ЗАСІДАННЯ СОРОК ДЕВ’ЯТЕ

Сесійний зал Верховної Ради України

18 травня 2007 року, 10.00 година

Веде засідання Перший заступник Голови Верховної Ради України

МАРТИНЮК А.І.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Доброго ранку, шановні народні депутати, гості та запрошені Верховної Ради!

Прошу народних депутатів підготуватися до реєстрації.

Так, бачу майже вже готові. Будь ласка, ввімкніть систему „Рада”, реєструємось.

10:02:04

В сесійній залі встигли зареєструватися 257 народних депутатів. Ранкове засідання Верховної Ради оголошую відкритим.

Шановні колеги, сьогодні день народження нашої колеги Наталії Юріївни Королевської, з чим її вітаємо і просимо зайти до залу, привітаємо в її присутності.

Дозвольте оголосити запити народних депутатів, зокрема:

Миколи ЯКОВИНИ до Прем’єр-міністра України щодо вирішення житлового питання учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1986 року першої категорії, кавалера ордена «За мужність» третього ступеню Анатолія Бесселовського.

Євгена ЛАПІНА до Прем’єр-міністра України щодо невдоволення розглядом депутатських звернень Міністерством оборони України стосовно переформування Військового інституту ракетних військ і артилерії у факультет військової підготовки ракетних військ і артилерії Сумського державного університету.

групи депутатів (КОМАР, КОРСАКОВ, АНДРОС та інші. Всього 8 депутатів) до першого віце-прем’єр-міністра України, міністра фінансів України щодо фінансування ремонтно-будівельних робіт Чернігівського юридичного коледжу.

Юрія МІРОШНИЧЕНКА до Голови Чернігівської обласної державної адміністрації щодо аварійного стану території прилеглої до будинку громадянки Олени Дергач.

Сергія ПАЧЕСЮКА до голови Рахункової палати України щодо проведення перевірки використання за призначенням бюджетних коштів, виділених для збереження історичної забудови міст, об’єктів історико-культурної спадщини, впорядкування історичних населених місць України та соціальний розвиток в місті Чигирині у 2006 році.

Будь ласка, запишіться, хто хотів би взяти участь в оголошенні заяв, повідомлень, внесенні пропозицій.

Спочатку запис від фракцій. Так, будь ласка, хто ще особисто з депутатів бажає взяти участь, прошу. Так, 30 хвилин.

Будь ласка, фракція соціалістів Баранівський. Підготуватися Цибенку.

10:04:49

БАРАНІВСЬКИЙ О.П.

Дякую, Адаме Івановичу. Шановні народні депутати, шановні присутні! Фракція соціалістів, Олександр Баранівський.

Ми є свідками, як вперше за роки незалежності судова гілка влади намагається вибороти свою незалежність. Дискредитація судів почалася Секретаріатом Президента, самим Президентом із самого високого суду – Конституційного. Удари завдавалися у саме серце судової гілки влади. І це не випадково, адже після намагання неконституційно знищити законодавчу гілку влади – Верховну Раду - на заваді стали суди, як Конституційний, так і загальної юрисдикції. Рішення Конституційного Суду щодо неконституційності указів Президента по звільненню і призначенню голів судів та їх заступників є логічною, адже ми визначилися, що всі гілки влади є незалежними. Яка ж може бути незалежність суду, коли інша гілка влади – виконавча, тобто Президент, призначає голів судів та їх заступників? Це все рівно, що завтра будь-який суд призначить Президенту керівника Секретаріату Президента та його заступників.

Що б не говорила опозиція в адресу Конституційного Суду щодо його неідеальності, але фактом є те, що з Конституційного Суду починається становлення незалежної судової гілки влади. Відставка Івана Домбровського з посади голови Конституційного Суду була прогнозована, адже винести ті моральні, психологічні і інші тортури, що чинилися в його адресу з боку Секретаріату Президента і опозиції, було досить складно. Адже будучи присутнім при дійстві, коли Президент видає неконституційні, незаконні укази щодо дострокового звільнення суддів Конституційного Суду, голів суддів загальної юрисдикції і, не маючи можливості, а, мабуть, вірніше, не вистачило вчасно мужності захистити від свавілля своїх колег по Конституційному суду всіх суддів України.

Пан Добровський, протестуючи беззаконню, подає у відставку. Якби не паплюжили Конституційний Суд із Секретаріату Президента, щоб не говорили щодо його легітимності, але незаангажовані знавці юриспруденції, всі, хто вміє і хоче читати Конституцію та закони України, добре розуміють, що всі рішення Конституційного Суду легітимні і обов’язкові до виконання всіма суб’єктами і громадянами України, не залежно від того, подобається тобі це рішення, чи ні.

Я вітаю роботу робочої групи по напрацюванню виборчих законів. Нам таких груп потрібно побільше по різних напрямках законодавчої діяльності. Але на засіданні цих груп не припустимо вести розмову щодо дострокових виборів Верховної Ради, поки не винесе своє рішення Конституційний Суд.

І ще одне. Ми постійно чуємо заклики від опозиції: приймати закони з 2 години пакетами. З цього приводу я вношу пропозицію внести зміни до регламенту Верховної Ради, щодо прийняття законів не пакетами, а мішками і не за дві години, а за 30 хвилин. А коли цей швидкісний етап освоїмо, то можна буде приймати закони жоками і за одну хвилину.

Для справки, жок - це величезний мішок, в 30-40 разів більший за об’ємом від звичайного мішка, який використовували для затарювання шишок хмелю. Уявіть, скільки в такий мішок можна закласти законів і якої вони будуть високої якості, коли будуть проголосовані за одну хвилину.

І наостанок, про страшилки, наше суспільство з дитинства виховують на залякуванні. Дітей лякають бабаями, вовками, злими духами. А коли підростуть хлопчики, особливо, коли в селі бігають без штанців, то їх лякають, що їм щось можуть відрізати і так далі. А нас народних депутатів України та наших, наш коаліційний уряд лякають Радою національної безпеки і оборони України.

При тому роблять це лідери опозиції. Можливо, пан Кириленко та його соратники вже приватизували цю структуру. Адже не відчувається сьогодні, що РНБО є поза політикою. Більше того, РНБО є органом лише дорадчим. А по-друге, на мій погляд, в мирний час така структура взагалі виглядить дуже сумнівною. Нам потрібно внести відповідні зміни до законів, де передбачити функціонування Ради національної безпеки і оборони лише тоді, коли країна, не дай Бог, в стані війни, а в мирний час всі питання суспільного нашого життя повинні вирішувати законодавча, виконавча і судова незалежні гілки влади. Дякую за увагу.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую. Будь ласка, Петро Цибенко, фракція комуністів. Підготуватися від фракції регіонів Зваричу.

10:09:33

ЦИБЕНКО П.С.

Дякую Адам Іванович. Фракція комуністів, Цибенко.

Шановні колеги, шановні громадяни України! Від імені фракції комуністів Верховної Ради України я хотів би привітати та подякувати Конституційному Суду в цілому, кожному судді Конституційного Суду зокрема за мужню, правову, державницьку позицію, зайняту ними у штучній, надуманій, притягнутій за вуха політичній кризі, що створена в Україні.

Ви знаєте, я мав честь приймати участь у засіданнях Конституційного Суду протягом кількох днів, коли в стінах Конституційного Суду відбувалася, так би мовити, публічна частина розгляду Указу Президента сумнозвісного щодо дострокового припинення повноважень Верховної Ради України.

Я особисто переконався в тому, що всі ті епітети, які я вжив по відношенню до Конституційного Суду в цілому і кожного судді Конституційного Суду зокрема, вони в повній мірі відповідають тому, що мені вдалося спостерігати.

Особливо важливо те, що зазначена позиція, ще раз підкреслюю, мужня, правова і державницька позиція, зайнята тоді, коли вона… на Конституційний Суд України здійснюється тиск, шантаж, який влаштований по відношенню до суддів Конституційного Суду представниками, найперше, Секретаріату Президента і його найближчого оточення. Це відбувається в умовах, коли найвища посадова особа України, якою є Президент, з гаранта Конституції перетворилася у головного її порушника. Це відбувається в умовах подвійних стандартів та подвійної моралі, які демонструє Президент України.

Я хотів би нагадати громадянам України, які вочевидь пам’ятають цю позицію, коли Президент України, перебуваючи в європейських структурах, заявив на весь світ про те, що має прийняти правове, підкреслюю, правове рішення Конституційний Суд, і кожна гілка влади, кожен суб’єкт переговорного процесу, кожен суб’єкт політичного життя в Україні має підкоритися цьому рішенню, як би він не ставився до цього рішення.

З іншого боку, повернувшись до України, Президент України, людина, яка давала ці гарантії європейським структурам, підкреслюю, найвища посадова особа в Україні, розпочинає процес знищення Конституційного Суду. Він звільняє одного суддю Конституційного Суду, він звільняє другого суддю Конституційного Суду, він звільняє третього Конституційного Суду.

