ЗАСІДАННЯ  ВІСІМНАДЦЯТЕ

Сесійний зал Верховної Ради України

10 жовтня 2006 року, 10.05 година

Веде засідання Голова Верховної Ради України  МОРОЗ О.О.

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Добрий день, шановні депутати і гості Верховної Ради, журналісти, члени Кабінету Міністрів.

Сьогодні у нас День уряду. Я прошу депутатів підготуватися до реєстрації. Систему „Рада” увімкніть, будь ласка. Проводиться поіменна реєстрація.

 

10:08:58

Зафіксували свою присутність 408 народних депутатів. Оголошується відкритим засідання.

Заодно за традицією привітаємо Олександра Олександровича Омельченка-молодшого з днем народження. Привітаємо. Побажаємо йому успіхів у всіх його справах, в тому числі виконанні депутатських обов’язків.

Відповідно до календарного плану проведення нинішньої сесії сьогодні на ранковому засіданні проводиться черговий День уряду України. І на виконання Постанови Верховної Ради від 3 серпня предметом нашого розгляду буде інформація уряду про виконання Національної програми професійної реабілітації та зайнятості осіб з обмеженими фізичними можливостями на 2001-2005 роки.

Регламент передбачає доповідачу для інформації 15 хвилин і годину для відповідей, можна півтори години на відповіді, як визначиться сесія, як парламент визначиться. Для виступу представника профільного комітету передбаченого там близько 5 хвилин, по регламенту до трьох хвилин, але ми можемо збільшити, оскільки важлива тема, і обговорення протягом 30 хвилин, як передбачено регламентом. А доповідачем тут призначений, визначений міністр праці та соціальної політики України Папієв Михайло Миколайович. Я його запрошую до виступу.

Отже, ще раз повторюю 15 хвилин на доповідь, 45 хвилин усна відповідь, 45 хвилин на письмові запитання - разом півтори години.

 

ПАПІЄВ М.М.

Дякую. Шановний Олександр Олександрович!  Шановні народні депутати! Шановні запрошені!

Національна програма професійної реабілітації та зайнятості осіб з обмеженими фізичними можливостями за 2001-2005 роки, виконання якої розглядається сьогодні на Дні уряду у Верховній Раді України, містить конкретні заходи, спрямовані на реалізацію прав інвалідів на професійну орієнтацію та підготовку, освіту та добровільну працю. Актуальність прийняття цього документу була продиктована тим, що в Україні проживає понад 2,5 млн. інвалідів. За час дії програми забезпечено послідовно гармонізацію вітчизняного законодавства до міжнародних стандартів, створено розгалужену мережу реабілітаційних установ, здійснено заходи для реалізації конституційного права інвалідів на трудову діяльність. Досягнуто помітних зрушень щодо інтеграції інвалідів в сфері освіти, започатковано формування безбар’єрного середовища.

Основою практичних зрушень стало законодавче підґрунтя, реалізація програми дозволила вдосконалити вітчизняну законодавчу базу стосовно соціального захисту інвалідів. Прийнято 248 нормативно-правових актів, ратифіковано конвенцію № 159 міжнародної організації праці „Про професійну реабілітацію та зайнятість інвалідів”. Лише за останній рік схвалено понад три десятки правових документів, які спрямовані на створення сприятливих умов для життєдіяльності осіб з особливими потребами. Підвищення якості нормативно-правових актів, спряла злагоджена робота уряду, центральних органів виконавчої влади з профільними парламентськими комітетами та громадськими організаціями інвалідів.

Шановні народні депутати України! Пріоритетним завданнями програми визначено освіту інвалідів, як основу для якісного працевлаштування. Ознакою євро-інтеграційного поступу України став розвиток інтегрованої загально доступної системи, загально-середньої, професійної та вищої освіти. Так нині у загальноосвітніх школах України разом з однолітками навчаються близько 70 тис. дітей, які мають проблеми розумового розвитку та сенсорні порушення. Певна категорія дітей з інвалідністю, стан здоров’я яких не уможливлює навчання і виховання в загальноосвітніх школах, це 54 тис. дітей, здобувають освіту в 396 спеціальних навчальних закладах. У підпорядкованих Міністерства освіти та науки, закладах профтехосвіти за останні п’ять років чисельність учнів з обмеженими можливостями фізичного, розумового розвитку зросла на третину і становить майже 4,5 тис. осіб. Професійна підготовка молоді з функціональними обмеженнями здійснюється також за п’ятьма спеціалізованими навчально-виховними закладами, сфери управління, Мінпраці, де понад півтори тисячі  інвалідів здобувають робітничі професії.

З 2001 року майже в два рази збільшилося число студентів, які мають особливі  потреби у вищих навчальних закладах. Нині вищу освіту здобувають понад 9 тис. осіб  з інвалідністю.

Діяльність відкритого міжнародного університету розвитку людини в Україні, який має 26 філій в усіх регіонах  України, сприяє максимальному задоволенню потреб  інвалідів в освітніх послугах, наближенню їх до місця проживання. У цьому вузі одночасно навчаються близько 2 тис. студентів з інвалідністю.

На впровадження інтегрованих форм навчання лише фондом соціального захисту інвалідів у 2001-2005 рр. спрямовано близько 15 млн. гривень. За вісім місяців поточного року за цим напрямом виділено  понад 3 млн. гривень.

Шановні народні депутати України, за   час дії програми здійснено формування розгалуженої системи реабілітації інвалідів. Мережа реабілітаційних   закладів зросла більше ніж у дванадцять разів. 

2003 рік, як ви пригадуєте, був призначений роком людей з інвалідністю і він став для України роком особливої уваги до проблеми інвалідів. Завдяки  зваженим, послідовним та цілеспрямованим діям уряду, який очолював Віктор Янукович, вдалося забезпечити суттєве  зростання державних видатків на забезпечення інвалідів технічними засобами реабілітації, започаткувати  створення системи реабілітації інвалідів та працевлаштування. Зазначені видатки стали захищеними статтями держбюджету і це дало конкретні результати.

На сьогодні  в сфері управління різних відомств функціонує 557 реабілітаційних установ. Безпосередньо органам  Мінпраці підпорядковано 289 реабілітаційних центрів та відділень. В системі міносвіти діє 100 таких закладів. В сфері охорони здоров’я 61 заклад. В Міністерстві сім’ї, молоді і спорту 45 центрів. При громадських організаціях інвалідів здійснюють реабілітацію осіб з обмеженими можливостями 62 установи.

Одним із перших кроків  на шляху побудови системи професійної реабілітації в Україні стало відкриття Всеукраїнського центру   професійної реабілітації інвалідів. Створення центру здійснювалося при активній участі та допомозі Міжнародної організації праці. У центрі створено всі необхідні умови для проходження професійної реабілітації, навчання та проживання інвалідів зі складними вадами здоров’я.

За 2002-2006 роки професійну реабілітацію в центрі за дев’ятьма робітничими професіями пройшло майже 1300 інвалідів. На центр покладено функції з координації та методологічного забезпечення діяльності усієї мережі регіональних установ професійної реабілітації. З минулого року в ньому розпочато роботу з формування кадрового потенціалу місцевих реабілітаційних закладів.

У 2003 році було прийнято рішення про створення міжрегіональних центрів. Нині такі центри діють: у Вінницькій, Львівській, Луганській, Чернівецькій областях та Автономній Республіці Крим. Важливе значення в їх роботі приділяється подальшому працевлаштуванню інвалідів. Так, наприклад, серед працівників Вінницького та Львівського міжрегіональних центрів понад 50 відсотків становлять його колишні слухачі.

Діапазон фахової і професійної підготовки інвалідів охоплює широкий спектр спеціальностей та робітничих професій. Оволодівши ними, близько 85 відсотків випускників працевлаштовуються або мають змогу започаткувати власний бізнес.

У 2002 році в Євпаторії за фінансової підтримки Фонду соціального захисту інвалідів відкрито Національний центр параолімпійської та дефлімпійської підготовки та реабілітації інвалідів, який і став базовим в системі фізкультурно-спортивної реабілітації інвалідів та підготовки спортсменів-параолімпійців. Здобутки наших спортсменів на міжнародних змаганнях усім відомі.

За 5 років асигнування Фонду соціального захисту інвалідів на створення центрів та поліпшення їх матеріально-технічної бази склали понад 250 мільйонів гривень. За 8 місяців поточного року на ці цілі спрямовано близько 30 мільйонів гривень.

Шановні народні депутати України, у процесі реалізації національної програми понад 100 тисяч інвалідів отримали роботу. Зрозуміло, що саме через зайнятість відбувається повноцінна реабілітація зазначених осіб та інтеграція в суспільне життя.

З цією метою було задіяно всі існуючі механізми, а саме:  встановлення відповідного нормативу підприємствам  для бронювання робочих місць, надання цільової фінансової допомоги за рахунок бюджету, використання можливостей державної служби зайнятості. Про це свідчать конкретні результати. Варто звернути увагу, що за чай реалізації Національної програми майже втричі збільшилась кількість підприємств, що виконують нормативи працевлаштування інвалідів. Рівень працевлаштування службою зайнятості осіб з інвалідністю відповідає загальним показникам працевлаштування незайнятих громадян. Позитивна динаміка у цьому напрямку, яку ви бачите на слайді, досягнуто завдяки спільним діям уряду та парламенту.

Ми вдячні народним депутатам України, які підтримали числені, які не підтримали численні спроби змінити діючу систему квотування робочих місць для інвалідів. За час дії Національної програми Фондом соціального захисту інвалідів спрямовано фінансової допомоги підприємствам всіх форм власності на суму понад 42 млн. грн. На технічне переоснащення підприємств УТОГу, УТОСу та Всеукраїнської організації інвалідів Союзу організацій інвалідів України спрямовано майже 90 млн. грн. На статутну діяльність всеукраїнським громадським організаціям інвалідів з державного бюджету за попередні 5 років надійшло 61,5 млн. грн.. фінансової допомоги.

У держбюджеті 2006 року на зазначені цілі передбачено понад 27 млн. грн., що майже в 4 рази більше проти 2001 року. У наступному році фінансова підтримка громадським організаціям інвалідів буде збільшена ще на 10 млн. грн..

Проте, аналіз, який ми здійснили, свідчить про необхідність суттєвого підвищення ефективності кожного заходу, спрямованого на працевлаштування. Не можна миритися з тим, що третина підприємств громадських організацій інвалідів, маючи державну фінансову підтримку, скоротила чисельність працюючих, або не забезпечує гідних умов праці, в тому числі належного рівня заробітної плати. Переконаний, що об’єднання наших зусиль, спрямованих на створення спеціальних робочих місць, підвищення конкурентноздатності на ринку праці через спеціальні навчальні програми, позитивно вплине на результат зростання працевлаштування цієї категорії осіб.

Шановні народні депутати! Інтеграція людей з особливими потребами у суспільство неможлива без  забезпечення їх технічними засобами реабілітації, протезно-ортопедичними виробами, засобами пересування, зручним ортопедичним взуттям, милицями, засобами малої механізації та побутової реабілітації.

 За останніх 5 років  з Державного бюджету на  зазначенні цілі виділено 560 мільйонів гривень. Порівняно з 2001 роком у поточному році асигнування на поставку технічних засобів реабілітації збільшено більш ніж двічі з 94 до 197 мільйонів гривень. Щороку  біля 800 тисяч осіб з обмеженими можливостями отримують  технічні засоби реабілітації. Про те, на жаль,  ми не змогли в повному обсязі забезпечити потреби інвалідів.

 З метою розв’язання зазначеної  проблеми за пропозицією Мінпраці уряд в проекті Державного бюджету на 2007 рік передбачає суттєве збільшення видатків на виробництво технічних засобів реабілітації, довівши ці асигнування до 260 мільйонів гривень.

У наступному році ми  плануємо здійснити цілу низку практичних заходів з технічного переоснащення протезно-ортопедичних підприємств. Впровадження новітніх сучасних технологій з орієнтованих на  задоволення потреб інвалідів на найвищому міжнародному рівні.  На ці цілі виділяється майже 200 мільйонів гривень бюджетних коштів.

Довідково хочу сказати, що протягом останніх двох років такі асигнування взагалі не були передбаченні.

Шановні народні депутати, з метою реалізації вимог національної програми у 2003 році урядом було затверджено державну програму забезпечення безперешкодного доступу людей з обмеженими фізичними можливостями до об’єктів житлового та громадського призначення.  Серед її пріоритетних завдань прийняття регіональних програм безперешкодного доступу інвалідів до об’єктів соціальної транспортної інформаційної та інших інфраструктур. Включення представників органів праці та соціального захисту населення до складу комісії з  приймання  об’єктів завершеного будівництва та реконструкцій складання переліків першочергового облаштування, забезпечення    безбар’єрності соціальних установ.

Рішенням органів місцевого самоврядування та виконавчої влади в місцевих програмах економічного та соціального розвитку, починаючи з 2006 року передбачено заходи зі створення спеціалізованих транспортних служб для безперешкодного та безкоштовного перевезення людей з інвалідністю.

Більш доступним для інвалідів стає міський транспорт. Виготовлені дослідні зразки автобуса та тролейбуса облаштованих спеціальними підйомниками. Створений дослідний зразок трамваю з пристосованим входом. Зростає кількість   потягів зі спеціальними вагонами для перевезення інвалідів.

Шановні народні депутати України!  Останнім часом   представники України беруть активну участь в опрацюванні міжнародних  документів щодо прав рівня життя  людей з   інвалідністю. Кабінетом Міністрів  України постійно розвиваються  міжнародні зв’язки у сфері професійної реабілітації та зайнятості  інвалідів з країнами Європи, зокрема, з Великобританією,  Німеччиною, Австрією та Швецією.

Проте,   незважаючи на досягнення та позитивні тенденції у цій сфері, існує ще багато  невирішених питань та нерозв’язаних проблем.  Рівень трудової зайнятості осіб з інвалідністю  не відповідає їх потребам та можливостям, особливо серед психічно хворих громадян  та  осіб з розумовою відсталістю.  Для досягнення позитивних рушень слід приділити більше  уваги питанням освіти інвалідів. Потребує оптимізації існуюча мережа реабілітаційних установ для інвалідів та дітей-інвалідів.  Частина закладів немає  необхідної матеріальної бази, кваліфікованих кадрів. Для їх подальшого розвитку  та покращання якості реабілітаційних  послуг необхідно забезпечити державну підтримку, зокрема, вирішити питання  щодо внесення змін до Бюджетного  кодексу  України у частині фінансування цих закладів з бюджетів відповідних рівнів.

Не завжди ефективно використовувалися кошти Фонду соціального захисту інвалідів, особливо це стосується останніх  двох років, коли фінансові ресурси фонду по  декілька місяців не використовувалися, направлялися  на фінансування другорядних  заходів не  пов’язаних з реабілітацією та  створенням  робочих місць для інвалідів.

Завершуючи свій виступ, дозвольте від імені уряду висловити вам вдячність за підтримку і розуміння проблем осіб з інвалідністю та  впевненість, що спільними зусиллями ми зуміємо  конкретними справами забезпечити їм гідне життя. Дякую вам за увагу.

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Спасибі вам, Михайле Миколайовичу.  

За процедурою  будуть одержані відповіді авторам письмових записок.

Автори письмових записок і усних запитань. Тому я просив би записатися спочатку на запитання хто хоче задати своє запитання, а Михайло Миколайович спочатку відповідатиме на письмове запитання. Будь ласка… на все це разом півтори години у нас. Будь ласка, відповідайте.

 

ПАПІЄВ М.М.  Дякую. 

Запитання Комітету з питань науки і освіти. „Що зроблено за 5 років урядом України для вирішення проблеми підготовки до самостійного життя учнів з обмеженими фізичними можливостями, які навчаються у спеціальних загальноосвітніх і санаторних школах-інтернатах та які заходи здійснені для надання учням старших класів зазначених навчальних закладів можливості опанувати професіями для подальшої можливої трудової діяльності?”

