ЗАСІДАННЯ ТРИДЦЯТЬ ШОСТЕ

Сесійний зал Верховної Ради України

28 листопада 2006 року, 10.00 година

Веде засідання Перший заступник Голови Верховної Ради України

МАРТИНЮК А.І.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Доброго ранку, шановні народні депутати, журналісти, запрошені Верховної Ради! Прошу підготуватися до реєстрації. Ввімкніть систему „Рада”. Прошу реєструватись.

10:02:52

В сесійній залі встигло зареєструватися 398 народних депутатів. Ранкове засідання Верховної Ради оголошую відкритим. Ще процедура не почалася. Сьогодні ми відповідно до Регламенту маємо можливість висловити заяви, оголошення від фракцій. Прошу представників фракцій записатися. Дамо по п'ять хвилин на виступи від фракції. Будь ласка… Так, прошу, Ярослав Кендзьор, "Наша Україна".

В'ячеслав Коваль, будь ласка. П'ять хвилин.

10:03:57

КОВАЛЬ В.С.

Шановні народні депутати! Народний депутат Коваль, Народний Рух України, фракція "Наша Україна".

Дозвольте мені як уродженцю Дніпропетровської області висловити заяву фракції "Наша Україна".

25 листопада 2006 року український народ вкотре вшанував пам`ять мільйонів співвітчизників, що загинули від голодоморів у 20 столітті. У великих містах і маленьких селах запалали свічки пам`яті про безневинні жертви. Тільки в столиці України на Михайлівській та Софіївській площах до пам`ятнику жертвам голодомору прийшло більше 50 тисяч людей. Голодомор не просто страшна трагедія, бо трагедія може бути викликана і стихійним лихом, це була свідома цілеспрямована, організована владою акція спрямована на фізичне знищення великої соціальної групи, в першу чергу, за національною ознакою. Саме ці оцінки лежать в основі поняття визначеного у міжнародних правових документах „геноцид як злочин проти людства”.

15 травня 2003 року Верховна Рада України, не дивлячись на спротив певних політичних сил, визнала, що голодомор був актом геноциду українського народу. Проте звернення Верховної Ради України мало виключно політичні наслідки.

2 листопада цього року Президент України Віктор Ющенко вніс на розгляд парламенту проект Закону України „Про голодомор 32-33 років в Україні”. Прийняття нормативного документу дуже важливо, оскільки має закріпити законом ставлення нашої держави до страшної трагедії. Згідно з текстом нормативного документу голодомор має бути визнаний актом геноциду українського народу. Зараз науково доведено, що голодомор був свідомо спланований комуністично-сталінським режимом. Його метою було покарання українців за постійне прагнення до самоідентифікації та негативне ставлення до колективізації, проведення за рахунок українського села індустріалізації, зачистки українських земель від корінної нації для масового заселення іншим, більш слухняним щодо Кремля населенням. Підтвердженням цього факту є те, що голодомор 32-33 років був організований не лише на території УРСР, але й населених переважно українцями Білгородщині, Курщині, Кубані.

Бузувірський план реалізовувався за допомогою низки узгоджених і добре скоординованих заходів, якими стали знищення традиційної системи ведення сільського господарства шляхом масового розкуркулення селян, яких насильно заганяли в колгоспи, накладання на селян непомірно високих планів хлібоздачі, позбавлення селян права мати паспорт громадянина СРСР, заборонам селянам виїжджати з місць їх проживання, репресії проти українців, що самовільно виїхали з сіл, впровадження особливого режиму щодо окремих регіонів, що особливо завинили перед радянською владою, в яких відібрали усі товари та засоби існування; намагання приховати причини і масштаби трагедії, що виявилося у забороні листування і поширення інформації про фактичне становище на селі, зокрема покарання осіб, що виявили у ході перепису 1939 року факти високої смертності серед українського населення; поширення в Радянському Союзі та за кордоном брехливої інформації про життя селян України.

Проект Закону „Про Голодомор”, внесений Президентом України, встановлює юридичні механізми, необхідні для реалізації цього документу. За заперечення факту геноциду українського народу передбачена адміністративна відповідальність.

На превеликий жаль, законопроект Президента України наштовхнувся на незрозумілі перепони. Нагадаємо, що факт голодомору визнано десятьма парламентами країн світу. Він свідомо не був розглянутий Верховною Радою 17 листопада 2006 року, тобто у переддень Дня жалоби по жертвах Голодомору.

Зараз представниками Партії регіонів внесений альтернативний варіант законопроекту. Цей документ є копією проекту, що подав Президент України, але в ньому немає терміну „геноцид” та „адміністративна відповідальність за заперечення факту голодомору”. Тобто із документу вихолощено його головний і змістовний стрижень.

Аморальною провокацією було поширення 17 листопада у Верховній Раді України брошури „Миф о голодоморе – изобретение манипуляторов сознанием”, яка ганебно перекручує історичні факти і паплюжить національну гідність українців.

Фракція „Наша Україна” підтримує позицію глави держави, який вважає, що прийняття Закону „Про Голодомор” – це обов’язок Верховної Ради України. Розгляд і вирішення цієї проблеми не може бути предметом політичних спекуляцій, оскільки страшна трагедія зачепила в рівній мірі як центральні, так і східні регіони України. Вона стосувалася, перш за все, простих людей, захисниками яких зараз виставляють себе деякі сучасні противники визнання голодомору. Ця трагедія пройшла через усі українські родини, нанесла непоправних ран генофонду української нації.

Розгляд і вирішення проблеми голодомору лежить в площині моралі та моральності української еліти, всі тих, хто має не тільки зберегти історичну пам’ять українського народу, а й працювати за для цивілізованого сьогодення та майбутнього України. Дякую.

Веде засідання Голова Верховної Ради України МОРОЗ О.О.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Перед тим, як виступати на…. Цибенко, я хочу скористатися регламентним правом і потребую від імені Верховної Ради привітати з днем народження Іванова Володимира Михайловича і Шенцева Дмитра Олексійовича. Давайте привітаємо. Побажаємо їм успіхів ще молодим людям, щасливої успішної роботи і в складі Верховної Ради України.

Слово має Петро Степанович Цибенко, прошу, від фракції комуністів.

10:09:54

ЦИБЕНКО П.С.

Дякую, Олександр Олександрович.

Фракція комуністів, голова комітету із справ пенсіонерів, ветеранів та інвалідів – Петро Цибенко.

Шановні колеги, шановні громадяни України, у порядку денному Верховної Ради України з подачі Президента України з’явився проект Закону про голодомор 1932-33 роках в Україні. Мета його прийняття абсолютно зрозуміла і прозора. Його прийняттям теперішні натхненники нинішнього повзучого голоду і холодомору дев’яностих, двохтисячних років, хочуть відвернути увагу від теперішніх своїх злочинів, від того, що в Україні сьогодні вже не 52,5 мільйони людей, як це було за радянських часів, а на 6 мільйонів менше.

Відповідати за це, звичайно, не хочеться, ось і кидають у якості ідеологічної заготовки події семидесятилітньої давнини. Друге, треба мати хоча б моральне право на засудження своїх попредників. Абсолютно переконані в тому, що людина, яка дуже активно і багато попрацювала на організацію нинішнього холодо- і голодомору, і на постах голови правління банку „Україна”, Національного банку „Україна”, прем’єр-міністра, тепер і президента України, не має такого морального права.

А тепер по суті. Чи був голод в Україні? Так, справді, був, це правда. Але не вся правда, бо голод був не лише в Україні, не менш страшний голод був у Поволжі, на Кубані, в інших регіонах Радянського Союзу.

Хотів би сказати, що у комітеті знаходиться немало звернень письмових очевидців тих подій. В тому числі, є приклади, коли людина приїздила з Росії до України, рятуючись від страшного голоду, який був і там.

Важкий голод був також у деяких європейських країнах, а також у країнах, розташованих на інших материках. Тоді виникає питання, а хто там, у тих країнах організовував голодомор.

А тепер хотів би підняти трохи завісу подвійних стандартів, які використовуються автором, тобто Президентом України. 21 квітня 2005 року, напередодні 85 річниці з Дня народження видатного сина українського народу Івана Микитовича Кожедуба, тричі Героя Радянського Союзу, Верховна Рада прийняла постанову, якою доручила виконавчій владі спорудити йому пам’ятник у місті-герої Києві.

Зважаючи на очевидний саботаж тодішнього Кабінету Міністрів України, Київської міської державної адміністрації, я як голова комітету кілька разів звертався до Президента щодо вирішення зазначеної проблеми. Реакції ніякої. І понині іржавого гвіздка не забито для виконання постанови Верховної Ради України.

А тепер інший приклад: коли стало очевидно, що для порятунку підмоченого іміджу помаранчевої команди, треба буде… будь-що зіграти на темі голоду, то терміново виписали із Сполучених Штатів Америки такого собі голодоморного фантазера – доктора Джеймса Мейса. Працюючи в Україні людина помирає. Негайно з’являється розпорядження Президента України, яким передбачено спроектувати та спорудити громадянину Сполучених Штатів Америки пам’ятник, встановити меморіальну дошку, перейменувати одну з вулиць Києва, підготувати серію радіо і телепередач. Зняти документальний фільм. Звісно, все це за бюджетні кошти Державного бюджету України. Про такі почесні славний син українського народу, уславлений повітряний ас, тричі Герой Радянського Союзу Іван Микитович Кожедуб і мріяти не міг.

А вся його провина лише полягає в тому, що він, на думку „любих друзів”, боровся не з тими ворогами. І після цього ці люди говорять про якусь мораль, про якісь „чисті руки” і про якесь світле сумління.

Очевидно, що із того, про що сказано сьогодні мною і говориться багатьма іншими людьми, очевидна річ. Помаранчева або залишки помаранчевої команди сьогодні переходять у наступ. Президент шантажує суспільство, спрямовуючи його на посилення розколу у нашому суспільстві. І це вже сьогодні, цього сьогодні не бачать лише сліпі. Дякую за увагу.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Білорус має слово. Турчинов.

10:15:05

ТУРЧИНОВ О.В.

Шановні народні депутати. Ми змушені констатувати, що у Верховній Раді відбувається зрив бюджетного процесу 2007 року.

Складається унікальна ситуація. Влада має парламентську більшість, свій власний уряд, контролює Бюджетний комітет парламенту і в той же час не в змозі ухвалити Державний бюджет .

Незважаючи на те, що відповідно до Бюджетного кодексу всі терміни відносно подання бюджету до парламенту сплили ще 14 листопада. Ми так і не побачили урядовий проект головного фінансового документу. Цього тижня його розгляд також не передбачається.

На наше переконання, відсутність бюджету та неготовність уряду представити його Верховній Раді свідчить про непрофесійність Кабінету Міністрів. За чотири місяці урядування Януковича не зроблено жодного кроку і не ухвалено жодного рішення, яке б можна було розцінити як таке, що прийнято на користь народу та суспільства.

Єдине досягнення уряду – це констатування, виведення в поточному році 9 мільярдів бюджетних коштів в тінь, про що заявив навіть сам Прем'єр-міністр. У той же час не названо жодного прізвища і не оприлюднено жодного факту про конкретні корупційні дії, що може свідчити лише про одне: уряд Януковича стимулює і прикриває корупцію. З огляду на вищесказане фракція „Блоку Юлії Тимошенко” вимагає, перше, заслухати Міністра фінансів та керівництво бюджетного комітету щодо зриву бюджетного процесу. Друге, назвати прізвища тих урядовців та чиновників, які причетні до корупційних схем і до виведення бюджетних мільярдів в тінь. Третє, ухвалити постанову про створення спеціальної слідчої комісії Верховної Ради, яка повинна вивчити обставини розтрати коштів, отриманий від приватизації комбінату „Криворіжсталь”. Я нагадаю, це біля 20 мільярдів гривень.

Наступне. Створити тимчасову слідчу комісію з вивчення корупційних схем, пов’язаних з вибірковим відшкодуванням уряду податку на додану вартість, для того, щоб припинити тотальну корупцію, яка сьогодні панує в державі.

І останнє. Вимагаємо також звіту уряду за фактом зриву зимового опалювального сезону в країні та незаконного і необґрунтованого підвищення урядом тарифів на житлово-комунальні послуги.

Шановні народні депутати, шановні громадяни України, за кілька хвилин у Верховній Раді розпочнеться розгляд питання про визнання голодомору 1932-33 років геноцидом проти українського народу. Голосування з цього питання стане іспитом для кожного депутата, кожного політика України, іспитом на громадянську зрілість і державну мудрість. 25 листопада весь український народ схилив голови перед світлою пам’яттю тих наших співвітчизників, які загинули під час голодомору.