Ви знаєте, шановні колеги, так звана об’єднана опозиція і оточення Президента дуже часто звинувачує коаліцію національної єдності, Верховну Раду у неконструктивних діях. Я хотів би сказати таке. Що якби ми справді сповідували цю філософію, то ми могли б діяти за тим же принципом, за яким діяв Президент України. А саме: маючи на руках проект постанови одного з народних депутатів про відкликання іншої частини суддів Конституційного Суду, ми могли б, власне кажучи, довершити процес руйнації, знищення Конституційного Суду. На щастя, ми до цих дій не вдалися. І це зайвий раз свідчить про справді державницьку позицію, про справжню, нормальну законотворчу позицію парламенту і Верховної Ради України.

Я абсолютно переконаний у тому, і в цьому наша надія, у цьому надія громадян нашого суспільства, що Конституційний Суд України найближчим часом, як той Фенікс із попелу, встане і прийме правове, я підкреслюю, справді правове, а не політичне рішення щодо врегулювання тієї ситуації, яка є сьогодні у країні. Я абсолютно переконаний, що суддям Конституційного Суду вистачить і мужності, і фаху, і громадянської відповідальності перед нашим суспільством за прийняття цього рішення. Дякую за увагу.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую. Будь ласка, Ігор Зварич, фракція Партії регіонів. Підготуватись Бондарчуку.

10:14:35

ЗВАРИЧ І.Т.

Шановний Адаме Івановичу, шановні колеги та запрошені! Також змушений звернутися до вас з приводу ситуації, яка склалася у конституційних суддів України. Поруч з тим, що Президент України видав укази від 30 квітня, 1 та 10 травня цього року про звільнення суддів Конституційного Суду України Валерія Пшеничного, Сюзанни Станік і Володимира Іващенка з формулюванням у зв’язку з начебто порушенням присяги, ми і надалі залишаємо поза відповідною оцінкою очевидний факт такого порушення іншими суддями цього конституційного органу.

Нагадаю, що після прийняття до провадження Конституційним Судом України подання 53 народних депутатів щодо відповідності Конституції Указу Президента „Про дострокове припинення повноважень Верховної Ради України” від 2 квітня цього року №264 п’ять суддів Конституційного Суду: Дмитро Лелак, Володимир Кампо, Петро Стецюк, Віктор Шишкін та Ярослава Мачужак виступили з політичною за змістом заявою, висловивши при цьому власні твердження та оцінки ще до початку роботи цієї справи. При цьому поза увагою Комітету з питань правової політики не залишилося, що, підписуючи заяву, вони вже тоді не звертаються до Верховної Ради України, а як в указі – до народних депутатів України, що само по собі показово.

І на цьому факті хотів би наголосити висловивши одночасно дію, що це буде враховано також Вищою радою юстиції до якої Комітет з питань правової політики звернувся ще на початку травня з листом за номером 06-1\9-781.

8 травня цього року нами подано проекти постанов про припинення повноважень цих суддів Конституційного Суду реєстраційний номер 3517 та про звільнення з посади їх спікмейкера Петра Стецюка, якого призначено за квотою Верховної Ради.

11 травня Комітет з питань правової політики розглянув зазначені проекти постанов на своєму засіданні де було підтверджено, що дії цих п’яти суддів містять ознаки порушення ними присяги судді Конституційного Суду в частині чесного і сумлінного виконання на нього високих обов’язків спричиняючи обґрунтовані сумніви в їх об’єктивності, не упередженості та незалежності, що тягне за собою порушення статей 17 та 18 Закону України „Про Конституційний Суд” та статті шість Закону України „Про статус суддів”.

Ми врахували при цьому, що Конституційному Суду відомо про ініційовану нами процедуру розгляду цього питання Верховної Ради України. Взяли також до уваги його своєрідне реагування на цей факт, яке звелося не до перевірки відповідно до параграфу 69 Регламенту Конституційного Суду і прийняття рішення про наявність чи відсутність підстав для звільнення в тому числі попередньому Указі Президента суддів посад, а до нової заяви прийнятої на засіданні Конституційного Суду, який він обмежився своєю стурбованістю.

Ми стурбовані не менше, ще і тим, що належним чином на утиски суддівського корпусу не реагують і самі судді, терміново скликавши свій повноважний з’їзд.

Ще раз зазначу, що статті 126 Конституції України містить вичерпний перелік підстав щодо звільнення судді з займаної посади. Пунктом п’ять частини п’ятої цієї статті визначено, що він звільняється з посади за порушення присяги судді. Частиною другою статті 23 та пунктами четвертим, п’ятим частини першої статті 23 Закону України „Про Конституційний Суд” передбачено, що рішення про припинення повноважень судді Конституційного Суду у разі порушення ним присяги, приймає саме Верховна Рада. І те, що Конституційний Суд ігнорує вимоги свого ж регламенту, перешкодою бути не може.

Тому вважаю, що на сьогодні існують всі необхідні передумови та ознаки для того, щоб Верховна Рада розглянула питання щодо зазначених суддів і керуючись положенням пункту 26 частини першої статті 85, пункту п’ять частини п’ятої статті 126 та статтею 149 Конституції України, прийняла рішення про припинення повноважень суддів Володимира Кампо, Дмитра Лелака, Віктора Шишкіна, Ярослави Мачужак та Петра Стецюка у зв’язку з порушенням ними присяги суддів. Крім того, Верховна Рада має звільнити суддю Конституційного Суду Стецюка із займаної посади, а на його місце призначити іншу особу. Отже, нам треба визначатись, не зволікаючи. У мене все, дякую за увагу.

ГОЛОВУЮЧИЙ. І вам дякуємо за інформацію про виконане доручення Верховної Ради. Іван Бондарчук. Підготуватися Герман.

10:19:43

БОНДАРЧУК І.М.

Шановні колеги, шановні радіослухачі та телеглядачі, депутат Бондарчук фракція Соціалістичної партії України, Вінниччина.

У зв’язку з намаганням деяких засобів масової інформації, котрі похваляються своєю чесністю та об’єктивністю, дискредитувати Міністерство праці та соціальної політики України, яке начебто ініціює внесення до чинного трудового законодавства змін дискримінаційного характеру по відношенню до вагітних жінок та жінок, які мають дітей. А отже кинути тінь на політику в соціальній сфері, яку проводять парламентські більшість та сформований нею уряд, комітет Верховної Ради з питань соціальної політики та праці, прийняв на своєму засіданні спеціальну заяву. Текст її буде передано до засобів масової інформації. Сьогодні ж для припинення політичних спекуляцій та непотрібного ажіотажу навколо згаданої проблеми, зацитую текст відповідних статей проекту Трудового кодексу України у редакції, підготовленій до другого читання.

Для тих, хто не в темі, нагадаю, що проект Трудового кодексу України почав розроблятися ще в минулому скликанні, тоді ж прийнятий у першому читанні, тоді ж деякі захисниці прав жінок голосували саме за варіант, який передбачав, дійсно, можливість звільняти жінок вагітних або тих, які мають дітей, але в процесі роботи ця редакція була змінена.

Комітет Верховної Ради вже нинішнього скликання провів велику за обсягами роботу по підготовці кодексу, який замінить собою понад 10 законів, що регулюють правовідносини у трудовій сфері до другого читання. Сподіваюся, що впродовж цієї сесії Трудовий кодекс України буде прийнято в цілом.

А тепер конкретно по статтях в редакції, як вони підготовлені до читання. Стаття 118 – заборона звільнення вагітних жінок, жінок, які мають дітей віком до 3-х років, та одиноких матерів.

Перше. Забороняється звільнення вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до 3-х років, або дитину-інваліда за ініціативою роботодавця, крім випадків ліквідації юридичної особи роботодавця без правонаступництва, припинення фізичної особою виконання функцій роботодавця.

Друге. Забороняється звільнення одиноких матерів, які мають дітей віком до 15-ти років, крім аналогічних випадків.

Третє. У випадках звільнення, зазначених у частинах першій та другій цієї статті категорії жінок, їм виплачується вихідна допомога у розмірі, передбаченому частиною першою статті 251 цього кодексу, але не менше тримісячної середньої заробітної плати.

Стаття 286 „Гарантії при прийнятті на роботу вагітних жінок і жінок, які мають дітей”. Забороняється відмовляти жінкам у прийнятті на роботу та знижувати їм заробітну плату з мотивів, пов’язаних з вагітністю або наявністю дітей віком до 3-х років…

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую. Коротше кажучи, шановні, дорогі жіночки! Народжуйте дітей і не переживайте, тому що не міністри змінюють закони і пишуть закони, а приймається Верховною Радою, а Верховна Рада подібних змін недопустить. Не допустить. Будь ласка, Герман і їй передає слово Фалько, шість хвилин, підготуватись Дейч.

10:23:26

ГЕРМАН Г.М.

Шановні колеги, я мала намір вийти на цю трибуну, щоб насамперед привітати Україну і українців з Днем Європи, який святкують сьогодні в усій України. Але оскільки тут прозвучали слова на адресу преси, оскільки ми з трибуни Верховної Ради продовжуємо вчити пресу, як вона має писати, я дозволю собі кілька реплік і на цю тему.

В 90-х роках в Радянському Союзі з’явився такий термін, такий неологізм „беспредел”. В українській мові немає перекладу цього слова.

ГОЛОС ІЗ ЗАЛУ. Свавілля.

