезпечив розробку цілого роду підзаконних нормативно-правових актів. Це все передбачено Законом про охорону культурної спадщини та Законом України про затвердження Загальнодержавної програми збереження та використання об`єктів культурної спадщини на 2004-2010 роки. До цього часу… Кабінету Міністрів не затвердив порядок надання дозволів та порядок формування діяльності кваліфікаційної ради, яка дає дозвіл на проведення археологічних розвідок, розкопок та інших земляних робіт.

Отже, найголовніше це те, що функція управління перебуває в надзвичайно кризовому стані і ця паспортизація, про яку ми сьогодні говоримо, здійснюється такими темпами, що якщо вона так і далі буде тривати я так буде фінансуватися, то ми, на жаль, не … через… тільки через 50 років зможемо здійснити паспортизацію культурних пам’яток.

На жаль, в мене немає більше часу… А, ще є. Вибачте. А, це в мене 10.

Про що це все говорить. Отже, є що сказати, і я скажу. Відсутність в історико-культурних заповідників юридично оформленого права постійного користування їхніми територіями створює передумови до втрати пам’яток культурної спадщини. Чинним законодавством України функції з оформлення та видачі державних актів на право постійного користування землею державним, в тому числі національним заповідникам, покладено на місцеві ради. Звісно, що таким чином створено конфлікт інтересів : державних в особі заповідників та муніципальних в особі місцевих рад.

Кабінет Міністрів України чомусь на це не звертає уваги. Ігноруються свої повноваження, неоднократні рішення Верховної Ради з цього питання. Більше того, ви вибачите самі, і я переконаний, що кожен із народних депутатів стикається в себе на своїх, як кажуть, територіях, як вилучаються землі заповідників органами місцевого самоврядування. Це відбувається і в Івано-Франківську – згадаймо давній Галич, - це відбувається в Автономній Республіці Крим. Я міг би наводити дуже багато прикладів, але, на жаль, реакції відповідної з боку органів державної влади немає. І це є надзвичайно тривожною ситуацією, тому що створює рецидиви, які підсилюють можливість приватизувати той чи інший об’єкт, який знаходиться під охороною держави, побудувати там той чи інший якийсь об’єкт. І це все призводить до того, що влада, по суті, не має ричагів або не застосовує відповідні ричаги для того, щоб зберігати заповідні місця у необхідному режимі.

Ну, найяскравіший приклад – це Національний заповідник „Хортиця”. Вся ця епопея із отриманням ним акту на землю вже всім приїлося. Всі пам’ятають, як Запорізька міська рада займалася виключно, здається, з 1986-1987 року тим, щоб не дати, не видати акт на землю в національному заповіднику „Хортиця”, лише 9 листопада цього року затверджено проект землеустрою, щодо відведення земельних ділянок Національному заповіднику „Хортиця” і встановлені межі. Правда, і також не ті, які передбачалося. Але це вже питання інше. Та й зроблено це лише тому, що підписано меморандум, щодо спільних дій органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємців, наукових, проектних та інших установ та організацій, громадськості, спрямованих на забезпечення збереження та дальшого розвитку національного заповіднику „Хортиця”. Але, водночас, це, безперечно, добра ініціатива і тут треба віддати належне нашому Президентові, які ініціював і старався все зробити, щоб якийсь рух ішов, щоб нарешті той національний заповідник почав розвиватися.

Проте оцей дозвіл на подальше будівництво мосту по українській святині „Хортиці” викликає багато ще заперечень і сигналів. І, навіть, під час от наших слухань уже роздають ще раз і ще раз така Запорізька міська асоціація „Захистимо „Хортицю”!” звертається, щоби це будівництво не проводилося цих мостів.

Я думаю, що це проблема повинна якось розглядатися, вивчатися, бо державна машина запущена, за проектні роботи сплачено, будівельні роботи почалися і це кошти, і це втрачений час. Але, але, мабуть, треба все ж таки пам’ятати, що екологічна безпека життєдіяльності і міста, і взагалі цього середовища є для нас, повинно бути головною.

Тепер питання - це фінансування заходів з охорони культурної спадщини. Наприклад, охорону культурної спадщини Президентом України та Урядом України проголошено пріоритетом на 2006 рік. В той же час, у держбюджеті на 2006 рік на капремонти, реконструкцію, реставрацію та інші видатки розвитку по державній службі охорони культурної спадщини Міністерства культури передбачено лише 11 мільйонів гривень. Це, майже, вдвічі менше ніж у цьому році. Тому виникає питання: це відбувається або ігнорування власних рішень, чи це якась особливість нашої української державної політики? Обов’язково це треба переглянути, це просто неможливо, тому що ми втрачаємо, з кожним днем ми втрачаємо такі цінності, які і повинні бути і об’єктом нашого туристично зацікавлені взагалі збереження історико-культурної спадщини, тому що це є загальнонаціональне і світове надбання.

Критична ситуація з підготовкою кадрів, хоч Міністерство культури має цілий ряд вищих навчальних закладів. Незрозуміло тільки кого ми в них і за рахунок державних коштів саме готуємо? Адже вищими навчальними закладами Мінкультури за державним замовленням за останні три роки підготовлено лише 77 спеціалістів по музейній справі та охороні пам’яток історії та культури. В тому числі і Харківською академією культури і мистецтв 43 спеціаліста, Київським національним університетом культури 34 спеціаліста. Підготовка ж фахівців з архітектурної реставрації взагалі не ведеться.

На окрему розмову, шановні колеги, заслуговує проблема – це реставрації. Це надзвичайно складна ситуація, і я не буду тут називати, в якому стані наші найголовніші об’єкти. Але я хотів би кілька слів сказати про корпорацію „Укррестраврація”. Вона готувала кадри художників-реставраторів монументалістів на об’єктах реставрації. Реставрація – це практика. Слава Богу, Академія мистецтв ще сьогодні готує до 10 осіб. Але лише художників-реставраторів станковистів. Офіційно не готуються фахівці середньої ланки в училищах – штукатури, маляри, а також архітектор-реставратори, інженери-реставратори, технологи-реставратори. Їх не атестують відповідно до світових стандартів. Не фінансується науково-дослідна тематика. Хоча інститут „Укрпроектрестраврація” отримав статус науково-дослідного.

Кадри пам’ятко-охоронної галузі теж спеціально не готуються, не атестуються, що не сприяє кваліфікованому вирішенню питань сьогодення і не сприяє стратегічному розвитку пам’ятко-охоронної справи.

Не фінансується матеріальна база реставраційних організацій. Її оснащення лишилося на рівні 80-х років минулого століття. Не дивлячись на значних технічних прогрес уже цього – 21 століття. Необхідним є посилення вимог до видачі ліцензій на виконання реставраційних робіт та відбору підрядних організацій.

Не відрегульованим досі лишається питання збереження реставрації пам’яток, що орендує церква. Є приклади передання пам’яток архітектури у власність церкви, яка сьогодні не готова здійснювати охорону, збереження, реставрацію пам’яток на науковому рівні відповідно до вимог часу.

Отже, шановні колеги, збереження національної культурної спадщини, зокрема реставрації пам’яток архітектури є надзвичайно актуальною проблемою і вирішення її потребує негайного державного втручання. І тому потрібно передусім подивитися на формування державного і місцевих бюджетів, які йдуть на збереження, реставрацію історико-культурної спадщини і пам’ятати, що без загальнонаціонального такого об’ємного підходу до цієї проблеми ми з цією проблемою будемо стикатися постійно. Дякую за увагу.

ГОЛОВА. Так, дякую вам також, Микола Григорович.

Шановні колеги, я просив би вас, у нас взагалі по постанові передбачається, що основну доповідь робить уряд, а ми вже перейшли на співдоповіді. Потрібно, щоб люди більше виступали. Доповідь від комітету може бути не більше 5 хвилин. Переходимо до обговорення. Так. У нас півгодини. Спочатку підемо від фракцій, а потім, якщо залишиться час, від народних депутатів пересічних.

Нема заперечень? Андрій Шкіль, фракція Блоку Юлії Тимошенко. Підготуватися Жижку від „Нашої України”.

Є Андрій Шкіль? Жижко, будь ласка. Немає. Знімаємо. Ідемо далі. Орест Дмитрович Климпуш і підготуватися Володимиру Бондаренку.

ЖИЖКО С.А.

Шановний пане голово, шановні колеги, члени уряду, присутні, збереження культурної спадщини фракція партії „Єдина Україна” визнає як один з основних напрямків державної політики, бо наші історичні надбання – це основа для виховання молодого покоління у дусі патріотизму, гордості за свою країну і націю.

Ми, як і інші народи, мусимо досконало знати свою історію, поважати своїх пращурів і культуру, знати свою історію, здобутки українського народу, усвідомлюючи своє місце у світовому товаристві. Без цього неможливий у нас подальший суспільний розвиток, бо всі знають, що без минулого не буває майбутнього.

Проте, сьогодні ми змушені констатувати, що питання збереження історичних пам’яток державні органи переймаються недостатньо і переважно на словах, адже існує безліч фактів, які свідчать не лише про недбалість, а про злочинне поводження з нашими культурними національними надбаннями. Згадаємо руйнацію історичних забудов Києва, будівництва біля стін Святої Софії, знищення археологічної спадщини у Чернігові, розкопки „чорних археологів у Криму”. Інакше як жалюгідним не можна назвати стан чисельних українських фортець і замків. Лише в цьому році почалися роботи з відновлення гетьманських столиць.

Мусимо визнати, що низький рівень фінансування культури є основною причиною того занепаду, який відбувається сьогодні в культурній сфері країни в цілому і у збереженні пам’яток культури зокрема.

Я дозволю собі нагадати, що основи законодавства про культуру передбачають асигнування на розвиток культури до восьми відсотків від національного доходу України. Але ця норма жодного разу не виконувалася. От і в проекті бюджету на 2006 рік всі видатки на духовних і фізичний розвиток заплановані у сумі 0,3 % від ВВП.

Тому депутати фракції „Єдина Україна” внесли законопроекти про територію захисту культурної спадщини, Шевченківський національний заповідник та гетьманські столиці. Прийняття цих документів дозволить залучити додаткові кошти на відтворення та захист пам’яток культури та розвиток туристичної інфраструктури у Каневі, Батурині, Чигирині і Глухові.

Разом з тим проблема охорони пам’яток культурної спадщини тісно пов’язана з проблемою повернення українських культурних і історичних цінностей з-за кордону, адже після чисельних …….., що прокотилися по нашій країні після перебування у складі імперії, величезна кількість речей, які є культурними надбаннями українського народу, знаходиться поза межами.

Тому ми вважаємо, що необхідно створити реєстр культурних цінностей, які перебувають за межами України і на повернення цих цінностей підготували відповідний закон.

Пропонуємо підтримати цей закон і сподіваємося, що зусиллями спільними, в тому числі і з сьогоднішнього дня розгляд.

ГОЛОВА. Так. Дякую, Орест Дмитрович.

Так, Володимир Бондаренко. Немає. Знімаємо. Сергій Жижко, будь ласка. Я просив би нагадати, шановні колеги, положення Регламенту, якщо немає того, хто виступає в даний момент, то виступу не може далі відбуватися. Будь ласка, Сергій Жижко і підготуватися Ярославу Сухому.

ЖИЖКО С.А.

Сергій Жижко, фракція „Наша Україна”.

Шановний пане Голово! Шановні депутати! Культурна спадщина є матеріальним виразом духовних і інтелектуальних надбань сотень поколінь наших близьких і далеких предків. Її збереження: це і пошана до давнини, турбота про історичну пам'ять наших нащадків і обличчя нашої культури.

На жаль, ситуацією із збереженням культурної спадщини викликає стурбованість. Дійсно, в останні роки кошти, що виділяються з бюджету державу на збереження та реставрацію пам’яток культурної спадщини неухильно зростають. Але, по-перше, левова частка цих коштів витрачається, по суті, на утримання історико-культурних заповідників. На території всіх заповідників міститься лише декілька тисяч пам’яток культурної спадщини із загального їх числа понад тисяч.

Тобто переважна маса об’єктів історик-культурної спадщини навіть не перебуває у полі зору державних органів і по волі піддається руйнації чи під впливом часу, чи в наслідок техногенної діяльності людей.

По-друге. Помітна частина бюджетних коштів призначених на охорону культурної спадщини витрачаються на оплату праці персоналу заповідників, охорону та упорядкування їх території тощо, а не безпосередньо за призначенням. Якби в бюджеті ці витрати були виписані окремим рядком, ми побачили б, що реальні суми на охорону культурної спадщини є суттєво меншими.

Останнім часом за ініціативи Президента держави реалізується ряд масштабних реставраційних починань, зокрема, це відродження Батуріна, реалізація проектів у Києві, Кам’янець-Подільському, виділення коштів на відновлення центру Львова, Хортиці тощо. Але хотілося б, щоб більшу увагу до пам’яток культури приділяли місцеві органи влади, залучаючи до їх відродження кошти жертводавців. Прикладом тут може бути маленьке містечко Ржищев під Києвом, де за допомогою меценатів створено чудовий музей трипільської культури.

Найбільшу тривогу викликає збереження археологічних пам’яток, що знаходяться поза межами заповідників і в силу свого віку найбільше піддаються руйнації. Поступово розорюється трипільське городище, стародавні кургани, де-не-де риють землю чорні археологи, і Україна поступово втрачає безцінні скарби своєї давнини.

Хотілося б запропонувати, щоб на місцеві ради, на території яких знаходяться археологічні пам’ятки було покладено обов’язок хоча б контролю за станом їх збереження.

І ще одна пропозиція. Запропонувати обласним радам щороку визначати хоча б об’єкт, стан якого вимагає негайного проведення реставраційних робіт і мобілізувати кошти на його відновлення. Збереження пам’яток давнини вимагає спільних зусиль. Дякую за увагу.

ГОЛОВА. Ярослав Сухий від фракції „Регіони України”. Підготуватися Івану Бокому.

СУХИЙ Я.М.

Шановні колеги! Шановні члени уряду! Висока актуальність питання, котре ми сьогодні розглядаємо, не викликає сумніву. Культурній спадщині України по доброму заздрять сусіди, з одного боку, а, з другого боку, світ з подивом спостерігає, як байдуже, бездумно ми реагуємо на відсутність правового поля сфери охорони культурної спадщини, як роками миримося з відсутністю належного фінансування хоча б на якомусь фіксованому рівні чи світовому, чи хоча б європейському. Зрештою, ці недоліки можна поправити, і ми, Парті регіонів, обов’язково виправимо, бо збереження і використання об’єктів культурної спадщини має передбачати перш за все фінансове зміцнення місцевих бюджетів, запровадження єдиної тарифної сітки оплати праці людей, котрі сьогодні самовіддано працюють, отримуючи копійки у наших холодних музеях та занедбаних заповідниках. Чи щось змінилося на краще з приходом до влади помаранчевих панів? Ні звіту уряду, ні співдоповіді, ні з викриків деяких народних депутатів зрозуміло – нічого не змінилося на краще.

Сьогодні потрібно говорити про іншу біду, до котрої громадськість виявилася абсолютно не готовою. Я маю на увазі втручання, примітивне втручання у сферу охорони культурної спадщини елементів політиканства. Це почалося ще з тих часів, коли ми на Україні масово знищували пам'ятники епохи 19-20 століття, пов8язані дійсно з епохальними подіями. Знищували, безумовно, ті рухівці, котрі в той час були при владі, бездумно і бездарно – пам'ятники Великої Жовтневої Соціалістичної революції, громадянської війни, а на Західній Україні і Великої Вітчизняної війни.

Тому замість державної підтримки внаслідок такого вручання Національний музей Тараса Шевченка отримав сьогодні реальну і загрозливу кризу свого існування, підкреслюю, саме внаслідок втручання політиканів. Інший приклад: з одного боку, в зоні Чорнобиля влада обіцяє найближчим часом створити етнографічний музей і під цей музей, напевно, будуть виділені кошти. А з другого боку, там же планують організувати могильник ядерних відходів з усієї Європи.

З метою забезпечення збереження та подальшого розвитку Національного заповідника Хортиця було створено координаційний комітет для загальнонаціональної акції „Відродимо Хортицю!” Скінчилася ця акція, що розпочалася і завершується одним – ні моста, і ще одне, і тут, в цьому залі, я вже чув цю тезу про те, що мости через Хортицю, через Дніпро – це якесь містечкове досягнення. Нічого подібного! Мости мають військово-стратегічне значення для національної безпеки, екологічної безпеки України.

Шановні колеги, я вважаю, що на сьогоднішній день ми можемо констатувати: нова влада, крім декларацій, нічого корисного для збереження культурної спадщини не зробила. Тому вона приречена на те, щоб на виборах 2006 року її відправити у відставку.