Сьогодні вже ясно, голодомор – це не збіг обставин, це не випадковість, це свідомий, цілеспрямований геноцид, який був вчинений проти українського народу. І мета цього геноциду була саме знищення стрижня нашої нації. Сьогодні ми зобов’язані віддати шану нашим предкам, які загинули у ті страшні чорні дні. Тому, шановні народні депутати, я звертаюсь до вас з пропозицією вшанувати пам’ять знищених, замордованих, закатованих наших громадян хвилиною мовчання. Дякую.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Я зобов’язаний прокоментувати дві речі.

По-перше. Олександр Валентинович! Пропозиції подібного змісту робляться, або головуючим, який веде засідання, або за його дорученням той, кому це доручено робити, по-перше.

По-друге. Сьогодні немає ніякого зриву бюджетного процесу, є процедура, яка схвалена Верховною Радою. Після того як Закон „Про зміни до податків” і Програма приватизації буде підписані Президентом і наберуть чинності, і буде ресурсна база для формування бюджету , тоді можна вносити той варіант, який виходить із рішення Верховної Ради про вилучення із бюджету норм щодо оподаткування і приватизації. Це наше спільне рішення. Сьогодні ми прийняли цей закон, він ще не підписаний Президентом.

Зриву ніякого немає, ми приймемо своєчасно бюджет. Від фракції Партії регіонів виступає Вернидубов.

10:20:26

ВЕРНИДУБОВ І.В.

Шановні народні депутати! Шановні громадяни!

Минулого тижня ми всі спостерігали початок нової серії помаранчевого політичного серіалу, користуючись нагодою приватизованого свята, наші любі друзі присвятили себе улюбленому жанру, захопленому самолюбуванню, екскурсами у владне барикадне минуле, яке було підкріплено черговими гучними обіцянками народу.

Телеекрани заполонило чаркування героїв, польових командирів, якому мала б чомусь аплодувати вся України. А для того, щоб все могли дивитися, навіть діти до 16 років, герої поприховували на цей час недешеві пістолети отримані як нагороду в зазначений внесок та вагомі результати у справі боротьби з корупцією та організованою злочинністю.

А, що як міністр оборони по цьому шляху піде та видасть наказ про нагородження танками чи ракетними установками. Нас, до речі, не здивує, що рішення Печерського суду по притягнення до відповідальності міністра внутрішніх справ Луценка за корупційні діяння вже сьогодні чи завтра буде скасовано апеляційним судом у зв’язку з тиском, якому піддається суд зі сторони керівництва Секретаріату Президента.

Так ось, на фоні цього свята холодним душем виглядають факти корупційних діянь з боку деяких помаранчевих можновладців у 2005-2006 роках. І як тут не згадати відомі слова Юлії Тимошенко на телеканалі „Інтер”, коли вона сказала про своїх майданних побратимів відразу після відставки свого уряду у вересні 2005 року: „Ми не можемо потиснути руки, які зайняті, - постійно щось тирять в державі”. Заднім розумом раптово збагатіли екс-глава СБУ, нині народний депутат від БЮТ Турчинов, який звинуватив безпосередньо Президента України Ющенка у потуранні та кришуванні колосальної корупції в державі. Цитую: „Він, Президент, пробував блокувати розслідування та доручив займатись енергетичною сферою своєму Першому помічнику, а Прем’єр-міністру на прохання голови „Нафтобазу” Івченка заборонили взагалі втручатися в енергетичну сферу”.

За словами екс-голови СБУ, в Службі безпеки майже все було готово для пред’явлення звинувачень головним фігурантам злочинів. Далі все було відповідально і по-державному: сльози одних, соплі інших, душевні муки третіх. Жодної доведеної до логічного завершення заяви про корупцію у вищих ешелонах влади країна не побачила.

Наступний уряд – уряд Єханурова вважав за доцільне не ворушити чужих бджіл, а тим часом у палких обіймах майданних побратимів ледь не задихнулася країна.

Сьогодні антикризова коаліція, уряд Віктора Януковича починають наводити лад у державі. Вже оприлюднено перші висновки перевірок на високому державному рівні, які були проведені Генеральною прокуратурою та Головним контрольно-ревізійним управлінням. Факти, наведені у доповідях, вражають. Чиновники помаранчевої команди, які обіцяли людям правильні речі, безсоромно і безкарно шматували країну, використовували бюджетні кошти на власні потреби і за власним розсудом. Їм нікого було бояться, адже при владі були свої, які або робили те саме, або не могли ніяким чином перешкодити грандіозним корупційним діям.

Сьогодні правоохоронні і контролюючі органи розплутують незаконні корупційні схеми в органах влади в наслідок яких державі було завдано збитків на суму біля 9 мільярдів гривень.

Як можна було для себе та для своїх родин здійснювати за державний кошт 80 чартерних авіарейсів на суму 80 мільйонів гривень. А чого варті сніговики за 150 тисяч гривень, або фотомоделі снігуроньки за 56 тисяч гривень для пана Івченка та компанії про, що проінформувала суспільство заступник Генерального прокурора України. А де ж ваші оперативні служби, пане міністре внутрішніх справ? Чи не за це ви нагородили Івченка відзнакою іменною зброєю за рахунок бюджетних коштів?

Партія регіонів переконливо заявляє в період безкарності на усіх рівнях закінчився. Кожен високопосадовець, кожен чиновник, як в центрі так і на місцях буде відповідати в установленому законом порядку за власну безгосподарність, зловживання службовим становищем або інші кримінальні злочини.

Партія регіонів наполягає. Любі друзі перш ніж знову об’єднуватися задля чергового штурму влади під барабани, будьте чесними перед собою і людьми. Якщо ви задушите в обіймах одне одного – це буде ще пів біди. Але знову душити країну власною любов’ю ми вам не дозволимо.

Більш того, народ вже зробив свої висновки щодо єдності помаранчової команди, її чистих рук і чесних очей. Другого вашого монопольного пришестя до влади не відбудеться. Адже змінилася країна, змінилися люди, змінилися …

ГОЛОВУЮЧИЙ. Спасибі. Користуючись правом головуючого і підбиваючи підсумки цього етапу нашого засідання, я просив би, як у боксі прийнято, прислухатися до команди брейк. По півкроку назад.

Теми, які виставляються на перший план, недостойні того запалу, того ажіотажу, який зараз ми прослідкували в залі. Це перше.

Друге. Фракція соціалістів просить надати головуючому слово за рахунок її часу. Я скористаюся цим правом, нагадавши сьогодні народним депутатам, телеглядачам, журналістам, які тут присутні, що сьогодні 28 листопада. 6 років тому в Україні відбулися події, які, зрештою, привели до зміни політичного режиму, до зміни влади, яка заплямувала себе причетністю до жорстоких злочинів. Символом першого масового громадського протесту проти влади стала загибель відомого парламентського журналіста Георгія Гонгадзе. З ім’ям Георгія пов’язані і акції „Україна без Кучми”, „Повстань Україно!” революція на Майдані 2004 року, де також стояв його намет. Ім’я Георгія для України стало знаковим. І це ім’я не забудуть мільйони українців, для яких поняття свободи слова і прав людини виявилося важливішими за бандитські поняття тодішнього владного режиму. Ім’я Георгія не забуду і я. НЕ тільки тому, що ми були добре знайомі, і у мене залишилася найвища думка про його професійні якості, я чудово розумію, що багато в чому завдяки безкомпромісній боротьбі за розкриття замовного політичного вбивства журналіста багато сьогоднішніх політиків отримали довіру виборців. Якби Україна не піднялася проти вбивства свого громадянина владоможцями, не було б ні Майдану, ні політичної реформи, ні надій на демократію.

Влада брехала на всіх телеканалах, що вбивство Гонгадзе провокація, що його вбили наркомани, що записи Мельниченка фальшивка, а самі просували причетних до вбивства по службі, нагромаджували гори брехні, заявляли, що Гонгадзе нікому невідомий журналіст із сумнівною репутацією. За найвищим замовленням навіть вийшов телефільм, де прямо стверджувалося, ніби Гонгадзе брав участь в інформаційних війнах, а тому сам винен у тому, що трапилося. Таких фактів можна привести не одну сотню.

Деякі ж люди, які тоді обливали брудом пам’ять про загиблого журналіста і всіма силами намагалися захистити тодіш6нього президента, знайшли своє місце і в новій влади, і навіть осмілюються представляти себе поборниками демократії.

Думаю справа Георгія Гонгадзе зіграла колосальну роль у розвитку української журналістики. Уперше саме після загибелі Георгія пройшла акція журналістської солідарності, і тепер професійна єдність українських журналістів є однією з надійних гарантій свободи слова в нашій країні. Без спільного звернення журналістів з вимогою найти Георгія в 2000-му не було б і журналістських протестів у четвертому році.

Я скажу відверто, вважаю справжнім днем журналіста в Україні саме 16 вересня. Георгію було б легше і комфортніше не критикувати владу. Не боротися, але він зробив те, що йому підказав професійний обов'язок парламентсько-політичного журналіста, і він, по великому рахунку, був перший саме громадянин України. Думаю, саме на таких прикладах повинні виховуватися молоді журналісти в нашій країні.

Сьогодні у приміщенні Верховної Ради на третьому поверсі о 12 годині буде відкрито меморіальну дошку в пам'ять про парламентського журналіста Георгія Гонгадзе – героя України. Багато сказано в справі про вбивство Георгія за ці роки. Але правда про цей злочин, про його організаторів і змовників до цих пір не розкрита.

На парламентських слуханням у справі Гонгадзе у вересні також заслуховували доповідь і нинішнього, і попередніх генеральних прокурорів. Ми побачили, що зараз ніякого суттєвого просування в цій справі не відбувається, а суд продовжує річний фарс розгляду справи про вбивство журналіста. Саме справа Георгія Гонгадзе є для Європи тестом на наявність демократії в Україні, головним показником ефективності вітчизняної правоохоронної системи і показником спроможності керівництва Генеральної прокуратури, яка веде слідство.

У парламенті працює слідча комісія з розслідування злочину. Думаю, Верховна Рада Могола б заслухати інформацію комісії, запросити Генпрокурора до звіту. Генеральний прокурор і всі відповідальні чиновники всіх рівнів повинні розуміти, що за розкриття злочину вони несуть персональну відповідальність, і ми не можемо цей бруд тягнути дальше і знову імітуючи розслідування, до речі, всім давно зрозуміле за замістом.

Якщо, ми, Верховна Рада, не проявимо політичну волю і не зажадаємо розкриття вбивства Георгія Гонгадзе, то його не розкриють ніколи, і ця пляма лежатиме на інших поколіннях української влади. Тільки розкриття вбивства дозволить відродити в суспільстві довіру до правоохоронної системи і влади в Україні загалом. Дякую за увагу.

Шановні народні депутати, 20 листопада нинішнього року Центральна виборча комісія зареєструвала народного депутата України, обраного 26 березня 2006 року в багатомандатному загальнодержавному виборчому окрузі, Кульчинського Миколу Георгійовича, включеного до виборчого блоку "Наша Україна". Він був уже депутатом Верховної Ради, він має досвід роботи. Відповідно до статті 79 Конституції України перед вступом на посаду народні депутати складають присягу перед Верховною Радою України.

Для складення присяги на трибуну запрошується народний депутат України Кульчинський Микола Георгійович. Будь ласка.

КУЛЬЧИНСЬКИЙ М.Г.

Присягаю на вірність Україні. Зобов`язуюсь усіма своїми діями боронити суверенітет і незалежність України, дбати про благо Вітчизни і добробут українського народу.

Присягаюсь додержуватися Конституції України та законів України, виконувати свої обов`язки в інтересах усіх співвітчизників.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую. Давайте привітаємо Миколу Григоровича, побажаємо йому успіхів у його складній роботі.

(О п л е с к и)

Розглядається питання реєстраційний номер 2470, 2470-1, яке потрібно спочатку включити до порядку денного і прийняти рішення про проект Закону про Голодомор.

Я прошу проголосувати за включення розгляд цього питання. Будь ласка. Про включення до порядку денного.

10:33:22

За-222

Нічого не все! Я ще раз пояснюю, питання оголошено невідкладним. Погоджувальна рада запропонувала розглядати сьогодні. я наполягаю на тому, щоб ми вирішили це питання відповідно до процедури. Я прошу вас: сядьте на місце! Не пояснюйте мені про регламент!

(Ш у м у з а л і)

Запишіться з процедури на п’ять хвилин. По фракціях обнародуйте, будь ласка, щоб відповісти на… Зараз я дам з процедури вам слово.

Партія регіонів – 6, Блок Тимошенко – 115, „Наша Україна” – 72, СПУ – 27, комуністів – 0, „Позафракційні” – 2.

Будь ласка, ви організуйте, щоб усі голосували, і не буде проблем.

Ляшко.

10:34:49

ЛЯШКО О.В.

