ЗАСІДАННЯ ТРИДЦЯТЬ ТРЕТЄ
Сесійний зал Верховної Ради України
16 листопада 2006 року, 10.00 година
Веде засідання Голова Верховної Ради України МОРОЗ О.О.
ГОЛОВУЮЧИЙ. Проводиться поіменна реєстрація.
10:06:56
Змогли зареєструватися 432 депутати. Ранкове засідання оголошується відкритим.
Шановні народні депутати, в Україні з офіційним візитом перебуває Його Високоповажність, Голова Національної Ради Словацької Республіки Павел Пашка. Зараз високий гість знаходиться у сесійному залі. Я прошу вас привітати його. (О п л е с к и)
Ми тільки-но провели зустріч із колегою, із членами делегації, котру він очолює. І є можливість сьогодні кілька хвилин приділити, для того щоб він висловив своє побажання від словацького парламенту.
Будь ласка, я запрошую вас до слова. Слово має Павел Пашка, голова парламенту Словацької Ресубліки.
ПАШКА ПАВЕЛ. Дякую за слово.
Шановний пане Голово, шановні народні депутати України! Для мене велика честь, що я можу стояти на цій трибуні, подивитися вам в вічі і сказати декілька щирих слів.
Від Братислави до Києва велика відстань. Але від сердець словаків до сердець українців не така велика відстань.
Наша історія, історія сьогоднішнього дня і наша європейське майбутнє є доказом того, що ніколи між нами не буде ніяких відстаней.
Я сподіваюся на майбутнє співробітництво між нашими народами. Ми бачимо сильну процвітаючу Україну як прекрасного сусіда Словацької Республіки. Я хочу побажати вам всього найкращого і за можливість виступити перед вами. (Оплески).
ГОЛОВУЮЧИЙ. Спасибі. Є потреба привітати з днем народження Матвієнкова Сергія Анатолійовича. (Оплески).
Мироненка Михайла Івановича. (Оплески).
І Петросова Валерія Альбертовича. Петросова Валерія Альбертовича. Давайте аплодисментами привітаємо. (Оплески).
Шановні колеги, відповідно до Регламенту дві фракції просять перерву на півгодини. Ми домовилися з ними, що вони замість пів години зроблять заяву трьоххвилинну. Будь ласка, я маю на увазі фракцію комуністів і Партію регіонів. Мірошниченко буде робити заяву, прошу.
10:11:17
МІРОШНИЧЕНКО Ю.Р.
Панове, я виконую рішення фракції.
Шановні виборці, шановні колеги!
Юрій Мірошніченко, фракція Партії регіонів.
Фракція Партії регіонів доводить до відома всіх громадян України, депутатів Верховної Ради України і органів судової влади інформацію про факти брутального порушення Конституції і законів України в частині незалежності суду. Особливо небезпечним є це явище, якщо таке втручання має характер тиску і суттєво впливає на процес здійснення правосуддя. Це ще більш небезпечним є, якщо воно стає, якщо такий тиск є і здійснюється з боку державного інституту, який Конституцію визначений як гарант Основного закону. Так згідно інформації, яку отримала наша фракція напередодні розгляду в Печерському районному суді міста Києва відомої справи пана Луценка голова цього суду, визначений суддею по цій справі, пан Колесніченко, неодноразово викликався до Секретаріату Президента України.
Ми розуміємо, що в країні ми будуємо правову державу. Суд згідно Конституції гарантований в своїй діяльності і є незалежним. Ми звертаємося зараз в першу чергу до Президента України, ми звертаємося до прокурора, Генерального прокурора України, ми звертаємося до Вищої ради юстиції, щоб всі ці державні інституції відповідно до покладених на них законом повноважень і обов’язків здійснили відповідне реагування.
А до Верховної Ради ми звертаємося з тим, щоб ми як орган вищої законодавчої влади здійснювали, і ретельно здійснювали контроль за тим, щоб правосуддя в першу чергу, права громадян ніколи і ніким не порушувалися. Дякую за увагу.
ГОЛОВУЮЧИЙ. Шановні депутати!
Сьогодні, між іншим, ще й день радіо, телебачення і зв’язку. Працівників цього надзвичайно важливого сектору в суспільстві, давайте привітаємо цих працівників, побажаємо їм творчих здобутків, об’єктивності висвітлення всіх подій, зокрема роботи парламенту. Привітаємо їх, будь ласка. (Оплески).
У вас є перелік питань, визначених для обговорення сьогодні. Ми приступаємо до їх розгляду.
А перед тим подається пропозиція про складення присяги членами Вищої ради юстиції. І я на трибуну запрошую Олександра Володимировича Лавриновича, який відповідно до статті 131 Конституції України та статті 5 Закону України „Про Вищу раду юстиції” входить до складу Вищої ради юстиції за посадою.
Для складення присяги слово надається Олександру Володимировичу Лавриновичу, міністру юстиції України. Будь ласка.
ЛАВРИНОВИЧ О.В.
Я, Лавринович Олександр Володимирович, присягаю сумлінно, чесно і неупереджено виконувати обов’язки члена Вищої ради юстиції з метою забезпечення формування корпусу суддів із числа високопрофесійних і чесних юристів і додержання закону та етики у діяльності суддів і прокурорів.
ГОЛОВУЮЧИЙ. Спасибі. (Оплески).
Розглядається питання про обрання народних депутатів України членами Комітету Верховної Ради України. Слово має голова підкомітету Комітету з питань Регламенту, депутатської етики та забезпечення діяльності Верховної Ради Олександр Андрійович Козуб. Будь ласка.
10:15:51
КОЗУБ О.А.
Шановні народні депутати, комітет розглянув подання голови депутатської фракції Блоку „Наша Україна” Безсмертного від 31.10.2006 року про обрання Голови Комітету з питань європейської інтеграції народного депутата України Прокопович Наталію Володимирівну. Враховуючи вимоги частини 7 статті 7 Закону України „Про комітети Верховної Ради України” та частини 7 статті 78 Регламенту Верховної Ради України комітет прийняв рішення підтримати подання голови депутатської фракції блоку „Наша Україна” Безсмертного про обрання народного депутата України Прокопович Головою Комітету з питань європейської інтеграції та внести на розгляд Верховної Ради України відповідний проект постанови. Просимо підтримати.
ГОЛОВУЮЧИЙ. Шановні депутати, проект постанови у вас є. це квота фракції „Нашої України”. Наталія Володимирівна обирається замість Тарасюка, який працює сьогодні міністром. Я ставлю на голосування цю пропозицію.
10:17:27
За-232
Рішення прийнято.
Привітаємо Наталію Володимирівну, побажаємо їй успіхів на цій відповідальній роботі.
По фракціях. Партія регіонів – 174, „Блок Тимошенко” – 4, „Наша Україна” – 23, соціалістів – 28, комуністів – 0, позафракційні – 3.
Будь ласка, дальше.
КОЗУБ О.А. Проект Постанови Верховної Ради України 2524.
Шановні народні депутати України, комітет розглянув заяву народного депутата України Чмира Юрія Павловича, члена депутатської фракції Партії регіонів про обрання його членом Спеціальної контрольної комісії Верховної Ради України з питань приватизації.
Відповідно до вимог частини 1.2 статті 14 Закону України „Про статус народного депутата України” народний депутат України за власним бажанням може бути обраний одночасно членом одного Комітету Верховної Ради України і тимчасової слідчої чи тимчасової спеціальної комісії.
Комітет прийняв рішення підтримати заяву народного депутата України Чмира та внести на розгляд Верховної Ради України відповідний проект Постанови Верховної Ради України.
ГОЛОВУЮЧИЙ. У вас є проект постанови, будь ласка, визначайтеся відносно Юрія Павловича Чмира.
Ставлю на голосування цю пропозицію. Будь ласка.
10:19:01
За-257
Рішення прийнято.
КОЗУБ О.А. Проект Постанови Верховної Ради України 2547.
Шановні народні депутати України! Комітет на своєму засіданні 15 листопада цього року розглянув заяву народного депутата України Гнаткевича Юрія Васильовича, члена депутатської фракції Блоку Юлії Тимошенко про обрання його членом Комітету Верховної Ради України з питань прав людини, національних меншин та міжнаціональних відносин.
Розрахункова квота депутатської фракції Блоку Юлії Тимошенко в комітетах з чисельністю до 20 осіб, складає 4,8, а в Комітеті Верховної Ради України з питань прав людини, національних меншин та міжнаціональних відносин працює від цієї фракції чотири народних депутати України. Тобто квота повністю не використана. Комітет прийняв рішення підтримати заяву народного депутата України Гнаткевича та внести на розгляд Верховної Ради України відповідний проект постанови. Просимо підтримати.
ГОЛОВУЮЧИЙ. Я прошу підтримати цю кандидатуру, людина знає справу, він ще в першому скликанні був депутатом. І квота фракції не використана, я ставлю на голосування цю пропозицію.
10:20:27
За-195
У нас треба провести переговори між фракціями, ми на Погоджувальній раді повернемося до цього питання. Почекайте.
КОЗУБ О.А. Пропонується Проект Постанови Верховної Ради України 2548. Комітет розглянув заяву народного депутата України Єгоренко Тамари Василівни, члена депутатської фракції Партії регіонів про обрання її членом Комітету з питань прав людини, національних менших і міжнаціональних відносин.
Враховуючи, що розрахункова квота депутатської фракції Партії регіонів в комітетах з чисельністю до 20 осіб складає 7,2, а в Комітеті з питань прав людини, національних меншин і міжнаціональних відносин працює чотири народних депутата України, тобто квота не використана.
Комітет прийняв рішення, підтримати заяву народного депутата України Єгоренко та внести на розгляд Верховної Ради України відповідний проект постанови. Прошу підтримати.
ГОЛОВУЮЧИЙ. Я ставлю на голосування цю постанову. Будь ласка, визначайтесь.
10:21:42
За-274
Рішення прийнято.
КОЗУБ О.А. Вноситься проект постанови Верховної Ради України 2549. Комітет розглянув заяву народного депутата України Мітрошкіна Ігоря Олександровича, члена депутатської фракції Партії регіонів, про обрання його членом комітету з питань Національної безпеки і оборони, увільнивши його від обов’язків члена комітету з питань правової політики. Враховуючи, що розрахункова квота депутатської фракції Партії регіонів в комітетах чисельністю до 20 осіб складає 7,2, а в комітеті з питань Національної безпеки і оборони працює чотири народних депутати України, тобто квота не використана. Комітет прийняв рішення підтримати заяву народного депутата Мітрошкіна та внести на розгляд Верховної Ради України відповідний проект постанови. Просимо підтримати.
ГОЛОВУЮЧИЙ. Я ставлю на голосування проект постанови, будь ласка.
10:22:52
За-279
Рішення прийнято.
КОЗУБ О.А. Розглядається проект постанови Верховної Ради України № 2518 від 10 листопада 2006 року. Комітет розглянув заяву народного депутата України Бичкова Сергія Анатолійовича, члена депутатської фракції блоку „Наша Україна” про обрання його членом комітету з питань європейської інтеграції. Враховуючи, що розрахункова квота депутатської фракції блоку „Наша Україна” в комітетах чисельністю до 20 осіб складає 3,1, а в комітеті з питань європейської інтеграції працює від цієї фракції три народних депутати, тобто квота використана.
Комітет прийняв рішення, не підтримувати заяву народного депутата України Бичкова про обрання його членом комітету з питань європейської інтеграції. Народний депутат Бичков наполягає на розгляді цього питання і вніс відповідний проект.
Просимо визначитися з даного питання.
ГОЛОВУЮЧИЙ. Ставлю на голосування проект Постанови про обрання Бичкова членом Комітету з питань Європейської інтеграції, будь ласка.
10:24:07
За-164
Рішення не прийнято.
Треба попрацювати з фракціями.
КОЗУБ О.А. Проект Постанови Верховної Ради України № 2537 від 14 листопада 2006 року.
Комітет розглянув заяву народного депутата України Пінчука Андрія Павловича, члена депутатської фракції Партії Регіонів про обрання його членом Комітету з питань бюджету, увільнивши від обов’язків члена Комітету з питань сім’ї, молодіжної політики, спорту та туризму.
Враховуючи, що розрахункова квота депутатської фракції Партії Регіонів в комітетах з чисельністю до тридцяти осіб складає 10,7, а в Комітеті з питань бюджету працює тринадцять народних депутатів України тобто квота перевищена. Комітет прийняв рішення не підтримувати заяву народного депутата Пінчука.
Але народний депутат наполягає на розгляді цього питання Верховною Радою і вніс відповідний проект № 2537. Просимо визначитися з даного питання.
ГОЛОВУЮЧИЙ. Я ставлю на голосування цей проект Постанови, будь ласка.
10:25:19
За-256
Рішення прийнято. Дякую.
Я прошу з процедури. Одну хвилинку, почекайте трошки.
Шановні депутати, я звертаюся найперше до фракції Партії Регіонів. Юрій Гнаткевич не обраний тоді у березні, а прийшов за списком пізніше і він має право представленим бути у Комітеті з питань прав людини. І за фахом, і за його досвідом життєвим, і за депутатським досвідом, він першого скликання ще депутат був, і те, що фракція не має заповненої квоти у цьому комітеті. Ми говорили про це на Погоджувальній раді і він має повну підставу бути обраним в склад Комітету з прав людини.
Я прошу підтримати цю кандидатуру. Юрій Васильович Гнаткевич, Комітет з прав людини. Ще раз повторюю, квота фракції не заповнена. Я прошу повернутися до цього питання і вирішити його остаточно, зняти напругу, тим паче, що фракція голосує за інших кандидатів, коли вони йдуть в інші комітети з інших фракцій, зокрема, з більшості. Я ставлю пропозицію про те, щоб повернутися до цього питання. Будь ласа, проголосуйте. Михайло Васильович, треба голосувати.
10:26:59
За-219
У нас не вистачає голосів. Я прошу вас, Олександр Валентинович, блокування тут нічого не дає, давайте ми переговоримо окремо із керівниками фракцій і зробимо.
ГОЛОВУЮЧИЙ. Оголошується перерва на 15 хвилин.
ПІСЛЯ ПЕРЕРВИ
ГОЛОВУЮЧИЙ. Слово має Олександр Турчинов.
10:47:51
ТУРЧИНОВ О.В.
Шановні колеги, я хочу нагадати всім народним депутатам, що кожний з нас має не тільки право, але ж і обов'язок, я підкреслюю, обов'язок, бути членом парламентського комітету. В той же час сьогодні ми з вами маємо прецедент, коли новобраний до Верховної Ради народний депутат Гнаткевич був позбавлений цього права, позбавлений саме представниками Антикризової коаліції.
Я хочу підкреслити, що цей депутат був запропонований до Комітету з прав людини за квотою нашої фракції. Тобто жодного порушення ні регламентного, ні законодавчого в цьому поданні не було. І замість цього сьогодні порушені конституційні права і нашої фракції, і конкретного народного депутата.
Саме тому ми наполягаємо зараз проголосувати це питання і дозволити нам жити в межах Конституції. Я хочу попросити вас, колеги з Антикризової коаліції, давайте припиняти політичний „бандитизм”, давайте жити за законами і за Конституцією, і тоді наш парламент буде працювати ефективно і результативно. Дякую за увагу.
ГОЛОВУЮЧИЙ. Слово має Василь Кисельов від Партії регіонів, від фракції Партії регіонів.
10:49:11
КИСЕЛЬОВ В.О.
Дякую. Шановні колеги, шановні виборці, мені від Партії регіонів доручено довести до вашого відома позицію партії, фракції, яка не голосувала зараз за кандидатуру Гнаткевича від фракції БЮТ. Справа в тому, що це не голосування спровокувала сама фракція БЮТ. Пояснюю чому. Перед цим було голосування по Прокоповичу. Подивіться, підніміть голосування.
Там не було про введення депутата до комітету, йшлася мова про призначення головою комітету. І, в даному випадку, фракція БЮТ тільки 9 голосів проголосувала за цю кандидатуру. Ось чому ми… це був політичний підтекст. Ось чому ми показали, що не треба приймати подвійні стандарти до окремих депутатів чи до окремої політичної сили. Ми пропонуємо наперед, щоб такі моменти нами були уникнуті. Ми зараз проголосуємо як пропонує Голова Верховної Ради, але прошу вас теж зробити висновки з цього інциденту, який мав сьогодні місце в Верховній Раді.
ГОЛОВУЮЧИЙ. Спасибі. Я ставлю на голосування пропозицію про те, щоб ми повернулися до розгляду питання про Юрія Гнаткевича. Будь ласка.
10:50:42
За-396
Тепер я ставлю на голосування проект Постанови про включення Юрія Васильовича Гнаткевича в склад Комітету з питань прав людини. У вас постанова є. Ставлю на голосування цей проект.
10:51:09
За-402
Рішення прийнято.
Юрій Васильович, привітаємо вас і побажаємо успіхів в цій роботі, і майте на увазі, що, бачите, права людини на вашому прикладі якраз продемонстровано, що їх треба захищати. Спасибі.
Розглядається питання… По фракціях? Будь ласка, по фракціях. Так я ж завжди зачитую, Рефат Абдурахманович, і зараз зачитаю. І зараз зачитаю, не хвилюйтеся.
Партія регіонів – 180, Блок Тимошенко – 118, „Наша Україна” - 68, соціалісти – 31, комуністи – 0, позафракційні – 5.
Запишіть, будь ласка, Рефат Абдурахманович, щоб ви не забули ці результати.
У вас у порядку дня зараз стоїть проект Постанови про проведення 16-ї сесії Парламентської асамблеї: „Організація безпеки та співробітництва в Європі”. І тут визначений доповідачем Білорус Олег Григорович. Але у зв’язку з тим, що він працює зараз із словацькою делегацією, ми розглянемо це питання трохи пізніше, коли він появиться. Це чиста процедура, і я думаю, що ви зважите на цю обставину.