ГЕРМАН Г.М. Дякую. Але слово „свавілля” не таке смачне, як слово „беспредел”.

На сторожі „безспределу” влади поставили Конституційний Суд і свободу преси. Нині є питання, чи українська влада є настільки „беспредельной”, щоб знищити Конституційний Суд і знищити свободу преси. Стосовно першого - я маю сумніви, стосовно другого - я сумнівів не маю. Преса в Україні є настільки вільною і незалежною, що жоден „беспредел”, жодна „беспредельна” влада знищити її уже не зможе.

Ми кажемо тут, ми можемо нарікати, що часом преса може не так пише, як нам би хотілося, але і на це дорікання є своя відповідь.

Найперша: преса – це дзеркало і чи варто нарікати на дзеркало?

А друга: дзеркала бувають також і криві, особливо коли суспільство криве. Тому, щоб не мати „кривих дзеркал” в суспільстві, треба виправляти саме суспільство і створювати незалежним журналістам, справді незалежним журналістам умови для їхньої незалежності, а не нарікати на те, що вони часом змушені виконувати замовлення „грошових мішків”.

Я хотіла звернути увагу на такий момент, на який ми не звертали і досі уваги. Після першого і після другого указу, яким прийнято вважати нас такими, що не існують, верхня палата українського парламенту, а саме так я хотіла би назвати журналістів, які від першого і від другого указу завжди залишалися з нами, доказували, що ми є, що ми існуємо. Тому що нам казали, що нас немає, а ми з’являлися на екранах телевізорів. Нам казали, що Верховна Рада не існує, а журналісти брали у нас коментарі і висвітлювали діяльність Верховної Ради. Може не завжди так як нам би хотілося, але ми повинні звикати до свободи і до того, що журналіст говорить так, як він вважає за потрібне і ми не повинні його повчати. Тому я сьогодні хотіла би бити браво другій палаті, верхній платі українського парламенту за мужність і за те, що в її ложах є багато об’єктивних журналістів.

Я хотіла би тепер повернутися до теми, задля якої я вийшла на цю трибуну. Фракція Партії регіонів вітає усіх громадян з традиційним святкуванням Дня Європи в Україні. Для сучасної Європи це стало свято символом, що зближує усі європейські народи. Для українців День Європи є ще однією нагодою нагадати усім і донести усьому світові, що ми європейська нація. Україна давно задекларувала своє повернення до європейської сім’ї. Мета України – амбітна європейська інтеграція і ми в цьому відношенні розраховуємо на цілеспрямовану підтримку наших європейських колег.

Наполеглива робота українських високопосадовців, постійний конструктивний діалог дали нарешті перші практичні результати. Україна на порозі прийняття знакових геополітичних рішень „дев’яти” членства в СОТ укладення посиленої угоди з Європейським Союзом. І я вважаю, що схвалення тут у Верховній Раді законів, які ще нам необхідно ухвалити у зв’язку з тим, що СОТ нові вимоги поставила для України може стати ще одним кроком до компромісу усієї зали нашого парламенту.

Європейська інтеграція – це, перш за все, справа самих українців, питання нашої внутрішньої відповідності високим європейським стандартам життя. Україна постійно складає іспит на відповідність стандартам і вимогам життя в європейському дому, процес глибинних реформ, реалізація довгострокових планів розвитку держави, підняття економіки і підвищення добробуту наших громадян, ці амбітні плати і пріоритети є тими, які поставила перед собою українська влада, я хочу підкреслити, уся без винятку українська влада.

Від нашого спільного розуміння усіх гілок цієї влади і від здатності нашої об’єднуватися задля досягнення державних національних цілей залежить наше майбутнє. І тому я вірю, я вірю в наше об’єднання, я вірю в компроміс і я вірю, що, мене сьогодні журналісти питали, чи буде сьогодні якийсь силовий варіант, чи буде сьогодні якісь радикальні рішення Ради нацбезпеки, я вірю, що нас об’єднає усіх, усі гілки влади, Президента, Прем’єра, Голово Верховної Ради і весь цей парламент наше спільне прагнення йти дорогою до європейського дому. (О п л е с к и)

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую. І за виступ, і за хорошу ідею, не треба проводити вибори, можемо уже створювати верхню палату, бо декому хочеться парламент поділити на дві палати. Будемо вважати, що є у нас верхня палата. Так, будь ласка, Борис Дейч і йому передає своє право на виступ Стоян 6 хвилин, прошу.

10:30:04

ДЕЙЧ Б.Д.

Уважаемый Адам Иванович! Уважаемые коллеги! Дейч, фракция Регионов, Крым.

Сегодня исполнилось 63 года с того ракового события, когда эшелонами на Восток без суда и следствия, без пожитков в невыносимых условия более 200 тысяч крымских татар, армян, болгар, греков, немцев и других национальностей были выселены из Крыма, многие не доехали до места ссылки, многие остались там навсегда.

26 марта 1993 года постановлением Верховной Рады Крыма была учреждена дата 18 мая День памяти жертв депортации. Эта дата была определена не только как память о трагических, драматических страницах нашей совсем еще недавней истории, а как и напоминание нам, всему человечеству о том, чем чреваты последствия тоталитарного режима.

Сейчас этот день и судьбы этих людей напоминают, что из собственной истории надо делать всегда, на всех этапах движения вперед правильные выводы, чтобы не повторить ошибок прошлого. Извлекая из пройденного уроки, мы как никогда должны отчетливо понимать к чему могут привести игнорирование норм Конституции, отсутствие уважения к существующему в стране законодательству и правам человека. Отмечаемая дата носит не только общекрымское значение, но и общегосударственное по своей значимости.

За последние 17 лет с момента начала возвращения депортированных народов независимая Украина, к сожалению, осталась один на один с проблемой обустройства депортируемых, создание условий для успешной интеграции их в украинское общество. Но не взирая на это за эти годы государством немало сделано для их обустройства, повышению взаимного доверия и уважения всех народов, кто проживает в многонациональном Крыму, гармонизации межэтнических отношений. Обещания высоких должностных лиц определить первоочередные проблемы репатриантов на государственном уровне остаются зачастую лишь лозунгами. А ведь эти наболевшие проблемы могли бы решаться в том случае, если бы они решались единой государственной, общекрымской программой. Так как одна часть крымчан не понимает, а часто не принимает частых обещаний решить все вопросы исключительно для депортированных. Они в свою же очередь остаются недовольными из-за постоянного невыполнения данных им обещаний.

Сейчас к Крыму более 260 тысяч репатриантов и на их обустройство еще необходимо 2,6 миллиарда гривен. Но все мы должны прекрасно отдавать себе отчет, что даже при стабильной ситуации в стране реализация программа обустройстве займет еще не один год.

Поэтому как некогда важно за цифрами капитальных вложений увидеть судьбу каждого конкретного человека, для помощи которому не нужны миллионы гривен. Об одной из них написала в газете «Факты» 15 мая текущего года крымская журналистка Елена Азарян. Публикация под общим названием «Если меня начинали жалеть, я сразу ощущал себя человеком второго сорта». Речь идет об одаренном юноше, талантливом художнике крымско-татарской национальности. Родители Мустафы Муртазаева репатрианты, малообеспеченная семья. Мустафа родился без кистей рук и одной стопы. Рисует привязывая кисточки и карандаши к культяшкам рук. Проводит персональные выставки, которые собирают немало посетителей и одновременно учится на 5 курсе Симферопольского высшего художественного училища имени Самокиша.

Несколько лет назад я с ним встретился и, зная этого юношу как человека огромной силы воли и жажды жить и творить, являясь инвалидом 1 группы, Мустафа уже несколько лет состоит в очереди на получения жилья и спецавтомобиля. Ему очень сложно ежедневно добираться в родительский дом в село Приветное из Симферополя.

Фракция Партии регионов готова оказать помощь ему в приобретении спецавтомобиля. Призываю своих коллег из других фракций, особенно тех, кто не ходит в зал заседаний, поддержать нас. Этим мы покажем, что для объединения людей разных национальностей и конфессий в Украине достаточно оказать помощь сегодня и сейчас человеку, который в ней нуждается и ждет.

И хочу надеяться, что такой поступок станет хорошим примером в деле объединения страны не только людей неравнодушных, но и для всех политических сил.

И последнее. Когда страну хотят сегодня посадить на шпагат. Хочу напомнить тем, кто пытается через колено ломать убеждения, интересы разных политических сил, представляющих различные регионы: Крым прошел через подобные ситуации на грани фола только потому, что политикам и народам полуострова хватило ума и ответственности сохранить в этом прекрасном уголке нашей страны ради всех крымчан, ради страны...

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дайте можливість завершити.

ДЕЙЧ Б.Д. Желаю нашим оппонентам, к чему и призываю все политические силы страны.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую, Борис Давидович, що ви виконали ту місію, яку б мали зробити ваші колеги, які представлені в парламенті, але не ходять на роботу.

Так, шановні колеги, ми вичерпали час – 30 хвилин. Переходимо до розгляду питань порядку денного.

Розглядається законопроект за номером 1036 - проект Закону про спеціальні засоби оборони, проект народного депутата Шкіля. Шкіля я не бачу. Будь ласка, від комітету – член Комітету з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності Грицак Василь Миколайович. Прошу.