Олег Ляшко, Блок Юлії Тимошенко. Прошу передати слово Олександру Турчинову. Дякую.

10:34:58

ТУРЧИНОВ О.В.

Шановні колеги, я хочу звернутись до депутатів фракцій, які не голосували, зокрема до депутатів фракції „Регіонів”.

Під час страшного голодомору знищували не тільки в Центральній Україні людей, дуже багато людей померло в Донецькій, в Луганській, в інших східних областях і регіонах України. Шановні колеги, це наша з вами історична відповідальність – проголосувати за цей законопроект.

Тому я прошу, Олександре Олександровичу, ще поставити включення цього закону на голосування. І я прошу, щоб всі депутати, у яких є історична пам’ять, у яких є відповідальність, проголосували за цей законопроект.

Дякую.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Александровська, будь ласка.

10:35:56

АЛЕКСАНДРОВСЬКА А.О.

Александровская, фракция коммунистов, город Харьков.

Александр Александрович, я обращаюсь лично к вам. Вы опытный парламентарий вы сегодня возглавляете Верховную Раду. Вам доверили эту должность, вы, как человек, который даже сегодня по регламенту верховной Рады не относитесь ни к какой фракции, вы должны занимать нейтральную позицию. И ни в коей мере свою личную позицию не навязывать парламенту. Норма регламента говорит о следующем, что если законопроект или проект постановления не поддержан Верховной Радой, если вопрос не поддержан Верховной Радой, то он не имеет право на этой сессии повторно вносится на рассмотрение.

Мы сейчас видим, что Верховная Рада, в большинстве своем, не поддержала предложение о внесении в повестку дня проекта Закона о, так называемом голодоморе. Поэтому, пожалуйста, прошу свою личную позицию излагать где-нибудь в другом месте, но не на посту председателя Верховной Рады Украины. Пожалуйста, соблюдайте Регламент.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Григорович, прошу.

10:37:03

ГРИГОРОВИЧ Л.С.

Лілія Григорович, „Наша Україна”.

Не маю жодного сумніву, що дане питання буде піддержано всім парламентом. А саме тому з процедури передаю слово Борису Беспалому.

10:37:18

БЕСПАЛИЙ Б.Я.

Борис, Безпалий, „Наша Україна”.

Шановні колеги, шановний головуючий, законопроект, визначений президентом України, як невідкладний і тому він без голосування має включатися до порядку денного. Разом з тим, якщо Верховна Рада хоче продемонструвати акт солідарності, акт пошани, акт пам’яті, свою пам’ять до загиблих в голодоморі, то вона може проголосувати ще й включення. Але ми не сумніваємося, я, як і Лілія Григорович, не сумніваюся, що всі ми пам’ятаємо про цю трагедію. Хто не пам’ятає, у кого немає пам’яті, в того немає майбутнього. Ми всі цього свідомі. І тому фракція „Наша Україна” пропонує і наполягає, щоб законопроект, внесений Президентом України, як невідкладний, був проголосований сьогодні і за основу, і в цілому. Це наш моральний обов’язок перед минул….

ГОЛОВУЮЧИЙ. Я надаю слово Мойсику, будь ласка.

10:38:20

МОЙСИК В.Р.

Володимир Мойсик, „Наша Україна”.

Будь ласка, передайте слово колезі Катеринчуку.

10:38:30

КАТЕРИНЧУК М.Д.

Микола Катеринчук, фракція „Наша Україна”.

Шановні народні депутати! Сьогодні ми маємо виконати нашу історичну місію, ми маємо поставити крапку в тих сумліннях, які в нас є відносно того злочину, який відбувся проти українського народу.

Олександр Олександрович, допоможіть, будь ласка, народним депутатам. Дайте їм можливість проголосувати і показати свою політичну оцінку тим діям, які зроблені в минулому, тому що це минуле нам не дає можливості йти вперед.

Олександр Олександрович, акти Президента, який він вносить, вони, якщо визнані як невідкладні, ставляться на голосування без того, щоб включати їх до порядку денного. Прошу дотримуватися Регламенту.

Дякую.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Білорус.

10:39:24

БІЛОРУС О.Г.

Прошу передати слово народному депутату Яворівському.

10:39:34

ЯВОРІВСЬКИЙ В.О.

Шановний Олександр Олександрович, шановні народні депутати!

Олександр Олександрович, я ось сиджу перед вами і нікуди з цього місця не сходив. Я думаю, ніхто в цій залі не сумнівається, що Яворівський проголосував за те, щоб включити до порядку денного це питання. Одначе в результатах значиться, що я не голосував. Це одна з причин.

Друге, шановні народні депутати, на нас сьогодні дивиться історія. Може, як ніколи. Колосальна біда нашого народу, якщо ми сьогодні не зберемося, не обговоримо це питання і не приймемо те рішення, яке вимагає історична справедливість. То гріш нам ціна, повірте!

Я прошу, Олександр Олександрович, є безліч причин для того, щоб поставити ще раз на голосування. Дякую.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Кисельов.

10:40:29

КИСЕЛЬОВ В.О.

Шановні колеги! Я хочу пояснити позицію фракції Партії регіонів, яка не підтримала це питання.

Справа в тому, що я хочу звернути вашу увагу на висновок Головного експертного управління. Я прошу його уважно подивитися, там чітко вказано, що не можна розглядати ці законопроекти як закони. Їх можна розглядати як декларацію або заяву.

І я хочу вас повернути до постанови Верховної Ради, яка прийнята на спеціальному засіданні Верховної Ради 15 травня 2003 року, коли була прийнята постанова і звернення до українського народу, і один до одного переписано те, що Президент пропонує сьогодні нам на Верховній Раді затвердити як закон.

Тому як законопослушний громадянин, і тому, коли знавці Регламенту нас призивають виконувати Регламент і закон, я вважаю, і фракція вважає, що це питання не може розглядатися сьогодні на сесії.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Я відповідаю на закиди, які зроблені були мені тут з різних боків такого змісту.

До депутата Александровської. Я знаю, що я зараз Голова Верховної Ради. Але, якщо ми з абсолютно зрозумілих питань не хочемо розглядати, то я не дорожу цим місцем. Я хотів би, щоб ви це знали. По-перше.

По-друге. Будь-які питання, я звертаюся до репліки Беспалого, будь-які питання, роз’яснення Конституційного Суду з цього приводу, включаються Верховною Радою до порядку денного. Тому їх треба включати і розглядати запитання.

Наступне. Василь Олексійович, висновок експертного управління – не догма. І якби було це так, то ми б не розглядали на сесії питання. Ми просто давали б експертному управлінню і підписували б ці документи. Визначатиметься Верховна Рада. Крім того, розглядається питання про включення, а остаточні висновки прийматиме Верховна Рада. Може вона справді зійдеться на іншій формулі.

Тому, якщо я переконливий був для вас у роз’ясненні цих позицій, і, враховуючи те, що кілька підходило і говорило про те, що вони не... із зрозумілих причин їхній голос не врахований, я прошу поставити питання на голосування про повернення до голосування з цього приводу. Будь ласка.

10:43:25

За-228

Рішення прийнято.

Я ставлю на голосування питання для включення в порядок денний цього питання.

По фракціях, будь ласка, оголосіть. Партія регіонів – 1, „Блок Тимошенко” – 120, „Наша Україна” – 75, СПУ – 30, комуністів – 0, позафракційні – 2.

Я ставлю на голосування питання про включення до порядку денного та прийняття рішення з цього питання. Будь ласка, я ставлю на голосування цю пропозицію. Називайте приклади.

10:44:10

За-227

Рішення прийнято.

Слово для доповіді має, слово для доповіді має представник Президента з цього питання, Юхновський Ігор Рафаїлович, будь ласка, будь ласка. Доповідайте, будь ласка.

ЮХНОВСЬКИЙ І.Р.

Вельмишановний Олександре Олександровичу, шановні депутати.

У моїй доповіді мова йтиме про Закон стосовно Голодомору 32-33 років. Цю тему розкрито в багатьох книжках як в Україні, так і за кордоном. Є ще і живі свідки.

Наші історики подали незаперечні докази навмисної організації Голодомору сталінським режимом. На основі цих доказів слід трактувати події останніх місяців 32 року та першої половини 33 року геноцидом. Ось одне з визначень геноциду, дане міжнародною конвенцією 48 року. геноцидом вважається таке діяння, яке вчиняється з наміром знищення повністю або частково якої-небудь національної етнічної, расової чи релігійної групи як такої, а саме навмисне створення для якої-небудь групи таких життєвих умов, що розраховані на повне чи часткове фізичне її знищення.

Як це починалось в Україні? Шляхом обкладання сіл України непомірно високими податками порядку 5-6 мільйонів занесених на Чорну дошку. Селяни шукають порятунку в Росії і Білорусії. 21 січня 33 року постановою ЦК ВКП(б) і РНК забороняється в’їзд селян за межі України і офіційно забороняється продаж селянам залізничодорожних квитків. Обкоми партії вводять заборони селянам входити в міста. Села вимирають голодною смертю. Республіка оточена і ззовні і зсередини, окреслюється територія вимирання.

Є й політичний сарказм режиму. Голодуючі сім’ї могли купити хліб за золото, срібло, діаманти. Працювало 252 магазини „Торгсин”, в яких торгували ювеліри, приймаючи золоті і срібні прикраси. Так за 32-33 рік здано золота у виді прикрас 71 тонна, срібла – 1,440 тонн. Але ж сережка важить 5-6 грамів. Скільки ж було тих жертв?!

Загальнолюдські втрати України можна оцінити наближено. Ми скористалися даними перепису 26 і 39 років. У 26-му році в Україні було 31 мільйон чоловік. У 39-му році – 28 мільйонів. Середній приріст в СРСР за 12 років склав 12 відсотків. Це означає, що без голодомору в Україні мало бути 36 мільйонів. Отже, мінімум 8 мільйонів втрачено. І це ще не все. Всьому народу нанесена страшна незаживаюча рана, подавлена гідність людини, здеформовано генетику нації. Тридцять відсотків українців цурається своєї рідної мови. Тільки вкрай здеформовані люди можуть таке забути.

Ці жертви вимагають від нас акту визнання і покаяння. Це справа нашої честі і честі усього українського народу.

Основні тези закону. Перше. Голодомор 32-33 років є геноцидом української нації. Пункт другий. Забороняється публічне заперечення факту голодомору, геноциду 32-33 року. Пункт третій. Органи влади зобов’язані достойно поховати рештки померлих, а тим, що залишились, опікуватись. Пункт четвертий. Інститут національної пам’яті як центральний орган виконавчої влади покликаний до реалізації державної політики у сфері відновлення та збереження національної пам’яті народу.

Стаття 5. Необхідно виділити кошти для спорудження меморіалу жертв голодомору.

Стаття 6. Визначено в розмірі адміністративного покарання за публічне заперечення геноциду.

А що ж виконавцями тих жахливих тортур?

Вони мають бути розкритті і прощенні. Їх дії - незаживаючий приклад утопічного месіанства, має бути нам пересторогою, а недопущення одноосібного флюгерства.

Закон слід прийняти повністю. Очистимося від того страшного тягарю минулого, знімемо гріх покаянням і мир нам усім. Дякую.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую.

До доповідача є запитання? Немає. Сідайте, будь ласка.

Слово має Удовенко Геннадій Йосипович від Комітету з питань прав людини і національних меншин. Будь ласка.

А. вибачте, вибачте. Забарський В’ячеслав Валерійович із проектом альтернативним. Будь ласка.

10:52:28

ЗАБАРСЬКИЙ В.В.

Шановні громадяни України, шановний головуючий, шановні колеги.

В геологічному розколі сучасного українського суспільства істотну роль грають діаметрально протилежні підходи при оцінці низки явищ минулого. По кожному з них тон задають прихильники крайніх оцінок з однієї або з іншої сторони. А це не сприяє ні узгодження точок зору, ні встановленню історичної істини. Суспільство гостро потребує консолідації і цьому сприяв би цивілізований діалог, пошук примируючої точки зору, що враховує справедливі моменти в позиції кожних з протилежних сторін.

Сьогодні беззаперечним є факт страшної трагедії українського народу – голодомору 1932-1933 років і факт того, що ця трагедія стала наслідком злочинних дій політиків вищого керівництва тоталітарної держави.

Разом з тим триває політичний і наукова дискусія про його цілі і масштаби, а також щодо визнання голодомору геноцидом.

Президент України та значна кількість політиків і науковців однозначно оцінює голодомор, як геноцид. А міжнародне визнання голодомору геноцидом проголошена Президентом, як одна із найважливіших цілей державної політики України. Саме така оцінка дана у проекті внесеному Президентом.

Разом з тим, поняття злочину геноциду визначено нормами міжнародного права імплементованому у національне законодавство і не може трактуватися вільно на користь будь-якої політичної сили. Сам термін складений з грецької ”генос”- раса, плем’я і латинської „цидо” – вбивство.