Пропонується розглянути проект Постанови про внесення змін у Постанову Верховної Ради України "Про Лічильну комісію Верховної Ради України п'ятого скликання" (щодо внесення змін у складі Лічильної комісії). І з цього приводу доповідь має народний депутат України Оніщук Микола Васильович. Будь ласка.
10:52:53
ОНІЩУК М.В.
Шановний Голово, шановні народні депутати! Проектом Постанови Верховної Ради України про внесення змін у Постанову Верховної Ради України "Про Лічильну комісію Верховної Ради України п'ятого скликання" пропонується виключити із складу Лічильної комісії народного депутата України Оробця Юрія Миколайовича, який трагічно загинув, як ви добре знаєте, 16 жовтня цього року, та ввести до складу Лічильної комісії народного депутата України В’язівського Володимира Михайловича. Народний депутат України В’язівський є представником депутатської фракції „Наша Україна”, і це квота депутатської фракції „Наша Україна”.
Дякую за увагу. Прошу підтримати.
ГОЛОВУЮЧИЙ. Слово має Коваль В’ячеслав Станіславович, співдоповідачем він визначений з цього приводу, з цього питання. Будь ласка. Від Комітету з питань регламенту, депутатської етики. Будь ласка.
10:53:55
КОВАЛЬ В.С.
Шановний Олександре Олександровичу, шановні народні депутати. Депутат Коваль, Народний рух України.
На виконання доручення Голови Верховної Ради України Мороза Олександра Олександровича комітет розглянув на відповідність вимогам Регламенту Верховної Ради України проект Постанови Верховної Ради України про внесення змін у Постанову Верховної Ради України "Про Лічильну комісію Верховної Ради України п'ятого скликання", внесений народним депутатом України Оніщуком.
Комітет одноголосно підтримав проект Постанови Верховної Ради України і прийняв рішення: вважати за доцільне включити зазначений проект постанови до порядку денного другої сесії Верховної Ради. Розглянути його з урахуванням зауважень комітету та рекомендувати автору внести на заміну проект постанови з урахуванням зауважень від комітету.
ГОЛОВУЮЧИЙ. Все? Так, сідайте на місце тоді.
Вам пропонується проект постанови з цього приводу і є зауваження комітету регламентного, який пропонує трошки інакшу редакцію викласти, в зв’язку із, ну, ви знаєте, трагедія трапилася, помер Юрій Миколайович Оробець. Але вони пропонують записати так: „ввести до складу лічильної комісії народного депутата України В’язівського Володимира Михайловича. Який є представником депутатської фракції „Наша Україна” замість Оробця Юрія Миколайовича, повноваження якого як народного депутата припинилися достроково у зв’язку з його смертю”.
Давайте в такій редакції проголосуємо. Я ставлю на голосування проект постанови в тій редакції, яку пропонує комітет Єфремова. Будь ласка.
10:55:52
За-416
Рішення прийнято. У вас, ми на погоджувальній раді обговорювали питання про включення до порядку денного другої сесії цілого блоку питань. Мова йде тільки до включення до порядку денного, це не сьогодні розглядається. А дальше буде кожен раз Верховна Рада визначатися щодо включення конкретних питань. Тому цей проект – 2527 я ставлю на голосування. Будь ласка, ну, почекайте.
Про включення, будь ласка.
10:56:44
За-336
Рішення прийнято.
Таран-Терен з мотивів просить слова.
10:57:12
ТАРАН В.В.
Мікрофон... Все, дякую.
Дякую, Олександр Олександрович.
Шановні колеги, шановний Голово Верховної Ради!
Закон 2097, про дітей, народжених в неволі. Цих дітей, цих людей лишилося в Україні 300 чоловік всього за даними МВС.
Є лист від нашої фракції за підписом Юлії Тимошенко, щоб цей законопроект включити в розгляд Верховної Ради про надання їм статусу всього-на-всього жертв політичних репресій. Є висновок нашого Комітету з прав людини, де комуністи, де регіонали, де всі проголосували з вимогою, з проханням, щоб його включити до порядку денного.
На Узгоджувальній раді було обіцяно, що цей законопроект буде включений в порядок денний. І хочу знати, чому, хто, на якій підставі всупереч рішення комітету, всупереч вимозі нашої фракції, всупереч вимогам круглого столу, де пройшли комітетські слухання, де були представники широкої громадськості, хто має таку чорну злобу проти тих людей, яких лишилося і більше вже не буде, десятки…
ГОЛОВУЮЧИЙ. Я поясню.
Ви автор цього закону, так? Тому я пояснюю: ви і винні. Чому? Тому що на Погоджувальній раді було домовлено, є ще проекти, які не включені в перелік, внесіть їх, ці проекти, і вони будуть включені і проголосовані. Треба турбуватися про те, щоб ваші законопроекти проходили.
Тому немає ніяких проблем у цьому відношенні. Ми окремо ще його розглянемо, включимо і розглянемо. Будь ласка, заспокойтеся.
А пояснюю так, як воно було насправді. На Погоджувальній раді виникали питання. Чи цей проект, чи інший звучав – я сказати не можу, але загальна формувала така: якщо ще є проекти, котрі треба включити, включимо. Подайте свої пропозиції.
Будь ласка, розглядається проект Закону про Кабінет Міністрів України, міністр юстиції Лавринович Олександр Володимирович доповідає.
Прошу.
ЛАВРИНОВИЧ О.В.
Шановний пане Голово, високошановні народні депутати!
Вашій увазі пропонується один із найважливіших статутних законів нашої держави, який мав би був прийнятий відразу після ухвалення Конституції, як того вимагає основний закон.
Сьогодні ми маємо можливість виконати те доручення, яке дала Конституція України в трьох своїх статтях парламенту України і українського уряду щодо ухвалення спеціального закону, який має регламентувати діяльність Кабінету Міністрів України. І це є перше, що виконує проект, який поданий сьогодні на ваш розгляд.
Проект закону, який внесений до парламенту Кабінетом Міністрів, вирішує кілька дуже важливих напрямків діяльності Кабінету Міністрів. Він визначає основні функції і повноваження уряду як вищого органу у системі виконавчої влади української держави.
Власне уже з самого початку з цього у нас є певна відмінність з альтернативним проектом закону, який внесений Президентом України. І ця альтернатива достатньо чітко прописана в проекті глави держави, який у частині другій статті 28 того закону визначає, що Кабінет Міністрів України сприяє здійсненню главою держави його повноважень. Це є докорінна відмінність від підходів до уряду України. Ця відмінність реалізується як концептуальна розбіжність по всьому тексту закону, по всіх його нормах, по всіх главах.
Зокрема це засвідчує і норма частини сьомої статті 12 проекту, внесеного Президентом України, яка позбавляє парламент України його конституційного права, визначеного пунктом 11 статті 85 Конституції України, на затвердження програми уряду, а передбачає ухвалення її законом, тобто ставить рішення Верховної Ради в залежність від президентської волі.
Проект, який внесений Кабінетом Міністрів, встановлює вимоги до кандидатів на посади в уряді, конкретизує процедуру формування Кабінету Міністрів і припинення його повноважень залежно від різних обставин, які виникають.
Проект також визначає повноваження уряду як у спрямуванні дій органів виконавчої влади, так і в стосунках з іншими державними органами. Що стосується системи виконавчої влади, проект визначає процедуру призначень керівників органів виконавчої влади, в тому числі і колегіальних органів центральної виконавчої влади. Передбачається запровадження права Кабінету Міністрів України на скасування рішень органів виконавчої влади.
При цьому, очевидно, слід відзначити, що така норма щодо актів місцевих державних адміністрацій в Україні вже є чинною з 1997 року. вона міститься в статті 43 закону „Про місцеві державні адміністрації”, але чомусь саме ця норма викликала велику дискусію щодо правомірності її включення до проекту закону, який вноситься на ваш розгляд Кабінетом Міністрів України.
Що стосується взаємодії з іншими державними органами, слід відзначити передбачені вивільнення уряду і його членів від обов’язку виконання функцій у різноманітних дорадчих та консультативних органах, що створюються Президентом України. Натомість альтернативний проект закону навпаки містить низку норм, що мають на меті зробити уряд придатком до консультативних органів і служб Президента. Зрештою так зазначено у частині 1 статті 31 цього проекту закону.
Кабінет Міністрів України сприяє виконанню завдань, покладених на консультативні, дорадчі та інші допоміжні органи і служби, що утворюються Президентом України. Якщо таке завдання ставиться перед урядом, то, очевидно, зрозуміло, що він не може бути вищим органом в системі органів виконавчої влади, а повинен забезпечувати виконання повноважень Президента України. Якщо дотримуватись такої логіки, то, очевидно, ми повертаємося в 2004 рік до тієї форми державного правління, яка в Україні була чинною до початку цього року.
Окрім цього, стаття 30 альтернативного проекту передбачає також підконтрольність Кабінету Міністрів Раді національної безпеки і оборони, що зрозуміло, оскільки це є квазі-колегіальний орган, який формується одноосібно Главою держави і використовується для ухвалення тих рішень, які глава держави вважає за потрібне винести для розгляду цього органу.
Проект закону, який готувався Кабінетом Міністрів України спільно з представниками депутатських фракцій, визначає роль уряду у відносинах з різними органами державної влади, а також господарюючими суб’єктами державної форми власності. Оскільки в цьому напрямку в Україні існує чимало проблем, коли державна власність не приносить до державної казни належних прибутків і використовується як мінімум, неефективно.
Проект закону також визначає організацію діяльності уряду, функціональні повноваження Прем’єр-міністра України, віце-прем’єр-міністрів, міністрів, визначає компетенцію урядових комітетів, компетенцію секретаріату Кабінету Міністрів і його функції.
Зрозуміло, що проект закону не зміг вирішити всіх питань, які є очевидними. Зокрема, не вирішено до кінця питання щодо способу і процедури призначення Прем’єр-міністра України, членів уряду з причин, які зрозумілі будуть, оскільки підготовка цього проекту велась кількома різними групами і враховуючи те, що Конституція України не містить вичерпного алгоритму в даному напрямку, небажання представників Президента України і керівництво Міністерства юстиції, яке попередньо працювало з цим проектом закону, не дозволило вирішити цей алгоритм і тому Кабінет Міністрів України звернувся до Конституційного Суду щодо тлумачення цих положень.
Це ж саме стосується і іншої процедури - процедури, яка визначає скріплення підписами Прем’єр-міністра і міністра, відповідального за акт Президента. Ця норма залишена в проекті закону в такому ж вигляді, як вона є в Конституції, оскільки, по-різному бачились механізми, які мають бути задіяні в цьому напрямку. І тому, тут вирішення може бути або в цьому залі волею депутатів, або через тлумачення Конституційного Суду, з яким Кабінет Міністрів також звернувся місяць тому.
Проект закону, який внесений Кабінетом Міністрів України, дозволить зробити наступний крок по закріпленню тих положень, змін і форм державного управління, які стались в Україні з 1 січня і набули остаточної чинності після формування нового складу парламенту. Кабінет Міністрів України просить народних депутатів підтримати законодавчу ініціативу уряду. Дякую.
ГОЛОВУЮЧИЙ. Чи є запитання до доповідача? Запишіться, будь ласка. 10 хвилин відведемо на запитання. Бронніков.
11:08:03
БРОННІКОВ В.К.
Александр Владимирович! Бронников. Фракция Партии регионов Украины, Запорожье.
Вы ни слова не сказали о полномочиях Кабинета Министров по созданию управления органами со специальными статусами, центральными органами. Я имею в виду комиссию по регулированию энергетики, антимонопольный комитет, другие органы, которые совершенно необходимы.
Так же не было сказано полномочия Кабинета Министров по реформированию министерства, созданию при необходимости новых министерств и ликвидации старых министерств. Как это дело предусматривается, берет Кабинет Министров на себя эти полномочия или нет? Спасибо.
ЛАВРИНОВИЧ О.В. Дякую за запитання.
Що стосується центральних органів виконавчої влади в тому числі, і колегіальних, які ви перелічили, я про це сказав в концептуальному напрямку, що закон передбачає процедуру як затвердження положень про них, визначення порядку роботи, так і процедуру призначення керівників і членів колегіальних органів Кабінетом Міністрів України.
Що стосується реформування, створення нових органів виконавчої влади, це питання вирішено Конституцією України і, безумовно, так передбачено в деталізованому вигляді в цьому проекті. Я не вважав за необхідне зараз переказувати сам текст проекту Закону, який предметно вивчався вами і вже широко дискутувався, тому зупинився тільки на концептуальних положеннях проекту Закону, який внесений Кабінетом Міністрів і на тих ключових розбіжностях, яких є набагато більше, безумовно, які є між нашими проектами.
ГОЛОВУЮЧИЙ. Петрук.
11:09:57
ПЕТРУК М.М.
Прошу передати слово Миколі Томенко.
ГОЛОВУЮЧИЙ. Томенко.
11:10:03
ТОМЕНКО М.В.
Пане Міністре, я хотів би дві позиції чіткіше почути від вас, це стосується наших питань Верховної Ради, розділу сьомого повноважень Кабінету Міністрів з Верховною Радою України, оскільки тут багато експертів говорять про те, що якщо в такій редакції статті 30 і 31 піде, у нас в Україні буде не парламентсько-президентська республіка, а урядово-президентська республіка, бо в парламент на засідання можна не ходити.
Оскільки стаття 31 передбачає, що Кабінет Міністрів має фактично право вето на всі законодавчі акти, які торкаються дохідної, або видаткової частини бюджету.
Якщо подивитися наші закони, у нас практично кожний другий закон стосується соціально-економічної сфери, а отже і бюджету. Таким чином нам можна тоді не працювати, ми будемо тільки чекати законопроектів від вас.
Чи вважаєте ви, що в парламент, в парламентсько-президентській республіці не має права ініціювати і приймати бюджетні законодавчі акти.
ЛАВРИНОВИЧ О.В. Дякую за запитання.
Я хочу нагадати редакцію статті 96 Конституції України, яка визначає, що Державний бюджет України затверджується щорічно Верховною Радою за поданням Кабінету Міністрів України. Це єдиний проект, який Верховна Рада не ухвалює, а затверджує і визначений в статті 96 Конституції єдиний суб’єкт, який має право і обов’язок на підготовку проекту Державного бюджету.
Безумовно, що стосується самої редакції статті, вона не видається, як аксіома і є можливість її різного тлумачення і, безумовно, в режимі другого читання є можливість інших формулювань. Суть просто полягає в тому, що існує спільна відповідальність Верховної Ради України і уряду України за формування державного бюджету і витрачання публічних фінансів. І в цьому є велика відмінність сьогоднішньої ситуації з попередніми роками в Україні, коли було змагання між Верховною Радою і урядом і відповідальність за рішення парламенту лягало в цій частині.
ГОЛОВУЮЧИЙ. Шевчук. У нас 1 хвилина на запитання, 1 на відповідь. Будь ласка.
11:12:27
ШЕВЧУК С.В.
Прошу передати слово народному депутату Ляшку Олегу.
11:12:35
ЛЯШКО О.В.
Олег Ляшко, Блок Юлії Тимошенко.
Пане доповідачу, я не буду вникати у недоліки законопроекту, про який ви зараз доповідаєте, це і, зокрема, неврегулювання процедури припинення повноважень Прем’єр-міністра, нечітка процедура набуття і припинення повноважень уряду, оприлюднення у засобах масової інформації актів Кабінету Міністрів. Всі ці деталі, які показують нам недосконалі закони. Моє питання інше. Чому ми сьогодні розглядаємо цей законопроект? Адже, ви розумієте, що навіть у випадку його прийняття, Президент накладе на нього вето. Чому не прислухались, на мою думку, нормальної пропозиції Регламентного комітету, щоб об’єднати всі законопроект, доопрацювати в комітети Тихонова і винести узгоджений сюди в зал для того, щоб він пройшов і підпис Президента, адже Кабмін не може бути без закону. Але, в той же час, ви не можете його провести без.
ЛАВРИНОВИЧ О.В. Відповідь складається з двох частин.
Частина 1. Ніхто не заважає жодному суб’єкту законодавчої ініціативи, яких є 450 народних депутатів України, Президент України і Кабінет Міністрів вносити будь-який проект закону. Тому питання, створити з кількох один, це може бути ініціатива будь-якого народного депутата. Але ні Президент України, наскільки я розумію, ні Кабінет Міністрів таких доручень нікому не дав. Це конституційний підхід і це правило роботи українського парламенту.
Друга частина відповіді полягає в тому, що я починав в тому, що ці два проекти є концептуально різними. Якщо перший проект визначає Кабінет Міністрів як вищий орган у системі виконавчої влади і робить деталізацію по всім напрямкам, то другий проект передбачає, що Кабінет Міністрів має забезпечувати виконання повноважень Президента і забезпечувати функціонування його консультативних, дорадчих, допоміжних і інших служб. Дослівно те, що записано у тому проекті закону. Ось відповідь на ваше питання.
ГОЛОВУЮЧИЙ. Треба, очевидно мені давайте відповідь на питання, оскільки докір доповідачу не можу йти, він є суб’єктом, який доповідає проект закону, а включення чи невключення це вже і моє питання.
Ви, очевидно, не читали інформацію про те, що Президент висловився, він не заперечує, щоби за основу брався урядовий чи будь-який інший проект, аби в ньому було виписано все те, що потрібно, і щоб він міг функціонувати, використовуватися. Одне.
А друге, що процедура підготовки узгодженого проекту і передбачає: береться один за основу чи той, чи другий, чи третій, а потім все краще, що є у трьох виписується у цьому проекті, і узгодження таким чином забезпечується. Слово для запитання Зварич має.