ГОЛОВА. Іван Сидорович Бокий, фракція Соціалістичної партії України. Підготуватися Доманському.

БОКИЙ І.С.

Шановні колеги, проблема збереження культурної спадщини багатовимірна, багатоступенева і набуває дедалі тривожніших форм. Особливо вона зачіпає музейну справу.

Це факт, що українське музейництво відстає від постановки його в багатьох країнах, зокрема і в сусідній Росії. Його головна біда ілюстративність, монографічність, підгонка під стереотипи, які склалися в тоталітарні часи, брак пошуку наукових концепцій. І якщо десь хтось робить спробу вирватися з цього зачарованого кола з полону ……….., дійти до проривів і відкрить, сама консервативна музейницька громада викидає з своїх рядів таких сміливців. Приклад. Звільнення видатного вченого Сергія Гальченка з посади генерального директора Національного музею Тараса Шевченка, в якому, до речі, немалу роль зіграв і Президент України Віктор Ющенко своїм явно некваліфікованим дилетантським втручанням у серйозну наукову дискусію. В результаті музей не дії, а до його керівництва, як наукового закладу, прийшли люди далекі від науки, від сучасного прочитання Шевченка. Відбулося серйозне пониження інтелектуального потенціалу музею, його колектив роз`їдають чвари, тон, яким задає саме нове керівництво музею. Існує серйозна загроза зникнення національного музею Шевченка як такого, розпорошення його фондів, чого допустити не можна. Така загроза нависла і, між іншим, і над багатьма іншими музеями. Зокрема, в зв`язку зі створенням так званого „Мистецького Арсеналу”. Здавалося б ідея цікава, проект грандіозний, але що буде з музеєм Шевченка, якщо його живопис перекочує в „мистецький арсенал”? А як тоді бути з цілісністю постаті генія Тараса? „Мистецький арсенал” повинен творитися не за рахунок збіднення інших музеїв. Треба знайти гармонію інтересів старих музеїв і нового проекту. Не можна оголошувати створення „мистецького арсеналу” стратегічною ініціативою і не мати стратегії збереження всього музейного багатства. У зв`язку з цим, уряд повинен, на нашу думку, розробити Державну програму збереження музейних колекцій, сформованих поколіннями науковців-ентузіастів за минулі століття і десятиліття. Це тим більш важливо, що з деяких причин сьогодні „чорне” колекціонування набирає розмаху. При цьому необхідно заборонити вилучати експонати із фондових колекцій одного музею і передавати їх в інший. Музейні колекції України надзвичайно багаті, але їх не можна руйнувати, необхідно подбати про їх збереження і збільшення експозиційних площ. Уже згадуваний і створений мистецький арсенал не може і не повинен ставати музеєм над музеями, а зайняти свою особливу нішу в музейній справі України завдяки новітній науковій концепції із створення регіональної фондової колекції. Мотором тут має стати Міністерство культури і туризму. Але, на жаль, надії на це поки що слабкі, тому що те, що відбулося з музеєм Шевченка говорить про те, що таких інтелектуальних проривів…

ГОЛОВА. Анатолій Доманський, фракція комуністів. Підготуватися Михайлу Бауеру.

ДОМАНСЬКИЙ А.І.

Уважаемый Владимир Михайлович, уважаемые коллеги. Сегодня кое-кто проливает крокодиловы слезы о нашей спадщине культурной. Я скажу так, что варвары никогда не думали о культуре, о своем культурном наследии. И тот, кто сегодня пришел к власти, они не думают о будущем нашего народа.

Я сегодня хочу особо подчеркнуть. Может быть, я не выступал бы с этой трибуны. На прошлой неделе я побывал в Львовской и Волынской областях. И мы сегодня говорим о больших материях. Я понимаю: чтобы восстановить в Бердичеве памятник – Костел Босых Кармелитов, или костел, где венчался Оноре де Бальзак, нужно много денег и много времени. Но что надо для того, чтобы не разрушать братские могилы, в которых лежат десятки, сотни тысяч советских людей, которые отдали жизнь за свою свободу. Волосы дыбом стоят, когда видишь, когда разрыта могила братская, когда разбито надгробие, когда разбиты плиты, где были написаны фамилии этих людей. Сегодня нельзя установить, кто в этой могиле лежит. О какой культуре представители западных областей, о какой духовности вы сегодня можете говорить с этой трибуны?!

Я обращаюсь к украинскому народу и нашим ветеранам: давайте подымем голос протеста – вот где культура, вот где проявляется духовность сегодняшнего поколения отдельных областей!

Я сегодня хочу сказать о культуре и духовности. Министр сегодня не сказал, сколько в 1991 году на Украине было клубов сельских и городских, а их было более 25 тысяч. Сколько их сегодня в селах Украины действует? Они все забиты досками, окна забиты, туда не попадешь - света нету, тепла нету, библиотеки не работают. О какой большой культуре и духовности мы можем говорить? Да, надо искать деньги, но надо начинать с малого. Надо начать с малого, с клуба именно в деревне, с клуба в рабочем поселке, с братской могилы, с могилы советским и партийным руководителям, которые погибли от бендеровской руки, которые лежали там в могиле. Они издеваются сегодня не только над теми, кто остался жив или остался верен своим идеалам. Они издеваются сегодня над мертвыми, которые не могут дать им отпор, лежат в братских могилах. Вот почему я обращаюсь сегодня к вам, народные депутаты, и считаю свое выступление запросом до Генерального прокурора, запросом к местным властям, чтобы они приняли меры по восстановлению всех памятников, не зависимо одному солдату или это братская могила. Ибо, позор будет этой власти и нашему Президенту.

ГОЛОВА. Михайло Бауер, будь ласка, ваш виступ. Підготуватися Івану Зайцю.

БАУЕР М.Й.

Шановний Володимире Михайловичу, шановні колеги, сьогодні національна культура переживає не найкращі часи, це за такою, дуже делікатною оцінкою. Всі їх напрямки потребують негайного та конструктивного втручання держави. Але особливо бережного ставлення потребує багатюща культурна спадщина нашого народу. Вона формувалася століттями і має бути любою ціною збережена для прийдешніх поколінь. На жаль, реальний стан справ далекий від бажаного, термінових, протиаварійних та консерваційних робіт потребують понад 200 пам’яток національного значення. Серед них резиденція митрополитів в Чернівецькому національному університеті, на реставрацію покрівлі якої негайно потрібно 5 мільйонів гривень. Особливу стурбованість викликає стан історико-архітектурної спадщини в сільській місцевості, зокрема, історичних сільських поселень, а це понад 300 сіл. На стані цих пам’яток суттєво позначилось загальне зубожіння села, фінансова скрута, відомча розмежованість, система підрядних відносин та відсутність єдиного органу управління охорони пам’яток не сприяють комплексному підходу до проектування та забудови історичних сільських поселень і можуть призвести до неповторних втрат національної історико-культурної спадщини.

То ж на часі термінові заходи відповідних державних установ. Серед головних – дослідження історичних сіл та розробка на цій основі генеральних планів їхньої забудови.

Ці та інші проблеми потребують значних капіталовкладень, відсутність яких буде висуватися головною причиною наявних недоліків.

Але задамо собі запитання: чи все можливе зроблено кожним на своєму робочому місці? Мені, освітянину, надзвичайно важливо, як використовується наявна історико-культурна спадщина нашого народу в навчально-виховному процесі. Мушу констатувати, що цей могутній освітньо-виховний потенціал не знайшов свого належного місця у виховній стратегії держави. Діти погано володіють знаннями про історичні пам’ятки свого регіону, району, навіть села. Ми не сформували в учнів потреби знати та оберігати своє історичне минуле. І це викликає особливу стурбованість.

А наше міністерство культури і туризму займає дуже незрозумілу позицію. Її можна охарактеризувати так: що нам дадуть, те і буде.

Напевно, необхідно більш наполегливо вимагати вирішення наболілих проблем, вишукувати альтернативні джерела фінансування, вносити пропозиції щодо вдосконалення діючого законодавства.

Дякую за увагу.

ГОЛОВА. Іван Олександрович Заєць, будь ласка.

Підготуватися Сятині.

ЗАЄЦЬ І.О.

Іван Заєць, фракція Української народної партії.

Шановні народні депутати!

Українська народна партія оцінює ситуацію в ділянці збереження культурної спадщини як кризову. Це засвідчують непоодинокі випадки розкрадання архівних документів, нестримне розгортання діяльності „чорної археології”, виселенням музеїв з їх історичних приміщень, як це було з музеєм міста Києва, планомірне цілеспрямоване знищення Хортиці і урочища Гард, оригінального ландшафтного парту „Гранітно-степове Побужжя” у Миколаївській області, через реалізацію проекту добудови Ташлицької гідроакумулюючої станції морально застарілого і шкідливого. І дуже добре, що міністр не прикрасив, як це роблять зазвичай члени уряду, цю ситуацію. Є надія, що справа збереження історичних пам’яток зрушить з мертвої точки.

Члени Української народної партії беруть найактивнішу участь в реалізації проектів по збереженню культурної спадщини. Вони очолюють ряд громадських організацій, які опікуються збереженням культурної спадщини українського народу.

Члени Української народної партії підтримали ініціативу Президента по відбудови пам’яток колишньої гетьманської столиці Батуріна. На ці цілі було зібрано та перераховано більше 1,1 мільярда гривень.

10-11 грудня у Києві відбулася наукова конференція „Трипілля – цивілізаційний вимір”, яка прийняла ряд важливих рекомендацій. Зокрема, створила оргкомітет для утворення Асоціації археологів України як складової європейської спілки. На жаль, відповідальність за теперішню суму ситуацію у ділянці збереження історичних надбань українців має розділити і Національна академія наук. Чиновники від науки, які знищили по суті археологічну галузь, довели її до повної руйнації. Дійшло до того, що одних вчених не допускають до участі на наукових конференціях, а інших, як правило, просто ізольовують від наукового дискурсу.

Українська народна партія пропонує вжити нагальних і активних заходів для активізації проекту реєстрації історико-культурних пам’яток. Для чого Міністерству культури і туризму Науково-дослідний інститут пам’ятко-охоронних досліджень, якщо з реєстрації пам’яток справи дуже погані.

Українська народна партія пропонує так само виконати рекомендацію Комітету Верховної Ради з питань екології, де говориться про те, щоб Урочище Гард як ядро заповідника парку „Гранітно-степове Побужжя” було віднесено до об’єктів культурної спадщини України. Ми так само пропонуємо створити у межах проекту „Мистецький арсенал” Національний археологічний музей як база, як фундамент, який дозволить осягнути українцям і туристам повну історію українського народу від найдавніших часів до сучасності.

Тому, шановні народні депутати, Українська народна партія закликає вас покращити фінансування цієї діяльності і спрямувати свої зусилля на збереження і …

ГОЛОВА. Так, Михайло Сятиня, фракція Народної партії. Підготуватись Аніщуку.

СЯТИНЯ М.Л.

Михайло Сятиня, Закарпаття, фракція Народної партії, Народний блок Литвина.

Шановний Володимир Михайлович, шановні народні депутати, Україна сьогодні вкрай стурбована станом національної культури, обсягами руйнування у духовній та матеріальній сферах, що сталися внаслідок недофінансування і нехтування цих потреб.

Стурбованість цілком зрозуміла. Самобутність найдавніших світових культур є своєрідним згустком, концентрацією тисячолітньої праці, інтелекту і, зрештою, душі цілої нації, продовжує дивувати світ різноманітністю та довершеністю форм. Серед захоплених у ході цьогорічного візиту до України виявилося й високе представництво ЮНЕСКО, вражене пам’ятками трипільської культури, музеями Києва і Переяслава.

До реєстру Міжнародної організації з охорони пам’яток всесвітньої культурної спадщини сьогодні занесено Софію Київську, Києво-Печерську Лавру та історичний центр Львова. Кандидатами до цього списку є Бахчисарайський ханський палац, Асканія Нова та Херсонес Таврійський, історичний центр Чернігова, Чернеча гора в Каневі, уманський парк „Софіївка” та спільний із Словаччиною ландшафт „Букові праліси” Карпат.

Шановні колеги, я навмисне назвав цей довгий ряд для того, щоб кожен з нас згадав і про той жахливий стан, в якому ці об’єкти зараз опинилися, що недопустимо, і про те, що внесення до списку ЮНЕСКО, то не лише високий престиж держави, а її конкретні зобов’язання для прийдешніх поколінь.

Шановні колеги, нині потрібно зробити першочергові завдання: як навчити цілий народ пишатися цим воістину неоціненним скарбом. Не навчимося – опинимося наступними у числі зниклих з лиця землі інків, майя та інших культур. І кого тоді будуть цікавити виправдання про відсутність коштів, коли, приміром, перестануть нести і дарувати людям свою потужну енергетику українські дерев’яні храми оздоблені унікальними стінописами.

Не менш важливим напрямком роботи має стати упорядкування цієї справи в цілому. Це означає, що настав час видобувати вертикаль на чолі з єдиними розпорядником державних коштів, поновленим Державним комітетом з охорони пам’яток історії культури.

На часі і питання визначення правового статусу щодо виявлених об’єктів культурної спадщини, оскільки уніфіковані методики зараз в країні немає.

Слід визначитися із багато рівним бюджетним фінансуванням з Держбюджету реставраційних та відбудовчих робіт.

І насамкінець, негайно запровадити пільгове кредитування пов’язане із звільненням від податків суб’єктів на суму, яка вноситься на відтворення чи реставрацію пам’яток історії та культури. Дякую.

ГОЛОВА. Ігор Михайлович Шурма, фракція Соціал-демократичної партії України (об’єднаної). Будь ласка. І час, який залишиться буде виступати Шкіль. Одна хвилина якраз.

ШУРМА І.М.

Ігор Шурма, фракція Соціал-демократичної партії України (об’єднаної).

З одного боку, це дуже добре, що ми сьогодні слухаємо проблему охорони пам’яток культурної спадщини, а, з іншого боку, одне слово повинно дати оцінку, що відбувається, перспективи цієї справи.

Дуже добре, що тут знаходиться сьогодні пан міністр, до якого можна, напевне, з апелювати.

Шановний Ігор Дмитрович, коли ми говоримо в загальному, картина вимальовується непогано. Але є запитання як люди, які безпосередньо працюють з охороною культурної спадщини, вони на сьогоднішній день здатні професійно виконувати свою роботу. Відповідно до свого фаху – так, але відповідно до розміру заробітної плати, вони цього робити не зможуть, тому що той рівень заробітної плати працівників культури сьогодні сягнув, напевне, критичної межі.

А, якщо звернути увагу і на те, що самий бойовий ваш солдат, який працює сьогодні в районах, які працюють по селах, які несуть культуру до людей. Сьогодні працює на 0,25, а то і на півставки то тих 70 гривень є абсолютно недостатньо для того, щоб перейматися проблемою охорони культурної спадщини. У мене тут є відповідь Львівської обласної державної адміністрації. Скажіть, будь ласка, те, що Львів знаходиться під патронатом ЮНЕСКО і визнаний цілим світом, це факт беззаперечний, але є і інший беззаперечний факт, що фінансування видатків на культуру і мистецтво є 51 відсоток від потреби галузі. Так мені видається, що ви повинні тут акцентувати увагу на те, що галузь сьогодні фінансується на 50 відсотків.

Якщо говорити далі, то ми будемо бачити ще більш парадоксальну ситуацію. Не є затверджений бюджет, а відповідь вже є, що у 2006 році нічого не зміниться, тому що ваше міністерство про це написало.

Я би вам хотів наголосити ще на одному моменті. На другий рік Україна буде святкувати 150 років від народження Івана Франка. Скажіть, будь ласка, чи багато є народів на земній кулі, які мають таку велич, як Іван Франко? То я вам мушу сьогодні сказати, що Львівський літературний музей Івана Франка нікому не потрібний крім тих людей, які працюють в цьому музеї. Він знаходиться у такому занедбаному стані, що через рік вам всім буде стидно. А врахувавши, що Президент переймається виключно Батуріним і заганяє туди гроші бізнесменів таких, як є Тарасюк, який вклав туди мільйон, не зрозуміло чи він робить доброчинний внесок, чи він заплатив за свою посаду. То при такому відношенні держави до своєї спадщини ми далеко не ….

ГОЛОВА. Дякую. Андрій Шкіль, одна хвилина.

ШКІЛЬ А.В.

Дякую, Володимире Михайловичу. Хоча, звичайно, труба було б 3 дати, але я і у хвилину вкладуся.