Відповідно до Конвенції про попередження злочину геноциду і покарання за нього прийнятого Генеральною асамблеєю Організацією Об’єднаних Націй 9 грудня 1948 року під геноцидом розуміються дії, що здійснюються з наміром знищити повністю або частково будь-яку національну, расову або релігійну групу, як таку.

Ухвалення конвенції проходило в Організації Об’єднаних Націй достатньо складно. Бо при точному прочитанні визначення геноциду для визнання конкретного масового знищення людей геноцидом необхідно довести, що його організатори знищували людей саме тому, що вони були представниками певної національності, раси або релігії, а не за будь-якої іншої причини.

Між тим, за свідченням істориків голод у Радянському Союзі початку 30-х років не визнавав етнічних або національних меж. Крім України, де жертви були особливо значні, голод торкнувся регіонів Середньої, Нижньої Волги, Заволжя, Уралу, Західного і Південного Сибіру, Північного Кавказу, Казахстану, Приамур’я, Півдня центрального чорнозем’я Росії. В результаті загинули мільйони людей різного етнічного походження. Таким чином були знекровлені всі основні хлібні регіони на території СРСР.

На сьогодні головний міжнародний документ на цю тему, сумісна заява по голодомору в Україні підписана у листопаді 2003 року делегаціями України, Росії, Сполучених Штатів Америки, Канади, Італії та низки інших країн. І він зареєстрований, як офіційний документ Генеральною Асамблеєю ООН. У документі вперше в історії ООН голодомор в Україні визнається трагедією викликаною діями тоталітарного режиму. Але термін „геноцид” у ньому не використовується.

Проблема оцінки Голодомору так само, як і інших злочинів того періоду, носять не тільки моральний і правовий, але й надзвичайно гострий політичний характер. Саме по собі благородне прагнення до моральної відповідальності і відновлення історичної справедливості може використовуватися в цілях ведення багатоходової політико-ідеологічної гри, що має відношення не до історії, а до подій найсучасніших, і направлене на деморалізацію і послаблення позицій тих або інших груп в еліті суспільства.

Ми вважаємо, що необхідно формування такого роду ідеологічної атмосфери, яка дозволить чесно засудити в Україні будь-які масові злочини, що здійснювалися як сталінським режимом, так і його супротивниками, не допускаючи при цьому гри на цій темі політичних сил, зацікавлених в конфлікті нашої країни з її сусідами.

Важливо, щоб історична пам'ять формувалася на основі засудження будь-яких злочинів такого роду незалежно від того, хто їх здійснював і яка на сьогоднішній день ідеологічна кон'юнктура. Такий підхід дозволив би підтримати ідеологічний паритет між різними політичними силами і в той же час носив би дійсно моральний характер.

Крім того, в Україні геноцид визнаний кримінальний злочином. І відповідно до статті 442 Кримінального кодексу України за діяння, умисно вчинені з метою повного або часткового знищення будь-якої національної, етнічної, расової чи релігійної групи шляхом позбавлення життя членів такої групи чи заподіяння їм тяжких тілесних ушкоджень чи створення для групи життєвих умов, розрахованих на повне чи часткове знищення, за це встановлена кримінальна відповідальність.

Верховна Рада є законодавчий орган, і вона не наділена правом засудження за вчинення кримінальних злочинів. Відповідно до статті 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами або посадовими особами не допускається.

Отже, визнання Голодомору геноцидом поз межами кримінального процесу, передбаченого законодавством України і саме таким нормативно-правовим актом як закон суперечить Конституції України.

Хочу ще раз наголосити: ми вважаємо, що сталінським режимом було вчинено злодіяння, суть якого полягала у знищенні існуючої структури сільського господарства шляхом проведення масового розкуркулювання селян, насильницького впровадження колективізації, накладання на райони України на селянські двори непомірно високих планів хлібоздачі. Ізоляції великих територій в сільській місцевості у низці областей України через позбавлення селян право мати паспорт, заборони селянам права виїзду з їхніх місць проживання, наказів про арешти селян, що виїхали самовільно з сіл, оточення озброєними загонами каральних органів цілих територій, впровадження особливого режиму проживання, зокрема режиму чорних дошок.

Питання необхідності розроблення законопроекту, який би надавав політико-правову оцінку голодомору 1932-33 років неодноразово порушувалося під час проведення парламентських слухань і схвалене в постанові Верховної Ради України від 6 березня 2003 року.

Альтернативний проект закону має на меті відновлення історичної справедливості завдяки надання політико-правової оцінки голодомору 1932-33 років в Україні, забезпечення належного вшанування жертв та постраждалих від голодомору, утвердження у суспільстві нетерпимості до будь-яких проявів насильства, визначення завдань державних органів та уповноваженого центрального органу виконавчої влади у цій сфері. Основним положенням альтернативного проекту Закону України про Голодомор 1932-1933 років в Україні є визнання голодомору 32-33 років злодіянням сталінського режиму проти людства, національною трагедією українського народу. Законопроект кваліфікує саме так цей голодомор. Він засуджує заперечення факту голодомору і кваліфікує це як наругу над пам`яттю мільйонів жертв голодомору, приниження гідності українського народу, визначає обов`язок органів державної влади та органів місцевого самоврядування в Україні щодо увічнення пам`яті жертв та постраждалих від голодомору; гарантує державну підтримку у проведенні досліджень та здійснення заходів з увічнення пам`яті жертв голодомору 1932-1933 років в Україні. Зобов`язує Кабінету Міністрів України та Київську міську державну адміністрацію забезпечити в установленому порядку спорудження в місті Києві меморіалу до 75 роковин Голодомору.

Закон не потребує додаткових бюджетних витрат в 2006 році, оскільки фінансування цих заходів передбачено бюджетом. Прийняття зазначеного закону має надзвичайно важливе суспільно-політичне та морально-політичне значення, особливо напередодні 75-х роковин голодомору 32-33-го років.

Прошу підтримати цей законопроект.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Запитань так само немає? Є запитання. Будь ласка, запишіться на запитання. П’ять хвилин часу, шість, бо там буде запитання-відповідь. Беспалий.

11:01:35

БЕСПАЛИЙ Б.Я.

Чому ви не голосували за включення до порядку свого власного проекту? Передаю слово далі Лілії Григорович.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Ви або користуйтесь своїм словом, або передавайте. Такий порядок у Регламенті визначений. Будь ласка, Григорович.

11:01:48

ГРИГОРОВИЧ Л.С.

Лілія Григорович, „Наша Україна”.

Шановний доповідачу, я звертаюся до вас з цим запитанням, до Тараса Чорновола, до добродіїв Зварича і Личука із Партії регіонів, до багатьох інших. Ви вживали слово „злодіяння”, ви вживали слово „чорні дошки”. Скажіть мені, будь ласка, коли села вносяться в „чорні дошки” по Україні, коли стоять охоронні загони, які не випускають селян із сіл, коли не дозволяють брати квитки на потяги українським селянам, то оце насильство чи не геноцидом? Це перше.

Друге. Я дуже прошу вас, шановні добродії, не боятися пам’яті десяти мільйонів невинно убієнних і подумати про те, що сьогодні на вас дивиться весь український народ та й весь світ, який визнав Голодомор геноцидом. Ви не боїтеся за долю своїх дітей? Ви подумали про те, що ви робите?

ГОЛОВУЮЧИЙ. Прошу.

ЗАБАРСЬКИЙ В.В. Все, что сказано вами, все примеры, которые вы приводили, мы признаем и говорим о том, что действительно это преступление. Мы говорим о том, что в том понимании, в котором определен геноцид нормами международного права и национальным законодательством, мы не можем говорить о том, что это геноцид, поскольку не было определено до сих пор, что эти действия были направлены исключительно против украинцев. Пострадали от этого злодеяния все, кто проживал тогда на территории Украины. И голод не знал ни этнических, ни национальных границ.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую. Кульчинський.

11:03:35

КУЛЬЧИНСЬКИЙ М.Г.

Шановний доповідачу, ну, не має сенсу сперечатися про те, що голод в Україні був організований, це був справжній такий геноцид, тому що є сотні і тисячі свідчень, коли наші українські селяни через кордон НКВС пробивалися на Кубань. І в російських селах Кубані голоду не було. Їх це дивувало. Там, де були українські станиці, там робилося те саме, що й на Україні.

Але я хочу вас спитати: як українському представництву в Організації об’єднаних націй ставити питання про визнання геноциду. Коли Верховна Рада України не хоче визнати цього факту, який є абсолютно кричущим перед пам’яттю мільйонів загиблих. А чи знаєте ви, що в Організації об’єднаних націй є спеціальні фонди для народів, які перенесли геноцид, чи голокост? Як ми можемо доступитися до цих фондів? І це одне питання.

Інше питання: чи знаєте ви, де звичайним кримінальним процесом було встановлено голокост євреїв? Ніде, в жодній державі, звичайним кримінальним процесом цього встановлено не було.

Дайте, будь ласка, відповідь.

ЗАБАРСЬКИЙ В.В. Давайте начнем с последнего вопроса.

Был Нюрнбергский процесс, был Нюрнбергский трибунал, которым были установлены злодеяния холокоста. Ну, по поводу специальных фондов и прочего, мне очень сложно отвечать на этот вопрос и комментировать, потому что мне казалось, что основная задача этого законопроекта все-таки увековечение памяти погибших, а не зарабатывать в очередной раз на этом.

Это напоминает уже просо профессиональных украинцев, которые всегда зарабатывают на трех извечных темах.

ІЗ ЗАЛУ. (Н е ч у т и)

ГОЛОВУЮЧИЙ. Колесніченко, будь ласка. Я прошу уваги. Будь ласка.

ЗАБАРСЬКИЙ В.В. У мене все.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Колесніченко задає питання.

11:05:27

КОЛЕСНІЧЕНКО В.В.

Колесниченко, Партия регионов.

Уважаемый докладчик, несколько вопросов. Первое, уже 10 лет как раскрыты данные СБУ и КГБ, есть ли хоть один документ, в котором говорится о том, что, конкретно, против украинской нации были направлены действия по голодомору. Первый вопрос.

Второй вопрос: правда ли, что Организация Объединенных Наций отказалась признать украинский геноцид… геноцид против украинского народа?

И третий вопрос: скажите, пожалуйста, а как оценить то, что открытое и официально известное решение Политбюро ЦК ВКПБ 32-го года о направлении в голодающую Украину 232 тонн хлеба – это является геноцидом или как? Спасибо.

ЗАБАРСЬКИЙ В.В. По поводу документов, которые на сегодняшний день рассекречены, я вчера специально посетил выставку «Рассекреченная память», там масса документов, которые подтверждают тот тезис, который одинаков в обоих законопроектах о том, что это было преступление государства, преступление тоталитарного режима. Там нет ни одного документа, и я не думаю, что кто-нибудь сейчас сможет мне сейчас принести и показать, где сказано об уничтожении крестьян по признаку национальному. Речь идет исключительно о классовой политической борьбе. Те уголовные дела, которые представлены там, те обвинительные заключения, те партийные документы говорят лишь о хлебозаготовках и об уничтожении классового врага, будем говорить так.

По поводу того, считаю ли я геноцидом или не считаю, я свое мнение высказал, и не думаю, что стоит к этому возвращаться.

По поводу того, что Организация Объединенных Наций …

ГОЛОВУЮЧИЙ. будь ласка, вкладайтеся в одну хвилину.

Карпук, останнє запитання.

11:07:45

КАРПУК В.Г.

Видається дивним і аморальним, коли люди говорять про вшанування пам’яті жертв голодомору, і в той же час не називають це злочином, не називають винуватців злочинів. А насамперед, були комуністи, тому що комуністи навіть в селах, які помирали, отримували тоді спецпайки і жирували.

Передаю ще слово Руслані Лижичко.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Це запитання? Це окрема думка.

Сідайте, будь ласка.

11:08:12

ЛИЖИЧКО Р.С.

Ні… я…

Олександр Олександрович, я тут. Я можу задати питання?

ГОЛОВУЮЧИЙ. Почекайте. Є регламентом передбачене право – або передається голос, право на голос, або виступає людина. А так виступає потім. Будь ласка, виступайте.

11:08:30

ЛИЖИЧКО Р.С.

Я насамперед хотіла сказати, дякую вам, Олександре Олександровичу, тому що моя карточка теж не проголосувала першого разу, хоча ніхто в цьому залі не сумнівається, що Руслана голосує за цей закон.

У мене питання до докладаючого. Скажіть, будь ласка, ви не сумніваєтеся очевидно у тому, що історія України є спотворена. І дуже багато є зманіпульованих фактів. Я впевнена, що ви точно знаєте, що сьогоднішня спроба вами змінити закон – це чергова підміна чіткого факту: замордована Україна була голодом, і це страшний злочин.