10:37:10

ГРИЦАК В.М.

Шановний Адаме Івановичу, шановні народні депутати! Обговорюваний проект закону має значні вади: це, насамперед, - відсутність чітких критеріїв відмежування спеціальних засобів від зброї. Виходячи із змісту статті першої проекту до засобів активної оборони можуть бути віднесені як газові балончики з газом дратівної дії, так і нарізна зброя, наприклад кулемет. Це може призвести до послаблення контролю над обігом вогнепальної зброї.

Проектом не визначено правовий статус, основні права та обов'язки, компетенція, владі повноваження спеціального уповноваженого органу по контролю за обігом спеціальних засобів оборони. Це не узгоджується з вимогами статті 19 Конституції України, яка встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи мають діяти лише на підставі, в межах повноваження повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Що стосується визначення понять „спеціальні засоби активної оборони”, „спеціальні засоби пасивної оборони” тощо, то в цих визначеннях, крім ознак, спільних для спеціальних засобів оборони взагалі мають міститися і ознаки, необхідні для відмежування вказаних засобів між собою.

Слід було б визначити вимоги до громадян, які виявили бажання придбати спеціальні засоби активної оборони. В іншому випадку видача дозволів будь-яким бажаючим особам втрачає сенс.

Загалом прийняття цього закону до прийняття про зброю вбачається передчасним, враховуючи, що прийняття зазначеного проекту може привести як до послаблення контродю за обігом вогнепальної зброї, так і до звуження прав громадян щодо придбання засобів оборони, а також зважаючи на висновок Головного науково-експертного управління Апарату Верховної Ради України, управління Апарату… Комітет Верховної Ради України з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності на засіданні 2 листопада 2006 року ухвалив рішення запропонувати Верховній Раді України повернути проект Закону України про спеціальні засоби оборони, реєстраційний номер 1036, суб`єкту законодавчої ініціативи на доопрацювання. Прошу підтримати комітет. Дякую за увагу.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую, Василь Михайлович. Якщо є запитання, запишіться. А я звертаюся до нашої верхньої палати. Ви мабуть також в опозицію йдете, берете приклад з них, бо вже залишаєте палату?

Так, будь ласка, запишіться на запитання, якщо є. так, немає запитань. Сідайте, будь ласка.

Так, хто бажає взяти участь у обговоренні, прошу записатися. Так, будь ласка, Михайло Чечетов.

10:40:16

ЧЕЧЕТОВ М.В.

Михайло Чечетов, фракція Партії регіонів України.

Шановний Адаме Івановичу, шановні народні депутати, проект Закону про спеціальні засоби оборони по своїй суті вносить у правове поле України юридичне тлумачення спеціальних засобів оборони, класифікує їх за призначенням, систематизує та вдосконалює ті норми, що зараз діють у десятках нормативно-правових актах, відомственних інструкціях тощо. Погоджуючись з необхідністю систематизації правових норм щодо правового врегулювання обігу спеціальних засобів оборони, звертаю увагу, що розширення переліку засобів оборони, для володіння, користування, носіннях яких необхідно отримати спеціальний дозвіл, призводить до звуження права громадян на необхідну оборону від небезпечних посягань, гарантоване їм статтею 55-ю Конституції України, за якою кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Я підтримую думку комітету: направити цей законопроект на доопрацювання. Дякую.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую. Будь ласка, Цибенко. Мікрофон з місця.

10:41:38

ЦИБЕНКО П.С.

Дякую, Адаме Івановичу.

Шановні колеги, шановні громадяни України! Проблема, яка розглядається сьогодні у вигляді відповідного законопроекту в стінах Верховної Ради України, вона, власне кажучи, не нова. Можу засвідчити, що на протязі кількох скликань у Верховній Раді з’являються подібні, або аналогічні, або законопроекти на цю тему.

Я хотів би сказати від імені фракції комуністів, що ми вітаємо спроби внести у правове поле юридичне тлумачення поняття спеціальних засобів оборони. Ми вітаємо намагання унормувати цю проблему. Справді, дещо розширити перелік осіб, які потребують відповідного дозволу для їх придбання у торгових точках. І я це, справді, вітаю. Але є і інше, про що я хотів би сказати: те, як це виписано у проекті закону, не переконує мене в тому, що воно спрацює у такому вигляді, у якому ми намагаємося його юридично сформулювати. Справді, це явище дуже і дуже непросте. Ми з вами сьогодні є свідками того, як у країнах, які мають, ну скажімо так, достатньо тривалі традиції користування спеціальними засобами оборони, в тому числі зброєю, сьогодні суспільство збурюється тим, що час від часу виникають конфлікти на цій основі. У тих же Сполучених Штатах Америки протягом останнього часу ми бачили кілька ситуацій, коли все переходило в відверту стрілянину, ну, мало не бойові дії на вулицях Сполучених Штатів Америки. Тобто я хотів би підкреслити ще раз , що ми вітаємо спроби юридично унормувати чітко виписати всі ці процедури, більше того, розширити перелік осіб, які, або перелік засобів, які вимагають спеціального дозволу на їх придбання.

Але разом з тим, у нас є певні застереження до тієї редакції проекту Закону, яка подана і тому, фракція комуністів підтримає рішення, щодо доопрацювання цього проекту закону, оскільки ще раз наголошую на тому, що проблема надзвичайно відповідальна і ми маємо бути убезпеченні від будь-яких непорозумінь щодо цього, цієї проблематики. Дякую.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую. Так, будь ласка, яка думка Міністерства? Заступник міністра внутрішніх справ Мармазов Василь Євгенович.

МАРМАЗОВ В.Є. Шановний Адаме Івановичу, шановні народні депутати, Міністерство внутрішніх справ вважає, що законопроект має бути суттєво доопрацьований і я можу тільки навести три блоки наших пропозицій.

По-перше, що терміни, які застосовуються у проекті, мають бути приведені у відповідність з законом України по ліцензування певних видів господарської діяльності. Також законом не встановлені строки дії дозволів на право носіння спеціальних засобів для фізичних осіб, що, фактично, виключає контроль за їх обігом.

Потребують корегування норми, щодо права на придбання, носіння, зберігання та використання спеціальних засобів для іноземців та осіб без громадянства.

Ну, і не врахована розробниками ще ряд пропозицій МВС, тому ми і пропонуємо суттєво доопрацювати цей законопроект. Дякую.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую. МЧС такої ж думки, я так розумію.

Шановні колеги, обговорення питання завершено, я ставлю на голосування пропозицію про прийняття за основу в першому читанні проекту закону про спеціальні засоби оборони. Проект за номером 1036. Прошу визначатися.

10:45:50

За-8

Не підтримано.

Була пропозиція профільного комітету направити на доопрацювання автору законопроекту. Прошу голосувати.

10:46:15

За-216

Щось розслабилися.

Хто за те, щоб повернутися до голосування?

10:46:39

За-215

Законопроект знятий з розгляду.

Так, розділ для повторного розгляду після доопрацювання. Реєстраційний номер 0808, Закон України „Про захист персональних даних”, з пропозиціями Президента.

Голова підкомітету Комітету з питань науки і освіти Ткаченко Володимир Володимирович, будь ласка.

10:47:19

ТКАЧЕНКО В.В.

Шановні колеги! До вашої уваги пропонується Закон України „Про захист персональних даних”, який 9 січня 2007 року було прийнято Верховною Радою України в доопрацьованій редакції та 30 січня 2007 року повернуто Президентом України для повторного розгляду з пропозицією його відхилили.

22 лютого 2007 року Верховною Радою України було доручено Комітету з питань науки і освіти його доопрацювати з урахуванням пропозицій Президента України та інших суб’єктів права законодавчої ініціативи і повторно внести його на розгляд Верховної Ради України.

Комітетом за цим дорученням доопрацьовано цей законопроект. В робочій груп плідно працювали провідні фахівці секретаріату уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, Міністерства юстиції України, Академії правових наук, Національної академії наук, Служби безпеки України. І тільки представники Секретаріату Президента України відмовилися прийти попрацювати у цій робочій групі. Вони, всі ці фахівці, які працювали у робочій групі, підтримують необхідність прийняття цього законопроекту.

Комітетом прийнято рішення рекомендувати вам, шановні колеги, прийняти закон у цілому у доопрацьованому вигляді. Аргументи комітету наступні. У доопрацьованому законі враховано всі конкретні пропозиції Президента України. Зауваження Президента України до закону умовно можна поділити на дві частини – загальні та конкретні.

Певна кількість зауважень є слушною, їх враховано. Інші або потребують узгодженості між різними напрямками юридичної думки, або накопичення певного досвіду роботи по закону. Вважаємо передчасним вирішення двох питань, на які звертає увагу Президент.

А саме: по-перше, це стосується встановлення кримінальної відповідальності за порушення. У нас на сьогодні у Кримінальному кодексі дуже багато обмежень прав людини. Посилювати відповідальність до напрацювання практики правозастосування цього закону зарано, бо це стосується людського життя і поламати його дуже просто. Тим більше є певна можливість зазначення зробити самому Президентові України при поданні на ратифікацію Конвенції Ради Європи номер 108 про захист осіб у зв’язку з автоматизованою обробкою персональних даних, яку Україною було підписано у 2005 році.