Я хотів би наголосити на тому, що тут прозвучала цифра про 11 мільйонів на збереження пам’яток архітектури і історії. То я хочу сказати від міста Львова, де постановою Верховної Ради на відмічання 750-річчя з дня утворення міста було виділено 114 мільйонів, поступило тільки 13, і більше ні копійки не поступить. З 11 млн. на місто Львів не поступить стільки ж само, скільки поступило на 750-ліття Львова. Тобто ні копійки. Мене не дивувала, звичайно, ця ситуація, коли раніше Львів був завжди опозиційним містом, була влада, яка ніколи не цінувала національні святині і національну культурну спадщину. Але зараз чому таке стається? Чому пам'ятникам архітектури, яких 25 відсотків від всіх, які є в Україні, і 50 відсотків, які є загально історичними українськими надбаннями, розташовані в місті Львові не виділяються кошти, практично нічого не робиться зараз? Відповідь на це, на жаль, я не почув ні від міністра культури, ні від міністра фінансів. Дякую.

ГОЛОВА. Шановні колеги! Обговорення питання завершено. Наполягав тут Борис Ілліч, одну хвилину просив. Є Борис Ілліч? Будь ласка, мікрофон ввімкніть.

ОЛІЙНИК Б.І.

Дякую. Я хотів би сказати, що всі економічні дива, які сталися за останні десятиліття в світі, сталися в тих країнах, де суспільний поступ забезпечувався пріоритетним розвоєм національної культури, це річ в духовності – це аксіома.

Як правило, у приписі – все дозволено, що не заборонено, друга частина закреслюється і вже трактується просто, як вседозволеність. Оця вседозволеність довела до того, що, як казав Микола Григорович, у нас катастрофічна ситуація із збереженням пам'ятників.

Тому я все-таки вважаю, що починати треба з Києва і принаймні оборонити від навали сексові…

ГОЛОВА. Дайте можливість закінчити думку.

МАРТИНЮК А.І. На хорошому слові.

ГОЛОВА. Будь ласка.

ОЛІЙНИК Б.І. Так, від навали олігархів на святині. Варто з оголошення заповідними гору міста Кия, Щекавицю, Кисилівку, Хоревицю, Кожум`яки, Гончарі і Діхтярі, виселивши з цього ареалу гаражі та різні стихійні забудови чи прибудови і заборонити будь-яке самовільне будівництво, особливо палаци олігархів примітивного смаку і штибу. Дякую за увагу.

ГОЛОВА. Так, Петро Толочко, 1 хвилину, будь ласка.

ТОЛОЧКО П.П.

Шановний Володимир Михайлович! Шановні колеги! Я уважно прослухав доповідь міністра культури і чесно вам скажу, Ігор Дмитрович, я трошки розчарований. На питання „Яка ситуація із охороною пам`яток?” ви відповідаєте, що до вас з прокуратури жодних скарг не надходило. Чи до прокуратури.

На питання про пограбування курганів і археологічних пам`яток ви говорите, що це було тисячу років тому також. Якщо з таким підходом займатися охороною археологічної спадщини, то ми нічого не врятуємо. Міністерство культури повинно бути тим органом, який б`є в дзвін на сполох. І там не так, і там не так. І пограбування тисячу років нерівня сьогоднішньому пограбуванню, сьогодні грабують з бульдозерами і з екскаватором. І ви…

ГОЛОВА. Володимир Яворівський, будь ласка. І завершуємо.

ЯВОРІВСЬКИЙ В.О.

Володимир Яворівський. Шановні колеги! Шановні наші виборці! Я просто не можу залишити без уваги і не відреагувати на виступ одного мого колеги. Нікого не ідеалізуючи і не козиряючи владі там чи Президенту, я хотів би все-таки внести якусь певну ясність. Я би вважав, що все-таки дуже нормально, що Ющенко займається тим, що ми зараз відновимо Батурин, який вже буквально десь 2 чи 3 століття туди вічно виділялися якісь державні гроші, а він все більше і більше занепадав. Через те я хотів би, щоб люди знали: не всі так ставляться до цього, що от він заганяє туди гроші бізнесменів. Хай заганяє, принаймні, хоч що-небудь залишиться після нас і залишиться після Президента. Через те дуже правильно це зроблено, і хай наші і олігархи побільше грошей на це дають – ми більше відновимо своїх пам’ятників. Дякую.

ГОЛОВА. Михайло Косів, будь ласка.

КОСІВ М.В.

Михайло Косів, фракція Партії „Реформи і порядок”.

Шановний пане міністре, ще третього березня цього року я звертався до вашого міністерства з депутатським запитом про присвоєння статусу „національний” Львівському національному музею, який був створений сто років тому як науково-мистецька фундація митрополита Андрея Шептицького.

В неділю позавчора ви привезли Указ Президента про присвоєння цьому музеєві офіційного державного статусу „національний”, за що я хочу вам з цієї трибуни щиро подякувати.

Одначе, Ігоре Дмитровичу, наступний рік, як про це вже було сказано, виповнюється 150 років від дня народження Івана Франка. Я пам’ятаю, як відзначалося століття від дня народження цього титана думки і праці. Воно тоді відзначалося – 50 років тому – на рівні ЮНЕСКО. Чи не можна було б і зараз розробити таку програму?

ГОЛОВА. Василь Надрага. І начебто всіх задовольнили.

НАДРАГА В.І.

Василий Надрага, Народный Блок Литвина.

Уважаемый господин министр, хочу с вами в общем-то не согласиться. Не согласиться в том, каким мы не сегодня, а даже планируем завтра, будем охранять археологические памятники. Вот я приведу пример.

Являясь членом наблюдательного совета Национального исторического археологического заповедника «Ольвия», могу сказать следующее. К большому сожалению, у нас с каждым годом все меньше и меньше денег не то что на восстановление, а даже на поддержание в нужном виде и соответственно на сохранность этих объектов. Вы посмотрите, в него входит охраняемая территория Березань. Только в прошлом году там было уничтожено семь тысяч квадратных метров исторических площадей, то есть куда мы идем дальтше? Мы с такими темпами, а при условии, что мы сокращаем на будущий год в двое деньги н это дело, мы придем к тому, что у нас не останется ничего, не только античности, у нас истории не останется на нашей территории. Спасибо.

ГОЛОВА. Шановні колеги, завершили обговорення питання. Нам треба було прийняти рішення. На превеликий жаль, я вимушений констатувати, що не підготовлений проект рішення. Я просив би комітет звернути увагу на це, тим більше, що питання… Що, що?

Так, а це ж я і звертаю увагу, що не підготовлений проект рішення. Оскільки питання є надзвичайно болючим, питання перспективи, питання майбутнього України і, на превеликий жаль, та констатація, яка сьогодні прозвучала, на моє переконання, і думаю, що ви поділяєте цю точку зору, я переконаний, що це так, що вона не відповідає реальному стану речей, в яким ми опинилися. Тим більше, що є величезна кількість об’єктів, які потрібно брати під охорону і зберігати для нащадків. Ми щедро руйнуємо через нашу неувагу те, що у нас є, а інші держави, в яких немає історії вони її збирають по дещицях. Я просив би підготувати протягом тижня відповідне рішення, яке адекватно ситуації.

Шановні колеги, перед тим, як оголосити перерву на 30 хвилин, у нас дві фракції, дві по дві, точніше, фракції звернулися з вимогою оголосити перерву для консультацій.

Може поступимо таким чином, якби зараз виступили, з приводу чого ви хотіли перерву брати, щоб ми потім почали одразу з розгляду питання? Нема застережень? Тоді я зараз перед цим зроблю ще одне оголошення, поки буде йти Соломатін, він від двох фракцій СДПУ (о) і Компартії України.

Відповідно до статті 13 Закону України про статус народного депутат України та статті 4.2.2. Регламенту Верховної Ради України інформую про вихід народного депутата України Кузьмука Олександра Івановича зі складу депутатської фракції партії „Промисловців, підприємців України”. Я просив би керівництво фракції, актив фракції звернути увагу, що у вас залишилось 13 народних депутатів, 2 тижні, протягом яких ви маєте вирішити цю проблему.

Юрій Соломатін, будь ласка. Підготуватися від двох фракцій Народна партія і Народний блок. Хто буде виступати? Нощенко? Будь ласка.

СОЛОМАТІН Ю.П.

Дякую, Володимир Михайлович!

Юрій Соломатін, фракція комуністів.

Шановні колеги! Дійсно, треба захистити культурну спадщину України, насамперед, у Києві – столиці України.

Ось черговий кричущий приклад, коли влада не реагує, а навпаки, робить все, щоб таку культурну спадщину знищити. На прохання мешканців мікрорайону дитячої залізниці, вулиця Шамрила 2-б, де якась фірма під назвою „Каштанове містечко”, за якою стоїть, за попередніми повідомленнями, начебто народний депутат Лебедівський з провладної фракції „Наша Україна”. Саме ця фірма почала знищувати зазначений дитячий заклад для розбудови чергового бізнес-велетня.

Виїхали на прохання виборців туди наші з вами колеги народні депутати України Бондарчук, Анісімов, Носенко. Бондарчук зараз перебуває з вибитим пальцем, а Носенко опинився вже в ямі… Анісімов, пробачте, а Носенко продовжує оборону, захист інтересів людей разом з нашими товаришами, які піднялися і знову вийшли на захист інтересів виборців.

Йде, дійсно, настоящий бій. З боку забудовника виступають бійці охоронної фірми „Альфа” з асоціації ветеранів антитерору. Що це за „антитерор”, що це за бандформування, яке підняло свої руки і свої палиці проти народних депутатів України і проти мешканців цього мікрорайону? Де орли Луценко, які повинні захистити народний депутатів, де Генеральна прокуратура?

Наші обидві фракції вимагають, шановний Володимир Михайлович, негайного вашого реагування: від імені Верховної Ради України зв’язатися з Луценком, зв’язатися з Медведьком з тим, щоб вони відрядили негайно, ми вимагаємо, негайно на місце подій належні групи з тим, щоб з’ясувати обставини, і закликали до відповідальності перед законом те бандформування, яке зветься групою „Альфа” і групою „Антитерор”.

Дякую.

Народе України, зверніть на те, як сучасна влада порушує закон, порушує Конституцію і йде проти народу!

ГОЛОВА. Микола... Зараз виступить, я уже оголосив, потім ви скажете. Я просив би секретаріат підготувати відповідні доручення. Микола Нощенко від двох фракцій. Будь ласка, а потім Лебедівський, буде право на репліку.

НОЩЕНКО М.П.

Шановний Володимире Михайловичу, шановні колеги. Депутатська фракція Народної партії та групи Народного блоку Литвина стурбовані ситуацією, що склалася навколо затягнувшогося переговорного процесу з Росією щодо ціни на природний газ для України.

З цього приводу, можливого підвищення цін на природний газ для населення, поширюються численні публікації і коментарі засобами масової інформації. Від можливої енергетичної кризи сьогодні до спокійного світлого, безхмарного завтра. І сьогодні стаття в газеті „Сегодня”, така стаття „Туши свет и газ прикручивайте” теж на цю тему.

Передусім уряд, адміністрації публічно не інформують громадян про ситуацію на газовому ринку, і тим самим фактично невпевненість, стурбованість у завтрашньому дні передається у кожний дім, в кожну оселю. Повністю замовчується той факт, що в жовтні цього року Верховна Рада України з ініціативи народників прийняла постанову про непідвищення відпускних цін у 2006 році на газ для населення та підприємств комунальної теплоенергетики.

Сьогодні у Москву на переговори їздять здебільшого непрофесіонали, а амбітні фахівці, які не знають російської мови у прямому і переносному значенні і сприймають сам переговорний процес по ціні газу на 2006 рік суто вузьким питанням, які, на їх переконання, можна вирішити шляхом економічного шантажу і погроз на державному рівні.

Із публічних заяв публічних людей – Кінаха, Івченка, Плачкова – можна зробити висновок про відсутність у влади чіткої довгострокової стратегії перспективи щодо забезпечення України енергоресурсами. І можна сказати, що саме цих політиків і не чує Росія.

Уберегти громадян від можливих перебоїв із поставкою газу у зимовий період є справою честі уряду. Заради своїх громадян уряд має доказати здатність до домовленостей та компромісів.

Саме тому ми пропонуємо. Перше. Уряду на слідуючий парламент негайно оголосити про незмінність ціни на український газ для населення, принаймні в 2006 році. Друге, Президенту України визначити впливових політиків і фахівців для переговорів з Росією із відповідними повноваженнями. Нам сьогодні не потрібен переможець у газовій війні двох держав, це шлях і нікуди. Оточення Президента і прем’єра повинно відкинути категоричність і політичні амбіції з метою ліквідації так званих „закритих зон” в економіці держави, існування економічних монстрів як НАК „Нафтогаз України”, депутатські групи вносять на розгляд Верховної Ради пропозицію про утворення парламентської комісії для вивчення фінансово-господарської діяльності НАКу, наявності посередників на газовому ринку, ефективності використання державного майна та українського газу, фактів продажу українського газу за кордон, використання кредитів тощо. Дякую за увагу.

ГОЛОВА. Так, Валерій Лебедівський, будь ласка. Мікрофон ввімкніть. Хвилина на репліку.

ЛЕБЕДІВСЬКИЙ В.А.

Дякую, шановні головуючі, я би хотів спростувати інформацію тільки що озвучену в залі депутатом Соломатіним, що вона не відповідає дійсності і взагалі звернув би його увагу, щоб він6 в подальшому користувався тільки тією інформацією, яка є дійсною, перевіреною, достовірною. Інакше як брехнею, я по-іншому не може оцінити те, що прозвучало сьогодні з трибуни. Дякую за увагу.

ГОЛОВА. Так. Шановні колеги, в нас наступне питання …. Ну, шановні колеги, я прошу вас, народний депутат виклав ту інформацію, яку він вважає за потрібне. Все інше ми зараз направимо до компетентних органів, щоб вони вивчили це питання.

Шановні колеги, в нас зараз перерва до, на 30 хвилин. Якщо є бажання, то будемо працювати.

Оголошується перерва до 12 годин 30 хвилин.

ПІСЛЯ ПЕРЕРВИ

ГОЛОВА. Продовжуємо нашу роботу, запросіть народних депутатів до сесійної зали.

Оголошується до розгляду питання „П'ята річниця закриття Чорнобильської АЕС”. Такий Регламент пропонується: виступ міністра з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи Віктора Балоги до 15 хвилин, відповіді на письмові та усні запитання – 30 хвилин, від комітету голова комітету Геннадій Руденко до 10 хвилин, Бронніков – 5 хвилин і обговорення до 14 години. Немає застережень? Так. Будь ласка. Міністр має слово для доповіді.

БАЛОГА В.І.

Шановний Володимире Михайловичу! Шановні народні депутати!

Наприкінці минулого тисячоліття, а саме 15 грудня 200 року було назавжди зупинено Чорнобильську атомну електростанцію.

… пішла на такий крок, керуючись інтересами свого народу, світової спільноти і майбутнього покоління. Цим Україна виконала і зобов’язання взяти на себе відповідно до Меморандуму про взаєморозуміння між урядом України і урядами країн великої сімки та комісії європейського співтовариства про закриття Чорнобильської атомної станції.

Україна вперше в історії розвитку атомної енергетики закрила атомну станцію, задекларувавши відкритість і прогнозованість своєї політики, показала світові, що подібні кроки засвідчують не тільки нашу миролюбність, а й новий вимір світової політики, коли на перше місце ставляться інтереси людства, своєї нації, інтереси забезпечення високого рівня охорони довкілля, життя і здоров’я людей.

Всі ми розуміли, що протягом тривалого часу потрібні будуть напружені зусилля України та світового співтовариства, концентрація спільних дій та ресурсів. І ці зусилля мали б спрямовуватися на зняття станції з експлуатації, перетворення в екологічно безпечну систему об’єкту „Укриття” на соціальний захист та облаштування обслуговуючого персоналу, який вивільняється.

5 років – час достатній для аналізу і підсумки зроблено, визначення результатів розв’язання проблем дотичних до мільйонів людей.

За цей час уряди і високопосадовці, які представляли майже всі фракції парламенту, окремі народні депутати зробили чимало для розв’язання обговорюваної проблеми.

Проте, після 15 грудня 2000 року залишилася велика кількість складних політичних, економічних і соціальних проблем породжених, як безпосередньо аварією четвертого енергоблоку, так і з її наслідками, так і здійсненням цілої низки різних заходів пов’язаних із закриттям Чорнобильської атомної станції.

Мушу відверто сказати, якщо на об’єкті „Укриття” хоча і з відставанням розгорнуті масштабні роботи, то за п’ять років з моменту остаточної зупинки Чорнобильської АЕС станція розпочала реальні роботи із підготовки до зняття з експлуатації тільки в останні місяці.