11:15:29
ЗВАРИЧ І.Т.
Дякую. Ігор Зварич, Партія регіонів, Івано-Франківськ.
Все-таки я на кілька своїх питань вже відповідь отримав, але одне мене питання, яке турбує. Ми все-таки на порозі завершення реформи. Ясна річ, що ті зміни, які будуть внесені, вони можуть внести суттєві зміни і у саме положення про Кабінет Міністрів, що стосується, скажімо, взаємодії з обласними, районними ………………, якщо вони збережуться чи не збережуться і так далі. Як ви бачите послідовність вирішення цього питання, будемо вносити нові зміни?
ЛАВРИНОВИЧ О.В. Дякую за питання.
Я думаю, що змін наступних не потрібно буде, потрібна буде нова редакція законів про місцеві державні адміністрації і, можливо, про місцеве самоврядування з тим, щоб передбачити у нових умовах нову взаємодію.
Зрештою, ви можливо, звернули увагу, що місцеві державні адміністрації є складовою ланкою виконавчої влади. Воно у цьому розділі Конституції прописано, і прописані всі елементи взаємодії. Але де-факто ви також бачите, яким чином організовуються селекторні наради по створенню альтернативного уряду, який працює з частиною виконавчої влади.
Тому, безумовно, що є тут проблеми, які потребують свого удосконалення. А найкраще вирішення – це забезпечення реального самоврядування і передача функцій місцевих державних адміністрацій виконавчим органам місцевих рад.
ГОЛОВУЮЧИЙ. Романюк. Романюк, прошу. Я бачу, бачу. Говоріть. У вас, очевидно, картка там. А… Ні, був Романюк написаний. Кендзьор, прошу.
11:17:35
КЕНДЗЬОР Я.М.
Ярослав Кендзьор.
Мене цікавило питання якраз про ймовірну долю Закону про Кабінет Міністрів в зв'язку з імовірними змінами до Конституції, пов'язаними із місцевим самоврядуванням. Але я отримав відповідь вже. Дякую.
ГОЛОВУЮЧИЙ. Баранівський. Курпіль.
11:18:12
КУРПІЛЬ С.В.
Шановний пане міністре, якщо ці законопроекти відрізняються концептуально, я маю на увазі президентський і урядовий, то як їх можна поєднати, якщо пропонується взяти за основу, як каже Олександр Мороз, урядовий проект. І чому не взяти тоді за основу президентський?
ГОЛОВУЮЧИЙ. Я прошу вибачити, я відразу уточню: я сказав – один з проектів взяти, а не урядовий, по-перше. А по-друге, вони концептуально не відрізняються, вони концептуально однакові всі три проекти. Будь ласка, Олександр Володимирович, говоріть.
ЛАВРИНОВИЧ О.В. Ну якщо рахувати концептуальність і те, що вони врегульовують діяльність уряду, то вони, дійсно, абсолютно однакові. Вони регулюють діяльність уряду. А як вони регулюють? Регулюють по-різному. І саме вам потрібно визначитись сьогодні, чи Україні потрібен один уряд, чи два, чи, можливо, кілька. І якщо відповідати на це питання таким чином, що ми повинні мати один парламент, один уряд в Україні, то, очевидно, треба підтримати проект закону, внесений Кабінетом Міністрів України.
ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую. Сідайте, будь ласка. Слово має радник Президента Ігор Борисович Коліушко. Він доповідає проект 2325-1. прошу.
КОЛІУШКО І.Б.
Шановний пане Голово! Шановні народні депутати! Відповідно на виконання пункту 6 Універсалу національної єдності, підписаного політичними лідерами нашої держави, Президент України Віктор Ющенко взяв зобов`язання внести проект Закону про Кабінет Міністрів України, а також проект Закону про державну службу в новій редакції. Планувалося, що дані законопроекти будуть підготовлені в тісній співпраці із Кабінетом Міністрів і внесений єдиний узгоджений варіант законопроекту. Але законопроект, який був доопрацьований Кабінетом Міністрів в результаті не міг бути підтриманий Президентом в силу того, що в ньому, по-перше, містяться положення, які суперечать Конституції.
По-друге, він зроблений, останні зміни внесені до нього, привели до того, щоб в такій редакції даний законопроект не сприяє наближенню нашої системи державного управління до стандартів належного урядування визнаних в усіх демократичних країнах Європи. Зокрема, законопроект відійшов від принципів розмежування політичних та адміністративних функцій і посад і в такому разі, міністри і надалі мали би керувати апаратами міністерств в шкоду функції вироблення політики, натомість, державні службовці і надалі мали, матимуть необхідність представляти урядові ініціативи, у тому числі в парламенті, заміщаючи міністрів в уряді та урядових комітетах.
І по-третє, даний проект закону не створює правової основи для конструктивної співпраці між Президентом та урядом України в сфері виконання кожним із них своїх конституційних повноважень. Таким чином, на виконання Конституції, зокрема статті 120, без сумніву в Україні повинен бути Закон про Кабінет Міністрів, але так само не менш важливо сьогодні врегулювати і питання діяльності центральних органів виконавчої влади.
Оскільки ці два питання потребують якнайшвидшого врегулювання, Президент України вважав за доцільне в одному проекті разом вирішити ці дві проблеми, оскільки не можна собі уявити функціонування Кабінету Міністрів як колегіального органу, як вищого органу в системі органів виконавчої влади без функціонування міністерств та інших центральних органів виконавчої влади. Саме це є основною відмінністю законопроекту, внесеного Президентом, від законопроекту, підготовленого Кабінетом Міністрів, тобто наш законопроект і в назві, і в змісті має ширший предмет правового регулювання.
Крім того, основними відмінностями, в яких відбулося доопрацювання і суттєве покращення законопроекту на концептуальному рівні, є такі положення, як, зокрема, стаття перша законопроекту – вона визначає систему органів виконавчої влади, в якій, власне, Кабінет Міністрів і є вищим органом; по-друге, стаття друга визначає терміни, які вживаються, до речі, в обох законопроектах, в тому числі внесеного Кабінетом Міністрів , але є новими для нашого законодавства і тому потребують свого пояснення і уточнення. Це, зокрема, терміни такі, як „державна політика”, „політична програма”, „державна політична посада”, „політична відповідальність”. Стаття третя по-новому викладає основні завдання Кабінету Міністрів, не повторюючи частково окремі повноваження, визначені статтею 116-ю Конституції України, а викладаючи, власне, ті завдання, які повинен виконувати уряд в демократичній державі, відповідаючи перед своїм суспільством. І стаття четверта значно ширше, ніж проект Кабінету Міністрів, врегульовує принципи діяльності Кабінету Міністрів, зокрема, розкриваючи принципи верховенства права, законності, відкритості, єдності державної політики, субсидіарності та децентралізації, запобігання конфлікту інтересів та інше.
Стаття 21, шановний по-новому викладає завдання та основні функції Кабінету Міністрів України за напрямками державної політики. Оскільки повторення з редакції в редакцію, уже впродовж 10 років, статті 21 в редакції законопроекту Кабінету Міністрів, неодноразово критикувалося саме на тій основі, що прийняття в такій редакції цієї, цих регулювань неминуче породжуватиме конфліктні правові колізії між Законом про Кабінет Міністрів і цілим рядом інших законодавчих актів, які визначають повноваження Кабінету Міністрів в різних галузях функціонування і народного господарства і взагалі держаного механізму.
І нарешті, одним з найважливіших відмінностей концептуальних між цими законопроектами є наявність в проекті Закону про Кабінет Міністрів і центральні органи виконавчої влади, внесеного президентом розділу п’ятого, який визначає статус, організацію та порядок діяльності Міністерств та інших центральних органів виконавчої влади.
Власне, в цьому розділі в необхідності врегулювати саме ці питання сьогодні є найбільша суспільна необхідність. Президент України, як гарант додержання прав і свобод людини і громадянина в першу чергу стурбований тим, що Україні потрібна така система виконавчої влади, яка б незалежно від політичного клімату в нашій країні завжди якісно виконувала законодавство в сфері прав і обов’язків людини і громадянина.
Тобто надання управлінських послуг, дотримання законодавства в сфері контролю має бути першою необхідністю виконавчої влади і досягається це, якщо судити за досвідом більшості, точніше можна сказати, всіх європейських демократичних країн, досягається в першу чергу розмежуванням політичних та адміністративних функцій в діяльності виконавчої влади, а відтак політичних та адміністративних посад в керівництві Міністерства.
Крім того, хочеться наголосити на тому, що концептуально проект закону, поданий Кабінетом Міністрів, фактично, є повторенням тої редакції законопроекту, який, починаючи з 1996 року, уже вісім разів розглядався у цьому залі трьома скликанням и Верховної Ради.
І на думку Президента, настав час вже подивитися дещо по-новому і запропонувати нашим виборцям, запропонувати суспільству нові підходи, які напрацьовані нашою наукою, напрацьовані багатьма практиками і теоретиками в цій сфері. Саме це в багатьох моментах було запропоновано в проекті закону про Кабінет Міністрів.
Таким чином, від імені Президента пропоную прийняти законопроект про Кабінет Міністрів та інші центральні органи виконавчої влади, внесений Президентом України у першому читанні і в подальшому при підготовці його до другого читання, в ньому, дійсно, можна буде врахувати багато добрих пропозицій, висловлених під час обговорення в комітеті, і тих пропозицій, які є в інших варіантах цього законопроекту. Дякую за увагу.
ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую і вам. Запишіться на запитання, будь ласка, 10 хвилин. Горбатюк.
11:28:18
ГОРБАТЮК А.О.
Слово прошу передати Броннікову.
ГОЛОВУЮЧИЙ. Будь ласка, Бронніков.
11:28:23
БРОННІКОВ В.К.
Игорь Борисович, в
общем-то, из вашего высказывания не видно логики. Первое, когда подписывали универсал, там подписывала сила «Наша
Украина», которая оказалась в оппозиции к Правительству, таким образом,
отказалась участвовать в разработке Закона про Кабинет Министров от имени
Кабинета Министров.
Второе, действует
политреформа, которая, в принципе, определила полномочия Президента. И почему
Президент, его команда решили регулировать не свои полномочия, а полномочия
исполнительной власти, которая перешла
ответственность к Верховной Раде и самому Кабинету Министров. Спасибо.
КОЛІУШКО І.Б. Дякую за запитання.
Я відповім на другу частину, оскільки те, що стосується позиції одної із фракцій, я думаю, вам краще з’ясувати у межах Верховної Ради.
А що стосується того, чому Президент вніс законопроект, я ще раз можу нагадати, що згідно Конституції України Президент має право законодавчої ініціативи. І це право законодавчої ініціативи поширюється на всі питання, які належать законодавчому регулюванню, так само, як і право законодавчої ініціативи кожного народного депутата України.
Крім того, практика попередніх розглядів Закону про Кабінет Міністрів показує, що дуже часто якраз було б доцільно, якби подібні законопроекти вносилися якимись зовнішніми. Наприклад, якби був розроблений він в парламенті або розроблений Президентом. Його якість, я думаю, була б вища, ніж коли члени уряду готували його самі для себе, при цьому завжди є спокуса попасти в полон...
ГОЛОВУЮЧИЙ. Олійник.
11:30:36
ОЛІЙНИК С.В.
Святослав Олійник, Блок Юлії Тимошенко.
Прошу передати слово Віктору Терену.
ГОЛОВУЮЧИЙ. Терен.
11:30:43
ТАРАН В.В.
Дякую. Віктор Терен, Блок Юлії Тимошенко, партія „Батьківщина”.
Шановний доповідачу. Ми на Комітеті з прав людини детально розглядали обоє законопроекти. І видно неозброєним оком, як у кабмінівському варіанті обрізаються права Президента. Видно.
Разом з тим, маємо сказати, що і президентський так само, як і кабмінівський, солідарні вони в тому, що і там, і там в принципі, … права Верховної Ради. Наприклад, уряд не звітує перед Верховною Радою, а інформую про свою діяльність. У мене немає часу детально це говорити, але йдеться якесь перетягування канату.
А тому перспектива ніяка. Ясно, що парламент проголосує за кабмінівський, більшість. Ясно, що Президент накладе вето. І правильно зробить. Ясно, що вето подолано не буде, бо не буде у більшості 300 голосів. А в результаті Україна і далі буде жити без Закону „Про Кабінет Міністрів”. От ваш прогноз, треба все-таки узгоджений, мабуть, варіант?
КОЛІУШКО І.Б. Дякую за запитання.
В даному випадку я як і мій попередник, доповідаю від імені суб’єкта законодавчої ініціативи. Вам вирішувати, що робити з цими законопроектами, але, що стосується того, що уряд не звітує, то ці питання передбачені Конституцією і багато речей, які хотілося б передбачити в законі, нажаль не завжди можна передбачити.
До речі, те, на чому зупинявся Міністр юстиції Олександр Лавринович стосовно статті 25 проекту закону „Про Кабінет Міністрів” в їхній редакції, право Кабінету Міністрів скасовувати акти голів місцевих державних адміністрацій. Просто-на-просто стаття 118 Конституції України не надає такого права Кабінету Міністрів. З точки зору доцільності, я повністю згідний з Кабінетом Міністрів, що це неправильно, але давайте спочатку вносити зміни в Конституцію. В свій час навпаки мене переконали в тому, що це не відповідає Конституції, а тепер продуємо навпаки.
ГОЛОВУЮЧИЙ. Поляков.
11:32:58
ПОЛЯКОВ В.Л.
Прошу слово передать Филиндашу.
ГОЛОВУЮЧИЙ. Будь ласка.
11:33:03
ФІЛІНДАШ Є.В.
Ігор Борисович, таке питання. Закон носить назву, який більш ширше, про Кабінет Міністрів та центральні органи виконавчої влади, але, наприклад, не зауважено, що до системи органів виконавчої влади належать центральні органи зі спеціальним статусом, тобто Антимонопольний комітет, Фонд державного майна, деякі інші, хоча ці органи за функціями, ну, безперечно є органами виконавчої влади.
І написано, що Кабінет Міністрів просто взаємодіє з цими органами. Не виписано це чітко, хоча в законі назва досить широка, повинно це включати. Далі. Не кажучи вже про саму посаду держсекретарів, не досить чітко зрозуміло, що це за комісія, яка буде займатись цим питанням, призначати держсекретарів. Як вона формується і таке інше, хоча це надзвичайно важливо.
КОЛІУШКО І.Б. Дякую за запитання.
Що стосується державних органів, передбачених в Конституції, Антимонопольного комітету, Фонду державного майна і ряду інших, без сумніву, вони нікуди не зникають, вони визначені Конституцією і згідно Конституції вони невизначені як центральні органи виконавчої влади.
І тут є просто теоретична дискусія. Я думаю, що тут можна було б домовитися і в один бік, і в другий. Але, Президент зупинився на такому варіанті. Можна знайти інші варіанти коректного тлумачення в цій частині положень Конституції. Але ще раз наголошую, що Конституція, на жаль, не дає вичерпної відповіді щодо статусу цих органів.
Що стосується питання про призначення держсекретарів, то законопроект передбачає, що держсекретарі в міністерствах призначаються Кабінетом Міністрів за результатами конкурсного відбору, який проводиться комісією, утвореною Головдержслужбою. Тобто це посади…
ГОЛОВУЮЧИЙ. Бронніков, прошу.
Бронніков, я поясню потім, будь ласка.
11:35:37
БРОННІКОВ В.К.
Я прошу передать слово Александру Пеклушенко,
фракция „Регионов”.
11:35:43
ПЕКЛУШЕНКО О.М.
Александр Пеклушенко, фракция «Регионов».
Уважаемый докладчик! Мы
должны с вами при рассмотрении этого закона
ответить на три вопроса. Первое – этот
закон нужен? Ответ однозначный – еще
вчера.
Второе. Каким он должен
быть, чему он должен соответствовать? Во-первых, – Конституции. Против этого не
возражения?
Во-вторых. Мы должны
создать закон, который бы обеспечивал возможность реализовать полномочия,
которые возложены на Кабинет Министров. Если в философии и идеологии подходов
нет разночтения, то тогда спрашивается, вы могли гармонизировать ваши
расхождения между проектом закона Кабмина и своим? Почему вы этого не сделали? Почему вы в рабочем порядке не
нашли компромисс? Если вы не смогли это сделать, сейчас, нужно сделать это
завтра, а для этого нужно сегодня закон
принять в первом чтении.
КОЛІУШКО І.Б. Дякую за запитання.
Важко не погодитись з вашими позиціями. Без сумніву, закон потрібний, без сумніву, він повинен відповідати Конституції, без сумніву, Кабінет Міністрів повинен бути в Україні єдиний, без сумніву, він повинен бути вищим органом в системі виконавчої влади. І з усім цим Президент, без сумніву, згідний. Але домовитися з приводу тлумачення ряду положень на рівні робочих груп не вдалося. Кабінет Міністрів прийняв рішення, з яким Президент не погодився, таким чином, появилось два законопроекти. Слово за парламентом.
ГОЛОВУЮЧИЙ. Удовенко.
11:37:25
УДОВЕНКО Г.Й.
Шановний доповідачу, дійсно, ми зараз повинні прийняти дуже доленосне рішення для майбутнього нашої держави і мені соромно за всі наші попередні 15 років, що ми не спромоглися прийняти закон про Кабінет Міністрів. В мене не викликає зараз ентузіазму обидва законопроекти і навіть ті пропозиції, які ми маємо в проектах постанови. От проект постанови, запропонований групою народних депутатів, він навіть і не говорить про те, щоб врахувати положення проекту закону, запропонованого Президентом. В той же час, проект постанови Матвієнко про це говорить, що треба прийняти обидва закони і потім доручити робочій групі. Але чи є можливості продовжити консультації на вищому рівні? Робоча група.