По-друге, щодо зауважень, пов’язаних із визначенням правового статусу уповноваженого державного органу з питань захисту персональних даних та його місця у системі органів державної влади. У законі, запропонованому до вашої уваги, визначаються повноваження уповноваженого державного органу з питань захисту персональних даних, стаття 23, та дається доручення Кабінету Міністрів України визначити такий уповноважений державний орган, стаття 30. Це корелюється із нормами Закону України "Про Кабінет Міністрів” статтями 21, 23 та 44. Конституцією України визначено зміст основних прав людини, у тому числі і стаття 32 гарантує недоторканість особистого життя, зокрема щодо збирання інформації про особу. Зазначене право повинно бути конкретизовано законами, встановленням технологій їх виконання.

Нажаль, в Україні розповсюджена практика брутального втручання в особисте життя, збирання персональних даних, зневажливе ставлення до їх захисту. Бази персональних даних про своїх клієнтів сьогодні формує широке коло суб’єктів, фізичних та юридичних осіб: підприємства торгівлі, приватні лікарі, нотаріуси тощо. Витік інформації з цих баз даних наносить шкоду багатьом людям. Можна навести безліч випадків, коли особі нанесено шкоду, включаючи і найгірші події, коли ми взагалі можемо втратити людину.

Потрібно терміново врегулювати це питання законом. Надалі Україна спізнюється майже на чверть століття як і з підписанням міжнародних угод, так і з впровадженням відповідних норм міжнародного права. Так із значним запізненням у 2005 році підписано конвенцію 1981 року Ради Європи № 108 про захист осіб у зв’язку з автоматизованою обробкою персональних даних. Її до цього часу не подано на ратифікацію.

Слід зазначити, що Європа вже створила розгалужену систему законодавства, яка охоплює майже два десятки загальноєвропейських конвенцій, директив та рекомендацій. Кожна країна видала свої базові нормативно-законодавчі акти, приймалися конкретні закони щодо діяльності з персональними даними у медичній, статистичній, державній, журналістській, поліцейській та іншій сферах. Аналогічні закони прийнято в багатьох країнах світу, у тому числі в країнах СНД, зокрема в Росії в минулому році.

Історія українського законопроекту про захист персональних даних, що розглядається зараз, починається з 1995 року. Його легалізовано як законопроект у 2003 році, історія його руху між парламентом та Президентом вже триває більше року. Зволікаючи з прийняттям базового закону з захисту персональних даних, ми втрачаємо час і все більше відділяючись від Європи. З кожним днем розрив цей збільшується.

Враховуючи, що законопроект є рамковим, його впровадження потребує розробки низки підзаконних актів, відповідних стандартів та регламентів, внесення змін до багатьох законів, роботи вистачить на тривалий час і її треба було вже починати вчора. Особливого значення цей законопроект набуває з ухваленням рішення про проведення дострокових виборів та формуванням реєстру виборців, яких треба захистити від не санкціоноване втручання в їх особисте життя.

Прошу підтримати пропозиції комітету та прийняти доопрацьований закон в цілому. Дякую за увагу.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую. Шановні колеги! Практично це друге читання, бо ми говоримо про законопроект, який було подано із вето Президента і доручили комітету доопрацювати. Вісім, якщо я не помиляюсь, пропозицій, поправок подав колега Заболоцький, всі вони враховані. Ніхто не наполягає на тому, щоб якусь із статей чи поправок голосувати? Ні?

Тоді я ставлю на голосування, сідайте, будь ласка. Тоді я ставлю на голосування про прийняття в цілому в новій редакції законопроекту за номером 0808 щодо захисту персональних даних. Прошу голосувати.

10:54:08

За-27

Не прийнято. Таким чином законопроект відхилено.

Повторне перше читання. Маємо два проекти Закону про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо лізингу). Проект колеги Д.Святаша 2235 і 2235-1, альтернативний Кабінету Міністрів.

Будь ласка, Святаш, я не бачу, мабуть також на барикадах, хоча мав би бути в залі. Тоді, будь ласка, урядовий законопроект, заступник міністра економіки Слюсаренко Оксана Олександрівна, прошу. Підготуватись Воропаєву від комітету.

СЛЮСАРЕНКО О.О.

Шановний Адам Іванович, шановні народні депутати! В даний час, регулювання лізингових операцій здійснюється згідно з вимогами Цивільного кодексу України, Господарського кодексу, законів України про фінансовий лізинг, про фінансові послуги та державне регулювання фінансових послуг про оподаткування прибутку підприємств. Однак ними встановлені різні підходи до регулювання лізингових операцій.

Тому метою проекту Закону України про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо лізингу - є забезпечення єдиного підходу до регулювання операцій лізингу та усунення практичних недоліків, які виникають у процесі застосування в цих законодавчих актах. Проектом закону передбачено, по-перше, упорядкувати підходи до здійснення лізингових операцій, з цією метою пропонується основні вимоги щодо здійснення лізингових операцій, визначити у Цивільному кодексі та Законі України про фінансовий лізинг, виключивши у відповідне положення із Господарського кодексу. Зокрема, пропонується у статті 806 Цивільного кодексу уточнити визначення договору лізингу, виключивши термін не прямий та не прямий лізинг, оскільки вони більше ніде не використовуються та передбачити основні вимоги щодо укладання та виконання договорів лізингу.

Друге, деталізується окреме питання щодо здійснення лізингу. Для цього в Цивільному кодексі, це стаття 807-1 та законів України про фінансовий лізинг, стаття 8, 10 та 11, пропонується уточнити випадки переходу право власності від лізингодавця до лізингоодержувача по закінченню строку договору лізингу. В даний час ці питання не визначені. У статті 1 Закону України про фінансовий лізинг, проектом запропоновано надати визначення окремих форм лізингу: міжнародний, пайовий, зворотній. Взагалі, в міжнародній практиці цих форм більше тридцяти. Передбачається надати право лізингоодержувачу самостійно обирати, до кого звертатися, до лізингодавця чи продавця у випадку виявлення недоліків предмету лізингу та здійснювати його ремонт на підставі окремого договору. У статті 1 Закону України про оподаткування прибутку підприємств, пропонується виключити термін „зворотній лізинг”, оскільки цим законом не визначені особливості оподаткування цієї форми лізингу.

По-третє, упорядкувати питання державного регулювання лізингом. Тому пропонується у статті 28 Закону України про фінансові послуги та державне регулювання ринків і фінансових послуг законодавчо закріпити право спеціально уповноваженого органу виконачої влади у сфері регулювання ринків фінансових послуг здійснювати регістрацію осіб, які не є фінансовими установами, але надають окремі види фінансових послуг.

Реалізація положень законопроекту зумовить зростання обсягу лізингових операцій та не призведе до збільшення видатків державного та місцевих бюджетів. Із висловленням Головного науково-експертного управління Верховної Ради України з зауваженням, в цілому вважаємо за можливе погодитись та готові доопрацювати з урахуванням пропозицій суб’єктів права законодавчої ініціативи.

Просимо підтримати законопроект для розгляду його в першому читанні. Дякую за увагу.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую. Чи є запитання? Рук не бачу, добре. Дякую. Сідайте, будь ласка, Оксана Олександрівна.

Голова підкомітету Комітету з питань економічної політики Воропаєв Юрій Миколайович, будь ласка, по двох законопроектах, думка комітету.

10:58:46

ВОРОПАЄВ Ю.М.

Данный законопроект рассматривался на заседании комитета Верховной Рады по вопросам экономической политики 16 мая этого года. И рассматривались они оба в комплексе, рассматривались они параллельно, и сравнивались между собой.

С точки зрения комитета Верховной Рады Украины было принять решение рекомендовать Верховной Раде принять в первом чтении законопроект Кабинета Министров Украины 2235-1. И второй законопроект 2235,авторами, которыми являются наши коллеги Святош, Калюжный и Поляков,использовать для доработки урядового. Кстати, и я, автор этого законопроекта, так же согласен с этим мнением и поддержали и выступили поэтому вопросу на комитете.

В чем концептуальная разница между этими двумя законопроектами? Самое главное это то, что законопроект 2235 один, урядовый, он предусматривает существование всех видов лизингов, которые в настоящее время законодательно закреплены, а законопроект 2235 предусматривает ликвидацию такого лизинга, как оперативный лизинг, и оставление только финансового лизинга – это первое концептуальное основное различие.

Второе важное различие заключается в том, что отдельные положения законопроекта 2235, они прописаны несколько лучше, чем урядового законопроекта 2235-1. Многие из них совпадают слово в слово буквально.

И третье – это то, что урядовый законопроект полностью исключает понятие лизинга из Хозяйственного кодекса Украины.

Комитет согласился с тем, что это не совсем верно, Хозяйственный кодекс Украины регламентирует деятельность предприятий в полном объеме и предприятия Украины занимаются лизингом и исключают его из Хозяйственного кодекса такое понятие и операции связанные с ним нежелательные и неправильные.