Шановні народні депутати  України! За інформацією Міністерства освіти та науки і я вдячний цьому міністерству за нашу плідну та  тісну співпрацю нині спеціальну освіту отримують 54 тисячі дітей, які потребують корекції фізичного або  розумового розвитку у 396 спеціальних  загальноосвітніх навчальних закладах, 336 спеціальних загальноосвітніх  шкіл-інтернатів та 60 спеціальних загальноосвітніх шкіл з продовженим днем. 6 тисяч 300 дітей, які потребують корекції фізичного або розумового розвитку навчається у спеціальних класах  загальноосвітніх шкіл. Для забезпечення  якісної освіти, медико-соціальної реабілітації, інтеграції в суспільство, які потребують корекції фізичного або розумового розвитку з урахуванням їх індивідуальних здібностей, інтересів і можливостей удосконалено також  нормативно-правове забезпечення.

 У липні 2004 року Кабінетом Міністрів  України затверджено державний стандарт початкової загальної освіти для дітей, які потребують корекції фізичного або розумового розвитку у відповідній освітній галузі, які введено курси щодо основ вибору професії та формування здорового  способу життя.

З урахуванням конкретних можливостей учнів, це і цим займаються спеціальні загальноосвітні школи інтернати для дітей, які потребують корекції фізичного розвитку. Це і дітей глухих, зі зніженим слухом, сліпих, зі зниженим зором, з порушенням опорно-рухового апарату, функціонують як профільні з допрофесійної та професійною підготовкою.

І випускники цих закладів одночасно  із повною загальною середньою освітою оволодівають професією відповідно рекомендації в лікаря: оператор персональних електронно-обчислювальних машин, бухгалтер, будівельна, будівельних, швейних, столярна справа, інші напрямки з урахуванням потреб регіонів, побажанням дітей та їх батьків. Випускники дев’ятих класів спеціальних загальноосвітніх навчальних закладів для дітей зі зниженим інтелектом мають можливість оволодіти професією на базі десяти класів.

Міністерство освіти і науки України координує науково-пошукові дослідження з підвищенням ефективності навчально виховної роботи до професійної та професійної підготовки. Соціальної реабілітації і вихованці спеціальних загальноосвітніх навчальних закладів різних видів: Дніпропетровська, Івано-Франківська, Запорізька, Львівська, Миколаївська, Одеська, Харківська, Хмельницька, та інші області. І на сьогодні запровадження напрацьованих навчально-методичних матеріалів, досвіду роботи створить передумови для ефективної підготовки дітей з вадами розвитку до самостійного життя та трудової діяльності. Дякую.

 

Засідання веде МАРТИНЮК А.І,

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Будь ласка, Володимир Яворівський.

 

10:30:26

ЯВОРІВСЬКИЙ В.О.

Шановний доповідачу, Володимир Яворівський, "Блок  Юлії Тимошенко".

Рівень гуманності суспільства визначається рівнем уваги до людей, які мають вади, до інвалідів. В багатьох країнах світу про інваліда подбали в найменших дрібницях. Я маю на увазі, щоб він міг заїхати і до магазину, і до театру, і до свого власного будинку, і будь-де. В цьому відношенні ми, звичайно, у печерному віці. Чи є якийсь все-таки проект відпрацювати певну ідеологію Уряду, щоби сюди підключити і місцеві органи самоврядування, щоб цю проблему в який спосіб вирішити. Це просто дуже важливо, і ми про це вічно забуваємо. Чи сьогодні уряд думає про це, є якісь проекти з цього приводу чи його немає?

І друге питання. Ми знімаємо з виробництва „Запорожець”. Що інше буде запропоновано нашим інвалідам? Ви ж прекрасно розумієте, що без автотранспорту удосконаленого  інвалідові сьогодні жити дуже і дуже важко.

 

ПАПІЄВ М.М.  Дякую. Шановні народні депутати України! Дуже хороше і слушне запитання, і я хотів би  дати відповідь на нього.

Так, ви знаєте, що з 2003 року, коли було призначено рік людей з інвалідністю в Україні встало дуже багато питань. І було створено раду, куди увійшли при Кабінеті  Міністрів України увійшли громадські організації інвалідів, разом з якою, спільно з якою ми приймаємо усі рішення. І от саме питання забезпечення безбар’єрного доступу інвалідів до закладів охорони здоров’я, закладів освіти, соціальної сфери, закладів культури стало першочерговим. Ви знаєте, що цими питаннями займається Міністерство будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства. Цим міністерством підготовлено  державні будівельні норми. Тобто для того, щоб  будівельники при будівництві нових об’єктів могли враховувати в проектній документації питання безбар’єрності, необхідно, щоб в першу чергу був підготовлений державний будівельний стандарт, тобто щоб були ті параметри закладені щодо…

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Будь ласка, письмове.

 

ПАПІЄВ М.М. … щодо пандусів, щодо інших засобів, які допомагають інваліду, який  пересувається на візку або на милицях дістатися до того закладу соціальної сфери, який потребує цього.

Буквально в п’ятницю, минулого тижня, було проведено Раду при Кабінеті  Міністрів України громадських організацій інвалідів, де звітувало Міністерство будівництва про те, яким образом зараз здійснюється співпраця з органами місцевого самоврядування.

І ми поділили це питання на дві складові. Питання перше, яке стосується будівництва нових будівель.

Питання друге. Це стосується прилаштування і пристосування тих будівель, які сьогодні існують. Бо, ви знаєте, я от сам свого часу взяв з громадської організації інвалідів, вийшов на нашу центральну, центральний майдан, Майдан Незалежності, сів у візок, і вони говорять, давайте ми спробуємо разом з вами і подивимося, чи є сьогодні центральна площа України, чи є вона сьогодні площа, яка забезпечує безбар’єрність. І оці бордюри у нас, знаєте, у нас таке враження, що у нас країна бордюрів. Сьогодні фактично жоден інвалід, який пересувається на візку, не може проїхати навіть центром міста Києва, я не говорю вже про околиці міста Києва, не говорю про інші міста, села та селища.

Тобто це питання, я підтримую ваше запитання, воно є сьогодні нашим моральним обов’язком перед інвалідами, бо сьогодні 2,5 мільйона громадян України. А якщо взяти з членами сімей, це майже 8 мільйонів громадян України, які щоденно живуть з цією проблемою, проблемою вад здоров’я цих громадян.

Я переконаний у тому, що ми разом з вами, шановні народні депутати України, зможемо зробити все, що найближчим часом, якщо ми вже поставили перед собою за пріоритети європейські орієнтири, щоб окрім всього переводили і впроваджували у життя європейські стандарти життя.

Що стосується автомобілів, то ви знаєте, що сьогодні діє у нас програма забезпечення інвалідів безоплатними автомобілями. На черзі в Управлінні праці та соціального захисту в областях у нас на сьогодні перебуває 158 тисяч інвалідів. Якщо назвати вам бюджетні асигнування, то в поточному році на цю програму спрямовується 84 мільйони гривень. Якщо ви порахуєте, що у середньому ціна автомобіля близько 20 тисяч, ми можемо сказати, що приблизно 3-3,5 тисячі інвалідів – це ті, які у цьому році отримують автомобілі. Якщо взяти до уваги, що у нас 158 тисяч автомобілів знаходиться сьогодні на черзі, то для того, щоби забезпечити їх автомобілями, необхідно, ми можемо просто порахувати, 45-50 років для того, щоб забезпечити їх автомобілями.

Тобто сьогодні нам необхідно і, на мій погляд, нам треба теж разом з громадськими організаціями інвалідів порушити це питання і якимось чином врегулювати його або давайте перейдемо від забезпечення конкретними автомобілями, перейдемо на забезпечення фінансами. Тобто, тобто не щоби там 3 з половиною тисячі інвалідів отримали з 58-ми в цьому році автомобілі, а давайте ці кошти, які передбачаються в Державному бюджеті, розподілимо на черговиків і тоді вони зможуть ці кошти використовувати на проїзді в громадському транспорті або наймати інші автомобілі. Тобто тут, тут, я думаю, що нам треба разом з вами подумати, щоб ми не обманювали людей, прийняли якесь зважене державницьке нормальне рішення.

Що стосується автомобілів, так, до жовтня поточного року автомобільний завод „Автозаз”, і ви можете це уточнити у народного депутата Таріела Шакровича Васадзе, „Автозаз” стояв на ремонті, з жовтня починається знову випуск інвалідних автомобілів ЗАЗ 1102. До кінця поточного року, і ми мали зустріч з представниками заводу, у нас є зараз асигнувань 51 мільйон гривень, на ці кошти до 1 січня всі автомобілі отримають, виготовлені автомобілі автомобільним заводом ЗАЗ. Проблем з виготовленням цих автомобілів немає. Дякую.

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Шановні колеги і Михайло Миколайович, ви вже 10 хвилин відповідаєте. Ми знаємо, що ви дуже добре володієте проблемою, але до тих, хто задає запитання, будь ласка, по одному запитанню і вам, будь ласка, одна хвилина відповіді, бо ясно, що ви добре знаєте проблему і хочете про все розповісти, але хвилюються депутати, що не встигнуть задати. Будь ласка, письмове.

 

ПАПІЄВ М.М. Дякую. Шановний Адаме Івановичу, у мене попередньо передбачалася 1 година на відповіді, зараз вже півтори години, тому я використовую.

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Ні, ні, не переживайте, тут у вас на 3 години записалося, так що запитання будуть.

 

ПАПІЄВ М.М. А, дякую, дякую.  Тоді я постараюсь дуже коротко і так, тезово давати відповіді.

Запитання від Спеціальної контрольної комісії з питань приватизації. Чи володіє уряд інформацією стосовно кількістю та профілю приватизованих підприємств, де успішно залучається до роботи особи з обмеженими фізичними можливостями?

І друге  запитання. Я хотів би зразу  відповісти на обидва. Яким чином на думку уряду впливає невирішення проблем зайнятості інвалідів приватизація підприємств?

Шановні народні депутати України, ви знаєте, що з часів проголошення незалежності України відбулися у нас широкомасштабні процеси приватизації підприємств. Якщо проаналізувати ті підприємства, які приватизувалися раніше, то практично в жодному договорі купівлі-продажу не передбачалося умов збереження кількості робочих місць.

На сьогодні ми вже можемо сказати, що хоча би 16 відсотків приватизованих підприємств, які виносяться на продаж, у нас  16 відсотків передбачається вже збереження існуючих робочих місць.

 Крім цього, якщо проаналізувати приватизовані підприємства і державні підприємства, яким чином вони виконують сьогодні вимоги статті 19-20 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів”, яким встановлюється норматив працевлаштування інвалідів, то ви знаєте, це  відверту таку інформацію хочу надати, досвід показує, що на приватизованих підприємствах працевлаштовується інвалідів більше, ніж на підприємствах державної та  комунальної форми власності.

Я міг би навести такий приклад. По-перше, ці всі заходи підприємства передбачають під час заключення колективних договорів з представниками профспілкових організацій. На сьогодні з 91 тисячі підприємств, які є приватизованими, недержавної форми власності норматив з працевлаштування інвалідів виконали 83,5 відсотка. Тобто це достатньо високий показник. І приміром в холдинговій компанії „Луганськтепловоз” працює 344 інваліда. На  Полтавському гірничо-збагачувальному комбінаті забезпечено роботою 408 інвалідів.

У відкритому акціонерному товаристві „Запорізький металургійний комбінат „Запоріжсталь” – 679 осіб з інвалідністю, у відкритому акціонерному товаристві „Мотор Січ” – 845 інвалідів працює. Це позитивні результати, я переконаний в тому, що ми разом з всеукраїнськими організаціями роботодавців та всеукраїнськими організаціями професійних спілок і надалі будемо робити все, щоб виконувати нормативи працевлаштування інвалідів. Дякую.

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Будь ласка, Зімін.

 

10:41:37

ЗІМІН Є.І.

Прошу передати слово пані Мостіпан Уляні Миколаївні.

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Будь ласка, мікрофон Мостіпан.

 

10:41:49

МОСТІПАН У.М.

Шановний Михайло Миколайовичу, ми знаємо, що основним законом, який оберігає і допомагає жити інвалідам - це „Основи соціального захисту інвалідів України”. Знаємо Статтю 20 і 19, яка говорить про те, скільки людей повинно влаштовуватися і які штрафні санкції повинні бути для тих, хто ігнорує виконання цього закону.

В мене питання, хоч казали одне, але у зв’язку з цим, кілька. Перш за все, яка ціна робочого місця, чи є методика її розрахування, які штрафи повинні надавати підприємства, якщо ці штрафи збиралися, то скільки їх зібрано? І скільки з цих коштів використано на створення нових робочих місць? Дякую.

 

ПАПІЄВ М.М. Дякую. Шановні народні депутати України! Так, Стаття 19 та 20, вона передбачає, але я хотів би наголосити і звернути вашу увагу не „штрафні санкції”, а „адміністративно-господарські санкції”. Бо якраз у нас була свого часу проблема з тим, що коли в законі писалося „штрафні санкції”, то практично суди не приймали рішень і не приймали до розгляду наші справи щодо тих підприємств, на які необхідно було вплинути для того, щоб вони забезпечили норматив робочих місць. 

Законом передбачається чотирьохвідсотковий норматив робочих місць, звідки такий показник взявся. Саме співвідношення чисельності інвалідів, які існують сьогодні в Україні.

Якщо взяти досвід наших країн-сусідів, щоб ви не думали, що це ми вигадували якесь колесо. Наприклад в Польщі норматив по  працевлаштуванню інвалідів встановлено на рівні 5 відсотків, а  у нас  в країні 4 відсотки. 

Окрім цього, з того часу, коли було встановлено цей показник, ви знаєте, що населення України скоротилося з 52 млн. до (зараз останні  цифри Державного комітету статистики), 46 млн. 700 тис. українців сьогодні залишилося на Україні. Тобто фактично сьогодні показник у нас цей складає 5,4  відсотка. Тим не менше, норматив  лишається встановленим на рівні 4 відсотків.

Що стосується вартості одного робочого місця. Ви знаєте, що  ми цей ж саме запитання задавали Міністерству економіки України.   Тому що в різних галузях у нас існують різні, скажемо так,   вартісні показники створення одного робочого місця. Наприклад, на  підприємствах металургійної галузі – це одна ціна, на підприємствах вугільної галузі – інша ціна, підприємствах, які у нас відносяться до підприємств машинобудування – це інша ціна. Якщо взяти підприємства приватні, так само різняться вартість робочого місця для перукаря і вартість робочого місця для офіціанта.

Тобто ця ціна варіюється   в середньому за тими показниками, які існують, від 10 тис. до 50 тис. умовних одиниць. Тобто якщо перевести це в гривні, то ця ціна буде від 50 тис. гривень до 250 тис. гривень.

За п’ять років діяльності фонду соціального захисту інвалідів на створення нових робочих місць цим фондом було спрямовано 131 млн. гривень. Якщо   взяти до уваги, що за ці кошти  створено близько 10,5 тис. робочих місць, то відповідно ви дійдете до цифри, що середня вартість одного робочого місця по Фонду соціального захисту інвалідів складає 13000 гривень. Якщо перевести це в умовні одиниці – це трохи більше 2000 умовних одиниць. Тобто це абсолютно недостатньо коштів.  І я вам скажу відверто і щиро, можете спитати це у фахівців, які працювали в промисловості, на підприємствах, за  2,5 тис. умовних одиниць нормального робочого місця створити не можливо. Тому необхідно збільшувати асигнування і необхідно створювати всі умови праці для осіб з особливими потребами. Дякую за увагу.

 

ГОЛОВУЮЧИЙ.  Будь ласка, письмове.

 

ПАПІЄВ М.М. „Чи бачите ви необхідність розробити та ухвалити Верховною Радою України аналогічну програму на 2007 рік та наступні роки? Й таким і в майбутньому приділяти достатньо уваги проблемі реабілітації та зайнятості інвалідів в Україні? Який об’єм коштів необхідно передбачити в державному бюджеті на 2007 рік в разі, якщо така програма буде розроблена і затверджена?”