Аналіз стану виконання міжнародних проектів виявив цілий ряд недоліків, які мають, як об’єктивний, так і суб’єктивний характер, і перш за все у системі управління цими проектами.

Шановні народні депутати! Відповідно до комплексної програми зняття з експлуатації Чорнобильської АЕС затверджений постановою Кабінету Міністрів України 29 листопада 2000 року на промисловому майданчику ЧАЕС за програмами міжнародної допомоги ведеться будівництво об’єктів пов’язаних зі зняттям електростанції з експлуатації. Це чотири великі проекти, три з яких адмініструються Європейським банком розвитку та реконструкції, у тому числі один реалізується за рахунок коштів Чорнобильського фонду укриття, а два за кошти рахунку ядерної безпеки зазначеного банку.

Враховуючи ключове значення цих проектів, в загальній системі заходів пов’язаних із закриттям Чорнобильської АЕС хотів би доповісти про стан справ по кожному з них.

Перший. Сховище відпрацьованого ядерного палива. Закінчення контракту відповідно з останньою угодою, а таких було, на жаль, сім, передбачалося 31 серпня поточного року. Однак, через суттєві недоліки, які унеможливлювали ліцензування сховища та його подальшу безпечну експлуатацію, реалізацію проекту 9 квітня 2003 року було зупинено. Ситуація була надзвичайно серйозною, адже у зв’язку із затримкою введення об’єкту в експлуатацію Україна зазнавала збитків, як фінансових, так і у політичному плані. Крім того зростали рівні ризиків щодо безпеки пов’язаною з вичерпанням ресурсу систем та обладнання, які забезпечують зберігання відпрацьованого ядерного палива.

Розуміючи, що така ситуація може призвести до затримки робіт по спорудженню нового безпечного конфайменту об'єкта укриття, уряд провів активний пошук комплексного вирішення проблеми, і таке рішення було знайдено. Воно складається з паралельного виконання наступних завдань: перше – вивантаження відпрацьованого палива в існуюче тимчасове сховище мокрого типу, і ця робота розпочата на минулому тижні; друге – активізація співпраці з підрядником проекту, це компанія „Фарматом” (Франція), і відповідно до результатів аудиту, який проводиться за замовленням банку ЄБРР, відновлення робіт за проектом. Завершення будівництва сховища заплановано на 2010 рік; третє – вирішення проблеми поводження з … та дефектним паливом шляхом застосування іншої, наприклад, російської технології, про що є попередня домовленість з нашими колегами.

Другий блок питань – це будівництво заводу з переробки рідких радіоактивних відходів. В плані реалізації проект є найбільш благополучним, загальний обсяг виконаних робіт становить 97 відсотків. Наявні проблемні питання є або суто технічними чи пов'язані з координацією робіт щодо будівництва …. сховищ твердих радіоактивних відходів комплексу вектора. Завершення пуску налагоджуваних робіт на цьому заводі заплановано на 2006 рік.

Третій блок питань – це будівництво промислового комплексу з поводження з твердими радіоактивними відходами. Завершення реалізації контракту на будівництво передбачалося у березні 2004 року. Однак, з вини підрядника є серйозне відставання і недостатньо обґрунтовані вимоги додаткового фінансування.

Ситуація складна і може суттєво вплинути на роботи з підготовки майданчика для будівництва нового безпечного конфайменту об'єкту укриття. Питання щодо незадовільного стану виконання проекту та необхідності додаткового фінансування завершення будівництва були обговорені на зустрічах з представниками Євро комісії, які відбулися у жовтні та листопаді поточного року. Опрацьовано спільні підходи щодо покращання стану реалізації проекту. І це дало результат – в останні місяці темпи будівельно-монтажних робіт суттєво зросли.

Четвертий блок питань. План здійснення заходів на об`єкті „Укриття”. Як було відмічено на початку доповіді, перші роки його реалізації були мало продуктивними. Цей період характеризувався лише навалою паперових звітів. Завдяки активному і наполегливому втручанню у ситуацію з боку уряду справу вдалося зрушити з місця і останні роки перейти до реальних робіт на майданчику Чорнобильської атомної станції. Серед найбільш вагомих робіт, які виконувалися в поточному році, слід виділити: роботи зі стабілізації конструкції об’єкта „Укриття”; розробка та встановлення комплексної системи моніторингу, інтегрованої, автоматизованої системи ядерного, радіаційного, сейсмічного контролю та контролю стале-будівельних конструкцій; створення системи доступу та фізичного захисту; роботи з підготовки до будівництва нового безпечного …………… та допоміжних систем. Завершення зазначених робіт заплановано на 2006 рік. Щодо самого нового безпечного ………….. , то тендер на нього перебуває на завершальному етапі оцінювання претендентів і днями буде визначено переможця.

Окремо хотів би привернути вашу увагу до виконання робіт …. комплексної програми зняття з експлуатації Чорнобильської АЕС, яка затверджена Постановою Кабінету Міністрів України 29 листопада 2000 та програмами припинення експлуатації енергоблоків 1, 2, 3. останнім часом після формування управлінської вертикалі Міністерство з питань надзвичайних ситуацій Чорнобильська АЕС відбулися позитивні зміни у роботах при підготовці до зняття ЧАЕС з експлуатації та перетворення об`єкту „Укриття” на екологічно безпечну систему. Розроблено чіткий план дій, за яким роботи зі зняття з експлуатації енергоблоків розпочнуться: у 2006 році – для 3 блоку, у 2007 – для 1 і в 2008 році – для 2 блоку.

Разом з тим, на шляху здійснення плану заходів на об`єкті „Укриття” є цілий ряд проблем. Сумарний дефіцит коштів для завершення плану може досягти 330 мільйонів доларів США. Для вирішення цієї проблеми уряд продовжує співпрацю з ЄБРР та донорами Чорнобильського Фонду „Укриття” щодо залучення додаткових коштів міжнародної спільноти на реалізацію плану. Вирішення урядом України питання що формалізації додаткового внеску України у розмірі 22 мільйони доларів США, оголошеного Асамблеєю донорів у травні цього року, опрацьовується відповідна постанова Кабінету Міністрів України.

Відшкодування податку на додану вартість вітчизняним підприємствам – борг складає близько шести мільйонів гривень. Уряд планує відшкодувати ПДВ до кінця року і в подальшому не допускати затримки термінів відшкодування, встановлених законодавством України, узгодження стратегії подальших дій у сфері робіт, пов’язаних з паливновмісними матеріалами.

Згідно з підписаним у грудні 1995 року Меморандумом про взаєморозуміння між урядом України і урядами країн Великої сімки та Комісією європейського співтовариства про закриття Чорнобильської АЕС, був розроблений рекомендований курс дій, що передбачав три фази заходів по перетворенню об’єкту „Укриття” в екологічно безпечну систему.

В рамках плану заходів „Укриття” реалізуються заходи тільки перших двох фаз, в результаті яких Україна отримає нову локалізуючу оболонку з терміном експлуатації сто років і зможе приступити до демонтажу нестабільних конструкцій.

Щодо вилучення паливновмісних матеріалів та інших високоактивних відходів з об’єкту „Укриття”, то на сьогодні ми маємо тільки концептуальні рішення, попередні оцінки коштів та часу, потрібних на реалізацію цих рішень.

Позиція уряду України полягає в тому, що безпечною система буде лише після вилучення паливовмісних матеріалів та радіоактивних відходів з-під нової оболонки. Тому для вирішення майбутніх завдань по перетворенню об’єкту укриття в екологічно безпечну систему вже зараз залучатиметься міжнародна спільнота до вирішення цієї проблеми.

Вирішення питання спрощеного перетину кордону з Республікою Білорусь. На автомобільному шляху між Славутичем та ЧАЕС сьогодні підготовлені документи для підписання президентам України та Республіки Білорусь.

Організація спрощеного доступу іноземних фахівців, персоналу підрядників на будівельний майданчик об’єкту „Укриття”. Урядом підготовлено сьогодні проект відповідних змін до існуючих процедур, які будуть невідкладно прийняті.

Чергова проблема – поліпшення стану об’єктів інфраструктури зони відчуження. Незадовільний стан об’єктів інфраструктури зони відчуження: шосейні дороги, залізнична колія, гуртожитки, зв’язок, транспорт - та їх недостатня готовність до початку широкомасштабних робіт. … може суттєво ускладнити проведення цих робіт. Окремо необхідно зупинитися на блоці соціальних питань, пов’язаних із зупиненням Чорнобильської АЕС. В зв’язку із виведення Чорнобильської АЕС з експлуатації Президентом України, Кабінетом Міністрів України, Верховною Радою України був прийнятий ряд важливих рішень щодо соціальних проблем, що виникають після закриття станції.

На жаль, більшість цих рішень виконувалося не в повній мірі, бо вони не були забезпечені бюджетним фінансуванням. Однак, одне із головних завдань підтримка рівня оплати праці на ЧАЕС на рівні діючих АЕС України було виконано. За минулі 5 років середня заробітна плата збільшилася у 2 рази і досягла, майже, 2500 гривень. Це означає і відповідні відрахування до бюджету міста Славутич. Не всі соціальні проблеми розв’язані, але Уряд працює над ними. Вважаю що разом із …..…. названих проблем та виконанням інших заходів, про які я інформував вас, ми наблизимось до кінцевого результату робіт зі зняття ЧАЕС з експлуатації.

Шановні народні депутати, завершуючи свій виступ, хотів би поінформувати про результати робочої поїздки Президента України Віктора Андрійовича Ющенка на Чорнобильську АЕС. Президент України відзначив, що початок вивантаження відпрацьованого ядерного палива з реактора третього енергоблоку ЧАЕС знаменую нову політику на цьому об’єкті. Перший блок завдань, який стояв перед Урядом – це дати можливість проведення нової політики на станції і така політика була задіяна.

Президент наголосив також на необхідності рішучої активізації міжнародної діяльності з метою консолідації зусиль і більш продуктивного наповнення фонду укриття. За визначенням Президента України, підсумком поїздки до Чорнобильської зони є підписання указу, який ставить за мету дати відповідь на всі соціальні питання, які до цього не вирішувались. Інакше кажучи, за організаційними, фінансовими і технічними проблемами постійно бачити живу людину. Саме в такому ключі і буде працювати Уряд, Міністерство з питань надзвичайних ситуацій і всі інші причетні до розв’язання проблем, пов’язаних із закриттям Чорнобильської АЕС і ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи в цілому. Дякую за увагу.

ГОЛОВА. Так, доповідь міністра завершено. Шановні колеги, тепер переходимо до запитань.

Письмові і усні. На усні запитання безпосередньо від вас, шановні колеги, запишіться.

Будь ласка, на письмове запитання. Віктор Іванович, будь ласка.

БАЛОГА В.І. Письмове, можна?

ГОЛОВА. Да, почнемо з письмового.

БАЛОГА В.І. Депутатська фракція Комуністичної партії України.

Питання: проектом Державного бюджету України на 2996 рік зупинено дію шести статей Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи (в частині надання пільг і компенсацій чорнобильцям)”. На якій підставі уряд порушує вимоги Конституції України та рішення Конституційного Суду України?

З метою уникнення судових позовів та довготермінових боргових зобов’язань держави у проекті Закону України „Про Державний бюджет України на 2006 рік”, поданому на розгляд Верховної Ради України передбачається законодавчо регулювати питання здійснення компенсаційних виплат у розмірах, встановлених постановами Кабінету Міністрів України шляхом призупинення дій окремих норм Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” в частині виплат компенсацій та допомог у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати”.

ГОЛОВА. Людмила Кириченко, фракція „Регіони України”.

КИРИЧЕНКО Л.Ф.

Прошу передати слово колезі по фракції Стояну.

ГОЛОВА. Олександр Миколайович Стоян, будь ласка.

СТОЯН О.М.

Шановний доповідачу! Зрозуміло, що близько біля Києва у ста кілометрах неможливо було будувати Чорнобильську станцію. Але так сталося. Та трагедія, яка відбулася, це також є трагедія не тільки України, а і народів світу.

І я першим питанням задаю: чи виконали зобов’язання ті, хто обіцяв нам допомогти нам закрити цю станцію, коли ми її закрили.

І друге, днями Президент сказав, що він політично визрів, щоб Чорнобиль перетворити на європейську свалку радіовідходів. Нам мало своє свалки, тепер з Європи звеземо.

А далі Президент сказав, що і на тому місті зробить етнографічний музей. Чи означає це, що ті, хто ще не отримав радіації, будуть їздити в той музей і отримувати дозу? Яка ваша позиція щодо створення європейської свалки і відкриття етнографічного музею на території 30-кілометрової зони Чорнобиля. Дякую за відповідь.

БАЛОГА В.І. Я почну з самого приємного. І те, що говорите, правду, шановний народний депутате.

Стільки екземплярів різних періодів із різних сіл, скільки ми сьогодні маємо музейних експонатів, я вважаю, що для цього потрібна виставка. І те, що Президент сказав, що це потрібно оберігати, я вважаю, що це тільки додасть нам рівня культури.

З точки зору, яке ви говорите, що Президент висловлювався. Так от я скажу і процитую слова Президента. „Політично це питання треба вивчити”. Ви прекрасно розумієте, що він мав на увазі під словом „політичне”.

От переді мною стоять закони, три закони, які регламентують питання про порядок прийняття рішення, про розміщення, проектування, будівництво ядерних установок і об’єктів, призначених для погодження з радіоактивними відходами, який має загальнодержавне значення. Є порядок. Це один закон.

Другий закон України – про поводження з радіоактивними відходами. І стаття п’ята говорить, компетенція Верховної Ради України у сфері поводження з радіоактивними відходами. Це визначно компетенція Верховної Ради. І такі припущення не міг робити Президент. Президент сказав, що політично потрібно визначитися органу, який відповідає за це.

Тому я абсолютно не погоджуюся із позицією про те, що Президент міг сказати, що він буде робити сховище ядерних відходів на території Чорнобильської атомної станції. І, перше, я не знаю, що ви чули. У мене є виступ Президента, а я біля Президента був тоді. Я не згодний з позицією, яка викладується.

І на завершення. Питання перше, яке ви задали. Мабуть, наскільки країни Великої сімки виконали умови, ви знаєте не менше, ніж мене. Я цими проблемами займаюся два роки. Ви у політиці також на багато більше, ніж я. І думаю, що ви знаєте, де у нас є слабі місця у стосунках із країнами Сімки.

Ви чудово знаєте, що стояло питання про виділення кредитів Ровенській і Хмельницькій атомним станціям. Але уряд повважав, що це кредити по відсотках досить високі.

Потім, яка ще була умова? Що ми, ми використовуємо фонд, який має накопичуватись, а не має витрачатись, а це одна із умов Європейського банку розвитку і реконструкції. Тому, якщо говорити про те, чи виконуються у повному обсязі умови по Чорнобильській станції, скажу, що не виконуються як з одної сторони, так і з другої. Але мене радує те, що ті зустрічі і та робота, яка проводиться із паном Гансом Бліксом, який є керівником Асамблеї донорів і яка проводиться із паном Сакамані, який є віце-президентом Банку реконструкції, який буде зустрічатися у січні місяці також 13-го числа із паном Президентом України і після того будуть проводити позачергову асамблею у нас і Києві напередодні 20-ї річниці, говорить про те, що ми спільними зусиллями найдемо ці 330 мільйонів, які потрібні для забезпечення балансу.

ГОЛОВА. Будь ласка, письмове запитання.

БАЛОГА В.І. Комітет з питань екологічної політики, природокористування та наслідків, ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, Іван Заєць, народний депутат задає запитання. Коли буде подано на розгляд Верховної Ради України проект загальнодержавної програми зняття з експлуатації Чорнобильської АЕС та перетворення об’єкту „Укриття” в екологічно безпечну систему?

На даний час, на початок грудня, проект загальнодержавної програми перебуває на правовій експертизі Міністерства юстиції. Після опрацювання та узгодження всіх зауважень на початку наступного року проект загальнодержавної програми буде подано на розгляд Верховної Ради України. Після чого перестануть діяти дві програми соціальні, узгоджені урядом і одна технологічна, які об’єднаються у закон, про який ви ставите до мене питання, шановний народний депутат.

ГОЛОВА. Так, Володимир Новак, фракція комуністів.

НОВАК В.М. Володимир Новак, фракція Комуністичної партії України.

Шановний пане міністре, скажіть, будь ласка, вже пройшло 20 років після Чорнобильської катастрофи, 5 років після закриття атомної станції.