В связи с изложенным, комитеты рекомендуют Верховной Раде Украины принять за основу в первом чтении этот законопроект урядовый 2235-1 и отклонить законопроект 2235.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую, Юрій Миколайович. Чи будуть запитання? Немає. В мене буде побажання, Юрій Миколайович. Коли комітет буде працювати до другого читання, знайдіть заміну українською мовою слову „лізинг”. І я просив би, щоб ми якомога менше в наших законах вживали слів, які не є українськими словами, це було б набагато краще. Бо дехто бореться ніби то за чистоту мови, а постійно підсовує туди іноземні слова. Дякую, сідайте, будь ласка.

Будь ласка, хто хоче взяти участь в обговоренні, прошу записатися. Від депутатів хто ще бажає? Михайло Васильович, ви йдіть поки що на трибуну, починайте. Так, будь ласка, Чечетов Михайло Васильович.

11:02:27

ЧЕЧЕТОВ М.В.

Михайло Чечетов, фракція Партії регіонів України. Шановний Адаме Івановичу, шановні народні депутати.

Ми зараз розглядаємо паралельно два законопроекти про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо лізингу, це законопроект 2335, народного депутата Святаша і законопроект по цьому же питанню урядовий.

Проектом 2235 народного депутата пропонується внести ряд змін до Цивільного та Господарського кодексів України, Кодексу торговельного мореплавства України та законів України про фінансовий лізинг, про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень, про банки і банківську діяльність, про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг з метою забезпечення єдиного підходу до регулювання лізингових відносин та створення необхідних передумов для розширення можливостей використання і операцій лізингу для оновлення основних фондів. Урядовий проект 2235-1 стосується того ж питання, проте, спрямований на більшу деталізацію термінологічного апарату та уточнення сфери дії лізингових операцій. Я не буду більш детально казати про позитивні і негативні риси того чи іншого законопроекту. Я повністю погоджуюся з думкою виступаючого народного депутата від профільного комітету і підтримую, що потрібно взяти за основу і прийняти в першому читанні урядовий законопроект, а в процесі доопрацювання до другого читання можна взяти і позитивні моменти із законопроекта народного депутата Святаша. Дякую.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую, Михайле Васильовичу. Наскільки мені відомо, ви також член того ж комітету, так що можете і ви виступати від імені комітету, бо ви заступник голови комітету.

Так, ніхто більше не бажає? Все зрозуміло. Тоді ставлю на голосування. Мабуть, давайте ми поступимо таким чином. Оскільки колега Воропаєв виступаючи він сказав, що від імені авторів першого законопроекту він погоджується з тим, що дійсно прийняти за основу у першому читанні урядовий, то ми поставимо першим на голосування саме урядовий законопроект, добре? Тоді я ставлю на голосування про прийняття за основу у першому читанні проекту закону про внесення змін до деяких законодавчих актів України законопроект за номером 2235-1, урядовий. Прошу голосувати.

11:05:10

За-235

Законопроект прийнято. Будь ласка, комітет, так як і ввели ми мову при доопрацюванні врахуйте позитивне те, що є у законопроекті колег депутатів.

Так, шановні колеги, зараз записуємося на „Різне”. Будь ласка, йде запис. Так, будь ласка, Степан Бульба. Підготуватись Поліщуку.

11:06:13

БУЛЬБА С.С.

Степан Бульба, фракція соціалістів, Полтавщина.

Шановні виборці! Шановні народні депутати! Я змушений виступити у зв’язку з наступним. Щойно до мене приїжджали мої земляки з Полтавщини і повідомили, що по селах, по містечках, містах Полтавщини роз’їжджають емісари новоявленого Власова, юного барабанщика, агітуючи вступати соціалістів його в самоохорону. Змушений звернутися, користуючись нагодою, до пана Луценка: „Марна та справа. Ви обіцяєте тим, хто перейде до вас великі гроші, звичайно ж чесні, бо Давида Жванії. Але майте на увазі, що ми вступали в Соціалістичну партію не заради грошей, ми вступали заради ідеї демократичного соціалізму, яку ви зрадили давним-давно, зрадивши батька, зрадивши товаришів по партії, продавшись за посаду свого часу міністра внутрішніх справ. І ми це пам’ятаємо, і ніколи вам цього не пробачимо, і не забудемо.

А я звертаюся до виборців, щоб і вони знали і розуміли для чого створений оцей проект і хто, і хто керує цим проектом, і в чиїх інтересах роз’їжджає і діє в Україні пан Луценко. Звичайно ж для того, щоб на виборах, якщо вони відбудуться, не допустити Соціалістичну партію в парламент. Ось оце і є справжня мета проекту, який називається „Демосамоохорона”. І я хочу, щоб ми пам’ятали про це і анекдотчиків не слухали, а говорили їм: „Зрадники, будь ласка, ідіть туди, до своїх хазяїв, котрим ви служите, котрим ви прислуговуєте. Мі ніколи вам цього не пробачимо”. Майте на увазі. Дякую.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую. Так, Поліщук передає слово Колесніченку, і він записаний, і інші передають, будь ласка, дев’ять хвилин. Кожара, підготуватись.

11:09:14

КОЛЕСНІЧЕНКО В.В.

Дякую. Шановні колеги, шановні виборці! Я хочу привернути вашу увагу до того, що з 1 січня минулого року для України набула чинності Європейська хартія регіональних мов або мов меншин. Відповідно з діючим законодавством, країна, яка ратифікувала її, зобов’язана подати доповідь про стан виконання Хартії Секретарю Ради Європи через рік після ратифікації. І потім наступні кожні три роки. Тому 20 квітня цього року міністерство юстиції винесло на громадське обговорення першу періодичну доповідь. На жаль, я з грудня місяця з представниками громадських організацій мав можливість звітуватися і прохати міністерство юстиції, щоб воно включило нас до тієї робочої групи, яка повинна була робити цю доповідь, але нас не включили. Тому ми були вимушені розробити альтернативну доповідь про стан виконання Україною положень Європейської хартії регіональних мов або мов меншин.

Хочу сказати, що головним принципом, яким керувалася держава Україна під час цього процесу прийняття Хартії і виконання її, стало не прагнення покращити ситуацію з правами мовних меншин, а необхідність зробити вигляд виконання взятих на себе зобов’язань для вступу в Європу. Чим це можна догодити?

За результатами роботи ми винайшли головне. „Нашою Україною” , начебто, по ратифікації, було обрано однаковий мінімальний рівень захисту для всіх 13 мов, які були визнанні регіональними без врахування кількості їх носіїв, що, фактично, призвело навіть до звуження прав російськомовних громадян.

Закон „Про ратифікацію Хартії” не містить жодного механізму визначення територій застосування положень Хартії щодо кожної мови та процедури надання таким мовам статусу регіональної або мови меншини. До цього ж для ратифікації Україна обрала мінімальну необхідну кількість пунктів, всього 35, при цьому майже всі вони декларативні, тобто, такі щодо яких не потрібно здійснювати жодного заходу державної підтримки чи сприяння.

Таким чином, хоча Україна і ратифікувала Хартію, вона не взяла на себе жодного вагомого зобов’язання щодо покращення ситуації з регіональними мовами та мовами меншин.

Я хочу сказати, що держава в обличчі її чільника, господина Президента, пана Президента, робить все, щоб цю Хартію знехтувати, а права мовних меншин зовсім ігнорувати. Президент вже після набуття чинності Хартії неодноразово особисто заявляв, що тема регіональної мови, як категорія, яка визначення не існує ні в Конституції, ні в жодному законі України, тому давайте моделювати мовну політику, виходячи з мовного поля України.

І це навряд чи можна розцінити, як необізнаність гаранта прав і свобод людини, і громадянина з базовим вітчизняним законодавством у цій сфері, а скоріше, як вказівку голови держави підлеглим чиновникам щодо невиконання Хартії. Тому пропонуємо Міністерству закордонних справ України і Генеральному прокурору України виконати вимоги статті 6 Європейської хартії, яка нами ратифікована і нагадати Президенту в цьому, адже у зазначеній статті сказано: сторони зобов'язуються дбати про те, щоб відповідні органи організації та особи були поінформовані про права та обов'язки, визначені цією Хартією.

Мит можемо сказати, що фінансування заходів, спрямованих на виконання Хартії здійснюються на рівні 900 тис. гривень на рік – близько 130 тис. євро. Розподіл коштів відбувається за непрозорою процедурою, без належного контролю та зі значною необгрунтованою диспропорцією. Наприклад, румунська мовна меншина, яка понад ніж у 84 рази менша, ніж російська, отримала в 12 разів більшу державну допомогу, а білоруська, друга за чисельністю в Україні, гааузька, словацькі меншини взагалі нічого не отримали.

Законодавство України щодо порядку використання мова в Україні не змінювалася жодного разу від моменту ратифікації Хартії, не зважаючи на велику кількість ініціатив парламентарів. До цього часу не прийнято жодного закону, який би імплементував положення Європейської хартії регіональних мов або мов меншин. Конституція та закони України декларують мовні права виключно щодо громадян України, які є представниками національних меншин, хоча Хартія спрямована саме на захист регіональних мов, незалежно від національності їх носіїв.