Я прошу не шукати сьогодні можливість з’їхати з абсолютно гострого питання. Даруйте за такий агресивний тон. Дякую.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Відповідайте.

ЗАБАРСЬКИЙ В.В. Я ще раз наголошую на том, що, визнаючи факт злодіянь режиму проти українського народу, я веду мову про те, що ми не можемо законом встановлювати злочин. Не можемо, бо ми можемо так зайти дуже далеко.

ГОЛОС ІЗ ЗАЛУ. У вашому законі є про злочин.

ЗАБАРСЬКИЙ В.В. Про злочин, але не про геноцид, який... Мова йде про злодіяння проти людства.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую. Сідайте, будь ласка.

Учора на Погоджувальній раді ми... А, голова комітету. Прошу, Геннадію Йосиповичу, на трибуну від Комітету з прав людини.

11:10:11

УДОВЕНКО Г.Й.

Шановний Олександре Олександровичу, шановні народні депутати.

Проект Закону про Голодомор 32-33 років в Україні, який пропонується вашій увазі, поданий на розгляд Верховної Ради Президентом України як невідкладний.

Він, цей закон, проект закону має на меті відновлення історичної справедливості через надання політико-правової оцінки голодомору 32-33 років в Україні як геноциду українського народу, забезпечення належного вшанування жертв та постраждалих від Голодомору, утвердження в суспільстві нетерпимості до будь-яких проявів насильства. Законопроект, серед іншого, встановлює адміністративну відповідальність за публічне заперечення Голодомору 32-33 років в Україні. Комітет з питань прав людини, національних меншин і міжнаціональних відносин розглянув на своєму засіданні законопроект Президента. Члени комітету незалежно від політичних орієнтирів, попри різні погляди на витоки цієї трагедії, розуміючи обов’язок вшанувати пам’ять безвинних жертв у різних регіонах України, рекомендували Верховній Раді прийняти цей законопроект за основу.

Зауваження, які будуть висловлені сьогодні, та Науково-експертне управління будуть враховані у подальшій роботі над законопроектом. Зокрема Голова Верховної Ради також вніс свої пропозиції до законопроекту. Слід зазначити, що в період з 2002 року по цей час Верховною Радою було прийнято 4 постанови, видано 4 Укази Президента України та 2 Постанови Кабінету Міністрів України, пов’язані з Голодомором 32-33 років. цей Голодомор в Україні як страшне явище геноциду визнано парламентами 11 держав. Генеральна асамблея ООН на 58-ій сесії ухвалила спеціальну заяву з нагоди 70-их роковин великого голоду в Україні, Голодомору, і засудила його. І це було зроблено не випадково, адже, нагадаю, дві страшні цифри. Під час Голодомору 32-33 років середня тривалість життя в Україні чоловіка становила 8 років, жінки – 10 років. ось і ми це сьогодні відчуваємо, генофонд української нації. Нація вимирає і не тому, що, як сьогодні дехто з цієї трибуни заявляв, що, мовляв, цей голодомор і сьогодні продовжується в Україні. Політичний голодомор був, коли уряд Ющенка усунули з відставки, але це я від себе, це не від комітету.

Нам правда про Голодомор вже не стільки нам, скільки тим мільйонам українців, які безневинно загинули, та нашим нащадкам повинно, ми повинні завжди пам’ятати, якою ціною давалася свобода та незалежність нашої держави.

В проекті Президента передбачено, я хотів би наголосити на тому, мінімум того, що можна зробити, щоб увіковічити пам’ять безвинно загиблих людей. Практичні заходи в ньому пропонувалися ще в 2003 році.

Я хотів би зазначити, що Україна відзначила 70-ті роковини з дня голодомору 1932-1933 року. Тодішній Прем’єр-міністр України Віктор Федорович Янукович персонально очолював організаційний комітет. Я був на засіданнях цього комітету, коли він головував там на засіданні. Він дав дуже глибоку характеристику, оцінку того, тієї трагедії, яка відбулася в минулому.

Мені дуже прикро, що сьогодні фракція ну практично, ви, мабуть, і не знаєте того, що Янукович дуже багато тоді зробив для визнання, для вшанування жертв голодомору.

Тепер, що стосується запропонованого законопроекту 2470-1, він уже змінений. Комітет не мав можливості розглядати цей законопроект. Але зміни стосуються двох головних речей. Вилучено формулювання щодо визнання голодомору геноцидом та вилучена заборона заперечення факту голодомору та адміністративної відповідальності за нього.

Я прошу народних депутатів підтримати рішення комітету і прийняти законопроект 2470 внесений Президентом України за основу. Дякую вам за увагу і прошу підтримати цю пропозицію.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Чи є запитання до Геннадія Йосиповича? Запишіться, 6 хвилин.

УДОВЕНКО Г.Й. Немає наушників.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Там є наушники, є. А вони будуть голосно говорити, ви почуєте. Будь ласка, Баранівський.

11:15:59

БАРАНІВСЬКИЙ О.П.

Дякую, Олександр Олександрович. Фракція соціалістів, Баранівський. Прошу слово передати Мендусю.

МОРОЗ О.О. Ярослав Петрович, будь ласка, Мендусь.

11:16:08

МЕНДУСЬ Я.П.

Скажіть будь ласка, чому, на вашу думку, законопроект вноситься в зал саме сьогодні, а не став предметом внесення і обговорення рік тому, півтора роки, два роки тому? Дякую.

УДОВЕНКО Г.Й. Тому що не були виконані рекомендації Парламентських слухань Верховної Ради, які відбулися ще в 2003 році. Тоді Кабінету Міністрів було доручено і ці рекомендації Парламентських слухань були затверджені Верховною Радою. Кабінету Міністрів України було доручено розробити і внести на розгляд Верховної Ради законопроект про визнання голодомору 32-33 року геноцидом.

То уже Верховна Рада чотири рази під час парламентських слухань, під час спеціального засідання 3 травня 2003 року визнала це геноцидом українського народу. Але закону не було.

Тому і Президент України відповідаючи, очевидно, на ті заклики Верховної Ради і підготував такий проект.

І друге. Ми ставимо це питання в Організації Об’єднаних Націй. Я сам особисто зустрічався з багатьма постійними представниками при

МОРОЗ О.О. Дайте закінчити думку.

УДОВЕНКО Г.Й. Олександр Олександрович, дуже важливо. Нам закидають, що: „Адже у вас в Україні немає закону. Ви, парламент, не прийняли закон”. Коли я говорю про звернення парламенту до українського народу, це ще не закон. Тому і Президент хотів, щоб цей законопроект був прийнятий напередодні дня пам’яті жертв голодомору, голодоморів і політичних репресій.

МОРОЗ О.О. Кравченко.

11:18:06

КРАВЧЕНКО М.В.

Кравченко, фракция коммунистов. Геннадий Есипович, первый вопрос такой. Вы как профессиональный политик высокого класса, почему вы не разу не выступили с инициативой о признании Украиной геноцида со стороны Америки в отношении коренного населения индейцев? Это раз.

И второй вопрос. Скажите пожалуйста, консолидирует ли нацию тот законопроект, который сегодня Президент подал?

УДОВЕНКО Г.Й. По першому питанню можна розкрити таємницю. Я не порушував це питання про геноцид проти американського народу і не буду порушувати, а американці попросили мене не порушувати це за часів існування Радянського Союзу, не порушувати на Генеральній Асамблеї питання під час обговорення проблем деколонізації про вихід України з Радянського Союзу. Оце була така джентльменська домовленість. (оплески)…

Але я повинен був сказати, що вперше представник комуністичної партії мене похвалив. Я вам дуже вдячний за це, що ви з цього почали виступ.

А друге питання.

Так, безумовно, об’єднає. Знаєте, розмови про розкол українського народу чи української нації – це придумано нами, з вами політиками. Люди, звичайні люди сьогодні думають абсолютно про інше – життєвий рівень, от що нам сьогодні, що нас об’єднає. Це все програму Чорновіл висунув – програма по боротьбі з бідністю…

ГОЛОВУЮЧИЙ. Александровська,будь ласка.

11:19:58

АЛЕКСАНДРОВСЬКА А.О.

Александровская, фракция коммунистов.

Геннадий Йосипович, я конечно понимаю, что на любой вопрос вы будете давать выгодный для вас политический ответ. И это вот предыдущие ответы продемонстрировали хорошо.

Но я хочу один конкретный вопрос вам все-таки задать.

Вы утверждаете, что другие государства, в парламенте государств признали факт геноцида Украины, то есть, поддержали эту позицию.

Я хочу вам возразить. Такого нет. Действительно в трех Прибалтийских странах, Грузия, Соединенные Штаты Америки там факт о том, то что происходило на Украине в это время геноцидом признано на уровне комитетов парламентских, но не в парламенте. Нет такого решения, резолюции Организации Объединенных Наций и не потому, что у нас нет такого законопроекта, а потому что тот документ, который был принят в ООН, он говорит не о геноциде, не о голодоморе, а он говорит о великом голоде, о тех фактах, которые никто в этом зале не отрицает, и не может отрицать.

Поэтому я оцениваю позицию вашего Президента, как чисто политическую, ведущую к нагнетанию психоза в Украине и к расколу общества.

УДОВЕНКО Г.Й. Я думаю, що це не запитання, це вже висловлення позиції, але я пару слів все-таки прокоментую.

По-перше. Слово голодомор народилося в американському конгресі Сполучених Штатів Америки.

( Ш у м у з а л і)

Почекайте. Коли ви боялися, і я боявся це слово говорити, бо, якби я сказав про голодомор тоді, а ми це вважали, провокація американська була, так от американський конгрес, прийняв конгрес, обидві палати прийняли рішення, не комітет якийсь, а конгрес.

Більше того, з федеральних земель конгрес прийняв рішення про виділення земельної ділянки Україні для спорудження пам’ятника жертвам голодомору. Ми такий пам’ятник ще не спорудили, ми тільки спорудили пам’ятний знак – вшанувати 6-8-10 мільйонів загиблих під час голодомору.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Сідайте, будь ласка.

Вчора на Погоджувальній раді був визначений порядок розгляду цього питання. Я прошу уваги. Від кожної фракції, її позицію виражаючи, виступить один із представників. 5 хвилин для виступу. Запишіться, будь ласка. Це вчора Погоджувальна рада визначила так. Я прошу записатися на виступи від фракцій.

Самойлик від комуністів. Голуб від комуністів виступає, прошу.

11:23:03

ГОЛУБ О.В.

Шановні колеги! Шановні виборці!

Страшний голод 32-33 років – це трагедія мільйонів людей: українців, казахів, євреїв, росіян, поляків, інших націй і народностей. 26 січня 90-го року Центральний комітет Компартії України прийняв постанову про голод 32-33-х років на Україні та публікацію, пов'язаних з ним архівних документів. Комуністи визнали та засудили насильницькі методи колективізації та згубну для селянства хлібозаготівельну політику, які в сукупності з небувалою засухою та неврожаєм призвели до тієї страшної катастрофи. Були названі конкретні прізвища партійних та господарських керівників України, винних у помилках та злочинах.

Що стосується запропонованого Президентом законопроекту? То його неконституційність та юридичне невігластво доведено висновками науково-експертного управління Верховної Ради. Більше того, він побудований на неправдивих фактах. Геннадію Йосиповичу, щодо вашого виступу. Жодна з палат конгресу Сполучених Штатів Америки не приймала рішення про геноцид в Україні.

Хотів би сказати, що сейм Польщі не приймав рішення щодо геноциду в Україні, а приймав, що він розуміє устремління українців визнати цей факт, тому не треба вводити в оману ні депутатів, ні наших виборців. Автори цього законопроекту намагаються переконати суспільство у тому, що прийняття зазначеного законопроекту нібито сприятиме відновленню історичної справедливості, консолідації українського народу, підвищенню авторитету України у світі.

Проте очевидно інше: трагічна доля народу абсолютно не хвилює Президента та його однодумців. Головна причина і головна загроза президентського законопроекту полягає у використанні людської трагедії задля створення ілюзії обраності українського етносу та формування на цій основі соціального середовища для розповсюдження ідеології і практики неофашизму.