Шановні народні депутати України! Я хотів би вас проінформувати відносно, на мій погляд такої, такої суттєвої деталі. Оця програма, яка називається „Національна програма професійної реабілітації та зайнятості осіб з обмеженими фізичними можливостями”, вона створювалась протягом 2000-2001 року. І діяла з 2001 по 2005 рік. Тобто до цієї програми і до безпосереднього втілення її в життя мають відношення такі уряди, як, починав уряд Ющенка, продовжував уряд Кінаха, далі втілював в життя цю програму уряд Януковича, втілював у життя уряд Тимошенко, і завершував реалізацію цієї програми уряд Єханурова. Тобто практично, практично всі уряди, які були в Україні з 2000 року по 2005 рік, вони долучилися до виконання цієї важливої програми.

І от ми разом з громадськими організаціями інвалідів зібралися і от я задав їм питання: „Давайте критично підійдем до цієї програми і якось постараємося у відсотках дати їй оцінку”. Тобто скільки відсотків тих пунктів, які закладено в цій програмі виконано, а скільки ні? Ви знаєте, ми навіть, коли критично підійшли  до цієї програми, то у нас вийшло, що від 85 до 90 відсотків пунктів цієї програми громадські організації інвалідів України рахують такими, що виконано.

Шановні народні депутати України, я звертаю вашу увагу на те, що, ви знаєте, в Україні існує більше 100 національних програм, державних програм, галузевих програм, регіональних програм. Ви знаєте що, якщо би кожна з тих програм виконана була так само, як ця програма на 85-90 відсотків, то ми жили би, на мій погляд,   абсолютно в іншій країні і по стандартах життя ми  вже би практично, у нас не стояла би проблема наближення до країн Європи.

Саме тому, до речі, жодної копійки асигнувань в Державному бюджеті всі 5 років на виконання цієї програми не виділялося безпосередньо  на цю програму, а ця програма і всі заходи виконувалися за рахунок і в межах асигнувань, передбачених для відповідних міністерств і  відомств в  бюджетах того чи іншого року.

На сьогодні відповідно до програми ми вже прийняли масу законів і я хотів би подякувати народним депутатам України – це і про зайнятість, які  врегульовують питання зайнятості  інвалідів, які врегульовують питання реабілітації інвалідів.  І сьогодні нам необхідно вже втілювати в життя, фактично, реалізовані закони України. Бо коли ми починали реалізовувати цю програму, в нас же законодавче поле  в інвалідній проблематиці було відсутнє. Саме тому я рахую, я думаю, що враховуючи цю інформацію ви підтримаєте мене в необхідності розроблення нової програми сьогодні не існує. Нам необхідно сьогодні вже практично реалізовувати в життя ті закони, які були прийнятті    Верховною Радою України і в 2003, і в 2004, 2005 роках, і, які сьогодні дають нам підстави повністю зняти цю проблематику з порядку денного і вивести рівень вирішення питань по інвалідах на високий, щоб він був сприйнятний  в  усьому світі.

 Я дякую вам.

 

ГОЛОВУЮЧИЙ.  Будь ласка, Геннадій Удовенко.

 

10:50:53

УДОВЕНКО Г.Й.

Шановний Михайло Миколайовичу, ви виступили досить  змістовно і доповіддю, і ваші відповіді на запитання свідчать про велику роботу, яку ви, як міністр, проводите у нас в державі. Але питання таке.

Останнім часом в засобах масової інформація з’явилися повідомлення про фактично нову категорію дітей-інвалідів в нашій державі – це діти з уповільненим зростанням, фізичним зростанням. Тобто рост дітей не відповідає їх віку і таке інше. Це дуже велика хвороба і досить велика категорія таких дітей у нас в державі. Треба на день 200 гривень ліків для того, десь закупати  закордоном для того, щоб лікувати цих дітей. Чи міністерство знає про це, чи міністерство щось, чи ми звертаємо увагу на те, що от у нас така проблема. І пов’язане з цим питанням.

 

ПАПІЄВ М.М. Я зрозумів. Дякую.

Шановні народні депутати України! Продовження запитання було, що Запорізький автомобільний завод стоїть і не буде випускати автомобілі. Я хотів би почати з другої частини запитання вашого. Я особисто мав зустрічі із керівництвом заводу і з керівництвом „украв то”. На цей рік у нас передбачено ще 51 мільйон гривень на забезпечення автомобілями інвалідів. Є укладений договір  і підписано ціни. До кінця поточного року всі автомобілі, які необхідно отримати в цьому році для інвалідів, будуть отримані. На наступний рік у нас в проекту державного бюджету передбачається 84 мільйони гривень. договір на наступний рік фактично підписаний, бо чому, я кажу, що фактично підписано, у нас ще не підписано специфікацію та протокол ціни. Але завод сьогодні дав зобов’язання в тому, що він буде працювати і виконає всі поставки відповідно до підписаного договору. Тому  я…

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Починає  спрацьовувати наша система. Одна хвилина на запитання, одна на відповіді. Будь ласка, письмове.

 

ПАПІЄВ М.М. ….так? Але по інвалідах  з уповільненим ростом, так, нам ця проблема відома. І сьогодні ми працюємо  через Фонд соціального захисту інвалідів саме для того, щоби віднайти кошти. Ці кошти  з фонду спрямовуються на центри реабілітації інвалідів і за рахунок  вже центрів реабілітації  інвалідів, щоби здійснити  ці програми, які, ви кажете, потребують тільки на  медикаментозну підтримку і інші, близько 200 гривень на день. Ця проблема нам відома, і ми її  посильно стараємося сьогодні виконувати.  Дякую.

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Письмове, будь ласка.

 

ПАПІЄВ М.М. Чи не вважаєте  ви, що  одним із важливих чинників  невиконання  національної програми є дублювання  функцій закону прямою дії Комісією з питань діяльності  підприємств та організацій, громадських  організацій інвалідів? На вашу думку, можливо, настав час зробити  простим і прозорим механізм надання податкових пільг підприємствам інвалідів. (Депутатська фракція Партії регіонів).

Шановні народні депутати України!  Так, відповідно до норм Закону України „Про основи соціальної  захищеності інвалідів” у нас існує дві структури.

Перша структура – це, як фінансова інституція, Фонд соціального захисту інвалідів. Тобто це та організація, яка  збирає кошти і  адміністративно-господарчі санкції  з підприємств, які не виконують  нормативи працевлаштування інвалідів, а також контролюють виконання нормативів цих.

І є Комісія у справах діяльності  підприємств, засновниками яких є громадські організації  інвалідів. На мій погляд, ця комісія має існувати. Чому?  Тому що, по-перше, ця комісія має  регіональні представництва.

По-друге.  Принцип побудови цієї комісії  наступний. Співголовами цієї комісії  є  міністр та голова профільного комітету Верховної Ради України.  Тобто, це, скажемо так, наш спільний орган уряду та  Верховної Ради  України, який контролює саме правильність використання коштів, який сьогодні вирішує питання з надання пільг підприємствам і… підприємствам, засновниками яких є громадські організації інвалідів, тобто це структура яка ну  фактично унеможливлює зловживання в цій сфері, тому я рахував би за доцільне те, щоби у нас і надалі зберігалася оця комісія, яка є спільним нашим спеціальним органом, який очолює і голова комітету  профільного Верховної Ради України, і міністр праці та соціальної політики. І окрім цього, до складу цієї комісії входить ще 2 народних депутати України. Це як би то парламентський контроль за діяльністю у сфері використання  коштів Фондом соціального захисту інвалідів. Дякую. 

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Іван Кириленко, будь ласка.

 

10:56:59

КИРИЛЕНКО І.Г. 

Дякую, Адаме Івановичу.

Іван Кириленко, „Блок Юлії Тимошенко”, Дніпропетровщина.

Шановний  Михайле Миколайовичу, не можу не задати питання, яке хвилює значну частину залу і не тільки зал. Проблема, яку  ми сьогодні розглядаємо, найбільш резонансно стоїть без перебільшення в шахтарських регіонах. На зустрічах шахтарі-регресники, інваліди безперервно піднімають питання проблема регресних виплат, проблема соціального захисту, проблема виплат через підприємства, де люди отримали інвалідність, проблема пенсійного забезпечення  шахтарів-інвалідів до 1991 і  після 1991 року. Останнім часом  різко ставлять питання, що статті окремі в проекті Закону  про Державний бюджет на 2007 рік втручається в діяльність добровільних фондів соціального захисту.

Михайле Миколайовичу, знаю, що ви опікуєтесь цією темою. Я прошу, щоб ви на всю Україну дали відповідь – проблема шахтарів-регресників, як вона буде вирішуватися.  Дякую за відповідь.  

 

ПАПІЄВ М.М. Дякую. 

Шановні народні депутати України, дуже слушне запитання і цією проблемою, саме проблемою регресників-шахтарів опікується у нас Фонд  загальнообов`язкового державного соціального страхування по нещасному випадку на  виробництві. Якщо ми пригадаємо діяльність цього фонду  в періоди 2003, 2004, 2005 років, то  заборгованість по регресних виплатах, якщо ви пригадуєте і підтвердите мої цифри, була в 2003 році – близько 700 мільйонів гривень по цьому фонду, в 2004 році заборгованість була знижена до 240 мільйонів гривень по регресних позовах. І на 1 січня 2005 року ми практично вийшли з нульовою заборгованістю по регресних позовах в цьому фонді. Проблема та, яка існує сьогодні – це ті судові рішення, які приймають у нас суди по  моральній шкоді.

Тобто в нас проблеми сьогодні по  виплаті регресних позовів по, скажімо так, по фізичних вадах в нас сьогодні нема, у нас сьогодні є проблема…..

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Так дайте можливість закінчити відповідь.

 

ПАПІЄВ М.М. Проблема виплати по моральній шкоді, бо суди, відверто вам скажу, приймають рішення і ті цифри, які там існують, вони сягають сьогодні і 150, і 200 тисяч гривень. Окрім цього, що зараз, які справи в судах?

В знаєте, що цей фонд почав існувати у нас взагалі в 2001 році. Суди зараз беруть, приймають рішення по про обов’язковість виплати коштів цим фондом по тим травмам, які були до 2001  року. Фактично, у нас сьогодні цих рішень є більше ніж на один мільярд гривень. Якщо вони будуть прийняті до розгляду, то, фактично, цей фонд соціального страхування, він буде у нас зруйнований і він буде збанкрутілим.

Саме тому ми звертаємося до шановних народних депутатів України. Тому що це питання по виплаті моральної шкоди, нам необхідно буде в спокійному режимі, спільно з вами реалізувати, якщо ми хочемо, щоб фонд соціального страхування, як самоврядна організація… До речі, управління цим фондом здійснює не урядова сторона. Управління цим фондом здійснюється на принципах трипартизму до нього входять, до правління по 15 представників від профспілкової сторони, від сторони роботодавців України та урядової сторони. І ця самоврядна організація, вона, я переконаний в тому, що вона є доцільною і корисною для громадян України.

Дякую.

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Будь ласка, письмове.

 

ПАПІЄВ М.М.  На якій стадії виконання пункту 6 програми, а саме вивчення доцільності передачі медико-соціальних експертних комісій до системи Мінпраці.

Шановні народні депутати України, якщо ви подивитеся національну програму, по якій я сьогодні звітую вам, то там є якраз такий пункт 6 „Вивчити доцільність передачі медико-соціальних  експертних комісій”.

Справа в тому, що до 1992 року медико-соціальні експертні комісії перебували у сфері управління Міністерства праці та соціальної політики. Після цього було прийнято рішення, і ці комісії – МСЕКи – перебувають сьогодні у сфері управління Міністерства охорони здоров’я.

Свого часу у 2003 році була утворена міжвідомча спільна комісія, до складу якої увійшли Міністерство праці та соціальної політики, Міністерство охорони здоров’я, Міністерство освіти, яке досконально вивчило це питання і прийняло рішення щодо  доцільності передачі цих комісій до Мінпраці. Але ж відповідний законопроект був направлений до Верховної  Ради, але так сталося, що Верховна Рада навіть не поставила цей законопроект до розгляду.

Зараз у нас продовжується існування цієї проблеми, бо, фактично, сьогодні медико-соціальні експертні комісії, коли вони перебувають в Міністерстві охорони здоров’я, вони призначають інвалідність людині, і після цього інвалід вже стає, перебуває у контингенті опікування Міністерства праці та соціальної політики. Тобто  отут розрив у нас оцього ланцюга, щоб ті комісії, які призначають інвалідів, щоб вони одночасно були зацікавлені не тільки в призначенні інвалідності, а ще й в реабілітації цих інвалідів. Бо якщо подивитися нормативні документи МСЕКів, там є один дуже важливий пункт, що окрім призначення інвалідності медико-соціальні експертні комісії ще і кожному інваліду виписувати індивідуальну програму реабілітації. Оце головне. І відсутність у більшості інвалідів цієї програми сьогодні створює дуже багато проблем. Я дякую вам за увагу і за підтримку, якщо ви підтримаєте передачу медико-соціальних експертних комісій до системи управління Мінпраці. Дякую.

 

ГОЛОВУЮЧИЙ.  Будь ласка, Володимир Карпук.

 

11:03:43

КАРПУК В.Г.

Володимир Карпук, Блок „Наша Україна”.

Шановний Михайло Миколайовичу, останнім часом значно збільшилася кількість звернень інвалідів щодо можливостей отримувати спецавтотранспорт за медичним призначенням і особливо після виходу постанови номер 999 щодо зміни порядку забезпечення автомобілями. Ви уже назвали цифру 154 тисячі 600 інвалідів, які знаходяться на черзі. І ви добре знаєте, що 47 тисяч з них – це інваліди війни і армії, в яких перспектива така отримання автомобілів не задовольняє. Тому похвальна ваша ініціатива пошуку альтернативних шляхів вирішення цієї проблеми.

Але разом з тим, чи не вважаєте ви за необхідне на сьогодні змінити оцей порядок забезпечення інвалідів автомобілями відповідно постанови Кабміну номер 999 щодо залишення автомобілів у сім’ї після смерті інваліда і зокрема того, який отриманий як гуманітарна допомога. Дякую.

 

ПАПІЄВ М.М. Дякую.

Шановні народні депутати України. Я дам відповідь на це запитання і хотів би звернути вашу увагу на таку маленьку деталь. Ви знаєте, що до прийняття постанови Кабінету Міністрів України, яка якраз передбачає порядок забезпечення інвалідів цими автомобілями, існувала така ж сама постанова із іншим, скажемо так, порядком.

Так от. Така цікава деталь. Номер попередньої постанови 999. І зараз постанова, якою змінено порядок, вона теж вийшла з номером 999. І, якщо вже проаналізувати далі, і, враховуючи те, які проблеми у нас сьогодні існують із забезпеченням інвалідів спецавтотранспортом, і що практично сьогодні ми обманюємо людей, бо ми ніколи їх не зможемо забезпечити цим автотранспортом, то доходимо до думки, що може у цьому винний номер постанови і першої, і другої, бо, якщо його перевернути, то  якесь дуже, дуже таке число виходить, яке, мабуть, і якимось чином впливає на цей процес, що неможливо виконати наші обов’язки перед громадянами України.

Що стосується липневих …

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Будь ласка, дайте можливість завершити.

 

ПАПІЄВ.М.М. Що стосується липневих змін до постанови цієї, так? То, знаєте, в мене дуже негативне відношення, я просто не хочу казати якісь не дуже приємні слова, бо, коли кажуть, що необхідно, щоби той автомобіль, яким користувався інвалід після його смерті, було повернено до управлінь праці та соціального захисту. Після цього невідомо в якому стані цей автомобіль буде? За рахунок яких коштів він має відновлюватись чи як металобрухт передаватися іншому інваліду?