КОЛІУШКО І.Б. Дякую за запитання. Я думаю, що можливості продовжити консультації є завжди, але в даному випадку питання було поставлене в порядок денний, поставлене в парламенті і тому я прийшов доповідати цей законопроект. Якщо буде ваша воля продовжити консультації, я думаю, що з боку Президента буде підтримка цієї позиції і я, чи хтось інший, будемо брати участь в цих консультаціях від імені Президента.
ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую.
Слово має Оніщук Микола Васильович, прошу.
11:39:21
ОНІЩУК М.В.
Шановний Голово, шановні народні депутати, насамперед хочу пояснити, чим викликана ідея і законодавча ініціатива, з якою я увійшов Закону „Про Кабінет Міністрів України”.
Як відомо, парламент України неодноразово намагався врегулювати, законодавчо врегулювати питання статусу повноважень організації та порядку діяльності Кабінету Міністрів.
І остання така пропозиція, як ви можливо, принаймні ті, хто працював у минулому парламенті, я маю на увазі четвертого скликання, була зроблена коли Верховна Рада минулої каденції по суті вже звершувала свою роботу і поставила перед собою завдання ухвалити Закон „Про Кабінет Міністрів України” для того, щоб уряд, який мав бути сформований уже в рамках нової конституційної моделі, працював маючи відповідний закон.
Власне ще тоді можна було з прогнозувати і цим керувалася Верховна Рада, що конституційні суб’єкти, зокрема і парламент, і Кабінет Міністрів, і Президент ймовірно, в нових політичних реаліях будуть відстоювати, що є цілком природнім, свої бачення повноважень порядку діяльності та організації Кабінету Міністрів України. Власне так воно і сталося, я маю на увазі ту обставину, що і уряду, і Президенту не вдалося дійти компромісу в частині винесення на розгляд Верховної Ради України спільного законопроекту про Кабінет Міністрів України.
Так ось законопроект, про який ідеться і який я доповідаю, якраз відтворює позицію робочої групи Верховної Ради України, яка була утворена тимчасовою спеціальною конституційною комісією у складі якої працювали представники парламенту і зокрема Головного Науково-експертного і Юридичного управлінь, представники Секретаріату Президента, практично всі провідні фахівці секретаріату з цих питань та Секретаріату Кабінету Міністрів України майже у повному складі, коли йдеться про керівників юридичного напрямку уряду. І такий узгоджений законопроект, шановні колеги, я на цьому наголошую, таки був підготовлений і поданий від імені Тимчасової конституційної комісії на розгляд Верховної Ради України. На жаль, у зв’язку з політичними процесами кінця минулої каденції він не був розглянутий по суті і, власне, навіть не був поставлений на розгляд у Верховну Раду України.
Законопроект, який мною внесений в основному відтворює позицію цієї узгоджувальної спільної робочої групи. І саме тому розраховую, зокрема, як автор законодавчої ініціативи, що він міг бути взятий за основу для того, щоб відповідні позитивні напрацювання, які маються в законопроекті і Президентському, і Кабінету Міністрів могли бути враховані в ньому.
Тепер щодо змісту. Шановні колеги, особливість правового статусу Кабінету Міністрів України полягає в тому, що на відміну від Президента, на відміну від Кабінету Міністрів, на відміну від парламенту, повноваження яких виключно визначаються Конституцією, шановні колеги, і не можуть визначатися законами. Стаття 120 Конституції України остання частина говорить, що стосовно Кабінету Міністрів його повноваження, порядок і організація діяльності визначається Конституцією і законами України.
ГОЛОВУЮЧИЙ. Микола Васильович, я прошу хвилинку.
Шановні депутати, я розумію, що ви схвильовані першими двома проектами і вже приступили до їх обговорення. Але робіть це так, щоб можна було чути доповідь з приводу третього проекту. Я прошу вас, розверніться, хоч би спиною. Костянтин?
ОНІЩУК М.В. Дякую вам, шановний головуючий.
ГОЛОВУЮЧИЙ. Будь ласка, уважно слухайте.
ОНІЩУК М.В. Шановні колеги, це законопроекти конституційного рівня, дійсно, я підтримую тут головуючого, незалежно від того, хто доповідає.
Шановні колеги, таким чином. Якраз проблема полягає в тому, що кожний конституційний суб’єкт, власне, врегулюючи в законі окремі питання діяльності організації Кабінету Міністрів і має на це право. Разом з тим, мається законодавче врегулювання співвідносити з конституційними положеннями, які, власне, є визначальними і, як відомо, вони не можуть протирічити Конституції.
У зв’язку з тим, що багато питань діяльності Кабінету Міністрів є повноважень унормовані Конституцією безпосередньо, я не буду зупинятися на, власне, аналізі цих положень, оскільки вони в любому випадку мають увійти у закон і бути відтворені. А зупинюся на тому, що є новим, власне, у цьому законопроекті, як, між іншим, є і новим у законопроектах суб’єктів законодавчої ініціативи, які щойно доповідалися.
Перше. Проект чітко передбачає, що виключним способом, шановні колеги, прийняття рішень Кабінету Міністрів є засідання уряду, адже Кабінет Міністрів є, як це передбачено Конституцією, колегіальним органом. Це означає, що навіть з питань надзвичайного характеру, яке це запропоновано у законопроекті Кабінету Міністрів, Кабінет Міністрів не має права приймати рішення у інший спосіб, окрім, як через засідання Кабінету Міністрів України.
Доводжу до вашого відома, що, як відомо, усі члени Кабінету Міністрів живуть у Києві. І всі добре знають, де знаходиться приміщення Кабінету Міністрів, і я переконаний, що протягом години чи двох, де б не знаходився міністр, він має прибути на екстрене засідання уряду. І тут не треба вводити ніякі додаткові підстави, обґрунтовуючи терміновістю, архіважливістю і таке інше.
Наступне. Новим у законопроекті є те і, до речі, це крок, які роблять всі три законопроекти вперед, що чітко передбачається, що міністри та їх заступники є політичними державними службовцями, тобто політичними фігурами, які діють на своїх посадах, керуючись не тільки Законом „Про державну службу”, а і, власне, цим законом. Тобто, вони можуть бути увільнені з посад з інших підстав, чим це передбачено Законом „Про державну службу”.
Натомість, закон чітко вказує, що цей, скажемо
так, державний апарат на рівні
секретаріатів всіх міністерств, відомств Кабінету Міністрів не є
доторканими, коли змінюються
уряди і змінюються міністрами. І дискусія стосовно посад держсекретарів, насправді, тут вона до певної міри є надуманою,
оскільки основне питання пов’язане з тим,
що ми розмежовуємо політичні функції і адміністративно-розпорядчі, є вирішеним
у всіх трьох законопроектах.
Шановні колеги, законопроект передбачає вирішення питання несумісності посади члена Кабінету Міністрів також у тій колізійній ситуації, коли член Кабінету Міністрів обраний народним депутатом. Ви знаєте, що ми цю проблему вже мали, коли Центральна виборча комісія зареєструвала народними депутатами членів Кабінету Міністрів без подання ними заяв про звільнення. І це правильно, тому що уряд в країні, незалежно від того, яка політична сила його очолює, діє на засадах безперервності і систематичності. І це означає, що члени Кабінету Міністрів мають виконувати свої обов'язки і бути членами Кабінету Міністрів до сформування нового уряду, якщо не виникли інші підстави.
Закон деталізує конституційну процедуру призначення Прем`єр-міністра, я на цьому не зупиняюсь. Єдине, що хочу сказати, що чітко законопроектом установлюється, що подання про призначення членів Кабінету Міністрів вноситься Прем`єр-міністром відповідно до конституційної процедури списком не менше двох третин членів Кабінету Міністрів, адже саме з цією чисельністю членів Кабінету Міністрів пов'язується набуття повноважень уряду.
Новелою є також і те, що члени Кабінету Міністрів мають прийняти присягу, а їх повноваження розпочинаються з моменту прийняття присяги. Зверніть увагу, ми з вами – народні депутати – приймаємо присягу, Президент приймає присягу, члени Конституційного Суду приймають присягу, члени Вищої ради юстиції приймають присягу, це мають робити і члени уряду як особи, яким довіряється, по суті, доля країни, адже вони управляють країною.
Новелою є також і те, шановні колеги, що закон детально встановлює підстави припинення повноважень, дострокового припинення повноважень Кабінету Міністрів України. Окрім відомих і врегульованих Конституцією положень про те, що Кабінет Міністрів припиняє достроково свою діяльність у тому випадку, коли висловлена недовіра Кабінету Міністрів, також передбачається, що такі ж наслідки наступають, коли: а) Прем`єр-міністр за станом здоров'я не може постійно виконувати свої обов'язки і про це є висновок медичного управління спеціально утвореної медичної комісії центральним органом виконавчої влади, і відповідно парламент розглядає ці висновки на засіданні Кабінету Міністрів.
І те саме, на жаль. В Конституції це не прописано, але ми маємо це передбачити також і стосовно членів Кабінету Міністрів, до речі, у випадку, нехай всі завжди живуть, смерті як Прем`єра, так і членів Кабінету Міністрів України.
Шановні колеги, час на доповідь закінчується, я хочу лише зауважити, що мета цього законопроекту – це зняти те політичне навантаження, яке сьогодні виникло між двома конституційними суб`єктами - Президентом і урядом – в частині свого розуміння повноважень порядку організації та діяльності Кабінету Міністрів. Дякую за увагу.
ГОЛОВУЮЧИЙ. Будь ласка, запишіться на запитання. Сас. Прошу, Сас.
11:49:45
САС С.В.
Дякую. Прошу передати слово народному депутату Томенко.
ГОЛОВУЮЧИЙ. Томенко.
11:49:52
ТОМЕНКО М.В.
Микола Васильович, в мене складається враження, я три доповіді прослухав, що ми йдемо традиційним українським шляхом, в такому гіршому сенсі слова. От ви у попередньому скликанні очолювали спеціальну групу, яка працювала, підготувала один законопроект і можна було його в нинішньому скликанні обговорювати, приймати, але одночасно ми слухаємо ще 2 законопроекти: Кабінету Міністрів і Президента. Причому, у тих двох законопроектах абсолютно очевидно, що президентський законопроект бореться за повноваження Секретаріату Президента і РНБО, кабмінівський законопроект бореться за повноваження уряду, але збалансованості ні там, ні там я не бачу. Чому так сталося, що та ваша група, яка працювала, підготувала законопроект, сьогодні не подає єдиний узгоджений законопроект, тому що ваші підходи у вашому законопроекті, на мою думку, є найбільш оптимальні з точки зору взаємин парламенту, уряду і Президента?
ОНІЩУК М.В. Дякую вам за запитання, пане колего Томенко. Я вже, власне, говорив про те, що було б очікуваним, щоб суб`єкти законодавчої ініціативи і глава держави, і Кабінет Міністрів мали погодитись і, власне, віднести до компетенції парламенту законодавчу ініціативу, яка мала б регулювати діяльність Кабінету Міністрів України, і це можливо було б єдино правильним рішенням, якби той законопроект, який свого часу був підготовлений за участю усіх трьох суб`єктів, таки був винесений в парламент, а вже потім відповідно і Президент, і Кабінет Міністрів мали б у другому читанні обґрунтовувати і переконувати, зокрема, парламент у тому, що та чи інша пропозиція варта уваги.
Я все-таки не залишаю надії, що, яке б рішення сьогодні парламенту не було ухвалене, що ми по такому шляху підемо, і було б бажано, щоб керівником робочої групи за всіх умов був призначений член парламенту, який, скажімо так, не є заполітизованим, а відстоював би інтереси, об’єктивно відстоював інтереси конституційної моделі організації влади в країні.
ГОЛОВУЮЧИЙ. Курпіль.
11:52:04
КУРПІЛЬ С.В.
Степан Курпіль, Блок Юлії Тимошенко.
Шановний пане Оніщук, ви провели дуже велику роботу щодо поєднання, чи синергії, цих двох законопроектів, хоча у них є, справді, багато і концептуальних відмінностей. Як ви вважаєте, чи взагалі реально не тільки розглядати ці законопроекти, але якось їх приймати і витрачати час на обговорення, якщо у нас не завершена конституційна реформа, якщо досі є сумніви конституційності прийняття змін до Конституції у грудні 2004 року? І у який спосіб ми можемо прийняти Закон „Про Кабінет Міністрів?” Ясна річ. Що він назрів, він актуальний, але які шляхи є реальні?
ОНІЩУК М.В. Шановні колеги, дякую вам за запитання.
Як правник я маю вам сказати, що, коли ми говоримо про можливість подальшого вдосконалення конституційних явищ і конституційної реформи, за всіх умов це, мабуть, найменше вже стосується, наголошую на цьому, взаємин Верховної Ради, Кабінету Міністрів і парламенту, оскільки, насамперед, йдеться про, ви знаєте, місцеве самоврядування, прокуратуру і інші складові політичної системи держави. Це по-перше.
По-друге, так чи інакше, є конституційно-правовою реальністю, що зміни до Конституції набули чинності. І сьогодні ми маємо конституційні органі, сформовані відповідно до вимог Конституції чинної. Можна очікувати, що щось у перспективі, не виключно, може бути змінено, але ми маємо забезпечити у відповідності до нинішніх конституційних регуляцій діяльність усіх суб’єктів конституційної юрисдикції. Що стосується законопроекту, то ми зауважимо, що, насправді, обидва суб’єкти і президент, і Кабінет Міністрів внесли в нього своє і, на жаль, дискутивне в значній частині. Хоча поруч з тим, я визнаю, що там є і цікаві напрацювання, які заслуговують….
ГОЛОВУЮЧИЙ. Пєхота.
11:54:22
ПЄХОТА В.Ю.
Шановний Микола Васильович, я ознайомився з вашим проектом не так давно, але дивлюсь, що він більше підходить до того проекту, який сьогодні презентував Лавринович. Я ще пам’ятаю історію з 91-их років, коли починалася робота над цим Законом. І так він не був десятками років прийнятий. Для того, щоб прийняти цей Закон ви не проти об’єднатися з тими ідеями, які у Лавриновича? Бо вони набагато схожі до вас.
Є недоліки там, є недоліки у вас. І так, щоб зробити єдиний проект вийти на узгоджену позицію, і прийняти його в залі тут.
ОНІЩУК М.В. Дякую вам, шановний колего.
Ви добре знаєте, ви досвідчений парламентар і досвідчений працівник як в системі Кабінету Міністрів, зокрема, і ви добре знаєте, що регламентна процедура розгляду законопроектів передбачає, що ми маємо один із законопроектів взяти за основу.
Такі наслідки розгляду законодавчих ініціатив і вже потім парламент доопрацьовує законопроект, утворивши відповідно різні інструменти і таке інше.
Може бути також і інститут повторного першого читання, але це з волі, наголошую суб’єктів законодавчої ініціативи, якщо ми сьогодні жодний законопроект за основу не візьмемо. Єдине, що я можу вам зауважити, що готовий до робити у любому форматі, як автор законодавчих ініціатив, з тим, щоб країна отримала Закон про Кабінет Міністрів.
Адже ми його приймаємо не для Уряду Януковича, друзі. І ми його приймаємо не для президента Ющенка, ми його приймаємо для країни, яка буде мати нові Уряди, нових президентів. І така логіка політичного життя країн. Тому ось про що треба мати на увазі завжди, коли йдеться про підготовку…
ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую. Мірошниченко запитання ставить.
11:56:23
МІРОШНИЧЕНКО Ю.Р.
Шановний Микола Васильович!
Юрій Мірошниченко, фракція Партії регіонів.
Ми ретельно розглядали законопроекти вчора на засіданні нашого комітету. І попередній виступаючий якраз висловив мою думку, що, дійсно, нам треба сьогодні думати про країну і об’єднувати кращі ідеї, висловлені в тих трьох проектах, які були, і, напевно, випрацьовувати єдине бачення не лише з боку уряду і парламенту, але і Секретаріату Президента з тим, щоб не було постійного протистояння.
Насправді, ці три законопроекти мають певні відмінності. Головна відмінність полягає у тому, що Кабінет Міністрів у тій редакції, яку оголосив сьогодні пан Лавринович, є єдиним, підкреслюю – єдиним органом, який формує і відповідає за реалізацію соціально-економічної політики в Україні.
Чи погоджуєтеся ви з тим, щоб саме цей варіант взяти за основу, а не розтягувати виконавчу владу, не створювати протистояння між Президентом і виконавчою гілкою влади?
ОНІЩУК М.В. Пане Юрію, дякую вам за запитання.
Скажу вам напевно, що в усіх трьох проектах є чітке розуміння ролі, і однозначне розуміння ролі Кабінету Міністрів України як єдиного органу, який відповідає за соціально-економічний розвиток.
Разом з тим, дискутивними, такими, що потребують, дійсно, виваженого і спокійного аналізу, є питання, пов’язані з тим і це, до речі, в законопроекті, який я представляю, відображено, що кожний орган – Президент, Рада національної безпеки, парламент, Кабінет Міністрів – мають взаємодіяти, допомагаючи один одному у виконанні конституційних повноважень кожного органу.
Ось на яку позицію треба стати. І на позицію, хто у кого що забере, а що має зробити Кабінет Міністрів, щоб забезпечити виконання, і як він має це робити, повноважень, покладених на главу держави. Адже це не прізвище, це – інститут, голова держави.
Точно так, що має робити Президент для того, щоб сприяти ефективному виконанню завдань, які має Кабінет Міністрів згідно Конституції.
Те ж саме стосується для прикладу Ради національної безпеки і оборони.
ГОЛОВУЮЧИЙ. Матвієнко
11:58:48
МАТВІЄНКО А.С.