Але на сьогодні маса проблем, саме в соціальному плані, інваліди учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС не повністю забезпечені безкоштовним медичним обслуговуванням, скорочуються програми оздоровлення постраждалих внаслідок катастрофи на АЕС, особливо діти. Залишається значною заборгованість з виплат компенсації. Ми, депутати, практично отримуємо більшість наших листів пов’язаних з Чорнобилем, саме з цих питань.

З вашої інформації, я розумію, можливо, що не ваші питання, ви вважаєте, але ви сьогодні виступаєте від імені уряду. З вашої інформації не зовсім зрозуміло все-таки як уряд буде вирішувати сьогодні саме ці соціальні проблеми?

БАЛОГА В.І. Дякую за запитання.

Якщо стоїть питання про компенсації та пільги громадянам, видатки пов’язані з виплатами компенсацій та наданням пільг громадянам постраждалим внаслідок Чорнобильської катастрофи, в тому числі веде цим до першої і четвертої категорії, здійснюється щорічно в повному обсязі асигнувань передбачених помісячним розписом асигнувань державного бюджету на відповідний рік.

В проекті бюджету на 2006 рік також враховано збільшення видатків на оздоровлення громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи проти рівня 2005 року довідково, приблизно десь в районі ….

В той же час я хочу сказати, що на наступний бюджетний рік також виділяється велика сума коштів для покупки інвалідних колясок. Я скажу, що така сума не виділялася протягом останніх 10 років, також біля 25 мільйонів в проекті бюджету є кошти на покупку автомобілів для інвалідів різних категорій. Але питання, яке ви задали і відносно, в тому числі і оздоровлення, і лікування. Так, ви маєте рацію, кошти необхідні для повного задоволення в бюджеті останні 5-10 років виділяється не більше 10 відсотків необхідних для задоволення потреб всіх категорій, які мають право на пільги.

ГОЛОВА. Будь ласка, письмове запитання.

БАЛОГА В.І. Яка ситуація зі створенням Міжнародного фонду сприяння вирішення проблем пов’язаних із закриттям Чорнобильської АЕС? Запитання від Комітету з питань економічної політики.

Роботи на майданчику атомної станції, які виконуються за рахунок міжнародної технічної допомоги фінансується з кількох джерел, найбільші із яких є: Чорнобильський фонд „Укриття”, рахунок ядерної безпеки ….. і програма ТАСІС. Відсутність єдиного централізованого міжнародного фонду зі сприяння вирішення проблем пов’язаних із закриттям Чорнобильської станції не заважає міжнародній спільноті допомагати Україні у вирішенні цих проблем. Прошу, будь ласка.

ГОЛОВА. Василь Надрага, будь ласка.

НАДРАГА В.І.

Василий Надрага, Народный Блок Литвина.

Виктор Иванович, в чем проблема? Ко мне обращаются люди, в том числе и с Луганской области, это те, которые выехали и были эвакуированы из чернобыльской зоны и по определению статуса и льгот для детей, родившихся после Чернобыльской катастрофы. К большому сожалению, на местном уровне эта проблема абсолютно не решается, потому что нет специализированного учреждения, которые бы в системе здравоохранение могли бы установить инвалидность ребенка на основании того, что его заболевание связано с полученной дозой облучения его родителями.

Поэтому, как вопрос, надо создать при Научном радиационном медицинском центре вашего министерства соответствующую независимую экспертную комиссию именно по детям. Потому что ко мне обращался и Ткаченко Валентина Дмитриевна, и Шевченко Людмила Михайловна, и Павлова Валентина Александровна и многие другие. К большому сожалению, дети, есть вообще категория, которая выпадает из этой системы, а диагностировать, делать заявления и делать какие-то окончательные выводы о связи заболевания ребенка с дозой полеченной его родителями, это просто потребность. Спасибо.

БАЛОГА В.І. Я згідний з постановкою питання. Воно хороше і, вважаю, людину, яка до вас звернулася, будь ласка, переадресуйте до мене і я негайно вжию дій по встановленню, якщо, не дай Бог, буде потрібно інвалідності, по зверненню до вас. А відносно центру, я готовий з вами в любий час зустрітися, глибоко вивчити цю ситуацію. Я вважаю, що ми приймемо з вами спільне рішення по відкриттю такого центру, відділення.

ГОЛОВА. Так, будь ласка, письмове запитання.

БАЛОГА В.І. „Скільки років такі суми коштів необхідно буде витрачати щорічно з Державного бюджету України до фактичного закриття Чорнобильської атомної станції як ядерного об'єкту?”

На протязі останніх п'яти років на потреби Чорнобильської атомної станції планувалося виділяти від 220 до 280 млн. гривень на рік. Фактичне фінансування завжди було на 10-15 процентів меншим. Цих коштів було достатньо для підтримання існуючого стану станцій і виплати заробітної плати персоналу на рівні з іншими АЕС, що є вимогою Закону України „Про загальні засади подальшої експлуатації і зняття з експлуатації Чорнобильської АЕС та перетворення зруйнованого четвертого енергоблоку цієї АЕС на екологічно безпечну систему”.

Проектом загальнодержавної програми зняття з експлуатації Чорнобильської АЕС та перетворення об'єкту укриття на екологічно безпечну систему на період до 2010 року заплановано суттєве підвищення обсягу робіт з підготовки до зняття та зняття з експлуатації енергоблоків ЧАЕС. Загальна ціна питання 4,2 млрд. гривень до 2010 року.

За цей час в чотирьох ядерних установок ЧАЕС три енергоблоки та діюче сховище відпрацьованого ядерного палива СВЯП-1 залишиться тільки одне – СВЯП-1, паливо з якого повинно бути вивезене у нове сховище СВЯП-2 до 2016 року. Після цього в зоні відчуження залишиться тільки одна ядерна установка СВЯП-2, яка повинна забезпечити безпечне зберігання відпрацьованого ядерного палива ЧАЕС на протязі ста років.

У цей же час і на самій ЧАЕС повинні бути завершені основні роботи по консервації обладнання та переходу до етапу витримки. А через 50-100 років буде проведено демонтаж реакторних установок. Прошу запитання.

ГОЛОВА. Сергій Слабенько, фракція "Наша Україна".

СЛАБЕНКО С.І.

Сергій Слабенько, Волинська область, 12 виборчий округ.

Вікторе Івановичу, ми прекрасно розуміємо з вами, що та критика, яка зараз лунає, вона є неконструктивною і по великому рахунку міністерство підняло дуже гостре питання, яке існує напротязі десятків років в Україні. Ми прекрасно розуміємо, що на сьогоднішній день без активізації участі міжнародних інституцій у вирішенні таких важливих питань, пов`язаних з закриттям, нам не обійтися. Скажіть, будь ласка, які ви вбачаєте доцільні програми підтримки міжнародних організацій з цього приводу можуть бути ефективно застосовані на теренах України і що в цьому напрямку планується робитися в розумінні Державного бюджету 2006 року для вирішення цього питання?

БАЛОГА В.І. Я дякую за запитання.

Це буде ваша воля, народних депутатів, прийняти контрольні цифри у питаннях виділення коштів для Міністерства з надзвичайних ситуацій в частині робіт, пов`язаних із проведенням робіт на Чорнобильській станції.

В той же час я хочу сказати, я вже відповідав вам на запитання, не стоїть сьогодні у нас задача створити ще 10 або 20 програм. У нас стоїть питання до 2010 року обов`язково провести вигрузку палива з трьох енергоблоків. У нас стоїть питання до 2010 року побудувати ……………. У нас стоїть питання до 2016 року вигрузити із ……..1 у ……… 2 паливо. Оце наші основні задачі. Я не буду торкатися більш менших, але також значущих питань. І сьогодні стоїть питання, що ми цю всю роботу якісно зробили, одне – комунікація із країнами „вісімки”, які являються донорами різних програм і від яких ми в багатьох аспектах залежимо.

ГОЛОВА. Письмове питання, будь ласка.

БАЛОГА В.І. Фракція Народної партії, народний депутат Єремєєв питає: „Протягом останніх років існує тенденція до постійної передачі Чорнобильської АЕС із сфер управління одного органу виконавчого ладу до другого, із ……. енергоатом до Міністерства палива та енергетики України, із Мінпаливенерго до Міністерства з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи, а на сьогодні з МНС до Мінпаливенерго. Чим викликані такі зміни у підпорядкуванні Чорнобильської АЕС та як це позначилося на ефективності її діяльності?”

Що стосується підпорядкування атомній станції від НАЕК „Енергоатом” до Мінпаливенерго, це була внутрішня справа Мінпаливенерго, якому були підпорядковані і НАК „Енергоатом”, і атомна станція. Передача атомної станції від Мінпаливенерго до МНС було здійснено, в першу чергу, для того щоб більш ефективно та комплексно вирішувати питання зони відчуження та Чорнобильської АЕС. Зосередження в одному центральному органі державного управління, а саме в МНС, повноважень щодо вирішення усього комплексу питань, пов’язаних із забезпеченням зняття з експлуатації Чорнобильської АЕС, ліквідація наслідків аварії на ЧАЕС, включаючи перетворення об’єкту „Укриття” на екологічно безпечну систему, поводження з радіоактивними відходами та відпрацьованим ядерним паливом, реабілітацію забруднених територій, сприяє реалізації положень законодавства у цій сфері, його гармонізації, максимально ефективному використанню та управлінню матеріальними та фінансовими ресурсами, спрямованими на вирішення цих проблем. ЧАЕС повинна працювати в стабільному інституційному середовищі, і це одна із вимог міжнародної спільноти. Уряд не планує зворотної передачі атомної станції до Мінпаливенерго.

ГОЛОВА. Олена Бондаренко, фракція Блоку Юлії Тимошенко.

БОНДАРЕНКО О.Ф.

Олена Бондаренко, Блок Юлії Тимошенко. Прошу передати слово пану Терену.

ГОЛОВА. Віктор Терен, мікрофон.

ТАРАН В.В.

Дякую, Оленко, спасибі. Віктор Терен, Блок Юлії Тимошенко.

Шановний доповідачу, Президент говорив про те, що необхідно освоювати чорнобильські землі. Тобто це означає, що треба орати, перегортати землю, іншими словами – ворушити ті радіоактивні метали, які за ці роки трохи вляглися, проникли в землю. Тепер їх знову треба витягувати на поверхню і сіяти на радії і на плутонії жито-пшеницю.

Ну, поясніть мені, будь ласка, яка є в цьому освоєнні так званому логіка, тим більше в той час як в Україні, на превеликий жаль, є ще тисячі гектарів земель, які з різних причин не використовуються і які можуть дати справді екологічно чисті продукти. Дякую.

БАЛОГА В.І. Мені б краще було, щоб ми з вами разом це орали і не придавали цьому політичний відтінок. Тому що, на справді, Президент не ставить питання сьогодні про те, щоб ми займалися оранням тої чи іншої території Чорнобильської станції. Стоїть питання в другому ключі. Президент поставив задачу, не займатися у Чорнобиль-лісі рубкою лісу, не робити ніякі заготовки, лишити в тому виді, якому природа дає можливість рости цим лісам. І сьогодні абсолютно не стоїть питання перед нами про те, щоб ми освоювали ці землі, щоб ви там ріпак, або щось сіяли. У нас, дійсно, достатньо кругом чорнобильської зони території для того, щоб сіяти і вирощувати ті чи інші культури.

ГОЛОВА. Так, будь ласка, письмове запитання.

БАЛОГА В.І. Яка робота проведена Урядом щодо пошуку альтернативних проектів утилізації… дайте я вже відповім.

Я хочу відповісти на запитання письмове народному депутату Кіссе. Яка робота проведена Урядом щодо пошуку альтернативних проектів утилізації ядерного палива, зокрема шляхом селективного виділення радіонуклідів цезію, урану та інших металів з можливістю їх вторинного використання?

В більшій мірі це питання стосується підтримки наукових досліджень, взагалі, бо на теперішній день в Україні технології селективного виділення радіонуклідів із відпрацьованого ядерного палива не вийшли за межі наукових лабораторій, щодо їх можливого впровадження, згідно з вимогами безпеки, при поводженні з таким потенційно небезпечним матеріалом, як відпрацьоване ядерне паливо, можуть використовуватися тільки апробовані технології, ефективність та безпека яких підтверджена та схвалена компетентними науково-дослідними організаціями, а також органом державного регулювання. Але, в той же час я хочу сказати, шановному народному депутату, що робота в цьому напрямку буде проводитись разом за його участі, якщо буде бажання.

ГОЛОВА. Так, Леонід Вернигора, фракція Соціалістичної партії України.

ВЕРНИГОРА Л.М. Леонід Вернигора, фракція Соціалістичної партії України.

Шановний Вікторе Івановичу, Полтавська область є найчистішою нібито в екологічному відношенні після Чорнобиля, але Полтавська область найбільше постраждала в Чорнобильську катастрофу людськими ресурсами. Ми на третій день розгорнули дві дивізії, і більше двох десятків тисяч молодих хлопців постраждали. І тепер ми повинні мати б статус не екологічно чистої області, а дуже хворої області. Більше того, дітей у нас найбільше теж хворі на ці недуги.

Уже десять років ми зверталися до ваших попередників добудувати у Миргороді дитячий санаторій для лікування чорнобильських дітей. То увійдіть в історію ви міністром, який добудував для дітей, для майбутнього цей санаторій, і діти будуть не тільки вдячні, а й здорові покоління підуть, бо ми будемо 20-ті роковини, 30-ті, а діти будуть хворіти, а люди будуть помирати.

Я вас дуже прошу, і вважайте це моїм депутатським…

БАЛОГА В.І. Дуже приємне і правильне питання.

Я вас запрошую у зручний для вас і для мене час відвідати Полтавську область, подивитися об’єкт, і будемо разом з вами приймати рішення, як зрушити цю проблему з мертвої точки. Я дякую.

ГОЛОВА. Будь ласка, письмове запитання.

БАЛОГА В.І. Комітет з питань охорони здоров’я, материнства та дитинства, народний депутат Лобода: „Чому в офіційних документах використовується поняття „закриття Чорнобильської АЕС”, якщо, фактично, в даному випадку мова йде про припинення виробництва електроенергії, тобто про зняття з експлуатації?”

Термін „зняття з експлуатації” – це суто технічний термін, який виданий нормативним документом „Загальні положення забезпечення безпеки при знятті з експлуатації атомних електростанцій та дослідницьких ядерних реакторів”.

ГОЛОВА. Так, Ширко Юрій є?

ШИРКО Ю.В.

Юрій Ширко, фракція Української народної партії.

Шановний Віктор Іванович! П’ять років уже минуло з часу закриття Чорнобильської атомної електростанції, і ви поінформували нас про те, які плануються часові рамки для того, щоб вивантажувати відпрацьоване ядерне паливо з перших трьох блоків Чорнобильської атомної електростанції.

Скажіть, будь ласка, чи ведуться роботи щодо пошуку технології вивантаження ядерного палива чи те, що з нього залишилося, з-під укриття на четвертому блоці, як це говорилося у перші роки після катастрофи? Дякую.

БАЛОГА В.І. Дякую за запитання. Для того, щоб вигрузити паливо з блоку, потрібно в середньому один рік для того, щоб вигружати. От, якщо ми розпочали на минулій неділі вигрузку палива з третього енергоблоку, це період завершення вигрузки на .................. буде на слідуючій рік, в кінці року.

Відносно четвертого енергоблоку зараз проводяться наукові спільні роботи як наших науковців, так і експертів Заходу. І сьогодні ці питання знаходяться тільки на дослідницькому етапі. А конкретних дій, що ми готові вже сьогодні приймати рішення про питання, яке ви мені сказали, не ведеться. Ми сьогодні повинні з вами побудувати, у першу чергу, конфаймент до 2010 року. А потім зайнятися питаннями, пов’язаними з заданими вами питаннями.

ГОЛОВА. Ігор Шаров, будь ласка.

ШАРОВ І.Ф.

Вельмишановний Володимире Михайловичу, Адаме Івановичу. Ігор Шаров, виборчий блок Литвина.

У нашій фракції цією проблемою опікується Григорій Іванович Бондаренко. І я прошу передати йому слово.

ГОЛОВА. Будь ласка, Григорій Бондаренко, мікрофон.

БОНДАРЕНКО Г.І.

Григорій Бондаренко. Я тут.

Шановний Вікторе Івановичу, по спеціалізованому підприємству ви вже давали відповідь, якою я страшенно не задоволений. Я буду виступати ще крім запитання і з цього приводу буду вести розмову незгоди з вами з цього питання.