Окрім цього там існує дуже величезна проблема по тих автомобілях, які отримують у нас інваліди за програмами гуманітарної допомоги. Ну, фактично, фактично ми знаємо, про які це автомобілі йдеться і в більшості своїй ці автомобілі, це ті автомобілі, за які реально якісь кошти, але інвалід сплачує. І коли йде мова про те, що він десь якісь кошти сплачує за цей автомобіль, вже він і його сім’я їздить на автомобілі і, не дай Боже, помирає ця людина, то у сім’ї ми маємо, управліннями праці та соціального захисту, як свого часу були оці підрозділи „продразверстка”, ходити і вилучати ці автомобілі.

Я переконаний в тому. Я просив би підтримати мене народних депутатів України, що нам найближчим часом треба взагалі скасувати ці, цю постанову №999. Може появиться, дякую за підтримку, може появиться якийсь інший номер постанови і може це якраз буде сприяти забезпеченню інвалідів автомобілями. Дякую за підтримку.

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. На жаль, вас підтримують не депутати, а ті, кого це цікавить. Було б краще, якби депутати аплодували, то, дійсно, б змінили постанову. Будь ласка. О, і депутати підтримали, значить змінимо.

Будь ласка, Кілінкаров Спиридон.

 

11:08:10

КІЛІНКАРОВ С.П.

Килинкаров, фракция коммунистов.

Михаил Николаевич, с такой специфической категорией как инвалиды, безусловно, должны работать профессионально подготовленные кадры. Скажите, пожалуйста, в каких учебных заведениях готовятся такие специалисты, готовятся ли они  вообще и в частности по специальности реабилитолога?

И пользуясь случаем, что вы сегодня на трибуне парламента, я буквально вчера  приехал с региона и хотел выразить возмущение ветеранов органов внутренних дел в отношении того, что эти люди в октябре месяце получили всего лишь 30 процентов  пенсии. Я хотел бы узнать с  чем это связано и кто принимал такое решение?  Спасибо.

 

ПАПІЄВ М.М. Спасибо.

Вы знаете, такая информация мне не  известна, потому что по тем данным, которые поступают нам с Министерства финансов и с  Пенсионного фонда, на сегодняшний день у нас идет день в день полное поступление средств и полное финансирование. Давайте я уточню этот вопрос.

Что касается Пенсионного фонда, Петр Степанович, вы же знаете, Пенсионный фонд мы сегодня ми здійснюємо нагляд за діяльністю цього фонду, спрямовуємо і керуємо його діяльністю.

По Пенсійному фонду, я вам можу сказати, копійка в копійку щоденно, які кошти надходять до цього фонду і яким чином своєчасно виплачується пенсія.

Що стосується тих пенсій, про які ви говорите, вони на сьогодні фінансуються і здійснюються  з Державного бюджету України. Тобто давайте я  уточню це питання в Міністерстві фінансів і буквально в перерву дам вам відповідь.

Так, щодо підготовки спеціалістів, фахівців реабілітологів, то так я ще раз хотів би подякувати Міністерству освіти та науки, яке з розумінням прийняло цю ситуацію. Окрім цього, ректори наших національних університетів …

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дайте можливість завершити.

 

ПАПІЄВ М.М. Адам  Іванович, у мене прохання, може півтори хвилини, бо у мене так, як …

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Я розумію, але давайте на вас ми будемо привчати інших, я розумію вам буде важко, але інші міністри вже будуть знати. Будь  ласка, продовжуйте.

 

ПАПІЄВ М.М. Я готовий приймати участь в експерименті, але чомусь всі експерименти починають з мене. І з вас теж, Петро Степанович.

Так от, першим це зробив Національний університет імені Драгоманова. Сьогодні спеціалісти, які опікуються цими проблемами,  готуються  і в Слов’янському університеті, і в Чернігівському інституті, який знаходиться в системі Міністерства праці та соціальної політики і інших університетах, і в Камянець-Подільському, і в Чернівецькому університеті. Тобто на сьогодні, фактично, нас підтримала освіта у підготовці фахівців цього рівня. Бо у нас, якщо взяти у 2002 році, крім Чернігівського інституту жоден вищий навчальний заклад не готував спеціалістів з соціальної проблематики. Це величезна була проблема, взяти соціального працівника, коли вузи не готують цю спеціальність взагалі.  Дякую.

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Будь ласка, письмово.

 

ПАПІЄВ М.М. Які заходи здійснення урядом та органами виконавчої влади на місцях і відповідними міністерствами і відомствами України щодо розширення мережі центрів раннього втручання і соціальної реабілітації дітей-інвалідів та центрів медичної і соціальної реабілітації осіб з обмеженими фізичними можливостями в містах, з чисельністю населення, понад 50 тис. чоловік. Чи не було б доцільним створити в містах з мільйонним населенням таких як Київ, Харків, Донецьк, Дніпропетровськ, Одеса, а також, Львів і Сімферополь, крупні центри медичної і соціальної реабілітації осіб з обмеженими фізичними можливостями в комплексі з крупними лікувальними закладами і учбово-виробничими підприємствами? Це запитання фракції „Блок Юлії Тимошенко”.

Якщо пригадаємо ті цифри, які звучали в моїй доповіді, то було сказано, що на сьогодні в Україні існує вже 557 центрів реабілітації інвалідів, в тому числі і центрів ранньої реабілітації дітей-інвалідів. Якщо подивитися цю національну програму, відповідно про виконання якої я сьогодні доповідаю з трибуни, то тут ми читаємо, що у нас на час, коли приймалась ця програма в Україні, функціонувало 44 реабілітаційні заклади, з яких лише 23 займалися професійною та трудовою реабілітацією осіб. Тобто давайте зважимо дві цифри, 23 заклади, які займалися професійною і медичною реабілітацією осіб з обмеженими можливостями і  557 установ, які сьогодні діють і існують в Україні. Фактично у нас сьогодні   ці установи, вони знаходяться в сфері   управління Міністерства праці та соціальної політики України, в сфері управління Міністерства освіти та науки, Міністерства сім’ї, молоді та спорту.  Також у нас ці заклади, вони в кількості  61 знаходяться в Міністерстві охорони здоров’я  і 100 в Міністерстві освіті.

В кількості  проблеми у нас сьогодні немає. Мережа цих центрів реабілітації інвалідів у нас сформована. У нас є дві проблеми.

Проблема перша. Це фінансування  цих центрів, тому що свого часу Верховна Рада України мала чотири проекти Закону України про внесення змін до Бюджетного кодексу України, яким передбачалося, що фінансування центрів реабілітації інвалідів і центрів ранньої реабілітації дітей-інвалідів, має здійснюватися  з Державного бюджету України.  Але це рішення не було не те що прийняте Верховною Радою України, а навіть і не було винесено на розгляд на пленарне засідання Верховної Ради України.

На сьогодні існує норма, що не менш, ніж 50 відсотків коштів, які у нас надходять до фонду соціального захисту інвалідів, мають використовуватися на центри ранньої реабілітації дітей-інвалідів. І   якщо зважити цифри, в цьому році надійшло 146 млн. гривень тобто  73 млн. гривень необхідно спрямувати на центри ранньої реабілітації дітей-інвалідів. Але більше, ніж 40 млн. їм не потрібно.

Тобто ця норма діє і у нас, фактично  31 млн. гривень, які сьогодні  існують на рахунках цього фонду, але використати на якісь інші заходи і підтримку інших категорій інвалідів ми їх не можемо, тому що  необхідно змінити цю норму.

Я переконаний в тому, що в проекті Державного бюджету на 2007 рік відповідні корективи буде здійснено за підтримкою народних депутатів України. Дякую.

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Будь ласка, письмове.

Усне? Олег Білорус, будь ласка.

 

11:15:48

БІЛОРУС О.Г.

Олег Білорус, фракція „Блоку Юлії Тимошенко”.

Шановний пане міністр, у вашій цікавій доповіді поки що немає відповіді на головне питання: чому національна програма закінчилась в 2005 році і не продовжується, чому вона не стала постійно діючою відповідно до Міжнародної конвенції і навіть до указу Президента?

Далі. Ви згадуєте в постанові, що створено відкритий Міжнародний університет розвитку людини для інвалідів. Це недержавний університет. Питання таке: а чому держава ні гуртожитку не побудувала, ні копійки фінансової підтримки цьому університету не дала, ні земельної ділянки не виділяє. Це знущання над інваліді вам. І результат, з 2 мільйонів 500 тисяч інвалідів за 5 років 9 тисяч підготували в вузах 1-4 рівня. Це ганьба для нашої.

 

ПАПІЄВ М.М. Дякую за запитання.

Ви знаєте, що я міг би звернутися, я не знаю, чи присутній тут пан Таланчук ректор Міжнародного національного університету розвитку людини „Україна”. Так от він би підтвердив вам, що практично 100 відсотків коштів, які отримає цей університет на підготовку студентів з інвалідністю, ці кошти отримуються з Фонду соціального захисту інвалідів. Ці кошти отримувались і в 2003, і в2004, і в 2005, і в 2006. І я переконаний в тому, і у нас в проекті бюджету ці кошти передбачені і на 2007 рік. Тобто фінансування підготовки в цьому університеті осіб з інвалідністю фінансується з спец фонду Державного бюджету України. Бо, ви знаєте, кошти Фонди соціального захисту інвалідів, вони відносяться до поступлень до коштів спец фонду.

Що стосується продовження цієї програми. Я вже давав відповідь. Справа в тому, що ця програма створювалася, коли і відсутні, і було законодавче поле – врегулювання цих проблемних питань.

На сьогодні…

 

ГОЛОВУЮЧИЙ.  Дайте можливість завершити.

 

ПАПІЄВ М.М. На сьогодні всі завдання, які ставилися цією програмою, вони реалізовані в конкретних законах. Ці закони були прийняті і за ініціативою народних депутатів України. Отут присутніх і Валерія Михайловича Сушкевича, це і закони, які врегулювали питання зайнятості. Можливості сьогодні людей з інвалідністю стати на облік в державну службу зайнятості на отримання робочого місця. Це дає можливість нам сьогодні передбачати вже програму і проект відповідної постанови Кабінету Міністрів готується, програми вже економічної зацікавленості роботодавців в створенні нових робочих місць для інвалідів. Тобто ці кошти, їм будуть дотації на створення нових робочих місць, поступати будуть з фонду соціального захисту інвалідів. І ще багато інших таких новацій, які сьогодні у нас вже врегульовані законом. Треба просто виконувати закон. І я переконаний в тому, що з 2007 року ми саме показуємо, покажемо приклад ставлення, людського ставлення до інвалідів в Україні.  Дякую.

 

ГОЛОВУЮЧИЙ.  Так, будь ласка. Писмове.

 

ПАПІЄВ М.М.  „Що було зроблено за чотири роки дії даної програми для реабілітації та працевлаштування шахтарів, які отримали травми на виробництві?”  Це запитання Комітету з питань європейської інтеграції.

Ви знаєте, інформація та, яка сьогодні у нас є, це те, що за 2002-2005 роки загальна кількість потерпілих, яким відповідно до призначень медико-соціальних експертних комісій та лікувально-консультативних комісій було призначено реабілітацію, склало 222 особи з числа шахтарів.

Кількість потерпілих, які звернулися з заявами про необхідність проведення, склало 46 осіб. І вартість їх перенавчання становить 94 тисячі 470 гривень.

Ви знаєте, що це фінансування у нас здійснюється з Фонду  загальнообов’язкового державного соціального страхування по нещасному випадку на виробництві, необхідні кошти у нас сьогодні існують і з метою ефективного використання державних коштів, спрямованих на професійну реабілітацію та зайнятість інвалідів від трудового каліцтва, на сьогодні  укладено в усіх регіонах України чотирьохсторонні договори і стороною заключення цих договорів є : Фонд соціального захисту інвалідів, Фонд соціального страхування по нещасному випадку на виробництві,  Державний центр зайнятості та Головне управління праці та соціального захисту населення.

Фактично, ми цю  ситуацію сьогодні фіксуємо, контролюємо і  своєчасно надаємо необхідні громадянам України, в   тому числі шахтарям, які отримали травми на виробництві, послуги в перенавчанні і в працевлаштуванні цих людей. Дякую.

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Так, будь ласка, Кий не бачу,  Сухий Ярослав. Є? Будь ласка, Кий.

 

11:22:00

КИЙ С.В.

Прошу передати слово Ядуха Василю Степановичу.

 

ГОЛОВУЮЧИЙ.  Мікрофон Ядухи, будь ласка.

 

11:22:05

ЯДУХА В.С.

Шановний Михайло Миколайовичу, дійсно, надзвичайно важливе питання сьогодні розглядається, адже це людське горе, людська надія на те, що державні мужі накінець то звернуть увагу на цю проблему фінансове забезпечення.

Повністю підтримую думку, та що звучала про центри соціальної  реабілітації дітей-інвалідів, що потрібно через Кабінет Міністрів України, через бюджет  першочергово виділити кошти.

 Але моє запитання таке. Працевлаштування інвалідів сьогодні, яке ваше бачення, які механізми розроблені  Міністерством праці щодо вдосконалення заохочення роботодавців до працевлаштування осіб з фізичними, з обмеженими фізичними можливостями. Адже на дворі, ми знаємо, в  основному приватна власність і надзвичайно велика проблема в сільських районах в сільський місцевості?  Яке ваше бачення?

 

ПАПІЄВ М.М.  Дякую. Шановні народні депутати України, дуже цікаве запитання, тому що от сьогодні встановлена норма -  це  норматив  по працевлаштуванню  інвалідів -  4 відсотки від середньооблікової  чисельності працівників, і береться ця облікова чисельність за  рік.  Тобто на  підприємствах, на яких працює  8 до 25 чоловік, там передбачено працевлаштування  одного інваліда, на всіх  підприємствах, де більше 25 осіб  працюючих, передбачається    4 відсотки.

І сьогодні стоїть питання про те, що ті підприємства, які не працевлаштовують  з цієї норми інвалідів,  вони сплачують  адміністративно-господарські санкції  в розмірі середньої заробітної плати, яка склалася  на цьому підприємстві, яке не виконало цю норму.

І от багато народних депутатів України зверталося до нас з ініціативою,  у тому числі і народний депутат Матвієнков, я його не бачу, просто зараз він вийшов, звертали з тим, щоб ми передбачили  два механізми.

Механізм перший.

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Будь ласка, не вимикайте більше мікрофон, вже не будемо експериментувати.

 

ПАПІЄВ М.М.  Дякую.

Механізм перший. Для того, щоби  ті підприємства, наприклад, це металургійний завод або шахта,  ми не можемо там намагатися.  От прийшов народний депутат Матвієнков, я  якраз кажу  про питання  нормативу по 4 відсотків  при працевлаштуванні інвалідів саме на підприємствах металургійної галузі і шахтах.    Не можемо ж ми вимагати  від того, щоби  в шахту спускалися шахтарі-інваліди, правильно?  Тобто  ми сьогодні пропонуємо, щоби  те підприємство, в якого є норматив 4 відсотки, щоб воно могло до свого складу, як господарююче об’єднання включити  підприємство спеціалізоване громадської організації інвалідів, і щоби та  кількість інвалідів, яка там працює, була зарахована у норматив  підприємства головного, і щоб ми раз і назавжди знали це питання.

Другий  варіант, який   пропонуємо,  я думаю, що  він буде слушний.  Підприємство  дає своє замовлення розміщує на  підприємстві, на якому працюють інваліди. Це і підприємства УТОС, УТОГ, підприємства громадських організацій інвалідів. І та сума замовлення, яке фінансує під підприємство головне, і та  кількість інвалідів, які  задіяні на виконанні цього замовлення, ця кількість зараховується в норматив кількості інвалідів для цього роботодавця. Окрім цього, третій варіант, який ми напрацьовуємо разом з народними депутатами України, це можливість отримання дотацій роботодавцями на створення нових робочих місць. Фактично ми це питання вже в законодавчому плані врегулювали і в нормативному теж, щоби була можливість з фонду соціального захисту інвалідів фінансувати для роботодавців створення нових робочих місць для інвалідів. Я переконаний в тому, що ми знайдемо порозуміння в цих варіантах виходу з цієї ситуації,  щоб вона була як на користь  підприємств і організацій інвалідів, а також на користь отих підприємств наших, які знаходяться в  недержавній формі власності і які за специфікою технологічного процесу сьогодні не можуть реально працевлаштувати 4 відсотки від середньооблікової  чисельності інвалідів. Дякую. 