Українська республіканська партія „Собор”, Блок „Наша Україна”.
Микола Васильович, я з симпатією ставлюся до вашої ініціативи, до вашого законопроекту. Із всіх, які сьогодні запропоновані, це кращий законопроект.
Але я хотів би вас запитати як автора і як представника правового комітету. Як Верховна Рада має ставитися до законопроекту, який порушує норми Конституції, а це стосується двох інших законопроектів.
І друге. Дійсно, сьогодні ми маємо займатися не політикою і не тих, хто кого передушить, а писати закон на майбутні покоління. І я тут з вами погоджуюся.
Скажіть, будь ласка, чи вели ви розмову відповідно з ініціаторами законодавчої ініціативи одного і іншого законопроекту з приводу того, щоб прийняти ваш законопроект за основу.
І звертаюся до пана Мороза. Чи він підтримує цю ініціативу для того, щоб не розпалювати війну між двома суб’єктами, а дійсно прийняти нормальний закон. Дякую.
ОНІЩУК М.В. Ви поставили мені запитання і Голові парламенту. Я думаю, що він за себе відповість.
Провокаційне запитання стосовно того, як я відношуся до законопроектів, які містять норми, що не узгоджуються з вимогами Конституції, природно, що вони мають бути повернені суб’єктам законодавчої ініціативи на доопрацювання. Це очевидно. Тим більше, коли йдеться про такі інститути держави, як Президент, Кабінет Міністрів. Я просто це виключаю.
Що стосується власне можливостей узгодження мого особистого з Кабінетом Міністрів і Президентом України, то я насамперед виходив із того, що саме вони мають бути зацікавленими і мають порушити питання щодо перемовин і можливих консультацій на предмет того, як забезпечити прийняття закону, уникнувши цієї гострої політичної конкуренції. На жаль, поки що такої вираженої позиції з боку двох інститутів я не отримав, хоча попередні мої розмови свідчать про те, що вони налаштовані все-таки на співпрацю у тому форматі, як це запропонує парламент.
ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую. Павло Гнатович, нащо мені чути, що ви там говорите, як ви думаєте. Правда, не треба? Сідайте, будь ласка.
Я відповідаю на ваше запитання. Я проти всевладдя Секретаріату Президента. Я за всевладдя Конституції, щоб вона працювала так як слід. Це перше. Тут один з депутатів говорив про те, що Микола Васильович, мов, з двох проектів зробив один. Та ні, він зробив проект в минулій каденції разом, робочою групою. Я був теж у ній і ми підготували, на мій погляд, універсальний законопроект, орієнтуючись на зміни до Конституції, які будуть введені.
Концептуально три проекти мало відрізняються, але концептуально. Різниця поміж ними є, бо акценти зроблені, про що буде доповідати зараз Анатолій Сергійович як автор проекту постанови, але треба мати на увазі, що процедура така. Ми можемо один взяти за основу, другий, третій, але виписати, на мій погляд, сподіваючись на те, що він буде схожий на той проект, який доповідав Микола Васильович.
Подивимося як це станеться під час голосування. Тим часом я оголошую перерву до 12.30.
ПІСЛЯ ПЕРЕРВИ
ГОЛОВУЮЧИЙ. Прошу всіх зайти до залу. Продовжується засідання.
Від комітету слово має Віктор Миколайович Тихонов. Прошу.
Одну хвилинку, потім ми зробимо після розгляду цього питання і прийняття рішення, ми розглянемо питання про суддів, оскільки ми запросили сюди людей, щоб вони могли вирішити своє питання, взнати свою долю і добратися додому вчасно.
Тому, будь ласка, Віктор Миколайович.
12:34:19
ТИХОНОВ В.М.
Спасибі. Шановний Олександр Олександрович! Шановні народні депутати! Запрошені! У Верховній Раді України 13 жовтня 2006 рок було зареєстровано проект Закону України „Про Кабінет Міністрів України”, номер 2325, внесений Кабінетом Міністрів України. Рівно через два тижні 27 жовтня був зареєстрований ще один проект Закону України „Про Кабінет Міністрів України та центральні органи виконавчої влади”, реєстраційний номер 2325-1, внесений Президентом України, який по суті та відповідно до Регламенту Верховної Ради України є альтернативним по відношенню до урядового законопроекту.
Обидва законопроекти надійшли в Комітет з питань державного будівництва, регіональної політики та місцевого самоврядування і були взяті до розгляду.
Повинен також повідомити, що тільки вчора 15.11 о 15 годині під час засідання комітету з усної заяви народного депутата Оніщука прозвучало, що подано і зареєстровано ще однин законопроект. Але оскільки ця інформація не була документально підтверджена, то комітет не мав ніяких підстав брати до розгляду усне повідомлення народного депутата і зупинився на розгляді тільки двох законопроектів, а саме законопроекту номер 2325 та 2325-1.
Хочу також зазначити, що ще 1 листопада комітет створив робочу групу з числа народних депутатів, представників секретаріату Президента України, секретаріату Кабінету Міністрів, Мінюсту, науковців для розгляду законопроектів. Як члени комітету, так і народні депутати мали можливість більш ніж протягом двох тижнів, уважно ознайомитися з законопроектами, що на погляд комітету цілком достатнє для прийняття зваженого рішення у першому читанні.
Також зазначу, що у своїй більшості комітет вважаєте, що законопроект про Кабінет Міністрів є вкрай важливим і невідкладним, і не може бути ніяких аргументів, щоб знову відтягувати розгляд цього важливого питання. Від свого імені скажу більше, що ті, хто намагаються відтягнути прийняття цього законопроекту, зацікавлені, щоб уряд продовжував працювати більш чітко визначених норм і правил, що, фактично, паралізує його ефективну діяльність.
Скажіть, будь ласка, чи могли б працювати беззаконно місцеві державні адміністрації, органи місцевого самоврядування та інші органи влади? Переконаний, що ні. А як працювати уряду без відповідного закону, якого Україна не має більше 15 років? Можливо тому так часто, майже щороку, в нас змінюються і уряди. Тому комітет закликає народних депутатів відкинути амбіції і спільними зусиллями прийняти закон, який би нарешті поставив діяльність уряду в чітко визначене правове поле. Саме з цих аргументів виходив комітет, у всякому разі, його більшість, пропонуючи сьогодні вам своє рішення та рекомендації.
Шановні народні депутати, я не буду в деталях зупинятися на положеннях законопроектів, ми ще будемо мати можливість прискіпливо розглянути кожну норму, кожне речення і слово під час підготовки законопроекту, і під час його розгляду в режимі другого, а можливо, і третього читання. Зазначу тільки загальні висновки та пропозицію, в першу чергу, як робоча група, так і комітет, дійшов висновку, що законопроекти урядовий і президентський багато в чому схожі. В кожного з них є свої недоліки, є й позитиви, які можуть бути враховані під час підготовки до другого читання. Проте, між ними є принципові відмінності, які свідчать про різне бачення Президентом і урядом розподілу уповноваження між ними в умовах парламентсько-президентської республіки.
Виразно переглядається прагнення авторів президентського законопроекту, зберегти і навіть розширити всупереч змінам, внесених до Конституції повноваження глави держави, підім’яти під себе Кабінет Міністрів України. Його ознаки того, що деякі положення президентського законопроекту прямо суперечать основному закону. Візьмемо тільки два конкретних приклади з президентського законопроекту.
Так положення статті 30 проекту передбачає, що Кабінет Міністрів України у сфері національної безпеки і оборони є підконтрольним Раді національної безпеки і оборони України, що прямо суперечить Конституції України, стаття 107, бо це поставило РНБО, який всього-на-всього є конституційним органом при Президенті України над урядом.
І другий приклад. Не зрозуміло, чому з усіх міністрів пропонується , щоб міністр закордонних справ та члени його сім’ї повинні забезпечуватися державним захистом. Є ряд недоліків і в урядовому законопроекті, наведу тільки два приклади.
У пункті другому статті 30 зазначено: „Виключно Кабінет Міністрів України забезпечує подання до Верховної Ради України, проектів законів про внесення змін до Закону „Про Державний бюджет України”, що суперечить статті 93 Конституції України”.
Також суперечливою є пропозиція авторів законопроекту, яка викладена у Перехідних положеннях про внесення змін до Закону України про місцеве самоврядування в Україні щодо надання права Кабінету Міністрів України затверджувати типові штатні розписи для органів місцевого самоврядування. Комітет буде наполягати, щоб подібні норми були вилучені в процесі підготовки до другого читання.
Шановні народні депутати, і на завершення коротко про підсумковий висновок Науково-експертного Управління на проект Закону України про Кабінет Міністрів України та центральні органи виконавчої влади.
Цитую фрагмент: „Оскільки на розгляді Верховної Ради України законопроект № 2325 тобто урядовий, за змістом та формою викладення є більш досконалим, ніж даний проект тобто президентський, Управління рекомендує віддати перевагу законопроекту № 2325 урядовому”.
Отже на своєму засіданні наш комітет, розглянувши зазначені проекти законів України та заслухавши інформацію голови та членів робочої групи комітету з опрацювання вказаних законопроектів, враховуючи зауваження і пропозиції інших комітетів та висновки Головного Науково-експертного Управління Апарату Верховної Ради України вирішив: рекомендувати Верховній Раді України прийняти за основу проект Закону України „Про Кабінет Міністрів України” номер 2325 від 13.10.2006 року внесений Кабінетом міністрів України та відхилити Проект Закону „Про Кабінет Міністрів України та центральні органи виконавчої влади” номер 2325-1 від 27.10.2006 року внесений Президентом України. Від імені комітету ще раз звертаюся підтримати відповідний проект постанови Верховної Ради України. Дякую за увагу.
ГОЛОВУЮЧИЙ. Уточнення одне зробимо. Коли приймається один із альтернативних проектів, то автоматично інші не розглядаються і це не означає відхилення, це означає просто, що пройшов за основу один. Не приймалось таке рішення да, я ще раз повторюю. Мова йде, він говорить про пропозицію.
Тепер запитання до Віктора Миколайовича є? Не задаються запитання за Регламентом. Від комітету він доповів, позицію комітету вона зрозуміла. Сідайте, будь ласка.
Шановні депутати, у вас є ціла, почекайте, у вас є ціла низка законопроектів, проектів нормативних актів, там є і проект альтернативної, альтернативного проекту постанови, автором якої є Матвієнко. Обговорюючи всі ці документи, ви повинні знати думку автора, він одержує слово для особливої точки зору 5 хвилин, будь ласка.
12:42:30
МАТВІЄНКО А.С.
Шановний Голово! Шановні депутати! Анатолій Матвієнко, Українська республіканська партія „Собор”, блок „Наша Україна”.
Олександр Олександрович, я маю право і на особливу точку зору, оскільки з 20 депутатів 17 присутніх, 9 проголосувало за те, щоб прийняти в першому читанні урядовий законопроект, інша група депутатів доручила мені висловити окрему думку за підсумками розгляду відповідного законопроекту про Кабінет Міністрів. Таких було 7 чоловік.
Тому дозвольте сказати про цю думку, яка, дійсно, оформлена в проекті постанови з цього питання, яку я вніс на ваш розгляд під номером 2325П-1.
Пропозиція зводиться до того, щоб урядові і президентські законопроекти передати в профільний комітет для підготовки узгодженого для повторного першого читання і розгляду їх, тоді як узгоджено від комітету, на наступному засіданні Верховної Ради.
Вона, до речі, така пропозиція, підтримується дуже багатьма комітетами нашої Верховної Ради. І вони надійшли до комітету профільного, який я представляю. В такий спосіб після цього поступила політична команда – прийняти законопроект урядовий.
Я хочу сказати, чому пропозиція, яку я вношу, саме така, як пропоную я у своєму проекті постанови? Нагадаю історію. Дійсно, попереднім парламентом, про це сьогодні вже говорилося, була сформована конституційна комісія, яка в лютому місяці за підписом, у тому числі і вас, Олександре Олександровичу, внесла проект Закону про Кабінет Міністрів до Верховної Ради в лютому 2006 році. Сьогодні Оніщук практично повторив на 98 відсотків цей законопроект і зареєстрував його для нашого розгляду. Це був непоганий документ. Але він не прописував дуже багато важливих норм, оскільки готувався швидше, як політичний крок, тим більше не міг передбачити виклики, з якими ми з вами вже зустрічалися. Для прикладу, 15-денний термін внесення Президентом кандидатури, або, скажімо, про політичну відставку ряду міністрів і таке інше.
Уряд цей документ, практично переписав цей законопроект, але свідомо його погіршив, прагнучи завоювати якомога більше територію свого панування і брутально заліз у сферу повноважень Верховної Ради (почитайте уважно обмеження повноважень депутата), Президента ( ігнорує акти Президента), грубо ігнорує спеціальний Закон про Конституцію АРК Крим, втручається в сферу місцевого самоврядування, ігнорує рішення Конституційного Суду щодо призначення заступників голів облдержадміністрацій. Це є грубе порушення Конституції. За нормами це є неконституційний проект, він має бути відхилено. Таких порушень близько семи.
Окрім того, дуже багато норм урядового законопроекту, які допускають нечіткість, а у такий спосіб двочитання. Саме з цих мотивів, очевидно, Президент не міг подати на пропозицію уряду цей законопроект. Війна секретаріатів загострила протистояння і роботу над цим документом, в результаті та група, яка готувала президентський проект, підігріта амбіціями завойовування нових територій запропонували сьогодні проект президентський, який також має порушення конституційні. В такий спосіб ми маємо сьогодні війну. І якщо ми дійсно розуміємо, що ми, дійсно, проект приймаємо не як перемогу однієї частини над іншою, то маємо сьогодні, очевидно, над цим задуматись. До речі, Олександре Олександровичу, я вам передав ті зазіхання на Конституцію як одного, так і іншого законопроекту.
А тепер я звертаюся до зали. Очевидно, для того, щоб нам не війну підігрівати, а прийняти якомога швидше законопроект, варто доопрацювати узгоджений, що і робила робоча група і, до речі, працювала плідно. І в такий спосіб прийняти законопроект для того, щоб діяв уряд якомога швидше в законодавчому полі. Якщо ж ми цього не зробимо, то ми сьогодні штовхаємо ситуацію до восьмого вето. Я хочу вам нагадати, саме стільки – сім вето уже пережили законопроекти про Кабінет Міністрів, і таким чином ми не виграємо ніякого часу.
Якщо ж вже йти на компроміс сьогодні, то давайте приймемо законопроект Оніщука, який ні один, ні інший бік не підігріває і не має тих грубих порушень Конституції, врахуємо всі пропозиції і одної і іншої частини і в такий спосіб вийдемо сьогодні із цієї колізії. Дякую за увагу. (Оплески)
ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую вам за пропозиції. Правда, Анатолій Сергійович, мова у нас українська така багата, що можна сказати не „заліз”, а „втрутився”, ну і так далі, ви ж самі розумієте. Добре.
Я прошу, хто хотів би висловитися з цього приводу від фракцій, запишіться, будь ласка. Від фракцій. Може, ми послухаємо думку фракції і будемо приймати рішення чи ще хотіли депутати? А? По п'ять хвилин від фракцій. Боднар, будь ласка, Ольга Борисівна. Томенко буде виступать? Прошу, Томенко.
12:48:27
ТОМЕНКО М.В.
Шановні колеги, я хотів би привернути вашу увагу до тієї тези, яку я задавав в запитанні одному з авторів законопроекту Миколі Васильовичу Оніщуку, що я завжди і коли ми жили в умовах Конституції 96 року , і коли ми живемо в умовах Конституції грудня 2004 року вважав, що законодавча діяльність законотворення місце цьому процесу в цьому залі, в якому ми знаходимося. Кабінет Міністрів і Президент є активні учасники законодавчої діяльності, але всі свої геніальні ідеї, всі пропозиції, думки повинні зноситися, злітатися, сходитися у відповідні комітети чи, якщо Верховна Рада прийме рішення про спеціальну комісію, сюди. Тим більше в умовах нині діючої Конституції, коли ми живемо в умовах парламентсько-президентської республіки. Якщо концептуально глянути на законопроект, що поданий Президентом, цілком очевидно, що просто по факту за посадою, так би мовити, Секретаріат Президента, Рада національної безпеки і оборони (Апарат, я маю на увазі, Ради національної безпеки і оборони) робив все, щоб максимально зафіксувати свій вплив, свої можливості і ну напевно це логічно, бо вони виходили з того, що повинні мати більше повноважень. І в цьому сенсі мене особливо непокоїть маса відсилочних норм, коли, наприклад, є норма про те, що Кабінет Міністрів повинен враховувати розпорядження, ідеї Секретаріату і Ради національної безпеки і оборони, але все решта урегульовується окремими законами або указами Президента. Тоді у мене виникає питання, а навіщо ми Закон про Кабінет Міністрів приймаємо, якщо ключове питання взаємин допоміжних органів Президента з Кабінетом Міністрів буде врегульовуватися ще якимсь законом чи указом Президента. Тому концептуально, я вважаю, що це принципова хиба президентського законопроекту і не можна, в якихсь моментах він взагалі нагадує Закон про Президента, а не Закон про Кабінет Міністрів.