А таке конкретне питання є. Кількість путівок всього виділяється до оздоровлення чорнобильців близько не задовольняє їх потреба, і їх не вистачає навіть інвалідам. За яким принципом розподіляються ці путівки, чи надаються вони в першу чергу справжнім ліквідаторам, тим, хто працював …

БАЛОГА В.І. Дякую за запитання.

Дійсно, в першу чергу путівки виділяються тим, хто є ліквідатором на Чорнобильській атомній станції, адже в той же час, якщо ви кажете, що, і ви розумієте ситуацію, яка в нас сьогодні є в цілому часів трагедії, аварії на Чорнобильській станції, ми не один рік не можемо вирішити питання фінансування у повному обсязі виділення путівок для учасників або тих, хто прирівняний до чорнобильських подій.

Тому це питання, я вам скажу, і політичне, і це питання лежить в площині наших з вами можливостей. Ви прекрасно розумієте, що ні уряд, ні міністр це питання самотужки не вирішить. Тут потрібно приймати рішення консенсусом. Що для нас сьогодні важливіше? А є багато напрямків, де також питання стоїть про соціальні гарантії для тих чи інших категорій населення.

Можна письмове?

ГОЛОВА. Будь ласка, письмове запитання.

БАЛОГА В.І. Як виконуються графіки робіт по закриттю Чорнобильської атомної станції та спорудження нового конфайменту, чому з приходом кожного нового уряду починають організаційні перетворення структури, управління та передачі з одного до іншого відомства, ну, це вже в якийсь мірі повторення.

За майже 5 років, що минули з дня останньої зупинки Чорнобильської станції, станція так і не приступила до реальних робіт зі зняття з експлуатації. Головною проблемою Чорнобильської АЕС щодо розпочинання робіт зі зняття з експлуатації є відсутність нового сховища відпрацьованого ядерного палива, тому наша задача сьогодні стоїть якнайшвидше вирішити цю проблему. Дякую.

ГОЛОВА. Ігор Шурма, будь ласка, фракція ….

ШУРМА І.М.

Ігор Шурма, фракція Соціал-демократичної партії України (об’єднаної).

Пане міністр, в мене дві частини запитання. На одне за рахунок мого ліміту прошу відповісти одним словом. Скажіть, будь ласка, ви підтримуєте пропозицію, ініціативу, точку зору Президента Україні про те, що в Україні треба проводити захоронення ядерних відходів. Підтримую або ні.

БАЛОГА В.І. Президент це не говорив. Тому я не можу вам відповідати. Абсолютно Президент на цю тему не говорив і він не піднімав питання про сховище на території України Чорнобильської станції.

ШУРМА І.М. Багато не говоріть, одне слово, тому що це за рахунок мого часу.

А тепер є основне запитання. Якщо Президент цього не говорив, я закликаю і вас як і міністра, як і патріота України, від міністерства зробіть заяву про недопустимість таких явищ як захоронення відходів, щоб Президент часом не сказав такої речі публічно.

І наступне. Застережіть його, щоб ці рішення використовували як пропаганду на вибори.

БАЛОГА В.І. Я дякую. І в той же час хочу ще декілька слів сказати. Президент сказав, політично повинні визначитись органи, які за це відповідають. Я наголошував і читав про три закони. Ви знову переводити це в політичну площину – хтось щось не те почув, хтось не те досказав. Не потрібно це!

ГОЛОВА. Так. Будь ласка, письмове запитання.

БАЛОГА В.І. Секретаріат депутатської фракції Партії регіонів „Регіони України”. Чи не є злочином постійне зупинення дій норм України про статус соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи з торічними законами про бюджет?

Починаючи з 2002 року законами про бюджет не призупинялася жодна стаття Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок чорнобильської катастрофи.

Разом з тим, необхідно зазначити, що деякими статтями Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок чорнобильської катастрофи” компенсаційні виплати постраждалим громадянам передбачено у розмірах від мінімальної плати.

На проведення тільки виплат в розмірах від мінімальної заробітної плати необхідно близько 9 мільярдів гривень. на виконання всього закону необхідно близько 30 мільярдів гривень.

Враховуючи обмеженість бюджетних коштів, вказані виплати у цей час проводяться у розмірах визначених Кабінетом Міністрів України, про що і зазначено в проекті Закону України „Про Державний бюджет України на 2006 рік”.

ГОЛОВА. Дякую, Вікторе Івановичу, час вичерпаний. Сідайте, будь ласка.

БАЛОГА В.І. Дякую.

ГОЛОВА. Геннадій Руденко, голова комітету. Будь ласка, позиція комітету, підготуватися Броннікову.

Підготуватися Броннікову. 10 хвилин, будь ласка.

РУДЕНКО Г.Б.

Дякую, Володимире Михайловичу.

Шановні народні депутати! Перше. Я хотів би зосередитися все-таки на увазі, що сьогодні ми обговорюємо питання: „П’ята річниця закриття Чорнобильської станції”. Я розумію, що для багатьох слово „Чорнобиль” відразу включається автоматично загальна тема обговорення проблем, які пов’язуємо ми з Чорнобилем. Безумовно, я розумію, що на фоні незадовільної ситуації соціальної ми зосереджуємо увагу на соціальних аспектах Чорнобильської трагедії, яка сталася в 1976 році. Але повторюю, шановні депутати, повертаємося, що ми обговорюємо 5 річницю закриття Чорнобильської станції.

Взагалі складно, коли у країні все так змішано і мухи, і котлети, коли і міністерствах, комітетах всі ці питання пов’язані. Тому наш комітет виступав, до речі, з ініціативою про те, що в країні, зокрема, у парламенті соціальними аспектами має опікуватися соціальний комітет, а екологічний комітет мав би опікуватися більш технологічним, техногенною стороною Чорнобильської аварії, тоді б, можливо, дійсно, відпрацьовувалися б централізовані, глобальні підходи до політики і в екології, і в охороні навколишнього середовища, і у питаннях соціальної політики.

Отже, безумовно, ми готуємося до загальної 20-ї річниці, роковин аварії на Чорнобильській станції, але обговорюємо 5 річницю закриття.

Перше. Складно обговорювати відношення до урядовців, які виконують таке важливе завдання, як опікуватися Чорнобильською станцію в ситуації, коли перманентні зміни постійно проходять. Тому у подальшому, безумовно. Маємо виходити на якусь персональну відповідальність якогось посадовця, і щоб був термін роботи, тому що фактично багато помилок, багато хороших речей було зроблено тими чи іншими міністрами, а взагалі ми оцінюємо роботі, як негативну, на жаль. А далі ми зрозуміємо чому такі висновки.

Безумовно, є ще одна проблема – це така ментальність, мабуть, урядовців, в тому числі депутатів інколи, в тому, що ми дуже полюбляємо меморандуми. І, підписавши меморандум про закриття Чорнобильської станції, ми чомусь розраховували, що від контрактів, від меморандумів можна чекати більше, аніж там записано. Тому враження, що нам всім допоможуть, починаючи від Заходу до Росії і „одарят” нас великою кучею грошей не виправдалось. Тому маємо те, що маємо, а саме: є фонд, який профінансований сьогодні на 920 млн. доларів, з яких уже сьогодні відомо, що біля 300-400 млн. витрачено. Ще потрібно більше 100 млн. доларів.

Приємно, що на цей час до проекту долучилася, хоча поки що декларативно, на 10 млн. доларів, Росія. Будемо розуміти так, що гуртом ми, можливо, підійдемо до розв'язання технологічних питань по чорнобильській аварії. Безумовно, хотілося б сказати, що, як кажуть, що коней на переправі не міняють, і перманентні зміни відповідальних за Чорнобильську станцію – чи то це Міністерство палива і енергетики, то це Міністерство надзвичайних ситуацій, теж не йде на користь, тому що, з однієї сторони, чорнобильська аварія – це, безумовно, наша трагедія, з іншої сторони, вивід станції з експлуатації – це досвід, який має залишатися і є неоціненним вкладом і в українську науку, і в світову науку.

Я хотів би наголосити на тому, що ми програли політично закриття Чорнобильської станції, тому що у нас був козир. Таких козирів не так багато було у нас в Україні на тому чи іншому етапі розвитку країни. Була зброя атомна, ми її програли, у нас була Чорнобильська станція, яку потрібно було закривати, але політичне рішення, яке було прийняте потрібно було супроводжувати фаховим хитрим переговорним процесом і вижати максимум вигоди для України. На жаль, цього не сталося. Тому, повторюю, моя точка зору, що ми програли на рівні дипломатії, на рівні фахівців процес, який мав би супроводжувати закриття станції.

І звідси виникають різного роду фобії, фобії, які пов'язані з тим, що нас обдурили, нам недодали. Повторюю і в подальшому призиваю депутатів і урядовців більш уважно відноситись до всякого роду меморандумів, дуже чітко і уважно читати, що нам пропонують і що нам від цього чекати. Безумовно уже про це сказали і у відповідях, і пан міністр сказав, що дуже багато проектів вони мають значну затримку по часу. Є проекти, які затримались на рік, є проекти, які затримались на 2 роки. Кожен проект такий масштабний. Кожен місяць затримки це додаткові кошти, великі кошти.

Я хотів би зосередитися на окремих питаннях плану здійснення заходів на об`єкті „Укриття”, які можна ну схарактеризувати як проблемні. Безумовно те, що сьогодні в такому авральному режимі ми почнемо наздоганяти це, з однієї сторони, може супроводжуватися якимись негараздами, але приємно… можемо відмітити, приємно, що нове керівництво станції все-таки змогло, з моєї точки зору, перебороти от якийсь принцип відсталої чи другої країни по відношенню до наших контрагентів, до наших партнерів, і сьогодні позиція станції стала більш жорсткою, більш принциповою і є враження, що ми зможемо те відставання, яке є хоч якимось чином наздоганяти, хоча ми втратили дуже багато від цього. І те, що я хотів би от на цифрах зосередити увагу. В 1995 році ми оцінювали, що будівельні роботи на станції будуть 358 мільйонів доларів, 1998 рік – це вже 760 мільйонів доларів. 2005 рік - ми чекаємо, що загальна сума десь мільярд 90 мільйонів доларів. Тобто безумовно ця прогресія в рази вона теж має нас привернути до того, що контракти, тендери вони мають бути більш чіткі, більш принципові і в подальшому такі значні збільшення вони ну мають бути дійсно якось компенсуватися в автоматичному режимі з боку тих, хто погано прораховував можливо щось.

Також хотів би сказати про те, що безумовно ця перманентна зміна відповідальних вона приводить до не такої чіткої координації дій. Зокрема є приклад того ж будівництва сховища відпрацьованого ядерного палива другого, де проектні помилки, які ми вважали, ми запишемо на рахунок нашого французького контрагента „Фроматом”, тепер уже стало фактично нашою проблемою, і нам ще потрібно вишукати спільними зусиллями 90 мільйонів євро на добудову.

І далі і далі, дуже повторюю: на жаль, оці постійні зміни відповідальних, вони не йдуть на користь. Тому є бажання навіть, можливо, не краще, але хай працюють якийсь термін часу і несуть відповідальність. Потрібно давати можливості, потрібно запитувати. А так, дуже складно когось оперувати, звинувачувати. Тому що три місяці, півроку, рік – змінилася, півроку – змінилися відповідальні.

Я ще раз наголошую на тому, що величезні кошти витрачені на загальні питання, пов’язані з Чорнобилем. Цифри, які лунають по різних оцінках на соціальні, техногенні, технологічні аспекти Чорнобильської аварії, це біля 20 мільярдів доларів. Тому шукати варіант, яким чином компенсувати хоч частково ті величезні - і спільно з Радянським Союзом, і вже в рамках незалежності – кошти, які витрачені на різні аспекти Чорнобильської аварії, потрібно, але, мабуть, не таким принципом, яким сьогодні в тому числі задекларував Президент. Мабуть, вийшла якась, останнім часом ми проглядаємо сюрпризи. Безумовно, це чийсь експромт, який хтось вніс в вуха, і не розібравшись з власним ще відпрацьованим паливом, ми починаємо говорити про такі тези, які мають оговорюватися лише в тому випадку, коли в парламенті є чітка опозиція, чітка парламентська більшість, яка підтримує дії Президента. В ситуації, коли вона відсутня, безумовно, такі неоднозначні проекти, як будь то захоронення або складування, їх потрібно, мабуть, не декларувати. Але я наголошу для депутатів, що, безумовно, відпрацьоване ядерне паливо власного виробництва, а у нас в Україні ми не згортаємо розвиток атомної промисловості, все рівно відбувається. І, мабуть, тут потрібно відпрацювати принцип безпеки, що нас цікавить як комітет, і лише після цього говорити про речі, як на цьому можливо додатково заробляти.

Перше і ключове питання, яке нас цікавить як комітет, - це безпека. Сьогодні оці затримки, відставання від графіків, додаткові витрати нас як Комітет з питань екології безумовно, турбують і ми хотіли б, щоб ті вимоги, які сьогодні покладені на Міністерство, н Чорнобильську станцію з боку додержання ліцензійних вимог, які контролює комісія державна комісія ядерного регулювання були виконані. І лише після цього, можна про щось подальше говорити. Дякую за увагу.

ГОЛОВА. Дякую. Шановні колеги, тепер давайте послухаємо безпосередньо фахівця, спеціаліста в цих питаннях. Володимир Бронніков, будь ласка, 5 хвилин.

БРОННІКОВ В.К.

Уважаемые народные депутаты, уважаемые члены правительства, уважаемые участники Дня Уряда, посвященного 5-ой годовщине закрытия Чернобыльской АЭС.

Именно 5-ой годовщине закрытия Чернобыльской АЭС, а не вообще проблемам Чернобыля, куда входит и проблемы объекта разрушенного 4-ого блока, проблемы ликвидаторов, проблемы пострадавших, проблемы реабилитации территории. Мы об этом поговорим, когда будем анализировать, как мы провели 20 лет? А это 5-ая годовщина закрытия Чернобыльской АЭС. Фиксируем результат пятилетия.

Закрытие ЧАЭС не состоялось. По национальным и международным стандартам, Чернобыльская АЭС остается действующей станцией. Вскоре заканчивается срок разрешения выданного Чернобыльской АЭС государственным комитетом ядерного регулирования. Вероятность получения новой лицензии, без пренебрежения к нормам и правилам в атомной энергетике, нулевая. А все эти годы страна вкладывала большие деньги в дело безопасности Чернобыльской площадки, отрывая их от других насущных нужд страны.

Попытаюсь обозначить коренные причины сложившейся ситуации. На наш взгляд, их две. Первое – это непомерная политизация проблемы, тогда как это задача для профессионалов-атомщиков. Запад к тому же умудряется делать на этом свой бизнес, бизнес без уважения к украинским интересам. Обещает кредит, который мы таки не получили на достройку блока №2 Хмельницкой АЭС, блока №4 Ровенской АЭС. Выдвигает целый ряд условий по Чернобыльской АЭС. Например, отделить ее от «Энергоатома» и наши политики берут во фрунт, даже не пытаясь вникнуть в последствия, всячески отодвигая профессионалов от участия в принятии решения. И вот сначала Чернобыльская станция выделяется из атомной кампании, а значит, отделяется от профессиональной технической политики, а затем и вовсе выводится из Минтопа, тем самым окончательно разрывается техническая политика, создается острейший дефицит профессиональных кадров атомщиков-управленцев. Кстати, кредит на закрытие нам так и не дали.

Последствия не замедлили сказаться. До сих пор Украина не имеет технически и экономически обоснованного вывода из эксплуатации Чернобыльской АЭС. Донорские деньги тратятся прежде всего на фирмы западных стран, которые зачастую с пренебрежением относятся к национальным нормам и правилам, мнению украинских атомщиков. Наглядное подтверждение сказанному – это сооружение „Фроматом” хранилища отработанного ядерного топлива. Сломав при попустительстве наших политиков слабое сопротивление руководства ЧАЭС, Минтопа и Госкомитета ядерного регулирования, не обосновав техническую пригодность хранилища, «Фроматом» возвел неработоспособное сооружение, потратив выделенные миллионы долларов, и сейчас, видя робкую позицию Украины, требует еще столько же денег и времени до сих пор не обоснованности работоспособности объекта.

Первый раз, когда он хотел поставить такой объект в Украине, от получил от ворот поворот, тогда еще политики не управляли атомной энергетикой.

Ко второй коренной причине проблем, образовавшихся на Чернобыльской АЕС в атомной энергетике и работе с радиоактивными отходами, следует отнести политические ошибки в организации управления отрасли.

В недалеком прошлом эта отрасль была лишь частью атомной энергетики СССР, а ныне в условиях независимости Украины она нуждается в постоянном внимании первых лиц государства, что возможно лишь при условии выделения атомной отрасли в самостоятельную отрасль при полной ее деполитизации, обеспечении профессионального руководства, поскольку в атомной энергетике даже выдающийся порядочный специалист по финансам не может быть первым руководителем. Вспомним печальный опыт Чернобыльской катастрофы.