Регіональні мова та мови меншин в Україні піддаються негласній дискримінації та гонінню з боку чиновників різного рівня аж до Президента України навіть на публічному рівні. Показовою є ситуація з російською мовою. Так, в 89-90 навчальних роках в УРСР нараховувалося 4633 школи, де російська мова була єдиною мовою навчання. З 90-го року число шкіл з російською мовою навчання зменшилося на три тисячі на користь українськомовних і змішаних шкіл. Тобто скорочення склало близько 65 відсотків. Щорічно свій статус шкіл з російською мовою викладання втрачають близько 130 шкіл.

В багатьох регіонах країни мови меншин, чисельність представників, яких сягає за сотні тисяч осіб, не мають власних навчальних закладів. Наприклад, у Вінницькій, Волинській, Івано-Франківській, Тернопільській, Рівненській і Київській областях, у яких мешкає понад 170 російськомовних громадян щодо результатів перепису, які вважають російську мову за рідну, немає жодної школи з російською мовою навчання.

В Хмельницькій, Черкаській, Чернігівській та Чернівецькій областях здійснюється навчальний процес російською мовою лише в одній… по одній школі. Я хочу привести приклад. Вчора представниця Президента в Київській області пані Ульянченко на мою прес-конференцію заявила, що начебто в Київській області є школи з російською мовою навчання. Пані Ульянченко засвідчила, що вона навіть не знає що відбувається в неї в області. Це в черговий раз підкреслює, що представники обласних громад мають представляти обласні громади і обиратися людьми, а не бути намісниками, яких призначає Президент. З відповідності з даними статистики в області Київській немає жодної школи з російською мовою навчання, в місті Київ, який має 2,5 мільйона громадян, близько 160 тисяч учнів тільки права російськомовних громадян захищені на 2,5 процента, тобто в Києві всього 7 шкіл з російською мовою навчання. Це ганебне нехтування правами російськомовних громадян.

Станом же на 2000 рік частка студентів, що навчалися російською мовою у вузах, виявилися нижчою від частки громадян, які вважають рідною мовою російську. До того ж наприкінці 2004 року ректором російськомовних вузів було запропоновано припинити навчання російською мовою на перших курсах. В 2005 році Комітет з питань науки та освіти рекомендував заборонити випускникам російськомовних шкіл складати вступні іспити до вузів російською мовою. З 1 вересня …5 року українське судочинство здійснюється винятково державною мовою, чим руйнуються конституційні принципи рівності громадян перед законом, доступу до судочинства і принципи змагальності громадян у суді.

Нині діяльність органів влади з реалізації положень Хартії має в кращому разі несистемний характер, а почасти спрямоване на порушення прав мовних меншин. Відсутня вертикаль звітності та реальної відповідальності за вжиті заходи та витрачені кошти. Отже, жодного централізованого контролю за виконанням положень Хартії в Україні не здійснюється, наслідком чого є ситуація, в якій відповідні державні органи можуть не докладати жодних зусиль до реалізації Хартії та не нести при цьому жодної відповідальності. Можливо, що відсутність політичної волі до створення такого центрального органу викликана саме тим, що можновладці не зацікавлені у виконанні зобов’язань України перед Радою Європи у сфері захисту регіональних мов. Таким чином, ми можемо зробити висновок, що Україна не виконує навіть вкрай обмежені і декларативні положення Європейської хартії регіональних мов та мов меншин у тому вигляді, в якому вони були ратифіковані нашою Україною.

Вважаємо, що зазначені явища є прикладом мовного расизму та дискримінації на державному рівні. Протягом 16 років від отримання незалежності Україна не здійснила жодного вагомого кроку для вирішення питання щодо забезпечення прав національних та мовних меншин. Натомість політика держави має характер бездіяльності, замовчування проблем та фактичної дискримінації таких меншин. Держава, дискримінуючи спільноти мовних меншин, дає суспільству негативний приклад і фактично провокує соціальні явища побутової нетерпимості та расизму щодо представників будь-яких меншин України.

Я хочу сказати. Шановні громадяни…

ГОЛОВУЮЧИЙ. Ну, дайте можливість завершити вже.

КОЛЕСНІЧЕНКО В.В. Можновладці оголосили війну правам національних меншин та російськомовним громадянам нашої держави. Ми приймаємо цей виклик. Держава, дискримінуючи спільноти мовних меншин, таким чином дає суспільству негативний приклад і фактично провокує соціальні явища, які називаються „побутова нетерпимість” та „расизм”. В нашій державі немає українізації – в нашій державі йде брутальна дерусифікація, ігнорування правами національних меншин.

Дякую за увагу.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую.

Так, Леонід Кожара – я не бачу. Будь ласка, Бондарчук передає Бокий. Шість хвилин. А підготуватися Попеску.

11:19:16

БОКИЙ І.С.

Іван Бокий, фракція Соціалістичної партії України.

Шановні виборці, шановні колеги, як уже говорив тут мій колега Степан Степанович Бульба, з багатьох куточків України, зокрема з Чернігівщини, з Сумщини, соціалісти повідомляють про атаки на них емісарів іуди Луценка з метою схилити їх до зради. Цей президентський придворний кривляка і лакей розіслав свою шайтанську гвардію, щоб брехнею і обманом завербувати нестійких людей до своєї „самоохорони”. Нещасні, котрі потрапляють в його тенета, не знають, з ким мають справу. Цей ненажерний грошолюб і владолюб свого часу добряче поексплуатував Соціалістичну партію. Тоді він демонстрував ненависть до Ющенка і Тимошенко, сьогодні як омела, як повитиця присмоктався до них і каламутить Україну.

Ми соціалісти вважаємо за обов’язок попередити громадян України: іуда Луценко, сівши сьогодні на гроші олігархів, обдурить і вас, як обманув нас – соціалістів, не вірте жодній його брехні, не ловіться на цю підло розставлену олігархами ніби-то лівоцентристську удочку. Ви маєте справу з хижаком, нездатним на якусь роботу. Його стихія руйнувати і наживатися.

А те, що йому ніби-то повірили Ющенко і Тимошенко, то їхня проблема, він і їх кине. Та зрештою, вони цього і заслуговують, бо одне одного варті, одного поля ягоди, усі троє служать одній мамоні – капіталу.

У листах і телеграмах багато виборців запитують: чому раптом газета „Сільські вісті” стала рупором іуди Луценка? Взагалі-то раптом нічого не буває. Багаторічний чільник „Сільських вістей” Іван Сподаренко, який одноосібно в грудні 2005 року привласнив газету, порушивши, між іншим, Конституцію України і Закон „Про статус народного депутата України” і блазнюючий пошуковець корони Луценко знайшли один одного в головному - в грошолюбстві.

Сподаренко останнім часом пред’являв якісь дивні претензії до керівництва Соцпартії, мовляв, йому не дають грошей. Чому партія повинна поповнювати кишені міліонера, здоровим глуздом не збагнути. А Луценко ще два плати в свою піар-кампанію, як зізнавався сам Спродаренко, він брав з нього втридорога, яке їхало – таке здибало.

Таким чином Сподаренко продався з газетою Луценко з потрохами і тепер за повною програмою обслуговує його, що видно з газети. Звісно, поки той щедро оплачує його зрадництво, поки має від цього, кажучи його словами, шкварку.

Ідейні переконання тут, повірте, і не ночували, тут радше відома з популярних куплетів ситуація: „І пішла я по руках, на високих каблуках”. Сподаренко, на жаль, поки що є членом фракції Соцпартії і коаліції, хоч у цьому залі він якось іноді, якщо і буває, то хіба що як гість.

Так усі п’ять років. Свого часу він був одним з тих, хто ревно агітував Олександра Мороза за коаліцію з Партією регіонів, сьогодні, не буваючи на засіданнях, нічого не розуміючи в політиці коаліції, на сторінках газети, звісно, чужими руками і устами, поливає її помиями. Причина знову та ж: а чому йому, мовляв, не дають гроші? Совісна, чесна, порядна людина давно подала б заяву про вихід з фракції, оскільки зрадила товариство, але Сподаренко не зробив цього і не зробить, хоча уже є шостим номером в іудиному списку Луценка. Боїться, очевидно, втратити депутатський імунітет, не вірить, що вибори відбудуться, жде, щоб його виключили, бо тоді збережеться депутатство.

Ось вам і вся мораль Сподаренка, який любить солодко чухати собі п’ятки в редагованій ним же газеті і вихваляти себе вустами обманутих ним людей та штатних угодників до небес.

Втім, це звичне вже не один рік заняття для творчого і політично імпотента, бо вже не одне десятиліття ніхто нічого з написаного, точніше, не написаного ним, не читав, з цієї трибуни не чув, а мастурбація власного самолюбства на сторінках власної газети на 77-му році життя ясно вказує на ступінь банального морального падіння. Але ж дивіться, він ще наказує у своїй газеті дурити людей лаценками і химерами, ще має нахабство давати комусь оцінки, ще пробує обманом утриматися на плаву, хоч уже давно в журналістиці, а тим більше, в політиці нуль. Це навіть не зрада самому собі, бо в собі, власне, йому не було чого зраджувати, це закономірний вінець неправедної дороги до грошей, це і є торжество особистої, я сказав би, патологічного егоцентризму і славолюбства, не одягнутого в жодні амуніції. Пустота завжди пустота, навіть якщо вона торохтить, як усяке пусте відро, але це відро без води, пити з нього немає чого.