Коли йдеться про Закон Кабінету Міністрів, я вже говорив міністру і я ще раз хочу сказати, що якщо стаття 31 пройде в тій редакції, то нам просто з вами треба речі і переходити в якесь інше місце. Тут треба парламентські слухання проводити, тому що в нашому житті практично кожний законопроект прямо чи опосередковано впливає або на дохідну, або видаткову частину бюджету, чи в цьому році, чи в наступному, чи ще в якомусь. Я хотів би процитувати цю норму: „Кабінет Міністрів забезпечує проведення експертизи внесених на розгляд Верховної Ради законодавчих ініціатив – проектів. Висновки Кабінету Міністрів щодо таких проектів підлягають обов’язковому розгляду Верховної Ради. У разі негативного висновку Кабінету Міністрів щодо впливу проекту закону на дохідну або видаткову частину бюджету, він не включається до порядку денного Верховної Ради без погодження з Кабінетом Міністрів”. Я перепрошую, а що нам робити тоді? Тобто зараз на будь-яку законодавчу ініціативу комітет Верховної Ради прийняв рішення, негативний висновок – ми в порядок денний не включаємо його. Так що ми тоді тут робимо?
Тому я хотів би, я розумію, що бюджет – справа делікатна, але, тим не менше, треба шукати такий підхід, щоб парламент мав свою позицію і свою можливість працювати з урядом в частині не просто підготовки бюджету, бо я розумію логіку 30-ї статті, й тут я концепцію готовий Кабінету Міністрів підтримати, де написано, що виключно Кабінет Міністрів забезпечує подання проектів закону про внесення про Державний бюджет. Отут може бути компроміс. Все, що стосується Закону про Державний бюджет, давайте ми будемо думати, як солідарно діяти уряду і Кабінету Міністрів. Все, що стосується законів, які прямо чи опосередковано стосуються бюджету, звичайно, це повне право парламенту, комітету, народного депутата. Для того нас обирали і ми передвиборчі програми свої формували.
Ще одна концептуальна річ, надзвичайно важлива, пов’язана з тим, що ми раз і назавжди повинні визначитися з історією політичної і державної складової Кабінету Міністрів. Цілком очевидно, що міністр – це політична посада, і так треба зробити раз і назавжди. І не буде історії, як з багатьма міністрами, які чи тут є, чи вже пішли. От вони зранку прокидаються від квоти „Нашої України”, а ввечері вони від квоти медиків чи освітян. Так не буває. Якщо коаліція створена, то в коаліції міністр представляє політичну силу, і політична сила бере відповідальність на те, що він робить. Вийшла політична сила – вийшов міністр, який би він геніальний не був. Ми тут в іграшки граємося, цей цирк перед усім світом влаштували, тому що міністри не можуть визначитися: їм важливіше галузь чи партія.
Тому тут повинна чітка бути позиція. Міністр – політична фігура, від заступника міністра – це державний службовець і державні службовці працюють в незалежності від того, хто прем’єр-міністр. Тому наша пропозиція….
ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую.
Слово має Чечетов Михайло Васильович.
12:53:49
ЧЕЧЕТОВ М.В.
Шановний Олександр Олександрович, шановні народні депутати, сьогодні ми розглядаємо надзвичайно важливі для держави законопроекти про Кабінет міністрів. Проект закону номер 2325 про Кабінет Міністрів, який розроблений Урядом, відповідно до домовленостей, зафіксованих у Універсалі національної єдності, покликаний покласти край невизначеності та недостатній правовій неврегульованості поля, в якому діє Уряд у сьогоднішній політичних умовах конституційної реформи.
Невідкладне ухвалення Закону про Кабінет Міністрів є вкрай необхідним у зв’язку із подальшою реалізацією політичної реформи. Відсутність базового Закону про Кабінет Міністрів України вкрай ускладнює чітке визначення повноважень Уряду і переліку питань, які він має вирішувати.
На сьогодні діяльність Уряду регламентують близько 250 Законів, а повноваження та обов’язки прем’єр-міністра – понад 440. У свою чергу Міністерства виконують функції, які б могли б здійснювати районні державні адміністрації і, навіть, органи місцевого самоврядування. Така не визначеність причиняє перенавантаження Уряду дрібними питаннями, які варто передати на нижчі рівні ухвалення рішень – в Міністерства, місцеві органи виконавчої влади.
Антикризова коаліція висловлює сподівання, що парламент підтримає розроблений Урядом законопроект про Кабінет Міністрів України. Це припинить перетягування канату владних повноважень з Грушевського на Банкову, чи навпаки, дасть змогу Уряду нормально працювати протягом тривалого періоду на благо країни та народу.
Основні положення внесеного проекту Закону „Про Кабінет Міністрів України” наступні: відповідно до 113 статті Конституції України законопроект визначає Кабінет Міністрів. Як вищий орган у системі виконавчої влади. Кабмін відповідальний перед Президентом і Верховною Радою, підконтрольний і підзвітний Верховній Раді в межах, передбачених Конституцію України.
У відносинах із Президентом уряд відповідальний перед ним у межах, передбачених Конституцію та керується у своїй діяльності указами Президента України, виданими на основі та на виконанні Конституції та законів України.
Акти Президента, видані в межах повноважень, передбачених пунктами 5, 18, 21, 23 частини першої статті 106 Конституції України скріплюють підписами Прем'єр-міністр України та міністр, відповідальний за його виконання.
Закріплено політичний статус членів уряду, посади членів Кабінету Міністрів віднесено до політичних посад, на низ не поширюється дія законодавства про державну службу. Для забезпечення принципу безперервності у здійсненні виконавчої влади під час обрання Верховної Ради та формування нового Кабміну передбачено, що в разі обрання члена Кабінету Міністрів народним депутатом України він набуває повноважень депутата без звільнення з посади члена уряду і продовжує здійснювати свої повноваження до початку роботи нового уряду.
Зростає роль Кабінету Міністрів у експертизі внесених на розгляд Верховної Ради проектів закону. Висновки уряду підлягатимуть обов’язковому розгляду Верховною Радою. У разі негативного висновку Кабміну щодо пливу проекту закону на дохідну або видаткову частину Державного бюджету і розгляд, не включатиметься до порядку денного пленарного засідання парламенту.
Встановлено, що тижневе інформування Кабінету Міністрів Верховної Ради про свою діяльність шляхом проведення годин запитань до уряду. Новим є і закріплення можливості передачі Кабміном відповідним міністрам повноважень з утворення, реорганізації, ліквідації служб інспекцій, агентств у складі міністерств.
Кабмін зможе передавати міністрам повноваження з призначення та звільнення керівників цих органів.
Необхідно нагадати, що робота над законом про Кабінет Міністрів тривала близько 10 років. Упродовж цього часу закон 7 разів приймався Верховною Радою, але кожного разу Президент його ветував. Глава держави подав на розгляд парламенту альтернативний варіант законодавчого регулювання роботи уряду, внісши законопроект про Кабінет Міністрів України, центральні органи виконавчої влади. Але потрібно зауважити, що урядовий проект закону більш повно відповідає положенням Універсалу національної єдності. Зокрема президентський законопроект визначає статус не лише Кабінету Міністрів, але і центральних органів виконавчої влади.
Шановні колеги, висловлюємо сподівання, що після десятиліття боротьби за ухвалення закону про діяльність уряду здоровий глузд переможе, і Верховна Рада сьогодні підтримає Кабмін Віктора Януковича в його намаганні покласти край невизначеності та якнайшвидше ухвалить закон номер 2325 про Кабінет Міністрів України, а Президент невідкладно підпише його. Цього потребує країна, це потрібно сьогодні суспільству.
Дякую за увагу.
ГОЛОВУЮЧИЙ. Слово має Бондарчук Іван. Мендусь Ярослав Петрович від фракції соціалістів.
12:59:11
МЕНДУСЬ Я.П.
Шановний Олександре Олександровичу, шановні колеги депутати.
Ми розглядаємо, можна прямо говорити, багатостраждальний Закон про Кабінет Міністрів. І він є таким не тому, що ми намагаємося зробити його максимально досконалим, коректним. Він є таким, тому що по суті справи є відображенням двох різних концептуальних моделей з приводу того, яким ми бачимо Україну як державу.
Врешті-решт мова йде про систему організації державного управління, про організацію системи державної влади. І якщо відкинути словесне лушпиння, то мова йде або про прийняття закону в рамках діючої Конституції, або де-факто намагання її проревізувати і, як кажуть росіяни, не мытьем, так катаньем, ввести деякі положення, які нічого спільного з європейською демократичною моделлю організації влади в Україні по суті справи не мають.
Врешті-решт, що таке європейська модель влади, яка передбачає прийняття демократичного Закону про Кабінет Міністрів України. Це чітка взаємозалежність між організацією влади і волевиявленням народу, коли за наслідками виборів формується у парламенті коаліція, яка формує уряд, який прозоро, чітко бере політичну відповідальність перед громадянами за всю свою діяльність, при цьому будучи наділений належною повнотою влади для виконання програми і для виконання взятих зобов’язань. Інша модель, якщо знову ж таки відкинути словесну еквілібристику, бере своє коріння від тієї моделі влади, яка існувала за попереднього політичного режиму, коли формально Президент держави в нас не був главою виконавчої влади, але здійснював всю повноту управління виконавчою владою, не несучи ні політичної, ні будь-якої іншої відповідальності за наслідки свого керування.
Виходячи з цього, ми повинні приймати рішення по суті справи, керуючись наступною логікою. Ми за поглиблення політичної реформи чи ми за її ревізію і до повернення в окремих частинах до того режиму, який існував в Україні до відомих подій. Чи значить це, що обидва законопроекти можуть бути поєднані між собою? Висловлю суб’єктивну думку, мені видається, що це зробити буде надзвичайно важко в силу вищеназваних причин. Однак ми обговорювали це питання на фракції і схиляємось, що законопроект, підготовлений урядом, дозволяє говорити про доцільність взяти його за основу, хоча він не є ідеальним.
Зупинюсь тільки на двох тезах. Законопроект, запропонований урядом, містить ряд положень, які необґрунтовано розширюють повноваження уряду порівняно з положеннями діючої Конституції. Зокрема йдеться про його право погоджувати кандидатури на посади заступників голів місцевих держадміністрацій, які здійснюють свої повноваження у сферах, що належать до відання Кабінету Міністрів України, про скасування актів місцевих державних адміністрацій повністю чи в окремих частинах, а також про скасування актів органів підвідомчих Раді міністрів Автономної Республіки Крим, затвердження типових штатних розписів апаратів місцевих рад та їх виконавчих органів тощо.
Безумовно, ці положення вимагають вдосконалення, виходячи із норм діючої Конституції. В той же час, коли ми звернемося до окремих положень законопроекту, запропонованого президентською стороною, ми бачимо цілий ряд нюансів, які просто дозволяють говорити про бажання переглянути діючі норми Конституції. У всякому разі така думка складається у мене. Частина 5 статті 9 проекту, що передбачає право Президента України не вносити за певних обставин подання щодо запропонованої коаліцією депутатських фракцій у Верховній Раді України кандидатури на посаду Прем’єр-міністра України. Це прямо не узгоджується з пунктом дев’ятим частини першої статті 106 Конституції України.
Хіба ми не були свідками того, коли надумане трактування цієї базової статті, щодо демократичної процедури формування влади, ледве не кинуло країну в глибоку політичну кризу.
Аналогічний висновок можна зробити щодо другої статті, частини другої статті 12 проекту, згідно з яким програма діяльності Кабміну у частині зовнішньої, оборонної та безпекової політики повинна відповідати посланням Президента України до Верховної Ради. І цілий ряд інших положень спонукають нас до того, що фракція пропонує взяти за основу урядовий законопроект і доопрацьовувати його для отримання оптимального …
ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую. Слово має Матвєєв Валентин Григорович, будь ласка. Від фракції комуністів.
13:04:33
МАТВЄЄВ В.Г.
Дякую, Олександр Олександрович! Матвєєв, фракція комуністів.
Шановні колеги! Думаю немає сумнівів в тому, що цей, не багато, а думаю, довгостраждалий і в ж тому числі, Закон „Про Кабінет Міністрів України” Верховна Рада просто зобов’язана прийняти. І тому, відповідним чином, нам необхідно сьогодні і діяти, а не блокувати розгляд цієї гострої проблеми парламентом. Оскільки на розгляд Верховної Ради України внесені три законопроекти „Про Кабінет Міністрів”, на думку нашої фракції доцільно прийняти за основу проект, поданий Кабінетом Міністрів як відпрацьований, набагато ретельніший і викладений більш чітко. Але все ж таки, на нашу думку, ряд положень цього законопроекту потребує суттєвого законодавчого врегулювання. Зокрема, що стосується такого гострого питання як можливості висловлення парламентом недовіри окремому члену Кабінету Міністрів, слід визначити порядок розгляду відповідних пропозицій та правові наслідки прийняття Верховною Радою постанови про недовіру члену уряду. І в зв’язку з цим, доцільно, на нашу думку, доповнити статтю 19 проекту новим положенням такого, зокрема, змісту: „Верховна Рада України може висловити недовіру окремому члену Кабінету Міністрів України і звільнити його у зв’язку з цим з посади”.
Варто також визначитися, чи може Президент України внести повторно ту ж саму кандидатуру на посаду Прем’єр-міністра, яку Верховна Рада відхилила. Для цього, я думаю, що слід доповнити статтю 8 проекту Кабінету Міністрів положенням про те, що Президент України може внести повторно, а не більше одного разу подання про призначення на посаду Прем’єр-міністра України кандидатуру, яка була відхилена Верховною Радою України.
Необхідно також узгодити статтю 32 цього законопроекту, що стосується повноважень Кабміну із розроблення і виконання державного бюджету. З Бюджетним кодексом України ці положення неузгоджені. І таких 20 конкретних пропозицій фракція комуністів підготувала і передасть для опрацювання при підготовці цього законопроекту про Кабінет Міністрів України до другого читання.
Як я вже сказав, законопроекти схожі, проте між ними і, зокрема, урядовим і президентським є принципові відмінності, які свідчать про різне бачення Президентом і урядом розподілу повноважень на сьогоднішній день між ним і урядом в умовах парламентсько-президентської республіки. При цьому виразно проглядається прагнення Президента зберегти і розширити, про це говорив і Голова Комітету профільного, всупереч змінам, які внесені до Конституції в повноваження Глави держави.
А деякі положення дійсно просто суперечать Конституції України. Наприклад, вводиться поняття „урядовий орган”, якого немає в Конституції, визначаються основні завдання не тільки Кабінету Міністрів, а й інших органів виконавчої влади, що чітко визначено статтею 116 Конституції.
Окрім цього, не можна погодитися із положенням проекту про те, що програма діяльності Кабінету Міністрів в частині зовнішньої, оборонної та безпекової політики повинна відповідати посланням Президента до Верховної Ради України.
Програма уряду ґрунтується на програмах політичних партій, виборчих блоків, які одержали підтримку більшості урядів.
Я вже не говорю про те, що Кабінетом Міністрів була відкинута пропозиція про введення в Кабміні та міністерствах посад державних секретарів, але це знову ініціюється Президентом.
Тому фракція і вносить пропозицію підтримати законопроект, реєстраційний № 2325 за основу. Прошу підтримати.
ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую.
Від „Нашої України” Ключковський Юрій Богданович, будь ласка.
13:09:50
КЛЮЧКОВСЬКИЙ Ю.Б.
Юрій Ключковський, фракція „Наша Україна”.
Десь півтора століття тому відомий композитор Ференц Ліст, оцінюючи творчість свого колеги сказав: „У вас є багато гарного і нового, але проблема в тому, що те, що гарне – не нове, а те, що нове – те не гарне”.
На превеликий жаль, це стосується тих законопроектів, які ми сьогодні розглядаємо. Вони не є три рівні: один з них материнський, а два інші дочірні, але від різних „батьків”. І тому знову: „те що гарне – не нове, а те що нове – не гарне”.
Вчора на засіданні комітету було дуже авторитетно заявлено про те, що законопроект, внесений Кабміном, не містить порушень Конституції. Я скористаюся цією нагодою для того, щоб навести ті позиції конкретні, де є пряма суперечність з нормами чинної сьогодні, а не старої редакції Конституції.
По-перше. Стаття 4 кабмінівського законопроекту передбачає, що Кабінет Міністрів керується лише указами Президента. При цьому повторна диспозиція 113 статті Конституції України. Однак, при цьому забулося, що в Конституції є ще і 116 стаття, пункт 1 якої стверджує, що Кабінет Міністрів забезпечує виконання усіх актів Президента чинних відповідно до 106 статті Конституції. Про ці вже норми Конституції забуто.
Стаття 9 законопроекту пропонує, щоб Президент вносив кандидатури на двох міністрів закордонних справ і оборони за пропозицією коаліції депутатських фракцій.
Ми вчора бачили політичні варіації на цю тему в залі сесійному, Кабмін виявляється в них бере активну участь.
24 стаття Конституції, аж два порушення законопроекту, аж 2 порушення Конституції.
Частина 7 передбачає право Кабінету Міністрів скасовувати акти Ради Міністрів Автономної Республіки Крим. Ну, якщо вам вже не подобається Конституція України, загляньте, хоча би в Конституцію Автономної Республіки Крим, де ці речі вказані. Але я нагадаю, що пункт 16 106 статті надається право виключно Президентові України.
Частина 9. Скасування рішень місцевих державних адміністрацій.
Стаття 18 Конституції дає це право не Кабінету Міністрів, а Президенту або голові обласної адміністрації стосовно районної.
Стаття 30. Тут ми маємо дуже цікаву річ. У нас в законодавчому процесі існує відкладальне вето Президента на прийнятий закон. Однак, ця стаття всупереч Конституції дає абсолютне вето Кабінету Міністрів і, навіть не на закони, а на законопроекти, які ще не підлягали розгляду. Це унікальна норма, коли Кабінет Міністрів - виконавча влада забороняє законодавчій владі розглядати законопроекти. Це вже настільки груба узурпація влади, що вона не лізе не те, що в Конституцію України, а, взагалі, в доктрину демократичної держави.