Только внедрив профессионализм и ответственность на высшем уровне государственного управления можно решить все проблемы ЧАЭС и всей остальной атомной энергетики. Только таким образом мы не будем создавать проблем себе в будущем, проблем для своих потомков. Ведь решения, принимаемые сейчас, по ликвидации Чернобыльской АЭС будут влиять на жизнь украинцев через десятки и сотни лет, а то и через тысячелетие.

Не могут быть оправданы действия Минфина и правительства по изъятию денег будущих расходов действующих АЭС на сиюминутные нужды Чернобыльской АЭС, как бы важны они не были. Так проедается свое будущее, точнее наше будущее. Спасибо за внимание.

ГОЛОВА. Шановні колеги, доповіді і співдоповіді виголошено. Переходимо до обговорення. Для цього нам потрібно продовжити наше засідання на 15, ранкове засідання на 15 хвилин. 30 хвилин – на обговорення. Відразу йдемо по фракціях. Олена Бондаренко. Із тих, хто записався, буду надавати слово від фракцій. Підготуватися Грязєву.

БОНДАРЕНКО О.Ф.

Шановний Володимире Михайловичу, шановні колеги. Насамперед я хочу повернутися буквально кількома словами до того питання, на котре так ми з вами очевидно не почули відповіді з уст пана міністра.

Так все-таки хто подвигнув Президента України до так званого озвучення політичного рішення, яким Україна має перетворитися на міжнародне ядерне звалище? Ми відповіді на це питання з вами так і не отримали.

І, якщо це не відповідає дійсності, то очевидно слід було би оприлюднити спростування тої інформації, котра сьогодні лунає уже не тільки в українських засобах масової інформації, а і у зарубіжних. І спростувати той відчай і ті переживання людей, котрі постійно телефонують і звертаються до нас, до народних депутатів з питанням, що відбувається? Адже цілком зрозуміло, що ця злочинна ідея ні в якому разі не може бути втіленою, і Блок Юлії Тимошенко буде послідовно відстоювати таку позицію.

Тепер стосовно тих питань, котрі я хотіла би окреслити у своєму виступі безпосередньо. Перше. Колективна доза опромінення персоналу ЧАЕС у 1985 році, за рік до катастрофи, становила 25 людино/зіверт. Усі наступні роки до зупинення станції вона була у півтора-два рази вищою за цей показник, у 2000 році після закриття ЧАЕС колективна доза почала знижуватися, але з 2003 року почалося систематичне зростання колективної дози опромінення, яку отримував персонал ЧАЕС при тому, що загальна кількість персоналу скорочувалася. Це може бути викликано відступом від загально прийнятої методики виведення з експлуатації атомних блоків, коли для робіт із забрудненим обладнанням робиться часовий інтервал 30-50 років після вивантаження ядерного палива із реакторної установки.

На ЧАЕС розпочато тим часом демонтаж радіоактивно забрудненого обладнання з метою його продажу. От скільки відсутня, затверджена загальнодержавна програма зняття з експлуатації, керівництво станції починає виконувати роботи на свій розсуд.

Друге, для зняття соціальної напруги серед персоналу ЧАЕС і мешканців Славутича необхідно синхронізувати темпи скорочення чисельності працівників станції з темпами створення нових адекватних робочих місць для персоналу. Внаслідок практично щорічних реструктуризацій і скорочень тут панують настрої невпевненості у завтрашньому дні, тимчасовості. Не встигли передати в серпні ЧАЕС із Мінпаливенерго до Міннадзвичайних ситуацій, як з’являються розмови про доцільність передання знову до Мінпаливенерго і так далі. Колектив старішає, а тим часом немає спеціалістів із виведення з експлуатації АЕС, попит на них незабаром відчують усі країни.

Далі. У нас відсутня об’єктивна інформація про стан справ щодо зняття блоків з експлуатації. 4 серпня 2000 року уряд Ющенка на пропозицію віце-прем’єра з питань палива та енергетики Тимошенко прийняв постанову про створення інформаційного центру для збору об’єктивної інформації. То ж є сенс створити на станції інформаційну службу, яка би діяла в тісній співпраці з відповідними комітетами Верховної Ради.

Четверте ….

ГОЛОВА. Дякую. Грязєв, фракція Соціалістичної партії України. Підготуватися Раханському.

ГРЯЗЄВ А.Д.

Анатолия Грязев, фракция Социалистической партии Украины.

Уважаемые коллеги, уважаемый Владимир Михайлович, проблемам Чернобыля Социалистическая партия Украины всегда приделяла и будет приделять особое внимание. Мы понимаем значимость их для нормализации жизнедеятельности миллионов людей, обретения ими спокойствия и уверенности в завтрашнем дне, а также утверждение повышение авторитетов Украины в связи с этими вопросами.

Пятилетие со дня закрытия Чернобыльской атомной, на наш взгляд, повод еще и еще раз обратится к проблемам Чернобыль, осмыслить и проанализировать сделанное, а лавное принять реальные меры повышения безопасности данной зоны.

На, что хотелось бы обратить ваше внимание. 28 декабря исполняется 10 лет со дня подписания меморандумов по вопросам Чернобыля между Украиной и странами большой семерки.

Международное сообщество в нем настаивало на закрытии Чернобыльской станции, что было и сделано в так называемой торжественной обстановке.

Что же получила в ответ Украина? Она получила срыв выполнения большинства пунктов меморандума, в том числе и из-за позиции большой семерки.

По мнению некоторых специалистов, цель запыта была и такая: добиться закрытия станции с таким видом реактора и лишить Украину потенциально возможного производителя, как потенциально возможного производителя ядерного оружия. Она также решена.

Большая семерка теперь делает попытки навязать точку зрения, что Украина завышает опасность и тяжесть нанесенной аварией на Чернобыльской атомной станции, а значит, следует переложить все тяжесть за ликвидацией ее последствий на Украину.

Мы естественно не можем допустить такое положение. Безусловно, основная ответственность Украины должна взять на себя, но при этом правительство обязано находить способы и методы вовлечения мирового сообщества в разрешение чернобыльских проблем, поскольку самостоятельно мы их не можем преодолеть.

Кроме того, все тайное становится явным. Что я имею в виду? Видно Запад ставил своей целью не только закрыть станцию, но и сделать это место свалкой ядерных отходов всей Европы.

Об этом, как уже здесь говорилось, свидетельствуют шокирующие наших граждан заявления высшего должностного лица Украины. Я сам это слышал и если это не так, то пусть, действительно, опровергнут это.

Социалистов власть часто упрекает в том, что, находясь в ней, мы не всегда поддерживаем ее решение. Я от имени Социалистической партии однозначно заявляю всем согражданам, которые слушают: «Мы никогда ни при каких условиях не будем поддерживать такие и подобные намерения. Более того, будем делать все возможное, чтобы они ни при каких условиях не осуществились.

И последнее. Как ни печально, но на Украине по истечению и 20 лет после аварии, и пяти лет после закрытия ЧАЭС так и…

ГОЛОВА. Анатолій Раханський, депутатська група „Довіра народу”. Підготуватися Ігорю Юхновському.

РАХАНСЬКИЙ А.В.

Анатолій Раханський, Євпаторійський виборчий округ, між фракційне об'єднання „Депутати-чорнобильці”, політична партія „Трудова Україна”.

Шановний Володимире Михайловичу, колеги, члени уряду, шановні ліквідатори чорнобильської планетарної ядерної катастрофи, яка ніколи не зітреться з пам'яті людства. Ця проблема не має аналогів у світі і тому потребує концентрації зусиль всіх ланок виконавчої та законодавчої влади держави.

Обговорюючи питання „П’ята річниця закриття Чорнобильської станції”, необхідно відмітити, чи варто було її закривати і що це дало нашій державі? Її закриття призвело серйозних економічних, фінансових втрат, що нанесло державі та її народу шалених моральних та соціальних збитків.

Політично закривши ЧАЕС під тиском Великої сімки, взамін на допомогу, яку так і не дочекалися в обіцяному виді, ЧАЕС вже п'ять років знаходиться в стані очікування роботи по зняттю її з експлуатації. Із-за неможливості вилучити паливо із реакторів, переповнене сховище відпрацьованого ядерного палива СВЯП-1 та недобудованого СВЯП-2.

Щорічно на протязі цих п'яти років на утримання штучно законсервованої станції із Державного бюджету держава витрачає 250 млн. гривень. За розрахунками фахівців вивід її із експлуатації затримається ще на п'ять років. Колеги! Уявіть собі, що може статися, якщо відпрацьоване паливо не буде куди подіти при аварії на тимчасовому сховищі номер один.

Окрім того, як відомо, в реакторах енергоблоків номер один і три є відпрацьоване ядерне паливо, а у 2012 році підходить строк зупинки реакторів на всіх АЕС України, тобто СВЯП-1 може мати статус ще одного саркофагу. В той же час засоби масової інформації інформують, що Президент України висловлює можливість перетворення зони навколо ЧАЕС у звалище радіоактивних відходів з усього світу. Такі наміри можуть загрожувати національній безпеці та життєдіяльності держави.

Висновок. Структура управління чорнобильської проблеми потребує терміново корінного перегляду. Ми, чорнобильці, звертаємося до Президента з проханням терміново створити Міністерство з питань Чорнобильської катастрофи.

Колеги, у четвер ми будемо розглядати проект бюджету на 2006 рік. Уряд пропонує призупинити у 2006 році дію ряду статей Закону України про статус і соціальний захист постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи. Я вважаю, що у нас з вами досить мужності не допустити антиконституційної пропозиції уряду щодо призупинення цих статей закону.

Засідання веде МАРТИНЮК А.І.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую. Ігор Рафаїлович Юхновський, фракція „Наша Україна”. Підготуватися Георгію Бондаренко.

На об`єкті „Укриття”.

ЮХНОВСЬКИЙ І.Р.

Шановний Адаме Івановичу! Юхновський, „Наша Україна”.

Проблема Чорнобиля має декілька аспектів. З них найголовніший – екологічний. Я сьогодні хочу довести до загального відома про степінь небезпеки, яка триває і наростає внаслідок процесів, що відбуваються в середині паливо-вмістних мас, розміщених в середині 4 енергоблоку. Процеси ці були досліджені, розраховані і передбачений розвиток їх в результаті спільних досліджень, виконаних вченими Інституту проблем безпеки атомних станцій і Інституту фізики конденсованих систем. Суть …………у наступному. Наші вчені вперше відкрили, що в результаті взаємодії високозарядних іонів урану, плутонію і інших з водою, яка там присутня, з тих чи інших причин відбувається інтенсивний розпад молекул води на кисень і водень. В результаті молізації виникають молекули водню, які зі страшною силою діють на оточуючу речовину і спричиняють її розпад. Інтенсивний розпад паливовмісних мас відбувається і під дією радіоактивного, особливо альфа-, випромінювання. В результаті паливовмісні маси розпадаються до мікроскопічних частинок в розмірі у мільярдну частину метра. Як показано, такі частинки вільно зависають в повітрі, можуть роками там існувати і переносяться на тисячу кілометрів слабкими потоками. Настане час, коли в просторі в середині укриття створиться туман смертельно небезпечних радіоактивних пилинок урану, америцію, плутонію, цезію, стронцію і інших атомів і молекул з радіоактивними ядрами. Розміри частинок настільки малі, що не існує жодних матеріальних фільтрів, які б їх затримували.

Розвиток подій розпаду суттєво наростає, і все, що думалось про стійкість на століття, насправді не є вірним. В дійсності, повний розпад паливовмісних мас до нанорозмірів наступить через 20 – 30 років. Це найсерйозніша загроза, яка існує там. І я офіційно закликаю світову спільноту інтенсивно включитися у цю проблему. Це загальноземна небезпека. Час не жде. Чим пізніше візьмемося за відокремлення паливовмісних мас з території четвертого енергоблоку, тим трудніше буде нам далі справитися.

Щодо відпрацьованих касет ядерних реакторів. Вони являють собою цінну енергетичну сировину, яка використовується і складається в різних державах. І якщо місце збереження їх є надійне, то я вважаю, що така сировина має складуватися, а Комітет з питань відповідно Верховної Ради має слідкувати за безпечністю відповідного ядерного сховища.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Шановні колеги. Зараз, Григорій Іванович, поки ви йдете. По міністру ситуація трошки із здоров’ям, так що він зараз в медпункті, але є представники, є перший віце-прем’єр-міністр, тобто уряд чує і фіксує, про що ми тут говоримо.

Будь ласка, Бондаренко Григорій Іванович, Народний блок Литвина. Підготуватися Івану Зайцю.

БОНДАРЕНКО Г.І.

Шановні колеги, послухавши, навіть, те, що було сказано переді мною, беру сміливість стверджувати, що в Україні відсутня чітко продумана політика держави щодо подолання проблем Чорнобильської катастрофи. Свіжий цьому приклад. На початку року спеціалізоване державне підприємство „Чорнобильська АЄС” з Мінпаливоенерго передали до МНС. Зараз Мінпаливоенерго пробує, підчеркую, пробує повернути його назад. І це ідеться про об’єкт, за яким стежить світ, який створює імідж державі. А що коїться із найгострішою проблемою із соціальним захистом чорнобильців, то це один жах. Уряди усіх забарвлень намагалися урізати чорнобильські пільги. Нині помітне прагнення ліквідувати їх взагалі.

До речі, чорнобильські виплати – це не пільги, це компенсація втрат, передусім тим, що пов’язані із здоров’ям, Пільги, можливо, і варто скорочувати. З компенсацією це робити неприпустимо. Заради справедливості слід сказати, що Держбюджет не витримує цих пільг, повністю із ніколи не виплачували. Законодавство не те, що популістське, жахливе. Виплати ліквідаторам, скажімо, мало чим відрізняються від виплат евакуйованим. Хоч перші були біля реактора, дихали смертю, а другі перебували за 10-20 кілометрів, при цьому не надовго. Льготи територіям взагалі, сумнівні, а головне, копійчані, тому неефективні. Цей гіркий перелік нескінченний, недосконале, де в чому, застаріле законодавство давно треба було виправити, доповнити, цього досі не зроблено. Держава не має, навіть, чорнобильської концепції. Стара вичерпала себе, нову ніяк не можемо затвердити. Необхідність будівництва саркофагу-2, зупинка станції в сто крат ускладнить становище. Ситуація не рідко загрозлива. На моє переконання, її зумовлює відсутність у державі повноцінного органу управління з проблем Чорнобилю.

Мою позицію підтримали парламентські слухання 2004 року, однак все залишилося, як було. Я звертався до колишнього Президента, до нинішнього – реакція нульова. Чорнобильці кажуть при зустрічі: викопайте, шановні, велику яму і загорніть усіх нас у ній, а хрест увінчайте портретом винуватця. Це не вихід, звичайно. Захищайте свої права, шановні чорнобильці, протестами. Конституція надає таку можливість. Дякую за увагу.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Іван Заєць, Українська народна партія. Підготуватися Кириченко.

ЗАЄЦЬ І. О.

Іван Заєць, фракція Української народної партії.

Шановні народні депутати!

УНП завжди опікувалося вирішенням проблем людей, постраждалих від Чорнобильської катастрофи. Після закриття ЧАЕС уряд і Верховна Рада мали вирішити три серйозні проблеми. Перш за все слід було вирішити проблему зберігання відпрацьованого ядерного палива. Для цього передбачалося побудувати сховище відпрацьованого ядерного палива-2 з тим, щоб загрузити його паливом, яке зберігалося на приреакторних басейнах і самих реакторах першого, другого і третього блоків, а також тим паливом, яке зберігається у сховищі СВЯП-1, строк дії якого закінчується у 2016 році. Це завдання не виконане, бо СВЯП-2 мав би вступити в дію ще в 2003 році, потім у 2005 році. Як ви вже чули, шановні депутати, наступний термін введення в дію СВЯП-2 оголошено 2010 рік.

Отже, уряд і Верховна Рада має все зробити, щоб не тільки добудувати сховище відпрацьованого ядерного палива СВЯП-2, а добудувати його якнайскорше, бистріше 2010 року. Уряд має вести таку політику і щодо французької фірми, зокрема, щоб прискорити введення в дію СВЯП-2 раніше 2010 року.