До речі, вже є конкретні факти. Нещодавно, на днях, у Львівщині у Городоцькому районі було знищено на цвинтарі, я підкреслюю, на цвинтарі пам'ятник героям Великої Вітчизняної війни. По Україні вже прокотилася хвиля ксенофобії. Фактично деякі прибічники національно-демократичних сил домовилися до того, що почали виправдовувати розстріли у Бабиному Яру. Історія багатонаціональної України сповнена героїчних і трагічних сторінок. Була і спільна боротьба проти зовнішнього ворога, були внутрішні релігійні і національні конфлікти, і ми повинні дуже обережно поводитися, коли з висоти сьогоднішнього дня ми намагаємося давати оцінки тим чи іншим подіям. Тому ми переконані, що запропонований Президентом законопроект – це політична провокація, антиісторичний і не правовий за суттю законопроект може спричинити і вже спричиняє в Україні ланцюгову реакцію протистояння у суспільстві. Воно призведе до напруження міждержавних стосунків між Росією та Україною. Треба нарешті дати по рукам тим політикам, які на великій трагедії народу намагаються заробити собі брудний політичний капітал. Давайте історію лишимо історикам, а будемо дбати про живих українців.

(Ш у м у з а л і)

Адже завдяки вашим реформам, шановні …………. націонал-демократи, ООН вже вніс українську націю до списку вимираючих. Аби приховати свої сьогоднішні злочини, ви влаштовуєте замість Дня пам`яті і скорботи політичне шоу.

Я звертаюся до присутніх у залі. Ми з вами разом несемо відповідальність за майбутнє, ми несемо відповідальність за міжнаціональний мир і суспільний спокій у державі. Ми відповідаємо за те, щоб українець, росіянин, єврей і татарин ніколи не дивилися один на одного через розріз прицілу. Тому фракція КПУ закликає не підтримувати законопроект, внесений Президентом, як такий, який суперечить Конституції, порушує права і свободи людини вільно думати та висловлювати свої думки, як такий, що загрожує національній безпеці України. І вимушений визнати, що сьогодні головною дестабілізуючою силою, яка нагнітається в Україні, на жаль, є Президент України. І вже час поставити цьому приділ і поставити питання про імпічмент цього політика.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Я прошу уваги. Будь ласка, ми настільки толерантно обговорюємо це питання, що я просив би не порушувати цю інтонацію. Будь ласка.

Кириленко від "Нашої України" виступає.

11:27:55

КИРИЛЕНКО В.А.

В’ячеслав Кириленко, фракція "Наша Україна".

Свідчить Горошко Катерина Федорівна, 1915 року народження, Лохвиця Полтавської області.

Заходили до хати і вигрібали усе, що можна було їсти: муку, картоплю, буряки, кукурудзу. На вулицях не залишилося вже жодної собаки, жодного кота. Усіх голубів, горобців перестріляли. Було, йдеш по дорозі, а скільки дітей було мертвих, і дорослих теж, і ніхто їх не прибирав. Отак вони по-людському і не були поховані. У нас в сім’ї було семеро дітей. Вижило нас лише трійко”.

Свідчить Полєєва Юлія Геннадіївна, 1921 року народження, селище Тошківка, Первомайська міськрада Луганської області. „Це були дуже тяжкі роки. Винна, звичайно, що влада, і голод був штучний. Ходили люди з сільради і забирали все, що бачили, били, по чому бачили – і не дивилися, чи то діти, чи то дорослі. Тільки ті не голодували, хто були при влади, і їхня сім’я. Їли все, що могли, все, що бачили. Все їли: і котів, і крис, і собак. Дітей заманювали - з’їдали їх. Людей цих забирали померлих, хоронили разом, в одній ямі”.

Свідчить Малишко Надія Йосипівна, Дніпропетровщина, 13 років під час Голодомору. „Ще з літа 1932-го всі розуміли, що буде голод, бо в колгоспі нічого не дали і не дадуть. Люди кидалися скрізь, збирали колоски. Одного разу до нас прийшла мамина подруга дитинства Марія, вся знервована, труситься, ноги пухлі, в ранах, сама немов божевільна. Розповіла, як померла її трирічна донечка Люба. Вона розрізала її і зварила, а кісточки зарила в садку. Їли те вариво три братики старшенькі, та не врятувала цим їх мати. Два померли: Петрик і Шура”.

Шановні колеги, для таких свідчень, аби зачитати їх усі, не вистачило б і року пленарних засідань українського парламенту. Ці свідчення і є підтвердженням геноциду українського народу. Голодомор 32-33-го років мусить бути визнаний геноцидом українського народу, бо під геноцидом згідно Конвенції ООН 1948 року розуміються дії, вчинені з наміром знищити цілком чи частково яку-небудь національну, етнічну, расову чи релігійну групу, причому пункт с) статті другої чітко говорить, що геноцид – це також і навмисне створення для якої-небудь групи таких життєвих умов, що розраховані на повне, чи часткове фізичне знищення її. Такими умовами і були створені умови штучного голоду, голодомору.

2 докази етнічного характеру геноциду українського народу: після листопадових рішень про заборону будь-якої торгівлі і вилучення всього продовольства, в січні советскі комуністичні органи прийняли рішення про заборону виїзду з України і з Кубані, на якій мешкало 80% етнічних українців, усіх селян. Їх насильно виловлювали, повертали на територію голоду, у свої, вже спорожнілі села. Такої заборони виїзд не було на жодній іншій території, що тоді зазнала голоду.

Цифри, за переписом 37-ого року, ті, хто його проводив, потім були репресовані сталінською машиною, населення СССР з 26-ого по 37-ий зросло на 20%, населення української РСР зменшилось на 16%. Перепис 39-ого року, який уже визнаний советскою машиною, але був несуттєво підкорегований і по ньому населення СССР збільшилося на 16%, при цьому населення Української РСР зменшилось на 10%.

У будь-якому випадку, як не рахуй, а українці зазнали незворотних етнічних втрат під час цього, штучно створеного голоду. І тому це геноцид українського народу.

Щодо тих, хто говорить, що ухвалення нашого законопроекту призведе до ускладнення стосунків із Росією, стаття 4 Конвенції ООН говорить, що особи, що чинять геноцид підлягають покаранню, особи, але не країни і не уряди.

Ухвалення нашого закону не викличе жодних ускладнень з Російською Федерацією. Ускладненням виникнуть із п’ятою колонною. Яка організувала цей голод і зараз захищає, як політичні нащадки, організаторів цього голоду.

Фракція „Наша Україна” закликає дві фракції правлячої коаліції проголосувати за визнання голодомору геноцидом українського народу. Ми вітаємо присутність голови Верховної Ради, який в суботу був з президентом і з усім українським народом вшановував пам’ять жертв голодоморів. Ми віримо, що і Партія регіонів, оскільки постраждали найбільше люди на Донбасі і на сході, підтримає цей законопроект.

І сьогодні ми в цілому, а не в першому читанні, ухвалимо президентський законопроект про визнання голодомору геноцидом українського…

ГОЛОВУЮЧИЙ. Слово має Хара Василь Григорович від фракції „Регіонів”.

11:33:22

ХАРА В.Г.

Уважаемые коллеги, уважаемые граждане Украины!

Сегодня мы рассматриваем очень неоднозначный и очень болезненный вопрос для нашего очень уставшего от противостояний общества.

Наша фракция убеждена, что бы тут не говорили, что в сессионном зале нет ни единого человека, который верит в то, что предлагаемый Президентом Ющенко и его сторонниками вариант решения остановит продолжающийся раскол нашего общества и успокоит души пострадавших от голодомора.

Если мы хотим установить историческую справедливость, сплотить создающуюся гражданскую нацию, сформировать в ней историческую память, в которой голодомор должен занять то же место, что холокост в памяти евреев и геноцид в памяти армян, то мы должны прекратить политическое шаманство, не заниматься передергиванием исторических фактов, не манипулировать статистикой, не пытаться заработать политические дивиденды на страшной трагедии людей и не закладывать на будущее нескончаемые конфликты как внутри нашего общества, так и за его пределами.

По глубочайшему убеждению фракции Партии регионов, сегодня мы должны, просто обязаны соблюсти историческую чистоту. Факт голодомора признан как внутри страны, так и мировым сообществом. Дискуссия идет лишь, если так можно сказать, о целях его и масштабах трагедии.

Вопрос целей, в принципе, сегодня не допускает однозначного ответа, как эти цели в государственных документах не формулировались, и следователи решают этот вопрос, исходя исключительно из своих мировоззренческих установок.

Повторяю, на сегодняшний день исследователями не предъявлено ни единого рассекреченного или нерассекреченного документа, в котором были бы определены задачи, реализация которых подходила бы под определение геноцид.

Определение «геноцид» дает Конвенция о предупреждении геноцида и наказания за него, принятой ООН в 1948 году. Под геноцидом понимается действие с намерением уничтожить полностью и часть любую нацию, расовую и религиозную группу как таковую.

На сегодняшний день специалисты и мировая общественность, но отмечаю, не правительства, в целом, единодушно признали геноцидом довольно ограниченное число массовых преступлений. Наиболее известные из них: уничтожение армян в Турции в 1915-1916 годах, еврейский холокост и уничтожение нацистами цыган. Во всех трех случаях не вызывает сомнение ни у кого, что именно национальность жертв преступлений послужила причиной их уничтожения. Это подтвердили и сами палачи в многочисленных документах и инструкциях.

ООН за всю свою историю ни разу не принимала решение о признании геноцидом каких бы то ни было преступлений, в том числе и резни армян, ни холокоста. Не сделано это и в связи с обращением Украины в 1993 году, ограничившись совместным заявлением о голодоморе в Украине и подписанным делегациями Украины, России, США, Канады, Италии от имени ЕС и других стран.

Документы впервые в истории ООН голодомор в Украине признается трагедией, вызванной действиями тоталитарного режима. Голодомор – трагедия, но не геноцид. И это неслучайно. Ведь понятно, что для признания массового уничтожения людей геноцидом необходимы безоговорочные доказательства, что его организаторы уничтожали людей, потому что они были представлены определенной, представителями определенной нации, расы и религии, а не по каким-то другим причинам.

Мы же все знаем, что голод в СССР не имел этнических границ. Помимо Украины, где жертвы были особенно значительны, голод затронул регионы Средней, Нижней Волги, Заволжья, Урала, Западную, Южную Сибирь, Кавказ, Казахстан, Юг, Центральное Черноземье, Россию и так далее. В результате погибли миллионы людей разного этнического происхождения.

А в самой Украине. Что далеко ходить? На прошлой неделе я был в своем родном греческом селе Бугас на Донеччине. Старики спрашивали меня о цели всей этой шумихе вокруг геноцида и ставили вопрос ребром: «А что, пухнувшие и умиравшие от голода греки Украины не в счет? Это за пределами голодомора? За пределами геноцида? А миллионы русских и представителей ста национальностей, шивших в СССР, умерли не так, как украинцы?» Они чувствуют себя униженными.

Уважаемые коллеги, фракция Партии регионов призывает вас не участвовать в спекуляции вокруг страшной трагедии нашего народа. Это не по-людски. Парламент должен признать лишь только то, что было на самом деле. Нельзя признавать, предавать истину, трусливо реагируя на оклик Президента в адрес Верховной Рады про признание геноцида. Нельзя потакать политическим силам, добивающихся совершенно иного, не установлении исторической правды и справедливости, а создании атмосферы, враждебной с Россией, предоставлении ее, русского народа как виновников Голодомора и геноцида, предъявление России как правопреемнику счетов материальных и моральных.

Я ссылаю к вам статье на сайте «Правда Украины», почитайте. Партия, фракция Партии регионов признает Голодомор фактом массового уничтожения, но при этом нет юридических оснований вести речь о термине геноцид в международном понимании этого слова. Такова принципиальная позиция нашей фракции. Спасибо за внимание.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Слово має, хто від вас? Турчинов виступає від фракції „Блоку Тимошенко”.

11:38:45

ТУРЧИНОВ О.В.

Шановний народе України, шановні народні депутати.

Сьогодні в цій залі ми розглядаємо не просто проект Закону про Голодомор. Нині ми всі маємо скласти іспит на наявність у нас історичної пам’яті, на відчуття глибокої скорботи за мільйонами закатованих українців, іспит на гуманізм, на людяність. І спроможність раз і назавжди дати справедливу оцінку страшній трагедії.

Це момент істини, шановні колеги. Ми в цій залі повинні дати відповідь, чи тим великим голодом було назавжди зламано становий хребет української нації, чи вона в особі своїх народних обранців, людей, які претендують на звання національної еліти, все ж таки знайде мужність визнати той страшний Голодомор актом геноциду проти українського народу і доведе собі, в першу чергу, і всьому цивілізованому світу, що може боронити свою честь, гідність і пам’ять своїх замордованих предків.

Шановні колеги, я прошу вас задуматись, що вперше в світовій історії продовольство, їжу, хліб використовували як зброю масового знищення. Це страшно, але ж це є факт. І я би хотів звернутися до колег, які представляють фракцію „Регіонів”, які обирались також в нашій державі, в Україні.