То ж ми і кажемо людям, якщо вам хочеться і далі обманюватися, вірте всяким Луценкам, Тимошенкам, Ющенкам, Сподаренкам. Вони привели Україну до сьогоднішніх збурень, хочуть на вашому горбі верховодити і далі, але вони приведуть вас тільки до різницького стовпчика. Хочете обманюватися – обманюйтеся, але якщо хочете жити, тікайте від них, як від страшної пошесті. Дякую за уваги.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую.

Іван Попеску, будь ласка. Підготуватися Горбенко Наталії.

11:25:04

ПОПЕСКУ І.В.

Дякую. Попеску, фракція Партії регіонів.

Вельмишановні колеги, вельмишановні виборці, вельмишановні співгромадяни.

Сьогодні наш колега Колесніченко говорив про Європейську хартію регіональних мов або мов меншин. І він згадав про те, що румунська національна меншина на відміну від російської, якщо взяти у порівнянні на кількість населення, отримує трошки більше. Але я хочу сказати чому.

Справа в тім, що ми проживаємо компактно. Справа в тім, що у нас навіть у 1945 році було 114 шкіл. Справа у тім, що ми постійно, коли йдемо на вибори, працюємо дуже і дуже активно. І навіть коли йдемо до нашої церкви, ми молимося своєю рідною румунською мовою. Але, якщо подивитися з іншого боку, ситуація не така і хороша.

У всіх чотирьох районах Чернівецької області голови районних не знають мови, незважаючи на те, що Президент України про це обіцяв під час своєї передвиборчої кампанії. Навіть у Герцаєвському районі, де 95 відсотків румунів, глава адміністрації не знає мови. Це нормально? Це абсолютно ненормально, і воно не вкладається у положення Європейської хартії регіональних мов і мов меншин.

У тому ж самому Герцаєвському районі в 1947 році були поміняні абсолютно всі румунські назви, і вони були зукраїнізовані. У жодному селі немає іншого населення окрім румунського. І тільки одне маленьке, один маленький хуторок Маморні – це українське, 300 чоловік є українцями.

Але всі назви абсолютно як були українізовані, так і залишаються. Незважаючи на те, що був референдум, і люди прийняли рішення про те, щоб повернути старі назви. Ті націоналісти, які сьогодні стали оранжевими, на місцевому рівні районному і обласному ніколи не давали людям зробити те, що вони хочуть.

У 1999 році у цьому залі була ратифікована перший раз хартія, але комусь не сподобалася і подали до Конституційного Суду, і Конституційний Суд нічого не сказав по суті, він сказав по формі, хто повинен був ратифікувати цю хартію. Але у той же самий час був ратифікований шостий протокол щодо відміни смертної кари в Україні. І він був також підписаний тодішнім Головою Верховної Ради, нашим колегою Ткаченко. Але чомусь по хартії було прийнято рішення, а по відношенню до смертної кари не було цього рішення. Тоді в цьому документі ми написали, що при застосуванні норм хартії не допускається звуження існуючої мережі шкіл, культурних освітніх закладів, де використовується мова меншин. А як тільки це було заблоковано, звичайно, це відкрило шлях для того, щоб закрити відповідні школи російськомовні. В Чернівецькій області закрилась румунська школа в Коровії, в Кам’янці, є села, де у нас по 90 відсотків румуномовного населення, а мова навіть не вивчається. Якщо ми не повернемось до ідеї впровадження тих положень, які були в 99 році, ми ніколи не зможемо навести лад у мовній ситуації в Україні для того, щоб забезпечити права і свободи всім громадянам. Дякую.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую. Наталія Горбенко, будь ласка. Підготуватись, Єгоренко замість Галуненка.

11:28:20

ГОРБЕНКО Н.А.

Шановний Адаме Івановичу, шановні колеги, шановні виборці!

Кожен день і кожну годину вся країна стає свідком нахабних викликів засадам демократії, які постійно робляться низкою представників так званої опозиції. Використовуючи депутатську недоторканність, група депутатів та політиків від БЮТ, „Нашої України” і якоїсь „Народної самооборони”, політичні екстремісти Тимошенко, Кириленко, Луценко дійшли до останньої межі правового нігілізму.

Це зневага до Конституції та закону, груба політична провокація, яку вони сьогодні роблять, це направлено проти того, що, коли уряд Віктора Федоровича Януковича виступає стабілізуючою силою в країні, забезпечує громадській порядок, подібні навмисні дії направлені на збурення ситуації в державі, створення напруги в суспільстві, руйнування довір’я до органів державної влади. Головна загроза, яка продукується такими діячами з оточення Ющенка, створення кризи всієї влади в державі є загрозою переростання в соціальну кризу, коли на дієздатність влади починає реагувати економіка і громадяни.

Події, що сьогодні відбуваються в Україні ставлять більшість наших виборців в тупик, як і в більшості просто уявляють, що їм робити в даній ситуації. В тім і ситуація є не постійною, рішення Віктора Ющенка міняється по кілька разів в день, опозиція постійно висуває нові вимоги і сипле можливе і не можливі пропозиції.

Безглуздя нових парламентських виборів по старому виборчому законодавству очевидно, якщо не відкрити списки, але ввести імперативний мандат вийде тунель кризи влади, де вихід сполучений з …

Імперативний мандат зовсім не усуває можливості торгівлі депутатськими мандатами, він тільки передасть монополії на право торгівлі вождям, які добиваються таких змін. Що може бути ще гірше, якщо до рівня порівнювати.

Суть кризи влади може поглибитися і в безкрайній можливості невизнання результатів виборів, можливості непокори демократичній процедурі в Конституції, коли будуть проведені дострокові вибори. Тому укази не тільки дострокового припинення повноважень Верховної Ради за примхи Президента, але і фактично ліквідують Верховну Раду по беззаконню.

Таке ж беззаконня звільнення президента і трьох суддів під час розгляду в суді конституційності його указів. Це ліквідація Президентом незалежності суду, це знак біди. Укази Президента і постанови Верховної Ради рівні по своїй силі, якщо є різні тлумачення, то це повинні розглядати Конституційний Суд, якщо немає незалежного Конституційного Суду, то немає незалежного суду взагалі. Без суду демократії не буває, а отже і не можуть бути демократичні вибори.

І все-таки, мені здається, що шанс знайти розумний компроміс …

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дайте можливість завершити.

ГОРБЕНКО Н.А. Можливість розробки набору рішень, які дозволили б ці вибори провести на більш обґрунтованій легітимній основі, коли обом сторонам можливо, потрібно з чим поступитися, комусь планами, комусь амбіціями, ці пропозиції винесені нашою коаліцією на робочу групу. Дякую за увагу.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую. Будь ласка, Тамара Василівна Єгоренко.

11:32:07

ЄГОРЕНКО Т.В.

Шановні депутати, уважаемые радиослушатели, телезрители, наблюдая за развитием политической ситуации в течение последних недель, не могу сегодня не задать вопрос Президенту. Виктор Андреевич! До каких мор вы будете расшатывать не только внутренние устои, но и международный авторитет нашего государства. Я имею в качестве образчика неуклюжей внешней политики, гаранта нашей Конституции, его неудачную попытку, так сказать, попить чайку с Тони Блэром. Извините, не чай хлебать нужно в Англии, а порядок наводить в Украине, находить компромиссы, решать вопросы в законодательной поле.

Сегодня на Востоке и на Западе не только нашей Украины, мы убедились в этом, но и в других странах, все сыты уже обещанием нашего Президента. И привыкли или привыкает к тому, что сказано нашим гарантом вечером, к обеду может в корне изменится. Маленькі українці бажають жити в злагоді, у спокої в нашій країні, це аксіома, це право вільної людини і у вільній державі. І це право маємо забезпечити ми, політики, яких обрав народ.

Я обращаюсь к представителям всех политических партий, всех сил, которые представлены в Верховной Раде сегодня, обращаясь также к представителям партий и движениям, которые заявляют о великий любви к Украине, клянутся в любви к украинскому народу, но ничего для этого не делают. Давайте, уважаемые политики, поубавим пыл радикалов, давайте поможем найти той компромисс, который вернет государство в правовое поле. Верховенство права и жесткое следование закону, вот формула нормализации сегодня ситуации в нашей державе. Я – молодой депутат такого уровня, но у меня есть опыт работы в структуре того местного самоуправления, которого так много философствует последние годы. Не краснобайствовать надо, коллеги, переводить на язык законов широчайшее поле прав и обязанностей местных органов. Там на местах люди ждут лучшей жизни, живут и работают в надежде на то, что мы, в конце-концов, поможем им не только выжить, но и зажить по-человечески, по-европейски, верить, что Украина займет достойное место в мировом сообществе. И поверьте, тогда не только на чаепитие будут просится к нам на Украину.

Спасибо за внимание.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Так, дякую.

Шановні колеги! Всі хто записався мали таку можливість висловитися.

Нагадую, що наступний пленарний тиждень у нас пленарний відповідно до календарного плану роботи, тобто у вівторок, у понеділок – засідання Погоджувальної ради, у вівторок – пленарні засіданні.

На цьому ранкове засідання Верховної Ради оголошую закритим. На все добре.