32 стаття. Чудово. Повноваження Кабінету Міністрів щодо бюджету. Повністю забуте парламентське повноваження приймати Бюджетну резолюцію, замість того, Кабмін сам собі приймає декларацію цілей і завдань бюджету. Воістину по-українські „сам п’ю, сам гуляю, сам стелюся, сам лягаю”.
Стаття 42. Нарешті вилазить в нормі законопроекту Кабінет Міністрів затверджує типовий розклад, штатний розклад органів самоврядування. Цієї норми ніколи в нас не було, але практика так за старого режиму була і Верховна Рада з цим активно боролося. Сьогодні нам пропонують цю ревізію, в принципі, місцевого самоврядування, закріплених не тільки в Конституції України, але в Європейський хартії місцевого самоврядування, знову переглянути і надати право Кабінету Міністрів керувати ще й місцевим самоврядуванням.
Законопроект має і багато інших речей. Так, наприклад, повністю переплутані поняття призначення на посаду і набуття повноважень. Відставка з припинення повноважень і звільнення з посади, все це повна каша і трудно розібратися, що воно означає.
Далі не ясно, що таке посадовий склад Кабінету Міністрів. І особливо цікаві речі пов’язані з пенсійним і соціальним забезпеченням членів Кабінету Міністрів, і це дуже гарно виглядає, особливо на фоні різкого зниження оплати державних службовців, яке передбачається кабмінівським проектом про Держбюджет.
Я погоджуюся з тим, що Закон „Про Кабінет Міністрів” потрібен, але я питаюсь, який закон потрібен? Чи має право Верховна Рада України приймати у першому читанні законопроект, який грубо порушує Конституцію України і я вже казав, доктрину демократичної держави.
Тому я глибоко переконаний, що ці законопроекти треба відправляти на повторне перше читання, суттєво шукати погодження, усувати...
ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую вам. Шановні депутати, що приємно було в нашій дискусії, що кожен виступаючий від фракції свідчив про те, що на фракціях розглядалися ці питання. Тобто, вони виражали думку депутатів. Одначе, якщо хтось настирливо наполягає взяти участь ще в обговоренні, якщо є, то можна, але мені здається, що вже досить висловилися депутати. Так? З процедури? Я прошу, не спишіть. З процедури Матвієнко, прошу.
13:15:47
МАТВІЄНКО А.С.
Матвієнко, Українська республіканська партія „Собор”, Блок „Наша Україна”.
Олександре Олександровичу, от ми зараз маємо реальний факт абсурду Регламенту, який не дає можливості проголосувати про неконституційність. Бо, як би у нас було 150, як колись ця норма була про неконституційність, ми б не затягували законопроекти на вето, а відтак потім повторювали нове коло.
Очевидно, варто сьогодні повернутися до цієї норми, хоча зрозуміло, що це не питання, яке зараз розглядається.
ГОЛОВУЮЧИЙ. Он є автор цієї поправки та Регламенту, скажіть йому, нащо він вніс таку норму про те, що неприйнятність не розглядається Верховною Радою.
Отже, я прошу, колеги, послухайте уважно. Ми прослухали три проекти закону. Миколо Васильовичу, зараз. Прослухали три проекти. Вони в різній мірі хороші і в різній мірі погані. Але хочу сказати, ми не приймемо закон, який би хоч в якійсь нормі порушував Конституцію.
Пропозиція, яку висловив Юрій Богданович, вона, справді, хороша, якби ми готові були сьогодні підготувати проект, який буде, справді, відповідати Конституції, але практика говорить, що це буде продовження попередньої схеми дискусії перетягування канату. Цього не можна робити. Треба брати за основу якийсь проект і його розглядати. Я думаю, що у цьому відношенні ми виграємо.
І, крім того, робоча група, яка працювала над проектом у Верховній Раді, повинна поповнитися, безперечно, Миколою Васильовичем Оніщуком, який безпосередньо брав участь ще у минулій каденції в роботі над проектом, і він є, по суті, визнаним фахівцем саме в цьому секторі права. Я хотів би, щоб ми мали це на увазі. Я розпорядження таке підпишу, буквально, сьогодні, ви будете входити у робочу групу і працювати над документом.
Ще з мотивів просить Микола Васильович слово. Будь ласка.
13:17:59
ОНІЩУК М.В.
Дякую, шановний Голово.
Автори законодавчих ініціатив, ви знаєте, мають право на заключне слово. І я дуже коротко хочу, насамперед, подякувати усій залі за атмосферу підтримки законопроекту, який я доповідав, і насамперед за ідею необхідності деполітизації розгляду цього питання і зокрема ухвалення відповідного закону.
Водночас, Олександре Олександровичу, я дещо здивований доповіддю голови профільного комітету, який замість того, щоб вибачитися від імені членів комітету, що вони не змогли за короткочасністю розглянути законопроект, насправді він звинуватив вас, получається, і до певної міри мене, що ми несвоєчасно направили йому матеріали для того, щоб вони знали про це, хоча я офіційно заявив і вам, і йому в той же день, що такий законопроект зареєстрований, він в базі даних і необхідно було обов'язково його розмножити, роздати і забезпечити, як це передбачає Конституція і Регламент – обов'язковий розгляд відповідного законопроекту. Дякую за увагу. Усім щиро дякую.
ГОЛОВУЮЧИЙ. Микола Васильович, ми не будемо з цього приводу проводити дискусії. А для ясності я скажу, що оскільки на основі вашого проекту, який ви доповідали, розглядався і урядовий, і президентський документ, бо схема-то така, можна сказати, що комітет над ним теж працював, тільки що висновків не зробив, це вже процедурні деталі. В будь-якому разі, який би проект не був прийнятий за основу, я, наприклад, за всі буду голосувати за основу для того, щоб можна було продовжити процес підготовки документу до другого читання.
Отже, я ставлю на голосування проект 2325 для розгляду його як проекту, що може бути прийнятий в першому читанні. Іде голосування.
13:20:01
За-247
За основу прийнятий проект. (Оплески)
Відповідно до Регламенту не ставлю наступні проекти на голосування. Прошу ще раз, маючи на увазі і участь Миколи Васильовича для підготовки, Оніщука Миколи Васильовича для підготовки проекту до другого читання, підготувати його таким чином, щоб він жодним словом не суперечив Конституції України, інакше він не пройде через сесійний зал. Спасибі.
По фракціях хочете? Будь ласка, обнародуйте по фракціях.
Партія регіонів – 186, Блок Тимошенко – 4, „Наша Україна” - 2, соціалісти – 31, комуністи – 20, позафракційні – 4. Разом 186… 241, здається.
Розглядається питання про обрання суддів. Слово має Сергій Васильович Ківалов. А потім ви.
13:21:23
КІВАЛОВ С.В.
Шановний Олександре Олександровичу! Шановні народні депутати, присутні! Комітет Верховної Ради з питань правосуддя на своєму засіданні 15 листопада 2006 року розглянув подання голови Верховного Суду України, виконуючого обов`язки голови Вищого господарського суду України про обрання безстроково суддів апеляційних та місцевих судів.
Комітет підтримав ці подання та рекомендує Верховній Раді України обрати безстроково на посади суддів зазначених у проекті Постанови Верховної Ради України за номером 2544, які вам роздані.
Шановні народні депутати, за процедурою, що складалася, я зачитую прізвища суддів, зазначених у проекті Постанови. Якщо є застереження до кандидата, тоді ми вилучаємо його із загального списку і повертаємося до його розгляду окремо після голосування по кандидатах, до яких немає застережень, і приймаємо рішення по кожному окремо. Усі судді знаходяться в гостевій ложі.
Про обрання суддів. Обрати на посади суддів безстроково:
апеляційного суду Автономної Республіки Крим Сінані Олександра Михайловича;
апеляційного суду Волинської області Бешту Григорія Борисовича;
апеляційного суду Дніпропетровської області Кухаря Олексія Васильовича, Прозорову Марину Леонідівну, Фісунова Леоніда Леонідовича;
апеляційного суду Кіровоградської області Кодрула Михайла Андрійовича;
апеляційного суду Луганської області Борзаницю Віктора Івановича, Юрченка Анатолія Володимировича;
апеляційного суду Полтавської області Батрака Володимира Васильовича, Новохатню Валентину Андріївну;
апеляційного суду Рівненської області Матюху Юрія Володимировича;
апеляційного суду Херсонської області Пузанову Людмилу Василівну;
апеляційного суду Чернівецької області Горецьку Світлану Олексіївну;
військового апеляційного суду Центрального регіону Оксененка Олега Миколайовича;
Київського міжобласного апеляційного господарського суду Жук Галину Андріївну, Шкурдову Людмилу Миколаївну;
Севастопольського апеляційного господарського суду Дугаренко Ольгу Володимирівну;
місцевого Березанського міського суду Київської області Роздобудька Олександра Миколайовича;
місцевого Корабельного районного суду міста Миколаєва Покровську Тетяну Семенівну;
місцевого Шевченківського районного суду міста Чернівці Дудакова Сергія Євгеновича;
місцевого Хмельницького міського суду Хмельницької області Фурика Юрія Петровича;
місцевого господарського суду Дніпропетровської області Загинайко Тетяну Володимирівну;
місцевого господарського суду Черкаської області Хабазню Юрія Андрійовича.
Комітет просить підтримати цей проект постанови Верховної Ради України.
ГОЛОВУЮЧИЙ. Я звертаюсь до депутатів, котрі братимуть участь у голосуванні, у вас ні в кого немає зауважень, претензій, чи незгоди із кандидатурами, котрі вносяться і передбачені в проекті постанови? Немає. Я можу ставити на голосування цю постанову? Так. Тому я ставлю на голосування постанову, 2544 реєстраційний номер, про обрання суддів. Прошу визначатися шляхом голосування.
13:26:14
За-406
Рішення прийнято.
(Оплески).
Я хотів від імені парламенту України привітати суддів нових, обраних безстроково, привітати також голову Верховного Суду – Онопенко Василя Васильовича, який поповнив тепер склад суддів, побажати їм успіхів і справедливого суддівства. Ну, ви знаєте з цього приводу багато притч, навіть, казок і так дальше. Тому хай вам будуть успіхи в роботі і нехай все більше і більше громадян не попадають до вас на процедури. Щасливо вам, спасибі.
Слово для доповіді по проекту постанови про проведення 16-ої сесії Парламентської Асамблеї Організації з безпеки та співробітництва в Європі надається першому заступнику голови комітету в закордонних справах, керівнику постійної делегації Парламентської Асамблеї Організації з безпеки та співробітництва в Європі – Білорусу Олегу Григоровичу. Будь ласка, уважні будьте.
13:27:34
БІЛОРУС О.Г.
Шановний голово шановні народні депутати, Україна, як велика європейська держава веде активне міжнародне співробітництво в області міжнародної безпеки, розвитку і співробітництва. Ми займаємо дуже активні і сильні позиції в організації ОБСЄ, яка сьогодні, Парламентської асамблеї організації з безпеки і співробітництва в Європі, яка сьогодні стає глобальною організацією, об’єднує країни, починаючи з Канади, і останньою приєдналася незалежна Чорногорія.
Група народних депутатів України різних фракцій – Білорус (фракція БЮТ), Кожара (фракція регіонів), Чорновіл (фракція регіонів), Немиря (БЮТ), Логвіненко, Сташевський, Корж – виступили з ініціативою і підготували проект постанови Верховної Ради про проведення, це документ 2495 від 7 листопада цього року, про проведення 16-ї сесії Парламентської асамблеї організації з безпеки і співробітництва в Європі в Києві в період 5-9 липня на базі нашої Верховної Ради.
Це – велика честь для парламенту України, і ця честь виборюється через відповідний конкурс. При розгляді цього питання на сесії Парламентської асамблеї ОБСЄ нашими партнерами і конкурентами були Казахстан і Російська Федерація.
Було прийняте рішення, і Асамблея дала згоду на проведення такого форуму у нас.
І повинна бути проведена величезна програми підготовчої роботи. Треба сказати, що країна, член ОБСЄ, яка приймає такий міжнародний форум, як щорічна сесія Організації з безпеки і співробітництва в Європі, має значний вплив на підготовку резолюція і рекомендацій асамблеї. Тому політично це – рентабельно, і це буде говорити про підвищення авторитету нашої держави і її впливу на вирішення питань колективної регіональної, міжрегіональної безпеки співробітництва і розвитку.
Комітет у закордонних справах на своєму засіданні восьмого листопада розглянув проект зазначеної постанови та солідарно, одноголосно рекомендував Верховній Раді прийняти таку постанову. Прийняття цієї постанови сьогодні дасть можливість на загальнодержавному рівні шляхом створення національно-організаційного комітету достойно підготувати і провести цей важливий форум.
Зазначений форум матиме безпрецедентний для українського парламенту масштаб. Очікується біля тисячі парламентарів світу, представників міжнародних організацій, проведення цілої низки пленарних засідань, засідань комітетів, робочих груп, протокольних заходів, ознайомчих візитів, зустрічей тощо.
Проведення вищого міжпарламентського форуму вимагатиме і певних видатків. У нашому випадку ми зробимо все, щоб видатки Верховної Ради йшли за рахунок натурально-фізичних видатків, тобто наша участь буде фінансуватися через надання залів, комп’ютерної, множинної техніки і так далі. Комплексне вирішення питань, пов’язаних з організацією цього великого форуму, вимагатиме допомоги з боку Кабінету Міністрів, Секретаріату Президента, цілої низки міністерств і відомств. Бо тут і режим, і безпеки, і візові процедури, і розміщення у готелях і цілий ряд інших важливих питань.
З огляду на це ми вважаємо необхідним не тільки прийняти рішення, а розгорнути підготовку до проведення сесії Парламентської асамблеї ОБСЄ саме на основі Постанови Верховної Ради, яка тепер має статус законного акту, закону.
Цією постановою передбачено створити авторитетний національний організаційний комітет з проведення 16 сесії Парламентської асамблеї Організації з безпеки і співробітництва в Європі, який має розробити програму й план підготовчих заходів. Передбачається звернутися до Кабінету Міністрів з пропозицією передбачити в проекті Державного бюджету необхідні фінансові та матеріальні ресурси і забезпечити скоординовану роботу всіх міністерств і відомств, особливо Міністерства закордонних справ і Апарату Верховної Ради.
Я вірю в те, що виконання підготовчих робіт і проведення щорічної сесії асамблеї, Парламентської асамблеї ОБСС, буде сприяти підвищенню авторитету і захисту честі і достоїнства нашої держави. Прошу підтримати проект цієї постанови. Дякую.
ГОЛОВУЮЧИЙ. Чи є запитання до Олега Борисовича? Є запитання. Запишіться, 6-7 хвилин буквально. Цибенко.
13:34:57
ЦИБЕНКО П.С.
Дякую. Фракція комуністів, Цибенко.
Шановні колеги, шановний доповідачу, фракція обговорювала проект постанови і в цілому ми схиляємося до того, щоб його підтримати, але я хочу, щоб ми уточнили дві речі.
По-перше, чи погоджена ця ініціатива з європейськими структурами, бо дехто з наших колег сьогодні готовий ініціювати будь-який закон, в тому числі і такий, щоб сонце сходило на іншому боці планети. Але від цього воно не буде там сходити. Тому це одне питання.
І друге питання. Ми розуміємо, що певною мірою цей захід буде, скажімо так, парадно-святковим, представницьким. Чи варті ті затрати, які понесе Україна того, щоб провести цей захід в Україні з тією користю, яку ми можемо від цього отримати і хто буде фінансувати ці заходи. Дякую.
БІЛОРУС О.Г. Петро Степанович, ви прекрасно знаєте, що Україна як і інші країни-члени Парламентської асамблеї не тільки може, а й зобов’язана проводити відповідні сесії. Це стосується і проведеної тут сесії ПАЧЕС і інших, по-черзі. Але ви можете не хвилюватися, це погоджено. Є відповідна резолюція Парламентської асамблеї ОБСЄ дати згоду і обрати саме Україну, для підтримки України і це є дуже добре для нас.
Що стосується фінансування, то воно лише часткове з нашого боку, а частково буде секретаріат Парламентської асамблеї ОБСЄ фінансувати. Більш того, наша фінансова чи ресурсна участь буде натурально фізичною. Цей зал будемо використовувати, вестибюлі, множильну техніку і це все буде зараховано нам.
Таким чином це буде мінімум, але …
ГОЛОВУЮЧИЙ. Дайте можливість закінчити думку. Говоріть.
БІЛОРУС О.Г. Я закінчив відповідь на питання Петра Степановича.
ГОЛОВУЮЧИЙ. Добре, тоді Удовенко задає запитання.
13:37:19
УДОВЕНКО Г.Й.
Олег Григорович, чи дійсно, цінна ініціатива і мені здається, що у нас ще в незалежній Україні не було аналогічних форумів по своїх масштабах, кількістю учасників, важливості і таке інше. Але це і вимагає від України, особливо від парламенту України, дійсно, величезної організаційної і фінансової роботи.
Ви сказали, що ми проведемо цей форум на базі парламенту, в мене таке враження, що в нас десь, якась база там в Конча Заспі чи десь там, в цих урядових заповідниках є.
БІЛОРУС О.Г. Я такої не знаю бази.
УДОВЕНКО Г.Й. Але ви потім поправилися, що в цьому залі. Але дійсно, я хотів би на продовження, що Петро Степанович сказав, сумнів, дійсно питання фінансування. Я в Організації Об’єднаних Націй був директором.
ГОЛОВУЮЧИЙ. Давайте все-таки послухаємо, цікаві біографічні дані в Геннадія Йосиповича. Нехай він закінчить думку, будь ласка.
УДОВЕНКО Г.Й. Я працював директором Департаменту організацій конференцій і синхронного перекладу в штаб-квартирі ООН. Це величезна кількість людей була задіяна, це виключно, я із свого власного досвіду знаю, скільки треба провести організаційних заходів, мобілізувати працівників зі знанням мови. Це ж приїде, мабуть, 60 делегацій парламентських чи 50.