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Ярослав Сухий, будь ласка.

 

11:27:03

СУХИЙ Я.М.

Ярослав Сухий, Запоріжжя, Партія регіонів.

Шановний  Михайле Миколайовичу, в змінах до бюджету на 2005 рік мабуть з метою зробити життя інвалідів більш  щасливим було… під податок на додану вартість попали і легкові автомобілі спеціального призначення для інвалідів. На жаль, ні уряд Тимошенко, ні  уряд Єханурова не  скористалися  пунктом 5 Закону про податок  на додану вартість підпункту 5.1.4 і не внесли інвалідні автомобілі на ті товари, які позбавлені податку на додану вартість. В тому скликанні я з групою народних депутатів вніс законопроект, який  би пропонував відмінити податок на додану вартість на інвалідні машини. Вето запропонував міністр фінансів Міністерства фінансів Пинзеник, вето ми не подолали. В цьому скликанні знову з групою народних депутатів – Сергій Буряк, Терьохін, Святаш – я знову вношу такий законопроект.

Скажіть, будь ласка, позиція вашого міністерства стосовно того аби автомобілі легкові, які виробляються на Україні, призначені інвалідам, були позбавлені податку на додану вартість. Перше питання.

І друге питання. Поступають нарікання з місць про незадовільне забезпечення санаторно-курортними путівками для інвалідів протягом 2005 -….

 

ПАПІЄВ М.М.  Дякую, шановні народні депутати України.

Почну з другого запитання. Так, у нас на санаторно-курортне лікування передбачено сьогодні недостатньо коштів. Окрім цього, і ви знаєте цю проблему, для тих громадян, які не використовують своє право поїхати, безпосередньо, в санаторно-курортний заклад, і ви знаєте ці суми компенсацій, які вони отримають за відсутність цієї санаторно-курортної путівки. Ця проблема нам відома і цю проблему ми на сьогодні розглядаємо і вирішуємо.

Стосовно податку на додану вартість, це питання більше до Міністерства економіки та Міністерства фінансів. Але я просто як на цій трибуні стою, як представник Уряду, бо сьогодні День Уряду, я хочу вам сказати свою власну домку. По-перше, в нас є вже досвід, коли в нас діяв стосовно  Запорізького автомобілезаводу Закон, спеціальний Закон, який відміняв  податок на додану вартість до  цього закону, податок на прибуток і податок за  сплату за землю.

Підприємство готове працювати в цих умовах, воно вже готувало механізми, кредіти, дебіт, ПДВ, для підприємств, які постачають туди продукцію з ПДВ. А кінцева продукція заводу - автомобіль, без податку на додану вартість врегульовано. Тобто, фактично, сьогодні проблеми для того, щоб відновити роботу цього підприємства в умовах, скажімо так, сприяння державі, щоб в складі ціни на автомобіль відсутнє було ПДВ, акцизи, там інші складові, воно призвело би в першу чергу, я переконаний в тому, що до зменшення ціни автомобіля.

І тому, якщо ми маємо  бюджетні асигнування в сумі 84 мільйони гривень, то ми просто в наступному році могли би не 3 тисячі інвалідів забезпечити автомобілями, а 4 тисячі інвалідів забезпечити автомобілями. Але це вже питання народних депутатів України і профільного Міністертсва фінансів. Давайте, ми готові зараз розглядається проект Державного бюджету, провести робочу зустріч і знайти порозуміння  в цій проблематиці.

Дякую.

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Будь ласка, письмове.

 

ПАПІЄВ М.М. Чи залучалося при виконанні зазначеної програми кошти міжнародних організацій? Якщо так, то в яких обсягах і на які цілі було витрачено?

Так, під час виконання цієї програми залучалися кошти програми розвитку Організації об’єднаних націй, це про ООН, також кошти Міжнародної організації праці.

Були за участю цих міжнародних організацій, по-перше, розроблені методики модульних програм, програм модульного навчання. Це програми, які дозволяють проводити самонавчання інваліду. Вони сформатовані разом з Міністерством освіти та науки таким чином, що це, як би скажемо, програми самонавчання інваліда, який може, перебуваючи в домашніх умовах, навчатися тій чи іншій професії.

Це буде важливе питання. На це у нас було виділено близько 30 тисяч доларів. І ці 11 модульних програм зараз успішно працюють.

Також у нас в Державному центрі реабілітації в Лютіжі, який теж було збудовано за сприяння Міжнародної організації праці, фактично, це є центр  методологічної підготовки фахівців, які сьогодні вже працюють в 557-ми центрах реабілітації в Україні. Це теж центр був запущений в дію, і працює сьогодні за підтримкою міжнародних структур, в тому числі, Міжнародної організації праці.

Я вдячний організаціям, які дають своєчасну допомогу на ті важливі у соціальному плані заходи, які в першу чергу стосуються інвалідів.

Дякую.

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Будь ласка, Сушкевич.

 

11:32:51

СУШКЕВИЧ В.М.

Дякую.

Шановний Михайло Миколайович!  „Блок Юлії Тимошенко”, Сушкевич.

У мене два запитання. Перше. Ви п’ять разів сказали і похвалили Міністерство освіти за виконання Національної програми професійної реабілітації. Дійсно ви вважаєте, за підсумками програми,  що є це пріоритетом державної політики, і освіта сьогодні для інвалідів доступна. Це – перше питання.

І друге питання. Хотів би, щоб ви прокоментували і уточнили ситуацію. Що готується нарада, як мені відомо, роботодавців і уряду, і профспілок стосовно зменшення квоти чотиривідсоткового працевлаштування інвалідів. Чи це правда? І що вам відомо з цього приводу і ваш коментар з цього приводу.

Дякую.

 

ПАПІЄВ М.М. Дякую.

Шановні народні депутати України. У педагогіці та психології є такий, скажемо так, механізм, коли хвалиш людину, і вона починає сама перейматися цим питанням, і після цього ще більш якісно і наполегливо міністерство працює.

Я переконаний у тому, що це авансом більшість цих компліментів було дано. Але стосовно щоденної співпраці. У нас вона існує нормально між Міністерством праці та соціальної політики, Міністерством освіти та науки. Зробити усе водночас, переломити ситуацію швидко дуже, можна мріяти про це, але зробити це достатньо складно. І ви як людина, яка безпосередньо знає проблеми інвалідів в Україні, ви знаєте, що мало і п’яти, і десяти, і навіть п’ятнадцяти років для того, щоб ми вийшли на стандарти, на європейські стандарти життя для людей з інвалідністю. Але це будемо намагатися робити.

Стосовно наради. Ви знаєте, у нас багато там пропонується нарад. Але я переконаний у тому, що і народні депутати України, і наші громадські організації інвалідів підтримують Міністерство праці та соціальної політики в тому, щоби не дай Боже, у нас навіть не піднялася ніколи рука  на те, щоби ліквідувати чотирьохвідсоткову квоту чи чотирьохвідсотковий норматив на працевлаштування інвалідів. Чому? Сьогодні, дякуючи норматив цьому, ми можемо сказати, що 360 тисяч людей з інвалідністю сьогодні працевлаштовані і працюють. Давайте зважимо цифри, два з половиною мільйони і 360 тисяч, і скільки нам ще необхідно працевлаштувати людей. Якщо у роботодавця не буде законодавчо встановленої норми, ну, ви знаєте, що ніхто не може, не буде, якщо це не має економічної, скажемо так, зацікавленості, не буде ніхто займатися і обійматися цією проблемою.

Саме тому я просив би народних депутатів України зберегти норму 4%. Ця норма дасть нам можливість, можливість до 2009 року зробити ситуацію такою, що в нас буде не 360 тисяч працюючих інвалідів із 2 з половиною мільйонів, а буде близько 1 мільйона працюючих інвалідів з 2 з половиною мільйонів. Це, по-перше, дасть змогу людям отримувати одночасно і пенсію, і допомогу по інвалідності, а також в їх сім’ї буде ще один доход, це заробітна плата. Давайте краще працювати з тим і я просив би Валерія Михайловича в тому числі, він приймає участь в цьому питанні, щоби підприємства громадських організацій інвалідів і інші підприємства виконували законодавство України стосовно мінімальної заробітної плати.

Ви знаєте, що в нас непоодинокі є випадки, коли виплачується на рівні 50, або 60, або 70% заробітна плата від рівня законодавчо встановленої мінімальної? Тобто це абсолютно негативне явище, з яким необхідно нам боротися. Треба вивести сьогодні, щоби інваліди, які працюють на підприємствах, отримували заробітну плату на рівні середньої по галузі або середньої по Україні.

Я переконаний в тому, що народні депутати України підтримають цю ініціативу по збереженню 4% нормативу. Дякую.

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Будь ласка, письмове.

 

ПАПІЄВ М.М. Комітет з питань соціальної політики та праці. Запитання: як реалізується право на додаткові гарантії щодо зайнятості одиноких матерів, які мають дітей –інвалідів, зазначених у статті 5 Закону України „Про зайнятість населення”, в тому числі скільки заброньовано для них робочих місць та  працевлаштовано громадян названої категорії? Чи є відмови в їх працевлаштуванні? І скільки стягнуто штрафів за фактами  відмови у прийомі на роботі такої  категорії в межах встановленої квоти?

Шановні народні депутати, так, Законом України „Про зайнятість населення” передбачено гарантії для такої категорії громадян України щодо їх соціального захисту. І до цих категорій відносяться в тому числі і жінки, які мають дітей віком до шести років, одинокі матері, які мають дітей віком до 14 років, а також… (не  можу я слово „матері” говорити) мами, які мають дітей-інвалідів.

Так от, ці гарантії сьогодні практично в Україні  виконуються. Для цих жінок за даними на 2006 рік заброньовано 19 тисяч 200 робочих місць, на які протягом першого півріччя працевлаштовані 9 тисяч жінок.

Фактично у нас заброньовано сьогодні майже в два рази більше робочих місць для цієї категорії жінок, ніж вони дали згоду і працевлаштувалися. Аналіз, який ми проводимо дає підстави казати, що може бути два варіанти.

Перший варіант, що ми забронювали більше місць, чим в  них є потреба. Другий варіант, що може на тих 10 тисячах робочих місць, на яку не дали згоду працевлаштуватися ці жінки, може умови оплати праці і інші умови не відповідають бажанням людей.  Бо першочерговими мають бути бажання людей. І ми цей аналіз зробимо, і я думаю, що найближчим часом проінформуємо Верховну Раду України.

Щодо санкцій, то у нас є  інспекція по контролю за додержанням законодавства про зайнятість. Так от ця інспекція протягом 2006 року виявила 82 порушення норм чинного законодавства України щодо  відмови у працевлаштуванні громадян на заброньовані робочі місця і на власників накладено штрафи в сумі 169 тисяч гривень. Дякую за увагу.

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Будь ласка, Валентин Матвєєв.

 

11:40:32

МАТВЄЄВ В.Г.

Дякую. Матвєєв, фракція комуністів.

Шановний Михайле Миколайовичу, тут вам ставилося запитання щодо ліквідації заборгованості по відшкодуванню шкоди, заподіяної ушкодженням здоров’я. Все ж таки, скажіть, будь ласка, які реальні, я маю на увазі, дійсно, реальні зміни відбулися у вирішенні цієї дуже гострої, дуже непростої і складної проблеми після створення Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві? І чи відбулися вони, якщо так, наскільки вони помітні ці зміни, хотілося б все-таки знати конкретні цифри?

Дякую.

 

ПАПІЄВ М.М. Дякую. Шановні народні депутати України, я хочу вам нагадати, що по-перше, це є позитиви. Верховна Рада свого часу прийняла закони про основи соціального страхування в Україні, яким встановлено, що ми від системи соціального забезпечення, перейшли до системи соціального страхування. В нас сьогодні діють, я переконаний в тому, що успішно діють, чотири фонди соціального страхування: це Пенсійний фонд, Фонд на випадок безробіття, Фонд по тимчасовій втраті працездатності і Фонд по нещасному випадку на виробництві.

Так от, чи є позитив в діяльності цих фондів? Я вам вже казав, що по-перше, у нас це була постійна проблема з регресними виплатами по Україні, бо ви знаєте, що вони виплачувалися свого часу з Державного бюджету. Коли ми створили Фонд соціального страхування, тобто ми зробили собі союзником і роботодавця і найманого працівника в тому, щоб відповідно до 67 класів професійного ризику роботодавці відраховували кошти і громадянин був захищений на сто відсотків від страхового випадку в разі його трудового каліцтва або іншої травми, яку він може отримувати на виробництві. Окрім цього, пригадайте, коли фінансувалися ці позиції з Державного бюджету до створення фонду, це були фактично копійки. Тобто людина за трудове каліцтво  отримувала сотню гривень. Людина, сім’я, в якій  сталося горе і загинув батько або мати на виробництві, отримувала  фактично  копійки.

Окрім цього, була величезна заборгованість по регрес них виплатах. Після того, як  було створено фонд соціального страхування по нещасному випадку на виробництві протягом буквально останніх років нам вдалося  ліквідувати заборгованість по регрес них виплатах, які були створені до існування цього фонду, після цього погасити заборгованість, яка виникла всередині самого фонду і по бюджету фонду на наступний рік.

Бюджет фонду передбачений  в сумі  2 млрд. 700 млн. гривень, бюджет  збалансований, дефіцит бюджету   відсутній.

І суми, які  я хотів би вам навести, які  виплачує сьогодні цей фонд. От наприклад, відбулося  горе в Україні, коли ви знаєте, що на шахті ім.Засядько загинули люди. Так от, протягом  двох днів сім’ї шахтарів, у яких загинули батьки, отримали  заробітну плату, яка передбачена на п’ять років, отримали одноразово і в повному обсязі.  Окрім цього, дітям були призначені пенсії по втраті годувальника. Розмір цих пенсій знаходиться на рівні 2,5-3 тис. гривень  на місяць.

Тобто ви бачите, що наслідки цього фонду говорять про  те, що це є надійний захист громадян України і членів їх сімей від нещастя, яке може статися. Ми всі ходимо під Богом і кожен з нас  може бачити, тут скляна стеля у Верховній Раді   України. Але я хочу сказати, що  дякуючи цьому фонду, всі громадяни України, в тому числі народні депутати України, захищені в повному обсязі від всяких випадків, які може дати нам життя і кошти необхідні в цьому фонді існують. Дякую.

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Будь ласка, письмове.

 

ПАПІЄВ М.М. Так. Письмове запитання таке, щоб коротке.

Чи не вважає за доцільне уряд створити регіональні реєстри даних про інвалідів внаслідок нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, які пройшли або проходять професійну реабілітацію в регіональних центрах професійної реабілітації та у Всеукраїнському центрі професійної реабілітації, а також потерпілих, які вже працевлаштовані, базу даних про наявність робочих місць, що користують попитом на ринку праці з метою подальшого ефективного працевлаштування інвалідів.

Так. Шановні народні депутати України, це запитання Комітету з питань соціальної політики та праці. Я вже казав про ті регіональні угоди чотирьохсторонні, які сьогодні існують, ми створюємо базу даних. Сьогодні в системі Міністерства праці та соціальної політики є Єдиний державний реєстр. На підприємствах виробничого об’єднання „Укрпротез” є сьогодні, вже задіяна електронна інформаційна база, до якої включено весь контингент цих громадян України з вадами здоров’я, які обслуговуються в цьому підприємстві. Ви знаєте, це є величезні програми, які сьогодні здійснює це виробництво. 200 тисяч інвалідів сьогодні щорічно протезується за рахунок коштів соціального захисту інвалідів. 220 тисяч пар спеціального взуття на замовлення робить підприємство „Укрпротез” для інвалідів за кошти Фонду соціального захисту інвалідів. 20 тисяч протезів молочної залози, 22 тисячі інвалідних візків, близько 100 тисяч ортезів. Тобто є величезний спектр виробництва, виробничого об’єднання „Укрпротез”, єдине питання, яке зараз хвилює, я переконаний в тому, що ми будемо звертатися до народних депутатів України, це питання проведення державних закупівель на підприємстві цьому, бо уявіть собі, що 200 тисяч протезів, які є індивідуальні, особливо протези кінцівок,  вони індивідуально залежать від того, яка кульця, як він має бути зроблений, чи він пасивний, чи він активний. Як сьогодні, це треба проводити або 220 тисяч тендерів, або робити закупівлю цю у одного виконавця. І уявіть собі, 200 тисяч людей, які потребують протезування, і які сьогодні проходять на місцях це протезування в стаціонарах, мають переїхати в якесь одне окремо взяте місто, або підприємство, яке виграє цей тендер.