Шановні колеги, ви знаєте, не треба гратися в терміни, не треба говорити про підтримку, коли нема бажання дійсно підтримати цей закон. Я хочу сказати вам, що закон, а ми зараз говоримо про закон і я звертаюсь до авторів альтернативного законопроекту. Він не може містити в своєму складі якісь емоції. Ми повинні апелювати до юридичних термінів. І саме я звертаю вашу увагу, що геноцид – це конкретний юридичний термін, який розкриває явище у всій його жахливій глибині і дозволяє робити необхідні і вірні висновки бодай для того, щоб подібне більше ніколи не повторювалось на нашій землі.

Невже сьогодні в когось не підніметься рука проголосувати за цей закон? Невже ми виставимо себе перед усім світом як нація, в якої знищено генетичну пам’ять голодоморами та репресіями, і ще раз доведемо свою меншовартість та ото шевченківське пророче: „Чиїх батьків ми діти?”

На моє глибоке переконання, прийняття цього закону повинно відбуватись за особливою процедурою. Тут я звертаюсь до вас, Голова Верховної Ради Олександр Олександрович Мороз. Не можна закон про визнання голодомору приймати в декількох читаннях. Голодомор можна визнати геноцидом або ні, і крапка. Без будь-яких усяких читань. Бо буде святотатством, якщо цей проект почнуть правити і вилучати його зміст. Тоді ситуацію просто доведуть до абсурду. І нам з вами буде взагалі соромно за те, що ми прийняли.

Шановні колеги, я дуже прошу всіх вас, забудьте якісь політичні чвари, забудьте якісь політичні протистояння, які були під час виборів, симпатії і антипатії. Йдеться про пам’ять мільйонів, про наших нащадків, яких ми хочемо позбавити їхнього минулого. І тоді ми позбавляємо всіх їх майбутнього. Нехай би зараз, шановні колеги, я дуже, до речі, шкодую, що сьогодні цей закон не представляє Президент України Віктор Андрійович Ющенко. Я дуже хотів, щоб він подивився у вічі представникам антикризової коаліції, з якими він вів переговори і підписував Універсал національної єдності. Шановні колеги, давайте зараз, щоб дійсно ми продемонстрували з вами єдність, шановні колеги, єдність і разом проголосували цей законопроект.

І перед тим як натиснути кнопку, я би просив кожного із вас просто згадати маленьких дітей, літніх людей, мільйони згадати, мільйони, які вбивали голодом, які вмирали.

Шановні друзі, вони вимагають від нас прийняття цього закону. Дякую за увагу. ( О п л е с к и)

ГОЛОВУЮЧИЙ. Слово має від фракції соціалістів Мендусь Ярослав Петрович. Прошу.

11:43:48

МЕНДУСЬ Я.П.

Шановний Олександре Олександровичу, шановні колеги.

Злочин, вчинений сталінським режимом в 1932-1933 роках на території України та в інших регіонах Радянського Союзу, за своїми жахливими наслідками безперечно є геноцидом. Звісно, українська влада має зробити все, щоби увічнити пам'ять жертв голодомору. ( О п л е с к и)

Але чого ми в жодному разі не повинні робити – це перетворювати тему голодомору, тему збереження історичної пам’яті у предмет політичних спекуляцій.

Наш народ у новітню історію встиг пережити низку трагедій, які неможливо забути: це голодомор, сталінські репресії, Велика Вітчизняна війна, голод 1946 - 1947 років, Чорнобильська трагедія.

Фракція Соціалістичної партії підтримує ініціативи, пов’язані зі збереженням історичної пам’яті з об’єктивним висвітленням минулого.

Соціалісти ще в 2003 році виступили ініціатором звернення Верховної Ради до Організації Об’єднаних Націй щодо визнання голодомору геноцидом українського народу. Ми голосуватимемо за законопроект з урахуванням пропозицій, запропонованих Олександром Олександровичем Морозом і розданих народним депутатам. Але не можу звернути увагу, не звернути увагу на те, що тема голодомору зараз використовується для політичного піару і створення надуманого політичного конфлікту.

На жаль, у цю гру задіяний і Президент України. Навколо прийняття законопроекту створюється штучний ажіотаж, законопроект називає першочерговим. Але чому Віктор Андрійович ніде не пояснює причин, які перешкодили йому без поспіху подати цей законопроект півтора чи два роки тому? Чому тоді Президента не турбувала тема голодомору, а зараз раптово виникла необхідність вирішувати питання у пожежному порядку?

Так само два роки Президент і його оточення мали всі повноваження своєчасно ініціювати законопроекти по ВТО, але прокинулися тільки зараз, піднімаючи галас: швидше, ми запізнюємося.

Хочу запитати : „Чому в оточенні Президента важливі державні питання ініціюються у порядку совкової штурмівщини під якусь дату?

Я пригадую, як оточення Віктора Андрійовича ті, хто зараз наголошує на позачерговому прийнятті законопроекту про голодомор, також у пожежному порядку домовлялися на початку року і з „РосУкрЕнерго” і заганяли Україну у боргову яму. Мені здається, що на досвіді провальних для України переговорів з „Газпромом” оточення Президента мало б зрозуміти, штурмівщина шкодить інтересам держави.

Я чудово розумію, що аж ніяк не Віктор Ющенко є автором цієї політичної провокації прив’язаної до трагедії голодомору, а представники Секретаріату Президента. До канцелярії прийшли нові антикризові менеджери, які хочуть довести свою корисність, створюючи конфлікти між гілками влади у державі. Оточення глави держави гадає, що необхідно продемонструвати суспільству наявність протистояння між Президентом і парламентом. І, як результат, підкидається штучна тема. Президент вимагає позачергового прийняття законопроекту про голодомор, а парламент буцімто не хоче його приймати.

Насправді законопроект про голодомор буде прийнятий, я в це вірю, і Верховна Рада проголосує за цей законопроект і поставить крапку на спекуляціях навколо цієї теми.

Кілька слів про зміст законопроекту. Голодомор – це трагедія всього українського народу. За своїми наслідками це, повторюся, був геноцид. Але голодомор торкнувся кожного українця, росіянина, молдованина, білоруса, кожного, хто жив тоді під сталінською п’ятою на нашій землі. І пам'ять про голодомор мають зберігати не лише етнічні українці, але й усі наші громадяни, всі, хто вважають себе українцями. Якщо ми навіть трагедії будемо розмежовувати за національною ознакою, то це буде лише підживлювати ксенофобію.

І останнє. Українська держава має продемонструвати об'єктивність в питанні збереження історичної правди. Було б доречно, якби також позачергово Верховна Рада розглянула законопроекти і щодо інших трагічних сторінок в історії нашого народу. Хочу зауважити, що до цих пір в Україні не вирішена проблема із захороненням сотень тисяч співвітчизників – жертв Великої Вітчизняної війни.

Ми маємо доводити патріотизм не гучними словами і політичним чварами, а конкретними справами. Поки немає справ, поки немає відповідних державних програм, всі гучні слова – лише політичний балаган. Дякую. (Оплески)

ГОЛОВУЮЧИЙ. Спасибі.

Ми обмінялися думками від різних фракцій. Я шкодую, що ми привнесли більше, ніж потрібно було, такого політичного протистояння в обговоренні цієї теми. Але, тим не менше, такий у нас є парламент. Відповідно до Регламенту я маю можливість і, очевидно, відчуваю свій обов'язок підбити підсумки цього обговорення.

Хочу звернутися до парламенту з кількома пропозиціями та міркуваннями. Перше: у вчорашній розмові з Президентом, він погодився із внесенням тих змін до законопроекту, котрі підготовлені мною. Вони роздані вам. Найперше – це стосується доповнення до преамбули щодо співчуття народам інших країн, які входили раніше до СРСР, які понесли жертви внаслідок Голодомору.

Це повністю знімає проблему про те, що ми проти когось приймаємо цей закон. Ми приймаємо його для вшанування пам'яті жертв наших. Це знімає будь-які домисли щодо претензій до сусідів, підтверджує правду про злодіяння стосовно не лише українського селянства, а і проти Кубані, Поволжя, Молдови, Білорусі, Казахстану і різних регіонів тодішнього Союзу.

Інші уточнення цілком коректні. Заміна слова „нація” словом „народ” випливає з конституційного визначення і відповідає суті питань. Зняття статті про статус інституту пам`яті і доручення щодо цього Кабінету Міністрів України відповідає конституційному положенню про функції уряду. Парламент не має права їх перебирати на себе. З точки зору юридичної техніки доцільнішим є і весь зміст Прикінцевих положень, де зосереджена увага на дорученні Кабінету Міністрів про внесення змін до законів, які приводять у відповідність із Законом про визначення Голодомору.

Друге. Не тільки нинішня дискусія, а й весь масив інформації про голодомор так само як про репресії та інші історичні факти називають спільну причину того лиха – сталінський режим. Яка ж його основна сутність? Диктатура, одноосібна влада. Нагадую про це ревним ініціаторам ревізії політреформи. Одноосібний режим уже зменшив населення України на рівні втрат у роки Великої Вітчизняної війни. Не треба сподіватися, що аж через 70 років треба чекати оцінки цього злочинного факту. Він є. тепер. Єдиний порятунок, вихід із тупика – це розвиток демократії, це продовження реформи системи влади, створення європейської моделі управління. Хто не розуміє такої потреби, той не здатен робити висновки з історії власного народу. Для того й трагедія голодомору використовується як підстава для політичних спекуляцій, як політична тусовка на прахові безвинних жертв. Змушений так говорити під враженням окремих висловлювань на офіційних заходах в суботу, на спробах дискредитувати Верховну Раду України, на деяких сьогоднішніх виступах і позиціях депутатів.

Третє. Великий Кобзар учив пізнавати історію власного народу, не минаючи ні титли, ні коми. На виставці архівів КДБ є багато повчальних свідчень щодо ініціаторів, організаторів злодіянь у 32-33 роках минулого століття. Вистачає там і свідчень про армію виконавців, підручних, які були в кожному, вважай, селі. Демократія створює умови для перетворення людини в громадянина, вона невідворотно зменшує число потенційних підручних. Давайте пам`ятати про це.

Не з архівів, а з розповідей рідних знаю, що в 1932 році був страшний недорід. На згаданій виставці цитується доповідна секретаря одного з райкомів партії про несправедливість підвищеного плану хлібоздачі з розрахунку семицентнерного врожаю, тоді як фактичний склав три-чотири центнери.

Нагадую деяким святим отцям, які всупереч Конституції втручаються в мирські справи, що близько трьох центнерів складає норма висіву зернових. Отже, зібрали тоді стільки, скільки посіяли. Ясна річ, що це не зменшує вини владного режиму перед селянством, яке завжди було донором держави і в царські, і в радянські, і в теперішні часи. Влада в неокупному боргу перед селом, перед селянами.

Четверте. Ми не можемо голосувати за цей закон кількістю в 230, 250 чи 300 голосів. Ми повинні проголосувати всі. Парламент не повинен замовчувати правду, не має право, це принизливо для депутата. Я хотів би, щоб всі робили з цього висновки, з цих слів.

П’яте: про дефініції. Кажуть, ООН інакше, ніж це стосується Голодомору, визначив суть геноциду. Можна з цього приводу дискутувати. Що означає „національний” у визначенні ООН стосовно геноциду? Давайте візьмемо ось тут англо-російський словник, виданий у Москві у 2001 році. Слово „національ” як пояснюється, одне з пояснень: „часто подданный гражданин какого-либо государства, подданные враждебного государства, соотечественник, согражданин». Ніякого відношення до нації. До етносу немає. Невипадково ООН пише: „національний, етнічний”, - бо це є різні речі. Але хіба це привід для дискусії в парламенті? Не така дефініція – то нехай ООН її перепише. Не могли ж члени Світової організації в 1948 році уявити, що держава, влада свідомо нижчить власний народ, власні народи. Звичайно, це не геноцид, це гірше геноциду. Кожен, хто брав участь…

(О п л е с к и)

Кожен, хто брав участь у дискусії у сесійному залі, у фракціях, скрізь у суспільстві, говорив правду. Я підкреслюю, говорив правду, свою правду, але найбільшу правду говорили в ті страшні роки мати своїй голодній дитині, попереджаючи не йти до школи навпростець, через леваду, бо там, бо люди людей їли. Це жахлива правда і ми її не можемо обминути і назвати інакше, ніж геноцидом.

Я прошу проголосувати цей Закон, віддаючи хоч таку данину мільйонам жертв, підтверджуючи, що ми пам’ятаємо про них, що не допустимо нічого подібного, ніколи не допустимо. Я поставлю на голосування проекти і скажу в якій послідовності, але

ІЗ ЗАЛУ. (Н е ч у т и)

ГОЛОВУЮЧИЙ. Але прошу вас, сядьте на місце, будь ласка, і не заважайте закінчити виступ. За пропозицією керівників фракцій соціалістів і Регіонів, перед голосуванням я оголошую перерву на пів години. Спасибі. Йдіть на перерву.