БІЛОРУС О.Г. Більше.
УДОВЕНКО Г.Й. Більше? Це величезна кількість людей. Але дійсно цей захід показує.
ГОЛОВУЮЧИЙ. Геннадій Йосипович, запитання, а не обговорення, будь ласка.
13:38:35
УДОВЕНКО Г.Й.
Захід покаже, що ми не дикуни. Дякую. Я за гроші запитав.
ГОЛОВУЮЧИЙ. Та в нас вже давно знають, що ми не дикуни.
Будь ласка, Плотніков задає запитання.
13:39:29
ПЛОТНІКОВ О.В.
Олег Григорович, чи є в порядку денному 16 сесії питання участі представників ОБСЄ в якості спостерігачів у виборах українських, як це традиційно відбувається? Це перша частина запитання.
І друга, як все ж таки підвищити об’єктивність цих представників?
БІЛОРУС О.Г. Дякую. Ви знаєте, що ця міжнародна організація, до якої входить і постійна делегація Верховної Ради України, несе повну відповідальність за моніторинг, проведення як парламентських, так і президентських виборів в усіх 56 країнах. І всі 56 країн, незважаючи на рівень демократії і впливу, змушений приймати, навіть США приймали величезні делегації міжнародних спостерігачів. Тому ці питання будуть розглядатися.
Якщо говорити про питання підвищення об’єктивності оцінки виборів, то це питання сьогодні до порядку денного не має прямого відношення, але воно є гостро актуальним і ми, як постійна делегація Верховної Ради України, постійно піднімаємо це питання на …
ГОЛОВУЮЧИЙ. Дайте закінчити думку.
БІЛОРУС О.Г. І представник вашої фракції, шановний колега Єфремов, є заступником Голови постійної делегації, він має право голосу і право на слово. Будемо обговорювати це питання.
ГОЛОВУЮЧИЙ. Від фракції Партії Регіонів запитання, Олександр Миколайович Пеклушенко, будь ласка.
13:41:39
ПЕКЛУШЕНКО О.М.
Уважаемый Олег Григорьевич, я знаю, что это очень почетно и важно для страны и ваша личная роль в этом весома. Я хотел бы, чтобы мы с вами это мероприятие провели очень системно. Мне кажется, мы должны создать рабочую группу и продемонстрировать минимум три вопроса.
Первое. Что сегодняшняя политическая модель нашего государства эффективная.
Второе. Мы должны продемонстрировать Европейскому Сообществу экономический потенциал и конечно историко-культурный потенциал. Все это вместе взятое должно быть изложено в программе, в программе рабочей группы, деньги выделяются не малые. Самое главное, чтобы мы не превратили это серьезнейшее мероприятие в мероприятие «борща с пампушками», потому что это визитная карточка всей страны.
ГОЛОВУЮЧИЙ. Будь ласка.
БІЛОРУС О.Г. З досвіду проведення таких сесій я повністю погоджуюся з цією точкою зору. Тому що величезне значення має як країна, як її парламент, як її парламентаризм можуть показати свою країну. А ця сесія буде працювати в складі політичного комітету, повного складу, економічного комітету, повного складу. Тобто, всі 56 країн і Комітету з демократії, прав людини повного складу. Буде величезна кількість представників міжнародних організацій, не урядових організацій і всі вони будуть слухати і дивитись Україну. Вони мають право, якщо будуть бажати, зможуть поїхати в області, познайомитися з життям нашої країни. Рекламну компанію ми почали в липні цього року в Брюсселі, де була виставка, де були кінофільми, відеофільми, все вже почали робити. Але вся основна робота.
ГОЛОВУЮЧИЙ. Валерій Григорович, спасибі за ґрунтовні відповіді на запитання. Сідайте, будь ласка. Є бажаючи висловитися з цього приводу? Тоді будемо ставити на голосування тільки на основі запитань і відповідей, які прозвучали. Я хочу сказати, чимало із депутатів були учасниками таких сесій ОБСЄ. Я був на кількох з них і хочу сказати, що це надзвичайно серйозна справа підготувати такий захід, це показати товар лицем, показати свою країну. Тому давайте ми з усієї серйозності підійдемо до проекту постанови, а ще більше до підготовки до цієї сесії. Я ставлю на голосування проект постанови.
13:44:53
За-376
Рішення прийнято. По фракціях? Будь ласка, по фракціях: Регіони – 167, Блок Тимошенко – 91, „Наша Україна” – 63, соціалісти – 32, комуністи – 20, позафракційні – 3.
В мене пропозиція така. У нас тут є цілий блок законів, які стосуються вступу України до СОТ. Вони логічно повинні іти без перерв розглядатися. Тому давайте ми їх з 16.00 години поставимо, а тим часом, розглянемо повторному першому читанні, якщо ви не заперечуєте, проект Закону про внесення змін до деяких законів, законодавчих актів щодо реєстрації транспортних засобів. Можна так? Є доповідач у нас? Святаш Дмитро Володимирович, готові доповідати? Не зрозумів? Святаш Дмитро Володимирович проект 2082, будь ласка.
13:46:19
СВЯТАШ Д.В.
Шановні колеги, цей законопроект внесений на вимоги СОТ. Сьогодні СОТ в переговорному процесі з Україною, вимагає від України зняти обмеження на ввезення транспортних засобів віком більш ніж 8 років. Але якщо це станеться, це призведе до того, що ринок України буде відчинений і Україна перетвориться на смітник автомобілів, які були у вжитку.
Таким чином, ця норма ідучи на вимогу СОТ пропонують, пропонує зняти обмеження по віку, але ввести таку новацію як сплата транспортного податку по першій реєстрації, який є звичайним при черговому, тобто, саме таким, який сьогодні для автомобілів при щорічному технічному огляді перереєстрація внутрі України, а для автомобіля понад 8 років вона вводиться як більша, більша, для того, щоб захистити ринок. Тобто, ті люди, які сьогодні мають автомобілі в Україні, вони не постраждають, будуть сплачувати такий же податок з власників транспортних засобів, як сплачується сьогодні. Саме так і ніяк по-іншому.
Тому комітет розглянув цей законопроект, він мав довгий, скажімо так, термін, була певна кількість перереєстрацій цього законопроекту, але він вже погоджено з Кабінетом Міністрів України, бо викинути всі ці, скажімо, недолугості, які були в першому вигляді. Таким чином, я прошу прийняти це і точка зору автора і рішення комітету прийняти цей законопроект за основу. Дякую.
ГОЛОВУЮЧИЙ. Запитання є до доповідача?
Є у Рефата Чубарова, будь ласка. І у вас є? І ви задасте. Чубаров.
13:48:02
ЧУБАРОВ Р.А.
Шановний доповідачу! От у мене по Криму є одна ситуація, прізвище цього громадянина Козак. Він вже рік, як не може отримати автомашину стару таку. Він приїхав на постійне місце проживання до України. І оце я воюю з митницею, я сподіваюся, що вони мене зараз чують, там вже їм стільки написали і митниці. Тобто …… його машина.
От зараз я вас хочу запитати. Було таке рішення, ми приймали свого часу, щодо оподаткування таких машин, які мають у старі роки були випущені. Якщо ми зараз приймемо таке рішення, чи не можна там у вашому законі передбачити таку ситуацію, що це не стосується до тих людей, які переїжджають в Україну на постійне місце проживання. І ви знаєте, у нас є цільові програми, до речі, урядові, і щоб ці люди, які будуть перевозити свої власні машини там десь з Сибіру, з Тюменя, з Середньої Азії свої „Лади”, „Москвичі”, щоб вони не платили такі великі гроші, які ви передбачаєте у цьому законі? Дякую.
СВЯТАШ Д.В. Шановний колего! Дякую за запитання.
Ви знаєте, сьогодні існує норма, якщо людина міняє громадянство, переїжджає на постійне місце проживання в Україну, він не сплачує сьогодні. Я думаю, що це можна прописати на друге читання і відкрити для того, щоб ці слушні пропозиції врахувати на друге читання. Будь ласка, можливо зробити.
ГОЛОВУЮЧИЙ. Цибенко.
13:49:31
ЦИБЕНКО П.С.
Дякую. Фракція комуністів, голова Комітету у справах пенсіонерів, ветеранів та інвалідів.
Шановний доповідачу! У чинному законодавстві передбачено ряд пільгових моментів, ряд преференцій при реєстрації транспортного засобу, зокрема, інвалідам. Я хотів би уточнити у вас, зокрема, для стенограми. Чи не торкнеться це скасування позицій, які стосуються пільговий або преференцій у оформленні транспортного засобу інвалідами?
І друге запитання. Воно полягає ось у чому. Чи не станеться так, що зараз ми знімемо оці вікові обмеження по ввозу транспортного засобу, а другим темпом нам запропонують скасуйте і матеріальні обмеження, і в кінці кінців ми перетворимось у якусь стоянку для металобрухту європейського. Я прошу, уточніть, будь ласка, ці два моменти.
СВЯТАШ Д.В. Дуже дякую, дуже слушне запитання.
Що стосується першого. Всі чинні пільги для всіх пільгових категорій громадян України при сплаті транспортного збору залишаються саме такими, які є сьогодні, вони не скасовуються, вони залишаються саме такими, як є.
Друге питання. Знаєте, ця позиція, цей законопроект, він знаходиться в процедурі, передбаченій ГАТ СОТ, він вже узгоджений, саме така процедура з нормами ГАТ СОТ і якщо будуть визнані ці матеріальні обмеження, їх не мають зняти по процедурам ГАТ СОТ.
ГОЛОВУЮЧИЙ. Є ще два бажаючих запитати, задати запитання. Запишіться на чотири хвилини. Чотири хвилини. Ядуха і Корсаков.
13:51:19
ЯДУХА В.С.
Передайте слово Сулковскому.
ГОЛОВУЮЧИЙ. Будь ласка.
13:51:24
СУЛКОВСЬКИЙ П.Г.
Дякую. Ви знаєте, дуже цікава річ. Наша фракція, проект представляє народний депутат з фракції нашої Партії регіонів. Не зрозуміла зовсім ситуація, я до доповідача. А чого Кабінет Міністрів Мінфін не підтримує цей проект? І ви сьогодні виходите і хочете, щоб цей проект пройшов. Я не розумію цієї логіки і ситуації. І тому я знаю, що є різні думки навіть в нашій коаліції. І тому вважаю, Олександре Олександровичу, цей проект повинні сьогодні зняти до тих пір, поки ми не побачимо, не переконаємось, що це на користь народу України. А раз Мінфін проти заперечує, значить, тут є закавирка якихось чиїхось власних інтересів.
СВЯТАШ Д.В. Павло Гнатович, я перепрошую, знаєте, це дуже емоційний виступ, але, Павло Гнатович, це до вас особисто, Павло Гнатовичу! Почуйте відповідь, будь ласка. Я тільки що повернуся з Кабінету Міністрів України. Ми працювали над цим законопроектом сумісно з Міністерством фінансів, сумісно з Податковою адміністрацією, і вже існує позитивний висновок після всіх переробок цього закону. Тому, будь ласка, поцікавтесь в Кабінет Міністрів є позитивний висновок. По цьому законопроекту.
ГОЛОВУЮЧИЙ. Корсаков.
Павло Гнатович, не заважайте доповідачу. Будь ласка.
13:52:58
КОРСАКОВ О.Я. Я підтримую Павла Гнатовича, Олександре Олександровичу.
ГОЛОВУЮЧИЙ. Добре.
СВЯТАШ Д.В. Я ще раз хочу, шановні, є позитивний висновок від Міністерства фінансів, від Міністерства економіки, зараз він доопрацьовується, но у нас йде велика кількість законопроектів, на жаль, ми приймаємо сотівські закони в дуже стислий період. Вже є позитивний висновок.
ГОЛОВУЮЧИЙ. Я прошу вас! Будь ласка. Дмитро Володимирович, тут є висновок Комітету з питань банківської діяльності… фінансів і банківської діяльності. Питання… Він пропонує прийняти із врахуванням…
СВЯТАШ Д.В. В першому читанні.
ГОЛОВУЮЧИЙ. Да, в першому читанні з зауваженнями. А ви у першому читанні.
СВЯТАШ Д.В. Всі зауваження до другого читання… процедуру другого читання будуть сприйняті. Прошу підтримати за основу.
ГОЛОВУЮЧИЙ. За основу тільки. Тоді зрозуміло. Сідайте.
СВЯТАШ Д.В. Я ще раз хочу наголосити, Кабінет Міністрів підтримує ці законопроекти.
ГОЛОВУЮЧИЙ. Сідайте, будь ласка. Чи є бажаючі обговорювати це питання? Є бажаючі? Я прошу, не 2 хвилини, ви 4 запитання задали, а потім ще 2. Я дав 4 запитання додатково. Я прошу!
Я до вас звертаюся, тоді не встигнемо скористатися вашою потребою. Будь ласка, або давайте будемо продовжувати. Я маю на увазі от яку деталь. Опустіть руку, будь ласка! Цей документ обговорювався в першому читанні вже за повною процедурою. Прийняли рішення на доопрацювання в першому читанні повторному. Доопрацювали. Нюанси, які змінили цей проект відносно того тут вияснені. Хочете обговорювати за повною процедурою, записуйтеся, нема проблем. Записуйтеся.
Представники від фракції записуються спочатку, а потім будуть ще депутати хто захоче виступати. Самофалов перший виступає від Партії регіонів. Самофалов. За ним Ляшко.
13:55:32
САМОФАЛОВ Г.Г.
Уважаемый Александр Александрович, уважаемые коллеги! Этот закон мы уже неоднократно подходили к рассмотрению. К сожалению, до конца мы его не доработали даже во фракции. Сегодня вот со стороны членов, коллег моих с фракции прозвучали предложения. Я, в принципе, поддерживаю и Павла Гнатовича. Но я бы предложил такой механизм, сегодня отложить голосование по этому вопросу, все-таки нам разобраться, обсудить, чтобы нам принять правильное, выверенное решение, потому что сегодня, действительно, у нас в нарушение Регламента нет на руках заключение правительства и Минфина. Я бы предложил перенести на завтра, на послезавтра. Спасибо.
ГОЛОВУЮЧИЙ. Будь ласка, Ляшко. Післязавтра це питання розглядатися не буде, бо післязавтра буде субота. Так що я відразу хотів би заспокоїти всіх.
13:56:26
ЛЯШКО О.В.
Лобізм, який демонструє тут наш колега Святаш, шокував навіть його членів фракції, настільки це відверто і цинічно протягуються власні питання.
У мене запитання до Святаша. От коли взяти проаналізувати, які законопроекти він вносить, то тільки все, що стосується автомобілебудування. Питання: він спеціаліст в автомобілебудуванні чи лобіст автомобілебудування, цього питання через те, що, як подейкують, має відношення до фірм, які торгують і виготовляють автомобілі?
І я хочу нагадати, Олександр Олександрович казав, що цей законопроект був прийнятий, колись розглядався в першому читанні. Не розглядався він, Олександре Олександровичу.
Я хочу нагадати історію цього законопроекту. Святаш цей законопроект – сьогодні ми його вчетверте намагаємося розглядати. Минулого разу, тиждень тому він сам зняв цей законопроект для доопрацювання. А що це за законопроект, щоб громадяни України розуміли, за що навіть фракція „Регіонів” виступає проти. Цей законопроект передбачає підвищення в десятки разів сплати за автомобілі. Цей законопроект стосується, безпосередньо, кишень чотирьох чи п’яти мільйонів громадян України. Адже, до відома пана Святаша, не всі громадяни України мають можливість їздити на „Мерседесах”. Переважна більшість з них їздить на старих машинах, які вони купили ще при радянській владі, чи сьогодні зібрав тисячу, дві доларів і купив стару машину. А ви пропонуєте цих, а ви пропонуєте цих людей заставити платити неймовірні збори, мита і таке інше.
Коротше кажучи, прийняття даного законопроекту своїм наслідком матиме підвищення рівня податкового навантаження як на юридичних, так і на фізичних осіб, не пропорційні збільшення ставок оподаткування, унеможливлення розвитку малого та середнього бізнесу, який буде неспроможний виконувати свої податкові зобов’язання перед бюджетом, протекціоністський характер відносно власників вітчизняних автомобілебудівних підприємств може викликати значне зниження якості транспортних засобів вітчизняного виробництва на фоні підвищення цін на них.
Підсумовуючи, закликаю Верховну Раду не переносити, як кажуть представники деякі, цей законопроект, щоб знову щось там крутить з ним, а відхилити його взагалі. І подібні законопроекти щоб зовсім в цій залі не появлялись, які вирішують тільки власні питання. Лобістам в цьому залі не місце. Ви помилилися. Дякую.
ГОЛОВУЮЧИЙ. Я прошу, репліки пізніше скористаєтеся правом на репліку. Я підтверджую слова Ляшка відносно того, що Святаш часто виступає з питань, в яких він розуміється і, звичайно, він програє тут Олегу Валерійовичу, який з усіх питань виступає, особливо цитуючи висновки експертного управління. Ну, то кожен проявляє себе так як уміє, то право кожного депутат. Це одне, друге…
ІЗ ЗАЛУ. Не коментуйте, Сан Санич.
ГОЛОВУЮЧИЙ. Я не коментую. Та ви ж до мене звернулися. Я відповідаю. Таким чином, ще треба звернути увагу на те, що прийняття цього закону це вимога умов щодо вступу до СОТ. Тому, мені теж не подобається те, що тут передбачається, деякі норми, давайте уважно підходити до цієї теми. Після перерви, після 16-ої години виступатиме Матвієнков і Карпук.
Оголошується перерва до 16-ої години.