Тобто проблема, яка сьогодні унеможливлює своєчасне і в повному обсязі протезування інвалідів, яке впливає на стан їх здоров’я. Дякую.

 

ГОЛОВУЮЧИЙ.  Будь ласка, Микола Данілін.

 

11:48:43

ДАНІЛІН М.О.

Николай Данилин, фракция Социалистической партии Украины, город Киев. Михаил Николаевич, вы очень много и достаточно хорошо обрисовали работу Фонда социального страхования вид нещасных  выпадкив на выробныцтви. Но на сегодняшний день в министерстве и в Кабмине муссируется такая идея – объединение всех фондов как бы в единые.

Я хочу среди положительных моментов, которые вы отмечали, отметить работу этого фонда по выплате регресса, и в том числе по реабилитации тех людей, которые получили травмы на производстве.

На сегодняшний день этот фонд и собирает деньги, и реализует программы, которые позволяют реабилитировать этих инвалидов. Я хотел бы услышать ваше отношение по поводу этого объединения и вообще есть ли целесообразность в этом.

 

ПАПІЄВ М.М. Дякую за запитання. Доцільність в цьому об’єднанні є. Ви знаєте, це ота ідея, яка у нас була у Верховній Раді України ще з 2003 року, ви пригадуєте Закон України, який був, - Закон про єдиний соціальний внесок. Зараз ця ідея реалізована у нас в проекті закону України про єдину систему сбору та обліку внесків до фондів соціального страхування. В чому тут полягає глибинна сутність цієї проблеми.

Ви знаєте, що є багато нарікань і народних депутатів України і організації роботодавців  України, що в нас величезне навантаження на Фонд оплати праці, тобто, той 41, 5 відсоток, який сплачують роботодавці разом з найманими працівниками до 4-х фондів соціального страхування – це є та межа, за якою перестає бути взагалі зацікавленість роботодавців в білому показі заробітної плати. Тобто,  щоби показувати офіційну заробітну плату і не видавати заробітну плату в конвертах.

 Так от я питаю вас, ви задали запитання. Уявіть собі, у 2007 році нам необхідно буде ввести ще один вид загальнообов’язкового  державного соціального страхування  - це медичне страхування. Так от потреби, які обраховуються сьогодні, вони говорять про те, що нам необхідно буде ще на 4 відсотки, ну мінімум на 3,5 відсотки збільшити навантаження на  Фонд оплати праці. Питання. Або нам іти  отаким екстенсивним  шляхом, тобто, мати п’ять фондів, кожен фонд буде мати свою адміністрацію, починаючи з Києва і закінчуючи областями і районами, кожен буде при ділах. Навіщо нам     мати п’ять оцих адміністративних структур, які  збирають п’ять  внесків, які  п’ять  структур, які адмініструють ці внески. Якщо за логікою речей робиться один єдиний соціальний внесок – це внесок адмініструється однією структурою. Роботодавець не буде бігати в п’ять  фондів з довідками і здавати довідки. І, взагалі, ми плануємо ввести …-карти. Окрім цього, ми плануємо, щоби електронним  чином, з електронним  підписом  роботодавець міг звітувати до цих фондів, тобто, щоб була абсолютно прозора діяльність фондів, яка  не уможливлювало би  і зловживання цих фондів, і окрім цього, щоби не затаскували роботодавців наших щоденними перевірками  різні інстанції. Бо ви ж знаєте, скільки у нас сьогодні є інстанцій, які мають право перевіряти діяльність. Давайте якось за  логікою побудуємо цю систему, спростимо її адміністрування і в нас з’являться   кошти для того, щоби ми в  наступному році запровадили загальнообов’язкове  державне медичне страхування без збільшення навантаження  на фонд оплати праці. Я дякую вам, якщо ви це підтримаєте.  Дякую.

 

ГОЛОВУЮЧИЙ.  Будь ласка,  письмове, якщо є.

 

ПАПІЄВ М.М.   Дуже коротке зараз постараюся. Беручи до уваги, що  професійна реабілітація  та подальше працевлаштування  неповносправних людей,  інтеграція їх у суспільство – важливі складові державної політики     України щодо інвалідів, чи не є на часі розробка Кабінетом Міністрів  нової  загальнодержавної програми, яка ю стосувалася зайнятості не тільки  осіб з фізичними вадами, а не залишила поза увагою 284 тисячі осіб з психічними  захворюваннями та розумовою відсталістю?

Хочу зауважити, що інтеграція у суспільстві має  бути загальним для всіх  без відокремлення  будь-якої з категорій, бо, якщо ми почнемо ще і виділяти якісь особливості інтеграції людей   там з вадами опорно-рухового  механізму, з вадами зору, з вадами  слуху, то, я не думаю, що це   доцільно було би зробити. І тому саме на сьогодні  Кабінетом Міністрів  України, а це Постанова від 5 липня 2006 року, передбачається до  2009 року за рахунок коштів Фонду соціального захисту інвалідів створити не менш, як 10 тисяч, робочих місць для  інвалідів.  Дякую вам.

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Будь ласка, Садовий Микола.

 

11:54:33

САДОВИЙ М.І.

Микола Содовий, фракція Соціалістичної партії України.

Прошу слово передати соціалісту-афганцю Червонопиському.

 

ГОЛОВУЮЧИЙ.  Будь ласка, мікрофон Червонописького.

 

11:54:46

ЧЕРВОНОПИСЬКИЙ С.В.

Дякую. Червонописький, Соціалістична партія.

Миколо, Миколайовичу, 13  липня 2005 року Кабінетом Міністрів   на чолі з Юлією Володимирівною  була  прийнята Постанова номер  577 „Про порядок використання   бюджетних коштів громадськими організаціями”. Ви  сьогодні у своїй доповіді казали, що  добавили солідні суми  на  бюджетну підтримку громадських організацій.

У тому числі інвалідів. Але  оця інструкція якраз дуже чітко забороняє займатися цим громадським організаціям, власне, тим, чим вони потрібні займатися – допомогою людям. Там визначено – кошти можна використовувати на симпозіуми, на фестивалі, на все інше, крім …

 

ПАПІЄВ М.М. Дякую. Шановні народні депутати України, так, проблема існує, бо ці кошти вони йдуть  по забезпеченню діяльності громадських  організацій інвалідів на забезпечення їх статутної діяльності. І кожен по-різному розуміє що означає фраза „статутна діяльність”. Я прекрасно знаю що ви маєте на увазі. Я переконаний в тому, що  ми  найближчим часом це питанні врегулюємо, бо ми це робили і раніше – і в 2003, і в 2004 роках – і проблем у нас не було в цьому питанні. Більше того, використання коштів на ті заходи, які ви передбачаєте, воно не заборонено Бюджетним кодексом України. Окрім цього, хотів би сказати наступні цифри. Якщо в поточному році для забезпечення діяльності, статутної діяльності  громадських організацій інвалідів передбачено 27 мільйонів гривень, то ви знаєте, що в проекті Державного бюджету на 2007 рік ця сума передбачається збільшитись на 10 мільйонів і 37 мільйонів  гривень – це якраз кошти, які, на мій погляд, вони  ну створять необхідні умови для  покращання діяльності громадських організацій інвалідів, що   відобразиться в свою чергу на те, щоби уряд разом з вами приймав ті рішення, які покращують життя громадян, які відновлюють довіру  громадян України до влади. Дякую за увагу.  

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. І вам дякуємо за те, що витримали майже 2 години. Сідайте, будь ласка.

Шановні колеги, давайте порадимося. У нас ще 10 хвилин виступ від комітету і 30 хвилин на обговорення. Можем ми це провести без перерви? Добре, дякую. Тоді, будь ласка,  Петро Степанович 10 хвилин, а потім 30  хвилин обговорення.

 

11:57:49

ЦИБЕНКО П.С.

Дякую, шановний Адаме Івановичу. Шановні колеги, шановні громадяни України, практична реалізація існуючої законодавчої бази у сфері соціального захисту та реабілітації неповносправних людей є однією із складових державної політики щодо інвалідів. Важливе значення в цьому контексті набувають контрольні функції Верховної Ради України і її структурного підрозділу -  комітету у справах пенсіонерів, ветеранів та інвалідів, щодо соціальних, економічних, правових, конституційних гарантій у сфері соціального захисту інвалідів.

На самому початку хочу висловити одну з головних тез співдоповіді. Інваліди, люди з особливими потребами, принаймні, значна частина з них, вимагають непрямої фінансової допомоги на прожиття з  бюджету, а можливості своєю власною працею заробити собі і своїй родині. Тим самим вони не лише забезпечують себе матеріально, але й повноцінно адаптуються у суспільство. І умови для цього ми з вами зобов’язані створити.

Хоча термін дії національної програми професійної реабілітації та зайнятості осіб з обмеженими фізичними можливостями на 2001 – 2005 роки закінчився і було зроблено чимало для її реалізації, про що йшлося в урядовій інформації та все ж залишилося ціла низка проблем в цій площині, які потребують розв’язання. Зосереджу увагу саме на них.

Зокрема, такою перехідною із минулою скликання проблемою є законодавче впорядкування фінансування діяльності мережі створених на виконання згаданої національної програми реабілітацій        них центрів для інвалідів та дітей-інвалідів. Адже існуюча нині практика фінансування їх  за рахунок цільових коштів, фонду соціального захисту інвалідів, це нонсенс. Іншими словами, Україна тут діє за принципом: порятунок утопаючих – справа рук самих утопаючих. Переконаний, це не правильно.

Вже в поточному скликанні групою народних депутатів України з різних фракцій знову подано аналогічний проект про  внесення змін до Бюджетного кодексу України. Сподіваюсь, що під час проходження законопроекту в парламенті з боку урядової сторони та бюджетного комітету буде надане максимальне сприяння цьому процесу.

Далі,  питання про перевезення неповносправних  людей спеціальним транспортом, обладнаними підйомниками для інвалідів на візках, про організацію тематичних радіо- і телевізійних передач щодо життя інвалідів і реалізації державної політики щодо них перейшли з уряду… з Дня уряду  від 11 лютого  2003 року.

Що стосується ратифікації угоди про ввезення матеріалів освітнього, наукового і культурного характеру, так званої Флорентійської конвенції, то хоча мова про  необхідність її ратифікації йшла ще на парламентських слуханнях  у квітні 1998 року, але сьогодні ми знову говоримо про це, і знову лише щодо прискорення цього процесу.

Особливо хочу сьогодні, 10 жовтня, коли вся світова спільнота відзначає міжнародний День охорони психічного здоров’я, привернути увагу до наших співгромадян із психічними захворюваннями та розумовою відсталістю. Їх в Україні за даними всеукраїнської громадської організації  Коаліція захисту прав інвалідів та осіб з інтелектуальною недостатністю  284, у тому числі 88 тисяч – інвалідів з розумовою відсталістю.

На жаль, свого часу розробники Національної програми професійної реабілітації та зайнятості інвалідів зосередили свої зусилля лише на особах з фізичними вадами, на врахувавши інтереси людей з психічними розладами. Так не повинно бути. Отже ті прорахунки треба взяти до уваги, щоб надалі не припускатися таких помилок, особливо з огляду на затверджену  25 серпня 2004 року у Кабінеті  Міністрів України концепцію соціальної адаптації осіб з розумовою відсталістю.

Крім того, слід також взяти до уваги, що Верховною Радою України внесені відповідні зміни до статті 19 базового  закону про  основи соціальної захищеності інвалідів в  Україні з метою узгодження і статтею 5 Закону про психіатричну допомогу (щодо встановлення обов’язкових квот робочих місць на підприємствах, в установах та організаціях для працевлаштування інвалідів внаслідок психічного розладу.

Наступне, в контексті задекларованої теми Дня уряду важливого  значення набуває законодавче забезпечення процесу працевлаштування інвалідів, адже створення рівних можливостей для одержання інвалідами продуктивної та адекватно  оплачуваної роботи відповідно до вимог Конвенції про професійну реабілітацію та зайнятість інвалідів, номер 159, міжнародної організації праці, інших міжнародно-правових документів із цієї проблематики потребує удосконалення ціла низка чинних законодавчих актів, що регулюють державну політику у сфері зайнятості населення.

Так протягом минулого скликання за ініціативи народних депутатів, членів комітету Верховною Радою України було прийнято низку законів, зокрема про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо професійної і трудової реабілітації інвалідів, реалізації інвалідами права на трудову діяльність, оподаткування реабілітаційних установ  для інвалідів та дітей інвалідів, удосконалення положень Закону України "Про  основу соціальної захищеності інвалідів” тощо. Це правові засади вирішення проблеми працевлаштування.

На превеликий жаль, уряд невиправдано затягнув процес підготовки їх до впровадження, видання необхідних підзаконних актів. Це штучно стримує і гальмує цей процес. Що ж до практичного їх втілення, то саме з цією метою у листопаді 2005 року було проведено слухання у комітеті на тему „Працевлаштування інвалідів. Реалії та перспективи”.

Вкрай важливо, нарешті, розпочати практичну реалізацію численних концепцій щодо освіти інвалідів, оскільки освіта закладає основи для якісного працевлаштування. Адже для .............. людей робота – це іноді саме життя, а не лише джерело для фізіологічного виживання. Бути такими, як усі, - це щастя. На жаль, у клопотах повсякдення ми про це інколи забуваємо.

Головну роль у процесі відновлення і збереження здоров’я, матеріального забезпечення, посилення трудової та громадської діяльності осіб з обмеженими фізичними і розумовими можливостями відіграє реабілітація. А з прийняттям Закону про реабілітацію інвалідів в Україні, який є логічним продовженням національної програми, започатковано запровадження комплексного підходу до реабілітаційного процесу.

Але сьогодні у контексті законодавчих новел, запропонованих законопроектом про Державний бюджет  України на 2007 рік, щодо зупинення виплати грошових компенсацій при реалізації індивідуальних програм реабілітації інвалідів викликає неабияке занепокоєння подальше існування цього закону взагалі.

Необхідно забезпечити подальше надання державної підтримки підприємствам громадських організацій інвалідів , у тому числі щодо забезпечення податкових преференцій. Від повідні пропозиції за наслідками розгляду нашим комітетом проекту Державного бюджету України на наступний рік подано у встановлений термін до Комітету з питань бюджету. Сподіваємось, що їх буде враховано.

Насамкінець, беручи до уваги, що професійна реабілітація та подальше працевлаштування неповносправних людей, їх адаптація та інтеграція в суспільство є важливими складовими державної політики України щодо інвалідів та з огляду на низку проблем, які потребують розв’язання після закінчення терміну дії Національної програми профреабілітації та зайнятості, вважаю за доцільне доручити Кабінету Міністрів України, я маю на увазі, щоб це доручення зробила Верховна Рада України Кабінету Міністрів України щодо розробки нової загальнодержавної програми за цими напрямами, можливо виокремивши таку … інваліди з психічними розладами та розумовою діяльністю, передбачивши достатнє бюджетне фінансування.

Висловлені в ході обговорення інформація і пропозиції буде обов’язково комітетом узагальнено та враховано при доопрацюванні проекту постанови Верховної Ради України за наслідками проведення Дня уряду України. Я дякую за увагу.