Друге завдання – стабілізація покриття саркофагу над четвертим блоком, а також зведення над саркофагом нового додаткового накриття, так званого конфайменту, Уряд нас переконує, що роботи по стабілізації саркофагу тривають майже відповідно до графіку. Дай Боже, щоб так було і далі. Але уряду і нам треба працювати так, що будівництво нового покриття над саркофагом відбулося якнайшвидше і в такій структурі, яка дозволить розібрати зруйнований блок і перетворити його на екологічно безпечну систему „Зелену галявину”.

Працюючи в уряді міністром екології, я наполягав на тому, щоб нове накриття мало б простір для установки устаткування і обладнання, за допомогою якого здійснюватиметься розробка зруйнованого блоку. Уряд знову ж таки переконує нас, що такий простір буде, що необхідні параметри нового простору сформовані в технічному завданні. Знову ж таки, дай Боже, щоб було саме так.

Але вже зараз треба подбати про насичення цього конфайменту покриття системою обладнання для вилучення і переробки ядерного палива для радіоактивного відходів з четвертого блоку і перетворення його в екологічно безпечну ділянку.

Третє завдання після закриття ЧАЕС полягало в тому, щоб вирішити соціальні проблеми тих, хто працював на ЧАЕС і хто проживає у місті Славутич. Влада зобов’язувалася забезпечити робочими місцями тих людей, хто працював на ЧАЕС і жителів Славутича, а також вирішити цілу низку проблем соціального характеру.

Для того, щоб це трапилося, нам, шановні народні депутати, треба підняти статус урядових програм до рівня законодавства. Тому Українська народна партія пропонує підняти статус урядових програм до законодавчого рівня і забезпечити їх належним бюджетним фінансуванням. І це...

ГОЛОВУЮЧИЙ. Людмила Кириченко, фракція „Регіони України”. Підготуватися Миколі Шершуну.

КИРИЧЕНКО Л.Ф.

Кириченко, фракция Партии регионов Украины.

Уважаемый Адам Иванович, уважаемые коллеги. Сегодня в пятую годовщину закрытия ЧАЭС власти всей своей политикой пытаются доказать, что такой проблемы в Украине больше не существует. А следовательно и нет людей, пострадавших от Чернобыльской катастрофы.

Финансирование льгот чернобыльцев уже в этом году велось по остаточному принципу. В представленном нам проекте бюджета 2006 года сумма на сохранение укрытия увеличена на 31 миллион. Вместе с тем этот же документ приостанавливает многие виды доплат людям, в том числе беспроцентное кредитование на изменение места жительства. Он отменяет доплату к пенсиям и стипендиям неработающей части населения и доплаты тем, кто работает в зоне отчуждения. Планируется отмена ежегодной помощи на оздоровление, не будет выплачиваться разница в компенсации по случаю установления инвалидности высшей группы или потери кормильца, и как результат, финансирование Министерства Украины по вопросам чрезвычайной ситуации и защиты населения от последствий Чернобыльской катастрофы уменьшено даже по сравнению с первым вариантом Госбюджета 2006 года на 240 миллионов. Из него изъяты 80 миллионов на льготное медицинское обслуживание и 220 миллионов на оздоровление пострадавших от Чернобыльской катастрофы. Правда, правительство уверяет, что увеличивая на 1,2 миллиарда финансирование местных бюджетов, оно обеспечивает населению все социальные гарантии. Так ли это?

Даже на первый взгляд понятно, что нет. Например, у Министерства охраны здоровья забрали финансирование целевых программ в сумме 615 миллионов, а в местные бюджеты на эти же цели добавили только 440 миллионов. Мы прекрасно понимаем, что сегодня в местных бюджетах нет финансирования заработной платы. Куда пойдут эти деньги? Подобная финансовая перегруппировка еще больше ухудшит отношение власти к проблемам людей, нуждающихся в государственной социальной защите.

Вот почему под стенами Верховной Рады сегодня с возмущением митингуют чернобыльцы. Многие из них больше всего оскорблены тем, что Президент заявил об экономической целесообразности превращения Чернобыля во всемирную свалку отработанного ядерного топлива. Дескать, это выгодно Украине экономически, а политически – разберемся.

Уважаемые депутаты, на Украине осталось 47 миллионов жителей. Неужели пост Президента стоит таких жертв? Фракция «Регионов Украины» считает подобную политику антинародной и требует радикального пересмотра подходов к финансированию чернобыльских проблем. И не надо делать вид, что этих проблем на Украине уже не существует. Спасибо.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Микола Шершун, фракція Народної партії. Підготуватись Ігорю Шурмі.

ШЕРШУН М.Х.

Микола Шершун, Народний блок Литвина.

П’ять років тому Україна показала світові приклад національної самопожертви заради глобальної безпеки. Адже, з економічної точки зору ми зробили крок для держави дуже не вигідний, після проведення модернізації реакторів Чорнобильських енергоблоків попрацювали і ще б як мінімум 15-20 років.

Відповідно до вимог ядерної безпеки на стадії виведення ЧАЕС із експлуатації палива з реакторів повинно бути вивантажене і зберігатися у обладнаних спецсховищах. Такого сховища тут немає, бо через виявлені недоліки його будівництво взагалі призупинене. В результаті терміни відкладаються, а проект дорожчає. При чому як завжди винуватого у цьому немає.

Можна констатувати, Україна виявилася неготовою до перетворення об’єкта укриття в екологічно безпечну систему. Далися ознаки відсутність відповідної загальнодержавної програми, якої, до речі, і немає донині, відсутність інфраструктури інтегрованої програми поводження з радіоактивними відходами.

Ми переконані, що потрібно розібратися кому вигідно практично дерибанити кошти без програми, де чітко записані строки фінансування, і головне відповідальні.

До того ж, говорячи про проблеми ЧАЕС, потрібно чітко усвідомлювати, що мова йде не тільки про проблеми станції, мова про біди всіх постраждалих від страшної аварії, а це вже соціальний аспект.

Ми хочемо нагадати уряду слова тодішнього Президенту України сказані під час закриття станції: „Жоден з цих людей, жодна людина не можуть бути і не будуть покинуті напризволяще”, каже, що слово все стерпить. Але чи терпітимуть люди. Адже, багато соціальних постанов та програм так і залишилися невиконаними, хоча на папері їх терміни вже завершилися. Приклад, проект Закону „Про Державну програму соціального захисту працівників Чорнобильської АЕС у зв’язку з закриттям станції”, термін виконання січень 2001 року. Ні старий Кабмін, ні новий Кабмін не вніс на розгляд Верховної Ради донині.

Не вирішеними залишаються питання бюджетного забезпечення „Славутича” і ще ціла низка проблемних питань. Зате, появилася новація щодо перетворення території в самому серці України у звалищі небезпеки і ризику у вигляді радіоактивних відходів. Переконаний, що це далеко не кращий спадок, який хтось хоче залишити нашим дітям і онукам.

Народна партія Литвина ніколи не підтримає такої необдуманої ідеї.

Ми звертаємо увагу на те, що уряд пропонує про чорнобильську трагедію просто тихо забути. Після доопрацювання Кабміном проекту Держбюджету на 2006 рік взагалі зникло фінансування пільг з медичного обслуговування, а це понад 300 млн.

Фракція Народної партії з цим погодитися не може. Тому ми вимагаємо відновити згадані пільги в бюджеті наступного року і посилити соціальний захист постраждалих. І на завершення…

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую. Ігор Шурма, фракція Соціал-демократичної партії України (об'єднаної). Підготуватись Петру Симоненку.

ШУРМА І.М.

Ігор Шурма, фракція Соціал-демократичної партії України (об'єднаної).

В розданих нам матеріалах уряд, як ні в чому не бувало, констатує: у зв'язку з підвищенням розміру основної пенсії, більшість непрацюючих пенсіонерів Чорнобильської АЕС не отримують щомісячну доплату за неї. І ні слова про те, що ж буде зроблено для зміни цієї ситуації. І це вважається нормальним. Тобто Україна стоїть на порозі чорнобильської катастрофи номер два – соціальної, і це все нормально.

То я хотів би сказати членам уряду, які присутні тут, що фракція СДПУ(о) за такий бюджет, де відсутні оці пільги, в тому числі і для чорнобильців, голосувати не буде. Можна дякувати вам.

Депутатська фракція СДПУ(о) заявляє: першочерговими кроками, які необхідно здійснити у межах винесеного питання, є негайні дії по ремонту аварійного саркофагу. Україна живе в страху від можливого повторення Чорнобильської катастрофи. Цей кричущий аварійний стан саркофагу знають усі. Чутки буцімто про нову аварію постійно поширюються по країні і по Києву.

В зоні відчуження будується все: сховище для відпрацьованого ядерного палива, заводи, котельні – все, що хочете, крім саркофагу. А він, між тим, розвалюється. І сьогодні всі, хто слухають в Україні, повинні знати, що громадян свідомо наражають на небезпеку, піддають ризику повторної техногенної катастрофи.

З огляду на останні події, які розгорнулися навколо ЧАЕС, взагалі постає питання щодо доцільності такого широкомасштабного розгортання проекту будівництва сховищ в зоні, особливо цих сховищ. Судячи з усього, влада визначались: Україна стане ядерним смітником в Європі. І всі ці сховища потрібні для того, щоб небезпечні відходи ядерної енергетики з усієї Європи, з цілого світу зберігались саме в Україні.

Ядерний могильник на українській землі поруч із столицею - це снилося тільки в жахах. Саме відкриття ядерного могильника – це є та ціна, це фактично є хабар, який готовий заплатити Президент за своє членство в ЄС і в НАТО. І от в тих смітниках ядерних будуть і зберігатися відходи НАТО, і про це люди повинні знати, коли будуть думати про референдум.

Депутатська фракція СДПУ(о) рішуче засуджує будь-які спроби влади відкрити ……. на території України до ядерних відходів і заявляє, що всіма своїми силами і діями, і доступними методами буде відстоювати право українського народу на життя в чистій країні. Ніяка економічна доцільність не може слугувати виправданням зрадницьких по відношенню до своїх людей діям. Ми вимагаємо від влади в найкоротший термін зняти з порядку денного в Україні питання облаштування в зоні відчуження ЧАЕС ядерного могильника.

Під час поїздки в Запоріжжя Президент сказав, що державний чиновник – це лакеї. Я вибачаюсь, я вас всіх поважаю, але звертаюся до вас як до людей. Не будьте лакеями і зробіть заяву від уряду, що ви є за поховання відходів в Україні чи ні. Інакше будете те як сказав Президент – лакеями. Дякую.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Петро Симоненко, фракція комуністів. І хвилина Борис Олійник від позафракційних.

СИМОНЕНКО П.М.

Шановні колеги! Шановні радіослухачі і телеглядачі! Поховавши ЧАЕС за вказівками європейської спільноти та „великої сімки”, діючий в Україні режим практично нічого не зробив щодо виведення з експлуатації станції. Стан реалізації задекларований в проекті, можна охарактеризувати так: безнадійне відставання від запланованих термінів, значне збільшення вартості реалізації проектів, недостатня координація проектів і неефективне управління. Це стало можливим в результаті жорстких вимог ЄС та „сімки” щодо реалізації і реформування нашої економіки. Внаслідок чого?

Перше. Енергоринок перетворено на потужний канал крадіжок та постійного зростання тарифів.

Друге. До сьогоднішнього дня не змогли розшукати куди зникли 400 мільйонів доларів як кошти стабілізаційного фонду за вивезення внаслідок зради ядерної зброї з України. Виникла реальна загроза енергетичної безпеки України за рахунок того, що потужності атомної електростанції використовуються занадто вже відповідно до виробленої енергії.

Ми, комуністи, вкотре вимагаємо комплексного підходу до вирішення проблем. Але за п’ять років так і не приступили до реальних робіт із зняття з експлуатації самої станції, злочинна політика призвела до значного відставання будівництва, в першу чергу сховища відходів ядерного палива на всім років. Це і зрив термінів будівництва промислового комплексу, що призведе до зриву робіт у підготовці майданчика для будівництва нового об’єкту „Укриття”.

Генеральна прокуратура, на наш погляд, повинна давно вже поцікавитися тим фактом, чому компанія „Фроматом”, яка ніколи не займалася будівництвом сховищ ядерних відходів, займається цим. До того ж, вони використовують старі американські технології, а виграли тендер у тих, хто цим постійно займався. Що це: відсутність професійної підготовки чи розмір хабара

Генеральна прокуратура повинна разом з Рахунковою палатою дати відповідь, чому без прийняття та затвердження Верховною Радою загальнодержавної програми виведення з експлуатації використовуються бюджетні кошти. Генеральна прокуратура та Служба Безпеки України повинні також дати відповідь, чому на створення робочих місць в місті Славутичі з 2001 року не виділено жодної копійки, чому на соціальний захист робітників, які вивільняються, використано в цьому році лише 608 тисяч гривень; чому пенсіонери не отримують щомісячну доплату до пенсії, чому склалася критична ситуація в медичному забезпеченні працівників станції.

Фракція комуністів пропонує визнати роботу Кабінету Міністрів незадовільною. А у зв’язку з їх масовим походом на вибори, мені здається, що ця пропозиція заслуговує того, щоб не тільки незадовільно оцінити їх роботу, а терміново весь Кабінет Міністрів відправити у відставку і замінити тими, хто буде працювати на незалежну Україну. Дякую.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Будь ласка, мікрофон Бориса Олійника.

ОЛІЙНИК Б.І.

Дякую. Закриття, як і вивезення ………… зброї, чинилося похапцем, під тиском тих сил, які планують перетворити Україну в полігон для вивчення наслідків після можливих ядерних ударів в лабораторію для дослідів на живих. І ми, як завжди, взяли під козирьок. Спостерігаючи за такою холопською поведенцією міжнародна закуліса вирішила вже і не ховати своїх намірів. І у Відні на початку жовтня під егідою МАГАТЕ просто обізвала нас шулерами, які кілька раз перебільшили негативні наслідки Чорнобильської трагедії, побудувавши на вигаданому нещасті цілу індустрію. І не стільки образливо на цих вурдалаків, скільки соромно від ганебного мовчання….

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую. Шановні колеги, обговорення питання завершено. Незважаючи на те, що абсолютно переважна більшість тих, хто брав участь в обговоренні і не спеціалісти енергетики атомної, але давали політичну оцінку проблеми, яку ми обговорюємо.

Суть цих всіх оцінок і виступів ваші, колеги, зводилось, мабуть, до наступного, що це була п’ятирічка провалу. 5 років зупинки станції, а я не знаю, чи ви звернули? Я особисто, звернув увагу на слова спеціаліста, нашого колеги Броннікова, який сказав, що станція не зупинена. Вона зупинена формально. Станція живе і, вибачте, дихає і дихає небезпекою, яку потрібно приборкати, яку потрібно врегулювати.

І якщо ми будемо так фінансувати ці проблеми, як ми зараз їх фінансуємо, якщо ми будемо таку увагу приділяти, як нині, або до цього, цих 5 років приділяли до цієї проблеми, то вона буде нерозв’язаною. І вона може створити, я не хотів би накликати біду, але загострити увагу, ще нову, як кажуть, катастрофу. А цього ми ні в якому разі не повинні допустити. Я абсолютно солідарний з тими з вас, хто зосереджував основну увагу на проблему про те, як використати в майбутньому, на користь держави, цю біду? І, мабуть, оті слова про сховище світове чи європейське було сказано під чергові обіцянки-цяцянки. Нам уже не один раз обіцяли, нам не один раз клялись, нам не один раз били у груди гаранти безпеки атомної електростанції і ліквідації наслідків: закрийте, ліквідуйте, віддайте, припиніть – ми вам допоможемо. Де ж та допомога? І чому наш уряд серйозно не ставить цих проблем, що міжнародне співтовариство, практично, не виконує своїх зобов’язань, даних громогласно, даних перед усім світом, увівши нашу громадськість, нас, державу, в оману. Все ж це робилося під гарантії Сполучених Штатів Америки, під гарантії великої вісімки.

Гарантії дані, ми в черговий раз послухали їх, ми в черговий раз пішли на, вибачте, авантюру п’ять років тому, а ця авантюра закінчується черговою бідою і черговими негараздами для нашої держави. А світове співтовариство, вибачте, потирає від задоволення руки. В черговий раз ми, вибачте, надули хохлів, в черговий раз вони повірили нашим обіцянкам.

Я думаю, давайте, коли ми будемо приймати постанову, зараз в нас не вистачить сил, мабуть, прийняти цю постанову, приймемо її або після перерви, або на наступних засіданнях, але дамо чітку, ясну оцінку і висловимо свою, українську позицію до цієї проблеми, своє бачення і захист своїх національних інтересів.

На цьому обговорення питань, винесених на День уряду, завершено. Завершується і ранкове засідання Верховної Ради.

Ранкове засідання я оголошую закритим. Перерва до 16-ої години.