ПІСЛЯ ПЕРЕРВИ

ГОЛОВУЮЧИЙ. Продовжується засідання. Прошу сідати всіх на місця.

Від двох фракцій, які брали час на перерву, слово має Євген Петрович Кушнарьов. Будь ласка.

13:04:41

КУШНАРЬОВ Є.П.

Шановні колеги, шановні громадяни України, співвітчизники!

Дійсно, ми розглядаємо сьогодні питання, яке не може не хвилювати будь-кого, хто вважає себе українцем.

Але ми повинні прийняти таке рішення, яке б визначило єдність не тільки цієї парламентської зали, але й забезпечило шлях до об’єднання всієї української нації. Це не просто, з огляду на те, що ми розходимося в ідеологічних питаннях, але це необхідно, якщо ми не бачимо іншої альтернативи, ніж об’єднана Україна.

Ми єдині і у визнанні факту голодомору, і у засудженні того режиму, який спричинив це людське горе. Ми єдині у тому, що держава нищила людей, не зважаючи на їх національність в різних куточках країни, в першу чергу намагаючись поставити на коліна селянство, яке не бажало підкорятися шляху колективізації.

Отже, саме тому, і спираючись на відповідну резолюцію Організації Об’єднаних Націй 48-го року, ми вважаємо, що використання терміну „геноцид” в тому сенсі, як це викладено в цій резолюції, а саме „знищення людей за національною, расовою або релігійною ознакою” не може бути в прямій постановці використано в цьому законі.

Ми наполягаємо на тому, аби знайти компроміс у цьому залі. У такому випадку, оскільки це слово вже набуло широкого вжитку, і переважна більшість наших громадян не знайомі з редакцією резолюції ООН і не розуміють цих тонкощів, але ми з вами їх розуміємо, щоб ми доповнили статтю цього закону, цей закон статтею номер один, як ми це часто робимо в інших законах, а саме: стаття визначення термінів. І записати її таким чином: „У цьому законі терміни використовуються у такому значенні: геноцид – злодійські дії тоталітарно-репресивного сталінського режиму, спрямовані на масове знищення частини українського та інших народів СРСР, у результаті штучного голодомору 32-33 років”.

Також ми пропонуємо у преамбулі цього закону на другій сторінці у другому абзаці прибрати останню частину, де йде посилання на звернення Всесвітнього форуму українців і звернення громадян, тому що вони...

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дайте закінчити думку.

КУШНАРЬОВ Є.П. … нормативної сили не мають.

І, оскільки ми живемо в демократичному суспільстві чи принаймні задекларували бажання будувати демократичну державу, ми вважаємо, що будь-які заборони на думку, навіть якщо це погані думки, не відповідають демократичним нормам. Тому у другій статті, яка тут іде другою, пропонуємо прибрати слово „забороняється”, залишивши виключно „визнається наругою”.

Отже, це ті пропозиції, які наша фракція і, як я розумію у цілому і коаліції, могли б підтримати у разі, якби ці пропозиції були враховані.

Оскільки ані в першій редакції, ані в другій, які запропоновані нам для розгляду, цього немає, ми вважаємо, що треба направити на доопрацювання і перший, і другий закони внесені, доопрацювати їх негайно. Доручити це Голові Верховної Ради, який це може зробити дуже швидко. І після цього нову редакцію поставити на голосування.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Я прошу. Я прошу. Питання до… будь ласка, ну це, чекайте, ми … ми ніколи не практикували питання після перерви. Сідайте, будь ласка. Шановні колеги, я апрошу, спокійно. Я хочу відразу … почекайте, я висловлю процедуру, а потім ви свою думку скажете. Не так само, бо в мене мікрофон, так що ваше право менше від мого. Я прошу уваги. Спокійно.

Ми сьогодні обов’язково приймемо цей закон. Сьогодні приймемо цей закон, де буде визначення відносно того, що це був геноцид проти українського народу, але я вніс цілу низку пропозицій, з якими погоджується Президент і автори. Висловлені міркування від коаліції, які озвучив Євген Петрович. Є наполягання на тому, що навіть якби тільки ми б брали до уваги мою пропозицію, то її треба в тексті повному показати, а не так як доповнення до документу.

Тому я просив би вашої згоди. Давайте ми проголосуємо цей закон після 16 години відразу, доопрацювавши його з урахуванням того, що тут обговорювалося і гарантуючи визначення, які є. я прошу підтримайте цю пропозицію. Після 16 ми проголосуємо нормально цей закон. Я прошу вас.

З процедури? 5 хвилин запишіться на процедуру, будь ласка. Добре. Проконсультуємось. Будь ласка, Александровська.

13:11:07

АЛЕКСАНДРОВСЬКА А.О.

Прошу слово передать Оплачко.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Оплачко, будь ласка.

13:11:14

ОПЛАЧКО В.М.

Шановний Олександр Олександрович, шановні народні депутати.

При включенні до порядку денного цього питання картки 5 народних депутатів, які відсутні в залі, проголосували цими картками за і знаходяться в лікарні, у відрядженні, у відпустці, прізвища – це Лук’яненко, Бондаренко, Король, Стретович, Рябека, також відсутні в залі Тимошенко, Безсмертний, Порошенко, Кучеренко, яких немає, але картки їх проголосували за.

Тому я вимагаю, як секретар Регламентного комітету, заблокувати їхні карточки, не дати фальсифікувати дальше голосування.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Добре. Ми беремо до уваги ваше повідомлення. Я хотів, перед тим як ми будемо продовжувати, оголосити вашу заяву, вона тут надійшла перед перервою. Будь ласка, Полянчич.

13:12:12

ПОЛЯНЧИЧ М.М.

Прошу передати слово Кириленку В’ячеславу.

ГОЛОВУЮЧИЙ. В’ячеслав Кириленко.

13:12:20

КИРИЛЕНКО В.А.

В’ячеслав Кириленко, фракція „Наша Україна”.

Шановний Олександре Олександровичу, ви внесли абсолютно прийнятні пропозиції, які оголосили годину тому і фракція „Наша Україна” готова їх підтримати. Ми не можемо підтримати таке визначення геноциду, яке щойно запропоновано представником Партії регіонів, яке по суті своїй і по змісту спростовує геноцид українського народу. І, таким чином, вся наша дискусія, яка мала місце зранку вихолощується.

Тому, ми не маємо права переривати розгляд питання, воно обговорено, виголошені всі доповіді, ми, ви, як головуючий, зараз маєте усі підстави, щоб президентський законопроект поставити за основу, а потім врахувати ваші поправки і навіть ухвалити сьогодні, ще до обіду, законопроект про визнання голодомору геноцидом українського народу в цілому. І я не бачу жодних перешкод для цього. Давайте працювати згідно Регламенту.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Головатий, будь ласка.

13:13:19

ГОЛОВАТИЙ С.П.

Прошу передати слово Матвієнку.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Матвієнко.

13:13:26

МАТВІЄНКО А.С.

Українська республіканська партія „Собор”, блок „Наша Україна”.

Олександр Олександрович, я завжди поважав вас як послідовного політика, принаймні, в тих рішеннях, які ви публічно озвучували. Я розумію. що сьогодні не проголосувати за голодомор не може будь-який чесний громадянин, я вже не кажу, депутат Верховної Ради.

Зірвати цю процедуру намагаються. Якщо було бажання знайти компроміс, на нього треба було б потратити час до сьогоднішнього засідання. Тому це не що інше, як спроба зірвати голосування. І я думаю, що відповідально буде сьогодні поставити на голосування проект Президента, проголосувати після цього або одночасно ваші поправки, які узгоджені з автором і прийняти цей законопроект. І не шукати більше шило в мішку. Я прошу бути послідовними. Право регіонів голосувати, або ні, то їх совість. І давайте перевіримо, чи вона у них є.

МОРОЗ О.О. Мірошниченко.

13:14:27

МІРОШНИЧЕНКО Ю.Р.

Шановні колеги, Юрій Мірошниченко, фракція Партії регіонів.

Я хотів би звернутися зараз до опозиції. Шановні колеги, зверніть увагу що відбувається в залі. Партія регіонів і вся коаліція не ставить питання щодо визнання голодомору. Сьогодні йдеться про те, щоб ми зробили консолідовано, як Олександр Олександрович сказав, консолідоване рішення всього парламенту. І ми не можемо голосувати в один день за основу і з поправками. Пропонується зробити єдину редакцію, можливо, зараз відпрацювати дефініції і створити такий консолідований формат голосування, щоб все суспільство побачило, що парламент України відбиває бачення і прагнення всього українського народу, але не його тільки частини однієї.

Закликаю сприйняти пропозицію, яку ви запропонували, Олександр Олександрович, і на 16 годину винести єдиний законопроект, який проголосуємо в цілому разом. Дякую.

МОРОЗ О.О. Яворівський.

13:15:32

ЯВОРІВСЬКИЙ В.О.

Шановні співвітчизники, шановні депутати!

Я хочу, щоб в цю мить кожен з нас відчув, як на цей купол наведені мільйони очей сьогодні українців. Момент супервідповідальний.

Те, що запропоновано депутатом Кушнарьовим, скажімо, для мене є неприйнятним, бо ми не приймаємо закон для всього Радянського Союзу. І коли ми говоримо український народ, то ми маємо на увазі конституційну норму. Це всі люди, всіх національностей, які тут живуть. Крапка.

Олександр Олександрович, ваші поправки сприймаються. Це нормальний компроміс, на який ми готові піти. Але я душе прошу, Олександре Олександрович, розривати сьогодні це питання ми не маємо просто морального права.

Якщо потрібна перерва, зробімо перерву зараз, попрацюємо над цим законопроектом і можемо розпочати сесію о третій годині, але обов’язково сьогодні треба це проголосувати. Розривати це питання ми просто не маємо права іншими законопроектами. Я переконаний, що так воно і буде, бо так мусить бути.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Ігор Юхновський говорить. Прошу.

ЮХНОВСЬКИЙ І.Р.

Шановний Олександре Олександровичу, шановні депутати.

Взагалі цей закон – є закон який торкається усього народу України. І, безумовно, було б добре, найкраще, щоб парламент одностайно за нього проголосував.

Я теж вважаю, що поправки пана Євгена Кушнарьова є , в принципі, розумні. Ми можемо дати додаткове визначення геноциду, але я хотів би, щоб в першій статті був визначений геноцид українського народу, а не взагалі геноцид в Радянському Союзі. Бо ми до цього не є уповноважені.

І тому я схиляюсь до того, щоб ми прийняли пропозицію пана Мороза і пана Кушнарьова, зробили ще одну спільну комісію, яка б узгіднила от проект закону і проголосувала його після перерви. ( О п л е с к и )

ГОЛОВУЮЧИЙ. Відбувся обмін, шановні колеги. Ми не будемо створювати комісію. Визначення, заспокойтеся, будь ласка, заспокойтесь. Ви вже внесок зробили, заспокойтесь.

Я пропоную ще раз нагадати, я вже сказав, ми проголосуємо закон в статті якого буде визначено те, що написано сьогодні в проекті Президента відносно геноциду українського народу. Це буде збережено.

Уточнення, які говорять сьогодні учасники дискусії, в тому числі пропозиції мої будуть викладенні у документі який ви будете спільно голосувати, і тут не треба голосувати, щоб подивитися в кого є совість, у кого немає, у всіх є совість, і у всіх вона трохи різна. Це треба мати теж на увазі. І всі переслідують іншу мету, навіть голосуючи за цей документ. Це теж зрозуміло. Я просив би, ми повинні дати відповідь на питання корінне. Ми засуджуємо все те, що було у нашій історії, ми до того не повернемося ніколи, не допустимо подібного, запишемо все те, що доповідав сьогодні Ігор Рафаїлович, але треба, щоб ви свідомо голосували, за що віддаєте свій голос, щоб ви бачили, за що віддаєте свій голос.

Я підготую такий документ, якщо ви таке доручення зробите. Якщо не хочете, ваша справа, голосуйте, що ви пропонуєте. Почекайте.

Анатолію Сергійовичу, я прошу вас, не кричіть на мене, тому що я можу зараз закрити засідання на основі заяви двох фракцій. От відносно цього Регламенту і буду діяти.

Отже, шановні колеги, щоб звільнити вас від голосування, я оголошую перерву на півгодини на вимогу фракції „Блоку Юлій Тимошенко” і „Нашої України”, будь ласка.

ПІСЛЯ ПЕРЕРВИ

Веде засідання Перший заступник Голови Верховної Ради України

МАРТИНЮК А.І.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Шановні колеги, оскільки продовжуються ще консультації, а ми вже відповідно до Регламенту маємо діяти так, як він встановлює, тому ранкове засідання Верховної Ради оголошую закритим. Початок вечірнього засідання о 16 годині.