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую. Сідайте, будь ласка. Так, шановні колеги, записуємось на виступи. Спочатку запис іде від фракцій. Так, тепер, будь ласка, запишіться незалежно від приналежності до фракцій. Так, будь ласка, 30 хвилин. В’ячеслав Кириленко, „Наша Україна”. Даніліну підготуватись.

 

12:07:42

КИРИЛЕНКО В.А.

В’ячеслав Кириленко, фракція „Наша Україна”.

Шановні колеги!  Ми обговорюємо проблему, яка є вкрай важливою для всіх тих хто  усвідомлює, що це величезна гуманітарна проблема. Тут говорилося у доповіді про багато подій, які мали місце протягом 2003-2004 років, менше говорилося про те, що мало місце протягом 2005 і 2006 років. Я хотів би привернути увагу, що Президент України Ющенко практично розпочав свою діяльність із видання Указу про забезпечення безперешкодного доступу для осіб з обмеженими фізичними можливостями. Це дуже об’ємний документ, який треба виконувати ще не одному уряду. І , до речі, тоді у 2005 року було ухвалено план додаткових заходів щодо забезпечення безперешкодного доступу і це стосувалося об’єктів соціальної інфраструктури, транспорту і усіх без винятку органів центральної виконавчої влади і місцевої влади.

Значна частина цієї роботи була зроблена у 2005 частково у 2006 роках, однак звичайно не вся, і тут, я думаю, в нагоді стануть всі представники громадських організацій, які  щодо цього моніторинг здійснюють.

Також уряд повинен керуватися у своїй діяльності і другим Указом Президента, який стосувався практично забезпечення соціальної, медичної і трудової реабілітації інвалідів. І саме  в цьому указі йде мова про обов’язково необхідні затвердження державних типових програм індивідуальної реабілітації інвалідів. Це  великі гроші, я не скажу, що попередній уряд встиг впоратись з цією проблемою, але робити вигляд зараз, що цього указу немає також неправильно.

Також думаю, що соціальний блок уряду не впорається самотужки із цим завданням, бо це великі гроші і тому індивідуальні програми потребують дієвої участі представників фінансово-економічного  блоку уряду. Бо якщо не буде цих грошей, то  указ і закон, до речі, про індивідуальні програми реабілітації так і лишаться порожніми текстами.

Крім того, я  переконаний, що значною мірою проблем інвалідів будуть вирішувати громадські організації, тобто самі люди із обмеженими фізичними можливостями. Завдання влади і не тільки  виконавчої, але й парламенту, забезпечити рівний доступ усіх громадських організацій, які об’єднують інвалідів до бюджетних та інших ресурсів, які забезпечує українська держава. Переконаний, що це самодостатнє завдання, яке необхідно виконувати.

Щодо інших проблем, то я думаю, що значною мірою, вони відображені правильно. Єдине тільки, що якось все зупинялося на 2003 році, в тому числі, що стосувалося діяльності Фонду соціального захисту інвалідів. Подивіться висновок КРУ за 2004 рік і подивіться про ті зловживання, які були тоді. Тому парламентський контроль треба посилювати, але він повинен бути.

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую. Будь ласка, Микола Данілін, фракція Соціалістів. За ним Цибенко, Матвєєву передає. Василь Богачук.

 

12:11:17

БОГАЧУК В.С.

Шановний Адаме Івановичу, шановні виборці, питання професійної підготовки і зайнятості для громадян України – є головним питанням становлення розвитку, як особистості. Жоден закон так не захищає, не підтримує людину, які професійні знання та вміння працювати, забезпечувати свій достаток. Всі ми розуміємо, що це питання в площині соціально-економічних проблем України. Таким чином, якщо в Україні немає чіткої або більш-менш конструктивної відповіді на питання професійної діяльності здорового населення, то чи є відповідь на важливі питання самостійності, життєдіяльності громадян з обмеженими фізичними можливостями. Ні, немає такої відповіді. Бо інформація уряду навіть не називає тієї кількості громадян, на яких була розрахована національна програма.

Чому так сталося, що було в пріоритетах виконавчої влади протягом цього періоду? Питання людей, питання запровадження нових технологій чи питання нової структури професійної реабілітації? Я хочу підкреслити, що професійна реабілітація та зайнятість осіб з обмеженими можливостями – це те, що утримає сьогодні від руйнації конкретних десятки тисяч сімей, забезпечує старість батьків сьогоднішніх дітей-інвалідів.

Ще одне важливе питання, це освіта інвалідів та підготовка кадрів для для здійснення реабілітації.

Глибоко переконаний,  що реальний стан речей ще гірший, ніж цифри  інформаційно-аналітичних матеріалів. 

Скільки сьогодні молодих інвалідів навчаються в закладах освіти 1-4 рівня акредитації.   За цими даними – це два проценти від загальної кількості молоді, яка навчається. Хіба це підхід до долі десятків тисяч родин з дітьми інвалідами? Тим більше,  тому що  в парламенті намагається переконати уряд, що це завуальована дійсність.

Яка ціна ствердження щодо навчання молодих інвалідів.   Для успішного запровадження професійного навчання молодих інвалідів вважаю потрібно щонайменше поєднати два принципових  компоненти, щоб підтримати мінімальний результат. А саме, створювати не тільки умови для навчання, але і професійної адаптації  молодих людей. При цьому врахувати, що  найменше два-три роки для досягнення успіху.

Освіта має не тільки закладати основи для  якісного працевлаштування, як зазначалося в інформації та щонайменше  забезпечувати саме працевлаштування.

Перспективою будь-якої справи мають бути кадри спеціалістів для здійснення професійної реабілітації. За п’ять  років ця галузь науки, методики та підготовка кадрів не сформували нової професійної групи. Тобто хто буде завтра  безпосередньо провадити трудотерапію, професійну підготовку людей  з фізичними обмеженнями – невідомо.  І це головний аргумент незадовільного виконання   національної програми. Дякую.

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. І вам дякуємо. Будь ласка, Матвєєв Валентин, фракція комуністів, підготуватися Сухому Ярославу.

 

12:14:28

МАТВЄЄВ В.Г.

Дякую, Адаме Івановичу. Шановні  колеги, шановні співвітчизники. Сьогодні ми пересвідчуваємося в тому, що парламент поступив абсолютно вірно, винісши  на перший День уряду у Верховній Раді України п’ятого скликання розгляд такої гострої соціальної проблеми, як проблема професійної реабілітації та зайнятості осіб з обмеженими фізичними можливостями.

По-іншому і не може бути, адже наша держава  сьогодні серйозно заборгувала перед зазначеною категорією наших громадян. Підтвердженням цьому є і велика кількість звернень, які надходять до фракції комуністів від інвалідів. Про це свідчить також і та гострота, з якою вони ставлять питання, взяти, зокрема, проблему працевлаштування.

Як відомо, сьогодні у нас і здорова людина дуже часто не може знайти роботи, а тим більше, хоча з більш-менш пристойним заробітком. Інваліду ж це в багатьох випадках практично неможливо. Ось цим інколи і користуються деякі керівники. Вони або всякими правдами і неправдами намагаються відмовити інваліду, або ж працевлаштувати його фіктивно, або ж створити навіть такі умови, які можна назвати, м’яко говорячи, просто кабальними. Все це свідчить про те, що ні за законодавчо, ні виконавчо ми поки що по-справжньому не захистили інваліда.

На, наш погляд, це, зокрема, можна зробити через, і тільки через державну підтримку підприємств, громадських організацій інвалідів. Ми маємо створити для ним певні преференції, в тому числі і через норми державного бюджету, інакше у конкурентній боротьбі вони будуть просто знищені. Як приклад, можна навести ті, начебто позитивні цифри, які надані сьогодні і нам, народним депутатам. За останні 5 років на технічне переоснащення громадських організацій інвалідів, підприємств, мається на увазі, використано 88 мільйонів гривень, що становить по 66 тисяч гривень на рік на одне підприємство. В поточному ж році ця державна підтримка, до речі, зменшилася до 43 тисяч гривень і та профінансована всього на 13 відсотків, я маю на увазі, півтора мільйони лише з 11,6. І, до речі, таких прикладів можна приводити немало.

Фракція комуністів вважає, що нинішній День уряду має завершитися прийняттям рішення про створення урядової…

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую. Ярослав Сухий, фракція Партії регіонів. Підготуватись, Сиульський передає Сушкевичу.

 

12:17:46

СУХИЙ Я.М.

Шановні колеги, члени уряду, запрошені! Здається, зовсім недавно в цій сесійній залі і роками на засіданнях профільних комітетів точились дуже гарячі дискусії стосовно головних законодавчих ініціатив щодо працевлаштування людей з певними фізичними проблемами щодо їх соціальної інтеграції.

Час показав правоту тих, хто відстоював ідею якнайшвидшої реабілітації таких людей через їх залучення до суспільно корисної праці. Скажу більше того. З досвіду роботи підприємств міста Запоріжжя, ми зараз бачимо, що серед громадського активу, навіть серед учасників художньої самодіяльності такі люди на перших позиціях показують всім, в тім числі і здоровим приклад того, як потрібно долати труднощі та як можна боротись за свою кращу долю.

Отож, всі балачки про доцільність 4-хпроцентну нормативи працевлаштування, сподіваюсь, залишились позаду назавжди. На порядку денному розробка заходів щодо заохочення роботодавця до працевлаштування інвалідів. Як відомо, законопроект за номером 3483 був нами прийнятий, підписаний ще на початку 2006 року. Окрім дотації роботодавця на створення спеціальних робочих місць закон передбачає надання інвалідам статусу безробітного із виплатою допомоги і дуже сподіваюсь, що така допомога з 1 січня 2007 року буде надаватись.

Повернення до уряду, до керівництва фондами соціального страхування професійно підготовлених людей з досвідом соціальної роботи дає нам змогу сподіватись на плідність в подальшій співпраці всіх гілок влади, на те, що підсумки виконання національної програми стануть переходом до нових, більш високої якості рівня нашої діяльності по вдосконаленню системи реабілітації інвалідів. А працювати нам є над чим. От тільки питання до уряду: хто має відповідати за організацію такої праці?

У нас сьогодні так і не визначений єдиний державної структури і як і з проблематикою повернення заощаджень. У нас в цих двох питаннях, як у тому відомому вірші російського поета: „Кто за это все отвечает? Вроде бы многие. В общем, никто».

Чи не тому не в повному обсязі виконуються завдання програми трудової зайнятості? До того ж, після помаранчевих кадрових зачисток послабився контроль за цільовим використанням коштів фонду соціального захисту інвалідів, потребує дальшої модернізації чинна мережа реабілітаційних установ, потрібен дієвий контроль за виконанням законів, постанов, указів, щодо, зокрема, запровадження, так званої,  безбар’єрної  архітектури, включення до складу поїздів спеціальних вагонів, своєчасних забезпечень інвалідів спеціальним автотранспортом, поліпшення їх санаторно-курортне лікування.

 Депутатська фракція Партія регіонів, яка, до речі, в цій сесійній залі представляє 90 процентів залу на відміну від деяких, які ще зовсім недавно дуже голосно говорили про любов до цієї проблематики і  Комітет з питань соціальної політики та  праці вважає      за доцільне розробку програму заходів на подальші роки щодо професійної реабілітації та трудової зайнятості осіб з обмеженими можливостями. Дякую.

 

ГОЛОВУЮЧИЙ.  Так, будь ласка, Валерій Сушкевич, фракція „Блоку Тимошенко”. Підготуватися Маньковському.

 

12:20:57

СУШКЕВИЧ В.М.

Дякую. Фракція „Блоку Юлії Тимошенко”, Сушкевич.

Шановні колеги, я розумію регламент дуже важкий, 3 хвилини. Тому не встигну всього сказати, але хочу сказати про сьогоднішній день і вчорашній день.

Програма професійної реабілітації і зайнятості інвалідів – це вчорашній день 2005 рік. Сьогоднішній день – це проект Державного бюджету в якому записано „обмеження всім працюючим інвалідам”.

 Шановні колеги, я хочу звернути увагу уряду. Пам’ятайте, що  пенсіонери це не тільки пенсіонери по праці. Всі інваліди – це пенсіонери. Про це забули!? І 360 тисяч інвалідів, які  сьогодні працюють під загрозою проекту Державного бюджету на 2007 рік, бо є обмеження в праці пенсіонерів – це перше.

Друге.  Я не можу не сказати, що це комплексна проблема.  І коли  сьогодні тут стояв міністр праці, соціальної політики, то я хочу сказати це неправильно.  Сьогодні в ложі уряду повинні були бути міністр транспорту,  міністр  будівництва архітектури, міністр освіти, який побув і зник – це неправильно. Міністр охорони здоров’я, тобто, реалії того, що пов’язано з  виконанням програми, це ці міністри. Є міністр освіти? Немає.  Сидить один Папіїв.

Шановні колеги, сьогодні ми говоримо  про працевлаштування інвалідів і говоримо про виконання програми.

Я хочу сказати, що реалії  програми – це те, що вона не виконана по суті. Передбачалося кількісний показник  401 тисяча осіб. Сьогодні 359 тисяч.  Я звертаю увагу, це абсолютна цифра, а стартували з зовсім іншої цифри, з цифри  не тієї, яка сьогодні є  у додатках і записана у нас у додатках уряду,  додатку десятому, 272 тисячі. Ні, є у нас  спеціальна державна доповідь, в якій записано, що стартували ми   з 323 тисяч інвалідів. Тобто реальне працевлаштування інвалідів  за 5 років  36 тисяч чоловік.   Давайте усвідомимо, 36 тисяч, і є невиконання програми.

Якщо говорити про наступний чинник програми – це освіта. Я хочу нагадати, що в абсолютних цифрах  по кількості тих, хто студенти і отримав освіту – це менше 3 тисяч    осіб – це кількісні показники програми.

Шановні колеги! Реалії  доступності працевлаштування   у нашому суспільстві – це реалії невиконання законодавства. Законодавець сьогодні дав всі практично  закони, які забезпечать все те, що пов’язано   з працевлаштуванням.

Я хочу підтвердити, що сказав  голова комітету,  і сьогодні питання у тому, щоб уряд  реально виконав ці закони. Це сьогодні  головна проблема, яка стосується…

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую.

Маньковський передає слово Харі, будь ласка. Підготуватися   Кузьменко передає Садовому.

 

12:24:22

ХАРА В.Г.

Уважаемые коллеги! Несмотря  на то, что за период реализации программы, которую мы сегодня обсуждаем,  сменилось несколько правительств и каждое по-своему  относилось к ее реализации, мы можем говорить  о достаточно значительном  продвижении государства к проблемам инвалидов. Верховная Рада, Президент, Кабинет Министров практически сформировали правовое поле, приняв 248 нормативно-правовых актов. За время        реализации программы  сеть реабилитационных учреждений  увеличилась в 13 раз, сегодня у нас в стране их  557. При этом гордостью нашей страны может быть  Всеукраинский центр  профессиональной реабилитации в  Лютеже.

Мы значительно продвинулись в вопросах создания рабочих мест для инвалидов. Работодатели стали поворачиваться лицом к инвалидам. Если в 2001 году придерживались действующего законодательства  в создании рабочих мест 27,5 тысяч работодателей, то  в 2005 году их число стало 59 тысяч 109. после принятия Верховной Радой изменений в закон инвалиды стали не чужими и государственной службе занятости. В 2005 году стояло на учете в центр занятости 10 тысяч 412 инвалидов. Значительно легче сегодня инвалиду получить профессионально-техническое и высшее специальное образование. Сегодня в системе профтехобразования обучается 4 тысячи детей-инвалидов. Контингент студентов-инвалидов с 2001 года вырос в 2,5 раза и составляет 9 тысяч  100 студентов различных вузов. Все это замечательно, но настоящий прорыв в решении вопросов инвалидов, к сожалению, не произошло. Тревожит тот факт, что  за последние годы количество  инвалидов в стране у нас не только не уменьшается, а увеличивается с 4 до 5 процентов от числа всего населения и составляет 2,5 миллиона. В 2005 году работало лишь 360 тысяч инвалидов, а это мене 15 процентов от их числа.

Неэффективно работает Фонд социальной защиты инвалидов. Деньги они имеют большие, а результаты слабые.  Безвозвратная финансовая помощь не создает, как правило, рабочих  мест, создание рабочих мест неэффективно. Создаются часто «липовые» рабочие места, фонду почему-то не выгодно использовать эти 4 процента мест, которые определены законом, лучше получать штрафные  санкции от предприятий и использовать на… по своему  усмотрению.

Не созданы реестры  данных по инвалидам, которые прошли реабилитацию  и трудоустроились, нет базы данных о желающих работать по полученной специальности и наличия рабочих мест, отсутствует полнокровное финансирование со всех источников финансирования, которые были определены в этой программе. В бюджете Фонда социального  страхования от несчастного случая  за все 5 лет на эти цели не предусмотрено по вине государства ни одной копейки.

Подводя итоги выполнения программы, мы должны признаться, что не достигли главного – достойной социальной защиты инвалидов и широкой интеграции инвалидов  в общество. Нужна новая на порядок более качественная программа на 2007-2011 год и участие в ее формировании должны принимать как сами инвалиды, их общественные организации, так ученые и специалисты, к чему я всех вас и   призываю. Спасибо.

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую. Так, будь ласка, Микола Садовий. Підготуватися Заблоцький передає Мірошниченку.

 

12:27:44

САДОВИЙ М.І.

Микола Садовий, фракція Соціалістичної партії України.

Добре, безумовно, що сьогодні ми  відкинули на другий план політичну балаканину, так я скажу, і обговорюємо досить таке нагальне питання для нашого суспільства.

Дія програми, по суті, закінчилася в 2005 році. Сьогодні ми підбиваємо підсумки того, що зроблено. Є, безумовно, наробки і у Міністерства праці і соціальної політики, є наробки  в Міністерства освіти, про яке не одноразово тут згадували, і в інших Міністерствах. Головне також зроблено, є певні наробки законодавства, які забезпечуюдть захист інвалідів і зокрема, здобуття освіти для того, щоб можна було  забезпечити подальше своє життя.

Але чи завершено повністю формування законодавчої бази для того, щоб захистити інвалідів? І головне не так у тому плані, що стосується наслідків роботи  із інвалідами, а і з причинами тими, які б не допустили того, щоб люди ставали  інвалідами.

Безумовно, це  ще не зроблено. Тому нам необхідно продовжити цю роботу. І соціалісти пропонують ще раз створити таку національну програму, для того, щоб можна було  на основі обговорення цієї програми, на основі збору інформації готувати і далі законодавство, яке б забезпечувало відповідний захист інвалідів. Тому ще раз наголошую на тому, що необхідна нова така програма професійної реабілітації та зайнятості осіб з обмеженими фізичними можливостями.

Що стосується іншого питання: Міністерство освіти сьогодні згадувалось, і науки, я повідомляю проте, що там також єсть програма корекції фізичної і розумової осіб, з фізичним і розумовим розвитком, затримкою. Виділено туди на цей рік 80 мільйонів гривень, проведені уже тендери. І прохання до Міністерства фінансів, все ж таки щоб ці гроші надійшли, бо вони до цього часу ще не надійшли.

Що стосується шкіл-інтернатів – це теж досить важлива проблема. Поліпшилося значно фінансування їх, і відповідно діти там більше забезпечені необхідним.

Але про причини і наслідки. Я лише один приклад приведу. У Гірничому, там, де освіту здобувають у гірничому обладнанні, термін експлуатації того обладнання, яке там є, більше 20 років – 66,7%, то чи можна навчити там кваліфікованого робочого, який би не став інвалідом на такому обладнанні? Ні. Тому це є нагальна проблема.  Спасибі.

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Будь ласка, Мірошниченко Юрій. Підготуватися Ляшку.

 

12:31:00

МІРОШНИЧЕНКО Ю.Р.

Шановні колеги, шановні виборці!

Юрій Мірошниченко, фракція Партії регіонів.

Як ви всі побачили зараз, для уряду Віктора Януковича, для антикризової коаліції питання працевлаштування і реабілітації інвалідів є надзвичайно важливим. Ми заслухали ґрунтовну доповідь Міністра праці і соціальної політики, ми заслухали і керівника профільного комітету, і відчуваємо, що ця проблема є пріоритетною.

Ґрунтовні відповіді, чітке розуміння майбутнього – як будуть вирішуватися проблеми інвалідів в частині їхньої реабілітації і працевлаштування – засвідчують, що для нас ця проблема є пріоритетною.

Тепер стосовно того, яким чином, власне, нам вирішувати ці проблеми. Як було чітко засвідчено – це три основні напрямки. Перший – це сама реабілітація як психологічна підтримка, так і навчання, перенавчання інвалідів. І другий напрямок – це створення робочих місць, третє – підтримка об’єднань інвалідів, громадських об’єднань, я маю на увазі.

Дивіться, і в кожному з цих напрямків у нас є пропозиції. У нас є і бажання  підтримати напрямок, пов’язаний з навчанням- перенавчанням. На жаль, поки що мало створено можливостей для інвалідів і тих осіб, які потребують щодо навчання-перенавчання. Я думаю, що для нас як парламентарів це буде завданням  підсилити на наступний рік фінансову складову у цій частині.

Ми бачимо, що абсолютно обгрунтовано уряд пропонує зберегти норму щодо чотирьох відсотків забезпечення кожним роботодавцем місць для інвалідів. Є дискусія у цьому плані. Але, я думаю, що ця норма повинна бути збережена. Мало того, вивчити можливості щодо додаткового стимулювання роботодавців, щоб залучали інвалідів на роботу.

І третє, не менш важливе, - це підтримка об’єднань інвалідів. Ми з паном Сушкевичем перед моїм виступом якраз спілкувалися. Він сказав мені, програма не виконана, є над чим працювати сьогодні нам, є багато напрямків, які треба доопрацьовувати з урядом.

Я пропоную, по-перше, створити можливо робочу групу і подумати, які потрібно внести зміни або доповнення до законодавчої бази. І це наше завдання як Верховної Ради.

Друге. Підтримати уряд у тій частині, де він пропонує більш як на третину збільшити фінансування. І це якраз, до речі, відповідь критикам уряду щодо соціальної спрямованості діяльності уряду.

І третє, що дуже важливо. Не полишати цю проблему напризволяще у частині роботи партій, які представлені...

 

ГОЛОВУЮЧИЙ.  Дякую. Олег Ляшко, будь ласка. З місця мікрофон, прошу. Втомився бігати по судах.

 

12:34:25

ЛЯШКО О.В.

Олег Ляшко, Блок Юлії Тимошенко.

Шановний головуючий, я по судах не бігаю, так що ви за мене не хвилюйтеся.

Я хотів би сказати, перед тим, як передати слово своєму колезі Валерію Сушкевичу, я хотів би сказати свою думку з приводу того, що виконання національної програми реабілітації та зайнятості осіб з обмеженими фізичними можливостями, виконання цієї програми Кабінетом Міністрів, вважаю, треба не взяти до відома, а визнати це виконання  незадовільним. А з яких причин, прошу передати слово Сушкевичу, він доповнить. Дякую.

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Будь ласка, мікрофон Сушкевича.

 

12:35:02

СУШКЕВИЧ В.М.

Дякую. „Блок Юлії Тимошенко”. Народний депутат Сушкевич.

Шановні колеги, я хочу повернутися до освіти і сказати про те, що сьогодні відповідні державні документи, які передбачають освіту, надання освіти інвалідам, передбачають Державну програму „Освіта інвалідам”.

Вперти ми не хочемо виконувати укази Президента і законодавчу базу, яка передбачає створення цієї державної програми. І реально сьогодні некваліфікована праця інвалідів, вона якраз іде звідти, що сьогодні немає, це того, що пов’язано з освітою інвалідів.

Наступний чинник, який стосується знову ж проекту Державного бюджету і традицій багатьох урядів, намагання ліквідувати преференції, які стосуються підприємств, громадських організацій інвалідів, я підтримую мого колегу, який виступав до цього і казав, що, давайте підтримаємо громадські організації інвалідів, їх підприємства. В проекті Державного бюджету написана норма, яка може ліквідувати питання, пов’язані з пільгами на землю підприємств, громадських організацій інвалідів, центрів реабілітації.

Наступний чинник. Я хотів би звернути увагу уряду на те, що з 2006 року, коли запрацював закон „Про право на трудову зайнятість інвалідів”, головною інституцією в Україні по працевлаштуванню інвалідів є центри і служба зайнятості. Про це треба пам’ятати і відпрацювати відповідним чином ті документи, які сьогодні поки що не відпрацьовані, про що говорив голова комітету з цього приводу.

Шановні колеги, я не можу не сказати про ситуацію, яка пов’язана з тим, що торкається питань, пов’язаних з моментами бар’єрності. Ви знаєте, якщо сьогодні парламентський Комітет в справах пенсіонерів, ветеранів і інвалідів з східцями і туди неможливо заїхати, то що ми хочемо від підприємств і соціальної, і виробничої інфраструктури, щоб вона була безбар’єрна? І те, що сьогодні нема Міністра архітектури і будівництва, до речі, міністерство обіцяло, що в цьому році … нові вступлять в силу. Вони не вступили, обіцяють в наступному році, відтягують все те, що пов’язано з  нормами державними архітектурними щодо безбар’єрності …

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую. Міністр, віце-прем’єр був на початку.

Одна хвилина з місця Мостіпан, будь ласка, мікрофон.

 

12:37:45

МОСТІПАН У.М.

Мостіпан, фракція Блоку Юлії Тимошенко. Якщо одна хвилина, то  буквально схематично. Мені б дуже хотілося б звернути увагу і уряду і всіх нас на те, що ми говоримо, ми маємо реабілітувати людей, а якщо людина відпочине, звичайно, вона може приступати до роботи і виконувати обов’язки перед державою і саме  головне відчувати себе нормально в цьому житті.

Тому я хочу  привернути увагу всіх до того, що у нас є обов’язкове санаторно-курортне лікування. У міністерстві праці і соціальної політики є п’ять санаторіїв, які оздоровлюють наших людей. І, якщо подивитися на ті цифри, які є, то вони звичайно говорять про те, що нам треба працювати над бюджетом на наступний рік і виділяти кошти саме на  ці цілі. Адже на 2006 рік у нас 131 тисяча людей,  яка потребує оздоровлення серед них 39 майже тисяч інвалідів війни. Тому, якщо говорити за те, що 24 тисячі …

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дайте завершити.

 

МОСТІПАН У.М. Але , якщо подивитися на те, що ті хто мають сили можуть добратися до санаторію, то я думаю, що вся України для неї це не є якимось відкриттям Америки. У нас інвалід першої  групи і другої,  який не може оздоровитися в санаторії одержує аж 200 гривень, а інвалід третьої аж 150 гривень за  невикористання путівок. Путівок не даємо, бо немає, грошей не даємо, бо людина не була оздоровленні. Тому такий  підхід я вважаю антинародним, анти, я не знаю, яким його назвати, соціальним – можна. Але хочеться в цьому плані в бюджет 2007 року, щоб відповідав всім цим думкам.

Ще одне. Раніше ще так було, що фонд інвалідів мав кошти і  він їх використовував на депозит, тепер депозит відмінено. Треба подумати, а може якраз це питання потрібно відновити і це дасть нам теж якийсь поштовх у надходженні інших коштів ще на спеціальний рахунок, яким являються кошти.

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую. Шановні колеги, ми витратили той час, відведений для обговорення, я прошу до заключного слова віце-прем’єр-міністра Дмитра Табачника. Прошу.

 

ТАБАЧНИК Д.

Шановний Адаме Івановичу, шановні народні депутати, присутні, запрошені, під час сьогоднішнього дня уряду у Верховній Раді України ми, разом з вами, підвели підсумки того, що було зроблено, починаючи з 2001 року п’ятьма урядами України стосовно соціального захисту інвалідів, особливо щодо їх реабілітації та працевлаштування.

Але найголовніше, що ми визначили основні проблемні питання та головні напрямки подальшої діяльності щодо її вирішення. Слід зазначити, що подальша діяльність щодо покращення життєдіяльності інвалідів, буде здійснюватися з урахуванням змін, що відбулися в чинному законодавстві та результатів обговорення цього питання сьогодні на Дні Уряду у Верховній Раді. Найголовнішими документами, що спрямовані на вдосконалення системи соціального захисту інвалідів є закони України про реабілітацію інвалідів в Україні, про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо професійної і трудової реабілітації інвалідів та про внесення змін до деяких законів України щодо реалізації інвалідами права на трудову зайнятість. Вже зараз на їх виконання розроблено цілу низку проектів нормативно-правових актів, реалізація яких покращить життєдіяльність інвалідів та підвищить рівень їх працевлаштування.

Я переконаний, що найголовнішим з цих документів на даний час – є  проект державної типової програми реабілітації інвалідів, що був схвалений 6 жовтня 2006 року на останньому засіданні ради у справах інвалідів. До участі в підготовці проекту державної типової програми, були активно залучені представники громадських організацій інвалідів, які беруть участь у підготовці цього та інших проектів, що стосуються осіб з обмеженими фізичними можливостями. Я хотів би окремо подякувати народному депутату України, голові комітету Петру Степановичу Цибенку та членам Комітету Верховної Ради України  в справах пенсіонерів, ветеранів та інвалідів  за ґрунтовний документ,  проект постанови, який враховує в концентрованому вигляді найголовніші проблеми над якими необхідно працювати і уряду, і громадським організаціям інвалідів.

Втім, як ми з вами знаємо, існує ще чимало проблем, які можуть бути вирішені тільки спільними зусиллями.  Лише на одне критичне зауваження під час обговорення я хотів би відповісти народному депутату Сушкевичу. Якщо за шість років реалізації національної програми  на її виконання було спрямовано 752 млн.  гривень, то це показники дуже важливі, які  зростали рік від року.

То на створення робочих місць  разом з  переоснащенням підприємств громадських організацій інвалідів за шість років пішло близько 130 млн. гривень, а на створення лише одного національного центру параолімпійського спорту майже співвідносна сума – 106 млн.

Тому я думаю, що саме в цьому також слід шукати певні недоліки і недостатню кількість створення нових робочих місць  для інвалідів.

Запевняю народних депутатів, що всі побажання, всі критичні зауваження, які ми почули в цій залі, будуть опрацьовані, уважно вивчені і рішення щодо них будуть  прийняті виключно з метою покращення життєдіяльності осіб з  обмеженими фізичними можливостями та з урахуванням пропозицій  громадських організацій інвалідів.

Дякую за співпрацю, спасибі за увагу.

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую. Шановні колеги, якщо вірити тому, що мені показує комп’ютер, у нас в залі знаходиться 334 народних депутати тобто ми маємо можливість набрати необхідних 226 голосів для того, щоб прийняти  постанову за результатами інформації Дня уряду.

Готові?  Немає заперечень, щоб ми одразу прийняли, як постанову? Я ставлю на голосування про прийняття Постанови Верховної Ради України про інформацію Кабінету Міністрів України щодо виконання Національної програми професійної реабілітації та зайнятості осіб з обмеженими фізичними можливостями на 2000-2005 роки, реєстраційний номер 2291. Прошу голосувати.  Хтось неправильно голосує в регіонах.

 

12:45:15

За-294

Постанова прийнята. Дякую. По фракціях. Прошу по фракціях: Партія регіонів – 177, 1 - проти проголосував, тобто натиснув, я ж говорив, що хтось помилково натиснув, Блок Тимошенко – 40, „Наша Україна” – 23,  Соціалістична партія – 30, комуністів – 21, позафракційні – 3.

Шановні колеги, дякую вам за активну участь у роботі першого нашого Дня уряду. На цьому ранкове засідання Верховної Ради оголошується закритим. Нагадую, що ми цей тиждень працюємо в комітетах, фракціях. Наступне пленарне засідання розпочнеться наступного вівторка.